WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2021-12-28T13:54:00Z

Tetiana.razhyk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України “Про психіатричну допомогу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судових збір”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03.06.2005 № 7]
== Загальні положення ==
Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 28 Конституції України]). 
Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування. 
Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 92 КК України]). 
Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є: 
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України]; 
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
== Ознаки ==
Примусові заходи медичного характеру: 
* призначаються судом; 
* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання; 
* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини; 
* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди; 
* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.
== Категорії осіб ==
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 
* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 
* які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; 
* які вчинили кримінальне праовпорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 
* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. 
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу. 
Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку. 
Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду. 
Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. 
Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.
== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==
Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування. 
Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 95 КК України]). 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. 
У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''. 
У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом. 
У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання. 
За змістом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page статті 95 КК України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).
== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==
''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''
Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження. 
Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження. 
Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження. 
Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]). 
Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. 
Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою. 
Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, протягом розгляду справи в суді. 
Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
== Примусове лікування ==
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. 
У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==
Згідно статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: 
* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих; 
* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію. 
Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації. 
У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

[[Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Порядок припинення громадської організації

2021-07-23T11:25:10Z

Tetiana.razhyk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Наказ Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630]

== Способи припинення громадської організації ==
Згідно статті 25 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] припинення діяльності громадського об'єднання здійснюється двома способами:

# '''за рішенням громадського об'єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об'єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації;'''
# '''за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання.''' 

Припинення діяльності громадського об’єднання відбувається в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]. 

Якщо вартості майна громадського об'єднання зі статусом юридичної особи, яке безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність і щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство такого громадського об'єднання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#n1753 Кодексу України з процедур банкрутства]

== Добровільний порядок (саморозпуск) ==
Громадське об'єднання має право у будь-який час прийняти рішення про припинення своєї діяльності (саморозпуск). 
'''Рішення про саморозпуск громадського об'єднання приймається у порядку, встановленому статутом цього об'єднання'''. Вищий орган управління, який прийняв рішення про саморозпуск громадського об'єднання, створює ліквідаційну комісію або доручає керівному органу здійснювати повноваження ліквідаційної комісії для проведення припинення громадського об'єднання як юридичної особи, а також приймає рішення щодо використання коштів та майна громадського об'єднання після його ліквідації відповідно до статуту. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України частини 3 та частини 4 статті 24 Закону України «Про громадські об’єднання»], у разі саморозпуску громадського об'єднання його майно та кошти після задоволення вимог кредиторів передаються за рішенням такого об'єднання на статутні або благодійні цілі іншому (кільком іншим) громадському об'єднанню, а в разі неприйняття такого рішення - зараховуються відповідно до закону до державного або місцевого бюджету; у разі реорганізації громадського об'єднання його майно, активи та пасиви передаються правонаступнику.

== Заборона громадської організації ==
Громадське об’єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об’єднанням вимог статей 36,37 Конституції України, статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про громадські об’єднання"], якими передбачено, що утворення і діяльність громадських об'єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються. Громадські об'єднання не можуть мати воєнізованих формувань. 

Заборона громадського об'єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". 

''Справа про заборону громадського об'єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України''. 

У разі прийняття рішення про заборону громадського об'єднання майно, кошти та інші активи громадського об'єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету. 

== Припинення громадської організації ==
Згідно статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України 29 Закону України «Про громадські об'єднання»] припинення громадського об'єднання включає: 

1) припинення внутрішньоорганізаційної діяльності громадського об'єднання; 
2) припинення громадського об'єднання як юридичної особи. 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 частини 10 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон)] '''для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи,''' прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи: 

1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи; 
2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи. 

Керуючись пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 7 частини 1 статті 15 Закону], рішення про припинення юридичної особи має містити відомості про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог. 
'''Для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації''' на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов’язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 частини 13 статті 17 Закону] подаються такі документи: 

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 
2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text Законом України «Про громадські об’єднання»] передбачений порядок реорганізації громадської організації зі статусом юридичної особи. 
Частина [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 14 статті 17 Закону] визначає перелік документів '''для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації''' після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами. 
Припинення громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи регулюється частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 5 статті 19 Закону]. '''Для державної реєстрації припинення громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи''', подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи, про його саморозпуск. 

''Документи для державної реєстрації припинення громадської організації можуть подаватися у паперовій або у електронній формі. У електронній формі заява та документи подаються заявником на порталі електронних сервісів. Документи у паперовій формі подаються особисто заявником або поштовим відправленням до Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України або Центру надання адміністративних послуг.''

'''Суб'єкт державної реєстрації на підставі поданих документів приймає рішення:''' 

'''1) про проведення державної реєстрації; '''
'''2) про відмову в державній реєстрації. '''
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Статтею 28 Закону] визначені підстави для відмови у державній реєстрації, зокрема: 
- документи подано особою, яка не має на це повноважень;

- у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

- у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв’язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;

- заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв’язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки;

- документи подані до неналежного суб’єкта державної реєстрації;

- не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

- документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

- документи суперечать статуту громадського формування;

- порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

- порушено встановлену учасником вимогу нотаріального засвідчення справжності підпису під час прийняття рішень з питань діяльності юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи;

- невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

- щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

- щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

- щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

- щодо юридичної особи, стосовно якої в Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, якщо таке рішення або його частину визнано недійсними, зміни до установчих документів юридичної особи є підставою для проведення реєстраційних дій;

- невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;

- невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом; 
- документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані: 

* раніше строку, встановленого цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Законом;]

* щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;

* в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;

* щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;

* щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;

* щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

* щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та відсутні відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи;

* щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

* щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;

* щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.
- статут товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю поданий зі змінами, прийнятими без врахування голосів, які припадають на частку померлого учасника товариства.

Повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб’єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації розміщуються на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.

Після усунення причин, що були підставою для відмови у державній реєстрації, заявник може повторно подати документи для державної реєстрації.

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Порядок припинення громадської організації

2021-07-23T11:23:25Z

Tetiana.razhyk: доповнено перелік підстав для відмови у державній реєстрації

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Наказ Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630]

== Способи припинення громадської організації ==
Згідно статті 25 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] припинення діяльності громадського об'єднання здійснюється двома способами:

# '''за рішенням громадського об'єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об'єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації;'''
# '''за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання.''' 

Припинення діяльності громадського об’єднання відбувається в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]. 

Якщо вартості майна громадського об'єднання зі статусом юридичної особи, яке безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність і щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство такого громадського об'єднання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#n1753 Кодексу України з процедур банкрутства]

== Добровільний порядок (саморозпуск) ==
Громадське об'єднання має право у будь-який час прийняти рішення про припинення своєї діяльності (саморозпуск). 
'''Рішення про саморозпуск громадського об'єднання приймається у порядку, встановленому статутом цього об'єднання'''. Вищий орган управління, який прийняв рішення про саморозпуск громадського об'єднання, створює ліквідаційну комісію або доручає керівному органу здійснювати повноваження ліквідаційної комісії для проведення припинення громадського об'єднання як юридичної особи, а також приймає рішення щодо використання коштів та майна громадського об'єднання після його ліквідації відповідно до статуту. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України частини 3 та частини 4 статті 24 Закону України «Про громадські об’єднання»], у разі саморозпуску громадського об'єднання його майно та кошти після задоволення вимог кредиторів передаються за рішенням такого об'єднання на статутні або благодійні цілі іншому (кільком іншим) громадському об'єднанню, а в разі неприйняття такого рішення - зараховуються відповідно до закону до державного або місцевого бюджету; у разі реорганізації громадського об'єднання його майно, активи та пасиви передаються правонаступнику.

== Заборона громадської організації ==
Громадське об’єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об’єднанням вимог статей 36,37 Конституції України, статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про громадські об’єднання"], якими передбачено, що утворення і діяльність громадських об'єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються. Громадські об'єднання не можуть мати воєнізованих формувань. 

Заборона громадського об'єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". 

''Справа про заборону громадського об'єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України''. 

У разі прийняття рішення про заборону громадського об'єднання майно, кошти та інші активи громадського об'єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету. 

== Припинення громадської організації ==
Згідно статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України 29 Закону України «Про громадські об'єднання»] припинення громадського об'єднання включає: 

1) припинення внутрішньоорганізаційної діяльності громадського об'єднання; 
2) припинення громадського об'єднання як юридичної особи. 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 частини 10 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон)] '''для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи,''' прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи: 

1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи; 
2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи. 

Керуючись пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 7 частини 1 статті 15 Закону], рішення про припинення юридичної особи має містити відомості про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог. 
'''Для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації''' на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов’язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 частини 13 статті 17 Закону] подаються такі документи: 

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 
2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text Законом України «Про громадські об’єднання»] передбачений порядок реорганізації громадської організації зі статусом юридичної особи. 
Частина [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 14 статті 17 Закону] визначає перелік документів '''для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації''' після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами. 
Припинення громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи регулюється частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 5 статті 19 Закону]. '''Для державної реєстрації припинення громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи''', подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи, про його саморозпуск. 

''Документи для державної реєстрації припинення громадської організації можуть подаватися у паперовій або у електронній формі. У електронній формі заява та документи подаються заявником на порталі електронних сервісів. Документи у паперовій формі подаються особисто заявником або поштовим відправленням до Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України або Центру надання адміністративних послуг.''

'''Суб'єкт державної реєстрації на підставі поданих документів приймає рішення:''' 

'''1) про проведення державної реєстрації; '''
'''2) про відмову в державній реєстрації. '''
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Статтею 28 Закону] визначені підстави для відмови у державній реєстрації, зокрема: 
- документи подано особою, яка не має на це повноважень;

у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв’язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;

заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв’язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки;

документи подані до неналежного суб’єкта державної реєстрації;

не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

документи суперечать статуту громадського формування;

порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

порушено встановлену учасником вимогу нотаріального засвідчення справжності підпису під час прийняття рішень з питань діяльності юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи;

невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

щодо юридичної особи, стосовно якої в Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, якщо таке рішення або його частину визнано недійсними, зміни до установчих документів юридичної особи є підставою для проведення реєстраційних дій;

невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;

невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом; 
- документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані: 

* раніше строку, встановленого цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Законом;]

* щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;

* в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;

* щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;

* щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;

* щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

* щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та відсутні відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи;

* щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

* щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;

* щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.
статут товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю поданий зі змінами, прийнятими без врахування голосів, які припадають на частку померлого учасника товариства.

Повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб’єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації розміщуються на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.

Після усунення причин, що були підставою для відмови у державній реєстрації, заявник може повторно подати документи для державної реєстрації.

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування, комерційну таємницю та торгівельну марку

2021-05-31T10:25:10Z

Tetiana.razhyk: Реорганізовано орган, який видава свідоцтва

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_123 Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 pоку]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011 Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/611-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 09 серпня 1993 року № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1716%2D2004%2D%EF&p=1104834154869809 Порядк сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затверджений постановоб Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716]
* [http://consultant.parus.ua/?doc=08K9Q495E0 Лист Державної служби інтелектуальної власності України від 16 листопада 2012 року № 2-15/9324 "Про відповіді на інформаційні запити"]

== Комерційне найменування ==

'''Комерційне найменування''' - засіб індивідуалізації, що дозволяє відрізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності (частина перша статті 489 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного кодексу України]).

=== Обсяг прав ===

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Суб'єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. Громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я (частина перша статті 159 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарського кодексу України]).

У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки (частина четверта статті 159 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарського кодексу України]). Також, особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються (частина четверта статті 489 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного кодексу України]). Водночас відповідно до статті 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"] неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

'''Відмінність комерційного найменування від найменування юридичної особи'''

→ Юридична особа зобов'язана мати найменування юридичної особи і може (має право) додатково мати комерційне найменування.

→ До структури найменування юридичної особи, на відміну від комерційного найменування, статтею 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"] встановлюються певні вимоги.

→ Відомості про найменування юридичної особи містяться у [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань].

Найменування юридичної особи та її комерційного найменування виконує свою функцію: найменування юридичної особи використовується для ідентифікації особи в органах державної влади, реєстраційних та фіскальних органах, а комерційне найменування для вирізнення особи на ринку.
{| class="wikitable"
|+
|'''Цікаво!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_521600-17 Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 28 лютого 2017 року № 01-06/521 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності"]
|}

=== Майнові права інтелектуальної власності ===
Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:
* право на використання комерційного найменування;
* право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання. Так, особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки (стаття 159 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарського кодексу України]);
* інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (стаття 490 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного кодексу України]).
Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі [[Порядок ліквідації юридичної особи|ліквідації юридичної особи]] та з інших підстав, встановлених законом (стаття 491 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного кодексу України]).

== Комерційна таємниця ==

'''Комерційна таємниця''' - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (стаття 505 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного кодексу України]).

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

=== Перелік відомостей, які не становлять комерційну таємницю ===

Обмеження щодо застосування режиму комерційної таємниці встановлені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/611-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці"].

Комерційну таємницю не становлять:

* установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
* інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
* дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
* відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
* документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
* інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
* документи про платоспроможність;
* відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
* відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

=== Майнові права інтелектуальної власності ===

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:
* право на використання комерційної таємниці;
* виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
* виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;
* інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (стаття 506 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Торговельна марка ==

'''Торговельна марка''' - бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.
Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного кодексу України]).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам (стаття 493 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного кодексу України]).

=== Набуття права власності на товарну марку (знак) ===
Відповідно до статті 494 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного кодексу України] набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується '''свідоцтвом'''. Свідоцтво України на знак для товарів і послуг є офіційним охоронним документом, який видається від імені держави уповноваженим на це органом – [https://ukrpatent.org/uk/articles/signs Державним підприємством <nowiki>''Український інститут інтелектуальної власності''</nowiki>.]

За подання заявки для отримання свідоцтва на товарну марку (знак) справляється збір у розмірі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1716%2D2004%2D%EF&p=1104834154869809 Порядком сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженим постановоб Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716.]

=== Майнові права інтелектуальної власності ===

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:
* право на використання торговельної марки;
* виключне право дозволяти використання торговельної марки;
* виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, однак, виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на усі форми повідомлення новин і коментарів новин;
* інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (стаття 495 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного кодексу України]).

=== Строк чинності права інтелектуальної власності ===
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними '''протягом десяти років''' з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Підстави для дострокового припинення права інтелектуальної власності:
# перетворення торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг;
# ініціатива особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом;
# у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом (стаття 497 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного кодексу України]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Важливо!''' Реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п’ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання (стаття 198 підрозділу 2 частини 2 глави 9 розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року]).
|}

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87559717 Постанова Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 904/2826/18] (щодо припинити використання комерційного (фірмового) найменування)
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82858256 Постанова Верховного Суду від 04 липня 2019 року у справі № 910/4947/18] (щодо дострокового припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг)

==Див. також==
*[[Право інтелектуальної власності]]
*[[Захист прав інтелектуальної власності]]
*[[Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок]]
*[[Право інтелектуальної власності роботодавця на об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності]]

Порядок здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах

2021-03-01T13:04:43Z

Tetiana.razhyk: Деталізовано порядок виявлення сімей/осіб та надання соціальних послуг

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#top 2019 року № 2671-VIII Закон України <nowiki>''</nowiki>Про соціальні послуги<nowiki>''</nowiki> від 17 січня 2019 року № 2671-VIII]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 <nowiki>''Про організацію надання соціальних послуг''</nowiki>]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0943-18 Наказ Міністерства соціальної політики України від 13 липня 2018 року № 1005 "Про затвердження форм обліку соціальної роботи з сім’ями/особами, які перебувають у складних життєвих обставинах"]

== Класифікація соціальних послуг ==
Соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:

1) соціальну профілактику - запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;

2) соціальну підтримку - сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;

3) соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.

== Виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини ==
До осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, належать особи/сім’ї, які не можуть самостійно подолати негативний вплив обставин, зумовлених такими чинниками:

похилий вік;

часткова або повна втрата рухової активності, пам’яті;

невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування;

психічні та поведінкові розлади, у тому числі пов’язані із вживанням психоактивних речовин;

інвалідність;

бездомність;

безробіття;

малозабезпеченість;

поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків;

ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;

втрата соціальних зв’язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;

жорстоке поводження з дитиною;

домашнє насильство;

насильство за ознакою статі;

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

шкода, заподіяна пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

== Суб'єкти виявлення сімей ==
Суб’єктами виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають у складних життєвих обставинах, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення), центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інші установи/заклади надання соціальних послуг, у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, служби у справах дітей, соціальні менеджери, фахівці із соціальної роботи або інші уповноважені посадові особи виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, заклади освіти, охорони здоров’я, уповноважені підрозділи органів Національної поліції, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності.
== Сім’ї, які вважаються такими, що мають найвищий рівень потрапляння у складні життєві обставини ==
'''До осіб/сімей, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників (далі - вразливі категорії населення) належать:'''
# сім’ї, у яких дітей відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав;
# сім’ї, де триває процес розлучення батьків і вирішується спір між матір’ю та батьком щодо визначення місця проживання дітей, участі батьків у їх вихованні;
# сім’ї з дітьми, в яких тривала хвороба батьків перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки;
# сім’ї, у яких виховуються діти з інвалідністю, та сім’ї з дітьми, у яких батьки мають інвалідність;
# сім’ї, у яких батьків поновлено в батьківських правах;
# сім’ї з дітьми, де батьки є трудовими мігрантами;
# малозабезпечені сім’ї з дітьми;
# сім’ї, діти з яких перебувають у закладах інституційного догляду та виховання;
# сім’ї, дітей з яких влаштовано в сім’ю патронатного вихователя;
# сім’ї, у яких діти систематично самовільно залишають місце проживання;
# сім’ї, у яких діти систематично без поважних причин не відвідують заклади освіти;
# жінки, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини;
# неповнолітні одинокі матері (батьки);
# діти, які перебувають на вихованні в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу;
# особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
# особи з особливими освітніми потребами;
# внутрішньо переміщені особи;
# повнолітні недієздатні особи (у разі відсутності в них опікуна);
# особи, звільнені з місць позбавлення волі;
# учасники антитерористичної операції та особи, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

== Порядок виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах ==
Виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, проводиться суб’єктами у процесі виконання ними службових/посадових обов’язків (вжиття заходів реагування на отримані особисті заяви/звернення, телефонні, письмові, електронні, усні повідомлення про таких осіб/такі сім’ї, матеріали в засобах масової інформації).
* Соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи у разі виявлення ним особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, '''протягом п’яти робочих днів з дати виявлення проводить оцінювання потреб особи/сім’ї''' у соціальних послугах відповідно до порядку, затвердженого Мінсоцполітики.
Інший суб’єкт у разі виявлення такої особи/сім’ї інформує про це орган соціального захисту населення шляхом надіслання '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' повідомлення у письмовій або електронній формі, засобами телефонного зв’язку. '''Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' після отримання інформації про виявлення особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, орган соціального захисту населення повідомляє соціальному менеджеру/ фахівцю із соціальної роботи для проведення ним оцінювання потреб особи/сім’ї.

У разі звернення особи до органу соціального захисту населення за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, орган соціального захисту населення інформує таку особу (у тому числі шляхом надання відповідних друкованих інформаційних матеріалів) про соціальні послуги, якими вона може скористатися, умови та порядок їх отримання та в разі потреби надсилає соціальному менеджеру/фахівцю із соціальної роботи повідомлення про необхідність оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи '''складає відповідний акт''' (у паперовій або електронній формі), який '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' подається до органу соціального захисту населення для прийняття рішення про надання соціальних послуг.

* Якщо за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, підтверджується перебування особи/сім’ї у складних життєвих обставинах або належність до вразливих категорій населення, соціальний менеджер/ фахівець із соціальної роботи '''''надає такій особі/сім’ї допомогу в оформленні заяви про надання соціальних послуг і пакета документів''''', що додаються до неї, а також передає зазначені документи органу соціального захисту населення разом з актом, складеним за результатом оцінювання потреб у соціальних послугах особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, якщо особа через похилий вік, інвалідність, стан здоров’я, догляд за дитиною або інші обставини не може особисто подати заяву та пакет документів.

У разі виявлення суб’єктом '''випадку жорстокого поводження з дитиною''', зокрема домашнього насильства, залишення дитини без піклування батьків такий суб’єкт невідкладно інформує про це службу у справах дітей та уповноважений підрозділ органу Національної поліції, у разі виявлення факту вчинення домашнього насильства стосовно недієздатних осіб - уповноважений підрозділ органу Національної поліції та орган опіки та піклування.

У разі існування внаслідок вчинення домашнього насильства або інших обставин загрози життю чи здоров’ю особи, в тому числі дитини, про це негайно інформується уповноважений підрозділ органу Національної поліції за номером телефону 102 для вжиття спеціальних заходів до припинення насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, проводиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/585-2020-%D0%BF#n13 Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 585.]
== Дії, які проводять уповноважені особи з метою надання соціальних послуг ==
* Для отримання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів особа або її законний представник подає органу соціального захисту населення за місцем свого проживання/перебування '''заяву про надання соціальних послуг''' (далі - заява) у письмовій або електронній формі.
'''До заяви обов’язково додаються''' такі документи (або їх скановані копії):

копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, яка потребує надання соціальних послуг;

копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, або копія паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органові та мають про це відмітку в паспорті);

копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ (для осіб з інвалідністю);

копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого в установленому МОЗ порядку (для дитини з інвалідністю);

копія довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданої лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (за наявності);

медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі (у разі потреби);

копія рішення органу опіки та піклування про утворення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, про влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя (за наявності);

копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, яка потребує надання соціальних послуг (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності);

документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування (якщо заява подається органом опіки та піклування);

копія паспорта громадянина України опікуна або піклувальника особи, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності опікуна або піклувальника);

копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності);

акт оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах (за наявності), складений соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи.
* Орган соціального захисту населення аналізує отримані документи, уточнює необхідну інформацію, в тому числі шляхом перевірки даних щодо отримувачів державної допомоги, пільг тощо, наявних в інформаційних системах, та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня визначає надавача або залучає соціального менеджера/ фахівця із соціальної роботи для оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

* Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах проводиться соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи протягом п’яти робочих днів з дати отримання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг у порядку, встановленому Мінсоцполітики, із залученням у разі потреби психолога, медичного працівника, педагогічного працівника закладу та/або установи освіти, реабілітолога та інших фахівців.
Під час оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах з’ясовуються обставини, що можуть призвести або призвели до порушень у життєдіяльності особи/сім’ї, визначаються чинники, що спричинили потрапляння у складні життєві обставини, рівень складності наявних проблем, їх вплив на життєдіяльність особи/сім’ї, індивідуальні потреби в отриманні соціальних послуг, а також спроможність особи/сім’ї самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив таких обставин.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах складається відповідний акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики, з пропозиціями щодо переліку соціальних послуг, яких потребує особа/ сім’я, та подається органу соціального захисту населення для подальшого прийняття рішення про надання соціальних послуг.
У разі отримання звернення (письмового або усного) особи, у тому числі дитини/сім’ї, про надання соціальних послуг екстрено (кризово) у зв’язку із загрозою життю чи здоров’ю особи або отримання повідомлення від суб’єкта про необхідність надання таких послуг оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах не проводиться.
* Після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів орган соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім’ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Про прийняте рішення особа або її законний представник інформується органом соціального захисту населення не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг (його сканованої копії) у паперовій та/або електронній формі. У рішенні про відмову в наданні соціальних послуг обов’язково повинні бути обґрунтовані підстави відмови.
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]

Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

2020-09-22T13:18:28Z

Tetiana.razhyk: /* Підстави відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
== Підстави відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Правові підстави для прийняття рішення судом про відібрання дитини від батьків або одного з них визначені пунктами 2-5 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, про що зазначено у частині 1 статті 170 Сімейного кодексу України.

Відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, здійснюється у випадках, якщо останні:

• ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

• жорстоко поводяться з дитиною;

• є хронічними алкоголіками або наркоманами;

• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

== Порядок відібрання дитини від батьків органами опіки та піклування ==
Якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров’ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров’я проводить оцінку рівня безпеки дитини. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені представники інших органів державної влади та місцевого самоврядування, у межах своїх повноважень.

У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров’ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути невідкладно направлена до закладів охорони здоров’я для обстеження стану її здоров’я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована у відповідний навчально-виховний заклад.

Після вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільській, селищній раді об’єднаної територіальної громади клопотання про невідкладне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Після надходження клопотання уповноважена особа районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення.

У разі надходження та підтвердження інформації про загрозу життю або здоров’ю дитини, яка проживає на території села, селища, виконавчий орган відповідної сільської, селищної ради протягом одного календарного дня приймає рішення про невідкладне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, забезпечує її тимчасове влаштування та в день відібрання дитини письмово повідомляє про це службі у справах дітей.

Про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення про відібрання дитини звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або ж з позовом про відібрання дитини у матері, батька без позбавлення батьківських прав.

== Судовий розгляд справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
=== Хто може звернутися до суду ===
Позовну заяву про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав може подати до суду:
* один з батьків;
* орган опіки та піклування;
* прокурор;
* опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина,
* заклад охорони здоров’я або навчальний заклад. 

Справи про відібрання дітей повинні розглядатися за участі органу опіки та піклування, що прямо передбачено у частині 4 статті 19 Сімейного кодексу України 

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
=== Підсудність справи ===
Справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання батьків або одного з них. 

Якщо особа, яка подає позов до суду про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав доповнить позовні вимоги стягненням аліментів, то заяву можна подавати до суду за місцем знаходження позивача.
=== Вартість ===
За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] (840,80 грн. у 2020 році).
== Наслідки відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину. 

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
== Як повернути дитину батькам ==
Якщо ж дитина була відібрана за рішенням суду, то згодом вона може бути повернена батькам також за рішенням суду.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія:Опікуни/піклувальники]]

Укладення договору оренди житлового приміщення

2020-02-28T15:56:51Z

Tetiana.razhyk:

== '''Нормативна база''' ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 "Про державне мито"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 Податковий кодекс України]

== '''Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму (оренди) житла''' ==
При укладенні договору оренди житла слід керуватися положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 глави 59 Цивільного кодексу України] (далі- ЦКУ), якою передбачено підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму (оренди) житла.
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини 1 статті 810 ЦКУ] за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Відповідно до частини 1 статті 811 ЦКУ договір найму житла укладається у письмовій формі. 

Найчастіше предметом договору найму житла є квартира. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому. Наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право користування майном, що обслуговує будинок.
Договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п’ять років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 821 ЦКУ]).
Крім того, наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (частина друга статті 815 ЦКУ]). Проте, поточний ремонт житла, переданого у найм, відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 819 ЦКУ], зобов’язаний здійснювати наймач, якщо інше не встановлено договором. 

Згідно статті 820 ЦКУ передбачається, що розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

== '''Нотаріальне посвідчення договору найму (оренди) житла''' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Частиною першою статті 811 ЦКУ] не передбачено обов’язкового нотаріального посвідчення договору найму житла. Проте, за правилом частини четвертої статті 209 ЦКУ правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Відповідно до статті 54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, зокрема, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов’язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. 

Тобто, договір найму (оренди) житла необхідно укласти у письмовій формі, а посвідчувати його нотаріально, за бажанням, має право наймодавець за погодженням з іншою стороною – наймачем.
Порядок нотаріального посвідчення договору передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Законом України "Про нотаріат"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"].
За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених законодавством. Перелік осіб, які звільняються від сплати державного мита, передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 «Про державне мито».]

== Орендна плата ==
Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Що стосується оренди житлових приміщень, то відповідно до статті 820 Цивільного кодексу України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця. Орендні платежі за договором оренди житла з викупом - періодичні платежі, які особа-орендар сплачує підприємству-орендодавцю відповідно до умов договору оренди житла з викупом протягом усього строку дії договору. Орендні платежі включають платежі на викуп обраного особою-орендарем житла, винагороду (дохід) орендодавця. Особа-орендар також зобов'язана компенсувати підприємству-орендодавцю витрати, визначені законом.

Таким чином, підсумовуючи викладене варто зазначити, що зважаючи на принцип свободи договору, визначений Цивільним кодексом України, розмір орендної плати встановлюється сторонами шляхом переговорів, під час яких досягається згода щодо будь-якого розміру орендної плати, на який погодилися обидві сторони договору.

== '''Порядок оподаткування доходів, отриманих від оренди житлового приміщення''' ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України] пільги з податку, передбачені для фізичних осіб, не застосовуються до об’єкта оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності). 

ПКУ визначено, що розмір податкового зобов’язання з доходу від здачі житла в оренду обчислюють на основі орендної плати, зазначеної в договорі. Сума фіскального зобов’язання не може бути меншою за мінімальну суму платежу за повний чи неповний місяць оренди. Кожен громадянин, який не є підприємцем, але здає квартиру, будинок чи навіть кімнату в оренду, довгострокову або подобову, має сплатити з отриманого доходу ПДФО (податок на доходи фізичних осіб) у розмірі 18% та 1,5% військового збору. 

Орендодавець в поточному році сам обчислює і сплачує податок щокварталу. Сплату податку, за правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 статті 170 ПКУ], треба зробити протягом 40 календарних днів, після останнього дня звітного (податкового) кварталу. Сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов'язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Договір найму (оренди)

2020-02-28T15:51:38Z

Tetiana.razhyk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]

== Поняття договір найму (оренди) ==
'''Договір найму (оренда)''' - це домовленість двох сторін, за якою наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. 

Договір найму (оренди) ''вважається [[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Укладення,_зміна,_розірвання_договору&oldid=10383 укладеним]]'' з моменту передання укладення договору, за яким майно передається у тимчасове користування (реальний договір), або коли майно буде передане у тимчасове користування після укладення договору (консенсуальний договір).

== Сторони договору ==
Наймодавець — фізична або юридична особа (власник майна або особа, яка має право передавати майно у найм, наприклад, довірчий управитель). 

Наймач - фізичні або юридичні особи.

== Істотні умови договору ==
'''Предмет:''' річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ); майнові права. 

'''Строк користування майном:''' на строк, встановлений договором. Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці (якщо інший строк для такого попередження не встановлений договором). 
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця , договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

'''Плата за користування майном:''' встановлюється за певний період за домовленістю між сторонами (як правило, за один місяць) у грошовій або натуральній формі за вибором сторін. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

== Орендна плата ==
Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Що стосується оренди житлових приміщень, то відповідно до статті 820 Цивільного кодексу України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця. Орендні платежі за договором оренди житла з викупом - періодичні платежі, які особа-орендар сплачує підприємству-орендодавцю відповідно до умов договору оренди житла з викупом протягом усього строку дії договору. Орендні платежі включають платежі на викуп обраного особою-орендарем житла, винагороду (дохід) орендодавця. Особа-орендар також зобов'язана компенсувати підприємству-орендодавцю витрати, визначені законом.

Таким чином, підсумовуючи викладене варто зазначити, що зважаючи на принцип свободи договору, визначений Цивільним кодексом України, розмір орендної плати встановлюється сторонами шляхом переговорів, під час яких досягається згода щодо будь-якого розміру орендної плати, на який погодилися обидві сторони договору.

== Форма договору ==
'''''Усна:''''' між фізичними особами щодо речей побутового призначення. 
'''''Письмова форма:''''' між юридичними особами, між юридичною та фізичною особою, а також щодо найму будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини)автотранспорту, житла. 
'''''Письмова нотаріальна та підлягає державній реєстрації:''''' щодо найму будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком не менше 3 року).

== Права та обов'язки сторін ==
{| class="wikitable"
|-
! Сторони !! Права !! Обов'язки
|-
| Наймодавець||
* вимагати від наймача сплати встановленої договором суми за користування майном; 
* вимагати здійснення поточного ремонту наймача (якщо інше не встановлено договором); 
* вимагати від наймача виконання інших обов'язків, встановлених договором законом
||
* передати наймачеві майно в користування негайно або в строк, встановлений договором найму (оренди); 
* передати наймачеві річ у комплекті і в стані, що відповідають умовам договору найму (оренди) та її призначенню; 
* попередити наймача про відомі наймодавцю недоліки майна; 
* повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається в найм (оренду).
|-
| Наймач ||
* у випадку, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 
# вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 
# відмовитись від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 
* вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за яких наймач не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась; 
* вимагати здійснення капітального ремонту речі наймодавцем (крім випадку, коли обов'язок проводити капітальний ремонт покладений договором на наймодавця); 
* вимагати від наймодавця виконання інших обов'язків, встановлених договором законом; 
* передати річ у користування іншій особі ''(піднайм) лише за згодою особи'' (строк договору піднайму не може перевищувати строк договору найму)
||
* користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору найму (оренди); 
* вчасно сплачувати плату за користування майном; 
* усунути погіршення речі, які сталися з його вини (при цьому наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця
|}

== Припинення та розірвання договору ==
'''Підстави припинення договору найму:''' у разі смерті фізичної особи (наймача) або ліквідації юридичної особи (наймача або наймодавця). 

'''Підстави [[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Укладення,_зміна,_розірвання_договору&oldid=10383 розірвання]] договору:''' 
на вимогу наймодавця: 
# наймач не вносить плату за користування річчю протягом 3 місяців підряд; 
# наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 
# наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 
# наймач не розпочав проведення капітального ремонту речі, у випадку коли обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на нього. 

на вимогу наймача: 
# наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 
# наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту.

== Позовна давність ==
До вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність '''в один рік'''. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту [[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Укладення,_зміна,_розірвання_договору&oldid=10383 припинення]] договору найму.

== Види договору ==
# ''договір прокату'' (наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк); 
# [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9E%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BA ''договір найму земельної ділянки''] (наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату); 
# ''договір найму будівлі або іншої капітальної споруди'' (одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму); 
# [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BC%D1%83_(%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8)_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2 ''договір найму (оренди) транспортного засобу''] (предметом можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо); 
# ''договір лізингу'' (одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі);
# ''договір найму (оренди) житла'' (одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату).

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Оренда земельних ділянок

2020-02-28T15:46:51Z

Tetiana.razhyk: /* Орендна плата */

== Нормативно-правові акти ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]

== Загальні положення ==
'''Оренда землі''' - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.
Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути:
а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;
б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;
в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об’єднання та організації, а також іноземні держави.

== Договір оренди землі ==

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Істотними умовами договору оренди землі є:
* об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
* строк дії договору оренди;
* орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема внаслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення.
Об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Після завершення будівництва та прийняття об’єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об’єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

При передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років. До договору оренди землі включається зобов’язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об’єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти або газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині.

Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов’язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Якщо строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився у день або після смерті орендодавця, але до державної реєстрації права власності на земельну ділянку за новим власником (спадкоємцем), такий договір вважається продовженим (поновленим) до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на таку земельну ділянку.

== Орендна плата ==

Порядок визначення розміру орендної плати за земельну ділянку

Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно із частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Водночас, відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Тому, зважаючи, на принцип свободи договору, визначений Цивільним кодексом України, сторони не обмежені встановленням виключно мінімального рівня орендної плати у договорі та шляхом переговорів можуть дійти згоди про встановлення будь-якого розміру орендної плати, однак не нижчого ніж вищевказаний мінімальний розмір орендної плати, визначений Указом Президента від 02 лютого 2002 року №92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)».

Окрім того, сторони мають право за взаємною згодою визначити не лише розмір орендної плати, а і форму її виплати (як наприклад грошова або натуральна, що полягає у передачі частини сільськогосподарської продукції орендодавцю). Так, відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно положень статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Доцільно зауважити, що відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Таким чином, обов’язок орендаря земельної ділянки щодо виплати орендної плати за використання земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації договору оренди землі.

Принципи обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України), але такий розмір має бути не меншим, ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється ''з урахуванням індексів інфляції'', якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст.288. 5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:

· для земельних ділянок, нормативну '''грошову оцінку яких проведено''', - у розмірі '''не більше 3 відсотків''' їх нормативної грошової оцінки, для земель ''загального користування'' - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, ''для сільськогосподарських угідь'' - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

· для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких '''не проведено''', - у розмірі '''не більше 5 відсотків''' нормативної грошової оцінки '''одиниці площі ріллі''' по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

· '''не може перевищувати''' 12 відсотків нормативної грошової оцінки (за винятком випадку визначення орендаря на конкурентних засадах);

· для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус '''гірських''', не може перевищувати розміру земельного податку.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Що стосується поняття нормативної грошової оцінки землі варто відмітити наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Значення нормативної грошової оцінки земель щороку уточнюють на коефіцієнт індексації, який визначають відповідно до законодавства.

Інформацію про нормативну-грошову оцінку земельної ділянки, що розташована у конкретно взятій місцевості та коефіцієнт індексації можна дізнатись на сайті Держгеокадастpу.

Розмір орендної плати за земельну ділянку розраховується шляхом множення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на процент, що визначений договором оренди землі та індекс інфляції, що визначений Національним Банком України, у разі якщо нормативна грошова оцінка проведена у році, що передує року, за який розраховується орендна плата за земельну ділянку.

Вирішення спорів, пов’язаних із орендною платою за земельну ділянку

Спори, пов’язані з орендою землі, у тому числі, ті що стосуються орендної плати за земельну ділянку, відповідно до статті 35 Закону України «Про оренду землі» вирішуються у судовому порядку. Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У пункті «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати. Аналогічне положення міститься і у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

== Строки дії договору оренди земельної ділянки ==
{| class="wikitable"
|-

| Загальний строк дії договору оренди земельної ділянки || '''не більше 50 років'''
|-
| Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства|| '''не менше 7 років'''
|-
| Строк оренди меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація|| '''не менше 10 років'''
|-
| В разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності|| '''не менше 30 років'''
|}

== Зміна, припинення і поновлення договору оренди землі: ==

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Договір оренди землі припиняється в разі:
* закінчення строку, на який його було укладено;
* викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
* поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
* смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
* ліквідації юридичної особи-орендаря;
* відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
* набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;
* припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.
По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81263995 Постанова Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17] (дії позивача, який уклав додаткову угоду до договору оренди землі, а згодом пред'являє позов про визнання договору оренди землі неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним).

== Див. також ==
* [[Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання]]
* [[Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)]]
* [[Дострокове розірвання договору оренди землі]]
* [[Як розрахувати орендну плату за пай]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Договір оренди]]