WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Укладення мирової угоди сторін у цивільному процесі

2022-10-28T11:36:54Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?test=GqsMfB7.apXVdt4EZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19?test=YXDMfiXTp5GRdt4cZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6 Закон України «Про виконавче провадження»]
== Що таке мирова угода у цивільному процесі? ==
'''Мирова угода у цивільному процесі''' – подана сторонами і підтверджена судом заява, згідно з якими позивач і відповідач шляхом взаємних поступок один до одного ліквідують спір, що виник між ними. Укладання мирової угоди під час судового розгляду регламентуються Цивільним процесуальним кодексом України . Так, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 ст. 207 ЦПК України]], мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Правом укладення мирової угоди користуються лише позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, а також їх представники, за умови, що такі повноваження спеціально обумовлені у довіреності. Інші особи, які беруть участь у справі, не наділені правом на укладення цієї угоди. Мирову угоду, як правило, не можуть укладати особи, які подають позовну заяву до суду в інтересах інших осіб, бо вони позивачами у справі не є та не захищають свої особисті права та інтереси.
== Форми укладення мирової угоди ==
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає чітку форму укладення мирової угоди. Так, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 ч. 3 ст. 207 ЦПК України]).

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Крім того, сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії оскарження в суді апеляційної або касаційної інстанцій, що здійснюється відповідно до загальних правил [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?test=GqsMfB7.apXVdt4EZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6#Text ЦПК України], які регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій, незалежно від того, хто подав апеляційну чи касаційну скаргу. У даному випадку, якщо мирова угода сторін відповідає вимогам статті 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?test=GqsMfB7.apXVdt4EZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6#Text ЦПК України], суд постановляє ухвалу про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судові рішення попередніх інстанцій й закриває провадження у справі (ст.ст. 373, 408 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?test=GqsMfB7.apXVdt4EZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6#Text ЦПК України]).

Також, мирова угода може бути укладена в процесі її виконання (ст.434 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?test=GqsMfB7.apXVdt4EZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6#Text ЦПК України], ст.19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"]). Так, мирова угода, укладена між сторонами, в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження такої мирової угоди вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. В свою чергу, суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?test=GqsMfB7.apXVdt4EZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6#Text ЦПК України]. У разі затвердження мирової угоди відповідне відкрите виконавче провадження після затвердження судом такої мирової угоди підлягає закінченню (п.2 ч.1 ст.39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"]).

У виконавчому провадженні за виконавчим документом на підставі судового рішення у справі за позовом, поданим учасником господарського товариства в інтересах останнього, укладення мирової угоди, відмова від стягнення і повернення виконавчого документа можливі лише за письмовою згодою всіх осіб, які у відповідній справі діяли в інтересах господарського товариства.
== Коли суд може винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди? ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 ч. 5 ст. 207 ЦПК України], суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
* умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

* одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
== Виконання мирової угоди ==
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
== Судові витрати у разі укладення мирової угоди ==
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі укладення мирової угоди на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7013#n7013 стаття 142 ЦПК України]).
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|-
! Рішення суду !! Зміст рішення суду
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92566561 Постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 753/16296/14-ц] || Укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду. Після завершення судового процесу право на укладення мирової угоди може бути реалізовано лише в процесі примусового виконання судового рішення, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження. При цьому суб’єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, є державні або приватні виконавці, на виконанні в яких перебуває відповідне виконавче провадження.
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74021913 Постанова Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 363/1103/16-ц] || У разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову
|}
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності

2022-10-28T08:39:39Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]
== Загальні аспекти ==
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220#o1138 Цивільний кодекс України]. 
Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.
'''Неповнолітньою вважається особа''' у віці від 14 до 18 років. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]). Неповнолітні особи мають неповну цивільну дієздатність, тобто, ''всі правочини вони вчиняють самі, але за згодою своїх батьків, усиновлювачів або піклувальників''. При цьому закон вимагає саме наявності згоди зазначених осіб, а не їх обізнаності.

Ряд правочинів, спеціально передбачених законом, наприклад, дрібні побутові правочини, розпорядження своїм заробітком тощо ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]) неповнолітні мають право вчиняти самостійно, а відтак ст. 222 ЦК на такі правочини не поширюється. Правові наслідки, передбачені правилами ст. 222 можуть застосовуватися лише до тих правочинів, які підлягають схваленню батьками, усиновлювачами або піклувальниками.

Сама по собі відсутність згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальників на вчинення правочину ще не робить його недійсним. Згода може бути надана й після вчинення правочину, за винятком тих випадків, коли законом вимагається обов'язкова письмова згода до укладення правочину, наприклад, щодо транспортних засобів або нерухомого майна. Причому допускається як надання прямої згоди (у письмовій формі, якщо це вимагається законом), так і схвалення правочину шляхом непред'явлення батьками (усиновлювачами) або піклувальниками неповнолітнього претензії другій стороні протягом одного місяця з моменту, коли ці особи дізналися про вчинення неповнолітнім правочину.
== Підстави, за наявності яких правочини, вчинені неповнолітніми особами, можуть визнаватись недійсними ==
Згідно з нормами [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] такий правочин може бути визнано недійсним у таких випадках:
# вихід неповнолітньою особою за межі цивільної дієздатності;
# відсутня попередня згода або наступне схвалення батьків (усиновителів) чи піклувальників на вчинення такого правочину;
# подано заяву законних представників до суду про визнання правочину недійсним.
При цьому для визнання правочину недійсним достатньо, щоб лише однією стороною був неповнолітній, котрий вчинив правочин, що виходить за межі його дієздатності, без згоди батьків (усиновителів) чи піклувальників, а іншою стороною може бути особа повністю дієздатна (хоча не виключається вчинення правочину й двома неповнолітніми, один з яких вчинив її без згоди батьків (усиновителів) чи піклувальників).
== Умови для визнання правочину, вчиненого неповнолітнім за межами його цивільної дієздатності, недійсним ==
Правочин, вчинений неповнолітнім за межами його цивільної дієздатності, можна визнати недійсним:
* у разі, коли буде доведено, що цей «вихід за межі дієздатності» було здійснено, тобто правочин не підпадає під коло «дозволених» правочинів, передбачених статтей 32 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України];
* є відсутність згоди законних представників на вчинення такого правочину (попередньої згоди або ж подальшого його схвалення ними).
Варто зауважити, що цивільне законодавство виокремлює низку правочинів, які можуть бути визнані недійними через відсутність згоди третіх осіб на їх вчинення. Усі ці правочини мають одну спільну ознаку: для їх дійсності необхідна не лише воля сторін цього правочину, але й воля третіх осіб, які не є сторонами правочину.
 
У правочинах, в яких підставою їх недійсності є відсутність законодавчо закріпленої згоди третіх осіб, що не є стороною правочину, воля сторін правочину не має вад. Це пов’язано з тим, що в окремих категорій осіб відсутність повноцінної волі передбачено законом (зокрема, це малолітні та неповнолітні особи). Відповідно вони не наділені правом оспорювання правочинів, які ними укладені. Правом оспорювання правочинів малолітніх та неповнолітніх дітей наділені їх '''законні представники''', які можуть або частково доповнювати їх волю, або ж повністю заміщувати своїх підопічних. При повному заміщенні – законний представник сам вчиняє правочини від імені підопічного, при частковому – сама особа, яка має недостатність волі, але для дійсності правочину необхідна згода визначеного кола осіб.
 
Неповнолітня ж особа не має права оспорювати вчинений нею ж правочин з цих підстав, оскільки його воля вже виявлена і виражена при цьому коректно, нормальним чином, без будь-яких її порушень. Порушена воля тієї особи, яка повинна надавати згоду на вчинення правочинів неповнолітнім, оскільки фактично вона не врахована взагалі (бо не отримана його згода), а тому саме він і має право оспорювати такі правочини.
== Правові наслідки вчинення правочину неповнолітньою особою ==
Правочини вчинені неповнолітніми особами належать ''до категорії '''оспорюваних'''''. З позовом про визнання такого правочину недійсним можуть звернутися ''батьки (усиновлювачі) або піклувальники неповнолітньої особи, її контрагент за договором, орган опіки та піклування та інші особи, права яких зачіпаються таким правочином''. Адже, як передбачено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України], у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
 
Передбачена законом згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників неповнолітньої особи на вчинення нею правочину встановлена з метою забезпечення інтересів останньої. Тому якщо вчинений неповнолітнім правочин хоча і не схвалений його батьками або піклувальниками, але не зачіпає інтересів неповнолітнього, суд має право відмовити у визнанні такого правочину недійсним.
 
Наслідком визнання недійсним правочину, вчиненого неповнолітніми особами між собою, є покладення на них зобов'язання повернути другій стороні все одержане за цим правочином у натурі. Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні усе одержане нею за цим правочином у натурі. У разі неможливості повернення одержаного в натурі відшкодовується його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.
 
Грошове відшкодування здійснюється за рахунок коштів неповнолітньої особи. Батьки (усиновлювачі) або піклувальники зобов'язані здійснити відшкодування за власний рахунок за наявності таких підстав:
* у неповнолітньої особи відсутні кошти, достатні для відшкодування;
* вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла винна поведінка батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Положення не поширюються на правочини неповнолітніх, які є повністю дієздатними у зв'язку з укладенням шлюбу або їх «емансипацією».
== Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи у суді ==
Під час розгляду справи, крім прав та обов’язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: 
1) безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки; 
2) отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд; 
3) здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. 
Суд роз’яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення.
Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
== Судова практика ==
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]
# [https://pla.court.gov.ua/sud1690/20/uzagal_sud_prakt/pravochin Узагальнення окремих питань, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]
# [http://reyestr.court.gov.ua/Review/32341304 Рішення Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 206/5030/2012 від 13 грудня 2012 року]
# [http://reyestr.court.gov.ua/Review/24165985 Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області по справі № 2-454/12 від 23 травня 2012 року]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Суди]]

Забезпечення позову в адміністративному процесі

2022-10-24T17:31:43Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-08 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ"]
== Підстави та порядок забезпечення адміністративного позову ==
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ)].

Не допускається забезпечення позову шляхом:
* зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов’язку вчиняти певні дії;
* зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#Text Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"];
* зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;
* зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій;
* зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов’язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
* зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);
* зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-19#Text Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"];
* зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
* зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта.
*зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.151 КАСУ]).
Заява про забезпечення позову подається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 ст. 153 КАСУ]:
# до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 КАСУ] (Глава 3 ст.ст. 26-30);
# одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 КАСУ];(Глава 3 ст.ст. 26-30);
# після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:

1) найменування суду;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 стаття 152 КАСУ]).

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.154 КАСУ], заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Питання про заміну одного заходу забезпечення іншим вирішується судом в судовому засіданні наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання. У той час як клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду. Примірник ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 (ст. 155-157 КАСУ)].

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі:
* неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 (ст. 153 КАСУ)];
* повернення позовної заяви;
* відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
==Способи забезпечення адміністративного позову==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] передбачено такі способи забезпечення адміністративного позову ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 стаття 151]):
*зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
*забороною відповідачу вчиняти певні дії;
*забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
*зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
==Відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову==
У випадку залишення позову без розгляду, а також закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктами 2 та 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 (ст. 238 КАСУ)], або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Також положення цієї статті не застосовуються щодо відповідача або іншої особи, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, які є суб’єктом владних повноважень.
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю

2022-10-24T16:56:45Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України «Про державну таємницю»]
== Загальна інформація ==
'''Державна таємниця''' (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Законом України "Про державну таємницю"], державною таємницею і підлягають охороні державою.

Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності.

Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 517 Кримінального процесуального кодексу України] до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, '''які мають допуск до державної таємниці''' відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text статті 28 Закону України "Про державну таємницю"] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4030 Кримінальним процесуальним кодексом України], виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі '''наказу або письмового розпорядження''' керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.
== Хто має право робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю ==
→ Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

→ Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

→ Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 517 Кримінального процесуального кодексу України]).
== Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю ==
Проведення експертизи щодо '''законності віднесення інформації''' у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць відповідно до закону у сфері державної таємниці. У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4030 Кримінальним процесуальним кодексом України] передбачено для [[Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність|експертів]]. Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються (с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text таття 518 Кримінального процесуального кодексу України]).
== Кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Статтею 328 Кримінального кодексу України] визначено, що розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства - карається позбавленням волі на строк від '''двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, а те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі строком від п'яти до восьми років.'''
== Див. також ==
* [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю]]
* [[Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок здійснення технічного обслуговування внутрішньо-будинкової/внутрішньоквартирної системи газопостачання

2022-10-21T14:28:20Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/329-19 Закон України "Про ринок природного газу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем]"
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15 Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285 "Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання"]
== Загальна інформація ==
На виконання вимог [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/329-19 Закону України "Про ринок природного газу"] [http://www.nerc.gov.ua/ Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг] прийнята постанова від 30 вересня 2015 року № 2494, якою затверджений [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 Кодекс газорозподільних систем] (далі – Кодекс ГТС). Даний [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 Кодекс ГТС] визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із субєктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

'''Газорозподільна система''' є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов’язаних між собою об’єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, тиск якого не може перевищувати 1,2 МПа.
== Технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових газових мереж ==
Т'''ехнічне обслуговування''' - системи обходів (оглядів), ремонтів, які дають змогу утримувати обладнання в справному стані. При технічному обслуговуванні здійснюються контроль за технічним станом, перевірка на загазованість, виявлення місць витоку газу, очищення, змащення, регулювання та інші операції з утримання працездатності і справності системи газопостачання (пункт 2.1. розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15 Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285]).

Технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових газових мереж у багатоквартирному будинку здійснюється '''на умовах договору''', укладеного між співвласниками/особою, уповноваженою на це співвласниками, і суб’єктом, що має право на виконання таких робіт (абзац третій пункту 2 глави 1 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 Кодексу ГТС]).

При цьому види робіт, які входять до технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання в житлових будинках та здійснюються '''виключно''' '''Операторами газорозподільної системи*''' (далі - Оператор ГРМ), визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі ([http://mpe.kmu.gov.ua/ Міністерство енергетики та захисту довкілля України]), відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"].

При заселенні газифікованих будинків-новобудов і при газифікації після капітального ремонту існуючого житлового фонду газорозподільне підприємство проводить інструктаж із безпечної експлуатації газового обладнання власників (балансоутримувачів та/або орендарів (наймачів)) квартир у технічних кабінетах на діючому газовому обладнанні або безпосередньо в квартирах перед пуском газу.

Інструктаж власників (балансоутримувачів та/або орендарів (наймачів)) будинків у селищах міського типу та сільських поселеннях проводить газорозподільне підприємство перед пуском газу.
----
''*Суб’єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.''

У випадку незабезпечення технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових газових мереж у багатоквартирному будинку розподіл природного газу припиняється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285] (далі - Правила).
== Межа балансової належності та межа експлуатаційної відповідальності сторін ==
[[Файл:0918fdbe4410f872b6d40f921221210b 0.jpg|міні|104.ua]]
Перш, ніж газ буде використаний у газовому обладнанні будинку, він проходить через зовнішню розподільну і внутрішньобудинкову мережу газопроводів. Запірним пристроєм, що відключає будинок від зовнішніх газорозподільних мереж є запірна засувка, яка зазвичай розміщена ззовні, на газопроводі, що прокладений на одній зі стін будинку. Ця засувка, як правило, і є лінією розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності. Згідно з положеннями пункту [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС]:
* '''межа балансової належності''' – точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання-передача природного газу;
* '''межа експлуатаційної відповідальності сторін''' – точка розмежування газових мереж за ознакою договірних зобов’язань з експлуатації окремих ділянок або елементів, яка встановлюється на межі балансової належності або за згодою сторін в іншій точці газових мереж.
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГТС] межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним об’єктом ринку природного газу) визначається в '''акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін''', що є невід’ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов’язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку ) та напрямів потоків природного газу.

За відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об’єктами суміжних суб’єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об’єкти, зобов’язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться '''багатоквартирні будинки чи гуртожитки''' (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з Оператором ГРМ, до об’єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньо будинкових систем газопостачання.

Власники газових мереж, у тому числі побутові споживачі та співвласники/особа, уповноважена на це співвласниками, внутрішньобудинкових систем газопостачання, які згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відповідають за експлуатацію цих мереж та їх складових, забезпечують належну їх експлуатацію згідно з чинним законодавством, у тому числі ПБСГ, зокрема укладають відповідний '''договір''' із суб’єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт (пункту 3 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 Кодексу ГТС]).
== Дяльність Оператора ГРМ ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/329-19 частини першої статті 37 Закону України "Про ринок природного газу"] (далі - Закон) Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

'''Оператори ГРМ зобов’язані мати:'''
* у своєму складі аварійно-диспетчерські служби та інші виробничі підрозділи, у тому числі кваліфікований персонал, необхідні для належної експлуатації газорозподільних систем;
* телефонний зв’язок екстреного виклику;
* відповідні приміщення, транспортні засоби, обладнання та матеріали, необхідні для належної експлуатації газорозподільних систем.
Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів.

У разі виникнення аварійної ситуації Оператор ГРМ зобов’язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи (пункт 4 глави 1 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 Кодексу ГТС]).

Оператор ГРМ має право безперешкодного та безкоштовного доступу до земельних ділянок та інших об’єктів всіх форм власності, на яких розташована газорозподільна система, для виконання службових обов’язків, передбачених законодавством.

Для належного виконання Оператором ГРМ функцій щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій споживач зобов’язаний забезпечити доступ на власні об’єкти представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання службових обов’язків, зокрема, для:
* перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій;
* перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу;
* виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання (пункт 3 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 Кодексу ГТС]).

Підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови:

наявності витоків газу;

несправної автоматики безпеки;

несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів;

відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах;

самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання;

не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави;

не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації.

== Зобов'зання споживачів щодо технічного обслуговування газорозподільчих систем ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15 положення пункту 1.14 глави 1 розділу V Правил] (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен стежити за станом будинкового ввідного газопроводу та його кріпленням, фарбувати зазначений газопровід '''не рідше, ніж один раз на 5 років'''.

Власники (балансоутримувачі та/або орендарі (наймачі)) житлових і громадських будинків, підприємств комунального та побутового обслуговування населення повинні:
* забезпечувати безперешкодний доступ до всіх приміщень будинків представникам газорозподільного підприємства для проведення технічного обслуговування газового обладнання і перевірки приміщень на загазованість та за необхідності відключення газового обладнання;
* утримувати в належному стані підвали, технічні коридори і підпілля, забезпечувати постійне підтримання в робочому стані їх електроосвітлення і вентиляцію;
* утримувати в належному стані ущільнення вводів підземних комунікацій в підвалах будинків, а також місць перетинів газопроводами елементів будівель;
* утримувати в належному до експлуатації стані фасадні та внутрішні газопроводи;
* своєчасно перевіряти стан і за потреби проводити ремонт димових і вентиляційних каналів, оголовків димоходів;
* надавати запит газорозподільному підприємству на подавання газу до внутрішньобудинкової, квартирної системи газопостачання за 5 днів до заселення;
* повідомляти газорозподільне підприємство про необхідність відключення газового обладнання у разі несправності димових і вентиляційних каналів;
* своєчасно перевіряти стан і у разі потреби проводити ремонт систем урівняння потенціалів усіх металевих комунікацій (у тому числі і газових) всередині будівлі та перевіряти системи захисного заземлення, змонтованого в будівлі обладнання, яке підключено одночасно до газової та електричної мережі (пункт 5.10 глави 5 розділу V [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15 Правил]).
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Права пасажира на компенсацію у разі відмови у перевезенні, скасуванні чи тривалої затримки авіарейсів

2022-10-21T13:05:32Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Наказ Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року №1239 "Про затвердження Авіаційних правил України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу"]
== Порядок застосування компенсації ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] посідає центральне місце у регулюванні відносин перевезення, тому всі норми, які містяться в інших законодавчих і нормативних актах, зокрема, норми і [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України] мають йому відповідати, за винятком тих випадків, коли Цивільним кодексом передбачено можливість врегулювання перевізних відносин законом по-іншому.

Авіаперевізник у своїх правилах повинен встановити та довести до відома пасажирів порядок виплати компенсації і надання допомоги пасажирам у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажира, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення, розмір та спосіб виплати компенсації і обслуговування пасажирів, яким відмовлено у прийнятті на борт. Зазначені правила повинні відповідати вимогам та правилам, установленим міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, законодавству України, в тому числі авіаційним правилам України. При цьому розмір виплати компенсації та надання допомоги пасажирам мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 пункт 6 статті 100 Повітряного кодексу України]). 
Права пасажира на компенсацію та порядок виплати у разі відмови у перевезенні, скасуванні чи тривалої затримки авіарейсів закріплені в розділі ХІІІ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України.]

Положення цього розділу застосовуються до пасажирів (регулярних та чартерних рейсів), яким відмовлено у перевезенні проти їхньої волі або рейс яких скасовано чи затримано, за умови, що пасажир має підтверджене бронювання на відповідний рейс та присутній для проходження реєстрації у час, що передбачений правилами авіаперевізника та письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або, якщо час реєстрації не зазначено, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення, чи забронював рейс, який затримано/перенесено авіаперевізником або фрахтувальником повітряного судна (туроператором) на інший рейс незалежно від причин затримки/перенесення. 
Положення цього розділу не застосовуються до пасажирів, які подорожують безплатно або за зменшеною вартістю, яка безпосередньо або опосередковано не доступна іншим пасажирам, однак ці положення застосовуються до пасажирів, яким видано квитки згідно з програмою авіаперевізника для пасажирів, які часто літають (програмою лояльності). 
Якщо авіаперевізник виплачує компенсацію або надає послуги, передбачені цим розділом, жодне положення цього розділу не може тлумачитися як таке, що обмежує право перевізника вимагати компенсації у порядку регресу від будь-якої особи, включаючи третіх осіб, зокрема за вимогами про відшкодування туристичним оператором або іншою особою, з якою перевізник уклав договір. Відповідно жодне положення цього розділу не може тлумачитися як таке, що обмежує право туристичного оператора або третіх осіб, інших, ніж пасажир, з якими перевізник уклав договір, вимагати відшкодування або компенсації від перевізника згідно із законодавством. 
Згідно з пунктом 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19#Text Авіаційних правил України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затверджених наказом Державної авіаційної служби № 1126 від 14.08.2020], рейс уважається виконаним, у разі передачі його виконання іншому авіаперевізнику, який забезпечує перевезення усіх пасажирів переданого рейсу спеціально організованим рейсом.

Зміна аеродрому вильоту або прильоту у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці не може вважатися скасуванням рейсу.

Крім випадків скасування рейсу авіаперевізником, рейс уважається скасованим, у разі затримки при відправленні понад 48 годин.
== Компенсація у разі відмови у перевезенні ==
Згідно з ст. 104 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України] у разі якщо авіаперевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс, він зобов'язаний провести опитування з метою виявлення пасажирів, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який за власним бажанням відмовляється від посадки на рейс, та перевізником винагороду. 
Крім виплати винагороди, авіаперевізник зобов'язаний запропонувати пасажиру на вибір: 
# відшкодування впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості;
# зміну маршруту, яка здійснюється за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення - за першої можливості або у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності вільних місць. 
Перевезення пасажира з аеропорту, де сталася відмова у перевезенні, до аеропорту, з якого починається запропонований перевізником альтернативний маршрут, та від аеропорту альтернативної посадки до аеропорту, куди пасажир мав прибути рейсом, на який йому відмовлено у перевезенні, здійснюється за рахунок перевізника. 
Якщо пасажирів, які б виявили бажання відмовитися від подорожі цим рейсом, не виявлено або їх кількість є недостатньою, перевізник має право відмовити пасажиру у перевезенні проти його волі. 
Якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах: 
'''250 євро''' - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

'''400 євро''' - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

'''600 євро''' - для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів. 
Під час визначення відстані за основу береться останній пункт, у якому відмова від перевезення або невиконання рейсу, який було раніше заплановано та на який заброньовано принаймні одне місце, створить затримку прибуття пасажирів у запланований час. 
Перевізник має право зменшити розмір компенсації на 50 відсотків, якщо пасажиру пропонується заміна маршруту перевезення до його пункту призначення альтернативними рейсами, час прибуття яких не перевищує запланованого: 
'''''на дві години''''' - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

'''''на три години''''' - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

'''''на чотири години''''' - для рейсів, не зазначених у абзацах другому та третьому цієї частини. 
Відстань, зазначена в цій частині цієї статті, вимірюється за методом ортодромічної відстані маршруту. 
Виплата компенсації не звільняє перевізника від обов'язку запропонувати пасажиру на вибір послуги та відшкодування витрат. 
== Компенсація пасажирам у разі скасування авіарейсу ==
У відповідності до ст. 105 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України]
Пасажир має право на компенсацію, якщо його не поінформовано про скасування рейсу: 
* щонайменше за два тижні до запланованого часу відправлення;
* у період не більше ніж за два тижні і не менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за дві години до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через чотири години після запланованого часу прибуття;
* менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за годину до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через дві години після запланованого часу прибуття. 
Авіаперевізник, скасовуючи або затримуючи рейс, повинен надавати пасажирам на їх запит пояснення щодо підстав скасування чи затримки рейсу. У разі необхідності забезпечення своєчасної пересадки трансферних пасажирів на стикувальні рейси перевізник за першої можливості повинен запропонувати їм альтернативні маршрути перевезення. 
Перевізник не зобов'язаний виплачувати компенсацію, якщо він може надати підтвердження того, що причиною скасування рейсу була дія непереборної сили або надзвичайна ситуація, якій не можна було запобігти, навіть якби було вжито усіх заходів. 
Доведення факту інформування пасажира про правила та умови перевезення, порядок бронювання місць на рейсах, тарифи, такси (збори), про розклад та строки виконання рейсу покладається на авіаперевізника, його агента з продажу, туристичного оператора та інших уповноважених організацій за місцем укладання договору повітряного перевезення. 
У разі скасування рейсу авіаперевізником та продовження пасажиром подорожі іншим рейсом (рейсами) або за іншим маршрутом пасажирам має бути безплатно запропоновано та забезпечено: 
* харчування та прохолодні напої відповідно до часу очікування нового рейсу;
* місця в готелі у разі, якщо пасажири змушені чекати на відправлення впродовж однієї або більше ночей чи якщо час додаткового очікування відправлення більший, ніж передбачалося;
* наземний трансфер за маршрутом аеропорт - готель - аеропорт;
* два телефонні дзвінки або телекс-, факс-повідомлення, або повідомлення електронною поштою, якщо для цього є технічні умови аеропорту. 
Авіаперевізник зобов'язаний приділяти особливу увагу потребам пасажирів з обмеженими фізичними можливостями (особам з інвалідністю), та осіб, які їх супроводжують, а також потребам дітей без супроводу дорослих.

Пасажирам з обмеженими фізичними можливостями (особам з інвалідністю) має надаватися безплатна особлива допомога, яка гарантує отримання цією категорією пасажирів послуг, передбачених для всіх пасажирів. Така допомога включає надання інформації та вказівок у формі, зрозумілій пасажирам з функціональними порушеннями органів відчуттів та сприймання.

З метою полегшення пересування осіб з інвалідністю та осіб похилого віку між повітряним судном та аеровокзалом після прибуття і під час вильоту в разі потреби забезпечується надання підйомних систем або інших пристроїв за відсутності телескопічних пасажирських трапів, вживаються заходи для того, щоб пасажири, які мають вади слуху та зору, мали можливість отримувати інформацію про рейси.

У разі відмови у перевезенні, скасування або затримки рейсу незалежно від тривалості пасажири з обмеженими фізичними можливостями (особи з інвалідністю) та особи, що їх супроводжують, а також діти без супроводу відповідно до розділу XIII цього Кодексу мають право на допомогу в першу чергу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 стаття 102 Повітряного кодексу України]). 
== Компенсація пасажиру у разі затримки рейсу ==
Авіаперевізник повинен надати пасажирам сприяння, передбачене пунктами 1 і 4 частини п'ятої статті 105 цього Кодексу, у разі затримки рейсу: 
'''до двох годин''' - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

'''до трьох годин''' - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

'''на чотири години і більше від запланованого часу відправлення''' - для інших рейсів. 
Якщо виконання затриманого рейсу відкладається на день, наступний за днем його виконання, передбаченим розкладом і зазначеним у квитку, перевізник повинен надати пасажирам номери у готелі, харчування та забезпечити трансфер за маршрутом аеропорт - готель - аеропорт. 
Якщо затримка рейсу перевищує п'ять годин, пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України]. 
== Компенсація пасажирам за зміну класу обслуговування ==
Авіаперевізник не має права вимагати будь-якої додаткової плати, якщо він розміщує пасажира у класі, вищому за зазначений у квитку. 
Якщо авіаперевізник розміщує пасажира у класі, нижчому за зазначений у квитку, то він впродовж семи днів повинен відшкодувати пасажиру:
* 30 відсотків тарифу - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;
* 50 відсотків тарифу - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;
* 75 відсотків тарифу - для інших рейсів.
Компенсація за розміщення пасажира у класі, нижчому за той, що зазначений у його квитку, розраховується за сегмент, у якому здійснено пониження у класі обслуговування, методом прорейтового розподілу.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Оподаткування пенсії

2022-10-17T17:57:59Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1411-19 Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0a6p710-07 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)№ 6-рп/2007 від 09.07.2007]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-05 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)№ 8-рп/2005 від 11.10.2005]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-18#n68 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання)№ 1-р/2018 від 27.02.2018]
== Підстави оподаткування пенсій ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1411-19 164.2.19. п. 164.2 ст. 164 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій]" суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п.165.1.1 е п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України] до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати. 
Ставка ПДФО складає 18 відсотків (до 1.07.2016 було 15%) бази оподаткування відносно доходів, зокрема, нарахованих (виплачениx, наданих) у виглядi пенсій, якщo база оподаткування для місячного доходу оподаткування перевищує 3 розміpи мінімальної зарплати, встановленої законом нa 01 січня звітногоo податкового року. Якщо база оподаткування (тобтo сума пенсії) в календарному місяці перевищує десятиразовий розмір мінімальної заробітної плати, дo суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
{| class="wikitable"
|-
|'''На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-20#n1591 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві"] від 16.01.2020 № 466-IX підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПКУ виключено!'''
|}
== Куди необхідно звернутися для розгляду питання щодо оподаткування пенсії. ==
В разі необхідності отримання інформації щодо оподаткування пенсії необхідно звертатись Державної фіскальної служби за місцем проживання.
== Строки розгляду питання ==
Питання що до оподаткування пенсії вирішуються Державною фіскальною службою у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
== Порядок оскарження ==
'''Рішення щодо оподаткування пенсій оскаржуються в Адміністративному суді протягом шести місяців з моменту коли особа дізналась про те що її права порушено'''. Посилаючись на визначення України як соціальної, правової держави, необхідно звернути увагу на основний обов’язок органів влади — утвердження й забезпечення прав і свобод людини ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 1, 3 Конституції України]).

Крім того, як зазначалося, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 22] Основного Закону визначає основоположний принцип неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів. На цьому наголошував КС у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0a6p710-07 рішенні від 9.07.2007 №6-рп/2007] у справі про соціальні гарантії громадян. Згідно з позицією Суду «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов’язань порушує принцип соціальної, правової держави». А встановлення певних соціальних пільг, компенсацій і гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Не може інакше тлумачитися й саме поняття «звуження змісту прав і свобод». Адже в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-05 рішенні №8-рп/2005] КС чітко окреслив критерії, за якими можна встановити, чи відбулося таке звуження: «Звуження обсягу прав та свобод — це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».
== Особливі випадки, що до оподаткування пенсій. ==
Не поширюється обмеження щодо виплати пенсій працюючим пенсіонерам, які є особами з інвалідністю I і II груп, особами з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасниками бойових дій, особам, на яких поширюється дія пункту 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»].
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Пенсійне забезпечення]]

Оподаткування пенсії

2022-10-17T17:49:45Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1411-19 Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0a6p710-07 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)№ 6-рп/2007 від 09.07.2007]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-05 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)№ 8-рп/2005 від 11.10.2005]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-18#n68 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання)№ 1-р/2018 від 27.02.2018]
== Підстави оподаткування пенсій ==
Згідно п.п.165.1.1 е п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати. Ставка ПДФО складає 18 відсотків (до 1.07.2016 було 15%) бази оподаткування відносно доходів, зокрема, нарахованих (виплачениx, наданих) у виглядi пенсій, якщo база оподаткування для місячного доходу оподаткування перевищує 3 розміpи мінімальної зарплати, встановленої законом нa 01 січня звітногоo податкового року. Якщо база оподаткування (тобтo сума пенсії) в календарному місяці перевищує десятиразовий розмір мінімальної заробітної плати, дo суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
{| class="wikitable"
|-
|'''На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-20#n1591 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві"] від 16.01.2020 № 466-IX підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПКУ виключено!'''
|}
== Куди необхідно звернутися для розгляду питання щодо оподаткування пенсії. ==
В разі необхідності отримання інформації щодо оподаткування пенсії необхідно звертатись Державної фіскальної служби за місцем проживання.
== Строки розгляду питання ==
Питання що до оподаткування пенсії вирішуються Державною фіскальною службою у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
== Порядок оскарження ==
'''Рішення щодо оподаткування пенсій оскаржуються в Адміністративному суді протягом шести місяців з моменту коли особа дізналась про те що її права порушено'''. Посилаючись на визначення України як соціальної, правової держави, необхідно звернути увагу на основний обов’язок органів влади — утвердження й забезпечення прав і свобод людини ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 1, 3 Конституції України]).

Крім того, як зазначалося, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 22] Основного Закону визначає основоположний принцип неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів. На цьому наголошував КС у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0a6p710-07 рішенні від 9.07.2007 №6-рп/2007] у справі про соціальні гарантії громадян. Згідно з позицією Суду «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов’язань порушує принцип соціальної, правової держави». А встановлення певних соціальних пільг, компенсацій і гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Не може інакше тлумачитися й саме поняття «звуження змісту прав і свобод». Адже в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-05 рішенні №8-рп/2005] КС чітко окреслив критерії, за якими можна встановити, чи відбулося таке звуження: «Звуження обсягу прав та свобод — це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».
== Особливі випадки, що до оподаткування пенсій. ==
Не поширюється обмеження щодо виплати пенсій працюючим пенсіонерам, які є особами з інвалідністю I і II груп, особами з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасниками бойових дій, особам, на яких поширюється дія пункту 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»].
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Пенсійне забезпечення]]

Компенсаційні виплати для пенсіонерів

2022-10-15T14:00:07Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/849-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року № 849 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому"]
== Підвищення пенсійних виплат для пенсіонерів ==
З метою здійснення послідовних заходів щодо підтримки найбільш вразливих категорій осіб, які досягли відповідного віку та мають тривалий страховий стаж, Кабінетом Міністрів України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/849-2020-%D0%BF#Text постанову від 16 вересня 2020 року № 849 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому»,] якою встановлено розмір компенсаційних виплат для пенсіонерів, яким виповнилося 80 років і більше та для пенсіонерів, яким виповнилося 75 років до досягнення 80-річного віку. Такі доплати нараховуються органами Пенсійного фонду України автоматично, без звернення зазначених осіб до пенсійного фонду.
== Компенсаційна виплата для пенсіонерів, яким виповнилося 80 років і більше ==
'''З 1 березня 2021 р.''' особам, яким виповнилося '''80 років і більше, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат''' з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, '''не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні,''' з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії '''за 2020 рік (10 340 гривень 35 копійок),''' щомісячну компенсаційну '''виплату в розмірі до 500 гривень''' у межах зазначеного розміру.

Щомісячна компенсаційна виплата особам, які отримують пенсію та досягли 80-річного віку після 1 березня 2021 р., встановлюється і виплачується '''з дати досягнення ними зазначеного віку.'''

'''Якщо''' при нарахуванні вищезазначеної компенсаційної виплати загальний '''розмір пенсійних виплат,''' у осіб які отримують пенсію за віком з урахуванням страхового стажу для чоловіків 25 років, а для жінок 20 років страхового стажу, '''не досягає 2600 гривень, таким особам надається доплата до пенсії в''' сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
== Компенсаційна виплата для пенсіонерів, яким виповнилося 75 років до досягнення 80-річного віку ==
'''З 1 жовтня 2021 р.''' особам, яким виповнилося '''75 років до досягнення 80-річного віку''', '''у яких щомісячний розмір пенсійних виплат''' з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, '''не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні,''' з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за '''2020 рік (10 340 гривень 35 копійок),''' щомісячну компенсаційну '''виплату в розмірі до 400 гривень''' у межах зазначеного розміру.

Також таку компенсацію зможуть отримати пенсіонери, які отримують пенсію та досягли 75 років до досягнення 80-річного віку після 1 жовтня 2021 р., яка буде встановлена та виплачена '''з дати досягнення ними зазначеного віку.'''

'''Якщо''' при нарахуванні вищезазначеної компенсаційної виплати загальний '''розмір пенсійних виплат,''' у осіб які отримують пенсію за віком з урахуванням страхового стажу для чоловіків 25 років, а для жінок 20 років страхового стажу, '''не досягає 2500 гривень,''' '''таким особам надається доплата до пенсії''' в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
== Порядок збільшення розміру щомісячної компенсаційної виплати ==
Слід зазначити, що '''починаючи з 2022 року щороку з 1 березня''', '''розміри щомісячної компенсаційної виплати, будуть збільшуватися''' відповідно до збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Кожен наступний перерахунок у зв’язку із збільшенням щомісячної компенсаційної виплати проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках розміру щомісячної компенсаційної виплати.

'''З 01 жовтня 2022 року''' особам у віці від 70 до 75 років, у яких розмір щомісячної пенсійної виплати з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, є меншим від розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 рік (10340,35 грн), з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, проводитиметься щомісячна компенсаційна виплата у розмірі до 300 гривень.

Щомісячна компенсаційна виплата особам, які досягли віку 70 років після 1 жовтня 2022 р., встановлюється і виплачується з дати досягнення ними зазначеного віку.

Починаючи з 2023 року розмір щомісячної компенсаційної виплати щороку з 1 березня підвищується на коефіцієнт збільшення, який визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі — Закон) за рішенням Кабінету Міністрів України з одночасним визначенням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії. Кожен наступний перерахунок у зв’язку із збільшенням щомісячної компенсаційної виплати проводиться з урахуванням збільшеного у попередні роки розміру щомісячної компенсаційної виплати;

особам, яким виповнилося 70 років і більше, страховий стаж яких становить не менше ніж 35 років у чоловіків і не менше ніж 30 років у жінок, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, розмір пенсійної виплати з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсаційної виплати, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 3 000 гривень, таким особам надається доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Якщо в осіб, зазначених в абзаці п’ятому цього пункту, страховий стаж становить менше ніж 35 років у чоловіків і менше ніж 30 років у жінок, доплата до пенсії встановлюється в розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з розміру, передбаченого в абзаці п’ятому цього пункту (3 000 гривень). При цьому розмір пенсійної виплати за наявності страхового стажу не менше ніж 25 років у чоловіків і не менше ніж 20 років у жінок із числа осіб, яким виповнилося 80 років і більше, не може бути меншим, ніж 2 600 гривень, а в осіб у віці від 70 до 80 років не може бути меншим, ніж 2 500 гривень.

'''З 1 грудня 2022 року''' особам, яким не виповнилося 70 років, страховий стаж яких становить не менше ніж 35 років у чоловіків і не менше ніж 30 років у жінок, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, не працюють (не провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) і в яких розмір щомісячної пенсійної виплати з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 2 500 гривень, надається щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій;

особам, зазначеним в абзаці другому цього пункту, страховий стаж яких становить менше ніж 35 років у чоловіків і менше ніж 30 років у жінок, доплата до пенсії встановлюється в розмірі, пропорційному до наявного в них страхового стажу, виходячи з розміру 2 500 гривень.

Особам, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону з урахуванням страхового стажу не менше ніж 35 років у чоловіків і не менше ніж 30 років у жінок, і працюють/провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, після звільнення з роботи/припинення діяльності, пов’язаної з отриманням доходу, щомісячна доплата до пенсії, передбачена абзацами другим, третім цього пункту, встановлюється з дати звільнення з роботи/припинення діяльності, пов’язаної з отриманням доходу ([https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-dodatkovij-socialnij-zahist-okrem-a963 постанова Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 963 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб у 2022 році та в подальшому")].

== Див. також ==
* [[Порядок призначення та виплати пенсії]]

* [[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком]]
* [[Порядок і умови перерахунку пенсії]]
[[Категорія: Пенсійне забезпечення]]

Порядок та умови отримання ваучера на навчання

2022-10-15T13:21:11Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103/98-вр Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України «Про вищу освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2013-п Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 207 «Про затвердження Порядку видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0817-15 Наказ Міністерства соціальної політики України від 25.06.2015 № 661 «Про затвердження Переліку професій, спеціальностей, напрямів підготовки та підвищення кваліфікації, для навчання за якими може бути виданий ваучер»]
== Ваучер ==
'''Ваучер''' – документ встановленого зразка, що дає особі відповідно до Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Про зайнятість населення]» право на перепідготовку, підготовку на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, спеціалізацію, підвищення кваліфікації у навчальних закладах чи у роботодавця.

'''За сприяння державної служби зайнятості особи мають можливість одноразово отримати ваучер для підтримання конкурентоспроможності на ринку праці у випадку, якщо вони відповідають наступним вимогам''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n270 ст. 30 ЗУ Закону України «Про зайнятість населення"]):
* вік – старше 45 років;
* страховий стаж – не менше як 15 років;
* професійно-технічна або вища освіта;
* не досягли встановленого статтею 26 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування]» пенсійного віку;
* особам, звільненим з військової служби (крім військовослужбовців строкової служби), служби в органах внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції або Державної кримінально-виконавчої служби '''у зв’язку із скороченням чисельності, штату або за станом здоров’я до досягнення ними встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку''', '''за наявності вислуги не менше 10 років''', '''які не набули права на пенсію''' відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
* особам, звільненим з військової служби '''після участі у проведенні антитерористичної операції''', у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, '''до досягнення ними встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та за умови звернення протягом трьох років з дня звільнення''';
* внутрішньо переміщеним особам працездатного віку за відсутності підходящої роботи.
Вартість ваучера встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом.

Оплата ваучера здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виходячи з його фінансових можливостей.

У разі коли вартість навчання в закладі освіти перевищує максимальну вартість ваучера, особа або роботодавець можуть здійснити оплату різниці вартості навчання.

== Кому буде відмовлено в отримані ваучера? ==
* особам, які '''не мають професійно-технічної або вищої освіти''';
* особам, '''які проходили протягом останніх трьох років перепідготовку за рахунок коштів Фонду''' державного соціального страхування на випадок безробіття;
* особам, '''які зареєстровані в центрах зайнятості як безробітні'''.
== Навчання ==
На підставі ваучера здійснюється перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями згідно з пріоритетними видами економічної діяльності, підготовка на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Навчання здійснюється професійно - технічними та вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, які мають ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг, за затвердженим Міністерством соціальної політики України переліком професій, спеціальностей, для навчання за якими може бути виданий ваучер.

'''Особа здійснює вибір''' '''професії, спеціальності за переліком, затвердженим Мінсоцполітики, а також форми та місця навчання.'''
== Документи, які подаються для отримання ваучера до центру зайнятості: ==
* паспорт;
* трудову книжку (дублікат трудової книжки) у разі наявності або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, У разі, коли трудова книжка зберігається у роботодавця, подається її копія, засвідчена роботодавцем. У разі відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній подається довідка чи цивільно-правовий договір, що підтверджують період зайнятості особи;
* документ про професійно-технічну або вищу освіту (дублікат такого документа);
* реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від його прийняття). 
Особи, які були звільнені з військової служби подають також копію витягу з наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби та інші документи, які підтверджують підставу звільнення. 
Особи, які звільнені з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції подають також копію посвідчення учасника бойових дій та копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або копію довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. 
Внутнішньо переміщені особи подають також довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 
З зазначених документів у присутності особи знімаються копії, які засвідчуються її підписом.
Для підтвердження страхового стражу за період військової служби подається довідка (за наявності).
== Хто приймає рішення про видачу ваучера? ==
Рішення про видачу ваучера приймається центром зайнятості не пізніше ніж на восьмий робочий день з дня подання вищезазначених документів. Центр зайнятості інформує особу про прийняте рішення щодо видачі ваучерів '''протягом трьох робочих дня з дня його прийняття'''.

'''Для отримання ваучера необхідно''' звернутися до центру зайнятості '''протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідного повідомлення'''.

'''Договір про навчання''' укладається між навчальним закладом та особою '''протягом 90 днів після видачі ваучера''', в свою чергу навчальний заклад інформує центр зайнятості, який видав ваучер, про виконання особою умов договору про навчання, зокрема відвідування занять і виконання навчальної програми.
== Перелік поважних причин припинення навчання ==
* набрання законної сили вироком суду про засудження особи до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням), застосування судом примусового лікування особи;
* смерть особи або оголошення її за рішенням суду померлою або визнання її безвісно відсутньою, недієздатною чи обмежено дієздатною;
* стан здоров’я особи, яка має медичні протипоказання щодо продовження навчання за професією (спеціальністю);
* відпустка у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною;
* переїзд на постійне місце проживання в іншу місцевість;
* призов на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
* проходження зборів військовозобов’язаними та резервістами;
* призов на військову службу під час мобілізації або залучення до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу;
* інші причини, що не залежать від особи, підтверджені документально.
== Відшкодування ==
У разі дострокового припинення занять без поважних причин особа відшкодовує '''протягом 30 робочих днів''' шляхом перерахування на рахунок навчального закладу частину його витрат за період фактичного навчання.
== Корисні посилання ==
* [https://www.dcz.gov.ua/publikaciya/informaciya-dlya-osib-vikom-starshe-45-rokiv Інформація для осіб віком старше 45 років]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Безробіття]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Порядок підтвердження пільгового стажу роботи в разі ліквідації підприємства

2022-10-15T12:29:06Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06 Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року № 18-1]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»]
== Опис суттєвих обставин ==
Пенсійне забезпечення громадян, які мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, врегульовано частиною 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування]» зі змінами (далі - Закон). Пенсії на пільгових умовах призначаються у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Про пенсійне забезпечення]» зі змінами. 
Перелік документів, необхідних для призначення пенсій на пільгових умовах за Списками № 1, № 2 та за вислугу років, передбачено розділом ІІ «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування]», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), у тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637] (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). 
Згідно з пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF 20 Порядку] підтвердження наявного трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у яких має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. 
Нерідко зустрічаються випадки, коли особа працювала на підприємстві із шкідливими умовами праці за Списками № 1 і № 2 чи на інших роботах, які дають право на зниження пенсійного віку (доярки, трактористи, металурги, робітники хімічної промисловості тощо), але на теперішній час підприємство ліквідовано, і неможливо отримати пільгову довідку про роботу протягом повного робочого дня в шкідливих чи особливо шкідливих умовах праці, про виконання встановлених норм обслуговування тварин, про зайнятість у виробництві сільгосппродукції протягом повного сезону або протягом року тощо.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF Порядку], стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. 
== Позасудовий порядок ==
Порядок підтвердження періодів пільгової роботи у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06 постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1], яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за № 1231/ 13105)о «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» далі – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06#Text Порядок № 18-1. ]

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06 пунктом 4 Порядку] № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії). Ці Комісії діють при головних управліннях Пенсійного фонду України та до їх складу обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної інспекції України з питань праці та за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань. 
=== Куди звертатись ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06 Порядку № 18-1] до територіального органу пенсійного фонду України, який після отримання відповідної заяви і пакету документів передає на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду Українив Автономній Республіці Крим, областях,містах Києві та Севастополі. 
=== Вартість ===
Безкоштовно. 
=== Перелік документів ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06 Пунктом 11 Порядку № 18-1] визначено перелік необхідних документів, які подаються заявником на розгляд Комісії. Для підтвердження пільгового стажу роботи заявник повинен подати до управління Пенсійного фонду України за своїм місцем проживання, такі документи: 
# заяву про підтвердження стажу роботи; ЗРАЗОК ЗАЯВИ затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06#Text Порядком 18-1.]
# витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації" (у тому числі архівні);
# трудову книжку;
# документи, видані архівними установами, зокрема:
* довідку про заробітну плату;
* копії документів про проведення атестації робочих місць;
* копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність). 
У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника. Територіальний орган Пенсійного фонду України запрошує та опитує свідка.

Якщо свідок проживає (перебуває) в іншій адміністративно-територіальній одиниці України, ніж та, в якій проживає (перебуває) заявник, територіальний орган Пенсійного фонду України звертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (перебування) свідка для його опитування.

Запрошення свідку надсилається протягом трьох робочих днів з дня звернення заявника до територіального органу Пенсійного фонду України (з дня одержання запиту територіальним органом Пенсійного фонду України за місцем проживання (перебування) свідка).

Запрошення свідка, який проживає на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, для його опитування здійснюється заявником. Опитування проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, який обирає свідок. 

Управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об’єднані управління та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та в отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та
громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи. 
=== Строки розгляду ===
Комісія розглядає заяву про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності, приймає рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні. 
Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об’єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення. 
=== Підстави для відмови ===
У деяких випадках Комісія вимушена відмовити у підтвердженні пільгового стажу, оскільки не виконуються вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06#Text Порядку № 18-1]: 
* якщо первинні документи не збережено;
* якщо наявні первинні документи, але ще й досі триває ліквідаційна процедура підприємства;
* наявні документи не підтверджують роботу особи в шкідливих умовах (зокрема, відсутні відомості про зайнятість протягом повного робочого дня в шкідливих умовах, документи про характер виконуваних особою робіт);
* на підприємстві не було проведено атестацію робочих місць чи було проведено, але з порушенням термінів її проведення, у зв’язку з чим неможливо підтвердити весь пільговий стаж після 21.08.1992 року чи окремі періоди. 
=== Порядок оскарження ===
Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку. 
== Судовий порядок ==
=== Куди звертатись ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 п.3 ч. 6 ст. 12 КАС України] усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг вважаються справами незначної складності і розглядаються в порядку спрощеного провадженя; 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч.1 ст. 25 КАС України] адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. 
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 2 ст. 122 КАС України]). 
=== Вартість ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»] 
=== Перелік та зразки документів ===
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 до ч.1 ст. 168 КАС України] позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. 
[[Файл:Зразок позовна заява щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.docx|міні]]
До позовної заяви додаються: копія паспорту; рішення суб’єкта владних повноважень яке оскаржується або відмова про призначення пенсі; копія трудової книжки; архівні довідки; первинні документи за час виконання роботи (накази про прийняття на роботу, переведення, переміщення, про надання додаткових відпусток за шкідливі і важкі умови праці; наказі про проведення атестації робочого місця, якщо такі є); клопотання про залучення свідків; інші документи, які підтверджують зайнятість на професіях, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення . (Зразок позовної заяви буде розміщений на платформі) 
=== Строки розгляду питання ===
Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч.1 ст. 122 КАС України]) або відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 183-2 КАС України] в порядку скороченого провадження. одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. 
=== Підстави для відмови ===
Безпідставність позовних вимог, недоведеність обставин справи, відсутність доказів та свідків по справі. 
=== Порядок оскарження ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 186 КАС України] рішення суду першої інстанції може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. 
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу,] а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу], було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. 
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія: Суди‎‎]]

Захист прав споживачів

2022-10-13T18:20:02Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів від 19 березня 1994 року № 172 "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/667-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 667 "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів"]
== Поняття споживача. Права і обов'язки споживачів ==
Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (стаття 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"])
{| class="wikitable"
|-
! Права споживачів !! Обов'язки споживачів
|-
| Споживач має право:
* на захист своїх прав державою;
* на належну якість продукції та обслуговування;
* на безпеку продукції;
* на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"];
* на обслуговування державною мовою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"];
* на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
* на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;
* на об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
|| Споживачі зобов'язані:
* перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
* в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;
* користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
* з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.
|}
== Поняття товарів належної і неналежної якості ==
'''Належна якість''' товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем. 
'''Недолік товару''', роботи або послуги - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). 
'''Істотний недолік''' - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:
* він взагалі не може бути усунутий;
* його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;
* він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
'''Інформація про продукцію повинна містити:'''

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо), умови використання;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

== Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості ==
=== Вимоги, які може висувати споживач ===
Згідно статті 8 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"], у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач має право вимагати:
* пропорційного зменшення ціни;
* безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
* відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку '''істотних недоліків''', які роблять неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення та виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
* розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
* вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"], '''гарантійний строк''' - це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг. Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється '''строк придатності''', який вважається гарантійним строком. 
На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зобов'язані інформувати споживача про підприємства, що задовольняють вимоги. Продавець, виробник або підприємство, що задовольняє вимоги споживача, зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги, незалежно від того, до кого звернувся споживач.

Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу. '''Вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документа''' (договори, квитанції, чеки, акти виконаних робіт, рецепти, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічні паспорти чи інші документи, що їх замінюють, з позначкою про дату продажу).

'''Вимоги споживача не підлягають задоволенню, якщо''' продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.
=== Строки задоволення вимог споживача у разі придбання ним товару неналежної якості ===
За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред'явити продавцю, виробнику.

При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
== Права споживача у разі придбання ним товару належної якості ==
Згідно статті 9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"], споживач має право '''обміняти непродовольчий товар належної якості''' на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Споживач має право на обмін товару належної якості '''протягом чотирнадцяти днів''', не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.

Зверність увагу, що обмін товару належної якості провадиться лише у випадках, якщо товар не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

Не всі товари належної якості підлягають обміну. Так, не підлягають обміну продовольчі товари належної якості та інші товари, перелік яких затверджується [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України].

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.
== Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) ==
Згідно статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"], споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

У разі виявлення недоліків вже '''у виконаній роботі''' (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:
* безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;
* відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
* безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
* відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;
* реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

За наявності у роботі (послузі) '''істотних недоліків''' споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Ця вимога може бути пред'явлена споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги).
== Алгоритм дій у випадку порушення прав споживача ==
У разі порушення своїх прав, споживач має право спробувати вирішити спір у досудовому порядку, звернувшись до територіальних органів [http://www.consumer.gov.ua/ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба)] (Головних управліннь Держпродспоживслужби в областях, в місті Києві; районних управлінь Головних управліннь Держпродспоживслужби в областях, в місті Києві).
 
Також споживач може підготувати позовну заяву та вирішити спір у суді.
=== Досудове врегулювання ===
Головні управління Держпродспоживслужби розглядають скарги, заяви i пропозиції громадян з питань захисту прав споживачів i вживають необхідних заходів для їхнього розв'язання; консультують споживачів з питань законодавства про захист прав споживачів.

Звернення до Держпродспоживслужби розглядаються в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про звернення громадян»]. Аби звернення було розглянуто, [[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду|воно повинно відповідати таким вимогам]]:
* повинно бути заадресованим (чи органу державної влади, чи посадовій особі);
* у зверненні має бути зазначено Ваше прізвище, ім ' я, по-батькові, місце проживання , викладено суть питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги;
* повинно бути підписане заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так i групою осіб (колективне). На рівні районів і міст обласного значення звернення щодо захисту прав споживачів також приймають відділи по захисту прав споживачів у місцевих державних адмістраціях, виконавчих органах місцевих рад.
=== Судове врегулювання спору ===
'''По-перше:'''
негайно після виявлення факту порушення своїх прав, споживачу необхідно звернутися до продавця із письмовою заявою-претензією з вимогою щодо відновлення порушеного права. Претензія складається в двох примірниках в довільній формі і адресується продавцю (керівнику юридичної особи, фізичній особі-підприємцю). 
Важливо отримати на другому примірнику претензії відмітку про її отримання продавцем (із зазначенням дати, прізвища і посади особи, яка прийняла претензію, її підписом, печаткою юридичної особи, фізичної особи-підприємця). У випадку ухилення продавця від прийняття або реєстрації претензії слід направити її засобами поштового зв’язку на юридичну адресу продавця з описом вкладеної кореспонденції та повідомленням про вручення. 
Якщо претензія не була прийнята та/або розглянута або на неї не була надана відповідь або відповідь виявилася негативною, необґрунтованою та незаконною, а проведені переговори з продавцем/виробником товару (виконавчцем робіт, послуг) не призвели до задоволення ваших законних вимог, споживач має право оскаржити такі дії до Держпродспоживслужби . 
'''По-друге:''' у випадку якщо звернення з вимогами про поновлення порушеного права до продавця/виробника (виконавця робіт, послуг) або скарги до Держпродспоживслужби не дали бажаного результату, споживач має право звернутися до суду.

Позов про захист прав споживачів подається до суду: за місцем проживання споживача, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору - на вибір позивача.

Згідно статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України «Про захист прав споживачів»], споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Позовна заява має відповідати загальним вимогам щодо форми i змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли i в чому це виявилось; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками i обґрунтуваннями; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, чек, транспортна чи інша накладна...).
== Відшкодування шкоди, завданої споживачу ==
Відповідно до статті 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"] споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. 
Моральна шкода, згідно із положеннями статті 23 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] полягає у:
* - фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
* - душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
* - душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
* - приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.
Згідно зі статтею 1167 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Вимогу про відшкодування моральної шкоди може бути заявлено як під час підготовки претензії так і в позовній заяві у разі звернення до суду. 
[[Категорія:Відшкодування шкоди‎‎]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Господарські зобов’язання та їх особливості

2022-10-12T17:18:01Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодексом України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний Кодекс України]
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
'''''Господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 1 ст. 173 ГК України]).

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 2 ст. 173 ГК України])
== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
Господарські зобов'язання можуть виникати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 174 ГК України]):
* безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
* з акту управління господарською діяльністю;
* з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
* внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
* у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
== Види господарських зобов’язань ==
* Майново-господарські зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 175 ГК України]);
* Організаційно-господарські зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 176 ГК України]);
* Соціально-комунальні зобов’язаня [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 177 ГК України)];
* Публічні зобов’язаня [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 178 ГК України)];
* Господарсько-дого¬вірні зобов’язання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 179 -188 ГК України)]. 
'''Майново-господарськими''' визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. 
'''Організаційно-господарськими''' визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. ( ст. 176 ГК України).

Суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань. ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 197 ГК України], господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:
* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
У разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 196 ГК України)]. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ч. 2 ст. 196 ГК).]

У разі відсутності управненої сторони, ухилення її від прийняття виконання або іншого прострочення нею виконання зобов'язана сторона за грошовим зобов'язанням має право внести належні з неї гроші або передати за зобов'язанням цінні папери до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це управнену сторону. Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса вважається виконанням зобов'язання.
=== Припинення господарських зобов’язань ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 202 ГК України]Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 203 ГК України]).

Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 204 ГК України]).

Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 205 ГК України]).
== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 216 ГК України]).

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text п. 3, ст. 216 ГК України]).:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text п. 2, ст. 217 ГК України]).::''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 2. ст. 216 ГКУ], застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання
[[Категорія:Господарське право]]

Доступність будівель для маломобільних груп населення. Встановлення пандусів

2022-10-11T13:18:49Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n12 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]
* [https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/b_2_2_12/1-1-0-1802 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова територій]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-299 ДБН 363-92 Житлові будинки для осіб похилого віку сільської місцевості України]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-103 ДБН Б.2.4-1-94 Планування та забудова сільських поселень]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-88 ДБН В. 1.1.7-2002 Пожежна безпека об'єктів будівництва]
* [http://kbu.org.ua/assets/app/documents/53(1).1.%20%D0%94%D0%91%D0%9D%20%D0%92.2.2-3-2018%20%D0%97%D0%90%D0%9A%D0%9B%D0%90%D0%94%D0%98%20%D0%9E%D0%A1%D0%92%D0%86%D0%A2%D0%98.pdf ДБН В.2.2-3:2018 Будинки і споруди. Заклади освіти]
* [https://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2018/06/V224IB.pdf-....pdf ДБН В.2.2-4:2018 Заклади дошкільної освіти. Будинки і споруди]
* [http://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/03/DBN_V-2-2-9-2018-Gromadski-budynky.pdf ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-104 ДБН В.2.2-10-2001 Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-187 ДБН В.2.2-11-2002 Будинки і споруди. Підприємства побутового обслуговування. Основні положення]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-14 ДБН В.2.2-13-2003 Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-87 ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-9 ДБН В.2.2-16-2005 Будинки і споруди. Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади]
* [https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-197 ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Споруди транспорту]
* [https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-199 ДБН В.2.3-5:2018 Вулиці та дороги населених пунктів]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-415 ДБН В.2.3-15-2007 Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів]
* [http://kbu.org.ua/assets/app/documents/dbn2/98.1.%20%D0%94%D0%91%D0%9D%20%D0%92.2.5-56~2014.%20%D0%A1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1% ДБН В.2.5-56:2014 Система протипожежного захисту]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-360 ДБН В.2.5-20-2018 Газопостачання. Інженерне обладнання будинків і споруд]
* [https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-356 ДБН В.2.5-23-2010 Проектування електрообладнання обєктів цивільного призначення]
* [http://dbn.at.ua/news/onovleno_dbn_v_2_5_24_elektrichna_kabelna_sistema_opalennja/2012-11-28-188 ДБН В.2.5-24:2012 Електрична кабельна система опалення]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-394 ДБН В.2.5-28:2006 Природне та штучне освітлення]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-13 ДБН В.2.6-31:2016 Теплова ізоляція будівель]
* [https://cse.google.com.ua/cse?cx=partner-pub-4699430441290807%3Azfifgu-6w8p&ie=UTF-8&q=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D1%82%D0%B0+%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85+%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8C&sa=%D0%9F%D0%BE%D1%88%D1%83%D0%BA&siteurl=dbn.at.ua%2Fload%2Fnormativy%2Fdbn%2F1&ref=www.google.com.ua%2F&ss=64j4096j2&siteurl=dbn.at.ua%2Fload%2Fnormativy%2Fdbn%2F1&ref=www.google.com.ua%2F&ss=64j4096j2#gsc.tab=0&gsc.q=%D0%94%D0%A1%D0%A2%D0%A3%20ISO%204190-6-2001%20%D0%A3%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%D0%BB%D1%96%D1%84%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20(%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B0).%20%D0%A7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%206.%20%D0%9B%D1%96%D1%84%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B6%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D1%85.%20%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D1%96%D1%80.%20%D0%A2%D0%9A%20104%20%22%D0%9B%D1%96%D1%84%D1%82%D0%B8%22 ДСТУ ISO 4190-6-2001 Установка ліфтова (елеваторна). Частина 6. Ліфти пасажирські для встановлення в житлових будинках. Планування і вибір. ТК 104 "Ліфти"]
* [https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/dbn_v_2_2_40/1-1-0-1832 ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд]
* [http://dbn.at.ua/load/normativy/dstu/dstu_iso_9386_2/5-1-0-1727 ДСТУ ISO 9386-1(2):2005 Приводні підіймальні платформи для осіб з обмеженими фізичними можливостями]
== Загальна інформація ==
'''Маломобільні групи населення (МГН)''' - особи, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні у просторі, зокрема особи з інвалідністю, особи з тимчасовим порушенням здоров’я, вагітні жінки, громадяни похилого віку, особи з дитячими візками (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n12 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"]).

'''Пандус''' - суцільна похила площина (елемент) споруди, яка об’єднує дві різновисокі горизонтальні поверхні і влаштовуються для переміщення колісних засобів і людей з однієї площини в іншу (пункт 3.29 розділу 3 [https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/dbn_v_2_2_40/1-1-0-1832 ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд]).

Доступність для МГН повинна забезпечуватися:
* фізичною можливістю і зручністю потрапляння та пересування об'єктом, прилеглою територією, отриманням послуг;
* фізичною безпекою при потраплянні на об'єкт та пересуванні на ньому, прилеглою територією, отриманням послуг;
* можливістю вільного отримання інформації про об'єкт та послуги, що надаються;
* вільної навігації (орієнтування) по об'єкту та прилеглою територією (пункт 4.2 розділу 4 [https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/dbn_v_2_2_40/1-1-0-1832 ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд]).
Проектні рішення об'єктів повинні виконуватися таким чином, щоб об’єкти, що проектуються, були однаково доступними для усіх груп населення, в тому числі маломобільних. При цьому проектні рішення не повинні обмежувати умови життєдіяльності інших груп населення, а також ефективність експлуатації будівель. З цією метою елементи будівель і споруд мають бути універсальними для використання усіма групами населення. Необхідність застосування спеціалізованих елементів, що враховують специфічні потреби осіб з інвалідністю, встановлюється завданням на проектування, тільки при умові, що відсутні варіанти проектування універсальних елементів.

Відповідно до статті 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#o217 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] підприємства, установи та організації зобов’язані створювати умови для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю (у тому числі осіб з інвалідністю, які використовують засоби пересування та собак-поводирів) до об’єктів фізичного оточення. На об’єктах фізичного оточення і транспорті загального користування розміщуються знаки, що застосовуються в міжнародній практиці для позначення їх доступності для осіб з інвалідністю.

Крім цього, статтею 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#o217 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] встановлено, що планування і забудова населених пунктів, формування житлових районів, розробка проектних рішень, будівництво і реконструкція будинків, споруд та їх комплексів без пристосування для використання особами з інвалідністю '''не допускаються'''.

Підприємства, організації та фізичні особи - підприємці, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов’язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об’єктів, яке б дало змогу особам з інвалідністю безперешкодно користуватися їх послугами.

Транспорт загального користування (залізничний, морський, внутрішній водний, автомобільний, авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен) з метою врахування обмежених можливостей осіб з інвалідністю забезпечується зовнішніми звуковими інформаторами номера і кінцевих зупинок маршруту, текстовими та звуковими системами у салоні для обов’язкового оголошення зупинок.

Житло (жиле приміщення), займане особами з інвалідністю або сім’ями, у складі яких вони є, під’їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають особи з інвалідністю, мають відповідати вимогам щодо безперешкодного доступу та бути пристосованими до потреб таких осіб, а також обладнане телефонним зв’язком.

У разі невідповідності житла (жилих приміщень), в якому проживає особа з інвалідністю, вимогам щодо безперешкодного доступу осіб з інвалідністю і неможливості його пристосування до потреб таких осіб за їх заявою або заявою їх законних представників проводиться заміна такого житла (жилих приміщень).

Місцеві органи виконавчої влади зобов’язані забезпечувати особам з інвалідністю необхідні умови для вільного доступу і користування культурно-видовищними закладами і спортивними спорудами, для занять фізкультурою і спортом, а також забезпечувати надання спеціального спортивного інвентаря ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 статті 28, 30, 34 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]")

== Встановлення пандусу ==
Якщо особа з числа МГН або її представник бажають самостійно встановити пандус на території багатоквартирного будинку, де мешкає така особа, їм треба дотримуватися певних правил.
# Повідомити про своє бажання встановити пандус орган, який займається утриманням відповідного багатоквартирного будинку (орган місцевого самоврядування, житлово-будівельний кооператив (ЖБК) чи об’єднання власників багатоквартирного будинку (ОСББ).
# З метою уникнення можливих конфліктів отримати письмову згоду від інших мешканців будинку.
# У випадку, якщо встановлення пандусу потребуватиме реконструкції фасаду будинку незначної складності необхідно направити повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1) (форма наведена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-2011-%D0%BF#Text постанові Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт"]) до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або заповнюється та надсилається рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг.
Встановлення пандусу '''не потребує отримання будь-яких дозвільних документів''', оскільки належить до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (пункт 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/406-2017-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406]).

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n12 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] влаштування засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури може здійснюватися без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм та правил. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/668-2021-%D0%BF#n9 Порядок влаштування засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури або їх розумного пристосування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2021 року № 668].
[[Файл:Встановлення пандуса-1.png|міні]]
[[Файл:Встановлення пандуса-2.png|міні]]
== Вимоги до встановлення пандусу ==
Пандус може бути зовнішнім та внутрішнім. Законодавством встановлено певні вимоги, яких необхідно дотримуватися під час встановлення пандусу.
=== Зовнішній пандус ===
Уклон зовнішніх пандусів на шляхах руху і біля входу до будівлі повинен бути не більше 8 %, на коротких проміжках при перепаді висот поверхні на шляхах руху до 0,2 і на з’їзді з тротуару на проїзну частину уклон приймається 10 %.

Ширина пандуса повинна бути в просвіті за однобічним рухом 1,2 м, за двобічним – 1,8 м. Максимальна висота одного підйому пандуса не повинна перевищувати 0,8 м. Після кожного підйому необхідне влаштування горизонтальних площадок глибиною не менше 1,5 м. У виняткових випадкових допускається передбачати гвинтові пандуси.

Зовнішні пандуси повинні мати двобічну огорожу з поручнями.

Поверхня пандуса повинна бути шорсткою, чітко маркована кольором або фактурою, контрастною відносно суміжних горизонтальних поверхонь.
=== Внутрішній пандус ===
При реконструкції будівель і споруд внутрішні сходи до рівня першого поверху можуть бути дубльовані пандусами.

Поверхня або поручні маршу пандуса повинна візуально контрастувати з горизонтальною поверхнею. Допускається для виявлення граничних поверхонь застосування світлових маячків або світлових стрічок.

Уклон пандуса в будівлі повинен бути не більше 8 %.

Вимоги щодо висоти, широти маршів , влаштування площадок аналогічні вимогам, що застосовуються під час встановлення зовнішнього пандусу.

По поздовжніх краях пандусу, що не примикають до стін, слід передбачати бортики заввишки не менше ніж 0,05 м.

Уздовж обох боків усіх сходів і пандусів, а також біля всіх перепадів висот більше ніж 0,45 м необхідно встановлювати огорожу з поручнями.
== Встановлення пандусу за рахунок місцевого бюджету ==
Жилі приміщення, займані особами з інвалідністю або сім’ями, у складі яких вони є, під’їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають особи з інвалідністю, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв’язком (стаття 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n261 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]).

У випадку, якщо будинок, де проживає особа з інвалідністю не обладнаний спеціальними засобами, у тому числі пандусом, така особа або її представник мають право звернутися до органу місцевого самоврядування, ЖБК, ОСББ, у відання яких знаходиться будинок, із заявою про встановлення пандусу.

Разом із заявою заявник має надати для підтвердження необхідності встановлення пандусу індивідуальну програму реабілітації (розробляється для повнолітніх осіб з інвалідністю медико-соціальною експертною комісією, для дітей з інвалідністю - лікарсько-консультативною комісією), в якій зазначено, що особі з інвалідністю необхідно забезпечити соціальну та побутову реабілітацію, у тому числі шляхом встановлення пандусу.

'''Увага!''' У випадку, якщо встановити пандус в будинку, де проживає особа з інвалідністю, неможливо, може провадитись заміна жилої площі.

Крім того, особа з інвалідністю має звернутися до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, ЖБК, ОСББ щодо не встановлення пандусу або щодо виплати грошової компенсації за встановлення пандусу за власний рахунок.
[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Направлення осіб з інвалідністю в санаторно-курортні заклади для реабілітації

2022-10-11T12:32:12Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/110-2017-%D0%BF Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення деяких категорій осіб з інвалідністю санаторно-курортними путівками, та внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 187 і від 31 березня 2015 р. № 200, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 110]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2006-%D0%BF Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/150-2007-%D0%BF Порядок виплати деяким категоріям осіб з інвалідністю грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2007 року № 150]
== Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками та перелік категорій осіб, які мають право на отримання даної послуги ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2006-%D0%BF#Text п.2 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад] '''управління соціального захисту населення забезпечують''' за рахунок коштів державного бюджету безоплатними '''путівками до санаторно-курортних закладів:
*#осіб з інвалідністю усіх категорій:
*#*особи з інвалідністю загального захворювання;
*#*особи з інвалідністю з дитинства;
*#*особи з інвалідністю із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку);
*#*особи, інвалідність яких пов'язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
*#ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”, - за рахунок коштів місцевих бюджетів;
*#ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, осіб з інвалідністю та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, у санаторіях, що належать до сфери управління Мінсоцполітики, - за рахунок коштів державного бюджету. 
Особи зазначених категорій мають право вільного вибору санаторно-курортного закладу, розміщеного на території України (крім закладів, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі.
Гранична вартість путівки (ліжко-дня) визначається щороку Мінсоцполітики за пропозицією Фонду соціального захисту інвалідів та за погодженням з Мінфіном. 
== Суб’єкт надання послуги та перелік документів, необхідних для надання (отримання) послуги ==
Зазначені '''особи повинні перебувати на обліку''' для забезпечення санаторно-курортним лікуванням '''в органах соціального захисту населення за місцем їх реєстрації.''' 
'''Працюючі особи та особи, що не досягли встановленого законодавством пенсійного віку''', забезпечуються путівками за місцем основної роботи або за місцем обліку в органах соціального захисту населення на підставі довідки з місця роботи про те, що їм не видавалася безоплатна путівка протягом попереднього року (для осіб, що забезпечуються путівками один раз на два роки, - протягом двох попередніх років). 
'''Осіб, що проживають в інтернатних установах системи соціального захисту населення, осіб з інвалідністю, які навчаються за очною (денною)''' формою навчання у закладах освіти, путівками '''забезпечують органи соціального захисту населення'''.br>
'''Осіб, інвалідність яких пов’язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням''', забезпечує путівками Фонд соціального страхування на підставі висновку МСЕК про необхідність лікування за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання. 
Особи, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2006-%D0%BF#Text пункті 2 Порядку], які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, повинні перебувати на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в органах соціального захисту населення за місцем фактичного проживання. 
Путівки видаються відповідно '''до медичних рекомендацій з урахуванням пільг''', передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості. Для одержання путівки подається '''заява та медична довідка закладу охорони здоров’я за формою № 070/о.''' 
'''Після закінчення строку дії зазначеної медичної довідки''', але не рідше ніж один раз на три роки, '''подається нова медична довідка.''' У разі неподання такої довідки особа, яка понад три роки перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортною путівкою, знімається з обліку. 
'''Осіб, інвалідність яких пов'язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням''', що потребують лікування супутніх захворювань відповідно до медичних рекомендацій, можуть забезпечувати путівками органи соціального захисту населення на загальних підставах у порядку черговості. 
Взяття на облік для забезпечення путівкою проводиться на підставі довідки, виданої Фондом соціального страхування про те, що особа з інвалідністю не одержувала у ньому санаторно-курортної путівки, та документів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2006-%D0%BF#Text пункті 5 Порядку]. 
'''Забезпечення путівками осіб з інвалідністю загального захворювання, з дитинства та з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку та осіб, що супроводжують осіб з інвалідністю I групи''' (за винятком осіб з інвалідністю з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку), здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою “Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації осіб з інвалідністю”, шляхом відшкодування вартості путівки санаторно-курортним закладам. 
Зазначене відшкодування здійснюється органами соціального захисту населення шляхом безготівкового перерахування коштів санаторно-курортним закладам за надані послуги відповідно до укладених договорів щодо забезпечення путівкою шляхом відшкодування її вартості. 
Про відмову від санаторно-курортного лікування особа повинна повідомити санаторно-курортний заклад та орган соціального захисту населення не менше ніж за десять днів до дати заїзду.
== Термін проходження санаторно-курортного лікування для осіб з інвалідністю ==
'''Термін проходження санаторно-курортного лікування''' у санаторно-курортних закладах для осіб з інвалідністю: 
{| class="wikitable"
|-
| особи з інвалідністю загального захворювання
|colspan=2 rowspan=2| забезпечуються путівками строком на 18-21 день в порядку черговості
|-
||особи з інвалідністю з дитинства |
|-
| rowspan=3 | особи з інвалідністю із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) || I та II групи || до санаторіїв (відділень) спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів (відповідно до медичних рекомендацій) у порядку черговості
|-
|| III групи || до санаторіїв неврологічного профілю строком на 18-21 день (відповідно до медичних рекомендацій) у порядку черговості
|}
== Супровід осіб з інвалідністю до санаторно-курортного закладу ==
Особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I та II групи до санаторіїв (відділень) спінального профілю, путівки не видаються, лише оплачується проїзд (двічі до санаторію і двічі в зворотньому напрямку) у транспорті загального користування (залізничному та автомобільному) згідно з поданими проїзними квитками. У випадку проїзду залізничним транспортом відшкодовують вартість квитка у плацкартному вагоні. 
Особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи забезпечуються путівками без лікування. 
Якщо особа з інвалідністю I групи здатна обслуговувати себе самостійно, їй видається довідка про це закладу охорони здоров’я. 
Особу з інвалідністю I групи не можуть супроводжувати особи з інвалідністю I групи та особи, які не досягли 18-річного віку. 
Після закінчення санаторно-курортного лікування відповідно до умов договору органу соціального захисту населення особи з інвалідністю загального захворювання та особи з інвалідністю з дитинства, у тому числі особи з інвалідністю з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку, подають зворотний талон від путівки або інший документ, що підтверджує проходження лікування в санаторно-курортному закладі, завірений підписом керівника та скріплений печаткою (за наявності) такого санаторно-курортного закладу, а санаторно-курортний заклад - акт наданих послуг і документ щодо проведення розрахунків за результатами надання зазначених послуг за відповідний період згідно з умовами договору.

Акт наданих послуг може оформлятися в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису в разі його наявності в кожної із сторін з дотриманням вимог закону.

У разі дострокового вибуття особи з інвалідністю загального захворювання чи особи з інвалідністю з дитинства, у тому числі особи з інвалідністю з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку, із санаторно-курортного закладу орган соціального захисту населення здійснює відшкодування вартості використаної частини путівки (використаних ліжко-днів).

Вартість невикористаної частини путівки (невикористаних ліжко-днів) санаторно-курортному закладу не відшкодовується.

Відповідальність за недостовірність інформації про кількість невикористаних ліжко-днів несе санаторно-курортний заклад відповідно до закону.

'''Для того, щоб отримати відшкодування необхідно надати до управління соціального захисту населення наступні документи:'''
* заява про виплату компенсації вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад;
* проїздні квитки, що засвідчують проїзд до санаторно-курортного закладу і назад;
* документ, що засвідчує проходження особою з інвалідністю санаторно-курортного лікування;
* посвідчення особи з інвалідністю, що підтверджує належність до даної категорії осіб;
* паспорт громадянина України. 
== Вибір санаторно-курортного закладу ==
Особи зазначених категорій мають право вільного вибору санаторно-курортного закладу, розміщеного на території України (крім закладів, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі), відповідного профілю лікування, безоплатними путівками до якого вони забезпечуються. 
Перелік базових санаторно-курортних послуг, що надаються особам з інвалідністю затверджується Мінсоцполітики. 
За бажанням осіб з інвалідністю їм можуть надаватися додаткові послуги за умови оплати санаторно-курортному закладу вартості наданих послуг за рахунок власних коштів чи інших джерел, не заборонених законодавством. 
== Грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки ==
Згідно з пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/150-2007-%D0%BF Порядку виплати деяким категоріям осіб з інвалідністю грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2007 року № 150] (зі змінами) грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки особам з інвалідністю нараховується і виплачується в таких розмірах: 
І та ІІ групи - 75 відсотків; 
ІІІ групи - 50 відсотків 
розміру середньої вартості санаторно-курортної путівки, що обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність. 
Грошова компенсація за путівку виплачується особі з інвалідністю, якщо вона протягом попередніх трьох календарних років не одержувала безоплатної санаторно-курортної путівки. 
Грошова компенсація за путівку та за самостійне лікування особі з інвалідністю, яка працює (навчається), виплачується на підставі довідки з місця роботи (навчання) про те, що вона протягом трьох років не одержувала безоплатну санаторно-курортну путівку. 
Грошова компенсація за путівку та за самостійне лікування, не одержана особою з інвалідністю з вини органу виконавчої влади, виплачується без обмеження будь-яким строком. 
У разі смерті особи з інвалідністю, яка мала право на таку компенсацію, не одержана нею сума не виплачується.
Підставою для виплати грошової компенсації за путівку та за самостійне лікування є такі документи: 
* заява особи з інвалідністю про виплату грошової компенсації;
* медична довідка за формою 070-О щодо необхідності забезпечення санаторно-курортним лікуванням;
* документ про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки строком санаторно-курортного лікування не менш як 18 днів, що засвідчує проходження особою з інвалідністю санаторно-курортного лікування (тільки для виплати грошової компенсації за самостійне лікування);
* посвідчення особи з інвалідністю;
Заяви з необхідними документами для виплати грошової компенсації за путівку та за самостійне лікування приймаються від осіб з інвалідністю '''структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах у разі їх утворення (крім мм. Києва та Севастополя) рад.''' 
'''З 1 січня 2021 р. заяви з необхідними документами для виплати грошової компенсації''' за путівку та за самостійне лікування приймаються від осіб з інвалідністю '''структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій лише у разі надіслання їх поштою або в електронній формі''' (''через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний веб-портал електронних послуг''). 
Особам, інвалідність яких пов'язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, що потребують лікування супутніх захворювань відповідно до медичних рекомендацій, якщо протягом трьох календарних років такі особи не одержували безоплатної путівки до санаторно-курортного закладу і не виплачувалася за це грошова компенсація за путівку та за самостійне лікування у зазначений період Фондом соціального страхування.
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Соціальне право]]

Звільнення поручителя від боргового зобов’язання

2022-10-10T19:36:54Z

Tetiana.mosina:

== '''Нормативно-правова база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"]
== '''Загальні положення''' ==
'''Порука''' — обов'язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов'язань. Порука виникає на базі [[Договір поруки|договору поруки]].

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, причому поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов'язання боржником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 553 Цивільного кодексу України]).

'''Поручитель''' – може бути одна особа або кілька осіб (фізична чи юридична особа). Юридичні особи можуть виступати поручителями незалежно від того, передбачено це установчими документами чи ні.

'''Боргове зобов'язання''' - зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслідок випуску і розміщення боргових цінних паперів та/або укладання кредитних договорів (документальне підтвердження факту отримання грошей у борг та зобов'язання їх повернути).
== '''Особливості поруки''' ==
* поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником;

* порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі;

* поручителем може бути одна особа або кілька осіб;

* у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя;

* поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

* боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя;

* поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника;

* поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

====== Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. ======

== '''Підстави для звільнення поручителя від боргового зобов’язання''' ==
Поручитель звільняється від боргового зобов’язання у випадках, коли:
* припинено забезпечене порукою зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

* після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

* борг переведено на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

* закінчився строк, встановлений в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 559 Цивільного кодексу України]).
Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи, кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким боржником зобов’язання.!

Якщо у поручителя є підстави припускати, що договір поруки припинив свою дію, необхідно звернутись до суду з позовною заявою про визнання договору поруки припиненим.

Якщо поручителем виконано зобов'язання, забезпечене порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

== '''Судовий збір при поданні позовної заяви''' ==
Відповідно до п.7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»] , судам роз’яснено, що оскільки ст.5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад ст.22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів]» при пред’явленні позову споживачем.

Таким чином судовий збір не має сплачуватися оскільки Позивач є споживачем банківських послуг в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»], і відповідно до ч. 3 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»] (на яку йде посилання в п. 7 вищевказаної постанови) Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Адже спір виник саме із договору про надання споживчого кредиту.
== '''Судова практика''' ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25394571 Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 18.07.2012 року у справі № 6-78цс12] (Якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.)
[[Категорія:Цивільне право]]

Договір побутового підряду

2022-10-10T19:04:46Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/313-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313 «Про затвердження правил побутового обслуговування населення»]
== Поняття договору побутового підряду ==
Договір побутового підряду - це договір, за яким одна сторона (підрядник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

== Характеристика та особливості договору побутового підряду ==
'''Сторони договору''' побутового підряду аналогічні сторонам загального договору підряду, що розглядався вище - '''підрядник і замовник'''. 
Проте сторони договору побутового підряду характеризуються рядом специфічних рис, наявність яких дозволяє відокремити цей договір як самостійний вид зобов'язань. 
'''Підрядник''' повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки договір побутового підряду укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності із задоволення потреб замовника (клієнта). 
При цьому '''підрядником може бути'''''' як юридична так і фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.''' 
'''Замовником''' за договором побутового підряду '''може бути'''''' лише фізична особа.''' Зважаючи на положення ч. З ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], яке поширює на відносини за договором побутового підряду, не врегульовані Кодексом, законодавство про захист прав споживачів, фізична особа (замовник) набуває статусу споживача, який задовольняє особисті потреби за рахунок отриманого за договором, про що докладніше йдеться далі. 
Замовник дає підряднику завдання на виконання роботи, деталізуючи підряднику суть роботи, яку останній повинен виконати. 
Роботою, що виконується за договором побутового підряду, за п. 21 ч. І ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону "Про захист прав споживачів"] є діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. 
В контексті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону "Про захист прав споживачів"] замовник є споживачем, який придбаває, замовляє, використовує або висловлює намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отже, '''замовник є кінцевим споживачем''' результатів виконаної за договором побутового підряду роботи.
== Зміст та предмет договору побутового підряду ==
Відповідно до ч. 2 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] договір побутового підряду є публічним договором, що накладає на підрядника обов'язки виконувати роботи кожному, хто до нього звернеться, встановлюючи однакові умови для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, не маючи права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору побутового підряду і відмовлятись від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей виконання відповідних робіт (ст. 633 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] ). 
Згідно зі ст. 870 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] за договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу. Якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не встановлено договором. 
Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору побутового підряду, вказуються точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін. 
Відповідно до ч.1 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.

Підрядник зобов'язаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору. Підрядник зобов'язаний назвати замовникові конкретну особу, яка буде виконувати роботу, якщо за характером роботи це має значення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 868 ЦК України]).

Замовник має право вимагати розірвання договору побутового підряду та відшкодування збитків, якщо внаслідок неповноти або недостовірності інформації, отриманої від підрядника, був укладений договір на виконання робіт, які не мають тих властивостей, які мав на увазі замовник ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частина 3 статті 869 ЦК України)]. 
Частина 2 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає право замовника в будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті.

Предметом договору побутового підряду є результат роботи підрядника у певній матеріалізованій формі, який задовольняє побутові та інші особисті потреби фізичної особи.
== Форма договору ==
Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.
Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов. 
Форма договору: усна або письмова
== Плата ==
Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо. 
Відповідно до ч. 2 ст. 873 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] робота, виконана за договором побутового підряду, оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі. Вартість робіт визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо. 
У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом 2 місяців від дня такого попередження продати предмет договору побутового підряду за розумну ціну, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести у депозит нотаріуса на ім'я замовника. Замість продажу, підрядник має право притримати предмет договору побутового підряду або вимагати відшкодування.
== Виконання договору підряду та відповідальність за його порушення ==
Виконання договірного зобов'язання - це процес, динамічний стан зобов'язання, завдяки якому реалізуються (здійснюються) права і обов'язки сторін зобов'язання. 
Виконання договору побутового підряду регулюється загальними нормами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] щодо виконання зобов'язання (статті 526-545) та щодо виконання договору підряду. 
Елементами виконання договору є його виконання належними сторонами, спосіб виконання, строк (термін) виконання та місце виконання. Перші три елементи виконання договору не мають значних особливостей стосовно договору побутового підряду. Тому договір побутового підряду буде вважатися виконаним належними сторонами, якщо його виконають особи, зазначені в договорі. Способом виконання даного договору є виконання певної роботи на замовлення замовника, що в результаті буде мати уречевлений характер. 
Договір побутового замовлення буде вважатися виконаним у строк, коли робота виконана у строк, визначений у договорі.
Стосовно місця виконання за договором побутового підряду, то ним може бути, як правило, як місце знаходження підрядника, так і місце проживання замовника чи місце використання (експлуатації) відповідного виробу (товару, речі). У параграфі 2 "Договір побутового підряду" главі 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] немає конкретики щодо місця виконання даного договору. Воно, як правило, визначається в підзаконних нормативно-правових актах.

При здачі робіт замовникові підрядник зобов'язаний повідомити його про вимоги, яких необхідно додержувати для ефективного та безпечного використання виготовленої або переробленої речі або іншої виконаної роботи, а також про можливі для замовника або інших осіб наслідки недодержання відповідних вимог ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частина 2 статті 869 ЦК України]).

Якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором:

1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;

2) розірвання договору та відшкодування збитків.

У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або відшкодування його витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати.

Вимога про безоплатне усунення недоліків роботи, виконаної за договором побутового підряду, які можуть становити небезпеку для життя або здоров'я замовника та інших осіб, може бути пред'явлена замовником або його правонаступником протягом десяти років з моменту прийняття роботи, якщо у встановленому законом порядку не передбачені більш тривалі строки (строки служби). Така вимога може бути пред'явлена незалежно від того, коли виявлено ці недоліки, у тому числі й при виявленні їх після закінчення гарантійного строку.

У разі невиконання підрядником цієї вимоги замовник має право протягом цього ж строку вимагати повернення частини ціни, сплаченої за роботу, або відшкодування його витрат на усунення недоліків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (стаття 872 ЦК України]).

Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 пункт 6 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів")].

 Наслідком належного виконання договору побутового підряду є його припинення.
За порушення умов договору побутового підряду настає цивільно-правова відповідальність.
== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&oldid=9284 Договір підряду] 

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]

Соціальне обслуговування неповнолітніх

2022-10-03T13:24:49Z

Tetiana.mosina:

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14 Закон України "Про дошкільну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/226-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/956-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 956 "Про проведення експерименту з призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою (піклуванням) або у відповідних закладах, за принципом "гроші ходять за дитиною"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/757-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 757 "Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю"]
==Поняття соціального обслуговування неповнолітніх==
Соціальне обслуговування - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності. Соціальне обслуговування неповнолітніх здійснюється в основному спеціалізованими соціальними закладами (стаціонарне соціальне обслуговування). Останнім часом більшого розвитку набувають різні види соціального обслуговування неповнолітніх за місцем проживання (вдома).
==Соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в дошкільних дитячих закладах==
Держава забезпечує соціальний захист, підтримку дітей дошкільного віку, особливо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, а також дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей. Діти з особливими освітніми потребами забезпечуються засобами пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, а також іншими засобами індивідуальної корекції за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14 стаття 33 Закону України "Про дошкільну освіту"]).
Найбільш поширеною дошкільною дитячою установою є дитячий садок з денним перебуванням і обслуговуванням у ньому дитини в робочі дні тижня. Соціальне обслуговування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах надається за плату, розмір якої встановлюється органами місцевого самоврядування або відповідними органами управління.
Розмір плати зменшується на 50 % для батьків, у сім'ях яких троє і більше дітей. Законом про Державний бюджет на відповідний рік встановлюється гарантований мінімум для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дошкільних закладів. Від плати за харчування дитини звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім’ях, у яких сукупний дохід на кожного члена сім’ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних закладах дошкільної освіти. За харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, плата не справляється.
Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям", які навчаються у державних і комунальних закладах дошкільної освіти.
==Соціальне обслуговування дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьків==
Відсутність одного чи обох батьків або батьківського піклування, що підтверджується відповідними документами, визначає юридичний статус дитини і є підставою для одержання такими дітьми матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством. Соціальне забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється спеціалізованими дитячими установами: школами-інтернатами; дитячими будинками сімейного типу. Державні соціальні стандарти встановлюються незалежно від того, де така дитина перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо:
* мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття; житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи;
* мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця - встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
* мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;
* мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних навчальних закладів;
* мінімального стандарту медичного обслуговування;
* мінімального стандарту забезпечення таких дітей іграшками, що сприяють розвитку, спортивним інвентарем, газетами і журналами відповідно дитячого, юнацького, загальнопізнавального та виховного спрямування;
* мінімального стандарту забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
* мінімального стандарту грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків (стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]).
Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення виплачується стипендія в розмірі, який на 50 відсотків перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики.
Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних закладів у відповідних бюджетах.
Оскільки, на повне державне забезпечення мають право діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які мають цей статус, відповідна служба у справах дітей зобов’язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам із їх числа, які навчаються, крім повного державного забезпечення, виплачується соціальна стипендія, а курсантам військових навчальних закладів, навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ліцеїстам військових ліцеїв, ліцеїв цивільного захисту та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою з числа зазначених осіб - посадовий оклад у розмірі не менше 150 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а після досягнення такими дітьми 18 років - у розмірі не меншому 150 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики. Соціальна стипендія та посадовий оклад у розмірах, передбачених у першому реченні цієї частини, виплачуються також учням, студентам (курсантам), які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків (батьки яких померли/оголошені померлими, загинули або пропали безвісти). Порядок виплати та розмір соціальної стипендії, посадового окладу затверджується Кабінетом Міністрів України.

При наданні особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, академічної відпустки за медичним висновком за ними зберігається на весь період академічної відпустки повне державне забезпечення та виплачується стипендія. Навчальний заклад сприяє організації їх лікування. Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.(стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, у віці до 18 років, мають право на щорічне безоплатне оздоровлення. Рідні діти батьків-вихователів або прийомних батьків, які проживають в одній прийомній сім’ї або в одному дитячому будинку сімейного типу, мають право на безоплатне оздоровлення до досягнення ними 18-річного віку. Особи із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право на оздоровлення на пільгових умовах.

Кошти на оздоровлення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа виділяються щорічно із державного, місцевих бюджетів, коштів підприємств, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та інших джерел, не заборонених законодавством.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після завершення перебування у відповідних закладах, дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім’ях або завершення строку піклування діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного жилого приміщення для постійного проживання. Перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови їм у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством (стаття 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування])
==Соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку==
Соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку здійснюється дитячими будинками-інтернатами. Вони є соціально-медичними закладами для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років із вадами фізичного або розумового розвитку, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.
Соціальна реабілітація осіб з інвалідністю — це відповідний комплекс заходів, що спрямовані на відновлення здоров’я і здібностей такої особи та створення йому необхідних умов і рівних можливостей у всіх сферах життєдіяльності.
Основними видами реабілітаційної допомоги особі з інвалідністю є:
* медична реабілітація (відновна терапія і реконструктивна хірургія поступовим протезуванням);
* професійна реабілітація (професійна орієнтація, професійне навчання або перекваліфікація, раціональне працевлаштування);
* соціально-побутова реабілітація (соціально-побутове влаштування та обслуговування).
Основним документом, що визначає види, форми й обсяг реабілітаційних заходів, оптимальні строки їх здійснення та конкретних виконавців, є індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю, що розробляється МСЕК з урахуванням місцевих можливостей, соціально-економічних, географічних і національних особливостей.
Особа з інвалідністю може відмовитися від того чи іншого виду, форми й обсягу реабілітаційних заходів або від реалізації програми в цілому. За наявності згоди особи з інвалідністю з індивідуальною програмою реабілітації він зобов’язується активно сприяти її реалізації.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Діти]]

Механізм передачі земель сільськогосподарського призначення об'єднаній територіальній громаді

2022-09-13T09:03:44Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449/2020 Указ Президента Укрїни від 15 жовтня 2020 року № 449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2015-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру»]
== Загальні положення ==
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 117 Земельного кодексу України].

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].

Такими суб’єктами є:
* Держгеокадастр відповідно до частини четвертої статті статі 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2015-%D0%BF#Text постанови КМУ від 14 січня 2015 р. № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру»]
* міські, селищні, сільські ради, що представляють територіальні громади, відповідно до частини першої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України].
Відповідно до статті 117 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] у рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:
* кадастровий номер земельної ділянки;
* її місце розташування;
* площа;
* цільове призначення;
* відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку;
* обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.
== Алгоритми передачі земельних ділянок ==
Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати одним із варіантів:

-після проведення інвентаризації земель в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці. Такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартістним;

-поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам. Такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність.
==== ''Алгоритм 1'' ====
* Держгеокадастр розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської, селищної, міської ради.
* Держгеокадастр приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності
* ОМС та Держгеокадастр підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
* ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

* ОМС інформує землекористувача про перехід права власності від держави до ОМС.
==== ''Алгоритм 2'' ====
І. Сформовані земельні ділянки, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі, зокрема на які укладені договори оренди, орендодавцем яких є Держгеокадастр, а також земельні ділянки, які були проінвентаризовані раніше.

Такі ділянки можуть бути передані без розробки документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за таким алгоритмом:
# ОМС звертається до Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в ДЗК (зокрема, це можуть бути ділянки які передані у оренду Держгеокадастром, були раніше проінвентаризовані);
# Держгеокадастр приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу Держгеокадастром ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# ОМС та Держгеокадастр підписують акт приймання передачі земельних ділянок
# ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
# ОМС інформує землекористувача про перехід права власності від держави до ОМС.
ІІ. Землі сільськогосподарського призначення державної власності, які не надані у власність і у користування

Такі землі можуть бути передані у комунальну власність лише після формування їх у земельні ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель:
# ОМС визначає пріоритетні масиви земель, які можуть бути передані у комунальну власність.
# ОМС приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну. У рішенні зазначаються пріоритетні масиви як реалізація першого етапу передачі земель.
# Держгеокадастр розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської, селищної, міської ради.
# Держгеокадастр приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу Держгеокадастром ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# ОМС та Держгеокадастр підписують акт приймання передачі земельних ділянок
# ОМС інформує землекористувача про перехід права власності від держави до ОМС.
ІІІ. Земельні ділянки, які перебувають у користуванні фізичних та юридичних осіб, але не зареєстровані у Державному земельному кадастрі.
# провести інвентаризацію документів, що були видані до 2013 року, та посвідчують право користування на земельні ділянки (рішення рад про надання земельних ділянок, договори оренди, державні акти на право постійного користування тощо);
# провести інвентаризацію державних актів на право власності на земельні ділянки, які були видані до 2013 року.
# встановити фактичне місцезнаходження таких ділянок.
[[Категорія:Земельне право]]

Умови перевезення пасажирів у громадському, залізничному транспорті та таксі в період карантину

2022-09-01T12:24:04Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Tex Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"]
* [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-postanovi-kabinetu-ministriv-ukrm020420ayini-vid-11-bereznya-2020-r-211 Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-п#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
==Поняття карантину та перелік обмежень прав громадян України в період карантину==
Карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»).]
Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (Міністерство охорони здоров'я України), за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, або про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (стаття 29 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).

При запровадженні карантину по всій території України а бо на якійсь її частині, діючим законодавством України передбачено певний перелік прав громадян України.
===Право на вільне пересування ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закон України "Про захист населення від від інфекційних хвороб"] наділяє повноваженнями місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі потреби – проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів в умовах карантину, а також створювати на в'їздах і виїздах з території карантину контрольно-пропускні пункти.
Так, це є обмеженням прав людини на свободу пересування, закріплених у статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України.] Однак, пункт 4 статті 2 Протоколу № 4 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] встановлює, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлено законом і виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред’явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").]
===Право на освіту===
Під час карантину існують певні обмеження щодо права на освіту, що полягає у забороні під час карантину відвідування закладів освіти її здобувачами, але учасників освітнього процесу ніхто не обмежує у праві здобувати освіту дистанційно.
===Право на мирні зібрання===
Обмежується також право громадян на свободу мирних зібрань. Згідно з постановою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0075359-20#Text Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19"] до 22 травня 2020 року заборонено проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, індивідуальних тренувальних занять (біг, хода, їзда на велосипеді, фігурне катання, рух на активних візках спортсменів з інвалідністю), навчально-тренувальних зборів спортсменів національних збірних команд України з олімпійських, не олімпійських, національних видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю за умови забезпечення учасників засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Крім того, на всій території України до кінця карантину діє заборона на:

→ з 6 квітня 2020 року перебування в громадських місцях без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно;

→ з 6 квітня 2020 року переміщення групою осіб більш ніж дві особи (крім випадків службової необхідності та супроводження дітей, які не досягли 14 років);

→ перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків;

→ відвідування установ і закладів, що надають паліативну допомогу, соціального захисту, установ і закладів, що надають соціальні послуги;

→ перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, тощо.
==Перелік вимог дотримання яких є обов’язковим для працівників транспортного підприємства==
*температурний скринінг перед початком роботи, з визначенням відповідальної особи яка проводить температурний скринінг ;
*дотримання відстані між водієм і пасажирами не менше 1 м або наявність фізичних бар'єрів;
*члени екіпажу - в масках або респіраторах без клапана;
*нагадування про засоби індивідуального захисту;
*інформування про заходи профілактики Covid-19;
*вологе прибирання перед рейсом з дезінфікуючими засобами;
*по можливості біля вхідних дверей - антисептик;
*обмеження масових зборів у закритих приміщеннях;
*тимчасове відсторонення осіб з групи ризику;
*регулярне миття рук і обробка антисептиком що три години й частіше;
* утримання від контактів з особами з ознаками респіраторних захворювань;
*утримання від відвідування робочого місця та самоізоляція при симптомах респіраторного захворювання.
*
*
== Перелік вимог для пасажирів:==
*респіратор або маска;
*кількість пасажирів не більша, ніж кількість місць для сидіння;
*у разі перевезення в регіони, де немає послаблення карантину - кількість пасажирів не більша, ніж 50% кількості наявних місць для сидіння;
*заборона роботи залів очікування рейсу
*
== Перелік вимог до автостанцій.==
*інформаційні матеріали щодо профілактики Covid-19;
*місця для обробки рук антисептиком;
*одночасне перебування у приміщенні автостанції не більше 1 особи на 10 кв. м
*обмеження контактів працівників з пасажирами;
*соціальне дистанціювання 1,5 м в чергах;
*продаж квитків через інтернет;
*наявність рідкого мила, антисептиків та паперових рушників у санвузлах;
*дезінфекція поверхонь кожні 6 годин і частіше;
*провітрювання робочих приміщень кожні дві години;
*додаткові контейнери для ЗІЗ.
==Необхідні вимоги для транспортних засобів==
* інформаційні матеріали, щодо профілактики Covid-19 (оголошення в салоні, наочна інформація);
*перед кожним рейсом вологе прибирання транспортного засобу з використанням миючих та дезінфікуючих засобів, у тому числі місць контакту рук пасажирів ( поручні, місця сидіння…)
* за можливості біля вхідних дверей розмістити спиртовмісні антисептики з концентрацією активної діючої речовини понад 60% для ізопропілового спирту та понад 70% для етилового спирту
*при сприятливих погодних умовах рекомендовано здійснювати перевезення при відкритих вікнах
==Нові правила пасажирських перевезень на час карантину==
З 21 жовтня 2021 року міжрегіональні перевезення пасажирів у регіонах із “жовтим”, “помаранчевим” чи “червоним” рівнем епіднебезпеки будуть дозволені за умови наявності у всіх водіїв, екіпажу авіатранспорту та пасажирів одного із цих документів:
*документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або документа, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини для регіонів «жовтого» рівня епідемічної небезпеки;
*міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини, дозволених ВООЗ для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія);
*негативного результату тестування на COVID-19 методом ПЛР або експрес-тесту на визначення антигену коронавірусу SARS-CoV-2, який чинний 72 години.
Пропуск через державний кордон України пасажирів, екіпажів, бригад тощо, серед яких є особи з симптомами інфекційних хвороб, дозволяється після проведення медичного огляду цих осіб.

Ввезення на територію України товарів не допускається у разі, якщо їх ввезення:

-заборонено законодавством у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я людей;

-може спричинити масові інфекційні захворювання або отруєння людей (стаття 28 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").

Нові правила стосуються як регулярних, так і нерегулярних перевезень пасажирів. Йдеться про автомобільний транспорт на автобусних маршрутах, авіаційний та залізничний транспорт міжобласного сполучення.

Відповідні правила не будуть застосовуватись до міських та внутрішньообласних перевезень.

Відповідальність за наявність у всіх водіїв, членів екіпажу літака та пасажирів зазначених документів несе перевізник.

Іноземці та особи без громадянства, які підлягають самоізоляції у зв’язку з перетинанням державного кордону, зобов’язані зареєструватися в системі або встановити та активувати її мобільний додаток.

Самоізоляція іноземців та осіб без громадянства у зв’язку з перетинанням державного кордону не застосовується або припиняється в разі одержання негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, який проведено після перетину державного кордону (крім іноземців та осіб без громадянства, які прибули з Російської Федерації та перебували на її території більше ніж сім днів протягом останніх 14 днів).

Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби перевіряють реєстрацію в системі або встановлення та активацію іноземцями та особами без громадянства її мобільного додатка під час перетину ними державного кордону. Іноземці та особи без громадянства зобов’язані надати для такої перевірки підтвердження реєстрації в системі або встановлення та активації її мобільного додатка.

==Перелік заборон та тимчасових обмежень==
'''Забороняється''' : У період карантину заборонено:

- перевезення пасажирів без респіратору або захисної маски;

- робота залів очікування рейсу;

- утворення черг у місцях можливого скупчення пасажирів.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Надзвичайний стан та надзвичайна ситуація

2022-08-31T11:36:44Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14 Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/368-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 368 "Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями"]
== Загальні поняття ==
'''Надзвичайна ситуація''' - обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності (пункт 24 частини першої статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексу цивільного захисту України] (далі - КЦЗУ).

'''Надзвичайний стан''' - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14 стаття 1 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану"]).

'''Види надзвичайних ситуацій залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України:'''
# техногенного характеру;
# природного характеру;
# соціальні;
# воєнні.
'''Рівні надзвичайних ситуацій залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації:'''
#державний;
# регіональний;
# місцевий;
# об'єктовий (частина друга статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n102 КЦЗУ]).
== Що перебачає введення надзвичайного стану або надзвичайної ситуації ==
[[Файл:Відмінності між надзвичайною ситуацією та надзвичайним станом.jpg|міні]]
'''Надзвичайна ситуація:''' влада, передусім служби цивільного захисту, працюватиме посиленно у спеціальному режимі, для подолання катаклізму, епідемії чи іншої надзвичайної ситуації. Влада має організувати регулярне сповіщення українців про події, пов’язані з ситуацією, локалізувати проблему, допомагати потерпілим, а за потреби – провести евакуацію жителів. Пряме втручання держави в управління приватними компаніями чи обмеження прав та свобод українців не передбачається.

'''Надзвичайний стан:''' у цей період держава може напряму управляти як державними, так і усіма приватними компаніями фактично у «ручному режимі», а права і свободи українців можуть бути значно обмежені.

Можливо запровадження комендантської години, і наказу не залишати домівок без вагомих причин, і обмеження свободи пересування країною, і перепрофілювання компанії на випуск необхідної для країни продукції чи послуги, і примусове відчуження або вилучення майна у громадян та бізнесу, тобто будь-які інші рішення, які допоможуть зберегти життя громадян та протистояти виклику у державі загалом.
== Які права громадян обмежують ці режими ==
Режим надзвичайної ситуації відрізняється від надзвичайного стану тим, що він не обмежує права і свободи людей, але встановлює певні обов'язки для громадян, зокрема:
* дотримуватись правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;
* до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;
* дотримуватися режимів захисту від епідемії, радіації тощо.
Однак введення на території України надзвичайного стану, запроваджує такі обмежувальні заходи для громадян та бізнесу, як:
* встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан;
* обмеження руху транспорту та їх огляд;
* посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
* заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;
* заборона страйків;
* примусове відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб.
'''Детальніше див.:''' [[Умови введення надзвичайного стану]]

Зважаючи на те, що вірус COVID-19 є надзвичайною ситуацією природного характеру, в[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14 ідповідно до статті 17 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану»], можуть вводитися додаткові обмежувальні заходи, а саме:
* запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;
* усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання своїх обов'язків, керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, та покладення тимчасового виконання обов'язків зазначених керівників на інших осіб;
* зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;
* мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов'язковою компенсацією понесених втрат;
* встановлення карантину та проведення інших обов'язкових санітарних та протиепідемічних заходів;
* тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів, діяльність яких не пов'язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань тощо.
Також, з метою ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій, у мирний час може здійснюватися цільова мобілізація, обсяги і строк проведення якої визначаються в Указі Президента України про введення надзвичайного стану.
== Хто ухвалює рішення ==
'''Надзвичайна ситуація:''' місцева влада.

'''Надзвичайний стан:''' Президент видає указ, який має ухвалити Верховна Рада, при чому протягом двох днів з моменту звернення Президента.
== Причини введення ==
'''Надзвичайна ситуація:''' вводиться більше для активізації зусиль державної влади мінімізації локальної проблеми на рівні села, міста, району або області.

'''Надзвичайний стан:''' вводиться, щоб фактично протистояти загрозі існуванню держави чи її громадян, у критичній ситуації.

== Відшкодування збитків, завданих під час введення надзвичайного стану ==
Особам, які втратили житло у зв’язку з обставинами, пов’язаними з дією надзвичайного стану, в тому числі з проведенням робіт по їх відверненню або ліквідації, відповідно до закону надаються жилі приміщення. Особам, які постраждали від надзвичайних ситуацій, в тому числі при проведенні аварійно-рятувальних робіт, відшкодовуються заподіяні матеріальні збитки та надається інша необхідна допомога на умовах і в порядку, встановленому законом.

Юридичним особам, майно і ресурси яких використовувалися для відвернення або ліквідації ситуацій, що стали причиною введення надзвичайного стану, відшкодовується їх повна вартість у встановленому законом порядку.

Якщо майно, що було примусово відчужене у юридичних і фізичних осіб, після скасування правового режиму надзвичайного стану збереглося, колишній власник або уповноважена ним особа має право вимагати повернення такого майна у судовому порядку або вимагати надання йому взамін іншого майна, якщо це можливо (стаття 25 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14 Про правовий режим надзвичайного стану"]).

== Гарантії трудових прав громадян в умовах надзвичайного стану ==
Особам, тимчасово переведеним на роботу, не обумовлену трудовим договором, а також залученим до робіт по ліквідації надзвичайних ситуацій у випадках, передбачених цим Законом, гарантується оплата праці відповідно до чинного законодавства (стаття 26 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14 Про правовий режим надзвичайного стану]").

== Правосуддя в умовах надзвичайного стану ==
Правосуддя на території, де введено надзвичайний стан, здійснюється лише судами, створеними відповідно до Конституції України.

Введення будь-яких скорочених або прискорених форм судочинства забороняється (стаття 31 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14 Про правовий режим надзвичайного стану]").

== Відшкодування матеріальних збитків та надання допомоги постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації ==

=== Заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації включають: ===
1) надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації);

2) забезпечення житлом;

3) надання медичної та психологічної допомоги;

4) надання гуманітарної допомоги;

5) надання інших видів допомоги.

3. Заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим здійснюються за рахунок:

1) коштів державного та місцевих бюджетів;

2) коштів суб’єктів господарювання або фізичних осіб, винних у виникненні надзвичайних ситуацій;

3) коштів за договорами добровільного страхування, укладеними відповідно до законодавства про страхування;

4) добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб, благодійних організацій та об’єднань громадян;

5) інших не заборонених законодавством джерел.

4. Надання невідкладної допомоги постраждалим може здійснюватися за рахунок коштів резервних фондів державного та місцевих бюджетів відповідно до рівня надзвичайної ситуації, а також матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

==== '''Відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій здійснюється у порядку, визначеному законом.''' ====
'''Забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання шляхом:'''

1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання;

2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання;

3) будівництва житлових будинків для постраждалих;

4) закупівлі квартир або житлових будинків.

2. Будівництво або закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих, які проживали в будинках державного або комунального житлового фонду, здійснюється за рахунок державних коштів, виділених на зазначені цілі, з урахуванням площі жилих (нежилих) приміщень та кількості кімнат, якими володів постраждалий.

3. Будівництво або закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих, які проживали у приватному житловому фонді, здійснюється за рахунок державних коштів, які виділяються на зазначені цілі, за вирахуванням коштів, отриманих постраждалим за страхування будинку, якщо будинок був застрахований.

4. Постраждалі, які проживали у приватному житловому фонді, мають право на власне будівництво житлового будинку на умовах фінансування, зазначених у частині третій цієї статті, з одержанням для цього земельних ділянок.

5. Придбання шляхом централізованої закупівлі житлового будинку чи квартири для постраждалого здійснюється за бажанням одержувача.

6. Закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих може здійснюватися у населеному пункті, де він проживав, або за їх згодою у будь-якому населеному пункті України.

7. Якщо будівництво або закупівля квартири (житлового будинку) для постраждалих здійснюється місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання, грошова компенсація за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) не виплачується.

8. Постраждалі, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються.

9. Забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання.

10. Розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

'''Надання медичної та психологічної допомоги'''

1. Постраждалі під час надзвичайних ситуацій мають право на надання їм безоплатної медичної допомоги.

2. Постраждалі, а також особи, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, за висновками медико-соціальних експертних комісій забезпечуються психологічною реабілітацією.

3. Неповнолітні особи, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій, забезпечуються психологічною реабілітацією у санаторно-курортних закладах, при яких утворено центри медико-психологічної реабілітації.

4. Постраждалі, а також особи, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, мають право на отримання безоплатної психологічної допомоги (статті 84-87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексу цивільного захисту України).]

[[Категорія:Адміністративне право]]

Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми

2022-08-29T14:06:09Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (КВК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5]
== Особливості відбування покарання неповнолітніми ==
=== Застосування до неповнолітнього покарання у виді позбавлення волі ===
Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n630 стаття 102] КК України). За особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років.

Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:
# за нетяжкий злочин – на строк не більше чотирьох років;
# за тяжкий злочин – на строк не більше семи років;
# за особливо тяжкий злочин – на строк не більше десяти років;
# за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, – на строк до п’ятнадцяти років.
При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі також не може перевищувати п’ятнадцяти років.
=== Відбування покарання неповнолітніми ===
Як правило, неповнолітні засуджені віком від 14 до 18 років відбувають покарання в одній виховній установі, наближеній до місця мешкання засудженого, що має особливе значення для збереження соціально корисних зв'язків та допомагає соціальній адаптації після звільнення.

Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії вирішується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань ([https://kvs.gov.ua/ Державна кримінально-виконавча служба України]) за рішенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, погодженим із службою у справах дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1140 стаття 147] КВК України).

З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли 18-річного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними 22 років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1144 стаття 148] КВК України).

Залишення засуджених, які досягли 18-річного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою зі службою у справах дітей. На таких засуджених поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли 18-річного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю.
=== Права та обов'язки засуджених неповнолітніх ===
Засуджені неповнолітні користуються усіма правами та мають обов'язки, передбачені кримінально-виконавчим законодавством. Зокрема у виховних колоніях засуджені мають право:
* витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу;

* одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення;

* безкоштовно одержувати середню освіту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1100 стаття 143] КВК України).
При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше 1/4 строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії.

Засудженому гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - із своїм (своїми) законним представником (законними представниками). На побачення з даними особами, без обмеження в часі та кількості в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години для одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій, що невідкладно організовуються адміністрацією установи виконання покарань за ініціативою засуджених, їхніх родичів та/або осіб, визначених статтею ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1100 стаття 143] КВК України).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#Text КВК України] встановлює окремі заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до неповнолітніх, а саме:

♦ за сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі '''заходи заохочення''':

— надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії (але не пізніше двадцятої години);

— надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати 8 годин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1113 стаття 144] КВК України);

♦ за порушення встановленого порядку і умов відбування покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі '''заходи стягнення''':

— попередження;

— догана;

— сувора догана;

— скасування поліпшених умов тримання, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1100 статтею 143] КВК України;

— поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до 5 діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1118 стаття 145] КВК України).

У виховних колоніях організовується єдиний навчально-виховний процес, що поєднує у собі загальноосвітню та професійну підготовку з залученням неповнолітнього засудженого до трудової діяльності, з метою його виправлення та підготовки до самостійного життя на волі. Для успішної реалізації складних та багатопланових завдань виховної колонії до організації виховного процесу залучаються педагоги та психологи, які проводять спеціальні заходи (програми) щодо виправлення неповнолітніх, їх соціальної адаптації з урахуванням фізіологічних особливостей, особистісних якостей, інтересів, установок тощо.

Для надання допомоги адміністрації виховної колонії в організації навчально-виховного процесу і зміцненні матеріально-технічної бази колонії, вирішенні питань соціального захисту засуджених, трудового і побутового влаштування осіб, які звільняються, при виховних колоніях створюється піклувальна рада з представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1149 стаття 149] КВК України), організація і діяльність якої визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/429-2004-%D0%BF#n98 положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України].

Також з метою підвищення ефективності виховного впливу на засуджених і надання допомоги адміністрації виховної колонії при відділеннях соціально-психологічної служби можуть створюватися [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0100-13#n4 батьківські комітети]. Діяльність батьківського комітету визначається положенням, яке затверджує начальник виховної колонії.

Участь громадськості в роботі виховних колоній спрямована на нейтралізацію негативних соціально-психологічних факторів відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, підтримку та закріплення соціально корисних зв'язків, на профілактику рецидиву як в період відбування покарання, так і після звільнення.
== Особливості відбування покарання засудженими жінками ==
=== Порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1073 Статтею 141] Кримінально- виконавчого кодексу України передбачено порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років. Зокрема, при виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку. Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати в будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй має бути надана можливість вільно спілкуватися з нею без обмежень. Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини.

Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати продуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які визначаються медичним висновком.

Засуджені жінки з вагітністю понад 4 місяці або які мають при собі дітей віком до З років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n459 статті 83] КК України направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.

Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів [[Опіка і піклування над дітьми|опіки і піклування]] - іншим особам або після досягнення 3-річного віку направляються до відповідних дитячих закладів. Спірні питання між матір’ю та батьком щодо місця проживання дитини вирішуються органом опіки та піклування або судом. Якщо у матері дитини, яка досягла 3-річного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує 1 року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. Лише у разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
=== Проживання засуджених жінок за межами виправної колонії ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1086 Статтею 142] Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням зі спостережною комісією може бути дозволено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною 3-річного віку.

Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:
* оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;

* можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі;

* можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок;

* користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;

* у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;

* після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.
Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами жінки забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою зі спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.

Засуджені до довічного позбавлення волі жінки відбувають покарання у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та виправних колоніях середнього рівня безпеки та встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії середнього рівня безпеки.

У виправних колоніях середнього рівня безпеки засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування, одягу, взуття та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу.

Засудженим, які перебувають у дільниці посиленого контролю, надаються одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на три місяці.

Засудженим, які перебувають у дільниці ресоціалізації, надаються одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на два місяці.

Засудженим, які перебувають у дільниці соціальної реабілітації, надаються короткострокові побачення без обмежень та тривале побачення щомісяця.

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше половини строку покарання засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають право на поліпшення умов тримання (статті 139, 151-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України).]

== Див. також: ==
* [[Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги, і порядок їх розгляду]]
* [[Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі]]
* [[Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі]]
* [[Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови]]
* [[Особливості відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]

Правовий статус осіб без громадянства або осіб із невизначеним громадянством

2022-08-23T08:27:52Z

Tetiana.mosina:

[[Файл:Imgonline-com-ua-CompressToSize-YiavLziLUDoYM.jpg|міні|Кампанія УВКБ ООН "#ЯІсную"]]
== '''Нормативні акти''' ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_240 Конвенція про скорочення безгромадянства]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_232 Конвенція про статус апатридів]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n39 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»]
== '''Основні поняття''' ==
Відповідно до '''пункту 15''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n8 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»] '''особа без громадянства''' - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

Ці особи (ОБГ) становлять суттєву частину мешканців Україні, які постійно проживають у країні, проте не мають можливості отримати громадянство України.

'''Апатри́ди''' — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави, їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового статусу власних громадян.

'''Подвійне громадянство (біпатризм, полігромадянство)''' — перебування особи одночасно в громадянстві двох і більше держав. Цей стан виникає у разі колізії при застосуванні законів про набуття громадянства.
== '''Причини відсутності''' '''громадянства''' '''у особи''' ==
Основна причина «безгромадянства» – особа втрачає громадянство в одній державі внаслідок неприйняття рішення про прийняття в громадянство, але не має нагоду набути громадянство в іншій державі. Те ж саме може відбутися, коли, особа виходить з громадянства за власною ініціативою, оскільки це ще не гарантує автоматичне отримання громадянства іншої держави. «Безгромадянство» може виникнути у жінки при вступі у шлюб з іноземцем, якщо закон передбачає втрату колишнього громадянства.

'''Людина може стати апатридом в таких випадках:'''
* При народженні (зокрема від батьків-апатридів, якщо закони держави — місця народження не мають на увазі набуття особою громадянства цієї держави).

* При позбавлення громадянства державою. Позбавлення громадянства з боку держави може відбуватися з політичних, етичних мотивів або з міркування безпеки.
* При втраті отриманих раніше привілеїв громадянства (наприклад, у випадку громадянства, отриманого в шлюбі).
* При добровільній відмові від громадянства.
* У разі припинення існування держави.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_232#n12 статті 1 «Конвенції про статус апатридів»] такий статус не поширюється на біженців.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією], законами чи міжнародними договорами України.
== '''Порядок визнання особи без громадянства''' ==
=== Подання документів ===
Відповідно до статті 6-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n39 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»] '''''заява про визнання особою без громадянства подається до Державної міграціїйної служби України''''' (далі - ДМС України), '''''повнолітньою дієздатною особою'''''.

16 квітня 2021 набрала чинності Постанова КМУ No 317 від 24.03.2021 “''Деякі питання визнання особою без громадянства''”[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/317-2021-п#Text], яка затвердила зразок ''заяви про визнання особою без громадянства'', порядок розгляду таких заяв, зразок ''довідки заявника''.

Заява про визнання особою без громадянства формується українською мовою співробітниками ДМС на підставі документів, поданих заявником.

''Відомості про дитину'' наводяться в заяві одного з її законних представників. Заява про визнання дитини, розлученої із сім’єю, особою без громадянства подається одним з її законних представників. Заява про визнання недієздатної особи особою без громадянства подається її законним представником, про що уповноважена особа ДМС України робить на заяві відповідний напис. Якщо особа не може власноручно скласти заяву про визнання особою без громадянства у зв’язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на її прохання складається уповноваженою особою ДМС України про що на заяві робиться відповідний напис.

'''''Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в’їзд або виїзд з держави''''', виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві.

У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.

Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов’язана співпрацювати з ДМС України з’являтися на співбесіди, надавати докази для визнання її особою без громадянства.

Особі, яка подає заяву про визнання особою без громадянства та не володіє українською мовою ДМС України безоплатно забезпечує перекладача з мови, якою володіє така особа, а також письмовий переклад її документів.

Особа під час подання заяви про визнання особою без громадянства надає свої біометричні дані для їх фіксації.
=== Строк розгляду документів ===
ДМС України '''протягом шести місяців''' з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства.

Строк розгляду такої заяви може бути подовжений '''до 12 місяців.'''

У разі відсутності у ''заявника'' документів з фото, за його письмовою згодою, ДМСУ проводитиме опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), з метою підтвердження фактів, викладених в ''заяві'', та/або впізнаня ''заявника'' за фотокарткою.

У разі не подання ''заявником'' довідки про неналежність до громадянства держави його попереднього постійного та довгострокового проживання та/або з держави, громадянство якої мають члени його сім’ї, ДМСУ надсилатиме відповідний запит дипломатичним представництвам або консульським установам таких держав. Не надання іноземним представництвом відповіді на третій запит ДМСУ означатиме, що ''заявник'' не вважається громадянином такої держави (загальний строк очікування відповіді триватиме протягом 6 місяців).
=== '''Розгляд заяв''' ===
7 травня 2021 року розпочався прийом заяв про визнання особою без громадянства.

Відповідно до існуючої практики, співробітники ДМСУ вимагають від заявників наявності на день реєстрації заяви:

(1) свідоцтва про [[Реєстрація народження осіб без громадянства та осіб із невизначеним громадянством|народження]] [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Реєстрація_народження_осіб_без_громадянства_та_осіб_із_невизначеним_громадянством] та його перекладу на українську мову (переклад завіряється нотаріально);

(2) довідки з консульства про неприналежність до громадянства країни походження;

(3) копій паспортів трьох свідків (деякі підрозділи ДМС проводять інтерв’ю з ними в той же день).

Консульство РФ в Одесі відповіло на запит ДМС про підтвердження громадянства заявника ОБГ – заявник особисто повинен з’явитися в консульстві для сплати консульського збору (143 доларів США – 65 за встановлення особи та 78 за довідку про неприналежність) та отримання довідки про неприналежність до громадянства країни походження. Такі ж правила застосовуються і консульством Узбекістану.

Інформація про особу, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, стосовно якої прийнято рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства та про скасування рішення про визнання особою без громадянства, вноситься до відомчої інформаційної системи ДМС. Відцифровані копії наданих особою документів, відцифрований акт про впізнання (за наявності), відцифровані матеріали перевірки документів, поданих особою, довідка про звернення за визнанням особою без громадянства, рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства вносяться до відомчої інформаційної системи ДМС та зберігаються протягом 75 років.

Інформація про особу без громадянства, якій видана посвідка на постійне чи тимчасове проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, вноситься до Єдиного державного демографічного реєстру.

Для внесення інформації до відомчої інформаційної системи ДМС формується заява про визнання особою без громадянства (стаття 7-8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/317-2021-%D0%BF#n12 "Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства")].

Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства уповноваженою особою ДМС приймаєтьсяу разі, коли:

1) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави;

2) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв’язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу;

3) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародними актами, розробленими з метою недопущення таких злочинів, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами держави проживання до того, як вона була допущена у цю державу, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам ООН.

Після прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства протягом трьох робочих днів структурний підрозділ ДМС надсилає його особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законному представнику повідомлення про це із зазначенням підстави для відмови відповідно до Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” та роз’ясненням порядку оскарження такого рішення, а також про право заявника на безоплатну правову допомогу під час процедури оскарження рішення про відмову у визнанні особою без громадянства.

Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства може бути оскаржено особою, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законним представником до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову у визнанні особою без громадянства.

=== Документ, що підтверджує перебування особи на законних підставах на території України ===
Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах. Для підтвердження цього особі видається '''довідка встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства.'''

Довідка про звернення за визнанням особою без громадянства видається особі або її законному представнику у день приймання заяви про визнання особою без громадянства строком на шість місяців та підтверджує тимчасове перебування на законних підставах особи, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, на території України протягом строку розгляду такої заяви. Рішення про продовження строку дії довідки про звернення за визнанням особою без громадянства приймається разом із рішенням про продовження строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства до 12 місяців (стаття 41-42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/317-2021-%D0%BF#n12 "Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства"]).
== '''Перелік документів необхідний для набуття громадянства України''' ==
У випадках, коли у особи(неповнолітньої чи або повнолітньої) не має свідоцтва про народження [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Реєстрація_народження_осіб_без_громадянства_та_осіб_із_невизначеним_громадянством], яка звернулася із зазначеного питання, необхідно:
* з'ясувати чи є в наявності медичне свідоцтво про народження. 
Якщо документ (медичне свідоцтво про народження) наявний у особи - заявника, тоді заявник спільно з мамою(котра має паспорт громадянина України),
* звернутися із письмовою заявою (медичне свідоцтво про народження), встановленого зразка
до територіального відділу ДРАЦС( орган державної реєстрації актів цивільного стану) України за зареєстрованим місцем проживання. 
За результатами звернення, протягом місяця орган ДРАЦС повинен зареєструвати факт народження особи та видати свідоцтво про народження. 
У випадках, коли у особи (неповнолітньої чи або повнолітньої) не має свідоцтва про народження, а також відсутнє медичне свідоцтво про народження (тобто у медичного закладу відсутня інформація про народження даної особи) факт народження встановлюється через суд загальної юрисдикції(місцевий загальний суд), шляхом подання позову про встановлення факту, який має юридичне значення(факту народження особи)
== '''Правовий статус іноземців та осіб без громадянства''' ==
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], законами України, а також міжнародними договорами України. У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n39 Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»], застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.

'''Засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства:'''
* іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;
* іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини;
* іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. 
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Міжнародне право]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній

2022-08-16T14:03:01Z

Tetiana.mosina:

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»]
== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ==
'''Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.''' За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, '''трудовий стаж встановлюється''' на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF ч. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній]).

== Добровільний порядок ==
'''''За відсутності трудової книжки''''', а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених вище документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF ч. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній]).
'''''Час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю,''''' заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб’єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF ч. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній]).

'''''Для підтвердження часу творчої діяльності членів творчих спілок та інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок''''', приймаються довідки про період сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. До 1 квітня 1992 року час творчої діяльності членів Спілки письменників, Спілки художників, Спілки композиторів, Спілки кінематографістів, Спілки театральних діячів, а також інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок України, але об'єднані відповідними професійними комітетами, підтверджується довідками (виписками з постанов) секретаріатів правлінь творчих спілок України про встановлення творчого стажу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF ч. 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній]).

'''''Для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв’язку''''' приймаються:
* військові квитки;
* довідки військових комісаріатів, військових частин і установ Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС;

* довідки архівних і військово-лікувальних установ.
'''''Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов’язку,''''' зараховується до трудового стажу на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони.

Час перебування в партизанських загонах і з'єднаннях у період Другої світової війни встановлюється за довідками штабів партизанського руху або архівів (за місцем діяльності партизанських загонів і з'єднань).

'''''Для підтвердження служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції,''''' '''п'''риймаються довідки, які видаються в порядку, що визначається МВС ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF ч. 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній]).

'''''Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі''''' підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF ч. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній]).

'''''Тривалість тимчасової непрацездатності''''', яка розпочалася в період роботи, встановлюється на підставі довідок, виданих за місцем цієї роботи ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF ч. 9 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній]).

'''''Час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду,''''' встанвовлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю) і вік (для престарілих і дітей з інвалідністю). Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних. '''''Документами, які підтверджують перебування на інвалідності''''', можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи. Документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF ч. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній]).

'''''Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми''''' встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини – свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-ти річного віку один з батьків не працював, у зв’язку з доглядом за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця, отриманої в порядку взаємного обміну інформацією. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF ч. 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній]).

'''''Період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю,''''' підтверджується довідками, виданими командирами (начальниками) військових частин, військово-навчальних (навчальних) закладів, підприємств, установ і організацій в порядку, що визначається Міноборони. При цьому, для дружин військовослужбовців, звільнених з дійсної військової служби до 1 січня 1990 року, період проживання з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються військовими комісаріатами ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF ч. 13 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній]).
=== Правила підтвердження трудового стажу ===
Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі. У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до трудового стажу на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками. Якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. У тих випадках, коли в поданому документі про стаж вказано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
=== Куди звертатися ===
Для підтвердження наявного трудового стажу звертатися до установи місця роботи, навчання, служби та до архівних установ. При отриманні всіх необхідних довідок які підтверджують відповідний стаж, звертатися до Пенсійного фонду.
=== Особливі випадки ===
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції; стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування; стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.

У разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

За відсутності трудових книжок у осіб, які працювали у громадян за договорами (домашні робітниці, няні, секретарі, друкарки, стенографістки, сторожі, садівники, шофери та ін.), час їх роботи в домашньому господарстві підтверджується довідками профспілкових організацій, за участю яких було укладено трудовий договір між наймачем і працівником, або трудовими договорами з відміткою про їх виконання.

За відсутності у профспілкових організаціях відомостей про укладення договору про роботу у окремих громадян для підтвердження стажу приймаються довідки, видані наймачем, а у разі його смерті - одним із подружжя або іншим членом сім'ї, який проживав разом з ним у даний період (крім тих родичів, які в цей час були неповнолітні), та довідки про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Справжність підпису особи, яка видала довідку про роботу, засвідчується в установленому порядку.

Аналогічно підтверджується і стаж роботи пастухом за трудовим договором з колективом громадян - власників худоби. У тих випадках, коли трудовий договір було укладено за участю виконкомів сільських, селищних Рад, до уваги беруться видані ними довідки.

Стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення,до укладення відповідних двосторонніх угод).
== Судовий порядок ==
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF Порядку], трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

За відсутності документів про час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового утримання в період війни осіб, у тому числі дітей, примусово вивезених з тимчасово окупованої території у період Великої Вітчизняної війни, проживання в м.Ленінград в період його блокади з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р. зазначені періоди можуть бути встановлені на підставі показань одного або більше свідків, які мають у своєму розпорядженні відповідні документи (довідки, видані архівними установами, органами Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки або МВС за місцем прибуття зазначених осіб до України, евакуаційні посвідчення, мобілізаційні розпорядження тощо).
=== Вартість ===
Судовий збір сплачується відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Суди]]

Визнання батьківства

2022-08-16T07:56:41Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Мін'юсту від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
== Визнання батьківства за спільною заявою батьків==
'''Визнання батьківства''' — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини і це одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Адже факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов'язків батька, визначених законодавством. За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до ч. 2 статті 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини 1, 2 статті 122 Сімейного кодексу України]).

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану '''спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини'''. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком (частина третя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n586 статті 122 Сімейного кодексу України]).
=== Перелік необхідних документів ===
# cпільна заява батьків дитини про встановлення батьківства в письмовій формі [//wiki.legalaid.gov.ua/images/e/e0/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.docx (Медіа:Заява_про_визнання_батьківства.docx)];
# паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них);
# документ, що підтверджує сплату державного мита. 
{| class="wikitable"
|-
| Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.
|}
== Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою==
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За загальним правилом, заяву необхідно подати особисто, що надає можливість впевнитись у добровільному волевиявленні осіб.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
== Визнання батьківства за рішенням суду ==
Відповідно до ''ст. 128 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]'' за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ''ст. 126 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]'', батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду в порядку позовного провадження в цивільному судочинстві. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ''Цивільного процесуального кодексу України'']. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ''ч. 1 ст. 135 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Сімейного кодексу України]''.
== Встановлення факту батьківства за рішенням суду ==
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 130 Сімейного кодексу України)].

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду '''за місцем реєстрації заявника'''. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran9697#n9697 ''ст. 316 Цивільного Процесуального кодексу України'')]

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 р., '''до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:'''
# докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
# довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
# пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником;
# квитанція про сплату судового збору;
# висновок судово-генетичної експертизи походження дитини для встановлення батьківства, що проводиться за ухвалою суду;
# наявність інших доказів встановлених судовими рішеннями у кримінальних, адміністративних, цивільних , або господарських справах..
Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.
== Визнання батьківства за рішенням суду в порядку позовного провадження ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n603 ''п. 3 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України''] якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n609 ''ч. 1 ст. 126 Сімейного кодексу України''] походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n616 ''Ч. 1, 2 ст. 128 Сімейного кодексу України''] передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ''п. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]'' відповідно до ''статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8008 264], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8020 265 Цивільного Процесуального кодексу України]'' рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
=== Порядок звернення до суду ===
Згідно вимог установлених частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6210 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України], - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Третьою особою у справі необхідно залучити відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який реєстрував народження дитини та ставити окрему вимогу в позовній заяві про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

'''Сплата судового збору'''

Судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (''підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]''). Станом на 01.01.2022 розмір судового збору складає 992,40 грн.

'''Докази'''

До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі '''пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.''' Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, '''наприклад''':

- докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);

- покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;

- висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).

'''Верховний Суд роз’яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства''' ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 ''постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц'']).

'''[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/9/93/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.doc Зразок позовної заяви про визнання батьківства]'''
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281916 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74342267 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281840 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18.]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц]
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок оформлення листка непрацездатності в електронній формі (е-лікарняний)

2022-08-15T14:29:15Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/328-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 328 "Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-21#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0890-21#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 червня 2021 року № 1234 "Про затвердження Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0375-22#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 25 березня 2022 року № 522 "Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 01 червня 2021 року № 1066"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Міністерство охорони здоров'я спростило оформлення лікарняних для переселенців за кордоном, які стали тимчасово непрацездатними. Йдеться про такі категорії непрацездатності:
*захворювання або травма загального характеру,
*догляд за хворою дитиною,
*вагітність та пологи,
* ортопедичне протезування.
У цих випадках громадяни України мають право на оформлення електронного лікарняного та отримання соціальних виплат. Щоб це зробити, перш за все, потрібно зв’язатися зі своїм сімейним/лікуючим лікарем. На період дії воєнного стану це можна зробити за допомогою месенджеру чи електронної пошти.

Важливо!!! Для формування Медичного висновку про тимчасову непрацездатність лікар повинен отримати підтвердження підстави набуття тимчасової непрацездатності. Таким підтвердженням має бути медичний документ (довідка чи виписка), в якому буде вказаний діагноз/статус пацієнта. Слід зауважити, якщо медичний документ був отриманий за кордоном, лікар може запросити переклад документа українською мовою.

Також важливе уточнення для лікарів: у виданих за кордоном медичних документах зазначається діагноз із використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ–10). Тож потрібно враховувати цей класифікатор під час формування МВТН в електронній системі охорони здоров’я.

Формувати медичний висновок за такою процедурою можна під час дії воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування.
|}
==Загальні положення==
'''Листок непрацездатності (далі - е-лікарняний)''' - сформований (виданий) програмними засобами Електронного реєстру листків непрацездатності (далі - Реєстру) на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для:
*звільнення від роботи;
*оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності;
* призначення матеріального забезпечення;
* надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (пункт 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/328-2019-%D0%BF#top Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 328]).
{| class="wikitable"
|-
|Заклади охорони здоров'я України перейшли на оформлення е-лікарняних з '''1 жовтня 2021 року'''.
|}
Формування '''медичних висновків''' в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я ідентифікованим пацієнтам здійснюється лікуючим лікарем при пред’явленні паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу непрацездатного, відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»], і '''не може бути платною''' послугою в суб’єктів господарювання незалежно від форми власності (абзац перший пункту 5 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-21#Text Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066 (далі - Порядок)].
==Порядок отримання е-лікарняного працівником та його дії після отримання е-лікарняного==
[[Файл:Е-лікарняний.png|міні|Оформлення е-лікарняного]]
→ Якщо особа офіційно працевлаштована, то в разі тимчасової втрати працездатності їй необхідно звернутися до відповідного медичного закладу, що в установленому порядку підключений до електронної системи охорони здоров’я.

→ Лікуючий або сімейний лікар формує електронний медичний висновок про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я.

→ На підставі медичного висновку (медичних висновків) про тимчасову непрацездатність формується в Реєстрі листок непрацездатності. Також е-лікарняний автоматично відкриється в разі оформлення медичного висновку для дитини працівника, яка потребує догляду.

Обов’язковими реквізитами листка непрацездатності як електронного документа є:
#єдиний реєстраційний номер листка непрацездатності;
# спеціально призначений для таких цілей кваліфікований електронний підпис (електронна печатка);
#відомості запису про тимчасову непрацездатність: про тимчасово непрацездатну особу, про випадок тимчасової непрацездатності.
→ Після створення медичного висновку про тимчасову непрацездатність на контактний номер телефону особи надійдуть смс-повідомлення:
#від [https://ehealth.gov.ua/ E-health] щодо створення медичного висновку зі вказівкою його номеру;
#від [https://portal.pfu.gov.ua/ Пенсійного фонду України] щодо формування електронного листка непрацездатності, його номеру і періоду дії.
→ Працівник має повідомити у будь-який доступний для нього спосіб комунікацій роботодавця про формування лікарем відносно нього медичного висновку про тимчасову непрацездатність. Всю необхідну інформацію щодо е-лікарняного роботодавець зможе побачити у своєму [https://portal.pfu.gov.ua/ Електронному кабінеті страхувальника] на порталі Пенсійного фонду України. Ніяких додаткових документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність, або роздруковану версію е-лікарняного працівник не зобов'язаний надавати роботодавцю.

Під час формування листка непрацездатності враховується інформація про основне місце роботи застрахованої особи, визначене за даними повідомлення про прийняття працівника на роботу. Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Листок непрацездатності, сформований на підставі медичного висновку, дата початку періоду дії якого відповідає або передує даті припинення трудових відносин (припинення підприємницької або іншої діяльності особи), продовжується до фактичного закінчення випадку тимчасової непрацездатності, без урахування факту зміни статусу застрахованої особи в РЗО.

===Випадки оформлення листка непрацездатності у паперовій формі===
{| class="wikitable"
|+Оформлення листка непрацездатності у паперовій формі можливе у наступних випадках:
|-
!До 01.01.2023 року!!На період дії воєнного стану та протягом 3 місяців з дня його припинення або скасування
|-
|''продовження та закриття листків непрацездатності, що були видані особам до 1 жовтня 2021 року;''
| rowspan="4" |''при відсутності у закладі охорони здоров'я бланків листків непрацездатності та неможливості їх отримувати дозволяють за рішенням керівника закладу охорони здоров'я видачу листків непрацездатності, роздрукованих на білому аркуші паперу за встановленою формою (у рядку, де вказується серія бланка, зазначається ЄДРПОУ закладу охорони здоров'я, а де номер бланка - порядковий номер запису у Журналі реєстрації листків непрацездатності)''
|-
|''спливу строку, протягом якого лікуючий лікар може внести зміни до медичного висновку про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я''
|-
|''виникнення технічних проблем (помилок) щодо передачі даних між Електронним реєстром листків непрацездатності та Реєстром медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, які призводять до неможливості сформувати електронний листок непрацездатності в Електронному реєстрі більше ніж протягом 7 днів з дати створення медичного висновку про тимчасову непрацездатність - до усунення таких проблем (помилок)''
|-
|''зупинення в умовах воєнного стану доступу користувачів електронної системи охорони здоров'я до центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я''
|}
==Оплата е-лікарняного==
Перші 5 днів страхового випадку оплачуються роботодавцем, а решта днів аж до одужання фінансується [http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/index Фондом соціального страхування України] незалежно від кількості е-лікарняних, якими оформлено випадок. Виключенням є виплата допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, догляду за хворими дітьми тощо, які оплачуються за кошти Фонду соціального страхування України з першого дня.

Через '''повні 7 днів''' після дати свого закриття е-лікарняного роботодавець може розпочинати процедуру призначення матеріального забезпечення, формування заяви-розрахунку та її направлення Фонду соціального страхування України (якщо період тимчасової непрацездатності становив більше 5 днів).

Якщо працівнику відома дата подання заяви-розрахунку, він може слідкувати за станом її розгляду онлайн у телеграм-каналі Фонду соціального страхування України: https://t.me/socialfund.
==Роз'яснення уповноважених органів==
*[https://www.kmu.gov.ua/news/fond-socialnogo-strahuvannya-rozyasnyuye-yak-diyati-pracivniku-yakomu-vidkrili-e-likarnyanij Фонд соціального страхування роз’яснює як діяти працівнику, якому відкрили е-лікарняний]
*[https://moz.gov.ua/article/news/vidpovidi-na-najposhirenishi-pitannja-pro-e-likarnjani Відповіді на найпоширеніші питання про е-лікарняні]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Приватизація житлового приміщення за відсутності ордеру

2022-08-12T11:19:04Z

Tetiana.mosina:

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий Кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян]
== Перелік документів, які подаються до органів приватизації ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян] - до органу приватизації потрібно подати пакет документів, що визначений у п. 18 Положення, в тому числі копію ордеру про надання житлової площі.

'''Ордер на квартиру''' – документ, який дозволяє заселитися в нерухомість державного житлового фонду. Згідно з правилами, описаними в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Постанові №470-84-п] ордер видається виключно на вільний будинок або квартиру.

Перелік документів котрі потрібно подати для приватизації:
* заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
* копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
* копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
* копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім’ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
* довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
* технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
* копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
* документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім’ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
* копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
* заява-згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.
'''Громадяни, які проживають у гуртожитку до заяви також додають''':
* витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла;
* копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла;
* форму первинної облікової документації № 028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз.
* За малолітніх та неповнолітніх членів сім’ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.
'''Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.'''

'''Нерідко трапляється, що копію такого ордеру не можливо знайти в жодному органі влади, архіві, комунальних підприємствах, тощо. Звичайно, що це документ суворої звітності та вище перелічені органи несуть відповідальність за їх збереження. Однак, Вам потрібно приватизувати житло, а про відповідальність органів Ви волієте подумати пізніше, після приватизації.'''

Приватизація здійснюється шляхом:

* безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;

* продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 стаття 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду]").

Орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

У свідоцтво про право власності вносяться господарські будівлі (приміщення), які є у користуванні осіб, що приватизують житло, а саме сараї, гаражі, комори і таке інше, які розташовані на прибудинковій території та не є самовільно збудованими. Вказані господарські будівлі (приміщення) передаються у приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Свідоцтво про право власності підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 статті 23, 24 Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян).]

== Як реалізувати своє право на приватизацію та оформити право власності на своє законно отримане житло без ордера? ==
'''В першу чергу,''' Вам потрібно в судовому порядку доказати своє законне право користування житловим приміщенням.

Для цього Вам знадобляться будь – які документи, які містять інформацію про:
* час вселення та реєстрацію в це помешкання;
* про Ваше місце праці та отримання помешкання згідно з протоколом, рішенням, тощо організації;
* договір найму з обслуговуючим підприємством;
* технічна документація на квартиру;
* квитанції про сплату комунальних послуг;
* книги квартирного обліку чи інші документи, що стосуються отримання житла;
* покази свідків – сусідів, родичів;
* акт обслуговуючої організації про місце проживання;
* довідка про склад сім’ї;
* будинкова книга тощо.
Чим більше у Вас таких документів, ти легше Вам доказати своє право на приватизацію без ордеру про надання житлової площі.

'''Згідно з П[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF равилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР] – ордер дійсний протягом 30 днів і при вселенні громадянин здає ордер в житлово – експлуатаційну контору, а за її відсутності – відповідному підприємству, установі, організації як документ суворої звітності.'''

Отже, ніякого обов’язку зберігати копію такого ордеру у Вас немає і Ви не несете відповідальність за халатність тих чи інших органів, установ, організацій у разі зникнення архівних документів.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»] визначений вичерпний перелік об’єктів, що не підлягають приватизації, а це:
* квартири-музеї;

* квартири (будинки),житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв;
* квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей);
* квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
'''Якщо Ваше помешкання не відноситься до об’єктів, що не підлягають приватизації, - то і підстав для відмови у приватизації в органу приватизації – немає, оскільки відсутність документів на право вселення і проживання не може бути поставлена Вам в провину, бо такі документи передаються після вселення ЖЕКу, який і повинен забезпечити їх належне збереження.'''

'''Отже, спершу подайте запити про надання Вам копії ордеру у всі можливі архіви, установи, організації і у разі відсутності ордеру або ненадання Вам відповіді взагалі – зберіть всі наявні та можливі докази отримання Вами квартири у законний спосіб та законне вселення у помешкання, тривале його користування, тощо. На підставі цих документів та відмови органу приватизації у зв’язку з неподанням Вами копії ордеру – звертайтесь в суд.'''
== Судові справи ==
[https://verdictum.ligazakon.net/document/96637079 Рішення від 27.04.2021 № 310/409/21 Бердянський міськрайонний суд]
[[Категорія:Житлове право]]

Правила перевезення дітей

2022-08-10T09:11:27Z

Tetiana.mosina:

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/sp:wide-#n958 Кодекс України про адміністративні правопорушення, ст. 121]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів Украни від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
== Основні поняття ==
'''Дитяче автомобільне крісло''', також '''дитяче автокрісло''', '''дитяче автомобільне сидіння''', '''дитяче автосидіння''' — крісло, яке встановлюється в автомобіль для безпечного перевезення дітей з моменту народження і приблизно до віку 12 років (поки дитина не досягне ваги 36 кг і зросту вище 1,45 метра). Офіційна назва дитячого автокрісла в українському законодавстві — «спеціальні засоби, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки».

Штатні ремені безпеки автомобіля, що розраховані на дорослих людей, зовсім неефективні та небезпечні при використанні дітьми. Також в сучасних автомобілях немає жодного засобу чи системи захисту маленьких пасажирів.

'''Дитяча утримуюча система''' — обладнання, що здатне утримувати дитину в сидячому або нахиленому положенні, яка у разі зіткнення або різкого гальмування транспортного засобу зменшує небезпеку травмування дитини, що в ньому перебуває, шляхом обмеження рухливості її тіла.

'''Автобус''' - автомобіль з кількістю місць для сидіння більше дев'яти з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки. Для керування автобусом, потрібно мати посвідчення водія категорії "D".

'''Мікроавтобус''' - одноповерховий автобус з кількістю місць для сидіння не більше сімнадцяти з місцем водія включно. Максимальну кількість місць для сидіння у мікроавтобусі можна запам'ятати за фармулою "16+" (шістнадцять пасажирів і один водій). Для керування мікроавтобусом потрібно мати посвідчення водія категорії "D1" (пункт 1.10; 2.13 Правил дорожнього руху).
== Правила перевезення дітей в автомобілі та таксі ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text пунктом 21.11 Правил Дорожнього Руху], забороняється перевозити дітей:

а) дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда, крім:
*транспортних засобів, що здійснюють регулярні, регулярні спеціальні та нерегулярні пасажирські автобусні перевезення, за умови дотримання встановлених цими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Правилами] обмежень швидкості руху;
*спеціалізованих санітарних автомобілів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, оперативних транспортних засобів Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, Держприкордонслужби, Служби безпеки, Управління державної охорони під час виконання ними невідкладного службового завдання;
*б) у темний час доби для організованих груп дітей;
*в) заборонено перевозити дітей і підлітків до 16 років в кузові вантажного автомобіля.
*Дитячі утримуючі системи повинні використовуватися у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки чи системами з’єднання дитячої утримуючої системи, передбаченими їх конструкцією, та відповідати вимогам чинних в Україні правил і нормативів.
*Дитячі утримуючі системи встановлюють на місцях для сидіння, крім першого ряду. У разі перевезення дитини віком до трьох років у легковому автомобілі на місці для сидіння першого ряду допускається встановлення дитячих утримуючих систем, які встановлюються проти напрямку руху з обов’язковим відключенням фронтальної подушки безпеки цього місця для сидіння (у разі її наявності).
*Дитячі утримуючі системи встановлюють та використовують відповідно до інструкцій виробників цих систем та транспортних засобів.
*Характеристики дитячої утримуючої системи повинні відповідати масі та зросту дитини, яка у ній перевозиться.
*Діти повинні перебувати у дитячих утримуючих системах у пристебнутому положенні.
== Перевезення організованої групи дітей ==
[[Файл:Dity.png|міні]]
[[Файл:Dity2.png|міні]]
Перевезення організованої групи дітей здійснюється '''автобусом (мікроавтобусом).''' Зазначений вид транспортування дітей здійснюється за умови обов’язкового проведення інструктажу з дітьми та супровідниками щодо правил безпечної поведінки під час руху та дій у разі виникнення аварійно-небезпечних ситуацій чи скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому спереду і ззаду автобуса (мікроавтобуса) обов’язково встановлюється згідно з вимогами підпункту «в» п.30.3 цих Правил розпізнавальний знак «Діти» (квадрат жовтого кольору з каймою червоного кольору і чорним зображенням символу дорожнього знака 1.33 (сторона квадрата '''–''' не менше 250 мм, кайма '''–''' 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що перевозять організовані групи дітей;

Водій автобуса (мікроавтобуса), який здійснює перевезення організованих груп дітей, повинен мати стаж водія не менше 5 років.

На транспортному засобі з розпізнавальним знаком «Діти» під час посадки (висадки) до (з) нього пасажирів повинні бути увімкнені проблискові маячки оранжевого кольору та (або) аварійна світлова сигналізація (відповідно п. 3.6 Правил дорожнього руху). Під час руху вмикається ближнє світло фар, щвидкість руху не повинна перевищувати 80 км/год (п.12.6 а Правил дорожнього руху).
== Відповідальність ==
'''Штраф за перше порушення правил перевезення дітей становитиме 510 грн; за повторне порушення протягом року – 850 грн.'''

Нажаль, законодавець не надав визначення що таке «спеціальні засоби, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачені конструкцією цього транспортного засобу»

У новому законі не розтлумачено, як саме мають тепер перевозити дітей таксі.
== Скільки часу можна перевозити дитину в автокріслі ==
Лікарі повідомляють, що дітям не рекомендують перебувати в автокріслі довше двох годин. Водіям радять періодично зупинятись, щоб прогулятись і перекусити. При цьому, якщо планується велика подорож, то варто під час коротких поїздок перевірити, чи комфортно дитині.
[[Файл:78266595 2439537202810596 1324042545096818688 o.png|міні]]
== Як вибрати автокрісло ==
Загальноприйнятою є класифікація відповідно до Правил ЄЕК ООН № 44 в редакції 04 (ECE R44/04). 
Випущені дитячі автокрісла (утримуючі пристрої) можуть відповідати одній або кільком ваговим групам.
{| class="wikitable"
|-
| Дитячі автокрісла групи 0. || Вага дитини — до 10 кг. Приблизний вік — від народження до 6-9 місяців. Використовуютья, як правило, малюками, яким транспортування передбачено виключно у горизонтальному положенні. В транспортному засобі встановлюються на задньому сидінні боком до напрямку руху.
|-
| Дитячі автокрісла групи 0+. || Вага дитини — до 13 кг. Призначені для дітей від народження до 12-15 місяців. Встановлюються обличчям проти ходу руху, дитина кріпиться вбудованими внутрішніми ременями безпеки. Часто дитячі автокрісла групи 0+ називають переносками, бо вони порівняно легкі, мають ручку для перенесення і можуть використовуватися вдома як крісло-гойдалка. Деякі моделі можна встановлювати на спеціальні бази, які кріпляться в салоні автомобіля. Це полегшує монтаж/демонтаж автокрісла і, найчастіше, покращує безпеку. Дитяче автокрісло групи 0+ оптимальний вибір для здорової новонародженої дитини.
|-
|Дитячі групи 0+/I.|| Призначені для дітей від 6-ти місяців (іноді від народження) і приблизно до 3,5-4 років (вагою не більше 18 кг). Вважаються автокріслами типу Convertible (від англ. змінюваний), тому що передбачають перевезення дитини в різних напрямках руху. Встановлюються попервах обличчям проти ходу руху, а коли дитина підросте приблизно до 18 місяців, дитяче автокрісло треба встановлювати обличчям по ходу руху. Дитина кріпиться в залежності від моделі або вбудованими ременями безпеки, або протиударним екраном (столик безпеки). Таке автокрісло оптимальний вибір для дитини, якій вже виповнилося 6 місяців, але вона ще замала для перевезення у напрямку обличчам по напрямку руху.
|-
| Дитячі автокрісла групи I. || Дитячі автокрісла групи I. Призначені для дітей від 9 місяців і приблизно до 4-4,5 років, а іноді й до 5 років (вагою від 9 до 18 кг). Встановлюються обличчям по ходу руху, дитина кріпиться вбудованими внутрішніми ременями або протиударним екраном (столиком безпеки). Мають регулювання кута нахилу для зміни положень тіла.
|-
| Дитячі автокрісла групи I/II/III. || Призначені для дітей від 9 місяців і приблизно до 10-12 років (вагою від 9 до 36 кг). Встановлюються обличчям по ходу руху. Автокрісла такої вікової групи називаються «трансформери», тому що після деяких приготувань передбачають перевезення дітей у дуже широкому діапазоні —від майже малюків до підлітків. Дитина до ваги 15-18 кг фіксується внутрішніми ременями або столиком безпеки в залежності від конструкції автокрісла. Діти старшого віку (від 4 років) що є важчими, фіксуються в автокріслі штатним автомобільним ременем безпеки.
|-
| Дитячі автокрісла групи II/III. || Призначені для дітей від 3 до 10-12 років (вагою від 15 до 36 кг). Називаються такі автокрісла бустером або бустером зі спинкою (від англ. посилювач). Встановлюються обличчям по ходу руху, дитина в автокріслі фіксується штатним автомобільним ременем безпеки. Їхній різновид — так звані бустери, які позбавлені спинки є першими варіантами групи II/III і від тепер заборонені до використання у деяких країнах світу і не допускаються до сертифікації, як ті, що не відповідають вимогам Правил ЄЕК ООН.
|}
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Оформлення спадкових прав на земельну ділянку, що перебуває в оренді

2022-08-09T09:02:00Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
== Загальні положення ==
'''Спадкування''' - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 стаття 1216 Цивільного кодексу України]). '''До складу спадщини входять''' усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5693 стаття 1218 Цивільного кодексу України] ). '''Часом відкриття спадщини''' є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5702 частина друга статті 1220 Цивільного кодексу України]). Законодавством '''передбачено два види спадкування:'''
* за законом;
* за заповітом ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5691 стаття 1217 Цивільного кодексу України]);
Але в будь-якому випадку, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5727 стаття 1225 Цивільного кодексу України]).

'''Місцем відкриття спадщини''' є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1221 Цивільного кодексу України")].

'''Договір оренди землі''' - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 стаття 13 Закону України "Про оренду землі")]. 
'''Див. також.''' [[Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом]]
== Які права та обов’язки переходять до спадкоємця земельної ділянки, яка знаходиться в оренді? ==
Потрібно розуміти, що '''всі права та обов’язки, які належали спадкодавцю''' на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті '''переходять до спадкоємців''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 стаття 1216 Цивільного кодексу України]).

Зокрема, '''до особи, яка набула право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, що перебуває у користуванні іншої особи переходять права та обов’язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1467 частина перша статті 148-1 Земельного кодексу України]).
== Чи є підставою припинення договору оренди землі смерть орендодавця? ==
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи в порядку спадкування не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n215 стаття 32 Закону України «Про оренду землі»]).

Тобто, '''за загальними правилами в разі смерті орендодавця договір оренди землі не припиняється'''. Але '''такий договір може бути припинено, якщо в самому договорі міститься підстава припинення – смерть орендодавця.'''
== Чи потрібно повідомляти орендаря про нового власника землі? ==
'''Особа протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку зобов’язана повідомити про це орендаря''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1467 частина третя статті 148-1 Земельного кодексу України] ). Однак, договором оренди може бути передбачено інший термін, впродовж якого особа, яка набула право власності зобов’язана повідомити про це орендаря, тому варто керуватися й умовами договору також.

'''Повідомлення надсилається орендарю''' рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

'''У повідомленні зазначається:'''
# кадастровий номер (за наявності), місце розташування та площа земельної ділянки;
# найменування (для юридичних осіб), прізвище, ім’я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;
# місце проживання (знаходження) нового власника, його поштова адреса;
# платіжні реквізити (у разі, якщо договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
== Чи необхідно вносити зміни до чинного договору землі стосовно інформації про нового орендодавця? ==
'''Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1467 частина четверта статті 148-1 Земельного кодексу України]). '''

'''Див. також.''' [[Зміна і поновлення договору оренди земельної ділянки]] 
== Як бути, якщо нового власника землі не влаштовують умови чинного договору оренди землі? ==
'''Кожна зі сторін має право запропонувати зміни існуючих умов договору оренди землі.''' Проте, така зміна можлива лише за взаємною згодою сторін.

Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n194 стаття 30 Закону України «Про оренду землі»]). '''Внесення змін до договору здійснюється шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі, яка підлягає обов’язковій державній реєстрації.'''

Варто звернути увагу, що '''зміни до договору оренди набирають чинності''' з моменту їх державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а якщо договір змінюється у судовому порядку, то з дня набрання рішенням суду про зміну договору законної сили, якщо в цьому рішенні не встановлено іншого строку, з подальшою державною реєстрацією. 
'''Для державної реєстрації''' державному реєстратору '''необхідно подати:'''
* заяву;
* додаткову угоду про зміну умов договору оренди землі;
* документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав;
* документ, що посвідчує особу заявника;
* довіреність чи інший документ, що посвідчує представницькі повноваження у разі коли особа, яка звертається за державною реєстрацією діє як представник.
== За який період орендар має сплатити орендну плату новому власнику землі? ==
'''Особа яка набула у порядку спадкування право власності на земельну ділянку має право на отримання орендної плати у повному обсязі згідно з умовами договору оренди за період, який фактично її не отримувала'''. В разі відмови орендаря щодо сплати орендної плати більше ніж за 3 роки, варто звернути увагу на строк позовної давності (це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) яка становить 3 роки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1415 стаття 257 Цивільного кодексу України]).
== Див.також ==
* [[Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом]]
* [[Зміна і поновлення договору оренди земельної ділянки]]
* [[Оформлення спадщини на земельний пай]]
* [[Договір оренди земельної ділянки]] 
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Право власності на майно]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Договір оренди]]

Заповідальна дієздатність неповнолітніх

2022-08-08T08:30:33Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
== Хто така малолітня та неповнолітня особа ==
Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років - '''малолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 ч.1 ст. 31 Цивільного кодексу України]).

Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - '''неповнолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу України]).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ст. 1234 Цивільного кодексу України] право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Стаття 34 Цивільного кодексу України зазначає, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Але є винятки.
[[Файл:Zrzok prezentacії 9.jpg|міні|251x251пкс]]
=== Способи набуття повної цивільної дієздатністі: ===
# У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття. Момент набуття повної цивільної дієздатності — реєстрація шлюбу. Шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлений у вісімнадцять років. Однак за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття або визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.
# Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n218 ч.1 ст. 35 Цивільного кодексу України])
Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою зацікавленої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних фізичних осіб, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України 11 травня 2011 р. № 491. Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 стаття 56 Закону України "Про нотаріат")].

== Порядок надання повної цивільної дієздатності ==
[[Файл:Судовий порядок3.jpg|міні|292x292пкс]]
Питання про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності розглядаються в безспірному порядку, тобто в порядку окремого провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 ст. 301-304 Цивільного процесуального кодексу України]).

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою.

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.
== Судова практика ==
03.05.2019 року у с[https://reyestr.court.gov.ua/Review/81681588 праві № 391/251/19] Компаніївського районного суду Кіровоградської області прийнято рішення про надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі.
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Діти]]

Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім

2022-08-05T12:43:02Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]
== Що таке повна цивільна дієздатність? ==
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Тобто, це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (стаття 30 Цивільного кодексу України). Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України]). 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України], а саме ст. 35, передбачена можливість надання повного обсягу цивільної дієздатності до досягнення повноліття (емансипація) чи до одруження у разі: якщо неповнолітня особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини. Набуття повного обсягу цивільної дієздатності здійснюється на підставі рішення органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Тільки у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Крім того, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. 
Тобто, набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності відбувається:
*на підставі зазначених в законі юридичних фактів;
*на підставі рішення уповноваженого органу у випадках, передбачених законом.
== Набуття повної цивільної дієздатності ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 34 Цивільного кодексу України] визначено, що у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності.
Момент набуття повної цивільної дієздатності — реєстрація шлюбу. Шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлений у вісімнадцять років ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 22 Сімейного кодексу України]). Однак за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 2 ст. 23 Сімейного кодексу України]). Надання права на укладення шлюбу відоме під назвою "диспенсація".
== Підстави надання повної цивільної дієздатності ==
*'''Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини'''. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.
*'''Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю'''. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця
'''При цьому слід звернути увагу, що відповідність неповнолітньої особи зазначеним вимогам ще не означає, що повна цивільна дієздатність буде надана даній особі. Повна цивільна дієздатність виникає з моменту прийняття рішення уповноваженими на те законом органами'''.
== Чи зберігається повна цивільна дієздатність у разі припинення обставин, які були підставами для її набуття? ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п. 2,3 ч. 2 ст. 34 Цивільного кодексу України] зазначає, що у разі припинення шлюбу або визнання його недійсним (''лише у разі якщо це не пов'язано з протиправною поведінкою неповнолітньої особи''), набута неповнолітньою особою повна цивільна дієздатність зберігається. 
У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 5 ст. 35 Цивільного кодексу України] зазначено, що у разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.
== Порядок надання повної цивільної дієздатності ==
=== Куди звертатись? ===
* Для надання повної цивільної дієздатності '''неповнолітній звертається із заявою до органу опіки та піклування''' за місцем свого проживання. Саме по собі укладення трудового договору чи реєстрація підприємницької діяльності не надає повної цивільної дієздатності. Це є підставою для звернення у відповідні органи.
Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування лише у разі наявності письмової згоди обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 35 Цивільного кодексу України]).
* Відсутність письмової згоди хоча б одного з батьків (усиновлювачів) створює для неповнолітнього можливість надання повної цивільної дієздатності лише в судовому порядку ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 35 Цивільного кодексу України]).
=== Судовий порядок надання повної цивільної дієздатності ===
Питання про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності розглядаються в безспірному порядку, тобто [[Звернення до суду: окреме провадження|в порядку окремого провадження]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст.301-304 Цивільного процесуального кодексу України]).

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 302 Цивільного процесуального кодексу України]). [https://drive.google.com/file/d/0B84Fn7fObiluc2NSQ18yR21aOWs/view?usp=sharing Зразок заяви про надання повної цивільної дієздатності].

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 303 Цивільного процесуального кодексу України]).

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

'''<big>Моментом надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності є момент набрання рішенням суду законної сили.</big>'''

'''Після набрання законної сили рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності надсилається органу опіки та піклування'''. Це рішення є підставою для зняття піклування органами опіки і піклування. Повна цивільна дієздатність, надана неповнолітній фізичній особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, поширюється на усі цивільні права і обов'язки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 35 Цивільного кодексу України]).

''Водночас слід звернути увагу на те, що в окремих, виключних випадках, закон пов'язує набуття деяких цивільних прав та обов'язків з досягненням певного віку, тому навіть надання повної цивільної дієздатності для їх реалізації недостатньо. Наприклад, право на створення фермерського господарства має громадянин, який досяг 18 років'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/973-15 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство"]).
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження‎]]
[[Категорія:Суди]]

Особливості виплати заробітної плати особі, яка знаходиться на самоізоляції

2022-08-05T12:09:06Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-20 Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0270-95# Наказ МОЗ України від 14.04.1995 р. №66 "Про затвердження інструкції про порядок внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності"]
== Самоізоляція, як страховий випадок ==
'''Самоізоляція''' – перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов’язання особи (абзац тринадцятий статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).

''Самоізоляція'' передусім означає, що особа впродовж щонайменше 14 днів уникає будь-яких контактів з іншими людьми, щоб зменшити ризик зараження. Неприпустимі контакти віч-на-віч ближче ніж 1,5 метри та довше 15 хвилин. Єдиний виняток – звернення по медичну допомогу. При будь-яких симптомах хвороби людина має зателефонувати своєму сімейному лікареві і дотримувати подальших рекомендацій.

Cамоізоляції, зокрема підлягають особи:
* які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі − COVID-19), крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;
* з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;
* які перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19 (інформацію про такі країни можна дізнатися на вебсторінці [https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov Міністерства охорони здоров’я України], крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, дітей, які не досягли 12 років);
* які прибувають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, осіб, які мають намір вступити до закладів освіти);
* з підтвердженим діагнозом COVID-19, виписані із закладу охорони здоров’я, до моменту одужання.
Самоізоляція особи у зв’язку з перетинанням державного кордону або контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з них припиняється в разі одержання негативного результату тестування на COVID-19 методом ПЛР.

'''Детальніше див.''' "[[Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину]]"
[[Файл:Оплата праці на самоізоляції.jpg|міні]]
== Лікарняний під час самоізоляції ==
Перелік страхових випадків, за якими передбачено надання матеріального забезпечення [http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/index Фондом соціального страхування України], розширено на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення Covid-19 згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-20#Text Законом України № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусной хвороби (Covid-19)"], прийнятого 17 березня 2020 року.

Відповідно до пункту 5.2 розділу 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01#Text Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455] (далі – Інструкція), на період перебування застрахованої особи в самоізоляції, у тому числі під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню COVID-19 відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»], крім хворих осіб, листок непрацездатності видається лікуючим лікарем на встановлений строк.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, фінансова допомога за рахунок [http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/index Фонду соціального страхування України] надається '''з першого дня і за весь час відсутності на роботі''' з цієї причини.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01#Text Інструкцією] також передбачено, що право на отримання та оплату листків з тимчасової непрацездатності мають особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб.

Незалежно від впровадження карантину [[допомога по тимчасовій непрацездатності]] внаслідок перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню COVID-19, виплачується [http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/index Фондом соціального страхування України] застрахованим особам, починаючи '''з шостого дня непрацездатності''' за весь період до повного одужання (перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця).

У разі захворювання дитини віком до 14 років листок непрацездатності отримує один із працюючих батьків. У такому разі Фонд соціального страхування України оплачує такий листок непрацездатності, починаючи '''з першого дня хвороби, але не більше 14 календарних днів'''. Утім, якщо дитина перебуває на стаціонарному лікуванні, часового обмеження немає (частина третя статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]).

Працівникам на період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню COVID-19, виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) '''у розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу)''' незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників, яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі '''100 % середньої заробітної плати (доходу''') незалежно від страхового стажу (частина друга статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]).

При зверненні працівника до роботодавця із заявою про самоізоляцію за підставами, визначеними у постанові Кабінету Міністрів України про встановлення карантину '''роботодавець повинен оформити його відсутність наказом (розпорядженням) про відсторонення такого працівника від роботи.'''

Відсторонення від роботи здійснює власник або уповноважений ним орган.

Один з таких випадків відсторонення передбачений ст. 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»]. «Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями».

На період відсторонення від роботи таким особам виплачується '''допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.'''

Відповідно до п. 1.2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0270-95 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності, затвердженої Наказом МОЗ України від 14.04.1995 р. №66], відстороненню від роботи або іншої діяльності підлягають:

⦁ хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби

⦁ особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань;

⦁ особи, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби;

⦁ особи, які відмовляються або ухиляються від обов’язкового медичного огляду;

⦁ особи, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень.

Звернемо увагу, що особами, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, визнаються ті, хто знаходилися у діючому епідемічному (епізоотичному) вогнищі та зараження яких припускається за висновком лікаря-епідеміолога.
== Див. також ==
* [[Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину]]
* [[Допомога по тимчасовій непрацездатності]]
* [[Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Надання права на шлюб неповнолітній особі

2022-08-05T07:48:02Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2018 № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
== Право на шлюб ==
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно ст. 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. За загальним правилом шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Однак це право може бути реалізоване лише при волевиявленні двох осіб - жінки та чоловіка. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Закон не встановлює максимального шлюбного віку. Тому людина і у 80, і у 100 років має право на шлюб.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу '''не є підставою''' для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Релігійний обряд шлюбу '''не є підставою''' для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
== Надання права на шлюб особам, які не досягли вісімнадцяти років ==
Заява про надання права на шлюб має розглядатися судом за правилами окремого провадження відповідно до вимог Глави 3 Розділу IV [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8307 Цивільний процесуальний кодекс України]. Така справа є підсудною за місцем проживання заявника.
Про подання такої заяви суд має повідомити батьків або піклувальника, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.
=== Перелік підстав на отримання права на шлюб до 18 років ===
* вагітність;
* фактичне створення сім'ї;
* народження дитини.
'''Перелік підстав не є вичерпним.'''

'''Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою'''
# особи, які є родичами прямої лінії споріднення;
# рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра (повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька);
# двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
# усиновлювач та усиновлена ним дитина.
За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.
 Неповнолітня особа, відносно якої судом прийняте рішення про зниження шлюбного віку, має право не скористатись наданим їй правом та у будь-який момент до реєстрації шлюбу відмовитись від його реєстрації.

Зауважимо, що судом надається право неповнолітній особі на укладення шлюбу з конкретною особою, дані про яку чітко зазначаються в судовому рішенні. Одержавши право на шлюб з однією особою, не можна реєструвати шлюб з іншою. Якщо виникне таке бажання, доведеться знову звернутися до суду. Якщо обидві особи, які мають намір укласти шлюб є неповнолітніми, то кожному з них необхідно подати до суду окрему заяву про надання права на шлюб.
=== Документи необхідні для реєстрації шлюбу ===
# Заява про надання права на шлюб. У заяві про надання права на шлюб необхідно зазначати прізвище, ім’я, по-батькові особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу, оскільки надання права на шлюб повинно відповідати інтересам заявника, а встановити це можна лише по відношенню до конкретної особи. Крім того, доцільно у заяві зазначати про те, що не існує обставин, які перешкоджають укладенню шлюбу, котрі передбачені ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n214 Сімейного кодексу України] (кровна спорідненість, усиновлення); що нареченим відомо про сімейний стан один одного і наявність дітей.;
# Свідоцтво про народження заявника;
# Копія паспорта заявника;
# Будь-які документи, які підтверджують підстави надання права на шлюб : свідоцтво про народження дитини, довідка з медичного закладу про вагітність і т.п.
# Квитанція про сплату судового збору.
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1.pdf Заява про право на шлюб зразок]
=== Вартість ===
'''Відповідно до ч. 1 ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»], судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарг подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. '''Станом на 2022 рік судовий збір по заявах у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб , тобто - 496,20 грн.
== Визнання шлюбу недійсним ==
Підстави визнання шлюбу недійсним регламентується ст.ст. 39, 40, 41 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n131 Сімейного кодексу України].
# зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
# зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
# зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною;
# зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;
# у разі фіктивності шлюбу;
# з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
# з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
Відповідно до ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n214 Сімейного кодексу України] право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
== Судова практика ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07#Text Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя]
[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Суди]]

Припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати

2022-08-04T15:24:37Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]
== Перелік підстав звільнення одного з батьків від обов’язку утримувати дитину ==
* Досягнення дитиною повноліття.
У цьому випадку батько звільняється від сплати аліментів, якщо дитина досягла вісімнадцяти років. Також така дитина повинна бути працездатною та не навчатися у вищому навчальному закладі.
* Якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків.
Окрім цього, дохід дитини повинен повністю забезпечувати її потреби. Якщо дохід дитини зменшився та не забезпечує її потреби, то заінтересована особа (той, з ким проживає дитина) може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
{| class="wikitable"
|-
| Зверніть увагу, батьки можуть бути звільненні від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
|}
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 189 СК України,] якщо між подружжям було підписано угоду про сплату аліментів, то звільнення від сплати аліментів можливе у разі виникнення наступних обставин:
* закінчився термін дії угоди, наприклад документ, може бути підписаний на певний строк, після закінчення якого він перестає мати силу;
* загибель однієї зі сторін угоди.
Якщо аліментні зобов’язання виникли на підставі рішення суду, то в цьому випадку можна виділити наступні обставини, в результаті яких наступає звільнення від сплати аліментів:
* досягнення дитиною повнолітнього віку та повної дієздатності, адже згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 180 СК України], батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей;
* усиновлення дитини іншою особою;
* у разі виникнення ситуації, внаслідок якої суд визнає, що людина, яка потребує отримання аліментів, відновила свою працездатність або перестала потребувати грошових виплатах;
* вступ людини, яка потребує отримання аліментів, в новий шлюб, тим самим появу іншого способу матеріальної допомоги;
* смерть людини, яка зобов’язана виплачувати аліменти або смерть людини, якій ці аліменти виплачуються.
У будь-якому випадку рішення про звільнення від сплати аліментів приймається судом і буде залежати від низки причин, від сімейного і матеріального благополуччя та інших життєво важливих обставин.
[[Файл:ПЗ про припинення від сплати аліментів та звільнення від сплати аліментів зразок.doc|міні]]
Відповідно до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 477/1165/20, наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов’язку утримання дитини, адже за змістом положень статті 180 СК України обов ‘язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов’язок позивача був заснований на факті батьківства ,а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв’язку з ти, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є ( і, відповідно ніколи не був) батьком дітей. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною. Що має істотне значення в розумінні 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.
== Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на майно ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.190 Сімейного кодексу України] батьки дитини мають право укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку із передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку та ін.).

Такий договір можна укласти лише з дозволу органів опіки та піклування.
Дитина може брати участь в укладенні договору, якщо вона досягла 14 років.
Договір про припинення права на аліменти посвідчується нотаріально та підлягає державній реєстрації.

Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
===== Кому належатиме нерухоме майно =====
Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або ж дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності.

Закон не визначає розмірів часток у праві спільної часткової власності.У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87243178 Постанова Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 672/198/19]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Створення товариства з обмеженою відповідальністю

2022-08-04T07:23:02Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 Закон України "Про господарські товариства"]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2019-%D0%BF#n37 Постанова Кабінету міністрів України від 27 березня 2019 р. № 367 "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності"]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1183-IX#Text Закон України "Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо усунення правових колізій у вимогах до статутів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю"]
== Поняття товариства з обмеженою відповідальністю. Засновник та члени товариства ==
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 стаття 50 Закону України "Про господарські товариства").]

Зареєструвати Товариство може будь-яка особа з 14 років, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 32 Цивільного кодексу].

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи. Крім того, іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації також можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 стаття 3 Закону України "Про господарські товариства"])
== Документи необхідні для створення ТОВ ==
Для того, щоб створити ТОВ потрібно наступний перелік документів:
# Паспорт та ідентифікаційний код засновників;
# Статут Товариства;
# Протокол Загальних зборів учасників Товариства про його створення;
# Реєстраційну форму № 1;
# Якщо засновником виступає юридична особа – протокол Загальних зборів учасників Товариства такої юр. особи
# Якщо засновником виступає юридична особа з іншої країни – додатково знадобиться витяг з іноземного реєстру про те, що така юридична особа існує. Цей витяг має бути з апостилем.
# Вибрати систему оподаткування та підготувати відповідні документи (ось стаття про вибір системи оподаткування).
Створення товариства відбувається за рішенням його засновників.

Якщо товариство створюється кількома особами, такі особи у разі необхідності визначення взаємовідносин між ними щодо створення товариства можуть укласти договір про створення товариства в письмовій формі.

Договір про створення товариства може встановлювати порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про створення товариства діє до дня державної реєстрації товариства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

1) про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

2) про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

3)про ліквідацію товариства.

Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку. Рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 стаття 52 Закону України "Про господарські товариства").]

== Корпоративний договір ==
Договір за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації називається - корпоративний договір, він є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі. Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є нікчемним.

Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text 7 Закону України “Про товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю”] передбачена можливість укласти корпоративний договір.
В ньому можна передбачити:
# порядок голосування на Загальних зборах учасників;
# особливий порядок купівлі/продажу частки між учасниками;
# недопуск певних осіб до Товариства;
# узгодити порядок призначення та звільнення Директора Товариства;
# домовитися про порядок виплати дивідендів;
# передбачити переважне право на купівлю частки іншого учасника;
# продовжити строк позовної давності для оскарження Загальних зборів учасників;
# інші положення, що регулюють відносини сторін такого договору.
Корпоративний договір обов’язково укладати учасникам Товариства де є два засновника та кожен з них володіє 50% частки. Це пояснюється тим, що може виникнути “тупикова ситуація”, коли один з учасників Товариства не голосує – відповідно не може прийнятися рішення. Як наслідок, діяльність Товариства блокується. Щоб цього уникнути – можна передбачити можливість виходу із такої ситуації в корпоративному договорі.

Зміст корпоративного договору не підлягає розкриттю і є конфіденційним, якщо інше не встановлено законом або договором.

Корпоративний договір, стороною якого є держава, територіальна громада, державне або комунальне підприємство чи юридична особа, у статутному капіталі якої 25 і більше відсотків прямо або опосередковано належить державі або територіальній громаді, оприлюднюється протягом 10 днів з моменту його укладення шляхом розміщення на сайті відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування

Корпоративний договір укладається між учасниками Товариства за вимогою самих учасників. Він є конфіденційним, нотаріально посвідчувати не потрібно.
== Статут ТОВ ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text статті 82 Господарського кодексу України] перелік відомостей, що повинні міститися у статутах товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, визначається виключно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"].

Установчим документом товариства є статут.

Перша редакція статуту товариства підписується всіма учасниками товариства. Справжність підписів учасників засвідчується нотаріально.

Зміни до статуту товариства та перша редакція статуту товариства, створеного в результаті реорганізації, підписуються учасниками товариства, які голосували за рішення про внесення таких змін чи про затвердження першої редакції статуту, або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом.

Якщо товариство створюється в результаті реорганізації, і при цьому учасники товариства матимуть менший обсяг прав щодо відчуження своїх часток або щодо виходу з товариства, ніж мали учасники (акціонери) правопопередника, або якщо такі права є вужчими або більш обмеженими порівняно з правами учасників (акціонерів) правопопередника, перша редакція статуту такого товариства приймається одностайним рішенням всіх учасників і підписується в порядку, визначеному частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 другою статті 11 Закону].

''У статуті товариства зазначаються відомості про:''

1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;

2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;

3) порядок вступу до товариства та виходу з нього.
== Модельний статут ==
'''Модельний статут''' – це типовий установчий документ, який затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2019-%D0%BF#n37 Кабінетом Міністрів України] і використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми, а також містить положення, що регулюють правовий статус, права, обов’язки та відносини, які пов’язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності юридичних осіб.

Рішення засновників про створення товариства, що діє на підставі модельного статуту, та рішення учасників про провадження діяльності на підставі модельного статуту підписуються усіма засновниками (учасниками). Рішення учасників про перехід товариства з модельного статуту на діяльність на підставі статуту та рішення учасників про зміну редакції модельного статуту, на підставі якого діє товариство, підписуються учасниками, які голосували за відповідне рішення. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноваженої особи засвідчується нотаріально, крім рішень, створених на порталі [https://kap.minjust.gov.ua/ електронних сервісів] та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Товариство має право у будь-який час змінити редакцію модельного статуту, на підставі якого воно діє, обравши інше альтернативне положення з числа тих, що передбачені Кабінетом Міністрів України. У разі прийняття загальними зборами учасників рішення про зміну редакції модельного статуту, на підставі якого діє товариство, положення нової редакції модельного статуту застосовуються з дня державної реєстрації відповідних змін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 статті 10, 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю")].

'''Процедура створення ТОВ - безкоштовна'''
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Набуття права власності на об’єкти безхазяйної нерухомої речі

2022-05-29T19:17:00Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 Цивільний процесуальний кодекс України];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF Постанова КМУ "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" від 25.08.1998 року № 1340];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0065323-11 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 2013.10.2011 року "Деякі аспекти набуття права власності на об'єкти безхазяйного нерухомого майна"].

== Визначення поняття речі (ст.179 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]) ==

'''річ''' – предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки; '''безхазяйна річ (майно)''' – річ, яка не має власника або власник якої невідомий; (ч. 1 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]) '''нерухомі речі (нерухоме майно, нерухомість)''' – земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст.181 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]); '''власник''' – будь-яка особа, яка на законних підставах володіє, користується і розпоряджається належним їй майном; '''відумерла спадщина''' – комплекс майнових прав та обов`язків, які у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, за рішенням суду переходять у власність територіальної громади сільської ради; '''суб`єкти виявлення безхазяйної речі (майна) чи відумерлої спадщини''' – будь-яка фізична чи юридична особа, якій стало відомо про місцезнаходження такої речі чи майна. 

Відповідно до ч. 1 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

== Виявлення безхазяйного нерухомого майна ==

Суб’єкти господарювання та громадяни, яким стало відомо про нерухоме майно, що не має власника або власник якого невідомий, зобов’язані повідомляти про це органи місцевого самоврядування, на території якого воно розміщено. 
У разі, коли об’єкт нерухомого майна не має власника або власник якого невідомий, відповідний орган місцевого самоврядування при одержанні повідомлення про наявність нерухомого майна, яке не має власника або власник якого невідомий, не пізніше визначеного терміну, встановленого чинним законодавством, '''від дня надходження повідомлення''': 
# Спільно з комунальним житловим підприємством, на території якого знаходиться об’єкт нерухомого майна, складає акт обстеження об’єкта нерухомості з метою визначення його місця розташування, основних технічних характеристик. 
# Орган місцевого самоврядування направляє запити до бюро технічної інвентаризації, при потребі – до регіонального відділення Фонду державного майна України та до інших суб’єктів господарювання для встановлення власника нерухомого майна.

== Взяття на облік безхазяйної нерухомої речі ==

Безхазяйна нерухома річ береться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування (заявника), на території якого воно розміщене шляхом звернення до органу державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку (ч. 2 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]). 

Цивільним кодексом України не визначено суб’єкта, на якого покладається обов’язок інформувати громаду (суспільство) про взяття нерухомого майна на облік як безхазяйного. Однак, цілком виправдано вбачається, що таким суб’єктом є відповідний орган місцевого самоврядування. Адже саме орган місцевого самоврядування є зацікавленою особою щодо набуття права власності на безхазяйне нерухоме майно, тому необхідність забезпечення дотримання такої складової процедури набуття права власності, як офіційне оприлюднення інформації про взяття безхазяйного нерухомого майна на облік, є його прерогативою. 

Про взяття безхазяйного нерухомого майна на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1779 ч.2 ст. 335 ЦК України]).

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйного нерухомого майна воно за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність (абз. 1 ч. 2 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]). 

Під час розгляду заяви державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації прав на майно, щодо якого подано таку заяву. (п. 83 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. (п. 84 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]).

За наявності підстав для відмови у взятті на облік безхазяйного нерухомого майна державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

У задоволенні заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна може бути відмовлено у разі, коли:

- безхазяйне майно не підлягає обліку відповідно до закону;

- із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна звернулася неналежна особа;

- у Державному реєстрі прав наявні записи про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, щодо якого подано заяву про взяття на облік;

- у Державному реєстрі прав відсутні записи про припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з відмовою власника від права власності на таке майно (у разі, коли підставою для взяття на облік безхазяйного нерухомого майна є відмова власника нерухомого майна від свого права власності) (п.87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-п Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]) 

Наступний крок, державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості та відкриває облікову справу (п. 85 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

Датою та часом взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вважаються дата та час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (п. 86 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

За результатом розгляду заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна документи, подані заявником, зберігаються суб’єктом державної реєстрації прав, нотаріусом протягом трьох років (п. 88 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

Документи та/або відомості, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі. 

Після внесення записів до спеціального розділу Державного реєстру прав, один примірник якого видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення органові місцевого самоврядування.

== Набуття права власності на безхазяне майно ==

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 335 Цивільного кодексу України]). 
Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 статті 335 Цивільного кодексу України]). 
Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 329 Цивільного процесуального кодексу України]). 

У заяві про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади повинно бути зазначено, яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади, основні характеристики нерухомої речі, посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, друковані засоби масової інформації, в яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 330 Цивільного процесуального кодексу України]). 

Суд відмовляє в прийнятті заяви про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, якщо вона не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року з дня взяття її на облік ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 331 Цивільного процесуального кодексу України]). 

Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участю заявника з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 332 Цивільного процесуального кодексу України]). 

Суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 333 Цивільного процесуального кодексу України]).

До того ж у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 335 Цивільного кодексу України] йдеться, що безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтями 336, 338, 341 і 343 Цивільного кодексу України] (набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився, на знахідку, бездоглядну домашню тварину, скарб відповідно).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України] особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном — протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При цьому особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ч. 2 статті 344 Цивільного кодексу України).]

До того ж, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через 15, а на рухоме майно — через 5 років з часу спливу позовної давності. Втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 статті 344 Цивільного кодексу України)].

'''Увага!''' Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України)].

== Судова практика ==
[https://verdictum.ligazakon.net/document/71642726?_ga=2.77865437.898590074.1627629801-665374435.1600152972 Рішення від 05.01.2021 № 607/19230/20]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/97204977?_ga=2.123554498.898590074.1627629801-665374435.1600152972 Рішення від 27.05.2021 № 609/410/21]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/71642726?_ga=2.77865437.898590074.1627629801-665374435.1600152972 Рішення від 10.01.2018 № 154/2394/17]
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження‎]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Набуття права власності на об’єкти безхазяйної нерухомої речі

2022-05-29T19:11:02Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 Цивільний процесуальний кодекс України];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF Постанова КМУ "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" від 25.08.1998 року № 1340];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0065323-11 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 2013.10.2011 року "Деякі аспекти набуття права власності на об'єкти безхазяйного нерухомого майна"].

== Визначення поняття речі (ст.179 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]) ==

'''річ''' – предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки; '''безхазяйна річ (майно)''' – річ, яка не має власника або власник якої невідомий; (ч. 1 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]) '''нерухомі речі (нерухоме майно, нерухомість)''' – земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст.181 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]); '''власник''' – будь-яка особа, яка на законних підставах володіє, користується і розпоряджається належним їй майном; '''відумерла спадщина''' – комплекс майнових прав та обов`язків, які у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, за рішенням суду переходять у власність територіальної громади сільської ради; '''суб`єкти виявлення безхазяйної речі (майна) чи відумерлої спадщини''' – будь-яка фізична чи юридична особа, якій стало відомо про місцезнаходження такої речі чи майна. 

Відповідно до ч. 1 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

== Виявлення безхазяйного нерухомого майна ==

Суб’єкти господарювання та громадяни, яким стало відомо про нерухоме майно, що не має власника або власник якого невідомий, зобов’язані повідомляти про це органи місцевого самоврядування, на території якого воно розміщено. 
У разі, коли об’єкт нерухомого майна не має власника або власник якого невідомий, відповідний орган місцевого самоврядування при одержанні повідомлення про наявність нерухомого майна, яке не має власника або власник якого невідомий, не пізніше визначеного терміну, встановленого чинним законодавством, '''від дня надходження повідомлення''': 
# Спільно з комунальним житловим підприємством, на території якого знаходиться об’єкт нерухомого майна, складає акт обстеження об’єкта нерухомості з метою визначення його місця розташування, основних технічних характеристик. 
# Орган місцевого самоврядування направляє запити до бюро технічної інвентаризації, при потребі – до регіонального відділення Фонду державного майна України та до інших суб’єктів господарювання для встановлення власника нерухомого майна.

== Взяття на облік безхазяйної нерухомої речі ==

Безхазяйна нерухома річ береться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування (заявника), на території якого воно розміщене шляхом звернення до органу державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку (ч. 2 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]). 

Цивільним кодексом України не визначено суб’єкта, на якого покладається обов’язок інформувати громаду (суспільство) про взяття нерухомого майна на облік як безхазяйного. Однак, цілком виправдано вбачається, що таким суб’єктом є відповідний орган місцевого самоврядування. Адже саме орган місцевого самоврядування є зацікавленою особою щодо набуття права власності на безхазяйне нерухоме майно, тому необхідність забезпечення дотримання такої складової процедури набуття права власності, як офіційне оприлюднення інформації про взяття безхазяйного нерухомого майна на облік, є його прерогативою. 

Про взяття безхазяйного нерухомого майна на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1779 ч.2 ст. 335 ЦК України]).

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйного нерухомого майна воно за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність (абз. 1 ч. 2 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]). 

Під час розгляду заяви державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації прав на майно, щодо якого подано таку заяву. (п. 83 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]). 

За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. (п. 84 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]).

За наявності підстав для відмови у взятті на облік безхазяйного нерухомого майна державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

У задоволенні заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна може бути відмовлено у разі, коли:

- безхазяйне майно не підлягає обліку відповідно до закону;

- із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна звернулася неналежна особа;

- у Державному реєстрі прав наявні записи про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, щодо якого подано заяву про взяття на облік;

- у Державному реєстрі прав відсутні записи про припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з відмовою власника від права власності на таке майно (у разі, коли підставою для взяття на облік безхазяйного нерухомого майна є відмова власника нерухомого майна від свого права власності) (п.87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-п Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]) 

Наступний крок, державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості та відкриває облікову справу (п. 85 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

Датою та часом взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вважаються дата та час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (п. 86 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

За результатом розгляду заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна документи, подані заявником, зберігаються суб’єктом державної реєстрації прав, нотаріусом протягом трьох років (п. 88 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

Документи та/або відомості, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі. 

Після внесення записів до спеціального розділу Державного реєстру прав, один примірник якого видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення органові місцевого самоврядування.

== Набуття права власності на безхазяне майно ==

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 335 Цивільного кодексу України]). 
Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 статті 335 Цивільного кодексу України]). 
Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 329 Цивільного процесуального кодексу України]). 

У заяві про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади повинно бути зазначено, яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади, основні характеристики нерухомої речі, посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, друковані засоби масової інформації, в яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 330 Цивільного процесуального кодексу України]). 

Суд відмовляє в прийнятті заяви про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, якщо вона не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року з дня взяття її на облік ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 331 Цивільного процесуального кодексу України]). 

Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участю заявника з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 332 Цивільного процесуального кодексу України]). 

Суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 333 Цивільного процесуального кодексу України]).

До того ж у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 335 Цивільного кодексу України] йдеться, що безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтями 336, 338, 341 і 343 Цивільного кодексу України] (набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився, на знахідку, бездоглядну домашню тварину, скарб відповідно).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України] особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном — протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При цьому особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ч. 2 статті 344 Цивільного кодексу України).]

До того ж, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через 15, а на рухоме майно — через 5 років з часу спливу позовної давності. Втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 статті 344 Цивільного кодексу України)].

'''Увага!''' Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України)].

== Судова практика ==
[https://verdictum.ligazakon.net/document/71642726?_ga=2.77865437.898590074.1627629801-665374435.1600152972 Рішення від 05.01.2021 № 607/19230/20]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/97204977?_ga=2.123554498.898590074.1627629801-665374435.1600152972 Рішення від 27.05.2021 № 609/410/21]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/71642726?_ga=2.77865437.898590074.1627629801-665374435.1600152972 Рішення від 10.01.2018 № 154/2394/17]
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження‎]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Переведення будинку квартирного типу в індивідуальний житловий будинок

2022-05-22T16:45:36Z

Tetiana.mosina:

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий Кодекс Української РСР]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0582-01 Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-07 Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 N 55 "Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна"]

= Юридична класифікація жилих будинків і приміщень =
Для існування специфічних житлових відносин важливо визначити, що основним об’єктом правового регулювання є житло, навколо якого виникає комплекс майнових прав і обов’язків, які належать до сфери правового регулювання. До прийняття Цивільного кодексу 2003 р. у законодавстві України визначення житла не наводилося, хоча термін вживався. Поняття «житло'''»''' у законодавстві пов’язувалося з поняттям житлового фонду.

Жилим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. В Цивільному кодексі України окрема увага приділяється саме багатоквартирному жилому будинку як окремому майновому об’єкту, і визначено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному жилому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також, споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежилих приміщень, які розташовані у жилому будинку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] виділяє дво- і багатоквартирні будинки, а також жилі будинки, не зазначаючи кількість квартир у них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 331, статті 351, 357, 379, 380 ЦК України]). Звичайно правовий режим дво- і багатоквартирного будинків значно відрізняється від індивідуального жилого будинку садибного типу.

Види жилих будинків відповідно до проектів будівництва можуть бути:

– одноповерхові, мансардні, дво- і триповерхові, окремо споруджені або зблоковані (будинок має кілька квартир з окремими виходами на подвір’я);

– малоповерхові (до 5 поверхів) і багатоповерхові (більше 5 поверхів).

Квартира може бути однокімнатною або багатокімнатною. Як річ квартира може бути подільною і неподільною, може перебувати у спільній частковій чи спільній сумісній власності. При цьому місця загального користування залишаються у спільній сумісній власності без зміни їх цільового використання. Під іншим жилим приміщенням слід розуміти кімнату, але під ним можна вважати жиле приміщення, у жилому будинку, що побудоване, прибудоване або відокремлене для проживання громадян, має вихід у квартиру. Жилі приміщення не у складі житлового фонду у розумінні житлового права не є житлом (дачі, пересувні конструкції, готелі тощо).

Житловий фонд – сукупність усіх видів та категорій житла.

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 стаття 4 Житлового кодексу України])

За формою власності житловий фонд поділяється на такі види:

1) приватний житловий фонд;

2) державний житловий фонд, який складається з об’єктів житлового фонду, що належать державним підприємствам, установам, організаціям на праві господарського відання або оперативного управління;

3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст;

4) жилі будинки, інші жилі приміщення, що перебувають у спільній власності різних суб’єктів приватної, державної, комунальної форм власності.

Жилий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного в ній проживання.

Якщо Ви мешкаєте у будинку, в якому є наприклад 2-6 квартир і є земельна ділянка навколо будинку на якій розташовані Ваші господарські споруди, гаражі, тощо (або вільна ділянка) – Ви маєте право оформити цю ділянку у власність для обслуговування свого будинку. Право власності на земельну ділянку дає можливість розбудовувати будинок, добудовувати кімнати, будувати окремо стоячі будівлі та споруди, тощо. Але спершу, потрібно утворити індивідуальний житловий будинок.

= Алгоритм дій =
* Спершу всі власники квартир повинні оплатити комунальні послуги і не мати боргів за обслуговування квартир перед КП, що обслуговує будинок.
* Отримати в КП, що обслуговує квартирний будинок довідку форми 2 про реєстрацію власників у цьому будинку (термін дійсності такої довідки – три місяці).
* Отримати в КП, що обслуговує квартирний будинок Акт обстеження будинку із зазначенням кількості квартир у будинку, чи всі приміщення приватизовані та чи є орендовані приміщення у цьому будинку. Копії документів, що посвідчують право власності на всі квартири (договора, свідоцтва, витяги про державну реєстрацію права власності на квартиру) а також, копії технічних паспортів на всі квартири, - завірити у керівника комунального підприємства, що обслуговує квартирний будинок.
* Сформувати спільну заяву всіх власників, співвласників квартир, нежитлових приміщень до міської ради та завірити підписи заявників (в тому числі всіх повнолітніх членів сім’ї, що зареєстровані у квартирах) в керівника КП, що обслуговує будинок.
* Через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) подати уповноваженою особою спільну заяву всіх власників квартир до директора департаменту житлового господарства та інфраструктури міської ради разом з пакетом документів. Через 30 календарних днів через ЦНАП отримати Наказ департаменту житлового господарства та інфраструктури міської ради про зняття з балансу будинку, в якому приватизоване житло або отримати вмотивовану відмову щодо зняття будинку з балансу.
'''У разі обґрунтованої відмови – виправляйте помилки; у разі не обґрунтованої відмови – позов в суд; в разі прийняття департаментом вказаного наказу – діємо далі.'''

До КП, що обслуговує будинок подаємо заяви власників квартир разом з наказом про зняття будинку з балансу для оформлення Акту приймання – передачі будинку. В Акті обов’язково вказується висновок про технічний стан будинку та його технічні характеристики. Акт підписується власниками квартир та представниками комісії КП. У випадку, коли житловий будинок внесений до Державного реєстру об’єктів культурної спадщини (пам’ятки історії, культури, архітектури і містобудування, садово-паркового мистецтва), - власники цього будинку укладають охоронний договір з управлінням охорони історичного середовища міської ради.

Замовляємо виготовлення технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок з планом земельної ділянки та всіма господарськими спорудами, гаражами, тощо, що відносяться до будинку та є узаконеними належним чином.

Станом на сьогодні технічний паспорт на будинок можна замовити в БТІ або приватних ліцензованих організаціях. На цьому етапі виникне питання можливості внесення до будинковолодіння всіх господарських споруд та гаражів, що збудовані раніше на законних чи незаконних підставах, але на які може виникнути право власності в особи (співвласника будинку). При оформленні такого технічного паспорта та внесення всіх відомостей до нього – спеціалісти БТІ керуються Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0736-08 Наказ Держбуду України №127 від 24.05.2001р].) В БТІ замовляємо висновок про визначення реальних частин між співвласниками.

Розрахунок часток у будинку між співвласниками разом з господарськими спорудами та гаражами, тощо виконується відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-07 Наказ Міністерства з питань ЖКГ України №55 від 18.06.2007р.])

До нотаріуса подаємо спільну заяву всіх співвласників будинку про реєстрацію права спільної часткової власності на будинок з господарськими спорудами та гаражами (якщо такі є) разом з висновком про визначення реальних частин та Актом приймання – передачі будинку.

Оплативши послуги нотаріуса, всі обов’язкові платежі та збори і отримуєте Витяг з Держаного реєстру прав власності на житловий будинок з господарськими спорудами.

[[Категорія:Житлове право]]

Порядок відшкодування надміру виплаченої заробітної плати

2022-05-22T16:07:41Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про оплату праці»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0114-04#Text Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»]

== Загальні положення ==
'''Заробітна плата''' - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

== Структура заробітної плати ==
Заробітна плата поділяється на '''основну та додаткову'''. Крім того, бувають ще й інші, так звані '''заохочувальні та компенсаційні''' виплати ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр стаття 2 Закону України "Про оплату праці"])
=== Основна заробітна плата ===
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців

=== Додаткова заробітна плата ===
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

=== Інші заохочувальні та компенсаційні виплати ===
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства.

== Відрахування із заробітної плати працівника з метою повернення сум, зайво виплачених ==
Згідно зі статтею 127 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)] відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі та організації, де вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 
#Для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок;
#Для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати;
#Для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості;
#На господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування;
#При звільненні працівника до закінчення того робочого року, у рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених упунктах 3, 5, 6 статті 36 тапунктах 1, 2,5 статті 40 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], а також при направленні на навчання та у зв’язку з переходом на пенсію; 
#При відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.136 КЗпП України]).
Власник може видати наказ (розпорядження) про відрахування '''не пізніше одного місяця''' з дня закінчення строку з дня виплати неправильно обчисленої суми. Для відрахування таких сум згода працівника не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню.
Пропуск зазначеного строку означає неможливість не тільки видання наказу (розпорядження) про відрахування із заробітної плати, але й стягнення суми заборгованості працівника перед підприємством взагалі, оскільки власник у цьому випадку позбавлений права звернутися з позовом до суду.

== Види помилок ==
Помилки, пов'язані з надлишковою виплатою заробітної плати: 
=== Лічильні помилки ===
До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп’ютерну програму, які не вимагають правової оцінки, помилки в результаті збою бухгалтерської програми, при застосуванні бухгалтерської програми одержано невірний (завищений) результат під час нарахування зарплати, механічна помилка при введенні даних до бухгалтерської програми, оклад введено в більшому розмірі, пропущено цифру утриманого ПДФО (внеску до фондів), невірно набрано число тощо.
Не можуть вважатися лічильними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору;
=== Нелічильні помилки: ===
{| class="wikitable"
|-
! colspan="2" | Види нелічильних помилок
|-
| 1. || Помилково застосовані норми законодавства
|-
| 2. || Оплачено відпустку більшої тривалості, ніж належить, в результаті чого сума відпускних є завищеною
|-
| 3. || Внаслідок помилкового трактування норм закону із зарплати утримано внески до фондів загальнообов'язкового соціального страхування в меншому розмірі і, як наслідок, грошей на заробітну плату видано більше і таке інше
|-
| 4. || Помилково застосовано норми внутрішніх розпорядчих документів підприємства, у т. ч. колективного договору
|-
| 5. || Нараховано та виплачено працівникові надбавку, яку йому не встановлено
|-
| 6. || Помилково нараховано та виплачено премію працівникам без відповідного розпорядження керівника підприємства тощо
|}
Якщо пропущено місячний термін для видання наказу про відрахування надмірно виплаченої суми, її можна утримати із заробітної плати працівника у наступних періодах тільки за наявності його згоди. Для цього працівник має написати відповідну заяву. У зазначеній ситуації утримання надмірно нарахованої суми коштів без отримання згоди працівника є порушенням законодавства України.

== Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати працівників. ==
При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.
Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Стаття 128 КЗпП України].

== Заборона відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат ==
Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.129 КЗпП України]).

== Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Стаття 136 КЗпП України] містить порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, установі, організації.
Зокрема, покриття шкоди працівниками у розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками — за розпорядженням вищестоящого у порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.
Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого у порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди та звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається у порядку, передбаченому законодавством.
У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди у судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого у порядку підлеглості органу. 
Відповідно до статті 1215 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] не підлягає поверненню, зокрема безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

У випадку, якщо роботодавець все ж утримав надмірно виплачені суми заробітної плати без згоди працівника, незважаючи на пропуск місячного терміну або на те, що помилка не є лічильною, працівник має право звернутися до суду у зв’язку з неправомірними діями роботодавця, який порушив норми чинного законодавства України.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74598453 Постанова Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 501/2500/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85075378 Постанова Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 638/12192/16-ц]

[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Трудові спори]]

Порядок зміни прізвища дитини її батьками

2022-05-22T15:43:03Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»]

== Підстави та умови зміни прізвища дитини її батьками ==
'''Підстави зміни прізвища дитини її батьками зазначені в статті 148 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], а саме: '''
# У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.
# У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.
# У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини також може бути змінено за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
# За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним, безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.
# У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідні зміни прізвища інтересам дитини.
Прізвище дитині, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 145 СК], присвоюється при вчиненні запису акта про народження. Реєстрацію прізвища дитині провадять органи ДРАЦСу, коли між батьками досягнута про це згода. 
'''Прізвище присвоюється дитині на все життя. Однак закон, зокрема [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 148 СК], передбачає зміну прізвища дитини за наступних умов:'''
* коли батьки дитини (обоє) змінили своє прізвище;
* коли один з батьків змінив своє прізвище;
* коли було визнано в добровільному порядку батьківство;
* коли при реєстрації народження дитини присвоєно прізвище без урахування побажань одного або обох з батьків;
* коли батьки зареєстрували шлюб після народження дитини і при реєстрації шлюбу мати взяла прізвище чоловіка;
* при визнанні батьківства у разі смерті матері, оголошення її померлою ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 відповідно до статті 46 Цивільного кодексу України]), визнання недієздатною відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 до статті 39 ЦКУ]), безвісно відсутньою ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 відповідно до статті 43 ЦКУ]) або позбавленою батьківських прав відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 до ст. 164 Сімейного кодексу України]);
*при виправленні відомості щодо батька дитини (за його бажанням);
* коли дружина або чоловік зберегли дошлюбні прізвища при реєстрації шлюбу, а потім обрали прізвище одного із них як спільного прізвища або приєднання до свого — прізвища другого з подружжя.
У разі зміни прізвища дитині необхідно дотримуватися законів про повагу до дитини і при досягненні дитиною визначеного віку необхідна згода цієї дитини на зміну прізвища. Без згоди дитини прізвище її можна змінити до семи років.

== Вирішення питання в добровільному порядку ==
У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою. Уразі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений помер лим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини (стаття 148 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

=== Куди звертатися ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.1 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5] - внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Заяви батьків про виправлення (зміну) прізвища або імені дитини в актовому записі про її народження у зв'язку з тим, що при реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або ім'я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану не пізніше одного року з дня народження, а заяви про виправлення імені дитини у зв'язку з тим, що вона фактично має ім'я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення нею 16-річного віку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 п.2.10. розділу 2 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання]).
В інших випадках зміна прізвища дитини строком не обмежена.

Заява про зміну прізвища дитини подається до відділу ДРАЦСу за місцем проживання заявника. Вона має бути заповнена розбірливо, у ній мають міститись вичерпні відповіді на всі питання.

Відділ ДРАЦСу не має права відмовити громадянину у прийнятті та розгляді заяви про внесення змін до актового запису.

=== Вартість ===
Видача свідоцтва про реєстрацію зміни прізвища, імені та по батькові (крім зміни у разі реєстрації шлюбу) сплачується у розмірі 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито» (зі змінами)].

=== Перелік необхідних документів ===
Разом із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану (у тому числі про зміну прізвища), заявник подає: паспорт або паспортний документ; свідоцтва про реєстрацію акта цивільного стану, в яких містяться відомості, що підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду за¬яви і вирішення питання по суті. 
Якщо актовий запис про народження дитини, до якого треба внести зміни, знаходиться в іншому відділі ДРАЦСу, відділ, який прийняв заяву, має затребувати його копію.
Заяви батьків (законних представників) дитини про зміну прізвища або імені останньої в актовому записі про її народження через те, що при реєстрації народження дитині було присвоєне прізвище або ім'я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами ДРАЦСу протягом одного року від дня її народження, а заяви про виправлення імені дитини у зв'язку з тим, що вона фактично носить ім'я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення дитиною 16-річного віку (додаток1).

==== Додаток 1 ====
[[Файл:Заява_про_зміну_прізвища_малолітньої_дитини.doc]]

=== Строки розгляду питання ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.10 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5]- заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання розглядається у строк, що не перевищує трьох місяців, з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

За наявності поважних причин цей строк продовжується з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (за місцем їх подання), але не більше ніж на три місяці.

=== Підстави для відмови ===
Відділ ДРАЦСу не має права відмовити громадянину у прий¬нятті та розгляді заяви про внесення змін до актового запису.

=== Порядок оскарження===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.1 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5]- у разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

== Вирішення питання в судовому порядку ==
У разі незгоди одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішенні спору приймаються до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. 
Оскільки батьки мають рівні права щодо своїх дітей (це зазначається у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ч.1 ст.24 Конституції України]) незалежно від того, з ким із них проживають діти, то для зміни прізвища дитини необхідна згода обох батьків. У даному випадку батьки не повинні доводити причини, з яких вони погодилися на заміну прізвища дитини. У зв'язку з цим [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 4 статті 148 СК] надає батькам право звернутися за вирішенням до органу опіки та піклування або до суду при виникненні спору щодо доцільності зміни прізвища дитини. Проте, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 4 ст. 19 СК України] участь органу опіки та піклування не є обов’язковою в даній категорії справ, а тому справа буде розглядатися без залучення до участі органу опіки та піклування.Для вирішення питання в судовому порядку звернення до суду відбувається шляхом подання позовної заяви з переліком необхідних документів (додатків) Позивачем до Відповідача. 
Перш за все у позовній заяві необхідно навести вагомі аргументи з приводу того, що, наприклад, Відповідач ухиляється від сплати аліментів (це підтверджується довідкою відділу Державної виконавчої служби про заборгованість по аліментах) та не дотримується чи порушує режим побачення з дитиною (якщо такий графік був встановлений органом опіки та піклування). 
Виходячи з того, що конкретних підстав для зміни прізвища дитини не існує, тому у цьому випадку логічно застосувати загальне правило сімейного законодавства, яке вказує на те, що під час вирішення спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків відносно дитини, а також безліч інших обставин, що засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Зокрема, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України] зазначено, що мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу, та проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов’язків. Тому, спираючись на положення законодавства, можна довести свої позовні вимоги тим, що Відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов’язків по відношенню до своєї дитини, нехтує ними, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, жодним чином не піклується про стан здоров’я дитини (фізичний, духовний та розумовий розвиток), не намагається забезпечити належного медичного обслуговування, а також своїм негативним ставленням до Позивача, погано впливає і на дитину. Натомість, усі обов’язки по утриманню та вихованню дитини виконує Позивач, дитині було створено усі необхідні умови для здорового фізичного та морального розвитку, духовного збагачення, а також забезпечено належне медичне обслуговування. Також, Позивач має позитивну характеристику з місця роботи, та з місця проживання. Зокрема, необхідно зазначити в позовній заяві про те, що зміна прізвища дитини ніяким чином не впливає на законні права, інтереси та обов’язки Відповідача щодо дитини.

=== Куди звертатися ===
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності, тобто позовна заява, про зміну прізвища дитини пред’являються лише за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

=== Вартість ===
Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір]». Судовий збір сплачується за подання позовної заяви відповідно до зазначеного закону, а саме підпункту 2 п. 2 ч. 2 ст. 4, необхідно сплачувати суму судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, а саме 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

=== Перелік необхідних документів ===
Позовна заява про зміну прізвища дитини повинна відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України].

Крім того, до позовної заяви необхідно додати такі документи:
* копію паспорта позивача і відповідача;
* копію свідоцтва про народження дитини;
* копію свідоцтва про шлюб/свідоцтва про розлучення;
* довідку про реєстрацію дитини разом з позивачем;
* довідку про заборгованість зі сплати аліментів (за наявності);

Також, до заяви можна прикріпити будь-які документи, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог. Також, не зайвими в даній категорії справ будуть показання свідків, характеристика з місця роботи, місця проживання тощо.

=== Строки розгляду питання ===
Відповідно до частини 1 статті 121 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] суд має встановити розумні строки для вчинення процесуальних дій.

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]

Юридичний факт запровадження карантину як форс-мажор

2022-05-22T15:09:04Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/671/97-вр Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
== Що відноситься до форс-мажору ==
Українське законодавство визначає форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), як надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Юристи зазначають, що підприємцям треба звернути на це свою увагу, адже навіть за умов надзвичайного стану діяти потрібно в рамках закону.

Визначення форс-мажору закріплене в декількох нормативно-правових актах. Однак оскільки лише торгово-промислові палати України (ТПП) віднесені законодавством України до органів, наділених повноваженнями засвідчувати форс-мажор, то логічно буде застосовувати визначення форс-мажору, яким керуватиметься ТПП при його засвідченні. COVID-19 сам собою не є форс-мажором. Ним є '''''карантин''''', введений '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету МІністрів України].''' Не є форс-мажорними обставинами: відсутність грошових коштів (з будь-якої причини), зростання курсу валют, криза, дефолт, відсутність товарів на ринку, а також порушення зобов'язань контрагентами.

Незважаючи на те, що карантин був віднесений до переліку форс-мажорних обставин, це не означає автоматичне звільнення суб’єктів господарювання від відповідальності. Вони мають довести, що порушення зобов’язання (умов договору) сталося внаслідок запроваджених обмежень.

Порядок звернення (регламент), строки видачі сертифікатів, орієнтовний перелік документів, зразки заяв тощо перебувають у вільному доступі на веб-порталі .

Форс-мажор засвідчуються за кожним окремо зобов’язанням (договором, окремим податковим, іншим зобов’язанням чи обов’язком), і тягар доведення виникнення, існування та впливу таких обставин для конкретного обов’язку лежить саме на заявнику. ТПП самостійно не здійснює збір доказів, але може в процесі розгляду вимагати подання оригіналів документів для огляду, додаткових відомостей, документів, пояснень тощо.

Оскільки непереборною силою є надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/671/97-%D0%B2%D1%80 ст. 14-1 Закону про торгово-промислові палати]), можна розраховувати на звільнення від відповідальності, якщо дійсно неможливо виконати обов’язки, і така об’єктивна неможливість зумовлена заборонами, які зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постановах КМУ від 11.03.2020 року №211 та від 16 березня 2020 р. №215.]

== Засвідчення карантину як форс-мажору ==
Законодавство України визначає лише одну систему організацій, які можуть засвідчувати форс-мажор «за замовчуванням» (тобто, без вказівки про це в договорі) – це торгово-промислові палати. Вказану систему органів складають ТПП України та 25 регіональних ТПП (24 обласних та міста Києва).

Водночас, законодавець не передбачив, що єдиним належним та достатнім документом на засвідчення форс-мажорних обставин в умовах пандемії є сертифікат ТПП України (як, наприклад, це передбачено в ст. 10 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1669-18#Text Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції]» від 02.09.2014 р. № 1669-VII стосовно підтвердження настання форс-мажору на території проведення АТО).

Такий сертифікат треба отримувати на кожен договір, щодо якого виникли форс-мажорні обставини чи кожне окреме зобов'язання перед держорганами.

Сертифікат не видається будь-кому за першим зверненням і для його отримання підприємець має довести, що він не може виконати свій обов'язок саме через дію карантину.

За отримання сертифікату справляється плата. Суб'єкти малого підприємництва отримують сертифікат безкоштовно. Якщо Торгово-промислова палата України відмовила у видачі сертифікату про настання форс-мажорних обставин, ви можете повернути сплачені кошти, звернувшись з відповідною заявою.

Відповідно до законодавства України та міжнародної практики до форс-мажору не відносяться: відсутність необхідних коштів або відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань; недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника;

Сторона не може посилатися на форс-мажорні обставини, які існували на момент укладання договору та які можна було передбачити.

Тож сторони за домовленістю між собою можуть встановити, що належним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин є власне рішення КМУ та органів на місцях про запровадження карантинних заходів.

У такому разі звернення до ТПП за засвідченням форс-мажору вже не буде необхідністю.

== Залучення торгово-промислової палати (ТПП) ==
Значною перевагою звернення саме до ТПП за засвідченням форс-мажору є те, що видання сертифікату ТПП можливе лише за '''встановлення нею причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажором і невиконанням суб’єктом господарювання договірних зобов’язань'''. Відтак наявність сертифікату ТПП є вагомим аргументом на користь існування такого причинно-наслідкового зв’язку, що значно полегшує задачу для зацікавленої особи. Адже в разі виникнення спірної ситуації самого лише документу про фіксацію обставини непереборної сили буде недостатньо - потрібно буде доводити, що саме і виключно така обставина спричинила неможливість виконання суб’єктом господарювання обов’язків за договором.

Такі критерії прямо передбачені визначенням форс-мажору та були неодноразово визначені українськими судами.

Так, введення карантину Кабінетом Міністрів України через коронавірус COVID-19 може звільняти від відповідальності, якщо компанія доведе:
# наявність обставин непереборної сили;
# їхній надзвичайний характер;
# неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;
# причинний зв'язок між обставинами та неможливістю виконання зобов’язання.
Інакше кажучи, у будь-якому разі, компанія, виправдовуючи свою неспроможність поставити товар, виконати роботи, сплатити заробітну плату або податки, матиме довести, що така неспроможність справді існує та обумовлена обмежувальними карантинними обмежувальними заходами, запровадженими через COVID-19.

Слід пам’ятати що в контрактах – у положеннях про форс-мажор – можуть міститись інші критерії, правила та вимоги, які можуть бути м’якшими чи жорсткішими за загальні правила.

Складним є доведення наявності таких форс-мажорних обставин. За загальним правилом, в Україні довести їх можна отримавши відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України (ТПП).

Зазвичай, сертифікат ТПП є достатнім та належним доказом, адже вказівка саме на ТПП міститься у більшості українських договорів. Однак, суди можуть критично поставитись до такого сертифікату та вдатись в дослідження фактичних обставин справи. Також існує варіант встановити такі обставини в судовому процесі або ж сторони можуть добровільно погодити наявність таких обставин (якщо по іншу сторону зобов’язання не виступає державний орган).

У випадку з Кримом та Донбасом можливість українських судів вдаватись до таких дій була мінімізована, адже Верховна Рада Україна чітко визначила, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажор через проведення антитерористичної операції є сертифікат ТПП ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1669-18#Text ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»]).

Тобто, якщо законодавець не внесе зміни, наявність такого сертифіката не у всіх випадках буде належним і достатнім доказом наявності форс-мажору – сертифікати ТПП можуть не бути стовідсотковою гарантією для компаній. Замість цього, компаніям слід в першу чергу керуватися положенням контрактів щодо форс-мажору.

== Як уникнути ризику невизнання форс-мажору? ==
Якщо ж контракт все-таки передбачає отримання сертифікату ТПП, процедура отримання такого висновку, вимоги до заяви, перелік необхідних документів, а також обставини, які не вважаються форс-мажором, передбачені Регламентом засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 2014 року (надалі Регламент ТПП). Важливо, що рішення в такому випадку приймає ТПП, маючи доволі широкі можливості для інтерпретацій тих чи інших фактів та договірних положень про форс-мажор.

Слід також звернути увагу, що Регламент ТПП чітко визначає, що фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Слід також пам’ятати, що якщо контракт регулюється іноземним правом (це актуально для зовнішньоекономічних договорів), то питання форс-мажору регулюватиметься законодавством відповідної іноземної держави, яке може містити інші правила.

За таких обставин, для уникнення додаткових ризиків для бізнесу необхідно розглядати кожну конкретну ситуацію та намагатись мінімізувати порушення або невиконання зобов’язання через введення карантину у зв’язку з коронавірусом. Також треба звертатись до ТПП для отримання сертифікату чи отримувати довідку у інший спосіб, визначений контрактом. Однак, слід завжди бути готовим, що в подальшому може буде необхідність доводити правильність видачі сертифікату в судовому порядку.

== Як застрахуватись від недобросовісних контрагентів? ==
Через глобальну кризу важко стає всім. Однак є і компанії, які можуть захотіти скористатись ситуацією та «скинути» з себе зобов’язання навіть, якщо у цьому немає критичної потреби. Чи не єдиний і найкращий спосіб забезпечити, щоб такі контрагенти не змогли недобросовісно скористатись ситуацією та заявити про форс-мажор – прописати жорсткі положення про форс-мажор у договорі.

Зрозуміло, що переписати вже існуючі договірні положення буде складно – для цього потрібна згода іншої сторони контракту. Але при укладенні нових договорів можна подбати про те, щоби положення про форс-мажор спрацювало лише справді у критичних ситуаціях. Для цього слід прописати кілька договірних умов:

- ''Жорсткі строки для повідомлення про настання форс-мажорних обставин'' – ваш контрагент має розуміти, що мусить вас повідомити про настання критичних обставин якомога швидше, протягом одного-двох днів.

- ''Конкретне визначення способу підтвердження настання таких обставин та строків, протягом яких таке підтвердження має бути надано'' – джерелом такого підтвердження (сертифікату, довідки) має бути організація, яка викликає беззаперечну довіру та має бездоганну репутацію. Також важливо, щоби таке підтвердження було надано якомога раніше.

- ''Доведення фактичного причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажорними обставинами, що настали, та дійсною неможливістю виконати своє зобов’язання'' – метою цієї умови є виключити можливість посилання на обставину, яка може й є форс-мажорною, але не унеможливлює виконання договірних зобов’язань. Контрагент має довести, що він не може виконати обіцяне за договором. Ці положення можуть містити додаткові компоненти, наприклад зобов’язання докласти зусиль щодо виконання зобов’язання іншим способом або хоча би частково.

- Може бути доцільним також впровадити правило про те, що у разі дійсного настання форс-мажорних обставин, що не дозволяють виконати зобов’язання за договором, ''таке зобов’язання спочатку має бути відстрочене або розстрочене на розумний строк'', і тільки якщо такі обставини зберігатимуться тривалий час – зобов’язання може бути припинено через форс-мажор.

В будь-якому разі, для кожного договору можуть бути підібрані свої формулювання і положення, залежно від обставин і потреб. Такі положення як мінімум гарантують, що недобросовісного простроченого контрагента можна буде притягнути до відповідальності згодом.

== Як працює форс-мажор на прикладі оренди ==
Запровадження в країні карантину та режиму надзвичайної ситуації прямо або опосередковано зупинило можливість багатьох підприємств здійснювати свій бізнес у приміщеннях, які вони орендують. Питання, яке при цьому постає: чи впливає це на зобов’язання по орендній платі?

Слід зазначити, що фінансові складнощі орендаря, загалом, не є форс-мажором, навіть коли вони виникли через невідворотні та непередбачувані обставини. Хоча, на перший погляд, це не є інтуїтивно зрозумілим, орендар не звільняється від зобов’язання платити орендну плату саме через форс-мажор, якщо тільки це не такий форс-мажор, який позбавив його технічних засобів здійснювати грошові перекази, наприклад, зупинка банківської системи

== Чи є в форс-мажору альтернатива ==
Втім, на користь орендарів діє положення Цивільного кодексу, яке стосується саме оренди і поза контекстом форс-мажору: ''наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України]).

Що ж до випадку, коли орендар продовжує користуватись приміщенням, але, вимушеним чином, в обмеженому режимі (наприклад, заклад харчування, що мусить бути зачиненим для відвідувачів, втім виконує замовлення на доставку) – орендар може скористатись іншим правом: ''вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.4 ст.762 Цивільного кодексу України]).

Щодо міри зменшення орендної плати, або можливості повного звільнення від неї – це залежить від обставин конкретного орендаря та положень конкретного договору оренди. Однак, якщо в орендарів є юридичні аргументи на користь полегшення їх умов оренди в період кризи (і вони у багатьох випадках є!) – то договірні або законодавчі положення саме про форс-мажор, скоріш за все, є найменш релевантними із них.

== Судова практика ==
Сертифікат про форс-мажорні обставини - інструмент, покликаний допомогти бізнесу, і за звичай торгово-промислова палата йде на зустріч заявникам, але він не є таким, що може поставити крапку у вирішенні суперечок з контрагентом. Інколи суд не визнає обставини форс-мажорними незважаючи на наявність сертифікату торгово-промислової палати. Зокрема це підтверджується практикою Верховного Суду:
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72201251 постанова від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16];
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73354719 постанова від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16];
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81785469 постанова від 14.05.2019 у справі № 904/1224/18].
[[Категорія:Цивільне право]]

Таємниця кореспонденції засуджених

2022-05-22T14:47:16Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України "Про попереднє ув’язнення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкція з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2013 року № 1304/5]
== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України], а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 31] як одну з конституційних гарантій визначає право кожного на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. 
Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. 
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. 
Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає. 
Відповідно до вимог статті 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. 
Особи, взяті під варту, відповідно до вимог статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закону України «Про попереднє ув'язнення»] можуть листуватися з родичами, іншими громадянами, а також з підприємствами, установами й організаціями тільки з письмового дозволу особи або органу, яка (який) здійснює кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили засуджені здійснюють листування відповідно до вимог статті 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України.] 
Листування між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі і ''не є родичами,'' допускається тільки з дозволу адміністрації установи виконання покарань на підставі письмової заяви засудженого.
Відповідно до вимог статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закону України «Про попереднє ув'язнення»] і статей 8, 113[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, '''підлягають перегляду'''. 
Кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, ''адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України''', '''перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі.''' Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає. 
Звернення (кореспонденція) засуджених чи осіб, взятих під варту, до адміністрації органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань подаються до адміністрації установи виконання покарань, слідчого ізолятора. 
Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому чи особі, взятій під варту, '''видається талон-підтвердження'''. ''Протягом трьох діб'' (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.
Відправлення кореспонденції, здійснюється відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%25D0%25BF постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270], з обов’язковим зазначенням прізвища, ім’я та по батькові відправника. 
Засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України безпосередньо під час побачення з ним.

Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає. 
Кореспонденція засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань, переглядається спеціалістом (по контролю за виконанням режимних вимог). У слідчих ізоляторах перегляд письмової кореспонденції осіб, узятих під варту, та засуджених покладається на '''інспектора з обліку''' або зазначені функції виконує інша особа, призначена для цього наказом начальника слідчого ізолятора. 
Інспектори працюють в окремих приміщеннях адміністративного будинку. Доступ інших осіб до цих приміщень, за винятком начальника установи виконання покарань (слідчого ізолятора), першого заступника начальника установи виконання покарань (слідчого ізолятора), осіб, які виконують їх обов'язки, а також працівників оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора), забороняється
== Порядок отримання, приймання та відправлення кореспонденції засуджених і осіб, узятих під варту ==
Кореспонденція засуджених та осіб, узятих під варту, отримується та відправляється в приміщенні найближчого поштового відділення уповноваженим представником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) на підставі довіреності, оформленої в установленому законодавством порядку. 
На кожного засудженого і особу, взяту під варту, інспекторами заводяться '''обліково-адресні картки''' за формою згідно до Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, які у разі вибуття таких осіб із установ виконання покарань та слідчих ізоляторів долучаються до їх особових справ. 
Уся кореспонденція, яку одержують або відправляють засуджені до позбавлення волі та особи, узяті під варту, обліковується інспектором в обліково-адресних картках окремо. 
'''Рекомендовані листи, листи з оголошеною цінністю, кореспонденція, передбачена цією Інструкцією, та листи, що містять відомості про смерть близьких або інші термінові повідомлення, що надходять з поштових відділень або надсилаються за реєстром''', реєструються окремо у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі виконання покарань (слідчому ізоляторі). 
Уся вхідна (вихідна) кореспонденція, що підлягає перегляду, '''протягом трьох діб переглядається інспектором і вручається (надсилається) адресатам'''. 
Листи, що містять відомості про смерть близьких або інші термінові повідомлення щодо особистих інтересів цих осіб, негайно передаються психологу установи під підпис у Журналі з приміткою «Лист психотравмуючого змісту» для невідкладного ознайомлення адресатів та надання їм психологічної допомоги. 
Кореспонденцію, засуджені чи особи, взяті під варту, особисто запечатують у конверти (із зазначенням адресата). У разі відсутності у відправника конверта адміністрація установи виконання покарань (слідчого ізолятора) забезпечує засудженого (особу, взяту під варту) конвертом та поштовою маркою. 
Така кореспонденція перегляду не підлягає і надсилається адресату протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, що надійшла від органів (осіб), засудженим (особам, узятим під варту) вручається протягом доби у запечатаному вигляді (конверті). 
Зазначена вхідна та вихідна письмова кореспонденція у закритому вигляді реєструється в '''Журналі з приміткою «Закритий конверт»'''. Помітки чи написи на зазначеній кореспонденції не проставляються, якщо це не передбачено діючими поштовими правилами. 
В інших випадках засуджені вкидають кореспонденцію для відправлення в '''незапечатаному вигляді в поштові скриньки'''. Засуджені, які відбувають покарання у приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, і особи, взяті під варту, кореспонденцію для відправлення в н''езапечатаному вигляді передають старшому корпусного відділення, який здає її інспектору або особі, яка виконує його обов'язки''.
Проста кореспонденція вручається засудженим і особам, узятим під варту, начальниками відділень соціально-психологічної служби (вихователями), старшими корпусного відділення, а рекомендовані листи, листи з оголошеною цінністю, - інспектором під особистий підпис у Журналі. 
''Кореспонденція засуджених з поштових скриньок виймається щодня, крім вихідних та святкових днів.'' 
У разі відсутності на особовому рахунку засудженого (особи, взятої під варту) коштів відправлення кореспонденції, здійснюється за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань (слідчих ізоляторів).
Вручення адресатам поштового відправлення, що потребує додаткової оплати, здійснюється за відомістю про відрахування вартості додатково наданих поштових послуг, форма якої визначена в додатку до цієї Інструкції, на підставі якої бухгалтерія установи виконання покарань (слідчого ізолятора) проводить відрахування вартості додатково наданих поштових послуг. 
Кореспонденція підлягає поверненню у поштове відділення на підставі письмової відмови адресата, а у разі смерті адресата (одержувача) або неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) - з позначкою «Адресат вибув, підлягає поверненню відправнику» за підписом інспектора. 
Рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю при поверненні відправникові обов'язково реєструються в Журналі.
== Порядок листування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, з громадянами, які проживають за кордоном ==
Письмова кореспонденція осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, адресована за кордон (крім кореспонденції, адресованої Європейському суду з прав людини та міжнародним організаціям) або дипломатичним представництвам іноземних держав, акредитованим в Україні, приймається інспектором у незапечатаному вигляді і після перегляду відправляється за належністю. 
До перегляду та перекладу кореспонденції, викладеної іноземною мовою, дозволяється залучати перекладачів.
== Порядок перегляду і вилучення кореспонденції (листування) та вкладень ==
Листи, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, написані нерозбірливим почерком, а також відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, засудженим або особам, узятим під варту, не вручаються, а вилучаються. 
За кожним фактом вилучення кореспонденції складається акт про вилучення листа, форма якого визначена в додатку до цієї Інструкції, в одному примірнику, який підписується інспектором та працівником оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора) і затверджується начальником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) або його першим заступником. 
Про вилучення кореспонденції засудженому або особі, взятій під варту, повідомляється під особистий підпис із зазначенням мотивованих підстав. 
Акт разом із вилученою письмовою кореспонденцією підшивається в хронологічному порядку до номенклатурної справи інспектора. 
Гроші, цінності та інші речі, які заборонені для використання в установах виконання покарань, що виявлені в кореспонденції засуджених, вилучаються. Про вилучення грошей посадова особа установи виконання покарань складає протокол, який направляється до суду для прийняття рішення щодо передачі їх у дохід держави. 
У разі винесення судом рішення про відмову у передачі вилучених грошей та цінних речей у дохід держави гроші, вилучені з кореспонденції засуджених, зараховуються на їх особовий рахунок, а цінні речі здаються на зберігання до їх звільнення. 
Вилучені в осіб, узятих під варту, при доставленні в місця попереднього ув’язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в дохід держави за мотивованою постановою начальника слідчого ізолятора, санкціонованою прокурором, копія якої долучається до особової справи особи, яка тримається під вартою. 
Виявлені в поштових відправленнях, що надійшли на ім’я засуджених або осіб, узятих під варту, їх особисті документи (паспорти, трудові книжки, свідоцтва про народження та шлюб, дипломи, атестати про закінчення закладів освіти тощо) підлягають вилученню. 
За кожним фактом вилучення таких документів складається у двох примірниках акт про вилучення документа, форма якого визначена в додатку 6 до цієї Інструкції, який підписується інспектором, працівником оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора) та керівником відділу (групи) по контролю за виконанням судових рішень і затверджується начальником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) або його першим заступником. З актом про вилучення документа засуджений (особа, взята під варту) ознайомлюється під особистий підпис. 
Перший примірник акта разом із вилученим документом передається до відділу (групи) по контролю за виконанням судових рішень для зберігання в конверті, долученому до особової справи засудженого (особи, взятої під варту), а другий підшивається в хронологічному порядку до номенклатурної справи інспектора. 
У разі звільнення засудженого (особи, взятої під варту) звільнений розписується на внутрішньому боці другого аркуша обкладинки особової справи за отримані особисті документи, речі, коштовності з обов’язковим особистим записом про те, що він не має (має) претензій (претензії) до адміністрації установи виконання покарань (слідчого ізолятора).

== Судова практика ==
[https://verdictum.ligazakon.net/document/95961550?_ga=2.224340953.398679038.1618304346-665374435.1600152972]Постанова від 01.04.2021 № 610/697/20 Харківський апеляційний суд
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Порядок переведення нежитлового приміщення в житлове

2022-05-22T14:01:34Z

Tetiana.mosina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1739 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0007509-05#Text Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005]
== Що таке житловий фонд ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1739 статті 319 Цивільного кодексу України] власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Однак, для того, аби використовувати нерухомість в якості житла воно повинно бути віднесено до житлового фонду. 
'''Житловий фонд''' становлять житлові будинки та приміщення в них, віднесені до державного житлового фонду, громадського житлового фонду, житлового фонду житлово-будівельних кооперативів, приватного житлового фонду, а також житлового фонду соціального призначення. До житлового фонду '''не входять''' нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n33 стаття 4 Житлового кодексу Української РСР]. 
Житлові будинки, квартири, інші житлові приміщення (об'єкти житлової нерухомості) призначаються і повинні бути придатними для постійного проживання в них громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків. Для цього приміщення має відповідати вимогам законодавства до житлових об'єктів, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0007509-05#Text ДБН В. 2.2-15-2005.]
== Порядок переведення нежитлового приміщення в житлове ==
Переведення нежитлового приміщення в житлове є зміною його цільового призначення. На сьогоднішній день чинним українським законодавством '''''не встановлено чіткого механізму переведення нежитлового приміщення до житлового фонду'''''.
=== До кого звернутися ===
На практиці вирішенням цього питання займаються органи місцевого самоврядування. Власник нежитлового приміщення має подати заявку до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП). Також власник має довести, що '''приміщення придатне для проживання''' та оснащені системами:
* вентиляції;
* водопостачання;
* каналізації;
* газопостачання;
* теплопостачання.
=== Перелік документів ===
Разом із заявою про переведення нерухомості до житлового фонду власник приміщення має подати наступні документи:
* копію повідомлення, в якому балансоутримувач підтверджує, що власник повідомив його про намір змінити цільове призначення приміщення. Якщо балансоутримувач – власник будинку, застереження про погодження не подаються
* копію паспорта та коду;
* копію документів, що підтверджують право власності;
* копію технічного паспорта;
* для багатоповерхових будинків - поверховий план;
* проектну документацію (якщо планується зміна конфігурації приміщення);
* фотографії помешкання.
Громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про '''переведення дачних''' і '''садових будинків''' у '''жилі будинки''' приймається відповідними органами місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 стаття 8-1 Житлового кодексу України]).

<big>'''Для переведення дачного будиночка в житловий, перелік необхідних документів буде такий:'''</big>
* заява про зміну призначення об'єкта нерухомості;
* право власності на будинок;
* за наявності співвласників – їхня згода (в письмовій формі);
* висновок технічного огляду, в якому є інформація про наявність всіх необхідних комунікацій для постійного проживання

'''Рішення про надання дозволу або відмову приймає відділ містобудування та архітектури місцевого органу влади.'''
== Див. також ==
* [[Житловий фонд соціального призначення]]
* [[Переведення будинку квартирного типу в індивідуальний житловий будинок]]
* [[Переведення дачного (садового) будинку в жилий та реєстрація місця проживання в ньому]]
* [[Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки]]
[[Категорія:Житлове право]]

Скасування постанов патрульної поліції за наявності клопотання про надання захисника у справі

2022-05-16T14:20:44Z

Tetiana.mosina:

=='''Скасування постанов патрульної поліції за наявності клопотання про надання захисника у справі'''==

Нормативна база:
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text Закон України "Про національну поліцію"];
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87657275 Постанова Верховного суду колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі № 524/9827/16-а];

=='''Які повноваження органів поліції?'''==
'''Адміністративним правопорушенням (проступком)''' визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На органи Національної поліції України покладені обов’язки розглядати справи відносно водіїв, які порушили правила дорожнього руху, такі як:
* порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами;
* експлуатацію водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах;
* порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів;
* перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху;
* порушення правил руху через залізничні переїзди;
* ненадання транспортних засобів поліцейським та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
* керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;
* випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам або без необхідних документів, передбачених законодавством;
* допуск до керування транспортними засобами водіїв, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або осіб, які не мають права керування транспортним засобом;
* порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами та інші.

=='''Як відбувається розгляд справи?'''==

Розгляд справи відбувається за місцем вчинення адміністративного правопорушення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення])

'''Порушення справи''', розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу, оголошується, яка справа розглядається та хто притягується до адміністративної відповідальності.
Обов’язково роз’яснюються права, адже водій, відносно якого розглядається справа має певні права, такі як: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання і головне користуватися юридичною допомогою адвоката ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 ст.268 Кодексу України про адміністративні правовопрушення]).
Саме головне на цій стадії – подати клопотання, воно може бути як усним, так і письмовим, що стосується письмового, воно повинно бути долучено до матеріалів справи.
У випадку безпідставної відмови поліцейським прийняти таке клопотання та долучити до справи, такі дії можна зафіксувати за участі свідків або камеру телефону. Відео зйомка дій працівників поліції дозволена ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр ст. 34 Конституції України] передбачено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб).

'''Розгляд справи''' дуже часто, проводиться лиш формально, поліцейський майже ніколи не повідомляє про закінчення етапу з’ясування обставин справи та перехід до розгляду справи, не надається право на дачу пояснень, не досліджуються докази та не вирішуються клопотання.

'''Ухвалення рішення –''' поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

=='''Як відбувається процедура оскарження рішення, якщо не задоволено клопотання про надання захисника у справі?''' ==

Не варто втрачати надію, адже порушення права скористатись правом на правову допомогу та не вжиття жодних дій щодо надання можливості водію реалізувати своє право на отримання такої допомоги, свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Саме до такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі [https://verdictum.ligazakon.net/document/87657275?utm_source=jurliga.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=jl01 Постанова ВС/КАС від 18.02.2021 у справі № 524/9827/16-а], адже інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, не надав можливості скористатись правом на професійну правничу допомогу, яке закріплено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 59 Конституції України]. Порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення – є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

=='''Куди звернутися для оскарження рішення?'''==

Відповідно до абзацу 1 частини 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України] особа, яка має намір звернутись до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, має право самостійно обрати суд, до якого вона бажає звернутись, або суд за зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, або суд за місцезнаходженням відповідача.

=='''Який необхідно сплатити судовий збір?'''==

[https://verdictum.ligazakon.net/document/88952415 Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 18 квітня 2020 року, справа № 543/775/17] встановила однаковий підхід у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
[[Категорія:Адміністративне право]]