WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Отримання пенсії за довіреністю

2026-03-05T14:06:56Z

Tetiana.lysenko: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1596-99-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів від 30 серпня 1999 року № 1596 "Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/209-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 "Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0592-09#Text Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2009 року № 464/156 "Про затвердження Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] '''для перевірки дійсності довіреності''', яка була викладена ''без використання спеціальних бланків'' нотаріальних документів на білих аркушах паперу та посвідчена нотаріусом відповідно до законодавства, яке передбачало таке посвідчення, заінтересована особа звертається з її копією до відповідного нотаріуса, який зобов'язаний протягом 2 робочих днів '''видати довідку про підтвердження або спростування посвідчення ним такої довіреності.'''

В умовах воєнного стану довіреності військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою з подальшим надсиланням таких заповітів через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі.
|}
== Максимальний строк для отримання пенсії за довіреністю ==
Відповідно до частини другої статті 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n726 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності..

<ins>''Окремо можна виділити особливості:''</ins>
* використання та поновлення довіреностей у разі отримання коштів через пошту;
* використання та поновлення довіреностей у разі отримання коштів через банк.
== Пенсії через пошту ==
Довіреність зазвичай показують працівнику поштового зв'язку під час отримання пенсії або зняття коштів із рахунка в банку.

Згідно з пунктом 5.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0592-09#Text Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 № 464/156], після першої виплати довіреність на виплату пенсій, відбирається і зберігається у виплатному об'єкті поштового зв'язку в порядку, що забезпечує наявність довіреності в окремій справі.

Якщо виплата пенсій, провадиться за довіреністю на вчинення ряду дій, у виплатному об'єкті поштового зв'язку зберігається ксерокопія такої довіреності.

У разі якщо довіреність оформлена на строк понад один рік, одержувач пенсій, соціальних допомог особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд після закінчення кожного року дії довіреності звертається з відповідною заявою до відповідного органу Пенсійного фонду, органу праці та соціального захисту населення щодо продовження виплати за довіреністю.

'''Після того як виплату пенсії за довіреністю здійснювали протягом 12 місяців, її одержувач має звернутися із заявою щодо продовження виплати за довіреністю у своє управління Пенсійного фонду.''' До того ж зробити це особисто'''.'''

Для того щоб уперше скласти таку довіреність або скористатися нею, не треба звертатися в Пенсійний фонд. Пенсіонер навіть може скласти кілька довіреностей на отримання його пенсії різними особами. Відстежити, за якими з них і коли здійснювали виплату коштів, можливо тільки через підприємство поштового зв'язку.

Довіреність на виплату пенсії продовжують знову на один рік починаючи з місяця, що настає за місяцем подання заяви. Буває, що пенсіонер звертається в орган Пенсійного фонду, до закінчення чергового року з дати вчинення довіреності або терміну, на який надано попередній дозвіл. У такому разі дозвіл на виплату встановлюють із місяця, що настає за днем подання заяви, знову на 12 місяців.

У відомості на виплату пенсій, орган Пенсійного фонду, після одного року дії довіреності робить відмітку навпроти прізвища одержувача про поновлення заяви про виплату пенсій за довіреністю. У разі відсутності відповідної відмітки у відомості виплата пенсії за довіреністю, з дати вчинення якої минуло більше року, не допускається.
== Пенсії через банки ==
Контроль над виплатою пенсії за довіреностями в установах банків іншій.

Відповідно до пункту 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1596-99-%D0%BF#n174 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596](далі - Порядок), якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов’язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1596-99-%D0%BF#n158 Порядку].

А саме заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду із зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду від установи уповноваженого банку. Заява приймаються за умови пред’явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з’ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв’язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги у разі виключення банку з переліку уповноважених банків.

'''Зверніть увагу!'''
* Під час першого використання довіреності на виплату пенсії довірена особа не звертається в управління Пенсійного фонду.
* Органи Пенсійного фонду України не здійснюють посвідчення довіреностей, не проставляють на них жодних відміток.
* Довіреність показують особі, яка безпосередньо виплачує пенсію в готівковій формі. Тому відповідальність за правильність виплати пенсії за довіреністю покладають на підрозділи національного оператора поштового зв'язку та банки.
== Оформлення довіреності на отримання пенсії ==
Довіреності в основному '''[[Особливості нотаріального посвідчення довіреності|посвідчуються нотаріусами]].''' Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. У сільських населених пунктах нотаріальні дії, передбачені статтею 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України "Про нотаріат"] , вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

'''До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:'''

1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів;

3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів.

4)осіб у населених пунктах, де немає нотаріусів: посвідчені уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету).

'''''У довіреності потрібно зазначити певні реквізити, а саме:'''''
* місце та час складання;
* термін дії;
* відомості про довірителя та довіреного: прізвище, ім'я, по батькові, адреса;
* обсяг повноважень довіреної особи {перелік дій, які довірений може вчиняти від імені довірителя).
'''Зверніть увагу! Довіреність без зазначення дати її вчинення вважають недійсною.'''

Особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. А скасувавши, негайно повідомити про це й того, кому доручали отримання пенсії, і установу, що її видає.

Докладніше про механізм складання довіреності, її форми, терміни дії, передоручення, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмову представника від вчинення дій тощо можна прочитати в статтях 244, 245, 247-250 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України].
== Оформлення довіреності в умовах воєнного стану ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#n50 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] в умовах воєнного стану довіреності, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управління і розпорядження цінними паперами, корпоративними правами, та заповіти військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою з подальшим надсиланням таких заповітів, довіреностей через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі.
== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75045348 Рішення Окружного Адміністративного суду від 27 червня 2018 року, справа № 812/1067/18]
== Див. також ==
* [[Порядок оформлення довіреності]]
* [[Особливості нотаріального посвідчення довіреності]]
[[index.php?title=Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[index.php?title=Категорія:Нотаріат]]

Отримання пенсії за довіреністю

2026-03-05T14:05:08Z

Tetiana.lysenko: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1596-99-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів від 30 серпня 1999 року № 1596 "Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/209-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 "Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0592-09#Text Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2009 року № 464/156 "Про затвердження Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] '''для перевірки дійсності довіреності''', яка була викладена ''без використання спеціальних бланків'' нотаріальних документів на білих аркушах паперу та посвідчена нотаріусом відповідно до законодавства, яке передбачало таке посвідчення, заінтересована особа звертається з її копією до відповідного нотаріуса, який зобов'язаний протягом 2 робочих днів '''видати довідку про підтвердження або спростування посвідчення ним такої довіреності.'''

В умовах воєнного стану довіреності військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою з подальшим надсиланням таких заповітів через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі.
|}
== Максимальний строк для отримання пенсії за довіреністю ==
Відповідно до частини другої статті 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n726 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності..

<ins>''Окремо можна виділити особливості:''</ins>
* використання та поновлення довіреностей у разі отримання коштів через пошту;
* використання та поновлення довіреностей у разі отримання коштів через банк.
== Пенсії через пошту ==
Довіреність зазвичай показують працівнику поштового зв'язку під час отримання пенсії або зняття коштів із рахунка в банку.

Згідно з пунктом 5.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0592-09#Text Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 № 464/156], після першої виплати довіреність на виплату пенсій, відбирається і зберігається у виплатному об'єкті поштового зв'язку в порядку, що забезпечує наявність довіреності в окремій справі.

Якщо виплата пенсій, провадиться за довіреністю на вчинення ряду дій, у виплатному об'єкті поштового зв'язку зберігається ксерокопія такої довіреності.

У разі якщо довіреність оформлена на строк понад один рік, одержувач пенсій, соціальних допомог особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд після закінчення кожного року дії довіреності звертається з відповідною заявою до відповідного органу Пенсійного фонду, органу праці та соціального захисту населення щодо продовження виплати за довіреністю.

'''Після того як виплату пенсії за довіреністю здійснювали протягом 12 місяців, її одержувач має звернутися із заявою щодо продовження виплати за довіреністю у своє управління Пенсійного фонду.''' До того ж зробити це особисто'''.'''

Для того щоб уперше скласти таку довіреність або скористатися нею, не треба звертатися в Пенсійний фонд. Пенсіонер навіть може скласти кілька довіреностей на отримання його пенсії різними особами. Відстежити, за якими з них і коли здійснювали виплату коштів, можливо тільки через підприємство поштового зв'язку.

Довіреність на виплату пенсії продовжують знову на один рік починаючи з місяця, що настає за місяцем подання заяви. Буває, що пенсіонер звертається в орган Пенсійного фонду, до закінчення чергового року з дати вчинення довіреності або терміну, на який надано попередній дозвіл. У такому разі дозвіл на виплату встановлюють із місяця, що настає за днем подання заяви, знову на 12 місяців.

У відомості на виплату пенсій, орган Пенсійного фонду, після одного року дії довіреності робить відмітку навпроти прізвища одержувача про поновлення заяви про виплату пенсій за довіреністю. У разі відсутності відповідної відмітки у відомості виплата пенсії за довіреністю, з дати вчинення якої минуло більше року, не допускається.
== Пенсії через банки ==
Контроль над виплатою пенсії за довіреностями в установах банків іншій.

Відповідно до пункту 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1596-99-%D0%BF#n174 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596](далі - Порядок), якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов’язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1596-99-%D0%BF#n158 Порядку].

А саме заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду із зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду від установи уповноваженого банку. Заява приймаються за умови пред’явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з’ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв’язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги у разі виключення банку з переліку уповноважених банків.

'''Зверніть увагу!'''
* Під час першого використання довіреності на виплату пенсії довірена особа не звертається в управління Пенсійного фонду.
* Органи Пенсійного фонду України не здійснюють посвідчення довіреностей, не проставляють на них жодних відміток.
* Довіреність показують особі, яка безпосередньо виплачує пенсію в готівковій формі. Тому відповідальність за правильність виплати пенсії за довіреністю покладають на підрозділи національного оператора поштового зв'язку та банки.
== Оформлення довіреності на отримання пенсії ==
Довіреності в основному '''[[Особливості нотаріального посвідчення довіреності|посвідчуються нотаріусами]].''' Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. У сільських населених пунктах нотаріальні дії, передбачені статтею 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України "Про нотаріат"] , вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

'''До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:'''

1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів;

3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів.

4)осіб у населених пунктах, де немає нотаріусів: посвідчені уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету).

'''''У довіреності потрібно зазначити певні реквізити, а саме:'''''
* місце та час складання;
* термін дії;
* відомості про довірителя та довіреного: прізвище, ім'я, по батькові, адреса;
* обсяг повноважень довіреної особи {перелік дій, які довірений може вчиняти від імені довірителя).
'''Зверніть увагу! Довіреність без зазначення дати її вчинення вважають недійсною.'''

Особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. А скасувавши, негайно повідомити про це й того, кому доручали отримання пенсії, і установу, що її видає.

Докладніше про механізм складання довіреності, її форми, терміни дії, передоручення, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмову представника від вчинення дій тощо можна прочитати в статтях 244, 245, 247-250 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України].
== Оформлення довіреності в умовах воєнного стану ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#n50 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] в умовах воєнного стану довіреності, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управління і розпорядження цінними паперами, корпоративними правами, та заповіти військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою з подальшим надсиланням таких заповітів, довіреностей через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі.
== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75045348 Рішення Окружного Адміністративного суду від 27 червня 2018 року, справа № 812/1067/18]
== Див. також ==
* [[Порядок оформлення довіреності]]
* [[Особливості нотаріального посвідчення довіреності]]
[[index.php?title=Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[index.php?title=Категорія:Нотаріат]]

Отримання пенсії за довіреністю

2026-03-05T11:35:25Z

Tetiana.lysenko: /* Оформлення довіреності на отримання пенсії */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0592-09#Text Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2009 року № 464/156 "Про затвердження Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1596-99-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів від 30 серпня 1999 року № 1596 "Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/209-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 "Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] '''для перевірки дійсності довіреності''', яка була викладена ''без використання спеціальних бланків'' нотаріальних документів на білих аркушах паперу та посвідчена нотаріусом відповідно до законодавства, яке передбачало таке посвідчення, заінтересована особа звертається з її копією до відповідного нотаріуса, який зобов'язаний протягом 2 робочих днів '''видати довідку про підтвердження або спростування посвідчення ним такої довіреності.'''

В умовах воєнного стану довіреності військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою з подальшим надсиланням таких заповітів через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі.
|}
== Максимальний строк для отримання пенсії за довіреністю ==
Відповідно до частини другої статті 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n726 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності..

<ins>''Окремо можна виділити особливості:''</ins>
* використання та поновлення довіреностей у разі отримання коштів через пошту;
* використання та поновлення довіреностей у разі отримання коштів через банк.
== Пенсії через пошту ==
Довіреність зазвичай показують працівнику поштового зв'язку під час отримання пенсії або зняття коштів із рахунка в банку.

Згідно з пунктом 5.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0592-09#Text Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 № 464/156], після першої виплати довіреність на виплату пенсій, відбирається і зберігається у виплатному об'єкті поштового зв'язку в порядку, що забезпечує наявність довіреності в окремій справі.

Якщо виплата пенсій, провадиться за довіреністю на вчинення ряду дій, у виплатному об'єкті поштового зв'язку зберігається ксерокопія такої довіреності.

У разі якщо довіреність оформлена на строк понад один рік, одержувач пенсій, соціальних допомог особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд після закінчення кожного року дії довіреності звертається з відповідною заявою до відповідного органу Пенсійного фонду, органу праці та соціального захисту населення щодо продовження виплати за довіреністю.

'''Після того як виплату пенсії за довіреністю здійснювали протягом 12 місяців, її одержувач має звернутися із заявою щодо продовження виплати за довіреністю у своє управління Пенсійного фонду.''' До того ж зробити це особисто'''.'''

Для того щоб уперше скласти таку довіреність або скористатися нею, не треба звертатися в Пенсійний фонд. Пенсіонер навіть може скласти кілька довіреностей на отримання його пенсії різними особами. Відстежити, за якими з них і коли здійснювали виплату коштів, можливо тільки через підприємство поштового зв'язку.

Довіреність на виплату пенсії продовжують знову на один рік починаючи з місяця, що настає за місяцем подання заяви. Буває, що пенсіонер звертається в орган Пенсійного фонду, до закінчення чергового року з дати вчинення довіреності або терміну, на який надано попередній дозвіл. У такому разі дозвіл на виплату встановлюють із місяця, що настає за днем подання заяви, знову на 12 місяців.

У відомості на виплату пенсій, орган Пенсійного фонду, після одного року дії довіреності робить відмітку навпроти прізвища одержувача про поновлення заяви про виплату пенсій за довіреністю. У разі відсутності відповідної відмітки у відомості виплата пенсії за довіреністю, з дати вчинення якої минуло більше року, не допускається.
== Пенсії через банки ==
Контроль над виплатою пенсії за довіреностями в установах банків іншій.

Відповідно до пункту 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1596-99-%D0%BF#n174 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596](далі - Порядок), якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов’язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1596-99-%D0%BF#n158 Порядку].

А саме заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду із зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду від установи уповноваженого банку. Заява приймаються за умови пред’явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з’ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв’язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги у разі виключення банку з переліку уповноважених банків.

'''Зверніть увагу!'''
* Під час першого використання довіреності на виплату пенсії довірена особа не звертається в управління Пенсійного фонду.
* Органи Пенсійного фонду України не здійснюють посвідчення довіреностей, не проставляють на них жодних відміток.
* Довіреність показують особі, яка безпосередньо виплачує пенсію в готівковій формі. Тому відповідальність за правильність виплати пенсії за довіреністю покладають на підрозділи національного оператора поштового зв'язку та банки.
== Оформлення довіреності на отримання пенсії ==
Довіреності в основному '''[[Особливості нотаріального посвідчення довіреності|посвідчуються нотаріусами]].''' Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. У сільських населених пунктах нотаріальні дії, передбачені статтею 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України "Про нотаріат"] , вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

'''До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:'''

1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів;

3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів.

4)осіб у населених пунктах, де немає нотаріусів: посвідчені уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету).

'''''У довіреності потрібно зазначити певні реквізити, а саме:'''''
* місце та час складання;
* термін дії;
* відомості про довірителя та довіреного: прізвище, ім'я, по батькові, адреса;
* обсяг повноважень довіреної особи {перелік дій, які довірений може вчиняти від імені довірителя).
'''Зверніть увагу! Довіреність без зазначення дати її вчинення вважають недійсною.'''

Особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. А скасувавши, негайно повідомити про це й того, кому доручали отримання пенсії, і установу, що її видає.

Докладніше про механізм складання довіреності, її форми, терміни дії, передоручення, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмову представника від вчинення дій тощо можна прочитати в статтях 244, 245, 247-250 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України].
== Оформлення довіреності в умовах воєнного стану ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#n50 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] в умовах воєнного стану довіреності, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управління і розпорядження цінними паперами, корпоративними правами, та заповіти військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою з подальшим надсиланням таких заповітів, довіреностей через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі.
== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75045348 Рішення Окружного Адміністративного суду від 27 червня 2018 року, справа № 812/1067/18]
== Див. також ==
* [[Порядок оформлення довіреності]]
* [[Особливості нотаріального посвідчення довіреності]]
[[index.php?title=Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[index.php?title=Категорія:Нотаріат]]

Поділ спадщини між спадкоємцями

2025-08-05T09:30:03Z

Tetiana.lysenko: внесене доповнення

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільник кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0325-22#Text Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату"] (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5,] відповідно до яких:
*в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
* забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
|}

== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 статті 1216 Цивільного кодексу України], '''спадкуванням''' є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкоємець за [[Спадкування за заповітом|заповітом]] чи за [[Спадкування за законом|законом]] має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом '''шести місяців''' після смерті спадкодавця він не заявив про відмову від неї.

Якщо декілька спадкоємців приймають спадщину, то така спадщина підлягає поділу.

== Розмір часток ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5915 статті 1267 Цивільного кодексу України] частки у спадщині кожного із спадкоємців '''за законом''' є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5974 статті 1278 Цивільного кодексу України] частки кожного спадкоємця у спадщині '''за заповітом''' є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

'''Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі'''.

Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

== Договір про поділ спадщини ==
Якщо спадкоємці дійшли згоди про поділ спадщини, вони мають право укласти відповідний договір.

''Предметом'' договору є спадкове майно. До нього входять всі речі, права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Щодо форми, то такий договір має бути укладено письмово і нотаріально посвідчено.

Сторонами в договорі будуть виступати спадкоємці. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5710 статті 1222 Цивільного кодексу України] спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

== Переважне право окремих спадкоємців на виділ їм спадкового майна в натурі ==

Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5977 статті 1279 Цивільного кодексу України].

== Перерозділ спадщини ==
Загальний порядок перерозподілу спадщини в Україні регулюється Цивільним кодексом України регламентується стсттею 1280, яка регулює перерозподіл спадщини між спадкоємцями після сплину строку для прийняття спадщини.

Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними (частина друга і третя статті 1272 Цивільного кодексу України). Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

== Поділ спадщини в судовому порядку ==

У випадку якщо спадкоємці не згодні в добровільному порядку вирішити питання про поділ спадщини, то таке питання може бути вирішене в судовому порядку.

Відповідно до пункту 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"] при поділі спадщини між спадкоємцями необхідно враховувати правило частини першої статті 1278 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] про те, що коли спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між спадкоємцями, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. При розподілі такої спадщини необхідно застосувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності.

У разі виникнення спору між спадкоємцями щодо виділу їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановк та вжитку суд повинен враховувати використання цього майна одним із спадкоємців, тривалість такого користування, призначення цих предметів, інші обставини, які мають істотні значення.
=== Судовий збір ===
За подання до суду позову майнового характеру справляється [[Порядок сплати судового збору|судовий збір]]:

* '''юридичною особою''' - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
* '''фізичною особою'''- 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
=== Підсудність ===
Відповідно до статті 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Якщо ж питання стосується розподілу рухомого майна, то такі справи розглядаються за загальним правилом. Позови до фізичної особи пред’являються в [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|суд]] за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86505245 Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/2267/14-ц] (Спадкоємець може звернутися з позовом про виділення частки майна в натурі. Така позовна вимога може містити умову про передачу позивачу певного об’єкта. Суд в такому випадку повинен ухвалити рішення про стягнення грошової компенсації на користь іншого спадкоємця. Розмір компенсації повинен дорівнювати вартості частки іншого спадкоємця).
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
*бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
== Дивись також: ==

* [[Спадкування за заповітом]]
* [[Спадкування за законом]]
* [[Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія)]]
* [[Оформлення права на спадщину]]
* [[Поділ спадщини між спадкоємцями]]
* [[Право на обов'язкову частку у спадщині]]
* [[Відмова від прийняття спадщини]]

[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Верифікація та моніторинг державних виплат

2024-10-11T07:56:04Z

Tetiana.lysenko: додано інформацію

== Номативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/324-IX Закон України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16 Закон України "Про Державний реєстр виборців"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних даних"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15 Закон України "Про Державну прикордонну службу України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України "Про банки і банківську діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/136-2016-п#n1 Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат" від 18 лютого 2016 р. № 136]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0360-21#Text Методика здійснення верифікації виплат по безробіттю, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2021 року № 123, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22 березня 2021 року за № 360/35982]

== Поняття та види верифікації ==
'''Верифікація''' - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.

'''''Примітка:''''' ''(державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування)''

Верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб’єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/136-2016-п#n1 Порядок] здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік державних виплат, що підлягають верифікації, затверджує орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що формують та реалізують державну політику у сфері надання відповідних державних виплат.

'''Верифікація державних виплат поділяється на:'''

'''1. Превентивну верифікацію''' - орган, що здійснює державні виплати, у разі звернення реципієнта за призначенням державних виплат формує запит в інформаційно-аналітичній платформі на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі, та в режимі реального часу отримує підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, або рекомендацію щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, за наявності в інформаційно-аналітичній платформі інформації, передбаченої статтею 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/324-IX Закон України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат"] .

У разі відсутності в інформаційно-аналітичній платформі інформації про реципієнта, передбаченої статтею 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/324-IX Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат"], орган, що здійснює державні виплати, розглядає звернення реципієнта і призначає державні виплати відповідно до законодавства.

'''2. Поточну верифікацію''' передбачає систематичну діяльність з аналізу даних щодо реципієнтів, встановлення відповідності повідомленої реципієнтами інформації даним, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі, з урахуванням змін соціального та фінансово-майнового стану реципієнтів, що можуть впливати на призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат та їхній розмір.

''Під час поточної верифікації:''
* проводяться систематичні перевірки інформації про реципієнтів, які отримують державні виплати;
* здійснюється виявлення невідповідностей у джерелах інформації, що надається суб’єктами надання інформації, фактичним даним про реципієнта та/або вимогам законодавства, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат;
* проводиться аналіз даних, отриманих за допомогою інформаційно-аналітичної платформи.
'''3. Ретроспективну верифікацію''' передбачає верифікацію інформації про реципієнтів, яким завершено державні виплати за період, що не перевищує трьох років до дня завершення таких виплат та аналіз даних, отриманих за допомогою інформаційно-аналітичної платформи.

== Результати верифікації державних виплат ==
За результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо:
* проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;
* усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, '''що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання'''.

За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
* призначення (перерахунку) державної виплати;
* припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
* поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
* усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
'''''Варто знати:''''' ''Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.''

У разі виявлення під час здійснення верифікації розбіжностей даних щодо реципієнтів у різних джерелах інформації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, інформує суб’єктів надання інформації, які є володільцями, розпорядниками та/або адміністраторами автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних інформації про реципієнтів, про виявлені факти таких розбіжностей для вжиття заходів відповідно до законодавства.

У разі виявлення недостовірної інформації, наданої реципієнтом, на підставі якої було призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, органи, що здійснюють державні виплати, надсилають таким реципієнтам вимогу щодо повернення неправомірно або надміру отриманої державної виплати.

Орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, після отримання інформації про прийняті рішення за результатами опрацювання рекомендацій органами, що здійснюють державні виплати:
* проводить моніторинг опрацювання рекомендацій, у тому числі аналіз врахування наданих рекомендацій органами, що здійснюють державні виплати;
* використовує інформацію, отриману за результатами проведеного аналізу результатів верифікації, під час бюджетного процесу.
У разі незгоди з рішенням, прийнятим органом, що здійснює державні виплати, реципієнт може оскаржити його у встановленому законом порядку.

'''''Примітка:''' (під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, має право отримувати з Реєстру інформацію про виборців, зокрема таку, що містить персональні дані).''

'''''Варто звернути увагу''''': Інформаційний обмін із суб’єктами надання інформації, крім обміну інформацією з обмеженим доступом, здійснюється через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів (частина третьої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/324-IX Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат"]), яка набирає чинності після впровадження системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у промислову експлуатацію (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/324-IX Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат"] ).

== Порядок вирішення спорів ==
'''Спори в разі відмови добровільно повернути неправомірно отримані державні виплати вирішуються у судовому порядку.'''
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:* контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]

Поділ спадщини між спадкоємцями

2024-08-09T06:04:06Z

Tetiana.lysenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільник кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0325-22#Text Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату"] (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5,] відповідно до яких:
*в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
* забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
|}

== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ст. 1216 Цивільного кодексу України], '''спадкуванням''' є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкоємець за [[Спадкування за заповітом|заповітом]] чи за [[Спадкування за законом|законом]] має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом '''шести місяців''' після смерті спадкодавця він не заявив про відмову від неї.

Якщо декілька спадкоємців приймають спадщину, то така спадщина підлягає поділу.

== Розмір часток ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5915 статті 1267 Цивільного кодексу України] частки у спадщині кожного із спадкоємців '''за законом''' є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5974 статті 1278 Цивільного кодексу України] частки кожного спадкоємця у спадщині '''за заповітом''' є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

'''Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі'''.

Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

== Договір про поділ спадщини ==
Якщо спадкоємці дійшли згоди про поділ спадщини, вони мають право укласти відповідний договір.

''Предметом'' договору є спадкове майно. До нього входять всі речі, права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Щодо форми, то такий договір має бути укладено письмово і нотаріально посвідчено.

Сторонами в договорі будуть виступати спадкоємці. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5710 статті 1222 Цивільного кодексу України] спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

== Переважне право окремих спадкоємців на виділ їм спадкового майна в натурі ==

Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5977 статті 1279 Цивільного кодексу України].

== Перерозділ спадщини ==
Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

== Поділ спадщини в судовому порядку ==

У випадку якщо спадкоємці не згодні в добровільному порядку вирішити питання про поділ спадщини, то таке питання може бути вирішене в судовому порядку.

Відповідно до пункту 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"] при поділі спадщини між спадкоємцями необхідно враховувати правило частини першої статті 1278 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] про те, що коли спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між спадкоємцями, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. При розподілі такої спадщини необхідно застосувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності.

У разі виникнення спору між спадкоємцями щодо виділу їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановк та вжитку суд повинен враховувати використання цього майна одним із спадкоємців, тривалість такого користування, призначення цих предметів, інші обставини, які мають істотні значення.
=== Судовий збір ===
За подання до суду позову майнового характеру справляється [[Порядок сплати судового збору|судовий збір]]:

* '''юридичною особою''' - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
* '''фізичною особою'''- 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
=== Підсудність ===
Відповідно до статті 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Якщо ж питання стосується розподілу рухомого майна, то такі справи розглядаються за загальним правилом. Позови до фізичної особи пред’являються в [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|суд]] за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86505245 Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/2267/14-ц] (Спадкоємець може звернутися з позовом про виділення частки майна в натурі. Така позовна вимога може містити умову про передачу позивачу певного об’єкта. Суд в такому випадку повинен ухвалити рішення про стягнення грошової компенсації на користь іншого спадкоємця. Розмір компенсації повинен дорівнювати вартості частки іншого спадкоємця).
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
== Дивись також: ==

* [[Спадкування за заповітом]]
* [[Спадкування за законом]]
* [[Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія)]]
* [[Оформлення права на спадщину]]
* [[Поділ спадщини між спадкоємцями]]
* [[Право на обов'язкову частку у спадщині]]
* [[Відмова від прийняття спадщини]]

[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Підтвердження періодів роботи на тимчасово окупованій території, що зараховується до стажу роботи

2024-06-10T13:13:57Z

Tetiana.lysenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06#Text Постанова правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року N 18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії»]
== Чи можна підтвердити періоди роботи на тимчасово окупованій території? ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»](набрав чинності 01 січня 2004 року) (далі - Закон) визначено, що до страхового стажу зараховуються тільки ті періоди роботи, протягом яких сплачувалися страхові внески.

'''Страховий стаж''' – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n430 24 Закону] ).

Також, в даній статті зазначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону] зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text ч. 1 ст. 26 Закону], та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF#Text Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637](далі - Порядок) ''передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — персоніфікований облік), є трудова книжка.''

'''За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній''' стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами:
* дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування,
* виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій,
* довідки,
* виписки із наказів,
* особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати,
* посвідчення,
* характеристики,
* письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання,
* інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

За відсутності документів про наявний стаж роботи у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів), підтверджується на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF#o16 пункт 18 Порядку).]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06#Text Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії»] визначено процедуру підтвердження періодів роботи до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Дія цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06#Text Порядку] поширюється на осіб, які працювали:
* на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України;
* на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
* на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років;
* у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи (далі - періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території).
== Куди звернутися ==
Звернутись з питанням підтвердження стажу роботи можна до будь якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.

Звернутись із заявою про підтвердження стажу роботи може як сам заявник, так і його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється '''комісіями з питань підтвердження стажу роботи''', що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов’язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об’єднань.
== Порядок підтвердження періодів роботи на тимчасово окупованій території, що зараховується до стажу роботи ==
З питанням підтвердження періодів роботи на тимчасово окупованій території, що зараховуються до стажу роботи потрібно звернутись до обраного територіального органу Пенсійного фонду України та подати:
* заяву про підтвердження стажу роботи;
* трудову книжку.
У заяві потрібно зазначити дані про '''''свідків (не менше двох)''''', які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.

Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються:
* документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
* документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема:
* довідка про заробітну плату;
* копії документів про проведення атестації робочих місць;
* копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.
Особа, яка звернулась з питанням підтвердження періодів роботи на тимчасово окупованій території або її законний представник можуть додатково подавати інші документи про стаж роботи.

Допомога у зборі необхідних документів чи отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи може надаватись територіальними органами Пенсійного фонду України.

Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, територіальний орган Пенсійного фонду України запрошує та опитує свідків зазначених заявником в заяві.

Якщо ''свідок проживає (перебуває) в іншій адміністративно-територіальній одиниці України'', ніж та, в якій проживає (перебуває) заявник, територіальний орган Пенсійного фонду України звертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (перебування) свідка для його опитування.

Запрошення свідку надсилається ''протягом трьох робочих днів ''з дня звернення заявника до територіального органу Пенсійного фонду України (з дня одержання запиту територіальним органом Пенсійного фонду України за місцем проживання (перебування) свідка).

Запрошення ''свідка, який проживає на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастопол''і, для його опитування здійснюється особою, яка звернулась з даним питанням. Опитування проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, який обирає свідок.

'''Зверніть увагу!''' Результати опитування свідка оформляються ''Актом опитування свідка'' (додаток 3 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06#Text Порядку № 18-1] )

''Свідок, що проживає за межами України,'' надсилає заяву, в якій зазначається інформація про спільний період роботи на одному підприємстві із заявником, легалізовану органами Міністерства закордонних справ України (у разі якщо інше не передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна) або дипломатичним представництвом чи консульською установою України в державі проживання свідка. До заяви свідок додає завірені копії документів про свою роботу за час, щодо якого він підтверджує роботу заявника.
== Термін розгляду ==
Заява про підтвердження стажу роботи разом з документами ''протягом п’яти робочих днів'' передаються на розгляд Комісії.

Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та '''не пізніше п'яти робочих днів''' з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.

Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
[[Категорія:Трудова книжка. Трудовий стаж]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]

Договір перевезення повітряним транспортом (авіаперевезення), квиток

2024-05-07T12:30:11Z

Tetiana.lysenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_594 Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень// Міжнародний документ від 28 травня 1999 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/222-19 Закон України “Про ліцензування видів господарської діяльності”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про транспорт”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19#n10 Наказ Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239 "Про затвердження Авіаційних правил України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу""]
== Загальні положення про договір перевезення ==
Відповідно до ч.1 ст. 908 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

'''Повітряне перевезення''' - це перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, яке здійснюється повітряним судном.

Відповідно до ст. 98 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України] повітряні перевезення '''''виконуються на підставі договору''''' між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізником або уповноваженими ним організаціями (агентами).

Договір перевезення повітряним транспортом є [[Поняття та умови договору в цивільному праві|цивільно-правовим договором]] на нього в повній мірі поширюються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України.]

'''''За договором перевезення пасажира''''' одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ч. 1 ст. 910 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Договірні зобов'язання, що випливають з договору повітряного перевезення, належать до групи договорів про надання перевізних послуг. Тобто, на нього розповсюджуються положення Глави 63 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України “Послуги. Загальні положення.”] Положення цієї глави, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4306 ч.2 ст. 901 Цивільного кодексу України,] можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Окрім того, спеціальній регламентації послуг з перевезення присвячено норми Глави 64 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] “Перевезення”.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів) (ч.2 ст.910 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Документами на повітряне перевезення є: '''
# квиток (паперовий або електронний) - при перевезенні пасажира;
# багажна квитанція (паперова або електронна) - при перевезенні речей як багажу пасажира;
# транспортна накладна (авіаційна вантажна накладна) у паперовому або електронному вигляді - при перевезенні вантажу.
== Основні ознаки договору перевезення повітряним транспортом==
* Договір перевезення повітряним транспортом є договором про надання перевізних послуг, тобто послуг з переміщення пасажирів, багажу, вантажу та пошти.
* Договір є двостороннім. Однією із сторін будь-якого договору повітряного перевезення є повітряний перевізник (будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки та яка отримала ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів).
* Договір перевезення пасажира і багажу є за своїм характером консенсуальним, але може бути і реальним.
* Договір перевезення повітряним транспортом є формальним договором, оскільки він укладається в письмовій формі з дотриманням усіх встановлених законодавством обов'язкових реквізитів. Вимога щодо форми вважається дотриманою, якщо дотримана форма документа на перевезення, який опосередковує і підтверджує укладення даного виду договору. Кожний договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами). Такими документами, зокрема, є авіаквиток (при перевезенні пасажира), багажна квитанція (при перевезенні багажу), вантажна накладна (при перевезенні вантажу).(ч.3 ст. 98 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України]).
* Договір перевезення повітряним транспортом є оплатним договором, оскільки діям перевізника відповідає обов'язок відправника чи пасажира вчинити зустрічну дію, а саме, сплатити провізну плату.
* Договір перевезення пасажирів і багажу є публічним, тобто відповідно до ч. 1 ст. 633 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], повітряний перевізник бере на себе обов'язок надавати послуги з перевезення кожному, хто до нього звернеться.
{| class="wikitable"
| '''Важливо!'''
Авіаційний перевізник '''''зобов'язаний відмовити пасажиру''''' в міжнародному перевезенні у разі відсутності в нього документів, необхідних для в'їзду в Україну чи для в'їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України.

За здійснення міжнародного перевезення пасажира без документів, необхідних для в'їзду на територію України чи для в'їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України, авіаційний перевізник несе відповідальність у порядку та розмірах, установлених законом.
|}
== Строк виконання перевізником забов'язань за договором перевезення повітряним транспортом ==
У відповідності до ст. 919 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], перевізник зобов'язаний доставити пасажира, багаж, вантаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
== Оплата за договором перевезення повітряним транспортом==
Згідно зі ст. 916 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], плата за перевезення пасажирів, багажу, пошти, вантажу, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.
== Пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення ==
До пред'явлення перевізникові [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позову]], що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами) (ч.1 ст. 925 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
== Позовна давність ==
Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується [[позовна давність]] в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

'''''Позови щодо перевезення у закордонному сполученні'''''

Позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами) (ст. 926 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
== Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
== Додатково ==
Див. додатково 
[[Договір перевезення пасажира та багажу]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Договір перевезення повітряним транспортом (авіаперевезення), квиток

2024-05-07T12:12:33Z

Tetiana.lysenko: Доповнено інформацією про спрощений доступу до сервісів безоплатної правничої допомоги

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_594 Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень// Міжнародний документ від 28 травня 1999 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/222-19 Закон України “Про ліцензування видів господарської діяльності”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про транспорт”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19#n10 Наказ Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239 "Про затвердження Авіаційних правил України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу""]
== Загальні положення про договір перевезення ==
Відповідно до ч.1 ст. 908 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

'''Повітряне перевезення''' - це перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, яке здійснюється повітряним судном.

Відповідно до ст. 98 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України] повітряні перевезення '''''виконуються на підставі договору''''' між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізником або уповноваженими ним організаціями (агентами).

Договір перевезення повітряним транспортом є [[Поняття та умови договору в цивільному праві|цивільно-правовим договором]] на нього в повній мірі поширюються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України.]

'''''За договором перевезення пасажира''''' одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ч. 1 ст. 910 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Договірні зобов'язання, що випливають з договору повітряного перевезення, належать до групи договорів про надання перевізних послуг. Тобто, на нього розповсюджуються положення Глави 63 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України “Послуги. Загальні положення.”] Положення цієї глави, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4306 ч.2 ст. 901 Цивільного кодексу України,] можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Окрім того, спеціальній регламентації послуг з перевезення присвячено норми Глави 64 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] “Перевезення”.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів) (ч.2 ст.910 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Документами на повітряне перевезення є: '''
# квиток (паперовий або електронний) - при перевезенні пасажира;
# багажна квитанція (паперова або електронна) - при перевезенні речей як багажу пасажира;
# транспортна накладна (авіаційна вантажна накладна) у паперовому або електронному вигляді - при перевезенні вантажу.
== Основні ознаки договору перевезення повітряним транспортом==
* Договір перевезення повітряним транспортом є договором про надання перевізних послуг, тобто послуг з переміщення пасажирів, багажу, вантажу та пошти.
* Договір є двостороннім. Однією із сторін будь-якого договору повітряного перевезення є повітряний перевізник (будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки та яка отримала ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів).
* Договір перевезення пасажира і багажу є за своїм характером консенсуальним, але може бути і реальним.
* Договір перевезення повітряним транспортом є формальним договором, оскільки він укладається в письмовій формі з дотриманням усіх встановлених законодавством обов'язкових реквізитів. Вимога щодо форми вважається дотриманою, якщо дотримана форма документа на перевезення, який опосередковує і підтверджує укладення даного виду договору. Кожний договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами). Такими документами, зокрема, є авіаквиток (при перевезенні пасажира), багажна квитанція (при перевезенні багажу), вантажна накладна (при перевезенні вантажу).(ч.3 ст. 98 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України]).
* Договір перевезення повітряним транспортом є оплатним договором, оскільки діям перевізника відповідає обов'язок відправника чи пасажира вчинити зустрічну дію, а саме, сплатити провізну плату.
* Договір перевезення пасажирів і багажу є публічним, тобто відповідно до ч. 1 ст. 633 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], повітряний перевізник бере на себе обов'язок надавати послуги з перевезення кожному, хто до нього звернеться.
{| class="wikitable"
| '''Важливо!'''
Авіаційний перевізник '''''зобов'язаний відмовити пасажиру''''' в міжнародному перевезенні у разі відсутності в нього документів, необхідних для в'їзду в Україну чи для в'їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України.

За здійснення міжнародного перевезення пасажира без документів, необхідних для в'їзду на територію України чи для в'їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України, авіаційний перевізник несе відповідальність у порядку та розмірах, установлених законом.
|}
== Строк виконання перевізником забов'язань за договором перевезення повітряним транспортом ==
У відповідності до ст. 919 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], перевізник зобов'язаний доставити пасажира, багаж, вантаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
== Оплата за договором перевезення повітряним транспортом==
Згідно зі ст. 916 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], плата за перевезення пасажирів, багажу, пошти, вантажу, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.
== Пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення ==
До пред'явлення перевізникові [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позову]], що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами) (ч.1 ст. 925 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
== Позовна давність ==
Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується [[позовна давність]] в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

'''''Позови щодо перевезення у закордонному сполученні'''''

Позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами) (ст. 926 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
== Додатково ==
Див. додатково 
[[Договір перевезення пасажира та багажу]]

== Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Виконання судових рішень у цивільних справах

2024-04-22T08:03:01Z

Tetiana.lysenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено режим воєнного стану!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n1384 Пунктом 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження»] визначено особливості здійснення виконавчих дій у виконавчих провадженнях на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

|}
== Загальні відомості ==
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n5 Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»] (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документу, що видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

'''''Виконавчі документи:'''''

- виконавчі листи та судові накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень;

- ухвали судів у цивільних справах у випадках, передбачених законом.
== Деякі процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах ==
Протягом п’яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія, що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий документ. Якщо на підставі ухваленого рішення передбачено вчинення кількох дій, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, або якщо рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, видаються декілька виконавчих документів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Крім того судові рішення про стягнення аліментів; присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства;надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; видачу або продовження обмежувального припису допускаються судом до негайного виконання.

Також за заявою особи на користь якої ухвалено судове рішення, суд з метою забезпечення виконання судового рішення може вжити заходів забезпечення позову передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7091 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України.]

У разі наявності у виконавчому документі помилки, суд який видав виконавчий документ, за заявою стягувача або боржника може виправити помилку, допущену при його оформлені або видачі.

Крім того суд який видав виконавчий документ, у випадках коли виконавчий документ було видано помилково, або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Заява про виправлення помилки або визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню розглядається судом протягом десятиденного строку з моменту надходження,з повідомленням стягувача та боржника. Одночасно з цим у разі якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

За заявою сторони, суд який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Такі заяви розглядається судом у десятиденний строк з дні їх надходження до суду.

Підставами для звернення до суду з заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішенні суду, встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Строк розстрочення та відстрочення виконання рішення суду не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
== Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання ==
Для виконання рішення суду потрібно отримати в суді виконавчий документ і звернутися до відповідної державної виконавчої служби або приватного виконавця протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили з заявою про відкриття виконавчого провадження та доданим до неї виконавчим документом.Вище зазначена заява разом з виконавчим документом може бути подана стягувачем як самостійно так і через представника, або засобами поштового зв’язку (рекомендується надсилати рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення).
{| class="wikitable"
|'''''Примітка: с'''торони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.''
|}
У разі ж пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Тож у разі пропуску трирічного строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання необхідно звернутися з заявою про поновлення цього строку, до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк з дня надходження.

Крім того строки пред’явлення виконавчих документів перериваються у разі:

- пред’явлення виконавчого документа до виконання;

- надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
== Добровільне виконання рішень про стягнення періодичних платежів ==
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів разом з заявою в якій зазначено реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти та прізвище, ім’я, по батькові стягувача з реквізитами документа, що посвідчує його особу можуть бути самостійно надіслані стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, а вони в свою чергу зобов’язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n650 статті 70 Закону.]

У разі ж наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання.
== Сторони виконавчого провадження ==
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Права та обов’язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ст. 19 Закону.]
== Початок примусового виконання судового рішення ==
'''Місце виконання:'''

- виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу

- приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

- виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
== Відкриття виконавчого провадження ==
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Крім того, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, в межах суми стягнення за виконавчим документом, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n1084 пунктами1-4 частини дев’ятої статті 71 Закону], які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Після відкриття виконавчого провадження, виконавцем здійснюються заходи примусового виконання рішень спрямовані на забезпечення фактичного виконання судового рішення, а саме:

- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

- інші заходи примусового характеру, передбачені Законом.
== Судовий контроль за виконанням судових рішень ==
Сторони виконавчого провадження мають право у десятиденний строкз дня, коли дізналися або повинні були дізнатися про порушення їх прав або свобод звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, порушено їхні права чи свободи. Крім того пропущений з поважних причин строк для подання такої скарги може бути поновлено судом.

Строк розгляду скарги складає десять днів,за результатами якого суд постановляє ухвалу:

- уразі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення

- якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

'''Більш детально про [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%96_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2 примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.]'''

==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Виконання судових рішень у цивільних справах

2024-04-22T07:30:20Z

Tetiana.lysenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено режим воєнного стану!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n1384 Пунктом 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження»] визначено особливості здійснення виконавчих дій у виконавчих провадженнях на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

|}
== Загальні відомості ==
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n5 Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»] (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документу, що видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

'''''Виконавчі документи:'''''

- виконавчі листи та судові накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень;

- ухвали судів у цивільних справах у випадках, передбачених законом.
== Деякі процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах ==
Протягом п’яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія, що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий документ. Якщо на підставі ухваленого рішення передбачено вчинення кількох дій, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, або якщо рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, видаються декілька виконавчих документів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Крім того судові рішення про стягнення аліментів; присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства;надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; видачу або продовження обмежувального припису допускаються судом до негайного виконання.

Також за заявою особи на користь якої ухвалено судове рішення, суд з метою забезпечення виконання судового рішення може вжити заходів забезпечення позову передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7091 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України.]

У разі наявності у виконавчому документі помилки, суд який видав виконавчий документ, за заявою стягувача або боржника може виправити помилку, допущену при його оформлені або видачі.

Крім того суд який видав виконавчий документ, у випадках коли виконавчий документ було видано помилково, або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Заява про виправлення помилки або визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню розглядається судом протягом десятиденного строку з моменту надходження,з повідомленням стягувача та боржника. Одночасно з цим у разі якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

За заявою сторони, суд який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Такі заяви розглядається судом у десятиденний строк з дні їх надходження до суду.

Підставами для звернення до суду з заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішенні суду, встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Строк розстрочення та відстрочення виконання рішення суду не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
== Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання ==
Для виконання рішення суду потрібно отримати в суді виконавчий документ і звернутися до відповідної державної виконавчої служби або приватного виконавця протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили з заявою про відкриття виконавчого провадження та доданим до неї виконавчим документом.Вище зазначена заява разом з виконавчим документом може бути подана стягувачем як самостійно так і через представника, або засобами поштового зв’язку (рекомендується надсилати рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення).
{| class="wikitable"
|'''''Примітка: с'''торони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.''
|}
У разі ж пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Тож у разі пропуску трирічного строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання необхідно звернутися з заявою про поновлення цього строку, до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк з дня надходження.

Крім того строки пред’явлення виконавчих документів перериваються у разі:

- пред’явлення виконавчого документа до виконання;

- надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
== Добровільне виконання рішень про стягнення періодичних платежів ==
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів разом з заявою в якій зазначено реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти та прізвище, ім’я, по батькові стягувача з реквізитами документа, що посвідчує його особу можуть бути самостійно надіслані стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, а вони в свою чергу зобов’язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n650 статті 70 Закону.]

У разі ж наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання.
== Сторони виконавчого провадження ==
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Права та обов’язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ст. 19 Закону.]
== Початок примусового виконання судового рішення ==
'''Місце виконання:'''

- виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу

- приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

- виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
== Відкриття виконавчого провадження ==
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Крім того, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, в межах суми стягнення за виконавчим документом, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n1084 пунктами1-4 частини дев’ятої статті 71 Закону], які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Після відкриття виконавчого провадження, виконавцем здійснюються заходи примусового виконання рішень спрямовані на забезпечення фактичного виконання судового рішення, а саме:

- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

- інші заходи примусового характеру, передбачені Законом.
== Судовий контроль за виконанням судових рішень ==
Сторони виконавчого провадження мають право у десятиденний строкз дня, коли дізналися або повинні були дізнатися про порушення їх прав або свобод звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, порушено їхні права чи свободи. Крім того пропущений з поважних причин строк для подання такої скарги може бути поновлено судом.

Строк розгляду скарги складає десять днів,за результатами якого суд постановляє ухвалу:

- уразі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення

- якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

'''Більш детально про [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%96_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2 примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.]'''
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Укладення договору оренди житлового приміщення

2024-03-18T10:49:19Z

Tetiana.lysenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
== Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму (оренди) житла ==
При укладенні договору оренди житла слід керуватися положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 глави 59 Цивільного кодексу України] , якою передбачено підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму (оренди) житла.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3898 частини 1 статті 810 Цивільного кодексу України] за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3898 частини 1 статті 811 Цивільного кодексу України] договір найму житла укладається у письмовій формі.

Найчастіше предметом договору найму житла є квартира. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.

Наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право користування майном, що обслуговує будинок.

Договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п’ять років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3964 стаття 821 Цивільного кодексу України]).

Крім того, наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3936 (частина друга статті 815 Цивільного кодексу України]).

Проте, поточний ремонт житла, переданого у найм, відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3936 статті 819 Цивільного кодексу України], зобов’язаний здійснювати наймач, якщо інше не встановлено договором.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 820 Цивільного кодексу України] передбачається, що розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла.

Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру.

Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.
== Нотаріальне посвідчення договору найму (оренди) житла ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Частиною першою статті 811 Цивільного кодексу України] не передбачено обов’язкового нотаріального посвідчення договору найму житла.

Проте, за правилом частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 209 Цивільного кодексу України] правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статті 54 Закону України «Про нотаріат»] нотаріуси, зокрема, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов’язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.

Тобто, договір найму (оренди) житла необхідно укласти у письмовій формі, а посвідчувати його нотаріально, за бажанням, має право наймодавець за погодженням з іншою стороною – наймачем. Порядок нотаріального посвідчення договору передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Законом України "Про нотаріат"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"].

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених законодавством. Перелік осіб, які звільняються від сплати державного мита, передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 «Про державне мито».]
== Орендна плата ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 762 Цивільного кодексу України] за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Що стосується оренди житлових приміщень, то відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 820 Цивільного кодексу України] розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла.

Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру.

Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Орендні платежі за договором оренди житла з викупом - періодичні платежі, які особа-орендар сплачує підприємству-орендодавцю відповідно до умов договору оренди житла з викупом протягом усього строку дії договору.

Орендні платежі включають платежі на викуп обраного особою-орендарем житла, винагороду (дохід) орендодавця.

Особа-орендар також зобов'язана компенсувати підприємству-орендодавцю витрати, визначені законом.

Таким чином, підсумовуючи викладене варто зазначити, що зважаючи на принцип свободи договору, визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3922 Цивільним кодексом України], розмір орендної плати встановлюється сторонами шляхом переговорів, під час яких досягається згода щодо будь-якого розміру орендної плати, на який погодилися обидві сторони договору.
== Порядок оподаткування доходів, отриманих від оренди житлового приміщення ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України] пільги з податку, передбачені для фізичних осіб, не застосовуються до об’єкта оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

ПКУ визначено, що розмір податкового зобов’язання з доходу від здачі житла в оренду обчислюють на основі орендної плати, зазначеної в договорі.

Сума фіскального зобов’язання не може бути меншою за мінімальну суму платежу за повний чи неповний місяць оренди.

Кожен громадянин, який не є підприємцем, але здає квартиру, будинок чи навіть кімнату в оренду, довгострокову або подобову, має сплатити з отриманого доходу ПДФО (податок на доходи фізичних осіб) у розмірі 18% та 1,5% військового збору.

Орендодавець в поточному році сам обчислює і сплачує податок щокварталу.

Сплату податку, за правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 статті 170 Податкового кодексу України], треба зробити протягом 40 календарних днів, після останнього дня звітного (податкового) кварталу. Сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов'язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації

== Отримання безоплатної правничої допомоги ==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])

[[Файл:Проект договору оренди (квартири).docx|міні]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини

2024-02-19T14:12:13Z

Tetiana.lysenko:

Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини

2023-06-07T09:10:52Z

Tetiana.lysenko:

Оплата праці: поняття, види та форми

2022-06-23T07:40:19Z

Tetiana.lysenko: узагальнення

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про оплату праці»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до статті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]:

* Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
* Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
* Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
* Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
* У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
|}
== Поняття та структура заробітної плати ==
'''Заробітна плата (оплата праці)''' у розумінні [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про оплату праці"], – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

'''Структура заробітної плати складається з наступних її видів:'''
* ''основна заробітна плата'' - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців
* ''додаткова заробітна плата'' - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій
* ''інших заохочувальні та компенсаційні виплати''. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

== Мінімальна заробітна плата в Україні ==
'''Мінімальна заробітна плата''' - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1928-20#Text Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік"] мінімальна заробітна плата у 2022 році становить:

'''з 01.01.2022 року:'''
* у місячному розмірі — 6500 гривень;
* у погодинному розмірі — 39,26 гривні.
'''з 01.10.2022 року:'''
* у місячному розмірі — 6700 гривень;
* у погодинному розмірі — 40,46 гривні.

'''Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати!'''

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

'''У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.''' Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

== Форми та системи оплати праці ==
''Форми оплати праці в Україні:''

— '''погодинна''' — це оплата праці за відпрацьований час (тобто кількість праці визначається відпрацьованим часом);

— '''відрядна''' — за якої розмір заробітку залежить від кількості і якості виконаної роботи згідно з нормами виробітку та відрядними розцінками.

'''Вказані форми мають свої різновиди (системи):'''
{| class="wikitable"
| При погодинній оплаті праці виділяють:
|}

* '''Просту погодинну оплату праці''' - яка становить оплату праці у залежності від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника.

'''Приклад 1.'''
{| class="wikitable"
|-
! При простій погодинній оплаті праці посадовий оклад головного економіста 3200 грн. У січні 24 робочих дні. Він відпрацював 20 робочих днів.
|-
|
|-
| Визначаємо середньоденний заробіток: 6000 грн: 24 дні = 250 грн.
|-
| Заробіток за фактично відпрацьовані робочі дні: 250 грн х 20 днів = 5000 грн.
|}
* '''Погодинно-преміальну''' - до посадових окладів або ставок за одиницю часу роботи дають надбавки (премії) за досягнення певних якісних і кількісних показників.
'''Приклад 2.'''

{| class="wikitable"
|-
! При погодинно-преміальній оплаті праці слюсар 3-го розряду з погодинною оплатою праці на ремонтних роботах у січні відпрацював 151 годину. Встановлена погодинно-тарифна ставка 6.17 грн. Премія за якість виконаної роботи встановлена 15 % від фактичного заробітку.
|-
| 1. Заробіток за фактично відпрацьований час: 151 годинах 6.17 е 931,67 грн.
|-
| 2. Нарахована сума премії за якість роботи: 931,67 грн. 15 : 100= 139,75 грн.
|-
| 3. Нарахована сума заробітної плати: 931,67+ 139,75 = 1071.42 грн.
|-
|}
{| class="wikitable"
|-
| В свою чергу відрядна форма оплати праці має наступні системи:
|}

* '''пряма відрядна''' - розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вище виробіток, тим вища й оплата). Ця система оплати праці застосовується в основному в промислових цехах підприємств, а також у будівництві.
* '''відрядно-преміальна''' - поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, працівникам нараховують премії за перевиконання норм виробітку, за перевиконання місячних, квартальних, річних виробничих завдань. Ця система оплати праці використовується в ремонтних майстернях, автопарку, в рослинництві, тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.
* '''акордно-преміальна''' - найбільш прогресивна система оплати праці. Суть акордно-преміальної оплати праці полягає в тому, що оплата нараховується за одержання кінцевого виду продукції з урахуванням її кількості і якості.

'''Оплата праці строки та періодичність:'''

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n126 Ст. 24 Закону України "Про оплату праці"] закріплено,''' що: заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але '''не рідше двох разів на місяць''' через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

'''У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.'''

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

== Захист прав в сфері оплати праці ==
Відповідно до ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n154 Закону України "Про оплату праці"] працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю.Сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця, зокрема представники відокремлених підрозділів юридичної особи;

Сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, які діють на підприємстві, в установі, організації, відокремлених підрозділах юридичної особи, об’єднують працівників фізичної особи, яка використовує найману працю, та представляють інтереси працівників, які працюють на підставі трудових договорів у цього роботодавця, а в разі їх відсутності - вільно обрані працівниками для ведення колективних переговорів представники (представник)"Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника."Сторонами колективного договору є:

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n154 ст. 30 Закону України "Про оплату праці"] при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Крім того слід зазначити, що [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] гарантує право кожному громадянину на звернення до суду за вирішенням порушених прав.

Тому, у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком].

Також слід відмітити, що за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Трудове право]]

Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини

2022-06-02T08:58:51Z

Tetiana.lysenko: Правові наслідки

Виконання судових рішень у цивільних справах

2021-09-01T13:08:47Z

Tetiana.lysenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]

== Загальні відомості ==

Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.

Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

== Права стягувача ==

Відповідно до ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] (далі – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон]) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом], іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону] підлягають примусовому виконанню.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.

У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статті 57 Конституції України], кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n214 статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження"].

Так сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом,] мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом,] надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»] наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4355 Статтею 56 Конституції України] встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

== Виконавчі дії ==

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.

Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.

Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.

У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.

Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.

З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.

== Оскарження дій державного виконавця ==

Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Законом України «Про звернення громадян»] визначено такі основні види звернень як скарга та заява.

Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією] та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.

Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.

Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»,] відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.Відповідно до частини першої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Оскарження стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби в адміністративному порядку не позбавляє їх можливості звернутися до суду зі скаргою.

Відповідно до частини другої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (статті 383, 384 ЦПК, частина четверта статті 82 Закону України "Про виконавче провадження").

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина п'ята статті 82 Закону України "Про виконавче провадження").

Ухвали суду першої інстанції щодо рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 27 частини першої статті 293 ЦПК).

Розгляд судом скарг сторін виконавчого провадження на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, якими порушено їх права чи свободи, здійснюється за правилами розділу VI ЦПК в рамках судового контролю за виконанням судових рішень.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.

Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (стаття 453 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК]).

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про звернення громадян»], а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.

== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==

Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]).

Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.

Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.

Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним.

== Відповідальність за невиконання рішення суду ==

Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n718 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»] за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону,] у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

У разі порушення особою вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону] державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.

Підставами для складання протоколу є:
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.

Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 164 Кримінального кодексу України] за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 382 Кримінального кодексу України] за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.

Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 388 Кримінального кодексу України] за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.Згідно із статтею 382 Кримінального кодексу України передбачена '''''відповідальність за невиконання судового рішення:'''''

1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -

карається ''штрафом'' від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ''позбавленням волі'' на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, -

караються ''штрафом'' від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ''позбавленням волі'' на строк до п'яти років, ''з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю'' на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, -

караються ''позбавленням волі'' на строк від трьох до восьми років ''з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю'' на строк до трьох років.

4. Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України -

карається ''позбавленням волі'' на строк від трьох до восьми років ''з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю'' на строк до трьох років.

== Корисні посилання ==
* [http://legal-clinic.at.ua/load/konsultaciji/vikonannja_sudovikh_rishen_v_civilnomu_sudochinstvi/1-1-0-54 Веб портал "Юридичні консультації"]
* [https://helsinki.org.ua/advices/7564/ Веб портал Української Гельсінської спілки з прав людини]

[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Оплата праці: поняття, види та форми

2021-07-13T08:33:45Z

Tetiana.lysenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про оплату праці»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]

== Поняття та структура заробітної плати ==
'''Заробітна плата (оплата праці)''' у розумінні [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про оплату праці"], – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

'''Структура заробітної плати складається з наступних її видів:'''
* ''основна заробітна плата'' - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 
* ''додаткова заробітна плата'' - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 
* ''інших заохочувальні та компенсаційні виплати''. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

== Мінімальна заробітна плата в Україні ==
'''Мінімальна заробітна плата''' - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. 

Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік"] мінімальна заробітна плата у 2021 році становить: 
'''з 01.01.2021 року:'''
* у місячному розмірі — 6000 гривень;
* у погодинному розмірі — 36,11 гривні.
'''з 01.12.2021 року:'''
* у місячному розмірі — 6500 гривень;
* у погодинному розмірі — 39,12 гривні.

'''Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати!'''

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

'''У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.''' Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

== Форми та системи оплати праці ==
''Форми оплати праці в Україні:''

— '''погодинна''' — це оплата праці за відпрацьований час (тобто кількість праці визначається відпрацьованим часом);

— '''відрядна''' — за якої розмір заробітку залежить від кількості і якості виконаної роботи згідно з нормами виробітку та відрядними розцінками.

'''Вказані форми мають свої різновиди (системи):'''
{| class="wikitable"
| При погодинній оплаті праці виділяють:
|}

* '''Просту погодинну оплату праці''' - яка становить оплату праці у залежності від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника.

'''Приклад 1.'''
{| class="wikitable"
|-
! При простій погодинній оплаті праці посадовий оклад головного економіста 3200 грн. У січні 24 робочих дні. Він відпрацював 20 робочих днів.
|-
|
|-
| Визначаємо середньоденний заробіток: 6000 грн : 24 дні = 250 грн.
|-
| Заробіток за фактично відпрацьовані робочі дні: 250 грн х 20 днів = 5000 грн.
|}
* '''Погодинно-преміальну''' - до посадових окладів або ставок за одиницю часу роботи дають надбавки (премії) за досягнення певних якісних і кількісних показників.
'''Приклад 2.'''

{| class="wikitable"
|-
! При погодинно-преміальній оплаті праці слюсар 3-го розряду з погодинною оплатою праці на ремонтних роботах у січні відпрацював 151 годину. Встановлена погодинно-тарифна ставка 6.17 грн. Премія за якість виконаної роботи встановлена 15 % від фактичного заробітку.
|-
| 1. Заробіток за фактично відпрацьований час: 151 годинах 6.17 е 931,67 грн.
|-
| 2. Нарахована сума премії за якість роботи: 931,67 грн. 15 : 100= 139,75 грн.
|-
| 3. Нарахована сума заробітної плати: 931,67+ 139,75 = 1071.42 грн.
|-
|}
{| class="wikitable"
|-
| В свою чергу відрядна форма оплати праці має наступні системи:
|}

* '''пряма відрядна''' - розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вище виробіток, тим вища й оплата). Ця система оплати праці застосовується в основному в промислових цехах підприємств, а також у будівництві.
* '''відрядно-преміальна''' - поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, працівникам нараховують премії за перевиконання норм виробітку, за перевиконання місячних, квартальних, річних виробничих завдань. Ця система оплати праці використовується в ремонтних майстернях, автопарку, в рослинництві, тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.
* '''акордно-преміальна''' - найбільш прогресивна система оплати праці. Суть акордно-преміальної оплати праці полягає в тому, що оплата нараховується за одержання кінцевого виду продукції з урахуванням її кількості і якості.

'''Оплата праці строки та періодичність:'''

'''Ст. 24 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text "Про оплату праці"] закріплено,''' що: заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але '''не рідше двох разів на місяць''' через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

'''У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.'''

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

== Захист прав в сфері оплати праці ==
Відповідно до ст. 21 працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Відповідно до ст. 30 Закону України про оплату праці при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Крім того слід зазначити, що [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] гарантує право кожному громадянину на звернення до суду за вирішенням порушених прав.

Тому, у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком].

Також слід відмітити, що за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Трудове право]]

Оплата праці: поняття, види та форми

2021-07-13T08:04:17Z

Tetiana.lysenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про оплату праці»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]

== Поняття та структура заробітної плати ==
'''Заробітна плата (оплата праці)''' у розумінні [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про оплату праці"], – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

'''Структура заробітної плати складається з наступних її видів:'''
* ''основна заробітна плата'' - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 
* ''додаткова заробітна плата'' - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 
* ''інших заохочувальні та компенсаційні виплати''. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

== Мінімальна заробітна плата в Україні ==
'''Мінімальна заробітна плата''' - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. 

Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік"] мінімальна заробітна плата у 2021 році становить: 
'''з 01.01.2021 року:'''
* у місячному розмірі — 6000 гривень;
* у погодинному розмірі — 36,11 гривні.
'''з 01.12.2021 року:'''
* у місячному розмірі — 6500 гривень;
* у погодинному розмірі — 39,12 гривні.

'''Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати!'''

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

'''У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.''' Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

== Форми та системи оплати праці ==
''Форми оплати праці в Україні:''

— '''погодинна''' — це оплата праці за відпрацьований час (тобто кількість праці визначається відпрацьованим часом);

— '''відрядна''' — за якої розмір заробітку залежить від кількості і якості виконаної роботи згідно з нормами виробітку та відрядними розцінками.

'''Вказані форми мають свої різновиди (системи):'''
{| class="wikitable"
| При погодинній оплаті праці виділяють:
|}

* '''Просту погодинну оплату праці''' - яка становить оплату праці у залежності від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника.

'''Приклад 1.'''
{| class="wikitable"
|-
! При простій погодинній оплаті праці посадовий оклад головного економіста 3200 грн. У січні 24 робочих дні. Він відпрацював 20 робочих днів.
|-
|
|-
| Визначаємо середньоденний заробіток: 6000 грн : 24 дні = 250 грн.
|-
| Заробіток за фактично відпрацьовані робочі дні: 250 грн х 20 днів = 5000 грн.
|}
* '''Погодинно-преміальну''' - до посадових окладів або ставок за одиницю часу роботи дають надбавки (премії) за досягнення певних якісних і кількісних показників.
'''Приклад 2.'''

{| class="wikitable"
|-
! При погодинно-преміальній оплаті праці слюсар 3-го розряду з погодинною оплатою праці на ремонтних роботах у січні відпрацював 151 годину. Встановлена погодинно-тарифна ставка 6.17 грн. Премія за якість виконаної роботи встановлена 15 % від фактичного заробітку.
|-
| 1. Заробіток за фактично відпрацьований час: 151 годинах 6.17 е 931,67 грн.
|-
| 2. Нарахована сума премії за якість роботи: 931,67 грн. 15 : 100= 139,75 грн.
|-
| 3. Нарахована сума заробітної плати: 931,67+ 139,75 = 1071.42 грн.
|-
|}
{| class="wikitable"
|-
| В свою чергу відрядна форма оплати праці має наступні системи:
|}

* '''пряма відрядна''' - розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вище виробіток, тим вища й оплата). Ця система оплати праці застосовується в основному в промислових цехах підприємств, а також у будівництві.
* '''відрядно-преміальна''' - поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, працівникам нараховують премії за перевиконання норм виробітку, за перевиконання місячних, квартальних, річних виробничих завдань. Ця система оплати праці використовується в ремонтних майстернях, автопарку, в рослинництві, тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.
* '''акордно-преміальна''' - найбільш прогресивна система оплати праці. Суть акордно-преміальної оплати праці полягає в тому, що оплата нараховується за одержання кінцевого виду продукції з урахуванням її кількості і якості.

'''Оплата праці строки та періодичність:'''

'''Ст. 24 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text "Про оплату праці"] закріплено,''' що: заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але '''не рідше двох разів на місяць''' через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

'''У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.'''

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

== Захист прав в сфері оплати праці ==

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Крім того слід зазначити, що [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] гарантує право кожному громадянину на звернення до суду за вирішенням порушених прав.

Тому, у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком].

Також слід відмітити, що за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Трудове право]]

Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини

2021-06-30T12:21:17Z

Tetiana.lysenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України] [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89130842 Постанова Верховного суду України від 06 травня 2020 року справа № 201/11183/16-ц, провадження № 61-23601св18]

== Оспорювання батьківства ==

Оспорювання батьківства – це невизнання особою реєстрації себе як батька дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями Сімейного кодексу України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. 

'''Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.''' (стаття 136 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України])

Оспорювання батьківства відповідно до ст. 122 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], дитина, яка зачата або народжена у шлюбі походить від подружжя. Але, на жаль, останнім часом дуже часто відбувається зачаття, а іноді навіть народження дитини задовго до офіційної реєстрації шлюбу. Крім того, як свідчить практика, нерідко батьком дитини, народженої в шлюбі, є зовсім інший чоловік.

Оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст. 122, 124 і 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]. А саме чоловік має право оспорити своє батьківство:

# якщо дитина народжена у шлюбі;
# якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство;
# якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.

Не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком цієї дитини, а також особа, яка дала згоду на використання допоміжних репродуктивних технологій.

Але для оспорювання батьківства та звернення до суду повинні бути вагомі підстави. Найчастіше ця ситуація виникає в тих випадках, коли подружжя давно припинили шлюбні відносини, жінка фактично проживає з іншим чоловіком, не надаючи значення тому, що вона юридично все ще є дружиною першого чоловіка. Вона вагітніє і народжує дитину від іншого чоловіка, а коли приходить до ДРАЦС для реєстрації народження дитини - виникають проблеми. Звичайно, це питання можна вирішити без суду, якщо з'явитися в державну реєстрацію актів цивільного стану разом з «юридичним» і «фактичним» чоловіком і написати відповідні заяви. А якщо «юридичного» чоловіка знайти неможливо? У такому випадку він буде записаний батьком дитини і зможе оспорити своє батьківство лише в судовому порядку.

Буває інша ситуація: подружжя давно проживають в законному шлюбі. Дітей не мають. Чоловік їде у тривале відрядження, а після повернення дізнається, що скоро стане батьком. Дружина клянеться, що це його дитина, але друзі і сусіди кажуть, що бачили, як у відсутність «законного чоловіка» до неї заходив її колишній друг. Народжується дитина, відповідно до ч.1 ст.121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу] чоловіка записують батьком дитини, але сумніви залишаються. Дружина відмовляється від проведення експертизи. У такому випадку чоловік має право оспорити своє батьківство у суді.

Наприклад в Біляївському районному суді Одеської області задовольнив позов громадянина Б. про виключення відомостей щодо нього, як батька, з актового запису про народження дитини.

Про це повідомляє Судова влада України.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив виключити відомості про нього як батька з актового запису про народження дитини, мотивуючи тим, що він знаходиться в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою та у зв’язку з постійними сварками та непорозуміннями в квітні 2017 року він припинив з нею шлюбні відносини та ведення спільного господарства. Однак в січні 2017 року у них народився син, і його (позивача) було записано батьком дитини. Після фактичного припинення шлюбних стосунків з відповідачкою, він неодноразово дізнавався від знайомих, що у період ймовірного зачаття дитини відповідачка зустрічалася з іншими чоловіками. Крім того, в той час він працював на будівництві в іншому місті та по три дні не знаходився вдома, а тому у нього є сумніви щодо батьківства по відношенню до народженої відповідачкою дитини.

Сама ж відповідачка в судовому засіданні по суті позовних вимог нічого не пояснила, лише заперечувала проти позовних вимог.

Згідно частин 1, 2 статті 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Відповідно до висновків експертів про біологічне батьківство наданого «medical genomics» КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи позивач не є біологічним батьком дитини, народженої відповідачкою.

Як роз’яснено в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою записаною батьком і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Оскільки в судовому засіданні доведено відсутність кровного споріднення між позивачем та сином відповідачки, а тому суду ухвалив виключити запис про позивача, як батька, з актового запису про народження дитини.

Важливо: відповідно до статті 136 Сімейного кодексу України: оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Які докази враховуються судом при розгляді справи: відповідно до статті 76 Цивільно процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:
# письмовими, речовими і електронними доказами;
# висновками експертів;
# показаннями свідків.

== Коло осіб ==

# ''особа, записана в свідоцтві про народження батьком дитини'';
# ''діти-спадкоємці'' ''зазначеної вище особи'' у випадку, якщо він: помер до народження дитини і залишив нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства, або помер після народження дитини, але за життя подав позов до суду про виключення свого імені з актового запису про народження.
# ''дружина або батьки'' (спадкоємці) після смерті особи, яка за життя не знала, що записана батьком дитини;
# ''мати дитини'', якщо батьком дитини записаний її чоловік, а насправді ним є інший чоловік – біологічний батько (за умови, що справжній батько підтвердить це у своїй заяві про визнання себе батьком дитини).

Існує ще стаття 129 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], в якій мова йде щодо спору про батьківство між чоловіком матері та чоловіком, який вважає себе батьком. У такому разі: чоловік, який вважає себе батьком, має право пред’явити позов до чоловіка матері дитини про визнання свого батьківства.

Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

При розгляді спору суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Причому судово-генетична експертиза має важливе значення в процесі доказування батьківства позивача та спростування батьківства чоловіка, який записаний батьком дитини.

Відповідачами у даній справі є батько дитини та державний орган реєстрації актів цивільного стану, якщо у позовній заяві стоїть питання про виключення з актового запису про народження відповідача та запису батьком позивача. Матір дитини для повного і всебічного з'ясування усіх обставин справи слід залучати у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Щодо позовної давності при вирішенні спору про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини. Згідно зі ст. 129 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК] зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. Причому законодавець виходить з того, що особі 12 місяців достатньо для прийняття такого рішення

== Куди звернутися ==

Орган, компетентний розглядати дані питання, – суд загальної юрисдикції. У своєму рішенні суд визнає/не визнає батьком дитини і вирішить питання щодо актового запису – внести в нього зміни або залишити в первісному вигляді.

В такому випадку, необхідно буде довести відсутність кровного споріднення між заявником та дитиною. Слід зазначити, якщо особа яка записана батьком дитини, знала в момент реєстрації її батьком, що вона не є батьком дитини, то така особа не має права оспорювати своє батьківство (ст. 136 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного Кодексу України]).

Для звернення до суду необхідно сплатити судовий збір у розмірі, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page Законом України “Про судовий збір”], окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. 

Розміри ставок судового збору доступні на сайті [http://court.gov.ua/ Судової влади України].

== Порядок звернення до суду з позовною заявою про оспорення батьківства ==

До суду подається позовна заява про оспорення батьківства
([[Файл:Pozovna-zayava.pdf|міні]]) та її копії (відповідно до кількості осіб, які братимуть участь у справі). До позовної заяви додається копія свідоцтва про народження дитини (за можливості надати), копії інших доказів, які свідчать про те, що особа, яка звернулася до суду з таким позовом не може бути батьком/матір'ю дитини, за наявності також необхідно додати відмову органів РАЦС внести зміни (виключити) до актового запису про народження щодо відомостей про батька дитини. 
До позовної заяви також необхідно додати квитанцію про сплату судового збору. 
Слід врахувати, що якщо при мотивації своїх вимог, посилатися на якісь письмові докази, то їх також слід долучити, бажано, в оригіналі (якщо подаються копії, то найімовірніше, відповідач або суд клопотатиме про надання оригіналів, а це – непотрібне затягування часу). 
Відповідачем в даній категорії справ є другий з батьків, або опікун. 
Оскільки при поданні позову ставиться вимога і про оспорення батьківства і про виключення з актового запису (внесення змін до актового запису) про народження дитини, то третьою особою необхідно залучити органи РАЦС

== Чи обмежено тимчасовими рамками право на оспорювання батьківства ==

Тимчасові обмеження для заперечування батьківства бувають двох типів:
* стосуються віку дитини;
* стосуються строків позовної давності.
''До моменту народження дитини, оспорювати батьківство не можна.'' Граничним моментом, до якого ще можна оспорити батьківство, є повноліття дитини.
''Неможливо оспорити батьківство після смерті дитини.'' 

Позовної давності для оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, немає. Для матері цей термін обмежується '''1 роком''' ''з дня, коли жінка довідалася або могла довідатися про те, що вона є матір’ю дитини'' (стаття 139 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі, - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство.]
Такий же термін – '''1 рік''' – визначено для можливості подати позов про визнання батьківства за статтею 129 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]. 

Також існує обставина, при якій особа, зареєстрована батьком, не може оспорювати батьківство незалежно від тимчасових термінів: якщо він заздалегідь перед проведенням державної реєстрації знав, що дитина не є йому рідною, і все одно надав свою згоду, а також надав згоду на штучне заплідення своєї дружини.

== Які докази слід надати для заперечування батьківства ==

Конкретного переліку можливих доказів для обгрунтування позовних вимог про оспорення батьківства СК не надає, тому, застосовуючи аналогію закону, звертаємося до ЦПК ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цівiльного процесуального кодексу]). Ґрунтуючись на положеннях Цивiльного процесуального кодексу України ними можуть бути:
– Показання свідків (сусіди можуть підтвердити, що до дружини навідувався сторонній чоловік або що довгий час не проживали разом);
– Речові докази (наприклад, квитки, що підтверджують факт тривалої відсутності в той період, коли дружина завагітніла, відрядні лист і т.д.);
– Результати судово-медичної, генетичної, біологічної експертиз. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.] Пленум Верховного Суду дав своє пояснення в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанові №3 від 15.05.2006] року на рахунок того, як бути в ситуації, якщо особа щодо якої призначено експертизу, ухиляється від дачі біологічного матеріалу: суд може визнати факт, для встановлення якого ця експертиза була призначена.

Відповідно до ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, '''може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена''', або відмовити у його визнанні.

Таким чином, керуючись зазначеною нормою закону, якщо відповідач (наприклад, ймовірний батько дитини) ухиляється від здачі біологічних матеріалів для проведення експертизи, суд може визнати батьківство такої особи без відповідного висновку експертизи.

Зазначена практика відображена в рішеннях Верховного Суду ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/74262075 ВС/КЦС № 760/3977/15-ц від 16.05.2018]), та застосовується судами України.

Крім того, Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»], зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (справа "[http://hrlibrary.umn.edu/russian/euro/Rkalachevacase.html Калачова проти Російської Федерації]" № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]

Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини

2021-06-30T11:40:27Z

Tetiana.lysenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України] [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89130842 Постанова Верховного суду України від 06 травня 2020 року справа № 201/11183/16-ц, провадження № 61-23601св18]

== Оспорювання батьківства ==

Оспорювання батьківства – це невизнання особою реєстрації себе як батька дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями Сімейного кодексу України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. 

'''Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.''' (стаття 136 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України])

Оспорювання батьківства відповідно до ст. 122 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], дитина, яка зачата або народжена у шлюбі походить від подружжя. Але, на жаль, останнім часом дуже часто відбувається зачаття, а іноді навіть народження дитини задовго до офіційної реєстрації шлюбу. Крім того, як свідчить практика, нерідко батьком дитини, народженої в шлюбі, є зовсім інший чоловік.

Оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст. 122, Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою

1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

''{Частина друга статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом'' № 524-V від 22.12.2006''}''

3. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

''{Частина третя статті 122 в редакції Закону'' № 524-V від 22.12.2006''}''

Стаття 123. Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій

1. У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.

2. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.

''{Частина друга статті 123 із змінами, внесеними згідно із Законом'' № 3760-VI від 20.09.2011''}''

3. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Стаття 124. Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю

1. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.

Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду.

Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою

1. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

2. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

1) за заявою матері та батька дитини;

''{Пункт 2 частини другої статті 125 виключено на підставі Закону'' № 2398-VI від 01.07.2010''}''

3) за рішенням суду.

Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою

1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

''{Частина друга статті 126 із змінами, внесеними згідно із Законом'' № 524-V від 22.12.2006''}''

3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою

1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

''{Частина друга статті 126 із змінами, внесеними згідно із Законом'' № 524-V від 22.12.2006''}''

3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Тобто чоловік має право оспорити своє батьківство:

# якщо дитина народжена у шлюбі;
# якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство;
# якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.

Не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком цієї дитини, а також особа, яка дала згоду на використання допоміжних репродуктивних технологій.

Але для оспорювання батьківства та звернення до суду повинні бути вагомі підстави. Найчастіше ця ситуація виникає в тих випадках, коли подружжя давно припинили шлюбні відносини, жінка фактично проживає з іншим чоловіком, не надаючи значення тому, що вона юридично все ще є дружиною першого чоловіка. Вона вагітніє і народжує дитину від іншого чоловіка, а коли приходить до ДРАЦС для реєстрації народження дитини - виникають проблеми. Звичайно, це питання можна вирішити без суду, якщо з'явитися в державну реєстрацію актів цивільного стану разом з «юридичним» і «фактичним» чоловіком і написати відповідні заяви. А якщо «юридичного» чоловіка знайти неможливо? У такому випадку він буде записаний батьком дитини і зможе оспорити своє батьківство лише в судовому порядку.

Буває інша ситуація: подружжя давно проживають в законному шлюбі. Дітей не мають. Чоловік їде у тривале відрядження, а після повернення дізнається, що скоро стане батьком. Дружина клянеться, що це його дитина, але друзі і сусіди кажуть, що бачили, як у відсутність «законного чоловіка» до неї заходив її колишній друг. Народжується дитина, відповідно до ч.1 ст.121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу] чоловіка записують батьком дитини, але сумніви залишаються. Дружина відмовляється від проведення експертизи. У такому випадку чоловік має право оспорити своє батьківство у суді.

== Коло осіб ==

# ''особа, записана в свідоцтві про народження батьком дитини'';
# ''діти-спадкоємці'' ''зазначеної вище особи'' у випадку, якщо він: помер до народження дитини і залишив нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства, або помер після народження дитини, але за життя подав позов до суду про виключення свого імені з актового запису про народження.
# ''дружина або батьки'' (спадкоємці) після смерті особи, яка за життя не знала, що записана батьком дитини;
# ''мати дитини'', якщо батьком дитини записаний її чоловік, а насправді ним є інший чоловік – біологічний батько (за умови, що справжній батько підтвердить це у своїй заяві про визнання себе батьком дитини).

Існує ще стаття 129 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], в якій мова йде щодо спору про батьківство між чоловіком матері та чоловіком, який вважає себе батьком. У такому разі: чоловік, який вважає себе батьком, має право пред’явити позов до чоловіка матері дитини про визнання свого батьківства.

Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

При розгляді спору суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Причому судово-генетична експертиза має важливе значення в процесі доказування батьківства позивача та спростування батьківства чоловіка, який записаний батьком дитини.

Відповідачами у даній справі є батько дитини та державний орган реєстрації актів цивільного стану, якщо у позовній заяві стоїть питання про виключення з актового запису про народження відповідача та запису батьком позивача. Матір дитини для повного і всебічного з'ясування усіх обставин справи слід залучати у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Щодо позовної давності при вирішенні спору про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини. Згідно зі ст. 129 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК] зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. Причому законодавець виходить з того, що особі 12 місяців достатньо для прийняття такого рішення

== Куди звернутися ==

Орган, компетентний розглядати дані питання, – суд загальної юрисдикції. У своєму рішенні суд визнає/не визнає батьком дитини і вирішить питання щодо актового запису – внести в нього зміни або залишити в первісному вигляді.

В такому випадку, необхідно буде довести відсутність кровного споріднення між заявником та дитиною. Слід зазначити, якщо особа яка записана батьком дитини, знала в момент реєстрації її батьком, що вона не є батьком дитини, то така особа не має права оспорювати своє батьківство (ст. 136 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного Кодексу України]).

Для звернення до суду необхідно сплатити судовий збір у розмірі, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page Законом України “Про судовий збір”], окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. 

Розміри ставок судового збору доступні на сайті [http://court.gov.ua/ Судової влади України].Станом на 2021 рік звернення до суду з вищезазначеною позовною заявою становитиме 908грн.

== Порядок звернення до суду з позовною заявою про оспорення батьківства ==

До суду подається позовна заява про оспорення батьківства
([[Файл:Pozovna-zayava.pdf|міні]]) та її копії (відповідно до кількості осіб, які братимуть участь у справі). До позовної заяви додається копія свідоцтва про народження дитини (за можливості надати), копії інших доказів, які свідчать про те, що особа, яка звернулася до суду з таким позовом не може бути батьком/матір'ю дитини, за наявності також необхідно додати відмову органів РАЦС внести зміни (виключити) до актового запису про народження щодо відомостей про батька дитини. 
До позовної заяви також необхідно додати квитанцію про сплату судового збору. 
Слід врахувати, що якщо при мотивації своїх вимог, посилатися на якісь письмові докази, то їх також слід долучити, бажано, в оригіналі (якщо подаються копії, то найімовірніше, відповідач або суд клопотатиме про надання оригіналів, а це – непотрібне затягування часу). 
Відповідачем в даній категорії справ є другий з батьків, або опікун. 
Оскільки при поданні позову ставиться вимога і про оспорення батьківства і про виключення з актового запису (внесення змін до актового запису) про народження дитини, то третьою особою необхідно залучити органи РАЦС

== Чи обмежено тимчасовими рамками право на оспорювання батьківства ==

Тимчасові обмеження для заперечування батьківства бувають двох типів:
* стосуються віку дитини;
* стосуються строків позовної давності.
''До моменту народження дитини, оспорювати батьківство не можна.'' Граничним моментом, до якого ще можна оспорити батьківство, є повноліття дитини.
''Неможливо оспорити батьківство після смерті дитини.'' 

Позовної давності для оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, немає. Для матері цей термін обмежується '''1 роком''' ''з дня, коли жінка довідалася або могла довідатися про те, що вона є матір’ю дитини'' (стаття 139 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі, - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство.]
Такий же термін – '''1 рік''' – визначено для можливості подати позов про визнання батьківства за статтею 129 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]. 

Також існує обставина, при якій особа, зареєстрована батьком, не може оспорювати батьківство незалежно від тимчасових термінів: якщо він заздалегідь перед проведенням державної реєстрації знав, що дитина не є йому рідною, і все одно надав свою згоду, а також надав згоду на штучне заплідення своєї дружини.

== Які докази слід надати для заперечування батьківства ==

Конкретного переліку можливих доказів для обгрунтування позовних вимог про оспорення батьківства СК не надає, тому, застосовуючи аналогію закону, звертаємося до ЦПК ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цівiльного процесуального кодексу]). Ґрунтуючись на положеннях Цивiльного процесуального кодексу України ними можуть бути:
– Показання свідків (сусіди можуть підтвердити, що до дружини навідувався сторонній чоловік або що довгий час не проживали разом);
– Речові докази (наприклад, квитки, що підтверджують факт тривалої відсутності в той період, коли дружина завагітніла, відрядні лист і т.д.);
– Результати судово-медичної, генетичної, біологічної експертиз. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.] Пленум Верховного Суду дав своє пояснення в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанові №3 від 15.05.2006] року на рахунок того, як бути в ситуації, якщо особа щодо якої призначено експертизу, ухиляється від дачі біологічного матеріалу: суд може визнати факт, для встановлення якого ця експертиза була призначена.

Відповідно до ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, '''може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена''', або відмовити у його визнанні.

Таким чином, керуючись зазначеною нормою закону, якщо відповідач (наприклад, ймовірний батько дитини) ухиляється від здачі біологічних матеріалів для проведення експертизи, суд може визнати батьківство такої особи без відповідного висновку експертизи.

Зазначена практика відображена в рішеннях Верховного Суду ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/74262075 ВС/КЦС № 760/3977/15-ц від 16.05.2018]), та застосовується судами України.

Крім того, Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»], зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (справа "[http://hrlibrary.umn.edu/russian/euro/Rkalachevacase.html Калачова проти Російської Федерації]" № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]

Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях

2020-12-17T15:39:38Z

Tetiana.lysenko: /* Вимоги до заяви */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n17 Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні"]*
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]
== Загальні положення ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5] (далі-Правила), підставою для державної реєстрації смерті є:
* лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545];
* фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545]. 
Див. додатково консультацію "[[Порядок реєстрації смерті]]" Оскільки на [[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території|тимчасово окупованій території]] фактично діє юрисдикція та застосовується законодавство окупаційної влади, документи про смерть видані такою владою '''не можуть бути прийняті''' органами державної влади на іншій території України.
== Куди звернутись ==
Для отримання свідоцтва про смерть осіб, які померли на тимчасово окупованій території України, необхідно: 
# звернутися спочатку до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану в межах території підконтрольній владі України та отримати письмову відмову, яка має бути використана при підготовці заяви до суду;
# подати до будь-якого суду (за межами такої території, незалежно від місця проживання заявника) заяву про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, а разом з нею – належні докази, здебільшого це свідоцтво про смерть особи видане на непідконтрольній теритоії України; договір на проведення поховання; фото місця захоронення; довідка заключення про причину смерті тощо.

== Хто може звернутися до суду?==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
== Вимоги до заяви ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Статтею 318 Цивільного процесуального кодексу України] встановлено, що у заяві повинно бути зазначено:
* який факт заявник просить встановити та з якою метою;
* причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
* докази, що підтверджують факт;
* докази, що підтверджують викладені заявником обставини (наприклад, письмові свідчення очевидців, фототаблицю з місця поховання, медичні документи про смерть тощо);
* довідка про неможливість відновлення втрачених документів (наприклад, письмова відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану).
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. 

[[Файл:Заява_про_встановлення_факту_смерті_на_тимчасово_окупованій_території.doc]]
=== Докази, які необхідно додати до заяви ===
До позовної заяви, на підтвердження кожного факту, викладеного в позовній заяві, необхідно надати підтвердження у вигляді тих чи інших документів.

Так, '''''приблизний перелік додатків до позовної заяви''''' складають:
* копія паспорту та ІПН заявника (родича);
* копія виписки з медичної карти амбулаторного хворого;
* копія свідоцтва про смерть (видана на окупованій території);
* копія договору на замовлення і організацію похорону;
* фотознімки з місця захоронення.

== Вартість ==
Заявники щодо справ про встановлення факту смерті на тимчасвово окупованій території України '''звільняються від сплати судового збору''' під час розгляду справ данної категорії [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пункт 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір"].
== Строки розгляду заяви ==
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. 
Разом з тим, термін "невідкладно", у кожній конкретній ситуації буде різним, виходячи з завантаженості судді та дня подачі заяви до суду. Однак, в будь-якому випадку, можна розраховувати на розгляд судом справи протягом 1-5 днів.
== Що повинно зазначатись у рішенні суду ==
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. 
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. 
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає '''негайному виконанню і негайно видається''' учасникам справи після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
В даному випадку рішення суду буде підставою для реєстрації факту cмерті особи. Після отримання ухваленого рішення особа може самостійно звернутись до органів РАЦС, який повинен на його підставі провести державну реєстрацію смерті особи та видати відповідне свідоцтво.
{| class="wikitable"
|-
| [http://consultant.parus.ua/?doc=0AKN98E39C '''Цікаво!'''Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2016 року № 9-1130/0/4-16 "Про окремі питання застосування Закону України від 4 лютого 2016 року N 990-VIII "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України"]
|}
== Див. також ==
* [[Порядок реєстрації смерті]]
* [[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Суди]]

Виконання судових рішень у цивільних справах

2020-08-17T13:43:24Z

Tetiana.lysenko: Додано посилання на джерела

== Нормативно-правова база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-III]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]
* [http://legal-clinic.at.ua/load/konsultaciji/vikonannja_sudovikh_rishen_v_civilnomu_sudochinstvi/1-1-0-54 Веб портал "Юридичні консультації" http://legal-clinic.at.ua/]
* [https://helsinki.org.ua/advices/7564/ Веб портал Української Гельсінської спілки з прав людини]

== Загальні відомості ==

Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.

Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

== Права стягувача ==

Відповідно до ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.

У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статті 57 Конституції України], кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n214 статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження"].

Так сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4355 Статтею 56 Конституції України] встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

== Виконавчі дії ==

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.

Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.

Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.

У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.

Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.

З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.

== Оскарження дій державного виконавця ==

Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.

Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.

Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.

Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.

Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.

Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (стаття 453 ЦПК).

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.

== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==

Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.

Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.

Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним.

== Відповідальність за невиконання рішення суду ==

Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n718 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»] за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.

Підставами для складання протоколу є:
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.

Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 164 Кримінального кодексу України] за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 382 Кримінального кодексу України] за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.

Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 388 Кримінального кодексу України] за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.

[[Категорія:Виконавче провадження]]