WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2018-03-28T12:06:36Z

Tetiana.korkh: /* Надання творчих відпусток */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19/page Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/309-99-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 p. № 309 "Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p. № 634 "Про затвердження Порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості"]

== Основні пільги, що надаються для працівників, які навчаються у вищих закладах освіти та аспірантурі ==
'''Вища освіта''' - це рівень знань, що набувається у вищих закладах освіти на базі повної загальної середньої освіти і необхідний фахівцям вищої кваліфікації в різних галузях народного господарства, науки і культури. Згідно із Законом України "Про освіту", підготовка фахівців у вищих закладах освіти може здійснюватися без відриву від виробництва. Працюючим надана можливість її набуття - через широко розвинену мережу вечірнього, заочного та дистанційного навчання. Той, хто в основному віддає перевагу самостійній роботі, навчається заочно. На допомогу заочникам організуються лекції та практичні заняття, проводяться консультації. Контроль за навчанням при заочній формі здійснюється шляхом рецензування письмових завдань, передбачених навчальним планом та прийомом іспитів. Екзаменаційні сесії проводяться в терміни, визначені закладом освіти. Інший порядок навчання встановлений для вечірньої форми навчання. Відвідування занять є обов'язковим для студентів.
Аспірантура - основна форма підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів у вищих закладах освіти, яка передбачена для підготовки аспірантів, пошукувачів кандидатської дисертації за відповідною галуззю.

== Надання відпустки без збереження заробітної плати ==
Працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі заклади освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти і зворотно. Ця відпустка надається незалежно від рівня акредитації закладу освіти. Підставою для її надання є заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів. Витрати на проїзд несе працівник.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих закладах освіти, в період навчального року, за їх бажанням, може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати. Для складання випускних іспитів їм надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів ([http://kodeksy.com.ua/kodeks_zakoniv_pro_pratsyu_ukraini/statja-214.htm ст. 214 КЗпП]).

== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою і заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки: 

1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на 1-му і 2-му курсах у вищих навчальних закладах: 

І та II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 10 календарних днів; 

III та IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів; 

незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 30 календарних днів; 

2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для студентів на 3-му і наступних курсах у вищих навчальних закладах: 

I та II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних календарних днів; 

III та IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів; 

незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 40 календарних днів; 

3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів; 

4) на період підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання І та II рівнів акредитації - 2 місяці, а у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації - 4 місяці. 

Відпустки, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої ст. 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"], надаються впродовж навчального року. Підставою для надання додаткової відпустки є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.
Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит. Особам, які вступають до аспірантури з одним або кількома складеними кандидатськими іспитами, надається додаткова оплачувана відпустка для складання вступних іспитів, що залишились, із розрахунку 10 днів на кожний іспит. Особи, які склали всі кандидатські іспити, правом на додаткову відпустку для складання вступних іспитів до аспірантури за місцем роботи не користуються.
До відпустки не включається час проїзду від місця роботи вступника до аспірантури до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд та проживання несе вступник. Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі і таким, що успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 % середньої заробітної плати працівника. Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.
До щорічної відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата. 
== Надання вільних від роботи днів ==

Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість - створення кращих умов для навчання та підготовки працівників, які поєднують роботу з навчанням у вищих закладах освіти. Працівникам, які навчаються на останніх курсах вищих закладів освіти, протягом 10 навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин, а також, за їх бажанням, можуть бути додатково надані ще 1-2 вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% середньої заробітної плати. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням . Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p. № 634] затверджений "Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості".
Для працівників, які успішно навчаються у вищих закладах освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
а) культура (народна художня творчість), музичне мистецтво — щорічно 10 календарних днів із збереженням заробітної плати та 10 календарних днів без збереження заробітної плати;
б) театральне мистецтво, кіномистецтво, телемистецство - щорічно 20 календарних днів із збереженням заробітної плати та 10 календарних днів без збереження заробітної плати;
в) філологія (мова та література) - щорічно 10 календарних днів без збереження заробітної плати.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів. Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу. 

== Надання творчих відпусток ==
Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством, згідно до ст. 16 Закону України "Про відустки". Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України. Так, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 p. №45] "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток" регулюється порядок надання творчих відпусток працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним місцем роботи для закінчення написання дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук тривалістю до 3 місяців - для кандидатської, а для докторської - до 6 місяців. Така відпустка надається на підставі заяви працівника та рекомендації наукової ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого закладу освіти III-IV рівня акредитації про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання такої рекомендації працівник повинен виступити з науковою доповіддю на засіданні кафедри, де проходить наукова робота. Крім того, така відпустка може бути надана для написання підручника - до 3 місяців. Підстава - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника або наукової роботи в план випуску видань на поточний рік. Якщо це авторський колектив - письмова заява, підписана всіма членами колективу. На час творчої відпустки за працівником зберігається місце роботи та заробітна плата. Порядок обчислення середньої заробітної плати встановлюється відповідно до чинного законодавства.

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів - в розмірі 50% вартості проїзду. Треба зауважити, що в КЗпП немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
У такому ж розмірі провадиться оплата проїзду для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.

[[Категорія: Гарантії і компенсації]]
[[Категорія: Пільги та гарантії щодо надання відпусток]]

Заміна сторони в цивільному процесі. Процесуальне правонаступництво

2018-03-28T11:47:16Z

Tetiana.korkh: /* Заміна сторони в цивільному процесі */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанова Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. № 2]
== Заміна сторони в цивільному процесі ==

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального кодексу України]).

=== Належні сторони в цивільному процесі ===

'''''Належними сторонами''''' в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу. 

Однак, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач. 

В момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб'єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.

=== Неналежні сторони в цивільному процесі ===

'''''Неналежний позивач''''' - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову, а '''''неналежним відповідачем''''' та особа, що не повинна відповідати по пред'явленому до неї в суді позову. 

Чинне законодавство не передбачає заміни неналежного позивача. Якщо позов пред'явлено особою, яка не має право вимоги, то суд відкриває провадження, встановлює всі дійсні обставини справи і, переконавшись у тому, що позивач не має правових підстав для вимоги, відмовляє йому у задоволенні позову.

=== Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів ===

Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що особа, до якої пред'явлено позов є неналежним відповідачем, то суд, за клопотанням позивача може: 

#здійснити заміну неналежного відповідача; 
#залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача. 

'''Тобто,''' '''''заміна неналежного відповідача'''''- це процесуальна дія суду, яка оформлюється ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежного відповідача і залучення належної сторони, не припиняючи розгляду справи (ст.33 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального кодексу України]) 

Загальні правила заміни неналежної сторони: 

#відповідач вважається неналежним тільки після того, як його виведено із процесу, а на його місце залучений належний відповідач. 
#заміна неналежного відповідача допускається лише за клопотанням позивача, оскільки він виступив ініціатором процесу, суб'єктом, який вимагає судового захисту. 

Клопотання позивача про заміну неналежного відповідача, повинно бути обґрунтованим щодо необхідності такої заміни або залучення належного відповідача як співвідповідача у процес. 

Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача, та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 8 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанови Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. № 2]). 

== Процесуальне правонаступництво ==

Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну суб'єктного складу учасників спору. 

'''''Процесуальне правонаступництво'''''- це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах. 

Згідно зі статтею 37 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального кодексу України] правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи в спірному або встановленому судом правовідношенні у разі їх вибуття з цивільної справи. Воно настає у разі зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальному правовідношенні. 

Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво. 

Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина і припинення юридичної особи, а сингулярне – у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір. 

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. 

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив(ст.37 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального кодексу України]).

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]