WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Строк та термін в цивільному праві

2024-05-14T06:58:34Z

Tetiana.ionka: /* Види цивільно-правових строків */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] '''у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], продовжуються на строк його дії. ''Факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.'''''

Згідно висновку Верховного касаційного адімінстративного суду в постанові від 29.09.2022 року по справі №500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
|}
== Поняття строку та терміну в цивільному праві ==
Відповідно до ст. 251 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України]:
* Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
* Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 
'''''Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.'''''
== Види цивільно-правових строків ==
Розмаїття строків, що регулюються цивільним правом, зумовлює потребу їхньої класифікації. ''Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:''

'''''Залежно від того, де і ким вони визначаються строки поділяються''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Законні || це строки, що визначаються законодавчими органами в актах цивільного законодавства (у ЦК, законах України, указах Президента тощо). Так, наприклад, закон встановлює 6-місячний строк для прийняття спадщини або відмови від неї (ст. 1270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]), строк позовної давності та інші.
|-
| Договірні || це строки, що визначаються сторонами в правочинах за їхнім бажанням, будь-якої тривалості, якщо інше не передбачено в законі.
|-
| Судові строки || це строки, що встановлюються процесуальними законами або судом. Наприклад, суд може визначити строк для примирення сторін.
|}
'''''Залежно від того, які правові наслідки вони створюють строки поділяються''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Правовстановлюючі або правостворюючі || це строки, з якими пов´язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов´язків. Так, саме з досягненням громадянином повноліття (18-ти років) законодавець пов´язує виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні права.
|-
| Правоприпиняючі || це строки, з перебігом яких законодавець пов´язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов´язків. Так, по закінченню певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя.
|-
| Правозмінюючі || це строки по закінченню яких припиняються одні права та обов´язки і виникають інші. Наприклад, якщо особа загубила річ, і ця річ певний час зберігалася в органах внутрішніх справ, то по закінченню визначеного строку особа перестає бути власником речі і право власності на цю річ виникає у держави.
|}
'''''Залежно від ступеня самостійності сторін у встановленні строку вини поділяються'''''
{| class="wikitable"
|-
| Імперативні строки || тобто такі, що не можна змінити за домовленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки).
|-
| Диспозитивні строки || це строки, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін. Наприклад, боржник повинен виконати зобов´язання, визначене моментом витребування в 20-денний строк від дня пред´явлення вимоги кредитором, якщо сторони в договорі не передбачили негайного виконання цього зобов´язання.
|}
'''''Залежно від способу визначення строки поділяються'''''
{| class="wikitable"
|-
| Визначені календарною датою || Наприклад (строк повернення боргу)
|-
| Певним періодом часу || (поставка продукції - поквартальна, щомісячна)
|-
| Вказівкою на подію|| яка неодмінно має настати (настання навігації - за договором перевезення водним транспортом: кожного року неможливо визначити конкретну дату настання цієї події)
|}
'''''За поширенням:'''''

- '''загальні строки''' (терміни) мають загальне значення та стосуються всіх без винятку суб'єктів та всіх однотипових випадків. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України);

- '''спеціальні строки''' (терміни) встановлюються для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦК України).
{| class="wikitable"
|Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог
|1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);
|-
| rowspan="7" |
|2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа ( цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості)
|-
|3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності
|-
|4) у зв'язку з недоліками проданого товару
|-
|5) про розірвання договору дарування
|-
|6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти
|-
|7) про оскарження дій виконавця заповіту
|-
|8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
|-
|Позовна давність у чотири роки застосовується
|за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
|}

== Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав ==
Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав - строки, впродовж яких володілець суб'єктивного права може реалізувати ті можливості, які закладено в суб'єктивному праві. Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав поділяють на такі:

- строки існування цивільних прав - це строки дії суб'єктивного права в часі;
[[Файл:98507265 c9887366-d2b1-4d30-b28b-a7980e6bf39a.jpg|міні]]
- преклюзивний строк - це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке;

- претензійний строк - строк, упродовж якого уповноважений суб'єкт вправі, а іноді й зобов'язаний звернутися до безпосередньо зобов'язаної особи для врегулювання спору, що виник між ними перед зверненням до суду за захистом свого порушеного права;

- гарантійний строк - період часу, впродовж якого продавець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару (послуги) чи застосування інших встановлених законом чи договором наслідків.

== Порядок визначення моменту спливу строку та закінчення строку ==
Відповідно до ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]:
''Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.''
* Що стосується закінчення строку то згідно ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]:
* Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
* До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.
* Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.
* Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
* Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.
* Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
== Порядок вчинення дій в останній день строку ==
Відповідно до ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]:
* Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
* Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
== Продовження строків на період дії карантину ==
2 квітня 2020 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)» (далі – Закон № 540-ІХ)], яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), '''строки,''' визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також '''інші процесуальні строки''' щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред’явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами '''продовжуються на строк дії такого карантину».'''

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Суди]]

Файл:98507265 c9887366-d2b1-4d30-b28b-a7980e6bf39a.jpg

2024-05-14T06:54:33Z

Tetiana.ionka:

редаговане фото

Громадянство та належність до громадянства України

2024-04-23T06:32:26Z

Tetiana.ionka: Було доповнено інформацію стосовно складання іспитів для отримання громадянства України, про те як поновити громадянство України особами, які раніше були громадянами України, також було добавлено зображення паспорта громадянина України для виїзду за кордон

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15%2016 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»] ;
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України""]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18 Наказ Міністерства закордонних справ України від 23 квітня 2018 року № 182 "Про затвердження Положення про консульський збір України та Інструкції про порядок справляння сум консульського збору за вчинення консульських дій, обліку сум консульських надходжень та проведення звірок фактичних консульських надходжень в закордонних дипломатичних установах України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1623-12 Наказ Міністерства фінансів України від 07 липня 2012 року № 811 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита"]
==Поняття громадянства України==
Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

'''Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:'''

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B5+%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE#w1_1 єдиного громадянства] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B5+%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE#w1_1 (ст. 4 Конституції України)], що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України ;
* запобігання виникненню випадків без громадянства;
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0#w1_1 неможливості позбавлення громадянина України громадянства України] (ст. 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]);
* визнання права громадянина України на зміну громадянства;
* неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
* рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
* збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

==Належність до громадянства України==
Відповідно до вимог ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є: 
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. '''Такі особи є громадянами України з 24 серпня 1991 року'''. 
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» від 13 листопада 1991 року проживали в Україні і не були громадянами інших держав. '''Такі особи є громадянами України з 13 листопада 1991 року'''; 
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.''' Такі особи є громадянами України з моменту внесення відмітки про громадянство України '''; 
4)''' особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України '''. 
[[Файл:Pasport.jpg|міні|Паспорт громадянина України для виїзду за кордон]]

=== Документи, що підтверджують громадянство України ===
1. паспорт громадянина України; 
2. паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 
3. тимчасове посвідчення громадянина України; 
4. дипломатичний паспорт; 
5. службовий паспорт; 
6. посвідчення особи моряка; 
7. посвідчення члена екіпажу; 
8. посвідчення особи на повернення в Україну. 
==Набуття громадянства України==
Вимогами ст. 6 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] визначено перелік [[Підстави набуття громадянства України#.D0.9D.D|підстав набуття громадянства України]], а саме: 
1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n81 за народженням;] [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/dd/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC.docx Зразок заяви про оформлення громадянства за народженням] 
2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n92 за територіальним походженням;] [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/c3/%D0%9E%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC.docx Заява про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням] 
3. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n107 внаслідок прийняття до громадянства]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/b/be/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.doc Заява про прийняття громадянства] 
4. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n143 внаслідок поновлення у громадянстві]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/8/8d/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.docx Заява внаслідок поновлення у громадянстві] 
5. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n156 внаслідок усиновлення]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/1/12/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.docx Заява про оформлення набуття громадянства України дитиною внаслідок усиновлення] 
6. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n161 внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров’я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/f/fa/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%BD%D0%B5%D1%8E_%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8_%D1%87%D0%B8_%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.docx Заява про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок установлення над нею опіки чи піклування] 
7. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n167 внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/d8/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C_%D1%8F%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E%2C_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%BD%D0%B5%D1%8E_%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0.docx Заява про оформлення набуття особою, яка визнана судом недієздатною, громадянства України внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України] 
8. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n169 у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/9/9b/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%B7_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC_%D1%83_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%97%D1%97_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D1%87%D0%B8_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7_%D0%BD%D0%B8%D1%85.docx Заява про оформлення набуття дитиною громадянства України у зв’язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них] 
9. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n176 внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/4/46/%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B2%D0%B0.docx Заява про оформлення набуття дитиною громадянства України]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/4/46/%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B2%D0%B0.docx внаслідок визнання батьківства] 
10. з[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n186 а іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України].
== Загальний порядок подання заяв та інших документів для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України ==
Для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1623-12 державне мито] або [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18 консульський збір], документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.

Заяви з питань громадянства оформлюються: 
* [//wiki.legalaid.gov.ua/images/b/be/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.doc про прийняття до громадянства України] та про вихід з громадянства України - на ім'я Президента України;
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/7/74/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%B про встановлення] та [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/7/7b/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B оформлення] належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи
* про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я начальника головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі за місцем проживання особи;
* про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи;
* про перевірку належності до громадянства України особою, яка перебуває за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем перебування особи;
* про оформлення набуття громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.
Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Заяву з питань громадянства дитини підписує один з її батьків або інший законний представник дитини.

Особа, яка зареєструвала шлюб до досягнення повноліття або якій надано повну цивільну дієздатність до досягнення повноліття відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15%2016 Цивільного кодексу України], заяву з питань громадянства підписує самостійно.

Заяву з питань громадянства недієздатної особи підписує її опікун.

Якщо заявник не може підписати заяву через неписьменність або фізичні вади, заяву на його прохання підписує інша особа.

Заяви та інші документи з питань громадянства подаються:
* особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання особи в Україні;
* особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем реєстрації особи;
* особою, яка постійно проживає за кордоном, - до дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.
Заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.

За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою.

Заява та інші документи з питань громадянства недієздатної особи подаються її опікуном.

Заява та інші документи з питань громадянства дитини подаються одним з її батьків або іншим законним представником дитини за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника.

Особа, яка зареєструвала шлюб до досягнення повноліття або якій надано повну цивільну дієздатність до досягнення повноліття відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], заяву та інші документи з питань громадянства подає самостійно.

Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред'являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Згода на набуття громадянства України або на вихід з громадянства України дитини віком від 14 до 18 років надається нею у формі письмової заяви, подається у присутності дитини. За наявності поважних причин (хвороба дитини, стихійне лихо тощо) така заява може подаватися за відсутності дитини.

У разі набуття громадянства України - особи зобов’язані скласти іспити з основ Конституції України, історії України та на рівень володіння державною мовою - письмово оформлена заява іноземця/особи без громадянства з числа осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, або які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", про те, що в разі набуття громадянства України він протягом двох років складе іспити з основ Конституції України, історії України, на рівень володіння державною мовою і подасть документи про складання таких іспитів (абз. 30 ст. 1 ЗУ «Про громадянство України»).

== Документи, що подаються для оформлення поновлення у громадянстві України ==
'''Для оформлення поновлення у громадянстві України особа, яка припинила громадянство України і є особою без громадянства подає:'''

- заяву про поновлення у громадянстві України (у двох примірниках);

- три фотокартки (розміром 35 х 45 мм);

- довідку про припинення громадянства України або інший документ, що підтверджує припинення громадянства України;

- декларацію про відсутність іноземного громадянства.

'''Для оформлення поновлення у громадянстві України особа, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулася в Україну на постійне, подає документи:'''

- заяву про поновлення у громадянстві України (у двох примірниках);

- копію документа, який підтверджує постійне проживання особи на території України;

- довідку про припинення громадянства України або інший документ, що підтверджує припинення громадянства України;

а також, один із таких документів:

- зобов'язання припинити іноземне громадянство. Іноземець, який перебуває у громадянстві (підданстві) кількох держав, подає зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від громадян (підданих) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;

- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]

Файл:Pasport.jpg

2024-04-23T06:28:37Z

Tetiana.ionka:

Це зображення логічно впишеться до цього підпункту

Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду

2024-03-18T22:20:46Z

Tetiana.ionka: /* Вартість */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0621-16 Наказ Міністерства соціальної політики України від 31 березня 2016 року № 318 "Про затвердження Державного стандарту соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"]
== Підстави позбавлення батьківських прав ==
Позбавити батьківських прав можливо лише у судовому порядку, іншого порядку не передбачено.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text статті 164 Сімейного кодексу України] '''''мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони''''':
# не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування ''(без поважної причини)'';
# ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
# жорстоко поводяться з дитиною ''(застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо)'';
# є хронічними алкоголіками або наркоманами ''(ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками)'';
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини ''(наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю)'', примушують її до жебракування та бродяжництва;
# засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

== Хто не може бути позбавлений батьківських прав ==
Підстави для позбавлення батьківських прав відсутні при вчиненні кримінального правопорушення батьками з необережності (наприклад, випадкове заподіяння шкоди здоров'ю дитини у ході гри, при домашніх роботах і тощо).

Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, утворення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"].

Відповідно частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n788 статті 164 Сімейного кодексу України] не можуть бути позбавлені батьківських прав особи до досягнення повноліття з підстав коли вони ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або здобуття нею освіти, є хронічними алкоголіками або наркоманами, чи вдаються до будь яких видів експлуатації дитини.
== Порядок позбавлення батьківських прав ==
Позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років.

Для позбавлення батьківських прав необхідно вчинити наступні дії:
# встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов'язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани) та зібрати всі необхідні підтверджуючі докази;
# звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків [[:Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган опіки та піклування).docx|(Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган опіки та піклування).docx;]] [[:Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган місцевого самоврядування).docx]]);
# звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав (зразок [[:Файл:Позовна заява про позбавлення батьківських прав.docx]]) та отримати за результатами розгляду прийняте судом рішення.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили ''суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.''
== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий розгляд позовної заяви]] ==
Суд розглядає справи про позбавлення батьківських прав за позовною заявою:
# одного із батьків, опікуна, піклувальника, особи в сім'ї якої проживає дитина;
# закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, в якому вона перебуває;
# органу опіки та піклування;
# прокурора;
# самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
При розгляді судом справи обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду '''письмовий висновок''' щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов'язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.
* Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ''ознаки кримінального правопорушення'', він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.
''Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення [[Порядок здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах|соціального супроводу сім’ї (особи)]] у разі здійснення такого супроводу.''

Дитина, яка може висловити свою думку,''' має бути вислухана при вирішенні''' спору про позбавлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text статті 170 Сімейного кодексу України] суд може постановити рішення про [[Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав|відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав]], у випадках, якщо батьки:
* ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
* жорстоко поводяться з дитиною;
* є хронічними алкоголіками або наркоманами;
* вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
*в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
'''''У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.'''''

Факт застосування до одного з батьків запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, '''який унеможливлює виконання ним батьківських обов'язків''', не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/104769461 постанова Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/4847/20]).
=== Підсудність справи ===
Справи про позбавлення батьківських прав батька чи матері за загальним правилом розглядає місцевий суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування того з батьків (відповідача), якого хочуть позбавити прав.

''Якщо особа, яка подає [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позов]] до суду про позбавлення батьківських прав доповнить позовні вимоги стягненням чи зміною розміру аліментів, то заяву можна подавати до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.''

Позови до одного із батьків, якого хочуть позбавити батьківських прав, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням його майна чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Позовна заява про позбавлення батьківських прав обох батьків, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з них за вибором позивача.

=== Вартість ===
За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі '''0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року''' відповідно до [https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"] (у 2024 році - '''1211,20 грн.''').

'''Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн сплати судового збору''' [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті "Судова влада"]
[[Файл:Позбавлення батьківських прав (частина 1).png|міні|Позбавлення батьківських прав (частина 1)]]
[[Файл:Позбавлення батьківських прав (частина 2).png|міні|Позбавлення батьківських прав (частина 2)]]Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17?find=1&text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+8.+%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D1%82%D0%B0+%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8+%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83%2C+%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83+%D0%B0%D0%B1%D0%BE+%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+#w2_1 частини 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір»], суд може звільнити від сплати судового збору на підставі, зокрема, коли до суду звертається особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб.

=== Документи, які подаються до позовної заяви ===
До позовної заяви додаються:
* свідоцтво про народження дитини;
* свідоцтво, що підтверджує укладення шлюбу або свідоцтво про розірвання шлюбу (рішення суду про розірвання шлюбу);
* довіреність на представлення інтересів дитини (якщо позов подається опікунською радою або навчальною/медичною установою);
* акт обстеження побутових та житлових умов за адресою проживання дитини;
* висновок органу опіки та піклування про обґрунтованість подачі позову в суд;
* рішення суду про стягнення аліментів (якщо на відповідача були раніше покладені такі зобов’язання);
* відомості з виконавчої служби про наявність боргу за аліментними виплатами, порушення виконавчого провадження, кримінального провадження;
* довідка з навчального закладу (про те, що батька дитини не забирав дитину, не цікавився фізичним, духовним, моральним розвитком дитини);
* судовий вирок (якщо відповідач був засуджений за ухилення від сплати аліментів, нанесення побоїв дитині, неналежне виконання батьківських обов’язків і тощо);
* відомості з органів поліції про факти жорстокого поводження з неповнолітнім або іншим членом сім’ї;
* довідка з наркологічного лікувального закладу про наявність у відповідача захворювань на алкоголізм, наркоманію;
* пояснення, свідчення;
* аудіо-, фото-, відеофайли;
* квитанція про сплату судового збору

== Наслідки позбавлення батьківських прав настають для батька (матері) ==
Позбавлення батьківських прав стосується тільки дітей, щодо яких є рішення суду. Стосовно інших дітей батьківські права зберігаються.

Мати чи батько, яких було позбавлено батьківських прав, втрачають свої права щодо дитини, які за загальним правилом належать їм як батькам за фактом спорідненості з нею, а саме:
# втрачають особисті немайнові права щодо дитини (наприклад, право вирішувати питання виховання дитини та навіть вільно спілкуватися з нею, право давати дозвіл на зміну дитиною свого прізвища чи імені, право визначати місце проживання дитини та дозволяти чи забороняти її виїзд закордон тощо), а також звільняються від обов'язків щодо її виховання;
# перестають бути законним представником дитини (не можуть як раніше представляти без окремої довіреності її інтереси в судах чи інших органах і тощо);
# втрачають права на будь-які пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
# не можуть бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником (тобто не зможуть усиновити іншу дитину);
# не можуть одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вони могли б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо);
# втрачають інші права, засновані на спорідненості з дитиною (наприклад, їх дитина може бути усиновлена без їх згоди, як батьків);
# втрачають право на спадкування після дитини (крім випадків, коли їх спадкування передбачене заповітом дитини).
'''Увага!''' Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав '''суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину'''. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, ''суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитин''и у відділенні Державного ощадного банку України та зобов’язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок ''у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду''.
== Влаштування дитини при позбавленні батьківських прав ==
Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні.
Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

У випадку відсутності передати дитину зазначеним родичам, дитина передається на опікування органу опіки та піклування. Ці органи вирішують, яким особам або установам слід передати дитину на виховання: призначають опікуна (піклувальника) або, в залежності від віку та стану здоров'я, віддають дитину до дитячого будинку, сімейного дитячого будинку, школи-інтернату.
== Чи може мати або батько, які позбавлені батьківських прав, бачитися з дитиною? ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text статті 168 Сімейного кодексу України] мати та батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.
З цією метою необхідно подати до суду відповідну [http://legalexpert.in.ua/zayava-pro-nadanya-prava-na-pobachenya-z-ditinou заяву про надання права на побачення].
Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

== Чи можливо позбавити батьківських прав, якщо один із батьків знаходиться на непідконтрольній території? ==
Позбавлення батьківських прав особи, що знаходиться на тимчасово окупованій території, відбувається у такому ж порядку, як і всіх інших.

Особливості такої справи пов’язані з тим, до якого суду необхідно звертатися для розгляду справи. Адже, за загальним правилом, позов про позбавлення батьківських прав подається до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

На окупованій території українські суди не працюють. Але для кожного населеного пункту, який залишився на цій території, визначений відповідний суд на підконтрольній території, до якого можна звернутися з позовом.

Незначна складність розгляду таких справ пов’язана із викликами відповідача у судове засідання. Для цього суд просто розміщує відповідне оголошення на своєму сайті. У такому випадку не має значення чи прибув відповідач у судове засідання, воно може відбутися і без нього. Якщо позивач також не може особисто бути присутнім у судовому засіданні, бо проживає в іншому місті, то можливо провести розгляд справи у режимі [[Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в цивільному процесі|відеоконференції]].
== Чи можливо відмовитися від дитини? ==
Добровільно відмовитися від дитини неможливо! Якщо чоловік не є біологічним батьком дитини – застосовується процедура [[Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини|оспорювання батьківства]].

В останній час набуває поширення експертиза, що зветься «Генна дактилоскопія» (судово-генетична експертиза), висновок якої на 100% дає ствердну відповідь, чи є дана особа батьком (матір'ю) дитини, чи ні. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6676 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України], згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, він суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").]

Однак, при розгляді справ про позбавлення батьківських прав трапляються випадки, коли батько подає до суду заяву про те, що він не заперечує проти позбавлення батьківських прав. Суд оцінює таку заяву, разом з усіма іншими доказами, а тому навіть у такому випадку потрібно доводити наявність підстав для позбавлення батьківських прав.
== Поновлення батьківських прав ==
Мати чи батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право їх [[Поновлення батьківських прав|поновити в судовому порядку]] лише у випадку, коли будуть відсутні підстави, які слугували для прийняття судом рішення про позбавлення батьківських прав.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80487429 Постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц] ''(факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини).''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78979013 Постанова Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц].
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89131002 Постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц] ''(позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків).''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89209715 Постанова Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)].
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/100214614 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19'''] - щодо обставин, які не є підставою для позбавлення батьківських прав ''(сам по собі факт реєстрації та проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ст. 126-1 КК України (домашнє насильство) не є підставою для позбавлення батьківських прав)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771761 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17'''] - щодо відсутності підстав для позбавлення батьківських прав ''(позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача).''
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/100109035 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18'''] - щодо підстав для позбавлення батьківських прав ''(Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав).''
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104178273 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19'''] - щодо обставин, які свідчать про ухилення від виконання батьківських обов`язків ''(зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини).''
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104769461 '''Постанова Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/4847/20'''] (факт взяття відповідача під варту 13 липня 2018 року є об'єктивною причиною, що унеможливлює виконання відповідачем його батьківських обов'язків з вказаного часу)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/105139632 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20'''] - щодо наявності правових підстав для позбавлення усиновлювачів батьківських прав відносно малолітньої дитини Постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 [http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=105359259&red=100003764649d7b735b0218c64f799e2da291b&d=5] (озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки вона може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина через малолітній вік неспроможна надавати об'єктивну оцінку, та не завжди відповідає інтересам самої дитини.).
==Див. також==
*[[Позбавлення батьківських прав осіб - іноземців]]
*[[Поновлення батьківських прав]]
*[[Опіка і піклування над дітьми]]
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Порядок розірвання шлюбу

2024-03-18T21:53:07Z

Tetiana.ionka: Роз'яснення про розмір неоподаткованого мінімуму

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/669-2015-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету міністрів України від 26 червня 2015 року № 669-р "Про реалізацію пілотного проекту у сфері державної реєстрації актів цивільного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 14 глави 1 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page#top Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених накзом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5], у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.
|}
==Припинення шлюбу внаслідок його розірвання==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
'''Шлюб може бути припинено/розірвано внаслідок:'''
*смерті одного з подружжя або оголошення його померлим (ст. 104 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]);
*за спільною заявою подружжя в органах ДРАЦС (цей спосіб можливий лише за відсутності неповнолітніх дітей та за відсутності спору між подружжям щодо його розірвання при якому обоє з подружжя готові підписати заяву в органах ДРАЦС (ст. 105,106 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] );
*за заявою одного з подружжя в органах ДРАЦС (можливо в випадку якщо інший з подружжя визнаний безвісно відсутнім або визнаний судом недієздатним згідно ст. 107 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]);
* на підставі рішення суду (шляхом звернення до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу одним з подружжя так і за спільною заявою подружжя).

==Розірвання шлюбу в позасудовому порядку через органи ДРАЦС==
===Куди звернутися===
'''I.''' За спільною заявою подружжя в органі ДРАЦС за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя.
У випадку перебування одного з подружжя [[Розірвання шлюбу із засудженою особою|в установі виконання покарань]],засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 Закону України "Про нотаріат"]. Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису.

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя:
*визнаний безвісно відсутнім;
*визнаний недієздатним.

===Перелік необхідних документів:===
* заява про розірвання шлюбу;
* свідоцтво про шлюб;
* копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя).

Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.

===Вартість===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі:
*за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
*з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]).
'''Неоподатковуваний мінімум доходів громадян''' або '''Мінімум доходів громадян, з якого не стягується податок''' — грошова сума ''розміром у 17 гривень,'' встановлена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC+%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2+%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD#w1_1 пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України].

===Строк розгляду===

Державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться '''''після закінчення одного місяця від дня подання відповідної заяви, якщо вона не була відкликана.'''''

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]).

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений.

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== Розірвання шлюбу онлайн ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/669-2015-%D1%80#Text розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 № 669-р «Про реалізацію пілотного проєкту у сфері державної реєстрації актів цивільного стану»] та з метою оптимізації процесу надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану у відділах державної реєстрації актів цивільного стану запроваджено проєкт «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану» щодо подання заяв у сфері державної реєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет.

Пунктами 1, 2 Порядку розгляду відділами державної реєстрації актів цивільного стану поданих через мережу Інтернет, визначено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану розглядають, зокрема, заяви фізичних осіб про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду, про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, про розірвання шлюбу відповідно до статті 107 Кодексу, поданих через мережу Інтернет з використанням вебпорталу «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану» (далі – Вебпортал) або через [https://my.gov.ua/info/news/348/details Єдиний державний вебпортал електронних послуг] з накладенням електронних підписів, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису, а також звернення щодо формування таких заяв, поданих через мережу Інтернет, з використанням Вебпорталу.

Згідно з Порядком роботи вебпорталу «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану», технічним адміністратором Вебпорталу є державне підприємство [https://nais.gov.ua/ «Національні інформаційні системи»] (далі – ДП «НАІС»).

У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, ДП «НАІС» з 24 лютого 2022 тимчасово призупинило роботу Вебпорталу з метою недопущення будь-яких несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в ньому.
==Розірвання шлюбу в судовому порядку==
'''У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний лише у судовому порядку.'''

Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами в порядку окремого або позовного провадження.

Позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ст.115 СК України).

'''Важливо!''' Залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання оригіналу свідоцтва про шлюб є порушенням принципу верховенства права, права на справедливий суд та суперечить завданням цивільного судочинства ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/107077982 Постанова Верховного суду у справі № 526/442/22 від 19 жовтня 2022 року]).
===Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження===
У порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. Справа про [[Розірвання шлюбу із засудженою особою|розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі]], може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Особливостями судової процедури в порядку окремого провадження є те, що, суд не з’ясовує причини розлучення, не вживає заходів щодо примирення подружжя, але при цьому суд повинен перевірити відповідність умов Договору інтересам дитини, а також пересвідчитись, що умови Договору не порушують засади рівності прав батьків дитини.

Враховуючи вимоги положень цивільного та сімейного законодавства, можна стверджувати, що у Заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви розірвання шлюбу та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей. Також варто зазначити, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання Заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати Заяву про розірвання шлюбу (частина четверта статті 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України]).
====Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
#з ким із них будуть проживати діти;
#яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
#умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
#способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
#порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.
====Вартість====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2024 року - 605,60 грн) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 (підпункт 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")] крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

'''Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн сплати судового збору''' [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті "Судова влада"]
====Строк розгляду====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.
===Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження===
У порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|позовного провадження]] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду.

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[https://vl.rv.court.gov.ua/sud1702/30/151/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. В даній позовній заяві має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей.

Позови про розірвання шлюбу може підписувати та подавати і представник ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/98221879 постанова Верховного Суду/КЦС від 09.07.2021 у справі № 607/10879/20] )

Слід зазначити, що діти, які досягли чотирнадцяти років, мають право самостійно обирати своє місце проживання після розірвання шлюбу батька та матері.
====Вартість====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2024 року - 1211,20 грн) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.
====Строк для примирення====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)].

Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]). Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

* Про державну реєстрацію розірвання шлюбу та про розірвання шлюбу, здійснене в судовому порядку, робиться відмітка в актовому записі про шлюб.
'''У разі розірвання шлюбу в судовому порядку рішення суду, яке набрало законної сили, надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.'''

===<big>Розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження</big>===

Відповідно до частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8126 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України] розірвання шлюбу в судовому порядку може здійснюватися за правилами [[Спрощене провадження в цивільних справах|спрощеного позовного провадження.]]
Для того, щоб розірвання шлюбу здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження, потрібно подати клопотання у письмовій формі одночасно із поданням позовної заяви, або таке клопотання може міститися у позовній заяві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (ч.1 ст. 276 Цивільного процесуального кодексу України)].

====Зміна спрощеного провадження на загальне позовне провадження====

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За наслідками розгляду клопотання про розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження, суд може його задовольнити і одночасно надати відповідачу строк для подання заяви із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо відповідач вчасно подасть обґрунтовані заперечення і суд знайде підстави для їх задоволення, то порядок розгляду справи може бути змінений на загальний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ( стаття 277 Цивільного процесуального кодексу України).]
====Строк====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статті 275 Цивільного процесуального кодексу України], справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

===Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено===
Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:
*при вагітності дружини;
*протягом одного року після народження дитини.
'''Винятки:'''

1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку);

2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства;

3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

==Див. також==
*[[Встановлення факту розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території]]
*[[Визнання розірвання шлюбу фіктивним]]
*[[Розірвання шлюбу із засудженою особою]]
*[[Вибір прізвища при розірванні шлюбу]]
== Отримання правової консультації ==
Для отримання правничої допомоги звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
* контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' для дзвінків в межах України;
* https://t.me/+380677213103 безкоштовні дзвінки з мобільного застосунку Telegram;
* +380 44 363 10 41 для дзвінків з-за кордону, вартість дзвінка за тарифами оператора;
* бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, винуватцями якої є окремі категорії громадян

2024-03-18T21:30:16Z

Tetiana.ionka: Додано абзац та нормативно-правовий документ

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху"]
== Відшкодування шкоди ==
Ч. 1 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] визначено право володіння, користування і розпорядження своєю власністю; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Ці конституційні положення поширюються також на правовідносини із захисту майнових прав особи, у тому числі шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадках, визначених законом. 
Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди, завданої, зокрема, джерелом підвищеної небезпеки, передбачені у ст.ст. 1166, 1167, 1187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
== Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80/print Пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування»] встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 
Зазначений Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. 
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм матеріальних та моральних збитків, у тому числі за рахунок Моторного бюро, у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]. 
''Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі. 
''Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Підпунктом "ґ" пункту 2.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху"] Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. ''Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).''
== Моторне (транспортне) страхове бюро України ==
[https://mtsbu.ua/ua/ '''Моторне (транспортне) страхове бюро України''' (далі - МТСБУ)] є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. 
Одним із завдань Моторного бюро є ''здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань'' на умовах, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15/print Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»].

'''На період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX], президія МТСБУ, а якщо повноважне засідання президії МТСБУ не скликається протягом 14 днів - дирекція МТСБУ має право прийняти рішення про направлення вільних до розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів, створених при МТСБУ, для придбання облігацій внутрішньої державної позики [[Військові облігації: умови та порядок придбання|"Військові облігації"]].'''
== Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України ==
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»] передбачено особливості його застосування у випадках заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є окремі категорії громадян, та обов'язкові умови, за наявності яких певні категорії фізичних осіб вважаються такими, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, а Моторне бюро, відповідно, зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих. 
'''Учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які''' '''особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності,''' ''звільняються від обов'язкового страхування'' цивільно-правової відповідальності на території України ( п. 13.1 ст. 13 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"] офіційне тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 див. в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-14#Text Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2014 від 23.12.2014]). Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. 
Отже, зазначена категорія осіб звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а потерпілі особи мають право на відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені у цьому пункті особи, за рахунок коштів Моторного бюро із фонду захисту потерпілих.
Вказане звільнення від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є пільгою, яку держава надала певним категоріям своїх громадян.
Ця пільга полягає у повному звільненні згаданих окремих категорій, від дотримання загального правила, встановленого законом для власників та інших законних володільців транспортних засобів, - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників. 
'''Розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків''', за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. 
Зазначена пільга надається ''за умови особистого керування'' таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]] [[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Порядок ліквідації акціонерного товариства та черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів

2024-02-15T08:25:13Z

Tetiana.ionka: Виділення тексту

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text Закон України «Про акціонерні товариства»]
== Поняття акціонерного товариства ==
'''''Акціонерне товариство''''' - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 ч.1 ст. 152 ЦКУ]).

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства визначається у статуті акціонерного товариства. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text ч.1 ст. 6 ЗУ «Про акціонерні товариства»])

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 Стаття 153 Цивільного кодексу України] зазначає, що акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.
==Ліквідація акціонерного товариства==
'''Ліквідація''' – один з видів припинення акціонерного товариства. Добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#w1_1 Законом України «Про акціонерні товариства»]. Інші підстави та [[Порядок ліквідації юридичної особи|порядок ліквідації]] товариства визначаються законом.

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, приймають загальні збори, якщо інше не передбачено законом. З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради або ради директорів та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами. Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#w1_1 ст. 135 ЗУ "Про акціонерні товариства"])

Введення ліквідаційної процедури є наслідком визнання суб'єкта підприємницької діяльності - боржника банкрутом. У зв’язку з чим, у постанові про визнання боржника банкрутом суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури. За загальними засадами цивільного права юридична особа ліквідується у двох випадках: за рішенням її учасників чи органу управління юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами або за рішенням суду.

У першому випадку юридична особа ліквідується ''добровільно'', у другому – в ''примусовому'' порядку.

''Добровільна ліквідація (самоліквідація)'' здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів, у тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою товариство створювалося, у порядку, визначеному цим Законом. Інші підстави та порядок ліквідації товариства визначаються законом.

Водночас ''примусова ліквідація'', що здійснюється за рішенням суду, може мати місце у випадках встановлених законом. До таких випадків насамперед слід відносити визнання боржника банкрутом та введення стосовно нього ліквідаційної процедури.

Якщо на момент ухвалення рішення про ліквідацію акціонерне товариство не має зобов’язань перед кредиторами, його майно розподіляється між акціонерами відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+98#n1967 статті 137] цього Закону.

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації та порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, приймають загальні збори, якщо інше не передбачено законом.

З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради або ради директорів та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами.

Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство - таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства шляхом його ліквідації.

Припинення акціонерного товариства шляхом ''перетворення''. ''Перетворенням акціонерного товариства'' є зміна організаційно-правової форми акціонерного товариства з його припиненням та передачею всього свого майна, прав та обов’язків товариства підприємницькому товариству - правонаступнику згідно з передавальним актом. Акціонерне товариство може перетворитися лише на інше господарське товариство або виробничий кооператив ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+133#w2_2 стаття 133] Закону України "Про акціонерні товариства").

Перетворення акціонерного товариства на інше господарське товариство (крім товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю) або виробничий кооператив здійснюється після прийняття відповідного рішення загальними зборами, за умови отримання письмової згоди всіх акціонерів, акції яких не були викуплені, стати засновниками (учасниками) підприємницького товариства - правонаступника. Така згода оформлюється шляхом підписання всіма засновниками (учасниками) або їхніми уповноваженими особами установчих документів підприємницького товариства - правонаступника.

'''Основні етапи припинення акціонерного товариства шляхом перетворення'''

1. Процедура припинення акціонерного товариства шляхом перетворення здійснюється за такими етапами:

1) прийняття загальними зборами акціонерів товариства, що припиняється шляхом перетворення, рішень про:

перетворення акціонерного товариства;

затвердження умов перетворення;

визначення уповноважених осіб товариства, що припиняється шляхом перетворення, для здійснення всіх необхідних дій, пов’язаних із процесом перетворення;

2) реалізація акціонерами права вимоги обов’язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій відповідно до вимог статті 103 цього Закону;

3) реалізація прав кредиторів акціонерного товариства, що припиняється шляхом перетворення, щодо задоволення їхніх вимог, передбачених статтею 116 цього Закону;

4) оприлюднення рішення про припинення акціонерного товариства шляхом перетворення;

5) подання уповноваженими особами товариства, що припиняється шляхом перетворення, офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про перетворення акціонерного товариства і всіх необхідних документів для зупинення обігу акцій такого товариства;

6) зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу акцій товариства, що припиняється шляхом перетворення;

7) конвертація акцій товариства, що припиняється шляхом перетворення, у частки (паї) підприємницького товариства - правонаступника;

8) прийняття загальними зборами акціонерів товариства, що створюється шляхом перетворення, рішень про затвердження результатів емісії (конвертації) акцій, затвердження статуту новоствореного товариства та обрання органів управління такого товариства;

9) подання офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви і всіх необхідних документів для скасування випуску цінних паперів товариства, що припиняється шляхом перетворення;

10) скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску цінних паперів товариства, що припиняється шляхом перетворення;

11) державна реєстрація припинення акціонерного товариства, що припинилося шляхом перетворення, та створення підприємницького товариства - правонаступника.

2. Порядок скасування випуску акцій у процесі перетворення встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

===Етапи ліквідації АТ===
'''Щодо основних етапів ліквідації АТ слід визначити:'''
#прийняття загальними зборами акціонерного товариства, що ліквідується, зокрема, рішень про: ліквідація акціонерного товариства; затвердження проєкту ліквідаційного балансу; визначення уповноважених осіб товариства, що ліквідується, для здійснення всіх необхідних дій, пов'язаних із процесом ліквідації;
#оприлюднення рішення про ліквідацію акціонерного товариства;
#подання уповноваженими особами товариства, що ліквідується, офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про ліквідацію акціонерного товариства і всіх необхідних документів для зупинення обігу акцій такого товариства;
#зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу акцій товариства, що ліквідується;
#розподіл майна товариства, що ліквідується, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#n1967 статті 137] Закону України "Про акціонерні товариства";
#подання офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви та всіх необхідних документів для скасування випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
#скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
#державна реєстрація припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації.
2. Порядок скасування випуску акцій у процесі ліквідації акціонерного товариства встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
==Черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів АТ==
У разі ліквідації платоспроможного акціонерного товариства вимоги його кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#n1967 (стаття 137 ЗУ "Про акціонерні товариства")]:
*у у першу чергу задовольняються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою
*у другу чергу - вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
*у третю чергу - вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);
*у четверту чергу - всі інші вимоги кредиторів;
*у п’яту чергу - виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;
*у шосту чергу - виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+98#n1382 до статті 98] цього Закону;
*у сьому чергу - виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;
*у восьму чергу - виплати за простими акціями, які підлягають викупу відповідно до статті 102 цього Закону;
*у дев’яту чергу - розподіл майна між акціонерами - власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій.
2. Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.

У разі емісії товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу майна між акціонерами - власниками кожного класу привілейованих акцій визначається статутом акціонерного товариства.

У разі недостатності майна товариства, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами (акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно до суми вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера) цієї черги.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Порядок ліквідації акціонерного товариства та черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів

2024-02-15T08:22:51Z

Tetiana.ionka: Розширено інформацію додано статті закону

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text Закон України «Про акціонерні товариства»]
== Поняття акціонерного товариства ==
Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 ч.1 ст. 152 ЦКУ]).

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства визначається у статуті акціонерного товариства. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text ч.1 ст. 6 ЗУ «Про акціонерні товариства»])

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 Стаття 153 Цивільного кодексу України] зазначає, що акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.
==Ліквідація акціонерного товариства==
'''Ліквідація''' – один з видів припинення акціонерного товариства. Добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#w1_1 Законом України «Про акціонерні товариства»]. Інші підстави та [[Порядок ліквідації юридичної особи|порядок ліквідації]] товариства визначаються законом.

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, приймають загальні збори, якщо інше не передбачено законом. З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради або ради директорів та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами. Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#w1_1 ст. 135 ЗУ "Про акціонерні товариства"])

Введення ліквідаційної процедури є наслідком визнання суб'єкта підприємницької діяльності - боржника банкрутом. У зв’язку з чим, у постанові про визнання боржника банкрутом суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури. За загальними засадами цивільного права юридична особа ліквідується у двох випадках: за рішенням її учасників чи органу управління юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами або за рішенням суду.

У першому випадку юридична особа ліквідується ''добровільно'', у другому – в ''примусовому'' порядку.

''Добровільна ліквідація (самоліквідація)'' здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів, у тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою товариство створювалося, у порядку, визначеному цим Законом. Інші підстави та порядок ліквідації товариства визначаються законом.

Водночас ''примусова ліквідація'', що здійснюється за рішенням суду, може мати місце у випадках встановлених законом. До таких випадків насамперед слід відносити визнання боржника банкрутом та введення стосовно нього ліквідаційної процедури.

Якщо на момент ухвалення рішення про ліквідацію акціонерне товариство не має зобов’язань перед кредиторами, його майно розподіляється між акціонерами відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+98#n1967 статті 137] цього Закону.

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації та порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, приймають загальні збори, якщо інше не передбачено законом.

З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради або ради директорів та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами.

Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство - таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства шляхом його ліквідації.

Припинення акціонерного товариства шляхом ''перетворення''. ''Перетворенням акціонерного товариства'' є зміна організаційно-правової форми акціонерного товариства з його припиненням та передачею всього свого майна, прав та обов’язків товариства підприємницькому товариству - правонаступнику згідно з передавальним актом. Акціонерне товариство може перетворитися лише на інше господарське товариство або виробничий кооператив ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+133#w2_2 стаття 133] Закону України "Про акціонерні товариства").

Перетворення акціонерного товариства на інше господарське товариство (крім товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю) або виробничий кооператив здійснюється після прийняття відповідного рішення загальними зборами, за умови отримання письмової згоди всіх акціонерів, акції яких не були викуплені, стати засновниками (учасниками) підприємницького товариства - правонаступника. Така згода оформлюється шляхом підписання всіма засновниками (учасниками) або їхніми уповноваженими особами установчих документів підприємницького товариства - правонаступника.

'''Основні етапи припинення акціонерного товариства шляхом перетворення'''

1. Процедура припинення акціонерного товариства шляхом перетворення здійснюється за такими етапами:

1) прийняття загальними зборами акціонерів товариства, що припиняється шляхом перетворення, рішень про:

перетворення акціонерного товариства;

затвердження умов перетворення;

визначення уповноважених осіб товариства, що припиняється шляхом перетворення, для здійснення всіх необхідних дій, пов’язаних із процесом перетворення;

2) реалізація акціонерами права вимоги обов’язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій відповідно до вимог статті 103 цього Закону;

3) реалізація прав кредиторів акціонерного товариства, що припиняється шляхом перетворення, щодо задоволення їхніх вимог, передбачених статтею 116 цього Закону;

4) оприлюднення рішення про припинення акціонерного товариства шляхом перетворення;

5) подання уповноваженими особами товариства, що припиняється шляхом перетворення, офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про перетворення акціонерного товариства і всіх необхідних документів для зупинення обігу акцій такого товариства;

6) зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу акцій товариства, що припиняється шляхом перетворення;

7) конвертація акцій товариства, що припиняється шляхом перетворення, у частки (паї) підприємницького товариства - правонаступника;

8) прийняття загальними зборами акціонерів товариства, що створюється шляхом перетворення, рішень про затвердження результатів емісії (конвертації) акцій, затвердження статуту новоствореного товариства та обрання органів управління такого товариства;

9) подання офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви і всіх необхідних документів для скасування випуску цінних паперів товариства, що припиняється шляхом перетворення;

10) скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску цінних паперів товариства, що припиняється шляхом перетворення;

11) державна реєстрація припинення акціонерного товариства, що припинилося шляхом перетворення, та створення підприємницького товариства - правонаступника.

2. Порядок скасування випуску акцій у процесі перетворення встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

===Етапи ліквідації АТ===
'''Щодо основних етапів ліквідації АТ слід визначити:'''
#прийняття загальними зборами акціонерного товариства, що ліквідується, зокрема, рішень про: ліквідація акціонерного товариства; затвердження проєкту ліквідаційного балансу; визначення уповноважених осіб товариства, що ліквідується, для здійснення всіх необхідних дій, пов'язаних із процесом ліквідації;
#оприлюднення рішення про ліквідацію акціонерного товариства;
#подання уповноваженими особами товариства, що ліквідується, офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про ліквідацію акціонерного товариства і всіх необхідних документів для зупинення обігу акцій такого товариства;
#зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу акцій товариства, що ліквідується;
#розподіл майна товариства, що ліквідується, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#n1967 статті 137] Закону України "Про акціонерні товариства";
#подання офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви та всіх необхідних документів для скасування випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
#скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
#державна реєстрація припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації.
2. Порядок скасування випуску акцій у процесі ліквідації акціонерного товариства встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
==Черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів АТ==
У разі ліквідації платоспроможного акціонерного товариства вимоги його кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#n1967 (стаття 137 ЗУ "Про акціонерні товариства")]:
*у у першу чергу задовольняються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою
*у другу чергу - вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
*у третю чергу - вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);
*у четверту чергу - всі інші вимоги кредиторів;
*у п’яту чергу - виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;
*у шосту чергу - виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+98#n1382 до статті 98] цього Закону;
*у сьому чергу - виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;
*у восьму чергу - виплати за простими акціями, які підлягають викупу відповідно до статті 102 цього Закону;
*у дев’яту чергу - розподіл майна між акціонерами - власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій.
2. Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.

У разі емісії товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу майна між акціонерами - власниками кожного класу привілейованих акцій визначається статутом акціонерного товариства.

У разі недостатності майна товариства, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами (акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно до суми вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера) цієї черги.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Визнання батьківства

2024-01-18T21:36:06Z

Tetiana.ionka: Додано практику ВСУ, зміна розміру судового збору

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Мін'юсту від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
== Визнання батьківства за спільною заявою батьків==
'''Визнання батьківства''' — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини і це одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Адже факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов'язків батька, визначених законодавством. За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до ч. 2 статті 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини 1, 2 статті 122 Сімейного кодексу України]).

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану '''спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини'''. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком (частина третя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n586 статті 122 Сімейного кодексу України]).
=== Перелік необхідних документів ===
# cпільна заява батьків дитини про встановлення батьківства в письмовій формі [//wiki.legalaid.gov.ua/images/e/e0/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.docx (Медіа:Заява_про_визнання_батьківства.docx)];
# паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них);
# документ, що підтверджує сплату державного мита. 
{| class="wikitable"
|-
| Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.
|}
== Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою==
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За загальним правилом, заяву необхідно подати особисто, що надає можливість впевнитись у добровільному волевиявленні осіб.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
== Визнання батьківства за рішенням суду ==
Відповідно до ''ст. 128 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]'' за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ''ст. 126 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]'', батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду в порядку позовного провадження в цивільному судочинстві. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ''Цивільного процесуального кодексу України'']. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ''ч. 1 ст. 135 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Сімейного кодексу України]''.
== Встановлення факту батьківства за рішенням суду ==
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 130 Сімейного кодексу України)].

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду '''за місцем реєстрації заявника'''. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran9697#n9697 ''ст. 316 Цивільного Процесуального кодексу України'')]

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 р., '''до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:'''
# докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
# довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
# пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником;
# квитанція про сплату судового збору;
# висновок судово-генетичної експертизи походження дитини для встановлення батьківства, що проводиться за ухвалою суду;
# наявність інших доказів встановлених судовими рішеннями у кримінальних, адміністративних, цивільних , або господарських справах..
Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.
== Визнання батьківства за рішенням суду в порядку позовного провадження ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n603 ''п. 3 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України''] якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n609 ''ч. 1 ст. 126 Сімейного кодексу України''] походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n616 ''Ч. 1, 2 ст. 128 Сімейного кодексу України''] передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n609 ''ч. 1 ст. 135''] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n616 ''Сімейного кодексу України'']

Відповідно до ''п. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]'' відповідно до ''статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8008 264], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8020 265 Цивільного Процесуального кодексу України]'' рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише в разі подання іншою особою (біологічним батьком) заяви про своє батьківство. Сімейним законодавством не врегульовано вирішення цього питання в разі смерті особи, яка повинна подати заяву про своє батьківство. Біологічний батько загинув до народження дитини, однак за життя своєю поведінкою визнавав своє батьківство щодо неї. Реалізуючи право дитини знати свого батька та неможливість скасування прав, що випливають із кровної спорідненості, підлягає задоволенню внесення змін до актового запису про народження дитини і включення до нього відомостей особи, яка загинула, як батька ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/98646234 постанова Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 336/1357/16-ц провадження № 61-1452св20])

Враховуючи [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102892293 постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 202/5601/18 (провадження № 61-18654св20)] чоловік, який не знав про своє батьківство тривалий час та не реалізовував свої права на судовий захист протягом року від дня народження дитини, має право в межах одного року від дня, коли він дізнався про своє батьківство (частина друга статті 129 СК України), звернутися до суду з позовом про визнання батьківства. Спір про визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто захід, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов’язків, зокрема обов’язку з утримання дитини.
=== Порядок звернення до суду ===
Згідно вимог установлених частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6210 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України], - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Третьою особою у справі необхідно залучити відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який реєстрував народження дитини та ставити окрему вимогу в позовній заяві про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

'''Сплата судового збору'''

Судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (''підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]''). Станом на 01.01.2024 року розмір судового збору складає 1211,20 грн.

'''Докази'''

До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі '''пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.''' Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, '''наприклад''':

- докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);

- покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;

- висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).

'''Верховний Суд роз’яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства''' ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 ''постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц'']).

'''[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/9/93/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.doc Зразок позовної заяви про визнання батьківства]'''
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281916 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74342267 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281840 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18.]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98646234 Постанова Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 336/1357/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102892293 Постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 202/5601/18]
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Суди]]

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою

2024-01-09T08:45:41Z

Tetiana.ionka: Додано судову практику та змінено розмір судового збору

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 “Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0016323-12 Роз’яснення Міністерства юстиції України від 11.05.2012 “Визначення походження дитини від батьків при державній реєстрації народження”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-22#Text Наказ Міністерства охорони здоров’я від 04.03.2022 № 407 «Щодо забезпечення реєстрації новонароджених в умовах воєнного стану»]
== Походження дитини ==
Всі діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним - так закріплено у ст. 52 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] . Факт народження дитини породжує виникнення біологічного та морального зв'язку між нею та її батьком і матір'ю. Юридичне значення факт походження набуває лише з моменту його державної реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Права та обов'язки, що виникають у батьків і дітей, є взаємними. Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків батьків і дітей є кровне споріднення, походження дітей від цих батьків. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 121 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]) Реєстрація народження дитини провадиться з одночасним '''визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.''' На підставі реєстрації народження дитини видається свідоцтво про народження, в якому засвідчується походження дитини від вказаних у ньому батьків (одного з батьків).
== Походження дитини від матері ==
Визначення походження дитини від матері (засвідчення материнства) не залежить від того факту, перебувала жінка, яка народила дитину, у шлюбі чи ні. Якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері, ''жінка, яка народила дитину, вважається одинокою матір'ю''.

Документом, що підтверджує походження дитини від певної матері, є документ закладу охорони здоров´я про народження нею дитини - медичне свідоцтво про народження. У виняткових випадках у разі народження дитини вдома чи іншому місці без надання медичної допомоги реєстрація народження дитини проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану у встановленому законом порядку. У разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану народження дитини необхідно в судовому порядку [[Встановлення факту народження особи|встановлювати факт народження особи]] в певний час.
== Походження дитини від батька ==
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини ''подана неповнолітнім'', орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Необхідність інформування вказаних осіб, які за законом піклуються про неповнолітню особу, зумовлена тим, що згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини, може бути надана повна цивільна дієздатність (ч. 1 ст. 35 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України])

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"] на захист прав дітей спрямовано виключення з чинного законодавства норми, якою чоловіку було надано право за своєю заявою визнати батьківство щодо дитини, мати якої померла або оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування. Тепер у таких випадках батьківство визнається за рішенням суду.
== Куди звернутися ==
Для проведення державної реєстрації народження дитини батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, батьки дитини за спільною заявою звертаються до органів державної реєстрації актів цивільного стану.

При зверненні до органів державної реєстрації актів цивільного стану слід подати документи, що засвідчують особу батьків дитини (таким документом для громадян, як правило, є паспорт громадянина України). Додатковою умовою є сплата державного мита.

Для визначення походження дитини від батька – визнання батьківства – за відсутності спільної заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, необхідно звернутися до суду загальної юрисдикції.

== Розгляд заяв в судовому порядку ==
Позови про визнання батьківства відповідача можуть пред´являтися за місцем проживання позивача та розглядаються судами загальної юрисдикції в порядку позовного провадження відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України].

Відповідно до ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text п. 3 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України]'' якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду. Судовий збір за подання даної заяви складає 1211,20 грн.. До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Справи щодо проживання однією сім´єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження розглядаються судами загальної юрисдикції у межах [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]] за правилами підсудності, визначеної на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України.

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі 605,60 грн., окрім випадків, коли особи звільнені від сплати судового збору відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону. Також розміри ставок судового збору [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ доступні на сайті Судової влади України].
== Державна реєстрація народження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі ==
Загальними підставами виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини є походження дитини від них, тобто наявність кровного споріднення та реєстрація цього походження у порядку, встановленому законом. Порядок визначення походження дитини залежить від наявності чи відсутності шлюбу між її батьками. Главою 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлено порядок визначення походження дитини від матері та батька.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком (частина третя статті 122 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за їх заявою; за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; за рішенням суду (частина друга статті 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі державної реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

На період дії воєнного стану на території України для забезпечення реєстрації народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану медичні працівники закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - надавачі медичної допомоги), які надавали допомогу при пологах, здійснювали перший медичний огляд новонародженого або проводили перший медичний огляд породіллі після пологів, в тому числі поза закладом охорони здоров'я, без можливості подальшого транспортування породіллі та новонародженого до відповідного надавача медичної допомоги або за умови її відмови від такого транспортування в обставинах підвищеної загрози життю та здоров'ю, на кожний випадок народження живої дитини заповнюють Медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06#Text 08 серпня 2006 року № 545 "Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті"], зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024.

За умови відсутності можливості заповнення медичним працівником Медичного свідоцтва про народження (форма № 103/о) медичний працівник зобов'язаний на кожний випадок народження живої дитини виписати довідку довільної форми в двох примірниках без проставляння печатки яка обов'язково повинна містити відомості передбачені в п. 2 наказу Міністерства охорони здоров’я від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-22#Text 04.03.2022 № 407 «Щодо забезпечення реєстрації новонароджених в умовах воєнного стану»]

'''СУДОВА ПРАКТИКА'''

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/109547238 Рішення Верховного суду України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 березня 2023 року справа № 205/5698/21, провадження № 61-564св23 у справі про визнання батьківства]
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Заповідальна дієздатність неповнолітніх

2023-12-18T13:08:45Z

Tetiana.ionka: Додані посилання

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
== Хто така малолітня та неповнолітня особа ==
'''Заповідальна дієздатність неповнолітніх''' - це реалізація права на спадкування особами, які не досягли повноліття (вісімнадцяти років).

Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років - '''малолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 ч.1 ст. 31 Цивільного кодексу України]).

Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - '''неповнолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу України]).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ст. 1234 Цивільного кодексу України] право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, право на заповіт здійснюється особисто, вчинення заповіту через представників не допускається. Стаття 34 Цивільного кодексу України зазначає, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Але є винятки.
[[Файл:Zrzok prezentacії 9.jpg|міні|251x251пкс]]
=== [[Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім|Способи набуття повної цивільної дієздатності неповнолітніми:]] ===
# У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття. Момент набуття повної цивільної дієздатності — реєстрація шлюбу. Шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлений у вісімнадцять років. Однак за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття або визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.
# Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, або бажає займатися підприємницькою діяльністю, за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або рішення органу опіки та піклування, така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. У разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.
#Також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n218 ч. 1 ст. 35 Цивільного кодексу України])

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних фізичних осіб, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України 11 травня 2011 р. № 491. Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 стаття 56 Закону України "Про нотаріат")].

Отже, неповнолітні, за винятком тих, які за законом набули повної дієздатності до повноліття, '''права заповісти не мають.'''
== Порядок надання повної цивільної дієздатності ==
[[Файл:Судовий порядок3.jpg|міні|292x292пкс]]
Питання про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності розглядаються в безспірному порядку, тобто в порядку окремого провадження [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 (ст. 301-304 Цивільного процесуального кодексу України]).

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою.

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

[https://sr.od.court.gov.ua/sud1525/inshe/zrazkipozovnihzayav/zayavapronadannianepovnolitniosobipovnoitsivilnoidiezdatnosti Зразок заяви про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності]

Дивись також [[Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім|"Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім"]]
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81681588 Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03.05.2019 року у справі № 391/251/19 ](надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі).
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Діти]]

Здійснення риболовлі в орендованих ставках

2023-11-08T22:52:04Z

Tetiana.ionka: Оновлено чинне законодавство

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2894-14 Закон України «Про тваринний світ»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України «Про аквакультуру»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1042-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2023року № 1042 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1412-22#Text Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 вересня 2022 року № 700 «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства»]

== Види водокористування ==

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 ст. 46 Водного кодексу України], водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 ст. 47 Водного кодексу України]). На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду. Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. Умови загального водокористування передбачаються договором оренди або окремим додатком до нього. 
Громадяни, перед тим, як здійснювати рибальство в орендованому іншими особами ставку, '''повинні вияснити''', чи є обмеження щодо загального водокористування на даному водному об’єкті, ознайомитись з цими обмеженнями.

== Де і хто може здійснювати риболовлю в орендованих ставках ==

Любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших рибо розподільних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні,технічні,лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування заборонені ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 п. 3.1 Правил любительського і спортивного рибальства]). '''Любительський та спортивний вилов риби, інших водних біоресурсів здійснюється'''

1. Під час здійснення любительського, спортивного рибальства та підводного полювання об’єктами добування (вилову) є водні біоресурси, крім тих, що занесені до Червоної книги України, переліків регіонально рідкісних видів, що охороняються, та включені до інших переліків, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Любительське рибальство дозволяється здійснювати рибалкам безоплатно у порядку загального використання водних біоресурсів для особистих потреб (без права реалізації) не забороненими цими Правилами знаряддями добування (вилову) та у мінімально дозволених для добування (вилову) розмірах видів водних біоресурсів під час здійснення любительського, спортивного рибальства та підводного полювання, визначених додатком 1 до цих Правил, за нормами добування (вилову) дозволених видів водних біоресурсів на одного рибалку за добу (далі - добова норма улову), визначеними додатком 2 до цих Правил.

Любительське, спортивне рибальство та підводне полювання, що перевищує встановлені цими Правилами обсяги безоплатного добування (вилову) водних біоресурсів здійснюється за плату у Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/992-2015-%D0%BF#n9 постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 992].

3. Місця та строки заборон добування (вилову) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) визначені додатком 3 до цих Правил. Місця та строки заборон, визначені додатком 3 до цих Правил, можуть переноситись, а також збільшуватися чи зменшуватися (не більше ніж на 15 днів) наказами органів рибоохорони у відповідних районах діяльності на підставі науково-біологічних обґрунтувань наукових установ, та у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями,- за погодженням із спеціальними адміністраціями установ природно-заповідного фонду.

4. Розміри водних біоресурсів визначаються для:

риб - шляхом виміру довжини від вершини рила (при закритому роті) до початку середніх променів хвостового плавника;

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1458-22#n11 {Абзац другий пункту 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 924 від 22.11.2022}]

раків та креветок - шляхом виміру довжини по спині від лінії, що поєднує середину очей, до краю середньої хвостової пластини;

двостулкових молюсків (мідія, гребінці та інші) - шляхом виміру найбільшої довжини мушлі.

 '''Право безплатного рибальства на водоймах, де впроваджене платне рибальство, а також на тих, що закріплені за громадськими об’єднаннями, надається (за наявності відповідного посвідчення):'''
* особам з інвалідністю I та II груп;
* учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС I та II категорій;

* дітям до 16 років.
'''Любительський лов риби дозволяється:'''
* на водоймах загального користування – з берега або з човна, вудками всіх видів із загальною кількістю гачків не більше п'яти на рибалку, та спінінгом;
* на водоймах, на яких впроваджене платне рибальство: членам громадських об'єднань за їх членськими квитками з берега або з човна вудками усіх видів із загальною кількістю гачків не більше десяти на рибалку і спінінгом, іншим особам – забороняється;
* дітям до 16 років самостійний лов риби дозволяється тільки з берега.

== Обмеження ==

'''Заборонено любительське та спортивне рибальство:'''

* із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм;
* у каналах теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій;
* у підвідних і магістральних каналах, відводах рибогосподарських та меліоративних систем, в шлюзових каналах тощо;
* у новостворених водосховищах (до особливого розпорядження);
* з незареєстрованих плавзасобів або таких, що не мають на корпусі чіткого реєстраційного номера (за винятком веслових човнів);
* з човнів або інших плавзасобів на промислових ділянках, закріплених за користувачами водних біоресурсів, а також на відстані від берега більш як 3 км в Чорному морі і 1,5 км – в Азовському морі;
* у верхніх б’єфах гребель на відстані ближче ніж за 500 метрів;
* поблизу мостів, які охороняються, в межах режимних зон охорони;
* у радіусі 500 метрів навколо риборозплідних господарств;
* у водоймах риборозплідних і товарних рибних господарств;
* на водоймах, що розташовані в зоні евакуації (відчуження) на територіях, радіоактивно забруднених унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;
* на зимувальних ямах;
* з криги на ділянках водойм, закріплених за рибодобувними організаціями – на відстані більш як за 500 метрів від берега;
* на водоймах, що не визначені органами рибоохорони як такі, на яких дозволене любительське рибальство;
* у темний час доби (пізніше години від заходу сонця та раніше години до його сходу) з човнів та інших плавучих засобів у Чорному та Азовському морях;
* без наявності відповідних документів, що дають право на здійснення лову в окремих водоймах. Інформацію про точне місце розташування заборонених водойм, або про ділянки, відведені для любительського рибальства, місця зимувальних ям, період нересту можливо уточнити в територіальних органах рибоохорони.

== Відповідальність ==

Незаконне обмеження прав загального водокористування може потягти цивільно-правову (наприклад, розірвання договору оренди ставка), кримінальну (наприклад, самоправство чи перевищення службових повноважень) чи іншу відповідальність. Незаконний вилов риби в орендованому ставку іншими особами може призвести до адміністративної чи кримінальної відповідальності, оскільки риба є власністю орендаря і її вилов може розцінюватись як крадіжка. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Статтею 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення]передбачено адміністративну відповідальність за:

* '''Порушення правил рибальства''' - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
* '''Грубе порушення правил рибальства''' (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову) - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої і на посадових осіб - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої

Шкода, заподіяна громадянами України, іноземцями та особами без громадянства незаконним (з порушенням Правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб,водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, відшкодовується порушниками відповідно до такс, затверджених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1209-2011-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року № 1209 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів"].
 Застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування у повному обсязі збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення цих Правил рибальства. Незаконно виловлені водні живі ресурси підлягають вилученню в установленому законодавством порядку.
 Контроль за дотриманням Правил рибальства здійснюють органи рибоохорони та інші спеціально уповноважені на те органи, а також громадські інспектори рибоохорони та громадські інспектори з охорони довкілля.

[[Категорія: Екологічне право]]

Визнання права власності на пай, за умови неотримання спадкодавцем за життя сертифікату або помилкового невключення до списку власників

2023-09-20T11:48:03Z

Tetiana.ionka: Додано практику Верховного Суду

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»]
* [http://odeska.land.gov.ua/roziasnennia-shchodo-spadkuvannia-prava-na-zemelnu-chastku-pai/ Роз’яснення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 02.05.2019 року щодо спадкування на земельну частку (пай)]
== Аналіз законодавства ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»] право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Список громадян, як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року)] особа набуває право на земельний пай '''''за наявності трьох умов:'''''
# перебування в членах КСП на час паювання;
# включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;
# одержання КСП цього акта.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Статтею 1216 ЦК України] передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1225 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України] право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 1218 ЦК України] до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] право спадкоємців на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Водночас п. 17 розділу Х «Перехідні положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. При цьому сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

'''''Важливо!''''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] визначено, що '''у разі, якщо до 1 січня 2025 р. власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформили право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки''' (ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону]). Під невитребуваною розуміється земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчене відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Така земельна ділянка після формування буде передаватись у комунальну власність певної територіальної громади за рішенням суду в порядку визнання майна безхазяйним. Однак у разі пропуску строку власник такої земельної ділянки або його спадкоємець за наявності поважних причин зможуть звернутися до суду для визначення додаткового строку для оформлення права власності на землю. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

== Аналіз судової практики ==
Аналіз судової практики свідчить про складність цієї категорії справ як у питаннях доведення фактів, якими обґрунтовані позовні вимоги, так і правильної юридичної кваліфікації наявних правовідносин сторін. Для спадкоємців доведення факту членства спадкодавця у таких підприємствах є недостатнім, оскільки вони мають також довести факт виникнення у спадкодавця права на зазначену частку (пай).

У своїй постанові від 17.03.2020 року по справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89903596 396/1683/18-ц] Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду зазначив, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Так, у постанові від [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99967473 23 вересня 2021 року у справі № 563/1407/19] Верховний Суд зауважив, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством (КСП) акта на право колективної власності на землю вона:

1. працювала в цьому підприємстві;

2. була його членом;

3. була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до зазначеного списку чи виключено з нього, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання, а у разі недосягнення згоди - спір вирішується в судовому порядку. У такому випадку особа має право звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».]

У постанові [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99425927 від 06 вересня 2021 року у справі № 562/3535/18] Верховний Суд зазначив, що у батька позивачів не було сертифіката на право на земельну частку (пай) у КСП. Оскільки державний акт на право колективної власності на землю КСП отримано вже після смерті батька позивачів, останній не міг бути включеним до списку членів КСП, що додається до зазначеного державного акта, тому відсутні підстави для задоволення позову.

У постанові [https://reyestr.court.gov.ua/Review/100141559 05 жовтня 2021 року у справі № 563/623/19-ц] Верховний Суд погодився з відмовою у задоволенні позову про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті матері позивача з огляду на відсутність відповідного об’єкту спадкування.

При цьому Верховний Суд зауважив, що матір позивача за життя питання щодо надання їй земельної частки (паю) не порушувала та про наявність такого права не заявляла, а сам факт внесення матері позивача до списку членів «Селянської спілки села Сапожин», який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, не є беззаперечним свідченням набуття нею такого права, а лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки, що за її життя реалізовано не було.

Проаналізувавши судову практику можна зробити висновок, що довести право спадкоємця на земельну частку (пай) можливо лише за наявності трьох умов:
# перебування спадкодавця в членах КСП на час паювання;
# включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;
# одержання КСП акта на право колективної власності на землю.
== Пропозиція щодо можливих варіантів вирішення питання ==
Таким чином, якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (або безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, '''спадкоємці мають звернутися до суду з позовною заявою.'''
== Вартість ==
За подання позовної заяви позивач сплачує судовий збір у розмірі ставок судового збору для позовних заяв майнового характеру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text стаття 4 Закону України «Про судовий збір»]), а саме: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлений у розмірі 2684 грн.)
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/88264968 Постанова Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17.03.2020 року по справі №396/1683/18-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99967473 Постанова Верховного суду України у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року по справі № 563/1407/19]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99425927 Постанова Верховного суду України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2021 року у справі № 562/3535/18]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/100141559 Постанова Верховного Суду України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 563/623/19-ц]
[[Категорія:Право власності на землю‎]]
[[Категорія:Суди]]

Провадження у цивільних справах за участю іноземних осіб

2023-06-19T14:21:39Z

Tetiana.ionka: додано посилання на зміни в законодавстві

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2627-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції про угоди про вибір суду"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08 Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-754/0/4-13 "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом"]
== Процесуальні права та обов’язки іноземних осіб ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України] (далі - ЦПК України) визначено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 496 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9605 ЦПК України]).
== Підсудність судам України цивільних справ з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+1+2%29#w1_1 іноземним елементом] ==
У міжнародному праві категорія «підсудність» означає розподіл компетенцій між судами наявної в державі системи розгляду цивільних справ, а також компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+366#w2_1 статтею 366 Господарського процесуального Кодексу України], законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається статтею 497 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9605 ЦПК України], законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, коли суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом. Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15?find=1&text=+76#w1_1 76 Закону]:
# якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15?find=1&text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+77.+%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%BD%D0%B0+%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C#w2_1 статті 77 цього Закону];
# якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
# у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
# якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
# якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
# дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
# якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
# якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
# якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
# якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
# в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України (стаття 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).
До виключної підсудності судам України у справах з іноземним елементом відносяться:
# якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об’єктом такого партнерства, зокрема об’єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об’єкт;
# якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;
# якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;
# якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;
# якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
# якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
# якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
# в інших випадках, визначених законами України (стаття 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).
'''Важливо! За змістом частини другої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+3.#Text ЦПК України] правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.'''

Судам загальної юрисдикції України підвідомчі справи у спорах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України, а також у справах за участю іноземних фізичних осіб, що мають місце проживання в Україні, про відшкодування шкоди. Справи за участю позивача фізичної особи - громадянина України до юридичної особи відповідача, який є іноземним елементом і не має місцезнаходження в Україні щодо відшкодування шкоди завданої на території іншої держави, мають розглядатись відповідним судом іноземної держави.
== Судове доручення про надання правової допомоги ==
'''Доручення''' - звернення (доручення, прохання, запит - залежно від вимог міжнародного договору України) компетентного органу, у тому числі судове доручення про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів тощо.

В разі виникнення необхідності у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави (суд, консульська посадова особа України відповідно до міжнародних договорів України або в іншому порядку, що не суперечить законодавству держави перебування, чи інший орган, до компетенції якого належить складання чи виконання доручення про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах) в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України (стаття 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).

Таким чином, у зв’язку з розглядом цивільної справи суд, в разі необхідності вручення стороні по справі, яка перебуває поза межами України, документів або витребування документів, які необхідні для розгляду справи чи проведення допиту особи, обов’язково складає судове доручення про отримання міжнародної правової допомоги.

З інформацією щодо змісту, форми та виконання судового доручення – можливо ознайомитись за посиланням: [[Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів]].

Обсяг правової допомоги, порядок зносин, вимоги щодо форми і змісту доручення, а також особливості виконання доручення визначаються положеннями міжнародного договору України, який діє у відносинах між Україною та відповідною іноземною державою.

Детальний перелік країн, з якими Україною укладено двосторонні договори про правову допомогу в цивільних справах міститься на офіційному веб-сторінці [https://mfa.gov.ua/dvostoronnye-spivrobitnictvo Міністерства закордонних справ України].
== Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги ==
Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам що передбачені в ст. 499 ЦПК України.

У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:
# назва суду, що розглядає справу;
# за наявності міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;
# найменування справи, що розглядається;
# прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;
# процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;
# чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
# інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.
Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.
== Див. також ==
* [[Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів]]
* [[Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню]]
* [[Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню]]
* [[Порядок звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства‎]]
[[Категорія:Суди]]

Громадянство та належність до громадянства України

2023-04-18T14:09:06Z

Tetiana.ionka: додано інформацію про принципи на яких ґрунтується законодавство про громадянство України

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15%2016 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»] ;
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України""]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18 Наказ Міністерства закордонних справ України від 23 квітня 2018 року № 182 "Про затвердження Положення про консульський збір України та Інструкції про порядок справляння сум консульського збору за вчинення консульських дій, обліку сум консульських надходжень та проведення звірок фактичних консульських надходжень в закордонних дипломатичних установах України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1623-12 Наказ Міністерства фінансів України від 07 липня 2012 року № 811 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита"]
==Поняття громадянства України==
Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

'''Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:'''

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B5+%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE#w1_1 єдиного громадянства] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B5+%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE#w1_1 (ст. 4 Конституції України)], що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України ;
* запобігання виникненню випадків без громадянства;
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0#w1_1 неможливості позбавлення громадянина України громадянства України] (ст. 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]);
* визнання права громадянина України на зміну громадянства;
* неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
* рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
* збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

==Належність до громадянства України==
Відповідно до вимог ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є: 
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. '''Такі особи є громадянами України з 24 серпня 1991 року'''. 
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» від 13 листопада 1991 року проживали в Україні і не були громадянами інших держав. '''Такі особи є громадянами України з 13 листопада 1991 року'''; 
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.''' Такі особи є громадянами України з моменту внесення відмітки про громадянство України '''; 
4)''' особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України '''. 
=== Документи, що підтверджують громадянство України ===
1. паспорт громадянина України; 
2. паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 
3. тимчасове посвідчення громадянина України; 
4. дипломатичний паспорт; 
5. службовий паспорт; 
6. посвідчення особи моряка; 
7. посвідчення члена екіпажу; 
8. посвідчення особи на повернення в Україну. 
==Набуття громадянства України==
Вимогами ст. 6 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] визначено перелік [[Підстави набуття громадянства України#.D0.9D.D|підстав набуття громадянства України]], а саме: 
1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n81 за народженням;] [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/dd/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC.docx Зразок заяви про оформлення громадянства за народженням] 
2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n92 за територіальним походженням;] [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/c3/%D0%9E%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC.docx Заява про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням] 
3. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n107 внаслідок прийняття до громадянства]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/b/be/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.doc Заява про прийняття громадянства] 
4. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n143 внаслідок поновлення у громадянстві]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/8/8d/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.docx Заява внаслідок поновлення у громадянстві] 
5. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n156 внаслідок усиновлення]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/1/12/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.docx Заява про оформлення набуття громадянства України дитиною внаслідок усиновлення] 
6. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n161 внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров’я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/f/fa/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%BD%D0%B5%D1%8E_%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8_%D1%87%D0%B8_%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.docx Заява про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок установлення над нею опіки чи піклування] 
7. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n167 внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/d8/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C_%D1%8F%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E%2C_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%BD%D0%B5%D1%8E_%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0.docx Заява про оформлення набуття особою, яка визнана судом недієздатною, громадянства України внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України] 
8. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n169 у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/9/9b/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%B7_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC_%D1%83_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%97%D1%97_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D1%87%D0%B8_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7_%D0%BD%D0%B8%D1%85.docx Заява про оформлення набуття дитиною громадянства України у зв’язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них] 
9. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n176 внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/4/46/%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B2%D0%B0.docx Заява про оформлення набуття дитиною громадянства України]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/4/46/%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B2%D0%B0.docx внаслідок визнання батьківства] 
10. з[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n186 а іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України].
== Загальний порядок подання заяв та інших документів для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України ==
Для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1623-12 державне мито] або [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18 консульський збір], документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.

Заяви з питань громадянства оформлюються: 
* [//wiki.legalaid.gov.ua/images/b/be/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.doc про прийняття до громадянства України] та про вихід з громадянства України - на ім'я Президента України;
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/7/74/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%B про встановлення] та [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/7/7b/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B оформлення] належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи
* про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я начальника головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі за місцем проживання особи;
* про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи;
* про перевірку належності до громадянства України особою, яка перебуває за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем перебування особи;
* про оформлення набуття громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.
Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Заяву з питань громадянства дитини підписує один з її батьків або інший законний представник дитини.

Особа, яка зареєструвала шлюб до досягнення повноліття або якій надано повну цивільну дієздатність до досягнення повноліття відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15%2016 Цивільного кодексу України], заяву з питань громадянства підписує самостійно.

Заяву з питань громадянства недієздатної особи підписує її опікун.

Якщо заявник не може підписати заяву через неписьменність або фізичні вади, заяву на його прохання підписує інша особа.

Заяви та інші документи з питань громадянства подаються:
* особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання особи в Україні;
* особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем реєстрації особи;
* особою, яка постійно проживає за кордоном, - до дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.
Заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.

За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою.

Заява та інші документи з питань громадянства недієздатної особи подаються її опікуном.

Заява та інші документи з питань громадянства дитини подаються одним з її батьків або іншим законним представником дитини за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника.

Особа, яка зареєструвала шлюб до досягнення повноліття або якій надано повну цивільну дієздатність до досягнення повноліття відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], заяву та інші документи з питань громадянства подає самостійно.

Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред'являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Згода на набуття громадянства України або на вихід з громадянства України дитини віком від 14 до 18 років надається нею у формі письмової заяви, подається у присутності дитини. За наявності поважних причин (хвороба дитини, стихійне лихо тощо) така заява може подаватися за відсутності дитини.
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]

Порядок розірвання шлюбу

2023-03-19T19:45:44Z

Tetiana.ionka: доповнено інформацією

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/669-2015-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету міністрів України від 26 червня 2015 року № 669-р "Про реалізацію пілотного проекту у сфері державної реєстрації актів цивільного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 14 глави 1 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page#top Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених накзом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5], у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.
|}
==Припинення шлюбу внаслідок його розірвання==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
'''Шлюб може бути припинено/розірвано внаслідок:'''
*смерті одного з подружжя або оголошення його померлим (ст. 104 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]);

*за спільною заявою подружжя в органах ДРАЦС (цей спосіб можливий лише за відсутності неповнолітніх дітей та за відсутності спору між подружжям щодо його розірвання при якому обоє з подружжя готові підписати заяву в органах ДРАЦС (ст. 105,106 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] );
*за заявою одного з подружжя в органах ДРАЦС (можливо в випадку якщо інший з подружжя визнаний безвісно відсутнім або визнаний судом недієздатним згідно ст. 107 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]);
*шляхом подачі позову до суду та отримання рішення суду (позов може бути подано як одним з подружжя так і за спільною [https://iv.ko.court.gov.ua/sud1012/courtinfo/zrazok/p-zayava-2 позовною заявою] згідно ст. 105 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).
ДРАЦС - це відділи державної реєстрації актів цивільного стану в яких можливо укласти чи в окремих випадках розірвати шлюб.
==Розірвання шлюбу в позасудовому порядку через органи ДРАЦС==
===Куди звернутися===
'''I.''' За спільною заявою подружжя в органі ДРАЦС за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя.
У випадку перебування одного з подружжя в установі виконання покарань,засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 Закону України "Про нотаріат"]. Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису.

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя:
*визнаний безвісно відсутнім;
*визнаний недієздатним.
===Перелік необхідних документів:===
#заява про розірвання шлюбу (зазвичай в органах ДРАЦС є бланки);
#свідоцтво про шлюб;
#копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя).
Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.
===Вартість===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі:
*за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
*з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]).
===Строк розгляду===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання такої заяви''', якщо вона не була відкликана, та видає свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється ''у день реєстрації розірвання шлюбу''.

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]). Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки ''протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність''.

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений.

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== '''Розірвання шлюбу онлайн''' ==
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 №669-р «Про реалізацію пілотного проєкту у сфері державної реєстрації актів цивільного стану» та з метою оптимізації процесу надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану у відділах державної реєстрації актів цивільного стану запроваджено проєкт «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану» щодо подання заяв у сфері державної реєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет.

Пунктами 1, 2 Порядку розгляду відділами державної реєстрації актів цивільного стану поданих через мережу Інтернет, визначено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану розглядають, зокрема, заяви фізичних осіб про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду, про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, про розірвання шлюбу відповідно до статті 107 Кодексу, поданих через мережу Інтернет з використанням вебпорталу «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану» (далі – Вебпортал) або через [https://my.gov.ua/info/news/348/details Єдиний державний вебпортал електронних послуг] з накладенням електронних підписів, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису, а також звернення щодо формування таких заяв, поданих через мережу Інтернет, з використанням Вебпорталу.

Згідно з Порядком роботи вебпорталу «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану», технічним адміністратором Вебпорталу є державне підприємство [https://nais.gov.ua/ «Національні інформаційні системи»] (далі – ДП «НАІС»).

У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, ДП «НАІС» з 24 лютого 2022 тимчасово призупинило роботу Вебпорталу з метою недопущення будь-яких несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в ньому.

==Розірвання шлюбу в судовому порядку==
'''У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний лише у судовому порядку.'''

Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами в порядку окремого або позовного провадження.

Позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''.
===Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження===
У порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. Справа про [[Розірвання шлюбу із засудженою особою|розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі]], може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Особливостями судової процедури в порядку окремого провадження є те, що, суд не з’ясовує причини розлучення, не вживає заходів щодо примирення подружжя, але при цьому суд повинен перевірити відповідність умов Договору інтересам дитини, а також пересвідчитись, що умови Договору не порушують засади рівності прав батьків дитини.

Враховуючи вимоги положень цивільного та сімейного законодавства, можна стверджувати, що у Заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви розірвання шлюбу та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей. Також варто зазначити, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання Заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати Заяву про розірвання шлюбу (частина четверта статті 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України]).
====Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
#з ким із них будуть проживати діти;
#яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
#умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
#способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
#порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.
====Вартість====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2023 року - 536,80 грн) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 (підпункт 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")] крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

'''Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн сплати судового збору''' [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті "Судова влада"]
====Строк розгляду====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.
===Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження===
У порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|позовного провадження]] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду.

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[https://vl.rv.court.gov.ua/sud1702/30/151/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. В даній позовній заяві має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей.

Позови про розірвання шлюбу може підписувати та подавати і представник ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/98221879 постанова Верховного Суду/КЦС від 09.07.2021 у справі № 607/10879/20] )

Слід зазначити, що діти, які досягли чотирнадцяти років, мають право самостійно обирати своє місце проживання після розірвання шлюбу батька та матері.
====Вартість====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( на 1 січня 2023 року - 1073,60 грн) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.
====Строк для примирення====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)].

Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]). Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
===<big>Розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження</big>===
З 08.02.2020 року відповідно до частини четвертої статті 274 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] розірвання шлюбу в судовому порядку може здійснюватися за правилами [[Спрощене провадження в цивільних справах|спрощеного позовного провадження]].
{| class="wikitable"
!Важливо! Зміни не стосуються справ про розірвання шлюбу щодо яких вже відкрито провадження
|}
Для того, щоб розірвання шлюбу здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження, потрібно подати клопотання у письмовій формі одночасно із поданням позовної заяви, або таке клопотання може міститися у позовній заяві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (частина перша статті 276 Цивільного процесуального кодексу України)].
====Зміна спрощеного провадження на загальне позовне провадження====
За наслідками розгляду клопотання про розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження, суд може його задовольнити і одночасно надати відповідачу строк для подання заяви із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо відповідач вчасно подасть обґрунтовані заперечення і суд знайде підстави для їх задоволення, то порядок розгляду справи може бути змінений на загальний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ( стаття 277 Цивільного процесуального кодексу України).]
====Строк====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статті 275 Цивільного процесуального кодексу України], справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
===Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено===
Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:
*при вагітності дружини;
*протягом одного року після народження дитини.
'''Винятки:'''

1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку);

2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства;

3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.
==Див. також==
*[[Встановлення факту розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території]].
*[[Визнання розірвання шлюбу фіктивним]].
*[[Розірвання шлюбу із засудженою особою]].
== Отримання правової консультації ==
Для отримання правової допомоги звертайтесь до системи надання безоплатної правової допомоги:
* контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
* бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, винуватцями якої є окремі категорії громадян

2023-02-20T11:01:40Z

Tetiana.ionka: Додано пункт статті

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про страхування»]
== Відшкодування шкоди ==
Ч. 1 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] визначено право володіння, користування і розпорядження своєю власністю; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Ці конституційні положення поширюються також на правовідносини із захисту майнових прав особи, у тому числі шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадках, визначених законом. 
Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди, завданої, зокрема, джерелом підвищеної небезпеки, передбачені у ст.ст. 1166, 1167, 1187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
== Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80/print Пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування»] встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 
Зазначений Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. 
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм матеріальних та моральних збитків, у тому числі за рахунок Моторного бюро, у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]. 
''Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі. 
''Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
== Моторне (транспортне) страхове бюро України ==
[http://www.mtsbu.ua/ua/ '''Моторне (транспортне) страхове бюро України''' (далі - МТСБУ)] є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. 
Одним із завдань Моторного бюро є ''здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань'' на умовах, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15/print Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»].
== Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України ==
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»] передбачено особливості його застосування у випадках заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є окремі категорії громадян, та обов'язкові умови, за наявності яких певні категорії фізичних осіб вважаються такими, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, а Моторне бюро, відповідно, зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих. 
'''Учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які''' '''особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності,''' ''звільняються від обов'язкового страхування'' цивільно-правової відповідальності на території України (положення п. 13.1 ст. 13 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"] офіційне тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 див. в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-14#Text Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2014 від 23.12.2014]). Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. 
Отже, зазначена категорія осіб звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а потерпілі особи мають право на відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені у цьому пункті особи, за рахунок коштів Моторного бюро із фонду захисту потерпілих.
Вказане звільнення від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є пільгою , яку держава надала певним категоріям своїх громадян.
Ця пільга полягає у повному звільненні згаданих окремих категорій, від дотримання загального правила, встановленого законом для власників та інших законних володільців транспортних засобів, - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників. 
'''Розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків''', за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. 
Зазначена пільга надається ''за умови особистого керування'' таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]] [[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Порядок ліквідації акціонерного товариства та черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів

2023-01-27T10:20:30Z

Tetiana.ionka: доповнено речення

Порядок ліквідації акціонерного товариства та черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів

2023-01-26T14:58:43Z

Tetiana.ionka: зміна законодавства

Встановлення факту родинних відносин

2023-01-24T12:53:58Z

Tetiana.ionka: зміна ставки судового збору

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"] 
== Порядок та підстави встановлення факту родинних відносин ==
'''Родинні відносини (споріднення)''' - кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Стосунки між подружжям не є родинними.
Встановлення факту родинних відносин здійснюється судом [[Звернення до суду: окреме провадження|в порядку окремого провадження]].

'''Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника''': право на спадщину, право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах цивільного стану (''пункт 1 частини першої статті 315 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], пункт 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]'').
== Куди звернутись ==
Заява фізичної особи про встановлення факту родинних відносин, подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем її проживання.
Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page стаття 316 ЦПК України]).
== Хто може звернутись до суду ==
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути:
* спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв’язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки;
* особи, які мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини;
* інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб;
* прокурор у порядку статей [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page 56, 57 ЦПК України] відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»] також має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин для осіб, інтереси яких він представляє за законом.
Водночас справи про встановлення факту родинних відносин з метою одержання спадщини не можуть розглядатися судами, якщо заявник відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1224 ЦК України] усунений від права на спадкування.

Разом із заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть брати участь і заінтересовані особи з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).
== Вартість ==
За подання заяви особа сплачує судовий збір у розмірі ''0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду'', передбаченому [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 підпункт 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»] (у 2023 році - 536 грн 80 коп).
== Перелік необхідних документів ==
Заява про встановлення факту родинних відносин повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 318 ЦПК України].

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст.318 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
* який факт заявник просить встановити та з якою метою;
* причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
* докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. 
[[Файл:Заява про встановлення факту родинних відносин 2018.docx|міні|Зразок заяви про встановлення факту родинних відносин]]
До заяви про встановлення факту родинних відносин можуть додаватися такі документи та докази:
# докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
# довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
# пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. 
== Зразок заяви про встановлення факту родинних відносин ==
[[Файл:Зразок заяви про встановлення факту родинних відносин.docx|міні]]
== Підстави для відмови у відкритті провадження у справі ==
'''Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі''', якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, '''вбачається спір про право''', а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Наприклад, для розгляду в порядку окремого провадження не може бути прийнята заява про встановлення факту родинних відносин, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити в наступному своє право на жиле приміщення або на обмін жилого приміщення. У разі відмови в задоволенні вимог про визнання права на жилу площу або на обмін жилого приміщення, заінтересована особа має право звернутись до суду з відповідним позовом.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!'''
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
|}
{| class="wikitable"
|-
| '''Корисно!'''
[[Файл:Лист ВСУ від 01.01.2012 Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.docx]].
|}
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88909705 Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19)] 
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79834911 Ухвала Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 467/430/18 (провадження № 61-1594ск19)] 
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88880549 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20)]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок виправлення помилки у правовстановлюючому документі

2023-01-19T10:54:02Z

Tetiana.ionka: Відредаговано посилання на Закон "Про державний бюджет на 2023 рік"

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судовий збір”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Закон України "Про Державний бюджет на 2023 рік"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]
== Куди звертатися? ==
'''Правовстан́овлюючий докум́ент''' — документ, який підтверджує права́ суб'єкта пра́ва власності на майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.

На сьогоднішній день існує два способи виправити помилки в документі:
* 1. Позасудовий (шляхом звернення до органу, що видав документ);
Органи, що видали правовстановлюючий документ, можуть виправити помилку в такому документі лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав правовстановлюючий документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок).

Якщо ж в документах на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може тільки суд.
* 2. Судовий (шляхом встановлення належності правовстановлюючого документа конкретній особі).
Суд може розглянути справу про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо:
# Такі факти породжують юридичні наслідки (тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення прав громадян);
# Законодавством не передбачено інший порядок їх встановлення;
# Встановлення факту не пов’язано з наступним вирішенням спору про право.
# Якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.
Дана категорія справ розглядається судом у порядку окремого провадження.

'''Окреме провадження''' — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Заява про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
Така заява подається до місцевого загального суду за місцем проживання особи. 
Відповідно до статті 318 [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
*який факт заявник просить встановити та з якою метою;
*причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
*докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. 
Так, виправити помилковий запис у трудовій книжці має роботодавець який його зробив, у разі його відсутності - правонаступник, якщо підприємство ліквідовано відповідне виправлення робить архівна установа.
== Хто може звернутися? ==
До суду із заявами про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів можуть звернутися як безпосередньо заінтересовані в цьому особи (особи, в правовстановлюючих документах яких допущені помилки, та їх правонаступники), а також інші громадяни та організації в інтересах інших осіб, в передбачених законом випадках (наприклад, орган опіки та піклування, або опікун в інтересах малолітніх дітей, коли потрібно цим дітям оформити пенсію по втраті годувальника, а в правовстановлюючих документах померлих батьків є помилки), та прокурор.
== Вартість? ==
До заяви обов’язково необхідно додати документ, що підтверджує сплату судового збору. Розмір судового збору для фізичних осіб становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1928-20#Text Законом України "Про Державний бюджет на 2022 рік"] установлено станом на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2684 гривень. Отже, за подання у 2023 році фізичною особою заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
== Не підлягають встановленню факту належності особі: ==
Не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні заяви про встановлення факту належності особі вироку або рішення суду, паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, посвідчення до ордена чи медалі, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану. Зазначені питання вирішуються органом, який видає документ.

Не підлягає встановленню належність документів, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання тощо. Зазначене є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі (наприклад, факту реєстрації народження).

Описки та помилки в судовому рішенні виправляються не шляхом встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а шляхом виправлення описки у порядку, передбаченому статтею 269 [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]

При цьому слід звернути увагу, що суд під час судового розгляду має встановити саме факт належності правовстановлюючого документу, а не факти, які підтверджуються цим документом. Судом лише встановлюється, що документ, виданий певній особі, в дійсності їй належить, але суд не вправі вносити виправлення у цей документ.
== Дивись також: ==
* [[Встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів]]
* [[Виправлення помилок у державному акті на землю]]
* [[Усунення недоліків нотаріального акту]]
* [[Виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру]]
* [[Порядок виправлення технічної помилки у відомостях з Державного земельного кадастру, яка була допущена органом, що здійснює його ведення]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Суди]]

Стягнення аліментів з батьків, позбавлених батьківських прав

2023-01-09T15:54:33Z

Tetiana.ionka: змінено посилання на закон та додано речення

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 тавня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]
== Загальна інформація ==
Відповідно до частини другої статті 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року] батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття (стаття 180 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

Відповідно до статті 247 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами. Одним із таких способів є призначення [[Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів|тимчасової державної матеріальної допомоги дитині]] у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено "[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме].
== Підстави позбавлення батьківських прав ==
У статті 164 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] є вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав. Зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
#не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
#ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
#жорстоко поводяться з дитиною;
#є хронічними алкоголіками або наркоманами;
#вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
#засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
'''Детальніше див.:''' "[[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]"
== Обов’язки батьків з виховання дитини ==
Найчастіше батьківських прав позбавляють у зв’язку з ухиленням від виконання своїх обов’язків по вихованні дитини.

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплені у статті 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]:
#виховування дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
#піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
#забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя;
#поважати дитину;
#переданя дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї;
#забора на будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
#заборона фізичних покарань щодо дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
== Наслідки позбавлення батьківських прав ==
Статтею 166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено правові наслідки позбавлення батьківських прав, а саме:
*втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
*перестає бути законним представником дитини;
*втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
*не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
*не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
*втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
'''Увага!''' Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
== Порядок розгляду справ про стягнення аліментів з батьків, позбавлених батьківських прав ==
Відповідно до частини третьої статті 166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно прийматиме рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у [https://www.oschadbank.ua/map відділенні Державного ощадного банку України] та зобов’язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Отже, справи про стягнення аліментів з батьків, позбавлених батьківських прав '''розглядаються в порядку [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позовного провадження]] районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами'''. За подання заяви про стягнення аліментів з батьків, позбавлених батьківських прав '''позивач звільняється від сплати судового збору''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір.]

Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статтею 28 Цивільного процесуального кодексу України].

'''Приблизний перелік документів, що додаються до позовної заяви:'''
*копія свідоцтва про народження дитини;
*копія реєстраційної картки платника податків та паспорта дитини (за наявності);
*копія паспорта позивача (одного з батьків, хто звертається з позовом про стягнення аліментів, опікуна, піклувальника тощо);
*копія розпорядження про встановлення статусу дитини, позбавленої батьківського піклування;
*копія розпорядження про встановлення піклування над дитиною, позбавленою батьківського піклування;
*копія посвідчення про призначення піклувальником;
*копія рішення суду про позбавлення батьківських прав;
*довідка міської/селищної/сільської ради про місце проживання та склад сім’ї;
*свідоцтво, що підтверджує укладення шлюбу (його розірвання) тощо.
== Розмір аліментів на дитину ==
Згідно з частиною другою статті 182 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік»] раніше сума прожиткового мінімуму змінювалася тричі на рік, але у 2023 році цього не буде. Одна фіксована сума буде дійсна увесь наступний рік, прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років - 2272 гривні, для дітей від 6 до 18 років становить - 2833 гривень.

'''Детальніше див.:''' "[[Визначення розміру аліментів на дитину]]"
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97534219 Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 09 червня 2021 року у справі № 374/71/21] (про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів на утримання дитини)
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]

Встановлення фактів реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення

2022-12-30T08:31:05Z

Tetiana.ionka: Поповнено реченням та міткою

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" в]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95/print1517321520925797 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"]
== Розгляд справ про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України] суд в [[Звернення до суду: окреме провадження|окремому провадженні]], зокрема розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.

'''Предметом''' встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення у суді є:
* існування факту реєстрації;
* якщо відповідний запис в органах РАЦСу не зберігся (відсутність архіву або відповідної книги реєстрації, а також за наявності книги, проте за відсутності запису в ній);
* якщо у поновленні такого запису органи РАЦСу відмовили у встановленому законом порядку;
* запис може бути поновлено лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації події.
'''Важливо зазначити,''' що судом не встановлюються факти реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, а лише встановлюється факт їх реєстрації в актових книгах, якщо в органах реєстрації актів цивільного стану не збереглися відповідні записи і ті відмовилися їх поновити, або вони можуть бути відновлені тільки на підставі рішення суду про встановлення їх реєстрації.

Відмова відповідного органу у поновленні запису підтверджується його письмовим висновком, наявність якого є необхідною умовою прийняття судом заяви про встановлення вказаного факту.
== Особи, які мають право на звернення із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення ==
Із заявою про порушення справи можуть звернутися особи, для яких наявність факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення може породжувати юридичні наслідки.

Відповідно до пункту 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95/print1517321520925797 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"] із заявами про встановлення факту реєстрації шлюбу може звернутись подружжя або кожен з них. Якщо заяву подано лише одним з подружжя, другий з них залучається до участі у справі як заінтересована особа.

Отже,із такою заявою мають право звернутися:
* особи, стосовно яких був здійснений реєстраційний запис, члени їх сім'ї;
* законні представники неповнолітніх та недієздатних;
* спадкоємці померлих.
== Зміст заяви про встановлення факту ==
Згідно із статтею 318 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] '''у заяві повинно міститися:'''
# який факт заявник просить встановити та з якою метою;
# причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
# докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
== Перелік доказів та документів до заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення ==
'''До заяви''' про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення '''можуть додаватися такі документи та докази:'''
* довідка архіву органів РАЦСу, що підтверджує факт втрати у цих органах запису, та висновок районного (міського) відділу (бюро) РАЦСу про відмову в поновленні запису акта цивільного стану.
* докази, що підтверджують наявність цього юридичного факту (документи, акти, листи ділового та особистого характеру, які містять інформацію про реєстрацію усиновлення, шлюбу, розірвання шлюбу, наприклад: довідку архіву РАЦСу про те, що актовий запис втрачено, довідки церковних архівів та інших установ, які реєстрували шлюб, виписку з паспорта, в яких є відмітка (штамп) про реєстрацію чи розірвання шлюбу, документи ділового характеру (анкети, особові справи), свідоцтва про народження дітей, де батьками зазначені заявники, актові записи про народження дітей, домові книги, показання свідків щодо факту реєстрації шлюбу, інші документи, які містять інформацію про реєстрацію чи розірвання шлюбу).
== Підсудність справ та розміри судового збору ==
Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду '''за місцем її проживання''' (частина перша статті 316 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його '''клопотанням''' ухвалою судді [https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/perelik_sprav/ Верховного Суду] (частина друга статті 316 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]). Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

За подання до суду заяви у справах окремого провадження '''ставка судового збору''' становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини другої статті 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78426198 Постанова Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 2-о-48/10] (доказом реєстрації шлюбу є особистий щоденник померлого).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/100126822 Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04.10.2021 по справі № '''752/15842/21'''] (встановлення факту розірвання шлюбу)
[[Категорія: Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Суди]]

Заповідальна дієздатність неповнолітніх

2022-12-19T15:56:35Z

Tetiana.ionka: Доповнено реченням

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
== Хто така малолітня та неповнолітня особа ==
'''Заповідальна дієздатність неповнолітніх''' - це реалізація права на спадкування особами, які не досягли повноліття (вісімнадцяти років).

Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років - '''малолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 ч.1 ст. 31 Цивільного кодексу України]).

Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - '''неповнолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу України]).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ст. 1234 Цивільного кодексу України] право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, право на заповіт здійснюється особисто, вчинення заповіту через представників не допускається. Стаття 34 Цивільного кодексу України зазначає, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Але є винятки.
[[Файл:Zrzok prezentacії 9.jpg|міні|251x251пкс]]
=== [[Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім|Способи набуття повної цивільної дієздатності неповнолітніми:]] ===
# У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття. Момент набуття повної цивільної дієздатності — реєстрація шлюбу. Шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлений у вісімнадцять років. Однак за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття або визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.
# Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, або бажає займатися підприємницькою діяльністю, за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або рішення органу опіки та піклування, така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. У разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.
#Також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n218 ч. 1 ст. 35 Цивільного кодексу України])

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних фізичних осіб, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України 11 травня 2011 р. № 491. Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 стаття 56 Закону України "Про нотаріат")].
== Порядок надання повної цивільної дієздатності ==
[[Файл:Судовий порядок3.jpg|міні|292x292пкс]]
Питання про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності розглядаються в безспірному порядку, тобто в порядку окремого провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 ст. 301-304 Цивільного процесуального кодексу України]).

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою.

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81681588 Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03.05.2019 року у справі № 391/251/19 ](надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі).
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Діти]]

Відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, винуватцями якої є окремі категорії громадян

2022-12-18T21:52:14Z

Tetiana.ionka: Додана додаткова інформація у вигляді речення

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про страхування»]
== Відшкодування шкоди ==
Ч. 1 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] визначено право володіння, користування і розпорядження своєю власністю; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Ці конституційні положення поширюються також на правовідносини із захисту майнових прав особи, у тому числі шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадках, визначених законом. 
Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди, завданої, зокрема, джерелом підвищеної небезпеки, передбачені у ст.ст. 1166, 1167, 1187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
== Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80/print Пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування»] встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 
Зазначений Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. 
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм матеріальних та моральних збитків, у тому числі за рахунок Моторного бюро, у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]. 
''Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі. 
''Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
== Моторне (транспортне) страхове бюро України ==
[http://www.mtsbu.ua/ua/ '''Моторне (транспортне) страхове бюро України''' (далі - МТСБУ)] є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. 
Одним із завдань Моторного бюро є ''здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань'' на умовах, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15/print Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»].

'''На період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX], президія МТСБУ, а якщо повноважне засідання президії МТСБУ не скликається протягом 14 днів - дирекція МТСБУ має право прийняти рішення про направлення вільних до розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів, створених при МТСБУ, для придбання облігацій внутрішньої державної позики [[Військові облігації: умови та порядок придбання|"Військові облігації"]].'''
== Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України ==
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»] передбачено особливості його застосування у випадках заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є окремі категорії громадян, та обов'язкові умови, за наявності яких певні категорії фізичних осіб вважаються такими, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, а Моторне бюро, відповідно, зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих. 
'''Учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які''' '''особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності,''' ''звільняються від обов'язкового страхування'' цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. 
Отже, зазначена категорія осіб звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а потерпілі особи мають право на відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені у цьому пункті особи, за рахунок коштів Моторного бюро із фонду захисту потерпілих.
Вказане звільнення від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є пільгою , яку держава надала певним категоріям своїх громадян.
Ця пільга полягає у повному звільненні згаданих окремих категорій, від дотримання загального правила, встановленого законом для власників та інших законних володільців транспортних засобів, - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників. 
'''Розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків''', за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. 
Зазначена пільга надається ''за умови особистого керування'' таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]] [[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Адміністративні комісії, розгляд справ та порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення

2022-09-26T08:20:02Z

Tetiana.ionka: додано коментар

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_vasu_2_23-01-2015/ Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5540-11#Text Указ Президії Верховної Ради Української РСР "Про затвердження Положення про адміністративні комісії Української РСР" від 09.03.1988 року №5540-ХІ] від 07.05.2022 року не застосовується на території України підстава Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2215-20#Text "Про дерадянізацію законодавства України"]
== Адміністративні комісії та їх компетенція ==
Чинним законодавством України передбачений вичерпний перелік органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Одним з таких органів є адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Адміністративні комісії утворюються відповідними органами місцевого самоврядування, до складу яких входять голова, заступник голови, відповідальний секретар, а також не менш як 6 членів комісії. В адміністративних комісіях при виконавчих органах міських рад є посада звільненого відповідального секретаря комісії.
До складу адміністративної комісії не можуть входити представники державних органів, службові особи яких мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також працівники прокуратури, суду і адвокати.
Адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних у містах рад утворюються у разі надання районній у місті раді та її виконавчому комітету відповідних повноважень міською радою.
До виключної компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах міських рад відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені КУпАП:
* в галузі охорони здоров’я (ст.ст. 45, 46);
* у сфері охорони культурної спадщини (ст. 92);
* у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів (ст.ст. 99, 103-1);
* у сільському господарстві (ст. 104-1);
* на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку (ст.ст. 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), 138, 141, 142);
* в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (ст.ст. 149-152, ч. 1,2 ст. 152-1, ч. 1 ст. 154);
* в галузі торгівлі ст.ст. 155, 155-2, ч. 2 ст. 156, ст.ст. 156-1, 156-2, 159);
* що посягають на громадську безпеку (ст. 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст.ст. 179, 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), ч. 4 ст. 181, ст. 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. 183);
* що посягають на встановлений порядок управління (ст.ст. 185-12, 186, 186-1, 189, 189-1, 212-1).
До виключної компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах сільських, селищних рад відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені КУпАП:
* у сфері охорони культурної спадщини (ст. 92);
* у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів (ст.ст. 99 (коли правопорушення вчинено громадянином, 103-1, 103-2);
* у сільському господарстві (ст. 104);
* на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку (ст.ст. 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), 141, 142);
* в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (ст.ст. 150-152, ч. 1,2 ст. 152-1);
* в галузі торгівлі ст.ст. 155, 155-2, ч. 2 ст. 156, ст.ст. 156-1, 156-2, 159);
* що посягають на громадську безпеку (ст. 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст.ст. 179, 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), ч. 4 ст. 181, ч. 1 ст. 182, ст. 183);
* що посягають на встановлений порядок управління (ст.ст. 186, 186-1, 196, 212-1).
== Правомочність засідань та повноваження посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення ==
Адміністративні комісії мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявності не менш як половини членів їх складу.

По справі про адміністративне правопорушення адміністративна комісія виносить одну з таких постанов:
# про накладення адміністративного стягнення;
# про закриття справи.
Адміністративні комісії при розгляді справ про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення у вигляді: попередження; штрафу; оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскації предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення.
Накладення адміністративного стягнення можливе лише у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
== Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення ==
Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення адміністративною комісією є протокол про адміністративне правопорушення, складений у встановленому порядку уповноваженою на те службовою особою або представником громадської організації чи органу громадської
самодіяльності.
Справа про адміністративні правопорушення має розглядатися адміністративною комісією за місцем проживання порушника та в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи строк.
Підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При підготовці до розгляду справи відповідальним секретарем адміністративної комісії повинно бути вирішено наступні питання:
# чи належить до компетенції адміністративної комісії розгляд даної справи;
#чи правильно складено протокол та інші матеріали справи. Відповіно до вимог ст. 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] протокол повинен містити наступну інформацію: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність матеріальної шкоди; відмітка про роз'яснення прав і обов'язків передбачених ст. 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками і потерпілими та іншими особами при їх наявності. А в разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, робиться запис про це. Окрім цього особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
# чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Вручення повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншим особам, які беруть участь у провадженні по справі вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, в якій зазначаються дата і місце розгляду. Оскільки справа повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розгляд справи без такої особи можливий лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
# чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
# чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
== Розгляд справ про адміністративне правопорушення ==
Розгляд справи про адміністративне правопорушення розпочинається з оголошення головуючим на засіданні адміністративної комісії, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи про їх права і обов'язки визначені ст.ст. 268-274 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], після чого оголошується протокол про адміністративне правопорушення.

На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.

Обов’язковою умовою при розгляді кожної справи про адміністративне
правопорушення адміністративною комісією є ведення протоколу, в якому повинно бути зазначено: 1) дата і місце засідання; 2) найменування і склад комісії; 3) зміст справи, що розглядається; 4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; 5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопотання і результати їх розгляду; 6) документи і речові докази, досліджені при розгляді справи; 7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз'яснення порядку та строків її оскарження.

Протокол засідання адміністративної комісії підписується головуючим на засіданні і відповідальним секретарем.
== Постанова по справі про адміністративне правопорушення ==
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, адміністративна комісія виносить постанову по справі.

Постанова адміністративної комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні.

Постанова повинна містити наступну інформацію: найменування органу; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Якщо одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові зазначається розмір шкоди, порядок і строк її відшкодування. В разі вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова підписується головуючим на засіданні і відповідальним секретарем комісії.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, щодо якої її винесено, потерпілому на його прохання, про що робиться відповідна відмітка у справі.
== Порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення ==
Постанову адміністративної комісії може бути оскаржена як у виконавчий комітет відповідної ради, так і в районний, районний у місті, міський чи
міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне
правопорушення, звільняється від сплати судового збору .

[http://reyestr.court.gov.ua/Review/88952415 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17] відступила від попередньої правової позиції визначивши, що за оскарження постанови про адміністративне правопорушення,необхідно платити судовий збір. '''Розмір судового збору''', який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає '''за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб'''.

Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"], які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховний Суд України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Адміністративні комісії, розгляд справ та порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення

2022-09-26T08:07:30Z

Tetiana.ionka: додано коментар

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_vasu_2_23-01-2015/ Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2215-20#Text]
== Адміністративні комісії та їх компетенція ==
Чинним законодавством України передбачений вичерпний перелік органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Одним з таких органів є адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Адміністративні комісії утворюються відповідними органами місцевого самоврядування, до складу яких входять голова, заступник голови, відповідальний секретар, а також не менш як 6 членів комісії. В адміністративних комісіях при виконавчих органах міських рад є посада звільненого відповідального секретаря комісії.
До складу адміністративної комісії не можуть входити представники державних органів, службові особи яких мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також працівники прокуратури, суду і адвокати.
Адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних у містах рад утворюються у разі надання районній у місті раді та її виконавчому комітету відповідних повноважень міською радою.
До виключної компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах міських рад відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені КУпАП:
* в галузі охорони здоров’я (ст.ст. 45, 46);
* у сфері охорони культурної спадщини (ст. 92);
* у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів (ст.ст. 99, 103-1);
* у сільському господарстві (ст. 104-1);
* на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку (ст.ст. 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), 138, 141, 142);
* в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (ст.ст. 149-152, ч. 1,2 ст. 152-1, ч. 1 ст. 154);
* в галузі торгівлі ст.ст. 155, 155-2, ч. 2 ст. 156, ст.ст. 156-1, 156-2, 159);
* що посягають на громадську безпеку (ст. 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст.ст. 179, 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), ч. 4 ст. 181, ст. 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. 183);
* що посягають на встановлений порядок управління (ст.ст. 185-12, 186, 186-1, 189, 189-1, 212-1).
До виключної компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах сільських, селищних рад відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені КУпАП:
* у сфері охорони культурної спадщини (ст. 92);
* у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів (ст.ст. 99 (коли правопорушення вчинено громадянином, 103-1, 103-2);
* у сільському господарстві (ст. 104);
* на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку (ст.ст. 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), 141, 142);
* в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (ст.ст. 150-152, ч. 1,2 ст. 152-1);
* в галузі торгівлі ст.ст. 155, 155-2, ч. 2 ст. 156, ст.ст. 156-1, 156-2, 159);
* що посягають на громадську безпеку (ст. 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст.ст. 179, 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), ч. 4 ст. 181, ч. 1 ст. 182, ст. 183);
* що посягають на встановлений порядок управління (ст.ст. 186, 186-1, 196, 212-1).
== Правомочність засідань та повноваження посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення ==
Адміністративні комісії мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявності не менш як половини членів їх складу.

По справі про адміністративне правопорушення адміністративна комісія виносить одну з таких постанов:
# про накладення адміністративного стягнення;
# про закриття справи.
Адміністративні комісії при розгляді справ про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення у вигляді: попередження; штрафу; оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскації предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення.
Накладення адміністративного стягнення можливе лише у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
== Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення ==
Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення адміністративною комісією є протокол про адміністративне правопорушення, складений у встановленому порядку уповноваженою на те службовою особою або представником громадської організації чи органу громадської
самодіяльності.
Справа про адміністративні правопорушення має розглядатися адміністративною комісією за місцем проживання порушника та в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи строк.
Підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При підготовці до розгляду справи відповідальним секретарем адміністративної комісії повинно бути вирішено наступні питання:
# чи належить до компетенції адміністративної комісії розгляд даної справи;
#чи правильно складено протокол та інші матеріали справи. Відповіно до вимог ст. 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] протокол повинен містити наступну інформацію: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність матеріальної шкоди; відмітка про роз'яснення прав і обов'язків передбачених ст. 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками і потерпілими та іншими особами при їх наявності. А в разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, робиться запис про це. Окрім цього особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
# чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Вручення повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншим особам, які беруть участь у провадженні по справі вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, в якій зазначаються дата і місце розгляду. Оскільки справа повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розгляд справи без такої особи можливий лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
# чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
# чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
== Розгляд справ про адміністративне правопорушення ==
Розгляд справи про адміністративне правопорушення розпочинається з оголошення головуючим на засіданні адміністративної комісії, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи про їх права і обов'язки визначені ст.ст. 268-274 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], після чого оголошується протокол про адміністративне правопорушення.

На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.

Обов’язковою умовою при розгляді кожної справи про адміністративне
правопорушення адміністративною комісією є ведення протоколу, в якому повинно бути зазначено: 1) дата і місце засідання; 2) найменування і склад комісії; 3) зміст справи, що розглядається; 4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; 5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопотання і результати їх розгляду; 6) документи і речові докази, досліджені при розгляді справи; 7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз'яснення порядку та строків її оскарження.

Протокол засідання адміністративної комісії підписується головуючим на засіданні і відповідальним секретарем.
== Постанова по справі про адміністративне правопорушення ==
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, адміністративна комісія виносить постанову по справі.

Постанова адміністративної комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні.

Постанова повинна містити наступну інформацію: найменування органу; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Якщо одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові зазначається розмір шкоди, порядок і строк її відшкодування. В разі вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова підписується головуючим на засіданні і відповідальним секретарем комісії.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, щодо якої її винесено, потерпілому на його прохання, про що робиться відповідна відмітка у справі.
== Порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення ==
Постанову адміністративної комісії може бути оскаржена як у виконавчий комітет відповідної ради, так і в районний, районний у місті, міський чи
міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне
правопорушення, звільняється від сплати судового збору .

[http://reyestr.court.gov.ua/Review/88952415 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17] відступила від попередньої правової позиції визначивши, що за оскарження постанови про адміністративне правопорушення,необхідно платити судовий збір. '''Розмір судового збору''', який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає '''за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб'''.

Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"], які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховний Суд України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Порядок ліквідації акціонерного товариства та черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів

2022-09-20T16:22:33Z

Tetiana.ionka: внесок

Нормативна база
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17 Закон України «Про акціонерні товариства»]
<blockquote>
=== [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text]'''27 липня 2022 року''' Верховна Рада ухвалила Закон [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text «Про акціонерні товариства»]. Цей Закон, набуває чинності з 1 січня 2023 року, змінюючи Закон «Про акціонерні товариства» від 2008 року. ===
</blockquote>

== Поняття акціонерного товариства ==
Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 ч.1 ст. 152 ЦКУ]).

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17#n83 ч.1 ст.5 ЗУ «Про акціонерні товариства»])

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 Стаття 153 Цивільного кодексу України] зазначає, що акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.
== Ліквідація акціонерного товариства ==
Ліквідація – один з видів припинення акціонерного товариства. Добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося, у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про акціонерні товариства». Інші підстави та [[Порядок ліквідації юридичної особи|порядок ліквідації]] товариства визначаються законодавством.

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, вирішують загальні збори акціонерного товариства, якщо інше не передбачено законом. З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами. Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації. Введення ліквідаційної процедури є наслідком визнання суб'єкта підприємницької діяльності - боржника банкрутом. У зв’язку з чим, у постанові про визнання боржника банкрутом суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури. За загальними засадами цивільного права юридична особа ліквідується у двох випадках: за рішенням її учасників чи органу управління юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами або за рішенням суду.

У першому випадку юридична особа ліквідується ''добровільно'', у другому – в ''примусовому'' порядку.

''Добровільна ліквідація (самоліквідація)'' може мати місце у випадках, передбачених установчими документами юридичної особи, зокрема у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу; досягненням мети, для якої її створено.

В той же час ''примусова ліквідація'', що здійснюється за рішенням суду, може мати місце у випадках встановлених законом. До таких випадків, насамперед, слід відносити визнання боржника банкрутом та введення стосовно нього ліквідаційної процедури.
=== Етапи ліквідаціі АТ ===
Щодо основних етапів ліквідації АТ слід визначити:
# прийняття загальними зборами акціонерного товариства, що ліквідується, зокрема, рішень про: ліквідація акціонерного товариства; визначення уповноважених осіб товариства, що ліквідується, для здійснення всіх необхідних дій, пов'язаних із процесом ліквідації;
# оприлюднення рішення про ліквідацію акціонерного товариства;
# подання уповноваженими особами товариства, що ліквідується, до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про ліквідацію акціонерного товариства і всіх необхідних документів для зупинення обігу акцій такого товариства;
# зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу акцій товариства, що ліквідується;
# розподіл майна товариства, що ліквідується, відповідно до Законом України «Про акціонерні товариства;
# подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви і всіх необхідних документів для скасування випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
# скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
# державна реєстрація припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації в органах державної реєстрації.
2. Порядок здійснення скасування випуску акцій в процесі ліквідації встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
== Черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів АТ ==
У разі ліквідації платоспроможного акціонерного товариства вимоги його кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17#n1274 (ст.89 ЗУ "Про акціонерні товариства")]:
* у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою;
* у другу чергу - вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
* у третю чергу - вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
* у четверту чергу - всі інші вимоги кредиторів;
* у п'яту чергу - виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;
* у шосту чергу - виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу;
* у сьому чергу - виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;
* у восьму чергу - виплати за простими акціями, які підлягають викупу;
* у дев'яту чергу - розподіл майна між акціонерами - власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій.
2. Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.

У разі розміщення товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу майна між акціонерами - власниками кожного класу привілейованих акцій визначається статутом товариства.

У разі недостатності майна товариства, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами (акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно сумам вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера) цієї черги.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Порядок ліквідації акціонерного товариства та черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів

2022-09-20T16:19:21Z

Tetiana.ionka: Внесок

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17 Закон України «Про акціонерні товариства»]

=== [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text]'''27 липня 2022 року''' Верховна Рада ухвалила Закон [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text «Про акціонерні товариства»]. Цей Закон, набуває чинності з 1 січня 2023 року, змінюючи Закон «Про акціонерні товариства» від 2008 року. ===

== Поняття акціонерного товариства ==
Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 ч.1 ст. 152 ЦКУ]).

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17#n83 ч.1 ст.5 ЗУ «Про акціонерні товариства»])

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 Стаття 153 Цивільного кодексу України] зазначає, що акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.
== Ліквідація акціонерного товариства ==
Ліквідація – один з видів припинення акціонерного товариства. Добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося, у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про акціонерні товариства». Інші підстави та [[Порядок ліквідації юридичної особи|порядок ліквідації]] товариства визначаються законодавством.

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, вирішують загальні збори акціонерного товариства, якщо інше не передбачено законом. З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами. Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації. Введення ліквідаційної процедури є наслідком визнання суб'єкта підприємницької діяльності - боржника банкрутом. У зв’язку з чим, у постанові про визнання боржника банкрутом суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури. За загальними засадами цивільного права юридична особа ліквідується у двох випадках: за рішенням її учасників чи органу управління юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами або за рішенням суду.

У першому випадку юридична особа ліквідується ''добровільно'', у другому – в ''примусовому'' порядку.

''Добровільна ліквідація (самоліквідація)'' може мати місце у випадках, передбачених установчими документами юридичної особи, зокрема у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу; досягненням мети, для якої її створено.

В той же час ''примусова ліквідація'', що здійснюється за рішенням суду, може мати місце у випадках встановлених законом. До таких випадків, насамперед, слід відносити визнання боржника банкрутом та введення стосовно нього ліквідаційної процедури.
=== Етапи ліквідаціі АТ ===
Щодо основних етапів ліквідації АТ слід визначити:
# прийняття загальними зборами акціонерного товариства, що ліквідується, зокрема, рішень про: ліквідація акціонерного товариства; визначення уповноважених осіб товариства, що ліквідується, для здійснення всіх необхідних дій, пов'язаних із процесом ліквідації;
# оприлюднення рішення про ліквідацію акціонерного товариства;
# подання уповноваженими особами товариства, що ліквідується, до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про ліквідацію акціонерного товариства і всіх необхідних документів для зупинення обігу акцій такого товариства;
# зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу акцій товариства, що ліквідується;
# розподіл майна товариства, що ліквідується, відповідно до Законом України «Про акціонерні товариства;
# подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви і всіх необхідних документів для скасування випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
# скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
# державна реєстрація припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації в органах державної реєстрації.
2. Порядок здійснення скасування випуску акцій в процесі ліквідації встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
== Черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів АТ ==
У разі ліквідації платоспроможного акціонерного товариства вимоги його кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17#n1274 (ст.89 ЗУ "Про акціонерні товариства")]:
* у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою;
* у другу чергу - вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
* у третю чергу - вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
* у четверту чергу - всі інші вимоги кредиторів;
* у п'яту чергу - виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;
* у шосту чергу - виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу;
* у сьому чергу - виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;
* у восьму чергу - виплати за простими акціями, які підлягають викупу;
* у дев'яту чергу - розподіл майна між акціонерами - власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій.
2. Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.

У разі розміщення товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу майна між акціонерами - власниками кожного класу привілейованих акцій визначається статутом товариства.

У разі недостатності майна товариства, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами (акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно сумам вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера) цієї черги.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Порядок ліквідації акціонерного товариства та черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів

2022-09-20T16:13:16Z

Tetiana.ionka: Доповнено Законом, який набере чинності з 01.01.2023 року

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17 Закон України «Про акціонерні товариства»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text]
== Поняття акціонерного товариства ==
Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 ч.1 ст. 152 ЦКУ]).

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17#n83 ч.1 ст.5 ЗУ «Про акціонерні товариства»])

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 Стаття 153 Цивільного кодексу України] зазначає, що акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.
== Ліквідація акціонерного товариства ==
Ліквідація – один з видів припинення акціонерного товариства. Добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося, у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про акціонерні товариства». Інші підстави та [[Порядок ліквідації юридичної особи|порядок ліквідації]] товариства визначаються законодавством.

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, вирішують загальні збори акціонерного товариства, якщо інше не передбачено законом. З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами. Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації. Введення ліквідаційної процедури є наслідком визнання суб'єкта підприємницької діяльності - боржника банкрутом. У зв’язку з чим, у постанові про визнання боржника банкрутом суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури. За загальними засадами цивільного права юридична особа ліквідується у двох випадках: за рішенням її учасників чи органу управління юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами або за рішенням суду.

У першому випадку юридична особа ліквідується ''добровільно'', у другому – в ''примусовому'' порядку.

''Добровільна ліквідація (самоліквідація)'' може мати місце у випадках, передбачених установчими документами юридичної особи, зокрема у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу; досягненням мети, для якої її створено.

В той же час ''примусова ліквідація'', що здійснюється за рішенням суду, може мати місце у випадках встановлених законом. До таких випадків, насамперед, слід відносити визнання боржника банкрутом та введення стосовно нього ліквідаційної процедури.
=== Етапи ліквідаціі АТ ===
Щодо основних етапів ліквідації АТ слід визначити:
# прийняття загальними зборами акціонерного товариства, що ліквідується, зокрема, рішень про: ліквідація акціонерного товариства; визначення уповноважених осіб товариства, що ліквідується, для здійснення всіх необхідних дій, пов'язаних із процесом ліквідації;
# оприлюднення рішення про ліквідацію акціонерного товариства;
# подання уповноваженими особами товариства, що ліквідується, до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про ліквідацію акціонерного товариства і всіх необхідних документів для зупинення обігу акцій такого товариства;
# зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу акцій товариства, що ліквідується;
# розподіл майна товариства, що ліквідується, відповідно до Законом України «Про акціонерні товариства;
# подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви і всіх необхідних документів для скасування випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
# скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
# державна реєстрація припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації в органах державної реєстрації.
2. Порядок здійснення скасування випуску акцій в процесі ліквідації встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
== Черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів АТ ==
У разі ліквідації платоспроможного акціонерного товариства вимоги його кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17#n1274 (ст.89 ЗУ "Про акціонерні товариства")]:
* у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою;
* у другу чергу - вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
* у третю чергу - вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
* у четверту чергу - всі інші вимоги кредиторів;
* у п'яту чергу - виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;
* у шосту чергу - виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу;
* у сьому чергу - виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;
* у восьму чергу - виплати за простими акціями, які підлягають викупу;
* у дев'яту чергу - розподіл майна між акціонерами - власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій.
2. Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.

У разі розміщення товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу майна між акціонерами - власниками кожного класу привілейованих акцій визначається статутом товариства.

У разі недостатності майна товариства, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами (акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно сумам вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера) цієї черги.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Заборгованість спадкодавця зі сплати аліментів, наявна на час смерті

2022-08-19T12:33:32Z

Tetiana.ionka: Додана додаткова інформація у вигляді речення

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
== Перехід зобов’язання зі сплати аліментів спадкодавця до спадкоємців ==
Згідно з ст. 1216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог частин першої, четвертої ст. 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно до позиції викладеної в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73156995 '''''постанові Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц'''''] за змістом статті 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов'язані погасити заборгованість за аліментами на дитину.

Зі спадкоємця можна стягнути заборгованість з аліментів спадкодавця, але при цьому зобов'язання щодо відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення сплати аліментів є відповідальністю боржника, не входять до складу спадщини, а тому підстав для стягнення таких штрафних санкцій зі спадкоємця боржника немає.
== Порядок пред’явлення вимоги щодо виплати заборгованості за аліментами ==
Статтею 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ст. 1282 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73156995 постанова Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц]
<nowiki>*</nowiki> Постанова Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 199/5826/16-ц (провадження № 61-20217св19) [http://reyestr.court.gov.ua/Review/90985719]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Провадження у цивільних справах за участю іноземних осіб

2022-06-21T09:54:18Z

Tetiana.ionka: додано коментар

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України «Про міжнародне приватне право»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08 Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-754/0/4-13 "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом"]

== Процесуальні права та обов’язки іноземних осіб ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України] (далі - ЦПК України) визначено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 496 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9605 ЦПК України]).

== Підсудність судам України цивільних справ з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+1+2%29#w1_1 іноземним елементом] ==
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9605 ЦПК України], законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, коли суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом:
# якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, з винятком виключної підсудності;
# якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
# у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
# якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
# якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
# дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
# якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
# якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
# якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
# якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
# в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України (стаття 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).

До виключної підсудності судам України у справах з іноземним елементом відносяться:
# якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об’єктом такого партнерства, зокрема об’єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об’єкт;
# якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;
# якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;
# якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;
# якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
# якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
# якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
# в інших випадках, визначених законами України (стаття 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).
'''Важливо! За змістом частини другої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+3.#Text ЦПК України] правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.'''

Судам загальної юрисдикції України підвідомчі справи у спорах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України, а також у справах за участю іноземних фізичних осіб, що мають місце проживання в Україні, про відшкодування шкоди. Справи за участю позивача фізичної особи - громадянина України до юридичної особи відповідача, який є іноземним елементом і не має місцезнаходження в Україні щодо відшкодування шкоди завданої на території іншої держави, мають розглядатись відповідним судом іноземної держави.

== Судове доручення про надання правової допомоги ==
'''Доручення''' - звернення (доручення, прохання, запит - залежно від вимог міжнародного договору України) компетентного органу, у тому числі судове доручення про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів тощо.

В разі виникнення необхідності у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави (суд, консульська посадова особа України відповідно до міжнародних договорів України або в іншому порядку, що не суперечить законодавству держави перебування, чи інший орган, до компетенції якого належить складання чи виконання доручення про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах) в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України (стаття 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).

Таким чином, у зв’язку з розглядом цивільної справи суд, в разі необхідності вручення стороні по справі, яка перебуває поза межами України, документів або витребування документів, які необхідні для розгляду справи чи проведення допиту особи, обов’язково складає судове доручення про отримання міжнародної правової допомоги.

З інформацією щодо змісту, форми та виконання судового доручення – можливо ознайомитись за посиланням: [[Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів]].

Обсяг правової допомоги, порядок зносин, вимоги щодо форми і змісту доручення, а також особливості виконання доручення визначаються положеннями міжнародного договору України, який діє у відносинах між Україною та відповідною іноземною державою.

Детальний перелік країн, з якими Україною укладено двосторонні договори про правову допомогу в цивільних справах міститься на офіційному вебсторінці [https://mfa.gov.ua/dvostoronnye-spivrobitnictvo Міністерства закордонних справ України].

== Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги ==
Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам що передбачені в ст. 499 ЦПК України.

У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:
# назва суду, що розглядає справу;
# за наявності міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;
# найменування справи, що розглядається;
# прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;
# процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;
# чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
# інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.
Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

== Див. також ==
* [[Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів]]
* [[Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню]]
* [[Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню]]
* [[Порядок звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду]]

[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства‎]]
[[Категорія:Суди]]

Громадянство та належність до громадянства України

2022-04-22T12:25:44Z

Tetiana.ionka: Додано заяви для набуття громадянства. Відредаговано посилання на Закон України "Про громадянство України"

Файл:Батьківствва.docx

2022-04-22T12:18:42Z

Tetiana.ionka:

Батьківствва

Файл:Про оформлення набуття дитиною громадянства України у зв’язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них.docx

2022-04-22T12:16:46Z

Tetiana.ionka:

Про оформлення набуття дитиною громадянства України у зв’язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них

Файл:Про оформлення набуття особою, яка визнана судом недієздатною, громадянства України внаслідок встановлення над нею опіки грома.docx

2022-04-22T12:14:59Z

Tetiana.ionka:

Про оформлення набуття особою, яка визнана судом недієздатною, громадянства України внаслідок встановлення над нею опіки грома

Файл:Про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок установлення над нею опіки чи піклування.docx

2022-04-22T12:13:09Z

Tetiana.ionka:

про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок установлення над нею опіки чи піклування

Файл:ЗАЯВА про оформлення набуття громадянства України дитиною внаслідок усиновлення.docx

2022-04-22T12:10:27Z

Tetiana.ionka:

ЗАЯВА
про оформлення набуття громадянства України
дитиною внаслідок усиновлення

Файл:Заява про поновлення в громадянстві України.docx

2022-04-22T12:08:48Z

Tetiana.ionka:

Заява про поновлення громадянства

Файл:Оформлення за территоріальним походженням.docx

2022-04-22T12:02:03Z

Tetiana.ionka:

Оформлення за территоріальним походженням

Громадянство та належність до громадянства України

2022-04-22T12:00:46Z

Tetiana.ionka: заява

Файл:Зразок заяви оформлення набуття громадянства за народженням.docx

2022-04-22T11:56:23Z

Tetiana.ionka:

Зразок заяви оформлення набуття громадянства за народженням

Заповідальна дієздатність неповнолітніх

2021-12-28T15:26:44Z

Tetiana.ionka:

== '''Хто така малолітня та неповнолітня особа''' ==
Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років - '''малолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 ч.1 ст. 31 Цивільного кодексу України]).

Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - '''неповнолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу України]).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ст. 1234 Цивільного кодексу України] право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Стаття 34 Цивільного кодексу України зазначає, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Але є винятки.
[[Файл:Zrzok prezentacії 9.jpg|міні|251x251пкс]]

=== '''Способи набуття повної цивільної дієздатністі''': ===
# У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття. Момент набуття повної цивільної дієздатності — реєстрація шлюбу. Шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлений у вісімнадцять років. Однак за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття або визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.
# Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n218 ч.1 ст. 35 Цивільного кодексу України])

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою зацікавленої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

== '''Судовий порядок надання повної цивільної дієздатності''' ==
[[Файл:Судовий порядок3.jpg|міні|292x292пкс]]
Питання про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності розглядаються в безспірному порядку, тобто в порядку окремого провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 ст. 301-304 Цивільного процесуального кодексу України]).

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою.

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

== '''Судова практика''' ==
03.05.2019 року у с[https://reyestr.court.gov.ua/Review/81681588 праві № 391/251/19] Компаніївського районного суду Кіровоградської області прийнято рішення про надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі.

Файл:Zrzok prezentacії 9.jpg

2021-12-28T15:25:49Z

Tetiana.ionka:

Zrzok prezentacії 9

Файл:Судовий порядок3.jpg

2021-12-28T15:21:49Z

Tetiana.ionka:

Судовий порядок3

Заповідальна дієздатність неповнолітніх

2021-12-28T15:15:29Z

Tetiana.ionka:

== '''Хто така малолітня та неповнолітня особа?''' ==
Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років - '''малолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 ч.1 ст. 31 Цивільного кодексу України]).

Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - '''неповнолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу України]).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ст. 1234 Цивільного кодексу України] право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Стаття 34 Цивільного кодексу України зазначає, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Але є винятки.

=== '''Способи набуття повної цивільної дієздатністі''': ===
# У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття. Момент набуття повної цивільної дієздатності — реєстрація шлюбу. Шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлений у вісімнадцять років. Однак за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття або визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.
# Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n218 ч.1, ст. 35 Цивільного кодексу України])

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

== '''Судовий порядок надання повної цивільної дієздатності''' ==
Питання про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності розглядаються в безспірному порядку, тобто в порядку окремого провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 ст.301-304 Цивільного процесуального кодексу України]).

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою.

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

== '''Судова практика''' ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/81681588 Справа № 391/251/19] Компаніївського районного суду Кіровоградської області про надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі.

Заповідальна дієздатність неповнолітніх

2021-12-28T14:58:28Z

Tetiana.ionka: .

== '''Хто така малолітня та неповнолітня особа?''' ==
Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років - '''малолітня особа''' (ч.1 ст. 31 Цивільного кодексу України).

Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - '''неповнолітня особа''' (ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1234 Цивільного кодексу України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Стаття 34 Цивільного кодексу України зазначає, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Але є винятки.

'''Способи набуття повної цивільної дієздатністі''':

# '''У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття.''' Момент набуття повної цивільної дієздатності — реєстрація шлюбу. Шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлений у вісімнадцять років. Однак за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття або визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

2. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. (ч.1, ст. 35 Цивільного кодексу України)

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

'''Судовий порядок надання повної цивільної дієздатності'''

Питання про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності розглядаються в безспірному порядку, тобто в порядку окремого провадження (ст.301-304 Цивільного процесуального кодексу України).

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою.

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

'''Судова практика'''

Справа № 391/251/19 Компаніївський районний суд Кіровоградської області <nowiki>https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/court-document/81681588/</nowiki>

Склад земель України

2021-09-20T07:48:13Z

Tetiana.ionka:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text Закон України «Про природно-заповідний фонд України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14#Text Закон України «Про курорти»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1011-10#Text Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель»]

== Склад земель України ==
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Категорії земель України мають особливий правовий режим. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

== Категорії земель та порядок їх використання ==
[[Файл:Земля-згори.jpg|міні|380x380пкс]]
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) [[Покупці земель сільськогосподарського призначення|землі сільськогосподарського призначення]];

б) [[Правовий режим земель житлової та громадської забудови|землі житлової та громадської забудови]];

в) [[Правовий режим земель природно - заповідного фонду (ПЗФ) та іншого природоохоронного значення|землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;]]

г) [[Правовий режим земель оздоровчого призначення|землі оздоровчого призначення]];

ґ) [[Землі які використовуються для організації відпочинку населення|землі рекреаційного призначення]];

д) [[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання|землі історико-культурного призначення]];

е) [[землі лісогосподарського призначення]];

є) [[землі водного фонду]];

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

==== Землі сільськогосподарського призначення; ====
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення зокрема поділяються:
* для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,
* для ведення фермерського господарства,
* для ведення особистого селянського господарства,
* для ведення підсобного сільського господарства,
* для індивідуального садівництва,
* для городництва,
* для колективного садівництва,
* для сінокосіння і випасання худоби,
* для дослідних і навчальних цілей,
* для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства,
* для надання послуг у сільському господарстві,
* для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції,
* для іншого сільськогосподарського призначення,
* для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
# громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
# сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
# сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
# несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
# оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди. У разі відсутності згоди щодо спільного використання зазначених земельних ділянок питання вирішується в судовому порядку.

==== Землі житлової та громадської забудови; ====
До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Землі житлової та громадської забудови зокрема поділяються:
* для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),
* для колективного житлового будівництва,
* для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку,
* для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання,
* для будівництва індивідуальних гаражів,
* для колективного гаражного будівництва,
* для іншої житлової забудови,
* для збереження та використання земель природно-заповідного фонду,
* для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови,
* для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об’єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури,
* для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування,
* для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти,
* для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги,
* для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій,
* для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування,
* для будівництва та обслуговування будівель екстериторіальних організацій та органів,
* для будівництва та обслуговування будівель торгівлі,
* для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування,
* для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ,
* для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов’язаної з отриманням прибутку),
* для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки,
* для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування,
* для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування,
* для розміщення та постійної діяльності органів і підрозділів ДСНС,
* для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови,
* для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об’єктів рекреаційного призначення.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

==== Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; ====
Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Землі природно-заповідного фонду зокрема поділяються:
* для збереження та використання біосферних заповідників,
* для збереження та використання природних заповідників,
* для збереження та використання національних природних парків,
* для збереження та використання ботанічних садів,
* для збереження та використання зоологічних парків,
* для збереження та використання дендрологічних парків,
* для збереження та використання парків-пам'яток садово-паркового мистецтва,
* для збереження та використання заказників,
* для збереження та використання заповідних урочищ,
* для збереження та використання пам'яток природи,
* для збереження та використання регіональних ландшафтних парків.

Території та об’єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:
* у природоохоронних цілях;
* у науково-дослідних цілях;
* в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;
* в освітньо-виховних цілях;
* для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

==== Землі оздоровчого призначення; ====
До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Землі оздоровчого призначення зокрема поділяються:
* для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів,
* для розробки родовищ природних лікувальних ресурсів,
* для інших оздоровчих цілей,
* для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.
На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

На землях оздоровчого призначення можуть діяти курорти, тобто освоєна природна територія, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, та використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту здійснюється у порядку, встановленому Земельним кодексом України, на підставі розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання землі та проектів відведення земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування.

З метою організації діяльності курортів юридичні та фізичні особи використовують спеціально визначені природні території, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Округ санітарної охорони поділяється на три зони:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14/conv#n147 перша зона (зона суворого режиму)];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14/conv#n161 друга зона (зона обмежень)];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14/conv#n174 третя зона (зона спостережень)].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14/conv#n147 Перша зона] (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється:
# користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс;
# прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;
# спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту;
# скидання дренажно-скидних та стічних вод;
# влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо);
# влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників;
# проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю;
# постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної експертизи та оцінки впливу на довкілля виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14/conv#n161 Друга зона] (зона обмежень) охоплює: територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, до мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних і лікувальних факторів курорту.

На території другої зони (зони обмежень) забороняється:
# будівництво об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які прибувають на курорт;
# проведення гірничих та інших видів робіт, не пов'язаних з безпосереднім упорядкуванням території;
# спорудження поглинаючих колодязів, створення полів підземної фільтрації;
# забруднення поверхневих водойм під час здійснення будь-яких видів робіт;
# влаштування звалищ, гноєсховищ, кладовищ, скотомогильників, а також накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, інших відходів, що призводять до забруднення водойм, грунту, грунтових вод, повітря;
# розміщення складів пестицидів і мінеральних добрив;
# здійснення промислової вирубки зелених насаджень, а також будь-яке інше використання земельних ділянок і водойм, що може призвести до погіршення їх природних і лікувальних факторів;
# скидання у водні об'єкти сміття, стічних, підсланевих і баластних вод, витікання таких вод та інших речовин з транспортних (плавучих) засобів і трубопроводів.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14/conv#n174 Третя зона] (зона спостережень) охоплює всю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фактори.[[Файл:Склад земель України.jpg|міні|391x391пкс]]На території третьої зони (зони спостережень) забороняється:
# будівництво підприємств, установ і організацій, діяльність яких може негативно впливати на ландшафтно-кліматичні умови, стан повітря, грунту та вод курорту;
# спуск на рельєф неочищених промислових та побутових стічних вод, проведення вирубок зелених насаджень (крім санітарних рубок).

==== Землі рекреаційного призначення; ====
До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Землі рекреаційного призначення зокрема поділяються:
* для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту,
* для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення,
* для індивідуального дачного будівництва,
* для колективного дачного будівництва,
* для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Місця користування водами з рекреаційною та спортивною метою встановлюються відповідними радами у порядку, передбаченому водним законодавством.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Відповідно до Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» від 17 березня 2011 р. було запроваджено мораторій строком на п’ять років на зміну цільового призначення 3 окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах. Мораторій стосувався зміни цільового призначення земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень та також земельних ділянок об’єктів фізичної культури і спорту. Зазначеним Законом було заборонено ліквідацію та руйнування об’єктів стаціонарної рекреації, визначених Земельним кодексом України, розташованих на земельних ділянках рекреаційного призначення, крім випадків, пов’язаних з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

==== З[[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання|емлі історико-культурного призначення]]; ====
До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Землі історико-культурного призначення зокрема поділяються:
* для забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини,
* для розміщення та обслуговування музейних закладів,
* для іншого історико-культурного призначення,
* для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

==== З[[землі лісогосподарського призначення|емлі лісогосподарського призначення]]; ====
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі лісогосподарського призначення зокрема поділяються:
* для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг,
* для іншого лісогосподарського призначення,
* для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:
* зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів,
* окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках,
* полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

==== З[[землі водного фонду|емлі водного фонду]]; ====
Землі водного фонду – це землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:
* державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;
* державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;
* державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;
* військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:
* гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди,
* об’єкти підвищеної небезпеки,
* пансіонати, об’єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності,
* об’єкти природно-заповідного фонду, об’єкти культурної спадщини.

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об’єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
* арозорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво,
* зберігання та застосування пестицидів і добрив,
* влаштування літніх таборів для худоби,
* будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів,
* влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо,
* миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:
* влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод,
* влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу,
* влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів,
* застосування сильнодіючих пестицидів.

==== Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. ====
Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на дослідно-промислову розробку родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами (із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами) без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87115407 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц] про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави (Використання земельної ділянки на орендних засадах, не за цільовим призначенням, є порушенням істотних умов договору, та є підставою для кого розірвання в односторонньому порядку. Земельну ділянку можна використовувати виключно в межах виду користування, передбаченого умовами договору та технічною документацією. Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79365520 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 761/31121/14-ц] про визнання недійсними рішення, державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення (Передання земельної ділянки, віднесеної до територій зелених насаджень загального користування (земельної ділянки зелених зон і зелених насаджень міст), для будівництва й обслуговування житлового будинку без зміни її цільового призначення суперечить приписам Земельного кодексу України, навіть якщо така ділянка за функціональним призначенням лише частково належить до територій зелених насаджень загального користування, тобто до земель рекреаційного призначення).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81574015 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі 183/1617/16] про визнання неправомірним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки (Визнання судом недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування (сільської ради) про вилучення земельної ділянки з державного лісового фонду та зміну її цільового призначення, має наслідком недійсність наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право).
* Постанова [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79365500 Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 826/25099/15] про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії (Вимоги про скасування державної реєстрації тварин за адресою земельної ділянки з іншим цільовим призначенням є цивільними спорами про додержання правил добросусідства. При цьому, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що позовні вимоги в цій справі виключають можливість розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства).
* Постанова [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79365500 Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 826/25099/15] про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії (Вимоги про скасування державної реєстрації тварин за адресою земельної ділянки з іншим цільовим призначенням є цивільними спорами про додержання правил добросусідства. При цьому, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що позовні вимоги в цій справі виключають можливість розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства).
* Постанова [https://reyestr.court.gov.ua/Review/76912513 Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а] про зобов'язання вчинити певні дії (Суд не може перебирати на себе повноваження органів місцевого самоврядування з прийняття останніми рішення щодо реалізації їхньої виключної компетенції, зокрема, про зміну цільового призначення земельної ділянки із земель водного фонду на землі житлової та громадської забудови).
* Постанова [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84726145 Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 12-303гс18] про визнання судом недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування (Про вилучення земельної ділянки з державного лісового фонду та зміну її цільового призначення має наслідком недійсність наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право)

[[Категорія:Земельне право]]

Склад земель України

2021-09-20T07:44:00Z

Tetiana.ionka: