WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю

2019-12-05T09:03:58Z

Tetiana.filippova: /* Особливості надання додаткових відпусток на дітей */

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України Закон]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
* [https://www.zakon-i-normativ.info/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=814023&menu=1019212 Лист Міністерства соціальної політики України від 25 лютого 2015 року за № 76/13/116-15 «Щодо надання соціальної відпустки працівникам, які мають дітей»]

== Хто має право на таку відпустку? ==

* Жінки, які мають двох та більше дітей віком до 15 років;
* Жінки, які мають дитину з інвалідністю;
* Жінки, які усиновили дитину;
* Матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
* Одинока матір (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама);
* Особи які взяли під опіку дитину чи особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;
* Один із прийомних батьків;
* Батько дитини чи особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І, який виховує дитину без матері.
 

'''Примітка:''' До підгрупи А групи I інвалідності відносяться особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, яка призводить до виникнення потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або самостійно осіб і фактичної нездатності до самообслуговування (абзац одинадцятий п. 27 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317]).

== Поняття «одинока матір» та «одинокий батько» ==
'''Одинока матір''' – це:
* жінка яка не перебуває у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини, або такий запис зроблений на прохання матері;
* вдова;
* жінка, яка виховує дитину без батька, в тому числі і та, яка перебуває у розлученні і займається вихованням дитини, а також жінка яка вийшла заміж не за батька дитини і він не усиновив її дитину (пункті 9 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»] та пункт 5 частини тринадцятої статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]). 
'''Одинокий батько''' – це:
* чоловік який не находиться у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини записано, що він її батько;
* вдівець;
* розлучений чоловік, який займається вихованням дитини без матері. 

Те що батько виплачує аліменти на дитину для надання відпустки значення не має.

== Підстави для надання відпустки ==
'''Жінка (чоловік) має право на додаткову відпустку на дітей за умови, якщо вона (він):'''
# працевлаштована(ий) (на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день);
# має двох і більше дітей віком ''до 15 років'' та/або дитину з інвалідністю, дитину, взяту під опіку віком до 18 років, якщо вона не набула прав повнолітнього раніше.

При визначенні підстав для отримання права на відпустку на дітей одна дитина може бути врахована кілька разів.Тобто якщо, наприклад, у матері є двоє дітей віком до 15 років і одна із них є інвалідом, то така мати має право на відпустку за двома підставами. 

Додаткова відпустка надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання. Якщо працівник не скористався правом на додаткову відпустку в поточному році, він має право взяти її в наступному. Строків давності за таким видом відпусток не передбачено.

== Тривалість додаткової відпустки на дітей ==

Тривалість додаткової відпустки батькам, які мають дітей, становить <big>'''10 календарних днів'''</big> Святкові і неробочі дні в даному випадку не враховуються(тобто якщо на період відпустки на дітей припадають святкові та неробочі дні, відпустку продовжують на кількість таких днів, але водночас такі дні не оплачують).

При наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати <big>'''17 календарних днів'''</big>.

== Документальне підтвердження права на додаткову відпустку ==

'''Жінка, яка має двох або більше дітей у віці до 15 років''' - надає копії свідоцтв про народження дітей.

'''Жінка, яка має дитину з інвалідністю:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність дитини, або копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого закладами та установами МОЗ.
'''Жінка яка всиновила дитину:'''
* а) копію свідоцтва про народження;
* б) копія рішення суду про всиновлення дитини.
'''Мати особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК.
'''Одинока матір:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) довідка органів РАЦСу про підстави внесення відомостей про батька дитини в книгу реєстрації актів про народження;
* в) копія паспорта.
'''Вдова:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія свідоцтва про укладення шлюбу;
* в) копія свідоцтва про смерть чоловіка;
* г) копія паспорта.
'''Розведена жінка, яка виховує дитину без батька:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
* в) офіційно складений, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

== Особливості надання додаткових відпусток на дітей ==

* Право на додаткову відпустку виникає раз на рік і не залежить від відпрацьованого часу. У випадку звільнення робітника має право «відгуляти» таку відпустку в повному обсязі або отримати грошову компенсацію.
* На додаткову відпустку на дітей розповсюджується загальні права переносу або продовження відпусток відповідно до статті 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]. Роботодавець не має права відкликати працівника із додаткової відпустки на дітей.
* На додаткову відпустку на дітей мають право особи, які працюють за сумісництвом.
* Виплата грошової компенсації за додаткову соціальну відпустку допускається лише при звільненні.
* Перерахування суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей на нове підприємство у випадку звільнення за переведенням, не передбачено ([http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/ministry-of-labor-and-social-policy/5668-4053.html лист Міністерства соціальної політики України від 24 березня 2015 року № 4053/0/14-15/18]).

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю

2019-12-05T09:03:00Z

Tetiana.filippova: /* Хто має право на таку відпустку? */

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України Закон]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
* [https://www.zakon-i-normativ.info/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=814023&menu=1019212 Лист Міністерства соціальної політики України від 25 лютого 2015 року за № 76/13/116-15 «Щодо надання соціальної відпустки працівникам, які мають дітей»]

== Хто має право на таку відпустку? ==

* Жінки, які мають двох та більше дітей віком до 15 років;
* Жінки, які мають дитину з інвалідністю;
* Жінки, які усиновили дитину;
* Матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
* Одинока матір (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама);
* Особи які взяли під опіку дитину чи особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;
* Один із прийомних батьків;
* Батько дитини чи особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І, який виховує дитину без матері.
 

'''Примітка:''' До підгрупи А групи I інвалідності відносяться особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, яка призводить до виникнення потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або самостійно осіб і фактичної нездатності до самообслуговування (абзац одинадцятий п. 27 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317]).

== Поняття «одинока матір» та «одинокий батько» ==
'''Одинока матір''' – це:
* жінка яка не перебуває у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини, або такий запис зроблений на прохання матері;
* вдова;
* жінка, яка виховує дитину без батька, в тому числі і та, яка перебуває у розлученні і займається вихованням дитини, а також жінка яка вийшла заміж не за батька дитини і він не усиновив її дитину (пункті 9 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»] та пункт 5 частини тринадцятої статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]). 
'''Одинокий батько''' – це:
* чоловік який не находиться у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини записано, що він її батько;
* вдівець;
* розлучений чоловік, який займається вихованням дитини без матері. 

Те що батько виплачує аліменти на дитину для надання відпустки значення не має.

== Підстави для надання відпустки ==
'''Жінка (чоловік) має право на додаткову відпустку на дітей за умови, якщо вона (він):'''
# працевлаштована(ий) (на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день);
# має двох і більше дітей віком ''до 15 років'' та/або дитину з інвалідністю, дитину, взяту під опіку віком до 18 років, якщо вона не набула прав повнолітнього раніше.

При визначенні підстав для отримання права на відпустку на дітей одна дитина може бути врахована кілька разів.Тобто якщо, наприклад, у матері є двоє дітей віком до 15 років і одна із них є інвалідом, то така мати має право на відпустку за двома підставами. 

Додаткова відпустка надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання. Якщо працівник не скористався правом на додаткову відпустку в поточному році, він має право взяти її в наступному. Строків давності за таким видом відпусток не передбачено.

== Тривалість додаткової відпустки на дітей ==

Тривалість додаткової відпустки батькам, які мають дітей, становить <big>'''10 календарних днів'''</big> Святкові і неробочі дні в даному випадку не враховуються(тобто якщо на період відпустки на дітей припадають святкові та неробочі дні, відпустку продовжують на кількість таких днів, але водночас такі дні не оплачують).

При наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати <big>'''17 календарних днів'''</big>.

== Документальне підтвердження права на додаткову відпустку ==

'''Жінка, яка має двох або більше дітей у віці до 15 років''' - надає копії свідоцтв про народження дітей.

'''Жінка, яка має дитину з інвалідністю:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність дитини, або копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого закладами та установами МОЗ.
'''Жінка яка всиновила дитину:'''
* а) копію свідоцтва про народження;
* б) копія рішення суду про всиновлення дитини.
'''Мати особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК.
'''Одинока матір:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) довідка органів РАЦСу про підстави внесення відомостей про батька дитини в книгу реєстрації актів про народження;
* в) копія паспорта.
'''Вдова:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія свідоцтва про укладення шлюбу;
* в) копія свідоцтва про смерть чоловіка;
* г) копія паспорта.
'''Розведена жінка, яка виховує дитину без батька:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
* в) офіційно складений, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

== Особливості надання додаткових відпусток на дітей ==

* Право на додаткову відпустку виникає раз на рік і не залежить від відпрацьованого часу. У випадку звільнення робітника має право «відгуляти» таку відпустку в повному обсязі або отримати грошову компенсацію.
* На додаткову відпустку на дітей розповсюджується загальні права переносу або продовження відпусток відповідно до статті 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]. Роботодавець не має права відкликати працівника із додаткової відпустки на дітей.
* На додаткову відпустку на дітей мають право особи, які працюють за сумісництвом.
* Виплата грошової компенсації за додаткову соціальну відпустку допускається лише при звільненні
* Перерахування суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей на нове підприємство у випадку звільнення за переведенням, не передбачено ([http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/ministry-of-labor-and-social-policy/5668-4053.html лист Міністерства соціальної політики України від 24 березня 2015 року № 4053/0/14-15/18]).

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]

Соціальні пенсії

2018-11-13T14:25:42Z

Tetiana.filippova:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідніст з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/261-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 р. № 261 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1098-2017-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 № 1098 "Про Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05/paran12#n12 Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]

== Поняття "соціальна пенсія" ==
'''Соціальні пенсії (допомоги)''' - це щомісячні державні виплати особам, які не мають необхідного стажу роботи для призначення трудової (страхової) пенсії (за віком, по інвалідності, по втраті годувальника).

'''Ознаки соціальних пенсій (допомог):'''
* право на них мають незастраховані особи;
* фінансуються з державного бюджету;
* їх мета – матеріальна підтримка осіб, що її потребують.

Відповідно до розділу III Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон) cоціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію:

* інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи;
* особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;
* дітям - у разі втрати годувальника (пункт "а" статті 37 Закон);
* дітям - інвалідам віком до 16 років.

Відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" призначаються такі види державної соціальної допомоги:

* державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю;
* державна соціальна допомога на догляд.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю призначається і виплачується :
* громадянам України, які постійно мешкають на території України;
* іноземцям та особам без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україні, та особам, які одержали статус біженця.

== ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ ПРАВА НА ПЕНСІЮ, ТА ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ==

'''Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю''' - щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю;
Перелік документів для призначення допомоги та надбавки на догляд визначено Порядком надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 30.04.2002 № 226/293/169):
Заява;
паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву;
довідка про присвоєння ідентифікаційного номера Єдиного державного реєстру фізичних осіб;
оригінал та копія свідоцтва про народження дитини-інваліда;
довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства або дитини-інваліда з відомостями про постійне місце проживання;
довідка про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про постійне місце проживання.
Іноземці та особи без громадянства додатково подають копію посвідки на постійне або тимчасове проживання
Якщо з заявою звертається опікун або піклувальник, то подається також копія рішення про встановлення опіки чи піклування.
'''Особа, яка не має права на пенсію,''' - дитина померлого годувальника (у тому числі народжена до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), який на день смерті не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії для особи з інвалідністю III групи (далі - дитина померлого годувальника), особа, яка досягла 65 років та не має права на пенсію відповідно до закону.

'''До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1958 року народження і старші після досягнення ними такого віку:'''

58 років - які народилися до 30 вересня 1953 року включно;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1953 року по 31 березня 1954 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1954 року по 30 вересня 1954 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1954 року по 31 березня 1955 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1955 року по 30 вересня 1955 року;
60 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1955 року по 31 березня 1956 року;
61 рік - які народилися з 1 квітня 1956 року по 30 вересня 1956 року;
61 рік 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
62 роки - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
62 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
63 роки - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
63 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
64 роки - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
64 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
65 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 31 грудня 1960 року;

'''Одинока особа''' - особа, яка не має працездатних родичів,зобов'язаних за законом її утримувати.

'''Державна соціальна допомога призначається особі, яка:'''

* є дитиною померлого годувальника або досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону, та не мають права отримувати у зв’язку з цим пенсію відповідно до закону, або визнана особою з інвалідністю у встановленому порядку;
* не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування";
* є малозабезпеченою особою (крім інвалідів, зазначених у пункті 4 цієї частини);
* є інвалідом I групи.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з івалідністю здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України від 2 квітня 2005 р. № 261.

До малозабезпечених осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державну соціальну допомогу на догляд, належать особи, середньомісячний сукупний дохід яких за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, не перевищує прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втратили працездатність (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника).

До одиноких осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державну соціальну допомогу на догляд, належать громадяни, що не мають працездатних родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати.

=== Підтвердження належності до категорії ===

Підтвердженням належності до цієї категорії є:

інформація про відсутність працездатних родичів (незалежно від місця їх проживання), зобов'язаних за законом їх утримувати (зазначається у поданій заяві про призначення допомоги на догляд);
інформація про склад сім’ї (зазначається в декларації про доходи та майно особи, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги).

Бездомні особи замість довідки про склад сім’ї подають довідку про місце проживання або місце перебування, яка видається центром обліку бездомних осіб, де вони перебувають на обліку, або закладом соціального захисту для бездомних осіб, де їм надається тимчасовий притулок.

Особам, які одержують пенсію по інвалідності, державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства (чи мають право на їх призначення), за бажанням замість зазначених виплат може бути призначена соціальна допомога відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам".

Для визначення права на соціальну допомогу застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік.

Соціальна допомога встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у такому розмірі:

* особам з інвалідністю I групи, жінкам, яким присвоєно звання "Мати-героїня", на одну дитину померлого годувальника - 100 відсотків, на двох дітей - 120 відсотків, на трьох і більше дітей - 150 відсотків;
* особи з інвалідністю II групи - 80%
* особи з інвалідністю III групи - 60%
* священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менше десяти років до набрання чинності Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» обіймали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні і легалізованих відповідно до законодавства, за наявності архівних документів відповідних державних органів і релігійних організацій або інформації від свідків, що підтверджують факт такої роботи - 50%
* чоловікам, які досягли віку 63 років, жінкам — 58 років -30%

=== Ким призначається допомога ===

Соціальна допомога призначається управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи праці та соціального захисту населення).

=== Необхідні документи ===

# заява за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.

# під час подання заяви пред’являється паспорт громадянина України, трудова книжка та довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
# декларація про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики (у разі потреби);
# копія рішення суду про визнання особи недієздатною (для недієздатної особи);
# копія рішення про призначення опікуна (для недієздатної особи, якій призначено опікуна);
# копія документа, що підтверджує повноваження представника закладу, який виконує функції опікуна над особою (для недієздатної особи, опікуна якій не призначено);
# копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідчення біженця або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання (у разі потреби);
# копія довідки про реєстрацію місця проживання.

Бездомні особи замість довідки про склад сім’ї подають довідку про місце проживання або місце перебування, яка видається центром обліку бездомних осіб, де вони перебувають на обліку, або закладом соціального захисту для бездомних осіб, де їм надається тимчасовий притулок.

Для призначення соціальної допомоги дітям померлого годувальника додатково подаються:

копія свідоцтва про народження або паспорта громадянина України особи, якій призначається соціальна допомога, з пред’явленням оригіналу;
копія довідки (за наявності) про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків особи, якій призначається допомога (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмiтку в паспорті), з пред’явленням оригіналу;
копії документів, що засвідчують родинні відносини члена сім’ї з померлим годувальником (за наявності);
копія свідоцтва про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим з пред’явленням оригіналу;
довідка загальноосвітнього навчального закладу системи загальної середньої освіти, професійно-технічного, вищого навчального закладу про те, що дитина навчається за денною формою навчання (у разі потреби).

Для призначення соціальної допомоги заява подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Якщо особа, якій призначається соціальна допомога, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки та піклування), які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою, за місцезнаходженням таких закладів (місцем проживання особи).

Органи соціального захисту населення в разі потреби додають до заяви витяг з акта огляду, одержаний ними від медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК).

У разі звернення за призначенням соціальної допомоги замість пенсії по інвалідності органи соціального захисту населення додають до заяви видану органом, який призначає пенсію, довідку-атестат про припинення виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності та витяг з акта огляду МСЕК (у таких випадках в архівних справах одержувачів пенсії залишається копія витягу з акта огляду).

=== Призначення допомоги ===

Соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою.
У разі коли звернення за соціальною допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю” або встановлення інвалідності, допомога призначається відповідно з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю” або встановлення МСЕК інвалідності особі.
Соціальна допомога дитині померлого годувальника призначається з дати, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за соціальною допомогою надійшло не пізніше ніж через 12 місяців з дня смерті годувальника.
Днем звернення за призначенням соціальної допомоги вважається день прийняття органом праці та соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.
У разі коли заява про призначення відповідної допомоги з усіма необхідними документами надсилається поштою, днем звернення вважається дата на поштовому штемпелі з місця відправлення заяви.
У разі коли до заяви про призначення соціальної допомоги додано не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи необхідно додати. У разі подання решти документів не пізніше трьох місяців з дня і відправлення повідомлення про необхідність їх подання днем звернення вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення соціальної допомоги.

Соціальна допомога призначається довічно особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”.

У разі зміни групи інвалідності соціальна допомога у новому розмірі призначається з дня зміни групи інвалідності, якщо така зміна приводить до збільшення розміру, і з місяця, що настає за тим, у якому встановлено нову групу інвалідності, - у разі зменшення розміру допомоги. Перерахунок розміру соціальної допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності органи соціального захисту населення здійснюють на підставі витягу з акта огляду в МСЕК без подання заяви одержувачем.

У такому ж порядку здійснюється перерахунок соціальної допомоги у разі встановлення особі інвалідності в період одержання допомоги.

== ПЕНСІЯ ПО ВТРАТІ ГОДУВАЛЬНИКА ==

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003р. (із змінами) пенсія по втраті годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсія по втраті годувальника призначається незалежно від того, чи били вони на утриманні годувальника.

Членами сім'ї, які були на утриманні померлого годувальника, вважаються особи, які:

були на повному утриманні померлого годувальника;
одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом коштів для існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом коштів для існування, але які й самі одержували пенсію, за бажанням мають право перейти на пенсію по втраті годувальника .

Усиновлені діти мають право на пенсію по втраті годувальника нарівні з рідними дітьми.

Пасинок і падчерка мають право на пенсію по втраті годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

За неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію по втраті годувальника, зберігається це право і в разі їх усиновлення.

Так само положення Закону, які стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою за рішенням суду.

=== Необхідні документи ===

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005г. за № 1566/ 11846.
Згідно з цим Порядком заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

У разі якщо особа, якій призначається пенсія, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників (далі - законні представники) за місцезнаходженням таких закладів (органів).

=== Призначення пенсії ===

'''Необхідний страховий стаж:''' обов'язковою умовою для призначення пенсій по втраті годувальника за нормами згаданого Закону є наявність страхового стажу померлого годувальника від одного до п'ятнадцяти років залежно від віку на момент смерті. Згідно статті 32 Закону кількість необхідного страхового стажу померлого годувальника має бути таким, яке було б йому необхідно для призначення пенсії по третій групі інвалідності.
Якщо годувальник помер :
для осіб з інвалідністю I групи:

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;
від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;
від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;
від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;
від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;
від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;
від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;
від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;
від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;

для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;
від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;
від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

=== Розмір пенсій по втраті годувальника: ===

Пенсія по втраті годувальника залежно від кількості утриманців призначається в таких розмірах:
* на одного непрацездатного члена – 50 % від пенсії за віком померлого годувальника,
* на двох і більше непрацездатних членів сім'ї – 100 % від пенсії за віком, померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.
При цьому до страхового стажу для обчислення розміру пенсії по втраті годувальника, з якого обчислюється його розмір пенсії за віком, крім наявного страхового стажу, зараховується так само період з дня смерті до встановленого Законом пенсійного віку померлого.

=== Період, на який призначається пенсія по втраті годувальника. ===

Даний вид пенсії призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку – довічно.

'''Непрацездатними членами сім'ї вважаються:'''

* чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку;
* чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків, брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника, незалежно від віку чи працездатності, якщо вони не працюють і зайняті доглядом за дитиною померлого годувальника до досягнення нею 8 років;
* діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), що не досягли 18-річного віку або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Неповнолітнім дітям виплата пенсії проводиться включно по місяць досягнення повноліття.

=== Право на отримання пенсії по втраті годувальника після досягнення повноліття ===

Після досягнення повноліття право на отримання пенсії по втраті годувальника мають діти померлого годувальника при дотриманні певних умов, а саме:

* якщо вони навчаються на денній формі навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти (школа, ліцей і т.д.);
* якщо вони навчаються на денній формі навчання у професійно-технічних або вищих навчальних закладах до закінчення таких навчальних закладів, але не більше ніж до досягнення ними 23 років;
* діти-сироти, тобто у яких померли обоє батьків, до досягнення ними 23 років незалежно від факту навчання, роботи і т.д.

=== Виділення частки пенсії ===

Виділення частки пенсії: на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію по втраті годувальника, призначається одна спільна пенсія.
На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частина, яка виплачується окремо. Виділення частини пенсії провадиться з першого числа місяця, який настає за місяцем, в якому надійшла заява про виділення частини пенсії .

Діти, яким виповнилося 18 років і вони продовжують вчитися (дивись вище), повинні з'явитися до органу ПФУ з копією паспорта, ідентифікаційного коду та довідкою з місця навчання для подачі заяви на виділення їх частки пенсії.

== ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ІНВАЛІДАМ З ДИТИНСТВА ТА ДІТЯМ З ІНВАЛІДНІСТЮ ==

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям з інвалідністю” право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

=== Розмір державної соціальної допомоги ===

Розміри допомоги у відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:
* інвалідам з дитинства I групи -100%
* інвалідам з дитинства II групи - 80%
* інвалідам з дитинства III групи - 60%
* на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70%

'''Інвалідам з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі:'''

* інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи - 75%
* інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи Б I групи - 50%
* одиноким інвалідам з дитинства II і III груп, які за висновком лікарсько-консультативної комісії лікувально профілактичногозакладу потребують постійного стороннього догляду - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

'''Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А встановлюється в розмірі:'''

* на дитину з інвалідністю підгрупи А віком до 6 років - в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
* на дитину з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років - в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

'''Надбавка на догляд за іншою дитиною з інвалідністю встановлюється в розмірі:'''

* на дитину з інвалідністю віком до 6 років - в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;
* на дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років -в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

При визначенні розмірів надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми з інвалідністю з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

=== Порядок та умови призначення соціальної допомоги ===

Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю.
Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина з інвалідністю потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю.
Одному з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікуну, піклувальнику надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, а також одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

Органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров'я у 3-денний строк зобов'язані надіслати копії акта огляду інваліда з дитинства або медичного висновку про визнання дитиною з інвалідністю до місцевої державної адміністрації за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю.

Не пізніше 10 днів після надходження документів, зазначених у частині першій цієї статті, місцева державна адміністрація зобов’язана у письмовій формі повідомити інваліда з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини з інвалідністю про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання.

За місяць до закінчення строку виплати державної соціальної допомоги місцева державна адміністрація зобов’язана попередити у письмовій формі інваліда з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини з інвалідністю про причину припинення її виплати.

=== Необхідні документи ===

Заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю I чи II групи, яку визнано недієздатною, а також на дитину з інвалідністю подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання.

До заяви про призначення державної соціальної допомоги повинні бути додані документи:
- про вік і місце проживання дитини з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю
- документи про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника, який подав заяву
- довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку.

Якщо з заявою звертається опікун або піклувальник, то подається також копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування.
Один із непрацюючих батьків, усиновителів, опікун або піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, додатково подають довідку про те, що вони не працюють, видану за місцем проживання.

Місцева державна адміністрація, яка прийняла заяву про призначення державної соціальної допомоги, видає заявнику розписку про прийом заяви та доданих до неї документів із зазначенням дати прийому заяви.
Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому заяви з усіма необхідними документами.
Якщо заява про призначення державної соціальної допомоги надсилається поштою і при цьому подаються також всі необхідні документи, то днем звернення за державною соціальною допомогою вважається дата, вказана в поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У тих випадках, коли до заяви додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3-х місяців з дня одержання повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому або відправлення заяви про призначення такої допомоги.

Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства або на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається місцевою державною адміністрацією. Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевою державною адміністрацією не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами.

=== Здійснення виплат соціальної допомоги ===

Державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю.
Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання.
Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки.
Призначена державна соціальна допомога виплачується інваліду з дитинства незалежно від одержуваного ним заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів.
Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів.

=== Строк на який призначається соціальна допомога ===

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

У разі зміни групи інвалідності державна соціальна допомога у новому розмірі виплачується інваліду з дитинства з дня зміни групи інвалідності, якщо така зміна приводить до збільшення розміру, але з місяця, наступного за тим, в якому встановлена нова група інвалідності, при зменшенні розміру допомоги.

Якщо дитина з інвалідністю, на яку виплачувалася державна соціальна допомога, по досягненні 18-річного віку визнана інвалідом з дитинства, виплата допомоги продовжується у новому розмірі за її заявою (недієздатним - за заявою опікуна) з дня встановлення групи інвалідності в разі збільшення розміру допомоги, але з місяця, наступного за тим, в якому дитині з інвалідністю встановлена група інвалідності, при зменшенні розміру допомоги.

Виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, а в разі визнання знову інвалідом або дитиною з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць.

Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за 3 роки, за умови, що за цей період її визнано особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю. При цьому, якщо при переогляді особу з інвалідністю з дитинства переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою.

У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок нез'явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні інвалідом з дитинства або дитиною з інвалідністю, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною з інвалідністю.

[[Категорія: Призначення пенсії]]
[[Категорія: Перерахунок пенсії]]
[[Категорія: Припинення виплати пенсії]]

Отримання свідоцтва про народження дитини

2018-11-01T15:59:33Z

Tetiana.filippova:

== Нормативно правова база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III ]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1025-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0691-08 Інструкція з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2010 року № 52/5]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80 Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085]

== Термін отримання свідоцтва==

Свідоцтво про народження є документом, що підтверджує факт реєстрації народження дитини.

Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові та проводиться '''не пізніше одного місяця з дня її народження''', а у разі народження дитини мертвою - '''не пізніше трьох днів'''.

== Куди звертатися ==

Стаття 13 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] вказує на те, що реєстрацію необхідно проводити за місцем прописки батьків (або одного з батьків) або ж за місцем народження дитини '''в місцевих органах РАЦСу'''.

З 2016 року отримати свідоцтво про народження стало можливим в тому пологовому будинку, де з’явився малюк на світ, а також запису на чергу в РАГС через [http://dracs.minjust.gov.ua/ веб-сайт]. Але тільки не велика кількість РАГСів беруть участь у цьому проекті. Також батькам малюків буде доступна ще низка реєстраційних послуг.

З 2016 року отримати свідоцтво про народження стало можливим в тому '''пологовому будинку''', де з’явилася дитина. ''(''При цьому, компетенція пологових будинків не розширилася, просто в їх приміщенні відтепер розташовується представник / співробітник РАЦСу (ДРАЦСу), який зможе внести відомості про дитину до реєстру'').
Поки таке нововведення є експериментальним, а тому батьки можуть вибирати, де отримувати свідоцтво: в РАЦСі або в пологовому будинку (але поки що не в кожному).


== Хто отримує свідоцтво про народження дитини ==

Свідоцтво про народження дитини отримують його '''батьки'''.
* якщо батьки перебувають у зареєстрованому шлюбі і мають однакові прізвища, для реєстрації достатньо присутності одного з батьків;
* якщо у батьків різні прізвища , необхідно присутність обох;
* якщо мати не перебуває у зареєстрованому шлюбі, але бажає вказати відомості про батька дитини: паспорти батьків та спільна заява про визнання батьківства (заява складається при подачі документів). Присутність обох батьків як при поданні заяви, так і при отриманні свідоцтва про народження обов’язкова;
* якщо мати дитини не перебуває у зареєстрованому шлюбі і немає заяви особи, яка визнає своє батьківство: паспорт матері та заява про запис відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу] (заява складається при подачі документів): прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові дитини записується за її вказівкою.

У разі '''смерті батьків''' або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває.

== Перелік необхідних документів ==

За загальним правилом для отримання свідоцтва про народження необхідно написати відповідну '''заяву''', а також додати такі '''документи''':
* медичне свідоцтво про народження, що видається закладами охорони здоров’я, де приймаються пологи (або медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я);
* паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них);
* свідоцтво про шлюб як документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини.

== Термін виконання ==

Свідоцтво про народження надається '''в день звернення''', при умові наявності всіх необхідних документів.
 

== Порядок внесення відомостей про батьків у свідоцтві про народження ==

=== Батьки перебувають у шлюбі ===

Якщо батько й мати дитини перебувають у шлюбі між собою, то батько дитини буде вказаний на підставі '''свідоцтва про шлюб'''. 

=== Батьки, які не перебувають у шлюбі ===

Колишній чоловік буде автоматично вказаний батьком дитини, якщо пройшло не більше '''трьохсот днів ( 10 місяців)''' з дня:
* розірвання шлюбу або визнання його недійсним;
* смерті чоловіка.

Відомості про батька можуть бути внесені на підставі встановлення батьківства через ЗАГС , якщо батько й мати дитини не перебувають у шлюбі між собою.

==== Встановлення батьківства у випадку коли батьки не перебувають у шлюбі ====
Батько й мати дитини, які не перебувають у шлюбі подають спільну заяву про встановлення батьківства. Це можна зробити одночасно з реєстрацією народження дитини в цьому ж органі РАЦС або ще під час вагітності матері.

У тому випадку, '''якщо мама дитини померла, визнана недієздатною, позбавлена батьківських прав або визнана рішенням суду безвісно відсутньою''', батько може сам подати заяву до органу РАЦС про встановлення батьківства. У цьому випадку йому, крім документа про відсутність матері дитини, знадобиться дозвіл органу опіки та піклування на встановлення батьківства, а за відсутності такого дозволу — рішення суду . 

Якщо немає спільної заяви батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, або заяви батька дитини, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою зацікавленої особи. У цьому випадку відомості про батька вносяться на підставі рішення суду.

=== Реєстрація дитини без батька ===

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, у випадках відсутності заяви батька, спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері. Ім’я та по батькові батька записується за її вказівкою (стаття 135 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

== Порядок отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України ==

Для отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України (АР Крим, м. Севастополь та окремі райони Луганської та Донецької областей), батькам, родичам, їхнім представникам або іншим законним представникам дитини* '''необхідно''': 

1. Подати '''[[Встановлення факту нарождения особи|до будь-якого суду]]''' за межами тимчасово окупованої території України незалежно від свого місця проживання: 

- [[Встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території|заяву про встановлення факту народження особи]]; 
[[Медіа:Заява про встановлення факту народження.docx]]

- належні докази ''(У разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту. Доказами у справі можуть бути письмові докази: оригінали чи копії медичних документів, пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, теж можуть братися до уваги судом.)'' 

- квитанцію про сплату судового збору. 
 

2. Така справа '''розглядається судом невідкладно''' з моменту надходження заяви. Та за результатами розгляду може прийняти одне з наступних рішень: 
- У разі задоволення заяви, суд невідкладно видає копію рішення заявнику, в якому зазначає дані про дату і місце народження дитини, її стать, відомості про батьків, або надсилає копію рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення). 

- Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів. 

- Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів.
 

3.Якщо заяву було задоволено заявник для отримання свідоцтва про народження '''подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду''' про встановлення відповідного факту та '''свій паспорт''' громадянина України.
 

Примітка* '''Родичами є:''' чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. 
Законними представниками є батьки (усиновлювачі), опікуни. 

== Порядок оскарження запису батьків у свідоцтві ==

Запис батьків у свідоцтві може бути оскаржена '''тільки в суді порядку''' на вимогу особи, записаного в якості батька або матері дитини, або особи , фактично є батьком чи матір’ю дитини , а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
 

== Порядок внесення змін до актового запису ==

Додатково про виправлення помилок у актових записах цивільного стану можна дізнатися за посиланням у статті [[Внесення змін до актового запису цивільного стану]]

[[Категорія:Сімейне право]]

Файл:Заява про встановлення факту народження.docx

2018-11-01T15:57:42Z

Tetiana.filippova: Зразок

== Опис файлу ==
Зразок

Затримання особи без ухвали слідчого суду, судді

2018-11-01T15:46:20Z

Tetiana.filippova:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України].
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України].
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України].

== Порядок затримання ==
Порядок затримання особи без ухвали слідчого судді чи суду передбачені стст.207-213 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].
Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 
Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].
Кожен мас право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у ст.482 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].
# при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;
# безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.
Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затриманий) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. 
== Недоторканність людини ==
Згідно зі ст.3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] недоторканність людини - найвища соціальна цінність, а права та свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У ст.29 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] зазначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
== Затримання ==
Затримання є тимчасовим запобіжним заходом, який може бути застосований слідчим, прокурором за ухвалою слідчого судді, суду до громадянина України, іноземця та особи без громадянства. 
Мета затримання - запобігання протиправним діям та з'ясування причетності затриманого до вчиненого кримінального правопорушення. Така мета досягається шляхом захоплення правопорушника, виявлення та закріплення слідів кримінального правопорушення та інших фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, перешкоджання спробам підозрюваного сфальсифікувати докази та уникнути відповідальності за вчинене діяння. 
Що стосується особливостей затримання '''народного депутата України, судді КСУ, професійного судді,''' а також '''присяжного і народного засідателя''' на час здійснення ними правосуддя, '''кандидата у Президенти України, Уповноваженого ВР України з прав людини, Голови Рахункової палати''', '''його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати, депутата місцевої ради, адвоката, Генерального прокурора України, його заступника''', то це передбачено [http://www.naiau.kiev.ua/osvitamvs/index.php/kpk-ukrajini/8-kpk/70-glava-37-kriminalne-provadzhennya-shchodo-okremoji-kategoriji-osib.html окремою главою КПК], де також зазначено особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання й обрання запобіжного заходу стосовно даної категорії осіб. 
'''Громадянин України, іноземець та особа без громадянства''' мають право затримати будь-яку особу (за винятком судді та народного депутата України), яку вони застали при вчиненні кримінального правопорушення або замаху на вчинення кримінального правопорушення, коли особа з прямим умислом вчиняла діяння (дії або бездіяльність), безпосередньо спрямовані на вчинення кримінального правопорушення, однак не довела дане правопорушення до кінця з причин, що не залежали від її волі, а також безпосередньо після вчинення особою кримінального правопорушення або при безперервному переслідуванні особи, яка підозрюється в його вчиненні. 
Зазначене затримання слід відрізняти від процесуального затримання, що здійснюється уповноваженими особами відповідно до ст.208 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

При цьому затримання не уповноваженою службовою особою може здійснюватися як за вчинення кримінального проступку, так і злочину, на відміну від затримання уповноваженою службовою особою, яке здійснюється винятково за вчинення злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, або за злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує. 
Громадянин України, іноземець та особа без громадянства, які затримали особу, яка вчинила кримінальне правопорушення або замах на вчинення кримінального правопорушення, а також безпосередньо після вчинення нею кримінального правопорушення або під час безперервного переслідування підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язані негайно доставити особу, яку вони запідозрили у вчиненні кримінального правопорушення, до найближчого правоохоронного органу або терміново повідомити до відповідного правоохоронного органу про затримання такої особи та її місцезнаходження. Після доставлення затриманої особи уповноважена службова особа зобов'язана перевірити законність затримання, вжити заходів щодо фіксування обставин кримінального правопорушення та в подальшому діяти відповідно до ст.208 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

== Протокол ==
Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст.104 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], зазначаються:
Протокол має містити відомості про:
* місце, час проведення та назву процесуальної дії;
* особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада);
* всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);
* інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;
* послідовність дій;
* отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;
* вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;
* спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;
* зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.
[[Медіа:Протокол затримання.docx]]

Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. 
При затриманні особи не уповноваженою службовою особою час затримання розпочинається з моменту доставлення до уповноваженої службової особи.
== Уповноважена службова особа ==
Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 
# якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
# якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
 
Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w15 частиною сьомою статті 223] і [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w120 статтею 236] Кримінального процесуального кодексу України. 
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page8?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w114 до положень статті 213] Кримінального процесуального кодексу України, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. 
Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору. 
Уповноважена службова особа - це працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який має право здійснити затримання особи. 
Зазначена уповноважена службова особа без ухвали слідчого судді, суду має право затримати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, у випадках:
* Коли особа безпосередньо вчиняє злочин;
* Якщо дана особа з прямим умислом вчинила діяння, спрямоване на вчинення злочину, однак не довела його до кінця з причин, що не залежали від її волі;
* Коли безпосередньо після вчинення злочину потерпілий або очевидці прямо вказують на особу, яка вчинила даний злочин;
* Якщо на тілі чи одязі особи містяться будь-які ознаки, які вказують на те, що дане суспільно небезпечне винне діяння було вчинене саме цією особою;
* Якщо сукупність ознак на місці події підтверджують причетність даної особи до вчиненого нею злочину.
Особа, яку підозрюють у вчиненні злочину, відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page8?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w110 до ч. І ст. 208 КПК] може бути затримана за наявності однієї з названих у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page8?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w110 ст. 208 КПК] підстав.
Для прийняття рішення про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, поряд із зазначеними в законі підставами необхідна наявність відповідного мотиву, яким у даному випадку може бути необхідність перешкодити особі сховатись від правоохоронних органів, виключити можливість продовження злочинної діяльності.
Наприклад, будь-які ознаки на тілі чи одязі особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, закон відносить до підстав затримання. З цього випливає, що такі ознаки підлягають фіксації в протоколі затримання, а їх виявлення, вивчення та закріплення створюють невід'ємний елемент даної процесуальної дії.
Тому з метою забезпечення безпеки оточуючих громадян особа, яка провадить затримання, може проводити огляд одягу затриманого та предметів, які знаходяться при ньому, а також вилучення знайденої холодної та вогнепальної зброї, а також речовин та предметів, заборонених законом в обігу, тощо.
Затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення включає досить широкий комплекс методів пізнання, адже воно містить як елементи безпосереднього візуального спостереження, так і елементи огляду та особистого обшуку.
Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, інших правоохоронних органів, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w15 ч. 7 ст. 223] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w120 ст. 236 КПК]. 

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана скласти протокол із зазначенням: 
* місця,
* дати,
* точного часу проведення затримання,
* повного переліку процесуальних прав та обов'язків затриманого,
* підстав його затримання, осіб, які присутні під час проведення даної процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання),
* інформації про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації,
* характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії,
* умов та порядку їх використання,
* виявлені та вилучені під час особистого обшуку особи речі і документи, способу ознайомлення учасників зі змістом протоколу, зауважень і доповнень до письмового протоколу з боку учасників вищевказаної процесуальної дії. 
Після складання протоколу про затримання він підписується особою, яка його склала, і затриманим, при цьому копія протоколу негайно вручається під розпис затриманому та надсилається прокурору.Час затримання у протоколі вказується з того моменту, коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. 
У випадках відмови затриманого підписати протокол затримання про це зазначається в протоколі. Затриманому надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу затримання. Факт відмови затриманого від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень щодо причин такої відмови відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w125 до ст. 104 КПК] засвідчуються підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих. 
Уповноважена службова особа зобов'язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством. 
Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування.
У разі наявності підстав для обґрунтованої підозри, що доставлений затриманої особи тривало довше, ніж це необхідно, слідчий зобов'язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб. 
У кожному органі досудового розслідування має бути одна чи декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих, яка негайно здійснює реєстрацію затриманої особи, зазначаючи дату, точний час (години і хвилини) доставлених затриманого, його анкетні дані, обставини, підстави затримання. Службові особи, відповідальні за перебування затриманих, підпорядковуються керівнику органу досудового розслідування. 
Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page8?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w110 статті 209] Кримінального процесуального кодексу України. 
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу. 
Особа, затримана уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, суду не може утримуватися органом досудового розслідування понад сімдесят дві години з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена була залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. 
При затриманні особи не уповноваженою службовою особою час затримання розпочинається з моменту доставлення до уповноваженої службової особи. 
Протягом шістдесяти годин з моменту затримання особи, за вмотивованою постановою слідчого або прокурора: звільняють затриманого якщо не підтвердилась підозра його у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог закону; доставляють затриманого до слідчого судді, суду з клопотанням про обрання йому запобіжного заходу. 
== Підрозділ органу досудового розслідування ==
У підрозділі органу досудового розслідування мають бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих. 
Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі. 
Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана:
# негайно зареєструвати затриманого;
# роз'яснити затриманому підстави його затримання, права і обов'язки;
# звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 Кримінального процесуального кодексу України;
# забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України;
# забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;
# забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особи, що мас право на зайняття медичною діяльністю. 
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи. 
Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності. 
У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування. 
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. 
Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана перевірити дотримання вимог цієї статті, а в разі нездійснення повідомлення про затримання - здійснити передбачені цією статтею дії самостійно. 
Про затримання та місце перебування особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, працівником органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який здійснив затримання, негайно має бути надана можливість затриманому повідомити про це членів сім'ї, близьких родичів, опікунів чи піклувальників або інших осіб за власним вибором шляхом надіслання повідомлення поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Таке повідомлення також може бути негайно здійснене самою уповноваженою службовою особою, яка здійснила дане затримання, у випадку коли у неї є підстави для обґрунтованої підозри, що особа під час повідомлення про затримання зможе негативно вплинути на результати досудового розслідування. Дана підозра має ґрунтуватися на матеріалах досудового розслідування й свідчити, що таким способом затриманий зможе знищити докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. 
Якщо затримана особа є неповнолітньою, то працівник правоохоронного органу, який здійснив затримання, незалежно від повідомлення, здійсненого неповнолітнім затриманим, зобов'язаний негайно сповістити про її затримання і місце перебування батьків (усиновителів), опікунів чи піклувальників, інших повнолітніх близьких родичів чи членів сім'ї, а також представників органів опіки та піклування, установи і організації, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітня особа. 
Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який затримав особу за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язаний негайно повідомити до відповідного органу (установи), уповноваженого ЗУ "Про порядок надання безоплатної правової допомога" на надання безоплатної правової допомоги, з метою залучення адвоката для надання правової допомоги затриманому під час процесуальних дій та забезпечити його прибуття в необхідний час і місце. 
У випадку неприбуття до правоохоронного органу захисника, уповноваженого на надання безоплатної правової допомоги затриманому, у встановлений строк працівник правоохоронного органу, який здійснив затримання, зобов'язаний терміново повідомити про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, з метою притягнення до відповідальності такого адвоката. 
До обов'язків працівника правоохоронного органу, відповідального за перебування затриманих, належить перевірка даних про повідомлення іншим особам про затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. У зв'язку із цим такій особі надаються копії відповідних документів або матеріалів, які засвідчують факт здійснення повідомлення. У випадку нездійснення такого повідомлення про затримання вищезазначена службова особа повинна самостійно здійснити такс повідомлення.

[[Категорія: Конституція України]]
[[Категорія: Кримінальний кодекс]]

Файл:Протокол затримання.docx

2018-11-01T15:44:58Z

Tetiana.filippova: Зразок

== Опис файлу ==
Зразок

Грабіж

2018-11-01T15:23:39Z

Tetiana.filippova:

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття грабежу. Відповідальність ==
'''Грабіж''' - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 186 КК України.]
# Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років. 
# Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.
# Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
# Грабіж, вчинений у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
# Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.
== Склад злочину, передбаченого ст.186 КК України ==
=== Предмет злочину ===
'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Предметом]''' злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
Відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 1 ст. 186 КК України] грабіж з '''об'єктивної сторони''' є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. 
Але вона ігнорує це. 
Якщо винний помиляється і вважає, що його дії помічені сторонніми і оцінюються як викрадення, а фактично цього немає (наприклад, сторонні бачать, що винний бере майно, але не розуміють, що це викрадення), відповідальність повинна наставати за грабіж. 
Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (наприклад, при вчиненні крадіжки з'явився охоронник, але винний ігнорує це і, схопивши викрадене, втікає). 
Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).
=== Суб’єктивна сторона злочину ===
З '''суб'єктивної сторони''' грабіж передбачає тільки прямий умисел (див. [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 24 КК України]): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. 
Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єктом''' грабежу є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення крадіжки.
== Кваліфікуючі ознаки грабежу ==
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Частина 2 ст. 186 КК України] передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. 
Під таким насильством розуміється:
* '''фізичне насильство''' — обмеження волі (зв'язування, замкнення в певному приміщенні тощо), завдання ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності. Суспільна небезпечність такого грабежу підвищується у зв'язку з тим, що додатковими об'єктами тут є свобода, тілесна недоторканість особи; 
'''Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі''', слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 статті 186 КК України] і додаткової кваліфікації за іншими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 статтями КК України] не потребують, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]. 
* '''психічне насильство''' — реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства. Погроза може бути усною, письмовою, вираженою в кон-клюдентних діях тощо. 
У більшості випадків грабежу метою застосування насильства є вилучення майна. При цьому застосування насильства передує вилученню майна. Але насильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і, в цьому випадку, застосовуватися після вилучення майна. 
Застосування насильства з метою уникнути затримання, виключає насильницький грабіж. У такому випадку насильство повинно кваліфікуватися за сукупністю з крадіжкою чи ненасильницьким грабежем. Наприклад, [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 1 ст. 185 і ч. 1 ст. 125, або ч. 1 ст. 186 і ч. 1 ст. 126 КК України]. 
Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щоб вирвати у потерпілого майно. У цьому випадку кваліфікація повинна бути лише за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 1 ст. 186 КК України]. 
Такі кваліфікуючі ознаки грабежу, як повторність, за попередньою змовою групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 186 КК України]); грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або що завдав значної шкоди потерпілому ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 186 КК України]); грабіж у великих розмірах ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 4 ст. 186 КК України]); грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 5 ст. 186 КК України]) мають такий же зміст, як і аналогічні ознаки крадіжки ([[КРАДІЖКА|див. коментар до ст. 185 КК України]]).
== Відмінності грабежу від крадіжки та розбою ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"] розрізняючи '''крадіжку і грабіж''', слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння) 
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а вразі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій. 
Коли винна особа вже отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися протиправно вилученим майном, але застосовує насильство лише з метою уникнення затримання, її дії не можуть визнаватися грабежем, поєднаним з насильством. Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватись як крадіжка або грабіж. Застосування насильства в такому випадку утворює окремий склад злочину і потребує окремої кваліфікації залежно від тяжкості наслідків та заподіяної потерпілому фізичної шкоди. 
'''Насильницький грабіж''' необхідно відмежовувати від '''розбою'''. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є: 
* '''спосіб посягання''' (грабіж - це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно); 
* '''характер фізичного і психічного насильства''' (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої - насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством); 
* '''момент закінчення''' (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).

== Як правильно написати заяву до поліції? ==

Законом прямо не встановлено форму та зміст заяви до поліції. Проте необхідно пам’ятати, що від повноти та обґрунтованості заяви значною мірою буде залежати чи будуть внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чи ні. Визначає які саме відомості вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч.5. ст. 214 КПК України], на них і потрібно орієнтуватись при складанні заяви.

'''У зв’язку з вищевикладеним, у заяві необхідно вказати наступні відомості:'''
* назва органу до якого ви звертаєтесь;
* прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, номер телефону;
* короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
* попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
* докази, що підтверджують викладені у заяві обставини;
* дата та підпис.
[[Медіа:Заява про вчинення грабежу.docx]]

[[Категорія:Кримінальне право]]

Грабіж

2018-11-01T15:11:25Z

Tetiana.filippova:

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття грабежу. Відповідальність ==
'''Грабіж''' - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 186 КК України.] '''Грабіж'''
# Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років. 
# Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.
# Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
# Грабіж, вчинений у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
# Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.
== Склад злочину, передбаченого ст.186 КК України ==
=== Предмет злочину ===
'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Предметом]''' злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
Відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 1 ст. 186 КК України] грабіж з '''об'єктивної сторони''' є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. 
Але вона ігнорує це. 
Якщо винний помиляється і вважає, що його дії помічені сторонніми і оцінюються як викрадення, а фактично цього немає (наприклад, сторонні бачать, що винний бере майно, але не розуміють, що це викрадення), відповідальність повинна наставати за грабіж. 
Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (наприклад, при вчиненні крадіжки з'явився охоронник, але винний ігнорує це і, схопивши викрадене, втікає). 
Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).
=== Суб’єктивна сторона злочину ===
З '''суб'єктивної сторони''' грабіж передбачає тільки прямий умисел (див. [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 24 КК України]): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. 
Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єктом''' грабежу є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення крадіжки.
== Кваліфікуючі ознаки грабежу ==
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Частина 2 ст. 186 КК України] передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. 
Під таким насильством розуміється:
* '''фізичне насильство''' — обмеження волі (зв'язування, замкнення в певному приміщенні тощо), завдання ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності. Суспільна небезпечність такого грабежу підвищується у зв'язку з тим, що додатковими об'єктами тут є свобода, тілесна недоторканість особи; 
'''Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі''', слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 статті 186 КК України] і додаткової кваліфікації за іншими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 статтями КК України] не потребують, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]. 
* '''психічне насильство''' — реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства. Погроза може бути усною, письмовою, вираженою в кон-клюдентних діях тощо. 
У більшості випадків грабежу метою застосування насильства є вилучення майна. При цьому застосування насильства передує вилученню майна. Але насильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і, в цьому випадку, застосовуватися після вилучення майна. 
Застосування насильства з метою уникнути затримання, виключає насильницький грабіж. У такому випадку насильство повинно кваліфікуватися за сукупністю з крадіжкою чи ненасильницьким грабежем. Наприклад, [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 1 ст. 185 і ч. 1 ст. 125, або ч. 1 ст. 186 і ч. 1 ст. 126 КК України]. 
Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щоб вирвати у потерпілого майно. У цьому випадку кваліфікація повинна бути лише за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 1 ст. 186 КК України]. 
Такі кваліфікуючі ознаки грабежу, як повторність, за попередньою змовою групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 186 КК України]); грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або що завдав значної шкоди потерпілому ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 186 КК України]); грабіж у великих розмірах ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 4 ст. 186 КК України]); грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 5 ст. 186 КК України]) мають такий же зміст, як і аналогічні ознаки крадіжки ([[КРАДІЖКА|див. коментар до ст. 185 КК України]]).
== Відмінності грабежу від крадіжки та розбою ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"] розрізняючи '''крадіжку і грабіж''', слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння) 
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а вразі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій. 
Коли винна особа вже отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися протиправно вилученим майном, але застосовує насильство лише з метою уникнення затримання, її дії не можуть визнаватися грабежем, поєднаним з насильством. Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватись як крадіжка або грабіж. Застосування насильства в такому випадку утворює окремий склад злочину і потребує окремої кваліфікації залежно від тяжкості наслідків та заподіяної потерпілому фізичної шкоди. 
'''Насильницький грабіж''' необхідно відмежовувати від '''розбою'''. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є: 
* '''спосіб посягання''' (грабіж - це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно); 
* '''характер фізичного і психічного насильства''' (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої - насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством); 
* '''момент закінчення''' (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).
'''[http://%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B6%D1%83.docx#filehistory Зразок заяви] 
[[Медіа:Заява про вчинення грабежу.docx]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Грабіж

2018-11-01T15:07:29Z

Tetiana.filippova:

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття грабежу. Відповідальність ==
'''Грабіж''' - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 186 КК України.] '''Грабіж'''
# Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років. 
# Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.
# Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
# Грабіж, вчинений у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
# Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.
== Склад злочину, передбаченого ст.186 КК України ==
=== Предмет злочину ===
'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Предметом]''' злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
Відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 1 ст. 186 КК України] грабіж з '''об'єктивної сторони''' є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. 
Але вона ігнорує це. 
Якщо винний помиляється і вважає, що його дії помічені сторонніми і оцінюються як викрадення, а фактично цього немає (наприклад, сторонні бачать, що винний бере майно, але не розуміють, що це викрадення), відповідальність повинна наставати за грабіж. 
Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (наприклад, при вчиненні крадіжки з'явився охоронник, але винний ігнорує це і, схопивши викрадене, втікає). 
Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).
=== Суб’єктивна сторона злочину ===
З '''суб'єктивної сторони''' грабіж передбачає тільки прямий умисел (див. [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 24 КК України]): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. 
Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єктом''' грабежу є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення крадіжки.
== Кваліфікуючі ознаки грабежу ==
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Частина 2 ст. 186 КК України] передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. 
Під таким насильством розуміється:
* '''фізичне насильство''' — обмеження волі (зв'язування, замкнення в певному приміщенні тощо), завдання ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності. Суспільна небезпечність такого грабежу підвищується у зв'язку з тим, що додатковими об'єктами тут є свобода, тілесна недоторканість особи; 
'''Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі''', слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 статті 186 КК України] і додаткової кваліфікації за іншими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 статтями КК України] не потребують, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]. 
* '''психічне насильство''' — реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства. Погроза може бути усною, письмовою, вираженою в кон-клюдентних діях тощо. 
У більшості випадків грабежу метою застосування насильства є вилучення майна. При цьому застосування насильства передує вилученню майна. Але насильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і, в цьому випадку, застосовуватися після вилучення майна. 
Застосування насильства з метою уникнути затримання, виключає насильницький грабіж. У такому випадку насильство повинно кваліфікуватися за сукупністю з крадіжкою чи ненасильницьким грабежем. Наприклад, [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 1 ст. 185 і ч. 1 ст. 125, або ч. 1 ст. 186 і ч. 1 ст. 126 КК України]. 
Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щоб вирвати у потерпілого майно. У цьому випадку кваліфікація повинна бути лише за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 1 ст. 186 КК України]. 
Такі кваліфікуючі ознаки грабежу, як повторність, за попередньою змовою групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 186 КК України]); грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або що завдав значної шкоди потерпілому ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 186 КК України]); грабіж у великих розмірах ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 4 ст. 186 КК України]); грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 5 ст. 186 КК України]) мають такий же зміст, як і аналогічні ознаки крадіжки ([[КРАДІЖКА|див. коментар до ст. 185 КК України]]).
== Відмінності грабежу від крадіжки та розбою ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"] розрізняючи '''крадіжку і грабіж''', слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння) 
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а вразі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій. 
Коли винна особа вже отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися протиправно вилученим майном, але застосовує насильство лише з метою уникнення затримання, її дії не можуть визнаватися грабежем, поєднаним з насильством. Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватись як крадіжка або грабіж. Застосування насильства в такому випадку утворює окремий склад злочину і потребує окремої кваліфікації залежно від тяжкості наслідків та заподіяної потерпілому фізичної шкоди. 
'''Насильницький грабіж''' необхідно відмежовувати від '''розбою'''. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є: 
* '''спосіб посягання''' (грабіж - це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно); 
* '''характер фізичного і психічного насильства''' (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої - насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством); 
* '''момент закінчення''' (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).
'''[http://%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B6%D1%83.docx#filehistory Зразок заяви] 

[[Категорія:Кримінальне право]]

Файл:Заява про вчинення грабежу.docx

2018-11-01T14:59:12Z

Tetiana.filippova:

Зразок заяви

Усунення недоліків нотаріального акту

2018-03-27T09:22:31Z

Tetiana.filippova: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»] * [http://zakon0.rada...

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.12.2010 року «Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства»]

== Недоліки нотаріального акту ==

В процесі вчинення нотаріальної дії нотаріус з різного роду причин може допускати помилки при вчиненні нотаріальної дії та оформленні нотаріального акту. Ці помилки можуть полягати як в певній описці, яка хоча й потребує свого виправлення, поміж тим не впливає на дійсність вчиненого нотаріального акту, так і бути більш суттєвими, наслідком яких є недійсність вчиненої нотаріальної дії та постановленого нотаріального акту. У зв'язку з допущеними при вчиненні нотаріальних дій помилками у заінтересованих осіб виникає необхідність у їх виправленні. 

Законодавство про нотаріат недостатньо чітко регулює питання щодо усунення недоліків нотаріальних актів. Фактично [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"] не містить чітких положень щодо способів чи підстав усунення таких недоліків. Недостатньо регулюється це питання й на рівні підзаконних нормативних актів, які в певних випадках обмежуються лише загальними формулюваннями щодо виправлення таких недоліків у порядку, встановленому чинним законодавством, не роз'яснюючи що це за порядок та яким законодавством він передбачений. 

Поміж тим, загальний аналіз законодавства про нотаріат та практики його застосування дає можливість зробити певні висновки з цього питання.

== Можливості виправлення помилки ==

При визначенні можливості виправлення помилки треба виходити з того, що нотаріус самостійно не може скасувати вчинену ним нотаріальну дію. Відповідно до ч. 3 ст. 51 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"] у разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства. Виходячи з цього, ініціатива щодо скасування нотаріальної дії (а відтак і акту, постановленого за наслідком вчинення цієї дії) завжди виходить від заінтересованих осіб. Такий висновок підтверджується й матеріалами судової практики. 

Фактично законодавство та юридична практика передбачає два порядки виправлення недоліків нотаріального акту - <big>'''нотаріальний'''</big> та <big>'''судовий'''</big>.

== Нотаріальний порядок виправлення недоліків нотаріального акту ==

Нотаріальна процедура виправлення недоліків нотаріального акту передбачає виправлення їх самим нотаріусом. 

Так, допущені нотаріусом у нотаріальному акті помилки за певних умов можуть бути виправлені нотаріусом як за власною ініціативою, так і за ініціативою учасників нотаріальної дії. В такому випадку нотаріальна дія не скасовується, а винесений нотаріусом нотаріальний акт приводиться у відповідність до вимог законодавства. 

Можливість самостійного виправлення нотаріусом недоліків нотаріального акту передбачають Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 р. № 3253/5]. 

Так, згідно з п.6.16 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Правил] посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, грамотно, без підчисток. Дописки чи виправлення, зроблені у тексті посвідчувального напису, застерігаються нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису і скріплюються його підписом і печаткою із зазначенням дати. 

У разі допущення помилки у тексті нотаріального акту, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (наприклад, у свідоцтві), внесення дописок чи виправлень до тексту нотаріального акту здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів. Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставлянням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому, всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене (п. 6.13 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Правил]). 

У разі, якщо допущені помилки можуть бути виправлені нотаріусом, такі виправлення здійснюється лише тим нотаріусом, який вчинив нотаріальну дію. Інший нотаріус не вправі усувати недоліки такого нотаріального акту.

== Судовий порядок виправлення недоліків нотаріального акту ==

Другий шлях усунення недоліків нотаріального акту - судовий. В судовому порядку нотаріальний акт може бути визнаний недійсним частково або повністю судом за позовом заінтересованої особи. Так, згідно із ст.50 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"] нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. 

Судовий спосіб усунення недоліків нотаріального акту застосовується тоді, коли, виходячи з суті порушення, воно або ж може бути усунуте лише судом, або ж і самостійно нотаріусом, однак коли хоча б одна з осіб, стосовно яких вчинено нотаріальну дію, заперечує це. Таким чином, якщо нотаріальний акт по суті є неправильним, вчиненим помилково, за відсутності для того правових підстав, виправлення цієї помилки можливе виключно в судовому порядку. 

Так, неправомірно (або ж навіть помилково) видане особі свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним виключно в судовому порядку. Скасування його самим нотаріусом неможливо навіть за згоди усіх заінтересованих у цьому осіб (спадкоємців). Поміж тим, окремі описки, допущені нотаріусом у такому свідоцтві, можуть бути виправлені самим нотаріусом. 

В окремих випадках порушення законодавства при вчиненні нотаріальної дії закон прямо передбачає недійсність нотаріальної дії та, як наслідок, постановлених нотаріальних актів. 

Так, стаття 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"], яка містить обмеження у праві вчинення нотаріусом нотаріальних дій, зокрема, щодо своїх родичів, наслідком порушення цих правил передбачає недійсність вчиненої нотаріальної дії. 

Таким чином, за наявності визначених законодавством порушень постановлені нотаріальні акти є недійсними. Причому, виходячи з наведених положень законодавства, вони є недійсними з моменту їх постановляння, а для підтвердження їх недійсності не потрібне навіть звернення до суду. Поміж тим, такі сформулювання законодавства лише породжують проблеми на практиці, оскільки відсутність чіткого підтвердження недійсності цих актів у правовій дійсності призводить до різного роду сумнівів у суб'єктів правовідносин. Більш доцільним було б передбачити механізм визнання таких нотаріальних актів недійсними та необхідність підтвердження факту недійсності цих актів певним юрисдикційним органом з винесенням про це окремого рішення. 

Так, наприклад, у разі видачі нотаріусом свідоцтва при право на спадщину своєму родичу, це свідоцтво, виходячи з положень ст.9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"], є недійсним. Поміж тим, у зв'язку з відсутністю відповідного рішення, яким би було підтверджено факт його недійсності, ніщо не забороняє особі, якій це свідоцтво видане, використовувати його у практиці. А постраждати за таких умов можуть насамперед інші суб'єкти правовідносин. У зв'язку з цим, більш доцільним було б передбачити процедуру визнання такого акту недійсним, аніж обмежитися лише декларативною нормою про його недійсність. 

З урахуванням всього наведеного можна зробити висновок, що при визначенні способу (нотаріального чи судового) усунення недоліків нотаріального акту, пов'язаних з порушенням законодавства при його постановленні, <big>необхідно враховувати:</big> 
'''1)''' сутність порушення (наприклад, чи полягало це порушення в неправильному застосуванні норм матеріального права, або ж чи це було лише порушення правил оформлення нотаріального акту, передбачених нормами нотаріального процесуального права); 
'''2)''' чи передбачає законодавство спеціальні правові наслідки, викликані таким порушенням законодавства, або ж спеціальні способи усунення недоліків нотаріального акту; 
'''3)''' відношення осіб, щодо яких вчинена нотаріальна дія, до виправлення недоліків.

[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Набуття права власності на об’єкти безхазяйної нерухомої речі

2017-11-01T19:30:33Z

Tetiana.filippova: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] * [http://zakon0.rada.gov.ua/...

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]

== Визначення поняття речі (ст.179 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]) ==

'''річ''' – предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки; 
'''безхазяйна річ (майно)''' – річ, яка не має власника або власник якої невідомий; 
'''нерухомі речі (нерухоме майно, нерухомість)''' – земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст.181 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]); 
'''власник''' – будь-яка особа, яка на законних підставах володіє, користується і розпоряджається належним їй майном; 
'''відумерла спадщина''' – комплекс майнових прав та обов`язків, які у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, за рішенням суду переходять у власність територіальної громади сільської ради; 
'''суб`єкти виявлення безхазяйної речі (майна) чи відумерлої спадщини''' – будь-яка фізична чи юридична особа, якій стало відомо про місцезнаходження такої речі чи майна. 

Відповідно до п. 1 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]: 
Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

== Виявлення безхазяйного нерухомого майна ==

Суб’єкти господарювання та громадяни, яким стало відомо про нерухоме майно, що не має власника або власник якого невідомий, зобов’язані повідомляти про це органи місцевого самоврядування, на території якого воно розміщено. 
У разі, коли об’єкт нерухомого майна не має власника або власник якого невідомий, відповідний орган місцевого самоврядування при одержанні повідомлення про наявність нерухомого майна, яке не має власника або власник якого невідомий, не пізніше визначеного терміну, встановленого чинним законодавством, '''від дня надходження повідомлення''': 
# Спільно з комунальним житловим підприємством, на території якого знаходиться об’єкт нерухомого майна, складає акт обстеження об’єкта нерухомості з метою визначення його місця розташування, основних технічних характеристик. 
# Орган місцевого самоврядування направляє запити до бюро технічної інвентаризації, при потребі – до регіонального відділення Фонду державного майна України та до інших суб’єктів господарювання для встановлення власника нерухомого майна.

== Взяття на облік безхазяйної нерухомої речі ==

Безхазяйна нерухома річ береться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування (заявника), на території якого воно розміщене шляхом звернення до органу державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку. 

Цивільним кодексом України не визначено суб’єкта, на якого покладається обов’язок інформувати громаду (суспільство) про взяття нерухомого майна на облік як безхазяйного. Однак, цілком виправдано вбачається, що таким суб’єктом є відповідний орган місцевого самоврядування. Адже саме орган місцевого самоврядування є зацікавленою особою щодо набуття права власності на безхазяйне нерухоме майно, тому необхідність забезпечення дотримання такої складової процедури набуття права власності, як офіційне оприлюднення інформації про взяття безхазяйного нерухомого майна на облік, є його прерогативою. 

Про взяття безхазяйного нерухомого майна на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйного нерухомого майна воно за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. 

Під час розгляду заяви державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації прав на майно, щодо якого подано таку заяву. 

За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. 

Наступний крок, державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості та відкриває облікову справу. 

Датою та часом взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вважаються дата та час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. 

За результатом розгляду заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна документи, подані заявником, зберігаються суб’єктом державної реєстрації прав, нотаріусом протягом трьох років. 

Документи та/або відомості, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі. 

Після внесення записів до спеціального розділу Державного реєстру прав, один примірник якого видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення органові місцевого самоврядування.

[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю

2017-06-23T08:28:04Z

Tetiana.filippova: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon3.ra...

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] 

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
* [https://www.zakon-i-normativ.info/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=814023&menu=1019212 Лист Міністерства соціальної політики України від 25 лютого 2015 року за № 76/13/116-15 «Щодо надання соціальної відпустки працівникам, які мають дітей»]

== Хто має право на таку відпустку? ==

* Жінки, які мають двох та більше дітей віком до 15 років;
* Жінки, які мають дитину-інваліда;
* Жінки, які усиновили дитину;
* Матері інваліда з дитинства підгрупи А групи І;
* Одинока матір (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в
* установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама);
* Особи які взяли під опіку дитину чи інваліда з дитинства підгрупи А групи І;
* Один із прийомних батьків;
* Батько дитини чи інваліда з дитинства підгрупи А групи І, який виховує дитину без матері.
 

'''Примітка:''' До підгрупи А групи I інвалідності відносяться особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, яка призводить до виникнення потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або самостійно осіб і фактичної нездатності до самообслуговування (абзац одинадцятий п. 27 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317]).

== Поняття «одинока матір» та «одинокий батько» ==
'''Одинока матір''' – це:
* жінка яка не перебуває у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини, або такий запис зроблений на прохання матері;
* вдова;
* жінка, яка виховує дитину без батька, в тому числі і та, яка перебуває у розлученні і займається вихованням дитини, а також жінка яка вийшла заміж не за батька дитини і він не усиновив її дитину (пункті 9 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»] та пункт 5 частини тринадцятої статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]). 
'''Одинокий батько''' – це:
* чоловік який не находиться у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини записано, що він її батько;
* вдівець;
* розлучений чоловік, який займається вихованням дитини без матері. 

Те що батько виплачує аліменти на дитину для надання відпустки значення не має.

== Підстави для надання відпустки ==
'''Жінка (чоловік) має право на додаткову відпустку на дітей за умови, якщо вона (він):'''
# працевлаштована(ий) (на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день);
# має двох і більше дітей віком ''до 15 років'' та/або дитину-інваліда, дитину, взяту під опіку віком до 18 років, якщо вона не набула прав повнолітнього раніше.

При визначенні підстав для отримання права на відпустку на дітей одна дитина може бути врахована кілька разів.Тобто якщо, наприклад, у матері є двоє дітей віком до 15 років і одна із них є інвалідом, то така мати має право на відпустку за двома підставами. 

Додаткова відпустка надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання. Якщо працівник не скористався правом на додаткову відпустку в поточному році, він має право взяти її в наступному. Строків давності за таким видом відпусток не передбачено.

== Тривалість додаткової відпустки на дітей ==

Тривалість додаткової відпустки батькам, які мають дітей, становить <big>'''10 календарних днів'''</big> Святкові і неробочі дні в даному випадку не враховуються(тобто якщо на період відпустки на дітей припадають святкові та неробочі дні, відпустку продовжують на кількість таких днів, але водночас такі дні не оплачують).

При наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати <big>'''17 календарних днів'''</big>.

== Документальне підтвердження права на додаткову відпустку ==

'''Жінка, яка має двох або більше дітей у віці до 15 років''' - надає копії свідоцтв про народження дітей.

'''Жінка, яка має дитину-інваліда:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність дитини, або копія медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, виданого закладами та установами МОЗ.
'''Жінка яка всиновила дитину:'''
* а) копію свідоцтва про народження;
* б) копія рішення суду про всиновлення дитини.
'''Мати інваліда з дитинства підгрупи А групи І:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК.
'''Одинока матір:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) довідка органів РАЦСу про підстави внесення відомостей про батька дитини в книгу реєстрації актів про народження;
* в) копія паспорта.
'''Вдова:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія свідоцтва про укладення шлюбу;
* в) копія свідоцтва про смерть чоловіка;
* г) копія паспорта.
'''Розведена жінка, яка виховує дитину без батька:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
* в) офіційно складений, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

== Особливості надання додаткових відпусток на дітей ==

* Право на додаткову відпустку виникає раз на рік і не залежить від відпрацьованого часу. У випадку звільнення робітника має право «відгуляти» таку відпустку в повному обсязі або отримати грошову компенсацію.
* На додаткову відпустку на дітей розповсюджується загальні права переносу або продовження відпусток відповідно до статті 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]. Роботодавець не має права відкликати працівника із додаткової відпустки на дітей.
* На додаткову відпустку на дітей мають право особи, які працюють за сумісництвом.
* Виплата грошової компенсації за додаткову соціальну відпустку допускається лише при звільненні
* Перерахування суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей на нове підприємство у випадку звільнення за переведенням, не передбачено ([http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/ministry-of-labor-and-social-policy/5668-4053.html лист Міністерства соціальної політики України від 24 березня 2015 року № 4053/0/14-15/18]).

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]