WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок зміни прізвища дитини її батьками

2021-04-27T10:44:11Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»]

== Підстави та умови зміни прізвища дитини її батьками ==
'''Підстави зміни прізвища дитини її батьками зазначені в статті 148 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], а саме: '''
# У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.
# У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.
# У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини також може бути змінено за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
# За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним, безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.
# У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідні зміни прізвища інтересам дитини.
Прізвище дитині, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 145 СК], присвоюється при вчиненні запису акта про народження. Реєстрацію прізвища дитині провадять органи ДРАЦСу, коли між батьками досягнута про це згода. 
'''Прізвище присвоюється дитині на все життя. Однак закон, зокрема [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 148 СК], передбачає зміну прізвища дитини за наступних умов:'''
* коли батьки дитини (обоє) змінили своє прізвище;
* коли один з батьків змінив своє прізвище;
* коли було визнано в добровільному порядку батьківство;
* коли при реєстрації народження дитини присвоєно прізвище без урахування побажань одного або обох з батьків;
* коли батьки зареєстрували шлюб після народження дитини і при реєстрації шлюбу мати взяла прізвище чоловіка;
* при визнанні батьківства у разі смерті матері, оголошення її померлою (відповідно до статті 46 Цивільного кодексу України), визнання недієздатною відповідно до статті 39 ЦКУ), безвісно відсутньою (відповідно до статті 43 ЦКУ) або позбавленою батьківських прав при виправленні відомості щодо батька дитини (за його бажанням);
* коли дружина або чоловік зберегли дошлюбні прізвища при реєстрації шлюбу, а потім обрали прізвище одного із них як спільного прізвища або приєднання до свого — прізвища другого з подружжя.
У разі зміни прізвища дитині необхідно дотримуватися законів про повагу до дитини і при досягненні дитиною визначеного віку необхідна згода цієї дитини на зміну прізвища. Без згоди дитини прізвище її можна змінити до семи років.

== Вирішення питання в добровільному порядку ==
У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою. Уразі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений помер лим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чо тирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одно го з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або су дом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прі звища інтересам дитини (стаття 148 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

=== Куди звертатися ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.1 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5] - внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Заяви батьків про виправлення (зміну) прізвища або імені дитини в актовому записі про її народження у зв'язку з тим, що при реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або ім'я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану не пізніше одного року з дня народження, а заяви про виправлення імені дитини у зв'язку з тим, що вона фактично має ім'я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення нею 16-річного віку.
В інших випадках зміна прізвища дитини строком не обмежена.

Заява про зміну прізвища дитини подається до відділу ДРАЦСу за місцем проживання заявника. Вона має бути заповнена розбірливо, у ній мають міститись вичерпні відповіді на всі питання.

Відділ ДРАЦСу не має права відмовити громадянину у прийнятті та розгляді заяви про внесення змін до актового запису.

=== Вартість ===
Видача свідоцтва про реєстрацію зміни прізвища, імені та по батькові (крім зміни у разі реєстрації шлюбу) сплачується у розмірі 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито» (зі змінами)].

=== Перелік необхідних документів ===
Разом із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану (у тому числі про зміну прізвища), заявник подає: паспорт або паспортний документ; свідоцтва про реєстрацію акта цивільного стану, в яких містяться відомості, що підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду за¬яви і вирішення питання по суті. 
Якщо актовий запис про народження дитини, до якого тре¬ба внести зміни, знаходиться в іншому відділі ДРАЦСу, відділ, який прийняв заяву, має затребувати його копію.
Заяви батьків (законних представників) дитини про зміну прізвища або імені останньої в актовому записі про її народження через те, що при реєстрації народження дитині було присвоєне прізвище або ім'я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами ДРАЦСу протягом одного року від дня її народження, а заяви про виправлення імені дитини у зв'язку з тим, що вона фактично носить ім'я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення дитиною 16-річного віку (додаток1).

==== Додаток 1 ====
[[Файл:Заява_про_зміну_прізвища_малолітньої_дитини.doc]]

=== Строки розгляду питання ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.10 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5]- заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання розглядається у строк, що не перевищує трьох місяців, з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

За наявності поважних причин цей строк продовжується з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (за місцем їх подання), але не більше ніж на три місяці.

=== Підстави для відмови ===
Відділ ДРАЦСу не має права відмовити громадянину у прийнятті та розгляді заяви про внесення змін до актового запису.

=== Порядок оскарження===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.1 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5]- у разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

== Вирішення питання в судовому порядку ==
У разі незгоди одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішенні спору приймаються до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. 
Оскільки батьки мають рівні права щодо своїх дітей (це зазначається у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ч.1 ст.24 Конституції України]) незалежно від того, з ким із них проживають діти, то для зміни прізвища дитини необхідна згода обох батьків. У даному випадку батьки не повинні доводити причини, з яких вони погодилися на заміну прізвища дитини. У зв'язку з цим [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 4 статті 148 СК] надає батькам право звернутися за вирішенням до органу опіки та піклування або до суду при виникненні спору щодо доцільності зміни прізвища дитини. Проте, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 4 ст. 19 СК України] участь органу опіки та піклування не є обов’язковою в даній категорії справ, а тому справа буде розглядатися без залучення до участі органу опіки та піклування.Для вирішення питання в судовому порядку звернення до суду відбувається шляхом подання позовної заяви з переліком необхідних документів (додатків) Позивачем до Відповідача. 
Перш за все у позовній заяві необхідно навести вагомі аргументи з приводу того, що, наприклад, Відповідач ухиляється від сплати аліментів (це підтверджується довідкою відділу Державної виконавчої служби про заборгованість по аліментах) та не дотримується чи порушує режим побачення з дитиною (якщо такий графік був встановлений органом опіки та піклування). 
Виходячи з того, що конкретних підстав для зміни прізвища дитини не існує, тому у цьому випадку логічно застосувати загальне правило сімейного законодавства, яке вказує на те, що під час вирішення спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків відносно дитини, а також безліч інших обставин, що засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Зокрема, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України] зазначено, що мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу, та проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов’язків. Тому, спираючись на положення законодавства, можна довести свої позовні вимоги тим, що Відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов’язків по відношенню до своєї дитини, нехтує ними, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, жодним чином не піклується про стан здоров’я дитини (фізичний, духовний та розумовий розвиток), не намагається забезпечити належного медичного обслуговування, а також своїм негативним ставленням до Позивача, погано впливає і на дитину. Натомість, усі обов’язки по утриманню та вихованню дитини виконує Позивач, дитині було створено усі необхідні умови для здорового фізичного та морального розвитку, духовного збагачення, а також забезпечено належне медичне обслуговування. Також, Позивач має позитивну характеристику з місця роботи, та з місця проживання. Зокрема, необхідно зазначити в позовній заяві про те, що зміна прізвища дитини ніяким чином не впливає на законні права, інтереси та обов’язки Відповідача щодо дитини.

=== Куди звертатися ===
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності, тобто позовна заява, про зміну прізвища дитини пред’являються лише за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

=== Вартість ===
Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір]». Судовий збір сплачується за подання позовної заяви відповідно до зазначеного закону, а саме підпункту 2 п. 2 ч. 2 ст. 4, необхідно сплачувати суму судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, а саме 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

=== Перелік необхідних документів ===
Позовна заява про зміну прізвища дитини повинна відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України].

Крім того, до позовної заяви необхідно додати такі документи:
* копію паспорта позивача і відповідача;
* копію свідоцтва про народження дитини;
* копію свідоцтва про шлюб/свідоцтва про розлучення;
* довідку про реєстрацію дитини разом з позивачем;
* довідку про заборгованість зі сплати аліментів (за наявності);

Також, до заяви можна прикріпити будь-які документи, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог. Також, не зайвими в даній категорії справ будуть показання свідків, характеристика з місця роботи, місця проживання тощо.

=== Строки розгляду питання ===
Відповідно до частини 1 статті 121 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] суд має встановити розумні строки для вчинення процесуальних дій.

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

2021-02-19T10:15:30Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2811-12 Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"]

== Право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ==
Згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтею 18 Закону України "Про відпустки"] після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 

Крім матері дитини ця відпустка може бути використана повністю або частинами також:
* батьком дитини;
* бабою, дідом;
* іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною;
* особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину;
* одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!''' Право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може використовувати одночасно лише одна з зазначених осіб.
|}
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні, крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та дітей-вихованців у дитячих будинках сімейного типу.

== Тривалість відпустки ==
Відпустка триває до досягнення дитиною трьох років, проте роботодавець може надати частково оплачувану відпустку або відпустку без збереження заробітної плати більшої тривалості. Також відпустка може бути поділена на частини, які можуть бути використані будь-ким із перелічених осіб.

== Порядок надання відпустки ==
'''Для отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно звернутися до роботодавця з наступними документами:'''
* письмова заява на ім’я роботодавця;
* копія свідоцтва про народження дитини (для підтвердження віку дитини).

'''У випадку, якщо відпустку бажає отримати інша особа (крім матері) додатково надається:'''
* довідка з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона стала до роботи до закінчення цієї відпустки;
* довідка органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною (із зазначенням дати);
* документи на підтвердження статусу особи, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, прийомних батьків чи батьків вихователів для відповідних осіб.( рішення суду або органу опіки та піклування) 
'''Надання відпустки''' для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку '''оформляється наказом (розпорядженням) власника. '''
За бажанням особи, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. У випадку виходу на роботу відпустка переривається, проте виплата допомоги при народженні дитини не припиняється. 

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

== Достроковий вихід з декретної відпустки ==
Перебуваючи у декретній відпустці, жінка має право перервати її. Про такий намір вона зазначає у відповідній заяві, на підставі якої роботодавець видає наказ про достроковий вихід з декретної відпустки.

== Оплата відпустки ==
Допомогу по догляду за дитиною скасовано з 1 липня 2014 року ― наразі її отримують лише батьки тих дітей, які народилися до вказаної дати. Батьки ж малюків, що народилися після 1 липня 2014 року, отримують лише [[Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини|допомогу при народженні дитини]] у розмірі 41 280 грн ― виплата цієї допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 грн, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

[[Категорія: Відпустка]]
[[Категорія: Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]

Поділ та об'єднання земельних ділянок

2021-02-04T13:08:52Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]

== Загальні поняття. ==
'''Земельна ділянка''' – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n608 ст. 79 Земельного кодексу України]).

За нормою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n613 статті 79-1 Земельного кодексу України] формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до вимог цієї статті формування земельних ділянок здійснюється:
* у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
* шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок;
* шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
* шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;
* за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

== Поділ земельної ділянки ==
'''Поділити земельну ділянку''' – це питання, яке потребує певної обізнаності щодо порядку поділу земельної ділянки, визначеного чинним законодавством, та деякого практичного досвіду.
Поділ земельної ділянки може здійснюватися для різних цілей.
У більшості випадків він необхідний, наприклад, коли:
- необхідно продати, подарувати, обміняти не всю земельну ділянку, а лише її частину;
- потрібно провести поділ земельної ділянки між співвласниками будинку;
- коли людина хоче залишити її у спадок декільком спадкоємцям.
Поділ може проводитись для земельних ділянок приватної, комунальної та державної власності. При цьому, коли ділянку поділяють на кілька частин, то необхідно встановити нові межові знаки.
Проведення розподілу землі можливо тільки після розробки техдокументації щодо встановлення меж ділянок, а також після формування створених в результаті поділу ділянок у Державному земельному кадастрі, щоб була можливість присвоїти кадастровий номер кожній новоствореній ділянці та окремо провести держреєстрацію права власності на кожну з них. 

Під час поділу ділянки необхідно дотримуватися певних правил, а новоутворені ділянки повинні відповідати певним критеріям. Наприклад, цільове призначення новостворених ділянок, а також категорія земель не можуть відрізнятися від цих самих критеріїв у початковій ділянці. Водночас кожна ділянка після поділу повинна мати доступ до дороги або проїзду. У разі якщо разом із земельною ділянкою ділиться будинок, лінія поділу ділянки повинна чітко проходити по лінії поділу будинку. 

'''Існує кілька випадків і умов, за яких можливий поділ земельних ділянок:'''

# якщо власник землі виявив відповідне бажання, але за умови, що після поділу не буде порушено межі ділянки;
# при відчуженні однієї або декількох частин земельної ділянки;
# розподіл землі в натурі у разі поділу між пайовими співвласниками ділянки;
# за умови, що після поділу кожна з новостворених частин землі може стати індивідуальною ділянкою.

=== Правила для тих, хто планує поділити земельну ділянку: ===
# Під час проведення поділу земельної ділянки не можна змінити її цільове призначення. Процедуру зміни цільового призначення частини земельної ділянки можна розпочинати лише тоді, коли частка буде виділена у окрему земельну ділянку, яка буде зареєстрована у Державному земельному кадастрі, а право власності на неї – у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
# Поділ земельної ділянки не припиняє дію обмежень у її використанні. Усі встановлені обмеження будуть поширюватись на новоутворені земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
# Поділ земельної ділянки, яка знаходиться в оренді, на правах емфітевзису, суперфіцію, передана у іпотеку буде можливим лише після отримання нотаріально засвідченої письмової згоди на це цих осіб, після поділу земельної ділянки, усі договори користування або застави мають бути переукладені.
# Розмір і конфігурація земельної ділянки не повинні створювати перешкод для її використанням за цільовим призначенням. 

=== Документи та дії, необхідні для поділу земельної ділянки ===
Підставою для поділу земельної ділянки є засвідчена нотаріально заява власника земельної ділянки та розроблена землевпорядною організацією технічна документація на поділ земельної ділянки. 

Для розробки технічної документації поділу земельної ділянки землевпорядній організації необхідно надати:
* нотаріально засвідчену заяву на поділ земельної ділянки;
* засвідчену нотаріально копію правовстановлюючого документу на земельну ділянку (державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договір купівлі-продажу, дарування, міни, тощо);
* копії ідентифікаційних даних власника (паспорт, ідентифікаційний номер).
Якщо власників земельної ділянки декілька (спільна часткова власність між співвласниками), то в такому випадку укладається нотаріальний договір на поділ земельної ділянки між співвласниками.
У випадку якщо ділянка ділиться особливим чином, не окремими рівними частинами, або на земельній ділянці є забудова, то в цьому випадку необхідна також кадастрова зйомка земельної ділянки.

За наявності зазначених документів землевпорядна організація проводить відповідні роботи з розробки технічної документації поділу земельної ділянки на підставі укладеного договору з власником такої ділянки. 

=== Реєстрація технічної документації на поділ земельної ділянки в ДЗК та витяг з кадастру ===
Розроблена землевпорядною організацією технічна документація на поділ земельної ділянки подається на розгляд місцевого управління Держгеокадастру (за місцезнаходженням земельної ділянки), яке реєструє новоутворені в результаті поділу земельні ділянки в Державному земельному кадастрі України. Після реєстрації нових ділянок в ДЗК, державний кадастровий реєстратор (працює при місцевому управлінні Держгеокадастру) видає витяги з кадастру (ДЗК) на підтвердження проведених змін.
Кожній земельній ділянці, що утворилась в результаті поділу, присвоюється новий кадастровий номер, який буде зазначено у відповідному витягу з кадастру. 

=== Реєстрація права власності на земельні ділянки, утворені в результаті поділу ===
Після отримання витягів з кадастру на земельні ділянки, що утворились в результаті поділу, необхідно звернутись до центру надання адміністративних послуг чи нотаріуса з метою реєстрації права власності окремо на кожну новоутворену в результаті поділу земельну ділянку. 
Варто звернути увагу, що відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n249 пункту 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] у разі поділу земельної ділянки державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію.
За нормою пункту 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051], відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації:
*набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора;
*відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи;
*зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями. 

Виходячи з вищевикладеного, поділ земельної ділянки призведе до скасування її державної реєстрації, як об’єкта цивільних прав, формування нових земельних ділянок та внесення інформації про них до Державного земельного кадастру.

== Об’єднання земельних ділянок ==
'''Порядок об’єднання земельних ділянок''' істотно не відрізняється від порядку поділу земельної ділянки, здійснюється на тих же підставах, але на практиці зустрічається значно рідше.

Власник за бажанням може об’єднати свої земельні ділянки в одну. В такому випадку новостворена ділянка після процедури оформлення документів в Держгеокадастрі обов’язково проходить реєстрацію в державного реєстратора. 
=== Умови для об'єднання земельних ділянок ===
Об’єднати земельні ділянки можна, якщо дотриматися таких умов:
* усі ділянки, які збираються об’єднувати, знаходяться в межах одного населеного пункту;
* у земельних ділянок спільна межа;
* всі об’єднувані землі ідентичні за цільовим призначенням.
=== Документи, необхідні для об’єднання земельних ділянок: ===
* нотаріально завірена заява про об’єднання земельних ділянок або нотаріально завірений договір ,
* копія правовстановлюючого документа на земельну ділянку, завірена нотаріально,
* нотаріально завірені копії правовстановлюючих документів на будівлі (при наявності будівель),
* копії паспорта та податкового номера для фізичної особи, або ж завірені копії статутних документів — для юридичної,
* довіреність.

[[Категорія:Земельне право]]

Поділ та об'єднання земельних ділянок

2021-02-04T12:32:53Z

Tetiana.babaskina:

Земельні ділянки багатоквартирних будинків

2021-01-11T14:32:04Z

Tetiana.babaskina:

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19#Text Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України “Про землеустрій”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України “Про оренду землі”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2780-12#Text Закон України “Про основи містобудування”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”]
== '''Визначення термінів''' ==
'''Багатоквартирний будинок''' - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19#n5 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»]).

'''Землі багатоквартирних будинкі''' в (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n400 ч. 1 ст. 42 Земельного кодексу України]):
* земля, на якій розміщено житловий будинок;
* земля, на якій знаходяться будівлі і споруди, що стосуються такого будинку;
* прибудинкова територія.
'''Прибудинкова територія''' - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідно для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19#n5 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»]).
== '''Суб’єкти права постійного користування землями багатоквартирних будинків''' ==
'''Суб'єктами права постійного користування''' землями багатоквартирних будинків можуть бути підприємства, установи та організації, що перераховані у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n780 ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України]. До таких суб'єктів належать:
* житлово-експлуатаційні організації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n168 ст. 24 Житлового кодексу України]) або підприємства, установи та організації, що здійснюють безпосереднє управління цими будинками;
* співвласники багатоквартирного будинку (для обслуговування такого будинку та забезпечення потреб власників, наймачів квартир та нежитлових приміщень).
Суб'єкти, засновані на приватній або колективній власності, що здійснюють управління державними житловими будинками (наприклад, приватизовані або корпоратизовані підприємства, що є балансоутримувачами державного майна, яке не ввійшло до їх статутних капіталів), права на отримання земельної ділянки у постійне користування не мають.

== '''Конфігурація земель багатоквартирних будинків''' ==
'''Розміри і конфігурація земельної ділянки,''' на якій розміщений багатоквартирний будинок, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. Під "відповідною землевпорядною документацією", розуміється насамперед план земельно-господарського устрою населеного пункту.
Проект розподілу територій - це різновид містобудівної документації, "яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок". На даний час [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/conv#n693 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"] передбачає збереження дії та можливість використання затверджених раніше проектів розподілу територій ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n693 п. 4 розділу V Закону]).

Правила визначення площ та конфігурації земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків визначаються відповідно до [https://drive.google.com/file/d/1eUU0mgHZaExXwvDJfkFGlvUs_NmK_TYp/view ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова територій, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року № 104].

'''''У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.'''''

Із положень ч. 1 ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] випливає, що права на землю можуть отримати як громадяни, так і юридичні особи. Громадяни можуть скористатися таким правом лише у випадку коли всі власники квартир у житловому будинку одночастно вчинять ряд необхідних юридичних дій, щоб отримати землю під таким будинком у спільну власність. Тобто, не кожен власник квартири отримує конкретну земельну ділянку , а всі власники квартир у цьому будинку оримують одну ділянку на всіх(разом із прибудинковою територією) на праві спільної сумісної власності — ділянка під будинком одна, і поділу вона не підлягає. Тому отримати її можна лише в спільну власність або спільне користування одночасно .

Право на землю під багатоквартирним будинком можуть отримати громадяни через об’єднання співвласників, тобто ОСББ. 
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Земельне право]]

Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки

2021-01-11T09:52:22Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 800 «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»]

== Загальна інформація ==
Згідно зі статтею 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»] '''самовільне зайняття земельної ділянки''' - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. Також не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин (тобто, укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки).

== Відповідальність ==
Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки залежить від розміру шкоди, завданої цим правопорушенням. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n13 Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963] затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2020-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 800] «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» '''передбачено збільшення розмірів штрафів за порушення земельного законодавства при використанні земель (які не переглядалися з 2007 року) у 4–5 разів, що сприятиме зменшенню кількості правопорушень у сфері охорони та використання земель та збільшенню обсягів надходжень до державного та місцевих бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації та від сплати платежів за землю.'''

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру.

Як свідчить статистка, самовільне зайняття земельної ділянки є досить поширеним видом порушення чинного земельного законодавства, за скоєння якого порушники згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1873 ст. 211 Земельного кодексу України] несуть '''адміністративну, кримінальну або цивільну відповідальність''' відповідно до законодавства.

Так, самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n323 статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення]. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень)'''.'''

Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1322 статтею 197-1 Кримінального кодексу України] встановлена '''''кримінальна відповідальність''''' за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано '''''значної шкоди''''' її законному володільцю або власнику. За вчинення такого злочину встановлене '''''кримінальне покарання''''' у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців. Слід зазначити, що '''''шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян''.'''

Відповідно до цієї ж [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті Кримінального кодексу України] самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за вищезазначений злочин, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, зокрема, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

Самовільне '''''будівництво будівель або споруд''''' на самовільно зайнятій земельній ділянці, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Самовільне '''''будівництво будівель або споруд''''' на самовільно зайнятій земельній ділянці а саме: земельній ділянці ''особливо цінних земель'', землях в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель або вищезазначений злочин вчинений особою, раніше судимою за такий злочин карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

У разі виявлення порушення земельного законодавства, що має ознаки злочину, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1322 статтею 197-1 Кримінального кодексу України], громадянин, або представник юридичної особи має звернутись до органів поліції з відповідною заявою.

Однак, якщо особа не в змозі визначити характер та суть правопорушення, вона має можливість звернутись до відповідного органу, на який покладено функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

== Повернення самовільно зайнятої земельної ділянки ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1893 Статтею 212 Земельного кодексу України] передбачено повернення самовільно зайнятих земельних ділянок:
# самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.;
# приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки;
# повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

== Що робити, у разі виявлення використовування Вашої земельної ділянки без Вашої згоди сторонньою особою? ==
- звернутись до правоохороних органів;

'''- звернутися до мобільних точок доступу до системи безоплатної правової допомоги''' з метою повідомлення про факт рейдерської атаки та консультування щодо подальших дій;

- звернутись до суду із позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки .
[[Категорія:Земельне право]]

Приватизація гаражу в гаражному кооперативі

2021-01-11T08:30:20Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативно база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n59 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-%D0%BF/conv#n174 Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (далі - Порядок)]

== Право на приватизацію гаражу ==
Відповідно до ст.121 Земельного кодексу України кожний громадянин України має право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної вланості для будівницвта індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га.

Будь-який громадянин України ''має право придбати і приватизувати гараж'', щоб розпоряджатися ним на свій власний розсуд. Втім, '''приватизація є необов'язковою''', але без цієї процедури ви не зможете розпоряджатися вашою власністю в повному обсязі. Без приватизації ви можете спокійно користуватися своєю власністю, але продати свій гараж ви не маєте право. '''Без приватизації ви не зможете проводити зі своїм гаражем будь-які нотаріальні дії''', а саме продати його, подарувати, використати його в якості застави для отримання банківського кредиту, вписати його в свій заповіт або зробити дії по його відчуженню. Для будь-якого з перерахованих вище юридичних актів, вам необхідно провести приватизацію. В цілому '''''порядок приватизації в такому випадку складається з двох пунктів''''':
* Оформлення права власності. Дає право розпоряджатися будівництвом на земельній ділянці, за який доведеться платити оренду.
* Приватизація землі під гаражем в гаражному кооперативі.

== Особливості та порядок проведення приватизації гаражу ==
Купуючи гараж, перш за все, потрібно впевнитися, що його продавець дійсно є власником цього гаража: у нього має бути свідоцтво про право власності, а ще краще витяг про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Таке свідоцтво видається власнику, як індивідуального гаража, так і гаражного боксу в гаражно-будівельному кооперативі (ГБК). Юридично гараж – це будівля або приміщення, призначене для зберігання автомобіля. В залежності від того, який вид гаража потрібно оформити у власність, залежить процедура надання документів. Види гаражів: металевий; капітальний.

=== Металевий гараж ===
Якщо у вас металевий гараж, то договору про оренду земельної ділянки ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]) буде досить. Це пояснюється тим, що '''металевий гараж є некапітальною спорудою''', так як його місце розташування легко змінити без втрати функціональності і цілісності конструкції, тому реєструвати право власності на неї не потрібно ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n59 ч.4 ст. 5 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]). 

=== Побудова капітального гаража ===
Перед початком будівництваі капітального гаража до документів про володіння земельною ділянкою додається ще заява про містобудувні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва, що погоджується відділом архітектури Державної адміністрації . Далі необхідно звернутись до проектної організації та виготовити робочий проект. Наступним короком стане звернення ''в ДАБІ'' ''(Державна архітектурно-будівельна інспекція)'' через будь-який ''Центр надання адміністративних послуг'' із повідомленням про початок будівельних робіт.

Після побудови гаража, необхідно виготовити технічний паспорт на об'єкт і знову звернутись до ЦНАПу з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації та пакетом документів для реєстрації права власності нерухомого майна. Якщо гараж побудований правильно, то процедура зазвичай проходить без ексцесів. 

=== Легалізація самовільного будівництва ===
Це більш складний процес, так як варіантів виходу зі складної ситуації кілька: від звернення до суду до підготовки пакету документів за спрощеним порядком.
'''При зверненні в суд''' документи для оформлення гаража у власність можуть включати обстеження або підтверджувати факт користування гаражем протягом десяти років. Якщо при зведенні гаража не порушені будівельні стандарти, то найнадійніший варіант – скласти позовну заяву, замовити складання технічного плану гаража, сплатити держмито і отримати рішення суду про визнання права власності. 
Відповідно до п. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-%D0%BF/conv#n174 Порядку] у випадку визнання права власності на гараж за рішенням суду він приймається в експлуатацію за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження.

'''Для реєстрації права власності на гараж за спрощеним порядком''' заявнику необхідно звернутись до Центру надання адміністративних послуг та мати наступні документи:
* документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси;
* документ, що підтверджує прийняття об’єкта в експлуатацію, у разі якщо будівництво об’єкта здійснювалося '''після 5 серпня 1992 року;'''
* довідку кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі;
* технічний паспорт на гараж.

=== Гаражний кооператив ===
Вступаючи в гаражний кооператив, ви можете отримати дозвіл на будівництво гаража, сплачуючи ''щомісячний членський внесок''.

Приватизація гаражного боксу при правильному оформленні гаражного кооперативу - ''процедура не складна''. Однак в деяких випадках ''право власності на сам гараж і землю під ним закріплюється за кооперативом''. Це означає, що при ухваленні рішення про закриття кооперативу або знесення гаражів ваші фінансові втрати ніхто не відшкодує.

Уточнювати можливості приватизації гаража слід в органі правління кооперативом в індивідуальному порядку.

У першу чергу треба зазначити, що володіння гаражем у кооперативі не має нічого спільного з правом власності на гараж. Поки Ви – член кооперативу, гараж Ваш, але з припиненням членства, припиняються і всі права на гараж. '''Для того, щоб повністю розпоряджатися гаражем і мати право його дарувати, продавати та іншим чином відчужувати, необхідно зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.'''

Необхідною умовою отримання права власності на гараж, розташований у гаражному кооперативі, є реєстрація такого кооперативу як юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

== Документи, необхідні для проведення приватизації ==
Перш ніж власник - член гаражно-будівельного кооперативу зможе оформити документи на свій особистий гараж, '''кооперативом повинні бути оформлені відповідні документи, що свідчать про їх законне будівництво'''. Оформленням документів у гаражному кооперативі займається голова кооперативу, в нього повинна бути оформлена оренда на землю або право постійного користування нею і дозвіл на будівництво гаражів. Якщо документи в порядку, можна приступити до оформлення права власності на гараж.

Умовами отримання права власності на гараж, розташований у гаражному кооперативі є:
* гаражний кооператив зареєстровано як юридичну особу;
* відомості про наявний гаражний кооператив внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно;
* зареєстроване речове право на земельну ділянку, на якій розташований кооператив;
* документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси;
* перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу;
* документ, що підтверджує прийняття об’єкта в експлуатацію.
Ці документи, потрібні для оформлення права власності автовласника на гараж, повинні зберігатися у голови кооперативу.

'''Для реєстрації права власності на гараж члену кооперативу необхідно мати наступні документи:'''
* паспорт та ідентифікаційний код майбутнього власника гаража;
* документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси;
* належним чином завірена копія акта про передачу землі для використання гаражним кооперативом;
* документ, що підтверджує прийняття об’єкта в експлуатацію, у разі якщо будівництво об’єкта здійснювалося після 5 серпня 1992 року;
* довідку кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі;
* технічний паспорт на гараж з Бюро технічної інвентаризації (БТІ).
Державна реєстрація права власності проводиться органами ЦНАП '''у строк, що не перевищує п’ять робочих днів''' із дня подання заяви до Державного реєстру прав. За державну реєстрацію справляється адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Власник гаража у підсумку має отримати '''витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.'''

''Узаконити самовільно збудований або встановлений гараж можна лише в випадку, якщо це не порушує права інших громадян України і не несе небезпеки для людських життів.''

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Реєстрація шлюбу громадян України з іноземцями та порядок його розірвання

2020-12-15T11:44:10Z

Tetiana.babaskina:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України "Про міжнародне приватне право"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні"]

== Загальна інформація ==
У статті 26 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] зазначено, про те що '''іноземці''' та '''особи без громадянства''', що перебувають в Україні на законних підставах, '''користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України''', - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 51 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] визначено, що '''шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка'''. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Статтею 21 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
{| class="wikitable"
|-
| '''ВАЖЛИВО!!!''' У зв'язку з вищевикладеним, зазначимо, що форма та порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначається правом України.
|}
* '''Державна реєстрація шлюбу засвідчується [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1025-2010-%D0%BF свідоцтвом про шлюб]''', зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
* '''Шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у 18 років'''. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
* Жінка та чоловік можуть '''одночасно перебувати лише в одному шлюбі'''. Вони мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
{| class="wikitable"
|-
| Нормативне регулювання процедури подачі заяви на реєстрацію шлюбу та порядок реєстрації визначені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні], затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 року за № 1154/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила).
|}
== Процедура подачі заяви про реєстрацію шлюбу ==
Законодавством передбачено, що жінка та чоловік, які бажають зареєструвати шлюб, '''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n547 подають особисто письмову заяву]''' за встановленою формою '''до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану на їх вибір''', або для зручності та уникнення черг у відділах державної реєстрації актів цивільного стану існує можливість записатися через [https://dracs.minjust.gov.ua/#registration Інтернет на прийом до відділів ДРАЦС]. Про форму та порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства див. додатково консультацію "[[Державна реєстрація шлюбу:порядок реєстрації, терміни та місце реєстрації шлюбу, документи, необхідні для реєстрації шлюбу]]".

=== '''Особливості щодо реєстрації шлюбу з іноземцями та особами без громадянства''' ===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану здійснює перевірку законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України шляхом направлення в день отримання заяви про державну реєстрацію шлюбу запиту до територіального органу Державної міграційної служби України у разі:
* відсутності у іноземця чи особи без громадянства [[Оформлення посвідки на постійне проживання на території України|посвідки на постійне]] чи [[Оформлення посвідки на тимчасове проживання на території України|тимчасове проживання]];
* відсутності на останній вільній сторінці паспортного документа іноземця, документа, що посвідчує особу без громадянства, або у вкладному талоні відмітки про отримання посвідки, скріпленої печаткою;
* якщо посвідка на постійне або тимчасове проживання іноземця чи особи без громадянства видана територіальними органами чи підрозділами Державної міграційної служби України в Автономній Республіці Крим з 20 лютого 2014 року або на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей з 01 березня 2014 року;
* пред’явлення посвідки на постійне або тимчасове проживання іноземця чи особи без громадянства, яка підлягає обміну відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/251-2012-%D0%BF#n198 порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251].

== Документи, що необхідно подати ==

При подані заяви про реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред’являють на посвідчення своєї особи '''паспорт або паспортний документ'''.

Іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред’явити:
* '''національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні''', якщо інше не передбачене чинним законодавством України.
* якщо в паспортах або паспортних документах іноземців та осіб без громадянства відсутні відомості про сімейний стан їх власників, то вони повинні одночасно подати '''документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання, та легалізований належним чином'''.
{| class="wikitable"
|-
| Важливо!!! Зазначені документи можуть бути також видані або легалізовані консульською установою або дипломатичним представництвом цієї країни в Україні та надалі легалізовані [https://mfa.gov.ua/ua Міністерством закордонних справ України].
|}
* якщо в паспортах або паспортних документах є відмітка про припинення шлюбу вищезазначених осіб, документ про те, що особа не перебуває в шлюбі, повинен бути пред’явлений за період після розірвання шлюбу. Документами, що '''підтверджують припинення''' попереднього шлюбу або '''визнання його недійсним''', можуть бути:

# свідоцтво про розірвання шлюбу;
# рішення суду про розірвання шлюбу;
# рішення суду про визнання шлюбу недійсним, яке набрало законної сили;
# свідоцтво про '''смерть''' одного з подружжя;
# висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану про '''анулювання актового запису про шлюб''', який є недійсним тощо.
{| class="wikitable"
|-
| До документів іноземців, осіб без громадянства, які є підставою для реєстрації шлюбу, складених іноземною мовою, '''обов’язково додається переклад тексту на українську мову, достовірність якого засвідчується''' дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном, посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець (країни постійного поживання особи без громадянства), [https://mfa.gov.ua/ua Міністерством закордонних справ], іншим відповідним органом цієї держави або нотаріусом.
|}
== Медичне обстеження наречених ==

Державний орган реєстрації актів цивільного стану під час приймання заяви про реєстрацію шлюбу інформує наречених про '''можливість здійснення медичного обстеження''' та за їх бажанням видає направлення за зразком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я (абзац третій пункту 8 глави 2 розділу III [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Правил]).

'''Приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало ) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.'''

== Обрання часу реєстрації шлюбу ==

Стосовно часу реєстрації шлюбу, то він '''реєструється''' '''після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу''' (пункт 9 глави 2 розділу III [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Правил]).

За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку та '''реєструється у день подання відповідної заяви''' або у будь який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця у разі:

* вагітності нареченої;
* народження нареченою дитини;
* якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого.
Але якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, '''керівник''' державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але '''не більш як на три місяці''' для подання заявником відповідних доказів. Про відстрочку реєстрації шлюбу '''повідомляються наречені'''. Рішення про таке відкладення може бути '''[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|оскаржене до суду]]'''.

Якщо наречені не можуть з’явитися з поважної причини до органу реєстрації актів цивільного стану в установлений їм день, то строк реєстрації шлюбу '''за їх письмовою заявою переноситься згідно з їхнім бажанням на інший день'''. У цих випадках строк перенесення реєстрації шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви. Якщо наречені не з’явилися до органу реєстрації актів цивільного стану '''протягом тримісячного строку''' від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу і не повідомили про причину неявки, то '''заява втрачає чинність'''.

== Чи можлива реєстрація шлюбу через представників? ==

Державна реєстрація шлюбу через представника '''не допускається'''. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою (пункт 13 глави 2 розділу III [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Правил]).

'''''Цікаво!''''' [http://reyestr.court.gov.ua/Review/61324017 Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2016 року у справі № 127/18673/14-ц].

== Місце проведення реєстрації шлюбу ==

Державна реєстрація шлюбу проводиться '''у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану''' або за заявою наречених державна реєстрація шлюбу може проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За заявою наречених реєстрація шлюбу проводиться '''в урочистій обстановці'''. Про таке бажання наречені зазначають у заяві про реєстрацію шлюбу (пункт 15 глави 2 розділу III [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Правил]).

== Вартість реєстрації шлюбу ==
За реєстрацію шлюбу сплачується державне мито у розмірі 0,05 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (85 копійок) (підпункту "а" пункту 5 статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-83 "Про державне мито"]).

Прийом заяви при проведенні державної реєстрації шлюбу в порядку, встановленому статтею 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n186 Сімейного кодексу України], не є платною послугою (абзац третій пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1380-10 Порядку надання платних послуг відділами державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 грудня 2010 року № 3335/5]).

== Обрання прізвища ==

При реєстрації шлюбу наречені мають '''право обрати прізвище одного з них, як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами'''. Наречена, наречений мають право п'''риєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої.'''
Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого, про що вказується у заяві про реєстрацію шлюбу.
Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого, про що вказується у заяві про реєстрацію шлюбу.

== Загальні правила розірвання шлюбу громадян України з іноземним громадянином ==

Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні '''здійснюється за Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 "Про міжнародне приватне право"]. Це означає, що '''розірвання шлюбу в Україні '''не залежить від громадянства подружжя і буде здійснюватись на підставах і в порядку, передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України].'''

Пункт 7 частини першої статті 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n311 Закону України "Про міжнародне приватне право"] передбачає, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України і, відповідно, це є підставою визначення підсудності справ судами України. До такої події можна віднести укладання шлюбу між громадянином України і іноземцем на території України і видання відповідного свідоцтва про шлюб.

Відповідно до рекомендацій Пленуму Верховного Суду України, викладених у [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанові від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"], '''в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 27-28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України].''' При цьому, слід мати на увазі, що розірвання шлюбу з іноземцем, який проживає в іншій країні можливо в український місцевих судах загальної юрисдикції, у випадку, якщо підписаний договір про правову допомогу між державою України та країною, громадянином якої є інший з подружжя ( або один з подружжя). 
Розірвання шлюбу у такому випадку може відбуватися за законами України, а отже, фактично нічим не буде відрізнятися від порядку розірвання шлюбу між громадянами України. Це пов’язано з тим, що відповідно до норм Конституції України іноземці, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та несуть ті ж юридичні обов’язки, що й громадяни України.

У судовому порядку також приймається рішення про розірвання шлюбу за '''заявою одного з подружжя''' без згоди іншого. 
Досить часто після укладення шлюбу з громадянином іншої держави українець чи українка переїжджають до країни проживання іншого з подружжя. У такій ситуації під час розлучення подружжя може обрати декілька варіантів дій. 
Найпростішим варіантом є розірвання шлюбу на території країни проживання, навіть якщо жоден з подружжя не є громадянином цієї держави. Рішення про розірвання шлюбу буде прийматися відповідно до законів та звичаїв країни перебування подружжя. 
Значною перевагою звернення саме до органів країни перебування є те, що непотрібно нікуди їхати та витрачати додаткові кошти, наприклад, на квитки та час. 
Є й недоліки. По-перше, законодавство обраної країни для розірвання шлюбу може висувати певні вимоги, що відсутні в українському законодавстві. Незважаючи на це, такі вимоги мають бути дотримані. 
По-друге, аби документ про розірвання шлюбу, виданий іноземними органами, мав юридичну силу, він має бути легалізований в Україні. Порядок легалізації залежить від того, у якій країні будо розірвано шлюб, а точніше від того, які домовленості існують між цією країною та Україною. 
Крім того, якщо громадянин України та іноземець, що перебувають у шлюбі, проживають у третій країні, але не бажають розривати свої стосунки за її законами, то вони мають право звернутися до компетентних органів або нашої держави, або держави громадянської належності іншого з подружжя.

== Див. також ==
* [[Державна реєстрація шлюбу:порядок реєстрації, терміни та місце реєстрації шлюбу, документи, необхідні для реєстрації шлюбу]]
* [[Порядок розірвання шлюбу]]
* [[Порядок проставлення апостиля]]
* [[Легалізація свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого за кордоном]]
[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]

Право колишнього члена колгоспу на землю сільськогосподарського призначення

2020-12-08T09:00:11Z

Tetiana.babaskina:

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/122-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 122 "Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-95-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0081700-03#Text Практика розгляду судами земельних спорів Верховного Суду України. Узагальнення судової практики від 01.09.2003 року.]

== '''Загальна інформація''' ==
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантоване ст. 14 Конституції України.

Процес приватизації землі, розпочався в Україні після прийняття 13 березня 1992 р. Постанови Верховної Ради України №2200-XII (2200-12) «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі».

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність КСП, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

На базі колишніх колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств були створені КСП, яким землю передано на підставі державного акта на право колективної власності на неї. Таке право на землю отримали всі колишні працівники колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських утворень, пенсіонери, які стали членами новостворених КСП. Кожному з них належала частка (пай), кожен набув право при бажанні отримати її для самостійного господарювання, створення селянського (фермерського) господарства, передачі в оренду або залишення своєї частки землі у колективній власності членів КСП на умовах оренди ''(джерело: «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0081700-03#Text Практика розгляду судами земельних спорів Верховного Суду України. Узагальнення судової практики від 01.09.2003 року»).]''

'''Землями сільськогосподарського призначення''' '''визнаються землі, надані для:'''
* виробництва сільськогосподарської продукції,
* здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності,
* розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей
''Джерело: стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України.]''

01 липня 2021 року набирає чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»], у зв’язку із чим дозволяється відчуження раніше підмараторних земельних ділянок (наприклад, продаж, дарування тощо).

== '''Особи, які мають право на земельну частку (пай)''' ==
* колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
* громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
* громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
* громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
* Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
* Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
''Джерело: стаття 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]''

== '''Порядок оформлення права власності, якщо особа має сертифікат на право на земельну частку (пай)''' ==
Під час приватизації земельних паїв після уточнення і затвердження списків таких осіб, обміру одержаних земель було визначено розмір та вартість частки, що припадає на кожного члена колективу, і кожному з них видано відповідний документ - '''сертифікат про право власності на визначену частку (пай).''' У статті 2 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.

'''''УВАГА! Від 01.01.2013 року державний акт на право власності на земельну ділянку не видається, замість нього новому власнику на підтвердження виникнення у громадянина права на земельну ділянку необхідно зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.'' '''

'''ПЕРШИЙ КРОК.''' Необхідно подати до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

'''ДРУГИЙ КРОК.''' Сільська, селищна, міська рада укладає із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету '''АБО''' сприяє в укладенні такого договору, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай).

'''ТРЕТІЙ КРОК.''' Проект землеустрою розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників та погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

'''У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються:'''
* місце розташування земельної ділянки;
* межі та площа сільськогосподарських угідь;
* цільове призначення, обмеження у їх використанні.
'''ЧЕТВЕРТИЙ КРОК.''' Сільської, селищною, міською радою проводиться розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм часток (паїв) у натурі (на місцевості) на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, який є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Після прийняття рішення розпорядником земель про передачу земельної ділянки у власність здійснюється перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та державна реєстрація права власності на земельну частку (пай).

'''''УВАГА! Якщо земельна ділянка (пай) НЕ має кадастрового номеру, то для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) за місцем розташування земельної ділянки із:'''''
* заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;
* оригіналом документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погоджений проект землеустрою, за потреби, позитивний висновок експертизи);
* документацією із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно та '''протягом 14 днів.''' На підтвердження державної реєстрації безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер.

== '''Державна реєстрація права власності на земельну ділянку (пай)''' ==
'''Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють:'''
* нотаріус (пошук нотаріусів чи державних нотаріальних контор можна здійснити за посиланням: https://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx);
* інші державні реєстратори (виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, районних, районних у містах державних адміністрації), в тому числі через центри надання адміністративних послуг.
'''Перелік необхідних документів:'''
# заява встановленої форми;
# документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України);
# копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
# засвідчена копія рішення про передачу земельної ділянки у власність;
# витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
# документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на сьогодні – 210 грн.).
Заява та документи розглядаються державним реєстратором '''протягом 5 робочих днів.''' На підтвердження державної реєстрації права власності на землю державний реєстратор видає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Ви стаєте повноправним власником земельної ділянки.

== '''Чому важливо зареєструвати право власності на земельну ділянку (пай) до 1 січня 2025 року?''' ==
Відповідно до статті 13 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, '''він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.'''

Це означає, що кадастрові номери потрібно присвоювати не тільки тим ділянкам, які оформлюються вперше, а і у разі, якщо у особи є Державний акт про право власності на землю (рожевого кольору – видавалися з 1991 до 2003 року), в якому відсутній кадастровий номер земельної ділянки.

'''У зв’язку з чим зареєструвати право власності на земельну частку (пай) в передбаченому законом порядку необхідно до 01 січня 2025 року. '''

== '''Визнання права на земельну частку (пай) в судовому порядку''' ==
''Згідно положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]:''
* Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
* Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
* При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. №720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
'''Предметом розгляду у суді можуть бути позови громадян, пов'язані з паюванням земель, зокрема:'''
* про визнання права на земельну частку (пай), її розмір;
* незаконність відмови у видачі сертифіката;
* виділення паю в натурі.
'''Відповідачами в таких справах можуть бути:'''
* КСП;
* сільськогосподарські кооперативи;
* районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката;
* виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

=== '''Як звернутися до суду?''' ===
'''Дивись правові консультації:'''
* '''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96 «Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі»]'''
* '''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96 «Звернення до суду: провадження в адміністративній справі»]'''

== '''Судова практика''' ==
'''- [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88264968 Постанова Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №396/1683/18-ц9 (провадження № 61-9879св19):]''' «''Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».''

'''- [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74963549 Постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 323/323/17 (провадження № 61-9871св18]'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74963549 )]: ''«Оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) згідно з абзацом першим пункту 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, - таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом. Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права».''

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]

Право колишнього члена колгоспу на землю сільськогосподарського призначення

2020-12-08T08:46:31Z

Tetiana.babaskina:

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/122-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 122 "Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-95-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0081700-03#Text Практика розгляду судами земельних спорів Верховного Суду України. Узагальнення судової практики від 01.09.2003 року.]

== '''Загальна інформація''' ==
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантоване ст. 14 Конституції України.

Процес приватизації землі, розпочався в Україні після прийняття 13 березня 1992 р. Постанови Верховної Ради України №2200-XII (2200-12) «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі».

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність КСП, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

На базі колишніх колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств були створені КСП, яким землю передано на підставі державного акта на право колективної власності на неї. Таке право на землю отримали всі колишні працівники колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських утворень, пенсіонери, які стали членами новостворених КСП. Кожному з них належала частка (пай), кожен набув право при бажанні отримати її для самостійного господарювання, створення селянського (фермерського) господарства, передачі в оренду або залишення своєї частки землі у колективній власності членів КСП на умовах оренди ''(джерело: «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0081700-03#Text Практика розгляду судами земельних спорів Верховного Суду України. Узагальнення судової практики від 01.09.2003 року»).]''

'''Землями сільськогосподарського призначення''' '''визнаються землі, надані для:'''
* виробництва сільськогосподарської продукції,
* здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності,
* розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей
''Джерело: стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України.]''

01 липня 2021 року набирає чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»], у зв’язку із чим дозволяється відчуження раніше підмараторних земельних ділянок (наприклад, продаж, дарування тощо).

== '''Особи, які мають право на земельну частку (пай)''' ==
* колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
* громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
* громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
* громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
* Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
* Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
''Джерело: стаття 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]''

== '''Порядок оформлення права власності, якщо особа має сертифікат на право на земельну частку (пай)''' ==
Під час приватизації земельних паїв після уточнення і затвердження списків таких осіб, обміру одержаних земель було визначено розмір та вартість частки, що припадає на кожного члена колективу, і кожному з них видано відповідний документ - '''сертифікат про право власності на визначену частку (пай).''' У статті 2 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.

'''''УВАГА! Від 01.01.2013 року державний акт на право власності на земельну ділянку не видається, замість нього новому власнику на підтвердження виникнення у громадянина права на земельну ділянку необхідно зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.'' '''

'''ПЕРШИЙ КРОК.''' Необхідно подати до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

'''ДРУГИЙ КРОК.''' Сільська, селищна, міська рада укладає із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету '''АБО''' сприяє в укладенні такого договору, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай).

'''ТРЕТІЙ КРОК.''' Проект землеустрою розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників та погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

'''У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються:'''
* місце розташування земельної ділянки;
* межі та площа сільськогосподарських угідь;
* цільове призначення, обмеження у їх використанні.
'''ЧЕТВЕРТИЙ КРОК.''' Сільської, селищною, міською радою проводиться розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм часток (паїв) у натурі (на місцевості) на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, який є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Після прийняття рішення розпорядником земель про передачу земельної ділянки у власність здійснюється перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та державна реєстрація права власності на земельну частку (пай).

'''''УВАГА! Якщо земельна ділянка (пай) НЕ має кадастрового номеру, то для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) за місцем розташування земельної ділянки із:'''''
* заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;
* оригіналом документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погоджений проект землеустрою, за потреби, позитивний висновок експертизи);
* документацією із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно та '''протягом 14 днів.''' На підтвердження державної реєстрації безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер.

== '''Державна реєстрація права власності на земельну ділянку (пай)''' ==
'''Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють:'''
* нотаріус (пошук нотаріусів чи державних нотаріальних контор можна здійснити за посиланням: https://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx);
* інші державні реєстратори (виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, районних, районних у містах державних адміністрації), в тому числі через центри надання адміністративних послуг.
'''Перелік необхідних документів:'''
# заява встановленої форми;
# документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України);
# копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
# засвідчена копія рішення про передачу земельної ділянки у власність;
# витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
# документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на сьогодні – 210 грн.).
Заява та документи розглядаються державним реєстратором '''протягом 5 робочих днів.''' На підтвердження державної реєстрації права власності на землю державний реєстратор видає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

== '''Чому важливо зареєструвати право власності на земельну ділянку (пай) до 1 січня 2025 року?''' ==
Відповідно до статті 13 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, '''він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.'''

Це означає, що кадастрові номери потрібно присвоювати не тільки тим ділянкам, які оформлюються вперше, а і у разі, якщо у особи є Державний акт про право власності на землю (рожевого кольору – видавалися з 1991 до 2003 року), в якому відсутній кадастровий номер земельної ділянки.

'''У зв’язку з чим зареєструвати право власності на земельну частку (пай) в передбаченому законом порядку необхідно до 01 січня 2025 року. '''

== '''Визнання права на земельну частку (пай) в судовому порядку''' ==
''Згідно положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]:''
* Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
* Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
* При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. №720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
'''Предметом розгляду у суді можуть бути позови громадян, пов'язані з паюванням земель, зокрема:'''
* про визнання права на земельну частку (пай), її розмір;
* незаконність відмови у видачі сертифіката;
* виділення паю в натурі.
'''Відповідачами в таких справах можуть бути:'''
* КСП;
* сільськогосподарські кооперативи;
* районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката;
* виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

=== '''Як звернутися до суду?''' ===
'''Дивись правові консультації:'''
* '''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96 «Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі»]'''
* '''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96 «Звернення до суду: провадження в адміністративній справі»]'''

== '''Судова практика''' ==
'''- [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88264968 Постанова Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №396/1683/18-ц9 (провадження № 61-9879св19):]''' «''Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».''

'''- [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74963549 Постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 323/323/17 (провадження № 61-9871св18]'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74963549 )]: ''«Оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) згідно з абзацом першим пункту 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, - таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом. Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права».''

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]

Право на медичну допомогу не за місцем реєстрації

2020-11-30T09:26:22Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [https://phc.org.ua/uploads/files/hartia.pdf Європейська хартія прав пацієнтів]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Закон України "Про екстрену медичну допомогу"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/349/92 Указ Президента України від 15.06.1992 № 349 "Про Клятву лікаря"]

== Право на доступність медичної допомоги ==
[https://phc.org.ua/uploads/files/hartia.pdf Стаття 2 Європейської хартії прав пацієнтів 2002 року], визначає, що кожен має право на доступність медичних послуг, яких він/вона потребує за станом здоров’я. Медичні служби мають гарантувати рівний доступ для всіх без дискримінації за ознаками наявності фінансових ресурсів, місця проживання, виду захворювання або часу звернення за допомогою. 

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 49 Конституції України], відповідно до якої кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, а також [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 283 ЦКУ] - фізична особа має право на охорону її здоров’я, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 284 ЦКУ] – фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ч. 4 ст.4 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], до основних принципів охорони здоров'я в Україні, з-поміж інших, належать рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 статті 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. Кожний пацієнт має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги. 

Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/349/92 п.1, п.2 указу Президента України "Про Клятву лікаря" від 15.06.1992 року № 349], лікар зобов’язується надавати медичну допомогу всім, хто її потребує, бути безкорисливим і чуйним до хворих. 

Крім того, в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"], зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
== Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації ==
[[Файл:Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації.jpg|200px|thumb|left|Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації]]
Пацієнт має право звернутись до адміністрації лікарні '''із письмовою заявою''' на ім’я головного лікаря, в якій викласти прохання поставити її на облік, надати медичну допомогу за місцем фактичного проживання. В тексті заяви можна зробити посилання на вищезгадану [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 статтю 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]. 

Окрім цього, у разі необхідності надання особі екстреної медичної допомоги у відповідності до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Закону України "Про екстрену медичну допомогу"], кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, який може забезпечити надання такої допомоги. 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Частина 6 статті 3 даного закону] встановлює, що медичні працівники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов’язані надати екстрену медичну допомогу пацієнту, який її потребує, з моменту прибуття такого пацієнта до цього відділення незалежно від того, чи супроводжує його бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги або інші особи. 
== Відповідальність за відмову у наданні медичної допомоги==
Якщо пацієнту відмовляють надати медичну допомогу за місцем фактичного проживання, то це може бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за відмову у наданні медичної допомоги ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 139 Кримінального Кодексу України] - ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого). 

Також [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 140 Кримінального Кодексу України] передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Крім цього, стаття 184 КК передбачає кримінальну відповідальність за порушення права на безоплатну медичну допомогу, що, зокрема, виявляється в незаконній вимозі оплатити медичну допомогу в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я. 

Варто зазначити, що згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ст. 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], '''лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта''', якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, '''але лише за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення'''. 

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]

Договір про навчання у закладі вищої освіти

2020-10-26T09:00:28Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/735-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від '''від 19 серпня 2020''' р. N 735 «'''Про затвердження Типової форми договору про навчання у закладі вищої освіти'''»] 
== Поняття та основні характеристики договору ==

Одним із видів цивільно-правового договору є ''договір про надання освітніх послуг''. До договору про надання освітніх послуг відносять основні положення щодо послуг, викладених в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 главі 63 Цивільного кодексу України.] 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 629 Цивільного кодексу України] договір є обов’язковим для виконання сторонами. Тобто укладення договору передбачає, що він відповідає встановленим законодавством вимогами , і умовами договору та не суперечить положенням нормативно правових актів. 
В [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 901 Цивільного кодексу України] вказано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 
За змістом [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 902 Цивільного кодексу України] виконання договору про надання послуг, зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. Втім у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. 
== Предмет договору ==
''Виконавець бере на себе зобов’язання за рахунок коштів замовника здійснити надання одержувачу освітньої послуги. В договорі про надання освітніх послуг зазначається така інформація:''
# тип навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації тощо);
# форма навчання (денна, вечірня, заочна, дистанційна);
# освітньо-кваліфікаційний рівень, присвоєння якого буде результатом навчання (бакалавр, спеціаліст чи магістр);
# назву спеціальності, за якою проводитимуть навчання;
# місце та строк навчання. 
=== Плата за надання освітніх послуг та порядок розрахунків ===
 
Розмір плати за надання освітньої послуги у повному обсязі встановлюється в національній валюті, при цьому виконавець має право змінювати розмір плати за навчання не частіше одного разу на рік і не більше як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік з обов’язковим інформуванням про це замовника. У разі коли платна освітня послуга надається протягом кількох років, у договорі зазначається вартість освітньої послуги за кожний календарний рік окремо. Замовник вносить плату (одноразово (щороку, щосеместрово, щомісяця) із зазначенням способу оплати (готівкою, безготівково). 

=== Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань ===
За невиконання або неналежне виконання зобов’язань цього договору сторони несуть відповідальність згідно із законом. За несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник сплачує виконавцю пеню. У разі дострокового розірвання договору внаслідок порушення виконавцем договірних зобов’язань або з ініціативи замовника, у разі відрахування одержувача освітньої послуги (крім випадків, коли одержувач відрахований у зв’язку з невиконанням обов’язків, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 статтею 63 Закону України “Про вищу освіту”]) кошти, що були внесені замовником як плата за надання освітньої послуги, повертаються йому в обсязі оплати частини послуги, не наданої на дату розірвання договору. У разі дострокового розірвання договору у зв’язку з порушенням замовником договірних зобов’язань або невиконанням одержувачем обов’язків, визначених статтею [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 63 Закону України “Про вищу освіту”], кошти, що були внесені замовником, залишаються у виконавця та використовуються для виконання його статутних завдань. 
=== Розірвання договору ===
''Договір розривається:''
# за згодою сторін;
# у разі неможливості виконання стороною договору своїх зобов’язань у зв’язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови, встановлені договором щодо освітньої послуги, і незгоди будь-якої із сторін внести зміни до договору;
# у разі ліквідації юридичної особи - замовника або виконавця, якщо не визначений правонаступник;
# у разі відрахування з навчального закладу одержувача згідно із законодавством;
# за рішенням суду в разі систематичного порушення або невиконання однією із сторін умов договору.

{| class="wikitable"
|-
! Обов’язки та права виконавця !! Обов’язки та права замовника !! Обов’язки та права одержувача освітньої послуги
|-
|
* надати освітню послугу, на рівні стандартів освіти
* забезпечити дотримання прав замовника та одержувача;
* видати одержувачу документ про вищу освіту державного зразка за умови виконання одержувачем навчального навантаження в обсязі, необхідному для здобуття певного ступеня вищої освіти;
* інформувати одержувача про правила та вимоги щодо організації надання освітньої послуги, її якості та змісту, про його права і обов’язки під час надання та отримання зазначеної послуги.
* ''Виконавець має право'' вимагати від замовника своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим договором.
||
* замовник зобов’язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим договором.
* замовник має право вимагати від виконавця:
* надання освітньої послуги одержувачу на рівні стандартів вищої освіти;
* забезпечення дотримання своїх прав, а також прав одержувача;
* видачі одержувачу документа про вищу освіту державного зразка за умови виконання одержувачем навчального навантаження в обсязі, необхідному для здобуття певного ступеня вищої освіти;
* інформування одержувача про правила та вимоги щодо організації надання освітньої послуги, її якості та змісту, про його права і обов’язки під час надання та отримання зазначеної послуги.
||Одержувач зобов’язаний дотримуватися обов’язків, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 статтею 63 Закону України “Про вищу освіту”].
Одержувач має права, передбачені http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 статтею 62 Закону України “Про вищу освіту]. 

[[Категорія:Право на освіту]]
|}

Порядок отримання будівельного паспорта забудови земельної ділянки

2020-09-29T12:33:23Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0902-11 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 "Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-2011-%D0%BF#Text Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт, затверджені Постановою № 466 від 13 квітня 2011 р. Кабінету міністрів України];
== Загальні положення ==
'''''Будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт)''''' визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці. 

Параметри забудови визначаються з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0007509-05 державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення"], 

Розроблення будівельного паспорта здійснюється:
* в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні;
* за межами населених пунктів - відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов і обмежень.

'''Для об'єктів будівництва, на які надається будівельний паспорт, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.'''
== Порядок оформлення будівельного паспорта==
=== Куди звертатися? ===
Видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через [http://poslugy.gov.ua/ Єдиний державний портал адміністративних послуг].
=== Перелік необхідних документів ===
* заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0902-11 додатку 1 до Порядку;]
* правовстановлюючий документ на земельну ділянку (державний акт, договір, свідоцтво і т.і.) з відповідним цільовим призначенням;
* ескізні наміри забудови (по суті графічні матеріали, які включають схему розташування будівель/споруд на земельній ділянці, фасади, плани поверхів будинку, схеми підключення до інженерних мереж тощо.);
* проект будівництва, якщо такий є;
* нотаріально засвідчена згода співвласників земельної ділянки, якщо такі є, на забудову ділянки;
* викопіювання з генерального плану села (селища, міста);
* копія паспорту та ідентифікаційного номера замовника.
=== Строк видачі===
Протягом '''десяти робочих днів''' з дня надходження пакета документів.
=== Вартість ===
На безоплатній основі.

== Коли можна починати будівельні роботи? ==
Починати будівельні роботи на земельній ділянці можна після поетапного виконання наступних пунктів:
* Оформлення прав на земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням;
* Отримання будівельного паспорту забудови земельної ділянки;
* Подання до органів ДАБІ (Держархбудінспекції) повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Отримання будівельного паспорту підтверджує відповідність запланованого будівництва державним будівельним нормам. В свою чергу, повідомлення про початок будівельних робіт можливо подати тільки після отримання будівельного паспорту, оскільки реквізити останнього зазначаються в тексті повідомлення.

== Внесення змін до будівельного паспорта==
У разі зміни намірів забудови земельної ділянки (розміщення нових або реконструкція існуючих об’єктів), реалізація яких не перевищує граничнодопустимих параметрів, до будівельного паспорта можуть вноситись зміни.

Внесення змін до будівельного паспорта здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку та на умовах, визначених для його отримання, '''протягом десяти робочих днів''' з дня надходження пакета документів,
=== Перелік необхідних документів ===
* заява на внесення змін до будівельного паспорта за формою, наведеною у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0902-11 додатку 1 до Порядку];
* примірник будівельного паспорта замовника;
* ескізні наміри змін (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, фасади та плани поверхів нових об’єктів із зазначенням габаритних розмірів тощо);
* засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.
== Підстави повернення документів замовнику ==
Пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:
* неподання повного пакета документів;
* невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

== Вимоги до будівельного паспорту ==
Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

Будівельний паспорт складається за формою, наведеною у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0902-11 додатку 2 до Порядку].

До складу будівельного паспорта входять:
* пакет документів, наданий замовником;
* схема забудови земельної ділянки, наведена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0902-11 додатку 3 до Порядку];
* пам’ятка замовнику індивідуального будівництва. 

У схемі забудови земельної ділянки визначається місце розташування запланованих об'єктів будівництва, червоні лінії, лінії регулювання забудови, під'їзди до будівель і споруд, відстань від об'єкта будівництва до вулиць (доріг), мінімальні відстані від об'єкта будівництва до меж земельної ділянки, а також будівель і споруд, розташованих на суміжних земельних ділянках, місця підключення до інженерних мереж (за наявності).

Пам’ятка замовнику індивідуального будівництва готується уповноваженим органом містобудування і архітектури як рекомендаційний перелік положень нормативно-правових актів, будівельних норм та правил для застосування в умовах існуючої містобудівної ситуації.

Будівельний паспорт підписується керівником відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури.

'''Будівельний паспорт складається у двох примірниках'''. Перший примірник надається замовнику, другий примірник постійно зберігається в архіві уповноваженого органу містобудування та архітектури, який видав будівельний паспорт.

Будівельний паспорт реєструється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у журналі реєстрації будівельних паспортів.

Електронний витяг із матеріалів будівельного паспорта зберігається в базі даних містобудівного кадастру (у разі його створення) з присвоєнням йому індивідуального номера.
== Видача дублікату будівельного паспорту ==
У разі необхідності, при втраті замовником оригінального примірника будівельного паспорта, його дублікат надається відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури '''на безоплатній основі протягом десяти робочих днів''' з дня реєстрації заяви про видачу дубліката будівельного паспорта.
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Пільги та гарантії внутрішньо переміщеної особи

2020-08-03T06:03:59Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1636-18 Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1669-18 Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про професійно-технічну освіту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]

== Гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб ==
Україна гарантує вжиття усіх можливих заходів передбачених законодавством України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО), створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

== Пільги ВПО ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 '''Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"''':] 

# Взята на облік ВПО, яка не має документів, необхідних для надання '''статусу безробітного''', отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. Див. додатково консультацію [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE&oldid=8949 "Отримання внутрішньо переміщеним особам статусу безробітного"] 
# '''Припинення самозайнятості''' ВПО здійснюється за її заявою та спрощеною процедурою (без вимог, що застосовуються за звичайної процедури) за місцем проживання такої особи у відповідному [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіальному органі Державної міграційної служби України], на підставі довідки про взяття на облік ВПО. Див. додатково консультацію [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8-%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%86%D1%8F "Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця"] 
# Реєстрація ВПО юридичної особи (за умов її входження до складу засновників такої юридичної особи) або '''реєстрація такою ВПО фізичної особи - підприємця''' здійснюється за її заявою та спрощеною процедурою (без вимог, що застосовуються за звичайної процедури) за місцем проживання такої особи у відповідному територіальному органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на підставі довідки про взяття на облік ВПО. Див. додатково консультацію [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%E2%80%93_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%86%D1%8F "Державна реєстрація фізичної особи – підприємця"] 
# Взята на облік ВПО має право на '''забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації''', на одержання реабілітаційних послуг відповідно до законодавства за місцем проживання. 
# Заходи щодо забезпечення '''прийому, проїзду, розміщення та облаштування''' вимушених переселенців є видатковими зобов’язаннями України та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції щодо забезпечення соціальних прав і гарантій громадян України. 
# З метою забезпечення будівництва та інвестування у розвиток житлової інфраструктури міст та населених пунктів відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування разом із державними банківськими установами, а також за наявності можливостей залучення міжнародної гуманітарної або благодійної допомоги формують для ВПО регіональні '''довгострокові програми з пільгового кредитування''' (у тому числі - іпотечного) будівництва або придбання житла. Див. додатково консультацію [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BA%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%BC&oldid=11663 "Державна підтримка та забезпечення громадян доступним житлом"] 
# У разі виділення адресної цільової благодійної або міжнародної благодійної допомоги для будівництва або придбання житла для ВПО з тимчасово окупованої території чи у районах ведення військових дій чи проведення антитерористичної операції такі кошти не оподатковуються прибутковим податком та податком на додану вартість.

== Гарантії ВПО у сфері зайнятості населення ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 '''Закон України "Про зайнятість населення":'''] 
* Компенсація зареєстрованому безробітному з числа ВПО '''фактичних транспортних витрат на переїзд''' до іншої адміністративно-територіальної одиниці місця працевлаштування, а також витрат для проходження за направленням [https://www.dcz.gov.ua/storinka/kontaktni-telefony-oblasnyh-centriv-zaynyatosti територіальних органів Державної служби зайнятості України], попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства, якщо це необхідно для працевлаштування;
* компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа ВПО на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше 6 календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази;
* компенсація витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на 12 календарних місяців, на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання з перепідготовки та підвищення кваліфікації, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.

== Гарантії ВПО у сфері соціального страхування на випадок безробіття ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 '''Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"''':]
ВПО, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного має право на '''допомогу по безробіттю''' у мінімальному розмірі. 
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для ВПО не може перевищувати 180 календарних днів.

== Пільги ВПО у сфері правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1636-18 '''Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України":'''] упродовж строку тимчасової окупації внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим '''звільняється від обов’язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків''' за ним, якщо об’єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована.

== Пільги ВПО під час проведення антитерористичної операції ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1669-18 '''Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції":'''] 
на час проведення антитерористичної операції '''забороняється нарахування пені та/або штрафів''' на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. 

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. 

Див. додатково консультацію [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D1%82%D0%B0_%D1%88%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D0%B2_%D0%B7%D0%B0_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%D0%B8_%D0%92%D0%9F%D0%9E "Мораторій на нарахування пені та штрафів за кредитними зобов’язаннями ВПО"]

== Пільги ВПО у сфері освіти ==
Держава забезпечує дітям, зареєстрованим як ВПО, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 абзац перший частини п'ятнадцятої статті 44 Закону України "Про вищу освіту"]). 
Див. додатково консультацію [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9,_%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%8F%D0%BA_%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 "Державна цільова підтримка дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи"]

== Див. також ==
* [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1&oldid=7676 Права та обов'язки внутрішньо переміщених осіб]
* [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83_%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B8 Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія:Пільги у сфері оподаткування]]
[[Категорія:Пільги у сфері освіти]]
[[Категорія:Пільга щодо забезпечення жилою площею]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2020-07-16T11:58:24Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0475-15 Наказ Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 418/20731]

== Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України (Закон України "Про соціальні послуги"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text]).

{| class="wikitable"
|-
! № !! Особа, яка потребує постійного догляду !! Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.|| Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років || [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_%D0%B7%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_%D0%B7_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%BC_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E&oldid=9344 Надбавка на догляд] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 (Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю")]
|-
| 2. || Особа з інвалідністю І групи/особа, яка досягла 80-річного віку || Щомісячна компенсаційна виплата ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"])
|-
| 3. || Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду || [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%89%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96,_%D1%8F%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%94_%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BC_%D0%B7_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_I_%D1%87%D0%B8_II_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83&oldid=9314 Щомісячна грошова допомога] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
| 4. || Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги || Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"])
|}

== Хто може бути надавачем соціальних послуг ==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:

1) особами з інвалідністю I групи;

2) дітьми з інвалідністю;

3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;

4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;

5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

== Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги ==
'''Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.'''

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи - надавача соціальної послуги за попередніх шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи - надавача соціальної послуги обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку 70 відсотків мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але не більше 360 годин на місяць.

Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні.

Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад.

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.

== Зарахування до страхового стажу ==
На суму призначеної відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"] компенсації особам працездатного віку, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, органами праці та соціального захисту населення щомісячно проводиться нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України, в розмірі 33,2 відсотка від мінімальної заробітної плати, сплата якого здійснюється за рахунок видатків, передбачених в Державному бюджеті України на відповідний рік до Пенсійного фонду України (що дає право на зарахування до страхового стажу всього періоду такого догляду).

При зарахуванні до страхового стажу період догляду за особою з інвалідністю I групи або особою, яка досягла 80-річного віку, до управління Пенсійного фонду України надається довідка управління соціального захисту населення, яка підтверджує отримання щомісячної компенсаційної виплати, на яку сплачені страхові внески.

== Див. також ==
* [[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
* [[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Порядок зміни прізвища дитини її батьками

2020-06-25T06:46:45Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито» (зі змінами)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання».]

== Підстави та умови зміни прізвища дитини її батьками. ==
'''Підстави зміни прізвища дитини її батьками зазначені в статті 148 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], а саме: '''
# У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.
# У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.
# У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини також може бути змінено за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
# За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним, безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.
# У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідні зміни прізвища інтересам дитини.
Прізвище дитині, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 145 СК], присвоюється при вчиненні запису акта про народження. Реєстрацію прізвища дитині провадять органи ДРАЦСу, коли між батьками досягнута про це згода. 
'''Прізвище присвоюється дитині на все життя. Однак закон, зокрема [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 148 СК], передбачає зміну прізвища дитини за наступних умов:'''
* коли батьки дитини (обоє) змінили своє прізвище;
* коли один з батьків змінив своє прізвище;
* коли було визнано в добровільному порядку батьківство;
* коли при реєстрації народження дитини присвоєно прізвище без урахування побажань одного або обох з батьків;
* коли батьки зареєстрували шлюб після народження дитини і при реєстрації шлюбу мати взяла прізвище чоловіка;
* при визнанні батьківства у разі смерті матері, оголошення її померлою (відповідно до статті 46 Цивільного кодексу України), визнання недієздатною відповідно до статті 39 ЦКУ), безвісно відсутньою (відповідно до статті 43 ЦКУ) або позбавленою батьківських прав при виправленні відомості щодо батька дитини (за його бажанням);
* коли дружина або чоловік зберегли дошлюбні прізвища при реєстрації шлюбу, а потім обрали прізвище одного із них як спільного прізвища або приєднання до свого — прізвища другого з подружжя.
У разі зміни прізвища дитині необхідно дотримуватися законів про повагу до дитини і при досягненні дитиною визначеного віку необхідна згода цієї дитини на зміну прізвища. Без згоди дитини прізвище її можна змінити до семи років.

== Вирішення питання в добровільному порядку. ==
У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою. Уразі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений помер лим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чо тирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одно го з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або су дом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прі звища інтересам дитини. (стаття 148 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 

=== Куди звертатися. ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.1 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5] - внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. 

Заяви батьків про виправлення (зміну) прізвища або імені дитини в актовому записі про її народження у зв'язку з тим, що при реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або ім'я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану не пізніше одного року з дня народження, а заяви про виправлення імені дитини у зв'язку з тим, що вона фактично має ім'я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення нею 16-річного віку.
В інших випадках зміна прізвища дитини строком не обмежена. 

Заява про зміну прізвища дитини подається до відділу ДРАЦСу за місцем проживання заявника. Вона має бути заповнена розбірливо, у ній мають міститись вичерпні відповіді на всі питання. 

Відділ ДРАЦСу не має права відмовити громадянину у прий¬нятті та розгляді заяви про внесення змін до актового запису. 

=== Вартість. ===

Видача свідоцтва про реєстрацію зміни прізвища, імені та по батькові (крім зміни у разі реєстрації шлюбу) сплачується у розмірі 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито» (зі змінами)]. 

=== Перелік необхідних документів. ===
Разом із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану (у тому числі про зміну прізвища), заявник подає: паспорт або паспортний документ; свідоцтва про реєстрацію акта цивільного стану, в яких містяться відомості, що підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду за¬яви і вирішення питання по суті. 
Якщо актовий запис про народження дитини, до якого тре¬ба внести зміни, знаходиться в іншому відділі ДРАЦСу, відділ, який прийняв заяву, має затребувати його копію.
Заяви батьків (законних представників) дитини про зміну прізвища або імені останньої в актовому записі про її народ¬ження через те, що при реєстрації народження дитині було при¬своєне прізвище або ім'я без урахування побажань обох або од¬ного з батьків, приймаються відділами ДРАЦСу протягом одно¬го року від дня її народження, а заяви про виправлення імені дитини у зв'язку з тим, що вона фактично носить ім'я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення дитиною 16-річного віку (додаток1).

==== Додаток 1 ====

[[Файл:Заява_про_зміну_прізвища_малолітньої_дитини.doc]]

=== Строки розгляду питання. ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.10 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5]- заява про зміну прізвища розглядається органом ДРАЦСу у тримісячний термін від дня її надходження. За наявності по¬важних причин цей термін може бути подовжено з письмового дозволу керівника відділу ДРАЦСу Головного управління юстиції Мін'юсту України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського, Севастопольського міського управління юстиції (за місцем подання заяви), але не більш як на три місяці.

=== Підстави для відмови. ===
Відділ ДРАЦСу не має права відмовити громадянину у прий¬нятті та розгляді заяви про внесення змін до актового запису.

=== Порядок оскарження.===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5]- у разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

== Як поміняти прізвище дитини під час отримання паспорта? ==
Згідно із законодавством кожен українець, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов’язаний отримати паспорт громадянина України (ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спецстатус»).

Нагадаємо, раніше видача паспортів проводилася з 16 років, в зв’язку з чим процедура зміни прізвища дитини могла проводитися одночасно з отриманням паспорта. При цьому згода батьків на зміну прізвища не була потрібна, оскільки з 16 років дитина самостійно приймає рішення щодо зміни П.І.Б.

Порядок оформлення і отримання паспорта на нове прізвище передбачає попереднє звернення до РАЦСу за місцем проживання дитини. При цьому, якщо дитині вже виповнилося 14 років, вона самостійно подає заяву, якщо немає чотирнадцяти — заявку на зміну прізвища подають батьки. До заяви додається такий пакет документів:
* фотографія заявника
* свідоцтво про народження
* згода обох батьків
* довідка з місця проживання
* квитанція про сплату держмита
* згода батьків на зміну прізвища дитини
Якщо умови звернення дотримані і підстав для відмови в наданні дозволу на зміну прізвища немає, у встановлений термін РАЦС видає заявнику «Свідоцтво про зміну імені». На підставі цього документа оформлення паспорта буде проводитися на нове прізвище.

== Вирішення питання в судовому порядку. ==
У разі незгоди одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішенні спору приймаються до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. 
Оскільки батьки мають рівні права щодо своїх дітей (це зазначається у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ч.1 ст.24 Конституції України]) незалежно від того, з ким із них проживають діти, то для зміни прізвища дитини необхідна згода обох батьків. У даному випадку батьки не повинні доводити причини, з яких вони погодилися на заміну прізвища дитини. У зв'язку з цим [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 4 статті 148 СК] надає батькам право звернутися за вирішенням до органу опіки та піклування або до суду при виникненні спору щодо доцільності зміни прізвища дитини. Проте, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 4 ст. 19 СК України] участь органу опіки та піклування не є обов’язковою в даній категорії справ, а тому справа буде розглядатися без залучення до участі органу опіки та піклування.Для вирішення питання в судовому порядку звернення до суду відбувається шляхом подання позовної заяви з переліком необхідних документів (додатків) Позивачем до Відповідача. 
Перш за все у позовній заяві необхідно навести вагомі аргументи з приводу того, що, наприклад, Відповідач ухиляється від сплати аліментів (це підтверджується довідкою відділу Державної виконавчої служби про заборгованість по аліментах) та не дотримується чи порушує режим побачення з дитиною (якщо такий графік був встановлений органом опіки та піклування). 
Виходячи з того, що конкретних підстав для зміни прізвища дитини не існує, тому у цьому випадку логічно застосувати загальне правило сімейного законодавства, яке вказує на те, що під час вирішення спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків відносно дитини, а також безліч інших обставин, що засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Зокрема, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України] зазначено, що мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу, та проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов’язків. Тому, спираючись на положення законодавства, можна довести свої позовні вимоги тим, що Відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов’язків по відношенню до своєї дитини, нехтує ними, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, жодним чином не піклується про стан здоров’я дитини (фізичний, духовний та розумовий розвиток), не намагається забезпечити належного медичного обслуговування, а також своїм негативним ставленням до Позивача, погано впливає і на дитину. Натомість, усі обов’язки по утриманню та вихованню дитини виконує Позивач, дитині було створено усі необхідні умови для здорового фізичного та морального розвитку, духовного збагачення, а також забезпечено належне медичне обслуговування. Також, Позивач має позитивну характеристику з місця роботи, та з місця проживання. Зокрема, необхідно зазначити в позовній заяві про те, що зміна прізвища дитини ніяким чином не впливає на законні права, інтереси та обов’язки Відповідача щодо дитини.

=== Куди звертатися. ===
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності, тобто позови, про зміни прізвища дитини пред’являються лише за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

=== Вартість. ===
Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір]». Судовий збір сплачується за подання позовної заяви відповідно до зазначеного закону, а саме підпункту 2 п. 2 ч. 2 ст. 4, необхідно сплачувати суму судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, а саме 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

=== Перелік необхідних документів. ===
'''Судова процедура зміни прізвища малолітньої або неповнолітньої дитини проводиться на підставі позовної заяви. Для розгляду справи, крім позову, суду необхідно надати наступні документи:'''
* копія паспорта позивача і відповідача
* довідка про реєстрацію дитини разом з позивачем
* копія свідоцтва про народження дитини (обов’язково)
* довідка про заборгованість по аліментах (якщо така є)
* копія свідоцтва про шлюб/копія свідоцтва про розлучення (рішення суду)
* характеристика з місця роботи, місця проживання (не обов’язково, але бажано)
Крім того, до заяви можна прикріпити будь-які документи, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог. Також, не зайвими в даній категорії справ будуть показання свідків.

=== Строки розгляду питання. ===
Відповідно до частини 1 статті 121 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуального кодексу України] суд має встановити розумні строки для вчинення процесуальних дій.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]

Допомога по безробіттю для організації власного бізнесу

2020-05-27T11:26:21Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"] 
* Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0821-15 Наказ Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613 "Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності"]

== Хто може отримати допомогу по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності ==
Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності '''безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи'''. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18
років, за їх бажанням.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14/stru#Stru ч. 7 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"]). 

== Хто не може отримати допомогу по безробіттю для оргацізації підприємницької діяльності ==
#Безробітні, яким ця допомога скорочувалась з підстав, зазначених у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0821-15 підпункті 2 пункту 3 та підпункті 1 пункту 4 розділу IV Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності], або припинялася на підставі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 пункту 8 частини першої статті 45 Закону України "Про зайнятість населення"].
#Безробітні, які протягом останніх 24 місяців, що передували початку безробіття, були зареєстровані як фізичні особи - підприємці.
#Безробітні, які вже отримали допомогу по безробіттю одноразово та припинили підприємницьку діяльність або не здійснювали її (не сплачували єдиний внесок як юридична особа чи фізична особа - підприємець) упродовж двох років, починаючи з дня державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи - підприємця.

== Перелік документів необхідних для отримання допомоги ==
Зареєстрований безробітний подає до центру зайнятості такі документи([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0821-15 п. 6 Розділу \/ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності]):
* заяву про надання допомоги по безробіттю одноразово;
* бізнес-план.
Зразок заяви можна взяти у центрі зайнятості.

== Умови призначення допомоги по безробіттю одноразово для організації безробітним підприємницької діяльності ==
'''''Питання щодо надання допомоги по безробіттю одноразово''''' на підставі поданих безробітним документів розглядає комісія з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності(далі - комісія) у присутності безробітного (за бажанням). 
'''''Рішення щодо надання допомоги по безробіттю одноразово''''' або про відмову в наданні такої допомоги приймається керівником центру зайнятості не пізніше 10 робочих днів після подання безробітним документів з урахуванням висновку комісії щодо здійснення такої виплати. 
На підставі рішення про надання допомоги по безробіттю одноразово в разі державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців керівник центру зайнятості приймає '''''рішення про виплату допомоги по безробіттю одноразово'''''. 
У разі якщо особа протягом 30 календарних днів після прийняття рішення про надання виплати допомоги по безробіттю одноразово не пройшла державну реєстрацію юридичної особи чи фізичної особи - підприємця без поважних причин, вона втрачає право на отримання виплати допомоги по безробіттю одноразово.

== Строк виплати допомоги ==
Рішення про виплату допомоги по безробіттю одноразово здійснюється '''протягом 14 робочих днів після дня здійснення державної реєстрації юридичної особи та фізичної особи - підприємця'''([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0821-15 абзац 2 пункту 9 розділу 7 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності]). 

== Як обчислюється розмір допомоги ==
Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14/stru#Stru статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"] у розрахунку на рік. 
Виплата допомоги по безробіттю одноразово здійснюється в розмірі залишку призначеної безробітному допомоги по безробіттю, визначеного на день державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, обмеженого строком 360 календарних днів, у тому числі особам передпенсійного віку ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0821-15 пункт 4 розділу 7 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності]). 
Розрахунок одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності здійснюється з урахуванням максимального розміру допомоги та мінімального розміру допомоги, встановленого правлінням Фонду соцстрахування на випадок безробіття, що діє на дату державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи - підприємця. 
Зміна розміру мінімальної та максимальної величини допомоги по безробіттю, що відбулась після державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи - підприємця, не є підставою для коригування допомоги по безробіттю, що виплачена одноразово. 

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

[[Категорія :Безробіття]]

[[Категорія:Трудове право]]

[[Категорія:Територіальні органи]]

[[Категорія:Одноразова грошова допомога]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2020-05-27T08:23:50Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Закон України "Про соціальні послуги"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0475-15 Наказ Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 418/20731]

== Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – це комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв’язання їхніх життєвих проблем, що полягають в матеріальному забезпеченні та соціальному обслуговуванні (Закон України "Про соціальні послуги"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19]).

{| class="wikitable"
|-
! № !! Особа, яка потребує постійного догляду !! Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.|| Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років || [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_%D0%B7%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_%D0%B7_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%BC_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E&oldid=9344 Надбавка на догляд] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 (Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю")]
|-
| 2. || Особа з інвалідністю І групи/особа, яка досягла 80-річного віку || Щомісячна компенсаційна виплата ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"])
|-
| 3. || Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду || [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%89%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96,_%D1%8F%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%94_%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BC_%D0%B7_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_I_%D1%87%D0%B8_II_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83&oldid=9314 Щомісячна грошова допомога] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
| 4. || Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги || Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"])
|}

== Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги ==
=== Хто має право на компенсацію ===
Компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються працездатним особам, які не працюють та непрацюючим пенсіонерам, котрі постійно надають соціальні послуги. 
Право на отримання соціальних послуг мають особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, пенсіонери та хворі, які не здатні до самообслуговування й потребують постійного стороннього догляду за умови, що вони не обслуговуються соціальними службами. 

Компенсація не призначається фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким відшкодовуються витрати на надання послуг по догляду відповідно до законів України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 "Про психіатричну допомогу"], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"]) та у разі надання фізичною особою соціальних послуг на платній основі.

=== Куди звернутися ===
Компенсація призначається і виплачується органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами.

=== Розмір компенсації ===
Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:
* 15 відсотків – фізичним особам за надання соціальних послуг особам з інвалідністю I групи;
* 10 відсотків – фізичним особам за надання соціальних послуг громадянам похилого віку, особам з інвалідністю II групи та дітям з інвалідністю;
* 7 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю III групи та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії.
Якщо соціальні послуги надає фізична особа пенсійного віку, компенсація призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 

=== Перелік необхідних документів ===
1. Непрацюючою фізичною особою, яка надає соціальні послуги:
* заява про згоду надавати соціальні послуги;
* паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
* висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров’я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;
* копія трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки — письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;
* заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків (з урахуванням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України "Про захист персональних даних"]).

2. Особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):
* заява про необхідність надання соціальних послуг;
* паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
* копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (надається особою з інвалідністю);
* висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування;

3. Законним представником дитини, яка потребує надання соціальних послуг:
* заява про необхідність надання соціальних послуг;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність дитини до самообслуговування. 

Компенсація призначається на час встановлення групи інвалідності або на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду.

== Щомісячна компенсаційна виплата непрацюючій особі, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла 80-річного віку ==
=== Хто має право на виплату ===
Щомісячна компенсаційна виплата виплачується непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла 80-річного віку (далі – компенсація) відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/832-96-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян"].(постанова КМУ від 26 липня 1996 року №832 втратила чинність на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-п постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року №233 "Деякі питання державної допомоги окремим категорія громадян "]

=== Куди звернутися ===
Компенсація призначається управлінням праці та соціального захисту населення за місцем проживання заявника і виплачується у грошовій формі непрацюючим працездатним особам, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, та фінансуються органами Пенсійного фонду України. 

=== Перелік необхідних документів ===
Для призначення компенсації одержувачі подають заяву, форма якої затверджена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0475-15 наказом Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг"]. 
До заяви додаються:
* паспорт або документ, що посвідчує особу одержувача компенсації;
* довідка про перебування на обліку в органах Пенсійного фонду України або органах праці та соціального захисту населення – для особи, за якою здійснюється догляд;
* паспорт або документ, що посвідчує особу, за якою здійснюється догляд;
* довідка з місця проживання про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи або престарілою особою, яка досягла 80 років;
* документ, який підтверджує, що особа не працює: трудова книжка та довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як фізична особа – підприємець;
* за відсутності трудової книжки — заява особи із зазначенням причини відсутності трудової книжки;
* витяг з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) (для осіб, визнаних особою з інвалідністю І групи) – для особи, за якою здійснюється догляд. 

Компенсація призначається та виплачується з дня подання заяви з усіма необхідними документами до дня досягнення заявником пенсійного віку, але не більш ніж на строк встановлення групи інвалідності.

=== Розмір компенсації ===
Розмір призначеної компенсації становить – 4,80 грн. на місяць.

== Зарахування до страхового стажу ==
На суму призначеної відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"] компенсації особам працездатного віку, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, органами праці та соціального захисту населення щомісячно проводиться нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України, в розмірі 33,2 відсотка від мінімальної заробітної плати, сплата якого здійснюється за рахунок видатків, передбачених в Державному бюджеті України на відповідний рік до Пенсійного фонду України (що дає право на зарахування до страхового стажу всього періоду такого догляду).

При зарахуванні до страхового стажу період догляду за особою з інвалідністю I групи або особою, яка досягла 80-річного віку, до управління Пенсійного фонду України надається довідка управління соціального захисту населення, яка підтверджує отримання щомісячної компенсаційної виплати, на яку сплачені страхові внески.

== Див. також ==
* [[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
* [[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2020-05-27T08:22:07Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19 Закон Укразни " Про соціальні послуги"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0475-15 Наказ Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 418/20731]

== Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – це комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв’язання їхніх життєвих проблем, що полягають в матеріальному забезпеченні та соціальному обслуговуванні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19 Закон України "Про соціальні послуги"]).

{| class="wikitable"
|-
! № !! Особа, яка потребує постійного догляду !! Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.|| Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років || [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_%D0%B7%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_%D0%B7_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%BC_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E&oldid=9344 Надбавка на догляд] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 (Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю")]
|-
| 2. || Особа з інвалідністю І групи/особа, яка досягла 80-річного віку || Щомісячна компенсаційна виплата ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"])
|-
| 3. || Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду || [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%89%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96,_%D1%8F%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%94_%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BC_%D0%B7_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_I_%D1%87%D0%B8_II_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83&oldid=9314 Щомісячна грошова допомога] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
| 4. || Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги || Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"])
|}

== Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги ==
=== Хто має право на компенсацію ===
Компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються працездатним особам, які не працюють та непрацюючим пенсіонерам, котрі постійно надають соціальні послуги. 
Право на отримання соціальних послуг мають особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, пенсіонери та хворі, які не здатні до самообслуговування й потребують постійного стороннього догляду за умови, що вони не обслуговуються соціальними службами. 

Компенсація не призначається фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким відшкодовуються витрати на надання послуг по догляду відповідно до законів України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 "Про психіатричну допомогу"], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"]) та у разі надання фізичною особою соціальних послуг на платній основі.

=== Куди звернутися ===
Компенсація призначається і виплачується органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами.

=== Розмір компенсації ===
Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:
* 15 відсотків – фізичним особам за надання соціальних послуг особам з інвалідністю I групи;
* 10 відсотків – фізичним особам за надання соціальних послуг громадянам похилого віку, особам з інвалідністю II групи та дітям з інвалідністю;
* 7 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю III групи та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії.
Якщо соціальні послуги надає фізична особа пенсійного віку, компенсація призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 

=== Перелік необхідних документів ===
1. Непрацюючою фізичною особою, яка надає соціальні послуги:
* заява про згоду надавати соціальні послуги;
* паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
* висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров’я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;
* копія трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки — письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;
* заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків (з урахуванням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України "Про захист персональних даних"]).

2. Особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):
* заява про необхідність надання соціальних послуг;
* паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
* копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (надається особою з інвалідністю);
* висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування;

3. Законним представником дитини, яка потребує надання соціальних послуг:
* заява про необхідність надання соціальних послуг;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність дитини до самообслуговування. 

Компенсація призначається на час встановлення групи інвалідності або на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду.

== Щомісячна компенсаційна виплата непрацюючій особі, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла 80-річного віку ==
=== Хто має право на виплату ===
Щомісячна компенсаційна виплата виплачується непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла 80-річного віку (далі – компенсація) відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/832-96-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян"].(постанова КМУ від 26 липня 1996 року №832 втратила чинність на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-п постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року №233 "Деякі питання державної допомоги окремим категорія громадян "]

=== Куди звернутися ===
Компенсація призначається управлінням праці та соціального захисту населення за місцем проживання заявника і виплачується у грошовій формі непрацюючим працездатним особам, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, та фінансуються органами Пенсійного фонду України. 

=== Перелік необхідних документів ===
Для призначення компенсації одержувачі подають заяву, форма якої затверджена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0475-15 наказом Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг"]. 
До заяви додаються:
* паспорт або документ, що посвідчує особу одержувача компенсації;
* довідка про перебування на обліку в органах Пенсійного фонду України або органах праці та соціального захисту населення – для особи, за якою здійснюється догляд;
* паспорт або документ, що посвідчує особу, за якою здійснюється догляд;
* довідка з місця проживання про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи або престарілою особою, яка досягла 80 років;
* документ, який підтверджує, що особа не працює: трудова книжка та довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як фізична особа – підприємець;
* за відсутності трудової книжки — заява особи із зазначенням причини відсутності трудової книжки;
* витяг з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) (для осіб, визнаних особою з інвалідністю І групи) – для особи, за якою здійснюється догляд. 

Компенсація призначається та виплачується з дня подання заяви з усіма необхідними документами до дня досягнення заявником пенсійного віку, але не більш ніж на строк встановлення групи інвалідності.

=== Розмір компенсації ===
Розмір призначеної компенсації становить – 4,80 грн. на місяць.

== Зарахування до страхового стажу ==
На суму призначеної відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"] компенсації особам працездатного віку, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, органами праці та соціального захисту населення щомісячно проводиться нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України, в розмірі 33,2 відсотка від мінімальної заробітної плати, сплата якого здійснюється за рахунок видатків, передбачених в Державному бюджеті України на відповідний рік до Пенсійного фонду України (що дає право на зарахування до страхового стажу всього періоду такого догляду).

При зарахуванні до страхового стажу період догляду за особою з інвалідністю I групи або особою, яка досягла 80-річного віку, до управління Пенсійного фонду України надається довідка управління соціального захисту населення, яка підтверджує отримання щомісячної компенсаційної виплати, на яку сплачені страхові внески.

== Див. також ==
* [[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
* [[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини

2020-04-06T10:24:02Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2811-12 Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1751-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0475-15 Наказ Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг"]

== Хто має право на допомогу ==
Допомога при народженні дитини надається одному з батьків або опікуну, який постійно проживає разом з дитиною.

== Куди звернутися ==
Для отримання допомоги при народженні дитини необхідно звернутись до відділу соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, або за місцем народження дитини. 
Заява може бути подана в електронній формі (з використанням засобів телекомунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Міністерства соціальної політики України за посиланням https://e-services.msp.gov.ua/ з використанням електронного цифрового підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання заявника. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

''З 2020 року в великих містах України можна подати електронну заяву на оформлення допомоги при народженні дитини через онлайн-сервіс «'''Є-Малятко'''».'' 
{| class="wikitable"
|-
| '''Як отримати електронний цифровий підпис (ЕЦП)?''' 
ЕЦП можна отримати в Державній фіскальній службі, ТОВ "Центр сертифікації ключів "України", ПАТ "УкрСиббанк", ПАТ "ПРИВАТБАНК". 
Наприклад, ЕЦП ПАТ "ПРИВАТБАНК" оформлюється через електронний сервіс "Приват24" → розділ "Усі послуги" → "Бізнес" → "Електронний цифровий підпис". Отриманий ЕПЦ можна використовувати не лише для оформлення допомоги при народженні дитини, а й в будь-яких ресурсах, де він застосовується.
|}
== Строк звернення ==
Звернутися необхідно не пізніше '''12 календарних місяців''' після народження дитини, інакше допомогу не призначать.
Водночас допомога при народженні дитини, не одержана через смерть одного з батьків, якому ця допомога була призначена, виплачується матері (батьку, опікуну) за умови звернення за нею не пізніше ніж через 12 місяців після смерті отримувача допомоги.
=== Поновлення строку призначення допомоги ===
У випадку пропущення строку звернення для призначення відповідної допомоги з поважних причин, його можна поновити в судовому порядку шляхом подачі позовної заяви в порядку адміністративного судочинства. 
Перелік поважних причин пропуску даного строку чинним законодавством не визначено. Поважність причин вирішується індивідуально по справі. 
Є позитивна судова практика, щодо поновлення строку у зв'язку з тяжким станом здоров'я дитини або неможливістю звернутися до відділу соціального захисту населення через проведення антитерористичної операції та ведення бойових дій. [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71403295 Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області 26.12.2017 року справа № 189/1805/17].
== Перелік та зразки необхідних документів ==
Для отримання допомоги при народженні дитини необхідно пред'явити:
# паспорт або інших документ, який підтверджує особу;
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0475-15 заява] одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# копію рішення про встановлення опіки ''(подають лише опікуни)'';
# видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини ''(якщо жінка, яка має зареєстроване місце проживання на території України і народила дитину під час тимчасового перебування за межами України)''. 
Даний перелік документів є вичерпним. 
У разі народження дитини під час перебування жінки ''в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань'' адміністрація ізолятора або установи у десятиденний строк після отримання заяви матері про призначення допомоги при народженні дитини подає її заяву і копію свідоцтва про народження дитини органу соціального захисту населення. 
Допомога при народженні дитини ''в разі її смерті'' виплачується на підставі копії свідоцтва про народження дитини або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини та копії свідоцтва про смерть. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні
дитини не призначається. 

== Розмір допомоги при народженні ==
Допомога при народженні дитини, яка народилася після 30 квітня 2014 року, призначається у розмірі '''41 280 гривень'''. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі '''10 320 гривень''', решта суми допомоги виплачується протягом наступних '''36 місяців рівними частинами (860 грн. на місяць)''' у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
Допомога при народженні дитини призначається опікуну на кожну взяту під опіку дитину у розмірі, установленому при народженні дитини. А у випадку якщо дитину (на яку призначають допомогу) влаштовано у дитячий заклад на повне державне утримання, допомога призначається і виплачується також у розмірі, встановленому при народженні дитини. Гроші при цьому перераховують на відкритий у банку рахунок дитини.

== Умови припинення виплати допомоги: ==
* позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
* відмови отримувача допомоги від виховання дитини;
* нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;
* відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
* тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;
* припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;
* перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;
* усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
* смерті дитини;
* смерті отримувача допомоги.

'''Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.'''

== Поновлення виплати допомоги ==
Рішення про припинення є не кінцевим і виплату допомогу при народженні можуть відновити (крім випадків смерті дитини і його усиновлення). Для цього особі, яка здійснює догляд за дитиною, потрібно звернутися протягом 12 місяців після припинення виплати допомоги в орган соціального захисту населення з письмовою заявою.

== Контроль за використанням допомоги ==
Контроль за цільовим використанням державної допомоги здійснюється працівниками центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді або уповноваженою особою, визначеною виконавчим органом об'єднаної територіальної громади, в межах повноважень. У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають керівнику органу, що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати. 
Також у випадку невідвідування матір'ю (батьком, опікуном) дільничного лікаря-педіатра (сімейного лікаря), під наглядом якого перебуває дитина віком до одного року, адміністрація лікувально-профілактичного закладу повідомляє про це орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання дитини.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Поняття та умови договору в цивільному праві

2020-03-18T11:08:36Z

Tetiana.babaskina:

='''Нормативно-правова база'''=
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3111#n3111 Глава 52 Цивільного кодексу України]

='''Поняття та основні ознаки цивільно-правового довогору'''=
'''Цивільно-правовий договір''' — домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3112#n3112 частина 1 статті 626 Цивільного Кодексу України]. 
'''Основними ознаками договору є''': 
• ''домовленість'', тобто для його існування має бути компроміс, збіг волевиявлення учасників; 
• ''домовленість двох чи більше осіб'', тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір; 
• ''спрямованість на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.'' 
='''Свобода договору'''=
При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3118#n3118 стаття 627 Цивільного кодексу України]). Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин — '''принцип свободи договору''', який сключає в себе наступні складові: 
1) ''свобода в укладенні договору'', тобто відсутність будь-яких примусів, щодо того, вступати суб'єктам в договірні відносини, чи ні; 
2) ''свобода вибору характеру договору'', що укладається, а це означає, що сторони самі для себе вирішують, який саме договір їм укладати. При цьому, вони можуть укладати як договір, що передбачений чинним законодавством, так і такий, що ним не передбачений, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran42#n42 частина 1 статті 6 Цивільного кодексу України]). 
3) ''вільний вибір контрагента за договором'', тобто сторони шукатимуть того контрагента, який максимально підходить їм за тими чи іншими ознаками. 
4) ''вільний вибір умов договору'', що означає, що сторони на власний розсуд визначають зміст цього договору, формують конкретні умови тощо. 
='''Види договорів у цивільному праві'''=
1. ''Залежно від виникнення в договорі взаємних прав та обов'язків у сторін'', розрізняють '''односторонні та взаємні''' (двосторонні, синалагматичні) договори. В односторонньому договорі одну сторону наділено лише правом вимоги, а іншу — лише обов'язком задовольнити цю вимогу ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3112#n3112 частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України]), наприклад, [[Договір позики: порядок укладення, розірвання, стягнення заборгованості, забезпечення виконання|договір позики]]. Натомість у взаємному (двосторонньому, синалагматичному) договорі, яких у цивільному праві переважна більшість, обидві сторони наділено взаємними (кореспондуючими) правами та обов'язками ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3112#n3112 частина 3 статті 626 Цивільного кодексу України]), наприклад, [[договір купівлі – продажу]]. Різновидом взаємних договорів є договори багатосторонні, в яких беруть участь більше ніж дві сторони, що наділені взаємними правами та обов'язками, наприклад, договір про сумісну діяльність. До багатосторонніх договорів застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3112#n3112 частина 4 статті 626 Цивільного кодексу України]). Договір, незалежно від того, чи є він одностороннім чи взаємним, завжди буде двостороннім зобов'язанням. 
2. ''Залежно від наявності зустрічного майнового мінового еквіваленту'' договори слід поділити на '''відплатні та безвідплатні'''. Відплатними слід визнавати договори, в яких одна сторона за виконання нею обов'язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад, купівля-продаж, [[Договір міни|міна]] тощо. Відплатність цивільно-правового договору презюмується, тобто договір вважається відплатним, поки інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3112#n3112 частина 5 статті 626 Цивільного кодексу України]). У свою чергу, безоплатним визнається договір, за яким майнового відшкодування або іншого зустрічного надання за виконане зобов'язання не передбачено, наприклад [[Договір позички|договір позички]]. 
3. ''Залежно від юридичної спрямованості'' договорів їх поділяють на '''основні та попередні'''. Основними вважають договори, які безпосередньо спрямовані на виникнення прав та обов'язків між учасниками конкретного договору. Натомість попередніми слід вважати договори, сторони яких зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3153#n3153 частина 1 статті 635 Цивільного кодексу України]). Попередні договори слід відмежовувати від договорів про наміри, оскільки в останніх лише встановлюється намір сторін у майбутньому вступити у договірні відносини, без обов'язку укласти договір у майбутньому. 
4. ''Залежно від осіб, які мають право вимагати виконання договору'', слід розрізняти '''договори на користь контрагентів і договори на користь третіх осіб'''. Переважна більшість договорів укладається їх учасниками (контрагентами) та виконуються на їх користь. Однак в окремих випадках законодавець передбачає можливість укладення договорів на користь третьої особи. В цьому разі, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яку встановлено або не встановлено у договорі ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3161#n3161 частина 1 статті 636 Цивільного кодексу України]). При цьому, виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом. 
5. ''Залежно від наявності волі осіб на укладення договору'' розмежовують '''договори, що укладаються з волі контрагентів, та договори, що укладаються незалежно від волі контрагентів'''. Переважна більшість договорів укладається залежно від волі контрагентів. Однак в окремих випадках укладення договорів може не залежати від волі сторін, що домовляються. Переважна більшість таких договорів мають характер публічного договору, тобто такого, за яким, відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3141#n3141 частини 1 статті 633 Цивільного кодексу України], одна сторона — підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надано відповідні пільги. 
6. ''Залежно від способу укладення договору'' можна виділити '''взаємопогоджені договори та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3149#n3149 договори приєднання]'''. За загальним правилом — договір це є система компромісів, які вибудовуються усіма сторонами задля задоволення власних інтересів, шляхом врахування волі обох контрагентів майбутнього договору. Однак існують і договори приєднання, в яких у формулюванні умов договору бере участь тільки одна сторона, а інша може або прийняти ці умови в цілому, або ні. Сформульовані цією однією стороною умови вказують у формулярах або інших стандартних формах. 
7. ''Залежно від того, чи передбачено можливість укладення певного договору в актах цивільного законодавства'', договори поділяють на '''поіменовані та непоіменовані.''' До поіменованих договорів слід відносити ті, можливість укладення яких прямо передбачено в ЦК та інших актах цивільного законодавства, наприклад, договір купівлі-продажу, [[Договір поставки|поставки]], міни, підряду тощо. До непоіменованих належать договори, можливість укладення яких прямо не передбачено в актах цивільного законодавства (наприклад, договори про надання медичних, освітянських, аудиторських, маркетингових, рекламних, ритуальних та інших послуг). Для цього виду договорів слід застосовувати правила аналогії закону чи аналогії права. Однак учасники цивільних правовідносин можуть укладати як поіменовані, так і непоіменовані договори, головне, щоб вони відповідали загальним засадам цивільного законодавства ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran42#n42 частина 1 статті 6 Цивільного кодексу України]). Також слід було б відрізнити непоіменовані договори від змішаних, тобто договорів, які містять в собі елементи різних договорів ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3122#n3122 частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України]).
='''Зміст цивільно-правового договору'''=
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3122#n3122 Зміст договору]''' ''становлять, по-перше, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними'', ''та по-друуге, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства''. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться в складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлено в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо). 
='''Умови цивільно-правового договору'''=
''Залежно від юридичного значення'', в змісті слід вирізняти '''істотні, типові, звичайні та випадкові умови'''. 
==''Істотні умови''==
''Істотними'' вважаються умови, які необхідні і достатні для [[Укладення, зміна, розірвання договору|укладення договору]]. Це випливає зі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3170#n3170 статті 638 Цивільного кодексу України], згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов. ''Саме тому такі умови ще називають необхідними''.
Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожного конкретного договору. Наприклад, істотними умовами [[Договір купівлі – продажу|договору купівлі-продажу]] є предмет договору, ціна. Предмет договору, плата за користування, порядок користування найнятим майном є істотними умовами договору найму. 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3170#n3170 Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України] поділяє '''істотні умови на 4 групи''':
1) умови про предмет; 
2) умови, які визначені законом як істотні; 
3) умови, які є необхідними для договорів цього виду; 
4) умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. 
При визначенні істотних умов того або іншого договору слід враховувати, що вирішення цього питання залежить, насамперед від суті конкретного договору. Тому не випадково [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України], при визначенні істотних умов договору, відсилає до спеціальних норм, присвячених договірним зобов'язанням цього виду і називає істотними, насамперед, ті умови, які визнані такими згідно із законом і передбачені як обов'язкові самими нормами права, що регулюють ці договірні відносини. Зокрема, такий підхід був характерний при визначенні істотних умов так званих господарських договорів поставки, контрактації.
Однак не завжди істотні умови визначаються безпосередньо в законодавстві. 
Наприклад, [[Договір купівлі – продажу|купівля-продаж]] за своєю суттю є оплатним договором, отже, не встановлення угодою сторін такої умови, як ціна, свідчить про відсутність самого договору купівлі-продажу. Однак, будучи істотною для договору купівлі-продажу, умова про ціну позбавлена значення для [[Договір дарування|договору дарування]], у зв'язку з безоплатним характером останнього. 
Будь-яка зі сторін може визнати недостатніми ті умови, що названі істотними у законі або є необхідними для договору цього виду, і зажадати включення у договір додаткових умов, без яких угода її не влаштовує. У цьому випадку такі умови також набувають значення істотних. Наприклад, за загальним правилом, доставка проданої речі в певне місце не належить до істотних умов купівлі-продажу. Однак якщо покупець хотів укласти договір тільки з дотриманням цієї умови, а продавець не згоден з такою вимогою, то не можна вважати такий договір укладеним тільки тому, що досягнуто згода сторін щодо предмета, якості та вартості речі. 
Таким чином, для [[Укладення, зміна, розірвання договору|укладення договору]] необхідне досягнення угоди зі всіх істотних його умов. Разом з тим іноді недостатньо і такої угоди. Зокрема, крім неї може вимагатися передача речі, - якщо йдеться про реальний договір ([[Договір позики: порядок укладення, розірвання, стягнення заборгованості, забезпечення виконання|позика]], [[Договір дарування|дарування]]). У встановлених законом випадках договір має бути укладеним у потрібній формі. Наприклад, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку тощо потребує [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріального посвідчення]] та [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно|державної реєстрації]] ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3252#n3252 стаття 657 Цивільного кодексу України]). Тому все зазначене щодо істотних умов договору повною мірою стосується і форми договору, оскільки якщо одна зі сторін вимагає, або законом обумовлене [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальне посвідчення]], а інша сторона від цього ухиляється, то не можна говорити про досягнення в цьому випадку угоди. 
Щодо передачі речі у реальному договорі, то тут справа виглядає дещо інакше. Якщо речі не передано, то немає й договору. Але не тому, що не досягнуто згоди щодо його істотних умов, а тому, що не додержані вимоги закону, без яких не може йтися про існування договору взагалі.
==''Типові умови''==
До '''типових''' належать умови, які оприлюднено у встановленому порядку як типові для договорів певного виду ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3127#n3127 частина 1 статті 630 Цивільного кодексу України]). Причому типові умови можуть міститись як у типових формах цивільно-правових договорів, що прийняті відповідними органами державної влади, так і в окремому переліку для конкретного договору. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту. Значення типових умов полягає в тому, що у разі тлумачення змісту договору може бути враховано також типові умови, навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3166#n3166 частина 2 статті 637 Цивільного кодексу України]). 
==''Звичайні умови''==
''Звичайними'' називають ті умови, які передбачені нормативними актами. На відміну від істотних, вони не потребують узгодження сторонами, оскільки автоматично набирають чинності з моменту [[Укладення, зміна, розірвання договору|укладення договору]]. Тому відсутність у змісті договору звичайних умов не впливає на його дійсність. Наприклад, якщо при укладенні договору майнового найму сторони не домовилися про те, хто має виконувати поточний ремонт речі, автоматично діє умова, передбачена [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3768#n3768 частиною 1 статті 776 Цивільного кодексу України], згідно з якою наймач зобов'язаний проводити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не передбачене законом або договором. 
==''Випадкові умови''==
''Випадковими'' умовами договору прийнято вважати такі умови, які погоджені сторонами на відступ від положень диспозитивних норм або з метою розв’язання питань, що взагалі не врегульовані законодавством. Вони, як правило, не передбачаються даним видом договору і встановлюються тільки за погодженням сторін. Тому випадкові умови можна виявити, порівнявши їх зі звичайними умовами: якщо якусь умову включено у договір на зміну чи доповнення до правил, викладених у законодавчому акті, то порівняно із звичайно прийнятими в договорах даного виду умовами вона виявиться випадковою. Наприклад, винагорода за [[Договір доручення|договором доручення]] за загальним правилом не передбачена, але сторони можуть зазначити право на винагороду. Або: за однією із справ сторони уклали [[Договір позики: порядок укладення, розірвання, стягнення заборгованості, забезпечення виконання|договір позики]] і передбачили, що поки боржник буде розраховуватися з кредитором, кредитор має право користуватися автомобілем, який боржник придбав на взяті в борг гроші. Інший приклад: якщо за договором майнового найму обов’язок проводити поточний ремонт майна покладено на наймодавця, то ця умова для даного конкретного договору вважатиметься випадковою. 
Якщо випадкові умови за погодженням сторін знаходять місце в договорі, вони набувають ознак істотних умов. На перший погляд відмінності між істотними і випадковими умовами стосовно того чи іншого конкретного договору відсутні, оскільки кожна з них підлягає безумовному виконанні. Але їх відмінність одразу проявляється як тільки виникає спір з приводу факту укладення договору. За відсутності умов, які об’єктивно відносяться до істотних умов договору, немає і самого договору. Але якщо одна із сторін заперечує факт укладання договору, посилаючись на відсутність в ньому умови, яку вона за погодженням намагалася включити в договір, то, оскільки така умова за своєю природою є випадковою, договір може бути визнаний як такий, що не уклався, лише при доведеності факту погодження сторонами такої умови. 

== '''Строк договору''' ==
1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок повернення коштів поміщених в період до 02.01.1992 в установи Ощадбанку СРСР

2020-02-28T08:45:38Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/537/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v_117700-99 Роз'яснення Верховного Суду України від 15 березня 1999 року № 1-5/117 "Про деякі питання застосування Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України"]

== Хто може отримати компенсацію заощаджень: ==
1) Громадяни, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадбанку (в тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадбанку).

2) Іноземні громадяни та особи без громадянства, які станом на 2 січня 1992 року мали заощадження в установах Ощадбанку та державного страхування СРСР, що діяли на території України.

3) У разі смерті вкладника спадкоємці або інші особи, представники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або громадських організацій, які взяли на себе організацію похорону, можуть за умови пред’явлення ощадної книжки або страхового свідоцтва вкладника та свідоцтва про його смерть одержати в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху за місцезнаходженням вкладу або страхового внеску частину проіндексованого вкладу чи страхового внеску для організації похорону та проведення необхідних відповідно до національних традицій поминально-ритуальних заходів, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України, але не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом".

== Фінансування проведення компенсацій ==
Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.

Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів може залучати для проведення компенсаційних виплат позабюджетні кошти, в тому числі кошти, залучені до держбюджету через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами.

Погашення відновлених заощаджень громадян, поміщених у цінні папери, здійснюється на загальних підставах відповідно до сум, визначених у Державному бюджеті.

Заощадження повертаються поетапно, залежно від ''віку вкладника, суми вклад''у, інших обставин у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також в разі смерті вкладника - обсяг виплат частини проіндексованого вкладу спадкоємцям або іншим особам, які взяла на себе організацію похорону, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

== Порядок повернення компенсації заощаджень: ==
Компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в таких установах, проводиться їх власникам у готівковій чи безготівковій формі через установи Ощадного банку України після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" відомостей про них, необхідних для ідентифікації вкладника під час відкриття рахунку.

Обслуговування громадян, пов'язане із внесенням зазначених відомостей, здійснюється безоплатно.

[[Категорія: Банківське право]]

Паліативна допомога

2020-01-28T14:21:41Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19 Закон України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0229-13 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 21 січня 2001 року № 41 "Про організацію паліативної допомоги в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0311282-12 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 25 квітня 2012 року № 311 "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0368282-07 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 03 липня 2007 року № 368 "Про затвердження Клінічного протоколу надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД"]

== Поняття "паліативна допомога" ==
'''Паліативна допомога''' - вид медичної допомоги, який дозволяє покращити якість життя паліативного пацієнта (пацієнт усіх вікових груп, хвороба якого не піддається лікуванню, спрямованому на одужання) та допомогти членам його родини шляхом запобігання та полегшення страждань невиліковно хворої людини ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0229-13 пункт 1.4. Порядку надання паліативної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України 21 січня 2013 року № 41 (далі - Порядок]). 

Паліативна допомога спрямована на забезпечення максимально можливої якості життя паліативних хворих і членів їхніх родин, шляхом:
* попередження та лікування хронічного больового синдрому;
* симптоматична терапія;
* догляд;
* психологічна і духовна підтримка пацієнта та його родини.

[http://www.who.int/cancer/palliative/definition/en/ Всесвітня організація охорони здоров’я] зазначає, що паліативна допомога:
# забезпечує полегшення болю та інших неприємних симптомів;
# є життєствердною та вважає смерть нормальним природним процесом;
# не має наміру ані прискорити, ані відкласти смерть;
# інтегрує психологічні та духовні аспекти догляду за пацієнтами;
# пропонує систему, яка допомагає пацієнтам якнайактивніше жити до смерті;
# пропонує систему підтримки, яка допомагає сім’ї впоратися з хворобою пацієнта та власним горем втрати;
# використовує командний підхід до задоволення потреб пацієнтів та їх сімей, у тому числі консультування щодо втрати здоров’я, якщо це вказано;
# підвищує якість життя і може також позитивно вплинути на хід захворювання;
# застосовується на початку хвороби, у поєднанні з іншими методами лікування, призначеними для продовження життя, такими як хіміотерапія або променева терапія, а також включає в себе дослідження, необхідні для кращого розуміння та лікування складних клінічних ускладнень.

== Надання паліативної допомоги ==
Статус пацієнта визначається лікуючим лікарем з моменту встановлення діагнозу невиліковного прогресуючого захворювання з прогнозованою тривалістю життя ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0229-13 пункт 3.4 Порядку]). 
Форма надання паліативної допомоги в '''стаціонарних''', '''амбулаторних''' умовах або '''вдома''' визначаються залежно від стану пацієнта та його родини.

При наданні паліативної допомоги з метою забезпечення адекватного контролю болю лікарі мають право призначати Пацієнту опіоїдні анальгетики та інші препарати, що містять наркотичні та психотропні речовини, відповідно до вимог чинного законодавства. 

'''Підстави для госпіталізації пацієнта:'''
# визначений статус пацієнта;
# відсутність можливості здійснення паліативної допомоги вдома. 
Рішення про госпіталізацію приймає лікуючий лікар за умови інформованої згоди Пацієнта або його законних представників ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0229-13 пункт 3.6. Порядку]). 

'''Підстави для виписки пацієнта із закладу охорони здоров'я:'''
* наявність показань для надання спеціалізованої медичної допомоги в іншому закладі охорони здоров'я;
* наявність можливості надання паліативної допомоги вдома;
* власне бажання Пацієнта або його законних представників.

=== Вартість ===
Паліативна допомога надається безоплатно за направленням закладу охорони здоров'я ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12частина друга статті 354 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"].

== Види паліативної допомоги ==
♦ Загальна: надається вдома та в закладах охорони здоров’я, які надають первинну медичну допомогу. 
♦ Спеціалізована: надається мультидисциплінарною командою, до складу якої входять медичні працівники, які отримали спеціальну підготовку з надання паліативної допомоги, психологи, соціальні працівники, спеціалісти з надання духовної підтримки та інші фахівці за потребою, а також волонтери, найближчі родичі або законні представники пацієнта. Така допомога надається вдома та в закладах охорони здоров'я вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги.

♦ Паліативна допомога Пацієнту, хворому на туберкульоз та на ВІЛ-інфекцію/СНІД, надається у відповідних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах.

== Див. також ==
* [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE_%D0%BD%D0%B0_%D0%B5%D1%84%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%85%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%85&action=approve&oldid=11417 Право на ефективне знеболювальне для паліативних хворих]

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Договір комісії

2019-12-24T12:16:58Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база. ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0079-95 Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0324-97 Інструкція про порядок оформлення суб’єктами господарювання операції при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами.]

== Поняття договору комісії ==

Згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1011 ЦК] за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

== Предмет договору ==

Предметом договору комісії є вчинення одного чи декількох правочинів. Це робить інститут комісії схожим до інституту комерційного посередництва, що оформлюється агентськими договорами, предметом яких також є вчинення правочинів, зокрема, укладення договорів, і, відповідно, відрізняє від інституту доручення, предметом якого є "вчинення юридичних дій", в тому числі укладення договорів.

В силу своєї правової природи комісія традиційно застосовується у сфері торгівлі. Зважаючи на це, наказами колишнього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0079-95 Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 13 березня 1995 р. № 37 були затверджені Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами], а [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0324-97 від 8 липня 1997 р. № 343 - Інструкція про порядок оформлення суб'єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами]. Проте у сучасному економічному обороті предметом договору комісії все частіше стають цінні папери; також за допомогою інституту комісії здійснюються різного роду банківські операції. Договір комісії широко застосовується під час реалізації газу, електроенергії тощо.

== Форма договору ==

Договір комісії укладається в простій письмовій формі (з урахуванням [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 208 ЦК України]). Нотаріальне посвідчення в цьому випадку не потрібне, але при бажанні сторони можуть засвідчити договір у нотаріуса.

== Сторони договору ==

Сторонами договору комісії є комісіонер і комітент. Комісіонер є виконавцем доручення, що дає комітент.
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] не містить вказівок ані щодо правової форми сторін договору комісії (юридичні чи фізичні особи), ані щодо їх правового статусу (суб'єкти господарської (підприємницької) діяльності чи ні). Тому статус комісіонера і комітента залежить від сфери діяльності, в межах якої укладаються договори, що передбачені договором комісії.

Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1015 ЦК] за згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента.

== Виконання договору комісії==

Законодавство встановлює певні правила виконання договору комісії, які визначають поведінку сторін за договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1014 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] комісіонер зобов'язаний вчиняти правочин на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Це може стосуватися ціни, за яку комісіонер продає або купує майно; способів його зберігання та транспортування; умов, за якими комісіонер його страхує, та ін. Якщо у комітента виникають сумніви, комісіонер має довести, що під час виконання комісійного доручення він діяв сумлінно, правочин вчинено ним на найбільш вигідних для комітента умовах, а зроблені витрати були необхідними.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] вирішується питання щодо вигоди, яку комісіонер додатково отримав за договором, укладеним із третьою особою. Якщо комісіонер визначив умови договору, а комітент учинив правочин на більш вигідних умовах, то відповідно до ч. 2 ст. 1014 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] вигода, яку отримав комісіонер, належить комітентові. Слід вважати, що сторони можуть визначити інший, ніж установлено в законі, режим вигоди, яку отримав комісіонер.

У зв'язку з тим, що комісіонер діє за рахунок комітента, він має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків (ст. 1024 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]). Такі витрати можуть бути пов'язані з переїздом комісіонера в іншу місцевість для вчинення правочину, необхідністю оренди транспортних засобів або приміщення, зберіганням або страхуванням майна тощо. Право на відшкодування витрат за певних умов зберігається за комісіонером навіть у разі, якщо він не виконав комісійного доручення і не вчинив правочин.

Комісіонер може отримати відшкодування, якщо: а) він вжив усіх заходів щодо вчинення правочину; б) не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали (наприклад, різка зміна цін на ринку певних товарів або послуг, відсутність необхідного товару тощо).

Комісіонер зобов'язаний діяти відповідно до вказівок комітента (ч. 1 ст. 1014 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]). При вчиненні договору з третьою особою може виникнути непередбачена ситуація, коли комісіонер не може виконати усі вказівки комітента. У такому разі необхідно отримати нові розпорядження комітента щодо виконання правочину.

Комісіонер має право відступити від указівок комітента і вчинити правочин на інших, ніж передбачено договором доручення, умовах за двох обставин: а) якщо цього вимагають інтереси комітента; б) комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав від нього відповіді на свій запит у розумний строк.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] встановлені спеціальні правила, які стосуються відступу комісіонера від вказівок комітента під час учинення ним договорів купівлі та продажу майна (ч. З, ч. 4 ст. 1017 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]).

Кодекс регулює два види відносин, які тут можуть виникнути: 1) комісіонер продав майно за нижчою ціною порівняно з тією, яка була встановлена комітентом; 2) комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була визначена. Зрозуміло, що як у першому, так і в другому випадку комісіонер відступив від указівок комітента щодо умов договору і не в найкращий для нього спосіб, тому така ситуація потребує спеціального законодавчого вирішення.

Якщо комісіонер продав майно за нижчою ціною, він повинен заплатити різницю комітентові. Унаслідок цього комітент отримує ту ціну, за якою він хотів продати майно. Ця норма є способом забезпечення інтересів комітента і певною санкцією проти комісіонера, який діяв неправомірно. Комісіонер звільняється від обов'язку сплатити різницю в ціні, якщо доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Дії комісіонера щодо продажу майна за нижчою ціною можуть бути вимушеними і пояснюватися реальною ситуацією, яка склалася на ринку товарів. Комісіонер повинен довести, що він продав майно хоча і за нижчою, ніж за договором, але найбільш вигідною ціною, яка могла бути отримана за таких умов, а непродаж майна, враховуючи тенденції розвитку ринку, міг спричинити ще більші збитки для комітента. Доказ вказаних обставин є достатнім для комісіонера, який є підприємцем і якому було надано право відступати від вказівок комітента без попереднього залиту про це. Якщо за нижчою ціною продав майно інший комісіонер, він має довести, що не міг попередньо запитати комітента про необхідність знижки ціни або не отримав у розумний строк відповіді на свій запит.

Якщо склалася протилежна ситуація й комісіонер купив майно за вищою, ніж була погоджена, ціною, для забезпечення своїх інтересів комітент може: а) не прийняти майно, яке комісіонер придбав для нього, сповістивши комісіонера про своє рішення в розумний строк після отримання повідомлення про цю купівлю; б) отримати різницю у ціні від комітента, який вимушений буде це зробити, бо вийшов за межі, які були встановлені комітентом. Якщо комітент зробив відповідну доплату за майно, комітент не має права відмовитися від прийняття виконання договору.

Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою (ч. 1 ст. 1016 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]). Існує чимало випадків, коли комісіонер не може здійснити виконання доручення, якщо комітент не забезпечить йому необхідних умов (комісіонер не може продати майно, яке належить комітентові, у зв'язку з тим, що товар не поступив на його склад; комітент не забезпечив комісіонера необхідними документами, які підтверджують якість товару, не надав технічної документації щодо його експлуатації тощо). У разі невиконання комітентом обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 1016 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК], може ставитися питання про застосування правил щодо прострочення боржника (ст. 613 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]).

Відповідно до цього, якщо кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

== Плата ==

Договір комісії є платним, тобто за надані послуги комісіонер отримує комісійну винагороду, розмір якої встановлюється договором.

Якщо договір комісії не виконано із причин, що залежать від комітента, комісіонер має право на комісійну винагороду на загальних підставах.

Також потрібно чітко вказати в договорі не тільки розмір комісійної винагороди, але й порядок її виплати комісіонеру. Розмір винагороди комісіонера можна встановити в договорі різними способами. Це може бути: відсоток від суми правочинів; тверда грошова сума; комбінована форма: тверда грошова сума та диференційований відсоток залежно від суми правочинів; різниця (або частина різниці) між ціною, призначеною комітентом, і ціною продажу товару (роботи, послуги) комісіонером.

Порядок виплати винагороди комісіонеру також буває різний: 1) винагорода виплачується комітентом після затвердження звіту комісіонера; 2) комісіонер самостійно утримує винагороду з виручки, отриманої від правочинів.

Якщо комісіонер здійснить операцію на більш вигідних умовах, ніж це визначено комітентом (наприклад, продасть продукцію комітента за більш високою в порівнянні із зазначеною в договорі ціною), додатково отримана вигода належить комітенту. Рекомендуємо чітко прописати в договорі моменти, пов'язані з поверненням нереалізованого товару, прийнятого на комісію: строки, порядок, документи, які при цьому оформляються.

== Припинення договору комісії ==

Договір комісії з урахуванням його особливостей також має і своєрідні підстави припинення. Ці підстави можна об'єднати у дві групи: а) відмова від виконання договору, причому в односторонньому порядку, при загальній презумпції про неприпустимість односторонньої відмови; б) друга група підстав припинення комісійного договору не залежить від волі сторін договору: щодо фізичних осіб - смерть особи, визнання її недієздатною, обмежено дієздатною і позбавлення особи дієздатності; щодо юридичних осіб - ліквідація, позбавлення ліцензії, реорганізація. Особливість підстав припинення договору комісії обумовлена наданням комісіонеру права виступати від свого імені. У той самий час, якщо щось (за аналогією з дорученням) сталося із стороною договору-комітентом, сам по собі цей факт ніякого впливу на відносини за договором не має, допоки спадкоємці чи правонаступники не заявлять про інше.

Стаття 1025 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] України закріплює право комітента відмовитися в односторонньому порядку від договору. Ця норма носить імперативний характер і, на відміну від норми, яка регулює аналогічні питання в договорі доручення і містить додаткове застереження про недійсність угоди сторін про інше, по суті не впливає на беззастережність такого права комітента. Наслідками односторонньої відмови є відшкодування витрат, зроблених на виконання договору комісіонером, обов'язок попередити про відмову від безстрокового договору не пізніше ніж за місяць до розірвання та обов'язок розпорядитися майном, якщо воно знаходиться у контрагента. Комісіонер, на противагу повіреному за договором дорученню, не вправі відмовитися в односторонньому порядку від договору, крім випадків, коли такий договір було укладено на невизначений строк і комісіонер попередив комітента не пізніше 30 днів до моменту припинення відносин. При цьому він повинен ужити всіх заходів до збереження майна і продовжувати його зберігати впродовж 15 днів із дня отримання комітентом повідомлення про розірвання договору. У випадку відмови комісіонера від угоди на законних підставах за ним зберігається право на винагороду щодо тих правочинів, які були укладені на виконання комісійного зобов'язання.

Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу чи пошкодження майна за наявності його вини. Але таке положення закріплене як загальне правило. Якщо договором комісії був передбачений обов'язок застрахувати майно, а комісіонер не зробив цього, то звільнити його від відповідальності за втрату чи пошкодження майна може тільки непереборна сила або випадок. Відповідальність комісіонера не обмежується відповідальністю за втрату, недостачу чи пошкодження майна комітента. Неналежне виконання договору комісії може призвести до виникнення збитків у комітента. Обов'язок відшкодування збитків настає для сторони на загальних підставах, які передбачені для договорів про надання послуг.

Незалежно від наявності титульного володільця майна, комітент як власник несе ризик його випадкової загибелі чи втрати (ст. 323 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]). Витрати за зберігання майна відшкодовуються комітентом, якщо інше не передбачено законом чи договором (ст. 1024 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]).

== Наслідки смерті фізичної особи або припинення юридичної особи - комісіонера ==
<blockquote>У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи -комісіонера договір комісії припиняється.</blockquote>Якщо юридична особа - комісіонер припиняється і встановлюються її правонаступники, права та обов'язки комісіонера переходять до правонаступників, якщо протягом строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог, комітент не повідомить про відмову від договору.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Податки та збори при операціях з нерухомістю

2019-12-24T12:00:55Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/go/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/1058-15 ЗУ "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування"]
*[http://zakon.rada.gov.ua/go/1952-15 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/7-93 Декрет КМУ "Про державне мито"]

== Порядок оподаткування при операціях з нерухомістю ==

Цивільне законодавства передбачає декілька видів правочинів щодо відчуження нерухомості, зокрема купівля-продаж, міна, дарування, задоволення вимог іпотекодержателя, заповіт, спадковий договір, договір довічного утримання, тощо.

При їх укладанні сторони повинні сплачувати податки відповідно до ст. 172 ПК України «Порядок оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомого майна» та військовий збір, який встановлений Підрозділом 10 Перехідних положень ПК України.

'''''Пенсійний збір''''' сплачується відповідно до ч. 10, ст.4 та ч. 8, ст. 2 ЗУ «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 1% від вартості нерухомості зазначеної у договорі.

''При операціях з земельними ділянками пенсійний збір не сплачується.''

Якщо договірна ціна нерухомості і оціночна ціна нерухомості різні, базою розрахунку для податків та пенсійного збору буде '''більша''' ціна.

В цілях оподаткування виділяють наступні ''види нерухомості'':
# будівлі та будинки, нежитлові приміщення, квартири та інші житлові приміщення;
# земельні ділянки;
# об’єкти незавершеного будівництва;
# рухомі речі, на які законом поширений режим нерухомого майна: літаки, морські судна, судна внутрішнього плавання, комічні об’єкти, а також інші речі права на які підлягають державній реєстрації.

== Нотаріальне посвідчення договорів ==

Усі цивільні договори щодо відчуження нерухомості підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Винятком є лише набуття права власності на об’єкт нерухомості на підставі рішення суду, де відсутній нотаріус, проте це позадоговірний спосіб.

Нотаріус посвідчує договір при наявності '''оцінки об’єкту нерухомості''' та '''квитанцій''', які підтверджують сплату податків та зборів (ПДФО, військовий збір, пенсійний фонд, державне мито).

Оцінка об’єкту нерухомості проводиться спеціалістом -оцінювачем, якого внесно до Державного реєстру оцінювачів.

Разом з цим щоквартально нотаріус подає до фіскального органу звітність, в якій серед іншого повідомляє про посвідчені ним договори відчуження нерухомості та зазначені в них ціни об’єктів нерухомості.

== Пільги щодо сплати державного мита ==

Для окремих категорій громадян встановлені '''пільги щодо сплати державного мита'''.

Відповідно до пункту 18, статті 4 Декрету КМУ «Про державне мито» ''від сплати державного мита при операціях з нерухомістю звільняються'':
# Громадяни віднесені до 1, 2, 3, 4 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
# Інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
# Інваліди І та ІІ група Друга сторона угоди з купівлі-продажу нерухомості від сплати держмита не звільняється, якщо тільки не відноситься до перерахованих вище категорій. Обов'язковий платіж 1% суми угоди до Пенсійного фонду не повинні платити: Особи, що купують квартиру або інше житло вперше Особи, що перебувають на квартирному обліку Однак фактично нотаріуси не погоджуються завірити договір без надання покупцем документів про сплату цього збору. Така ситуація обумовлена тим, що в Україні не існує єдиної інформаційної бази, що дозволяє перевірити факт першої покупки житла. Повернути вже сплачену до бюджету суму можна через звернення до адміністративного суду.

== Ставка ПДФО та військового збору ==

ПДФО за ставкою 5% та військовий збір за ставкою 1,5% сплачуються у випадках коли:
* об’єкт нерухомості перебуває у власності відчужувача менш ніж 3 роки;
* протягом року особа відчужила більш ніж один об’єкт нерухомості;
* відчужується об’єкт незавершеного будівництва;
* відчужується земельна ділянка, яка перевищує норми безоплатної передачі, які визначені ст. 121 ЗК України.

{| class="wikitable"
|-
! Угода/податок !! Держмито !! Податок на доходи фізичних осіб !! Військовий збір !! Пенсійний збір
|-
| Купівля-продаж нерухомості || 1% (спільна оплата) || 5% (продавець - громадянин України); 18% (продавець - іноземець) || 1,5% (продавець платник ПДФО)|| 1% (покупець)
|-
| Купівлі-продаж землі || 1% (спільна оплата) || 5% (продавець - громадянин України); 18% (продавець - іноземець) || 1,5% (продавець платник ПДФО) || ---
|-
| Дарування нерухомості || 1% (дарувальник) || Родичі першого ступеня споріднення - 0%; в інших випадках - 5% (громадяни України) і 18% (одна із сторін - іноземець)|| 1,5% (обдарований - платник ПДФО)|| ---
|-
| Обмін нерухомості || 1% (спільна оплата) || 5% (обидві сторони - громадяни України) ; 18% (одна або обидві сторони - іноземці) || 1,5% (обидві сторони-платники ПДФО) || ---
|-
|}

== Вартість реєстрації придбаної нерухомості ==

Порядок реєстрації права власності на придбану нерухомість визначено постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року.

Державну реєстрацію за заявою одержувача нерухомості проводить уповноважений реєстратор або нотаріус.

Новий власник нерухомості пред’являє державному реєстратору паспорт, оригінал ідентифікаційного коду і заява. Державний реєстратор формує в електронній базі Держреєстру речових прав номер об’єкта власності на перейшла в нове володіння нерухомість і подає заяву в чергу на підтвердження. Заява та номер стверджує Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України.

Згідно зі статтею 34 Закону № 51 «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 2004 року в редакції від 04.06.2017, адміністративний збір за державну реєстрацію становить одну десяту частину розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян. Відповідно до статті 7 закону про Державний бюджет України на 2019 рік, щомісячний прожитковий мінімум на одну працездатну особу визначено так:

– з 1 січня 2020 року – 2027 грн; адміністративний збір за державну реєстрацію – 202,7грн;

– з 1 липня 2020 року – 2118 грн; адміністративний збір за державну реєстрацію – 211,8 грн;

– з 1 грудня 2020 року – 2189 грн; адміністративний збір за державну реєстрацію – 218,9 грн.

Згідно зі статтею 19 Закону № 52, державна реєстрація проводиться протягом п’яти робочих днів. За реєстрацію в цей термін діють зазначені вище тарифи.

У статті 34 цього Закону визначено тарифи за державну реєстрацію в терміни менше п’яти днів, які може вказати заявник:

– за 2 робочих дня – 1 щомісячний прожитковий мінімум працездатної особи;

– за 1 робочий день – 2 щомісячних прожиткові мінімуми працездатної особи;

– за 2 години – 5 щомісячних прожиткових мінімумів працездатної особи.

[[Категорія: Податкове право]]

Обмеження при застосуванні пестицидів та агрохімікатів в межах населених пунктів

2019-09-09T11:01:11Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/86/95-вр Закон України «Про пестициди і агрохімікати»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/180-14 Закон України «Про захист рослин»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/v0001282-98 Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві Державні санітарні правила ДСП 8.8.1.2.001-98, затверджені наказом Міністерство охорони здоров’я України від 03.08.1998 № 1]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/288-96-п Порядок надання дозволу на ввезення та застосування незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів іноземного виробництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 № 288]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/295-96-п Порядок проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, ведення переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 № 295]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/354-96-п Порядок вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 № 354]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/881-95-п Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 №881]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/746-95-п Порядок одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затверджений постановою Кабінетів Міністрів України від 18.09.1995 № 746]

== Загальна характеристика ==
'''Пестициди''' - токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.
 
[[Файл:Пестициди.jpg|міні|обмеження при застосуванні ]]
'''Агрохімікати''' - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/86/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про пестициди та агрохімікати»]).

==Заборона зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві==
=== Відповідно [http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/v0001282-98 до Державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98] «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» забороняється: ===
# ''Застосування пестицидів для захисту зелених насаджень на територіях лікувально-профілактичних і дитячих установ, спортивних майданчиків, підприємств харчової промисловості, а також усередині густонаселених житлових кварталів.''
# ''Застосування пестицидів для захисту зелених насаджень в межах населеного пункту дозволяється тільки з 22:00 до 07:00 ранку, а за межами населеного пункту всі роботи з пестицидами слід проводити в ранкові (до 10) і вечірні (18-22) години при мінімальних висхідних повітряних потоках. Роботи необхідно проводити в безвітряну погоду. При швидкості вітру більше 4 м/с обприскування не допускається.''
# ''Перед проведенням обробок об'єктів, розташованих в межі або поблизу населених пунктів, необхідно встановити попереджувальні знаки та оповістити людей про майбутні роботи і строки, протягом яких забороняється перебування людей в обробленій зоні (за два дні до початку захисних хімічних заходів повідомляти сільські ради, пасічників та інших зацікавлених осіб). У період проведення робіт у радіусі 200 м від меж ділянок, що обробляються, повинні бути встановлені попереджувальні написи. Місцеве населення повинно бути проінформоване про час і місце запланованих обробок шляхом оголошення по радіо, встановлення попереджувальних написів. Відповідно до судової практики можна стверджувати, що належним повідомленням у випадках використання пестицидів господарствами буде публікація відповідного оголошення у місцевих газетах. У разі, якщо пестициди було застосовано, але населення та власників суміжних сільськогосподарських угідь попереджено не було та у зв’язку з цим останнім було завдано збитків, потерпілі мають повне право звертатися до суду.''
# ''У масштабі населеного пункту забороняється повсюдна, одночасна обробка рослин однотипним препаратом, яка може обумовити масове надходження в атмосферне повітря населених пунктів аерозолю та парів токсиканта. Такі ситуації регулюються календарним графіком робіт, чергуванням асортименту препаратів в період інтенсивних обробок.''
# Для обробки індивідуальних садів та городів у межах населеного пункту дозволяється застосування тих пестицидів, які дозволені до роздрібного продажу «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» і доповненнями до нього. Рекомендується в межах населеного пункту застосовувати біологічні методи боротьби зі шкідниками.
# ''Забороняється залишати пестициди та отруєні принади без охорони в місцях застосування, на польових станах, індивідуальних господарствах і інших місцях.''
# ''До роботи з пестицидами допускаються особи, що пройшли медичний огляд, спеціальну підготовку та мають відповідні посвідчення, допуск та наряд на виконання робіт з пестицидами відповідно до "Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами" (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України N 746 від 18.09.95). Усі роботи з пестицидами і протруєним насіннєвим матеріалом обов’язково реєструються у спеціальних журналах.''
# ''В межах населеного пункту дозволяється обприскування ранцевими обприскувачами при швидкості вітру до 4 м/с , а за межами обприскування вентиляторними і штанговими обприскувачами допускається при швидкості вітру до 3 м/с (дрібнокрапельне) і 4 м/с (крупнокрапельне).''
# ''У зоні роботи з пестицидами мають бути обладнані місця для відпочинку і споживання їжі, які забезпечуються бачками з питною водою, рукомийником і медичною аптечкою. Це місце повинно розташовуватися не ближче 200 м від межі застосування пестицидів.''
# ''До виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами не допускаються особи віком до 18 років, вагітні жінки, жінки, що годують дітей особи, що мають медичні протипоказання за станом здоров’я, а також особи, зазначенні у переліку важких робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, визначених МОЗ. Діти шкільного та дошкільного віку не допускаються до роботи з пестицидами і на оброблених ними площах.''
# ''Керівники фермерських господарств, приватні підприємці зобов'язані надавати в розпорядження працюючих з пестицидами засоби механізації, спеціальний одяг і спецвзуття, засоби захисту рук, органів дихання, зору, проводити навчання правилам техніки безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.0.004-90. Тривалість роботи з пестицидами першого і другого класів небезпеки не повинна перевищувати 4 години, з іншими — 6 годин на добу (з доробкою іншої частини робочого дня на операціях, не пов'язаних із застосуванням пестицид.''

== Наслідки порушень встановлених Правил ==
'''''Місцеві органи державної виконавчої влади разом з іншими зацікавленими підприємствами і установами організовують та проводять заходи щодо санітарно-гігієнічного та медичного забезпечення робіт, пов’язаних з застосуванням пестицидів у відповідності з чинним законодавством.''' ''
Посадові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту рослин мають право розглядати справи та накладати адміністративне стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства про захист рослин.
 
Якщо при виконанні вказаних робіт допущено порушення встановлених Правил, наприклад допущено до такого виду робіт працівників, які не мають відповідного допуску ( посвідчення) на право виконання такої роботи, порушення технології і порядку обприскування чим завдано шкоду іншій особі, '''можна ставити питання про стягнення шкоди, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст.1187 Цивільного Кодексу України.] Відповідно до вимог статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.'''
 
Цією ж статтею необхідно позивачеві обґрунтовувати свої вимоги, якщо вони підлягають розгляду саме в порядку цивільного судочинства.
 
Для захисту своїх інтересів у суді потерпілому необхідно довести кілька обставин, від напряму яких залежить задоволення чи незадоволення його позовних вимог. 

Наприклад, завдання шкоди особі. Потерпілий, встановивши, що внаслідок застосування пестицидів у нього виникли негативні наслідки (загибель тварин, забруднення ґрунту, пошкодження посівів, дерев тощо), повинен цей факт одразу зафіксувати: звернутися до державної інспекції із захисту рослин, санітарно – епідеміологічної служби з метою проведення за участі їх представників обстеження та складення акту обстеження. Отримати протокол лабораторних досліджень проб ґрунту, повітря, сільськогосподарських культур. Під час обстеження можна звертатися до різноманітних державних та приватних лабораторій, наукових закладів.
 
Доцільним буде складення акту перевірки дотримання санітарного законодавства. Відповідно до[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 83 КУпАП], порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів тягне за собою адміністративну відповідальність. Тому у такому випадку звернення до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (такими є органи державної санітарно-епідеміологічної служби) є обов’язковим. Винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на порушника є беззаперечним фактом вчинення ним протиправної діяльності, його вини, цим буде доведено що обробку пестицидами чи агрохімікатами відповідач провів всупереч вимогам чинного законодавства України, зокрема [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86/95-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про пестициди і агрохімікати»], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/180-14 Закону України «Про захист рослин»], Державних санітарних правил тощо. 
 
Також належним доказом буде наявність відповідного припису Державної інспекції захисту рослин (саме вона визначає, чи було порушено вимоги правил техніки безпеки та санітарні норми з роботи з пестицидами). Тому звернення до цього органу є незайвим. У деяких випадках протиправна поведінка може підтверджуватися і показаннями свідків. 

Необхідно довести і наявність причинного зв’язку між протиправною дією та завданою шкодою. Цей зв’язок може підтвердити наявність протоколу лабораторних досліджень, у якому має бути зазначено, яким видом пестициду здійснено обприскування поля позивача та відповідача та чи є він одним і тим же препаратом. 
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.83, необхідно звертатись в органи державної санітарно – епідеміологічної служби ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 ст.236 КУпАП]).
 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20110804 '''Від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об'єктів нагляду, визначених законодавством, мають право:''']
# головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів у містах, лінійних підрозділів та об'єктів водного, залізничного, повітряного транспорту, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, Служби безпеки України, з'єднань, частин та підрозділів і їх заступники;
# лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби - щодо адміністративних правопорушень, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 частиною п'ятою статті 41, а також статтями 42, 78, 80 - 83, 95, 167, 168-1, 170] (коли вони є порушеннями санітарних норм).

[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Переведення будинку квартирного типу в індивідуальний житловий будинок

2019-09-09T10:34:38Z

Tetiana.babaskina:

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий Кодекс Української РСР]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0582-01 Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-07 Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 N 55 "Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна"]

= Юридична класифікація жилих будинків і приміщень =
Для існування специфічних житлових відносин важливо визначити, що основним об’єктом правового регулювання є житло, навколо якого виникає комплекс майнових прав і обов’язків, які належать до сфери правового регулювання. До прийняття Цивільного кодексу 2003 р. у законодавстві України визначення житла не наводилося, хоча термін вживався. Поняття «житло'''»''' у законодавстві пов’язувалося з поняттям житлового фонду.

Жилим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. В Цивільному кодексі окрема увага приділяється саме багатоквартирному жилому будинку як окремому майновому об’єкту, і визначено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному жилому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також, споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежилих приміщень, які розташовані у жилому будинку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] виділяє дво- і багатоквартирні будинки, а також жилі будинки, не зазначаючи кількість квартир у них (ч. 2 ст. 331, статті 351, 357, 379, 380 ЦК України). Звичайно правовий режим дво- і багатоквартирного будинків значно відрізняється від індивідуального жилого будинку садибного типу.

Види жилих будинків відповідно до проектів будівництва можуть бути:

– одноповерхові, мансардні, дво- і триповерхові, окремо споруджені або зблоковані (будинок має кілька квартир з окремими виходами на подвір’я);

– малоповерхові (до 5 поверхів) і багатоповерхові (більше 5 поверхів).

Квартира може бути однокімнатною або багатокімнатною. Як річ квартира може бути подільною і неподільною, може перебувати у спільній частковій чи спільній сумісній власності. При цьому місця загального користування залишаються у спільній сумісній власності без зміни їх цільового використання. Під іншим жилим приміщенням слід розуміти кімнату, але під ним можна вважати жиле приміщення, у жилому будинку, що побудоване, прибудоване або відокремлене для проживання громадян, має вихід у квартиру. Жилі приміщення не у складі житлового фонду у розумінні житлового права не є житлом (дачі, пересувні конструкції, готелі тощо).

Житловий фонд – сукупність усіх видів та категорій житла. За формою власності житловий фонд поділяється на такі види: 1) приватний житловий фонд; 2) державний житловий фонд, який складається з об’єктів житлового фонду, що належать державним підприємствам, установам, організаціям на праві господарського відання або оперативного управління; 3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; 4) жилі будинки, інші жилі приміщення, що перебувають у спільній власності різних суб’єктів приватної, державної, комунальної форм власності.

Жилий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного в ній проживання.

Якщо Ви мешкаєте у будинку, в якому є наприклад 2-6 квартир і є земельна ділянка навколо будинку на якій розташовані Ваші господарські споруди, гаражі, тощо (або вільна ділянка) – Ви маєте право оформити цю ділянку у власність для обслуговування свого будинку. Право власності на земельну ділянку дає можливість розбудовувати будинок, добудовувати кімнати, будувати окремо стоячі будівлі та споруди, тощо. Але спершу, потрібно так би мовити «утворити» індивідуальний житловий будинок.

= Алгоритм дій =
* Спершу всі власники квартир повинні оплатити комунальні послуги і не мати боргів за обслуговування квартир перед КП, що обслуговує будинок.
* Отримати в КП, що обслуговує квартирний будинок довідку форми 2 про реєстрацію власників у цьому будинку (термін дійсності такої довідки – три місяці).
* Отримати в КП, що обслуговує квартирний будинок Акт обстеження будинку із зазначенням кількості квартир у будинку, чи всі приміщення приватизовані та чи є орендовані приміщення у цьому будинку. Копії документів, що посвідчують право власності на всі квартири (договора, свідоцтва, витяги про державну реєстрацію права власності на квартиру) а також, копії технічних паспортів на всі квартири, - завірити у керівника комунального підприємства, що обслуговує квартирний будинок.
* Сформувати спільну заяву всіх власників, співвласників квартир, нежитлових приміщень до міської ради та завірити підписи заявників (в тому числі всіх повнолітніх членів сім’ї, що зареєстровані у квартирах) в керівника КП, що обслуговує будинок.
* Через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) подати уповноваженою особою спільну заяву всіх власників квартир до директора департаменту житлового господарства та інфраструктури міської ради разом з пакетом документів, що перелічені в п. 2-4 цього переліку дій. Через 30 календарних днів через ЦНАП отримати Наказ департаменту житлового господарства та інфраструктури міської ради про зняття з балансу будинку, в якому приватизоване житло або отримати вмотивовану відмову щодо зняття будинку з балансу.
'''У разі обґрунтованої відмови – виправляйте помилки; у разі не обґрунтованої відмови – дорога в суд; в разі прийняття департаментом вказаного наказу – діємо далі.'''

До КП, що обслуговує будинок подаємо заяви власників квартир разом з наказом про зняття будинку з балансу для оформлення Акту приймання – передачі будинку. В Акті обов’язково вказується висновок про технічний стан будинку та його технічні характеристики. Акт підписується власниками квартир та представниками комісії КП. У випадку, коли житловий будинок внесений до Державного реєстру об’єктів культурної спадщини (пам’ятки історії, культури, архітектури і містобудування, садово-паркового мистецтва), - власники цього будинку укладають охоронний договір з управлінням охорони історичного середовища міської ради.

Замовляємо виготовлення технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок з планом земельної ділянки та всіма господарськими спорудами, гаражами, тощо, що відносяться до будинку та є узаконеними належним чином.

Станом на сьогодні технічний паспорт на будинок можна замовити в БТІ або приватних ліцензованих організаціях. На цьому етапі виникне питання можливості внесення до будинковолодіння всіх господарських споруд та гаражів, що збудовані раніше на законних чи незаконних підставах, але на які може виникнути право власності в особи (співвласника будинку). При оформленні такого технічного паспорта та внесення всіх відомостей до нього – спеціалісти БТІ керуються Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0736-08 Наказ Держбуду України №127 від 24.05.2001р].) В БТІ замовляємо висновок про визначення реальних частин між співвласниками.

Розрахунок часток у будинку між співвласниками разом з господарськими спорудами та гаражами, тощо виконується відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-07 Наказ Міністерства з питань ЖКГ України №55 від 18.06.2007р.])

До нотаріуса подаємо спільну заяву всіх співвласників будинку про реєстрацію права спільної часткової власності на будинок з господарськими спорудами та гаражами (якщо такі є) разом з висновком про визначення реальних частин та Актом приймання – передачі будинку.

Оплачуємо послуги нотаріуса, всі обов’язкові платежі та збори і отримуємо Витяг з Держаного реєстру прав власності на житловий будинок з господарськими спорудами. Процедура утворення «особняка» закінчена. Залишилось змінити місце реєстрації фізичних та/або юридичних осіб та укласти відповідні договори з необхідними службами на обслуговування індивідуального житлового будинку. Якщо Ви перетворювали квартирний будинок в індивідуальний з метою проведення будівельних робіт за рахунок розширення площі будинку або будівництва окремо стоячої будівлі біля будинку – починайте процедуру приватизації земельної ділянки.

[[Категорія:Доробити]]
[[Категорія:Житлове право]]

Переведення будинку квартирного типу в індивідуальний житловий будинок

2019-09-09T10:29:35Z

Tetiana.babaskina:

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського

2018-12-19T12:08:43Z

Tetiana.babaskina: /* Що таке злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського поряд...

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 червня 1992 року № 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів"]

== Що таке злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця? ==
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. 

Слово "непокора", як зазначає законодавець, означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження. 

Варто також розрізняти поняття непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця та опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві. 

Критерій розмежування опору і непокори наступний: при опорі мають місце активні дії, спрямовані безпосередньо на поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця.
Непокора ж - це відмова від виконання законних вимог згаданих осіб. Вона не тягне за собою кримінальної відповідальності, крім випадків невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, передбачених ст. 351 (перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2420 Кримінального кодексу України]. 

== Склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП ==

Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. 

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків. 

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. 

Суб'єкт вказаного правопорушення загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку. 

Варто нагадати, що відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1967 ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення] (злісна непокора), таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов’язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Саме це тлумачення є визнаним і сьогодні. Так, на нього посилається Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011. 

== Відповідальність за вчинення злісної непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця ==
Порушення ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення тягне за собою відповідальність у вигляді: 
# громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин;
# адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб;
# виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку;
# накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 
== Проблемні питання застосування ст. 185 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків ==
Так, стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку. 

Практика притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП виявила багато недоліків та деякі зловживання з боку працівників Національної поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення на які нажаль не завжди належним чином реагують суди. 

Траплялися випадки, коли внаслідок незаконних вимог поліцейських фактично за відсутності у діяннях осіб складу адміністративних правопорушень протоколи складалися необґрунтовано, чим порушувалися конституційні права та свободи осіб. Натомість місцевими судами на підставі цих матеріалів виносилися необґрунтовані постанови, що тягло їх скасування. 
Обов’язково потрібно знати, що у протоколі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КупАП, крім іншого, обов’язково зазначаються: 

* дата і місце його складення,
* посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
* відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення);
* місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
* нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
* прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
* пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
* інші відомості, необхідні для вирішення справи. 

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Отже, якщо особа вважає себе не винною, обов’язково повинна написати в протоколі, що вину свою не визнає, зазначити свідків, що можуть підтвердити відсутність правопорушення (можливо, найголовніше в таких справах), вказати, що потребує допомоги адвоката при розгляді справи в суді. 

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), про що робиться відмітка у протоколі. Вимагайте, щоб правоохоронці обов’язково роз’яснили передбачені права. 

Так, дане правопорушення обов’язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського, саме законної. Вимоги поліцейського та їх розпорядження — акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, — мають бути законодавчо обґрунтовані. В протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції. Нажаль, в багатьох випадках, в протоколі вказується, що особа «вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського (-их)», при цьому в чому полягали ці вимоги, в протоколі не вказується, що є підставою для закриття провадження по справі, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. 

При розгляді справи в суді, по можливості, скористатися послугами адвоката. В іншому разі доводити суду самостійно про безпідставність звинувачень, вимагати допитати свідків як тих, які давали свідчення проти вас, так і тих, які свідчитимуть на вашу користь. Просити суд закрити справу за відсутністю складу правопорушення. 

У разі, коли суд приймає рішення про застосування адмін арешту, потрібно знати, що вказану постанову можна і треба оскаржити до апеляційного суду. Варто наголосити, щоб апеляційний розгляд дійсно мав сенс, необхідно в суді першої інстанції заявляти відповідні клопотання, вказувати на порушення закону при складанні протоколу та прийнятті рішення та інше.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського

2018-12-19T12:06:01Z

Tetiana.babaskina: /* Склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП */

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 червня 1992 року № 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів"]

== Що таке злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця? ==
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. 

Слово "непокора", як зазначає законодавець, означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження. 

Варто також розрізняти поняття непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця та опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві. 

Критерій розмежування опору і непокори наступний: при опорі мають місце активні дії, спрямовані безпосередньо на поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця.
Непокора ж - це відмова від виконання законних вимог згаданих осіб. Вона не тягне за собою кримінальної відповідальності, крім випадків невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, передбачених ст. 351 (перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради) Кримінального кодексу України. 
== Склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП ==

Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. 

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків. 

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. 

Суб'єкт вказаного правопорушення загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку. 

Варто нагадати, що відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1967 ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення] (злісна непокора), таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов’язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Саме це тлумачення є визнаним і сьогодні. Так, на нього посилається Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011. 

== Відповідальність за вчинення злісної непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця ==
Порушення ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення тягне за собою відповідальність у вигляді: 
# громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин;
# адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб;
# виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку;
# накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 
== Проблемні питання застосування ст. 185 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків ==
Так, стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку. 

Практика притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП виявила багато недоліків та деякі зловживання з боку працівників Національної поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення на які нажаль не завжди належним чином реагують суди. 

Траплялися випадки, коли внаслідок незаконних вимог поліцейських фактично за відсутності у діяннях осіб складу адміністративних правопорушень протоколи складалися необґрунтовано, чим порушувалися конституційні права та свободи осіб. Натомість місцевими судами на підставі цих матеріалів виносилися необґрунтовані постанови, що тягло їх скасування. 
Обов’язково потрібно знати, що у протоколі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КупАП, крім іншого, обов’язково зазначаються: 

* дата і місце його складення,
* посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
* відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення);
* місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
* нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
* прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
* пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
* інші відомості, необхідні для вирішення справи. 

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Отже, якщо особа вважає себе не винною, обов’язково повинна написати в протоколі, що вину свою не визнає, зазначити свідків, що можуть підтвердити відсутність правопорушення (можливо, найголовніше в таких справах), вказати, що потребує допомоги адвоката при розгляді справи в суді. 

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), про що робиться відмітка у протоколі. Вимагайте, щоб правоохоронці обов’язково роз’яснили передбачені права. 

Так, дане правопорушення обов’язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського, саме законної. Вимоги поліцейського та їх розпорядження — акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, — мають бути законодавчо обґрунтовані. В протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції. Нажаль, в багатьох випадках, в протоколі вказується, що особа «вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського (-их)», при цьому в чому полягали ці вимоги, в протоколі не вказується, що є підставою для закриття провадження по справі, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. 

При розгляді справи в суді, по можливості, скористатися послугами адвоката. В іншому разі доводити суду самостійно про безпідставність звинувачень, вимагати допитати свідків як тих, які давали свідчення проти вас, так і тих, які свідчитимуть на вашу користь. Просити суд закрити справу за відсутністю складу правопорушення. 

У разі, коли суд приймає рішення про застосування адмін арешту, потрібно знати, що вказану постанову можна і треба оскаржити до апеляційного суду. Варто наголосити, щоб апеляційний розгляд дійсно мав сенс, необхідно в суді першої інстанції заявляти відповідні клопотання, вказувати на порушення закону при складанні протоколу та прийнятті рішення та інше.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Повідомлення про підозру

2018-12-18T12:49:28Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==

* 1.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* 2.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]

== Що таке повідомлення про підозру ==

'''Повідомлення особи про підозру''' – це одне із важливих процесуальних рішень, яке приймає прокурор або слідчий за погодженням з прокурором до закінчення розслідування у кримінальному провадженні. В цьому процесуальному рішенні на основі доказів, зібраних у ході проведення досудового розслідування, конкретна особа набуває статусу підозрюваного.

'''''Письмове повідомлення особи про підозру особи складає прокурор або слідчий за погодженням з прокурором.
'''''
== Відомості,які має містити повідомлення про підозру ==

* прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
* анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
* найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
* зміст підозри;
* кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
* стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
* права підозрюваного;
* підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

== Хто такий підозрюваний ==

'''''Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

== Порядок вручення повідомлення про підозру ==

*Письмове повідомлення про підозру ''вручається в день його складення слідчим або прокурором'', а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
*Письмове повідомлення про підозру затриманій особі ''вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання''.
*У разі ''якщо особі не вручено'' повідомлення про підозру ''після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання'', така особа ''підлягає негайному звільненню''.
*Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність ''невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
''
== Випадки повідомлення про підозру ==

1.Повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках:
* затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
* обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
* наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. 

'''''Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page16 главою 37 КПК України]. 

2.У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов’язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, '''''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page2 передбачені статтею 42 КПК України]. 

3.Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов’язані детально роз’яснити кожне із зазначених прав.

== Зміна повідомлення про підозру ==

Під час досудового розслідування після повідомлення особи про підозру можуть бути отримані нові докази, які тягнуть необхідність зміни повідомлення особи про підозру.
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, щодо вручення письмового повідомлення особі про підозру, передбачені ст. 278 КПК. 

'''''Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор. 
''
'''Такими підставами є:'''

* непідтвердження будь-якої події злочину, що інкримінується підозрюваному;
* відсутність в діяннях особи складу злочину;
* недоведеність участі підозрюваного у вчиненні одного або декількох злочинів з числа тих, що ставляться йому в вину у повідомленні про підозру;
* непідтвердження обставин, що обтяжують відповідальність;
* встановлення обставин, що змінюють оцінку і кваліфікацію вчинку (замах, закінчений злочин, повторність, продовжуваний злочин);
* встановлення обставин, що тягнуть зміну оцінки ступеню співучасті підозрюваного в злочині (або деяких з них), в тому числі закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав відносно інших осіб;
* встановлення обставин, що пом'якшують відповідальність;
* наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення підозрюваним злочину, що не інкримінувався йому раніше. 
== Оскарження повідомлення слідчого, прокурора про підозру ==
 
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.10 ст.303 КПК України] повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Повідомлення про підозру

2018-12-18T12:37:10Z

Tetiana.babaskina:

* Елемент маркованого списку
== Нормативна база ==

* 1.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* 2.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]

== Що таке повідомлення про підозру ==

'''Повідомлення особи про підозру''' – це одне із важливих процесуальних рішень, яке приймає прокурор або слідчий за погодженням з прокурором до закінчення розслідування у кримінальному провадженні. В цьому процесуальному рішенні на основі доказів, зібраних у ході проведення досудового розслідування, конкретна особа набуває статусу підозрюваного.

'''''Письмове повідомлення особи про підозру особи складає прокурор або слідчий за погодженням з прокурором.
'''''
== Відомості,які має містити повідомлення про підозру ==

* прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
* анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
* найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
* зміст підозри;
* кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
* стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
* права підозрюваного;
* підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

== Хто такий підозрюваний ==

'''''Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

== Порядок вручення повідомлення про підозру ==

*Письмове повідомлення про підозру ''вручається в день його складення слідчим або прокурором'', а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
*Письмове повідомлення про підозру затриманій особі ''вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання''.
*У разі ''якщо особі не вручено'' повідомлення про підозру ''після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання'', така особа ''підлягає негайному звільненню''.
*Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність ''невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
''
== Випадки повідомлення про підозру ==

1.Повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках:
* затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
* обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
* наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. 

'''''Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page16 главою 37 КПК України]. 

2.У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов’язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, '''''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page2 передбачені статтею 42 КПК України]. 

3.Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов’язані детально роз’яснити кожне із зазначених прав.

== Зміна повідомлення про підозру ==

Під час досудового розслідування після повідомлення особи про підозру можуть бути отримані нові докази, які тягнуть необхідність зміни повідомлення особи про підозру.
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, щодо вручення письмового повідомлення особі про підозру, передбачені ст. 278 КПК. 

'''''Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор. 
''
'''Такими підставами є:'''

* непідтвердження будь-якої події злочину, що інкримінується підозрюваному;
* відсутність в діяннях особи складу злочину;
* недоведеність участі підозрюваного у вчиненні одного або декількох злочинів з числа тих, що ставляться йому в вину у повідомленні про підозру;
* непідтвердження обставин, що обтяжують відповідальність;
* встановлення обставин, що змінюють оцінку і кваліфікацію вчинку (замах, закінчений злочин, повторність, продовжуваний злочин);
* встановлення обставин, що тягнуть зміну оцінки ступеню співучасті підозрюваного в злочині (або деяких з них), в тому числі закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав відносно інших осіб;
* встановлення обставин, що пом'якшують відповідальність;
* наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення підозрюваним злочину, що не інкримінувався йому раніше.

== Оскарження повідомлення слідчого, прокурора про підозру ==

Згідно п.10 ст.303 КПК України повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Соціальні послуги окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах, та порядок їх надання

2018-11-05T13:46:43Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Закон України «Про соціальні послуги»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/12-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 12 «Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/268-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 268 «Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1417-2009-%D0%BF/page Постанова Кабінету Міністрів України № 1417 «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1614-12 Наказ Міністерства соціальної політики № 537 «Про затвердження Переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати»]

== Хто має право на отримання соціальних послуг? ==
Громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах ''(обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров'я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має (не набула або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті)'', у тому числі особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

== Вартість та суб'єкти надання соціальних послуг ==
Соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами, а також іншими суб'єктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, надаються безоплатно.

Соціальні послуги понад обсяги, визначені державними стандартами, надаються за плату ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/268-2005-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України № 268 «Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги»]).
 
== Перелік соціальних послуг ==
{| class="wikitable"
|-
! № !! Соціальна послуга !! Суть !! Державний стандарт
|-
|1. || colspan=3 |Догляд:
|-
| 1.1 || догляд вдома || допомога в самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, годування), пересуванні в побутових умовах, веденні домашнього господарства (закупівля і доставка продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, косметичне прибирання житла, оплата комунальних платежів, прання білизни, дрібний ремонт одягу), в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами (виклик лікаря, працівників комунальних служб, транспортних служб тощо); навчання навичкам самообслуговування; допомога в забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними; психологічна підтримка; надання інформації з питань соціального захисту населення; допомога в отриманні безоплатної правової допомоги; допомога в оформленні документів; || [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1990-13 наказ Міністерства соціальної політики від 13.11.2013 № 760 «Про затвердження Державного стандарту догляду вдома»]
|-
| 1.2 || догляд стаціонарний || створення умов для проживання (надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами в стаціонарних умовах); забезпечення харчуванням, твердим, м'яким інвентарем; допомога у самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, прийом ліків, годування); спостереження за станом здоров'я, організація надання реабілітаційних та медичних послуг; допомога у забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними; навчання навичкам самообслуговування; організація розпорядку дня, у тому числі денної зайнятості, дозвілля; || [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0432-16 наказ Міністерства соціальної політики від 29.02.2016 № 198 «Про затвердження Державного стандарту стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності»]
|-
| 1.3|| денний догляд || забезпечення умов для денного перебування; забезпечення харчуванням; допомога у самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, прийом ліків, годування); спостереження за станом здоров'я, надання реабілітаційних послуг; формування та підтримка навичок самообслуговування; психологічна підтримка; організація денної зайнятості, дозвілля. || [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1363-13 наказ Міністерства соціальної політики № 452 «Про затвердження Державного стандарту денного догляду»]
|-
| 2. || Підтримане проживання || надання місця для проживання; навчання, розвиток та підтримка навичок самостійного проживання; допомога в організації розпорядку дня; організація медичного патронажу; допомога у веденні домашнього господарства (закупівля і доставка продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, косметичне прибирання); представництво інтересів; допомога в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами; надання інформації з питань соціального захисту населення; допомога в отриманні безоплатної правової допомоги. || [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0458-15 Наказ Міністерства соціальної політики № 372 «Про затвердження Державного стандарту підтриманого проживання бездомних осіб»]
|-
| 3. || Паліативний/хоспісний догляд || допомога у самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, прийом ліків, годування); спостереження за станом здоров'я; сприяння наданню медичних послуг; допомога у забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними; навчання членів сім’ї догляду; допомога у веденні домашнього господарства (закупівля і доставка продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, косметичне прибирання); представництво інтересів; психологічна підтримка особи та членів сім’ї; надання інформації з питань соціального захисту населення; допомога в отриманні безоплатної правової допомоги; організація та підтримка груп самодопомоги. || [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0247-16 наказ Міністерства соціальної політики № 58 «Про затвердження Державного стандарту паліативного догляду»]
|-
| 4. || Соціальний супровід сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування || допомога у створенні та підтримці позитивного соціально-психологічного клімату в сім’ї; адаптація дитини в нових умовах; створення належних умов для забезпечення індивідуальних потреб кожної дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, у розвитку та вихованні; захист майнових, житлових та інших прав дитини; сприяння навчанню та розвитку дитини; допомога у зміцненні/відновленні родинних та суспільно корисних зв’язків; допомога у створенні та забезпеченні умов для пріоритетного права дитини на усиновлення; підготовка дитини до виходу із сім’ї, в тому числі і до самостійного життя. || [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1089-17 наказ Міністерства соціальної політики № 1307 «Про затвердження Державного стандарту соціального супроводу сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування»]
|-
| 5. || Послуга соціальної адаптації || допомога в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення, складання плану виходу із складної життєвої ситуації; залучення отримувача до вирішення власної складної життєвої ситуації; надання інформації з питань соціального захисту населення; навчання, формування та розвиток соціальних навичок, умінь, соціальної компетенції; представництво інтересів; корекція психологічного стану та поведінки в повсякденному житті; надання психологічної підтримки; допомога в оформленні документів; сприяння працевлаштуванню; допомога у зміцненні/відновленні родинних та суспільно корисних зв’язків; організація клубів за інтересами, клубів активного довголіття, університетів третього віку; допомога в організації денної зайнятості та дозвілля; сприяння організації та діяльності груп самодопомоги. || [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0665-15 Наказ Міністерства соціальної політики № 514 «Про затвердження Державного стандарту соціальної адаптації»]
|-
| 6. || Послуга соціальної інтеграції та реінтеграції || розвиток, формування та підтримка соціальних навичок; допомога в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення, складання плану виходу із складної життєвої ситуації; залучення отримувача до вирішення власної складної життєвої ситуації; надання інформації з питань соціального захисту населення; представництво інтересів; допомога в отриманні безоплатної правової допомоги; допомога в оформленні документів; допомога в отриманні реєстрації місця проживання/перебування; сприяння в отриманні житла, працевлаштуванні тощо; корекція психологічного стану та поведінки в повсякденному житті; надання психологічної підтримки; допомога у зміцненні/відновленні родинних та суспільно корисних зв'язків; сприяння організації та діяльності груп самодопомоги; послуги перекладу, вивчення державної мови; сприяння у встановленні зв'язків із національно-культурними організаціями співвітчизників. || [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1671-13 Наказ Міністерства соціальної політики № 596 «Про затвердження Державного стандарту соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб»]
|-
|7. || Натуральна допомога || надання натуральної допомоги (пошиття одягу, ремонт одягу, ремонт взуття, перукарські послуги, прання білизни та одягу, ремонтні роботи, обробіток присадибної ділянки, косіння трави біля будинку, рубання та розпилювання дров, косметичне, вологе, генеральне прибирання).|| ---
|-
| 8. || Послуга соціальної реабілітації || навчання, формування, розвиток та підтримка соціально-побутових навичок (самообслуговування, комунікації, позитивної поведінки, приготування їжі, користування грошима, орієнтування тощо); допомога у забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними; психологічна підтримка; організація дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності, працетерапії; арт-терапія; надання інформації з питань соціального захисту населення; || ---
|-
|8.1 || послуга соціально-психологічної реабілітації || надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим, м’яким інвентарем, одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; організація збереження особистих речей; проведення психологічного консультування та психолого-педагогічної корекції з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини; створення умов для здобуття дітьми освіти з урахуванням рівня їх підготовки; здійснення трудової адаптації дітей з урахуванням їх інтересів та можливостей; надання безоплатної правової допомоги; представництво інтересів; розвиток, формування та підтримка соціальних навичок; допомога в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення; організація отримання медичних послуг, медичного обстеження; робота, спрямована на повернення дитини до біологічної родини. || ---
|-
| 9. || [[Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей|Надання притулку]] || надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим, м’яким інвентарем, одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; сприяння у створенні умов для здобуття дітьми освіти з урахуванням рівня їх підготовки; організація збереження особистих речей; надання інформації з питань соціального захисту населення; допомога в отриманні безоплатної правової допомоги; представництво інтересів; розвиток, формування та підтримка соціальних навичок; допомога в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення; залучення отримувача до вирішення власної складної життєвої обставини; організація отримання медичних послуг, медичного обстеження; психологічне консультування; допомога в організації взаємодії з іншими фахівцями, службами. || [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1447-13 наказ Міністерства соціальної політики № 495 «Про затвердження Державного стандарту надання притулку бездомним особам»]
|-
| 10. || Кризове та екстрене втручання || психологічна допомога (консультування, підтримка, діагностика, консультування, корекція, психотерапія, реабілітація); надання інформації з питань соціального захисту населення; допомога в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами; представництво інтересів, корекція сімейних стосунків; допомога в отриманні безоплатної правової допомоги; організація надання невідкладної медичної допомоги; організація надання притулку. || [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0990-16 наказ Міністерства соціальної політики від 01.07.2016 № 716 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги кризового та екстреного втручання»]
|-
| 11. || Консультування || допомога в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення, складання плану виходу із складної життєвої ситуації; психологічне консультування; сприяння в отриманні правової допомоги. || [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0866-15 наказ Міністерства соціальної політики № 678 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги консультування»]
|-
| 12. || Соціальний супровід ||обстеження, оцінка потреб, визначення шляхів вирішення основних проблем; складання індивідуального плану соціального супроводу; залучення отримувача послуги до виконання індивідуального плану соціального супроводу; оцінка результатів виконання індивідуального плану соціального супроводу; регулярні зустрічі чи відвідування отримувача послуги з метою моніторингу виконання поставлених завдань; сприяння у отриманні інших послуг, організації взаємодії з іншими суб’єктами соціального супроводу; допомога в усвідомленні значення дій та/або розвиток вміння керувати ними; навчання та розвиток навичок; психологічне консультування; психологічна підтримка; || [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0621-16 наказ Міністерства соціальної політики № 318 «Про затвердження Державного стандарту соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах»]
|-
| 12.1 || соціальний супровід при працевлаштуванні та на робочому місці || регулярні зустрічі з отримувачем послуги; відвідування на робочому місці; сприяння в адаптації особи до виконання робочих функцій, пристосуванні робочого місця для осіб з інвалідністю; сприяння у отриманні інших послуг, організації взаємодії з іншими суб'єктами соціального супроводу; навчання та розвиток трудових і соціальних навичок; психологічне консультування; психологічна підтримка. || [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1359-16 наказ Міністерства соціальної політики № 1044 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги соціального супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці»]
|-
| 13. || Представництво інтересів || ведення переговорів від імені отримувача соціальних послуг; допомога в оформленні або відновленні документів; сприяння в реєстрації місця проживання або перебування; допомога у розшуку рідних та близьких, відновленні родинних та соціальних зв'язків; сприяння у забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання/перебування, встановленні зв'язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо. || [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0127-16 наказ Міністерства соціальної політики № 1261 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги представництва інтересів»]
|-
| 14. || Посередництво (медіація) || допомога у врегулюванні конфліктів; ведення переговорів; опрацювання шляхів та умов розв'язання конфлікту. || [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1243-16 наказ Міністерства соціальної політики № 892 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги посередництва (медіації)»]
|-
| 15. || Соціальна профілактика || організація навчання та просвіти; довідкові послуги; розроблення та розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів щодо надання соціальних послуг. || [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1155-15 наказ Міністерства соціальної політики № 912 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги профілактики»]
|-
| 16. || Послуга фізичного супроводу осіб з інвалідністю з порушенням зору || надання допомоги при переміщенні у громадських місцях і транспорті для відвідування органів державної влади та місцевого самоврядування, установ, організацій та закладів, купівлі товарів, робіт і послуг, у тому числі заповнення бланків, написання заяв, читання інформації під час такого відвідування та інше. || ---
|-
| 17. || Послуга перекладу жестовою мовою || переклад жестовою мовою (у тому числі з використанням знакових систем) та словесною мовою під час відвідування особами з інвалідністю з порушеннями слуху органів державної влади та місцевого самоврядування, установ, організацій і закладів, при купівлі товарів, робіт і послуг.|| ---
|} 

== Куди звертатися за отриманням безоплатних соціальних послуг. ==
Для отримання соціальних послуг на безоплатній основі особа, яка їх потребує, подає письмову [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1084-16 заяву] структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або виконавчого органу міської, районної в місті ради за місцем проживання/перебування, який у встановлені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1417-2009-%D0%BF/page строки] направляє запити до відповідних установ та після надходження відповідей приймає рішення про надання або відмову в наданні послуг. Після цього такі документи направляються до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).
 

У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров'я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування відповідно до законодавства.
 
== Припинення надання соціальних послуг. ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1417-2009-%D0%BF/page За письмових повідомленням громадянина].
# За рішенням суб’єкта, що надає соціальні послуги. У разі якщо особа, що отримує соціальні послуги, без поважних причин не виконує вимоги їх одержання, суб'єкт, що надає соціальні послуги, виносить такій особі письмове попередження про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні. У разі якщо особа отримує соціальні послуги та письмово попереджена про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні, але продовжує не виконувати вимоги їх одержання, відповідний суб'єкт, що надає соціальні послуги, може в односторонньому порядку обмежити або припинити надання соціальних послуг такій особі, про що письмово інформується зазначена особа та місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування.
# У разі смерті громадянина на підставі доповідної записки соціального робітника та копії свідоцтва про смерть.

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]] [[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Податок на доходи фізичних осіб

2018-11-05T11:58:39Z

Tetiana.babaskina:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/303-2011-%D0%BF Постанова КМ України від 17.03.11 №303 "Про затвердження переліку професій працівників з видобутку (переробки) вугілля та працівників вуглебудівних підприємств, яким безоплатно надається вугілля на побутові потреби і до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу яких не включається вартість такого вугілля"]
* [http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/rozporyadjennya/53931.html Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.12.2010р. №997]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1226-2010-%D0%BF Постанова КМ України від 27.12.10 № 1226 «Про затвердження Порядку оподаткування доходів з джерелом їх походження в Україні, що виплачуються фізичній особі - нерезиденту іншим нерезидентом »]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1242-2010-%D0%BF Постанова КМ України від 29.12.110 № 1242 "Про затвердження зразка повідомлення про нотаріальне посвідчення договору оренди об'єктів нерухомості"]
* [http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/mijnarodni/62169.html Лист ДПС України від 30.03.12 №10961/Б/12-0016 "Про розгляд листа"]
* [http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/mijnarodni/62179.html Лист ДПС України від 28.08.12 №942/0/61-12/12-0016 "Про розгляд листа"]
* [http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/fizichni-osobi/62001.html Лист ДПС України від 14.08.2012р. № 320/0/61-12/17-1115]
* [http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/fizichni-osobi/62003.html Лист ДПС України від 08.10.2012р. № 2972/0/51-12/17-1115]

== '''Податок на доходи фізичних осіб''' ==
— загальнодержавний податок, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян — резидентів) і нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні. Податковий кодекс України містить окремий розділ (Розділ IV) під назвою «Податок на доходи фізичних осіб» (статті 162–179).

== '''Платниками податку є:''' ==
# фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
# фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
# податковий агент.
Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.
У разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з цим Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.
Якщо фізична особа - платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

== '''Об'єкт оподаткування''' ==
'''Об'єктом оподаткування резидента є:'''

# загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
# доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
# іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
'''Об'єктом оподаткування нерезидента є:'''

# загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
# доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 6 статті 164 на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 2 статті 177 та пункту 3 статті 178 ПКУ.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПКУ, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 ПКУ. При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп),
де К - коефіцієнт;
Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

== '''Право платника податку на податкову знижку''' ==
Платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Оригінали зазначених документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом.
Податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті. Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ.
Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, провадить безоплатні роз'яснення порядку документального підтвердження прав на податкову знижку та подання податкової декларації, у тому числі шляхом проведення відповідних навчань, семінарів тощо, забезпечує безоплатне надання бланків податкових декларацій з цього податку, інших розрахунків, передбачених цим розділом, контролюючими органами за першим запитом платника цього податку.

== '''Ставки податку''' ==
Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 2-5 статті 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Також ставка податку може становить 0 та 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV ПКУ.
Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 19 пункту 2 статті 164 IV розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

18 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 2 пункту 5 167 статті ПКУ);

5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування);

== '''Перелік податкових соціальних пільг''' ==
З урахуванням норм абзацу першого підпункту 1 пункту 4 статті 169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.
Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.
Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:
доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у підпункті 2 пункту 2 статті 169 ПКУ, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.
У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у пункті 1 статті 169 ПКУ, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених підпунктом 1 пункту 4 цієї статті 169 ПКУ, крім випадку, передбаченого підпунктом "б" підпункту 3 пункту 1 статті 169 ПКУ, податкова соціальна пільга за яким додається до пільги, визначеної підпунктом 2 пункту 1 статті 169 ПКУ у разі, якщо особа утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів). Платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена підпунктом 1 пункту 1 статті 169 ПКУ, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи.

[[Категорія: Податкове право]]

Переведення працівника на іншу роботу

2018-10-04T07:52:41Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про оплату праці"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]

== Поняття переведення ==
'''''Переведення''''' - доручення працівникові роботи, не обумовленої трудовим договором, — зміна змісту трудової функції працівника (спеціальності, кваліфікації, посади), місця роботи, а також інших істотних умов праці, визначених при укладанні трудового договору.
Чинним законодавством України не встановлено чітке визначенння поняття "переведення" та "переміщення" працівника, проте, слід порівняти ці два поняття:
{| class="wikitable"
|-
! Переведення !! Переміщення
|-
| доручення роботи, не обумовленої трудовим договором || доручення роботи, що обумовлена існуючим трудовим договором
|-
| за згодою працівника || без згоди працівника
|-
| на іншому підприємстві, установі, організації або на тому ж підприємстві, але в іншій місцевості || на тому ж підприємстві та в тій же місцевості, але на іншому робочому місці
|-
| вноситься запис до трудової книжки || запис до трудової книжки не вноситься
|}

== Види переведень ==

'' залежно від строку: ''
# постійні; 
# тимчасові. 
'' за місцем виконання роботи: ''
# переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; 
# переведення на інше підприємство, в установу, організацію; 
# переведення в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією. 
'' за ініціативою: ''
# з ініціативи працівника; 
# з ініціативи роботодавця; 
# з ініціативи третіх осіб. 
'' за причиною: ''
# з ліквідацією організації, скороченням чисельності або штату працівників; 
# з простоєм; 
# з тимчасовою відсутністю працівника; 
# за станом здоров’я працівника; 
# поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, а також з інших причин, установлених чинним законодавством про працю. 

Можливі переведення з метою працевлаштування працівника через звільнення з роботи працівника за п. 1 ст. 40 КзпП як захід дисциплінарного впливу чи захід дисциплінарного стягнення при спеціальній дисциплінарній відповідальності, перерозподілу персоналу.

== Порядок переведення працівників ==
1. Визначення роботодавцем виробничої необхідності та можливості переведення конкретного працівника на іншу роботу. 
2. Отримання згоди, заяви працівника на переведення. 
3. Роботодавець має видати '''наказ (розпорядження)''' щодо переведення працівника й '''проінструктувати його під розпис''' про умови праці (ст. 24, 29 КЗпП). 
4. Внесення відповідного запису до трудової книжки працівника.

== Переведення на легшу роботу ==
Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку. 
При переведенні за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або провадиться виплата допомоги з державного соціального страхування. 
'''Працівник, який відмовився від переведення на легшу роботу, якої він відповідно до медичного висновку потребував за станом здоров'я, не може бути звільнений за п. З або п. 4 ст. 40 КЗпП. Роботодавець може у зв'язку з цим розірвати трудовий договір за п. 2 ст. 40 КЗпП, якщо наявні передбачені ним умови.
'''
== Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ==
Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або їх переводять на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середн ього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації. 
Жінки, які мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи, переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. Якщо заробіток осіб, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, на легшій роботі вищий, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток. 
== Тимчасові переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором ==
Переведення на іншу тимчасову роботу характеризуються строками, протягом яких працівники виконують іншу роботу, і провадяться як з ініціативи роботодавця, так і працівника за угодою сторін трудового договору. 
Як правило, такі переведення допускаються за згодою працівника. І тільки у випадках, безпосередньо визначених законом; тимчасові переведення можуть бути здійснені без згоди працівника (у виняткових випадках та при простої). 
Тимчасові переведення з ініціативи роботодавця відрізняються строком, порядком переведення і залежать від причини переведення. Тимчасові переведення на іншу роботу є обов'язковими для працівників, а відмова від виконання розпорядження роботодавця щодо переведення (у разі відсутності поважних причин) розглядається як порушення трудової дисципліни.
Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, характеризується такими ознаками:
- по-перше, тимчасове переведення здійснюється в інтересах роботодавця;
- по-друге, викликане винятковими, непередбаченими обставинами, що впливають на нормальний хід виробництва;
- по-третє, відрізняється порядком оплати та строком переведення. 
Частиною '''1 ст. 33 КЗпП''' встановлено загальне правило, за яким тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. 
Згідно '''з ч. 2 ст. 33 КЗпП''' роботодавець має право переводити працівників строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди. З огляду на те, що ст. 153 КЗпП зобов'язує роботодавця створювати належні, безпечні і здорові умови праці, то роботодавець не має права навіть тимчасово переводити на іншу роботу працівника, якщо вона протипоказана йому за станом здоров'я. 
Слід звернути увагу, що закон не обмежив кількість таких переведень та їх загальну тривалість протягом календарного року.
Тимчасові переведення без згоди працівника допускаються:
- по-перше, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій;
- по-друге, внаслідок інших виняткових обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей. 
Закон не містить вичерпного переліку випадків тимчасового переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, і переведення на іншу тимчасову роботу можливі при інших виняткових обставинах. 
Потрібно наголосити, що забороняється тимчасове переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їхньої згоди. 
В усіх випадках тимчасового переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, оплата праці здійснюється за виконану роботу, але вона не може бути нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. 
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою на іншу роботу. Відмова працівника від переведення на іншу роботу в разі простою не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. 
У разі простою працівники переводяться на іншу роботу з урахуванням їх спеціальності та кваліфікації.
Переведення можливе:
- по-перше, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою;
- по-друге, на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. 
Слід звернути увагу, що законодавством не встановлені обмеження щодо кількості переведень протягом календарного року у зв'язку з простоєм чи їх загальної тривалості. При простої роботодавець має право неодноразово переводити працівника на іншу роботу протягом календарного року.
Простій—це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Порядок оплати часу простою визначений ст. 113 КЗпП. 
Відомості про тимчасові переведення на іншу роботу до трудової книжки працівника, як правило, не заносяться.

[[Категорія: Трудове право]]

Допомога на поховання

2018-10-02T10:05:44Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України“Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” 23 вересня 1999 року № 1105-XIV]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” 2 березня 2000 року N 1533-III]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” 9 липня 2003 року № 1058-IV]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” 9 квітня 1992 року № 2262-XII]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” 15 квітня 2014 року № 1207-VII]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/826-2001-%D0%BF Постанова КМУ від 11 липня 2001 року № 826 “Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/99-2007-%D0%BF Постанова КМУ від 31 січня 2007 р. N 99 “Про затвердження Порядку надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого”]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0917-00 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №309]

== Порядок отримання допомоги на поховання для застрахованих осіб ==

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Статтею 27 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”] передбачено, що допомога на поховання за рахунок коштів Фонду надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні:
# дружини (чоловіка);
# дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18-річного віку або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів із денною формою навчання — до 23 років;
# батька, матері;
# діда та баби за прямою лінією спорідненості. 

'''ЗВЕРНУТИ УВАГУ'''
''НЕ ВВАЖАЮТЬСЯ ТАКИМИ, ЩО ПЕРЕБУВАЛИ НА УТРИМАННІ ЗАСТРАХОВАНОЇ ОСОБИ, ЧЛЕНИ СІМ’Ї, ЯКІ МАЛИ САМОСТІЙНІ ДЖЕРЕЛА ЗАСОБІВ ДО ІСНУВАННЯ (ОДЕРЖУВАЛИ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ, ПЕНСІЮ ТОЩО)''. 

Допомога надається застрахованій особі, членові її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання. 

Документи, на підставі яких виплачується допомога на поховання за рахунок коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності:
* на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради, сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, призначається допомога на поховання застрахованої особи.
* на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи призначається допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи. 

'''ВАЖЛИВО!'''Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у листі від 13 травня 2015 року №5.2-32-841 роз’яснює, що з метою уникнення подвійної виплати допомоги на поховання застрахованої особи треба надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть. 

Допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від Фонду відповідно до цього Закону.
Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, установленого законом. Відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1453-11 «Про встановлення розміру допомоги на поховання» від 16 листопада 2011 року № 55 з 1 січня 2012 року] ''розмір допомоги на поховання становить 2200 грн.'' і на сьогодні Фондом не переглядався.

== Порядок отримання допомоги на поховання для безробітних осіб ==

Статтею 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні,виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму. 

Потрібно зазначити, що в разі смерті безробітного інваліда або особи, яка перебувала на його утриманні, за вибором осіб, які здійснювали поховання, виплачується допомога на поховання відповідно до Закону або допомога на поховання чи відшкодування витрат на поховання відповідно до інших законодавчих актів. 

'''Документи, на підставі яких виплачується допомога на поховання безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні:'''
* що підтверджують факт смерті безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні (довідка про смерть);
* що засвідчують факт перебування особи на утриманні безробітного;
* що засвідчують особу, котра здійснила поховання (паспорт або інший документ, що посвідчує особу),виплачується допомога на поховання безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні (п. 35 Порядку надання матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні, допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000року №309;далі— Порядок №309).

== Порядок отримання допомоги на поховання для пенсіонерів ==

Відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на час смерті. 

При цьому не має значення вік та вид пенсії, яку отримував пенсіонер, оскільки в деяких випадках для призначення пенсії вік особи, якій має бути надано пенсію, не враховується (наприклад, пенсій по інвалідності, за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення та ін.).
Крім того, деяким особам скорочено пенсійний вік (наприклад, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, водіям міського пасажирського транспорту тощо). 

Щоб отримати допомогу на поховання пенсіонера, треба звернутися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера незалежно від того, перебував він у трудових відносинах на час настання смерті чи ні. 

'''Документи, на підставі яких виплачується допомога на поховання пенсіонерів, у т. ч. тих, які отримують пенсію по інвалідності:'''
* що підтверджують факт смерті;
* що засвідчують особу, котра здійснила поховання (паспорт або інший документ, що посвідчує особу).

== Порядок отримання допомоги на поховання для осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ==

У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. 

Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником.
Розмір і процедура проведення та обліку витрат на поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг встановлюються правлінням Фонду для обласних управлінь його виконавчої дирекції на диференційній основі відповідно до фінансових можливостей та місцевих умов за поданням виконавчої дирекції Фонду. 

При цьому проводяться витрати на: саме поховання; придбання одягу, взуття, інших предметів для похорону; організацію поминального обіду; релігійні обряди; виготовлення і встановлення пам'ятників та огорож тощо.

== Порядок отримання допомоги на поховання для осіб, які не досягли пенсійного віку на момент смерті, не працювали, не перебували на службі, не зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні ==

Допомога на поховання померлої особи з числа зазначених, надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг. 

Допомога на поховання надається в день звернення за нею протягом шести місяців після смерті особи у розмірі, встановленому на день смерті. 

Допомога на поховання не виплачується у разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) (крім випадків, коли поховання здійснюється виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого).

== Порядок отримання допомоги на поховання для осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ==

В разі смерті пенсіонера членам його сім’ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Допомога на поховання не виплачується, якщо поховання пенсіонера здійснено за рахунок держави. 

'''Документи, необхідні для отримання допомоги на поховання:'''
* заява для виплати допомоги на поховання ;
* оригінал та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявнику;
* оригінал та копія свідоцтва про смерть;
* оригінал та копія паспорта ;
* витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідка про смерть, видана селищною радою.

== Про виплату допомоги на поховання на підставі документів, виданих на тимчасово окупованій території України ==

27 квітня 2014 року набув чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, — Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, установлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини й громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. 

Статтею 9 Закону передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 

Будь-які органи, їх посадові й службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. 

Ураховуючи вищезазначене, документи, у т. ч. свідоцтво про смерть, видані органами Російської Федерації на території Криму, не мають юридичної сили на території України. Тобто якщо свідоцтво про смерть видане органами Російської Федерації на території Криму, воно є недійсним і не створює правових наслідків на території України, а отже, на його підставі не можна отримати допомогу на поховання відповідно до Закону.

З метою відновлення порушених прав зазначених категорії осіб Міністерством юстиції України розроблено відповідні документи.

=== Пам’ятка щодо процедури отримання свідоцтва про смерть,коли особа померла на тимчасово окупованій території України (ТОТ) ===

Для отримання свідоцтва про смерть особи, яка померла на ТОТ (АР Крим, м. Севастополь та окремі райони Луганської та Донецької областей), родичам померлого або їх представникам

'''НЕОБХІДНО:''' 

Подати до суду за місцем проживання чи перебування заявника за межами ТОТ:

* заяву про встановлення факту смерті [[Медіа:Заява_про_встановлення_факту_смерті.docx]];
* належні докази;
* квитанцію про сплату судового збору.

Така справа розглядається судом невідкладно з моменту надходження заяви.

У разі задоволення заяви про встановлення факту смерті особи, суд невідкладно видає копію рішення заявнику або надсилає її до відділу рацс для державної реєстрації смерті (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення).

Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів.

Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів.

Для отримання свідоцтва про смерть особа подає до найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та свій паспорт громадянина України.

'''Важливо!'''

* Родичами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
* Доказами у справі можуть бути пояснення заявників, свідків, письмові докази (в т.ч., свідоцтва про поховання), речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на ТОТ, теж можуть братися до уваги судом.
* У разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту.
* Судовий збір не справляється за подання Заяви щодо особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія:Пенсіонери]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Допомога на поховання

2018-10-02T10:01:35Z

Tetiana.babaskina:

== Нормативна база ==
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України“Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” 23 вересня 1999 року № 1105-XIV]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” 2 березня 2000 року N 1533-III]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” 9 липня 2003 року № 1058-IV]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” 9 квітня 1992 року № 2262-XII]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” 15 квітня 2014 року № 1207-VII]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/826-2001-%D0%BF Постанова КМУ від 11 липня 2001 року № 826 “Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/99-2007-%D0%BF Постанова КМУ від 31 січня 2007 р. N 99 “Про затвердження Порядку надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого”]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0917-00 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №309]

== Порядок отримання допомоги на поховання для застрахованих осіб ==

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Статтею 27 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”] передбачено, що допомога на поховання за рахунок коштів Фонду надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні:
# дружини (чоловіка);
# дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18-річного віку або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів із денною формою навчання — до 23 років;
# батька, матері;
# діда та баби за прямою лінією спорідненості. 

'''ЗВЕРНУТИ УВАГУ'''
''НЕ ВВАЖАЮТЬСЯ ТАКИМИ, ЩО ПЕРЕБУВАЛИ НА УТРИМАННІ ЗАСТРАХОВАНОЇ ОСОБИ, ЧЛЕНИ СІМ’Ї, ЯКІ МАЛИ САМОСТІЙНІ ДЖЕРЕЛА ЗАСОБІВ ДО ІСНУВАННЯ (ОДЕРЖУВАЛИ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ, ПЕНСІЮ ТОЩО)''. 

Допомога надається застрахованій особі, членові її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання. 

Документи, на підставі яких виплачується допомога на поховання за рахунок коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності:
* на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради, сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, призначається допомога на поховання застрахованої особи.
* на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи призначається допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи. 

'''ВАЖЛИВО!'''Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у листі від 13 травня 2015 року №5.2-32-841 роз’яснює, що з метою уникнення подвійної виплати допомоги на поховання застрахованої особи треба надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть. 

Допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від Фонду відповідно до цього Закону.
Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, установленого законом. Відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1453-11 «Про встановлення розміру допомоги на поховання» від 16 листопада 2011 року № 55 з 1 січня 2012 року] ''розмір допомоги на поховання становить 2200 грн.'' і на сьогодні Фондом не переглядався.

== Порядок отримання допомоги на поховання для безробітних осіб ==

Статтею 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні,виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму. 

Потрібно зазначити, що в разі смерті безробітного інваліда або особи, яка перебувала на його утриманні, за вибором осіб, які здійснювали поховання, виплачується допомога на поховання відповідно до Закону або допомога на поховання чи відшкодування витрат на поховання відповідно до інших законодавчих актів. 

'''Документи, на підставі яких виплачується допомога на поховання безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні:'''
* що підтверджують факт смерті безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні (довідка про смерть);
* що засвідчують факт перебування особи на утриманні безробітного;
* що засвідчують особу, котра здійснила поховання (паспорт або інший документ, що посвідчує особу),виплачується допомога на поховання безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні (п. 35 Порядку надання матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні, допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000року №309;далі— Порядок №309).

== Порядок отримання допомоги на поховання для пенсіонерів ==

Відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на час смерті. 

При цьому не має значення вік та вид пенсії, яку отримував пенсіонер, оскільки в деяких випадках для призначення пенсії вік особи, якій має бути надано пенсію, не враховується (наприклад, пенсій по інвалідності, за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення та ін.).
Крім того, деяким особам скорочено пенсійний вік (наприклад, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, водіям міського пасажирського транспорту тощо). 

Щоб отримати допомогу на поховання пенсіонера, треба звернутися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера незалежно від того, перебував він у трудових відносинах на час настання смерті чи ні. 

'''Документи, на підставі яких виплачується допомога на поховання пенсіонерів, у т. ч. тих, які отримують пенсію по інвалідності:'''
* що підтверджують факт смерті;
* що засвідчують особу, котра здійснила поховання (паспорт або інший документ, що посвідчує особу).

== Порядок отримання допомоги на поховання для осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ==

У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. 

Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником.
Розмір і процедура проведення та обліку витрат на поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг встановлюються правлінням Фонду для обласних управлінь його виконавчої дирекції на диференційній основі відповідно до фінансових можливостей та місцевих умов за поданням виконавчої дирекції Фонду. 

При цьому проводяться витрати на: саме поховання; придбання одягу, взуття, інших предметів для похорону; організацію поминального обіду; релігійні обряди; виготовлення і встановлення пам'ятників та огорож тощо.

== Порядок отримання допомоги на поховання для осіб, які не досягли пенсійного віку на момент смерті, не працювали, не перебували на службі, не зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні ==

Допомога на поховання померлої особи з числа зазначених, надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг. 

Допомога на поховання надається в день звернення за нею протягом шести місяців після смерті особи у розмірі, встановленому на день смерті. 

Допомога на поховання не виплачується у разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) (крім випадків, коли поховання здійснюється виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого).

== Порядок отримання допомоги на поховання для осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ==

В разі смерті пенсіонера членам його сім’ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Допомога на поховання не виплачується, якщо поховання пенсіонера здійснено за рахунок держави. 

'''Документи, необхідні для отримання допомоги на поховання:'''
* заява для виплати допомоги на поховання ;
* оригінал та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявнику;
* оригінал та копія свідоцтва про смерть;
* оригінал та копія паспорта ;
* витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідка про смерть, видана селищною радою.

== Про виплату допомоги на поховання на підставі документів, виданих на тимчасово окупованій території України ==

27 квітня 2014 року набув чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, — Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, установлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини й громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. 

Статтею 9 Закону передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 

Будь-які органи, їх посадові й службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. 

Ураховуючи вищезазначене, документи, у т. ч. свідоцтво про смерть, видані органами Російської Федерації на території Криму, не мають юридичної сили на території України. Тобто якщо свідоцтво про смерть видане органами Російської Федерації на території Криму, воно є недійсним і не створює правових наслідків на території України, а отже, на його підставі не можна отримати допомогу на поховання відповідно до Закону.

З метою відновлення порушених прав зазначених категорії осіб Міністерством юстиції України розроблено відповідні документи.

=== Пам’ятка щодо процедури отримання свідоцтва про смерть,коли особа померла на тимчасово окупованій території України (ТОТ) ===

Для отримання свідоцтва про смерть особи, яка померла на ТОТ (АР Крим, м. Севастополь та окремі райони Луганської та Донецької областей), родичам померлого або їх представникам

'''НЕОБХІДНО:''' 

Подати до суду за місцем проживання чи перебування заявника за межами ТОТ:

* заяву про встановлення факту смерті (зразок додається);
* належні докази;
* квитанцію про сплату судового збору.

Така справа розглядається судом невідкладно з моменту надходження заяви.

У разі задоволення заяви про встановлення факту смерті особи, суд невідкладно видає копію рішення заявнику або надсилає її до відділу рацс для державної реєстрації смерті (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення).

Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів.

Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів.

Для отримання свідоцтва про смерть особа подає до найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та свій паспорт громадянина України.

'''Важливо!'''

* Родичами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
* Доказами у справі можуть бути пояснення заявників, свідків, письмові докази (в т.ч., свідоцтва про поховання), речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на ТОТ, теж можуть братися до уваги судом.
* У разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту.
* Судовий збір не справляється за подання Заяви щодо особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія:Пенсіонери]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]