WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Звернення до суду: окреме провадження

2026-03-16T13:54:23Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У період воєнного стану, відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не можуть бути припинені повноваження судів.

В умовах воєнного стану робота судів не припинена, конституційне право на судовий захист не обмежено. Ніяких скорочених чи прискорених процедур здійснення правосуддя немає. Всі суди, де це можливо, якщо вони не мають значних технічних пошкоджень чи не зруйновані повністю внаслідок бомбардувань та обстрілів, працюватимуть. 02.03.2022 Радою суддів України оприлюднено [http://rsu.gov.ua/ua/news/usim-sudam-ukraini-rsu-opublikuvala-rekomendacii-sodo-rooti-sudiv-v-umovah-voennogo-stanu?fbclid=IwAR0VM0X_cvUvaRJJhv789PiILaLhCbN82XRK6nsn2QdOUDHQc-2f_vngUK8 рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану]

'''Зверніть увагу! [https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/ Перелік судів, територіальну підсудність яких було змінено/відновлення у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану та розпорядження Верховного Суду щодо зміни/відновлення територіальної підсудності судових справ].'''
|}
== Справи, які розглядаються в порядку окремого провадження ==
'''Окреме провадження''' - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із статтею 293 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)] суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
# обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
# обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх;
# надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
# визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
# усиновлення;
# встановлення фактів, що мають юридичне значення;
# відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
# передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
# визнання спадщини відумерлою;
# надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
# примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
# розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;
# розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
==== Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення ====
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.1 ст. 315 ЦПК України] суд розглядає справи про встановлення факту:
# родинних відносин між фізичними особами;
# перебування фізичної особи на утриманні;
# каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
# реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
# проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;
# належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
# народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
# смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
# смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
== Особливості справ окремого провадження: ==
* заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право; суд може вирішувати тільки спір про факт, про стан);
* мета судового розгляду – встановлення наявності або відсутності факту;
* факт, що встановлюється судом, повинен мати юридичне значення;
* справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову);
* закон у більшості випадків точно встановлює коло осіб, які можуть бути заявниками (статті 296, 301, 3002, 320, 329 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]);
* немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред’явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо);
* справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
== В яких випадках справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження ==
У справах окремого провадження суд не розглядає і не вирішує спір про право. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (''частина шоста статті 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').
== Учасники окремого провадження ==
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи (''частина четверта статті 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

Заявником є особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі, з метою встановлення обставин, необхідних для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Коло заявників, як правило, визначається нормами цивільного процесуального права, які регулюють порядок розгляду тієї чи іншої справи окремого провадження (''статті 296, 301, 3004, 320, 329 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

Інші заінтересовані особи – будь-які особи, на права, свободи чи інтереси яких може вплинути ухвалене в справі окремого провадження судове рішення.

Заінтересованими особами у відповідній категорії справ залежно від мети встановлення факту можуть бути: органи соціального забезпечення (якщо провадження в справі відкрито з метою отримання пенсії); родичі заявника (якщо встановлення такого факту може вплинути на їх права й обов’язки); державні органи (у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України та ін.);
== Куди звернутися ==
Справи окремого провадження розглядаються '''районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами'''.
== Строк звернення ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] встановлює для деяких категорій справ окремого провадження строк подання заяв до суду, зокрема:
{| class="wikitable"
|-
| Заява про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку|| протягом 24-х годин у випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів (''частина четверта статті 340 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'')
|-
| Заява про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу || протягом 24-х годин з часу виявлення порушення хворим на заразну форму туберкульозу протиепідемічного режиму (''частина друга статті 344 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'')
|}
== До якого суду звернутися (підсудність справи) ==
{| class="wikitable"
|-
! Вид підсудності !! Категорія справи !! Який суд розглядає
|-
| rowspan="9" | Виключна підсудність || Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи || За місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу
|-
| Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності|| За місцем проживання неповнолітньої особи, яка досягла 16-річного віку
|-
| Справи про усиновлення|| За місцем проживання дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування
|-
| Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення|| За місцем проживання заявника
|-
| Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність|| За місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади
|-
| Справи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку:
* заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку;
* заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги
|| За місцем проживання особи
|-
|
* заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації;
* заява про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку
||За місцезнаходженням зазначеного закладу
|-
| Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб|| За місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу
|-
|Справи про обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх
|За місцем проживання особи
|-
| rowspan="4" | Альтернативна підсудність|| Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою|| За місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна
|-
| Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі || За місцезнаходженням емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем
|-
| Справи про визнання спадщини відумерлою|| За місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини
|-
| Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу|| За місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або за місцем виявлення такого хворого
|-
|}
== Форма і зміст заяви ==
Заява, яка подається в порядку окремого провадження повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим для тієї чи іншої справи окремого провадження (''статті 297, 302, 3003, 306, 311, 318, 321, 330, 335, 340, 344, 348 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').
== Вартість ==
За подання заяви особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 статтею 4 Закону України «Про судовий збір»], що дорівнює:
* для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 2026 рік судовий збір - 1664 грн);
* для фізичних осіб - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 2026 рік - 665,60 грн).
Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави (''частина друга статті 299 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх, відносяться на рахунок держави. (''частина друга статті 3004 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

Крім того, до заяви додаються документи, що підтверджують оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
# обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
# надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
# надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
# обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
# оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
# обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх
== Строки розгляду справи судом ==
Для деяких категорій справ окремого провадження встановлені '''спеціальні строки''' їх розгляду, зокрема:
{| class="wikitable"
|-
! № з/п !! Категорія справи !! Строк розгляду судом
|-
| rowspan="4" | 1.|| Справа про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку: ||
|-
| заява про госпіталізацію особи до психіатричного закладу|| протягом 24 годин з дня надходження заяви
|-
| заява про психіатричний огляд|| протягом 3 днів з дня надходження заяви
|-
| заява про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації|| протягом 10 днів з дня надходження заяви
|-
| 2. || Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації || не пізніше 24 годин після відкриття провадження у справі
|-
| 3. || Справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю|| у 5-денний строк з дня надходження заяви
|-
|}
Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються '''невідкладно''' з дня надходження відповідної заяви до суду.

== Порядок розгляду справ окремого провадження ==
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов’язаний роз’яснити учасникам справи їхні права та обов’язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи.

З метою з’ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв’язку з укладенням мирової угоди.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
== Порядок оскарження ==
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційній інстанції протягом '''30 днів''', а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційній інстанції протягом '''30 днів''' з дня проголошення рішенням апеляційного суду, шляхом подання касаційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з’ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз’яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88909705 Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17]
|-
| Для встановлення фактів в порядку окремого провадження досудове звернення до заінтересованої особи не є обов’язковим. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96071122 Постанова Верховного Суду від 05.04.2021 року у справі № 523/14707/19]
|-
| У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81574014 Постанова Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18]
|-
| У випадку, коли заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, у позасудовому порядку у зв`язку з віднесенням м. Єнакієво Донецької області до пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88546231 Постанова Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі № 204/3782/19]
|-
| Факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановлено рядом нормативно-правових актів, зокрема [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"], та цей факт встановлення в судовому порядку не потребує. || [http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=96179393&red=100003a0c638c083a7aa9e3b6879e580f514d3&d=5 Постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі№ 695/867/17-ц]
|-
| Зазначення у підпункті 4 пункту 4 Порядку про те, що рішення суду, в якому встановлений факт добровільного забезпечення або добровільного залучення особи до забезпечення проведення антитерористичної операції, що дає право на визнання особи інвалідом війни, визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його інвалідом війни, не означає, що такий факт може бути встановлений за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Вказаний факт суд може встановити в разі оскарження громадянином рішення спеціально уповноваженого органу || [https://protocol.ua/ua/postanova_ktss_vp_vid_07_08_2019_roku_u_spravi_711_3635_16_ts/ Постанова Верховного Суду від 07 серпня 2019ркоу у справі№ 711/3635/16-ц]
|}
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з підприємства банкрута

2026-01-15T10:49:09Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_146 Конвенція про захист заробітної плати 01 липня 1949 року № 95]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_286 Конвенція Міжнародної організації праці № 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності підприємця]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодекс України з процедур банкрутства]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр#Text Закон України "Про оплату праці"]
== Загальна частина ==
Погашення заборгованості із виплати заробітної плати у випадку визнання підприємства [[Процедура банкрутства юридичної особи|банкрутом]] відбувається відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодекс України з процедур банкрутства].

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n126 статтею 24 Закону України «Про оплату праці»] заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені [[Колективний договір|колективним договором]] або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним [[Порядок створення первинної організації професійної спілки|органом первинної профспілкової організації]] чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через банки/небанківських надавачів платіжних послуг, які отримали право на відкриття і ведення обслуговування рахунків відповідно до Закону України "Про платіжні послуги", поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Стаття 11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_146 Конвенції "Про захист заробітної плати" 01 липня 1949 року № 95] орієнтована на повернення боргів, які виникли до банкрутства роботодавця. Проблематичним є те, що борги з оплати праці, попри їхній привілейований статус, можуть оплачуватися після погашення інших боргів роботодавця, що зазнає процедури банкрутства, оскільки черговість погашення привілейованого кредиту, що становить заробітну плату, визначається відповідно до пункту 3 статті 11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_146 Конвенція про захист заробітної плати 01 липня 1949 року № 95] національним законодавством.

Відповідно до статті 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_286 Конвенція Міжнародної організації праці № 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності підприємця] У випадку неплатоспроможності роботодавця вимоги працівників, які випливають із трудових відносин, захищаються за допомогою привілею так, що їх задовольняють за рахунок активів неплатоспроможного роботодавця до того, як непривілейованим кредиторам може бути виплачена їхня частка.

Докладніше: [[Стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати]]

== Погашення заборгованості з заробітної плати підприємством у разі відкриття провадження у справі про банкрутство ==
Кредитори за вимогами щодо виплати, зокрема заробітної плати мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду '''письмові заяви''' з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна (частина друга статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодексу України з процедур банкрутства]).

Заява кредитора має містити:
# найменування господарського суду, до якого подається заява;
# найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
# ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
# розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);
# виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;
# відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;
# інформацію про зацікавленість кредитора стосовно боржника;
# перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви в обов’язковому порядку додаються докази сплати [[Порядок сплати судового збору|судового збору]], докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

Господарський суд зобов’язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодексу України з процедур банкрутства] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарського процесуального кодексу України], про що постановляється '''ухвала''', в якій зазначається дата попереднього засідання суду (частина третя статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодексу України з процедур банкрутства]).

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов’язковими, так само як вони є обов’язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Такі вимоги кредиторів задовольняються в порядку черговості.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду '''письмовий звіт''' про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду '''заперечення''' щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє '''ухвалу''' про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодексом України з процедур банкрутства].

До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у [[Звернення до господарського суду|позовному провадженні]] господарським судом.
== Виконання рішення суду у випадку визнання юридичної особи - боржника банкрутом ==
Щодо судових рішень про стягнення заборгованості із заробітної плати необхідно зазначити, що відповідно до частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] (далі - Закон) '''виконавче провадження''' як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n54 Закону] примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n54 Законом] випадках на [[Інститут приватних виконавців|приватних виконавців]].

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n29 Закону] виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо боржника визнано банкрутом.

Однак, виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) (пункт 4 частини першої статті 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n29 Закону]).

Пунктом 8 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом, частиною 5 цієї статті передбачено, що Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
[[index.php?title=Категорія:Трудові спори]]
[[index.php?title=Категорія:Оплата праці]]
[[index.php?title=Категорія:Виконавче провадження]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Порядок перевезення тварин за кордон

2026-01-15T10:44:09Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a15#Text Європейська конвенція про захист домашніх тварин від 13.11.1987 (ратифікована Законом України від 18.09.2013 № 578-VII)]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_034 Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу від 10 жовтня 1997 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_014#Text Угода про міжнародне пасажирське сполучення від 01 листопада 1951 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2498-12 Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-2011-%D0%BF/print1443687988676116 Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1402 "Про затвердження Правил транспортування тварин"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0310-07 Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 № 1196 "Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Наказ Державної авіаційної служби України від 26.11.2018 № 1239 "Про затвердження Авіаційних правил України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0346-19#Text Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 листопада 2018 року №553 "Про затвердження Вимог щодо ввезення (пересилання) на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу, харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки]
== Умови вивезення за кордон тварин ==
При вивезенні тварин за кордон потрібно враховувати певні умови та правила. По-перше, при собі необхідно мати '''ветеринарний паспорт міжнародного зразка (номерний).'''

Ветеринарний паспорт повинен містити:
* позначку про комплексну вакцинацію проти вірусних хвороб. Остання вакцинація повинна бути проведена не пізніше 30 днів і не раніше 12 місяців до дати від’їзду;
* фото тварини до досягнення нею віку 12 місяців;
* позначку про чипування із зазначенням дати чипування та локалізації мікрочипа;
* позначку про вакцинацію проти сказу (назва вакцини, підпис, печатка, дата);
* інформацію про обробки проти екто- і ендопаразитів (проти бліх і глистів). 
Друга умова при перевезенні тварин за кордон - ідентифікація тварини клеймом або мікрочипом. Тварина має бути чипована до останньої вакцинації проти сказу або у в той же день перед щепленням. Імплантований під шкіру тварини мікрочип повинен відповідати стандартам ISO 11784, ISO 11785.

Також при собі потрібно мати довідку про визначення в крові тваринного титру антитіл проти вірусу сказу. Довідка про аналіз крові на титрування антитіл проти сказу має бути отримана між 4 і 12 місяцем після відповідного щеплення.

При перетині кордону з твариною потрібно мати ветеринарну довідку Форми 1 або форми 1-ВЕТ (для країн СНД).Форма видається державним лікарем ветеринарної медицини не раніше ніж за 3 дні до вивезення тварини за кордон, після клінічного огляду, при наявності ветеринарного паспорта з відміткою про ідентифікацію та довідки про аналіз крові.

Окрім цього потрібно мати:
* міжнародний ветеринарний сертифікат на тварину. Ветеринарний сертифікат на домашніх тварин, яких транспортують території Європейського Союзу в некомерційних цілях (мовою країни в’їзду);
* довідку про те, що тварина не представляє племінної цінності. Довідка про племінну цінність тварини із зазначенням її оціночної вартості (видається при виїзді на ПМП або для пред’явлення на вимогу);
* ліцензований контейнер для транспортування тварини. 
'''Зверніть увагу!''' З 1 січня 2012 відповідно до вимог Євросоюзу тварина може перетнути кордон мінімум через 3 місяці після дати взяття крові на аналіз титру антитіл до сказу. (Однак не у всіх країнах це так, тому необхідно зателефонувати в посольство тієї країни куди Ви збираєтеся і уточнити цей факт).

'''Електронна ідентифікація''' — це чипування тварини, проводиться в ветеринарній клініці, в чіпі розташовується електронна інформація.

Ветеринарний паспорт — це паспорт тварини, в ньому вказана інформація про господаря тварини та про саму тварину, його можна взяти в Держпродспоживспілці чи Державній ветклініці.
{| class="wikitable"
|-
! Важливо!
|-
| У разі вивезення тварин за кордон, необхідно врахувати особливості законодавства країн, територію яких перетинає пасажир.
|}
== Порядок перевезення тварин за кордон ==
На офіційних сайтах перевізника можна завчасно дізнатися про правила перевезення тварин. Реєструючись на рейс, треба також проходити ветеринарний митний контроль, де перевіряється наявність документів та правильність їх заповнення. Вартість перевезення тварини, часто розраховується, як частина багажу з націнкою. В кожного авіаперевізника встановлені свої тарифи на дану послугу залежно від тривалості перельоту та місця знаходження тварини. В салоні літака можна перевозити: собак-поводирів і службових собак під наглядом в нашийнику і наморднику невеликих тварин, вага яких до 8 кілограмів (разом з контейнером). Собаки та кішки з вагою понад 8 кг перевозяться в вантажному відсіку в контейнерах чи клітках, а вага може бути до 75 кг. Безкоштовно можна перевозити собак-поводирів, що супроводжують своїх господарів.

Для довідки: Більше одного контейнера в салоні перевозити не дозволяється, проте можна в одному контейнері перевозити двох тварин одночасно, якщо місця для них достатньо і тварини мирно співіснують. Випускати тварин з клітки в салоні та багажному відділені забороняється.

'''Важлива інформація:''' Ввезення собак і котів віком до 4-х місяців до країн Європейського Союзу забороняється. 
== Тимчасовий порядок вивезення тварин за кордон до Республіки Польща або транзитом через польські кордони до країн ЄС ==
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації та веденням бойових дій на території України, українці тікають від війни разом зі своїми домашніми тваринами. Станом на 01.07.2022 року існує певний порядок вивезення домашніх тварин через кордон з Республікою Польщі.

Так, [https://www.kmu.gov.ua/news/informaciya-shchodo-timchasovoyi-proceduri-peremishchennya-domashnih-tvarin-do-yes-polshcha-pid-chas-zbrojnogo-konfliktu Ветеринарною службою Польщі тимчасово впроваджені правила переміщення домашніх тварин в супроводі їх власників або опікунів (уповноважені особи) тварин:]

Домашні тварини (коти, собаки, фрески) мають мати наступні документи:

документ, який підтверджує що тварина ідентифікована за допомогою мікрочипу;

документ, який підтверджує що тварина вакцинована від сказу (щеплення діє);

документ, який підтверджує що тварина має актуальний результат серологічного тесту для визначення антитіл до збудника сказу;

документ, який підтверджує що тварина має дійсний паспорт Європейського зразка або сертифікат про стан здоров’я (видається ветеринарними установами Держпродспоживслужби).

Якщо одна або кілька з вищевказаних вимог не виконані (тварина не вакцинована, відсутні документи або мікрочип), власник тварини має два варіанти на перетин кордону з Польщею.
{| class="wikitable"
|+ Умови перетину кордону з домашніми тваринами за відсутності необхідного пакету документів
! Подорожуючий може вказати адресу місця перебування тварини в Польщі (родині, друзі, готель) !! подорожуючий не може вказати адресу місця перебування домашніх тварин в Польщі
|-
| Власник тварини повинен заповнити декларацію (заявку) за зразком з офіційного сайту;
Інформація про місця перебування власника тварини передається відповідному повітовому (районному) ветеринарному лікарю, який в свою чергу по прибуттю власника та тварини до місця призначення лікар здійснює обстежує тварину, робить необхідні дослідження і після отримання результатів дослідження на тварину видаються документи, що підтверджують виконання зазначених вимог.
|| Власник тварини повинен заповнити декларацію (заявку) за зразком з офіційного сайту;
офіційний ветеринарний лікар проводить маркування і щеплення тварин у місці тимчасового перебування тварини разом власником/опікуном після перетину кордону;
витрати, пов’язані з вище зазначеними діями покриваються з державного бюджету Республіки Польща.
Для тваринок віком 8 місяців вимагається тільки заповнена заявка.
|}
Інші види домашніх тварин (гризуни, кролики, земноводні, рептилії, безхребетні, декоративні водні тварини) тимчасово звільняються від отримання дозволу Головного ветеринарного лікаря Республіки Польщі.

Види, на які поширюються Вашингтонська конвенція CITES узгоджується з національною адміністрацією Республіки Польщі.

== Спрощені правила перевезення тварин за кордон ==
У зв’язку з військовими діями, Держприкордонслужба України та інших європейських країн застосувала спрощені правила для перевезення тварин за кордон. Вони стосуються будь-якого виду перевезення – автомобілем, залізницею чи літаком. Уникнути або відтермінувати процедури зазначені в них можна лише за умови переїзду з місця, де ведуться запеклі бої. Для в’їзду до країн-сусідів (Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія) необхідно мати:

# Ветеринарний паспорт. Для отримання якого треба пройти:

* чипування;
* [[Файл:Переміщення тварин в сусідні країни .jpg|міні|493x493пкс|Переміщення тварин в сусідні країни ]]профілактичну обробку проти бліх та глистів;
* вакцинацію проти сказу та дослідження на титр антирабічних антитіл.

2. Ветеринарну довідку Форми №1 або форми 1-ВЕТ.

3. Контейнер-переноску для перевезення тварин.

'''''Щодо Молдови:''''' громадяни України під час воєнного стану можуть перетинати українсько-молдовський кордон не маючи при собі жодних ветеринарних довідок чи паспортів.
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]

Відповідальність операторів поштового зв'язку за втрату (пошкодження) поштового відправлення

2025-12-15T09:15:40Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/055_001-12 Всесвітня поштова конвенція від 11 жовтня 2012 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2722-20#Text Закон України "Про поштовий зв'язок"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0131-98 Інструкція про порядок проведення на підприємствах поштового зв'язку, в їхніх філіалах та структурних підрозділах перевірок за фактами втрат страхових поштових відправлень та нестачі їх вкладення, затверджена наказом Державного комітету зв'язку України від 21 січня 1998 року № 14]
== Поняття оператора та види послуг поштового зв'язку ==
'''Оператор поштового зв'язку (оператор)''' - суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2722-20#Text Закону України "Про поштовий зв'язок"]). Послуги поштового зв’язку поділяються на послуги:

♦ універсальні (набір послуг поштового зв'язку загального користування встановленого рівня якості, які надаються усім користувачам на всій території України за тарифами, що регулюються державою);

♦ спеціальні;

♦ загального користування (надання послуг поштового зв'язку встановленого рівня якості всім користувачам; здійснює національний оператор [https://www.ukrposhta.ua/ "Укрпошта" - Українське державне підприємство поштового зв’язку]);

♦ спеціального призначення (передачу секретної та/або службової інформації шляхом застосування відповідних організаційних та технічних заходів; здійснюється [http://www.dsszzi.gov.ua/dsszzi/control/uk/publish/;jsessionid=3C4D1CE389670B2FDF400EED2D723698.app1 Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України].
== Види поштових відправлень ==
'''Поштове відправлення''' - листи, поштові картки, бандеролі, секограми, дрібні пакети, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, посилки, прямі поштові контейнери, оформлені відповідно до законодавства України (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2722-20#Text Закону України "Про поштовий зв'язок"]).
{| class="wikitable"
|-
! Внутрішні відправлення !! Міжнародні відправлення
|-
| Поштові картки - прості, рекомендовані || Поштові картки - прості, рекомендовані
|-
| Листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю || Листи - прості, рекомендовані
|-
| Бандеролі - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю || Поштові відправлення з оголошеною цінністю
|-
| Секограми - прості, рекомендовані || Бандеролі - прості, рекомендовані
|-
| rowspan="2" | Посилки - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю || Секограми - прості, рекомендовані
|-
| Дрібні пакети - рекомендовані
|-
| rowspan="2" | Посилки - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю
| Мішки "M" - рекомендовані
|-
| Посилки - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю
|-
| rowspan="2" | Прямі контейнери - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю
| Відправлення "EMS"
|-
| Згруповані поштові відправлення з позначкою "Консигнація"
|-
|}

== Дії особи у випадку пошкодження відправлення ==
→ Перевірити відправлення при отриманні.

→ У випадку, якщо відправлення пошкоджено - наполягати на складенні акту з представником оператора поштового зв’язку. У разі виявлення нестачі, заміни, повного або часткового пошкодження чи зіпсуття вкладення працівник поштового зв'язку складає '''акт у трьох примірниках''', який підписується ним, керівником об'єкта поштового зв'язку та одержувачем. Один примірник акта видається одержувачу. Обов’язково в акті зазначити факт того, що посилка пошкоджена, характер пошкодження, детальний опис упаковки та її стану на момент отримання посилки.

→ Після складення акту звернутися з претензією до відділу поштового зв'язку про відшкодування завданої шкоди.

→ У випадку відмови врегулювати спір в досудовому порядку, особа має право звернутися до суду з [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позовною заявою]] про [[Відшкодування матеріальної та моральної шкоди при затопленні квартири|відшкодування завданої шкоди]].

== Дії особи у випадку втрати поштового відправлення ==

* Необхідно звернутися до поштового відділення, звідки Ви направляли посилку, з відповідною заявою про втрату відправлення. У заяві зазначаються вид, категорія та номер поштового відправлення, місце та дата прийняття, прізвище, ім’я та по батькові (для юридичних осіб – найменування) і поштова адреса відправника та адресата, а у відповідних випадках – сума оголошеної цінності поштового відправлення, сума післяплати. Це правило діє як в межах території України, так і за кордоном.

За втрату, недостачу або пошкодження вкладень поштових відправлень, порушення контрольних строків доставки поштових відправлень персонал оператора, з вини якого завдані збитки, несе відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України.

Свої вимоги необхідно обґрунтувати відповідними доказами. Такими доказами можуть слугувати:

* квитанція про оплату послуги, яка була отримана в поштовому відділенні,
* касовий чек,
* договір укладений у такому поштовому відділенні з зазначенням ваги, ціни тощо.

Завжди зберігайте оригінали та копії цих документів.

'''Зверніть увагу!!!''' Якщо під час відправленнями Ви зазначаєте суму оголошеної цінності посилки, то у випадку її втрати оператор поштового зв’язку зобов’язаний компенсувати саме розмір вказаної суми.

* У випадку виявлення факту втрати поштового відправлення вимагайте від працівника поштового зв’язку складання акту, який підписується ним, керівником об’єкта поштового зв’язку і відправником/одержувачем.

На підставі наявних доказів (акти, фотофіксація) зверніться до оператора із письмовою претензією про отримання компенсації за втрачене поштове відправлення. Оператор зобов’язаний надати письмову відповідь споживачу у місячний термін з моменту отримання претензій.

Необхідно зазначити, що за повну втрату посилок без оголошеної цінності оператор поштового зв’язку відшкодовує вартість послуг поштового зв’язку та сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості цих послуг; за повну втрату посилки з оголошеною цінністю − вартість в розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення, вартості послуг поштового зв’язку та сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг.

Вартість попередньо оплачених користувачем послуг, що фактично не були йому надані, відшкодовується користувачеві у повному обсязі на підставі квитанції чи іншого документа про оплату цих послуг.

* У випадку, якщо захистити свої права в зазначений спосіб не вдалося, Ви маєте право звернутися до суду з позовною заявою про виплату компенсації за втрачене поштове відправлення оператором поштового зв’язку.

== Відповідальність за втрату (пошкодження) поштового відправлення ==
Оператор поштового зв’язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв’язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв’язку згідно із законом (пункт 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF Правил]).

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини першої статті 908 Цивільного кодексу України] перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за [[Договір перевезення вантажу|договором]]. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти '''у розмірі фактичної шкоди''', якщо не доведе, що це сталося не з його вини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 924 Цивільного кодексу України]).

'''Оператори поштового зв'язку за втрату (пошкодження) поштового відправлення несуть наступну відповідальність:'''
{| class="wikitable"
|-
! №п/п !! Підстава відповідальності !! Відповідальність
|-
| 1 || за повну втрату реєстрованих поштових відправлень (рекомендованого листа, бандеролі, поштової картки, повідомлення про вручення поштового відправлення), посилок та прямих контейнерів без оголошеної цінності || відшкодування вартості послуг поштового зв'язку та штраф у розмірі 100 відсотків вартості цих послуг
|-
| 2 || за часткову втрату (пошкодження) вкладення посилки без оголошеної цінності || відшкодування його вартості пропорційно масі втраченої або пошкодженої частини вкладення шляхом ділення розміру тарифу за пересилання на чисту масу вкладення та штраф у розмірі 100 відсотків вартості послуг поштового зв'язку
|-
| 3 || за повну втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю || відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення, вартості послуг поштового зв'язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг
|-
| 4 || за часткову втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю з описом вкладення || повернення (відшкодування) вартості вкладення або його пошкодженої частини згідно з описом, вартості послуг поштового зв'язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг. Якщо пошкоджене вкладення може бути використане, сума відшкодування зменшується за домовленістю з відправником або адресатом. У разі відмови відправника або адресата від одержання частково пошкодженого вкладення воно реалізується оператором. У разі незазначення в описі вартості вкладених предметів або пересилання без опису розмір відшкодування визначається пропорційно масі втраченої або пошкодженої частини вкладення незалежно від її фактичної вартості, але не більше оголошеної цінності посилки, листа або бандеролі. В цьому випадку вартість одиниці маси визначається шляхом ділення суми оголошеної цінності на чисту масу вкладення
|-
| 5 || за несвоєчасну доставку усіх видів реєстрованих поштових відправлень || штраф у розмірі 25 відсотків вартості послуг поштового зв'язку
|-
| 6 || у разі порушення встановлених строків пересилання поштових відправлень повітряним транспортом || відшкодування у розмірі різниці між платою за пересилання повітряним та наземним транспортом і штраф у розмірі 25 відсотків вартості послуг поштового зв'язку
|-
|}
Заяви та претензії щодо випадків, передбачених вище, подаються оператору поштового зв’язку протягом шести місяців з дня подання поштового відправлення або поштового переказу для пересилання (частина друга стаття 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2722-20#n285 Закону України "Про поштовий зв'язок"]).

Оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення у наступних випадках:

* поштове відправлення підлягає вилученню, конфіскації або знищенню відповідно до закону;
* втрата або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок дії обставин непереборної сили (землетрус, ураган, повінь тощо);
* нестача або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок порушення відправником встановлених законодавством обмежень щодо пересилання предметів та речей;
* поштове відправлення (поштовий переказ) видано (виплачено) адресату під розписку про одержання;
* заяву про розшук поштового відправлення (поштового переказу) подано до об’єкта поштового зв’язку після спливу шести місяців з дня приймання такого поштового відправлення;
* поштове відправлення з оголошеною цінністю прийнято від відправника закритим, оболонка поштового відправлення, печатка чи пломба відправника не пошкоджені, а маса поштового відправлення відповідає масі, визначеній під час його приймання до пересилання.

== Відповідальність за втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень ==
За втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори поштового зв’язку несуть відповідальність відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу та закону, за невиплату міжнародних поштових переказів - відповідно до міжнародних договорів України, які набрали чинності у встановленому порядку (частина 3 статті 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2722-20#n285 Закону України "Про поштовий зв'язок"])

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/055_001-12 статті 5 Всесвітньої поштової конвенції] поштове відправлення належить відправнику доти, доки його не видано законному адресату, якщо тільки воно не було затримано відповідно до законодавства країни відправлення або призначення та у випадку застосування статті 15.2.1.1 чи 15.3 згідно із законодавством транзитної країни.

При цьому, як встановлено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/055_001-12 статтями 23, 26 Всесвітньої поштової конвенції], адресат '''має право''' на відшкодування розкраденого, пошкодженого або втраченого рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, якщо відправник відмовляється від своїх прав письмово на користь адресата.

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/88424731 Постанова Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у справі № 542/887/19]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/56973878 Постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2086цс15] 
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96623249 Постанова Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 524/6479/20]
[[index.php?title=Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Корінні народи в Україні та їх правовий статус

2025-12-15T09:10:09Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text Закон України «Про корінні народи України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1771-12#Text Декларація прав національностей України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l56#Text Декларація Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1140-18#Text Постанова Верховної Ради України від 20 березня 2014 року № 1140-VII "Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/936-2022-п#Text Постанова Кабінету України від 19 серпня 2022 року № 936 "Про затвердження Порядку закріплення правового статусу представницького органу корінного народу України та позбавлення такого статусу"]
== Поняття корінного народу України ==
У статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l56#Text Декларації Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів] від 13.09.2007 визначено право корінних народів колективно та індивідуально, на повне володіння всіма правами людини і основоположними свободами, визнаними у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010#Text Статуті Організації Об’єднаних Націй], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text Загальній декларації прав людини] та в нормах міжнародного права, які стосуються прав людини.

Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. Саме такі положення містяться у частині 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1771-12#Text Декларації прав національностей України] від 01.11.1991.

Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text 92 Конституції України], права корінних народів і національних меншин мають визначатися виключно законами України. У зв'язку з цим у спеціальному законі про права корінних народів України має бути визначено поняття корінного народу України, встановлені засади його правового статусу. Даний закон було прийнято задля сприяння консолідації та розвитку української нації, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів України, відповідно до Конституції України та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

01.07.2021 року було прийнято Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text Закон України «Про корінні народи України»], яким було визначено права корінних народів України та особливості їх реалізації в Україні.

Корінний народ України - автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 1 ст. 1 Закону України «Про корінні народи України»]).

Корінними народами України, які сформувались на території Кримського півострову, є кримські татари, караїми, кримчаки( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 2 ст. 1 Закону України «Про корінні народи України]»).

Представницькі органи корінних народів України - відповідні представницькі інститути, що створюються корінними народами і відповідно до Конституції та законів України наділяються правом представляти корінні народи та приймати рішення від їх імені (далі по тексту- представницькі органи).
== Правосуб’єктність корінних народів ==
Правосубʼєктність корінних народів полягає в наявності у них прав та обовязків та можливості їх реалізації і визначена статтею 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text Закон України «Про корінні народи України»]. Відтак, корінні народи України мають право на самовизначення у складі України, встановлюють свій політичний статус у межах Конституції та законів України, вільно здійснюють свій економічний, соціальний та культурний розвиток( ч. 1 ст. 2 Закону України «Про корінні народи України»).

Корінні народи України, реалізуючи своє право на самовизначення, мають право на самоврядування в питаннях, що належать до їхніх внутрішніх справ, у тому числі щодо шляхів створення їх представницьких органів, що утворюються та діють у межах Конституції та законів України.

Корінні народи України мають право відповідно до Конституції та законів України зберігати і зміцнювати свої особливі політичні, правові, соціальні та культурні інститути, зберігаючи при цьому свою участь в економічному, соціальному та культурному житті.

Держава сприяє представництву корінних народів України у Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Держава сприяє формуванню спроможностей територіальних громад, які б відповідали місцям компактного проживання корінних народів України.

Держава гарантує захист корінних народів України від актів геноциду чи будь-яких інших актів колективного примусу чи насильства.
== Права корінних народів ==
=== Основоположні права корінних народів ===
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 1 ст. 3 Закону України «Про корінні народи України»] корінні народи України та їх представники мають право колективно та індивідуально на повне володіння всіма правами людини і основоположними свободами, визначеними у Статуті Організації Об’єднаних Націй, Загальній декларації прав людини, Декларації Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів та в міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також передбаченими у Конституції та законах України.

Корінні народи України мають право на рівний правовий захист. Будь-яка дискримінація корінних народів України при реалізації ними своїх прав забороняється.

Держава реалізує заходи посиленої підтримки корінних народів України - тимчасові заходи, що вживаються державою для подолання негативних для корінних народів явищ соціального, правового чи культурного характеру через створення спеціальних сприятливих механізмів реалізації прав, свобод і потреб корінних народів.

Заходи посиленої підтримки запроваджуються Кабінетом Міністрів України за запитом та після проведення консультацій з представницькими органами.

Корінним народам України гарантується право на правовий захист від будь-яких дій, спрямованих на:
* 1) позбавлення ознак етнічної приналежності та цілісності як самобутніх народів, позбавлення культурних цінностей;
* 2) виселення або примусове переміщення із місць компактного проживання у будь-якій формі;
* 3) примусову асиміляцію або примусову інтеграцію у будь-якій формі;
* 4) заохочення або розпалювання расової, етнічної чи релігійної ненависті, спрямованої проти них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 4 ст. 3 Закону України «Про корінні народи України»]).
Корінні народи України визначають власну національну символіку та порядок її застосування з дотриманням законів України.

Корінні народи України мають право відроджувати, використовувати, розвивати і передавати майбутнім поколінням свої історію, мови, традиції, писемність і літературу, відновлювати та зберігати об’єкти матеріальної та нематеріальної культурної спадщини.

Заперечення етнічної приналежності чи етнічної самобутності корінних народів України забороняється.
=== Культурні права корінних народів України ===
Корінні народи України мають право на дотримання, відродження та розвиток своїх духовних, релігійних та культурних традицій і звичаїв, збереження матеріальної та нематеріальної культурної спадщини.

Перелік місць та об’єктів релігійного та культурного значення корінних народів України, порядок користування цими об’єктами, їх фінансування та отримання доходів від такої діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій із представницькими органами.

З метою відновлення історичної топоніміки корінних народів України Кабінет Міністрів України після консультацій з представницькими органами вносить в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України проекти постанов про перейменування населених пунктів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 3 ст. 4 Закону України «Про корінні народи України»]).
=== Освітні та мовні права корінних народів України ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 1 ст. 5 Закону України «Про корінні народи України»] Корінні народи України мають право створювати свої заклади освіти або співпрацювати із закладами освіти усіх форм власності з метою забезпечення вивчення мови, історії, культури відповідного корінного народу та навчання мовою відповідного корінного народу. Застосування мов корінних народів у сфері освіти визначають Закон України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19?find=1&text=%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD#w1_1 Про освіту]" та спеціальні закони у цій сфері.

Центральні органи виконавчої влади у взаємодії з представницькими органами визначають порядок включення відомостей про мови, історію та культуру корінних народів України у навчальний процес відповідно до законів України у сфері освіти.

Держава гарантує можливість вивчення мов корінних народів України.

Держава гарантує дослідження, збереження та розвиток мов корінних народів України, що перебувають під загрозою зникнення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 4 ст. 5 Закону України «Про корінні народи України»]).
=== Інформаційні права корінних народів України ===
Корінні народи України через представницькі органи мають право відповідно до законів України створювати свої засоби масової інформації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 1 ст. 6 Закону України «Про корінні народи України»]).

Держава може надавати підтримку засобам масової інформації, в яких представницькі органи самостійно прямо володіють щонайменше 51 відсотком статутного капіталу та/або права голосу часток (паїв, акцій) засобу масової інформації, у разі якщо такі засоби масової інформації відповідно до ліцензії на мовлення чи дозволу на тимчасове мовлення здійснюють не менше 50 відсотків мовлення мовами корінних народів України та/або присвячують не менше 50 відсотків мовлення питанням реалізації прав корінних народів України згідно з цим Законом. Порядок надання такої підтримки визначається Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій з представницькими органами.

Держава забезпечує належну інформаційну політику щодо культурного різноманіття корінних народів України.

Державна політика у сфері освіти та державна інформаційна політика базуються на принципі поваги до ідентичності корінних народів України, до їх цілісності як самобутніх етнічних спільнот та їхньої національної символіки.
=== Право корінних народів України на сталий розвиток ===
Корінні народи України через свої представницькі органи мають право визначати пріоритети і розробляти стратегії з метою здійснення свого права на розвиток. Таке право включає участь у розробці та реалізації державних та регіональних програм, а також інших стратегічних та програмних документів на засадах вільної, попередньої та поінформованої згоди з тих питань, які стосуються прав та законних інтересів корінних народів України, а також процесів інтеграції до українського суспільства([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 1 ст. 7 Закону України «Про корінні народи України»]).

Корінні народи України через представницькі органи взаємодіють з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань охорони навколишнього природного середовища, забезпечення ефективного та справедливого користування земельними, водними, лісовими та іншими природними ресурсами, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Порядок такої взаємодії визначається Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій з представницькими органами.

Корінні народи України мають право на спрямування частини доходів, отриманих бюджетами всіх рівнів від користування природними ресурсами, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, на потреби корінних народів України, які встановлені цим Законом. Перелік наведених доходів та розмір їх частки, що зараховується до відповідного бюджету, вид видатків, що здійснюються за рахунок таких доходів, встановлюються Бюджетним кодексом України.

Порядок резервування для представників корінних народів України, що повертаються на територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, земель сільськогосподарського та іншого призначення, виділення земельних ділянок та їхній облік встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій з представницькими органами
== Міжнародне представництво корінних народів України ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ст. 10 Закону України «Про корінні народи України»] держава повинна сприяти розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності корінних народів України та дбати про задоволення національно-культурних і мовних потреб їх представників, які проживають за межами України. Представники корінних народів України за погодженням з представницькими органами можуть включатися до складу делегацій України для участі у роботі міжнародних організацій, міжнародних конференцій, у міжнародних переговорах з питань, що стосуються прав корінних народів.

Представницькі органи можуть делегувати своїх представників до участі в роботі міжнародної організації, її органу та міжнародної конференції, за умови, що правила діяльності такої міжнародної організації, її органу та міжнародної конференції передбачають можливість самостійної участі представників корінних народів України.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 1 ст. 9 Закону України «Про корінні народи України»] корінні народи України в особі їх представницьких органів мають право на доступ до фінансової, технічної, благодійної та гуманітарної допомоги від іноземних держав, міжнародних організацій, юридичних і фізичних осіб відповідно до законів України.

Фінансове забезпечення діяльності представницьких органів відбувається за рахунок Державного бюджету України за окремою бюджетною програмою. Фінансові потреби представницьких органів визначаються щорічно за їх мотивованими запитами. Порядок звітування за кошти, отримані з Державного бюджету України, визначається Кабінетом Міністрів України та передбачає оприлюднення інформації про надходження і витрати.

Представницькі органи щоквартально оприлюднюють на власному вебсайті інформацію щодо фінансового забезпечення, передбаченого частиною другою цієї статті, отриманої фінансової, технічної, благодійної та гуманітарної допомоги від іноземних держав, міжнародних організацій, юридичних і фізичних осіб, а також щодо її використання.

У разі відсутності вебсайту представницького органу інформація щодо отриманої корінними народами України фінансової, технічної, благодійної та гуманітарної допомоги від іноземних держав, міжнародних організацій, юридичних і фізичних осіб, а також щодо її використання щоквартально передається представницьким органом центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України, який оприлюднює її на власному вебсайт.
[[index.php?title=Категорія:Конституційне право]]

Електронні сервіси Держгеокадастру

2025-12-15T08:40:48Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]

== Загальні положення ==
Для пошуку стану та результату розгляду кожного окремого звернення щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру або користування відповідними відомостями на офіційному веб-сайті Держгеокадастру створюються та функціонують відповідні веб-сервіси.

Перегляд, копіювання та друкування інформації про персональні дані власників та користувачів земельних ділянок здійснюються за умови ідентифікації особи (фізичної або юридичної), яка отримує доступ до інформації, з використанням кваліфікованого електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи.

'''Зверніть увагу!''' У разі подання заяви, яка потребує опрацювання Державним кадастровим реєстратором, про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та надання відомостей про об’єкти Державного земельного кадастру, що знаходяться на території активних бойових дій або тимчасово окупованій території України, (за виключенням тих заяв, результат виконання яких формується системою автоматично в режимі онлайн) опрацювання такої заяви буде можливим після виключення вищезазначених територій з переліку територій, на яких припиняється доступ користувачів до Державного земельного кадастру, який затверджується наказом Держгеокадастру.
== Послуги Держгеокадастру, які можна отримати через електронний сервіс ==
За допомогою [https://e.land.gov.ua/auth_select електронного кабінету "Державного земельного кадастру"] кожен громадянин має можливість отримувати послуги, які надаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, в електронному вигляді з використанням Інтернету.
=== Електронні послуги, доступні після авторизації в особистому електронному кабінеті ===
* відомості Державного земельного кадастру
* видача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки
* надання інформації про суб'єкта речового права у ДЗК
* надання довідки про осіб, що отримали доступ до інформації про суб'єкта речового права у ДЗК
* подання заяви з надання дозволу на розроблення документації із землеустрою
* видача відомостей з документації із землеустрою з Державного фонду документації із землеустрою
* витяг з реєстру інженерів-землевпорядників
=== Електронні послуги, доступні без авторизації ===
* видача витягу з Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів;
* видача витягу з Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок;
* отримання витягу з Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників;
* подання заяви про надання доступу до ДЗК в режимі читання;
* видача дубліката кваліфікаційного сертифіката сертифікованого інженера-землевпорядника;
* перевірка витягу з реєстру інженерів-землевпорядників;
* прийняття рішення про видачу кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника;
* перевірка протоколу перевірки XML

=== Електронні послуги для сертифікованих інженерів-землевпорядників ===
* державна реєстрація земельної ділянки з видачею витягу з ДЗК
* видача висновку про погодження документації з землеустрою
* заява про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру
* перевірка XML

=== Алгоритм дій для отримання послуги Держгеокадастру через електронний сервіс Держгеокадастру ===
* Для того, щоб почати використовувати Е-сервіси, необхідно перейти за даним посиланням: https://e.land.gov.ua
* Другим кроком необхідно зареєструватися та авторизуватися на e.land.gov.ua.
* Реєстрація здійснюється через email без ідентифікації особи.
* Авторизація може здійснюватися декількома способами:
* ''Ідентифікація з використанням КЕП''
* Увійти через ID.GOV.UA
* Ідентифікація з використанням BankID НБУ
* Авторизація через Email та пароль
* Після цього необхідно заповнити форму електронного замовлення. Щодо тієї послуги, яку ви бажаєте отримати.
* В кінці запиту необхідно підтвердити, що ви є справжнім користувачем.
* Система автоматично присвоює свій унікальний номер Вашому запиту та направляє його на розгляд фахівцям.
Щоб переглянути інформацію про стан розгляду електронного замовлення Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку перейдіть за посиланням https://e.land.gov.ua/dashboard/ Інформаційний сервіс забезпечує можливість виконати пошук за номером заяви на замовлення витягу з Державного земельного кадастру на ПКК або за кадастровим номером земельної ділянки, на яку було замовлено витяг.
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]

Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення

2025-10-15T08:07:40Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-п#n9 Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 №650]

== Поняття ==
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їх власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n2213 ч. 1 ст. 371 ЗКУ]).

''Відомості про масив земель сільськогосподарського призначення вносяться до Державного земельного кадастру безоплатно на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.''

== Обмін земельними ділянками ==
Власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n2213 ч. 2 ст. 371 ЗКУ]).

Обмін (міна) земельної ділянки державної або комунальної власності, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення, на іншу земельну ділянку, розташовану у цьому ж масиві, здійснюється лише у разі, якщо обидві земельні ділянки мають однакову нормативну грошову оцінку або різниця між нормативними грошовими оцінками становить не більш як 10 відсотків.

Власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n2213 ч. 3 ст. 371 ЗКУ]).

== Оренда земельних ділянок ==
Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Законом України "Про оренду землі"] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n2213 ч. 4 ст. 371 ЗКУ]).

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами. Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n2213 ч. 5 ст. 371 ЗКУ]).

Передача в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, здійснюється за умови забезпечення безоплатного доступу усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням.

== Користування земельними ділянками під польовими дорогами та полезахисними лісовими смугами ==
Земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n2213 ч. 6 ст. 371 ЗКУ]).

Земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам або в оренду фізичним та юридичним особам з обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n2213 ч. 7 ст. 371 ЗКУ]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#n9 Правила] утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, встановлює Кабінет Міністрів України.

== Зміна межі земельної ділянки ==
Межі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть бути змінені у процесі консолідації земель на умовах та в порядку, визначених законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n2213 ч. 8 ст. 371 ЗКУ]).

Дія статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n2213 371 Земельного кодексу України] поширюється на використання та розпорядження земельними ділянками '''для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства та особистого селянського господарства.'''

[[index.php?title=Категорія:Право користування землями]]

Способи захисту цивільних прав та інтересів

2025-10-15T08:05:34Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://ips.ligazakon.net/document/VSS00073 Лист Верховного Суду України від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України»]
==Загальні положення ==
'''''Захист цивільних прав''''' – це дії з попередження, припинення порушення прав або відновлення порушених прав громадян і організацій.

Будь-яка особа має право на захист свого права та інтересу, що не суперечить принципам цивільного законодавства, вимогам справедливості, сумлінності, розумності.

'''''Спосіб захисту суб’єктивних цивільних прав''''' – це закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Захист суб’єктивних цивільних прав та інтересів здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто за допомогою застосування належної форми, засобів і способів захисту.

Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: '''порушення, невизнання, оспорювання''' цивільного права. Порушення права - це наслідок протиправної поведінки протилежної сторони, чиїми діями завдано шкоди правам та інтересам особи. Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб’єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб’єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб’єктивного права. Оспорювання – це наявність спору між учасниками цивільно-правових відносин про приналежність чи відсутність права в однієї зі сторін
== Види способів захисту цивільних прав та інтересів ==
Положеннями актів цивільного законодавства ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n97 ст. 16 ЦК]) встановлюються такі способи захисту цивільних прав та інтересів:
# '''визнання права''' — застосовується тоді, коли наявність в особи визначеного суб’єктивного права піддається сумніву або оспорюється, заперечується, або є реальна загроза таких дій;
# [[Визнання правочину недійсним та наслідки його недійсності|'''визнання правочину недійсним''']] - являє собою окремий випадок реалізації такого способу захисту, як відновлення становища, що існувало до порушення права, тому що збігається з ним у правовій сутності. Найбільш очевидно це при приведенні сторін у первісне становище;
# '''припинення дії, яка порушує право''' - застосовується в разі потреби припинити порушення права особи в майбутньому, тобто усунути перешкоди для здійснення права, створювані порушником, а також якщо порушення саме по собі не позбавляє особу суб’єктивного права, але заважає їй нормально його реалізувати. Має місце в триваючому правопорушенні;
# '''відновлення становища, яке існувало до порушення''' - застосовується в тих випадках, коли порушене право в результаті правопорушення не припиняє свого існування і може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопорушення.;
# '''примусове виконання обов'язку в натурі''' - застосовується тоді, коли внаслідок існуючих між сторонами цивільних правовідносин зобов’язана особа повинна була передати визначену річ або виконати обов’язок особисто (по зобов’язаннях, де особистість боржника має істотне значення);
# '''зміна або припинення правовідношення''' - застосовуються в тих випадках, коли правовідношення внаслідок вимог закону змінилося або припинилося, коли одна зі сторін систематично не виконує свої обов’язки, а також як «санкція» за недозволену поведінку;
# '''відшкодування збитків та інші способи залагодження матеріальної шкоди''' - застосовуються як у договірних, так і в позадоговірних відносинах при невиконанні (неналежному виконанні) зобов’язань або заподіянні шкоди. Як інші способи відшкодування майнової шкоди можна назвати оплату неустойки (установлення, визначення неустойки);
# [[Відшкодування моральної шкоди|'''відшкодування моральної (немайнової) шкоди''']] - застосовується при необхідності відшкодування (грішми, іншим майном або іншим способом) за фізичний біль і страждання, моральні страждання, приниження честі, гідності, ділової репутації внаслідок порушення прав особи;
# '''визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.'''
Перелік способів захисту, визначених у [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n97 ст. 16 ЦК], не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Як правило, особа, право якої порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Іноді спосіб захисту порушеного права та інтересу прямо визначений спеціальним законом, який регулює певне цивільне правовідношення.
== Класифікація способів захисту цивільних прав та інтересів==
Способи захисту цивільних прав відрізняються один від одного по поведінковим і матеріальним змістом.

За цими ознаками способи захисту цивільних прав можна класифікувати на наступні види:
* '''самозахист цивільних прав;'''
Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. (ст. 19 ЦК)

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
* '''заходи оперативного впливу на порушника цивільних прав;'''
Заходи оперативного впливу - це юридичні засоби правоохоронного характеру, які застосовуються до порушника цивільних прав і обов'язків самим уповноваженою особою як стороною в цивільному правовідносинах без звернення до компетентного державного чи громадського органу за захистом права.

Серед заходів оперативного впливу можна виділити:
# виконання уповноваженою особою невиконаної роботи боржником за рахунок останнього;
# забезпечення зустрічних вимог, платежів (наприклад, затримка видачі вантажу одержувачу або його відправлення до внесення всіх належних платежів);
# відмовні (відмова здійснити певні дії в інтересах несправного контрагента; одностороннє розірвання договору або зміна його умов при неправомірній поведінці контрагента);
# розрахунково-кредитні заходи по аналогії з санкціями (наприклад, переведення несправного платника на акредитивну форму розрахунків);
# утримання.
* '''заходи правоохоронного характеру, що застосовуються до порушників цивільних прав компетентними державними чи іншими органами.'''
Заходи правоохоронного характеру, що застосовуються до правопорушників державою - способи захисту цивільних прав, які реалізується в юрисдикційній формі - у судовому або адміністративному порядку. 
== Обрання належного способу захисту порушених прав: судова практика ==
Для судового захисту цивільного права або інтересу важливу роль відіграє належний та правильний спосіб захисту що обирається особою. Такий спосіб повинен відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання і бути максимально ефективним.

Аналіз судової практики: 
{| class="wikitable"
|-
! Рішення суду !! Зміст рішення суду
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92065628 Постанова Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 654/524/19] || Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Позивач не вказала, в чому полягає порушення її прав та позивач по суті не заперечує справжність свого підпису, а тому підстави для недійсності чи неукладеності оспорюваного договору відсутні.
|-
| [https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/62126263/ Постанова Верховного Суду від 01.09.2016 по справі № 6-1512цс16] || Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав
|-
| [https://protocol.ua/ua/postanova_vsu_vid_03_09_2014_roku_u_spravi_6_94tss14/ Постанова Верховного Суду від 03.09.2014 по справі № 6-94цс14] || Відсутність у договорі оренди землі, укладеному 05 грудня 2008 року, істотної умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним. Крім того, судом залишено поза увагою вимоги статті З ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно були порушені права позивача при укладенні договору у зв`язку з відсутністю в ньому зазначеної умови
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/39689408 Постанова Верховного Суду від 02.07.2014 по справі № 6-88цс14] || Відповідно до вимог статті З ЦПК України й статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі, з підстав відсутності у договорі передбаченої статтею 15 Закону України «Про оренду землі» такої істотної умови, як умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суду слід з`ясувати чи дійсно порушено права орендодавця відсутністю такої умови, її істотність та в чому полягає порушення законних прав позивача
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86488621 Рішення Херсонського апеляційного суду від 17.12.2019 по справі № 665/899/19] || позивач, у разі порушення його суб`єктивного права, може скористатись не будь-яким способом його відновлення, а лише тим, який як правило визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89485041 Постанова Верховного Суду від 20.05.2020 по справі № 910/7164/19] || Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об’єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов’язань.
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94938438 Постанова Верховного Суду від 24.02.2021 року по справі № 757/33392/16] || Законодавчо передбачені способи захисту цивільних прав не повинні використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання певних зобовязань або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
|}
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Землі водного фонду

2025-10-15T07:58:08Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text Водний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/502-96-п#Text Порядок користування землями водного фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 502]

== Водний фонд України ==
Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text стаття 3 Водного кодексу]).

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води:

* природні водойми (озера);
* водотоки (річки, струмки);
* штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах;
* інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

== Склад земель водного фонду ==
До земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text стаття 4 Водного кодексу України).]

Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об’єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n470 ч. 2 ст. 58 Земельного кодексу України]).

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.
== Право на землі водного фонду ==
Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України]).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України]).

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;

г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України]).

''Громадянам та юридичним особам'' органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися ''на умовах оренди'' земельні ділянки:

* прибережних захисних смуг,
* смуг відведення і берегових смуг водних шляхів,
* озера,
* водосховища, інші водойми,
* болота та острови для сінокосіння,
* рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури),
* культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей,
* проведення науково-дослідних робіт,
* доглядо, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо,
* штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури
* інших об'єктів водного транспорту.

Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України]).

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України]).
== Користування землями водного фонд ==
На землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов’язані з:

* будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд,
* огорож,
* прикордонних знаків,
* прикордонних просік,
* засобів навігаційного обладнання,
* поглибленням дна для забезпечення судноплавства, у тому числі експлуатаційне днопоглиблення (роботи, що проводяться з метою підтримання заданих навігаційних габаритів морських і внутрішніх водних шляхів, акваторій морських портів),
* видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок),
* розчисткою русел річок, каналів і дна водойм,
* прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій,
* організацією на береговій смузі внутрішніх водних шляхів будівництва тимчасових споруд і проведення інших необхідних робіт у разі непередбаченої зимівлі судна або аварійних подій з суднами,
* бурові та геологорозвідувальні роботи.

Дозволи на днопоглиблювальні роботи (крім експлуатаційного днопоглиблення), прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду видаються в установленому законодавством порядку.

Користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм і на островах здійснюється у режимі обмеженої господарської діяльності, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1054-20#n230 частиною другою] статті 12 Закону України “Про внутрішній водний транспорт”.

На зазначених землях забороняється провадження діяльності, що негативно впливає або може вплинути на їх стан чи суперечить їх призначенню, а саме:
* розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

* зберігання та застосування пестицидів і добрив;
* влаштування літніх таборів для худоби;
* будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
* миття і обслуговування транспортних засобів та техніки;
* влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.
* випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України
''У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об’єктів.''

Під час користування землями прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

* застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;
* влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
* влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;
* влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;
* випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого ''Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України''

Водокористувачі, які експлуатують споруди штучних водних об’єктів і водогосподарських систем, зобов’язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи, здійснювати відтворення, догляд, охорону та захист водоохоронних насаджень на берегах річок, навколо озер, водойм, у зонах відведення каналів відповідно до вимог законодавства.

Державний контроль за використанням та охороною земель водного фонду здійснюється '''''Держгеокадастром''''' та його територіальними органами, а також '''''виконавчими органами''''' сільських, селищних, міських рад у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю у межах повноважень, визначених законом.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства про охорону земель здійснюється '''''Держекоінспекцією''''' та її територіальними органами у межах повноважень, визначених законом.
== Прибережні захисні смуги ==
Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n492 ч. 1 ст. 60 Земельного кодексу України]).

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n492 ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України]).

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n492 ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України]).

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об’єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:
* гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;
* об’єкти підвищеної небезпеки;
* пансіонати, об’єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності;
* об’єкти природно-заповідного фонду, об’єкти культурної спадщини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n492 ч. 4 ст. 60 Земельного кодексу Україн]).
Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об’єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.

Землі водного фонду

2025-10-15T07:56:53Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Водний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/502-96-п#Text Порядок користування землями водного фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 502]

== Водний фонд України ==
Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text стаття 3 Водного кодексу]).

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води:

* природні водойми (озера);
* водотоки (річки, струмки);
* штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах;
* інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

== Склад земель водного фонду ==
До земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text стаття 4 Водного кодексу України).]

Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об’єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n470 ч. 2 ст. 58 Земельного кодексу України]).

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.
== Право на землі водного фонду ==
Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України]).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України]).

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;

г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України]).

''Громадянам та юридичним особам'' органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися ''на умовах оренди'' земельні ділянки:

* прибережних захисних смуг,
* смуг відведення і берегових смуг водних шляхів,
* озера,
* водосховища, інші водойми,
* болота та острови для сінокосіння,
* рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури),
* культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей,
* проведення науково-дослідних робіт,
* доглядо, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо,
* штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури
* інших об'єктів водного транспорту.

Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України]).

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України]).
== Користування землями водного фонд ==
На землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов’язані з:

* будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд,
* огорож,
* прикордонних знаків,
* прикордонних просік,
* засобів навігаційного обладнання,
* поглибленням дна для забезпечення судноплавства, у тому числі експлуатаційне днопоглиблення (роботи, що проводяться з метою підтримання заданих навігаційних габаритів морських і внутрішніх водних шляхів, акваторій морських портів),
* видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок),
* розчисткою русел річок, каналів і дна водойм,
* прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій,
* організацією на береговій смузі внутрішніх водних шляхів будівництва тимчасових споруд і проведення інших необхідних робіт у разі непередбаченої зимівлі судна або аварійних подій з суднами,
* бурові та геологорозвідувальні роботи.

Дозволи на днопоглиблювальні роботи (крім експлуатаційного днопоглиблення), прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду видаються в установленому законодавством порядку.

Користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм і на островах здійснюється у режимі обмеженої господарської діяльності, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1054-20#n230 частиною другою] статті 12 Закону України “Про внутрішній водний транспорт”.

На зазначених землях забороняється провадження діяльності, що негативно впливає або може вплинути на їх стан чи суперечить їх призначенню, а саме:
* розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

* зберігання та застосування пестицидів і добрив;
* влаштування літніх таборів для худоби;
* будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
* миття і обслуговування транспортних засобів та техніки;
* влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.
* випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України
''У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об’єктів.''

Під час користування землями прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

* застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;
* влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
* влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;
* влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;
* випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого ''Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України''

Водокористувачі, які експлуатують споруди штучних водних об’єктів і водогосподарських систем, зобов’язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи, здійснювати відтворення, догляд, охорону та захист водоохоронних насаджень на берегах річок, навколо озер, водойм, у зонах відведення каналів відповідно до вимог законодавства.

Державний контроль за використанням та охороною земель водного фонду здійснюється '''''Держгеокадастром''''' та його територіальними органами, а також '''''виконавчими органами''''' сільських, селищних, міських рад у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю у межах повноважень, визначених законом.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства про охорону земель здійснюється '''''Держекоінспекцією''''' та її територіальними органами у межах повноважень, визначених законом.
== Прибережні захисні смуги ==
Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n492 ч. 1 ст. 60 Земельного кодексу України]).

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n492 ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України]).

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n492 ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України]).

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об’єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:
* гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;
* об’єкти підвищеної небезпеки;
* пансіонати, об’єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності;
* об’єкти природно-заповідного фонду, об’єкти культурної спадщини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n492 ч. 4 ст. 60 Земельного кодексу Україн]).
Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об’єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.

Землі водного фонду

2025-10-15T07:55:19Z

Taranchenko.Anastasiia:

Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин

2025-08-14T11:09:50Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text Закон України «Про Кабінет Міністрів України»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text Закон України «Про охорону земель»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1147-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 року № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України»]
==Повноваження Кабінету міністрів України в галузі земельних відносин==
Кабінет Міністрів України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] та законів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади який здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України та має повноваження у галузі земельних відносин, а саме:
*розпорядження землями державної власності в межах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України];
*реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;
*викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом;
*координація проведення земельної реформи;
*розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;
*організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;
*встановлення порядку проведення моніторингу земель;
*внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст;
*встановлення та зміна меж сіл, селищ у випадках, передбачених Земельним Кодексом;
*вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ст. 13 Земельного Кодексу України).
===Розпорядження землями державної власності в межах Земельного Кодексу України===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 8 ст. 122 Земельного Кодексу України] Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2116-20#Text Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів"], а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, передає у постійне користування земельні ділянки у випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 149 цього Кодексу.

'''Умови продажу земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам''':
* здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України;
* продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
* реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України;
* іноземні держави, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до Кабінету Міністрів України;
* розгляд клопотання і продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюються державними органами приватизації після отримання погодження Кабінету Міністрів України.
'''Порядок вилучення земельних ділянок:'''
* земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України];
* вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
* за рішенням Кабінету Міністрів України можуть вилучатися земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування державних підприємств, установ, організацій без їхньої згоди та без згоди органів (організацій), до сфери управління (відання) яких вони належать, і передаватися у постійне користування іншим державним підприємствам. Ці положення не поширюються на вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування державних підприємств, установ, організацій Національної академії наук України, а також на вилучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
{| class="wikitable"
|-
|
Відповідно до ст. 150 Земельного Кодексу України до особливо цінних земель відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття;

б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини;

в) землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;

г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

'''!!! У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.'''
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1747-2021-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2021 р. № 1747-р «Про вилучення, передачу у постійне користування та комунальну власність земельної ділянки із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/217-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 217-р «Про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/669-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 669-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/34-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 34-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 800-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/709-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 709-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/433-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 433-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/394-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 394-р «Про вилучення, передачу у постійне користування та комунальну власність земельної ділянки із зміною її цільового призначення»] 
===Реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 116 Конституції України] Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, крім того у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text Закону України «Про Кабінет Міністрів України»] зазначено до основних завдань Кабінету Міністрів України належить розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм, крім того одним з основних повноважень закріплених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text статті 2 Закону Україи «Про Кабінет Міністрів України»], у сферах соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Кабінет Міністрів України розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони довкілля та з інших питань.

Кабінет Міністрів України одночасно із звітом про виконання Державного бюджету України за минулий рік подає Верховній Раді України звіти про хід виконання загальнодержавних програм. [https://www.davr.gov.ua/proyekt-zakonu-ukraini-pro-vnesennya-zmin-do-zagalnoderzhavnoi-cilovoi-programi-rozvitku-vodnogo-gospodarstva-ta-ekologichnogo-ozdorovlennya-basejnu-richki-dnipro-na-period-do-2021-roku Проєкт Закону України «Про внесення змін до Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року».] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4836-17#Text Закон України «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року»].

Кабінет Міністрів України провадить координацію проведення земельної реформи через Офіс реформ Кабінету Міністрів України положення якого були утворені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-2016-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 року №768 "Про утворення Офісу реформ"], який утворено з метою забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ, зокрема щодо планування відповідних заходів, проведення моніторингу та аналізу стану їх виконання.

Крім того, Кабінет Міністрів України реалізує політику у багатьох сверах земельних правовідносин таких як моніторинг земель [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-93-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 року № 661 "Про затвердження Положення про моніторинг земель"] та інші нормативни акти.
===Викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 41 Конституції України] кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

'''Суспільна необхідність''' - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку;

'''Суспільна потреба''' - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для забезпечення національної безпеки і оборони, розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також:
* будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
* розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин;
* будівництво захисних гідротехнічних споруд;
* будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;
* розташування об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
'''якщо передбачається місце розташування об'єкта на території Автономної Республіки Крим та суміжної області або на території двох та більше областей.'''

Кабінет Міністрів України зобов'язаний письмово повідомити про рішення про викуп земельної ділянки та інших об'єктів нерухомого майна, що розміщені на земельній ділянці, власника (власників) протягом п'яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється також на тих осіб, які стануть власниками таких об'єктів протягом трьох місяців з дня надходження зазначеного повідомлення.

Роспорядження Кабінету Міністрів України від 20.08.2012 року № 624-р "'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/624-2012-р#Text Про вилучення та/або надання земельних ділянок у постійне користування із зміною їх цільового призначення та викуп або примусове відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності]'''"

Інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку.

Відповідно до п. 3 ст. 10 Земельного Кодексу України, у разі якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження осіб, зазначених у частині другій цієї статті, залишається невідомим, навіть після звернення до органів і підрозділів Державної міграційної служби України, про прийняте рішення щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, ці особи повідомляються шляхом розміщення відповідного оголошення:
* в офіційному друкованому виданні, засновником якого є Кабінет Міністрів України, у разі якщо таке рішення приймає Кабінет Міністрів України;
* у друкованих засобах масової інформації, засновниками яких є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, що викуповується органом місцевого самоврядування чи відповідним органом виконавчої влади.
Власник (власники) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, вважається повідомленим про такий викуп з дня опублікування зазначеного оголошення.

У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).

У разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення:
* об'єктів національної безпеки і оборони;
* лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
* об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
* об'єктів природно-заповідного фонду;
* кладовищ.
У разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зазначені об’єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об’єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії.

'''!!! Важливо. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.'''

'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/25470535 Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 р. у справі № 2а-2/12/9104.]'''
===Координація проведення земельної реформи===
Кабінет Міністрів України провадить координацію проведення земельної реформи через Офіс реформ Кабінету Міністрів України положення якого були утворені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-2016-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 року №768 "Про утворення Офісу реформ"].

Офіс реформ (далі - Офіс) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, що утворюється з метою забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ, зокрема щодо планування відповідних заходів, проведення моніторингу та аналізу стану їх виконання.
{| class="wikitable mw-collapsible"
|+
!Основні завдання Офісу
!Офіс має право
|-
|
*забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ
*підготовка пропозицій щодо плану заходів із впровадження реформ на відповідний рік (далі - план заходів) та механізмів реалізації таких реформ
*проведення моніторингу стану виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планом заходів
*проведення аналізу результатів виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планом заходів
*підготовка пропозицій (інформації) для виконання завдань, покладених на утворені при Національній раді з відновлення України від наслідків війни робочі групи, зокрема з урахуванням позицій міжнародних партнерів, експертів, дипломатичних установ, профільних асоціацій, фінансових інституцій.
|
*запитувати у керівників центральних органів виконавчої влади та проектних офісів реформ, утворених міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, та одержувати інформацію про хід впровадження реформ
*отримувати в установленому порядку від міністерств, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань
*утворювати у разі потреби постійні або тимчасові робочі групи з питань забезпечення виконання покладених на нього завдань;
*залучати до участі у своїй роботі представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також представників вітчизняних та міжнародних експертних і наукових організацій, незалежних експертів (за згодою)
*користуватися в установленому порядку інформаційними базами даних державних органів
*організовувати проведення конференцій, семінарів, нарад та інших заходів з питань впровадження реформ
|}
===Організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою===
У статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" закріплено, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#n19 Порядок ведення Державного земельного кадастру] визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр" затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#n19 Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"].

Крім того, для забезпечення ведення Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів та інших інформаційних систем Кабінет Міністрів України затверджує Порядок інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, а також перелік відомостей, обмін якими може здійснюватися в порядку такої взаємодії.

=== Встановлення порядку проведення моніторингу земель ===
Свої повноваження стосовно встанолення порядку проведення моніторингу земель Кабінет Міністрів України реалізує шляхом прийняття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-93-%D0%BF#n10 Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету Міністру України від 20.08.1993 № 661], яке закріплює, що моніторинг земель - система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів, у свою чергу моніторинг земель є однією з складових системи моніторингу довкілля, порядок ведення якого визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/391-98-%D0%BF#Text Положенням про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. № 391].

==Див. також:==
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_органів_місцевого_самоврядування_у_галузі_земельних_відносин Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин]
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_Верховної_Ради_України_та_органів_місцевого_самоврядування_в_галузі_земельних_відносин Повноваження Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин]
*[[Моніторинг земель: призначення та завдання]]
[[Категорія: Земельне право‎]]
[[Категорія:Кабінет Міністрів України]]

Призначення старости

2025-08-14T10:48:34Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''''Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text], в Україні введено [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|режим воєнного стану]]!'''''
Відповідно до статті 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону] умовах воєнного стану забороняються: проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування. Верховна Рада України не пізніше ніж у дев’яностоденний строк з дня припинення чи скасування воєнного стану, якщо чергові або позачергові вибори до відповідних органів мали бути проведені в період, на який було введено воєнний стан, приймає рішення про призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих виборів.
|}
== Порядок затвердження ==
Староста затверджується у відповідному старостинському окрузі сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/conv#n1289 частина перша ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"]).

Кандидатура (кандидатури) старости вноситься (вносяться) на громадське обговорення (громадські слухання, збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю) сільським, селищним, міським головою та вважається погодженою з жителями відповідного старостинського округу, якщо в результаті громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю) отримала (отримали) підтримку у старостинському окрузі з кількістю жителів:

* з кількістю жителів до 1500 - більше 20 відсотків голосів жителів від загальної кількості жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах;
* з кількістю жителів від 1500 до 10 тисяч - більше 17 відсотків голосів;
* з кількістю жителів від 10 тисяч до 20 тисяч - більше 14 відсотків голосів;
* з кількістю жителів від 20 тисяч до 30 тисяч - більше 10 відсотків голосів;
* з кількістю жителів більше 30 тисяч - більше 7 відсотків голосів жителів від загальної кількості жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах.

Не пізніше ніж за три дні до початку громадського обговорення кандидатури (кандидатур) старости на офіційному веб-сайті сільської, селищної, міської ради оприлюднюється оголошення про початок такого обговорення із зазначенням відомостей про кандидатуру (кандидатури) старости.

За результатами проведеного громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю) кандидатури (кандидатур) старости складається протокол, який має містити такі відомості: дата (період) і місце проведення громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), кількість жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах, відомості про кандидатуру (кандидатури) старости, кількість учасників громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), які підтримали відповідну кандидатуру (кожного із кандидатів), із зазначенням прізвища, власного імені (усіх власних імен) та по батькові (за наявності), числа, місяця і року народження, серії та номера паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України - для осіб, недавно прийнятих до громадянства України), що засвідчується підписом таких учасників.

Результати громадського обговорення кандидатури (кандидатур) старости оприлюднюються на офіційному веб-сайті сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж на третій день після встановлення результатів такого обговорення.

Кандидатура старости відповідного старостинського округу, не підтримана сільською, селищною, міською радою, не може бути повторно внесена для затвердження в цьому старостинському окрузі протягом поточного скликання відповідної сільської, селищної, міської ради.

Порядок проведення громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю) кандидатури (кандидатур) старости затверджується сільською, селищною, міською радою.

Староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/conv#n1289 частина друга ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"]).

На старосту поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені законом для сільського, селищного, міського голови.

Порядок організації роботи старости визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"] та іншими законами, а також Положенням про старосту. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/conv#n1289 частина третя ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"]).

== Старостинський округ ==
Старостинський округ утворюється відповідною сільською, селищною, міською радою у складі одного або декількох населених пунктів (крім адміністративного центру територіальної громади), на території якого (яких) проживає не менше 500 жителів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/conv#n1289 частина четверта ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"]).

У територіальних громадах, показник густоти населення в яких є вдвічі нижчим за показник середньої густоти населення в Україні без урахування площі та населення адміністративних центрів територіальних громад, перелік яких визначений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері розвитку місцевого самоврядування, старостинський округ, як виняток, може утворюватися у складі одного або декількох населених пунктів (крім адміністративного центру територіальної громади), на території якого (яких) проживає не менше 200 жителів.

При утворенні старостинських округів враховуються історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток таких старостинських округів та відповідної територіальної громади.

== Повноваження старости ==
Згідно з частиною п'ятою ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" староста:
# уповноважений сільською, селищною, міською радою, яка його затвердила, діяти в інтересах жителів відповідного старостинського округу у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради;
#бере участь у пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради та засіданнях її постійних комісій з правом дорадчого голосу. Бере участь у засіданнях виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради;
#має право на гарантований виступ на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, засіданнях її постійних комісій та виконавчого комітету з питань, що стосуються інтересів жителів відповідного старостинського округу, на засіданнях органів самоорганізації населення, що діють у межах відповідного старостинського округу;
#сприяє жителям відповідного старостинського округу у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також у поданні відповідних документів до зазначених органів. За рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради надає адміністративні послуги та/або виконує окремі завдання адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі утворення такого центру);
#бере участь в організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням;
#бере участь у підготовці пропозицій до проекту місцевого бюджету в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного старостинського округу;
#вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного старостинського округу виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб;
#бере участь у підготовці проектів рішень сільської, селищної, міської ради, що стосуються майна територіальної громади, розташованого на території відповідного старостинського округу;
#бере участь у здійсненні контролю за використанням об'єктів комунальної власності, розташованих на території відповідного старостинського округу;
#бере участь у здійсненні контролю за станом благоустрою відповідного старостинського округу та інформує сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради про результати такого контролю;
#отримує від виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для здійснення наданих йому повноважень;
#сприяє утворенню та діяльності органів самоорганізації населення, організації та проведенню загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення у відповідному старостинському окрузі;
#здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України.
При здійсненні наданих повноважень староста є відповідальним і підзвітним сільській, селищній, міській раді та підконтрольним сільському, селищному, міському голові. Староста не рідше одного разу на рік, протягом першого кварталу року, наступного за звітним, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений сільською, селищною, міською радою термін, звітує про свою роботу перед такою радою, жителями старостинського округу. Заслуховування звіту старости перед жителями старостинського округу відбувається на відкритій зустрічі, у спосіб, що дає можливість жителям старостинського округу поставити запитання, висловити зауваження та внести пропозиції. Інформація про відповідну зустріч, а також письмовий звіт старости оприлюднюються на офіційному веб-сайті сільської, селищної, міської ради та розміщуються у приміщенні ради не пізніше ніж за сім календарних днів до дня проведення відповідної зустрічі. Порядок звітування старости визначається Положенням про старосту. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/conv#n1289 частина шоста ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"]).

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Виборче право]]

Прожитковий мінімум

2025-08-14T10:42:33Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text Закон України «Про прожитковий мінімум»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1206-17#n14 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.09.2017 № 1073 «Про затвердження Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії»]
== Визначення поняття ==
'''Прожитковий мінімум''' - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (частина 1 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум")].

Тобто обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи — фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум — це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для існування людини та соціальну частину — певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.
==Як визначається прожитковий мінімум==
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (частина 2 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум")]:

* дітей віком до 6 років;
* дітей віком від 6 до 18 років;
* працездатних осіб;
* осіб, які втратили працездатність.

До '''працездатних осіб''' відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

До '''осіб, які втратили працездатність''', відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.

Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, збільшується на суму обов'язкових платежів.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, за поданням Кабінету Міністрів України щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України та публікується в офіційних виданнях. Починаючи з 2006 р. прожитковий мінімум затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (частина 3 статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум")].

З 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму визначений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-IX#Text статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"] на одну особу в розрахунку на місяць становить - 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
{| class="wikitable"
!Соціальні та демографічні групи населення
!Розмір прожиткового мінімуму на 2025 рік
|-
!діти віком до 6 років
!2563
|-
!діти від 6 до 18 років
!3196
|-
!працездатні особи
!3028
|-
!'''особи, які втратили працездатність'''
!2361
|}
==Принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг==
Принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг закріплені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text статті 3 Закону України "Про прожитковий мінімуму"]

Набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п'ять років.

Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.
====Основними принципами формування набору продуктів харчування є:====

* забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку організму;
* забезпечення дитини віком від 6 до 18 років додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку;
* задоволення організму працюючої особи у відтворенні працездатності, збереження працездатності для безробітного, відновлення у необхідних випадках працездатності для особи, яка її втратила;
* підтримання повноцінного функціонування організму людини похилого віку.

Набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту.
====Основними принципами формування набору непродовольчих товарів є: ====

* забезпечення збереження здоров'я та підтримання життєдіяльності організму людини;
* урахування особливостей потреб осіб, які відносяться до різних соціальних і демографічних груп населення;
* урахування культурно-побутових потреб особистості.

До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші.

Набір послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.
====Основними принципами формування набору послуг є:====

* задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв'язку з навколишнім середовищем;
* задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров'я;
* визначення житлово-комунальних послуг (по водопостачанню, теплопостачанню, газопостачанню, електропостачанню, водовідведенню, утриманню та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбиранню, утриманню ліфтів) виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг;
* урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення.

==Для чого застосовується прожитковий мінімум ==
Прожитковий мінімум застосовується для:

* загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
* встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] та законів України;
* визначення права на призначення соціальної допомоги;
* визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
* встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
* формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text Закону України «Про прожитковий мінімум»].
[[Категорія:Бюджетне право]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Щорічні та додаткові відпустки

2025-07-11T09:11:15Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України «Про державну службу»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14 Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Закон України «Про прокуратуру»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12 Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/570-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 570 «Про затвердження Списку робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, і Порядку його застосування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №634 «Про затвердження Порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-п Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1290 "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня1998 року № 45 «Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 565 «Про затвердження Порядку надання та оплати відпусток для підготовки та участі у всеукраїнських і міжнародних спортивних змаганнях»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0007203-97 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року №7 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0057-98 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року №16 «Про затвердження Порядків застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України № 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4303 43, 44 Конституції України].

Відповідно до статті 12 зазначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n43 Закону] у період дії воєнного стану:
*надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
*надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати. Положення другого речення абзацу другого та абзацу третього цієї частини не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
*роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"] у період дії воєнного стану не застосовуються. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
*роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
*роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 статті 9 Закону України "Про відпустки"].
*роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|статусу внутрішньо переміщеної особи]], в '''обов’язковому порядку''' надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n298 Закону України "Про відпустки"].
|}
== Кому належить право на відпустки ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4314 Стаття 45 Конституції України] гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Це право забезпечується, у тому числі, наданням оплачуваної щорічної відпустки. Мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n13 статті 2 Закону України "Про відпустки"] право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України. Законом України "Про відпуски" встановлено, що щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток.
== Види відпусток ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 статті 4 Закону України "Про відпустки"] установлюються такі види відпусток:
* щорічні відпустки (основна та додаткові);
* додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
* творча відпустка;
* відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
* соціальні відпустки;
* відпустки без збереження заробітної плати.
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
== Щорічна основна відпустка ==
Відповідно до ч. 1 ст. 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"] щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Для окремих категорій працівників [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"] встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки:
{| class="mw-datatable wikitable"
|-
! style="background:#8FBC8F;" | № !! style="background:#8FBC8F;" | Категорія працівників !! style="background:#8FBC8F;" | Тривалість відпустки
|-
| style="text-align:center;" | 1|| Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин || 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 2|| Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче|| 28 календарних днів незалежно від стажу роботи
|-
| style="text-align:center;" | 3|| Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів|| 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше
|-
| style="text-align:center;" | 4|| Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, - за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/570-97-%D0%BF Списком робіт, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України]|| 28 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 5|| Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин|| 30 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 6|| Невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин|| 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 7|| Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічні працівники та наукові працівники - у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України]|| до 56 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 8|| Особи з інвалідністю I і II груп || 30 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 9|| Особи з інвалідністю III групи || 26 календарних днів
|-
|10|| Особи віком до вісімнадцяти років || 31 календарний день
|-
|11|| Сезонні працівники, а також тимчасові працівники || пропорційно до відпрацьованого часу
|}
Примітка. Положення цієї таблиці щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а також тривалості, передбаченої пунктами 8-10 таблиці.
== Щорічні додаткові відпустки ==
Поряд із щорічною основною відпусткою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"] передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
* додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
* додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
=== Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці ===
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Така відпустка надається працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами зазначеного Списку, незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва і цехи, та від форм власності підприємств, організацій і установ.

Застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку здійснюється у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0057-98 порядку, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня1998 року №16] .

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів [[Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці|атестації робочих місць за умовами праці]] та часу зайнятості працівника в цих умовах.
=== Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці ===
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:
* окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я;
* працівникам з ненормованим робочим днем.
==== Щорічна додаткова відпустка окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я ====
Надається тривалістю до 35 календарних днів за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-п Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України], незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ.

Застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, здійснюється у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0058-98 порядку, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року №16]

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Для працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі персональних комп’ютерах), передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів.

''Докладніше:'' [[Додаткова відпустка за роботу з комп'ютером]]
==== Щорічна додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем ====
Надається тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Відповідно до п.1 [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0007203-97 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці], затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 97 року № 7, ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Така відпустка надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
* осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
* осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
* осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
=== Інші щорічні додаткові відпустки ===
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] передбачена можливість надання деяким категоріям працівників щорічних відпусток, що не передбачені цим законом. Такі види щорічних відпусток можуть встановлюватися як спеціальним законодавством, так і колективним договором.
{| class="wikitable mw-datatable"
|-
! style="background:#8FBC8F;" | № !! style="background:#8FBC8F; width: 49%" | Категорія працівників !! style="background:#8FBC8F;" | Тривалість відпустки !! style="background:#8FBC8F;" | Підстава
|-
| style="text-align:center;" | 1 || Державні службовці після досягнення п’ятирічного стажу державної служби || style="text-align:center;" | 1 календарний день за кожний додатковий рік державної служби, але не більш як 15 календарних днів || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про державну службу"]
|-
| style="text-align:center;" | 2 || Посадові особи, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років || style="text-align:center;" | до 15 календарних днів || ч. 6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"]
|-
| style="text-align:center;" | 3 || Судді, які мають стаж роботи більше 10 років || style="text-align:center;" | 15 календарних днів|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]
|-
| style="text-align:center;" | 4 || Прокурори, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років || style="text-align:center;" | 15 календарних днів || ч. 2[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 ст. 82 Закону України "Про прокуратуру"]
|-
| style="text-align:center;" | 5 || Особи, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи || style="text-align:center;" | 14 робочих днів|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 ст.ст. 20-21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"]
|-
| style="text-align:center;" | 6 || Батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють || style="text-align:center;" | 10 днів|| п. 2 ч. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12 ст. 18 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»]
|-
| style="text-align:center;" | 7 || Один з батьків дитини з інвалідністю чи особа, яка його замінює || style="text-align:center;" | до 5 днів || ч. 2[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 ст. 26 Закону України "Про охорону дитинства"]
|-
| style="text-align:center;" | 8 || Військовослужбовці, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби || style="text-align:center;" | визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів || п. 4 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
|-
| style="text-align:center;" | 9 || Окремі категорії медичних працівників || style="text-align:center;" | 3 календарні дні|| п. "н" ч. 1 ст. 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
|}
Примітка. Наведений у таблиці список не є вичерпним. Спеціальним законодавством чи колективним договором можуть встановлюватись щорічні додаткові відпустки також для інших категорій осіб.
== Порядок надання щорічної відпустки ==
''Докладніше:'' [[Порядок надання щорічних відпусток]]

Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.
== Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] передбачено надання додаткових оплачуваних відпусток у зв'язку з навчанням, а саме:
* відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах;
* відпустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах;
* відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі.
Крім цього [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] додатково встановлює пільги для для працівників, які поєднують роботу з навчанням.

''Докладніше:'' [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]] 
=== Відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах ===
Надається працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, на період складання:
* випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних днів;
* випускних іспитів у старшій школі - тривалістю 23 календарних дні;
* перевідних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних.
Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 та 28 календарних днів.
=== Відпустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах ===
Надається працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.

=== Відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі ===
Надається працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання
{| class="wikitable mw-datatable" style="text-align: center;"
|+Тривалість відпустки у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах у календарних днях
|-
! rowspan="6" | Період навчання, на який надається відпустка !! colspan="8" style="background:#8FBC8F;" | Рівень акредитації навчального закладу
|-
! colspan="4" | І та ІІ !! colspan="8" | ІІІ та IV
|-
! colspan="8" style="background:#8FBC8F;" | Форма навчання
|-
! colspan="2" | Вечірня!! colspan="2" | Заочна !! colspan="2" | Вечірня!! colspan="2" | Заочна
|-
! colspan="8" style="background:#8FBC8F;" | Курс навчання у вищому навчальному закладі
|-
! style="width: 5%" | I та ІІ!! style="width: 7%" | ІІІ та наступні !! style="width: 5%" | I та ІІ !! style="width: 7%" | ІІІ та наступні !! style="width: 5%" | I та ІІ !! style="width: 7%" | ІІІ та наступні !! style="width: 5%" | I та ІІ !! style="width: 7%" | ІІІ та наступні
|-
| style="text-align:left;" | На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів || 10 || 20|| 30 || 40 || 20|| 30 || 30 || 40
|-
| style="text-align:left;" | На період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах || colspan="8" | 30
|-
| style="text-align:left;" | На період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) || colspan="4" | 2 місяці|| colspan="4" | 4 місяці
|}
Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, передбачено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №634].

Згідно цієї постанови для працівників, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації за вечірньою та заочною формами навчання, з нижченаведених напрямів підготовки, де навчальний процес має свої особливості, понад відпустки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/504/96-%D0%B2%D1%80#n162 статтею 15 Закону України "Про відпустки"], надаються також наступні відпустки відпустки:
{| class="wikitable"
|-
! style="background:#8FBC8F; width: 62%" | Напрям підготовки !! style="background:#8FBC8F; width: 28%" | Вид відпустки, що надається !! style="background:#8FBC8F; width: 10%" | Тривалість у календарних днях
|-
| rowspan="2" | Культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання) || щорічно, із збереженням заробітної плати || style="text-align:center;" | 10
|-
| щорічно, без збереження заробітної плати || style="text-align:center;" | 10
|-
| rowspan="2" | Театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво ( кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство) || щорічно, із збереженням заробітної плати || style="text-align:center;" | 20
|-
| щорічно, без збереження заробітної плати || style="text-align:center;" | 10
|-
| Філологія (мова та література) || щорічно, без збереження заробітної плати || style="text-align:center;" | 10
|}
Примітка. Вказані у таблиці відпустки надаються відповідно на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Вищі навчальні заклади у разі потреби можуть здійснювати перерозподіл додаткових відпусток між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Творча відпустка ==
Надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством.

Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток передбачено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року №45].

Згідно цієї постанови творчі відпустки надаються працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також наукових праць: монографій, довідників тощо.
{| class="wikitable"
|-
! style="background:#8FBC8F; width: 22%" | Творча відпустка !! style="background:#8FBC8F;" | Тривалість !! style="background:#8FBC8F;" | Підстава надання
|-
| Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук || до 3 місяців || rowspan="2" | заява працівника та рекомендація наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
|-
| Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук || до 6 місяців
|-
| Творча відпустка для написання підручника чи наукової праці || до 3 місяців || заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік
|}
Примітки:
1. Вказана у таблиці творча відпустка надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із відповідною науковою чи творчою роботою.
2. Творча відпустка не надається для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
3. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими відпустками, передбаченими законодавством, і оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.

На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата.
== Відпустка для підготовки та участі в змаганнях ==
Відповідно до ст. 16-1 Закону України "Про відпустки"Надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпусток для підготовки та участі в змаганнях встановлюються відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністів України від 01.06.2011 р. №565].
{| class="wikitable"
|-
! style="background:#8FBC8F;" | Вид змагань !! style="background:#8FBC8F;" | Категорії працівників, що мають право на отримання відпустки !! style="background:#8FBC8F;" | Тривалість !! style="background:#8FBC8F;" | Підстава надання
|-
| Всеукраїнські спортивні змагання, що включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік || Працівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності за основним місцем роботи, які систематично займаються певним видом (видами) спорту та беруть участь у спортивних змаганнях, крім працівників підрозділів правоохоронних органів, Збройних Сил, інших військових формувань, фізкультурно-спортивних організацій, які за своїми функціональними обов'язками беруть участь у всеукраїнських змаганнях з видів спорту || rowspan="2" style="text-align:center;" | не більш як 40 календарних днів на рік || rowspan="2" style="text-align:center;" | заява працівника та лист-виклик на відповідні спортивні змагання, який готується Мінмолодьспортом
|-
| Міжнародні спортивні змагання, що включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік || Працівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності за основним місцем роботи, які включені до основного складу національних збірних команд України, крім спортсменів штатної команди національних збірних команд України та працівників підрозділів правоохоронних органів, Збройних Сил, інших військових формувань, фізкультурно-спортивних організацій, які за своїми функціональними обов'язками беруть участь у міжнародних змаганнях з видів спорту
|}
Тривалість відпустки включає час, необхідний для проїзду до місця проведення спортивних змагань та повернення. Відпустки можуть надаватися частинами, про що зазначається в листі-виклику на відповідні спортивні змагання.

Відпустки можуть надаватися працівникам окремо від інших відпусток, передбачених законодавством, і оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи та організації.

На час перебування у відпустках за працівниками зберігається місце роботи (посада). Оплата відпусток працівникам, зазначеним у таблиці, здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, призначених на оплату праці, або коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.
== Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/504/96-%D0%B2%D1%80#n192 статті 162 Закону України "Про відпустки"] право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік мають:
* учасники бойових дій;
* постраждалі учасники Революції Гідності;
* особи з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"];
* особи, реабілітовані відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"], із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.
== Соціальні відпустки ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"] передбачає такі види соціальних відпусток:
* відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;
* відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* відпустка у зв'язку з усиновленням дитини;
* додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
=== Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами ===
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n196 статті 17 Закону України "Про відпустки"] визначено, що на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами.
{| class="wikitable mw-datatable"
|+ Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у календарних днях
|-
! style="background:#8FBC8F;" | Відпустка !! style="background:#8FBC8F;" | До пологів !! style="background:#8FBC8F;" | Після пологів !! style="background:#8FBC8F;" | Сумарно
|-
| У разі народження однієї дитини за відсутності ускладнення пологів || style="text-align:center;" | 70 || style="text-align:center;" | 56, починаючи з дня пологів || style="text-align:center;" | 126
|-
| У разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів || style="text-align:center;" | 70 || style="text-align:center;" | 70, починаючи з дня пологів || style="text-align:center;" | 140
|}
За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). 
=== Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ===
''Докладніше:'' [[Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку]]

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n202 статті 18 Закону України "Про відпустки"] після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Підприємство, установа, організація за рахунок власних коштів може надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

За бажанням матері, батька дитини або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу).
=== Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n209 статті 181 Закону України "Про відпустки"] особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини:
* при усиновленні одної дитини - тривалістю 56 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини;
* при усиновленні двох і більше дітей - тривалістю 70 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.
Якщо усиновлювачами є подружжя, відпустка надається одному з них на їх розсуд.

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше 3 місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.

Вказана відпустка надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення суду про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
=== Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ===
''Докладніше:'' [[Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю]]

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 статтею 19 Законом України "Про відпустки"] право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів має:
* одному з батьків, що працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років;
* одному з батьків, що працюють і мають дитину з інвалідністю;
* одному з батьків, що працюють і усиновили дитину;
* матір особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
* одинока матір дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
* батько дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування * матері в лікувальному закладі);
* особа, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
* один із прийомних батьків дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
За наявності декількох підстав для надання вищезазначеної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні основну та додаткові відпустки і переносяться на інший період або продовжуються у визначеному законом порядку.
== Відпустки без збереження заробітної плати ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 Стаття 25 Закону України "Про відпустки"] передбачає перелік категорій працівників, яким за їх бажанням надається відпустка без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку:
{| class="wikitable mw-datatable"
|-
! style="background:#8FBC8F;" | № !! style="background:#8FBC8F;" | Категорія працівників !! style="background:#8FBC8F;" | Тривалість відпустки
|-
| style="text-align:center;" | 1 || Матір або батько, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю || До 14 календарних днів щорічно
|-
| style="text-align:center;" | 2 || Чоловік, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці || До 14 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 3 || Матір або інші особи, зазначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону України "Про відпустки"], в разі якщо дитина потребує домашнього догляду || На період, визначений у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку
|-
| style="text-align:center;" | 4 || Матір або інші особи, зазначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону України "Про відпустки"], в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня || Не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку
|-
| style="text-align:center;" | 5 || Матір або інші особи, зазначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону України "Про відпустки"], якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги || До досягнення дитиною 18-річного віку
|-
| style="text-align:center;" | 6 || Матір або інша особа, зазначена у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про відпустки"], для догляду за дитиною віком до 14 років || На період оголошення карантину на відповідній території
|-
| style="text-align:center;" | 7 || Учасники війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України || До 14 календарних днів щорічно
|-
| style="text-align:center;" | 8 || Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] || До 21 календарного дня щорічно
|-
| style="text-align:center;" | 9 || Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною || До 21 календарного дня щорічно
|-
| 10 || Пенсіонери за віком || До 30 календарних днів щорічно
|-
| 11 || Особи з інвалідністю III групи || До 30 календарних днів щорічно
|-
| 12 || Особи з інвалідністю I та II груп || До 60 календарних днів щорічно
|-
| 13 || Особи, які одружуються || До 10 календарних днів
|-
| 14 || Працівники у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер || До 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад
|-
| 15 || Працівники у разі смерті інших рідних || До 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад
|-
| 16 || Працівники для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду || На період, визначений у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів
|-
| 17 || Працівники, що потребують завершення санаторно-курортного лікування || На період, визначений у медичному висновку
|-
| 18 || Працівники, допущені до вступних іспитів у вищі навчальні заклади || 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад
|-
| 19 || Працівники, допущені до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва || Тривалість, необхідна для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад
|-
| 20 || Працівники, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки || Тривалість, необхідна для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад
|-
| 21 || Сумісники || На термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи
|-
| 22 || Ветерани праці || До 14 календарних днів щорічно
|-
| 23 || Працівники, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію || До 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи
|-
| 24 || Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості || 12 календарних днів на кожну таку дитину без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі
|-
| 25 || Працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року
Членам добровільних формувань цивільного захисту

| тривалістю до 5 календарних днів щороку

тривалістю до 5 календарних днів у рік залучення їх до виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту
|-
| 26 || Працівники, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання || Один вільний від роботи день на тиждень протягом четвертого року навчання
|-
|27
|Працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації
|тривалістю до 60 календарних днів
|}
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку,. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

== Див. також ==
* [[Соціальні відпустки. Порядок надання]]
* [[Додаткова відпустка учасникам бойових дій]]
* [[Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку]]
[[Категорія: Відпустка]]

Порядок звільнення особи з-під варти

2025-07-11T08:41:58Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print1476633632917284 Кримінальний процесуальний кодекс]
== Звільнення особи з під варти у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n1958 ч.1 ст. 202 КПК] у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно.

У ч. 1 вищевказаної статті законодавець встановлює процедуру звільнення з-під варти підозрюваного, обвинуваченого в межах здійснення законного затримання за ухвалою слідчого судді, суду (чи без неї) під час обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. Так, у рішенні про застосування даного заходу повинно бути зазначено, що підозрюваний, обвинувачений після того, як йому роз'яснено і доведено під розпис суть і наслідки покладених на нього обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n1882 ч. 5 ст. 194 КПК], підлягає негайному звільненню з-під варти.
== Звільнення особи з під варти у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n1958 ч.2 ст. 202 КПК] у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно після надання його поручителями визначеного зобов'язання.

Суттєвих відмінностей у процедурі звільнення особи з під варти у разі застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов’язання та особистої поруки не має. Єдиною відмінністю є те, що поручителя також ознайомлюють і доводять під розпис обов'язки про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ст. 194 КПК] і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи до суду на першу про те вимогу, про що складається відповідний протокол.

== Звільнення особи з під варти у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ч.3 ст. 202 КПК] у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий:
# негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово;
# негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
Обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передбачає можливість звільнення з-під варти як у залі суду, так і за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. За умови покладання на останнього обов'язку не залишати своє житло у залі суду на тілі підозрюваного, обвинуваченого закріплюється електронний засіб контролю і працівники органів внутрішніх справ доставляють його до місця безпосереднього здійснення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. В ухвалі про зміну запобіжного заходу зазначається про обов'язки, покладені на підозрюваного, обвинуваченого, у тому числі про заборону залишати конкретне житло цілодобово або у певний період доби.

За умови покладання на підозрюваного, обвинуваченого обов'язку заборони залишення житла лише у певний період доби звільнення з-під варти здійснюється після закріплення на тілі електронного засобу контролю. Порядок його застосування та наслідки втручання у його роботу роз'яснюються підозрюваному, обвинуваченому, про що складається протокол.
== Звільнення особи з під варти у разі внесення застави ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ч.4 ст. 202 КПК] підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Під час виконання ухвали і безпосереднього здійснення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений може бути звільнений за умови внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Для цього сторона захисту повинна надати адміністрації місця попереднього ув'язнення документи, які підтверджують факт внесення застави. Протягом одного робочого дня подані документи перевіряються і встановлюється їх законність. Перелік перевірочних дій законодавцем не визначається, однак у будь-якому випадку для цього слід одержати за запитом (усним чи письмовим) підтвердження від фінансової установи, на рахунок якої внесено грошові кошти, а не тільки перевірити документи, які подані стороною захисту.

Після проведення перевірочних дій щодо внесення коштів у вигляді застави адміністрація установи попереднього ув'язнення за відсутності будь-яких судових рішень стосовно підозрюваного, обвинуваченого, які набрали законної сили і прямо передбачають тримання під вартою (наприклад, ухвал слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по інших кримінальних провадженнях), зобов'язана звільнити особу з-під варти. Перед звільненням про факт внесення застави та результати перевірки повідомляється слідчий (під час досудового розслідування) та прокурор, слідчий суддя, суд усно і письмово - шляхом направлення повідомлення в порядку, встановленому КПК для здійснення відповідної процедури.

Після звільнення особи з-під варти відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ч. 4 ст. 202 КПК] запобіжний захід у вигляді тримання під вартою автоматично змінюється на заставу і додаткового процесуального розгляду даного питання чи документального оформлення не потребує.
== Негайне звільнення з під варти ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ч. 5 ст. 202 КПК] у разі постановлений слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv статті 206] цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

В частині 5 цієї статті законодавець зазначає випадки, коли підозрюваний, обвинувачений підлягає негайному звільненню з-під варти. В одних із них звільнення відбувається після прийняття рішення слідчого судді, суду, наприклад, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший або про відмову у продовженні строків його застосування. Інші випадки пов'язуються із закінченням дії строку тримання під вартою і відсутністю будь-яких інших судових рішень, які дають підстави для законного залишення підозрюваного, обвинувачення у місцях попереднього ув'язнення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ч. 6 ст. 202 КПК] разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n7452 201-1] цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений та переданий під нагляд уповноваженого органу, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Подальше тримання та заходи щодо поводження із звільненим з-під варти підозрюваним, обвинуваченим здійснюються відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України для військовополонених.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Виплата військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно

2025-07-11T08:27:40Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#n117 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (стаття 91)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0767-16#n17 Наказ Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України"]

== Хто має право на грошову компенсацію ==

Виплата грошової компенсації за неотримане речове майно здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці).

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

«Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Інструкції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0768-16#n190 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період]) мобілізовані військовослужбовці звільняються у запас у тій формі одягу, що була в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.

Тобто під час звільнення військовослужбовець, призваний за мобілізацією, не має заборгованості за недоотримане речове майно, відповідно грошова компенсація не нараховується.

== Порядок виплати грошової компенсації ==
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
* звільнення з військової служби;
* загибелі (смерті) військовослужбовця;
*переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

'''Норми забезпечення предметів речового майна передбачено:''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0767-16#n17 Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України"].

Військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF 178] “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно”.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF#n9 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил], Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

=== Підстави виплати грошової компенсації ===
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв’язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF#n24 додатком].

За речове майно, яке мали отримати військовослужбовці, що проходили військову службу за контрактом, але не отримали у зв’язку зі смертю, спадкоємцям померлого виплачується грошова компенсація.

У разі загибелі (смерті) військовослужбовця грошова компенсація виплачується рівними частками членам його сім’ї та утриманцям. Члени сім’ї та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця подають за місцем його військової служби заяву про отримання грошової компенсації.

Грошова компенсація членам сім’ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця виплачується у разі, коли заява надійшла протягом трьох років з дня загибелі (смерті) або з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим.

[[:Файл:Позов речове майно.doc|Зразок позовної заяви про виплату компенсації за неотримане речове майно]]

== Див. також ==
* [[Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців]]
[[Категорія: Військова служба]]
[[Категорія: Військовослужбовці]]

Звернення до суду: окреме провадження

2025-03-14T07:49:30Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У період воєнного стану, відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не можуть бути припинені повноваження судів.

В умовах воєнного стану робота судів не припинена, конституційне право на судовий захист не обмежено. Ніяких скорочених чи прискорених процедур здійснення правосуддя немає. Всі суди, де це можливо, якщо вони не мають значних технічних пошкоджень чи не зруйновані повністю внаслідок бомбардувань та обстрілів, працюватимуть. 02.03.2022 Радою суддів України оприлюднено [http://rsu.gov.ua/ua/news/usim-sudam-ukraini-rsu-opublikuvala-rekomendacii-sodo-rooti-sudiv-v-umovah-voennogo-stanu?fbclid=IwAR0VM0X_cvUvaRJJhv789PiILaLhCbN82XRK6nsn2QdOUDHQc-2f_vngUK8 рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану]

'''Зверніть увагу! [https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/ Перелік судів, територіальну підсудність яких було змінено/відновлення у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану та розпорядження Верховного Суду щодо зміни/відновлення територіальної підсудності судових справ].'''
|}
== Справи, які розглядаються в порядку окремого провадження ==
'''Окреме провадження''' - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із статтею 293 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)] суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
# обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
# обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх;
# надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
# визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
# усиновлення;
# встановлення фактів, що мають юридичне значення;
# відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
# передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
# визнання спадщини відумерлою;
# надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
# примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
# розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;
# розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
==== Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення ====
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.1 ст. 315 ЦПК України] суд розглядає справи про встановлення факту:
# родинних відносин між фізичними особами;
# перебування фізичної особи на утриманні;
# каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
# реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
# проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;
# належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
# народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
# смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
# смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
== Особливості справ окремого провадження: ==
* заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право; суд може вирішувати тільки спір про факт, про стан);
* мета судового розгляду – встановлення наявності або відсутності факту;
* факт, що встановлюється судом, повинен мати юридичне значення;
* справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову);
* закон у більшості випадків точно встановлює коло осіб, які можуть бути заявниками (статті 296, 301, 3002, 320, 329 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]);
* немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред’явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо);
* справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
== В яких випадках справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження ==
У справах окремого провадження суд не розглядає і не вирішує спір про право. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (''частина шоста статті 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').
== Учасники окремого провадження ==
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи (''частина четверта статті 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

Заявником є особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі, з метою встановлення обставин, необхідних для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Коло заявників, як правило, визначається нормами цивільного процесуального права, які регулюють порядок розгляду тієї чи іншої справи окремого провадження (''статті 296, 301, 3004, 320, 329 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

Інші заінтересовані особи – будь-які особи, на права, свободи чи інтереси яких може вплинути ухвалене в справі окремого провадження судове рішення.

Заінтересованими особами у відповідній категорії справ залежно від мети встановлення факту можуть бути: органи соціального забезпечення (якщо провадження в справі відкрито з метою отримання пенсії); родичі заявника (якщо встановлення такого факту може вплинути на їх права й обов’язки); державні органи (у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України та ін.);
== Куди звернутися ==
Справи окремого провадження розглядаються '''районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами'''.
== Строк звернення ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] встановлює для деяких категорій справ окремого провадження строк подання заяв до суду, зокрема:
{| class="wikitable"
|-
| Заява про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку|| протягом 24-х годин у випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів (''частина четверта статті 340 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'')
|-
| Заява про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу || протягом 24-х годин з часу виявлення порушення хворим на заразну форму туберкульозу протиепідемічного режиму (''частина друга статті 344 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'')
|}
== До якого суду звернутися (підсудність справи) ==
{| class="wikitable"
|-
! Вид підсудності !! Категорія справи !! Який суд розглядає
|-
| rowspan="9" | Виключна підсудність || Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи || За місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу
|-
| Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності|| За місцем проживання неповнолітньої особи, яка досягла 16-річного віку
|-
| Справи про усиновлення|| За місцем проживання дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування
|-
| Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення|| За місцем проживання заявника
|-
| Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність|| За місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади
|-
| Справи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку:
* заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку;
* заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги
|| За місцем проживання особи
|-
|
* заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації;
* заява про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку
||За місцезнаходженням зазначеного закладу
|-
| Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб|| За місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу
|-
|Справи про обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх
|За місцем проживання особи
|-
| rowspan="4" | Альтернативна підсудність|| Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою|| За місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна
|-
| Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі || За місцезнаходженням емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем
|-
| Справи про визнання спадщини відумерлою|| За місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини
|-
| Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу|| За місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або за місцем виявлення такого хворого
|-
|}
== Форма і зміст заяви ==
Заява, яка подається в порядку окремого провадження повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим для тієї чи іншої справи окремого провадження (''статті 297, 302, 3003, 306, 311, 318, 321, 330, 335, 340, 344, 348 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').
== Вартість ==
За подання заяви особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 статтею 4 Закону України «Про судовий збір»], що дорівнює:
* для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 2025 рік судовий збір - 1514 грн);
* для фізичних осіб - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 2025 рік - 605,60 грн).
Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави (''частина друга статті 299 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх, відносяться на рахунок держави. (''частина друга статті 3004 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

Крім того, до заяви додаються документи, що підтверджують оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
# обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
# надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
# надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
# обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
# оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
# обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх
== Строки розгляду справи судом ==
Для деяких категорій справ окремого провадження встановлені '''спеціальні строки''' їх розгляду, зокрема:
{| class="wikitable"
|-
! № з/п !! Категорія справи !! Строк розгляду судом
|-
| rowspan="4" | 1.|| Справа про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку: ||
|-
| заява про госпіталізацію особи до психіатричного закладу|| протягом 24 годин з дня надходження заяви
|-
| заява про психіатричний огляд|| протягом 3 днів з дня надходження заяви
|-
| заява про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації|| протягом 10 днів з дня надходження заяви
|-
| 2. || Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації || не пізніше 24 годин після відкриття провадження у справі
|-
| 3. || Справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю|| у 5-денний строк з дня надходження заяви
|-
|}
Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються '''невідкладно''' з дня надходження відповідної заяви до суду.

== Порядок розгляду справ окремого провадження ==
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов’язаний роз’яснити учасникам справи їхні права та обов’язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи.

З метою з’ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв’язку з укладенням мирової угоди.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
== Порядок оскарження ==
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційній інстанції протягом '''30 днів''', а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційній інстанції протягом '''30 днів''' з дня проголошення рішенням апеляційного суду, шляхом подання касаційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з’ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз’яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88909705 Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17]
|-
| Для встановлення фактів в порядку окремого провадження досудове звернення до заінтересованої особи не є обов’язковим. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96071122 Постанова Верховного Суду від 05.04.2021 року у справі № 523/14707/19]
|-
| У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81574014 Постанова Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18]
|-
| У випадку, коли заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, у позасудовому порядку у зв`язку з віднесенням м. Єнакієво Донецької області до пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88546231 Постанова Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі № 204/3782/19]
|-
| Факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановлено рядом нормативно-правових актів, зокрема [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"], та цей факт встановлення в судовому порядку не потребує. || [http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=96179393&red=100003a0c638c083a7aa9e3b6879e580f514d3&d=5 Постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі№ 695/867/17-ц]
|-
| Зазначення у підпункті 4 пункту 4 Порядку про те, що рішення суду, в якому встановлений факт добровільного забезпечення або добровільного залучення особи до забезпечення проведення антитерористичної операції, що дає право на визнання особи інвалідом війни, визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його інвалідом війни, не означає, що такий факт може бути встановлений за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Вказаний факт суд може встановити в разі оскарження громадянином рішення спеціально уповноваженого органу || [https://protocol.ua/ua/postanova_ktss_vp_vid_07_08_2019_roku_u_spravi_711_3635_16_ts/ Постанова Верховного Суду від 07 серпня 2019ркоу у справі№ 711/3635/16-ц]
|}
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Суди‎]]

Трудові відносини під час повітряної тривоги

2025-03-14T07:46:21Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодекс цивільного захисту України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text Закон України «Про охорону праці]»
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/733-2017-%D0%BF#Text Постанова Кабінет Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733 «Про затвердження Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту»]

== Загальні положення ==
Кодекс цивільного захисту України, Закон України «П[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ро охорону праці]» та підзаконні нормативні акти в цій галузі покладають обов’язок дотримання вимог законодавства з цивільного захисту та охорони праці на всіх без винятку суб’єктів господарювання, в тому числі фізичних осіб-підприємців і стосується будь-яких виробничих об’єктів та приміщень (офіси, виробничі дільниці, склади, торговельні зали, сезонні майданчики, гаражне господарство тощо).

За чинним законодавством роботодавець не зобов’язаний забезпечити працівників укриттям. Однак, відповідно до ст. 130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодексу цивільного захисту України], роботодавець зобов’язаний розробити та вживати заходи реагування на надзвичайні ситуації (зокрема, у разі повітряної тривоги), а також виконувати інші вимоги законодавства про цивільний захист та охорону праці для забезпечення безпеки персоналу та відвідувачів.

== Виконання робочих обов’язків під час повітряної тривоги ==
Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров’я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text стаття 153 КЗпП]).

Відповідно вимога продовжувати роботу без переміщення до безпечних умов (наприклад, укриття) є незаконною та працівник має право відмовитися її виконувати.
== Чи може відсутність на роботі під час тривоги вважатися прогулом? ==
Прогул — відсутність працівника на роботі понад 3 годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин та без попередження роботодавця ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text ч. 4 п. 1 ст. 40 КЗпП]).

Чинне законодавство не містить переліку причин відсутності на роботі, які слід вважати поважними. У кожному окремому випадку їх наявність або відсутність визначає роботодавець. Оцінка таких причин на предмет поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними, тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Кожна з таких причин має бути належним чином підтверджена працівником.

Невихід на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин, в тому числі повітряної тривоги, не може бути підставою для звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за «прогул», тому що це обумовлено необхідністю збереження життя та здоров’я працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин у такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посада.

Відсутність працівника на роботі під час повітряної тривоги буде з поважних причин, якщо:

· час відсутності працівника на роботі співпадає з повітряною тривогою + час для дороги (робота-укриття-робота);

· працівник повідомив причину відсутності керівника (за можливості);

· на підприємстві відсутнє спеціальне укриття, де може працювати працівник.

== Оплата праці під час повітряної тривоги ==
Якщо працівник знаходиться в укритті під час повітряної тривоги та не має можливості продовжувати там свою роботу, то, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text ст. 113 КЗпП], для такого працівника має бути оформлений простій через виробничу ситуацію, небезпечну для життя чи здоров’я працівника не з його вини. У такому випадку за працівником зберігатиметься середній заробіток.

Однак за трудовим договором, колективним договором чи внутрішніми правилами роботодавця про оплату праці можуть встановлюватись вищі розміри оплати простою – тоді слід дотримуватись саме встановлених у цих документах умов.

Проте якщо під час перебування в укритті у працівника зберігається можливість виконувати його робочі завдання, то впроваджувати простій немає підстав чи потреби, а оплата праці відбуватиметься за загальними підставами.

Дії роботодавця у разі відмова працівника покинути приміщення під час повітряної тривоги.

Роботодавець зобов’язаний розробити план реагування/інструкцію щодо дій персоналу у разі повітряної тривоги та проінформувати персонал про найближче укриття та необхідність евакуації. З відповідними інструкціями потрібно ознайомити всіх працівників та регулярно проводити відповідні нагадування.

Якщо працівник відмовляється ознайомлюватися із вказаними інструкціями/вимогами роботодавця чи відмовляється їх виконувати, то такого працівника можна не допускати до роботи у приміщеннях роботодавця задля забезпечення його безпеки та безпеки інших осіб.

Відповідальність роботодавця за роботу працівників під час повітряної тривоги.

Наразі немає чіткої норми, яка встановлювала б відповідальність роботодавця саме за факт продовження його працівниками роботи під час повітряної тривоги.

Однак до посадових осіб роботодавця може бути застосовано адміністративну (за ст. 41 КУпАП – порушення законодавства про охорону праці) та навіть кримінальну відповідальність (за ст. 271 ККУ - порушення вимог законодавства про охорону праці), якщо роботодавець не вживав заходів щодо забезпечення безпеки працівників, зокрема заходів реагування у випадку повітряної тривоги, та це призвело до завдання шкоди життю та здоров’ю працівників чи інших осіб.
[[Категорія:Трудове право]]

Спадковий договір

2025-03-14T07:42:59Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/491-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0001323-09 Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалені рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''зупиняється''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначена норма скасовується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469]). Тобто діятиме загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0325-22#Text Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату"] (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5,] відповідно до яких:
*в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини;
*в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
*забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''
|}
== Поняття спадкового договору ==
За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1302 Цивільного кодексу України]).

Сторони у спадковому договорі є:
* ''Відчужувачем'' у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа.
* ''Набувачем'' у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print (стаття 1303 Цивільного кодексу України).]
Відчужувачем та набувачем за спадковим договором може бути як повністю дієздатна особа так і особи, зазначені у статтях 32, 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (абз.2 п.28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]».
== Предмет договору ==
Предметом договору є майно, яке належить відчужувачу і переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача, тобто це може бути будь-яке майно, як індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно (стаття 1302 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
== Державна реєстрація Спадкових договорів ==
Державній реєстрації у Спадковому реєстрі підлягають:

1) заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251 і 1252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], статті 37 та частині першій статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"], а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів;

2) заповіти, посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах, які є учасницями Конвенції,а також зміни до них та скасування заповітів у разі подання в установленому порядку Мін'юсту відповідних запитів ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/491-2011-п постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі"]).

Кабінет Міністрів України 16 серпня 2022 року своєю [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennia-zmin-do-poriadku-derzhavnoi-reiestratsii-zapovitiv-i-spadkovykh-dohovoriv-u-spadkovomu-reiestri-914-160822 постановою вніс зміни до Порядку державної реєстрації заповітів та спадкових договорів у Спадковому реєстрі.]

Постановою передбачається, що '''в умовах воєнного стану''' посвідчувати заповіти військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки i оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, зможуть не тільки нотаріуси. Таке право отримали також командири (начальники) цих формувань (органів) та інші уповноважені таким командиром (начальником) особи.

Після посвідчення відповідні уповноважені особи мають надіслати заповіт через Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції чи його територіального органу для забезпечення його реєстрації нотаріусами у Спадковому реєстрі.

Водночас, зазначеною постановою Кабміну встановлено строк у ''2'' робочі дні після отримання територіальним органом Мін'юсту заповіту, протягом яких забезпечується передача заяви про реєстрацію такого документа, посвідченого особою, яка в умовах воєнного стану відповідно до законодавства має право його посвідчувати, до Реєстратора. Останній же протягом ''3'' робочих днів після отримання на зберігання такого заповіту здійснює його державну реєстрацію у Спадковому реєстрі.
=== Особливості спадкового договору з участю подружжя ===
* Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.
* Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1306 Цивільного кодексу України]).
Якщо предметом спадкового договору є майно, що знаходиться в особистій власності одного з подружжя, такий договір укладається в загальному порядку (статті 638 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Майно, яке було придбане в період спільного подружнього життя, належить подружжю на праві спільної сумісної власності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 60-62 Сімейного кодексу України]). Тому спадковий договір на все спільне майно не може бути укладений без згоди другого з подружжя.

Якщо договір було укладено без згоди другого з подружжя, це тягне недійсність правочину (стаття 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). У випадку, якщо подружжя відчужувача не згодне із включенням спільно нажитого майна в спадковий договір, і подружжя не дійшло згоди з приводу цього майна, то відчужувач може в судовому порядку встановити свою частку в спільному майні і після цього укласти окремий спадковий договір.
== Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя ==
У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. (п.1.1 гл.11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 № 296/5]).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте ним до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належали особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, право на їх частку визнається за другим з подружжя в судовому порядку (п.7 р.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001323-09 Методичних Рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя]).

Про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя тому з подружжя, який є живим, нотаріус повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину.

Спадкоємці, які з'явилися до нотаріуса, особисто подають заяву про те, що їм доведено до відома про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя і, у разі їх незгоди, роз'яснено порядок звернення до суду.

Відсутнім спадкоємцям надсилається повідомлення поштою. У такому повідомленні зазначається склад спільного сумісного майна подружжя, на частку якого другому з подружжя, який є живим, видано свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у разі оспорювання спадкоємцями майнових прав того з подружжя, що є живим.

Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органу опіки і піклування.

'''Для одержання такого свідоцтва нотаріусу надається:'''

- письмова заява про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. На заяві, яка підшивається до спадкової справи, нотаріусом встановлюється особа, яка подала заяву, із зазначенням реквізитів відповідних документів, за яким її встановлено, робиться відмітка про перевірку справжності підпису. На заяві, яка надійшла поштою, справжність підпису пережившого подружжя повинна бути засвідчена нотаріально;

- свідоцтво про смерть одного з подружжя, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається в спадковій справі); - свідоцтво про шлюб, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається в спадковій справі);

- документ, який підтверджує право спільної сумісної власності подружжя на майно.

Якщо той з подружжя, який є живим, не має можливості надати нотаріусу документ, що підтверджує реєстрацію шлюбу зі спадкодавцем, то питання визнання права власності мають вирішуватися у судовому порядку (п.5 р.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001323-09 Методичних Рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя]).
== Забезпечення виконання спадкового договору ==
* На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.
* Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
* Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.
У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини (стаття 1307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
== Відшкодування витрат ==
У разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов'язань, які були виконані набувачем до його смерті.

Якщо відповідно до спадкового договору набувач зобов'язаний був вчинити певні дії після смерті відчужувача, то у разі смерті набувача обов'язок вчинити ці дії переходить до його спадкоємців ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 абз. 7 п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]).
== Розірвання спадкового договору ==
1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (стаття 1308 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчуджувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 абз 5. р.28 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"]).

== Судова практика ==
[https://verdictum.ligazakon.net/document/105279334?utm_source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_content=jl03 Постанова від 13.07.2022 № 643/744/20 Верховного Суду про визнання спадкового договору недійсним.]

За висновками Суду, позивачка довела, що під час укладення спадкового договору вона помилилася, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання, за умовами якого відповідач буде доглядати за нею, тобто помилялася щодо правової природи правочину.

КЦС ВС вказав, що наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору та роз’яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як вік позивача, його стан здоров’я та потреба у зв’язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору.

[https://verdictum.ligazakon.net/document/94328476 Постанова від 21.01.2021 № 524/354/19 Верховного Суду про розірвання спадкового договору.]

Суд розглянув питання про розірвання спадкового договору через те, що позивачка відмовлялася отримувати належний особистий догляд та харчування від інших осіб, найнятих відповідачем. Суд узяв до уваги, що відповідач довів відсутність своєї вини в неналежному виконанні умов спадкового договору.
[[Категорія:Спадкове право]]

Підстави зупинення транспортного засобу. Повноваження поліцейського та права водія

2025-02-14T13:35:04Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2123-20#Text Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2123-IX]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1456-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану"]
== Перелік підстав для зупинення транспортного засобу ==
Cтаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n282 35 Закону України "Про Національну поліцію"] передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, і здійснюється лише у разі:
# якщо водій порушив [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Правила дорожнього руху];
# якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
# якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
# якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
# якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
# якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
# якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
# якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
# порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
# якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
# якщо наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених
Так, працівники державної автомобільної інспекції крім перерахованих вище підстав мають право зупинити транспортний засіб у разі:
# Відсутності номерного знака на транспортному засобі або наявності номерного знака, який не відповідає встановленим вимогам, закріплений у не встановленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів;
# Наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою;
# Проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб.
Поліцейський '''зобов’язаний''' зупиняти транспортні засоби у разі:
# якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
# якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
3. Поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

== Зупинення авто за порушення правил дорожнього руху: ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху] визначено, що водій на вимогу працівника поліції України зобов’язаний зупинитися з дотриманням приписів правил дорожнього руху. Працівники підрозділу поліції на дорозі – є працівниками органів Національної поліції України, законні вимоги яких повинні бути виконані. Водій зобов’язаний зупинити авто, не порушуючи діючі ПДР, тобто зупиняючи транспортний засіб, водій повинен забезпечити безпеку проїзду собі та іншим учасникам, не перешкоджати їм, навіть якщо працівник поліції України незаконно вимагає зупинитися негайно на його вимогу.
== Після зупинки aвто працівниками Національної Поліції: ==
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 пунктом 2.4 Правил дорожнього руху] водій зобов’язaний пред’явити для перевірки документи і дaти можливість перевірити номери вузлів і aгрегaтів і комплектність трaнспортного зaсобу.

Порaди щодо поведінки після зупинки: виходити з сaлону aвтомобілю водію не обов’язково, aдже обов’язок нaдaння для перевірки документів, номерів вузлів тa aгрегaтів можнa виконaти, відкривши кaпот з сaлону. У водія відсутній обов’язок зaлишaти сaлон aвтомобіля, вкaзувaти нa місцезнaходження номерів, протирaти їх, тримaти кришку кaпотa і т. д.

'''Дії тa прaвa водія після виконaння вимоги прaцівникa поліції України:'''
# Водій мaє прaво знaти про особу, що його зупинилa — співробітник Національної поліції України зобов’язaний привітaтися, нaзвaти свою посaду, звaння тa прізвище.
# Водій мaє прaво впевнитися в нaявності посвідчення у співробітникa Національної поліції України, при чому мaти реaльну здaтність і прaво переписaти aбо іншим чином зaфіксувaти дaні з посвідчення ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 стaття 18 Зaкону Укрaїни «Про Національну поліцію»]).
# Водій мaє прaво не дaвaти ніяких пояснень співробітнику Національної поліції України. Крім того, у водія немaє обов’язку відповідaти нa питaння «куди і звідки їдете?», «Який був знaк?», Чи читaли пункт … прaвил? »Тa інші (стaття 63 Конституції Укрaїни).
# Водій мaє прaво знaти і йому повинні чітко роз’яснити причину зупинки — співробітник Національної поліції України зобов’язaний нaзвaти причину зупинки трaнспортного зaсобу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 стaття 16 Зaкону Укрaїни «Про дорожній рух»]) і суть скоєного прaвопорушення, якщо тaке мaло місце ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 ч.2 ст.35 Закону України “Про Національну поліцію”]).
'''Лише при законній зупинці автотраспорту водій забов’язаний пред’явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у наступних документах:'''
* посвідчення водія відповідної категорії;
* техпаспорт – реєстраційний документ на транспортний засіб (для армійських авто – технічний талон);
* поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії);
* передбачену спеціальними правилами документацію – на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;
* дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС – у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв;
* тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу.
Пасажир транспортного засобу тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним, після зупинки транспортного засобу зобов'язаний:
* на вимогу поліцейського знаходитися на своєму місці до відповідного розпорядження або вимоги поліцейського;
* на вимогу поліцейського вийти з транспортного засобу.
== Превентивні заходу працівника поліції ==
Відповідно до ст.31 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону України «Про Національну поліцію»] працівник поліції може застосовувати такі превентивні заходи:
* перевірка документів особи;
* опитування особи;
* поверхнева перевірка і огляд;
* зупинення транспортного засобу;
* вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
* обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
* проникнення до житла чи іншого володіння особи;
* перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
* застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису
* перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
* поліцейське піклування.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Крім того, права поліцейських, щодо транспортних засобів, установлено КУпАП, а саме:
* тимчасове вилучення посвідчення водія
* тимчасове затримання транспортних засобів
* відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
== Права водія під час зупинки транспортного засобу ==
Під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов’язаний без затримки підійти до водія, а не змушувати його витрачати час. Документи надавати в руки поліцейського не обов’язково, достатньо показати в розгорнутому вигляді. Вимога працівника поліції передати йому у руки документи протиправна ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»]).

Водій під час зупинення зупинення транспортного засобу має право:
* знати причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки;
* зафіксувати автомобіль, на якому несе службу поліцейський;
* при наявності аудіо-, відеофіксуючого пристрою – фіксувати дії поліцейського;
* на вимогу учасника дорожнього руху поліцейський зобов’язаний пред’явити службове посвідчення;
* в разі огляду транспортного засобу, повинен бути складений протокол,один екземпляр якого водій має право отримати.

== Зупинення транспортних засобів під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану ==
Уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі:

* порушення водієм Правил дорожнього руху;

* якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

* якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

* якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

* необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення свідками, якого вони є або могли бути;

* необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

* необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів;

* якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

* порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

* проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в’їзду-виїзду.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій

2025-02-14T12:57:25Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодекс цивільного захисту України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2486-20#Text Закон України від 29 липня 2022 року № 2486-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/353-14#Text Закон України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2407-14#Text Закон України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Закон України "Про ринок електричної енергії"]
== Загальні положення ==
24 жовтня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2486-20#Text Закон України № 2486-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій]". Мета даного Закону полягає у вжитті додаткових заходів у сфері будівельної діяльності, що пов’язані із захистом населення від вибухів, вибухових хвиль, ураження небезпечними хімічними, радіоактивними і біологічно небезпечними речовинами.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодексу цивільного захисту України] '''засоби цивільного захисту''' – пожежна, аварійно-рятувальна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, засоби колективного та індивідуального захисту, що призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту, у тому числі засоби протипожежного захисту.

Для здійснення захисту використовуються захисні споруди цивільного захисту якими можуть бути інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів а також захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
== Види укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту ==
Відповідно до статті 32 К[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text одексу цивільного захисту України] до захисних споруд цивільного захисту належать:

▶ сховище - герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів;

▶ протирадіаційне укриття - негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Для укриття населення також використовуються споруди '''подвійного призначення''' - будівлі, споруди чи їх окремі частини, призначені для використання за основним функціональним призначенням з метою забезпечення суспільних або господарських потреб, а також мають відповідні захисні властивості та спроектовані, побудовані або пристосовані таким чином, щоб забезпечити умови для тимчасового перебування людей у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров’ю під час надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.

'''Первинне (мобільне) укриття''' - це технічний виріб, у тому числі блок-модульного типу, призначений для короткострокового (до 4 годин) захисту населення на місцевості шляхом зменшення непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій.

Первинне (мобільне) укриття монтується чи виготовляється з дотриманням вимог національних стандартів та/або технічних регламентів, що заявлені у документі про відповідність.

Потреба у будівництві (розміщенні) первинних (мобільних) укриттів визначається уповноваженими на це органами у разі необхідності в додатковому укритті населення у місцях можливого скупчення людей на місцевості (на зупинках транспорту, в парках, місцях відпочинку тощо) в особливий період.

'''Найпростіше укриття''' - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій можливе тимчасове перебування людей з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

Потреба у фонді захисних споруд цивільного захисту визначається із розрахунку необхідності укриття всіх категорій населення за місцем роботи та за місцем проживання, а також інших категорій населення за місцем тимчасового перебування, у визначених законодавством випадках.

В особливий період нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється шляхом будівництва захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення та виготовлення (монтування) первинних (мобільних) і облаштування найпростіших укриттів, а також (у разі потреби) відновлення пошкоджених (зруйнованих) об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту.
== Основні вимоги цивільного захисту під час планування та забудови територій ==
'''Зверніть увагу! '''Перелік об’єктів, проектна документація на будівництво яких повинна включати розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту, визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"]. Відповідно до вказаних норм містобудівна документація на регіональному та місцевому рівнях повинна містити розділ щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту. Затвердження вказаної містобудівної документації за відсутності такого розділу забороняється.

Розроблення містобудівної документації на місцевому та регіональному рівнях та проектування об’єктів, що можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій та вплинути на стан захисту населення і територій, здійснюються з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту. Перелік об’єктів, проектна документація на будівництво яких повинна включати розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту, визначається відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text "Про регулювання містобудівної діяльності"].

Відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2486-20#Text «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодексу цивільного захисту населення] проектна документація на будівництво об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, на яких постійно перебуватимуть понад 50 фізичних осіб або періодично перебуватимуть понад 100 фізичних осіб, обов’язково повинна передбачати розділ щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту, проектні рішення якого мають забезпечувати дотримання вимог доступності для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;

'''Важливо!''' Підставою для відмови органу державного архітектурно-будівельного контролю у видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкт може бути ''невідповідність об’єкта проектній документації на будівництво такого об’єкта та/або вимогам будівельних норм, у тому числі щодо дотримання вимог, передбачених розділом щодо інженерно-технічних заходів цивільного захист'';

У разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану та в особливий період захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростіші укриття незалежно від форми власності повинні приводитись у готовність до прийому населення у термін, що не перевищує 24 годин, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням.

Приведення захисної споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростішого укриття у готовність до прийому населення може передбачати необхідність звільнення такого об’єкта від майна третіх осіб. У разі відмови орендаря звільнити захисну споруду цивільного захисту (її частину) у зазначений строк чи неможливості встановити його місцезнаходження здійснюється доступ до такої захисної споруди без отримання згоди її користувача (несанкціонований доступ) для приведення захисної споруди у готовність до прийому населення. Такий доступ здійснюється відповідно до положень статті 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону України "Про житлово-комунальні послуги"].
== Контроль дотримання вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій ==
Відповідно до ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодексу цивільного захисту населення], державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки - це діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спрямована на виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання, крім суб’єктів господарювання, які займаються незалежною професійною діяльністю за місцем проживання та не використовують найману працю, аварійно-рятувальними службами.

Державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки здійснюється у встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Забезпечення вимог техногенної безпеки та цивільного захисту під час проектування, будівництва об’єктів, будівель і споруд покладається на уповноважені органи містобудування та архітектури, замовників, забудовників, проектувальників та будівельні організації.

Обов’язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на уповноважені органи містобудування та архітектури, замовників, забудовників, проектувальників та будівельні організації.
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Відзив, відповідь на відзив та заперечення в цивільному процесі

2025-02-14T12:07:08Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
== Загальні положення ==
Відповідно до частини першої статті 178 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7367#n7367 ЦПК України] ''у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.''

Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмовий відзив на позов, в якому викласти свою позицію щодо заперечення проти позовних вимог із зазначенням доказів, що підтверджують його незгоду з позовними вимогами.

Відзив на позов - найбільш поширений тактичний прийом захисту. Заперечуючи проти позову, відповідач не лише захищається, але й створює умови для якісної роботи суду, допомагає встановити характер спірних правовідносин, закон, який їх регулює, факти, які необхідно встановити і які лежать в основі вимог і заперечень, коло осіб, що мають брати участь у справі.

Таким чином, скориставшись своїм правом подати письмове заперечення проти позову, відповідач дасть змогу судді попередньо і всебічно зорієнтуватися в характері спору, який буде предметом судового розгляду.

Вимоги щодо змісту, форми та порядку подання відзиву на позов визначені в статті [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7367#n7367 178 ЦПК України].
== Зміст та форма відзиву ==
Відзив подається в письмовій формі за підписом відповідача або його представника. Якщо відзив підписується представником, то до нього додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.
=== Відзив повинен містити: ===
1) найменування (ім’я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв’язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.
== Додатки до відзиву ==
До відзиву додаються:
* докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;
* документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи;
'''Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.'''
== Строки надання відзиву ==
Відзив подається в строк, встановлений судом, який '''не може бути меншим 15 днів з дня''' вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У випадках, коли відповідач не отримує вчасно ухвалу про відкриття провадження по різним причинам, або, отримавши її та не маючи правових знань - не має змоги написати відзив і починаючи пошук правової допомоги втрачає час на написання відзиву, що встановлений судом, можна спробувати поновити пропущений строк шляхом подання '''клопотання''' із проханням продовжити встановлений судом строк для подання відзиву та із зазначенням причин неможливості його подання у встановлені строки.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов’язку.
== Відповідь на відзив ==
Відповідно до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7386 статті 179 ЦПК України] у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.

До відповіді на відзив, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7386 статті 179 ЦПК України], застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п’ятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7367 статті 178 ЦПК України].

'''Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.''' Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
== Заперечення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7386 статті 180 ЦПК України]запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Заперечення підписується відповідачем або його представником.

До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою, дев'ятою статті [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page 178 ЦПК України].

'''Заперечення подається в строк, встановлений судом.''' Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасникам справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
== Зразок відзиву на позов ==
[[Файл:Зразок відзиву на позов.docx|міні]]
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104539372 Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19] (Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову).
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Заходи процесуального примусу в цивільному процесі

2025-01-15T12:11:51Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
== Поняття заходів процесуального примусу у цивільному процесі. ==
Учасники цивільного судочинства зобов'язані сумлінно користуватися належними їм процесуальними правами і виконувати добросовісно процесуальні обов’язки.

Якщо в судовому процесі учасники зловживають процесуальними правами або навмисного невиконують процесуальні обов’язки до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу. Правовий примус — це конкретні засоби впливу, які пов’язані з обмеженням в тій чи іншій формі свободи особи.

Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 143 ЦПК України], заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених ЦПК випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу в цивільному процесі застосовуються виключно судом шляхом постановлення ухвали. Всі ухвали суду щодо застосування заходів процесуального впливу повинні бути обгрунтовані нормами законодавства.
== Види та підстави застосування заходів процесуального примусу у цивільному процесі ==
Всі види заходів процесуального примусу перераховані в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 ст. 144 ЦПК]
{| class="wikitable"
|-
! Назва заходу !! Підстава застосування
|-
| попередження || застосовується до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень
|-
| видалення із залу судового засідання || застосовується у разі повторного вчинення порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого
|-
| тимчасове вилучення доказів для дослідження судом || застосовується у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання
|-
| привід || застосовується у разі, коли належно викликаний свідок без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки
|-
| штраф || застосовується за невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 ЦПК України
|}
Оскільки примусові заходи, що можуть бути застосовані до учасників процесу, повинні бути чітко прописаними в законі, вказаний їх перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

=== Попередження та видалення із зали судового засідання як заходи процесуального примусу ===
'''Попередження.''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 ст. 145 ЦПК України], до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.

Законом не передбачено, які дії можуть бути кваліфіковані як порушення порядку під час судового засідання. Судова практика показує, що як порушення порядку в залі судового засідання розцінюються суперечки і сварки між сторонами, голосні репліки присутніх, жвава жестикуляція тощо. В кожному конкретному випадку чи порушує особа встановлений порядок, чи ні, вирішує суд, що розглядає справу. 

'''Видалення із залу судового засідання.''' У разі повторного вчинення порушення порядку під час судового засідання або невиконання перекладачем розпоряджень головуючого дій, суд оголошує перерву і надає час для його заміни. 
=== Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 146 ЦПК України], у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом. 

В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: 
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, за наявності; 
# назва або опис письмового, речового чи електронного доказу; 
# підстави проведення його тимчасового вилучення; 
# кому доручається вилучення. 
Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. 
=== Привід свідка як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 147 ЦПК України], належно викликаний свідок, який без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через відповідні органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. 

Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. 
Ухвала про привід у суд передається для виконання до відповідного органу Національної поліції України за місцем провадження у справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу. 
Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 70 ЦПК України], а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, особи з інвалідністю I і II груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю. 
Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її виконує. 
У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу Національної поліції України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання. 
=== Штраф як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 148 ЦПК України], суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 
# невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 
# зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 
# неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 
# невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 
# порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 ЦПК України. 
Під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідач, боржник є юридичною особою) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника. 
Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. 
Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає. 
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України. 
Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків. 
== Судова практика ==
=== Приклади застосування заходів процесуального примусу в судовій практиці ===
Застосування штрафу:

[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76785336 Ухвала у справі № 2-1242/10]

Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78642894 № 22-ц/785/4411/18]

Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78979157 № 480/70/16-ц]

Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81202852 757/32769/15-ц]

Застосування тимчасового вилучення доказів для дослідження судом:

Ухвала у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82003087 № 303/1047/19]

Ухвала у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/69882186 № 211/3896/15-ц]
=== Позиція Верховного суду ===
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Ураховуючи те, що заявником подана апеляційна скарга на ухвалу про відмову у застосуванні заходів процесуального примусу, яка не може бути оскаржена окремо від рішення суду, оскільки відсутня в переліку ухвал, передбачених частиною першою статті 353 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85903401 Постанова Верховного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 753/1338/18]
|-
| штраф може бути накладено за порушення порядку судового засідання, невиконання розпоряджень головуючого судді, виявлення зневаги до суду, перешкоджання здійснення процесуальних дій тощо. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88401546 Постанова Верховного суду від 16 березня 2020 року у справі № 754/300/15-ц]
|-
| Установивши, що учасник процесу систематично вчиняє дії, спрямовані на затягування розгляду справи, та які свідчать про зловживання ним своїми процесуальними права, суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права обґрунтовано наклав на підприємство штраф у якості заходу процесуального примусу. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82938361 Постанова Верховного суду від 19.06.2019 року у справі № 206/4148/17-ц]
|}
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Порядок перевезення тварин за кордон

2025-01-14T11:29:37Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a15#Text Європейська конвенція про захист домашніх тварин від 13.11.1987 (ратифікована Законом України від 18.09.2013 № 578-VII)]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_034 Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу від 10 жовтня 1997 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_014#Text Угода про міжнародне пасажирське сполучення від 01 листопада 1951 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2498-12 Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-2011-%D0%BF/print1443687988676116 Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1402 "Про затвердження Правил транспортування тварин"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0310-07 Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 № 1196 "Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Наказ Державної авіаційної служби України від 26.11.2018 № 1239 "Про затвердження Авіаційних правил України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0346-19#Text Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 листопада 2018 року №553 "Про затвердження Вимог щодо ввезення (пересилання) на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу, харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки]
== Умови вивезення за кордон тварин ==
При вивезенні тварин за кордон потрібно враховувати певні умови та правила. По-перше, при собі необхідно мати '''ветеринарний паспорт міжнародного зразка (номерний).'''

Ветеринарний паспорт повинен містити:
* позначку про комплексну вакцинацію проти вірусних хвороб. Остання вакцинація повинна бути проведена не пізніше 30 днів і не раніше 12 місяців до дати від’їзду;
* фото тварини до досягнення нею віку 12 місяців;
* позначку про чипування із зазначенням дати чипування та локалізації мікрочипа;
* позначку про вакцинацію проти сказу (назва вакцини, підпис, печатка, дата);
* інформацію про обробки проти екто- і ендопаразитів (проти бліх і глистів). 
Друга умова при перевезенні тварин за кордон - ідентифікація тварини клеймом або мікрочипом. Тварина має бути чипована до останньої вакцинації проти сказу або у в той же день перед щепленням. Імплантований під шкіру тварини мікрочип повинен відповідати стандартам ISO 11784, ISO 11785.

Також при собі потрібно мати довідку про визначення в крові тваринного титру антитіл проти вірусу сказу. Довідка про аналіз крові на титрування антитіл проти сказу має бути отримана між 4 і 12 місяцем після відповідного щеплення.

При перетині кордону з твариною потрібно мати ветеринарну довідку Форми 1 або форми 1-ВЕТ (для країн СНД).Форма видається державним лікарем ветеринарної медицини не раніше ніж за 3 дні до вивезення тварини за кордон, після клінічного огляду, при наявності ветеринарного паспорта з відміткою про ідентифікацію та довідки про аналіз крові.

Окрім цього потрібно мати
* міжнародний ветеринарний сертифікат на тварину. Ветеринарний сертифікат на домашніх тварин, яких транспортують території Європейського Союзу в некомерційних цілях (мовою країни в’їзду);
* довідку про те, що тварина не представляє племінної цінності. Довідка про племінну цінність тварини із зазначенням її оціночної вартості (видається при виїзді на ПМП або для пред’явлення на вимогу);
* ліцензований контейнер для транспортування тварини. 
'''Зверніть увагу!''' З 1 січня 2012 відповідно до вимог Євросоюзу тварина може перетнути кордон мінімум через 3 місяці після дати взяття крові на аналіз титру антитіл до сказу. (Однак не у всіх країнах це так, тому необхідно зателефонувати в посольство тієї країни куди Ви збираєтеся і уточнити цей факт).

'''Електронна ідентифікація''' — це чипування тварини, проводиться в ветеринарній клініці, в чіпі розташовується електронна інформація.

Ветеринарний паспорт — це паспорт тварини, в ньому вказана інформація про господаря тварини і про саму тварину, його можна взяти в Держпродспоживспілці чи Державній ветклініці.
{| class="wikitable"
|-
! Важливо!
|-
| У разі вивезення тварин за кордон, необхідно врахувати особливості законодавства країн, територію яких перетинає пасажир.
|}
== Порядок перевезення тварин за кордон ==
На офіційних сайтах перевізника можна завчасно дізнатися про правила перевезення тварин. Реєструючись на рейс, треба також проходити ветеринарний митний контроль, де перевіряється наявність документів та правильність їх заповнення. Вартість перевезення тварини, часто розраховується, як частина багажу з націнкою. В кожного авіаперевізника встановлені свої тарифи на дану послугу залежно від тривалості перельоту та місця знаходження тварини. В салоні літака можна перевозити: собак-поводирів і службових собак під наглядом в нашийнику і наморднику невеликих тварин, вага яких до 8 кілограмів (разом з контейнером). Собаки та кішки з вагою більше 8 кг перевозяться в вантажному відсіку в контейнерах чи клітках, а вага може бути до 75 кг. Безкоштовно можна перевозити собак-поводирів, що супроводжують своїх господарів.

Для довідки: Більше одного контейнера в салоні перевозити не дозволяється, проте можна в одному контейнері перевозити двох тварин одночасно, якщо місця для них достатньо і тварини мирно співіснують. Випускати тварин з клітки в салоні та багажному відділені забороняється.

'''Важлива інформація:''' Ввезення собак і котів віком до 4-х місяців до країн Європейського Союзу забороняється. 
== Тимчасовий порядок вивезення тварин за кордон до Республіки Польща або транзитом через польські кордони до країн ЄС ==
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації та веденням бойових дій на території України, українці тікають від війни разом зі своїми домашніми тваринами. Станом на 01.07.2022 року існує певний порядок вивезення домашніх тварин через кордон з Республікою Польщі.

Так, [https://www.kmu.gov.ua/news/informaciya-shchodo-timchasovoyi-proceduri-peremishchennya-domashnih-tvarin-do-yes-polshcha-pid-chas-zbrojnogo-konfliktu Ветеринарною службою Польщі тимчасово впроваджені правила переміщення домашніх тварин в супроводі їх власників або опікунів (уповноважені особи) тварин:]

Домашні тварини (коти, собаки, фрески) мають мати наступні документи:

документ, який підтверджує що тварина ідентифікована за допомогою мікрочипу;

документ, який підтверджує що тварина вакцинована від сказу (щеплення діє);

документ, який підтверджує що тварина має актуальний результат серологічного тесту для визначення антитіл до збудника сказу;

документ, який підтверджує що тварина має дійсний паспорт Європейського зразка або сертифікат про стан здоров’я (видається ветеринарними установами Держпродспоживслужби).

Якщо одна або кілька з вищевказаних вимог не виконані (тварина не вакцинована, відсутні документи або мікрочип), власник тварини має два варіанти на перетин кордону з Польщею.
{| class="wikitable"
|+ Умови перетину кордону з домашніми тваринами за відсутності необхідного пакету документів
! Подорожуючий може вказати адресу місця перебування тварини в Польщі (родині, друзі, готель) !! подорожуючий не може вказати адресу місця перебування домашніх тварин в Польщі
|-
| Власник тварини повинен заповнити декларацію (заявку) за зразком з офіційного сайту;
Інформація про місця перебування власника тварини передається відповідному повітовому (районному) ветеринарному лікарю, який в свою чергу по прибуттю власника та тварини до місця призначення лікар здійснює обстежує тварину, робить необхідні дослідження і після отримання результатів дослідження на тварину видаються документи, що підтверджують виконання зазначених вимог.
|| Власник тварини повинен заповнити декларацію (заявку) за зразком з офіційного сайту;
офіційний ветеринарний лікар проводить маркування і щеплення тварин у місці тимчасового перебування тварини разом власником/опікуном після перетину кордону;
витрати, пов’язані з вище зазначеними діями покриваються з державного бюджету Республіки Польща.
Для тваринок віком 8 місяців вимагається тільки заповнена заявка.
|}
Інші види домашніх тварин (гризуни, кролики, земноводні, рептилії, безхребетні, декоративні водні тварини) тимчасово звільняються від отримання дозволу Головного ветеринарного лікаря Республіки Польщі.

Види, на які поширюються Вашингтонська конвенція CITES узгоджується з національною адміністрацією Республіки Польщі.

== Спрощені правила перевезення тварин за кордон ==
У зв’язку з військовими діями, Держприкордонслужба України та інших європейських країн застосувала спрощені правила для перевезення тварин за кордон. Вони стосуються будь-якого виду перевезення – автомобілем, залізницею чи літаком. Уникнути або відтермінувати процедури зазначені в них можна лише за умови переїзду з місця, де ведуться запеклі бої. Для в’їзду до країн-сусідів (Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія) необхідно мати:

# Ветеринарний паспорт. Для отримання якого треба пройти:

* чипування;
* [[Файл:Переміщення тварин в сусідні країни .jpg|міні|493x493пкс|Переміщення тварин в сусідні країни ]]профілактичну обробку проти бліх та глистів;
* вакцинацію проти сказу та дослідження на титр антирабічних антитіл.

2. Ветеринарну довідку Форми №1 або форми 1-ВЕТ.

3. Контейнер-переноску для перевезення тварин.

'''''Щодо Молдови:''''' громадяни України під час військового стану можуть перетинати українсько-молдовський кордон не маючи при собі жодних ветеринарних довідок чи паспортів.
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Адміністративне право]]

Заходи процесуального примусу в цивільному процесі

2025-01-14T11:21:23Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
== Поняття заходів процесуального примусу у цивільному процесі. ==
Учасники цивільного судочинства зобов'язані сумлінно користуватися належними їм процесуальними правами і виконувати добросовісно процесуальні обов’язки.

Якщо в судовому процесі учасники зловживають процесуальними правами або навмисного невиконують процесуальні обов’язки до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу. Правовий примус — це конкретні засоби впливу, які пов’язані з обмеженням в тій чи іншій формі свободи особи.

Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 143 ЦПК України], заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених ЦПК випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу в цивільному процесі застосовуються виключно судом шляхом постановлення ухвали. Всі ухвали суду щодо застосування заходів процесуального впливу повинні бути обгрунтовані нормами законодавства.
== Види та підстави застосування заходів процесуального примусу у цивільному процесі ==
Всі види заходів процесуального примусу перераховані в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 ст. 144 ЦПК]
{| class="wikitable"
|-
! Назва заходу !! Підстава застосування
|-
| попередження || застосовується до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень
|-
| видалення із залу судового засідання || застосовується у разі повторного вчинення порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого
|-
| тимчасове вилучення доказів для дослідження судом || застосовується у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання
|-
| привід || застосовується у разі, коли належно викликаний свідок без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки
|-
| штраф || застосовується за невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 ЦПК України
|}
Оскільки примусові заходи, що можуть бути застосовані до учасників процесу, повинні бути чітко прописаними в законі, вказаний їх перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

=== Попередження та видалення із зали судового засідання як заходи процесуального примусу ===
'''Попередження.''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 ст. 145 ЦПК України], до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.

Законом не передбачено, які дії можуть бути кваліфіковані як порушення порядку під час судового засідання. Судова практика показує, що як порушення порядку в залі судового засідання розцінюються суперечки і сварки між сторонами, голосні репліки присутніх, жвава жестикуляція тощо. В кожному конкретному випадку чи порушує особа встановлений порядок, чи ні, вирішує суд, що розглядає справу. 
'''Видалення із залу судового засідання.''' У разі повторного вчинення порушення порядку під час судового засідання або невиконання особами розпоряджень головуючого дій, суд оголошує перерву і надає час для його заміни. 
=== Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 146 ЦПК України], у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом. 
В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: 
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, за наявності; 
# назва або опис письмового, речового чи електронного доказу; 
# підстави проведення його тимчасового вилучення; 
# кому доручається вилучення. 
Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. 
=== Привід свідка як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 147 ЦПК України], належно викликаний свідок, який без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через відповідні органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. 
Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. 
Ухвала про привід у суд передається для виконання до відповідного органу Національної поліції України за місцем провадження у справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу. 
Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 70 ЦПК України], а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, особи з інвалідністю I і II груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю. 
Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її виконує. 
У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу Національної поліції України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання. 
=== Штраф як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 148 ЦПК України], суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 
# невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 
# зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 
# неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 
# невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 
# порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 ЦПК України. 
У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника. 
Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. 
Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає. 
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України. 
Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків. 
== Судова практика ==
=== Приклади застосування заходів процесуального примусу в судовій практиці ===
Застосування штрафу: 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76785336 Ухвала у справі № 2-1242/10] 
Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78642894 № 22-ц/785/4411/18] 
Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78979157 № 480/70/16-ц] 
Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81202852 757/32769/15-ц]

Застосування тимчасового вилучення доказів для дослідження судом: 
Ухвала у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82003087 № 303/1047/19] 
Ухвала у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/69882186 № 211/3896/15-ц]
=== Позиція Верховного суду ===
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Ураховуючи те, що заявником подана апеляційна скарга на ухвалу про відмову у застосуванні заходів процесуального примусу, яка не може бути оскаржена окремо від рішення суду, оскільки відсутня в переліку ухвал, передбачених частиною першою статті 353 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85903401 Постанова Верховного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 753/1338/18]
|-
| штраф може бути накладено за порушення порядку судового засідання, невиконання розпоряджень головуючого судді, виявлення зневаги до суду, перешкоджання здійснення процесуальних дій тощо. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88401546 Постанова Верховного суду від 16 березня 2020 року у справі № 754/300/15-ц]
|-
| Установивши, що учасник процесу систематично вчиняє дії, спрямовані на затягування розгляду справи, та які свідчать про зловживання ним своїми процесуальними права, суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права обґрунтовано наклав на підприємство штраф у якості заходу процесуального примусу. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82938361 Постанова Верховного суду від 19.06.2019 року у справі № 206/4148/17-ц]
|}
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Підстави та порядок отримання компенсації за придбання електрогенераторів

2025-01-14T11:20:56Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»], затвердженого Законом України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»]

== Загальні положення ==
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»] до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

Підготовкою та виконанням таких програм займаються виконавчі органи відповідних місцевих рад, а фінансуватися такі програми можуть з усіх місцевих бюджетів відповідно до статті 91 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text Бюджетного кодексу України].

З листопада 2022 року окремі місцеві ради своїми рішеннями вже прийняли програми часткової компенсації вартості закупівлі електрогенераторів для забезпечення потреб, визначених програмою учасників, до опалювального сезону 2022- 2023 років (далі – Програма). Вказані Програми спрямовані на забезпечення таких учасників альтернативними джерелами електроенергії шляхом зниження фінансового навантаження на них під час придбання таких приладів.

На компенсацію мають право об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ); житлово-будівельні контори (ЖБК); керівники багатоквартирних будинків.
== Підстави отримання компенсації за придбання електрогенераторів ==
Для отримання компенсації за придбання електрогенераторів необхідна наявність прийнятого рішення місцевої ради де знаходиться багатоквартирний будинок. В разі не прийняття такої програми на місцевому рівні компенсація буде неможливою.

Електрогенератор має бути закуплений після 24 лютого 2022 року та не пізніше закінчення воєнного стану.

Також, кожна окрема Програма може містити окремий перелік підстав для отримання компенсації. В таких Програмах буде визначено порядок прийняття та розгляду звернень про надання компенсації, категорії учасників, які можуть отримувати допомогу за рахунок коштів місцевої програми, сума відшкодування у відсотках від вартості електрогенератора, встановлена гранична сума відшкодування, вимоги до електрогенератора – номінальна потужність та інше.
== Алгоритм отримання компенсації ==
Після вибору та купівлі генератора необхідно визначитися чи прийнята програма відповідною місцевою радою. З такою програмою можна ознайомитися безпосередньо в самій місцевій раді або он-лайн на сайті місцевої ради.

'''Зверніть увагу!''' Оплата за генератор повинна здійснюватися через банківську установу та оплачувати має та особа яка буде подавати документи на отримання компенсації.

Після чого, необхідно підготувати пакет документів та подати його на розгляд до відповідного органу місцевої ради який визначений Програмою.

''Орієнтовний перелік документів, які можуть вимагатися відповідно до умов Програм для отримання часткової компенсації:''

1. Заяву на часткову компенсацію вартості закупівлі електрогенератора відповідно до форми затвердженої Програмою.

2. Копії платіжних документів (первинні документи, які підтверджують факт отримання електрогенератора та здійснення оплати за наданий товар).

3. Копії документів із зазначенням технічних характеристик та серійного номера (або інше заводське маркування).

4. Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців юридичної особи, яка забезпечує утримання будинку.

5. Документ, який підтверджує повноваження юридичної особи на управління спільним майном (копія договору чи витяг з протоколу).

6. Протокол загальних зборів співвласників багатоквартирних житлових будинків та інші.

'''Зверніть увагу!''' Органи місцевого самоврядування не можуть вимагати надавати документи, які не передбачені відповідною програмою для отримання компенсації.

У разі подання неповного пакета документів заявник не допускається до участі у Програмі.

Відповідний орган міської ради формує перелік учасників, які відповідають вимогам Програми та передає на розгляд Комісії.

Комісія направляє протокол Головному розпоряднику коштів, який на підставі протоколу Комісії здійснює реєстрацію бюджетних та бюджетних фінансових зобов’язань в органах казначейства. Після перерахування коштів з бюджету ради кошти для часткової компенсації вартості придбаних електрогенераторів перераховуються на банківські рахунки Учасників Програми.

Відповідальність за цільове використання компенсації вартості закупівлі електрогенераторів несуть Учасники Програми.

== Приклади прийнятих Програм у 2022 році ==
1. [https://smr.gov.ua/uk/dokumenti/rishennya-miskoji-radi/2022.html Рішення Сумської міської ради від 23 листопада 2022 року № 3206 - МР Про Програму часткової компенсації вартості закупівлі електрогенераторів для забезпечення потреб співвласників багатоквартирних будинків Сумської міської територіальної громади під час підготовки об’єктів до опалювального сезону 2022- 2023 років];

2. [https://kmr.gov.ua/uk/content/rishennya-kyyivskoyi-miskoyi-rady-7328 Рішення Київської міської ради від 10 листопада 2022року № 5586/5627 «Міська цільова програма часткової компенсації вартості закупівлі електрогенераторів для забезпечення потреб об’єднання співвласників багатоквартирних будинків міста Києва під час підготовки опалювального сезону 2022/2023»]

3. [https://www8.city-adm.lviv.ua/Pool/Info/doclmr_1.NSF/(SearchForWeb)/39026CBED323A211C22588F600494B58?OpenDocument Рішення Львівської міської ради від 04.11.2022 № 1035 «Про затвердження Програми часткової компенсації вартості закупівлі електрогенераторів для забезпечення потреб співвласників багатоквартирних будинків Львівської міської територіальної громади під час підготовки об’єктів до опалювального сезону 2022-2023 років»]

4. [https://www.lutskrada.gov.ua/documents/16696297592917383-pro-zatverdzhennya-polozhennya-pro-chastkove-vidshkoduvannya-vartosti-nezalezhnikh-dzherel-elektrichnoi-energii-yaki-pridbani-obednannyami-spivvlasnikiv-bagatokvartirnikh-budinkiv-zhitlovo-budivelnimi-kooperativami-ta-upravitelyami-bagat Рішення Луцької міської ради від 30.11.2022 №37/88 "Про затвердження Положення про часткове відшкодування вартості незалежних джерел електричної енергії для багатоквартирних житлових будинків Луцької міської територіальної громади у 2022-2023 роках"]

[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Заходи процесуального примусу в цивільному процесі

2025-01-14T10:00:26Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
== Поняття заходів процесуального примусу у цивільному процесі. ==
Учасники цивільного судочинства зобов'язані сумлінно користуватися належними їм процесуальними правами і виконувати добросовісно процесуальні обов’язки.

Якщо в судовому процесі учасники зловживають процесуальними правами або навмисного не виконують процесуальні обов’язки до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу. Правовий примус — це конкретні засоби впливу, які пов’язані з обмеженням в тій чи іншій формі свободи особи.

Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 143 ЦПК України], заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених ЦПК випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу в цивільному процесі застосовуються виключно судом шляхом постановлення ухвали. Всі ухвали суду щодо застосування заходів процесуального впливу повинні бути обгрунтовані нормами законодавства.
== Види та підстави застосування заходів процесуального примусу у цивільному процесі ==
Всі види заходів процесуального примусу перераховані в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 ст. 144 ЦПК]
{| class="wikitable"
|-
! Назвава заходу !! Підстава застосування
|-
| попередження || застосовується до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень
|-
| видалення із залу судового засідання || застосовується у разі повторного вчинення порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого
|-
| тимчасове вилучення доказів для дослідження судом || застосовується у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання
|-
| привід || застосовується у разі, коли належно викликаний свідок без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки
|-
| штраф || застосовується за невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 ЦПК України
|}
Оскільки примусові заходи, що можуть бути застосовані до учасників процесу, повинні бути чітко прописаними в законі, вказаний їх перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

=== Попередження та видалення із зали судового засідання як заходи процесуального примусу ===
'''Попередження.''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 ст. 145 ЦПК України], до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.

Законом не передбачено, які дії можуть бути кваліфіковані як порушення порядку під час судового засідання. Судова практика показує, що як порушення порядку в залі судового засідання розцінюються суперечки і сварки між сторонами, голосні репліки присутніх, жвава жестикуляція тощо. В кожному конкретному випадку чи порушує особа встановлений порядок, чи ні, вирішує суд, що розглядає справу.

'''Видалення із залу судового засідання.''' У разі повторного вчинення порушення порядку під час судового засідання або невиконання особами розпоряджень головуючого дій, суд оголошує перерву і надає час для його заміни. 
=== Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 146 ЦПК України], у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: 
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, за наявності; 
# назва або опис письмового, речового чи електронного доказу; 
# підстави проведення його тимчасового вилучення; 
# кому доручається вилучення. 
Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. 
=== Привід свідка як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 147 ЦПК України], належно викликаний свідок, який без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через відповідні органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.

Ухвала про привід у суд передається для виконання до відповідного органу Національної поліції України за місцем провадження у справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.

Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 70 ЦПК України], а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, особи з інвалідністю I і II груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю.

Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її виконує.

У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу Національної поліції України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання. 
=== Штраф як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 148 ЦПК України], суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 
# невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 
# зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 
# неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 
# невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 
# порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 ЦПК України. 
Під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідач, боржник є юридичною особою) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків. 
== Судова практика ==
=== Приклади застосування заходів процесуального примусу в судовій практиці ===
Застосування штрафу:

[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76785336 Ухвала у справі № 2-1242/10]

Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78642894 № 22-ц/785/4411/18]

Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78979157 № 480/70/16-ц]

Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81202852 757/32769/15-ц]

Застосування тимчасового вилучення доказів для дослідження судом:

Ухвала у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82003087 № 303/1047/19]

Ухвала у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/69882186 № 211/3896/15-ц]
=== Позиція Верховного суду ===
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Ураховуючи те, що заявником подана апеляційна скарга на ухвалу про відмову у застосуванні заходів процесуального примусу, яка не може бути оскаржена окремо від рішення суду, оскільки відсутня в переліку ухвал, передбачених частиною першою статті 353 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85903401 Постанова Верховного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 753/1338/18]
|-
| штраф може бути накладено за порушення порядку судового засідання, невиконання розпоряджень головуючого судді, виявлення зневаги до суду, перешкоджання здійснення процесуальних дій тощо. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88401546 Постанова Верховного суду від 16 березня 2020 року у справі № 754/300/15-ц]
|-
| Установивши, що учасник процесу систематично вчиняє дії, спрямовані на затягування розгляду справи, та які свідчать про зловживання ним своїми процесуальними права, суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права обґрунтовано наклав на підприємство штраф у якості заходу процесуального примусу. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82938361 Постанова Верховного суду від 19.06.2019 року у справі № 206/4148/17-ц]
|}
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин

2024-12-13T09:39:01Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text Закон України «Про Кабінет Міністрів України»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text Закон України «Про охорону земель»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1147-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 року № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України»]
==Повноваження Кабінету міністрів України в галузі земельних відносин==
Кабінет Міністрів України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] та законів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади який здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України та має повноваження у галузі земельних відносин, а саме:
*розпорядження землями державної власності в межах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України];
*реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;
*викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом;
*координація проведення земельної реформи;
*розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;
*організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;
*встановлення порядку проведення моніторингу земель;
*внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст;
*встановлення та зміна меж сіл, селищ у випадках, передбачених цим Кодексом;
*вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
===Розпорядження землями державної власності в межах Земельного Кодексу України===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 8 ст. 122 Земельного Кодексу України] ККабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2116-20#Text Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів"], , а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, передає у постійне користування земельні ділянки у випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 149 цього Кодексу.

'''Умови продажу земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам''':
* здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України;
* продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
* реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України;
* іноземні держави, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до Кабінету Міністрів України;
* розгляд клопотання і продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюються державними органами приватизації після отримання погодження Кабінету Міністрів України.
'''Порядок вилучення земельних ділянок:'''
* земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України];
* вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
* за рішенням Кабінету Міністрів України можуть вилучатися земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування державних підприємств, установ, організацій без їхньої згоди та без згоди органів (організацій), до сфери управління (відання) яких вони належать, і передаватися у постійне користування іншим державним підприємствам. Ці положення не поширюються на вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування державних підприємств, установ, організацій Національної академії наук України, а також на вилучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
{| class="wikitable"
|-
|
До особливо цінних земель відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття;

б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини;

в) землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;

г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

'''!!! У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.'''
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1747-2021-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2021 р. № 1747-р «Про вилучення, передачу у постійне користування та комунальну власність земельної ділянки із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/217-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 217-р «Про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/669-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 669-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/34-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 34-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 800-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/709-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 709-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/433-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 433-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/394-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 394-р «Про вилучення, передачу у постійне користування та комунальну власність земельної ділянки із зміною її цільового призначення»] 
===Реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 116 Конституції України] Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, крім того у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text Закону України «Про Кабінет Міністрів України»] зазначено до основних завдань Кабінету Міністрів України належить розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм, крім того одним з основних повноважень закріплених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text статті 2 Закону Україи «Про Кабінет Міністрів України»], у сферах соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Кабінет Міністрів України розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони довкілля та з інших питань.

Кабінет Міністрів України одночасно із звітом про виконання Державного бюджету України за минулий рік подає Верховній Раді України звіти про хід виконання загальнодержавних програм. [https://www.davr.gov.ua/proyekt-zakonu-ukraini-pro-vnesennya-zmin-do-zagalnoderzhavnoi-cilovoi-programi-rozvitku-vodnogo-gospodarstva-ta-ekologichnogo-ozdorovlennya-basejnu-richki-dnipro-na-period-do-2021-roku Проєкт Закону України «Про внесення змін до Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року».] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4836-17#Text Закон України «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року»].

Кабінет Міністрів України провадить координацію проведення земельної реформи через Офіс реформ Кабінету Міністрів України положення якого були утворені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-2016-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 року №768 "Про утворення Офісу реформ"], який утворено з метою забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ, зокрема щодо планування відповідних заходів, проведення моніторингу та аналізу стану їх виконання.

Крім того, Кабінет Міністрів України реалізує політику у багатьох сверах земельних правовідносин таких як моніторинг земель [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-93-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 року № 661 "Про затвердження Положення про моніторинг земель"]та інші нормативни акти.
===Викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 41 Конституції України] кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

'''Суспільна необхідність''' - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку;

'''Суспільна потреба''' - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для забезпечення національної безпеки і оборони, розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також:
* будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
* розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин;
* будівництво захисних гідротехнічних споруд;
* будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;
* розташування об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
'''якщо передбачається місце розташування об'єкта на території Автономної Республіки Крим та суміжної області або на території двох та більше областей.'''

Кабінет Міністрів України зобов'язаний письмово повідомити о рішенні про викуп земельної ділянки та інших об'єктів нерухомого майна, що розміщені на земельній ділянці, власника (власників) протягом п'яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється також на тих осіб, які стануть власниками таких об'єктів протягом трьох місяців з дня надходження зазначеного повідомлення.

Роспорядження Кабінету Міністрів України від 20.08.2012 року № 624-р "'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/624-2012-р#Text Про вилучення та/або надання земельних ділянок у постійне користування із зміною їх цільового призначення та викуп або примусове відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності]'''"

Інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку.

У разі якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження осіб, зазначених у частині другій цієї статті, залишається невідомим, навіть після звернення до органів і підрозділів Державної міграційної служби України, про прийняте рішення щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, ці особи повідомляються шляхом розміщення відповідного оголошення:
* в офіційному друкованому виданні, засновником якого є Кабінет Міністрів України, у разі якщо таке рішення приймає Кабінет Міністрів України;
* у друкованих засобах масової інформації, засновниками яких є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, що викуповується органом місцевого самоврядування чи відповідним органом виконавчої влади.
Власник (власники) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, вважається повідомленим про такий викуп з дня опублікування зазначеного оголошення.

У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).

У разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення:
* об'єктів національної безпеки і оборони;
* лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
* об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
* об'єктів природно-заповідного фонду;
* кладовищ.
У разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зазначені об’єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об’єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії.

'''!!! Важливо. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.'''

'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/25470535 Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 р. у справі № 2а-2/12/9104.]'''
===Координація проведення земельної реформи===
Кабінет Міністрів України провадить координацію проведення земельної реформи через Офіс реформ Кабінету Міністрів України положення якого були утворені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-2016-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 року №768 "Про утворення Офісу реформ"].

Офіс реформ (далі - Офіс) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, що утворюється з метою забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ, зокрема щодо планування відповідних заходів, проведення моніторингу та аналізу стану їх виконання.
{| class="wikitable mw-collapsible"
|+
!Основні завдання Офісу
!Офіс має право
|-
|
*забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ
*підготовка пропозицій щодо плану заходів із впровадження реформ на відповідний рік (далі - план заходів) та механізмів реалізації таких реформ
*проведення моніторингу стану виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планом заходів
*проведення аналізу результатів виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планом заходів
*підготовка пропозицій (інформації) для виконання завдань, покладених на утворені при Національній раді з відновлення України від наслідків війни робочі групи, зокрема з урахуванням позицій міжнародних партнерів, експертів, дипломатичних установ, профільних асоціацій, фінансових інституцій.
|
*запитувати у керівників центральних органів виконавчої влади та проектних офісів реформ, утворених міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, та одержувати інформацію про хід впровадження реформ
*отримувати в установленому порядку від міністерств, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань
*утворювати у разі потреби постійні або тимчасові робочі групи з питань забезпечення виконання покладених на нього завдань;
*залучати до участі у своїй роботі представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також представників вітчизняних та міжнародних експертних і наукових організацій, незалежних експертів (за згодою)
*користуватися в установленому порядку інформаційними базами даних державних органів
*організовувати проведення конференцій, семінарів, нарад та інших заходів з питань впровадження реформ
|}
===Організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою===
У статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" закріплено, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#n19 Порядок ведення Державного земельного кадастру] визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр" затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#n19 Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"].

Крім того, для забезпечення ведення Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів та інших інформаційних систем Кабінет Міністрів України затверджує Порядок інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, а також перелік відомостей, обмін якими може здійснюватися в порядку такої взаємодії.

=== Встановлення порядку проведення моніторингу земель ===
Свої повноваження стосовно встанолення поряду проведення моніторингу земель Кабінету Міністрів України реалізує шляхом прийняття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-93-%D0%BF#n10 Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету Міністру України від 20.08.1993 № 661], який закріплює, що моніторинг земель - система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів, у свою чергу моніторинг земель є однією з складових системи моніторингу довкілля, порядок ведення якого визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/391-98-%D0%BF#Text Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. № 391].

==Див. також:==
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_органів_місцевого_самоврядування_у_галузі_земельних_відносин Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин]
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_Верховної_Ради_України_та_органів_місцевого_самоврядування_в_галузі_земельних_відносин Повноваження Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин]
*[[Моніторинг земель: призначення та завдання]]
[[Категорія: Земельне право‎]]
[[Категорія:Кабінет Міністрів України]]

Корінні народи в Україні та їх правовий статус

2024-12-13T09:32:10Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text Закон України «Про корінні народи України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1771-12#Text Декларація прав національностей України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l56#Text Декларація Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1140-18#Text Постанова Верховної Ради України від 20 березня 2014 року № 1140-VII "Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/936-2022-п#Text Постанова Кабінету України від 19 серпня 2022 року № 936 "Про затвердження Порядку закріплення правового статусу представницького органу корінного народу України та позбавлення такого статусу"]
== Поняття корінного народу України ==
У статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l56#Text Декларації Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів] від 13.09.2007 визначено право корінних народів колективно та індивідуально, на повне володіння всіма правами людини і основоположними свободами, визнаними у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010#Text Статуті Організації Об’єднаних Націй], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text Загальній декларації прав людини] та в нормах міжнародного права, які стосуються прав людини.

Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. Саме такі положення містяться у частині 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1771-12#Text Декларації прав національностей України] від 01.11.1991.

Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text 92 Конституції України], права корінних народів і національних меншин мають визначатися виключно законами України. У зв'язку з цим у спеціальному законі про права корінних народів України має бути визначено поняття корінного народу України, встановлені засади його правового статусу. Даний закон було прийнято задля сприяння консолідації та розвитку української нації, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів України, відповідно до Конституції України та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

01.07.2021 року було прийнято Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text Закон України «Про корінні народи України»], яким було визначено права корінних народів України та особливості їх реалізації в Україні.

Корінний народ України - автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 1 ст. 1 Закону України «Про корінні народи України»]).

Корінними народами України, які сформувались на території Кримського півострову, є кримські татари, караїми, кримчаки( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 2 ст. 1 Закону України «Про корінні народи України]»).

Представницькі органи корінних народів України - відповідні представницькі інститути, що створюються корінними народами і відповідно до Конституції та законів України наділяються правом представляти корінні народи та приймати рішення від їх імені (далі по тексту- представницькі органи).
== Правосуб’єктність корінних народів ==
Правосубʼєктність корінних народів полягає в наявності у них прав та обовязків та можливості їх реалізації і визначена статтею 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text Закон України «Про корінні народи України»]. Так, відповідно до вказаної статті, корінні народи України мають право на самовизначення у складі України, встановлюють свій політичний статус у межах Конституції та законів України, вільно здійснюють свій економічний, соціальний та культурний розвиток( ч. 1 ст. 2 Закону України «Про корінні народи України»).

Корінні народи України, реалізуючи своє право на самовизначення, мають право на самоврядування в питаннях, що належать до їхніх внутрішніх справ, у тому числі щодо шляхів створення їх представницьких органів, що утворюються та діють у межах Конституції та законів України.

Корінні народи України мають право відповідно до Конституції та законів України зберігати і зміцнювати свої особливі політичні, правові, соціальні та культурні інститути, зберігаючи при цьому свою участь в економічному, соціальному та культурному житті.

Держава сприяє представництву корінних народів України у Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Держава сприяє формуванню спроможностей територіальних громад, які б відповідали місцям компактного проживання корінних народів України.

Держава гарантує захист корінних народів України від актів геноциду чи будь-яких інших актів колективного примусу чи насильства.
== Права корінних народів ==
=== Основоположні права корінних народів ===
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 1 ст. 3 Закону України «Про корінні народи України»] корінні народи України та їх представники мають право колективно та індивідуально на повне володіння всіма правами людини і основоположними свободами, визначеними у Статуті Організації Об’єднаних Націй, Загальній декларації прав людини, Декларації Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів та в міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також передбаченими у Конституції та законах України.

Корінні народи України мають право на рівний правовий захист. Будь-яка дискримінація корінних народів України при реалізації ними своїх прав забороняється.

Держава реалізує заходи посиленої підтримки корінних народів України - тимчасові заходи, що вживаються державою для подолання негативних для корінних народів явищ соціального, правового чи культурного характеру через створення спеціальних сприятливих механізмів реалізації прав, свобод і потреб корінних народів.

Заходи посиленої підтримки запроваджуються Кабінетом Міністрів України за запитом та після проведення консультацій з представницькими органами.

Корінним народам України гарантується право на правовий захист від будь-яких дій, спрямованих на:
* 1) позбавлення ознак етнічної приналежності та цілісності як самобутніх народів, позбавлення культурних цінностей;
* 2) виселення або примусове переміщення із місць компактного проживання у будь-якій формі;
* 3) примусову асиміляцію або примусову інтеграцію у будь-якій формі;
* 4) заохочення або розпалювання расової, етнічної чи релігійної ненависті, спрямованої проти них( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 4 ст. 3 Закону України «Про корінні народи України»]).
Корінні народи України визначають власну національну символіку та порядок її застосування з дотриманням законів України.

Корінні народи України мають право відроджувати, використовувати, розвивати і передавати майбутнім поколінням свої історію, мови, традиції, писемність і літературу, відновлювати та зберігати об’єкти матеріальної та нематеріальної культурної спадщини.

Заперечення етнічної приналежності чи етнічної самобутності корінних народів України забороняється.
=== Культурні права корінних народів України ===
Корінні народи України мають право на дотримання, відродження та розвиток своїх духовних, релігійних та культурних традицій і звичаїв, збереження матеріальної та нематеріальної культурної спадщини.

Перелік місць та об’єктів релігійного та культурного значення корінних народів України, порядок користування цими об’єктами, їх фінансування та отримання доходів від такої діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій із представницькими органами.

З метою відновлення історичної топоніміки корінних народів України Кабінет Міністрів України після консультацій з представницькими органами вносить в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України проекти постанов про перейменування населених пунктів ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 3 ст. 4 Закону України «Про корінні народи України»]).
=== Освітні та мовні права корінних народів України ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 1 ст. 5 Закону України «Про корінні народи України»] Корінні народи України мають право створювати свої заклади освіти або співпрацювати із закладами освіти усіх форм власності з метою забезпечення вивчення мови, історії, культури відповідного корінного народу та навчання мовою відповідного корінного народу. Застосування мов корінних народів у сфері освіти визначають Закон України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19?find=1&text=%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD#w1_1 Про освіту]" та спеціальні закони у цій сфері.

Центральні органи виконавчої влади у взаємодії з представницькими органами визначають порядок включення відомостей про мови, історію та культуру корінних народів України у навчальний процес відповідно до законів України у сфері освіти.

Держава гарантує можливість вивчення мов корінних народів України.

Держава гарантує дослідження, збереження та розвиток мов корінних народів України, що перебувають під загрозою зникнення ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 4 ст. 5 Закону України «Про корінні народи України»]).
=== Інформаційні права корінних народів України ===
Корінні народи України через представницькі органи мають право відповідно до законів України створювати свої засоби масової інформації ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text ч. 1 ст. 6 Закону України «Про корінні народи України»]).

Держава може надавати підтримку засобам масової інформації, в яких представницькі органи самостійно прямо володіють щонайменше 51 відсотком статутного капіталу та/або права голосу часток (паїв, акцій) засобу масової інформації, у разі якщо такі засоби масової інформації відповідно до ліцензії на мовлення чи дозволу на тимчасове мовлення здійснюють не менше 50 відсотків мовлення мовами корінних народів України та/або присвячують не менше 50 відсотків мовлення питанням реалізації прав корінних народів України згідно з цим Законом. Порядок надання такої підтримки визначається Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій з представницькими органами.

Держава забезпечує належну інформаційну політику щодо культурного різноманіття корінних народів України.

Державна політика у сфері освіти та державна інформаційна політика базуються на принципі поваги до ідентичності корінних народів України, до їх цілісності як самобутніх етнічних спільнот та їхньої національної символіки.
=== Право корінних народів України на сталий розвиток ===
Корінні народи України через свої представницькі органи мають право визначати пріоритети і розробляти стратегії з метою здійснення свого права на розвиток. Таке право включає участь у розробці та реалізації державних та регіональних програм, а також інших стратегічних та програмних документів на засадах вільної, попередньої та поінформованої згоди з тих питань, які стосуються прав та законних інтересів корінних народів України, а також процесів інтеграції до українського суспільства( ч. 1 ст. 7 Закону України «Про корінні народи України»).

Корінні народи України через представницькі органи взаємодіють з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань охорони навколишнього природного середовища, забезпечення ефективного та справедливого користування земельними, водними, лісовими та іншими природними ресурсами, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Порядок такої взаємодії визначається Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій з представницькими органами.

Корінні народи України мають право на спрямування частини доходів, отриманих бюджетами всіх рівнів від користування природними ресурсами, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, на потреби корінних народів України, які встановлені цим Законом. Перелік наведених доходів та розмір їх частки, що зараховується до відповідного бюджету, вид видатків, що здійснюються за рахунок таких доходів, встановлюються Бюджетним кодексом України.

Порядок резервування для представників корінних народів України, що повертаються на територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, земель сільськогосподарського та іншого призначення, виділення земельних ділянок та їхній облік встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій з представницькими органами
== Міжнародне представництво корінних народів України ==
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про корінні народи" держава повинна сприяти розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності корінних народів України та дбати про задоволення національно-культурних і мовних потреб їх представників, які проживають за межами України. Представники корінних народів України за погодженням з представницькими органами можуть включатися до складу делегацій України для участі у роботі міжнародних організацій, міжнародних конференцій, у міжнародних переговорах з питань, що стосуються прав корінних народів.

Представницькі органи можуть делегувати своїх представників до участі в роботі міжнародної організації, її органу та міжнародної конференції, за умови, що правила діяльності такої міжнародної організації, її органу та міжнародної конференції передбачають можливість самостійної участі представників корінних народів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про корінні народи" Корінні народи України в особі їх представницьких органів мають право на доступ до фінансової, технічної, благодійної та гуманітарної допомоги від іноземних держав, міжнародних організацій, юридичних і фізичних осіб відповідно до законів України.

Фінансове забезпечення діяльності представницьких органів відбувається за рахунок Державного бюджету України за окремою бюджетною програмою. Фінансові потреби представницьких органів визначаються щорічно за їх мотивованими запитами. Порядок звітування за кошти, отримані з Державного бюджету України, визначається Кабінетом Міністрів України та передбачає оприлюднення інформації про надходження і витрати.

Представницькі органи щоквартально оприлюднюють на власному вебсайті інформацію щодо фінансового забезпечення, передбаченого частиною другою цієї статті, отриманої фінансової, технічної, благодійної та гуманітарної допомоги від іноземних держав, міжнародних організацій, юридичних і фізичних осіб, а також щодо її використання.

У разі відсутності вебсайту представницького органу інформація щодо отриманої корінними народами України фінансової, технічної, благодійної та гуманітарної допомоги від іноземних держав, міжнародних організацій, юридичних і фізичних осіб, а також щодо її використання щоквартально передається представницьким органом центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України, який оприлюднює її на власному вебсайт
[[Категорія:Конституційне право]]

Електронні сервіси Держгеокадастру

2024-12-12T10:42:46Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України “Про землеустрій”]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»]

== Загальні положення ==
Для пошуку стану та результату розгляду кожного окремого звернення щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру або користування відповідними відомостями на офіційному веб-сайті Держгеокадастру створюються та функціонують відповідні веб-сервіси ( п. 213 ст.36 Постанови України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»]).

Перегляд, копіювання та роздрукування інформації про персональні дані власників та користувачів земельних ділянок здійснюються за умови ідентифікації особи (фізичної або юридичної), яка отримує доступ до інформації, з використанням кваліфікованого електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text ст.36 Закону України « Про Державний земельний кадастр»]).

'''Зверніть увагу!''' У разі подання заяви, яка потребує опрацювання Державним кадастровим реєстратором, про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та надання відомостей про об’єкти Державного земельного кадастру, що знаходяться на території активних бойових дій або тимчасово окупованій території України, (за виключенням тих заяв, результат виконання яких формується системою автоматично в режимі онлайн) опрацювання такої заяви буде можливим після виключення вищезазначених територій з переліку територій, на яких припиняється доступ користувачів до Державного земельного кадастру, який затверджується наказом Держгеокадастру.
== Послуги Держгеокадастру, які можна отримати через електронний сервіс ==
За допомогою [https://e.land.gov.ua/auth_select електронного кабінет " Державного земельного кадастру"] кожен громадянин має можливість отримувати послуги, які надаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин, в електронному вигляді з використанням Інтернету.
=== Електронні послуги, доступні після авторизації в особистому електронному кабінеті: ===
* відомості Державного земельного кадастру
* видача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки
* надання інформації про суб'єкта речового права у ДЗК
* надання довідки про осіб, що отримали доступ до інформації про суб'єкта речового права у ДЗК
* подання заяви з надання дозволу на розроблення документації із землеустрою
* видача відомостей з документації із землеустрою з Держ. фонду документації із землеустрою
* витяг з реєстру інженерів-землевпорядників.
=== Електронні послуги, доступні без авторизації: ===
* видача витягу з Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів;
* видача витягу з Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок;
* отримання витягу з Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників;
* подання заяви про надання доступу до ДЗК в режимі читання;
* видача дубліката кваліфікаційного сертифіката сертифікованого інженера-землевпорядника;
* перевірка витягу з реєстру інженерів-землевпорядників;
* прийняття рішення про видачу кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника;
* перевірка протоколу перевірки XML.

=== Електронні послуг для сертифікованих інженерів-землевпорядників: ===
* державна реєстрація земельної ділянки з видачею витягу з ДЗК
* видача висновку про погодження документації з землеустрою
* заява про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру
* перевірк XML.

=== Алгоритм дій для отримання послуги Держгеокадастру через електронний сервіс Держгеокадастру: ===
* Для того, щоб почати використовувати Е-сервіси, необхідно перейти за даним посиланням: https://e.land.gov.ua
* Другим кроком необхідно зареєструватися та авторизуватися на e.land.gov.ua.
* Реєстрація здійснюється через email без ідентифікації особи.
* Авторизація може здійснюватися декількома способами:
* ''Ідентифікація з використанням КЕП''
* Увійти через ID.GOV.UA
* Ідентифікація з використанням BankID НБУ
* Авторизація через Email та пароль
* Після цього необхідно заповнити форму електронного замовлення. Щодо тієї послуги, яку ви бажаєте отримати.
* В кінці запиту необхідно підтвердити, що ви є справжнім користувачем.
* Система автоматично присвоює свій унікальний номер Вашому запиту та направляє його на розгляд фахівцям.
Щоб переглянути інформацію про стан розгляду електронного замовлення Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку перейдіть за посиланням https://e.land.gov.ua/dashboard/ Інформаційний сервіс забезпечує можливість виконати пошук за номером заяви на замовлення витягу з Державного земельного кадастру на ПКК або за кадастровим номером земельної ділянки, на яку було замовлено витяг.
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Прожитковий мінімум

2024-12-12T10:41:40Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text Закон України «Про прожитковий мінімум»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1206-17#n14 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.09.2017 № 1073 «Про затвердження Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії»]
== Визначення поняття ==
'''Прожитковий мінімум''' - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (частина 1 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум")].

Тобто обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи — фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум — це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для існування людини та соціальну частину — певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.
==Як визначається прожитковий мінімум==
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (частина 2 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум")]:

* дітей віком до 6 років;
* дітей віком від 6 до 18 років;
* працездатних осіб;
* осіб, які втратили працездатність.

До '''працездатних осіб''' відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

До '''осіб, які втратили працездатність''', відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.

Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, збільшується на суму обов'язкових платежів.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, за поданням Кабінету Міністрів України щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України та публікується в офіційних виданнях. Починаючи з 2006 р. прожитковий мінімум затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (частина 3 статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум")].

З 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму визначений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-IX#Text статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"] на одну особу в розрахунку на місяць становить - 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
{| class="wikitable"
!Соціальні та демографічні групи населення
!Розмір прожиткового мінімуму на 2024 рік
|-
!діти віком до 6 років
!2563
|-
!діти від 6 до 18 років
!3196
|-
!працездатні особи
!3028
|-
!'''особи, які втратили працездатність'''
!2361
|}
==Принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг==
Принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг закріплені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text статті 3 Закону України "Про прожитковий мінімуму"]

Набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п'ять років.

Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.
====Основними принципами формування набору продуктів харчування є:====

* забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку організму;
* забезпечення дитини віком від 6 до 18 років додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку;
* задоволення організму працюючої особи у відтворенні працездатності, збереження працездатності для безробітного, відновлення у необхідних випадках працездатності для особи, яка її втратила;
* підтримання повноцінного функціонування організму людини похилого віку.

Набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту.
====Основними принципами формування набору непродовольчих товарів є: ====

* забезпечення збереження здоров'я та підтримання життєдіяльності організму людини;
* урахування особливостей потреб осіб, які відносяться до різних соціальних і демографічних груп населення;
* урахування культурно-побутових потреб особистості.

До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші.

Набір послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.
====Основними принципами формування набору послуг є:====

* задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв'язку з навколишнім середовищем;
* задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров'я;
* визначення житлово-комунальних послуг (по водопостачанню, теплопостачанню, газопостачанню, електропостачанню, водовідведенню, утриманню та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбиранню, утриманню ліфтів) виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг;
* урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення.

==Для чого застосовується прожитковий мінімум ==
Прожитковий мінімум застосовується для:

* загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
* встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] та законів України;
* визначення права на призначення соціальної допомоги;
* визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
* встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
* формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text Закону України «Про прожитковий мінімум»].
[[Категорія:Бюджетне право]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Призначення старости

2024-12-12T10:39:23Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''''Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text], в Україні введено [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|режим воєнного стану]]!'''''
Відповідно до статті 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону] умовах воєнного стану забороняються: проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування. Верховна Рада України не пізніше ніж у дев’яностоденний строк з дня припинення чи скасування воєнного стану, якщо чергові або позачергові вибори до відповідних органів мали бути проведені в період, на який було введено воєнний стан, приймає рішення про призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих виборів.
|}
== Порядок затвердження ==
Староста затверджується у відповідному старостинському окрузі сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/conv#n1289 частина перша ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"]).

Кандидатура (кандидатури) старости вноситься (вносяться) на громадське обговорення (громадські слухання, збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю) сільським, селищним, міським головою та вважається погодженою з жителями відповідного старостинського округу, якщо в результаті громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю) отримала (отримали) підтримку у старостинському окрузі з кількістю жителів:

* з кількістю жителів до 1500 - більше 20 відсотків голосів жителів від загальної кількості жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах;
* з кількістю жителів від 1500 до 10 тисяч - більше 17 відсотків голосів;
* з кількістю жителів від 10 тисяч до 20 тисяч - більше 14 відсотків голосів;
* з кількістю жителів від 20 тисяч до 30 тисяч - більше 10 відсотків голосів;
* з кількістю жителів більше 30 тисяч - більше 7 відсотків голосів жителів від загальної кількості жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах.

Не пізніше ніж за три дні до початку громадського обговорення кандидатури (кандидатур) старости на офіційному веб-сайті сільської, селищної, міської ради оприлюднюється оголошення про початок такого обговорення із зазначенням відомостей про кандидатуру (кандидатури) старости.

За результатами проведеного громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю) кандидатури (кандидатур) старости складається протокол, який має містити такі відомості: дата (період) і місце проведення громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), кількість жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах, відомості про кандидатуру (кандидатури) старости, кількість учасників громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), які підтримали відповідну кандидатуру (кожного із кандидатів), із зазначенням прізвища, власного імені (усіх власних імен) та по батькові (за наявності), числа, місяця і року народження, серії та номера паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України - для осіб, недавно прийнятих до громадянства України), що засвідчується підписом таких учасників.

Результати громадського обговорення кандидатури (кандидатур) старости оприлюднюються на офіційному веб-сайті сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж на третій день після встановлення результатів такого обговорення.

Кандидатура старости відповідного старостинського округу, не підтримана сільською, селищною, міською радою, не може бути повторно внесена для затвердження в цьому старостинському окрузі протягом поточного скликання відповідної сільської, селищної, міської ради.

Порядок проведення громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю) кандидатури (кандидатур) старости затверджується сільською, селищною, міською радою.

Староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/conv#n1289 частина друга ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"]).

На старосту поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені законом для сільського, селищного, міського голови.

Порядок організації роботи старости визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"] та іншими законами, а також Положенням про старосту. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/conv#n1289 частина третя ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"]).

== Старостинський округ ==
Старостинський округ утворюється відповідною сільською, селищною, міською радою у складі одного або декількох населених пунктів (крім адміністративного центру територіальної громади), на території якого (яких) проживає не менше 500 жителів. При утворенні старостинських округів враховуються історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток таких старостинських округів та відповідної територіальної громади. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/conv#n1289 частина четверта ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"]).

== Повноваження старости ==
Згідно з частиною п'ятою ст. ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" староста:
# уповноважений сільською, селищною, міською радою, яка його затвердила, діяти в інтересах жителів відповідного старостинського округу у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради;
#бере участь у пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради та засіданнях її постійних комісій з правом дорадчого голосу. Бере участь у засіданнях виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради;
#має право на гарантований виступ на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, засіданнях її постійних комісій та виконавчого комітету з питань, що стосуються інтересів жителів відповідного старостинського округу, на засіданнях органів самоорганізації населення, що діють у межах відповідного старостинського округу;
#сприяє жителям відповідного старостинського округу у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також у поданні відповідних документів до зазначених органів. За рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради надає адміністративні послуги та/або виконує окремі завдання адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі утворення такого центру);
#бере участь в організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням;
#бере участь у підготовці пропозицій до проекту місцевого бюджету в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного старостинського округу;
#вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного старостинського округу виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб;
#бере участь у підготовці проектів рішень сільської, селищної, міської ради, що стосуються майна територіальної громади, розташованого на території відповідного старостинського округу;
#бере участь у здійсненні контролю за використанням об'єктів комунальної власності, розташованих на території відповідного старостинського округу;
#бере участь у здійсненні контролю за станом благоустрою відповідного старостинського округу та інформує сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради про результати такого контролю;
#отримує від виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для здійснення наданих йому повноважень;
#сприяє утворенню та діяльності органів самоорганізації населення, організації та проведенню загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення у відповідному старостинському окрузі;
#здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України.
6. При здійсненні наданих повноважень староста є відповідальним і підзвітним сільській, селищній, міській раді та підконтрольним сільському, селищному, міському голові. Староста не рідше одного разу на рік, протягом першого кварталу року, наступного за звітним, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений сільською, селищною, міською радою термін, звітує про свою роботу перед такою радою, жителями старостинського округу. Заслуховування звіту старости перед жителями старостинського округу відбувається на відкритій зустрічі, у спосіб, що дає можливість жителям старостинського округу поставити запитання, висловити зауваження та внести пропозиції. Інформація про відповідну зустріч, а також письмовий звіт старости оприлюднюються на офіційному веб-сайті сільської, селищної, міської ради та розміщуються у приміщенні ради не пізніше ніж за сім календарних днів до дня проведення відповідної зустрічі. Порядок звітування старости визначається Положенням про старосту. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/conv#n1289 частина шоста ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"]).

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Виборче право]]

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу

2024-11-13T11:33:56Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4002-12 Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України»]
== Загальні положення ==
Рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ст.474 ЦПКУ] ).

Визнання дозволяється, якщо:

· Рішення прийняте на території однієї з держав-учасниць Нью-Йоркської Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року. На сьогодні таких держав 170. Щодо решти держав діє принцип взаємності — рішення підлягає виконанню, якщо не доведено протилежне.

· Рішення остаточне та набрало законної сили.

· З моменту його винесення пройшло не більше трьох років.

· Боржник проживає / зареєстрований в Україні або володіє майном в Україні. 

У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ст.474 ЦПКУ]).
== Порядок подання заяви ==
=== Категорія справи. Який суд розглядає ===
Питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 475 ЦПК України]).

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 475 ЦПК України]).

Заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 475 ЦПК України]).

Заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, подана після закінчення строку, Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк , якщо визнає причини його пропуску поважними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 475 ЦПК України]). 
== Форма і зміст заяви та необхідні документи для визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу ==
Заява, яка подається про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 476 ЦПК України].

До заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додаються:

1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення;

2) оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди;

3) документ, що підтверджує сплату судового збору;

4) копії заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до кількості учасників судового розгляду, крім випадків, якщо така заява подається в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання заяви в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу;

5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви;

6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених у пунктах 1-3 та 5 цієї частини документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вони викладені іншою мовою.

== Строки розгляду справи судом ==
=== Порядок розгляду заяви. Строк розгляду справи ===
Заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається суддею одноособово протягом 2 місяців з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 477 ЦПК України]).

Про надходження заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення щодо цієї заяви ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 477 ЦПК України]).

Після надходження заперечень боржника, а також якщо у місячний строк заперечення не подані суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду заяви, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за 10 днів до його розгляду( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 477 ЦПК України]).

Суд може зупинити провадження, якщо в провадженні компетентного суду є заява про скасування цього рішення до набрання законної сили ухвалою суду, якою вирішена така заява( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 477 ЦПК України]).
== Забезпечення позову ==
Суд за заявою особи, яка подає заяву про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду такої заяви, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у разі надання дозволу на його виконання (ч .3 ст.477 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПКУ]).
== Підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ст. 478 ЦПК] суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або

б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або

ґ) рішення ще не стало обов’язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
== Ухвала суду по справі ==
За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 479 ЦПК України].

Ухвала, яка подається про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 479 ЦПК України].
== Добровільне виконання рішення ==
Заява про визнання і надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу про стягнення грошових коштів подається до суду боржником в порядку та відповідно до вимог, встановлених статтями 474-476 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статтею 480 ЦПК України].

Заява може бути подана щодо добровільного виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу лише в повному обсязі, а якщо рішення винесене проти декількох боржників - в частині, що стосується боржника, який подає заяву. У разі недотримання цих вимог суд повертає таку заяву без розгляду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (ст.480 Цивільного кодексу України)].

Заява про надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається суддею одноособово протягом десяти днів з дня надходження до суду заяви про надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в судовому засіданні без повідомлення учасників арбітражного розгляду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ст.480 ЦПК України]).
== Надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України ==
Надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 482 ЦПК України].
=== Порядок розгляду заяви. Строк розгляду справи ===
Суд може зупинити провадження у справі з якщо в провадженні суду є заява про скасування цього рішення, -до набрання законної сили ухвалою суду, якою вирішена така заява ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 482 ЦПК України])

Будь-яка сторона арбітражного розгляду в установлені законом порядку та строки має право звернутися до суду із заявою про скасування цього ж рішення та просити розглянути його спільно із заявою про надання дозволу на виконання цього рішення в одному провадженні До постановлення ухвали по суті поданої заяви ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 482 ЦПК України])

Про спільний розгляд заяви про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу і заяви про його скасування та об’єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви, а якщо це неможливо, - не пізніше наступного дня ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 482 ЦПК України])

Розгляд судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами-учасницями відповідних міжнародних договорів визначається прядок Постановою Пленуму Верховного суду «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України»
== Судова практика щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81753120 Постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19)]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/76945310 Постанова Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 524/722/16-ц (провадження № 61-9866св18)]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Процесуальний порядок скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу

2024-11-13T11:29:52Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний Кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4002-12 Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України»]

== Загальні положення про скасування рішення міднародного комерційного арбітражу ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4002-12#Text Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж"] регламентують тільки оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, якщо місце арбітражу знаходиться в Україні.

Сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України (ст.454 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПКУ]).

Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу (ст.454 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПКУ]).

Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не може бути подана: після закінчення 3-х місяців, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбітражне рішення, подання такою стороною клопотання до міжнародного комерційного арбітражу про виправлення або роз’яснення рішення чи ухвалення додаткового рішення, - з дня винесення міжнародним комерційним арбітражем рішення з цього прохання (ст.454 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПКУ]).

В Україні діє один інституційний міжнародний комерційний арбітраж - Міжнародний Комерційний Арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України). Заяви про скасування його рішень подаються до Апеляційного суду м.Києва.

== Форма і зміст заяви ==
Заява, скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text 455 ЦПК України].
== Порядок та строки розгляду справи судом ==
{| class="wikitable"
|-
! Порядок розгляду заяви !! Строки
|-
| Суд за відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі або повернення заяви відкриває провадження у справі ( 456 ЦПК України). || не пізніше 5 днів з дня надходження такої заяви
|-
| Суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасників судового розгляду або з власної ініціативи може запитати необхідні матеріали справи ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 456 ЦПК України]). || витребувані матеріали направляються до суду протягом 5 днів з дня надходження такої вимоги
|-
| Справа про оскарження рішення розглядається суддею одноособово ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 457 ЦПК України]).|| протягом 30 днів з дня надходження до суду заяви про скасування рішення в судовому засіданні з повідомленням сторін.
|-
| За наслідками розгляду заяви про скасування рішення суд може 
1)постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу без змін; 
2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 457 ЦПК України]).
|| в день рогляду заяви
|}
Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу.

== Підстави для скасування рішення ==
Підстави для скасування рішення арбітражного суду - це обставини, за наявності яких держава не визнає результатів правозастосовчої діяльності арбітражного суду. Всі ці обставини пов'язані з порушеннями, допущеними арбітражем під час розгляду справи. Їх характер має бути настільки істотним, що виконання ухвалених у результаті рішень посягатиме на основи правопорядку, порушуватиме засадничі принципи побудови національної правової системи.

Правовий порядок скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ст. 459 ЦПК України], відповідно до норм якої рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо:
* '''1)сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що:'''
* а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або
* б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
* в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або
* г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або
* '''2)суд визначить, що:'''
* ''а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або''
* ''б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.''
{| class="wikitable"
|-
| '''Зверніть увагу!!!'''
|-
| Скасування судом рішення міжнародного комерційного арбітражу не позбавляє сторони права повторно звернутися до міжнародного комерційного арбітражу, крім випадків, передбачених законом ( ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 459 ЦПК України)].
|}
== Ухвала суду по справі ==
За наслідками розгляду справи про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення. Ухвала про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу повинна відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 460 ЦПК України].

Ухвала суду про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому для оскарження рішень суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ст. 460 ЦПК України]).
== Судова практика щодо скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78110605 Постанова Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 761/4305/16-ц (провадження № 61-15644св18) ]
[http://reyestr.court.gov.ua/Review/77312943 Постановв Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 761/10859/17-ц (провадження № 61-11139св18)]

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
 
[[Категорія:Суди]]

Способи захисту цивільних прав та інтересів

2024-10-15T11:42:33Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://ips.ligazakon.net/document/VSS00073 Лист Верховного Суду України від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України»]
==Загальні положення ==
'''''Захист цивільних прав''''' – це дії з попередження, припинення порушення прав або відновлення порушених прав громадян і організацій. 
Будь-яка особа має право на захист свого права та інтересу, що не суперечить принципам цивільного законодавства, вимогам справедливості, сумлінності, розумності. 
'''''Спосіб захисту суб’єктивних цивільних прав''''' – це закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. 
Захист суб’єктивних цивільних прав та інтересів здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто за допомогою застосування належної форми, засобів і способів захисту.
Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: '''порушення, невизнання, оспорювання''' цивільного права. Порушення права - це наслідок протиправної поведінки протилежної сторони, чиїми діями завдано шкоду правам та інтересам особи. Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб’єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб’єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб’єктивного права. Оспорювання – це наявність спору між учасниками цивільно-правових відносин про приналежність чи відсутність права в однієї із сторін
== Види способів захисту цивільних прав та інтересів ==
Положеннями актів цивільного законодавства ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n97 ст. 16 ЦК]) встановлюються такі способи захисту цивільних прав та інтересів:
# '''визнання права''' — застосовується тоді, коли наявність в особи визначеного суб’єктивного права піддається сумніву або оспорюється, заперечується, або є реальна загроза таких дій;
# [[Визнання правочину недійсним та наслідки його недійсності|'''визнання правочину недійсним''']] - являє собою окремий випадок реалізації такого способу захисту, як відновлення становища, що існувало до порушення права, тому що збігається з ним у правовій сутності. Найбільш очевидно це при приведенні сторін у первісне становище;
# '''припинення дії, яка порушує право''' - застосовується в разі потреби припинити порушення права особи в майбутньому, тобто усунути перешкоди для здійснення права, створювані порушником, а також якщо порушення саме по собі не позбавляє особу суб’єктивного права, але заважає їй нормально його реалізувати. Має місце в триваючому правопорушенні;
# '''відновлення становища, яке існувало до порушення''' - застосовується в тих випадках, коли порушене право в результаті правопорушення не припиняє свого існування і може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопорушення.;
# '''примусове виконання обов'язку в натурі''' - застосовується тоді, коли внаслідок існуючих між сторонами цивільних правовідносин зобов’язана особа повинна була передати визначену річ або виконати обов’язок особисто (по зобов’язаннях, де особистість боржника має істотне значення);
# '''зміна або припинення правовідношення''' - застосовуються в тих випадках, коли правовідношення внаслідок вимог закону змінилося або припинилося, коли одна зі сторін систематично не виконує свої обов’язки, а також як «санкція» за недозволену поведінку;
# '''відшкодування збитків та інші способи залагодження матеріальної шкоди''' - застосовуються як у договірних, так і в позадоговірних відносинах при невиконанні (неналежному виконанні) зобов’язань або заподіянні шкоди. Як інші способи відшкодування майнової шкоди можна назвати оплату неустойки (установлення, визначення неустойки);
# [[Відшкодування моральної шкоди|'''відшкодування моральної (немайнової) шкоди''']] - застосовується при необхідності відшкодування (грішми, іншим майном або іншим способом) за фізичний біль і страждання, моральні страждання, приниження честі, гідності, ділової репутації внаслідок порушення прав особи;
# '''визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.'''
Перелік способів захисту, визначених у [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n97 ст. 16 ЦК], не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Як правило, особа, право якої порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Іноді спосіб захисту порушеного права та інтересу прямо визначений спеціальним законом, який регулює певне цивільне правовідношення.
== Класифікація способів захисту цивільних прав та інтересів==
Способи захисту цивільних прав відрізняються один від одного по поведінковим і матеріальним змістом. 
За цими ознаками способи захисту цивільних прав можна класифікувати на наступні види:
* '''самозахист цивільних прав;'''
Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. (ст. 19 ЦК)

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
* '''заходи оперативного впливу на порушника цивільних прав;'''
Заходи оперативного впливу - це юридичні засоби правоохоронного характеру, які застосовуються до порушника цивільних прав і обов'язків самим уповноваженою особою як стороною в цивільному правовідносинах без звернення до компетентним державним чи громадським органів за захистом права.
Серед заходів оперативного впливу можна виділити:
# виконання уповноваженою особою невиконаної роботи боржником за рахунок останнього;
# забезпечення зустрічних вимог, платежів (наприклад, затримка видачі вантажу одержувачу або його відправлення до внесення всіх належних платежів;
# відмовні (відмова здійснити певні дії в інтересах несправного контрагента; одностороннє розірвання договору або зміна його умов при неправомірним поведінку контрагента);
# розрахунково-кредитні заходи по аналогії з санкціями (наприклад, переведення несправного платника на акредитивну форму розрахунків);
# утримання.
* '''заходи правоохоронного характеру, що застосовуються до порушників цивільних прав компетентними державними чи іншими органами.'''
Заходи правоохоронного характеру, що застосовуються до правопорушникам державою - способи захисту цивільних прав, які реалізується в юридикционной формі - у судовому або адміністративному порядку. 
== Обрання належного способу захисту порушених прав: судова практика ==
Для судового захисту цивільного права або інтересу важливу роль відіграє належний та правильний спосіб захисту що обирається особою. Такий спосіб повинен відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання і бути максимально ефективним. 
Аналіз судової практики: 
{| class="wikitable"
|-
! Рішення суду !! Зміст рішення суду
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92065628 Постанова Верховного Суду суду по справі№ 654/524/19] || Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Позивач не вказала, в чому полягає порушення її прав та позивач по суті не заперечує справжність свого підпису, а тому підстави для недійсності чи неукладеності оспорюваного договору відсутні.
|-
| [https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/62126263/ Постанова Верховного Суду України від 1 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16] || Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав
|-
| [https://protocol.ua/ua/postanova_vsu_vid_03_09_2014_roku_u_spravi_6_94tss14/ Постанова Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року у справі № 6-94цс14] || Відсутність у договорі оренди землі, укладеному 05 грудня 2008 року, істотної умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним. Крім того, судом залишено поза увагою вимоги статті З ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно були порушені права позивача при укладенні договору у зв`язку з відсутністю в ньому зазначеної умови
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/39689408 Постанова Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-88цс14] || Відповідно до вимог статті З ЦПК України й статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі, з підстав відсутності у договорі передбаченої статтею 15 Закону України «Про оренду землі» такої істотної умови, як умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суду слід з`ясувати чи дійсно порушено права орендодавця відсутністю такої умови, її істотність та в чому полягає порушення законних прав позивача
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86488621 Рішення Херсонського апеляційного суду від 17.12.2019 по справі № 665/899/19] || позивач, у разі порушення його суб`єктивного права, може скористатись не будь-яким способом його відновлення, а лише тим, який як правило визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89485041 Постанова Верховного Суду від 20.05.2020 по справі № 910/7164/19] || Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об’єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов’язань.
|-
| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94938438 Постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16] || Законодавчо передбачені способи захисту цивільних прав не повинні використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання певних зобовязань або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
|}
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Правовий режим земель оздоровчого призначення

2024-10-14T11:06:13Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14#Text Закон України «Про курорти»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/452-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 452 «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження спеціальних методик щодо економічного обґрунтування проектів розвитку курортів та економічної оцінки їх природних лікувальних ресурсів»]
== Поняття та цільове призначення земель оздоровчого призначення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 47 Земельного кодексу України] до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Природні лікувальні властивості земель оздоровчого призначення визначаються за наявністю в їх межах природно-лікувальних ресурсів. Такі ресурси мають бути ефективними засобами для профілактики та лікування поширених захворювань.

'''До природних лікувальних ресурсів, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14#Text ст. 6 Закону України «Про курорти»], належать''':
* мінеральні і термальні води;
* лікувальні грязі та озокерит;
* ропа лиманів та озер;
* морська вода;
* природні об'єкти і комплекси зі сприятливими для лікування кліматичними умовами, які придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
Унікальні властивості природних лікувальних ресурсів землі, в межах яких вони знаходяться, виділені в окрему категорію земель і територій. Така категорія земель має спеціальний правовий режим охорони і використання.

Курортна справа — це сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпечення лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14#Text ст. 1 Закону України «Про курорти»]).

Основне цільове призначення земель оздоровчого призначення полягає у їх використанні для забезпечення лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів.

На землях оздоровчого призначення дозволяється здійснення також таких видів діяльності, які характерні для цільового призначення інших категорій земель: будівництво та експлуатація об'єктів транспорту, житлове будівництво, будівництво та експлуатація промислових та сільськогосподарських підприємств, розміщення об'єктів рекреації, природно-заповідного фонду та історико-культурної спадщини, що є супроводжуючою діяльністю для забезпечення використання таких земель в інтересах курортної справи.
== Порядок віднесення земель до категорії оздоровчого призначення ==
Підставою для віднесення земель до категорії оздоровчого призначення є виявлення на них відповідних природних лікувальних ресурсів в установленому законом порядку. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14#Text ст. 16 Закону України «Про курорти»], виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється '''шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курортологічних та інших дослідницьких робіт.''' Виявлені в результаті їх проведення природні лікувальні ресурси підлягають медико-біологічній оцінці їх якості та цінності Міністерством охорони здоров'я України, на підставі чого визначаються методи використання таких природних лікувальних ресурсів у профілактичних та лікувальних цілях.

'''Другим етапом є проведення геологорозвідувальних робіт та визначення експлуатаційних запасів родовищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин''', що належать до природних лікувальних ресурсів які затверджуються та вносяться до Державного фонду родовищ корисних копалин України та передаються для використання за призначенням відповідно до законодавства України.

Після цього території, на яких виявлені запаси природних лікувальних ресурсів, включаються до складу земель оздоровчого призначення і передаються для використання в оздоровчих цілях.

== Склад земель оздоровчого призначення ==
На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 2 ст. 48 Земельного кодексу України]). Виходячи з вказаної норми закону до складу земель оздоровчого призначення входять лікувально-оздоровчі місцевості та курорти.

Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14 Закону України «Про курорти»] лікувально-оздоровча місцевість є природною територією, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні (ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14#Text 1 Закону України "Про курорти"] ).

'''Спільною ознакою лікувально-оздоровчої місцевості та курортів''' є наявність на них природних лікувальних ресурсів, що офіційно визнані придатними для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

'''Відмінність між лікувально-оздоровчою місцевістю та курортами полягає у ступені їх освоєння для використання за цільовим призначенням.'''

На землях курортів побудовані необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, що використовуються з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації.

У лікувально-оздоровчих місцевостях такі об'єкти відсутні, але вони є резервними землями для створення нових курортів шляхом їх відповідного освоєння, зокрема будівництва об'єктів курортної інфраструктури.
== Право власності на землі оздоровчого призначення ==
Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
== Використання земель оздоровчого призначення ==
Так, у ст. 48 Земельного кодексу України встановлено обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення, а саме '''забороняється''' діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель, а саме: користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, проведення будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс тощо.

На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

'''Округ санітарної охорони''' - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. У межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів. Округ санітарної охорони поділяється на три зони ( ст [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14 28 Закону України "Про курорти"] ):
* перша зона — суворого режиму;
* друга зона обмежень;
* третя зона спостережень.
'''Перша зона''' (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14#Text ст. 31 Закону України "Про курорти"]).

'''Друга зона''' (зона обмежень) охоплює: територію, з якої відбувається стік поверхневих і грунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, до мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних і лікувальних факторів курорту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14#Text ст. 32 Закону України "Про курорти"]) .

'''Третя зона''' (зона спостережень) охоплює всю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фактори ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14#Text ст. 33 Закону України "Про курорти"] ).
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|'''Правова позиція'''
| ''' Рішення суду'''
|-
|Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, а тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/64979169 Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року у справі № 922/3652/15]
|-
|Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88277669 ПОСТАНОВА Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 823/1793/17]
<nowiki>https://reyestr.court.gov.ua/Review/88277669</nowiki>
|-
|Згідно з Українським класифікатором форм власності на землю (УКФВЗ) та цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему від 24.04.1998 року N 14-1-7/1205, до розділу 4 належать землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а до підрозділу 4.2 належать землі оздоровчого (для організації профілактики та лікування).
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/86305748 ПОСТАНОВА Верховного Суду від 12 грудня березня 2019 року у справі № 823/1440/16]
|-
|Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
|Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 року у справі № 420/18750/22
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114268411
|}
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Оренда державного та комунального майна

2024-09-11T11:27:44Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Закон України "Про оренду державного та комунального майна"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3065-14 Закон України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1076-14 Закон України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1563-17 Закон України "Про наукові парки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2624-17#Text Закон України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5213-17 Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4709-17 Закон України "Про морські порти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Закон України "Про угоди про розподіл продукції"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17 Закон України "Про державно-приватне партнерство"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/192/96-вр Закон України "Про трубопровідний транспорт"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/329-19#Text Закон України "Про ринок природного газу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2787-17 Закон України "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18 Закон України "Про санкції"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2181-20#n5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]: під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо:

* строків надання згоди на включення об’єкта оренди до одного з Переліків;

* стартової орендної плати у випадках, якщо інформація про залишкову балансову вартість об’єкта оренди є меншою 10 відсотків первісної балансової вартості об’єкта оренди;

* необхідності здійснення оцінки об’єкта оренди для цілей передачі його в оренду орендарям, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n300 абзацом першим] частини першої статті 15 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#Text Закону];

* строків проведення аукціону і затвердження протоколу результатів аукціону;

* необхідності та строків завантаження орендодавцем договору оренди та акта приймання-передачі до ЕТС;

* можливості підписання документів за допомогою кваліфікованого електронного підпису та переліку таких документів;

* продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану;

* припинення орендарем договору оренди;

* незастосування окремих обмежень на передачу майна в суборенду, передбачених абзацами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n75 дев’ятим] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n76 десятим] частини першої статті 3 та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n419 статтею 22] цього Закону, при цьому строк дії укладеного відповідно до цієї статті договору суборенди не може перевищувати строк дії воєнного стану, збільшений на чотири місяці;

* можливості застосування пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати;

* повноважень військової адміністрації з питань, визначених цим пунктом.

Строк дії договорів оренди державного майна, які укладаються під час дії воєнного стану, не може перевищувати 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

'''Особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану (звільнення, перерахунок орендної плати; припинення передачі в оренду державного майна; припинення, продовження стороку дії договорів оренди) визначені [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-osoblivosti-orendi-derzhavnogo-ta-komunalnogo-majna-u-period-voyennogo-stanu-634-270522 Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану"] '''

|}
== Загальні положення ==
Законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Закону України "Про оренду державного та комунального майна"], інших законодавчих актів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна". ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Закону України "Про оренду державного та комунального майна"] поширюються також на договори зберігання, крім договорів публічного зберігання, якщо місцем зберігання майна третьої особи є індивідуально визначене нерухоме майно державної або комунальної власності. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 3 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Основною метою оренди є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, посилення фінансової спроможності підприємств державної або комунальної власності. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 4 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. (ч. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об’єктів майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX цим Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3065-14 Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу"]. (абз. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1076-14 Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України"]. (абз. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам загальної середньої освіти, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про освіту" та Законом України "Про повну загальну середню освіту". (абз. 3 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що є засновниками наукового парку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1563-17 Законом України "Про наукові парки"]. (абз. 4 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, регулюються цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2624-17#Text Законом України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності".] (абз. 5 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності, регулюються цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/anot/2624-17 Законом України "Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності"]. (абз. 6 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, підприємств оборонно-промислового комплексу, включених до складу Державного концерну "Укроборонпром", регулюються цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5213-17 Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"]. (абз. 7 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів портової інфраструктури, що перебувають у державній власності, регулюються цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4709-17 Законом України "Про морські порти України".] (абз. 8 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини користування державним майном, створеним або придбаним інвестором для виконання угоди про розподіл продукції, після переходу прав власності на таке майно до держави регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Законом України "Про угоди про розподіл продукції"]. (абз. 9 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини користування приватним партнером державним, комунальним майном та майном, що належить Автономній Республіці Крим, створеним або придбаним цим приватним партнером на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, після переходу права власності на таке майно до держави, територіальної громади чи Автономної Республіки Крим регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17 Законом України "Про державно-приватне партнерство"]. (абз. 10 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів газорозподільних систем або їх складових, що перебувають у державній власності, а також об’єктів газорозподільних систем або їх складових, що перебувають на балансі Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених законами України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/192/96-%D0%B2%D1%80 "Про трубопровідний транспорт"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/329-19 "Про ринок природного газу"]. (абз. 11 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди дахів та/або фасадів будівель та інших капітальних споруд, що перебувають у державній або комунальній власності, для встановлення (монтажу) об’єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про альтернативні джерела енергії". (абз. 12 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми та гідротехнічних споруд для цілей аквакультури регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Законом України] "Про аквакультуру" (абз. 13 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 7 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають при наданні державним або комунальним закладом культури у користування державного та комунального майна, пов’язаного з наданням платних послуг, які можуть надаватися державними і комунальними закладами культури, що не є орендою, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1183-2020-%D0%BF#n10 перелік] яких затверджено Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 8 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

== Правові засади ==
Оренда здійснюється на основі таких принципів:
* законності;
* відкритості та прозорості;
* рівності та змагальності;
* державного регулювання та контролю;
* врахування особливостей об’єктів державної та комунальної форм власності;
* захисту економічної конкуренції;
* створення сприятливих умов для залучення інвестицій;
* повного, своєчасного, достовірного інформування про об’єкти оренди та порядок передачі їх в оренду;
* забезпечення конкурентних умов оренди та інших видів договорів.

== Об'єкти оренди ==
Об’єктами оренди за цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] є:
* єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів;
* нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини);
* інше окреме індивідуально визначене майно;
* майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (далі - майно, що не увійшло до статутного капіталу), а також майно, заборонене до приватизації, яке може при перетворенні державного підприємства в господарське товариство надаватись такому товариству на правах оренди;
* майно, щодо якого до статутного капіталу внесено право господарського відання на майно;
* майно, закріплене на праві господарського відання за акціонерними товариствами та їхніми дочірніми підприємствами у процесі їх утворення та діяльності;
* майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств на праві господарського відання;
* майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем;
* майно, що не підлягає приватизації, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.
Не можуть бути об’єктами оренди:

1) єдині майнові комплекси:
* казенних підприємств;
* підприємств системи створення та збереження золотовалютних резервів;
* підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;
* підприємств, що забезпечують зв’язком органи законодавчої та виконавчої влади, у тому числі радіотелевізійні передавальні центри;
* Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ);
* державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" (МПІУ);
* підприємств, що здійснюють виробництво об’єктів космічної діяльності;
* діючих закладів освіти, що фінансуються з державного бюджету;
* установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (крім тих, що не використовуються для здійснення своїх функцій);
* атомних електростанцій, гідроелектростанцій з греблями, що виконують функції захисту від техногенних катастроф;
* метрополітену;
* підрозділів пожежної охорони (пожежні депо, пости, адміністративні приміщення);
* об’єктів спортивної інфраструктури, включених до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;
2) об’єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об’єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України:
* засоби урядового, фельд’єгерського та спеціального зв’язку;
* державні реєстри, що створені та утримуються за рахунок коштів державного бюджету;
* Національний архівний фонд, архіви (архівні установи), документи з них, архівні підрозділи, архівні відділи та бібліотеки, об’єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що занесені до Державногореєстру національного культурного надбання, а також об’єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки загальнонаціонального значення, пам’ятки державної частини Музейного фонду України (музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання), пам’ятки археології (крім пам’яток культурної спадщини, нерухомих об’єктів, що знаходяться на території історико-культурних заповідників);
* документи Державного бібліотечного фонду України;
* вихідні матеріали та фільмокопії, що зберігаються у державному фонді фільмів;
* наукові об’єкти, включені до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання;
* ядерні матеріали, ядерні установки і об’єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення;
* спеціально відведені місця чи об’єкти, призначені для захоронення відходів (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо);
* майно та матеріали Державного інформаційного геологічного фонду України;
* майно, матеріали та дані Державного картографо-геодезичного фонду України, топографо-геодезичні і картографічні матеріали;
* державні еталони, інші об’єкти, що забезпечують функціонування Державної метрологічної служби;
* автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження за межами території таких підприємств);
* магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої (які функціонують), що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об’єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт;
* майно, що забезпечує цілісність об’єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;
* магістральні нафто- і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища;
* об’єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов’язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, крім випадків, передбачених законодавством;
* акваторії морських портів, гідротехнічні споруди (крім гідротехнічних споруд, що передаються в оренду у порядку, визначеному частиною першою статті 15 цього Закону, орендарю земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом, гідротехнічних споруд, які можуть бути передані в оренду відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4709-17 "Про морські порти"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1054-20 "Про внутрішній водний транспорт"], гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм та гідротехнічних споруд для цілей аквакультури), об’єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об’єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій (крім причалів морських та річкових портів, залізничних та автомобільних під’їзних шляхів (до першого розгалуження за межами території порту), ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій);
* аеродроми та аеродромні об’єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, системи посадки, наземні засоби зв’язку, навігації, спостереження, інші елементи аеродромів, що забезпечують безпеку польотів);
* водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм та гідротехнічних споруд для цілей аквакультури), об’єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем;
* місця поховання;
* захисні споруди цивільного захисту:
* в яких розташовані пункти управління;
* призначені для укриття працівників підприємств, що мають об’єкти підвищеної небезпеки;
* розташовані у зонах спостереження атомних електростанцій та призначені для укриття населення під час радіаційних аварій;
* транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійного лиха.
Нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно із складу єдиного майнового комплексу, забороненого до оренди, може бути об’єктом оренди, якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 3 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не поширюються на передачу в оренду державного майна у складі магістральних газопроводів та підземних сховищ газу, що входять до Єдиної газотранспортної системи України, підприємству (підприємствам) на строковій платній основі без права відчуження для здійснення функцій оператора Єдиної газотранспортної системи України та/або оператора підземного сховища газу. Така передача майна в оренду може здійснюватися виключно з метою та на виконання зобов’язань, взятих Україною відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2787-17 Закону України "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства"], на підставі договору і на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням принципів додержання економічної безпеки держави. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

== Суб'єкти орендних відносин ==
Суб’єктами орендних відносин є:
* орендар;
* орендодавець;
* балансоутримувач;
* уповноважений орган управління;
* представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу;
* Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.
Орендодавцями є:

а) Фонд державного майна України - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна);

б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим;

в) органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності;

г) балансоутримувачі - щодо:
* нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об’єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна;
* нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п’яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб’єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії;
* нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок;
* іншого окремого індивідуально визначеного майна;
ґ) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні.

Орендарями за цим Законом можуть бути фізичні та юридичні особи, у тому числі фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства (крім передбачених частиною четвертою цієї статті).

Не можуть бути орендарями:
* фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18 Закону України "Про санкції"], а також пов’язані з ними особи;
* юридичні особи, інформація про бенефіціарних власників яких не розкрита в порушення вимог Закону України "Про державнуреєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";
* фізичні та юридичні особи, зареєстровані в державах, включених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, а також юридичні особи, 50 і більше відсотків статутного капіталу яких належать прямо або опосередковано таким особам;
* фізичні та юридичні особи, які перебувають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) або у процесі припинення;
* працівники орендодавця - щодо майна, яке надається в оренду такими орендодавцями;
* працівники уповноважених органів управління та балансоутримувачів - щодо майна, оренда якого погоджується такими уповноваженими органами управління або яке знаходиться на балансі таких балансоутримувачів.

== Етапи передачі майна в оренду ==
Етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає:
* прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;
* внесення інформації про потенційний об’єкт оренди до ЕТС;
* прийняття рішення про включення потенційного об’єкта оренди до одного із Переліків;
* опублікування інформації про потенційний об’єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС;
* розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду;
* проведення аукціону на право оренди майна або передача об’єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

=== Прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду ===
Ініціаторами оренди майна можуть бути потенційний орендар, балансоутримувач, уповноважений орган управління та/або орендодавець.

Потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Орендодавець протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної заяви передає її балансоутримувачу такого майна.

За результатами розгляду заяви (крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n162 абзацом п’ятим] частини другої статті 6 цього Закону) балансоутримувач протягом 10 робочих днів з дати отримання такої заяви приймає одне з таких рішень:
* рішення про намір передачі майна в оренду;
* рішення про відмову у включенні об’єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n197 статтею 7] цього Закону.
У разі якщо відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача, балансоутримувач протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря приймає одне з таких рішень:
* рішення про намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління;
* рішення про відмову у включенні об’єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n197 статтею 7] цього Закону.
Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду.

Про прийняте рішення балансоутримувач повідомляє заявника та орендодавця протягом трьох робочих днів з дати його прийняття.

У разі включення об’єкта до відповідного Переліку за заявою іншої особи, яка подана раніше, балансоутримувач інформує заявника та орендодавця про таке включення.

Балансоутримувач може прийняти рішення про намір передачі майна в оренду за власною ініціативою, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати направлення звернення балансоутримувача про таке погодження вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду.

У разі якщо ініціатором оренди майна є орендодавець, такий орендодавець звертається до балансоутримувача майна із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу відповідно до Порядку передачі майна в оренду.

Прийняття рішення балансоутримувачем про намір передачі майна в оренду та погодження такого рішення відбуваються у порядку, встановленому частиною другою цієї статті.

У разі якщо ініціатором оренди майна є уповноважений орган управління, то такий уповноважений орган управління надає балансоутримувачу рішення про доцільність передачі майна в оренду, яке є погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду. Балансоутримувач протягом 10 робочих днів з дати отримання рішення про доцільність передачі майна в оренду приймає рішення про намір передачі майна в оренду.

Після прийняття балансоутримувачем рішення про намір передачі майна в оренду або отримання від уповноваженого органу управління рішення про доцільність передачі майна в оренду балансоутримувач здійснює такі дії:
* вносить інформацію про потенційний об’єкт оренди до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та включає об’єкт до одного з Переліків, якщо відповідно до цього Закону балансоутримувач може виступати орендодавцем відповідного майна і якщо включення об’єкта до Переліку відповідного типу не потребує прийняття рішення іншим органом;
* надсилає інформацію про потенційний об’єкт оренди орендодавцю для її внесення до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та звертається до орендодавця із клопотанням про включення потенційного об’єкта оренди до одного з Переліків згідно з Порядком передачі майна в оренду.
Орендодавець розглядає клопотання балансоутримувача, подане відповідно до частини четвертої цієї статті, та протягом 10 робочих днів з дати отримання клопотання приймає одне з таких рішень:
* рішення про включення об’єкта до Переліку відповідного типу;
* рішення про відмову у включенні об’єкта до Переліку відповідного типу з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n197 статтею 7] цього Закону.
У випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, орендодавець звертається до уповноваженого органу, визначеного частиною шостою цієї статті, із клопотанням про включення об’єкта до Переліку, якщо включення об’єкта до Переліку відповідного типу потребує прийняття відповідного рішення, і передає його на розгляд такого органу. Такі дії не здійснюються орендодавцем у випадку, якщо особи орендодавця та уповноваженого органу, визначеного частиною шостою цієї статті, є однією особою.

Про прийняте рішення орендодавець повідомляє балансоутримувача та заявника протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення.

=== Підстави для відмови у включенні майна до Переліків ===
Підставами для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків є:
# неможливість передачі відповідного майна в оренду згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n77 частиною другою] статті 3 цього Закону;
# обґрунтовані власні потреби уповноваженого органу управління та/або балансоутримувача, або потреби іншої бюджетної установи, що розміщена в будівлі, споруді, їх окремій частині;
# неможливість використання об’єкта за цільовим призначенням, яке заявлено потенційним орендарем, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням згідно з випадками і з урахуванням обмежень, встановлених Порядком передачі майна в оренду;
# встановлена рішенням орендодавця невідповідність заявника вимогам, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n299 статтею 15] цього Закону, або подання недостовірної чи неповної інформації щодо діяльності заявника, який звернувся із заявою про оренду об’єкта без проведення аукціону, або недоцільність включення майна до Переліку другого типу, визначена орендодавцем згідно з Порядком передачі майна в оренду;
# скасування рішення про включення об’єкта до відповідного Переліку згідно з вимогами цього Закону;
# встановлена рішенням уповноваженого органу управління недоцільність передачі в оренду єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства;
# наявність об’єкта в переліку об’єктів, що підлягають приватизації;
# подання заяви лише щодо частини об’єкта, якщо відповідно до рішення балансоутримувача або орендодавця передача в оренду частини об’єкта видається недоцільною;
# рішення щодо об’єкта про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії.
У разі відмови у включенні майна до Переліку з причин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n201 пунктах 3] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n206 8] частини першої цієї статті, балансоутримувач повідомляє ініціатора оренди щодо підстав та причин такої відмови, та у випадку усунення ініціатором оренди таких підстав, подає клопотання про внесення об’єкта до Переліку відповідно до Порядку передачі майна в оренду.

Рішення про виключення майна з Переліків може бути прийнято не пізніше:
* дня, що передує дню проведення аукціону, якщо майно включено до Переліку першого типу;
* дня, що передує дню укладення договору оренди, якщо майно включено до Переліку другого типу.

== Вартість об'єкта оренди ==
Вартістю об’єкта оренди для цілей визначення стартової орендної плати є його балансова вартість станом на останнє число місяця, який передує даті визначення стартової орендної плати.

Балансоутримувач потенційного об’єкта оренди обов’язково здійснює переоцінку такого об’єкта у разі, якщо:
* у об’єкта оренди відсутня балансова вартість;
* залишкова балансова вартість об’єкта оренди дорівнює нулю;
* залишкова балансова вартість об’єкта оренди становить менше 10 відсотків його первісної балансової вартості (балансової вартості за результатами останньої переоцінки).
Переоцінка здійснюється після внесення інформації про потенційний об’єкт оренди до ЕТС в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n174 частиною четвертою] статті 6 цього Закону, і до розміщення оголошення про передачу майна в оренду, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n238 статтею 12] цього Закону. Після переоцінки потенційного об’єкта оренди балансоутримувачі зобов’язані збільшити балансову вартість відповідного майна згідно з результатами оцінки відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Вартість об’єкта оренди встановлюється на рівні його ринкової (оціночної) вартості, за умови наявності однієї з таких підстав:
* об’єктом оренди є єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства;
* об’єкт оренди пропонується для передачі в оренду без проведення аукціону;
* об’єкт оренди використовується на підставі договору оренди, укладеного без проведення аукціону або конкурсу, і орендар бажає продовжити договір оренди на новий строк.
Ринкова (оціночна) вартість об’єкта оренди для цілей оренди визначається на замовлення балансоутримувача, крім випадку, передбаченого частиною шостою цієї статті. Орендар, визначений за результатами аукціону, або орендар, якому було передано в оренду об’єкт без аукціону, зобов’язаний відшкодувати балансоутримувачу вартість проведення оцінки об’єкта оренди.

Ринкова (оціночна) вартість об’єкта, який перебуває в оренді на підставі договору, який орендар бажає продовжити на новий строк без проведення аукціону у випадках, передбачених цим Законом, визначається на замовлення орендаря згідно з Порядком передачі майна в оренду як особи, у якої орендоване майно перебуває на законних підставах, без доручення балансоутримувача.

Ринкова (оціночна) вартість об’єкта оренди визначається відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Стартова орендна плата за об’єкт оренди визначається згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.

Строк договору оренди не може становити менше п’яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.
[[Категорія:Договір оренди]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Правове регулювання колекторської діяльності в Україні

2024-09-05T11:46:28Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закон України «Про споживче кредитування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України «Про інформацію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1349-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту споживачів при врегулюванні простроченої заборгованості»]
* Постанова Правління Національного банку України від 12 серпня 2003 року № 333 "Тарифи на послуги з реєстрації та ліцензування, що надаються Національним банком України".
== Поняття колекторської компанії ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»] колекторською компанією є юридична особа (у тому числі небанківська фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу), включена до реєстру колекторських компаній, яка в інтересах кредитодавця (первісного кредитора) та/або нового кредитора (у разі заміни первісного кредитора) відповідно до договору з таким кредитодавцем та/або новим кредитором має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості.

Поняття врегулювання простроченої заборгованості включає в себе заходи, які здійснює кредитор, новий кредитор, колекторська компанія, що спрямовані на погашення у позасудовому порядку заборгованості споживача, який прострочив виконання грошового зобов’язання (прострочена заборгованість) за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим частиною другою статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закон України «Про споживче кредитування»].

'''Важливо!''' Не відносяться до заходів врегулювання простроченої заборгованості ті заходи, які здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у процесі виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків в частині роботи з простроченою заборгованістю споживача.

== Набуття статусу колекторською компанією ==
Для набуття статусу колекторської компанії, відповідно до ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»] необхідно подати до Національного банку України відповідно до вимог, у порядку та за формою, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку України певний пакет документів, який буде відрізнятись в залежності від того чи є юридична особа, яка має намір набути статус колекторської компанії небанківською фінансовою установою чи ні такий пакет документів буде різним.
{| class="wikitable"
|-
! Юридична особа, яка є небанківською фінансовою установою, що має право надавати фінансові послуги з факторингу та/або надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту !! Інша юридична особа
|-
| Заява про включення до реєстру колекторських компаній || Заява про включення до реєстру колекторських компаній
|-
| - || Анкета заявника з описом його бізнес-намірів
|-
| - || Документи, що містять відомості про керівників, працівників заявника, осіб, залучених заявником на підставі цивільно-правових договорів для безпосередньої взаємодії із споживачами, разом із письмовим запевненням про їх відповідність кваліфікаційним вимогам, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Законом України «Про споживче кредитування»] та нормативно-правовими актами Національного банку України
|-
| - || Документи, що містять відомості про власників істотної участі заявника, та документи, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України, що підтверджують відповідність власників істотної участі заявника вимогам, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Законом України «Про споживче кредитування»] та нормативно-правовими актами Національного банку України
|-
| - || Письмове запевнення керівників про проходження працівниками заявника, третіми особами, залученими заявником на підставі цивільно-правових договорів для безпосередньої взаємодії із споживачами, навчання з питань встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), захисту прав споживачів та обробки персональних даних
|-
| - || документи, що містять відомості про структуру власності заявника
|-
| - || Анкету заявника щодо політик та внутрішніх положень заявника щодо взаємодії із споживачами, захисту персональних даних, порядку організації та проведення навчання і підвищення кваліфікації працівників
|-
| - || Документ, що підтверджує внесення заявником встановленої Національним банком України плати за розгляд пакета документів
|}
'''Зверніть увагу!''' Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 12.08.2003 року №333 "Тарифи на послуги з реєстрації та ліцензування, що надаються Національним банком України", плата за Розгляд пакета документів щодо включення відомостей про юридичну особу, яка має намір набути статус колекторської компанії (крім небанківської фінансової установи, яка має право надавати фінансові послуги з факторингу та/або надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту), до реєстру колекторських компаній становить 27 000 грн.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»] небанківська фінансова установа, що має право надавати фінансові послуги з факторингу та/або надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, яка не включена до реєстру колекторських компаній, має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості лише у власних інтересах.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»] за результатами розгляду документів заявника Національний банк України приймає рішення про включення заявника до реєстру колекторських компаній або про відмову у включенні протягом 30 робочих днів з дня подання повного пакета документів.
=== Підстави для відмови у внесенні в реєстр колекторських компаній ===
Підстави для відмови у внесенні до реєстру колекторських компаній юридичної особи визначені в ч. 4 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»], і до них відносяться, зокрема:
* подані документи містять неповну або недостовірну інформацію чи не відповідають вимогам закону або нормативно-правових актів Національного банку України;
* заявник, керівник (керівники) заявника, працівники заявника, інші особи, залучені заявником на підставі цивільно-правових договорів для безпосередньої взаємодії із споживачами, або власники істотної участі заявника не відповідають вимогам, встановленим цим Законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України, у тому числі кваліфікаційним вимогам;
* структура власності заявника не відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.
'''Важливо!''' Забороняється включення до реєстру колекторських компаній юридичних осіб, місцезнаходженням яких відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є тимчасово окупована територія України або територія проведення операції Об’єднаних сил.
== Права та обов'язки колекторської компанії при врегулюванні простроченої заборгованості ==
Статтею 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»] визначено що колекторська компанія для виконання окремих функцій або процесів у межах здійснення колекторської діяльності, зокрема для безпосередньої взаємодії із споживачами, має право залучати фізичних і юридичних осіб на договірних засадах. Колекторська компанія зобов’язана повідомляти про залучення таких осіб Національний банк України у встановлені ним строки та порядку. Колекторська компанія зобов’язана розмістити на власному веб-сайті (веб-сайтах), у програмному застосунку (мобільному додатку), що використовуються для надання нею послуг, а також у місцях надання фінансових послуг споживачам (у разі якщо колекторська компанія є небанківською фінансовою установою) інформацію про вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) у порядку, строки та за формою, що визначені Національним банком України.
=== Вимоги щодо етичної поведінки колекторськлої компанії ===
Вимоги щодо взаємодії із споживачами та іншими особами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) визначені ст. 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»]:

1. Взаємодія колекторської компанії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем або третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, при врегулюванні простроченої заборгованості здійснюється виключно шляхом:
* безпосередньої взаємодії (телефонні та відеопереговори, особисті зустрічі). Проведення особистих зустрічей можливе виключно з 9 до 19 години, за умови що особа, з якою здійснюється взаємодія, не заперечує проти проведення з нею зустрічі та попередньо надала згоду на особисту зустріч під час телефонної розмови або окрему письмову згоду на це. Місце і час зустрічі підлягають обов’язковому попередньому узгодженню;
* надсилання текстових, голосових та інших повідомлень через засоби телекомунікації, у тому числі без залучення працівника кредитодавця, нового кредитора або колекторської компанії, шляхом використання програмного забезпечення або технологій;
* надсилання поштових відправлень із позначкою "Вручити особисто" за місцем проживання чи перебування або за місцем роботи фізичної особи.
'''Важливо!''' Під час першої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем або третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, у рамках врегулювання простроченої заборгованості колекторська компанія зобов’язана повідомити:
# повне найменування кредитора, своє повне найменування, номер телефону для здійснення зв’язку та адресу (електронну або поштову) для листування;
# прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) особи, яка здійснює взаємодію із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем або третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, або ім’я та індекс, за допомогою якого колекторська компанія однозначно ідентифікує особу, яка здійснює взаємодію, або зазначення про використання для взаємодії програмного забезпечення або технології, якщо взаємодія здійснюється без залучення працівника колекторської компанії;
# правову підставу взаємодії;
# розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит або відповідно до закону.
У разі звернення відповідно до договору про споживчий кредит до третіх осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, у тому числі до близьких осіб, відповідно до частини шостої статті 25 Закону України "Про споживче кредитування" інформація про розмір простроченої заборгованості повідомляється лише за наявності згоди споживача на передачу інформації про наявність простроченої заборгованості таким особам. Розрахунок розміру простроченої заборгованості для колекторської компанії здійснюється кредитодавцем або новим кредитором.

2. Колекторська компанія на вимогу споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя або майнового поручителя зобов’язані протягом п’яти робочих днів після першої взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості надати документи, що підтверджують інформацію про кредит (у тому числі детальний розрахунок простроченої заборгованості та всіх інших платежів по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування), особисто або шляхом направлення листа на адресу (електронну або поштову) такої особи, або в інший визначений договором про споживчий кредит спосіб.

Кредитодавець на вимогу споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя або майнового поручителя зобов’язаний протягом семи робочих днів після першої взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості (якщо інший строк не встановлено законом) надати документи, що підтверджують інформацію щодо розміру простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит або відповідно до закону. особисто або шляхом направлення листа на зазначену в договорі про споживчий кредит адресу (електронну або поштову), або в інший визначений таким договором спосіб.

'''Важливо!''' Колекторська компанія не має права за власною ініціативою повторно взаємодіяти із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем до моменту надання підтвердних документів щодо розміру простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит або відповідно до закону. Кредитодавець не має права за власною ініціативою повторно взаємодіяти із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем до моменту надання таких підтвердних документів.

'''Моментом надання відповідних підтверджуючих документів є будь-який із таких:'''

1) момент отримання колекторською компанією підтвердження направлення споживачу, його близьким особам, представнику, спадкоємцю, поручителю або майновому поручителю підтвердних документів - у разі направлення таких документів електронною поштою;

2) 23 година 59 хвилин десятого робочого дня з дня направлення колекторською компанією рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення, що містило відповідні підтвердні документи, або момент отримання повідомлення про вручення зазначеного поштового відправлення, якщо таке повідомлення отримано колекторською компанією раніше зазначеного 10-денного строку.

3. Колекторська компанія '''зобов’язана''' здійснювати у встановленому Національним банком України порядку фіксування кожної безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем або третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, за допомогою відео- та/або звукозаписувального технічного засобу з метою захисту правового інтересу учасників врегулювання простроченої заборгованості. Колекторська компанія зобов’язані попередити споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя або третіх осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, про таке фіксування.

Колекторська компанія можуть здійснювати обробку виключно персональних даних споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя або третіх осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, обов’язок з обробки яких покладений на них законом, а також персональних даних, що містяться у матеріалах та даних, зібраних у процесі взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості.

'''Важливо!''' Колекторській компанії при врегулюванні простроченої заборгованості забороняється здійснювати обробку персональних даних третіх осіб, у тому числі близьких осіб споживача, які не надали згоди на обробку їхніх даних, а також таких даних про споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя або майнового поручителя, третіх осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію:
* щодо графіка його роботи;
* щодо місця та часу відпочинку;
* щодо поїздок у межах та за межі України;
* щодо місця та часу зустрічі з рідними, друзями та іншими особами;
* щодо інформації, розміщеної в соціальних мережах;
* щодо стану здоров’я;
* щодо політичних поглядів та релігійних переконань;
* щодо членства у партіях та громадських об’єднаннях;
* фото та відеоматеріалів із зображенням споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя або майнового поручителя, третіх осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію (крім випадків створення, зберігання, використання таких фото- та/або відеоматеріалів для виконання передбачених законодавством обов’язків, а також випадків створення, зберігання, використання таких фото- та/або відеоматеріалів на підставі письмової згоди споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя або майнового поручителя, третіх осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію).
4. '''Колекторським компаніям при врегулюванні простроченої заборгованості забороняється:'''
* здійснювати дії, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя та/або інших осіб, ставлять під загрозу життя, здоров’я, ділову репутацію зазначених осіб, а також використовувати погрози, шантаж, вчиняти інші незаконні (неправомірні) дії стосовно зазначених осіб;
* вводити споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя, третіх осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, в оману щодо:
# розміру, характеру та підстав виникнення простроченої заборгованості, а також наслідків, що настануть для споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя, третіх осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, у разі невиконання умов договору про споживчий кредит;
# передачі питання про погашення простроченої заборгованості на розгляд суду, можливості застосування до боржника заходів адміністративного і кримінального переслідування;
# належності кредитора, кредитодавця, нового кредитора, колекторської компанії, фізичних та юридичних осіб, залучених на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію при врегулюванні простроченої заборгованості, до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
* з власної ініціативи взаємодіяти із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем або третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, та/або з їхніми близькими особами у період з 20 до 9 години, а також у вихідні, святкові і неробочі дні;
* взаємодіяти із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем або третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, та/або з їхніми близькими особами більше двох разів на добу, крім випадків додаткової взаємодії за їхньою власною ініціативою. Взаємодія за допомогою засобів зв’язку вважається такою, що відбулася, якщо в результаті такої взаємодії особі передано змістовну інформацію про розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), порядок її погашення, розмір неустойки та інших платежів, що стягуються у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит або відповідно до закону;
* приховувати інформацію про номер контактного телефону, з якого здійснюється дзвінок або надсилається повідомлення споживачу, його близьким особам, представнику, спадкоємцю, поручителю, майновому поручителю, третім особам, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, про поштову адресу або адресу електронної пошти, з якої надсилається повідомлення, про відправника поштового або електронного повідомлення;
* використовувати функцію (сервіс) автоматичного додзвону до споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя, третіх осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, протягом більше 30 хвилин на добу;
* використовувати на конвертах або повідомленнях, що надсилаються споживачу, його близьким особам, представнику, спадкоємцю, поручителю, майновому поручителю або третім особам, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, зображення, що можуть бути сприйняті як такі, що містять погрозу, розміщувати на конвертах або повідомленнях відомості, що прямо чи опосередковано вказують на наявність заборгованості, використовувати написи "виконавчий документ", "рішення про стягнення", "повідомлення про виселення" тощо, а також найменування органів державної влади, у тому числі осіб, які здійснюють повноваження у сфері примусового виконання рішень;
* будь-яким чином повідомляти третіх осіб (крім осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію) про заборгованість споживача або здійснювати взаємодію з цими особами таким чином, щоб їм стала відома або могла стати відомою інформація про заборгованість споживача, крім випадків взаємодії з особою, стосовно якої споживач надав згоду на передачу їй інформації про наявність простроченої заборгованості, а також інших випадків, передбачених законом;
* вимагати від споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя, а також його роботодавця та/або інших осіб прийняти на себе зобов’язання щодо простроченої заборгованості, якщо інше не передбачено договором про споживчий кредит або законом;
* вчиняти дії, що завдають шкоду репутації, у тому числі діловій репутації, споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, або погрожувати вчиненням таких дій;
* вимагати погашення заборгованості в інший спосіб, ніж передбачено договором про споживчий кредит або законом;
* за власною ініціативою будь-яким чином взаємодіяти із споживачем або його близькими особами, якщо споживач письмово, шляхом надання всіх належним чином оформлених підтвердних документів, повідомив, що його інтереси при врегулюванні простроченої заборгованості представляє його представник;
* проводити особисті зустрічі із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, без попереднього погодження таких зустрічей відповідною особою;
* будь-яким чином взаємодіяти з приводу укладеного споживачем договору про споживчий кредит з особами (крім споживача, його представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя), які не надали згоди на таку взаємодію.
* покладати на споживача обов’язок з оплати/компенсації витрат на здійснення врегулювання простроченої заборгованості. Витрати на врегулювання простроченої заборгованості, крім оплати зобов’язань за договором про споживчий кредит або іншим договором здійснюються виключно за рахунок коштів кредитодавця, нового кредитора, колекторської компанії.
'''Важливо!'''Колекторським компаніям заборонено взаємодіяти із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, з моменту отримання документів, які свідчать, що така особа:
# є недієздатною особою або особою, обмеженою в дієздатності;
# перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я;
# є особою з інвалідністю I групи;
# є неповнолітньою особою.
У разі неподання документів, що підтверджують наявність обставин, передбачених цією частиною, їх наявність вважається непідтвердженою.

Нагляд за додержанням колекторськими компаніями законодавства щодо захисту прав споживачів фінансових послуг здійснює Національний Банк України.

Національний Банк України встановлює додаткові вимоги до взаємодії зі споживачами, розглядає звернення громадян, захищає їхні права у разі порушень.
== Відповідальність колекторських компаній за порушення вимог щодо етичної поведінки ==
У разі порушення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), Національний банк України, відповідно до ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»] має право у встановленому ним порядку застосувати такі заходи впливу, адекватні вчиненому порушенню: 
направити колекторській компанії письмове застереження з вимогою про усунення виявленого порушення та/або вжиття заходів для недопущення такого порушення у подальшій діяльності (далі - письмове застереження); 
накласти відповідно до Закону України "Про фанансові послуги та фінансові компанії" штраф на колекторську компанію; 
тимчасово заборонити колекторській компанії здійснювати врегулювання простроченої заборгованості; 
виключити відомості про колекторську компанію з реєстру колекторських компаній. 
Національний банк України застосовує заходи впливу з дотриманням принципів співмірності, врахування характеру та обставин вчинення порушення, причин, що зумовили вчинення такого порушення, заходів, вжитих для запобігання порушенню та його усунення, а також врахування наслідків порушення. 
'''Колекторська компанія несе перед споживачем відповідальність за завдану їхніми неправомірними діями шкоду у порядку, встановленому законом.'''
== Зміни у законодавстві під час воєнного стану ==
Після оголошення в Україні воєнного стану до законодавства, що врегульовує діяльність колекторських компаній було внесено зміни. Так, відповідно до Постанови Правлінни Національного банку України від 06 березня 2022 року № 39 "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0039500-22#Text Про врегулювання діяльності учасників ринку небанківських фінансових послуг, небанківських фінансових груп, учасників платіжного ринку, колекторських компаній та юридичних осіб, які отримали ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, національний банк України на період воєнного стану припинив доступ користувачів інформації з реєстру колекторських компаній та Єдиного реєстру бюро кредитних історій. Для отримання такої інформації, відповідно до пункту 20-5 вказаної Постанови протягом дії воєнного стану Національний банк надає на письмові запити державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб інформацію з таких реєстрів, а також інформацію про структуру власності надавачів фінансових послуг та колекторських компаній.
Фізичні та юридичні особи отримують таку інформацію в порядку запиту. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0039500-22#Text п. 20-7 цієї Постанови] запит до Національного банку подається виключно у формі електронного документа або електронної копії документа, підписаного Заявником/уповноваженим представником Заявника шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), - електронним повідомленням на офіційну електронну поштову скриньку Національного банку nbu@bank.gov.ua або іншими засобами електронного зв'язку, які Національний банк використовує для електронного документообігу.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0039500-22#Text п. 20-8 Постанови] запит до Національного банку повинен містити:
* 1) перелік інформації з реєстрів та переліків, яку запитує Заявник;
* 2) обґрунтування потреби/мети в запитуваній інформації;
* 3) інформацію про Заявника [прізвище, власне ім'я, по батькові/найменування, ідентифікаційний номер/код], місце реєстрації/місцезнаходження, контактний номер телефону та адреса електронної пошти Заявника (для юридичної особи зазначаються робочий номер телефону та адреса корпоративної електронної пошти керівника або іншого працівника, відповідального за запит, що подається до Національного банку);
* 4) інформацію про представників Заявника [прізвище, власне ім'я, по батькові, контактний номер телефону, адреса електронної пошти, інформація щодо документів, на підставі яких діють представники] (за наявності);
* 5) іншу інформацію, яка є релевантною для запиту.
Заявник до запиту повинен долучити скановані копії документів:
* 1) для ідентифікації особи;
* 2) які стосуються обґрунтування потреби в запитуваній інформації з реєстрів та переліків (за наявності);
* 3) які підтверджують повноваження представника Заявника (якщо Заявник діє через представників).
* Національний банк не надає інформацію з реєстрів та переліків на запити, які не відповідають вимогам цієї постанови, та запити, подані особами, які є:
* 1) громадянами російської федерації (не поширюється на громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах);
* 2) юридичними особами, зареєстрованими відповідно до законодавства російської федерації.

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Здійснення захисту при продовженні строку досудового розслідування

2024-08-13T11:16:53Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n2 Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
* [https://precedent.in.ua/2016/04/08/ekle-protyv-federatyvnoj-respublyky/ Справа "Екле проти Німеччини" (Eckle v. Germany)]
* [https://unba.org.ua/assets/uploads/news/2019-08-07-v-snik-naau-7-2019_5d4b026592d9f.pdf Вісник НААУ № 7-8 (55) серпень 2019]
== Визначення основних термінів ==
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України) досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. (ч.1 ст. 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).
== Строки досудового розслідування ==
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене:

# протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6440#n6440 частиною четвертою] статті 2982 КПК;
# протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім
# протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n6456 частиною другою] статті 2984 КПК;
# протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 219 КПК загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063 217 цього Кодексу], визначається:

# у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;
# у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.

Більше детально про строки досудового розслідування викладено в статті [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F:_%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F Досудове розслідування: загальні положення]
== Підстави продовження строку досудового розслідування ==
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2631 4 глави 24 Кримінального процесуального Кодексу].

При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

# одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої статті 219 КПК;
# шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
# дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2593 статтею 290] цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 статтею 615] КПК.
== Проблемні питання здійснення захисту при продовження строку досудового розслідування ==
Кримінальний процесуальний кодекс України не '''встановлює підсудність розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування оскільки неможливо визначити, яка ж норма має пріоритет у визначенні підсудності:''' місцезнаходження органу досудового розслідування або місце здійснення досудового розслідування, адже нерідко ці місця відрізняються, особливо у ситуаціях реєстрації органу, до складу якого входить слідчий підрозділ, поза місцем фактичного розташування органу досудового розслідування. Таким чином, у випадку, коли місцезнаходження органу досудового розслідування та місце здійснення досудового розслідування не збігаються, визначити правильну підсудність, використовуючи аналогію, неможливо через відсутність загальної норми КПК стосовно підсудності клопотань, скарг, заяв слідчому судді.

Юридична невизначеність підсудності у цьому випадку спричиняє порушення права на справедливий суд. Адже, враховуючи те, що у справах, які стосуються «кримінального обвинувачення», захист [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] починається з офіційного повідомлення особі про підозру ([https://precedent.in.ua/2016/04/08/ekle-protyv-federatyvnoj-respublyky/ «Екле проти Німеччини» (Eckle v. Germany), п. 73-75]) або з практичних заходів, як-от обшук, коли така особа вперше суттєво постраждала від «обвинувачення» («Фоті проти Італії» (Foti v. Italy), п. 52-53) то, відповідно, положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n42 ст. 6 Конвенції] та ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n31 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»] стосовно права особи на повноважний суд поширюються і на розгляд заяв, скарг, клопотань слідчим суддею. Визначити повноважний суд у аспекті слідчого судді у випадку, який розглядається, неможливо, а отже, відсутня належна правова процедура продовження строків досудового розслідування слідчим суддею. Відтак, враховуючи, що збирання та перевірка доказів, ініціація та вирішення клопотань стосовно заходів забезпечення кримінального провадження, виконання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2593 статті 290 КПК], складання та вручення обвинувального акта мають здійснюватися у межах строків досудового розслідування, '''прийняття таких рішень за такого продовження строку досудового розслідування є незаконним.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2639 Частина 3 статті 295 КПК] прямо передбачає, що копія клопотання вручається слідчим або прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, уповноваженому на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n6041 Стаття 295-1 КПК], натомість, такої норми не містить, при тому, що таке клопотання розглядається за участю підозрюваного та його захисника. Враховуючи те, що завчасне ознайомлення з цим клопотанням забезпечує можливість сторони захисту вказати на неефективність діяльності слідчого, прокурора, які протягом відведеного законом строку не змогли всебічно, повно дослідити обставини кримінального провадження, а також прийняти необхідні процесуальні рішення, на недоліки форми і змісту клопотання, на недотримання слідчим, прокурором вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n549 ст. 28 КПК] при вчиненні процесуальних дій та прийнятті процесуальних рішень, а у більш широкому контексті — змагальність сторін кримінального провадження, то слід, керуючись [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n458 ч. 6 ст. 9 КПК], визнати, що підозрюваний, захисник мають право отримати копію клопотання не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання до слідчого судді. У разі, якщо клопотання не вручається стороні захисту, то при розгляді його слідчим суддею слід клопотати про відкладення розгляду клопотання та надання достатнього часу для ознайомлення з клопотанням та підготовки заперечень не тільки на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n458 ч. 6 ст. 9 КПК], а й на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n42 статті 6 Конвенції] у частині права підозрюваного мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, та відсутність ефективного засобу юридичного захисту стосовно незаконного/необґрунтованого продовження строку досудового розслідування у результаті розгляду клопотання, ураховуючи, що така ухвала слідчого судді '''не оскаржується.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n6041 Частина 9 ст. 295-1 КПК] передбачає, що ухвала слідчого судді, прийнята за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, '''оскарженню не підлягає'''. Проте це не свідчить про те, що немає необхідності намагатися подавати такі апеляційні скарги.

Конституційною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення, тобто, по суті, передбачено, що загальним правилом є можливість апеляційного оскарження. Така скарга може бути мотивована посиланнями на практику ЄСПЛ ([https://unba.org.ua/assets/uploads/news/2019-08-07-v-snik-naau-7-2019_5d4b026592d9f.pdf Гловюк І., Малахова О. Проблемні питання здійснення захисту при продовженні строку досудового розслідування. Вісник НААУ. 2019. №7-8 (55). С. 25-28]).
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Приватизація квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку

2024-08-12T10:51:33Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/248-94-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 248 "Про індексацію номінальної вартості житлових чеків"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10#n17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0008835-13#Text Лист Державної реєстраційної служби України від 14 січня 2013 року № 08-06-15-13 "Щодо питань, пов'язаних з видачею свідоцтв про право власності наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-10#Text Рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року у справі № 1-38/2010 за конституційним зверненням громадянки Власової Ганни Іванівни щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію ржавного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла)]
== Загальна інформація ==
'''Приватизація державного житлового фонду''' (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (пункт 1 статті 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"] (далі - Закон).

До об'єктів приватизації належать:
# квартири багатоквартирних будинків;
# одноквартирні будинки;
# житлові приміщення в гуртожитках (кімнати, житлові блоки, секції);
# кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, де проживають двоє і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
[[Файл:Безоплатна передача квартир (будинків) незалежно від розміру їх загальної площі.png|міні|<nowiki>https://www.stepngo.in.ua/pravova-dopomoga-pryvatyzatsiia/</nowiki>]]
'''Не підлягають приватизації''':
# квартири-музеї;
# квартири (будинки), житлові приміщення в гуртожитках, розташованих на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв;
# квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей);
# квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових;
# квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (пункт 2 статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12#Text Закону]).
== Норма приватизації ==
Приватизація передбачає безоплатну передачу громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми '''21 кв. м загальної площі''' на наймача і кожного члена його сім'ї (лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло) та додатково '''10 кв. м на сім'ю''' (пункт 1 статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12#Text Закону]).

Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра (пункт 3 статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12#Text Закону]).

Оплата вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла може провадитись громадянами у розстрочку на 10 років за умови внесення первинного внеску в розмірі '''не менше 10 відсотків суми''', що підлягає виплаті. При цьому громадянин дає органу приватизації письмове зобов'язання про погашення суми вартості, що залишається несплаченою (пункт 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10#n17 Положення]).

Допоміжні приміщення передаються у спільну сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають (пункт 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10#n17 Положення]).

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло '''безоплатно''' в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою '''один раз'''.
== Житлові чеки ==
Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням '''житлових чеків''' (приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду) одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12#Text Закону].

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Номінальна вартість житлового чеку визначається відновною вартістю наявного державного житлового фонду з урахуванням загального індексу зростання вартості майна - 10, прийнятого для розрахунків в Державній програмі приватизації державного майна (606 млрд. крб. за станом на 1 липня 1992 року), з розрахунку на кожного громадянина України - 12 тис. карбованців. Ця сума підлягає періодичній індексації відповідно до п[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/248-94-%D0%BF#Text останови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 248 "Про індексацію номінальної вартості житлових чеків"].
== Порядок приватизації ==
=== Куди звернутися ===
Приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
=== Перелік необхідних документів ===
Відповідно до пункту 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10#n17 Положення] громадянин подає до органів приватизації такі документи:
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10#n17 заява] на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі (бланк надається в органі приватизації);
# копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
# копії довідок про присвоєння [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційного номера облікової картки платника податку]] громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
# копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім’ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
# довідки про [[Порядок реєстрації місця проживання/перебування, у тому числі новонародженої дитини|реєстрацію місця проживання громадянина]], який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
# технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
# копія [[Приватизація житлового приміщення за відсутності ордеру|ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку]];
# документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім’ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
# копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
# заява-згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
# витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла ''(для громадян, які проживають у гуртожитку)'';
# копію договору найму жилого приміщення та/або копію [[Договір найму (оренди)|договору оренди]] житла ''(для громадян, які проживають у гуртожитку)'';
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0683-12#n3 форму первинної облікової документації № 028/о] "Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз ''(для громадян, які проживають у гуртожитку)''.
За малолітніх та неповнолітніх членів сім’ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини (пункт 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10#n17 Положення]).
=== Прийняття рішення ===
Орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян та на підставі вказаного рішення орган видає '''свідоцтво про право власності''' та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі (пункт 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10/ed20180626#Text Положення]).

Свідоцтво про право власності підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав.
== Судова практика ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_672#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_c90#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 16 травня 2013 року у справі "Максименко та Герасименко проти України"]
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65498151 Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року № 752/12075/15-ц] (умовою приватизації житла є письмова згода повнолітніх членів сім'ї, а також батьків неповнолітньої дитини, що мешкає в квартирі. За відсутності такої згоди приватизація визнається недійсною)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95241611 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19 за позовом на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 16 вересня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2020 року]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96933184 Постанова Верховного суду від 12 травня 2021 у справі № 750/2176/17] (оскільки рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого спірний гуртожиток було передано в оперативне управління навчальному закладу було скасовано у судовому порядку, тому правових наслідків у вигляді виникнення права оперативного управління гуртожитком вказане рішення для навчального закладу не створило. Отже, відсутні підстави стверджувати, що спірне жиле приміщення не може бути приватизоване, так як гуртожиток знаходиться в оперативному управлінні навчального закладу)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97076116 Постанова Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 420/6019/19] (ухвалення остаточного рішення, спрямованого на забезпечення права особи на житло, – результат певної правової процедури. Вчинені суб’єктами владних повноважень у межах цієї процедури дії взаємопов’язані, послідовні і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання особою житла. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов’язковим. При цьому органи місцевого самоврядування – відповідні ради та виконавчі комітети у зазначеній процедурі також мають здійснити певні дії, спрямовані на прийняття відповідного об’єкта нерухомого майна до комунальної власності з подальшою передачею у визначених законом випадках у власність фізичних осіб).
== Див. також ==
* [[Приватизація допоміжних приміщень у багатоквартирному будинку]]
* [[Приватизація житлового приміщення за відсутності ордеру]]
[[Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]

Командитне товариство

2024-08-08T10:23:26Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський Кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 Закон України "Про господарські товариства"]
== Поняття та правовий статус командитного товариства за законодавством України ==
Командитне товариство – підприємство, створене на засадах угоди між юридичними особами і (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Воно включає одного або більше учасників з повною відповідальністю та одного або більше учасників з обмеженою відповідальністю (вкладників). 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 133 Цивільного Кодексу України], командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. 
Найменування командитного товариства має містити імена (найменування) всіх повних учасників, слова "командитне товариство" або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слова "командитне товариство". 
Якщо у найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства. 
До командитного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено законодавством
== Засновницький договір командитного товариства ==
Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками. 
{| class="wikitable"
|-
! Типові умови засновницького договору !! Умови договору притаманні лише командитному товариству
|-
| найменування юридичної особи || розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі
|-
| органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень || сукупний розмір вкладів вкладників
|-
| порядок вступу до товариства та виходу з нього || розмір та склад складеного капіталу товариства
|-
| зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення ||
|-
| умови передання товариству майна учасників ||
|-
|}
Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. 
Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені цією статтею для командитного товариства.
== Права та обов'язки вкладників командитного товариства ==
{| class="wikitable"
|-
! Права !! Обов'язки та відповідальність
|-
|Одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом) || Зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві
|-
| Діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї || Вкладник командитного товариства, який не вніс передбаченого засновницьким договором (меморандумом) вкладу, несе відповідальність перед товариством у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом)
|-
| Переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства || Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин
|-
| Вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства || Якщо схвалення командитного товариства не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення
|-
| Ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства ||
|-
| Після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом) ||
|-
| Передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство. ||
|-
|}
== Ліквідація командитного товариства ==
[[Файл:Схематичне зображення основних питань діяльності командитного товариства.jpg|міні|С[https://studbooks.net/5866/pravo/hozyaystvennoe_pravo хематичне зображення основних питань діяльності командитного товариства]]]Відповідно до ст. 139 ЦКУ, командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство. 
Командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник. 
У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кредиторами, вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одержання вкладів у порядку та на умовах, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним Кодексом України], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарським Кодексом України], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 Законом України "Про господарські товариства"] і засновницьким договором (меморандумом). 
За недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.
== Схематичне зображення основних питань діяльності командитного товариства ==
 

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Щорічні та додаткові відпустки

2024-07-10T07:25:31Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України «Про державну службу»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14 Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Закон України «Про прокуратуру»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12 Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/570-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 570 «Про затвердження Списку робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, і Порядку його застосування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №634 «Про затвердження Порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-п Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1290 "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня1998 року № 45 «Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 565 «Про затвердження Порядку надання та оплати відпусток для підготовки та участі у всеукраїнських і міжнародних спортивних змаганнях»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0007203-97 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року №7 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0057-98 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року №16 «Про затвердження Порядків застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України № 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4303 43, 44 Конституції України].

Відповідно до статті 12 зазначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n43 Закону] у період дії воєнного стану:
*надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
*надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати. Положення другого речення абзацу другого та абзацу третього цієї частини не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
*роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"] у період дії воєнного стану не застосовуються. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
*роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
*роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 статті 9 Закону України "Про відпустки"].
*роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|статусу внутрішньо переміщеної особи]], в '''обов’язковому порядку''' надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n298 Закону України "Про відпустки"].
|}
== Кому належить право на відпустки ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4314 Стаття 45 Конституції України] гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Це право забезпечується, у тому числі, наданням оплачуваної щорічної відпустки. Мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n13 статті 2 Закону України "Про відпустки"] право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України. Законом України "Про відпуски" встановлено, що щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток.
== Види відпусток ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 статті 4 Закону України "Про відпустки"] установлюються такі види відпусток:
* щорічні відпустки (основна та додаткові);
* додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
* творча відпустка;
* відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
* соціальні відпустки;
* відпустки без збереження заробітної плати.
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
== Щорічна основна відпустка ==
Відповідно до ч. 1 ст. 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"] щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Для окремих категорій працівників [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"] встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки:
{| class="mw-datatable wikitable"
|-
! style="background:#8FBC8F;" | № !! style="background:#8FBC8F;" | Категорія працівників !! style="background:#8FBC8F;" | Тривалість відпустки
|-
| style="text-align:center;" | 1|| Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин || 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 2|| Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче|| 28 календарних днів незалежно від стажу роботи
|-
| style="text-align:center;" | 3|| Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів|| 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше
|-
| style="text-align:center;" | 4|| Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, - за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/570-97-%D0%BF Списком робіт, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України]|| 28 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 5|| Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин|| 30 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 6|| Невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин|| 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 7|| Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічні працівники та наукові працівники - у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України]|| до 56 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 8|| Особи з інвалідністю I і II груп || 30 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 9|| Особи з інвалідністю III групи || 26 календарних днів
|-
|10|| Особи віком до вісімнадцяти років || 31 календарний день
|-
|11|| Сезонні працівники, а також тимчасові працівники || пропорційно до відпрацьованого часу
|}
Примітка. Положення цієї таблиці щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а також тривалості, передбаченої пунктами 8-10 таблиці.
== Щорічні додаткові відпустки ==
Поряд із щорічною основною відпусткою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"] передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
* додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
* додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
=== Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці ===
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. 
Така відпустка надається працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами зазначеного Списку, незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва і цехи, та від форм власності підприємств, організацій і установ. 
Застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку здійснюється у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0057-98 порядку, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня1998 року №16] . 
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів [[Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці|атестації робочих місць за умовами праці]] та часу зайнятості працівника в цих умовах.
=== Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці ===
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:
* окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я;
* працівникам з ненормованим робочим днем.
==== Щорічна додаткова відпустка окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я ====
Надається тривалістю до 35 календарних днів за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-п Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України], незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ. 
Застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, здійснюється у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0058-98 порядку, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року №16] 
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. 
Для працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі персональних комп’ютерах), передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів. 
''Докладніше:'' [[Додаткова відпустка за роботу з комп'ютером]]
==== Щорічна додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем ====
Надається тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. 
Відповідно до п.1 [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0007203-97 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці], затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 97 року № 7, ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). 
Така відпустка надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу. 
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
* осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
* осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
* осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
=== Інші щорічні додаткові відпустки ===
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] передбачена можливість надання деяким категоріям працівників щорічних відпусток, що не передбачені цим законом. Такі види щорічних відпусток можуть встановлюватися як спеціальним законодавством, так і колективним договором.
{| class="wikitable mw-datatable"
|-
! style="background:#8FBC8F;" | № !! style="background:#8FBC8F; width: 49%" | Категорія працівників !! style="background:#8FBC8F;" | Тривалість відпустки !! style="background:#8FBC8F;" | Підстава
|-
| style="text-align:center;" | 1 || Державні службовці після досягнення п’ятирічного стажу державної служби || style="text-align:center;" | 1 календарний день за кожний додатковий рік державної служби, але не більш як 15 календарних днів || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про державну службу"]
|-
| style="text-align:center;" | 2 || Посадові особи, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років || style="text-align:center;" | до 15 календарних днів || ч. 6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"]
|-
| style="text-align:center;" | 3 || Судді, які мають стаж роботи більше 10 років || style="text-align:center;" | 15 календарних днів|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]
|-
| style="text-align:center;" | 4 || Прокурори, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років || style="text-align:center;" | 15 календарних днів || ч. 2[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 ст. 82 Закону України "Про прокуратуру"]
|-
| style="text-align:center;" | 5 || Особи, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи || style="text-align:center;" | 14 робочих днів|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 ст.ст. 20-21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"]
|-
| style="text-align:center;" | 6 || Батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють || style="text-align:center;" | 10 днів|| п. 2 ч. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12 ст. 18 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»]
|-
| style="text-align:center;" | 7 || Один з батьків дитини з інвалідністю чи особа, яка його замінює || style="text-align:center;" | до 5 днів || ч. 2[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 ст. 26 Закону України "Про охорону дитинства"]
|-
| style="text-align:center;" | 8 || Військовослужбовці, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби || style="text-align:center;" | визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів || п. 4 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
|-
| style="text-align:center;" | 9 || Окремі категорії медичних працівників || style="text-align:center;" | 3 календарні дні|| п. "н" ч. 1 ст. 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
|}
Примітка. Наведений у таблиці список не є вичерпним. Спеціальним законодавством чи колективним договором можуть встановлюватись щорічні додаткові відпустки також для інших категорій осіб.
== Порядок надання щорічної відпустки ==
''Докладніше:'' [[Порядок надання щорічних відпусток]] 
Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. 
У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості. 
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. 
Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. 
Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються. 
Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. 
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.
== Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] передбачено надання додаткових оплачуваних відпусток у зв'язку з навчанням, а саме:
* відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах;
* відпустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах;
* відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі.
Крім цього [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] додатково встановлює пільги для для працівників, які поєднують роботу з навчанням. 
''Докладніше:'' [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]] 
=== Відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах ===
Надається працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, на період складання:
* випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних днів;
* випускних іспитів у старшій школі - тривалістю 23 календарних дні;
* перевідних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних.
Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 та 28 календарних днів.
=== Відпустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах ===
Надається працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.

=== Відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі ===
Надається працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання
{| class="wikitable mw-datatable" style="text-align: center;"
|+Тривалість відпустки у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах у календарних днях
|-
! rowspan="6" | Період навчання, на який надається відпустка !! colspan="8" style="background:#8FBC8F;" | Рівень акредитації навчального закладу
|-
! colspan="4" | І та ІІ !! colspan="8" | ІІІ та IV
|-
! colspan="8" style="background:#8FBC8F;" | Форма навчання
|-
! colspan="2" | Вечірня!! colspan="2" | Заочна !! colspan="2" | Вечірня!! colspan="2" | Заочна
|-
! colspan="8" style="background:#8FBC8F;" | Курс навчання у вищому навчальному закладі
|-
! style="width: 5%" | I та ІІ!! style="width: 7%" | ІІІ та наступні !! style="width: 5%" | I та ІІ !! style="width: 7%" | ІІІ та наступні !! style="width: 5%" | I та ІІ !! style="width: 7%" | ІІІ та наступні !! style="width: 5%" | I та ІІ !! style="width: 7%" | ІІІ та наступні
|-
| style="text-align:left;" | На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів || 10 || 20|| 30 || 40 || 20|| 30 || 30 || 40
|-
| style="text-align:left;" | На період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах || colspan="8" | 30
|-
| style="text-align:left;" | На період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) || colspan="4" | 2 місяці|| colspan="4" | 4 місяці
|}
Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації. 
Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит. 
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника. 
Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, передбачено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №634]. 
Згідно цієї постанови для працівників, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації за вечірньою та заочною формами навчання, з нижченаведених напрямів підготовки, де навчальний процес має свої особливості, понад відпустки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/504/96-%D0%B2%D1%80#n162 статтею 15 Закону України "Про відпустки"], надаються також наступні відпустки відпустки:
{| class="wikitable"
|-
! style="background:#8FBC8F; width: 62%" | Напрям підготовки !! style="background:#8FBC8F; width: 28%" | Вид відпустки, що надається !! style="background:#8FBC8F; width: 10%" | Тривалість у календарних днях
|-
| rowspan="2" | Культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання) || щорічно, із збереженням заробітної плати || style="text-align:center;" | 10
|-
| щорічно, без збереження заробітної плати || style="text-align:center;" | 10
|-
| rowspan="2" | Театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво ( кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство) || щорічно, із збереженням заробітної плати || style="text-align:center;" | 20
|-
| щорічно, без збереження заробітної плати || style="text-align:center;" | 10
|-
| Філологія (мова та література) || щорічно, без збереження заробітної плати || style="text-align:center;" | 10
|}
Примітка. Вказані у таблиці відпустки надаються відповідно на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Вищі навчальні заклади у разі потреби можуть здійснювати перерозподіл додаткових відпусток між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Творча відпустка ==
Надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством. 
Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток передбачено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року №45]. 
Згідно цієї постанови творчі відпустки надаються працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також наукових праць: монографій, довідників тощо.
{| class="wikitable"
|-
! style="background:#8FBC8F; width: 22%" | Творча відпустка !! style="background:#8FBC8F;" | Тривалість !! style="background:#8FBC8F;" | Підстава надання
|-
| Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук || до 3 місяців || rowspan="2" | заява працівника та рекомендація наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
|-
| Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук || до 6 місяців
|-
| Творча відпустка для написання підручника чи наукової праці || до 3 місяців || заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік
|}
Примітки:
1. Вказана у таблиці творча відпустка надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із відповідною науковою чи творчою роботою.
2. Творча відпустка не надається для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
3. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими відпустками, передбаченими законодавством, і оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації. 
На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата.
== Відпустка для підготовки та участі в змаганнях ==
Відповідно до ст. 16-1 Закону України "Про відпустки"Надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях. 
Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпусток для підготовки та участі в змаганнях встановлюються відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністів України від 01.06.2011 р. №565].
{| class="wikitable"
|-
! style="background:#8FBC8F;" | Вид змагань !! style="background:#8FBC8F;" | Категорії працівників, що мають право на отримання відпустки !! style="background:#8FBC8F;" | Тривалість !! style="background:#8FBC8F;" | Підстава надання
|-
| Всеукраїнські спортивні змагання, що включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік || Працівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності за основним місцем роботи, які систематично займаються певним видом (видами) спорту та беруть участь у спортивних змаганнях, крім працівників підрозділів правоохоронних органів, Збройних Сил, інших військових формувань, фізкультурно-спортивних організацій, які за своїми функціональними обов'язками беруть участь у всеукраїнських змаганнях з видів спорту || rowspan="2" style="text-align:center;" | не більш як 40 календарних днів на рік || rowspan="2" style="text-align:center;" | заява працівника та лист-виклик на відповідні спортивні змагання, який готується Мінмолодьспортом
|-
| Міжнародні спортивні змагання, що включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік || Працівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності за основним місцем роботи, які включені до основного складу національних збірних команд України, крім спортсменів штатної команди національних збірних команд України та працівників підрозділів правоохоронних органів, Збройних Сил, інших військових формувань, фізкультурно-спортивних організацій, які за своїми функціональними обов'язками беруть участь у міжнародних змаганнях з видів спорту
|}
Тривалість відпустки включає час, необхідний для проїзду до місця проведення спортивних змагань та повернення. Відпустки можуть надаватися частинами, про що зазначається в листі-виклику на відповідні спортивні змагання. 
Відпустки можуть надаватися працівникам окремо від інших відпусток, передбачених законодавством, і оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи та організації. 
На час перебування у відпустках за працівниками зберігається місце роботи (посада). Оплата відпусток працівникам, зазначеним у таблиці, здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, призначених на оплату праці, або коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.
== Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/504/96-%D0%B2%D1%80#n192 статті 162 Закону України "Про відпустки"] право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік мають:
* учасники бойових дій;
* постраждалі учасники Революції Гідності;
* особи з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"];
* особи, реабілітовані відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"], із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.
== Соціальні відпустки ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"] передбачає такі види соціальних відпусток:
* відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;
* відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* відпустка у зв'язку з усиновленням дитини;
* додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
=== Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами ===
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n196 статті 17 Закону України "Про відпустки"] визначено, що на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами.
{| class="wikitable mw-datatable"
|+ Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у календарних днях
|-
! style="background:#8FBC8F;" | Відпустка !! style="background:#8FBC8F;" | До пологів !! style="background:#8FBC8F;" | Після пологів !! style="background:#8FBC8F;" | Сумарно
|-
| У разі народження однієї дитини за відсутності ускладнення пологів || style="text-align:center;" | 70 || style="text-align:center;" | 56, починаючи з дня пологів || style="text-align:center;" | 126
|-
| У разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів || style="text-align:center;" | 70 || style="text-align:center;" | 70, починаючи з дня пологів || style="text-align:center;" | 140
|}
За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). 
=== Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ===
''Докладніше:'' [[Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку]] 
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n202 статті 18 Закону України "Про відпустки"] після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 
Підприємство, установа, організація за рахунок власних коштів може надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. 
Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

За бажанням матері, батька дитини або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу).
=== Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n209 статті 181 Закону України "Про відпустки"] особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини:
* при усиновленні одної дитини - тривалістю 56 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини;
* при усиновленні двох і більше дітей - тривалістю 70 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.
Якщо усиновлювачами є подружжя, відпустка надається одному з них на їх розсуд. 
Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше 3 місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини. 
Вказана відпустка надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення суду про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
=== Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ===
''Докладніше:'' [[Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю]] 
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 статтею 19 Законом України "Про відпустки"] право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів має:
* одному з батьків, що працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років;
* одному з батьків, що працюють і мають дитину з інвалідністю;
* одному з батьків, що працюють і усиновили дитину;
* матір особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
* одинока матір дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
* батько дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування * матері в лікувальному закладі);
* особа, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
* один із прийомних батьків дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
За наявності декількох підстав для надання вищезазначеної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. 
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні основну та додаткові відпустки і переносяться на інший період або продовжуються у визначеному законом порядку.
== Відпустки без збереження заробітної плати ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 Стаття 25 Закону України "Про відпустки"] передбачає перелік категорій працівників, яким за їх бажанням надається відпустка без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку:
{| class="wikitable mw-datatable"
|-
! style="background:#8FBC8F;" | № !! style="background:#8FBC8F;" | Категорія працівників !! style="background:#8FBC8F;" | Тривалість відпустки
|-
| style="text-align:center;" | 1 || Матір або батько, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю || До 14 календарних днів щорічно
|-
| style="text-align:center;" | 2 || Чоловік, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці || До 14 календарних днів
|-
| style="text-align:center;" | 3 || Матір або інші особи, зазначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону України "Про відпустки"], в разі якщо дитина потребує домашнього догляду || На період, визначений у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку
|-
| style="text-align:center;" | 4 || Матір або інші особи, зазначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону України "Про відпустки"], в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня || Не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку
|-
| style="text-align:center;" | 5 || Матір або інші особи, зазначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону України "Про відпустки"], якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги || До досягнення дитиною 18-річного віку
|-
| style="text-align:center;" | 6 || Матір або інша особа, зазначена у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про відпустки"], для догляду за дитиною віком до 14 років || На період оголошення карантину на відповідній території
|-
| style="text-align:center;" | 7 || Учасники війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України || До 14 календарних днів щорічно
|-
| style="text-align:center;" | 8 || Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] || До 21 календарного дня щорічно
|-
| style="text-align:center;" | 9 || Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною || До 21 календарного дня щорічно
|-
| 10 || Пенсіонери за віком || До 30 календарних днів щорічно
|-
| 11 || Особи з інвалідністю III групи || До 30 календарних днів щорічно
|-
| 12 || Особи з інвалідністю I та II груп || До 60 календарних днів щорічно
|-
| 13 || Особи, які одружуються || До 10 календарних днів
|-
| 14 || Працівники у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер || До 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад
|-
| 15 || Працівники у разі смерті інших рідних || До 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад
|-
| 16 || Працівники для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду || На період, визначений у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів
|-
| 17 || Працівники, що потребують завершення санаторно-курортного лікування || На період, визначений у медичному висновку
|-
| 18 || Працівники, допущені до вступних іспитів у вищі навчальні заклади || 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад
|-
| 19 || Працівники, допущені до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва || Тривалість, необхідна для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад
|-
| 20 || Працівники, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки || Тривалість, необхідна для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад
|-
| 21 || Сумісники || На термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи
|-
| 22 || Ветерани праці || До 14 календарних днів щорічно
|-
| 23 || Працівники, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію || До 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи
|-
| 24 || Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості || 12 календарних днів на кожну таку дитину без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі
|-
| 25 || Працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року
Членам добровільних формувань цивільного захисту

| тривалістю до 5 календарних днів щороку

тривалістю до 5 календарних днів у рік залучення їх до виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту
|-
| 26 || Працівники, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання || Один вільний від роботи день на тиждень протягом четвертого року навчання
|-
|27
|Працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації
|тривалістю до 60 календарних днів
|}
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку,. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

== Див. також ==
* [[Соціальні відпустки. Порядок надання]]
* [[Додаткова відпустка учасникам бойових дій]]
* [[Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку]]
[[Категорія: Відпустка]]

Відзив, відповідь на відзив та заперечення в цивільному процесі

2024-07-08T09:25:20Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
== Загальні положення ==
Відповідно до частини першої статті 178 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7367#n7367 ЦПК України] ''у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.''

Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмовий відзив на позов, в якому викласти свою позицію щодо заперечення проти позовних вимог із зазначенням доказів, що підтверджують його незгоду з позовними вимогами.

Відзив на позов - найбільш поширений тактичний прийом захисту. Заперечуючи проти позову, відповідач не лише захищається, але й створює умови для якісної роботи суду, допомагає встановити характер спірних правовідносин, закон, який їх регулює, факти, які необхідно встановити і які лежать в основі вимог і заперечень, коло осіб, що мають брати участь у справі.
Таким чином, скориставшись своїм правом подати письмове заперечення проти позову, відповідач дасть змогу судді попередньо і всебічно зорієнтуватися в характері спору, який буде предметом судового розгляду.

Вимоги щодо змісту, форми та порядку подання відзиву на позов визначені в статті [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7367#n7367 178 ЦПК України].
== Зміст та форма відзиву ==
Відзив подається в письмовій формі за підписом відповідача або його представника. Якщо відзив підписується представником, то до нього додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.
=== Відзив повинен містити: ===
1) найменування (ім’я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв’язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується; 5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; 7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; 8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.
== Додатки до відзиву ==
До відзиву додаються:
* докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;
* документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи;
'''Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.'''
== Строки надання відзиву ==
Відзив подається в строк, встановлений судом, який '''не може бути меншим 15 днів з дня''' вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У випадках, коли відповідач не отримує вчасно ухвалу про відкриття провадження по різним причинам, або, отримавши її та не маючи правових знань - не має змоги написати відзив і починаючи пошук правової допомоги втрачає час на написання відзиву, що встановлений судом, можна спробувати поновити пропущений строк шляхом подання '''клопотання''' із проханням продовжити встановлений судом строк для подання відзиву та із зазначенням причин неможливості його подання у встановлені строки.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
== Відповідь на відзив ==
У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.

До відповіді на відзив, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7386 статті 179 ЦПК України], застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п’ятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7367 статті 178 ЦПК України].

'''Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.''' Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
== Заперечення ==
У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Заперечення підписується відповідачем або його представником.

До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п’ятою статті [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page 178 ЦПК України].

'''Заперечення подається в строк, встановлений судом.''' Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасникам справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
== Зразок відзиву на позов ==
[[Файл:Зразок відзиву на позов.docx|міні]]
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104539372 Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19] (Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову).
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Підстави зупинення транспортного засобу. Повноваження поліцейського та права водія

2024-07-05T06:02:25Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2123-20#Text Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2123-IX]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1456-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану"]
== Перелік підстав для зупинення транспортного засобу ==
Cтаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n282 35 Закону України "Про Національну поліцію"] передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, і здійснюється лише у разі:
# якщо водій порушив [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Правила дорожнього руху];
# якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
# якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
# якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
# якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
# якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
# якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
# якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
# порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
# якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
# якщо наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених
Так, працівники державної автомобільної інспекції крім перерахованих вище підстав мають право зупинити транспортний засіб у разі:
# Відсутності номерного знака на транспортному засобі або наявності номерного знака, який не відповідає встановленим вимогам, закріплений у не встановленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів;
# Наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою;
# Проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб.
Поліцейський '''зобов’язаний''' зупиняти транспортні засоби у разі:
# якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
# якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
3. Поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

== Зупинення авто за порушення правил дорожнього руху: ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху] визначено, що водій на вимогу працівника поліції України зобов’язаний зупинитися з дотриманням приписів правил дорожнього руху. Працівники підрозділу поліції на дорозі – є працівниками органів Національної поліції України, законні вимоги яких повинні бути виконані. Водій зобов’язаний зупинити авто, не порушуючи діючі ПДР, тобто зупиняючи транспортний засіб, водій повинен забезпечити безпеку проїзду собі та іншим учасникам, не перешкоджати їм, навіть якщо працівник поліції України незаконно вимагає зупинитися негайно на його вимогу.
== Після зупинки aвто нацполіцією: ==
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 пунктом 2.4 Правил дорожнього руху] водій зобов’язaний пред’явити для перевірки документи і дaти можливість перевірити номери вузлів і aгрегaтів і комплектність трaнспортного зaсобу, дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.

Порaди щодо поведінки після зупинки: виходити з сaлону aвтомобілю водію не обов’язково, aдже обов’язок нaдaння для перевірки документів, номерів вузлів тa aгрегaтів можнa виконaти, відкривши кaпот з сaлону. У водія відсутній обов’язок зaлишaти сaлон aвтомобіля, вкaзувaти нa місцезнaходження номерів, протирaти їх, тримaти кришку кaпотa і т. д.

'''Дії тa прaвa водія після виконaння вимоги прaцівникa поліції України:'''
# Водій мaє прaво знaти про особу, що його зупинилa — співробітник Національної поліції України зобов’язaний привітaтися, нaзвaти свою посaду, звaння тa прізвище (ч.3 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 стaття 18 Зaкону Укрaїни «Про Національну поліцію»]).
# Водій мaє прaво впевнитися в нaявності посвідчення у співробітникa Національної поліції України, при чому мaти реaльну здaтність і прaво переписaти aбо іншим чином зaфіксувaти дaні з посвідчення (ч.3 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 стaття 18 Зaкону Укрaїни «Про Національну поліцію»]).
# Водій мaє прaво не дaвaти ніяких пояснень співробітнику Національної поліції України. Крім того, у водія немaє обов’язку відповідaти нa питaння «куди і звідки їдете?», «Який був знaк?», Чи читaли пункт … прaвил? »Тa інші (стaття 63 Конституції Укрaїни).
# Водій мaє прaво знaти і йому повинні чітко роз’яснити причину зупинки — співробітник Національної поліції України зобов’язaний нaзвaти причину зупинки трaнспортного зaсобу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 стaття 16 Зaкону Укрaїни «Про дорожній рух»]) і суть скоєного прaвопорушення, якщо тaке мaло місце ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 ч.3 ст.35 Закону України “Про Національну поліцію”]).
'''Лише при законній зупинці автотраспорту водій забов’язаний пред’явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у наступних документах:'''
* посвідчення водія відповідної категорії;
* техпаспорт – реєстраційний документ на транспортний засіб (для армійських авто – технічний талон);
* поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії);
* передбачену спеціальними правилами документацію – на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;
* дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС – у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв;
* тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу.
Пасажир транспортного засобу тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним,після зупинки транспортного засобу зобов'язаний:
* на вимогу поліцейського знаходитися на своєму місці до відповідного розпорядження або вимоги поліцейського;
* на вимогу поліцейського вийти з транспортного засобу.
== Превентивні заходу працівника поліції ==
Відповідно до ст.31 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону України «Про Національну поліцію»] працівник поліції може застосовувати такі превентивні заходи:
* перевірка документів особи;
* опитування особи;
* поверхнева перевірка і огляд;
* зупинення транспортного засобу;
* вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
* обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
* проникнення до житла чи іншого володіння особи;
* перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
* застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису
* перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
* поліцейське піклування.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Крім того, права поліцейських, щодо транспортних засобів, установлено КУпАП, а саме:
* тимчасове вилучення посвідчення водія
* тимчасове затримання транспортних засобів
* відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
== Права водія під час зупинки транспортного засобу ==
Під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов’язаний без затримки підійти до водія, а не змушувати його витрачати час. Документи надавати в руки поліцейського не обов’язково, достатньо показати в розгорнутому вигляді. Вимога працівника поліції передати йому у руки документи протиправна ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»]).

Водій під час зупинення зупинення транспортного засобу має право:
* знати причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки;
* зафіксувати автомобіль на якому несе службу поліцейський;
* при наявності аудіо- відеофіксуючого пристрою –фіксувати дії поліцейського;
* на вимогу учасника дорожнього руху поліцейський зобов’язаний пред’явити службове посвідчення;
* в разі огляду транспортного засобу, повинен бути складений протокол,один екземпляр якого водій має право отримати.

== Зупинення транспортних засобів під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану ==
Уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі:

* порушення водієм Правил дорожнього руху;

* якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

* якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

* якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

* необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

* необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

* необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів;

* якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

* порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

* проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в’їзду-виїзду.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Заходи процесуального примусу в цивільному процесі

2024-06-12T11:54:37Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
== Поняття заходів процесуального примусу у цивільному процесі. ==
Учасники цивільного судочинства зобов'язані сумлінно користуватися належними їм процесуальними правами і виконувати добросовісно процесуальні обов’язки.

Якщо в судовому процесі учасники зловживають процесуальними правами або навмисного невиконують процесуальні обов’язки до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу. Правовий примус — це конкретні засоби впливу, які пов’язані з обмеженням в тій чи іншій формі свободи особи.

Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 143 ЦПК України], заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених ЦПК випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу в цивільному процесі застосовуються виключно судом шляхом постановлення ухвали. Всі ухвали суду щодо застосування заходів процесуального впливу повинні бути обґрунтовані нормами законодавства.
== Види та підстави застосування заходів процесуального примусу у цивільному процесі ==
Всі види заходів процесуального примусу перераховані в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 ст. 144 ЦПК]
{| class="wikitable"
|-
! Назвава заходу !! Підстава застосування
|-
| попередження || застосовується до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень (ст.145 ЦПК)
|-
| видалення із залу судового засідання || застосовується у разі повторного вчинення порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого (ст.145 ЦПК)
|-
| тимчасове вилучення доказів для дослідження судом || застосовується у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання (ст.146 ЦПК)
|-
| привід || застосовується у разі, коли належно викликаний свідок без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки (ст.147 ЦПК)
|-
| штраф || застосовується за невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 ЦПК України (ст.148 ЦПК)
|}
Оскільки примусові заходи, що можуть бути застосовані до учасників процесу, повинні бути чітко прописаними в законі, вказаний їх перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

=== Попередження та видалення із зали судового засідання як заходи процесуального примусу ===
'''Попередження.''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 ст. 145 ЦПК України], до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження.

Законом не передбачено, які дії можуть бути кваліфіковані як порушення порядку під час судового засідання. Судова практика показує, що як порушення порядку в залі судового засідання розцінюються суперечки і сварки між сторонами, голосні репліки присутніх, жвава жестикуляція тощо. В кожному конкретному випадку чи порушує особа встановлений порядок, чи ні, вирішує суд, що розглядає справу. 
'''Видалення із залу судового засідання.''' Застосовується до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні у разі повторного порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого.

У разі повторного вчинення порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого дій перекладачем, суд оголошує перерву і надає час для його заміни. 
=== Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 146 ЦПК України], у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом. 
В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: 
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, за наявності; 
# назва або опис письмового, речового чи електронного доказу; 
# підстави проведення його тимчасового вилучення; 
# кому доручається вилучення. 
Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. 
=== Привід свідка як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 147 ЦПК України], належно викликаний свідок, який без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через відповідні органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. 
Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. 
Ухвала про привід у суд передається для виконання до відповідного органу Національної поліції України за місцем провадження у справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу. 
Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 70 ЦПК України], а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, особи з інвалідністю I і II груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю. 
Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її виконує. 
У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу Національної поліції України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання. 
=== Штраф як захід процесуального примусу ===
Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7047 148 ЦПК України], суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 
# невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 
# зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 
# неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 
# невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 
# порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 ЦПК України. 
У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника. 
Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. 
Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає. 
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України. 
Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків. 
== Судова практика ==
=== Приклади застосування заходів процесуального примусу в судовій практиці ===
Застосування штрафу: 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76785336 Ухвала у справі № 2-1242/10] 
Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78642894 № 22-ц/785/4411/18] 
Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78979157 № 480/70/16-ц] 
Ухвала у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81202852 757/32769/15-ц]

Застосування тимчасового вилучення доказів для дослідження судом: 
Ухвала у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82003087 № 303/1047/19] 
Ухвала у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/69882186 № 211/3896/15-ц]
=== Позиція Верховного суду ===
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Ураховуючи те, що заявником подана апеляційна скарга на ухвалу про відмову у застосуванні заходів процесуального примусу, яка не може бути оскаржена окремо від рішення суду, оскільки відсутня в переліку ухвал, передбачених частиною першою статті 353 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85903401 Постанова Верховного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 753/1338/18]
|-
| штраф може бути накладено за порушення порядку судового засідання, невиконання розпоряджень головуючого судді, виявлення зневаги до суду, перешкоджання здійснення процесуальних дій тощо. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88401546 Постанова Верховного суду від 16 березня 2020 року у справі № 754/300/15-ц]
|-
| Установивши, що учасник процесу систематично вчиняє дії, спрямовані на затягування розгляду справи, та які свідчать про зловживання ним своїми процесуальними права, суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права обґрунтовано наклав на підприємство штраф у якості заходу процесуального примусу. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82938361 Постанова Верховного суду від 19.06.2019 року у справі № 206/4148/17-ц]
|}
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Право інтелектуальної власності

2024-06-10T11:58:59Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_052#Text Всесвітня конвенція про авторське право]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_123#Text Паризька конвенція з охорони промислової власності]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_051#Text Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n855 Закон України "Про авторське право і суміжні права"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3688-12 Закон України "Про охорону прав на промислові зразки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12#Text Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/752-14 Закон України "Про правову охорону географічних зазначень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/621/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3687-12 Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1716-2004-%D0%BF Порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0173-01 Правила складання та подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 року № 22]
== Поняття права інтелектуальної власності, підстави виникнення ==
Визначення права інтелектуальної власності наведено у статті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 418 Цивільного кодексу України], відповідно до якої '''право інтелектуальної власності''' - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншими законами. Поняття права інтелектуальної власності об'єднує наступні дві групи прав.
{| class="wikitable"
|-
! Особисті немайнові права інтелектуальної власності !! Майнові права інтелектуальної власності
|-
| 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності || 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
|-
| 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;|| 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
|-
| 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. || 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
|-
| || 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
|}
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 422 Цивільного Кодексу України], підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності можуть передбачатися Цивільним кодексом України, договором або іншим законом. 
Право інтелектуальної власності на результат творчої діяльності виникає внаслідок його створення, якщо такий об'єкт відповідає вимогам закону щодо обєкту права інтелектуальної власності (новизна, втілення в матеріальний об'єкт, придатність для використання та відповідати іншим вимогам встановленим законодавством). 
Законодавством можуть бути передбачені й інші підстави виникнення права інтелектуальної власності.
В залежності від об'єкту права інтелектуальної власності можно виділити момент виникнення права інтелектуальної власності: 
{| class="wikitable"
|-
! Обєкти права інтелектуальної власності !! Момент виникнення прав інтелектуальної власності
|-
| Майнові та немайнові права на об'єкти авторського права і суміжних прав || Право інтелектуальної власності на об'єкти авторського права і суміжних прав виникає з моменту створення твору, тобто надання творам науки, літератури, мистецтва об'єктивної форми
|-
| Майнові та немайнові права на об'єкти суміжних прав з авторським правом|| Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту його першого здійснення; право інтелектуальної власності на фонограми і відеограми виникає з моменту їх вироблення; раво інтелектуальної власності на передачу (програму) виникає з моменту її першого здійснення.
|-
| Майнові права інтелектуально власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, на компонування інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, географічні зазначення ||Право інтелектуальної власності виникає від дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону
|-
| Виключні майнові права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування інтегральних мікросхем || Право інтелектуальної власності виникає від дати подання заявки на зазначені об'єкти до відповідного державного органу
|-
| Майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин і породи тварин || Право інтелектуальної власності виникає від дати, наступної за датою їх державної реєстрації
|-
| Виключні майнові права на сорти рослин і породи тварин || Право інтелектуальної власності виникає із першого січня року, що настає за роком державної реєстрації цих прав.
|-
| Майнові права інтелектуальної власності на географічні зазначення || Право інтелектуальної власності виникає від дати, наступної за датою їх державної реєстрації.
|-
| Право інтелектуальної власності на комерційне найменування || Право інтелектуальної власності виникає з моменту першого його використання та охороняється без обов'язкового подання заявки на останнє чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки
|-
| Майнові права на торговельну марку ||Право інтелектуальної власності виникає від дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку
|-
| Виключні майнові права інтелектуальної власності на вказануторгівельну марку || Право інтелектуальної власності виникає від дати подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку
|-
| Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію || Право інтелектуальної власності виникає від дати визнання пропозиції раціоналізаторською і початку її використання
|}
== Об'єкти права інтелектуальної власності ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 420 Цивільного кодексу України], до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: 
* літературні та художні твори;
* комп'ютерні програми;
* компіляції даних (бази даних);
* виконання;
* фонограми, відеограми, програми організацій мовлення;
* наукові відкриття;
* винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
* компонування напівпровідникових виробів;
* раціоналізаторські пропозиції;
* сорти рослин, породи тварин;
* комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
* комерційні таємниці.
== Суб'єкти права інтелектуальної власності ==
Суб’єктами права інтелектуальної власності є творець об’єкта права інтелектуальної власності (автор, винахідник тощо), тобто фізична особа, та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права на об’єкти права інтелектуальної власності відповідно до чинного законодавства або договору. Якщо об’єкт права інтелектуальної власності створений у результаті інтелектуальної, творчої діяльності кількох фізичних осіб, вони є його співавторами.
'''Творець''' – це особа, результати інтелектуальної, творчої діяльності якої є або можуть бути визнані об'єктами права інтелектуальної власності. Творцем може бути будь-яка особа, незалежно від віку, стану здоров'я дієздатності та інших ознак.
== Див. також ==
* [[Захист прав інтелектуальної власності]]
* [[Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності]]
* [[Право інтелектуальної власності на комерційне найменування, комерційну таємницю та торгівельну марку]]
* [[Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок]]
* [[Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин]]
* [[Право інтелектуальної власності роботодавця на об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками]]
* [[Право інтелектуальної власності на торговельні марки]]
* [[Реєстрація авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Порядок перевезення тварин за кордон

2024-06-04T06:27:22Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a15#Text Європейська конвенція про захист домашніх тварин від 13.11.1987 (ратифікованана Законом України від 18.09.2013 № 578-VII)]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_034 Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу від 10 жовтня 1997 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_014#Text Угода про міжнародне пасажирське сполучення від 01 листопада 1951 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2498-12 Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-2011-%D0%BF/print1443687988676116 Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1402 "Про затвердження Правил транспортування тварин"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0310-07 Наказ Міністерста транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 № 1196 "Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Наказ Державної авіаційної служби України від 26.11.2018 № 1239 "Про затвердження Авіаційних правил України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0346-19#Text Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 листопада 2018 року №553 " Про затвердження Вимог щодо ввезення (пересилання) на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу, харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки"]
== Умови вивезення за кордон тварин ==
При вивезенні тварин за кордон потрібно враховувати певні умови та правила. По-перше, при собі необхідно мати '''ветеринарний паспорт міжнародного зразка (номерний).'''

Ветеринарний паспорт повинен містити:
* позначку про комплексну вакцинацію проти вірусних хвороб. Остання вакцинація повинна бути проведена не пізніше 30 днів і не раніше 12 місяців до дати від’їзду;
* фото тварини до досягнення нею віку 12 місяців;
* позначку про чіпування із зазначенням дати чіпування та локалізації мікрочіпа;
* позначку про вакцинацію проти сказу (назва вакцини, підпис, печатка, дата);
* інформацію про обробки проти екто- і ендопаразитів (проти бліх і глистів). 
Друга умова при перевезенні тварин за кордон - ідентифікація тварини клеймом або мікрочіпом. Тварина має бути чіпована до останньої вакцинації проти сказу або у в той же день перед щепленням. Імплантований під шкіру тварини мікрочіп повинен відповідати стандартам ISO 11784, ISO 11785. 
Також при собі потрібно мати довідку про визначення в крові тваринного титру антитіл проти вірусу сказу. Довідка про аналіз крові на титрування антитіл проти сказу має бути отримана між 4 і 12 місяцем після відповідного щеплення. 
При перетині кордону з твариною потрібно мати ветеринарну довідку Форми 1 або форми 1-ВЕТ (для країн СНД).Форма видається державним лікарем ветеринарної медицини не раніше ніж за 3 дні до вивезення тварини за кордон, після клінічного огляду, при наявності ветеринарного паспорта з відміткою про ідентифікацію та довідки про аналіз крові. 
Окрім цього потрібно мати
* міжнародний ветеринарний сертифікат на тварину. Ветеринарний сертифікат на домашніх тварин, яких транспортують території Європейського Союзу в некомерційних цілях (на мові країни в’їзду);
* довідку про те, що тварина не представляє племінної цінності. Довідка про племінну цінність тварини із зазначенням її оціночної вартості (видається при виїзді на ПМП або для пред’явлення на вимогу);
* ліцензований контейнер для транспортування тварини. 
'''Зверніть увагу!''' З 1 січня 2012 відповідно до вимог Євросоюзу тварина може перетнути кордон мінімум через 3 місяці після дати взяття крові на аналіз титру антитіл до сказу. (Однак не у всіх країнах це так, тому необхідно зателефонувати в посольство тієї країни куди Ви збираєтеся і уточнити цей факт). 
'''Електронна ідентифікація''' — це чіпування тварини, проводиться в ветеринарній клініці, в чіпі розташовується електронна інформація. 
Ветеринарний паспорт — це паспорт тварини, в ньому вказана інформація про господаря тварини і про саму тварину, його можна взяти в Держпродспоживспілці чи Державній ветклініці.
{| class="wikitable"
|-
! Важливо!
|-
| У разі вивезення тварин за кордон, необхідно врахувати особливості законодавства країн, територію яких перетинає пасажир.
|}
== Порядок перевезення тварин за кордон ==
На офіційних сайтах перевізника можна завчасно дізнатися про правила перевезення тварин. Реєструючись на рейс, треба також проходити ветеринарний митний контроль, де перевіряється наявність документів та правильність їх заповнення. Вартість перевезення тварини, часто розраховується, як частина багажу з націнкою. В кожного авіаперевізника встановлені свої тарифи на дану послугу в залежності від тривалості перельоту та місця знаходження тварини. В салоні літака можна перевозити: собак-поводирів і службових собак під наглядом в нашийнику і наморднику невеликих тварин, вага яких до 8 кілограмів (разом з контейнером). Собаки та кішки з вагою більше 8 кг перевозяться в вантажному відсіку в контейнерах чи клітках, а вага може бути до 75 кг. Безкоштовно можно перевозити собак-поводирів, що супроводжують своїх господарів. 
Для довідки: Більше одного контейнера в салоні перевозити не дозволяється, проте можна в одному контейнері перевозити двох тварин одночасно, якщо місця для них достатньо і тварини мирно співіснують. Випускати тварин з клітки в салоні та багажному відділені забороняється. 
'''Важлива інформація:''' Ввезення собак і котів віком до 4-х місяців до країн Європейського Союзу забороняється. 
== Тимчасовий порядок вивезення тварин за кордон до Республіки Польща або транзитом через польські кордони до країн ЄС ==
В зв'язку з повномасштабним вторгенням Російської Федерації та веденням бойових дій на території України, українці тікають від війни разом з своїми домашніми тваринами. Станом на 01.07.2022 року існує певний порядок вивезення домашніх тварин через кордон з Республікою Польщі.
Так, [https://www.kmu.gov.ua/news/informaciya-shchodo-timchasovoyi-proceduri-peremishchennya-domashnih-tvarin-do-yes-polshcha-pid-chas-zbrojnogo-konfliktu Ветеринарною службою Польщі тимчасово впроваджені правила переміщення домашніх тварин в супроводі їх власників або опікунів (уповноважені особи) тварин:]
Домашні тварини (коти, собаки, фрески) мають мати наступні документи:
документ, який підтверджує що тварина ідентифікована за допомогою мікрочіпу;
документ, який підтверджує що тварина вакцинована від сказу (щеплення діє);
документ, який підтверджує що тварина має актуальний результат серологічного тесту для визначення антитіл до збудника сказу;
документ, який підтверджує що тварина має дійсний паспорт Європейського зразка або сертифікат про стан здоров’я (видається ветеринарними установами Держпродспоживслужби).
Якщо одна або кілька з вищевказаних вимог не виконані (тварина не вакцинована, відсутні документи або мікрочип), власник тварини має два варіанти на перетин кордону з Польщею.
{| class="wikitable"
|+ Умови перетину кордону з домашніми тваринами за відсутності необхідного пакету документів
! Подорожуючий може вказати адресу місця перебування тварини в Польщі (родині, друзі, готель) !! подорожуючий не може вказати адресу місця перебування домашніх тварин в Польщі
|-
| Власник тварини повинен заповнити декларацію (заявку) за зразком з офіційного сайту;
Інформація про місця перебування власника тварини передається відповідному повітовому (районному) ветеринарному лікарю, який в свою чергу по прибуттю власника та тварини до місця призначення лікар здійснює обстежує тварину, робить необхідні дослідження і після отримання результатів дослідження на тварину видаються документи, що підтверджують виконання зазначених вимог.
|| Власник тварини повинен заповнити декларацію (заявку) за зразком з офіційного сайту;
офіційний ветеринарний лікар проводить маркування і щеплення тварин у місці тимчасового перебування тварини разом власником/опікуном після перетину кордону;
витрати, пов’язані з вище зазначеними діями покриваються з державного бюджету Республіки Польща.
Для тваринок віком 8 місяців вимагається тільки заповнена заявка.
|}
Інші види домашніх тварин (гризуни, кролики, земноводні, рептилії, безхребетні, декоративні водні тварини) тимчасово звільняються від отримання дозволу Головного ветеринарного лікаря Республіки Польщі.
Види, на які поширюються Вашингтонська конвенція CITES узгоджується з національною адміністрацією Республіки Польщі.

== Спрощені правила перевезення тварин за кордон ==
У зв’язку з військовими діями, Держприкордонслужба України та інших європейських країн застосувала спрощені правила для перевезення тварин за кордон. Вони стосуються будь-якого виду перевезення – автомобілем, залізницею чи літаком. Уникнути або відтермінувати процедури зазначені в них можна лише за умови переїзду з місця, де ведуться запеклі бої. Для в’їзду до країн-сусідів (Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія) необхідно мати:

# Ветеринарний паспорт. Для отримання якого треба пройти:

* чіпування;
* [[Файл:Переміщення тварин в сусідні країни .jpg|міні|493x493пкс|Переміщення тварин в сусідні країни ]]профілактичну обробку проти бліх та глистів;
* вакцинацію проти сказу та дослідження на титр антирабічних антитіл.

2. Ветеринарну довідку Форми №1 або форми 1-ВЕТ.

3. Контейнер-переноску для перевезення тварин.

'''''Щодо Молдови:''''' громадяни України під час військового стану можуть перетинати українсько-молдовський

кордон не маючи при собі жодних ветеринарних довідок чи паспортів.
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Адміністративне право]]

Заочний розгляд справи у цивільному процесі

2024-05-13T05:51:15Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України](далі - ЦПК України)

== Заочне провадження ==
Глава 11 Розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] регулює порядок заочного розгляду справ у цивільному судочинстві. 
'''Заочне провадження''' є особливим порядком розгляду та вирішення цивільної справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, позивач не заперечує проти такого вирішення справи та суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. 
'''Заочне провадження''' є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.
[[Файл:Умови для заочного провадження.jpg|міні]]
=== Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: ===
''1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; ''
''2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; ''
''3) відповідач не подав відзив;'' 
''4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи''. 
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
== Порядок заочного розгляду справи. Форма і зміст заочного рішення. Повідомлення про заочне рішення ==
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. 
Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими Главою 11 Розділу ІІІ [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8189#n8189 ЦПК України.]
За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8189#n8189 263 і 265 ЦПК України], і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд. 
Відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8189#n8189 272 ЦПК України].
== Порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення ==
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. 
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. 
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
== Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення ==
Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі. 
У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:'' ''
''1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення; ''
''2) ім’я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв’язку; відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;'' 
''3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це;'' 
''4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;'' 
''5) клопотання про перегляд заочного рішення;'' 
''6) перелік доданих до заяви матеріалів.'' 
Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає. 
До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів, крім випадків, якщо така заява подається в електронній формі через електронний кабінет. 
Якщо заява про перегляд заочного рішення подана представником відповідача, до неї додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження. 
До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору. 
Також до заяви додаються докази, на які посилається заявник. 
Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви. 
Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження.
== Зразок заяви про перегляд заочного рішення ==
[[Файл:Заява про перегляд заочного рішення зразок.docx|міні]]
== Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, наслідки такого розгляду==
Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. 
Головуючий відкриває судове засідання і з’ясовує, хто з учасників справи з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку сторін та інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення. 
У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 
''1) залишити заяву без задоволення; ''
''2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. ''
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. 
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Судовий контроль за виконанням рішень суду у цивільному судочинстві

2024-05-13T05:48:22Z

Taranchenko.Anastasiia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_226 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах"]
== Поняття судового контролю ==
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та, зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_226 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року], виконання судового рішення є невід’ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. 
Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. 
В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільному процесуальному Кодексі України] судовому контролю присвячено Розділ 7 "СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ" . 
'''Судовий контроль''' за виконанням судових рішень у цивільних справах – це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов’язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у післясудовому цивільному процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.
== Порядок звернення з скаргою для проведення судового контролю ==
=== Право на звернення зі скаргою ===
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. 
Відповідно до ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
=== Строки звернення зі скаргою ===
'''Скаргу може бути подано до суду:'''
* а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
* б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
== Порядок розгляду скарги ==
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. 
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. 
Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника. 
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. 
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). 
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
== Виконання ухвали суду ==
Виконання ухвали суду є кінцевим етапом судового контролю.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). 
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. 
Судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. 
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86400894 '''Постанова Верховного суду від 16.12.2019 року у справі № 367/1184/18''']
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87857610 '''Постанова Верховного суду від 20.02.2020 року у справі № 523/15328/18''']
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94525074 '''Постанова Верховного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20'''] - щодо можливості застосування до скарги на дії державного виконавця положень ст. 183 ЦПК України ''(У розділі VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачено можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. Скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у ч. 4 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження». При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до розд. VII ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень – це окремий вид судового провадження, який передбачає окремий процесуальний режим розгляду справи. Дії щодо направлення процесуальних документів вчиняє суд. Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень – невід’ємна частина судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. Враховуючи сталу практику ЄСПЛ, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що суди, повертаючи скаргу заявнику без розгляду, не дослідили його доводів щодо порушення його прав при ухваленні судового рішення судом першої інстанції. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи підлягають перевірці, тому що судові процедури мають бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до суду'').
{| class="wikitable"
!Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96628845 від 21 квітня 2021 року у справі № 713/1972/20], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95177289 від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20] та [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95533074 від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц]
|}
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104886056 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 2-9/11'''] - щодо можливості заявлення відводу державним виконавцям у виконавчому провадженні в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (''заявник не позбавлений можливості, відповідно до розділу VII ЦПК України оскаржити дії, рішення або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби шляхом подання відповідної скарги, якщо вважає, що такими порушено їхні права чи інтереси. Проте у цій справі заявник сформулював вимоги, якими заявив відвід державним виконавцям у виконавчому провадженні, що має вирішуватись в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження», тобто начальником відділу, якому підпорядковані державні виконавці, а не судом в порядку судового контролю за виконанням судових рішень'').
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]