WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Тимчасова видача особи відповідно до КПК України

2023-01-23T10:55:30Z

Svitlana.kyrylenko: підготовка нової статті

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033#Text Європейська конвенція про видачу правопорушників (1957 р.)]

== Тимчасова видача особи відповідно до КПК України ==
'''Тимчасова видача - видача на певний строк особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, іншій державі з метою проведення процесуальних дій з її участю та притягнення до кримінальної відповідальності для запобігання закінченню строків давності або втраті доказів у кримінальній справі.'''

''' Статею''' 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033#Text Європейської конвенції про видачу правопорушників (1957 р.)] передбачено, що запитувана сторона може, прийнявши рішення про задоволення запиту щодо видачі правопорушника, тимчасово передати її запитуючій стороні на умовах, які визначаються сторонами за спільною угодою.

Тимчасова видача особи це один із видів екстрадиції, яка передбачає видачу особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, іншій державі для проведення процесуальних дій з її участі та притягнення до кримінальної відповідальності з метою запобігання закінченню строків давності або втрати доказів у кримінальній справі на певний строк.

Однак, поняття «видача особи (екстрадиція)», «тимчасова видача особи» мають спільні ознаки, однак є різними заходами і мають відмінності.

'''Мета тимчасової видачі особи''' – проведення процесуальних дій з особою з метою недопущення втрати доказів у кримінальному проваджені або запобігання закінченню строків притягнення до кримінальної відповідальності.

'''Тимчасове перебування'''– може набувати статус підозрюваного (обвинуваченого) на території іншої держави, однак у будь-якому випадку, після проведення ряду процесуальних дій та закінчення обумовленого терміну тимчасової видачі, така особа повертається на територію держави, з якої вона була направлена.

Суб’єктами тимчасової видачі особи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 574 КПК України] є відповідно Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України - вповноважені (центральні) органи України.

== Порядок підготовки документів та направлення запиту про тимчасову видачу особи ==
Процесуальний порядок підготовки документів та направлення запиту про тимчасову видачу особи здійснюється за загальним правилом, який передбачено статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 575 КПК України].

Клопотання про тимчасову видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. Клопотання складається у письмовій формі і містить вимоги, що передбачені статтею 575 КПК. При цьому в зазначеному клопотанні додатково обґрунтовуються визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 статті 579 КПК України] підстави, а саме: запобігання закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності або втраті доказів у кримінальному провадженні.

До клопотання додаються такі документи:

- засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;

- довідка про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, або довідка про докази, якими підтверджується винуватість особи у його вчиненні;

- положення статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення;

- висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону про громадянство України;

- інформація про перебіг строків давності;

- інші відомості, передбачені міжнародним договором України, який також чинний для іноземної держави, на території якої встановлено розшукувану особу.

Особа, яка тимчасова видана, має бути повернута до відповідної іноземної держави у погоджений строк. В разі неможливості виконати всі процесуальні дії, які передбачалися під час тимчасової видачі, слідчим, прокурором або судом не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі, готується клопотання про продовження строку тимчасової видачі, і надсилається до відповідного центрального органу.

Після доказування причетності особи, що тимчасово видавалась для здійснення процесуальних дій, до вчинення злочину, можуть порушуватися питання про видачу особи (екстрадицію) у загальному порядку.

== Відмова у тимчасовій видачі особи ==
Відповідно до КПК України, у тимчасовій видачі особи іноземній державі може бути відмовлено, якщо:

- закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

- компетентний орган іноземної держави не надав даних, без яких неможливе прийняття рішення про тимчасову видачу;

- видача особи суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України;

- є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи суперечить інтересам національної безпеки України;

- наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

Особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров’ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.

У разі відмови у видачі з мотивів громадянства та наявності статусу біженця або з інших підстав, що не виключають здійснення кримінального провадження, за клопотанням компетентного органу іноземної держави Офіс Генерального прокурора доручає здійснення досудового розслідування стосовно цієї особи в порядку, передбаченому КПК України.
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Призначення покарання за сукупністю вироків

2022-08-25T19:15:19Z

Svitlana.kyrylenko: перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
== Загальні положення ==
Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина перша статті 71 КК України]).

Невідбутою частиною покарання слід вважати:
# покарання, від відбування якого особу [[Звільнення від відбування покарання з випробуванням|звільнено з випробуванням]] (статті 75, 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
# частину покарання, від якого особу звільнено [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-достроково]] (стаття 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
# невідбуту частину більш м'якого покарання, призначеного судом особі в порядку [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|заміни невідбутої частини покарання більш м'яким]] (стаття 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
# частину покарання, від відбування якого звільнена вагітна жінка або жінка, яка має дитину (дітей) віком до трьох років (стаття 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
# невідбуту частину покарання, замінену в порядку [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|амністії]] (стаття 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
# невідбутий строк позбавлення волі, призначений судом в порядку заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк (стаття 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
# частину будь-якого основного покарання, невідбуту засудженим;
# додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком.
== Характерні особливості призначення покарання за сукупністю вироків ==
При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного [[Основні і додаткові кримінальні покарання|виду покарання]] в Загальній частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 КК України]. При складанні покарань у [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|виді позбавлення волі]] загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у [[Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі|виді довічного позбавлення волі]] та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Призначене хоча б за одним із вироків [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове покарання]] або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 КК України], а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 КК України].
== Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення ==
'''При складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:'''

1) одному дню позбавлення волі відповідають:
* один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;
* два дні обмеження волі;
* три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
* вісім годин громадських робіт;
2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:
* а) два дні обмеження волі;
* б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 частина перша статті 72 КК України]).
{| class="wikitable"
|-
! Особливості правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
|-
| При призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
|-
| Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
|-
| Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
|-
| Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 статті 72 КК України]. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 статті 72 КК України], суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
|}
== Обчислення строків покарання ==
[[Основні і додаткові кримінальні покарання|Види покарань]] та їх строки визначені в статтях 51-64 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]. Суд, керуючись цими нормами Закону, в кожному конкретному випадку призначає за вчинене кримінальне правопорушення певний вид і розмір покарання. Виконання призначеного судом покарання вимагає точного обчислення строку такого покарання. Строки покарання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 73 КК України] обчислюються у роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

''Наприклад, за першим вироком суду за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 частина друга статті 125 КК України]) винному було призначено покарання у вигляді арешту строком на 2 місяці. Під час відбування покарання (відбув 25 днів) засуджений вчинив нове кримінальне правопорушення - умисне нанесення побоїв, які мали характер мордування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n810 частина друга статті 126 КК України]), і за другим вироком йому було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік і шість місяців. Суд, керуючись [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 частиною другою статті 71 КК України], до покарання, призначеного за новим вироком, повністю приєднав невідбуту частину покарання (35 днів) за попереднім вироком і призначив остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі строком на один рік вісім місяців і п'ять днів.''

Призначення строку покарання у роках передбачає закінчення строку покарання в останній день року, обчислюваного з дня призначення покарання. Якщо строк покарання було призначено в місяцях, то його закінчення припадає на відповідний день місяця, враховуючи початок строку покарання і його закінчення.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89675588 Постанова Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17]:
# якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною четвертою статті 70 КК України] (за сукупністю злочинів);
# якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтею 71 КК України] (за сукупністю вироків). Тобто незалежно від набрання попереднім вироком законної сили, при призначенні остаточного покарання (під час розгляду іншого кримінального провадження) призначається за сукупністю вироків.
При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв'язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 71 КК України,] оскільки в такому разі апеляційний суд не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вироку в цій частині, а навпаки посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2022-08-25T19:12:44Z

Svitlana.kyrylenko: перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
== Загальні положення ==
'''Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності''' — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною (частина четверта статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n393 КК України]).
== Підстави звільнення ==
Особа, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Тобто, звільнення від покарання внаслідок втрати суспільної небезпечності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, допускається тільки за сукупності таких умов:
# вчинення особою кримінального проступку або нетяжкого злочину за виключенням вказаних окремих видів кримінальних правопорушень;
# її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці, які дають суду підстави вважати, що особа не вчинить нового кримінального правопорушення і, відповідно, її суспільну небезпечність можна вважати втраченою.
Поведінка особи є бездоганною, якщо особа не лише утримується від вчинення кримінальних правопорушень, а й цілком дотримується загальноприйнятих норм поведінки та моралі, іншими словами, поводить себе ідеально.
== Особливості ==
Для застосування частиної четвертої статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n393 КК України] необхідно встановити, що після вчинення кримінального проступку або нетяжкого злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення кримінального правопорушення та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового кримінального проступку або злочину.

Звільнення від покарання у разі втрати особою суспільної небезпечності застосовується тільки судом. Суд постановляє обвинувальний вирок (без призначення покарання) і звільняє особу від покарання. Таким вироком особа визнається винною у вчиненні злочину і тим самим засуджується від імені держави.

Звільнення від покарання з підстав, зазначених в частині 4 статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n393 КК України] є правом, а не обов’язком суду, і носить безумовний характер. Особа, яка звільнена від покарання, у цьому разі визнається такою, що не має судимості (частина 3 статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n393 КК України] ).
[[Категорія:Звільнення від покарання]]

Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті

2022-07-19T08:49:51Z

Svitlana.kyrylenko: Svitlana.kyrylenko перейменувала сторінку з Призначення покарання за незакінчений злочин і за злочин вчинений у співучасті на Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті: не відповідність назви законодавству

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
== Поняття ==
Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 26 Кримінального кодексу України).]

Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (частина 2 статті 13 Кримінального кодексу України).]
== Види співучасників ==
ВЫдповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 27 Кримінального кодексу України] співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є:
* організатор;
* підбурювач;
* пособник.
'''Виконавцем (співвиконавцем)''' є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України].

'''Організатором''' є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи або злочинної організації.

'''Підбурювачем''' є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.

'''Пособником''' є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів учинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили такі діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення кримінального правопорушення неповідомлення про достовірно відоме підготовлюване або вчинюване кримінальне правопорушення. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.
== Особливості кримінальної відповідальності співучасників ==
Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Особливої частини Кримінального кодексу України], яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення.

Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем.

Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] як ознаки кримінального правопорушення, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

У разі вчинення виконавцем незакінченого кримінального правопорушення інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому кримінальному правопорушенні.

Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.
== Види незакінченого кримінального правопорушення ==
'''Готуванням до кримінального правопорушення''' є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.

'''Готування до кримінального проступку або злочину''', за який статтею Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або інше, більш м’яке покарання, не тягне за собою кримінальної відповідальності (стаття 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]) .

'''Замахом на кримінальне правопорушення''' є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця (стаття 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]).
== Кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення ==
Кримінальна відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення (стаття 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]).

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення кримінального правопорушення до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого кримінального правопорушення (частина 2 статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]).
== Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення та за кримінальне правопорушення, вчинене у співучасті ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 68 Кримінального кодексу України]:

При призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

За вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

Довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114'''-1''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] , проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-439, частині першій статті 442 та статті 443 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

При призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)

2022-07-19T08:23:33Z

Svitlana.kyrylenko: перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n185 Кримінальний кодекс України]
== Загальні положення ==
'''''Ризик''''' - це усвідомлення особою допустимості настання небезпечних наслідків у процесі її професійної діяльності, здійснюваної з метою досягти значного суспільно корисного результата, за наявності обґрунтованого розрахунку щодо запобігання таким наслідкам.

У кримінальному праві проблема ризику виникає лише в разі, коли ризиковане діяння пов’язане із поставленням у небезпеку правоохоронюваних інтересів або із реальним заподіянням їм шкоди. Обставиною, що виключає в такому випадку кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду, виступає '''виправданий ризик'''.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n185 статті 42 Кримінального кодексу України] '''виправданий ризик''' як обставина, що виключає злочинність діяння, — це вчинення діяння (дії або бездіяльності), пов’язаного із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави, для досягнення значної суспільно корисної мети, якщо ця мета в даній обстановці не могла бути досягнута неризикованою дією (бездіяльністю) і вжиті особою запобіжні заходи давали достатні підстави розраховувати на запобігання шкоди правоохоронюваним інтересам.
== Ознаки ==
'''Ознаками''' діяння, пов'язаного з ризиком, визнаються:
# його мета;
# об'єкт заподіяння шкоди;
# характер діяння;
# його своєчасність;
# межі заподіяння шкоди.
Ризик можливий у будь-якій професійній діяльності: науково-технічній, виробничій, комерційній, медичній, оперативно-розшуковій, соціальній тощо.
== Підстави ==
* наявність об'єктивної ситуації, що свідчить про необхідність досягнення значної суспільно корисної мети;
* неможливість досягнення цієї мети неризикованим діянням;
* прийняття особою запобіжних заходів для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
Лише у своїй єдності вони виправдовують вчинення особою діяння, пов'язаного з ризиком.
== Мета ==
Частина [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text перша статті 42 Кримінального кодексу України] передбачає, що ризиковане діяння повинно бути вчинене для досягнення значної суспільно корисної мети. При виправданому ризику, далі, поставлена суспільно корисна мета повинна бути значною. Поняття значущості такої мети є оціночним. Проте в будь-якому випадку вона повинна бути настільки високозначимою, щоб бути співрозмірною зі шкодою, що заподіюється об'єкту кримінально-правової охорони. Ризиковані дії для досягнення незначної, хоча б і суспільно корисної мети, правомірними не є. Нарешті, правомірний характер такому діянню надає сама наявність зазначеної мети, незалежно від того, чи вдалося особі цю мету досягти.
== Об'єкт ==
Об'єктом заподіяння шкоди при виправданому ризику є правоохоронювані інтереси особи, суспільні інтереси або інтереси держави.
== Характер діяння ==
Виправданий ризик із зовнішньої сторони збігається з фактичними ознаками якогось кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України]. Відповідно до частини першої статті 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] може виражатися як в активній (дія), так і в пасивній (бездіяльність) поведінці. Таке діяння, нарешті, повинно заподіювати шкоду правоохоронюваним інтересам. Ця шкода може бути двох видів: 1) поставлення об'єкта кримінально-правової охорони в небезпеку заподіяння шкоди або 2) фактичне заподіяння йому шкоди.
== Своєчасність ==
'''Своєчасність''' ризикованого діяння полягає в тому, що воно повинно бути вчинено лише протягом часу існування його підстави (умов виправданого ризику). Якщо ця підстава ще не виникнула або, навпаки, уже минула, то вчинення ризикованого діяння, що спричинило заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, може тягти відповідальність на загальних підставах.
== Межі заподіяння шкоди ==
'''Межі заподіяння шкоди''' в статті 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] прямо не визначені.

Водночас висновок про такі межі можна зробити на основі частини третьої статті 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], де вказується, що ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій. Звідси випливає, що поставлення в небезпеку інших цінностей або фактичне заподіяння їм шкоди повинно визнаватися правомірним, якщо така шкода відповідала вимогам, закріпленим у частині статті 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].
== Джерело ризику ==
'''Джерелом,''' що містить небезпеку заподіяння шкоди правоохоронним цінностям за наявності обґрунтованого ризику, є діяння особи, яка ризикує.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті

2022-07-19T07:47:31Z

Svitlana.kyrylenko: перевірено на актуальність

Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу

2022-07-19T07:11:45Z

Svitlana.kyrylenko: створення нової статті

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]

== Склад кримінального правопоручення ==
Перевищення влади або службових повноважень це кримінальне правопорушення, яке виходить за межі повноважень посадової особи правоохоронних органів або умисне вчинення службовою особою дій, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

'''Суб’єктом''' даного правопорушення може бути виключно посадова особа правоохоронного органу (до 2014 року могла бути будь-яка інша службова особа, яка здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування).

'''Об’єкт ''' - суспільні відносини, які регулюють правила роботи правоохоронних органів.

'''Суб'єктивна сторона''' характеризується умисною формою вини. Одним з важливих факорів є ставлення до наслідків. Вого може виражатися як умислом, так і необережністю. Тобто :

- усвідомлення, що дії, які службова особа вчиняє, виходять за межі наданих їй владних чи службових повноважень,;

- бажання їх вчинити;

- передбачення настання істотної шкоди ;

- бажання чи свідоме припущення настання істотної шкоди або не передбачення можливості їх настання, передбачає можливості їх настання, хоча могла і повинна була передбачити (необережність).

Мотив і мета таких дій на кваліфікацію не впливають.

'''Об'єктивна сторона злочину''' характеризується трьома обов’язковими ознаками:

1. Діянням, яке:

- полягає тільки в активній поведінці, тобто діях;

- зумовлено службовим становищем винуватої особи та пов’язане з його владними чи службовими повноваженнями;

- виходять за межі цих повноважень;

2. Наслідками, які визначаються істотною шкодою;

3. Причинним зв’язком між діянням і наслідками.

== Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу ==
'''Перевищення влади''' — вчинення працівником правоохоронного органу, дій, які явно виходять за межі повноважень цієї особи при здійсненні нею владних чи організаційно-розпорядчих функцій.

'''Перевищення службових повноважень''' — дії особи, які явно виходять за межі наданих цій особі прав або повноважень.

'''Відповідальність за кримінальне правопорушення передбачене ст.365 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]'''

- настає за умови, що дії особи були зумовлені або повязані з її службовим становищем та коли істотна шкода перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- Загальна відповідальність передбачена ч.1 ст. 365 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text '''Кримінального кодексу України''']: обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

- Перевищення влади, яке супроводжується погрозою застосування насильства або насильством утворює склад кримінального правопорушення передбачений ч.2 ст.365 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text '''Кримінального кодексу України''']. До погрози насильства або до насильства можна віднести дії, що завдають потерпілому особливого фізичного болю або моральних страждань ( позбавлення їжі, води, застосування спеціальних засобів – електроструму, отруйних газів тощо).

- Перевищення влади або службових повноважень, яке спричинило тяжкі наслідки, якщо матеріальні збитки перевищують 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті, розвал діяльності підприємства, установи, організації, банкрутство, створення аварійної ситуації, яка потягла людські жертви тощо), кваліфікується за ч.3 ст. 365 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text '''Кримінального кодексу України''']і передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

'''''В ситуації коли службова особа перевищила владу або службові повноваження з метою запобігти значнішим шкідливим наслідкам, ніж фактично заподіяна шкода, її дії визнаються вчиненими в стані крайньої необхідності і не визнаються злочинними.'''''

Крайня необхідність

2022-06-21T17:10:58Z

Svitlana.kyrylenko: перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page2 Кримінальний кодекс України]
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/037.php Коментар до Кримінального кодексу України]

== Поняття ==
'''Крайня необхідність '''- не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

'''Перевищенням меж крайньої необхідності''' - є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

== Умови за якою крайня необхідність є правомірною ==
1) існує небезпека переліченим у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 39 КК України] об'єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей;

2) небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає;

3) небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи. Проте у випадку, коли особа на могла, виходячи з обставин справи, усвідомлювати відсутність небезпеки, вчинене нею розцінюється як вчинене в стані крайньої необхідності. Якщо особа не усвідомлювала, але могла усвідомити відсутність небезпеки, вона підлягає кримінальній відповідальності;

4) небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди;

5) при усуненні небезпеки не допущене перевищення меж крайньої необхідності.

== Перевищення меж крайньої необхідності не вважається кримінальним правопорушенням ==
''Не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.''

'''Необхідною обороною''' визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, -якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 36 КК України] ці умови полягають у такому:

1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави;

2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК;

3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною. Вона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось. Оборона проти явно закінченого посягання є неправомірною;

4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;

5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;

6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

== Відміності між крайньою необхідністю та необхідною обороною ==
{| class="wikitable"
|-
! Крайня необхідність !! Необхідна оборона
|-
| джерелом небезпеки є лише суспільно небезпечне посягання, що вчинюється фізичною особою || джерелом небезпеки можуть бути будь-які фактори

|-
| шкода може бути заподіяна лише особі, яка вчинила суспільно небезпечне посягання || шкода заподіюється, як правило, третім особам, тобто не особі, яка здійснила посягання, і не власним інтересам особи, котра заподіяла шкоду в стані крайньої необхідності
|-
| заподіяння шкоди не є обов'язковим, посягання може бути припинено шляхом звертання за допомогою до органів влади чи інших осіб, або особа може ухилитися від посягання (втекти) || заподіяння шкоди є обов'язковим і вимушеним, а наслідком відмови від заподіяння меншої чи рівної за розміром шкоди іншим інтересам, які охороняються правом, буде реальне заподіяння шкоди інтересам, що охороняються законом, від дії джерела небезпеки
|-
| шкода може перевищувати шкоду, яка могла бути заподіяна суспільно небезпечним посяганням, за умови, що межі необхідної оборони не були перевищені || шкода завжди має не бути більшою відверненої шкоди
|}

Крайня необхідність не звільняє особу від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, проте закон надає широкі можливості суду для врахування цієї обставини при вирішенні конкретної справи про відшкодування шкоди. Проте цивільне законодавство для випадків, коли шкоду завдано діями, спрямованими на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної чи юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими способами, надає суду широкі можливості для справедливого вирішення питання про відшкодування, зокрема, воно передбачає можливість покладення обов’язку повного чи часткового відшкодування на особу, в інтересах якої діяв той, хто завдав шкоди, або і повного чи часткового звільнення обох цих осіб від відшкодування шкоди.

Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Відповідальність за таке перевищення меж необхідної оборони передбачена статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 118 і 124 КК України]. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є кримінальним правопорушенням.

== Див. також ==

* [[Необхідна оборона. Особливості кримінально-правового регулювання]]

[[Категорія: Кримінальне право]]

Кримінальна відповідальність за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

2022-06-21T17:06:39Z

Svitlana.kyrylenko: перевірка на актуальність та доповнення

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України (КК України0]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про оплату праці»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до статті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону] :

* Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
* Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
* Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
* Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
* У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
|}
== Загальна інформація ==
Своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат – це право кожного громадянина, яке закріплене у статтях 43, 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]. Реалізація зазначених конституційних прав громадян також регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Законом України «Про оплату праці»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України], іншими законодавчими та нормативними актами.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Законом України «Про оплату праці»] визначено строк, періодичність і місце сплати заробітної плати. У статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про оплату праці»] передбачено, що '''заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки''', встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про оплату праці»] передбачена заборона будь-якого зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Положеннями статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] передбачено кримінальну відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності.

== Склад кримінального правопорушення ==

=== Об'єкт кримінального правопорушення ===
Об'єктом кримінального правопорушення відповідно до статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] є конституційне право на своєчасне отримання заробітної плати, в розмірі не нижчому від визначеного законом, а також право на соціальний захист, право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.

Потерпілими від кримінального правопорушення є громадяни, яким повинна бути виплачена заробітна плата, стипендія, пенсія чи інша установлена законом виплата.

=== Об'єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Об'єктивною стороною складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] є безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць.

Невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати в розумінні статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] слід вважати неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених соціальних гарантій. Невиплата утворює склад кримінального правопорушення, якщо вона:
* є безпідставною (невиплати має місце в тих випадках, коли існувала реальна можливість виплати, однак виплата не відбулась);

* має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).
Не вважається наявністю складу цього кримінального правопорушення, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, з працівника утримується частина заробітної плати для покриття заборгованості працівника підприємству, на якому він працює) або невиплата зумовлена об'єктивними причинами (наприклад, відсутністю бюджетного фінансування).

Крім того, склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], має місце за умови, що існує наявність зазначеної невиплати більше ніж за один місяць. Тобто, склад кримінального правопорушення буде відсутній, якщо невиплата мала місце одноразово.

Також необхідно звернути увагу на те, що склад кримінального правопорушення утворює невиплата заробітної плати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій законом формі.

Відповідно до З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text акону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] пенсії поділяються на трудові ([[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком|за віком]], [[Пенсія по інвалідності|по інвалідності]], [[Пенсія в разі втрати годувальника|в разі втрати годувальника]], [[Пенсія за вислугу років для працівників бюджетної сфери|за вислугу років]]) та соціальні (наприклад, [[Пенсія за особливі заслуги перед Україною|за особливі заслуги]]). Відповідальність, передбачена статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] настає за невиплату будь-якої встановленої відповідно до закону пенсії.

Що стосується стипендії, то склад кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею, утворює невиплата будь-якої встановленої відповідно до закону стипендії, у тому числі тих, що встановлюються відповідно до закону для певних категорій громадян.

Інші виплати - це установлені законом виплати громадянам, які здійснюються на регулярній основі, тобто щомісячно (наприклад, довічне грошове утримання судді, [[Грошове забезпечення військовослужбовців|грошове утримання військовослужбовців]] та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, певні види державної соціальної допомоги: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, [[Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям|допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми]] тощо.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим, коли сплив останній строк виплати заробітної плати, стипендії, іншої установленої законом виплати громадянам при умові, що її невиплата становить більше ніж за один місяць.

=== Суб'єкт кримінального правопорушення ===
Суб'єкт спеціальний - керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності. Інші службові особи, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники.

'''Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення'''

Суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується тільки умисною формою вини.

== Кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення ==
Кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, визначеного статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] є вчинення діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

== Санкція (покарання) ==
1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, -

карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Частиною третьою статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності, але за певних умов. Особа, яка вчинила безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, у тому числі і внаслідок нецільового використання коштів, призначених для таких виплат, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо:
* нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам;

* виплату проведено до притягнення її до кримінальної відповідальності.
Крім кримінальної, відповідно до нині діючого законодавства работодавця можуть притягнути до фінансової (стаття 265 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України]) та адміністративної відповідальності (стаття 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).

З прийняттям чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"] роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці лише якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Предметом доведення буде те, що порушення строків сталося внаслідок непереборної сили. Проте форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення строків, а не від самого зобов'язання виплати заробітної плати.

== Див. також ==
* [[Грубе порушення законодавства про працю]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Оплата праці]]

Негласні слідчі (розшукові) дії

2022-05-20T04:49:58Z

Svitlana.kyrylenko: додано

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Закон України "Про державну таємницю"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12?info=1 Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5]

== Поняття ==
'''Слідчі (розшукові) дії '''– є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина перша ст.223 КПК України]).

'''Негласні слідчі (розшукові) дії '''– це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина перша ст.246 КПК України]).

== Види негласних слідчих (розшукових) дій ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12#Text Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні у приватне спілкування] є такі види негласних слідчих (розшукових) дій:

Негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

'''Аудіо-, відеоконтроль особи''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 260 КПК України]) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.

'''Накладення арешту на кореспонденцію''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 261 КПК України]) полягає в забороні установам зв'язку та фінансовим установам вручення кореспонденції адресату без відповідної вказівки слідчого, прокурора.

'''Огляд і виїмка кореспонденції''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 262 КПК України]) полягає в негласному відкритті й огляді затриманої кореспонденції, на яку накладено арешт, її виїмці або знятті копії чи отриманні зразків, нанесенні на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнанні їх технічними засобами контролю, заміні речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги.

'''Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних''' мереж полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв'язку (знаки, сигнали, письмовий текст, зображення, звуки, повідомлення будь-якого виду).

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж поділяється на:

- контроль за телефонними розмовами, що полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів (SMS, MMS, факсимільний зв'язок, модемний зв'язок тощо), які передаються телефонним каналом зв'язку, що контролюється;

- зняття інформації з каналів зв'язку, що полягає в негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосуванням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються каналами зв'язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що контролюються.

'''Зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 264 КПК України]) полягає в одержані інформації, у тому числі із застосуванням технічного обладнання, яка міститься в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютер), автоматичних системах, комп'ютерній мережі.

'''Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 267 КПК України]) полягає в таємному проникненні слідчого чи уповноваженої особи без відома власника чи володільця, приховано, під псевдонімом або із застосуванням технічних засобів у приміщення та інше володіння для встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи або безпосередньо з метою виявлення і фіксації слідів кримінального правопорушення, проведення огляду, виявлення документів, речей, що мають значення для досудового розслідування, виготовлення копій чи їх зразків, виявлення осіб, які розшукуються, або з іншою метою для досягнення цілей кримінального провадження.

'''Спостереження за особою в публічно доступних місцях''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 269 КПК України]) полягає у візуальному спостереженні за особою слідчим чи уповноваженою особою для фіксації її пересування, контактів, поведінки, перебування в певному, публічно доступному місці тощо або застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження.

'''Аудіо-, відеоконтроль місця''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 270 КПК України]) полягає у застосуванні технічного обладнання у публічно доступному місці з метою фіксації відомостей (розмов, поведінки осіб, інших подій), які мають значення для кримінального провадження, без відома присутніх у ньому осіб.

'''Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 274 КПК України]), полягає в діях слідчого чи уповноваженої особи, які дозволяють без відома власника чи володільця отримати зразки матеріалів, сировини, виробів тощо, у тому числі в публічно недоступних місцях.

'''Спостереження за річчю або місцем у публічно доступних місцях''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 269 КПК України]) полягає у візуальному спостереженні за певною річчю або певним місцем слідчим чи уповноваженою особою для фіксації її переміщення, контактів з нею певних осіб, подій у певному місці для перевірки відомостей під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення або застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження.

== Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Фактичні підстави''' || '''Юридичні підстави'''
|-
|
* встановлена слідчим (прокурором) неможливість отримання органом досудового розслідування відомостей про злочин та особу, що його вчинила, в інший спосіб;
* потреба органу досудового розслідування діяти в інтересах здійснюваного кримінального провадження негласно.
|| наявність прийнятого уповноваженою особою і у встановленому на те порядку процесуального рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій . Таке рішення має бути оформленим у вигляді постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина третя ст.110, ст.251 КПК, частини третя і четверта ст.248 КПК України]).
|}

Окрема вимога закону пов’язана із обранням виду конкретних негласних слідчих (розшукових) дій та визначенням тяжкості злочину, для досудового розслідування якого здійснюється кримінальне провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина друга ст.246 КПК України]).

== Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій до постановлення ухвали слідчого судді ==
{| class="wikitable"
|-
| '''Фактичні підстави''' || '''Юридичні підстави'''
|-
|
* встановлена слідчим (прокурором) неможливість отримання органом досудового розслідування відомостей про злочин та особу, що його вчинила, в інший спосіб;
* потреба діяти невідкладно для врятування життя людей та запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину в інтересах здійснюваного кримінального провадження негласно.
|| наявність постанови слідчого, узгодженої з прокурором, чи постанови прокурора з дорученням провести негласні слідчі (розшуковв) дії слідчому або уповноваженому оперативному підрозділу.
|}
'''Додаткові вимоги:'''
* невідкладне після початку негласних слідчих (розшукових) дій звернення прокурора з відповідним клопотанням до слідчого судді;
* негайне припинення негласних слідчих (розшукових) дій в разі відмови слідчого судді в наданні дозволу і безспірне знищення отриманої інформації;
* неможливість повторного звернення з клопотанням до слідчого судді.

== Суб’єкти прийняття рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій і їх повноваження ==
1. Слідчий, який здійснює досудове розслідування, та керівник органу досудового розслідування в разі здійснення ним розслідування особисто:
* винесення постанови, підготовка й погодження з прокурором клопотання до слідчого судді;
* погодження з прокурором постанови про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в невідкладних випадках
2. Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням:
* винесення постанови, підготовка клопотання до слідчого судді;
* виключне право на прийняття рішення про контроль за вчиненням злочину.
3. Слідчий суддя.

== Суб'єкти проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
Суб'єктами організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій слід вважати службових осіб уповноважених законом органів, що приймають рішення щодо їх здійснення, організовують та виконують необхідні дії, спрямовані на отримання відомостей, що входять до предмета доказування у кримінальному провадженні. Відповідно суб'єктами проведення негласних слідчих (розшукових) дій є: слідчий суддя (за винятком передбачених законом випадків, слідчий, що веде досудове розслідування, прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, керівник органу досудового розслідування, оперативний підрозділ, що виконує доручення слідчого на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Суб'єктами проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою забезпечення їх організації та здійснення може використовуватись допомога та сприяння осіб, що добровільно співпрацюють із правоохоронними органами на засадах конфіденційного співробітництва. Особи, що співпрацюють з органами досудового розслідування на конфіденційній основі, також можуть допомагати у створенні умов для безпосереднього проведення негласних слідчих (розшукових) дій або ж брати особисту участь в їх здійсненні.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч.1 ст. 517 КПК України], досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводиться з дотриманням вимог режиму секретності. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Частиною 3 ст. 517 КПК України], до участі в кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Виходячи з положеня КПК України, до кримінального провадження, яке містить державну таємницю, в принципі не можуть бути допущені особи, які не мають допуску до державної таємниці відповідної форми. Мова йде насамперед про осіб, які залучаються слідчим та оперативним працівником під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

== Строк проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
У рішенні про проведення негласних слідчих (розшукових) дій зазначається строк її проведення.

Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій '''не може перевищувати два місяці''', а в разі продовження загальний строк дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування,негласних слідчих (розшукових) дій , що проводиться для розшуку особи, яка переховується від ОДР, може тривати до встановлення місце знаходження особи.

Заборона проведення або припинення прокурором негласних слідчих (розшукових) дій скасовує наданий дозвіл слідчого судді.

Фактично початкового визначення загального строку для негласних слідчих (розшукових) дій , які не потребують дозволу слідчого судді, законом не встановлено, але продовження строку здійснюється згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина п'ята ст.246 КПК України], а максимальний не може перевищувати строку розслідування.

Підстав для поновлення пропущеного строку дії ухвали слідчого судді законодавець не передбачає і поважних причин для цього не встановлює.

== Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
Здійснює розгляд голова чи за його визначенням суддя Апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції ОДР. В розгляді клопотання повинна брати участь особа, яка його подала. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії '''протягом шести годин з моменту його отримання.'''

За результатами розгляду слідчий суддя постановляє Ухвалу про надання (або відмову у наданні) дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і вказує строк її дії. Постановлення Ухвали про відмову в наданні дозволу не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням і в тому ж порядку до Апеляційного суду в межах територіальної юрисдикції ОДР, а не до іншого.

Продовжує строк слідчий суддя в загальному порядку розгляду клопотання.

== Постанова про проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
До постанови висуваються загальні вимоги, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст.110 КПК України], за виключенням вказівки в резолютивній частині на можливість та порядок оскарження.

Як документ, що відображає процесуальне рішення слідчого, прокурора, постанова має бути винесена незалежно від того, чи проводиться негласні слідчі (розшукові) дії з дозволу слідчого судді або ж за погодженням з прокурором чи з керівником ОДР. Таке рішення відображається в постанові, а не в клопотанні до слідчого судді чи в дорученні оперативному підрозділу.

Постанова повинна містити відомості про особу, яка буде проводити негласні слідчі (розшукові) дії .

== Фіксація ходу й результатів негласних слідчих (розшукових) дій ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч.1 ст. 252, ч.1 ст. 104 КПК України], в протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії всі обставини про хід негласної слідчої (розшукової) дії мають бути зафіксовані.

До фіксації негласних слідчих (розшукових) дій висуваються загальні вимоги. '''Форми фіксування:'''
* складання протоколу негласних слідчих (розшукових) дій , до якого в разі необхідності долучаються додатки;
* фіксація за допомогою технічних засобів відомостей на носієві інформації.

== Доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
Доручення може бути надано лише письмово:
* прокурором слідчому ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.4 частини другої ст.36 КПК України]), який здійснює досудове розслідування або відповідним оперативним підрозділам (п.5 частини другої ст.36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]);
* слідчим, лише за його кримінальним провадженням – уповноваженим оперативним підрозділам, відповідним оперативним підрозділам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.3 частини другої ст.40 КПК])
*відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч.4 ст. 246 КПК України], виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. Прийняття такого рішення іншою особою, тягне за собою недопустимість доказів, отриманих внаслідок проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії.

== Забезпечення прав особи ==
Обов'язковим є складання прокурором або за його дорученням слідчим письмового повідомлення особи, конституційні права якої були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій , а також підозрюваного і його захисника '''протягом 12 місяців з дня припинення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (ст. 253 КПК України]).

Постановою прокурора має бути оформленим рішення про знищення речей та документів, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування (частина перша ст.255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), а також отримані без відповідного дозволу слідчого судді (частина третя ст. 250 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Прокурор зобов’язаний письмово повідомити власника речей або документів, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій , якщо цей власник може бути зацікавлений у їх поверненні (частина третя ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Зазначені документи повинні бути долучені до матеріалів кримінального провадження.

== Повідомлення осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії ==
* Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.
* Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене '''протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. [[Категорія: Кримінальне право]] [[Категорія: Слідчі дії]] [[Категорія: Суди]] [[Категорія: Правоохоронні органи]]'''

Запобіжні заходи: поняття, система, характеристика та підстави і умови застосування

2022-04-20T13:02:04Z

Svitlana.kyrylenko: оновлено

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2111-20#Text Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо додаткового регулювання забезпечення діяльності правоохоронних органів у складних умовах воєнного стану»]
*[https://ips.ligazakon.net/document/VSS00820 Лист Верховного суду від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану»]

== Поняття запобіжних заходів ==
'''Запобіжні заходи''' - це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Запобіжні заходи застосовуються в тих випадках, коли особа ще не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення (діє принцип презумпції невинуватості коли особа є невинуватою). Тобто застосування запобіжних заходів не повинно розцінюватися як покарання, а вважається тільки певними обмеженнями особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених коментованою статтею, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 493 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК]), а до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру також - поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (ст. 508 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

== Система запобіжних заходів ==
'''Запобіжними заходами є''':
# особисте зобов'язання;
# особиста порука;
# застава;
# домашній арешт;
# тримання під вартою.
Ознаки запобіжних заходів:
* може бути застосовано виключно щодо підозрюваного, обвинуваченого, засудженого ( на відміну від заходів забезпечення кримінального провадження: застосовуються також щодо свідків, потерпілих, осіб, у володінні яких знаходяться речі та документи щодо яких винесено рішення про тимчасовий доступ;
* мають персональний характер (обмежують особисті права суб'єктів кримінального провадження щодо яких застосовуються);
* характеризуються підставами та метою застосування, визначеними в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 177 КПК України];
* в порівнянні з іншими заходами забезпечення кримінального провадження, мають більший рівень примусу, оскільки пов'язані з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність.

== Характеристика, підстави та умови застосування запобіжних заходів ==
'''Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи''', яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному КПК України.

'''Запобіжні заходи застосовуються''': під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2111-20#Text Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо додаткового регулювання забезпечення діяльності правоохоронних органів у складних умовах воєнного стану»] від 03 березня 2022, який набрав чинності 8 березня 2022, було внесено ряд змін та доповнень до КПК України.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Ст. 615 КПК України] змінена, починаючи з назви, а саме: «Особливий режим досудового розслідування та продовження строків тримання під вартою під час судового провадження в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та / або інших держав проти України» та на відміну від попередньої редакції, охоплює не тільки режим досудового розслідування, а й продовження строків тримання під вартою під час судового провадження. Стримування збройної агресії РФ стосується тепер не тільки Донецької та Луганської областей, а усієї території України. Умовою, застосування цього режиму, є введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав та виникнення об’єктивної неможливості реалізації ряду повноважень дізнавачами, слідчими, прокурорами, слідчими суддями, судами.

Особливий режим застосовується при неможливості виконання повноважень слідчим суддею. У разі виникнення такої ситуації, - вони виконуються керівником органу прокуратури за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, у виняткових випадках коли особа підозрюється/обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може привести до втрати слідів кримінального правопорушення або втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів.

Для обрання запобіжного заходу застосовується '''система фактичних підстав''':

1. наявність доказів вчинення підозрюваним (обвинуваченим) кримінального правопорушення;

2. докази наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вичинити нові кримінальні правопорушення або протидіяння розслідуванню;

3. доведеність під час обрання конкретного запобіжного заходу того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Слідчий суддя, відповідно до приписів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 3 ст. 176 КПК України], суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

== Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу ==
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу оцінюються в сукупності всі обставини, у тому числі:
# вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
# тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
# вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;
# міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
# наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
# репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
# майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
# наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
# дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
# наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
# розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
# ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв’язку з його доступом до зброї.

== Порядок направлення клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу ==
Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Кримінальним законодавстаом встановлюється правило невідкладного розгляду слідчим суддею, судом клопотання про застосування певного запобіжного заходу, яке реалізується залежно від обставин двома варіантами його визначення:

1) не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного чи обвинувачуваного (коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою);

2) не пізніше сімдесяти двох годин з моменту, коли клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, а рівно і клопотання подане підозрюваним, обвинуваченим чи його захисником надійде до суду (буде зареєстровано у канцелярії), якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому '''не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.'''

Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

Стосовно запобіжних заходів, в рамках новел З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2111-20#Text акону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо додаткового регулювання забезпечення діяльності правоохоронних органів у складних умовах воєнного стану»] передбачено обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених 109-115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258-258-5, 260-263-1, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України; крім того, у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких та особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може привести до втрати слідів кримінального правопорушення або втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів. Ці повноваження виконуються з урахуванням вимог глави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 37 КПК України], тобто особливого порядку кримінального провадження.

Ухвала про застосування запобіжних заходів складається '''з трьох частин: вступної, мотивувальної та резолютивної''' та має містити усі передбачені законом реквізити. Ухвала про застосування запобіжних заходів складається щонайменше у п'яти примірниках: '''перший''' - приєднується до матеріалів кримінального провадження (надається слідчому), '''другий''' - залишається у суді, '''третій''' - направляється адміністрації місця досудового ув'язнення чи іншого органу виконання ухвали, '''четвертий''' - прокуророві, '''п'ятий''' - має бути вручений підозрюваному (обвинуваченому).

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови прокурора про тримання під вартою, прийнятої у порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 615 КПК України], може бути продовжений до одного місяця керівником органу прокуратури за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.

'''Особисте зобов'язання''' - найбільш м'який запобіжний захід, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і полягає у прийнятті від обвинуваченого або підозрюваного письмового зобов'язання про те, що він не буде ухилятись від слідства і суду та покладенні на підозрюваного, обвинуваченого виконання ряду обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 5 ст. 194 КПК України], наприклад, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю тощо.

'''Особиста порука''' - один із м'яких запобіжних заходів, який меншою мірою обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, ніж інші запобіжні заходи, застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони, по-перше, зобов'язуються за необхідності доставити підозрюваного чи обвинуваченого до органу досудового розслідування чи в суд, на першу про те вимогу, а, по-друге, поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 5 статті 194 КПК України].

'''Домашній арешт''' - застосовується до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

'''Застава''' - полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та застосовується до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text третьою або четвертою статті 183 КПК України]. Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

'''Тримання під вартою -''' винятковий запобіжний захід, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною п’ятою статті 176 КПК України].

Відкликання, зміна або доповнення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов’язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий.

Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов’язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (ст.185 КПК України)]

У разі неможливості проведення підготовчого судового засідання, обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не довше ніж на два місяці. У випадку закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливістю розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважаться продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не довше ніж на два місяці.

[https://ips.ligazakon.net/document/VSS00820 Листом ВС від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22«Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану»] деталізовано порядок розгляду слідчим суддею клопотань про застосування запобіжного заходу в частині участі підозрюваного у такому судовому засіданні.

Пунктом 7 Листа передбачено, що якщо через об’єктивні обставини учасник кримінального провадження не може брати участь у засіданні в режимі відеоконференцзв’язку за допомогою технічних засобів, визначених КПК України, як виняток можна допускати участь такого учасника в режимі відеоконференцзв’язку за допомогою інших засобів, але при цьому звернути увагу на роз’яснення такому учаснику його процесуальних прав та обов’язків.

Положення другого абзацу зазначеного пункту, ВС дозволяє судам розглядати в умовах воєнного стану клопотання про обрання запобіжних заходів без участі підозрюваного, «з належною мотивацією такої процедури розгляду».
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі

2022-04-19T16:41:24Z

Svitlana.kyrylenko: оновлено

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#Text Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2117-20#Text Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство»]

== Поняття ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 статті 65 Кримінального кодексу України (далі - КК України)] особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 статтями 70 та 71 КК України].

== Загальні положення застосування обставин, які пом'якшують покарання ==
Як випливає із змісту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 статті 66 КК України], при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

2'''-1''') надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;

3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;

4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;

5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;

8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Наведений перелік обставин у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 66 КК України], які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці, навчання чи проживання; стан її здоров'я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною 3 статті 66 КК України], якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, у т. ч. прямо не визначена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частині 1 статті 66 КК України], передбачена в статті Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує. Так, не може бути врахована як вказана обставина вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, при засудженні особи за статтями 116 і 123, в яких вона є обов'язковою ознакою складу злочину.

Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 статтею 69 КК України].

За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]у, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 КК України], відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 стаття 691 Кримінального кодексу України).]

== Загальні положення застосування обставин, які обтяжують покарання ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n328 статті 67 КК України] , при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28);

3) вчинення кримінального правопорушення на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої приналежності;

4) вчинення кримінального правопорушення у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини або у присутності дитини;

6'''-1''') вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах;

7) вчинення кримінального правопорушення щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8) вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

9) вчинення кримінального правопорушення з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13) вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Перелік цих обставин є вичерпним, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6'''-1''', 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Адже тоді це значить порушити відомий принцип права - не можна судити за те саме двічі.

Отже увага суду до обтяжуючих обставин у кримінальному провадженні дозволяє повною мірою підійти до з’ясування обставин вчиненого злочину та, як наслідок, індивідуалізувати покарання. Існування обставин, які обтяжують покарання, впливає на всі обставини справи, вирок суду та обсяг покарання, суд має право на суворість при призначенні покарання, навіть за наявності альтернатив, за умов вмотивованості та законності вироку.

У зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони, відповідно до українського законодавства, Указом Президента України 24 лютого 2022 року у країні введено воєнний стан, а згодом прийняті закон №2113-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану» та №2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» від 3 березня 2022 року, які посилили кримінальну відповідальність за ряд злочинів в умовах воєнного стану. У відповідності до норм зазначених законів вчинення злочину в умовах воєнного стану визначено як обставину, яка обтяжує покарання або впливає на кваліфікацію злочину.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Процедура оголошення підозрюваного в розшук

2022-04-19T10:28:46Z

Svitlana.kyrylenko:

== '''Нормативна база''' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1422-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у зв’язку із здійсненням спеціального досудового розслідування"]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0937-17#Text Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затверджений наказом МВС України № 575 від 07.07.2017 року]

== '''Оголошення підозрюваного в розшук''' ==
Під час досудового розслідування одним з головних завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування обставин кримінального правопорушення.

Однак, існують об’єктивні причини, які зумовлюють неможливість провадження досудового слідства і вимагають його зупинення.

Відповідно до норм кримінально процесуального законодавства України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 280 КПК України]), перелік підстав є вичерпним:

1. підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;

2. оголошено в розшук підозрюваного;

3. слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування;

4. наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

За чинним кримінальним процесуальним законодавством України до зупинення досудового розслідування слідчий зобов’язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також усі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв’язку з обставинами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text п.2 ч. 1 ст. 280 КПК України].

Таким чином, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text п.2 ч. 1 ст. 280 КПК України] однією з підстав для зупинення досудового розслідування є оголошення підозрюваного в розшук.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 281 КПК України] визначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення по такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його в розшук.

== '''Підстави оголошення підозрюваного в розшук''' ==
Виходячи з норм статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 281 КПК України], законодавець передбачає наступні підстави оголошення підозрюваного в розшук:

- місцезнаходження підозрюваного невідоме;

- особа перебуває за межами України та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення по такий виклик;

- слідчий, прокурор вжив усі необхідні заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Якщо в результаті вжитих заходів місцезнаходження підозрюваного встановити не вдалося, оголошується його розшук. До матеріалів досудового розслідування приєднуються документи, які свідчать про те, що підозрюваний переховується і його місцезнаходження невідоме, а саме: підтвердження про отримання підозрюваним повістки про виклик (у порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 133 КПК України]); постанова про привід підозрюваного і результати її виконання (відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статей 140-143 КПК України]); протоколи допитів, інших слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, які було проведено з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного; довідки (з місця роботи, навчання, паспортної служби, військкомату, прикордонної служби, медичного закладу) тощо.

== '''Процедура оголошення підозрюваного в розшук''' ==
Перед тим, як оголосити у розшук підозрюваного, який ухиляється від явки до слідчого, прокурора, повинні бути проведенні всі дії, спрямовані на встановлення його місцезнаходження: допитані родичі, знайомі, сусіди, направлені запити до різних установ (лікарень, моргів, паспортної служби, військкоматів, підприємств, організацій), накладений арешт на кореспонденцію, здійснено її огляд та виїмку, проведено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та електронних інформаційних систем, її дослідження тощо. Якщо в результаті вжитих заходів місцезнаходження підозрюваного встановити не вдалося або є підтверджений факт перебування його за кордоном та неявки без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, оголошується розшук підозрюваного.

Оголошення розшуку підозрюваного передбачає обов'язковість належного повідомлення підозрюваного про виклик до слідчого, прокурора, неявку на виклик без поважних причин та наявність підтвердженого факту відсутності відомостей про місцезнаходження підозрюваного або перебування його за межами України. Наслідком рішення про оголошення розшуку підозрюваного може стати зупинення досудового розслідування. Підставою для зупинення досудового розслідування повинна бути сукупність фактів, підтверджених доказами, які переконливо свідчать про необхідність саме такого кроку.

Якщо одночасно з оголошенням розшуку підозрюваного досудове розслідування зупиняється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України], то про розшук підозрюваного вказується в постанові про зупинення досудового розслідування.

Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 281 КПК України]).

Після прийняття процесуального рішення слідчий доповідає про оголошення підозрюваного в розшук керівникові органу досудового розслідування для їх погодження та подальшого направлення керівникові територіального органу, підрозділу поліції або міжрегіонального територіального органу Національної поліції України або його територіального (відокремленого) підрозділу, який здійснює оперативне супроводження кримінального провадження або матеріали діяльності якого стали підставою для початку кримінального провадження, для організації розшуку підозрюваного.

У кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочин, в який підозрюваного оголошено в розшук, слідчим вносяться за погодженням з прокурором клопотання до слідчого судді про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Розшук підозрюваного може здійснюватися особисто слідчим або доручатися оперативним підрозділам, перелік яких передбачено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 41 КПК України]. Про це слідчий вказує в постанові про оголошення розшуку. Порядок розшуку підозрюваного на підставі постанови слідчого і доручення про розшук здійснюється оперативними підрозділами згідно з відомчими нормативно-правовими актами.

З метою розшуку підозрюваного можуть проводитися негласні слідчі (розшукові) дії в порядку, передбаченому статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 246-275 КПК України], а також оперативно-розшукові заходи.

При встановленні місцезнаходження підозрюваного, який переховувався від органів досудового розслідування, службові особи оперативних підрозділів вживають заходів щодо його затримання та доставлення до місця, де здійснюється кримінальне провадження.

У кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочин, в який підозрюваного оголошено в розшук, у разі наявності достатніх підстав вважати, що особа може переховуватися за межами України, слідчий відповідно до законодавства вирішує питання про оголошення особи в міжнародний розшук.
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Процедура оголошення підозрюваного в розшук

2022-04-19T10:26:35Z

Svitlana.kyrylenko: Створена сторінка: == '''Нормативна база''' == [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс У...

Застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2022-03-24T10:57:21Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n717 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3352-12/page Закон України "Про попереднє ув'язнення"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19 Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5]

== Спеціальні засоби впливу до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Працівники місця попереднього ув’язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби:
# прийоми рукопашного бою;
# наручники, гумові палиці, гамівні сорочки;
# сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, водомети, бронемашини та інші технічні засоби;
# службові собаки для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов’язків (частина четверта статті 18 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3352-12/page Закону України "Про попереднє ув'язнення"]).

== Підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї ==
Адміністрація місця попереднього ув’язнення має право застосовувати до осіб, взятих під варту, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника.

У разі вчинення особою, взятою під варту, нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров’ю працівників місця попереднього ув’язнення чи інших осіб, а також у разі здійснення втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо. У разі втечі з-під варти неповнолітніх і жінок застосування зброї не допускається.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

== Особливості застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно, якщо дозволяють обставини, передувати попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю працівників місця попереднього ув’язнення або інших осіб.

Без попередження заходи фізичного впливу і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю чи здоров’ю персоналу СІЗО або інших осіб.

У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони '''не повинні перевищувати міри''', необхідної для виконання покладених на адміністрацію місця попереднього ув’язнення обов’язків, і мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров’ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація місця попереднього ув’язнення зобов’язана негайно подати [[Медичне обслуговування ув’язнених і засуджених в СІЗО|допомогу потерпілим]].

Для припинення зазначених протиправних дій з дозволу і в присутності медичного працівника особи, взяті під варту, можуть поміщатися до камери для заспокоєння буйних осіб, на них може надягатися гамівна сорочка.

== Наслідки застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Працівник місця попереднього ув’язнення, який застосував заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, '''рапортом''' повідомляє про це безпосереднього начальника для негайного сповіщення прокурора. Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт і негайно повідомляється прокурор та [https://www.ombudsman.gov.ua/ Уповноважений Верховної Ради України з прав людини].

Усі особи, щодо яких були застосовані заходи фізичного впливу, спеціальні засоби або вогнепальна зброя, підлягають обов’язковому медичному огляду.

Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця попереднього ув’язнення повинна негайно письмово повідомити прокурора.

Перевищення повноважень при застосуванні заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою встановлену законом відповідальність.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎]]
[[Категорія: Кримінально-виконавче право]]

Застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2022-03-24T10:56:15Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n717 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3352-12/page Закон України "Про попереднє ув'язнення"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19 Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5]

== Спеціальні засоби впливу до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Працівники місця попереднього ув’язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби:
# прийоми рукопашного бою;
# наручники, гумові палиці, гамівні сорочки;
# сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, водомети, бронемашини та інші технічні засоби;
# службові собаки для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов’язків (частина четверта статті 18 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3352-12/page Закону України "Про попереднє ув'язнення"]).

== Підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї ==
Адміністрація місця попереднього ув’язнення має право застосовувати до осіб, взятих під варту, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника.

У разі вчинення особою, взятою під варту, нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров’ю працівників місця попереднього ув’язнення чи інших осіб, а також у разі здійснення втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо. У разі втечі з-під варти неповнолітніх і жінок застосування зброї не допускається.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.<ref>Дозвіл на проведення спеціальних операцій з використанням світлозвукових пристроїв відволікаючої дії, водометів, бронемашин та інших технічних засобів, застосування яких пов’язане з ризиком заподіяння шкоди здоров’ю оточуючих, дають начальники управлінь (відділів) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі, начальник Центрального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України по місту Києву і Київській області, начальники територіальних управлінь Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або особи, які їх замінюють, голова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань або його заступник, Міністр оборони України, начальник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або його перший заступник.</ref>

== Особливості застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно, якщо дозволяють обставини, передувати попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю працівників місця попереднього ув’язнення або інших осіб.

Без попередження заходи фізичного впливу і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю чи здоров’ю персоналу СІЗО або інших осіб.

У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони '''не повинні перевищувати міри''', необхідної для виконання покладених на адміністрацію місця попереднього ув’язнення обов’язків, і мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров’ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація місця попереднього ув’язнення зобов’язана негайно подати [[Медичне обслуговування ув’язнених і засуджених в СІЗО|допомогу потерпілим]].

Для припинення зазначених протиправних дій з дозволу і в присутності медичного працівника особи, взяті під варту, можуть поміщатися до камери для заспокоєння буйних осіб, на них може надягатися гамівна сорочка.

== Наслідки застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Працівник місця попереднього ув’язнення, який застосував заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, '''рапортом''' повідомляє про це безпосереднього начальника для негайного сповіщення прокурора. Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт і негайно повідомляється прокурор та [https://www.ombudsman.gov.ua/ Уповноважений Верховної Ради України з прав людини].

Усі особи, щодо яких були застосовані заходи фізичного впливу, спеціальні засоби або вогнепальна зброя, підлягають обов’язковому медичному огляду.

Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця попереднього ув’язнення повинна негайно письмово повідомити прокурора.

Перевищення повноважень при застосуванні заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою встановлену законом відповідальність.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎]]
[[Категорія: Кримінально-виконавче право]]
<references />

Роль дізнавача в кримінальному процесі

2022-01-18T20:03:24Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0491-20#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 20 травня 2020 року № 405, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 червня 2020 р. за № 491/34774 "Про затвердження Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України"]

== Поняття досудового розслідування [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування|кримінальних проступків]] ==
01 липня 2020 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720-20#Text Закон № 2617-VIII], яким внесено системні зміни до законодавства якими було запроваджено інститут кримінального проступку. З цього моменту кримінальні правопорушення поділяються на злочини та кримінальні проступки, а виняткове право на розслідування кримінальних правопорушень поряд зі слідчими отримали дізнавачі у формі дізнання, що має особливий (спрощений) характер.

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування кримінальних правопорушень здійснюється у формі досудового слідства та дізнання.

Як випливає із змісту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 215 КПК України], досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом.

У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 3 ст. 38 КПК України] дізнання здійснюють, зокрема, підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів органів Національної поліції.

'''Підрозділи дізнання відповідно до покладених на них завдань виконують такі функції:'''
# усебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального проступку, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставин, що пом’якшують чи обтяжують їх покарання, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і обґрунтованих процесуальних рішень;
# аналіз практики досудового розслідування кримінальних проступків, організації і результатів діяльності дізнавачів, унесення на основі цього в установленому порядку пропозицій щодо підвищення ефективності діяльності підрозділів дізнання;
# вжиття заходів з підвищення якості дізнання і дотримання його строків;
# вивчення, узагальнення позитивного досвіду дізнання, упровадження його в практику підрозділів дізнання, розроблення сучасних методик розслідування окремих видів кримінальних проступків;
# організація взаємодії підрозділів дізнання з іншими підрозділами Національної поліції, слідчими та детективами інших правоохоронних органів, суб’єктами, що здійснюють судово-експертну діяльність, підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також прокурорами, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням;
# вивчення практики застосування дізнавачами норм права і розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства України;
# забезпечення підбору, розстановки і виховання кадрів для підрозділів дізнання, підвищення їх кваліфікації та професійної майстерності;
# організація відповідно до законодавства України розгляду і вирішення звернень громадян, які надходять у зв’язку з проведенням дізнання.

До кримінальних проступків відносяться злочини невеликої тяжкості (кримінально карані діяння невеликої тяжкості, які не несуть великої суспільної небезпеки і за вчинення яких передбачене менш суворе покарання, ніж за злочин) — крадіжки без кваліфікуючих ознак, спричинення легких тілесних ушкоджень, шахрайство, хуліганство, незаконне поводження з наркотичними засобами без мети збуту тощо.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 12 ККУ], '''[[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування|кримінальний проступок]]''' — це діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Пунктом 5 частини 1 статті 3 КПК] України визначено, що '''досудове розслідування''' – це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Розслідування кримінальних проступків у формі дізнання здійснює дізнавач.

== Роль дізнавача в кримінальному процесі ==
'''Дізнавач''' - службова особа підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу Бюро економічної безпеки України, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, у випадках, установлених цим Кодексом, уповноважена особа іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (Пункт 4-1 частини 1 статті 3 КПК України)].

Під час досудового розслідування кримінальних проступків дізнавач самостійно приймає процесуальні рішення, крім випадків, коли закон передбачає прийняття (ухвалення) рішення слідчого судді, суду чи згоду прокурора, і є відповідальним за законне та своєчасне виконання цих рішень.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 401 КПК України], дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого та несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.

Дізнавач має право в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text п 3 ч.2 ст.40-1 КПК України], доручати відповідним оперативним підрозділам поліції проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною другою статті 264 та статтею 268 КПК України.] Доручення дізнавача щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання.

'''Під час здійснення дізнання дізнавач зобов’язаний:'''
# дотримуватися вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] та законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та інших нормативно-правових актів з питань досудового розслідування;
# забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних проступків у межах строків установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
# виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;
# забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;
# не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу таємницю, що охороняється законом, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті під час розслідування кримінальних проступків;
# не вчиняти будь-яких дій, які можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості;
# у разі наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1010 статтею 77 КПК України], заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1025 статтею 80 КПК України].

== Повноваження дізнавача ==
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n6663 статті 40-1 Кримінального процесуального кодексу України], дізнавач уповноважений:'''
# починати дізнання за наявності підстав, передбачених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексом];
# проводити огляд місця події, обшук затриманої особи, опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку або виявлені під час затримання, а також проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, установлених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексом];
# доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, установлених цим Кодексом, відповідним оперативним підрозділам;
# звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;
# повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
# за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
# приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 284 цього Кодексу];
# здійснювати інші повноваження, передбачені цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексом].

Дізнавач зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі.

Дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги

2021-12-15T19:03:12Z

Svitlana.kyrylenko: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодексу України] * [https://zak...

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодексу України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#Text Закон України «Про адміністративні послуги»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закон України «Про запобігання корупції»]

== Загальні положення ==
'''Зловживання особою своїми повноваженнями''' - це протиправне використання наданих їй повноважень у зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, яка пов’язана з наданням публічних послуг.

Дане кримінальне правопорушення регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 365-2 Кримінального кодексу України].

За зловживання повноваженнями нотаріусом, оцінювачем, аудитором, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, проте здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб передбачена кримінальна відповідальність та накладення санкцій від штрафу до позбавлення волі на строк до 8 років.

== Суб'єкт кримінального правопорушення ==
Суб’єктом даного кримінального правопорушення є особа, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг. Такою особою може бути нотаріус, оцінювач, аудитор, експерт, член трудового арбітражу, третейський суддя (під час виконання цих функцій).

Суб’єктом також може бути й інша особа, яка:

1. не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування;

2. здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, які характеризуються такими ознаками:

* публічні послуги спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків юридичних або фізичних осіб;
* порядок та форма надання публічних послуг визначені органами держави чи місцевого самоврядування;
* результати надання послуг, оформлюються офіційним документом;
* послуги породжують наслідки правового характеру.

== Об’єктивна та суб'єктивна сторони кримінального правопорушення ==
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 365-2 Кримінального кодексу України], характеризується наступними ознаками:

1) діянням, яке може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності (діяння полягає у зловживанні особою своїми повноваженнями, які їй надані в зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг);

2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб;

3) причинним зв’язком між діянням та наслідками. Тобто карається злочин, який визнається закінченим з моменту настання наслідків із матеріальним складом. Відсутність зазначених наслідків може вказувати про незакінчений.

Матеріальною шкодою, вважається шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Форми зловживання повноваженнями особи, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, характеризуються повноваженнями, що визначають компетенцію особи та встановлюються законами, постановами, наказами, положеннями, інструкціями, актами індивідуальної дії та договорами.

Суб’єктивна сторона характеризується умисною або змішаною формою вини.

Ставлення особи до діяння виявляється у прямому умислі, а до наслідків може бути як умисним, так і необережним.

Також суб’єктивна сторона обов’язково визначається:

1) корисливим мотивом;

2) спеціальною метою, а саме, отриманням неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Підстави оскарження повідомлення про підозру

2021-12-13T20:49:55Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]

== Поняття повідомлення про підозру ==
Підозра – це процесуальне рішення прокурора або слідчого за погодженням із прокурором, яке приймається на стадії досудового провадження та ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах, яке засноване на припущенні про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення та сформоване на неостаточних результатах розслідування.

Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 4 статті 278 КПК України] передбачено, що дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа, невідкладно вносяться уповноваженою особою (слідчим, прокурором) до Єдиного реєстру досудових розслідувань .

Підозрюваним, у відповідності до норм Кримінально процесуального кодексу України є особа, якій у порядку, передбаченому статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 276-279 цього Кодексу], повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

== Підстави, які характеризують обґрунтованість підозри ==
Кримінально процесуальний кодекс України визначає чотири підстави, які характеризують обґрунтованість підозри:

1) повідомлення про підозру, складене письмово та вручене особі, яка після вручення набуває статусу підозрюваного, з обов’язковим посиланням на докази вчинення зазначеною особою кримінального правопорушення;

2) наявності в матеріалах кримінального провадження доказів, що підтверджують учинення особою кримінального правопорушення;

3) доведення перед судом вагомості й достатності наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення;

4) оцінювання судом доказів учинення особою кримінального правопорушення.

== Оскарження повідомлення про підозру ==
Оскаржити повідомлення про підозру - це право підозрюваного, яке закріплено в КПК України, а саме: [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 п. 16 ч. 3 ст. 42 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України]. Зокрема, кримінально процесуальним законодавством передбачено, що в досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, в тому числі повідомлення слідчого, прокурора про підозру. Відповідну скаргу, щодо оскарження повідомлення про підозру, слідчому судді може подати – підозрюваний, його захисник або законний представник.

Пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 16 ч. 3 ст. 42 КПК України] надано право підозрюваному оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України] передбачено, що в досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, в тому числі повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником

Тобто, подання скарги на повідомлення про підозру в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України], є реалізацією підозрюваним прав закріплених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 42 КПК України].

Оскаржити повідомлення про підозру можливо не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом. Тобто, повідомлення про підозру можливо оскаржити тільки в межах досудового розслідування.

== Підстави для скасування повідомлення про підозру ==
В Кримінальному процесуальному кодексі України відсутній конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру.

З аналізу положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 276–278 КПК України] можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:

1.Неналежний суб’єкт складення та вручення повідомлення про підозру;

''Наприклад:''

''- повідомлення про підозру складено слідчим, однак немає відмітки про погодження прокурором (дане повідомлення про підозру є недійсним з моменту його здійснення);''

''- зміст повідомлення не містить дату його складання, підпис слідчого або прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, або в повідомленні не зазначені права підозрюваного;''

''- підозра вручена не уповноваженою особою ( підозру має право вручити тільки прокурор, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 481 КПК України])''

2. Порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру;

'' Наприклад:''

- ''підставою для скасування повідомлення про підозру також є порушення порядку його вручення, (зокрема факт, що на момент вручення підозри, по кримінальному провадженню закінчився строк досудового розслідування);''

- ''підставою для скасування повідомлення про підозру є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру (процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення уповноваженою особою).''

3. Необґрунтованість підозри.

''Наприклад:''

- ''повідомлення про підозру не відповідає вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 277 КПК України], не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог КПК України є грубим порушенням права на захист;''

- ''аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину кримінального правопорушення;''

- ''матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню.''

Після скасування письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний внести відомості щодо скасування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Осудність у кримінальному процесі

2021-10-14T19:07:37Z

Svitlana.kyrylenko:

== '''Нормативна база''' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== '''Поняття осудності у кримінальному процесі''' ==
Відповідно ч. 1 ст. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (далі - ККУ) , суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Обов'язковою ознакою суб'єкта кримінального правопорушення є його осудність. Тільки осудна особа здатна правильно оцінювати фактичні обставини вчинюваного діяння, усвідомлювати його суспільно небезпечний характер, керувати своїми діями (бездіяльністю). Тільки осудна особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 19 ККУ] , осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Осудність характеризується двома критеріями - медичним (біологічним) і юридичним (психологічним). Медичний критерій визначає здоровий стан психіки особи, відсутність певних психічних захворювань, недоліків розумового розвитку. Юридичний критерій полягає у здатності особи усвідомлювати характер своїх суспільно небезпечних дій (бездіяльності) та керувати ними.

Якщо виникає сумнів з приводу осудності, органи досудового розслідування чи суд призначають судово-психіатричну експертизу. Особа повинна бути визнана судом осудною чи неосудною не взагалі, а лише стосовно діяння, що їй інкримінується.

== '''Стан неосудності особи''' ==
Неосудність - це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 2 ст. 19 ККУ).]

Станом на теперішній час існує чотири види психічних захворювань, які підпадають під медичний критерій неосудності.

Хронічне психічне захворювання - розлад психічної діяльності, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання хворобливих явищ. До хронічних психічних захворювань належать: шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч тощо.

Тимчасовий розлад психічної діяльності - психічне захворювання, що розпочинається раптово, характеризується швидким розвитком, триває відносно недовго і як правило закінчується повним одужанням особи (гострий алкогольний психоз, реактивний стан, тобто хворобливий розлад внаслідок тяжкого психічного потрясіння, так звані виняткові стани - патологічне сп'яніння, патологічний афект тощо).

Недоумство, або як його ще називають, олігофренія,- стійкий і такий, що характеризується неповноцінністю розумової діяльності, хворобливий стан психіки (вроджений, набутий у ранньому дитинстві або ж такий, що розвинувся внаслідок якогось психічного захворювання).

Інший хворобливий стан психіки - це такий стан, що у вузькому розумінні не є психічним захворюванням, але інколи його перебіг є досить тяжким, супроводжується різними порушеннями психічної діяльності (наприклад, тяжкі форми психопатії, стан абстиненції).

Стан неосудності особи визначається лише на момент вчинення нею суспільно небезпечного діяння. Оскільки неосудний не може бути суб'єктом кримінального правопорушення, він не підлягає кримінальній відповідальності, але згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 19 ККУ] до такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусові заходи медичного характеру]], які не є покаранням. Закон передбачає такі види примусових заходів медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним, посиленим чи суворим наглядом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ст. 94 ККУ).]

Якщо особа вчиняє кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, вона не підлягає покаранню. До такої особи суд може застосувати примусові заходи медичного характеру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 3 ст. 19 ККУ, ст. 93 ККУ).] Після одужання ця особа може підлягати покаранню, якщо не закінчився строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності або не з'явилися інші підстави звільнення її від кримінальної відповідальності чи підстави звільнення від покарання.

== '''Обмежена осудність''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 ст. 20 ККУ], особа підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Медичний критерій обмеженої осудності вказує на наявність у винного певного психічного розладу: різного роду психопатії, невротичні розлади, розлади особистості, залишкові явища черепно-мозкових травм, розумова відсталість.

Юридичний критерій обмеженої осудності складається із двох ознак - інтелектуальної (нездатність особи повною мірою усвідомлювати свої дії чи бездіяльність) та (або) вольової ознаки (нездатність особи повною мірою керувати ними). Наявність такого психопатологічного стану, як обмежена осудність, безумовно, значно ослаблює здатність особи до розуміння характеру вчинюваного нею діяння і контролю за своєю поведінкою.

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|застосування примусових заходів медичного характеру.]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

2021-10-12T10:30:33Z

Svitlana.kyrylenko: Створена сторінка: == '''Нормативна база''' == [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] [https://zako...

== '''Нормативна база''' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]

=='''Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років'''==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 83 ККУ] засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Строк звільнення від відбування покарання визначається судом у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частини 4 статті 537 КПК України], звільнення від відбування покарання засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі або особливо тяжкі злочини, судом можливе лише в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено з роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і досягнення дитиною трирічного віку та за умови, що засуджена має сім'ю або родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, або засуджена має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

== '''Підставами для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років''' ==
Підставами для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 83 ККУ] є:

* наявність вагітності, що повинна мати місце під час відбування покарання або народження в цей же період дитини, крім осіб, які засуджені до позбавлення волі за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини на строк більше п'яти років;
* засудження особи до обмеження волі або позбавлення волі;
* недоцільність тримання таких засуджених осіб у місцях позбавлення волі, у зв'язку з вагітністю або народженням дитини.

== '''Умови для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років''' ==
Умови для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років:

* Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини;
* Згода родичів на спільне проживання з засудженою особою.

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є правом, а не обов'язком суду.

Рішення про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, суд приймає з урахуванням вищезазначених підстав і умов.

Нагляд за звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.

== '''Підстави, згідно з якими суд може скасувати рішення про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років''' ==
Перелік підстав, згідно з якими суд може скасувати звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є вичерпним.

Скасувати своє рішення суд може, лише у випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною 3 статті 83 ККУ], а саме якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила нове кримінальне правопорушення, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 71 і 72 ККУ].
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Призначення покарання за сукупністю вироків

2021-09-19T20:06:55Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
Призначення покарання за сукупністю вироків, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 71 КК України]).

== Характерні особливості призначення покарання за сукупністю вироків ==
* При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 Кримінального кодексу України]. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
* Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
* Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
* Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими у статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 Кримінального кодексу України], а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

== Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення ==
'''При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення''' ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 ч. 1 ст. 72 КК України])''':'''

1) одному дню позбавлення волі відповідають:
* один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;
* два дні обмеження волі;
* три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
* вісім годин громадських робіт;
2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:
* а) два дні обмеження волі;
* б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

{| class="wikitable"
|-
! Особливості правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
|-
| При призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
|-
| Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
|-
| Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
|-
| Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
|}

== Обчислення строків покарання ==

Види покарань та їх строки визначені в статтях 51-64 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]. Суд, керуючись цими нормами Закону, в кожному конкретному випадку призначає за вчинений злочин певний вид і розмір покарання. Виконання призначеного судом покарання вимагає точного обчислення строку такого покарання. Строки покарання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 73 КК України] обчислюються у роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

''Наприклад, за першим вироком суду за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 ч. 2 ст. 125 КК України]) винному було призначено покарання у вигляді арешту строком на 2 місяці. Під час відбування покарання (відбув 25 днів) засуджений вчинив новий злочин - умисне нанесення побоїв, які мали характер мордування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n810 ч. 2 ст. 126 КК України]), і за другим вироком йому було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік і шість місяців. Суд, керуючись [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 ч. 2 ст. 71 КК України], до покарання, призначеного за новим вироком, повністю приєднав невідбуту частину покарання (35 днів) за попереднім вироком і призначив остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі строком на один рік вісім місяців і п'ять днів.''

Призначення строку покарання у роках передбачає закінчення строку покарання в останній день року, обчислюваного з дня призначення покарання. Якщо строк покарання було призначено в місяцях, то його закінчення припадає на відповідний день місяця, враховуючи початок строку покарання і його закінчення.

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89675588 Постанова Верховного суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17]:
# якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 4 ст. 70 КК України] (за сукупністю злочинів);
# якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 71 КК України] (за сукупністю вироків). Тобто незалежно від набрання попереднім вироком законної сили, при призначенні остаточного покарання (під час розгляду іншого кримінального провадження) призначається за сукупністю вироків.
При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв`язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 71 КК України,] оскільки в такому разі апеляційний суд не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вироку в цій частині, а навпаки посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально.

[[Категорія: Кримінальне право]]

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2021-09-19T18:32:42Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України(далі - КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]

== Поняття ==
'''Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності''' — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

== Підстави звільнення ==
Особа, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Підставою звільнення від покарання у випадках, передбачених ч. 4 ст. 74 КК України, є втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці.

Звільнення від покарання внаслідок втрати суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин (ч. 4 ст. 74 КК України), допускається тільки за сукупності таких умов: 1) вчинення особою кримінального проступоку або нетяжкого злочину ; 2) її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці, які дають суду підстави вважати, що особа не вчинить нового кримінального правопорушення і, відповідно, її суспільну небезпечність можна вважати втраченою.

Поведінка особи є бездоганною, якщо особа не лише утримується від вчинення кримінальних правопорушень, а й цілком дотримується загальноприйнятих норм поведінки та моралі, іншими словами, поводить себе ідеально.

== Особливості ==
* Для застосування ч. 4 ст. 74 КК України необхідно встановити, що після вчинення кримінального проступоку або нетяжкого злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
* Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
* Особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
* Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового кримінального проступку або злочину.
* Звільнення від покарання з підстав, зазначених в ч. 4 ст. 74 КК України, є правом, а не обов'язком суду, і носить безумовний характер. Особа, яка звільнена від покарання, у цьому разі визнається такою, що не має судимості (ч. 3 ст. 88 КК України).

[[Категорія:Кримінальне право]]

Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)

2021-08-09T19:48:12Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n185 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''''Ризик''''' - це усвідомлення особою допустимості настання небезпечних наслідків у процесі її професійної діяльності, здійснюваної з метою досягти значнго суспільно корисного результата, за наявності обґрунтованого розрахунку щодо запобігання таким наслідкам.

У кримінальному праві проблема ризику виникає лише в разі, коли ризиковане діяння пов’язане із поставленням у небезпеку правоохоронюваних інтересів або із реальним заподіянням їм шкоди. Обставиною, що виключає в такому випадку кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду, виступає '''виправданий ризик'''.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n185 ст. 42 Кримінального кодексу України] '''виправданий ризик''' як обставина, що виключає злочинність діяння, — це вчинення діяння (дії або бездіяльності), пов’язаного із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави, для досягнення значної суспільно корисної мети, якщо ця мета в даній обстановці не могла бути досягнута неризикованою дією (бездіяльністю) і вжиті особою запобіжні заходи давали достатні підстави розраховувати на запобігання шкоди правоохоронюваним інтересам.

== Ознаки ==
'''Ознаками''' діяння, пов'язаного з ризиком, визнаються:
# його мета;
# об'єкт заподіяння шкоди;
# характер діяння;
# його своєчасність і
# межі заподіяння шкоди.
Ризик можливий у будь-якій професійній діяльності: науково-технічній, виробничій, комерційній, медичній, оперативно-розшуковій, соціальній тощо.

== Підстави ==
* наявність об'єктивної ситуації, що свідчить про необхідність досягнення значної суспільно корисної мети;
* неможливість досягнення цієї мети неризикованим діянням;
* прийняття особою запобіжних заходів для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
Лише у своїй єдності вони виправдовують вчинення особою діяння, пов'язаного з ризиком.

== Мета ==
* Частина [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 1 ст. 42 Кримінального кодексу України] передбачає, що ризиковане діяння повинно бути вчинене для досягнення значної суспільно корисної мети. При виправданому ризику, далі, поставлена суспільно корисна мета повинна бути значною. Поняття значущості такої мети є оціночним. Проте в будь-якому випадку вона повинна бути настільки високозначимою, щоб бути співрозмірною зі шкодою, що заподіюється об'єкту кримінально-правової охорони. Ризиковані дії для досягнення незначної, хоча б і суспільно корисної мети, правомірними не є. Нарешті, правомірний характер такому діянню надає сама наявність зазначеної мети, незалежно від того, чи вдалося особі цю мету досягти.

== Об'єкт ==
Об'єктом заподіяння шкоди при виправданому ризику є правоохоронювані інтереси особи, суспільні інтереси або інтереси держави.

== Характер діяння ==
Виправданий ризик із зовнішньої сторони збігається з фактичними ознаками якогось злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Відповідно до ч. 1 ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] може виражатися як в активній (дія), так і в пасивній (бездіяльність) поведінці. Таке діяння, нарешті, повинно заподіювати шкоду правоохоронюваним інтересам. Ця шкода може бути двох видів: 1) поставлення об'єкта кримінально-правової охорони в небезпеку заподіяння шкоди або 2) фактичне заподіяння йому шкоди.

== Своєчасність ==
'''Своєчасність''' ризикованого діяння полягає в тому, що воно повинно бути вчинено лише протягом часу існування його підстави (умов виправданого ризику). Якщо ця підстава ще не виникнула або, навпаки, уже минула, то вчинення ризикованого діяння, що спричинило заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, може тягти відповідальність на загальних підставах.

== Межі заподіяння шкоди ==
'''Межі заподіяння шкоди''' в ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] прямо не визначені.

Водночас висновок про такі межі можна зробити на основі ч. 3 ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], де вказується, що ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій. Звідси випливає, що поставлення в небезпеку інших цінностей або фактичне заподіяння їм шкоди повинно визнаватися правомірним, якщо така шкода відповідала вимогам, закріпленим у ч. 1 ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] .

== Джерело ризику ==
'''Джерелом,''' що містить небезпеку заподіяння шкоди правоохоронним цінностям за наявності обґрунтованого ризику, є діяння особи, яка ризикує.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті

2021-08-08T20:29:03Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 26 Кримінального кодексу України).]

Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (частина 2 статті 13 Кримінального кодексу України).]

== Види співучасників ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 27 Кримінального кодексу України] передбачено наступні види співучасників:

1. Співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом.

3. Організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи або злочинної організації.

4. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.

5. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

6. Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів учинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили такі діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 цього Кодексу.

7. Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення кримінального правопорушення неповідомлення про достовірно відоме підготовлюване або вчинюване кримінальне правопорушення. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.

== Особливості кримінальної відповідальності співучасників ==
1. Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Особливої частини Кримінального кодексу України], яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення.

2. Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем.

3. Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки кримінального правопорушення, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

4. У разі вчинення виконавцем незакінченого кримінального правопорушення інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому кримінальному правопорушенні.

5. Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

== Види незакінченого кримінального правопорушення ==
'''Готуванням до кримінального правопорушення''' є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.

'''Готування до кримінального проступку або злочину''', за який статтею Особливої частини цього Кодексу передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або інше, більш м’яке покарання, не тягне за собою кримінальної відповідальності (стаття 14[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]) .

'''Замахом на кримінальне правопорушення''' є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця (стаття 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]).

== Кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення ==
Кримінальна відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення (стаття 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]).

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення кримінального правопорушення до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого кримінального правопорушення (частина 2 статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]).

== Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення та за кримінальне правопорушення, вчинене у співучасті ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 68 Кримінального кодексу України]:

1. При призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

2. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

3. За вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

4. Довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114'''-1''', проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-439, частині першій статті 442 та статті 443 цього Кодексу.

5. При призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Крайня необхідність

2021-07-16T06:10:56Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page2 Кримінальний кодекс України]
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/037.php Коментар до Кримінального кодексу України]

== Поняття ==
'''Крайня необхідність '''- не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

'''Перевищенням меж крайньої необхідності''' - є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

== Умови за якою крайня необхідність є правомірною ==
1) існує небезпека переліченим у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 39 КК України] об'єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей;

2) небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає;

3) небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи. Проте у випадку, коли особа на могла, виходячи з обставин справи, усвідомлювати відсутність небезпеки, вчинене нею розцінюється як вчинене в стані крайньої необхідності. Якщо особа не усвідомлювала, але могла усвідомити відсутність небезпеки, вона підлягає кримінальній відповідальності;

4) небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди;

5) при усуненні небезпеки не допущене перевищення меж крайньої необхідності.

== Перевищення меж крайньої необхідності не вважається злочином ==
''Не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.''

Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, -якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 36 КК України] ці умови полягають у такому:

1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави;

2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК;

3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною. Вона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось. Оборона проти явно закінченого посягання є неправомірною;

4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;

5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;

6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

== Відміності між крайньою необхідністю та необхідною обороною ==
{| class="wikitable"
|-
! Крайня необхідність !! Необхідна оборона
|-
| джерелом небезпеки є лише суспільно небезпечне посягання, що вчинюється фізичною особою || джерелом небезпеки можуть бути будь-які фактори

|-
| шкода може бути заподіяна лише особі, яка вчинила суспільно небезпечне посягання || шкода заподіюється, як правило, третім особам, тобто не особі, яка здійснила посягання, і не власним інтересам особи, котра заподіяла шкоду в стані крайньої необхідності
|-
| заподіяння шкоди не є обов'язковим, посягання може бути припинено шляхом звертання за допомогою до органів влади чи інших осіб, або особа може ухилитися від посягання (втекти) || заподіяння шкоди є обов'язковим і вимушеним, а наслідком відмови від заподіяння меншої чи рівної за розміром шкоди іншим інтересам, які охороняються правом, буде реальне заподіяння шкоди інтересам, що охороняються законом, від дії джерела небезпеки
|-
| шкода може перевищувати шкоду, яка могла бути заподіяна суспільно небезпечним посяганням, за умови, що межі необхідної оборони не були перевищені || шкода завжди має не бути більшою відверненої шкоди
|}

'''''Крайня необхідність не звільняє особу від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, проте закон надає широкі можливості суду для врахування цієї обставини при вирішенні конкретної справи про відшкодування шкоди. Проте цивільне законодавство для випадків, коли шкоду завдано діями, спрямованими на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної чи юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими способами, надає суду широкі можливості для справедливого вирішення питання про відшкодування, зокрема, воно передбачає можливість покладення обов’язку повного чи часткового відшкодування на особу, в інтересах якої діяв той, хто завдав шкоди, або і повного чи часткового звільнення обох цих осіб від відшкодування шкоди. '''''

'''''Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Відповідальність за таке перевищення меж необхідної оборони передбачена статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n771 118 і 124 КК України]. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є кримінальним правопорушенням.'''''

[[Категорія: Кримінальне право]]

Негласні слідчі (розшукові) дії

2021-07-13T20:33:47Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12?info=1 Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5]

== Поняття ==
'''Слідчі (розшукові) дії '''– є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина перша ст.223 КПК України]).

'''Негласні слідчі (розшукові) дії '''– це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина перша ст.246 КПК України]).

== Види негласних слідчих (розшукових) дій ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12#Text Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні у приватне спілкування] є такі види негласних слідчих (розшукових) дій:

Негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

'''Аудіо-, відеоконтроль особи''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 260 КПК України]) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.

'''Накладення арешту на кореспонденцію''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 261 КПК України]) полягає в забороні установам зв'язку та фінансовим установам вручення кореспонденції адресату без відповідної вказівки слідчого, прокурора.

'''Огляд і виїмка кореспонденції''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 262 КПК України]) полягає в негласному відкритті й огляді затриманої кореспонденції, на яку накладено арешт, її виїмці або знятті копії чи отриманні зразків, нанесенні на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнанні їх технічними засобами контролю, заміні речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги.

'''Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних''' мереж полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв'язку (знаки, сигнали, письмовий текст, зображення, звуки, повідомлення будь-якого виду).

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж поділяється на:

- контроль за телефонними розмовами, що полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів (SMS, MMS, факсимільний зв'язок, модемний зв'язок тощо), які передаються телефонним каналом зв'язку, що контролюється;

- зняття інформації з каналів зв'язку, що полягає в негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосуванням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються каналами зв'язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що контролюються.

'''Зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 264 КПК України]) полягає в одержані інформації, у тому числі із застосуванням технічного обладнання, яка міститься в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютер), автоматичних системах, комп'ютерній мережі.

'''Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 267 КПК України]) полягає в таємному проникненні слідчого чи уповноваженої особи без відома власника чи володільця, приховано, під псевдонімом або із застосуванням технічних засобів у приміщення та інше володіння для встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи або безпосередньо з метою виявлення і фіксації слідів кримінального правопорушення, проведення огляду, виявлення документів, речей, що мають значення для досудового розслідування, виготовлення копій чи їх зразків, виявлення осіб, які розшукуються, або з іншою метою для досягнення цілей кримінального провадження.

'''Спостереження за особою в публічно доступних місцях''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 269 КПК України]) полягає у візуальному спостереженні за особою слідчим чи уповноваженою особою для фіксації її пересування, контактів, поведінки, перебування в певному, публічно доступному місці тощо або застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження.

'''Аудіо-, відеоконтроль місця''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 270 КПК України]) полягає у застосуванні технічного обладнання у публічно доступному місці з метою фіксації відомостей (розмов, поведінки осіб, інших подій), які мають значення для кримінального провадження, без відома присутніх у ньому осіб.

'''Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 274 КПК України]), полягає в діях слідчого чи уповноваженої особи, які дозволяють без відома власника чи володільця отримати зразки матеріалів, сировини, виробів тощо, у тому числі в публічно недоступних місцях.

'''Спостереження за річчю або місцем у публічно доступних місцях''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 269 КПК України]) полягає у візуальному спостереженні за певною річчю або певним місцем слідчим чи уповноваженою особою для фіксації її переміщення, контактів з нею певних осіб, подій у певному місці для перевірки відомостей під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення або застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження.

== Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Фактичні підстави''' || '''Юридичні підстави'''
|-
|
* встановлена слідчим (прокурором) неможливість отримання органом досудового розслідування відомостей про злочин та особу, що його вчинила, в інший спосіб;
* потреба органу досудового розслідування діяти в інтересах здійснюваного кримінального провадження негласно.
|| наявність прийнятого уповноваженою особою і у встановленому на те порядку процесуального рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій . Таке рішення має бути оформленим у вигляді постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина третя ст.110, ст.251 КПК, частини третя і четверта ст.248 КПК України]).
|}

Окрема вимога закону пов’язана із обранням виду конкретних негласних слідчих (розшукових) дій та визначенням тяжкості злочину, для досудового розслідування якого здійснюється кримінальне провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина друга ст.246 КПК України]).

== Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій до постановлення ухвали слідчого судді ==
{| class="wikitable"
|-
| '''Фактичні підстави''' || '''Юридичні підстави'''
|-
|
* встановлена слідчим (прокурором) неможливість отримання органом досудового розслідування відомостей про злочин та особу, що його вчинила, в інший спосіб;
* потреба діяти невідкладно для врятування життя людей та запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину в інтересах здійснюваного кримінального провадження негласно.
|| наявність постанови слідчого, узгодженої з прокурором, чи постанови прокурора з дорученням провести негласні слідчі (розшуковв) дії слідчому або уповноваженому оперативному підрозділу.
|}
'''Додаткові вимоги:'''
* невідкладне після початку негласних слідчих (розшукових) дій звернення прокурора з відповідним клопотанням до слідчого судді;
* негайне припинення негласних слідчих (розшукових) дій в разі відмови слідчого судді в наданні дозволу і безспірне знищення отриманої інформації;
* неможливість повторного звернення з клопотанням до слідчого судді.

== Суб’єкти прийняття рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій і їх повноваження ==
1. Слідчий, який здійснює досудове розслідування, та керівник органу досудового розслідування в разі здійснення ним розслідування особисто:
* винесення постанови, підготовка й погодження з прокурором клопотання до слідчого судді;
* погодження з прокурором постанови про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в невідкладних випадках
2. Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням:
* винесення постанови, підготовка клопотання до слідчого судді;
* виключне право на прийняття рішення про контроль за вчиненням злочину.
3. Слідчий суддя.

== Суб'єкти проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
Суб'єктами організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій слід вважати службових осіб уповноважених законом органів, що приймають рішення щодо їх здійснення, організовують та виконують необхідні дії, спрямовані на отримання відомостей, що входять до предмета доказування у кримінальному провадженні. Відповідно суб'єктами проведення негласних слідчих (розшукових) дій є: слідчий суддя (за винятком передбачених законом випадків, слідчий, що веде досудове розслідування, прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, керівник органу досудового розслідування, оперативний підрозділ, що виконує доручення слідчого на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Суб'єктами проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою забезпечення їх організації та здійснення може використовуватись допомога та сприяння осіб, що добровільно співпрацюють із правоохоронними органами на засадах конфіденційного співробітництва. Особи, що співпрацюють з органами досудового розслідування на конфіденційній основі, також можуть допомагати у створенні умов для безпосереднього проведення негласних слідчих (розшукових) дій або ж брати особисту участь в їх здійсненні.

== Строк проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
У рішенні про проведення негласних слідчих (розшукових) дій зазначається строк її проведення.

Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій '''не може перевищувати два місяці''', а в разі продовження загальний строк дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування,негласних слідчих (розшукових) дій , що проводиться для розшуку особи, яка переховується від ОДР, може тривати до встановлення місце знаходження особи.

Заборона проведення або припинення прокурором негласних слідчих (розшукових) дій скасовує наданий дозвіл слідчого судді.

Фактично початкового визначення загального строку для негласних слідчих (розшукових) дій , які не потребують дозволу слідчого судді, законом не встановлено, але продовження строку здійснюється згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина п'ята ст.246 КПК України], а максимальний не може перевищувати строку розслідування.

Підстав для поновлення пропущеного строку дії ухвали слідчого судді законодавець не передбачає і поважних причин для цього не встановлює.

== Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
Здійснює розгляд голова чи за його визначенням суддя Апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції ОДР. В розгляді клопотання повинна брати участь особа, яка його подала. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії '''протягом шести годин з моменту його отримання.'''

За результатами розгляду слідчий суддя постановляє Ухвалу про надання (або відмову у наданні) дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і вказує строк її дії. Постановлення Ухвали про відмову в наданні дозволу не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням і в тому ж порядку до Апеляційного суду в межах територіальної юрисдикції ОДР, а не до іншого.

Продовжує строк слідчий суддя в загальному порядку розгляду клопотання.

== Постанова про проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
До постанови висуваються загальні вимоги, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст.110 КПК України], за виключенням вказівки в резолютивній частині на можливість та порядок оскарження.

Як документ, що відображає процесуальне рішення слідчого, прокурора, постанова має бути винесена незалежно від того, чи проводиться негласні слідчі (розшукові) дії з дозволу слідчого судді або ж за погодженням з прокурором чи з керівником ОДР. Таке рішення відображається в постанові, а не в клопотанні до слідчого судді чи в дорученні оперативному підрозділу.

Постанова повинна містити відомості про особу, яка буде проводити негласні слідчі (розшукові) дії .

== Фіксація ходу й результатів негласних слідчих (розшукових) дій ==
До фіксації негласних слідчих (розшукових) дій висуваються загальні вимоги. '''Форми фіксування:'''
* складання протоколу негласних слідчих (розшукових) дій , до якого в разі необхідності долучаються додатки;
* фіксація за допомогою технічних засобів відомостей на носієві інформації.

== Доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
Доручення може бути надано лише письмово:
* прокурором слідчому ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.4 частини другої ст.36 КПК України]), який здійснює досудове розслідування або відповідним оперативним підрозділам (п.5 частини другої ст.36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]);
* слідчим, лише за його кримінальним провадженням – уповноваженим оперативним підрозділам, відповідним оперативним підрозділам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.3 частини другої ст.40 КПК])

== Забезпечення прав особи ==
Обов'язковим є складання прокурором або за його дорученням слідчим письмового повідомлення особи, конституційні права якої були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій , а також підозрюваного і його захисника '''протягом 12 місяців з дня припинення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (ст. 253 КПК України]).

Постановою прокурора має бути оформленим рішення про знищення речей та документів, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування (частина перша ст.255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), а також отримані без відповідного дозволу слідчого судді (частина третя ст. 250 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Прокурор зобов’язаний письмово повідомити власника речей або документів, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій , якщо цей власник може бути зацікавлений у їх поверненні (частина третя ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Зазначені документи повинні бути долучені до матеріалів кримінального провадження.

== Повідомлення осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії ==
* Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.
* Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене '''протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. [[Категорія: Кримінальне право]] [[Категорія: Слідчі дії]] [[Категорія: Суди]] [[Категорія: Правоохоронні органи]]'''

Кримінальна відповідальність за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

2021-06-26T20:26:43Z

Svitlana.kyrylenko: Створена сторінка: == '''Нормативна база''' == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] * [https:...

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] від 09.07.2003
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]

== '''Своєчасна виплата заробітної плати''' ==
Своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат – це право кожного громадянина, яке закріплене у статтях 43, 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]. Реалізація зазначених конституційних прав громадян також регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Законом України «Про оплату праці»] , [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України], іншими законодавчими та нормативними актами.

  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Законом України «Про оплату праці»] визначено строк, періодичність і місце сплати заробітної плати. У статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про оплату праці»] передбачено, що '''заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки''', встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

   Статтею 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про оплату праці»] передбачена заборона будь-якого зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Положеннями статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] передбачено кримінальну відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності.

== '''Об'єкт кримінальної відповідальність за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат''' ==
Об'єктом кримінального правопорушення у відповідності до ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] є конституційне право на своєчасне отримання заробітної плати, в розмірі не нижчому від визначеного законом, а також право на соціальний захист, право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.

   Об'єктивною стороною складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] є безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць.

Невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати в розумінні ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] слід вважати неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених соціальних гарантій. Невиплата утворює склад кримінального правопорушення, якщо вона:

а) є безпідставною;

б) має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).

   Не вважається наявністю складу цього кримінального правопорушення, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, з працівника утримується частина заробітної плати для покриття заборгованості працівника підприємству, на якому він працює) або невиплата зумовлена об'єктивними причинами (наприклад, відсутністю бюджетного фінансування).

Крім того, склад кримінального правопорушення передбаченого ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], має місце при умові що існує наявність зазначеної невиплати більше ніж за один місяць. Тобто, склад кримінального правопорушення буде відсутній, якщо невиплата мала місце одноразово.

   Також хочеться звернути увагу на те, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], утворює невиплата заробітної плати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій законом формі.

Відповідно до З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text акону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] пенсії поділяються на трудові (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні (наприклад, за особливі заслуги). Відповідальність передбачена ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]настає за невиплату будь-якої встановленої відповідно до закону пенсії.

   Що стосується стипендії, то склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], утворює невиплата будь-якої встановленої відповідно до закону стипендії, у т. ч. тих, що встановлюються відповідно до закону для певних категорій громадян.

Інші виплати, - це установлені законом виплати громадянам, які здійснюються на регулярній основі, тобто щомісячно. (наприклад, довічне грошове утримання судді, грошове утримання військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, певні види державної соціальної допомоги: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми та ін.

   Кримінальне правопорушення вважається закінченим коли сплив останній строк виплати заробітної плати, стипендії, іншої установленої законом виплати громадянам при умові, що її невиплата становить більше ніж за один місяць.

== '''Суб'єкт кримінальної відповідальність за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат''' ==
Суб'єктом кримінального правопорушення передбаченого ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] може бути лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. Інші службові особи, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники.Фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю і не виплачує найманим працівникам заробітну плату, не може бути визнаним суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого цією статтею.

   Суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується тільки умисною формою вини.

   Кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення визначеного ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] є вчинення діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

Частиною 3 ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності, але за певних умов. Особа, яка вчинила безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, у т.ч. і внаслідок нецільового використання коштів, призначених для таких виплат, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо:

а) нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам;

б) виплату проведено до притягнення її до кримінальної відповідальності.

Проте ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] не уточнюється, які саме виплати і в якому обсязі має здійснити винна особа для того, щоб вона була звільнена від кримінальної відповідальності за зазначеними підставами Ймовірно, що йдеться про невиплачені кошти, виплата яких має бути здійснена у повному обсязі. Щодо другої умови, то, згідно з рішенням КС, притягнення до кримінальної відповідальності, у відповідності до Кримінально-процесуального кодексу України, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Узагальнення практики розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачений ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], виявило необхідність підвищення рівня якості досудового слідства і судового розгляду справ названої категорії з підстав неправильності та неповноти такого слідства.

Зокрема, суттєвими недоліками було виявлено:

   - випадки порушення справ «за фактом невиплати заробітної плати», а не щодо конкретної особи, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 98 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК](суб'єкт зазначеного кримінального правопорушення спеціальний, тобто ним може бути лише керівник підприємства, установи, організації;

- порушення справ вказаної категорії за матеріалами перевірок, щодо дотримання законодавства про працю. При цьому порушуючи кримінальні справи лише за наявності самого факту заборгованості із виплати заробітної плати, без з'ясовування наявності коштів для її виплати. Оскільки, як ми зазначали вище, суб'єктивна сторона цього кримінального правопорушення характеризується прямим умислом;

   - об'єктивна та суб'єктивна сторони складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] в обвинуваченні не відображені зовсім або відображені не повною мірою, під час досудового слідства належним чином не досліджувались, інколи у зв'язку з їх відсутністю;

   - в порушення вимог ст. 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] неконкретні обвинувачення пред'являлись особам у справах названої категорії.

   Крім кримінальної, відповідно до нині діючого законодавства работодавця можуть притягнути до фінансової (ст.265 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпПУ]), адміністративної відповідальності (ст.41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).

   Комітет з питань правоохоронної діяльності на виконання доручення Голови Верховної Ради України розглянув на своєму засіданні 7 квітня 2021 року проект Закону України «Про внесення змін до ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] щодо посилення відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат». Законопроект розроблено з метою посилення кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат, шляхом внесення змін до ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України](далі – КК).

   Законопроектом пропонується суттєво підвищити розміри штрафів за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених у ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] , а також виключити частину третю ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], якою передбачена підстава для звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення передбачених у цій статті кримінальних правопорушень.
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Повторність, сукупність і рецидив кримінальних правопорушень

2021-06-14T18:48:08Z

Svitlana.kyrylenko:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== '''Повторність кримінальних правопорушень''' ==
Повторність,сукупність та рецидив кримінальних правопорушень, які визначені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 32-34 КК України] є різновидами множинності кримінальних правопорушень, під якими розуміється вчинення однією особою двох або більше кримінальних правопорушень.

Повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text стаття 32 ККУ]). Кожне із діянь, які становлять повторність, передбачену цією нормою Кримінального Кодексу, є самостійним кримінальним правопорушенням.

Ознаки потворності кримінальних правопорушень:

1.    Особа або група осіб вчиняє два або більше самостійних одиничних кримінальних правопорушень, передбачених однією і тією ж статтею або частиною статті Особливої частини КК;

2.    Всі кримінальні правопорушення, вчиняються в різний час і віддалені один від одного певним проміжком часу;

3.    Повторність має місце незалежно від того, була чи ні особа засуджена за раніше вчинене нею кримінальне правопорушення;

4.    Усі кримінальні правопорушення, які складають повторність, передбачаються однією й тією самою статтею Особливої частини КК.

Як виняток, вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями КК, також визнається повторним лише у тих випадках, коли це прямо передбачено в Особливій частині КК.

У кримінальному праві визначаються два види повторності:

1. загальна повторність (зазначена як одна із обставин, що обтяжують покарання);

2. спеціальна повторність (передбачена у відповідних статтях КК) як така, що надає складу кримінального правопорушення кваліфікованого виду.

Повторність, передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною першою статті 32 ККУ], відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.

Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 32 ККУ)]

== '''Сукупність кримінальних правопорушень''' ==
Сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 33 ККУ).]

При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 33 ККУ).]

Ознаки сукупності кримінальних правопорушень:

1)    учинення особою двох або більшої кількості кримінальних правопорушень, причому кожен із них має характер окремого одиничного кримінального правопорушення

2) кожне з кримінальних правопорушень, які утворюють сукупність, передбачене самостійною статтею КК, тобто кваліфікується за однією, окремою статтею кримінального закону чи за різними частинами однієї й тієї ж статті КК.

3) за жодне з кримінальних правопорушень, яке належить до сукупності, особа не була ще засуджена (якщо нове кримінальне правопорушення вчинено особою після винесення вироку, має місце повторність чи рецидив).

== '''Рецидив кримінальних правопорушень''' ==
Рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 34 ККУ).]

Ознаками рецидиву є:

1) вчинення особою двох чи більше самостійних одиничних кримінальних правопорушення.

2) нове кримінальне правопорушення має бути вчинено особою в період, коли вона вважається такою, що має судимість за раніше вчинене кримінальне правопорушення.

3) кримінальне правопорушення, за яке особа має судимість, і кримінальне правопорушення, вчинене нею під час цієї судимості, мають бути умисними.

== '''Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву кримінальних правопорушень''' ==
Повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кримінального кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 35 ККУ).]

[[Категорія: Кримінальне право]]

Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі

2021-06-09T19:10:47Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 статті 65 Кримінального кодексу України], особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 статтями 70 та 71 цього Кодексу].

== Загальні положення застосування обставин, які пом'якшують покарання ==
Як випливає із змісту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 статті 66 Кримінального кодексу України], при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

2'''-1''') надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;

3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;

4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;

5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;

8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Наведений перелік обставин у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 66 Кримінального кодексу України], які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці, навчання чи проживання; стан її здоров'я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною 3 статті 66 Кримінального кодексу Україіни], якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, у т. ч. прямо не визначена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частині 1 статті 66 Кримінального кодексу України], передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує. Так, не може бути врахована як вказана обставина вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, при засудженні особи за статтями 116 і 123, в яких вона є обов'язковою ознакою складу злочину.

Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 статтею 69 Кримінального кодексу України].

1. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених п[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 унктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу], відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 стаття 691 Кримінального кодексу України).]

== Загальні положення застосування обставин, які обтяжують покарання ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n328 статті 67 Кримінального кодексу України] , при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28);

3) вчинення кримінального правопорушення на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої приналежності;

4) вчинення кримінального правопорушення у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини або у присутності дитини;

6'''-1''') вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах;

7) вчинення кримінального правопорушення щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8) вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

9) вчинення кримінального правопорушення з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13) вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Перелік цих обставин є вичерпним, і розширеному тлумаченню не підлягає.

2. Суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6'''-1''', 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

3. При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

4. Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Тож, узагальнюючи, зазначимо: увага суду до обтяжуючих обставин у кримінальному провадженні дозволяє повною мірою підійти до з’ясування обставин вчиненого злочину та, як наслідок, індивідуалізувати покарання. Існування обставин, які обтяжують покарання, впливає на всі обставини справи, вирок суду та обсяг покарання, суд має право на суворість при призначенні покарання, навіть за наявності альтернатив, за умов вмотивованості та законності вироку.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Запобіжні заходи: поняття, система, характеристика та підстави і умови застосування

2021-05-05T20:20:58Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/3165-15 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"]

== Поняття запобіжних заходів ==

'''Запобіжні заходи''' - це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Запобіжні заходи застосовуються в тих випадках, коли особа ще не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення (діє принцип презумпції невинуватості коли особа є невинуватою). Тобто застосування запобіжних заходів не повинно розцінюватися як покарання, а вважається тільки певними обмеженнями особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених коментованою статтею, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 493 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК]), а до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру також - поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (ст. 508 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК]).

== Система запобіжних заходів ==

'''Запобіжними заходами є''':
# особисте зобов'язання;
# особиста порука;
# застава;
# домашній арешт;
# тримання під вартою.
Ознаки запобіжних заходів:
* може бути застосовано виключно щодо підозрюваного, обвинуваченого, засудженого ( на відміну від заходів забезпечення кримінального провадження: застосовуються також щодо свідків, потерпілих, осіб, у володінні яких знаходяться речі та документи щодо яких винесено рішення про тимчасовий доступ;
* мають персональний характер (обмежують особисті права суб'єктів кримінального провадження щодо яких застосовуються);
* характеризуються підставами та метою застосування, визначеними в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 177 КПК];
* в порівнянні з іншими заходами забезпечення кримінального провадження, мають більший рівень примусу, оскільки пов'язані з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність.

== Характеристика, підстави та умови застосування запобіжних заходів ==

'''Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи''', яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному КПК України.

'''Запобіжні заходи застосовуються''': під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Для обрання запобіжного заходу застосовується '''система фактичних підстав''':

1. наявність доказів вчинення підозрюваним (обвинуваченим) кримінального правопорушення;

2. докази наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вичинити нові кримінальні правопорушення або протидіяння розслідуванню;

3. доведеність під час обрання конкретного запобіжного заходу того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Слідчий суддя, відповідно до приписів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 3 ст. 176 КПК України], суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

'''Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжних заходів:'''

- '''''наявність системи незаперечних доказів вчинення відповідною особою кримінального правопорушення.''''' Оскільки запобіжні заходи застосовуються, як правило, до підозрюваного, а повідомлення про підозру здійснюється лише за наявності достатніх доказів, які викривають особу у вчиненні кримінального правопорушення, то й запобіжні заходи можуть бути обрані тільки за наявності таких доказів. Підтвердженням такого підходу є положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3165-15#Text Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"], згідно якого громадянин має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у разі його незаконного арешту, а вказане право виникає в тому разі, коли у розслідуваній справі винесено постанову про її закриття за відсутністю складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Отже, законними як арешт, так і інші заходи примусу вважатимуться тільки в разі, коли доведено наявність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, коли зібрано неспростовні докази вчинення обвинуваченим (підозрюваним, підсудним) кримінально караного діяння.

- '''''наявність ризиків того, що підозрюваний (обвинувачений) може приховатися від слідства та суду, перешкодити встановленню об'єктивної істини у справі, продовжити злочинну діяльність, перешкодити кримінальному провадженню.'''''

- '''''тяжкість вчиненого кримінального правопорушення''''';

'''''- особистість обвинуваченого''''' його вік, стан здоров'я, сімейний і соціальний стан, майновий стан, наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

'''''наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення''''';

- '''''розмір майнової шкоди,''''' у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також брати до уваги обтяжуючі та пом'якшуючі обставини, ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення.

== Порядок направлення клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу ==
Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Кримінальним законодавстаом встановлюється правило невідкладного розгляду слідчим суддею, судом клопотання про застосування певного запобіжного заходу, яке реалізується залежно від обставин двома варіантами його визначення:

1) не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного чи обвинувачуваного (коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою);

2) не пізніше сімдесяти двох годин з моменту, коли клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, а рівно і клопотання подане підозрюваним, обвинуваченим чи його захисником надійде до суду (буде зареєстровано у канцелярії), якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому '''не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.'''

Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

Ухвала про застосування запобіжних заходів складається '''з трьох частин: вступної, мотивувальної та резолютивної''' та має містити усі передбачені законом реквізити. Ухвала про застосування запобіжних заходів складається щонайменше у п'яти примірниках: '''перший''' - приєднується до матеріалів кримінального провадження (надається слідчому), '''другий''' - залишається у суді, '''третій''' - направляється адміністрації місця досудового ув'язнення чи іншого органу виконання ухвали, '''четвертий''' - прокуророві, '''п'ятий''' - має бути вручений підозрюваному (обвинуваченому).

'''Особисте зобов'язання''' - найбільш м'який запобіжний захід, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і полягає у прийнятті від обвинуваченого або підозрюваного письмового зобов'язання про те, що він не буде ухилятись від слідства і суду та покладенні на підозрюваного, обвинуваченого виконання ряду обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 5 ст. 194 КПК], наприклад, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю тощо.

'''Особиста порука''' - один із м'яких запобіжних заходів, який меншою мірою обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, ніж інші запобіжні заходи, застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони, по-перше, зобов'язуються за необхідності доставити підозрюваного чи обвинуваченого до органу досудового розслідування чи в суд, на першу про те вимогу, а, по-друге, поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 5 статті 194 КПК України].

'''Домашній арешт''' - застосовується до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

'''Застава''' - полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та застосовується до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text третьою або четвертою статті 183 КПК України]. Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

'''Тримання під вартою -''' винятковий запобіжний захід, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною п’ятою статті 176 КПК України].

Відкликання, зміна або доповнення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов’язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий.

Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов’язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (ст.185 КПК України)]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція): поняття, підстави застосування

2021-05-05T20:02:55Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page19 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_034 Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників 1975 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_518 Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_025 Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.]

== Поняття ==
'''Видача особи (екстрадиція)''' - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (частина 1 статті 541 КПК України).]

'''Міжнародна правова допомога''' - проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (частина 1 статті 541 КПК України).]

'''Компетентний орган''' - орган, що здійснює кримінальне провадження, який звертається із запитом згідно з цим розділом або який забезпечує виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (частина 1 статті 541 КПК України).]

== Підстави застосування ==
Запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.
Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (частина 1 статті 573 КПК України)].

Виходячи зі змісту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 574 КПК України], видачі підлягають такі категорії осіб:

- підозрювані під час провадження на стадії досудового розслідування;

- обвинувачені (засуджені) у провадженнях на стадії судового розгляду або виконання вироку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_025#Text статті 2 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р.] особу, засуджену на території однієї держави, може бути передано на територію іншої держави для відбування призначеного їй покарання.

Договірні держави зобов’язуються видавати одна одній всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої держави за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про взяття під варту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033#Text стаття 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р.]).

== Центральний орган України щодо видачі особи (екстрадиції) ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Відповідно статті 574 КПК України], центральними органами України щодо видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є відповідно Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.
* Генеральна прокуратура України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування.
* Міністерство юстиції України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підсудних, засуджених у кримінальних провадженнях під час судового провадження або виконання вироку.
Центральні органи України щодо видачі особи (екстрадиції) відповідно до кримінального процесуального законодавства:

1) звертаються до компетентних органів іноземних держав із запитами про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення;

2) розглядають запити компетентних органів іноземних держав про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення та приймають рішення щодо них;

3) організовують проведення екстрадиційної перевірки;

4) організовують прийом-передачу осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу чи транзитне перевезення;

5) здійснюють інші повноваження, визначені цим розділом або міжнародним договором про видачу особи (екстрадицію) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина 4 статті 574 КПК України]).

== Порядок підготовки документів та направлення запитів ==
Процесуальний порядок підготовки документів та направлення запиту про видачу особи (екстрадицію) передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 575 КПК України.]

Клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених КПК України та відповідним міжнародним договором України.

Клопотання складається у письмовій формі і повинно містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого нею злочину. До клопотання додаються такі документи:

1) засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;

2) копія вироку з підтвердженням набуття ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання;

3) довідка про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, або довідка про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у його вчиненні;

4) положення статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення;

5) висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону про громадянство України;

6) довідка про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;

7) інформація про перебіг строків давності;

8) інші відомості, передбачені міжнародним договором України, який також чинний для іноземної держави, на території якої встановлено розшукувану особу.

== Умови видачі ==
Видача злочинців — право держави, але не її обов'язок. Обов'язком вона стає лише за наявності двостороннього договору про взаємну правову допомогу у кримінальних справах.
Видача може здійснюватися лише відносно певних злочинів — як правило, їх список або критерії їх визначення (тяжкість покарання тощо)встановлюється в договорі. Традиційно повинне дотримуватися правило «подвійної підсудності», тобто злочин, за здійснення якого запрошується видача, повинен признаватися таким в законодавстві як запрошуючої, так і запрошуваної сторони.
== Спрощений порядок видачі осіб з України ==
# Особі, щодо якої надійшов запит про її видачу, повідомляється про право звертатися з проханням згідно з цією статтею про застосування спрощеного порядку видачі і роз’яснюється порядок надання відповідної заяви.
# Спрощений порядок видачі з України особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви такої особи про її згоду на видачу, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. У разі одержання відповідної заяви видача можлива без проведення в повному обсязі перевірки наявності можливих перешкод для видачі.
# Прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про затвердження згоди особи на видачу. Слідчий суддя розглядає клопотання за участю особи, що підлягає видачі, її захисника та прокурора. Слідчий суддя зобов’язаний переконатися, що особа, яка підлягає видачі, добровільно погоджується на свою видачу і усвідомлює всі наслідки цієї видачі, після чого постановляє ухвалу про затвердження згоди особи на її спрощену видачу або про відмову в цьому.
# У разі отримання заяви про згоду особи на видачу запитуючій стороні та її затвердження ухвалою слідчого судді прокурор передає заяву на розгляд центральному органу України, який протягом трьох днів розглядає її та приймає рішення про можливість застосування спрощеного порядку видачі.
# Якщо особа, щодо якої надійшов запит про видачу, не погоджується на свою видачу, застосовується звичайний порядок розгляду запиту про видачу.
# Після затвердження слідчим суддею згоди особи на застосування спрощеного порядку видачі така згода не може бути відкликана [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4520 (стаття 588 КПК України).]
#

== Відмова у видачі особи (екстрадиції) ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4520 статті 589 КПК України], у видачі особи іноземній державі може бути відмовлено, якщо:

1) ця особа на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;

2) злочин непередбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;

3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

4) компетентний орган іноземної держави не надав даних, без яких неможливе прийняття рішення про видачу (екстрадицію);

5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України;

5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України;

6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

Особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров’ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.

У разі відмови у видачі з мотивів громадянства та наявності статусу біженця або з інших підстав, що не виключають здійснення кримінального провадження, за клопотанням компетентного органу іноземної держави Офіс Генерального прокурора доручає здійснення досудового розслідування стосовно цієї особи в порядку, передбаченому КПК України.

== Рішення за запитом про видачу особи (екстрадицію) ==
* Після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.
* Про своє рішення центральний орган України повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято.
* У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави.
* Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

== Порядок оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію) ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4520 Статтею 591 КПК України] визначено порядок оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію):
# Рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою, крім випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4520 статтею 588 КПК України]. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України.
# Якщо скаргу на рішення про видачу подає особа, яка перебуває під вартою, уповноважена службова особа місця ув’язнення негайно надсилає скаргу до слідчого судді і повідомляє про це відповідну обласну прокуратуру.
# Розгляд скарги здійснюється слідчим суддею протягом п’яти днів з дня її надходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку, особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисника чи законного представника, якщо він бере участь у провадженні.
# При розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію).
# За результатами розгляду слідчий суддя виносить ухвалу, якою: залишає скаргу без задоволення; задовольняє скаргу і скасовує рішення про видачу (екстрадицію).
# Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником чи законним представником. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.
# Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку лише прокурором з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України, якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою.
Завершення процедури екстрадиції відбувається за умов передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4520 статтею 593 КПК України], а саме:

1. З метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), центральний орган України після набрання чинності цим рішенням надає відповідні доручення (направляє звернення) компетентним органам України.

2. Передача особи має бути здійснена протягом п’ятнадцяти днів з дати, встановленої для її передачі, крім випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4520 статтею 588 КПК України]. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти.

3. Якщо компетентний орган іноземної держави з незалежних від нього обставин не може прийняти таку особу, центральний орган України встановлює нову дату передачі у строки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4520 частиною другою статті 593 КПК України.]

4. Під час фактичної передачі особи компетентний орган іноземної держави інформується про строк перебування її під вартою в Україні.

5. Доставлення до установ системи виконання покарань особи, щодо якої компетентним органом іноземної держави прийнято рішення про видачу в Україну, забезпечують компетентні органи України за дорученням (зверненням) центрального органу України.
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2021-04-15T19:20:58Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n717 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3352-12/page Закон України "Про попереднє ув'язнення"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19 Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5]

== Спеціальні засоби впливу до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Працівники місця попереднього ув’язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби:
* прийоми рукопашного бою;
* наручники, гумові палиці, гамівні сорочки;
* сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, водомети, бронемашини та інші технічні засоби;
* службові собаки для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов’язків.

== Підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї ==
* Адміністрація місця попереднього ув’язнення має право застосовувати до осіб, взятих під варту, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю.
* Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника.
* У разі вчинення особою, взятою під варту, нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров’ю працівників місця попереднього ув’язнення чи інших осіб, а також у разі здійснення втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо. У разі втечі з-під варти неповнолітніх і жінок застосування зброї не допускається.
* До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.
<ref>Дозвіл на проведення спеціальних операцій з використанням світлозвукових пристроїв відволікаючої дії, водометів, бронемашин та інших технічних засобів, застосування яких пов’язане з ризиком заподіяння шкоди здоров’ю оточуючих, дають начальники управлінь (відділів) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі, начальник Центрального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України по місту Києву і Київській області, начальники територіальних управлінь Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або особи, які їх замінюють, голова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань або його заступник, Міністр оборони України, начальник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або його перший заступник.</ref>

== Особливості ==
# Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно, якщо дозволяють обставини, передувати попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю працівників місця попереднього ув’язнення або інших осіб.
# Без попередження заходи фізичного впливу і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю чи здоров’ю персоналу СІЗО або інших осіб.
# У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на адміністрацію місця попереднього ув’язнення обов’язків, і мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров’ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація місця попереднього ув’язнення зобов’язана негайно подати допомогу потерпілим.
# Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю або здоров’ю працівників місця попереднього ув’язнення або інших осіб, чи збройного опору.
# Для припинення зазначених протиправних дій з дозволу і в присутності медичного працівника особи, взяті під варту, можуть поміщатися до камери для заспокоєння буйних осіб, на них може надягатися гамівна сорочка.
# До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та осіб з інвалідністю застосування гамівної сорочки забороняється.

== Наслідки застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
* Працівник місця попереднього ув’язнення, який застосував заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, рапортом повідомляє про це безпосереднього начальника для негайного сповіщення прокурора. Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт і негайно повідомляється прокурор та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
* Усі особи, щодо яких були застосовані заходи фізичного впливу, спеціальні засоби або вогнепальна зброя, підлягають обов’язковому медичному огляду.
* Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця попереднього ув’язнення повинна негайно письмово повідомити прокурора.
* Перевищення повноважень при застосуванні заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою встановлену законом відповідальніст

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎]]
[[Категорія: Кримінально-виконавче право]]
<references />

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2021-04-15T17:47:49Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

Види
* Законна ексгумація — з дозволу відповідних органів на розкопування могили;
* Випадкова ексгумація — при розкопках чи будівництві;
* Злочинна ексгумація — з метою мародерства і наруги над тілом, або пов'язана з шантажем або пропозицією про викуп тіла;
* Корислива ексгумація — з метою гострих відчуттів, екстриму.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* проведення судової експертизи;
* пред'явлення трупу для впізнання.

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.''

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа.

Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії.

== Особливості ==
* Ексгумація трупа не є слідчою дією. Вона є лише засобом забезпечення наступного огляду трупу.
* Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.
* Витрати за відповідну дію несе сторона, яка заявила клопотання про її проведення, або обидві сторони, якщо відповідне клопотання заявлено обома сторонами.

== Процедура проведення ексгумації ==
Відповідно до статті 239 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] проводиться процедура ексгумації:
# Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил статті 238 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.
# Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
# У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
# Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
# Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

''Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі.''

== Результати ексгумації ==
* Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії.
* Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
* Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні.
* У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані.
* Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.
[[Категорія:Слідчі дії]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Невідкладне надання медичної допомоги затриманому

2021-04-15T13:41:05Z

Svitlana.kyrylenko: Внесення змін

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page8 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Закону України «Про екстрену медичну допомогу»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закону України "Про попереднє ув’язнення"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0137-09 Наказ Міністерства внутрішніх справ України 02 грудня 2008 року № 638 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0212-12 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 № 239/5/104 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1868-12#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 р. № 821/937/1549/5/156 «Про затвердження порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії»]

== Поняття затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Статтею 209 КПК України] передбачено, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частини 1 статті 191 КПК України], строк затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати тридцяти шести годин з моменту затримання.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (ч. 1 ст. 211 КПК України)].

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (ч. 2 ст. 211 КПК України)].

== Особливості надання медичної допомоги затриманій особі ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 статті 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення"] , медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Пунктом 6 статті 212 КПК України] передбачено, що у разі погіршення стану здоров’я затриманого, захисник повинен невідкладно звернутись до адміністрації місця утримання та службової особи, відповідальної за перебування затриманих, із вимогою про надання медичної допомоги. За бажанням клієнта до складу осіб, котрі надають медичну допомогу, може бути допущена конкретна особа, яка має право на зайняття медичною практикою.

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0137-09 глави 9 Наказ Міністерства внутрішніх справ України 02 грудня 2008 року № 638 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України"] Екстрена медична допомога утримуваним особам надається бригадами швидкої допомоги лікувально-профілактичних закладів місцевих органів охорони здоров'я за викликом чергового по ізолятору тимчасового тримання (далі - ІТТ).

Затриманим та особам, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, перед доставлянням в ІТТ проводиться первинний медичний огляд у закладах охорони здоров'я системи Міністерства охорони здоров'я України державної або комунальної форми власності з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги. У разі виявлення у них тілесних ушкоджень необхідно негайно, але не пізніше доби, письмово повідомляти органи прокуратури. Перед розміщенням їх у камерах вони повинні пройти комплексну санітарну обробку, що включає в себе миття, обробку одягу в дезкамері.

Особи, які поміщуються до ІТТ, обстежуються фельдшером ізолятора, у разі відсутності такої посади опитуються особою, відповідальною за перебування затриманих, черговим по установі про стан здоров'я, оглядаються на наявність педикульозу чи корости. Якщо така особа скаржиться на поганий стан здоров'я або в неї виявлені ознаки захворювання, черговий по ІТТ зобов'язаний негайно викликати бригаду швидкої медичної допомоги.

Особи, які тривало кашляють, повинні бути обстежені на ймовірність захворювання на туберкульоз шляхом проведення мікроскопії мазка мокротиння.

Якщо за висновком медпрацівника бригади швидкої і невідкладної медичної допомоги затримана або взята під варту особа потребує стаціонарного лікування, її направляють під охороною у відповідний лікувально-профілактичний заклад місцевих органів охорони здоров'я.

Не дозволяється тримати в ІТТ хворих на психічні та інфекційні захворювання, а також осіб з ознаками гострих захворювань, за наявності відповідних медичних документів.

Лікарські засоби, призначені медичними працівниками бригади швидкої та невідкладної медичної допомоги затриманим і взятим під варту особам, зберігаються в чергового ІТТ та приймаються хворим тільки в його присутності.

Наказом [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0212-12 Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 № 239/5/104 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту»] передбачено надання медичної допомоги затриманим особа, які під час перебування їх у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО). Усі особи, які прибули до СІЗО, у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, медичним працівником складається довідка у трьох примірниках, в якій детально описується характер ушкоджень, їх розміри та розташування. Перші два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної картки особи, узятої під варту, а третій примірник видається їй на руки.

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, керівництво СІЗО упродовж доби письмово інформує прокурора, а також фіксується у журналі обліку виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які прибули до слідчого ізолятора.

Медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров’я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров’я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров’я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Медичні обстеження (огляди) осіб, узятих під варту, проводяться поза межами чутності і (якщо медичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку) поза межами видимості немедичного персоналу.

Консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров’я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини.

Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров’я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Відшкодування витрат, пов’язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів.

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров’я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров’я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров’я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров’я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров’я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров’я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров’я.

Невідкладна медична допомога особам, узятим під варту, надається лікарем СІЗО, а у разі неможливості надання такої допомоги у повному обсязі - бригадою швидкої медичної допомоги. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасний виклик бригади швидкої медичної допомоги.

У разі прийняття бригадою швидкої медичної допомоги рішення про необхідність госпіталізації особи, узятої під варту, перевезення її до закладів охорони здоров’я з орієнтовного переліку, де така допомога може бути надана, здійснюється цією бригадою. Керівництво СІЗО забезпечує охорону особи, узятої під варту.

У разі госпіталізації особи, узятої під варту, до закладів охорони здоров’я керівництво СІЗО повідомляє особу або орган, у провадженні яких перебуває кримінальна справа, а також родичів особи, узятої під варту, або її законного представника.

При затриманні осіб, які є пацієнтами замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), з метою забезпечення безперервності лікування препаратами ЗПТ або проведення детоксикації затриманому, черговий підрозділу, який здійснив затримання, протягом трьох годин повинен проінформувати найближчий за місцем знаходження заклад охорони здоров`я (розділ 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1868-12#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 р. № 821/937/1549/5/156 «Про затвердження порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії»]) .

Додатково потрібно зазначити, що будь-яка особа має право на вибір лікаря. Це регламентовано як Конституцією України, так і міжнародною практикою.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді

2021-04-14T05:54:34Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативні документи ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17 Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 р. N 1-р/2017 “У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-19#Text Рішення Конституційного Суду України від 25.06.2019 р. N 7-р/2019 «У справі за конституційними скаргами Ковтун Марини Анатоліївни, Савченко Надії Вікторівни, Костоглодова Ігоря Дмитровича, Чорнобука Валерія Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-19#Text Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. N 4-р/2019 “У справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України”]

== Запобіжні заходи, як вид забезпечення кримінального провадження: ==
=== [[Запобіжні заходи: поняття, система, характеристика та підстави і умови застосування|Загальні положення про запобіжні заходи]] ===
У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК] України запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження. 

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 131 КПК України]). 
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 132 КПК України]): 
* до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини;
* у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 132 КПК] України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

* існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
* потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
* може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. 

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 132 КПК України]). Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1379 ч. 6 ст. 132 КПК України] до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. '''При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 176 КПК України]). 

'''Запобіжні заходи застосовуються:''' під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а '''під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 4 ст. 176 КПК України]). 

Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 5 ст. 176 КПК України], яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтями 109 - 1141, 258 - 2585, 260, 261 КК України], - визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-19#Text Рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 р. N 7-р/2019 «У справі за конституційними скаргами Ковтун Марини Анатоліївни, Савченко Надії Вікторівни, Костоглодова Ігоря Дмитровича, Чорнобука Валерія Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України»]. 

До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід '''лише у вигляді застави або тримання під вартою''' у випадках та в порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text главою 18 КПК України]([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 8 ст. 194 КПК України]). 
''Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 309 КПК України]):
* у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;
* продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
* застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
* продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
* застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу.

З врахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-19#Text рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. N 4-р/2019 “У справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України”], '''ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню'''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 331, абз. 2 ч. 2 ст. 392 КПК України])

=== Мета і підстави застосування запобіжних заходів ===
'''Метою застосування запобіжного заходу''', [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 згідно ст. 177 КПК України], '''є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (ризики):''' 

* переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
* знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
* незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
* перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
* вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. 
'''Підставою застосування запобіжного заходу є''' ''наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення'', а також ''наявність ризиків'', '''які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 177 КПК] України'''. '''''Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 2 ст. 177 КПК України]). 

=== Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу ===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 178 КПК України], при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 177 КПК України], слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

* вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
* тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
* вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
* міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
* наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
* репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
* майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
* наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
* дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
* наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
* розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
* ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї. 

=== Види запобіжних заходів ===
'''Запобіжними заходами, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 176 КПК України], є:'''

* особисте зобов'язання;
* особиста порука;
* застава;
* домашній арешт;
* тримання під вартою. 
При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 176 КПК України]).

'''Особисте зобов'язання''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 179 КПК України], полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 194 КПК України], зокрема:

* прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
* не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
* повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
* утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
* не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
* пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
* докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
* здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
* носити електронний засіб контролю.
В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов'язків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 194 КПК України]):
* заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
* обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
* заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
* заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
* направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.

'''Особиста порука''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 180 КПК України], полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

'''Домашній арешт''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 181 КПК України], полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

'''Застава''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 182 КПК України], полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч.ч. 3-4 ст. 183 КПК України].

'''Тримання під вартою''', згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 183 КПК України], є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України].

 
Слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 193 КПК України]). 
 
'''Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 183 КПК України]): 
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text розділом IX КПК України] або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. 
 
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України]. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 194 КПК України] будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України].([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 3 ст. 183 КПК України]). 
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтями 177 та 178 КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України]):
* щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
* щодо злочину, який спричинив загибель людини;
* щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
* щодо злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтями 255 - 2553 Кримінального кодексу України];
* щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. 

=== Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів ===
'''Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч.ч. 2, 5-6 ст. 132, ст. 184 КПК України], подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:'''

* короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
* правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
* виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
* посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України];
* виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
* обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
* обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 194 КПК України].
'''До клопотання додаються:'''

* копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;
* витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання;
* підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. 
'''Копія клопотання та матеріалів''', якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, '''надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.''' 
'''Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.''' 
'''Подання клопотання про застосування запобіжного заходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 192 КПК України]): 
Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а якщо це неможливо у строк, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 211 КПК України], - до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана. У разі затримання без ухвали про дозвіл на затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду, зазначене клопотання подається до Вищого антикорупційного суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 192 КПК України]).

Клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, має відповідати вимогам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 184 КПК України]. До клопотання має бути доданий протокол затримання підозрюваного ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 192 КПК України]).

'''Підстави для відкликання, зміни або доповнення клопотання''' про застосування запобіжного заходу, '''після подання клопотання про застосування запобіжного заходу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 185 КПК України], зокрема:'''

* якщо прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов'язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий.
* якщо слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням. 

=== Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ===
Клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 186 КПК України]).

У відповідності до вимог установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 193 КПК України] розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 6 ст. 193 КПК України].

Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов'язаний роз'яснити його права:

* мати захисника;
* знати суть та підстави підозри або обвинувачення;
* знати підстави його затримання;
* відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або обвинувачення;
* давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою;
* досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора;
* заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду. Слідчий суддя, суд зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов'язковою або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника. За клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Частиною 6 ст. 193 КПК України] передбачено, що за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу можливий лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. 

=== Застосування запобіжного заходу ===
'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України], під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:'''

* 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
* 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України], і на які вказує слідчий, прокурор;
* 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. 
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України].

Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України], але не доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 194 КПК України].

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України], але не доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України], слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК україни], необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України], слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК України]):
* прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
* не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
* повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
* утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
* не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
* пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
* докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
* здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
* носити електронний засіб контролю.
В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною п'ятою цієї статті], суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 194 КПК України]):

* заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
* обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
* заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
* заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
* направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.
Обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частинами 5 та 6 ст. 194 КПК України], можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 199 КПК України]. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 7 ст. 194 КПК України]). 

== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді ==

=== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час підготовчого засідання ===
'''Під час підготовчого судового засідання, у відповідності до вимог установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 315 КПК України]''', з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17#Text Рішення Конституційного Суду України “У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України” від 23.11.2017 р. N 1-р/2017], '''суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.''' '''При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України''' (''ч. 2 даної Консультації''). 

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 186 КПК України] клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин:

* з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого;
* або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі;
* чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання. 

=== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду ===
Під час судового розгляду, згідно вимог установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 331 КПК України], суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. 

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 18 КПК України] (''ч. 2 даної Консультації''). 

Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 331 КПК України]). 

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 331 КПК україни]). 

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 331 КПК України]). 

=== Клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Статтею 200 КПК України] передбачено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 184 КПК України] (''п.п. 2.5 ч. 2 даної Консультації''), до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання. 

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:

* виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
* існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

До клопотання слідчого, прокурора додаються:

* копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
* витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 6 ст. 132 КПК України]);
* підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором також має право подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається слідчим суддею, судом згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 189 КПК України.]

=== Клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Статтею 201 КПК України] передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК України] та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. 

До клопотання мають бути додані:

* копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
* підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. 

'''Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання''' згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом. 
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Заходи забезпечення кримінального провадження]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді

2021-04-13T20:47:14Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативні документи ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17 Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 р. N 1-р/2017 “У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-19#Text Рішення Конституційного Суду України від 25.06.2019 р. N 7-р/2019 «У справі за конституційними скаргами Ковтун Марини Анатоліївни, Савченко Надії Вікторівни, Костоглодова Ігоря Дмитровича, Чорнобука Валерія Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-19#Text Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. N 4-р/2019 “У справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України”]

== Запобіжні заходи, як вид забезпечення кримінального провадження: ==
=== [[Запобіжні заходи: поняття, система, характеристика та підстави і умови застосування|Загальні положення про запобіжні заходи]] ===
У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК] України запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження. 

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 131 КПК України]). 
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 132 КПК України]): 
* до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини;
* у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. 

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 132 КПК] України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 

* існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
* потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
* може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. 

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 132 КПК України]). Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1379 ч. 6 ст. 132 КПК України] до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. '''При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 176 КПК України]). 

'''Запобіжні заходи застосовуються:''' під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а '''під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 4 ст. 176 КПК України]). 

Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 5 ст. 176 КПК України], яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтями 109 - 1141, 258 - 2585, 260, 261 КК України], - визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-19#Text Рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 р. N 7-р/2019 «У справі за конституційними скаргами Ковтун Марини Анатоліївни, Савченко Надії Вікторівни, Костоглодова Ігоря Дмитровича, Чорнобука Валерія Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України»]. 

До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід '''лише у вигляді застави або тримання під вартою''' у випадках та в порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text главою 18 КПК України]([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 8 ст. 194 КПК України]). 
''Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 309 КПК України]):
* у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;
* продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
* застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
* продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
* застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу.

З врахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-19#Text рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. N 4-р/2019 “У справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України”], '''ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню'''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 331, абз. 2 ч. 2 ст. 392 КПК України])

=== Мета і підстави застосування запобіжних заходів ===
'''Метою застосування запобіжного заходу''', [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 згідно ст. 177 КПК України], '''є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (ризики):''' 

* переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
* знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
* незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
* перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
* вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. 
'''Підставою застосування запобіжного заходу є''' ''наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення'', а також ''наявність ризиків'', '''які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 177 КПК] України'''. '''''Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 2 ст. 177 КПК України]). 

=== Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу ===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 178 КПК України], при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 177 КПК України], слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

* вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
* тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
* вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
* міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
* наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
* репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
* майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
* наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
* дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
* наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
* розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
* ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї. 

=== Види запобіжних заходів ===
'''Запобіжними заходами, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 176 КПК України], є:'''

* особисте зобов'язання;
* особиста порука;
* застава;
* домашній арешт;
* тримання під вартою. 
При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 176 КПК України]).

'''Особисте зобов'язання''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 179 КПК України], полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 194 КПК України], зокрема:

* прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
* не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
* повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
* утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
* не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
* пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
* докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
* здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
* носити електронний засіб контролю.
В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов'язків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 194 КПК України]):
* заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
* обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
* заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
* заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
* направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.

'''Особиста порука''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 180 КПК України], полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

'''Домашній арешт''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 181 КПК України], полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

'''Застава''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 182 КПК України], полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч.ч. 3-4 ст. 183 КПК України].

'''Тримання під вартою''', згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 183 КПК України], є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України].

 
Слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 193 КПК України]). 
 
'''Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 183 КПК України]): 
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text розділом IX КПК України] або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. 
 
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України]. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 194 КПК України] будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України].([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 3 ст. 183 КПК України]). 
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтями 177 та 178 КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України]):
* щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
* щодо злочину, який спричинив загибель людини;
* щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
* щодо злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтями 255 - 2553 Кримінального кодексу України];
* щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. 

=== Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів ===
'''Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч.ч. 2, 5-6 ст. 132, ст. 184 КПК України], подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:'''

* короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
* правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
* виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
* посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України];
* виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
* обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
* обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 194 КПК України].
'''До клопотання додаються:'''

* копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;
* витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання;
* підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. 
'''Копія клопотання та матеріалів''', якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, '''надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.''' 
'''Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.''' 
'''Подання клопотання про застосування запобіжного заходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 192 КПК України]): 
Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а якщо це неможливо у строк, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 211 КПК України], - до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана. У разі затримання без ухвали про дозвіл на затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду, зазначене клопотання подається до Вищого антикорупційного суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 192 КПК України]).

Клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, має відповідати вимогам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 184 КПК України]. До клопотання має бути доданий протокол затримання підозрюваного ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 192 КПК України]).

'''Підстави для відкликання, зміни або доповнення клопотання''' про застосування запобіжного заходу, '''після подання клопотання про застосування запобіжного заходу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 185 КПК України], зокрема:'''

* якщо прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов'язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий.
* якщо слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням. 

=== Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ===
Клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 186 КПК України]).

У відповідності до вимог установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 193 КПК України] розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 6 ст. 193 КПК України].

Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов'язаний роз'яснити його права:

* мати захисника;
* знати суть та підстави підозри або обвинувачення;
* знати підстави його затримання;
* відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або обвинувачення;
* давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою;
* досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора;
* заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду. Слідчий суддя, суд зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов'язковою або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника. За клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Частиною 6 ст. 193 КПК України] передбачено, що за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу можливий лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. 

=== Застосування запобіжного заходу ===
'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України], під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:'''

* 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
* 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України], і на які вказує слідчий, прокурор;
* 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. 
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України].

Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України], але не доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 194 КПК України].

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України], але не доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України], слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК україни], необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України], слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК України]):
* прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
* не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
* повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
* утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
* не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
* пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
* докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
* здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
* носити електронний засіб контролю.
В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною п'ятою цієї статті], суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 194 КПК України]):

* заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
* обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
* заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
* заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
* направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.
Обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частинами 5 та 6 ст. 194 КПК України], можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 199 КПК України]. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 7 ст. 194 КПК України]). 

== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді ==

=== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час підготовчого засідання ===
'''Під час підготовчого судового засідання, у відповідності до вимог установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 315 КПК України]''', з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17#Text Рішення Конституційного Суду України “У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України” від 23.11.2017 р. N 1-р/2017], '''суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.''' '''При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України''' (''ч. 2 даної Консультації''). 

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 186 КПК України] клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин:

* з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого;
* або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі;
* чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання. 

=== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду ===
Під час судового розгляду, згідно вимог установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 331 КПК України], суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. 

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 18 КПК України] (''ч. 2 даної Консультації''). 

Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 331 КПК України]). 

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 331 КПК україни]). 

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 331 КПК України]). 

=== Клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Статтею 200 КПК України] передбачено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 184 КПК України] (''п.п. 2.5 ч. 2 даної Консультації''), до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання. 

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:

* виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
* існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

До клопотання слідчого, прокурора додаються:

* копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
* витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 6 ст. 132 КПК України]);
* підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором також має право подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається слідчим суддею, судом згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 189 КПК України.]

=== Клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Статтею 201 КПК України] передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК України] та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. 

До клопотання мають бути додані:

* копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
* підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. 

'''Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання''' згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом. 
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Заходи забезпечення кримінального провадження]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді

2021-04-13T20:44:09Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативні документи ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17 Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 р. N 1-р/2017 “У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-19#Text Рішення Конституційного Суду України від 25.06.2019 р. N 7-р/2019 «У справі за конституційними скаргами Ковтун Марини Анатоліївни, Савченко Надії Вікторівни, Костоглодова Ігоря Дмитровича, Чорнобука Валерія Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-19#Text Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. N 4-р/2019 “У справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України”]

== Запобіжні заходи, як вид забезпечення кримінального провадження: ==
=== Загальні положення про запобіжні заходи ===
У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК] України запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження. 

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 131 КПК України]). 
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 132 КПК України]): 
* до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини;
* у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. 

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 132 КПК] України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 

* існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
* потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
* може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. 

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 132 КПК України]). Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1379 ч. 6 ст. 132 КПК України] до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. '''При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 176 КПК України]). 

'''Запобіжні заходи застосовуються:''' під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а '''під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 4 ст. 176 КПК України]). 

Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 5 ст. 176 КПК України], яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтями 109 - 1141, 258 - 2585, 260, 261 КК України], - визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-19#Text Рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 р. N 7-р/2019 «У справі за конституційними скаргами Ковтун Марини Анатоліївни, Савченко Надії Вікторівни, Костоглодова Ігоря Дмитровича, Чорнобука Валерія Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України»]. 

До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід '''лише у вигляді застави або тримання під вартою''' у випадках та в порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text главою 18 КПК України]([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 8 ст. 194 КПК України]). 
''Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 309 КПК України]):
* у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;
* продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
* застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
* продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
* застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу.

З врахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-19#Text рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. N 4-р/2019 “У справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України”], '''ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню'''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 331, абз. 2 ч. 2 ст. 392 КПК України])

=== Мета і підстави застосування запобіжних заходів ===
'''Метою застосування запобіжного заходу''', [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 згідно ст. 177 КПК України], '''є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (ризики):''' 

* переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
* знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
* незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
* перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
* вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. 
'''Підставою застосування запобіжного заходу є''' ''наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення'', а також ''наявність ризиків'', '''які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 177 КПК] України'''. '''''Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 2 ст. 177 КПК України]). 

=== Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу ===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 178 КПК України], при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 177 КПК України], слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

* вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
* тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
* вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
* міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
* наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
* репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
* майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
* наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
* дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
* наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
* розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
* ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї. 

=== Види запобіжних заходів ===
'''Запобіжними заходами, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 176 КПК України], є:'''

* особисте зобов'язання;
* особиста порука;
* застава;
* домашній арешт;
* тримання під вартою. 
При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 176 КПК України]).

'''Особисте зобов'язання''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 179 КПК України], полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 194 КПК України], зокрема:

* прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
* не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
* повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
* утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
* не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
* пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
* докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
* здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
* носити електронний засіб контролю.
В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов'язків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 194 КПК України]):
* заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
* обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
* заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
* заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
* направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.

'''Особиста порука''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 180 КПК України], полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

'''Домашній арешт''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 181 КПК України], полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

'''Застава''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 182 КПК України], полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч.ч. 3-4 ст. 183 КПК України].

'''Тримання під вартою''', згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 183 КПК України], є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України].

 
Слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 193 КПК України]). 
 
'''Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 183 КПК України]): 
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text розділом IX КПК України] або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. 
 
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України]. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 194 КПК України] будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України].([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 3 ст. 183 КПК України]). 
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтями 177 та 178 КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України]):
* щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
* щодо злочину, який спричинив загибель людини;
* щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
* щодо злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтями 255 - 2553 Кримінального кодексу України];
* щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. 

=== Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів ===
'''Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч.ч. 2, 5-6 ст. 132, ст. 184 КПК України], подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:'''

* короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
* правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
* виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
* посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України];
* виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
* обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
* обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 194 КПК України].
'''До клопотання додаються:'''

* копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;
* витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання;
* підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. 
'''Копія клопотання та матеріалів''', якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, '''надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.''' 
'''Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.''' 
'''Подання клопотання про застосування запобіжного заходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 192 КПК України]): 
Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а якщо це неможливо у строк, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 211 КПК України], - до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана. У разі затримання без ухвали про дозвіл на затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду, зазначене клопотання подається до Вищого антикорупційного суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 192 КПК України]).

Клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, має відповідати вимогам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 184 КПК України]. До клопотання має бути доданий протокол затримання підозрюваного ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 192 КПК України]).

'''Підстави для відкликання, зміни або доповнення клопотання''' про застосування запобіжного заходу, '''після подання клопотання про застосування запобіжного заходу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 185 КПК України], зокрема:'''

* якщо прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов'язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий.
* якщо слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням. 

=== Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ===
Клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 186 КПК України]).

У відповідності до вимог установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 193 КПК України] розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 6 ст. 193 КПК України].

Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов'язаний роз'яснити його права:

* мати захисника;
* знати суть та підстави підозри або обвинувачення;
* знати підстави його затримання;
* відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або обвинувачення;
* давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою;
* досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора;
* заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду. Слідчий суддя, суд зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов'язковою або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника. За клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Частиною 6 ст. 193 КПК України] передбачено, що за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу можливий лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. 

=== Застосування запобіжного заходу ===
'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України], під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:'''

* 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
* 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України], і на які вказує слідчий, прокурор;
* 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. 
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України].

Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України], але не доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 194 КПК України].

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України], але не доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України], слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК україни], необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України], слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК України]):
* прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
* не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
* повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
* утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
* не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
* пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
* докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
* здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
* носити електронний засіб контролю.
В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною п'ятою цієї статті], суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 194 КПК України]):

* заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
* обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
* заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
* заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
* направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.
Обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частинами 5 та 6 ст. 194 КПК України], можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 199 КПК України]. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 7 ст. 194 КПК України]). 

== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді ==

=== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час підготовчого засідання ===
'''Під час підготовчого судового засідання, у відповідності до вимог установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 315 КПК України]''', з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17#Text Рішення Конституційного Суду України “У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України” від 23.11.2017 р. N 1-р/2017], '''суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.''' '''При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України''' (''ч. 2 даної Консультації''). 

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 186 КПК України] клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин:

* з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого;
* або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі;
* чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання. 

=== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду ===
Під час судового розгляду, згідно вимог установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 331 КПК України], суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. 

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 18 КПК України] (''ч. 2 даної Консультації''). 

Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 331 КПК України]). 

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 331 КПК україни]). 

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 331 КПК України]). 

=== Клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Статтею 200 КПК України] передбачено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 184 КПК України] (''п.п. 2.5 ч. 2 даної Консультації''), до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання. 

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:

* виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
* існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

До клопотання слідчого, прокурора додаються:

* копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
* витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 6 ст. 132 КПК України]);
* підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором також має право подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається слідчим суддею, судом згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 189 КПК України.]

=== Клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Статтею 201 КПК України] передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК України] та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. 

До клопотання мають бути додані:

* копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
* підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. 

'''Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання''' згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом. 
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Заходи забезпечення кримінального провадження]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Роль дізнавача в кримінальному процесі

2021-04-12T06:28:30Z

Svitlana.kyrylenko: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] * [https://zakon.r...

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0491-20#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 20 травня 2020 року №405, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 червня 2020 р. № 491/34774, яким затверджено Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції]

== '''Поняття досудового розслідування [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового рослідування|кримінальних проступків]]''' ==
01 липня 2020 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720-20#Text Закон № 2617-VIII], яким внесено системні зміни до законодавства якими було запроваджено інститут кримінального проступку. З цього моменту кримінальні правопорушення поділяються на злочини та кримінальні проступки, а виняткове право на розслідування кримінальних правопорушень поряд зі слідчими отримали дізнавачі у формі дізнання, що має особливий (спрощений) характер.

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування кримінальних правопорушень здійснюється у формі досудового слідства та дізнання .

Як випливає із змісту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 215 КПК України], досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом.

У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 3 ст. 38 КПК України] дізнання здійснюють, зокрема, підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів органів Національної поліції.

До кримінальних проступків відносяться злочини невеликої тяжкості (кримінально карані діяння невеликої тяжкості, які не несуть великої суспільної небезпеки і за вчинення яких передбачене менш суворе покарання, ніж за злочин) — крадіжки без кваліфікуючих ознак, спричинення легких тілесних ушкоджень, шахрайство, хуліганство, незаконне поводження з наркотичними засобами без мети збуту тощо.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 12 ККУ], '''[[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового рослідування|кримінальний проступок]]''' — це діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Пунктом 5 частини 1 статті 3 КПК] України визначено, що досудове розслідування – це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Розслідування кримінальних проступків у формі дізнання здійснює дізнавач.

== '''Роль дізнавача в кримінальному процесі''' ==
Дізнавач - службова особа підрозділу дізнання органу Національної поліції України або уповноважена особа іншого підрозділу поліції, яка уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (Пункт 4-1 частини 1 статті 3 КПК України)].

Під час досудового розслідування кримінальних проступків дізнавач самостійно приймає процесуальні рішення, крім випадків, коли закон передбачає прийняття (ухвалення) рішення слідчого судді, суду чи згоду прокурора, і є відповідальним за законне та своєчасне виконання цих рішень.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 401 КПК України], дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого та несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.

Дізнавач має право в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text п.п 3 ч.2 ст.40-1 КПК України], доручати відповідним оперативним підрозділам поліції проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною другою статті 264 та статтею 268 КПК України.] Доручення дізнавача щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0491-20#Text Під час здійснення дізнання дізнавач зобов’язаний:]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0491-20#Text дотримуватися вимог Конституції України, КПК України та законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та інших нормативно-правових актів з питань досудового розслідування;]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0491-20#Text забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних проступків у межах строків установлених КПК України;]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0491-20#Text виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0491-20#Text забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0491-20#Text не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу таємницю, що охороняється законом, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті під час розслідування кримінальних проступків]

== '''Повноваження дізнавача''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text кримінального процесуального законодавства України], дізнавач уповноважений:

1) починати дізнання за наявності підстав, передбачених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексом];

2) проводити огляд місця події, обшук затриманої особи, опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку або виявлені під час затримання, а також проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, установлених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексом];

3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, установлених цим Кодексом, відповідним оперативним підрозділам;

4) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;

5) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

6) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

7) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 284 цього Кодексу];

8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексом].

Дізнавач зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі.

Дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Осудність у кримінальному процесі

2021-03-31T19:06:20Z

Svitlana.kyrylenko: доповнення змісту

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2021-03-05T09:49:32Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України(далі - КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]

== Поняття ==
'''Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності''' — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила кримінальний проступок або злочин невеликої тяжкості, і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

== Підстави звільнення ==
# Вчинення особою кримінального проступку або злочину невеликої тяжкості. При цьому такий кримінальний проступок або злочин невеликої тяжкості може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті, що не впливає на наявність передумови звільнення. Закон не пов'язує наявність цієї умови звільнення і з тим, чи цей кримінальний проступок або злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила кримінальний проступок або злочин невеликої тяжкості не вперше, в принципі можливе.
# Є втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в родині, у побуті, трудовому чи педагогічному колективі тощо, при якій вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці — це чесне і точне виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов’язків. Позаяк жодні вимоги щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висуваються, цей вид звільнення є безумовним.

== Особливості ==
* Для застосування статті 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного кримінальний проступку або злочину невеликої тяжкості обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
* Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
* Особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
* Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового кримінального проступку або злочину.

<ref>Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.</ref>

[[Категорія:Кримінальне право]]
<references />

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2021-03-05T09:36:13Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України(далі - КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]

== Поняття ==
'''Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності''' — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила кримінальний проступок або злочин невеликої а, і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

== Підстави звільнення ==
# Вчинення особою кримінального проступку або злочину невеликої тяжкості. При цьому такий кримінальний проступок або злочин може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті, що не впливає на наявність передумови звільнення. Закон не пов'язує наявність цієї умови звільнення і з тим, чи цей кримінальний проступок або злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила кримінальний проступок або злочин невеликої тяжкості не вперше, в принципі можливе.
# Є втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в родині, у побуті, трудовому чи педагогічному колективі тощо, при якій вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці — це чесне і точне виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов’язків. Позаяк жодні вимоги щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висуваються, цей вид звільнення є безумовним.

== Особливості ==
* Для застосування статті 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного кримінальний проступку або злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
* Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
* Особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
* Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового кримінального проступку або злочину.

<ref>Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.</ref>

[[Категорія:Кримінальне право]]
<references />

Підстави оскарження повідомлення про підозру

2021-01-14T15:28:42Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]

== Поняття повідомлення про підозру ==
Підозра – це процесуальне рішення прокурора або слідчого за погодженням із прокурором, яке приймається на стадії досудового провадження та ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах, яке засноване на припущенні про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення та сформоване на неостаточних результатах розслідування.

Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 4 статті 278 КПК України] передбачено, що дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа, невідкладно вносяться уповноваженою особою (слідчим, прокурором) до Єдиного реєстру досудових розслідувань .

Підозрюваним, у відповідності до норм Кримінально процесуального кодексу України є особа, якій у порядку, передбаченому статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 276-279 цього Кодексу], повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 16 ч. 3 ст. 42 КПК України] надано право підозрюваному оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України] передбачено, що в досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, в тому числі повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником

Тобто, подання скарги на повідомлення про підозру в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України], є реалізацією підозрюваним прав закріплених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 42 КПК України].

== Підстави, які характеризують обґрунтованість підозри ==
Кримінально процесуальний кодекс України визначає чотири підстави, які характеризують обґрунтованість підозри:

1) повідомлення про підозру, складене письмово та вручене особі, яка після вручення набуває статусу підозрюваного, з обов’язковим посиланням на докази вчинення зазначеною особою кримінального правопорушення;

2) наявності в матеріалах кримінального провадження доказів, що підтверджують учинення особою кримінального правопорушення;

3) доведення перед судом вагомості й достатності наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення;

4) оцінювання судом доказів учинення особою кримінального правопорушення.

== Підстави для скасування повідомлення про підозру ==
В Кримінальному процесуальному кодексі України відсутній конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру.

З аналізу положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 276–278 КПК України] можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:

1.Неналежний суб’єкт складення та вручення повідомлення про підозру;

''Наприклад:''

''- повідомлення про підозру складено слідчим, однак немає відмітки про погодження прокурором (дане повідомлення про підозру є недійсним з моменту його здійснення);''

''- зміст повідомлення не містить дату його складання, підпис слідчого або прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, або в повідомленні не зазначені права підозрюваного;''

''- підозра вручена не уповноваженою особою ( підозру має право вручити тільки прокурор, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 481 КПК України])''

2. Порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру;

'' Наприклад:''

- ''підставою для скасування повідомлення про підозру також є порушення порядку його вручення, (зокрема факт, що на момент вручення підозри, по кримінальному провадженню закінчився строк досудового розслідування);''

- ''підставою для скасування повідомлення про підозру є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру (процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення уповноваженою особою).''

3. Необґрунтованість підозри.

''Наприклад:''

- ''повідомлення про підозру не відповідає вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 277 КПК України], не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог КПК України є грубим порушенням права на захист;''

- ''аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину кримінального правопорушення;''

- ''матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню.''

Після скасування письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний внести відомості щодо скасування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Оскаржити повідомлення про підозру можливо не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом. Тобто, повідомлення про підозру можливо оскаржити тільки в межах досудового розслідування.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Підстави оскарження повідомлення про підозру

2021-01-05T14:27:32Z

Svitlana.kyrylenko: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс Укр...

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]

== Поняття повідомлення про підозру ==
Підозра – це процесуальне рішення прокурора або слідчого за погодженням із прокурором, яке приймається на стадії досудового провадження та ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах, яке засноване на припущенні про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення та сформоване на неостаточних результатах розслідування.

Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 4 статті 278 КПК України] передбачено, що дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа, невідкладно вносяться уповноваженою особою (слідчим, прокурором) до Єдиного реєстру досудових розслідувань .

Підозрюваним, у відповідності до норм КПК України є особа, якій у порядку, передбаченому статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 276-279 цього Кодексу], повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 16 ч. 3 ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України] надано право підозрюваному оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України] передбачено, що в досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, в тому числі повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником

Тобто, подання скарги на повідомлення про підозру в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України], є реалізацією підозрюваним прав закріплених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 42 КПК України].

== Підстави, які характеризують обґрунтованість підозри ==
КПК України визначає чотири підстави, які характеризують обґрунтованість підозри:

1) повідомлення про підозру, складене письмово та вручене особі, яка після вручення набуває статусу підозрюваного, з обов’язковим посиланням на докази вчинення зазначеною особою кримінального правопорушення;

2) наявності в матеріалах кримінального провадження доказів, що підтверджують учинення особою кримінального правопорушення;

3) доведення перед судом вагомості й достатності наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення;

4) оцінювання судом доказів учинення особою кримінального правопорушення.

== Підстави для скасування повідомлення про підозру ==
В Кримінальному процесуальному кодексі України відсутній конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру.

З аналізу положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 276–278 КПК України] можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:

1.Неналежний суб’єкт складення та вручення повідомлення про підозру;

''Наприклад:''

''- повідомлення про підозру складено слідчим, однак немає відмітки про погодження прокурором (дане повідомлення про підозру є недійсним з моменту його здійснення);''

''- зміст повідомлення не містить дату його складання, підпис слідчого або прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, або в повідомленні не зазначені права підозрюваного;''

''- підозра вручена не уповноваженою особою ( підозру має право вручити тільки прокурор, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 481 КПК України])''

2. Порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру;

'' Наприклад:''

- ''підставою для скасування повідомлення про підозру також є порушення порядку його вручення, (зокрема факт, що на момент вручення підозри, по кримінальному провадженню закінчився строк досудового розслідування);''

- ''підставою для скасування повідомлення про підозру є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру (процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення уповноваженою особою).''

3. Необґрунтованість підозри.

''Наприклад:''

- ''повідомлення про підозру не відповідає вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 277 КПК України], не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог КПК України є грубим порушенням права на захист;''

- ''аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину кримінального правопорушення;''

- ''матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню.''

Після скасування письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний внести відомості щодо скасування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Оскаржити повідомлення про підозру можливо не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом. Тобто, повідомлення про підозру можливо оскаржити тільки в межах досудового розслідування.

Осудність у кримінальному процесі

2020-11-05T15:25:57Z

Svitlana.kyrylenko:

== '''Нормативна база''' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== '''Поняття осудності у кримінальному процесі''' ==
Обов'язковою ознакою суб'єкта кримінального правопорушення є його осудність. Тільки осудна особа здатна правильно оцінювати фактичні обставини вчинюваного діяння, усвідомлювати його суспільно небезпечний характер, керувати своїми діями (бездіяльністю). Тільки осудна особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 19 ККУ] осудність - це психічний стан людини, за якого вона під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Осудність - юридична передумова вини і кримінальної відповідальності, обов'язкова ознака суб'єкта кримінального правопорушення.

Осудність характеризується двома критеріями - медичним (біологічним) і юридичним (психологічним). Медичний критерій визначає здоровий стан психіки особи, відсутність певних психічних захворювань, недоліків розумового розвитку. Юридичний критерій полягає у здатності особи усвідомлювати характер своїх суспільно небезпечних дій (бездіяльності) та керувати ними.

Якщо виникає сумнів з приводу осудності, органи досудового розслідування чи суд призначають судово-психіатричну експертизу. Особа повинна бути визнана судом осудною чи неосудною не взагалі, а лише стосовно діяння, що їй інкримінується.

Стан осудності протилежний за змістом стану неосудності, який виключає відповідальність особи, а також відрізняється від обмеженої осудності - стану, який характеризується нездатністю особи повною мірою усвідомлювати свої діяння та/або керувати ними, що, однак, не виключає її кримінальної відповідальності.

== '''Стан неосудності особи''' ==
Неосудність - це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 2 ст. 19 ККУ).] Стан неосудності особи визначається лише на момент вчинення нею суспільно небезпечного діяння. Оскільки неосудний не може бути суб'єктом кримінального правопорушення, він не підлягає кримінальній відповідальності, але згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 19 ККУ] до такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, які не є покаранням. Закон передбачає такі види примусових заходів медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним, посиленим чи суворим наглядом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ст. 94 ККУ).]

Якщо особа вчиняє кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, вона не підлягає покаранню. До такої особи суд може застосувати примусові заходи медичного характеру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 3 ст. 19 ККУ, ст. 93 ККУ).] Після одужання ця особа може підлягати покаранню, якщо не закінчився строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності або не з'явилися інші підстави звільнення її від кримінальної відповідальності чи підстави звільнення від покарання.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Підсудність провадження або справи та підслідність кримінального правопорушення

2020-10-13T06:02:13Z

Svitlana.kyrylenko:

== '''Нормативна база Кримінальний процесуальний кодекс України''' ==
* '''Кримінальний процесуальний кодекс України;'''
* '''Кримінальний кодекс України;'''
* '''Закон України «Про судоустрій і статус суддів»;'''
* '''Закон України «Про прокуратуру».'''

== '''Поняття підсудності''' ==
Підсудність - це сукупність юридично значимих ознак кримінального провадження (кримінальної справи), на підставі яких кримінальний процесуальний закон визначає суд і склад цього суду, які правомочні здійснювати судовий розгляд. Її призначення полягає у правильному розподілі кримінальних проваджень як між судами різних ланок (першої, апеляційної, касаційної інстанцій) судової системи, так і між судами однієї ланки.

Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою та третьою статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України.]

Кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, крім випадків, передбачених частиною дев’ятою статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України], при цьому кількість суддів має бути непарною.

Кримінальне провадження в касаційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, крім випадків, передбачених частиною дванадцятою статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України], при цьому кількість суддів має бути непарною.

Кримінальне провадження у Верховному Суді України здійснюється колегіально, у складі 3 або більшої непарної кількості суддів.

Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України].

У разі якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити склад суду, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

Кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"] на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"] на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

== '''Територіальна підсудність''' ==
Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, крім кримінальних проваджень, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

У разі якщо кримінальне правопорушення, досудове розслідування якого проводилося територіальним управлінням Національного антикорупційного бюро України, вчинено у межах територіальної юрисдикції місцевого суду за місцезнаходженням відповідного територіального управління Національного антикорупційного бюро України, то кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду за місцезнаходженням відповідного територіального управління Національного антикорупційного бюро України, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя), стаття 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України].

== '''Інстанційна підсудність''' ==
Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди, а також Вищий антикорупційний суд.

Кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють апеляційні суди, а також Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду.

Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд.

Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами розглядаються судом, який ухвалив рішення, що переглядається.

== '''Поняття підслідності''' ==
Відповідно до статті 216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України], підслідність – розподіл кримінальних проваджень між органами, які мають право розслідувати кримінальні правопорушення. Кримінальним процесуальним кодексом України підслідність кримінальних правопорушень визначається за териториторіальністю їх вчинення та органами, уповноваженими на розслідування цих кримінальних правопорушень.

Слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

Слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 201, 201-1, 258-258-5, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332-1, 332-2, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

Якщо під час розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 328, 329, 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], будуть встановлені кримінальні правопорушення, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 425, 426 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки, крім випадків, коли ці кримінальні правопорушення віднесено згідно з цією статтею до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 204, 205-1, 212, 212-1, 216, 218-1, 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального кодексу України].

Якщо під час розслідування зазначених кримінальних правопорушень будуть встановлені кримінальні правопорушення, передбачені статтями 192, 199, 200, 222, 222-1, 358, 366 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень:

1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті;

2) вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті;

3) проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), крім кримінальних правопорушень, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.

Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримінальне правопорушення вчинено:

Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України;

державним службовцем, посада якого належить до категорії "А";

депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;

суддею, суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text Закону України "Про прокуратуру"];

особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище;

військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

керівником суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушеня, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] або у пункті 1 цієї частини.

Прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у кримінальних правопорушеннях, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов’язків трьох і більше осіб.

Детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

У разі встановлення підрозділом внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України кримінальних правопорушень, передбачених статтями 354, 364-370 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], які були вчинені службовою особою Національного антикорупційного бюро України (крім Директора Національного антикорупційного бюро України, його першого заступника та заступника), такі кримінальні правопорушення розслідуються детективами зазначеного підрозділу.

Слідчі органів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території або в приміщеннях Державної кримінально-виконавчої служби України.

У кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого відноситься злочин, у зв’язку з яким почато досудове розслідування.

У кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 209 і 209-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, який розпочав досудове розслідування або до підслідності якого відноситься суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, крім випадків, коли ці злочини віднесено згідно із цією статтею до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші кримінальні правопорушення, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих кримінальних правопорушень.
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Підсудність провадження або справи та підслідність кримінального правопорушення

2020-10-12T13:14:16Z

Svitlana.kyrylenko: Створена сторінка: == '''Нормативна база Кримінальний процесуальний кодекс України''' == * '''Кримінальний про...

== '''Нормативна база Кримінальний процесуальний кодекс України''' ==
* '''Кримінальний процесуальний кодекс України;'''
* '''Кримінальний кодекс України;'''
* '''Закон України «Про судоустрій і статус суддів»;'''
* '''Закон України «Про прокуратуру».'''

== '''Поняття підсудності''' ==
Підсудність - це сукупність юридично значимих ознак кримінального провадження (кримінальної справи), на підставі яких кримінальний процесуальний закон визначає суд і склад цього суду, які правомочні здійснювати судовий розгляд. Її призначення полягає у правильному розподілі кримінальних проваджень як між судами різних ланок (першої, апеляційної, касаційної інстанцій) судової системи, так і між судами однієї ланки.

Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою та третьою статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України.]

Кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, крім випадків, передбачених частиною дев’ятою статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України], при цьому кількість суддів має бути непарною.

Кримінальне провадження в касаційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, крім випадків, передбачених частиною дванадцятою статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України], при цьому кількість суддів має бути непарною.

Кримінальне провадження у Верховному Суді України здійснюється колегіально, у складі 3 або більшої непарної кількості суддів.

Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України].

У разі якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити склад суду, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

Кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"] на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"] на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

== '''Територіальна підсудність''' ==
Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, крім кримінальних проваджень, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

У разі якщо кримінальне правопорушення, досудове розслідування якого проводилося територіальним управлінням Національного антикорупційного бюро України, вчинено у межах територіальної юрисдикції місцевого суду за місцезнаходженням відповідного територіального управління Національного антикорупційного бюро України, то кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду за місцезнаходженням відповідного територіального управління Національного антикорупційного бюро України, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя), стаття 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України].

== '''Інстанційна підсудність''' ==
Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди, а також Вищий антикорупційний суд.

Кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють апеляційні суди, а також Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду.

Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд.

Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами розглядаються судом, який ухвалив рішення, що переглядається.

== '''Поняття підслідності''' ==
Відповідно до статті 216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України], підслідність – розподіл кримінальних проваджень між органами, які мають право розслідувати кримінальні правопорушення. Кримінальним процесуальним кодексом України підслідність кримінальних правопорушень визначається за териториторіальністю їх вчинення та органами, уповноваженими на розслідування цих кримінальних правопорушень.

Слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

Слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 201, 201-1, 258-258-5, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332-1, 332-2, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

Якщо під час розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 328, 329, 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], будуть встановлені кримінальні правопорушення, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 425, 426 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки, крім випадків, коли ці кримінальні правопорушення віднесено згідно з цією статтею до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 204, 205-1, 212, 212-1, 216, 218-1, 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального кодексу України].

Якщо під час розслідування зазначених злочинів будуть встановлені злочини, передбачені статтями 192, 199, 200, 222, 222-1, 358, 366 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів:

1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті;

2) вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті;

3) проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.

Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) злочин вчинено:

Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України;

державним службовцем, посада якого належить до категорії "А";

депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;

суддею, суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру";

особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище;

військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

керівником суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

Прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у злочинах, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним злочином було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов’язків трьох і більше осіб.

Детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

У разі встановлення підрозділом внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України злочинів, передбачених статтями 354, 364-370 Кримінального кодексу України, які були вчинені службовою особою Національного антикорупційного бюро України (крім Директора Національного антикорупційного бюро України, його першого заступника та заступника), такі злочини розслідуються детективами зазначеного підрозділу.

Слідчі органів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених на території або в приміщеннях Державної кримінально-виконавчої служби України.

У кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 Кримінального кодексу України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого відноситься злочин, у зв’язку з яким почато досудове розслідування.

У кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 209 і 209-1 Кримінального кодексу України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, який розпочав досудове розслідування або до підслідності якого відноситься суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, крім випадків, коли ці злочини віднесено згідно із цією статтею до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Досудове розслідування у провадженнях із легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, проводиться без попереднього або одночасного притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у кримінальних провадженнях за статтею 209 Кримінального кодексу України у разі, коли, зокрема:

суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинено за межами України, а легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, - на території України;

факт вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, встановлений судом у відповідних процесуальних рішеннях.

Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Повторність, сукупність і рецидив кримінальних правопорушень

2020-08-21T08:59:29Z

Svitlana.kyrylenko:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== '''Повторність кримінальних правопорушень''' ==
Повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 32 ККУ).]

Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України.

Повторність, передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною першою статті 32 ККУ], відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.

Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 32 ККУ)].

== '''Сукупність кримінальних правопорушень''' ==
Сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 33 ККУ).]

При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 33 ККУ).]

== '''Рецидив кримінальних правопорушень''' ==
Рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 34 ККУ).]

== '''Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву кримінальних правопорушень''' ==
Повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кримінального кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 35 ККУ).]

[[Категорія: Кримінальне право]]

Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі

2020-08-05T10:51:37Z

Svitlana.kyrylenko: посилання на Кримінальний кодекс України

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
Під обставинами, які пом'якшують та обтяжують покарання, мають на увазі різного роду чинники, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які відповідно зменшують або підвищують суспільну небезпечність злочину і злочинця, отже, і ступінь його відповідальності.

== Вплив на призначення покарання ==
{| class="wikitable"
|-
! Обставини, які пом'якшують покарання дають суду право !! Обставини, які обтяжують покарання дають суду право
|-
| призначити покарання ближче до мінімуму санкції статті КК України, за якою кваліфікований злочин || призначити покарання, рівне максимуму санкції статті КК України або наближене до цього максимуму
|-
| при альтернативній санкції призначити менш суворий вид покарання, передбачений в ній || при альтернативній санкції призначити більш суворе з зазначених видів покарання
|-
| виходячи зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2001-05#Text статті 69 КК України], застосувати покарання більш м'яке, ніж передбачено законом || виключити застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2001-05#Text статті 69 КК України]
|}

== Загальні положення застосування обставин, які пом'якшують покарання ==
''При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:''
# з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
# добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
# надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину;
# вчинення злочину неповнолітнім;
# вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
# вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
# вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
# вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;
# вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;
# виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину.

== Загальні положення застосування обставин, які пом'якшують покарання ==
''При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:''
# вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
# вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28);
# вчинення злочину на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої приналежності;
# вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;
# тяжкі наслідки, завдані злочином;
# вчинення злочину щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину щодо малолітньої дитини або у присутності дитини;
# вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах;
# вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
# вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;
# вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;
# вчинення злочину з особливою жорстокістю;
# вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
# вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
# вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

== Особливості застосування обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання ==
* При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
*
* Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.
*
* Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2001-05#Text статті 67 КК України] обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6-1, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.
*
* При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2001-05#Text статті 67 КК України].
*
* Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті

2020-07-05T14:37:18Z

Svitlana.kyrylenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Співучастю у злочині''' є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 26 Кримінального кодексу України).]

'''Незакінченим злочином''' є готування до злочину та замах на злочин [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (частина 2 статті 13 Кримінального кодексу України).]

== Види незакінченого злочину ==
'''Готування до злочину''' - є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

'''Замах на злочин''' - є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

== Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин ==
Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтею 14 або 15 Кримінального кодексу України], готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

== Особливості кримінальної відповідальності співучасників ==
* Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Особливої частини Кримінального кодексу України], яка передбачає вчинений ним злочин.
* Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу], яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
* Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
* У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
* Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

[[Категорія:Кримінальне право]]