WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Відповідальність за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу

2021-01-04T14:42:29Z

Svitlana.kazakova:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/556-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України "Про охорону атмосферного повітря"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/591-14#Text Закон України "Про рослинний світ"] 

== '''Загальні положення''' ==
17 квітня 2020 року Набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/556-20#Text Закон України від 13 квітня 2020 року № 556-IX] «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу». 
Він удосконалює порядок притягнення до відповідальності за знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу, забруднення атмосферного повітря, порушення вимог пожежної безпеки в лісах та самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 50 Конституції України], кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Стаття 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»] встановлює, що кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Стаття 12 цього ж Закону] визначає обов’язок кожного берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text статті 16 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»] визначено, що шкідливі впливи на атмосферне повітря, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки, забороняються. 

== '''Визначення термінів''' ==
'''Атмосферне повітря''' - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень. 
'''Об'єкти рослинного світу''' - дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання. 
'''Охорона атмосферного повітря''' - система заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів. 
'''Забруднення атмосферного повітря''' - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища. 

== '''Адміністративна відповідальність''' ==
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 77 Кодексу України Про адміністративні правопорушення]''' 
* Порушення вимог пожежної безпеки в лісах тягне за собою накладення штрафу на громадян від дев’яноста до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот сімдесяти до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
* Знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот сімдесяти до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шістсот тридцяти до однієї тисячі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 77-1 Кодексу України Про адміністративні правопорушення] 
* Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста вісімдесяти до трьохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від дев’ятисот до однієї тисячі двохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
* Ті самі дії, вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот шістдесяти до семисот двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від однієї тисячі двохсот шістдесяти до однієї тисячі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 78 Кодексу України Про адміністративні правопорушення] 
* Викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
* Перевищення гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря або вплив фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у випадках, коли необхідність одержання такого дозволу передбачена законодавством, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 78-1 Кодексу України Про адміністративні правопорушення] 
* Порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях, тягне за собою накладення штрафу від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 79 Кодексу України Про адміністративні правопорушення] 
* Введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, які не відповідають вимогам щодо охорони атмосферного повітря, тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
* Порушення правил експлуатації, а також невикористання встановлених споруд, устаткування, апаратури для очищення і контролю викидів в атмосферу тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 83-1 Кодексу України Про адміністративні правопорушення] 
Порушення законодавства про захист рослин: 

# поширення шкідливих організмів внаслідок порушення технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення;
# екологічно не обгрунтоване здійснення захисту рослин;
# неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та закритого грунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів;
# завезення на територію України та реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації;
# ухилення від пред'явлення або непред'явлення засобів захисту рослин для проведення їх огляду, дослідження;
# недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля, - 

тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
== '''Кримінальна відповідальність''' ==
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 241 Кримінального кодексу України] '''
* Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, караються штрафом від однієї тисячі восьмисот до трьох тисяч шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.
* Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 245 Кримінального кодексу України] 
* Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом караються штрафом від п’яти тисяч чотирьохсот до дев’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
* Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
[[Категорія:Екологічне право‎]]
[[Категорія: Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)

2021-01-04T14:38:20Z

Svitlana.kazakova:

==Нормативна база==
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України] 
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 

==Загальні положення==
===Обов'язок сплачувати податки і збори===
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ч. 1 ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). 
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=== Поняття системи оподаткування===
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] порядку, становить податкову систему України. (п. 6.3 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=== Поняття податку===
Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] (п. 6.1 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=== Поняття збору (плати, внеску)===
Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. (п. 6.2 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=== Види податків та зборів===
В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. (п. 8.1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
====Загальнодержавні податки та збори====
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України]. (п. 8.2 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]). 
До загальнодержавних податків належать (п. 9.1 ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]):
*податок на прибуток підприємств;
*податок на доходи фізичних осіб;
*податок на додану вартість;
*акцизний податок;
*екологічний податок;
*рентна плата;
*мито.
Відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] (п. 9.2 ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]). 
Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України], забороняється (п. 9.4 ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
====Місцеві податки та збори====
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України], рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. (п. 8.3 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]). 
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України], забороняється(п. 10.4 ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=====Місцеві податки=====
До місцевих податків належать (п. 10.1 ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]):
*податок на майно;
*єдиний податок.
=====Місцеві збори=====
До місцевих зборів належать (п. 10.2 ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]):
*збір за місця для паркування транспортних засобів;
*туристичний збір.
Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі (п. 10. 21 ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]). 
Місцеві ради в межах повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України], вирішують питання відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі. (п. 10.3 ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=== Поняття платника податку===
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України]. (п. 15.1 ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]). 
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами. (п. 15.2 ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
===Поняття ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)===
Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) - умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів (ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України]).
==Склад злочину==
===Об'єкт злочину===
Об'єктом злочину є встановлений законом порядок оподаткування фізичних та юридичних осіб, надходження податків до державного та місцевих бюджетів чи державних цільових фондів коштів.
===Предмет злочину===
Предмет злочину - податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку.
===Об'єктивна сторона злочину===
Об'єктивна сторона злочину повинна мати сукупність трьох ознак:
====Діяння====
Діяння - ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування;
====Суспільні небезпечні наслідки====
Суспільні небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у
#значних розмірах (ч. 1 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України]),
#великих розмірах (ч. 2 ст. 212[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України])
#вчинення злочину повторно, або в особливо великих розмірах (ч. З ст. 212[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України]);
====Причинний зв'язок між діянням і наслідками====
===Суб'єкт злочину===
*Службова особа підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності
*Особа, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи
*Будь-яка інша особа, яка зобов'язана сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі)
===Суб'єктивна сторона злочину===
Суб'єктивною стороною злочину є умисел
==Кримінальна відповідальність та покарання==
Кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) передбачена ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України].
Відповідно до розміру завданих збитків бюджетам чи державним цільовим фондам відповідальність за вчинення умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також у разі повторного вчинення злочину передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України] (ч. 3 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України]) поділяється на:
===У значних розмірах===
Карається штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
===У великих розмірах===
Карається штрафом від п'яти тисяч до семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років!
===Вчинення злочину повторно, або в особливо великих розмірах===
Караються штрафом від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
==Визначення розміру коштів==
Розмір коштів для цілей ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] визначається у Примітці до цієї статті.
===Значний розмір===
Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (3 153 000 гривень станом на 2020 рік).
===Великий розмір===
Під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (5 255 000 гривень станом на 2020 рік).
===Особливо великий розмір===
Під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в сім тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян '''(7 357 000 гривень станом на 2020 рік).'''
===Неоподатковуваний мінімум доходів громадян===
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] для відповідного року. 
Згідно із пп. 161.1.1 п. 161.1 ст. 161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. 
'''Відповідно до ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text Закон України "Про державний бюджет на 2021 рік"] розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 1 січня, становить 2270 гривні, отже у 2021 році розмір податкової соціальної пільги передбаченої пп. 161.1.1 п. 161.1 ст. 161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] дорівнює 1135 гривень (2270 грн. х 50%).'''
==Дії що виключають відповідальність==
===Сплата податків, зборів (обов'язкових платежів) та відшкодування шкоди===
Особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) статті 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України], звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
===Податковий компроміс===
Діяння, передбачені частинами першою - третьою статті 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України], не вважаються умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), якщо платник податків досяг податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України].

[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Митне право]]
[[Категорія: Фінансове право]]
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Суди]]

Трудові пенсії

2020-04-16T14:07:56Z

Svitlana.kazakova:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]

== Поняття "трудові пенсії" ==
'''Трудові пенсії''' — ''це державний вид пенсії, що передбачає щомісячну грошову виплату для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.''

== Види трудових пенсій: ==
# [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BC._%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%8E_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BC за віком];
# [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 по інвалідності];
# [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%B2_%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96_%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0 в разі втрати годувальника];
# [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D1%83_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2 за вислугу років].

== Хто має право на трудові пенсії? ==
'''1)''' особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;

'''2)''' особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

'''3)''' члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які не є членами таких спілок, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

'''4)''' інші особи, які підлягають державному соціальному страхуванню;

'''5)''' працівники воєнізованих формувань, які не підлягають державному соціальному страхуванню, особи начальницького і рядового складу фельд'єгерської служби;

'''6)''' вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

'''7)''' особи, які стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;

'''8)''' особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

'''9)''' члени сімей осіб, вказаних у цій статті, і пенсіонерів з числа цих осіб - у разі втрати годувальника.

'''''Непрацездатні громадяни, які не одержують трудову пенсію, мають право на тимчасову державну соціальну допомогу.'''''
== За яких умов призначаються трудові пенсії? ==
'''''1. Право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років та жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.'''''

'''''Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.'''''

'''Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:'''

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

'''До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:'''

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

'''2. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:'''

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

'''3. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:'''

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

'''4.''' У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою ст.26 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування", пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою статті ст.26 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 року на дату досягнення відповідного віку.

'''''2.'' Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок:'''

- трудового каліцтва або професійного захворювання;

- загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

'''Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність:''' у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

'''3. Право на пенсію в разі втрати годувальника''' мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік/дружина померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

'''4. Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.'''

'''''Право на пенсію за вислугу років мають:'''''

'''1)''' окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;

'''2)''' робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

'''3)''' водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

'''4)''' механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення);

'''5)''' працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

'''6)''' робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;

'''7)''' деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів;

'''8)''' працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів.

== Куди звертатися для оформлення трудової пенсії? ==
Для отримання пенсії по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугою років, а також пенсії за віком для непрацюючих осіб — заява подається до відділення Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації особи). Для отримання пенсії за віком для працюючих осіб заява про призначення пенсії подається через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації, де така особа працює або за бажанням працівник може подати заяву особисто за місцем проживання.

[[Категорія:Призначення пенсії]]

Праця жінок: пільги, гарантії

2020-04-16T10:49:14Z

Svitlana.kazakova:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] (розділ «Праця жінок»)
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про оплату праці»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України «Про охорону праці»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]

== '''Основні права та гарантії для жінок''' ==
* '''Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу''' і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю (ч.1 ст. 184 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* '''Не допускається залучення до робіт у нічний час''', до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]). Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди (ст. 177 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* '''На прохання вагітної жінки''', жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ч.1 ст. 56 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* '''Скорочена тривалість робочого часу''' може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю (ст. 51 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).

== '''Пільги, передбачені для жінок, передбачені законодавством про охорону праці''' ==
'''''Відповідно ст. 174 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП] і ст. 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону України "Про охорону праці"] забороняється застосування праці жінок:'''''
* на важких роботах;
* на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці,
* на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням),
* у нічний час, окрім галузей народного господарства, де це викликано необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід,
* залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

''Гранично допустимі норми підіймання та переміщення вантажів для жінок:''
* підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою -10 кг;
* підіймання і переміщення вантажів постійно протягом зміни – 7 кг;
* сумарна маса вантажу при переміщенні протягом кожної години робочої зміни з робочої поверхні – 350 кг;
* з підлоги – 175 кг. 
Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n960 ч.3 ст.174 КЗпП]).

== '''Пільги та гарантії для вагітних жінок та жінок, які мають дітей''' ==
* На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.
Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні, крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та дітей-вихованців у дитячих будинках сімейного типу.
У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.
За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома (ст. 179 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* Жінці з дитиною у віці до півтора років, крім загальної перерви, надаються перерви для годування. (ст. 183 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* Тимчасове переведення вагітних і жінок, які мають дітей до шести років або дитину з інвалідністю, на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, можливе тільки за їх згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою(ст. 33 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу (ст. 185 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок (ст. 186 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).

== '''Пільги та гарантії для жінок при наданні відпусток''' ==
* '''Щорічні відпустки повної тривалості''' до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються, зокрема: жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (ст.10 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]).
* '''Щорічні відпустки за бажанням працівника''' в зручний для нього час надаються: - особам віком до вісімнадцяти років; - жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї; - жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю; - одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків; - дружинам (чоловікам) військовослужбовців.
* '''За бажанням жінки їй надається відпустка''' для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства (ст. 179 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* '''Надання жінкам оплачуваної відпустки''' у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 179 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* '''Відпустки для догляду за дитиною''' можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною (ст. 179 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* '''За бажанням жінки''' або інших осіб, які фактично доглядають за дитиною, у період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в 7 період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 179 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* '''У разі надання жінкам відпустки''' у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році. (ст. 180 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).
* '''Жінці, яка працює і має двох або більше дітей''' віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. (ст. 19 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про відпустки”]).

[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Охорона праці‎]]
[[Категорія:Вагітні жінки‎]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]
[[Категорія:Пільги та гарантії щодо надання відпусток]]

Конфіскація земельної ділянки

2020-03-26T10:30:06Z

Svitlana.kazakova:

== Конфіскація земельної ділянки ==
Згідно із ч. 6 ст. 41 Конституції України, "'''!конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом'''." Ці положення відтворені у ст. 354 ЦКУ.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється лише у випадках, встановлених законом, а згідно ч. 1 ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

- добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

- смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

- відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

- звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

- відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних

потреб;

- конфіскація за рішенням суду;

- невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у

встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку є вичерпним.[[Файл:Конфіскація земельної ділянки.jpg|міні]]
'''Випадки, обсяги та порядок конфіскації майна регулюються Кримінальним кодексом України'''
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ККУ, " п''окарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого''. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються". Згідно із ч. 2 цієї статті, в конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу."

(Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 ККУ), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 149 ККУ), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 ККУ) та ін.)

Як конфіскацію можна розглядати також стягнення в дохід держави одержаної стороною (належної стороні) за господарським зобов'язанням земельної ділянки, якщо таке зобов'язання "визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства" за рішенням суду (ч. 1 ст. 208 ПСУ). Водночас, можливість застосування даної норми ГКУ щодо угод про відчуження земельних ділянок ставиться під сумнів положеннями ч. 1 ст. 4 кодексу, які виключають земельні відносини з предмету регулювання кодексу.

Положення про конфіскацію містяться в деяких інших законодавчих актах (наприклад, КУпАП), проте передбачена цими актами конфіскація навряд чи може бути застосована щодо земельних ділянок. Щоправда, О. В. Єлісєєва вказує, що теоретична можливість такого застосування існує при вчиненні правопорушень, передбачених ст. 181 КУпАП "Азартні ігри, ворожіння у громадських місцях", коли земельна ділянка може бути конфіскована, якщо вона є ставкою у грі.

'''Відповідно до статті 148 Земельного кодексу України: земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.'''

'''''Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" суди, вирішуючи питання про припинення права користування земельною ділянкою, повинні враховувати, що орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише за умов та в порядку, який визначений ст.ст.140-149 Земельного Кодексу України, тобто питання про примусове припинення права земельною ділянкою вирішується тільки в судовому порядку шляхом подачі цивільного позову'''''.

Згідно ст.152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування судом.

Конфіскація земельної ділянки

2020-02-04T17:40:26Z

Svitlana.kazakova: /* Конфіскація земельної ділянки */

== Конфіскація земельної ділянки ==
Згідно із ч. 6 ст. 41 Конституції України, "'''!конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом'''." Ці положення відтворені у ст. 354 ЦКУ.
[[Файл:Конфіскація земельної ділянки.jpg|міні]]
'''Випадки, обсяги та порядок конфіскації майна регулюються Кримінальним кодексом України'''
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ККУ, " п''окарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого''. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються". Згідно із ч. 2 цієї статті, в конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу."

(Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 ККУ), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 149 ККУ), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 ККУ) та ін.)

Як конфіскацію можна розглядати також стягнення в дохід держави одержаної стороною (належної стороні) за господарським зобов'язанням земельної ділянки, якщо таке зобов'язання "визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства" за рішенням суду (ч. 1 ст. 208 ПСУ). Водночас, можливість застосування даної норми ГКУ щодо угод про відчуження земельних ділянок ставиться під сумнів положеннями ч. 1 ст. 4 кодексу, які виключають земельні відносини з предмету регулювання кодексу.

Положення про конфіскацію містяться в деяких інших законодавчих актах (наприклад, КУпАП), проте передбачена цими актами конфіскація навряд чи може бути застосована щодо земельних ділянок. Щоправда, О. В. Єлісєєва вказує, що теоретична можливість такого застосування існує при вчиненні правопорушень, передбачених ст. 181 КУпАП "Азартні ігри, ворожіння у громадських місцях", коли земельна ділянка може бути конфіскована, якщо вона є ставкою у грі.

'''Відповідно до статті 148 Земельного кодексу України: земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.'''

'''''Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" суди, вирішуючи питання про припинення права користування земельною ділянкою, повинні враховувати, що орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише за умов та в порядку, який визначений ст.ст.140-149 Земельного Кодексу України, тобто питання про примусове припинення права земельною ділянкою вирішується тільки в судовому порядку шляхом подачі цивільного позову'''''.

Згідно ст.152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування судом.

Файл:Конфіскація земельної ділянки.jpg

2020-02-04T17:33:35Z

Svitlana.kazakova:

Конфіскація земельної ділянки

2020-02-04T17:18:59Z

Svitlana.kazakova: Створена сторінка: == Конфіскація земельної ділянки == Згідно із ч. 6 ст. 41 Конституції України, "'''!конфіскац...

== Конфіскація земельної ділянки ==
Згідно із ч. 6 ст. 41 Конституції України, "'''!конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом'''." Ці положення відтворені у ст. 354 ЦКУ.

'''Випадки, обсяги та порядок конфіскації майна регулюються Кримінальним кодексом України'''
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ККУ, " п''окарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого''. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються". Згідно із ч. 2 цієї статті, в конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу."

(Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 ККУ), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 149 ККУ), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 ККУ) та ін.)

Як конфіскацію можна розглядати також стягнення в дохід держави одержаної стороною (належної стороні) за господарським зобов'язанням земельної ділянки, якщо таке зобов'язання "визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства" за рішенням суду (ч. 1 ст. 208 ПСУ). Водночас, можливість застосування даної норми ГКУ щодо угод про відчуження земельних ділянок ставиться під сумнів положеннями ч. 1 ст. 4 кодексу, які виключають земельні відносини з предмету регулювання кодексу.

Положення про конфіскацію містяться в деяких інших законодавчих актах (наприклад, КУпАП), проте передбачена цими актами конфіскація навряд чи може бути застосована щодо земельних ділянок. Щоправда, О. В. Єлісєєва вказує, що теоретична можливість такого застосування існує при вчиненні правопорушень, передбачених ст. 181 КУпАП "Азартні ігри, ворожіння у громадських місцях", коли земельна ділянка може бути конфіскована, якщо вона є ставкою у грі.
Стаття 148 Земельного кодексу України: земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" суди, вирішуючи питання про припинення права користування земельною ділянкою, повинні враховувати, що орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише за умов та в порядку, який визначений ст.ст.140-149 Земельного Кодексу України, тобто питання про примусове припинення права земельною ділянкою вирішується тільки в судовому порядку шляхом подачі цивільного позову.

Згідно ст.152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування судом.

Обговорення:Головна сторінка2

2020-02-04T17:12:37Z

Svitlana.kazakova:

== Конфіскація земельної ділянки ==

Згідно із ч. 6 ст. 41 Конституції України, "конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом." Ці положення відтворені у ст. 354 Цивільного кодексу України.

'''випадки, обсяги та порядок конфіскації майна''''' 

регулюються насамперед нормами Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Кримінального кодексу України, " ''''покаранння у виді конфіскації майна - це примусове безоплатне вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого''. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються".'''''Жирний текст'''
Згідно із ч. 2 цієї статті, в конфіскація майна встановлюється за ''тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини'' і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу."

Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 ККУ), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 149 ККУ), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 ККУ) та ін.

Як конфіскацію можна розглядати також стягнення в дохід держави одержаної стороною (належної стороні) за господарським зобов'язанням земельної ділянки, якщо таке зобов'язання "визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства" за рішенням суду (ч. 1 ст. 208 ПСУ). Водночас, можливість застосування даної норми ГКУ щодо угод про відчуження земельних ділянок ставиться під сумнів положеннями ч. 1 ст. 4 кодексу, які виключають земельні відносини з предмету регулювання кодексу.

Положення про конфіскацію містяться в деяких інших законодавчих актах (наприклад, КУпАП), проте передбачена цими актами конфіскація навряд чи може бути застосована щодо земельних ділянок. Щоправда, О. В. Єлісєєва вказує, що теоретична можливість такого застосування існує при вчиненні правопорушень, передбачених ст. 181 КУпАП "Азартні ігри, ворожіння у громадських місцях", коли земельна ділянка може бути конфіскована, якщо вона є ставкою у грі.
Стаття 148 Земельного кодексу України: земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" суди, вирішуючи питання про припинення права користування земельною ділянкою, повинні враховувати, що орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише за умов та в порядку, який визначений ст.ст.140-149 Земельного Кодексу України, тобто питання про примусове припинення права земельною ділянкою вирішується тільки в судовому порядку шляхом подачі цивільного позову.

Згідно ст.152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування судом.

Обговорення:Головна сторінка2

2020-02-04T17:10:35Z

Svitlana.kazakova: /* Конфіскація земельної ділянки */ нова тема

== Конфіскація земельної ділянки ==

Згідно із ч. 6 ст. 41 Конституції України, "конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом." Ці положення відтворені у ст. 354 Цивільного кодексу України.

'''випадки, обсяги та порядок конфіскації майна'''''Курсивний текст''
регулюються насамперед нормами Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Кримінального кодексу України, " ''покаранння у виді конфіскації майна - це примусове безоплатне вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого''. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються".
Згідно із ч. 2 цієї статті, в конфіскація майна встановлюється за ''тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини'' і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу."

Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 ККУ), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 149 ККУ), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 ККУ) та ін.

Як конфіскацію можна розглядати також стягнення в дохід держави одержаної стороною (належної стороні) за господарським зобов'язанням земельної ділянки, якщо таке зобов'язання "визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства" за рішенням суду (ч. 1 ст. 208 ПСУ). Водночас, можливість застосування даної норми ГКУ щодо угод про відчуження земельних ділянок ставиться під сумнів положеннями ч. 1 ст. 4 кодексу, які виключають земельні відносини з предмету регулювання кодексу.

Положення про конфіскацію містяться в деяких інших законодавчих актах (наприклад, КУпАП), проте передбачена цими актами конфіскація навряд чи може бути застосована щодо земельних ділянок. Щоправда, О. В. Єлісєєва вказує, що теоретична можливість такого застосування існує при вчиненні правопорушень, передбачених ст. 181 КУпАП "Азартні ігри, ворожіння у громадських місцях", коли земельна ділянка може бути конфіскована, якщо вона є ставкою у грі.
Стаття 148 Земельного кодексу України: земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" суди, вирішуючи питання про припинення права користування земельною ділянкою, повинні враховувати, що орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише за умов та в порядку, який визначений ст.ст.140-149 Земельного Кодексу України, тобто питання про примусове припинення права земельною ділянкою вирішується тільки в судовому порядку шляхом подачі цивільного позову.

Згідно ст.152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування судом.

Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів

2019-12-17T13:35:17Z

Svitlana.kazakova: /* Об’єктивна сторона злочину передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України */

== Нормативно правова база: ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності»]

== Об’єктивна сторона злочину передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 191 Кримінального кодексу України] ==
З об'єктивної сторони злочин, передбачений [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 191 Кримінального кодексу України], може бути вчинений у формі:
# '''''привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні''''';
# '''''розтрати такого майна зазначеною особою''''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України]);
# '''''привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем''''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України]). 
'''Привласнення''' - це протиправне і безоплатне вилучення (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб.

В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище. 

'''Розтрата''' - це незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні.

В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб. ***''Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна.''

''Така правомочність може обумовлюватись службовими обов'язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.'' Ця правомочність може виникати не лише в осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності (комірник, експедитор, агент по постачанню, продавець, касир). Такою правомочністю можуть наділятися і будь-які інші (приватні) особи, яким власник майна відповідно до закону передає певні повноваження щодо розпоряджання, управління, доставки чи зберігання майна. Така-правомочність у особи може виникнути на підставі цивільно-правових угод підряду, оренди, комісії, прокату, перевезення, схову, майнового найму. При цьому не має значення, яким саме власником - юридичною чи фізичною особою - винний був наділений певною правомочністю щодо відповідного майна. 

Звернення на свою користь чужого майна, вчинене особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо цього майна а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна (сторож, охоронник, підсобний робітник, вантажник та ін.), повинно кваліфікуватися як крадіжка за ст. 185. Це стосується також осіб, які виконували чисто технічні функції з транспортування майна (шофер, тракторист, комбайнер, водії водних транспортних засобів тощо). Якщо ж зазначені особи, крім чисто технічних функцій з транспортування майна, були наділені стосовно довіреного для транспортування майна певною правомочністю, їхні дії по неправомірному заволодінню цим майном слід розглядати як привласнення чи розтрату і кваліфікувати за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 191 Кримінального кодексу України]. Водночас, викрадення чужого майна, вчинене особою, яка була наділена щодо нього певною правомочністю, але у даному випадку нею не користувалася, має кваліфікуватися [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 за ст. ст. 185, 186 або 187 Кримінального кодексу України]. 
Тимчасове запозичення майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні, для тимчасового його використання з подальшим поверненням його або його еквівалента власнику, не може бути визнано протиправним його привласненням. За наявності підстав такі дії можуть бути розцінені як самоправство ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 356 Кримінального кодексу України]), а при вчиненні їх службовою особою - як зловживання владою або службовим становищем ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 364 Кримінального кодексу України]). 

Привласнення та розтрата, вчинені шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, утворюють склад злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України]. Частиною [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 2 цієї статті] охоплюється також заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем. 

Заволодіння чужим, майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим, становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Його особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб. Тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебуває у їх віданні. 

Предметом такого протиправного заволодіння може бути також майно, щодо якого ані сам винний, ані його підлеглі не були наділені певною правомочністю. На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом злочину, а використання для заволодіння чужим майно офіційно наданих йому за посадою службових повноважень. 

Якщо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем було пов'язане з внесенням такою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншим підробленням документів або складанням і видачею завідомо неправдивих документів, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. ст. 191, 366 Кримінального кодексу України]. 

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем слід відмежовувати від зловживання владою або службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів і утворює склад злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 364 Кримінального кодексу України]. Зловживання службовою особою своїм службовим становищем при вчиненні злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України], виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином утворює спеціальний склад службового зловживання. При корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 364], службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправне отримуючи вигоду з свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду. При цьому така шкода може полягати у так званій упущеній вигоді. На відміну від злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України], зловживання владою або службовим становищем ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 364 Кримінального кодексу України]) може супроводжуватись сплатним вилученням чужого майна, за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, - інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним тощо. 

Умисне і безпідставне отримання службовою особою з використанням свого службового становища чужого майна як премій, надбавок до заробітної плати, пенсій, допомоги, інших виплат слід кваліфікувати за ст. 191 Кримінального кодексу України, а не за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 364 Кримінального кодексу України]. 

Якщо службова особа спочатку звертає на свою користь чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, а потім з метою приховати вчинений нею злочин зловживає своїм службовим становищем, її дії потребують кваліфікації за правилами реальної сукупності злочинів - за відповідними частинами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 191 і 364 Кримінального кодексу України]. 

Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним. Момент закінчення розтрати збігається з моментом витрачання чужого майна. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд. 

== Суб’єкти злочину: ==

Суб'єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 191], може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні. 

Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України) може бути лише службова особа. Про поняття службової особи див. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 примітки 1 і 2 до ст. 364 Кримінального кодексу України] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Загальні положення до розділу XVII Особливої частини Кримінального кодексу України]. 

== Суб’єктивна сторона злочину ==

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

== Кваліфікуючі ознаки ==

Кваліфікуючими обставинами привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем закон передбачає вчинення їх:
# повторно або
# за попереднім зговором групою осіб [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. З ст. 191)],
# у великих [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 4 ст. 191)] або
# особливо великих [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 5 ст. 191)] розмірах, або
# організованою групою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 5 ст. 191)].

[[Категорія:Кримінальне право]]

Договори у сфері житлово-комунальних послуг. Повірка лічильників

2019-12-17T13:10:53Z

Svitlana.kazakova: /* Учасники відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. */

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг належать до категорії цивільно-правових, тому одним із основних документів, що регламентують цю сферу, є Цивільний кодекс України. Також такі відносини регулюють спеціальні акти. 
== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1875-15 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»].
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-п Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/712-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком»].

== Учасники відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. ==
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: '''власник, споживач, виконавець, виробник'''.

Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

''Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.''

== Істотні умови договору. ==
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами договору є:

1) перелік послуг;

*2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов’язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
'''''Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.'''''

''У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.''

== Повірка лічильників. ==

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від із внесеними змінами, '''періодична повірка, обслуговування та ремонт''' (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) '''квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця'''.

''У разі звернення споживача до виконавця послуги з централізованого опалення із заявою про надання розстрочки (додаток 4) такий виконавець починаючи з місяця подання зазначеної заяви щомісяця протягом опалювального періоду нараховує 50 відсотків плати за послугу з централізованого опалення.''

Сума неоплачених протягом опалювального періоду 50 відсотків плати за послугу з централізованого опалення нараховується споживачу протягом міжопалювального періоду щомісяця рівними частинами з травня по вересень включно.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

У разі коли опалювальні пристрої в квартирі (будинку садибного типу) обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) не відповідає розрахунковій, споживач оплачує послуги за результатами розрахунків витрат тепла, які здійснюються виконавцем за методикою, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.
Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.

Засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

'''Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця.'''

За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:
#з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці;
#з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

== Підстави звернення до суду. ==

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

У такому випадку позов пред»являється за місцезнаходженням відповідача ('''ч. 1 ст.27 ЦПК України''').

Позов про захист прав споживачів може бути пред»явлений і за місцем проживання споживача ('''ч. 5 ст. 28 ЦПК України''').

[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Суди]]

Майнові права як предмет договору купівлі-продажу нерухомого майна

2019-12-17T12:55:11Z

Svitlana.kazakova: /* Форма та зміст договору */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2658-14 Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]

== Загальні положення ==

Останнім часом все більшого поширення набувають договори купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно. Найчастіше такий договір приходить на заміну інвестиційному договору, так як в Україні існує заборона на укладання прямих інвестиційних договорів. Інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.

== Визначення поняття майнових прав ==
Стаття 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] серед об'єктів цивільних прав називає майнові права. Вони ж визначаються речовими правами згідно з ч.2 статті 190 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]. Але визначення майновим правам [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс] не дає.
В статті 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2658-14 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”] майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

== Договір купівлі-продажу майнових прав ==
Згідно зі ст. 656 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] майнові права можуть бути предметом договору купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав. А нормою ст. 658 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. 

Тобто, за договором купівлі-продажу майнових прав покупець отримує у власність не індивідуально визначене нерухоме майно з усіма притаманними йому властивостями, а майнові права на ще не існуюче майно, яке може стати таким при сукупності всіх передбачених будівельною документацією обставин. Законодавець не обмежує власника майнових прав на нерухоме майно в здійсненні будь-яких не заборонених законом операцій щодо цих прав, в тому числі щодо уступки права вимоги (цесії) за такими договорами.

== Форма та зміст договору ==
Чинне законодавство не містить жодних спеціальних вимог щодо форми купівлі-продажу майнових прав на нерухомість, але при цьому необхідно зважати на ст. 657 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ], згідно з якою договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Не зважаючи на це, згідно зі ст. 181 ГКУ до нерухомих речей (нерухомого майна) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Тобто, при визначенні нерухомого майна законодавець майнові права не згадує. З цього випливає, що нотаріальне посвідчення таких договорів законодавцем прямо не вимагається і може бути здійснено за бажанням сторін договору.
Якщо покупець прийняв рішення укласти договір купівлі – продажу майнових прав, не буде зайвим звернути увагу на деякі істотні умови такого договору. 

1. '''Предмет договору має бути чітко визначений'''. 

'''По-перше''', має бути зазначено, що покупець придбає майнові права на конкретну квартиру чи будинок. 
'''По-друге''', має бути роз’яснено зміст цих прав, тобто які саме майнові права передаються покупцю (повинно бути чітко зазначено, що після введення будинку чи квартири в експлуатацію передається покупцю у власність; також чітко і однозначно має бути описаний порядок такої передачі). 
'''По-третє''', має бути регламентовано, з якого моменту покупець стає власником майнових прав на нерухомість (як правило, це відбувається після повної оплати вартості майнових прав), відбувається це автоматично чи необхідним є підписання додаткових документів? 
'''По-четверте''', має бути чітко визначена сама квартира/будинок (кінцевий об'єкт), а саме: 

а) будівельна адреса об’єкта; 

б) номер приміщення згідно з будівельною нумерацією; 

в) поверх; 

г) площа загальна і жила; 

ґ) кількість кімнат. 

Не буде зайвим в якості додатку долучити до договору план (креслення), на якому окреслити потрібну нерухомість. 

2. '''Ціна договору або ж порядок її визначенні''', рівно як і порядок сплати, також мають бути регламентовані чітко і не допускати двоякого трактування. 

3. '''Строки.''' Це дуже важливі умови, причому мова йде не лише про строки сплати вартості майнових прав, але й про строки введення будинку в експлуатацію, строки передання квартири покупцю, строки оформлення права власності покупця на квартиру. В договорі всі ці умови мають бути зафіксовані. 

4. '''Гарантійні зобов’язання.''' Для покупця важливо розуміти: коли він одержить ключі від квартири і якщо раптом виявить там будівельний брак – хто, за чий рахунок і в які строки буде його прибирати? Причому це варто узгодити не на словах, а письмово, в тексті договору. 

5. '''Дострокове розірвання договору і його наслідки.''' Дуже часто з’ясовується, що найменше порушення договору покупцем (особливо в частині дотримання строків оплати) є підставою для розірвання договору забудовником. Ці підстави слід вивчити, по можливості – скоригувати.

[[Категорія: Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія: Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]
[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Розбещення неповнолітніх

2018-11-05T14:02:01Z

Svitlana.kazakova:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України N 5 від 30 травня 2008 р. "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"]
* Розбещення неповнолітніх – це злочин передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5 статтю 156 КК України].

== Об'єкт злочину ==

'''Об'єкт злочину''' - статева недоторканість і нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх. Розбещення неповнолітніх здатне викликати у потерпілих від цього злочину різні статеві збочення.
Потерпілим виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річного віку. Для кваліфікації діяння за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5 ст. 156] не має значення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості, хто був ініціатором вчинення розпусних дій, а також характеристика потерпілої особи (попереднє ведення статевого життя, наявність сексуального досвіду тощо).
=== об'єктивна сторона злочину === 
З об'єктивної сторони злочин ''виражається у вчиненні розпусних дій сексуального характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх''. 
'''Види розпусних дій:'''
* фізичні
* інтелектуальні

Розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла 16-річного віку, вчинені безпосередньо перед її зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, повністю охоплюються відповідними частинами статей [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?nreg=2341-14&find=5&text=156&x=3&y=4 152, 153, 155,] оскільки у подібних випадках розбещення неповнолітніх з урахуванням спрямованості умислу винного розглядається лише як етап у вчиненні інших статевих злочинів. Наявність істотного розриву у часі між розпусними діями і вчиненням стосовно однієї й тієї ж потерпілої особи іншого статевого злочину, що виключає переростання одного злочинного діяння в інше, означає, що вчинене треба кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів.
Розпусні дії, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?nreg=2341-14&find=5&text=156&x=3&y=4 передбачені ст. 156], зазвичай спрямовані на задоволення винним статевої пристрасті, на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту або його задоволення. Але мотиви цього злочину не впливають на його кваліфікацію. Винний може керуватись не лише сексуальними, а й іншими спонуканнями (помста близьким, подальше втягнення у проституцію тощо).

== Фізичне розбещення ==

'''Фізичне розбещення''' - це, зокрема, оголення статевих органів винної або потерпілої особи, мацання їх, інші непристойні дотики, які викликають статеве збудження, навчання онанізму, вчинення у присутності потерпілого статевого акту, акту онанізму, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, схилення або примушення потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного тощо. Диспозицією ст. 156 охоплюється також задоволення статевої пристрасті винного неприродним способом (наприклад, оральний або анальний секс), якщо при цьому щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, не застосовується фізичне чи психічне насильство та не використовується безпорадний стан потерпілої особи. Механізм виникнення специфічних ушкоджень і змін, які стали результатом розпусних дій фізичного характеру, встановлюється судово-медичною експертизою.
Природні статеві зносини з особою, якій не виповнилось 16 років і яка не досягла статевої зрілості, за її згодою не визнаються фізичним розбещенням неповнолітніх у плані відповідальності за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?text=15 ст. 156] і кваліфікуються за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?text=15 ст. 155].
Розбещення неповнолітніх, яке поєднується з побоями і мордуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, погрозою вбивством, зараженням вірусом імунодефіциту людини або іншою невиліковною інфекційною хворобою, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?text=15 ст. 156] і відповідною статтею про злочин проти здоров'я особи.

== Інтелектуальне розбещення ==

'''Інтелектуальне розбещення''' може полягати, наприклад, у цинічних розмовах з потерпілим на сексуальні теми, у розповіді відвертих, натуралістичних сексуальних історій, фотографуванні потерпілих у різних сексуальних позах, демонстрації порнографічних предметів. Використання в процесі вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, а також примушування до участі у їх створенні потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page9?text=15 ст. 301].
Якщо винний, маючи намір зґвалтувати неповнолітню особу, здійснив щодо неї розпусні дії, а закінчене зґвалтування не вчинив з причин, не залежних від його волі, скоєне потрібно кваліфікувати не за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?nreg=2341-14&find=5&text=156&x=3&y=4 ст. 156], а за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page?text=15 ст. 15] і частинами 3 або 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?nreg=2341-14&find=5&text=156&x=3&y=4 ст. 152].
У разі, коли розбещення неповнолітнього передувало зґвалтуванню, від доведення до кінця якого особа добровільно відмовилась, її дії, за наявності підстав, слід кваліфікувати [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?nreg=2341-14&find=5&text=156&x=3&y=4 за ст. 156].
Розбещення неповнолітніх є закінченим злочином з моменту початку вчинення розпусних дій. Згода потерпілого на вчинення щодо нього таких дій, а так само їх результати на кваліфікацію [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?nreg=2341-14&find=5&text=156&x=3&y=4 за ст. 156] не впливають.

== Суб'єкт злочину ==

'''Суб'єктом злочину''' '''виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку'''''Курсивний текст''. У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?nreg=2341-14&find=5&text=156&x=3&y=4 статті 156] встановлено відповідальність за розпусні дії незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості, тому винний і потерпілий можуть бути особами як однієї, так і різної статі.
== Суб'єктивна сторона злочину ==
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Про момент усвідомлення винною особою віку потерпілої особи див. коментар до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?nreg=2341-14&find=5&text=156&x=3&y=4 ст. 152]. У разі сумлінної помилки особи щодо віку потерпілого відповідальність за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?text=15 ст. 156] виключається.
Розпусні дії, передбачені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?nreg=2341-14&find=5&text=156&x=3&y=4 ст. 156], зазвичай спрямовані на задоволення винним статевої пристрасті, на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту або його задоволення. Але мотиви цього злочину не впливають на його кваліфікацію. Винний може керуватись не лише сексуальними, а й іншими спонуканнями (помста близьким, подальше втягнення у проституцію тощо).

== Кваліфікуючі ознаки ==

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення розпусних дій: 
1) щодо малолітньої особи; 
2) батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього. 
Про ці поняття див. коментар до статей [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5?nreg=2341-14&find=5&text=156&x=3&y=4 152 і 155].

== Покарання ==

Покарання, за вчинення злочину, передбаченого частиною [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5 1 статті 156 КК України] (чинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку), караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Покарання, за вчинення злочину, передбаченого частиною [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5 2 статті 156 КК України] (ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього), караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5 Стаття 156] відображає вирішення на законодавчому рівні проблеми педофілії - статевого відхилення, яке виявляється у прагненні вчинювати дії сексуального характеру з дітьми. Розбещення неповнолітніх може і не мати на меті сексуальне задоволення винного.

[[категорія:Кримінальне право]]

Збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку

2018-11-05T13:34:26Z

Svitlana.kazakova:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України «Про споживче кредитування»]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/FC47BD375BA72A61C2257FCD0051F96C Постанова ВСУ від 25 травня 2016 р. у справі № 6-157цс16]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/F7A5B07201AA7AB5C225808F003859D5 Постанова ВСУ від 30 листопада 2016 р. у справі № 6-82цс16]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E879F23578CC1036C225802D00402DDA Постанова ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-1412цс16] 

== Поняття та види процентної ставки за користування кредитом ==

'''Процентна ставка''' — сума, зазначена в процентному вираженні до суми кредиту, яку платить одержувач кредиту за користування ним в розрахунку на певний період (місяць, квартал, рік). 

'''Види процентної ставки''' відповідно до ч. 1, 2, 4, 6 ст. 1056-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]
* фіксована
* змінювана
Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
 
== Порядок збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом ==

Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки '''''не пізніш як за 15 календарних днів''''' до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. 
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. 
Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. 
Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки. 

'''боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. '''''Курсивний текст''

== Нарахування відсотків на заборгованість по кредиту після ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора до його фактичного виконання ==

'''ВАЖЛИВО!'''Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного Кодексу України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Кодексу]. 

Отже, з видачею судового наказу про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору не припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом є законним. 

'''Строк договору''' - це час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (відповідно до частини першої ст. 631 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]) 

За змістом ст.ст. 525, 526 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] '''зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк'''. 
''
'''Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається'''. ''

У відповідності до частин першої та третьої ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 

'''Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.'''
ст. 536 Цивільного Кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. 

Відповідно до частини першої ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. 

У випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.
Окрім того, підлягають застосуванню положення ст. 625 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] із поєднанням зі ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] у разі прострочення виконання боржником грошового зобов’язання. 
'''Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:''' 
# поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
# індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
# значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]

Збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку

2018-11-05T13:33:25Z

Svitlana.kazakova:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України «Про споживче кредитування»]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/FC47BD375BA72A61C2257FCD0051F96C Постанова ВСУ від 25 травня 2016 р. у справі № 6-157цс16]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/F7A5B07201AA7AB5C225808F003859D5 Постанова ВСУ від 30 листопада 2016 р. у справі № 6-82цс16]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E879F23578CC1036C225802D00402DDA Постанова ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-1412цс16] 

== Поняття та види процентної ставки за користування кредитом ==

'''Процентна ставка''' — сума, зазначена в процентному вираженні до суми кредиту, яку платить одержувач кредиту за користування ним в розрахунку на певний період (місяць, квартал, рік). 

'''Види процентної ставки''' відповідно до ч. 1, 2, 4, 6 ст. 1056-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]
* фіксована
* змінювана
Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
 
== Порядок збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом ==

Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки '''''не пізніш як за 15 календарних днів''''' до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. 
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. 
Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. 
Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки. 

'''боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. '''''Курсивний текст''

== Нарахування відсотків на заборгованість по кредиту після ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора до його фактичного виконання ==

'''ВАЖЛИВО!'''Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного Кодексу України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Кодексу]. 

Отже, з видачею судового наказу про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору не припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом є законним. 

'''Строк договору''' - це час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (відповідно до частини першої ст. 631 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]) 

За змістом ст.ст. 525, 526 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] '''зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк'''. 
''
'''Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається'''. ''

У відповідності до частин першої та третьої ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 

'''Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.'''
ст. 536 Цивільного Кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. 

Відповідно до частини першої ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. 

У випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.
Окрім того, підлягають застосуванню положення ст. 625 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] із поєднанням зі ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] у разі прострочення виконання боржником грошового зобов’язання. 
Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 
# поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
# індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
# значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]

Збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку

2018-11-05T11:21:31Z

Svitlana.kazakova:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України «Про споживче кредитування»]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/FC47BD375BA72A61C2257FCD0051F96C Постанова ВСУ від 25 травня 2016 р. у справі № 6-157цс16]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/F7A5B07201AA7AB5C225808F003859D5 Постанова ВСУ від 30 листопада 2016 р. у справі № 6-82цс16]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E879F23578CC1036C225802D00402DDA Постанова ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-1412цс16] 

== Поняття та види процентної ставки за користування кредитом ==

'''Процентна ставка''' — сума, зазначена в процентному вираженні до суми кредиту, яку платить одержувач кредиту за користування ним в розрахунку на певний період (місяць, квартал, рік). 

'''Види процентної ставки''' відповідно до ч. 1, 2, 4, 6 ст. 1056-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]
* фіксована
* змінювана
Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
 
== Порядок збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом ==

Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки '''''не пізніш як за 15 календарних днів''''' до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. 
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. 
Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. 
Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки. 

'''боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. '''''Курсивний текст''

== Нарахування відсотків на заборгованість по кредиту після ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора до його фактичного виконання ==

'''ВАЖЛИВО!'''Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного Кодексу України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Кодексу]. 

Отже, з видачею судового наказу про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору не припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом є законним. 

'''Строк договору''' - це час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (відповідно до частини першої ст. 631 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]) 

За змістом ст.ст. 525, 526 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] '''зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк'''. 
''
'''Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається'''. ''

У відповідності до частин першої та третьої ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 

'''Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.'''
ст. 536 Цивільного Кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. 

Відповідно до частини першої ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. 

У випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.
Окрім того, підлягають застосуванню положення ст. 625 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] із поєднанням зі ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] у разі прострочення виконання боржником грошового зобов’язання. 

[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]

Збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку

2018-11-05T11:12:40Z

Svitlana.kazakova:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України «Про споживче кредитування»]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/FC47BD375BA72A61C2257FCD0051F96C Постанова ВСУ від 25 травня 2016 р. у справі № 6-157цс16]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/F7A5B07201AA7AB5C225808F003859D5 Постанова ВСУ від 30 листопада 2016 р. у справі № 6-82цс16]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E879F23578CC1036C225802D00402DDA Постанова ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-1412цс16] 

== Поняття та види процентної ставки за користування кредитом ==

'''Процентна ставка''' — сума, зазначена в процентному вираженні до суми кредиту, яку платить одержувач кредиту за користування ним в розрахунку на певний період (місяць, квартал, рік). 

'''Види процентної ставки''' відповідно до ч. 1, 2, 4, 6 ст. 1056-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]
* фіксована
* змінювана
Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
 
== Порядок збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом ==

Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки '''''не пізніш як за 15 календарних днів''''' до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. 
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. 
Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. 
Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки. 

'''боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. '''''Курсивний текст''

== Нарахування відсотків на заборгованість по кредиту після ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора до його фактичного виконання ==

'''ВАЖЛИВО!'''Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного Кодексу України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Кодексу]. 

Отже, з видачею судового наказу про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору не припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом є законним. 

'''Строк договору''' - це час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (відповідно до частини першої ст. 631 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]) 

За змістом ст.ст. 525, 526 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. 
''
Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. ''

У відповідності до частин першої та третьої ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
ст. 536 Цивільного Кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. 

Відповідно до частини першої ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. 

Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.
Окрім того, підлягають застосуванню положення ст. 625 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] із поєднанням зі ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] у разі прострочення виконання боржником грошового зобов’язання. 

[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]

Збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку

2018-11-05T10:06:06Z

Svitlana.kazakova:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України «Про споживче кредитування»]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/FC47BD375BA72A61C2257FCD0051F96C Постанова ВСУ від 25 травня 2016 р. у справі № 6-157цс16]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/F7A5B07201AA7AB5C225808F003859D5 Постанова ВСУ від 30 листопада 2016 р. у справі № 6-82цс16]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E879F23578CC1036C225802D00402DDA Постанова ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-1412цс16] 

== Поняття та види процентної ставки за користування кредитом ==

'''Процентна ставка''' — сума, зазначена в процентному вираженні до суми кредиту, яку платить одержувач кредиту за користування ним в розрахунку на певний період (місяць, квартал, рік). 

Види процентної ставки відповідно до ч. 1, 2, 4, 6 ст. 1056-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]
* фіксована
* змінювана
Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
 
== Порядок збільшення баком розміру процентної ставки за користування кредитом ==

Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки '''''не пізніш як за 15 календарних днів''''' до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. 
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. 
Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки. 

Вирішуючи питання про правомірність зміни банком процентної ставки за користуванням кредиту, суд відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої ст. 11 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»] має враховувати, що 
'''боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. '''''Курсивний текст''

== Нарахування відсотків на заборгованість по кредиту після ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора до його фактичного виконання ==

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного Кодексу України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Кодексу]. 

Отже, з видачею судового наказу про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору не припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом є законним.
Однак, відповідно до частини першої ст. 631 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. 

За змістом ст.ст. 525, 526 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
У відповідності до частин першої та третьої ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
ст. 536 Цивільного Кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. 

Відповідно до частини першої ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. 

Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.
Окрім того, підлягають застосуванню положення ст. 625 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] із поєднанням зі ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] у разі прострочення виконання боржником грошового зобов’язання. 

[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]