WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Дрібне хуліганство

2024-05-13T06:52:39Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2899-15#Text Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06/conv Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство"]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 173 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20173.%20%D0%94%D1%80%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B5,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2002.12.2010%7D КУпАП] до дрібного хуліганства відносять нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Іншими словами, дрібним хуліганством визнаються дії, що не мають ознак кримінально караного хуліганства.
* '''нецензурна лайка в громадських місцях;'''
Нецензурна лайка - це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. У правовій літературі справедливо зазначається, що незалежно від того у зв'язку з якими обставинами особа висловлює своє роздратування у формі нецензурної лайки, вона скоює проступок, за який підлягає відповідальності в адміністративному порядку.

Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров'ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих. Воно, знижуює рівень людського спілкування та завдає моральної шкоди духовному стану суспільства, ображає людську гідність ([https://pidruchniki.com/1566021257202/pravo/harakteristika_okremih_pravoporushen_posyagayut_gromadskiy_poryadok_gromadsku_bezpeku навчальний посібник "Адміністративно-юрисдикційна діяльність міліції громадської безпеки"]).
* '''образливе чіпляння до громадян;'''
Чіпляння - це докучлива поведінка, пов'язана з діями щодо ображання, які зневажають честь і гідність людини та утискають чию-небудь волю, причому у грубій розв'язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративний зрив головного убору, навмисне загороджування виходу або проходу, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, утримання дівчини з непристойною пропозицією та інші подібні дії. Для всіх подібних випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточуючих, прагнення нав'язати свою волю, а точніше - свавілля.
* '''інші подібні дії:'''
# насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком;
# безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів'я по телефону;
# співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей;
# вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів;
# ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час;
# публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях;
# поява у громадському місці в оголеному вигляді;
# самовільне без потреби зупинення комунального транспорту;
# нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту;
# неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не потягло тяжких наслідків;
# грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них;
# знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-не-будь майна у незначних розмірах;
# зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів;
# умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
== Об’єкт ==
Об'єктом даного адміністративного проступку є '''''суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку'''''.

'''Громадський порядок''' – це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а тож підприємств, установ та організацій.
== Суб’єкт ==
Суб'єктом адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство є '''''фізична осудна особа''''', що на момент скоєння правопорушення '''''досягла 16-річного віку'''''.

За вчинення дрібного хуліганства '''''особи віком від 16 до 18 років''''' підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, що передбачено статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2013.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85 КУпАП], з урахуванням заходів впливу, які можуть застосовуватися до неповнолітнього (ст. 241 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2024%2D1.%20%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%B2%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%83%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85 КУпАП]).
== Об’єктивна сторона ==
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Хуліганські дії завжди мають активний характер і не можуть виявлятися у формі бездіяльності.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони правопорушення є місце його скоєння, а саме – громадське місце.

''Громадське місце — частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. Зокрема під'їзди, підземні переходи, стадіони.'' Перелік не є вичерпним.
== Суб’єктивна сторона ==
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне цього.

Суб'єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

Елементом суб’єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
== Відповідальність за вчинення дрібного хуліганства ==
Карається:
# накладанням штрафу від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ;
# громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин;
# виправними роботами на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20% заробітку;
# адміністративним арештом на строк до 15 діб.
== Корисні посилання ==
* [https://pidruchniki.com/1566021257202/pravo/harakteristika_okremih_pravoporushen_posyagayut_gromadskiy_poryadok_gromadsku_bezpeku Навчальний посібник "Адміністративно-юрисдикційна діяльність міліції громадської безпеки"]
== Див. також ==
* [[Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Диверсія: поняття та форми

2024-05-13T06:45:16Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/39/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Телефонна лінія щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту:
*'''(096) 755-02-40''' (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal);

*'''conflict2022.ua@gmail.com'''
|}
== Поняття ==
'''Диверсія''' (від латів.(латинський) ''diversio'' — відхилення, відвернення), підривні дії (підпали, руйнування і т.п.), здійснювані спеціально підготовленими агентами або групами в мирний і військовий час на території якої-небудь держави або території, зайнятій противником, в цілях ослаблення його економічної і військової потужності, а також і морального стану.

Відповідно до частини першої '''''статті 113''''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20113.,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2013.07.2023%7D Кримінального кодексу України] '''''диверсія''''' - це вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій '''''карається''''' позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

03 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану"], яким статтю 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20113.,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2013.07.2023%7D Кримінального кодексу України] доповнено частиною другою, згідно з якою: '''ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, - караються позбавленням волі строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.'''

'''Вибух''' – це процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі за короткий проміжок часу внаслідок миттєвого хімічного розкладання відповідних хімічних речовин або їх сумішей і створення дуже нагрітих газів.

'''Підпал''' – це свідоме спричинення пожежі через застосування джерела вогню до певних об’єктів.

'''Масове знищення людей''' – це позбавлення життя багатьох людей (конкретна їх кількість визначається зважаючи на обставини справи). Це може бути як декілька тисяч осіб, скупчених у одному місці під час, наприклад, демонстрації, так і декілька десятків осіб, які перебувають, приміром, у будинку посольства, в міському транспорті, дитячому садку, лікарні, відділенні міліції, іншому громадському місці.

'''Епідемія''' – це процес масового поширення заразних захворювань людей (чуми, холери тощо), який відбувається на значній території за порівняно короткий проміжок часу, коли показник інфекційної захворюваності населення певної місцевості та в певний час перевищує звичайний рівень, характерний для цієї інфекційної хвороби, і характеризується відповідною динамікою.

'''Епізоотія''' – це процес масового поширення заразних (інфекційних і паразитарних) захворювань (сказу, чуми, ящуру тощо) сільськогосподарських, домашніх, зоопаркових, лабораторних, диких, циркових тварин і хутрових звірів, домашньої та дикої птиці, бджіл, риб, жаб, молюсків, раків, шовкопрядів, інших представників фауни, а також ембріонів, інкубаційних яєць, заплідненої ікри, зигот, сперми тощо. Епізоотія характеризується неперервністю на значній території за порівняно короткий проміжок часу.

'''Епіфітотія''' полягає у значному поширенні грибкових, вірусних або бактеріологічних захворювань сільськогосподарських рослинних культур, лісових насаджень, водних та інших рослин. Такі захворювання можуть бути спричинені дією шкідників (комах, кліщів, мікроорганізмів) або фітопатогенів (вірусів, бактерій, грибів).
== Об'єкт ==
'''''Основний безпосередній об'єкт диверсії''''' - безпека держави в економічній, екологічній, воєнній або будь-якій іншій сфері відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії.

Крім того, для цього злочину характерним є '''''обов'язковий додатковий об'єкт''''', який має різний зміст у різних формах цього злочину: це життя і здоров'я особи, власність, навколишнє середовище.
== Предмет ==
'''''Предметом диверсії можуть бути:'''''
* будівлі, споруди та інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, від діяльності яких залежить життєдіяльність певних регіонів чи інших великих територій, належне функціонування певних галузей економіки, структур державного управління (електростанції, водо-, нафто-, газо-, нафтопродуктопроводи, мости, дамби, греблі, системи інформаційних комунікацій, вокзали, аеропорти, морські чи річкові порти, метрополітени, підприємства по виробництву грошових знаків-України чи інші важливі підприємства, незалежно від форми власності, військові частини тощо), у тому числі підприємства, зруйнування чи пошкодження яких само по собі є фактором небезпеки (хімічні, біологічні підприємства, підприємства з виготовлення вибухових матеріалів і виробів, пожежонебезпечні виробництва чи сховища, виробництва з безперервними технологічними процесами у хімічній, мікробіологічній промисловості, тощо);
* стада і колекції тварин, риба, що водиться у ставках та інших водоймищах, пасіки тощо;
* земельні угіддя, водойми, ліси тощо;
* посіви сільськогосподарських чи інших культур, лісові масиви тощо.
== Об’єктивна сторона ==
'''''Об'єктивна сторона''''' диверсії проявляється в '''''семи формах''''', кожна із яких передбачає вчинення суспільне небезпечних дій, спрямованих на:
# масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров'ю (конкретна кількість людей, знищення яких можна визнати масовим, визначається з урахуванням обставин справи);
# зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення;
# радіоактивне забруднення ( наприклад, зруйнування чи пошкодження ядерних установок, інших джерел іонізуючого випромінювання, порушення корпусу, оболонки агрегату);
# масове отруєння (розуміється заподіяння шкоди життю і здоров'ю більш-менш широких кіл населення шляхом їх отруєння). Дії, спрямовані на масове отруєння, полягають у домішуванні токсичних (отрутних) речовин до води, повітря, продуктів харчування, лікарських засобів і т. ін.
# поширення епідемій (це такий, що відбувається на значній території за відносно короткий проміжок часу, процес масового поширення заразних захворювань людей (чуми, холери, віспи, тифу, дифтерії, туберкульозу, поліомієліту, кашлюку, грипу, правцю, кору тощо);
# поширення епізоотій (це такий, що характеризується безперервністю на значній території за відносно короткий проміжок часу, процес масового поширення заразних (інфекційних та паразитарних) захворювань (сказу, чуми, ящуру, вірусного ентериту, сапу, туберкульозу, сибірки, бруцельозу тощо) сільськогосподарських, домашніх, зоопаркових, лабораторних, диких та інших тварин);
# поширення епіфітотій (полягає у значному поширенні грибкових, вірусних чи бактеріологічних захворювань сільськогосподарських рослинних культур, лісових насаджень, водних та інших рослин).
''Диверсія, вчинена у будь-якій із її форм'', '''''є закінченою з моменту вчинення''''' вибуху, підпалу, затоплення, обвалу чи інших дій відповідної спрямованості, незалежно від того, чи фактично настали ті або інші наслідки (наприклад, в результаті вибуху у зв'язку зі слабкою міцністю заряду може взагалі не настати будь-яких помітних наслідків, через дощ може не загорітися підпалене сховище або отрута виявиться неефективною)

Вибух передбачає займання певних об'єктів внаслідок миттєвого хімічного розкладання відповідних хімічних речовин чи їх сумішей та створення сильно нагрітих газів, а підпал - це свідоме викликання пожежі шляхом застосування джерела вогню до певних об'єктів.
== Суб'єкт ==
'''''Суб'єктом злочину''''' є осудна особа, якій '''виповнилось 14 років.'''
== Суб'єктивна сторона ==
'''''Суб'єктивна сторона''''' диверсії характеризується виною у виді '''''прямого умислу і спеціальною метою'''''. Характерною ознакою диверсії є те, що вчинення зазначених вище дій не є самоціллю, а використовується винним як засіб досягнення його головної мети - '''''ослаблення держави'''''. Саме за ознакою спеціальної мети (не враховуючи деяких інших ознак) диверсію треба відмежовувати від таких суміжних умисних злочинів, як, наприклад, умисне вбивство двох чи більше осіб або способом, небезпечним для життя багатьох осіб, терористичний акт, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, умисне знищення або пошкодження майна, забруднення моря, випуск або реалізація недоброякісної продукції, зараження венеричною хворобою, екоцид тощо.

'''''Склад злочину''''' побудований як формальний, а тому на перший план виступає не ефективний результат (ослаблення держави чи принаймні реальна загроза такого ослаблення), а саме вороже ставлення особи до держави.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Порядок розгляду поліцейськими справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

2024-04-17T09:57:06Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Про правила дорожнього руху»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15#Text Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису"]
== Місце розгляду справи про адміністративне правопорушення ==
Справа про адміністративне правопорушення розглядається:
* за місцем вчинення адміністративного правопорушення;
* за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників;
* за місцем оброблення та обліку правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зафіксовані в автоматичному режимі;
* за місцем оброблення правопорушень, які зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі;
* за місцем їх виявлення (стаття 276 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20276.%20%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F КУпАП]).
== Особливості розгляду поліцейськими справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ==
'''Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10/conv#n52 КУпАП]'''

Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
* чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;
* чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
* чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);
* чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;
* чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (стаття 278 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).
Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (стаття 279 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право:
* знайомитися з матеріалами справи;
* давати пояснення:
* подавати докази;
* заявляти клопотання;
* при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
* виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
* оскаржити постанову по справі (частина перша статті 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).
Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Справа про адміністративне правопорушення може розглядатися у закритому режимі із додержанням усіх правил провадження. Під час такого розгляду справи можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у провадженні в цій справі.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).

Якщо при розгляді справи поліцейський прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, матеріали передаються прокурору або органу досудового розслідування (стаття 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).

При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення поліцейський може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

'''Зверніть увагу!''' Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
* відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
* недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
* неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
* вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
* видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
* скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
* закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n195 КУпАП];
* наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
* смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі (стаття 247 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).
== Порядок винесення та виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення ==
'''Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.'''

Постанова повинна містити:
# найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
# дату розгляду справи;
# відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
# опис обставин, установлених під час розгляду справи;
# зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
# прийняте у справі рішення;
# дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
# транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
# технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
# розмір штрафу та порядок його сплати;
# правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
# відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (стаття 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).
'''Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/76/f449848n466.doc Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395.]'''

За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу.

Постанова оголошується поліцейським '''негайно''' після закінчення розгляду справи. Копія постанови '''протягом трьох днів''' вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено (частина перша статті 285 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).

Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

У випадках, передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10/conv#n509 258 КУпАП], копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності може сплатити штраф безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення або не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 3001, 3002 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП], а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

'''Зверніть увагу!''' '''Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. У такому разі особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, видається квитанція.'''

У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення правопорушнику необхідно надіслати документ, що підтверджує його сплату, або його копію не пізніше трьох робочих днів після закінчення встановлених законодавством строків до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

'''Важливо!''' '''У разі винесення кількох постанов про накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.'''

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87657275?fbclid=IwAR37N9Ariavu2AA7cgV9y55V5i_D8GQGoZt651TVdrg1J7Y8TFvryVKfxnk Постанова Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а] (невжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання [[Правнича допомога|правничої допомоги]] є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення).
== Див. також ==
* [[Порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Порядок надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі

2024-04-17T09:31:14Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1615-12 Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року № 692/775/1311/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за № 1615/21927]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572]

== Загальні правила надання медичної допомоги засудженим ==

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2027.%20%D0%9A%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B0%20%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B4%27%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F. статтею 27 Конституції України] кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Відбування покарання в пенітенціарних установах не позбавляє особу права на охорону її здоров’я, не звужує та не обмежує її прав.

'''Кожен засуджений має такі права у сфері охорони здоров’я:'''

Право на життя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2027.%20%D0%9A%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B0%20%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B4%27%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F. стаття 27 Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20281.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F стаття 281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України]).

Право на вибір лікаря ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2034.%20%D0%9B%D1%96%D0%BA%D1%83%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80 статті 34 і 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі - Закон)]), яке включає в себе:

* право на вибір лікувального закладу;
* право на вибір лікаря;
* право на заміну лікаря.

Право на інформацію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20285.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F стаття 285 ЦК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2039.%20%D0%9E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97 стаття 39 Закону]), яке включає:

* право на інформацію про стан здоров’я;
* право на інформацію про медичне втручання.

Право на таємницю про стан здоров'я ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20286.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F стаття 286 ЦК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2039%2D1.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F стаття 39¹ Закону]).

Право на вибір методів медичного втручання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20284.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83 стаття 284 ЦК України]).

Право на особисту недоторканість, у тому числі право на відмову від медичного втручання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20284.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83 статті 284 і 289 ЦК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2043.%20%D0%97%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%82%D1%80%D1%83%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F стаття 43 Закону]).

Право на належну якість медичної допомоги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%206.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F стаття 6 Закону]).

Право на відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%206.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F стаття 6 Закону]).

Права засудженого до позбавлення волі у сфері охорони здоров’я, основні засади надання медичної допомоги та взаємодія закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги засудженим визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 №1348/5/572] (далі - Порядок).

'''Заклади охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України''' '''(далі - ДКВС) включають в себе:'''
* спеціалізовані туберкульозні лікарні;
* спеціалізовані дерматовенерологічні лікарні;
* спеціалізовані психіатричні лікарні;
* багатопрофільні лікарні;
* багатопрофільна лікарня для засуджених, які потребують постійного медичного нагляду та реабілітації;
* амбулаторії;
* амбулаторно-профілактичні відділення;
* медичні частини установ виконання покарань;
* фельдшерський пункт;
* аптеки.

У закладах охорони здоров'я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, спеціалізована та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 пункт 4 розділу І Порядку]).

'''На медичну частину установи виконання покарань покладається обов’язок''' здійснення контролю за станом здоров’я засуджених шляхом проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду, надання первинної медичної допомоги, екстреної медичної допомоги, амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги відповідно до Основ законодавства про охорону здоров’я.

== Право засудженого на вільний вибір лікаря ==

У разі звернення засудженого до лікаря закладу охорони здоров’я ДКВС з проханням про допуск обраного лікаря медичний працівник '''протягом однієї доби''' готує медичну довідку про стан здоров’я засудженого та запит до керівництва установи виконання покарань (далі - УВП) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text:~:text=11.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%20%D0%94%D0%9A%D0%92%D0%A1. пункт 11 розділу І Порядку]).

Адміністрація УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичному висновку, забезпечує допуск обраного лікаря до засудженого після пред'явлення цим лікарем паспорта громадянина, документа про освіту та сертифіката спеціаліста.

Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням платних медичних послуг (у тому числі наданих обраним лікарем), а також придбанням необхідних лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, фінансування якими не передбачено за рахунок бюджетних коштів, здійснюється за рахунок особистих грошових коштів засудженого, якому надавалася медична допомога, коштів близьких родичів або інших осіб. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок.

Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням засудженому медичної допомоги за наслідками нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які настали до засудження, здійснюється відповідно до законодавства.

Засуджені, що є потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, який (яке) настав(ло) до засудження, яким висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) визначено потребу в медичній та соціальній допомозі, забезпечуються такою допомогою відповідно до законодавства.

Консультування, обстеження і лікування обраним засудженим лікарем здійснюються в умовах закладу охорони здоров’я ДКВС у присутності медичного персоналу. У разі потреби в додаткових обстеженнях, які не можуть бути здійснені в закладах охорони здоров’я ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), їх проведення здійснюється на базі закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку, де таке обстеження може бути проведено у строк, визначений у медичному висновку.

За потреби лікування в умовах стаціонару засуджений має право звернутися до лікаря закладу охорони здоров'я ДКВС з проханням проведення його лікування (надання медичної допомоги) в умовах стаціонару закладу охорони здоров'я, який надає платні медичні послуги. Лікар закладу охорони здоров'я ДКВС не пізніше наступного робочого дня після звернення повинен його розглянути та скласти відповідний медичний висновок.

Керівництво УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичній довідці, забезпечує перевезення засудженого до такого закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку. Керівництво також організовує та забезпечує цілодобову охорону засудженого під час лікування у закладі охорони здоров’я.

Згідно з пунктом 21 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text:~:text=%D0%97%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8F%2C%20%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%2C%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B4%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BF%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. Порядку] лікарські засоби або їх аналоги (далі - лікарські засоби), медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації можуть бути отримані за висновком лікуючого лікаря від близьких родичів засуджених або інших осіб за умови їх призначення лікарем та погодження з керівником відповідного закладу охорони здоров'я ДКВС.

Лікарські засоби, медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації, які були передані засудженим, відповідно до медичного висновку передаються до закладу охорони здоров'я ДКВС для їхнього лікування.

== Первинний медичний огляд засуджених ==

Після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують надання медичної допомоги, та осіб з педикульозом. Результати первинного медичного огляду фіксуються у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0669-12#n3 медичній карті амбулаторного хворого 025/о], яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого та передається до медичної частини (фельдшерського пункту).

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

* відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);
* вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров'я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
* припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0669-12#n3 медичної карти амбулаторного хворого 025/о], третій примірник видається особисто засудженому.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого.

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженого медичний працівник негайно з моменту виявлення таких ушкоджень телефоном, електронною поштою та письмовим повідомленням інформує прокурора та адміністрацію УВП, а у випадках, коли засуджений повідомляє, що тілесні ушкодження заподіяно особами рядового та/або начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, також - Державне бюро розслідувань. Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у засуджених, форма якого наведена в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/106/f430564n961.docx додатку 3] до Порядку, що зберігається у відповідному закладі охорони здоров’я ДКВС ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 пункти 3, 4 глави 1 розділу ІІ Порядку]).

У разі виявлення у засудженого захворювання медичний працівник медичної частини УВП оцінює стан здоров’я засудженого та можливу небезпеку, яку несе наявне в засудженого захворювання для оточення, а також визначає можливість надання медичної допомоги в умовах медичної частини (фельдшерського пункту) чи направлення засудженого до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я.

Медична допомога засудженому надається '''негайно''' в умовах медичної частини (фельдшерського пункту). За неможливості надання такої допомоги в повному обсязі засуджений направляється до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я відповідного профілю не пізніше строку, визначеного у медичному висновку.

Усі ВІЛ-інфіковані, які прибувають до УВП, беруться під медичний нагляд відповідальним за перед- та післятестове консультування медичним працівником, який призначається наказом директора ЦОЗ ДКВС.

Після первинного медичного огляду засуджені направляються в дільницю карантину, діагностики та розподілу.

== Медичне обстеження засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу ==

Протягом чотирнадцяти діб перебування засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу вони підлягають повному медичному обстеженню, яке здійснюють лікарі медичної частини відповідно до фахової спрямованості, а також флюорографічному обстеженню (крім осіб, яким воно було проведено менше ніж 12 місяців тому).

'''До повного медичного обстеження входять:''' збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); об’єктивне обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП - неповнолітнім особам; аналіз крові (визначення ШОЕ, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; ЕКГ; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); жінкам - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем) та за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей; виявлення осіб, які мають симптоми, що вимагають обов’язкового обстеження на туберкульоз за результатами клінічного скринінгу (продуктивний кашель з виділенням мокротиння, що триває понад два тижні, втрата маси тіла, підвищення температури тіла, нічна пітливість, кровохаркання, біль у грудній клітці), при виявленні таких осіб проведення дворазового дослідження мокротиння методом мікроскопії мазка мокротиння.

Після закінчення обстеження (отримання результатів обстеження) лікарем цього самого дня '''готується висновок про стан здоров’я засудженого''' (з установленням діагнозу) з рекомендаціями щодо працевлаштування, який заноситься у медичну карту засудженого.

Залежно від стану здоров’я та встановленого діагнозу засудженому негайно надається необхідна медична допомога.

Подальший медичний контроль за станом здоров’я засуджених здійснюється під час профілактичних медичних оглядів, а також у разі звернень засуджених зі скаргами на стан здоров’я до медичної частини.

Після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text:~:text=%D0%9F%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D1%83,%D0%B7%D0%B0%20%E2%84%96%201615/21927. пункт 10 глави 2 розділу ІІ Порядку]) лікарем-інфекціоністом спільно з медичним працівником медичної частини УВП, який відповідає за перед- та післятестове консультування, визначаються показання для '''призначення антиретровірусної терапії''' та вживаються заходи, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1615-12 Порядком взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року № 692/775/1311/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за № 1615/21927].

== Порядок проведення профілактичного медичного огляду засуджених ==

З метою виявлення та запобігання поширенню інфекційних, паразитарних, виявлення загальносоматичних та психічних захворювань серед засуджених в УВП '''один раз на рік''' проводиться профілактичний медичний огляд.

Неповнолітнім засудженим та засудженим, які перебувають в УВП у приміщеннях камерного типу, профілактичний медичний огляд проводиться двічі на рік.

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник діє відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B2%D0%B8%D1%8F%D0%B2%D0%B8%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%96%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D1%83%20%D1%82%D1%80%D1%8C%D0%BE%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%85%2C%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%3A пунктів 3, 4] глави 1 цього розділу.

У профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь терапевт (або лікар загальної практики - сімейний лікар), психіатр, стоматолог. У разі відсутності вказаних фахівців у медичній частині вони залучаються.

Профілактичний медичний огляд неповнолітніх засуджених проводиться лікарями: отоларингологом, офтальмологом, невропатологом, хірургом, стоматологом, психіатром.

'''Під час профілактичних медичних оглядів проводяться:''' збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП - неповнолітнім особам; аналіз крові (визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; електрокардіографія (з 15 років - один раз на 3 роки, з 30 років - щороку); флюорографія (рентгенографія) органів грудної клітки - один раз на рік; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); жінкам - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем); ''ог''ляд лікарем-терапевтом, лікарем-психіатром, лікарем-стоматологом; огляд засуджених на педикульоз; за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей.

Результати профілактичного медичного огляду реєструються у журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду та заносяться до медичної карти засудженого.

== Надання амбулаторної медичної допомоги засудженим ==

Амбулаторний прийом засуджених здійснюється лікарем у медичній частині щодня у години, для чого засуджені особисто записуються у журналі попереднього запису на амбулаторний прийом. Прийом без попереднього запису в Журналі попереднього запису проводиться за рішенням лікаря.

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник діє відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B2%D0%B8%D1%8F%D0%B2%D0%B8%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%96%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D1%83%20%D1%82%D1%80%D1%8C%D0%BE%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%85%2C%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%3A пунктів 3, 4] глави 1 цього розділу.

До початку амбулаторного прийому медичний працівник підбирає медичні карти амбулаторних хворих засуджених, які записані в Журналі попереднього запису, опитує пацієнтів для з’ясування їх скарг, вимірює у них температуру тіла, здійснює огляд на педикульоз і з урахуванням стану їх здоров’я визначає черговість направлення на прийом.

Амбулаторному лікуванню, що '''триває не більше ніж 15-20 днів''', підлягають засуджені, які за характером захворювання (травми) не потребують складних методів діагностики й лікування. Обсяг діагностичних і лікувальних заходів щодо хворих залежить від можливості забезпечення в умовах медичної частини лабораторного, рентгенологічного та інших обстежень.

'''Хворі''', яким призначено амбулаторне лікування, для приймання лікарських засобів та виконання інших процедур '''приходять до медичної частини''' протягом дня у визначені години. У разі необхідності цілодобового невідкладного прийому лікарських засобів вони видаються на руки хворому (не більше добової норми) за призначенням лікаря.

Висновок про тимчасове звільнення від роботи робить лікар, який здійснював прийом, але не більше ніж на три доби одноразово. З урахуванням стану здоров'я засудженого звільнення може бути продовжено.

У дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу, карцерах, одиночних камерах, дільницях посиленого контролю, приміщеннях камерного типу виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки медичний працівник разом з персоналом чергової зміни УВП щодня перевіряє загальний стан здоров'я засуджених під час обходу камер.

Про засуджених, які потребують екстреної медичної допомоги, персонал чергової зміни УВП негайно повідомляє медичну частину (фельдшерський пункт) та чергового помічника начальника УВП.

== Надання стаціонарної медичної допомоги засудженим у медичній частині ==

Стаціонар медичної частини призначений для: обстеження і лікування засуджених, які потребують стаціонарного режиму, із строком лікування до 30 днів; необхідного стаціонарного лікування засуджених, виписаних з лікарняних закладів ДКВС або інших закладів охорони здоров'я тимчасової ізоляції в ізоляторі медичної частини інфекційних чи підозрілих на інфекційне захворювання засуджених до направлення їх у спеціалізовану лікарню; стаціонарного лікування нетранспортабельних засуджених до стабілізації їх стану і направлення в лікарняний заклад або заклад охорони здоров’я; розміщення неповнолітніх засуджених, які належать до оздоровчої групи.

В умовах стаціонару медичної частини здійснюється '''стаціонарне лікування неповнолітніх засуджених''' лише із захворюваннями, які можна вилікувати протягом двох тижнів, та за наявності в медичній частині лікаря-педіатра. За відсутності лікаря-педіатра або якщо неповнолітні засуджені потребують більш тривалого періоду стаціонарного лікування, вони негайно направляються до іншого закладу охорони здоров’я.

Прийом засуджених у стаціонар медичної частини здійснюється за наявності у медичній карті висновку лікаря про необхідність проведення обстеження та лікування в умовах стаціонару.

На кожного засудженого заводиться медична карта, до якої заносяться усі дані щодо лікувально-діагностичного процесу в стаціонарі медичної частини, у тому числі ті, що отримані при обстеженні хворого засудженого, з листом призначень. Про всі випадки термінової чи планової госпіталізації у стаціонар, а також виписування з нього начальник медичної частини (черговий медичний працівник) негайно повідомляє начальника УВП.

Усі пацієнти обов’язково проходять санітарну обробку. Натільна білизна засудженого здається у пральню, після чого дезінфікується і при виписуванні повертається йому. Одяг і взуття засудженого зберігаються у медичній частині. У стаціонарах здійснюються профілактичні дезінфекційні заходи, а також поточна і заключна дезінфекція з урахуванням діагнозу інфекційного захворювання.

У стаціонарі засуджені, які становлять небезпеку для оточення (інфекційні, заразні шкірні, психічні захворювання тощо), розміщуються окремо від інших засуджених. Для цього в стаціонарі обладнуються '''інфекційний та психіатричний ізолятори'''.

Під час перебування у стаціонарі медичної частини засуджений проходить обстеження відповідно до наявного у нього захворювання, при якому використовуються всі доступні в медичній частині методи інструментального і лабораторного досліджень.

У стаціонарі медичної частини '''цілодобово чергує медичний працівник'''. Черговий лікар з урахуванням стану здоров’я засудженого здійснює корекцію медичних призначень.

Засудженим '''з розладами психіки та поведінки''' внаслідок вживання психоактивних речовин в умовах стаціонару медичної частини призначається '''загальнозміцнювальна терапія''' з використанням речовин, що впливають на метаболічні процеси, та сенсибілізувальна терапія.

При розладах психіки та поведінки, агресивній поведінці з проявами буйства, намаганні у збудженому стані вчинити членоушкодження до засудженого застосовується '''захід ізоляції''' у вигляді поміщення до окремої палати-ізолятора медичної частини.

Засуджений, який перебуває в ізоляції, оглядається лікарем кожні дві години. Тривалість разового призначення ізоляції встановлюється до восьми годин, для продовження її строку робиться нове призначення. При продовженні строку ізоляції необхідно нове призначення комісією лікарів-психіатрів у складі не менше двох лікарів-психіатрів.

Для неповнолітніх засуджених, які фізично ослаблені, мають вагу нижче встановленої норми, перенесли різні тяжкі захворювання, травми, хірургічні втручання, мають відхилення у стані здоров’я тривалого характеру й належать до спеціальної групи обліку та які підлягають постійному диспансерному нагляду, при стаціонарах медичних частин створюються '''оздоровчі групи'''.

== Медичне обслуговування засуджених у лікарняних закладах ==
1. У лікарняних закладах надається спеціалізована медична допомога, медична реабілітація та паліативна медична допомога, зокрема:

* надання спеціалізованої медичної допомоги та медичної реабілітації засудженим в умовах стаціонару;
* визначення ступеня тривалої або постійної втрати працездатності засудженими для встановлення групи інвалідності;
* обстеження та підготовка медичної документації на осіб, які підлягають звільненню від подальшого відбування покарання за хворобою;
* проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів на території лікарняного закладу ДКВС;
* превентивна медицина (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання заразним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання).

2. При лікарняному закладі створюються: комісія з інфекційного контролю, лікарська та лікарсько-консультативні комісії (далі - ЛКК). У складі багатопрофільних та спеціалізованих лікарень створюються кабінети інфекційних захворювань.

3. Під час перебування засудженого на лікуванні в лікарняному закладі він оглядається лікарем залежно від ступеня тяжкості стану його здоров’я. При середньому ступені тяжкості лікар здійснює огляд засудженого двічі на день, при тяжкому стані - кожні дві години. Результати огляду та всі лікарські призначення заносяться лікарем до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0662-12#n3 медичної карти № 003/о.]

4. У лікарняному закладі організовується цілодобове чергування лікаря. Разом з лікарем цілодобово чергують по одному фельдшеру з кожного відділення лікарняного закладу. Графік цілодобових чергувань затверджується начальником лікарняного закладу.

5. Засуджені, хворі на розлади психіки та поведінки, проходять курс стаціонарного лікування в спеціалізованих психіатричних лікарнях або відділеннях, які створені при лікарняних закладах.

6. Після закінчення стаціонарного лікування засудженого виписують до УВП, звідки він направлявся на лікування.

7. Під час виписування засудженого з лікарняного закладу складається виписка з медичної карти № 027/о з обов’язковими медичними рекомендаціями щодо амбулаторного нагляду за хворим, лікування та раціонального працевлаштування.

8. Медична карта № 003/о, оформлена належним чином, передається до архіву лікарняного закладу. Виписка з медичної карти № 027/о разом з медичною картою № 025/о долучається до особової справи засудженого.

== Організація надання стоматологічної та зубопротезної допомоги ==

1. Стоматологічна допомога засудженим надається безкоштовно лікарями-стоматологами, які є в медичних частинах, у спеціально обладнаних стоматологічних кабінетах.

2. Зубопротезну допомогу надають заклади охорони здоров’я на договірних засадах. Засуджений має право звернутися за зубопротезною допомогою до закладів охорони здоров’я, що надають платні медичні послуги.

3. Безкоштовна зубопротезна допомога надається засудженим, які відповідно до законодавства мають право на отримання такої допомоги.

4. Безкоштовна зубопротезна допомога засудженим, які не мають пільг, передбачених законодавством України, на отримання такої допомоги та не мають коштів на власному рахунку і не можуть здійснити протезування за рахунок родичів, надається у разі наявності у засудженого показань для протезування зубів. Показаннями для безкоштовного протезування зубів є: відсутність усіх зубів на одній чи обох щелепах; відсутність усіх бокових зубів на одній чи обох щелепах; відсутність кількох передніх зубів на одній чи обох щелепах при збереженні всіх бокових зубів; відсутність не менше двох зубів, що стоять поруч, з одного чи з двох боків щелепи за наявності медіальної та дистальної опори; пародонтоз залежно від стану жувального апарату.

5. Контроль за черговістю зубопротезування здійснює начальник медичної частини.

[[Категорія:Право на медичну допомогу‎]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі‎]]
[[Категорія:Засуджені‎]]

Продовження строку досудового розслідування

2024-03-18T17:13:41Z

Svitlana.bidiuk: Актуалізовано інформацію відповідно до чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n549 Статтею 28 Кримінального процесуального кодексу України] (КПК України) передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконанні або прийняті в розумні строки.

'''''Розумними вважаються строки''''', що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Розумні строки не можуть перевищувати строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень, що передбачені КПК України.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

'''''Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:'''''
* '''cкладність кримінального провадження''', яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
* '''поведінка учасників кримінального провадження''';
* '''спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень'''.
'''''Строк досудового розслідування обчислюється''''' з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

'''''З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене:'''''
*протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 2982 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
*протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
*протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 2984 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
*протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

При цьому '''''загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:'''''
*одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
*шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
*дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
'''ВАЖЛИВО!'''

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2593 статтею 290 КПК України], не включається у строки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 статтею 219 КПК України], крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20615.,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.04.2022%7D статтею 615] цього Кодексу.

'''''Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], визначається:'''''
*''у'' провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;
*у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]. При об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, якщо досудове розслідування хоча б в одному з них здійснюється щодо злочинів, передбачених статтями 437-439 чи частиною першою статті 442 Кримінального кодексу України, загальний строк досудового розслідування, встановлений частиною другою цієї статті, не обчислюється.
Обрахований відповідно до частини четвертої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] загальний строк досудового розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні визначається прокурором, зазначеним у частині четвертій статті 295 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], про що ним виноситься відповідна постанова. У разі необхідності одночасно з обрахуванням загального строку в об’єднаному кримінальному провадженні може бути вирішено питання його продовження.

Якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (дізнання) у строк, зазначений у пунктах 1 і 2 частини третьої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], такий строк може бути продовжений прокурором у межах строку, встановленого пунктом 1 частини четвертої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]:
*'''до трьох місяців''' - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;
*'''до шести місяців''' - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;
*'''до дванадцяти місяців''' - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.
==Порядок продовження строку досудового розслідування прокурором==
'''Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення''', у випадку, визначеному пунктом 1 частини третьої статті 294 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], '''здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора''', який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

'''''У клопотанні про продовження строку досудового розслідування зазначаю''ться:'''
*прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного;
*найменування (номер) кримінального провадження;
*суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа;
*посилання на докази, якими обґрунтовується підозра;
*процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;
* значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду;
*строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;
*обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.
Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику '''не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурор'''у, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання '''не пізніше трьох днів з дня його отримання''', але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі '''постанови'''.
===Задоволення клопотання про продовження строку досудового розслідування===
Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин.

Якщо прокурор задовольняє клопотання слідчого, прокурора, він визначає новий строк досудового розслідування.

Прокурор зобов’язаний визначити найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування.
===Відмова у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування===
Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання та продовженні строку досудового розслідування у разі, якщо слідчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявність підстав, передбачених частиною шостою цієї статті, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.

У разі відмови у продовженні строку досудового розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, '''зобов’язаний протягом п’яти днів здійснити одну з дій,''' передбачених частиною другою статті 283 КПК України, зокрема, '''закрити кримінальне провадження або звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.'''
==Порядок продовження строку досудового розслідування слідчим суддею==
У випадках, передбачених статтею 294 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження строку досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого.

'''''У клопотанні про продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру зазначаються:'''''
*найменування (номер) кримінального провадження;
*всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведені під час кримінального провадження;
*обставини, що перешкоджали здійснити інші необхідні процесуальні дії раніше;
*строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;
*інші відомості, що обґрунтовують необхідність продовження строку досудового розслідування.
'''''У клопотанні про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру зазначаються:'''''
*прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного;
*найменування (номер) кримінального провадження;
*суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну
відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа;
*посилання на докази, якими обґрунтовується підозра;
*процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;
* значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду;
*строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;
*обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.
'''До клопотання також мають бути додані''' оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання. При цьому слідчий, прокурор зобов’язані зазначити у відповідному клопотанні найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування.

'''Зверніть увагу!''' Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статті 2951 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20295%2D1.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%BC%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D0%B5%D1%8E КПК України], повертає його прокурору, слідчому, про що постановляє ухвалу.

Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
===Відмова у задоволенні клопотання Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру у разі його протиправності та необґрунтованості.===
Крім підстав, передбачених частиною четвертою статті 2951 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20295%2D1.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%BC%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D0%B5%D1%8E КПК України], слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, якщо слідчий не доведе, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.

'''Про відмову''' у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування '''слідчим суддею виноситься вмотивована ухвала'''.

У разі відмови слідчим суддею у продовженні строку досудового розслідування прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов’язаний протягом п’яти днів здійснити одну з дій, передбачених частиною другою статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20283.%20%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F КПК України].

Ухвала слідчого судді про продовження строку досудового розслідування повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також містити новий визначений строк досудового розслідування.

'''Важливо!''' Ухвала слідчого судді, прийнята за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, '''оскарженню не підлягає.'''
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією

2024-03-18T16:30:33Z

Svitlana.bidiuk: Актуалізовано інформацію відповідно до чинного законодавства

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-20 Закон України від 17 жовтня 2019 року № 198-IX «Про внесення змін до закону України «Про запобігання корупції»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закон України від 12 лютого 2015 року № 198-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-19 Закон України від 16 березня 2017 року № 1952-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб"]
*[https://zib.com.ua/files/Golovam_apeliacijnih_sudiv_vid_2205_2017.pdf Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року № 223-943/0/4-17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією]

== Притягнення осіб до відповідальності за порушення вимог фінансового контролю ==
Відповідно до статті 1726 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D6.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8E Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП) адміністративним правопорушення визнається порушення вимог фінансового контролю.

'''Родовим об'єктом''' даного правопорушення є суспільні відносини у сфері запобігання корупції, а '''безпосереднім''' - відносини у сфері здійснення антикорупційного фінансового контролю.

'''Предметом''' правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті [https://portal.nazk.gov.ua/login Національного агентства з питань запобігання корупції]: за минулий рік; за період, не охоплений раніше поданими деклараціями

'''Об’єктивна сторона''' передбачає вчинення одного з таких діянь, які можуть виражатися як в активних діях, так і в бездіяльності:
* несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (частина перша статті 1726 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D6.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8E КУпАП]):
Для кваліфікації діяння за частиною першою статті 1726 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] необхідним є встановлення '''несвоєчасності подання декларації''', тобто подання поза строком, визначеним законом. Кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов’язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «'''щорічно до 1 квітня'''» (частина перша статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2045.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Закону Україн "Про запобігання корупції"] (далі - Закон), крім випадків припинення здійснення діяльності.

Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації ''без поважних на те причин''. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту [https://portal.nazk.gov.ua/login Національного агентства з питань запобігання корупції], витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
* неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані (частина друга статті 1726 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D6.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8E КУпАП]);
* подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (частина четверта статті 1726 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D6.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8E КУпАП])
'''Суб'єктивна сторона''' правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

'''Суб'єкт''' - спеціальний, а саме особи, які відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

'''Детальніше див.:''' "[[Порядок подання е-декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування]]"

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого однією з частин статті 1726 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D6.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8E КУпАП], до винної особи може застосовуватися покарання у вигляді штрафу (від 50 до 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) з конфіскацією доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік або без такого.
== Притягнення до відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів ==
Беручи до уваги диспозиції статті 1727 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2 КУпАП] та пункту 2 примітки до цієї статті, можна констатувати, що порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів можуть полягати:
* у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - наявної суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень (частина перша статті 1727 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2 КУпАП]);
* у вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об’єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (частина друга статті 1727 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2 КУпАП]).
Аналіз термінів "потенційний інтерес" та "реальний інтерес", які містяться у частина перша статті 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, виконаного на замовлення адвоката Ульянова Р. А., щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об’єктивний вираз, а також часовий взаємозв’язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов’язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
# наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;
# наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;
# наявність повноважень на прийняття рішення;
# наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об’єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
----
*[https://zib.com.ua/files/Golovam_apeliacijnih_sudiv_vid_2205_2017.pdf Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року № 223-943/0/4-17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією]

== Порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією==
Протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, складається уповноваженою на те посадовою особою, зокрема посадовою особою органів внутрішніх справ ([https://www.npu.gov.ua/?__cf_chl_jschl_tk__=a10cf65eae75728419dffb88ab14eb65ec4064d6-1618913785-0-Acmj5NohmNPrBqnnvhOuLcTE2zH4X7n0064HTEMm4S2sE-nr3w6kP8tEYcvhJLbwK13ChgziQm7YqBWRsapIKJw74Z5sWYiBkpuq4dJ8p51q5CSDAlcHJJ9SG-3FHiXUEo-cLJOiSYVnFS_pQKigSbszGf6H8 Національної поліції]) та [https://nazk.gov.ua/uk/ Національного агентства з питань запобігання корупції] (пункт 1 частини першої статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20255.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F КУпАП]), і повинен відповідати вимогам статті 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20256.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F КУпАП].

У разі коли протокол складено не уповноваженою на те особою або без додержання вимог, установлених статтею 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20256.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F КУпАП], суддя зобов’язаний своєю постановою повернути протокол відповідному правоохоронному органу (спеціально уповноваженому суб’єкту протидії корупції, який склав протокол) для належного оформлення. При цьому постанова про направлення протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, для належного оформлення (усунення недоліків) не підлягає апеляційному оскарженню.

'''Підставами для складання протоколу про адміністративне правопорушення є:'''

1) вчинення службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, зазначеною у примітці до статті 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n439 Закону], адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією:
* порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 стаття 1724 КУпАП]);
* порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D5.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2 стаття 1725 КУпАП]);
* порушення вимог фінансового контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D6.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8E стаття 1726 КУпАП]);
* порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D7.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2 стаття 1727 КУпАП]);
* незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D8.%20%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C стаття 1728 КУпАП]);
* невжиття заходів щодо протидії корупції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D9.%20%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B4%D1%96%D1%97%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%86%D1%96%D1%97 стаття 1729 КУпАП]);
2) невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства щодо усунення порушень законодавства про запобігання і протидію корупції, ненадання інформації, документів, а також порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо недостовірної інформації або не у повному обсязі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20188%2D46.%20%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20(%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%96%D0%B2)%20%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B7%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%86%D1%96%D1%97 стаття 18846 КУпАП]);

3) порушення встановленого законом порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, порушення встановленого порядку надання або отримання державного фінансування статутної діяльності політичної партії, а так само порушення встановленого законом порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму (стаття 21215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20212%2D15,%D0%B0%D0%B3%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B0%D0%B3%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BC%D1%83 КУпАП]);

4) порушення встановленого порядку або строків подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру або подання фінансового звіту, оформленого з порушенням встановлених вимог ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20212%2D21.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D1%88%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D1%83%2C%20%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%2C%20%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D1%96%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83 стаття 21221 КУпАП]).

У разі вчинення особою кількох адміністративних правопорушень протоколи про адміністративні правопорушення складаються окремо щодо кожного із вчинених правопорушень. Якщо правопорушення вчинено кількома особами, протокол про адміністративні правопорушення складається на кожну особу окремо.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються:
* дата і місце його складення;
* посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції, яка склала протокол;
* відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності;
* місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
* нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення;
* прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
* пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі їх надання);
* інші відомості, потрібні для вирішення справи.
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20256.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F 256, 268 КУпАП], повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20277.%20%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F статтею 277 КУпАП], про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов'язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від отримання примірника протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис.

Протокол про адміністративні правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D4.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 статтями 1724 - 1729 КУпАП], разом з іншими матеріалами, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, у триденний строк з моменту його складення надсилається листом Національного агентства з питань запобігання корупції до місцевого загального суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

== Строки накладення адміністративного стягнення за вчинення корупційного правопорушення==
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D4.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 статті 1724 - 1729 КУпАП]), а також правопорушень, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20212%2D15,%D0%B0%D0%B3%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B0%D0%B3%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BC%D1%83 21215, 21221 КУпАП], накладається '''протягом шести місяців''' з дня його виявлення, але '''не пізніше двох років''' з дня його вчинення.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення. Керуючись принципом верховенства права і дотримуючись букви закону варто наголосити, що моментом виявлення порушення, пов’язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов’язаного з корупцією – є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов’язаного з корупцією '''(факт виявлення порушення – це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення). '''

Тобто, якщо до Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної поліції від [[Правовий статус викривачів корупції|викривача]], надійшло повідомлення про вчинення особою порушення, пов’язаного з корупцією, – то моментом виявлення порушення є час надходження цього повідомлення до відповідного уповноваженого органу, а якщо ідентичні повідомлення надійшли до різних органів, чи посадових осіб, уповноважених складати такі протоколи, – моментом виявлення вважається перше (за часом отримання) надходження такого повідомлення до уповноваженого (органу чи особи)

Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.

При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб’єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.
== Порядок розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення ==
Справи про адміністративні корупційні правопорушення розглядаються судом у загальному порядку '''у п’ятнадцятиденний строк''' із дня одержання протоколу та інших матеріалів справи (частина перша статті 277 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20277.%20%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F КУпАП]).

Разом з тим, згідно з положеннями частини четвертої вказаної статті КУпАП '''строк розгляду''' адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення '''зупиняється''' у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення: умисно ухиляється від явки до суду; з поважних причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

При розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені статтями 1724-1729 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20231014#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20172%2D4.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 КУпАП], присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (частина друга статті 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20268.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 КУпАП]), та прокурора (частина друга статті 250 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F КУпАП]) є обов’язковою. Зазначені норми кореспондують із позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 06 березня 2017 року у [https://europeancourt.ru/tag/karelin-protiv-rossii/ справі «Карелін проти Російської Федерації»], в якому відсутність прокурора в судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було визнано порушенням статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (порушення принципу рівності сторін і вимоги змагальності процесу).

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20255.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F КУпАП].

При розгляді справ цієї категорії суд відповідно до статей 247 і 280 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20280.%20%D0%9E%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%E2%80%99%D1%8F%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F КУпАП] зобов’язаний з'ясувати такі обставини:
* чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності;
* чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП];
* чи є особа винною у його вчиненні;
* чи належить вона до суб’єктів цього правопорушення;
* чи не містить правопорушення ознак злочину;
* чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП];
* чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.

Суди мають також з’ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв’язку між діянням і виконанням особою повноважень.

Якщо в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, буде встановлено ознаки кримінального правопорушення, суддя повинен винести постанову про закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення і передати матеріали прокурору для вирішення питання про притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності.

== Порядок апеляційного оскарження ==
Правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, згідно з частиною другою статті 294 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20294.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%96%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8 КУпАП], наділено вичерпний перелік осіб, до яких належать особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена '''протягом десяти днів''' з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Згідно із змінами до статті 294 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20294.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%96%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8 КУпАП] (нова редакція першого речення частини другої цієї статті), внесеними [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-19 Законом України від 16 березня 2017 року № 1952-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб»], прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], тобто у випадках, коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. В інших випадках, виходячи зі змісту частини другої статті 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

== Див. також ==
* [[Дії особи, якій стало відомо про вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією]]
* [[Конфлікт інтересів в антикорупційному законодавстві]]
* [[Спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції: повноваження та порядок звернення]]
* [[Правовий статус викривачів корупції]]
* [[Оскарження протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Пільги та гарантії внутрішньо переміщеної особи

2024-02-15T09:26:41Z

Svitlana.bidiuk: Актуалізовано інформацію відповідно до чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1669-18 Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про професійну (професійно-технічну) освіту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
== Основні положення ==
'''Внутрішньо переміщеною особою''' є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"]).

'''Зверніть Увагу!''' Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
== Гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб ==
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі – Закон № 1706)]

Україна гарантує вжиття усіх можливих заходів передбачених законодавством України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО), створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

== Захист від примусового внутрішнього переміщення та примусового повернення на попереднє місце проживання ==
Громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"] , має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

== Облік внутрішньо переміщених осіб ==
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб] .

Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

== Пільги ВПО ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 '''Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"''':] 
# Взята на облік ВПО, яка не має документів, необхідних для надання '''статусу безробітного''', отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. Див. додатково консультацію "[[Отримання внутрішньо переміщеною особою статусу безробітного]]" 
# '''Припинення самозайнятості''' ВПО здійснюється за її заявою та спрощеною процедурою (без вимог, що застосовуються за звичайної процедури) за місцем проживання такої особи у відповідному [https://dmsu.gov.ua/teritorialni-organi.html територіальному органі Державної міграційної служби України], на підставі довідки про взяття на облік ВПО. Див. додатково консультацію "[[Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця]]" 
# Реєстрація ВПО юридичної особи (за умов її входження до складу засновників такої юридичної особи) або '''реєстрація такою ВПО фізичної особи - підприємця''' здійснюється за її заявою та спрощеною процедурою (без вимог, що застосовуються за звичайної процедури) за місцем проживання такої особи у відповідному територіальному органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на підставі довідки про взяття на облік ВПО. Див. додатково консультацію "[[Державна реєстрація фізичної особи – підприємця]]" 
# Взята на облік ВПО має право на '''забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації''', на одержання реабілітаційних послуг відповідно до законодавства за місцем проживання. 
# Заходи щодо забезпечення '''прийому, проїзду, розміщення та облаштування''' вимушених переселенців є видатковими зобов’язаннями України та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції щодо забезпечення соціальних прав і гарантій громадян України. 
# З метою забезпечення будівництва та інвестування у розвиток житлової інфраструктури міст та населених пунктів відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування разом із державними банківськими установами, а також за наявності можливостей залучення міжнародної гуманітарної або благодійної допомоги формують для ВПО регіональні '''довгострокові програми з пільгового кредитування''' (у тому числі - іпотечного) будівництва або придбання житла. Див. додатково консультацію "[[Державна підтримка та забезпечення громадян доступним житлом]]" 
# У разі виділення адресної цільової благодійної або міжнародної благодійної допомоги для будівництва або придбання житла для ВПО з тимчасово окупованої території чи у районах ведення військових дій чи проведення антитерористичної операції такі кошти не оподатковуються прибутковим податком та податком на додану вартість.
== Гарантії ВПО у сфері зайнятості населення ==

Внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення іншого виду зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до законодавства.

Внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 Кодексу законів про працю України у зв’язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору.

Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви.

Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору повідомляє про це:

- роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними);

- територіальний орган Пенсійного фонду України;

- територіальний орган Державної податкової служби.

Взята на облік внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю таким особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством на випадок безробіття.

Припинення самозайнятості внутрішньо переміщеної особи здійснюється за її заявою та спрощеною процедурою (без вимог, що застосовуються за звичайної процедури) за місцем проживання такої особи у відповідному територіальному органі державної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
== Гарантії ВПО у сфері соціального страхування на випадок безробіття ==
Порядок надання допомоги по безробіттю врегульовано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14#Text Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»].

Під час дії воєнного стану:

- Кабінет Міністрів України визначає перелік видів забезпечення, соціальних послуг, компенсацій та допомоги у сферах зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також особливості їх надання;

- Кабінет Міністрів України визначає особливості реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а також особливості призначення, відкладення, скорочення тривалості, припинення виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку;

- Кабінет Міністрів України затверджує бюджет Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та приймає інші рішення, передбачені цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", без погодження (схвалення) правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного;

- виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним, який перебуває на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів;

- призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам або особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у:

Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування;

інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України;

Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;

податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;

- До отримання відомостей стосовно осіб, зазначених в абзаці дев’ятому цього пункту, допомога по безробіттю призначається їм у мінімальному розмірі, а загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 90 календарних днів; після надходження необхідних відомостей розмір допомоги по безробіттю переглядається відповідно до законодавства;

- максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року.
== Пільги ВПО у кредитних відносинах ==
Відповідно до частини шостої статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"], упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов’язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об’єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора.

Положення цього пункту не поширюються на об’єкти житлової нерухомості, загальна площа якого перевищує показники, встановлені статтею 266 Податкового кодексу України.

'''Увага: території, тимчасово окуповані після 24.02.2022 року, на сьогоднішній день не визнані такими у встановленому законом порядку.'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України “Про споживче кредитування”], у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов’язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов’язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text Закону України “Про іпотеку”], у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов’язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Також відповідно до ст. 9-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text ЗУ “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”], загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після дати початку тимчасової окупації залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.

За невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов’язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру.

Кредитор з урахуванням вимог частин першої та другої цієї статті зобов’язаний здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором та/або договором позики у семиденний строк з дня надходження письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи.

У разі невиконання кредитором свого обов’язку щодо здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором та/або договором позики на умовах, визначених цією статтею, така заборгованість вважається автоматично перерахованою на наступний день після закінчення відповідного семиденного строку з дня надходження до кредитора письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи.

Відступлення (продаж, передання) права вимоги за кредитним договором та/або договором позики, позичальником за яким є внутрішньо переміщена особа, визначена частиною першою цієї статті, без згоди боржника забороняється.

Дія абзацу першого цієї частини не поширюється на кредиторів, віднесених до категорії неплатоспроможних, а також на банки, щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".]

Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов’язань за кредитним договором та/або договором позики покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Положення частин першої - п’ятої цієї статті поширюються виключно на кредитні договори та договори позики, укладені:

- до дати початку тимчасової окупації з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;

- до 14 квітня 2014 року з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Положення частин першої - п’ятої статті 9-2 не поширюються на заборгованість внутрішньо переміщених осіб, які:

залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та в яких станом на дату початку тимчасової окупації наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики;

залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та станом на 14 квітня 2014 року в яких наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики.

Звільнення внутрішньо переміщеної особи від негативних наслідків порушення нею грошових зобов’язань за кредитним договором та/або договором позики відповідно до положень цієї статті не може бути підставою для відмови у наданні нового кредиту та/або позики.
= Пільги ВПО під час проведення антитерористичної операції =
Відповідно до ч. 1 ст. 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1669-18 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"], період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/405/2014#Text Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014] та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, тому можна констатувати, що відповідний правовий режим зберігається і до сьогодні.

Відповідно до ст. 2 зазначеного закону, на час проведення антитерористичної операції '''забороняється нарахування пені та/або штрафів''' на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. 
Див. додатково консультацію "[[Мораторій на нарахування пені та штрафів за кредитними зобов’язаннями ВПО]]"
== Пільги ВПО у сфері освіти ==
Держава забезпечує дітям, зареєстрованим як ВПО, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 абзац перший частини п'ятнадцятої статті 44 Закону України "Про вищу освіту"]).

Крім того, взята на облік внутрішньо переміщена особа має право на продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України за рахунок коштів державного бюджету або інших джерел фінансування. Порядок фінансування навчання категорії осіб, які були зараховані у навчальні заклади на територіях, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, на навчання за рахунок коштів державного бюджету, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Діти з числа внутрішньо переміщених осіб чи діти, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, які навчаються у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, забезпечуються безкоштовним харчуванням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Див. додатково консультацію "[[Державна цільова підтримка дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи]]"
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки внутрішньо переміщених осіб]]
* [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки]]
* [[Призначення вперше пенсій внутрішньо переміщеним особам]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія:Пільги у сфері оподаткування]]
[[Категорія:Пільги у сфері освіти]]
[[Категорія:Пільга щодо забезпечення жилою площею]]

Підстави та порядок звернення із заявою про видачу обмежувального припису

2024-01-22T10:20:02Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [https://rm.coe.int/1680093d9e Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11 травня 2011 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3458 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0333-19#Text Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року № 369/180 "Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства"]
== Загальні положення ==
'''Обмежувальний припис стосовно кривдника''' - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Буклет "Протидія домашньому насильству: терміновий заборонний та обмежувальний припис" [[Файл:12.Domashne nasilstvo cr.pdf|міні|Буклет "Протидія домашньому насильству: терміновий заборонний та обмежувальний припис"]]
|}
Заходами, які можуть бути застосовані до кривдника на підставі обмежувального припису, є:
# заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою. При цьому, слід звернути увагу, що Закон не передбачає такого виду обмежувального припису, ''як заборона особі входити до місця реєстрації (квартири),'' тому за умови доведеності вчинення насильства суд може застосувати інший захід шляхом заборони перебувати у місці спільного проживання ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/82826699 правова позиція Верховного Суду від 04 липня 2019 року у справі № 638/17813/18]);
# усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
# обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
# заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;
# заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
# заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Варто зауважити, що обмежувальний припис може передбачати застосування одразу кількох зазначених заходів. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування неповнолітнього кривдника у місці свого постійного проживання (перебування).

Обмежувальний припис виноситься на строк від одного до шести місяців (стаття 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n390 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]).
== Особи, які можуть звернутись з заявою про видачу обмежувального припису ==
[[Файл:Протидій домашньому насильству.png|праворуч|безрамки]]
Обмежувальний припис виноситься судом на підставі звернення зацікавлених осіб, а саме:
# постраждалої особи або її представника;
#особи, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представника - у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"];
# у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьків або інших законних представників дитини, родичів дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухи або вітчима дитини, а також органу опіки та піклування;
# у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікуна, органу опіки та піклування (стаття 3502 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9726 ЦПК України])
== Порядок звернення до суду ==
Видача обмежувального припису здійснюється шляхом '''ухвалення рішення суду у порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]]''', для цілей чого розділ IV [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] доповнено новою главою 13.
[[Файл:Протидій домашньому насильству2.png|праворуч|безрамки]]
'''Заява про видачу обмежувального припису''' подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
У заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:
* найменування суду, до якого подається заява;
* ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 і 4 частини першої статті 3502 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], - процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв’язку та адреси електронної пошти, а також ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі;
Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису; органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
* обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Обставинами, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Про запобігання та протидію домашньому насильству]».

Доказами, що підтверджують дані обставини можуть бути матеріали якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення [[Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника|термінового заборонного припису]], інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, показання свідків, висновки експертиз, власна фіксація подій на аудіо- або відеоносії, фіксація з нагрудних камер поліцейських, повідомлення про подію в заклади охорони здоров‘я, медичні довідки, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо.

У разі неможливості надати зазначені докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

При вирішенні питання щодо застосування тимчасового обмеження права власності кривдника шляхом встановлення судом обмежувального припису суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи з урахуванням того, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою такої особи ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/89034240 постанова Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19]).

Стосовно оцінки ризиків повторного вчинення кривдником домашнього насильства, слід зауважити, що уповноважений представник поліції за кожним випадком домашнього насильства на кожну постраждалу особу складає оцінку ризиків відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0333-19#Text наказу Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року № 369/180 "Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства"].
== Судовий збір ==
Відповідно до пункту 121 частини другої статті З [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"] '''судовий збір не справляється''' за подання заяви про видачу обмежувального припису.
== Зразки заяв про видачу обмежувального припису ==
* [https://drive.google.com/open?id=1Pw9X3IyWKUDdGd3uIlDa0z1LBMZky3q1 Зразок заяви про видачу обмежувального припису 1]

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/ce/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83_%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83.docx Зразок заяви про видачу обмежувального припису 2]
* [[Файл:Заява про видачу обмежувального припису.docx|mini|Заява про видачу обмежувального припису]] 3
== Порядок розгляду та виконання рішення суду про видачу обмежувального припису ==
Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Рішення суду про видачу обмежувального припису '''підлягає негайному виконанню''', а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

За умисне невиконання обмежувальних заходів або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом передбачено покарання у виді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років (стаття 3901 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3458 Кримінального кодексу України]).

Особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу на правничі послуги, а саме: здійснення представництва інтересів осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами та на складення документів процесуального характеру, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав, визначених законами України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" і "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків";
== Судова практика ==
* Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/86205965 постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 607/10122/19]).

* Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності ''' не може бути підставою для відмови''' у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/89345674 постанова Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19]).
*Притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП ) може бути підставою для застосування заходів обмежувального припису [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84725899 (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц).]

* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/12399?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_138/2655/19 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 23 липня 2020 року у справі № 138/2655/19] щодо видачі обмежувального припису.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93793551 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19] щодо відсутності підстав для видачі обмежувального припису внаслідок вчинення домашнього економічного насильства.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94974041 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19] щодо обставини, яка не підтверджує факт вчинення домашнього насильства.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95066994 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20] щодо тимчасового обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95066934 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 лютого 2021 року у справі № 753/19409/19] щодо особливостей розгляду справ про видачу обмежувального припису стосовного одного з батьків.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96822439 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 12 травня 2021 року у справі № 522/19426/20] щодо ненабуття особою статусу «кривдника» як підстави для відмови у встановленні тимчасових обмежень.
== Див. також ==
* [[Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Домашнє насильство]]

Сексуальне насильство

2024-01-22T10:18:24Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Про алгоритм дій постраждалої особи у випадку вчинення щодо неї кримінальних правопорушень проти статевої свободи в умовах воєнного стану детальніше в консультації:

[[Дії осіб, які постраждали від сексуального насильства під час війни|'''Дії осіб, які постраждали від сексуального насильства під час війни''']].

[https://legalaid.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/dopomoga-pry-snpk.pdf Буклет «Допомога людям, які пережили сексуальне насильство» (розроблено та випущено системою надання безоплатної правничої допомоги спільно з БФ «Сильні»).]
|}
== Елементи складу злочину ==
'''Сексуальне насильство''' — злочин, який полягає у в<ins>чиненні будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних </ins>із <ins>проникненням в тіло іншої особи</ins>, <ins>без добровільної згоди </ins>потерпілої <ins>особи (стаття 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України (далі - КК України)]</ins>.
 11.01.2019 набрали чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2227-19#n63 зміни до КК України], які уточнюють кваліфікацію кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (розділ IV) в більш реалістичному контексті. Раніше термін «зґвалтування» розумівся з медико-біологічної точки зору як вагінальний секс між чоловіком та жінкою, а все інше – задоволення статевої пристрасті неприроднім способом. Як наслідок, суб‘єктом цього злочину майже завжди були чоловіки і доволі нечасто – жінки (але у формі співучасті, наприклад організатори). Це викликало безліч проблем в частині кваліфікації, розслідування, експертиз тощо. Такий категоріальний апарат у питанні кваліфікації не відповідав вимогам часу і дозволяв уникати відповідальності ґвалтівникам.

Тому, з 11 січня 2019 року зґвалтуванням є будь-який секс (проникнення вагінальне, анальне, оральне), якщо на це немає добровільної згоди особи (її не треба нотаріально посвідчувати, це робиться в будь-який спосіб, часто невербальний) (стаття 152 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]). Якщо сексу не було, тобто проникнення в тіло особи, це може бути кваліфіковане як сексуальне насильство без згоди особи. Відрізняє цей злочин від зґвалтування лише спосіб задоволення статевої потреби — неприродний, не фізіологічний акт.

'''Основний безпосередній об'єкт злочину''' - статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.
Під статевою свободою слід розуміти право повнолітньої і психічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері статевого спілкування будь-якого примусу. Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у природні статеві контакти з особою, яка в силу певних обставин не є носієм статевої свободи, всупереч її справжньому волевиявленню.

'''Потерпілим від злочину є''' особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 14 років, залежно від характеру вчинюваних дій. Так, наприклад, при мужолозтві - це чоловік, при лесбіянстві - жінка, а в інших випадках можуть бути як жінка, так і чоловік. Співвиконавцем цього злочину може бути будь-яка особа незалежно від виду дії сексуального характеру. Потерпілою від цього злочину може бути й особа, яка перебуває з винним в офіційно зареєстрованому або фактичному шлюбі. Якщо особа, яка не досягла 16-річного віку, добровільно бере участь у задоволенні неприродним способом статевої пристрасті чоловіка або жінки, то дії винного можуть кваліфікуватись за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.156 КК України] за ст.156 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України](розбещення неповнолітніх) або [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 155] [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] (Статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, якщо вчинені повнолітньою особою). Задоволення статевої пристрасті неприродним способом відносно малолітньої чи малолітнього завжди кваліфікується за ч. 4 ст. 152 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]. Оскільки дитина віком до 14-ти років не розуміє значення таких дій і не може чинити їм опір, то всілякі сексуальні дії відносно неї утворюють зґвалтування з використанням винним безпорадного стану потерпілого.

'''Об’єктивна сторона злочину''' насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом може бути у вигляді: 1) неприродного зв’язку чоловіка із жінкою (зносини per os або per anum); 2) мужолозтва, тобто педерастії чи інших випадків чоловічого гомосексуалізму (наприклад, орогенітального контакту чоловіка з чоловіком - per os); 3) лесбіянства, тобто зносин жінки з жінкою; 4) інших дій, спрямованих на задоволення статевої пристрасті (наприклад, примушування потерпілої особи до мастурбації penis’a). Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом виключає природний статевий акт.

Зазначені статеві зв’язки чи інші дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, мають супроводжуватися фізичним насильством або погрозою його застосування, або використанням безпорадного стану потерпілої особи. Отже, суспільно небезпечне діяння, що скоюється винною особою, складається принаймні із двох дій (складене діяння). Перша - обов’язкова для об’єктивної сторони злочину дія сексуального характеру - це задоволення статевої пристрасті неприродним способом; друга - до-поміжна, але необхідна для вчинення першої - фізичне або психічне насильство або використання безпорадного стану потерпілої особи (можливі випадки поєднання цих дій, коли, наприклад, винна особа від погроз переходить до фізичного насильства).

Добровільна згода особи на здійснення з нею дій сексуального характеру, описаних у ст. 153 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України,] виключає кримінальну відповідальність. Однак, якщо таку добровільну згоду дала потерпіла особа, яка не досягла 16 років, особі, яка вже досягла такого віку, вчинене кваліфікується за ст. 156 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

За конструкцією об’єктивної сторони склад цього злочину формальний, а тому злочин вважається закінченим з моменту початку здійснення певних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Тому лише застосування, наприклад, фізичного насильства, спрямованого на задоволення статевої пристрасті, за відсутності початку здійснення дій сексуального характеру з причин, що не залежали від волі винної особи, треба кваліфікувати як незакінчений замах на вчинення злочину (ч. 3 ст. 15 та відповідна частина ст. 153 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

'''Суб'єктом злочину''' є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи, Співвиконавцем злочину, учасником групового сексуального насильства може бути особа, яка фізіологічно неспроможна вчинити природний статевий акт, а також особа однакової статі з потерпілим. Стосовно неповнолітнього та малолітнього віку потерпілої особи і й особливо тяжких наслідків психічне ставлення винного може бути і необережним. Кваліфікуючі ознаки, пов'язані з віком потерпілої особи, інкримінуються винному не лише тоді, коли він знав або допускав, що вчинює насильницький статевий акт з неповнолітньою чи малолітньою особою, а й у тому разі, коли він міг і повинен це передбачити.

'''Суб'єктивна сторона''' здійснюється з прямим умислом та з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Мотиви вчинення злочину не обов’язково повинні мати сексуальну мотивацію. Злочин може бути вчинений із помсти чи із хуліганських спонукань. Тому мотиви, як і віддалені цілі (наприклад, таким чином примусити потерпілу особу дати згоду на подальші добровільні природні статеві зв’язки), не є ознаками складу злочину.
== Куди звертатися у разі скоєння злочину ==
У разі скоєння злочину згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 153 КК України] сексуального насильства або якщо про вчинення неправомірних дій стало відомо з якихось інших джерел/ чи якщо громадянин не був свідком, але знає і/або має факти вчинення неправомірної дії '''необхідно звернутися до відділу поліції за підсудністю (місцю) скоєння злочину''':
* зателефонувавши на номер екстреної служби поліції "'''102'''", та у разі необхідності на екстрений номер служби скорої допомоги "'''103'''"
АБО
* з`явитися особисто та написати відповідну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 153 КК України]
== До моменту прибуття співробітників поліції необхідно: ==
* залишатися на місці скоєння злочину;
* не чіпати нічого руками (не викидати/переставляти/прибирати/знищувати речі), так як це може завадити в подальшому слідству;
* зберегти одяг, інші речі, які були задіяні при скоєнні злочину, тощо - все що може бути визнано слідством речовими доказами по кримінальній справі;
== Психологічні моменти ==
Якщо Ви стали свідком злочину:
* намагайтеся знаходиться поруч с потерпілою особою, заспокоїти, не залишати одну;
* рекомендується розмовляти з потерпілою особою спокійним тоном голосу, навіть у разі, якщо потерпілий/потерпіла нічого не відповідає, так як знаходиться у стресовому стані;
* не потрібно випитувати насильно будь-яку інформацію про скривдника, обставини справи, тощо;
* все що потрібно бути поруч, не виявляти до потерпілого неприязнь, неповагу чи казати образливі речі;
* треба пам'ятати, що особа стосовно, якої було здійснено насильницькі дії замикається від стороннього світу, її заповнює у середині сором, страх, паніка, думки про своє майбутнє, думка інших людей про нього/неї, людський осуд, тощо;
* важливо, щоб потерпіла особа відчувала від близьких людей - любов, розуміння, підтримку.
== Набуття статусу потерпілого ==
Відповідно до ст. 55 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
 
'''Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого'''.
 
'''Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.'''
 
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
== Допит потерпілої ==
Допит потерпілої (лого) має важливе значення, оскільки їй відомі важливі подробиці вчиненого щодо неї сексуального насильства, можливо, дані про особу ґвалтівника. Допит проводять негайно після порушення кримінальної справи. При допиті з'ясовуються всі важливі істотні обставини, які матимуть значення.
 
'''Якщо потерпілій відома особа, яка вчинила злочин''', з’ясовується все, що стосується характеру взаємин між нею та підозрюваним (чи не було підстав у підозрюваного вважати, що опір потерпілої був удаваним).
== Розшук та затримання злочинця ==
Розшук та затримання злочинця належать до оперативних дій (іноді по «гарячих слідах»). У цих випадках допомога потерпілого (лої) дуже важлива слідству, так як саме потерпілий може охарактеризувати зовнішність злочинця. У розшуку та затриманні злочинця беруть участь працівники карного розшуку. Слідчий може дати доручення працівникам органів дізнання, яке є обов’язковим для виконання. Як правило, у такому дорученні вказується, що саме необхідно зробити, визначаються строки виконання.
== Огляд місця події ==
Огляд місця події, як правило, проводиться з участю потерпілої (лого). Особливу увагу при цьому приділяють виявленню та опису місця сексуального насильства, його розташуванню у напрямі до дороги, житлових будинків тощо. Оцінюють, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявника, виявляють сліди, що вказують на сексуальне насильство, або речі, що належать злочинцю чи потерпілій(лому) (окуляри, ґудзики, хусточка тощо).
 
У процесі огляду звертають увагу на можливість наявності на одязі, взутті та тілі насильника ґрунтових забруднень та рослинних часток, беруть їх проби для експертних досліджень. Пошук мікрочасток проводять під час огляду місця події (важливо дотримуватися заходів, що запобігають їх втраті, а також забезпечити, щоб ніхто з учасників огляду не зміг залишити на місці події побічних мікрочасток або слідів).
== Обшук та виїмка ==
При затриманні підозрюваного проводяться такі види обшуку:
 
а) обшук особи;
 
б) обшук за місцем проживання;
 
в) обшук за місцем роботи.
'''Мета обшуку''' — відшукати предмети, що були у підозрюваного в момент зґвалтування або раніше належали потерпілій. Проводиться обшук при неухильному дотриманні вимог закону.
 
До виїмки звертаються, як правило, на початку розслідування. Ця слідча дія проводиться у всіх випадках порушення кримінальної справи за фактом зґвалтування, оскільки на одязі потерпілої та підозрюваного майже завжди залишаються сліди насильства (плями крові, сперми та ін.), які пізніше використовуються як докази. Вилучається той одяг, який був на потерпілій та підозрюваному в момент події.
== Огляд одягу ==
Важливі предмети одягу висушуються (тільки не на сонці чи біля відкритого вогню). Для його дослідження застосовують ультрафіолетові освітлювачі (наприклад, УФО-4). Для огляду запрошуються поняті (не менше двох), а в необхідних випадках — спеціалісти. Старанно оглядають внутрішній та зовнішній бік, кишені, манжети, застібки, шви. Навіть якщо при огляді не виявлено нічого істотного, але є підстави вважати, що одяг з чимось контактував, його слід упакувати та відправити на експертизу. Для цього одяг розкладають на папері, перекладають папером та згортають. Мікрочастки вилучають окремо, щоб при транспортуванні вони не були втрачені або пошкоджені.
== Судово-медична експертиза статевих злочинів ==
Після проведення необхідних дій співробітниками поліції на місці злочину, наступним важливим кроком у справі є '''підготовка та направлення до суду слідчим клопотань про призначення судово-медичної експертизи''', для виявлення даних про статеві зносини, які мали місце, а також встановлення тілесних ушкоджень, що вказують на насильницьке вчинення статевого акту.
 
З її допомогою визначають:
 
а) наявність факту статевих зносин та
 
б) наслідки сексуального насильства (зараження венеричною хворобою, вагітність, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень).
 
Якщо потерпіла (лий) внаслідок зґвалтування '''одержала тяжкі тілесні ушкодження і госпіталізована''', то судово-медична '''експертиза проводиться в лікарні'''. У разі, коли місцеві умови не дозволяють своєчасно провести судово-медичну експертизу, звертаються до освідування.
 
Згідно зі ст. 241 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/ed20221001#Text КПК України] '''освідування''' може бути проведено для виявлення на тілі, одязі, в якому особа перебуває, слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. За наявності відповідних даних підозрюваний також підлягає освідуванню або направляється на судово-медичну експертизу.
 
Під час розслідування зґвалтувань досить часто призначається '''експертиза матеріалів, речовин та виробів з них''', що дозволяють отримувати цінні докази для виявлення злочинців. Як правило, це мікрочастки, що залишаються на місці події, на злочинцеві та потерпілій або на їх одязі.
 
'''Судово-біологічна експертиза''' може бути призначена у разі необхідності дослідити одяг потерпілої або підозрюваного для виявлення групової належності плям крові, слини та інших виділень людського організму.
 
'''Судово-психологічна експертиза''' призначається для вирішення питань, що стосуються психологічної характеристики особи потерпілої та насильника, особливо якщо вони неповнолітні.
== Винесення постанови слідчого про підозру особі ==
Слідчий виносить відповідну постанову, у відповідності до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 276-279 КПК України] , повідомляє про підозру особу, або особу, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. З цього самого моменту особа набуває статусу "підозрюваний".
== Допит підозрюваного ==
Допит підозрюваного належить до першочергових слідчих дій. Однак при розслідуванні зґвалтувань проводять його після допиту потерпілої з використанням тих даних, які вона повідомила. Мета допиту — встановлення не тільки причетності підозрюваного до даного злочину, а й з’ясування його стосунків з потерпілою, обставин та мотивів вчинення зґвалтування.
 
На початку допиту підозрюваному повідомляється у вчиненні якого злочину він підозрюється та роз’яснюються його права. Далі пропонується дати показання про обставини вчинення злочину, а також про інші відомі йому обставини справи.
== Перевірка показань на місці ==
Під час такої перевірки пояснення потерпілої або обвинуваченого зіставляють з раніше отриманими від них свідченнями, а також з фактичною обстановкою місця злочину. Таким шляхом виявляють суперечності в показаннях, нові речові докази (наприклад, дрібні предмети, що належали потерпілій або підозрюваному). Перевірка показань на місці важлива й тим, що вона сприяє пожвавленню асоціативних зв’язків, особа одержує можливість повніше і точніше згадати та відтворити окремі обставини події.
Крім того, при розслідуванні зґвалтування виникає '''необхідність у пред’явленні для впізнання''' (потерпілій, свідкам або підозрюваному) осіб або предметів.
== Кваліфікуючі ознаки злочину ==
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його;
# повторно;
# групою осіб;
# особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.ст. 152 або 154 КК України];
# щодо неповнолітнього або неповнолітньої ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 153 КК України]),
# <ins>вчинення таких діянь </ins>щодо <ins>подружжя </ins>чи <ins>колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах</ins>
# <ins>щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов'язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності</ins>
== Обвинувальний акт ==
Після проведених усіх необхідних дій, слідчий складає та погоджує з прокурором обвинувальний акт, з яким ознайомлюють під підпис підозрювану особу та направляють матеріали кримінальної справи до суду.
Саме з цього моменту обвинуваченим (підсудний) у порядку, передбаченому статтею 291 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] набуває свого статусу "обвинувачений".
== Судовий розгляд справи ==
Наступним кроком є розгляд кримінальної справи у суді І інстанції.
Всіх учасників процесу викликають на розгляд справи у судове засідання, на поштову адресу направляються повістки про виклик до суду, з зазначенням дати, часу, місця розгляду справи, тощо.
 
'''Розгляд кримінальних справ про сексуальне насильство допускається в закритому судовому '''
засіданні за мотивованою постановою судді чи ухвалою суду.
 
Під час судового розгляду потерпіла особа, свідки, обвинувачений, які допитувалися слідчим на досудовому розслідуванні, допитуються судом.
Саме показання усіх сторін по справі, які надаються у судовому засіданні, речові докази, висновки судових експертиз, обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання суд бере до уваги при винесенні вироку.
== Кримінальна відповідальність ==
Кримінальна відповідальність за скоєння насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом визначена [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 '''статтею 153 Кримінальним кодексом України'''], а саме:

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частина-1.] <ins>Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних </ins>із <ins>проникненням в тіло іншої особи</ins>, <ins>без добровільної згоди </ins>потерпілої <ins>особи (сексуальне насильство) </ins>- карається позбавленням волі на строк до п'яти років''.''

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частина-2.] <ins>Сексуальне насильство</ins>, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152<ins>, </ins>154<ins>, 155 </ins>цього [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кодексу], <ins>або вчинення таких діянь </ins>щодо <ins>подружжя </ins>чи <ins>колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов'язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності</ins>, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частина-3.] <ins>Сексуальне насильство</ins>, вчинене <ins>групою осіб</ins>, або <ins>сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи -</ins>

карається позбавленням волі на строк від п'яти до семи років.

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частина-4.]Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди - <ins>караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років</ins>

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частина-5.<ins> Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, що спричинили </ins>тяжкі наслідки, <ins>-</ins>] [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 <ins>караються </ins>позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=6.%20%D0%94%D1%96%D1%97%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%87%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D1%86%D1%96%D1%94%D1%97%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2C%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%88%D0%B5%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%8C%2D%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%96%D0%B7%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%87%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%20152%2C%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B5%D1%8E%20155%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%20156%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%2C%20%2D Частина - 6.] Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 152, статтею 155 або частиною другою статті 156 цього Кодексу, - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=156%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%2C%20%2D-,%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D0%BF%E2%80%99%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96.,-%7B%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20153%20%D1%96%D0%B7 караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі].
== Моральна шкода ==
Потерпіла особа, законний представник потерпілої особи має право в досудовому, судовому розгляді справи подати в рамках кримінального провадження '''позовну заяву про стягнення з винної особи моральної шкоди'''.
 
'''Судовий збір у рамках розгляду кримінальної справи - не сплачується!'''
 
У разі, якщо позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не були озвучені по кримінальній справі, потерпіла особа законний представник потерпілої особи мають право звернутися до суду у рамках цивільного провадження з вищевказаним позовом.
 
Однак при цьому заявник повинен оплатити судовий збір.
== Судова практика ==
* Постанова Верховного суду від 19 вересня 2023 року у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113651233 756/8251/19], провадження 51 - 3446 км 23 щодо обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. 153 ч. 1, ст. 153 ч. 2 КК України. Один із останніх прикладів судової практики щодо '''вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних з проникненням в тіло іншої людини.'''
* Постанова Верховного суду від 19 липня 2023 року у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406112 696/1163/21], провадження 51-2219км23 щодо обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частинами 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 Кримінального кодексу України. Один із останніх прикладів судової практики '''щодо насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років.'''
* Вирок '''Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2018 року''' у справі № [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72190789 577/4436/16-к], провадження № 1-кп/576/41/18 щодо обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 156 та частиною третьою статті 153 Кримінального кодексу України. Один із гарних прикладів''' судової практики щодо задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування та з використанням безпорадного стану потерпілої особи, '''вчинене щодо малолітнього'''. '''
* Вирок '''Маневицького районного суду Волинської області''' від 7 лютого 2018 року у справі № [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72046595 164/2507/17], п/с 1-кп/164/27/2018 щодо вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 153 КК України.
* Вирок '''Броварського міськрайонного суду Київської області''' від 07 грудня 2017 року [https://reyestr.court.gov.ua/Review/70800329 у справі № 361/7455/17], провадження № 1-кп/361/681/17, щодо вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.153 КК України, '''вчинене щодо повнолітньої жінки'''.
* Вирок '''Апеляційного суду Хмельницької області''' від 26 жовтня 2017 року [http://reyestr.court.gov.ua/Review/69816925 у cправі № 682/3376/15-к], провадження № 11-кп/792/570/17 (ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 122 КК України).
== Корисні посилання ==
*[http://pravoznavec.com.ua/books/162/12169/28/#chapter Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України]
* [https://buklib.net/books/21972/ Криміналістика, за ред. В. Ю. Шепітька. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 728 с.]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Порядок розгляду поліцейськими справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

2023-12-14T10:53:47Z

Svitlana.bidiuk: /* Місце розгляду справи про адміністративне правопорушення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Про правила дорожнього руху»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15#Text Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19 Наказ Міністерства внутрішнії справ України від 18.12.2018 № 1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису"]
== Місце розгляду справи про адміністративне правопорушення ==
Справа про адміністративне правопорушення розглядається:
* за місцем вчинення адміністративного правопорушення;
* за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників;
* за місцем оброблення та обліку правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зафіксовані в автоматичному режимі;
* за місцем оброблення правопорушень, які зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі;
* за місцем їх виявлення (стаття 276 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).
== Особливості розгляду поліцейськими справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ==
'''Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10/conv#n52 КУпАП]'''

Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
* чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;
* чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
* чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);
* чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;
* чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (стаття 278 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).
Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (стаття 279 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право:
* знайомитися з матеріалами справи;
* давати пояснення:
* подавати докази;
* заявляти клопотання;
* при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
* виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
* оскаржити постанову по справі (частина перша статті 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).
Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Справа про адміністративне правопорушення може розглядатися у закритому режимі із додержанням усіх правил провадження. Під час такого розгляду справи можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у провадженні в цій справі.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).

Якщо при розгляді справи поліцейський прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, матеріали передаються прокурору або органу досудового розслідування (стаття 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).

При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення поліцейський може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

'''Зверніть увагу!''' Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
* відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
* недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
* неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
* вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
* видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
* скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
* закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n195 КУпАП];
* наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
* смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі (стаття 247 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).
== Порядок винесення та виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення ==
'''Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.'''

Постанова повинна містити:
# найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
# дату розгляду справи;
# відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
# опис обставин, установлених під час розгляду справи;
# зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
# прийняте у справі рішення;
# дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
# транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
# технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
# розмір штрафу та порядок його сплати;
# правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
# відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (стаття 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).
'''Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15#Text Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395.]'''

За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу.

Постанова оголошується поліцейським '''негайно''' після закінчення розгляду справи. Копія постанови '''протягом трьох днів''' вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено (частина перша статті 285 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП]).

Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

У випадках, передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10/conv#n509 258 КУпАП], копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності може сплатити штраф безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення або не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 3001, 3002 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП], а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

'''Зверніть увагу!''' '''Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. У такому разі особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, видається квитанція.'''

У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення правопорушнику необхідно надіслати документ, що підтверджує його сплату, або його копію не пізніше трьох робочих днів після закінчення встановлених законодавством строків до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

'''Важливо!''' '''У разі винесення кількох постанов про накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.'''

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87657275?fbclid=IwAR37N9Ariavu2AA7cgV9y55V5i_D8GQGoZt651TVdrg1J7Y8TFvryVKfxnk Постанова Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а] (невжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання [[Правнича допомога|правничої допомоги]] є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення).
== Див. також ==
* [[Порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Поліцейські превентивні заходи: умови та особливості застосування

2023-12-08T08:20:20Z

Svitlana.bidiuk: Актуалізовано інформацію відповідно до чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1041-17 Інструкція з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2017 року № 650]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306]
== Перелік превентивних заходів ==
'''Для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення поліція застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Законом України "Про Національну поліцію"] (далі - Закон).'''

''Зокрема, мова йде про такі превентивні поліцейські заходи:''
* перевірка документів особи;
* опитування особи;
* поверхнева перевірка і огляд;
* зупинення транспортного засобу;
* вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
* обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
* проникнення до житла чи іншого володіння особи;
* перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
* застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;
* перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
* поліцейське піклування (частина перша статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону]).
'''Зверніть увагу!''' '''Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.'''
== Право поліцейського вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу ==
'''Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:'''
* якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
*якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. ''Дане положення діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього;''
* якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
* якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
* якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
* якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
* якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення (стаття 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону]).
== Підстави для проведення поліцейським опитування особи ==
'''Поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень''' (стаття 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону]).

Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення.

'''Важливо!''' '''Надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації. Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.'''

Перед проведенням такого опитування особи поліцейський роз’яснює їй підстави та мету застосування поліцейського заходу, якщо це не перешкодить виконанню поліцією повноважень, покладених на неї [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Законом].
== Особливості поверхневої перевірки і огляду ==
'''Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу''' (стаття 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону]).

Для здійснення поверхневої перевірки особи поліцейський може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб.

'''Зверніть увагу!''' '''Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.'''

''Отже, поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу:''
* якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
* якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;
* якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.
Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. При здійсненні такої поверхневої перевірки поліцейський має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.

Однак, під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу. При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог статті 237 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].
== Зупинення транспортного засобу ==
'''Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:'''
* порушення водієм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306];
* якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
* якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
* якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
* якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
* якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
* якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
* якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
* порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
* якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
*якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. ''Дане положення діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього'' (частина перша статті 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону]).
'''Поліцейський зобов’язаний зупиняти транспортні засоби у разі:'''
* якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України], а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
* якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту (частина друга статті 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону]).
'''Поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу. При цьому, поліцейський повинен детально описати підстави цієї зупинки. '''
== Законне обмеження доступу до певної території та обмеження пересування особи ==
'''Поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення.'''

Окрім цього, поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у разі затримання осіб відповідно до закону, під час аварій, інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей (стаття 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону]).

Поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексом України про адміністративні правопорушення], а також іншими законами України.

'''Важливо!''' '''Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.'''

За необхідності, у таких випадках, поліцейські повинні негайно викликати медичних працівників до місця фактичного знаходження таких осіб, а також, за можливості, поінформувати членів сім’ї.

Також поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров’я або на життя чи здоров’я іншої людини, або пошкодження чужої речі.

'''На вимогу особи поліцейський зобов’язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.'''

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексом України про адміністративні правопорушення].

Таке обмеження здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення.

При цьому, поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов’язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі.

Якщо немає необхідності здійснювати тимчасове обмеження пересування особи та перенесення або перевезення речі, то такий захід припиняється негайно.
== Підстави для проникнення поліції до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду ==
'''Поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із:'''
* рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;
* безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;
* припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні (стаття 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону]).
'''Зверніть увагу!''' '''Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.'''

Про застосування вказаного поліцейського заходу обов’язково складається протокол.
== Перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ ==
Поліція в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України та за участі керівництва юридичних осіб, фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців) чи їх уповноважених представників може оглядати:
* приміщення, де знаходяться зброя, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила або порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також безпосередньо оглядати місця їх зберігання з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання;
* зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, що знаходяться у фізичних та юридичних осіб, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання та використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання (стаття 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону]).
У випадку виявлення порушень, що загрожують громадській безпеці, поліція вилучає зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також опечатує і закриває об’єкти, де вони зберігаються чи використовуються (у тому числі стрілецькі тири, стрільбища невійськового призначення, мисливські стенди, підприємства і майстерні з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, магазини, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування) до усунення таких порушень.

Окрім цього, поліцейські зобов`язані поінформувати відповідний орган Міністерства внутрішніх справ України в одноденний строк про кожен факт виявленого порушення.
== Застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення ==
Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
* фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

* технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
* безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;;
* спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
* спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів (частина перша стаття 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону]).
Такі технічні прилади та технічні засоби можуть закріплюватися на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель..
== Поліцейське піклування ==
'''Поліцейське піклування може здійснюватися щодо таких осіб:'''
* неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду;
* особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення;
* особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі;
* особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп’яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі (частина перша стаття 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону]).
'''Наслідки поліцейського піклування:'''
* щодо неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду - передання батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, органам опіки та піклування;
* щодо особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення, а також особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі - передання відповідному закладу;
* щодо особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп’яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі, - передання у спеціальний лікувальний заклад чи до місця проживання.
'''Важливо! Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою підставу застосування поліцейського заходу, а також роз’яснити право отримувати медичну допомогу, давати пояснення, оскаржувати дії поліцейського, негайно повідомити інших осіб про її місце перебування.'''

Повідомлення про права і їх роз’яснення поліцейським може не проводитися у випадку, коли є достатні підстави вважати, що особа не може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Крім цього, поліцейський уповноважений вилучити у особи зброю чи інші предмети, якими особа може завдати шкоди оточуючим чи собі, незалежно від того, чи заборонені вони в обігу.

При цьому, поліцейському заборонено здійснювати обшук особи, щодо якої здійснюється поліцейське піклування.

Про застосування поліцейського піклування складається протокол, в якому зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) застосування поліцейського заходу; підстави застосування; опис вилученої зброї чи інших предметів; клопотання, заяви чи скарги особи, якщо такі надходили, наявність чи відсутність видимих тілесних ушкоджень.

Протокол підписується поліцейським і особою. Копія протоколу негайно під розпис вручається особі. Протокол може не надаватися особі для підписання, а його копія - вручатися особі у випадку, коли є достатні підстави вважати, що вона не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. У такому випадку протокол надається особі чи органу, передбаченому абзацом другим частини першої статті 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону].

Окрім цього, поліцейський зобов’язаний надати особі можливість негайно повідомити про своє місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Також поліцейський зобов’язаний негайно повідомити батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування про місце перебування особи, яка є неповнолітньою.
== Див. також ==
* [[Застосування працівниками поліції технічних засобів для відеофіксації та порядок отримання доступу до відеофайлів]]
* [[Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі]]
[[Категорія:Адміністративне право‎]]

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини

2023-12-05T08:00:03Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/141093___141093 Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 pоку]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_162 Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами від 21 березня 1949 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 року Ратифікована СРСР 19 грудня 1980 року (ст. 6)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_791 Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n942 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3739-17#n162 Закон України "Про протидію торгівлі людьми"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Закон України "Про порядок виізду з України і в'їзду в Україну громадян України"]
== Загальні положення ==
Найважливішими міжнародно-правовими документами, які спрямовані на протидію торгівлі людьми, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_791#Text Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року] (далі також - Палермський протокол 2000 року) і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_858#Text Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року.] Цими документами визначено основні поняття торгівлі людьми, окреслено коло суспільнонебезпечних діянь, які підлягають обов'язковій криміналізації, передбачено основні стандарти запобігання, протидії торгівлі людьми, зокрема з метою експлуатації праці, а також захисту та реабілітації жертв цього злочину.

Стаття 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_791#o27 Палермського протоколу 2000 року] містить важливі для з’ясування сутності торгівлі людьми дефініції. Так, '''під торгівлею людьми''' пропонується розуміти здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або ж інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю чи послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів.

Стаття 149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n942 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) встановлює кримінальну відповідальність за торгівлю людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію.
== Об'єкт ==
Основним '''безпосереднім об'єктом''' цього злочину є ''воля і гідність людини''. Його '''додатковим факультативним об'єктом''' можуть виступати здоров'я людини, встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повноважень, встановлений порядок перетинання державного кордону України''.''
== Об'єктивна сторона ==
[[Файл:Ознаки торгівлі людьми.jpg|міні|<nowiki>http://n-slovo.com.ua</nowiki>]]
Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися у таких формах:
* продаж людини;
* платна передача або одержання людини;
* вербування, переміщення, переховування людини.
'''Торгівля людиною''' - дії з купівлі-продажу людини, що полягають у безповоротній передачі (отриманні) людини за грошову винагороду.

'''Вербування''' - вчинення дій, спрямованих на досягнення із людиною добровільної (наприклад, шляхом запрошування або умовляння) або вимушеної (наприклад, шляхом шантажу, погрози застосування насильства) домовленості на її подальшу експлуатацію або на переміщення, переховування, передачу іншій особі. Вербування є закінченим з моменту вчинення конкретних дій, спрямованої на досягнення домовленості із особою, яку вербують для експлуатації.

'''Переміщення''' - людини слід розуміти дії, спрямовані на зміну місця її перебування.

'''Переховування''' - обмеження фізичних контактів людини з іншими особами, особливо із представниками правоохоронних органів, що може проявлятись як у наданні приміщення для перебування, так і у примусовому позбавленні волі. Закінченим злочин вважається з моменту заволодіння особою і фактичного початку обмеження її волі.

'''Передача або одержання''' '''людини''' - вчинення дій, пов’язаних із переходом контролю над людиною від однієї особи до іншої.

'''Обман,''' як спосіб вчинення злочину, полягає в умисному введенні в оману іншої особи або підтримуванні вже наявної у неї оманливої уяви шляхом передачі інформації , що не відповідає дійсності (так званий активний обман) або замовчування про різні факти, речі, явища і т. ін. (так званий пасивний обман), з метою схилити цю особу до певної поведінки.

'''Шантаж''' - психічне насильство, що полягає у погрозі розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти у таємниці.

'''Уразливий стан особи,''' відповідно до п. 2 примітки до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n942 статті 149 КК України], – це такий її стан, зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами, який позбавляє чи обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, а також збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.

'''Експлуатація''' людини - всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження, примусове втягнення у зайняття жебрацтвом, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

'''Продаж''' - угода, за якою одна особа (продавець) передає людину у фактичну незаконну власність іншої (покупця), а остання зобов'язана прийняти та сплатити за неї певну грошову суму.

До іншої оплачуваної передачі у можна віднести угоди про [[Договір міни|міну]], [[Договір найму (оренди)|найм]], заставу, а так само угоди, за яких особа передається винним іншій особі у фактичну власність або для тимчасового використання (експлуатації) за матеріальну винагороду у вигляді інших, крім грошей, цінностей (коштовностей, цінних паперів тощо) або послуг матеріального характеру (передача у користування будинку, транспортного засобу, надання лікувальних чи оздоровчих послуг, путівки в круїз тощо).

Під іншою незаконною угодою щодо людини слід розуміти два види фактичних угод:
# такі угоди, як дарування, надання у безоплатне користування та будь-які інші, за якими особа безоплатно передається у фактичну власність або для тимчасового використання (експлуатації);
# зворотний бік передачі, тобто купівля або одержання людини внаслідок міни, найму, застави, іншої угоди, за якої винний одержує людину від іншої особі у фактичну власність або тимчасово за матеріальну винагороду чи без такої.
У перших двох формах злочин є закінченим з моменту продажу (іншої платної передачі) людини іншій особі (особам). Якщо до угод з продажу людини застосувати за аналогією правило, що діє у цивільному праві, злочин треба вважати закінченим з моменту фактичної передачі особи за договором купівлі-продажу, який defacto означає зміну власника, чи з іншого моменту, прямо передбаченого договором між сторонами. Без відповідних аналогій з цивільним правом не можна обійтися і характеризуючи інші конкретні суспільно небезпечні дії, що становлять зміст об'єктивної сторони цього злочину, адже специфіка предмета суспільних відносин, з приводу якого ці дії вчинюються - людина.

Склад злочину - формальний. Встановлення однієї із зазначених форм діяння достатньо для констатації його об’єктивної сторони. Крім того, для вербування, переміщення, переховування, передачі та одержання людини обов’язковим є також спосіб вчинення діяння, а саме: використання суб’єктом обману, шантажу чи уразливого стану потерпілої особи.
== Суб'єкт ==
Суб'єкт злочину - '''загальний''' або '''спеціальний''' (службова особа, батьки, усиновителі, опікуни чи піклувальники).
== Суб'єктивна сторона ==
Суб'єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел і, як правило, корисливий мотив. Винна особа здійснює заволодіння людиною для наступного використання чи продажу (або іншої передачі), усвідомлюючи, що кінцевою метою використання чи такого продажу (іншої передачі) жертви злочину в подальшому буде експлуатація людини.

'''Експлуатація людини може відбуватися у таких формах:'''
* сексуальна експлуатація;
* використання в порнобізнесі;
* втягнення у злочинну діяльність;
* залучення в боргову кабалу;
* усиновлення (удочеріння) з метою наживи;
* використання в збройних конфліктах;
* експлуатація її праці;
* примусова праця;
* примусова вагітність;
* вилучення органів;
* проведення дослідів над людиною без її згоди.
'''Примусова праця''' (примусове надання послуг) - усяка робота або служба, що вимагається від будь-якої особи під загрозою якогось покарання.

'''Сексуальна експлуатація''' - це використання особи іншою людиною з метою отримання прибутку для задоволення сексуальних потреб третіх осіб.

'''Під використанням в порнобізнесі''' слід розуміти залучення особи (в якості актора, статиста, робочого тощо) до виготовлення з метою розповсюдження або збуту предметів, що є носіями графічної інформації, яка спрямована на збудження статевої пристрасті шляхом цинічного, безсоромного, грубо натуралістичного або протиприродного відображення статевого життя людей.

'''Втягнення у злочинну діяльність''' - це дії, пов'язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на особу та вчинені з метою викликання у неї прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах. Втягнення у злочинну діяльність передбачає всі види фізичного насильства і психічного впливу (переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про місце і способи вчинення або про приховування слідів злочину, вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів чи психотропних речовин разом з особою з метою полегшити схилення її до вчинення злочину та ін.).

'''Залучення у боргову кабалу''' - це поставлення особи у становище, коли вона, ставши боржником, у забезпечення свого боргу надає особисту працю, але цінність виконуваної роботи не зараховується в погашення боргу або якщо тривалість цієї роботи не обмежена і характер її не визначений. На практиці в такий стан потрапляє, наприклад, жінка, яку продали у будинок терпимості іншої країни, власник якого, сплативши гроші продавцю за жінку, відбирає у неї всі документи, обіцяючи повернути Їх лише після відпрацювання нею сплаченої ним суми та отримання ним прибутку.

'''Усиновлення (удочеріння)''' з метою наживи - оформлене спеціальним юридичним актом одержання на виховання в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки, вчинене з метою отримання будь-якої матеріальної вигоди або уникнення певних витрат завдяки усиновленню (удочерінню).

'''Примусова вагітність''' - використання репродуктивних функцій організму жінки шляхом природного або штучного запліднення без її добровільної згоди та подальше примушування жінки до виношування дитини.

'''Вилучення органів''' - видалення з організму людини її складової частини, яка має певну будову і спеціальне призначення (орган зору, серце, легені, печінка, нирки, підшлункова залоза з 12- палою кишкою, селезінка тощо).

'''Проведення дослідів над людиною''' без її згоди - вчинюваний без дозволу людини фізіологічний або психологічний вплив на її організм із застосуванням методів, що недопущені МОЗ України до загального застосування, тобто є експерементальними.
== Кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми ==
Кваліфікуючими ознаками торгівлі людьми є вчинення злочину:
* спрямованого щодо неповнолітньої чи малолітньої особи;
* щодо кількох осіб;
* повторно;
* за попередньою змовою групою осіб або організованою групою;
* службовою особою з використанням службового становища або батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками;
* поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства;
*спричинив тяжкі наслідки.
== Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми ==
[[Файл:Поради для громадян як не потрапити в рабство 1.jpg|міні]]
Відповідно до статті 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3739-17#n162 Закону України "Про протидію торгівлі людьми"] особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
* інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеною мовою, якою володіє така особа;
* медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;
* тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв'язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;
* відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
* одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
* допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.
Іноземець та особа без громадянства, якій встановлено статус особи, що постраждала від торгівлі людьми на території України, крім передбачених частиною першою цієї статті прав, має також право на:
* безоплатне отримання послуг перекладача;
* тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців, який може бути продовжено у разі необхідності, зокрема у зв'язку з їхньою участю в якості постраждалих або свідків у кримінальному процесі;
* постійне проживання на території України в порядку, встановленому законодавством.
Довідка про статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є підставою для реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.
[[Файл:Поради для громадян як не потрапити в рабство 2.jpg|міні]]
Якщо у суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми існують обґрунтовані підстави вважати, що життю, фізичному чи психічному здоров'ю або свободі та недоторканності особи, яка постраждала від торгівлі людьми та є іноземцем або особою без громадянства, загрожуватиме небезпека у разі повернення її в країну походження після завершення строку її перебування в Україні, в установленому порядку цій особі може бути продовжено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, що є підставою для одержання дозволу на перебування на території України до припинення таких обставин.

Особа, якій надано право на перебування в Україні відповідно до частини четвертої цієї статті та яка безперервно проживала на території України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на отримання дозволу на імміграцію в порядку, встановленому законодавством.

Надання допомоги особі, яка постраждала від торгівлі людьми, не залежить від:
* звернення такої особи до правоохоронних органів та її участі у кримінальному процесі;
* наявності у такої особи документа, що посвідчує особу.
== Відповідальність за вчинення торгівлі людьми ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n942 статті 149 КК України]:

1. Торгівля людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього його батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками, або вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Продовження строку досудового розслідування

2023-11-08T08:38:14Z

Svitlana.bidiuk: внесено зміни та доповнення у зв'язку із внесенням змін до КПК України

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
== Загальні положення ==
Статтею 28 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (КПК України) передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконанні або прийняті в розумні строки.

'''''Розумними вважаються строки''''', що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Розумні строки не можуть перевищувати строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень, що передбачені КПК України.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

'''''Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:'''''
* '''cкладність кримінального провадження''', яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
* '''поведінка учасників кримінального провадження''';
* '''спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень'''.
'''''Строк досудового розслідування обчислюється''''' з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

'''''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 частини другої ст. 219 КПК України] строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування до дня повідомлення особі про підозру становить:'''''
*дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
*вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Строк досудового розслідування, передбачений частиною другою цієї статті, не обчислюється у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 437-439 чи частиною першою статті 442 Кримінального кодексу України.

'''''З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене:'''''
*протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 2982 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
*протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
*протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 2984 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
*протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

При цьому '''''загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:'''''
*одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
*шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
*дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
'''ВАЖЛИВО!'''

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки, передбачені статтею 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20615.,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.04.2022%7D статтею 615] цього Кодексу.

'''''Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], визначається:'''''
*''у'' провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;
*у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]. При об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, якщо досудове розслідування хоча б в одному з них здійснюється щодо злочинів, передбачених статтями 437-439 чи частиною першою статті 442 Кримінального кодексу України, загальний строк досудового розслідування, встановлений частиною другою цієї статті, не обчислюється.
Обрахований відповідно до частини четвертої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] загальний строк досудового розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні визначається прокурором, зазначеним у частині четвертій статті 295 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], про що ним виноситься відповідна постанова. У разі необхідності одночасно з обрахуванням загального строку в об’єднаному кримінальному провадженні може бути вирішено питання його продовження.

Якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений у частині другій статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (дізнання) у строк, зазначений у пунктах 1 і 2 частини третьої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], такий строк може бути продовжений прокурором у межах строку, встановленого пунктом 1 частини четвертої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]:
*'''до трьох місяців''' - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;
*'''до шести місяців''' - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;
*'''до дванадцяти місяців''' - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.
==Порядок продовження строку досудового розслідування прокурором==
'''Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення''', у випадку, визначеному пунктом 1 частини третьої статті 294 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], '''здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора''', який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

'''''У клопотанні про продовження строку досудового розслідування зазначаю''ться:'''
*прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного;
*найменування (номер) кримінального провадження;
*суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа;
*посилання на докази, якими обґрунтовується підозра;
*процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;
* значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду;
*строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;
*обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.
Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику '''не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурор'''у, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання '''не пізніше трьох днів з дня його отримання''', але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі '''постанови'''.
===Задоволення клопотання про продовження строку досудового розслідування===
Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин.

Якщо прокурор задовольняє клопотання слідчого, прокурора, він визначає новий строк досудового розслідування.

Прокурор зобов’язаний визначити найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування.
===Відмова у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування===
Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання та продовженні строку досудового розслідування у разі, якщо слідчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявність підстав, передбачених частиною шостою цієї статті, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.

У разі відмови у продовженні строку досудового розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, '''зобов’язаний протягом п’яти днів здійснити одну з дій,''' передбачених частиною другою статті 283 КПК України, зокрема, '''закрити кримінальне провадження або звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.'''
==Порядок продовження строку досудового розслідування слідчим суддею==
У випадках, передбачених статтею 294 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження строку досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого.

'''''У клопотанні про продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру зазначаються:'''''
*найменування (номер) кримінального провадження;
*всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведені під час кримінального провадження;
*обставини, що перешкоджали здійснити інші необхідні процесуальні дії раніше;
*строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;
*інші відомості, що обґрунтовують необхідність продовження строку досудового розслідування.
'''''У клопотанні про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру зазначаються:'''''
*прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного;
*найменування (номер) кримінального провадження;
*суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну
відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа;
*посилання на докази, якими обґрунтовується підозра;
*процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;
* значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду;
*строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;
*обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.
'''До клопотання також мають бути додані''' оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання. При цьому слідчий, прокурор зобов’язані зазначити у відповідному клопотанні найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування.

'''Зверніть увагу!''' Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статті 2951 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], повертає його прокурору, слідчому, про що постановляє ухвалу.

Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
===Відмова у задоволенні клопотання Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру у разі його протиправності та необґрунтованості.===
Крім підстав, передбачених частиною четвертою статті 2951 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, якщо слідчий не доведе, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.

'''Про відмову''' у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування '''слідчим суддею виноситься вмотивована ухвала'''.

У разі відмови слідчим суддею у продовженні строку досудового розслідування прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов’язаний протягом п’яти днів здійснити одну з дій, передбачених частиною другою статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Ухвала слідчого судді про продовження строку досудового розслідування повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також містити новий визначений строк досудового розслідування.

'''Важливо!''' Ухвала слідчого судді, прийнята за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, '''оскарженню не підлягає.'''
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Сексуальне насильство

2023-10-16T08:41:18Z

Svitlana.bidiuk: додано актуальну судову практику

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Про алгоритм дій постраждалої особи у випадку вчинення щодо неї кримінальних правопорушень проти статевої свободи в умовах воєнного стану детальніше в консультації:

[[Дії осіб, які постраждали від сексуального насильства під час війни|'''Дії осіб, які постраждали від сексуального насильства під час війни''']].

[https://legalaid.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/dopomoga-pry-snpk.pdf Буклет «Допомога людям, які пережили сексуальне насильство» (розроблено та випущено системою надання безоплатної правничої допомоги спільно з БФ «Сильні»).]
|}
== Елементи складу злочину ==
'''Сексуальне насильство''' — злочин, який полягає у в<ins>чиненні будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних </ins>із <ins>проникненням в тіло іншої особи</ins>, <ins>без добровільної згоди </ins>потерпілої <ins>особи (стаття 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України (далі - КК України)]</ins>.
 11.01.2019 набрали чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2227-19#n63 зміни до КК України], які уточнюють кваліфікацію кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (розділ IV) в більш реалістичному контексті. Раніше термін «зґвалтування» розумівся з медико-біологічної точки зору як вагінальний секс між чоловіком та жінкою, а все інше – задоволення статевої пристрасті неприроднім способом. Як наслідок, суб‘єктом цього злочину майже завжди були чоловіки і доволі нечасто – жінки (але у формі співучасті, наприклад організатори). Це викликало безліч проблем в частині кваліфікації, розслідування, експертиз тощо. Такий категоріальний апарат у питанні кваліфікації не відповідав вимогам часу і дозволяв уникати відповідальності ґвалтівникам.

Тому, з 11 січня 2019 року зґвалтуванням є будь-який секс (проникнення вагінальне, анальне, оральне), якщо на це немає добровільної згоди особи (її не треба нотаріально посвідчувати, це робиться в будь-який спосіб, часто невербальний) (стаття 152 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]). Якщо сексу не було, тобто проникнення в тіло особи, це може бути кваліфіковане як сексуальне насильство без згоди особи. Відрізняє цей злочин від зґвалтування лише спосіб задоволення статевої потреби — неприродний, не фізіологічний акт.

'''Основний безпосередній об'єкт злочину''' - статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.
Під статевою свободою слід розуміти право повнолітньої і психічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері статевого спілкування будь-якого примусу. Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у природні статеві контакти з особою, яка в силу певних обставин не є носієм статевої свободи, всупереч її справжньому волевиявленню.

'''Потерпілим від злочину є''' особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 14 років, залежно від характеру вчинюваних дій. Так, наприклад, при мужолозтві - це чоловік, при лесбіянстві - жінка, а в інших випадках можуть бути як жінка, так і чоловік. Співвиконавцем цього злочину може бути будь-яка особа незалежно від виду дії сексуального характеру. Потерпілою від цього злочину може бути й особа, яка перебуває з винним в офіційно зареєстрованому або фактичному шлюбі. Якщо особа, яка не досягла 16-річного віку, добровільно бере участь у задоволенні неприродним способом статевої пристрасті чоловіка або жінки, то дії винного можуть кваліфікуватись за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.156 КК України] за ст.156 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України](розбещення неповнолітніх) або [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 155] [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] (Статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, якщо вчинені повнолітньою особою). Задоволення статевої пристрасті неприродним способом відносно малолітньої чи малолітнього завжди кваліфікується за ч. 4 ст. 152 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]. Оскільки дитина віком до 14-ти років не розуміє значення таких дій і не може чинити їм опір, то всілякі сексуальні дії відносно неї утворюють зґвалтування з використанням винним безпорадного стану потерпілого.

'''Об’єктивна сторона злочину''' насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом може бути у вигляді: 1) неприродного зв’язку чоловіка із жінкою (зносини per os або per anum); 2) мужолозтва, тобто педерастії чи інших випадків чоловічого гомосексуалізму (наприклад, орогенітального контакту чоловіка з чоловіком - per os); 3) лесбіянства, тобто зносин жінки з жінкою; 4) інших дій, спрямованих на задоволення статевої пристрасті (наприклад, примушування потерпілої особи до мастурбації penis’a). Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом виключає природний статевий акт.

Зазначені статеві зв’язки чи інші дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, мають супроводжуватися фізичним насильством або погрозою його застосування, або використанням безпорадного стану потерпілої особи. Отже, суспільно небезпечне діяння, що скоюється винною особою, складається принаймні із двох дій (складене діяння). Перша - обов’язкова для об’єктивної сторони злочину дія сексуального характеру - це задоволення статевої пристрасті неприродним способом; друга - до-поміжна, але необхідна для вчинення першої - фізичне або психічне насильство або використання безпорадного стану потерпілої особи (можливі випадки поєднання цих дій, коли, наприклад, винна особа від погроз переходить до фізичного насильства).

Добровільна згода особи на здійснення з нею дій сексуального характеру, описаних у ст. 153 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України,] виключає кримінальну відповідальність. Однак, якщо таку добровільну згоду дала потерпіла особа, яка не досягла 16 років, особі, яка вже досягла такого віку, вчинене кваліфікується за ст. 156 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

За конструкцією об’єктивної сторони склад цього злочину формальний, а тому злочин вважається закінченим з моменту початку здійснення певних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Тому лише застосування, наприклад, фізичного насильства, спрямованого на задоволення статевої пристрасті, за відсутності початку здійснення дій сексуального характеру з причин, що не залежали від волі винної особи, треба кваліфікувати як незакінчений замах на вчинення злочину (ч. 3 ст. 15 та відповідна частина ст. 153 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

'''Суб'єктом злочину''' є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи, Співвиконавцем злочину, учасником групового сексуального насильства може бути особа, яка фізіологічно неспроможна вчинити природний статевий акт, а також особа однакової статі з потерпілим. Стосовно неповнолітнього та малолітнього віку потерпілої особи і й особливо тяжких наслідків психічне ставлення винного може бути і необережним. Кваліфікуючі ознаки, пов'язані з віком потерпілої особи, інкримінуються винному не лише тоді, коли він знав або допускав, що вчинює насильницький статевий акт з неповнолітньою чи малолітньою особою, а й у тому разі, коли він міг і повинен це передбачити.

'''Суб'єктивна сторона''' здійснюється з прямим умислом та з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Мотиви вчинення злочину не обов’язково повинні мати сексуальну мотивацію. Злочин може бути вчинений із помсти чи із хуліганських спонукань. Тому мотиви, як і віддалені цілі (наприклад, таким чином примусити потерпілу особу дати згоду на подальші добровільні природні статеві зв’язки), не є ознаками складу злочину.
== Куди звертатися у разі скоєння злочину ==
У разі скоєння злочину згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 153 КК України] сексуального насильства або якщо про вчинення неправомірних дій стало відомо з якихось інших джерел/ чи якщо громадянин не був свідком, але знає і/або має факти вчинення неправомірної дії '''необхідно звернутися до відділу поліції за підсудністю (місцю) скоєння злочину''':
* зателефонувавши на номер екстреної служби поліції "'''102'''", та у разі необхідності на екстрений номер служби скорої допомоги "'''103'''"
АБО
* з`явитися особисто та написати відповідну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 153 КК України]
== До моменту прибуття співробітників поліції необхідно: ==
* залишатися на місці скоєння злочину;
* не чіпати нічого руками (не викидати/переставляти/прибирати/знищувати речі), так як це може завадити в подальшому слідству;
* зберегти одяг, інші речі, які були задіяні при скоєнні злочину, тощо - все що може бути визнано слідством речовими доказами по кримінальній справі;
== Психологічні моменти ==
Якщо Ви стали свідком злочину:
* намагайтеся знаходиться поруч с потерпілою особою, заспокоїти, не залишати одну;
* рекомендується розмовляти з потерпілою особою спокійним тоном голосу, навіть у разі, якщо потерпілий/потерпіла нічого не відповідає, так як знаходиться у стресовому стані;
* не потрібно випитувати насильно будь-яку інформацію про скривдника, обставини справи, тощо;
* все що потрібно бути поруч, не виявляти до потерпілого неприязнь, неповагу чи казати образливі речі;
* треба пам'ятати, що особа стосовно, якої було здійснено насильницькі дії замикається від стороннього світу, її заповнює у середині сором, страх, паніка, думки про своє майбутнє, думка інших людей про нього/неї, людський осуд, тощо;
* важливо, щоб потерпіла особа відчувала від близьких людей - любов, розуміння, підтримку.
== Набуття статусу потерпілого ==
Відповідно до ст. 55 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
 
'''Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого'''.
 
'''Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.'''
 
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
== Допит потерпілої ==
Допит потерпілої (лого) має важливе значення, оскільки їй відомі важливі подробиці вчиненого щодо неї сексуального насильства, можливо, дані про особу ґвалтівника. Допит проводять негайно після порушення кримінальної справи. При допиті з'ясовуються всі важливі істотні обставини, які матимуть значення.
 
'''Якщо потерпілій відома особа, яка вчинила злочин''', з’ясовується все, що стосується характеру взаємин між нею та підозрюваним (чи не було підстав у підозрюваного вважати, що опір потерпілої був удаваним).
== Розшук та затримання злочинця ==
Розшук та затримання злочинця належать до оперативних дій (іноді по «гарячих слідах»). У цих випадках допомога потерпілого (лої) дуже важлива слідству, так як саме потерпілий може охарактеризувати зовнішність злочинця. У розшуку та затриманні злочинця беруть участь працівники карного розшуку. Слідчий може дати доручення працівникам органів дізнання, яке є обов’язковим для виконання. Як правило, у такому дорученні вказується, що саме необхідно зробити, визначаються строки виконання.
== Огляд місця події ==
Огляд місця події, як правило, проводиться з участю потерпілої (лого). Особливу увагу при цьому приділяють виявленню та опису місця сексуального насильства, його розташуванню у напрямі до дороги, житлових будинків тощо. Оцінюють, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявника, виявляють сліди, що вказують на сексуальне насильство, або речі, що належать злочинцю чи потерпілій(лому) (окуляри, ґудзики, хусточка тощо).
 
У процесі огляду звертають увагу на можливість наявності на одязі, взутті та тілі насильника ґрунтових забруднень та рослинних часток, беруть їх проби для експертних досліджень. Пошук мікрочасток проводять під час огляду місця події (важливо дотримуватися заходів, що запобігають їх втраті, а також забезпечити, щоб ніхто з учасників огляду не зміг залишити на місці події побічних мікрочасток або слідів).
== Обшук та виїмка ==
При затриманні підозрюваного проводяться такі види обшуку:
 
а) обшук особи;
 
б) обшук за місцем проживання;
 
в) обшук за місцем роботи.
'''Мета обшуку''' — відшукати предмети, що були у підозрюваного в момент зґвалтування або раніше належали потерпілій. Проводиться обшук при неухильному дотриманні вимог закону.
 
До виїмки звертаються, як правило, на початку розслідування. Ця слідча дія проводиться у всіх випадках порушення кримінальної справи за фактом зґвалтування, оскільки на одязі потерпілої та підозрюваного майже завжди залишаються сліди насильства (плями крові, сперми та ін.), які пізніше використовуються як докази. Вилучається той одяг, який був на потерпілій та підозрюваному в момент події.
== Огляд одягу ==
Важливі предмети одягу висушуються (тільки не на сонці чи біля відкритого вогню). Для його дослідження застосовують ультрафіолетові освітлювачі (наприклад, УФО-4). Для огляду запрошуються поняті (не менше двох), а в необхідних випадках — спеціалісти. Старанно оглядають внутрішній та зовнішній бік, кишені, манжети, застібки, шви. Навіть якщо при огляді не виявлено нічого істотного, але є підстави вважати, що одяг з чимось контактував, його слід упакувати та відправити на експертизу. Для цього одяг розкладають на папері, перекладають папером та згортають. Мікрочастки вилучають окремо, щоб при транспортуванні вони не були втрачені або пошкоджені.
== Судово-медична експертиза статевих злочинів ==
Після проведення необхідних дій співробітниками поліції на місці злочину, наступним важливим кроком у справі є '''підготовка та направлення до суду слідчим клопотань про призначення судово-медичної експертизи''', для виявлення даних про статеві зносини, які мали місце, а також встановлення тілесних ушкоджень, що вказують на насильницьке вчинення статевого акту.
 
З її допомогою визначають:
 
а) наявність факту статевих зносин та
 
б) наслідки сексуального насильства (зараження венеричною хворобою, вагітність, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень).
 
Якщо потерпіла (лий) внаслідок зґвалтування '''одержала тяжкі тілесні ушкодження і госпіталізована''', то судово-медична '''експертиза проводиться в лікарні'''. У разі, коли місцеві умови не дозволяють своєчасно провести судово-медичну експертизу, звертаються до освідування.
 
Згідно зі ст. 241 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/ed20221001#Text КПК України] '''освідування''' може бути проведено для виявлення на тілі, одязі, в якому особа перебуває, слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. За наявності відповідних даних підозрюваний також підлягає освідуванню або направляється на судово-медичну експертизу.
 
Під час розслідування зґвалтувань досить часто призначається '''експертиза матеріалів, речовин та виробів з них''', що дозволяють отримувати цінні докази для виявлення злочинців. Як правило, це мікрочастки, що залишаються на місці події, на злочинцеві та потерпілій або на їх одязі.
 
'''Судово-біологічна експертиза''' може бути призначена у разі необхідності дослідити одяг потерпілої або підозрюваного для виявлення групової належності плям крові, слини та інших виділень людського організму.
 
'''Судово-психологічна експертиза''' призначається для вирішення питань, що стосуються психологічної характеристики особи потерпілої та насильника, особливо якщо вони неповнолітні.
== Винесення постанови слідчого про підозру особі ==
Слідчий виносить відповідну постанову, у відповідності до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 276-279 КПК України] , повідомляє про підозру особу, або особу, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. З цього самого моменту особа набуває статусу "підозрюваний".
== Допит підозрюваного ==
Допит підозрюваного належить до першочергових слідчих дій. Однак при розслідуванні зґвалтувань проводять його після допиту потерпілої з використанням тих даних, які вона повідомила. Мета допиту — встановлення не тільки причетності підозрюваного до даного злочину, а й з’ясування його стосунків з потерпілою, обставин та мотивів вчинення зґвалтування.
 
На початку допиту підозрюваному повідомляється у вчиненні якого злочину він підозрюється та роз’яснюються його права. Далі пропонується дати показання про обставини вчинення злочину, а також про інші відомі йому обставини справи.
== Перевірка показань на місці ==
Під час такої перевірки пояснення потерпілої або обвинуваченого зіставляють з раніше отриманими від них свідченнями, а також з фактичною обстановкою місця злочину. Таким шляхом виявляють суперечності в показаннях, нові речові докази (наприклад, дрібні предмети, що належали потерпілій або підозрюваному). Перевірка показань на місці важлива й тим, що вона сприяє пожвавленню асоціативних зв’язків, особа одержує можливість повніше і точніше згадати та відтворити окремі обставини події.
крім того, при розслідуванні зґвалтування виникає '''необхідність у пред’явленні для впізнання''' (потерпілій, свідкам або підозрюваному) осіб або предметів.
== Кваліфікуючі ознаки злочину ==
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його;
# повторно;
# групою осіб;
# особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.ст. 152 або 154 КК України];
# щодо неповнолітнього або неповнолітньої ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 153 КК України]),
# <ins>вчинення таких діянь </ins>щодо <ins>подружжя </ins>чи <ins>колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах</ins>
# <ins>щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов'язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності</ins>
== Обвинувальний акт ==
Після проведених усіх необхідних дій, слідчий складає та погоджує з прокурором обвинувальний акт, з яким ознайомлюють під підпис підозрювану особу та направляють матеріали кримінальної справи до суду.
Саме з цього моменту обвинуваченим (підсудний) у порядку, передбаченому статтею 291 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] набуває свого статусу "обвинувачений".
== Судовий розгляд справи ==
Наступним кроком є розгляд кримінальної справи у суді І інстанції.
Всіх учасників процесу викликають на розгляд справи у судове засідання, на поштову адресу направляються повістки про виклик до суду, з зазначенням дати, часу, місця розгляду справи, тощо.
 
'''Розгляд кримінальних справ про сексуальне насильство допускається в закритому судовому '''
засіданні за мотивованою постановою судді чи ухвалою суду.
 
Під час судового розгляду потерпіла особа, свідки, обвинувачений, які допитувалися слідчим на досудовому розслідуванні, допитуються судом.
Саме показання усіх сторін по справі, які надаються у судовому засіданні, речові докази, висновки судових експертиз, обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання суд бере до уваги при винесенні вироку.
== Кримінальна відповідальність ==
Кримінальна відповідальність за скоєння насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом визначена [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 '''статтею 153 Кримінальним кодексом України'''], а саме:

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частина-1.] <ins>Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних </ins>із <ins>проникненням в тіло іншої особи</ins>, <ins>без добровільної згоди </ins>потерпілої <ins>особи (сексуальне насильство) </ins>- карається позбавленням волі на строк до п'яти років''.''

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частина-2.] <ins>Сексуальне насильство</ins>, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152<ins>, </ins>154<ins>, 155 </ins>цього [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кодексу], <ins>або вчинення таких діянь </ins>щодо <ins>подружжя </ins>чи <ins>колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов'язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності</ins>, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частина-3.] <ins>Сексуальне насильство</ins>, вчинене <ins>групою осіб</ins>, або <ins>сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи -</ins>

карається позбавленням волі на строк від п'яти до семи років.

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частина-4.]Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди - <ins>караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років</ins>

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частина-5.<ins> Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, що спричинили </ins>тяжкі наслідки, <ins>-</ins>] [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 <ins>караються </ins>позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=6.%20%D0%94%D1%96%D1%97%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%87%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D1%86%D1%96%D1%94%D1%97%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2C%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%88%D0%B5%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%8C%2D%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%96%D0%B7%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%87%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%20152%2C%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B5%D1%8E%20155%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%20156%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%2C%20%2D Частина - 6.] Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 152, статтею 155 або частиною другою статті 156 цього Кодексу, - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=156%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%2C%20%2D-,%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D0%BF%E2%80%99%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96.,-%7B%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20153%20%D1%96%D0%B7 караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі].
== Моральна шкода ==
Потерпіла особа, законний представник потерпілої особи має право в досудовому, судовому розгляді справи подати в рамках кримінального провадження '''позовну заяву про стягнення з винної особи моральної шкоди'''.
 
'''Судовий збір у рамках розгляду кримінальної справи - не сплачується!'''
 
У разі, якщо позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не були озвучені по кримінальній справі, потерпіла особа законний представник потерпілої особи мають право звернутися до суду у рамках цивільного провадження з вищевказаним позовом.
 
Однак при цьому заявник повинен оплатити судовий збір.
== Судова практика ==
* Постанова Верховного суду від 19 вересня 2023 року у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113651233 756/8251/19], провадження 51 - 3446 км 23 щодо обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. 153 ч. 1, ст. 153 ч. 2 КК України. Один із останніх прикладів судової практики щодо '''вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних з проникненням в тіло іншої людини.'''
* Постанова Верховного суду від 19 липня 2023 року у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406112 696/1163/21], провадження 51-2219км23 щодо обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частинами 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 Кримінального кодексу України. Один із останніх прикладів судової практики '''щодо насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років.'''
* Вирок '''Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2018 року''' у справі № [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72190789 577/4436/16-к], провадження № 1-кп/576/41/18 щодо обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 156 та частиною третьою статті 153 Кримінального кодексу України. Один із гарних прикладів''' судової практики щодо задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування та з використанням безпорадного стану потерпілої особи, '''вчинене щодо малолітнього'''. '''
* Вирок '''Маневицького районного суду Волинської області''' від 7 лютого 2018 року у справі № [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72046595 164/2507/17], п/с 1-кп/164/27/2018 щодо вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 153 КК України.
* Вирок '''Броварського міськрайонного суду Київської області''' від 07 грудня 2017 року [https://reyestr.court.gov.ua/Review/70800329 у справі № 361/7455/17], провадження № 1-кп/361/681/17, щодо вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.153 КК України, '''вчинене щодо повнолітньої жінки'''.
* Вирок '''Апеляційного суду Хмельницької області''' від 26 жовтня 2017 року [http://reyestr.court.gov.ua/Review/69816925 у cправі № 682/3376/15-к], провадження № 11-кп/792/570/17 (ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 122 КК України).
== Корисні посилання ==
*[http://pravoznavec.com.ua/books/162/12169/28/#chapter Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України]
* [https://buklib.net/books/21972/ Криміналістика, за ред. В. Ю. Шепітька. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 728 с.]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Досудова доповідь

2023-02-24T08:57:40Z

Svitlana.bidiuk: Приведено у відповідність до чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України "Про пробацію"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Наказ Міністерства юстиції України від 27.01.2017 № 200/5 "Про затвердження Порядку складення досудової доповіді"]
== Загальні положення==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 3141 КПК України] з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Однак досудова доповідь '''не може використовуватися''' у кримінальному провадженні '''як доказ винуватості''' обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про пробацію"] '''''досудова доповідь''''' - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.

'''Досудова доповідь складається щодо:'''
* особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину;
* особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п’яти років позбавлення волі;
* неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років незалежно від тяжкості вчиненого злочину.
'''До судова доповідь не складається:'''
* щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення від кримінальної відповідальності]];
* щодо особи, яка вже відбуває покарання у виді [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеження волі]] або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]];
* щодо неповнолітнього, стосовно якого прокурором складено клопотання про застосування до нього примусових заходів виховного характеру;
* щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності, за наявності підстави для застосування [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності|примусових заходів виховного характеру]];
* щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про застосування [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусових заходів медичного характер]]<nowiki/>у;
* щодо особи, до якої застосовано [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення]] від відбування покарання, проте вона вчинила новий злочин протягом невідбутої частини покарання;
* у разі, якщо під час підготовчого судового засідання ухвалено судове рішення про затвердження угоди, передбаченої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].
Фактично, досудова доповідь - це звіт, який складається в рамках здійснення досудової пробації ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 частина перша статті 9 Закону України "Про пробацію"]).

Досудова доповідь складається підрозділом пробації за ухвалою суду відповідно до місця проживання обвинуваченого.

'''З метою складання досудової доповіді представник персоналу органу пробації має право:'''
* отримувати інформацію про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів та громадян;
* викликати обвинуваченого до уповноваженого органу з питань пробації для отримання усних чи письмових пояснень;
* відвідувати обвинуваченого за місцем його проживання або перебування, роботи або навчання;
* відвідувати місця попереднього ув’язнення, якщо до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою;
* заявляти клопотання суду про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження щодо обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 пунктами 4 та 5 частини першої статті 91 КПК], а у кримінальних провадженнях щодо неповнолітнього обвинуваченого - додатково [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 статтями 485, 487 КПК] в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 статтею 317 КПК];
* бути присутнім під час проведення судового засідання;
* заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом (частина друга статті 721 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5565 КПК України]).
'''Досудова доповідь долучається до матеріалів кримінального провадження.'''
== Права та обов'язки обвинуваченого під час складання досудової доповіді ==
Обвинуваченому надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 підпунктів 7, 8 частини четвертої статті 42 КПК України] обвинувачений має право:
# отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді;
# відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;
# брати участь у підготовці досудової доповіді;
# надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді;
# ознайомлюватися з текстом досудової доповіді;
# подавати свої зауваження та уточнення.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 пункту 4 частини сьомої статті 42 КПК України] '''обвинувачений зобов’язаний надавати достовірну інформацію''' представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
== Порядок складення досудової доповіді ==
У підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 КПК України], за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що '''постановляє ухвалу''' із зазначенням строку підготовки такої доповіді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 частина п'ята статті 314 КПК України]).

У день отримання такої ухвали суду або запрошення представника персоналу органу пробації до суду для участі у підготовчому судовому засіданні керівник органу пробації доручає йому підготовку досудової доповіді.

У день отримання ухвали суду представник персоналу органу пробації реєструє її в журналі обліку осіб, стосовно яких отримано ухвали суду на складення досудової доповіді, та заводить справу за матеріалами досудової доповіді стосовно обвинуваченого. Усі документи, які формуються у процесі підготовки досудової доповіді, долучаються до справи за матеріалами досудової доповіді стосовно обвинуваченого.
[[Файл:Що таке досудова доповідь?.jpg|міні|http://ing-org.gov.ua/perevagi-dosudovoi-dopovidi.html]]
[[Файл:Участь у підготовці досудової доповіді.jpg|міні|http://ing-org.gov.ua/perevagi-dosudovoi-dopovidi.html]]
[[Файл:Як готується досудова доповідь .jpg|міні|http://ing-org.gov.ua/perevagi-dosudovoi-dopovidi.html]]
=== Проведення бесіди ===
'''Не пізніше дня, наступного за днем отримання ухвали суду''', обвинуваченому надсилається виклик до органу пробації для проведення бесіди.

Виклик до органу пробації також може бути вручений особисто на підготовчому судовому засіданні, якщо представник персоналу органу пробації був на ньому присутній за запрошенням суду.

Виклик до органу пробації може надсилатися з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв'язку). Копії документів, що підтверджують факт надсилання виклику, долучаються до справи за матеріалами досудової доповіді (пункт 4 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210921#Text Порядку складення досудової доповіді, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 січня 2017 року № 200/5] (далі - Порядок).

Для проведення бесід при підготовці досудової доповіді обвинувачений викликається до органу пробації (за необхідності). Про кожну наступну зустріч представник персоналу органу пробації вручає (надсилає) обвинуваченому окремий виклик до органу пробації.

Під час прибуття за першим викликом до органу пробації обвинуваченому повідомляються:
* мета, порядок підготовки та використання досудової доповіді;
* його права та обов’язки при підготовці досудової доповіді;
* дата подання до суду досудової доповіді.
Під час бесіди обвинувачений ознайомлюється з інформацією про порядок складення досудової доповіді під підпис, а також з'ясовується наявність або відсутність підстав, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 КПК України], для відводу представника персоналу органу пробації, якому доручено підготовку досудової доповіді.

Отримана від обвинуваченого усна інформація оформляється представником персоналу органу пробації у письмовій формі, з якою обвинувачений ознайомлюється під підпис.

Інформація про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів, громадян, які можуть надати таку інформацію, одержується представником персоналу органу пробації шляхом направлення запитів або під час особистої зустрічі.

У разі якщо місце постійного або тимчасового проживання обвинуваченого (місце роботи, навчання) знаходиться за межами територіальної юрисдикції органу пробації, який отримав ухвалу суду про складення досудової доповіді, таким підрозділом направляється запит про надання документів до відповідного органу пробації.

Орган пробації, який отримав запит, вживає заходів щодо підготовки необхідних документів та направлення їх до органу пробації, що надіслав запит, у зазначений в запиті строк.
=== Відвідування місця попереднього ув’язнення===
'''Представник персоналу органу пробації відвідує без спеціального дозволу місця попереднього ув’язнення''', якщо до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Під час відвідування місця попереднього ув’язнення представник персоналу органу пробації має право ознайомлюватися з матеріалами особової справи обвинуваченого, отримувати від персоналу місця попереднього ув’язнення іншу інформацію та документи, необхідні для складення досудової доповіді (пункт 9 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210921#Text Порядку]).
=== Участь обвинуваченого у підготовці досудової доповіді===
Про своє рішення про участь (відмову) у підготовці досудової доповіді обвинувачуваний підтверджує повідомленням під підпис.

У разі відмови обвинуваченого підписати повідомлення про відмову від участі у підготовці досудової доповіді або його неприбуття за викликом представник персоналу органу пробації складає довідку та долучає її до справи. У довідці зазначаються дата, місце та обставини, причини її складення.

У разі відмови обвинуваченого від участі у підготовці досудової доповіді надалі він не викликається до органу пробації, за винятком виклику для ознайомлення з текстом досудової доповіді.

Відмова обвинуваченого від участі у підготовці досудової доповіді '''не позбавляє його права ознайомлюватися з текстом досудової доповіді,''' подавати свої зауваження та уточнення, а також звертатися до органу пробації із заявою про згоду брати участь у підготовці досудової доповіді не пізніше терміну, необхідного для реалізації зазначеного права, з урахуванням строку підготовки такої доповіді, зазначеного в ухвалі суду (пункт 11 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210921#Text Порядку]).
=== Ознайомлення з текстом досудової доповіді===
Обвинувачений викликається представником персоналу органу пробації для ознайомлення з текстом досудової доповіді '''не пізніше ніж за три дні''' до строку подання досудової доповіді, встановленого ухвалою суду.

'''Неприбуття''' обвинуваченого за викликом до органу пробації для ознайомлення з текстом досудової доповіді '''не є підставою, що унеможливлює її подання до суду''' у строк, встановлений ухвалою суду (пункт 11 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210921#Text Порядку]) .
=== Зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді===
Зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді можуть подаватися як в усній, так і письмовій формі. Тому стороні захисту доречно користуватися такими правами задля впливу на остаточний результат досудової доповіді.

Представник персоналу органу пробації розглядає зауваження та уточнення обвинуваченого та враховує їх при складанні досудової доповіді.

У разі, якщо представник персоналу органу пробації вважає зауваження та уточнення обвинуваченого безпідставними та не враховує їх у тексті досудової до-повіді, обвинувачений викладає їх окремо у письмовій формі. Такі зауваження та уточнення, підписані обвинуваченим, долучаються до тексту досудової доповіді.

Досудова доповідь, складена представником персоналу органу пробації, повідомлення обвинуваченого про відмову від участі у складенні досудової доповіді (за наявності), довідка, складена відповідно до абзацу другого пункту 10 цього розділу (за наявності), не враховані зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді, викладені письмово (за наявності), а також супровідний лист подаються до суду '''не пізніше ніж за день''' до кінця строку підготовки такої доповіді, зазначеного судом. (пункт 12 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210921#Text Порядку]).

У разі наявності або виникнення об’єктивних обставин, що унеможливлюють підготовку або своєчасне подання досудової доповіді, орган пробації невідкладно повідомляє про це суд з відповідним обґрунтуванням.
== Форма та зміст досудової доповіді ==
Форма досудової доповіді викладена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 у додатку 9 до Порядку складення досудової доповіді].

Досудова доповідь складається на підставі інформації, отриманої з різних джерел, що зазначені вище.

'''У відомостях про джерела інформації зазначаються:'''
* прізвища, імена, по батькові близьких родичів, які надали інформацію про обвинуваченого, ступінь їх родинних зв’язків;
* прізвища, імена, по батькові осіб з числа оточення обвинуваченого (із зазначенням ступеня зв’язків з обвинуваченим) та посадових осіб, які надали інформацію для підготовки досудової доповіді;
* перелік установ і організацій, які надали документи для підготовки досудової доповіді;
* перелік документів, які використовувалися для підготовки досудової доповіді;
* перелік реєстрів, відомості з яких використовувалися для підготовки досудової доповіді.
Якщо при підготовці досудової доповіді з різних джерел отримується '''суперечлива інформація''', у досудовій доповіді про це обов’язково зазначається, наприклад, рідні або громадяни стверджують про зловживання алкоголем, а обвинувачений цю інформацію заперечує.

'''Досудова доповідь про обвинуваченого повинна містити:'''
* соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, в якій міститься інформація про особистість обвинуваченого та умови його життя відповідно до факторів ризику, що впливають на поведінку обвинуваченого, а саме:
# історія правопорушень (попередні судимості; вік на час першого притягнення до кримінальної відповідальності, повторність, сукупність, рецидив злочинів); час, який минув з моменту винесення попереднього судового рішення, яким особу було засуджено, звільнено від покарання чи кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами; час, який особа в сукупності провела в установах виконання покарань; форма вини за обвинуваченням; категорія злочину за обвинуваченням; наявність обставин, які обтяжують покарання за обвинуваченням (за винятком повторності та рецидиву злочинів); короткий зміст (обставини, мотиви) правопорушення за обвинуваченням, ставлення обвинуваченого до правопорушення; умови життєдіяльності та розвитку (житло, освіта, робота, матеріальне становище);
# особистісні характеристики (контроль над поведінкою та мисленням, психічний стан, зловживання алкоголем, наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами); соціальне оточення (стосунки у суспільстві, з рідними та близькими); ставлення до правопорушень; мотивація до зміни способу життя (поведінки, переконань); фактори, які підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення, ураховуючи його криміногенні потреби; наявність у обвинуваченого мотивації до позитивних змін (у тому числі з урахуванням бажання обвинуваченого брати участь у підготовці досудової доповіді);
* оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення;
* висновок про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк з урахуванням доступних програм та послуг, за умови реалізації яких можливо досягнути належної поведінки без застосування покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства.
==Особливості підготовки досудової доповіді щодо неповнолітніх==
Складення досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років здійснюється з урахуванням вікових та психологічних особливостей неповнолітнього. Форма досудової доповіді щодо неповнолітнього встановлена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 додатком 10 до Порядку].

Неповнолітній обвинувачений викликається до органу пробації разом з його батьками або іншими законними представниками. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.

Бесіда з неповнолітнім обвинуваченим проводиться у присутності хоча б одного з його батьків або інших законних представників.

Представником персоналу органу пробації проводяться бесіди з батьками або іншими законними представниками неповнолітнього. За результатами кожної з них складається її опис, з яким батьки або інші законні представники ознайомлюються під підпис.

'''Досудова доповідь про неповнолітнього обвинуваченого додатково повинна містити інформацію про:'''
* соціально-психологічну характеристику (історія правопорушень, соціально-побутові умови, освіта, працевлаштування, стан здоров’я, вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, стосунки у суспільстві, в сім’ї, дозвілля та відпочинок, особисті якості та поведінка, ставлення до правопорушення);
* оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;
* висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;
* інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи;
* рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень.
На осіб, які досягли повноліття під час здійснення кримінального провадження, а також на випадки, коли особа в одному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, частину з яких нею вчинено до, а решту - після досягнення 18 років, розповсюджуються особливості підготовки досудової доповіді щодо неповнолітніх за винятком положень, що передбачають обов’язкову участь їх батьків або інших законних представників (розділ IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210921#Text Порядку]).
== Корисні посилання ==
* [http://ing-org.gov.ua/perevagi-dosudovoi-dopovidi.html Переваги досудової доповіді]
== Див. також ==
* [[Пробація і її цілі]]
* [[Підготовче засідання у кримінальному процесі]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Порядок отримання ліцензії на перевезення пасажирів

2022-12-28T14:10:47Z

Svitlana.bidiuk: внесено доповнення у зв"язку із внесенням змін до законодавства, яке регулює вказане питання

== Нормативна база ==
* [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про транспорт"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02.12 2015 року № 1001 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 363 "Про затвердження Порядку подання органу ліцензування документів в електронній формі"]
== Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню==
Загальний порядок ліцензування в Україні встановлено [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]. Згідно з ним, до видів діяльності, на які необхідно отримувати ліцензію, належать перевезення пасажирів та міжнародні перевезення пасажирів. Перевезення пасажирів може здійснюватися на таксі, автобусами або ж легковими автомобілями на замовлення.

'''Господарська діяльність може провадитись частково за такими видами:'''
* внутрішні перевезення пасажирів на таксі;
* внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
* внутрішні перевезення пасажирів автобусами;
* внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями;
* міжнародні перевезення пасажирів на таксі;
* міжнародні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
* міжнародні перевезення пасажирів автобусами;
* міжнародні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями;
* міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів).
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#n200 п. 8-1 Ліцензійних умов] лііцензії на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 календарних днів, наступних за днем його припинення або скасування (далі - ліцензії на період дії воєнного стану в Україні), видаються за одним або декількома видами господарської діяльності, а саме:

внутрішні перевезення пасажирів автобусами;

внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями;

міжнародні перевезення пасажирів автобусами;

міжнародні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями;

міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів) для цілей, визначених абзацом сьомим цього пункту.

Під господарською діяльністю, передбаченою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#n239 абзацами другим - шостим цього пункту], розуміється діяльність, яка необхідна для здійснення заходів щодо забезпечення захисту інтересів держави на період дії воєнного стану в Україні.

== Яким вимогам необхідно відповідати, щоб здійснювати пасажирські перевезення ==
'''''По–перше''''', у перевізника повинна бути належна матеріально-технічна база або договори із суб’єктами господарювання, які надають послуги з виконання технологічних операцій;

'''''По-друге''''', необхідні транспортні засоби: вони можуть бути власними, орендованими або наданими у кредит чи лізинг;

'''''По-третє''''', для перевезення пасажирів на таксі потрібне спеціальне обладнання транспортних засобів;

'''''По-четверте''''', окремі вимоги передбачаються до кваліфікації персоналу автомобільного перевізника, а саме:
* Вимоги до освіти та стажу роботи тих осіб, які перевіряють технічний стан транспорту, здійснюють їх ремонт, технічне обслуговування;
* Вимоги до кваліфікації та освіти медичних працівників, які здійснюють щозмінні медичні огляди водіїв;
* Для міжнародних перевезень у перевізника повинен бути фахівець, відповідальний за їх організацію та безпеку, ліцензійними умовами встановлені вимоги до нього.
Необхідно укласти трудові договори з цими особами та водіями. При цьому вимоги до їх кваліфікації залежать від транспорту, на якому планується здійснення перевезень, та містяться в ліцензійних умовах.

'''''По-п’яте''''', для міжнародних перевезень пасажирів установлюються особливі вимоги до досвіду роботи здобувача ліцензії. Якщо ж перевізник бажає вийти на міжнародний рівень та здійснити міжнародні перевезення пасажирів, то для цього необхідним є трирічний досвід роботи з пасажирських перевезень на внутрішньому українському ринку. Ліцензії видаються лише за тієї умови, якщо здобувач ліцензії підтвердить досвід роботи протягом трьох років у сфері внутрішніх перевезень. Цю інформацію необхідно зазначити у складі відомостей про наявність матеріально-технічної бази.
== Куди звертатися ==
Суб’єкти господарювання, які бажають здійснювати діяльність з пасажирських перевезень, повинні відповідати Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затвердженим [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1001] (далі - Ліцензійні умови), та одержати ліцензію.

Органом ліцензування в даному випадку є [https://dsbt.gov.ua/uk Державна служба України з безпеки на транспорті] (Укртрансбезпека). Територіальні органи Укртрансбезпеки не здійснюють ліцензування, а тому щоб отримати ліцензію, необхідно звертатись до центрального органу.
==Перелік необхідних документів==
Здобувач ліцензії подає у спосіб, передбачений [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page частиною першою статті 10 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"], до органу ліцензування заяву на отримання ліцензії за формою згідно з [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF додатком 1].

'''До заяви на отримання ліцензії, додаються за підписом здобувача ліцензії або уповноваженої ним особи такі підтвердні документи:'''
* відомості про наявність матеріально-технічної бази, яка забезпечує виконання технологічних операцій, або договорів із суб’єктами господарювання, що надають послуги з виконання таких операцій, за формою згідно з [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF додатком 2] та завірені здобувачем ліцензії копії зазначених договорів;
* відомості про власні, орендовані, надані ліцензіату в кредит або лізинг транспортні засоби за формою згідно з [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF додатком 3] та завірені заявником копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та тимчасових реєстраційних талонів, якщо передбачено їх оформлення;
* відомості про спеціальне обладнання транспортних засобів, які використовуються для перевезень пасажирів на таксі, за формою згідно з [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF додатком 4] (для внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів на таксі);
* відомості про кваліфікацію персоналу автомобільного перевізника, визначеного [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF пунктами 12-15 Ліцензійних умов], за формою згідно з [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF додатком 5.]
Заява та підтвердні документи, що до неї додаються, приймаються органом ліцензування за описом згідно з [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF додатком 6.]
{| class="wikitable"
|-
| [http://dsbt.gov.ua/storinka/perelik-dokumentiv-ta-zrazky '''Перелік документів та зразки''']
|}
=== У який спосіб подати документи? ===
Частина перша [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page статті 10 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"] передбачає подачу документів:
* нарочно, відповідно до [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page пункту 3 частини другої статті 6 Закону] та у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17 статтею 9 Закону України "Про адміністративні послуги"];
* поштовим відправленням з описом вкладення;
* в електронному вигляді за допомогою порталу електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Порядок подання органу ліцензування документів в електронній формі затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 363.]

'''Подати документи можна за такими адресами:'''
* листування (поштові відправлення): просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135;
* нарочно: просп. Перемоги, 57, каб. 1007, м. Київ.
При зверненні особисто (наручно), здобувач ліцензії повинен мати при собі оригінал документу, що посвідчує особу.

При зверненні уповноваженої особи здобувача ліцензії необхідно мати при собі довіреність на подачу документів (довіреність повинна містити: назву органу до якого подаються документи, дату видачі довіреності та термін дії, перелік прав на дії уповноваженої особа та зразок її підпису ін.) та оригінал документу, що посвідчує особу (зазначений у цій довіреності).

'''Ліцензія на період дії воєнного стану в Україні''' видається на підставі заяви на отримання такої ліцензії за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#n185 додатком 1] із зазначенням видів господарської діяльності, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#n185 абзацами другим - шостим цього пункту], з приміткою “на період дії воєнного стану в Україні”, що подається в електронній формі через інформаційну систему Укртрансбезпеки.

До заяви на отримання ліцензії на період дії воєнного стану в Україні додаються відомості про власні, орендовані, надані ліцензіату в кредит або лізинг транспортні засоби за формою згідно з додатком 3 та кольорові фотокопії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та тимчасових реєстраційних талонів, якщо їх оформлення передбачено.

Відсутність відомостей про наявність матеріально-технічної бази, яка забезпечує виконання технологічних операцій, або договорів із суб’єктами господарювання, що надають послуги з виконання таких операцій, за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#n185 додатком 2] та відомостей про кваліфікацію персоналу автомобільного перевізника за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#n185 додатком 5] не звільняє ліцензіата від зобов’язань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#n185 пункті 16 цих Ліцензійних умов].

Ліцензії на період дії воєнного стану в Україні на провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень пасажирів автобусами, міжнародних перевезень небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями видаються без підтвердження здобувачами таких ліцензій трирічного досвіду роботи за визначеними видами господарської діяльності.

Ліцензії на період дії воєнного стану в Україні оформлюються органом ліцензування в електронному вигляді та підлягають обов’язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0839-16#Text Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Мін’юсту від 10 червня 2016 р. № 1657/5.]

Ліцензія на період дії воєнного стану в Україні підлягає анулюванню протягом 60 календарних днів після закінчення строку, зазначеного в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#n185 абзаці першому пункту 8-1 Ліцензійних умов].

== Плата за видачу ліцензії==
За видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі '''одного прожиткового мінімуму''', виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом.

Плата за видачу ліцензії, що видана Радою міністрів Автономної Республіки Крим або місцевим органом виконавчої влади, становить '''10 відсотків від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб''', що діє на день прийняття рішення про видачу ліцензії.

'''Переоформлення ліцензії є безоплатним.'''

Плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк '''не пізніше десяти робочих днів''' з дня оприлюднення на [https://kap.minjust.gov.ua/ порталі електронних сервісів] рішення про видачу ліцензії.

Документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного термінала, квитанція (чек) з поштового відділення зв’язку.
== На який термін видається ліцензія ==
Термін дії ліцензії не обмежений ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).
== Корисні посилання ==
* [https://dsbt.gov.ua/uk/storinka/licenzuvannya Ліцензування]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Підстави та порядок звернення із заявою про видачу обмежувального припису

2022-11-28T09:50:14Z

Svitlana.bidiuk: додано актуальну судову практику

== Нормативна база ==
* [https://rm.coe.int/1680093d9e Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11 травня 2011 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3458 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0333-19#Text Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року № 369/180 "Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства"]
== Загальні положення ==
'''Обмежувальний припис стосовно кривдника''' - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Буклет "Протидія домашньому насильству: терміновий заборонний та обмежувальний припис" [[Файл:12.Domashne nasilstvo cr.pdf|міні|Буклет "Протидія домашньому насильству: терміновий заборонний та обмежувальний припис"]]
|}
Заходами, які можуть бути застосовані до кривдника на підставі обмежувального припису, є:
# заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою. При цьому слід звернути увагу, що Закон не передбачає такого виду обмежувального припису, ''як заборона особі входити до місця реєстрації (квартири),'' тому за умови доведеності вчинення насильства суд може застосувати інший захід шляхом заборони перебувати у місці спільного проживання ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/82826699 правова позиція Верховного Суду від 04 липня 2019 року у справі № 638/17813/18]);
# усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
# обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
# заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;
# заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
# заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Варто зауважити, що обмежувальний припис може передбачати застосування одразу кількох зазначених заходів. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування неповнолітнього кривдника у місці свого постійного проживання (перебування).

Обмежувальний припис виноситься на строк від одного до шести місяців (стаття 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n390 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]).
[[Файл:БПД Дом нас буклет.jpg|міні]]
[[Файл:БПД дом нас буклет 2.jpg|міні]]
== Особи, які можуть звернутись з заявою про видачу обмежувального припису ==
Обмежувальний припис виноситься судом на підставі звернення зацікавлених осіб, а саме:
# постраждалої особи або її представника;
#особи, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представника - у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"];
# у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьків або інших законних представників дитини, родичів дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухи або вітчима дитини, а також органу опіки та піклування;
# у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікуна, органу опіки та піклування (стаття 3502 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9726 ЦПК України])
== Порядок звернення до суду ==
Видача обмежувального припису здійснюється шляхом '''ухвалення рішення суду у порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]]''', для цілей чого розділ IV [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] доповнено новою главою 13.

'''Заява про видачу обмежувального припису''' подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

У заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:
* найменування суду, до якого подається заява;
* ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 і 4 частини першої статті 3502 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], - процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв’язку та адреси електронної пошти, а також ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі;
Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису; органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
* обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Обставинами, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Про запобігання та протидію домашньому насильству]».

Доказами, що підтверджують дані обставини можуть бути матеріали якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення [[Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника|термінового заборонного припису]], інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, показання свідків, висновки експертиз, власна фіксація подій на аудіо- або відеоносії, фіксація з нагрудних камер поліцейських, повідомлення про подію в заклади охорони здоров‘я, медичні довідки, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо.

У разі неможливості надати зазначені докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

При вирішенні питання щодо застосування тимчасового обмеження права власності кривдника шляхом встановлення судом обмежувального припису суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи з урахуванням того, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою такої особи ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/89034240 постанова Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19]).

Стосовно оцінки ризиків повторного вчинення кривдником домашнього насильства, слід зауважити, що уповноважений представник поліції за кожним випадком домашнього насильства на кожну постраждалу особу складає оцінку ризиків відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0333-19#Text наказу Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року № 369/180 "Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства"].
== Судовий збір ==
Відповідно до пункту 121 частини другої статті З [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"] '''судовий збір не справляється''' за подання заяви про видачу обмежувального припису.
== Зразки заяв про видачу обмежувального припису ==
* [https://drive.google.com/open?id=1Pw9X3IyWKUDdGd3uIlDa0z1LBMZky3q1 Зразок заяви про видачу обмежувального припису 1]

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/ce/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83_%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83.docx Зразок заяви про видачу обмежувального припису 2]
* [[Файл:Заява про видачу обмежувального припису.docx|mini|Заява про видачу обмежувального припису]] 3
== Порядок розгляду та виконання рішення суду про видачу обмежувального припису ==
Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Рішення суду про видачу обмежувального припису '''підлягає негайному виконанню''', а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

За умисне невиконання обмежувальних заходів або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом передбачено покарання у виді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років (стаття 3901 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3458 Кримінального кодексу України]).
== Судова практика ==
* Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/86205965 постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 607/10122/19]).

* Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності ''' не може бути підставою для відмови''' у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/89345674 постанова Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19]).
*Притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП ) може бути підставою для застосування заходів обмежувального припису [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84725899 (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц).]

* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/12399?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_138/2655/19 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 23 липня 2020 року у справі № 138/2655/19] щодо видачі обмежувального припису.
* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/14444?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_753/17743/19 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19] щодо відсутності підстав для видачі обмежувального припису внаслідок вчинення домашнього економічного насильства.
* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/15725?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_761/49109/19 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19] щодо обставини, яка не підтверджує факт вчинення домашнього насильства.
* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/15092?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_766/13927/20 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20] щодо тимчасового обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису.
* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/15741?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_753/19409/19 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 лютого 2021 року у справі № 753/19409/19] щодо особливостей розгляду справ про видачу обмежувального припису стосовного одного з батьків.
* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/15910?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_522/19426/20 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 12 травня 2021 року у справі № 522/19426/20] щодо ненабуття особою статусу «кривдника» як підстави для відмови у встановленні тимчасових обмежень.
== Див. також ==
* [[Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Домашнє насильство]]

Оформлення матеріалів про адмінправопорушення за незаконну передачу заборонених предметів особам, яких тримають у слідчих ізоляторах

2022-09-30T11:23:29Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Інструкція з оформлення посадовими особами установ виконання покарань та слідчих ізоляторів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 вересня 2015 року №1674/5]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/17-2012-%D0%BF Порядок зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 року №17].
== Порядок складення протоколу ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП) посадові особи установ виконання покарань та слідчих ізоляторів мають право складати матеріали про адміністративні правопорушення за незаконну передачу заборонених предметів особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Наказом Міністерства юстиції України від 08 вересня 2015 року №1674/5 затверджено Інструкцію з оформлення посадовими особами установ виконання покарань та слідчих ізоляторів матеріалів про адміністративні правопорушення] (далі - Інструкція).

Відповідно до статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] уповноваженими посадовими особами установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів (далі - уповноважені особи) у разі вчинення передбаченої статтею 188 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] прихованої від огляду передачі або спроби передачі будь-яким способом особам, яких тримають в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а також інших заборонених для передачі предметів (далі - заборонені предмети) складається '''протокол про адміністративне правопорушення.'''

Протокол про адміністративне правопорушення складається у '''двох примірниках''', один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, другий надсилається до суду. Копія протоколу про адміністративне правопорушення зберігається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі у відповідній справі.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються:
* дата і місце його складення,посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
* відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення);
* місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
* нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
* прізвища, адреси свідків, якщо вони є;
* пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
* матеріальна шкода, заподіяна правопорушенням, якщо вона була заподіяна;
* інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Якщо правопорушення вчинено кількома особами, то протокол про адміністративне правопорушення складається '''на кожну особу окремо'''.

Протокол про адміністративне правопорушення підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків протокол підписується також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються '''матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення''' (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення особи, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, свідків правопорушення).

Кожний документ, що долучається до протоколу про адміністративне правопорушення, повинен мати свої реквізити (назву, дату складення, місцезнаходження установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, місце проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписи) і відповідати своєму призначенню, містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права і обов’язки, передбачені статтями 29, 63 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] та статтями 267, 268 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], про що робиться відмітка в протоколі.

Відповідно до пункту 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Інструкції] протокол про адміністративне правопорушення разом з іншими матеріалами '''протягом трьох календарних днів''' з дати його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

'''Уповноважені особи''', які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення, '''визначаються наказом начальника''' установи виконання покарань чи слідчого ізолятора. До складення протоколу про адміністративне правопорушення залучається персонал відділів (секторів, груп) оперативної роботи, відділів нагляду і безпеки та відділів режиму та охорони.
== Адміністративне затримання ==
Відповідно до статті 260 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] з метою припинення адміністративних правопорушень, '''коли вичерпано інші заходи''' впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, '''забезпечення своєчасного і правильного''' розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення '''допускаються адміністративне затримання особи''', особистий огляд, огляд речей та вилучення заборонених предметів.

У протоколі про адміністративне затримання зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Протокол про адміністративне затримання повинен бути пронумерований друкарським способом, тобто на ньому мають бути '''проставлені серія і номер'''.

Особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне затримання, в обов’язковому порядку роз’яснюються права та обов’язки затриманої особи, передбачені статтями 29, 63 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] та статтями 267, 268 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], а саме: мотиви затримання, можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися допомогою захисника, можливість негайного інформування родичів затриманого, а також можливість оскарження адміністративного затримання у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (посадової особи), який (яка) застосував(ла) ці заходи, або до суду.

При отриманні під час затримання заяв чи зауважень у протоколі про адміністративне затримання робиться запис, ким вони зроблені, і викладається їх суть.

У протоколі про адміністративне затримання '''зазначаються дата, час і підстави для звільнення затриманої особи''', а також чи має особа, яка звільняється, претензії, про що свідчить особистий підпис цієї особи.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, '''може тривати не більше як три години'''.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту затримання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, для складання протоколу.

Про місцеперебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, '''негайно повідомляються''' її родичі, а на прохання цієї особи також повідомляються адміністрація за місцем роботи, її адвокат.

Відповідно до пункту 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363], негайно з моменту затримання особи суб’єкт подання інформації повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв’язку на єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги (0-800-213103) (контактний центр системи надання безоплатної правової допомоги) та інші телефонні номери, електронної пошти або через комплексну інформаційно-аналітичну систему забезпечення надання безоплатної правової допомоги відповідному регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків адміністративного затримання, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

'''Для тримання осіб, затриманих за вчинення адміністративного правопорушення, обладнується відповідне приміщення''' в адміністративній будівлі установи виконання покарань чи слідчого ізолятора за межами зони, що охороняється. Облік таких осіб здійснюється у журналі обліку осіб, затриманих за вчинення адміністративного правопорушення.
== Особистий огляд та огляд речей ==
З метою вилучення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заборонених предметів, уповноважені особи проводять особистий огляд і огляд речей відповідно до статті 264 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП].

У разі неможливості забезпечити присутність власника (володільця) заборонених предметів (втеча або зникнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення) їх огляд здійснюється за участю не менше двох понятих.

'''Рішення про проведення особистого огляду затриманої особи''', яка притягується до адміністративної відповідальності, приймають начальники установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів, їх перші заступники або особи, які виконують їхні обов’язки, а в разі їх відсутності - чергові помічники начальників установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів.

Особистий огляд і огляд речей здійснюються '''молодшими інспекторами''', які входять до складу чергових змін з нагляду і безпеки, варт з охорони об’єктів установ виконання покарань, резервної та оперативної груп, відділів режиму та охорони слідчих ізоляторів, а також іншими особами з числа персоналу установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів із застосуванням технічних засобів.

Огляд речей здійснюється у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. Особистий огляд проводиться уповноваженою на те особою '''однієї статі''' з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

'''Огляду повинна передувати пропозиція''' пред’явити заборонені предмети, придбання і зберігання яких особам, узятим під варту, і засудженим заборонено, про що зазначається у протоколі.

Особистий огляд здійснюється в окремому приміщенні. Забороняється проводити в одному приміщенні особистий огляд декількох осіб одночасно.

За результатами проведення особистого огляду і огляду речей складається протокол особистого огляду і огляду речей, який повинен бути пронумерований друкарським способом, тобто на ньому мають бути проставлені серія і номер.

Відповідно до статті 265 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] '''заборонені предмети''', виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, '''вилучаються'''. Про вилучення заборонених предметів робиться відповідний запис у протоколах про адміністративне правопорушення, про особистий огляд і огляд речей або адміністративне затримання.

Посадові особи, які проводять особистий огляд, а також огляд речей, зобов’язані бути ввічливими щодо осіб, які оглядаються, і не припускатися дій, що принижують їхню гідність. Під час огляду не допускається безпідставне пошкодження одягу та речей, які оглядаються.

Крім того, у протоколі особистого огляду і огляду речей зазначається, виявлені чи ні у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при особистому огляді '''тілесні ушкодження'''. Якщо так, зазначається, які саме (синці, подряпини, різані рани тощо), на яких частинах тіла вони розташовані. Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, потребує медичної допомоги, викликається черговий лікар установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, а за потреби - бригада швидкої медичної допомоги. У протоколі зазначаються час надання медичної допомоги, номер бригади швидкої медичної допомоги, прізвище та ініціали лікаря, до якого закладу охорони здоров’я госпіталізовано особу.

Наказами начальників установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів визначаються місця зберігання вилучених заборонених предметів та особи, відповідальні за їх збереження, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/17-2012-%D0%BF Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 року № 17].

Після розгляду судом справи про адміністративне правопорушення згідно з прийнятим ним рішенням '''заборонені предмети у встановленому законодавством порядку конфіскуються, або повертаються власникові (володільцеві), або знищуються'''.

У разі вилучення речей (наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, зброя), за зберігання яких передбачена кримінальна відповідальність, вони відповідно до Кримінального процесуального кодексу України передаються до компетентних органів для прийняття рішення у встановленому законодавством порядку разом з оригіналами складених протоколів.
== Порядок оскарження ==
Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення заборонених предметів можуть бути оскаржені заінтересованою особою до органу вищого рівня (вищій посадовій особі) відносно установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (посадової особи), який(а) застосував(ла) ці заходи, або до суду (пункт 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Інструкції]).

Оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення не зупиняє їх виконання.
== Знищення вилученого ==
Знищення вилучених заборонених предметів, речей, речовин і виробів проводиться комісією ('''не менше трьох осіб'''), склад якої щороку визначається наказом начальника установи виконання покарань чи слідчого ізолятора.

Знищення оформляється актом про знищення заборонених предметів, речей, речовин і виробів, у якому зазначаються посади, спеціальні звання та прізвища членів комісії, перелік заборонених предметів, речей, речовин і виробів, які були знищені, та спосіб їх знищення. Акт підписується членами комісії, затверджується начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора або особою, яка виконує його обов’язки, чий підпис скріплюється гербовою печаткою.

Перший примірник акта долучається до висновку, другий - до особової справи засудженого або особи, взятої під варту.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках

2022-08-23T08:18:01Z

Svitlana.bidiuk: доповнення

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію]"
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102 "Про затвердження Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/990-2018-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 990 "Про затвердження Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання".]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1887-13 Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економіного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року № 967/1218/869 "Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)"]
== Підстави тимчасового затримання транспортного засобу ==
Підставою тимчасового затримання транспортного засобу є адміністративне правопорушення, визначене частиною першоїю статті 2652 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП).

'''Перелік правопрушень, які є підставою для затримання транспортних засобів:'''
# Керування транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів (ч. 1 ст. 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Керування транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандарті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації (ч. 2 ст. 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов (ч. 3 ст. 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим (ч. 6 ст. 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху (ч. 3 ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів (ч. 6 ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), а так само створення перешкод водіям транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), у зупинці або стоянці (ч. 7 ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Порушення вимог законодавства щодо встановлення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (ст. 1225 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (ст. 124 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред’явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред’явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством (ст. 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами (ст. 1321 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Перевезення водіями іноземців та осіб без громадянства на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним перетинанням осіб через державний кордон України (ст. 2061 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Про виконавче провадження]".

Законом встановлено, що тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою евакуатора, можливе лише в тому разі, '''якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху''' '''''або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами''''' (частина перша статті 2652 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 КУпАП], стаття 521 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закону України "Про дорожній рух"]).

Відповідно до статті 265-4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 
1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів; 
2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме:
* на залізничних переїздах;
* на трамвайних коліях;
* на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях;
* на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі;
* на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;
* на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; 
* ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; 
* ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; 
* у місцях, де буде неможливим зустрічний роз’їзд або об’їзд транспортного засобу, що зупинився; 
* ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; 
* розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);
3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками; 
4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту; 
5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці; 
6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; 
7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов’язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Інспектори з паркування зобов’язані невідкладно інформувати про тимчасове затримання транспортного засобу відповідні підрозділи Національної поліції із зазначенням державного номера затриманого транспортного засобу, точного часу його затримання та місця зберігання (адреса та телефони спеціального майданчика чи стоянки), розміщувати цю інформацію на офіційному веб-сайті виконавчого органу відповідної місцевої ради, а також передавати повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу на абонентський номер рухомого (мобільного) зв’язку та адреси електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами (від імені осіб), за якими зареєстровані транспортні засоби, відповідно до статті 279-4 цього Кодексу.

Повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n1134 Кодексу], або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, відбувається невідкладно за зверненням такої особи після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

У разі заподіяння транспортному засобу шкоди при його транспортуванні та/або зберіганні завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб’єкта господарювання, що надає такі послуги, та/або відповідного страхового відшкодування, що здійснюється за правовідносинами обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання, що надає послуги із транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі їх тимчасового затримання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/990-2018-%D0%BF#n8 Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання] встановлюється Кабінетом Міністрів України.

== Порядок складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ==
У разі тимчасового затримання транспортного засобу '''працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції''' зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (частина друга статті 2652 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 КУпАП]).

При цьому, необхідно враховувати і те, що згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року. № 1102 (далі - Порядок)], якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський '''не проводить тимчасове затримання''' транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 КУпАП], виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу (абзац девятнадцятий пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]). До того ж акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, якщо його вже складено, долучається до рапорту поліцейського про факт появи водія на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу.
== Доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку ==
Доставлення транспортного засобу здійснюється '''виключно на спеціальний майданчик чи стоянку і лише за допомогою''' спеціальних автомобілів – '''евакуаторів''', у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов’язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним органом Національної поліції укладені в установленому порядку '''договори''' (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]).

''Отже, за відсутності укладеного договору між органами Національної поліції та відповідним підприємством, установою та організацією, що здійснюватиме транспортування транспортного засобу, доставлення останнього суперечитиме вимогам Порядку.''

Після прибуття евакуатора поліцейський у присутності '''двох свідків і представника''' підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу з додержанням вимог, встановлених пунктом 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку].

У разі коли доставити транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку неможливо, поліцейський проводить його '''затримання шляхом блокування''' з дотриманням умов безпеки дорожнього руху (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]).

Розблокування транспортного засобу здійснюється поліцейським після складення протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.
== Строк затримання ==
Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більш як на '''три дні''' з дати такого затримання.

Строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, складення протоколу про адміністративне правопорушення або акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а строк зберігання - з моменту доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку (пункт 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]).
== Повернення транспортного засобу ==
Водій має право доступу до свого авто на спеціальному майданчику в присутності особи, відповідальної за зберігання такого транспортного засобу (пункт 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]). Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, що зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється '''за зверненням''' відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3866 КУпАП], особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення за умови оплата вартості послуги з транспортування та/або зберігання транспортного засобу, а в разі винесення постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу - його сплата.
== Розмір плати за тимчасове зберігання транспортного засобу ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1887-13 Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економіного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року № 967/1218/869 "Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)"] встановлені розміри плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках).

Плата за транспортування на спеціальний майданчик (стоянку) залежить від маси автомобіля:

♦ до 2000 кг - 600 грн.;

♦ від 2000 до 3000 кг - 700 грн.;

♦ понад 3000 кг – 850 грн.

Розмір плати за зберігання становить 120 грн. за першу-сьому добу, включно, а за кожну наступну добу, починаючи з восьмої доби – 20 грн.
== Відповідальність за завдану транспортному засобу шкоду ==
У разі заподіяння транспортному засобу шкоди під час його транспортування та/або зберігання завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб’єкта господарювання, що надає такі послуги, та/або відповідного страхового відшкодування, що здійснюється за правовідносинами обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання, що надає послуги з транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі їх тимчасового затримання.

Спори, пов’язані із шкодою, що заподіяна тимчасово затриманому транспортному засобу і майну, яке перебуває в ньому, під час транспортування або зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці, розв’язуються в установленому законодавством порядку (пункт 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]).

Якщо водій або власник з’явився на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу, доцільно наполягати на фотографуванні транспортного засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і складенню переліку речей, які перебувають у ньому, що стане доказом у випадку пошкодження транспортного засобу під час транспортування, перебування його на спеціальному майданчику чи стоянці, або зникнення цінних речей з транспортного засобу.
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення

2022-07-25T09:46:06Z

Svitlana.bidiuk: відредаговано розділ щодо сплати судового збору

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-15 Рішення Конституційного суду від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 у справі № 1-7/2015]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88952415 Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17]
== Визначення органу, який має право розглядати справу ==
Для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення необхідно визначити орган, який має право розглядати скаргу. Так, наприклад, якщо справу розглядала адміністративна комісія при виконавчому комітеті сільської ради - скаргу розглядає виконавчий комітет відповідної ради; при розгляді справи іншим органом (по-садовою особою) - відповідним органом вищої інстанції (посадовою особою). 
Водночас, незалежно від того який орган розглядав справу, постанову у справі про адміністративне правопорушення завжди можна оскаржити у районному, районному у місті, міському чи міськрайонному суді у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України] юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено (ст. 288 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]):
# постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексом адміністративного судочинства України], з особливостями, встановленими цим Кодексом;
# рішення виконавчого комітету (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом;
# постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
# постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексом адміністративного судочинства України], з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. '''Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.'''

У разі оскарження постанови в суд позовна заява подається до місцевого загального суду, на вибір за місцем реєстрації або проживання позивача або за місцезнаходженням відповідача, який розглядає цей адміністративний позов як адміністративний суд. В адміністративному позові згідно зі с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text т. 160 Кодексу адміністративного судочинства України] (КАСУ) має бути зазначено:
* ''повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;''
* ''зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;''
* зміст позову;
* ''виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини'';
* ''відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;''
* ''відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;''
* ''перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;''
* ''у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;''
* ''у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;''
* ''власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.''
''Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості стосовно представника. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.''

''Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.''

''У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.''
== Строки оскарження постанови про адміністративне правопорушення ==
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом '''10 днів з дня винесення постанови''', а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, '''протягом 10 днів з дня вручення такої постанови'''. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу

Згідно вимог статті 291 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300'''-1''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КуПАП].

Постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами (посадовими особами) '''в 10 строк з дня її надходження''', якщо інше не встановлено законами України.
== Сплата судового збору ==
Велика Палата Верховного Суду у [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88952415 постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17] відступила від своїх попередніх висновків та виклала наступну правову позицію.
За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 287, 288 КУпАП], як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 статті 2-5 Закону України «Про судовий збір»] , які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню '''у справах щодо накладення адміністративного стягнення''' та справляння судового збору, '''він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб'''.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду є обов’язковою для врахування судами в силу ч. 5 ст. 242 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n11305 Кодексу адміністративного судочинства України]. Відтепер при оскарженні до суду постанов про притягнення до адміністративної відповідальності необхідно буде сплатити судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

== Розгляд скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення ==
Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанов і приймає одне з таких рішень:
* залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення;
* скасовує постанову надсилає справу на новий розгляд;
* скасовує постанову і закриває справу;
* змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
== Апеляційна скарга у справі про адміністративне правопорушення ==
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (за винятком постанов передбачених ст. 32, 32-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена '''протягом десяти днів з дня винесення постанови''' особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ч. 5 ст. 7] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 ч. 1 ст. 287 КУпАП]. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.

Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
# залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
# скасувати постанову та закрити провадження у справі;
# скасувати постанову та прийняти нову постанову;
# змінити постанову.
У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

'''Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.'''

Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у п'ятиденний строк направляється до місцевого суду, який її розглядав.

Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення '''тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.''' У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом.
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Договір управління майном

2022-06-27T13:27:08Z

Svitlana.bidiuk: видалено посилання на рішення Вищого господарського суду, яке є неактуальним

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]

== Поняття, предмет та форма договору управління майном ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1029 ЦК України] за '''договором управління майном''' одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Предметом договору управління майном можуть бути:
* підприємство як єдиний майновий комплекс (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, сировина і продукція, а також інші види майна, передбачені для діяльності даного підприємства, а також право на торгову марку, право вимоги);
* нерухома річ;
* цінні папери;
* майнові права та інше майно.

В управління може передаватися майно, яке перебуває у приватній, державній або комунальній власності. Також можна передати майно, що перебуває у заставі (частина перша статті 1039 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Договір управління майном укладається в письмовій формі, підлягає [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]] та державній реєстрації.

== Істотні умови договору управління майном ==

Істотними умовами договору управління майном є:
* перелік майна, що передається в управління;
* розмір і форма плати за управління майном (частина перша статті 1035 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Строк управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на '''п'ять років'''. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

Варто звернути увагу, що управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні.

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

== Сторони договору управління майном ==

Сторонами договору управління майном є установник управління та управитель, а в передбачених договором випадках вигодонабувач.

'''Установником управління''' є власник майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частина перша статті 1032 ЦК України]).

Не може виступати установником особа, якій майно належить на іншому правовому титулі, ніж право власності.

Проте, законодавством визначено деякі особливі обставини, коли установником управління може бути:

* орган опіки та піклування, якщо власником майна є фізособа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою;
* опікун або орган опіки та піклування, якщо власник майна – малолітня особа (віком до 14 років) або фізособа, яку визнано недієздатною;
* піклувальник – якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена; неповнолітня особа-власник (віком від 14 до 18 років) – за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини друга-п'ята статті 1032 ЦК України]).

У випадках, встановлених законом, установником управління може бути [https://arma.gov.ua/ Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами], одержаними від корупційних та інших злочинів.

'''Управителем''' може бути виключно суб’єкт підприємницької діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частина перша статті 1033 ЦК України]).

Управління майном здійснюють фінансові-кредитні установи, емітенти цінних паперів щодо своїх власних паперів, підприємницькі організації - професійні учасники ринку цінних паперів, індивідуальні підприємці тощо.

Серед особливостей управителя можна назвати такі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1033 ЦК України]):
* діє на підставі договору від власного імені, без довіреності;
* діє в інтересах власника майна або вигодонабувача;
* ним не може бути орган державної влади або місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом, а також вигодонабувач;
* він є довірчим власником майна, яким володіє, користується та розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном (якщо це прямо визначено умовами договору). Договір управління майном не тягне за собою переходу до управителя права власності на майно, що передається йому в управління.

'''Вигодонабувач''' – це особа, указана в договорі установником управління, яка має право набувати вигоду від майна, переданого в управління ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4859 частина друга статті 1034 ЦК України]). Управитель має право, визначити договором іншу особу, яка отримуватиме вигоду від процесу управління майном. Така особа не бере участі в договорі, але має власну заінтересованість від процесу використання предмета договору. Вигодонабувачами можуть бути фізособи, юрособи, фізособи-підприємці, держава тощо.

== Права та обов'язки сторін договору управління майном ==
Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

Управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна. У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто.

Крім того, майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління. Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави. У разі визнання установника управління банкрутом договір управління цим майном припиняється і воно включається до ліквідаційної маси.

== Відповідальність управителя ==
Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.

Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.

Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою статті 1043 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.

== Припинення договору управління майном ==
'''Договір управління майном припиняється у разі:'''
* загибелі майна, переданого в управління;
* припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку
* смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;
* відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;
* визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;
* відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;
* відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;
* визнання фізичної особи - установника управління банкрутом;
* повного завершення виконання сторонами договору управління майном;
* дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.

У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86742529 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13 грудня 2019 року у справі №916/15/18]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92037909 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 вересня 2020 року у справі № 916/355/18]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95203272 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 лютого 2021 року у справі № 910/800/19]

== Корисні посилання ==

* [https://tax.gov.ua/yuridichnim-osobam/derjavna-reestratsiya-ta-obl/komentari-fahivtsiv/print-303587.html Облік і реєстрація договорів управління майном]
* [https://uteka.ua/ua/publication/agro-4-shkola-bughaltera-selkokhozyastvenoy-otrasli-69-zaklyuchaem-dogovor-upravleniya-imushhestvom-sushhestvennye-usloviya-i-osobennosti Укладаємо договір управління майном: істотні умови та особливості]

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі

2022-05-26T08:02:50Z

Svitlana.bidiuk: зміни у законодавстві

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1615-12 Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року № 692/775/1311/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за № 1615/21927]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572]

== Загальні правила надання медичної допомоги засудженим ==

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статтею 27 Конституції України] кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Відбування покарання в пенітенціарних установах не позбавляє особу права на охорону її здоров’я, не звужує та не обмежує її прав.

'''Кожен засуджений має такі права у сфері охорони здоров’я:'''

Право на життя ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 27 Конституції України], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України]).

Право на вибір лікаря ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 статті 34 і 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі - Закон)]), яке включає в себе:

* право на вибір лікувального закладу;
* право на вибір лікаря;
* право на заміну лікаря.

Право на інформацію ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 285 ЦК України], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 стаття 39 Закону]), яке включає:

* право на інформацію про стан здоров’я;
* право на інформацію про медичне втручання.

Право на таємницю про стан здоров'я ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 286 ЦК України], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 стаття 39¹ Закону]).

Право на вибір методів медичного втручання ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 284 ЦК України]).

Право на особисту недоторканість, у тому числі право на відмову від медичного втручання ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 284 і 289 ЦК України], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 стаття 43 Закону]).

Право на належну якість медичної допомоги ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 стаття 6 Закону]).

Право на відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 стаття 6 Закону]).

Права засудженого до позбавлення волі у сфері охорони здоров’я, основні засади надання медичної допомоги та взаємодія закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги засудженим визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 №1348/5/572] (далі - Порядок).

'''Заклади охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України''' '''(далі - ДКВС) включають в себе:'''
* спеціалізовані туберкульозні лікарні;
* спеціалізовані дерматовенерологічні лікарні;
* спеціалізовані психіатричні лікарні;
* багатопрофільні лікарні;
* багатопрофільна лікарня для засуджених, які потребують постійного медичного нагляду та реабілітації;
* амбулаторії;
* амбулаторно-профілактичні відділення;
* медичні частини установ виконання покарань;
* фельдшерський пункт;
* аптеки.

У закладах охорони здоров'я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, вторинна (спеціалізована) та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 пункт 4 розділу І Порядку]).

'''На медичну частину установи виконання покарань покладається обов’язок''' здійснення контролю за станом здоров’я засуджених шляхом проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду, надання первинної медичної допомоги, екстреної медичної допомоги, амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги відповідно до Основ законодавства про охорону здоров’я.

== Право засудженого на вільний вибір лікаря ==

У разі звернення засудженого до лікаря закладу охорони здоров’я ДКВС з проханням про допуск обраного лікаря медичний працівник '''протягом однієї доби''' готує медичну довідку про стан здоров’я засудженого та запит до керівництва установи виконання покарань (далі - УВП) ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 пункт 11 розділу І Порядку]).

Адміністрація УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичному висновку, забезпечує допуск обраного лікаря до засудженого після пред'явлення цим лікарем паспорта громадянина, документа про освіту та сертифіката спеціаліста.

Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням платних медичних послуг (у тому числі наданих обраним лікарем), а також придбанням необхідних лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, фінансування якими не передбачено за рахунок бюджетних коштів, здійснюється за рахунок особистих грошових коштів засудженого, якому надавалася медична допомога, коштів близьких родичів або інших осіб. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок.

Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням засудженому медичної допомоги за наслідками нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які настали до засудження, здійснюється відповідно до законодавства.

Засуджені, що є потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, який (яке) настав(ло) до засудження, яким висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) визначено потребу в медичній та соціальній допомозі, забезпечуються такою допомогою відповідно до законодавства.

Консультування, обстеження і лікування обраним засудженим лікарем здійснюються в умовах закладу охорони здоров’я ДКВС у присутності медичного персоналу. У разі потреби в додаткових обстеженнях, які не можуть бути здійснені в закладах охорони здоров’я ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), їх проведення здійснюється на базі закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку, де таке обстеження може бути проведено у строк, визначений у медичному висновку.

За потреби лікування в умовах стаціонару засуджений має право звернутися до лікаря закладу охорони здоров'я ДКВС з проханням проведення його лікування (надання медичної допомоги) в умовах стаціонару закладу охорони здоров'я, який надає платні медичні послуги. Лікар закладу охорони здоров'я ДКВС не пізніше наступного робочого дня після звернення повинен його розглянути та скласти відповідний медичний висновок.

Керівництво УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичній довідці, забезпечує перевезення засудженого до такого закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку. Керівництво також організовує та забезпечує цілодобову охорону засудженого під час лікування у закладі охорони здоров’я.

Згідно з пунктом 21 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text Порядку] лікарські засоби або їх аналоги (далі - лікарські засоби), медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації можуть бути отримані за висновком лікуючого лікаря від близьких родичів засуджених або інших осіб за умови їх призначення лікарем та погодження з керівником відповідного закладу охорони здоров'я ДКВС.

Лікарські засоби, медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації, які були передані засудженим, відповідно до медичного висновку передаються до закладу охорони здоров'я ДКВС для їхнього лікування.

== Первинний медичний огляд засуджених ==

Після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують надання медичної допомоги, та осіб з педикульозом. Результати первинного медичного огляду фіксуються у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0669-12#n3 медичній карті амбулаторного хворого 025/о], яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого та передається до медичної частини (фельдшерського пункту).

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

* відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);
* вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров'я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
* припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0669-12#n3 медичної карти амбулаторного хворого 025/о], третій примірник видається особисто засудженому.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого.

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженого медичний працівник негайно з моменту виявлення таких ушкоджень телефоном, електронною поштою та письмовим повідомленням інформує прокурора та адміністрацію УВП, а у випадках, коли засуджений повідомляє, що тілесні ушкодження заподіяно особами рядового та/або начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, також - Державне бюро розслідувань. Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у засуджених, форма якого наведена в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text додатку 3] до Порядку, що зберігається у відповідному закладі охорони здоров’я ДКВС ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 пункти 3, 4 глави 1 розділу ІІ Порядку]).

У разі виявлення у засудженого захворювання медичний працівник медичної частини УВП оцінює стан здоров’я засудженого та можливу небезпеку, яку несе наявне в засудженого захворювання для оточення, а також визначає можливість надання медичної допомоги в умовах медичної частини (фельдшерського пункту) чи направлення засудженого до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я.

Медична допомога засудженому надається '''негайно''' в умовах медичної частини (фельдшерського пункту). За неможливості надання такої допомоги в повному обсязі засуджений направляється до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я відповідного профілю не пізніше строку, визначеного у медичному висновку.

Усі ВІЛ-інфіковані, які прибувають до УВП, беруться під медичний нагляд відповідальним за перед- та післятестове консультування медичним працівником, який призначається наказом директора ЦОЗ ДКВС.

Після первинного медичного огляду засуджені направляються в дільницю карантину, діагностики та розподілу.

== Медичне обстеження засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу ==

Протягом чотирнадцяти діб перебування засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу вони підлягають повному медичному обстеженню, яке здійснюють лікарі медичної частини відповідно до фахової спрямованості, а також флюорографічному обстеженню (крім осіб, яким воно було проведено менше ніж 12 місяців тому).

'''До повного медичного обстеження входять:''' збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); об’єктивне обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП - неповнолітнім особам; аналіз крові (визначення ШОЕ, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; ЕКГ; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); жінкам - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем) та за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей; виявлення осіб, які мають симптоми, що вимагають обов’язкового обстеження на туберкульоз за результатами клінічного скринінгу (продуктивний кашель з виділенням мокротиння, що триває понад два тижні, втрата маси тіла, підвищення температури тіла, нічна пітливість, кровохаркання, біль у грудній клітці), при виявленні таких осіб проведення дворазового дослідження мокротиння методом мікроскопії мазка мокротиння.

Після закінчення обстеження (отримання результатів обстеження) лікарем цього самого дня '''готується висновок про стан здоров’я засудженого''' (з установленням діагнозу) з рекомендаціями щодо працевлаштування, який заноситься у медичну карту засудженого.

Залежно від стану здоров’я та встановленого діагнозу засудженому негайно надається необхідна медична допомога.

Подальший медичний контроль за станом здоров’я засуджених здійснюється під час профілактичних медичних оглядів, а також у разі звернень засуджених зі скаргами на стан здоров’я до медичної частини.

Після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 пункт 10 глави 2 розділу ІІ Порядку]) лікарем-інфекціоністом спільно з медичним працівником медичної частини УВП, який відповідає за перед- та післятестове консультування, визначаються показання для '''призначення антиретровірусної терапії''' та вживаються заходи, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1615-12 Порядком взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року № 692/775/1311/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за № 1615/21927].

== Порядок проведення профілактичного медичного огляду засуджених ==

З метою виявлення та запобігання поширенню інфекційних, паразитарних, виявлення загальносоматичних та психічних захворювань серед засуджених в УВП '''один раз на рік''' проводиться профілактичний медичний огляд.

Неповнолітнім засудженим та засудженим, які перебувають в УВП у приміщеннях камерного типу, профілактичний медичний огляд проводиться двічі на рік.

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник діє відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text пунктів 3, 4] глави 1 цього розділу.

У профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь терапевт (або лікар загальної практики - сімейний лікар), психіатр, стоматолог. У разі відсутності вказаних фахівців у медичній частині вони залучаються.

Профілактичний медичний огляд неповнолітніх засуджених проводиться лікарями: отоларингологом, офтальмологом, невропатологом, хірургом, стоматологом, психіатром.

'''Під час профілактичних медичних оглядів проводяться:''' збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП - неповнолітнім особам; аналіз крові (визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; електрокардіографія (з 15 років - один раз на 3 роки, з 30 років - щороку); флюорографія (рентгенографія) органів грудної клітки - один раз на рік; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); жінкам - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем); ''ог''ляд лікарем-терапевтом, лікарем-психіатром, лікарем-стоматологом; огляд засуджених на педикульоз; за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей.

Результати профілактичного медичного огляду реєструються у журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду та заносяться до медичної карти засудженого.

== Надання амбулаторної медичної допомоги засудженим ==

Амбулаторний прийом засуджених здійснюється лікарем у медичній частині щодня у години, для чого засуджені особисто записуються у журналі попереднього запису на амбулаторний прийом. Прийом без попереднього запису в Журналі попереднього запису проводиться за рішенням лікаря.

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник діє відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text пунктів 3, 4] глави 1 цього розділу.

До початку амбулаторного прийому медичний працівник підбирає медичні карти амбулаторних хворих засуджених, які записані в Журналі попереднього запису, опитує пацієнтів для з’ясування їх скарг, вимірює у них температуру тіла, здійснює огляд на педикульоз і з урахуванням стану їх здоров’я визначає черговість направлення на прийом.

Амбулаторному лікуванню, що '''триває не більше ніж 15-20 днів''', підлягають засуджені, які за характером захворювання (травми) не потребують складних методів діагностики й лікування. Обсяг діагностичних і лікувальних заходів щодо хворих залежить від можливості забезпечення в умовах медичної частини лабораторного, рентгенологічного та інших обстежень.

'''Хворі''', яким призначено амбулаторне лікування, для приймання лікарських засобів та виконання інших процедур '''приходять до медичної частини''' протягом дня у визначені години. У разі необхідності цілодобового невідкладного прийому лікарських засобів вони видаються на руки хворому (не більше добової норми) за призначенням лікаря.

Висновок про тимчасове звільнення від роботи робить лікар, який здійснював прийом, але не більше ніж на три доби одноразово. З урахуванням стану здоров'я засудженого звільнення може бути продовжено.

У дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу, карцерах, одиночних камерах, дільницях посиленого контролю, приміщеннях камерного типу виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки медичний працівник разом з персоналом чергової зміни УВП щодня перевіряє загальний стан здоров'я засуджених під час обходу камер.

Про засуджених, які потребують екстреної медичної допомоги, персонал чергової зміни УВП негайно повідомляє медичну частину (фельдшерський пункт) та чергового помічника начальника УВП.

== Надання стаціонарної медичної допомоги засудженим у медичній частині ==

Стаціонар медичної частини призначений для: обстеження і лікування засуджених, які потребують стаціонарного режиму, із строком лікування до 30 днів; необхідного стаціонарного лікування засуджених, виписаних з лікарняних закладів ДКВС або інших закладів охорони здоров'я тимчасової ізоляції в ізоляторі медичної частини інфекційних чи підозрілих на інфекційне захворювання засуджених до направлення їх у спеціалізовану лікарню; стаціонарного лікування нетранспортабельних засуджених до стабілізації їх стану і направлення в лікарняний заклад або заклад охорони здоров’я; розміщення неповнолітніх засуджених, які належать до оздоровчої групи.

В умовах стаціонару медичної частини здійснюється '''стаціонарне лікування неповнолітніх засуджених''' лише із захворюваннями, які можна вилікувати протягом двох тижнів, та за наявності в медичній частині лікаря-педіатра. За відсутності лікаря-педіатра або якщо неповнолітні засуджені потребують більш тривалого періоду стаціонарного лікування, вони негайно направляються до іншого закладу охорони здоров’я.

Прийом засуджених у стаціонар медичної частини здійснюється за наявності у медичній карті висновку лікаря про необхідність проведення обстеження та лікування в умовах стаціонару.

На кожного засудженого заводиться медична карта, до якої заносяться усі дані щодо лікувально-діагностичного процесу в стаціонарі медичної частини, у тому числі ті, що отримані при обстеженні хворого засудженого, з листом призначень. Про всі випадки термінової чи планової госпіталізації у стаціонар, а також виписування з нього начальник медичної частини (черговий медичний працівник) негайно повідомляє начальника УВП.

Усі пацієнти обов’язково проходять санітарну обробку. Натільна білизна засудженого здається у пральню, після чого дезінфікується і при виписуванні повертається йому. Одяг і взуття засудженого зберігаються у медичній частині.
У стаціонарах здійснюються профілактичні дезінфекційні заходи, а також поточна і заключна дезінфекція з урахуванням діагнозу інфекційного захворювання.

У стаціонарі засуджені, які становлять небезпеку для оточення (інфекційні, заразні шкірні, психічні захворювання тощо), розміщуються окремо від інших засуджених. Для цього в стаціонарі обладнуються '''інфекційний та психіатричний ізолятори'''.

Під час перебування у стаціонарі медичної частини засуджений проходить обстеження відповідно до наявного у нього захворювання, при якому використовуються всі доступні в медичній частині методи інструментального і лабораторного досліджень.

У стаціонарі медичної частини '''цілодобово чергує медичний працівник'''. Черговий лікар з урахуванням стану здоров’я засудженого здійснює корекцію медичних призначень.

Засудженим '''з розладами психіки та поведінки''' внаслідок вживання психоактивних речовин в умовах стаціонару медичної частини призначається '''загальнозміцнювальна терапія''' з використанням речовин, що впливають на метаболічні процеси, та сенсибілізувальна терапія.

При розладах психіки та поведінки, агресивній поведінці з проявами буйства, намаганні у збудженому стані вчинити членоушкодження до засудженого застосовується '''захід ізоляції''' у вигляді поміщення до окремої палати-ізолятора медичної частини.

Засуджений, який перебуває в ізоляції, оглядається лікарем кожні дві години. Тривалість разового призначення ізоляції встановлюється до восьми годин, для продовження її строку робиться нове призначення. При продовженні строку ізоляції необхідно нове призначення комісією лікарів-психіатрів у складі не менше двох лікарів-психіатрів.

Для неповнолітніх засуджених, які фізично ослаблені, мають вагу нижче встановленої норми, перенесли різні тяжкі захворювання, травми, хірургічні втручання, мають відхилення у стані здоров’я тривалого характеру й належать до спеціальної групи обліку та які підлягають постійному диспансерному нагляду, при стаціонарах медичних частин створюються '''оздоровчі групи'''.

== Медичне обслуговування засуджених у лікарняних закладах ==
1. У лікарняних закладах надається спеціалізована (вторинна) медична допомога, до якої входять:

* надання спеціалізованої медичної допомоги та медичної реабілітації засудженим в умовах стаціонару;
*
* визначення ступеня тривалої або постійної втрати працездатності засудженими для встановлення групи інвалідності;
*
* обстеження та підготовка медичної документації на осіб, які підлягають звільненню від подальшого відбування покарання за хворобою;
*
* проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів на території лікарняного закладу;
* превентивна медицина (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання заразним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання).

2. При лікарняному закладі створюються: комісія з інфекційного контролю, лікарська та лікарсько-консультативні комісії (далі - ЛКК). У складі багатопрофільних та спеціалізованих лікарень створюються кабінети інфекційних захворювань.

3. Під час перебування засудженого на лікуванні в лікарняному закладі він оглядається лікарем залежно від ступеня тяжкості стану його здоров’я. При середньому ступені тяжкості лікар здійснює огляд засудженого двічі на день, при тяжкому стані - кожні дві години. Результати огляду та всі лікарські призначення заносяться лікарем до медичної карти № 003/о.

4. У лікарняному закладі організовується цілодобове чергування лікаря. Разом з лікарем цілодобово чергують по одному фельдшеру з кожного відділення лікарняного закладу. Графік цілодобових чергувань затверджується начальником лікарняного закладу.

5. Засуджені, хворі на розлади психіки та поведінки, проходять курс стаціонарного лікування в спеціалізованих психіатричних лікарнях або відділеннях, які створені при лікарняних закладах.

6. Після закінчення стаціонарного лікування засудженого виписують до УВП, звідки він направлявся на лікування.

7. Під час виписування засудженого з лікарняного закладу складається виписка з медичної карти № 027/о з обов’язковими медичними рекомендаціями щодо амбулаторного нагляду за хворим, лікування та раціонального працевлаштування.

8. Медична карта № 003/о, оформлена належним чином, передається до архіву лікарняного закладу. Виписка з медичної карти № 027/о разом з медичною картою № 025/о долучається до особової справи засудженого.

== Організація надання стоматологічної та зубопротезної допомоги ==

1. Стоматологічна допомога засудженим надається безкоштовно лікарями-стоматологами, які є в медичних частинах, у спеціально обладнаних стоматологічних кабінетах.

2. Зубопротезну допомогу надають заклади охорони здоров’я на договірних засадах. Засуджений має право звернутися за зубопротезною допомогою до закладів охорони здоров’я, що надають платні медичні послуги.

3. Безкоштовна зубопротезна допомога надається засудженим, які відповідно до законодавства мають право на отримання такої допомоги.

4. Безкоштовна зубопротезна допомога засудженим, які не мають пільг, передбачених законодавством України, на отримання такої допомоги та не мають коштів на власному рахунку і не можуть здійснити протезування за рахунок родичів, надається у разі наявності у засудженого показань для протезування зубів. Показаннями для безкоштовного протезування зубів є: відсутність усіх зубів на одній чи обох щелепах; відсутність усіх бокових зубів на одній чи обох щелепах; відсутність кількох передніх зубів на одній чи обох щелепах при збереженні всіх бокових зубів; відсутність не менше двох зубів, що стоять поруч, з одного чи з двох боків щелепи за наявності медіальної та дистальної опори; пародонтоз залежно від стану жувального апарату.

5. Контроль за черговістю зубопротезування здійснює начальник медичної частини.

[[Категорія:Право на медичну допомогу‎]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі‎]]
[[Категорія:Засуджені‎]]

Підготовче засідання у кримінальному процесі

2022-04-29T09:49:41Z

Svitlana.bidiuk: внесено зміни та доповнення у зв"язку із внесенням змін до КПК України

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2213-19 Закон України від 16 листопада 2017 року № 2213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1430740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року № 223-1430/0/4-12 "Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України"]

== Загальна інформація ==
Підготовче судове засідання в судовому провадженні у першій інстанції є обов'язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначати кримінальне провадження до судового розгляду.

Підставою для проведення такого засідання має бути надходження до суду одного з таких матеріалів: обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Ніякі інші документи не можуть бути підставою для призначення підготовчого судового засідання.

З моменту одержання судом обвинувального акта та інших документів підозрюваний набуває статусу обвинуваченого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина друга статті 42 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України). Одержавши один з чотирьох названих документів, суд своєю ухвалою '''не пізніше п'яти днів''' з дня їх надходження призначає підготовче судове засідання і доручає викликати учасників судового провадження (частина перша статті 314 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2768 КПК України]). Відлік часу для призначення підготовчого судового засідання починається з наступного дня після одержання судом обвинувального акта або одного зі згаданих клопотань. Наприклад, якщо документи до суду надійшли в понеділок, підготовче судове засідання має бути призначене не пізніше суботи цього тижня.

Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 Кодексом] для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 Кодексу], головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

== Завдання підготовчого судового засідання ==
Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, ефективність якого залежить від повноти, всебічності та ретельності його підготовки, що значною мірою ускладнюється нормами частини четвертої статті 291 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 КПК України], за буквальним змістом яких надавати суду будь-які документи, окрім обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову, розписки обвинуваченого про одержання цих документів, до початку судового розгляду забороняється.

У підготовчому судовому засіданні суд повинен вирішити наступні завдання:

* визначити, чи підсудне йому дане кримінальне провадження з огляду на чіткі правила встановлення територіальної підсудності. Якщо подане йому кримінальне провадження надійшло з порушенням правил визначення територіальної підсудності, суд направляє обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до відповідного суду для вирішення підсудності. В цьому разі розгляд справи в даному суді припиняється;
* встановити, чи немає [[Підстави закриття провадження у кримінальній справі|підстав для закриття провадження]], передбачених пунктами 4-8,10 частини першої або частиною другою статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України,] а саме: смерть підозрюваного, обвинуваченого, якщо немає заяви про його реабілітацію; скасування новим законом кримінальної відповідальності за діяння, вчинене особою; наявність вироку за тим же обвинуваченням або ухвали суду про закриття кримінального провадження за тим же обвинуваченням; відмова потерпілого (його представника) від обвинувачення в [[Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення|кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення]]; [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення особи від кримінальної відповідальності]]; відмова прокурора від підтримання обвинувачення, якщо потерпілий також відмовляється підтримувати обвинувачення в суді; відсутність згоди держави, яка видала особу, стосовно кримінального правопорушення. За наявності однієї із вказаних підстав суд закриває провадження своєю ухвалою, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку;
* встановити, чи відповідають вимогам закону обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Якщо в названих документах будуть виявлені недоліки, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, суд повертає надіслані йому документи прокурору для виправлення їх змісту та форми згідно з вимогами закону. Ухвала суду про повернення прокурору даних матеріалів може бути оскаржена в апеляційному порядку;
* затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої і середньої тяжкості, у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення або угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів та злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Якщо угода за змістом і процедурою укладення не відповідає приписам закону (частина сьома статті 474 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України]), суд своєю ухвалою відмовляє в затвердженні угоди та повертає кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування;
* коли за правилами визначення підсудності кримінальне провадження підсудне даному суду, підстав для закриття провадження не виявлено, направлені до суду прокурором матеріали відповідають вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України], угоду про примирення або про визнання винуватості затверджено, суд одержує право своєю ухвалою призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Судовий розгляд має здійснюватись за процедурою провадження у першій інстанції з дотриманням в окремих випадках особливого порядку кримінального провадження, передбаченого главою 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України] "[[Кримінальне провадження на підставі угод]]";
* доручити представнику персоналу органу пробації скласти [[Досудова доповідь|досудову доповідь]].
Під час підготовчого судового засідання, з метою підготовки до судового розгляду суд (частина друга статті 315 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]):

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з’ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про:

здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;

витребування певних речей чи документів;

здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене [[Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі|покарання у виді довічного позбавлення волі]], під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього [[Суд присяжних|судом присяжних]].

Під час підготовчого судового засідання суд роз’яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів (частина четверта статті 315 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

== Наслідки підготовчого судового засідання ==
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтями 468-475 КПК України];

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України];

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь (частина третя статті 314 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України]).

== Проблемні питання, що найчастіше виникають при підготовчому судовому засіданні ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1430740-12 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 03 жовтня 2012 року № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України]» розтлумачив підстави повернення обвинувального акта прокурору. Так, суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України]: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Окремим проблемним питанням, яке потребує роз’яснення та конкретизації, є порядок розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статей 314-316 КПК України.]

Деякі скарги, які заявляються обвинуваченим, його представниками є досить складними та потребують ретельної перевірки, що призводить до затягування судового процесу. Неконкретизованими є дії суду на стадії підготовчого засідання, якщо скарга обвинуваченого чи його представника потребує витребування додаткових відомостей або матеріалів від прокурора у взаємозв’язку з частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 291 КПК України], якою забороняється надання суду інших документів до початку судового розгляду.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Досудова доповідь

2022-02-21T10:13:18Z

Svitlana.bidiuk: доповнення

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України "Про пробацію"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Наказ Міністерства юстиції України від 27.01.2017 № 200/5 "Про затвердження Порядку складення досудової доповіді"]
== Загальні положення==
Згідно з ч. 5 ст. 314 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 КПК України] у підготовчому судовому засіданні '''суд''' у випадках, передбачених цим Кодексом, '''за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора''' і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

ВІдповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 3141 КПК України] з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Однак досудова доповідь '''не може використовуватися''' у кримінальному провадженні '''як доказ винуватості''' обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про пробацію"] '''''досудова доповідь''''' - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.

'''Досудова доповідь складається щодо:'''
* особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину;
* особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п’яти років позбавлення волі;
* неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років незалежно від тяжкості вчиненого злочину.

'''До судова доповідь не складається:'''
* щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення від кримінальної відповідальності]];
* щодо особи, яка вже відбуває покарання у виді [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеження волі]] або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]];
* щодо неповнолітнього, стосовно якого прокурором складено клопотання про застосування до нього примусових заходів виховного характеру;
* щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності, за наявності підстави для застосування [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності|примусових заходів виховного характеру]];
* щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про застосування [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусових заходів медичного характер]]<nowiki/>у;
* щодо особи, до якої застосовано [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення]] від відбування покарання, проте вона вчинила новий злочин протягом невідбутої частини покарання;
* у разі, якщо під час підготовчого судового засідання ухвалено судове рішення про затвердження угоди, передбаченої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Фактично, досудова доповідь - це звіт, який складається в рамках здійснення досудової пробації ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 частина перша статті 9 Закону України "Про пробацію"]).

Досудова доповідь складається підрозділом пробації за ухвалою суду відповідно до місця проживання обвинуваченого.

'''З метою складання досудової доповіді представник персоналу органу пробації має право:'''
* отримувати інформацію про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів та громадян;
* викликати обвинуваченого до уповноваженого органу з питань пробації для отримання усних чи письмових пояснень;
* відвідувати обвинуваченого за місцем його проживання або перебування, роботи або навчання;
* відвідувати місця попереднього ув’язнення, якщо до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою;
* заявляти клопотання суду про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження щодо обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 пунктами 4 та 5 частини першої статті 91 КПК], а у кримінальних провадженнях щодо неповнолітнього обвинуваченого - додатково [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 статтями 485, 487 КПК] в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 статтею 317 КПК];
* бути присутнім під час проведення судового засідання;
* заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом (частина друга статті 721 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5565 КПК України]).
'''Досудова доповідь долучається до матеріалів кримінального провадження.'''

== Права та обов'язки обвинуваченого під час складання досудової доповіді ==
Обвинуваченому надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 підпунктів 7, 8 частини четвертої статті 42 КПК України] обвинувачений має право:
# отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді;
# відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;
# брати участь у підготовці досудової доповіді;
# надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді;
# ознайомлюватися з текстом досудової доповіді;
# подавати свої зауваження та уточнення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 пункту 4 частини сьомої статті 42 КПК України] '''обвинувачений зобов’язаний надавати достовірну інформацію''' представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

== Порядок складення досудової доповіді ==
У підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 КПК України], за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що '''постановляє ухвалу''' із зазначенням строку підготовки такої доповіді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 частина п'ята статті 314 КПК України]).

У день отримання такої ухвали суду або запрошення представника персоналу органу пробації до суду для участі у підготовчому судовому засіданні керівник органу пробації доручає йому підготовку досудової доповіді.

У день отримання ухвали суду представник персоналу органу пробації реєструє її в журналі обліку осіб, стосовно яких отримано ухвали суду на складення досудової доповіді, та заводить справу за матеріалами досудової доповіді стосовно обвинуваченого. Усі документи, які формуються у процесі підготовки досудової доповіді, долучаються до справи за матеріалами досудової доповіді стосовно обвинуваченого.
[[Файл:Що таке досудова доповідь?.jpg|міні|http://ing-org.gov.ua/perevagi-dosudovoi-dopovidi.html]]
[[Файл:Участь у підготовці досудової доповіді.jpg|міні|http://ing-org.gov.ua/perevagi-dosudovoi-dopovidi.html]]
[[Файл:Як готується досудова доповідь .jpg|міні|http://ing-org.gov.ua/perevagi-dosudovoi-dopovidi.html]]
=== Проведення бесіди ===
'''Не пізніше дня, наступного за днем отримання ухвали суду''', обвинуваченому надсилається виклик до органу пробації для проведення бесіди.

Виклик до органу пробації також може бути вручений особисто на підготовчому судовому засіданні, якщо представник персоналу органу пробації був на ньому присутній за запрошенням суду (пункт 4 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210212#Text Порядку складення досудової доповіді, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 січня 2017 року № 200/5] (далі - Порядок).

Для проведення бесід при підготовці досудової доповіді обвинувачений викликається до органу пробації (за необхідності). Про кожну наступну зустріч представник персоналу органу пробації вручає (надсилає) обвинуваченому окремий виклик до органу пробації.

Під час прибуття за першим викликом до органу пробації обвинуваченому повідомляються:
* мета, порядок підготовки та використання досудової доповіді;
* його права та обов’язки при підготовці досудової доповіді;
* дата подання до суду досудової доповіді.

Під час бесіди обвинувачений ознайомлюється з інформацією про порядок складення досудової доповіді під підпис, а також з'ясовується наявність або відсутність підстав, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 КПК України], для відводу представника персоналу органу пробації, якому доручено підготовку досудової доповіді.

Отримана від обвинуваченого усна інформація оформляється представником персоналу органу пробації у письмовій формі, з якою обвинувачений ознайомлюється під підпис.

Інформація про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів, громадян, які можуть надати таку інформацію, одержується представником персоналу органу пробації шляхом направлення запитів або під час особистої зустрічі.

У разі якщо місце постійного або тимчасового проживання обвинуваченого (місце роботи, навчання) знаходиться за межами територіальної юрисдикції органу пробації, який отримав ухвалу суду про складення досудової доповіді, таким підрозділом направляється запит про надання документів до відповідного органу пробації.

Орган пробації, який отримав запит, вживає заходів щодо підготовки необхідних документів та направлення їх до органу пробації, що надіслав запит, у зазначений в запиті строк.
=== Відвідування місця попереднього ув’язнення===
'''Представник персоналу органу пробації відвідує без спеціального дозволу місця попереднього ув’язнення''', якщо до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Під час відвідування місця попереднього ув’язнення представник персоналу органу пробації має право ознайомлюватися з матеріалами особової справи обвинуваченого, отримувати від персоналу місця попереднього ув’язнення іншу інформацію та документи, необхідні для складення досудової доповіді (пункт 9 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210212#Text Порядку]).
=== Участь обвинуваченого у підготовці досудової доповіді===
Про своє рішення про участь (відмову) у підготовці досудової доповіді обвинувачуваний підтверджує повідомленням під підпис.

У разі відмови обвинуваченого підписати повідомлення про відмову від участі у підготовці досудової доповіді або його неприбуття за викликом представник персоналу органу пробації складає довідку та долучає її до справи. У довідці зазначаються дата, місце та обставини, причини її складення.

У разі відмови обвинуваченого від участі у підготовці досудової доповіді надалі він не викликається до органу пробації, за винятком виклику для ознайомлення з текстом досудової доповіді.

Відмова обвинуваченого від участі у підготовці досудової доповіді '''не позбавляє його права ознайомлюватися з текстом досудової доповіді,''' подавати свої зауваження та уточнення, а також звертатися до органу пробації із заявою про згоду брати участь у підготовці досудової доповіді не пізніше терміну, необхідного для реалізації зазначеного права, з урахуванням строку підготовки такої доповіді, зазначеного в ухвалі суду (пункт 11 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210212#Text Порядку]).
=== Ознайомлення з текстом досудової доповіді===
Обвинувачений викликається представником персоналу органу пробації для ознайомлення з текстом досудової доповіді '''не пізніше ніж за три дні''' до строку подання досудової доповіді, встановленого ухвалою суду.

'''Неприбуття''' обвинуваченого за викликом до органу пробації для ознайомлення з текстом досудової доповіді '''не є підставою, що унеможливлює її подання до суду''' у строк, встановлений ухвалою суду (пункт 11 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210212#Text Порядку]) .
=== Зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді===
Зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді можуть подаватися як в усній, так і письмовій формі. Тому стороні захисту доречно користуватися такими правами задля впливу на остаточний результат досудової доповіді.

Представник персоналу органу пробації розглядає зауваження та уточнення обвинуваченого та враховує їх при складанні досудової доповіді.

У разі, якщо представник персоналу органу пробації вважає зауваження та уточнення обвинуваченого безпідставними та не враховує їх у тексті досудової до-повіді, обвинувачений викладає їх окремо у письмовій формі. Такі зауваження та уточнення, підписані обвинуваченим, долучаються до тексту досудової доповіді.

Досудова доповідь, складена представником персоналу органу пробації, повідомлення обвинуваченого про відмову від участі у складенні досудової доповіді (за наявності), не враховані зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді, викладені письмово (за наявності), а також супровідний лист подаються до суду '''не пізніше ніж за день''' до кінця строку підготовки такої доповіді, зазначеного в ухвалі суду (пункт 12 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210212#Text Порядку]).

У разі наявності або виникнення об’єктивних обставин, що унеможливлюють підготовку або своєчасне подання досудової доповіді, орган пробації невідкладно повідомляє про це суд з відповідним обґрунтуванням.

== Форма та зміст досудової доповіді ==
Форма досудової доповіді викладена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 у додатку 9 до Порядку складення досудової доповіді].

Досудова доповідь складається на підставі інформації, отриманої з різних джерел, що зазначені вище.

'''У відомостях про джерела інформації зазначаються:'''
* прізвища, імена, по батькові близьких родичів, які надали інформацію про обвинуваченого, ступінь їх родинних зв’язків;
* прізвища, імена, по батькові осіб з числа оточення обвинуваченого (із зазначенням ступеня зв’язків з обвинуваченим) та посадових осіб, які надали інформацію для підготовки досудової доповіді;
* перелік установ і організацій, які надали документи для підготовки досудової доповіді;
* перелік документів, які використовувалися для підготовки досудової доповіді;
* перелік реєстрів, відомості з яких використовувалися для підготовки досудової доповіді.

Якщо при підготовці досудової доповіді з різних джерел отримується '''суперечлива інформація''', у досудовій доповіді про це обов’язково зазначається, наприклад, рідні або громадяни стверджують про зловживання алкоголем, а обвинувачений цю інформацію заперечує.

'''Досудова доповідь про обвинуваченого повинна містити:'''
* соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, в якій міститься інформація про особистість обвинуваченого та умови його життя відповідно до факторів ризику, що впливають на поведінку обвинуваченого, а саме:
# історія правопорушень (попередні судимості; вік на час першого притягнення до кримінальної відповідальності, повторність, сукупність, рецидив злочинів); час, який минув з моменту винесення попереднього судового рішення, яким особу було засуджено, звільнено від покарання чи кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами; час, який особа в сукупності провела в установах виконання покарань; форма вини за обвинуваченням; категорія злочину за обвинуваченням; наявність обставин, які обтяжують покарання за обвинуваченням (за винятком повторності та рецидиву злочинів); короткий зміст (обставини, мотиви) правопорушення за обвинуваченням, ставлення обвинуваченого до правопорушення; умови життєдіяльності та розвитку (житло, освіта, робота, матеріальне становище);
# особистісні характеристики (контроль над поведінкою та мисленням, психічний стан, зловживання алкоголем, наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами); соціальне оточення (стосунки у суспільстві, з рідними та близькими); ставлення до правопорушень; мотивація до зміни способу життя (поведінки, переконань); фактори, які підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення, ураховуючи його криміногенні потреби; наявність у обвинуваченого мотивації до позитивних змін (у тому числі з урахуванням бажання обвинуваченого брати участь у підготовці досудової доповіді);
* оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення;
* висновок про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк з урахуванням доступних програм та послуг, за умови реалізації яких можливо досягнути належної поведінки без застосування покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства.
==Особливості підготовки досудової доповіді щодо неповнолітніх==
Складення досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років здійснюється з урахуванням вікових та психологічних особливостей неповнолітнього. Форма досудової доповіді щодо неповнолітнього встановлена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 додатком 10 до Порядку].

Неповнолітній обвинувачений викликається до органу пробації разом з його батьками або іншими законними представниками. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.

Бесіда з неповнолітнім обвинуваченим проводиться у присутності хоча б одного з його батьків або інших законних представників.

Представником персоналу органу пробації проводяться бесіди з батьками або іншими законними представниками неповнолітнього. За результатами кожної з них складається її опис, з яким батьки або інші законні представники ознайомлюються під підпис.

'''Досудова доповідь про неповнолітнього обвинуваченого додатково повинна містити інформацію про:'''
* соціально-психологічну характеристику (історія правопорушень, соціально-побутові умови, освіта, працевлаштування, стан здоров’я, вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, стосунки у суспільстві, в сім’ї, дозвілля та відпочинок, особисті якості та поведінка, ставлення до правопорушення);
* оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;
* висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;
* інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи;
* рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень.

На осіб, які досягли повноліття під час здійснення кримінального провадження, а також на випадки, коли особа в одному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, частину з яких нею вчинено до, а решту - після досягнення 18 років, розповсюджуються особливості підготовки досудової доповіді щодо неповнолітніх за винятком положень, що передбачають обов’язкову участь їх батьків або інших законних представників (розділ IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17/ed20210212#Text Порядку]).

== Корисні посилання ==
* [http://ing-org.gov.ua/perevagi-dosudovoi-dopovidi.html Переваги досудової доповіді]

== Див. також ==
* [[Пробація і її цілі]]
* [[Підготовче засідання у кримінальному процесі]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки

2022-02-21T09:49:10Z

Svitlana.bidiuk: доповнення

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]

== Хто вважається потерпілим у кримінальному провадженні ==
Одне з центральних місць серед учасників кримінального провадження займає потерпілий. Законодавець визначив його процесуальний статус під час досудового розслідування і розгляду кримінального провадження в суді, права і обов'язки, відвів йому окремий параграф в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України].

'''''Потерпілим''''' у кримінальному провадженні може бути:
* фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди;
* юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди;
* адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"] діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (частина перша статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);
* особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (частина третя статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України]).
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України] не встановлює вимог щодо форми та змісту заяви про залучення до провадження як потерпілого. Тому така заява оформляється виходячи із загальних вимог, які передбачені статтею 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про звернення громадян»] щодо складення звернень (заяв). Тобто заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого, а також повинна бути підписаною заявником (заявниками).
* У справі про незакінчений злочин особа визнається потерпілим за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди (пункт 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]).
* Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою (частина сьома статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]) .
Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона мас бути отримана протягом розумного строку.
* Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

'''''Близькі родичі та члени сім'ї''''' - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (пункт 1 частини першої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 КПК України]).

Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Відповідно до частини сьомої статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] постраждала від кримінального правопорушення особа може й не набути статусу потерпілого, якщо вона цього не забажає. У такому разі її можна залучити до провадження лише як свідка.

'''Потерпілим не може бути особа''', якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства (частина четверта статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

''Не можуть бути визнані потерпілими особи, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж; водночас, оскільки закон не пов'язує позбавлення особи статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, суди мають визнавати особу потерпілим й у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її діями. При цьому неправомірність поведінки потерпілого може бути врахована при кваліфікації дій обвинуваченого або призначенні йому покарання (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]). ''

== Момент набуття процесуального статусу потерпілого ==
Права і обов’язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (частина друга статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Указана пам'ятка повинна містити перелік прав і обов'язків потерпілого, передбачених статтями 56 та 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], а також про засоби їх забезпечення (шляхом здійснення судового контролю та прокурорського нагляду). На прохання потерпілого права і обов'язки викладені у пам'ятці, мають бути йому роз'яснені особою, яка її вручила. Крім того, при проведенні окремих процесуальних дій, в яких бере участь потерпілий, йому повідомляються і роз'яснюються його права і обов'язки як учасника відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом, є стороною кримінального провадження з боку обвинувачення.
[[Файл:Пам'ятка потерпілому (http---ulaf.org.ua-postrazdalyi poterpilyi-).jpg|міні|Пам'ятка потерпілому: http://ulaf.org.ua/postrazdalyi_poterpilyi/]]
[[Файл:Пам'ятка потерпілому 2- http---ulaf.org.ua-postrazdalyi poterpilyi-.jpg|міні|Пам'ятка потерпілому 2: http://ulaf.org.ua/postrazdalyi_poterpilyi/]]

== Права потерпілого ==
=== Під час досудового розслідування потерпілий має право: ===
# на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
# отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
# подавати докази на підтвердження своєї заяви;
# брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
# отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

=== Права потерпілого під час кримінального провадження: ===
# бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України];
# знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
# подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
# заявляти відводи та клопотання;
# за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
# давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
# оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України];
# мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
# давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
# на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
# знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України], у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 209 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
# застосовувати з додержанням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України] технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
# одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
# користуватися іншими правами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

=== Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: ===
# бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
# брати участь у судовому провадженні;
# брати участь у безпосередній перевірці доказів;
# підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
# висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
# знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
# оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України] випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

Потерпілий під час кримінального провадження має право до початку судового розгляду подати цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (частина друга статті 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1363 КПК України]).

'''Потерпілий зобов’язаний:'''
# прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
# не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
# не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю (стаття 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Потерпілий викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення [[Виклик (повістка) в кримінальному провадженні|повістки про виклик]], надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом (стаття 135 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Якщо потерпілий, який був у встановленому порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається '''грошове стягнення''' у розмірі:
* від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
* від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду (стаття 139 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Незаконне розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Так, розголошення потерпілим відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, може вважатися адміністративним правопорушенням, або, за наявності кваліфікуючих ознак - кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 381 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

== Право потерпілого на представництво його інтересів іншої особою ==
Відповідно до вимог статті 58 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

'''Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:'''
# документами, передбаченими статтею 50 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
# копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
# довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку [[Визнання фізичної особи недієздатною|недієздатною]] чи [[Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності|обмежено дієздатною]], до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник (стаття 59 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК Укоаїни]). Стаття 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] врегульовує питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні.

== Відмова у визнанні потерпілим ==
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], слідчий або прокурор виносить '''вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим''', яка може бути [[Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора|оскаржена]] слідчому судді у порядку передбаченому глави 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], можуть бути подані особою '''протягом 10 днів''' з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Оскільки рішення про визнання особи потерпілим вправі приймати і суд, то суду також надається право приймати рішення про відмову у визнанні особи потерпілим, яке оформлюється ухвалою і може бути оскаржене в апеляційному порядку.

== Захист прав потерпілого у кримінальному провадженні ==
Способи захисту прав потерпілого безпосередньо ґрунтуються на його правах, передбачених статтею 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n843 КПК України]. Так, для захисту своїх прав потерпілий має право звертатись до:
* правоохоронних органів в частині подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення тощо;
* слідчого, зокрема з метою подання доказів, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, надання пояснень, показань або відмовитися їх давати та ін.;
* прокурора, наприклад, щодо оскарження дій чи бездіяльності слідчого та ін.;
* слідчого судді, суду з метою оскарження дій слідчого, прокурора, заявлення відводів, клопотань, оскарження судових рішень тощо.

== Див. також ==
* [[Порядок оскарження постанови слідчого про відмову у визнанні особи потерпілою]]
* [[Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора]]
* [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення]]
* [[Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення]]
* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні]]

Порядок відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

2022-01-25T14:22:46Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Наказ Міністерства оборони України від 04.06.2021 № 155 «Про затвердження Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні'''»''']
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-96#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 28.12.1996 «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні»]
== Поняття дисциплінарного батальйону ==

Відповідно до Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, затвердженого наказом Міністерства оборони України 04 червня 2021 року № 155 (далі - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядок]) '''дисциплінарний батальйон''' - військова частина, яка утримується на окремому штаті та призначена для забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, яких вироком суду, що набрав законної сили, засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні.

Дисциплінарний батальйон '''виконує покарання''' у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби, військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок) (ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчого кодексу України]).

Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених військовослужбовців є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, громадський вплив, військове навчання. Засоби виправлення та ресоціалізації засуджених військовослужбовців застосовуються з урахуванням виду покарання, характеру, ступеня суспільної небезпеки, мотивів вчинення кримінального правопорушення та поведінки засудженого, а також його ставлення до праці та виконання вимог статутів Збройних Сил України (п.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

== Призначення покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні ==

Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК України, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі '''не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі''' (ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

'''Підставою''' для тримання засуджених військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні є вирок суду, який набрав законної сили.

== Правила прийому засуджених до дисциплінарного батальйону ==

Усі засуджені військовослужбовці, які прибули до дисциплінарного батальйону, підлягають обов’язковому '''обшуку та медичному огляду''', а їх обмундирування і натільна білизна - спеціальній обробці (пранню).

Особистий обшук засуджених та огляд їх особистих речей проводяться в порядку, встановленому законодавством. Не допускається пошкодження інвентарю, інженерно-технічних засобів охорони дисциплінарного батальйону, а також речей та предметів засуджених.

Особистий обшук може бути '''повним і неповним'''. '''Повному обшуку''' підлягають засуджені військовослужбовці під час прийому до дисциплінарного батальйону, перед відправкою за його межі, під час поміщення на гауптвахту, затримання після вчинення втечі з-під варти, після проведення побачення, а також у разі надходження інформації про те, що засуджені військовослужбовці мають предмети, заборонені для використання в дисциплінарному батальйоні. В останньому випадку обшук проводиться за розпорядженням командира дисциплінарного батальйону або його заступника, за їх відсутності - чергового дисциплінарного батальйону.

Повний обшук супроводжується ретельним оглядом тіла засудженого військовослужбовця, його одягу та взуття. При цьому військовослужбовцю пропонується добровільно здати заборонені предмети і повністю роздягнутися. Наклейки пластирів, гіпсові та інші пов’язки перевіряються під контролем начальника медичної служби - начальника медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичного працівника).

'''Неповний обшук''' проводиться у разі виходу на роботу та повернення з неї, перед проведенням побачень, а також у разі допущення порушення встановленого порядку відбування покарання. Під час неповного обшуку оглядаються одяг і взуття засудженого військовослужбовця без його роздягання.

Особистий обшук засуджених військовослужбовців проводиться представником дисциплінарного батальйону однієї з ними статі в окремому ізольованому приміщенні, визначеному в наказі командира дисциплінарного батальйону. Проводити обшук в одному приміщенні більше однієї особи забороняється. Під час повного обшуку не повинні бути присутні особи протилежної статі.

У разі проведення обшуку з необхідністю анатомічного дослідження тіла залучення начальника медичної служби - начальника медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичного працівника) є обов’язковим.

Командир дисциплінарного батальйону (його заступник) під час прийому засуджених військовослужбовців проводить '''особисту бесіду із засудженим військовослужбовцем''', що прибув, під час якої з’ясовує: склад його сім’ї, освіту, рід занять до призову або прийому на військову службу, посаду, яку він обіймав до засудження, скарги, побажання та інші питання, які можуть впливати на його виправлення та ресоціалізацію, задоволення його релігійних потреб, '''доводить під підпис засудженому військовослужбовцю порядок та умови відбування покарання, його права, обов’язки''', при цьому звертає особливу увагу на порядок застосування зброї чатовими або особовим складом варти у випадку порушення засудженим режиму тримання у дисциплінарному батальйоні, '''зараховує''' засудженого військовослужбовця '''до списків дисциплінарної роти''' (групи утримання офіцерів) з дня його прибуття.

'''Про прибуття засудженого''' до місця відбування покарання адміністрація органу чи установи виконання покарань, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону зобов'язані протягом трьох діб повідомити одного із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого (ст. 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчого кодексу України]).

Після прийняття засудженого військовослужбовця до дисциплінарного батальйону заступник командира дисциплінарного батальйону з морально-психологічного забезпечення організовує вивчення його документів, зазначених ділових якостей та морально-психологічного стану і проводить з ним індивідуальну бесіду. До повного вивчення особи, '''але не більше десяти діб,''' засуджений військовослужбовець утримується окремо від інших засуджених військовослужбовців. У цей період з ним проводяться заняття з предметів загальновійськової підготовки та заняття з охорони праці.

Начальник медичної служби дисциплінарного батальйону (фельдшер) проводить медичний огляд засудженого. Якщо під час огляду виявлено, що засуджений військовослужбовець має тілесні ушкодження, ознаки тортур, травм, включаючи психічні, чи явні ознаки захворювання, начальник медичної служби та командир дисциплінарного батальйону негайно вживають заходів щодо надання йому невідкладної медичної допомоги та направлення до закладу охорони здоров’я Збройних Сил України для подальшого лікування.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у засудженого військовослужбовця начальник медичної служби - начальник медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичний працівник) складає довідку, визначену в пункті 3 глави 1 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767.]

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженого військовослужбовця командир дисциплінарного батальйону негайно письмово інформує відповідного прокурора.

== Розміщення засуджених військовослужбовців ==

Дисциплінарний батальйон розташовують окремо від інших військових частин гарнізону.

Територія та приміщення, призначені для розміщення та обслуговування засуджених військовослужбовців (далі - територія змінного складу), надійно відокремлюються парканом (ґратами) від адміністративної території дисциплінарного батальйону.

Засуджені військовослужбовці розміщуються у казармі окремо від військовослужбовців постійного складу (у разі розміщення дисциплінарного батальйону в одній будівлі - у відокремлених суцільними дверима та ґратами приміщеннях). У казармі, де розміщуються засуджені військовослужбовці, має бути інформаційний стенд з правами, обов’язками, заборонами і обмеженнями засуджених, військовослужбовців, а також єдиним телефонним номером системи надання безоплатної правової допомоги, телефонними номерами гарячих ліній Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відповідної прокуратури та Державного бюро розслідувань.

Вікна і двері приміщень, в яких розміщують засуджених військовослужбовців, обладнують металевими ґратами, а двері також обладнують механічними та, за можливості, додатково - електромеханічними замками.

Двері (вхідні ворота) у розташування (на територію) змінного складу обладнуються звуковою сигналізацією та відчиняються тільки з дозволу чергового дисциплінарного батальйону.

Для охорони засуджених військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні призначається варта.

== Режим у дисциплінарному батальйоні ==

Засуджені військовослужбовці зобов’язані дотримуватися вимог режиму, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України, Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, виконують обов’язки та користуються правами, встановленими законодавством для військовослужбовців строкової військової служби, з обмеженнями, передбаченими Кримінально-виконавчим кодексом України. Усі засуджені військовослужбовці незалежно від їхнього військового звання та характеру попередньої служби '''перебувають як солдати''' '''і носять єдині встановлені для даного дисциплінарного батальйону форму одягу та знаки розрізнення.'''

Засуджені військовослужбовці з числа осіб офіцерського складу утримуються окремо від інших категорій засуджених військовослужбовців.

Під час відбування покарання засуджений військовослужбовець '''не може бути поданий до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби''', за винятком проведення організаційних заходів, а також звільнений з військової служби, крім випадку визнання його непридатним до військової служби за станом здоров’я.

Для засуджених військовослужбовців встановлюється '''шестиденний робочий тиждень''' з одним вихідним днем. Розпорядок дня у дисциплінарному батальйоні встановлюється командиром дисциплінарного батальйону. У розпорядку дня має бути передбачено час для виконання робіт на виробництві та проведення навчальних занять тривалістю 40 годин на тиждень, нічний сон - вісім годин на добу, приймання їжі - три рази на день.

Засуджені військовослужбовці '''залучаються до оплачуваної праці''' на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, у майстернях дисциплінарного батальйону, а також за дорученням Міністра оборони України - до робіт з інженерного обладнання позицій (районів), будівництва інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави, відновлення інфраструктури населених пунктів в умовах особливого періоду, у тому числі воєнного стану чи в бойовій обстановці, а також після їх завершення - до закінчення відбудовного періоду, який закінчується в момент офіційного оголошення про це.

Для засуджених військовослужбовців застосовується відрядна система оплати праці. Нараховані суми заробітної плати засудженим військовослужбовцям зараховуються в установленому порядку на їх особові рахунки. Розмір нарахованої заробітної плати за повністю виконану місячну норму праці, у разі її встановлення, не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Забезпечення належної організації оплати праці засуджених військовослужбовців, виплати заробітної плати та відповідних відрахувань здійснюється командиром дисциплінарного батальйону.

На роботи і заняття в межах території змінного складу засуджені військовослужбовці пересуваються у супроводі службової особи постійного складу дисциплінарної роти (групи утримання офіцерів), призначеної командиром дисциплінарної роти (командиром групи утримання офіцерів).

На роботи і заняття поза територією змінного складу у межах розташування дисциплінарного батальйону, а також за межі розташування дисциплінарного батальйону засуджених військовослужбовців виводять у складі груп під охороною озброєного конвою та на підставі письмового наказу командира дисциплінарного батальйону.

Засуджені військовослужбовці залучаються до робіт з благоустрою дисциплінарного батальйону і прилеглих до нього територій не більш як дві години на день, безоплатно та в порядку черговості, визначеної командиром дисциплінарного батальйону.

У разі '''спроби до втечі''' засудженого військовослужбовця, вчинення ним нападу або опору конвойні мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, а у крайньому разі - вогнепальну зброю, у порядку встановленому чинним законодавством України.

== Комунікація осіб, що відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні із «зовнішнім світом» ==

Засуджені військовослужбовці мають право на побачення, телефонні розмови, користування мережею Інтернет, листування, короткочасні виїзди (у виняткових випадках), отримання посилок, передач (бандеролей), кореспонденції (за власний рахунок), правову допомогу, богослужіння та релігійні обряди в дисциплінарному батальйоні.

Засуджені військовослужбовці мають право на '''короткострокові і тривалі побачення.''' Короткострокові побачення з родичами чи іншими особами надаються один раз на місяць тривалістю до чотирьох годин у спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника дисциплінарного батальйону у вільний від роботи та занять час у дні і години, встановлені командиром дисциплінарного батальйону. Тривалі побачення надаються тільки з близькими родичами один раз на три місяці тривалістю до трьох діб з правом спільного проживання в спеціально обладнаних приміщеннях дисциплінарного батальйону. На час тривалого побачення засуджені військовослужбовці звільняються від роботи і занять(ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчого кодексу України]).

У зв'язку з винятковими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого; стихійне лихо, яке завдало значної матеріальної шкоди майну засудженого військовослужбовця та його сім'ї) засудженому військовослужбовцю '''може бути дозволено короткочасний виїзд''' за межі дисциплінарного батальйону на строк до семи діб, не враховуючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці.

У порядку, встановленому командиром дисциплінарного батальйону, засуджені військовослужбовці можуть вести '''телефонні розмови''' (у тому числі в мережах рухомого (мобільного) зв’язку), користування мережею Інтернет без обмеження, у тому числі під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Телефонні розмови, користування мережею Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених військовослужбовців.

Засудженим військовослужбовцям дозволяється відправляти і отримувати '''листи та телеграми''' без обмеження їх кількості. Вручення листів, що надходять засудженим військовослужбовцям, проводиться командиром дисциплінарної роти (командиром групи утримання офіцерів) або старшиною дисциплінарної роти (заступником командира групи утримання офіцерів), у присутності якого засуджений військовослужбовець зобов’язаний їх розпечатати, крім листів, які засуджені отримують від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноважених осіб таких міжнародних організацій, прокурора, захисника у справі, який здійснює свої повноваження відповідно до кримінального процесуального законодавства.

Засуджені військовослужбовці мають право на '''одержання посилок (передач) і бандеролей без обмеження їх кількості'''. Посилки (передачі) і бандеролі, що надходять на ім'я засуджених військовослужбовців, підлягають огляду. Порядок огляду та вручення їх засудженому військовослужбовцю встановлює командир дисциплінарного батальйону. У разі виявлення в посилці (передачі) чи бандеролі речей або предметів, які засудженому військовослужбовцю мати заборонено, їх вилучають, заносять до опису особистих речей засудженого і зберігають разом з іншими його особистими речами до закінчення строку відбування покарання.

Засуджені військовослужбовці мають право за рахунок коштів, що є на їхніх особових рахунках, передплачувати і одержувати '''газети, журнали, інші періодичні видання без обмеження їх кількості'''.

Засудженим військовослужбовцям за заявою та розпискою дозволяється закуповувати за рахунок коштів, що перебувають на їх особових рахунках, харчові продукти і предмети першої потреби в межах сум та порядку, встановлених кримінально-виконавчим законодавством України.

Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, перевіряються на придатність до використання (непридатні повертаються) та передаються начальнику медичної служби - начальнику медичного пункту дисциплінарного батальйону (черговому медичному працівнику закладу охорони здоров’я Збройних Сил України) для лікування засуджених військовослужбовців.

'''Для одержання правової допомоги''' за письмовою заявою засуджених військовослужбовців, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим військовослужбовцям надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Для отримання послуг адвоката засуджені військовослужбовці можуть звернутися за єдиним телефонним номером системи надання безоплатної правової допомоги.

За бажанням засудженого військовослужбовця або адвоката побачення надається наодинці. Таке побачення не обмежується в часі.

Побачення надається командиром дисциплінарного батальйону у разі пред’явлення адвокатом договору про надання правової допомоги, довіреності, ордеру чи доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, а також документів, що посвідчують його особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежені.

Право на одержання правової допомоги поширюється на засуджених військовослужбовців, що перебувають в одиночних камерах та знаходяться на лікуванні в закладах охорони здоров’я Збройних Сил України.

Командир дисциплінарного батальйону сприяє реалізації права засуджених військовослужбовців '''на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов’язані зі ставленням до релігії,''' лише з обмеженнями, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчим кодексом України].

Засуджені військовослужбовці відправляють релігійні обряди індивідуально або в обладнаному з цією метою приміщенні (куточку). Командир дисциплінарного батальйону на прохання засуджених або за зверненням релігійної організації сприяє запрошенню осіб, які мають право проводити богослужіння, відправляти релігійні таїнства та обряди, визначає місце, час та умови їх проведення.

Відправлення релігійних таїнств та обрядів не повинно порушувати розпорядок дня, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання у дисциплінарному батальйоні.

== Заохочення та стягнення ==

За сумлінну поведінку і ставлення до праці та військової служби до засуджених військовослужбовців може бути застосовано такі заходи заохочення:
* подяка;
* зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;
* надання одного додаткового короткострокового побачення;
* нагородження цінним подарунком або премією в розмірі місячного грошового забезпечення;
* зарахування до числа тих, хто виправляється.

Засуджені військовослужбовці, які мають зразкову поведінку і чесно ставляться до праці та військової служби, беруть активну участь у громадській роботі, після відбуття ними не менш як однієї третьої строку покарання та обговорення їх кандидатур радою громадськості підрозділу дисциплінарного батальйону наказом командира дисциплінарного батальйону можуть бути зараховані до числа таких, що виправляються.

Після фактичного відбуття засудженим військовослужбовцем не менш як половини строку покарання за умови, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці та військової служби під час відбування покарання довів своє виправлення, командир дисциплінарного батальйону може внести до відповідного суду подання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням.

'''За порушення встановленого порядку''' відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть бути застосовані такі '''дисциплінарні стягнення''':
* зауваження;
* догана;
* сувора догана;
* призначення в наряд на роботу - до 5 днів у вільний від роботи і навчання час;
* арешт із триманням на гауптвахті - до 10 діб;
* виключення з числа тих, хто виправляється, яке застосовується як захід дисциплінарного впливу, коли всі попередні стягнення не дали позитивного результату.

Стягнення у виді виключення з числа тих, хто виправляється, накладається наказом командира дисциплінарного батальйону на підставі акта службового розслідування, в якому обов’язково зазначаються причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступінь вини засудженого військовослужбовця, на якого накладається це стягнення.

== Матеріально-побутове та медичне забезпечення засуджених військовослужбовців ==
Забезпечення засуджених військовослужбовців речовим майном та милом здійснюється за нормами, установленими для військовослужбовців строкової служби.

Військовослужбовці, що відбувають покарання у дисциплінарному батальйоні забезпечуються харчуванням (гарячою їжею).

Засудженим військовослужбовцям дозволяється мати мило, зубну щітку, зубний порошок або пасту, гребінець, окуляри, носову хустинку, тютюнові вироби, сірники, приладдя для гоління, чищення одягу та взуття, особисті листи та папір для письма, книги, конверти, пресу, ручку та олівці, туалетний папір. Зазначені предмети, крім установлених за нормами забезпечення, закуповують організовано за рахунок особистих коштів засуджених військовослужбовців у порядку, установленому командиром дисциплінарного батальйону.

'''Хворих засуджених військовослужбовців''' у разі неможливості їх лікування в дисциплінарному батальйоні протягом доби за медичним висновком начальника медичної служби - начальника медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичного працівника) направляють на лікування до закладів охорони здоров’я Збройних Сил України та повертають до дисциплінарного батальйону під конвоєм, призначеним наказом командира дисциплінарного батальйону. Час перебування на лікуванні зараховується до строку відбування покарання.

== Звільнення з дисциплінарного батальйону ==

Засуджених військовослужбовців звільняють з дисциплінарного батальйону за таких підстав:
* після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;
* у зв’язку із застосуванням амністії;
* у зв’язку з помилуванням;
* у зв’язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково і за іншими підставами, встановленими законодавством.

Засуджені військовослужбовці, які відбувають покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні і визнані військово-лікарською комісією '''непридатними за станом здоров’я до військової служби''' зі зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, '''звільняються судом від покарання''' за поданням командира дисциплінарного батальйону і висновком військово-лікарської комісії.

Військовослужбовці строкової військової служби, що відбули покарання або звільнені умовно-достроково, та особи, що підлягають звільненню у зв’язку з амністією або помилуванням, направляються для подальшого проходження строкової військової служби, як правило, в ті самі військові частини, де вони проходили строкову військову службу до засудження. Для супроводження військовослужбовця строкової військової служби до розташування військової частини командир (начальник) військової частини (установи) направляє до дисциплінарного батальйону свого представника.

Військовослужбовців військової служби за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, направляють у розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання. До відповідної військової частини (установи) такі військовослужбовці прямують самостійно.
[[Категорія: Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Засуджені]]

Порядок відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

2022-01-25T14:18:29Z

Svitlana.bidiuk: Приведено у відповідність до чинного законодавства

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Наказ Міністерства оборони України від 04.06.2021 № 155 «Про затвердження Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні'''»''']
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-96#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 28.12.1996 «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні»]
== Поняття дисциплінарного батальйону ==

Відповідно до Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, затвердженого наказом Міністерства оборони України 04 червня 2021 року № 155 (далі - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядок]) '''дисциплінарний батальйон''' - військова частина, яка утримується на окремому штаті та призначена для забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, яких вироком суду, що набрав законної сили, засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні.

Дисциплінарний батальйон '''виконує покарання''' у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби, військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок) (ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчого кодексу України]).

Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених військовослужбовців є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, громадський вплив, військове навчання. Засоби виправлення та ресоціалізації засуджених військовослужбовців застосовуються з урахуванням виду покарання, характеру, ступеня суспільної небезпеки, мотивів вчинення кримінального правопорушення та поведінки засудженого, а також його ставлення до праці та виконання вимог статутів Збройних Сил України (п.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

== Призначення покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні ==

Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі '''не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі''' (ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

'''Підставою''' для тримання засуджених військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні є вирок суду, який набрав законної сили.

== Правила прийому засуджених до дисциплінарного батальйону ==

Усі засуджені військовослужбовці, які прибули до дисциплінарного батальйону, підлягають обов’язковому '''обшуку та медичному огляду''', а їх обмундирування і натільна білизна - спеціальній обробці (пранню).

Особистий обшук засуджених та огляд їх особистих речей проводяться в порядку, встановленому законодавством. Не допускається пошкодження інвентарю, інженерно-технічних засобів охорони дисциплінарного батальйону, а також речей та предметів засуджених.

Особистий обшук може бути '''повним і неповним'''. '''Повному обшуку''' підлягають засуджені військовослужбовці під час прийому до дисциплінарного батальйону, перед відправкою за його межі, під час поміщення на гауптвахту, затримання після вчинення втечі з-під варти, після проведення побачення, а також у разі надходження інформації про те, що засуджені військовослужбовці мають предмети, заборонені для використання в дисциплінарному батальйоні. В останньому випадку обшук проводиться за розпорядженням командира дисциплінарного батальйону або його заступника, за їх відсутності - чергового дисциплінарного батальйону.

Повний обшук супроводжується ретельним оглядом тіла засудженого військовослужбовця, його одягу та взуття. При цьому військовослужбовцю пропонується добровільно здати заборонені предмети і повністю роздягнутися. Наклейки пластирів, гіпсові та інші пов’язки перевіряються під контролем начальника медичної служби - начальника медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичного працівника).

'''Неповний обшук''' проводиться у разі виходу на роботу та повернення з неї, перед проведенням побачень, а також у разі допущення порушення встановленого порядку відбування покарання. Під час неповного обшуку оглядаються одяг і взуття засудженого військовослужбовця без його роздягання.

Особистий обшук засуджених військовослужбовців проводиться представником дисциплінарного батальйону однієї з ними статі в окремому ізольованому приміщенні, визначеному в наказі командира дисциплінарного батальйону. Проводити обшук в одному приміщенні більше однієї особи забороняється. Під час повного обшуку не повинні бути присутні особи протилежної статі.

У разі проведення обшуку з необхідністю анатомічного дослідження тіла залучення начальника медичної служби - начальника медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичного працівника) є обов’язковим.

Командир дисциплінарного батальйону (його заступник) під час прийому засуджених військовослужбовців проводить '''особисту бесіду із засудженим військовослужбовцем''', що прибув, під час якої з’ясовує: склад його сім’ї, освіту, рід занять до призову або прийому на військову службу, посаду, яку він обіймав до засудження, скарги, побажання та інші питання, які можуть впливати на його виправлення та ресоціалізацію, задоволення його релігійних потреб, '''доводить під підпис засудженому військовослужбовцю порядок та умови відбування покарання, його права, обов’язки''', при цьому звертає особливу увагу на порядок застосування зброї чатовими або особовим складом варти у випадку порушення засудженим режиму тримання у дисциплінарному батальйоні, '''зараховує''' засудженого військовослужбовця '''до списків дисциплінарної роти''' (групи утримання офіцерів) з дня його прибуття.

'''Про прибуття засудженого''' до місця відбування покарання адміністрація органу чи установи виконання покарань, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону зобов'язані протягом трьох діб повідомити одного із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого (ст. 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчого кодексу України]).

Після прийняття засудженого військовослужбовця до дисциплінарного батальйону заступник командира дисциплінарного батальйону з морально-психологічного забезпечення організовує вивчення його документів, зазначених ділових якостей та морально-психологічного стану і проводить з ним індивідуальну бесіду. До повного вивчення особи, '''але не більше десяти діб,''' засуджений військовослужбовець утримується окремо від інших засуджених військовослужбовців. У цей період з ним проводяться заняття з предметів загальновійськової підготовки та заняття з охорони праці.

Начальник медичної служби дисциплінарного батальйону (фельдшер) проводить медичний огляд засудженого. Якщо під час огляду виявлено, що засуджений військовослужбовець має тілесні ушкодження, ознаки тортур, травм, включаючи психічні, чи явні ознаки захворювання, начальник медичної служби та командир дисциплінарного батальйону негайно вживають заходів щодо надання йому невідкладної медичної допомоги та направлення до закладу охорони здоров’я Збройних Сил України для подальшого лікування.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у засудженого військовослужбовця начальник медичної служби - начальник медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичний працівник) складає довідку, визначену в пункті 3 глави 1 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767.]

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженого військовослужбовця командир дисциплінарного батальйону негайно письмово інформує відповідного прокурора.

== Розміщення засуджених військовослужбовців ==

Дисциплінарний батальйон розташовують окремо від інших військових частин гарнізону.

Територія та приміщення, призначені для розміщення та обслуговування засуджених військовослужбовців (далі - територія змінного складу), надійно відокремлюються парканом (ґратами) від адміністративної території дисциплінарного батальйону.

Засуджені військовослужбовці розміщуються у казармі окремо від військовослужбовців постійного складу (у разі розміщення дисциплінарного батальйону в одній будівлі - у відокремлених суцільними дверима та ґратами приміщеннях). У казармі, де розміщуються засуджені військовослужбовці, має бути інформаційний стенд з правами, обов’язками, заборонами і обмеженнями засуджених, військовослужбовців, а також єдиним телефонним номером системи надання безоплатної правової допомоги, телефонними номерами гарячих ліній Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відповідної прокуратури та Державного бюро розслідувань.

Вікна і двері приміщень, в яких розміщують засуджених військовослужбовців, обладнують металевими ґратами, а двері також обладнують механічними та, за можливості, додатково - електромеханічними замками.

Двері (вхідні ворота) у розташування (на територію) змінного складу обладнуються звуковою сигналізацією та відчиняються тільки з дозволу чергового дисциплінарного батальйону.

Для охорони засуджених військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні призначається варта.

== Режим у дисциплінарному батальйоні ==

Засуджені військовослужбовці зобов’язані дотримуватися вимог режиму, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України, Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, виконують обов’язки та користуються правами, встановленими законодавством для військовослужбовців строкової військової служби, з обмеженнями, передбаченими Кримінально-виконавчим кодексом України. Усі засуджені військовослужбовці незалежно від їхнього військового звання та характеру попередньої служби '''перебувають як солдати''' '''і носять єдині встановлені для даного дисциплінарного батальйону форму одягу та знаки розрізнення.'''

Засуджені військовослужбовці з числа осіб офіцерського складу утримуються окремо від інших категорій засуджених військовослужбовців.

Під час відбування покарання засуджений військовослужбовець '''не може бути поданий до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби''', за винятком проведення організаційних заходів, а також звільнений з військової служби, крім випадку визнання його непридатним до військової служби за станом здоров’я.

Для засуджених військовослужбовців встановлюється '''шестиденний робочий тиждень''' з одним вихідним днем. Розпорядок дня у дисциплінарному батальйоні встановлюється командиром дисциплінарного батальйону. У розпорядку дня має бути передбачено час для виконання робіт на виробництві та проведення навчальних занять тривалістю 40 годин на тиждень, нічний сон - вісім годин на добу, приймання їжі - три рази на день.

Засуджені військовослужбовці '''залучаються до оплачуваної праці''' на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, у майстернях дисциплінарного батальйону, а також за дорученням Міністра оборони України - до робіт з інженерного обладнання позицій (районів), будівництва інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави, відновлення інфраструктури населених пунктів в умовах особливого періоду, у тому числі воєнного стану чи в бойовій обстановці, а також після їх завершення - до закінчення відбудовного періоду, який закінчується в момент офіційного оголошення про це.

Для засуджених військовослужбовців застосовується відрядна система оплати праці. Нараховані суми заробітної плати засудженим військовослужбовцям зараховуються в установленому порядку на їх особові рахунки. Розмір нарахованої заробітної плати за повністю виконану місячну норму праці, у разі її встановлення, не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Забезпечення належної організації оплати праці засуджених військовослужбовців, виплати заробітної плати та відповідних відрахувань здійснюється командиром дисциплінарного батальйону.

На роботи і заняття в межах території змінного складу засуджені військовослужбовці пересуваються у супроводі службової особи постійного складу дисциплінарної роти (групи утримання офіцерів), призначеної командиром дисциплінарної роти (командиром групи утримання офіцерів).

На роботи і заняття поза територією змінного складу у межах розташування дисциплінарного батальйону, а також за межі розташування дисциплінарного батальйону засуджених військовослужбовців виводять у складі груп під охороною озброєного конвою та на підставі письмового наказу командира дисциплінарного батальйону.

Засуджені військовослужбовці залучаються до робіт з благоустрою дисциплінарного батальйону і прилеглих до нього територій не більш як дві години на день, безоплатно та в порядку черговості, визначеної командиром дисциплінарного батальйону.

У разі '''спроби до втечі''' засудженого військовослужбовця, вчинення ним нападу або опору конвойні мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, а у крайньому разі - вогнепальну зброю, у порядку встановленому чинним законодавством України.

== Комунікація осіб, що відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні із «зовнішнім світом» ==

Засуджені військовослужбовці мають право на побачення, телефонні розмови, користування мережею Інтернет, листування, короткочасні виїзди (у виняткових випадках), отримання посилок, передач (бандеролей), кореспонденції (за власний рахунок), правову допомогу, богослужіння та релігійні обряди в дисциплінарному батальйоні.

Засуджені військовослужбовці мають право на '''короткострокові і тривалі побачення.''' Короткострокові побачення з родичами чи іншими особами надаються один раз на місяць тривалістю до чотирьох годин у спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника дисциплінарного батальйону у вільний від роботи та занять час у дні і години, встановлені командиром дисциплінарного батальйону. Тривалі побачення надаються тільки з близькими родичами один раз на три місяці тривалістю до трьох діб з правом спільного проживання в спеціально обладнаних приміщеннях дисциплінарного батальйону. На час тривалого побачення засуджені військовослужбовці звільняються від роботи і занять(ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчого кодексу України]).

У зв'язку з винятковими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого; стихійне лихо, яке завдало значної матеріальної шкоди майну засудженого військовослужбовця та його сім'ї) засудженому військовослужбовцю '''може бути дозволено короткочасний виїзд''' за межі дисциплінарного батальйону на строк до семи діб, не враховуючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці.

У порядку, встановленому командиром дисциплінарного батальйону, засуджені військовослужбовці можуть вести '''телефонні розмови''' (у тому числі в мережах рухомого (мобільного) зв’язку), користування мережею Інтернет без обмеження, у тому числі під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Телефонні розмови, користування мережею Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених військовослужбовців.

Засудженим військовослужбовцям дозволяється відправляти і отримувати '''листи та телеграми''' без обмеження їх кількості. Вручення листів, що надходять засудженим військовослужбовцям, проводиться командиром дисциплінарної роти (командиром групи утримання офіцерів) або старшиною дисциплінарної роти (заступником командира групи утримання офіцерів), у присутності якого засуджений військовослужбовець зобов’язаний їх розпечатати, крім листів, які засуджені отримують від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноважених осіб таких міжнародних організацій, прокурора, захисника у справі, який здійснює свої повноваження відповідно до кримінального процесуального законодавства.

Засуджені військовослужбовці мають право на '''одержання посилок (передач) і бандеролей без обмеження їх кількості'''. Посилки (передачі) і бандеролі, що надходять на ім'я засуджених військовослужбовців, підлягають огляду. Порядок огляду та вручення їх засудженому військовослужбовцю встановлює командир дисциплінарного батальйону. У разі виявлення в посилці (передачі) чи бандеролі речей або предметів, які засудженому військовослужбовцю мати заборонено, їх вилучають, заносять до опису особистих речей засудженого і зберігають разом з іншими його особистими речами до закінчення строку відбування покарання.

Засуджені військовослужбовці мають право за рахунок коштів, що є на їхніх особових рахунках, передплачувати і одержувати '''газети, журнали, інші періодичні видання без обмеження їх кількості'''.

Засудженим військовослужбовцям за заявою та розпискою дозволяється закуповувати за рахунок коштів, що перебувають на їх особових рахунках, харчові продукти і предмети першої потреби в межах сум та порядку, встановлених кримінально-виконавчим законодавством України.

Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, перевіряються на придатність до використання (непридатні повертаються) та передаються начальнику медичної служби - начальнику медичного пункту дисциплінарного батальйону (черговому медичному працівнику закладу охорони здоров’я Збройних Сил України) для лікування засуджених військовослужбовців.

'''Для одержання правової допомоги''' за письмовою заявою засуджених військовослужбовців, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим військовослужбовцям надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Для отримання послуг адвоката засуджені військовослужбовці можуть звернутися за єдиним телефонним номером системи надання безоплатної правової допомоги.

За бажанням засудженого військовослужбовця або адвоката побачення надається наодинці. Таке побачення не обмежується в часі.

Побачення надається командиром дисциплінарного батальйону у разі пред’явлення адвокатом договору про надання правової допомоги, довіреності, ордеру чи доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, а також документів, що посвідчують його особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежені.

Право на одержання правової допомоги поширюється на засуджених військовослужбовців, що перебувають в одиночних камерах та знаходяться на лікуванні в закладах охорони здоров’я Збройних Сил України.

Командир дисциплінарного батальйону сприяє реалізації права засуджених військовослужбовців '''на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов’язані зі ставленням до релігії,''' лише з обмеженнями, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчим кодексом України].

Засуджені військовослужбовці відправляють релігійні обряди індивідуально або в обладнаному з цією метою приміщенні (куточку). Командир дисциплінарного батальйону на прохання засуджених або за зверненням релігійної організації сприяє запрошенню осіб, які мають право проводити богослужіння, відправляти релігійні таїнства та обряди, визначає місце, час та умови їх проведення.

Відправлення релігійних таїнств та обрядів не повинно порушувати розпорядок дня, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання у дисциплінарному батальйоні.

== Заохочення та стягнення ==

За сумлінну поведінку і ставлення до праці та військової служби до засуджених військовослужбовців може бути застосовано такі заходи заохочення:
* подяка;
* зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;
* надання одного додаткового короткострокового побачення;
* нагородження цінним подарунком або премією в розмірі місячного грошового забезпечення;
* зарахування до числа тих, хто виправляється.

Засуджені військовослужбовці, які мають зразкову поведінку і чесно ставляться до праці та військової служби, беруть активну участь у громадській роботі, після відбуття ними не менш як однієї третьої строку покарання та обговорення їх кандидатур радою громадськості підрозділу дисциплінарного батальйону наказом командира дисциплінарного батальйону можуть бути зараховані до числа таких, що виправляються.

Після фактичного відбуття засудженим військовослужбовцем не менш як половини строку покарання за умови, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці та військової служби під час відбування покарання довів своє виправлення, командир дисциплінарного батальйону може внести до відповідного суду подання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням.

'''За порушення встановленого порядку''' відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть бути застосовані такі '''дисциплінарні стягнення''':
* зауваження;
* догана;
* сувора догана;
* призначення в наряд на роботу - до 5 днів у вільний від роботи і навчання час;
* арешт із триманням на гауптвахті - до 10 діб;
* виключення з числа тих, хто виправляється, яке застосовується як захід дисциплінарного впливу, коли всі попередні стягнення не дали позитивного результату.

Стягнення у виді виключення з числа тих, хто виправляється, накладається наказом командира дисциплінарного батальйону на підставі акта службового розслідування, в якому обов’язково зазначаються причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступінь вини засудженого військовослужбовця, на якого накладається це стягнення.

== Матеріально-побутове та медичне забезпечення засуджених військовослужбовців ==
Забезпечення засуджених військовослужбовців речовим майном та милом здійснюється за нормами, установленими для військовослужбовців строкової служби.

Забезпечення засудженого військовослужбовця речовим майном здійснюється у військовій

Військовослужбовці, що відбувають покарання у дисциплінарному батальйоні забезпечуються харчуванням (гарячою їжею).

Засудженим військовослужбовцям дозволяється мати мило, зубну щітку, зубний порошок або пасту, гребінець, окуляри, носову хустинку, тютюнові вироби, сірники, приладдя для гоління, чищення одягу та взуття, особисті листи та папір для письма, книги, конверти, пресу, ручку та олівці, туалетний папір. Зазначені предмети, крім установлених за нормами забезпечення, закуповують організовано за рахунок особистих коштів засуджених військовослужбовців у порядку, установленому командиром дисциплінарного батальйону.

'''Хворих засуджених військовослужбовців''' у разі неможливості їх лікування в дисциплінарному батальйоні протягом доби за медичним висновком начальника медичної служби - начальника медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичного працівника) направляють на лікування до закладів охорони здоров’я Збройних Сил України та повертають до дисциплінарного батальйону під конвоєм, призначеним наказом командира дисциплінарного батальйону. Час перебування на лікуванні зараховується до строку відбування покарання.

== Звільнення з дисциплінарного батальйону ==

Засуджених військовослужбовців звільняють з дисциплінарного батальйону за таких підстав:
* після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;
* у зв’язку із застосуванням амністії;
* у зв’язку з помилуванням;
* у зв’язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково і за іншими підставами, встановленими законодавством.

Засуджені військовослужбовці, які відбувають покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні і визнані військово-лікарською комісією '''непридатними за станом здоров’я до військової служби''' зі зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, '''звільняються судом від покарання''' за поданням командира дисциплінарного батальйону і висновком військово-лікарської комісії.

Військовослужбовці строкової військової служби, що відбули покарання або звільнені умовно-достроково, та особи, що підлягають звільненню у зв’язку з амністією або помилуванням, направляються для подальшого проходження строкової військової служби, як правило, в ті самі військові частини, де вони проходили строкову військову службу до засудження. Для супроводження військовослужбовця строкової військової служби до розташування військової частини командир (начальник) військової частини (установи) направляє до дисциплінарного батальйону свого представника.

Військовослужбовців військової служби за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, направляють у розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання. До відповідної військової частини (установи) такі військовослужбовці прямують самостійно.
[[Категорія: Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Засуджені]]

Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки

2022-01-18T11:57:32Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]

== Хто вважається потерпілим у кримінальному провадженні ==
Одне з центральних місць серед учасників кримінального провадження займає потерпілий. Законодавець визначив його процесуальний статус під час досудового розслідування і розгляду кримінального провадження в суді, права і обов'язки, відвів йому окремий параграф в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України].

'''''Потерпілим''''' у кримінальному провадженні може бути:
* фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди;
* юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди;
* адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"] діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (частина перша статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);
* особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (частина третя статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України]).
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України] не встановлює вимог щодо форми та змісту заяви про залучення до провадження як потерпілого. Тому така заява оформляється виходячи із загальних вимог, які передбачені статтею 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про звернення громадян»] щодо складення звернень (заяв). Тобто заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого, а також повинна бути підписаною заявником (заявниками).
* У справі про незакінчений злочин особа визнається потерпілим за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди (пункт 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]).
* Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою (частина сьома статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]) .
Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона мас бути отримана протягом розумного строку.
* Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

'''''Близькі родичі та члени сім'ї''''' - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (пункт 1 частини першої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 КПК України]).

Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Відповідно до частини сьомої статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] постраждала від кримінального правопорушення особа може й не набути статусу потерпілого, якщо вона цього не забажає. У такому разі її можна залучити до провадження лише як свідка.

'''Потерпілим не може бути особа''', якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства (частина четверта статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

''Не можуть бути визнані потерпілими особи, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж; водночас, оскільки закон не пов'язує позбавлення особи статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, суди мають визнавати особу потерпілим й у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її діями. При цьому неправомірність поведінки потерпілого може бути врахована при кваліфікації дій обвинуваченого або призначенні йому покарання (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]). ''

== Момент набуття процесуального статусу потерпілого ==
Права і обов’язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (частина друга статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Указана пам'ятка повинна містити перелік прав і обов'язків потерпілого, передбачених статтями 56 та 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], а також про засоби їх забезпечення (шляхом здійснення судового контролю та прокурорського нагляду). На прохання потерпілого права і обов'язки викладені у пам'ятці, мають бути йому роз'яснені особою, яка її вручила. Крім того, при проведенні окремих процесуальних дій, в яких бере участь потерпілий, йому повідомляються і роз'яснюються його права і обов'язки як учасника відповідної процесуальної дії.
[[Файл:Пам'ятка потерпілому (http---ulaf.org.ua-postrazdalyi poterpilyi-).jpg|міні|Пам'ятка потерпілому: http://ulaf.org.ua/postrazdalyi_poterpilyi/]]
[[Файл:Пам'ятка потерпілому 2- http---ulaf.org.ua-postrazdalyi poterpilyi-.jpg|міні|Пам'ятка потерпілому 2: http://ulaf.org.ua/postrazdalyi_poterpilyi/]]

== Права потерпілого ==
=== Під час досудового розслідування потерпілий має право: ===
# на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
# отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
# подавати докази на підтвердження своєї заяви;
# брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
# отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

=== Права потерпілого під час кримінального провадження: ===
# бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України];
# знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
# подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
# заявляти відводи та клопотання;
# за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
# давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
# оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України];
# мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
# давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
# на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
# знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України], у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 209 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
# застосовувати з додержанням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України] технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
# одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
# користуватися іншими правами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

=== Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: ===
# бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
# брати участь у судовому провадженні;
# брати участь у безпосередній перевірці доказів;
# підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
# висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
# знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
# оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України] випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

Потерпілий під час кримінального провадження має право до початку судового розгляду подати цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч.2 ст. 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1363 КПК України]).

'''Потерпілий зобов’язаний:'''
# прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
# не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
# не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю (стаття 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Потерпілий викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення [[Виклик (повістка) в кримінальному провадженні|повістки про виклик]], надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом (стаття 135 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Якщо потерпілий, який був у встановленому порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається '''грошове стягнення''' у розмірі:
* від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
* від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду (стаття 139 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Незаконне розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Так, розголошення потерпілим відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, може вважатися адміністративним правопорушенням, або, за наявності кваліфікуючих ознак - кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 381 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

== Право потерпілого на представництво його інтересів іншої особою ==
Відповідно до вимог статті 58 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

'''Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:'''
# документами, передбаченими статтею 50 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
# копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
# довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку [[Визнання фізичної особи недієздатною|недієздатною]] чи [[Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності|обмежено дієздатною]], до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник (стаття 59 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК Укоаїни]). Стаття 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] врегульовує питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні.

== Відмова у визнанні потерпілим ==
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], слідчий або прокурор виносить '''вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим''', яка може бути [[Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора|оскаржена]] слідчому судді у порядку передбаченому глави 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], можуть бути подані особою '''протягом 10 днів''' з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Оскільки рішення про визнання особи потерпілим вправі приймати і суд, то суду також надається право приймати рішення про відмову у визнанні особи потерпілим, яке оформлюється ухвалою і може бути оскаржене в апеляційному порядку.

== Захист прав потерпілого у кримінальному провадженні ==
Способи захисту прав потерпілого безпосередньо ґрунтуються на його правах, передбачених статтею 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n843 КПК України]. Так, для захисту своїх прав потерпілий має право звертатись до:
* правоохоронних органів в частині подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення тощо;
* слідчого, зокрема з метою подання доказів, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, надання пояснень, показань або відмовитися їх давати та ін.;
* прокурора, наприклад, щодо оскарження дій чи бездіяльності слідчого та ін.;
* слідчого судді, суду з метою оскарження дій слідчого, прокурора, заявлення відводів, клопотань, оскарження судових рішень тощо.

== Див. також ==
* [[Потерпілий у кримінальному провадженні]]
* [[Порядок оскарження постанови слідчого про відмову у визнанні особи потерпілою]]
* [[Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора]]
* [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення]]
* [[Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення]]
* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні]]

Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки

2022-01-18T11:54:32Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]

== Хто вважається потерпілим у кримінальному провадженні ==
Одне з центральних місць серед учасників кримінального провадження займає потерпілий. Законодавець визначив його процесуальний статус під час досудового розслідування і розгляду кримінального провадження в суді, права і обов'язки, відвів йому окремий параграф в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України].

'''''Потерпілим''''' у кримінальному провадженні може бути:
* фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди;
* юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди;
* адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"] діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (частина перша статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);
* особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (частина третя статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України]).
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України] не встановлює вимог щодо форми та змісту заяви про залучення до провадження як потерпілого. Тому така заява оформляється виходячи із загальних вимог, які передбачені статтею 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про звернення громадян»] щодо складення звернень (заяв). Тобто заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого, а також повинна бути підписаною заявником (заявниками).
* У справі про незакінчений злочин особа визнається потерпілим за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди (пункт 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]).
* Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою (частина сьома статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]) .
Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона мас бути отримана протягом розумного строку.
* Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

'''''Близькі родичі та члени сім'ї''''' - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (пункт 1 частини першої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 КПК України]).

Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Відповідно до частини сьомої статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] постраждала від кримінального правопорушення особа може й не набути статусу потерпілого, якщо вона цього не забажає. У такому разі її можна залучити до провадження лише як свідка.

'''Потерпілим не може бути особа''', якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства (частина четверта статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

''Не можуть бути визнані потерпілими особи, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж; водночас, оскільки закон не пов'язує позбавлення особи статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, суди мають визнавати особу потерпілим й у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її діями. При цьому неправомірність поведінки потерпілого може бути врахована при кваліфікації дій обвинуваченого або призначенні йому покарання (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]). ''

== Момент набуття процесуального статусу потерпілого ==
Права і обов’язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (частина друга статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Указана пам'ятка повинна містити перелік прав і обов'язків потерпілого, передбачених статтями 56 та 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], а також про засоби їх забезпечення (шляхом здійснення судового контролю та прокурорського нагляду). На прохання потерпілого права і обов'язки викладені у пам'ятці, мають бути йому роз'яснені особою, яка її вручила. Крім того, при проведенні окремих процесуальних дій, в яких бере участь потерпілий, йому повідомляються і роз'яснюються його права і обов'язки як учасника відповідної процесуальної дії.
[[Файл:Пам'ятка потерпілому (http---ulaf.org.ua-postrazdalyi poterpilyi-).jpg|міні|Пам'ятка потерпілому: http://ulaf.org.ua/postrazdalyi_poterpilyi/]]
[[Файл:Пам'ятка потерпілому 2- http---ulaf.org.ua-postrazdalyi poterpilyi-.jpg|міні|Пам'ятка потерпілому 2: http://ulaf.org.ua/postrazdalyi_poterpilyi/]]

== Права потерпілого ==
=== Під час досудового розслідування потерпілий має право: ===
# на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
# отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
# подавати докази на підтвердження своєї заяви;
# брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
# отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

=== Права потерпілого під час кримінального провадження: ===
# бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України];
# знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
# подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
# заявляти відводи та клопотання;
# за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
# давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
# оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України];
# мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
# давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
# на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
# знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України], у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 209 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
# застосовувати з додержанням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України] технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
# одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
# користуватися іншими правами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

=== Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: ===
# бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
# брати участь у судовому провадженні;
# брати участь у безпосередній перевірці доказів;
# підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
# висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
# знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
# оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України] випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

== Обов’язки потерпілого ==
'''Потерпілий зобов’язаний:'''
# прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
# не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
# не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю (стаття 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Потерпілий викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення [[Виклик (повістка) в кримінальному провадженні|повістки про виклик]], надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом (стаття 135 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Якщо потерпілий, який був у встановленому порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається '''грошове стягнення''' у розмірі:
* від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
* від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду (стаття 139 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Незаконне розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Так, розголошення потерпілим відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, може вважатися адміністративним правопорушенням, або, за наявності кваліфікуючих ознак - кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 381 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

== Право потерпілого на представництво його інтересів іншої особою ==
Відповідно до вимог статті 58 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

'''Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:'''
# документами, передбаченими статтею 50 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
# копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
# довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку [[Визнання фізичної особи недієздатною|недієздатною]] чи [[Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності|обмежено дієздатною]], до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник (стаття 59 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК Укоаїни]). Стаття 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] врегульовує питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні.

== Відмова у визнанні потерпілим ==
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], слідчий або прокурор виносить '''вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим''', яка може бути [[Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора|оскаржена]] слідчому судді у порядку передбаченому глави 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], можуть бути подані особою '''протягом 10 днів''' з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Оскільки рішення про визнання особи потерпілим вправі приймати і суд, то суду також надається право приймати рішення про відмову у визнанні особи потерпілим, яке оформлюється ухвалою і може бути оскаржене в апеляційному порядку.

== Захист прав потерпілого у кримінальному провадженні ==
Способи захисту прав потерпілого безпосередньо ґрунтуються на його правах, передбачених статтею 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n843 КПК України]. Так, для захисту своїх прав потерпілий має право звертатись до:
* правоохоронних органів в частині подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення тощо;
* слідчого, зокрема з метою подання доказів, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, надання пояснень, показань або відмовитися їх давати та ін.;
* прокурора, наприклад, щодо оскарження дій чи бездіяльності слідчого та ін.;
* слідчого судді, суду з метою оскарження дій слідчого, прокурора, заявлення відводів, клопотань, оскарження судових рішень тощо.

== Див. також ==
* [[Потерпілий у кримінальному провадженні]]
* [[Порядок оскарження постанови слідчого про відмову у визнанні особи потерпілою]]
* [[Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора]]
* [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення]]
* [[Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення]]
* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні]]

Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки

2022-01-18T11:53:19Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]

== Хто вважається потерпілим у кримінальному провадженні ==
Одне з центральних місць серед учасників кримінального провадження займає потерпілий. Законодавець визначив його процесуальний статус під час досудового розслідування і розгляду кримінального провадження в суді, права і обов'язки, відвів йому окремий параграф в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України].

'''''Потерпілим''''' у кримінальному провадженні може бути:
* фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди;
* юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди;
* адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"] діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (частина перша статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);
* особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (частина третя статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України]).
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України] не встановлює вимог щодо форми та змісту заяви про залучення до провадження як потерпілого. Тому така заява оформляється виходячи із загальних вимог, які передбачені статтею 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про звернення громадян»] щодо складення звернень (заяв). Тобто заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого, а також повинна бути підписаною заявником (заявниками).
* У справі про незакінчений злочин особа визнається потерпілим за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди (пункт 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]).
* Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою (частина сьома статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]) .
Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона мас бути отримана протягом розумного строку.
* Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

'''''Близькі родичі та члени сім'ї''''' - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (пункт 1 частини першої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 КПК України]).

Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Відповідно до частини сьомої статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] постраждала від кримінального правопорушення особа може й не набути статусу потерпілого, якщо вона цього не забажає. У такому разі її можна залучити до провадження лише як свідка.

'''Потерпілим не може бути особа''', якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства (частина четверта статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

''Не можуть бути визнані потерпілими особи, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж; водночас, оскільки закон не пов'язує позбавлення особи статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, суди мають визнавати особу потерпілим й у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її діями. При цьому неправомірність поведінки потерпілого може бути врахована при кваліфікації дій обвинуваченого або призначенні йому покарання (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]). ''

== Момент набуття процесуального статусу потерпілого ==
Права і обов’язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (частина друга статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Указана пам'ятка повинна містити перелік прав і обов'язків потерпілого, передбачених статтями 56 та 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], а також про засоби їх забезпечення (шляхом здійснення судового контролю та прокурорського нагляду). На прохання потерпілого права і обов'язки викладені у пам'ятці, мають бути йому роз'яснені особою, яка її вручила. Крім того, при проведенні окремих процесуальних дій, в яких бере участь потерпілий, йому повідомляються і роз'яснюються його права і обов'язки як учасника відповідної процесуальної дії.
[[Файл:Пам'ятка потерпілому (http---ulaf.org.ua-postrazdalyi poterpilyi-).jpg|міні|Пам'ятка потерпілому: http://ulaf.org.ua/postrazdalyi_poterpilyi/]]
[[Файл:Пам'ятка потерпілому 2- http---ulaf.org.ua-postrazdalyi poterpilyi-.jpg|міні|Пам'ятка потерпілому 2: http://ulaf.org.ua/postrazdalyi_poterpilyi/]]

== Права потерпілого ==
=== Під час досудового розслідування потерпілий має право: ===
# на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
# отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
# подавати докази на підтвердження своєї заяви;
# брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
# отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

=== Права потерпілого під час кримінального провадження: ===
# бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України];
# знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
# подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
# заявляти відводи та клопотання;
# за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
# давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
# оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України];
# мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
# давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
# на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
# знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України], у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 209 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
# застосовувати з додержанням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України] технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
# одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
# користуватися іншими правами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

=== Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: ===
# бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
# брати участь у судовому провадженні;
# брати участь у безпосередній перевірці доказів;
# підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
# висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
# знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
# оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України] випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

Потерпілий під час кримінального провадження має право до початку судового розгляду подати цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого чи особи, яка несе відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1363 КПК України]).

== Обов’язки потерпілого ==
'''Потерпілий зобов’язаний:'''
# прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
# не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
# не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю (стаття 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Потерпілий викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення [[Виклик (повістка) в кримінальному провадженні|повістки про виклик]], надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом (стаття 135 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Якщо потерпілий, який був у встановленому порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається '''грошове стягнення''' у розмірі:
* від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
* від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду (стаття 139 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Незаконне розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Так, розголошення потерпілим відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, може вважатися адміністративним правопорушенням, або, за наявності кваліфікуючих ознак - кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 381 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

== Право потерпілого на представництво його інтересів іншої особою ==
Відповідно до вимог статті 58 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

'''Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:'''
# документами, передбаченими статтею 50 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
# копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
# довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку [[Визнання фізичної особи недієздатною|недієздатною]] чи [[Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності|обмежено дієздатною]], до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник (стаття 59 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК Укоаїни]). Стаття 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] врегульовує питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні.

== Відмова у визнанні потерпілим ==
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], слідчий або прокурор виносить '''вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим''', яка може бути [[Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора|оскаржена]] слідчому судді у порядку передбаченому глави 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], можуть бути подані особою '''протягом 10 днів''' з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Оскільки рішення про визнання особи потерпілим вправі приймати і суд, то суду також надається право приймати рішення про відмову у визнанні особи потерпілим, яке оформлюється ухвалою і може бути оскаржене в апеляційному порядку.

== Захист прав потерпілого у кримінальному провадженні ==
Способи захисту прав потерпілого безпосередньо ґрунтуються на його правах, передбачених статтею 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n843 КПК України]. Так, для захисту своїх прав потерпілий має право звертатись до:
* правоохоронних органів в частині подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення тощо;
* слідчого, зокрема з метою подання доказів, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, надання пояснень, показань або відмовитися їх давати та ін.;
* прокурора, наприклад, щодо оскарження дій чи бездіяльності слідчого та ін.;
* слідчого судді, суду з метою оскарження дій слідчого, прокурора, заявлення відводів, клопотань, оскарження судових рішень тощо.

== Див. також ==
* [[Потерпілий у кримінальному провадженні]]
* [[Порядок оскарження постанови слідчого про відмову у визнанні особи потерпілою]]
* [[Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора]]
* [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення]]
* [[Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення]]
* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні]]

Підстави та порядок звернення із заявою про видачу обмежувального припису

2021-11-19T09:56:55Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [https://rm.coe.int/1680093d9e Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11 травня 2011 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3458 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0333-19#Text Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року № 369/180 "Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства"]
== Загальні положення ==
'''Обмежувальний припис стосовно кривдника''' - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Буклет "Протидія домашньому насильству: терміновий заборонний та обмежувальний припис" [[Файл:12.Domashne nasilstvo cr.pdf|міні|Буклет "Протидія домашньому насильству: терміновий заборонний та обмежувальний припис"]]
|}

Заходами, які можуть бути застосовані до кривдника на підставі обмежувального припису, є:
# заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
# усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
# обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
# заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;
# заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
# заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Варто зауважити, що обмежувальний припис може передбачати застосування одразу кількох зазначених заходів. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування неповнолітнього кривдника у місці свого постійного проживання (перебування).

Обмежувальний припис виноситься на строк від одного до шести місяців (стаття 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n390 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]).
[[Файл:БПД Дом нас буклет.jpg|міні]]
[[Файл:БПД дом нас буклет 2.jpg|міні]]

== Особи, які можуть звернутись з заявою про видачу обмежувального припису ==
Обмежувальний припис виноситься судом на підставі звернення зацікавлених осіб а саме:
# постраждалої особи або її представника;
# у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьків або інших законних представників дитини, родичів дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухи або вітчима дитини, а також органу опіки та піклування;
# у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікуна, органу опіки та піклування (стаття 3502 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9726 ЦПК України])

== Порядок звернення до суду ==
Видача обмежувального припису здійснюється шляхом '''ухвалення рішення суду у порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]]''', для цілей чого розділ IV [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] доповнено новою главою 13.

'''Заява про видачу обмежувального припису''' подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

У заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:
* найменування суду, до якого подається заява;
* ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 і 4 частини першої статті 350-2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], - процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв’язку та адреси електронної пошти, а також ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі;

Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису; органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
* обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Обставинами, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Про запобігання та протидію домашньому насильству]».

Доказами, що підтверджують дані обставини можуть бути матеріали якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення [[Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника|термінового заборонного припису]], інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, показання свідків, висновки експертиз, власна фіксація подій на аудіо- або відеоносії, фіксація з нагрудних камер поліцейських, повідомлення про подію в заклади охорони здоров‘я, медичні довідки, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо.

У разі неможливості надати зазначені докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

При вирішенні питання щодо застосування тимчасового обмеження права власності кривдника шляхом встановлення судом обмежувального припису суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи з урахуванням того, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою такої особи. Про це йдеться у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89034240 постанові КЦС ВС № 754/11171/19,]

Стосовно оцінки ризиків повторного вчинення кривдником домашнього насильства, слід зауважити, що уповноважений представник поліції за кожним випадком домашнього насильства на кожну постраждалу особу складає оцінку ризиків відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0333-19#Text Наказу Мінсоцполітики України, МВС України від 13.03.2019, № 369/180 "Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства"]

== Судовий збір ==
Відповідно до пункту 121 частини другої статті З [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"] '''судовий збір не справляється''' за подання заяви про видачу обмежувального припису.
== Зразки заяв про видачу обмежувального припису ==
* [https://drive.google.com/open?id=1Pw9X3IyWKUDdGd3uIlDa0z1LBMZky3q1 Зразок заяви про видачу обмежувального припису 1]

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/ce/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83_%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83.docx Зразок заяви про видачу обмежувального припису 2]
* [[Файл:Заява про видачу обмежувального припису.docx|mini|Заява про видачу обмежувального припису]] 3

== Порядок розгляду та виконання рішення суду про видачу обмежувального припису ==
Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Рішення суду про видачу обмежувального припису '''підлягає негайному виконанню''', а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

За умисне невиконання обмежувальних заходів або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом передбачено покарання у виді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років (ст. 390-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3458 КК України]).

== Судова практика ==
* Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/86205965 постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 607/10122/19]).

* Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності ''' не може бути підставою для відмови''' у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/89345674 постанова Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 404/5203/19])

* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/12399?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_138/2655/19 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 23 липня 2020 року у справі № 138/2655/19], щодо видачі обмежувального припису
* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/14444?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_753/17743/19 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19], щодо відсутності підстав для видачі обмежувального припису внаслідок вчинення домашнього економічного насильства
* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/15725?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_761/49109/19 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19], щодо обставини, яка не підтверджує факт вчинення домашнього насильства
* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/15092?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_766/13927/20 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20], щодо тимчасового обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису
* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/15741?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_753/19409/19 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 лютого 2021 року у справі № 753/19409/19], щодо особливостей розгляду справ про видачу обмежувального припису стосовного одного з батьків
* [https://zakononline.com.ua/court-practice/show/15910?utm_source=landing&utm_medium=digest&utm_campaign=zo_digest_168&utm_term=29/06/21_1&utm_content=link_522/19426/20 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 12 травня 2021 року у справі № 522/19426/20], щодо ненабуття особою статусу «кривдника» як підстави для відмови у встановленні тимчасових обмежень

== Див. також ==
* [[Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника]]

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Домашнє насильство]]

Правовий статус свідка у справах про адміністративні правопорушення

2021-10-19T08:40:05Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15/paran7#n7 Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395]
== Хто є свідком ==
Свідок — особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, які підлягають установленню по справі про адміністративні правопорушення (ч.1 ст. 272 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]). 
При розгляді справи про адміністративне право-порушення з’ясуванню підлягають такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для пере-дачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Якщо є дані, що якій небудь особі відомо щось про перелічені обставини, то така особа викликається для дачі пояснень у справі як свідок. 
Докази по справі про адміністративне правопорушення, встановлені поясненнями свідка, підлягають всебічному, повному і об’єктивному дослідженню та оцінюються на рівні та у сукупності з іншими доказами по справі. 
Свідком може бути як особа, яка безпосередньо була очевидцем вчинення адміністративного правопорушення, так і особа, про яку стало відомо вже під час підготовки справи до розгляду.

Викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Викривач має право на збереження конфіденційності інформації стосовно нього під час дачі пояснень по справі (ч.3 ст. 272 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n630 КУПАП])
== Участь свідка при складенні протоколу ==
У разі наявності свідка в момент вчинення правопорушення інформація про таку особу, її прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Посадова особа, уповноважена складати протокол, зобов’язана записати всі відомості про особу з документів, що її посвідчують. Не допускається вживання інформації зі слів самого свідка чи осіб, що знаходилися з ним поряд. У подальшому це дозволить об’єктивно з’ясувати всі обставини справи для прийняття об’єктивного та справедливого рішення.

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15/paran7#n7 Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395], передбачено, що при оформленні протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності. Також '''свідками підписується протокол про адміністративне правопорушення'''. 
Таким чином, законодавством надається юридичне значення участі свідка під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
== Свідок під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ==
У якості свідка може бути викликана особа, яка в процесі розгляду справи надає пояснення про особу правопорушника, обставини, що можуть пом’якшити чи обтяжити адміністративну відповідальність. 
Крім того, потерпілого також може бути опитано як свідка відповідно до ст. 272 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП]. 
Підставою участі свідка в провадженні по справі про адміністративне правопорушення є виклик давати пояснення. У будь-якому разі викликом свідка для дачі пояснень є '''повістка, яка вручається за 3 доби''' до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Щодо форми виклику свідка до інших органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, то вона залишається законодавчо неврегульованою.
== Вимоги до свідка ==
Законодавством про адміністративну відповідальність не встановлюються окремі вимоги до свідка щодо віку, фізичного чи психологічного стану тощо. Значить, можливість давати пояснення як свідок по справі про адміністративне правопорушення неповнолітньою особою чи особою, яка має психічні вади, встановлюється в кожному конкретному випадку уповноваженою посадовою особою залежно від здатності особи сприймати події, поведінку оточуючих тощо. 
Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Таким чином, свідком може бути будь-яка особа, стосовно якої в уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, що підлягають установленню. 
Але крім процесуальних законів, які регламентують порядок розгляду різних категорій справ, є законодавство, що стосується особливостей статусу тих чи інших суб’єктів. Виключення, передбачені такими нормативно-правовими актами, можуть бути застосовані і до можливості залучати у якості свідків у справах про адміністративні правопорушення певних категорій осіб. 
Так, п. 2 ч. 1 ст. 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України від 05.07.12 р. № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] забороняє вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. 
Таким чином не може давати пояснення особа, яка виступає адвокатом по справі про адміністративні правопорушення у якості свідка. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України від 23.04.91 р. № 987 «Про свободу совісті та релігійні організації»] також забороняє вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих (ч. 5 ст. 3). 
Так само не можуть будуть опитані в якості свідків недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання (п. 1 ч. 1 ст. 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6543 ЦПК]).
== Права, обов’язки, відповідальність свідка ==
У свідка, як і у будь-якого іншого учасника провадження у справах про адміністративні правопорушення, є певні права і обов’язки. 
Так, свідок має право надавати пояснення рідною мовою або користуватися послугами перекладача у ви-падку, коли він не володіє мовою, якою ведеться провадження. Також він має право надавати пояснення усно або письмово. Інформація, отримана від свідка, підлягає оцінці, повному і об’єктивному дослідженню і порівнянню з іншими доказами в їх сукупності. 
Згідно зі ст. 275 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП] свідок має право на відшкодування у встановленому порядку витрат, які він зазнав у зв’язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. За ним зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час відсутності у зв’язку з викликом. 
Щодо обов’язків, то свідок зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, в зазначений час, дати прав-диві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання. 
До того ж ст. 185-3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП] встановлюється відповідальність свідка за неповагу до суду, що виразилась у злісному ухиленні його від явки в суд або в непідкоренні розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само за вчинення дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. 
Стаття 384 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України. І так само ст. 385 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК] встановлює відповідальність свідка за відмову від давання показань у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України. 
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Правовий статус свідка у справах про адміністративні правопорушення

2021-10-19T08:38:01Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15/paran7#n7 Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395]
== Хто є свідком ==
Свідок — особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, які підлягають установленню по справі про адміністративні правопорушення (ч.1 ст. 272 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]). 
При розгляді справи про адміністративне право-порушення з’ясуванню підлягають такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для пере-дачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Якщо є дані, що якій небудь особі відомо щось про перелічені обставини, то така особа викликається для дачі пояснень у справі як свідок. 
Докази по справі про адміністративне правопорушення, встановлені поясненнями свідка, підлягають всебічному, повному і об’єктивному дослідженню та оцінюються на рівні та у сукупності з іншими доказами по справі. 
Свідком може бути як особа, яка безпосередньо була очевидцем вчинення адміністративного правопорушення, так і особа, про яку стало відомо вже під час підготовки справи до розгляду.

Викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Викривач має право на збереження конфіденційності інформації стосовно нього під час дачі пояснень по справі (ч.3 ст. 272 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n630 КУПАП])
== Участь свідка при складенні протоколу ==
У разі наявності свідка в момент вчинення правопорушення інформація про таку особу, її прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Посадова особа, уповноважена складати протокол, зобов’язана записати всі відомості про особу з документів, що її посвідчують. Не допускається вживання інформації зі слів самого свідка чи осіб, що знаходилися з ним поряд. У подальшому це дозволить об’єктивно з’ясувати всі обставини справи для прийняття об’єктивного та справедливого рішення.

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15/paran7#n7 Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395], передбачено, що при оформленні протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності. Також '''свідками підписується протокол про адміністративне правопорушення'''. 
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис. 
Таким чином, законодавством надається юридичне значення участі свідка під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
== Свідок під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ==
У якості свідка може бути викликана особа, яка в процесі розгляду справи надає пояснення про особу правопорушника, обставини, що можуть пом’якшити чи обтяжити адміністративну відповідальність. 
Крім того, потерпілого також може бути опитано як свідка відповідно до ст. 272 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП]. 
Підставою участі свідка в провадженні по справі про адміністративне правопорушення є виклик давати пояснення. У будь-якому разі викликом свідка для дачі пояснень є '''повістка, яка вручається за 3 доби''' до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Щодо форми виклику свідка до інших органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, то вона залишається законодавчо неврегульованою.
== Вимоги до свідка ==
Законодавством про адміністративну відповідальність не встановлюються окремі вимоги до свідка щодо віку, фізичного чи психологічного стану тощо. Значить, можливість давати пояснення як свідок по справі про адміністративне правопорушення неповнолітньою особою чи особою, яка має психічні вади, встановлюється в кожному конкретному випадку уповноваженою посадовою особою залежно від здатності особи сприймати події, поведінку оточуючих тощо. 
Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Таким чином, свідком може бути будь-яка особа, стосовно якої в уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, що підлягають установленню. 
Але крім процесуальних законів, які регламентують порядок розгляду різних категорій справ, є законодавство, що стосується особливостей статусу тих чи інших суб’єктів. Виключення, передбачені такими нормативно-правовими актами, можуть бути застосовані і до можливості залучати у якості свідків у справах про адміністративні правопорушення певних категорій осіб. 
Так, п. 2 ч. 1 ст. 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України від 05.07.12 р. № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] забороняє вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. 
Таким чином не може давати пояснення особа, яка виступає адвокатом по справі про адміністративні правопорушення у якості свідка. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України від 23.04.91 р. № 987 «Про свободу совісті та релігійні організації»] також забороняє вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих (ч. 5 ст. 3). 
Так само не можуть будуть опитані в якості свідків недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання (п. 1 ч. 1 ст. 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6543 ЦПК]).
== Права, обов’язки, відповідальність свідка ==
У свідка, як і у будь-якого іншого учасника провадження у справах про адміністративні правопорушення, є певні права і обов’язки. 
Так, свідок має право надавати пояснення рідною мовою або користуватися послугами перекладача у ви-падку, коли він не володіє мовою, якою ведеться провадження. Також він має право надавати пояснення усно або письмово. Інформація, отримана від свідка, підлягає оцінці, повному і об’єктивному дослідженню і порівнянню з іншими доказами в їх сукупності. 
Згідно зі ст. 275 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП] свідок має право на відшкодування у встановленому порядку витрат, які він зазнав у зв’язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. За ним зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час відсутності у зв’язку з викликом. 
Щодо обов’язків, то свідок зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, в зазначений час, дати прав-диві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання. 
До того ж ст. 185-3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП] встановлюється відповідальність свідка за неповагу до суду, що виразилась у злісному ухиленні його від явки в суд або в непідкоренні розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само за вчинення дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. 
Стаття 384 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України. І так само ст. 385 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК] встановлює відповідальність свідка за відмову від давання показань у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України. 

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Оформлення матеріалів про адмінправопорушення за незаконну передачу заборонених предметів особам, яких тримають у слідчих ізоляторах

2021-09-10T11:44:45Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Інструкція з оформлення посадовими особами установ виконання покарань та слідчих ізоляторів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.09.2015 р. №1674/5]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/17-2012-%D0%BF Порядок зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 року №17].

== Порядок складення протоколу ==

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] посадові особи установ виконання покарань та слідчих ізоляторів мають право складати матеріали про адміністративні правопорушення за незаконну передачу заборонених предметів особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань. 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Наказом Міністерства юстиції України від 08.09.2015 р. №1674/5 затверджено Інструкцію з оформлення посадовими особами установ виконання покарань та слідчих ізоляторів матеріалів про адміністративні правопорушення] (далі - Інструкція). 

Диспозицією ст.188 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] охоплюються такі дії: прихована від огляду передача або спроба передачі будь-яким способом особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так само інших заборонених для передачі предметів. 

Протокол про адміністративне правопорушення складається у '''двох примірниках''', один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, другий надсилається до суду. Копія протоколу про адміністративне правопорушення зберігається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі у відповідній справі. 

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: 
* дата і місце його складення,посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; 
* відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); 
* місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; 
* нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; 
* прізвища, адреси свідків, якщо вони є; 
* пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; 
* матеріальна шкода, заподіяна правопорушенням, якщо вона була заподіяна; 
* інші відомості, необхідні для вирішення справи. 

Якщо правопорушення вчинено кількома особами, то протокол про адміністративне правопорушення складається '''на кожну особу окремо'''. 

Протокол про адміністративне правопорушення підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків протокол підписується також і цими особами. 

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. 

До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються '''матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення''' (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення особи, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, свідків правопорушення). 

Кожний документ, що долучається до протоколу про адміністративне правопорушення, повинен мати свої реквізити (назву, дату складення, місцезнаходження установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, місце проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписи) і відповідати своєму призначенню, містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства. 

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права і обов’язки, передбачені статтями 29, 63 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] та статтями 267, 268 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], про що робиться відмітка в протоколі. 

Відповідно до п. 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Інструкції] протокол про адміністративне правопорушення разом з іншими матеріалами '''протягом трьох календарних днів''' з дати його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення. 

'''Уповноважені особи''', які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення, '''визначаються наказом начальника''' установи виконання покарань чи слідчого ізолятора. До складення протоколу про адміністративне правопорушення залучається персонал відділів (секторів, груп) оперативної роботи, відділів нагляду і безпеки та відділів режиму та охорони.

== Адміністративне затримання ==

Відповідно до статті 260 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], з метою припинення адміністративних правопорушень, '''коли вичерпано інші заходи''' впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, '''забезпечення своєчасного і правильного''' розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення '''допускаються адміністративне затримання особи''', особистий огляд, огляд речей та вилучення заборонених предметів. 

У протоколі про адміністративне затримання зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. 

Протокол про адміністративне затримання повинен бути пронумерований друкарським способом, тобто на ньому мають бути '''проставлені серія і номер'''. 

Особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне затримання, в обов’язковому порядку роз’яснюються права та обов’язки затриманої особи, передбачені статтями 29, 63 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] та статтями 267, 268 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], а саме: мотиви затримання, можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися допомогою захисника, можливість негайного інформування родичів затриманого, а також можливість оскарження адміністративного затримання у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (посадової особи), який (яка) застосував(ла) ці заходи, або до суду. 

При отриманні під час затримання заяв чи зауважень у протоколі про адміністративне затримання робиться запис, ким вони зроблені, і викладається їх суть. 

У протоколі про адміністративне затримання '''зазначаються дата, час і підстави для звільнення затриманої особи''', а також чи має особа, яка звільняється, претензії, про що свідчить особистий підпис цієї особи. 

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, '''може тривати не більше як три години'''. 

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту затримання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, для складання протоколу. 

Про місцеперебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, '''негайно повідомляються''' її родичі, а на прохання цієї особи також повідомляються адміністрація за місцем роботи, її адвокат. 

Відповідно до п. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363], негайно після фактичного затримання особи суб’єкт подання інформації повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв’язку на єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги (0-800-213103) (контактний центр системи надання безоплатної правової допомоги) та інші телефонні номери, електронної пошти або через комплексну інформаційно-аналітичну систему забезпечення надання безоплатної правової допомоги відповідному регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків адміністративного затримання, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника, такі відомості: прізвище, ім’я, по батькові та дата народження затриманої особи (якщо вони відомі); час та підстави для затримання особи; точна адреса місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою; найменування (прізвище та ініціали) суб’єкта подання інформації, його поштова адреса, номери телефону та адреса електронної пошти; прізвище, ім’я, по батькові та найменування посади особи, яка передала повідомлення, її номер телефону.

'''Для тримання осіб, затриманих за вчинення адміністративного правопорушення, обладнується відповідне приміщення''' в адміністративній будівлі установи виконання покарань чи слідчого ізолятора за межами зони, що охороняється. Облік таких осіб здійснюється у журналі обліку осіб, затриманих за вчинення адміністративного правопорушення.

== Особистий огляд та огляд речей ==

З метою вилучення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заборонених предметів, уповноважені особи проводять особистий огляд і огляд речей відповідно до статті 264 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]. 

У разі неможливості забезпечити присутність власника (володільця) заборонених предметів (втеча або зникнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення) їх огляд здійснюється за участю не менше двох понятих. 

'''Рішення про проведення особистого огляду затриманої особи''', яка притягується до адміністративної відповідальності, приймають начальники установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів, їх перші заступники або особи, які виконують їхні обов’язки, а в разі їх відсутності - чергові помічники начальників установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів. 

Особистий огляд і огляд речей здійснюються '''молодшими інспекторами''', які входять до складу чергових змін з нагляду і безпеки, варт з охорони об’єктів установ виконання покарань, резервної та оперативної груп, відділів режиму та охорони слідчих ізоляторів, а також іншими особами з числа персоналу установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів із застосуванням технічних засобів. 

Огляд речей здійснюється у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. Особистий огляд проводиться уповноваженою на те особою '''однієї статі''' з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі. 

'''Огляду повинна передувати пропозиція''' пред’явити заборонені предмети, придбання і зберігання яких особам, узятим під варту, і засудженим заборонено, про що зазначається у протоколі. 

Особистий огляд здійснюється в окремому приміщенні. Забороняється проводити в одному приміщенні особистий огляд декількох осіб одночасно. 

За результатами проведення особистого огляду і огляду речей складається протокол особистого огляду і огляду речей, який повинен бути пронумерований друкарським способом, тобто на ньому мають бути проставлені серія і номер. 

Відповідно до статті 265 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] '''заборонені предмети''', виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, '''вилучаються'''. Про вилучення заборонених предметів робиться відповідний запис у протоколах про адміністративне правопорушення, про особистий огляд і огляд речей або адміністративне затримання. 

Посадові особи, які проводять особистий огляд, а також огляд речей, зобов’язані бути ввічливими щодо осіб, які оглядаються, і не припускатися дій, що принижують їхню гідність. Під час огляду не допускається безпідставне пошкодження одягу та речей, які оглядаються. 

Крім того, у протоколі особистого огляду і огляду речей зазначається, виявлені чи ні у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при особистому огляді '''тілесні ушкодження'''. Якщо так, зазначається, які саме (синці, подряпини, різані рани тощо), на яких частинах тіла вони розташовані. Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, потребує медичної допомоги, викликається черговий лікар установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, а за потреби - бригада швидкої медичної допомоги. У протоколі зазначаються час надання медичної допомоги, номер бригади швидкої медичної допомоги, прізвище та ініціали лікаря, до якого закладу охорони здоров’я госпіталізовано особу. 

Наказами начальників установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів визначаються місця зберігання вилучених заборонених предметів та особи, відповідальні за їх збереження, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/17-2012-%D0%BF Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 року № 17]. 

Після розгляду судом справи про адміністративне правопорушення згідно з прийнятим ним рішенням '''заборонені предмети у встановленому законодавством порядку конфіскуються, або повертаються власникові (володільцеві), або знищуються'''. 

У разі вилучення речей (наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, зброя), за зберігання яких передбачена кримінальна відповідальність, вони відповідно до Кримінального процесуального кодексу України передаються до компетентних органів для прийняття рішення у встановленому законодавством порядку разом з оригіналами складених протоколів.

== Порядок оскарження ==

Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення заборонених предметів можуть бути оскаржені заінтересованою особою до органу вищого рівня (вищій посадовій особі) відносно установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (посадової особи), який(а) застосував(ла) ці заходи, або до суду (п.15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Інструкції]). 

Оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення не зупиняє їх виконання.

== Знищення вилученого ==

Знищення вилучених заборонених предметів, речей, речовин і виробів проводиться комісією ('''не менше трьох осіб'''), склад якої щороку визначається наказом начальника установи виконання покарань чи слідчого ізолятора. 

Знищення оформляється актом про знищення заборонених предметів, речей, речовин і виробів, у якому зазначаються посади, спеціальні звання та прізвища членів комісії, перелік заборонених предметів, речей, речовин і виробів, які були знищені, та спосіб їх знищення. Акт підписується членами комісії, затверджується начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора або особою, яка виконує його обов’язки, чий підпис скріплюється гербовою печаткою. 

Перший примірник акта долучається до висновку, другий - до особової справи засудженого або особи, взятої під варту.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках

2021-08-18T07:33:27Z

Svitlana.bidiuk: у зв"язку із внесенням змін до законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію]"
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102 "Про затвердження Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/990-2018-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 990 "Про затвердження Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання".]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1887-13 Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економіного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року № 967/1218/869 "Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)"]

== Підстави тимчасового затримання транспортного засобу ==

Підставою тимчасового затримання транспортного засобу є адміністративне правопорушення, визначене частиною першоїю статті 2652 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП).

'''Перелік правопрушень, які є підставою для затримання транспортних засобів:'''
# Керування транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів (ч. 1 ст. 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Керування транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандарті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації (ч. 2 ст. 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов (ч. 3 ст. 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим (ч. 6 ст. 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху (ч. 3 ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів (ч. 6 ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), а так само створення перешкод водіям транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), у зупинці або стоянці (ч. 7 ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Порушення вимог законодавства щодо встановлення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (ст. 1225 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (ст. 124 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред’явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред’явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством (ст. 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами (ст. 1321 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
# Перевезення водіями іноземців та осіб без громадянства на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним перетинанням осіб через державний кордон України (ст. 2061 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Про виконавче провадження]".

Законом встановлено, що тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою евакуатора, можливе лише в тому разі, '''якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху''' '''''або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами''''' (частина перша статті 2652 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 КУпАП], стаття 521 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закону України "Про дорожній рух"]).

Для цілей цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу] розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:

1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;

2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях;

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів;

е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз’їзд або об’їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду;

и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);

3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;

4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;

5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;

6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;

7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

== Порядок складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ==
У разі тимчасового затримання транспортного засобу '''працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції''' зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (частина друга статті 2652 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 КУпАП]).

При цьому, необхідно враховувати і те, що згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року. № 1102 (далі - Порядок)], якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський '''не проводить тимчасове затримання''' транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 КУпАП], виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу (абзац девятнадцятий пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]). До того ж акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, якщо його вже складено, долучається до рапорту поліцейського про факт появи водія на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу.

== Доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку ==
Доставлення транспортного засобу здійснюється '''виключно на спеціальний майданчик чи стоянку і лише за допомогою''' спеціальних автомобілів – '''евакуаторів''', у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов’язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним органом Національної поліції укладені в установленому порядку '''договори''' (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]).

''Отже, за відсутності укладеного договору між органами Національної поліції та відповідним підприємством, установою та організацією, що здійснюватиме транспортування транспортного засобу, доставлення останнього суперечитиме вимогам Порядку.''

Після прибуття евакуатора поліцейський у присутності '''двох свідків і представника''' підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу з додержанням вимог, встановлених пунктом 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку].

У разі коли доставити транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку неможливо, поліцейський проводить його '''затримання шляхом блокування''' з дотриманням умов безпеки дорожнього руху (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]).

Розблокування транспортного засобу здійснюється поліцейським після складення протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.

== Строк затримання ==

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більш як на '''три дні''' з дати такого затримання.

Строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, складення протоколу про адміністративне правопорушення або акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а строк зберігання - з моменту доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку (пункт 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]).

== Повернення транспортного засобу ==

Водій має право доступу до свого авто на спеціальному майданчику в присутності особи, відповідальної за зберігання такого транспортного засобу (пункт 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]). Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, що зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється '''за зверненням''' відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3866 КУпАП], особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення за умови оплата вартості послуги з транспортування та/або зберігання транспортного засобу, а в разі винесення постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу - його сплата.
== Розмір плати за тимчасове зберігання транспортного засобу ==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1887-13 Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економіного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року № 967/1218/869 "Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)"] встановлені розміри плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках).

Плата за транспортування на спеціальний майданчик (стоянку) залежить від маси автомобіля:

♦ до 2000 кг - 600 грн.;

♦ від 2000 до 3000 кг - 700 грн.;

♦ понад 3000 кг – 850 грн.

Розмір плати за зберігання становить 120 грн. за першу-сьому добу, включно, а за кожну наступну добу, починаючи з восьмої доби – 20 грн.

== Відповідальність за завдану транспортному засобу шкоду ==
У разі заподіяння транспортному засобу шкоди під час його транспортування та/або зберігання завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб’єкта господарювання, що надає такі послуги, та/або відповідного страхового відшкодування, що здійснюється за правовідносинами обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання, що надає послуги з транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі їх тимчасового затримання.

Спори, пов’язані із шкодою, що заподіяна тимчасово затриманому транспортному засобу і майну, яке перебуває в ньому, під час транспортування або зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці, розв’язуються в установленому законодавством порядку (пункт 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1102-2008-%D0%BF Порядку]).

Якщо водій або власник з’явився на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу, доцільно наполягати на фотографуванні транспортного засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і складенню переліку речей, які перебувають у ньому, що стане доказом у випадку пошкодження транспортного засобу під час транспортування, перебування його на спеціальному майданчику чи стоянці, або зникнення цінних речей з транспортного засобу.
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення

2021-07-19T12:14:17Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-15 Рішення Конституційного суду від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 у справі № 1-7/2015]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-15 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88952415 Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17]

== Визначення органу, який має право розглядати справу ==

Перш ніж оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення варто визначити орган, який має право розглядати скаргу. Так, наприклад, якщо справу розглядала адміністративна комісія при виконавчому комітеті сільської ради - скаргу розглядає виконавчий комітет відповідної ради; при розгляді справи іншим органом (по-садовою особою) - відповідним органом вищої інстанції (посадовою особою). Проте, незалежно від того який орган розглядав справу, постанову у справі про адміністративне правопорушення завжди можна оскаржити у районному, районному у місті, міському чи міськрайонному суді у порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України] юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено (ст. 288 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]):
# постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексом адміністративного судочинства України], з особливостями, встановленими цим Кодексом;
# рішення виконавчого комітету (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом;
# постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
# постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексом адміністративного судочинства України], з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. '''Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.'''

У разі оскарження постанови в суд позовна заява подається до місцевого загального суду, на вибір за місцем реєстрації або проживання позивача або за місцезнаходженням відповідача, який розглядає цей адміністративний позов як адміністративний суд. В адміністративному позові згідно зі с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text т. 160 Кодексу адміністративного судочинства України] (КАСУ) має бути зазначено:
* ''повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;''
* ''зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;''
* зміст позову;
* ''виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини'';
* ''відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;''
* ''відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;''
* ''перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;''
* ''у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;''
* ''у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;''
* ''власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.''
''Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості стосовно представника. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.''

''Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.''

''У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.''
== Строки оскарження постанови про адміністративне правопорушення ==
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом '''10 днів з дня винесення постанови''', а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, '''протягом 10 днів з дня вручення такої постанови'''. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу

Згідно вимог статті 291 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300'''-1''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КуПАП].

Постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами (посадовими особами) '''в 10 строк з дня її надходження''', якщо інше не встановлено законами України.

== Сплата судового збору ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-15 пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2] '''особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.''' Зокрема, суд вказує, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статтею 87 КАС України] визначено, що до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом про судовий збір, який набрав чинності 1 листопада 2011 року, такі особи не віднесені до кола суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об’єктів, за по-дання яких судовий збір не справляється.

Разом із цим такий припис частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 статті 288 КУпАП] не вступає в колізію з положеннями статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-15 Закону № 3674-VI], якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним.

Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 статті 288 КУпАП] є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону про судовий збір.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!'''
Проте, аналізуючи вказані норми права, Велика Палата Верховного Суду у [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88952415 постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17] відступила від своїх попередніх висновків та виклала наступну правову позицію.
За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 287, 288 КУпАП], як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 статті 2-5 Закону України «Про судовий збір»] , які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню '''у справах щодо накладення адміністративного стягнення''' та справляння судового збору, '''він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб'''.
|}

== Розгляд скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення ==
Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанов і приймає одне з таких рішень:
* залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення;
* скасовує постанову надсилає справу на новий розгляд;
* скасовує постанову і закриває справу;
* змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

== Апеляційна скарга у справі про адміністративне правопорушення ==
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (за винятком постанов передбачених ст. 32, 32-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена '''протягом десяти днів з дня винесення постанови''' особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ч. 5 ст. 7] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 ч. 1 ст. 287 КУпАП]. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.

Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. 

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
# залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
# скасувати постанову та закрити провадження у справі;
# скасувати постанову та прийняти нову постанову;
# змінити постанову. 

У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

'''Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.'''

Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у п'ятиденний строк направляється до місцевого суду, який її розглядав.

Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення '''тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.''' У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом.
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення

2021-07-19T11:58:21Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-15 Рішення Конституційного суду від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 у справі № 1-7/2015]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-15 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88952415 Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17]

== Визначення органу, який має право розглядати справу ==

Перш ніж оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення варто визначити орган, який має право розглядати скаргу. Так, наприклад, якщо справу розглядала адміністративна комісія при виконавчому комітеті сільської ради - скаргу розглядає виконавчий комітет відповідної ради; при розгляді справи іншим органом (по-садовою особою) - відповідним органом вищої інстанції (посадовою особою). Проте, незалежно від того який орган розглядав справу, постанову у справі про адміністративне правопорушення завжди можна оскаржити у районному, районному у місті, міському чи міськрайонному суді у порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України] юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:
# постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний;
# рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд;
# постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд. 
Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. '''Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.''' Крім того, у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 ст. 288 КУпАП] закріплено право прокурора своїм протестом і право керівника вищестоящого органу скасувати чи змінити постанову про накладення адміністративного стягнення.

У разі оскарження постанови в суд позовна заява подається до місцевого загального суду, на вибір за місцем реєстрації або проживання позивача або за місцезнаходженням відповідача, який розглядає цей адміністративний позов як адміністративний суд. В адміністративному позові згідно зі с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 т. 106 Кодексу адміністративного судочинства України] (КАСУ) має бути зазначено:
* найменування суду, до якого подається позов;
* П.І.Б. позивача, його адреса;
* П.І.Б., посада відповідача, посада, на якій він працює тощо (тобто у разі оскарження постанови винесеної посадовою особою відповідного органу відповідачем ви-ступатиме ця посадова особа, а не орган чи структурний підрозділ якому вона підпорядковується)
* сам зміст позову;
* документи і докази, які додаються до позову (протокол про адмін. правопорушення, постанова про накладення штрафу тощо).

== Строки оскарження постанови про адміністративне правопорушення ==
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом '''10 днів з дня винесення постанови''', а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, '''протягом 10 днів з дня вручення такої постанови'''. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Особа, яка має право на оскарження постанови у справі надає письмову заяву про поновлення строку. 

В заяві обов'язково вказується причина, з якої був пропущений строк. Орган (посадова особа), який розглядає заяву, перевіряє обґрунтованість причини, за власним переконанням вирішує, чи є вона поважною. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. 

Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. 

Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами (посадовими особами)'''в 10 строк з дня її надходження''', якщо інше не встановлено законами України.

== Сплата судового збору ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-15 пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2] '''особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушен-ня, звільняється від сплати державного мита.''' Зокрема, суд вказує, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статтею 87 КАС України] визначено, що до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом про судовий збір, який набрав чинності 1 листопада 2011 року, такі особи не віднесені до кола суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об’єктів, за по-дання яких судовий збір не справляється.

Разом із цим такий припис частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 статті 288 КУпАП] не вступає в колізію з положеннями статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-15 Закону № 3674-VI], якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним.

Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 статті 288 КУпАП] є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону про судовий збір.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!'''
Проте, аналізуючи вказані норми права, Велика Палата Верховного Суду у [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88952415 постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17] відступила від своїх попередніх висновків та виклала наступну правову позицію.
За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 287, 288 КУпАП], як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 статті 2-5 Закону України «Про судовий збір»] , які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню '''у справах щодо накладення адміністративного стягнення''' та справляння судового збору, '''він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб'''.
|}

== Розгляд скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення ==
Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанов і приймає одне з таких рішень:
* залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення;
* скасовує постанову надсилає справу на новий розгляд;
* скасовує постанову і закриває справу;
* змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

== Апеляційна скарга у справі про адміністративне правопорушення ==
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (за винятком постанов передбачених ст. 32, 32-1, 185-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена '''протягом десяти днів з дня винесення постанови''' особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ч. 5 ст. 7] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 ч. 1 ст. 287 КУпАП]. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.

Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. 

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
# залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
# скасувати постанову та закрити провадження у справі;
# скасувати постанову та прийняти нову постанову;
# змінити постанову. 

У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

'''Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.'''

Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у п'ятиденний строк направляється до місцевого суду, який її розглядав.

Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення '''тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.''' У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом.
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Договір управління майном

2021-06-17T08:38:21Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]

== Поняття, предмет та форма договору управління майном ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1029 Цивільного кодексу України] за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Предметом договору управління майном можуть бути:
* підприємство як єдиний майновий комплекс (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, сировина і продукція, а також інші види майна, передбачені для діяльності даного підприємства, а також право на торгову марку, право вимоги),
* нерухома річ,
* цінні папери
* майнові права та інше майно.

В управління може передаватися майно, яке перебуває у приватній, державній або комунальній власності. Також можна передати майно, що перебуває у заставі (ч. 1 ст. 1039 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] ).

Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Договір управління майном укладається в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

== Істотні умови договору управління майном ==

Істотними умовами договору управління майном є:
* перелік майна, що передається в управління;
* розмір і форма плати за управління майном. 

Строк управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах. 

Варто звернути увагу, що управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні. 

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

== Суб’єкти договору управління майном ==

Суб’єктами договору управління майном є установник управління та управитель, а в передбачених договором випадках вигодонабувач.

'''Установником управління''' є власник майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1032 ЦК]). 

Не може виступати установником особа, якій майно належить на іншому правовому титулі, ніж право власності. 

Проте, ЦК України визначено деякі особливі обставини, коли установником управління може бути ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2–5 ст. 1032 ЦК]):

* орган опіки та піклування, якщо власником майна є фізособа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою;
* опікун або орган опіки та піклування, якщо власник майна – малолітня особа (віком до 14 років) або фізособа, яку визнано недієздатною;
* піклувальник – якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена; неповнолітня особа-власник (віком від 14 до 18 років) – за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальників. 

У випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. 

'''Управителем''' може бути виключно суб’єкт підприємницької діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1033 ЦК]). 
Управління майном здійснюють фінансові-кредитні установи, емітенти цінних паперів щодо своїх власних паперів, підприємницькі організації - професійні учасники ринку цінних паперів, індивідуальні підприємці тощо. 

Серед особливостей управителя можна назвати такі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1033 ЦК]):
* діє на підставі договору від власного імені, без довіреності;
* діє в інтересах власника майна або вигодонабувача;
* ним не може бути орган державної влади або місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом, а також вигодонабувач;
* він є довірчим власником майна, яким володіє, користується та розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном (якщо це прямо визначено умовами договору). Договір управління майном не тягне за собою переходу до управителя права власності на майно, що передається йому в управління. 

'''Вигодонабувач''' – це особа, указана в договорі установником управління, яка має право набувати вигоду від майна, переданого в управління ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4859 ч. 2 ст. 1034 ЦК]). Управитель має право, визначити договором іншу особу, яка отримуватиме вигоду від процесу управління майном. Така особа не бере участі в договорі, але має власну заінтересованість від процесу використання предмета договору. Вигодонабувачами можуть бути фізособи, юрособи, фізособи-підприємці, держава тощо.

== Права та обов'язки сторін договору управління майном ==
Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] .

Управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна. У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто.

Крім того, майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління. Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави. У разі визнання установника управління банкрутом договір управління цим майном припиняється і воно включається до ліквідаційної маси.

== Відповідальність управителя ==
Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.

Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.

Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою статті 1043 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] , настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.

== Припинення договору управління майном ==
'''Договір управління майном припиняється у разі:'''
* загибелі майна, переданого в управління;
* припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку
* смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;
* відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;
* визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;
* відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;
* відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;
* визнання фізичної особи - установника управління банкрутом;
* повного завершення виконання сторонами договору управління майном;
* дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.

У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/22495709 Постанова Вищого Господарського Суду України від 04 квітня 2012 року у справі № 22/38-10-1309];
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86742529 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13 грудня 2019 року у справі №916/15/18];
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92037909 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 вересня 2020 року у справі № 916/355/18];
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95203272 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 лютого 2021 року у справі № 910/800/19].
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі

2021-06-02T08:45:56Z

Svitlana.bidiuk: зміни у законодавстві

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1615-12 Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року № 692/775/1311/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за № 1615/21927]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572]

== Загальні правила надання медичної допомоги засудженим ==

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 27 Конституції України] кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Відбування покарання в пенітенціарних установах не позбавляє особу права на охорону її здоров’я, не звужує та не обмежує її прав.

'''Кожен засуджений має такі права у сфері охорони здоров’я:'''

Право на життя ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст.27 Конституції України], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.281 Цивільного кодексу України]).

Право на вибір лікаря ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ст. 34 і 38 Закону України від 19.11.92 р. №2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров’я»]), яке включає в себе:

* право на вибір лікувального закладу;
* право на вибір лікаря;
* право на заміну лікаря.

Право на інформацію ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.285 ЦК], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ст.39 Основ законодавства про охорону здоров’я]), яке включає:

* право на інформацію про стан здоров’я;
* право на інформацію про медичне втручання.

Право на таємницю про стан здоров'я ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.286 ЦК], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ст.39¹ Основ законодавства про охорону здоров’я]).

Право на вибір методів медичного втручання ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.284 ЦК]).

Право на особисту недоторканість, у тому числі право на відмову від медичного втручання ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.284 і 289 ЦК], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ст.43 Основ законодавства про охорону здоров’я]).

Право на належну якість медичної допомоги ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ст.6 Основ законодавства про охорону здоров’я]).

Право на відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ст.6 Основ законодавства про охорону здоров’я]).

Права засудженого до позбавлення волі у сфері охорони здоров’я, основні засади надання медичної допомоги та взаємодія закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги засудженим визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 р. №1348/5/572] (далі - Порядок).

'''Заклади охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України''' '''(далі - ДКВС) включають в себе:'''
* спеціалізовані туберкульозні лікарні;
* спеціалізовані дерматовенерологічні лікарні;
* спеціалізовані психіатричні лікарні;
* багатопрофільні лікарні;
* багатопрофільна лікарня для засуджених, які потребують постійного медичного нагляду та реабілітації;
* амбулаторії;
* амбулаторно-профілактичні відділення;
* медичні частини установ виконання покарань;
* фельдшерський пункт;
* аптеки.

У закладах охорони здоров'я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, вторинна (спеціалізована) та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 п. 4 розд. І Порядку]).

'''На медичну частину установи виконання покарань покладається обов’язок''' здійснення контролю за станом здоров’я засуджених шляхом проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду, надання первинної медичної допомоги, екстреної медичної допомоги, амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги відповідно до Основ законодавства про охорону здоров’я.

== Право засудженого на вільний вибір лікаря ==

У разі звернення засудженого до лікаря закладу охорони здоров’я ДКВС з проханням про допуск обраного лікаря медичний працівник протягом однієї доби готує медичну довідку про стан здоров’я засудженого та запит до керівництва установи виконання покарань (далі - УВП).

Адміністрація УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичному висновку, забезпечує допуск обраного лікаря до засудженого після пред'явлення цим лікарем паспорта громадянина, документа про освіту та сертифіката спеціаліста.

Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням платних медичних послуг (у тому числі наданих обраним лікарем), а також придбанням необхідних лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, фінансування якими не передбачено за рахунок бюджетних коштів, здійснюється за рахунок особистих грошових коштів засудженого, якому надавалася медична допомога, коштів близьких родичів або інших осіб. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок.

Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням засудженому медичної допомоги за наслідками нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які настали до засудження, здійснюється відповідно до законодавства.

Засуджені, що є потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, який (яке) настав(ло) до засудження, яким висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) визначено потребу в медичній та соціальній допомозі, забезпечуються такою допомогою відповідно до законодавства.

Консультування, обстеження і лікування обраним засудженим лікарем здійснюються в умовах закладу охорони здоров’я ДКВС у присутності медичного персоналу.У разі потреби в додаткових обстеженнях, які не можуть бути здійснені в закладах охорони здоров’я ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), їх проведення здійснюється на базі закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку, де таке обстеження може бути проведено у строк, визначений у медичному висновку.

За потреби лікування в умовах стаціонару засуджений має право звернутися до лікаря закладу охорони здоров'я ДКВС з проханням проведення його лікування (надання медичної допомоги) в умовах стаціонару закладу охорони здоров'я, який надає платні медичні послуги. Лікар закладу охорони здоров'я ДКВС не пізніше наступного робочого дня після звернення повинен його розглянути та скласти відповідний медичний висновок.

Керівництво УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичній довідці, забезпечує перевезення засудженого до такого закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку. Керівництво також організовує та забезпечує цілодобову охорону засудженого під час лікування у закладі охорони здоров’я.

Згідно п. 21 розд. І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text Порядку] лікарські засоби або їх аналоги (далі - лікарські засоби), медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації можуть бути отримані за висновком лікуючого лікаря від близьких родичів засуджених або інших осіб за умови їх призначення лікарем та погодження з керівником відповідного закладу охорони здоров'я ДКВС.

Лікарські засоби, медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації, які були передані засудженим, відповідно до медичного висновку передаються до закладу охорони здоров'я ДКВС для їхнього лікування.

== Первинний медичний огляд засуджених ==

Після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують надання медичної допомоги, та осіб з педикульозом. Результати огляду фіксуються у медичній карті, яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у засудженого медичний працівник негайно з моменту виявлення тілесних ушкоджень письмово інформує прокурора та адміністрацію УВП. Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку виявлення тілесних ушкоджень в осіб, які прибули до УВП і складає довідку у трьох примірниках, у якій зазначено відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, які стосуються медичного огляду (у тому числі відомості про неналежне поводження); вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров'я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування; припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення. До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого.

У разі виявлення у засудженого захворювання медичний працівник медичної частини УВП оцінює стан здоров’я засудженого та можливу небезпеку, яку несе наявне в засудженого захворювання для оточення, а також визначає можливість надання медичної допомоги в умовах медичної частини (фельдшерського пункту) чи направлення засудженого до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я.

Медична допомога засудженому надається негайно в умовах медичної частини (фельдшерського пункту). За неможливості надання такої допомоги в повному обсязі засуджений направляється до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я відповідного профілю не пізніше строку, визначеного у медичному висновку.

Усі ВІЛ-інфіковані, які прибувають до УВП, беруться під медичний нагляд відповідальним за перед- та післятестове консультування медичним працівником, який призначається наказом директора ЦОЗ ДКВС.

Після первинного медичного огляду засуджені направляються в дільницю карантину, діагностики та розподілу.

== Медичне обстеження засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу ==

Протягом чотирнадцяти діб перебування засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу вони підлягають повному медичному обстеженню, яке здійснюють лікарі медичної частини відповідно до фахової спрямованості, а також флюорографічному обстеженню (крім осіб, яким воно було проведено менше ніж 12 місяців тому).

'''До повного медичного обстеження входять:''' збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); об’єктивне обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП - неповнолітнім особам; аналіз крові (визначення ШОЕ, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; ЕКГ; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); жінкам - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем) та за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей; виявлення осіб, які мають симптоми, що вимагають обов’язкового обстеження на туберкульоз за результатами клінічного скринінгу (продуктивний кашель з виділенням мокротиння, що триває понад два тижні, втрата маси тіла, підвищення температури тіла, нічна пітливість, кровохаркання, біль у грудній клітці), при виявленні таких осіб проведення дворазового дослідження мокротиння методом мікроскопії мазка мокротиння.

Після закінчення обстеження (отримання результатів обстеження) лікарем цього самого дня '''готується висновок про стан здоров’я засудженого''' (з установленням діагнозу) з рекомендаціями щодо працевлаштування, який заноситься у медичну карту засудженого.

Залежно від стану здоров’я та встановленого діагнозу засудженому негайно надається необхідна медична допомога.

Подальший медичний контроль за станом здоров’я засуджених здійснюється під час профілактичних медичних оглядів, а також у разі звернень засуджених зі скаргами на стан здоров’я до медичної частини.

Після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 п.10 підрозд. 2 розд. ІІ Порядку]) лікарем-інфекціоністом спільно з медичним працівником медичної частини УВП, який відповідає за перед- та післятестове консультування, визначаються показання для '''призначення антиретровірусної терапії''' та вживаються заходи, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1615-12 Порядком взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року № 692/775/1311/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за № 1615/21927].

== Порядок проведення профілактичного медичного огляду засуджених ==

З метою виявлення та запобігання поширенню інфекційних, паразитарних, виявлення загальносоматичних та психічних захворювань серед засуджених в УВП '''один раз на рік''' проводиться профілактичний медичний огляд.

Неповнолітнім засудженим та засудженим, які перебувають в УВП у приміщеннях камерного типу, профілактичний медичний огляд проводиться двічі на рік.

У профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь терапевт (або лікар загальної практики - сімейний лікар), психіатр, стоматолог. У разі відсутності вказаних фахівців у медичній частині вони залучаються.

Профілактичний медичний огляд неповнолітніх засуджених проводиться лікарями: отоларингологом, офтальмологом, невропатологом, хірургом, стоматологом, психіатром.

'''Під час профілактичних медичних оглядів проводяться:''' збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП - неповнолітнім особам; аналіз крові (визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; електрокардіографія (з 15 років - один раз на 3 роки, з 30 років - щороку); флюорографія (рентгенографія) органів грудної клітки - один раз на рік; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); жінкам - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем); ''ог''ляд лікарем-терапевтом, лікарем-психіатром, лікарем-стоматологом; огляд засуджених на педикульоз; за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей.

Результати профілактичного медичного огляду реєструються у журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду та заносяться до медичної карти засудженого.

== Надання амбулаторної медичної допомоги засудженим ==

Амбулаторний прийом засуджених здійснюється лікарем у медичній частині щодня у години, для чого засуджені особисто записуються у журналі попереднього запису на амбулаторний прийом. Прийом без попереднього запису в Журналі попереднього запису проводиться за рішенням лікаря.

До початку амбулаторного прийому медичний працівник підбирає медичні карти амбулаторних хворих засуджених, які записані в Журналі попереднього запису, опитує пацієнтів для з’ясування їх скарг, вимірює у них температуру тіла, здійснює огляд на педикульоз і з урахуванням стану їх здоров’я визначає черговість направлення на прийом.

Амбулаторному лікуванню, що '''триває не більше ніж 15-20 днів''', підлягають засуджені, які за характером захворювання (травми) не потребують складних методів діагностики й лікування. Обсяг діагностичних і лікувальних заходів щодо хворих залежить від можливості забезпечення в умовах медичної частини лабораторного, рентгенологічного та інших обстежень.

'''Хворі''', яким призначено амбулаторне лікування, для приймання лікарських засобів та виконання інших процедур '''приходять до медичної частини''' протягом дня у визначені години. У разі необхідності цілодобового невідкладного прийому лікарських засобів вони видаються на руки хворому (не більше добової норми) за призначенням лікаря.

Висновок про тимчасове звільнення від роботи робить лікар, який здійснював прийом, але не більше ніж на три доби одноразово. З урахуванням стану здоров'я засудженого звільнення може бути продовжено.

У дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу, карцерах, одиночних камерах, дільницях посиленого контролю, приміщеннях камерного типу виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки медичний працівник разом з персоналом чергової зміни УВП щодня перевіряє загальний стан здоров'я засуджених під час обходу камер.

Про засуджених, які потребують екстреної медичної допомоги, персонал чергової зміни УВП негайно повідомляє медичну частину (фельдшерський пункт) та чергового помічника начальника УВП.

== Надання стаціонарної медичної допомоги засудженим у медичній частині ==

Стаціонар медичної частини призначений для: обстеження і лікування засуджених, які потребують стаціонарного режиму, із строком лікування до 30 днів; необхідного стаціонарного лікування засуджених, виписаних з лікарняних закладів ДКВС або інших закладів охорони здоров'я тимчасової ізоляції в ізоляторі медичної частини інфекційних чи підозрілих на інфекційне захворювання засуджених до направлення їх у спеціалізовану лікарню; стаціонарного лікування нетранспортабельних засуджених до стабілізації їх стану і направлення в лікарняний заклад або заклад охорони здоров’я; розміщення неповнолітніх засуджених, які належать до оздоровчої групи.

В умовах стаціонару медичної частини здійснюється '''стаціонарне лікування неповнолітніх засуджених''' лише із захворюваннями, які можна вилікувати протягом двох тижнів, та за наявності в медичній частині лікаря-педіатра. За відсутності лікаря-педіатра або якщо неповнолітні засуджені потребують більш тривалого періоду стаціонарного лікування, вони негайно направляються до іншого закладу охорони здоров’я.

Прийом засуджених у стаціонар медичної частини здійснюється за наявності у медичній карті висновку лікаря про необхідність проведення обстеження та лікування в умовах стаціонару.

На кожного засудженого заводиться медична карта, до якої заносяться усі дані щодо лікувально-діагностичного процесу в стаціонарі медичної частини, у тому числі ті, що отримані при обстеженні хворого засудженого, з листом призначень. Про всі випадки термінової чи планової госпіталізації у стаціонар, а також виписування з нього начальник медичної частини (черговий медичний працівник) негайно повідомляє начальника УВП.

Усі пацієнти обов’язково проходять санітарну обробку. Натільна білизна засудженого здається у пральню, після чого дезінфікується і при виписуванні повертається йому. Одяг і взуття засудженого зберігаються у медичній частині.
У стаціонарах здійснюються профілактичні дезінфекційні заходи, а також поточна і заключна дезінфекція з урахуванням діагнозу інфекційного захворювання.

У стаціонарі засуджені, які становлять небезпеку для оточення (інфекційні, заразні шкірні, психічні захворювання тощо), розміщуються окремо від інших засуджених. Для цього в стаціонарі обладнуються '''інфекційний та психіатричний ізолятори'''.

Під час перебування у стаціонарі медичної частини засуджений проходить обстеження відповідно до наявного у нього захворювання, при якому використовуються всі доступні в медичній частині методи інструментального і лабораторного досліджень.

У стаціонарі медичної частини '''цілодобово чергує медичний працівник'''. Черговий лікар з урахуванням стану здоров’я засудженого здійснює корекцію медичних призначень.

Засудженим '''з розладами психіки та поведінки''' внаслідок вживання психоактивних речовин в умовах стаціонару медичної частини призначається '''загальнозміцнювальна терапія''' з використанням речовин, що впливають на метаболічні процеси, та сенсибілізувальна терапія.

При розладах психіки та поведінки, агресивній поведінці з проявами буйства, намаганні у збудженому стані вчинити членоушкодження до засудженого застосовується '''захід ізоляції''' у вигляді поміщення до окремої палати-ізолятора медичної частини.

Засуджений, який перебуває в ізоляції, оглядається лікарем кожні дві години. Тривалість разового призначення ізоляції встановлюється до восьми годин, для продовження її строку робиться нове призначення. При продовженні строку ізоляції необхідно нове призначення комісією лікарів-психіатрів у складі не менше двох лікарів-психіатрів.

Для неповнолітніх засуджених, які фізично ослаблені, мають вагу нижче встановленої норми, перенесли різні тяжкі захворювання, травми, хірургічні втручання, мають відхилення у стані здоров’я тривалого характеру й належать до спеціальної групи обліку та які підлягають постійному диспансерному нагляду, при стаціонарах медичних частин створюються '''оздоровчі групи'''.

== Медичне обслуговування засуджених у лікарняних закладах ==
1. У лікарняних закладах надається спеціалізована (вторинна) медична допомога, до якої входять:

* надання спеціалізованої медичної допомоги та медичної реабілітації засудженим в умовах стаціонару;
*
* визначення ступеня тривалої або постійної втрати працездатності засудженими для встановлення групи інвалідності;
*
* обстеження та підготовка медичної документації на осіб, які підлягають звільненню від подальшого відбування покарання за хворобою;
*
* проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів на території лікарняного закладу;
* превентивна медицина (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання заразним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання).

2. При лікарняному закладі створюються: комісія з інфекційного контролю, лікарська та лікарсько-консультативні комісії (далі - ЛКК). У складі багатопрофільних та спеціалізованих лікарень створюються кабінети інфекційних захворювань.

3. Під час перебування засудженого на лікуванні в лікарняному закладі він оглядається лікарем залежно від ступеня тяжкості стану його здоров’я. При середньому ступені тяжкості лікар здійснює огляд засудженого двічі на день, при тяжкому стані - кожні дві години. Результати огляду та всі лікарські призначення заносяться лікарем до медичної карти № 003/о.

4. У лікарняному закладі організовується цілодобове чергування лікаря. Разом з лікарем цілодобово чергують по одному фельдшеру з кожного відділення лікарняного закладу. Графік цілодобових чергувань затверджується начальником лікарняного закладу.

5. Засуджені, хворі на розлади психіки та поведінки, проходять курс стаціонарного лікування в спеціалізованих психіатричних лікарнях або відділеннях, які створені при лікарняних закладах.

6. Після закінчення стаціонарного лікування засудженого виписують до УВП, звідки він направлявся на лікування.

7. Під час виписування засудженого з лікарняного закладу складається виписка з медичної карти № 027/о з обов’язковими медичними рекомендаціями щодо амбулаторного нагляду за хворим, лікування та раціонального працевлаштування.

8. Медична карта № 003/о, оформлена належним чином, передається до архіву лікарняного закладу. Виписка з медичної карти № 027/о разом з медичною картою № 025/о долучається до особової справи засудженого.

== Організація надання стоматологічної та зубопротезної допомоги ==

1. Стоматологічна допомога засудженим надається безкоштовно лікарями-стоматологами, які є в медичних частинах, у спеціально обладнаних стоматологічних кабінетах.

2. Зубопротезну допомогу надають заклади охорони здоров’я на договірних засадах. Засуджений має право звернутися за зубопротезною допомогою до закладів охорони здоров’я, що надають платні медичні послуги.

3. Безкоштовна зубопротезна допомога надається засудженим, які відповідно до законодавства мають право на отримання такої допомоги.

4. Безкоштовна зубопротезна допомога засудженим, які не мають пільг, передбачених законодавством України, на отримання такої допомоги та не мають коштів на власному рахунку і не можуть здійснити протезування за рахунок родичів, надається у разі наявності у засудженого показань для протезування зубів. Показаннями для безкоштовного протезування зубів є: відсутність усіх зубів на одній чи обох щелепах; відсутність усіх бокових зубів на одній чи обох щелепах; відсутність кількох передніх зубів на одній чи обох щелепах при збереженні всіх бокових зубів; відсутність не менше двох зубів, що стоять поруч, з одного чи з двох боків щелепи за наявності медіальної та дистальної опори; пародонтоз залежно від стану жувального апарату.

5. Контроль за черговістю зубопротезування здійснює начальник медичної частини.

[[Категорія:Право на медичну допомогу‎]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі‎]]
[[Категорія:Засуджені‎]]

Підготовче засідання у кримінальному процесі

2021-05-05T11:10:23Z

Svitlana.bidiuk:

== Список використаних джерел ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] 
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2213-19 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1430740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12 "Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України"]

== Визначення поняття ==
Підготовче судове засідання в судовому провадженні у першій інстанції є обов'язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначати кримінальне провадження до судового розгляду. Підставою для проведення такого засідання має бути надходження до суду одного з таких матеріалів: обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Ніякі інші документи не можуть бути підставою для призначення підготовчого судового засідання. З моменту одержання судом обвинувального акта та інших документів підозрюваний набуває статусу обвинуваченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч.2 ст.42 Кримінального процесуального кодексу України] Одержавши один з чотирьох названих документів, суд своєю ухвалою не пізніше п'яти днів з дня їх надходження призначає підготовче судове засідання і доручає викликати учасників судового провадження. Відлік часу для призначення підготовчого судового засідання починається з наступного дня після одержання судом обвинувального акта або одного зі згаданих клопотань. Наприклад, якщо документи до суду надійшли в понеділок, підготовче судове засідання має бути призначене не пізніше суботи цього тижня.

На попереднє судове засідання в призначені день і годину повинні прибути прокурор, обвинувачений, захисник, потерпілий та - ситуативно - представник і законний представник потерпілого, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, і тоді головуючий відкриває підготовче судове засідання та оголошує про розгляд даного кримінального провадження.

== Завдання підготовчого судового засідання ==
Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, ефективність якого залежить від повноти, всебічності та ретельності його підготовки, що значною мірою ускладнюється нормами ч. 4 ст. 291 КПК, за буквальним змістом яких надавати суду будь-які документи, окрім обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову, розписки обвинуваченого про одержання цих документів, до початку судового розгляду забороняється.
У підготовчому судовому засіданні суд повинен вирішити наступні завдання:

* визначити, чи підсудне йому дане кримінальне провадження з огляду на чіткі правила встановлення територіальної підсудності. Якщо подане йому кримінальне провадження надійшло з порушенням правил визначення територіальної підсудності, суд направляє обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до відповідного суду для вирішення підсудності. В цьому разі розгляд справи в даному суді припиняється;
* встановити, чи немає підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 4-8,10 частини першої або частиною другою статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК,] а саме: смерть підозрюваного, обвинуваченого, якщо немає заяви про його реабілітацію; скасування новим законом кримінальної відповідальності за діяння, вчинене особою; наявність вироку за тим же обвинуваченням або ухвали суду про закриття кримінального провадження за тим же обвинуваченням; відмова потерпілого (його представника) від обвинувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; звільнення особи від кримінальної відповідальності; відмова прокурора від підтримання обвинувачення, якщо потерпілий також відмовляється підтримувати обвинувачення в суді; відсутність згоди держави, яка видала особу, стосовно кримінального правопорушення. За наявності однієї із вказаних підстав суд закриває провадження своєю ухвалою, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку;
* встановити, чи відповідають вимогам закону обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Якщо в названих документах будуть виявлені недоліки, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, суд повертає надіслані йому документи прокурору для виправлення їх змісту та форми згідно з вимогами закону. Ухвала суду про повернення прокурору даних матеріалів може бути оскаржена в апеляційному порядку;
* затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої і середньої тяжкості, у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення або угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів та злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Якщо угода за змістом і процедурою укладення не відповідає приписам закону (ч. 7 ст. 474 КПК України), суд своєю ухвалою відмовляє в затвердженні угоди та повертає кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування;
* коли за правилами визначення підсудності кримінальне провадження підсудне даному суду, підстав для закриття провадження не виявлено, направлені до суду прокурором матеріали відповідають вимогам КПК України, угоду про примирення або про визнання винуватості затверджено, суд одержує право своєю ухвалою призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Судовий розгляд має здійснюватись за процедурою провадження у першій інстанції з дотриманням в окремих випадках особливого порядку кримінального провадження, передбаченого главою 35 КПК України "Кримінальне провадження на підставі угод";
* доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Під час підготовчого судового засідання, з метою підготовки до судового розгляду суд (ч.2 ст. 315 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК]):

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з’ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про:

здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;

витребування певних речей чи документів;

здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Під час підготовчого судового засідання суд роз’яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.(ч. 4 ст. 315 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК])

== Наслідки підготовчого судового засідання ==
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтями 468-475 Кримінально-процесуального кодексу України.] 

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]. 

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження. 

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. 

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. 

== Проблемні питання, що найчастіше виникають при підготовчому судовому засіданні ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1430740-12 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України]» розтлумачив підстави повернення обвинувального акта прокурору, суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки. 

Окремим проблемним питанням, яке потребує роз’яснення та конкретизації, є порядок розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статей 314-316 Кримінального процесуального кодексу України. ]

Деякі скарги, які заявляються обвинуваченим, його представниками є досить складними та потребують ретельної перевірки, що призводить до затягування судового процесу. Неконкретизованими є дії суду на стадії підготовчого засідання, якщо скарга обвинуваченого чи його представника потребує витребування додаткових відомостей або матеріалів від прокурора у взаємозв’язку із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 4 ст. 291 КПК України], якою забороняється надання суду інших документів до початку судового розгляду.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією

2021-04-02T13:22:19Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-20 Закон України «Про внесення змін до закону України « Про запобігання корупції»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб"]
*[https://zib.com.ua/files/Golovam_apeliacijnih_sudiv_vid_2205_2017.pdf Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року № 223-943/0/4-17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0014-20 Наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.12.2019 № 159/19 « Про затвердження Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення Національним агентством з питань запобігання корупції»]

== Притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю ==
Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати: 

# ''об’єктивні ознаки'' складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об’єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у '''несвоєчасному поданні без поважних причин декларації'''. 

Для розкриття об’єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], вміщуючи вказівку на суб’єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»] (далі - Закон), в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння. 

Так, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] необхідним є встановлення '''несвоєчасності подання декларації''', тобто подання поза строком, визначеним законом. 

Слід зазначити, що в ч. 1 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону] визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов’язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч. 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін визначено Порядком формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затвердженим Наказом НАЗК від 12.12.2019 року, як двадцять робочих днів з дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності .

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією] (далі – Інформаційний лист ), що системний аналіз вжитого в абз. 1 ч. 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону] формулювання «припиняє діяльність» дає підстави констатувати, що термін «припинення» за загальним правилом (ст. 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]) співвідноситься із терміном «звільнення» як ціле і частина, охоплюючи останнє. Це саме випливає з аналізу норм інших спеціальних нормативно-правових актів, зокрема з положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України «Про державну службу»] (ст. 83), [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закону України «Про статус народного депутата України»] (ст. 4) тощо, де зазначена термінологія підміняється одна одною. Разом з тим із цього правила є винятки. Так, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»] (далі - Закон № 1402) розрізняє терміни «звільнення» (статті 112-118) та «припинення» (статті 119-125), а отже, розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів. Наведені положення цього Закону повністю кореспондують зі ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], яка також розмежовує ці поняття. Аналогічний підхід використано законодавцем щодо припинення повноважень судді Конституційного Суду України та його звільнення (ст. 149-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). 

Так, у ч. 7 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], ст. 119 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402] зазначено, що повноваження судді припиняються виключно в разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п’яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину. Цей перелік є вичерпним. Слід зазначити, що саме такий підхід використала Рада суддів України, приймаючи рішення від 15 вересня 2016 року № 54 «Щодо питання припинення повноважень суддів з визначених Законом №1402-VIII підстав». 

Крім того, слід зауважити, що виключною підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, згідно зі ст. 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402], є саме припинення повноважень судді (статті 119—125). Звільнення ж судді з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], ст. 112 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402], не є підставою для припинення трудових відносин в аспекті зазначених вище норм Конституції України та спеціального закону. 

Іншими словами, беручи до уваги положення ст. 7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а отже, забороняє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогією, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень, з огляду на проведений вище аналіз, '''судді, які звільняються з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], не можуть бути суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП].''' Наведене стосується й інших правопорушень, передбачених ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], у тому числі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (ч. 2 цієї статті), наприклад, внаслідок отримання суддею вихідної допомоги у зв’язку з відставкою до досягнення ним шістдесяти п’яти років, адже суб’єкт їх вчинення однаковий. 

Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації ''без поважних на те причин''. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо. 

# ''предметом'' правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;
# ''суб'єктивна сторона'' правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
== Притягнення до відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7 КУпАП) ==
Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в п. 3 [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційного листа], що розглядаючи питання щодо наявності конфлікту інтересів у прийнятті участі особи, яка здійснює службові чи представницькі повноваження (судді, депутата сільської, селищної, міської, районної та обласної ради тощо), в голосуванні щодо обрання його на адміністративну посаду (голови, заступника, секретаря тощо) та підстав для притягнення цієї особи до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], слід звернути увагу на таке. 

Беручи до уваги диспозиції ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] та п. 2 примітки до цієї статті, можна констатувати, що порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів можуть полягати:
* у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - наявної суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень (ч. 1 ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
* у вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об’єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (ч. 2 ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). 

Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, виконаного на замовлення адвоката Ульянова Р. А., щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об’єктивний вираз, а також часовий взаємозв’язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. 

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. 

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов’язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
# наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;
# наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;
# наявність повноважень на прийняття рішення;
# наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об’єктивність або неупередженість рішення. 

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
== Порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією==
Протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, складається уповноваженою на те посадовою особою, зокрема посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) та Національного агентства з питань запобігання корупції (п. 1 ч. 1 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]), і повинен відповідати вимогам ст. 256 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] 

Необхідно зазначити, що до пунктів 1 та 11 ч. 1 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] згідно з абзацами «а» і «б», підп. 6 п. 1 розділу І [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону України від 12 лютого 2015 року № 198-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»] було внесено зміни, відповідно до яких у пунктах 1 і 11 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], де визначено повноваження посадової особи органів Служби безпеки України та прокурора на складання протоколу за статтями 172-4-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], посилання на ці статті було виключено. При цьому відповідно до абз. 4 розділу II цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону] зазначалося, що підпункти «а» та «б» підп. 6 п. 1 розділ І цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону] набирають чинності після початку діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції. 

Відповідно до рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 01 серпня 2016 року № 1 початком діяльності цього органу визначено 15 серпня 2016 року. Тобто відповідно до абз. 4 розділу II [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»] набули чинності зміни до ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], згідно з якими з повноважень уповноважених посадових осіб Служби безпеки України і прокурора було виключено право
на складання протоколу за статтями 172-4-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] попри наявне й нині у змісті пунктів 1 і 11 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] посилання на ці статті. 

У разі коли протокол складено не уповноваженою на те особою або без додержання вимог, установлених ст. 256 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], суддя зобов’язаний своєю постановою повернути протокол відповідному правоохоронному органу (спеціально уповноваженому суб’єкту протидії корупції, який склав протокол) для належного оформлення. При цьому постанова про направлення протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, для належного оформлення (усунення недоліків) не підлягає апеляційному оскарженню.

'''Разом з тим, 06.12.2019 року наказом № 159/19 Національного агентства з питань запобігання корупції затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0014-20 Порядок оформлення протоколів про адміністративні правопорушення Національним агентством з питань запобігання корупції].''' Даним Порядком встановлено, що підставами для складання протоколу про адміністративне правопорушення є:

'''1)''' '''вчинення службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, зазначеною у примітці до статті 50 Закону, адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією''':
* порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1724 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП));
* порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1725 КУпАП]);
* порушення вимог фінансового контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1726 КУпАП]);
* порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1727 КУпАП]);
* незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1728 КУпАП]);
* невжиття заходів щодо протидії корупції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1729 КУпАП]);
'''2) невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства щодо усунення порушень законодавства про запобігання і протидію корупції, ненадання інформації, документів, а також порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо недостовірної інформації або не у повному обсязі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 18846 КУпАП]''');

'''3) порушення встановленого законом порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, порушення встановленого порядку надання або отримання державного фінансування статутної діяльності політичної партії, а так само порушення встановленого законом порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму (стаття 21215 КУпАП);'''

'''4) порушення встановленого порядку або строків подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру або подання фінансового звіту, оформленого з порушенням встановлених вимог ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 21221 КУпАП]).'''

У разі вчинення особою кількох адміністративних правопорушень протоколи про адміністративні правопорушення складаються окремо щодо кожного із вчинених правопорушень. Якщо правопорушення вчинено кількома особами, протокол про адміністративні правопорушення складається на кожну особу окремо.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 1724 - 1729 КУпАП]), а також правопорушень, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 21215, 21221 КУпАП], накладається протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

''Пунктом 4 даного Порядку зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються'':
* дата і місце його складення;
* посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи Національного агентства, яка склала протокол;
* відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності;
* місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
* нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення;
* прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
* пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі їх надання);
* інші відомості, потрібні для вирішення справи.
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України, статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 256, 268 КУпАП], повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 277 КУпАП], про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов'язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від отримання примірника протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис.

Протокол про адміністративні правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтями 1724 - 1729 КУпАП], разом з іншими матеріалами, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, у триденний строк з моменту його складення надсилається листом Національного агентства до місцевого загального суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

== Строки накладення адміністративного стягнення за вчинення корупційного правопорушення==
Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення (ч. 3 ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Керуючись принципом верховенства права і дотримуючись букви закону варто наголосити, що моментом виявлення ''порушення, пов’язаного з корупцією'' є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення ''порушення, пов’язаного з корупцією'' – є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту ''порушення, пов’язаного з корупцією'' '''(факт виявлення порушення – це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення). '''

Тобто якщо до Національного агентства, національної поліції чи органів прокуратури, від викривача, надійшло повідомлення про вчинення особою ''порушення, пов’язаного з корупцією'', – то моментом виявлення порушення є час надходження цього повідомлення до відповідного уповноваженого органу, а якщо ідентичні повідомлення надійшли до різних органів, чи посадових осіб, уповноважених складати такі протоколи, – моментом виявлення вважається перше (за часом отримання) надходження такого повідомлення до уповноваженого (органу чи особи) 

Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається. 

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в п. 5 [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційного листа], що вказівка законодавця у п. 7 ст. 247 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]. Разом з тим сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], а передбачений ст. 277 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], що є гарантією всебічного, об’єктивного і повного з’ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. 

При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб’єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.
== Порядок розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення ==
Справи про адміністративні корупційні правопорушення розглядаються судом у загальному порядку у п’ятнадцятиденний строк із дня одержання протоколу та інших матеріалів справи. 

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті КУпАП '''строк розгляду''' адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення '''зупиняється''' у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення: умисно ухиляється від явки до суду; з поважних причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

При розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені статтями 172-2-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 258 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]), та прокурора (ч. 2 ст. 250 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]) є обов’язковою. Зазначені норми кореспондують із позицією ЄСПЛ, викладеною в рішенні від 06 березня 2017 року у справі «Карелін проти Російської Федерації», в якому відсутність прокурора в судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було визнано порушенням статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (порушення принципу рівності сторін і вимоги змагальності процесу). 

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

При розгляді справ цієї категорії суд відповідно до ст.ст. 247 і 280 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] зобов’язаний з'ясувати такі обставини:
* чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності;
* чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП];
* чи є особа винною у його вчиненні;
* чи належить вона до суб’єктів цього правопорушення;
* чи не містить правопорушення ознак злочину;
* чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП];
* чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі. 

Суди мають також з’ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв’язку між діянням і виконанням особою повноважень. 

Якщо в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, буде встановлено ознаки злочину, суддя повинен винести постанову про закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення і передати матеріали прокурору для вирішення питання про притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності.

== Порядок апеляційного оскарження ==
Правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, згідно з ч. 2 ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], наділено вичерпний перелік осіб, до яких належать особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник. 

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена '''протягом десяти днів''' з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. 

Згідно із змінами до ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] (нова редакція першого речення частини другої цієї статті), внесеними [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-19 Законом України від 16 березня 2017 року № 1952-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб»], прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]. 

При цьому слід зазначити, що за змістом ч. 1 ст. 287 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу], якою визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. 

В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

[[Категорія: Адміністративне право]]

Особливості допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні слідчим суддею

2021-04-01T08:17:25Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0052282-85 Перелік хронічних захворювань, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР від 08 лютого 1985 року № 52]
* [https://kievskiysud.od.ua/images/docs/doc1/vityag_slid.pdf Витяг із узагальнення "Про практику про практику вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями"]

== Нормативно-правові підстави для проведення допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні ==
Статтею 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] встановлено нормативно-правові підстави для проведення допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні.

Право сторони кримінального провадження звернутись до слідчого судді з '''клопотанням''' про проведення такої слідчої дії виникає за наявності виняткових випадків, пов’язаних:
# з необхідністю отримання показань від свідка чи потерпілого під час досудового розслідування;
# з наявністю обставин, які можуть унеможливити допит зазначених осіб у суді або вплинути на повноту чи достовірність їх показань (існування небезпеки для життя і здоров’я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби тощо).

У частині першій статті 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] чітко визначені лише два виняткові випадки, які є підставою для звернення сторони кримінального провадження із клопотанням про проведення допиту, зокрема, існування небезпеки для життя чи здоров’я свідка, потерпілого та їх тяжка хвороба. Вжите в частині першій статті 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] формулювання "''нші обставини"'' свідчить про невичерпність переліку таких обставин.

Розглядаючи клопотання про допит свідка, потерпілого в порядку статті 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], слідчий суддя, вивчаючи його зміст та матеріали, додані до нього, оцінює обґрунтованість клопотання і визначає, чи мають місце обставини, які зумовлюють допит зазначених осіб, та унеможливлюють його проведення під час судового засідання.

За результатами проведеного [https://kievskiysud.od.ua/images/docs/doc1/vityag_slid.pdf ВССУ аналізу судової практики] дають підстави для висновку, що, розглядаючи клопотання про проведення допиту в судовому засіданні, слідчі судді тлумачать поняття "''існування небезпеки для життя та здоров’я свідка, потерпілого"'' досить широко, включаючи в нього:
# погрози вбивством або застосуванням фізичного насильства стосовно свідка, потерпілого у разі сприйняття їх як реальних;
# інші прояви психічного насильства стосовно свідка, потерпілого, зокрема, тероризування, моральний тиск, настійливі вимоги. Проблемним питанням розгляду клопотань про допит свідка у порядку ст. 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] є оцінка емоційного стану свідка або потерпілого, що виник внаслідок вчинення злочину, як виняткового випадку, що може унеможливити допит особи в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. Разом з тим емоційний стан, зокрема психоемоційне напруження, наслідком якого може бути розвиток психічних порушень, є обставиною, яка може унеможливити допит особи в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. Тому, розглядаючи клопотання про допит, заявлене за такої підстави, слідчий суддя має виходити з того, що небезпека для здоров’я включає і небезпеку для психічного здоров’я особи;
# спосіб життя та стан здоров’я свідка або потерпілого, які не пов’язані із тяжкою хворобою, але об’єктивно можуть унеможливити допит у судовому засіданні або вплинути на повноту чи достовірність показань (наприклад, тривале зловживання наркотичними засобами може утворювати небезпеку для життя та здоров’я свідка).

Разом з тим, розглядаючи клопотання про допит у судовому засіданні, подане за таких підстав, слідчий суддя повинен дослідити відомості про стан здоров’я такого свідка, що підтверджуються доказами, зокрема медичним довідками. Висновок слідчого судді про наявність небезпеки для життя свідка внаслідок зловживання ним наркотичними засобами або про те, що стан здоров’я cвідка може унеможливити його допит у судовому засіданні, зумовлює задоволення клопотання. Саме по собі зловживання потерпілого або свідка алкогольними або наркотичними засобами, хоча об’єктивно і становить небезпеку для здоров’я особи, проте за відсутності підтвердження, що воно може унеможливити допит особи в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, не може бути визнане винятковим випадком, пов’язаним з існуванням небезпеки для життя та здоров’я, в розумінні статті 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

Згідно з частиною першою ст. 255 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] до виняткових випадків, пов’язаних із необхідністю отримання показань свідка або потерпілого під час досудового розслідування, належить тяжка хвороба зазначених осіб. Поняття "''тяжка хвороба"'' є оціночною ознакою, що не визначена у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2123 КПК] та нормативно-правових актах Міністерства охорони здоров’я України.

Тому в кримінальному процесуальному розумінні поняття '''"тяжка хвороба"''' – це фізичний стан особи, в якому вона перебуває тривалий час, внаслідок чого виникає вірогідність того, що на час судового розгляду кримінального провадження вона може бути неспроможною брати участь у судовому засіданні. Такий фізичний стан може бути наслідком травми або соматичного захворювання.

Крім цього, відповідно до статті 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] тяжка хвороба свідка, потерпілого становить підставу для проведення допиту '''за місцем перебування хворого''', тобто проведення виїзного засідання. У такому випадку, розглядаючи відповідне клопотання, слідчий суддя, крім вірогідності неможливості допиту такої особи під час судового розгляду кримінального провадження внаслідок тяжкої хвороби, має встановити відсутність у свідка, потерпілого можливості прибути до суду внаслідок цієї хвороби, зокрема, відсутність можливості самостійного пересування особи або ймовірність настання негативних наслідків для її здоров’я та/або здоров’я інших осіб.

В переважній кількості випадків слідчі судді задовольняють клопотання про допит у судовому засіданні під час досудового розслідування свідка або потерпілого, які досягли похилого віку (зокрема тих, чий вік переважає 75 років), беручи до уваги лише вікові особливості стану здоров’я таких осіб. Слідчим суддям необхідно враховувати, що ''сам лише похилий вік свідка, потерпілого може бути обставиною, яка унеможливлює їх допит в суді''. Тому за таких обставин вимагати додаткових доказів, що підтверджують захворювання таких осіб, недоцільно.

До виняткових випадків, які унеможливлюють допит свідка, потерпілого або можуть вплинути на повноту чи достовірність їх показань в порядку статті 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]відносяться:
* тривале відрядження, виїзд на роботу, навчання або постійне проживання за межі України;
* потерпілий або свідок є громадянином іноземної держави, постійно проживає за межами України і має намір повернутись до місця постійного проживання;
* призов на службу у Збройні сили України;
* спосіб життя особи, пов’язаний з роботою на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, в областях, в яких проводиться антитерористична операція;
* відсутність постійного місця проживання та постійної роботи у разі неможливості проведення допиту в режимі відеоконференції з місця фактичного проживання свідка (місце роботи, наявність сім’ї тощо);
* відсутність постійного помешкання та місця роботи у зв’язку з асоціальним способом життя (наприклад, ведення кочового способу життя, що ускладнює пошук потерпілого і може унеможливити його допит у суді);
* свідок або потерпілий перебуває на території України без законних на те підстав і підлягає видворенню за межі України;
* психологічні особливості особи неповнолітнього свідка або потерпілого$
* робота свідка під керівництвом осіб, які можуть вплинути на зміст, повноту та достовірність показань; свідок, потерпілий або підозрюваний є близькими родичами із підозрюваним або обвинуваченим;
* свідка або потерпілого засуджено до покарання у виді обмеження чи позбавлення волі або застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
== Вимоги до змісту клопотання про допит свідка ==
До вимог до змісту клопотання про допит свідка, потерпілого в поряду статті 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] відносяться:
# обґрунтування необхідності отримання показань свідка чи потерпілого із зазначенням їхнього прізвища, імені, по батькові, місця проживання;
# правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність
# короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;
# обґрунтування винятковості обставин, які зумовлюють такий допит та можуть його унеможливити в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань;
# посилання на докази, якими обґрунтовується клопотання.
== Процесуальні питання, які виникають під час розгляду слідчим суддею клопотань про проведення допиту свідка, потерпілого ==
Статтею 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] не врегульовано, які саме процесуальні рішення повинен прийняти слідчий суддя за результатами розгляду клопотання про допит свідка, потерпілого. Зі змісту статті 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] вбачається, що слідчий суддя може задовольнити клопотання або відмовити у його задоволенні. Ухвала слідчого судді про допит свідка, потерпілого в порядку, передбаченому статті 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] має відповідати загальним вимогам до ухвали, встановленим статтею 372 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

У статті 225 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] передбачено єдині підстави і для проведення допиту однієї особи, і одночасного допиту декількох осіб, без додаткової регламентації підстав для проведення одночасного допиту декількох осіб. Суд має право призначити одночасний допит у судовому засіданні двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях, з урахуванням правил, установлених частиною дев'ятою статті 224 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопотанням протилежної сторони '''не перешкоджає''' проведенню такого допиту в судовому засіданні.

== Див. також ==
* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі|Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі.]]
[[Категорія:Слідчі дії]]
[[Категорія:Суди]]

Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки

2021-02-17T14:11:24Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]

== Хто вважається потерпілим у кримінальному провадженні ==
Одне з центральних місць серед учасників кримінального провадження займає потерпілий. Законодавець визначив його процесуальний статус під час досудового розслідування і розгляду кримінального провадження в суді, права і обов'язки, відвів йому окремий параграф в Кримінальному процесуальному кодексі України.

'''''Потерпілим''''' у кримінальному провадженні може бути:
* фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди;
* юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (частина перша статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]);
* особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України]).
КПК України не встановлює вимог щодо форми та змісту заяви про залучення до провадження як потерпілого. Тому така заява оформляється виходячи із загальних вимог, які передбачені ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» щодо складення звернень (заяв). Тобто заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого, а також повинна бути підписаною заявником (заявниками). 
* У справі про незакінчений злочин особа визнається потерпілим за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди (пункт 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]). 
* Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. (частина сьома статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]) . 
Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона мас бути отримана протягом розумного строку. 
* Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб. 

'''''Близькі родичі та члени сім'ї''''' — чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п. 1 ч.1 ст 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 КПК України]). 

Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого
Відповідно до частини сьомої статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] постраждала від кримінального правопорушення особа може й не набути статусу потерпілого, якщо вона цього не забажає. У такому разі її можна залучити до провадження лише як свідка.

'''Потерпілим не може бути особа''', якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства (частина четверта статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). 

''Не можуть бути визнані потерпілими особи, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж; водночас, оскільки закон не пов'язує позбавлення особи статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, суди мають визнавати особу потерпілим й у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її діями. При цьому неправомірність поведінки потерпілого може бути врахована при кваліфікації дій обвинуваченого або призначенні йому покарання (п.3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"].

== Момент набуття процесуального статусу потерпілого ==
Права і обов’язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (частина друга статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). 

Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.Указана пам'ятка повинна містити перелік прав і обов'язків потерпілого, передбачених статтями 56 та 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], а також про засоби їх забезпечення (шляхом здійснення судового контролю та прокурорського нагляду). На прохання потерпілого права і обов'язки викладені у пам'ятці, мають бути йому роз'яснені особою, яка її вручила. Крім того, при проведенні окремих процесуальних дій, в яких бере участь потерпілий, йому повідомляються і роз'яснюються його права і обов'язки як учасника відповідної процесуальної дії.
[[Файл:Пам'ятка потерпілому (http---ulaf.org.ua-postrazdalyi poterpilyi-).jpg|міні|Пам'ятка потерпілому: http://ulaf.org.ua/postrazdalyi_poterpilyi/]]
[[Файл:Пам'ятка потерпілому 2- http---ulaf.org.ua-postrazdalyi poterpilyi-.jpg|міні|Пам'ятка потерпілому 2: http://ulaf.org.ua/postrazdalyi_poterpilyi/]]

== Права потерпілого ==
=== Під час досудового розслідування птерпілий має право: ===
# на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
# отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
# подавати докази на підтвердження своєї заяви;
# брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
# отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

=== Права потерпілого під час кримінального провадження : ===
# бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені КПК;
# знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
# подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
# заявляти відводи та клопотання;
# за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
# давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
# оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК;
# мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
# давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
# на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
# знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 209 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
# застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
# одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК];
# користуватися іншими правами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

=== Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: ===
# бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
# брати участь у судовому провадженні;
# брати участь у безпосередній перевірці доказів;
# підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
# висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
# знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
# оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]. 

На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та КПК випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

== Обов’язки потерпілого ==
'''Потерпілий зобов’язаний:'''
# прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
# не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
# не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю (стаття 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]. 

Потерпілий викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом (стаття 135 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). 

Якщо потерпілий, який був у встановленому порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається '''грошове стягнення''' у розмірі:
* від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
* від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду (стаття 139 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Незаконне розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю" тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Так, розголошення потерпілим відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, може вважатися адміністративним правопорушенням, або, за наявності кваліфікуючих ознак - злочином, передбаченим статтею 381 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

== Право потерпілого на представництво його інтересів іншої особою ==
Відповідно до вимог статті 58 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. 
Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні. 

'''Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:'''
# документами, передбаченими статтею 50 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
# копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
# довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою. 

Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику. 

Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник (стаття 59 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). Стаття 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] врегульовує питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні.

== Відмова у визнанні потерпілим ==
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], слідчий або прокурор виносить '''вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим''', яка може бути оскаржена слідчому судді у порядку передбаченому глави 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]. 
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], можуть бути подані особою '''протягом 10 днів''' з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Оскільки рішення про визнання особи потерпілим вправі приймати і суд, то суду також надається право приймати рішення про відмову у визнанні особи потерпілим, яке оформлюється ухвалою і може бути оскаржене в апеляційному порядку.

== Куди звертатися щодо захисту прав потерпілого у кримінальному провадженні? ==
Способи захисту прав потерпілого безпосередньо ґрунтуються на його правах, передбачених статтею 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n843 КПК України].
Так, для захисту своїх прав потерпілий має право звертатись до:
* правоохоронних органів в частині подання заяви про вчинення щодо нього кримінального тощо;
* слідчого, зокрема з метою подання доказів, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, надання пояснень, показань або відмовитися їх давати та ін.;
* прокурора, наприклад, щодо оскарження дій чи бездіяльності слідчого та ін.;
* слідчого судді, суду з метою оскарження дій слідчого, прокурора, заявлення відводів, клопотань, оскарження судових рішень тощо.

[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні]]

Досудова доповідь

2021-02-17T10:22:41Z

Svitlana.bidiuk: внесено зміни та доповнення у зв"язку із внесенням змін до законодавства, яке регулює вказане питання

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України "Про пробацію"]
# [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Наказ Міністерства юстиції України від 27.01.2017 № 200/5 "Про затвердження Порядку складення досудової доповіді"]
== Загальні положення==
Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 314-1 КПК] з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Однак досудова доповідь '''не може використовуватися''' кримінальному провадженні '''як доказ винуватості''' обвинуваченого у вчиненні злочину. 

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про пробацію"] '''''досудова доповідь''''' — письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого. 

'''Досудова доповідь складається щодо:'''
* особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину;
* особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п’яти років позбавлення волі;
* неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років незалежно від тяжкості вчиненого злочину. 

'''До судова доповідь не складається:'''
* щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності;
* щодо особи, яка вже відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі;
* щодо неповнолітнього, стосовно якого прокурором складено клопотання про застосування до нього примусових заходів виховного характеру;
* щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності, за наявності підстави для застосування примусових заходів виховного характеру;
* щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру;
* щодо особи, до якої застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, проте вона вчинила новий злочин протягом невідбутої частини покарання;
* у разі, якщо під час підготовчого судового засідання ухвалено судове рішення про затвердження угоди, передбаченої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]. 

Фактично, досудова доповідь — це звіт, який складається в рамках здійснення досудової пробації ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пробацію"]). 

'''Досудова доповідь складається підрозділом пробації за ухвалою суду відповідно до місця проживання обвинуваченого.''' 

'''З метою складання досудової доповіді представник персоналу органу пробації має право:'''
* отримувати інформацію про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів та громадян;
* викликати обвинуваченого до уповноваженого органу з питань пробації для отримання усних чи письмових пояснень;
* відвідувати обвинуваченого за місцем його проживання або перебування, роботи або навчання;
* відвідувати місця попереднього ув’язнення, якщо до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою;
* заявляти клопотання суду про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження щодо обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 пунктами 4 та 5 частини першої статті 91 КПК], а у кримінальних провадженнях щодо неповнолітнього обвинуваченого - додатково [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 статтями 485, 487 КПК] в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 статтею 317 КПК];
* бути присутнім під час проведення судового засідання;
* заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.
'''Досудова доповідь долучається до матеріалів кримінального провадження.''' 

== Права та обов'язки обвинуваченого при складанні досудової доповіді ==
Обвинуваченому надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді. 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 пп. 7, 8 ч. 4 ст. 42 КПК] обвинувачений має право:
# отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді;
# відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;
# брати участь у підготовці досудової доповіді;
# надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді;
# ознайомлюватися з текстом досудової доповіді;
# подавати свої зауваження та уточнення. 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 п. 4 ч. 7 ст. 42 КПК] '''обвинувачений зобов’язаний надавати достовірну інформацію''' представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді. 

== Порядок складення досудової доповіді ==
У підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 ч. 5 ст. 314 КПК]).

У день отримання такої ухвали суду або запрошення представника персоналу органу пробації до суду для участі у підготовчому судовому засіданні керівник органу пробації доручає йому підготовку досудової доповіді. 

У день отримання ухвали суду представник персоналу органу пробації реєструє її в журналі обліку осіб, стосовно яких отримано ухвали суду на складення досудової доповіді, та заводить справу за матеріалами досудової доповіді стосовно обвинуваченого. Усі документи, які формуються у процесі підготовки досудової доповіді, долучаються до справи за матеріалами досудової доповіді стосовно обвинуваченого.
=== Проведення бесіди ===
'''Не пізніше дня, наступного за днем отримання ухвали суду''', обвинуваченому надсилається виклик до органу пробації для проведення бесіди.

Виклик до органу пробації також може бути вручений особисто на підготовчому судовому засіданні, якщо представник персоналу органу пробації був на ньому присутній за запрошенням суду. 

Для проведення бесід при підготовці досудової доповіді обвинувачений викликається до органу пробації (за необхідності). Про кожну наступну зустріч представник персоналу органу пробації вручає (надсилає) обвинуваченому окремий виклик до органу пробації. 

Під час прибуття за першим викликом до органу пробації обвинуваченому повідомляються:
* мета, порядок підготовки та використання досудової доповіді;
* його права та обов’язки при підготовці досудової доповіді;
* дата подання до суду досудової доповіді. 

Під час бесіди обвинувачений ознайомлюється з інформацією про порядок складення досудової доповіді під підпис, а також з'ясовується наявність або відсутність підстав, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5596 КПК України], для відводу представника персоналу органу пробації, якому доручено підготовку досудової доповіді.

Отримана від обвинуваченого усна інформація оформляється представником персоналу органу пробації у письмовій формі, з якою обвинувачений ознайомлюється під підпис. 

Інформація про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів, громадян, які можуть надати таку інформацію, одержується представником персоналу органу пробації шляхом направлення запитів або під час особистої зустрічі. 

У разі якщо місце постійного або тимчасового проживання обвинуваченого (місце роботи, навчання) знаходиться за межами територіальної юрисдикції органу пробації, який отримав ухвалу суду про складення досудової доповіді, таким підрозділом направляється запит про надання документів до відповідного органу пробації.

Орган пробації, який отримав запит, вживає заходів щодо підготовки необхідних документів та направлення їх до органу пробації, що надіслав запит, у зазначений в запиті строк. 
=== Відвідування місця попереднього ув’язнення===
'''Представник персоналу органу пробації відвідує без спеціального дозволу місця попереднього ув’язнення''', якщо до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. 

Під час відвідування місця попереднього ув’язнення представник персоналу органу пробації має право ознайомлюватися з матеріалами особової справи обвинуваченого, отримувати від персоналу місця попереднього ув’язнення іншу інформацію та документи, необхідні для складення досудової доповіді. 
=== Участь обвинуваченого у підготовці досудової доповіді===
Про своє рішення про участь (відмову) у підготовці досудової доповіді обвинувачуваний підтверджує повідомленням під підпис.

У разі відмови обвинуваченого підписати повідомлення про відмову від участі у підготовці досудової до-повіді або його неприбуття за викликом представник персоналу органу пробації складає довідку та долучає її до справи. У довідці зазначаються дата, місце та обставини, причини її складення. 

У разі відмови обвинуваченого від участі у підготовці досудової доповіді надалі він не викликається до органу пробації, за винятком виклику для ознайомлення з текстом досудової доповіді. 

Відмова обвинуваченого від участі у підготовці досудової доповіді '''не позбавляє його права ознайомлюватися з текстом досудової доповіді,''' подавати свої зауваження та уточнення, а також звертатися до органу пробації із заявою про згоду брати участь у підготовці досудової доповіді не пізніше терміну, необхідного для реалізації зазначеного права, з урахуванням строку підготовки такої доповіді, зазначеного в ухвалі суду. 
=== Ознайомлення з текстом досудової доповіді===
Обвинувачений викликається представником персоналу органу пробації для ознайомлення з текстом досудової доповіді '''не пізніше ніж за три дні''' до строку подання досудової доповіді, встановленого ухвалою суду. 

'''Неприбуття''' обвинуваченого за викликом до органу пробації для ознайомлення з текстом досудової доповіді '''не є підставою, що унеможливлює її подання до суду''' у строк, встановлений ухвалою суду. 
=== Зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді===
Зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді можуть подаватися як в усній, так і письмовій формі. Тому стороні захисту доречно користуватися такими правами задля впливу на остаточний результат досудової доповіді. 

Представник персоналу органу пробації розглядає зауваження та уточнення обвинуваченого та враховує їх при складанні досудової доповіді. 

У разі, якщо представник персоналу органу пробації вважає зауваження та уточнення обвинуваченого безпідставними та не враховує їх у тексті досудової до-повіді, обвинувачений викладає їх окремо у письмовій формі. Такі зауваження та уточнення, підписані обвинуваченим, долучаються до тексту досудової доповіді. 

Досудова доповідь, складена представником персоналу органу пробації, повідомлення обвинуваченого про відмову від участі у складенні досудової доповіді (за наявності), не враховані зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді, викладені письмово (за наявності), а також супровідний лист подаються до суду '''не пізніше ніж за день''' до кінця строку підготовки такої доповіді, зазначеного в ухвалі суду. 

У разі наявності або виникнення об’єктивних обставин, що унеможливлюють підготовку або своєчасне подання досудової доповіді, орган пробації невідкладно повідомляє про це суд з відповідним обґрунтуванням. 

== Форма та зміст досудової доповіді ==
Форма досудової доповіді викладена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 у додатку 8 до Порядку складення досудової доповіді]. 

Досудова доповідь складається на підставі інформації, отриманої з різних джерел, що зазначені вище. 

'''У відомостях про джерела інформації зазначаються:'''
* прізвища, імена, по батькові близьких родичів, які надали інформацію про обвинуваченого, ступінь їх родинних зв’язків;
* прізвища, імена, по батькові осіб з числа оточення обвинуваченого (із зазначенням ступеня зв’язків з обвинуваченим) та посадових осіб, які надали інформацію для підготовки досудової доповіді;
* перелік установ і організацій, які надали документи для підготовки досудової доповіді;
* перелік документів, які використовувалися для підготовки досудової доповіді;
* перелік реєстрів, відомості з яких використовувалися для підготовки досудової доповіді. 

Якщо при підготовці досудової доповіді з різних джерел отримується '''суперечлива інформація''', у досудовій доповіді про це обов’язково зазначається, наприклад, рідні або громадяни стверджують про зловживання алкоголем, а обвинувачений цю інформацію заперечує. 

'''Досудова доповідь про обвинуваченого повинна містити:'''
* соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, в якій міститься інформація про особистість обвинуваченого та умови його життя відповідно до факторів ризику, що впливають на поведінку обвинуваченого, а саме:
# історія правопорушень (попередні судимості; вік на час першого притягнення до кримінальної відповідальності, повторність, сукупність, рецидив злочинів); час, який минув з моменту винесення попереднього судового рішення, яким особу було засуджено, звільнено від покарання чи кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами; час, який особа в сукупності провела в установах виконання покарань; форма вини за обвинуваченням; категорія злочину за обвинуваченням; наявність обставин, які обтяжують покарання за обвинуваченням (за винятком повторності та рецидиву злочинів); короткий зміст (обставини, мотиви) правопорушення за обвинуваченням, ставлення обвинуваченого до правопорушення; умови життєдіяльності та розвитку (житло, освіта, робота, матеріальне становище);
# особистісні характеристики (контроль над поведінкою та мисленням, психічний стан, зловживання алкоголем, наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами); соціальне оточення (стосунки у суспільстві, з рідними та близькими); ставлення до правопорушень; мотивація до зміни способу життя (поведінки, переконань); фактори, які підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення, ураховуючи його криміногенні потреби; наявність у обвинуваченого мотивації до позитивних змін (у тому числі з урахуванням бажання обвинуваченого брати участь у підготовці досудової доповіді);
* оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення;
* висновок про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк з урахуванням доступних програм та послуг, за умови реалізації яких можливо досягнути належної поведінки без застосування покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства.
==Особливості підготовки досудової доповіді щодо неповнолітніх==
Складення досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років здійснюється з урахуванням вікових та психологічних особливостей неповнолітнього. Форма досудової доповіді щодо неповнолітнього встановлена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 додатком 9 до Порядку]. 

Неповнолітній обвинувачений викликається до органу пробації разом з його батьками або іншими законними представниками. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження. 

Бесіда з неповнолітнім обвинуваченим проводиться у присутності хоча б одного з його батьків або інших законних представників. 

Представником персоналу органу пробації проводяться бесіди з батьками або іншими законними представниками неповнолітнього. За результатами кожної з них складається її опис, з яким батьки або інші законні представники ознайомлюються під підпис. 

'''Досудова доповідь про неповнолітнього обвинуваченого додатково повинна містити інформацію про:''' 
* соціально-психологічну характеристику (історія правопорушень, соціально-побутові умови, освіта, працевлаштування, стан здоров’я, вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, стосунки у суспільстві, в сім’ї, дозвілля та відпочинок, особисті якості та поведінка, ставлення до правопорушення);
* оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;
* висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;
* інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи;
* рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень.

На осіб, які досягли повноліття під час здійснення кримінального провадження, а також на випадки, коли особа в одному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, частину з яких нею вчинено до, а решту - після досягнення 18 років, розповсюджуються особливості підготовки досудової доповіді щодо неповнолітніх за винятком положень, що передбачають обов’язкову участь їх батьків або інших законних представників.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Порядок відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

2021-02-11T10:51:05Z

Svitlana.bidiuk: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] * [https://zakon....

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0691-15#Text Наказ Міністерства оборони України від 18.05.2015 № 215 «Про затвердження Інструкції про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-96#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України N 15 від 28.12.1996 «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні»]
== Поняття дисциплінарного батальйону ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0691-15#Text Інструкції про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 18.05.2015 № 215] (далі - Інструкція) '''дисциплінарний батальйон''' - військова частина, яка утримується на окремому штаті та призначена для забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні. 

Дисциплінарний батальйон '''виконує покарання''' у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби, військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім військовослужбовців-жінок) (ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчого кодексу України]). 

Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених військовослужбовців є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, громадський вплив, військове навчання.
Засоби виправлення та ресоціалізації засуджених військовослужбовців застосовуються з урахуванням виду покарання, характеру, ступеня суспільної небезпеки, мотивів вчинення кримінального правопорушення та поведінки засудженого, а також його ставлення до праці та виконання вимог статутів Збройних Сил України (п.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0691-15#Text Інструкції]).

== Призначення покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні ==

Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК України, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі '''не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі'''. (ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). 

'''Підставою''' для тримання засуджених військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні є вирок суду, який набрав законної сили. 

== Правила прийому засуджених до дисциплінарного батальйону ==

Усі засуджені військовослужбовці, які прибули до дисциплінарного батальйону, підлягають '''обов’язковому обшуку та медичному огляду''', а їх обмундирування і натільна білизна - спеціальній обробці (пранню). 

Особистий обшук засуджених та огляд їх особистих речей проводяться в порядку, встановленому законодавством. Не допускається пошкодження інвентарю, інженерно-технічних засобів охорони дисциплінарного батальйону, а також речей та предметів засуджених. 

Особистий обшук може бути '''повним і неповним'''. '''Повному обшуку''' підлягають засуджені під час прийому до дисциплінарного батальйону, перед відправкою за його межі, при поміщенні на гауптвахту, а також при надходженні інформації про те, що ці особи мають предмети або речовини, заборонені до зберігання і використання. В останньому випадку обшук проводиться за розпорядженням командира дисциплінарного батальйону або його заступника, за їх відсутності - чергового дисциплінарного батальйону. '''Неповний обшук''' проводиться у разі виведення засуджених з камер та поміщення до них. Під час неповного обшуку оглядаються одяг і взуття засудженого без його роздягання. 

Особистий обшук засуджених проводиться представником дисциплінарного батальйону однієї з ними статі в окремому ізольованому приміщенні, визначеному в наказі командира дисциплінарного батальйону. Під час повного обшуку не повинні бути присутніми особи протилежної статі. У разі проведення обшуку з необхідністю анатомічного дослідження тіла залучення медичного працівника є обов’язковим. 

Командир дисциплінарного батальйону (його заступник) під час прийому засуджених військовослужбовців проводить '''особисту бесіду із засудженим військовослужбовцем''', що прибув, під час якої з’ясовує: склад його сім’ї, освіту, рід занять до призову або прийому на військову службу, посаду, яку він обіймав до засудження, скарги, побажання та інші питання, які можуть впливати на його виправлення та ресоціалізацію, задоволення його релігійних потреб, '''доводить під підпис засудженому військовослужбовцю порядок та умови відбування покарання, його права, обов’язки''', при цьому звертає особливу увагу на порядок застосування зброї чатовими або особовим складом варти у випадку порушення засудженим режиму тримання у дисциплінарному батальйоні, '''зараховує''' засудженого військовослужбовця '''до списків дисциплінарної роти''' (групи утримання офіцерів) з дня його прибуття. 

'''Про прибуття засудженого''' до місця відбування покарання адміністрація органу чи установи виконання покарань, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону зобов'язані протягом трьох діб повідомити одного із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого(ст. 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчого кодексу України]). 

Після прибуття засудженого військовослужбовця до дисциплінарного батальйону заступник командира дисциплінарного батальйону по роботі з особовим складом '''вивчає його документи та проводить з ним бесіди'''. '''До повного вивчення, але не більше 10 діб, засуджений військовослужбовець утримується окремо від інших засуджених військовослужбовців'''. У цей період з ним проводяться заняття з предметів загальновійськової підготовки, у тому числі заняття з охорони праці. 

Начальник медичної служби дисциплінарного батальйону (фельдшер) проводить медичний огляд засудженого. Якщо під час огляду виявлено, що засуджений військовослужбовець має тілесні ушкодження, ознаки тортур, травм, включаючи психічні, чи явні ознаки захворювання, начальник медичної служби та командир дисциплінарного батальйону негайно вживають заходів щодо надання йому невідкладної медичної допомоги та направлення до закладу охорони здоров’я Міністерства оборони України для проведення медичної експертизи та подальшого лікування.

== Розміщення засуджених військовослужбовців ==

Місця розташування постійного складу визначають поза територією, де тримають засуджених військовослужбовців (у разі розміщення дисциплінарного батальйону в одній будівлі - у відокремлених суцільними дверми та ґратами приміщеннях). 

Територія та приміщення, призначені для розміщення та обслуговування засуджених військовослужбовців, надійно відокремлюються парканом (ґратами) від адміністративної території дисциплінарного батальйону. Двері (вхідні ворота) в розташування (на територію) змінного складу обладнуються звуковою сигналізацією та відчиняються тільки з дозволу чергового дисциплінарного батальйону. Вікна і двері приміщень, в яких розміщують засуджених військовослужбовців, обладнують металевими ґратами, а двері також обладнують механічними та, за можливості, додатково електромеханічними замками(розділ 4 Інструкції про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні).

== Режим у дисциплінарному батальйоні ==

Засуджені військовослужбовці зобов'язані додержуватися вимог режиму, встановлених Кримінально – виконавчим кодексом України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України, зокрема [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0691-15#Text Інструкцією]. 

'''Під час відбування покарання''' в дисциплінарному батальйоні засуджені військовослужбовці незалежно від їх військового звання та характеру попередньої служби '''перебувають на посадах рядового складу та носять форму одягу і знаки розрізнення''', встановлені для зазначеної категорії військовослужбовців. Військовослужбовці з числа осіб офіцерського складу утримуються окремо від інших категорій військовослужбовців. 

Під час відбування покарання засуджений військовослужбовець '''не може бути поданий до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби''', за винятком проведення організаційних заходів, а також звільнений з військової служби, крім випадку визнання його непридатним до військової служби за станом здоров’я. 

Для засуджених військовослужбовців встановлюється '''п’ятиденний робочий тиждень з одним вихідним днем та одним днем для виконання господарчих робіт.''' Розпорядок дня у дисциплінарному батальйоні встановлюється командиром дисциплінарного батальйону. У розпорядку дня має бути передбачено виконання робіт на виробництві тривалістю не менше ніж 8 годин, нічний сон - 8 годин на добу, приймання їжі - три рази на день. Проведення навчальних занять - не менше ніж один день на тиждень. 

Засуджені військовослужбовці '''залучаються до оплачуваної праці''' на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, та у майстернях дисциплінарного батальйону. Заробітна плата засудженим військовослужбовцям зараховується на їх особові рахунки. Праця засуджених військовослужбовців оплачується відрядно або погодинно. Розмір нарахованої заробітної плати за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Забезпечення належної організації оплати праці засуджених військовослужбовців, виплати заробітної плати та відповідних відрахувань здійснюється командиром дисциплінарного батальйону. 

Засуджені військовослужбовці залучаються без оплати праці до робіт з благоустрою дисциплінарного батальйону і прилеглих до нього територій не більш як дві години на день. 

У разі '''спроби до втечі''' засудженого військовослужбовця, вчинення ним нападу або опору конвойні мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, а у крайньому разі - вогнепальну зброю, у порядку встановленому чинним законодавством України.

== Комунікація осіб, що відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні із «зовнішнім світом» ==

Засуджені військовослужбовці мають право на побачення, телефонні розмови, листування, короткочасні виїзди (у виняткових випадках), отримання посилок, передач (бандеролей), кореспонденції (за власний рахунок), правову допомогу, богослужіння та релігійні обряди в дисциплінарному батальйоні. 

Засуджені військовослужбовці мають право на '''короткострокові і тривалі побачення.''' Короткострокові побачення з родичами чи іншими особами надаються один раз на місяць тривалістю до чотирьох годин у спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника дисциплінарного батальйону у вільний від роботи та занять час у дні і години, встановлені командиром дисциплінарного батальйону. Тривалі побачення надаються тільки з близькими родичами один раз на три місяці тривалістю до трьох діб з правом спільного проживання в спеціально обладнаних приміщеннях дисциплінарного батальйону. На час тривалого побачення засуджені військовослужбовці звільняються від роботи і занять(ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчого кодексу України]). 

У порядку, встановленому командиром дисциплінарного батальйону, засуджені військовослужбовці можуть вести '''телефонні розмови''' без обмеження їх кількості, у тому числі під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених військовослужбовців. Проте, між засудженими військовослужбовцями, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, вони заборонені. 

Засудженим військовослужбовцям дозволяється відправляти і отримувати '''листи та телеграми''' без обмеження їх кількості. Вручення листів, що надходять, проводиться командиром дисциплінарної роти (командиром групи утримання офіцерів) або сержантом з матеріального забезпечення роти (групи), у присутності якого засуджений військовослужбовець зобов’язаний їх розпечатати. 

У зв'язку з винятковими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого; стихійне лихо, яке завдало значної матеріальної шкоди майну засудженого військовослужбовця та його сім'ї) засудженому військовослужбовцю '''може бути дозволено короткочасний виїзд''' за межі дисциплінарного батальйону на строк до семи діб, не враховуючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці. 

Засуджені військовослужбовці мають право на '''одержання посилок (передач) і бандеролей без обмеження їх кількості'''. Посилки (передачі) і бандеролі, що надходять на ім'я засуджених військовослужбовців, підлягають огляду. Порядок огляду та вручення їх засудженому військовослужбовцю встановлює командир дисциплінарного батальйону. У разі виявлення в посилці (передачі) чи бандеролі речей або предметів, які засудженому військовослужбовцю мати заборонено, їх вилучають, заносять до опису особистих речей засудженого і зберігають разом з іншими його особистими речами до закінчення строку відбування покарання. 

Засуджені військовослужбовці мають право за рахунок коштів, що є на їхніх особових рахунках, передплачувати і одержувати '''газети, журнали, інші періодичні видання без обмеження їх кількості'''. 

Засудженим військовослужбовцям за заявою та розпискою дозволяється закуповувати за рахунок коштів, що перебувають на їх особових рахунках, харчові продукти і предмети першої потреби в межах сум та порядку, встановлених кримінально-виконавчим законодавством України. 

Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, перевіряються на придатність до використання (непридатні повертаються) та передаються начальнику медичної служби дисциплінарного батальйону (черговому медичному працівнику закладу охорони здоров’я Міністерства оборони України) для їхнього лікування. 

'''Для одержання правової допомоги''' за письмовою заявою засуджених військовослужбовців, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим військовослужбовцям надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого військовослужбовця або адвоката побачення надається наодинці. Таке побачення не обмежується в часі. 

Побачення надається командиром дисциплінарного батальйону при пред’явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а також документів, що посвідчують його особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежені. 

Одержання правової допомоги поширюється на засуджених військовослужбовців, що перебувають в одиночних камерах та знаходяться на лікуванні в закладах охорони здоров’я Міністерства оборони України. 

Командир дисциплінарного батальйону за погодженням начальника Центрального управління сприяє реалізації права засуджених військовослужбовців '''на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов’язані зі ставленням до релігії''', лише з обмеженнями, які передбачені Кримінально-виконавчим кодексом України. 

Засуджені військовослужбовці відправляють релігійні обряди індивідуально або в обладнаному для цих цілей приміщенні (куточку). Командир батальйону на прохання засуджених або за зверненням релігійної організації сприяє запрошенню осіб, які мають право проводити богослужіння, відправляти релігійні таїнства та обряди, визначає місце, час та умови їх проведення. 

Відправлення релігійних таїнств та обрядів не повинно порушувати розпорядок дня, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання у дисциплінарному батальйоні.

== Заохочення та стягнення ==

За сумлінну поведінку і ставлення до праці та військової служби до засуджених військовослужбовців може бути застосовано такі заходи заохочення:
* подяка;
* зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;
* надання одного додаткового короткострокового побачення;
* нагородження цінним подарунком або премією в розмірі місячного грошового забезпечення;
* зарахування до числа тих, хто виправляється. 

Засуджені військовослужбовці, які мають зразкову поведінку і чесно ставляться до праці та військової служби, беруть активну участь у громадській роботі, після відбуття ними не менш як однієї третьої строку покарання та обговорення їх кандидатур радою громадськості підрозділу дисциплінарного батальйону наказом командира дисциплінарного батальйону можуть бути зараховані до числа таких, що виправляються. 

Після фактичного відбуття засудженим військовослужбовцем не менш як половини строку покарання за умови, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці та військової служби під час відбування покарання довів своє виправлення, командир дисциплінарного батальйону за погодженням з начальниками Центрального управління та Головного управління Служби правопорядку може внести до відповідного суду подання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням. 

'''За порушення встановленого порядку''' відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть бути застосовані такі '''дисциплінарні стягнення''':
* зауваження;
* догана;
* сувора догана;
* призначення в наряд на роботу - до 5 днів у вільний від роботи і навчання час;
* арешт із триманням на гауптвахті - до 10 діб;
* виключення з числа тих, хто виправляється, яке застосовується як захід дисциплінарного впливу, коли всі попередні стягнення не дали позитивного результату. 

Стягнення у виді виключення з числа тих, хто виправляється, накладається наказом командира дисциплінарного батальйону на підставі акта службового розслідування, в якому обов’язково зазначаються причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступінь вини засудженого військовослужбовця, на якого накладається це стягнення.
==
Матеріально-побутове та медичне забезпечення засуджених військовослужбовців ==

Засудженим військовослужбовцям, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, видається польова форма одягу. Забезпечення засудженого військовослужбовця речовим майном здійснюється у військовій частині (установі), в якій він проходить військову службу. У його речове забезпечення зараховуються предмети речового майна, строки носіння яких не закінчилися на день відправлення до дисциплінарного батальйону. У військовій частині видається речовий атестат на всі предмети речового майна, якими забезпечений засуджений військовослужбовець. 

Забезпечення постільною і натільною білизною здійснюється відповідно до норм утримання на одне штатне місце. Своєчасне проведення прання та заміна білизни, створення запасів згідно з нормами утримання здійснюються у дисциплінарному батальйоні. 

Військовослужбовці, що відбувають покарання у дисциплінарному батальйоні забезпечуються харчуванням (гарячою їжею), засобами особистої гігієни, тютюновими виробами, сірниками, приладдям для гоління, чищення одягу та взуття, особистими листами та папером для письма, книгами, конвертами, пресою, ручками та олівцями, туалетним папером. Зазначені предмети, крім установлених за нормами забезпечення, закуповують організовано за рахунок особистих коштів засуджених військовослужбовців у порядку, встановленому командиром дисциплінарного батальйону. 

'''Хворих засуджених військовослужбовців''' у разі неможливості їх лікування у дисциплінарному батальйоні протягом доби за медичним висновком начальника медичної служби (фельдшера) дисциплінарного батальйону направляють на лікування до закладів охорони здоров’я Міністерства оборони України та повертають до дисциплінарного батальйону під конвоєм, призначеним наказом командира дисциплінарного батальйону. Час перебування на лікуванні зараховується до строку відбування покарання.

== Звільнення з дисциплінарного батальйону ==

Засуджених військовослужбовців звільняють з дисциплінарного батальйону за таких підстав:
* після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;
* у зв’язку із застосуванням амністії;
* у зв’язку з помилуванням;
* у зв’язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково і за іншими підставами, встановленими законодавством. 

Засуджені військовослужбовці, які відбувають покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні і визнані військово-лікарською комісією '''непридатними за станом здоров’я до військової служби''' зі зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, '''звільняються судом від покарання''' за поданням командира дисциплінарного батальйону і висновком військово-лікарської комісії. 

Військовослужбовців строкової військової служби, що '''відбули покарання або звільнені умовно-достроково, та осіб, що підлягають звільненню у зв’язку з амністією або помилуванням''', звільняють з військової служби в запас безпосередньо з дисциплінарного батальйону, якщо вони на час набрання вироком суду законної сили відслужили встановлені Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу” строки військової служби. 

Військовослужбовці строкової військової служби, звільнені з дисциплінарного батальйону, які не відслужили встановлені Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу” строки військової служби, можуть направлятись в ті самі військові частини (установи), в яких вони проходили військову службу до засудження. 

Військовослужбовців військової служби за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, направляють у розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання.

[[Категорія: Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Засуджені]]

Правовий статус свідка у справах про адміністративні правопорушення

2020-08-17T10:46:57Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15/paran7#n7 Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395]

== Хто є свідком ==

Свідок — особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, які підлягають установленню по справі про адміністративні правопорушення (ч.1 ст. 272 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]). 

При розгляді справи про адміністративне право-порушення з’ясуванню підлягають такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для пере-дачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Якщо є дані, що якій небудь особі відомо щось про перелічені обставини, то така особа викликається для дачі пояснень у справі як свідок. 

Докази по справі про адміністративне правопорушення, встановлені поясненнями свідка, підлягають всебічному, повному і об’єктивному дослідженню та оцінюються на рівні та у сукупності з іншими доказами по справі. 

Свідком може бути як особа, яка безпосередньо була очевидцем вчинення адміністративного правопорушення, так і особа, про яку стало відомо вже під час підготовки справи до розгляду.

== Участь свідка при складенні протоколу ==

У разі наявності свідка в момент вчинення правопорушення інформація про таку особу, її прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Посадова особа, уповноважена складати протокол, зобов’язана записати всі відомості про особу з документів, що її посвідчують. Не допускається вживання інформації зі слів самого свідка чи осіб, що знаходилися з ним поряд. У подальшому це дозволить об’єктивно з’ясувати всі обставини справи для прийняття об’єктивного та справедливого рішення.

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15/paran7#n7 Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395], передбачено, що при оформленні протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності. Також '''свідками підписується протокол про адміністративне правопорушення'''. 

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис, який засвідчується підписами '''двох свідків'''. 

Таким чином, законодавством надається юридичне значення участі свідка під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

== Свідок під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ==

У якості свідка може бути викликана особа, яка в процесі розгляду справи надає пояснення про особу правопорушника, обставини, що можуть пом’якшити чи обтяжити адміністративну відповідальність. 

Крім того, потерпілого також може бути опитано як свідка відповідно до ст. 272 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП]. 

Підставою участі свідка в провадженні по справі про адміністративне правопорушення є виклик давати пояснення. У будь-якому разі викликом свідка для дачі пояснень є '''повістка, яка вручається за 3 доби''' до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Щодо форми виклику свідка до інших органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, то вона залишається законодавчо неврегульованою.

== Вимоги до свідка ==

Законодавством про адміністративну відповідальність не встановлюються окремі вимоги до свідка щодо віку, фізичного чи психологічного стану тощо. Значить, можливість давати пояснення як свідок по справі про адміністративне правопорушення неповнолітньою особою чи особою, яка має психічні вади, встановлюється в кожному конкретному випадку уповноваженою посадовою особою залежно від здатності особи сприймати події, поведінку оточуючих тощо. 

Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Таким чином, свідком може бути будь-яка особа, стосовно якої в уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, що підлягають установленню. 

Але крім процесуальних законів, які регламентують порядок розгляду різних категорій справ, є законодавство, що стосується особливостей статусу тих чи інших суб’єктів. Виключення, передбачені такими нормативно-правовими актами, можуть бути застосовані і до можливості залучати у якості свідків у справах про адміністративні правопорушення певних категорій осіб. 

Так, п. 2 ч. 1 ст. 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України від 05.07.12 р. № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] забороняє вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. 

Таким чином не може давати пояснення особа, яка виступає адвокатом по справі про адміністративні правопорушення у якості свідка. 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України від 23.04.91 р. № 987 «Про свободу совісті та релігійні організації»] також забороняє вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих (ч. 5 ст. 3). 

Так само не можуть будуть опитані в якості свідків недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання (п. 1 ч. 1 ст. 51 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК]).

== Права, обов’язки, відповідальність свідка ==

У свідка, як і у будь-якого іншого учасника провадження у справах про адміністративні правопорушення, є певні права і обов’язки. 

Так, свідок має право надавати пояснення рідною мовою або користуватися послугами перекладача у ви-падку, коли він не володіє мовою, якою ведеться провадження. Також він має право надавати пояснення усно або письмово. Інформація, отримана від свідка, підлягає оцінці, повному і об’єктивному дослідженню і порівнянню з іншими доказами в їх сукупності. 

Згідно зі ст. 275 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП] свідок має право на відшкодування у встановленому порядку витрат, які він зазнав у зв’язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. За ним зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час відсутності у зв’язку з викликом. 

Щодо обов’язків, то свідок зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, в зазначений час, дати прав-диві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання. 

До того ж ст. 185 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП] встановлюється відповідальність свідка за неповагу до суду, що виразилась у злісному ухиленні його від явки в суд або в непідкоренні розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само за вчинення дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. 

Крім того, ст. 185 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП] передбачає відповідальність за злісне ухилення свідка від явки до органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Аналізуючи положення КпАП, можна дійти висновку, що законодавець не встановлює відповідальності свідка за відмову давати пояснення у справах про адміністративне правопорушення, а так само за дачу неправдивих пояснень.
Згідно зі ст. 63 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. 

Стаття 384 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді. І так само ст. 385 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК] встановлює відповідальність свідка за відмову від давання показань у суді або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України. 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] регламентує відповідальність свідка тільки як учасника провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді при дачі показань. 

Відповідальність свідка передбачається за відмову давати показання та за завідомо неправдиві показання під час розгляду цивільних, кримінальних та адміністративних справ. 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП] же встановлює обов’язок свідка давати пояснення, а не показання, що виключає можливості застосування до нього кримінальної відповідальності. 

Отже, можна говорити про адміністративну відповідальність свідка за відмову давати пояснення чи неправдиві пояснення лише в тому випадку, якщо його дії (бездіяльність) свідчать про явну зневагу до суду та виразились у злісному ухиленні від явки в суд, в непідкоренні розпорядженню головуючого, в порушенні порядку під час судового засідання. В усіх інших випадках слід констатувати, що відповідальність свідка у справах про адміністративні правопорушення залишається нормативно неврегульованою.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Оформлення матеріалів про адмінправопорушення за незаконну передачу заборонених предметів особам, яких тримають у слідчих ізоляторах

2020-08-17T10:29:18Z

Svitlana.bidiuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Інструкція з оформлення посадовими особами установ виконання покарань та слідчих ізоляторів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.09.2015 р. №1674/5]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/17-2012-%D0%BF Порядок зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 року №17].

== Порядок складення протоколу ==

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] посадові особи установ виконання покарань та слідчих ізоляторів мають право складати матеріали про адміністративні правопорушення за незаконну передачу заборонених предметів особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань. 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Наказом Міністерства юстиції України від 08.09.2015 р. №1674/5 затверджено Інструкцію з оформлення посадовими особами установ виконання покарань та слідчих ізоляторів матеріалів про адміністративні правопорушення] (далі - Інструкція). 

Диспозицією ст.188 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] охоплюються такі дії: прихована від огляду передача або спроба передачі будь-яким способом особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так само інших заборонених для передачі предметів. 

Протокол про адміністративне правопорушення складається у '''двох примірниках''', один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, другий надсилається до суду. Копія протоколу про адміністративне правопорушення зберігається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі у відповідній справі. 

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: 
* дата і місце його складення,посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; 
* відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); 
* місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; 
* нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; 
* прізвища, адреси свідків, якщо вони є; 
* пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; 
* матеріальна шкода, заподіяна правопорушенням, якщо вона була заподіяна; 
* інші відомості, необхідні для вирішення справи. 

Якщо правопорушення вчинено кількома особами, то протокол про адміністративне правопорушення складається '''на кожну особу окремо'''. 

Протокол про адміністративне правопорушення підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків протокол підписується також і цими особами. 

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. 

До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються '''матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення''' (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення особи, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, свідків правопорушення). 

Кожний документ, що долучається до протоколу про адміністративне правопорушення, повинен мати свої реквізити (назву, дату складення, місцезнаходження установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, місце проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписи) і відповідати своєму призначенню, містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства. 

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права і обов’язки, передбачені статтями 29, 63 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] та статтями 267, 268 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], про що робиться відмітка в протоколі. 

Відповідно до п. 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Інструкції] протокол про адміністративне правопорушення разом з іншими матеріалами '''протягом трьох календарних днів''' з дати його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення. 

'''Уповноважені особи''', які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення, '''визначаються наказом начальника''' установи виконання покарань чи слідчого ізолятора. До складення протоколу про адміністративне правопорушення залучається персонал відділів (секторів, груп) оперативної роботи, відділів нагляду і безпеки та відділів режиму та охорони.

== Адміністративне затримання ==

Відповідно до статті 260 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], з метою припинення адміністративних правопорушень, '''коли вичерпано інші заходи''' впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, '''забезпечення своєчасного і правильного''' розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення '''допускаються адміністративне затримання особи''', особистий огляд, огляд речей та вилучення заборонених предметів. 

У протоколі про адміністративне затримання зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. 

Протокол про адміністративне затримання повинен бути пронумерований друкарським способом, тобто на ньому мають бути '''проставлені серія і номер'''. 

Особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне затримання, в обов’язковому порядку роз’яснюються права та обов’язки затриманої особи, передбачені статтями 29, 63 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] та статтями 267, 268 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], а саме: мотиви затримання, можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися допомогою захисника, можливість негайного інформування родичів затриманого, а також можливість оскарження адміністративного затримання у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (посадової особи), який (яка) застосував(ла) ці заходи, або до суду. 

При отриманні під час затримання заяв чи зауважень у протоколі про адміністративне затримання робиться запис, ким вони зроблені, і викладається їх суть. 

У протоколі про адміністративне затримання '''зазначаються дата, час і підстави для звільнення затриманої особи''', а також чи має особа, яка звільняється, претензії, про що свідчить особистий підпис цієї особи. 

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, '''може тривати не більше як три години'''. 

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту затримання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, для складання протоколу. 

Про місцеперебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, '''негайно повідомляються''' її родичі, а на прохання цієї особи також повідомляються адміністрація за місцем роботи, її адвокат. 

Відповідно до п. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363], негайно після фактичного затримання особи суб’єкт подання інформації повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв’язку на єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги (0-800-213103) (контактний центр системи надання безоплатної правової допомоги) та інші телефонні номери, електронної пошти або через комплексну інформаційно-аналітичну систему забезпечення надання безоплатної правової допомоги відповідному регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків адміністративного затримання, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника, такі відомості: прізвище, ім’я, по батькові та дата народження затриманої особи (якщо вони відомі); час та підстави для затримання особи; точна адреса місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою; найменування (прізвище та ініціали) суб’єкта подання інформації, його поштова адреса, номери телефону та адреса електронної пошти; прізвище, ім’я, по батькові та найменування посади особи, яка передала повідомлення, її номер телефону.

'''Для тримання осіб, затриманих за вчинення адміністративного правопорушення, обладнується відповідне приміщення''' в адміністративній будівлі установи виконання покарань чи слідчого ізолятора за межами зони, що охороняється. Облік таких осіб здійснюється у журналі обліку осіб, затриманих за вчинення адміністративного правопорушення.

== Особистий огляд та огляд речей ==

З метою вилучення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заборонених предметів, уповноважені особи проводять особистий огляд і огляд речей відповідно до статті 264 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]. 

У разі неможливості забезпечити присутність власника (володільця) заборонених предметів (втеча або зникнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення) їх огляд здійснюється за участю не менше двох понятих. 

'''Рішення про проведення особистого огляду затриманої особи''', яка притягується до адміністративної відповідальності, приймають начальники установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів, їх перші заступники або особи, які виконують їхні обов’язки, а в разі їх відсутності - чергові помічники начальників установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів. 

Особистий огляд і огляд речей здійснюються '''молодшими інспекторами''', які входять до складу чергових змін з нагляду і безпеки, варт з охорони об’єктів установ виконання покарань, резервної та оперативної груп, відділів режиму та охорони слідчих ізоляторів, а також іншими особами з числа персоналу установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів із застосуванням технічних засобів. 

Огляд речей здійснюється у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. Особистий огляд проводиться уповноваженою на те особою '''однієї статі''' з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі. 

'''Огляду повинна передувати пропозиція''' пред’явити заборонені предмети, придбання і зберігання яких особам, узятим під варту, і засудженим заборонено, про що зазначається у протоколі. 

Особистий огляд здійснюється в окремому приміщенні. Забороняється проводити в одному приміщенні особистий огляд декількох осіб одночасно. 

За результатами проведення особистого огляду і огляду речей складається протокол особистого огляду і огляду речей, який повинен бути пронумерований друкарським способом, тобто на ньому мають бути проставлені серія і номер. 

Відповідно до статті 265 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] '''заборонені предмети''', виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, '''вилучаються'''. Про вилучення заборонених предметів робиться відповідний запис у протоколах про адміністративне правопорушення, про особистий огляд і огляд речей або адміністративне затримання. 

Посадові особи, які проводять особистий огляд, а також огляд речей, зобов’язані бути ввічливими щодо осіб, які оглядаються, і не припускатися дій, що принижують їхню гідність. Під час огляду не допускається безпідставне пошкодження одягу та речей, які оглядаються. 

Крім того, у протоколі особистого огляду і огляду речей зазначається, виявлені чи ні у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при особистому огляді '''тілесні ушкодження'''. Якщо так, зазначається, які саме (синці, подряпини, різані рани тощо), на яких частинах тіла вони розташовані. Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, потребує медичної допомоги, викликається черговий лікар установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, а за потреби - бригада швидкої медичної допомоги. У протоколі зазначаються час надання медичної допомоги, номер бригади швидкої медичної допомоги, прізвище та ініціали лікаря, до якого закладу охорони здоров’я госпіталізовано особу. 

Наказами начальників установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів визначаються місця зберігання вилучених заборонених предметів та особи, відповідальні за їх збереження, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/17-2012-%D0%BF Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 року № 17]. 

Після розгляду судом справи про адміністративне правопорушення згідно з прийнятим ним рішенням '''заборонені предмети у встановленому законодавством порядку конфіскуються, або повертаються власникові (володільцеві), або знищуються'''. 

У разі вилучення речей (наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, зброя), за зберігання яких передбачена кримінальна відповідальність, вони відповідно до Кримінального процесуального кодексу України передаються до компетентних органів для прийняття рішення у встановленому законодавством порядку разом з оригіналами складених протоколів.

== Порядок оскарження ==

Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення заборонених предметів можуть бути оскаржені заінтересованою особою до органу вищого рівня (вищій посадовій особі) відносно установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (посадової особи), який(а) застосував(ла) ці заходи, або до суду (п.15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1091-15 Інструкції]). 

Оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення не зупиняє їх виконання. 

Кількісний облік видачі бланків протоколів про адміністративні правопорушення, бланків протоколів про адміністративне затримання та бланків протоколів особистого огляду і огляду речей ведеться у журналі видачі бланків протоколів про адміністративні правопорушення, протоколів про адміністративне затримання, протоколів особистого огляду і огляду речей. 

Бланки протоколів та журнали зберігаються в канцелярії установи виконання покарань чи слідчого ізолятора. 

Складені '''протягом доби''' протоколи про адміністративні правопорушення реєструються в журналі обліку протоколів про адміністративні правопорушення.

== Знищення вилученого ==

Знищення вилучених заборонених предметів, речей, речовин і виробів проводиться комісією ('''не менше трьох осіб'''), склад якої щороку визначається наказом начальника установи виконання покарань чи слідчого ізолятора. 

Знищення оформляється актом про знищення заборонених предметів, речей, речовин і виробів, у якому зазначаються посади, спеціальні звання та прізвища членів комісії, перелік заборонених предметів, речей, речовин і виробів, які були знищені, та спосіб їх знищення. Акт підписується членами комісії, затверджується начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора або особою, яка виконує його обов’язки, чий підпис скріплюється гербовою печаткою. 

Перший примірник акта долучається до висновку, другий - до особової справи засудженого або особи, взятої під варту.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією

2020-04-06T13:54:31Z

Svitlana.bidiuk: /* Порядок розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення */

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-20 Закон України «Про внесення змін до закону України « Про запобігання корупції»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб"]
*[http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 №223-943/0/4-17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією.]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0014-20 Наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.12.2019 № 159/19 « Про затвердження Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення Національним агентством з питань запобігання корупції»]
== Притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю ==
Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати: 

# ''об’єктивні ознаки'' складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об’єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у '''несвоєчасному поданні без поважних причин декларації'''. 

Для розкриття об’єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], вміщуючи вказівку на суб’єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»] (далі - Закон), в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння. 

Так, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] необхідним є встановлення '''несвоєчасності подання декларації''', тобто подання поза строком, визначеним законом. 

Слід зазначити, що в ч. 1 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону] визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов’язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч. 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі. Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання. 

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією] (далі – Інформаційний лист ), що системний аналіз вжитого в абз. 1 ч. 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону] формулювання «припиняє діяльність» дає підстави констатувати, що термін «припинення» за загальним правилом (ст. 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]) співвідноситься із терміном «звільнення» як ціле і частина, охоплюючи останнє. Це саме випливає з аналізу норм інших спеціальних нормативно-правових актів, зокрема з положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України «Про державну службу»] (ст. 83), [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закону України «Про статус народного депутата України»] (ст. 4) тощо, де зазначена термінологія підміняється одна одною. Разом з тим із цього правила є винятки. Так, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»] (далі - Закон № 1402) розрізняє терміни «звільнення» (статті 112-118) та «припинення» (статті 119-125), а отже, розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів. Наведені положення цього Закону повністю кореспондують зі ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], яка також розмежовує ці поняття. Аналогічний підхід використано законодавцем щодо припинення повноважень судді Конституційного Суду України та його звільнення (ст. 149-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). 

Так, у ч. 7 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], ст. 119 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402] зазначено, що повноваження судді припиняються виключно в разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п’яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину. Цей перелік є вичерпним. Слід зазначити, що саме такий підхід використала Рада суддів України, приймаючи рішення від 15 вересня 2016 року № 54 «Щодо питання припинення повноважень суддів з визначених Законом №1402-VIII підстав». 

Крім того, слід зауважити, що виключною підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, згідно зі ст. 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402], є саме припинення повноважень судді (статті 119—125). Звільнення ж судді з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], ст. 112 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402], не є підставою для припинення трудових відносин в аспекті зазначених вище норм Конституції України та спеціального закону. 

Іншими словами, беручи до уваги положення ст. 7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а отже, забороняє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогією, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень, з огляду на проведений вище аналіз, '''судді, які звільняються з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], не можуть бути суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП].''' Наведене стосується й інших правопорушень, передбачених ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], у тому числі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (ч. 2 цієї статті), наприклад, внаслідок отримання суддею вихідної допомоги у зв’язку з відставкою до досягнення ним шістдесяти п’яти років, адже суб’єкт їх вчинення однаковий. 

Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації ''без поважних на те причин''. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо. 

# ''предметом'' правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;
# ''суб'єктивна сторона'' правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
== Притягнення до відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7 КУпАП) ==
Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в п. 3 [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційного листа], що розглядаючи питання щодо наявності конфлікту інтересів у прийнятті участі особи, яка здійснює службові чи представницькі повноваження (судді, депутата сільської, селищної, міської, районної та обласної ради тощо), в голосуванні щодо обрання його на адміністративну посаду (голови, заступника, секретаря тощо) та підстав для притягнення цієї особи до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], слід звернути увагу на таке. 

Беручи до уваги диспозиції ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] та п. 2 примітки до цієї статті, можна констатувати, що порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів можуть полягати:
* у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - наявної суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень (ч. 1 ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
* у вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об’єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (ч. 2 ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). 

Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, виконаного на замовлення адвоката Ульянова Р. А., щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об’єктивний вираз, а також часовий взаємозв’язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. 

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. 

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов’язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
# наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;
# наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;
# наявність повноважень на прийняття рішення;
# наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об’єктивність або неупередженість рішення. 

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
== Порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією==
Протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, складається уповноваженою на те посадовою особою, зокрема посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) та Національного агентства з питань запобігання корупції (п. 1 ч. 1 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]), і повинен відповідати вимогам ст. 256 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] 

Необхідно зазначити, що до пунктів 1 та 11 ч. 1 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] згідно з абзацами «а» і «б», підп. 6 п. 1 розділу І [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону України від 12 лютого 2015 року № 198-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»] було внесено зміни, відповідно до яких у пунктах 1 і 11 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], де визначено повноваження посадової особи органів Служби безпеки України та прокурора на складання протоколу за статтями 172-4-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], посилання на ці статті було виключено. При цьому відповідно до абз. 4 розділу II цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону] зазначалося, що підпункти «а» та «б» підп. 6 п. 1 розділ І цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону] набирають чинності після початку діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції. 

Відповідно до рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 01 серпня 2016 року № 1 початком діяльності цього органу визначено 15 серпня 2016 року. Тобто відповідно до абз. 4 розділу II [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»] набули чинності зміни до ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], згідно з якими з повноважень уповноважених посадових осіб Служби безпеки України і прокурора було виключено право
на складання протоколу за статтями 172-4-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] попри наявне й нині у змісті пунктів 1 і 11 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] посилання на ці статті. 

У разі коли протокол складено не уповноваженою на те особою або без додержання вимог, установлених ст. 256 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], суддя зобов’язаний своєю постановою повернути протокол відповідному правоохоронному органу (спеціально уповноваженому суб’єкту протидії корупції, який склав протокол) для належного оформлення. При цьому постанова про направлення протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, для належного оформлення (усунення недоліків) не підлягає апеляційному оскарженню.

'''Разом з тим, 06.12.2019 року наказом № 159/19 Національного агентства з питань запобігання корупції затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0014-20 Порядок оформлення протоколів про адміністративні правопорушення Національним агентством з питань запобігання корупції].''' Даним Порядком встановлено, що підставами для складання протоколу про адміністративне правопорушення є:

'''1)''' '''вчинення службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, зазначеною у примітці до статті 50 Закону, адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією''':
* порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1724 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП));
* порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1725 КУпАП]);
* порушення вимог фінансового контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1726 КУпАП]);
* порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1727 КУпАП]);
* незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1728 КУпАП]);
* невжиття заходів щодо протидії корупції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1729 КУпАП]);
'''2) невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства щодо усунення порушень законодавства про запобігання і протидію корупції, ненадання інформації, документів, а також порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо недостовірної інформації або не у повному обсязі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 18846 КУпАП]''');

'''3) порушення встановленого законом порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, порушення встановленого порядку надання або отримання державного фінансування статутної діяльності політичної партії, а так само порушення встановленого законом порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму (стаття 21215 КУпАП);'''

'''4) порушення встановленого порядку або строків подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру або подання фінансового звіту, оформленого з порушенням встановлених вимог ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 21221 КУпАП]).'''

У разі вчинення особою кількох адміністративних правопорушень протоколи про адміністративні правопорушення складаються окремо щодо кожного із вчинених правопорушень. Якщо правопорушення вчинено кількома особами, протокол про адміністративні правопорушення складається на кожну особу окремо.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 1724 - 1729 КУпАП]), а також правопорушень, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 21215, 21221 КУпАП], накладається протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

''Пунктом 4 даного Порядку зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються'':
* дата і місце його складення;
* посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи Національного агентства, яка склала протокол;
* відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності;
* місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
* нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення;
* прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
* пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі їх надання);
* інші відомості, потрібні для вирішення справи.
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України, статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 256, 268 КУпАП], повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 277 КУпАП], про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов'язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від отримання примірника протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис.

Протокол про адміністративні правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтями 1724 - 1729 КУпАП], разом з іншими матеріалами, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, у триденний строк з моменту його складення надсилається листом Національного агентства до місцевого загального суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

== Строки накладення адміністративного стягнення за вчинення корупційного правопорушення==
Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення (ч. 3 ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Керуючись принципом верховенства права і дотримуючись букви закону варто наголосити, що моментом виявлення ''порушення, пов’язаного з корупцією'' є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення ''порушення, пов’язаного з корупцією'' – є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту ''порушення, пов’язаного з корупцією'' '''(факт виявлення порушення – це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення). '''

Тобто якщо до Національного агентства, національної поліції чи органів прокуратури, від викривача, надійшло повідомлення про вчинення особою ''порушення, пов’язаного з корупцією'', – то моментом виявлення порушення є час надходження цього повідомлення до відповідного уповноваженого органу, а якщо ідентичні повідомлення надійшли до різних органів, чи посадових осіб, уповноважених складати такі протоколи, – моментом виявлення вважається перше (за часом отримання) надходження такого повідомлення до уповноваженого (органу чи особи) 

Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається. 

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в п. 5 [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційного листа], що вказівка законодавця у п. 7 ст. 247 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]. Разом з тим сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], а передбачений ст. 277 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], що є гарантією всебічного, об’єктивного і повного з’ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. 

При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб’єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка вчинила правопорушення, пов’язане з корупцією, '''однак судом не накладено на неї стягнення''' у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

== Порядок розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення ==
Справи про адміністративні корупційні правопорушення розглядаються судом у загальному порядку у п’ятнадцятиденний строк із дня одержання протоколу та інших матеріалів справи. 

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті КУпАП '''строк розгляду''' адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення '''зупиняється''' у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення: умисно ухиляється від явки до суду; з поважних причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

При розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені статтями 172-2-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 258 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]), та прокурора (ч. 2 ст. 250 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]) є обов’язковою. Зазначені норми кореспондують із позицією ЄСПЛ, викладеною в рішенні від 06 березня 2017 року у справі «Карелін проти Російської Федерації», в якому відсутність прокурора в судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було визнано порушенням статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (порушення принципу рівності сторін і вимоги змагальності процесу). 

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

При розгляді справ цієї категорії суд відповідно до ст.ст. 247 і 280 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] зобов’язаний з'ясувати такі обставини:
* чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності;
* чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП];
* чи є особа винною у його вчиненні;
* чи належить вона до суб’єктів цього правопорушення;
* чи не містить правопорушення ознак злочину;
* чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП];
* чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі. 

Суди мають також з’ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв’язку між діянням і виконанням особою повноважень. 

Якщо в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, буде встановлено ознаки злочину, суддя повинен винести постанову про закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення і передати матеріали прокурору для вирішення питання про притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності.

== Порядок апеляційного оскарження ==
Правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, згідно з ч. 2 ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], наділено вичерпний перелік осіб, до яких належать особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник. 

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена '''протягом десяти днів''' з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. 

Згідно із змінами до ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] (нова редакція першого речення частини другої цієї статті), внесеними [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-19 Законом України від 16 березня 2017 року № 1952-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб»], прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]. 

При цьому слід зазначити, що за змістом ч. 1 ст. 287 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу], якою визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. 

В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

[[Категорія: Адміністративне право]]

Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією

2020-04-06T13:53:59Z

Svitlana.bidiuk: /* Порядок розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення */

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-20 Закон України «Про внесення змін до закону України « Про запобігання корупції»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб"]
*[http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 №223-943/0/4-17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією.]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0014-20 Наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.12.2019 № 159/19 « Про затвердження Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення Національним агентством з питань запобігання корупції»]
== Притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю ==
Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати: 

# ''об’єктивні ознаки'' складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об’єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у '''несвоєчасному поданні без поважних причин декларації'''. 

Для розкриття об’єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], вміщуючи вказівку на суб’єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»] (далі - Закон), в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння. 

Так, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] необхідним є встановлення '''несвоєчасності подання декларації''', тобто подання поза строком, визначеним законом. 

Слід зазначити, що в ч. 1 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону] визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов’язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч. 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі. Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання. 

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією] (далі – Інформаційний лист ), що системний аналіз вжитого в абз. 1 ч. 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону] формулювання «припиняє діяльність» дає підстави констатувати, що термін «припинення» за загальним правилом (ст. 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]) співвідноситься із терміном «звільнення» як ціле і частина, охоплюючи останнє. Це саме випливає з аналізу норм інших спеціальних нормативно-правових актів, зокрема з положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України «Про державну службу»] (ст. 83), [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закону України «Про статус народного депутата України»] (ст. 4) тощо, де зазначена термінологія підміняється одна одною. Разом з тим із цього правила є винятки. Так, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»] (далі - Закон № 1402) розрізняє терміни «звільнення» (статті 112-118) та «припинення» (статті 119-125), а отже, розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів. Наведені положення цього Закону повністю кореспондують зі ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], яка також розмежовує ці поняття. Аналогічний підхід використано законодавцем щодо припинення повноважень судді Конституційного Суду України та його звільнення (ст. 149-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). 

Так, у ч. 7 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], ст. 119 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402] зазначено, що повноваження судді припиняються виключно в разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п’яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину. Цей перелік є вичерпним. Слід зазначити, що саме такий підхід використала Рада суддів України, приймаючи рішення від 15 вересня 2016 року № 54 «Щодо питання припинення повноважень суддів з визначених Законом №1402-VIII підстав». 

Крім того, слід зауважити, що виключною підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, згідно зі ст. 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402], є саме припинення повноважень судді (статті 119—125). Звільнення ж судді з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], ст. 112 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402], не є підставою для припинення трудових відносин в аспекті зазначених вище норм Конституції України та спеціального закону. 

Іншими словами, беручи до уваги положення ст. 7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а отже, забороняє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогією, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень, з огляду на проведений вище аналіз, '''судді, які звільняються з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], не можуть бути суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП].''' Наведене стосується й інших правопорушень, передбачених ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], у тому числі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (ч. 2 цієї статті), наприклад, внаслідок отримання суддею вихідної допомоги у зв’язку з відставкою до досягнення ним шістдесяти п’яти років, адже суб’єкт їх вчинення однаковий. 

Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації ''без поважних на те причин''. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо. 

# ''предметом'' правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;
# ''суб'єктивна сторона'' правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
== Притягнення до відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7 КУпАП) ==
Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в п. 3 [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційного листа], що розглядаючи питання щодо наявності конфлікту інтересів у прийнятті участі особи, яка здійснює службові чи представницькі повноваження (судді, депутата сільської, селищної, міської, районної та обласної ради тощо), в голосуванні щодо обрання його на адміністративну посаду (голови, заступника, секретаря тощо) та підстав для притягнення цієї особи до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], слід звернути увагу на таке. 

Беручи до уваги диспозиції ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] та п. 2 примітки до цієї статті, можна констатувати, що порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів можуть полягати:
* у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - наявної суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень (ч. 1 ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
* у вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об’єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (ч. 2 ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). 

Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, виконаного на замовлення адвоката Ульянова Р. А., щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об’єктивний вираз, а також часовий взаємозв’язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. 

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. 

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов’язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
# наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;
# наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;
# наявність повноважень на прийняття рішення;
# наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об’єктивність або неупередженість рішення. 

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
== Порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією==
Протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, складається уповноваженою на те посадовою особою, зокрема посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) та Національного агентства з питань запобігання корупції (п. 1 ч. 1 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]), і повинен відповідати вимогам ст. 256 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] 

Необхідно зазначити, що до пунктів 1 та 11 ч. 1 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] згідно з абзацами «а» і «б», підп. 6 п. 1 розділу І [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону України від 12 лютого 2015 року № 198-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»] було внесено зміни, відповідно до яких у пунктах 1 і 11 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], де визначено повноваження посадової особи органів Служби безпеки України та прокурора на складання протоколу за статтями 172-4-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], посилання на ці статті було виключено. При цьому відповідно до абз. 4 розділу II цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону] зазначалося, що підпункти «а» та «б» підп. 6 п. 1 розділ І цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону] набирають чинності після початку діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції. 

Відповідно до рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 01 серпня 2016 року № 1 початком діяльності цього органу визначено 15 серпня 2016 року. Тобто відповідно до абз. 4 розділу II [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»] набули чинності зміни до ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], згідно з якими з повноважень уповноважених посадових осіб Служби безпеки України і прокурора було виключено право
на складання протоколу за статтями 172-4-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] попри наявне й нині у змісті пунктів 1 і 11 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] посилання на ці статті. 

У разі коли протокол складено не уповноваженою на те особою або без додержання вимог, установлених ст. 256 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], суддя зобов’язаний своєю постановою повернути протокол відповідному правоохоронному органу (спеціально уповноваженому суб’єкту протидії корупції, який склав протокол) для належного оформлення. При цьому постанова про направлення протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, для належного оформлення (усунення недоліків) не підлягає апеляційному оскарженню.

'''Разом з тим, 06.12.2019 року наказом № 159/19 Національного агентства з питань запобігання корупції затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0014-20 Порядок оформлення протоколів про адміністративні правопорушення Національним агентством з питань запобігання корупції].''' Даним Порядком встановлено, що підставами для складання протоколу про адміністративне правопорушення є:

'''1)''' '''вчинення службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, зазначеною у примітці до статті 50 Закону, адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією''':
* порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1724 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП));
* порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1725 КУпАП]);
* порушення вимог фінансового контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1726 КУпАП]);
* порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1727 КУпАП]);
* незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1728 КУпАП]);
* невжиття заходів щодо протидії корупції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1729 КУпАП]);
'''2) невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства щодо усунення порушень законодавства про запобігання і протидію корупції, ненадання інформації, документів, а також порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо недостовірної інформації або не у повному обсязі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 18846 КУпАП]''');

'''3) порушення встановленого законом порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, порушення встановленого порядку надання або отримання державного фінансування статутної діяльності політичної партії, а так само порушення встановленого законом порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму (стаття 21215 КУпАП);'''

'''4) порушення встановленого порядку або строків подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру або подання фінансового звіту, оформленого з порушенням встановлених вимог ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 21221 КУпАП]).'''

У разі вчинення особою кількох адміністративних правопорушень протоколи про адміністративні правопорушення складаються окремо щодо кожного із вчинених правопорушень. Якщо правопорушення вчинено кількома особами, протокол про адміністративні правопорушення складається на кожну особу окремо.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 1724 - 1729 КУпАП]), а також правопорушень, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 21215, 21221 КУпАП], накладається протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

''Пунктом 4 даного Порядку зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються'':
* дата і місце його складення;
* посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи Національного агентства, яка склала протокол;
* відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності;
* місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
* нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення;
* прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
* пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі їх надання);
* інші відомості, потрібні для вирішення справи.
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України, статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 256, 268 КУпАП], повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 277 КУпАП], про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов'язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від отримання примірника протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис.

Протокол про адміністративні правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтями 1724 - 1729 КУпАП], разом з іншими матеріалами, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, у триденний строк з моменту його складення надсилається листом Національного агентства до місцевого загального суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

== Строки накладення адміністративного стягнення за вчинення корупційного правопорушення==
Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення (ч. 3 ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Керуючись принципом верховенства права і дотримуючись букви закону варто наголосити, що моментом виявлення ''порушення, пов’язаного з корупцією'' є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення ''порушення, пов’язаного з корупцією'' – є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту ''порушення, пов’язаного з корупцією'' '''(факт виявлення порушення – це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення). '''

Тобто якщо до Національного агентства, національної поліції чи органів прокуратури, від викривача, надійшло повідомлення про вчинення особою ''порушення, пов’язаного з корупцією'', – то моментом виявлення порушення є час надходження цього повідомлення до відповідного уповноваженого органу, а якщо ідентичні повідомлення надійшли до різних органів, чи посадових осіб, уповноважених складати такі протоколи, – моментом виявлення вважається перше (за часом отримання) надходження такого повідомлення до уповноваженого (органу чи особи) 

Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається. 

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в п. 5 [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційного листа], що вказівка законодавця у п. 7 ст. 247 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]. Разом з тим сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], а передбачений ст. 277 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], що є гарантією всебічного, об’єктивного і повного з’ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. 

При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб’єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка вчинила правопорушення, пов’язане з корупцією, '''однак судом не накладено на неї стягнення''' у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

== Порядок розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення ==
Справи про адміністративні корупційні правопорушення розглядаються судом у загальному порядку у п’ятнадцятиденний строк із дня одержання протоколу та інших матеріалів справи. 

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті КУпАП '''строк розгляду''' адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення '''зупиняється''' у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення:
-умисно ухиляється від явки до суду;
- з поважних причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

При розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені статтями 172-2-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 258 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]), та прокурора (ч. 2 ст. 250 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]) є обов’язковою. Зазначені норми кореспондують із позицією ЄСПЛ, викладеною в рішенні від 06 березня 2017 року у справі «Карелін проти Російської Федерації», в якому відсутність прокурора в судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було визнано порушенням статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (порушення принципу рівності сторін і вимоги змагальності процесу). 

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

При розгляді справ цієї категорії суд відповідно до ст.ст. 247 і 280 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] зобов’язаний з'ясувати такі обставини:
* чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності;
* чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП];
* чи є особа винною у його вчиненні;
* чи належить вона до суб’єктів цього правопорушення;
* чи не містить правопорушення ознак злочину;
* чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП];
* чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі. 

Суди мають також з’ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв’язку між діянням і виконанням особою повноважень. 

Якщо в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, буде встановлено ознаки злочину, суддя повинен винести постанову про закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення і передати матеріали прокурору для вирішення питання про притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності.

== Порядок апеляційного оскарження ==
Правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, згідно з ч. 2 ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], наділено вичерпний перелік осіб, до яких належать особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник. 

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена '''протягом десяти днів''' з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. 

Згідно із змінами до ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] (нова редакція першого речення частини другої цієї статті), внесеними [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-19 Законом України від 16 березня 2017 року № 1952-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб»], прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]. 

При цьому слід зазначити, що за змістом ч. 1 ст. 287 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу], якою визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. 

В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

[[Категорія: Адміністративне право]]

Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією

2020-04-06T13:52:59Z

Svitlana.bidiuk: /* Порядок розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення */

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-20 Закон України «Про внесення змін до закону України « Про запобігання корупції»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб"]
*[http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 №223-943/0/4-17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією.]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0014-20 Наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.12.2019 № 159/19 « Про затвердження Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення Національним агентством з питань запобігання корупції»]
== Притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю ==
Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати: 

# ''об’єктивні ознаки'' складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об’єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у '''несвоєчасному поданні без поважних причин декларації'''. 

Для розкриття об’єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], вміщуючи вказівку на суб’єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»] (далі - Закон), в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння. 

Так, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] необхідним є встановлення '''несвоєчасності подання декларації''', тобто подання поза строком, визначеним законом. 

Слід зазначити, що в ч. 1 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону] визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов’язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч. 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі. Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання. 

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією] (далі – Інформаційний лист ), що системний аналіз вжитого в абз. 1 ч. 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону] формулювання «припиняє діяльність» дає підстави констатувати, що термін «припинення» за загальним правилом (ст. 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]) співвідноситься із терміном «звільнення» як ціле і частина, охоплюючи останнє. Це саме випливає з аналізу норм інших спеціальних нормативно-правових актів, зокрема з положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України «Про державну службу»] (ст. 83), [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закону України «Про статус народного депутата України»] (ст. 4) тощо, де зазначена термінологія підміняється одна одною. Разом з тим із цього правила є винятки. Так, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»] (далі - Закон № 1402) розрізняє терміни «звільнення» (статті 112-118) та «припинення» (статті 119-125), а отже, розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів. Наведені положення цього Закону повністю кореспондують зі ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], яка також розмежовує ці поняття. Аналогічний підхід використано законодавцем щодо припинення повноважень судді Конституційного Суду України та його звільнення (ст. 149-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). 

Так, у ч. 7 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], ст. 119 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402] зазначено, що повноваження судді припиняються виключно в разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п’яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину. Цей перелік є вичерпним. Слід зазначити, що саме такий підхід використала Рада суддів України, приймаючи рішення від 15 вересня 2016 року № 54 «Щодо питання припинення повноважень суддів з визначених Законом №1402-VIII підстав». 

Крім того, слід зауважити, що виключною підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, згідно зі ст. 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402], є саме припинення повноважень судді (статті 119—125). Звільнення ж судді з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], ст. 112 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402], не є підставою для припинення трудових відносин в аспекті зазначених вище норм Конституції України та спеціального закону. 

Іншими словами, беручи до уваги положення ст. 7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а отже, забороняє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогією, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень, з огляду на проведений вище аналіз, '''судді, які звільняються з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], не можуть бути суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП].''' Наведене стосується й інших правопорушень, передбачених ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], у тому числі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (ч. 2 цієї статті), наприклад, внаслідок отримання суддею вихідної допомоги у зв’язку з відставкою до досягнення ним шістдесяти п’яти років, адже суб’єкт їх вчинення однаковий. 

Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації ''без поважних на те причин''. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо. 

# ''предметом'' правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;
# ''суб'єктивна сторона'' правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
== Притягнення до відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7 КУпАП) ==
Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в п. 3 [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційного листа], що розглядаючи питання щодо наявності конфлікту інтересів у прийнятті участі особи, яка здійснює службові чи представницькі повноваження (судді, депутата сільської, селищної, міської, районної та обласної ради тощо), в голосуванні щодо обрання його на адміністративну посаду (голови, заступника, секретаря тощо) та підстав для притягнення цієї особи до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], слід звернути увагу на таке. 

Беручи до уваги диспозиції ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] та п. 2 примітки до цієї статті, можна констатувати, що порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів можуть полягати:
* у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - наявної суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень (ч. 1 ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
* у вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об’єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (ч. 2 ст. 172-7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). 

Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, виконаного на замовлення адвоката Ульянова Р. А., щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об’єктивний вираз, а також часовий взаємозв’язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. 

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. 

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов’язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
# наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;
# наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;
# наявність повноважень на прийняття рішення;
# наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об’єктивність або неупередженість рішення. 

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
== Порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією==
Протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, складається уповноваженою на те посадовою особою, зокрема посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) та Національного агентства з питань запобігання корупції (п. 1 ч. 1 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]), і повинен відповідати вимогам ст. 256 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] 

Необхідно зазначити, що до пунктів 1 та 11 ч. 1 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] згідно з абзацами «а» і «б», підп. 6 п. 1 розділу І [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону України від 12 лютого 2015 року № 198-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»] було внесено зміни, відповідно до яких у пунктах 1 і 11 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], де визначено повноваження посадової особи органів Служби безпеки України та прокурора на складання протоколу за статтями 172-4-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], посилання на ці статті було виключено. При цьому відповідно до абз. 4 розділу II цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону] зазначалося, що підпункти «а» та «б» підп. 6 п. 1 розділ І цього [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону] набирають чинності після початку діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції. 

Відповідно до рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 01 серпня 2016 року № 1 початком діяльності цього органу визначено 15 серпня 2016 року. Тобто відповідно до абз. 4 розділу II [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції»] набули чинності зміни до ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], згідно з якими з повноважень уповноважених посадових осіб Служби безпеки України і прокурора було виключено право
на складання протоколу за статтями 172-4-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] попри наявне й нині у змісті пунктів 1 і 11 ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] посилання на ці статті. 

У разі коли протокол складено не уповноваженою на те особою або без додержання вимог, установлених ст. 256 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], суддя зобов’язаний своєю постановою повернути протокол відповідному правоохоронному органу (спеціально уповноваженому суб’єкту протидії корупції, який склав протокол) для належного оформлення. При цьому постанова про направлення протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, для належного оформлення (усунення недоліків) не підлягає апеляційному оскарженню.

'''Разом з тим, 06.12.2019 року наказом № 159/19 Національного агентства з питань запобігання корупції затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0014-20 Порядок оформлення протоколів про адміністративні правопорушення Національним агентством з питань запобігання корупції].''' Даним Порядком встановлено, що підставами для складання протоколу про адміністративне правопорушення є:

'''1)''' '''вчинення службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, зазначеною у примітці до статті 50 Закону, адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією''':
* порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1724 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП));
* порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1725 КУпАП]);
* порушення вимог фінансового контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1726 КУпАП]);
* порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1727 КУпАП]);
* незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1728 КУпАП]);
* невжиття заходів щодо протидії корупції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 1729 КУпАП]);
'''2) невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства щодо усунення порушень законодавства про запобігання і протидію корупції, ненадання інформації, документів, а також порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо недостовірної інформації або не у повному обсязі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 18846 КУпАП]''');

'''3) порушення встановленого законом порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, порушення встановленого порядку надання або отримання державного фінансування статутної діяльності політичної партії, а так само порушення встановленого законом порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму (стаття 21215 КУпАП);'''

'''4) порушення встановленого порядку або строків подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру або подання фінансового звіту, оформленого з порушенням встановлених вимог ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 21221 КУпАП]).'''

У разі вчинення особою кількох адміністративних правопорушень протоколи про адміністративні правопорушення складаються окремо щодо кожного із вчинених правопорушень. Якщо правопорушення вчинено кількома особами, протокол про адміністративні правопорушення складається на кожну особу окремо.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 1724 - 1729 КУпАП]), а також правопорушень, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 21215, 21221 КУпАП], накладається протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

''Пунктом 4 даного Порядку зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються'':
* дата і місце його складення;
* посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи Національного агентства, яка склала протокол;
* відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності;
* місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
* нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення;
* прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
* пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі їх надання);
* інші відомості, потрібні для вирішення справи.
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України, статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 256, 268 КУпАП], повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 277 КУпАП], про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов'язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від отримання примірника протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис.

Протокол про адміністративні правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтями 1724 - 1729 КУпАП], разом з іншими матеріалами, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, у триденний строк з моменту його складення надсилається листом Національного агентства до місцевого загального суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

== Строки накладення адміністративного стягнення за вчинення корупційного правопорушення==
Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення (ч. 3 ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Керуючись принципом верховенства права і дотримуючись букви закону варто наголосити, що моментом виявлення ''порушення, пов’язаного з корупцією'' є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення ''порушення, пов’язаного з корупцією'' – є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту ''порушення, пов’язаного з корупцією'' '''(факт виявлення порушення – це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення). '''

Тобто якщо до Національного агентства, національної поліції чи органів прокуратури, від викривача, надійшло повідомлення про вчинення особою ''порушення, пов’язаного з корупцією'', – то моментом виявлення порушення є час надходження цього повідомлення до відповідного уповноваженого органу, а якщо ідентичні повідомлення надійшли до різних органів, чи посадових осіб, уповноважених складати такі протоколи, – моментом виявлення вважається перше (за часом отримання) надходження такого повідомлення до уповноваженого (органу чи особи) 

Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається. 

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних в п. 5 [http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.pdf Інформаційного листа], що вказівка законодавця у п. 7 ст. 247 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]. Разом з тим сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], а передбачений ст. 277 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], що є гарантією всебічного, об’єктивного і повного з’ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. 

При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб’єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка вчинила правопорушення, пов’язане з корупцією, '''однак судом не накладено на неї стягнення''' у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

== Порядок розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення ==
Справи про адміністративні корупційні правопорушення розглядаються судом у загальному порядку у п’ятнадцятиденний строк із дня одержання протоколу та інших матеріалів справи. 

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті КУпАП '''строк розгляду''' адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення '''зупиняється''' у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення:
- умисно ухиляється від явки до суду;
- з поважних причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

При розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені статтями 172-2-172-9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 258 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]), та прокурора (ч. 2 ст. 250 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]) є обов’язковою. Зазначені норми кореспондують із позицією ЄСПЛ, викладеною в рішенні від 06 березня 2017 року у справі «Карелін проти Російської Федерації», в якому відсутність прокурора в судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було визнано порушенням статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (порушення принципу рівності сторін і вимоги змагальності процесу). 

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

При розгляді справ цієї категорії суд відповідно до ст.ст. 247 і 280 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] зобов’язаний з'ясувати такі обставини:
* чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності;
* чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП];
* чи є особа винною у його вчиненні;
* чи належить вона до суб’єктів цього правопорушення;
* чи не містить правопорушення ознак злочину;
* чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП];
* чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі. 

Суди мають також з’ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв’язку між діянням і виконанням особою повноважень. 

Якщо в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, буде встановлено ознаки злочину, суддя повинен винести постанову про закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення і передати матеріали прокурору для вирішення питання про притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності.

== Порядок апеляційного оскарження ==
Правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, згідно з ч. 2 ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], наділено вичерпний перелік осіб, до яких належать особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник. 

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена '''протягом десяти днів''' з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. 

Згідно із змінами до ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] (нова редакція першого речення частини другої цієї статті), внесеними [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-19 Законом України від 16 березня 2017 року № 1952-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб»], прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]. 

При цьому слід зазначити, що за змістом ч. 1 ст. 287 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу], якою визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. 

В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

[[Категорія: Адміністративне право]]