WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Спільна сумісна власність на земельну ділянку

2021-11-29T20:55:04Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України “Про фермерське господарство”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”]

== Загальні положення ==

Спільна сумісна власність полягає в тому, що її учасники не мають наперед визначених часток. Всі співвласники спільної сумісної власності мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Частина 1 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Під категорією громадян слід розуміти не лише громадян України, а також громадян інших держав та осіб без громадянства.

== Суб´єкти права власності ==

До осіб, між якими може виникнути спільна сумісна власність на земельну ділянку, віднесено:

* '''подружжя'''

Відповідно до ч. 3 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договорам або законом.

В силу ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, ч. 4 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що у спільній сумісній власності перебуває майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім´ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі ([[Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі|Майно чоловіка та жінки]]).

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 65 Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі ( ст. 67 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

При цьому, договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ст. 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.5 п.1 ст. 57 Сімейного кодексу України] земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Логіка викладеного правила зумовлена тим, що зі змісту спеціальних положень земельного законодавства ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст.ст. 116, 121 та ін. Земельного кодексу України]) однозначно вбачається особистий характер права на приватизацію.

* '''члени фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними'''

Виходячи зі ст. 118 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] та ст. 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закону України “Про фермерське господарство”] земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються членам фермерського господарства у їх особисту приватну власність кожній окремій особі. А тому положення про те, що земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності членів фермерського господарства по суті не має застосування.

* '''співвласники жилого будинку'''

Слід звернути увагу, що чинним законодавством, крім можливості виникнення права спільної сумісної власності співвласників жилого будинку, також передбачено можливість виникнення спільної часткової власності. Так, ч. 4 ст. 120 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

* '''співвласників багатоквартирного будинку'''

Статтею 42 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Умови здійснення права спільної сумісної власності врегульовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”].

== Правовий режим ==

Відповідно до частини 3 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Статтею 369 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що володіння та користування здійснюється співвласниками спільно (ч. 1), а розпорядження - за спільною згодою (ч. 2). У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Положення щодо здійснення права спільної сумісної власності подружжя передбачені ст. 63 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]. Зокрема: “Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.”

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

== Виділення частки ==

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

При цьому, у разі бажання поділу земельної ділянки з виділенням частки в натурі, повинна бути фактична можливість такого поділу. Досить часто існують ситуації, за яких не можливо розподілити земельну ділянку, що знаходиться у спільній сумісній власності. І насамперед це стосується земельних ділянок, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. 370-372 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності.

В той же час, необхідно враховувати, що в силу ч. 2 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

== Розгляд заяв в судовому порядку ==

Спори пов´язані із земельними відносинами розглядаються в позовному провадженні.

При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]. Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page#Text Постанови], за якою "якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".

Згідно із ч.1 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає виключну підсудність, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України “Про судовий збір”], окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розміри ставок судового збору доступні на сайті [http://court.gov.ua/ Судової влади України].
{| class="wikitable"
|-
|Зручно скористатися автоматичним розрахунком судового збору [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]

Спільна сумісна власність на земельну ділянку

2021-11-29T20:42:44Z

Sofiia.habrivska: Судовий збір

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України “Про фермерське господарство”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”]

== Загальні положення ==

Спільна сумісна власність полягає в тому, що її учасники не мають наперед визначених часток. Всі співвласники спільної сумісної власності мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Частина 1 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Під категорією громадян слід розуміти не лише громадян України, а також громадян інших держав та осіб без громадянства.

== Суб´єкти права власності ==

До осіб, між якими може виникнути спільна сумісна власність на земельну ділянку, віднесено:

* '''подружжя'''

Відповідно до ч. 3 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договорам або законом.

В силу ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, ч. 4 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що у спільній сумісній власності перебуває майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім´ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі ([[Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі|Майно чоловіка та жінки]]).

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 65 Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі ( ст. 67 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

При цьому, договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ст. 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.5 п.1 ст. 57 Сімейного кодексу України] земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Логіка викладеного правила зумовлена тим, що зі змісту спеціальних положень земельного законодавства ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст.ст. 116, 121 та ін. Земельного кодексу України]) однозначно вбачається особистий характер права на приватизацію.

* '''члени фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними'''

Виходячи зі ст. 118 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] та ст. 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закону України “Про фермерське господарство”] земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються членам фермерського господарства у їх особисту приватну власність кожній окремій особі. А тому положення про те, що земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності членів фермерського господарства по суті не має застосування.

* '''співвласники жилого будинку'''

Слід звернути увагу, що чинним законодавством, крім можливості виникнення права спільної сумісної власності співвласників жилого будинку, також передбачено можливість виникнення спільної часткової власності. Так, ч. 4 ст. 120 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

* '''співвласників багатоквартирного будинку'''

Статтею 42 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Умови здійснення права спільної сумісної власності врегульовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”].

== Правовий режим ==

Відповідно до частини 3 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Статтею 369 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що володіння та користування здійснюється співвласниками спільно (ч. 1), а розпорядження - за спільною згодою (ч. 2). У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Положення щодо здійснення права спільної сумісної власності подружжя передбачені ст. 63 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]. Зокрема: “Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.”

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

== Виділення частки ==

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

При цьому, у разі бажання поділу земельної ділянки з виділенням частки в натурі, повинна бути фактична можливість такого поділу. Досить часто існують ситуації, за яких не можливо розподілити земельну ділянку, що знаходиться у спільній сумісній власності. І насамперед це стосується земельних ділянок, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. 370-372 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності.

В той же час, необхідно враховувати, що в силу ч. 2 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

== Розгляд заяв в судовому порядку ==

Спори пов´язані із земельними відносинами розглядаються в позовному провадженні.

При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]. Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page#Text Постанови], за якою "якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України “Про судовий збір”], окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розміри ставок судового збору доступні на сайті [http://court.gov.ua/ Судової влади України].
{| class="wikitable"
|-
|Зручно скористатися автоматичним розрахунком судового збору [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]

Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення

2021-10-28T17:20:13Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1086-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15?find=1&text=%F2%E8%EC%F7%E0%F1%EE%E2%E5+%EF%EE%F1%E2%B3%E4%F7%E5%ED%ED%FF#w11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № "1395 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі"]

== Підстави тимчасового вилучення посвідчення водія ==
Підставою тимчасового вилучення посвідчення водія є наявність підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

== Порядок вилучення посвідчення водія ==
# Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється уповноваженим працівником уповноваженого підрозділу поліції. Працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, '''але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення'''.
{| style="border-style: solid; border-width: 20px"
|
'''Важливо!''' Тимчасове вилучення водійського посвідчення не передбачає того, що Ви будете позбавленні права керування транспортним засобом. Позбавити право керування транспортним засобом вправі лише суд.
|}
# Поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
# Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
# До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві '''тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом строком '''до трьох місяців''' з дати вилучення посвідчення.
# У разі вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, особою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне(і) правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом поліцейський робить відмітки за фактом виявленого правопорушення.
# Посвідчення водія вилучається до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення.
# Вилучене посвідчення водія '''протягом трьох днів''' з дати надходження постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, передається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи з копією такої постанови для зберігання. 
'''Вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС.'''

'''Якщо особа, якій уже видано тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом, вчиняє повторне адміністративне правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, новий дозвіл їй видається лише після закінчення строку дії попереднього, але на строк не більше трьох місяців з дати вчинення такого правопорушення
== Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ==
У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку перекреслюються категорії транспортних засобів, права на керування якими *водій не має, а також робляться наступні записи:
*дата тимчасового вилучення посвідчення водія;
*посада, прізвище поліцейського, номер його нагрудного знака;
*дата вчинення правопорушення;
*серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення;
*стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення, санкція якої передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
'''[[Файл:Шаблон_тимчасового_дозволу_на_керування_транспортним_засобом_(2).docx|міні]] 
Якщо особа втратила тимчасовий дозвіл то в такому випадку він може бути поновлений уповноваженою особою будь-якого підрозділу поліції після документального підтвердження інформації про його попередню видачу.
== Якщо посвідчення водія не вилучено ==
'''У разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено:''' 
# Уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія.
# Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, ''не з’являється протягом місячного строку'', дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.
# У випадку виявлення посвідчення водія, яке підлягає вилученню, працівник поліції складає акт вилучення посвідчення водія із зазначенням підстав такого вилучення. Акт складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Акт складається за встановленою формою.
[[Файл:Документ Microsoft Word (4).docx|міні]]

== Порядок повернення тимчасово вилученого посвідчення водія ==
# За заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення.''За подання такої заяви та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватись плата. Такі звернення особи є обов’язковими для виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. Якщо ж особа вчинила правопорушення, передбачене '''ст.''' '''130 КУпАП''' '''(Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції)''' вона вправі звернутися за продовженням строку тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами на новий тримісячний строк. Після закінчення річного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута в установлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа.''
# Після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв’язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);
# У разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення

2021-06-30T17:53:32Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1086-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15?find=1&text=%F2%E8%EC%F7%E0%F1%EE%E2%E5+%EF%EE%F1%E2%B3%E4%F7%E5%ED%ED%FF#w11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № "1395 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі"]

== Підстави тимчасового вилучення посвідчення водія ==
Підставою тимчасового вилучення посвідчення водія є наявність підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

== Порядок вилучення посвідчення водія ==
# Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється уповноваженим працівником уповноваженого підрозділу поліції. Працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, '''але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення'''.
{| style="border-style: solid; border-width: 20px"
|
'''Важливо!''' Тимчасове вилучення водійського посвідчення не передбачає того, що Ви будете позбавленні права керування транспортним засобом. Позбавити право керування транспортним засобом вправі лише суд.
|}
# Поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
# Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
# До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві '''тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом строком '''до трьох місяців''' з дати вилучення посвідчення.
# У разі вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, особою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне(і) правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом поліцейський робить відмітки за фактом виявленого правопорушення.
# Посвідчення водія вилучається до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення.
# Вилучене посвідчення водія '''протягом трьох днів''' з дати надходження постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, передається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи з копією такої постанови для зберігання. 
'''Вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС.'''

'''Якщо особа, якій уже видано тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом, вчиняє повторне адміністративне правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, новий дозвіл їй видається лише після закінчення строку дії попереднього, але на строк не більше трьох місяців з дати вчинення такого правопорушення
== Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ==
У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку перекреслюються категорії транспортних засобів, права на керування якими *водій не має, а також робляться наступні записи:
*дата тимчасового вилучення посвідчення водія;
*посада, прізвище поліцейського, номер його нагрудного знака;
*дата вчинення правопорушення;
*серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення;
*стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення, санкція якої передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
'''[[Файл:Шаблон_тимчасового_дозволу_на_керування_транспортним_засобом_(2).docx|міні]] 
Якщо особа втратила тимчасовий дозвіл то в такому випадку він може бути поновлений уповноваженою особою будь-якого підрозділу поліції після документального підтвердження інформації про його попередню видачу.
== Якщо посвідчення водія не вилучено ==
'''У разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено:''' 
# Уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія.
# Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, ''не з’являється протягом місячного строку'', дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.
# У випадку виявлення посвідчення водія, яке підлягає вилученню, працівник поліції складає акт вилучення посвідчення водія із зазначенням підстав такого вилучення. Акт складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Акт складається за встановленою формою.
[[Файл:Документ Microsoft Word (4).docx|міні]]

== Порядок повернення тимчасово вилученого посвідчення водія ==
# За заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;
# Після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв’язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);
# У разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення

2021-06-30T17:41:29Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1086-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15?find=1&text=%F2%E8%EC%F7%E0%F1%EE%E2%E5+%EF%EE%F1%E2%B3%E4%F7%E5%ED%ED%FF#w11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № "1395 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі"]

== Підстави тимчасового вилучення посвідчення водія ==
Підставою тимчасового вилучення посвідчення водія є наявність підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

== Порядок вилучення посвідчення водія ==
# Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється уповноваженим працівником уповноваженого підрозділу поліції. Працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, '''але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення'''.
{| style="border-style: solid; border-width: 20px"
|
'''Важливо!''' Тимчасове вилучення водійського посвідчення не передбачає того, що Ви будете позбавленні права керування транспортним засобом. Позбавити право керування транспортним засобом вправі лише суд.
|}
# Поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
# Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
# До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві '''тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом строком '''до трьох місяців''' з дати вилучення посвідчення.
# У разі вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, особою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне(і) правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом поліцейський робить відмітки за фактом виявленого правопорушення.
# Посвідчення водія вилучається до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення.
# Вилучене посвідчення водія '''протягом трьох днів''' з дати надходження постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, передається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи з копією такої постанови для зберігання. 
'''Вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС.'''

'''Якщо особа, якій уже видано тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом, вчиняє повторне адміністративне правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, новий дозвіл їй видається лише після закінчення строку дії попереднього, але на строк не більше трьох місяців з дати вчинення такого правопорушення
== Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ==
У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку перекреслюються категорії транспортних засобів, права на керування якими *водій не має, а також робляться наступні записи:
*дата тимчасового вилучення посвідчення водія;
*посада, прізвище поліцейського, номер його нагрудного знака;
*дата вчинення правопорушення;
*серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення;
*стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення, санкція якої передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
'''[[Файл:Шаблон_тимчасового_дозволу_на_керування_транспортним_засобом_(2).docx|міні]] 
Якщо особа втратила тимчасовий дозвіл то в такому випадку він може бути поновлений уповноваженою особою будь-якого підрозділу поліції після документального підтвердження інформації про його попередню видачу.
== Якщо посвідчення водія не вилучено ==
'''У разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено:''' 
# Уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія.
# Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, ''не з’являється протягом місячного строку'', дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.
# У випадку виявлення посвідчення водія, яке підлягає вилученню, працівник поліції складає акт вилучення посвідчення водія із зазначенням підстав такого вилучення. Акт складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
[[Файл:Документ Microsoft Word (4).doc|міні]]
== Порядок повернення тимчасово вилученого посвідчення водія ==
# За заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;
# Після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв’язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);
# У разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Файл:Документ Microsoft Word (4).docx

2021-06-30T17:15:09Z

Sofiia.habrivska:

Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення

2021-06-30T17:11:12Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1086-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15?find=1&text=%F2%E8%EC%F7%E0%F1%EE%E2%E5+%EF%EE%F1%E2%B3%E4%F7%E5%ED%ED%FF#w11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № "1395 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі"]

== Підстави тимчасового вилучення посвідчення водія ==
Підставою тимчасового вилучення посвідчення водія є наявність підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

== Порядок вилучення посвідчення водія ==
# Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється уповноваженим працівником уповноваженого підрозділу поліції. Працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, '''але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення'''.
# Поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
# Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
# До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві '''тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом строком '''до трьох місяців''' з дати вилучення посвідчення.
# У разі вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, особою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне(і) правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом поліцейський робить відмітки за фактом виявленого правопорушення.
# Посвідчення водія вилучається до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення.
# Вилучене посвідчення водія '''протягом трьох днів''' з дати надходження постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, передається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи з копією такої постанови для зберігання. 
'''Вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС.'''

'''Якщо особа, якій уже видано тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом, вчиняє повторне адміністративне правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, новий дозвіл їй видається лише після закінчення строку дії попереднього, але на строк не більше трьох місяців з дати вчинення такого правопорушення
== Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ==
У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку перекреслюються категорії транспортних засобів, права на керування якими *водій не має, а також робляться наступні записи:
*дата тимчасового вилучення посвідчення водія;
*посада, прізвище поліцейського, номер його нагрудного знака;
*дата вчинення правопорушення;
*серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення;
*стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення, санкція якої передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
'''[[Файл:Шаблон_тимчасового_дозволу_на_керування_транспортним_засобом_(2).docx|міні]] 
Якщо особа втратила тимчасовий дозвіл то в такому випадку він може бути поновлений уповноваженою особою будь-якого підрозділу поліції після документального підтвердження інформації про його попередню видачу.
== Якщо посвідчення водія не вилучено ==
'''У разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено:''' 
# Уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія.
# Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, ''не з’являється протягом місячного строку'', дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.
# У випадку виявлення посвідчення водія, яке підлягає вилученню, працівник поліції складає акт вилучення посвідчення водія із зазначенням підстав такого вилучення. Акт складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
== Порядок повернення тимчасово вилученого посвідчення водія ==
# За заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;
# Після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв’язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);
# У разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера

2021-06-30T11:39:47Z

Sofiia.habrivska: Посилання

== '''Нормативна база''' ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 "Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
== '''<big>Загальні положення</big>'''==

'''Спадкування''' — перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 Цивільного кодексу України).
Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

Спадкоємці за законом поділяються на декілька черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала. Цивільним кодексом України встановлені наступні черги:

'''1 черга:''' діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

'''2 черга:''' рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

'''3 черга:''' рідні дядько та тітка спадкодавця.

'''4 черга:''' особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

'''5 черга:''' інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

'''Кадастровий номер''' - цифровий унікальний штрих-код об'єкта нерухомого майна, що дозволяє ідентифікувати певну ділянку землі щодо її місця розташування.
Він унікальний в межах держави і не може повторюватися.
Присвоєння номера - обов'язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин і отримання даних з державного реєстру.

== '''<big>Проблеми спадкування земельних ділянок за відсутності кадастрового номера</big>''' ==

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6057 ст. 1297 Цивільного кодексу України] спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах — до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом здійснюється також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Чинним законодавством встановлена форма витягу з Державного земельного кадастру ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n910 додаток № 47 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051]), у якому повинен бути зазначений кадастровий номер земельної ділянки.

'''''Базуючись на вказаних приписах, нотаріуси відмовляють у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які:'''''
# були набуті у власність спадкодавцем до 2013 року,
# права на які посвідчені Державними актами на право власності на землю,
# не зареєстровані у Державному земельному кадастрі
# не мають кадастрового номера.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»] земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

У 2016 р. право подати заяву про державну реєстрацію земельної ділянки було надано також особам, які подали заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. При цьому серед цього переліку відсутні спадкоємці земельної ділянки за законом або за заповітом, що не може бути пояснена будь-якою доцільністю. Закритий перелік осіб, які можуть звернутися із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, безпідставно ускладнює процедуру оформлення права власності на земельну ділянку у випадку її успадкування.

Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) чи договорів купівлі-продажу, дарування, міни, чи свідоцтва про право на спадщину, чи рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

== '''<big>Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера, шляхом виготовлення технічної документації</big>''' ==

При застосуванні приписів земельного законодавства щодо спадкування земельних ділянок у яких відсутні кадастрові номери, доцільно виходити із розширювального тлумачення норм п. 2 та п. 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 Розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»], поширюючи на спадкоємців, які прийняли спадщину, право звернутися із заявою про реєстрацію земельних ділянок, права на які було набуто до 2004 року, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Оскільки кадастровий номер присвоюється не на фізичну особу, а на земельну ділянку, спадкоємець не набуває при цьому жодних додаткових прав. Тому у територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відсутні підстави для відмови у реєстрації ділянок. Крім цього, у ч. 3 ст. 24 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки або уповноваженої особи. Такою особою може бути спадкоємець земельної ділянки, який прийняв спадщину.

З метою здійснення зазначеного вище права й отримання кадастрового номера земельної ділянки спадкоємець замовляє землевпорядній організації виготовлення технічної документації зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 55 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р.] межі земельної ділянки, при потребі, мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються із природними та штучними лінійними спорудами та кордонами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і кордонами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Технічна документація має бути складена у паперовій формі та у формі електронного документу.

Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки дає можливість ініціювати державну реєстрацію земельної ділянки, яка здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

'''''Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:'''''

# заява за встановленою формою;
# оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
# документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Технічну документацію зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляти на ім’я спадкодавця, а витяг із Державного земельного кадастру видавати на ім’я спадкоємця, що зазначений у запиті нотаріуса.

Після спливу шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця необхідно звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини. Нотаріус зобов’язаний зареєструвати право власності на земельну ділянку у реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку можна замовити і он-лайн, на офіційному веб-сайті Єдиного державного порталу адміністративних послуг перейшовши за посиланням: https://my.gov.ua/info/services/byservicescope/86 у розділі «Природні ресурси та екологія» у підрозділі «Земля". За надання відомостей з Державного земельного кадастру справляється адміністративний збір, що становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому надаються відповідні відомості.

== '''<big>Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера в судовому порядку</big>''' ==

У випадку відмови територіальних органів Держгеокадастру здійснити державну реєстрацію земельної ділянки з тих підстав, що у вичерпному переліку осіб, які можуть звернутися із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки відсутні спадкоємці такої ділянки, виникає необхідність звертатись до суду із позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно положень ч.1 ст.30 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6232 ЦПК України], '''позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.''' Таким чином, позов про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування подається до загального місцевого суду за місцем знаходження земельної ділянки.

'''Відповідачем''' у категорії таких справ буде орган місцевого самоврядування на території якого розташована земельна ділянка право власності на яку визнається.
До позовної заяви необхідно долучити '''правовстановлюючі документи на земельну ділянку та заповіт чи інші документи, які підтверджують права спадкоємця.''' Також до позовної заяви долучається '''письмова постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину''', як підтвердження того, що існує спір про право та порушуються права спадкоємця. Крім цього, до позовної заяви долучається квитанція про сплату судового збору в розмірі 908 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду) за кожну позовну вимогу, або якщо подається одночасно кількома позивачами, то сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом. Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text 5 Закону України "Про судовий збір"] встановлено пільги щодо сплати судового збору. 

'''Зразок позовної заяви про встановлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування'''[[Файл:Визнання права власності в порядку спадкування.docx|міні|Зразок позовної заяви про встановлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування]]

'''''Після отримання рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, необхідно виготовити проект землеустрою щодо встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі(на місцевості). Здійснити пошук відповідної організації зручно на сайті Держгеокадастру в рубриці «Напрями діяльності», розділ «Сертифікація» перейшовши за посиланням''''' [https://land.gov.ua/old/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/ Державний реєстр сертифікованих інженерів землевпорядників] '''''На підставі вказаного проекту землеустрою здійснюється реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй кадастрового номера, після чого видається витяг із Державного земельного кадастру в порядку передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України "Про Державний зельний кадастр".]'''''
'''''Одержавши всі вищевказані документи, особа має право звернутися із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Із такою заявою особа може звернутися у ЦНАП або безпосередньо в державну реєстраційну службу за місцем знаходження земельної ділянки.'''''

== Див. також ==
* [[Оформлення спадщини на земельний пай]]
* [[Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом]]
* [[Невитребувані паї]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера

2021-06-30T11:33:00Z

Sofiia.habrivska: Посилання

== '''Нормативна база''' ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 "Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
== '''<big>Загальні положення</big>'''==

'''Спадкування''' — перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 Цивільного кодексу України).
Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

Спадкоємці за законом поділяються на декілька черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала. Цивільним кодексом України встановлені наступні черги:

'''1 черга:''' діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

'''2 черга:''' рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

'''3 черга:''' рідні дядько та тітка спадкодавця.

'''4 черга:''' особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

'''5 черга:''' інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

'''Кадастровий номер''' - цифровий унікальний штрих-код об'єкта нерухомого майна, що дозволяє ідентифікувати певну ділянку землі щодо її місця розташування.
Він унікальний в межах держави і не може повторюватися.
Присвоєння номера - обов'язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин і отримання даних з державного реєстру.

== '''<big>Проблеми спадкування земельних ділянок за відсутності кадастрового номера</big>''' ==

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6057 ст. 1297 Цивільного кодексу України] спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах — до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом здійснюється також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Чинним законодавством встановлена форма витягу з Державного земельного кадастру ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n910 додаток № 47 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051]), у якому повинен бути зазначений кадастровий номер земельної ділянки.

'''''Базуючись на вказаних приписах, нотаріуси відмовляють у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які:'''''
# були набуті у власність спадкодавцем до 2013 року,
# права на які посвідчені Державними актами на право власності на землю,
# не зареєстровані у Державному земельному кадастрі
# не мають кадастрового номера.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»] земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

У 2016 р. право подати заяву про державну реєстрацію земельної ділянки було надано також особам, які подали заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. При цьому серед цього переліку відсутні спадкоємці земельної ділянки за законом або за заповітом, що не може бути пояснена будь-якою доцільністю. Закритий перелік осіб, які можуть звернутися із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, безпідставно ускладнює процедуру оформлення права власності на земельну ділянку у випадку її успадкування.

Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) чи договорів купівлі-продажу, дарування, міни, чи свідоцтва про право на спадщину, чи рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

== '''<big>Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера, шляхом виготовлення технічної документації</big>''' ==

При застосуванні приписів земельного законодавства щодо спадкування земельних ділянок у яких відсутні кадастрові номери, доцільно виходити із розширювального тлумачення норм п. 2 та п. 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 Розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»], поширюючи на спадкоємців, які прийняли спадщину, право звернутися із заявою про реєстрацію земельних ділянок, права на які було набуто до 2004 року, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Оскільки кадастровий номер присвоюється не на фізичну особу, а на земельну ділянку, спадкоємець не набуває при цьому жодних додаткових прав. Тому у територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відсутні підстави для відмови у реєстрації ділянок. Крім цього, у ч. 3 ст. 24 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки або уповноваженої особи. Такою особою може бути спадкоємець земельної ділянки, який прийняв спадщину.

З метою здійснення зазначеного вище права й отримання кадастрового номера земельної ділянки спадкоємець замовляє землевпорядній організації виготовлення технічної документації зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 55 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р.] межі земельної ділянки, при потребі, мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються із природними та штучними лінійними спорудами та кордонами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і кордонами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Технічна документація має бути складена у паперовій формі та у формі електронного документу.

Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки дає можливість ініціювати державну реєстрацію земельної ділянки, яка здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

'''''Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:'''''

# заява за встановленою формою;
# оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
# документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Технічну документацію зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляти на ім’я спадкодавця, а витяг із Державного земельного кадастру видавати на ім’я спадкоємця, що зазначений у запиті нотаріуса.

Після спливу шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця необхідно звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини. Нотаріус зобов’язаний зареєструвати право власності на земельну ділянку у реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку можна замовити і он-лайн, на офіційному веб-сайті Єдиного державного порталу адміністративних послуг перейшовши за посиланням: https://my.gov.ua/info/services/byservicescope/86 у розділі «Природні ресурси та екологія» у підрозділі «Земля". За надання відомостей з Державного земельного кадастру справляється адміністративний збір, що становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому надаються відповідні відомості.

== '''<big>Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера в судовому порядку</big>''' ==

У випадку відмови територіальних органів Держгеокадастру здійснити державну реєстрацію земельної ділянки з тих підстав, що у вичерпному переліку осіб, які можуть звернутися із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки відсутні спадкоємці такої ділянки, виникає необхідність звертатись до суду із позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно положень ч.1 ст.30 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6232 ЦПК України], '''позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.''' Таким чином, позов про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування подається до загального місцевого суду за місцем знаходження земельної ділянки.

'''Відповідачем''' у категорії таких справ буде орган місцевого самоврядування на території якого розташована земельна ділянка право власності на яку визнається.
До позовної заяви необхідно долучити '''правовстановлюючі документи на земельну ділянку та заповіт чи інші документи, які підтверджують права спадкоємця.''' Також до позовної заяви долучається '''письмова постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину''', як підтвердження того, що існує спір про право та порушуються права спадкоємця. Крім цього, до позовної заяви долучається квитанція про сплату судового збору в розмірі 908 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду) за кожну позовну вимогу, або якщо подається одночасно кількома позивачами, то сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом. 

'''Зразок позовної заяви про встановлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування'''[[Файл:Визнання права власності в порядку спадкування.docx|міні|Зразок позовної заяви про встановлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування]]

'''''Після отримання рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, необхідно виготовити проект землеустрою щодо встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі(на місцевості). Здійснити пошук відповідної організації зручно на сайті Держгеокадастру в рубриці «Напрями діяльності», розділ «Сертифікація» перейшовши за посиланням''''' [https://land.gov.ua/old/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/ Державний реєстр сертифікованих інженерів землевпорядників] '''''На підставі вказаного проекту землеустрою здійснюється реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй кадастрового номера, після чого видається витяг із Державного земельного кадастру в порядку передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України "Про Державний зельний кадастр".]'''''
'''''Одержавши всі вищевказані документи, особа має право звернутися із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Із такою заявою особа може звернутися у ЦНАП або безпосередньо в державну реєстраційну службу за місцем знаходження земельної ділянки.'''''

== Див. також ==
* [[Оформлення спадщини на земельний пай]]
* [[Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом]]
* [[Невитребувані паї]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера

2021-06-30T11:29:13Z

Sofiia.habrivska: Посилання

== '''Нормативна база''' ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 "Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
== '''<big>Загальні положення</big>'''==

'''Спадкування''' — перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 Цивільного кодексу України).
Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

Спадкоємці за законом поділяються на декілька черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала. Цивільним кодексом України встановлені наступні черги:

'''1 черга:''' діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

'''2 черга:''' рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

'''3 черга:''' рідні дядько та тітка спадкодавця.

'''4 черга:''' особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

'''5 черга:''' інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

'''Кадастровий номер''' - цифровий унікальний штрих-код об'єкта нерухомого майна, що дозволяє ідентифікувати певну ділянку землі щодо її місця розташування.
Він унікальний в межах держави і не може повторюватися.
Присвоєння номера - обов'язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин і отримання даних з державного реєстру.

== '''<big>Проблеми спадкування земельних ділянок за відсутності кадастрового номера</big>''' ==

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6057 ст. 1297 Цивільного кодексу України] спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах — до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом здійснюється також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Чинним законодавством встановлена форма витягу з Державного земельного кадастру ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n910 додаток № 47 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051]), у якому повинен бути зазначений кадастровий номер земельної ділянки.

'''''Базуючись на вказаних приписах, нотаріуси відмовляють у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які:'''''
# були набуті у власність спадкодавцем до 2013 року,
# права на які посвідчені Державними актами на право власності на землю,
# не зареєстровані у Державному земельному кадастрі
# не мають кадастрового номера.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»] земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

У 2016 р. право подати заяву про державну реєстрацію земельної ділянки було надано також особам, які подали заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. При цьому серед цього переліку відсутні спадкоємці земельної ділянки за законом або за заповітом, що не може бути пояснена будь-якою доцільністю. Закритий перелік осіб, які можуть звернутися із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, безпідставно ускладнює процедуру оформлення права власності на земельну ділянку у випадку її успадкування.

Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) чи договорів купівлі-продажу, дарування, міни, чи свідоцтва про право на спадщину, чи рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

== '''<big>Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера, шляхом виготовлення технічної документації</big>''' ==

При застосуванні приписів земельного законодавства щодо спадкування земельних ділянок у яких відсутні кадастрові номери, доцільно виходити із розширювального тлумачення норм п. 2 та п. 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 Розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»], поширюючи на спадкоємців, які прийняли спадщину, право звернутися із заявою про реєстрацію земельних ділянок, права на які було набуто до 2004 року, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Оскільки кадастровий номер присвоюється не на фізичну особу, а на земельну ділянку, спадкоємець не набуває при цьому жодних додаткових прав. Тому у територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відсутні підстави для відмови у реєстрації ділянок. Крім цього, у ч. 3 ст. 24 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки або уповноваженої особи. Такою особою може бути спадкоємець земельної ділянки, який прийняв спадщину.

З метою здійснення зазначеного вище права й отримання кадастрового номера земельної ділянки спадкоємець замовляє землевпорядній організації виготовлення технічної документації зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 55 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р.] межі земельної ділянки, при потребі, мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються із природними та штучними лінійними спорудами та кордонами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і кордонами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Технічна документація має бути складена у паперовій формі та у формі електронного документу.

Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки дає можливість ініціювати державну реєстрацію земельної ділянки, яка здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

'''''Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:'''''

# заява за встановленою формою;
# оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
# документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Технічну документацію зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляти на ім’я спадкодавця, а витяг із Державного земельного кадастру видавати на ім’я спадкоємця, що зазначений у запиті нотаріуса.

Після спливу шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця необхідно звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини. Нотаріус зобов’язаний зареєструвати право власності на земельну ділянку у реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку можна замовити і он-лайн, на офіційному веб-сайті Єдиного державного порталу адміністративних послуг перейшовши за посиланням: https://my.gov.ua/info/services/byservicescope/86 у розділі «Природні ресурси та екологія» у підрозділі «Земля". За надання відомостей з Державного земельного кадастру справляється адміністративний збір, що становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому надаються відповідні відомості.

== '''<big>Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера в судовому порядку</big>''' ==

У випадку відмови територіальних органів Держгеокадастру здійснити державну реєстрацію земельної ділянки з тих підстав, що у вичерпному переліку осіб, які можуть звернутися із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки відсутні спадкоємці такої ділянки, виникає необхідність звертатись до суду із позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно положень ч.1 ст.30 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6232 ЦПК України], '''позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.''' Таким чином, позов про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування подається до загального місцевого суду за місцем знаходження земельної ділянки.

'''Відповідачем''' у категорії таких справ буде орган місцевого самоврядування на території якого розташована земельна ділянка право власності на яку визнається.
До позовної заяви необхідно долучити '''правовстановлюючі документи на земельну ділянку та заповіт чи інші документи, які підтверджують права спадкоємця.''' Також до позовної заяви долучається '''письмова постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину''', як підтвердження того, що існує спір про право та порушуються права спадкоємця. Крім цього, до позовної заяви долучається квитанція про сплату судового збору в розмірі 908 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду) за кожну позовну вимогу, або якщо подається одночасно кількома позивачами, то сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом. 

'''Зразок позовної заяви про встановлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування'''[[Файл:Визнання права власності в порядку спадкування.docx|міні|Зразок позовної заяви про встановлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування]]

'''''Після отримання рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, необхідно виготовити проект землеустрою щодо встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі(на місцевості). Здійснити пошук відповідної організації зручно на сайті Держгеокадастру в рубриці «Напрями діяльності», розділ «Сертифікація» перейшовши за посиланням''''' https://land.gov.ua/old/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/ '''''На підставі вказаного проекту землеустрою здійснюється реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй кадастрового номера, після чого видається витяг із Державного земельного кадастру в порядку передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України "Про Державний зельний кадастр".]'''''
'''''Одержавши всі вищевказані документи, особа має право звернутися із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Із такою заявою особа може звернутися у ЦНАП або безпосередньо в державну реєстраційну службу за місцем знаходження земельної ділянки.'''''

== Див. також ==
* [[Оформлення спадщини на земельний пай]]
* [[Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом]]
* [[Невитребувані паї]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера

2021-06-30T11:26:55Z

Sofiia.habrivska: Посилання

== '''Нормативна база''' ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 "Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
== '''<big>Загальні положення</big>'''==

'''Спадкування''' — перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 Цивільного кодексу України).
Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

Спадкоємці за законом поділяються на декілька черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала. Цивільним кодексом України встановлені наступні черги:

'''1 черга:''' діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

'''2 черга:''' рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

'''3 черга:''' рідні дядько та тітка спадкодавця.

'''4 черга:''' особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

'''5 черга:''' інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

'''Кадастровий номер''' - цифровий унікальний штрих-код об'єкта нерухомого майна, що дозволяє ідентифікувати певну ділянку землі щодо її місця розташування.
Він унікальний в межах держави і не може повторюватися.
Присвоєння номера - обов'язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин і отримання даних з державного реєстру.

== '''<big>Проблеми спадкування земельних ділянок за відсутності кадастрового номера</big>''' ==

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6057 ст. 1297 Цивільного кодексу України] спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах — до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом здійснюється також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Чинним законодавством встановлена форма витягу з Державного земельного кадастру ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n910 додаток № 47 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051]), у якому повинен бути зазначений кадастровий номер земельної ділянки.

'''''Базуючись на вказаних приписах, нотаріуси відмовляють у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які:'''''
# були набуті у власність спадкодавцем до 2013 року,
# права на які посвідчені Державними актами на право власності на землю,
# не зареєстровані у Державному земельному кадастрі
# не мають кадастрового номера.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»] земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

У 2016 р. право подати заяву про державну реєстрацію земельної ділянки було надано також особам, які подали заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. При цьому серед цього переліку відсутні спадкоємці земельної ділянки за законом або за заповітом, що не може бути пояснена будь-якою доцільністю. Закритий перелік осіб, які можуть звернутися із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, безпідставно ускладнює процедуру оформлення права власності на земельну ділянку у випадку її успадкування.

Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) чи договорів купівлі-продажу, дарування, міни, чи свідоцтва про право на спадщину, чи рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

== '''<big>Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера, шляхом виготовлення технічної документації</big>''' ==

При застосуванні приписів земельного законодавства щодо спадкування земельних ділянок у яких відсутні кадастрові номери, доцільно виходити із розширювального тлумачення норм п. 2 та п. 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 Розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»], поширюючи на спадкоємців, які прийняли спадщину, право звернутися із заявою про реєстрацію земельних ділянок, права на які було набуто до 2004 року, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Оскільки кадастровий номер присвоюється не на фізичну особу, а на земельну ділянку, спадкоємець не набуває при цьому жодних додаткових прав. Тому у територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відсутні підстави для відмови у реєстрації ділянок. Крім цього, у ч. 3 ст. 24 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки або уповноваженої особи. Такою особою може бути спадкоємець земельної ділянки, який прийняв спадщину.

З метою здійснення зазначеного вище права й отримання кадастрового номера земельної ділянки спадкоємець замовляє землевпорядній організації виготовлення технічної документації зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 55 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р.] межі земельної ділянки, при потребі, мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються із природними та штучними лінійними спорудами та кордонами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і кордонами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Технічна документація має бути складена у паперовій формі та у формі електронного документу.

Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки дає можливість ініціювати державну реєстрацію земельної ділянки, яка здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

'''''Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:'''''

# заява за встановленою формою;
# оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
# документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Технічну документацію зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляти на ім’я спадкодавця, а витяг із Державного земельного кадастру видавати на ім’я спадкоємця, що зазначений у запиті нотаріуса.

Після спливу шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця необхідно звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини. Нотаріус зобов’язаний зареєструвати право власності на земельну ділянку у реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку можна замовити і он-лайн, на офіційному веб-сайті Єдиного державного порталу адміністративних послуг перейшовши за посиланням: https://my.gov.ua/info/services/byservicescope/86 у розділі «Природні ресурси та екологія» у підрозділі «Земля". За надання відомостей з Державного земельного кадастру справляється адміністративний збір, що становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому надаються відповідні відомості.

== '''<big>Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера в судовому порядку</big>''' ==

У випадку відмови територіальних органів Держгеокадастру здійснити державну реєстрацію земельної ділянки з тих підстав, що у вичерпному переліку осіб, які можуть звернутися із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки відсутні спадкоємці такої ділянки, виникає необхідність звертатись до суду із позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно положень ч.1 ст.30 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6232 ЦПК України], '''позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.''' Таким чином, позов про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування подається до загального місцевого суду за місцем знаходження земельної ділянки.

'''Відповідачем''' у категорії таких справ буде орган місцевого самоврядування на території якого розташована земельна ділянка право власності на яку визнається.
До позовної заяви необхідно долучити '''правовстановлюючі документи на земельну ділянку та заповіт чи інші документи, які підтверджують права спадкоємця.''' Також до позовної заяви долучається '''письмова постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину''', як підтвердження того, що існує спір про право та порушуються права спадкоємця. Крім цього, до позовної заяви долучається квитанція про сплату судового збору в розмірі 908 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду) за кожну позовну вимогу, або якщо подається одночасно кількома позивачами, то сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом. 

'''Зразок позовної заяви про встановлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування'''[[Файл:Визнання права власності в порядку спадкування.docx|міні|Зразок позовної заяви про встановлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування]]

'''''Після отримання рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, необхідно виготовити проект землеустрою щодо встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі(на місцевості). Здійснити пошук відповідної організації зручно на сайті Держгеокадастру в рубриці «Напрями діяльності», розділ «Сертифікація» перейшовши за посиланням [http://Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників] На підставі вказаного проекту землеустрою здійснюється реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй кадастрового номера, після чого видається витяг із Державного земельного кадастру в порядку передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України "Про Державний зельний кадастр".]'''''
'''''Одержавши всі вищевказані документи, особа має право звернутися із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Із такою заявою особа може звернутися у ЦНАП або безпосередньо в державну реєстраційну службу за місцем знаходження земельної ділянки.'''''

== Див. також ==
* [[Оформлення спадщини на земельний пай]]
* [[Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом]]
* [[Невитребувані паї]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Порядок отримання кадастрового номеру

2021-05-31T08:39:07Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]

== Кадастровий номер – що це таке? ==
'''Кадастровий номер земельної ділянки''' – це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки. 
В кадастровому номері «зберігається» інформація щодо розташування земельної ділянки, цільового призначення, меж та інших важливих даних. 
Унікальний цифровий код присвоюється земельній ділянці під час реєстрації в Державному земельному кадастрі та не повторюється на всій території України. 
Кадастровий номер складається з 19 цифр, розділених двокрапкою. Та '''має таке тлумачення: '''
* Перші 10 визначають межі адміністративно-територіального устрою України (населений пункт).
* Наступні 2 – номер кадастрової зони відносно адміністративної області.
* Наступні 3 – номер кадастрового кварталу відносно кадастрової зони.
* Останні 4 – інформують про місцезнаходження земельної ділянки відносно кадастрового кварталу.

== Навіщо потрібен кадастровий номер? ==
Відповідно до законодаства, наявність у земельної ділянки такого унікального кадастрового номера обов’язкова. 
Стаття 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] передбачає, що угоди про відчуження земельних ділянок можливі лише за наявності у кожної ділянки унікального кадастрового номера. 
На сьогодні, без кадастрового номера неможливо здійснити будь-яку юридичну операцію з земельною ділянкою: 
* продаж;
* дарування;
* спадщина;
* застава;
* обмін;
* поділ чи об’єднання;
* оренда;
* внесення в статутний фонд підприємства;
* продаж будинку чи будівлі, розташованій на ділянці.

'''Важливо!''' Кадастровий номер присвоюється земельній діляні незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці/земельним ділянкам присвоюються нові кадастрові номери. При цьому, скасований кадастровий номер отримує статус архівного та більше не використовується.

 Однак, форма Державного акту із зазначенням кадастрового номера була затверджена 02.04.2002 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449-2002-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України №449], що ''втратила чинність 23.07.2013''), у зв’язку з чим Державні акти старого зразка не містять кадастрового номеру. Звісно, вони є дійсними і без нього, але відповідно до ст.132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], неможливо здійснити будь-яку угоду без присвоєного кадастрового номеру. 

== Як отримати кадастровий номер? ==
''<nowiki/>''
'''Перший крок''', що потрібно зробити власникам земельних ділянок, право власності на які посвідчено Державним актом без зазначення кадастрового номера, це звернутися до землевпорядної організації, яка має в штаті сертифікованого інженера-землевпорядника. 
''Здійснити пошук відповідної організації зручно на сайті Держгеокадастру в рубриці «Напрями діяльності», розділ «Сертифікація», або ж перейшовши за посиланням [https://land.gov.ua/old/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-heodezystiv/ http://Державний реєстр сертифікованих інженерів-геодезистів]''

'''Другий крок''' - замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка є основою для отримання кадастрового номера. Саме на підставі даної документації відбувається державна реєстрація земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051]). 
'''Третій крок''' - після отримання вищезгаданої документації, необхідно звернутися в центр надання адміністративних послуг та замовити послугу «Державна реєстрація земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру». 
Разом з цим подаються наступні документи:
* заява ( у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки встановленої форми;
* оригінал документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в паперовому та електронному вигляді, яка є підставою для формування земельної ділянки. Крім того, дану адміністративну послугу, можливо замовити на офіційному веб-сайті Єдиного державного порталу адміністративних послуг у розділі «Природні ресурси та екологія», у підрозділі «Земля». Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги в паперовому і в електронному вигляді. Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки. Через 14 днів після замовлення на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику ''безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру'' про земельну ділянку, або мотивована відмова у державній реєстрації. Для можливості розпорядження земельною ділянкою (здачі в оренду, продажі) необхідно зареєструвати право власності на земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Для цього необхідно звернутися із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку до державного реєстратора відділу ЦНАП або нотаріуса. Ви вправі звернутись до будь якого відділу ЦНАП в межах області за місцезнаходженням земельної ділянки, або до нотаріуса в межах нотаріального округу. '''''Знайти територіально наближений відділ ЦНАП можливо перейшовши за посиланням https://my.gov.ua/info/servicecenters. Дізнатися адресу потрібного нотаріуса можна перейшовши за посиланням http://Єдиний реєстр нотаріусів'''''
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок отримання кадастрового номеру

2021-05-31T08:36:48Z

Sofiia.habrivska: Реєстрація в Реєстрі речових прав

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]

== Кадастровий номер – що це таке? ==
'''Кадастровий номер земельної ділянки''' – це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки. 
В кадастровому номері «зберігається» інформація щодо розташування земельної ділянки, цільового призначення, меж та інших важливих даних. 
Унікальний цифровий код присвоюється земельній ділянці під час реєстрації в Державному земельному кадастрі та не повторюється на всій території України. 
Кадастровий номер складається з 19 цифр, розділених двокрапкою. Та '''має таке тлумачення: '''
* Перші 10 визначають межі адміністративно-територіального устрою України (населений пункт).
* Наступні 2 – номер кадастрової зони відносно адміністративної області.
* Наступні 3 – номер кадастрового кварталу відносно кадастрової зони.
* Останні 4 – інформують про місцезнаходження земельної ділянки відносно кадастрового кварталу.

== Навіщо потрібен кадастровий номер? ==
Відповідно до законодаства, наявність у земельної ділянки такого унікального кадастрового номера обов’язкова. 
Стаття 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] передбачає, що угоди про відчуження земельних ділянок можливі лише за наявності у кожної ділянки унікального кадастрового номера. 
На сьогодні, без кадастрового номера неможливо здійснити будь-яку юридичну операцію з земельною ділянкою: 
* продаж;
* дарування;
* спадщина;
* застава;
* обмін;
* поділ чи об’єднання;
* оренда;
* внесення в статутний фонд підприємства;
* продаж будинку чи будівлі, розташованій на ділянці.

'''Важливо!''' Кадастровий номер присвоюється земельній діляні незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці/земельним ділянкам присвоюються нові кадастрові номери. При цьому, скасований кадастровий номер отримує статус архівного та більше не використовується.

 Однак, форма Державного акту із зазначенням кадастрового номера була затверджена 02.04.2002 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449-2002-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України №449], що ''втратила чинність 23.07.2013''), у зв’язку з чим Державні акти старого зразка не містять кадастрового номеру. Звісно, вони є дійсними і без нього, але відповідно до ст.132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], неможливо здійснити будь-яку угоду без присвоєного кадастрового номеру. 

== Як отримати кадастровий номер? ==
''<nowiki/>''
'''Перший крок''', що потрібно зробити власникам земельних ділянок, право власності на які посвідчено Державним актом без зазначення кадастрового номера, це звернутися до землевпорядної організації, яка має в штаті сертифікованого інженера-землевпорядника. 
''Здійснити пошук відповідної організації зручно на сайті Держгеокадастру в рубриці «Напрями діяльності», розділ «Сертифікація», або ж перейшовши за посиланням [https://land.gov.ua/old/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-heodezystiv/ http://Державний реєстр сертифікованих інженерів-геодезистів]''

'''Другий крок''' - замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка є основою для отримання кадастрового номера. Саме на підставі даної документації відбувається державна реєстрація земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051]). 
'''Третій крок''' - після отримання вищезгаданої документації, необхідно звернутися в центр надання адміністративних послуг та замовити послугу «Державна реєстрація земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру». 
Разом з цим подаються наступні документи:
* заява ( у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки встановленої форми;
* оригінал документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в паперовому та електронному вигляді, яка є підставою для формування земельної ділянки. Крім того, дану адміністративну послугу, можливо замовити на офіційному веб-сайті Єдиного державного порталу адміністративних послуг у розділі «Природні ресурси та екологія», у підрозділі «Земля». Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги в паперовому і в електронному вигляді. Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки. Через 14 днів після замовлення на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику ''безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру'' про земельну ділянку, або мотивована відмова у державній реєстрації. Для можливості розпорядження земельною ділянкою (здачі в оренду, продажі) необхідно зареєструвати право власності на земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Для цього необхідно звернутися із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку до державного реєстратора відділу ЦНАП або нотаріуса. Ви вправі звернутись до будь якого відділу ЦНАП в межах області за місцезнаходженням земельної ділянки, або до нотаріуса в межах нотаріального округу. Знайти територіально наближений відділ ЦНАП можливо перейшовши за посиланням https://my.gov.ua/info/servicecenters. Знайти адресу потрібного нотаріуса можна перейшовши за посиланням http://Єдиний реєстр нотаріусів
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок отримання кадастрового номеру

2021-05-31T07:09:59Z

Sofiia.habrivska: /* Як отримати кадастровий номер? */

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]

== Кадастровий номер – що це таке? ==
'''Кадастровий номер земельної ділянки''' – це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки. 
В кадастровому номері «зберігається» інформація щодо розташування земельної ділянки, цільового призначення, меж та інших важливих даних. 
Унікальний цифровий код присвоюється земельній ділянці під час реєстрації в Державному земельному кадастрі та не повторюється на всій території України. 
Кадастровий номер складається з 19 цифр, розділених двокрапкою. Та '''має таке тлумачення: '''
* Перші 10 визначають межі адміністративно-територіального устрою України (населений пункт).
* Наступні 2 – номер кадастрової зони відносно адміністративної області.
* Наступні 3 – номер кадастрового кварталу відносно кадастрової зони.
* Останні 4 – інформують про місцезнаходження земельної ділянки відносно кадастрового кварталу.

== Навіщо потрібен кадастровий номер? ==
Відповідно до законодаства, наявність у земельної ділянки такого унікального кадастрового номера обов’язкова. 
Стаття 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] передбачає, що угоди про відчуження земельних ділянок можливі лише за наявності у кожної ділянки унікального кадастрового номера. 
На сьогодні, без кадастрового номера неможливо здійснити будь-яку юридичну операцію з земельною ділянкою: 
* продаж;
* дарування;
* спадщина;
* застава;
* обмін;
* поділ чи об’єднання;
* оренда;
* внесення в статутний фонд підприємства;
* продаж будинку чи будівлі, розташованій на ділянці.

'''Важливо!''' Кадастровий номер присвоюється земельній діляні незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці/земельним ділянкам присвоюються нові кадастрові номери. При цьому, скасований кадастровий номер отримує статус архівного та більше не використовується.

 Однак, форма Державного акту із зазначенням кадастрового номера була затверджена 02.04.2002 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449-2002-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України №449], що ''втратила чинність 23.07.2013''), у зв’язку з чим Державні акти старого зразка не містять кадастрового номеру. Звісно, вони є дійсними і без нього, але відповідно до ст.132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], неможливо здійснити будь-яку угоду без присвоєного кадастрового номеру. 

== Як отримати кадастровий номер? ==
''<nowiki/>''
'''Перший крок''', що потрібно зробити власникам земельних ділянок, право власності на які посвідчено Державним актом без зазначення кадастрового номера, це звернутися до землевпорядної організації, яка має в штаті сертифікованого інженера-землевпорядника. 
''Здійснити пошук відповідної організації зручно на сайті Держгеокадастру в рубриці «Напрями діяльності», розділ «Сертифікація», або ж перейшовши за посиланням [https://land.gov.ua/old/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-heodezystiv/ http://Державний реєстр сертифікованих інженерів-геодезистів]''

'''Другий крок''' - замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка є основою для отримання кадастрового номера. Саме на підставі даної документації відбувається державна реєстрація земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051]). 
'''Третій крок''' - після отримання вищезгаданої документації, необхідно звернутися в центр надання адміністративних послуг та замовити послугу «Державна реєстрація земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру». 
Разом з цим подаються наступні документи:
* заява ( у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки встановленої форми;
* оригінал документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в паперовому та електронному вигляді, яка є підставою для формування земельної ділянки. Крім того, дану адміністративну послугу, можливо замовити на офіційному веб-сайті Єдиного державного порталу адміністративних послуг у розділі «Природні ресурси та екологія», у підрозділі «Земля». Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги в паперовому і в електронному вигляді. Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки. Через 14 днів після замовлення на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику ''безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру'' про земельну ділянку, або мотивована відмова у державній реєстрації. Для можливості розпорядження земельною ділянкою (здачі в оренду, продажі) необхідно звернутися до державного реєстратора відділу ЦНАП за місцезнаходженням ділянки або до нотаріуса із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок отримання кадастрового номеру

2021-05-31T07:00:12Z

Sofiia.habrivska: Посилання

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]

== Кадастровий номер – що це таке? ==
'''Кадастровий номер земельної ділянки''' – це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки. 
В кадастровому номері «зберігається» інформація щодо розташування земельної ділянки, цільового призначення, меж та інших важливих даних. 
Унікальний цифровий код присвоюється земельній ділянці під час реєстрації в Державному земельному кадастрі та не повторюється на всій території України. 
Кадастровий номер складається з 19 цифр, розділених двокрапкою. Та '''має таке тлумачення: '''
* Перші 10 визначають межі адміністративно-територіального устрою України (населений пункт).
* Наступні 2 – номер кадастрової зони відносно адміністративної області.
* Наступні 3 – номер кадастрового кварталу відносно кадастрової зони.
* Останні 4 – інформують про місцезнаходження земельної ділянки відносно кадастрового кварталу.

== Навіщо потрібен кадастровий номер? ==
Відповідно до законодаства, наявність у земельної ділянки такого унікального кадастрового номера обов’язкова. 
Стаття 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] передбачає, що угоди про відчуження земельних ділянок можливі лише за наявності у кожної ділянки унікального кадастрового номера. 
На сьогодні, без кадастрового номера неможливо здійснити будь-яку юридичну операцію з земельною ділянкою: 
* продаж;
* дарування;
* спадщина;
* застава;
* обмін;
* поділ чи об’єднання;
* оренда;
* внесення в статутний фонд підприємства;
* продаж будинку чи будівлі, розташованій на ділянці.

'''Важливо!''' Кадастровий номер присвоюється земельній діляні незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці/земельним ділянкам присвоюються нові кадастрові номери. При цьому, скасований кадастровий номер отримує статус архівного та більше не використовується.

 Однак, форма Державного акту із зазначенням кадастрового номера була затверджена 02.04.2002 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449-2002-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України №449], що ''втратила чинність 23.07.2013''), у зв’язку з чим Державні акти старого зразка не містять кадастрового номеру. Звісно, вони є дійсними і без нього, але відповідно до ст.132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], неможливо здійснити будь-яку угоду без присвоєного кадастрового номеру. 

== Як отримати кадастровий номер? ==
'''Перший крок''', що потрібно зробити власникам земельних ділянок, право власності на які посвідчено Державним актом без зазначення кадастрового номера, це звернутися до землевпорядної організації, яка має в штаті сертифікованого інженера-землевпорядника. 
''Здійснити пошук відповідної організації зручно на сайті Держгеокадастру в рубриці «Напрями діяльності», розділ «Сертифікація», або ж перейшовши за посиланням (https://land.gov.ua/icat/sertyfikatsiia/<nowiki/>).''

'''Другий крок''' - замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка є основою для отримання кадастрового номера. Саме на підставі даної документації відбувається державна реєстрація земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051]). 
'''Третій крок''' - після отримання вищезгаданої документації, необхідно звернутися в центр надання адміністративних послуг та замовити послугу «Державна реєстрація земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру». 
Разом з цим подаються наступні документи:
* заява ( у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки встановленої форми;
* оригінал документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в паперовому та електронному вигляді, яка є підставою для формування земельної ділянки. Крім того, дану адміністративну послугу, можливо замовити на офіційному веб-сайті Єдиного державного порталу адміністративних послуг у розділі «Природні ресурси та екологія», у підрозділі «Земля». Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги в паперовому і в електронному вигляді. Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки. Через 14 днів після замовлення на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику ''безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру'' про земельну ділянку, або мотивована відмова у державній реєстрації. Для можливості розпорядження земельною ділянкою (здачі в оренду, продажі) необхідно звернутися до державного реєстратора відділу ЦНАП за місцезнаходженням ділянки або до нотаріуса із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок отримання кадастрового номеру

2021-05-31T06:59:00Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]

== Кадастровий номер – що це таке? ==
'''Кадастровий номер земельної ділянки''' – це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки. 
В кадастровому номері «зберігається» інформація щодо розташування земельної ділянки, цільового призначення, меж та інших важливих даних. 
Унікальний цифровий код присвоюється земельній ділянці під час реєстрації в Державному земельному кадастрі та не повторюється на всій території України. 
Кадастровий номер складається з 19 цифр, розділених двокрапкою. Та '''має таке тлумачення: '''
* Перші 10 визначають межі адміністративно-територіального устрою України (населений пункт).
* Наступні 2 – номер кадастрової зони відносно адміністративної області.
* Наступні 3 – номер кадастрового кварталу відносно кадастрової зони.
* Останні 4 – інформують про місцезнаходження земельної ділянки відносно кадастрового кварталу.

== Навіщо потрібен кадастровий номер? ==
Відповідно до законодаства, наявність у земельної ділянки такого унікального кадастрового номера обов’язкова. 
Стаття 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] передбачає, що угоди про відчуження земельних ділянок можливі лише за наявності у кожної ділянки унікального кадастрового номера. 
На сьогодні, без кадастрового номера неможливо здійснити будь-яку юридичну операцію з земельною ділянкою: 
* продаж;
* дарування;
* спадщина;
* застава;
* обмін;
* поділ чи об’єднання;
* оренда;
* внесення в статутний фонд підприємства;
* продаж будинку чи будівлі, розташованій на ділянці.

'''Важливо!''' Кадастровий номер присвоюється земельній діляні незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці/земельним ділянкам присвоюються нові кадастрові номери. При цьому, скасований кадастровий номер отримує статус архівного та більше не використовується.

 Однак, форма Державного акту із зазначенням кадастрового номера була затверджена 02.04.2002 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449-2002-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України №449], що ''втратила чинність 23.07.2013''), у зв’язку з чим Державні акти старого зразка не містять кадастрового номеру. Звісно, вони є дійсними і без нього, але відповідно до ст.132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], неможливо здійснити будь-яку угоду без присвоєного кадастрового номеру. 

== Як отримати кадастровий номер? ==
'''Перший крок''', що потрібно зробити власникам земельних ділянок, право власності на які посвідчено Державним актом без зазначення кадастрового номера, це звернутися до землевпорядної організації, яка має в штаті сертифікованого інженера-землевпорядника. 
''Здійснити пошук відповідної організації зручно на сайті Держгеокадастру в рубриці «Напрями діяльності», розділ «Сертифікація», або ж перейшовши за посиланням (https://land.gov.ua/icat/sertyfikatsiia/).''
'''Другий крок''' - замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка є основою для отримання кадастрового номера. Саме на підставі даної документації відбувається державна реєстрація земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051]). 
'''Третій крок''' - після отримання вищезгаданої документації, необхідно звернутися в центр надання адміністративних послуг та замовити послугу «Державна реєстрація земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру». 
Разом з цим подаються наступні документи:
* заява ( у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки встановленої форми;
* оригінал документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в паперовому та електронному вигляді, яка є підставою для формування земельної ділянки. Крім того, дану адміністративну послугу, можливо замовити на офіційному веб-сайті Єдиного державного порталу адміністративних послуг у розділі «Природні ресурси та екологія», у підрозділі «Земля». Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги в паперовому і в електронному вигляді. Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки. Через 14 днів після замовлення на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику ''безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру'' про земельну ділянку, або мотивована відмова у державній реєстрації. Для можливості розпорядження земельною ділянкою (здачі в оренду, продажі) необхідно звернутися до державного реєстратора відділу ЦНАП за місцезнаходженням ділянки або до нотаріуса із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2021-04-28T09:43:22Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"]

== Для чого необхідно встановлювати факт постійного проживання на території України ==
Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно для набуття громадянства України особами, які постійно проживали на території України, однак з тих, чи інших причин не отримали паспорт громадянина України у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України – 24.08.1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» – 13.11.1991 року.

== Порядок встановлення факту постійного проживання на території України ==
Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз’яснено, що у порядку ч.2 ст. 256, яка змінена на ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України - (далі - ЦПК України)], суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК] та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р., постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 р. або станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 р. чи 13 листопада 1991 р.; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

== Підсудність справ ==
Відповідно до ст. 316 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8385#n8385 ЦПК України] заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення (в нашому випадку заяви про встановлення факту постійного проживання на території України), подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ст. 29 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільного кодексу України] місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

== Що може бути використано в якості доказів під час судового розгляду справи ==
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] та [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"] заявник для оформлення набуття громадянства України повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Доказами у цьому випадку можуть слугувати:
* довідки органів місцевого самоврядування;
* поквартирні картки та картки прописки;
* інші документи, в яких чітко зазначений період проживання на території України;
* показання свідків.
* довідка з єдиного демографічного реєстру.
Таким чином, якщо заявник не може надати документи, які б підтверджували вищезазначені обставини він вправі фстановити юридичний факт в судовому порядку.

== Вимоги до заяви про встановлення факту постійного проживання на території України (юридичного факту) ==
Для встановлення факту, що має юридичне значення (в тому числі, встановлення факту постійного проживання на території України) до суду необхідно подати заяву (в порядку окремого провадження), яка повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/#n7328 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 ЦПК України].

Відповідно до ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Важливе значення має вимога про обов’язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.

== Судовий збір ==
За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, відповідно до ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran32#n32 Закону України «Про судовий збір»].

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021р. встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text Законом України "Про державний бюджет України на 2021рік"]
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* особи з інвалідністю внаслідок війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
Відповідно до ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran99#n99 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Отримати реквізити для сплати судового збору та сформувати квитанцію онлайн можна перейшовши за посиланням [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ Судова Влада України]

== Підстави для відмови ==
Відповідно до ч. 4 ст. 315 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК України] суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

[[ Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[ Категорія:Суди]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2021-04-28T09:38:32Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"]

== Для чого необхідно встановлювати факт постійного проживання на території України ==
Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно для набуття громадянства України особами, які постійно проживали на території України, однак з тих, чи інших причин не отримали паспорт громадянина України у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України – 24.08.1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» – 13.11.1991 року.

== Порядок встановлення факту постійного проживання на території України ==
Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз’яснено, що у порядку ч.2 ст. 256, яка змінена на ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України - (далі - ЦПК України)], суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК] та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р., постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 р. або станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 р. чи 13 листопада 1991 р.; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

== Підсудність справ ==
Відповідно до ст. 316 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8385#n8385 ЦПК України] заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення (в нашому випадку заяви про встановлення факту постійного проживання на території України), подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ст. 29 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільного кодексу України] місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

== Що може бути використано в якості доказів під час судового розгляду справи ==
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] та [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"] заявник для оформлення набуття громадянства України повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Доказами у цьому випадку можуть слугувати:
* довідки органів місцевого самоврядування;
* поквартирні картки та картки прописки;
* інші документи, в яких чітко зазначений період проживання на території України;
* показання свідків.
* довідка з єдиного демографічного реєстру.
Таким чином, якщо заявник не може надати документи, які б підтверджували вищезазначені обставини він вправі фстановити юридичний факт в судовому порядку.

== Вимоги до заяви про встановлення факту постійного проживання на території України (юридичного факту) ==
Для встановлення факту, що має юридичне значення (в тому числі, встановлення факту постійного проживання на території України) до суду необхідно подати заяву (в порядку окремого провадження), яка повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/#n7328 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 ЦПК України].

Відповідно до ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Важливе значення має вимога про обов’язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.

== Судовий збір ==
За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, відповідно до ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran32#n32 Закону України «Про судовий збір»].

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021р. встановлений [[Закон України "Про державний бюджет України на 2021рік"|https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text]]
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* особи з інвалідністю внаслідок війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
Відповідно до ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran99#n99 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Отримати реквізити для сплати судового збору та сформувати квитанцію можна перейшовши за посиланням

цію онлайн можна перейшовши за посиланням [[Судова Влада України|https://court.gov.ua/affairs/sudytax/]]

== Підстави для відмови ==
Відповідно до ч. 4 ст. 315 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК України] суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

[[ Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[ Категорія:Суди]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2021-04-28T09:32:58Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"]

== Для чого необхідно встановлювати факт постійного проживання на території України ==
Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно для набуття громадянства України особами, які постійно проживали на території України, однак з тих, чи інших причин не отримали паспорт громадянина України у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України – 24.08.1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» – 13.11.1991 року.

== Порядок встановлення факту постійного проживання на території України ==
Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз’яснено, що у порядку ч.2 ст. 256, яка змінена на ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України - (далі - ЦПК України)], суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК] та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р., постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 р. або станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 р. чи 13 листопада 1991 р.; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

== Підсудність справ ==
Відповідно до ст. 316 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8385#n8385 ЦПК України] заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення (в нашому випадку заяви про встановлення факту постійного проживання на території України), подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ст. 29 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільного кодексу України] місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

== Що може бути використано в якості доказів під час судового розгляду справи ==
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] та [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"] заявник для оформлення набуття громадянства України повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Доказами у цьому випадку можуть слугувати:
* довідки органів місцевого самоврядування;
* поквартирні картки та картки прописки;
* інші документи, в яких чітко зазначений період проживання на території України;
* показання свідків.
* довідка з єдиного демографічного реєстру.
Таким чином, якщо заявник не може надати документи, які б підтверджували вищезазначені обставини він вправі фстановити юридичний факт в судовому порядку.

== Вимоги до заяви про встановлення факту постійного проживання на території України (юридичного факту) ==
Для встановлення факту, що має юридичне значення (в тому числі, встановлення факту постійного проживання на території України) до суду необхідно подати заяву (в порядку окремого провадження), яка повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/#n7328 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 ЦПК України].

Відповідно до ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Важливе значення має вимога про обов’язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.

== Судовий збір ==
За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, відповідно до ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran32#n32 Закону України «Про судовий збір»].

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021р. встановлений [http://Законом України "Про державний бюджет на 2021 рік" Законом України "Про державний бюджет на 2021 рік"]

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* особи з інвалідністю внаслідок війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
Відповідно до ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran99#n99 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Отримати реквізити для сплати судового збору та сформувати квитанцію можна перейшовши за посиланням

цію онлайн можна перейшовши за посиланням [http://Судова Влада України Судова Влада України]

== Підстави для відмови ==
Відповідно до ч. 4 ст. 315 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК України] суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

[[ Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[ Категорія:Суди]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2021-04-28T09:31:36Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"]

== Для чого необхідно встановлювати факт постійного проживання на території України ==
Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно для набуття громадянства України особами, які постійно проживали на території України, однак з тих, чи інших причин не отримали паспорт громадянина України у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України – 24.08.1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» – 13.11.1991 року.

== Порядок встановлення факту постійного проживання на території України ==
Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз’яснено, що у порядку ч.2 ст. 256, яка змінена на ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України - (далі - ЦПК України)], суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК] та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р., постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 р. або станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 р. чи 13 листопада 1991 р.; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

== Підсудність справ ==
Відповідно до ст. 316 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8385#n8385 ЦПК України] заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення (в нашому випадку заяви про встановлення факту постійного проживання на території України), подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ст. 29 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільного кодексу України] місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

== Що може бути використано в якості доказів під час судового розгляду справи ==
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] та [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"] заявник для оформлення набуття громадянства України повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Доказами у цьому випадку можуть слугувати:
* довідки органів місцевого самоврядування;
* поквартирні картки та картки прописки;
* інші документи, в яких чітко зазначений період проживання на території України;
* показання свідків.
* довідка з єдиного демографічного реєстру.
Таким чином, якщо заявник не може надати документи, які б підтверджували вищезазначені обставини він вправі фстановити юридичний факт в судовому порядку.

== Вимоги до заяви про встановлення факту постійного проживання на території України (юридичного факту) ==
Для встановлення факту, що має юридичне значення (в тому числі, встановлення факту постійного проживання на території України) до суду необхідно подати заяву (в порядку окремого провадження), яка повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/#n7328 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 ЦПК України].

Відповідно до ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Важливе значення має вимога про обов’язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.

== Судовий збір ==
За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, відповідно до ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran32#n32 Закону України «Про судовий збір»].

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021р. встановлений [http://Законом України "Про державний бюджет на 2021 рік" Законом України "Про державний бюджет на 2021 рік"]

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* особи з інвалідністю внаслідок війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
Відповідно до ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran99#n99 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Отримати реквізити для сплати судового збору та сформувати квитанцію можна перейшовши за посиланням

цію онлайн можна перейшовши за посиланням

== Підстави для відмови ==
Відповідно до ч. 4 ст. 315 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК України] суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

[[ Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[ Категорія:Суди]]

Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю

2021-04-04T18:23:06Z

Sofiia.habrivska: /* Розрахунок розміру компенсації */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0611-20#Text Наказ Міністерства соціальної політики України від 16.06.2020 № 419 "Про затвердження методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг"].

== Загальні положення ==
Чинне законодавство передбачає виплату '''компенсації за догляд''' для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності '''на непрофесійній основі''', без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам з числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є:
* особами з інвалідністю 1 групи;
* дітьми з інвалідністю;
* громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
* невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
* дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.
ВАЖЛИВО! Якщо фізичні особи отримують щомісячні компенсаційні виплати відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року №558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"], то вони продовжують отримувати такі виплати до дати призначення їм іншої виплати на догляд або до 31 грудня 2022 року.

'''Компенсація не призначається''' фізичним особам, які здійснюють догляд, якщо особи, за якими здійснюється догляд, отримують соціальні послуги догляду вдома, паліативного догляду та стаціонарного догляду.

Якщо фізична особа здійснює догляд за декількома особами, то компенсацію за догляд така особа зможе отримати лише одну.

== Розрахунок розміру компенсації ==
Компенсація призначається на '''12 місяців і виплачується щомісяця за рахунок коштів місцевого бюджету з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.''' Якщо в у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді зазначено інший строк, то компенсація призначається на такий строк, але не більше 12 місяців.

'''Розмір компенсації''' обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

{|style="border-style: solid; border-width: 20px"
|
'''Важливо!''' Розмір прожиткового мінімуму розраховується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"].
|}

Обчислення середньомісячного сукупного доходу особи, яка надає соціальні послуги, здійснюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім'ї на кількість членів сім'ї, які включаються до її складу (особи, які спільно з нею проживають, поєднані з нею спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки і поєднані на підставі шлюбу/ кровного споріднення / усиновлення або на інших підставах, які не заборонено законом і не суперечать моральним засадам суспільства).

==Куди звертатися==
Для того, щоб отримати компенсацію за догляд, фізичній особі потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення '''за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.''' Якщо структурний підрозділ з питань соціального захисту населення відсутній, то потрібно звернутися до уповноваженої посадової особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади або до центру надання адміністративних послуг.

'''УВАГА!''' Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, структурні підрозділи перевіряють (із використанням інформаційних систем) відомості щодо неотримання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, компенсації за зареєстрованим місцем проживання.

==Необхідний перелік документів для отримання компенсації==
Фізична особа, '''яка надає догляд''', має звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (уповноваженої особи або центру надання адміністративних послуг) з '''заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі у паперовій.'''
[[Файл:Заява_про_згоду_надавати_соціальні_послугм.doc|міні]]

Законний представник або '''особа, яка потребує догляду''', подає заяву про згоду отримувати соціальні послуги від фізичної особи, яка надає соціальні послуги.
[[Файл:Заява про згоду отримувати соціальні послуги (1).doc|міні]]
Такі заяви можна подати і в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Разом з вищевказаними заявами для призначення компенсації фізична особа, яка здійснює догляд, подає:

'''1) у паперовій формі:'''
# заява про надання компенсації;
# заява про перерахування коштів із зазначенням рахунка в установі банку;
# копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Для іноземців та осіб без громадянства - копія посвідчення біженця, копія посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або копія паспортного документа іноземця та копія посвідки на тимчасове проживання/посвідка на постійне проживання (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги на непрофесійній основі);
# копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі);
# копія свідоцтва про народження дитини (у разі надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дитині);
# декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника;
# копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ;
# копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ;
# довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;
# копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
# копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників);
'''2) в електронній формі:'''
* заява про надання компенсації;
* декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника та відомості про членів його сім’ї (прізвище, ім’я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
* відомості про свідоцтво про народження дитини (серія, номер, дата видачі, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) дитини, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) батьків;
* скановані копії документів, зазначених в абзацах 8-13 переліку документів для подання в паперовій формі, з урахуванням категорії особи, яка потребує надання соціальних послуг.

==Підстави припинення та тимчасового зупинення виплати компенсації==
Виплата компенсації '''припиняється''' у разі:
* зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію;
* смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;
* смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги та отримувала компенсацію;
* перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, на повному державному утриманні або отримання соціальних послуг стаціонарного догляду, паліативного догляду в умовах стаціонару за плату.
У разі виникнення обставин, внаслідок яких '''припиняється''' догляд, фізична особа, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію, зобов’язана в десятиденний строк письмово повідомити про це структурним підрозділам, що здійснюють її виплату. Виплата компенсації припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни.

Виплата компенсації '''тимчасово зупиняється''' у разі:
* перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 10 календарних днів;
* перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному лікуванні протягом повного календарного місяця;
* пропущення особою з інвалідністю I групи чергового переогляду органами медико-соціальної експертизи або дитиною з інвалідністю - огляду лікарсько-консультаційними комісіями.
Для продовження виплати компенсації на наступний строк подаються заява про надання компенсації, декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї), документи, зазначені в абзацах восьмому - чотирнадцятому підпункту 1 пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"], крім копії акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді у разі, коли їх видано безстроково або якщо строк не зазначено.

==Виплата неодержаних сум компенсацій за минулий період==
Суми компенсації, не отримані своєчасно фізичною особою, яка надає соціальні послуги, виплачуються за минулий період, але не більш як за 12 місяців, що передують місяцю звернення за їх отриманням.

Суми компенсації, не отримані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, з вини структурного підрозділу, який їх призначає та виплачує, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата за минулий період проводиться з урахуванням прожиткового мінімуму, затвердженого на момент виплати.

Суми компенсації, що нараховані фізичній особі, яка надає соціальні послуги, та залишилися недоотриманими у зв’язку з її смертю, виплачуються за весь період по місяць (включно), що настає за тим, у якому сталися зміни, членам її сім’ї.

'''''У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року, перерахунок розміру компенсації здійснюється без подання заяви фізичною особою, яка надає соціальні послуги.'''''
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю

2021-04-04T18:15:30Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0611-20#Text Наказ Міністерства соціальної політики України від 16.06.2020 № 419 "Про затвердження методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг"].

== Загальні положення ==
Чинне законодавство передбачає виплату '''компенсації за догляд''' для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності '''на непрофесійній основі''', без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам з числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є:
* особами з інвалідністю 1 групи;
* дітьми з інвалідністю;
* громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
* невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
* дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.
ВАЖЛИВО! Якщо фізичні особи отримують щомісячні компенсаційні виплати відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року №558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"], то вони продовжують отримувати такі виплати до дати призначення їм іншої виплати на догляд або до 31 грудня 2022 року.

'''Компенсація не призначається''' фізичним особам, які здійснюють догляд, якщо особи, за якими здійснюється догляд, отримують соціальні послуги догляду вдома, паліативного догляду та стаціонарного догляду.

Якщо фізична особа здійснює догляд за декількома особами, то компенсацію за догляд така особа зможе отримати лише одну.

== Розрахунок розміру компенсації ==
Компенсація призначається на '''12 місяців і виплачується щомісяця за рахунок коштів місцевого бюджету з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.''' Якщо в у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді зазначено інший строк, то компенсація призначається на такий строк, але не більше 12 місяців.

'''Розмір компенсації''' обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

'''Важливо!''' Розмір прожиткового мінімуму розраховується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"].

Обчислення середньомісячного сукупного доходу особи, яка надає соціальні послуги, здійснюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім'ї на кількість членів сім'ї, які включаються до її складу (особи, які спільно з нею проживають, поєднані з нею спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки і поєднані на підставі шлюбу/ кровного споріднення / усиновлення або на інших підставах, які не заборонено законом і не суперечать моральним засадам суспільства).
==Куди звертатися==
Для того, щоб отримати компенсацію за догляд, фізичній особі потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення '''за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.''' Якщо структурний підрозділ з питань соціального захисту населення відсутній, то потрібно звернутися до уповноваженої посадової особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади або до центру надання адміністративних послуг.

'''УВАГА!''' Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, структурні підрозділи перевіряють (із використанням інформаційних систем) відомості щодо неотримання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, компенсації за зареєстрованим місцем проживання.

==Необхідний перелік документів для отримання компенсації==
Фізична особа, '''яка надає догляд''', має звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (уповноваженої особи або центру надання адміністративних послуг) з '''заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі у паперовій.'''
[[Файл:Заява_про_згоду_надавати_соціальні_послугм.doc|міні]]

Законний представник або '''особа, яка потребує догляду''', подає заяву про згоду отримувати соціальні послуги від фізичної особи, яка надає соціальні послуги.
[[Файл:Заява про згоду отримувати соціальні послуги (1).doc|міні]]
Такі заяви можна подати і в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Разом з вищевказаними заявами для призначення компенсації фізична особа, яка здійснює догляд, подає:

'''1) у паперовій формі:'''
# заява про надання компенсації;
# заява про перерахування коштів із зазначенням рахунка в установі банку;
# копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Для іноземців та осіб без громадянства - копія посвідчення біженця, копія посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або копія паспортного документа іноземця та копія посвідки на тимчасове проживання/посвідка на постійне проживання (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги на непрофесійній основі);
# копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі);
# копія свідоцтва про народження дитини (у разі надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дитині);
# декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника;
# копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ;
# копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ;
# довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;
# копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
# копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників);
'''2) в електронній формі:'''
* заява про надання компенсації;
* декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника та відомості про членів його сім’ї (прізвище, ім’я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
* відомості про свідоцтво про народження дитини (серія, номер, дата видачі, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) дитини, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) батьків;
* скановані копії документів, зазначених в абзацах 8-13 переліку документів для подання в паперовій формі, з урахуванням категорії особи, яка потребує надання соціальних послуг.

==Підстави припинення та тимчасового зупинення виплати компенсації==
Виплата компенсації '''припиняється''' у разі:
* зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію;
* смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;
* смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги та отримувала компенсацію;
* перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, на повному державному утриманні або отримання соціальних послуг стаціонарного догляду, паліативного догляду в умовах стаціонару за плату.
У разі виникнення обставин, внаслідок яких '''припиняється''' догляд, фізична особа, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію, зобов’язана в десятиденний строк письмово повідомити про це структурним підрозділам, що здійснюють її виплату. Виплата компенсації припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни.

Виплата компенсації '''тимчасово зупиняється''' у разі:
* перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 10 календарних днів;
* перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному лікуванні протягом повного календарного місяця;
* пропущення особою з інвалідністю I групи чергового переогляду органами медико-соціальної експертизи або дитиною з інвалідністю - огляду лікарсько-консультаційними комісіями.
Для продовження виплати компенсації на наступний строк подаються заява про надання компенсації, декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї), документи, зазначені в абзацах восьмому - чотирнадцятому підпункту 1 пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"], крім копії акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді у разі, коли їх видано безстроково або якщо строк не зазначено.

==Виплата неодержаних сум компенсацій за минулий період==
Суми компенсації, не отримані своєчасно фізичною особою, яка надає соціальні послуги, виплачуються за минулий період, але не більш як за 12 місяців, що передують місяцю звернення за їх отриманням.

Суми компенсації, не отримані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, з вини структурного підрозділу, який їх призначає та виплачує, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата за минулий період проводиться з урахуванням прожиткового мінімуму, затвердженого на момент виплати.

Суми компенсації, що нараховані фізичній особі, яка надає соціальні послуги, та залишилися недоотриманими у зв’язку з її смертю, виплачуються за весь період по місяць (включно), що настає за тим, у якому сталися зміни, членам її сім’ї.

'''''У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року, перерахунок розміру компенсації здійснюється без подання заяви фізичною особою, яка надає соціальні послуги.'''''
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю

2021-04-04T18:14:34Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0611-20#Text Наказ Міністерства соціальної політики України від 16.06.2020 № 419 "Про затвердження методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг"].

== Загальні положення ==
Чинне законодавство передбачає виплату '''компенсації за догляд''' для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності '''на непрофесійній основі''', без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам з числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є:
* особами з інвалідністю 1 групи;
* дітьми з інвалідністю;
* громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
* невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
* дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.
ВАЖЛИВО! Якщо фізичні особи отримують щомісячні компенсаційні виплати відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року №558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"], то вони продовжують отримувати такі виплати до дати призначення їм іншої виплати на догляд або до 31 грудня 2022 року.

'''Компенсація не призначається''' фізичним особам, які здійснюють догляд, якщо особи, за якими здійснюється догляд, отримують соціальні послуги догляду вдома, паліативного догляду та стаціонарного догляду.

Якщо фізична особа здійснює догляд за декількома особами, то компенсацію за догляд така особа зможе отримати лише одну.

== Розрахунок розміру компенсації ==
Компенсація призначається на '''12 місяців і виплачується щомісяця за рахунок коштів місцевого бюджету з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.''' Якщо в у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді зазначено інший строк, то компенсація призначається на такий строк, але не більше 12 місяців.

'''Розмір компенсації''' обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

'''Важливо!''' Розмір прожиткового мінімуму розраховується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"].

Обчислення середньомісячного сукупного доходу особи, яка надає соціальні послуги, здійснюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім'ї на кількість членів сім'ї, які включаються до її складу (особи, які спільно з нею проживають, поєднані з нею спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки і поєднані на підставі шлюбу/ кровного споріднення / усиновлення або на інших підставах, які не заборонено законом і не суперечать моральним засадам суспільства).
==Куди звертатися==
Для того, щоб отримати компенсацію за догляд, фізичній особі потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення '''за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.''' Якщо структурний підрозділ з питань соціального захисту населення відсутній, то потрібно звернутися до уповноваженої посадової особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади або до центру надання адміністративних послуг.

'''УВАГА!''' Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, структурні підрозділи перевіряють (із використанням інформаційних систем) відомості щодо неотримання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, компенсації за зареєстрованим місцем проживання.

==Необхідний перелік документів для отримання компенсації==
Фізична особа, '''яка надає догляд''', має звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (уповноваженої особи або центру надання адміністративних послуг) з '''заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі у паперовій.'''
[[Заява_про_згоду_надавати_соціальні_послугм.doc|міні]]

Законний представник або '''особа, яка потребує догляду''', подає заяву про згоду отримувати соціальні послуги від фізичної особи, яка надає соціальні послуги.
[[Файл:Заява про згоду отримувати соціальні послуги (1).doc|міні]]
Такі заяви можна подати і в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Разом з вищевказаними заявами для призначення компенсації фізична особа, яка здійснює догляд, подає:

'''1) у паперовій формі:'''
# заява про надання компенсації;
# заява про перерахування коштів із зазначенням рахунка в установі банку;
# копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Для іноземців та осіб без громадянства - копія посвідчення біженця, копія посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або копія паспортного документа іноземця та копія посвідки на тимчасове проживання/посвідка на постійне проживання (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги на непрофесійній основі);
# копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі);
# копія свідоцтва про народження дитини (у разі надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дитині);
# декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника;
# копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ;
# копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ;
# довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;
# копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
# копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників);
'''2) в електронній формі:'''
* заява про надання компенсації;
* декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника та відомості про членів його сім’ї (прізвище, ім’я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
* відомості про свідоцтво про народження дитини (серія, номер, дата видачі, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) дитини, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) батьків;
* скановані копії документів, зазначених в абзацах 8-13 переліку документів для подання в паперовій формі, з урахуванням категорії особи, яка потребує надання соціальних послуг.

==Підстави припинення та тимчасового зупинення виплати компенсації==
Виплата компенсації '''припиняється''' у разі:
* зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію;
* смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;
* смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги та отримувала компенсацію;
* перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, на повному державному утриманні або отримання соціальних послуг стаціонарного догляду, паліативного догляду в умовах стаціонару за плату.
У разі виникнення обставин, внаслідок яких '''припиняється''' догляд, фізична особа, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію, зобов’язана в десятиденний строк письмово повідомити про це структурним підрозділам, що здійснюють її виплату. Виплата компенсації припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни.

Виплата компенсації '''тимчасово зупиняється''' у разі:
* перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 10 календарних днів;
* перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному лікуванні протягом повного календарного місяця;
* пропущення особою з інвалідністю I групи чергового переогляду органами медико-соціальної експертизи або дитиною з інвалідністю - огляду лікарсько-консультаційними комісіями.
Для продовження виплати компенсації на наступний строк подаються заява про надання компенсації, декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї), документи, зазначені в абзацах восьмому - чотирнадцятому підпункту 1 пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"], крім копії акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді у разі, коли їх видано безстроково або якщо строк не зазначено.

==Виплата неодержаних сум компенсацій за минулий період==
Суми компенсації, не отримані своєчасно фізичною особою, яка надає соціальні послуги, виплачуються за минулий період, але не більш як за 12 місяців, що передують місяцю звернення за їх отриманням.

Суми компенсації, не отримані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, з вини структурного підрозділу, який їх призначає та виплачує, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата за минулий період проводиться з урахуванням прожиткового мінімуму, затвердженого на момент виплати.

Суми компенсації, що нараховані фізичній особі, яка надає соціальні послуги, та залишилися недоотриманими у зв’язку з її смертю, виплачуються за весь період по місяць (включно), що настає за тим, у якому сталися зміни, членам її сім’ї.

'''''У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року, перерахунок розміру компенсації здійснюється без подання заяви фізичною особою, яка надає соціальні послуги.'''''
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю

2021-03-31T20:33:22Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0611-20#Text Наказ Міністерства соціальної політики України від 16.06.2020 № 419 "Про затвердження методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг"].

== Загальні положення ==
Чинне законодавство передбачає виплату '''компенсації за догляд''' для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності '''на непрофесійній основі''', без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам з числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є:
* особами з інвалідністю 1 групи;
* дітьми з інвалідністю;
* громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
* невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
* дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.
ВАЖЛИВО! Якщо фізичні особи отримують щомісячні компенсаційні виплати відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року №558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"], то вони продовжують отримувати такі виплати до дати призначення їм іншої виплати на догляд або до 31 грудня 2022 року.

'''Компенсація не призначається''' фізичним особам, які здійснюють догляд, якщо особи, за якими здійснюється догляд, отримують соціальні послуги догляду вдома, паліативного догляду та стаціонарного догляду.

Якщо фізична особа здійснює догляд за декількома особами, то компенсацію за догляд така особа зможе отримати лише одну.

== Розрахунок розміру компенсації ==
Компенсація призначається на '''12 місяців і виплачується щомісяця за рахунок коштів місцевого бюджету з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.''' Якщо в у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді зазначено інший строк, то компенсація призначається на такий строк, але не більше 12 місяців.

'''Розмір компенсації''' обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

'''Важливо!''' Розмір прожиткового мінімуму розраховується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"].

Обчислення середньомісячного сукупного доходу особи, яка надає соціальні послуги, здійснюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім'ї на кількість членів сім'ї, які включаються до її складу (особи, які спільно з нею проживають, поєднані з нею спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки і поєднані на підставі шлюбу/ кровного споріднення / усиновлення або на інших підставах, які не заборонено законом і не суперечать моральним засадам суспільства).
==Куди звертатися==
Для того, щоб отримати компенсацію за догляд, фізичній особі потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення '''за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.''' Якщо структурний підрозділ з питань соціального захисту населення відсутній, то потрібно звернутися до уповноваженої посадової особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади або до центру надання адміністративних послуг.

'''УВАГА!''' Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, структурні підрозділи перевіряють (із використанням інформаційних систем) відомості щодо неотримання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, компенсації за зареєстрованим місцем проживання.

==Необхідний перелік документів для отримання компенсації==
Фізична особа, '''яка надає догляд''', має звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (уповноваженої особи або центру надання адміністративних послуг) з '''заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі у паперовій.'''

Законний представник або '''особа, яка потребує догляду''', подає заяву про згоду отримувати соціальні послуги від фізичної особи, яка надає соціальні послуги.
[[Файл:Заява про згоду отримувати соціальні послуги (1).doc|міні]]
Такі заяви можна подати і в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Разом з вищевказаними заявами для призначення компенсації фізична особа, яка здійснює догляд, подає:

'''1) у паперовій формі:'''
# заява про надання компенсації;
# заява про перерахування коштів із зазначенням рахунка в установі банку;
# копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Для іноземців та осіб без громадянства - копія посвідчення біженця, копія посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або копія паспортного документа іноземця та копія посвідки на тимчасове проживання/посвідка на постійне проживання (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги на непрофесійній основі);
# копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі);
# копія свідоцтва про народження дитини (у разі надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дитині);
# декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника;
# копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ;
# копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ;
# довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;
# копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
# копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників);
'''2) в електронній формі:'''
* заява про надання компенсації;
* декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника та відомості про членів його сім’ї (прізвище, ім’я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
* відомості про свідоцтво про народження дитини (серія, номер, дата видачі, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) дитини, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) батьків;
* скановані копії документів, зазначених в абзацах 8-13 переліку документів для подання в паперовій формі, з урахуванням категорії особи, яка потребує надання соціальних послуг.

==Підстави припинення та тимчасового зупинення виплати компенсації==
Виплата компенсації '''припиняється''' у разі:
* зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію;
* смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;
* смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги та отримувала компенсацію;
* перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, на повному державному утриманні або отримання соціальних послуг стаціонарного догляду, паліативного догляду в умовах стаціонару за плату.
У разі виникнення обставин, внаслідок яких '''припиняється''' догляд, фізична особа, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію, зобов’язана в десятиденний строк письмово повідомити про це структурним підрозділам, що здійснюють її виплату. Виплата компенсації припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни.

Виплата компенсації '''тимчасово зупиняється''' у разі:
* перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 10 календарних днів;
* перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному лікуванні протягом повного календарного місяця;
* пропущення особою з інвалідністю I групи чергового переогляду органами медико-соціальної експертизи або дитиною з інвалідністю - огляду лікарсько-консультаційними комісіями.
Для продовження виплати компенсації на наступний строк подаються заява про надання компенсації, декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї), документи, зазначені в абзацах восьмому - чотирнадцятому підпункту 1 пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"], крім копії акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді у разі, коли їх видано безстроково або якщо строк не зазначено.

==Виплата неодержаних сум компенсацій за минулий період==
Суми компенсації, не отримані своєчасно фізичною особою, яка надає соціальні послуги, виплачуються за минулий період, але не більш як за 12 місяців, що передують місяцю звернення за їх отриманням.

Суми компенсації, не отримані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, з вини структурного підрозділу, який їх призначає та виплачує, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата за минулий період проводиться з урахуванням прожиткового мінімуму, затвердженого на момент виплати.

Суми компенсації, що нараховані фізичній особі, яка надає соціальні послуги, та залишилися недоотриманими у зв’язку з її смертю, виплачуються за весь період по місяць (включно), що настає за тим, у якому сталися зміни, членам її сім’ї.

'''''У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року, перерахунок розміру компенсації здійснюється без подання заяви фізичною особою, яка надає соціальні послуги.'''''
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Файл:Заява про згоду надавати соціальні послугм.doc

2021-03-31T20:07:03Z

Sofiia.habrivska: Заява про згоду надавати соціальні послуги

== Опис файлу ==
Заява про згоду надавати соціальні послуги

Файл:Заява про згоду отримувати соціальні послуги (1).doc

2021-03-31T19:48:12Z

Sofiia.habrivska: Заява про згоду отримувати соціальні послуги

== Опис файлу ==
Заява про згоду отримувати соціальні послуги

Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом

2021-02-16T11:48:23Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text Лист ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]

== Загальні положення та черги спадкування ==

'''Спадкування''' — перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ч.1 ст. 1225 Цивільного кодексу України)]

Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

Спадкоємці за законом поділяються на декілька черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала.
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України] '''встановлені наступні черги:'''
* 1 черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

* 2 черга:рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
* 3 черга:рідні дядько та тітка спадкодавця.
* 4 черга:особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
* 5 черга:інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 (ч.1 ст. 1241 Цивільного кодексу України)]

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ч.2 ст. 1241 Цивільного кодексу України)]

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ч.3 ст. 1241 Цивільного кодексу України)]

== Порядок оформлення права власності на земельну ділянку ==

Для оформлення право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, необхідно подати державному або приватному нотаріусу '''заяву про прийняття спадщини''' Відповідно до п. 2 статті 1269 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
{| class="wikitable"
|+
!Знайти адресу необхідної державної нотаріальної контори, або ж нотаріуса зручно, здійснивши пошук в Єдиному реєстрі нотаріусів, перейшовши за посиланням [http://Єдиний%20реєстр%20нотаріусів https://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx]
|}

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] встановлює '''шестимісячний строк''' для прийняття заяви про прийняття спадщини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ч.1 ст. 1270 Цивільного кодексу України)]. Такий строк обраховується '''з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого вона оголошується померлою'''. Якщо спадкоємці пропускають зазначений шестимісячний строк, у таких випадках цей строк може бути поновлений судом, але пропущений строк має бути лише з поважних причин. [[Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]].

Заява про прийняття спадщини є необхідною лише в тому випадку, якщо спадкоємець не проживав постійно разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини. '''Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину''', якщо протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статтею 1270 Цивільного кодексу], він не заявив про відмову від неї.

Далі необхідно з’ясувати чи внесені відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, а також про наявність документів, що підтверджують право власності померлого на земельну ділянку, чи присвоєний земельній ділянці кадастровий номер. Якщо є державний акт акт на ім’я померлого, але кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний, або ж кадастровий номер присвоєно, але відомості про земельну ділянку у електронній системі Державного земельного кадастру відсутні,необхідно виготовити технічну документацію з відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). '''УВАГА важливо!''' Відповідно до ст. 13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» у разі, якщо до 1 січня 2025 року власник паю або його спадкоємець не оформить право власності на цю земельну ділянку, він вважатиметься таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. До цього часу ділянка буде вважатись «незатребуваною». Після 1 січня 2025 року незатребувані ділянки будуть визнані безхазяйними. Їх передадуть у комунальну власність територіальної громади, на території якої вони розташовані. Проте, якщо власник невитребуваної земельної ділянки або його спадкоємець пропустить строк оформлення земельної ділянки з поважної причини, він може подати позов до суду про визначення додаткового строку для оформлення.

Земельну ділянку необхідно зареєструвати у Державному земельному кадастрі та як результат – отримати Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Для цього слід звернутись до територіального органу Держгеокадастру в районі (місті).
{| class="wikitable"
|+
!Інформація щодо землевпорядних організацій які займаються виготовленням технічної документації є в районних (міських) відділах (управліннях) Держгеокадастру України. Зверніть увагу, що виконавцем робіт у вибраній Вами землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному сайті [http://land.gov.ua/ Держгеокадастру](«Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»).
Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт технічна документація буде вважатись недійсною і державну реєстрацію земельної ділянки здійснено не буде. 
Складання технічної документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник має визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати та скласти кадастровий план земельної ділянки. При потребі, землевпорядник відновить межові знаки. Технічна документація виконується у паперовій формі та на електронних носіях. Вартість, строки виконання робіт та та інші умови повинні бути передбачі в договорі, який Ви маєте укласти із землевпорядною організацією.
Зверніть увагу на те, щоб в договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт!

Строк виконання робіт згідно законодавства не може перевищувати 6 місяців.
|}
'''Після спливу 6-місячного строку''' з дня смерті спадкодавця, необхідно звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини, із заявою про видачу '''Свідоцтва про право на спадщину.''' До даної заяви необхідно додати наступні документи:
* документи, що посвідчують особу спадкоємця (паспорт, ідентифікаційний номер);
* свідоцтво про смерть спадкодавця;
* документи, що підтверджують родинний зв'язок спадкоємця зі спадкодавцем (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження);
* оригінал документів, які підтверджують право власності спадкодавця на земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку);
* довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, які видаються відділами Держгеокадастру.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього. Нотаріус також перевіряє чи не перебуває земельна ділянка під арештом. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Якщо спадкоємцем подано всі необхідні документи, то нотаріус видає '''Свідоцтво про право на спадщину,''' а також '''реєструє право власності спадкоємця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.''' З цього моменту особа є повноправним власником успадкованої земельної ділянки.

== Визнанна права власності на успадковану земельну ділянку в судовому порядку ==
Оформити право власності на земельну ділянку в порядку спадкування можливо лише у разі, якщо право власності на неї було оформлено спадкодавцем належним чином, іншими словами якщо є документ, який підтверджує зазначене право власності (правовстановлюючий документ). Часто трапляється, що документ на право власності на земельну ділянку у спадкодавця був не оформлений належним чином або ж втрачений.

У разі відсутності у спадкоємця правовстановлюючих документів на земельну ділянку нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить '''постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text ч. 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами]).

У такому разі спадкоємцю для оформлення спадщини на земельну ділянку необхідно звернутися із '''позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування''' до суду за місцем знаходження спадкового майна (земельної ділянки).
* [[:Файл:Позовна заява про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку.docx|'''Зразок позовної заяви''' '''про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування''']]
Подаючи позов про визнання права власності '''ставку судового збору''' необхідно обраховувати за позов майнового характеру, виходячи із розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (ціна позову). Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»] ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі - '''''1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.'''''

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"] якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Після розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили необхідно '''звернутися до державного реєстратора нерухомого майна та зареєструвати право власності на земельну ділянку.'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"] державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

== Земельна ділянка успадкована у спільну власність ==
Якщо земельну ділянку успадковують одночасно декілька осіб, зазначена земельні ділянка успадковується у спільну власність. У майбутньому земельна ділянка може бути поділена між ними за відповідним цивільно-правовим договором. Але необхідно зазначити, що поділ успадкованої земельної ділянки між спадкоємцями можна здійснювати лише після оформлення спадщини і державної реєстрації права спільної власності спадкоємців на земельну ділянку. До видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкоємці можуть домовитись, що успадкована земельна ділянка має у повному обсязі належати одному з них.

Для цього інші спадкоємці можуть відмовитись від спадщини на його користь. Але законодавством встановлені наступні вимоги щодо відмови від спадщини:
* спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом,
* спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги
* має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

== Спадкування земельної ділянки, що знаходиться в оренді ==
'''Зміна власника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення договору оренди землі.''' Крім випадків, коли в договорі оренди прописано, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору.

Отже, успадкувавши земельну ділянку, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов'язки, що виникли у спадкодавця за договором. Причому, до закінчення терміну оренди новий власник не має права в односторонньому порядку розірвати договір.

'''Внесення спадкоємцем зміни в договір оренди.''' Після переоформлення права власності на земельну ділянку, спадкоємець за погодженням з орендарем може внести зміни в чинний договір оренди. Для зміни договору орендарю необхідно надати копію свідоцтва про право на спадщину, копію державного акта та копію документів, що засвідчують особу нового власника земельної ділянки, підписати додаткову угоду до договору і обов'язково її зареєструвати. Замість копії державного акта можна надавати витяг з Державного земельного кадастру. Орендна плата за користування земельною ділянкою має бути виплачена спадкоємцю у повному обсязі згідно з умовами договору оренди, але тільки після переоформлення права власності на земельну ділянку.
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Право власності на майно]]

Право спільної часткової власності на земельну ділянку

2021-01-22T12:18:31Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]

== Поняття права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 86 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) '''земельна ділянка може знаходитись у спільній власності''' з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Отже, в розумінні статті 86 ЗУ України '''спільна часткова власність на земельну ділянку''' – це '''спільна власність з обов’язковим визначенням частки''' кожного з учасників спільної власності.
== Підстави для виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 87 ЗК України право спільної часткової власності виникає у наступних випадках:
* при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; 
* при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; 
* при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; 
* за рішенням суду.
== Добровільне об’єднання власниками належних їм земельних ділянок ==
В силу ч. 2 ст. 88 ЗК України '''об’єднання власниками''' належних їм '''земельних часток здійснюється шляхом укладення договору''' на спільну часткову власність, який укладається в '''письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню'''.
== Прийняття спадщини двома або більше особами ==
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
Спадкування може здійснюватися за законом або за заповітом. 
На підставі ч. 1 ст. 1225 ЦК України '''право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення'''.
== Виникнення права власності за рішенням суду ==
Підстави виникнення права спільної часткової власності, зазначені у статті 87 ЗК України, не є вичерпними та розширюються іншими положеннями ЗК України. Так, в силу ст. 120 ЗК України '''у разі наявності спільної часткової власності на будинок декількох власників''', такі власники '''набувають право спільної часткової власності на земельну ділянку біля будинку'''. У разі наявності бажання кожен із співвласників спільної часткової власності має право на отримання особисто у власність частину земельної ділянки відповідно до частки, що йому належить. '''Питання про виділення належної власнику частки в натурі''' (на місцевості) '''вирішується за угодою між усіма співвласниками'''. У разі '''недосягнення згоди''' співвласниками, питання вирішується '''в судовому порядку.'''

Співвласнику, який має намір вирішити питання в судовому порядку потрібно звернутись із відповідною позовною заявою до іншого співвласника (ів) подавши її до місцевого суду, який знаходиться за місцем знаходженням земельної ділянки (у відповідності до ч.1 ст.30 ЦПК України). Знайти адресу відповідного суду можна на сайті Судової влади України, перейшовши за посиланням [http://Судова%20Влада%20України https://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy/]

При зверненні до суду із позовною заявою необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законом України "Про судовий збір"] крім випадків, якщо особа звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 згаданого закону.
== Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності ==
'''Порядок та умови використання земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, визначаються '''за згодою всіх співвласників''', тобто рішення щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою '''повинні бути спільними та одностайно схваленими''' усіма співвласниками. 
Частиною 1 статті 88 ЗК України передбачено, що '''володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою''', що знаходиться у '''спільній частковій власності''' '''здійснюється за договором або ж відповідно до рішення суду'''. При цьому слід враховувати, що при '''укладенні договору''', повинні бути враховані '''інтереси усіх учасників незалежно від розміру земельної частки''' кожного із них. 
Як визначено в ч. 2 п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7, суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. 
При цьому також слід мати на увазі, що '''учасник спільної часткової власності на земельну ділянку''' незалежно від наявності договору про спільну часткову власність '''може звернутися до суду''' '''з метою встановлення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою'''. 
Таку позицію підтримує і Пленум Верховного Суду України, який в своїй Постанові від 16.04.2004 № 7 зазначив, що суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін. 
Договір про спільну часткову власність про визначення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою укладається '''виключно у письмовій формі''' та підлягає '''нотаріальному посвідченню'''. 
'''Співвласник земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, '''має право''' як окремо, так і спільно з іншими учасниками, '''на виділ у натурі його частки спільної власності або отримання відповідної компенсації за неї'''. Особі, що вимагає виділення в її володіння, користування і розпорядження, тобто у приватну власність, земельну ділянку, виділяється частина із спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки. У разі недосягнення згоди між співвласниками щодо виділення частки спір вирішується у судовому порядку. 
Відповідно до ч. 2 ст. 364 Цивільного кодексу України '''якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається''' згідно із законом або є неможливим, '''співвласник''', який бажає виділу, '''має право на одержан'''ня від інших співвласників '''грошової або іншої матеріальної компенсації''' вартості його частки. 
При цьому компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. 
Частина 4 статті 88 ЗК України передбачає, що власник спільної часткової власності земельної ділянки має право володіти та користуватися саме тією частиною спільної ділянки, яка відповідає розміру частки, що належить співвласнику. 
Пленум Верховного Суду України висловлює позицію, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію (п. 19 Постанови від 16.04.2004 № 7). 
Спільна часткова власність на земельну ділянку в процесі її використання може приносити певні доходи або ж вимагає певних витрат по утриманню і зберіганні земельної ділянки. '''У разі''', якщо '''від використання спільної земельної ділянки є доходи''', то '''кожен із учасників має право на частину доходів відповідно до розміру його земельної частки'''. Також співвласники відповідають перед третіми особами за зобов'язаннями, пов’язаними із спільною земельною ділянкою, та '''сплачують податки, збори та інші платежі.''' 
Крім того, учасник спільної часткової власності має право на відчуження іншим особам своєї частки у спільній земельній ділянці (шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, заповіту тощо). 
Земельна ділянка може бути відчужена як іншим співвласникам, так і іншим особам. При цьому інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що продається. 
Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. 
Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. 
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. 
Відповідно до статті 362 ЦК України передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
[[Категорія: Земельне право]]

Право спільної часткової власності на земельну ділянку

2021-01-22T12:07:16Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]

== Поняття права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 86 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) '''земельна ділянка може знаходитись у спільній власності''' з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Отже, в розумінні статті 86 ЗУ України '''спільна часткова власність на земельну ділянку''' – це '''спільна власність з обов’язковим визначенням частки''' кожного з учасників спільної власності.
== Підстави для виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 87 ЗК України право спільної часткової власності виникає у наступних випадках:
* при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; 
* при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; 
* при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; 
* за рішенням суду.
== Добровільне об’єднання власниками належних їм земельних ділянок ==
В силу ч. 2 ст. 88 ЗК України '''об’єднання власниками''' належних їм '''земельних часток здійснюється шляхом укладення договору''' на спільну часткову власність, який укладається в '''письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню'''.
== Прийняття спадщини двома або більше особами ==
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
Спадкування може здійснюватися за законом або за заповітом. 
На підставі ч. 1 ст. 1225 ЦК України '''право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення'''.
== Виникнення права власності за рішенням суду ==
Підстави виникнення права спільної часткової власності, зазначені у статті 87 ЗК України, не є вичерпними та розширюються іншими положеннями ЗК України. Так, в силу ст. 120 ЗК України '''у разі наявності спільної часткової власності на будинок декількох власників''', такі власники '''набувають право спільної часткової власності на земельну ділянку біля будинку'''. У разі наявності бажання кожен із співвласників спільної часткової власності має право на отримання особисто у власність частину земельної ділянки відповідно до частки, що йому належить. '''Питання про виділення належної власнику частки в натурі''' (на місцевості) '''вирішується за угодою між усіма співвласниками'''. У разі '''недосягнення згоди''' співвласниками, питання вирішується '''в судовому порядку.''' Співвласнику, який має намір вирішити питання в судовому порядку потрібно звернутись із відповідною позовною заявою до іншого співвласника (ів) подавши її до місцевого суду, який знаходиться за місцем знаходженням земельної ділянки (у відповідності до ч.1 ст.30 ЦПК України). Знайти адресу відповідного суду можна на сайті Судової владаи України, перейшовши за посиланням [http://Судова%20Влада%20України https://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy/]
== Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності ==
'''Порядок та умови використання земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, визначаються '''за згодою всіх співвласників''', тобто рішення щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою '''повинні бути спільними та одностайно схваленими''' усіма співвласниками. 
Частиною 1 статті 88 ЗК України передбачено, що '''володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою''', що знаходиться у '''спільній частковій власності''' '''здійснюється за договором або ж відповідно до рішення суду'''. При цьому слід враховувати, що при '''укладенні договору''', повинні бути враховані '''інтереси усіх учасників незалежно від розміру земельної частки''' кожного із них. 
Як визначено в ч. 2 п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7, суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. 
При цьому також слід мати на увазі, що '''учасник спільної часткової власності на земельну ділянку''' незалежно від наявності договору про спільну часткову власність '''може звернутися до суду''' '''з метою встановлення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою'''. 
Таку позицію підтримує і Пленум Верховного Суду України, який в своїй Постанові від 16.04.2004 № 7 зазначив, що суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін. 
Договір про спільну часткову власність про визначення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою укладається '''виключно у письмовій формі''' та підлягає '''нотаріальному посвідченню'''. 
'''Співвласник земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, '''має право''' як окремо, так і спільно з іншими учасниками, '''на виділ у натурі його частки спільної власності або отримання відповідної компенсації за неї'''. Особі, що вимагає виділення в її володіння, користування і розпорядження, тобто у приватну власність, земельну ділянку, виділяється частина із спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки. У разі недосягнення згоди між співвласниками щодо виділення частки спір вирішується у судовому порядку. 
Відповідно до ч. 2 ст. 364 Цивільного кодексу України '''якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається''' згідно із законом або є неможливим, '''співвласник''', який бажає виділу, '''має право на одержан'''ня від інших співвласників '''грошової або іншої матеріальної компенсації''' вартості його частки. 
При цьому компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. 
Частина 4 статті 88 ЗК України передбачає, що власник спільної часткової власності земельної ділянки має право володіти та користуватися саме тією частиною спільної ділянки, яка відповідає розміру частки, що належить співвласнику. 
Пленум Верховного Суду України висловлює позицію, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію (п. 19 Постанови від 16.04.2004 № 7). 
Спільна часткова власність на земельну ділянку в процесі її використання може приносити певні доходи або ж вимагає певних витрат по утриманню і зберіганні земельної ділянки. '''У разі''', якщо '''від використання спільної земельної ділянки є доходи''', то '''кожен із учасників має право на частину доходів відповідно до розміру його земельної частки'''. Також співвласники відповідають перед третіми особами за зобов'язаннями, пов’язаними із спільною земельною ділянкою, та '''сплачують податки, збори та інші платежі.''' 
Крім того, учасник спільної часткової власності має право на відчуження іншим особам своєї частки у спільній земельній ділянці (шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, заповіту тощо). 
Земельна ділянка може бути відчужена як іншим співвласникам, так і іншим особам. При цьому інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що продається. 
Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. 
Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. 
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. 
Відповідно до статті 362 ЦК України передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
[[Категорія: Земельне право]]

Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності

2020-11-27T11:18:45Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]

== Що є примусовим відчуженням? ==

'''Примусове відчуження земельних ділянок''', інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені із мотивів суспільної необхідності – це перехід права власності на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду (ст. 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]).

'''Тобто без рішення суду відібрати в людини земельну ділянку, право власності на яку вона оформила в належний спосіб, ніхто не може'''.

Примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності можливе лише земельних ділянок, які перебувають у приватній власності фізичних чи юридичних осіб. Таке відчуження є підставою припинення права приватної власності на землю та виникнення права комунальної чи державної власності на відчужену земельну ділянку. Підставою для примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності є неотримання згоди власника земельної ділянки на її викуп для суспільних потреб.

== Що є об'єктами відчуження? ==

Згідно до положень статті 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»] '''об'єктом відчуження''' є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

У разі, якщо власник (власники) земельної ділянки (її частини), що відчужується, є також власником (власниками) житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, вимога про відчуження земельної ділянки розглядається разом з вимогою про припинення права власності на зазначені об'єкти та розглядається з кожним із власників окремо.

У разі якщо відчужується частина земельної ділянки, а решта її площі не може раціонально використовуватися за цільовим призначенням, за вимогою власника земельної ділянки відчуженню підлягає вся земельна ділянка.

'''Варто відзначити, що в примусовому порядку забрати в людини земельну ділянку до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності можуть виключно під розміщення на ній:'''
* об'єктів національної безпеки і оборони;
* лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
* об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
* об'єктів природно-заповідного фонду;
* кладовищ ''(статтія15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»])''.

Разом з цим, таке примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається винятково тільки за рішенням суду з мотивів суспільної необхідності і лише у разі, якщо будівництво зазначених вище об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанту з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників. Тобто, не може бути такого, що сьогодні в особи через суд вилучили її земельну ділянку для того, щоб на ній збудувати кладовище, а завтра цю ж ділянку просто надали у власність чи користування іншій особі з тим, щоб вона на ній побудувала власний будинок чи займалася садівництвом. 

Також доречно зауважити, що примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності може здійснюватися лише тоді, коли орган виконавчої влади (місцева адміністрація) чи орган місцевого самоврядування (місцева рада) не досяг з власником земельної ділянки чи інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, згоди щодо їх викупу для суспільних потреб. Тобто, вилученню земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності повинен передувати процес отримання згоди на її викуп для суспільних потреб.

==Порядок проведення процедури викупу земельної ділянки ==
Ініціатором щодо викупу земельної ділянки для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним адміністраціям щодо управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду.
За наслідками розгляду пропозицій суб'єктів, відповідний орган у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.
Орган, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, зобов'язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п'яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу.
Цю інформацію (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку.
'''''У письмовому повідомленні, що надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, які підлягають викупу для суспільних потреб, зазначається наступна інформація щодо:площі, кадастрового номера (за наявності), категорії земель;мети викупу;умов викупу (орієнтовна викупна ціна, строк викупу, джерело фінансування витрат, пов'язаних з викупом), а також відомостей про земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого майна, що можуть бути надані замість викуплених;прав і обов'язків власника (власників) земельної ділянки, іншого нерухомого майна, що на ній розміщено, які виникли у зв'язку з їх викупом відповідно до закону;відомостей про житловий будинок, жиле приміщення (місцезнаходження, площа), що надається замість викуплених.
До інформації (письмового повідомлення) додається план земельної ділянки (її частини), що підлягає викупу, і посвідчена в установленому законом порядку копія рішення про її викуп.'''''
Власник (власники) земельної ділянки протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.

У разі надання власником (власниками) земельної ділянки, згоди на проведення переговорів щодо умов їх викупу представники органу, який прийняв рішення про їх викуп, після отримання власником (власниками) цих об'єктів інформації (письмового повідомлення) проводять переговори з власником (власниками) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.
Викуп земельної ділянки здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).
У випадку, якщо сторони не дійшли згоди, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки вправі звернутися до адміністративного суду із відповідним позовом.

== Порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності ==
Відповідно до статті 16 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»] порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності наступний:
# звернення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником такої ділянки щодо її викупу для суспільних потреб;
# прийняття рішення адміністративним судом про примусове відчуження земельної ділянки. Задоволення позову є можливим у разі, якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об'єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника;
# державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку, яка здійснюється на підставі рішення суду про примусове відчуження земельної ділянки, а також документів, що підтверджують попередню та повну сплату колишньому власнику викупної ціни або державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, надане замість відчуженого.
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства], адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом '''за місцем її розташування.'''

Суд вирішує зазначені адміністративні справи '''протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви.''' У разі задоволення позовних вимог рішенням суду визначається викупна ціна та порядок її виплати, а також перелік та порядок надання майна замість відчуженого. Одночасно із задоволенням позовних вимог щодо примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності суд може задовольнити вимоги щодо знесення житлового будинку.

'''У постанові адміністративного суду про задоволення позову зазначається інформація про:'''
* об'єкт примусового відчуження;
* його місцезнаходження;
* площу;
* кадастровий номер;
* цільове призначення;
* категорію земель;
* умови попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки, збитків, завданих власнику внаслідок примусового відчуження, та їх розмір, визначений відповідно до закону;
* строк, протягом якого власник має звільнити земельну ділянку;
* інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені;
* джерело фінансування витрат, пов'язаних із примусовим відчуженням.
У випадку надання власнику іншої земельної ділянки замість відчуженої у викупну ціну включається вартість виготовлення документації із землеустрою, розроблення якої необхідне для отримання у власність такої земельної ділянки, а також витрати, пов'язані з державною реєстрацією прав на неї. Вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається за договором на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону. Суб'єкти оціночної діяльності для проведення такої оцінки визначаються органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом, а вартість надання послуг із рецензування або проведення державної експертизи звітів з експертної грошової оцінки сплачується за рахунок коштів відповідних бюджетів (стаття 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]).

Якщо власник виступає проти відчуження своєї ділянки за оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, він може залучити іншого суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна чи проведення рецензування звіту з оцінки такого майна. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе власник земельної ділянки.
* ''Одночасно із задоволенням позовних вимог щодо примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності суд може задовольнити вимоги щодо знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, розміщених на земельній ділянці, що підлягають примусовому відчуженню.''
* Попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки у грошовій формі здійснюється шляхом внесення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, коштів на депозит нотаріальної контори в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки або перерахування коштів на зазначений власником цих об'єктів банківський рахунок.
* У разі примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності припиняється дія обмежень (обтяжень) прав на такі об'єкти, що унеможливлюють їх використання для таких потреб. Особи, на користь яких були встановлені обмеження (обтяження) прав на відчужену земельну ділянку, мають право вимагати відшкодування збитків або встановлення обмежень (обтяжень) прав для користувача відчуженого об'єкта у встановленому законом порядку.
* Якщо ж потреба у використанні земельної ділянки, примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності, відпала, орган, який прийняв рішення про викуп цих об'єктів, протягом місяця із дня, коли йому стало відомо чи повинно було стати відомо про це, приймає відповідне рішення. Примусово відчужена земельна ділянка (її частина) може бути викуплена попереднім власником згідно з його заявою (клопотанням) та за ціною, встановленою на час повернення таких об'єктів у власність, у порядку, визначеному законом. Судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Вищий адміністративний суд України, який розглядає справу у двомісячний строк із дня надходження апеляційної скарги.
''Крім того, аналізуючи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»] можемо дійти висновку, що закон передбачає два можливі варіанти викупу земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а саме: ''
* шляхом визначення викупної ціни або
* шляхом передання у власність іншої рівноцінної земельної ділянки, якщо інше не погоджено із власником відчужуваної земельної ділянки.

== Судова практика у справах з мотивів суспільної необхідності ==
Показовою у цьому відношенні є постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 р.у справі № 2а-2/12/9104. Суд, виходячи з того факту, що Кабінетом Міністрів України 17 березня 2011 р. прийняте розпорядження № 195-р «Про викуп земельних ділянок з мотиву суспільної необхідності», тобто прийняте рішення про викуп, дійшов висновку, що саме Кабінет Міністрів України має виключне право на звернення із адміністративним позовом про примусове відчуження таких земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності. Крім того, обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на частину четверту ст. 8 Закону України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні», згідно з якою зверненню із адміністративним позовом про примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності має передувати прийняття органом, що прийняв рішення про викуп земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, рішення про примусове відчуження об’єкта права приватної власності з мотиву суспільної необхідності. Відтак у разі відмови власника об’єкта права приватної власності від укладення договору купівлі-продажу або іншого правочину щодо відчуження такого об’єкта орган, що прийняв рішення про його викуп, зобов’язаний прийняти рішення про примусове відчуження об’єкта права приватної власності з мотиву суспільної необхідності. Однак, як видно із матеріалів справи, таке рішення органом, що прийняв рішення про викуп у відповідачів спірних земельних ділянок, не приймалось, а тому суд дійшов висновку, що звернення до суду Львівської обласної державної адміністрації із даним позов здійснено з порушенням встановленої Законом процедури та є передчасним. Прикладом такої судової справи є Постанова Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2016 року за № 872/2а-7/15 http://reyestr.court.gov.ua/Review/63433037
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Суди]]

Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності

2020-11-24T20:55:07Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]

== Що є примусовим відчуженням? ==

'''Примусове відчуження земельних ділянок''', інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені із мотивів суспільної необхідності – це перехід права власності на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду (ст. 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]).

'''Тобто без рішення суду відібрати в людини земельну ділянку, право власності на яку вона оформила в належний спосіб, ніхто не може'''.

Примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності можливе лише земельних ділянок, які перебувають у приватній власності фізичних чи юридичних осіб. Таке відчуження є підставою припинення права приватної власності на землю та виникнення права комунальної чи державної власності на відчужену земельну ділянку. Підставою для примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності є неотримання згоди власника земельної ділянки на її викуп для суспільних потреб.

== Що є об'єктами відчуження? ==

Згідно до положень статті 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»] '''об'єктом відчуження''' є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

У разі, якщо власник (власники) земельної ділянки (її частини), що відчужується, є також власником (власниками) житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, вимога про відчуження земельної ділянки розглядається разом з вимогою про припинення права власності на зазначені об'єкти та розглядається з кожним із власників окремо.

У разі якщо відчужується частина земельної ділянки, а решта її площі не може раціонально використовуватися за цільовим призначенням, за вимогою власника земельної ділянки відчуженню підлягає вся земельна ділянка.

'''Варто відзначити, що в примусовому порядку забрати в людини земельну ділянку до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності можуть виключно під розміщення на ній:'''
* об'єктів національної безпеки і оборони;
* лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
* об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
* об'єктів природно-заповідного фонду;
* кладовищ ''(статтія15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»])''.

Разом з цим, таке примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається винятково тільки за рішенням суду з мотивів суспільної необхідності і лише у разі, якщо будівництво зазначених вище об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанту з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників. Тобто, не може бути такого, що сьогодні в особи через суд вилучили її земельну ділянку для того, щоб на ній збудувати кладовище, а завтра цю ж ділянку просто надали у власність чи користування іншій особі з тим, щоб вона на ній побудувала власний будинок чи займалася садівництвом. 

Також доречно зауважити, що примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності може здійснюватися лише тоді, коли орган виконавчої влади (місцева адміністрація) чи орган місцевого самоврядування (місцева рада) не досяг з власником земельної ділянки чи інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, згоди щодо їх викупу для суспільних потреб. Тобто, вилученню земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності повинен передувати процес отримання згоди на її викуп для суспільних потреб.

==Порядок проведення процедури викупу земельної ділянки ==
Ініціатором щодо викупу земельної ділянки для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним адміністраціям щодо управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду.
За наслідками розгляду пропозицій суб'єктів, відповідний орган у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.
Орган, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, зобов'язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п'яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу.
Цю інформацію (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку.
'''''У письмовому повідомленні, що надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, які підлягають викупу для суспільних потреб, зазначається інформація щодо:об'єктів викупу, їх місцезнаходження, а для земельних ділянок додатково - площі, кадастрового номера (за наявності), категорії земель;мети викупу;умов викупу (орієнтовна викупна ціна, строк викупу, джерело фінансування витрат, пов'язаних з викупом), а також відомостей про земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого майна, що можуть бути надані замість викуплених;прав і обов'язків власника (власників) земельної ділянки, іншого нерухомого майна, що на ній розміщено, які виникли у зв'язку з їх викупом відповідно до закону;відомостей про житловий будинок, жиле приміщення (місцезнаходження, площа), що надається замість викуплених.
До інформації (письмового повідомлення) додається план земельної ділянки (її частини), що підлягає викупу, і посвідчена в установленому законом порядку копія рішення про її викуп.'''''
Власник (власники) земельної ділянки протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.
У разі надання власником (власниками) земельної ділянки, згоди на проведення переговорів щодо умов їх викупу представники органу, який прийняв рішення про їх викуп, після отримання власником (власниками) цих об'єктів інформації (письмового повідомлення) проводять переговори з власником (власниками) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.
Викуп земельної ділянки здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню.
У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).

== Порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності ==
Відповідно до статті 16 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»] порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності наступний:
# звернення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником такої ділянки щодо її викупу для суспільних потреб;
# прийняття рішення адміністративним судом про примусове відчуження земельної ділянки. Задоволення позову є можливим у разі, якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об'єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника;
# державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку, яка здійснюється на підставі рішення суду про примусове відчуження земельної ділянки, а також документів, що підтверджують попередню та повну сплату колишньому власнику викупної ціни або державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, надане замість відчуженого.
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства], адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом '''за місцем її розташування.'''

Суд вирішує зазначені адміністративні справи '''протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви.''' У разі задоволення позовних вимог рішенням суду визначається викупна ціна та порядок її виплати, а також перелік та порядок надання майна замість відчуженого. Одночасно із задоволенням позовних вимог щодо примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності суд може задовольнити вимоги щодо знесення житлового будинку.

'''У постанові адміністративного суду про задоволення позову зазначається інформація про:'''
* об'єкт примусового відчуження;
* його місцезнаходження;
* площу;
* кадастровий номер;
* цільове призначення;
* категорію земель;
* умови попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки, збитків, завданих власнику внаслідок примусового відчуження, та їх розмір, визначений відповідно до закону;
* строк, протягом якого власник має звільнити земельну ділянку;
* інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені;
* джерело фінансування витрат, пов'язаних із примусовим відчуженням.
У випадку надання власнику іншої земельної ділянки замість відчуженої у викупну ціну включається вартість виготовлення документації із землеустрою, розроблення якої необхідне для отримання у власність такої земельної ділянки, а також витрати, пов'язані з державною реєстрацією прав на неї. Вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається за договором на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону. Суб'єкти оціночної діяльності для проведення такої оцінки визначаються органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом, а вартість надання послуг із рецензування або проведення державної експертизи звітів з експертної грошової оцінки сплачується за рахунок коштів відповідних бюджетів (стаття 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]).

Якщо власник виступає проти відчуження своєї ділянки за оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, він може залучити іншого суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна чи проведення рецензування звіту з оцінки такого майна. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе власник земельної ділянки.
* ''Одночасно із задоволенням позовних вимог щодо примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності суд може задовольнити вимоги щодо знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, розміщених на земельній ділянці, що підлягають примусовому відчуженню.''
* Попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки у грошовій формі здійснюється шляхом внесення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, коштів на депозит нотаріальної контори в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки або перерахування коштів на зазначений власником цих об'єктів банківський рахунок.
* У разі примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності припиняється дія обмежень (обтяжень) прав на такі об'єкти, що унеможливлюють їх використання для таких потреб. Особи, на користь яких були встановлені обмеження (обтяження) прав на відчужену земельну ділянку, мають право вимагати відшкодування збитків або встановлення обмежень (обтяжень) прав для користувача відчуженого об'єкта у встановленому законом порядку.
* Якщо ж потреба у використанні земельної ділянки, примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності, відпала, орган, який прийняв рішення про викуп цих об'єктів, протягом місяця із дня, коли йому стало відомо чи повинно було стати відомо про це, приймає відповідне рішення. Примусово відчужена земельна ділянка (її частина) може бути викуплена попереднім власником згідно з його заявою (клопотанням) та за ціною, встановленою на час повернення таких об'єктів у власність, у порядку, визначеному законом. Судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Вищий адміністративний суд України, який розглядає справу у двомісячний строк із дня надходження апеляційної скарги.
''Крім того, аналізуючи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»] можемо дійти висновку, що закон передбачає два можливі варіанти викупу земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а саме: ''
* шляхом визначення викупної ціни або
* шляхом передання у власність іншої рівноцінної земельної ділянки, якщо інше не погоджено із власником відчужуваної земельної ділянки.

== Судова практика у справах з мотивів суспільної необхідності ==
Показовою у цьому відношенні є постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 р.у справі № 2а-2/12/9104. Суд, виходячи з того факту, що Кабінетом Міністрів України 17 березня 2011 р. прийняте розпорядження № 195-р «Про викуп земельних ділянок з мотиву суспільної необхідності», тобто прийняте рішення про викуп, дійшов висновку, що саме Кабінет Міністрів України має виключне право на звернення із адміністративним позовом про примусове відчуження таких земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності. Крім того, обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на частину четверту ст. 8 Закону України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні», згідно з якою зверненню із адміністративним позовом про примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності має передувати прийняття органом, що прийняв рішення про викуп земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, рішення про примусове відчуження об’єкта права приватної власності з мотиву суспільної необхідності. Відтак у разі відмови власника об’єкта права приватної власності від укладення договору купівлі-продажу або іншого правочину щодо відчуження такого об’єкта орган, що прийняв рішення про його викуп, зобов’язаний прийняти рішення про примусове відчуження об’єкта права приватної власності з мотиву суспільної необхідності. Однак, як видно із матеріалів справи, таке рішення органом, що прийняв рішення про викуп у відповідачів спірних земельних ділянок, не приймалось, а тому суд дійшов висновку, що звернення до суду Львівської обласної державної адміністрації із даним позов здійснено з порушенням встановленої Законом процедури та є передчасним. Прикладом такої судової справи є Постанова Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2016 року за № 872/2а-7/15 http://reyestr.court.gov.ua/Review/63433037
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Суди]]

Право спільної часткової власності

2020-09-27T15:33:24Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]

== Загальна характеристика спільної часткової власності ==

Спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. 

Право спільної часткової власності є основним видом права спільної власності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Ч. 4 ст. 355 ЦК] передбачено, що спільна власність на майно є спільною частковою власністю осіб, крім випадків, коли законом або договором передбачене виникнення право спільної сумісної власності, тобто встановлена презумпція, відповідно до якої спільна власність у випадку її виникнення передбачається спільною частковою власністю. Для спільної часткової власності притаманно, що кожному власнику належить певний розмір частки в праві власності на спільну річ. 

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. 

Існує декілька правил щодо визначення часток у праві спільної часткової власності. 

По-перше, частки співвласників визначаються арифметично (1/2, 1/3, 25/57 і т. ін.). Це дає змогу конкретизувати обсяг прав кожного із них у процесі функціонування або припинення спільної часткової власності, а також у разі зміни суб'єктного складу спільної власності і відповідного зменшення або збільшення частки кожного із співвласників. 

По-друге, у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. 1 ст. 357 ЦК] закріплено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Таким чином, рівність часток у праві спільної часткової власності є загальним правилом. Виняток із нього має бути спеціально встановлено або договором, або законом. 

По-третє, частка співвласника, який за згодою всіх інших співвласників і з додержанням встановленого порядку використання спільного майна поліпшив його своїм коштом, при тому, що зроблені ним поліпшення не можна відокремити від майна, може бути відповідним чином збільшена ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. З ст. 357 ЦК]). 

Підстави виникнення спільної часткової власності різноманітні. Вона може утворитися внаслідок сумісної купівлі речі, отримання спадкового майна кількома спадкоємцями. Спільна власність може виникнути як результат спільної праці (наприклад, на відведеній земельній ділянці кількома особами було збудовано будинок). Виникнення спільної часткової власності може відбуватися й на інших підставах. 

З виникненням спільної часткової власності виникає багато питань з приводу володіння, користування і розпорядження спільним майном. Деякі з цих питань врегульовані правовими нормами, вирішення інших не повинно суперечити загальним правилам. У Цивільнму Кодексі України правовому регулюванню відносин між фізичними особами, які є учасниками спільної часткової власності, безпосередньо присвячені статті [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page 356-367]. Названі статті можуть регулювати і відносини між юридичними особами як учасниками спільної часткової власності, але за умови, що вони не суперечать статутній діяльності останніх. 

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Важливо розуміти, що співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

== Визначення часток у праві спільної часткової власності ==

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 cтаття 357 ЦК України].

Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

== Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності ==

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page статті 183] цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. При виділі частки з майна, що є у спільній частковій власності укладається в письмовій формі договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, який підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу у натурі частки із спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду. Розгляд зазначених справ здійснюється у місцевих загальних судах за місцем знаходження відповідного майна. При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, зазначеному у Законі України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text "Про судовий збір"], крім крім випадків, якщо Позивач звільняється від сплати судового збору.

== Особливості укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна ==

Нотаріально посвідчений договір виділу є правовстановлюючим документом на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно, набуте за таким договором, підлягає реєстрації у органах, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і виникає з моменту державної реєстрації ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]). Водночас сам договір про виділ у натурі частки нерухомого майна державної реєстрації не вимагає.

== Вартість ==

За вчинення нотаріальних дій, щодо посвідчення договору виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених законодавством.

[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Право спільної часткової власності

2020-09-27T15:28:30Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]

== Загальна характеристика спільної часткової власності ==

Спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. 

Право спільної часткової власності є основним видом права спільної власності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Ч. 4 ст. 355 ЦК] передбачено, що спільна власність на майно є спільною частковою власністю осіб, крім випадків, коли законом або договором передбачене виникнення право спільної сумісної власності, тобто встановлена презумпція, відповідно до якої спільна власність у випадку її виникнення передбачається спільною частковою власністю. Для спільної часткової власності притаманно, що кожному власнику належить певний розмір частки в праві власності на спільну річ. 

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. 

Існує декілька правил щодо визначення часток у праві спільної часткової власності. 

По-перше, частки співвласників визначаються арифметично (1/2, 1/3, 25/57 і т. ін.). Це дає змогу конкретизувати обсяг прав кожного із них у процесі функціонування або припинення спільної часткової власності, а також у разі зміни суб'єктного складу спільної власності і відповідного зменшення або збільшення частки кожного із співвласників. 

По-друге, у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. 1 ст. 357 ЦК] закріплено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Таким чином, рівність часток у праві спільної часткової власності є загальним правилом. Виняток із нього має бути спеціально встановлено або договором, або законом. 

По-третє, частка співвласника, який за згодою всіх інших співвласників і з додержанням встановленого порядку використання спільного майна поліпшив його своїм коштом, при тому, що зроблені ним поліпшення не можна відокремити від майна, може бути відповідним чином збільшена ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. З ст. 357 ЦК]). 

Підстави виникнення спільної часткової власності різноманітні. Вона може утворитися внаслідок сумісної купівлі речі, отримання спадкового майна кількома спадкоємцями. Спільна власність може виникнути як результат спільної праці (наприклад, на відведеній земельній ділянці кількома особами було збудовано будинок). Виникнення спільної часткової власності може відбуватися й на інших підставах. 

З виникненням спільної часткової власності виникає багато питань з приводу володіння, користування і розпорядження спільним майном. Деякі з цих питань врегульовані правовими нормами, вирішення інших не повинно суперечити загальним правилам. У Цивільнму Кодексі України правовому регулюванню відносин між фізичними особами, які є учасниками спільної часткової власності, безпосередньо присвячені статті [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page 356-367]. Названі статті можуть регулювати і відносини між юридичними особами як учасниками спільної часткової власності, але за умови, що вони не суперечать статутній діяльності останніх. 

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Варто розуміти, шо співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

== Визначення часток у праві спільної часткової власності ==

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 cтаття 357 ЦК України].

Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

== Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності ==

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page статті 183] цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. При виділі частки з майна, що є у спільній частковій власності укладається в письмовій формі договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, який підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу у натурі частки із спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду. Розгляд зазначених справ здійснюється у місцевих загальних судах за місцем знаходження відповідного майна. При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, зазначеному у Законі України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text "Про судовий збір"], крім крім випадків, якщо Позивач звільняється від сплати судового збору.

== Особливості укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна ==

Нотаріально посвідчений договір виділу є правовстановлюючим документом на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно, набуте за таким договором, підлягає реєстрації у органах, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і виникає з моменту державної реєстрації ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]). Водночас сам договір про виділ у натурі частки нерухомого майна державної реєстрації не вимагає.

== Вартість ==

За вчинення нотаріальних дій, щодо посвідчення договору виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених законодавством.

[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Право спільної часткової власності

2020-09-27T15:27:44Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]

== Загальна характеристика спільної часткової власності ==

Спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. 

Право спільної часткової власності є основним видом права спільної власності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Ч. 4 ст. 355 ЦК] передбачено, що спільна власність на майно є спільною частковою власністю осіб, крім випадків, коли законом або договором передбачене виникнення право спільної сумісної власності, тобто встановлена презумпція, відповідно до якої спільна власність у випадку її виникнення передбачається спільною частковою власністю. Для спільної часткової власності притаманно, що кожному власнику належить певний розмір частки в праві власності на спільну річ. 

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. 

Існує декілька правил щодо визначення часток у праві спільної часткової власності. 

По-перше, частки співвласників визначаються арифметично (1/2, 1/3, 25/57 і т. ін.). Це дає змогу конкретизувати обсяг прав кожного із них у процесі функціонування або припинення спільної часткової власності, а також у разі зміни суб'єктного складу спільної власності і відповідного зменшення або збільшення частки кожного із співвласників. 

По-друге, у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. 1 ст. 357 ЦК] закріплено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Таким чином, рівність часток у праві спільної часткової власності є загальним правилом. Виняток із нього має бути спеціально встановлено або договором, або законом. 

По-третє, частка співвласника, який за згодою всіх інших співвласників і з додержанням встановленого порядку використання спільного майна поліпшив його своїм коштом, при тому, що зроблені ним поліпшення не можна відокремити від майна, може бути відповідним чином збільшена ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. З ст. 357 ЦК]). 

Підстави виникнення спільної часткової власності різноманітні. Вона може утворитися внаслідок сумісної купівлі речі, отримання спадкового майна кількома спадкоємцями. Спільна власність може виникнути як результат спільної праці (наприклад, на відведеній земельній ділянці кількома особами було збудовано будинок). Виникнення спільної часткової власності може відбуватися й на інших підставах. 

З виникненням спільної часткової власності виникає багато питань з приводу володіння, користування і розпорядження спільним майном. Деякі з цих питань врегульовані правовими нормами, вирішення інших не повинно суперечити загальним правилам. У Цивільнму Кодексі України правовому регулюванню відносин між фізичними особами, які є учасниками спільної часткової власності, безпосередньо присвячені статті [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page 356-367]. Названі статті можуть регулювати і відносини між юридичними особами як учасниками спільної часткової власності, але за умови, що вони не суперечать статутній діяльності останніх. 

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Варто розуміти, шо співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.<nowiki> </nowiki>

== Визначення часток у праві спільної часткової власності ==

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 cтаття 357 ЦК України].

Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

== Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності ==

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page статті 183] цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. При виділі частки з майна, що є у спільній частковій власності укладається в письмовій формі договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, який підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу у натурі частки із спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду. Розгляд зазначених справ здійснюється у місцевих загальних судах за місцем знаходження відповідного майна. При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, зазначеному у Законі України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text "Про судовий збір"], крім крім випадків, якщо Позивач звільняється від сплати судового збору.

== Особливості укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна ==

Нотаріально посвідчений договір виділу є правовстановлюючим документом на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно, набуте за таким договором, підлягає реєстрації у органах, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і виникає з моменту державної реєстрації ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]). Водночас сам договір про виділ у натурі частки нерухомого майна державної реєстрації не вимагає.

== Вартість ==

За вчинення нотаріальних дій, щодо посвідчення договору виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених законодавством.

[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Оскарження дій та контроль за діяльністю приватних виконавців

2020-08-18T09:45:06Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів]»
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18 Наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців";]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

== Шляхи здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця ==
* Міністерство юстиції України проводить планові і позапланові перевірки
* Рада приватних виконавців України здійснює перевірку діяльності приватного виконавця за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою .

'''Планові перевірки''' проводяться не частіше одного разу на '''два роки'''.

'''Позапланові перевірки''' проводяться на підставі:
* 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
* 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
* 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

Якщо під час здійснення перевірки фіксуються ознаки дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України подає вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії щодо притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

{| class="wikitable"
|-
| [https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer Єдиний реєстр приватних виконавців України]
|}

== Підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності ==
Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

'''Дисциплінарним проступком''' приватного виконавця є:

* факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;
* порушення правил професійної етики приватного виконавця;
* розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
* невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків;
* невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України.

== Позасудовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця ==
Дисциплінарна комісія, відповідно до покладених на неї завдань, розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

За результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія вправі прийняти наступні рішення:

* задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
* відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
* відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Згідно із законодавством у випадку вчинення приватним виконавцем дисциплінарного проступку до нього може застосовуватись одне з наступних дисциплінарних стягнень:

* попередження;
* догана;
* зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
* припинення діяльності приватного виконавця.

Міністерство юстиції України своїм наказом вводить в дію Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Проте таке рішення може бути оскаржено до суду.

Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

== Куди звернутися ==
Учасник виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вправі письмово звернутися до Міністерства юстиції та в Раду приватних виконавців України щодо перевірки діяльності приватного виконавця. Крім цього, у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, остання направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України.

== Строки розгляду звернень з приводу перевірки діяльності приватних виконавців ==
Перевірка Радою приватних виконавців України діяльності приватного виконавця здійснюється шляхом надсилання приватному виконавцю письмового запиту в межах предмета перевірки. Протягом 15 календарних днів з дня отримання запиту приватний виконавець зобов’язаний надати Раді приватних виконавців України пояснення та копії відповідних документів. Рада приватних виконавців України зобов’язана протягом 30 робочих днів з дня отримання пояснень приватного виконавця або часу, коли такі пояснення мали бути отримані, у разі їх ненадання розглянути надані матеріали на предмет наявності ознак дисциплінарного проступку та вирішити питання щодо внесення до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Як наслідок, якщо фіксується факт ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги.Варто зазначити, що такому випадку вищезазначений перебіг строку про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.

'''Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.'''

== Судовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця ==
Відповідно до ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 закону України «Про виконавче провадження»] рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Ст. 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] передбачено, що суд може постановити окрему ухвалу щодо приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності)таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Згідно ст. 447 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], ст. 339 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК України] сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають , що рішенням , дією або бездіяльнітю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають , що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

== Куди звернутися ==
* До суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
* До місцевого адміністративного суду (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди).
{| class="wikitable"
|+
|'''Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.'''
|}

== Строки звернення до суду для оскарження ==
Позовну заяву може бути подано до суду:
* у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
* у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

== Вартість звернення до суду ==
Згідно ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] плата за адміністративний позов немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2020рік становить 840грн. 40коп).

За адміністративний позов майнового характеру – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання скарг на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця до суду як суду, який видав виконавчий документ, судовий збір не сплачується.

'''Перелік необхідних документів:'''

* скарга на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця
* адміністративний позов

== Строки розгляду судом скарг чи позову ==
Згідно ст. 450 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] , ст. 342 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК] (ст.342), ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] скарга, позовна заява розглядається у '''десятиденний строк'''.

Ст. 451 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], ст.343 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК] України передбачають, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

'''Порядок апеляційного оскарження:'''

Відповідно до ст. 353 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії(бездіяльність) приватного виконавця протягом 15 днів з дня її проголошення.

Відповідно до частини 6 ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення

[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Суди]]

Оскарження дій та контроль за діяльністю приватних виконавців

2020-08-17T14:51:22Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів]»
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18 Наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців";]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

== Шляхи здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця ==
* Міністерство юстиції України проводить планові і позапланові перевірки
* Рада приватних виконавців України здійснює перевірку діяльності приватного виконавця за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою .

'''Планові перевірки''' проводяться не частіше одного разу на '''два роки'''.

'''Позапланові перевірки''' проводяться на підставі:
* 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
* 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
* 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

Якщо під час здійснення перевірки фіксуються ознаки дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України подає вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії щодо притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

{| class="wikitable"
|-
| [https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer Єдиний реєстр приватних виконавців України]
|}

== Підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності ==
Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

'''Дисциплінарним проступком''' приватного виконавця є:

* факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;
* порушення правил професійної етики приватного виконавця;
* розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
* невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків;
* невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України.

== Позасудовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця ==
Дисциплінарна комісія розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:

* задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
* відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
* відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

За вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

* попередження;
* догана;
* зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
* припинення діяльності приватного виконавця.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

== Куди звернутися ==
Учасник виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вправі письмово звернутися до Міністерства юстиції та в Раду приватних виконавців України щодо перевірки діяльності приватного виконавця. Крім цього, у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, остання направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України.

== Строки розгляду звернень з приводу перевірки діяльності приватних виконавців ==
Перевірка Радою приватних виконавців України діяльності приватного виконавця здійснюється шляхом надсилання приватному виконавцю письмового запиту в межах предмета перевірки. Протягом 15 календарних днів з дня отримання запиту приватний виконавець зобов’язаний надати Раді приватних виконавців України пояснення та копії відповідних документів. Рада приватних виконавців України зобов’язана протягом 30 робочих днів з дня отримання пояснень приватного виконавця або часу, коли такі пояснення мали бути отримані, у разі їх ненадання розглянути надані матеріали на предмет наявності ознак дисциплінарного проступку та вирішити питання щодо внесення до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Як наслідок, якщо фіксується факт ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги.Варто зазначити, що такому випадку вищезазначений перебіг строку про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.

'''Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.'''

== Судовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця ==
Відповідно до ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 закону України «Про виконавче провадження»] рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Ст. 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] передбачено, що суд може постановити окрему ухвалу щодо приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності)таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Згідно ст. 447 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], ст. 339 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК України] сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають , що рішенням , дією або бездіяльнітю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають , що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

== Куди звернутися ==
* До суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
* До місцевого адміністративного суду (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди).
{| class="wikitable"
|+
|'''Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.'''
|}

== Строки звернення до суду для оскарження ==
Позовну заяву може бути подано до суду:
* у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
* у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

== Вартість звернення до суду ==
Згідно ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] плата за адміністративний позов немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2020рік становить 840грн. 40коп).

За адміністративний позов майнового характеру – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання скарг на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця до суду як суду, який видав виконавчий документ, судовий збір не сплачується.

'''Перелік необхідних документів:'''

* скарга на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця
* адміністративний позов

== Строки розгляду судом скарг чи позову ==
Згідно ст. 450 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] , ст. 342 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК] (ст.342), ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] скарга, позовна заява розглядається у '''десятиденний строк'''.

Ст. 451 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], ст.343 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК] України передбачають, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

'''Порядок апеляційного оскарження:'''

Відповідно до ст. 353 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії(бездіяльність) приватного виконавця протягом 15 днів з дня її проголошення.

Відповідно до частини 6 ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення

[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Суди]]

Державна цільова підтримка дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи

2020-07-31T14:08:23Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/425-19 Закон України від 14 травня 2015 року № 425-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-20 Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб" (набрання чинності відбудеться 20 травня 2020 року)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/975-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 505 "Про надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти"]

== Державна цільова підтримка ==
Дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи (ВПО), державна цільова підтримка надається у вигляді:
* повної оплати навчання для здобуття професійно-технічної та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до та правил прийому. Підтримка надається до закінчення особою навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;
* надання в установленому законодавством порядку пільгових довгострокових кредитів для здобуття вищої освіти та професійно-технічної освіти - у разі зарахування на навчання згідно з угодами, укладеними між вищим навчальним закладом та фізичною або юридичною особою, відповідно до умов прийому;
* соціальної стипендії;
* безоплатного забезпечення підручниками;
* безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;
* безоплатного проживання в учнівських гуртожитках - для учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти ;
* проживання у студентських гуртожитках з пільговою оплатою у розмірі, визначеному закладом фахової передвищої або вищої освіти в установленому законодавством порядку, але не більш як 50 відсотків граничного розміру плати за проживання у студентських гуртожитках відповідного типу закладу освіти - для студентів закладів фахової передвищої або вищої освіти, курсантів невійськових закладів фахової передвищої або вищої освіти за умови, що такі особи не отримують допомогу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/505-2014-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”;]
* забезпечення безкоштовним харчуванням навчальними закладами незалежно від підпорядкування, типу і форми власності (дана норма набирає чинності з 20 травня 2020 року) передбачає:
- для дітей грудного віку та дітям раннього віку числа внутрішньо переміщених осіб за рахунок держави гарантується забезпечення дитячим харчуванням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- для дітей з числа внутрішньо переміщених осіб, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності забезпечення безкоштовним харчуванням навчальними закладами;

- для дітей з числа внутрішньо переміщених осіб, які здобувають професійну (професійно-технічну) освіту безкоштовним харчуванням навчальними закладами.

== Які документи необхідно надати? ==
* завірену в установленому порядку копію довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи видана згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF#n9 Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи]
* заяву на ім'я керівника відповідного професійно-технічного або вищого навчального закладу, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особа претендує (подається особисто або через законного представника, якщо особа не досягнула повноліття).

Проживання в учнівських та студентських гуртожитках осіб забезпечується відповідним навчальним закладом за рахунок та в межах видатків, передбачених на зазначену мету в кошторисах таких навчальних закладів, затверджених в установленому порядку.

Діти із категорії ВПО мають право на проживання у студентських гуртожитках з пільговою оплатою, однак державний або комунальний вищий навчальний заклад може самостійно встановлювати конкретний розмір плати, що не може перевищувати 50 відсотків граничного розміру плати за проживання у студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форми власності, визначеного в установленому порядку.

'''Державна цільова підтримка таких осіб здійснюється до закінчення ними професійно-технічних, вищих навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років.'''

== Грошова допомога дітям з числа ВПО ==
Передбачено виплата грошової допомоги дітям з числа внутрішньо переміщених осіб дітей, осіб, які досягли 18-річного віку та продовжують навчання за денною формою в закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) або вищої освіти, до закінчення таких закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, - 1000 гривень на одну особу (члена сім’ї).
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Право на освіту]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Пільги у сфері освіти]]

Оскарження дій та контроль за діяльністю приватних виконавців

2020-07-31T13:36:35Z

Sofiia.habrivska: Ставка судового збору

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів]»
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18 Наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців";]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

== Шляхи здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця ==
* Міністерство юстиції України проводить планові і позапланові перевірки
* Рада приватних виконавців України здійснює перевірку діяльності приватного виконавця за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою .

'''Планові перевірки''' проводяться не частіше одного разу на '''два роки'''.

'''Позапланові перевірки''' проводяться на підставі:
* 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
* 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
* 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

{| class="wikitable"
|-
| [https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer Єдиний реєстр приватних виконавців України]
|}

== Підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності ==
Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

'''Дисциплінарним проступком''' приватного виконавця є:

* факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;
* порушення правил професійної етики приватного виконавця;
* розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
* невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків;
* невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України.

== Позасудовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця ==
Дисциплінарна комісія розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:

* задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
* відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
* відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

За вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

* попередження;
* догана;
* зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
* припинення діяльності приватного виконавця.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

== Куди звернутися ==
Учасник виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вправі письмово звернутися до Міністерства юстиції та в Раду приватних виконавців України щодо перевірки діяльності приватного виконавця. Крім цього, у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, остання направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України.

== Строки розгляду звернень з приводу перевірки діяльності приватних виконавців ==
Перевірка Радою приватних виконавців України діяльності приватного виконавця здійснюється шляхом надсилання приватному виконавцю письмового запиту в межах предмета перевірки. Протягом 15 календарних днів з дня отримання запиту приватний виконавець зобов’язаний надати Раді приватних виконавців України пояснення та копії відповідних документів. Рада приватних виконавців України зобов’язана протягом 30 робочих днів з дня отримання пояснень приватного виконавця або часу, коли такі пояснення мали бути отримані, у разі їх ненадання розглянути надані матеріали на предмет наявності ознак дисциплінарного проступку та вирішити питання щодо внесення до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги.

'''Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.'''

== Судовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця ==
Відповідно до ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 закону України «Про виконавче провадження»] рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Ст. 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] передбачено, що суд може постановити окрему ухвалу щодо приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності)таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Згідно ст. 447 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], ст. 339 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК України] сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають , що рішенням , дією або бездіяльнітю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають , що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

== Куди звернутися ==
* До суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
* До місцевого адміністративного суду (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди).
{| class="wikitable"
|+
|'''Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.'''
|}

== Строки звернення до суду для оскарження ==
Позовну заяву може бути подано до суду:
* у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
* у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

== Вартість звернення до суду ==
Згідно ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] плата за адміністративний позов немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2020рік становить 840грн. 40коп).

За адміністративний позов майнового характеру – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання скарг на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця до суду як суду, який видав виконавчий документ, судовий збір не сплачується.

'''Перелік необхідних документів:'''

* скарга на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця
* адміністративний позов

== Строки розгляду судом скарг чи позову ==
Згідно ст. 450 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] , ст. 342 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК] (ст.342), ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] скарга, позовна заява розглядається у '''десятиденний строк'''.

Ст. 451 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], ст.343 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК] України передбачають, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

'''Порядок апеляційного оскарження:'''

Відповідно до ст. 353 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії(бездіяльність) приватного виконавця протягом 15 днів з дня її проголошення.

Відповідно до частини 6 ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення

[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Суди]]

Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення

2020-07-31T13:25:52Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1086-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15?find=1&text=%F2%E8%EC%F7%E0%F1%EE%E2%E5+%EF%EE%F1%E2%B3%E4%F7%E5%ED%ED%FF#w11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № "1395 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі"]

== Підстави тимчасового вилучення посвідчення водія ==
Підставою тимчасового вилучення посвідчення водія є наявність підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

== Порядок вилучення посвідчення водія ==
# Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється уповноваженим працівником уповноваженого підрозділу поліції. Працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, '''але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення'''.
# Поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
# Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
# До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві '''тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом строком '''до трьох місяців''' з дати вилучення посвідчення.
# У разі вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, особою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне(і) правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом поліцейський робить відмітки за фактом виявленого правопорушення.
# Посвідчення водія вилучається до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення.
# Вилучене посвідчення водія '''протягом трьох днів''' з дати надходження постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, передається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи з копією такої постанови для зберігання. 
'''Вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС.'''

'''У разі вчинення особою, якій уже видано тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом, повторного адміністративного правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, новий дозвіл їй видається лише після закінчення строку дії попереднього, але на строк не більше трьох місяців з дати вчинення такого правопорушення
== Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ==
У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку перекреслюються категорії транспортних засобів, права на керування якими *водій не має, а також робляться наступні записи:
*дата тимчасового вилучення посвідчення водія;
*посада, прізвище поліцейського, номер його нагрудного знака;
*дата вчинення правопорушення;
*серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення;
*стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення, санкція якої передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
'''[[Файл:Шаблон_тимчасового_дозволу_на_керування_транспортним_засобом_(2).docx|міні]] 
== Якщо посвідчення водія не вилучено ==
'''У разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено:''' 
# Уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія.
# Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, ''не з’являється протягом місячного строку'', дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.
# У випадку виявлення посвідчення водія, яке підлягає вилученню, працівник поліції складає акт вилучення посвідчення водія із зазначенням підстав такого вилучення. Акт складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
== Порядок повернення тимчасово вилученого посвідчення водія ==
# За заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;
# Після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв’язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);
# У разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв)

2020-07-31T13:08:09Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
*
==Особи, які мають право на земельну частку (пай)==
'''Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] право на земельну частку (пай) мають:''' 
# колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
# громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
# громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
# громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
'''Крім цього, [[Визнання права власності на земельну частку (пай)|право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.]]'''
 

==Документи, що посвідчують право на земельну частку (пай)==
Згідно з '''ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай)''', виданий районною (міською) державною адміністрацією. 
'''Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:'''
* свідоцтво про право на спадщину;
* посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
* рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
* трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї. 

== Що потрібно знати особам, які мають право на земельну частку (пай) ==
1 січня 2019 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#n5 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»], який вносить ряд важливих змін до законодавчих актів України, зокрема і до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]. 

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] передбачено наступне, '''якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.''' 

'''Невитребуваною''' є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). 
Тобто, земельна частка (пай) яка не була виділена в натурі (на місцевості) або на яку не отримано документа, що посвідчує таке право є невитребуваною. 

Невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради '''на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади''', на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. 

За позовом власника невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємця '''у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення.''' 

'''Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність''' (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям). 

Крім цього цією ж статтею, визначено, що '''нерозподіленою земельною ділянкою''' є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). 

'''Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку,''' про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

== Підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)==
'''Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.''' 
''Особи, власники сертифікатів'' на право на земельну частку (пай), ''які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву'' про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). 
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). 
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) '''(ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»])'''.

==Особливості виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок єдиним масивом у спільну власність власникам земельних часток (паїв)==
'''Ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]''' передбачено, що '''особам, які мають право на виділення їм у натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв''') із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, '''земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним масивом.''' 
Громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до відповідної сільської, селищної, міської ради спільну заяву чи клопотання, підписані кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність. 

==Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)==
'''Ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] встановлено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):''' 
# розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;
# приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
# уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
# уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
# укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
# сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;
# надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
# розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
# організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;
# оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
==Розробка і затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки==
'''Після отримання в сільській, селищній, міській раді рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) наступним кроком є розробка проекту землеустрою.''' 

'''Ч. 1 ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] передбачено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути:'''
* органи державної влади;
* Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
* органи місцевого самоврядування;
* землевласники і землекористувачі.
'''Розробниками документації із землеустрою згідно ч. 2 ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України "Про землеустрій"] є:'''
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Держгеокадастр веде державні реєстри сертифікованих інженерів-землевпорядників, то ж знайти відповідного інженера-землеупорядника, який відповідає усім вимогам можна на сайті Держгеокадастру, перейшовши за посиланням:
{| class="wikitable"
|-
| [http://Реєстр%20сертифікованих%20інженерів-землевпорядників Реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників]
|}

'''Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником (ч.3 ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).''' 

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. 

'''Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок''' усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) '''підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).''' 

Органи, що здійснюють погодження проекту, зобов’язані '''протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки''' про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері ( ч.5 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]). 

'''Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч.6 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).'''
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений) ( ч.8 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).
Органами, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження. 

== Присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці ==
'''Кадастровий номер земельної ділянки''' - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування (ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]). 

'''Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.4 ст. 791 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).''' 

'''Ч. 4 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:'''
# заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;
# оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
# документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а в разі подання заяви в електронній формі - надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку. 

'''Державний кадастровий реєстратор,''' який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, '''протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви (ч.5 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]):'''
* перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;
* за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. 

'''Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки відповідно до ч.6 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] є:'''
# розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
# подання заявником документів, не в повному обсязі;
# невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
# знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. 

'''На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.''' Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. 8, 9 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]). 

== Державна реєстрація права власності на земельну ділянку ==
'''Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса''' ( п. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]).
Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав ( п. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''Перелік документів для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку:'''
* документ, що посвідчує особу;
* рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування;
* документ, що підтверджує сплату адміністративного збору ( п. 812 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення''' щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
'''Після внесення відомостей до Державного реєстру прав державний реєстратор''' за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено адміністративний збір, '''формує витяг''' з нього про державну реєстрацію прав, який розміщується на веб-порталі Мін’юсту для доступу до нього заявника з метою перегляду, завантаження і друку (п.22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''Рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.'''
Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав за бажанням заявника надається у паперовій формі. Такий витяг у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора чи адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі отримання витягу шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг) ( ч. 1 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''Рішення державного реєстратора, витя'''г з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, '''отримані в електронній чи паперовій формі''' за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, '''мають однакову юридичну силу''' та використовуються відповідно до законодавства ( ч. 2 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]).
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Право власності на майно]]

Оскарження дій та контроль за діяльністю приватних виконавців

2020-05-28T12:24:05Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів]»
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18 Наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців";]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

== Шляхи здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця ==
* Міністерство юстиції України проводить планові і позапланові перевірки
* Рада приватних виконавців України здійснює перевірку діяльності приватного виконавця за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою .

'''Планові перевірки''' проводяться не частіше одного разу на '''два роки'''.

'''Позапланові перевірки''' проводяться на підставі:
* 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
* 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
* 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

{| class="wikitable"
|-
| [https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer Єдиний реєстр приватних виконавців України]
|}

== Підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності ==
Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

'''Дисциплінарним проступком''' приватного виконавця є:

* факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;
* порушення правил професійної етики приватного виконавця;
* розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
* невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків;
* невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України.

== Позасудовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця ==
Дисциплінарна комісія розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:

* задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
* відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
* відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

За вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

* попередження;
* догана;
* зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
* припинення діяльності приватного виконавця.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

== Куди звернутися ==
Учасник виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вправі письмово звернутися до Міністерства юстиції та в Раду приватних виконавців України щодо перевірки діяльності приватного виконавця. Крім цього, у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, остання направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України.

== Строки розгляду звернень з приводу перевірки діяльності приватних виконавців ==
Перевірка Радою приватних виконавців України діяльності приватного виконавця здійснюється шляхом надсилання приватному виконавцю письмового запиту в межах предмета перевірки. Протягом 15 календарних днів з дня отримання запиту приватний виконавець зобов’язаний надати Раді приватних виконавців України пояснення та копії відповідних документів. Рада приватних виконавців України зобов’язана протягом 30 робочих днів з дня отримання пояснень приватного виконавця або часу, коли такі пояснення мали бути отримані, у разі їх ненадання розглянути надані матеріали на предмет наявності ознак дисциплінарного проступку та вирішити питання щодо внесення до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги.

'''Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.'''

== Судовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця ==
Відповідно до ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 закону України «Про виконавче провадження»] рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Ст. 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] передбачено, що суд може постановити окрему ухвалу щодо приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності)таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Згідно ст. 447 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], ст. 339 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК України] сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають , що рішенням , дією або бездіяльнітю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають , що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

== Куди звернутися ==
* До суду , який розглянув справу як суд першої інстанції.
* До місцевого адміністративного суду(місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди).
{| class="wikitable"
|+
|'''Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
|}

== Строки звернення до суду для оскарження ==
Позовну заяву може бути подано до суду:
* у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
* у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

== Вартість звернення до суду ==
Згідно ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] плата за адміністративний позов немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За адміністративний позов майнового характеру – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання скарг на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця до суду як суду, який видав виконавчий документ, судовий збір не сплачується.

'''Перелік необхідних документів:'''

* скарга на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця
* адміністративний позов

== Строки розгляду судом скарг чи позову ==
Згідно ст. 450 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] , ст. 342 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК] (ст.342), ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] скарга, позовна заява розглядається у '''десятиденний строк'''.

Ст. 451 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], ст.343 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК] України передбачають, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

'''Порядок апеляційного оскарження:'''

Відповідно до ст. 353 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії(бездіяльність) приватного виконавця протягом 15 днів з дня її проголошення.

Відповідно до частини 6 ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення

[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Суди]]

Оскарження дій та контроль за діяльністю приватних виконавців

2020-05-28T12:23:19Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів]»
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18 Наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців";]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

== Шляхи здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця ==
* Міністерство юстиції України проводить планові і позапланові перевірки
* Рада приватних виконавців України здійснює перевірку діяльності приватного виконавця за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою .

'''Планові перевірки''' проводяться не частіше одного разу на '''два роки'''.

'''Позапланові перевірки''' проводяться на підставі:
* 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
* 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
* 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

{| class="wikitable"
|-
| [https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer Єдиний реєстр приватних виконавців України]
|}

== Підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності ==
Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

'''Дисциплінарним проступком''' приватного виконавця є:

* факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;
* порушення правил професійної етики приватного виконавця;
* розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
* невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків;
* невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України.

== Позасудовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця ==
Дисциплінарна комісія розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:

* задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
* відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
* відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

За вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

* попередження;
* догана;
* зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
* припинення діяльності приватного виконавця.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

== Куди звернутися ==
Учасник виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вправі письмово звернутися до Міністерства юстиції та в Раду приватних виконавців України щодо перевірки діяльності приватного виконавця. Крім цього, у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, остання направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України.

== Строки розгляду звернень з приводу перевірки діяльності приватних виконавців ==
Перевірка Радою приватних виконавців України діяльності приватного виконавця здійснюється шляхом надсилання приватному виконавцю письмового запиту в межах предмета перевірки. Протягом 15 календарних днів з дня отримання запиту приватний виконавець зобов’язаний надати Раді приватних виконавців України пояснення та копії відповідних документів. Рада приватних виконавців України зобов’язана протягом 30 робочих днів з дня отримання пояснень приватного виконавця або часу, коли такі пояснення мали бути отримані, у разі їх ненадання розглянути надані матеріали на предмет наявності ознак дисциплінарного проступку та вирішити питання щодо внесення до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги.

'''Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.'''

== Судовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця ==
Відповідно до ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 закону України «Про виконавче провадження»] рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Ст. 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] передбачено, що суд може постановити окрему ухвалу щодо приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності)таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Згідно ст. 447 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], ст. 339 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК України] сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають , що рішенням , дією або бездіяльнітю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають , що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

== Куди звернутися ==

* До суду , який розглянув справу як суд першої інстанції.
* До місцевого адміністративного суду(місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди).

== Строки звернення до суду для оскарження ==
Позовну заяву може бути подано до суду:
* у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
* у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

== Вартість звернення до суду ==
Згідно ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] плата за адміністративний позов немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За адміністративний позов майнового характеру – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання скарг на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця до суду як суду, який видав виконавчий документ, судовий збір не сплачується.

'''Перелік необхідних документів:'''

* скарга на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця
* адміністративний позов

== Строки розгляду судом скарг чи позову ==
Згідно ст. 450 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] , ст. 342 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК] (ст.342), ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] скарга, позовна заява розглядається у '''десятиденний строк'''.

Ст. 451 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], ст.343 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК] України передбачають, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

'''Порядок апеляційного оскарження:'''

Відповідно до ст. 353 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії(бездіяльність) приватного виконавця протягом 15 днів з дня її проголошення.

Відповідно до частини 6 ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення

[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Суди]]

Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення

2020-05-22T13:17:17Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1086-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15?find=1&text=%F2%E8%EC%F7%E0%F1%EE%E2%E5+%EF%EE%F1%E2%B3%E4%F7%E5%ED%ED%FF#w11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № "1395 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі"]

== Підстави тимчасового вилучення посвідчення водія ==
Підставою тимчасового вилучення посвідчення водія є наявність підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

== Порядок вилучення посвідчення водія ==
# Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється уповноваженим працівником уповноваженого підрозділу поліції. Працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, '''але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення'''.
# Поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
# Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
# До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві '''тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом строком '''до трьох місяців''' з дати вилучення посвідчення.
# У разі вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, особою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне(і) правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом поліцейський робить відмітки за фактом виявленого правопорушення.
# Посвідчення водія вилучається до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення.
# Вилучене посвідчення водія '''протягом трьох днів''' з дати надходження постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, передається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи з копією такої постанови для зберігання. 

'''У разі вчинення особою, якій уже видано тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом, повторного адміністративного правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, новий дозвіл їй видається лише після закінчення строку дії попереднього, але на строк не більше трьох місяців з дати вчинення такого правопорушення
== Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ==
У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку перекреслюються категорії транспортних засобів, права на керування якими *водій не має, а також робляться наступні записи:
*дата тимчасового вилучення посвідчення водія;
*посада, прізвище поліцейського, номер його нагрудного знака;
*дата вчинення правопорушення;
*серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення;
*стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення, санкція якої передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
'''[[Файл:Шаблон_тимчасового_дозволу_на_керування_транспортним_засобом_(2).docx|міні]] 
== Якщо посвідчення водія не вилучено ==
'''У разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено:''' 
# Уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія.
# Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, ''не з’являється протягом місячного строку'', дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.
# У випадку виявлення посвідчення водія, яке підлягає вилученню, працівник поліції складає акт вилучення посвідчення водія із зазначенням підстав такого вилучення. Акт складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
== Порядок повернення тимчасово вилученого посвідчення водія ==
# За заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;
# Після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв’язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);
# У разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення

2020-04-30T08:11:18Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1086-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15?find=1&text=%F2%E8%EC%F7%E0%F1%EE%E2%E5+%EF%EE%F1%E2%B3%E4%F7%E5%ED%ED%FF#w11 Наказ Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 № 1395 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі]

== Підстави тимчасового вилучення посвідчення водія ==
Підставою тимчасового вилучення посвідчення водія є наявність підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

== Порядок вилучення посвідчення водія ==
# Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється уповноваженим працівником уповноваженого підрозділу поліції. Працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, '''але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення'''.
# Поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
# Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
# До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві '''тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом строком '''до трьох місяців''' з дати вилучення посвідчення.
# У разі вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, особою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне(і) правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом поліцейський робить відмітки за фактом виявленого правопорушення.
# Посвідчення водія вилучається до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення.
# Вилучене посвідчення водія '''протягом трьох днів''' з дати надходження постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, передається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи з копією такої постанови для зберігання. 

'''У разі вчинення особою, якій уже видано тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом, повторного адміністративного правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, новий дозвіл їй видається лише після закінчення строку дії попереднього, але на строк не більше трьох місяців з дати вчинення такого правопорушення 
== Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ==
У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку перекреслюються категорії транспортних засобів, права на керування якими *водій не має, а також робляться наступні записи:
*дата тимчасового вилучення посвідчення водія;
*посада, прізвище поліцейського, номер його нагрудного знака;
*дата вчинення правопорушення;
*серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення;
*стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення, санкція якої передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
[[Файл:Шаблон_тимчасового_дозволу_на_керування_транспортним_засобом_(2).docx|міні]] 
== Якщо посвідчення водія не вилучено ==
'''У разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено:''' 
# Уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія.
# Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, ''не з’являється протягом місячного строку'', дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.
# У випадку виявлення посвідчення водія, яке підлягає вилученню, працівник поліції складає акт вилучення посвідчення водія із зазначенням підстав такого вилучення. Акт складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
== Порядок повернення тимчасово вилученого посвідчення водія ==
# За заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;
# Після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв’язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);
# У разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Файл:Шаблон тимчасового дозволу на керування транспортним засобом (2).docx

2020-04-30T08:04:27Z

Sofiia.habrivska: Шаблон тимчасового дозволу на керування транспортним засобом (2)

== Опис файлу ==
Шаблон тимчасового дозволу на керування транспортним засобом (2)

Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення

2020-04-30T07:44:37Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1086-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15?find=1&text=%F2%E8%EC%F7%E0%F1%EE%E2%E5+%EF%EE%F1%E2%B3%E4%F7%E5%ED%ED%FF#w11 Наказ Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 № 1395 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі]

== Підстави тимчасового вилучення посвідчення водія ==
Підставою тимчасового вилучення посвідчення водія є наявність підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

== Порядок вилучення посвідчення водія ==
# Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється уповноваженим працівником уповноваженого підрозділу поліції. Працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, '''але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення'''.
# Поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
# Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
# До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві '''тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом строком '''до трьох місяців''' з дати вилучення посвідчення.
# У разі вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, особою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне(і) правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом поліцейський робить відмітки за фактом виявленого правопорушення.
# Посвідчення водія вилучається до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення.
# Вилучене посвідчення водія '''протягом трьох днів''' з дати надходження постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, передається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи з копією такої постанови для зберігання. 

'''У разі вчинення особою, якій уже видано тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом, повторного адміністративного правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, новий дозвіл їй видається лише після закінчення строку дії попереднього, але на строк не більше трьох місяців з дати вчинення такого правопорушення 
== Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ==
У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку перекреслюються категорії транспортних засобів, права на керування якими *водій не має, а також робляться наступні записи:
*дата тимчасового вилучення посвідчення водія;
*посада, прізвище поліцейського, номер його нагрудного знака;
*дата вчинення правопорушення;
*серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення;
*стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення, санкція якої передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
== Якщо посвідчення водія не вилучено ==
'''У разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено:''' 
# Уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія.
# Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, ''не з’являється протягом місячного строку'', дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.
# У випадку виявлення посвідчення водія, яке підлягає вилученню, працівник поліції складає акт вилучення посвідчення водія із зазначенням підстав такого вилучення. Акт складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
== Порядок повернення тимчасово вилученого посвідчення водія ==
# За заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;
# Після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв’язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);
# У разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю

2020-04-29T12:08:32Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2018 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"]
== Загальні положення ==
'''''Щомісячна компенсаційна виплата''''' призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що
обслуговуються соціальними службами).
== Розрахунок розміру компенсації ==
Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:
* 15 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю I групи;
* 10 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування, особам з інвалідністю II групи та дітям з інвалідністю;
* 7 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю III групи та хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.
* Компенсація фізичним особам, які досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та особам з інвалідністю, що надають соціальні послуги, призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виплата компенсації провадиться щомісяця до 1 числа місяця, що настає за тим, в якому фізична особа надавала соціальні послуги, і триває до дня припинення їх надання.

'''Важливо!''' Розмір прожиткового мінімуму розраховується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-IX Закону України "Про Державний бюджет України на 2020рік"]
== Передбачено випадки коли компенсація не призначається ==
# Фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким призначено:
#*державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" або надбавку на догляд до державної соціальної допомоги згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю";
#*надбавку на догляд або державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
#*відшкодування витрат на надання послуг по догляду відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";
# фізичним особам, які надають соціальні послуги і отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу"
# фізичним особам, які надають соціальні послуги на платній основі;
# самозайнятим особам;
# фізичним особам, які проходять альтернативну (невійськову)службу;
# фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування та перебувають у трудових відносинах, у тому числі на умовах неповного робочого дня (крім роботи вдома).
== Ким призначається та виплачується компенсація ==
Компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами. Відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом десяти днів після одержання заяв із необхідними документами розглядає їх та приймає рішення про призначення компенсації чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення. Про прийняте рішення особа інформується письмово протягом п’яти днів після прийняття відповідного рішення.
== Необхідний перелік документів для отримання компенсації ==
Для призначення компенсації подаються такі документи:
# Фізичною особою, яка надає соціальні послуги:
#*заява про згоду надавати соціальні послуги;
#*паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
#*висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;
#*копія трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки - письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;
#*заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків .
# Особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):
#*заява про необхідність надання соціальних послуг;
#*паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
#*копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією
#*висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування (за винятком осіб з інвалідністю I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду).
# Законним представником дитини, яка потребує надання соціальних послуг:
#*заява про необхідність надання соціальних послуг;
#*копія свідоцтва про народження дитини;
#*висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність дитини до самообслуговування.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
== Період на який призначається компенсація==
Компенсація призначається:
* на час встановлення групи інвалідності - особам з інвалідністю I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду;

* на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду.
У разі зміни групи інвалідності компенсація призначається в новому розмірі і виплачується з дня зміни групи інвалідності (якщо розмір збільшено) або з місяця, що настає за тим, в якому встановлено нову групу інвалідності (якщо розмір зменшено).

Перерахунок розміру компенсації у зв’язку із зміною групи інвалідності особи, якій надаються соціальні послуги, здійснюється на підставі копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, яка надсилається зазначеному підрозділу, органами медико-соціальної експертизи.Якщо дитина з інвалідністю після досягнення певного віку визнана особою з інвалідністю I, II або III групи, компенсація виплачується у новому розмірі за заявою фізичної особи, яка надає соціальні послуги, та представника дитини з дня зміни групи інвалідності (якщо розмір збільшено) або з місяця, що настає за тим, в якому дитині з інвалідністю встановлено нову групу інвалідності (якщо розмір зменшено).
== Підстави зупинення та порядок поновлення виплати компенсації==
Виплата компенсації тимчасово зупиняється у разі пропущення особою з інвалідністю чергового переогляду органами медико-соціальної експертизи або дитиною з інвалідністю - лікарсько-консультаційними комісіями, а у разі визнання знову особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за один місяць. Якщо при цьому особі з інвалідністю встановлено іншу групу, компенсація за зазначений період виплачується у раніше встановлених розмірах за попередньою групою. Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, що підтверджується органом медико-соціальної експертизи, виплата компенсації поновлюється з дня її зупинення, але не більш як за три роки за умови, що протягом цього періоду особа визнана особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю.

За місяць до закінчення строку виплати відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення зобов'язаний у письмовій формі попередити фізичну особу про причину припинення виплати. У разі зміни особою, якій надаються соціальні послуги, постійного місця проживання виплату компенсації провадить відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання особи з часу припинення виплат за попереднім місцем проживання.

Якщо особа, якій надавалися соціальні послуги, за висновком органу медико-соціальної експертизи (лікарсько-консультаційної комісії) вже не потребує постійного стороннього догляду, виплата компенсації припиняється з дня, що настає за тим, з якого ця особа згідно з висновком втратила необхідністьтакого догляду.
== Виплата неодержаних сум компенсацій за минулий час та недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю ==
Суми компенсації, не одержані своєчасно фізичною особою, яка надає соціальні послуги, виплачуються за минулий час, але не більш як за 12 місяців, що передують зверненню за їх одержанням. Якщо суми компенсації не одержані з вини органу, який їх призначає та виплачує, вони виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата за минулий час здійснюється виходячи з прожиткового мінімуму, затвердженого на момент виплати. Сума компенсації, що нарахована фізичній особі, яка надавала соціальні послуги, і залишилася недоотриманою у зв’язку з її смертю, виплачується за весь період по день смерті включно членам її сім’ї (чоловік, дружина, діти), а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

'''''У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок розміру компенсації здійснюється без подання заяви фізичною особою, яка надає соціальні послуги.'''''

Фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов'язані повідомити відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення та виплати. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв'язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні
відшкодувати відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення надміру виплачені суми за весь період, коли фізична особа не мала права на одержання компенсації.
Якщо фізична особа не повернула добровільно надміру виплачені суми, вони стягуються в судовому порядку

Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю

2020-04-29T09:37:05Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2018 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"]
== Загальні положення ==
Щомісячна компенсаційна виплата призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що
обслуговуються соціальними службами).
== Розрахунок розміру компенсації ==
Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:
* 15 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю I групи;
* 10 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування, особам з інвалідністю II групи та дітям з інвалідністю;
* 7 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю III групи та хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.
* Компенсація фізичним особам, які досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та особам з інвалідністю, що надають соціальні послуги, призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виплата компенсації провадиться щомісяця до 1 числа місяця, що настає за тим, в якому фізична особа надавала соціальні послуги, і триває до дня припинення їх надання.
'''Важливо!''' Розмір прожиткового мінімуму розраховується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-IX Закону України "Про Державний бюджет України на 2020рік"]
== Передбачено випадки коли компенсація не призначається ==
# Фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким призначено:
#*державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" або надбавку на догляд до державної соціальної допомоги згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю";
#*надбавку на догляд або державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
#*відшкодування витрат на надання послуг по догляду відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";
# фізичним особам, які надають соціальні послуги і отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу"
# фізичним особам, які надають соціальні послуги на платній основі;
# самозайнятим особам;
# фізичним особам, які проходять альтернативну (невійськову)службу;
# фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування та перебувають у трудових відносинах, у тому числі на умовах неповного робочого дня (крім роботи вдома).
== Ким призначається та виплачується компенсація ==
Компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами.Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради протягом десяти днів після одержання заяв із необхідними документами розглядає їх та приймає рішення про призначення компенсації чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення, про що інформує заявника письмово протягом п’яти днів після прийняття відповідного рішення.
== Необхідний перелік документів для отримання компенсації ==
Для призначення компенсації подаються такі документи:
# фізичною особою, яка надає соціальні послуги
#*заява про згоду надавати соціальні послуги;
#*паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
#*висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;
#*копія трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки - письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;
#*заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних")
# особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):
#*заява про необхідність надання соціальних послуг;
#*паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
#*копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією
#*висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування (за винятком осіб з інвалідністю I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду). Порядок видачі такого висновку та його форма затверджуються МОЗ.
# законним представником дитини, яка потребує надання соціальних послуг:
#*заява про необхідність надання соціальних послуг;
#*копія свідоцтва про народження дитини;
#*висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність дитини до самообслуговування.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
== Період на який призначається компенсація==
на час встановлення групи інвалідності - особам з інвалідністю I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду;
на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного
стороннього догляду.
У разі зміни групи інвалідності компенсація призначається в новому розмірі і виплачується з дня зміни групи інвалідності (якщо розмір збільшено) або з місяця, що настає за тим, в якому встановлено нову групу інвалідності (якщо розмір зменшено).
Перерахунок розміру компенсації у зв’язку із зміною групи інвалідності особи, якій надаються соціальні послуги, здійснюється на підставі копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, яка надсилається зазначеному підрозділу, органами медико-соціальної експертизи без подання заяв, зазначених у пункті 6, і оформляється рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради в установленому порядку.
Якщо дитина з інвалідністю після досягнення певного віку визнана особою з інвалідністю I, II або III групи, компенсація виплачується у новому розмірі за заявою фізичної особи, яка надає соціальні послуги, та представника дитини з дня зміни групи інвалідності (якщо розмір збільшено) або з місяця, що настає за тим, в якому дитині з інвалідністю встановлено нову групу інвалідності (якщо розмір зменшено).
== Підстави зупинення та порядок поновлення виплати компенсації==
Виплата компенсації тимчасово зупиняється у разі пропущення особою з інвалідністю чергового переогляду органами медико-соціальної експертизи або дитиною з інвалідністю - лікарсько-консультаційними комісіями, а у разі визнання знову особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за один місяць. Якщо при цьому особі з інвалідністю встановлено іншу групу, компенсація за зазначений період виплачується у раніше встановлених розмірах за попередньою групою.
Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, що підтверджується органом медико-соціальної експертизи (лікарськоконсультаційною комісією), виплата компенсації поновлюється з дня її зупинення, але не більш як за три роки за умови, що протягом цього періоду особа визнана особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю. За місяць до закінчення строку виплати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради зобов'язаний у письмовій формі попередити фізичну особу про причину припинення виплати.
У разі зміни особою, якій надаються соціальні послуги, постійного місця проживання виплату компенсації провадить відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за новим місцем проживання особи з часу припинення виплат за попереднім місцем проживання.
Якщо особа, якій надавалися соціальні послуги, за висновком органу медико-соціальної експертизи (лікарсько-консультаційної комісії) вже не потребує постійного стороннього догляду, виплата компенсації припиняється з дня, що настає за тим, з якого ця особа згідно з висновком втратила необхідністьтакого догляду.
== Виплата неодержаних сум компенсацій за минулий час та недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю ==
Суми компенсації, не одержані своєчасно фізичною особою, яка надає соціальні послуги, виплачуються за минулий час, але не більш як за 12 місяців, що передують зверненню за їх одержанням.
Якщо суми компенсації не одержані з вини органу, який їх призначає та виплачує, вони виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата за минулий час здійснюється виходячи з прожиткового мінімуму, затвердженого на момент виплати.
Сума компенсації, що нарахована фізичній особі, яка надавала соціальні послуги, і залишилася недоотриманою у зв’язку з її смертю, виплачується за весь період по день смерті включно членам її сім’ї (чоловік, дружина, діти), а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
'''Жирний текст''''''''У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок розміру компенсації здійснюється без подання заяви фізичною особою, яка надає соціальні послуги.'''''
Фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов'язані повідомити відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення та виплати. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв'язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні
відшкодувати відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення надміру виплачені суми за весь період, коли фізична особа не мала права на одержання компенсації.
Якщо фізична особа не повернула добровільно надміру виплачені суми, вони стягуються в судовому порядку

Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю

2020-04-27T20:02:31Z

Sofiia.habrivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2018 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"]
== Загальні положення ==
Щомісячна компенсаційна виплата призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що
обслуговуються соціальними службами).
== Розрахунок розміру компенсації ==
Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:
* 15 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю I групи;
* 10 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування, особам з інвалідністю II групи та дітям з інвалідністю;
* 7 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю III групи та хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.
* Компенсація фізичним особам, які досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та особам з інвалідністю, що надають соціальні послуги, призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виплата компенсації провадиться щомісяця до 1 числа місяця, що настає за тим, в якому фізична особа надавала соціальні послуги, і триває до дня припинення їх надання.
'''Важливо!''' Розмір прожиткового мінімуму розраховується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-IX Закону України "Про Державний бюджет України на 2020рік"]
== Передбачено випадки коли компенсація не призначається ==
# Фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким призначено:
#*державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" або надбавку на догляд до державної соціальної допомоги згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю";
#*надбавку на догляд або державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
#*відшкодування витрат на надання послуг по догляду відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";
# фізичним особам, які надають соціальні послуги і отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу"
# фізичним особам, які надають соціальні послуги на платній основі;
# самозайнятим особам;
# фізичним особам, які проходять альтернативну (невійськову)службу;
# фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування та перебувають у трудових відносинах, у тому числі на умовах неповного робочого дня (крім роботи вдома).
== Ким призначається та виплачується компенсація ==
Компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами.Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради протягом десяти днів після одержання заяв із необхідними документами розглядає їх та приймає рішення про призначення компенсації чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення, про що інформує заявника письмово протягом п’яти днів після прийняття відповідного рішення.
== Необхідний перелік документів для отримання компенсації ==
Для призначення компенсації подаються такі документи:
# фізичною особою, яка надає соціальні послуги
#*заява про згоду надавати соціальні послуги;
#*паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
#*висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;
#*копія трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки - письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;
#*заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних")
# особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):
#*заява про необхідність надання соціальних послуг;
#*паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
#*копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією
#*висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування (за винятком осіб з інвалідністю I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду). Порядок видачі такого висновку та його форма затверджуються МОЗ.
# законним представником дитини, яка потребує надання соціальних послуг:
#*заява про необхідність надання соціальних послуг;
#*копія свідоцтва про народження дитини;
#*висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність дитини до самообслуговування.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
== Період на який призначається компенсація==
на час встановлення групи інвалідності - особам з інвалідністю I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду;
на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного
стороннього догляду.
У разі зміни групи інвалідності компенсація призначається в новому розмірі і виплачується з дня зміни групи інвалідності (якщо розмір збільшено) або з місяця, що настає за тим, в якому встановлено нову групу інвалідності (якщо розмір зменшено).
Перерахунок розміру компенсації у зв’язку із зміною групи інвалідності особи, якій надаються соціальні послуги, здійснюється на підставі копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, яка надсилається зазначеному підрозділу, органами медико-соціальної експертизи без подання заяв, зазначених у пункті 6, і оформляється рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради в установленому порядку.
Якщо дитина з інвалідністю після досягнення певного віку визнана особою з інвалідністю I, II або III групи, компенсація виплачується у новому розмірі за заявою фізичної особи, яка надає соціальні послуги, та представника дитини з дня зміни групи інвалідності (якщо розмір збільшено) або з місяця, що настає за тим, в якому дитині з інвалідністю встановлено нову групу інвалідності (якщо розмір зменшено).
== Підстави зупинення та порядок поновлення виплати компенсації==
Виплата компенсації тимчасово зупиняється у разі пропущення особою з інвалідністю чергового переогляду органами медико-соціальної експертизи або дитиною з інвалідністю - лікарсько-консультаційними комісіями, а у разі визнання знову особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за один місяць. Якщо при цьому особі з інвалідністю встановлено іншу групу, компенсація за зазначений період виплачується у раніше встановлених розмірах за попередньою групою.
Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, що підтверджується органом медико-соціальної експертизи (лікарськоконсультаційною комісією), виплата компенсації поновлюється з дня її зупинення, але не більш як за три роки за умови, що протягом цього періоду особа визнана особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю. За місяць до закінчення строку виплати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради зобов'язаний у письмовій формі попередити фізичну особу про причину припинення виплати.
У разі зміни особою, якій надаються соціальні послуги, постійного місця проживання виплату компенсації провадить відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за новим місцем проживання особи з часу припинення виплат за попереднім місцем проживання.
Якщо особа, якій надавалися соціальні послуги, за висновком органу медико-соціальної експертизи (лікарсько-консультаційної комісії) вже не потребує постійного стороннього догляду, виплата компенсації припиняється з дня, що настає за тим, з якого ця особа згідно з висновком втратила необхідністьтакого догляду.

Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю

2020-04-10T13:30:09Z

Sofiia.habrivska: