WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок спадкування та приватизація нерухомого майна

2026-03-16T14:20:04Z

Smirnova.Yelizavieta:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19 Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Зверніть увагу!''' ''У зв’язку із введенням на території України воєнного стану ''та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''зупиняється''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначена норма скасовується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469]). Тобто діятиме загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''

Крім того, відповідно до останніх змін, внесених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5], в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

Тобто під час дії воєнного стану можливо прийняти спадщину, перебуваючи в своєму населеному пункті, скориставшись послугами місцевого нотаріуса. Якщо ж інші спадкоємці вже встигли подати заяву про прийняття спадщини в іншій місцевості – можна засвідчити заяву про прийняття спадщини в будь-якого нотаріуса за своїм поточним місцем проживання та надіслати її до нотаріуса, у якого заведено спадкову справу.
|}
== Загальні засади права власності ==
'''Право власності''' - право особи на річ (майно), яке вона реалізує відповідно до закону за своєї волі незалежно від будь-яких третіх осіб. Право власності регулюється Конституцією, Цивільним кодексом України та іншими законами і підзаконними актами.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 Відповідно до ст. 41 Конституції України:]
{| class="wikitable"
|-
|''Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.'' ''Право власності набувається в порядку визначеному законом.'' ''Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.'' ''Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.'' ''Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом»''
|}
'''Види права власності:'''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1765 приватна власність(ст.325 ЦК України);]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1770 державна власність(ст.326 ЦК України);]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1775 комунальна власність(ст.327 ЦК України).]

== Набуття права власності ==
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правовідносини власності виникають, змінюються та припиняються на підставі певних юридичних фактів, які називають підставами набуття права власності: заповіт, рішення суду, договір купівлі-продажу, дарування, тощо.

Поряд із підставами існують і способи набуття права власності: передання речі, державна реєстрація правочину або права тощо.

== Поняття та види спадкування ==
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При спадкуванні майна в Україні застосовуються два основних порядки визначення спадкоємців та розподілу спадкового майна:
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BC '''спадкування за заповітом;''']
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC '''спадкування за законом.''']
Іноді буває і одночасне спадкування, в тих випадках, коли наприклад частина майна спадкоємцю заповідана, а іншу частину він успадкував за законом.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!'''
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5920 (згідно зі саттею 1268 ЦК України)].

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого , він не заявив про відмову від неї [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 (згідно зі статтею 1270 ЦК України)]

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5944 статті 1273 ЦК україни.]

Незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Незалежно від того, на якій із цих двох підстав отримується спадок, '''на прийняття спадщини у спадкоємця є 6 місяців з моменту її відкриття'''. За цей час він повинен або прийняти спадщину, або відмовитись від неї. 
В тих випадках, коли спадкоємець '''пропустив строк''' на прийняття спадщини, йому '''потрібно звернутися з відповідною заявою до суду, щоб цей термін йому було продовжено.'''
|}

== Отримання свідоцтва про право на спадщину. Місце відкриття спадщини==
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 згідно статті 1296 ЦК України].

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець зобов’язаний особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява подається за місцем її відкриття, яким є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за ваідсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Після отримання заяви, нотаріусом заводиться спадкова справа. Для цього спадкоємець подає в нотаріальну контору наступні документи:

# свідоцтво про смерть спадкодавця;
# довідка з житлово-експлуатаційної контори про останнє місце проживання та прописку спадкодавця до дати смерті за вказаною адресою;
# документ, що посвідчує особу спадкоємця та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
# документ, що підтверджує родинні стосунки (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження, тощо);
# документи, які посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме та рухоме майно.

Треба пам’ятати, що спадкова справа заводиться за останнім місцем проживання спадкодавця. Тобто, якщо ваш родич проживав у певному селі, то вам потрібно звертатись до нотаріуса, який здійснює свою діяльність в цьому селі.

Запровадження воєнного стану вплинуло і на процедуру отримання спадщини. Наприклад, в умовах мирного часу подати заяву можна було лише за місцем останнього проживання спадкодавця – місцем відкриття спадщини. Якщо воно невідоме – за місцем, де розташована нерухомість. Але в умовах воєнного стану уряд запровадив для переселенців принцип екстериторіальності: будь-який нотаріус в Україні заводить справу за зверненням заявника незалежно від місця відкриття спадщини. І тоді необхідно почекати до закінчення строку на прийняття спадщини, тобто 6 місяців.

Зверніть увагу, що деякі нотаріуси відмовляють ВПО у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нібито спадкові справи мають бути передані їхнім колегам у громади, де мешкав спадкодавець на момент смерті. Головний аргумент – населений пункт, де проживав спадкодавець на момент смерті, не є тимчасово окупованим. Це може бути й деокупована територія або ж належати до громад, де ведуться активні бойові дії.

На підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу подається довідка органу місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію місця проживання спадкодавця, а також будинкова книга, у якій міститься запис про реєстрацію місця проживання спадкодавця.

Свідоцтво про право на спадщину видається або на ім’я всіх спадкоємців, або кожному окремо. В будь-якому випадку в свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадкоємці, та визначається частка спадщини спадкоємця, якому воно видане.

Іншими словами свідоцтво про право на спадщину є документом, що підтверджує перехід права власності на майно від спадкодавця до спадкоємця. Видача свідоцтва про право на спадщину ніякими строками не обмежена. Тож звертатися за одержанням документу можна в будь-який час після закінчення шестимісячного терміну. Коли ви отримаєте свідоцтво на руки – обов’язково потрібно зареєструвати право власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно у нотаріуса або державного реєстратора місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування.

== Відмова від прийняття спадщини ==
Інколи спадкоємці бажають відмовитись від прийняття спадщини, з самих різноманітних поглядів.

Це буває як через борги спадкодавця, так і через якісь інші особисті причини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого [Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 статтею 1270 ЦК України.] Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Якщо відмовляється від спадщини спадкоємець за заповітом, то він має право зробити це на користь іншого спадкоємця за заповітом. Відмовитись від спадку на користь спадкоємця за законом він не може. Натомість спадкоємець за законом може відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-якого зі спадкоємців за законом, незалежно від того, до якої черги він належить.
== Приватизація державного майна ==
'''Приватизація державного майна''' – це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних і юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна». До об’єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об’єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

До об'єктів малої приватизації належать:
* майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються;
* об'єкти незавершенного будівництва та законсервовані об'єкти;
* акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.
Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення.

До таких об'єктів відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Законодавство України зазначає, що приватизація передбачає безоплатну передачу громадянам з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на особу та додатково 10 кв. м на сім'ю. Якщо площа квартири виявиться більшою–потрібно буде доплатити за надлишкові метри, а от якщо загальна площа квартири менша, то видаються житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості 1 кв. м.

'''Для здійснення приватизації потрібні такі документи:'''

# '''Заява встановленого зразка.''' Підписується всіма повнолітніми членами сім’ї, які постійно проживають і зареєстровані в квартирі;
#* ''Важливо:'' У заяві вказуються всі зареєстровані особи, включаючи новонароджених та тимчасово відсутніх.
#* ''Довіреність:'' Замість відсутнього члена сім’ї підпис може поставити інший представник за наявності '''нотаріально завіреної згоди''' на приватизацію.
# '''Довідка про склад сім’ї''' (витяг з реєстру територіальної громади) та дані про займане приміщення;
# '''Технічний паспорт''' на квартиру (актуальний, з врахуванням планування);
# '''Копія ордера''' на право зайняття житлової площі;
# '''Довідка про використання права на приватизацію.''' Документ, що підтверджує, чи використовували ви (або члени сім'ї) право на безоплатну приватизацію за попередніми місцями проживання;
# '''Довідка з банку''' про стан житлових чеків (за наявності);
# '''Документи на пільги.''' Копії документів, що дають право на безоплатну приватизацію понад норму або інші пільгові умови;
# '''Особисті документи:''' Копії паспортів (усіх сторінок з відмітками) для дорослих та свідоцтв про народження для дітей до 14 років;
# '''Квитанція''' про оплату послуг за оформлення документів.

Зібрані документи необхідно подати до '''Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП)''' або відділу приватизації житлового фонду при місцевій адміністрації. ''При собі обов'язково мати оригінали паспортів та свідоцтв про народження всіх мешканців.''

Відділ приватизації житлового фонду готує приватизаційні платіжні доручення для оплати житлових чеків на кожного повнолітнього і неповнолітнього члена сім'ї та видає їх заявникам, які потрібно оплатити протягом місяця.

Для отримання свідоцтва про право власності заявнику необхідно подати у відділ приватизації житла паспорти всіх повнолітніх мешканців квартири і свідоцтва про народження всіх неповнолітніх мешканців квартири, а також погашення корінців платіжних доручень.

Свідоцтво про право власності на квартиру підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме у Державній реєстраційні службі України. Після відповідної реєстрації квартира вважається приватизованою, а отже, приватною власністю, яку можна продавати, дарувати, заповідати та інше.

Необхідно звернути увагу, що Уряд вніс зміни до постанов № 952 від 23 серпня 2022 року та № 1364 від 6 грудня 2022 року .

Ухвалені зміни передбачають, що під час воєнного стану, та протягом 3 місяців після його припинення (скасування), приватизація державного і комунального майна на територіях активних бойових дій не проводитиметься.

Нагадаємо: території бойових дій визначаються згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані російською федерацією. Цей Перелік затверджений наказом Міністерством розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376.

Порядок спадкування та приватизація нерухомого майна

2026-03-13T09:23:43Z

Smirnova.Yelizavieta:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19 Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Зверніть увагу!''' ''У зв’язку із введенням на території України воєнного стану ''та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''зупиняється''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначена норма скасовується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469]). Тобто діятиме загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''

Крім того, відповідно до останніх змін, внесених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5], в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

Тобто під час дії воєнного стану можливо прийняти спадщину, перебуваючи в своєму населеному пункті, скориставшись послугами місцевого нотаріуса. Якщо ж інші спадкоємці вже встигли подати заяву про прийняття спадщини в іншій місцевості – можна засвідчити заяву про прийняття спадщини в будь-якого нотаріуса за своїм поточним місцем проживання та надіслати її до нотаріуса, у якого заведено спадкову справу.
|}
== Загальні засади права власності ==
'''Право власності''' - право особи на річ (майно), яке вона реалізує відповідно до закону за своєї волі незалежно від будь-яких третіх осіб. Право власності регулюється Конституцією, Цивільним кодексом України та іншими законами і підзаконними актами.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 Відповідно до ст. 41 Конституції України:]
{| class="wikitable"
|-
|''Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.'' ''Право власності набувається в порядку визначеному законом.'' ''Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.'' ''Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.'' ''Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом»''
|}
'''Види права власності:'''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1765 приватна власність(ст.325 ЦК України);]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1770 державна власність(ст.326 ЦК України);]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1775 комунальна власність(ст.327 ЦК України).]

== Набуття права власності ==
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правовідносини власності виникають, змінюються та припиняються на підставі певних юридичних фактів, які називають підставами набуття права власності: заповіт, рішення суду, договір купівлі-продажу, дарування, тощо.

Поряд із підставами існують і способи набуття права власності: передання речі, державна реєстрація правочину або права тощо.

== Поняття та види спадкування ==
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При спадкуванні майна в Україні застосовуються два основних порядки визначення спадкоємців та розподілу спадкового майна:
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BC '''спадкування за заповітом;''']
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC '''спадкування за законом.''']
Іноді буває і одночасне спадкування, в тих випадках, коли наприклад частина майна спадкоємцю заповідана, а іншу частину він успадкував за законом.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!'''
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5920 статті 1268 ЦК України] спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 статтею 1270 ЦК України], він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5944 статті 1273 ЦК україни.]

Незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Незалежно від того, на якій із цих двох підстав отримується спадок, '''на прийняття спадщини у спадкоємця є 6 місяців з моменту її відкриття'''. За цей час він повинен або прийняти спадщину, або відмовитись від неї. 
В тих випадках, коли спадкоємець '''пропустив строк''' на прийняття спадщини, йому '''потрібно звернутися з відповідною заявою до суду, щоб цей термін йому було продовжено.'''
|}

== Отримання свідоцтва про право на спадщину. Місце відкриття спадщини==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 Згідно статті 1296 ЦК України] спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець зобов’язаний особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява подається за місцем її відкриття, яким є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за ваідсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Після отримання заяви, нотаріусом заводиться спадкова справа. Для цього спадкоємець подає в нотаріальну контору наступні документи:

# свідоцтво про смерть спадкодавця;
# довідка з житлово-експлуатаційної контори про останнє місце проживання та прописку спадкодавця до дати смерті за вказаною адресою;
# документ, що посвідчує особу спадкоємця та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
# документ, що підтверджує родинні стосунки (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження, тощо);
# документи, які посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме та рухоме майно.

Треба пам’ятати, що спадкова справа заводиться за останнім місцем проживання спадкодавця. Тобто, якщо ваш родич проживав у певному селі, то вам потрібно звертатись до нотаріуса, який здійснює свою діяльність в цьому селі.

Запровадження воєнного стану вплинуло і на процедуру отримання спадщини. Наприклад, в умовах мирного часу подати заяву можна було лише за місцем останнього проживання спадкодавця – місцем відкриття спадщини. Якщо воно невідоме – за місцем, де розташована нерухомість. Але в умовах воєнного стану уряд запровадив для переселенців принцип екстериторіальності: будь-який нотаріус в Україні заводить справу за зверненням заявника незалежно від місця відкриття спадщини. І тоді необхідно почекати до закінчення строку на прийняття спадщини, тобто 6 місяців.

Зверніть увагу, що деякі нотаріуси відмовляють ВПО у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нібито спадкові справи мають бути передані їхнім колегам у громади, де мешкав спадкодавець на момент смерті. Головний аргумент – населений пункт, де проживав спадкодавець на момент смерті, не є тимчасово окупованим. Це може бути й деокупована територія або ж належати до громад, де ведуться активні бойові дії.

На підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу подається довідка органу місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію місця проживання спадкодавця, а також будинкова книга, у якій міститься запис про реєстрацію місця проживання спадкодавця.

Свідоцтво про право на спадщину видається або на ім’я всіх спадкоємців, або кожному окремо. В будь-якому випадку в свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадкоємці, та визначається частка спадщини спадкоємця, якому воно видане.

Іншими словами свідоцтво про право на спадщину є документом, що підтверджує перехід права власності на майно від спадкодавця до спадкоємця. Видача свідоцтва про право на спадщину ніякими строками не обмежена. Тож звертатися за одержанням документу можна в будь-який час після закінчення шестимісячного терміну. Коли ви отримаєте свідоцтво на руки – обов’язково потрібно зареєструвати право власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно у нотаріуса або державного реєстратора місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування.

== Відмова від прийняття спадщини ==
Інколи спадкоємці бажають відмовитись від прийняття спадщини, з самих різноманітних поглядів.

Це буває як через борги спадкодавця, так і через якісь інші особисті причини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого [Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 статтею 1270 ЦК України.] Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Якщо відмовляється від спадщини спадкоємець за заповітом, то він має право зробити це на користь іншого спадкоємця за заповітом. Відмовитись від спадку на користь спадкоємця за законом він не може. Натомість спадкоємець за законом може відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-якого зі спадкоємців за законом, незалежно від того, до якої черги він належить.
== Приватизація державного майна ==
'''Приватизація державного майна''' – це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних і юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна». До об’єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об’єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

До об'єктів малої приватизації належать:
* майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються;
* об'єкти незавершенного будівництва та законсервовані об'єкти;
* акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.
Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення.

До таких об'єктів відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Законодавство України зазначає, що приватизація передбачає безоплатну передачу громадянам з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на особу та додатково 10 кв. м на сім'ю. Якщо площа квартири виявиться більшою–потрібно буде доплатити за надлишкові метри, а от якщо загальна площа квартири менша, то видаються житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості 1 кв. м.

'''Для здійснення приватизації потрібні такі документи:'''

# '''Заява встановленого зразка.''' Підписується всіма повнолітніми членами сім’ї, які постійно проживають і зареєстровані в квартирі;
#* ''Важливо:'' У заяві вказуються всі зареєстровані особи, включаючи новонароджених та тимчасово відсутніх.
#* ''Довіреність:'' Замість відсутнього члена сім’ї підпис може поставити інший представник за наявності '''нотаріально завіреної згоди''' на приватизацію.
# '''Довідка про склад сім’ї''' (витяг з реєстру територіальної громади) та дані про займане приміщення;
# '''Технічний паспорт''' на квартиру (актуальний, з врахуванням планування);
# '''Копія ордера''' на право зайняття житлової площі;
# '''Довідка про використання права на приватизацію.''' Документ, що підтверджує, чи використовували ви (або члени сім'ї) право на безоплатну приватизацію за попередніми місцями проживання;
# '''Довідка з банку''' про стан житлових чеків (за наявності);
# '''Документи на пільги.''' Копії документів, що дають право на безоплатну приватизацію понад норму або інші пільгові умови;
# '''Особисті документи:''' Копії паспортів (усіх сторінок з відмітками) для дорослих та свідоцтв про народження для дітей до 14 років;
# '''Квитанція''' про оплату послуг за оформлення документів.

Зібрані документи необхідно подати до '''Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП)''' або відділу приватизації житлового фонду при місцевій адміністрації. ''При собі обов'язково мати оригінали паспортів та свідоцтв про народження всіх мешканців.''

Відділ приватизації житлового фонду готує приватизаційні платіжні доручення для оплати житлових чеків на кожного повнолітнього і неповнолітнього члена сім'ї та видає їх заявникам, які потрібно оплатити протягом місяця.

Для отримання свідоцтва про право власності заявнику необхідно подати у відділ приватизації житла паспорти всіх повнолітніх мешканців квартири і свідоцтва про народження всіх неповнолітніх мешканців квартири, а також погашення корінців платіжних доручень.

Свідоцтво про право власності на квартиру підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме у Державній реєстраційні службі України. Після відповідної реєстрації квартира вважається приватизованою, а отже, приватною власністю, яку можна продавати, дарувати, заповідати та інше.

Необхідно звернути увагу, що Уряд вніс зміни до постанов № 952 від 23 серпня 2022 року та № 1364 від 6 грудня 2022 року .

Ухвалені зміни передбачають, що під час воєнного стану, та протягом 3 місяців після його припинення (скасування), приватизація державного і комунального майна на територіях активних бойових дій не проводитиметься.

Нагадаємо: території бойових дій визначаються згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані російською федерацією. Цей Перелік затверджений наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309 та періодично оновлюється.

Порядок спадкування та приватизація нерухомого майна

2026-03-13T09:14:38Z

Smirnova.Yelizavieta:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19 Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Зверніть увагу!''' ''У зв’язку із введенням на території України воєнного стану ''та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''зупиняється''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначена норма скасовується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469]). Тобто діятиме загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''

Крім того, відповідно до останніх змін, внесених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5], в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

Тобто під час дії воєнного стану можливо прийняти спадщину, перебуваючи в своєму населеному пункті, скориставшись послугами місцевого нотаріуса. Якщо ж інші спадкоємці вже встигли подати заяву про прийняття спадщини в іншій місцевості – можна засвідчити заяву про прийняття спадщини в будь-якого нотаріуса за своїм поточним місцем проживання та надіслати її до нотаріуса, у якого заведено спадкову справу.
|}
== Загальні засади права власності ==
'''Право власності''' - право особи на річ (майно), яке вона реалізує відповідно до закону за своєї волі незалежно від будь-яких третіх осіб. Право власності регулюється Конституцією, Цивільним кодексом України та іншими законами і підзаконними актами.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 Відповідно до ст. 41 Конституції України:]
{| class="wikitable"
|-
|''Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.'' ''Право власності набувається в порядку визначеному законом.'' ''Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.'' ''Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.'' ''Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом»''
|}
'''Види права власності:'''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1765 приватна власність(ст.325 ЦК України);]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1770 державна власність(ст.326 ЦК України);]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1775 комунальна власність(ст.327 ЦК України).]

== Набуття права власності ==
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правовідносини власності виникають, змінюються та припиняються на підставі певних юридичних фактів, які називають підставами набуття права власності: заповіт, рішення суду, договір купівлі-продажу, дарування, тощо.

Поряд із підставами існують і способи набуття права власності: передання речі, державна реєстрація правочину або права тощо.

== Поняття та види спадкування ==
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При спадкуванні майна в Україні застосовуються два основних порядки визначення спадкоємців та розподілу спадкового майна:
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BC '''спадкування за заповітом;''']
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC '''спадкування за законом.''']
Іноді буває і одночасне спадкування, в тих випадках, коли наприклад частина майна спадкоємцю заповідана, а іншу частину він успадкував за законом.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!'''
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5920 статті 1268 ЦК України] спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 статтею 1270 ЦК України], він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5944 статті 1273 ЦК україни.]

Незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Незалежно від того, на якій із цих двох підстав отримується спадок, '''на прийняття спадщини у спадкоємця є 6 місяців з моменту її відкриття'''. За цей час він повинен або прийняти спадщину, або відмовитись від неї. 
В тих випадках, коли спадкоємець '''пропустив строк''' на прийняття спадщини, йому '''потрібно звернутися з відповідною заявою до суду, щоб цей термін йому було продовжено.'''
|}

== Отримання свідоцтва про право на спадщину. Місце відкриття спадщини==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 Згідно статті 1296 ЦК України] спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець зобов’язаний особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява подається за місцем її відкриття, яким є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за ваідсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Після отримання заяви, нотаріусом заводиться спадкова справа. Для цього спадкоємець подає в нотаріальну контору наступні документи:

# свідоцтво про смерть спадкодавця;
# довідка з житлово-експлуатаційної контори про останнє місце проживання та прописку спадкодавця до дати смерті за вказаною адресою;
# документ, що посвідчує особу спадкоємця та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
# документ, що підтверджує родинні стосунки (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження, тощо);
# документи, які посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме та рухоме майно.

Треба пам’ятати, що спадкова справа заводиться за останнім місцем проживання спадкодавця. Тобто, якщо ваш родич проживав у певному селі, то вам потрібно звертатись до нотаріуса, який здійснює свою діяльність в цьому селі.

Запровадження воєнного стану вплинуло і на процедуру отримання спадщини. Наприклад, в умовах мирного часу подати заяву можна було лише за місцем останнього проживання спадкодавця – місцем відкриття спадщини. Якщо воно невідоме – за місцем, де розташована нерухомість. Але в умовах воєнного стану уряд запровадив для переселенців принцип екстериторіальності: будь-який нотаріус в Україні заводить справу за зверненням заявника незалежно від місця відкриття спадщини. І тоді необхідно почекати до закінчення строку на прийняття спадщини, тобто 6 місяців.

Зверніть увагу, що деякі нотаріуси відмовляють ВПО у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нібито спадкові справи мають бути передані їхнім колегам у громади, де мешкав спадкодавець на момент смерті. Головний аргумент – населений пункт, де проживав спадкодавець на момент смерті, не є тимчасово окупованим. Це може бути й деокупована територія або ж належати до громад, де ведуться активні бойові дії.

На підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу подається довідка органу місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію місця проживання спадкодавця, а також будинкова книга, у якій міститься запис про реєстрацію місця проживання спадкодавця.

Свідоцтво про право на спадщину видається або на ім’я всіх спадкоємців, або кожному окремо. В будь-якому випадку в свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадкоємці, та визначається частка спадщини спадкоємця, якому воно видане.

Іншими словами свідоцтво про право на спадщину є документом, що підтверджує перехід права власності на майно від спадкодавця до спадкоємця. Видача свідоцтва про право на спадщину ніякими строками не обмежена. Тож звертатися за одержанням документу можна в будь-який час після закінчення шестимісячного терміну. Коли ви отримаєте свідоцтво на руки – обов’язково потрібно зареєструвати право власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно у нотаріуса або державного реєстратора місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування.

== Відмова від прийняття спадщини ==
Інколи спадкоємці бажають відмовитись від прийняття спадщини, з самих різноманітних поглядів.

Це буває як через борги спадкодавця, так і через якісь інші особисті причини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого [Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 статтею 1270 ЦК України.] Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Якщо відмовляється від спадщини спадкоємець за заповітом, то він має право зробити це на користь іншого спадкоємця за заповітом. Відмовитись від спадку на користь спадкоємця за законом він не може. Натомість спадкоємець за законом може відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-якого зі спадкоємців за законом, незалежно від того, до якої черги він належить.
== Приватизація державного майна ==
'''Приватизація державного майна''' – це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних і юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна». До об’єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об’єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

До об'єктів малої приватизації належать:
* майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються;
* об'єкти незавершенного будівництва та законсервовані об'єкти;
* акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.
Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення.

До таких об'єктів відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Законодавство України зазначає, що приватизація передбачає безоплатну передачу громадянам з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на особу та додатково 10 кв. м на сім'ю. Якщо площа квартири виявиться більшою–потрібно буде доплатити за надлишкові метри, а от якщо загальна площа квартири менша, то видаються житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості 1 кв. м.

'''Для здійснення приватизації потрібні такі документи:'''

# '''Заява встановленого зразка.''' Підписується всіма повнолітніми членами сім’ї, які постійно проживають і зареєстровані в квартирі;
#* ''Важливо:'' У заяві вказуються всі зареєстровані особи, включаючи новонароджених та тимчасово відсутніх.
#* ''Довіреність:'' Замість відсутнього члена сім’ї підпис може поставити інший представник за наявності '''нотаріально завіреної згоди''' на приватизацію.
# '''Довідка про склад сім’ї''' (витяг з реєстру територіальної громади) та дані про займане приміщення;
# '''Технічний паспорт''' на квартиру (актуальний, з врахуванням планування);
# '''Копія ордера''' на право зайняття житлової площі;
# '''Довідка про використання права на приватизацію.''' Документ, що підтверджує, чи використовували ви (або члени сім'ї) право на безоплатну приватизацію за попередніми місцями проживання;
# '''Довідка з банку''' про стан житлових чеків (за наявності);
# '''Документи на пільги.''' Копії документів, що дають право на безоплатну приватизацію понад норму або інші пільгові умови;
# '''Особисті документи:''' Копії паспортів (усіх сторінок з відмітками) для дорослих та свідоцтв про народження для дітей до 14 років;
# '''Квитанція''' про оплату послуг за оформлення документів.

Зібрані документи необхідно подати до '''Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП)''' або відділу приватизації житлового фонду при місцевій адміністрації. ''При собі обов'язково мати оригінали паспортів та свідоцтв про народження всіх мешканців.''

Відділ приватизації житлового фонду готує приватизаційні платіжні доручення для оплати житлових чеків на кожного повнолітнього і неповнолітнього члена сім'ї та видає їх заявникам, які потрібно оплатити протягом місяця.

Для отримання свідоцтва про право власності заявнику необхідно подати у відділ приватизації житла паспорти всіх повнолітніх мешканців квартири і свідоцтва про народження всіх неповнолітніх мешканців квартири, а також погашення корінців платіжних доручень.

Свідоцтво про право власності на квартиру підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме у Державній реєстраційні службі України. Після відповідної реєстрації квартира вважається приватизованою, а отже, приватною власністю, яку можна продавати, дарувати, заповідати та інше.

Необхідно звернути увагу, що Уряд вніс зміни до постанов № 952 від 23 серпня 2022 року та № 1364 від 6 грудня 2022 року .

Ухвалені зміни передбачають, що під час воєнного стану, та протягом 3 місяців після його припинення (скасування), приватизація державного і комунального майна на територіях активних бойових дій не проводитиметься.

Нагадаємо: території бойових дій визначаються згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані російською федерацією. Цей Перелік затверджений наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309 та періодично оновлюється.
[[index.php?title=Категорія:Спадкове право]]
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2025-03-31T13:28:53Z

Smirnova.Yelizavieta:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14#Text Закон України "Про місцеві державні адміністрації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text Закон України "Про адміністративну процедуру"]
== Способи оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування ==
Нерідко унаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування порушуються права та охоронювані законом інтереси громадян, підприємств та організацій. Одним із способів відновлення порушених таким чином прав є оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження:
* '''у досудовому порядку шляхом звернення до:'''
** Вищестоящого органу в порядку відомчої підлеглості – якщо такий орган існує. Наприклад, рішення районної державної адміністрації можна оскаржити до обласної державної адміністрації.
** Вищестоящої посадової чи службової особи – наприклад, скарга на рішення сільського голови може бути подана до сільської ради.
** Омбудсмана (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) – якщо йдеться про порушення прав людини органами місцевого самоврядування або державної влади.
** Антикорупційних органів та органів контролю – у випадках, коли рішення або дії мають ознаки корупційних правопорушень (НАБУ, НАЗК, Державна аудиторська служба тощо).

* '''у судовому порядку передбачає:'''
** Подання адміністративного позову до окружного адміністративного суду (за місцем знаходження органу, чиє рішення, дії або бездіяльність оскаржуються).
** Розгляд справи судом (з можливістю подачі апеляції та касації у відповідні судові інстанції).
** Виконання судового рішення (у разі визнання дій чи бездіяльності незаконними – їхнє скасування або зобов’язання вчинити певні дії).
== Куди подавати скаргу? ==
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається '''у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі''', що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - '''безпосередньо до суду'''

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій '''особисто''' (стаття 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закону України «Про звернення громадян»]).

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів '''вирішуються в судовому порядку.''' Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, '''можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду''' (стаття 43 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/586-14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»] ).
== Як подавати? ==
Громадянин може подати скаргу:

* '''Особисто''' або через уповноважену особу.
* '''В інтересах неповнолітніх чи недієздатних осіб''' – через їхніх законних представників.
* '''За дорученням громадянина''' – скаргу може подати інша особа, трудовий колектив або правозахисна організація (за умови оформлення відповідного уповноваження згідно із законом).

До скарги '''додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше''', а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину. 
'''Оскарженням дій або бездіяльності державних реєстраторів нерухомості''' регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]. 
'''Скаргами на реєстраційні дії щодо юросіб, ФОПів та громадських формувань''' регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"].
=== Строки оскарження ===
Громадянин має право оскаржити рішення, яке його не влаштовує, '''у встановлені законодавством строки''':

* '''Загальний строк''' для подання скарги – '''1 рік''' з моменту ухвалення рішення.
* Якщо громадянин дізнався про рішення пізніше, він може подати скаргу '''не пізніше ніж через 1 місяць''' з дня ознайомлення з ним.
* '''Пропущений строк''' може бути поновлений, якщо причини пропуску є поважними. Це вирішує орган або посадова особа, яка розглядає скаргу.
* Якщо громадянин не згоден із рішенням вищого державного органу, він має право '''оскаржити його в суді''' у строки, визначені законодавством України.

Ці правила допомагають забезпечити '''доступність і справедливість процесу оскарження''' рішень державних органів та посадових осіб.(ст. 17 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]).
=== Права громадян ===
Громадянин , який звернувся із скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб має право:
* '''Особисто викласти аргументи''' – можна наполягати на зустрічі з посадовою особою, яка розглядає вашу скаргу.
* '''Ознайомитися з матеріалами перевірки''' – це означає, що ви можете отримати доступ до документів, які використовувалися при прийнятті рішення щодо вас.
* '''Надавати додаткові матеріали''' – якщо у вас є нові документи або докази, що підтверджують вашу правоту, їх можна додати до скарги.
* '''Бути присутнім при розгляді скарги''' – якщо орган проводить засідання щодо вашої скарги, ви маєте право бути там особисто.
* '''Користуватися послугами адвоката''' – якщо справа складна, можна залучити адвоката або правозахисну організацію.
* '''Отримати письмову відповідь''' – після розгляду скарги вам повинні надати офіційне рішення у письмовому вигляді.
* '''Захищати конфіденційність''' – ви можете вимагати, щоб розгляд вашої скарги залишався закритим від сторонніх осіб.
* '''Вимагати відшкодування збитків''' – якщо через порушення процедури розгляду звернень вам було завдано шкоди (наприклад, неправомірне стягнення коштів), ви можете вимагати компенсації (ст. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян]). Якщо вам відмовили у реалізації будь-якого з цих прав або порушили процедуру розгляду скарги, ви можете звертатися до '''вищих органів влади або суду'''.
=== Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг визначені статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"] ===
Органи державної влади і місцевого самоврядування їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
* '''Об’єктивно, всебічно та своєчасно перевіряти зміст звернення'''.
* '''Якщо доступ до певної інформації обмежений''', скласти обґрунтовану постанову про це.
* '''На вимогу заявника запросити його на розгляд справи''', що стосується поданої скарги.
* '''Скасовувати або змінювати рішення''', якщо вони суперечать законодавству або порушують права громадян.
* '''Забезпечувати відновлення порушених прав''' та виконання прийнятих рішень у повному обсязі.
* '''Надати письмову відповідь із поясненням результатів розгляду скарги'''.
* '''Компенсувати збитки, якщо вони виникли внаслідок неправомірних рішень чи дій посадових осіб'''.
* '''Визначити відповідальність осіб, з вини яких відбулося порушення прав заявника'''.
* '''Якщо скарга визнана необґрунтованою, повідомити про порядок її подальшого оскарження'''.
* '''Не передавати розгляд скарг іншим органам без обґрунтованої причини.'''
* '''Регулярно аналізувати звернення громадян та інформувати населення про заходи, вжиті для вирішення проблем'''.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Ці зобов’язання спрямовані на забезпечення '''ефективного розгляду звернень''' та '''захисту прав громадян''' у процесі комунікації з державними органами та іншими установами.

=== Строки розгляду скарги передбачений статею 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"] ===
'''Звичайні скарги''' розглядаються '''не більше одного місяця''' з дня їх надходження.

* '''Скарги, що не потребують додаткового вивчення''', мають бути вирішені '''не пізніше 15 днів'''.
* Якщо вирішити питання у місячний строк неможливо, '''керівник або його заступник''' можуть встановити інший строк, але '''не більше 45 днів'''. При цьому заявника обов’язково повідомляють про продовження терміну.
* '''Громадянин може вимагати скорочення строку розгляду''', подавши відповідну '''обґрунтовану письмову заяву'''.
* '''Скарги осіб, які мають пільги''', розглядаються '''першочергово'''.

Ці правила гарантують, що звернення громадян не залишатимуться без розгляду і відповідь буде надана у встановлений законом час.

== Оскарження рішення, дії та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в судовому порядку ==
'''Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб''' (ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]).

Порядок звернення до суду регламентований процесуальним законодавством, зокрема [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України] (надалі – КАС).

'''Основне завдання адміністративного судочинства – це:'''

* Справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд спорів у сфері публічного права.
* Захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
== Див. додатково ==
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2025-03-31T09:38:39Z

Smirnova.Yelizavieta:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14#Text Закон України "Про місцеві державні адміністрації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text Закон України "Про адміністративну процедуру"]
== Способи оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування ==
Нерідко унаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування порушуються права та охоронювані законом інтереси громадян, підприємств та організацій. Одним із способів відновлення порушених таким чином прав є оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження:
* '''у досудовому порядку шляхом звернення до:'''
** Вищестоящого органу в порядку відомчої підлеглості – якщо такий орган існує. Наприклад, рішення районної державної адміністрації можна оскаржити до обласної державної адміністрації.
** Вищестоящої посадової чи службової особи – наприклад, скарга на рішення сільського голови може бути подана до сільської ради.
** Омбудсмана (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) – якщо йдеться про порушення прав людини органами місцевого самоврядування або державної влади.
** Антикорупційних органів та органів контролю – у випадках, коли рішення або дії мають ознаки корупційних правопорушень (НАБУ, НАЗК, Державна аудиторська служба тощо).

* '''у судовому порядку передбачає:'''
** Подання адміністративного позову до окружного адміністративного суду (за місцем знаходження органу, чиє рішення, дії або бездіяльність оскаржуються).
** Розгляд справи судом (з можливістю подачі апеляції та касації у відповідні судові інстанції).
** Виконання судового рішення (у разі визнання дій чи бездіяльності незаконними – їхнє скасування або зобов’язання вчинити певні дії).
== Куди подавати скаргу? ==
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається '''у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі''', що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - '''безпосередньо до суду'''

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій '''особисто''' (стаття 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закону України «Про звернення громадян»]).

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку. Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду (стаття 43 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/586-14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»] ).
== Як подавати? ==
Громадянин може подати скаргу:

* '''Особисто''' або через уповноважену особу.
* '''В інтересах неповнолітніх чи недієздатних осіб''' – через їхніх законних представників.
* '''За дорученням громадянина''' – скаргу може подати інша особа, трудовий колектив або правозахисна організація (за умови оформлення відповідного уповноваження згідно із законом).

До скарги '''додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше''', а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину. 
'''Оскарженням дій або бездіяльності державних реєстраторів нерухомості''' регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]. 
'''Скаргами на реєстраційні дії щодо юросіб, ФОПів та громадських формувань''' регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"].
=== Строки оскарження ===
Громадянин має право оскаржити рішення, яке його не влаштовує, '''у встановлені законодавством строки''':

* '''Загальний строк''' для подання скарги – '''1 рік''' з моменту ухвалення рішення.
* Якщо громадянин дізнався про рішення пізніше, він може подати скаргу '''не пізніше ніж через 1 місяць''' з дня ознайомлення з ним.
* '''Пропущений строк''' може бути поновлений, якщо причини пропуску є поважними. Це вирішує орган або посадова особа, яка розглядає скаргу.
* Якщо громадянин не згоден із рішенням вищого державного органу, він має право '''оскаржити його в суді''' у строки, визначені законодавством України.

Ці правила допомагають забезпечити '''доступність і справедливість процесу оскарження''' рішень державних органів та посадових осіб.(ст. 17 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]).
=== Права громадян ===
Громадянин , який звернувся із скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб має право:
* '''Особисто викласти аргументи''' – можна наполягати на зустрічі з посадовою особою, яка розглядає вашу скаргу.
* '''Ознайомитися з матеріалами перевірки''' – це означає, що ви можете отримати доступ до документів, які використовувалися при прийнятті рішення щодо вас.
* '''Надавати додаткові матеріали''' – якщо у вас є нові документи або докази, що підтверджують вашу правоту, їх можна додати до скарги.
* '''Бути присутнім при розгляді скарги''' – якщо орган проводить засідання щодо вашої скарги, ви маєте право бути там особисто.
* '''Користуватися послугами адвоката''' – якщо справа складна, можна залучити адвоката або правозахисну організацію.
* '''Отримати письмову відповідь''' – після розгляду скарги вам повинні надати офіційне рішення у письмовому вигляді.
* '''Захищати конфіденційність''' – ви можете вимагати, щоб розгляд вашої скарги залишався закритим від сторонніх осіб.
* '''Вимагати відшкодування збитків''' – якщо через порушення процедури розгляду звернень вам було завдано шкоди (наприклад, неправомірне стягнення коштів), ви можете вимагати компенсації (ст. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян]). Якщо вам відмовили у реалізації будь-якого з цих прав або порушили процедуру розгляду скарги, ви можете звертатися до '''вищих органів влади або суду'''.
=== Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг визначені статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"] ===
Органи державної влади і місцевого самоврядування їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
* '''Об’єктивно, всебічно та своєчасно перевіряти зміст звернення'''.
* '''Якщо доступ до певної інформації обмежений''', скласти обґрунтовану постанову про це.
* '''На вимогу заявника запросити його на розгляд справи''', що стосується поданої скарги.
* '''Скасовувати або змінювати рішення''', якщо вони суперечать законодавству або порушують права громадян.
* '''Забезпечувати відновлення порушених прав''' та виконання прийнятих рішень у повному обсязі.
* '''Надати письмову відповідь із поясненням результатів розгляду скарги'''.
* '''Компенсувати збитки, якщо вони виникли внаслідок неправомірних рішень чи дій посадових осіб'''.
* '''Визначити відповідальність осіб, з вини яких відбулося порушення прав заявника'''.
* '''Якщо скарга визнана необґрунтованою, повідомити про порядок її подальшого оскарження'''.
* '''Не передавати розгляд скарг іншим органам без обґрунтованої причини.'''
* '''Регулярно аналізувати звернення громадян та інформувати населення про заходи, вжиті для вирішення проблем'''.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Ці зобов’язання спрямовані на забезпечення '''ефективного розгляду звернень''' та '''захисту прав громадян''' у процесі комунікації з державними органами та іншими установами.

=== Строки розгляду скарги передбачений статею 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"] ===
'''Звичайні скарги''' розглядаються '''не більше одного місяця''' з дня їх надходження.

* '''Скарги, що не потребують додаткового вивчення''', мають бути вирішені '''не пізніше 15 днів'''.
* Якщо вирішити питання у місячний строк неможливо, '''керівник або його заступник''' можуть встановити інший строк, але '''не більше 45 днів'''. При цьому заявника обов’язково повідомляють про продовження терміну.
* '''Громадянин може вимагати скорочення строку розгляду''', подавши відповідну '''обґрунтовану письмову заяву'''.
* '''Скарги осіб, які мають пільги''', розглядаються '''першочергово'''.

Ці правила гарантують, що звернення громадян не залишатимуться без розгляду і відповідь буде надана у встановлений законом час.

== Оскарження рішення, дії та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в судовому порядку ==
'''Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб''' (ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]).

Порядок звернення до суду регламентований процесуальним законодавством, зокрема [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України] (надалі – КАС).

'''Основне завдання адміністративного судочинства – це:'''

* Справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд спорів у сфері публічного права.
* Захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
== Див. додатково ==
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2025-03-28T15:16:06Z

Smirnova.Yelizavieta:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14#Text Закон України "Про місцеві державні адміністрації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text Закон України "Про адміністративну процедуру"]
== Способи оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування ==
Нерідко унаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування порушуються права та охоронювані законом інтереси громадян, підприємств та організацій. Одним із способів відновлення порушених таким чином прав є оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження:
* '''у досудовому порядку шляхом звернення до:'''
** Вищестоящого органу в порядку відомчої підлеглості – якщо такий орган існує. Наприклад, рішення районної державної адміністрації можна оскаржити до обласної державної адміністрації.
** Вищестоящої посадової чи службової особи – наприклад, скарга на рішення сільського голови може бути подана до сільської ради.
** Омбудсмана (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) – якщо йдеться про порушення прав людини органами місцевого самоврядування або державної влади.
** Антикорупційних органів та органів контролю – у випадках, коли рішення або дії мають ознаки корупційних правопорушень (НАБУ, НАЗК, Державна аудиторська служба тощо).

* '''у судовому порядку передбачає:'''
** Подання адміністративного позову до окружного адміністративного суду (за місцем знаходження органу, чиє рішення, дії або бездіяльність оскаржуються).
** Розгляд справи судом (з можливістю подачі апеляції та касації у відповідні судові інстанції).
** Виконання судового рішення (у разі визнання дій чи бездіяльності незаконними – їхнє скасування або зобов’язання вчинити певні дії).
== Куди подавати скаргу? ==
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається '''у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі''', що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - '''безпосередньо до суду'''

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій '''особисто''' (стаття 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закону України «Про звернення громадян»]).

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку. Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду (стаття 43 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/586-14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»] ).
== Як подавати? ==
Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. 
Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. 
До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину. 
Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]. 
Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"].
=== Строки оскарження ===
Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом '''одного року з моменту його прийняття''', але не пізніше '''одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням'''. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути '''оскаржено до суду''' в термін, передбачений законодавством України (ст. 17 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]).
=== Права громадян ===
Громадянин , який звернувся із скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб має право:
* особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяві;
* знайомитися з матеріалами перевірки;
* подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу;
* бути присутнім при розгляді скарги;
* користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
* одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;
* висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги;
* вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень (ст. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян])
=== Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг визначені статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"] ===
Органи державної влади і місцевого самоврядування їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
* об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;
* у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді скарги скласти про це мотивовану постанову;
* на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його скаргу;
* скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
* забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з скаргою рішень;
* письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;
* вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
* у разі визнання скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
* не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;
* особисто організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Ці зобов’язання спрямовані на забезпечення '''ефективного розгляду звернень''' та '''захисту прав громадян''' у процесі комунікації з державними органами та іншими установами.

=== Строки розгляду скарги передбачений статею 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"] ===
Скарги розглядаються і вирішуються у термін '''не більше одного місяця від дня їх надходження''', а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, '''але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання'''. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, керівник відповідного органу, або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, '''не може перевищувати сорока п'яти днів'''. 
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого вище терміну. 
'''Зверніть увагу!''' '''Скарги громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.'''
== Оскарження рішення, дії та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в судовому порядку ==
'''Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб''' (ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]).

Порядок звернення до суду регламентований процесуальним законодавством, зокрема [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України] (надалі – КАС).

'''Основне завдання адміністративного судочинства – це:'''

- Справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд спорів у сфері публічного права.

- Захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
== Див. додатково ==
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]

Праця засуджених до позбавлення волі

2025-03-28T15:06:56Z

Smirnova.Yelizavieta:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року № 80 "Про затвердження Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 "Про затвердження інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]
== Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці. ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами,забезпечуючи їх права відповідно до законодавства.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчим кодексом України].

Засудженим, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], особам з інвалідністю першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам із вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.

Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів,але мають право на оскарження умов праці та захист своїх трудових прав у встановленому законом порядку.

Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою установ виконання покарань і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ виконання покарань продовольством. До цих робіт засуджені залучаються '''в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день,'''з урахуванням їх фізичних можливостей та стану здоров’я.

== Умови праці засуджених до позбавлення волі. ==
Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю. (стаття 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України])

З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.
== Оплата праці засуджених до позбавлення волі. ==
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13#top Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки] встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

У виправних колоніях '''на особовий рахунок засуджених''', які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, '''зараховується''' незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''.

Заробітна плата засуджених підлягає обов’язковому оподаткуванню, а також може використовуватися для погашення '''стягнень за виконавчими документами''' (аліменти, судові витрати тощо).

== Відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до позбавлення волі. ==
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Утримання засуджених в установах виконання покарань полягає у створенні належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчим кодексом України] та іншими нормативно-правовими актами.

Відшкодування засудженими витрат на утримання, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. Відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання за звітний місяць здійснюється із заробітку, пенсій та іншого доходу, що нараховані засудженим у місяці, що настає за звітним. Засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами, незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку.

Засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.

Утримання засуджених в установах виконання покарань включає в себе надання житлово-комунальних та побутових послуг.

До житлово-комунальних послуг, що надаються засудженим, належать:
* комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
*послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
До побутових послуг, що можуть надаватися засудженим, належать послуги:
* з ремонту взуття;
* з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
* з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
* з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- та відеоапаратури;
* з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;
* з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
* лазень;
* з дрібного ремонту, прасування білизни та одягу;
* перукарень.
Побутові послуги, що можуть надаватися засудженим, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0051569-02#Text галузевим класифікатором “Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування” (ГК 201-01-2001)].

Вартість витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, яка відшкодовується із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу, розраховується за видами наданих послуг, які безпосередньо пов’язані із забезпеченням створення належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання.

Кошти, які установа виконання покарань отримує від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету та використовуються в порядку, встановленому законодавством.
== Загальнообов’язкове державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі ==
Засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Особа, яка під час відбування покарання набула право на пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням цього виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання, або представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням.

Адміністрація виправного закладу '''не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання''' забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.

Виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF порядку], встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому '''не менш як п’ятдесят відсотків пенсії зараховується''' установою за місцем відбування покарання '''на особовий рахунок засудженого'''.
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2025-03-28T07:15:48Z

Smirnova.Yelizavieta:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14#Text Закон України "Про місцеві державні адміністрації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text Закон України "Про адміністративну процедуру"]
== Способи оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування ==
Нерідко унаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування порушуються права та охоронювані законом інтереси громадян, підприємств та організацій.
Одним із способів відновлення порушених таким чином прав є оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження:
* у досудовому порядку шляхом звернення до:
** '''Вищестоящого органу в порядку відомчої підлеглості''' – якщо такий орган існує. Наприклад, рішення районної державної адміністрації можна оскаржити до обласної державної адміністрації.
** '''Вищестоящої посадової чи службової особи''' – наприклад, скарга на рішення сільського голови може бути подана до сільської ради.
** '''Омбудсмана (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини)''' – якщо йдеться про порушення прав людини органами місцевого самоврядування або державної влади.
** '''Антикорупційних органів та органів контролю''' – у випадках, коли рішення або дії мають ознаки корупційних правопорушень (НАБУ, НАЗК, Державна аудиторська служба тощо).

* у судовому порядку передбачає:
** '''Подання адміністративного позову''' до окружного адміністративного суду (за місцем знаходження органу, чиє рішення, дії або бездіяльність оскаржуються).
** '''Розгляд справи судом''' (з можливістю подачі апеляції та касації у відповідні судові інстанції).
** '''Виконання судового рішення''' (у разі визнання дій чи бездіяльності незаконними – їхнє скасування або зобов’язання вчинити певні дії).
== Куди подавати скаргу? ==
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається '''у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі''', що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - '''безпосередньо до суду'''

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій '''особисто''' (стаття 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закону України «Про звернення громадян»]).

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку. Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду (стаття 43 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/586-14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»] ).
== Як подавати? ==
Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. 
Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. 
До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину. 
Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]. 
Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"].
=== Строки оскарження ===
Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом '''одного року з моменту його прийняття''', але не пізніше '''одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням'''. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути '''оскаржено до суду''' в термін, передбачений законодавством України (ст. 17 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]).
=== Права громадян ===
Громадянин , який звернувся із скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб має право:
* особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяві;
* знайомитися з матеріалами перевірки;
* подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу;
* бути присутнім при розгляді скарги;
* користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
* одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;
* висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги;
* вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень (ст. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"])
=== Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг визначені статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"] ===
Органи державної влади і місцевого самоврядування їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
* об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;
* у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді скарги скласти про це мотивовану постанову;
* на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його скаргу;
* скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
* забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з скаргою рішень;
* письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;
* вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
* у разі визнання скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
* не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;
* особисто організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Ці зобов’язання спрямовані на забезпечення '''ефективного розгляду звернень''' та '''захисту прав громадян''' у процесі комунікації з державними органами та іншими установами.

=== Строки розгляду скарги передбачений статею 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"] ===
Скарги розглядаються і вирішуються у термін '''не більше одного місяця від дня їх надходження''', а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, '''але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання'''. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, керівник відповідного органу, або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, '''не може перевищувати сорока п'яти днів'''. 
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого вище терміну. 
'''Зверніть увагу!''' '''Скарги громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.'''
== Оскарження рішення, дії та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в судовому порядку ==
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]).

Порядок звернення до суду регламентований процесуальним законодавством, зокрема [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України] (надалі – КАС).

Згідно зі '''ст. 2 КАС України''', основне завдання адміністративного судочинства – це:

- '''Справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд спорів''' у сфері публічного права.

- '''Захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб''' від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження ([[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|Провадження в адміністративній справі]]).
== Див. додатково ==
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2025-03-27T15:40:14Z

Smirnova.Yelizavieta:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14#Text Закон України "Про місцеві державні адміністрації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text Закон України "Про адміністративну процедуру"]
== Способи оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування ==
Нерідко унаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування порушуються права та охоронювані законом інтереси громадян, підприємств та організацій.
Одним із способів відновлення порушених таким чином прав є оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження:
* у досудовому порядку шляхом звернення до:
** '''Вищестоящого органу в порядку відомчої підлеглості''' – якщо такий орган існує. Наприклад, рішення районної державної адміністрації можна оскаржити до обласної державної адміністрації.
** '''Вищестоящої посадової чи службової особи''' – наприклад, скарга на рішення сільського голови може бути подана до сільської ради.
** '''Омбудсмана (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини)''' – якщо йдеться про порушення прав людини органами місцевого самоврядування або державної влади.
** '''Антикорупційних органів та органів контролю''' – у випадках, коли рішення або дії мають ознаки корупційних правопорушень (НАБУ, НАЗК, Державна аудиторська служба тощо).

* у судовому порядку передбачає:
** '''Подання адміністративного позову''' до окружного адміністративного суду (за місцем знаходження органу, чиє рішення, дії або бездіяльність оскаржуються).
** '''Розгляд справи судом''' (з можливістю подачі апеляції та касації у відповідні судові інстанції).
** '''Виконання судового рішення''' (у разі визнання дій чи бездіяльності незаконними – їхнє скасування або зобов’язання вчинити певні дії).
== Куди подавати скаргу? ==
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається '''у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі''', що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - '''безпосередньо до суду'''

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій '''особисто''' (стаття 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закону України «Про звернення громадян»]).

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку. Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду (стаття 43 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/586-14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»] ).
== Як подавати? ==
Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. 
Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. 
До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину. 
Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]. 
Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"].
=== Строки оскарження ===
Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом '''одного року з моменту його прийняття''', але не пізніше '''одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням'''. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути '''оскаржено до суду''' в термін, передбачений законодавством України (ст. 17 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]).
=== Права громадян ===
Громадянин , який звернувся із скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб має право:
* особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяві;
* знайомитися з матеріалами перевірки;
* подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу;
* бути присутнім при розгляді скарги;
* користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
* одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;
* висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги;
* вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень (ст. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"])
=== Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг визначені статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"] ===
Органи державної влади і місцевого самоврядування їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
* об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;
* у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді скарги скласти про це мотивовану постанову;
* на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його скаргу;
* скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
* забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з скаргою рішень;
* письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;
* вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
* у разі визнання скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
* не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;
* особисто організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Ці зобов’язання спрямовані на забезпечення '''ефективного розгляду звернень''' та '''захисту прав громадян''' у процесі комунікації з державними органами та іншими установами.

=== Строки розгляду скарги передбачений статею 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Закон України "Про звернення громадян"] ===
Скарги розглядаються і вирішуються у термін '''не більше одного місяця від дня їх надходження''', а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, '''але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання'''. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, керівник відповідного органу, або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, '''не може перевищувати сорока п'яти днів'''. 
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого вище терміну. 
'''Зверніть увагу!''' '''Скарги громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.'''
== Оскарження рішення, дії та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в судовому порядку ==
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]).

Порядок звернення до суду регламентований процесуальним законодавством, зокрема [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України] (надалі – КАС).

Так, стаття 2 КАС визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження ([[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|Провадження в адміністративній справі]]).
== Див. додатково ==
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]

Праця засуджених до позбавлення волі

2025-03-27T13:27:55Z

Smirnova.Yelizavieta:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року № 80 "Про затвердження Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 "Про затвердження інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]
== Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці. ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами,забезпечуючи їх права відповідно до законодавства.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчим кодексом України].

Засудженим, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], особам з інвалідністю першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам із вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.

Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів,але мають право на оскарження умов праці та захист своїх трудових прав у встановленому законом порядку.

Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою установ виконання покарань і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ виконання покарань продовольством. До цих робіт засуджені залучаються '''в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день,'''з урахуванням їх фізичних можливостей та стану здоров’я.

== Умови праці засуджених до позбавлення волі. ==
Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Відповідно до '''статті 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України]''', місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.

З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.
== Оплата праці засуджених до позбавлення волі. ==
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13#top Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки] встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

У виправних колоніях '''на особовий рахунок засуджених''', які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, '''зараховується''' незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''.

Заробітна плата засуджених підлягає обов’язковому оподаткуванню, а також може використовуватися для погашення '''стягнень за виконавчими документами''' (аліменти, судові витрати тощо).

== Відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до позбавлення волі. ==
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Утримання засуджених в установах виконання покарань полягає у створенні належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчим кодексом України] та іншими нормативно-правовими актами.

Відшкодування засудженими витрат на утримання, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. Відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання за звітний місяць здійснюється із заробітку, пенсій та іншого доходу, що нараховані засудженим у місяці, що настає за звітним. Засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами, незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку.

Засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.

Утримання засуджених в установах виконання покарань включає в себе надання житлово-комунальних та побутових послуг.

До житлово-комунальних послуг, що надаються засудженим, належать:
* комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
*послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
До побутових послуг, що можуть надаватися засудженим, належать послуги:
* з ремонту взуття;
* з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
* з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
* з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- та відеоапаратури;
* з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;
* з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
* лазень;
* з дрібного ремонту, прасування білизни та одягу;
* перукарень.
Побутові послуги, що можуть надаватися засудженим, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0051569-02#Text галузевим класифікатором “Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування” (ГК 201-01-2001)].

Вартість витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, яка відшкодовується із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу, розраховується за видами наданих послуг, які безпосередньо пов’язані із забезпеченням створення належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання.

Кошти, які установа виконання покарань отримує від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету та використовуються в порядку, встановленому законодавством.
== Загальнообов’язкове державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі ==
Засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Особа, яка під час відбування покарання набула право на пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням цього виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання, або представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням.

Адміністрація виправного закладу '''не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання''' забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.

Виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF порядку], встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому '''не менш як п’ятдесят відсотків пенсії зараховується''' установою за місцем відбування покарання '''на особовий рахунок засудженого'''.
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]

Праця засуджених до позбавлення волі

2025-03-27T13:18:54Z

Smirnova.Yelizavieta:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року № 80 "Про затвердження Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 "Про затвердження інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]
== Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці. ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами,забезпечуючи їх права відповідно до законодавства.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчим кодексом України].

Засудженим, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], особам з інвалідністю першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам із вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.

Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів,але мають право на оскарження умов праці та захист своїх трудових прав у встановленому законом порядку.

Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою установ виконання покарань і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ виконання покарань продовольством. До цих робіт засуджені залучаються '''в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день,'''з урахуванням їх фізичних можливостей та стану здоров’я.

== Умови праці засуджених до позбавлення волі. ==
Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.

З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.
== Оплата праці засуджених до позбавлення волі. ==
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13#top Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки] встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

У виправних колоніях '''на особовий рахунок засуджених''', які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, '''зараховується''' незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''.
== Відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до позбавлення волі. ==
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Утримання засуджених в установах виконання покарань полягає у створенні належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчим кодексом України] та іншими нормативно-правовими актами.

Відшкодування засудженими витрат на утримання, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. Відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання за звітний місяць здійснюється із заробітку, пенсій та іншого доходу, що нараховані засудженим у місяці, що настає за звітним. Засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами, незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку.

Засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.

Утримання засуджених в установах виконання покарань включає в себе надання житлово-комунальних та побутових послуг.

До житлово-комунальних послуг, що надаються засудженим, належать:
* комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
*послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
До побутових послуг, що можуть надаватися засудженим, належать послуги:
* з ремонту взуття;
* з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
* з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
* з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- та відеоапаратури;
* з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;
* з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
* лазень;
* з дрібного ремонту, прасування білизни та одягу;
* перукарень.
Побутові послуги, що можуть надаватися засудженим, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0051569-02#Text галузевим класифікатором “Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування” (ГК 201-01-2001)].

Вартість витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, яка відшкодовується із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу, розраховується за видами наданих послуг, які безпосередньо пов’язані із забезпеченням створення належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання.

Кошти, які установа виконання покарань отримує від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету та використовуються в порядку, встановленому законодавством.
== Загальнообов’язкове державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі ==
Засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Особа, яка під час відбування покарання набула право на пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням цього виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання, або представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням.

Адміністрація виправного закладу '''не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання''' забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.

Виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF порядку], встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому '''не менш як п’ятдесят відсотків пенсії зараховується''' установою за місцем відбування покарання '''на особовий рахунок засудженого'''.
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]