WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок отримання ліцензії на перевезення пасажирів

2017-09-27T11:47:55Z

Serhii.dubych: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закон України «Про ліцензування видів...

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року №222-VIII.]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02.12 2015 року №1001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»]

== Куди звернутися ==

Однією з найістотніших проблем та цінностей людини є безпека. Кожного дня пасажири громадського транспорту довіряють свою безпеку перевізникам і не мають можливість перевірити, чи відповідає пасажирський транспорт усім необхідним вимогам. Турбуючись про безпеку громадян, держава має механізм, завдяки якому, до здійснення пасажирських перевезень мають доступ лише ті суб’єкти, які відповідають усім стандартам якості і безпечності. Таким механізмом є процедура ліцензування пасажирських перевезень. 

Загальний порядок ліцензування в Україні встановлено Законом України «[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Про ліцензування видів господарської діяльності]». Згідно з ним, до видів діяльності, на які необхідно отримувати ліцензію, належать '''як перевезення пасажирів у межах України''', так і '''міжнародні перевезення пасажирів'''. Перевезення пасажирів може здійснюватися на таксі, автобусами або ж легковими автомобілями на замовлення. 

Ті суб’єкти господарювання, які бажають здійснювати діяльність з пасажирських перевезень, повинні відповідати Ліцензійним умовам, які затверджено [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1001] (далі Ліцензійні умови), та одержати ліцензію. 

Органом ліцензування в даному випадку є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Це новий орган нашої держави, активізація діяльності якого відбулась у кінці 2015 на початку 2016 року. Територіальні органи Укртрансбезпеки не здійснюють ліцензування, а тому щоб отримати ліцензію, необхідно звертатись до центрального органу.

== Яким вимогам необхідно відповідати, щоб здійснювати пасажирські перевезення ==

''По–перше'', у перевізника повинна бути належна матеріально-технічна база або договори із суб’єктами господарювання, які надають послуги з виконання технологічних операцій; 

''По-друге'', необхідні транспортні засоби:вони можуть бути власними, орендованими або наданими у кредит чи лізинг; 

''По-третє'', для перевезення пасажирів на таксі потрібне спеціальне обладнання транспортних засобів; 

''По-четверте'', окремі вимоги передбачаються до кваліфікації персоналу автомобільного перевізника, а саме: 

- Вимоги до освіти та стажу роботи тих осіб, які перевіряють технічний стан транспорту, здійснюють їх ремонт, технічне обслуговування; 

- Вимоги до кваліфікації та освіти медичних працівників, які здійснюють щозмінні медичні огляди водіїв; 

- Для міжнародних перевезень у перевізника повинен бути фахівець, відповідальний за їх організацію та безпеку, ліцензійними умовами встановлені вимоги до нього.
Необхідно укласти трудові договори з цими особами та водіями. При цьому вимоги до їх кваліфікації залежать від транспорту, на якому планується здійснення перевезень, та містяться в ліцензійних умовах. 

''По-п’яте'', для міжнародних перевезень пасажирів установлюються особливі вимоги до досвіду роботи здобувача ліцензії. Якщо ж перевізник бажає вийти на міжнародний рівень та здійснити міжнародні перевезення пасажирів, то для цього необхідним є трирічний досвід роботи з пасажирських перевезень на внутрішньому українському ринку. Ліцензії видаються лише за тієї умови, якщо здобувач ліцензії підтвердить досвід роботи протягом трьох років у сфері внутрішніх перевезень. Цю інформацію необхідно зазначити у складі відомостей про наявність матеріально-технічної бази.

== Документи,які необхідно подати до Укртрансбезпеки для отримання ліцензії ==

1. Заява на отримання ліцензії (слід заповнити бланк заяви, яка затверджена як '''додаток 1''' до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF Ліцензійних умов]). 

2. Документи, перелік яких наведено у '''статті 11''' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»]. 

3. Інформація про наявність власної матеріально-технічної бази або інформації стосовно договорів із суб’єктами господарювання, які надають послуги з виконання технологічних операції – за формою, яка затверджена як '''додаток 2''' до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF Ліцензійних умов.] 

4. Копії вищевказаних договорів, завірені особою, яка здобуває ліцензію. 

5. Інформація про транспортні засоби (подавати слід за формою, наведеною в '''додатку 3''' до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF Ліцензійних умов]), а також завірені заявником копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та тимчасових реєстраційних талонів, якщо передбачено їх оформлення. 

6. Інформація про спеціальне обладнання таксі для перевезення пасажирів (слід заповнити форму, що міститься в '''додатку 4''' до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF Ліцензійних умов]). 

7. Інформація про кваліфікацію персоналу (форма також не є довільною, а затверджена як '''додаток 5''' до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF Ліцензійних умов]). 
 
8. Опис документів, що подаються для одержання ліцензії, у двох екземплярах ('''додаток 6''' до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF Ліцензійних умов]). 

Варто пам’ятати, що перелік підтверджуючих документів є виключним і міститься саме в Ліцензійних умовах. Органам Укртрансбезпеки, як і іншим органам ліцензування в Україні, забороняється вимагати від заявника оригіналів документів, якщо законом або ліцензійними умовами передбачено надання копій; вимагати тих документів, які не передбачено в законі або ліцензійних умовах або непередбаченої інформації; вимагати сторонні та непередбачені виписки, довідки, витяги, листи тощо.

== Скільки коштує одержати ліцензію ==

За видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі одного прожиткового мінімуму, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений Законом. 

Плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення на порталі електронних сервісів рішення про видачу ліцензії (стаття 14 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page «Про ліцензування видів господарської діяльності»])

== На який термін видається ліцензія ==

Термін дії ліцензії не обмежений (Закон України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page «Про ліцензування видів господарської діяльності»])

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення

2017-07-06T14:19:03Z

Serhii.dubych: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні прав...

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-15 Рішення Конституційного суду від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 у справі № 1-7/2015]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-15 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»]

== Визначення органу, який має право розглядати справу ==

Перш ніж оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення варто визначити орган, який має право розглядати скаргу. Так, наприклад, якщо справу розглядала адміністративна комісія при виконавчому комітеті сільської ради - скаргу розглядає виконавчий комітет відповідної ради; при розгляді справи іншим органом (по-садовою особою) - відповідним органом вищої інстанції (посадовою особою). Проте, незалежно від того який орган розглядав справу, постанову у справі про адміністративне правопорушення завжди можна оскаржити у районному, районному у місті, міському чи міськрайонному суді у порядку адміністративного судочинства. 

Це відповідає вимогам [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статті 17. КАСУ ч. 2. юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності]; 

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:
1) постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний;
2) рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд;
3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд. 

Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення. 

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. '''Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.''' Крім того, у ст.288 КпАП закріплено право прокурора своїм протестом і право керівника вищестоящого органу скасувати чи змінити постанову про накладення адміністративного стягнення. 

У разі оскарження постанови в суд позовна заява подається до місцевого загального суду, який розглядає цей адміністративний позов як адміністративний суд. В адміністративному позові згідно зі ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) має бути зазначено:
- найменування суду, до якого подається позов;
- П.І.Б. позивача, його адреса;
- П.І.Б., посада відповідача, посада, на якій він працює тощо (тобто у разі оскарження постанови винесеної посадовою особою відповідного органу відповідачем ви-ступатиме ця посадова особа, а не орган чи структурний підрозділ якому вона підпорядковується)
- сам зміст позову;
- документи і докази, які додаються до позову (протокол про адмін. правопорушення, постанова про накладення штрафу тощо).

== Строки оскарження постанови про адміністративне правопорушення ==
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом '''10 днів з дня винесення постанови''', а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, '''протягом 10 днів з дня вручення такої постанови'''. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Особа, яка має право на оскарження постанови у справі надає письмову заяву про поновлення строку. 

В заяві обов'язково вказується причина, з якої був пропущений строк. Орган (посадова особа), який розглядає заяву, перевіряє обґрунтованість причини, за власним переконанням вирішує, чи є вона поважною. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. 

Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. 

Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами (посадовими особами)'''в 10 строк з дня її надходження''', якщо інше не встановлено законами України.

== Сплата судового збору ==
Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушен-ня, звільняється від сплати державного мита. 

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 статтею 87 КАС України визначено, що до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються зако-ном. 

Законом про судовий збір, який набрав чинності 1 листопада 2011 року, такі осо-би не віднесені до кола суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об’єктів, за по-дання яких судовий збір не справляється. 

Разом із цим такий припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону № 3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. 

Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвер-тої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону про судовий збір. 

Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір.

== Розгляд скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення ==
Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанов і приймає одне з таких рішень:1) залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. 

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

== Апеляційна скарга у справі про адміністративне правопорушення ==
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (за винятком постанов передбачених ст. 32, 32-1, 185-3 КУпАП). 

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена '''протягом десяти днів з дня винесення постанови''' особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. 

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд. 

Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. 

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. 

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову. 

У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено. 

'''Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.''' 

Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у п'ятиденний строк направляється до місцевого суду, який її розглядав. 

Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення '''тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.''' У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. 

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом.
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]