WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Фінансовий лізинг: визнання договору недійсним

2017-03-31T12:28:21Z

Serhii.drelinskyi: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-%D0%B2%D1%80 ЗУ "Про фінансовий лізинг"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ЗУ "Про захист прав споживачів"]
Скрутні часи завжди є досить плідними для «заробітків» різних шахраїв. Одні з них працюють по-дрібному, а от інші дуже добре розуміють силу людського бажання отримати багато і за малі гроші, яке затьмарює розум. Тому другі розгортають цілі мережі: з офісами, комп’ютерами, паперами і приємними працівницями з кавою. Одним з таких «бізнесових рішень» є послуга фінансового лізингу фізичним особам. Предмет лізингу не має особливого значення: споживач послуги не отримує нічого, а головною метою є отримання платежу за укладення самого договору. 

''То як же діяти і на яке законодавство спиратись, якщо неприємність вже трапилась і необхідно вживати заходів до повернення грошей?'' 

Одним з шляхів вирішення ситуації є визнання договору недійсним в судовому порядку. При цьому варто звернути увагу на ряд моментів.
В подібних випадках у договорах лізингу ті кошти, які привласнюються аферистами називаються по-різному: плата за консультаційні послуги, комісія за організацію договору і тому подібне. 

'''Частиною 2 статті 16''' Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі можуть включати:
# суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
# платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
# компенсацію відсотків за кредитом;
# інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Як ми бачимо, різні комісії, плати за консультації і тому подібне до лізингових платежів не відноситься! 

Не зважаючи на це, подібні платежі не тільки передбачаються договорами, але й вказується, що тільки після їх сплати лізингоодержувач (споживач) може вносити власне лізингові платежі. Також окремо прописується пункт про відсутність права вимоги повернення сплачених коштів у випадку розірвання договору. 

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. 

Згідно '''пунктів 17 та 22 статті 1''' Закону України «Про захист прав споживачів»:
послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;
споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. 

'''Статтею 1-1''' Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Отже, на описані правовідносини розповсюджується дія вказаного Закону. 

Відповідно до вимог '''частини 1 статті 215''' Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені '''частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203''' цього Кодексу.
Згідно з приписами '''частини 1 статті 18''' Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. 

Пунктами '''4 та 7 частини 3 статті 18''' Закону України «Про захист прав споживачів» до несправедливих умов договору віднесено:
надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; 

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника). 

Відповідно до '''частин 5 та 6 статті 18 Закону''' України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:
# такі положення також підлягають зміні;
# договір може бути визнаним недійсним у цілому. 

Положення договору, що стосуються сплати коштів за, власне, його укладення – є несправедливими. В зв’язку з тим, що визнання недійсним положення про такі платежі тягне за собою зміну інших положень договору, то він може бути визнаний недійсним у цілому.
Nota bene
Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав ('''частина 3 статті 22''' Закону України «Про захист прав споживачів»).

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Фінансовий лізинг: визнання договору недійсним

2017-03-31T12:24:11Z

Serhii.drelinskyi: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] * [http://zakon2.rada.gov.ua/l...

Шахрайство

2016-12-14T12:49:19Z

Serhii.drelinskyi: Створена сторінка: Шахрайство – це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи...

Шахрайство – це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. 

== Нормативна база ==
* стаття 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ Кримінального кодексу України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного суду України] 

== Вступ ==

=== Об'єкт злочину ===

Об'єктом злочину у шахрайстві є право власності як охоронювані законом відносини між людьми, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном. 

=== Класифікація ===

Для кваліфікації не має значення як вчинено шахрайство - шляхом обману чи зловживання довірою, через те що в кримінально-правовій нормі про шахрайство вони закріплені як альтернативні способи вчинення злочину, але відсутність визначень даних понять у законі не дозволяє з абсолютною впевненістю визнати деякі злочини шахрайством. 

==== Обман при шахрайстві ====

Обман при шахрайстві - це повідомлення завідомо неправдивих даних або приховування, замовчування інформації про факти або обставини, повідомлення про які було обов'язковим, спрямовані на введення потерпілого в оману або на підтримку помилки особи з метою заволодіння чужим майном або правом на майно, і які призвели до такого стану потерпілого. 

==== Зловживання довірою ====

Зловживання довірою - це використання винним відносин довіри, які є основою правовідносин або існують в особистих стосунках, вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном. При цьому зловживання довірою є другорядним по відношенню до обману, але не втрачає свого самостійного значення як спосіб заволодіння майном при шахрайстві. 

Слід мати на увазі, що коли потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною. 

Однак слід пам’ятати, що з'явився такий вид товару, як інформація, і вартість його може бути дуже високою. У пам'яті комп'ютера чи на інших електронних носіях зберігається інформація, яка містить різноманітні відомості, у тому числі й такі, що становлять комерційну таємницю (характеристика нових видів продукції, оригінальних розробок у певних галузях господарства тощо). За умов конкуренції заволодіння такою інформацією шляхом шахрайства може завдати шкоди підприємству, порушити його нормальну діяльність, що свідчить про велику суспільну небезпеку такого роду посягань і потребує адекватної кримінально-правової боротьби з ними. У зв’язки із цим законодавець визначив наступний вид шахрайства – шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. 

=== Причинний зв'язок ===

Для шахрайства необхідно встановити причинний зв’язок між діями зловмисника і наслідками для потерпілого. Так особливість причинного зв'язку при шахрайстві полягає в тому, що винний, повідомляючи неправдиві відомості, вводить в оману особу, через що остання передає йому майно. Тому при шахрайстві обман або зловживання довірою завжди передують заволодінню майном і знаходяться з останнім у причинному зв'язку. При відсутності такої послідовності виключається склад шахрайства, а самі дії, за наявності необхідних для того ознак, можуть утворювати інший склад злочину. 

Шахрайство - умисний злочин. Винний бажає настання результату - звернення певного майна на свою користь. Що стосується упущеної вигоди, то винна особа, як правило, не має прямого умислу, і це виключає можливість визнання даного наслідку елементом будь-якої форми розкрадання. 

Шахраї, які вчинюють свої злочини у сфері економіки, не сприймають себе злочинцями, хоча і припускають, що порушують закон. 
Шахрайство вчинюється з прямим умислом, отже винний усвідомлює, що на майно, яким він заволодіває, він ніяких прав не має. Він розуміє, що вчинює суспільне небезпечне протиправне діяння і передбачає розвиток причинного зв'язку й настання суспільне небезпечних наслідків. 

Умисел при шахрайстві за часом виникнення й формування частіш за все буває заздалегідь обдуманим і набагато рідше - таким, що виник раптово.
Кримінальна відповідальність за вчинення шахрайства настає з 16 років.

== Психологічний портрет шахрая ==

Більшість шахраїв володіють певними психологічними прийомами, акторськими навичками та іншими прийомами, які їм допомагають приховати істинні наміри. Шахраї також здатні орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, мають непогану реакцію. Частина шахраїв володіють знаннями в області економічних наук, особливо у сфері фінансів, постачання та збуту, операцій з нерухомістю. Часто шахраї знають прізвища відповідальних працівників органів державної та місцевої влади і посилаються на них при вчиненні шахрайств. 

== Кваліфіковані види шахрайства ==

* Повторно (визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із наступних злочинів – ст.ст.185, 186, 187, 189-191, 262 КК України);
* Попередня змова групою осіб (спільно вчинили злочин декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення);
* вчинене у великих розмірах (спричинені збитки на суму від двохсот п’ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян на момент вчинення злочину)
* вчинене в особливо великих розмірах (спричинені збитки на суму від шістсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян на момент вчинення злочину)
* організованою групою (якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

== Відмінність шахрайства від суміжних злочинів ==

Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство. За певних обставин (наприклад, коли майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані як незаконне привласнення або чужого майна, що випадково опинились у особи. 

Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії особи кваліфікуються відповідно як крадіжка, грабіж або розбій.

[[Категорія:Кримінальне право‎]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎‎]]