WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Спеціальна конфіскація

2021-12-29T06:42:04Z

Serhii.cherepakhin: форматування, додання гіперпосилань

'''Спеціальна конфіскація''' - це примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна за умови вчинення злочину у випадках, передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України.

=== Нормативно-правове регулювання ===

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3594 ст. 96-1], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3594 96-2 КК України];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1155 ч.9 ст. 100], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4362 ст. 568 КПК України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_029#Text Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_036#Text Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16#Text Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції];
* Інші міжнародні договори України.

=== Застосування ===
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно

* одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

* призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
* були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

=== Хто уповноважений виносити рішення про конфіскацію ===
Питання про застосування спеціальної конфіскації вирішується '''виключно судом''' під час постановлення рішення, яким закінчується кримінальне провадження:

- Обвинувальний вирок суду;

- ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності;

- ухвала суду про застосування заходів медичного характеру;

- ухвала суду про застосування заходів виховного характеру;

- У випадку закриття провадження слідчим або прокурором спеціальна конфіскація застосовується ухвалою слідчого судді на підставі відповідного клопотання;

=== Перелік злочинів, за які проводиться: ===
Спеціальна конфіскація може бути застосована за умови вчинення таких злочинів:

* злочини, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
* злочини, передбачені частиною першою статті '''150''', статтею '''154''', частинами другою і третьою статті '''159-1''' , частиною першою статті '''190''', статтею '''192''', частиною першою статей '''204''', '''209-1''' , '''210''', частинами першою і другою статей '''212''', '''212-1''', частиною першою статей '''222''', '''229''', '''239-1''' , '''239-2''', частиною другою статті '''244''', частиною першою статей '''248''', '''249''', частинами першою і другою статті '''300''', частиною першою статей '''301''', '''302''', '''310''', '''311''', '''313''', '''318''', '''319''', '''362''', статтею '''363''', частиною першою статей '''363-1''' , '''364-1''', '''365'''

=== Конфіскація у третіх осіб ===
Спеціальна конфіскація може застосовуватися також до майна '''третіх осіб''' . Це випадки коли:

* доведено що особа набула таке майно безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості та знала або повинна була і могла знати, що таке майно одержане незаконним шляхом (відповідає будь-якій із ознак майна, що передбачені у пунктах '''1-4 ч.1 ст. 96-1 КК України''');
* майно було отримане у власність у період незаконної діяльності;
* майно було отримано безоплатно від особи, яка здійснювала незаконну діяльність;
* майно було отримане у власність після повідомлення особі про підозру від такої особи;
* грошові кошти на придбання майна були отримані від особи, яка здійснювала незаконну діяльність.

=== Спеціальна конфіскація майна за кордоном ===
Спеціальна конфіскація може застосовуватися на майно за кордоном згідно ч. 9 ст. 100 КПК України.

=== Випадки неможливості застосування ===
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача за наявності доказів добросовісності набуття у власність майна третьою особою.

Спеціальна конфіскація

2021-12-28T14:03:06Z

Serhii.cherepakhin: Створення нової статті

=== Визначення ===
Спеціальна конфіскація - це примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна за умови вчинення злочину у випадках, передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України.

=== Нормативно-правове регулювання ===

* ст. 96-1, 96-2 КК України; - ч.9 ст. 100, ст. 568 КПК України;
* Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом;
* Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах;
* Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції;
* Інші міжнародні договори України.

=== Застосування ===
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно

* одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

* призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
* були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

=== Хто уповноважений виносити рішення про конфіскацію ===
Питання про застосування спеціальної конфіскації вирішується '''виключно судом''' під час постановлення рішення, яким закінчується кримінальне провадження:

- Обвинувальний вирок суду;

- ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності;

- ухвала суду про застосування заходів медичного характеру;

- ухвала суду про застосування заходів виховного характеру;

- У випадку закриття провадження слідчим або прокурором спеціальна конфіскація застосовується ухвалою слідчого судді на підставі відповідного клопотання;

Спеціальна конфіскація може бути застосована за умови вчинення таких злочинів:

злочини, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - злочини, передбачені частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1 , частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1 , 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1 , частиною першою статей 222, 229, 239-1 , 239-2 , частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1 , 364-1 , 365

Спеціальна конфіскація може застосовуватися також до майна ТРЕТІХ ОСІБ . Це випадки коли доведено що особа набула таке майно безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості та знала або повинна була і могла знати, що таке майно одержане незаконним шляхом (відповідає будь-якій із ознак майна, що передбачені у пунктах 1-4 ч.1 ст. 96-1 КК України); майно, яке було отримане у власність у період незаконної діяльності; майно, яке було отримано безоплатно від особи, яка здійснювала незаконну діяльність; майно, яке було отримане у власність після повідомлення особі про підозру від такої особи; майно, грошові кошти на придбання якого були отримані від особи, яка здійснювала незаконну діяльність.

Спеціальна конфіскація може застосовуватися на майно за кордоном згідно ч. 9 ст. 100 КПК України.
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача за наявності доказів добросовісності набуття у власність майна третьою особою.

Порядок передачі земель колективного сільськогосподарського підприємства громадянам у власність

2021-01-11T07:24:45Z

Serhii.cherepakhin: значне редагування змісту

== Нормативна база ==
1.    Земельний кодекс України

2.    Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні

3.    Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"

== Аналіз законодавства ==
   Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку земель колективного сільськогосподарського підприємства (пай) мають такі категорії осіб:
* колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай);
* громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
* громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
* громадяни України, евакуйовані із зони безумовного відчуження або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерами з їх числа, які проживають у сільській місцевості;
* громадяни, право на земельну частку (пай), яких встановлене судом.
   Для забезпечення реалізації права на земельну частку (пай) власник земельної частки (паю) зобов'язаний підтвердити наявність такого права. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай)що видається органами місцевого самоврядування кожному члену підприємства, кооперативу, товариства із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

   Крім сертифікату, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є:
* свідоцтво про право на спадщину;
* договори купівлі-продажу, дарування, міни, посвідчені у встановленому законом порядку, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
* рішення суду про визнання права на земельну частку (пай);
* трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально посвідчена виписка з неї (для громадян України, евакуйованих із зони безумовного відчуження або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадян України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості).
   Організаційно-правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали сільськогосподарським підприємствам, на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", який був прийнятий Верховною Радою України 5 червня 2003 р. і набув чинності 9 липня 2003 р.

   Передача в натурі земельної частки (паю) здійснюється громадянину України, що має сертифікат на право на земельну частку (пай), згідно з його заявою, після складання "Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)".    Місце розташування та першочерговість виділення земельних ділянок визначається з урахуванням вимог раціональної організації території, компактності землекористування відповідно до проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій та іншої технічної документації. Складанню Схеми передують підготовчі роботи, які містять аналіз земельно-кадастрових, статистичних і планово-картографічних матеріалів, результатів польових вишукувань і обстежень земельного фонду з метою встановлення фактичного стану використання земель підприємства та здійснення розрахунків проведеного паювання земель.

   Згідно зі ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Для прийняття такого рішення необхідно, щоб власник земельної частки (паю) виявив бажання виділити її у натурі (на місцевості). Виявлення такого бажання власника виражається у формі письмової заяви, яку він подає до відповідного органу місцевого самоврядування чи органу державної влади.

   Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

   Відповідно до ст. 5 вищезазначеного акта сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):
* розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;
* приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
* уточнюють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток
* укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
* розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
* організовуй проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
* оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку;
* приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

   Земельна частка (пай) (ч. З ст. 3) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. Однак за бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). Якщо одна і та сама особа має дві чи більше земельних часток (паїв), то вона має право, об'єднавши паї, виділити їх у натурі (на місцевості) однією земельною ділянкою.

   У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшості власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Роботи по землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), які виконуються землевпорядними організаціями, здійснюються на договірній основі. Організаціям, що виконують такі роботи, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, державні та інші землевпорядні організації повинні надавати безоплатно всі геодезичні та картографічні матеріали й документи, необхідні для виконання робіт по землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

   У проекті землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) визначається місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, наявність обмежень (обтяжень) при користуванні земельними ділянками, в тому числі земельних сервітутів (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

   Проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) і в районному відділі земельних ресурсів.

'''    Що стосується земель КСП, які ліквідовані, то необхідно зазначити з 01.01.2019 членам колективних сільськогосподарських підприємств паювання земель у яких завершилось до 2020 року надано можливість перерозподілити між собою (допаювати) залишок сільськогосподарських угідь та передати землі несільськогосподарського призначення до комунальної власності.'''

Рішення щодо передачі не розпайованих земель КСП до земель запасу повинно прийматись загальними зборами власників земельних часток (паїв) КСП " чи зборами уповноважених або створеного ним органу управління, якому передано функції по господарському управлінню колективним майном.

У разі якщо до 01 січня 2025 року власник не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така не витребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з не витребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

== Висновок: ==
   Передача земель колективного сільськогосподарського підприємства громадянам у власність та виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) відбувається лише '''''рішенням відповідних сільських, селищних або міських рад'''''.
[[Категорія:Доробити]]
[[Категорія:Земельне право]]

Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)

2020-04-03T20:24:04Z

Serhii.cherepakhin: Доповнення тексту статті.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n185 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''''Ризик''''' - це усвідомлення особою допустимості настання небезпечних наслідків у процесі її професійної діяльності, здійснюваної з метою досягти значнго суспільно корисного результата, за наявності обґрунтованого розрахунку щодо запобігання таким наслідкам.

У кримінальному праві проблема ризику виникає лише в разі, коли ризиковане діяння пов’язане із поставленням у небезпеку правоохоронюваних інтересів або із реальним заподіянням їм шкоди. Обставиною, що виключає в такому випадку кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду, виступає '''виправданий ризик'''.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n185 ст. 42 КК] '''виправданий ризик''' як обставина, що виключає злочинність діяння, — це вчинення діяння (дії або бездіяльності), пов’язаного із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави, для досягнення значної суспільно корисної мети, якщо ця мета в даній обстановці не могла бути досягнута неризикованою дією (бездіяльністю) і вжиті особою запобіжні заходи давали достатні підстави розраховувати на запобігання шкоди правоохоронюваним інтересам.

== Ознаки ==
'''Ознаками''' діяння, пов'язаного з ризиком, визнаються:
# його мета;
# об'єкт заподіяння шкоди;
# характер діяння;
# його своєчасність і
# межі заподіяння шкоди.
Ризик можливий у будь-якій професійній діяльності: науково-технічній, виробничій, комерційній, медичній, оперативно-розшуковій, соціальній тощо.

== Підстави ==
* наявність об'єктивної ситуації, що свідчить про необхідність досягнення значної суспільно корисної мети;
* неможливість досягнення цієї мети неризикованим діянням;
* прийняття особою запобіжних заходів для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
Лише у своїй єдності вони виправдовують вчинення особою діяння, пов'язаного з ризиком.

== Мета ==
* Частина 1 ст. 42 КК передбачає, що ризиковане діяння повинно бути вчинене для досягнення значної суспільно корисної мети. При виправданому ризику, далі, поставлена суспільно корисна мета повинна бути значною. Поняття значущості такої мети є оціночним. Проте в будь-якому випадку вона повинна бути настільки високозначимою, щоб бути співрозмірною зі шкодою, що заподіюється об'єкту кримінально-правової охорони. Ризиковані дії для досягнення незначної, хоча б і суспільно корисної мети, правомірними не є. Нарешті, правомірний характер такому діянню надає сама наявність зазначеної мети, незалежно від того, чи вдалося особі цю мету досягти.

== Об'єкт ==
Об'єктом заподіяння шкоди при виправданому ризику є правоохоронювані інтереси особи, суспільні інтереси або інтереси держави.

== Характер діяння ==
Виправданий ризик із зовнішньої сторони збігається з фактичними ознаками якогось злочину, передбаченого КК. Відповідно до ч. 1 ст. 42 ризиковане діяння може виражатися як в активній (дія), так і в пасивній (бездіяльність) поведінці. Таке діяння, нарешті, повинно заподіювати шкоду правоохоронюваним інтересам. Ця шкода може бути двох видів: 1) поставлення об'єкта кримінально-правової охорони в небезпеку заподіяння шкоди або 2) фактичне заподіяння йому шкоди.

== Своєчасність ==
'''Своєчасність''' ризикованого діяння полягає в тому, що воно повинно бути вчинено лише протягом часу існування його підстави (умов виправданого ризику). Якщо ця підстава ще не виникнула або, навпаки, уже минула, то вчинення ризикованого діяння, що спричинило заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, може тягти відповідальність на загальних підставах.

== Межі заподіяння шкоди ==
'''Межі заподіяння шкоди''' в ст. 42 КК прямо не визначені.

Водночас висновок про такі межі можна зробити на основі ч. 3 ст. 42, де вказується, що ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій. Звідси випливає, що поставлення в небезпеку інших цінностей або фактичне заподіяння їм шкоди повинно визнаватися правомірним, якщо така шкода відповідала вимогам, закріпленим у ч. 1 ст. 42.

== Джерело ризику ==
'''Джерелом,''' що містить небезпеку заподіяння шкоди правоохоронним цінностям за наявності обґрунтованого ризику, є діяння особи, яка ризикує.
[[Категорія: Доробити]]