WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок оформлення листка непрацездатності в електронній формі (е-лікарняний)

2021-10-01T12:10:13Z

Serhii.babanin:

== '''Нормативна база''' ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/328-2019-%D0%BF#Text Постанова КМУ від 17 квітня 2019 р. № 328 " Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-21#Text Наказ МОЗ від 01.06.2021 № 1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0890-21#Text Наказ МОЗ від 17.06.2021 № 1234 "Про затвердження Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності"]

Із 04 червня 2021 року в Україні запроваджена цільова модель формування та видачі «е-лікарняних».
Запровадження електронних лікарняних – важливий етап депаперизації не лише у сфері охорони здоров’я, але й у побудові системи ефективного електронного документообігу.
Цільова модель формування та видачі «е-лікарняних» передбачає формування електронних листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності на підставі медичних висновків про тимчасову непрацездатність, внесених лікуючим лікарем до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я.
Пацієнтам більше не доведеться нести на роботу паперовий листок непрацездатності, щоб зафіксувати факт тимчасової непрацездатності, а роботодавці бачитимуть необхідну інформацію про е-лікарняні в особистому електронному кабінеті страхувальника (роботодавця) на вебпорталі Електронних послуг Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua/).
Запровадження цільової моделі автоматизує процес засвідчення тимчасової непрацездатності особи та зробить його більш прозорим та зручним для пацієнтів, роботодавців та соцпрацівників.

=='''Що таке е-лікарняний?'''==

Визначення «листок непрацездатності» та «медичний висновок про тимчасову непрацездатність», порядок функціонування Електронного реєстру листків непрацездатності, а також порядок формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність визначено в Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 328 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 323), наказі Міністерства охорони здоров’я України від 01 червня 2021 року № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки».

Листок непрацездатності (е-лікарняний) – сформований (виданий) програмними засобами Реєстру (прим. - Електронного реєстру листків непрацездатності) на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для:

1) звільнення від роботи,

2) оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності,

3) призначення матеріального забезпечення та

4) надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Електронний реєстр листків непрацездатності: відомості для працівника та роботодавця (далі – Реєстр). Реєстр складається із записів про тимчасову непрацездатність.

=='''Відомості, що містяться у тимчасовому листку непрацездатності'''==

Запис про тимчасову непрацездатність містить такі відомості про:
тимчасово непрацездатну особу
пацієнта (у разі непрацездатності особи, зумовленої необхідністю догляду: за хворою дитиною; за хворим членом сім’ї; за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за такою дитиною)
випадок тимчасової непрацездатності
особу, яка сформувала медичний висновок в електронній системі охорони здоров’я
заклад охорони здоров’я
суму допомоги, що нарахована на підставі листка непрацездатності
відмову в оплаті перших п’яти днів тимчасової непрацездатності
порушення встановленого порядку видачі та продовження листка непрацездатності за результатами перевірки обґрунтованості його видачі та продовження;
особу, яка внесла відомості з документа про факт усиновлення дитини застрахованими особами протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження.

=='''Як перевірити сформований листок непрацездатності?'''==

Працівник зможе перевірити сформований листок непрацездатності з таким переліком атрибутів:

• номер;

• дата відкриття;

• дата закриття;

• причина непрацездатності.

Страхувальник первинно отримає можливість визначення параметрів пошуку переліку листків непрацездатності та за результатами пошуку отримає інформація по листках непрацездатності застрахованої особи, які працюють у страхувальника за трудовою книжкою, з таким переліком атрибутів:

• номер;

• дата відкриття;

• дата закриття;

• РНОКПП застрахованої особи;

• прізвище ім’я по-батькові застрахованої особи.

Із кінця червня 2021 року пацієнт також отримає можливість перевірки медичного висновку про тимчасову непрацездатність з використанням Порталу Дія. Інформація про медичний висновок особи, що надається за запитом через Портал Дія, міститиме такі дані:

1) номер запису в Реєстрі;

2) тип медичного висновку;

3) категорію медичного висновку;

5) дату та час формування медичного висновку;

6) відомості про назву суб’єкта господарювання з Реєстру суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я в електронній системі охорони здоров’я, посилання на запис про який зазначене в медичному висновку;

7) період дії медичного висновку (дата початку періоду дії, дата завершення періоду дії).

=='''Особливості підтвердження тимчасової непрацездатності у перехідний період'''==

Перехідний період - з 04 червня до 31 серпня 2021 року.

З 04 червня 2021 року – формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в електронній системі охорони є обов’язковим за умови наявності відповідної технічної можливості.

З 01 вересня 2021 року – обов’язків для всіх закладів охорони здоров’я.

До 01 вересня 2021 року – дозволяється видача паперових листків непрацездатності за умови відсутності технічної можливості для формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність.

Після 01 вересня 2021 року - видача паперових листків непрацездатності, забороняється, окрім продовження та закриття листків непрацездатності, що були видані особам до 01 вересня 2021 року.

Порядок підтвердження тимчасової непрацездатності у перехідний період врегульовано
Інструкцією по роботі з медичними висновками про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я та листками непрацездатності на період дії перехідної моделі.

Відповідно до Інструкції № 1066 встановлено:

— Продовження паперового листка непрацездатності до його повного закриття здійснюється виключно в паперовій формі.

— Особі, у якої відкритий листок непрацездатності, - за новим випадком тимчасової непрацездатності формується медичний висновок у Реєстрі медичних висновків за умови наявності технічної можливості для формування медичних висновків у Реєстрі.

Під час продовження листків непрацездатності, виданих до 01 вересня 2021 року, суб’єкти господарювання керуються вимогами Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09 квітня 2008 року № 189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 липня 2008 року за № 589/15280.

У разі якщо під час дії перехідної моделі особа, у якої сформовано медичний висновок у Реєстрі в одного суб’єкта господарювання, звернулася для проходження обстеження, консультації, доліковування, проходження реабілітації тощо до іншого суб’єкта господарювання, у якого ще відсутня технічна можливість формування медичних висновків у Реєстрі, то для такої особи відкривається листок непрацездатності як новий випадок тимчасової непрацездатності.

Випадки тимчасової непрацездатності, оформлені паперовим листком непрацездатності та е-лікарняним, є різними страховими випадками, незалежно від черговості їх отримання застрахованою особою, тому роботодавець відокремлює їх під час призначення матеріального забезпечення.

=='''Порядок отримання е-лікарняного працівником та його дії після отримання е-лікарняного'''==

'''Крок 1.''' Звернення до відповідного медичного закладу, що в установленому порядку підключений до електронної системи охорони здоров’я.

'''Крок 2.''' Формування лікарем електронного медичного висновку про тимчасову непрацездатність у відповідному Реєстрі.

'''Крок 3.''' Формування на підставі медичного висновку (медичних висновків) про тимчасову непрацездатність в Електронному реєстрі листків непрацездатності листку непрацездатності.

'''Крок 4.''' Повідомлення працівником у будь-який доступний для нього спосіб комунікацій роботодавця про формування лікарем відносно нього медичного висновку про тимчасову непрацездатність.

[[Категорія:Доробити]]

Порядок оформлення листка непрацездатності в електронній формі (е-лікарняний)

2021-10-01T12:07:31Z

Serhii.babanin:

== '''Нормативна база''' ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/328-2019-%D0%BF#Text Постанова КМУ від 17 квітня 2019 р. № 328 " Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-21#Text Наказ МОЗ від 01.06.2021 № 1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0890-21#Text Наказ МОЗ від 17.06.2021 № 1234 "Про затвердження Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності"]

Із 04 червня 2021 року в Україні запроваджена цільова модель формування та видачі «е-лікарняних».
Запровадження електронних лікарняних – важливий етап депаперизації не лише у сфері охорони здоров’я, але й у побудові системи ефективного електронного документообігу.
Цільова модель формування та видачі «е-лікарняних» передбачає формування електронних листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності на підставі медичних висновків про тимчасову непрацездатність, внесених лікуючим лікарем до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я.
Пацієнтам більше не доведеться нести на роботу паперовий листок непрацездатності, щоб зафіксувати факт тимчасової непрацездатності, а роботодавці бачитимуть необхідну інформацію про е-лікарняні в особистому електронному кабінеті страхувальника (роботодавця) на вебпорталі Електронних послуг Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua/).
Запровадження цільової моделі автоматизує процес засвідчення тимчасової непрацездатності особи та зробить його більш прозорим та зручним для пацієнтів, роботодавців та соцпрацівників.

=='''Що таке е-лікарняний?'''==

Визначення «листок непрацездатності» та «медичний висновок про тимчасову непрацездатність», порядок функціонування Електронного реєстру листків непрацездатності, а також порядок формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність визначено в Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 328 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 323), наказі Міністерства охорони здоров’я України від 01 червня 2021 року № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки».

Листок непрацездатності (е-лікарняний) – сформований (виданий) програмними засобами Реєстру (прим. - Електронного реєстру листків непрацездатності) на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для:

1) звільнення від роботи,

2) оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності,

3) призначення матеріального забезпечення та

4) надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Електронний реєстр листків непрацездатності: відомості для працівника та роботодавця (далі – Реєстр). Реєстр складається із записів про тимчасову непрацездатність.

=='''Відомості, що містяться у тимчасовому листку непрацездатності'''==

Запис про тимчасову непрацездатність містить такі відомості про:
тимчасово непрацездатну особу
пацієнта (у разі непрацездатності особи, зумовленої необхідністю догляду: за хворою дитиною; за хворим членом сім’ї; за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за такою дитиною)
випадок тимчасової непрацездатності
особу, яка сформувала медичний висновок в електронній системі охорони здоров’я
заклад охорони здоров’я
суму допомоги, що нарахована на підставі листка непрацездатності
відмову в оплаті перших п’яти днів тимчасової непрацездатності
порушення встановленого порядку видачі та продовження листка непрацездатності за результатами перевірки обґрунтованості його видачі та продовження;
особу, яка внесла відомості з документа про факт усиновлення дитини застрахованими особами протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження.

=='''Як перевірити сформований листок непрацездатності?'''==

Працівник зможе перевірити сформований листок непрацездатності з таким переліком атрибутів:

• номер;

• дата відкриття;

• дата закриття;

• причина непрацездатності.

Страхувальник первинно отримає можливість визначення параметрів пошуку переліку листків непрацездатності та за результатами пошуку отримає інформація по листках непрацездатності застрахованої особи, які працюють у страхувальника за трудовою книжкою, з таким переліком атрибутів:

• номер;

• дата відкриття;

• дата закриття;

• РНОКПП застрахованої особи;

• прізвище ім’я по-батькові застрахованої особи.

Із кінця червня 2021 року пацієнт також отримає можливість перевірки медичного висновку про тимчасову непрацездатність з використанням Порталу Дія. Інформація про медичний висновок особи, що надається за запитом через Портал Дія, міститиме такі дані:

1) номер запису в Реєстрі;

2) тип медичного висновку;

3) категорію медичного висновку;

5) дату та час формування медичного висновку;

6) відомості про назву суб’єкта господарювання з Реєстру суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я в електронній системі охорони здоров’я, посилання на запис про який зазначене в медичному висновку;

7) період дії медичного висновку (дата початку періоду дії, дата завершення періоду дії).

=='''Особливості підтвердження тимчасової непрацездатності у перехідний період'''==

Перехідний період - з 04 червня до 31 серпня 2021 року.

З 04 червня 2021 року – формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в електронній системі охорони є обов’язковим за умови наявності відповідної технічної можливості.

З 01 вересня 2021 року – обов’язків для всіх закладів охорони здоров’я.

До 01 вересня 2021 року – дозволяється видача паперових листків непрацездатності за умови відсутності технічної можливості для формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність.

Після 01 вересня 2021 року - видача паперових листків непрацездатності, забороняється, окрім продовження та закриття листків непрацездатності, що були видані особам до 01 вересня 2021 року.

Порядок підтвердження тимчасової непрацездатності у перехідний період врегульовано
Інструкцією по роботі з медичними висновками про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я та листками непрацездатності на період дії перехідної моделі.
Відповідно до Інструкції № 1066 встановлено:
Продовження паперового листка непрацездатності до його повного закриття здійснюється виключно в паперовій формі.
Особі, у якої відкритий листок непрацездатності, - за новим випадком тимчасової непрацездатності формується медичний висновок у Реєстрі медичних висновків за умови наявності технічної можливості для формування медичних висновків у Реєстрі.
Під час продовження листків непрацездатності, виданих до 01 вересня 2021 року, суб’єкти господарювання керуються вимогами Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09 квітня 2008 року № 189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 липня 2008 року за № 589/15280.
У разі якщо під час дії перехідної моделі особа, у якої сформовано медичний висновок у Реєстрі в одного суб’єкта господарювання, звернулася для проходження обстеження, консультації, доліковування, проходження реабілітації тощо до іншого суб’єкта господарювання, у якого ще відсутня технічна можливість формування медичних висновків у Реєстрі, то для такої особи відкривається листок непрацездатності як новий випадок тимчасової непрацездатності.
Випадки тимчасової непрацездатності, оформлені паперовим листком непрацездатності та е-лікарняним, є різними страховими випадками, незалежно від черговості їх отримання застрахованою особою, тому роботодавець відокремлює їх під час призначення матеріального забезпечення.

=='''Порядок отримання е-лікарняного працівником та його дії після отримання е-лікарняного'''==

'''Крок 1.''' Звернення до відповідного медичного закладу, що в установленому порядку підключений до електронної системи охорони здоров’я.

'''Крок 2.''' Формування лікарем електронного медичного висновку про тимчасову непрацездатність у відповідному Реєстрі.

'''Крок 3.''' Формування на підставі медичного висновку (медичних висновків) про тимчасову непрацездатність в Електронному реєстрі листків непрацездатності листку непрацездатності.

'''Крок 4.''' Повідомлення працівником у будь-який доступний для нього спосіб комунікацій роботодавця про формування лікарем відносно нього медичного висновку про тимчасову непрацездатність.

[[Категорія:Доробити]]

Порядок приватизації земельної ділянки для обслуговування житлового будинку (за межами населеного пункту)

2021-04-29T13:51:21Z

Serhii.babanin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України 8 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0007509-05#Text ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року № 80]
== Загальні поняття ==
Земельні відносини регулюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України], а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 3 Земельного кодексу України]).
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], а також інших законів, що видаються відповідно до них ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 78 Земельного кодексу України).]
За нормою [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 116 Земельного кодексу України] громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] або за результатами аукціону.
Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначенні [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 122 Земельного кодексу України].
== Землі житлової громадської забудови ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Статтею 38 Земельного кодексу України] встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування. 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 39 цього ж Кодексу] використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. 
'''Житлове примiщення (житлова кiмната)''' — опалюване примiщення, розташоване у надземному поверсi, призначене для цiлорiчного проживання i яке вiдповiдає санiтарно-епiдемiологiчним вимогам щодо мiкроклiмату i повiтряного середовища, природного освiтлення, допустимих рiвнiв нормованих параметрiв вiдносно шуму, вiбрацiї, ультразвуку та iнфразвуку, електричних та електромагнiтних полiв та iонiзуючого випромiнювання ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0007509-05#Text ДБН В.2.2-15-2005]).
== Розміщення житлових будинків ==
Розміщення житлових будинків має бути в межах населеного пункту. 
'''Виключенням''' з цього можуть бути лише випадки розміщення житлових будинків для працівників деяких галузей господарства (відомче житло), які потребують проживання у віддалених від населеного пункту місцях, наприклад, для лісників.Крім того, будинки та споруди можуть знаходитися і поза межами населених пунктів на землях, наданих для садівництва (стаття 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n373 Земельного кодексу України]), ведення особистого підсобного (стаття 7 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text "Про особисте селянське господарство"]) або фермерського господарства (стаття 16 та ін. Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#n129 Про фермерське господарство]"); на землях рекреаційного призначення (стаття 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n373 Земельного кодексу України]), землях транспорту (приміщення для проживання стрілочників, бакенників), оборони тощо. 
== Надання земельної ділянки для будівництва за межами населеного пункту ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указів Президента України від 10 листопада 1994 року № 666 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text від 8 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»] землі, які використовували колгоспи на праві простійного користування, передавалися їм у колективну власність, що посвідчувалося державними актами на право колективної власності із списком- додатком членів цього КСП. При цьому статтею 5 Земельного кодексу в редакції 1992 року було встановлено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. 
Суб’єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства (КСП). 
Розпорядження цими ділянками здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. 
Із земель державної власності за межами населеного пункту згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України] для будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частини сьомої цієї статті] та для індивідуального дачного будівництва '''земельні ділянки надаються рішенням районної адміністрації; із земельних ділянок сільськогосподарського призначення для всіх потреб — Держгеокадастром, а в інших випадках — обласною державною адміністрацією.''' 
Що стосується земель '''колективної власності''', то ними розпоряджаються загальні збори громадян, зазначених у списку-додатку до державного акта на право колективної власності (видається колишньому КСП). Тобто спочатку має бути рішення загальних зборів про передачу земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі, потім власник цієї будівлі має порушувати питання про переведення нежитлового приміщення у житлове та про зміну цільового призначення земельної ділянки (за необхідністю). При цьому земельна ділянка де-факто вже перебуватиме у власності і мова йтиме лише про зміну її цільового призначення.

Що стосується земель колективної власності, то ними розпоряджаються загальні збори громадян, зазначених у списку-додатку до державного акту на право колективної власності, виданого колишньому КСП.

Спочатку має бути рішення загальних зборів про передачу земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі колишнього КСП. І тільки потім власник цієї будівлі має право порушити питання про переведення нежитлового приміщення у житлове та про зміну цільового призначення земельної ділянки. Це можливо лише за умови включення цієї території до населеного пункту.

== Судова практика ==
Постанова Київського окружного адміністративного суду [https://verdictum.ligazakon.net/document/57342900 від 13.04.2016 № 810/871/16]
== Див. також ==
* [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності]]
* [[Розроблення документації землеустрою]]
* [[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]
* [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян]]
* [[Реєстрація права власності на земельну ділянку]]
* [[Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки]]

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Житлове право]]

Фактичні шлюбні відносини

2021-01-11T08:40:10Z

Serhii.babanin: Додання абзацу про втрату годувальника.

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
=='''Поняття фактичних шлюбних відносин та їх відмінність від громадянських шлюбів'''==
Ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлює таке поняття, як жінка та чоловік, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою.

Такі відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом» «цивільним шлюбом» і вони повинні відповідати таким критеріям:

· У фактичних шлюбних відносинах можуть перебувати тільки жінка та чоловік (різностатевість);

· Намір жінки та чоловіка встановити стійкі відносини, притаманні шлюбу;

· Відсутність зареєстрованого в органах державної реєстрації актів цивільного стану шлюбу як між особами, що спільно проживають, так і з будь-якою іншою особою;

· Особи проживають разом;

· Ведуть спільне господарство;

· Взаємне матеріальне забезпечення та піклування;

· Не анонімність (публічність) відносин, відсутність приховування їх перед третіми особами.

Поняття «громадянський шлюб», означає шлюб який оформлений в органах державної влади і зареєстрований в органі реєстрації актів цивільного стану (скорочено РАЦС), рання назва (ЗАГС).

У п.1 ст. 21 Сімейного кодексу України закріплено поняття «шлюбу», сказано, що «шлюб – це сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів громадянського стану».

У п. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України сказано,що проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.

З 10 січня 2002 року Сімейний кодекс України визнає осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, сім’єю. Але виникає проблема у випадку, коли чоловік (жінка) проживає у «фактичному шлюбі» і одночасно перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Це означає, що «фактичні дружина і чоловік» не можуть вважатися сім’єю.

А подружжя вважається сім’єю навіть коли вони проживають окремо.

Сімейний кодекс України прирівнює «фактичний шлюб» до зареєстрованого.

Погоджуючись на «фактичний шлюб», громадяни допускають невизначеність своїх подальших відносин у юридичному розумінні.

Громадяни які перебувають у зареєстрованому шлюбі (частина друга статті 21 Сімейного кодексу України перебувають під захистом закону і такого захисту вони не позбавляються навіть тоді, коли дружина й чоловік з різних причин не проживають спільно. 

=='''Майнові права у фактичних шлюбних відносинах''' ==
Відповідно до частини 1 статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Якщо перед чоловіком та жінкою постає питання поділу майна, що було набуте ними під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу,то є певні юридичні проблеми, перед тим, як взятися за розподіл спільно нажитого майна, прийдеться довести свої сімейні відносини у суді про встановлення факту проживання однією сім’єю як чоловік та дружина і надавати докази спільного проживання, а встановити факт, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням.

Необхідно довести факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини і переконати суд, що це майно є спільним.

Майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.

При фактичних шлюбних відносинах, законодавство не передбачає, отримання згоди другого з фактичного подружжя. Норми про розпорядження спільною сумісною власністю подружжя будуть спрацьовувати лише тоді, якщо права на майно були оформлені на обох осіб, тоді як для подружжя немає різниці на кого буде оформлено майно.

При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена нотаріально засвідчена (частина третя статті 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]. 

=== '''Поділ спільного майна нажитого у фактичному шлюбі''' ===
У випадку, коли фактичний союз не виправдав сподівань, і мирних шляхів поділу майна не знайдено, учаснику «фактичних шлюбних відносин» потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно є спільним. Для цього необхідно довести не сам факт перебування у «фактичних шлюбних відносинах», а факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини. Практика показує, що зробити це не завжди просто. 
Найпростішим, але не завжди дієвим способом доказу є показання свідків. Так, аргументами можуть слугувати відомості про те, що один з учасників фактичних шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення майна без залучення коштів іншого. Більшу доказову силу мають документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу, отримання кредиту в банку на ім’я одного або обох учасників «фактичного шлюбу», договори про позику, дарування грошей, або документи, що підтверджують витрати на спільне майно. 
Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним. 
Щоб уникнути такого становища, радимо все майно, що придбавається фактичним подружжям на спільні кошти, оформлювати «на двох» у спільну часткову власність. Так, наприклад, у договорі купівлі-продажу слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Якщо розмір часток у договорі не вказується, то на підставі частини першої статті 357 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] вони вважаються рівними. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо). У випадку спору додаткові докази навіть не вимагатимуться. 
Більше того, договірний спосіб упорядкування відносин між фактичним подружжям є чи не єдиним способом захисту прав та інтересів його учасників. Так, фактичний чоловік і дружина можуть укладати між собою угоду про поділ майна, яке знаходиться в їхній спільній власності, а також угоди про порядок володіння, користування, розпорядження таким майном та про поділ плодів і доходів від використання спільного майна. 
Зокрема, в договорі може бути визначене право одного з учасників «фактичних шлюбних відносин» користуватися речами другого без заміни використаних речей; визначатися рівна участь фактичного чоловіка або дружини у витратах на оренду житлового приміщення для спільного проживання; зазначатися обов’язок учасника фактичного подружжя, який розірвав «фактичні шлюбні відносини», виселитися з такого приміщення та обов’язок іншого звільнити першого від витрат з оплати житла. В договорі можна передбачити спільну часткову власність на придбання під час спільного проживання предметів домашнього вжитку та порядок їх поділу в разі припинення «фактичного шлюбу». 
Однак усі угоди мають відповідати загальним положенням цивільного законодавства про умови дійсності угод. Вони не мають містити положень, що встановлюють права та обов’язки, які насправді можуть виникнути лише із законного шлюбу. Так, наприклад, фактичне подружжя не має права укладати шлюбний контракт. 
Відмінність зареєстрованого шлюбу від фактичного у сфері укладення договорів полягає в тому, що договір, укладений одним з учасників «фактичних шлюбних відносин в інтересах сім’ї з третьою особою, не створює обов’язків для іншого учасника (якщо в самому договорі не вказане інше), навіть якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім’ї. Крім того, в разі укладення одним із фактичного подружжя стосовно спільного майна договору, який потребує оформлення у нотаріуса або підлягає державній реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена (нотаріально засвідчується). 
Проблеми можуть виникнути також і при визначенні строків, у межах яких учасник фактичних шлюбних відносин може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. По суті йдеться про відсутність чіткого визначення факту (дати) виникнення «фактичних шлюбних відносин», що в свою чергу породжує складності відносно процедури обчислення строків позовної давності.
== '''Діти у фактичних шлюбних відносинах''' ==
При визначенні походження дитини, батьки якої не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі амають фактичні шлюбні відносини виникають певні юридичні питання.

Так, статтею 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України] та статтею 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. 
Отже, від того, народжена дитина у шлюбі чи поза ним буде залежати тільки порядок реєстрації народження цієї дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Якщо дитина народилася у зареєстрованому шлюбі це питання вирішується набагато простіше, оскільки дружина записується матір’ю, а чоловік - батьком дитини. 
Але, у випадку «фактичного шлюбу», походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька може визначається: 
* за заявою матері та батька дитини; 

* за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; 
* за рішенням суду. 
== '''Особисті немайнові права подружжя у фактичних шлюбних відносинах''' ==
Що до особистих немайнових прав, то відмінностей між зареєстрованим і незареєстрованим шлюбом небагато. І в першому, і в другому випадку чоловіку й жінці гарантовані рівні права та можливості відповідно до основних прав і свобод людини. Зокрема, вони вільні у виборі занять, професії, місця проживання, мають право на свободу думки, совісті та релігії. І при «фактичному шлюбі», і при зареєстрованому жінка й чоловік наділені правом розподілити між собою сімейні обов’язки та разом вирішувати питання життя сім’ї (наприклад, утримання, виховання та навчання спільних неповнолітніх дітей). Учасники сімейних відносин зобов’язані турбуватися про здоров’я, розвиток і матеріальне забезпечення своїх дітей. Обидві сторони відповідальні одна перед одною та перед іншими членами сім’ї за свою поведінку. І чоловік, і жінка мають право на особисту свободу, фізичний і духовний розвиток, на повагу до своєї індивідуальності та на повагу до будь-якої праці, що здійснюється в інтересах сім’ї. 
Однак право одного з учасників сімейних відносин змінити своє прізвище на прізвище іншого учасника виникає лише у зв’язку з реєстрацією шлюбу.

=='''Аліменти на утримання одного із подружжя, що перебували у фактичному шлюбі''' ==
А ось виникнення аліментних майнових прав на утримання не залежить від того, в якому шлюбі ви перебуваєте. Чинне законодавство передбачає можливість отримання аліментів і у випадку перебування в зареєстрованому шлюбі (статті 75, 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] ), і у випадку «фактичних шлюбних відносин» (стаття 91 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] ). 
Законні чоловік і дружина мають матеріально підтримувати один одного незалежно від будь-яких обставин.

У разі ж «фактичного шлюбу» законодавство вимагає, по-перше, щоб відносини між жінкою і чоловіком мали тривалий характер, а по-друге, визначає окремі умови, за яких може виникнути право на утримання. Так, на аліменти має право той з учасників «фактичних шлюбних відносин», хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня дитини. Проте, надаючи жінці право на утримання під час вагітності, Сімейний кодекс, не містить механізму, як саме це право може реалізовуватися, оскільки, якщо з позовом до суду звернеться законна дружина, то батьком майбутньої дитини буде вважатися законний чоловік, а якщо звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їх спочатку доведеться знову ж таки доводити факт спільного проживання з чоловіком однією сім’єю без реєстрації шлюбу, від якого вона хоче отримати аліменти. 
Крім того, пов’язуючи право на утримання з тривалим проживанням однією сім’єю, Кодекс не визначає який термін спільного проживання буде визнаватись «тривалим». Тобто, в кожному конкретному випадку суд буде індивідуально визначати чи є підстави для надання утримання чи ні. Відповідно до ст. 76 Сімейного кодексу України можна зробити висновок, що це є не менш як десять років.

== '''Перехід на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в''' '''фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі)''' ==
Жінка не має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі).

Право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника мають дружини, які досягли пенсійного віку та мають необхідний страховий стаж, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та перебували на утриманні померлого годувальника.

Шлюб має бути оформлений відповідно до чинного законодавства. Сумісне проживання без укладання шлюбу не дає права на призначення даного виду пенсії.

=='''Спадкування у фактичному шлюбі''' ==
У спадкуванні є відмінності, які відрізняють «фактичний шлюб» від зареєстрованого. Фактичне подружжя може прожити на спільні кошти, придбаваючи майно, протягом досить тривалого часу. Однак у разі смерті одного з них, на ім’я якого оформлене це майно, інший може сподіватися на достойний розмір спадщини тільки якщо на його користь був залишений заповіт або якщо він знаходився на утриманні померлого. Особа, яка прожила у «фактичному шлюбі» не один десяток років, може отримати мізерні права на спільно нажите майно або ж не отримати їх зовсім. Після смерті одного із подружжя, майже вся спадщина померлого переходить до його офіційних родичів.

Згідно зі статтею 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Навіть за такої умови частка фактичного чоловіка або дружини буде значно меншою, ніж та, яку він або вона могли б отримати в зареєстрованому шлюбі.

Навіть у цьому випадку, для вступу у спадщину за померлим, з яким проживав у фактичному шлюбі, є складною процедурою, необхідно тільки через суд доводити факт проживання однією сім’єю як чоловік та дружина. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Дивись статтю "[[Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу''']]'''
|}

== '''Висновок''' ==
Таким чином, уникнення сімейних прав та обов’язків подружжя ускладнює захист інтересів учасників у фактичному шлюбі, або колишніх учасників сім’ї.

В цьому проявляється легкодумність і ненадійність фактичних шлюбних відносин.

Вибір реєструвати шлюб чи ні є суттєво індивідуальним, кожен сам вирішує як буде краще для нього.

Необхідно зазначити, що фактичні шлюбні відносини не прирівнюються до зареєстрованого шлюбу та не визнаються шлюбом взагалі, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка який зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.
[[Категорія:Сімейне право]]

Фактичні шлюбні відносини

2021-01-11T08:06:06Z

Serhii.babanin: (додання посилань)

== Нормативна база ==
· [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]

· [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

· [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]

== Фактичні шлюбні відносини ==
Ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлює таке поняття, як жінка та чоловік, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою.

Такі відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом» «цивільним шлюбом» і вони повинні відповідати таким критеріям:

· У фактичних шлюбних відносинах можуть перебувати тільки жінка та чоловік (різностатевість);

· Намір жінки та чоловіка встановити стійкі відносини, притаманні шлюбу;

· Відсутність зареєстрованого в органах державної реєстрації актів цивільного стану шлюбу як між особами, що спільно проживають, так і з будь-якою іншою особою;

· Особи проживають разом;

· Ведуть спільне господарство;

· Взаємне матеріальне забезпечення та піклування;

· Не анонімність (публічність) відносин, відсутність приховування їх перед третіми особами.

Поняття «громадянський шлюб», означає шлюб який оформлений в органах державної влади і зареєстрований в органі реєстрації актів цивільного стану (скорочено РАЦС), рання назва (ЗАГС).

У п.1 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] закріплено поняття «шлюбу», сказано, що «шлюб – це сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів громадянського стану».

У п. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України сказано,що проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.

З 10 січня 2002 року Сімейний кодекс України визнає осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, сім’єю. Але виникає проблема у випадку, коли чоловік (жінка) проживає у «фактичному шлюбі» і одночасно перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Це означає, що «фактичні дружина і чоловік» не можуть вважатися сім’єю.

А подружжя вважається сім’єю навіть коли вони проживають окремо.

Сімейний кодекс України прирівнює «фактичний шлюб» до зареєстрованого.

Погоджуючись на «фактичний шлюб», громадяни допускають невизначеність своїх подальших відносин у юридичному розумінні.

Громадяни які перебувають у зареєстрованому шлюбі (частина друга статті 21 Сімейного кодексу України перебувають під захистом закону і такого захисту вони не позбавляються навіть тоді, коли дружина й чоловік з різних причин не проживають спільно.

== Майнові права у фактичних шлюбних відносинах ==
Відповідно до частини 1 статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Якщо перед чоловіком та жінкою постає питання поділу майна, що було набуте ними під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу,то є певні юридичні проблеми, перед тим, як взятися за розподіл спільно нажитого майна, прийдеться довести свої сімейні відносини у суді про встановлення факту проживання однією сім’єю як чоловік та дружина і надавати докази спільного проживання, а встановити факт, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням.

Необхідно довести факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини і переконати суд, що це майно є спільним.

Якщо майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.

При фактичних шлюбних відносинах, законодавство не передбачає, отримання згоди другого з фактичного подружжя. Норми про розпорядження спільною сумісною власністю подружжя будуть спрацьовувати лише тоді, якщо права на майно були оформлені на обох осіб, тоді як для подружжя немає різниці на кого буде оформлено майно.

При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена нотаріально засвідчена (частина третя статті 65 Сімейного кодексу України.

== Діти у фактичних шлюбних відносинах ==
При народженні дитини, батьки які не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі а в фактичних шлюбних відносинах виникають певні юридичні питання.

Статтею 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] та ст. 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Тобто, народжена дитина у шлюбі чи поза ним буде залежати тільки порядок реєстрації народження цієї дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Якщо дитина народилася у зареєстрованому шлюбі це питання вирішується набагато простіше, оскільки дружина записується матір’ю, а чоловік - батьком дитини.

У фактичному шлюбі, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька визнається:

· за заявою матері та батька дитини;

· за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;

· за рішенням суду.

== Аліменти на утримання одного із подружжя, що перебувають у фактичному шлюбі ==
Виникнення аліментних майнових прав на утримання не залежить від того, в якому шлюбі ви перебуваєте. Законодавство передбачає можливість отримання аліментів і у випадку перебування в зареєстрованому шлюбі (статті 75, 76 Сімейного кодексу України ), і у випадку «фактичних шлюбних відносин» (стаття 91 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

Законні чоловік і дружина мають обов’язок матеріально підтримувати один одного незалежно від будь-яких обставин.

У разі ж «фактичного шлюбу» законодавство вимагає, по-перше, щоб відносини між жінкою і чоловіком мали тривалий характер, а по-друге, визначає окремі умови, за яких може виникнути право на утримання.

На аліменти має право той з учасників «фактичних шлюбних відносин», хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня дитина. Проте, надаючи жінці право на утримання під час вагітності, Сімейний кодекс, не містить механізму, як саме це право може реалізовуватися.

Якщо з позовом до суду звернеться законна дружина, то батьком майбутньої дитини буде вважатися законний чоловік.

Якщо звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їй спочатку доведеться довести факт спільного проживання з чоловіком однією сім’єю без реєстрації шлюбу, від якого вона хоче отримати аліменти.

Право на утримання з тривалим проживанням однією сім’єю кодексом не визначено такий термін спільного проживання який буде визнаватись «тривалим», тому відповідно до ст. 76 Сімейного кодексу України можна зробити висновок, що це є не менш як десять років.

== Перехід на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі) ==
Жінка не має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі).

Право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника мають дружини, які досягли пенсійного віку та мають необхідний страховий стаж, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та перебували на утриманні померлого годувальника.

Шлюб має бути оформлений відповідно до чинного законодавства. Сумісне проживання без укладання шлюбу не дає права на призначення даного виду пенсії.

== Спадкування у фактичному шлюбі ==
У спадкуванні є відмінності, які відрізняють «фактичний шлюб» від зареєстрованого. Фактичне подружжя може прожити на спільні кошти, придбаваючи майно, протягом досить тривалого часу. Однак у разі смерті одного з них, на ім’я якого оформлене це майно, інший може сподіватися на достойний розмір спадщини тільки якщо на його користь був залишений заповіт або якщо він знаходився на утриманні померлого. Особа, яка прожила у «фактичному шлюбі» не один десяток років, може отримати мізерні права на спільно нажите майно або ж не отримати їх зовсім. Після смерті одного із подружжя, майже вся спадщина померлого переходить до його офіційних родичів.

Згідно зі статтею 1264 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Навіть за такої умови частка фактичного чоловіка або дружини буде значно меншою, ніж та, яку він або вона могли б отримати в зареєстрованому шлюбі.

Навіть у цьому випадку, для вступу у спадщину за померлим, з яким проживав у фактичному шлюбі, є складною процедурою, необхідно тільки через суд доводити факт проживання однією сім’єю як чоловік та дружина.

== Висновок ==
Тому, уникнення сімейних прав та обов’язків подружжя ускладнює захист інтересів учасників у фактичному шлюбі, або колишніх учасників сім’ї.

В цьому проявляється легкодумність і ненадійність фактичних шлюбних відносин.

Вибір реєструвати шлюб чи ні є суттєво індивідуальним, кожен сам вирішує як буде краще для нього.

Необхідно зазначити, що фактичні шлюбні відносини не прирівнюються до зареєстрованого шлюбу та не визнаються шлюбом взагалі, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка який зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Відповідно ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.
[[Категорія:Сімейне право]]

Фактичні шлюбні відносини

2021-01-11T08:04:54Z

Serhii.babanin: Додано: перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

== Нормативна база ==
· Сімейний кодекс України

· Цивільний кодекс України

· [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]

== Фактичні шлюбні відносини ==
Ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлює таке поняття, як жінка та чоловік, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою.

Такі відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом» «цивільним шлюбом» і вони повинні відповідати таким критеріям:

· У фактичних шлюбних відносинах можуть перебувати тільки жінка та чоловік (різностатевість);

· Намір жінки та чоловіка встановити стійкі відносини, притаманні шлюбу;

· Відсутність зареєстрованого в органах державної реєстрації актів цивільного стану шлюбу як між особами, що спільно проживають, так і з будь-якою іншою особою;

· Особи проживають разом;

· Ведуть спільне господарство;

· Взаємне матеріальне забезпечення та піклування;

· Не анонімність (публічність) відносин, відсутність приховування їх перед третіми особами.

Поняття «громадянський шлюб», означає шлюб який оформлений в органах державної влади і зареєстрований в органі реєстрації актів цивільного стану (скорочено РАЦС), рання назва (ЗАГС).

У п.1 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] закріплено поняття «шлюбу», сказано, що «шлюб – це сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів громадянського стану».

У п. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України сказано,що проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.

З 10 січня 2002 року Сімейний кодекс України визнає осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, сім’єю. Але виникає проблема у випадку, коли чоловік (жінка) проживає у «фактичному шлюбі» і одночасно перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Це означає, що «фактичні дружина і чоловік» не можуть вважатися сім’єю.

А подружжя вважається сім’єю навіть коли вони проживають окремо.

Сімейний кодекс України прирівнює «фактичний шлюб» до зареєстрованого.

Погоджуючись на «фактичний шлюб», громадяни допускають невизначеність своїх подальших відносин у юридичному розумінні.

Громадяни які перебувають у зареєстрованому шлюбі (частина друга статті 21 Сімейного кодексу України перебувають під захистом закону і такого захисту вони не позбавляються навіть тоді, коли дружина й чоловік з різних причин не проживають спільно.

== Майнові права у фактичних шлюбних відносинах ==
Відповідно до частини 1 статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Якщо перед чоловіком та жінкою постає питання поділу майна, що було набуте ними під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу,то є певні юридичні проблеми, перед тим, як взятися за розподіл спільно нажитого майна, прийдеться довести свої сімейні відносини у суді про встановлення факту проживання однією сім’єю як чоловік та дружина і надавати докази спільного проживання, а встановити факт, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням.

Необхідно довести факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини і переконати суд, що це майно є спільним.

Якщо майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.

При фактичних шлюбних відносинах, законодавство не передбачає, отримання згоди другого з фактичного подружжя. Норми про розпорядження спільною сумісною власністю подружжя будуть спрацьовувати лише тоді, якщо права на майно були оформлені на обох осіб, тоді як для подружжя немає різниці на кого буде оформлено майно.

При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена нотаріально засвідчена (частина третя статті 65 Сімейного кодексу України.

== Діти у фактичних шлюбних відносинах ==
При народженні дитини, батьки які не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі а в фактичних шлюбних відносинах виникають певні юридичні питання.

Статтею 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] та ст. 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Тобто, народжена дитина у шлюбі чи поза ним буде залежати тільки порядок реєстрації народження цієї дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Якщо дитина народилася у зареєстрованому шлюбі це питання вирішується набагато простіше, оскільки дружина записується матір’ю, а чоловік - батьком дитини.

У фактичному шлюбі, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька визнається:

· за заявою матері та батька дитини;

· за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;

· за рішенням суду.

== Аліменти на утримання одного із подружжя, що перебувають у фактичному шлюбі ==
Виникнення аліментних майнових прав на утримання не залежить від того, в якому шлюбі ви перебуваєте. Законодавство передбачає можливість отримання аліментів і у випадку перебування в зареєстрованому шлюбі (статті 75, 76 Сімейного кодексу України ), і у випадку «фактичних шлюбних відносин» (стаття 91 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

Законні чоловік і дружина мають обов’язок матеріально підтримувати один одного незалежно від будь-яких обставин.

У разі ж «фактичного шлюбу» законодавство вимагає, по-перше, щоб відносини між жінкою і чоловіком мали тривалий характер, а по-друге, визначає окремі умови, за яких може виникнути право на утримання.

На аліменти має право той з учасників «фактичних шлюбних відносин», хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня дитина. Проте, надаючи жінці право на утримання під час вагітності, Сімейний кодекс, не містить механізму, як саме це право може реалізовуватися.

Якщо з позовом до суду звернеться законна дружина, то батьком майбутньої дитини буде вважатися законний чоловік.

Якщо звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їй спочатку доведеться довести факт спільного проживання з чоловіком однією сім’єю без реєстрації шлюбу, від якого вона хоче отримати аліменти.

Право на утримання з тривалим проживанням однією сім’єю кодексом не визначено такий термін спільного проживання який буде визнаватись «тривалим», тому відповідно до ст. 76 Сімейного кодексу України можна зробити висновок, що це є не менш як десять років.

== Перехід на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі) ==
Жінка не має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі).

Право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника мають дружини, які досягли пенсійного віку та мають необхідний страховий стаж, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та перебували на утриманні померлого годувальника.

Шлюб має бути оформлений відповідно до чинного законодавства. Сумісне проживання без укладання шлюбу не дає права на призначення даного виду пенсії.

== Спадкування у фактичному шлюбі ==
У спадкуванні є відмінності, які відрізняють «фактичний шлюб» від зареєстрованого. Фактичне подружжя може прожити на спільні кошти, придбаваючи майно, протягом досить тривалого часу. Однак у разі смерті одного з них, на ім’я якого оформлене це майно, інший може сподіватися на достойний розмір спадщини тільки якщо на його користь був залишений заповіт або якщо він знаходився на утриманні померлого. Особа, яка прожила у «фактичному шлюбі» не один десяток років, може отримати мізерні права на спільно нажите майно або ж не отримати їх зовсім. Після смерті одного із подружжя, майже вся спадщина померлого переходить до його офіційних родичів.

Згідно зі статтею 1264 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Навіть за такої умови частка фактичного чоловіка або дружини буде значно меншою, ніж та, яку він або вона могли б отримати в зареєстрованому шлюбі.

Навіть у цьому випадку, для вступу у спадщину за померлим, з яким проживав у фактичному шлюбі, є складною процедурою, необхідно тільки через суд доводити факт проживання однією сім’єю як чоловік та дружина.

== Висновок ==
Тому, уникнення сімейних прав та обов’язків подружжя ускладнює захист інтересів учасників у фактичному шлюбі, або колишніх учасників сім’ї.

В цьому проявляється легкодумність і ненадійність фактичних шлюбних відносин.

Вибір реєструвати шлюб чи ні є суттєво індивідуальним, кожен сам вирішує як буде краще для нього.

Необхідно зазначити, що фактичні шлюбні відносини не прирівнюються до зареєстрованого шлюбу та не визнаються шлюбом взагалі, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка який зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Відповідно ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.
[[Категорія:Сімейне право]]

Представництво у виконавчому провадженні

2021-01-05T07:33:20Z

Serhii.babanin: Створення нової статті

== '''Нормативна база''' ==
· Закон України «Про виконавче провадження»

· Цивільній кодекс України

· Цивільний процесуальний кодекс України

· Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

· Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»

== '''Поняття представництва''' ==
Представництво - це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 Цивільного кодексу України).

Представництво сторін у виконавчому провадженні визначено статтею 16 Закону України «Про виконавче провадження» і означає правовідношення, в якому одна сторона (представник) має право, вчинити певні дії від імені другої сторони, яку вона представляє.

== Підтвердження повноваження предстаника ==

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень

повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідченні довіреністю фізичної чи юридичної особи.

При реалізації стороною виконавчого провадження права на оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби через представника, повноваження представника має бути обумовлено в довіреності виданою фізичною чи юридичною особою.

Правовідношення, до якого одна особа (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені іншої особи, яку представляє, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї цивільні права та обов'язки.

== '''Правове регулювання виконання судових рішень на території України''' ==
· Відповідно до ст. 1291 Конституції України «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України».

· Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

== Сторони виконавчого провадження: ==

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у виконавчому провадженні є ''стягувач'' і ''боржник''.

''Стягувачем'' є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

''Боржником'' є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

При цьому, особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли особа боржник згідно з рішенням суду зобов'язана вчинити певні дії особисто.

Діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється відповідно 3 статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону.

Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа.

Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дійяк представника сторони виконавчого провадження. Договір засвідчується підписами сторін.

== '''Особи, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні''' ==
Статтею 17 Закону зазначено перелік осіб, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні:

- особи, які не досягли 18 років, крім випадків, передбачених законом;

- особи, над якими встановлено опіку чи піклування;

- особи, які не мають повної цивільної дієздатності;

- судді, слідчі, прокурори, працівники підрозділів, які провадять оперативно-розшукову діяльність, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання, які діють як учасники цього виконавчого провадження, виконавці та помічники приватних виконавців, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;

- інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.

- не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

== '''Підстави припинення представництва за довіреністю:''' ==
Особа, яка видала довіреність, може у будь який час скасувати довіреність.

Про скасування довіреності довіритель повинен негайно сповістити представника, а також орган державної виконавчої служби, для представництва в якому видана довіреність.