WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок передачі земель колективного сільськогосподарського підприємства громадянам у власність

2021-01-18T15:12:31Z

Rozdilna.odesa:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні"]
* Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
== Аналіз законодавства ==
Згідно зі ст. 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»], право на земельну частку земель колективного сільськогосподарського підприємства (пай) мають такі категорії осіб:
* колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай);
* громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
* громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
* громадяни України, евакуйовані із зони безумовного відчуження або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерами з їх числа, які проживають у сільській місцевості;
* громадяни, право на земельну частку (пай), яких встановлене судом. 
Для забезпечення реалізації права на земельну частку (пай) власник земельної частки (паю) зобов'язаний '''підтвердити наявність такого права.''' '''Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), <big>є сертифікат на право на земельну частку (пай),</big>''' що видається органами місцевого самоврядування кожному члену підприємства, кооперативу, товариства із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. 
Крім сертифікату, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), відповідно до ст. 2 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] є:
* свідоцтво про право на спадщину;
* договори купівлі-продажу, дарування, міни, посвідчені у встановленому законом порядку, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
* рішення суду про визнання права на земельну частку (пай);
* трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально посвідчена виписка з неї (для громадян України, евакуйованих із зони безумовного відчуження або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадян України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості). 
'''Організаційно-правові засади виділення''' власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали сільськогосподарським підприємствам, на праві колективної власності, а також '''порядок обміну цими земельними ділянками''' визначає Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]. 
Передача в натурі земельної частки (паю) здійснюється громадянину України, що має сертифікат на право на земельну частку (пай), згідно з його заявою, після складання "[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0017219-97#Text Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)]". 
Місце розташування та першочерговість виділення земельних ділянок визначається з урахуванням вимог раціональної організації території, компактності землекористування відповідно до проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій та іншої технічної документації. Складанню Схеми передують підготовчі роботи, які містять аналіз земельно-кадастрових, статистичних і планово-картографічних матеріалів, результатів польових вишукувань і обстежень земельного фонду з метою встановлення фактичного стану використання земель підприємства та здійснення розрахунків проведеного паювання земель. 
Згідно зі ст. 3 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Для прийняття такого рішення необхідно, щоб власник земельної частки (паю) виявив бажання виділити її у натурі (на місцевості). Виявлення такого бажання власника виражається у формі письмової заяви, яку він подає до відповідного органу місцевого самоврядування чи органу державної влади. 
Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Відповідно до ст. 5 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"] сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):
* розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;
* приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
* уточнюють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток;
* укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
* розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
* організовуй проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
* оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку;
* приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв). 
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. Однак за бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). Якщо одна і та сама особа має дві чи більше земельних часток (паїв), то вона має право, об'єднавши паї, виділити їх у натурі (на місцевості) однією земельною ділянкою. 
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшості власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Роботи по землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), які виконуються землевпорядними організаціями, здійснюються на договірній основі. Організаціям, що виконують такі роботи, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, державні та інші землевпорядні організації повинні надавати безоплатно всі геодезичні та картографічні матеріали й документи, необхідні для виконання робіт по землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). 
У проекті землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) визначається місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, наявність обмежень (обтяжень) при користуванні земельними ділянками, в тому числі земельних сервітутів (ч. 2 ст. 7 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]. 
Проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) і в районному відділі земельних ресурсів. 
''' Що стосується земель КСП, які ліквідовані, то необхідно зазначити з 01.01.2019 членам колективних сільськогосподарських підприємств паювання земель у яких завершилось до 2020 року надано можливість перерозподілити між собою (допаювати) залишок сільськогосподарських угідь та передати землі несільськогосподарського призначення до комунальної власності.''' 
Рішення щодо передачі не розпайованих земель КСП до земель запасу повинно прийматись загальними зборами власників земельних часток (паїв) КСП чи зборами уповноважених або створеного ним органу управління, якому передано функції по господарському управлінню колективним майном. 
<big>'''У разі якщо до 01 січня 2025 року власник не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.'''</big> 
Така не витребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. 
{| class="wikitable"
|-
! Додатково - [[Набуття права власності на об’єкти безхазяйної нерухомої речі]]
|}
За позовом власнику не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель). 
Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з не витребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
'''10 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України від 10.07.2018 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».]''' 
Цим Законом були внесені зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»2, де у самій преамбулі законодавець зазначив, що цей закон визначає '''''особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)'''''. 
Також було видалено згадування такого суб’єкта, як районна державна адміністрація, відповідні трансформації відбулися в статтях 3, це відображено у ст. 5, 7, 9, 10 та 14. 
Так, відтепер відповідно до ст. 3 Закону № 899 підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є лише '''''рішення відповідної сільської, селищної або міської ради'''''. 
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання отримати належну їм земельну частку (пай) у натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної або міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). 
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна '''''сільська, селищна або міська рада''''' приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Законом № 2498 були внесені зміни і до ст. 4 Закону № 899. Передбачається, що громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до відповідної '''''сільської, селищної або міської ради''''' спільну заяву чи клопотання, підписані кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність.
== Висновок ==
Передача земель колективного сільськогосподарського підприємства громадянам у власність та виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) відбувається лише '''''рішенням відповідних сільських, селищних або міських рад'''''. 
Право власності на землю, як і будь-яке інше право для практичної реалізації повинно мати певний механізм його втілення в тому числі і визначений термін дії починаючи від моменту його виникнення і до можливого моменту припинення його дії. Стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] пов'язує виникнення чинності цього права з двома обов'язковими умовами:
# встановлення меж земельної ділянки на місцевості;
# одержанням державного документа, який засвідчує право власності на землю.
В зв'язку з цим необхідно підкреслити, що земля, передана у власність, не може бути предметом повної або абсолютної власності, оскільки володіння нею носить чисто умовний характер і не може бути порівняно, наприклад, з володінням спорудами, насадженнями, тваринами чи особистими речами. Тому у всьому світі землевласники володіють фактично не землею, а лише низкою прав на визначену земельну площу, якими дозволяються ті чи інші легітимні операції з нею.
[[Категорія:Земельне право]]

Сплата податку при оформленні договору купівлі-продажу земельної ділянки

2020-09-21T12:57:29Z

Rozdilna.odesa: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України] * [https://zakon.rada.gov....

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію прпав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закон України «Про нотаріат»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#Text Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито»] від 21.01.1993 № 7-93 (зі змінами та доповненнями)
== Нотаріальне посвідчення договорів ==
Цивільний кодекс України передбачає, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом, за домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. 
Обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори про відчуження нерухомого майна: купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України)]. 
Нотаріальне посвідчення може бути вчинене лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим законодавством, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 
'''Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а сам правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.''' До нотаріального посвідчення правочину нотаріус зобов’язаний здійснити перевірку дієздатності та правоздатності сторін правочину. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов’язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Копії зазначених документів залишаються в справах нотаріуса. У випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичною особою окремого виду діяльності. 
При посвідченні правочинів нотаріус встановлює дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Дотримання відповідності правочинів дійсним намірам сторін і вимогам законності пов’язано не тільки з можливістю визнання укладеного правочину недійсним, а й з відповідальністю нотаріуса за наслідки вчинюваної нотаріальної дії відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України «Про нотаріат»], яким передбачено, що нотаріус повинен відмовляти у вчиненні нотаріальної дії, яка суперечить закону. Недотримання вимог закону є підставою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
|-
! Докладніше [[Укладення, зміна, розірвання договору]]
|-
! Докладніше [[Нотаріальне посвідчення правочинів]]
|}
== Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ==
Зареєструвати власність чи інші права на землю можна через місцевий центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), який приймає документи для держреєстрації речових прав на нерухоме майно, або у нотаріуса. Саме після реєстрації в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно, виникає, змінюється чи припиняється відповідне право.
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно]]
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майнота їх обтяжень»] (ст. 34) '''передбачена плата (адміністративний збір)''' за проведення реєстраційних дій та за надання інформації з Державного реєстру прав '''у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб'''. 
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться '''у строк, що не перевищує п’яти робочих днів''' з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав. 
За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж п’ять робочих днів справляється адміністративний збір у такому розмірі: 
* у строк два робочі дні – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб;
* у строк один робочий день - 2 прожиткових мінімума для працездатних осіб;
* у строк 2 години - 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
== Порядок оподаткування при при оформленні договору купівлі -продажу земельної ділянки ==
Відповідно до статті 172 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України], при проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами сторони повинні сплачувати податки та військовий збір, який встановлений Підрозділом 10 Перехідних положень Податкового кодексу України. 
Дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, або не нижче ринкової вартості такого об’єкта, визначеної суб’єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі даних звітів про оцінку. 
<big>'''За загальним правилом продаж нерухомості оподатковується:</big>
* '''''податком на доходи фізичних осіб'' – <big>5%;</big>'''
* '''''військовим збором'' <big>1,5%.'''</big>''''''
Для '''нерезидентів''' розмір податку на доходи фізичних осіб при продажу нерухомості становить <big>'''18%.'''</big> 
'''Пенсійний збір''' сплачується відповідно до частини 8 статті 2 та частини 10 статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування».] 
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) нерухомого майна не частіше одного разу протягом звітного податкового року, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, '''не оподатковується'''. 
=== Єдина база даних звітів про оцінку ===
Єдина база даних звітів про оцінку - це державна автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять база даних, програмне забезпечення, модуль електронного визначення оціночної вартості, сервіс послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об’єкта нерухомості. 
Єдина база забезпечує:
# внесення, оновлення, створення, зберігання, передавання та автоматичне оприлюднення відповідної інформації про об’єкт нерухомості та його вартість (крім інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки);
# реєстрацію, авторизацію (ідентифікацію) суб’єктів оціночної діяльності (оцінювачів) та нотаріусів;
# внесення суб’єктами оціночної діяльності (оцінювачами) звітів про оцінку та інформації з них напряму та безпосередньо до Єдиної бази;
# реєстрацію і зберігання звітів про оцінку в Єдиній базі з автоматичним присвоєнням кожному звіту унікального реєстраційного номера;
# електронне визначення оціночної вартості об’єктів нерухомості та автоматичне формування на запит фізичних і юридичних осіб електронних довідок про оціночну вартість об’єктів нерухомості з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера;
# автоматичний обмін інформацією і документами, доступ до яких здійснюється за допомогою мережі Інтернет.
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Земельне право]]

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T09:51:46Z

Rozdilna.odesa:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанова КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів" від 05.04.2012 № 321]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1253-12 Наказ Міністерства соціальної політики України "Про затвердження форм документів з обліку та забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації" від 04.07.2012 № 400]
== Суб'єкти забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації ==
Згідно ст. 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Згідно п.2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанови КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів"] особи з інвалідністю та діти з інвалідністю забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до '''індивідуальної програми реабілітації''' (далі - індивідуальна програма). Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату (далі - діти віком до 18 років).

== Перелік документів для отримання інвалідного візка ==
Для отримання інвалідного візка необхідно стати на облік в місцевому управлінні праці та соцзахисту та надати наступні документи:
заяву про взяття на облік:
* паспорт або свідоцтво про народження (для дітей-інвалідів);
* довідка про реєстрацію за місцем проживання (для дітей-інвалідів);
* ідентифікаційний код ;
* висновок МСЕК про інвалідність (для дітей-інвалідів -висновок ЛКК);
* індивідуальна програма реабілітації або висновок ЛКК з показаннями для забезпечення
* інвалідним візком;
* рішення ВЛК або висновок ЛКК для постраждалих внаслідок АТО, яким не встановлено інвалідність;
* довідка з міліції про відсутність кримінальних правопорушень (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО та яким не встановлено інвалідність);
* висновок експерта за результатами судово-медичної експертизи (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
* довідка, що підтверджує місце проживання / перебування безпосередньо в зоні проведення АТО, видана уповноваженим органом за місцем проживання (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
* витяг з наказу командира військової частини або довідка про обставини отримання травми, видана командиром військової частини з даними про участь в АТО для військовослужбовців та працівників Збройних Сил, яким не встановлено інвалідність;
* довідка з місця роботи (для працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися і безпосередньо брали участь в АТО в районах її проведення, яким не встановлено інвалідність);
* довідка з місця роботи, служби або навчання інваліда (для працюючих, службовців, учнів);
* посвідчення про взяття на облік (для бездомних);
* посвідчення, яке підтверджує право на пільги (для ветеранів НД, МВС та МНС);
* якщо у інваліда, який переселився із тимчасово окупованої території, чи районів проведення АТО відсутні документи, орган соцзахисту перевіряє дані про інваліда у банку даних, у разі відсутності їх у банку даних - надсилає запит про витребування необхідних документів за зареєстрованим місцем проживання інваліда;

'''На підставі поданих документів місцеве управління соцзахисту:'''
# вносить дані інваліда в базу даних;
# видає направлення на забезпечення технічними засобами реабілітації;
# інформує інвалідів про підприємства, на які ті можуть звернутися для виготовлення інвалідних візків (ознайомлюють з усіма колісними візками, які інвалід може вибрати);
# після вибору виробника коляски управління оформляє направлення на його виготовлення і відправляє його виробнику;
# виробник виготовляє візок і доставляє його інваліду-замовнику.
У разі смерті інваліда оплачене за рахунок коштів держ. бюджету інвалідний візок з незакінченим терміном експлуатації повертається управлінню соцзахисту членами сім'ї померлого, в разі відмови вчинити повернення проводиться вилучення за рішенням суду.
У разі, якщо інвалід безкоштовно отримав засоби реабілітації через органи соцзахисту за рахунок коштів місцевого бюджету, благодійної чи гуманітарної допомоги, йому не видається засіб реабілітації за рахунок коштів держ. бюджету; при цьому інвалід вважається забезпеченим відповідним засобом реабілітації, про що робиться відмітка в базі даних і особовій справі інваліда.
Інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може замовити засоби реабілітації на підприємстві, в сервісному центрі або органі соцзахисту.
Інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від засобу реабілітації, подавши письмову заяву; при цьому він знімається з обліку на термін експлуатації такого засобу, за винятком причин, зазначених нижче:
# у разі зміни медичних показань, підтверджених висновком МСЕК чи ЛКК, в період між подачею заяви і фактичним виготовленням засобу реабілітації, інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від замовленого засобу і замовити інший засіб реабілітації;
# у разі отримання неякісного засобу реабілітації такий засіб відправляється назад виробнику, а інваліду, постраждалому внаслідок АТО, дитині-інвалід позачергово видається інший засіб реабілітації за рахунок підприємства-виробника.

== Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації ==

Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації визначений на сайті [https://www.msp.gov.ua/news/10513.html Міністерства соціальної політики України].
== Зразки документів ==
Заява про взяття на облік

[[Файл:Заява про взяття на облік.doc|міні]]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T09:39:28Z

Rozdilna.odesa:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанова КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів" від 05.04.2012 № 321]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII]
== Суб'єкти забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації ==
Згідно ст. 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Згідно п.2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанови КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів"] особи з інвалідністю та діти з інвалідністю забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до '''індивідуальної програми реабілітації''' (далі - індивідуальна програма). Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату (далі - діти віком до 18 років).
== Перелік документів для отримання інвалідного візка ==
Для отримання інвалідного візка необхідно стати на облік в місцевому управлінні праці та соцзахисту та надати наступні документи:
заяву про взяття на облік:
* паспорт або свідоцтво про народження (для дітей-інвалідів);
* довідка про реєстрацію за місцем проживання (для дітей-інвалідів);
* ідентифікаційний код ;
* висновок МСЕК про інвалідність (для дітей-інвалідів -висновок ЛКК);
* індивідуальна програма реабілітації або висновок ЛКК з показаннями для забезпечення
* інвалідним візком;
* рішення ВЛК або висновок ЛКК для постраждалих внаслідок АТО, яким не встановлено інвалідність;
* довідка з міліції про відсутність кримінальних правопорушень (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО та яким не встановлено інвалідність);
* висновок експерта за результатами судово-медичної експертизи (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
* довідка, що підтверджує місце проживання / перебування безпосередньо в зоні проведення АТО, видана уповноваженим органом за місцем проживання (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
* витяг з наказу командира військової частини або довідка про обставини отримання травми, видана командиром військової частини з даними про участь в АТО для військовослужбовців та працівників Збройних Сил, яким не встановлено інвалідність;
* довідка з місця роботи (для працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися і безпосередньо брали участь в АТО в районах її проведення, яким не встановлено інвалідність);
* довідка з місця роботи, служби або навчання інваліда (для працюючих, службовців, учнів);
* посвідчення про взяття на облік (для бездомних);
* посвідчення, яке підтверджує право на пільги (для ветеранів НД, МВС та МНС);
* якщо у інваліда, який переселився із тимчасово окупованої території, чи районів проведення АТО відсутні документи, орган соцзахисту перевіряє дані про інваліда у банку даних, у разі відсутності їх у банку даних - надсилає запит про витребування необхідних документів за зареєстрованим місцем проживання інваліда;

'''На підставі поданих документів місцеве управління соцзахисту:'''
# вносить дані інваліда в базу даних;
# видає направлення на забезпечення технічними засобами реабілітації;
# інформує інвалідів про підприємства, на які ті можуть звернутися для виготовлення інвалідних візків (ознайомлюють з усіма колісними візками, які інвалід може вибрати);
# після вибору виробника коляски управління оформляє направлення на його виготовлення і відправляє його виробнику;
# виробник виготовляє візок і доставляє його інваліду-замовнику.
У разі смерті інваліда оплачене за рахунок коштів держ. бюджету інвалідний візок з незакінченим терміном експлуатації повертається управлінню соцзахисту членами сім'ї померлого, в разі відмови вчинити повернення проводиться вилучення за рішенням суду.
У разі, якщо інвалід безкоштовно отримав засоби реабілітації через органи соцзахисту за рахунок коштів місцевого бюджету, благодійної чи гуманітарної допомоги, йому не видається засіб реабілітації за рахунок коштів держ. бюджету; при цьому інвалід вважається забезпеченим відповідним засобом реабілітації, про що робиться відмітка в базі даних і особовій справі інваліда.
Інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може замовити засоби реабілітації на підприємстві, в сервісному центрі або органі соцзахисту;
Інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від засобу реабілітації, подавши письмову заяву; при цьому він знімається з обліку на термін експлуатації такого засобу, за винятком причин, зазначених нижче:
# у разі зміни медичних показань, підтверджених висновком МСЕК чи ЛКК, в період між подачею заяви і фактичним виготовленням засобу реабілітації, інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від замовленого засобу і замовити інший засіб реабілітації;
# у разі отримання неякісного засобу реабілітації такий засіб відправляється назад виробнику, а інваліду, постраждалому внаслідок АТО, дитині-інвалід позачергово видається інший засіб реабілітації за рахунок підприємства-виробника.

== Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації ==

Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації визначений на сайті [https://www.msp.gov.ua/news/10513.html Міністерства соціальної політики України].
== Зразки документів ==
Заява про взяття на облік

[[Файл:Заява про взяття на облік.doc|міні]]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T09:25:55Z

Rozdilna.odesa:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанова КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів" від 05.04.2012 № 321]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII]
== Субєкти забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації ==
Згідно ст. 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Згідно п.2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанови КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів"] особи з інвалідністю та діти з інвалідністю забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до '''індивідуальної програми реабілітації''' (далі - індивідуальна програма). Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату (далі - діти віком до 18 років).
== Перелік документів для отримання інвалідного візка==

'''Для отримання інвалідного візка необхідно стати на облік в місцевому управлінні праці та соцзахисту та надати наступні документи:
заяву про взяття на облік;'''
паспорт або свідоцтво про народження (для дітей-інвалідів);
довідка про реєстрацію за місцем проживання (для дітей-інвалідів);
ідентифікаційний код ;
висновок МСЕК про інвалідність (для дітей-інвалідів -висновок ЛКК);
індивідуальна програма реабілітації або висновок ЛКК з показаннями для забезпечення
інвалідним візком;
рішення ВЛК або висновок ЛКК для постраждалих внаслідок АТО, яким не встановлено інвалідність;
довідка з міліції про відсутність кримінальних правопорушень (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО та яким не встановлено інвалідність);
висновок експерта за результатами судово-медичної експертизи (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
довідка, що підтверджує місце проживання / перебування безпосередньо в зоні проведення АТО, видана уповноваженим органом за місцем проживання (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
витяг з наказу командира військової частини або довідка про обставини отримання травми, видана командиром військової частини з даними про участь в АТО для військовослужбовців та працівників Збройних Сил, яким не встановлено інвалідність;
довідка з місця роботи (для працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися і безпосередньо брали участь в АТО в районах її проведення, яким не встановлено інвалідність);
довідка з місця роботи, служби або навчання інваліда (для працюючих, службовців, учнів);
посвідчення про взяття на облік (для бездомних);
посвідчення, яке підтверджує право на пільги (для ветеранів НД, МВС та МНС);
якщо у інваліда, який переселився із тимчасово окупованої території, чи районів проведення АТО відсутні документи, орган соцзахисту перевіряє дані про інваліда у банку даних, у разі відсутності їх у банку даних - надсилає запит про витребування необхідних документів за зареєстрованим місцем проживання інваліда;

'''На підставі поданих документів місцеве управління соцзахисту:'''
вносить дані інваліда в базу даних;
видає направлення на забезпечення технічними засобами реабілітації;
інформує інвалідів про підприємства, на які ті можуть звернутися для виготовлення інвалідних візків (ознайомлюють з усіма колісними візками, які інвалід може вибрати);
після вибору виробника коляски управління оформляє направлення на його виготовлення і відправляє його виробнику;
виробник виготовляє візок і доставляє його інваліду-замовнику;
у разі смерті інваліда оплачене за рахунок коштів держ. бюджету інвалідний візок з незакінченим терміном експлуатації повертається управлінню соцзахисту членами сім'ї померлого, в разі відмови вчинити повернення проводиться вилучення за рішенням суду;
у разі, якщо інвалід безкоштовно отримав засоби реабілітації через органи соцзахисту за рахунок коштів місцевого бюджету, благодійної чи гуманітарної допомоги, йому не видається засіб реабілітації за рахунок коштів держ. Бюджету; при цьому інвалід вважається забезпеченим відповідним засобом реабілітації, про що робиться відмітка в базі даних і особовій справі інваліда;
інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може замовити засоби реабілітації на підприємстві, в сервісному центрі або органі соцзахисту;
інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від засобу
реабілітації, подавши письмову заяву; при цьому він знімається з обліку на термін експлуатації такого засобу, за винятком причин, зазначених нижче:
у разі зміни медичних показань, підтверджених висновком МСЕК чи ЛКК, в період між подачею заяви і фактичним виготовленням засобу реабілітації, інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від замовленого засобу і замовити інший засіб реабілітації
у разі отримання неякісного засобу реабілітації такий засіб відправляється назад виробнику, а інваліду, постраждалому внаслідок АТО, дитині-інвалід позачергово видається інший засіб реабілітації за рахунок підприємства-виробника;
<gallery>
[[Файл:Paket documentov.pdf|міні|.]]
</gallery>

== Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації ==

Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації визначений на сайті [https://www.msp.gov.ua/news/10513.html Міністерства соціальної політики України].
== Зразки документів ==
Заява про взяття на облік

[[Файл:Заява про взяття на облік.doc|міні]]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Пільги та гарантії осіб з інвалідністю ]]

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T09:25:10Z

Rozdilna.odesa:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанова КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів" від 05.04.2012 № 321]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII]
== Субєкти забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації ==
Згідно ст. 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Згідно п.2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанови КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів"] особи з інвалідністю та діти з інвалідністю забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до '''індивідуальної програми реабілітації''' (далі - індивідуальна програма). Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату (далі - діти віком до 18 років).
== Перелік документів для отримання інвалідного візка ==
<gallery>
[[|міні]]
[[Файл:Потрібно звернутися.png|міні]]
</gallery>

Для отримання інвалідного візка необхідно стати на облік в місцевому управлінні праці та соцзахисту та надати наступні документи:
заяву про взяття на облік:
* паспорт або свідоцтво про народження (для дітей-інвалідів);
* довідка про реєстрацію за місцем проживання (для дітей-інвалідів);
* ідентифікаційний код ;
* висновок МСЕК про інвалідність (для дітей-інвалідів -висновок ЛКК);
* індивідуальна програма реабілітації або висновок ЛКК з показаннями для забезпечення
* інвалідним візком;
* рішення ВЛК або висновок ЛКК для постраждалих внаслідок АТО, яким не встановлено інвалідність;
* довідка з міліції про відсутність кримінальних правопорушень (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО та яким не встановлено інвалідність);
* висновок експерта за результатами судово-медичної експертизи (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
* довідка, що підтверджує місце проживання / перебування безпосередньо в зоні проведення АТО, видана уповноваженим органом за місцем проживання (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
* витяг з наказу командира військової частини або довідка про обставини отримання травми, видана командиром військової частини з даними про участь в АТО для військовослужбовців та працівників Збройних Сил, яким не встановлено інвалідність;
* довідка з місця роботи (для працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися і безпосередньо брали участь в АТО в районах її проведення, яким не встановлено інвалідність);
* довідка з місця роботи, служби або навчання інваліда (для працюючих, службовців, учнів);
* посвідчення про взяття на облік (для бездомних);
* посвідчення, яке підтверджує право на пільги (для ветеранів НД, МВС та МНС);
* якщо у інваліда, який переселився із тимчасово окупованої території, чи районів проведення АТО відсутні документи, орган соцзахисту перевіряє дані про інваліда у банку даних, у разі відсутності їх у банку даних - надсилає запит про витребування необхідних документів за зареєстрованим місцем проживання інваліда;

'''На підставі поданих документів місцеве управління соцзахисту:'''
# вносить дані інваліда в базу даних;
# видає направлення на забезпечення технічними засобами реабілітації;
# інформує інвалідів про підприємства, на які ті можуть звернутися для виготовлення інвалідних візків (ознайомлюють з усіма колісними візками, які інвалід може вибрати);
# після вибору виробника коляски управління оформляє направлення на його виготовлення і відправляє його виробнику;
# виробник виготовляє візок і доставляє його інваліду-замовнику;
У разі смерті інваліда оплачене за рахунок коштів держ. бюджету інвалідний візок з незакінченим терміном експлуатації повертається управлінню соцзахисту членами сім'ї померлого, в разі відмови вчинити повернення проводиться вилучення за рішенням суду.
У разі, якщо інвалід безкоштовно отримав засоби реабілітації через органи соцзахисту за рахунок коштів місцевого бюджету, благодійної чи гуманітарної допомоги, йому не видається засіб реабілітації за рахунок коштів держ. бюджету; при цьому інвалід вважається забезпеченим відповідним засобом реабілітації, про що робиться відмітка в базі даних і особовій справі інваліда.
Інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може замовити засоби реабілітації на підприємстві, в сервісному центрі або органі соцзахисту;
Інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від засобу реабілітації, подавши письмову заяву; при цьому він знімається з обліку на термін експлуатації такого засобу, за винятком причин, зазначених нижче:
# у разі зміни медичних показань, підтверджених висновком МСЕК чи ЛКК, в період між подачею заяви і фактичним виготовленням засобу реабілітації, інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від замовленого засобу і замовити інший засіб реабілітації
# у разі отримання неякісного засобу реабілітації такий засіб відправляється назад виробнику, а інваліду, постраждалому внаслідок АТО, дитині-інвалід позачергово видається інший засіб реабілітації за рахунок підприємства-виробника.

== Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації ==

Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації визначений на сайті [https://www.msp.gov.ua/news/10513.html Міністерства соціальної політики України].
== Зразки документів ==
Заява про взяття на облік

[[Файл:Заява про взяття на облік.doc|міні]]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T09:24:36Z

Rozdilna.odesa:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанова КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів" від 05.04.2012 № 321]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII]
== Субєкти забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації ==
Згідно ст. 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Згідно п.2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанови КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів"] особи з інвалідністю та діти з інвалідністю забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до '''індивідуальної програми реабілітації''' (далі - індивідуальна програма). Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату (далі - діти віком до 18 років).
== Перелік документів для отримання інвалідного візка ==
<gallery>
[[|міні]]
[[Файл:Потрібно звернутися.png|міні]]
</gallery>

Для отримання інвалідного візка необхідно стати на облік в місцевому управлінні праці та соцзахисту та надати наступні документи:
заяву про взяття на облік:
* паспорт або свідоцтво про народження (для дітей-інвалідів);
* довідка про реєстрацію за місцем проживання (для дітей-інвалідів);
* ідентифікаційний код ;
* висновок МСЕК про інвалідність (для дітей-інвалідів -висновок ЛКК);
* індивідуальна програма реабілітації або висновок ЛКК з показаннями для забезпечення
* інвалідним візком;
* рішення ВЛК або висновок ЛКК для постраждалих внаслідок АТО, яким не встановлено інвалідність;
* довідка з міліції про відсутність кримінальних правопорушень (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО та яким не встановлено інвалідність);
* висновок експерта за результатами судово-медичної експертизи (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
* довідка, що підтверджує місце проживання / перебування безпосередньо в зоні проведення АТО, видана уповноваженим органом за місцем проживання (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
* витяг з наказу командира військової частини або довідка про обставини отримання травми, видана командиром військової частини з даними про участь в АТО для військовослужбовців та працівників Збройних Сил, яким не встановлено інвалідність;
* довідка з місця роботи (для працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися і безпосередньо брали участь в АТО в районах її проведення, яким не встановлено інвалідність);
* довідка з місця роботи, служби або навчання інваліда (для працюючих, службовців, учнів);
* посвідчення про взяття на облік (для бездомних);
* посвідчення, яке підтверджує право на пільги (для ветеранів НД, МВС та МНС);
* якщо у інваліда, який переселився із тимчасово окупованої території, чи районів проведення АТО відсутні документи, орган соцзахисту перевіряє дані про інваліда у банку даних, у разі відсутності їх у банку даних - надсилає запит про витребування необхідних документів за зареєстрованим місцем проживання інваліда;

'''На підставі поданих документів місцеве управління соцзахисту:'''
# вносить дані інваліда в базу даних;
# видає направлення на забезпечення технічними засобами реабілітації;
# інформує інвалідів про підприємства, на які ті можуть звернутися для виготовлення інвалідних візків (ознайомлюють з усіма колісними візками, які інвалід може вибрати);
# після вибору виробника коляски управління оформляє направлення на його виготовлення і відправляє його виробнику;
# виробник виготовляє візок і доставляє його інваліду-замовнику;
У разі смерті інваліда оплачене за рахунок коштів держ. бюджету інвалідний візок з незакінченим терміном експлуатації повертається управлінню соцзахисту членами сім'ї померлого, в разі відмови вчинити повернення проводиться вилучення за рішенням суду.
У разі, якщо інвалід безкоштовно отримав засоби реабілітації через органи соцзахисту за рахунок коштів місцевого бюджету, благодійної чи гуманітарної допомоги, йому не видається засіб реабілітації за рахунок коштів держ. бюджету; при цьому інвалід вважається забезпеченим відповідним засобом реабілітації, про що робиться відмітка в базі даних і особовій справі інваліда.
Інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може замовити засоби реабілітації на підприємстві, в сервісному центрі або органі соцзахисту;
Інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від засобу реабілітації, подавши письмову заяву; при цьому він знімається з обліку на термін експлуатації такого засобу, за винятком причин, зазначених нижче:
# у разі зміни медичних показань, підтверджених висновком МСЕК чи ЛКК, в період між подачею заяви і фактичним виготовленням засобу реабілітації, інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від замовленого засобу і замовити інший засіб реабілітації
# у разі отримання неякісного засобу реабілітації такий засіб відправляється назад виробнику, а інваліду, постраждалому внаслідок АТО, дитині-інвалід позачергово видається інший засіб реабілітації за рахунок підприємства-виробника.

== Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації ==

Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації визначений на сайті [https://www.msp.gov.ua/news/10513.html Міністерства соціальної політики України].
== Зразки документів ==
Заява про взяття на облік

[[Файл:Заява про взяття на облік.doc|міні]]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Пільги та гарантії осіб з інвалідністю ]]

Файл:Paket documentov.pdf

2018-07-27T09:23:47Z

Rozdilna.odesa:

Отримання крісла

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T09:19:35Z

Rozdilna.odesa:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанова КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів" від 05.04.2012 № 321]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII]
== Субєкти забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації ==
Згідно ст. 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Згідно п.2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанови КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів"] особи з інвалідністю та діти з інвалідністю забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до '''індивідуальної програми реабілітації''' (далі - індивідуальна програма). Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату (далі - діти віком до 18 років).
== Перелік документів для отримання інвалідного візка==

'''Для отримання інвалідного візка необхідно стати на облік в місцевому управлінні праці та соцзахисту та надати наступні документи:
заяву про взяття на облік;'''
паспорт або свідоцтво про народження (для дітей-інвалідів);
довідка про реєстрацію за місцем проживання (для дітей-інвалідів);
ідентифікаційний код ;
висновок МСЕК про інвалідність (для дітей-інвалідів -висновок ЛКК);
індивідуальна програма реабілітації або висновок ЛКК з показаннями для забезпечення
інвалідним візком;
рішення ВЛК або висновок ЛКК для постраждалих внаслідок АТО, яким не встановлено інвалідність;
довідка з міліції про відсутність кримінальних правопорушень (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО та яким не встановлено інвалідність);
висновок експерта за результатами судово-медичної експертизи (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
довідка, що підтверджує місце проживання / перебування безпосередньо в зоні проведення АТО, видана уповноваженим органом за місцем проживання (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
витяг з наказу командира військової частини або довідка про обставини отримання травми, видана командиром військової частини з даними про участь в АТО для військовослужбовців та працівників Збройних Сил, яким не встановлено інвалідність;
довідка з місця роботи (для працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися і безпосередньо брали участь в АТО в районах її проведення, яким не встановлено інвалідність);
довідка з місця роботи, служби або навчання інваліда (для працюючих, службовців, учнів);
посвідчення про взяття на облік (для бездомних);
посвідчення, яке підтверджує право на пільги (для ветеранів НД, МВС та МНС);
якщо у інваліда, який переселився із тимчасово окупованої території, чи районів проведення АТО відсутні документи, орган соцзахисту перевіряє дані про інваліда у банку даних, у разі відсутності їх у банку даних - надсилає запит про витребування необхідних документів за зареєстрованим місцем проживання інваліда;

'''На підставі поданих документів місцеве управління соцзахисту:'''
вносить дані інваліда в базу даних;
видає направлення на забезпечення технічними засобами реабілітації;
інформує інвалідів про підприємства, на які ті можуть звернутися для виготовлення інвалідних візків (ознайомлюють з усіма колісними візками, які інвалід може вибрати);
після вибору виробника коляски управління оформляє направлення на його виготовлення і відправляє його виробнику;
виробник виготовляє візок і доставляє його інваліду-замовнику;
у разі смерті інваліда оплачене за рахунок коштів держ. бюджету інвалідний візок з незакінченим терміном експлуатації повертається управлінню соцзахисту членами сім'ї померлого, в разі відмови вчинити повернення проводиться вилучення за рішенням суду;
у разі, якщо інвалід безкоштовно отримав засоби реабілітації через органи соцзахисту за рахунок коштів місцевого бюджету, благодійної чи гуманітарної допомоги, йому не видається засіб реабілітації за рахунок коштів держ. Бюджету; при цьому інвалід вважається забезпеченим відповідним засобом реабілітації, про що робиться відмітка в базі даних і особовій справі інваліда;
інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може замовити засоби реабілітації на підприємстві, в сервісному центрі або органі соцзахисту;
інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від засобу
реабілітації, подавши письмову заяву; при цьому він знімається з обліку на термін експлуатації такого засобу, за винятком причин, зазначених нижче:
у разі зміни медичних показань, підтверджених висновком МСЕК чи ЛКК, в період між подачею заяви і фактичним виготовленням засобу реабілітації, інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від замовленого засобу і замовити інший засіб реабілітації
у разі отримання неякісного засобу реабілітації такий засіб відправляється назад виробнику, а інваліду, постраждалому внаслідок АТО, дитині-інвалід позачергово видається інший засіб реабілітації за рахунок підприємства-виробника;

== Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації ==

Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації визначений на сайті [https://www.msp.gov.ua/news/10513.html Міністерства соціальної політики України].
== Зразки документів ==
Заява про взяття на облік

[[Файл:Заява про взяття на облік.doc|міні]]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Пільги та гарантії осіб з інвалідністю ]]

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T09:14:18Z

Rozdilna.odesa:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанова КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів" від 05.04.2012 № 321]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII]
== Субєкти забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації ==
Згідно ст. 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Згідно п.2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанови КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів"] особи з інвалідністю та діти з інвалідністю забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до '''індивідуальної програми реабілітації''' (далі - індивідуальна програма). Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату (далі - діти віком до 18 років).
== '''Перелік документів для отримання інвалідного візка''' ==
<gallery>
[[|міні]]
[[Файл:Потрібно звернутися.png|міні]]
</gallery>

'''Для отримання інвалідного візка необхідно стати на облік в місцевому управлінні праці та соцзахисту та надати наступні документи:
заяву про взяття на облік;'''
паспорт або свідоцтво про народження (для дітей-інвалідів);
довідка про реєстрацію за місцем проживання (для дітей-інвалідів);
ідентифікаційний код ;
висновок МСЕК про інвалідність (для дітей-інвалідів -висновок ЛКК);
індивідуальна програма реабілітації або висновок ЛКК з показаннями для забезпечення
інвалідним візком;
рішення ВЛК або висновок ЛКК для постраждалих внаслідок АТО, яким не встановлено інвалідність;
довідка з міліції про відсутність кримінальних правопорушень (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО та яким не встановлено інвалідність);
висновок експерта за результатами судово-медичної експертизи (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
довідка, що підтверджує місце проживання / перебування безпосередньо в зоні проведення АТО, видана уповноваженим органом за місцем проживання (для постраждалих внаслідок АТО з числа мирних громадян, що проживали в зоні АТО і яким не встановлено інвалідність);
витяг з наказу командира військової частини або довідка про обставини отримання травми, видана командиром військової частини з даними про участь в АТО для військовослужбовців та працівників Збройних Сил, яким не встановлено інвалідність;
довідка з місця роботи (для працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися і безпосередньо брали участь в АТО в районах її проведення, яким не встановлено інвалідність);
довідка з місця роботи, служби або навчання інваліда (для працюючих, службовців, учнів);
посвідчення про взяття на облік (для бездомних);
посвідчення, яке підтверджує право на пільги (для ветеранів НД, МВС та МНС);
якщо у інваліда, який переселився із тимчасово окупованої території, чи районів проведення АТО відсутні документи, орган соцзахисту перевіряє дані про інваліда у банку даних, у разі відсутності їх у банку даних - надсилає запит про витребування необхідних документів за зареєстрованим місцем проживання інваліда;

'''На підставі поданих документів місцеве управління соцзахисту:'''
вносить дані інваліда в базу даних;
видає направлення на забезпечення технічними засобами реабілітації;
інформує інвалідів про підприємства, на які ті можуть звернутися для виготовлення інвалідних візків (ознайомлюють з усіма колісними візками, які інвалід може вибрати);
після вибору виробника коляски управління оформляє направлення на його виготовлення і відправляє його виробнику;
виробник виготовляє візок і доставляє його інваліду-замовнику;
у разі смерті інваліда оплачене за рахунок коштів держ. бюджету інвалідний візок з незакінченим терміном експлуатації повертається управлінню соцзахисту членами сім'ї померлого, в разі відмови вчинити повернення проводиться вилучення за рішенням суду;
у разі, якщо інвалід безкоштовно отримав засоби реабілітації через органи соцзахисту за рахунок коштів місцевого бюджету, благодійної чи гуманітарної допомоги, йому не видається засіб реабілітації за рахунок коштів держ. Бюджету; при цьому інвалід вважається забезпеченим відповідним засобом реабілітації, про що робиться відмітка в базі даних і особовій справі інваліда;
інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може замовити засоби реабілітації на підприємстві, в сервісному центрі або органі соцзахисту;
інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від засобу
реабілітації, подавши письмову заяву; при цьому він знімається з обліку на термін експлуатації такого засобу, за винятком причин, зазначених нижче:
у разі зміни медичних показань, підтверджених висновком МСЕК чи ЛКК, в період між подачею заяви і фактичним виготовленням засобу реабілітації, інвалід, постраждалий внаслідок АТО, дитина-інвалід може відмовитися від замовленого засобу і замовити інший засіб реабілітації
у разі отримання неякісного засобу реабілітації такий засіб відправляється назад виробнику, а інваліду, постраждалому внаслідок АТО, дитині-інвалід позачергово видається інший засіб реабілітації за рахунок підприємства-виробника;

== Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації ==

Перелік вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації визначений на сайті [https://www.msp.gov.ua/news/10513.html Міністерства соціальної політики України].
== Зразки документів ==
Заява про взяття на облік

[[Файл:Заява про взяття на облік.doc|міні]]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Пільги та гарантії осіб з інвалідністю ]]

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T09:12:37Z

Rozdilna.odesa:

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T09:10:55Z

Rozdilna.odesa:

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T08:59:44Z

Rozdilna.odesa:

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T08:55:44Z

Rozdilna.odesa:

Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного

2018-07-27T08:48:16Z

Rozdilna.odesa: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанова КМУ "Про затвердження Поряд...

Пенсії за вислугу років

2018-02-05T15:31:25Z

Rozdilna.odesa:

=='''Нормативна база'''==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15/paran3#n3 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»] 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України " Про судовий збір"] 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page?text=%E2%E8%EC%EE%E3%E8+%E7%E0%FF%E2%E8 Кодекс адміністративного судочинства України] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постанова Кабінету міністрів України від 04 11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-п Постанова Кабінету міністрів України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1436-2002-п Постанова Кабінету міністрів України від 26.09.2002 N 1436 "Про внесення змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/418-92-п Постанова Кабінету міністрів України від 27.07.1992 № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу]" 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/583-92-п Постанова Кабінету міністрів України від 12.10.1992 № 583 "Про затвердження питань пенсійного забезпечення"] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/637-93-п Постанова Кабінету міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній"] 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1] 

=='''Поняття пенсії за вислугу років'''==
Пенсія за вислугу років являє собою щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком. Такі пенсії встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на [[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком|пенсію за віком]]. 

Запровадження такого виду соціального забезпечення як пенсії за вислугу років головним чином пояснюється специфікою відповідної роботи, професії чи посади, які пов'язані з підвищеними фізичними і емоційними навантаженнями і тривале перебування на яких призводить до інтенсивного зношування людського організму, в наслідок чого працівник втрачає свою професійну працездатність до настання віку, необхідного для призначення [[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком|пенсії за віком.]] А подальше використання працівника на такій роботі чи посаді не завжди є доцільним, а інколи і взагалі неможливим і тому виникає необхідність звільнення такого працівника з цієї роботи та компенсувати йому в певній мірі втрачений заробіток у зв'язку з переходом на іншу роботу чи повним припиненням трудової діяльності.
=='''Особи, що мають право на пенсію за вислугу років'''==
Пенсії за вислугу років призначаються особам, які станом на '''''01 січня 2018 року''''' мали право на призначення такої пенсії за нормами законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»]. '''Скористатися правом на призначення такої пенсії особа зможе у будь-який час.''' 
=='''Порядок призначення пенсії за вислугу років'''==
Призначення пенсії за вислугу років та оформлення відповідних документів для її виплати здійснюється органами [http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/index Пенсійного фонду України]. Варто зауважити, що пенсії автоматично не призначаються. Для отримання пенсії особі, що має на неї право необхідно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України або уповноваженого ним органу, чи уповноваженій особі за місцем проживання (реєстрації). Заява подається особисто або через представника, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності. 

''Пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.'' У разі влаштування на роботу за посадою, яка дає право на пенсію за вислугу років, виплата пенсії припиняється на весь період роботи на цій посаді, у тому числі у випадках, коли робота на цих посадах має місце після досягнення пенсійного віку. 
==== Необхідні документи ====
Документи, необхідні для призначення пенсії визначені постановою правління [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1.] 
До заяви про призначення пенсії за вислугу років подаються такі документи:
* документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 
* документи про стаж, що визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/637-93-п Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.] Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо із записів трудової книжки неможливо зробити такий висновок, додатково надається уточнювальна довідка закладу (установи). Також під час вирішення цього питання може бути проаналізовано інші документи (Положення про заклади, структуру, штатні розписи тощо). У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, [[Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній|підтвердження трудового стажу]] здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. 
* для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/637-93-п (додаток 1)].
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/637-93-п додатком 1] до цього Порядку; 
* документи про місце проживання (реєстрації) особи; 
* документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії. 
''Зарахування в спеціальний стаж часу навчання в навчальних закладах у чинному пенсійному законодавстві України не передбачено.'' 
==== ''Розміри пенсій за вислугу років'' ====
''Отримання пенсії за вислугою років можливе лише за бажанням заявника.''
Мінімальний розмір пенсії за вислугу років не визначено, але вони не можуть бути нижче загальновстановленого мінімального розміру [[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком|пенсії за віком]].
Пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12/parao195#o195 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] для пенсій за віком. 
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років. 
Працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12/parao195#o195 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85% заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75% заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати 2,5 величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія. 
''Особа яка має право на декілька пенсій одночасно (за віком, [[Пенсія по інвалідності|по інвалідності]], у [[Пенсія в разі втрати годувальника|зв'язку з втратою годувальника]]), призначається тільки одна з цих пенсій за її вибором.''
== '''Строки розгляду питання''' ==
=== '' Строки розгляду документів про призначення пенсій'' ===
Документи про призначення пенсій розглядаються [http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/index органами Пенсійного фонду України] не пізніше '''10 днів''' з дня їх надходження.
=== '' Строки призначення пенсій'' ===
Пенсія за вислугу років призначаються з '''дня звернення''' за пенсією.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органами Пенсійного фонду України відповідної заяви. 

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
== '''Підстави для відмови''' ==
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. 

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає заявникові не пізніше '''5 днів''' після винесення відповідного рішення.
Підставами для відмови в призначенні пенсії за вислугу років можуть бути: 

* недосягнення встановленого законодавством віку;
* відсутність встановленого законодавством стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років;
* відсутність документів, що підтверджують стаж роботи на відповідних посадах.
== '''Порядок та строки оскарження''' ==
Рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено:
=== ''Позасудовий порядок'' ===
Шляхом подання скарги до органу Пенсійного фонду України вищого рівня.
Така скарга подається протягом одного року з моменту прийняття рішення але не пізніше '''одного місяця''' з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності. 
У скарзі має бути зазначено:
* прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника;
* найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;
* суть порушеної вимоги;
* інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).
У разі необхідності заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику. 

Скарга повинна бути викладена в письмовій формі із зазначенням дати. Підписана заявником скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто.
Скарга, оформлена без дотримання цих вимог, що не дає можливості розглянути її по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями не пізніше ніж через '''10 днів''' від дня отримання такої скарги.
Розгляд скарг на дії (бездіяльність) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відбувається згідно з [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Порядком розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 12.10.2007 N 18-6. ]
=== ''Судовий порядок'' ===
Шляхом подання позовної заяви до [http://court.gov.ua адміністративного суду]
протягом '''6 місяців''' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran761#n761 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України]). 
У позовній заяві зазначаються ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran822#n822 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України]):
* найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
* ПІБ позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
* найменування відповідача;
* зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
* у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо;
* перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
== '''Судовий збір''' ==
За подання до адміністративного суду позову фізичною особою справляється судовий збір у розмірі '''0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст.4 Закону України «Про судовий збір»]) 
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/966-14 Державний бюджет України] на відповідний рік та публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. 
[http://court.gov.ua/sudytax/ ''Автоматичний розрахунок розміру судового збору - на сайті "Судова влада України"'']
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Пенсії за вислугу років

2018-02-05T15:25:05Z

Rozdilna.odesa:

=='''Нормативна база'''==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15/paran3#n3 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»] 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України " Про судовий збір"] 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page?text=%E2%E8%EC%EE%E3%E8+%E7%E0%FF%E2%E8 Кодекс адміністративного судочинства України] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постанова Кабінету міністрів України від 04 11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-п Постанова Кабінету міністрів України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1436-2002-п Постанова Кабінету міністрів України від 26.09.2002 N 1436 "Про внесення змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/418-92-п Постанова Кабінету міністрів України від 27.07.1992 № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу]" 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/583-92-п Постанова Кабінету міністрів України від 12.10.1992 № 583 "Про затвердження питань пенсійного забезпечення"] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/637-93-п Постанова Кабінету міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній"] 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1] 

=='''Поняття пенсії за вислугу років'''==
Пенсія за вислугу років являє собою щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком. Такі пенсії встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на [[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком|пенсію за віком]]. 

Запровадження такого виду соціального забезпечення як пенсії за вислугу років головним чином пояснюється специфікою відповідної роботи, професії чи посади, які пов'язані з підвищеними фізичними і емоційними навантаженнями і тривале перебування на яких призводить до інтенсивного зношування людського організму, в наслідок чого працівник втрачає свою професійну працездатність до настання віку, необхідного для призначення [[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком|пенсії за віком.]] А подальше використання працівника на такій роботі чи посаді не завжди є доцільним, а інколи і взагалі неможливим і тому виникає необхідність звільнення такого працівника з цієї роботи та компенсувати йому в певній мірі втрачений заробіток у зв'язку з переходом на іншу роботу чи повним припиненням трудової діяльності.
=='''Особи, що мають право на пенсію за вислугу років'''==
Пенсії за вислугу років призначаються особам, які станом на '''''01 січня 2018 року''''' мали право на призначення такої пенсії за нормами законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»].
=='''Порядок призначення пенсії за вислугу років'''==
Призначення пенсії за вислугу років та оформлення відповідних документів для її виплати здійснюється органами [http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/index Пенсійного фонду України]. Варто зауважити, що пенсії автоматично не призначаються. Для отримання пенсії особі, що має на неї право необхідно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України або уповноваженого ним органу, чи уповноваженій особі за місцем проживання (реєстрації). Заява подається особисто або через представника, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності. 

''Пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.'' У разі влаштування на роботу за посадою, яка дає право на пенсію за вислугу років, виплата пенсії припиняється на весь період роботи на цій посаді, у тому числі у випадках, коли робота на цих посадах має місце після досягнення пенсійного віку. 
==== Необхідні документи ====
Документи, необхідні для призначення пенсії визначені постановою правління [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1.] 
До заяви про призначення пенсії за вислугу років подаються такі документи:
* документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 
* документи про стаж, що визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/637-93-п Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.] Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо із записів трудової книжки неможливо зробити такий висновок, додатково надається уточнювальна довідка закладу (установи). Також під час вирішення цього питання може бути проаналізовано інші документи (Положення про заклади, структуру, штатні розписи тощо). У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, [[Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній|підтвердження трудового стажу]] здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. 
* для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/637-93-п (додаток 1)].
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/637-93-п додатком 1] до цього Порядку; 
* документи про місце проживання (реєстрації) особи; 
* документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії. 
''Зарахування в спеціальний стаж часу навчання в навчальних закладах у чинному пенсійному законодавстві України не передбачено.'' 
==== ''Розміри пенсій за вислугу років'' ====
''Отримання пенсії за вислугою років можливе лише за бажанням заявника.''
Мінімальний розмір пенсії за вислугу років не визначено, але вони не можуть бути нижче загальновстановленого мінімального розміру [[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком|пенсії за віком]].
Пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12/parao195#o195 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] для пенсій за віком. 
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років. 
Працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12/parao195#o195 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85% заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75% заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати 2,5 величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія. 
''Особа яка має право на декілька пенсій одночасно (за віком, [[Пенсія по інвалідності|по інвалідності]], у [[Пенсія в разі втрати годувальника|зв'язку з втратою годувальника]]), призначається тільки одна з цих пенсій за її вибором.''
== '''Строки розгляду питання''' ==
=== '' Строки розгляду документів про призначення пенсій'' ===
Документи про призначення пенсій розглядаються [http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/index органами Пенсійного фонду України] не пізніше '''10 днів''' з дня їх надходження.
=== '' Строки призначення пенсій'' ===
Пенсія за вислугу років призначаються з '''дня звернення''' за пенсією.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органами Пенсійного фонду України відповідної заяви. 

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
== '''Підстави для відмови''' ==
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. 

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає заявникові не пізніше '''5 днів''' після винесення відповідного рішення.
Підставами для відмови в призначенні пенсії за вислугу років можуть бути: 

* недосягнення встановленого законодавством віку;
* відсутність встановленого законодавством стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років;
* відсутність документів, що підтверджують стаж роботи на відповідних посадах.
== '''Порядок та строки оскарження''' ==
Рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено:
=== ''Позасудовий порядок'' ===
Шляхом подання скарги до органу Пенсійного фонду України вищого рівня.
Така скарга подається протягом одного року з моменту прийняття рішення але не пізніше '''одного місяця''' з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності. 
У скарзі має бути зазначено:
* прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника;
* найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;
* суть порушеної вимоги;
* інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).
У разі необхідності заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику. 

Скарга повинна бути викладена в письмовій формі із зазначенням дати. Підписана заявником скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто.
Скарга, оформлена без дотримання цих вимог, що не дає можливості розглянути її по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями не пізніше ніж через '''10 днів''' від дня отримання такої скарги.
Розгляд скарг на дії (бездіяльність) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відбувається згідно з [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Порядком розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 12.10.2007 N 18-6. ]
=== ''Судовий порядок'' ===
Шляхом подання позовної заяви до [http://court.gov.ua адміністративного суду]
протягом '''6 місяців''' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran761#n761 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України]). 
У позовній заяві зазначаються ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran822#n822 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України]):
* найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
* ПІБ позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
* найменування відповідача;
* зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
* у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо;
* перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
== '''Судовий збір''' ==
За подання до адміністративного суду позову фізичною особою справляється судовий збір у розмірі '''0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст.4 Закону України «Про судовий збір»]) 
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/966-14 Державний бюджет України] на відповідний рік та публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. 
[http://court.gov.ua/sudytax/ ''Автоматичний розрахунок розміру судового збору - на сайті "Судова влада України"'']
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Особисті немайнові права фізичної особи

2017-08-17T11:11:11Z

Rozdilna.odesa: Створена сторінка: Зміст. 1) Нормативна база. 2) Поняття особистих немайнових прав у цивільному законодавст...

Зміст.
1) Нормативна база.
2) Поняття особистих немайнових прав у цивільному законодавстві України.
3) Види особистих немайнових прав.
3.1 Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
3.2 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
4) Захист особистих немайнових прав
4.1 Законодавчій захист
4.2 Судовий захист
4.3 Адміністративний захист

1) Нормативна база.
1) Міжнародний пакту про громадянські і політичні права.
2) Загальна декларація прав людини.
3) Конвенція про права дитини.
4) Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод.
5) Конституція України.
6) Цивільний кодекс України (ЦК України).
7) Сімейний кодекс України.
8) Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".
9) Закону України "Про донорство крові та її компонентів"
10) Закону України "Про інформацію"

2) Поняття особистих немайнових прав у цивільному законодавстві України
Особисті немайнові права можна визначити як права специфічні. Специфіка їх полягає в тому, що вони не несуть в собі економічного змісту, не мають грошової оцінки. Це випливає з їх назви — немайнові права.
Індивідуалізація особистості — ще одна важлива ознака особистих немайнових прав. Це дає змогу відрізняти суб'єктів права від інших, визначаючи їх своєрідність, самобутність, а іноді і неповторність. При індивідуалізації немайнові права мають переваги над майновими.
Особисті немайнові правовідносини займають вище місце ніж хрестоматійні для цивільного права майнові відносини і це підкреслює важливість даного виду відносин у цивільно – правовій системі.
Аналізуючи статтю 269 ЦК України, слід зазначити, що особисті немайнові права – це юридично гарантовані можливості, які довічно належать кожній фізичній особі за законом і характеризуються немайновістю та особистістю.
Для характеристики особистих немайнових прав особи слід керуватися такими ознаками:
- Дане право належить кожній особі – це означає, що воно належить усім без винятку особам (фізичним і юридичним) за умови, що наявність цього права в особи не суперечить її сутності. При цьому всі особи рівні у можливості реалізації та охорони цих прав;
- Дане право належить особі довічно – це означає, що воно належить фізичній особі до моменту смерті, а юридичній особі – до моменту припинення;
- Дане право належить особі за законом – це означає, що підставою його виникнення є юридичний факт (подія або дія), передбачений законом. Переважна більшість особистих немайнових прав виникає в особи з моменту народження (створення), наприклад, право на життя , здоров`я, свободу та особисту недоторканість, ім`я (найменування) тощо. Однак окремі види особистих немайнових прав можуть виникати в осіб з іншого моменту, передбаченого законом, наприклад, право на донорство особа має лише з моменту досягнення повноліття, а право на зміну імені має особа, яка досягнула 16 років, тощо;
- Дане право є немайновим – це означає, що в ньому відсутній майновий (економічний) зміст, тобто фактично неможливо визначити вартість цього права, а відповідно і блага, що є його об`єктом, у грошовому еквіваленті;
- Дане право є особистісним – це означає, що воно не може бути відчужене (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від особи – носія цих прав та / або передане іншим особам.
Що стосується правової природи особистих немайнових прав, то на сьогодні їх цивілістична природа в літературі фактично не оскаржується. Однак окремими авторами особистим немайновим правам приписується конституційно – правова природа. В Конституції України, зокрема в розділі другому, закріплюються основні особисті права громадян, однак у ній неможливо та й недоцільно передбачити основні способи реалізації та охорони цих прав.
3) Види особистих немайнових прав

Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності, інших обставин, зокрема від того, де та у зв'язку з якими подіями життя вони перебувають.
Слід зазначити, що основна частина особистих немайнових прав виникає у зв'язку з народженням і з моменту народження, тобто вони є природними правами людини. Для інших момент їх виникнення не має точної фіксації, він пов'язується з різними обставинами, які зумовлюються багатьма чинниками. Тому момент виникнення особистих немайнових прав можна визначити як специфічний. У новому ЦК України визначено дві підстави виникнення особистих немайнових прав — народження людини і припис закону.
В літературі існує й інша думка: немайнові права можуть виникати в результаті юридичних дій (право особи на інформацію, тобто правомірні дії суб'єкта цивільного права, вчинені незалежно від наміру викликати певні правові наслідки, які проте можуть виникнути внаслідок закону), при настанні певних подій (кожній людині від народження належить право на ім'я незалежно від її вольової поведінки) або породжуватися актами компетентних органів (набуття особою права на опіку внаслідок визнання її у встановленому законом порядку недієздатною).
ЦК України поділяє особисті немайнові права фізичної особи за спрямованістю або за цільовим призначенням на дві групи: ті, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21) і ті, що забезпечують її соціальне буття (глава 22).
Можна також взяти за основу поділу порядок виникнення особистих немайнових прав: на такі, що належать фізичним особам від народження, і такі, що їм належать за законом. (ч. І ст. 270 ЦК України).
Так різні види особистих немайнових прав можна зібрати у три правові інститути:
1) права на немайнові блага, втілені у самій особистості;
2) право на особисту недоторканність, свободу; право на життя та охорону здоров'я;
3) право на недоторканність особистого життя.
За цільовим спрямуванням особисті немайнові права пропонується класифікувати на:
1) особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особистосте (право на ім'я, право на честь, гідність, ділову репутацію та ін.);
2) особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення фізичної недоторканності особи (життя, свобода, вибір місця перебування, місця проживання тощо);
3) особисті немайнові права, спрямовані на недоторканність внутрішнього світу особистості та її інтересів (особиста та сімейна таємниця, невтручання у приватне життя, честь і гідність).
3.1 Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, відповідно до глави 21 ЦК України, слід відносити:
- Право на життя;
- Право на здоров`я;
- Право на безпечне довкілля;
- Право на свободу та особисту недоторканість;
- Право на сім`ю, опіку, піклування та патронатне виховання.
Головним, фундаментальним правом людини є право на життя. Існування цього права обумовлено самим існуванням людини, воно є найбільш природним.
Невід'ємне право на життя кожної людини проголошено на міжнародному рівні. Вперше міжнародно-правова регламентація права на життя була дана у Загальній декларації прав людини 1948 р. Стаття 3 Декларації проголошує, що кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність, однак не містить тлумачення цього права. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р. у ст. 2 закріплює положення про те, що право кожної особи на життя не тільки проголошується, а й охороняється законом. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. в ст. 6 встановлює, що право на життя є невід'ємним правом будь-якої людини, яке охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Стаття 27 Конституції України проголошує: "Кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави — захищати життя людини." ЦК України у ст. 281 "Право на життя" закріплює невід'ємне право на життя кожної фізичної особи. Відповідно до ч. 2 цієї статті особа не може бути позбавлена життя і має право його захищати від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом.
Складним і дискусійним завжди було саме поняття життя. Можна сказати, що життя — це фізичне, духовне та соціальне функціонування людини як комплексного біосоціального організму. Життя є триваючим процесом, а тому важливе значення має визначення моменту появи життя і моменту його припинення. Для права ці проблеми пов'язані із визначенням юридичне значимих фактів та їх правовими наслідками.
Характерною особливістю права на життя є те, що його виникнення чи припинення у більшості випадків не залежить від волі управомоченої особи.
Народження та смерть людини — особливий різновид юридичних фактів, що належать до подій. Під юридичним фактом народження розуміється початок самостійного дихання дитини.
Частина 6 ст. 281 ЦК України приділяє увагу питанням штучного переривання вагітності. Перспективне законодавство визнає суб'єктом права лише ту дитину, яка народилася живою, а до народження дитина є лише можливим майбутнім суб'єктом права.
Початок і кінець життя людини являють собою юридичний факт — подію, з якою пов'язані виникнення, зміна, припинення правовідносин.
Щодо смерті, то розрізняють смерть клінічну та біологічну. Клінічна смерть передбачає можливість відновлення життєдіяльності, але в суворо обмежений період.
У стані клінічної смерті громадянин є суб'єктом права. Це означає, що медичні працівники зобов'язані надавати йому допомогу. Моментом смерті, таким чином, є незворотне припинення діяльності мозку, яке визначається медиками за спеціально розробленими ознаками.
Людина може передчасно припинити своє життя шляхом самогубства.
У нинішній час юристів, медиків і усе суспільство хвилює проблема евтаназії. Термін "евтаназія" у перекладі з грецької означає "легка, щаслива смерть". Так звана Цюріхська декларація, прийнята на міжнародному симпозіумі Світової федерації "Право померти" від 14 жовтня 1998 р. містить таке визначення евтаназії: "дієздатні дорослі особи, які переносять жорстокі та нестерпні страждання, мають право на отримання медичної допомоги з метою покінчити з життям, якщо це їхня постійна, добровільна і усвідомлена вимога".
ЦК України у ч. 4 ст. 281 закріплює положення, яке забороняє задовольнити прохання фізичної особи про припинення її життя. Можливість дослідів визнається ч. З ст. 281 ЦК України та Основами законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. (ст. 45). За ЦК України, медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою. Відповідно до ст. 28 Конституції України, жодна людина без її згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Серед особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, ЦК України називає право кожної фізичної особи на охорону здоров'я (ст. 283).
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права у ч. 1 ст. 12 визнає право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров'я, а згідно зі Статутом Всесвітньої організації охорони здоров'я, який був прийнятий Міжнародною конференцією охорони здоров'я у Нью-Йорку і підписаний 22 липня 1946 р., здоров'я є станом повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не лише характеризується відсутністю хвороб чи фізичних дефектів.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 ЦК України охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом. Частина 3 ст. 49 Конституції України передбачає, що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно, а існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Частина 1 ст. 38 Основ та ч. 2 ст. 284 ЦК України надають фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Якщо інформація про хворобу особи може погіршити стан її здоров'я, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичної особи, обмежити їх можливість ознайомитися з окремими медичними документами (ч. З ст. 285 ЦК України).
ЦК України пропонує: якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров'я або погіршити стан здоров'я батьків (усиновителів), опікуна, піклувальника, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичної особи, обмежити можливість їх ознайомитися з окремими медичними документами. ЦК України забороняє вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
Особистими немайновими правами, що забезпечують природне існування фізичної особи, є право на свободу та право на особисту недоторканність. Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Статті 3 і 5 Загальної декларації прав людини, ст. 7 та п. 1 ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права також закріплюють це право кожної людини.
ЦК України присвячує названим правам дві окремі статті —ст. 288 "Право на свободу" і ст. 289 "Право на особисту недоторканність". Свобода включає у себе економічну, політичну та індивідуальну свободу. Під фізичною свободою розуміється можливість належати собі у конкретному фізичному світі, рухатися, переміщуватися у просторі. До сфери індивідуальної свободи входять такі блага, як особисте та сімейне життя, задоволення суто індивідуальних потреб, моральні відносини тощо. Якщо в результаті примусу обмежується фізична свобода особи, то автоматично обмежується його політична, економічна та індивідуальна свобода.
Право на свободу включає заборону будь-якої форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення дій, що порушують публічний порядок, а також тримання фізичної особи в неволі (частини 2 ст. 288 ЦК України). Право на особисту недоторканність розкривається у ст. 290 ЦК України як право, згідно з яким фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню (ч. 2 ст. 289).
10 грудня 1984 р. Генеральна Асамблея 00Н прийняла Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання". Цей документ був підписаний Україною 27 лютого 1986 р.
Частина 3 ст. 289 ЦК України містить положення, згідно з яким фізичне покарання батьками (усиновителями), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх дітей та підопічних не допускається.
З 27 вересня 1991 р. набула чинності в Україні Конвенція про права дитини,'' яка була прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н 20 листопада 1989р. Цьому міжнародно-правовому акту відповідають положення нового Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р, а саме статті 7, 150, 164, 170 та ін. Стаття 290 ЦК України закріплює право повнолітньої дієздатної фізичної особи бути донором крові та її компонентів. З точки зору суспільства перевагу слід надавати здоров'ю живої людини, хоч слід також поважати пам'ять померлого. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" від 23 червня 1995 р., донорство крові та її компонентів є добровільним актом волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання у наукових дослідженнях.
Право на сім'ю закріплено у ст. 291 ЦК України: фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю. Частина 3 ст. 16 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначають сім'ю природним і основним осередком суспільства та держави.
Конституція України у ст. 51 проголошує: "Сім'я, дитинство, материнство батьківство охороняються законом."
Нині ст. З Сімейного кодексу України визначає сім'ю первинним та основним осередком суспільства і вказує на те, щі сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом мають взаємні права та обов'язки. Право особи на сім'ю визначено у ст. 4 Сімейного кодексу України і включає: право на створення сім'ї; право кожної особи на проживання в сім'ї; право кожної особи на повагу до свого сімейного життя. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 4 ст. 291 ЦК України). Це положення збігається зі ст. 32 Конституції, згідно з якою ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, ст. 12 Загально декларації прав людини та ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Відповідно до ч. 2 ст. 291 ЦК України фізична особа не може бути проти ї волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом, а згідно з ч. і ст. 4 Сімейного кодексу України особа може бути примусово ізольована від сім'я лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 292 ЦК України закріплює право малолітньої, неповнолітньої особи а також фізичної особи, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, на опіку або піклування . Детальніше норми щодо опіки та піклування розкриваються відповідними статтями ЦК України та гл. 19 Сімейного кодексу України. Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на проживання у сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; ні забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування; на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.
Частина 1 ст. 293 ЦК України закріплює право фізичної особи на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Назване право належить до абсолютних особистих немайнових прав. Це суб'єктивне право відображає перш за все міру можливої поведінки самої управомоченої особи. Право на одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення закріплене у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р.
3.2 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, згідно з главою 22 ЦК України слід відносити:
- Право на ім`я;
- Право на честь, гідність та ділову репутацію;
- Право на індивідуальність;
- Право на зображення та голос;
- Право на особисте життя;
- Право на особисті папери та таємницю кореспонденції;
- Право на інформацію;
- Право на свободу творчості;
- Право на вибір роду занять;
- Право на місце проживання;
- Право на недоторканість житла;
- Право на пересування;
- Право на свободу об`єднань;
- Право на мирні зібрання.
Глава 22 ЦК України містить ряд статей, пов'язаних із правом фізичної особи на ім'я. Право громадянина на ім'я забезпечує особі правову індивідуалізацію. Традиційно це право надає його носієві юридичне забезпечену можливість мати ім'я і вимагати від оточуючих, щоб його називали власним іменем.
В широкому розумінні під ім'ям особи розуміють власне ім'я громадянина, його по батькові та прізвище. У Декларації прав дитини 1959 р. проголошено, що "дитині від народження має належати право на ім'я". Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини.
Відповідно до ст. 146 Сімейного кодексу України ім'я дитини визначається за згодою батьків, а в разі народження дитини жінкою, яка не перебуває у шлюбі і за умови відсутності добровільного визнання батьківства — матір'ю дитини. За ч. 2 ст. 295 ЦК України фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. Стаття 295 ЦК України надає право фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років, змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому законом, а фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років наділяється правом змінити своє прізвище за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника. По батькові фізичної особи може бути змінено у разі зміни її батьком свого імені (ч. З ст. 295 ЦК України). Що стосується прізвища фізичної особи, то воно може бути змінене відповідно до закону у разі реєстрації шлюбу або визнання його недійсним.
Використання імені може бути обмежене в таких випадках, наприклад, використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті — за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає — батьків, братів чи сестер.
Важливими особистими немайновими благами є честь, гідність та ділова репутація фізичної особи.
Згідно зі ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не повинен зазнавати такого, що принижує його гідність, поводження і покарання, а також посягання на його честь та репутацію (статті 5, 12 Загальної декларації прав людини; статті 7 і 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права).
На думку ряду авторів, зі словом "честь" пов'язується оцінка суспільством моральних та інтелектуальних якостей людини, а зі словом "гідність" — усвідомлення самою людиною факту, що вона володіє незганьбленими моральними та інтелектуальними якостями. Враховуючи те, що честь і гідність є особистими немайновими благами, невіддільними від особистості, можна вважати, що це право виникає з моменту народження людини.
В юридичній літературі досить часто право на честь і гідність та право на ділову репутацію об'єднуються в одне суб'єктивне право громадян. Відповідно до ЦК України право на недоторканність ділової репутації є самостійним особистим немайновим правом фізичної особи (ст. 299), а право на повагу до гідності та честі міститься у ст. 297, в якій вказано, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, а гідність та честь фізичної особи є недоторканними
Автори вказують на те, що якщо право на честь і гідність належить кожній особі, то носіями ділової репутації можуть бути далеко не всі суб'єкти цивільного права, наприклад, не можуть мати ділову репутацію непрацюючі пенсіонери, інваліди, які не мають фізичної можливості займатися певною справою та ін. Із цього робиться висновок, що ділову репутацію можуть мати громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність та юридичні особи.
Серед особистих немайнових прав ЦК України визнає і право фізичної особи на індивідуальність, тобто право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів вияву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Фізична особа має право на особисте життя, самостійно визначаючи своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб, зберігаючи у таємниці обставини свого особистого життя. У повному обсязі це право у чинному цивільному законодавстві ще не закріплено. Визначено лише правовий режим певних відомостей про особисте життя окремих осіб. Немає в цивільному законодавстві також ефективних специфічних заходів захисту права громадянина на таємницю особистого життя.
Право на особисті папери дає можливість громадянину перешкодити третім особам доступ до особистої документації В ПК України йдеться про правову охорону особистих паперів — документів, фотографій, щоденників та інших записів, особистих архівних матеріалів тощо.
Що стосується авторського права на листи, нотатки, щоденники, помітки та інше, то необхідно відрізняти його від права громадянина на особисту документацію. Слід пам'ятати, що авторське право лише визнає громадянина автором твору, забороняючи третім особам публікацію, відтворення або розповсюдження творів, що містяться у документах, але не встановлює заборони для третіх осіб знайомитися зі змістом самого твору (листа, щоденника тощо).
Важливим особистим немайновим правом завжди визнавалося право на таємницю кореспонденції (ст. 306 ЦК України). Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції.
У кодексі розроблено положення, згідно з якими кореспонденція, що стосується особи, може бути долучена до судової справи (але не публічно розголошена) лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для розв'язання справи (ч. 4 ст. 306 ЦК України).
Конституція України закріплює право кожного громадянина вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно. письмово або в інший спосіб — на свій вибір (ст. 34). Право на інформацію проголошується і ЦК України (ст. 302).
Інформація — це те найважливіше, що передувало появі матеріального. Будучи нематеріальною за своєю сутністю, інформація є першоджерелом і поясненням усього існуючого у світі. Через таке глибинне розуміння інформації можливе вирішення цілого комплексу як загальнотеоретичних, філософських, так і правових проблем.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Стаття 10 цього Закону серед гарантій права на інформацію називає, зокрема:
1) обов'язок органів державної влади, органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;
2) вільний доступ суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів;
3) створення у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, які забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації.
Стаття 302 ЦК України регулює питання щодо достовірності інформації.
Про захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відео зйомок йдеться у ст. 307 ЦК України. Такі дії можливі лише за згодою цієї особи.
Основні положення щодо охорони інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах, містяться у ст. 309 ЦК України. Фотографія та інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи. Інша ситуація передбачена у випадку, якщо фізична особа позувала авторові за плату. В такому разі фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.
Право фізичної особи на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості і право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості передбачається ст. 309 ЦК України.
Важливою гарантією названого права слід визнати те, що згідно з ч. 2 ст. 309 ЦК України цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.
Фізична особа має право на місце проживання і на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом. Право громадян на недоторканність житла (ст. 311 ЦК України) розуміється як особисте немайнове право, згідно з яким управомочена особа може діяти у своєму житлі (помешканні) на свій розсуд і перешкоджати будь-яким спробам вторгнення у нього поза волею осіб, які в ньому проживають, крім випадків, які прямо передбачені в законі.
Конституція України в ст. 30 гарантує, що ніхто не має права увійти до житла проти волі осіб, які проживають у ньому без вмотивованого рішення.
Названі положення доповнюються ст. 313 ЦК України і ст. 33 Конституції України , що присвячена праву фізичної особи на Свободу пересування, яка може бути обмежена у здійсненні цього права лише у випадках, встановлених законом.
Юридичний зміст цього права включає ряд повноважень, серед яких можна назвати, зокрема:
1) право вільно пересуватися у межах своєї держави;
2) право на вибір місця перебування;
3) право на вільний виїзд за межі своєї держави;
4) право на безперешкодне повернення у свою країну.
Цивілістичний підхід до поняття свободи пов'язаний із дієздатністю фізичної особи. Недієздатна особа, визнана такою судом, може розглядатись як цілком позбавлена свободи. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей (частини 5 і 6 ст. 313 ЦК України).
За ст. 312 ЦК України фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.
Кожен має можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України). Частина 3 ст. 312 ЦК України та ст.43 Конституції України забороняє використання примусової праці. Не вважається примусовою працею за Конституцією військова або альтернативна служба, а також робота, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Право фізичних осіб на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації тощо і вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо передбачені статтями 314 та 315 ЦК України та ст. 36 Конституції України.
За ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р., об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Цей Закон регулює порядок створення та діяльності політичних партій і громадські організації.

4) Захист особистих немайнових прав
Цивільне право здатне регулювати особисті немайнові відносини до моменту їхнього порушення. Відносини формуються і розвиваються у нормальному (непорушному) стані, коли поведінка інших суб`єктів
відповідає вимогам закону. Громадяни та організації повинні наділятися правом на захист. Це пояснюється тим, що неможливо встановити санкцію, якщо не визначено права і обов`язки, які ця санкція охороняє чи забезпечує дотримання. Регулювання будь-яких суспільних відносин означає і їх правову охорону. Право на захист - це лише одна з правомочностей суб`єктивного цивільного права.
Право на захист особистих немайнових прав – це регламентоване правове регулювання на випадок оспорення, невизнання, заперечення, виникнення загрози порушення чи порушення особистого немайнового права. Змістом права на захист особистих немайнових прав є такі повноваження:
- Вимагати не порушення цих прав;
- Вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права;
- Вимагати відновлення вказаних особистих немайнових прав у випадку їх порушення.
Для захист особистих немайнових прав кожна особа, у якої було порушено її право має право звернутися до суду. Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Ст. 55 Конституції України гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Законодавством про судоустрій України гарантується усім суб`єктам правовідносин захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.
Для захисту особистих немайнових прав можна застосовувати загальні способи захисту прав (ст. 16 ЦК України) та спеціальні, які встановлюються спеціально для певної категорії прав, в цілому та для конкретного права зокрема (ст. 276, 277, 278 ЦК України).
Враховуючи немайновий характер цих прав, відповідальність за їх порушення повинна мати переважно немайновий зміст. З цього випливає, що найважливішим напрямом удосконалення охорони особистих немайнових прав є розширення за їх порушення кола саме немайнових санкції.
4.1 Законодавчій захист
Законодавчій захист – зафіксоване положення закону норми про право звернення особи до суду щодо захисту свого порушеного майнового або немайнового права. Дана норми може бути зафіксовані в ЦК України, Конституцією України та відповідними законами України.
Якщо аналізувати свіввідношення даного видів захисту, то адміністративний та судовий співвідносяться, як часткове до загального, а саме до законодавчого захисту. Підтвердження цього можемо використати конституційну норму проте, що діяльність всіх державних органів базується виключно на законі.
Закон встановлює можливість оскарження рішення суду певної інстанції, що передбачає можливість об`єктивного вирішення справи.
Засоби захисту повинні бути передбачені в законі (наприклад, в разі затримання особи їй повинна бути надана можливість викликати адвоката, повідомити близьких або інших осіб; При нанесенні її тілесних ушкоджень – можливість викликати названого нею лікаря тощо). Законодавчого захисту потребує, наприклад, репутація підприємців. Мають право розраховувати на захист своєї репутації і лікарі, педагоги, державні службовці.
З позовом можна звернутися тільки до суду, а засоби захисту прав цього інституту можуть бути іншими.
4.2 Судовий захист
Судові способи захисту являють собою передбачені законом засоби примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання порушених прав. Судовий захист особистих немайнових прав здіснюється судом. Систему суддів загальної юрисдикції складають: Місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України (ст. 18 ЗУ «Про судоустрій») Відповідно до статті 16 ЦК України: «Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу». Будь – яка заінтересована особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відповідно до ст. 4 ЦПК України. Ст. 6 ЗУ “Про судоустрій України” тлумачить, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді. Вирішуючи цивільні справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди керуються постановою Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” від 28 вересня 1990 року.
Серед засобів захисту можна виділити загальногромадянські (ст. 16 ЦК України) та спеціальні засоби. До загальногромадянських засобів відносяться:
- визнання права;
- відновлення права;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- відшкодування збитків;
- визнання правочину недійсним;
- примусове виконання обов`язку в натурі;
- зміна правовідношення;
- припинення правовідношення;
- визнання незаконними рушення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Що стосується спеціальних способів захисту, то вони поділяються також на дві підгрупи:
- ті, що можуть застосовуватися до всіх особистих немайнових прав (відновлення порушеного особистого немайнового права (ст.276 ЦК), спростування недостовірної інформації (ст.277 ЦК) та заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст.278 ЦК));
- ті, що можуть застосовуватися тільки до певного особистого немайнового права. До даної категорії способів захисту слід відносити, наприклад, можливість вимагати виправлення імені у випадку його порушення (ч. З ст.294 ЦК).
4.3 Адміністративний захист
Адміністративний захист особистих немайнових і майнових прав здійснюється відповідно до статті 17 ЦК України. Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування. Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України.
До адміністративного порядку захисту цивільних прав належать:
1) Оскарження дій та актів державних органів у вищий орган виконавчої влади;
2) Прийняття органами держави чи місцевого самоврядування, які наділені юрисдикційними повноваженнями, рішення щодо використання способів захисту, визначених ЦК.
Найбільш поширеним способом захисту в адміністративному порядку є визнання правового акту незаконним або його скасування. Ст. 118 Конституції України передбачає, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, які суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Якщо особи приватного права набувають цивільних прав та обов`язків за принципом “Дозволено все, що незаборонене законом”, то органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах їх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Держав відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).