WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок розірвання шлюбу

2018-09-20T08:28:13Z

Roman.sharan: /* Вартість */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільній процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Закон України "Про державне мито"]
== Припинення шлюбу внаслідок його розірвання ==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим та у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.

'''Шлюб припиняється внаслідок його розірвання:'''
* за спільною заявою подружжя або одного з них ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 106, 107 Сімейного кодексу України] (далі - СКУ);
* за спільною заявою подружжя (або за [https://iv.ko.court.gov.ua/sud1012/courtinfo/zrazok/p-zayava-2 позовом одного з подружжя]) на підставі рішення суду ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 109, 110 СКУ]).

== Розірвання шлюбу в позасудовому порядку ==
=== Куди звернутися ===
'''I.''' [http://justic.kh.ua/files/zrazok_zayavi_roz_shlyubu_nema_ditey.pdf За спільною заявою подружжя]: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. 
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя. 

У випадку перебування одного з подружжя в установі виконання покарань,засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 ЗУ "Про нотаріат"]. Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису. 

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя: 
# визнаний безвісно відсутнім;
# визнаний недієздатним. 

=== Перелік необхідних документів: ===
# заява про розірвання шлюбу;
# свідоцтво про шлюб;
# копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя). 
Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу. 

=== Вартість ===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі: 
* за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
* з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 Закону України "Про державне мито").

=== Строк розгляду ===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання такої заяви''', якщо вона не була відкликана, та видає свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється ''у день реєстрації розірвання шлюбу''. 

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]). 
Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки ''протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність''. 

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений. 

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== Розірвання шлюбу в судовому порядку ==
У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний '''лише у судовому порядку'''. 
Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами пв порядку позовного провадження. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. 

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''.

=== Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F окремого провадження] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%96%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі], може бути розглянута судом за участю представника такої особи. 

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. 

==== Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу ====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
# з ким із них будуть проживати діти;
# яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
# умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
# способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
# порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків. 

У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

==== Вартість ====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")] крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк розгляду ====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання заяви'''. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

=== Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96#.D0.94.D0.BE_.D1.8F.D0.BA.D0.BE.D0.B3.D0.BE_.D1.81.D1.83.D0.B4.D1.83_.D0.B7.D0.B2.D0.B5.D1.80.D0.BD.D1.83.D1.82.D0.B8.D1.81.D1.8F_.28.D0.BF.D1.96.D0.B4.D1.81.D1.83.D0.B4.D0.BD.D1.96.D1.81.D1.82.D1.8C_.D1.81.D0.BF.D1.80.D0.B0.D0.B2.D0.B8.29 позовного провадження] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду. 

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[http://ol.zt.court.gov.ua/sud0618/zrazki/pzsh/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. 
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. 

==== Вартість ====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк для примирення ====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"). 
Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

==== Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено ====
'''Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:'''
* вагітності дружини;
* протягом одного року після народження дитини. 

'''Винятки:''' 
1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку); 
2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства; 
3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. 

[[Категорія:Розірвання шлюбу, або визнання його недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Аліменти: право на утримання одного з подружжя

2018-09-18T13:51:39Z

Roman.sharan: /* Перелік та зразки необхідних документів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України (Глава 9)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/146-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2037-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів»]

== Хто має право на утримання ==
{| class="wikitable"
|-
!№!!Суб’єкт права!!Умова утримання!!Протягом якого часу надається утримання!!З якого моменту надається утримання!!Під час шлюбу/після розірвання шлюбу
|-
|1.||Той із подружжя, який є непрацездатним (досяг пенсійного віку або є інвалідом I, II, III групи), потребує матеріальної допомоги (заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не забезпечують прожиткового мінімуму, встановленого законом)||rowspan=2|Другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.||—||—||rowspan=2|Під час шлюбу
|-
|2.||Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя||—||—
|-
|3.||Особа, яка стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом 1 року від дня розірвання шлюбу||
# особа потребує матеріальної допомоги; 
# колишній чоловік(дружина) може надавати матеріальну допомогу
||—||—||rowspan=4 | Після розірвання шлюбу
|-
|4.||Особа, яка стала інвалідом після спливу 1 року від дня розірвання шлюбу||Інвалідність – результат протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка(дружини) під час шлюбу||—||—
|-
|5.||Якщо на момент розірвання шлюбу особі до досягнення пенсійного віку залишилося не більше 5 років||Спільне проживання у шлюбі не менше 10 років||—||Після досягнення пенсійного віку
|-
|6.||Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду||
# Особа потребує матеріальної допомоги; 
# колишній чоловік(дружина) може надавати матеріальну
||Протягом 3 років після розірвання шлюбу||—
|-
|7.||Дружина під час вагітності незалежно від того чи вона працює та її матеріального становища|| rowspan=3|Чоловік/дружина може надавати матеріальну допомогу||—||Після народження дитини без додаткового рішення суду|| rowspan=3|Під час шлюбу і в разі розірвання шлюбу
|-
|8.||Чоловік/дружина, з якою проживаю дитина||До досягнення дитиною 3 років||—
|-
|9.||Чоловік/дружина, з якою проживає дитина з вадами фізичного або психічного розвитку||—|| До досягнення дитиною 6 років
|-
|10.||Один із подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, яка не може обходитись без постійного стороннього догляду, і опікується нею||Другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.||Протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікуванням над нею||—||Під час шлюбу
|}

Право на утримання не має той із подружжя, хто ''негідно поводився у шлюбних відносинах'' (зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами; зневажливе ставлення до сімейних обов'язків; вчинення протиправних дій щодо другого з подружжя, дітей, інших членів сім'ї, які потребували втручання правоохоронних органів тощо), а також той, хто ''став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину'', якщо це встановлено судом.

== Форма та розмір утримання (аліментів) ==
Утримання надається особі щомісячно в '''натуральній''' або '''грошовій формі''' (можуть бути сплачені наперед) за згодою подружжя. 
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/146-93-%D0%BF заробітку (доходу) другого з подружжя]. 
Під час визначення розміру аліментів суд враховує можливість одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та інших обставин. 
Розмір аліментів може бути змінений за рішення суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

== Куди звернутися ==
Аліменти можуть сплачуватися в добровільному (договір подружжя про надання утримання) і судовому порядку.

=== Договір подружжя про надання утримання ===
Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, в якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Такий договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується ([https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluREp5SjBfeklyZE0 зразок договору]).
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' 
У випадку невиконання обов’язку сторін за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
|}

=== Судовий порядок ===
Позовна заява про стягнення аліментів подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача або позивача.

==== Вартість ====
За подання позовної заяви у справах про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 стаття 5 Закону України «Про судовий збір»]).

==== Перелік та зразки необхідних документів ====
До позовної заяви, [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96 оформленої відповідно до вимог] Цивільного процесуального кодексу України, додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (стягнення аліментів), наприклад: 
свідоцтво про шлюб та/або про розірвання шлюбу; 
довідка про вагітність (за необхідності); 
довідка медико-соціально експертної комісії про непрацездатність (за необхідності); 
свідоцтва про народження дітей (за необхідності); 
документи, що підтверджують доводи позивача про потребу в матеріальній допомозі (довідки з місця роботи, довідка з управління Пенсійного фонду тощо) ( зразок позовної заяви).

==== Строки розгляду питання ====
Цивільна справа розглядається судом протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження справі.

==== Порядок оскарження ====
Особа у випадку прийняття судом рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди має право протягом 10 днів з дня проголошення рішення подати апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив таке рішення.

== Підстави припинення, позбавлення або обмеження строком права на утримання (аліменти) ==
{| class="wikitable"
|-
!№!!Припинення права на утримання!!Позбавлення або обмеження строком права на утримання
|-
|1.||поновлення працездатності особи||подружжя перебувало в шлюбі нетривалий час
|-
|2.||реєстрація з особою повторного шлюбу||непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги виникла в результаті вчинення ним умисного злочину
|-
|3.||одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги (за рішенням суду)||непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу
|-
|4.||платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу (за рішенням суду)||одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги
|}
Крім того, право дружини під час вагітності, чоловіка/дружини, з яким проживає дитина (дитина з вадами фізичного або психічного розвитку) на утримання '''припиняється у випадку''': 
* припинення вагітності; 
* народження дитини мертвою; 
* якщо дитина передана на виховання іншій особі; 
* смерті дитини; 
* за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька/мати з актового запису про народження.

== Особливі випадки ==
Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім’єю, той з них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, а також у випадку проживання з одним з них їхньої дитини – мають на право на утримання відповідно до положень Сімейного кодексу України (стаття 91).

[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок розірвання шлюбу

2018-09-18T13:47:19Z

Roman.sharan: /* Строк для примирення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільній процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Закон України "Про державне мито"]
== Припинення шлюбу внаслідок його розірвання ==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим та у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.

'''Шлюб припиняється внаслідок його розірвання:'''
* за спільною заявою подружжя або одного з них ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 106, 107 Сімейного кодексу України] (далі - СКУ);
* за спільною заявою подружжя (або за [https://iv.ko.court.gov.ua/sud1012/courtinfo/zrazok/p-zayava-2 позовом одного з подружжя]) на підставі рішення суду ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 109, 110 СКУ]).

== Розірвання шлюбу в позасудовому порядку ==
=== Куди звернутися ===
'''I.''' [http://justic.kh.ua/files/zrazok_zayavi_roz_shlyubu_nema_ditey.pdf За спільною заявою подружжя]: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. 
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя. 

У випадку перебування одного з подружжя в установі виконання покарань,засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 ЗУ "Про нотаріат"]. Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису. 

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя: 
# визнаний безвісно відсутнім;
# визнаний недієздатним. 

=== Перелік необхідних документів: ===
# заява про розірвання шлюбу;
# свідоцтво про шлюб;
# копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя). 
Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу. 

=== Вартість ===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі: 
* за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
* з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 Закону України "Про державне мито").

=== Строк розгляду ===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання такої заяви''', якщо вона не була відкликана, та видає свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється ''у день реєстрації розірвання шлюбу''. 

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]). 
Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки ''протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність''. 

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений. 

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== Розірвання шлюбу в судовому порядку ==
У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний '''лише у судовому порядку'''. 
Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами пв порядку позовного провадження. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. 

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''.

=== Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F окремого провадження] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%96%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі], може бути розглянута судом за участю представника такої особи. 

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. 

==== Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу ====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
# з ким із них будуть проживати діти;
# яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
# умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
# способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
# порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків. 

У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

==== Вартість ====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк розгляду ====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання заяви'''. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

=== Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96#.D0.94.D0.BE_.D1.8F.D0.BA.D0.BE.D0.B3.D0.BE_.D1.81.D1.83.D0.B4.D1.83_.D0.B7.D0.B2.D0.B5.D1.80.D0.BD.D1.83.D1.82.D0.B8.D1.81.D1.8F_.28.D0.BF.D1.96.D0.B4.D1.81.D1.83.D0.B4.D0.BD.D1.96.D1.81.D1.82.D1.8C_.D1.81.D0.BF.D1.80.D0.B0.D0.B2.D0.B8.29 позовного провадження] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду. 

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[http://ol.zt.court.gov.ua/sud0618/zrazki/pzsh/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. 
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. 

==== Вартість ====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк для примирення ====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"). 
Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

==== Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено ====
'''Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:'''
* вагітності дружини;
* протягом одного року після народження дитини. 

'''Винятки:''' 
1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку); 
2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства; 
3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. 

[[Категорія:Розірвання шлюбу, або визнання його недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Обов'язок по утриманню малолітніх та неповнолітніх дітей інших членів сім'ї та родичів

2018-09-18T13:28:54Z

Roman.sharan: /* Розмір, способи і порядок сплати аліментів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page5 Сімейний Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

== Особи, на яких може бути покладено обов'язок по утриманню малолітньої, неповнолітньої дитини ==

Обов'язок по утриманню дітей, як правило, покладається на батьків, які зобов'язані їх сплачувати в першу чергу. Але трапляється, що діти за будь-яких обставин втрачають своїх батьків або батьки з поважних причин не взмозі їх утримувати, і таким чином, залишаються без коштів для існування. Тому, у випадку відсутності батьків або якщо батьки з поважних причин не взмозі утримувати дітей, обов'язок по утриманню малолітніх, неповнолітніх дітей може бути ''покладений на інших родичів:''

* ''' баба, дід;'''
* ''' брати, сестри;'''
* ''' мачуха, вітчим;'''
* ''' особа, в сім'ї якої виховувалася дитина.'''

Такий обов'язок по утриманню-є взаємним. Так, наприклад, баба, дід(прабаба, прадід) непрацездатні і потребують матеріальної допомоги, тоді повнолітні внуки, (правнуки) в свою чергу зобов'язані іх утримувати, якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

== Обставини, які впливають на виникнення такого обов’язку ==

* факт сімейних зв'язків (баба, дід — онуки, прабаба, прадід — правнуки, сестра брат тощо), свояцтва (мачуха, вітчим — пасинок, падчерка) або визначених знаходженням дитини на вихованні в іншій сім’ї (дитина — особи, у сім’ї яких вона виховувалась).
* факт відсутності у потенційних утриманців родичів більш близького ступеня спорідненості або встановлена судом неспроможність останніх надавати належне утримання іншим особам з поважних причин. (поважними причинами можуть бути факт непрацездатності, виконання аліментних обов’язків стосовно більш близьких родичів при низькому рівні доходів, багатодітність тощо).
* фактична можливість надавати матеріальну допомогу;
* визначена неможливістю самостійно забезпечити своє існування, потреба у матеріальній допомозі й утриманні з боку інших осіб, коло яких визначене законом ( виникає внаслідок малоліття (неповноліття).

== Право на утримання у малолітніх та неповнолітніх онуків з боку діда та баби ==

Баба та дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків до досягнення ними повноліття за наступних умов:
* малолітні та неповнолітні особи мають бути позбавлені можливості отримувати матеріальну допомогу від своїх батьків. 
''Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків є-''
* у них немає матері або батька (фактична смерть батьків або оголошення їх померлими у порядку, визначеному положеннями ст. 46 ЦК).
* не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
'''До таких поважних причин,''' за яких батьки не можуть утримувати дитину, можна віднести: тяжку хворобу, яка перешкоджає їм працювати, інвалідність, якщо пенсії недостатньо не тільки для утримання дитини, але й для утримання себе, коли потребується систематичне лікування, придбання дорогих медикаментів, а це, у свою чергу, призводить їх до нужденності. Поважним слід вважати випадки, коли батьки визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими або є неповнолітніми .
Визнання фізичної особи, яка є матір’ю або батьком малолітньої або неповнолітньої дитини, ''безвісно відсутньою'' (ст. 43 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]) не завжди призводить до виникнення у її баби, діда обов’язку щодо її утримання. Відповідно до положень ч. 4 ст. 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] за заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою (а також особи, місце перебування якої невідоме) надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати. У зв’язку з цим обов’язок баби, діда щодо утримання своїх онуків виникає тільки за відсутності у них матері, батька, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми (або у випадку, коли їх місце перебування невідоме), майна, за рахунок якого може надаватися належне утримання їх дітям. У випадках, коли у дитини є батьки, позбавлені щодо неї або всіх своїх дітей (ч. 3 ст. 164 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page5 СК]) батьківських прав, вони не звільняються від обов’язку щодо її утримання (ч. 2 ст. 166 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page5 СК]). Тому, якщо утримання, яке надається дитині її батьками, позбавленими батьківських прав, є належним, на бабу, діда не може бути покладений обов’язок щодо утримання своїх онуків до досягнення останніми повноліття.

Закон не робить різниці - по якій лінії (батьківській або материнської) існують родинні відносини між онуками та їх дідусями і бабусями. Тому аліменти на утримання онуків при наявності необхідних підстав можуть бути стягнуті як з батьків (одного з них) батька, так і з батьків (одного з них) матері дитини або з тих і інших одночасно.
Обов'язок по утриманню покладається як на працездатних, так і на непрацездатних дідусів і бабусь.

== Право на утримання з боку братів та сестер ==

Повнолітні брати і сестри зобов’язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх сестер та братів (ст. 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page5 СК]). Цей обов’язок вони повинні виконувати за умови потреби їх малолітніх сестер, братів у наданні їм матеріальної допомоги. Така потреба виникає відповідно до закону у випадках, коли у них немає батьків, чоловіка, дружини, або вони з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Повнолітні сестри, брати виконують вказаний обов’язок за наявності їх можливості надавати матеріальну допомогу своїм родичам.

== Право на утримання з боку мачухи, вітчима ==

''Обов’язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка виникає залежно від наступних обставин:''
* малолітні або неповнолітні падчерка, пасинок повинні на момент виникнення їх права на утримання з боку мачухи, вітчима проживати разом із ними. Якщо малолітні падчерка, пасинок не проживають разом із мачухою, вітчимом, останні звільняються від обов’язку їх утримання. У цих випадках такий обов’язок покладається на більш близьких родичів.

* якщо у них немає інших родичів, які мають можливість надавати їм належне утримання. Такими родичами сімейне законодавство визначає матір, батька, бабу, діда, повнолітніх сестер та братів. Однак, факт наявності таких родичів і їх можливість надавати належне утримання своїм малолітнім, неповнолітнім родичам (падчерці, пасинку) не звільняє мачуху, вітчима останніх від обов’язку щодо їх утримання, якщо вони проживають із ними (за умови, якщо вони мають таку матеріальну можливість).

Мачуха та вітчим можуть бути звільнені від свого обов’язку надавати утримання своїм малолітнім, неповнолітнім падчерці, пасинку лише: 

* за наявності поважних причин, які обумовлюють їх неможливість надавати їм належну матеріальну допомогу;
* у випадку нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком або негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (звільнені від обов’язку або обмежити його певним строком).

== Право на утримання дитини з боку інших осіб ==

Положеннями ст. 269 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page5 СК] закріплений обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу. Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім’ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов’язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню. Тому обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Вказаний обов’язок відповідно до законодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховувалась у іншій сім’ї, тому він поширюється і на випадки, коли вона після його досягнення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.
Термін спільного проживання вказаних осіб чинне сімейне законодавство визначає ''у п’ять років''.

== Розмір, способи і порядок сплати аліментів ==

Розмір, способи і порядок сплати аліментів на інших членів сім'ї (братів і сестер, онуків і т. д.) може бути встановлений угодою сторін. Таке угода укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Нотаріально посвідчена угода має силу виконавчого листа.
Якщо ж угода про сплату аліментів між сторонами не досягнуто, тоді можна ''звернутися в суд'' з позовною заявою про стягнення аліментів з інших членів сім'ї, зобов'язаних надавати їм утримання.

Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.
Якщо позов пред'явлений не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. При цьому розмір аліментів, що підлягає стягненню, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них [[Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини|змінити встановлений розмір аліментів]] або звільнити від їх сплати.

[[Категорія:Обов’язок по утриманню інших членів сім’ї та родичів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини

2018-09-18T13:25:15Z

Roman.sharan:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page3 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]

== Порядок стягнення та [[Визначення розміру аліментів на дитину|визначення розміру аліментів]] ==
Способом виконання батьками обов'язку утримувати дитину є сплата одним із них аліментів.

Аліменти на утримання дитини можуть виплачуватись:
* '''за угодою сторін'''. Батькам надано право добровільно та самостійно визначити порядок сплати аліментів на дитину шляхом укладення відповідного договору, який підлягає нотаріальному посвідченню. Умови договору про сплату аліментів на дитину (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права.
При цьому, розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у частині другій статті 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України] (50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку). Розмір аліментів, визначений домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ст. 184 СК України].
* '''на підставі рішення суду'''. У випадку коли взаємної згоди між батьками щодо сплати аліментів на дитину не досягнуто той з батьків, з ким проживає дитина, вправі звернутися до суду.
[[Визначення розміру аліментів на дитину|Суд визначає розмір аліментів]] у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], а саме:
# стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
# стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
# наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
# наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
# наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
# доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
# інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2 статті 182 СК України]). 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", № 1404-VIII від 31.08.2018], виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. 

'''Мінімальний гарантований розмір аліментів''' на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

'''Мінімальний рекомендований розмір аліментів''' на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.3 статті 182 СК України]).

== Порядок зміни розміру аліментів ==
Законодавством передбачена можливість зміни розміру аліментів:
* '''в добровільному порядку''' (аліментів, встановлених за домовленістю між батьками в нотаріально посвідченому договорі).
Зміни до нотаріально посвідченого договору оформляються письмово шляхом укладення окремого договору, який підписується сторонами та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

* '''в судовому порядку''' (аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками в нотаріально посвідченому договорі).

== Зміна розміру аліментів у разі їх нецільового витрачання ==
У разі нецільового витрачання аліментів платник аліментів має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 186 Сімейного кодексу України]).

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n333 стаття 56 Цивільного кодексу України])

== Судовий порядок зміни розміру аліментів ==
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі:
* зміни матеріального або сімейного стану;
* погіршення або поліпшення здоров’я когось із них;
* інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.
(''стаття 192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], пункт 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]'').

При цьому, '''зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження''' (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки) ([http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37401891 постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13]).

Отже, наприклад, якщо матеріальне становище платника аліментів значно покращилось матір (батько) дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. В той же час, значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

=== Підсудність справ ===
Позовна заява про зміну розміру аліментів подається в порядку цивільного судочинства '''до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів''' за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6214 ст. 27 ЦПК України]).

Позови про стягнення аліментів, '''збільшення їх розміру''', оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6214 ст. 28 ЦПК України]).

=== Перелік необхідних документів ===
До позовної заяви, [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|оформленої відповідно до вимог]] ЦПК України, обов’язково додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (зміна розміру аліментів), наприклад:
* докази зміни матеріального стану (довідки про доходи батьків, кредитні договори, будь-які інші документи, які можуть бути підтвердженням зміни матеріального становища, його погіршення або покращення);
* докази погіршення або поліпшення здоров’я (медичні довідки, висновки лікарів, історії хвороби, рекомендації лікарів щодо необхідності лікування);
* докази, що підтверджують зміну сімейного стану (наприклад, народження дітей у платника аліментів) ([https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluV3VUOVRma1FxMG8 зразок позовної заяви]).

=== Вартість ===

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - '''у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру''', оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"]).

=== Час, з якого сплачуються аліменти в новому розмірі===
Аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]).

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]

Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини

2018-09-18T13:14:38Z

Roman.sharan: /* Порядок стягнення та визначення розміру аліментів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page3 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]

== Порядок стягнення та [[Визначення розміру аліментів на дитину|визначення розміру аліментів]] ==
Способом виконання батьками обов'язку утримувати дитину є сплата одним із них аліментів.

Аліменти на утримання дитини можуть виплачуватись:
* '''за угодою сторін'''. Батькам надано право добровільно та самостійно визначити порядок сплати аліментів на дитину шляхом укладення відповідного договору, який підлягає нотаріальному посвідченню. Умови договору про сплату аліментів на дитину (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права.
При цьому, розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у частині другій статті 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України] (50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку). Розмір аліментів, визначений домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ст. 184 СК України].
* '''на підставі рішення суду'''. У випадку коли взаємної згоди між батьками щодо сплати аліментів на дитину не досягнуто той з батьків, з ким проживає дитина, вправі звернутися до суду.
Суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], а саме:
# стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
# стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
# наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
# наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
# наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
# доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
# інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2 статті 182 СК України]). 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", № 1404-VIII від 31.08.2018], виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. 

'''Мінімальний гарантований розмір аліментів''' на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

'''Мінімальний рекомендований розмір аліментів''' на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.3 статті 182 СК України]).

== Порядок зміни розміру аліментів ==
Законодавством передбачена можливість зміни розміру аліментів:
* '''в добровільному порядку''' (аліментів, встановлених за домовленістю між батьками в нотаріально посвідченому договорі).
Зміни до нотаріально посвідченого договору оформляються письмово шляхом укладення окремого договору, який підписується сторонами та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

* '''в судовому порядку''' (аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками в нотаріально посвідченому договорі).

== Зміна розміру аліментів у разі їх нецільового витрачання ==
У разі нецільового витрачання аліментів платник аліментів має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 186 Сімейного кодексу України]).

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n333 стаття 56 Цивільного кодексу України])

== Судовий порядок зміни розміру аліментів ==
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі:
* зміни матеріального або сімейного стану;
* погіршення або поліпшення здоров’я когось із них;
* інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.
(''стаття 192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], пункт 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]'').

При цьому, '''зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження''' (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки) ([http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37401891 постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13]).

Отже, наприклад, якщо матеріальне становище платника аліментів значно покращилось матір (батько) дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. В той же час, значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

=== Підсудність справ ===
Позовна заява про зміну розміру аліментів подається в порядку цивільного судочинства '''до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів''' за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6214 ст. 27 ЦПК України]).

Позови про стягнення аліментів, '''збільшення їх розміру''', оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6214 ст. 28 ЦПК України]).

=== Перелік необхідних документів ===
До позовної заяви, [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|оформленої відповідно до вимог]] ЦПК України, обов’язково додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (зміна розміру аліментів), наприклад:
* докази зміни матеріального стану (довідки про доходи батьків, кредитні договори, будь-які інші документи, які можуть бути підтвердженням зміни матеріального становища, його погіршення або покращення);
* докази погіршення або поліпшення здоров’я (медичні довідки, висновки лікарів, історії хвороби, рекомендації лікарів щодо необхідності лікування);
* докази, що підтверджують зміну сімейного стану (наприклад, народження дітей у платника аліментів) ([https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluV3VUOVRma1FxMG8 зразок позовної заяви]).

=== Вартість ===

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - '''у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру''', оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"]).

=== Час, з якого сплачуються аліменти в новому розмірі===
Аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]).

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок створення штучної водойми (ставок)

2018-09-18T10:10:36Z

Roman.sharan:

Порядок створення штучної водойми (ставок)

2018-09-18T09:48:19Z

Roman.sharan:

==Нормативна база ==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс Адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1389-14 Закон України про меліорацію земель від 14.01.2000 № 1389-XIV]; 

[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Закон України про оцінку впливу на довкілля від 23.05.2017 № 2059-VIII] 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI]; 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/557-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" від 12.07.2005 року № 557]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 № 486]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" від 14.04.1997 № 347]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 "Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України"] 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 Указ Президента "Про Положення про Державну службу геології та надр України" від 6 квітня 2011 р. № 391/2011] 

==Поняття та характеристика штучної водойми ==

=== Поняття та види штучних водних об'єктів як об'єктів правових відносин ===

Штучна-водойма - штучне заглиблення в земній поверхні, у якому нагромаджується і затримується вода; безстічний або зі сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт (озеро, водосховище, ставок). Чинне законодавство України дозволяє створення в межах приватних земельних ділянок штучних водних об’єктів, які класифікуються за: 
# напрямком та інтенсивністю руху водних мас –водойми; 
# цільовим призначенням – рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Визначені особливості правового режиму різних видів штучних водних об’єктів, створених в межах приватних земельних ділянок.

=== Розмежування та взаємодія норм земельного, водного, гірничого та екологічного права у правовому регулюванні створення і використання штучних водних об’єктів на землях приватної власності ===

Відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів в основному регулюються земельним, водним, гірничим та екологічним правом. Земельно-правові норми регулюють відносини щодо користування земельними ділянками при створенні та використанні всіх штучних водних об’єктів. Дія водного законодавства поширюється на відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів, які є складовою водного фонду країни, а гірничого законодавства – на відносини зі створення штучних водних об’єктів, які наповнюються підземними водами. У разі негативного впливу на довкілля чи виникнення загрози такого впливу при створенні та використанні штучних водних об’єктів застосовуються норми екологічного законодавства. Взаємодіючи між собою, зазначені галузі права забезпечують комплексне правове регулювання створення та використання штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках.

== Добровільний порядок ==

=== Куди звернутися ===

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] передбачено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
 
Для цього необхідно: 
# замовити проект будівництва рибогосподарського ставка або в будь-якій іншій проектній організації, яка вміє це робити; 
# погодити проект із обласним управлінням водного господарства, обласною екологією та геологами; 
# взяти дозвіл у районної ради на будівництво ставка; 
# замовити у землевпорядній організації проект землеустрою щодо впорядкування угідь, яким угіддя ділянки змінюються із сіножатей на ставок (штучну водойму); 
# погодити проект із районною державною адміністрацією; 
# пройти державну землевпорядну експертизу в обласному управлінні Держкомзему; 
# затвердити проект; 
# перереєструвати земельну ділянку у державному земельному кадастрі із новими угіддями (вносяться зміни у Поземельну книгу).

Як свідчить практика, є простіший спосіб вирішення цього питання. Це стосується осіб, у яких є в приватній власності земельні ділянки за цільовим призначенням для особистого селянського господарства. В такому випадку особа замовляє проект на створення штучної водойми (ставка) в проектній організації, який затверджується самим замовником. Після затвердженої проектної документації власник землі має право на створення штучної водойми (ставка). Згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] така проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Тобто, якщо є земельна ділянка для особистого селянського господарства у власності просто робиться проектна документація на будівництво ставка і ні з ким не погоджується. 
 
При цьому необхідно знати про існуючі обмеження. Так, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 59, 82 Земельного кодексу України] з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології. 
Обґрунтована правова модель погодження органами влади створення штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках, яка включає: 
# попереднє погодження створення штучного водного об’єкту територіальними органами Держгеокадастру, Держводагентства та Держгеонадр, у разі розташування ділянки у населеному пункті – територіальними органами Мінрегіонбуду, на землях оздоровчого або рекреаційного призначення – територіальними органами Держсанепідслужби, а на землях лісогосподарського призначення – територіальними органами Держлісагентства; 
# погодження розробленого проекту будівництва штучного водного об’єкту тими ж органами влади; 
# здійснення екологічної експертизи проекту будівництва штучного водного об’єкту територіальними органами Мінприроди після проведення його громадського обговорення та опрацювання організацією, яка його виготовила, зауважень та пропозицій громадськості; 
# надання місцевою радою дозволу на створення штучного водного об’єкту в межах приватної земельної ділянки. 
Дозвіл на створення штучної водойми має надавати орган державної влади спеціальної компетенції, який містить фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення відповідної діяльності. Це потребує додаткового аналізу. У разі створення штучних водних об’єктів на землях водного фонду за рахунок їх наповнення водами інших поверхневих водних об’єктів таким органом може бути Держводагентство та його територіальні органи. Адже, реалізація державної політики з розвитку водного господарства та меліорації земель є компетенцією Держводагенства ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 п. 3 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 «Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України»], а охорона та відтворення водних ресурсів в межах області та річкового басейну є компетенцією територіальних та басейнових органів Держводагентства відповідно. На земельних ділянках, які відносяться до земель інших категорій, наповнення штучної водойми може відбуватись як за рахунок вод поверхневих водних об’єктів за посередництвом каналів так і за рахунок підземних вод. Ведення державного обліку підземних вод, здійснення державного контролю за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод є завданням Держгеонадр (Державна служба геології та надр України) – [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 п. 4 Указ Президента від 6 квітня 2011 р. № 391/2011 «Про Положення про Державну службу геології та надр України»]. Водночас, діяльність Держводагенства (п. 1 Положення про Держводагентство) та Держгеонадр (п. 1 Положення про Держгеонадра) спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Тобто, обидва вказані органи державної влади спеціальної компетенції підпорядковані єдиному органу виконавчої влади. Отже, органом державної влади спеціальної компетенції, який повинен надавати дозвіл на створення штучної водойми в межах приватних земельних ділянок не залежно від категорії земель, до якої вони віднесені, має бути Міністерство екології та природних ресурсів України. 
Відповідно до п. 5 Порядку видачі дозволів дозвіл видається на підставі заяви суб’єкта господарювання. До заяви додаються документи, що підтверджують статус (копії статуту (положення) та проект на проведення відповідних робіт, що містить розділ про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, погоджений з Мінприроди, Держводагентством та Держгеонадрами. 
Отримання дозволу може мати місце лише на підставі результатів досліджень, проведених у рамках проекту будівництва штучного водного. Зміст проекту будівництва штучного водного об’єкту в межах приватних земельних ділянок не регламентовані законодавством.

== Позасудовий порядок ==

=== Куди звернутися ===

Дії та бездіяльність органу або його працівника (службовця) можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено. Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

=== Вартість ===
Згідно ст. 21 Закону України „Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати. Крім тих випадків, коли права та інтереси особи перед органами влади або іншими підприємствами, установами, організаціями представлятимуть адвокати (юристи).

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднання громадян, підприємствам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. 
Звернення може бути усним ( викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідному органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. 
Письмове звернення повинно бути підписано заявником ( заявниками) із зазначенням дати.

=== Строки розгляду питання ===
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 ст. 20 Закону України „Про звернення громадян"] звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду , про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. 
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею строку. 
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

=== Підстави для відмови ===

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором ( авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. 
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України “ Про звернення громадян”, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. 
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особа, яка подала звернення.

=== Порядок оскарження ===

Законодавством України передбачено право особи, чиї права порушено, обирати спосіб захисту шляхом звернення до вищестоящого в порядку відомчої підлеглості органу чи службової особи або шляхом безпосереднього звернення до суду. При цьому подання скарги до вищестоящих органів не позбавляє особу права звернення до суду. 
Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. 
Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропощений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. 
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування до суду має певні особливості, пов’язані з характером порушеного права. Такі позови підвідомчі судам загальної юрисдикції або адміністративним судам, юрисдикція яких відрізняється між собою. 
Статтею 19 Кодексу Адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, яка охоплює: 
* спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 
* спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. 
Частина спорів, пов’язаних з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження, розглядаються судами загальної юрисдикції. 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України] суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних чи оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

=== Вартість ===

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Зокрема, за подання до адміністративного суду та суду загальної юрисдикції позовів майнового та немайнового характеру справляється судовий збір 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Статтею 106 КАС України] встановлені вимоги до позовної заяви. Так, у позовній заяві зазначаються: 
# найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 
# ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 
# до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Порядок та розміри сплати судового збору, а також підстави звільнення від його сплати визначаються Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року. У разі необхідності до суду подається клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються. 

Адміністративний позов може містити вимоги про: 
* скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 
* стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 
* виконання зупиненої чи невчиненої дії; 
* встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 
* примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. 
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. 
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. 
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України], позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і надсилається для розгляду судді. Подати позов можна, направивши його до суду поштою з усіма супровідними документами, або особисто передати позовну заяву в канцелярію суду. 
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 119 ЦПК], позовна заява складається і подається в письмовій формі. Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 статті 119 ЦПК], в позовній заяві має зазначатися наступна інформація: 
# назву та адресу суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог; 
# ціну позову щодо вимог матеріального характеру; 
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 
# перелік документів, доданих до позовної заяви. 
Після цього позовну заяву слід підписати і вказати дату її подання до суду. 
У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 
Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. 
Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

=== Строки розгляду питання ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. 
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. 
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 256 ЦПК України] позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

=== Підстави для відмови ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Стаття 109. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо:
1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі);
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
2. Про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
5. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. 

2. В порядку цивільного судочинства
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 122 ЦПК України]:
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

=== Порядок оскарження ===

1. В порядку адміністративного судочинства 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 186 КАС України] апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. 

2. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 294 ЦПК України] апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

[[Категорія: Доробити]]

Порядок створення штучної водойми (ставок)

2018-09-18T09:48:04Z

Roman.sharan:

==Нормативна база ==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс Адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1389-14 Закон України про меліорацію земель від 14.01.2000 № 1389-XIV]; 

[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Закон України про оцінку впливу на довкілля від 23.05.2017 № 2059-VIII] 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI]; 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/557-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" від 12.07.2005 року № 557]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 № 486]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" від 14.04.1997 № 347]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 "Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України"] 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 Указ Президента "Про Положення про Державну службу геології та надр України" від 6 квітня 2011 р. № 391/2011] 

==Поняття та характеристика штучної водойми ==

=== Поняття та види штучних водних об'єктів як об'єктів правових відносин ===

Штучна-водойма - штучне заглиблення в земній поверхні, у якому нагромаджується і затримується вода; безстічний або зі сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт (озеро, водосховище, ставок). Чинне законодавство України дозволяє створення в межах приватних земельних ділянок штучних водних об’єктів, які класифікуються за: 
# напрямком та інтенсивністю руху водних мас –водойми; 
# цільовим призначенням – рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Визначені особливості правового режиму різних видів штучних водних об’єктів, створених в межах приватних земельних ділянок.

=== Розмежування та взаємодія норм земельного, водного, гірничого та екологічного права у правовому регулюванні створення і використання штучних водних об’єктів на землях приватної власності ===

Відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів в основному регулюються земельним, водним, гірничим та екологічним правом. Земельно-правові норми регулюють відносини щодо користування земельними ділянками при створенні та використанні всіх штучних водних об’єктів. Дія водного законодавства поширюється на відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів, які є складовою водного фонду країни, а гірничого законодавства – на відносини зі створення штучних водних об’єктів, які наповнюються підземними водами. У разі негативного впливу на довкілля чи виникнення загрози такого впливу при створенні та використанні штучних водних об’єктів застосовуються норми екологічного законодавства. Взаємодіючи між собою, зазначені галузі права забезпечують комплексне правове регулювання створення та використання штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках.

== Добровільний порядок ==

=== Куди звернутися ===

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] передбачено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
 
Для цього необхідно: 
# замовити проект будівництва рибогосподарського ставка або в будь-якій іншій проектній організації, яка вміє це робити; 
# погодити проект із обласним управлінням водного господарства, обласною екологією та геологами; 
# взяти дозвіл у районної ради на будівництво ставка; 
# замовити у землевпорядній організації проект землеустрою щодо впорядкування угідь, яким угіддя ділянки змінюються із сіножатей на ставок (штучну водойму); 
# погодити проект із районною державною адміністрацією; 
# пройти державну землевпорядну експертизу в обласному управлінні Держкомзему; 
# затвердити проект; 
# перереєструвати земельну ділянку у державному земельному кадастрі із новими угіддями (вносяться зміни у Поземельну книгу).

Як свідчить практика, є простіший спосіб вирішення цього питання. Це стосується осіб, у яких є в приватній власності земельні ділянки за цільовим призначенням для особистого селянського господарства. В такому випадку особа замовляє проект на створення штучної водойми (ставка) в проектній організації, який затверджується самим замовником. Після затвердженої проектної документації власник землі має право на створення штучної водойми (ставка). Згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] така проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Тобто, якщо є земельна ділянка для особистого селянського господарства у власності просто робиться проектна документація на будівництво ставка і ні з ким не погоджується. 
 
При цьому необхідно знати про існуючі обмеження. Так, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 59, 82 Земельного кодексу України] з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології. 
Обґрунтована правова модель погодження органами влади створення штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках, яка включає: 
# попереднє погодження створення штучного водного об’єкту територіальними органами Держгеокадастру, Держводагентства та Держгеонадр, у разі розташування ділянки у населеному пункті – територіальними органами Мінрегіонбуду, на землях оздоровчого або рекреаційного призначення – територіальними органами Держсанепідслужби, а на землях лісогосподарського призначення – територіальними органами Держлісагентства; 
# погодження розробленого проекту будівництва штучного водного об’єкту тими ж органами влади; 
# здійснення екологічної експертизи проекту будівництва штучного водного об’єкту територіальними органами Мінприроди після проведення його громадського обговорення та опрацювання організацією, яка його виготовила, зауважень та пропозицій громадськості; 
# надання місцевою радою дозволу на створення штучного водного об’єкту в межах приватної земельної ділянки. 
Дозвіл на створення штучної водойми має надавати орган державної влади спеціальної компетенції, який містить фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення відповідної діяльності. Це потребує додаткового аналізу. У разі створення штучних водних об’єктів на землях водного фонду за рахунок їх наповнення водами інших поверхневих водних об’єктів таким органом може бути Держводагентство та його територіальні органи. Адже, реалізація державної політики з розвитку водного господарства та меліорації земель є компетенцією Держводагенства ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 п. 3 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 «Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України»], а охорона та відтворення водних ресурсів в межах області та річкового басейну є компетенцією територіальних та басейнових органів Держводагентства відповідно. На земельних ділянках, які відносяться до земель інших категорій, наповнення штучної водойми може відбуватись як за рахунок вод поверхневих водних об’єктів за посередництвом каналів так і за рахунок підземних вод. Ведення державного обліку підземних вод, здійснення державного контролю за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод є завданням Держгеонадр (Державна служба геології та надр України) – [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 п. 4 Указ Президента від 6 квітня 2011 р. № 391/2011 «Про Положення про Державну службу геології та надр України»]. Водночас, діяльність Держводагенства (п. 1 Положення про Держводагентство) та Держгеонадр (п. 1 Положення про Держгеонадра) спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Тобто, обидва вказані органи державної влади спеціальної компетенції підпорядковані єдиному органу виконавчої влади. Отже, органом державної влади спеціальної компетенції, який повинен надавати дозвіл на створення штучної водойми в межах приватних земельних ділянок не залежно від категорії земель, до якої вони віднесені, має бути Міністерство екології та природних ресурсів України. 
Відповідно до п. 5 Порядку видачі дозволів дозвіл видається на підставі заяви суб’єкта господарювання. До заяви додаються документи, що підтверджують статус (копії статуту (положення) та проект на проведення відповідних робіт, що містить розділ про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, погоджений з Мінприроди, Держводагентством та Держгеонадрами. 
Отримання дозволу може мати місце лише на підставі результатів досліджень, проведених у рамках проекту будівництва штучного водного. Зміст проекту будівництва штучного водного об’єкту в межах приватних земельних ділянок не регламентовані законодавством.

=== Порядок оскарження ===

Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

== Позасудовий порядок ==

=== Куди звернутися ===

Дії та бездіяльність органу або його працівника (службовця) можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено. Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

=== Вартість ===
Згідно ст. 21 Закону України „Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати. Крім тих випадків, коли права та інтереси особи перед органами влади або іншими підприємствами, установами, організаціями представлятимуть адвокати (юристи).

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднання громадян, підприємствам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. 
Звернення може бути усним ( викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідному органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. 
Письмове звернення повинно бути підписано заявником ( заявниками) із зазначенням дати.

=== Строки розгляду питання ===
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 ст. 20 Закону України „Про звернення громадян"] звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду , про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. 
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею строку. 
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

=== Підстави для відмови ===

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором ( авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. 
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України “ Про звернення громадян”, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. 
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особа, яка подала звернення.

=== Порядок оскарження ===

Законодавством України передбачено право особи, чиї права порушено, обирати спосіб захисту шляхом звернення до вищестоящого в порядку відомчої підлеглості органу чи службової особи або шляхом безпосереднього звернення до суду. При цьому подання скарги до вищестоящих органів не позбавляє особу права звернення до суду. 
Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. 
Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропощений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. 
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування до суду має певні особливості, пов’язані з характером порушеного права. Такі позови підвідомчі судам загальної юрисдикції або адміністративним судам, юрисдикція яких відрізняється між собою. 
Статтею 19 Кодексу Адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, яка охоплює: 
* спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 
* спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. 
Частина спорів, пов’язаних з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження, розглядаються судами загальної юрисдикції. 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України] суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних чи оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

=== Вартість ===

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Зокрема, за подання до адміністративного суду та суду загальної юрисдикції позовів майнового та немайнового характеру справляється судовий збір 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Статтею 106 КАС України] встановлені вимоги до позовної заяви. Так, у позовній заяві зазначаються: 
# найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 
# ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 
# до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Порядок та розміри сплати судового збору, а також підстави звільнення від його сплати визначаються Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року. У разі необхідності до суду подається клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються. 

Адміністративний позов може містити вимоги про: 
* скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 
* стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 
* виконання зупиненої чи невчиненої дії; 
* встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 
* примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. 
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. 
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. 
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України], позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і надсилається для розгляду судді. Подати позов можна, направивши його до суду поштою з усіма супровідними документами, або особисто передати позовну заяву в канцелярію суду. 
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 119 ЦПК], позовна заява складається і подається в письмовій формі. Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 статті 119 ЦПК], в позовній заяві має зазначатися наступна інформація: 
# назву та адресу суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог; 
# ціну позову щодо вимог матеріального характеру; 
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 
# перелік документів, доданих до позовної заяви. 
Після цього позовну заяву слід підписати і вказати дату її подання до суду. 
У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 
Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. 
Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

=== Строки розгляду питання ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. 
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. 
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 256 ЦПК України] позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

=== Підстави для відмови ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Стаття 109. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо:
1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі);
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
2. Про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
5. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. 

2. В порядку цивільного судочинства
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 122 ЦПК України]:
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

=== Порядок оскарження ===

1. В порядку адміністративного судочинства 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 186 КАС України] апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. 

2. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 294 ЦПК України] апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

[[Категорія: Доробити]]

Порядок створення штучної водойми (ставок)

2018-09-18T09:47:40Z

Roman.sharan:

==Нормативна база ==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс Адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1389-14 Закон України про меліорацію земель від 14.01.2000 № 1389-XIV]; 

[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Закон України про оцінку впливу на довкілля від 23.05.2017 № 2059-VIII] 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI]; 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/557-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" від 12.07.2005 року № 557]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 № 486]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" від 14.04.1997 № 347]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 "Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України"] 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 Указ Президента "Про Положення про Державну службу геології та надр України" від 6 квітня 2011 р. № 391/2011] 

==Поняття та характеристика штучної водойми ==

=== Поняття та види штучних водних об'єктів як об'єктів правових відносин ===

Штучна-водойма - штучне заглиблення в земній поверхні, у якому нагромаджується і затримується вода; безстічний або зі сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт (озеро, водосховище, ставок). Чинне законодавство України дозволяє створення в межах приватних земельних ділянок штучних водних об’єктів, які класифікуються за: 
# напрямком та інтенсивністю руху водних мас –водойми; 
# цільовим призначенням – рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Визначені особливості правового режиму різних видів штучних водних об’єктів, створених в межах приватних земельних ділянок.

=== Розмежування та взаємодія норм земельного, водного, гірничого та екологічного права у правовому регулюванні створення і використання штучних водних об’єктів на землях приватної власності ===

Відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів в основному регулюються земельним, водним, гірничим та екологічним правом. Земельно-правові норми регулюють відносини щодо користування земельними ділянками при створенні та використанні всіх штучних водних об’єктів. Дія водного законодавства поширюється на відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів, які є складовою водного фонду країни, а гірничого законодавства – на відносини зі створення штучних водних об’єктів, які наповнюються підземними водами. У разі негативного впливу на довкілля чи виникнення загрози такого впливу при створенні та використанні штучних водних об’єктів застосовуються норми екологічного законодавства. Взаємодіючи між собою, зазначені галузі права забезпечують комплексне правове регулювання створення та використання штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках.

== Добровільний порядок ==

=== Куди звернутися ===

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] передбачено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
 
Для цього необхідно: 
# замовити проект будівництва рибогосподарського ставка або в будь-якій іншій проектній організації, яка вміє це робити; 
# погодити проект із обласним управлінням водного господарства, обласною екологією та геологами; 
# взяти дозвіл у районної ради на будівництво ставка; 
# замовити у землевпорядній організації проект землеустрою щодо впорядкування угідь, яким угіддя ділянки змінюються із сіножатей на ставок (штучну водойму); 
# погодити проект із районною державною адміністрацією; 
# пройти державну землевпорядну експертизу в обласному управлінні Держкомзему; 
# затвердити проект; 
# перереєструвати земельну ділянку у державному земельному кадастрі із новими угіддями (вносяться зміни у Поземельну книгу).

Як свідчить практика, є простіший спосіб вирішення цього питання. Це стосується осіб, у яких є в приватній власності земельні ділянки за цільовим призначенням для особистого селянського господарства. В такому випадку особа замовляє проект на створення штучної водойми (ставка) в проектній організації, який затверджується самим замовником. Після затвердженої проектної документації власник землі має право на створення штучної водойми (ставка). Згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] така проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Тобто, якщо є земельна ділянка для особистого селянського господарства у власності просто робиться проектна документація на будівництво ставка і ні з ким не погоджується. 
 
При цьому необхідно знати про існуючі обмеження. Так, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 59, 82 Земельного кодексу України] з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології. 
Обґрунтована правова модель погодження органами влади створення штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках, яка включає: 
# попереднє погодження створення штучного водного об’єкту територіальними органами Держгеокадастру, Держводагентства та Держгеонадр, у разі розташування ділянки у населеному пункті – територіальними органами Мінрегіонбуду, на землях оздоровчого або рекреаційного призначення – територіальними органами Держсанепідслужби, а на землях лісогосподарського призначення – територіальними органами Держлісагентства; 
# погодження розробленого проекту будівництва штучного водного об’єкту тими ж органами влади; 
# здійснення екологічної експертизи проекту будівництва штучного водного об’єкту територіальними органами Мінприроди після проведення його громадського обговорення та опрацювання організацією, яка його виготовила, зауважень та пропозицій громадськості; 
# надання місцевою радою дозволу на створення штучного водного об’єкту в межах приватної земельної ділянки. 
Дозвіл на створення штучної водойми має надавати орган державної влади спеціальної компетенції, який містить фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення відповідної діяльності. Це потребує додаткового аналізу. У разі створення штучних водних об’єктів на землях водного фонду за рахунок їх наповнення водами інших поверхневих водних об’єктів таким органом може бути Держводагентство та його територіальні органи. Адже, реалізація державної політики з розвитку водного господарства та меліорації земель є компетенцією Держводагенства ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 п. 3 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 «Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України»], а охорона та відтворення водних ресурсів в межах області та річкового басейну є компетенцією територіальних та басейнових органів Держводагентства відповідно. На земельних ділянках, які відносяться до земель інших категорій, наповнення штучної водойми може відбуватись як за рахунок вод поверхневих водних об’єктів за посередництвом каналів так і за рахунок підземних вод. Ведення державного обліку підземних вод, здійснення державного контролю за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод є завданням Держгеонадр (Державна служба геології та надр України) – [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 п. 4 Указ Президента від 6 квітня 2011 р. № 391/2011 «Про Положення про Державну службу геології та надр України»]. Водночас, діяльність Держводагенства (п. 1 Положення про Держводагентство) та Держгеонадр (п. 1 Положення про Держгеонадра) спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Тобто, обидва вказані органи державної влади спеціальної компетенції підпорядковані єдиному органу виконавчої влади. Отже, органом державної влади спеціальної компетенції, який повинен надавати дозвіл на створення штучної водойми в межах приватних земельних ділянок не залежно від категорії земель, до якої вони віднесені, має бути Міністерство екології та природних ресурсів України. 
Відповідно до п. 5 Порядку видачі дозволів дозвіл видається на підставі заяви суб’єкта господарювання. До заяви додаються документи, що підтверджують статус (копії статуту (положення) та проект на проведення відповідних робіт, що містить розділ про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, погоджений з Мінприроди, Держводагентством та Держгеонадрами. 
Отримання дозволу може мати місце лише на підставі результатів досліджень, проведених у рамках проекту будівництва штучного водного. Зміст проекту будівництва штучного водного об’єкту в межах приватних земельних ділянок не регламентовані законодавством.

=== Строки розгляду питання ===
Строки розгляду питання створення штучних водойм (ставок) не регламентовані законодавством, і можуть коливатись від декількох місяців до року ( років).

=== Порядок оскарження ===

Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

== Позасудовий порядок ==

=== Куди звернутися ===

Дії та бездіяльність органу або його працівника (службовця) можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено. Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

=== Вартість ===
Згідно ст. 21 Закону України „Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати. Крім тих випадків, коли права та інтереси особи перед органами влади або іншими підприємствами, установами, організаціями представлятимуть адвокати (юристи).

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднання громадян, підприємствам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. 
Звернення може бути усним ( викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідному органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. 
Письмове звернення повинно бути підписано заявником ( заявниками) із зазначенням дати.

=== Строки розгляду питання ===
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 ст. 20 Закону України „Про звернення громадян"] звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду , про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. 
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею строку. 
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

=== Підстави для відмови ===

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором ( авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. 
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України “ Про звернення громадян”, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. 
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особа, яка подала звернення.

=== Порядок оскарження ===

Законодавством України передбачено право особи, чиї права порушено, обирати спосіб захисту шляхом звернення до вищестоящого в порядку відомчої підлеглості органу чи службової особи або шляхом безпосереднього звернення до суду. При цьому подання скарги до вищестоящих органів не позбавляє особу права звернення до суду. 
Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. 
Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропощений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. 
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування до суду має певні особливості, пов’язані з характером порушеного права. Такі позови підвідомчі судам загальної юрисдикції або адміністративним судам, юрисдикція яких відрізняється між собою. 
Статтею 19 Кодексу Адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, яка охоплює: 
* спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 
* спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. 
Частина спорів, пов’язаних з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження, розглядаються судами загальної юрисдикції. 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України] суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних чи оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

=== Вартість ===

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Зокрема, за подання до адміністративного суду та суду загальної юрисдикції позовів майнового та немайнового характеру справляється судовий збір 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Статтею 106 КАС України] встановлені вимоги до позовної заяви. Так, у позовній заяві зазначаються: 
# найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 
# ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 
# до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Порядок та розміри сплати судового збору, а також підстави звільнення від його сплати визначаються Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року. У разі необхідності до суду подається клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються. 

Адміністративний позов може містити вимоги про: 
* скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 
* стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 
* виконання зупиненої чи невчиненої дії; 
* встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 
* примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. 
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. 
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. 
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України], позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і надсилається для розгляду судді. Подати позов можна, направивши його до суду поштою з усіма супровідними документами, або особисто передати позовну заяву в канцелярію суду. 
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 119 ЦПК], позовна заява складається і подається в письмовій формі. Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 статті 119 ЦПК], в позовній заяві має зазначатися наступна інформація: 
# назву та адресу суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог; 
# ціну позову щодо вимог матеріального характеру; 
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 
# перелік документів, доданих до позовної заяви. 
Після цього позовну заяву слід підписати і вказати дату її подання до суду. 
У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 
Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. 
Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

=== Строки розгляду питання ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. 
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. 
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 256 ЦПК України] позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

=== Підстави для відмови ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Стаття 109. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо:
1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі);
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
2. Про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
5. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. 

2. В порядку цивільного судочинства
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 122 ЦПК України]:
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

=== Порядок оскарження ===

1. В порядку адміністративного судочинства 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 186 КАС України] апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. 

2. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 294 ЦПК України] апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

[[Категорія: Доробити]]

Порядок створення штучної водойми (ставок)

2018-09-18T09:45:49Z

Roman.sharan:

==Нормативна база ==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс Адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1389-14 Закон України про меліорацію земель від 14.01.2000 № 1389-XIV]; 

[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Закон України про оцінку впливу на довкілля від 23.05.2017 № 2059-VIII] 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI]; 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/557-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" від 12.07.2005 року № 557]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 № 486]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" від 14.04.1997 № 347]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 "Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України"] 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 Указ Президента "Про Положення про Державну службу геології та надр України" від 6 квітня 2011 р. № 391/2011] 

==Поняття та характеристика штучної водойми ==

=== Поняття та види штучних водних об'єктів як об'єктів правових відносин ===

Штучна-водойма - штучне заглиблення в земній поверхні, у якому нагромаджується і затримується вода; безстічний або зі сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт (озеро, водосховище, ставок). Чинне законодавство України дозволяє створення в межах приватних земельних ділянок штучних водних об’єктів, які класифікуються за: 
# напрямком та інтенсивністю руху водних мас –водойми; 
# цільовим призначенням – рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Визначені особливості правового режиму різних видів штучних водних об’єктів, створених в межах приватних земельних ділянок.

=== Розмежування та взаємодія норм земельного, водного, гірничого та екологічного права у правовому регулюванні створення і використання штучних водних об’єктів на землях приватної власності ===

Відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів в основному регулюються земельним, водним, гірничим та екологічним правом. Земельно-правові норми регулюють відносини щодо користування земельними ділянками при створенні та використанні всіх штучних водних об’єктів. Дія водного законодавства поширюється на відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів, які є складовою водного фонду країни, а гірничого законодавства – на відносини зі створення штучних водних об’єктів, які наповнюються підземними водами. У разі негативного впливу на довкілля чи виникнення загрози такого впливу при створенні та використанні штучних водних об’єктів застосовуються норми екологічного законодавства. Взаємодіючи між собою, зазначені галузі права забезпечують комплексне правове регулювання створення та використання штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках.

== Добровільний порядок ==

=== Куди звернутися ===

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] передбачено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
 
Для цього необхідно: 
# замовити проект будівництва рибогосподарського ставка або в будь-якій іншій проектній організації, яка вміє це робити; 
# погодити проект із обласним управлінням водного господарства, обласною екологією та геологами; 
# взяти дозвіл у районної ради на будівництво ставка; 
# замовити у землевпорядній організації проект землеустрою щодо впорядкування угідь, яким угіддя ділянки змінюються із сіножатей на ставок (штучну водойму); 
# погодити проект із районною державною адміністрацією; 
# пройти державну землевпорядну експертизу в обласному управлінні Держкомзему; 
# затвердити проект; 
# перереєструвати земельну ділянку у державному земельному кадастрі із новими угіддями (вносяться зміни у Поземельну книгу).

Як свідчить практика, є простіший спосіб вирішення цього питання. Це стосується осіб, у яких є в приватній власності земельні ділянки за цільовим призначенням для особистого селянського господарства. В такому випадку особа замовляє проект на створення штучної водойми (ставка) в проектній організації, який затверджується самим замовником. Після затвердженої проектної документації власник землі має право на створення штучної водойми (ставка). Згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] така проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Тобто, якщо є земельна ділянка для особистого селянського господарства у власності просто робиться проектна документація на будівництво ставка і ні з ким не погоджується. 
 
При цьому необхідно знати про існуючі обмеження. Так, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 59, 82 Земельного кодексу України] з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології. 
Обґрунтована правова модель погодження органами влади створення штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках, яка включає: 
# попереднє погодження створення штучного водного об’єкту територіальними органами Держгеокадастру, Держводагентства та Держгеонадр, у разі розташування ділянки у населеному пункті – територіальними органами Мінрегіонбуду, на землях оздоровчого або рекреаційного призначення – територіальними органами Держсанепідслужби, а на землях лісогосподарського призначення – територіальними органами Держлісагентства; 
# погодження розробленого проекту будівництва штучного водного об’єкту тими ж органами влади; 
# здійснення екологічної експертизи проекту будівництва штучного водного об’єкту територіальними органами Мінприроди після проведення його громадського обговорення та опрацювання організацією, яка його виготовила, зауважень та пропозицій громадськості; 
# надання місцевою радою дозволу на створення штучного водного об’єкту в межах приватної земельної ділянки. 
Дозвіл на створення штучної водойми має надавати орган державної влади спеціальної компетенції, який містить фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення відповідної діяльності. Це потребує додаткового аналізу. У разі створення штучних водних об’єктів на землях водного фонду за рахунок їх наповнення водами інших поверхневих водних об’єктів таким органом може бути Держводагентство та його територіальні органи. Адже, реалізація державної політики з розвитку водного господарства та меліорації земель є компетенцією Держводагенства ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 п. 3 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 «Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України»], а охорона та відтворення водних ресурсів в межах області та річкового басейну є компетенцією територіальних та басейнових органів Держводагентства відповідно. На земельних ділянках, які відносяться до земель інших категорій, наповнення штучної водойми може відбуватись як за рахунок вод поверхневих водних об’єктів за посередництвом каналів так і за рахунок підземних вод. Ведення державного обліку підземних вод, здійснення державного контролю за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод є завданням Держгеонадр (Державна служба геології та надр України) – [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 п. 4 Указ Президента від 6 квітня 2011 р. № 391/2011 «Про Положення про Державну службу геології та надр України»]. Водночас, діяльність Держводагенства (п. 1 Положення про Держводагентство) та Держгеонадр (п. 1 Положення про Держгеонадра) спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Тобто, обидва вказані органи державної влади спеціальної компетенції підпорядковані єдиному органу виконавчої влади. Отже, органом державної влади спеціальної компетенції, який повинен надавати дозвіл на створення штучної водойми в межах приватних земельних ділянок не залежно від категорії земель, до якої вони віднесені, має бути Міністерство екології та природних ресурсів України. 
Відповідно до п. 5 Порядку видачі дозволів дозвіл видається на підставі заяви суб’єкта господарювання. До заяви додаються документи, що підтверджують статус (копії статуту (положення) та проект на проведення відповідних робіт, що містить розділ про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, погоджений з Мінприроди, Держводагентством та Держгеонадрами. 
Отримання дозволу може мати місце лише на підставі результатів досліджень, проведених у рамках проекту будівництва штучного водного. Зміст проекту будівництва штучного водного об’єкту в межах приватних земельних ділянок не регламентовані законодавством.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Перелік та зразки необхідних документів законодавством не передбачено. Органи або організації, що наділені повноваженнями щодо видачі дозволів ( розробки проектної документації ) можуть самі встановлювати примірний перелік документів необхідних для вчинення ними відповідних дій.

=== Строки розгляду питання ===
Строки розгляду питання створення штучних водойм (ставок) не регламентовані законодавством, і можуть коливатись від декількох місяців до року ( років).

=== Порядок оскарження ===

Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

== Позасудовий порядок ==

=== Куди звернутися ===

Дії та бездіяльність органу або його працівника (службовця) можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено. Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

=== Вартість ===
Згідно ст. 21 Закону України „Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати. Крім тих випадків, коли права та інтереси особи перед органами влади або іншими підприємствами, установами, організаціями представлятимуть адвокати (юристи).

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднання громадян, підприємствам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. 
Звернення може бути усним ( викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідному органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. 
Письмове звернення повинно бути підписано заявником ( заявниками) із зазначенням дати.

=== Строки розгляду питання ===
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 ст. 20 Закону України „Про звернення громадян"] звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду , про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. 
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею строку. 
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

=== Підстави для відмови ===

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором ( авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. 
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України “ Про звернення громадян”, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. 
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особа, яка подала звернення.

=== Порядок оскарження ===

Законодавством України передбачено право особи, чиї права порушено, обирати спосіб захисту шляхом звернення до вищестоящого в порядку відомчої підлеглості органу чи службової особи або шляхом безпосереднього звернення до суду. При цьому подання скарги до вищестоящих органів не позбавляє особу права звернення до суду. 
Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. 
Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропощений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. 
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування до суду має певні особливості, пов’язані з характером порушеного права. Такі позови підвідомчі судам загальної юрисдикції або адміністративним судам, юрисдикція яких відрізняється між собою. 
Статтею 19 Кодексу Адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, яка охоплює: 
* спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 
* спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. 
Частина спорів, пов’язаних з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження, розглядаються судами загальної юрисдикції. 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України] суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних чи оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

=== Вартість ===

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Зокрема, за подання до адміністративного суду та суду загальної юрисдикції позовів майнового та немайнового характеру справляється судовий збір 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Статтею 106 КАС України] встановлені вимоги до позовної заяви. Так, у позовній заяві зазначаються: 
# найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 
# ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 
# до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Порядок та розміри сплати судового збору, а також підстави звільнення від його сплати визначаються Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року. У разі необхідності до суду подається клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються. 

Адміністративний позов може містити вимоги про: 
* скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 
* стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 
* виконання зупиненої чи невчиненої дії; 
* встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 
* примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. 
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. 
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. 
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України], позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і надсилається для розгляду судді. Подати позов можна, направивши його до суду поштою з усіма супровідними документами, або особисто передати позовну заяву в канцелярію суду. 
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 119 ЦПК], позовна заява складається і подається в письмовій формі. Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 статті 119 ЦПК], в позовній заяві має зазначатися наступна інформація: 
# назву та адресу суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог; 
# ціну позову щодо вимог матеріального характеру; 
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 
# перелік документів, доданих до позовної заяви. 
Після цього позовну заяву слід підписати і вказати дату її подання до суду. 
У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 
Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. 
Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

=== Строки розгляду питання ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. 
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. 
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 256 ЦПК України] позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

=== Підстави для відмови ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Стаття 109. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо:
1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі);
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
2. Про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
5. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. 

2. В порядку цивільного судочинства
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 122 ЦПК України]:
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

=== Порядок оскарження ===

1. В порядку адміністративного судочинства 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 186 КАС України] апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. 

2. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 294 ЦПК України] апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

[[Категорія: Доробити]]

Порядок створення штучної водойми (ставок)

2018-09-18T09:44:25Z

Roman.sharan:

==Нормативна база ==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс Адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1389-14 Закон України про меліорацію земель від 14.01.2000 № 1389-XIV]; 

[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Закон України про оцінку впливу на довкілля від 23.05.2017 № 2059-VIII] 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI]; 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/557-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" від 12.07.2005 року № 557]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 № 486]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" від 14.04.1997 № 347]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 "Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України"] 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 Указ Президента "Про Положення про Державну службу геології та надр України" від 6 квітня 2011 р. № 391/2011] 

==Поняття та характеристика штучної водойми ==

=== Поняття та види штучних водних об'єктів як об'єктів правових відносин ===

Штучна-водойма - штучне заглиблення в земній поверхні, у якому нагромаджується і затримується вода; безстічний або зі сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт (озеро, водосховище, ставок). Чинне законодавство України дозволяє створення в межах приватних земельних ділянок штучних водних об’єктів, які класифікуються за: 
# напрямком та інтенсивністю руху водних мас –водойми; 
# цільовим призначенням – рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Визначені особливості правового режиму різних видів штучних водних об’єктів, створених в межах приватних земельних ділянок.

=== Розмежування та взаємодія норм земельного, водного, гірничого та екологічного права у правовому регулюванні створення і використання штучних водних об’єктів на землях приватної власності ===

Відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів в основному регулюються земельним, водним, гірничим та екологічним правом. Земельно-правові норми регулюють відносини щодо користування земельними ділянками при створенні та використанні всіх штучних водних об’єктів. Дія водного законодавства поширюється на відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів, які є складовою водного фонду країни, а гірничого законодавства – на відносини зі створення штучних водних об’єктів, які наповнюються підземними водами. У разі негативного впливу на довкілля чи виникнення загрози такого впливу при створенні та використанні штучних водних об’єктів застосовуються норми екологічного законодавства. Взаємодіючи між собою, зазначені галузі права забезпечують комплексне правове регулювання створення та використання штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках.

== Добровільний порядок ==

=== Куди звернутися ===

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] передбачено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
 
Для цього необхідно: 
# замовити проект будівництва рибогосподарського ставка або в будь-якій іншій проектній організації, яка вміє це робити; 
# погодити проект із обласним управлінням водного господарства, обласною екологією та геологами; 
# взяти дозвіл у районної ради на будівництво ставка; 
# замовити у землевпорядній організації проект землеустрою щодо впорядкування угідь, яким угіддя ділянки змінюються із сіножатей на ставок (штучну водойму); 
# погодити проект із районною державною адміністрацією; 
# пройти державну землевпорядну експертизу в обласному управлінні Держкомзему; 
# затвердити проект; 
# перереєструвати земельну ділянку у державному земельному кадастрі із новими угіддями (вносяться зміни у Поземельну книгу).

Як свідчить практика, є простіший спосіб вирішення цього питання. Це стосується осіб, у яких є в приватній власності земельні ділянки за цільовим призначенням для особистого селянського господарства. В такому випадку особа замовляє проект на створення штучної водойми (ставка) в проектній організації, який затверджується самим замовником. Після затвердженої проектної документації власник землі має право на створення штучної водойми (ставка). Згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] така проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Тобто, якщо є земельна ділянка для особистого селянського господарства у власності просто робиться проектна документація на будівництво ставка і ні з ким не погоджується. 
 
При цьому необхідно знати про існуючі обмеження. Так, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 59, 82 Земельного кодексу України] з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології. 
Обґрунтована правова модель погодження органами влади створення штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках, яка включає: 
# попереднє погодження створення штучного водного об’єкту територіальними органами Держгеокадастру, Держводагентства та Держгеонадр, у разі розташування ділянки у населеному пункті – територіальними органами Мінрегіонбуду, на землях оздоровчого або рекреаційного призначення – територіальними органами Держсанепідслужби, а на землях лісогосподарського призначення – територіальними органами Держлісагентства; 
# погодження розробленого проекту будівництва штучного водного об’єкту тими ж органами влади; 
# здійснення екологічної експертизи проекту будівництва штучного водного об’єкту територіальними органами Мінприроди після проведення його громадського обговорення та опрацювання організацією, яка його виготовила, зауважень та пропозицій громадськості; 
# надання місцевою радою дозволу на створення штучного водного об’єкту в межах приватної земельної ділянки. 
Дозвіл на створення штучної водойми має надавати орган державної влади спеціальної компетенції, який містить фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення відповідної діяльності. Це потребує додаткового аналізу. У разі створення штучних водних об’єктів на землях водного фонду за рахунок їх наповнення водами інших поверхневих водних об’єктів таким органом може бути Держводагентство та його територіальні органи. Адже, реалізація державної політики з розвитку водного господарства та меліорації земель є компетенцією Держводагенства ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 п. 3 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 «Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України»], а охорона та відтворення водних ресурсів в межах області та річкового басейну є компетенцією територіальних та басейнових органів Держводагентства відповідно. На земельних ділянках, які відносяться до земель інших категорій, наповнення штучної водойми може відбуватись як за рахунок вод поверхневих водних об’єктів за посередництвом каналів так і за рахунок підземних вод. Ведення державного обліку підземних вод, здійснення державного контролю за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод є завданням Держгеонадр (Державна служба геології та надр України) – [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 п. 4 Указ Президента від 6 квітня 2011 р. № 391/2011 «Про Положення про Державну службу геології та надр України»]. Водночас, діяльність Держводагенства (п. 1 Положення про Держводагентство) та Держгеонадр (п. 1 Положення про Держгеонадра) спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Тобто, обидва вказані органи державної влади спеціальної компетенції підпорядковані єдиному органу виконавчої влади. Отже, органом державної влади спеціальної компетенції, який повинен надавати дозвіл на створення штучної водойми в межах приватних земельних ділянок не залежно від категорії земель, до якої вони віднесені, має бути Міністерство екології та природних ресурсів України. 
Відповідно до п. 5 Порядку видачі дозволів дозвіл видається на підставі заяви суб’єкта господарювання. До заяви додаються документи, що підтверджують статус (копії статуту (положення) та проект на проведення відповідних робіт, що містить розділ про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, погоджений з Мінприроди, Держводагентством та Держгеонадрами. 
Отримання дозволу може мати місце лише на підставі результатів досліджень, проведених у рамках проекту будівництва штучного водного. Зміст проекту будівництва штучного водного об’єкту в межах приватних земельних ділянок не регламентовані законодавством.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Перелік та зразки необхідних документів законодавством не передбачено. Органи або організації, що наділені повноваженнями щодо видачі дозволів ( розробки проектної документації ) можуть самі встановлювати примірний перелік документів необхідних для вчинення ними відповідних дій.

=== Строки розгляду питання ===
Строки розгляду питання створення штучних водойм (ставок) не регламентовані законодавством, і можуть коливатись від декількох місяців до року ( років).

=== Підстави для відмови ===
Підстави для відмови у створенні штучної водойми (ставок) встановлює кожен орган окремо, який містить у своїй структурі фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення такого виду будівництва.

=== Порядок оскарження ===

Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

== Позасудовий порядок ==

=== Куди звернутися ===

Дії та бездіяльність органу або його працівника (службовця) можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено. Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

=== Вартість ===
Згідно ст. 21 Закону України „Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати. Крім тих випадків, коли права та інтереси особи перед органами влади або іншими підприємствами, установами, організаціями представлятимуть адвокати (юристи).

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднання громадян, підприємствам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. 
Звернення може бути усним ( викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідному органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. 
Письмове звернення повинно бути підписано заявником ( заявниками) із зазначенням дати.

=== Строки розгляду питання ===
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 ст. 20 Закону України „Про звернення громадян"] звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду , про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. 
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею строку. 
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

=== Підстави для відмови ===

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором ( авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. 
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України “ Про звернення громадян”, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. 
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особа, яка подала звернення.

=== Порядок оскарження ===

Законодавством України передбачено право особи, чиї права порушено, обирати спосіб захисту шляхом звернення до вищестоящого в порядку відомчої підлеглості органу чи службової особи або шляхом безпосереднього звернення до суду. При цьому подання скарги до вищестоящих органів не позбавляє особу права звернення до суду. 
Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. 
Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропощений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. 
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування до суду має певні особливості, пов’язані з характером порушеного права. Такі позови підвідомчі судам загальної юрисдикції або адміністративним судам, юрисдикція яких відрізняється між собою. 
Статтею 19 Кодексу Адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, яка охоплює: 
* спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 
* спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. 
Частина спорів, пов’язаних з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження, розглядаються судами загальної юрисдикції. 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України] суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних чи оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

=== Вартість ===

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Зокрема, за подання до адміністративного суду та суду загальної юрисдикції позовів майнового та немайнового характеру справляється судовий збір 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Статтею 106 КАС України] встановлені вимоги до позовної заяви. Так, у позовній заяві зазначаються: 
# найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 
# ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 
# до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Порядок та розміри сплати судового збору, а також підстави звільнення від його сплати визначаються Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року. У разі необхідності до суду подається клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються. 

Адміністративний позов може містити вимоги про: 
* скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 
* стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 
* виконання зупиненої чи невчиненої дії; 
* встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 
* примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. 
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. 
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. 
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України], позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і надсилається для розгляду судді. Подати позов можна, направивши його до суду поштою з усіма супровідними документами, або особисто передати позовну заяву в канцелярію суду. 
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 119 ЦПК], позовна заява складається і подається в письмовій формі. Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 статті 119 ЦПК], в позовній заяві має зазначатися наступна інформація: 
# назву та адресу суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог; 
# ціну позову щодо вимог матеріального характеру; 
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 
# перелік документів, доданих до позовної заяви. 
Після цього позовну заяву слід підписати і вказати дату її подання до суду. 
У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 
Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. 
Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

=== Строки розгляду питання ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. 
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. 
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 256 ЦПК України] позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

=== Підстави для відмови ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Стаття 109. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо:
1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі);
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
2. Про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
5. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. 

2. В порядку цивільного судочинства
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 122 ЦПК України]:
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

=== Порядок оскарження ===

1. В порядку адміністративного судочинства 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 186 КАС України] апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. 

2. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 294 ЦПК України] апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

[[Категорія: Доробити]]

Порядок створення штучної водойми (ставок)

2018-09-18T09:42:18Z

Roman.sharan: /* Куди звернутися */

==Нормативна база ==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс Адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1389-14 Закон України про меліорацію земель від 14.01.2000 № 1389-XIV]; 

[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Закон України про оцінку впливу на довкілля від 23.05.2017 № 2059-VIII] 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI]; 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/557-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" від 12.07.2005 року № 557]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 № 486]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" від 14.04.1997 № 347]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 "Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України"] 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 Указ Президента "Про Положення про Державну службу геології та надр України" від 6 квітня 2011 р. № 391/2011] 

==Поняття та характеристика штучної водойми ==

=== Поняття та види штучних водних об'єктів як об'єктів правових відносин ===

Штучна-водойма - штучне заглиблення в земній поверхні, у якому нагромаджується і затримується вода; безстічний або зі сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт (озеро, водосховище, ставок). Чинне законодавство України дозволяє створення в межах приватних земельних ділянок штучних водних об’єктів, які класифікуються за: 
# напрямком та інтенсивністю руху водних мас –водойми; 
# цільовим призначенням – рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Визначені особливості правового режиму різних видів штучних водних об’єктів, створених в межах приватних земельних ділянок.

=== Розмежування та взаємодія норм земельного, водного, гірничого та екологічного права у правовому регулюванні створення і використання штучних водних об’єктів на землях приватної власності ===

Відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів в основному регулюються земельним, водним, гірничим та екологічним правом. Земельно-правові норми регулюють відносини щодо користування земельними ділянками при створенні та використанні всіх штучних водних об’єктів. Дія водного законодавства поширюється на відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів, які є складовою водного фонду країни, а гірничого законодавства – на відносини зі створення штучних водних об’єктів, які наповнюються підземними водами. У разі негативного впливу на довкілля чи виникнення загрози такого впливу при створенні та використанні штучних водних об’єктів застосовуються норми екологічного законодавства. Взаємодіючи між собою, зазначені галузі права забезпечують комплексне правове регулювання створення та використання штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках.

== Добровільний порядок ==

=== Куди звернутися ===

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] передбачено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
 
Для цього необхідно: 
# замовити проект будівництва рибогосподарського ставка або в будь-якій іншій проектній організації, яка вміє це робити; 
# погодити проект із обласним управлінням водного господарства, обласною екологією та геологами; 
# взяти дозвіл у районної ради на будівництво ставка; 
# замовити у землевпорядній організації проект землеустрою щодо впорядкування угідь, яким угіддя ділянки змінюються із сіножатей на ставок (штучну водойму); 
# погодити проект із районною державною адміністрацією; 
# пройти державну землевпорядну експертизу в обласному управлінні Держкомзему; 
# затвердити проект; 
# перереєструвати земельну ділянку у державному земельному кадастрі із новими угіддями (вносяться зміни у Поземельну книгу).

Як свідчить практика, є простіший спосіб вирішення цього питання. Це стосується осіб, у яких є в приватній власності земельні ділянки за цільовим призначенням для особистого селянського господарства. В такому випадку особа замовляє проект на створення штучної водойми (ставка) в проектній організації, який затверджується самим замовником. Після затвердженої проектної документації власник землі має право на створення штучної водойми (ставка). Згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] така проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Тобто, якщо є земельна ділянка для особистого селянського господарства у власності просто робиться проектна документація на будівництво ставка і ні з ким не погоджується. 
 
При цьому необхідно знати про існуючі обмеження. Так, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 59, 82 Земельного кодексу України] з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології. 
Обґрунтована правова модель погодження органами влади створення штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках, яка включає: 
# попереднє погодження створення штучного водного об’єкту територіальними органами Держгеокадастру, Держводагентства та Держгеонадр, у разі розташування ділянки у населеному пункті – територіальними органами Мінрегіонбуду, на землях оздоровчого або рекреаційного призначення – територіальними органами Держсанепідслужби, а на землях лісогосподарського призначення – територіальними органами Держлісагентства; 
# погодження розробленого проекту будівництва штучного водного об’єкту тими ж органами влади; 
# здійснення екологічної експертизи проекту будівництва штучного водного об’єкту територіальними органами Мінприроди після проведення його громадського обговорення та опрацювання організацією, яка його виготовила, зауважень та пропозицій громадськості; 
# надання місцевою радою дозволу на створення штучного водного об’єкту в межах приватної земельної ділянки. 
Дозвіл на створення штучної водойми має надавати орган державної влади спеціальної компетенції, який містить фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення відповідної діяльності. Це потребує додаткового аналізу. У разі створення штучних водних об’єктів на землях водного фонду за рахунок їх наповнення водами інших поверхневих водних об’єктів таким органом може бути Держводагентство та його територіальні органи. Адже, реалізація державної політики з розвитку водного господарства та меліорації земель є компетенцією Держводагенства ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 п. 3 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 «Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України»], а охорона та відтворення водних ресурсів в межах області та річкового басейну є компетенцією територіальних та басейнових органів Держводагентства відповідно. На земельних ділянках, які відносяться до земель інших категорій, наповнення штучної водойми може відбуватись як за рахунок вод поверхневих водних об’єктів за посередництвом каналів так і за рахунок підземних вод. Ведення державного обліку підземних вод, здійснення державного контролю за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод є завданням Держгеонадр (Державна служба геології та надр України) – [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 п. 4 Указ Президента від 6 квітня 2011 р. № 391/2011 «Про Положення про Державну службу геології та надр України»]. Водночас, діяльність Держводагенства (п. 1 Положення про Держводагентство) та Держгеонадр (п. 1 Положення про Держгеонадра) спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Тобто, обидва вказані органи державної влади спеціальної компетенції підпорядковані єдиному органу виконавчої влади. Отже, органом державної влади спеціальної компетенції, який повинен надавати дозвіл на створення штучної водойми в межах приватних земельних ділянок не залежно від категорії земель, до якої вони віднесені, має бути Міністерство екології та природних ресурсів України. 
Відповідно до п. 5 Порядку видачі дозволів дозвіл видається на підставі заяви суб’єкта господарювання. До заяви додаються документи, що підтверджують статус (копії статуту (положення) та проект на проведення відповідних робіт, що містить розділ про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, погоджений з Мінприроди, Держводагентством та Держгеонадрами. 
Отримання дозволу може мати місце лише на підставі результатів досліджень, проведених у рамках проекту будівництва штучного водного. Зміст проекту будівництва штучного водного об’єкту в межах приватних земельних ділянок не регламентовані законодавством.

=== Вартість ===

Будівництво штучної водойми (ставка) – задоволення недешеве. Аналіз українського ринку показує, що вартість будівництва штучного ставка фахівцями складе 200–240 євро за квадратний метр поверхні. Ціна штучного ставка площею в 100м2 обійдеться від 24 тис. євро. Ціна включає устаткування, матеріали, роботи після декорування штучного ставка.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Перелік та зразки необхідних документів законодавством не передбачено. Органи або організації, що наділені повноваженнями щодо видачі дозволів ( розробки проектної документації ) можуть самі встановлювати примірний перелік документів необхідних для вчинення ними відповідних дій.

=== Строки розгляду питання ===
Строки розгляду питання створення штучних водойм (ставок) не регламентовані законодавством, і можуть коливатись від декількох місяців до року ( років).

=== Підстави для відмови ===
Підстави для відмови у створенні штучної водойми (ставок) встановлює кожен орган окремо, який містить у своїй структурі фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення такого виду будівництва.

=== Порядок оскарження ===

Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

== Позасудовий порядок ==

=== Куди звернутися ===

Дії та бездіяльність органу або його працівника (службовця) можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено. Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

=== Вартість ===
Згідно ст. 21 Закону України „Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати. Крім тих випадків, коли права та інтереси особи перед органами влади або іншими підприємствами, установами, організаціями представлятимуть адвокати (юристи).

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднання громадян, підприємствам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. 
Звернення може бути усним ( викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідному органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. 
Письмове звернення повинно бути підписано заявником ( заявниками) із зазначенням дати.

=== Строки розгляду питання ===
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 ст. 20 Закону України „Про звернення громадян"] звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду , про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. 
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею строку. 
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

=== Підстави для відмови ===

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором ( авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. 
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України “ Про звернення громадян”, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. 
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особа, яка подала звернення.

=== Порядок оскарження ===

Законодавством України передбачено право особи, чиї права порушено, обирати спосіб захисту шляхом звернення до вищестоящого в порядку відомчої підлеглості органу чи службової особи або шляхом безпосереднього звернення до суду. При цьому подання скарги до вищестоящих органів не позбавляє особу права звернення до суду. 
Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. 
Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропощений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. 
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування до суду має певні особливості, пов’язані з характером порушеного права. Такі позови підвідомчі судам загальної юрисдикції або адміністративним судам, юрисдикція яких відрізняється між собою. 
Статтею 19 Кодексу Адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, яка охоплює: 
* спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 
* спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. 
Частина спорів, пов’язаних з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження, розглядаються судами загальної юрисдикції. 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України] суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних чи оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

=== Вартість ===

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Зокрема, за подання до адміністративного суду та суду загальної юрисдикції позовів майнового та немайнового характеру справляється судовий збір 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Статтею 106 КАС України] встановлені вимоги до позовної заяви. Так, у позовній заяві зазначаються: 
# найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 
# ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 
# до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Порядок та розміри сплати судового збору, а також підстави звільнення від його сплати визначаються Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року. У разі необхідності до суду подається клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються. 

Адміністративний позов може містити вимоги про: 
* скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 
* стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 
* виконання зупиненої чи невчиненої дії; 
* встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 
* примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. 
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. 
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. 
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України], позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і надсилається для розгляду судді. Подати позов можна, направивши його до суду поштою з усіма супровідними документами, або особисто передати позовну заяву в канцелярію суду. 
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 119 ЦПК], позовна заява складається і подається в письмовій формі. Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 статті 119 ЦПК], в позовній заяві має зазначатися наступна інформація: 
# назву та адресу суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог; 
# ціну позову щодо вимог матеріального характеру; 
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 
# перелік документів, доданих до позовної заяви. 
Після цього позовну заяву слід підписати і вказати дату її подання до суду. 
У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 
Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. 
Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

=== Строки розгляду питання ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. 
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. 
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 256 ЦПК України] позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

=== Підстави для відмови ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Стаття 109. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо:
1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі);
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
2. Про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
5. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. 

2. В порядку цивільного судочинства
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 122 ЦПК України]:
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

=== Порядок оскарження ===

1. В порядку адміністративного судочинства 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 186 КАС України] апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. 

2. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 294 ЦПК України] апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

[[Категорія: Доробити]]

Порядок створення штучної водойми (ставок)

2018-09-18T09:30:56Z

Roman.sharan: /* Куди звернутися */

==Нормативна база ==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс Адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1389-14 Закон України про меліорацію земель від 14.01.2000 № 1389-XIV]; 

[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Закон України про оцінку впливу на довкілля від 23.05.2017 № 2059-VIII] 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI]; 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/557-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" від 12.07.2005 року № 557]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 № 486]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" від 14.04.1997 № 347]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 "Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України"] 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 Указ Президента "Про Положення про Державну службу геології та надр України" від 6 квітня 2011 р. № 391/2011] 

==Поняття та характеристика штучної водойми ==

=== Поняття та види штучних водних об'єктів як об'єктів правових відносин ===

Штучна-водойма - штучне заглиблення в земній поверхні, у якому нагромаджується і затримується вода; безстічний або зі сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт (озеро, водосховище, ставок). Чинне законодавство України дозволяє створення в межах приватних земельних ділянок штучних водних об’єктів, які класифікуються за: 
# напрямком та інтенсивністю руху водних мас –водойми; 
# цільовим призначенням – рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Визначені особливості правового режиму різних видів штучних водних об’єктів, створених в межах приватних земельних ділянок.

=== Розмежування та взаємодія норм земельного, водного, гірничого та екологічного права у правовому регулюванні створення і використання штучних водних об’єктів на землях приватної власності ===

Відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів в основному регулюються земельним, водним, гірничим та екологічним правом. Земельно-правові норми регулюють відносини щодо користування земельними ділянками при створенні та використанні всіх штучних водних об’єктів. Дія водного законодавства поширюється на відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів, які є складовою водного фонду країни, а гірничого законодавства – на відносини зі створення штучних водних об’єктів, які наповнюються підземними водами. У разі негативного впливу на довкілля чи виникнення загрози такого впливу при створенні та використанні штучних водних об’єктів застосовуються норми екологічного законодавства. Взаємодіючи між собою, зазначені галузі права забезпечують комплексне правове регулювання створення та використання штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках.

== Добровільний порядок ==

=== Куди звернутися ===

Право на створення штучних водойм надане власникам земельних ділянок відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] яким передбачено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Форма власності земельної ділянки, в межах якої дозволяється створювати штучну водойму, не уточнюється. Отже, таке будівництво може мати місце як на земельних ділянках державної і комунальної власності, так і на земельних ділянках приватної власності. Виникає питання, якими мають бути правомірні дії власника земельної ділянки при створенні штучних водойм (ставок) для того, щоб унеможливити негативні наслідки будівництва в частині порушення власних прав та прав суміжних землевласників (землекористувачів) на користування належних їм земельних ділянок за цільовим призначенням. 
Для цього необхідно: 
# замовити проект будівництва рибогосподарського ставка або в будь-якій іншій проектній організації, яка вміє це робити; 
# погодити проект із обласним управлінням водного господарства, обласною екологією та геологами; 
# взяти дозвіл у районної ради на будівництво ставка; 
# замовити у землевпорядній організації проект землеустрою щодо впорядкування угідь, яким угіддя ділянки змінюються із сіножатей на ставок (штучну водойму); 
# погодити проект із районною державною адміністрацією; 
# пройти державну землевпорядну експертизу в обласному управлінні Держкомзему; 
# затвердити проект; 
# перереєструвати земельну ділянку у державному земельному кадастрі із новими угіддями (вносяться зміни у Поземельну книгу).

Як свідчить практика, є простіший спосіб вирішення цього питання. Це стосується осіб, у яких є в приватній власності земельні ділянки за цільовим призначенням для особистого селянського господарства. В такому випадку особа замовляє проект на створення штучної водойми (ставка) в проектній організації, який затверджується самим замовником. Після затвердженої проектної документації власник землі має право на створення штучної водойми (ставка). Згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] така проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Тобто, якщо є земельна ділянка для особистого селянського господарства у власності просто робиться проектна документація на будівництво ставка і ні з ким не погоджується. 
 
При цьому необхідно знати про існуючі обмеження. Так, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 59, 82 Земельного кодексу України] з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології. 
Обґрунтована правова модель погодження органами влади створення штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках, яка включає: 
# попереднє погодження створення штучного водного об’єкту територіальними органами Держгеокадастру, Держводагентства та Держгеонадр, у разі розташування ділянки у населеному пункті – територіальними органами Мінрегіонбуду, на землях оздоровчого або рекреаційного призначення – територіальними органами Держсанепідслужби, а на землях лісогосподарського призначення – територіальними органами Держлісагентства; 
# погодження розробленого проекту будівництва штучного водного об’єкту тими ж органами влади; 
# здійснення екологічної експертизи проекту будівництва штучного водного об’єкту територіальними органами Мінприроди після проведення його громадського обговорення та опрацювання організацією, яка його виготовила, зауважень та пропозицій громадськості; 
# надання місцевою радою дозволу на створення штучного водного об’єкту в межах приватної земельної ділянки. 
Дозвіл на створення штучної водойми має надавати орган державної влади спеціальної компетенції, який містить фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення відповідної діяльності. Це потребує додаткового аналізу. У разі створення штучних водних об’єктів на землях водного фонду за рахунок їх наповнення водами інших поверхневих водних об’єктів таким органом може бути Держводагентство та його територіальні органи. Адже, реалізація державної політики з розвитку водного господарства та меліорації земель є компетенцією Держводагенства ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 п. 3 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 «Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України»], а охорона та відтворення водних ресурсів в межах області та річкового басейну є компетенцією територіальних та басейнових органів Держводагентства відповідно. На земельних ділянках, які відносяться до земель інших категорій, наповнення штучної водойми може відбуватись як за рахунок вод поверхневих водних об’єктів за посередництвом каналів так і за рахунок підземних вод. Ведення державного обліку підземних вод, здійснення державного контролю за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод є завданням Держгеонадр (Державна служба геології та надр України) – [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 п. 4 Указ Президента від 6 квітня 2011 р. № 391/2011 «Про Положення про Державну службу геології та надр України»]. Водночас, діяльність Держводагенства (п. 1 Положення про Держводагентство) та Держгеонадр (п. 1 Положення про Держгеонадра) спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Тобто, обидва вказані органи державної влади спеціальної компетенції підпорядковані єдиному органу виконавчої влади. Отже, органом державної влади спеціальної компетенції, який повинен надавати дозвіл на створення штучної водойми в межах приватних земельних ділянок не залежно від категорії земель, до якої вони віднесені, має бути Міністерство екології та природних ресурсів України. 
Відповідно до п. 5 Порядку видачі дозволів дозвіл видається на підставі заяви суб’єкта господарювання. До заяви додаються документи, що підтверджують статус (копії статуту (положення) та проект на проведення відповідних робіт, що містить розділ про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, погоджений з Мінприроди, Держводагентством та Держгеонадрами. 
Отже, отримання дозволу може мати місце лише на підставі результатів досліджень, проведених у рамках проекту будівництва штучного водного. Зміст проекту будівництва штучного водного об’єкту в межах приватних земельних ділянок не регламентовані законодавством.

=== Вартість ===

Будівництво штучної водойми (ставка) – задоволення недешеве. Аналіз українського ринку показує, що вартість будівництва штучного ставка фахівцями складе 200–240 євро за квадратний метр поверхні. Ціна штучного ставка площею в 100м2 обійдеться від 24 тис. євро. Ціна включає устаткування, матеріали, роботи після декорування штучного ставка.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Перелік та зразки необхідних документів законодавством не передбачено. Органи або організації, що наділені повноваженнями щодо видачі дозволів ( розробки проектної документації ) можуть самі встановлювати примірний перелік документів необхідних для вчинення ними відповідних дій.

=== Строки розгляду питання ===
Строки розгляду питання створення штучних водойм (ставок) не регламентовані законодавством, і можуть коливатись від декількох місяців до року ( років).

=== Підстави для відмови ===
Підстави для відмови у створенні штучної водойми (ставок) встановлює кожен орган окремо, який містить у своїй структурі фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення такого виду будівництва.

=== Порядок оскарження ===

Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

== Позасудовий порядок ==

=== Куди звернутися ===

Дії та бездіяльність органу або його працівника (службовця) можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено. Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

=== Вартість ===
Згідно ст. 21 Закону України „Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати. Крім тих випадків, коли права та інтереси особи перед органами влади або іншими підприємствами, установами, організаціями представлятимуть адвокати (юристи).

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднання громадян, підприємствам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. 
Звернення може бути усним ( викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідному органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. 
Письмове звернення повинно бути підписано заявником ( заявниками) із зазначенням дати.

=== Строки розгляду питання ===
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 ст. 20 Закону України „Про звернення громадян"] звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду , про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. 
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею строку. 
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

=== Підстави для відмови ===

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором ( авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. 
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України “ Про звернення громадян”, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. 
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особа, яка подала звернення.

=== Порядок оскарження ===

Законодавством України передбачено право особи, чиї права порушено, обирати спосіб захисту шляхом звернення до вищестоящого в порядку відомчої підлеглості органу чи службової особи або шляхом безпосереднього звернення до суду. При цьому подання скарги до вищестоящих органів не позбавляє особу права звернення до суду. 
Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. 
Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропощений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. 
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування до суду має певні особливості, пов’язані з характером порушеного права. Такі позови підвідомчі судам загальної юрисдикції або адміністративним судам, юрисдикція яких відрізняється між собою. 
Статтею 19 Кодексу Адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, яка охоплює: 
* спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 
* спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. 
Частина спорів, пов’язаних з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження, розглядаються судами загальної юрисдикції. 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України] суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних чи оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

=== Вартість ===

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Зокрема, за подання до адміністративного суду та суду загальної юрисдикції позовів майнового та немайнового характеру справляється судовий збір 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Статтею 106 КАС України] встановлені вимоги до позовної заяви. Так, у позовній заяві зазначаються: 
# найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 
# ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 
# до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Порядок та розміри сплати судового збору, а також підстави звільнення від його сплати визначаються Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року. У разі необхідності до суду подається клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються. 

Адміністративний позов може містити вимоги про: 
* скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 
* стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 
* виконання зупиненої чи невчиненої дії; 
* встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 
* примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. 
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. 
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. 
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України], позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і надсилається для розгляду судді. Подати позов можна, направивши його до суду поштою з усіма супровідними документами, або особисто передати позовну заяву в канцелярію суду. 
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 119 ЦПК], позовна заява складається і подається в письмовій формі. Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 статті 119 ЦПК], в позовній заяві має зазначатися наступна інформація: 
# назву та адресу суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог; 
# ціну позову щодо вимог матеріального характеру; 
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 
# перелік документів, доданих до позовної заяви. 
Після цього позовну заяву слід підписати і вказати дату її подання до суду. 
У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 
Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. 
Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

=== Строки розгляду питання ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. 
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. 
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 256 ЦПК України] позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

=== Підстави для відмови ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Стаття 109. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо:
1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі);
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
2. Про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
5. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. 

2. В порядку цивільного судочинства
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 122 ЦПК України]:
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

=== Порядок оскарження ===

1. В порядку адміністративного судочинства 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 186 КАС України] апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. 

2. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 294 ЦПК України] апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

[[Категорія: Доробити]]

Порядок створення штучної водойми (ставок)

2018-09-18T09:18:22Z

Roman.sharan: /* Поняття та види штучних водних об'єктів як об'єктів правових відносин */

==Нормативна база ==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс Адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1389-14 Закон України про меліорацію земель від 14.01.2000 № 1389-XIV]; 

[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Закон України про оцінку впливу на довкілля від 23.05.2017 № 2059-VIII] 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII]; 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI]; 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/557-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" від 12.07.2005 року № 557]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 № 486]; 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" від 14.04.1997 № 347]; 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 "Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України"] 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 Указ Президента "Про Положення про Державну службу геології та надр України" від 6 квітня 2011 р. № 391/2011] 

==Поняття та характеристика штучної водойми ==

=== Поняття та види штучних водних об'єктів як об'єктів правових відносин ===

Штучна-водойма - штучне заглиблення в земній поверхні, у якому нагромаджується і затримується вода; безстічний або зі сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт (озеро, водосховище, ставок). Чинне законодавство України дозволяє створення в межах приватних земельних ділянок штучних водних об’єктів, які класифікуються за: 
# напрямком та інтенсивністю руху водних мас –водойми; 
# цільовим призначенням – рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Визначені особливості правового режиму різних видів штучних водних об’єктів, створених в межах приватних земельних ділянок.

=== Розмежування та взаємодія норм земельного, водного, гірничого та екологічного права у правовому регулюванні створення і використання штучних водних об’єктів на землях приватної власності ===

Відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів в основному регулюються земельним, водним, гірничим та екологічним правом. Земельно-правові норми регулюють відносини щодо користування земельними ділянками при створенні та використанні всіх штучних водних об’єктів. Дія водного законодавства поширюється на відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів, які є складовою водного фонду країни, а гірничого законодавства – на відносини зі створення штучних водних об’єктів, які наповнюються підземними водами. У разі негативного впливу на довкілля чи виникнення загрози такого впливу при створенні та використанні штучних водних об’єктів застосовуються норми екологічного законодавства. Взаємодіючи між собою, зазначені галузі права забезпечують комплексне правове регулювання створення та використання штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках.

== Добровільний порядок ==

=== Куди звернутися ===

Право на створення штучних водойм надане власникам земельних ділянок відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] яким передбачено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Форма власності земельної ділянки, в межах якої дозволяється створювати штучну водойму, не уточнюється. Отже, таке будівництво може мати місце як на земельних ділянках державної і комунальної власності, так і на земельних ділянках приватної власності. Виникає питання, якими мають бути правомірні дії власника земельної ділянки при створенні штучних водойм (ставок) для того, щоб унеможливити негативні наслідки будівництва в частині порушення власних прав та прав суміжних землевласників (землекористувачів) на користування належних їм земельних ділянок за цільовим призначенням. 
Для цього необхідно: 
# замовити проект будівництва рибогосподарського ставка або в будь-якій іншій проектній організації, яка вміє це робити; 
# погодити проект із обласним управлінням водного господарства, обласною екологією та геологами; 
# взяти дозвіл у районної ради на будівництво ставка; 
# замовити у землевпорядній організації проект землеустрою щодо впорядкування угідь, яким угіддя ділянки змінюються із сіножатей на ставок (штучну водойму); 
# погодити проект із районною державною адміністрацією; 
# пройти державну землевпорядну експертизу в обласному управлінні Держкомзему; 
# затвердити проект; 
# перереєструвати земельну ділянку у державному земельному кадастрі із новими угіддями (вносяться зміни у Поземельну книгу).

Як свідчить практика, є простіший спосіб вирішення цього питання. Це стосується осіб, у яких є в приватній власності земельні ділянки за цільовим призначенням для особистого селянського господарства. В такому випадку особа замовляє проект на створення штучної водойми (ставка) в проектній організації, який затверджується самим замовником. Після затвердженої проектної документації власник землі має право на створення штучної водойми (ставка). Згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] така проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Тобто, якщо є земельна ділянка для особистого селянського господарства у власності просто робиться проектна документація на будівництво ставка і ні з ким не погоджується. 
При цьому необхідно знати про існуючі обмеження. Так, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 59, 82 Земельного кодексу України] з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології. 
Обґрунтована правова модель погодження органами влади створення штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках, яка включає: 1) попереднє погодження створення штучного водного об’єкту територіальними органами Держгеокадастру, Держводагентства та Держгеонадр, у разі розташування ділянки у населеному пункті – територіальними органами Мінрегіонбуду, на землях оздоровчого або рекреаційного призначення – територіальними органами Держсанепідслужби, а на землях лісогосподарського призначення – територіальними органами Держлісагентства; 2) погодження розробленого проекту будівництва штучного водного об’єкту тими ж органами влади; 3) здійснення екологічної експертизи проекту будівництва штучного водного об’єкту територіальними органами Мінприроди після проведення його громадського обговорення та опрацювання організацією, яка його виготовила, зауважень та пропозицій громадськості; 4) надання місцевою радою дозволу на створення штучного водного об’єкту в межах приватної земельної ділянки. 
Дозвіл на створення штучної водойми має надавати орган державної влади спеціальної компетенції, який містить фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення відповідної діяльності. Це потребує додаткового аналізу. У разі створення штучних водних об’єктів на землях водного фонду за рахунок їх наповнення водами інших поверхневих водних об’єктів таким органом може бути Держводагентство та його територіальні органи. Адже, реалізація державної політики з розвитку водного господарства та меліорації земель є компетенцією Держводагенства ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/453/2011 п. 3 Указ Президента України від 13 квітня 2011 № 453/2011 «Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України»], а охорона та відтворення водних ресурсів в межах області та річкового басейну є компетенцією територіальних та басейнових органів Держводагентства відповідно. На земельних ділянках, які відносяться до земель інших категорій, наповнення штучної водойми може відбуватись як за рахунок вод поверхневих водних об’єктів за посередництвом каналів так і за рахунок підземних вод. Ведення державного обліку підземних вод, здійснення державного контролю за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод є завданням Держгеонадр (Державна служба геології та надр України) – п. 4 Указ Президента від [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/391/2011 6 квітня 2011 р. № 391/2011 «Про Положення про Державну службу геології та надр України»]. Водночас, діяльність Держводагенства (п. 1 Положення про Держводагентство) та Держгеонадр (п. 1 Положення про Держгеонадра) спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Тобто, обидва вказані органи державної влади спеціальної компетенції підпорядковані єдиному органу виконавчої влади. Отже, органом державної влади спеціальної компетенції, який повинен надавати дозвіл на створення штучної водойми в межах приватних земельних ділянок не залежно від категорії земель, до якої вони віднесені, має бути Міністерство екології та природних ресурсів України. Відповідно до п. 5 Порядку видачі дозволів дозвіл видається на підставі заяви суб’єкта господарювання. До заяви додаються документи, що підтверджують статус (копії статуту (положення) та проект на проведення відповідних робіт, що містить розділ про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, погоджений з Мінприроди, Держводагентством та Держгеонадрами. Отже, отримання дозволу може мати місце лише на підставі результатів досліджень, проведених у рамках проекту будівництва штучного водного. Зміст проекту будівництва штучного водного об’єкту в межах приватних земельних ділянок не регламентовані законодавством.

=== Вартість ===

Будівництво штучної водойми (ставка) – задоволення недешеве. Аналіз українського ринку показує, що вартість будівництва штучного ставка фахівцями складе 200–240 євро за квадратний метр поверхні. Ціна штучного ставка площею в 100м2 обійдеться від 24 тис. євро. Ціна включає устаткування, матеріали, роботи після декорування штучного ставка.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Перелік та зразки необхідних документів законодавством не передбачено. Органи або організації, що наділені повноваженнями щодо видачі дозволів ( розробки проектної документації ) можуть самі встановлювати примірний перелік документів необхідних для вчинення ними відповідних дій.

=== Строки розгляду питання ===
Строки розгляду питання створення штучних водойм (ставок) не регламентовані законодавством, і можуть коливатись від декількох місяців до року ( років).

=== Підстави для відмови ===
Підстави для відмови у створенні штучної водойми (ставок) встановлює кожен орган окремо, який містить у своїй структурі фаховий склад, що може прийняти кваліфіковане рішення щодо можливості та доцільності здійснення такого виду будівництва.

=== Порядок оскарження ===

Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

== Позасудовий порядок ==

=== Куди звернутися ===

Дії та бездіяльність органу або його працівника (службовця) можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено. Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

=== Вартість ===
Згідно ст. 21 Закону України „Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати. Крім тих випадків, коли права та інтереси особи перед органами влади або іншими підприємствами, установами, організаціями представлятимуть адвокати (юристи).

=== Перелік та зразки необхідних документів ===

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднання громадян, підприємствам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. 
Звернення може бути усним ( викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідному органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. 
Письмове звернення повинно бути підписано заявником ( заявниками) із зазначенням дати.

=== Строки розгляду питання ===
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 ст. 20 Закону України „Про звернення громадян"] звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду , про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. 
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею строку. 
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

=== Підстави для відмови ===

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором ( авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. 
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України “ Про звернення громадян”, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. 
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особа, яка подала звернення.

=== Порядок оскарження ===

Законодавством України передбачено право особи, чиї права порушено, обирати спосіб захисту шляхом звернення до вищестоящого в порядку відомчої підлеглості органу чи службової особи або шляхом безпосереднього звернення до суду. При цьому подання скарги до вищестоящих органів не позбавляє особу права звернення до суду. 
Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. 
Статтею 17 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 
Пропощений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. 
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування до суду має певні особливості, пов’язані з характером порушеного права. Такі позови підвідомчі судам загальної юрисдикції або адміністративним судам, юрисдикція яких відрізняється між собою. 
Статтею 19 Кодексу Адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, яка охоплює: 
* спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 
* спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. 
Частина спорів, пов’язаних з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження, розглядаються судами загальної юрисдикції. 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України] суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних чи оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

=== Вартість ===

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Зокрема, за подання до адміністративного суду та суду загальної юрисдикції позовів майнового та немайнового характеру справляється судовий збір 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Статтею 106 КАС України] встановлені вимоги до позовної заяви. Так, у позовній заяві зазначаються: 
# найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 
# ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 
# до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Порядок та розміри сплати судового збору, а також підстави звільнення від його сплати визначаються Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року. У разі необхідності до суду подається клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються. 

Адміністративний позов може містити вимоги про: 
* скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 
* зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 
* стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 
* виконання зупиненої чи невчиненої дії; 
* встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 
* примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. 
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. 
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. 
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України], позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і надсилається для розгляду судді. Подати позов можна, направивши його до суду поштою з усіма супровідними документами, або особисто передати позовну заяву в канцелярію суду. 
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 119 ЦПК], позовна заява складається і подається в письмовій формі. Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 статті 119 ЦПК], в позовній заяві має зазначатися наступна інформація: 
# назву та адресу суду, до якого подається позовна заява; 
# ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 
# зміст позовних вимог; 
# ціну позову щодо вимог матеріального характеру; 
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 
# перелік документів, доданих до позовної заяви. 
Після цього позовну заяву слід підписати і вказати дату її подання до суду. 
У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 
Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. 
Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

=== Строки розгляду питання ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. 
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. 
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. 

II. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 256 ЦПК України] позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

=== Підстави для відмови ===
I. В порядку адміністративного судочинства 
Стаття 109. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо:
1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі);
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
2. Про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
5. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. 

2. В порядку цивільного судочинства
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 122 ЦПК України]:
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

=== Порядок оскарження ===

1. В порядку адміністративного судочинства 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 186 КАС України] апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. 

2. В порядку цивільного судочинства 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 294 ЦПК України] апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

[[Категорія: Доробити]]