WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор

2024-01-21T18:59:31Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України «Про попереднє ув'язнення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Наказ Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0038-21#Text Наказ Міністерства оборони України від 03.11.2020 № 394 "Про затвердження Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я від 15.08.2014 № 1348/5/572 "Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі"]
== Коло осіб, які тримаються у слідчому ізоляторі ==
{| class="wikitable"
|-
| '''Ув'язнені особи''' ||
# Особи, які тримаються під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою, про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
# Особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили.
|}
{| class="wikitable"
|-
| '''Засуджені особи''' ||
# ''Вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі чи тяжкі кримінальні правопорушення,'' які на підставі статті 89 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України)] '''залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування;'''
# Особи, засуджені до обмеження волі, які на підставі статті 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] '''підлягають направленню до місця відбування покарання''';
# Особи, засуджені до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] '''підлягають відправленню до установ виконання покарань;'''
# Засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] '''тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО''' з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії;
# Особи, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] '''переміщуються під вартою з однієї установи до іншої.''' 
|}
== Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач ==
Відповідно до абз. 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення"] '''ув’язнені''' мають право одержувати '''передачі''' або '''посилки''' та '''грошові перекази''' і '''передачі'''.

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статті 114 КВК України], '''засуджені''' мають право без обмеження '''одержувати грошові перекази''' і '''відправляти грошові перекази''' родичам, а з '''дозволу адміністрації колонії''' - й іншим особам. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого.

Відповідно до пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0038-21#n279 розділу X] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0038-21#n2 Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців] '''засуджені військовослужбовці''' мають право '''одержувати''' і '''відправляти''' посилки (передачі) і бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого військовослужбовця.
=== Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази ===
* У національній валюті;
* Через поштові відділення, банки або касу СІЗО;
* Грошові перекази зараховуються на особові рахунки.
=== Процедура одержання та відправлення грошових передач ===
* Для здійснення грошової передачі '''ув’язненому''' чи '''засудженому''' родич або інша особа '''подає заяву у двох примірниках''', де зазначається '''сума коштів''', яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму.
* Особі, яка '''внесла кошти''', видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
* Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів '''ув’язненим''' чи '''засудженим''' подається особиста письмова заява начальнику СІЗО.
== Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей ==
* Передачі приймаються для '''ув’язнених''' загальною '''вагою не більше 50 кг''' на місяць.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих '''для хворих''', що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, '''вагітних жінок''' і '''жінок, що мають при собі дітей''', а також '''неповнолітніх'''.
|}
* Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n519 статті 76] КВК України засуджені '''військовослужбовці''' мають право на одержання посилок (передач) і бандеролей '''без обмеження їх кількості.'''
* '''Засуджені''' одержують посилки (передачі) і бандеролі відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статті 112 КВК України]:
# Число посилок (передач) і бандеролей, що одержують засуджені до арешту та позбавлення волі, не обмежується;
# Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їхнього лікування.
# Максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими правилами;

=== Процедура одержання ув'язненими і засудженими передач ===
{| class="wikitable" style="vertical-align:top"
|-
! '''Порядок''' !! '''Алгоритм дій''' !! '''Примітка'''
|- style="vertical-align:top"
| '''Заповнення і підпис заяви''' ||
Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує [https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/74/f487079n1032.doc заяву] у двох примірниках ''(додаток 17 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Мінюсту від 14.06.2019 № 1769/5]'', обидва примірники заяви, передачу, паспорт або інший документ, що посвідчує особу, здає молодшому інспектору чергової зміни, який перевіряє вміст передачі за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає її відповідно до порядку огляду вмісту посилок (передач) та бандеролей ''(додаток 18 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил])''.
||
# Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів;
# Для приймання передач обладнується окрема кімната;
# У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, '''скринька для скарг та заяв''';
# На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу приймання передач, надання побачень, перелік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув’язненим і засудженим;
# Приймання передач, адресованих хворим, які перебувають у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до чинного законодавства.
|- style="vertical-align:top"
| '''Звірка''' || Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі. ||
|- style="vertical-align:top"
| '''Отримання передачі ув'язненим, засудженим''' || Після приймання передачі молодший інспектор чергової зміни повертає перший примірник заяви особі, яка принесла передачу, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого щодо одержання передачі долучає до його особової справи.
У картці обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей (додаток 19) робиться відмітка про одержання передачі, її вміст і вагу, після чого передачу видають зазначеним особам.

Отримані від родичів ув’язнених та засуджених чи інших осіб лікарські засоби або їх аналоги зберігаються в медичній частині (лікарняному закладі) в окремих шафах. Їх облік та видачу здійснюють працівники медичної частини (лікарняного закладу) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767]. У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу адміністрація СІЗО робить про це відмітку на другому примірнику заяви. Вміст передачі повертають особам, які принесли передачу (за можливості), або знищують за згодою ув’язненого чи засудженого, про що складається акт, який підписує персонал СІЗО, ув’язнений або засуджений. Ув’язнений або засуджений може викласти в акті зауваження та пояснення щодо причин відмови прийняти передачу. Після цього акт разом з другим примірником заяви на приймання передачі долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
|
# У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим.
# Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО.
# У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата.
# Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством.
|}
=== Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках: ===
* звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО;
* смерті ув’язненого чи засудженого;
* відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, вибуття більше ніж на добу;
*перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в лікарняному закладі або закладі охорони здоров’я);
* відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу;
* відбування стягнення у вигляді поміщення до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери);
* наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого одержати передачу.
{| class="wikitable"
|-
| '''Зверніть увагу!!!''' У разі виявлення в посилках і бандеролях продуктів харчування, речей і предметів, я'''кі заборонені для зберігання і використання ув’язненими та засудженими''' і за передавання яких передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність, проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.
Виявлені в посилках і бандеролях продукти харчування, речі і предмети, які заборонено передавати ув’язненим і засудженим, за їх письмовою заявою можуть бути здані на склад СІЗО з метою повернення родичам або іншим особам, зазначеним у заяві.

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника '''знищуються в присутності адресата''', про що '''складається акт''', який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим.
|}
=== Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках: ===
* Звільнення або вибуття адресата із СІЗО;
* Смерті ув’язненого чи засудженого;
* Наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого.
* Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню".
* Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту за формою.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим н'''е пізніше доби з дня їх отримання''', а у випадку '''тимчасового вибуття''' цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. '''Посилки та бандеролі''', що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, з'''даються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері'''. '''Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки!!!'''
|}
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2024-01-21T18:38:13Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5 «Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
== Порядок надання і проведення побачень ==
'''Засудженому гарантується право на побачення.''' Порядок надання і проведення побачень із засудженими до позбавлення волі встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України] (КВК України) та розділами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 XIV] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n310 XV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань ].

Засуджені мають право на короткострокові побачення тривалістю до чотирьох годин і тривалі побачення - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і '''подружжю, яке''' проживало однією сім'єю, але '''не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти'''.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.

'''Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є:'''
* паспорт;
* для неповнолітніх - свідоцтво про народження.
'''Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є:'''
* свідоцтво про шлюб;
* для подружжя, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі - свідоцтво про народження спільних неповнолітніх дітей.
Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння побачення не надається. Також побачення не надається у разі письмової заяви засудженого про відмову від його проведення.

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому пунктом 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n531 розділу ХXIV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань].

Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.

Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого.

'''Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться.''' У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.

У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговий помічник начальника установи виконання покарань, які приймають остаточне рішення.

За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання.
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 першою статті 59 Конституції України] закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378 частини третьої статті 63 Конституції України] засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду.

Для одержання правничої допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці.

Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правничої допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою. Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги.

Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 Кримінально-виконавчим кодексом України], не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою.

Одержання правничої допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я.
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови та надання доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати '''15 хвилин'''.

Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації.

''Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань''.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.

'''Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи''' час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. '''Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою''', '''в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.'''

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

''У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.''

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиничної камери), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї). Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон.

''Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується.''

Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.

'''Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються.'''

Для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп’ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас.

Доступ до Інтернету засудженим надається виключно у приміщенні інтернет-класу, надання його в інший спосіб, у тому числі у жилих приміщеннях та камерах, забороняється.

У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.

Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки.

'''Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:'''
* вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
* формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
* відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.
Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

Відомості про надання засудженим права на користування Інтернетом обов’язково реєструються у журналі обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет.

Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи.

Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх

2023-12-20T09:53:01Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]

== Визначення поняття неповнолітньої особи в законодавстві ==
'''''Неповнолітньою вважається дитина у віці від 14-ти до 18-ти років''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n46 стаття 6 Сімейного кодексу України]).

== Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення вчинені неповнолітніми ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#n150 статтею 6] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”] передбачено, '''що суди розглядають справи щодо неповнолітніх, які вчинили адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років.'''

Такі справи розглядаються спеціально уповноваженими на те суддями (складом суддів) за участю представників служб у справах дітей, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП) '''''справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років розглядаються виключно суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.'''''

Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n4039 другою статті 522 Митного кодексу України] (надалі - МК України) визначено, що '''''усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).'''''

== Загальні засади адміністративної відповідальності неповнолітніх ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 2 КУпАП] законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text МК України].

'''''Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n68 стаття 12 КУпАП]).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n3710 частиною другою статті 459 МК України] '''''суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку.'''''

Відповідно до вимог, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n327 пунктом другим частини першої статті 247 КУпАП] '''''провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема, недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку.'''''

'''''Отже, неповнолітня особа у віці від 14 - ти до 16-ти років, - не може бути притягнута до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.'''''

В будь-якому разі, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n173 пунктом четвертим частини першої статті 34 КУпАП] - '''''вчинення правопорушення неповнолітнім визнається обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.'''''

=== Відповідальність неповнолітніх на загальних підставах за вчинення певних складів адміністративних правопорушень передбачених КУпАП ===
Частиною другою статті 13 КУпАП передбачено, що '''у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text статтями''' 44, 51, 121 - 127, 130, 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 1734, 174, 1831, 185, 190 - 195 цього Кодексу'''], '''вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах'''. '''

''З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника'' '''''до зазначених осіб''''' (''за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]'') '''''можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text статтею 241 КУпАП]''''' (''п.п. 4 п. 2 зазначеної Консультації'').

=== Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Частиною першою статті 13 КУпАП] передбачено, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 241 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]:
* зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
* попередження;
* догана або сувора догана;
* передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Зазначені зходи впливу, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 частиною другою статті 13 КУпАП], - можуть бути застосовані, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, і до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 частиною другою статті 13 КУпАП] ('''''окрім вчинення правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text статтею 185 КУпАП]''''').

'''Отже, за інші адміністративні правопорушення, що не зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n70 частині другій статті 13 КУпАП], з передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] (окрім вчинення правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 185 КУпАП]) повинні бути застосовані виключно заходи впливу, передбачені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n125 241 КУпАП].'''

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] відсутні докладні роз’яснення та особливостей застосування заходів впливу до неповнолітніх у вигляді:
* зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
* догани або суворої догани;
* передачі неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Тому суд при застосуванні зазначених заходів впливу повинен виходити з буквального змісту заходу, що застосовується судом виходячи з загальних засад права та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06#Text постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"] передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, пікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд повинен вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неприпустимо передавати неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу - за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян - на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити.

Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 26 КУпАП]).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 пунктом 2 частини першої статті 284 КУпАП] при застосуванні заходів впливу, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 241 цього Кодексу] суд виносить постанову, яка згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 285 КУпАП] оголошується негайно після закінчення розгляду справи, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. 

===Особливості застосування до неповнолітніх видів адміністративних стягнень й виконання постанов про накладення адміністративних стягнень===
{| class="wikitable"
|-
! Види адміністративних стягнень за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top частиною першою статті 24 КУпАП] !! Особливості застосування до неповнолітніх !! Зміст виду відповідальності та особливостей (в разі наявності)
|-
|-
| штраф [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top ''(пункт 2)''] || '''Наявні''' || Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичнихосіб за адміністративні правопорушення у випадках та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n138 стаття 27 КУпАП]).

'''Виконання постанови про накладення штрафу передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top статтями 307-310 КУпАП].'''

'''У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top частина друга статті 307 КУпАП]).'''
|-

|-
| громадські роботи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top ''(пункт 51)''] || '''Наявні''' || Громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, '''у вільний від роботи чи навчання час''' безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n156 стаття 301 КУпАП]).
Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Громадські роботи не призначаються особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.

Провадження про виконання постанови про застосування громадських робіт передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top статтями 3211-3214 КУпАП].

'''Громадські роботи виконуються''' не більш як чотири години на день, а '''неповнолітніми - дві години на день ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top частина друга статті 3212 КУпАП]).'''
|-

|-
| суспільно корисні роботи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top ''(пункт 61)''] || '''Наявні''' || Суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4064 стаття 311 КУпАП]).

Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, '''а неповнолітніми - не більше двох годин на день'''.

Суспільно корисні роботи не призначаються особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.

Провадження по виконанню постанови про застосування суспільно корисних робіт передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top статтями 3251-3254 КУпАП].
|- |-
| адміністративний арешт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top ''(пункт 7)''] || '''Не може застосовуватись до неповнолітніх''' || Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top стаття 32 КУпАП]).
'''Адміністративний арешт не може застосовуватись''' до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, '''до осіб, які не досягли вісімнадцяти років''', до осіб з інвалідністю першої і другої груп.
|-
| арешт з утриманням на гауптвахті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top ''(пункт 8)'']|| '''Не може застосовуватись до неповнолітніх''' || На строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини '''виповнилося 18 років''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text частина перша статті 15 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”]).
|-
|}

=== Обов'язок неповнолітнього відшкодувати заподіяну шкоду ===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 40 КУпАП], якщо у результаті вчинення неповнолітнім ('''''у віці від 16 років''''') адміністративного правопорушення '''заподіяно майнову шкоду '''громадянинові, підприємству, установі або організації '''у розмірі не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''', '''''то суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її''''' '''за умови, якщо неповнолітній має самостійний заробіток'''.

'''В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди неповнолітнім, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 частина третя статті 40 КУпАП]).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частиною третьою статті 33 Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України) неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1179 ЦК України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Частиною першою статті 1179 ЦК України] встановлено, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. 
Випадки відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою внаслідок вчинення нею адміністративного правопорушення, її батьками (усиновлювачами), піклувальником, опікуном, - окреслені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частині 2 статті 1179, частині 2 статті 1180, частині 2 статті 1182 ЦК України].

=== Відповідальність неповнолітніх за митні правопорушення ===
Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 частина четверта статті 2 КУпАП]).

У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 статті 459 МК України] адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом. Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Частиною другою статті 522 МК України] визначено, що усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами (суддями).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 частиною першою статті 461 МК України] за порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення:
# попередження;
# штраф;
# конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Статтею 465 МК України] визначено, що конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 частини першої статті 461 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text МК України], і безоплатній передачі їх у власність держави. При цьому моторні транспортні засоби та несамохідні транспортні засоби, що буксируються ними, розглядаються як самостійні об'єкти конфіскації.

Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

'''Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 частини першої статті 461 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text МК України], застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.'''

== Відповідальність інших осіб за вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень передбачених КУпАП ==
'''''1) Адміністративна відповідальність інших осіб за вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]:'''''

'''''Вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], крім порушень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text частинами третьою або четвертою статті 1734 КУпАП]''''', - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text частина третя статті 184 КУпАП]).

'''Вчинення неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років діяння, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text частиною першою статті 1734 КУпАП], - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text частина третя статті 1734 КУпАП]).'''

'''Вчинення неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років діяння, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text частиною другою статті 1734 КУпАП], - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text частина четверта статті 1734 КУпАП]).'''

'''''2) Обов'язок батьків або осіб, які їх замінюють сплатити штраф за особу, віком від 16 до 18 років, до якої за вчинення адміністративного правопорушення застосовано штраф:'''''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Частиною другою статті 307 КУпАП] передбачено, що '''у разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративне правопорушення''', '''''штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.'''''

'''''3) Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою внаслідок вчинення нею адміністративного правопорушення, її батьками (усиновлювачами), піклувальником, опікуном:'''''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина друга статті 1179 ЦК України] - у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

''Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина третя статті 1179 ЦК України]).
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина друга статті 1180 ЦК України] - у разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. ''Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина друга статті 1182 ЦК України] - якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Суди]]

Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх

2023-12-11T13:00:29Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]

== Визначення поняття неповнолітньої особи в законодавстві ==
'''''Неповнолітньою вважається дитина у віці від 14-ти до 18-ти років''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 6 Сімейного кодексу України]).

== Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення вчинені неповнолітніми ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#n150 статтею 6] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”] передбачено, '''що суди розглядають справи щодо неповнолітніх, які вчинили адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років.'''

Такі справи розглядаються спеціально уповноваженими на те суддями (складом суддів) за участю представників служб у справах дітей, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)] '''''справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років розглядаються виключно суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.'''''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Частиною 2 ст. 522 Митного кодексу України] (надалі - МК України) визначено, що '''''усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).'''''

== Загальні засади адміністративної відповідальності неповнолітніх ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 2 КУпАП] законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text МК України].

'''''Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 12 КУпАП]).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 частиною другою ст. 459 МК України] '''''суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку.'''''

Відповідно до вимог, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 пунктом другим частини першої статті 247 КУпАП] '''''провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема, недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку.'''''

'''''Отже, неповнолітня особа у віці від 14 - ти до 16-ти років, - не може бути притягнута до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.'''''

В будь-якому разі, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 пунктом четвертим частини першої ст. 34 КУпАП] - '''''вчинення правопорушення неповнолітнім визнається обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.'''''

=== Відповідальність неповнолітніх на загальних підставах за вчинення певних складів адміністративних правопорушень передбачених КУпАП ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Частиною 2 ст. 13 КУпАП] передбачено, що '''у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text статтями''' 44, 51, 121 - 127, 130, 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 1734, 174, 1831, 185, 190 - 195 цього Кодексу'''], '''вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах'''. '''

''З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника'' '''''до зазначених осіб''''' (''за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]'') '''''можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text статтею 241 КУпАП]''''' (''п.п. 4 п. 2 зазначеної Консультації'').

=== Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Частиною 1 ст. 13 КУпАП] передбачено, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 241 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]:
* зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
* попередження;
* догана або сувора догана;
* передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Зазначені зходи впливу, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ч. 2 ст. 13 КУпАП], - можуть бути застосовані, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, і до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ч. 2 ст. 13 КУпАП] ('''''окрім вчинення правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text статтею 185 КУпАП]''''').

'''Отже, за інші адміністративні правопорушення, що не зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 частині 2 статті 13 КУпАП], з передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] (окрім вчинення правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 185 КУпАП]) повинні бути застосовані виключно заходи впливу, передбачені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 241 КУпАП].'''

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] відсутні докладні роз’яснення та особливостей застосування заходів впливу до неповнолітніх у вигляді:
* зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
* догани або суворої догани;
* передачі неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Тому суд при застосуванні зазначених заходів впливу повинен виходити з буквального змісту заходу, що застосовується судом виходячи з загальних засад права та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06#Text постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"] передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, пікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд повинен вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неприпустимо передавати неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу - за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян - на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити.

Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 26 КУпАП]).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 п. 2 ч. 1 ст. 284 КУпАП] при застосуванні заходів впливу, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 241 цього Кодексу] суд виносить постанову, яка згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 285 КУпАП] оголошується негайно після закінчення розгляду справи, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. 

===Особливості застосування до неповнолітніх видів адміністративних стягнень й виконання постанов про накладення адміністративних стягнень===
{| class="wikitable"
|-
! Види адміністративних стягнень за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top частиною першою статті 24 КУпАП] !! Особливості застосування до неповнолітніх !! Зміст виду відповідальності та особливостей (в разі наявності)
|-
|-
| штраф [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top ''(пункт 2)''] || '''Наявні''' || Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичнихосіб за адміністративні правопорушення у випадках та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top ст. 27 КУпАП]).

'''Виконання постанови про накладення штрафу передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top статтями 307-310 КУпАП].'''

'''У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top частина друга статті 307 КУпАП]).'''
|-

|-
| громадські роботи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top ''(пункт 51)''] || '''Наявні''' || Громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, '''у вільний від роботи чи навчання час''' безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top стаття 301 КУпАП]).
Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Громадські роботи не призначаються особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.

Провадження про виконання постанови про застосування громадських робіт передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top статтями 3211-3214 КУпАП].

'''Громадські роботи виконуються''' не більш як чотири години на день, а '''неповнолітніми - дві години на день ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top частина друга статті 3212 КУпАП]).'''
|-

|-
| суспільно корисні роботи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top ''(пункт 61)''] || '''Наявні''' || Суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top стаття 311 КУпАП]).

Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, '''а неповнолітніми - не більше двох годин на день'''.

Суспільно корисні роботи не призначаються особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.

Провадження по виконанню постанови про застосування суспільно корисних робіт передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top статтями 3251-3254 КУпАП].
|- |-
| адміністративний арешт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top ''(пункт 7)''] || '''Не може застосовуватись до неповнолітніх''' || Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top стаття 32 КУпАП]).
'''Адміністративний арешт не може застосовуватись''' до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, '''до осіб, які не досягли вісімнадцяти років''', до осіб з інвалідністю першої і другої груп.
|-
| арешт з утриманням на гауптвахті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top ''(пункт 8)'']|| '''Не може застосовуватись до неповнолітніх''' || На строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини '''виповнилося 18 років''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text частина перша статті 15 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”]).
|-
|}

=== Обов'язок неповнолітнього відшкодувати заподіяну шкоду ===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 40 КУпАП], якщо у результаті вчинення неповнолітнім ('''''у віці від 16 років''''') адміністративного правопорушення '''заподіяно майнову шкоду '''громадянинові, підприємству, установі або організації '''у розмірі не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''', '''''то суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її''''' '''за умови, якщо неповнолітній має самостійний заробіток'''.

'''В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди неповнолітнім, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 частина третя ст. 40 КУпАП]).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 33 Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України) неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1179 ЦК України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Частиною 1 ст. 1179 ЦК України] встановлено, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. 
Випадки відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою внаслідок вчинення нею адміністративного правопорушення, її батьками (усиновлювачами), піклувальником, опікуном, - окреслені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частині 2 статті 1179, частині 2 статті 1180, частині 2 статті 1182 ЦК України] (п. 5 зазначеної Консультації).

=== Відповідальність неповнолітніх за митні правопорушення ===
Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ч. 4 ст. 2 КУпАП]).

У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 ст. 459 МК України] адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом. Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Частиною 2 ст. 522 МК України] визначено, що усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами (суддями).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 ч. 1 ст. 461 МК України] за порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення:
# попередження;
# штраф;
# конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Статтею 465 МК України] визначено, що конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 частини першої статті 461 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text МК України], і безоплатній передачі їх у власність держави. При цьому моторні транспортні засоби та несамохідні транспортні засоби, що буксируються ними, розглядаються як самостійні об'єкти конфіскації.

Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

'''Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 частини першої статті 461 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text МК України], застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.'''

== Відповідальність інших осіб за вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень передбачених КУпАП ==
'''''1) Адміністративна відповідальність інших осіб за вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]:'''''

'''''Вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], крім порушень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text частинами третьою або четвертою статті 1734 КУпАП]''''', - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ч. 3 ст. 184 КУпАП]).

'''Вчинення неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років діяння, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text частиною 1 статті 1734 КУпАП], - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ч. 3 статті 1734 КУпАП]).'''

'''Вчинення неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років діяння, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text частиною 2 статті 1734 КУпАП], - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ч. 4 статті 1734 КУпАП]).'''

'''''2) Обов'язок батьків або осіб, які їх замінюють сплатити штраф за особу, віком від 16 до 18 років, до якої за вчинення адміністративного правопорушення застосовано штраф:'''''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Частиною 2 ст. 307 КУпАП] передбачено, що '''у разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративне правопорушення''', '''''штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.'''''

'''''3) Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою внаслідок вчинення нею адміністративного правопорушення, її батьками (усиновлювачами), піклувальником, опікуном:'''''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 2 статті 1179 ЦК України] - у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

''Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 3 статті 1179 ЦК України]).
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 2 статті 1180 ЦК України] - у разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. ''Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 2 статті 1182 ЦК України] - якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Суди]]

Забезпечення засобами індивідуального захисту медичних працівників під час дії карантину

2023-10-12T13:00:11Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0722282-20#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28 березня 2020 року № 772 "Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1494-18#Text Наказ Міністерства соціальної політики України від 29 листопада 2018 року № 1804 "Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці"]
== Загальна інформація ==
'''Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)''' - всі засоби, які призначені для носіння і використання працівником з метою індивідуального захисту від одного або більше ризиків, які могли б становити загрозу безпеці та здоров’ю на роботі, а також будь-які пристосування, аксесуари чи змінні компоненти, призначені для цієї мети (пункт 4 розідлу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1494-18#Text Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29 листопада 2018 року № 1804]).

Сьогоднішня ситуація в України довела суспільству, що під час поширення епідемії коронавірусної інфекції, засобами індивідуального захисту впершу чергу мають бути забезпечені лікарі, які боряться з цим небезпечним вірусом.

''Центром громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України визначений перелік засобів індивідуального захисту для медичних працівників, зокрема'':
* '''Маска''' (призначена для зменшення виділення збудників інфекційних хвороб з дихальних шляхів);
* '''Респіратор''' (використовують під час роботи з пацієнтами, що мають інфекції із повітряно-краплинним шляхом передавання: туберкульоз, кір, вітряну віспу, а також для догляду за пацієнтами, що мають інфекцію з невідомими шляхами передавання);
* '''Халат''' (використовується, щоб захистити шкіру та попередити забруднення одягу під час роботи);
* '''Рукавички''' (використовують, коли є передбачуваний безпосередній контакт з кров’ю або іншими біологічними рідинами, слизовими оболонками та потенційно інфікованими матеріалами; коли є безпосередній контакт із пацієнтами, які інфіковані патогенами, що передаються контактним шляхом а також під час роботи із потенційно забрудненим обладнанням і поверхнями, що використовують під час догляду за хворими);
* '''Окуляри/захисний щиток''' (використовують, щоб захистити очі від потрапляння вірусної інфекції).
'''Важливо знати, що всі засоби індивідуального захисту, які використовують медичні працівники, повинні відповідати вимогам державних стандартів.'''
== Що варто знати про забезпечення медичних працівників засобами індивідуального захисту? ==
У статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] зазначено, що людина, її життя і здоров'я, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У теперішніх умовах вказана норма для держави має бути пріоритетною і тому надзвичайно важливим є питання забезпечення засобами індивідуального захисту медичних працівників, оскільки від такого забезпечення безпосередньо залежить їх життя, а також життя та здоров'я інших людей.

Варто зазначити, що відповідно до статті 163 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України], статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону України "Про охорону праці"] видача спеціального одягу та інших засобів індивідуального захисту на роботах зі шкідливими '''та небезпечними умовами праці''', а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

'''Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.'''

Також згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n107 статті 9] Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" витрати, пов'язані з епідеміологічним обстеженням і ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Крім того, [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0722282-20#Text наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 березня 2020 року № 772 "Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)"] затверджені Стандарти медичної допомоги COVID -19, які визначають види засобів індивідуального захисту, що мають використовуватись при наданні медичної допомоги (медична маска, ізоляційний халат, рукавички, захист очей, чоботи або закрите взуття). Типи ЗІЗ при COVID-19 за умовами роботи, типом персоналу та виду діяльності містяться в [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0722282-20#Text додатку 6] до вказаних Стандартів.
== Компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття ==
Відповідно до статті 164 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.
[[Категорія:охорона праці]]

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2023-09-15T07:28:10Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 '''"'''Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/677-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2021 року № 677 "Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2023-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651] на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 '''відмінено''' з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
|}

==Загальна інформація==
'''Карантин''' - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).

Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я ([https://moz.gov.ua/ Міністерство охорони здоров'я України]), за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну '''негайно''' доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).
==Обмеження прав фізичних і юридичних осіб умовах карантину==
В Україні в умовах карантину можуть бути обмежені окремі права фізичних і юридичних осіб.

♦ '''Право на вільне пересування'''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] наділяє повноваженнями місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі потреби – проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів в умовах карантину, а також створювати на в'їздах і виїздах з території карантину контрольно-пропускні пункти. Так, це є обмеженням прав людини на свободу пересування, закріплених у статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]. Однак, пункт 4 статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_059 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] встановлює, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлено законом і виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві. 
До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред’явили '''довідку''', що дає право на виїзд за межі території карантину (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]). 
♦ '''Право на освіту.''' Під час карантину існують певні обмеження щодо права на освіту, що полягає у забороні під час карантину відвідування закладів освіти її здобувачами, однак освітян ніхто не обмежує у праві здобувати освіту [[Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах|дистанційно]]. 
♦ '''Право на мирні зібрання.''' Обмежено також право особи на свободу [[проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій|мирних зібрань]].
==Обмежувальні протиепідемічні заходи у зв'язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2==
{| class="wikitable"
|'''З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року''' на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами)], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"].
|}
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - Постанова)] залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) встановлюється “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19

“Зелений”, “жовтий” та “помаранчевий” рівні епідемічної небезпеки визначаються керівником робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов’язаної із поширенням на території України COVID-19, за результатами щоденної оцінки відповідних ознак епідемічної небезпеки.
Інформація про зазначені рівні розміщується на офіційному інформаційному [http://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України] та веб-сайті [https://moz.gov.ua Міністерства охорони здоров’я].
===“Зелений” рівень епідемічної небезпеки===
З 17 червня 2021 року '''на території України встановлюється “зелений” рівень епідемічної небезпеки,''' відповідно до якого забороняється:
*перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;
*перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні;
*самовільно залишати місця самоізоляції;
*перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства, в яких відсутній поліс (свідоцтво, сертифікат) страхування, що виданий страховою компанією, яка зареєстрована в Україні, або іноземною страховою компанією, яка має представництво на території України чи договірні відносини із страховою компанією-партнером на території України (асистанс), покриває витрати, пов’язані з лікуванням COVID-19, та діє на строк перебування в Україні, крім:
#іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями, або осіб, які потребують додаткового захисту;
# працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей;
# водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад;
#військовослужбовців (підрозділів) збройних сил держав-членів НАТО та держав-учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил.
У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1710-17#Text Закону України “Про прикордонний контроль”];
*перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства без негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведено не більш як за 72 години до перетину державного кордону; або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (далі - документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації), виданого відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил (2005 рік) або відповідно до досягнутих з іноземними державами домовленостей про взаємне визнання документів про вакцинацію від COVID-19; або іноземного COVID-сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат), або не менш ніж однією дозою однодозної вакцини чи не менш ніж двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби (далі - іноземний сертифікат), виданого уповноваженими установами держав - членів довірчої мережі Європейського Союзу, крім:
#іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 12 років;
#іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями, або осіб, які потребують додаткового захисту;
#працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей;
#водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад;
#військовослужбовців (підрозділів) збройних сил держав-членів НАТО та держав-учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил.
У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1710-17#Text Закону України “Про прикордонний контроль”];
*перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства, які підлягають самоізоляції, без встановленого та активованого мобільного додатка електронного сервісу “Вдома” Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - мобільний додаток). У разі неможливості встановлення мобільного додатка, відмови від його встановлення уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє такій особі у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1710-17#Text Закону України “Про прикордонний контроль”];

*перетин контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них іноземцями та особами без громадянства без наявного поліса (свідоцтва, сертифіката) страхування, що виданий страховою компанією, яка зареєстрована в Україні, або іноземною страховою компанією, яка має представництво на території України чи договірні відносини із страховою компанією - партнером на території України (асистанс), покриває витрати, пов’язані з лікуванням COVID-19, і діє на строк перебування в Україні, крім:
#іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України;
# працівників представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні.
У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у в’їзді на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзді з них згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2015-%D0%BF#Text Порядком в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 367], та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/815-2019-%D0%BF#Text Порядком в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 р. № 815];
*проведення масових (культурних, спортивних, розважальних, соціальних, релігійних, рекламних, наукових, освітніх, професійних тематичних та інших) заходів (у тому числі в розважальних закладах (нічних клубах) і закладах громадського харчування) без одягнутих усіма учасниками та організаторами заходу засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Обмеження, передбачені цим підпунктом, не застосовуються за умови наявності в усіх учасників та організаторів заходу документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього COVID-сертифіката України, виданого в Україні відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/677-2021-%D0%BF#Text Порядку формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2021 р. № 677 “Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби”], або іноземного сертифіката, за умови підтвердження чинності зазначених сертифікатів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/677-2021-п#Text постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2021 року № 677 “Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби]”;
* здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.

*діяльність суб’єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких:
#не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра;
#не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням;
#здійснюється обслуговування покупців без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, за винятком обслуговування за межами будівлі суб’єкта господарювання (через вікна видачі, тераси тощо);
#не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).
===“Жовтий” рівень епідемічної небезпеки===
“Жовтий” рівень епідемічної небезпеки встановлюється одночасно на території всіх регіонів рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров’я, яке розміщується на офіційному інформаційному [https://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України].

У разі встановлення “жовтого” рівня епідемічної небезпеки додатково встановлюються заборони, передбачені пунктом 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови].
===“Помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки===
“Помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки є попереджувальним рівнем, який свідчить про ускладнення епідемічної ситуації в регіоні, що може призвести до запровадження посилених обмежувальних протиепідемічних заходів.
Додатково на території регіонів, на яких установлено “помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки, рішенням регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій запроваджуються посилені заходи контролю за дотриманням на території регіону встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів, готовності закладів охорони здоров’я до прийому хворих на COVID-19, виявлення та реєстрації осіб з підозрою на COVID-19 відповідно до стандартів Міністерства охорони здоров’я.
===“Червоний” рівень епідемічної небезпеки===
“Червоний” рівень епідемічної небезпеки встановлюється рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров’я протягом 48 годин з моменту настання підстав, передбачених пунктом 3-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови], яке розміщується безпосередньо на офіційному інформаційному [http://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України].

На території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково встановлюються заборони, передбачені пунктом 3-5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2021-%D0%BF#n2 Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №270 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236"] в пункт 3-5 внесено зміни, відповідно до яких на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково забороняється: 
'''перебування без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно:'''
*на територіях закладів охорони здоров’я та освіти;
*в підземних переходах;
*на зупинках громадського транспорту;
*на інших територіях загального користування у разі неможливості дотримання фізичної дистанції не менше 1 метра.
==Додаткові обов’язки під час карантину==
Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, '''зобов'язані:''' 1. вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб; 2. виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються; 3. проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження (стаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).

Крім того, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи. За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів та закладів несуть відповідальність згідно із законом (частина третя статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).
==Відповідальність ==
'''Відповідальність''' за порушення, вчинені в період карантину передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України].

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]''' передбачає відповідальність за: 
'''Стаття 44-3''':
*'''порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб"], іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами''' (''тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
*'''перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно''' (''тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
'''Стаття 164-14''':
* здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування визначених законодавством процедур закупівель; оцінка пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій), тендерних пропозицій не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційної пропозиції), тендерної пропозиції, що міститься в документації конкурсних торгів (кваліфікаційній документації), тендерній документації; укладення з учасником, який став переможцем торгів, договору про закупівлю за цінами і обсягами, що не відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації), тендерної документації; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі відповідно до вимог законодавства; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі, що здійснюються відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"; ненадання інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законом (''тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] передбачає відповідальність за: 
'''Стаття 325''':
*Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань (''карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк'').
*Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (''караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років'').
Також у зв’язку із загрозою розповсюдження коронавірусу, за певних обставин можливе вчинення інших правопорушень у період карантину:
#'''Незаконне розголошення персональних даних'''. Мали місце опублікування персональних даних (ПІБ, місця проживання, дані родичів) осіб, у яких була підозра на захворювання. Стаття 182 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу.
#'''Грубе порушення громадського порядку під час здійснення евакуації громадян та забезпечення їм умов обсервації.''' За такі дії передбачена кримінальна відповідальність статтею 296 Кримінального кодексу України.
#'''Дії, пов’язанні з нанесенням тілесних ушкоджень іншим особам''' (починаючи з легких тілесних – синців та саден) є кримінально караними діяннями, за які передбачена кримінальна відповідальність статтями 121-125, 128 КК України.
#'''Дії пов’язанні з завданням шкоди майну''' ( кримінальна та цивільно-правова відповідальність).
==Корисні посилання==
*[https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/227372381965839/?__tn__=kC-R&eid=ARDAN4C9fASUVyPH428Vtaopr9WBWHKxhRVxCjW0LLjmlKc-l8A99GFQV3-AM1KCt-B7a0tXoDKDqfL1&hc_ref=ARQHqU3uuYvJ6QBlSRsjOEDYEbUBiBT48ZBljHAd-7y-5zTgkLIHZdnQQCC7oR7EbjY&fref=nf&__xts__ Відеоролик системи надання безоплатної правової допомоги щодо введення на території України карантину]
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/1383462811861812/UzpfSTEwMDAwNDEwNDI4MTQwNjpWSzoxNDEyNTc5MTU1NTk2MTIx/?multi_permalinks=1412579155596121&notif_id=1585303260676912&notif_t=group_activity Відеоролик "Карантин: обмеження прав та відповідальність за порушення"]
==Див. також==
*[[Заходи запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19]]
*[[Відпустка на період карантину]]
*[[Оплата праці працівників закладів освіти і науки в умовах карантину]]
* [[Компенсація вартості квитків у зв’язку з припиненням перевезення пасажирів під час епідемії коронавірусу|Компенсація вартості квитків у зв'язку з припиненням перевезення пасажирів під час епідемії коронавірусу]]
*[[Особливості надомної та дистанційної роботи в умовах карантину]]
*[[Особливості отримання та оплати «лікарняних» на період карантину|Особливості отримання "лікарняних" на період карантину]]
*[[Лікарняний по догляду за дитиною під час карантину. Право перейти на особливий режим роботи в умовах карантину]]
*[[Звільнення від оподаткування на період здійснення заходів спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби]]
*[[Умови введення надзвичайного стану]]
*[[Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину]]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Право на освіту]]

Відповідальність за незаконне збагачення

2023-08-17T10:54:09Z

Riabyi.oleksandr: /* Що відноситься до законних доходів особи? */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]
== Що варто розуміти під незаконним збагаченням особи? ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 ст. 3685] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] під незаконним збагаченням варто розуміти набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи. 
Особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у п. 1 ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 ст. 3] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"]. 
Під набуттям активів слід розуміти набуття їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. 
Під активами слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
== Що відноситься до законних доходів особи? ==
'''Під законними доходами особи слід розуміти доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 Закону України "Про запобігання корупції"].'''

''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону України «Про запобігання корупції»] законними доходами особи вважаються:''
* заробітна плата (грошове забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом;
* гонорари;
* дивіденди;
* проценти;
* роялті - платежі за користування, котрі «ліцензіат» сплачує «ліцензіару» (продавцю ліцензії) за поточне користування активами;
* страхові виплати;
* благодійна допомога;
* пенсія;
* доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав;
* подарунки;
* грошові активи;
* готівкові кошти;
* кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку;
* внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ;
* кошти, позичені третім особам;
* активи у дорогоцінних (банківських) металах.
== Яка відповідальність за незаконне збагачення? ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 ст. 3685] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачена кримінальна відповідальність за незаконне збагачення у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 
Про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави може бути подано відповідний позов до суду, при цьому, представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. 
У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора. 
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред’явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. 
Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються [https://hcac.court.gov.ua/hcac/info_sud/competence/ Вищим антикорупційним судом] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6195 стаття 23] Цивільного процесуального кодексу України).

Позов про визнання необґрунтованими активів та їхнє стягнення в дохід держави пред'являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/263-20#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів"] (тобто після 28.11.2019), якщо різниця між їхньою вартістю та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також щодо доходів від цих активів. 
У разі якщо ухвалення судового рішення щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може вплинути на права та обов’язки третіх осіб щодо таких активів, позивач зобов’язаний одночасно з пред’явленням позову повідомити про це таких третіх осіб і подати до суду заяву про залучення їх до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви мають бути додані докази про направлення копій заяви особам, про залучення яких як третіх осіб подана заява. 
Судом апеляційної інстанції у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Правовий статус викривачів корупції

2023-08-17T10:17:12Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12 Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу]"
== Хто такий викривач ? ==
Згідно з абз. 20 ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n6 ст. 1] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон)] '''викривач''' - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язаних з корупцією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n630 ч. 3 ст. 272]).

Разом з тим, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування та є заявником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 п. 16-2 ч. 1 ст. 3] КПК України).
== Які права має викривач? ==
Стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 533] Закону передбачає наступні права та гарантії захисту викривача:
* бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені Законом;
* подавати докази на підтвердження своєї заяви;
* отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації;
* давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати;
* на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача;
* на конфіденційність;
* повідомляти про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону] без зазначення відомостей про себе (анонімно);
* у разі загрози життю і здоров’ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
* на відшкодування витрат у зв’язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв’язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
* на винагороду у визначених законом випадках;
* на отримання психологічної допомоги;
* на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;
* отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.
== Право викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу ==
Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правничої допомоги, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»], або залучити адвоката самостійно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 (ч.ч. 1,3 ст. 53 Закону]).

Викривач має право на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 п. 5 ч. 2 статті 533 Закону]).

Згідно з ч. 1 ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»] викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення мають право на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав у зв’язку з таким повідомленням.

Дане право включає такі види правничих послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

'''''Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу'''''

Звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»], подаються особами, які досягли повноліття, до [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ Центру з надання безоплатної правничої допомоги] або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб (ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n138 . 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»]).

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n138 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»]).

Викривачу для реалізації права на безоплатну вторинну правничу допомогу до центру з надання безоплатної правничої допомоги необхідно подати відповідне звернення разом з документами, що підтверджують здійснення ним повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

''Такими документами можуть бути, зокрема:''

1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;

2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача;

4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;

5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;

6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.
== Що означає державний захист викривачів? ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 статті 53 Закону] викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.

За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"].

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n70 ст. 7 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"] заходами забезпечення безпеки є:

а) особиста охорона, охорона житла і майна;

б) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;

в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

г) заміна документів та зміна зовнішності;

д) зміна місця роботи або навчання;

е) переселення в інше місце проживання;

є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;

ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

з) закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.
== Юридична відповідальність викривача ==
Викривач не несе юридичної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], поширення зазначеної у повідомленні інформації, незважаючи на можливе порушення таким повідомленням своїх службових, цивільних, трудових чи інших обов’язків або зобов’язань. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 1 ст. 53-8 Закону]).

Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, не може розглядатися як порушення умов конфіденційності, передбачених цивільним, трудовим або іншим договором (контрактом). ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 2 ст. 53-8 Закону]).

Викривач звільняється від цивільно-правової відповідальності за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслідок здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, крім випадку здійснення завідомо неправдивого повідомлення. У разі неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації вона підлягає спростуванню у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України]. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 3 ст. 53-8 Закону] ).
== Яка відповідальність за неправдиві повідомлення про вчинене корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення? ==
''Викривач повинен уважно ставитися до інформації, яку повідомляє і пам’ятати, що він надає інформацію на власний розсуд і відповідальність. Викривач має бути обґрунтовано переконаний в тому, що інформація, яку він повідомляє, є достовірною. В протилежному випадку йому не буде надано державний захист, в тому числі, якщо він не доклав зусиль, щоб перевірити достовірність інформації, маючи таку можливість. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вчинене викривачем, карається згідно з чинним законодавством України.''

Відповідно до статті 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

== Корисні посилання ==

* [https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/ Викривачі корупції (роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції)]

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Правовий статус викривачів корупції

2023-08-17T10:02:18Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12 Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу]"
== Хто такий викривач ? ==
Згідно з абз. 20 ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n6 ст. 1] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон)] '''викривач''' - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язаних з корупцією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n630 ч. 3 ст. 272]).

Разом з тим, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування та є заявником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 п. 16-2 ч. 1 ст. 3] КПК України).
== Які права має викривач? ==
Стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 533] Закону передбачає наступні права та гарантії захисту викривача:
* бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені Законом;
* подавати докази на підтвердження своєї заяви;
* отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації;
* давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати;
* на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача;
* на конфіденційність;
* повідомляти про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону] без зазначення відомостей про себе (анонімно);
* у разі загрози життю і здоров’ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
* на відшкодування витрат у зв’язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв’язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
* на винагороду у визначених законом випадках;
* на отримання психологічної допомоги;
* на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;
* отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.
== Право викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу ==
Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правничої допомоги, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»], або залучити адвоката самостійно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 (ч.ч. 1,3 ст. 53 Закону]).

Викривач має право на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 п. 5 ч. 2 статті 533 Закону]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»] визначено, що викривач у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення має право на безоплатну вторинну правничу допомогу, а саме на всі види правничих послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 п. 26 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»]).

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»]):

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

'''''Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу'''''

Звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»], подаються особами, які досягли повноліття, до [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ Центру з надання безоплатної правничої допомоги] або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб (ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n138 . 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»]).

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n138 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»]).

Викривачу для реалізації права на безоплатну вторинну правничу допомогу до центру з надання безоплатної правничої допомоги необхідно подати відповідне звернення разом з документами, що підтверджують здійснення ним повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

''Такими документами можуть бути, зокрема:''

1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;

2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача;

4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;

5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;

6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.
== Що означає державний захист викривачів? ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 статті 53 Закону] викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.

За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"].

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n70 ст. 7 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"] заходами забезпечення безпеки є:

а) особиста охорона, охорона житла і майна;

б) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;

в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

г) заміна документів та зміна зовнішності;

д) зміна місця роботи або навчання;

е) переселення в інше місце проживання;

є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;

ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

з) закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.
== Юридична відповідальність викривача ==
Викривач не несе юридичної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], поширення зазначеної у повідомленні інформації, незважаючи на можливе порушення таким повідомленням своїх службових, цивільних, трудових чи інших обов’язків або зобов’язань. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 1 ст. 53-8 Закону]).

Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, не може розглядатися як порушення умов конфіденційності, передбачених цивільним, трудовим або іншим договором (контрактом). ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 2 ст. 53-8 Закону]).

Викривач звільняється від цивільно-правової відповідальності за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслідок здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, крім випадку здійснення завідомо неправдивого повідомлення. У разі неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації вона підлягає спростуванню у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України]. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 3 ст. 53-8 Закону] ).
== Яка відповідальність за неправдиві повідомлення про вчинене корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення? ==
''Викривач повинен уважно ставитися до інформації, яку повідомляє і пам’ятати, що він надає інформацію на власний розсуд і відповідальність. Викривач має бути обґрунтовано переконаний в тому, що інформація, яку він повідомляє, є достовірною. В протилежному випадку йому не буде надано державний захист, в тому числі, якщо він не доклав зусиль, щоб перевірити достовірність інформації, маючи таку можливість. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вчинене викривачем, карається згідно з чинним законодавством України.''

Відповідно до статті 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

== Корисні посилання ==

* [https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/ Викривачі корупції (роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції)]

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі

2023-07-19T06:58:48Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1487-19 Закон України від 6 вересня 2016 року № 1487-VIII «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо вдосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України «Про безоплатну правову допомогу»]
== Загальні положення ==
'''Дисциплінарним проступком''' особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою (частина [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1553 перша статті 1311] [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] (далі - КВК України).

Персонал установи виконання покарань зобов’язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n979 частина перша статті 132] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України]):
* попередження - письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення;
* догана, сувора догана - дисциплінарні стягнення, що застосовується до працівників та до порушників режиму в установах відбування покарання і полягає у власному усному чи письмовому засудженні неправомірної поведінки винного;
* грошовий штраф до двох розмірів мінімальної заробітної плати;
* скасування поліпшених умов тримання;
* поміщення засуджених у дисциплінарний ізолятор чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
* поміщення засуджених у карцер, тримання в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
* переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери) тримання у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, - на строк до трьох місяців.
{| class="wikitable"
|-
| ''Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) не поміщаються.''
|}
== Процедура здійснення дисциплінарного провадження відносно осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі ==
Адміністрація колонії при встановленні факту порушення зобов’язана невідкладно розпочати перевірку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 частина шістнадцята статті 134] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України]):
# причин, обставин, мотивів вчинення порушення;
# поведінки особи до вчинення проступку;
# визначити кількість і характер раніше накладених стягнень;
# отримати пояснення про суть проступку .
Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше '''десяти діб''' з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась '''перевірка''', то з дня її закінчення, але не пізніше '''шести''' місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у '''виняткових''' випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його '''накладення'''. Якщо протягом '''місяця''' з дня накладення стягнення воно '''не було звернено''' до виконання, то це стягнення не виконується.

Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше, ніж через '''шість місяців''' з дня відбуття стягнення.

Стягнення накладається лише '''письмово'''.

За наслідками перевірки приймається рішення про '''доцільність''' або '''недоцільність''' застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення '''обмежитися іншими профілактичними заходами''', це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під "'''підпис'''".

Доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії (частина перша статті 135 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України]).

'''Cклад дисциплінарної комісії''':
* начальник установи виконання покарань;
* заступники та начальники служб установи;
* співробітники які за своїми функціональними обов’язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
''Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов’язки.''

На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу.

'''Процедура розгляду дисціплінарною комісією доцільності застосування стягнень'''
#Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж '''за одну добу''' до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути '''продовжено''', але не більш як на дві доби.
#Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.
#Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його '''представника, свідків, інших осіб''', залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п’ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1018 статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України], адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.
#Рішення про притягнення до відповідальності '''приймається''' більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.
Начальник установи виконання покарань має право поміщати засудженого в дисциплінарний ізолятор строком '''до однієї доби''' до прийняття рішення про застосування стягнення у разі порушення режиму відбування покарання, що полягало у перебуванні у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, участі в конфліктній ситуації, бійці, масових заворушеннях або інших діях, що створюють серйозну загрозу підтримці порядку в установі.

Поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за рішенням суду. У разі прийняття на засіданні дисциплінарної комісії рішення про поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) адміністрація установи виконання покарань '''протягом двадцяти чотирьох годин''' направляє до суду відповідне клопотання (подання) разом із рішенням комісії.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.

Засудженому протягом '''трьох робочих днів''' видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.
== Право засудженої особи на захисника при застосуванні адміністрацією установи виконання покарань заходів стягнення ==
Право засудженої особи на адвоката передбачене пунктом 7 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»]. Дане право реалізується через [https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги].

Засуджені особи мають право на всі види правових послуг, передбачені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»], а саме:
* захист;
* здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
*складення документів процесуального характеру.[[Файл:Зразок заяви до Регіонального центру.jpg|міні]]
У разі звернення осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення волі, '''регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги''' відповідної області приймає рішення про надання такої допомоги, що оформлюється відповідним '''наказом''', протягом п’яти днів з дня надходження письмового звернення.

Після видачі доручення на підставі наказу центру, адвокат зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видачі такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення.

'''Строк дії доручення''', яке видає регіональний центр для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, засудженій до позбавлення волі, діє до закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень; використання всіх національних засобів правового захисту; звільнення особи з місця виконання покарання.

07 квітня 2017 року набрав чинності [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1487-19 Закон України від 6 вересня 2016 року № 1487-VIII «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо вдосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення»] , згідно з яким засудженим особам до позбавлення волі надано право користуватися послугами адвоката під час застосування заходів дисциплінарного стягнення.

'''Засуджений та/або його представник мають право''':
* отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії;
* бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
* ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них;
* надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази;
* подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності (частина п'ята статті 135 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України]). 
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]

Ухилення від призову на строкову військову службу

2023-06-20T14:36:06Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/352-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2002 року № 352 <nowiki>''Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом''</nowiki>]
* [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-poriadku-orhanizatsii-ta-vedennia-viiskovoho-obliku-pryzovnykiv-viiskovozoboviazanykh-ta-rezervistiv-i301222-1487 Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників,військовозобов’язаних та резервістів"]
= Загальна інформація =
'''Важливо!''' Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n1479 ст. 181] Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" '''під час дії [[Правовий режим воєнного стану|воєнного стану]] призов на строкову військову службу не проводиться.'''

'''Військова служба''' є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

'''Строкову військову службу''' громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Військовий обов’язок включає:
* підготовку громадян до військової служби;
* приписку до призовних дільниць;
* прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
* проходження військової служби;
* виконання військового обов’язку в запасі;
* проходження служби у військовому резерві;
* дотримання правил військового обліку.
Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Законів України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text “Про військовий обов’язок і військову службу”] громадяни, які '''ухиляються від призову на строкову військову службу''', призову за мобілізацією, військового обліку або спеціальних (перевірочних) зборів, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
= Адміністративна відповідальність =
Нез’явлення військовозобов’язаного,призовника або резервіста до військового комісаріату без поважних причин не для відправлення у військову частину у зв’язку з призовом на строкову військову службу, а за іншим викликом, тягне адміністративну відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2428 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення].

За цією ж статтею військовозобов’язаний,призовник або резервіст несуть відповідальність за ухилення від подання до військового комісаріату відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, навіть якщо це вчинено ними з метою ухилення в майбутньому від призову на військову службу.

Згідно '''статті 210''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою '''накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою '''накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Згідно '''статті 210-1''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою '''накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою '''накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' і на посадових осіб - від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно '''статті 211''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] зіпсуття або недбале зберігання призовниками, військовозобов’язаними і резервістами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов’язаних), яке спричинило їх втрату, - тягнуть за собою '''накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою '''накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.
= Кримінальна відповідальність =
Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу - кримінальний проступок, що передбачений статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України та карається '''обмеженням волі''' на строк до трьох років.
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення ===
Родовим об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу є суспільні відносини, що забезпечують безпеку та обороноздатність України.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4215 статті 17 Конституції України] захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Безпосереднім об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу є встановлений відповідно до чинного законодавства порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в ухиленні від призову на строкову військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов’язку вчинюється шляхом вчинення активних дій).

'''Призов на строкову військову службу '''- це передбачений чинним законодавством України спосіб комплектування Збройних сил та деяких інших військових формувань України (неконтрактний спосіб комплектування). Ухилення може полягати:
* в підробці документів про хворобу,
* від’їзді із місця постійного проживання,
* умисному спричиненні собі тілесного ушкодження або іншої хвороби,
* симуляції хвороби,
* підкупі працівників військкомату ,
* в прямій відмові від несення обов’язків військової служби.
Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту отримання повного або тимчасового звільнення від військової служби. При цьому самі самокалічення, симуляція хвороби, підробка документів, інший обман можуть за наявності відповідних підстав кваліфікуватися як замах на ухилення від призову на строкову військову службу.

Готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України], не тягне кримінальної відповідальності згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ч. 2 ст. 14 КК України].

При ухиленні шляхом бездіяльності, коли призовник без поважних причин не прибуває у строки, встановлені військовим комісаріатом та вказані у повістці, до призовної дільниці для відправлення у військову частину, проступок є закінченим з моменту нез’явлення призовника до призовної дільниці.

Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються:
* перешкода стихійного характеру,
* хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;
* смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.
Незгода призовника з рішенням комісії у справах альтернативної служби про відмову в проходженні ним такої служби та оскарження такого рішення в судовому порядку ''не звільняють'' особу від обов’язку з’явитися для проходження строкової військової служби.

Початком проходження військової служби для призовників є день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату. Тому особа, яка прибула у районний (міський) військкомат і була відправлена у військову частину, але вже після цього ухилилась від відправлення у війська, є військовослужбовцем і її дії треба кваліфікувати за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2875 407], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2884 408] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2891 409] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 КК України].
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єктом є громадянин України, який підлягає черговому призову на строкову військову службу і якому не надано відстрочку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n316 Статтею 18 Закону України "Про військовий обовʼязок і військову службу"] визначено категорії громадян України, які звільняються від призову на строкову військову службу '''в мирний час.'''

'''[[Відстрочка та звільнення від призову на строкову військову службу|Не підлягають призову на строкову військову службу]]''', тобто не є суб’єктами розглядуваного проступку особи:
* не досягли 18 років;
* які визнані особами з інвалідністю або за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час;
* які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 27-річного віку;
* які виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів;
* батько або мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат або сестра яких загинули, померли або стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або зборів військовозобов'язаних. Призовники, які мають право на звільнення від призову на цій підставі, можуть його не використовувати;
* які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
* які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
* які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіком), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
* які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;
* які були засуджені за вчинення кримінального правопорушення до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
* яким після закінчення закладів вищої освіти присвоєно військові (спеціальні) звання офіцерського (начальницького) складу.
*та ін.
'''Важливо!''' Підлягають виключенню з військового обліку особи засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів. Тому вони не можуть бути суб’єктами ухилення від призову на строкову військову службу. Те саме стосується осіб, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.

Особи, виконання якими військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням та які належать до діючих відповідно до законодавства України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, проходять ''невійськову (альтернативну) службу'' на підставі рішення комісій у справах альтернативної служби. Такі особи можуть стати суб’єктами ухилення від призову на строкову військову службу лише у випадку, коли вказане рішення було скасоване на підставах, передбачених законодавством.

Особи, які мають духовний сан, але не мають посади в одній із зареєстрованих релігійних конфесій, також призиваються на строкову військову службу і, відповідно, є суб’єктами розглядуваного злочину. Не є обставиною, що звільняє громадянина України від військового обов’язку, й те, що він проживає за кордоном.

Не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від призову на строкову військову службу особи, яким за рішенням призовної комісії була надана відповідна відстрочка, - протягом дії відстрочки.

'''Відстрочка від призову''' на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

Особа, яка підмовила призовника до самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів, іншого обману, до прямої відмови від несення обов’язків військової служби чи до нез’явлення до призовної дільниці, організувала цей злочин, сприяла його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, переховувала призовника, притягується до відповідальності за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 27] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України, а за відповідних обставин і за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 121], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 122], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 125], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n831 130], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n848 133] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо, скажімо, самокалічення було вчинене з допомогою такої особи), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2469 358] чи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 366] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо нею було підроблено відповідні документи).
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України] характеризується прямим умислом. Якщо призовник не з’явився на призовний пункт у зв’язку з тим, що, скажімо, своєчасно не отримав повістку, кримінальна відповідальність виключається.
== Див. також ==
* [[Відстрочка та звільнення від призову на строкову військову службу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Ухилення від призову на строкову військову службу

2023-06-20T14:33:52Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/352-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2002 року № 352 <nowiki>''Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом''</nowiki>]
* [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-poriadku-orhanizatsii-ta-vedennia-viiskovoho-obliku-pryzovnykiv-viiskovozoboviazanykh-ta-rezervistiv-i301222-1487 Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників,військовозобов’язаних та резервістів"]
= Загальна інформація =
'''Важливо!''' Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n1479 ст. 181] Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" '''під час дії [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|воєнного стану]] призов на строкову військову службу не проводиться.'''

'''Військова служба''' є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

'''Строкову військову службу''' громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Військовий обов’язок включає:
* підготовку громадян до військової служби;
* приписку до призовних дільниць;
* прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
* проходження військової служби;
* виконання військового обов’язку в запасі;
* проходження служби у військовому резерві;
* дотримання правил військового обліку.
Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Законів України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text “Про військовий обов’язок і військову службу”] громадяни, які '''ухиляються від призову на строкову військову службу''', призову за мобілізацією, військового обліку або спеціальних (перевірочних) зборів, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
= Адміністративна відповідальність =
Нез’явлення військовозобов’язаного,призовника або резервіста до військового комісаріату без поважних причин не для відправлення у військову частину у зв’язку з призовом на строкову військову службу, а за іншим викликом, тягне адміністративну відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2428 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення].

За цією ж статтею військовозобов’язаний,призовник або резервіст несуть відповідальність за ухилення від подання до військового комісаріату відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, навіть якщо це вчинено ними з метою ухилення в майбутньому від призову на військову службу.

Згідно '''статті 210''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою '''накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою '''накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Згідно '''статті 210-1''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою '''накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою '''накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' і на посадових осіб - від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно '''статті 211''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] зіпсуття або недбале зберігання призовниками, військовозобов’язаними і резервістами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов’язаних), яке спричинило їх втрату, - тягнуть за собою '''накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою '''накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.
= Кримінальна відповідальність =
Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу - кримінальний проступок, що передбачений статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України та карається '''обмеженням волі''' на строк до трьох років.
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення ===
Родовим об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу є суспільні відносини, що забезпечують безпеку та обороноздатність України.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4215 статті 17 Конституції України] захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Безпосереднім об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу є встановлений відповідно до чинного законодавства порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в ухиленні від призову на строкову військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов’язку вчинюється шляхом вчинення активних дій).

'''Призов на строкову військову службу '''- це передбачений чинним законодавством України спосіб комплектування Збройних сил та деяких інших військових формувань України (неконтрактний спосіб комплектування). Ухилення може полягати:
* в підробці документів про хворобу,
* від’їзді із місця постійного проживання,
* умисному спричиненні собі тілесного ушкодження або іншої хвороби,
* симуляції хвороби,
* підкупі працівників військкомату ,
* в прямій відмові від несення обов’язків військової служби.
Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту отримання повного або тимчасового звільнення від військової служби. При цьому самі самокалічення, симуляція хвороби, підробка документів, інший обман можуть за наявності відповідних підстав кваліфікуватися як замах на ухилення від призову на строкову військову службу.

Готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України], не тягне кримінальної відповідальності згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ч. 2 ст. 14 КК України].

При ухиленні шляхом бездіяльності, коли призовник без поважних причин не прибуває у строки, встановлені військовим комісаріатом та вказані у повістці, до призовної дільниці для відправлення у військову частину, проступок є закінченим з моменту нез’явлення призовника до призовної дільниці.

Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються:
* перешкода стихійного характеру,
* хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;
* смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.
Незгода призовника з рішенням комісії у справах альтернативної служби про відмову в проходженні ним такої служби та оскарження такого рішення в судовому порядку ''не звільняють'' особу від обов’язку з’явитися для проходження строкової військової служби.

Початком проходження військової служби для призовників є день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату. Тому особа, яка прибула у районний (міський) військкомат і була відправлена у військову частину, але вже після цього ухилилась від відправлення у війська, є військовослужбовцем і її дії треба кваліфікувати за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2875 407], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2884 408] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2891 409] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 КК України].
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єктом є громадянин України, який підлягає черговому призову на строкову військову службу і якому не надано відстрочку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n316 Статтею 18 Закону України "Про військовий обовʼязок і військову службу"] визначено категорії громадян України, які звільняються від призову на строкову військову службу '''в мирний час.'''

'''[[Відстрочка та звільнення від призову на строкову військову службу|Не підлягають призову на строкову військову службу]]''', тобто не є суб’єктами розглядуваного проступку особи:
* не досягли 18 років;
* які визнані особами з інвалідністю або за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час;
* які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 27-річного віку;
* які виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів;
* батько або мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат або сестра яких загинули, померли або стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або зборів військовозобов'язаних. Призовники, які мають право на звільнення від призову на цій підставі, можуть його не використовувати;
* які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
* які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
* які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіком), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
* які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;
* які були засуджені за вчинення кримінального правопорушення до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
* яким після закінчення закладів вищої освіти присвоєно військові (спеціальні) звання офіцерського (начальницького) складу.
*та ін.
'''Важливо!''' Підлягають виключенню з військового обліку особи засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів. Тому вони не можуть бути суб’єктами ухилення від призову на строкову військову службу. Те саме стосується осіб, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.

Особи, виконання якими військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням та які належать до діючих відповідно до законодавства України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, проходять ''невійськову (альтернативну) службу'' на підставі рішення комісій у справах альтернативної служби. Такі особи можуть стати суб’єктами ухилення від призову на строкову військову службу лише у випадку, коли вказане рішення було скасоване на підставах, передбачених законодавством.

Особи, які мають духовний сан, але не мають посади в одній із зареєстрованих релігійних конфесій, також призиваються на строкову військову службу і, відповідно, є суб’єктами розглядуваного злочину. Не є обставиною, що звільняє громадянина України від військового обов’язку, й те, що він проживає за кордоном.

Не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від призову на строкову військову службу особи, яким за рішенням призовної комісії була надана відповідна відстрочка, - протягом дії відстрочки.

'''Відстрочка від призову''' на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

Особа, яка підмовила призовника до самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів, іншого обману, до прямої відмови від несення обов’язків військової служби чи до нез’явлення до призовної дільниці, організувала цей злочин, сприяла його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, переховувала призовника, притягується до відповідальності за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 27] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України, а за відповідних обставин і за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 121], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 122], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 125], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n831 130], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n848 133] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо, скажімо, самокалічення було вчинене з допомогою такої особи), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2469 358] чи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 366] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо нею було підроблено відповідні документи).
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України] характеризується прямим умислом. Якщо призовник не з’явився на призовний пункт у зв’язку з тим, що, скажімо, своєчасно не отримав повістку, кримінальна відповідальність виключається.
== Див. також ==
* [[Відстрочка та звільнення від призову на строкову військову службу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Ухилення від призову на строкову військову службу

2023-06-20T14:28:18Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/352-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2002 року № 352 <nowiki>''Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом''</nowiki>]
* [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-poriadku-orhanizatsii-ta-vedennia-viiskovoho-obliku-pryzovnykiv-viiskovozoboviazanykh-ta-rezervistiv-i301222-1487 Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників,військовозобов’язаних та резервістів"]
= Загальна інформація =
Важливо! Згідно ст.

'''Військова служба''' є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

'''Строкову військову службу''' громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Військовий обов’язок включає:
* підготовку громадян до військової служби;
* приписку до призовних дільниць;
* прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
* проходження військової служби;
* виконання військового обов’язку в запасі;
* проходження служби у військовому резерві;
* дотримання правил військового обліку.
Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Законів України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text “Про військовий обов’язок і військову службу”] громадяни, які '''ухиляються від призову на строкову військову службу''', призову за мобілізацією, військового обліку або спеціальних (перевірочних) зборів, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
= Адміністративна відповідальність =
Нез’явлення військовозобов’язаного,призовника або резервіста до військового комісаріату без поважних причин не для відправлення у військову частину у зв’язку з призовом на строкову військову службу, а за іншим викликом, тягне адміністративну відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2428 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення].

За цією ж статтею військовозобов’язаний,призовник або резервіст несуть відповідальність за ухилення від подання до військового комісаріату відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, навіть якщо це вчинено ними з метою ухилення в майбутньому від призову на військову службу.

Згідно '''статті 210''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою '''накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою '''накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Згідно '''статті 210-1''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою '''накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою '''накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' і на посадових осіб - від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно '''статті 211''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] зіпсуття або недбале зберігання призовниками, військовозобов’язаними і резервістами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов’язаних), яке спричинило їх втрату, - тягнуть за собою '''накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою '''накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.
= Кримінальна відповідальність =
Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу - кримінальний проступок, що передбачений статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України та карається '''обмеженням волі''' на строк до трьох років.
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення ===
Родовим об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу є суспільні відносини, що забезпечують безпеку та обороноздатність України.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4215 статті 17 Конституції України] захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Безпосереднім об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу є встановлений відповідно до чинного законодавства порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в ухиленні від призову на строкову військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов’язку вчинюється шляхом вчинення активних дій).

'''Призов на строкову військову службу '''- це передбачений чинним законодавством України спосіб комплектування Збройних сил та деяких інших військових формувань України (неконтрактний спосіб комплектування). Ухилення може полягати:
* в підробці документів про хворобу,
* від’їзді із місця постійного проживання,
* умисному спричиненні собі тілесного ушкодження або іншої хвороби,
* симуляції хвороби,
* підкупі працівників військкомату ,
* в прямій відмові від несення обов’язків військової служби.
Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту отримання повного або тимчасового звільнення від військової служби. При цьому самі самокалічення, симуляція хвороби, підробка документів, інший обман можуть за наявності відповідних підстав кваліфікуватися як замах на ухилення від призову на строкову військову службу.

Готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України], не тягне кримінальної відповідальності згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ч. 2 ст. 14 КК України].

При ухиленні шляхом бездіяльності, коли призовник без поважних причин не прибуває у строки, встановлені військовим комісаріатом та вказані у повістці, до призовної дільниці для відправлення у військову частину, проступок є закінченим з моменту нез’явлення призовника до призовної дільниці.

Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються:
* перешкода стихійного характеру,
* хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;
* смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.
Незгода призовника з рішенням комісії у справах альтернативної служби про відмову в проходженні ним такої служби та оскарження такого рішення в судовому порядку ''не звільняють'' особу від обов’язку з’явитися для проходження строкової військової служби.

Початком проходження військової служби для призовників є день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату. Тому особа, яка прибула у районний (міський) військкомат і була відправлена у військову частину, але вже після цього ухилилась від відправлення у війська, є військовослужбовцем і її дії треба кваліфікувати за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2875 407], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2884 408] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2891 409] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 КК України].
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єктом є громадянин України, який підлягає черговому призову на строкову військову службу і якому не надано відстрочку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n316 Статтею 18 Закону України "Про військовий обовʼязок і військову службу"] визначено категорії громадян України, які звільняються від призову на строкову військову службу '''в мирний час.'''

'''[[Відстрочка та звільнення від призову на строкову військову службу|Не підлягають призову на строкову військову службу]]''', тобто не є суб’єктами розглядуваного проступку особи:
* не досягли 18 років;
* які визнані особами з інвалідністю або за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час;
* які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 27-річного віку;
* які виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів;
* батько або мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат або сестра яких загинули, померли або стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або зборів військовозобов'язаних. Призовники, які мають право на звільнення від призову на цій підставі, можуть його не використовувати;
* які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
* які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
* які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіком), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
* які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;
* які були засуджені за вчинення кримінального правопорушення до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
* яким після закінчення закладів вищої освіти присвоєно військові (спеціальні) звання офіцерського (начальницького) складу.
*та ін.
'''Важливо!''' Підлягають виключенню з військового обліку особи засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів. Тому вони не можуть бути суб’єктами ухилення від призову на строкову військову службу. Те саме стосується осіб, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.

Особи, виконання якими військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням та які належать до діючих відповідно до законодавства України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, проходять ''невійськову (альтернативну) службу'' на підставі рішення комісій у справах альтернативної служби. Такі особи можуть стати суб’єктами ухилення від призову на строкову військову службу лише у випадку, коли вказане рішення було скасоване на підставах, передбачених законодавством.

Особи, які мають духовний сан, але не мають посади в одній із зареєстрованих релігійних конфесій, також призиваються на строкову військову службу і, відповідно, є суб’єктами розглядуваного злочину. Не є обставиною, що звільняє громадянина України від військового обов’язку, й те, що він проживає за кордоном.

Не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від призову на строкову військову службу особи, яким за рішенням призовної комісії була надана відповідна відстрочка, - протягом дії відстрочки.

'''Відстрочка від призову''' на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

Особа, яка підмовила призовника до самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів, іншого обману, до прямої відмови від несення обов’язків військової служби чи до нез’явлення до призовної дільниці, організувала цей злочин, сприяла його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, переховувала призовника, притягується до відповідальності за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 27] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України, а за відповідних обставин і за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 121], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 122], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 125], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n831 130], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n848 133] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо, скажімо, самокалічення було вчинене з допомогою такої особи), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2469 358] чи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 366] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо нею було підроблено відповідні документи).
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України] характеризується прямим умислом. Якщо призовник не з’явився на призовний пункт у зв’язку з тим, що, скажімо, своєчасно не отримав повістку, кримінальна відповідальність виключається.
== Див. також ==
* [[Відстрочка та звільнення від призову на строкову військову службу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Затримання особи, яка вчинила злочин за межами України

2023-06-19T14:24:58Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0849-20#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Офіс генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідування, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5 "Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол"]
== Порядок затримання особи, яка вчинила злочин за межами України ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4456 статті 582 КПК України] затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою. Уповноваженою службовою особою вважається особа, до повноважень якої належать здійснення затримання в порядку законодавства України, в даному випадку - це працівники Національної поліції України, Служби безпеки України тощо.

'''Затримання особи, яка вчинила правопорушення за межами України, може здійснюватися лише за однією підставою - наявністю достатніх даних, що вказують на вчинення цією особою правопорушення за межами України та оголошення її у розшук іноземною державою у зв'язку із вчиненням такого правопорушення.'''

Затриманню передує оголошення особи у міждержавний або міжнародний розшук. Оголошення підозрюваного (обвинуваченого) у розшук пов'язано з тим, що відповідні заходи розшуку, вжиті державою - ініціатором розшуку, не призвели до встановлення або затримання розшукуваної особи. Зокрема, '''міждержавний розшук''' - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Національним центральним бюро [https://www.interpol.int/en Інтерполу] на території держав-учасниць Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу відповідно до норм міжнародного права.

Про затримання негайно інформується прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокурору, до якого додається копія протоколу затримання, повинно містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.

Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та негайно інформує відповідну регіональну прокуратуру, яка '''протягом шістдесяти годин''' після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави.

Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, відповідна регіональна прокуратура також повідомляє [https://mfa.gov.ua/ Міністерство закордонних справ України].

'''Затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:'''

1) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту;

2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється.

Порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затримання здійснюється відповідно до статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n7431 206] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1998 208] КПК України з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4210 розділом ІХ КПК України].

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадянські і політичні права] визначає такі важливі засади, яких слід дотримуватись при застосуванні будь-якого, зокрема й екстрадиційного затримання. Особа, затримана за кримінальним обвинуваченням, у терміновому порядку має бути доставлена до судді або іншої посадової особи, якій належить за законом право здійснювати судову владу. Особа, позбавлена волі внаслідок тримання під вартою, має право на розгляд її справи в суді, щоб цей суд міг невідкладно винести постанову щодо законності її затримання і прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.'''
== Див. також ==
* [[Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція): поняття, підстави застосування]]
* [[Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)]]
'''[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]'''

Договір найму (оренди) транспортних засобів

2023-04-19T11:17:13Z

Riabyi.oleksandr: виправлені посилання

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80 Кодекс торговельного мореплавства України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”]
== Предмет договору найму (оренди) транспортних засобів ==
За договором найму транспортного засобу наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві транспортний засіб в користування за плату на певний строк.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3859 ч. 1 ст. 798 ЦК України] предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

'''Повітряне судно''' - апарат, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні (п. 79 ч. 1 ст. 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України]).

'''Торговельне судно''' - самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується:для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі; для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо); для наукових, навчальних і культурних цілей; для спорту; для інших цілей (ч. 1 ст. 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/176/95-вр Кодексу торговельного мореплавства України]).

'''Наземні транспортні засоби''' - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”]).
== Форма договору найму (оренди) транспортних засобів ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3863 ст. 799 ЦК України] договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1242 ст. 220 ЦК України]).
== Сторони договору найму (оренди) транспортних засобів ==
Сторонами договору найму є наймодавець і наймач. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3710 ст. 761 ЦК України]).
== Істотні умови договору найму (оренди транспортного засобу) ==
Крім предмета, до істотних умов договору найму належать умови про плату та терміни.
=== Плата договору найму (оренди) транспортних засобів ===
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
=== Строк договору найму (оренди) транспортних засобів ===
Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
== Особливості договору найму транспортного засобу ==
Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3866 ст. 800 ЦК України]).

Наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3868 ст. 801 ЦК України]).

Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем. Порядок страхування відповідальності наймача за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, встановлюється законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3871 ст. 802 ЦК України]).

Наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3876 ст. 803 ЦК України])

Наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3876 ст. 804 ЦК України]).
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Особливості відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років

2023-04-19T11:09:36Z

Riabyi.oleksandr: Внесені зміни у зв'язку зі змінами законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page#Text Кримінально-виконавчий кодекс України]

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0471-13 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 21 березня 2013 року № 500/5/219 «Про затвердження Типового положення про будинок дитини при виправній колонії»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14/paran19#n19 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі»]

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
== Особливості відбування покарання засудженими жінками ==
Призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі щодо жінок здійснюється на загальних підставах, що передбачені чинним кримінальним і кримінально-виконавчим законодавством. Термін покарання, що може бути призначений жінкам становить від 1 до 25 років, до жінок також застосовується довічне позбавлення волі (окрім тих, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку).
 
Аналіз кримінально-виконавчого законодавства вказує на відсутність окремої системи кримінально-виконавчих норм, які б виключно регулювали виконання та відбування покарання жінками засудженими до позбавлення волі. Хоча варто зазначити, що у Кримінально-виконавчому кодексі України передбачено декілька статей, що розкривають особливості відбування жінками покарання у виді позбавлення волі. Такими нормами є [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 ст. ст. 18, 92, 101, 108, 111, 112, 115, 118, 120, 132, 141, 142 КВК України]. Їх аналіз дозволяє прийти висновку, що особливості відбування покарання у виді позбавлення волі зводяться до встановлення у статтях КВК України певних пом’якшень режиму тримання та особливостей влаштування побуту жінок. Пом’якшення режиму тримання пояснюється відношенням до жінки у нашому суспільстві, в тому числі і до засуджених жінок, їх фізіологічними та фізичними особливостями.
 
Після призначення покарання і вступу вироку суду у законну силу жінки доправляються до виправної колонії на загальних підставах. За загальним правилом жінки засуджені до позбавлення волі направляються до виправних колоній під охороною, окремо від інших засуджених.

'''Види виправних колоній до яких направляються засуджені жінки'''
{| class="wikitable"
|-
! Колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання !! Колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання !! Колонії середнього рівня безпеки
|-
| Направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, та нетяжкі злочини, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України]. || Направляються жінки, засуджені за нетяжкі злочини, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У секторі середнього рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також жінки, засуджені до довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n449 ст. 82 КК України].
У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України]
| Направляються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n449 ст. 82 КК України].

|}
Прийняття засуджених до установ виконання покарань здійснюється комісією з прийняття та розподілу засуджених під керівництвом начальника установи. До складу комісії входять заступники начальника установи, персонал оперативного підрозділу, підрозділів нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових рішень, соціально-виховної та психологічної роботи, інтендантського та господарського забезпечення та медичної частини. Склад комісії щороку затверджується наказом начальника установи виконання покарань.
 
Під час прийняття засуджених персонал установи виконання покарань перевіряє наявність особових справ і встановлює приналежність їх засудженим, які прибули до установи. Медичний працівник проводить первинний медичний огляд засуджених відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767].
 
Протягом доби засуджені проходять медичний огляд, і за ними встановлюється медичний нагляд тривалістю 14 діб. У разі виявлення в цей період інфекційно хворих вони терміново ізолюються в медичній частині установи виконання покарань, а в установі проводиться комплекс протиепідемічних заходів.
 
Під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджені ознайомлюються з порядком і умовами відбування покарання, зі своїми правами та обов’язками, встановленими законодавством України та цими Правилами, проходять інструктаж щодо заходів пожежної безпеки, попереджаються про відповідальність за порушення встановленого порядку відбування покарання в установі виконання покарань. Вони інформуються про передбачені законодавством України підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, повідомляються про застосування в установі виконання покарань аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду і контролю.
 
Жінкам, які відбувають покарання у виправних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одну засуджену у виправних колоніях не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов.
 
Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування. Так у дворах для прогулянки жінок з дітьми і вагітних жінок засівається трава або висаджуються квіти. Для дітей влаштовуються пісочниці.
 
Жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
 
Протягом строку відбування покарання у дільниці ресоціалізації жінки зобов’язані працювати, за винятком жінок, яким виповнилося понад п’ятдесят п’ять років, особам з інвалідністю першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - їм дозволяється працювати за бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Забороняється використовувати працю засуджених:
 
а) у приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та службова документація;
 
б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);
 
в) на посадах продавців, бухгалтерів–операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів;
 
г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
 
ґ) як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів;
 
д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників.
Адміністрація колоній може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення культурно–побутових умов засуджених або забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються без оплати праці, у неробочий час, не більше двох годин на день і, як правило, у порядку черги.
== Організаційно-правові засади діяльності будинку дитини при виправній колонії ==
При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі потреби організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку.
 
Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини. 
Приймання до будинку дитини, перебування та вибуття з нього дитини і засудженої жінки, яка має при собі дитину (дітей) віком до трьох років, здійснюються за заявою матері дитини, яку вона подає начальнику виправної колонії.

Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до статті 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини. 
Відвідування близькими родичами дитини, яка перебуває в будинку дитини, та умови їх спілкування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
 
Діти, які перебувають у будинку дитини, за згодою батьків можуть передаватися їхнім родичам та за згодою батьків та рішенням органу опіки і піклування - іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.
 
Спірні питання між матір’ю та батьком щодо місця проживання дитини вирішуються органом опіки та піклування або судом.
 
Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері.
 
'''Жінки, які мають дітей у будинку дитини, мають право:'''
* працювати за власним бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії виправної колонії;
* здійснювати короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більш як десять діб без урахування часу перебування в дорозі (не більш як три доби).
Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування - іншим особам або після досягнення ними трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.

'''Жінки, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, зобов’язані:'''
* дотримуватись правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії;
* брати участь у програмах диференційованого виховного впливу, медико-соціальної допомоги, розвитку батьківських навичок;
* відповідати за життя і здоров’я дитини;
* здійснювати догляд, годування і виховання дитини;
* годувати дітей їжею, що приготовлена на кухні будинку дитини;
* під наглядом лікаря-педіатра, вихователя проводити роботу з дітьми, яка сприяє їх розвитку;
* дотримуватись правил особистої гігієни;
* утримувати в чистоті жилі і комунально-побутові приміщення будинку дитини, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм;
* зберігати продукти харчування і предмети особистого користування у відведених для цього місцях;
* виконувати законні вимоги персоналу будинку дитини;
* виконувати роботи із благоустрою території будинку дитини і роботи з поліпшення культурно-побутових умов щодо перебування і виховання дітей у будинку дитини;
* виконувати заходи протиепідемічного характеру;
* сумлінно виконувати рекомендації лікаря і медичного персоналу у разі захворювання дитини;
* виконувати протипожежні правила і правила техніки безпеки.
'''Жінкам, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, забороняється:'''
* без дозволу адміністрації виправної колонії самовільно залишати територію будинку дитини;
* курити на території будинку дитини;
* створювати конфліктні ситуації;
* годувати дитину продуктами харчування на власний розсуд або приготовленою власноруч їжею.
Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати у будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй надається можливість вільно спілкуватися з дитиною з урахуванням правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії.
Не вважається обмеженням спілкування жінки із своєю дитиною, якщо від засудженої вимагається відвідувати дитину у час, вільний від виконання покладених на неї обов'язків.
Відвідування будинку дитини засудженими жінками, які не виявили бажання проживати спільно зі своїми дітьми, здійснюється відповідно до розпорядку дня засуджених, що затверджується начальником виправної колонії.
== Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1086 ст. 142 КВК України] засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, може бути дозволено проживання за межами виправної колонії. При цьому на кожну засуджену, достатньо вивчену адміністрацією, складається детальна характеристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права проживання за межами колонії. Дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою постановою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією. Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення встановленого зразка. 
Засуджені жінки, які проживають за межами колонії, зі складу відділень не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.

'''Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:'''
* оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;
* можуть носити одяг, прийнятний у цивільному вжитку, мати при собі гроші, мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі;
* можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок;
* користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;
* у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;
* після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.
Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.
 Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше десяти діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше трьох діб).
 Не пізніше як за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку адміністрація колонії зобов’язана розглянути питання про доцільність застосування до засудженої жінки умовно-дострокового звільнення або помилування.

Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.

Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов’язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір’ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
 Засуджені до позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
 Діти засуджених жінок, які відбувають покарання, до трирічного віку забезпечуються харчуванням і речовим майном за нормами, установленими для дітей, які перебувають у будинках дитини при виправних колоніях. За бажанням засуджених за харчування та речове майно дитини може видаватися грошова компенсація.

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, установленими для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватись грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі.
 Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських об’єктах.
 Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.
 У лікувальних закладах кримінально-виконавчої системи жінки тримаються окремо від чоловіків.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)

2023-03-17T08:01:20Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу правопорушників];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2577-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників»].
== Загальна інформація ==
'''Екстрадиція''' - одна з форм міжнародного співробітництва щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця.

До процедури екстрадиції входять такі процесуальні дії:
* затримання особи, яка вчинила злочини за межами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4456 ст. 582 КПК України]);
* тимчасовий арешт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4466 ст. 583 КПК України]);
* екстрадиційний арешт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4481 ст. 584 КПК України]);
* екстрадиційна перевірка ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4516 ст. 587 КПК України]).
Відповідно до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Європейської конвенції] про видачу правопорушників видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний термін не менше одного року чи більш суворим покаранням. Якщо особа визнається винною і вирок про ув'язнення або постанова про утримання під вартою проголошується на території запитуючої Сторони, термін призначеного покарання має складати не менше чотирьох місяців.

В ч. 2 вказаної конвенції зазначено, що якщо запит про видачу правопорушника стосується декількох окремих правопорушень, кожне з яких за законами запитуючої Сторони і запитуваної Сторони карається позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою, але якщо деякі з них не задовольняють умови стосовно тривалості терміну покарання, яке може бути призначене, запитувана Сторона має також право здійснювати видачу за останні правопорушення.

За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.

Згідно з ч. 1 ст. 573 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

''Звертаємо увагу'', що відповідно до ч. 4 ст. 573 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції.
== Порядок видачі особи (екстрадиція) ==
''Процедура видачі особи ( екстрадиція) здійснюється за наступними стадіями:''
# Отримання правоохоронними органами України інформації про конкретне місце перебування на території України особи, яка підозрюється іноземною державою у вчиненні злочину і щодо якої компетентним органом іноземної держави обрано запобіжний захід;
# Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою, повідомлення про це компетентних органів цієї держави;
# Застосування до затриманої особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу - тимчасовий або екстрадиційний арешт (після надходження запиту);
# Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію).
# Екстрадиційний арешт або ж застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави, або ж відмова у застосуванні запобіжного запиту;
# Екстрадиційна перевірка;
# Прийняття рішення про екстрадицію або відмову у екстрадиції особи іноземній державі;
# Фактична передача особи запитуючій державі.
'''Окрім того, Верховна Рада України 2 жовтня 2018 року прийняла [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2577-19#Text Закон України № 2577-VIII "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу і Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видавання правопорушників"].''' Вказаний Закон дозволяє затриманим, які перебувають у міжнародному розшуку, просити про застосування до них спрощеного порядку видавання, не чекаючи надходження формального запиту на екстрадицію.

Водночас спрощений порядок видавання не застосовують у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності або відбування покарання на території України, якщо є підстави вважати, що екстрадиція може суперечити інтересам національної безпеки, або особа, яку розшукують, є громадянином України.

Згідно з чинною редакцією [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] спрощений порядок видачі особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви про згоду на екстрадицію, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. За наявності такої заяви видача можлива без проведення у повному обсязі екстрадиційної перевірки.
== Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції) ==
Під час здійснення затримання особи, яка розшукується іноземною державою, остання ''має право на адвоката''. Під час здійснення екстрадиційного затримання адвокату і клієнту слід обов’язково реалізувати право на конфіденційне побачення. Спілкування із затриманим не може бути обмежене в часі, до того на такій зустрічі є неприпустимою присутність конвою, оперативних або інших працівників міліції.

Під час першого спілкування адвокат докладає необхідних зусиль для встановлення психологічного контакту з підзахисним, пояснює, що захисник використовує лише законні засоби захисту, і отримана від клієнта інформація щодо обставин та його позиції у справі є конфіденційною та складає предмет адвокатської таємниці.

'''При здійсненні екстрадиції особи діяльність адвоката полягає у:'''
* наданні правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
* складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
* захист прав, свобод і законних інтересів особи, що розшукується іноземною державою, під час застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту;
* оскарження рішення суду щодо застосування до особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту та ін.
'''Крім зазначених дій адвокат повинен:'''

1. дослідити особливості кримінального законодавства країни, на території якої підозрюють особу у вчиненні злочину, і порівняння фабули статті кримінального закону цієї країни із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України];

2. дослідити акти про амністію в Україні за відповідний період для виявлення можливих випадків, коли особа за законодавством України, була б звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

'''Крім того, правову допомогу можуть також надати іноземні адвокати країни, якою оголошено розшук особи, особливо, якщо вони надавали цій особі раніше правову допомогу. Цінність таких міжнародних консультацій полягає ще й у тому, що від іноземних колег можна отримати інформацію і копії процесуальних і судових рішень, які приймались на користь особи.'''

''Згідно ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4527 589 КПК України] у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо'':

1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;

2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;

3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);

5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України;

5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України;

6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]

Особливості відбування покарання в колоніях різних видів

2022-02-11T11:50:14Z

Riabyi.oleksandr: У зв'язку зі змінами в КВК, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] 

== Виправні колонії та їх види ==
Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії). ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 3 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 4 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 5 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

У виправних колоніях середнього рівня безпеки можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 6 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України])

У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання можуть створюватися сектори середнього рівня безпеки для відбування покарання жінками, засудженими до довічного позбавлення волі.

Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях:
* мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання - засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, та нетяжкі злочини, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому Кримінально-виконавчим кодексом України;

* мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання - чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі злочини; жінки, засуджені за нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1140 ст. 147] Кримінально-виконавчого кодексу України. У секторі середнього рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також жінки, засуджені до довічного позбавлення волі;

* середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного нетяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. У секторі максимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі;

* максимального рівня безпеки - чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 255, статтями 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.

== Відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки ==
Засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання мають право витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 1 ст. 138 Кримінально-виконавчого кодексу України])

Засудженим, які перебувають у '''''дільниці посиленого контролю''''', надаються '''''одне короткострокове побачення на місяць''''' і '''''одне тривале побачення на три місяці.''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 абз. 1 ч. 1 ст. 138 Кримінально-виконавчого кодексу України])

Засудженим, які перебувають у '''''дільниці ресоціалізації''''', надаються '''''одне короткострокове побачення на місяць''''' і '''''одне тривале побачення на два місяці'''''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 абз. 2 ч. 1 ст. 138 Кримінально-виконавчого кодексу України])

Засудженим, які перебувають у '''''дільниці соціальної реабілітації''''', надаються '''''короткострокові побачення без обмежень''''' та '''''тривале побачення щомісяця'''''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 абз. 3 ч. 1 ст. 138 Кримінально-виконавчого кодексу України])

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше однієї третини строку покарання засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають право на поліпшення умов тримання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 2 ст. 138 Кримінально-виконавчого кодексу України])

У виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання встановлюється режим, передбачений частиною другою статті 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 цього Кодексу] для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 3 ст. 138 Кримінально-виконавчого кодексу України])

== Відбування покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки ==

У виправних колоніях середнього рівня безпеки засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування, одягу, взуття та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 1 ст. 139 Кримінально-виконавчого кодексу України])

Засудженим, які перебувають у '''''дільниці посиленого контролю''''', надаються '''''одне короткострокове побачення на місяць''''' і '''''одне тривале побачення на три місяці'''''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 абз. 1 ч. 2 ст. 139 Кримінально-виконавчого кодексу України])

Засудженим, які перебувають у '''''дільниці ресоціалізації''''', надаються '''''одне короткострокове побачення на місяць''''' і '''''одне тривале побачення на два місяці'''''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 абз. 2 ч. 2 ст. 139 Кримінально-виконавчого кодексу України])

Засудженим, які перебувають у '''''дільниці соціальної реабілітації''''', надаються '''''короткострокові побачення без обмежень''''' та '''''тривале побачення щомісяця'''''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 абз. 3 ч. 2 ст. 139 Кримінально-виконавчого кодексу України])

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше половини строку покарання засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають право на поліпшення умов тримання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 2 ст. 139 Кримінально-виконавчого кодексу України])

== Відбування покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки ==

У виправних колоніях максимального рівня безпеки засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції у '''''звичайних жилих приміщеннях''''' та '''''приміщеннях камерного типу'''''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 1 ст. 140 Кримінально-виконавчого кодексу України])

У '''''звичайних жилих приміщеннях''''' тримаються: 
* чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; 
* чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; 
* чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуджені до позбавлення волі за такі злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; захоплення заручників; зґвалтування; розбій, вчинений при обтяжуючих обставинах; вимагання, вчинене при обтяжуючих обставинах; виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань; викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах; контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти; посягання на життя представника іноземної держави і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі. 
У '''''приміщеннях камерного типу''''' тримаються: 
* чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; 
* чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; 
* чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; 
* чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; 
* чоловіки, які раніше були засуджені до позбавлення волі за будь-який з таких злочинів: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, малолітньої чи малолітнього; розбій, вчинений організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; вимагання, вчинене організованою групою або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі; 
* чоловіки, переведені із колоній середнього рівня безпеки на підставах, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчим кодексом України]. 
У виправних колоніях максимального рівня безпеки засуджені мають право витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 2 ст. 140 Кримінально-виконавчого кодексу України])

Засудженим, які перебувають у '''''дільниці посиленого контролю''''', надаються '''''одне короткострокове побачення на місяць''''' і '''''одне тривале побачення на три місяці'''''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 абз. 1 ч. 2 ст. 140 Кримінально-виконавчого кодексу України])

Засудженим, які перебувають у '''''дільниці ресоціалізації''''', надаються '''''одне короткострокове побачення на місяць''''' і '''''одне тривале побачення на два місяці'''''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 абз. 2 ч. 2 ст. 140 Кримінально-виконавчого кодексу України])

Засудженим, які перебувають у '''''приміщеннях камерного типу''''', надається '''''щоденна прогулянка тривалістю одна година'''''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 абз. 3 ч. 2 ст. 140 Кримінально-виконавчого кодексу України])

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше половини строку покарання засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають право на поліпшення умов тримання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1037 ч. 3 ст. 140 Кримінально-виконавчого кодексу України])

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким

2022-01-27T15:31:41Z

Riabyi.oleksandr: Внесені зміни у зв'язку зі змінами законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким»]

== Поняття умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та підстави застосування ==
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є звільненням засудженого від подальшого відбування призначеного покарання до закінчення строку покарання за наявності певних підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n441 ст. 81] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального кодексу України]. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 
* '''не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин'''; 
* '''не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення воліі'''; 
* '''не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.'''

== Застосування умовно-дострокового звільнення до неповнолітніх ==
До осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за кримінальне правопорушення, вчинене у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за кримінальне правопорушення, вчинене у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття: 
* '''не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин і за необережний тяжкий злочин'''; 
* '''не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років нове умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі'''; 
* '''не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.'''

== Підстави заміни невідбутої частини покарання більш м’яким ==
Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. 
'''Зверніть увагу!''' Більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального кодексу України] для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можлива після фактичного відбуття засудженим: 
* '''не менше третини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;''' 
*'''не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі;''' 
* '''не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила нове умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.''' 
'''Зверніть увагу!''' ''До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.''

== Головна умова прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким ==
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: 
* '''при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення;''' 
* '''при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення;''' 
* '''при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання особи, яка була засуджена до позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до 18 років, - того, що вона сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довела своє виправлення.'''

== Порядок розгляду клопотань щодо умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким ==
Питання щодо умовно-дострокового звільнення чи заміни невідбутої частини покарання більш м’яким відноситься до питань, які пов’язані із виконанням вироку і передбачені в статті 537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України].

Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов’язків чи законних інтересів.

Клопотання (подання) про умовно-дострокове звільнення та заміну невідбутої частини покарання більш м’яким подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання. 

'''Такі клопотання (подання) розглядаються протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово''' згідно з правилами судового розгляду.

У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого. За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання.

'''Зверніть увагу!''' У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Порядок організації та проведення букмекерської діяльності

2021-11-19T08:22:34Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закон України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор»] 
== Загальна характеристика букмекерської діяльності в Україні ==
'''Букмекерська діяльність''' - господарська діяльність з організації та проведення парі (букмекерських парі та парі тоталізатора) в букмекерських пунктах та/або в мережі Інтернет. 
Букмекерство будується, перш за все, на спортивних змаганнях. Перше місце за кількістю ставок посідає футбол, потім хокей, баскетбол, теніс, автоперегони «Формула-1». Найчастіше ставки роблять на ігри місцевих команд.
Деякі букмекери дозволяють неспортивні ставки: перемога в «Євробаченні», президентські вибори тощо. 
''Основа букмекерської майстерності - математика.'' Крупні букмекерські контори щодня пропонують своїм клієнтам зробити ставки на сотні подій. Варіанти ставок ще численніші: можна ставити на переможця, на завершальний рахунок, на кількість голів тощо. Відповідно до уявлень букмекерів про те, яка команда в даному змаганні є фаворитом, призначається фора. Наприклад -1,5. Це означає, що фаворит повинен перемогти з перевагою в 1,5 очка. Проте головний інтерес для гравця складає коефіцієнт, на який множиться його виграш. Коефіцієнт виставляють контори. У правильному визначенні коефіцієнта полягає сенс діяльності букмекерської контори. Розклад змагань зі ставками, форою і коефіцієнтом на один день називається «лінією». Фахівці, що складають лінії, головні здобувачі букмекерських контор. Аналітики отримують до 10% від прибутку контори. 
'''Букмекерська діяльність може провадитися виключно: '''
1) у букмекерських пунктах; 
2) через мережу Інтернет. 
== Порядок організації та проведення букмекерської діяльності ==
Організація та проведення букмекерської діяльності регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#n660 Розділом V] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закону України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор»]. 
Згідно вищевказаного закону букмекерська діяльність в Україні провадиться виключно на підставі ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності.
Організатори букмекерської діяльності провадять діяльність з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання букмекерської діяльності. 
Організатор букмекерської діяльності має право приймати ставки на результати подій. Забороняється прийняття ставок на результати віртуальних ігор чи подій, що створюються або результат яких визначається генератором випадкових чисел. 
Організаторам букмекерської діяльності забороняється: 
1) проводити парі, не передбачені правилами участі в букмекерському парі або парі тоталізатора (правилами парі); 
2) провадити букмекерську діяльність без ліцензії; 
3) пропонувати як виграш чи замість виграшу алкогольні напої, пиво, слабоалкогольні напої, вина столові чи тютюнові вироби або інше майно, володіння або розпорядження яким передбачає отримання відповідних дозволів або ліцензій; 
4) примушувати відвідувачів до участі в парі; 
5) приймати ставки (проводити парі) на події та/або ігри, що мають ознаки лотереї, приймати ставки на результати розіграшів лотерей в Україні та/або інших державах; 
6) приймати ставки (проводити парі) на віртуальні події та/або віртуальні ігри; 
7) приймати ставки (проводити парі) на події, результат яких визначається за допомогою генератора випадкових чисел чи іншого обладнання, програмне забезпечення якого може створювати послідовність не пов’язаних між собою чисел. 
'''Забороняється приймати ставки на події, що мають ознаки посягання на державний суверенітет і територіальну цілісність України, морально-етичні норми суспільства, конституційні права громадян. 
'''Забороняється провадження букмекерської діяльності з метою приховування (імітації) інших видів азартних ігор, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Законом України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор»].'''''' 
Організатори букмекерської діяльності можуть здійснювати букмекерську діяльність виключно в букмекерських пунктах, розміщених на території спеціальної гральної зони, на підставі ліцензії на провадження букмекерської діяльності. 
''Територією спеціальної гральної зони для розташування букмекерських пунктів вважається: ''
1) територія будівель, в яких розташовані готелі категорії "три зірки", "чотири зірки" та "п’ять зірок" з номерним фондом не менше 50 (п’ятдесяти) номерів для міста Києва; 
2) територія будівель, в яких розташовані готелі категорії "три зірки", "чотири зірки" та "п’ять зірок" з номерним фондом не менше 25 (двадцяти п’яти) номерів для інших населених пунктів; 
3) територія іподромів. 
Букмекерські пункти організатора букмекерської діяльності розміщуються на території спеціальної гральної зони, а загальна площа приміщення букмекерського пункту повинна становити не менше 50 (п’ятдесяти) квадратних метрів. 
Забороняється розташовувати букмекерські пункти організатора букмекерської діяльності: 
1) безпосередньо у приміщеннях, в яких розміщено органи державної влади та органи місцевого самоврядування; 
2) безпосередньо у приміщеннях дошкільних закладів освіти, закладів загальної середньої освіти, позашкільної, спеціалізованої, вищої освіти та інших закладів освіти, у тому числі на території, де розташовані гуртожитки таких закладів; 
3) безпосередньо у приміщеннях закладів культури, у тому числі бібліотек, музеїв, театрів, виставкових галерей; 
4) безпосередньо у приміщеннях медичних закладів; 
5) безпосередньо у приміщеннях спеціалізованих дитячих розважальних центрів; 
6) безпосередньо у приміщеннях культових будівель та споруд, а також приміщеннях, що належать релігійним організаціям; 
7) у приміщеннях, що належать до житлового фонду, або інших приміщеннях жилих будинків, у тому числі багатоквартирних; 
8) в об’єктах незавершеного будівництва, кіосках, навісах і пересувних малих архітектурних формах, інших тимчасових спорудах для провадження підприємницької діяльності. 
'''Режим роботи букмекерського пункту визначається організатором букмекерської діяльності самостійно з урахуванням необхідності дотримання вимог законодавства щодо забезпечення громадської безпеки і правопорядку, нормальних (звичних) умов життя для громадян, які проживають на суміжній та прилеглій до букмекерського пункту території, а також виконання вимог норм і правил, що регламентують граничний рівень звукового шуму та електромагнітного випромінювання.'''

== Провадження букмекерської діяльності через мережу Інтернет ==
Провадження букмекерської діяльності через мережу Інтернет здійснюється організатором букмекерської діяльності відповідно до законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор виключно з використанням онлайн-системи організатора букмекерської діяльності, що відповідає вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закону України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор»]. 
Організатор букмекерської діяльності може здійснювати свою діяльність у мережі Інтернет через онлайн-систему з використанням веб сайту, зазначеного у відповідному реєстрі, мобільних додатків для прийняття ставок, виплати виграшів, здійснення виплат у парі. 
'''Організатор букмекерської діяльності в мережі Інтернет зобов’язаний мати на праві власності або користування онлайн-систему, що обов’язково має відповідати таким вимогам:''' 
1) наявність механізму фіксування прийому, розрахунку та виплати виграшів укладеного парі; 
2) наявність переліку (лінії) подій, на які пропонується укладення парі; 
3) наявність механізму ідентифікації гравця та його віку; 
4) наявність методів захисту персональних даних гравця; 
5) наявність методів захисту від зовнішнього несанкціонованого втручання осіб у роботу онлайн-системи; 
6) проходження інспектування суб’єктом сертифікації, внесеним Уповноваженим органом до переліку суб’єктів сертифікації. 
Організатор букмекерської діяльності, що здійснює діяльність через мережу Інтернет, може приймати ставки від осіб, які перебувають на території України або за її межами, відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Організатор букмекерської діяльності може здійснювати діяльність у мережі Інтернет через веб сайт після повідомлення Уповноваженому органу про доменне ім’я, що він буде використовувати для провадження букмекерської діяльності. 
Веб сайт та доменне ім’я організатора букмекерської діяльності мають належати на праві власності або користування організатору букмекерської діяльності або його засновнику (учаснику), який прямо або опосередковано здійснює контроль над таким організатором. 
''Організатор букмекерської діяльності, який здійснює свою діяльність через мережу Інтернет, повинен забезпечити наявність на веб сайті достовірної інформації державною мовою (за бажанням організатора букмекерської діяльності - іншими мовами) про'': 
1) повне найменування організатора букмекерської діяльності згідно з установчими документами; 
2) місцезнаходження організатора букмекерської діяльності; 
3) ідентифікаційний код організатора букмекерської діяльності; 
4) рішення про видачу ліцензії (дата та номер рішення, строк дії ліцензії); 
5) правила участі в букмекерському парі або парі тоталізатора (правила парі); 
6) порядок і строки виплати виграшів; 
7) мобільні додатки та інше гральне обладнання, що використовується організатором букмекерської діяльності; 
8) сервісну та технічну службу підтримки організатора букмекерської діяльності; 
9) інформаційні матеріали щодо ігрової залежності та відповідальної гри; 
10) застереження про заборону участі в парі особам, які не досягли 21 року. 
'''Мобільні додатки та інші програмно-технічні засоби, призначені для участі в парі, мають надавати гравцям доступ до вищевказаної інформації.''' 
'''Гравець самостійно створює клієнтський рахунок гравця (особистий кабінет) в онлайн-системі організатора букмекерської діяльності шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми'''
[[Категорія:Господарське право]]

Забезпечення засобами індивідуального захисту медичних працівників під час дії карантину

2021-10-19T07:20:14Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-13032020--663-pro-optimizaciju-zahodiv-schodo-nedopuschennja-zanesennja-i-poshirennja-na-teritorii-ukraini-vipadkiv-covid-19 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13.03.2020 № 663 "Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на тереторії України випадків COVID -19"]
== Загальна інформація ==
'''Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)''' - всі засоби, які призначені для носіння і використання працівником з метою індивідуального захисту від одного або більше ризиків, які могли б становити загрозу безпеці та здоров’ю на роботі, а також будь-які пристосування, аксесуари чи змінні компоненти, призначені для цієї мети. 
Сьогоднішня ситуація в України довела суспільству, що під час поширення епідемії коронавірусної інфекції, засобами індивідуального захисту впершу чергу мають бути забезпечені лікарі, які боряться з цим небезпечним вірусом. 
''Центром громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України визначений перелік засобів індивідуального захисту для медичних працівників, зокрема'':
* '''Маска''' (призначена для зменшення виділення збудників інфекційних хвороб з дихальних шляхів);
* '''Респіратор''' (використовують під час роботи з пацієнтами, що мають інфекції із повітряно-краплинним шляхом передавання: туберкульоз, кір, вітряну віспу, а також для догляду за пацієнтами, що мають інфекцію з невідомими шляхами передавання);
* '''Халат''' (використовується, щоб захистити шкіру та попередити забруднення одягу під час роботи);
* '''Рукавички''' (використовують, коли є передбачуваний безпосередній контакт з кров’ю або іншими біологічними рідинами, слизовими оболонками та потенційно інфікованими матеріалами; коли є безпосередній контакт із пацієнтами, які інфіковані патогенами, що передаються контактним шляхом а також під час роботи із потенційно забрудненим обладнанням і поверхнями, що використовують під час догляду за хворими);
* '''Окуляри/захисний щиток''' (використовують, щоб захистити очі від потрапляння вірусної інфекції).
'''Важливо знати, що всі засоби індивідуального захисту, які використовують медичні працівники, повинні відповідати вимогам державних стандартів.'''
== Що варто знати про забезпечення медичних працівників засобами індивідуального захисту? ==
У статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] зазначено, що людина, її життя і здоров'я, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 
У теперішніх умовах вказана норма для держави має бути пріоритетною і тому надзвичайно важливим є питання забезпечення засобами індивідуального захисту медичних працівників, оскільки від такого забезпечення безпосередньо залежить їх життя, а також життя та здоров'я інших людей. 
Варто зазначити, що відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n921 статті 163] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n53 статті 8] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону України "Про охорону праці"] видача спеціального одягу та інших засобів індивідуального захисту на роботах зі шкідливими '''та небезпечними умовами праці''', а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. 
'''Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.''' 
Також згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n107 статті 9] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] витрати, пов'язані з епідеміологічним обстеженням і ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. 
Крім того, [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-13032020--663-pro-optimizaciju-zahodiv-schodo-nedopuschennja-zanesennja-i-poshirennja-na-teritorii-ukraini-vipadkiv-covid-19 наказом Міністрества охорони здоров'я України від 13.03.2020 № 663] "Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на тереторії України випадків COVID -19" затверджені Стандарти медичної допомоги COVID -19, які визначають види засобів індивідуального захисту, що мають використовуватись при наданні медичної допомоги (медична маска, ізоляційний халат, рукавички, захист очей, чоботи або закрите взуття). Типи ЗІЗ при COVID-19 за умовами роботи, типом персоналу та виду діяльності містяться в [https://moz.gov.ua/uploads/3/19519-dn_20200313_663_dod6covid19.pdf додатку 6] до вказаних Стандартів.
== Компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n925 статті 164] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.
[[Категорія:охорона праці]]

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2021-10-05T08:21:15Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 '''"'''Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/677-2021-%D0%BF#n89 Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2021 року № 677 "Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби"]

== Загальна інформація ==
'''Карантин''' - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).

Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я ([https://moz.gov.ua/ Міністерство охорони здоров'я України]), за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну '''негайно''' доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).

== Обмеження обмеження прав фізичних і юридичних осіб умовах карантину ==
В Україні в умовах карантину можуть бути обмежені окремі права фізичних і юридичних осіб.

♦ '''Право на вільне пересування'''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] наділяє повноваженнями місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі потреби – проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів в умовах карантину, а також створювати на в'їздах і виїздах з території карантину контрольно-пропускні пункти. Так, це є обмеженням прав людини на свободу пересування, закріплених у статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]. Однак, пункт 4 статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_059 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] встановлює, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлено законом і виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред’явили '''довідку''', що дає право на виїзд за межі території карантину (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]). ♦ '''Право на освіту.''' Під час карантинуіснують певні обмеження щодо права на освіту, що полягає у забороні під час карантину відвідування закладів освіти її здобувачами, однак освітян ніхто не обмежує у праві здобувати освіту дистанційно. ♦ '''Право на мирні зібрання.''' Обмежено також право особи на свободу мирних зібрань.

== Обмежувальні протиепідемічні заходи у звязку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ==
{| class="wikitable"
|+
| '''З 12 березня 2020 року до 31 грудня 2021 року''' на усій території України встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами)], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"].
|}

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - Постанова)] залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) встановлюється “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19

“Зелений”, “жовтий” та “помаранчевий” рівні епідемічної небезпеки визначаються керівником робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов’язаної із поширенням на території України COVID-19, за результатами щоденної оцінки відповідних ознак епідемічної небезпеки.
Інформація про зазначені рівні розміщується на офіційному інформаційному [http://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України] та веб-сайті [https://moz.gov.ua Міністерства охорони здоров’я].

=== “Зелений” рівень епідемічної небезпеки ===
З 17 червня 2021 року '''на території України встановлюється “зелений” рівень епідемічної небезпеки,''' відповідно до якого забороняється:
* перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;
* перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні;
* самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації;
* перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства, в яких відсутній поліс (свідоцтво, сертифікат) страхування, що виданий страховою компанією, яка зареєстрована в Україні, або іноземною страховою компанією, яка має представництво на території України чи договірні відносини із страховою компанією-партнером на території України (асистанс), покриває витрати, пов’язані з лікуванням COVID-19, обсервацією, та діє на строк перебування в Україні, крім:
# іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями, або осіб, які потребують додаткового захисту;
# працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей;
# водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад;
# військовослужбовців (підрозділів) збройних сил держав-членів НАТО та держав-учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил.
У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України “Про прикордонний контроль”;

* перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства без негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведено не більш як за 72 години до перетину державного кордону; або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (далі - документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації), виданого відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил (2005 рік) або відповідно до укладених Україною міжнародних договорів про взаємне визнання документів про вакцинацію від COVID-19; або іноземного COVID-сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцин, включених Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від COVID-19 (далі - іноземний сертифікат), виданого уповноваженими установами держав - членів довірчої мережі Європейського Союзу або уповноваженими установами інших іноземних держав, з якими Україною укладено міжнародні договори про взаємне визнання COVID-сертифікатів, крім:
# іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 12 років;
# іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями, або осіб, які потребують додаткового захисту;
# працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей;
# водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад;
# військовослужбовців (підрозділів) збройних сил держав-членів НАТО та держав-учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил.

У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України “Про прикордонний контроль”;

* перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства, які підлягають самоізоляції, без встановленого та активованого мобільного додатка електронного сервісу “Вдома” Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - мобільний додаток). У разі неможливості встановлення мобільного додатка, відмови від його встановлення уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє такій особі у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України “Про прикордонний контроль”;

* перетин контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них іноземцями та особами без громадянства без наявного поліса (свідоцтва, сертифіката) страхування, що виданий страховою компанією, яка зареєстрована в Україні, або іноземною страховою компанією, яка має представництво на території України чи договірні відносини із страховою компанією - партнером на території України (асистанс), покриває витрати, пов’язані з лікуванням COVID-19, і діє на строк перебування в Україні, крім:
# іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України;
# працівників представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні.

У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у в’їзді на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзді з них згідно з Порядком в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 367, та Порядком в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 р. № 815;

* проведення масових (культурних, спортивних, розважальних, соціальних, релігійних, рекламних, наукових, освітніх, професійних тематичних та інших) заходів (у тому числі в розважальних закладах (нічних клубах) і закладах громадського харчування) без одягнутих усіма учасниками та організаторами заходу засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Обмеження, передбачені цим підпунктом, не застосовуються за умови наявності в усіх учасників та організаторів заходу документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього COVID-сертифіката України, виданого в Україні відповідно до Порядку формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2021 р. № 677 “Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби”, або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати), або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія);

*здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.

*діяльність суб’єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких:
# не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра;
# не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням;
# здійснюється обслуговування покупців без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, за винятком обслуговування за межами будівлі суб’єкта господарювання (через вікна видачі, тераси тощо);
# не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).

=== “Жовтий” рівень епідемічної небезпеки ===
“Жовтий” рівень епідемічної небезпеки встановлюється одночасно на території всіх регіонів рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров’я, яке розміщується на офіційному інформаційному [https://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України].

У разі встановлення “жовтого” рівня епідемічної небезпеки додатково встановлюються заборони, передбачені пунктом 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови].

=== “Помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки ===
“Помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки є попереджувальним рівнем, який свідчить про ускладнення епідемічної ситуації в регіоні, що може призвести до запровадження посилених обмежувальних протиепідемічних заходів.
Додатково на території регіонів, на яких установлено “помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки, рішенням регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій запроваджуються посилені заходи контролю за дотриманням на території регіону встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів, готовності закладів охорони здоров’я до прийому хворих на COVID-19, виявлення та реєстрації осіб з підозрою на COVID-19 відповідно до стандартів Міністерства охорони здоров’я.

=== “Червоний” рівень епідемічної небезпеки ===
“Червоний” рівень епідемічної небезпеки встановлюється рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров’я протягом 48 годин з моменту настання підстав, передбачених пунктом 3-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови], яке розміщується безпосередньо на офіційному інформаційному [http://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України].

На території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково встановлюються заборони, передбачені пунктом 3-5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2021-%D0%BF#n2 Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №270 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236"] в пункт 3-5 внесено зміни, відповідно до яких на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково забороняється: 
'''перебування без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно:'''
* на територіях закладів охорони здоров’я та освіти;
* в підземних переходах;
* на зупинках громадського транспорту;
* на інших територіях загального користування у разі неможливості дотримання фізичної дистанції не менше 1 метра.

== Додаткові обов’язки під час карантину ==
Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, '''зобов'язані:''' 1. вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб; 2. виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються; 3. проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження (стаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).

Крім того, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи. За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів та закладів несуть відповідальність згідно із законом (частина третя статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).

== Відповідальність ==
'''Відповідальність''' за порушення, вчинені в період карантину передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України].

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]''' передбачає відповідальність за: 
'''Стаття 44-3''':
* '''порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб"], іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами''' (''тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
* '''перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно''' (''тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
'''Стаття 164-14''':
* здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування визначених законодавством процедур закупівель; оцінка пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій), тендерних пропозицій не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційної пропозиції), тендерної пропозиції, що міститься в документації конкурсних торгів (кваліфікаційній документації), тендерній документації; укладення з учасником, який став переможцем торгів, договору про закупівлю за цінами і обсягами, що не відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації), тендерної документації; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі відповідно до вимог законодавства; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі, що здійснюються відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"; ненадання інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законом (''тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] передбачає відповідальність за: 
'''Стаття 325''':
* Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань (''карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк'').
* Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (''караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років'').

Також у зв’язку із загрозою розповсюдження коронавірусу, за певних обставин можливе вчинення інших правопорушень у період карантину:

# '''Незаконне розголошення персональних даних'''. Мали місце опублікування персональних даних (ПІБ, місця проживання, дані родичів) осіб, у яких була підозра на захворювання. Стаття 182 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу.
# '''Грубе порушення громадського порядку під час здійснення евакуації громадян та забезпечення їм умов обсервації.''' За такі дії передбачена кримінальна відповідальність статтею 296 Кримінального кодексу України.
# '''Дії, пов’язанні з нанесенням тілесних ушкоджень іншим особам''' (починаючи з легких тілесних – синців та саден) є кримінально караними діяннями, за які передбачена кримінальна відповідальність статтями 121-125, 128 КК України.
# '''Дії пов’язанні з завданням шкоди майну''' ( кримінальна та цивільно-правова відповідальність).

== Корисні посилання ==
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/227372381965839/?__tn__=kC-R&eid=ARDAN4C9fASUVyPH428Vtaopr9WBWHKxhRVxCjW0LLjmlKc-l8A99GFQV3-AM1KCt-B7a0tXoDKDqfL1&hc_ref=ARQHqU3uuYvJ6QBlSRsjOEDYEbUBiBT48ZBljHAd-7y-5zTgkLIHZdnQQCC7oR7EbjY&fref=nf&__xts__ Відеоролик системи надання безоплатної правової допомоги щодо введення на території України карантину]
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/1383462811861812/UzpfSTEwMDAwNDEwNDI4MTQwNjpWSzoxNDEyNTc5MTU1NTk2MTIx/?multi_permalinks=1412579155596121&notif_id=1585303260676912&notif_t=group_activity Відеоролик "Карантин: обмеження прав та відповідальність за порушення"]

== Див. також ==
*[[Заходи запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19]]
*[[Відпустка на період карантину]]
*[[Оплата праці працівників закладів освіти і науки в умовах карантину]]
*[[Компенсація вартості квитків у зв’язку з припиненням перевезення пасажирів під час епідемії коронавірусу|Компенсація вартості квитків у зв'язку з припиненням перевезення пасажирів під час епідемії коронавірусу]]
*[[Особливості надомної та дистанційної роботи в умовах карантину]]
*[[Особливості отримання та оплати «лікарняних» на період карантину|Особливості отримання "лікарняних" на період карантину]]
*[[Лікарняний по догляду за дитиною під час карантину. Право перейти на особливий режим роботи в умовах карантину]]
*[[Звільнення від оподаткування на період здійснення заходів спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби]]
*[[Умови введення надзвичайного стану]]
*[[Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину]]

[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Право на освіту]]

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2021-09-29T14:29:39Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 '''"'''Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/677-2021-%D0%BF#n89 Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2021 року № 677 "Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби"]

== Загальна інформація ==
'''Карантин''' - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).

Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я ([https://moz.gov.ua/ Міністерство охорони здоров'я України]), за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну '''негайно''' доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).

== Обмеження обмеження прав фізичних і юридичних осіб умовах карантину ==
В Україні в умовах карантину можуть бути обмежені окремі права фізичних і юридичних осіб.

♦ '''Право на вільне пересування'''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] наділяє повноваженнями місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі потреби – проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів в умовах карантину, а також створювати на в'їздах і виїздах з території карантину контрольно-пропускні пункти. Так, це є обмеженням прав людини на свободу пересування, закріплених у статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]. Однак, пункт 4 статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_059 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] встановлює, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлено законом і виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред’явили '''довідку''', що дає право на виїзд за межі території карантину (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]). ♦ '''Право на освіту.''' Під час карантинуіснують певні обмеження щодо права на освіту, що полягає у забороні під час карантину відвідування закладів освіти її здобувачами, однак освітян ніхто не обмежує у праві здобувати освіту дистанційно. ♦ '''Право на мирні зібрання.''' Обмежено також право особи на свободу мирних зібрань.

== Обмежувальні протиепідемічні заходи у звязку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ==
{| class="wikitable"
|+
| '''З 12 березня 2020 року до 31 грудня 2021 року''' на усій території України встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами)], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"].
|}

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - Постанова)] залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) встановлюється “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19

“Зелений”, “жовтий” та “помаранчевий” рівні епідемічної небезпеки визначаються керівником робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов’язаної із поширенням на території України COVID-19, за результатами щоденної оцінки відповідних ознак епідемічної небезпеки.
Інформація про зазначені рівні розміщується на офіційному інформаційному [http://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України] та веб-сайті [https://moz.gov.ua Міністерства охорони здоров’я].

=== “Зелений” рівень епідемічної небезпеки ===
З 17 червня 2021 року '''на території України встановлюється “зелений” рівень епідемічної небезпеки,''' відповідно до якого забороняється:
* перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;
* перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні;
* самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації;
* перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства, в яких відсутній поліс (свідоцтво, сертифікат) страхування, що виданий страховою компанією, яка зареєстрована в Україні, або іноземною страховою компанією, яка має представництво на території України чи договірні відносини із страховою компанією-партнером на території України (асистанс), покриває витрати, пов’язані з лікуванням COVID-19, обсервацією, та діє на строк перебування в Україні, крім:
# іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями, або осіб, які потребують додаткового захисту;
# працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей;
# водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад;
# військовослужбовців (підрозділів) збройних сил держав-членів НАТО та держав-учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил.
У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України “Про прикордонний контроль”;

* перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства без негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведено не більш як за 72 години до перетину державного кордону; або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (далі - документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації), виданого відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил (2005 рік) або відповідно до укладених Україною міжнародних договорів про взаємне визнання документів про вакцинацію від COVID-19; або іноземного COVID-сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцин, включених Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від COVID-19 (далі - іноземний сертифікат), виданого уповноваженими установами держав - членів довірчої мережі Європейського Союзу або уповноваженими установами інших іноземних держав, з якими Україною укладено міжнародні договори про взаємне визнання COVID-сертифікатів, крім:
# іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 12 років;
# іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями, або осіб, які потребують додаткового захисту;
# працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей;
# водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад;
# військовослужбовців (підрозділів) збройних сил держав-членів НАТО та держав-учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил.

У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України “Про прикордонний контроль”;

* перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства, які підлягають самоізоляції, без встановленого та активованого мобільного додатка електронного сервісу “Вдома” Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - мобільний додаток). У разі неможливості встановлення мобільного додатка, відмови від його встановлення уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє такій особі у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України “Про прикордонний контроль”;

* перетин контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них іноземцями та особами без громадянства без наявного поліса (свідоцтва, сертифіката) страхування, що виданий страховою компанією, яка зареєстрована в Україні, або іноземною страховою компанією, яка має представництво на території України чи договірні відносини із страховою компанією - партнером на території України (асистанс), покриває витрати, пов’язані з лікуванням COVID-19, і діє на строк перебування в Україні, крім:
# іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України;
# працівників представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні.

У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у в’їзді на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзді з них згідно з Порядком в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 367, та Порядком в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 р. № 815;

* проведення масових (культурних, спортивних, розважальних, соціальних, релігійних, рекламних, наукових, освітніх, професійних тематичних та інших) заходів (у тому числі в розважальних закладах (нічних клубах) і закладах громадського харчування) без одягнутих усіма учасниками та організаторами заходу засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Обмеження, передбачені цим підпунктом, не застосовуються за умови наявності в усіх учасників та організаторів заходу документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього COVID-сертифіката України, виданого в Україні відповідно до Порядку формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2021 р. № 677 “Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби”, або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати), або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія);

*здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.

*діяльність суб’єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких:
# не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра;
# не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням;
# здійснюється обслуговування покупців без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, за винятком обслуговування за межами будівлі суб’єкта господарювання (через вікна видачі, тераси тощо);
# не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).

=== “Жовтий” рівень епідемічної небезпеки ===
“Жовтий” рівень епідемічної небезпеки встановлюється одночасно на території всіх регіонів рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров’я, яке розміщується на офіційному інформаційному [https://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України].

У разі встановлення “жовтого” рівня епідемічної небезпеки додатково встановлюються заборони, передбачені пунктом 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови].

=== “Помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки ===
“Помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки є попереджувальним рівнем, який свідчить про ускладнення епідемічної ситуації в регіоні, що може призвести до запровадження посилених обмежувальних протиепідемічних заходів.
Додатково на території регіонів, на яких установлено “помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки, рішенням регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій запроваджуються посилені заходи контролю за дотриманням на території регіону встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів, готовності закладів охорони здоров’я до прийому хворих на COVID-19, виявлення та реєстрації осіб з підозрою на COVID-19 відповідно до стандартів Міністерства охорони здоров’я.

=== “Червоний” рівень епідемічної небезпеки ===
“Червоний” рівень епідемічної небезпеки встановлюється рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров’я протягом 48 годин з моменту настання підстав, передбачених пунктом 3-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови], яке розміщується безпосередньо на офіційному інформаційному [http://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України].

На території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково встановлюються заборони, передбачені пунктом 3-5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2021-%D0%BF#n2 Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №270 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236"] в пункт 3-5 внесено зміни, відповідно до яких на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково забороняється: 
'''перебування без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно:'''
* на територіях закладів охорони здоров’я та освіти;
* в підземних переходах;
* на зупинках громадського транспорту;
* на інших територіях загального користування у разі неможливості дотримання фізичної дистанції не менше 1 метра.

== Додаткові обов’язки під час карантину ==
Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, '''зобов'язані:''' 1. вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб; 2. виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються; 3. проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження (стаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).

Крім того, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи. За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів та закладів несуть відповідальність згідно із законом (частина третя статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).

== Відповідальність ==
'''Відповідальність''' за порушення, вчинені в період карантину передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України].

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]''' передбачає відповідальність за: 
'''Стаття 44-3''':
* '''порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб"], іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами''' (''тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
* '''перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно''' (''тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
'''Стаття 164-14''':
* здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування визначених законодавством процедур закупівель; оцінка пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій), тендерних пропозицій не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційної пропозиції), тендерної пропозиції, що міститься в документації конкурсних торгів (кваліфікаційній документації), тендерній документації; укладення з учасником, який став переможцем торгів, договору про закупівлю за цінами і обсягами, що не відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації), тендерної документації; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі відповідно до вимог законодавства; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі, що здійснюються відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"; ненадання інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законом (''тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] передбачає відповідальність за: 
'''Стаття 325''':
* Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань (''карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк'').
* Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (''караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років'').

Також у зв’язку із загрозою розповсюдження короновірусу, за певних обставин можливе вчинення інших правопорушень у період карантину:

# '''Незаконне розголошення персональних даних'''. Мали місце опублікування персональних даних (ПІБ, місця проживання, дані родичів) осіб, у яких була підозра на захворювання. Стаття 182 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу.
# '''Грубе порушення громадського порядку під час здійснення евакуації громадян та забезпечення їм умов обсервації.''' За такі дії передбачена кримінальна відповідальність статтею 296 Кримінального кодексу України.
# '''Дії, пов’язанні з нанесенням тілесних ушкоджень іншим особам''' (починаючи з легких тілесних – синців та саден) є кримінально караними діяннями, за які передбачена кримінальна відповідальність статтями 121-125, 128 КК України.
# '''Дії пов’язанні з завданням шкоди майну''' ( кримінальна та цивільно-правова відповідальність).

== Корисні посилання ==
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/227372381965839/?__tn__=kC-R&eid=ARDAN4C9fASUVyPH428Vtaopr9WBWHKxhRVxCjW0LLjmlKc-l8A99GFQV3-AM1KCt-B7a0tXoDKDqfL1&hc_ref=ARQHqU3uuYvJ6QBlSRsjOEDYEbUBiBT48ZBljHAd-7y-5zTgkLIHZdnQQCC7oR7EbjY&fref=nf&__xts__ Відеоролик системи надання безоплатної правової допомоги щодо введення на території України карантину]
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/1383462811861812/UzpfSTEwMDAwNDEwNDI4MTQwNjpWSzoxNDEyNTc5MTU1NTk2MTIx/?multi_permalinks=1412579155596121&notif_id=1585303260676912&notif_t=group_activity Відеоролик "Карантин: обмеження прав та відповідальність за порушення"]

== Див. також ==
*[[Заходи запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19]]
*[[Відпустка на період карантину]]
*[[Оплата праці працівників закладів освіти і науки в умовах карантину]]
*[[Компенсація вартості квитків у зв’язку з припиненням перевезення пасажирів під час епідемії коронавірусу|Компенсація вартості квитків у зв'язку з припиненням перевезення пасажирів під час епідемії коронавірусу]]
*[[Особливості надомної та дистанційної роботи в умовах карантину]]
*[[Особливості отримання та оплати «лікарняних» на період карантину|Особливості отримання "лікарняних" на період карантину]]
*[[Лікарняний по догляду за дитиною під час карантину. Право перейти на особливий режим роботи в умовах карантину]]
*[[Звільнення від оподаткування на період здійснення заходів спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби]]
*[[Умови введення надзвичайного стану]]
*[[Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину]]

[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Право на освіту]]

Відповідальність за незаконне збагачення

2021-08-20T13:25:38Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]

== Що варто розуміти під незаконним збагаченням особи? ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 ст. 3685] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] під незаконним збагаченням варто розуміти набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи. 
Особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у п. 1 ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 ст. 3] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"]. 
Під набуттям активів слід розуміти набуття їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. 
Під активами слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

== Яка відповідальність за незаконне збагачення? ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 ст. 3685] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачена кримінальна відповідальність за незаконне збагачення у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 
Про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави може бути подано відповідний позов до суду, при цьому, представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. 
У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора. 
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред’явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. 
Законом передбачено, що справи про визнання активів необґрунтованими та їхнє стягнення в дохід держави розглядає Вищий антикорупційний суд. Позов про визнання необґрунтованими активів та їхнє стягнення в дохід держави пред'являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів" (тобто після 28.11.2019), якщо різниця між їхньою вартістю та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також щодо доходів від цих активів. 
У разі якщо ухвалення судового рішення щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може вплинути на права та обов’язки третіх осіб щодо таких активів, позивач зобов’язаний одночасно з пред’явленням позову повідомити про це таких третіх осіб і подати до суду заяву про залучення їх до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви мають бути додані докази про направлення копій заяви особам, про залучення яких як третіх осіб подана заява. 
Судом апеляційної інстанції у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Відповідальність за незаконне збагачення

2021-08-20T11:38:47Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]

== Що варто розуміти під незаконним збагаченням особи? ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 ст. 368-5] Кримінального кодексу України під незаконним збагаченням варто розуміти набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи. 
Особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у п. 1 ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 ст. 3] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"]. 
Під набуттям активів слід розуміти набуття їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. 
Під активами слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

== Яка відповідальність за незаконне збагачення? ==
Статтею 368-5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачена кримінальна відповідальність за незаконне збагачення у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 
Про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави може бути подано відповідний позов до суду, при цьому, представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. 
У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора. 
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред’явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. 
Законом передбачено, що справи про визнання активів необґрунтованими та їхнє стягнення в дохід держави розглядає Вищий антикорупційний суд. Позов про визнання необґрунтованими активів та їхнє стягнення в дохід держави пред'являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів" (тобто після 28.11.2019), якщо різниця між їхньою вартістю та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також щодо доходів від цих активів. 
У разі якщо ухвалення судового рішення щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може вплинути на права та обов’язки третіх осіб щодо таких активів, позивач зобов’язаний одночасно з пред’явленням позову повідомити про це таких третіх осіб і подати до суду заяву про залучення їх до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви мають бути додані докази про направлення копій заяви особам, про залучення яких як третіх осіб подана заява. 
Судом апеляційної інстанції у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Правовий статус викривачів корупції

2021-08-20T09:41:53Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12 Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правову допомогу]"

== Хто такий викривач ? ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Законом України «Про запобігання корупції»] '''викривач''' - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язаних з корупцією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n630 ч. 3 ст. 272]).

Разом з тим, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування та є заявником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 п. 16-2 ч. 1 ст. 3]).

== Які права має викривач? ==
Стаття 533 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає наступні права та гарантії захисту викривача:
* бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені цим Законом;
* подавати докази на підтвердження своєї заяви;
* отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації;
* давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати;
* на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача;
* на конфіденційність;
* повідомляти про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону без зазначення відомостей про себе (анонімно);
* у разі загрози життю і здоров’ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
* на відшкодування витрат у зв’язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв’язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
* на винагороду у визначених законом випадках;
* на отримання психологічної допомоги;
* на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;
* отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.

== Право викривача на безоплатну вторинну правову допомогу ==
Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правової допомоги, передбаченої Законом України «Про безоплатну правову допомогу», або залучити адвоката самостійно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 (ч. 1 та ч. 3 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції»]).

Викривач має право на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 п. 5 ч. 2 статті 533 Закону України «Про запобігання корупції»]).

Вищевказані норми Закону кореспондуються з Законом України «Про безоплатну правову допомогу», яким визначено, що викривач у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення має право на безоплатну вторинну правову допомогу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 п. 14 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»]).

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»]):

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

'''''Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правову допомогу'''''

Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»], подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб (ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n138 . 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»]).

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n138 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»]).

Враховуючи наведене, викривачу для реалізації права на безоплатну вторинну правову допомогу до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно подати відповідне звернення разом з документами, що підтверджують здійснення ним повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

''Такими документами можуть бути, зокрема:''

1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;

2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача;

4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;

5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;

6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

== Що означає державний захист викривачів? ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 статті 53 Закону України «Про запобігання корупції»] викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.

За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n70 ст. 7 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"] заходами забезпечення безпеки є:

а) особиста охорона, охорона житла і майна;

б) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;

в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

г) заміна документів та зміна зовнішності;

д) зміна місця роботи або навчання;

е) переселення в інше місце проживання;

є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;

ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

з) закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.

== Юридична відповідальність викривача ==
Викривач не несе юридичної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], поширення зазначеної у повідомленні інформації, незважаючи на можливе порушення таким повідомленням своїх службових, цивільних, трудових чи інших обов’язків або зобов’язань. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 1 ст. 53-8 Закону України «Про запобігання корупції»]).

Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, не може розглядатися як порушення умов конфіденційності, передбачених цивільним, трудовим або іншим договором (контрактом). ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 2 ст. 53-8 Закону України «Про запобігання корупції»]).

Викривач звільняється від цивільно-правової відповідальності за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслідок здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, крім випадку здійснення завідомо неправдивого повідомлення. У разі неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації вона підлягає спростуванню у порядку, визначеному Цивільним кодексом України. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 3 ст. 53-8 Закону України «Про запобігання корупції»]).

== Яка відповідальність за неправдиві повідомлення про вчинене корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення? ==
''Викривач повинен уважно ставитися до інформації, яку повідомляє і пам’ятати, що він надає інформацію на власний розсуд і відповідальність. Викривач має бути обґрунтовано переконаний в тому, що інформація, яку він повідомляє, є достовірною. В протилежному випадку йому не буде надано державний захист, в тому числі, якщо він не доклав зусиль, щоб перевірити достовірність інформації, маючи таку можливість. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вчинене викривачем, карається згідно з чинним законодавством України.''

Відповідно до статті 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

 

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі

2021-08-05T14:15:07Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1487-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо вдосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення» від 6 вересня 2016 року № 1487-VIII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України «Про безоплатну правову допомогу»]

== Поняття дисциплінарного проступку та види заходів дисциплінарного стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі ==
'''Дисциплінарним проступком''' особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. 
Персонал установи виконання покарань зобов’язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.'' ''
За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: 
* Попередження - письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення; 
* Догана, сувора догана - дисциплінарні стягнення, що застосовується до працівників та до порушників режиму в установах відбування покарання і полягає у власному усному чи письмовому засудженні неправомірної поведінки винного; 
* Грошовий штраф до двох розмірів мінімальної заробітної плати; 
* Скасування поліпшених умов тримання; 
* Поміщення засуджених у дисциплінарний ізолятор чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб. 
* Поміщення засуджених у карцер, тримання в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб. 
* Переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери) тримання у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, - на строк до трьох місяців.
{| class="wikitable"
|-
| ''Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) не поміщаються.''
|}

== Процедура здійснення дисциплінарного провадження відносно осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі ==
Адміністрація колонії при встановленні факту порушення зобов’язана невідкладно розпочати перевірку: 
* Причин, обставин, мотивів вчинення порушення; 
* Поведінки особи до вчинення проступку; 
* Визначити кількість і характер раніше накладених стягнень; 
* Отримати пояснення про суть проступку. 
Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і ''не пізніше '''десяти діб''''' з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась '''перевірка''', то з дня її закінчення, але не пізніше '''шести''' місяців з дня вчинення проступку. 
Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у '''виняткових''' випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його '''накладення'''. Якщо протягом '''місяця''' з дня накладення стягнення воно '''не було звернено''' до виконання, то це стягнення не виконується. 
Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше, ніж через '''шість місяців''' з дня відбуття стягнення.
Стягнення накладається лише '''письмово'''. 
За наслідками перевірки приймається рішення про '''доцільність''' або '''недоцільність''' застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення '''обмежитися іншими профілактичними заходами''', це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під "'''підпис'''". 
Доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. 
'''Cклад дисциплінарної комісії''':
* начальник установи виконання покарань;
* заступники та начальники служб установи;
* співробітники які за своїми функціональними обов’язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
''Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов’язки. ''
На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу. 
'''Процедура розгляду дисціплінарною комісією доцільності застосування стягнень'''
#Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, ''має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії'' не пізніше ніж '''за одну добу''' до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути '''продовжено''', але не більш як на дві доби.
#Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.
#Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його '''представника, свідків, інших осіб''', залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п’ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1018 статті 135] Кримінально-виконавчого кодексу України, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.
#Рішення про притягнення до відповідальності '''приймається''' більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. 
Начальник установи виконання покарань має право поміщати засудженого в дисциплінарний ізолятор строком '''до однієї доби''' до прийняття рішення про застосування стягнення у разі порушення режиму відбування покарання, що полягало у перебуванні у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, участі в конфліктній ситуації, бійці, масових заворушеннях або інших діях, що створюють серйозну загрозу підтримці порядку в установі. 
Поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за рішенням суду. У разі прийняття на засіданні дисциплінарної комісії рішення про поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) адміністрація установи виконання покарань '''протягом двадцяти чотирьох годин''' направляє до суду відповідне клопотання (подання) разом із рішенням комісії. 
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду. 
Засудженому протягом '''трьох робочих днів''' видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження. 

== Право засудженої особи на захисника при застосуванні адміністрацією установи виконання покарань заходів стягнення ==
Право засудженої особи на адвоката передбачене п. 7 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»]. Дане право реалізується через [https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги]. 
Засуджені особи мають право на всі види правових послуг, передбачені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»], а саме:
* захист;
* здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
*складення документів процесуального характеру.[[Файл:Зразок заяви до Регіонального центру.jpg|міні]] 
У разі звернення осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення волі, '''Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги''' відповідної області приймає рішення про надання такої допомоги, що оформлюється відповідним наказом, протягом п’яти днів з дня надходження письмового звернення. 
Після видачі доручення на підставі наказу центру, адвокат зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видачі такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
'''Строк дії доручення''', яке видає Регіональний центр для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, засудженій до позбавлення волі, діє до закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень; використання всіх національних засобів правового захисту; звільнення особи з місця виконання покарання. 
07 квітня 2017 року набрав чинності [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1487-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо вдосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення» від 6 вересня 2016 року № 1487-VIII], згідно з яким засудженим особам до позбавлення волі надано право користуватися послугами адвоката під час застосування заходів дисциплінарного стягнення. 
'''Засуджений та/або його представник мають право''':
* отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; 
* бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 
* ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; 
* надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; 
* подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. 

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі

2021-08-04T11:53:22Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1487-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо вдосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення» від 6 вересня 2016 року № 1487-VIII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України «Про безоплатну правову допомогу»]

== Поняття дисциплінарного проступку та види заходів дисциплінарного стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі ==
'''Дисциплінарним проступком''' особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. 
Персонал установи виконання покарань зобов’язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.'' ''
За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: 
* Попередження - письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення; 
* Догана, сувора догана - дисциплінарні стягнення, що застосовується до працівників та до порушників режиму в установах відбування покарання і полягає у власному усному чи письмовому засудженні неправомірної поведінки винного; 
* Грошовий штраф до двох розмірів мінімальної заробітної плати; 
* Скасування поліпшених умов тримання; 
* Поміщення засуджених у дисциплінарний ізолятор чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб. 
* Поміщення засуджених у карцер, тримання в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб. 
* Переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери) тримання у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, - на строк до трьох місяців.
{| class="wikitable"
|-
| ''Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) не поміщаються.''
|}

== Процедура здійснення дисциплінарного провадження відносно осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі ==
Адміністрація колонії при встановленні факту порушення зобов’язана невідкладно розпочати перевірку: 
* Причин, обставин, мотивів вчинення порушення; 
* Поведінки особи до вчинення проступку; 
* Визначити кількість і характер раніше накладених стягнень; 
* Отримати пояснення про суть проступку. 
Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і ''не пізніше '''десяти діб''''' з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась '''перевірка''', то з дня її закінчення, але не пізніше '''шести''' місяців з дня вчинення проступку. 
Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у '''виняткових''' випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його '''накладення'''. Якщо протягом '''місяця''' з дня накладення стягнення воно '''не було звернено''' до виконання, то це стягнення не виконується. 
Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше, ніж через '''шість місяців''' з дня відбуття стягнення.
Стягнення накладається лише '''письмово'''. 
За наслідками перевірки приймається рішення про '''доцільність''' або '''недоцільність''' застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення '''обмежитися іншими профілактичними заходами''', це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під "'''підпис'''". 
Доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. 
'''Cклад дисциплінарної комісії''':
* начальник установи виконання покарань;
* заступники та начальники служб установи;
* співробітники які за своїми функціональними обов’язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
''Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов’язки. ''
На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу. 
'''Процедура розгляду дисціплінарною комісією доцільності застосування стягнень'''
#Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, ''має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії'' не пізніше ніж '''за одну добу''' до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути '''продовжено''', але не більш як на дві доби.
#Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.
#Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його '''представника, свідків, інших осіб''', залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п’ятої статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 135 Кримінально-виконавчого кодексу України], адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.
#Рішення про притягнення до відповідальності '''приймається''' більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. 
Начальник установи виконання покарань має право поміщати засудженого в дисциплінарний ізолятор строком '''до однієї доби''' до прийняття рішення про застосування стягнення у разі порушення режиму відбування покарання, що полягало у перебуванні у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, участі в конфліктній ситуації, бійці, масових заворушеннях або інших діях, що створюють серйозну загрозу підтримці порядку в установі. 
Поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за рішенням суду. У разі прийняття на засіданні дисциплінарної комісії рішення про поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) адміністрація установи виконання покарань '''протягом двадцяти чотирьох годин''' направляє до суду відповідне клопотання (подання) разом із рішенням комісії. 
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду. 
Засудженому протягом '''трьох робочих днів''' видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження. 

== Право засудженої особи на захисника при застосуванні адміністрацією установи виконання покарань заходів стягнення ==
Право засудженої особи на адвоката передбачене [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 п. 7 частини першої ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»]. Дане право реалізується через [https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги]. 
Засуджені особи мають право на всі види правових послуг, передбачені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»], а саме:
* захист;
* здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
*[[Файл:Зразок заяви до Регіонального центру.jpg|міні]]складення документів процесуального характеру. 
У разі звернення осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення волі, Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання такої допомоги, що оформлюється відповідним наказом, протягом п’яти днів з дня надходження письмового звернення. 
Після видачі доручення на підставі наказу центру, адвокат зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видачі такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
'''Строк дії доручення''', яке видає Регіональний центр для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, засудженій до позбавлення волі, діє до закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень; використання всіх національних засобів правового захисту; звільнення особи з місця виконання покарання. 
07 квітня 2017 року набрав чинності [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1487-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо вдосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення» від 6 вересня 2016 року № 1487-VIII], згідно з яким засудженим особам до позбавлення волі надано право користуватися послугами адвоката під час застосування заходів дисциплінарного стягнення. 
'''Засуджений та/або його представник мають право''':
* отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; 
* бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 
* ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; 
* надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; 
* подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. 

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Ухилення від призову на строкову військову службу

2021-07-20T11:34:20Z

Riabyi.oleksandr:

Пред’явлення особи та речей для впізнання

2021-06-24T13:03:54Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2151 Кримінальний процесуальний кодекс України]

== Поняття пред'явлення для впізнання ==
Пред'явлення для впізнання - слідча дія, що полягає в пред'явленні свідкові чи іншій особі об'єктів, які вони спостерігали раніше у зв'язку з подією кримінального правопорушення, з метою встановлення їх тотожності або відмінності.

Пред'явлення для впізнання передбачає показ певних об'єктів в умовах, що дозволяють сприйняти загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об'єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам'яті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред'явленого об'єкта, порівнює і співставляє їх із збереженими в пам'яті й доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об'єкта.
== Які дії мають передувати пред’явленню особи до впізнання? ==
Пред'явлення особи до впізнання регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print1443161006719877#n2140 ст. 228 КПК України]. Перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. 
''Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.'' Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.\

Слід також враховувати, що дана слідча (розшукова) дія майже завжди пов’язана з тактичним ризиком: особа, яка впізнає, може добросовісно помилятися або навмисно не впізнавати об’єкт, що може заперечити вірну версію слідчого та ускладнити розслідування. Тому, при наявності у слідчого сумнівів щодо успішного результату пред’явлення для впізнання, слід утриматися від його проведення і використати інші можливості для перевірки висунутої версії. 
'''Пред'явленню для впізнання особи повинно передувати виконання процесуальних та деяких допоміжних дій, а саме:'''

- попередній допит особи, яка впізнає;

- підбір об’єктів, серед яких необхідно провести впізнання;

- визначення місця і умов пред’явлення для впізнання;

- визначення необхідних учасників пред’явлення для впізнання;

- визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів.

З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням. Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання.

При пред’явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з цим Кодексом вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.

За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у цій нормі. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред’явленні особи для впізнання. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред’являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред’явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

При пред’явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

За правилами цієї норми може здійснюватися пред’явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред’явлені для впізнання.
== Пред’явлення речей для впізнання ==
Пред’явлення речей для впізнання регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print1443161006719877#n2151 ст. 229 КПК України]. Перед тим, як пред’явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі.

'''Забороняється''' попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети. Річ, що підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред’являється в одному екземплярі.

Про проведення пред’явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу/ річ або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу / річ. Якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред’являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі якщо пред’явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред’явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Слідчі дії]]

Пред’явлення особи та речей для впізнання

2021-06-24T12:58:30Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2151 Кримінальний процесуальний кодекс України]

== Поняття пред'явлення для впізнання ==
Пред'явлення для впізнання - слідча дія, що полягає в пред'явленні свідкові чи іншій особі об'єктів, які вони спостерігали раніше у зв'язку з подією кримінального правопорушення, з метою встановлення їх тотожності або відмінності.

Пред'явлення для впізнання передбачає показ певних об'єктів в умовах, що дозволяють сприйняти загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об'єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам'яті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред'явленого об'єкта, порівнює і співставляє їх із збереженими в пам'яті й доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об'єкта.
== Які дії мають передувати пред’явленню до впізнання? ==
Пред'явлення особи до впізнання регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print1443161006719877#n2140 ст. 228 КПК України]. Перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. 
''Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.'' Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.\

Слід також враховувати, що дана слідча (розшукова) дія майже завжди пов’язана з тактичним ризиком: особа, яка впізнає, може добросовісно помилятися або навмисно не впізнавати об’єкт, що може заперечити вірну версію слідчого та ускладнити розслідування. Тому, при наявності у слідчого сумнівів щодо успішного результату пред’явлення для впізнання, слід утриматися від його проведення і використати інші можливості для перевірки висунутої версії. 
'''Пред'явленню для впізнання особи повинно передувати виконання процесуальних та деяких допоміжних дій, а саме:'''

- попередній допит особи, яка впізнає;

- підбір об’єктів, серед яких необхідно провести впізнання;

- визначення місця і умов пред’явлення для впізнання;

- визначення необхідних учасників пред’явлення для впізнання;

- визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів.

З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням. Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання.

При пред’явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з цим Кодексом вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.

За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у цій нормі. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред’явленні особи для впізнання. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред’являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред’явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

При пред’явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

За правилами цієї норми може здійснюватися пред’явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред’явлені для впізнання.
== Пред’явлення речей для впізнання ==
Пред’явлення речей для впізнання регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print1443161006719877#n2151 ст. 229 КПК України]. Перед тим, як пред’явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі.

'''Забороняється''' попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети. Річ, що підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред’являється в одному екземплярі.

Про проведення пред’явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу/ річ або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу / річ. Якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред’являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі якщо пред’явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред’явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Слідчі дії]]

Затримання особи, яка вчинила злочин за межами України

2021-06-24T11:46:55Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]

== Порядок затримання особи, яка вчинила злочин за межами України ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4456 ст. 582 КПК України] затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою. 
Уповноваженою службовою особою вважається особа до повноважень якої належать здійснення затримання в порядку чинного законодавства України, в даному випадку - це працівники Національної поліції України, Служби безпеки України тощо. '''Затримання особи, яка вчинила правопорушення за межами України, може здійснюватися лише за однією підставою - наявністю достатніх даних, що вказують на вчинення цією особою правопорушення за межами України та оголошення її у розшук іноземною державою у зв'язку із вчиненням такого правопорушення.''' 
''Затриманню передує оголошення особи у міждержавний або міжнародний розшук. Оголошення підозрюваного (обвинуваченого) у розшук пов'язано з тим, що відповідні заходи розшуку, вжиті державою - ініціатором розшуку, не призвели до встановлення або затримання розшукуваної особи. Зокрема, міждержавний розшук - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Національним центральнім бюро Інтерполу на території держав - учасниць МОКП-Інтерполу відповідно до норм міжнародного права.''
Про затримання негайно інформується прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокурору, до якого додається копія протоколу затримання, повинно містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.'' ''
Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та негайно інформує відповідну регіональну прокуратуру. 
Про затримання таких осіб відповідна регіональна прокуратура протягом шістдесяти годин після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави. 
Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, відповідна регіональна прокуратура також повідомляє Міністерство закордонних справ України. 
'''Згідно з ч. 6 ст. 582 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:''' 
1) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту; 
2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється. 
Порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затримання здійснюється відповідно до статей 206 та 208 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу] України з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4210 розділом ІХ КПК України]. 
''У ст. 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенції про правову допомогу і правові відносини] у цивільних, сімейних і кримінальних справах «Взяття під варту або затримання до одержання вимоги про видачу» передбачається, що: «Особа, видача якої потрібна, за клопотанням може бути узята під варту і до одержання вимоги про видачу. У клопотанні повинно бути посилання на постанову про узяття під варту або на вирок, що вступив у законну силу, і вказівка на те, що вимога про видачу буде представлена додатково. Клопотання про узяття під варту до одержання вимоги про видачу може бути передано поштою, телеграфом, телексом або телефаксом. Особа може бути затримана і без клопотання, передбаченого в пункті 1 цієї статті, якщо маються передбачені законодавством підстави підозри, що вона зробила на території іншої Договірної Сторони злочин, що тягне за собою видачу. Про узяття під варту або затримання до одержання вимоги про видачу необхідно негайно повідомити іншу Договірну Сторону». ''
'''Міжнародний пакт про громадянські і політичні права визначає такі важливі засади, яких слід дотримуватись при застосуванні будь-якого, зокрема й екстрадиційного затримання. Особа, затримана за кримінальним обвинуваченням, у терміновому порядку має бути доставлена до судді або іншої посадової особи, якій належить за законом право здійснювати судову владу. Особа, позбавлена волі внаслідок тримання під вартою, має право на розгляд її справи в суді, щоб цей суд міг невідкладно винести постанову щодо законності її затримання і прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.'''
''''''

'''[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]'''

Договір найму (оренди) транспортних засобів

2021-06-02T14:45:22Z

Riabyi.oleksandr: додані посилання на конкретні норми законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80 Кодекс торговельного мореплавства України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”]

== Предмет договору найму (оренди) транспортних засобів ==
За договором найму транспортного засобу наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві транспортний засіб в користування за плату на певний строк.

Згідно частини 1 статті 798 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. 

'''Повітряне судно''' - апарат, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні (пункт 79 частини першої ст. 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України]).

'''Торговельне судно''' - самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується:для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі; для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо); для наукових, навчальних і культурних цілей; для спорту; для інших цілей (ч. 1 ст. 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/176/95-вр Кодексу торговельного мореплавства України]).

'''Наземні транспортні засоби''' - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”]).

== Форма договору найму (оренди) транспортних засобів ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 799 ЦК України] договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним ( ст. 220 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

== Сторони договору найму (оренди) транспортних засобів ==
Сторонами договору найму є наймодавець і наймач. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]).

== Істотні умови договору найму (оренди транспортного засобу) ==

Крім предмета, до істотних умов договору найму належать умови про плату та терміни.

=== Плата договору найму (оренди) транспортних засобів ===

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. 

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. 

=== Строк договору найму (оренди) транспортних засобів ===

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

== Особливості договору найму транспортного засобу ==

Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3866 ст. 800 ЦК України]) 

Наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3868 ст. 801 ЦК України]) 

Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем. Порядок страхування відповідальності наймача за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, встановлюється законом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3871 ст. 802 ЦК України]) 

Наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3876 ст. 803 ЦК України]) 

Наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3876 ст. 804 ЦК України])

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор

2021-05-09T19:58:21Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України «Про попереднє ув'язнення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Наказ Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0038-21#Text Наказ Міністерства оборони України від 03.11.2020 № 394 "Про затвердження Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців"]
== Коло осіб, які тримаються у слідчому ізоляторі ==
{| class="wikitable"
|-
| '''Ув'язнені особи''' ||
# Особи, які тримаються під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою, про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до Кримінального кодексу України та КПК, та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
# Особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили.
|}
{| class="wikitable"
|-
| '''Засуджені особи''' ||
# ''Вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі чи тяжкі кримінальні правопорушення,'' які на підставі статті 89 КВК '''залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування;'''
# Особи, засуджені до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК '''підлягають направленню до місця відбування покарання''';
# Особи, засуджені до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК '''підлягають відправленню до установ виконання покарань;'''
# Засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК '''тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО''' з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії;
# Особи, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК '''переміщуються під вартою з однієї установи до іншої.''' 
|}
== Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення"] '''ув’язнені''' мають право одержувати '''передачі''' або '''посилки''' та '''грошові перекази''' і '''передачі'''.

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статті 114 Кримінально-виконавчого кодексу України], '''засуджені''' мають право без обмеження '''одержувати грошові перекази''' і '''відправляти грошові перекази''' родичам, а з '''дозволу адміністрації колонії''' - й іншим особам. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1775-13 частини 2 розділу 8 "Інструкції про порядок і умови тримання засуджених, увятих під варту та затриманих військовослужбовців]" '''засуджені військовослужбовці''' мають право '''одержувати''' і '''відправляти''' посилки (передачі) і бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого військовослужбовця.

=== Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази ===
* У національній валюті;
* Через поштові відділення, банки або касу СІЗО;
* Грошові перекази зараховуються на особові рахунки.
=== Процедура одержання та відправлення грошових передач ===
* Для здійснення грошової передачі '''ув’язненому''' чи '''засудженому''' родич або інша особа '''подає заяву у двох примірниках''', де зазначається '''сума коштів''', яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму.
*
* Особі, яка '''внесла кошти''', видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
*
* Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів '''ув’язненим''' чи '''засудженим''' подається особиста письмова заява начальнику СІЗО.
== Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей ==

* Передачі приймаються для '''ув’язнених''' загальною '''вагою не більше 50 кг''' на місяць.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих '''для хворих''', що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, '''вагітних жінок''' і '''жінок, що мають при собі дітей''', а також '''неповнолітніх'''.
|}
* Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статті 76 Кримінально-виконавчого кодексу України] "'''засуджені військовослужбовці'''" мають право на одержання посилок (передач) і бандеролей '''без обмеження їх кількості.'''
* '''Засуджені''' одержують посилки (передачі) і бандеролі відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статті 112 КВК України]:
# Число посилок (передач) і бандеролей, що одержують засуджені до арешту та позбавлення волі, не обмежується;
# Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їхнього лікування.
# Максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими правилами;
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF#n11 пункту 14 Правил надання послуг поштового зв'язку] "Внутрішні поштові відправлення повинні мати такі розміри і граничну масу":
{| class="wikitable"
|-
! '''Вид поштового відправлення''' !! '''Гранична маса, кілограмів''' !! '''Розмір в упаковці, міліметрів'''
|-
| Бандеролі з вкладенням однієї книжки || 2 || максимальний: 600 в одному вимірі (причому сума довжини, ширини і товщини не може перевищувати 900),
а згорнутих трубкою (рулони): 700 - завдовжки і 150 - у діаметрі
|-
| Посилки || 30 ||
{| class="wikitable"
|максимальний: 600 х 700 х 700
|-
|мінімальний: 90 х 140 х 50
|}
|}
=== Процедура одержання ув'язненими і засудженими передач ===
{| class="wikitable" style="vertical-align:top"
|-
! '''Порядок''' !! '''Алгоритм дій''' !! '''Примітка'''
|- style="vertical-align:top"
| '''Заповнення і підпис заяви''' ||
Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує [https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/74/f487079n1032.doc заяву] у двох примірниках ''(додаток 17)'', обидва примірники заяви, передачу, паспорт або інший документ, що посвідчує особу, здає молодшому інспектору чергової зміни, який перевіряє вміст передачі за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає її відповідно до порядку огляду вмісту посилок (передач) та бандеролей ''(додаток 18)''.

Додаток 17

до Правил внутрішнього розпорядку

слідчих ізоляторів

Державної кримінально-виконавчої служби України

(пункт 3 глави 2 розділу VI)

=== ЗАЯВА ===
{| class="wikitable"
|Від громадянина(ки) ___________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові)

_____________________________________________________________________________________

(місце проживання)

Прошу прийняти передачу для ув'язненого(ї) (засудженого(ї)) ________________________________

_____________________________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові, рік народження)
|}
{| class="wikitable"
|№

з/п
|Найменування продуктів

(предметів)
|Вага

(кг)
|Кількість
|Примітка
|-
|1
|2
|3
|4
|5
|-
|
|
|
|
|
|}
{| class="wikitable"
| colspan="3" |_____________________________________________________________________________________

(підпис, прізвище, ініціали особи, яка доставила передачу)

"___" ____________ 20__ р.

Передачу прийняв молодший

інспектор чергової зміни
|-
|_________________

(звання)
|______________

(підпис)
|__________________

(прізвище)
|-
| colspan="3" |"___" ____________ 20__ р.
|-
| colspan="3" |Передачу отримав(ла) __________________________________________________________________

(підпис, прізвище, ініціали ув'язненого(ї) (засудженого(ї)))

"___" ____________ 20__ р.
|}
{| class="wikitable"
|Додаток 18

до Правил внутрішнього розпорядку

слідчих ізоляторів Державної

кримінально-виконавчої служби України

(пункт 3 глави 2 розділу VI)
|}
'''ПОРЯДОК'''

'''огляду вмісту посилок (передач) та бандеролей'''

1. Хлібні вироби (булки, батони, хлібини тощо) розрізають на декілька частин.

2. Продукти в рідкому стані переливають в інший посуд або посуд СІЗО.

3. Запечатані упаковки за потреби розкривають.

4. Рибу розрізають на декілька частин.

5. Ковбасні вироби розрізають на декілька частин.

6. Сипучі продукти пересипають.

7. Цукерки приймають без обгорток.

8. Усі інші продукти, які можуть бути використані для приховування в них листування і заборонених предметів, перевіряють у такому самому порядку й так, щоб продукти не втрачали своєї якості.

9. Речі і предмети також слід ретельно перевіряти. За потреби використовують технічні засоби виявлення.

10. Консерви у скляних і металевих банках до камер не видають. Перед видачею до камери їх відкривають і вміст перекладають у посуд одноразового використання. Інші консерви здають на склад СІЗО для зберігання.
||
# Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів; 
# Для приймання передач обладнується окрема кімната; 
# У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, '''скринька для скарг та заяв'''; 
# На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу приймання передач, надання побачень, перелік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув’язненим і засудженим; 
# Приймання передач, адресованих хворим, які перебувають у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до чинного законодавства.
|- style="vertical-align:top"
| '''Звірка''' || Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі. ||
|- style="vertical-align:top"
| '''Отримання передачі ув'язненим, засудженим''' || Після приймання передачі молодший інспектор чергової зміни повертає перший примірник заяви особі, яка принесла передачу, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого щодо одержання передачі долучає до його особової справи.
У картці обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей (додаток 19) робиться відмітка про одержання передачі, її вміст і вагу, після чого передачу видають зазначеним особам.

Отримані від родичів ув’язнених та засуджених чи інших осіб лікарські засоби або їх аналоги зберігаються в медичній частині (лікарняному закладі) в окремих шафах. Їх облік та видачу здійснюють працівники медичної частини (лікарняного закладу) відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами).У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу адміністрація СІЗО робить про це відмітку на другому примірнику заяви. Вміст передачі повертають особам, які принесли передачу (за можливості), або знищують за згодою ув’язненого чи засудженого, про що складається акт, який підписує персонал СІЗО, ув’язнений або засуджений. Ув’язнений або засуджений може викласти в акті зауваження та пояснення щодо причин відмови прийняти передачу. Після цього акт разом з другим примірником заяви на приймання передачі долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
|
# У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим. 
# Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО. 
# У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата.
# Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством.
|}
=== Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках: ===
* звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО;
* смерті ув’язненого чи засудженого;
* відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, вибуття більше ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в лікарняному закладі або закладі охорони здоров’я);
* відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу;
* відбування стягнення у вигляді поміщення до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери);
* наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого одержати передачу.відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, при вибутті більш ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в закладі охорони здоров’я);
{| class="wikitable"
|-
| '''Зверніть увагу!!!''' У разі виявлення в посилках і бандеролях продуктів харчування, речей і предметів, я'''кі заборонені для зберігання і використання ув’язненими та засудженими''' і за передавання яких передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність, проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.
Виявлені в посилках і бандеролях продукти харчування, речі і предмети, які заборонено передавати ув’язненим і засудженим, за їх письмовою заявою можуть бути здані на склад СІЗО з метою повернення родичам або іншим особам, зазначеним у заяві.

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника '''знищуються в присутності адресата''', про що '''складається акт''', який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим.
|}
=== Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках: ===
* Звільнення або вибуття адресата із СІЗО;
* Смерті ув’язненого чи засудженого;
* Наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого.
* Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню".
* Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту за формою.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим н'''е пізніше доби з дня їх отримання''', а у випадку '''тимчасового вибуття''' цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. '''Посилки та бандеролі''', що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, з'''даються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері'''. '''Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки!!!'''
|}
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Стан сп'яніння як обставина, що обтяжує покарання

2021-05-09T18:38:22Z

Riabyi.oleksandr: Незначні правки тексту, виправлені посилання

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 жовтня 1985 року № 7 "Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання"]

== Загальна інформація ==
Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягає кримінальній відповідальності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#n98 стаття 21] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text Кримінального кодексу України] (далі - КК України).

Вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів належить до переліку [[Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі|обставин, що обтяжують покарання]] (пункт 13 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#n328 статті 67] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text КК України]).

== Види сп'яніння та їх характеристика ==
При '''фізіологічному сп'янінні''' (алкогольному, наркотичному, токсичному) в особи послаблюється функціонування гальмових процесів нервової діяльності й самоконтролю. Звичайне фізіологічне сп'яніння настає поступово. Особа усвідомлює, що алкоголь, наркотик чи інша речовина одурманює його, порушує нормальний стан психіки, швидкість реакції, координацію рухів тощо. Продовжуючи вживати такі речовини та засоби, особа приводить себе у стан сильного сп'яніння, що, хоча і порушує психічні процеси, але не є хворобливим станом.

'''Патологічне сп'яніння''' може настати для особи раптово, навіть при вживанні невеликих доз алкоголю, наркотику тощо. Патологічне сп'яніння є хворобливим станом, що належить до короткочасних психічних розладів і якісно відрізняється від тяжкого ступеня звичайного побутового сп'яніння. За патологічного сп'яніння присутні психологічний і медичний критерії неосудності.

Патологічне сп'яніння виявляється в основному в '''формах''':
# епілептоїдна: в особи виникає спотворене сприйняття навколишнього середовища, сутінковий стан свідомості, що призводить до неправомірної поведінки;
# параноїчна: виникають галюцинації, маревні ідеї. У особи, яка перебуває у такому стані, виникає неадекватне сприйняття реальної дійсності, у неї виникає почуття страху, тривоги, що породжує прагнення рятуватися, захищатися, нападати на «ворогів» тощо.
Характерною ознакою патологічного сп'яніння у таких випадках може бути відсутність фізичних ознак сп'яніння. Поведінка особи відзначається точними рухами, впевненою ходою, чіткою мовою. Стан патологічного сп'яніння має короткочасний характер і звичайно закінчується глибоким сном з повною втратою спогадів про здійснене (амнезія).

♦ Залежно від речовини, вживанням якої викликається сп'яніння:
* алкогольне - психічний стан людини, який виникає внаслідок вживання алкогольних напоїв (алкогольної інтоксикації), що призводить до фізіологічних, психічних, вегетативних і неврологічних розладів;
* наркотичне - це психічний стан людини, викликаний вживанням наркотичних засобів;
* токсичне - це психічний стан людини, викликаний вживанням психотропних та інших одурманюючих речовин (окрім алкогольних напоїв і наркотичних засобів).
*
♦ Залежно від ступеня деформації психічної діяльності людини, яка перебуває у стані сп’яніння:
* легкий;
* середній;
* тяжкий.
♦ Залежно від обставин, за яких особа опинилася стані сп'яніння, а також психічного ставлення особи до факту приведення себе у такий стан:
* вимушене: особу привели до такого стану проти її волі;
* випадкове: особа привела себе у такий стан без мети вчинити в такому стані злочин. Таке сп’яніння матиме значення пом’якшуючої обставини лише в тих випадках, коли особа по молодості та недосвідченості або в силу інших обставин не знала і не могла знати про можливі наслідки сп’яніння;
* умисне: особа привела себе в такий стан без спеціальної мети вчинити в такому стані злочин, але за таких обставин, коли вона могла і повинна була усвідомлювати, що в такому стані вона може його вчинити;
* свідоме або намірене: особа привела себе у такий стан для того, щоб в такому стані вчинити злочин, або ж в подальшому послатися на такий стан як на обставину, що його виправдовуватиме.

== Стан сп'яніння під час призначення покарання ==
Залежно від характеру злочину суд може не визнати дану обставину як таку, що обтяжує відповідальність, лише у випадках, коли вчинення злочину особою в стані сп'яніння не вплинуло на ступінь суспільної небезпечності вчиненого або не пов'язано з наслідками, що настали, а також з врахуванням особливих умов, за яких винний опинився в такому стані (наприклад, при доведенні неповнолітнього дорослою особою до стану сп'яніння) (абзац другий пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-85#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 жовтня 1985 року № 7 "Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння"]).

Суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, '''не визнати''' стан сп'яніння таким, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку (частина друга статті 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text КК України]).

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74551477 Постанова Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 484/3291/16-к]

== Корисні посилання ==
* [http://nauka.nlu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/07/25_Burdin.pdf Сп'яніння: значення для кримінальної відповідальності]

== Див. також ==
* [[Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2021-04-22T14:36:01Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінальний-виконавчий кодекс України (КВК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон "Про безоплатну правову допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1091-12#n15 Наказ Міністерства юстиції України 02 липня 2012 року № 967/5 "Про затвердження Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги"]

== Загальна інформація ==
Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачено міжнародними конвенціями, а саме: [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.]

Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4262 Стаття 31 Конституція України] визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 Стаття 40 Конституції України] зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін.

Згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 статтею 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
== Права засуджених осіб у сфері звернень ==
Відповідно до статті 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n9 Закону України «Про звернення громадян»] - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 частини першої статті 8 КВК України], зокрема '''засуджені мають право:'''
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до [[Порядок та підстави звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини|Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини]], [[Порядок звернення до Європейського суду з прав людини|Європейського суду з прав людини]], а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

== Право засуджених на листування ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 статті 113 КВК України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.

Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.

Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням. Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються (пункт 1 розділу XIII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, завтерджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5] (далі - Правила).

== Порядок передачі пропозицій, заяв і скарг, адресованих Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві ==
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|помилування]], а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали (пункт 1 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил]).

Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.

== Компенсація витрат, пов'язаних зі зверненням громадян ==
Відшкодування витрат за пересилання пропозицій, заяв та скарг проводиться з коштів, які є на особовому рахунку засудженого. У разі відсутності таких коштів їх пересилання проводиться за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань (абзац сьомий пункту 1 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил]).

== Право на звернення засуджених до позбавлення волі до ЄСПЛ ==
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до [https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=applicants/ukr&c Європейського суду з прав людини].

Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

== Порядок здійснення особистого прийому засуджених ==
Особистий прийом засуджених здійснюється керівництвом установ виконання покарань, а також начальниками підрозділів за графіками.

Персонал [https://minjust.gov.ua/dep/dkvs/departament-z-pitan-vikonannya-kriminalnih-pokaran Департаменту з питань виконання кримінальних покарань], міжрегіональних управлінь з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України під час відвідування установ виконання покарань приймає засуджених з питань у межах своєї компетенції.

Особистий прийом засуджених до [[Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі|довічного позбавлення волі]] здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях (камерах), а засуджених, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу (одиночній камері), карцері та приміщенні камерного типу виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки,- в окремому приміщенні (камері).

Облік прийнятих осіб та змісту порушених питань ведеться в журналі прийому засуджених з особистих питань керівництвом установи виконання покарань та начальниками підрозділів, що зберігається в канцелярії установи виконання покарань.

Начальники установ виконання покарань або уповноважені ними особи '''не менше одного разу на місяць''' перевіряють виконання рішень, прийнятих під час особистого прийому засуджених (пункт 2 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил]).

== Право особи на звернення щодо надання безоплатної правової допомоги ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 частиною другою статті 8 КВК України] кожному засудженому гарантується право на [[Правова допомога|правову допомогу]]. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює надання правової допомоги за рахунок коштів Державного бюджету України особам, засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закон України "Про безоплатну правову допомогу"] (далі – Закон).

Безоплатна вторинна правова допомога (БВПД) – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя та включає такі види правових послуг:
# захист;
# здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
# складення документів процесуального характеру (стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закону]).
Враховуючи те, що засуджені мають право на отримання всіх видів правових послуг, вони можуть звертатись для отримання БВПД з будь-якого питання, зокрема щодо:
* здійснення захисту/представництва його інтересів в рамках кримінального провадження (незалежно від процесуального статусу);
* представництва в цивільних справах (визнання права власності на спадкове майно, розірвання шлюбу тощо);
* представництва в адміністративних справах (оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, у тому числі і адміністрації установи виконання покарань);
* представництва інтересів засуджених у справах, пов’язаних із відбуванням покарання (умовно-дострокове звільнення, заміна невідбутої частини покарання більш м’яким тощо);
* складання документів процесуального характеру (апеляційних та касаційних скарг, заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами тощо).
Цей перелік не є вичерпним та перераховує найбільш розповсюджені питання, з якими звертаються засудженні особи до центрів з надання БВПД.

== Порядок забезпечення права на звернення, щодо надання БВПД ==

=== Куди звернутися ===
Відповідно до статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закону] суб’єктами надання БВПД є :
* центри з надання БВПД (регіональні та місцеві);

* адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають БВПД.
Регіональні центри з надання БВПД забезпечують '''захист''' особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду.

Місцеві центри з надання БВПД забезпечують '''складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів''' особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Адреси та інші контакти центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги можна знайти за посиланням: https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/

=== Порядок отримання засудженою особою БВПД ===
→ Направлення відповідного звернення до центру з надання БВПД

Відповідно до статті 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n41 КВК України] та пункту 1 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n122 Правил], звернення засуджених, адресовані до державних і громадських організацій та посадовим особам, адміністрація установи виконання покарань супроводжує листами. Це слугує додатковим підтвердженням того, що особа відбуває покарання у відповідній установі.

Центри з надання БВПД не можуть приймати рішення про надання БВПД засудженій особі на підставі звернень його родичів чи друзів.

Для вирішення питання про призначення захисника/представника засудженій особі у зверненні потрібно зазначити таку інформацію:
# прізвище, ім’я, по-батькові, дату народження, місце знаходження;
# суть порушеного питання;
# вид правової допомоги, що потребує засуджена особа ( БВПД або безоплатну первинну правову допомогу, що включає надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру).
У супровідному листі установи виконання покарання мають бути зазначені: дата ухвалення рішення суду та його назва; вид покарання та початок перебігу строку його відбування і його закінчення, а також статті, за якими особу, яка звертається за безоплатною правовою допомогою, засуджено.

[http://wiki.legalaid.gov.ua/images/2/2f/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B2%D0%BF%D0%B4_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96.docx Зразок заяви] про надання БВПД.

Відповідне звернення можна надіслати як засобами поштового зв’язку, так і на [https://www.legalaid.gov.ua/kontakty/ електронну адресу центру з надання БВПД] з подальшим надсиланням оригіналів документів. Це є актуальним в тих випадках, коли засуджена особа потребує БВПД в найкоротший термін (наприклад, участь захисника на засіданні дисциплінарної комісії, про проведення якого особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення).

→ Розгляд звернення та призначення адвоката

У разі звернення засудженої особи про надання одного з видів БВПД центр з надання БВПД зобов’язаний '''протягом десяти днів''' з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання такої допомоги та видати доручення адвокату.

Це доручення діє до закінчення судового провадження з перегляду судових рішень, використання всіх національних засобів правового захисту, звільнення особи з місця виконання покарання, крім випадків складення документів процесуального характеру.

→ Після видачі доручення та його отримання, адвокат має прибути до відповідної установи виконання покарань для побачення із засудженою особою та надання певного виду правових послуг.

Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права у кімнаті для короткострокових побачень без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.

Отримання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров’я (абзац третій частини третьої статті 110 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n41 КВК України]).

== Хто здійснює захист права на звернення засуджених? ==
* Адміністрація установ виконання покарань має забезпечити виконання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про звернення громадян»].
* [https://www.ombudsman.gov.ua/ Уповноважений Верховної Ради України із прав людини].

== Див. також ==
* [[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду]]
* [[Медичне обслуговування ув’язнених і засуджених в СІЗО]]
* [[Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2021-04-22T14:24:08Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінальний-виконавчий кодекс України (КВК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон "Про безоплатну правову допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1091-12#n15 Наказ Міністерства юстиції України 02 липня 2012 року № 967/5 "Про затвердження Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги"]

== Загальна інформація ==
Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачено міжнародними конвенціями, а саме: [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.]

Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4262 Стаття 31 Конституція України] визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 Стаття 40 Конституції України] зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін.

Згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 статтею 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
== Право осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі на звернення ==
Відповідно до статті 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n9 Закону України «Про звернення громадян»] - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
== Права осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі у сфері звернень ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 частини першої статті 8 КВК України], зокрема '''засуджені мають право:'''
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до [[Порядок та підстави звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини|Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини]], [[Порядок звернення до Європейського суду з прав людини|Європейського суду з прав людини]], а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
* отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів);
* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

== Право засуджених на листування ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 статті 113 КВК України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.

Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.

Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням. Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються (пункт 1 розділу XIII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, завтерджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5] (далі - Правила).

== Порядок передачі пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві ==
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|помилування]], а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали (пункт 1 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил]).

Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.

== Компенсація витрат, пов'язаних зі зверненням громадян ==
Відшкодування витрат за пересилання пропозицій, заяв та скарг проводиться з коштів, які є на особовому рахунку засудженого. У разі відсутності таких коштів їх пересилання проводиться за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань (абзац сьомий пункту 1 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил]).

== Право на звернення засуджених до позбавлення волі до ЄСПЛ ==
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до [https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=applicants/ukr&c Європейського суду з прав людини].

Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

== Порядок здійснення особистого прийому засуджених ==
Особистий прийом засуджених здійснюється керівництвом установ виконання покарань, а також начальниками підрозділів за графіками.

Персонал [https://minjust.gov.ua/dep/dkvs/departament-z-pitan-vikonannya-kriminalnih-pokaran Департаменту з питань виконання кримінальних покарань], міжрегіональних управлінь з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України під час відвідування установ виконання покарань приймає засуджених з питань у межах своєї компетенції.

Особистий прийом засуджених до [[Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі|довічного позбавлення волі]] здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях (камерах), а засуджених, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу (одиночній камері), карцері та приміщенні камерного типу виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки,- в окремому приміщенні (камері).

Облік прийнятих осіб та змісту порушених питань ведеться в журналі прийому засуджених з особистих питань керівництвом установи виконання покарань та начальниками підрозділів, що зберігається в канцелярії установи виконання покарань.

Начальники установ виконання покарань або уповноважені ними особи '''не менше одного разу на місяць''' перевіряють виконання рішень, прийнятих під час особистого прийому засуджених (пункт 2 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил]).

== Право особи на звернення, щодо надання безоплатної правової допомоги ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 частиною другою статті 8 КВК України] кожному засудженому гарантується право на [[Правова допомога|правову допомогу]]. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює надання правової допомоги за рахунок коштів Державного бюджету України особам, засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закон України "Про безоплатну правову допомогу"] (далі – Закон).

Безоплатна вторинна правова допомога (БВПД) – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя та включає такі види правових послуг:
# захист;
# здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
# складення документів процесуального характеру (стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закону]).
Враховуючи те, що засуджені мають право на отримання всіх видів правових послуг, вони можуть звертатись для отримання БВПД з будь-якого питання, зокрема щодо:
* здійснення захисту/представництва його інтересів в рамках кримінального провадження (незалежно від процесуального статусу);
* представництва в цивільних справах (визнання права власності на спадкове майно, розірвання шлюбу тощо);
* представництва в адміністративних справах (оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, у тому числі і адміністрації установи виконання покарань);
* представництва інтересів засуджених у справах, пов’язаних із відбуванням покарання (умовно-дострокове звільнення, заміна невідбутої частини покарання більш м’яким тощо);
* складання документів процесуального характеру (апеляційних та касаційних скарг, заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами тощо).
Цей перелік не є вичерпним та перераховує найбільш розповсюджені питання, з якими звертаються засудженні особи до центрів з надання БВПД.

== Порядок забезпечення права на звернення, щодо надання БВПД ==

=== Куди звернутися ===
Відповідно до статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закону] суб’єктами надання БВПД є :
* центри з надання БВПД (регіональні та місцеві);

* адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають БВПД.
Регіональні центри з надання БВПД забезпечують '''захист''' особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду.

Місцеві центри з надання БВПД забезпечують '''складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів''' особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Адреси та інші контакти центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги можна знайти за посиланням: https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/

=== Порядок отримання засудженою особою БВПД ===
→ Направлення відповідного звернення до центру з надання БВПД

Відповідно до статті 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n41 КВК України] та пункту 1 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n122 Правил], звернення засуджених, адресовані до державних і громадських організацій та посадовим особам, адміністрація установи виконання покарань супроводжує листами. Це слугує додатковим підтвердженням того, що особа відбуває покарання у відповідній установі.

Центри з надання БВПД не можуть приймати рішення про надання БВПД засудженій особі на підставі звернень його родичів чи друзів.

Для вирішення питання про призначення захисника/представника засудженій особі у зверненні потрібно зазначити таку інформацію:
# прізвище, ім’я, по-батькові, дату народження, місце знаходження;
# суть порушеного питання;
# вид правової допомоги, що потребує засуджена особа ( БВПД або безоплатну первинну правову допомогу, що включає надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру).
У супровідному листі установи виконання покарання мають бути зазначені: дата ухвалення рішення суду та його назва; вид покарання та початок перебігу строку його відбування і його закінчення, а також статті, за якими особу, яка звертається за безоплатною правовою допомогою, засуджено.

[http://wiki.legalaid.gov.ua/images/2/2f/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B2%D0%BF%D0%B4_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96.docx Зразок заяви] про надання БВПД.

Відповідне звернення можна надіслати як засобами поштового зв’язку, так і на [https://www.legalaid.gov.ua/kontakty/ електронну адресу центру з надання БВПД] з подальшим надсиланням оригіналів документів. Це є актуальним в тих випадках, коли засуджена особа потребує БВПД в найкоротший термін (наприклад, участь захисника на засіданні дисциплінарної комісії, про проведення якого особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення).

→ Розгляд звернення та призначення адвоката

У разі звернення засудженої особи про надання одного з видів БВПД центр з надання БВПД зобов’язаний '''протягом десяти днів''' з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання такої допомоги та видати доручення адвокату.

Це доручення діє до закінчення судового провадження з перегляду судових рішень, використання всіх національних засобів правового захисту, звільнення особи з місця виконання покарання, крім випадків складення документів процесуального характеру.

→ Після видачі доручення та його отримання, адвокат має прибути до відповідної установи виконання покарань для побачення із засудженою особою та надання певного виду правових послуг.

Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права у кімнаті для короткострокових побачень без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.

Отримання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров’я (абзац третій частини третьої статті 110 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n41 КВК України]).

== Хто здійснює захист права на звернення засуджених? ==
* Адміністрація установ виконання покарань має забезпечити виконання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про звернення громадян»].
* [https://www.ombudsman.gov.ua/ Уповноважений Верховної Ради України із прав людини].

== Див. також ==
* [[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду]]
* [[Медичне обслуговування ув’язнених і засуджених в СІЗО]]
* [[Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

2021-04-21T15:05:51Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 Постанова Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності] 
== Загальні положення звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки ==
 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 Статтею 48] Кримінального кодексу України встановлено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Загальною передумовою для обох видів звільнення є вчинення особою вперше кримінального проступку або нетяжкого злочину ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n61 стаття 12] КК України). Тому вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (закінченого або незакінченого, однією особою або у співучасті) виключає застосування аналізованого виду звільнення. Крім того, навіть вчинення особою проступку або нетяжкого злочину, але не вперше, а повторно, також унеможливлює застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 cтатті 48] КК України. Звернення до цього виду звільнення від кримінальної відповідальності – право, а не обов'язок суду. У разі, коли суд дійде висновку про те, що, незважаючи на суттєву зміну зовнішньої обстановки, суспільна небезпечність вчиненого діяння не відпала або винна особа не перестала бути суспільне небезпечною, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 cтатті 48] КК України не допускається.
=== Втрата діянням характеру суспільно небезпечного внаслідок зміни обстановки ===
Втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки – це втрата ним зовсім суспільної небезпечності або втрата її в такій мірі, за якої діяння визнається не кримінально протиправним. Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n58 статтею 11] Кримінального кодексу України суспільна небезпечність, що притаманна кримінальному правопорушенню, має місце там, де діяння заподіяло істотну шкоду або могло заподіяти таку шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Для застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статті 48] КК України суд повинен встановити, що після вчинення кримінального проступку або нетяжкого злочину обстановка вчинення кримінального правопорушення змінилася таким чином, що раніше вчинене діяння вже не може розглядатися як суспільне небезпечне. Така зміна обстановки може бути двох видів: масштабна або локальна. '''Масштабна зміна обстановки''' стосується змін у межах країни і може полягати, наприклад, у припиненні стану війни або скасуванні воєнного чи надзвичайного стану в країні, зміні економічного або політичного курсу країни, підходів держави до вирішення тієї чи іншої проблеми, зміні масштабу цін, високих темпах інфляції тощо. 
'''Локальна зміна обстановки вчинення кримінального правопорушення''' – це зміна обстановки в певному регіоні, місті, підприємстві, сім'ї тощо і може виявлятися, наприклад, у прийнятті владою таких рішень, які істотно впливають на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільне небезпечного; ліквідації або реорганізації конкретного підприємства, на якому раніше був учинене кримінальне правопорушення; набуття згодом особою певного статусу чи документом офіційного статусу, які були відсутні саме на момент вчинення кримінального правопорушення; зміні природних умов або умов господарювання в певному регіоні, що впливає на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільне небезпечного тощо.

Масштабні та локальні зміни обстановки тягнуть за собою два види втрати суспільної небезпечності діяння. 
'''''Перший вид''''' пов'язаний з втратою суспільної небезпечності не тільки конкретно вчиненого діяння даною особою, а й певного виду таких діянь. Масштабні та швидкі зміни у тих або інших сферах життя суспільства та держави, можуть призвести до ситуації, за якої законодавець не встигає змінити ознаки відповідно складу кримінального правопорушення або зовсім виключити його із Кримінального кодексу України. Вочевидь, зміна обстановки повинна бути настільки суттєвою, щоб вплинути на суспільну правосвідомість, яка в нових умовах не сприймає суспільне небезпечним діяння, яке в іншій обстановці становило значну суспільну небезпеку. 
Визнання судом того, що раніше вчинений кримінальний проступок або нетяжкий злочин внаслідок масштабних змін обстановки в країні втратили суспільну небезпечність, свідчить про необхідність декриміналізації таких діянь взагалі. Звичайно, під час вчинення такого діяння (до зміни обстановки) існувала підстава кримінальної відповідальності, оскільки особа вчинила суспільне небезпечне діяння, що містило склад певного кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. Разом з тим під час розгляду справи в суді встановлено, що внаслідок зміни обстановки таке діяння на даний час позбавлене суспільної небезпеки – однієї з необхідних ознак кримінального правопорушення. Інакше кажучи, суд констатує, що таке діяння лише формально містить ознаки певного складу кримінального правопорушення, а по суті не є суспільне небезпечним, тобто відсутня підстава кримінальної відповідальності. 
Передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статтею 48] КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності потрібно відрізняти від декриміналізації, коли на час розслідування або розгляду справи у суді те чи інше діяння було виключено законом з кола кримінальне караних. У таких випадках піддягають застосуванню правила про зворотну дію в часі кримінального закону, який скасовує кримінальну протиправність діяння ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n30 стаття 5] КК України). 
'''''Другий вид''''' втрати діянням характеру суспільне небезпечного має місце при локальній зміні обстановки вчинення кримінального правопорушення, що тягне за собою втрату суспільної небезпеки лише окремого, конкретного діяння, вчиненого даною особою, хоча в цілому даний вид діянь, як і раніше, визнається кримінально протиправним. Таким чином, локальна зміна обстановки не відміняє законодавчої оцінки відповідного кримінального правопорушення. У цих випадках раніше вчинене особою діяння в конкретних умовах зміни обстановки визнається судом таким, що не заподіяло істотної шкоди конкретному об'єкту кримінально-правової охорони. Наприклад, набуття спеціальної медичної освіти особою, яка раніше провела аборт (частини перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n855 статті 134] Кримінального кодексу України); заборона певної політичної партії, діяльності якій раніше перешкоджала особа ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n1125 стаття 170] КК України), тощо. 
Звільнення від кримінальної відповідальності при втраті суспільної небезпечності діяння внаслідок зміни локальної обстановки треба відмежовувати від виключення кримінальної відповідальності згідно з частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n58 статті 11 КК] України (за малозначністю діяння). При застосуванні частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n58 статті 11] КК України малозначність діяння, вчиненого особою, має місце як на час такого діяння, так і на час прийняття рішення про виключення відповідальності. При застосуванні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статті 48] КК України констатується, що особа спочатку вчинила проступок або нетяжкий злочин, а потім через певний час внаслідок зміни обстановки під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що раніше вчинене кримінальне правопорушення даною особою втратило характер суспільне небезпечного (хоча для інших осіб таке діяння, як і досі, визнається суспільне небезпечним, кримінально протиправним). 
=== Втрата особою суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки ===
Особа, яка перестала бути суспільне небезпечною внаслідок зміни обстановки – це друга підстава звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статтею 48] КК України. 
Суспільна небезпечність особи полягає, насамперед, у вчиненні кримінального правопорушення, а у подальшому визначається, у першу чергу, ступенем можливості вчинення нею нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення. Висновок про таку можливість ґрунтується на основі характеристики даної особи (соціальної, психологічної, демографічної, кримінально-правової тощо), а також оточуючої її обстановки, тобто зовнішніх щодо даної особи умов (оточення в побуті, у сім'ї, на роботі тощо). Встановлення даної обстановки має значення для оцінки її зміни і впливу на суспільну небезпечність даної особи під час розслідування або розгляду справи в суді. На практиці до змін обстановки навколо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, відносять влаштування на роботу особи, яка вчинила кримінальне правопорушення з мотивів відсутності коштів для існування; тяжке захворювання, що позбавляє можливості вчинити певні кримінальны правопорушення; переїзд на інше місце проживання та розрив зв'язків з кримінальним середовищем, під впливом якого особа могла б вчинити нове кримінальне правопорушення; усунення тяжких особистих обставин, під впливом яких був вчинение кримінальне правопорушення; припинення подружніх відносин, що стали причиною кримінального правопорушення, тощо. 
Для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка перестала бути суспільне небезпечною, не має значення, що саме діяння на час розслідування або розгляду справи в суді зберігає характер суспільне небезпечного. 
Необхідною підставою для застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статті 48] КК України є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення. 
Також, із змісту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статті 48] КК України випливає, що зміна обстановки повинна мати місце після дня вчинення кримінального правопорушення і до часу або в період розслідування чи розгляду в суді кримінальної справи щодо особи, яка вчинила це кримінальне правопорушення. 
Крім того, не відповідає вимогам закону застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статті 48] КК України без зміни обстановки лише з мотивів недоцільності притягнення до кримінальної відповідальності певної особи, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 Стаття 48] КК України передбачає безумовне і факультативне (необов'язкове) звільнення особи від кримінальної відповідальності. Якщо, наприклад, суд встановить, що хоча протягом певного часу і мала місце певна зміна обстановки, яка оточувала особу на час вчинення нею кримінального правопорушення, але така зміна не вплинула позитивно на цю особу, то звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статті 48] КК України не допускається.

[[Категорія:Звільнення від кримінальної відповідальності]]

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

2021-04-21T15:02:01Z

Riabyi.oleksandr: Приведено у відповідність до ККУ станом на 21.04.2021

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 Постанова Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності] 
== Загальні положення звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки ==
 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 Статтею 48] Кримінального кодексу України встановлено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Загальною передумовою для обох видів звільнення є вчинення особою вперше кримінального проступку або нетяжкого злочину ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n61 стаття 12] КК України). Тому вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (закінченого або незакінченого, однією особою або у співучасті) виключає застосування аналізованого виду звільнення. Крім того, навіть вчинення особою проступку або нетяжкого злочину, але не вперше, а повторно, також унеможливлює застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 cтатті 48] КК України. Звернення до цього виду звільнення від кримінальної відповідальності – право, а не обов'язок суду. У разі, коли суд дійде висновку про те, що, незважаючи на суттєву зміну зовнішньої обстановки, суспільна небезпечність вчиненого діяння не відпала або винна особа не перестала бути суспільне небезпечною, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 cтатті 48] КК України не допускається.
=== Втрата діянням характеру суспільно небезпечного внаслідок зміни обстановки ===
Втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки – це втрата ним зовсім суспільної небезпечності або втрата її в такій мірі, за якої діяння визнається не кримінально протиправним. Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n58 статтею 11] Кримінального кодексу України суспільна небезпечність, що притаманна кримінальному правопорушенню, має місце там, де діяння заподіяло істотну шкоду або могло заподіяти таку шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Для застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 48 КК України] суд повинен встановити, що після вчинення кримінального проступку або нетяжкого злочину обстановка вчинення кримінального правопорушення змінилася таким чином, що раніше вчинене діяння вже не може розглядатися як суспільне небезпечне. Така зміна обстановки може бути двох видів: масштабна або локальна. '''Масштабна зміна обстановки''' стосується змін у межах країни і може полягати, наприклад, у припиненні стану війни або скасуванні воєнного чи надзвичайного стану в країні, зміні економічного або політичного курсу країни, підходів держави до вирішення тієї чи іншої проблеми, зміні масштабу цін, високих темпах інфляції тощо. 
'''Локальна зміна обстановки вчинення кримінального правопорушення''' – це зміна обстановки в певному регіоні, місті, підприємстві, сім'ї тощо і може виявлятися, наприклад, у прийнятті владою таких рішень, які істотно впливають на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільне небезпечного; ліквідації або реорганізації конкретного підприємства, на якому раніше був учинене кримінальне правопорушення; набуття згодом особою певного статусу чи документом офіційного статусу, які були відсутні саме на момент вчинення кримінального правопорушення; зміні природних умов або умов господарювання в певному регіоні, що впливає на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільне небезпечного тощо.

Масштабні та локальні зміни обстановки тягнуть за собою два види втрати суспільної небезпечності діяння. 
'''''Перший вид''''' пов'язаний з втратою суспільної небезпечності не тільки конкретно вчиненого діяння даною особою, а й певного виду таких діянь. Масштабні та швидкі зміни у тих або інших сферах життя суспільства та держави, можуть призвести до ситуації, за якої законодавець не встигає змінити ознаки відповідно складу кримінального правопорушення або зовсім виключити його із Кримінального кодексу України. Вочевидь, зміна обстановки повинна бути настільки суттєвою, щоб вплинути на суспільну правосвідомість, яка в нових умовах не сприймає суспільне небезпечним діяння, яке в іншій обстановці становило значну суспільну небезпеку. 
Визнання судом того, що раніше вчинений кримінальний проступок або нетяжкий злочин внаслідок масштабних змін обстановки в країні втратили суспільну небезпечність, свідчить про необхідність декриміналізації таких діянь взагалі. Звичайно, під час вчинення такого діяння (до зміни обстановки) існувала підстава кримінальної відповідальності, оскільки особа вчинила суспільне небезпечне діяння, що містило склад певного кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. Разом з тим під час розгляду справи в суді встановлено, що внаслідок зміни обстановки таке діяння на даний час позбавлене суспільної небезпеки – однієї з необхідних ознак кримінального правопорушення. Інакше кажучи, суд констатує, що таке діяння лише формально містить ознаки певного складу кримінального правопорушення, а по суті не є суспільне небезпечним, тобто відсутня підстава кримінальної відповідальності. 
Передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 48 КК України] вид звільнення від кримінальної відповідальності потрібно відрізняти від декриміналізації, коли на час розслідування або розгляду справи у суді те чи інше діяння було виключено законом з кола кримінальне караних. У таких випадках піддягають застосуванню правила про зворотну дію в часі кримінального закону, який скасовує кримінальну протиправність діяння ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n30 стаття 5] КК України). 
'''''Другий вид''''' втрати діянням характеру суспільне небезпечного має місце при локальній зміні обстановки вчинення кримінального правопорушення, що тягне за собою втрату суспільної небезпеки лише окремого, конкретного діяння, вчиненого даною особою, хоча в цілому даний вид діянь, як і раніше, визнається кримінально протиправним. Таким чином, локальна зміна обстановки не відміняє законодавчої оцінки відповідного кримінального правопорушення. У цих випадках раніше вчинене особою діяння в конкретних умовах зміни обстановки визнається судом таким, що не заподіяло істотної шкоди конкретному об'єкту кримінально-правової охорони. Наприклад, набуття спеціальної медичної освіти особою, яка раніше провела аборт (частини перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n855 статті 134] Кримінального кодексу України); заборона певної політичної партії, діяльності якій раніше перешкоджала особа ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n1125 стаття 170] КК України), тощо. 
Звільнення від кримінальної відповідальності при втраті суспільної небезпечності діяння внаслідок зміни локальної обстановки треба відмежовувати від виключення кримінальної відповідальності згідно з частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n58 статті 11 КК] України (за малозначністю діяння). При застосуванні частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20210417#n58 статті 11] КК України малозначність діяння, вчиненого особою, має місце як на час такого діяння, так і на час прийняття рішення про виключення відповідальності. При застосуванні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статті 48] КК України констатується, що особа спочатку вчинила проступок або нетяжкий злочин, а потім через певний час внаслідок зміни обстановки під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що раніше вчинене кримінальне правопорушення даною особою втратило характер суспільне небезпечного (хоча для інших осіб таке діяння, як і досі, визнається суспільне небезпечним, кримінально протиправним). 
=== Втрата особою суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки ===
Особа, яка перестала бути суспільне небезпечною внаслідок зміни обстановки – це друга підстава звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статтею 48] КК України. 
Суспільна небезпечність особи полягає, насамперед, у вчиненні кримінального правопорушення, а у подальшому визначається, у першу чергу, ступенем можливості вчинення нею нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення. Висновок про таку можливість ґрунтується на основі характеристики даної особи (соціальної, психологічної, демографічної, кримінально-правової тощо), а також оточуючої її обстановки, тобто зовнішніх щодо даної особи умов (оточення в побуті, у сім'ї, на роботі тощо). Встановлення даної обстановки має значення для оцінки її зміни і впливу на суспільну небезпечність даної особи під час розслідування або розгляду справи в суді. На практиці до змін обстановки навколо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, відносять влаштування на роботу особи, яка вчинила кримінальне правопорушення з мотивів відсутності коштів для існування; тяжке захворювання, що позбавляє можливості вчинити певні кримінальны правопорушення; переїзд на інше місце проживання та розрив зв'язків з кримінальним середовищем, під впливом якого особа могла б вчинити нове кримінальне правопорушення; усунення тяжких особистих обставин, під впливом яких був вчинение кримінальне правопорушення; припинення подружніх відносин, що стали причиною кримінального правопорушення, тощо. 
Для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка перестала бути суспільне небезпечною, не має значення, що саме діяння на час розслідування або розгляду справи в суді зберігає характер суспільне небезпечного. 
Необхідною підставою для застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статті 48] КК України є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення. 
Також, із змісту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статті 48] КК України випливає, що зміна обстановки повинна мати місце після дня вчинення кримінального правопорушення і до часу або в період розслідування чи розгляду в суді кримінальної справи щодо особи, яка вчинила це кримінальне правопорушення. 
Крім того, не відповідає вимогам закону застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 статті 48] КК України без зміни обстановки лише з мотивів недоцільності притягнення до кримінальної відповідальності певної особи, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 Стаття 48] КК України передбачає безумовне і факультативне (необов'язкове) звільнення особи від кримінальної відповідальності. Якщо, наприклад, суд встановить, що хоча протягом певного часу і мала місце певна зміна обстановки, яка оточувала особу на час вчинення нею кримінального правопорушення, але така зміна не вплинула позитивно на цю особу, то звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до статті 48 КК України не допускається.

[[Категорія:Звільнення від кримінальної відповідальності]]

Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми

2021-04-21T13:01:50Z

Riabyi.oleksandr: Щодо відбування покарання жінками: виправлені і уточнені посилання; видалена не підтверджена, оціночна інформація

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (КВК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5]
== Особливості відбування покарання неповнолітніми ==
=== Застосування до неповнолітнього покарання у виді позбавлення волі ===
Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n630 стаття 102] КК України). За особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років.

Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:
# за нетяжкий злочин – на строк не більше чотирьох років;
# за тяжкий злочин – на строк не більше семи років;
# за особливо тяжкий злочин – на строк не більше десяти років;
# за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, – на строк до п’ятнадцяти років.
При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі також не може перевищувати п’ятнадцяти років.

=== Відбування покарання неповнолітніми ===
Як правило, неповнолітні засуджені віком від 14 до 18 років відбувають покарання в одній виховній установі, наближеній до місця мешкання засудженого, що має особливе значення для збереження соціально корисних зв'язків та допомагає соціальній адаптації після звільнення.

Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії вирішується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань ([https://kvs.gov.ua/ Державна кримінально-виконавча служба України]) за рішенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, погодженим із службою у справах дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1140 стаття 147] КВК України).

З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли 18-річного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними 22 років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1144 стаття 148] КВК України).

Залишення засуджених, які досягли 18-річного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою зі службою у справах дітей. На таких засуджених поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли 18-річного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю.
=== Права та обов'язки засуджених неповнолітніх ===
Засуджені неповнолітні користуються усіма правами та мають обов'язки, передбачені кримінально-виконавчим законодавством. Зокрема у виховних колоніях засуджені мають право:

* витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу;

* одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення;

* безкоштовно одержувати середню освіту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1100 стаття 143] КВК України).

При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше 1/4 строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#Text КВК України] встановлює окремі заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до неповнолітніх, а саме:

♦ за сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі '''заходи заохочення''':

— надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії (але не пізніше двадцятої години);

— надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати 8 годин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1113 стаття 144] КВК України);

♦ за порушення встановленого порядку і умов відбування покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі '''заходи стягнення''':

— попередження;

— догана;

— сувора догана;

— скасування поліпшених умов тримання, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1100 статтею 143] КВК України;

— поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до 5 діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1118 стаття 145] КВК України).

У виховних колоніях організовується єдиний навчально-виховний процес, що поєднує у собі загальноосвітню та професійну підготовку з залученням неповнолітнього засудженого до трудової діяльності, з метою його виправлення та підготовки до самостійного життя на волі. Для успішної реалізації складних та багатопланових завдань виховної колонії до організації виховного процесу залучаються педагоги та психологи, які проводять спеціальні заходи (програми) щодо виправлення неповнолітніх, їх соціальної адаптації з урахуванням фізіологічних особливостей, особистісних якостей, інтересів, установок тощо.

Для надання допомоги адміністрації виховної колонії в організації навчально-виховного процесу і зміцненні матеріально-технічної бази колонії, вирішенні питань соціального захисту засуджених, трудового і побутового влаштування осіб, які звільняються, при виховних колоніях створюється піклувальна рада з представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1149 стаття 149] КВК України), організація і діяльність якої визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/429-2004-%D0%BF#n98 положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України].

Також з метою підвищення ефективності виховного впливу на засуджених і надання допомоги адміністрації виховної колонії при відділеннях соціально-психологічної служби можуть створюватися [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0100-13#n4 батьківські комітети]. Діяльність батьківського комітету визначається положенням, яке затверджує начальник виховної колонії.

Участь громадськості в роботі виховних колоній спрямована на нейтралізацію негативних соціально-психологічних факторів відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, підтримку та закріплення соціально корисних зв'язків, на профілактику рецидиву як в період відбування покарання, так і після звільнення.

== Особливості відбування покарання засудженими жінками ==
=== Порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1073 Статтею 141] Кримінально- виконавчого кодексу України передбачено порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років. Зокрема, при виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку. Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати в будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй має бути надана можливість вільно спілкуватися з нею без обмежень. Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини.

Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати продуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які визначаються медичним висновком.

Засуджені жінки з вагітністю понад 4 місяці або які мають при собі дітей віком до З років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n459 статті 83] КК України направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.

Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів [[Опіка і піклування над дітьми|опіки і піклування]] - іншим особам або після досягнення 3-річного віку направляються до відповідних дитячих закладів. Якщо у матері дитини, яка досягла 3-річного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує 1 року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. Лише у разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
=== Проживання засуджених жінок за межами виправної колонії ===

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1086 Статтею 142] Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням зі спостережною комісією може бути дозволено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною 3-річного віку.

Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:

* оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;

* можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі;

* можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок;

* користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;

* у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;

* після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.

Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами жінки забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою зі спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.

== Див. також ==
* [[Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги, і порядок їх розгляду]]
* [[Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі]]
* [[Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі]]
* [[Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови]]
* [[Особливості відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]

Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми

2021-04-21T12:26:57Z

Riabyi.oleksandr: В частині щодо неповнолітніх: виправлені посилання з КК на статті КВК, виправлений підзаголовок.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (КВК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5]
== Особливості відбування покарання неповнолітніми ==
=== Застосування до неповнолітнього покарання у виді позбавлення волі ===
Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років (стаття 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n630 КК України]). За особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років.

Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:
# за нетяжкий злочин – на строк не більше чотирьох років;
# за тяжкий злочин – на строк не більше семи років;
# за особливо тяжкий злочин – на строк не більше десяти років;
# за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, – на строк до п’ятнадцяти років.
При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі також не може перевищувати п’ятнадцяти років.

=== Відбування покарання неповнолітніми ===
Як правило, неповнолітні засуджені віком від 14 до 18 років відбувають покарання в одній виховній установі, наближеній до місця мешкання засудженого, що має особливе значення для збереження соціально корисних зв'язків та допомагає соціальній адаптації після звільнення.

Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії вирішується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань ([https://kvs.gov.ua/ Державна кримінально-виконавча служба України]) за рішенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, погодженим із службою у справах дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1140 стаття 147] КВК України).

З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли 18-річного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними 22 років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1144 стаття 148] КВК України).

Залишення засуджених, які досягли 18-річного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою зі службою у справах дітей. На таких засуджених поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли 18-річного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю.
=== Права та обов'язки засуджених неповнолітніх ===
Засуджені неповнолітні користуються усіма правами та мають обов'язки, передбачені кримінально-виконавчим законодавством. Зокрема у виховних колоніях засуджені мають право:

* витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу;

* одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення;

* безкоштовно одержувати середню освіту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1100 стаття 143] КВК України).

При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше 1/4 строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#Text КВК України] встановлює окремі заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до неповнолітніх, а саме:

♦ за сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі '''заходи заохочення''':

— надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії (але не пізніше двадцятої години);

— надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати 8 годин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1113 стаття 144] КВК України);

♦ за порушення встановленого порядку і умов відбування покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі '''заходи стягнення''':

— попередження;

— догана;

— сувора догана;

— скасування поліпшених умов тримання, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1100 статтею 143] КВК України;

— поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до 5 діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1118 стаття 145] КВК України).

У виховних колоніях організовується єдиний навчально-виховний процес, що поєднує у собі загальноосвітню та професійну підготовку з залученням неповнолітнього засудженого до трудової діяльності, з метою його виправлення та підготовки до самостійного життя на волі. Для успішної реалізації складних та багатопланових завдань виховної колонії до організації виховного процесу залучаються педагоги та психологи, які проводять спеціальні заходи (програми) щодо виправлення неповнолітніх, їх соціальної адаптації з урахуванням фізіологічних особливостей, особистісних якостей, інтересів, установок тощо.

Для надання допомоги адміністрації виховної колонії в організації навчально-виховного процесу і зміцненні матеріально-технічної бази колонії, вирішенні питань соціального захисту засуджених, трудового і побутового влаштування осіб, які звільняються, при виховних колоніях створюється піклувальна рада з представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1149 стаття 149] КВК України), організація і діяльність якої визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/429-2004-%D0%BF#n98 положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України].

Також з метою підвищення ефективності виховного впливу на засуджених і надання допомоги адміністрації виховної колонії при відділеннях соціально-психологічної служби можуть створюватися [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0100-13#n4 батьківські комітети]. Діяльність батьківського комітету визначається положенням, яке затверджує начальник виховної колонії.

Участь громадськості в роботі виховних колоній спрямована на нейтралізацію негативних соціально-психологічних факторів відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, підтримку та закріплення соціально корисних зв'язків, на профілактику рецидиву як в період відбування покарання, так і після звільнення.

== Особливості відбування покарання засудженими жінками ==
=== Порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Статтею 141 Кримінально- виконавчого кодексу України] передбачено порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років. Зокрема, при виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку. Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати в будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй має бути надана можливість вільно спілкуватися з нею без обмежень. Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини.

Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати продуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які визначаються медичним висновком.

Засуджені жінки з вагітністю понад 4 місяці або які мають при собі дітей віком до З років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 83 КК України] направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.

Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів [[Опіка і піклування над дітьми|опіки і піклування]] - іншим особам або після досягнення 3-річного віку направляються до відповідних дитячих закладів. Якщо у матері дитини, яка досягла 3-річного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує 1 року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. Лише у разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
=== Проживання засуджених жінок за межами виправної колонії ===

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Статтею 142 Кримінально-виконавчого кодексу України] передбачено, що засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням зі спостережною комісією може бути дозволено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною 3-річного віку.

Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:

* оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;

* можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі;

* можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок;

* користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;

* у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;

* після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.

Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами жінки забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою зі спостережною комісією, і засуджені жінки по-вертаються в колонію для подальшого відбування покарання.

=== Організіція праці засуджених жінок ===
Організація праці засуджених жінок має певне педагогічне навантаження і тому має відповідати таким вимогам:

* робота має бути виконаною за кількісними і якісними показниками;

* вона має бути співмірною з фізичними та духовними силами засудженої жінки;

* має поступово ускладнюватись з погляду виробничих завдань пропорційно набуттю трудових навичок і підвищенню виробничої кваліфікації;

* має становити не лише творчий, а й матеріальний інтерес для засудженої.

== Див. також ==
* [[Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги, і порядок їх розгляду]]
* [[Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі]]
* [[Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі]]
* [[Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови]]
* [[Особливості відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2021-04-21T08:34:00Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінальний-виконавчий кодекс України (КВК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон "Про безоплатну правову допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1091-12#n15 Наказ Міністерства юстиції України 02 липня 2012 року № 967/5 "Про затвердження Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги"]

== Загальна інформація ==
Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачено міжнародними конвенціями, а саме: [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.]

Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4262 Стаття 31 Конституція України] визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 Стаття 40 Конституції України] зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін.

Згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 статтею 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
== Право осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі на звернення ==
Відповідно до статті 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n9 Закону України «Про звернення громадян»] - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
== Права осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі у сфері звернень ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 частини першої статті 8 КВК України], зокрема '''засуджені мають право:'''
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до [[Порядок та підстави звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини|Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини]], [[Порядок звернення до Європейського суду з прав людини|Європейського суду з прав людини]], а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
* отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів);
* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

== Право засуджених на листування ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 статті 113 КВК України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.

Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.

Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням. Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються (пункт 1 розділу XIII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, завтерджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5] (далі - Правила).

== Порядок передачі пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві ==
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|помилування]], а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали (пункт 1 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил]).

Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.

== Компенсація витрат, пов'язаних зі зверненням громадян ==
Відшкодування витрат за пересилання пропозицій, заяв та скарг проводиться з коштів, які є на особовому рахунку засудженого. У разі відсутності таких коштів їх пересилання проводиться за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань (абзац сьомий пункту 1 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил]).

== Право на звернення засуджених до позбавлення волі до ЄСПЛ ==
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до [https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=applicants/ukr&c Європейського суду з прав людини].

Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

== Порядок здійснення особистий прийому засуджених ==
Особистий прийом засуджених здійснюється керівництвом установ виконання покарань, а також начальниками підрозділів за графіками.

Персонал [https://minjust.gov.ua/dep/dkvs/departament-z-pitan-vikonannya-kriminalnih-pokaran Департаменту з питань виконання кримінальних покарань], міжрегіональних управлінь з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України під час відвідування установ виконання покарань приймає засуджених з питань у межах своєї компетенції.

Особистий прийом засуджених до [[Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі|довічного позбавлення волі]] здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях (камерах), а засуджених, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу (одиночній камері), карцері та приміщенні камерного типу виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки,- в окремому приміщенні (камері).

Облік прийнятих осіб та змісту порушених питань ведеться в журналі прийому засуджених з особистих питань керівництвом установи виконання покарань та начальниками підрозділів, що зберігається в канцелярії установи виконання покарань.

Начальники установ виконання покарань або уповноважені ними особи '''не менше одного разу на місяць''' перевіряють виконання рішень, прийнятих під час особистого прийому засуджених (пункт 2 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил]).

== Право особи на звернення, щодо надання безоплатної правової допомоги ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 частиною другою статті 8 КВК України] кожному засудженому гарантується право на [[Правова допомога|правову допомогу]]. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює надання правової допомоги за рахунок коштів Державного бюджету України особам, засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закон України "Про безоплатну правову допомогу"] (далі – Закон).

Безоплатна вторинна правова допомога (БВПД) – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя та включає такі види правових послуг:
# захист;
# здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
# складення документів процесуального характеру (стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закону]).
Враховуючи те, що засуджені мають право на отримання всіх видів правових послуг, вони можуть звертатись для отримання БВПД з будь-якого питання, зокрема щодо:
* здійснення захисту/представництва його інтересів в рамках кримінального провадження (незалежно від процесуального статусу);
* представництва в цивільних справах (визнання права власності на спадкове майно, розірвання шлюбу тощо);
* представництва в адміністративних справах (оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, у тому числі і адміністрації установи виконання покарань);
* представництва інтересів засуджених у справах, пов’язаних із відбуванням покарання (умовно-дострокове звільнення, заміна невідбутої частини покарання більш м’яким тощо);
* складання документів процесуального характеру (апеляційних та касаційних скарг, заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами тощо).
Цей перелік не є вичерпним та перераховує найбільш розповсюджені питання, з якими звертаються засудженні особи до центрів з надання БВПД.

== Порядок забезпечення права на звернення, щодо надання БВПД ==

=== Куди звернутися ===
Відповідно до статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закону] суб’єктами надання БВПД є :
* центри з надання БВПД (регіональні та місцеві);

* адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають БВПД.
Регіональні центри з надання БВПД забезпечують '''захист''' особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду.

Місцеві центри з надання БВПД забезпечують '''складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів''' особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Адреси та інші контакти центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги можна знайти за посиланням: https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/

=== Порядок отримання засудженою особою БВПД ===
→ Направлення відповідного звернення до центру з надання БВПД

Відповідно до статті 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n41 КВК України] та пункту 1 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n122 Правил], звернення засуджених, адресовані до державних і громадських організацій та посадовим особам, адміністрація установи виконання покарань супроводжує листами. Це слугує додатковим підтвердженням того, що особа відбуває покарання у відповідній установі.

Центри з надання БВПД не можуть приймати рішення про надання БВПД засудженій особі на підставі звернень його родичів чи друзів.

Для вирішення питання про призначення захисника/представника засудженій особі у зверненні потрібно зазначити таку інформацію:
# прізвище, ім’я, по-батькові, дату народження, місце знаходження;
# суть порушеного питання;
# вид правової допомоги, що потребує засуджена особа ( БВПД або безоплатну первинну правову допомогу, що включає надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру).
У супровідному листі установи виконання покарання мають бути зазначені: дата ухвалення рішення суду та його назва; вид покарання та початок перебігу строку його відбування і його закінчення, а також статті, за якими особу, яка звертається за безоплатною правовою допомогою, засуджено.

[http://wiki.legalaid.gov.ua/images/2/2f/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B2%D0%BF%D0%B4_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96.docx Зразок заяви] про надання БВПД.

Відповідне звернення можна надіслати як засобами поштового зв’язку, так і на [https://www.legalaid.gov.ua/kontakty/ електронну адресу центру з надання БВПД] з подальшим надсиланням оригіналів документів. Це є актуальним в тих випадках, коли засуджена особа потребує БВПД в найкоротший термін (наприклад, участь захисника на засіданні дисциплінарної комісії, про проведення якого особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення).

→ Розгляд звернення та призначення адвоката

У разі звернення засудженої особи про надання одного з видів БВПД центр з надання БВПД зобов’язаний '''протягом десяти днів''' з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання такої допомоги та видати доручення адвокату.

Це доручення діє до закінчення судового провадження з перегляду судових рішень, використання всіх національних засобів правового захисту, звільнення особи з місця виконання покарання, крім випадків складення документів процесуального характеру.

→ Після видачі доручення та його отримання, адвокат має прибути до відповідної установи виконання покарань для побачення із засудженою особою та надання певного виду правових послуг.

Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права у кімнаті для короткострокових побачень без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.

Отримання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров’я (абзац третій частини третьої статті 110 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n41 КВК України]).

== Хто здійснює захист права на звернення засуджених? ==
* Адміністрація установ виконання покарань має забезпечити виконання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про звернення громадян»].
* [https://www.ombudsman.gov.ua/ Уповноважений Верховної Ради України із прав людини].

== Див. також ==
* [[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду]]
* [[Медичне обслуговування ув’язнених і засуджених в СІЗО]]
* [[Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2019-03-29T10:06:28Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
== Порядок надання і проведення побачень ==
'''Засудженому гарантується право на побачення.''' Порядок надання і проведення побачень із засудженими до позбавлення волі встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України] (КВК України) та розділами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 XIV] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n310 XV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань]. 
Засуджені мають право на короткострокові побачення тривалістю до чотирьох годин і тривалі побачення - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і '''подружжю, яке''' проживало однією сім'єю, але '''не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти'''. 
Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово. 
Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення. 
'''Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є:'''
* паспорт;
* для неповнолітніх - свідоцтво про народження. 
'''Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є:'''
* свідоцтво про шлюб;
* для подружжя, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі - свідоцтво про народження спільних неповнолітніх дітей. 
Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння побачення не надається. Також побачення не надається у разі письмової заяви засудженого про відмову від його проведення. 
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n531 пунктом 1] розділу ХXIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. 
Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення. 
У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.
Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. 
'''Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться.''' У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. 
На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам. 
Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється. 
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено. 
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби. 
У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговий помічник начальника установи виконання покарань, які приймають остаточне рішення. 
За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання. 
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 1 ст. 59 Конституції України] закріплено право кожного на правову допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378 ч. 3 статті 63 Конституції України], засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду. 
Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених </gallery>, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. 
Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. 
Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.
Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги. 
Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою». 
Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я. 
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови та надання доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин. 
Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. 
''Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань''. 
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.
'''Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи''' час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
'''Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою''', '''в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.''' 
Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час. 
''У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.'' 
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених. 
Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиничної камери), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).
Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон. 
''Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується. ''
Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.
'''Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються.''' 
Для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп’ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас. 
Доступ до Інтернету засудженим надається виключно у приміщенні інтернет-класу, надання його в інший спосіб, у тому числі у жилих приміщеннях та камерах, забороняється.
У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця. 
Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки. 
'''Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:''' 
* вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
* формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
* відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.
Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. 
Відомості про надання засудженим права на користування Інтернетом обов’язково реєструються у журналі обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет. 
Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи. 
Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець. 
При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Особливості зарахування строку попереднього ув’язнення

2018-10-08T14:42:21Z

Riabyi.oleksandr:

== Нормативно-правова база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/838-19 Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання»]

== Зарахування строку попереднього ув'язнення за загальними правилами ==
Зарахування строку попереднього ув'язнення регулюється ст. 72 КК України.
Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій ст. 72 КК України, а саме: 
1) одному дню позбавлення волі відповідають: 
а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; 
б) два дні обмеження волі; 
в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; 
г) вісім годин громадських робіт; 
2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають: 
а) два дні обмеження волі; 
б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; 
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; 
4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт. 
При призначенні покарань, не зазначених у частині першій ст. 72 КК України, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

== Зарахування строку попереднього ув'язнення з урахуванням положень “закону Савченко”. ==
У зв'язку з прийняттям Закону України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення” від 18 травня 2017 року № 2046-VIII положення Закону України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання” (так званий “закон Савченко”) можна застосовувати тільки в окремих випадках. 
Так, згідно [http://reyestr.court.gov.ua/Review/76207318 Постанови Верховного Суду України від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17], якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). 
Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України). 
Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. 
Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається. 
Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).

== Звільнення засудженого від відбування покарання шляхом зарахування строку попереднього ув’язнення ==
Суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув’язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання. У разі якщо до винесення вироку строк попереднього ув’язнення, відбутий особою, перевищуватиме співвідношення, максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу для злочину (злочинів), у якому (яких) підозрюється така особа, така особа має бути негайно звільнена судом з-під варти за ініціативою суду або за ініціативою особи, яка звільняється, або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається на стадії судового розгляду кримінального провадження і на стадії досудового розслідування такого кримінального провадження.

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Ухилення від призову на строкову військову службу

2018-10-08T12:33:04Z

Riabyi.oleksandr:

Ухилення від призову на строкову військову службу

2018-10-08T12:27:40Z

Riabyi.oleksandr:

Ухилення від призову на строкову військову службу

2018-09-29T18:24:12Z

Riabyi.oleksandr:

Ухилення від призову на строкову військову службу

2018-09-29T16:31:20Z

Riabyi.oleksandr: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon.ra...