WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Громадянство та належність до громадянства України

2025-03-17T13:57:22Z

Pienieva.Anzhela: Незначні зміни, в кінці статті доповнено посилання на статтю, яка може зацікавити, після ознайомлення з цією

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15%2016 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»] ;
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України""]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18 Наказ Міністерства закордонних справ України від 23 квітня 2018 року № 182 "Про затвердження Положення про консульський збір України та Інструкції про порядок справляння сум консульського збору за вчинення консульських дій, обліку сум консульських надходжень та проведення звірок фактичних консульських надходжень в закордонних дипломатичних установах України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1623-12 Наказ Міністерства фінансів України від 07 липня 2012 року № 811 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита"]
==Поняття громадянства України==
Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

'''Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:'''

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B5+%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE#w1_1 єдиного громадянства] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B5+%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE#w1_1 (ст. 4 Конституції України)], що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України ;
* запобігання виникненню випадків без громадянства;
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0#w1_1 неможливості позбавлення громадянина України громадянства України] (ст. 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]);
* визнання права громадянина України на зміну громадянства;
* неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
* рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
* збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

==Належність до громадянства України==
Відповідно до вимог ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є: 
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. '''Такі особи є громадянами України з 24 серпня 1991 року'''. 
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» від 13 листопада 1991 року проживали в Україні і не були громадянами інших держав. '''Такі особи є громадянами України з 13 листопада 1991 року'''; 
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.''' Такі особи є громадянами України з моменту внесення відмітки про громадянство України '''; 
4)''' особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України '''. 
[[Файл:Pasport.jpg|міні|Паспорт громадянина України для виїзду за кордон]]

=== Документи, що підтверджують громадянство України ===
1. паспорт громадянина України; 
2. паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 
3. тимчасове посвідчення громадянина України; 
4. дипломатичний паспорт; 
5. службовий паспорт; 
6. посвідчення особи моряка; 
7. посвідчення члена екіпажу; 
8. посвідчення особи на повернення в Україну. 
==Набуття громадянства України==
Вимогами ст. 6 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] визначено перелік [[Підстави набуття громадянства України#.D0.9D.D|підстав набуття громадянства України]], а саме: 
1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n81 за народженням;] [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/dd/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC.docx Зразок заяви про оформлення громадянства за народженням] 
2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n92 за територіальним походженням;] [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/c3/%D0%9E%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC.docx Заява про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням] 
3. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n107 внаслідок прийняття до громадянства]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/b/be/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.doc Заява про прийняття громадянства] 
4. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n143 внаслідок поновлення у громадянстві]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/8/8d/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.docx Заява внаслідок поновлення у громадянстві] 
5. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n156 внаслідок усиновлення]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/1/12/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.docx Заява про оформлення набуття громадянства України дитиною внаслідок усиновлення] 
6. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n161 внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров’я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/f/fa/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%BD%D0%B5%D1%8E_%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8_%D1%87%D0%B8_%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.docx Заява про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок установлення над нею опіки чи піклування] 
7. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n167 внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/d8/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C_%D1%8F%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E%2C_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%BD%D0%B5%D1%8E_%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0.docx Заява про оформлення набуття особою, яка визнана судом недієздатною, громадянства України внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України] 
8. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n169 у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/9/9b/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%B7_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC_%D1%83_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%97%D1%97_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D1%87%D0%B8_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7_%D0%BD%D0%B8%D1%85.docx Заява про оформлення набуття дитиною громадянства України у зв’язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них] 
9. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n176 внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства]; [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/4/46/%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B2%D0%B0.docx Заява про оформлення набуття дитиною громадянства України]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/4/46/%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B2%D0%B0.docx внаслідок визнання батьківства] 
10. з[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/conv#n186 а іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України].
== Загальний порядок подання заяв та інших документів для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України ==
Для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1623-12 державне мито] або [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18 консульський збір], документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.

Заяви з питань громадянства оформлюються: 
* [//wiki.legalaid.gov.ua/images/b/be/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.doc про прийняття до громадянства України] та про вихід з громадянства України - на ім'я Президента України;
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/7/74/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%B про встановлення] та [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/7/7b/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B4%D0%BE_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B оформлення] належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи
* про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я начальника головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі за місцем проживання особи;
* про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи;
* про перевірку належності до громадянства України особою, яка перебуває за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем перебування особи;
* про оформлення набуття громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.
Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Заяву з питань громадянства дитини підписує один з її батьків або інший законний представник дитини.

Особа, яка зареєструвала шлюб до досягнення повноліття або якій надано повну цивільну дієздатність до досягнення повноліття відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15%2016 Цивільного кодексу України], заяву з питань громадянства підписує самостійно.

Заяву з питань громадянства недієздатної особи підписує її опікун.

Якщо заявник не може підписати заяву через неписьменність або фізичні вади, заяву на його прохання підписує інша особа.

Заяви та інші документи з питань громадянства подаються:
* особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання особи в Україні;
* особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем реєстрації особи;
* особою, яка постійно проживає за кордоном, - до дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.
Заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.

За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою.

Заява та інші документи з питань громадянства недієздатної особи подаються її опікуном.

Заява та інші документи з питань громадянства дитини подаються одним з її батьків або іншим законним представником дитини за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника.

Особа, яка зареєструвала шлюб до досягнення повноліття або якій надано повну цивільну дієздатність до досягнення повноліття відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], заяву та інші документи з питань громадянства подає самостійно.

Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред'являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Згода на набуття громадянства України або на вихід з громадянства України дитини віком від 14 до 18 років надається нею у формі письмової заяви, подається у присутності дитини. За наявності поважних причин (хвороба дитини, стихійне лихо тощо) така заява може подаватися за відсутності дитини.

У разі набуття громадянства України - особи зобов’язані скласти іспити з основ Конституції України, історії України та на рівень володіння державною мовою - письмово оформлена заява іноземця/особи без громадянства з числа осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, або які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", про те, що в разі набуття громадянства України він протягом двох років складе іспити з основ Конституції України, історії України, на рівень володіння державною мовою і подасть документи про складання таких іспитів (абз. 30 ст. 1 ЗУ «Про громадянство України»).

== Документи, що подаються для оформлення поновлення у громадянстві України ==
'''Для оформлення поновлення у громадянстві України особа, яка припинила громадянство України і є особою без громадянства подає:'''

- заяву про поновлення у громадянстві України (у двох примірниках);

- три фотокартки (розміром 35 х 45 мм);

- довідку про припинення громадянства України або інший документ, що підтверджує припинення громадянства України;

- декларацію про відсутність іноземного громадянства.

'''Для оформлення поновлення у громадянстві України особа, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулася в Україну на постійне, подає документи:'''

- заяву про поновлення у громадянстві України (у двох примірниках);

- копію документа, який підтверджує постійне проживання особи на території України;

- довідку про припинення громадянства України або інший документ, що підтверджує припинення громадянства України;

а також, один із таких документів:

- зобов'язання припинити іноземне громадянство. Іноземець, який перебуває у громадянстві (підданстві) кількох держав, подає зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від громадян (підданих) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;

- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

[[Підстави набуття громадянства України|'''<big>Підстави набуття громадянства України</big>''']]

[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]

Провадження у цивільних справах за участю іноземних осіб

2025-02-18T16:05:22Z

Pienieva.Anzhela: Незначне редагування деяких речень та був доданий ще один абзац та картинка

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України «Про міжнародне приватне право»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08 Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-754/0/4-13 "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом"]
== Процесуальні права та обов’язки іноземних осіб ==
Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 496 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 496 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9605 Цивільного процесуального кодексу України]).
== Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом ==
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається Цивільним процесуальним кодексом України, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
[[Файл:Зображення.jpg|міні|Зображення судді]]
У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, коли суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом:
# якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, з винятком виключної підсудності;
# якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
# у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
# якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
# якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
# дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
# якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
# якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
# якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
# якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
# в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України (стаття 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).
До виключної підсудності судам України у справах з іноземним елементом відносяться:
# якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об’єктом такого партнерства, зокрема об’єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об’єкт;
# якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;
# якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;
# якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;
# якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
# якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
# якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
# справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;
# в інших випадках, визначених законами України (стаття 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України (ч. 2 ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+3.#Text ЦПК України] ).

Судам загальної юрисдикції України підвідомчі справи у спорах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України, а також у справах за участю іноземних фізичних осіб, що мають місце проживання в Україні, про відшкодування шкоди. Справи за участю позивача фізичної особи - громадянина України до юридичної особи відповідача, який є іноземним елементом і не має місцезнаходження в Україні щодо відшкодування шкоди завданої на території іншої держави, мають розглядатись відповідним судом іноземної держави.
== Судове доручення про надання правової допомоги ==
'''Доручення''' - звернення (доручення, прохання, запит - залежно від вимог міжнародного договору України) компетентного органу, у тому числі судове доручення про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів тощо.

В разі виникнення необхідності у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави (суд, консульська посадова особа України відповідно до міжнародних договорів України або в іншому порядку, що не суперечить законодавству держави перебування, чи інший орган, до компетенції якого належить складання чи виконання доручення про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах) в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України (стаття 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).

Таким чином, у зв’язку з розглядом цивільної справи суд, в разі необхідності вручення стороні по справі, яка перебуває поза межами України, документів або витребування документів, які необхідні для розгляду справи чи проведення допиту особи, обов’язково складає судове доручення про отримання міжнародної правової допомоги.

З інформацією щодо змісту, форми та виконання судового доручення – можливо ознайомитись за посиланням: [[Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів]].

Обсяг правової допомоги, порядок зносин, вимоги щодо форми і змісту доручення, а також особливості виконання доручення визначаються положеннями міжнародного договору України, який діє у відносинах між Україною та відповідною іноземною державою.

Детальний перелік країн, з якими Україною укладено двосторонні договори про правову допомогу в цивільних справах міститься на офіційному веб-сторінці [https://mfa.gov.ua/dvostoronnye-spivrobitnictvo Міністерства закордонних справ України].
== Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги ==
Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам що передбачені в ст. 499 ЦПК України.

У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:
# назва суду, що розглядає справу;
# за наявності міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;
# найменування справи, що розглядається;
# прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;
# процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;
# чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
# інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.
Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

== Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України ==
Судове доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі. Такі документи особа отримує добровільно. Вручення документів здійснюється під розписку із зазначенням дня вручення, підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України.

Доручення суду про виконання певних процесуальних дій стосовно громадянина України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. У разі вчинення певних процесуальних дій складається протокол, що підписується особою, стосовно якої вчинені процесуальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, і скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. У протоколі зазначаються день, час і місце виконання доручення.

Під час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусові заходи.

== Див. також ==
* [[Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів]]
* [[Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню]]
* [[Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню]]
* [[Порядок звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства‎]]
[[Категорія:Суди]]

Файл:Зображення.jpg

2025-02-18T16:03:35Z

Pienieva.Anzhela:

зображення судді

Строк та термін в цивільному праві

2025-01-20T14:36:37Z

Pienieva.Anzhela: Додано судову практику

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] '''у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text № 64/2022], затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text № 2102-IX], перебіг позовної давності, визначений цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 Кодексом], зупиняється на строк дії такого стану.'''
|}
== Поняття строку та терміну в цивільному праві ==
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України]). Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
== Види цивільно-правових строків ==
Розмаїття строків, що регулюються цивільним правом, зумовлює потребу їхньої класифікації. Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:

'''''Залежно від того, де і ким вони визначаються строки поділяються''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Законні || це строки, що визначаються законодавчими органами в актах цивільного законодавства (у ЦК, законах України, указах Президента тощо). Так, наприклад, закон встановлює 6-місячний строк для прийняття спадщини або відмови від неї (ст. 1270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]), строк позовної давності та інші.
|-
| Договірні || це строки, що визначаються сторонами в правочинах за їхнім бажанням, будь-якої тривалості, якщо інше не передбачено в законі.
|-
| Судові строки || це строки, що встановлюються процесуальними законами або судом. Наприклад, суд може визначити строк для примирення сторін.
|}
'''''Залежно від того, які правові наслідки вони створюють строки поділяються''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Правовстановлюючі або правостворюючі || це строки, з якими пов´язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов´язків. Так, саме з досягненням громадянином повноліття (18-ти років) законодавець пов´язує виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні права.
|-
| Правоприпиняючі || це строки, з перебігом яких законодавець пов´язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов´язків. Так, по закінченню певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя.
|-
| Правозмінюючі || це строки по закінченню яких припиняються одні права та обов´язки і виникають інші. Наприклад, якщо особа загубила річ, і ця річ певний час зберігалася в органах внутрішніх справ, то по закінченню визначеного строку особа перестає бути власником речі і право власності на цю річ виникає у держави.
|}
'''''Залежно від ступеня самостійності сторін у встановленні строку вини поділяються'''''
{| class="wikitable"
|-
| Імперативні строки || тобто такі, що не можна змінити за домовленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки).
|-
| Диспозитивні строки || це строки, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін. Наприклад, боржник повинен виконати зобов´язання, визначене моментом витребування в 20-денний строк від дня пред´явлення вимоги кредитором, якщо сторони в договорі не передбачили негайного виконання цього зобов´язання.
|}
'''''Залежно від способу визначення строки поділяються'''''
{| class="wikitable"
|-
| Визначені календарною датою || Наприклад (строк повернення боргу)
|-
| Певним періодом часу || (поставка продукції - поквартальна, щомісячна)
|-
| Вказівкою на подію|| яка неодмінно має настати (настання навігації - за договором перевезення водним транспортом: кожного року неможливо визначити конкретну дату настання цієї події)
|}
'''''За поширенням:'''''

- '''загальні строки''' (терміни) мають загальне значення та стосуються всіх без винятку суб'єктів та всіх однотипових випадків. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України);

- '''спеціальні строки''' (терміни) встановлюються для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 Цивільного кодексу України).
{| class="wikitable"
|Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог
|1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);
|-
| rowspan="7" |
|2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа ( цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості)
|-
|3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності
|-
|4) у зв'язку з недоліками проданого товару
|-
|5) про розірвання договору дарування
|-
|6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти
|-
|7) про оскарження дій виконавця заповіту
|-
|8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
|-
|Позовна давність у чотири роки застосовується
|за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
|}

== Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав ==
Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав - строки, впродовж яких володілець суб'єктивного права може реалізувати ті можливості, які закладено в суб'єктивному праві. Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав поділяють на такі:

- строки існування цивільних прав - це строки дії суб'єктивного права в часі;
[[Файл:98507265 c9887366-d2b1-4d30-b28b-a7980e6bf39a.jpg|міні]]
- преклюзивний строк - це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке;

- претензійний строк - строк, упродовж якого уповноважений суб'єкт вправі, а іноді й зобов'язаний звернутися до безпосередньо зобов'язаної особи для врегулювання спору, що виник між ними перед зверненням до суду за захистом свого порушеного права;

- гарантійний строк - період часу, впродовж якого продавець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару (послуги) чи застосування інших встановлених законом чи договором наслідків.

== Порядок визначення моменту спливу строку та закінчення строку ==
'''Перебіг строку''' - починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).

'''Закінчення строку:'''

- строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку;

- до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року;

- строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням;

- якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця;

- строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку;

- якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
== Порядок вчинення дій в останній день строку ==
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
== Продовження строків на період дії карантину ==
2 квітня 2020 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)» (далі – Закон № 540-ІХ)], яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), '''строки,''' визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також '''інші процесуальні строки''' щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред’явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами '''продовжуються на строк дії такого карантину».'''

== Судова практика ==

* Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2022 року у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105910539 №199/8478/2]1 сформовано таку позицію: «Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України повинна враховуватися при розв'язанні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв’язку з такими обставинами. Разом з тим, якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану. Безумовно, що стан війни в Україні створює об’єктивні перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист. Проте в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені».
* Згідно з висновком Верховного касаційного адміністративного суду в постанові від 29.09.2022 року по справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106545406 №500/1912/22], протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
* Згідно з висновком Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 листопада 2024 року у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/123410430 № 120/359/24] надані роз'яснення щодо умов поновлення строків звернення до суду для військовослужбовців у період воєнного стану. Верховний Суд підтвердив, що строки звернення до суду, встановлені статтею 122 КАС України, можуть бути поновлені відповідно до статті 123 КАС України, якщо заявник надасть обґрунтовані пояснення та докази поважності причин пропуску. Суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя, що суперечить принципу справедливості, закріпленому у статті 2 КАС України.

'''[[Процесуальні строки в цивільному процесі|Процесуальні строки в цивільному процесі]]'''
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Суди]]

Строк та термін в цивільному праві

2025-01-15T08:41:31Z

Pienieva.Anzhela: Незначні зміни у вигляді стилістичного редагування. Також вкінці було прикріплено статтю, яка може зацікавити читача

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] '''у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], продовжуються на строк його дії. ''Факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.'''''

Згідно висновку Верховного касаційного адімінстративного суду в постанові від 29.09.2022 року по справі №500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
|}
== Поняття строку та терміну в цивільному праві ==
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України]). Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
== Види цивільно-правових строків ==
Розмаїття строків, що регулюються цивільним правом, зумовлює потребу їхньої класифікації. Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:

'''''Залежно від того, де і ким вони визначаються строки поділяються''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Законні || це строки, що визначаються законодавчими органами в актах цивільного законодавства (у ЦК, законах України, указах Президента тощо). Так, наприклад, закон встановлює 6-місячний строк для прийняття спадщини або відмови від неї (ст. 1270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]), строк позовної давності та інші.
|-
| Договірні || це строки, що визначаються сторонами в правочинах за їхнім бажанням, будь-якої тривалості, якщо інше не передбачено в законі.
|-
| Судові строки || це строки, що встановлюються процесуальними законами або судом. Наприклад, суд може визначити строк для примирення сторін.
|}
'''''Залежно від того, які правові наслідки вони створюють строки поділяються''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Правовстановлюючі або правостворюючі || це строки, з якими пов´язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов´язків. Так, саме з досягненням громадянином повноліття (18-ти років) законодавець пов´язує виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні права.
|-
| Правоприпиняючі || це строки, з перебігом яких законодавець пов´язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов´язків. Так, по закінченню певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя.
|-
| Правозмінюючі || це строки по закінченню яких припиняються одні права та обов´язки і виникають інші. Наприклад, якщо особа загубила річ, і ця річ певний час зберігалася в органах внутрішніх справ, то по закінченню визначеного строку особа перестає бути власником речі і право власності на цю річ виникає у держави.
|}
'''''Залежно від ступеня самостійності сторін у встановленні строку вини поділяються'''''
{| class="wikitable"
|-
| Імперативні строки || тобто такі, що не можна змінити за домовленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки).
|-
| Диспозитивні строки || це строки, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін. Наприклад, боржник повинен виконати зобов´язання, визначене моментом витребування в 20-денний строк від дня пред´явлення вимоги кредитором, якщо сторони в договорі не передбачили негайного виконання цього зобов´язання.
|}
'''''Залежно від способу визначення строки поділяються'''''
{| class="wikitable"
|-
| Визначені календарною датою || Наприклад (строк повернення боргу)
|-
| Певним періодом часу || (поставка продукції - поквартальна, щомісячна)
|-
| Вказівкою на подію|| яка неодмінно має настати (настання навігації - за договором перевезення водним транспортом: кожного року неможливо визначити конкретну дату настання цієї події)
|}
'''''За поширенням:'''''

- '''загальні строки''' (терміни) мають загальне значення та стосуються всіх без винятку суб'єктів та всіх однотипових випадків. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України);

- '''спеціальні строки''' (терміни) встановлюються для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 Цивільного кодексу України).
{| class="wikitable"
|Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог
|1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);
|-
| rowspan="7" |
|2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа ( цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості)
|-
|3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності
|-
|4) у зв'язку з недоліками проданого товару
|-
|5) про розірвання договору дарування
|-
|6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти
|-
|7) про оскарження дій виконавця заповіту
|-
|8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
|-
|Позовна давність у чотири роки застосовується
|за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
|}

== Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав ==
Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав - строки, впродовж яких володілець суб'єктивного права може реалізувати ті можливості, які закладено в суб'єктивному праві. Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав поділяють на такі:

- строки існування цивільних прав - це строки дії суб'єктивного права в часі;
[[Файл:98507265 c9887366-d2b1-4d30-b28b-a7980e6bf39a.jpg|міні]]
- преклюзивний строк - це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке;

- претензійний строк - строк, упродовж якого уповноважений суб'єкт вправі, а іноді й зобов'язаний звернутися до безпосередньо зобов'язаної особи для врегулювання спору, що виник між ними перед зверненням до суду за захистом свого порушеного права;

- гарантійний строк - період часу, впродовж якого продавець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару (послуги) чи застосування інших встановлених законом чи договором наслідків.

== Порядок визначення моменту спливу строку та закінчення строку ==
'''Перебіг строку''' - починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).

'''Закінчення строку:'''

- строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку;

- до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року;

- строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням;

- якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця;

- строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку;

- якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
== Порядок вчинення дій в останній день строку ==
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
== Продовження строків на період дії карантину ==
2 квітня 2020 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)» (далі – Закон № 540-ІХ)], яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), '''строки,''' визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також '''інші процесуальні строки''' щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред’явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами '''продовжуються на строк дії такого карантину».'''

'''[[Процесуальні строки в цивільному процесі|Процесуальні строки в цивільному процесі]]'''
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Суди]]

Поновлення батьківських прав

2025-01-15T07:59:33Z

Pienieva.Anzhela: Незначні зміни по суті тексту

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"]
== Хто має право подати заяву про поновлення батьківських прав ==

[[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|Позбавлення батьківських]] є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Позбавлення батьківських прав має безстроковий характер.

'''Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20169.,%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2. частина 1 статті 169 Сімейного кодексу України]).'''

Такого права не надано органам опіки та піклування, представникам батьків, діду, бабі, закладам охорони здоров'я, дитячим закладам та самій дитині.

== Підстави за яких поновлення батьківських прав неможливе ==

[[Файл:Поновлення батьківських прав.jpg|міні]]

'''Поновлення батьківських прав неможливе'''

* якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
У разі одночасного подання до суду заяви про усиновлення та заяви про поновлення батьківських прав необхідно об'єднати ці заяви і розглянути в одному провадженні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07#Text:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%0A%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%20%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%20%D1%86%D1%96%20%0A%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8%20%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96. пункт 7 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»]).

* якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text:~:text=2.%20%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85,%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F. частини друга і третя статті 169 Сімейного кодексу України]).

== Порядок розгляду судом справи про поновлення батьківських прав ==
Позовна заява про поновлення батьківських прав приймається судом до розгляду незалежно від часу постановлення рішення про позбавлення батьківських прав. Це може бути місяць, декілька місяців, рік тощо, бо законом конкретно не встановлено мінімального строку звернення до суду після позбавлення батьківських прав.

Справи про поновлення батьківських прав розглядаються в порядку цивільного судочинства в [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|загальному позовному порядку]] за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача із додержанням форми та змісту позовної заяви, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20175.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0 статтею 175 ЦПК України].

Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

=== До матеріалів справи долучаються: ===
До позовної заяви про поновлення батьківських прав необхідно додати документи та [[Подання доказів у цивільному процесі|інші докази]], що обґрунтовують позовні вимоги та підтверджують інші обставини, які мають значення для вирішення справи, підтверджують факти та дають підстави для поновлення у батьківських правах, тобто засвідчують виправлення поведінки позивача або підтверджують відсутність підстав, за яких останній був позбавлених батьківських прав.

'' Примірний перелік документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви:

* документ, що посвідчує особу, РНОКПП (за наявності);
* довідка про склад родини позивача;
* свідоцтво про народження дитини;
* рішення суду про позбавлення батьківських прав;
* довідка з виконавчої служби щодо відсутності заборгованості по сплаті аліментів;
* акти обстеження умов проживання позивача;
* пояснення свідків (сусіди, родичі, співробітники, працівники установ які відвідує дитина, діти, думка громади, соціальних служб), у тому числі письмові;
* характеристики як за місцем роботи, попередньої роботи так і за місцем проживання;
* довідка лікаря, що позивач пройшов курс лікування від алкогольної залежності, наркотичної залежності, психічно здоровий, тощо;
* інші докази, що засвідчують виправлення позивача чи інші умови, за яких було [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлено батьківських прав]] (покращення матеріального стану позивача, покращення житлових умов, зміна способу життя, створення сім'ї);
* письмовий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності поновлення позивача у батьківських правах.

=== Учасники справи ===

Мати, батько, які позбавлені батьківських прав, мають право звернутись до суду з позовом про поновлення батьківських прав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+169+%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85+%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2#w2_1 стаття 169 Сімейного кодексу України]). Позивачем виступає особа, яка була позбавлена батьківських прав, відповідачем — другий із батьків, з яким проживає дитина або орган опіки та піклування, якщо дитину виховує інша особа, третіми особами можуть бути залучені ті особи, з якими проживають діти, орган опіки та піклування, свідки.

=== Які обставини враховуються судом ===

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07#Text:~:text=%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%87%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%96%20%20%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8. Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»] визначено, що особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text:~:text=2.%20%D0%94%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%BA%D1%83%2C%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%83%D1%85%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%97%D1%97%20%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%83%20%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтею 171 Сімейного кодексу України] дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про поновлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

''Зокрема, судом можуть бути враховані наступні обставини:''
* сплата аліментів на утримання дитини позивачем;
* відновлення спілкування з дитиною, участь у виховному та навчальному процесі (доказами можуть бути спільні фотографії з дитиною, скриншоти переписування у телефонному режимі та інше);
* проходження лікування від алкогольної чи наркотичної залежності, якщо такі проблеми були;
* належні житлові умови;
* працевлаштування та наявність постійного доходу;
* чи звертався позивач із позовом про надання права побачення з дитиною;
* чи ставиться позивач критично до своєї поведінки в минулому та його зміни мають довготривалий характер;
* чи притягався позивач до адміністративної, чи кримінальної відповідальності;
* інші умови й обставини, які засвідчують виправлення поведінки позивача, за якими його було позбавлено батьківських прав.

=== Вартість ===
За подання позовної заяви про поновлення батьківських прав особою [[Порядок сплати судового збору|сплачується судовий збір]] у розмірі '''0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року''' відповідно до [https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 статті 4 Закону України "Про судовий збір"] (у 2025 році - '''1211,20 грн.''').

'''Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн сплати судового збору''' [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті "Судова влада"].

Перелік осіб, які мають право на звільнення від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях визначений статтею визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17?find=1&text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+8.+%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D1%82%D0%B0+%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8+%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83%2C+%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83+%D0%B0%D0%B1%D0%BE+%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+#w2_1:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%205.%20%D0%9F%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83 статтею 5 Закону України "Про судовий збір"].

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням [[Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати|відстрочити або розстрочити сплату судового збору]] на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17?find=1&text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+8.+%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D1%82%D0%B0+%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8+%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83%2C+%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83+%D0%B0%D0%B1%D0%BE+%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+#w2_1:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%208,%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D1%96%D0%B9%20%D1%86%D1%96%D1%94%D1%97%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96. стаття 8 Закону України "Про судовий збір"]).

=== Правові наслідки поновлення батьківських прав ===

Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

'''Батьки, поновлені у своїх правах, знову набувають батьківських прав і обов'язків у повному обсязі.'''
{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу '''одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову'''.
|}

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97495427 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 червня 2021 року у справі № 199/6950/19] (факт неналежного піклування батька про дитину та його перебування на диспансерному обліку в лікаря-нарколога є підставою для відмови в поновленні його батьківських прав, оскільки поведінка, світогляд і звички батьків мають запевняти, що поновлення їхніх батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини, а не навпаки. Відсутні підстави вважати, що психічний та емоційний стан позивача є стабільним та не схильним до впливу зовнішніх чинників. Оскільки на підставі статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, а найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування, отже, впевненості у можливостях забезпечити найкращі інтереси доньки станом на момент розгляду справи немає. Надані докази зміни поведінки, світогляду, звичок не дають впевненості у доводах та спростовуються поведінкою, яка свідчить про нестійку психіку та схильність до вживання алкоголю та каннабіноїдів).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104849679 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.06.2022 року у справі № 755/15903/20] (пояснення позивача в основному стосуються намірів на майбутнє та власних прав і потреб у поновленні батьківських прав, натомість жодних даних яким є місячний дохід позивача та як він виконує на теперішній час свій обов'язок по утриманню дитини матеріали справи не містять, тому позивачем не доведено зміни поведінки його, як особи, позбавленої батьківських прав. Встановивши, що відсутні підстави для поновлення батьківських прав, врахувавши найкращі інтереси дитини та її думку, стійкий емоційний зв'язок дитини із його сестрою, розлучення з якою матиме вкрай негативний вплив на хлопчика, суди зробили правильний висновок, що позов про поновлення батьківських прав не підлягає задоволенню).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104330051 Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.05.2022 року у справі № 466/5767/18] (позивач систематично сплачує аліменти на утримання дитини, неодноразово брав участь у АТО, його бажання займатися вихованням свого сина та турбуватися про нього, тобто, поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, істотно змінилися, суд дійшов правильного висновку про поновлення батьківських прав відносно малолітнього сина).
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Суди]]

Заповідальна дієздатність неповнолітніх

2024-12-16T14:50:29Z

Pienieva.Anzhela: Доповнено передостанній заголовок статті, видалено картинку, також було трішки форматовано декілька речень за новими правилами написання консультацій.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
== Хто така малолітня та неповнолітня особа ==
'''Заповідальна дієздатність неповнолітніх''' - це реалізація права на спадкування особами, які не досягли повноліття (вісімнадцяти років).

Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років - '''малолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 ч.1 ст. 31 Цивільного кодексу України]).

Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - '''неповнолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу України]).

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, право на заповіт здійснюється особисто, вчинення заповіту через представників не допускається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ст. 1234 Цивільного кодексу України]) . Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (ст. 34 Цивільного кодексу України). Але є винятки.

== [[Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім|Способи набуття повної цивільної дієздатності неповнолітніми:]] ==
1.У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття. Момент набуття повної цивільної дієздатності — реєстрація шлюбу. Шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлений у вісімнадцять років. Однак за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття або визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

2. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, або бажає займатися підприємницькою діяльністю, за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або рішення органу опіки та піклування, така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. У разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

3. Також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n218 ч. 1 ст. 35 Цивільного кодексу України])

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй '''повна цивільна дієздатність''' '''зберігається'''.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних фізичних осіб, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України 11 травня 2011 р. № 491. Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 стаття 56 Закону України "Про нотаріат")].

Отже, неповнолітні, за винятком тих, які за законом набули повної дієздатності до повноліття, '''права заповісти не мають.'''
== Порядок надання повної цивільної дієздатності ==
[[Файл:Судовий порядок3.jpg|міні|292x292пкс]]
Питання про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності розглядаються в безспірному порядку, тобто в порядку окремого провадження [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 (ст. 301-304 Цивільного процесуального кодексу України]).

Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до суду за місцем її проживання.

Підсудність справ про надання неповнолітній особі - громадянину України, який проживає за її межами, щодо повної цивільної дієздатності визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду.

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою.

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі надається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності після набрання ним законної сили надсилається також до органу опіки та піклування.

'''Перелік необхідних документів для суду:'''

- квитанція про сплату судового збору;

- копія паспорта та РНОКПП;

- копія довідки з місця проживання;

- копія свідоцтва про народження дитини (у разі, якщо це являється підставою);

- копія довідки з місця роботи (у разі, якщо це являється підставою);

- копія заяви з додатками (за кількістю учасників).

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81681588 Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03.05.2019 року у справі № 391/251/19 ](надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі).

====== [https://sr.od.court.gov.ua/sud1525/inshe/zrazkipozovnihzayav/zayavapronadannianepovnolitniosobipovnoitsivilnoidiezdatnosti Зразок заяви про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності] ======
Дивись також: [[Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім|"Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім"]], [[Посвідчення заповітів|"Посвідчення заповітів"]], [[Цивільна дієздатність фізичної особи|"Цивільна дієздатність фізичної особи"]].
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Діти]]

Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору

2024-12-09T08:58:27Z

Pienieva.Anzhela: Додано практику ВС

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]

== Поняття та порядок поділу спільного майна подружжя ==

Під час припинення шлюбно-сімейних відносин, зазвичай постає питання про розподіл майна, набутого під час проживання в шлюбі. За загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу, '''є спільним майном''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 (ст. 60 СК України)]. Утім, із цього правила є певне виключення.

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ст. 57 СК України], якщо '''шлюб не розірвано''', але чоловік та дружина '''проживають окремо''' у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, то '''майно''', набуте сторонами за цей період може бути за '''рішенням суду визнане роздільним'''.
Це пов’язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а й дійсні стосунки чоловіка та дружини.
Якщо ж цього немає, і сторони фактично не складають однієї сім’ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя.
У разі спору заінтересована сторона повинна довести в суді факт [[Режим окремого проживання подружжя та його правові наслідки|окремого проживання подружжя]] у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
У сучасних умовах спільне майно подружжя може бути поділене подружжям за взаємною згодою. Сторони вправі укласти договір про поділ спільного майна, вказавши при цьому, що та чи інша річ була '''набута чоловіком (дружиною)''' під час окремого проживання сторін, тобто фактично '''за власні кошти'''.
Така річ (речі) за домовленістю подружжя може бути визнана такою, що належить на праві власності чоловікові або дружині. При цьому її '''вартість не буде враховуватися''' при поділі спільного майна подружжя.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text '''Статею 69 СК України'''] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя.
Поділ спільного майна може здійснюватися в '''добровільному порядку''' за рішенням самого подружжя або в '''судовому порядку''' за наявності між ними спору.

== Добровільний поділ майна подружжя ==

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна. Поділ здійснюється тільки щодо наявного майна, а не майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Стаття 7 Сімейного кодексу України] (далі – СК України) зазначає, що сімейні відносини можуть бути врегульовані крім Сімейного кодексу іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при його укладенні можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Ст. 355 ЦК України] визначає '''два види спільної сумісної власності осіб''':спільна сумісна або спільна часткова. Однак, при поділі або виділі в натурі частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Ч. 3 ст. 368 ЦК України] встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Спільна сумісна власність, як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак, порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 355 Цивільного кодексу України].

У [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 9 СК України] законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому, подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам Сімейного Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 63 СК України]).

У [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 65 СК України] закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Також [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 2 ст. 69 СК України] передбачено принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою.
Слід зазначити, що [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 60 СК України] встановлено, що право на майно виникає у обох із подружжя одночасно, у момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім’я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 70 СК] такі частки визначаються подружжям при поділі майна і є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

== Яке майно підлягає поділу? ==

В контексті [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 71 СК України] '''майно''', що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Такий порядок поділу між подружжям (без виділу частки) відрізняє спільну сумісну власність подружжя від випадків спільної сумісної та спільної часткової власності, які передбачені ЦК України. За взаємною згодою, у разі необхідності, дружина та чоловік мають право укласти договір поділу нерухомого майна, а також виділити нерухоме майно зі складу всього майна подружжя. Це положення закріплено в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 п. 4 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України].

Добровільно, за взаємною згодою, в силу [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 68 СК України] подружжя має право здійснити поділ та виділ майна і після розірвання шлюбу; при взаємній згоді колишнє подружжя в будь-який час може звернутися до нотаріуса щодо укладення договору про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності.

'''Отже, поділу підлягає лише майно, яке належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності виходячи з принципу рівності часток за умови відсутності іншої домовленості між ними або шлюбного договору.'''

Майно, яке належить одному із подружжя на праві особистої приватної власності, не може бути предметом такого договору, оскільки не підлягає поділу між подружжям. Однак, воно може бути предметом інших цивільно-правових договорів, зокрема, договорів дарування, купівлі-продажу, найму (оренди) тощо, які подружжя можуть укладати між собою на підставі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 64 СК України].

== Предмет договору ==

В договорі про поділ майна подружжя зазначається перелік майна, яке переходить в особисту приватну власність до кожного з подружжя. Також те, яким чином буде здійснюватися і як оформлятися (за необхідності) передача майна, строки його передачі та інше.

Предметом договору про поділ спільного майна подружжя (колишнього подружжя) може бути як '''все майно''' (майнові права), що були набуті подружжям за час шлюбу, так і '''його частина'''. При цьому майно (майнові права), які не увійшли до предмету договору,залишаються у спільній сумісній власності подружжя (колишнього подружжя). Договір про поділ майна подружжя (колишнього подружжя) може бути укладений з умовою виплати грошової компенсації у разі нерівноцінності поділу, або без неї.

У випадку, якщо предметом поділу є '''нерухоме майно''', набуте подружжям за час шлюбу у спільну сумісну власність, і право особистої приватної власності за результатом укладання такого договору переходить до '''одного з подружжя''' (колишнього подружжя), то такий договір '''може бути документом''', що підтверджує право власності одного з подружжя (колишнього з подружжя) на такий об'єкт. Після укладання договору про поділ майна подружжя (колишнього подружжя), відповідні відомості повинні бути внесені до [https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно].

Але існують і інші точки зору. Зокрема, якщо предметом такого договору поділу майна є нерухоме майно, '''титульним власником''' якого є один з подружжя, і '''майно в результаті поділу залишається за ним''', то документом про право власності залишається '''попередній документ''', що посвідчує право власності на майно, а '''договір про поділ''' буде невід’ємною частиною цього документа. При цьому відомості про зміну правовстановлювального документу повинні бути внесені до [https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно], оскільки з укладанням такого договору змінюється правовий режим такого нерухомого майна.

Якщо '''титульним власником''' майна був один з подружжя, а '''в результаті поділу''' майна нерухоме майно переходить до іншого з подружжя, то '''договір про поділ''' майна '''буде документом''', що підтверджує право власності іншого з подружжя на це майно, н'''а підставі якого нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на майно на ім’я іншого з подружжя'''. При цьому нотаріус вилучає попередній документ про право власності на нерухоме майно і приєднує його до нотаріальної справи.

=== Особливості договору про поділ майна подружжя ===
* Можливість відступити від засад рівності часток. Тобто, подружжя може поділити своє майно не порівну.
* Можливість самостійно визначити розмір часток або конкретне майно, що буде передане одному з подружжя.
* Майно подружжя, що не зазначене в договорі, підлягає поділу на загальних підставах.

=== Коли може бути укладений договір про поділ майна подружжя ===
* Під час шлюбу.
* Після розірвання шлюбу.

=== Підстави розірвання договору про поділ майна подружжя ===
Згідно з законодавством розірвання договору про поділ майна подружжя допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, договір про поділ майна подружжя може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору про поділ майна подружжя іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі розірвання договору про поділ майна подружжя зобов’язання сторін припиняються.

Сімейним кодексом України не визначено підстав розірвання договору про поділ майна подружжя, тому не виключається розірвання такого договору внаслідок істотного порушення чи в інших випадках, встановлених договором або законом – КЦС ВС: "У разі укладання договору про поділ майна подружжя, за яким у власність позивача переходять предмети домашнього вжитку, саме по собі невизначення конкретного переліку майна, яке за умовами договору є речасми домашнього вжитку, не є підставою для його розірвання. Якщо позивач не пропонував відповідачці внести зміни до договору про поділ майна подружжя щодо визначення конкретного переліку речец домашнього вжитку, не направляв претензій щодо передання йому таких речей, відповідачка не відмовлялася їх передати, то не має підстав для розірвання договору через істотне порушення відповідачкою його умов" ([https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1696512/ Висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду] [https://reyestr.court.gov.ua/Review/121222016 Постанова від 21.08.2024 року у справі № 752/13657/21] (провадження №61-4262в24).

=== Визнання договору про поділ майна подружжя недійсним ===
Сторони найчастіше посилаються на такі підстави для визнання договору про поділ майна подружжя недійсним, ''як порушення в договорі принципу рівності часток та/або помилки щодо обставин, які мають істотне значення.''

Частиною 1 ст. 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України].

== Вартість ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1623-12 Наказу Мінфіну України від 07.07.2012 № 811] та [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/7-93 пп. "е" п. 3 ст. 3 Декрету КМУ від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"] та , за посвідчення договору поділу майна державне мито справляється в розмірі '''1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''', незалежно від вартості, яка зазначена у договорі.
== Договір про виділ об`єкта нерухомого майна зі складу усього майна ==

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 П. 2 ст. 69 СК України] передбачає, що подружжя має право укласти договір про виділ об’єкта нерухомого майна дружині або чоловікові зі складу усього майна, який підлягає нотаріальному посвідченню. Суть виділу нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя полягає в тому, що якщо один з подружжя за згодою іншого з подружжя у добровільному порядку бажає змінити правовий режим одного об’єкта нерухомості (житловий будинок, квартира, нежитлове приміщення, тощо) на особисту приватну власність, то має бути укладений договір про виділ нерухомого майна зі спільної сумісної власності в особисту приватну власність одного з них.

''Наприклад, із складу всього спільного майна подружжя виділити чоловікові у особисту приватну власність нежитлове приміщення, при цьому решта майна залишається у спільній сумісній власності подружжя, а при можливому подальшому поділі майна подружжя, частка чоловіка може бути відповідно зменшена з урахуванням укладеного раніше договору про виділ нежитлового приміщення зі спільного майна.''

При посвідченні такого договору нотаріусом застосовуються такі саме норми, як і при посвідченні договору поділу спільного майна подружжя ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 60, ст. 64, п. 1 ст. 65, п. 2 ст. 69, п. 1 ст. 70, 71, 72 Сімейного кодексу України]).

== Поділ земельної ділянки ==

Якщо об’єктом поділу є земельна ділянка, то регулювання земельних відносин відбувається із застосуванням спеціальних норм Земельного кодексу України (далі – ЗК України).
У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 1 ст. 81, ч. 1 п.2 ст. 89 ЗК України], у спільній сумісній власності подружжя можуть перебувати земельні ділянки, які набуті подружжям за спільні кошти за договором купівлі- продажу, міни, іншими цивільно-правовими договорами.

Враховуючи вимоги [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 64, ч. 2 ст. 69, ч. 1 ст. 71 СК України], подружжя за взаємною згодою має право на поділ земельної ділянки в натурі.

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 79-1 ЗК України], титульний власник повинен звернутись до територіального органу Держгеокадастру України з метою поділу раніше сформованої земельної ділянки, яка перебуває у його власності, на дві земельні ділянки. У відповідності до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки, відомості про них вносяться до [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Державного земельного кадастру]. На підставі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України], після здійснення державної реєстрації права власності на дві земельні ділянки вони можуть бути об’єктом цивільних угод.

Оскільки ці дві новостворені земельні ділянки залишаються об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, то для здійснення їх поділу в натурі необхідно застосувати вимоги [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 71 СК України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 4 ст. 89 ЗК України] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. ст. 364, 372 ЦК України]. Нотаріус може посвідчити договір про поділ майна подружжя, в результаті якого кожному із подружжя на праві особистої приватної власності буде належати по одній земельній ділянці.

== Судовий поділ майна подружжя ==

Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється '''на судовий'''. При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об'єктів:
* речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;
* кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);
* боргові зобов'язання подружжя (зобов'язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов'язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).
Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи:
* по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно;
* по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. 
{| class="wikitable"
|-
| ВАЖЛИВО!!! При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавства '''частки майна дружини та чоловіка є рівними''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 1 ст. 70 СК]). Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 1 ст. 60 СК]).
|}
Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя. По-перше, суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя за обста: вин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 2 ст. 70 СК]).

По-друге, суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 3 ст. 70 СК]). Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 3 ст. 70 СК] збільшення розміру частки одного з подружжя в майні пов'язується лише з випадками стягнення аліментів на дитину. Така новела сімейного законодавства здається невдалою.

Після визначення судом частки кожного з подружжя в праві на майно здійснюється другий етап — безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77653800 Постанова Верховного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 752/18987/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87950801 Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року у справі № 753/19919/19]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/121222016 Постанова Верховного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 752/13657/21]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок ліквідації акціонерного товариства та черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів

2024-10-16T13:44:55Z

Pienieva.Anzhela: /* Поняття акціонерного товариства */

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text Закон України «Про акціонерні товариства»]
== Поняття акціонерного товариства ==
'''''Акціонерне товариство''''' - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 ч. 1 ст. 152 Цивільного кодексу України]).

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства визначається у статуті акціонерного товариства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text ч.1 ст. 6 ЗУ «Про акціонерні товариства»]).

Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 ст. 153 Цивільного кодексу України]).
==Ліквідація акціонерного товариства==
'''Ліквідація''' – один з видів припинення акціонерного товариства. Добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#w1_1 Законом України «Про акціонерні товариства»].

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, приймають загальні збори, якщо інше не передбачено законом.

З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради або ради директорів та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами. Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації. (ч. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#w1_1 ст. 135 ЗУ Про акціонерні товариства"])

Введення ліквідаційної процедури є наслідком визнання суб'єкта підприємницької діяльності - боржника банкрутом. У зв’язку з чим, у постанові про визнання боржника банкрутом суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури. За загальними засадами цивільного права юридична особа ліквідується у двох випадках: за рішенням її учасників чи органу управління юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами або за рішенням суду.

У першому випадку юридична особа ліквідується ''добровільно'', у другому – в ''примусовому'' порядку.

'''''Добровільна ліквідація (самоліквідація)''''' здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів, у тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою товариство створювалося, у порядку, визначеному цим Законом. Інші підстави та порядок ліквідації товариства визначаються законом.

'''''Примусова ліквідація''''' здійснюється за рішенням суду, та може мати місце у випадках встановлених законом. До таких випадків насамперед слід відносити визнання боржника банкрутом та введення стосовно нього ліквідаційної процедури.

Якщо на момент ухвалення рішення про ліквідацію акціонерне товариство не має зобов’язань перед кредиторами, його майно розподіляється між акціонерами відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+98#n1967 статті 137] цього Закону.

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації та порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, приймають загальні збори, якщо інше не передбачено законом.

З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради або ради директорів та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами.

Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство - таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства шляхом його ліквідації.

'''Основні етапи ліквідації акціонерного товариства:'''
#прийняття загальними зборами акціонерного товариства, що ліквідується, зокрема, рішень про: ліквідація акціонерного товариства; затвердження проєкту ліквідаційного балансу; визначення уповноважених осіб товариства, що ліквідується, для здійснення всіх необхідних дій, пов'язаних із процесом ліквідації;
#оприлюднення рішення про ліквідацію акціонерного товариства;
#подання уповноваженими особами товариства, що ліквідується, офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про ліквідацію акціонерного товариства і всіх необхідних документів для зупинення обігу акцій такого товариства;
#зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу акцій товариства, що ліквідується;
#розподіл майна товариства, що ліквідується, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#n1967 статті 137] Закону України "Про акціонерні товариства";
#подання офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви та всіх необхідних документів для скасування випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
#скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
#державна реєстрація припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації.
Порядок скасування випуску акцій у процесі ліквідації акціонерного товариства встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

== Припинення акціонерного товариства шляхом перетворення ==
Перетворенням акціонерного товариства є зміна організаційно-правової форми акціонерного товариства з його припиненням та передачею всього свого майна, прав та обов’язків товариства підприємницькому товариству - правонаступнику згідно з передавальним актом. Акціонерне товариство може перетворитися лише на інше господарське товариство або виробничий кооператив ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+133#w2_2 стаття 133] Закону України "Про акціонерні товариства").

Перетворення акціонерного товариства на інше господарське товариство (крім товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю) або виробничий кооператив здійснюється після прийняття відповідного рішення загальними зборами, за умови отримання письмової згоди всіх акціонерів, акції яких не були викуплені, стати засновниками (учасниками) підприємницького товариства - правонаступника. Така згода оформлюється шляхом підписання всіма засновниками (учасниками) або їхніми уповноваженими особами установчих документів підприємницького товариства - правонаступника.

'''Процедура припинення акціонерного товариства шляхом перетворення здійснюється за такими етапами:'''

1) прийняття загальними зборами акціонерів товариства, що припиняється шляхом перетворення, рішень про: перетворення акціонерного товариства; затвердження умов перетворення; визначення уповноважених осіб товариства, що припиняється шляхом перетворення, для здійснення всіх необхідних дій, пов’язаних із процесом перетворення;

2) реалізація акціонерами права вимоги обов’язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій відповідно до вимог статті 103 цього Закону;

3) реалізація прав кредиторів акціонерного товариства, що припиняється шляхом перетворення, щодо задоволення їхніх вимог, передбачених статтею 116 цього Закону;

4) оприлюднення рішення про припинення акціонерного товариства шляхом перетворення;

5) подання уповноваженими особами товариства, що припиняється шляхом перетворення, офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про перетворення акціонерного товариства і всіх необхідних документів для зупинення обігу акцій такого товариства;

6) зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу акцій товариства, що припиняється шляхом перетворення;

7) конвертація акцій товариства, що припиняється шляхом перетворення, у частки (паї) підприємницького товариства - правонаступника;

8) прийняття загальними зборами акціонерів товариства, що створюється шляхом перетворення, рішень про затвердження результатів емісії (конвертації) акцій, затвердження статуту новоствореного товариства та обрання органів управління такого товариства;

9) подання офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви і всіх необхідних документів для скасування випуску цінних паперів товариства, що припиняється шляхом перетворення;

10) скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску цінних паперів товариства, що припиняється шляхом перетворення;

11) державна реєстрація припинення акціонерного товариства, що припинилося шляхом перетворення, та створення підприємницького товариства - правонаступника.

Порядок скасування випуску акцій у процесі перетворення встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
==Черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів товариства==
У разі ліквідації платоспроможного акціонерного товариства вимоги його кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#n1967 (стаття 137 ЗУ "Про акціонерні товариства")]:
*у у першу чергу задовольняються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою
*у другу чергу - вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
*у третю чергу - вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);
*у четверту чергу - всі інші вимоги кредиторів;
*у п’яту чергу - виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;
*у шосту чергу - виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+98#n1382 до статті 98] цього Закону;
*у сьому чергу - виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;
*у восьму чергу - виплати за простими акціями, які підлягають викупу відповідно до статті 102 цього Закону;
*у дев’яту чергу - розподіл майна між акціонерами - власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій.
2. Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.

У разі емісії товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу майна між акціонерами - власниками кожного класу привілейованих акцій визначається статутом акціонерного товариства.

У разі недостатності майна товариства, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами (акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно до суми вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера) цієї черги.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Порядок ліквідації акціонерного товариства та черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів

2024-10-16T13:41:04Z

Pienieva.Anzhela: Незначні зміни. Деякі абзаци були перетворенні в окремі підтеми по суті тексту.

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text Закон України «Про акціонерні товариства»]
== Поняття акціонерного товариства ==
'''''Акціонерне товариство''''' - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 ч.1 ст. 152 ЦКУ]).

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства визначається у статуті акціонерного товариства. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#Text ч.1 ст. 6 ЗУ «Про акціонерні товариства»])

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n881 Стаття 153 Цивільного кодексу України] зазначає, що акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.
==Ліквідація акціонерного товариства==
'''Ліквідація''' – один з видів припинення акціонерного товариства. Добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#w1_1 Законом України «Про акціонерні товариства»].

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, приймають загальні збори, якщо інше не передбачено законом.

З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради або ради директорів та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами. Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації. (ч. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#w1_1 ст. 135 ЗУ "Про акціонерні товариства"])

Введення ліквідаційної процедури є наслідком визнання суб'єкта підприємницької діяльності - боржника банкрутом. У зв’язку з чим, у постанові про визнання боржника банкрутом суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури. За загальними засадами цивільного права юридична особа ліквідується у двох випадках: за рішенням її учасників чи органу управління юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами або за рішенням суду.

У першому випадку юридична особа ліквідується ''добровільно'', у другому – в ''примусовому'' порядку.

'''''Добровільна ліквідація (самоліквідація)''''' здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів, у тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою товариство створювалося, у порядку, визначеному цим Законом. Інші підстави та порядок ліквідації товариства визначаються законом.

'''''Примусова ліквідація''''' здійснюється за рішенням суду, та може мати місце у випадках встановлених законом. До таких випадків насамперед слід відносити визнання боржника банкрутом та введення стосовно нього ліквідаційної процедури.

Якщо на момент ухвалення рішення про ліквідацію акціонерне товариство не має зобов’язань перед кредиторами, його майно розподіляється між акціонерами відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+98#n1967 статті 137] цього Закону.

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації та порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, приймають загальні збори, якщо інше не передбачено законом.

З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради або ради директорів та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами.

Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство - таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства шляхом його ліквідації.

'''Основні етапи ліквідації акціонерного товариства:'''
#прийняття загальними зборами акціонерного товариства, що ліквідується, зокрема, рішень про: ліквідація акціонерного товариства; затвердження проєкту ліквідаційного балансу; визначення уповноважених осіб товариства, що ліквідується, для здійснення всіх необхідних дій, пов'язаних із процесом ліквідації;
#оприлюднення рішення про ліквідацію акціонерного товариства;
#подання уповноваженими особами товариства, що ліквідується, офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про ліквідацію акціонерного товариства і всіх необхідних документів для зупинення обігу акцій такого товариства;
#зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу акцій товариства, що ліквідується;
#розподіл майна товариства, що ліквідується, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#n1967 статті 137] Закону України "Про акціонерні товариства";
#подання офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви та всіх необхідних документів для скасування випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
#скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску цінних паперів товариства, що ліквідується;
#державна реєстрація припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації.
Порядок скасування випуску акцій у процесі ліквідації акціонерного товариства встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

== Припинення акціонерного товариства шляхом перетворення ==
Перетворенням акціонерного товариства є зміна організаційно-правової форми акціонерного товариства з його припиненням та передачею всього свого майна, прав та обов’язків товариства підприємницькому товариству - правонаступнику згідно з передавальним актом. Акціонерне товариство може перетворитися лише на інше господарське товариство або виробничий кооператив ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+133#w2_2 стаття 133] Закону України "Про акціонерні товариства").

Перетворення акціонерного товариства на інше господарське товариство (крім товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю) або виробничий кооператив здійснюється після прийняття відповідного рішення загальними зборами, за умови отримання письмової згоди всіх акціонерів, акції яких не були викуплені, стати засновниками (учасниками) підприємницького товариства - правонаступника. Така згода оформлюється шляхом підписання всіма засновниками (учасниками) або їхніми уповноваженими особами установчих документів підприємницького товариства - правонаступника.

'''Процедура припинення акціонерного товариства шляхом перетворення здійснюється за такими етапами:'''

1) прийняття загальними зборами акціонерів товариства, що припиняється шляхом перетворення, рішень про: перетворення акціонерного товариства; затвердження умов перетворення; визначення уповноважених осіб товариства, що припиняється шляхом перетворення, для здійснення всіх необхідних дій, пов’язаних із процесом перетворення;

2) реалізація акціонерами права вимоги обов’язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій відповідно до вимог статті 103 цього Закону;

3) реалізація прав кредиторів акціонерного товариства, що припиняється шляхом перетворення, щодо задоволення їхніх вимог, передбачених статтею 116 цього Закону;

4) оприлюднення рішення про припинення акціонерного товариства шляхом перетворення;

5) подання уповноваженими особами товариства, що припиняється шляхом перетворення, офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви, рішення про перетворення акціонерного товариства і всіх необхідних документів для зупинення обігу акцій такого товариства;

6) зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу акцій товариства, що припиняється шляхом перетворення;

7) конвертація акцій товариства, що припиняється шляхом перетворення, у частки (паї) підприємницького товариства - правонаступника;

8) прийняття загальними зборами акціонерів товариства, що створюється шляхом перетворення, рішень про затвердження результатів емісії (конвертації) акцій, затвердження статуту новоствореного товариства та обрання органів управління такого товариства;

9) подання офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяви і всіх необхідних документів для скасування випуску цінних паперів товариства, що припиняється шляхом перетворення;

10) скасування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску цінних паперів товариства, що припиняється шляхом перетворення;

11) державна реєстрація припинення акціонерного товариства, що припинилося шляхом перетворення, та створення підприємницького товариства - правонаступника.

Порядок скасування випуску акцій у процесі перетворення встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
==Черги задоволення вимог кредиторів та акціонерів АТ==
У разі ліквідації платоспроможного акціонерного товариства вимоги його кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#n1967 (стаття 137 ЗУ "Про акціонерні товариства")]:
*у у першу чергу задовольняються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою
*у другу чергу - вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
*у третю чергу - вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);
*у четверту чергу - всі інші вимоги кредиторів;
*у п’яту чергу - виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;
*у шосту чергу - виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+98#n1382 до статті 98] цього Закону;
*у сьому чергу - виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;
*у восьму чергу - виплати за простими акціями, які підлягають викупу відповідно до статті 102 цього Закону;
*у дев’яту чергу - розподіл майна між акціонерами - власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій.
2. Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.

У разі емісії товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу майна між акціонерами - власниками кожного класу привілейованих акцій визначається статутом акціонерного товариства.

У разі недостатності майна товариства, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами (акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно до суми вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера) цієї черги.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

"Муніципальна няня" та компенсація за послугу

2024-09-24T08:09:30Z

Pienieva.Anzhela: Додано постанову, посилання та деякі роз'яснення

== Нормативна база ==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68-2019-%D0%BF#Text Порядок відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 68 "Деякі питання надання послуги з догляду за дитиною до трьох років "муніципальна няня" (далі - Порядок)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/427-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 року № 427 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із соціального захисту сімей з дітьми та підтримки розвитку відповідального батьківства"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1474-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1474 "Деякі питання соціального захисту дітей та сім’ї"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/664-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2024 року №664 "Деякі питання відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною “муніципальна няня” на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування"]
== Хто така "муніципальна няня" ==
З 1 січня 2019 року в Україні почала діяти соціальна програма "'''муніципальна няня"'''. З її допомогою Уряд може відшкодовувати батькам частину зарплати няні, яка доглядає дітей до трьох років.

'''Муніципальна няня, яка є:'''

* [[Державна реєстрація фізичної особи – підприємця|фізичною особою - підприємцем]] (КВЕД 97.00 та/або КВЕД 88.91), може забезпечувати догляд одночасно не більш як за трьома дітьми з однієї чи різних сімей за адресою, визначеною працівником, або за однією з адрес проживання дітей за письмовою згодою батьків всіх дітей, про що зазначається в договорі про здійснення догляду за дитиною (далі - договір). Також у договорі визначаються умови з організації заходів безпеки дітей;
* [[Порядок державної реєстрації юридичної особи|юридичною особою]] (КВЕД 78.20 та/або КВЕД 85.10), може забезпечувати догляд одночасно не більш як за шістьма дітьми з однієї чи різних сімей за адресою, визначеною муніципальною нянею, або за однією з адрес проживання дітей за письмовою згодою батьків всіх дітей, про що зазначається в договорі, з урахуванням того, що за шістьма дітьми забезпечується догляд двома працівниками. Муніципальна няня, яка є юридичною особою, зобов’язана організувати та забезпечити безперешкодний доступ дітей до укриття.

==Хто має право на отримання послуги "муніципальної няні"==
'''Заявник послуги “муніципальна няня”''' - один із батьків, опікунів, який звернувся за призначенням послуги “муніципальна няня” та виховує дитину до трьох років, яка потребує додаткового догляду, або дитину до трьох років і є особою з інвалідністю I чи II групи.

Послуга надається для підтримки батьків, опікунів дитини для забезпечення догляду за:

# дитиною з інвалідністю до шести років, дитиною до шести років, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитиною до шести років, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність;
# дитиною до шести років, якщо один із батьків, опікунів є особою з інвалідністю I чи II групи;
# дитиною до трьох років, якщо один із батьків, опікунів є внутрішньо переміщеною особою;
# дитиною до шести років, яка разом із батьками, опікунами проживає на території адміністративно-територіальної одиниці, де неможливо забезпечити відповідно до рішень військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування функціонування закладів дошкільної освіти, необхідних для реалізації державних гарантій забезпечення безпечного освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).

'''ВАЖЛИВО!''' Муніципальною нянею не можуть бути родичі першого ступеня споріднення.

'''<big>Відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною “муніципальна няня” призначається одному з батьків, опікунів дитини (далі - заявник).</big>'''

Заявник, який є внутрішньо переміщеною особою або який проживає на території адміністративно-територіальної одиниці, де неможливо забезпечити функціонування закладів дошкільної освіти, має право на призначення і відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною “муніципальна няня” у разі, коли батьки, опікуни дитини відповідають хоча б одній з таких вимог:

* працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
* забезпечують себе роботою самостійно (як фізична особа - підприємець);
* здійснюють перепідготовку або підвищення кваліфікації;
* перебувають на обліку як безробітні не більш як шість місяців;
* беруть участь у громадських роботах;
* беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

Заявник, який є внутрішньо переміщеною особою або який проживає на території адміністративно-територіальної одиниці, де неможливо забезпечити функціонування закладів дошкільної освіти, втрачає право на відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною “муніципальна няня” у разі оформлення одним з батьків, опікунів дитини відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, припинення одним з них працевлаштування або самозайнятості, перебування одним з них на обліку як безробітного понад шість місяців, завершення перепідготовки чи підвищення кваліфікації або відновлення функціонування закладів дошкільної освіти на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проживає заявник;

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68-2019-%D0%BF#Text абз.2 п.5 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 68] ''компенсація послуги “муніципальна няня” не призначається'' батькам, які є батьками - вихователями дитячих будинків сімейного типу, прийомними батьками, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.

Компенсація послуги “муніципальна няня” виплачується в розмірі, відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня” у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня відповідного року. Наразі ''місячна мінімальна зарплата в Україні'' складає <big>8000</big> грн. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#n35 ст. 8 Закону України про Державний бюджет на 2024рік])

Компенсація послуги “муніципальна няня” виплачується в розмірі, який визначається з розрахунку 100 відсотків мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі, установленої на 1 січня відповідного року, за одну годину догляду, але не більше ніж 165 годин на місяць.
==Куди звернутися==
Призначення та виплата грошової компенсації здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцевий структурний підрозділ з питань соціального захисту населення).

З 1 січня 2021 року заява разом з документами, необхідними для отримання компенсації послуги "муніципальна няня", приймається від отримувачів послуги "муніципальна няня" місцевими структурними підрозділами з питань соціального захисту населення лише у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через офіційний веб-сайт [https://portal.ioc.gov.ua/ Міністерства соціальної політики України], інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний веб-портал електронних послуг).

Заяви разом з документами, необхідними для отримання компенсації послуги "муніципальна няня", також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом 3 робочих днів з дати їх надходження відповідному місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
==Порядок отримання послуги==
♦ '''Укласти договір з муніципальною нянею'''

Договір укладається в письмовій формі між отримувачем послуги "муніципальна няня" та муніципальною нянею і повинен містити зокрема, назву послуги, її обсяг з визначенням конкретних заходів, кількості годин надання послуги “муніципальна няня”, інформацію про дітей, за якими здійснюється догляд, та інформацію про особу, яка здійснює догляд за такими дітьми, умови та строк надання послуги, її вартість, періодичність оплати, відповідальність сторін, місце проживання отримувача послуги "муніципальна няня", місце проживання муніципальної няні (для фізичних осіб - підприємців)/місцезнаходження муніципальної няні (для юридичних осіб).
[[Файл:Послуга "Муніципальна няня".png|міні]]
♦ '''Звернутися до місцевого структурного підрозділ з питань соціального захисту населення) та надати наступні документи у паперовій або електронній формі:'''
*заяву про надання компенсації послуги "муніципальна няня";
*заяву про перерахування коштів для компенсації послуги "муніципальна няня" із зазначенням рахунка в установі банку;
*копію договору, укладеного з муніципальною нянею ''(скановану копію - в електронній формі)'';
*документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні вартості послуги "муніципальна няня", сплаченої отримувачем послуги "муніципальна няня" (виписка з банківського рахунка, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція), за місяць, в якому подано заяву ''(в електронній формі зазначаються відомості, що підтверджують такі витрати)'';
*копія свідоцтва про народження дитини/легалізованого документа про народження дитини, якщо вона народжена за кордоном та не має свідоцтва про народження, виданого органами державної реєстрації актів цивільного стану України ''(в електронній формі зазначаються відомості про свідоцтво про народження дитини або додається сканована копія легалізованого документа про народження дитини, якщо вона народжена за кордоном)'';
*копія паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові, дату його видачі та місце реєстрації ''(для паперової форми)'';
*документа, що посвідчує проживання на території України (для іноземця та особи без громадянства) ''(скановану копію - в електронній формі)'';
*копію документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (''для паперової форми)'';
*копію рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади або суду про встановлення опіки (у разі здійснення опіки над дитиною) ''(скановану копію - в електронній формі)'';
*копію довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок ІV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги (у разі потреби) (''скановану копію - в електронній формі)'';
* копію медичного висновку лікарсько-консультативної комісії про наявність у дитини інвалідності (для дітей з інвалідністю) (''скановану копію - в електронній формі)'';
*копію довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності (для осіб з інвалідністю) (''скановану копію - в електронній формі)''.
'''Увага!''' На заяву та відомості, що подаються в електронній формі, накладається [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|кваліфікований електронний підпис]] отримувача компенсації послуги "муніципальна няня" або удосконалений електронний підпис.
==Строк розгляду заяви==
Рішення про призначення/відмову у призначенні компенсації послуги "Муніципальна няня" приймається місцевим структурним підрозділом з питань соціального захисту населення ''протягом 10 робочих днів'', про що упродовж ''3 робочих днів'' після його ухвалення повідомляється заявнику.

'''Підстави для відмови у призначенні компенсації:'''
#у разі подання пакета документів не в повному обсязі;
#відсутності інформації про муніципальну няню в [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань];
#установлення факту порушення вимог, які встановлені до "муніципальною няні" ''(див. розділ 3)'';
#установлення факту порушення вимог, які встановлені до отримувача послуги "муніципальна няня" ''(див. розділ 4)''.
== Порядок виплати компенсації==
Компенсація послуги "муніципальна няня" виплачується заявнику '''щомісяця''' шляхом перерахування коштів місцевим структурним підрозділом з питань соціального захисту населення на рахунок в установі банку, зазначений у заяві, '''до 10 числа місяця''', наступного за місяцем, у якому до зазначеного органу соцзахситу надійшли документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня" (пункт 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68-2019-%D0%BF Порядку]).

'''Обов'язки отримувача компенсації послуги:'''
#щомісяця до 5 числа подавати в письмовій (електронній) формі або в будь-який інший зручний спосіб місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення документи, що підтверджують здійснення догляду за дитиною (акт про надану послугу “муніципальна няня)”та кількість годин на місяць здійснення такого догляду, та документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня";
#протягом 1 робочого дня інформувати про розірвання договору або про інші обставини, що можуть вплинути на надання муніципальною нянею послуги "муніципальна няня".
==Припинення виплати компенсації ==
'''''Підстави для припинення виплати компенсації послуги "муніципальна няня":'''''
*неподання в установлений строк документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня" (''після подання відповідних документів виплата компенсації послуги "муніципальна няня" поновлюється з місяця, за який було здійснено оплату послуги "муніципальна няня"'');
*отримувачем послуги було приховано або навмисно подано недостовірні відомості про здійснення догляду за дитиною до 3 років, які вплинули на призначення компенсації послуги "муніципальна няня", внаслідок чого були надміру виплачені кошти (''з місяця, в якому виявлено порушення'');
*у разі переїзду отримувача послуги до іншої адміністративно-територіальної одиниці і виникнення обставин, що унеможливлюють виплату компенсації послуги "муніципальна няня" (розірвання договору, смерть отримувача послуг, дитини, припинення діяльності фізичної особи - підприємця, юридичної особи, яка надає послугу "муніципальна няня") (''з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися зміни'');
*за заявою отримувача послуги "муніципальна няня" (''з місяця, наступного за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою'').
==Порядок оскарження==
Рішення місцевого структурного підрозділу з питань соціального захисту населення про відмову у призначенні компенсації послуги "муніципальна няня" або про її припинення може бути оскаржене в [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|судовому порядку]].
== Судова практика ==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/91374428 Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 420/3882/20]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/120926828 Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 року у справі №320/14615/21] щодо невиплати компенсації послуги "муніципальна няня".
==Корисне посилання==
*[https://prozoriy-office.kharkov.ua/pryznachennya-kompensacziyi-za-poslugy-m/ Центр надання соціальних послуг "Прозорий офіс"]
==Див. додатково==
* [[Одноразова натуральна допомога "пакунок малюка", у тому числі надання грошової компенсації її вартості]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]

Відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, винуватцями якої є окремі категорії громадян

2024-09-16T17:39:03Z

Pienieva.Anzhela: Додано закон та посилання

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text '''Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''']'''(введення в дію відбудеться 01.01.2025 року)'''
== Відшкодування шкоди ==
Ч. 1 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] визначено право володіння, користування і розпорядження своєю власністю; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства ([[Права і свободи громадян в умовах воєнного стану|можливе обмеження під час дії воєнного стану]]) .
Ці конституційні положення поширюються також на правовідносини із захисту майнових прав особи, у тому числі шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадках, визначених законом. 
Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди, завданої, зокрема, джерелом підвищеної небезпеки, передбачені у ст.ст. 1166, 1167, 1187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] [[Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки|шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки]], відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
== Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80/print Пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування»] встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 
Зазначений Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. 
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм матеріальних та моральних збитків, у тому числі за рахунок Моторного бюро, у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]. 
''Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі. 
''Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Підпунктом "ґ" пункту 2.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху"] Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. ''Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).''
== Моторне (транспортне) страхове бюро України ==
[https://mtsbu.ua/ua/ '''Моторне (транспортне) страхове бюро України''' (далі - МТСБУ)] є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. 
Одним із завдань Моторного бюро є ''здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань'' на умовах, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15/print Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»].

'''На період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX], президія МТСБУ, а якщо повноважне засідання президії МТСБУ не скликається протягом 14 днів - дирекція МТСБУ має право прийняти рішення про направлення вільних до розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів, створених при МТСБУ, для придбання облігацій внутрішньої державної позики [[Військові облігації: умови та порядок придбання|"Військові облігації"]].'''
== Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України ==
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»] передбачено особливості його застосування у випадках заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є окремі категорії громадян, та обов'язкові умови, за наявності яких певні категорії фізичних осіб вважаються такими, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, а Моторне бюро, відповідно, зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих. 
'''Учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які''' '''особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності,''' ''звільняються від обов'язкового страхування'' цивільно-правової відповідальності на території України ( п. 13.1 ст. 13 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"] офіційне тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 див. в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-14#Text Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2014 від 23.12.2014]). Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. 
Отже, зазначена категорія осіб звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а потерпілі особи мають право на відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені у цьому пункті особи, за рахунок коштів Моторного бюро із фонду захисту потерпілих.
Вказане звільнення від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є пільгою, яку держава надала певним категоріям своїх громадян.
Ця пільга полягає у повному звільненні згаданих окремих категорій, від дотримання загального правила, встановленого законом для власників та інших законних володільців транспортних засобів, - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників. 
'''Розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків''', за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. 
Зазначена пільга надається ''за умови особистого керування'' таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]] [[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Провадження у цивільних справах за участю іноземних осіб

2024-06-17T14:01:50Z

Pienieva.Anzhela: Редаговано перший абзац, доповнено інформацію останнім азбацем, прикріплено картинку.

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України «Про міжнародне приватне право»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08 Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-754/0/4-13 "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом"]
== Процесуальні права та обов’язки іноземних осіб ==
Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 496 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).

Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 496 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9605 ЦПК України]).
== Підсудність судам України цивільних справ з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+1+2%29#w1_1 іноземним елементом] ==
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9605 Цивільним процесуальним кодексом України], законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
[[Файл:58 tn-v1664458099.jpg|міні]]
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, коли суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом:
# якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, з винятком виключної підсудності;
# якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
# у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
# якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
# якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
# дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
# якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
# якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
# якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
# якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
# в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України (стаття 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).
До виключної підсудності судам України у справах з іноземним елементом відносяться:
# якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об’єктом такого партнерства, зокрема об’єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об’єкт;
# якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;
# якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;
# якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;
# якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
# якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
# якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
# в інших випадках, визначених законами України (стаття 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).
'''Важливо! За змістом частини другої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+3.#Text ЦПК України] правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.'''

Судам загальної юрисдикції України підвідомчі справи у спорах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України, а також у справах за участю іноземних фізичних осіб, що мають місце проживання в Україні, про відшкодування шкоди. Справи за участю позивача фізичної особи - громадянина України до юридичної особи відповідача, який є іноземним елементом і не має місцезнаходження в Україні щодо відшкодування шкоди завданої на території іншої держави, мають розглядатись відповідним судом іноземної держави.
== Судове доручення про надання правової допомоги ==
'''Доручення''' - звернення (доручення, прохання, запит - залежно від вимог міжнародного договору України) компетентного органу, у тому числі судове доручення про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів тощо.

В разі виникнення необхідності у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави (суд, консульська посадова особа України відповідно до міжнародних договорів України або в іншому порядку, що не суперечить законодавству держави перебування, чи інший орган, до компетенції якого належить складання чи виконання доручення про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах) в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України (стаття 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).

Таким чином, у зв’язку з розглядом цивільної справи суд, в разі необхідності вручення стороні по справі, яка перебуває поза межами України, документів або витребування документів, які необхідні для розгляду справи чи проведення допиту особи, обов’язково складає судове доручення про отримання міжнародної правової допомоги.

З інформацією щодо змісту, форми та виконання судового доручення – можливо ознайомитись за посиланням: [[Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів]].

Обсяг правової допомоги, порядок зносин, вимоги щодо форми і змісту доручення, а також особливості виконання доручення визначаються положеннями міжнародного договору України, який діє у відносинах між Україною та відповідною іноземною державою.

Детальний перелік країн, з якими Україною укладено двосторонні договори про правову допомогу в цивільних справах міститься на офіційному веб-сторінці [https://mfa.gov.ua/dvostoronnye-spivrobitnictvo Міністерства закордонних справ України].
== Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги ==
Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам що передбачені в ст. 499 ЦПК України.

У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:
# назва суду, що розглядає справу;
# за наявності міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;
# найменування справи, що розглядається;
# прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;
# процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;
# чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
# інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.
Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

== Виконання в Україні судових доручень іноземних судів ==
Суди України виконують доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами.

Судове доручення не приймається до виконання, у разі якщо воно:

1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;

2) не належить до юрисдикції цього суду;

3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконання судового доручення здійснюється відповідно до ЦПК України. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

У разі надходження від іноземного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання судового доручення суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання згоди щодо такої участі.

Виконання судового доручення підтверджується протоколом судового засідання, іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.

У разі якщо немає можливості виконати доручення іноземного суду, суд України у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами, повертає таке доручення іноземному суду без виконання із зазначенням причин та подає відповідні документи, що це підтверджують.

== Див. також ==
* [[Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів]]
* [[Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню]]
* [[Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню]]
* [[Порядок звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства‎]]
[[Категорія:Суди]]

Файл:58 tn-v1664458099.jpg

2024-06-17T13:59:09Z

Pienieva.Anzhela:

Зала суду