WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Визнання права власності на квартиру у зв’язку із втратою правовстановлюючого документу

2026-02-16T09:21:31Z

Paniohlo.Anastasiia: Прикріплено посилання на НПА в одному абзаці

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
== Як скласти позовну заяву та звернутись до відповідного суду ==
Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6232 ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України] (далі- ЦПК України).

Позовна заява повинна бути оформлена в відповідності до вимог, що викладені в статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n7328 175-177 ЦПК України]. При цьому, слід зазначити в позовній заяві ціну позову, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n2101 ст. 392 Цивільного кодексу України] (далі, - ЦК України).

В той же час, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8001 ч. 4 ст. 263 ЦПК України]).

Зокрема, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n9651 п. 7 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України])

'''''Таким чином, висновки щодо застосування норми права, викладені в рішенні Верховного Суду України підлягають застосуванню судами при розгляді справи про визнання права власності на нерухоме майно.'''''

З Правової позиції викладеної в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року № 6-318цс15 (№ в ЄДРСР 45910640) випливає наступне:

''-'' позов про визнання права власності може бути пред’явлено: '''по-перше''', якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; '''по-друге''', якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n2101 ст. 392 ЦК України]).

- право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1779 ст. 328 ЦК України]). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

'''Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України'''.

[https://legalaid.wiki/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%83_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%B7_%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%8E%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0.docx Зразок позовної заяви про визнання права власності на квартиру]

== Орієнтовний перелік документів для звернення до суду із позовною заявою: ==

# документи, що підтверджують факт набуття у властість нерухоме майно - нотаріально посвідчені договори (купівлі-продажу, дарування, міни), свідоцтво про право на спадщину, тощо;
# документи, що підтверджуть фактичне користуванням нерухомим майном (довідка про зареєстроване місце проживання, записи з погосподарських книг);
# будь-яка технічна документація нерухомого майна;
# свідчення сусідів;
# квитанція про сплату судового збору.

Зазначений передік документів не є вичерпним та може змінюватись або доповнюватись залежно від ситуації індивідуально.

== Сплата судового збору за подання позову про визнання права власності на квартиру ==
У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається - вартістю майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n7345 п. 2 ч. 1 статті 176 ЦПК України]).

Вказане передбачає подання відповідних даних (доказів) щодо визначення вартості майна, зокрема такі дані можуть міститись в звіті про оцінку майна, технічній характеристиці на квартиру,тощо.

Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується у розмірі:
* юридичною особою - становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
* фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/conv#n32 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"]).

== Отримання безоплатної правничої допомоги ==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:

* контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
* бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на мапі).

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/119602371 Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2024 справа № 183/1370/24]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/80941386 Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.04.2019 справа № 644/312/19]

=== Корисна інформація ===
[https://legalaid.wiki/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE_%D0%B2_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83 Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку], [https://legalaid.wiki/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BA%D1%83_(%D0%BF%D0%B0%D0%B9) Визнання права власності на земельну частку (пай)]

Визнання права власності на квартиру у зв’язку із втратою правовстановлюючого документу

2026-02-10T08:57:50Z

Paniohlo.Anastasiia: Було форматовано текст в частині НПА, а саме норми статей які було вказано на початку речення було переміщено в дужки у кінець речення. Стилістично редаговано один абзац. Незначне доповнення інформацією

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
== Як скласти позовну заяву та звернутись до відповідного суду ==
Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6232 ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України] (далі- ЦПК України).

Позовна заява повинна бути оформлена в відповідності до вимог, що викладені в статтях 175-177 ЦПК України. При цьому, слід зазначити в позовній заяві ціну позову, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n2101 ст. 392 Цивільного кодексу України] (далі, - ЦК України).

В той же час, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8001 ч. 4 ст. 263 ЦПК України]).

Зокрема, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n9651 п. 7 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України])

'''''Таким чином, висновки щодо застосування норми права, викладені в рішенні Верховного Суду України підлягають застосуванню судами при розгляді справи про визнання права власності на нерухоме майно.'''''

З Правової позиції викладеної в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року № 6-318цс15 (№ в ЄДРСР 45910640) випливає наступне:

''-'' позов про визнання права власності може бути пред’явлено: '''по-перше''', якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; '''по-друге''', якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n2101 ст. 392 ЦК України]).

- право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1779 ст. 328 ЦК України]). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

'''Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України'''.

[https://legalaid.wiki/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%83_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%B7_%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%8E%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0.docx Зразок позовної заяви про визнання права власності на квартиру]

== Орієнтовний перелік документів для звернення до суду із позовною заявою: ==

# документи, що підтверджують факт набуття у властість нерухоме майно - нотаріально посвідчені договори (купівлі-продажу, дарування, міни), свідоцтво про право на спадщину, тощо;
# документи, що підтверджуть фактичне користуванням нерухомим майном (довідка про зареєстроване місце проживання, записи з погосподарських книг);
# будь-яка технічна документація нерухомого майна;
# свідчення сусідів;
# квитанція про сплату судового збору.

Зазначений передік документів не є вичерпним та може змінюватись або доповнюватись залежно від ситуації індивідуально.

== Сплата судового збору за подання позову про визнання права власності на квартиру ==
У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається - вартістю майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n7345 п. 2 ч. 1 статті 176 ЦПК України]).

Вказане передбачає подання відповідних даних (доказів) щодо визначення вартості майна, зокрема такі дані можуть міститись в звіті про оцінку майна, технічній характеристиці на квартиру,тощо.

Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується у розмірі:
* юридичною особою - становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
* фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/conv#n32 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"]).

== Отримання безоплатної правничої допомоги ==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:

* контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
* бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на мапі).

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/119602371 Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2024 справа № 183/1370/24]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/80941386 Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.04.2019 справа № 644/312/19]

=== Корисна інформація ===
[https://legalaid.wiki/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE_%D0%B2_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83 Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку], [https://legalaid.wiki/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BA%D1%83_(%D0%BF%D0%B0%D0%B9) Визнання права власності на земельну частку (пай)]

Визнання права власності на квартиру у зв’язку із втратою правовстановлюючого документу

2026-02-10T08:41:12Z

Paniohlo.Anastasiia: Незнвчні стилістичні зміни

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
== Як скласти позовну заяву та звернутись до відповідного суду ==
Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою (ч. 1 ст. 30 ЦПК України).

Позовна заява повинна бути оформлена в відповідності до вимог, що викладені в статтях 175-177 ЦПК України. При цьому, слід зазначити в позовній заяві ціну позову, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України (далі, - ЦК України).

В той же час, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі, - ЦПК України).

Зокрема, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України (п. 7 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України)

'''''Таким чином, висновки щодо застосування норми права, викладені в рішенні Верховного Суду України підлягають застосуванню судами при розгляді справи про визнання права власності на нерухоме майно.'''''

З Правової позиції викладеної в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року № 6-318цс15 (№ в ЄДРСР 45910640) випливає наступне:

''-'' за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред’явлено: '''по-перше''', якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; '''по-друге''', якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

- статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

'''Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України'''.

[https://legalaid.wiki/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%83_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%B7_%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%8E%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0.docx Зразок позовної заяви про визнання права власності на квартиру]

== Сплата судового збору за подання позову про визнання права власності на квартиру ==
'''Згідно пункту 2 частини першої статті 176 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається - вартістю майна.''' Вказане передбачає подання відповідних даних (доказів) щодо визначення вартості майна, зокрема такі дані можуть міститись в звіті про оцінку майна, технічній характеристиці на квартиру,тощо.

Відповідно до пункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана:
* юридичною особою - становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
* фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

===== У відповідності до частини першої статті 4 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. =====
== Отримання безоплатної правничої допомоги ==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:

* контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
* бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на мапі).

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/119602371 Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2024 справа № 183/1370/24]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/80941386 Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.04.2019 справа № 644/312/19]
[[index.php?title=Категорія:Житлове право]]
[[index.php?title=Категорія:Право власності на майно]]

Строк та термін в цивільному праві

2026-01-15T10:35:31Z

Paniohlo.Anastasiia: Було видалено абзац зеленого кольору, через зміни в законодавсті. Вставлено коректні посилання на статті НПА, незначне доповнення по тексту.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)»]
== Поняття строку та терміну в цивільному праві ==
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1392 Цивільного Кодексу України]). Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
== Види цивільно-правових строків ==
Розмаїття строків, що регулюються цивільним правом, зумовлює потребу їхньої класифікації. Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:

'''''Залежно від того, де і ким вони визначаються строки поділяються:''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Законні || це строки, що визначаються законодавчими органами в актах цивільного законодавства (у Цивільному кодексі України, законах України, указах Президента тощо). Так, наприклад, закон встановлює 6-місячний строк для прийняття спадщини або відмови від неї (ст. 1270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5933 Цивільного кодексу України]), строк позовної давності та інші.
|-
| Договірні || це строки, що визначаються сторонами в правочинах за їхнім бажанням, будь-якої тривалості, якщо інше не передбачено в законі.
|-
| Судові строки || це строки, що встановлюються процесуальними законами або судом. Наприклад, суд може визначити строк для примирення сторін.
|}
'''''Залежно від того, які правові наслідки вони створюють строки поділяються:''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Правовстановлюючі або правостворюючі || це строки, з якими пов´язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов´язків. Так, саме з досягненням громадянином повноліття (18-ти років) законодавець пов´язує виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні права.
|-
| Правоприпиняючі || це строки, з перебігом яких законодавець пов´язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов´язків. Так, по закінченню певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя, або стягувач до виконавця для стягнення аліментів.
|-
| Правозмінюючі || це строки по закінченню яких припиняються одні права та обов´язки і виникають інші. Наприклад, якщо особа загубила річ, і ця річ певний час зберігалася в органах внутрішніх справ, то по закінченню визначеного строку особа перестає бути власником речі і право власності на цю річ виникає у держави.
|}
'''''Залежно від ступеня самостійності сторін у встановленні строку вини поділяються:'''''
{| class="wikitable"
|-
| Імперативні строки || тобто такі, що не можна змінити за домовленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки).
|-
| Диспозитивні строки || це строки, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін. Наприклад, боржник повинен виконати зобов´язання, визначене моментом витребування в 20-денний строк від дня пред´явлення вимоги кредитором, якщо сторони в договорі не передбачили негайного виконання цього зобов´язання.
|}
'''''Залежно від способу визначення строки поділяються'''''
{| class="wikitable"
|-
| Визначені календарною датою || Наприклад (строк повернення боргу)
|-
| Певним періодом часу || (поставка продукції - поквартальна, щомісячна)
|-
| Вказівкою на подію|| яка неодмінно має настати (настання навігації - за договором перевезення водним транспортом: кожного року неможливо визначити конкретну дату настання цієї події)
|}
'''''За поширенням:'''''

- '''загальні строки''' (терміни) мають загальне значення та стосуються всіх без винятку суб'єктів та всіх однотипових випадків. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1415 ст. 257 Цивільного кодексу України]);

- '''спеціальні строки''' (терміни) встановлюються для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1415 ст. 258 Цивільного кодексу України]).
{| class="wikitable"
|Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог
|1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);
|-
| rowspan="7" |
|2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа ( цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості)
|-
|3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності
|-
|4) у зв'язку з недоліками проданого товару
|-
|5) про розірвання договору дарування
|-
|6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти
|-
|7) про оскарження дій виконавця заповіту
|-
|8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
|-
|Позовна давність у чотири роки застосовується
|за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
|}

== Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав ==
Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав - строки, впродовж яких володілець суб'єктивного права може реалізувати ті можливості, які закладено в суб'єктивному праві. Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав поділяють на такі:

- строки існування цивільних прав - це строки дії суб'єктивного права в часі;
[[Файл:98507265 c9887366-d2b1-4d30-b28b-a7980e6bf39a.jpg|міні]]
- преклюзивний строк - це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке;

- претензійний строк - строк, упродовж якого уповноважений суб'єкт вправі, а іноді й зобов'язаний звернутися до безпосередньо зобов'язаної особи для врегулювання спору, що виник між ними перед зверненням до суду за захистом свого порушеного права;

- гарантійний строк - період часу, впродовж якого продавець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару (послуги) чи застосування інших встановлених законом чи договором наслідків.

== Порядок визначення моменту спливу строку та закінчення строку ==
'''Перебіг строку''' - починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1399 Цивільного кодексу України]).

'''Закінчення строку:'''

- строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку;

- до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року;

- строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням;

- якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця;

- строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку;

- якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
== Порядок вчинення дій в останній день строку ==
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1409 Цивільного кодексу України]).

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
== Продовження строків на період дії карантину ==
2 квітня 2020 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)» (далі – Закон № 540-ІХ)], яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), '''строки,''' визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також '''інші процесуальні строки''' щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред’явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами '''продовжуються на строк дії такого карантину».'''

== Судова практика ==

* Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2022 року у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105910539 №199/8478/2]1 сформовано таку позицію: «Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України повинна враховуватися при розв'язанні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв’язку з такими обставинами. Разом з тим, якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану. Безумовно, що стан війни в Україні створює об’єктивні перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист. Проте в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені».
* Згідно з висновком Верховного касаційного адміністративного суду в постанові від 29.09.2022 року по справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106545406 №500/1912/22], протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
* Згідно з висновком Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 листопада 2024 року у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/123410430 № 120/359/24] надані роз'яснення щодо умов поновлення строків звернення до суду для військовослужбовців у період воєнного стану. Верховний Суд підтвердив, що строки звернення до суду, встановлені статтею 122 КАС України, можуть бути поновлені відповідно до статті 123 КАС України, якщо заявник надасть обґрунтовані пояснення та докази поважності причин пропуску. Суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя, що суперечить принципу справедливості, закріпленому у статті 2 КАС України.

'''[[Процесуальні строки в цивільному процесі|Процесуальні строки в цивільному процесі]]'''
[[index.php?title=Категорія:Цивільне право]]
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Заповідальна дієздатність неповнолітніх

2025-12-05T14:43:59Z

Paniohlo.Anastasiia: Було вставлено правильні гіперпосилання на НПА, доповнено невеликою кількістю інформації за темою, додано рішення суду.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
== Хто така малолітня та неповнолітня особа ==
'''Заповідальна дієздатність неповнолітніх''' - це реалізація права на спадкування особами, які не досягли повноліття (вісімнадцяти років).

Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років - '''малолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n187 ч.1 ст. 31 Цивільного кодексу України]).

Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - '''неповнолітня особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n193 ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу України]).

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, право на заповіт здійснюється особисто, вчинення заповіту через представників не допускається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5764 ст. 1234 Цивільного кодексу України]). Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n213 ст. 34 Цивільного кодексу України]). Але існує ряд пістав, за якими неповнолітні особи можуть набути цивільної дієздатності.

== [[Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім|Підстави для набуття повної цивільної дієздатності неповнолітніми:]] ==
1.У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n213 ч. 2 ст. 34 Цивільного кодексу України]). Момент набуття повної цивільної дієздатності — реєстрація шлюбу. Шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлений у вісімнадцять років. Однак за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття або визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

2. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, або бажає займатися підприємницькою діяльністю, за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або рішення органу опіки та піклування, така особа може бути зареєстрована як підприємець ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n213 ст. 35 Цивільного кодексу України]). У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. У разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

3. Також, цивільна дієздатність надається неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n218 ч. 1 ст. 35 Цивільного кодексу України]).

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних фізичних осіб, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України 11 травня 2011 р. № 491 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12/conv#n598 стаття 56 Закону України "Про нотаріат"]). Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Отже, неповнолітні, за винятком тих, які за законом набули повної дієздатності до повноліття, '''права заповісти не мають.'''
== Порядок надання повної цивільної дієздатності ==
[[Файл:Судовий порядок3.jpg|міні|292x292пкс]]
Питання про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності розглядаються в безспірному порядку, тобто в порядку окремого провадження [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n8308 (ст. 301-304 Цивільного процесуального кодексу України]).

Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до суду за місцем її проживання.

Підсудність справ про надання неповнолітній особі - громадянину України, який проживає за її межами, щодо повної цивільної дієздатності визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду.

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою.

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі надається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності після набрання ним законної сили надсилається також до органу опіки та піклування.

'''Перелік необхідних документів, які додаються до заяви:'''

- квитанція про сплату судового збору;

- копія паспорта та РНОКПП;

- копія довідки з місця проживання;

- копія свідоцтва про народження дитини (у разі, якщо це являється підставою);

- копія довідки з місця роботи (у разі, якщо це являється підставою);

- копія заяви з додатками (за кількістю учасників).

Зазначений перелік документів не є вичерпним та може змінюватися і доповнюватися відповідно до кожної ситуації.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81681588 Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03.05.2019 року у справі № 391/251/19 ].
* [https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/121596320/ Рішення Чутівського районного суду Полтавської област від 09 вересня 2024 року у справі № 550/976/24.]

====== [https://sr.od.court.gov.ua/sud1525/inshe/zrazkipozovnihzayav/zayavapronadannianepovnolitniosobipovnoitsivilnoidiezdatnosti Зразок заяви про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності] ======
Дивись також: [[Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім|"Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім"]], [[Посвідчення заповітів|"Посвідчення заповітів"]], [[Цивільна дієздатність фізичної особи|"Цивільна дієздатність фізичної особи"]].
[[index.php?title=Категорія:Спадкове право]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях

2025-10-07T13:48:45Z

Paniohlo.Anastasiia: Стилістичні зміни в тексті. Видалення дублюючого тексту. Перейменування одного розділу. Незначне доповнення інформацією.

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n17 Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545 "Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті"]
== Загальні положення ==
Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#n152 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану")]:
* документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
* рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Підставою для державної реєстрації смерті, зокрема є ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Розділ 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5] (далі - Правила):
#лікарське свідоцтво про смерть ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1152-06#Text форма № 106/о]);
#фельдшерська довідка про смерть ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1153-06#Text форма № 106-1/о]);
#лікарське свідоцтво про перинатальну смерть ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1154-06#Text форма № 106-2/о]);
#рішення суду про оголошення особи померлою;
#рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
#повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
#повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.

Якщо родичі померлого мешкають в регіоні, де відсутня можливість звернення до відділів ДРАЦС (території, де державні органи не здійснюють повноваження через військові дії), вони можуть звернутися через представника, повноваження якого мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1341 відповідно до ст. 244 Цивільного кодексу України]), або адвоката.

Повноваження адвоката на надання правової допомоги підтверджуються документально відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#n217 частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»].

За відсутності підстав для державної реєстрації смерті (відсутній документ належної форми) відділ державної реєстрації актів цивільного стану на прохання заявника складає письмову [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n2185 відмову у проведенні державної реєстрації смерті] у якій викладає причини неможливості проведення такої реєстрації.

Тоді реєстрація смерті на тимчасово окупованій території відбудеться на підставі рішення суду про втановлення факту смерті особи.
==Хто має право звернутися до суду==
Заяву про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, можуть подати члени сім’ї померлого, їхні представники або інші заінтересовані особи (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) (абз. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8388 ч. 1 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України]).

==Куди звернутись==
Члени сім’ї померлого, їхні представники або інші заінтересовані особи для встановлення факту смерті особи, яка померла на тимчасово окупованій території України, мають звернутися до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Подати таку заяву можна також через [https://id.court.gov.ua Державну систему електронної ідентифікації «Електронний суд»]. Така заява скріплюються електронним підписом заявника (його представника) ([https://wiki-ccs.court.gov.ua/w/Що_таке_КЕП_та_ЕЦП%3F КЕП]).

== Докази, що підтверджують факт смерті на ТОТ ==
В заяві про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території має бути зазначено:
# який факт заявник просить встановити та з якою метою;
#причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
#докази, що підтверджують факт;
Докази, що підтверджують викладені заявником обставини:

# письмові свідчення очевидців;
# фото/відео з місця поховання;
# медичні документи про смерть (в тому числі видані російською федерацією);
# довідка про неможливість відновлення втрачених документів (наприклад, письмова відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану);
# копія документа, що посвідчує особу та реєстраційний номер облікової картки платника податків
# документ, який підтверджує родинні відносини (наприклад, свідоцтво про народження/шлюб, тощо) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8396 стаття 318 ЦПК України]).

Зазначений перелік не є вичерпним, тому може змінюватися та доповнюватися будь якими іншими доказами, які підтверджують факт смерті.

Докази вважаються поданими належним чином, якщо вони подані в оригіналі або в копії, засвідченій в порядку, встановленому чинним законодавством, із зазначенням особи, у якої наявний оригінал відповідного документу. При цьому учасник справи може своїм підписом засвідчити копію письмового доказу лише у разі, якщо його оригінал знаходиться у такого учасника справи ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6709 ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 95] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8388 Цивільного процесуального кодексу України]).

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті (будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території, створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом), є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану (ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#n52 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").]
{| class="wikitable"
!ВАЖЛИВО ЗНАТИ! Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду листом від 22.04.2021 року № 985/0/208-21 на адресу голів апеляційних судів зазначив, що для встановлення фактів народження та смерті вимога місцевих судів про необхідність отримання громадянами письмової відмови в органах державної реєстрації актів цивільного стану не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
Отже, заявнику '''не потрібно''' звертатися до органів державної реєстрації актів цивільного стану для отримання відмови у проведенні реєстрації народження, а звертатися одразу безпосередньо до відповідного суду для встановлення фактів народження.
|}

'''Зразок заяви''' '''про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території'''
[[Файл:Заява про встановлення факту смерті на ТОТ.doc|міні]]
==Вартість==
Заявники у справах за заявами про встановлення факту смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, '''звільняються від сплати судового збору''' під час розгляду справ даної категорії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"]).
== Строки розгляду заяви==
Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Разом з тим, термін "невідкладно", у кожній конкретній ситуації буде різним, виходячи з завантаженості судді та дня подачі заяви до суду. Однак, в будь-якому випадку, можна розраховувати на розгляд судом справи протягом 1-5 днів.
==Зміст рішення суду==
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8402 ст. 319] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8388 Цивільного процесуального кодексу України]).

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає '''негайному виконанню.'''

Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
У разі проведення державної реєстрації смерті на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105669773 Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2022 у справі № 710/1029/22]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105563316 Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 серпня 2022 року у справі № 317/1500/22] (у встановленні факту відмовлено, у зв'язку з тим, що не подано доказів, які би підтверджували неможливість реєстрації фактів органом відділу державної реєстрації актів цивільного стану на території України. Медичне свідоцтво про смерть, видане закладом охорони здоров'я окупованого м.Приморськ є належним документом за яким органом державної реєстрації актів цивільного стану на території України може бути зареєстрований факт смерті особи).

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87298089 Постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 243/385/19ц] якщо заявник не може підтвердити, що він є родичем або членом сім’ї особи факт смерті якої просить встановити, то суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 317 ЦПК України, заявник не має права на звернення до суду із відповідною заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/107651726 Постанова Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 759/1443/22]: розгляд державними органами документів, виданих окупаційною владою, не означає автоматичного визнання такої влади. Водночас держава має вживати заходів щодо ефективного захисту. Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що розташовані на тимчасово окупованій території України, як виняток можуть братись до уваги судом і оцінюватися разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв’язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку ст. 315 ЦПК України.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78978236 Постанова Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 707/1607/16-ц]: посилання заявника на застосування «намібійського винятку» не дає підстав для висновку, що факт смерті може підтверджуватися лише документами, виданими органами на непідконтрольній території України. Заявник зобов’язаний надати суду також й інші докази, які не отримані від органів тимчасово окупованої території. Такими доказами можуть бути пояснення свідків, фототаблиці, тощо.

==Див. також==
*[[Порядок реєстрації смерті]]
*[[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території]]
*[[Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території]]
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[index.php?title=Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, винуватцями якої є окремі категорії громадян

2025-09-12T06:01:06Z

Paniohlo.Anastasiia: Доповнення розділу інформацією

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
== Загальне визначення про відшкодування шкоди ==
[[Файл:1757428947807.jpg|міні]]
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (абз. 1 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства ([[Права і свободи громадян в умовах воєнного стану|можливе обмеження під час дії воєнного стану]]) . Ці конституційні положення поширюються також на правовідносини із захисту майнових прав особи, у тому числі шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадках, визначених законом.
Майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. 1167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

== Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ==
Спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закону України «Про страхування». У цьому законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм матеріальних та моральних збитків, у тому числі за рахунок Моторного бюро, у випадках, передбачених Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ''Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є страхувальники та інші особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, потерпілі особи (їхні законні представники, спадкоємці, правонаступники), інші особи, які відповідно до цього Закону мають право на отримання страхової виплати, страховики, надавачі супровідних послуг на ринку страхування, Моторне (транспортне) страхове бюро України. ''Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілих осіб (ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text підпункт "ґ" п. 2.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху"]).

'''Обов’язки страхувальника'''

Страхувальник за договором страхування зобов’язаний:

1) сплачувати страхову премію у порядку та строки, встановлені договором страхування;

2) протягом строку дії договору страхування повідомляти страховика про будь-яку зміну обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (визначення ймовірності та вірогідності настання страхового випадку та розміру можливих збитків), та/або інших обставин, що впливають на розмір страхової премії за договором страхування;

3) інформувати страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, у порядку та строки, визначені договором страхування;

4) вживати заходів для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку;

5) вживати заходів для забезпечення страховику можливості скористатися правом вимоги до особи, винної у заподіянні збитків, надавати страховику всі необхідні документи та повідомляти інформацію, необхідну для реалізації страховиком права вимоги до винних осіб, що спричинили настання страхового випадку.

Договором страхування або законом можуть бути передбачені також інші обов’язки страхувальника. При укладенні договору страхування щодо страхування ризиків, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та/або пенсійним забезпеченням, страхувальник зобов’язаний повідомити страховику про наявність страхового інтересу, у тому числі стосовно застрахованої особи та/або вигодонабувача (в разі визначення такої особи у договорі страхування).

При укладенні договору страхування щодо страхування ризиків, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном та/або можливими збитками чи витратами, страхувальник зобов’язаний повідомити страховику про наявність на законних підставах або на підставі інших правовідносин страхового інтересу щодо застрахованого майна, в тому числі у вигодонабувача (у разі визначення такої особи в договорі страхування).

При укладенні договору страхування щодо страхування ризиків, пов’язаних з відшкодуванням заподіяної шкоди особі або її майну, страхувальник зобов’язаний повідомити страховику при здійсненні страхової виплати про наявність страхового інтересу страхувальника або іншої особи, відповідальність якої застрахована (у разі визначення такої особи в договорі страхування).

'''Обов’язки страховика'''

Страховик за договором страхування зобов’язаний:

1) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк;

2) у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування;

3) забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону.

Договором страхування або законом можуть бути передбачені також інші обов’язки страховика.

'''Укладаються два види договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності:'''

* внутрішній договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, які діють виключно на території України.;
* договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, які діють на території країн-членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», зазначених у таких договорах, і посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах.

== Моторне (транспортне) страхове бюро України ==
[https://mtsbu.ua/ua/ '''Моторне (транспортне) страхове бюро України''' (далі - МТСБУ)] є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Діяльність страховиків та Моторного (транспортного) страхового бюро України, пов’язана з визначенням розміру страхової (регламентної) виплати, здійснюється відповідно до Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у визначеному цим Законом порядку щодо методичного регулювання оцінки майна (ч. 5 ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2658-14#n21 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

На період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX], президія МТСБУ, а якщо повноважне засідання президії МТСБУ не скликається протягом 14 днів - дирекція МТСБУ має право прийняти рішення про направлення вільних до розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів, створених при МТСБУ, для придбання облігацій внутрішньої державної позики [[Військові облігації: умови та порядок придбання|"Військові облігації"]].

Подати заяву про регламентну виплату повинна потерпіла особа (власник пошкодженого майна). Для того, щоб було оперативно опрацьовано вхідна кореспонденція, Моторне (транспортне) страхове бюро України наполегливо рекомендує усім особам, що звертаються до МТСБУ з приводу здійснення регламентних виплат, користуватися послугами електронного зв’язку та надсилати заяви, повідомлення про ДТП та інші документи, пов’язані з проведенням регламентних виплат, за допомогою електронного сервісу подачі документів на сайті за посиланням - https://mtsbu.ua/news/post/elektronnij-servis-podachi-dokumentiv-pro-dtp.

'''Цілодобова гаряча лінія МСТБУ - 0 800 608 800'''

== Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України ==
У випадках заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є окремі категорії громадян, та обов'язкові умови, за наявності яких певні категорії фізичних осіб вважаються такими, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, а Моторне бюро, відповідно, зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих передбачено Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

'''Розмір страхової премії за внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків для страхувальника, який є''' (ч. 1 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]):

1) громадянином України - учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни, постраждалим учасником Революції Гідності, учасником війни, особою з інвалідністю II групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I або II категорії, пенсіонером, - щодо транспортного засобу, який має робочий об’єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності, за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу;

2) громадянином України - особою з інвалідністю I групи, - щодо транспортного засобу, який має робочий об’єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності (володіння), за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або іншою особою за присутності страхувальника, або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу.Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

У разі порушення умов використання транспортного засобу, щодо якого укладено внутрішній договір страхування, у страховика (МТСБУ) виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. 
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]] [[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, винуватцями якої є окремі категорії громадян

2025-09-11T14:39:53Z

Paniohlo.Anastasiia: Було виправлено та доповнено зміст статті відповідно чинного законодавства, а також виправлено посилання на чинне нпа

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
== Загальне визначення про відшкодування шкоди ==
[[Файл:1757428947807.jpg|міні]]
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (абз. 1 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства ([[Права і свободи громадян в умовах воєнного стану|можливе обмеження під час дії воєнного стану]]) . Ці конституційні положення поширюються також на правовідносини із захисту майнових прав особи, у тому числі шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадках, визначених законом.
Майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. 1167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

== Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ==
Спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закону України «Про страхування». У цьому законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм матеріальних та моральних збитків, у тому числі за рахунок Моторного бюро, у випадках, передбачених Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ''Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є страхувальники та інші особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, потерпілі особи (їхні законні представники, спадкоємці, правонаступники), інші особи, які відповідно до цього Закону мають право на отримання страхової виплати, страховики, надавачі супровідних послуг на ринку страхування, Моторне (транспортне) страхове бюро України. ''Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілих осіб (ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text підпункт "ґ" п. 2.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху"]).

Укладаються два види договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності:

* внутрішній договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, які діють виключно на території України.;
* договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, які діють на території країн-членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», зазначених у таких договорах, і посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах.

== Моторне (транспортне) страхове бюро України ==
[https://mtsbu.ua/ua/ '''Моторне (транспортне) страхове бюро України''' (далі - МТСБУ)] є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
[[Файл:Кол цент МСТБУ.jpg|міні|цілодобова гаряча лінія МСТБУ - 0 800 608 800]]
Діяльність страховиків та Моторного (транспортного) страхового бюро України, пов’язана з визначенням розміру страхової (регламентної) виплати, здійснюється відповідно до Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у визначеному цим Законом порядку щодо методичного регулювання оцінки майна (ч. 5 ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2658-14#n21 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

На період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX], президія МТСБУ, а якщо повноважне засідання президії МТСБУ не скликається протягом 14 днів - дирекція МТСБУ має право прийняти рішення про направлення вільних до розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів, створених при МТСБУ, для придбання облігацій внутрішньої державної позики [[Військові облігації: умови та порядок придбання|"Військові облігації"]].

Подати заяву про регламентну виплату повинна потерпіла особа (власник пошкодженого майна). Для того, щоб було оперативно опрацьовано вхідна кореспонденція, Моторне (транспортне) страхове бюро України наполегливо рекомендує усім особам, що звертаються до МТСБУ з приводу здійснення регламентних виплат, користуватися послугами електронного зв’язку та надсилати заяви, повідомлення про ДТП та інші документи, пов’язані з проведенням регламентних виплат, за допомогою електронного сервісу подачі документів на сайті за посиланням - https://mtsbu.ua/news/post/elektronnij-servis-podachi-dokumentiv-pro-dtp.

== Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України ==
У випадках заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є окремі категорії громадян, та обов'язкові умови, за наявності яких певні категорії фізичних осіб вважаються такими, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, а Моторне бюро, відповідно, зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих передбачено Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

'''Розмір страхової премії за внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків для страхувальника, який є''' (ч. 1 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]):

1) громадянином України - учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни, постраждалим учасником Революції Гідності, учасником війни, особою з інвалідністю II групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I або II категорії, пенсіонером, - щодо транспортного засобу, який має робочий об’єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності, за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу;

2) громадянином України - особою з інвалідністю I групи, - щодо транспортного засобу, який має робочий об’єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності (володіння), за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або іншою особою за присутності страхувальника, або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу.Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

У разі порушення умов використання транспортного засобу, щодо якого укладено внутрішній договір страхування, у страховика (МТСБУ) виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. 
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]] [[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Файл:Кол цент МСТБУ.jpg

2025-09-11T13:32:42Z

Paniohlo.Anastasiia:

Цілодобова гаряча лінія МСТБУ - 0 800 608 800

Відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, винуватцями якої є окремі категорії громадян

2025-09-09T14:48:00Z

Paniohlo.Anastasiia: Було стилістично редаговані всі розділи крім останнього. Також, внесення виправлення деяких абзаців відповідно до змін чинного законодавства. Також було додано дві картинки відповідно до теми статті

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
== Загальне визначення про відшкодування шкоди ==
[[Файл:1757428947807.jpg|міні]]
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (абз. 1 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства ([[Права і свободи громадян в умовах воєнного стану|можливе обмеження під час дії воєнного стану]]) . Ці конституційні положення поширюються також на правовідносини із захисту майнових прав особи, у тому числі шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадках, визначених законом.
Майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. 1167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

== Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ==
 Спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закону України «Про страхування». У цьому законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Одним із видів обов'язкового страхування є цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів (п. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1909-20#Text 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування»]).

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм матеріальних та моральних збитків, у тому числі за рахунок Моторного бюро, у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]. ''Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є страхувальники та інші особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, потерпілі особи (їхні законні представники, спадкоємці, правонаступники), інші особи, які відповідно до цього Закону мають право на отримання страхової виплати, страховики, надавачі супровідних послуг на ринку страхування, Моторне (транспортне) страхове бюро України. ''Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності'' є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілих осіб (ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text підпункт "ґ" п. 2.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху"]).

''Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).''

== Моторне (транспортне) страхове бюро України ==
[https://mtsbu.ua/ua/ '''Моторне (транспортне) страхове бюро України''' (далі - МТСБУ)] є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
[[Файл:Img a03de629c78ab79c82462013d4fae6f2.png|міні]]
МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. Одним із завдань Моторного бюро є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15/print Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»].

На період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX], президія МТСБУ, а якщо повноважне засідання президії МТСБУ не скликається протягом 14 днів - дирекція МТСБУ має право прийняти рішення про направлення вільних до розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів, створених при МТСБУ, для придбання облігацій внутрішньої державної позики [[Військові облігації: умови та порядок придбання|"Військові облігації"]].
== Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України ==
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»] передбачено особливості його застосування у випадках заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є окремі категорії громадян, та обов'язкові умови, за наявності яких певні категорії фізичних осіб вважаються такими, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, а Моторне бюро, відповідно, зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих. 
'''Учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які''' '''особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності,''' ''звільняються від обов'язкового страхування'' цивільно-правової відповідальності на території України ( п. 13.1 ст. 13 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"] офіційне тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 див. в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-14#Text Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2014 від 23.12.2014]). Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. 
Отже, зазначена категорія осіб звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а потерпілі особи мають право на відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені у цьому пункті особи, за рахунок коштів Моторного бюро із фонду захисту потерпілих.
Вказане звільнення від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є пільгою, яку держава надала певним категоріям своїх громадян.
Ця пільга полягає у повному звільненні згаданих окремих категорій, від дотримання загального правила, встановленого законом для власників та інших законних володільців транспортних засобів, - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників. 
'''Розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків''', за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. 
Зазначена пільга надається ''за умови особистого керування'' таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]] [[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Файл:1757428947807.jpg

2025-09-09T14:43:54Z

Paniohlo.Anastasiia:

випадок дтп

Файл:Img a03de629c78ab79c82462013d4fae6f2.png

2025-09-09T14:37:02Z

Paniohlo.Anastasiia:

логотип МТСБУ

Відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, винуватцями якої є окремі категорії громадян

2025-09-09T13:52:17Z

Paniohlo.Anastasiia: редагування першого розділу

Контроль за виконанням колективного договору

2025-08-15T11:58:34Z

Paniohlo.Anastasiia: Доповнено інформацією кожний розділ. Один розділ було перейменовано. Деякі речення були структуровані стилістично

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1477916104578204 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1477916104578204 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3356-12/print1477916104578204 Закон України «Про колективні договори і угоди»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято Закон України № 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

На період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця (ст. 11 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану").
|}
== Контроль за виконанням колективного договору ==
Колективний договір - це угода, яка укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст. 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3356-12/print1477916104578204 ЗУ «Про колективні договори та угоди»]).

Контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3356-12/print1477916104578204 ст.15 ЗУ «Про колективні договори та угоди»]).

Для здійснення контролю за виконанням колективного договору можуть створюватися комісії, які за наслідками перевірки складають акт, який є основним документом, який свідчить про результати роботи по виконанню [[Колективний договір|колективного договору]]. Одночасно він є підставою для вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Сторони, що підписали колективний договір (угоду), щорічно в строки, передбачені колективним договором, звітують про їх виконання.
== Суб’єкти контролю за виконанням колективного договору: ==
а) '''сторони, що уклали колективний договір''' (самостійно контролюють його виконання; вправі уповноважити своїх представників);

б) '''профспілки''' (спеціальні правила встановлені ч.7 ст. 20 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]"). У разі порушення роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору (угоди) профспілки, їх об'єднання мають право надсилати їм '''п'''одання про усунення таких порушень. У випадку відмови усунути ці порушення або недосягнення угоди в зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії чи бездіяльність посадових осіб до місцевого суду. Також це правило включене до ст. 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1477916104578204 Кодексу законів про працю України].

Виборний орган [[Порядок створення первинної організації професійної спілки|первинної профспілкової організації]] на підприємстві, в установі, організації вповноважений ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1477916104578204 п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу законів про працю України]):

1) укладати та контролювати виконання колективного договору, звітувати про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертатися з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору;

2) разом з роботодавцем вирішувати питання запровадження, перегляду та змін норм праці;

3) разом з роботодавцем вирішувати питання оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат;

4) разом з роботодавцем вирішувати питання робочого часу і часу відпочинку, погоджувати графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо;

5) разом з роботодавцем вирішувати питання соціального розвитку підприємства, поліпшення умов праці, матеріально-побутового, медичного обслуговування працівників;

6) брати участь у вирішенні соціально-економічних питань, визначенні та затвердженні переліку і порядку надання працівникам соціальних пільг;

7) брати участь у розробленні правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи або організації;

8) представляти інтереси працівників за їх дорученням під час розгляду індивідуальних трудових спорів та у колективному трудовому спорі, сприяти його вирішенню;

9) приймати рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", законодавство про працю, ухиляється від участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов'язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори;

10) надавати згоду або відмовляти в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом;

11) брати участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, у роботі комісії з питань охорони праці;

12) здійснювати громадський контроль за виконанням роботодавцем законодавства про працю та про охорону праці, за забезпеченням на підприємстві, в установі, організації безпечних та нешкідливих умов праці, виробничої санітарії, правильним застосуванням установлених умов оплати праці, вимагає усунення виявлених недоліків;

13) здійснювати контроль за підготовкою та поданням роботодавцем документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їх сімей;

14) здійснювати контроль за наданням пенсіонерам та особам з інвалідністю, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в установі, організації, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства, установи, організації та колективним договором;

15) представляти інтереси застрахованих осіб у комісії із соціального страхування, направляти працівників до санаторіїв, профілакторіїв і будинків відпочинку, туристичних комплексів, баз та оздоровчих закладів на умовах, передбачених колективним договором або угодою, перевіряє стан організації медичного обслуговування працівників та членів їхніх сімей;

16) визначати разом з роботодавцем відповідно до колективного договору розмір коштів, що будуть спрямовані на будівництво, реконструкцію, утримання житла, вести облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподіляти в установленому законодавством порядку жилу площу в будинках, споруджених за кошти або за участю підприємства, установи, організації, а також жилу площу, що надається роботодавцю у розпорядження в інших будинках, здійснювати контроль за житлово-побутовим обслуговуванням працівників;

17) представляти інтереси працівників підприємства-боржника в ході процедури банкрутства.

Виборні органи профспілкової організації, що діють на підприємстві, в установі, організації, мають також інші права, передбачені законодавством України.

в) '''[http://dsp.gov.ua/ Державна служба України з питань праці]''', яка є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, має право за зверненням фізичних та юридичних осіб проводити перевірки додержання роботодавцями законодавства про працю.
== Порядок звернення до відповідних органів, у разі порушення виконання колективного договору ==
* '''до Державної служби України з питань праці''':
# працівник особисто звертається у випадку порушення чи невиконання роботодавцем умов колективного договору.
# державна служба України з питань праці за зверненням особи здійснює відповідну перевірку.
# за результатами перевірки у разі виявлення порушень посадовими особами Держпраці:
- видаються обов’язкові для виконання роботодавцями приписи про усунення порушень;

- можуть складатися протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 41-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] (порушення чи невиконання колективного договору (угоди).
* '''до роботодавців, їх об'єднань, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування''':
# профспілки або їх об'єднання направляють їм подання про усунення порушень умов колективного договору.
# дане подання розглядається у тижневий термін.
# у разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.

* '''до органів Національної поліції України''' ''–'' для притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності.

* '''до суду''':
# працівник має право звернутися особисто за захистом порушених прав, якщо роботодавцем порушуються чи не виконуються умови чинного колективного договору, що стосуються конкретного працівника (наприклад, положення, які регулюють умови оплати праці).
== Види відповідальності за невиконання колективного договору ==
За порушення чи невиконання умов колективного договору, законодавством передбачені такі види відповідальності:
* адміністративна;
* дисциплінарна;
* кримінальна;
* матеріальна.
Випадки відповідальності регламентуються ст.ст.18-20 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3356-12/print1477916104578204 “Про колективні договори і угоди”], ч.ч.1-4, 7 ст.41, ст.41-1 - 41-3, 188-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1477916104578204 Кодексу України про адміністративні правопорушення], ст.ст.170, 172, 173, 174 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]'''.'''
=== Адміністративна відповідальність ===
{| class="wikitable" style="float:right; margin-right:1.4em; clear:right;"
| bgcolor=#EED8AE| '''Неоподатковуваний мінімум доходів громадян'''
— грошова сума розміром у 17 гривень

(п.5 підрозділ 1 розділ ХX Податкового кодексу України)
|}
Порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів тягне за собою:

- '''накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' (ст. 41-2[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1477916104578204 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).

==== Органи, які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення ====
У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст.ст.218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Державна служба України з питань праці) (ст. 255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1477916104578204 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ).

==== Строки розгляду ====
Справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ст. 277 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1477916104578204 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).

==== Порядок оскарження ====
постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1477916104578204 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови:
# особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності;
# її законним представником;
# захисником;
# потерпілим;
# його представником.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.
=== Дисциплінарна відповідальність ===
[[Дисциплінарна відповідальність працівників|Дисциплінарна відповідальність]] полягає у накладенні власником або уповноваженим ним органом на працівника [[Застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження|стягнення]] за порушення дисципліни праці, вчинення дисциплінарного проступку:

1. оголошення догани або звільнення з роботи;

2. 1. на вимогу профспілкового органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівним працівником або усунути його із займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує зобов'язань за колективним договором (ст.45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1477916104578204 Кодексу законів про працю України]);

2. 2. якщо роботодавець, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення;

2. 3 У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

=== Матеріальна відповідальність ===
[[Матеріальна відповідальність працівників|Матеріальна відповідальність]] полягає у зобов'язанні працівника відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству невиконанням зобов'язань за колективним договором.
=== Кримінальна відповідальність ===
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] передбачена відповідальність у сфері трудових прав і свобод людини, зокрема, за''':
* умисне перешкоджання законній діяльності профспілок, політичній партій, громадських організацій (ст.170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* [[Грубе порушення законодавства про працю|грубе порушення законодавства про працю]] (ст.172 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності (ст.173 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства,установи, організації незалежно від форм власності (ст.175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
== Див. також ==
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80 Колективний договір]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Профспілкова діяльність. Колективний договір]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Адміністративне право‎]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди‎]]

Удаваний правочин: поняття та правові наслідки

2025-05-15T14:25:40Z

Paniohlo.Anastasiia: Незначні зміни по тексту статті. Було виділено окремо останній абзац, доповнено інформацією судова практика та вставлено зображення

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09#o3 Постанова Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0003700-08 Узагальнення судової практики Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]

== Поняття удаваного правочину ==
'''Удаваний правочин''' – це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ч. 1 ст. 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]).

Тобто тут завжди '''має місце укладення двох правочинів''':

# реального правочину, вчиненого з метою створити певні юридичні наслідки;
# правочину, вчиненого для приховання реального правочину.

'''''Наприклад''','' укладається договір дарування з метою приховання договору купівлі-продажу для обходу переважного права учасників спільної часткової власності на купівлю частки, що продається; або укладається договір дарування майна (квартири) з метою меншої сплати податків, якщо б укладався договір купівлі-продажу; або колись (і частково досі) популярна дія з видачі довіреності на продаж і керування авто замість оформлення його купівлі-продажу. ''У такому випадку існує ніби 2 договори'': один на папері, а один, який дійсно укладався між сторонами.

== Сторони удаваного правочину ==
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є не фіктивним, а <big>удаваним</big> ( ст. 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

'''Важливо!''' На відміну від фіктивного правочину, '''''за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину'''''. Удаваний правочин завжди нікчемний і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує. Сторони, здійснюючи удаваний правочин, маскують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали насправді на увазі (наприклад, правочин видачі довіреності на автомобіль з правом його продажу може приховувати правочин купівлі-продажу цього автомобіля).

'''Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заявник має довести:'''

'''1.''' факт укладання правочину, що на його думку є удаваним;

'''2'''. спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин;

'''3.''' настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

== Наслідки удаваного правочину ==
При укладанні таких «несправжніх» договорів слід пам’ятати про наслідки. Перш за все, згідно закону (ст.235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]): якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Так, Пленум Верховного Суду України у своїй [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09#o3 постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»] уточнює: за удаваним правочином ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 235]) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має визнати, що сторонами вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності, передбачені статтею 216 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

== Практика розгляду судами удаваного правочину ==
Під час укладання цивільно – правових угод, особливо щодо розпорядженням нерухомим майном, задля мінімізації податків та обов’язкових платежів, дуже часто трапляються випадки коли сторони правочину, не розуміючи правових наслідків, приховують дійсний правочин укладаючи удаваний.

Так, 07.09.2016 '''Верховний суд України, розглядаючи [http://reyestr.court.gov.ua/Review/61718485 справу № 6-1026цс16]''' про визнання договору дарування удаваним, визнання квартири спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, провів правовий аналіз удаваного правочину щодо розпорядження нерухомим майном та зробив правовий висновок, який є обов’язковим для судів та всіх суб’єктів господарювання при вирішені такого роду спорів.
[[Файл:Dohovir.jpg|міні]]
Відповідно до ст. 6 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків (п. 1 статті 202 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статтею 203 ЦК України], зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідно також вказати, що '''Верховний Суд України 24 вересня 2014 року розглянувши [http://reyestr.court.gov.ua/Review/40731222 справу № 6-116цс14]''', предметом якої був спір про визнання договору фіктивним зробив правовий висновок у відповідності з яким фіктивний правочин – це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином (ст. 234 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є не фіктивним, а '''удаваним''' ( ст. 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Предметом дослідження '''Верховним судом України [http://reyestr.court.gov.ua/Review/61718485 у справі № 6-1026цс16]''' був договір дарування нерухомості, який одна із сторін вважала удаваним правочином, вчиненим з метою приховання договору купівлі-продажу задля ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з’ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

У даній справі Верховний суд України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд вказав, що ураховуючи, що при укладенні удаваного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі, суд касаційної інстанції безпідставно не взяв до уваги юридичні факти, з якими закон пов’язує певні правові наслідки, а саме: розміщення в засобах масової інформації співвласником квартири оголошення про продаж квартири, й визнання цього факту продавцем; зняття з депозитного рахунку грошових коштів до моменту укладення спірного договору дарування; надання у позику коштів з метою придбання нерухомого майна й визнання цього факту позикодавцем.

Отже, з урахуванням викладеного суд встановив, що на відміну від договору купівлі-продажу, договір дарування є безоплатним, тому встановлення судами вищенаведених фактів свідчить про те, що укладений договір дарування квартири є удаваним.

Більше того, ВСУ чітко вказав підставу для скасування рішень попередніх інстанцій, зокрема те, що суди не встановили обставин, а дарувальники за спірним договором не навели жодних мотивів передачі ними в дар квартири особі з якою вони не перебували у родинних відносинах.

Шевченківський районний суд міста Києва відмовляючи у задоволені позовних вимог у справі №761/28759/18 вказав на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових правовідносин, ніж ті, які передбачені оспорюваним договором. Також позивач не надала доказів що за її власні кошти було проведено розрахунок за квартиру.

У справі №523/13810/17 Суворовський районний суд міста Одеси відмовив у задоволенні позову про визнання правочину удаваним за недоведеністю позивачем того факту, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників договору.

А у справі №370/2219/19 суд констатував, що позивачем не доведено факту спрямованості волі сторін під час укладання договору на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені договором .

== Аналіз судової практики ==
Як слідує з судової практики, основною причиною відмови судами у задоволені позовних вимог про визнання правочину удаваним є недоведення позивачем того, що воля сторін в правочині була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином та, що між сторонами настали інші права та обов`язки, ніж ті, що передбачені укладеним правочином.

Також суди відмовляють й в тому випадку, коли при зверненні до суду позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав. Зокрема, доволі часто позивач звертаючись до суду просить визнати правочин недійсним з підстав його удаваності, що суперечить законодавству, оскільки суд встановивши удаваність правочину, визначає який насправді правочин вчинили сторони та застосовує відповідні норми законодавства які регулюють спірні правовідносини.

Тому, при зверненні до суду з відповідним позовом, слід звернути увагу, як на спосіб захисту порушених прав, так і на докази, якими підтверджуються обставини укладення удаваного правочину.

Отже, '''правовим наслідком вчинення правочину для приховання іншого правочину є наступне:'''
# Суд, на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], має визнати, що сторони вчинили саме той правочин, який вчинено насправді;
# Суд вирішує спір із застосуванням норм діючого законодавства, що регулюють саме дійсний, а не удаваний правочин;
# Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його: нікчемним або недійсним.

{| class="wikitable"
|-
|
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/40731222 Постанова Верховного суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-116цс14]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/61718485 Постанова Верховного суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16]
|}

=== [[Фіктивний правочин: поняття та правові наслідки]]. ===
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Суди]]

Файл:Dohovir.jpg

2025-05-15T14:16:13Z

Paniohlo.Anastasiia:

картинка

Участь батьків у додаткових витратах на дитину

2025-04-16T08:17:02Z

Paniohlo.Anastasiia: Незначні стилістичні зміни у тексті, видалення інформації, яка повторювалась, було додано абзац із судовою практикою та деякі норми законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06#Text Постанова Пленуму Верховного суду "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15.05.2006]
== Обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину ==
Участь батьків у додаткових витратах на дитину регламентована [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n951 статтею 185 Сімейного кодексу України] (далі - СК України), відповідно до якої, ''той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). При цьому, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.''

''Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.''

Виходячи з цього положення, '''''додаткові витрати на дитину характеризуються наступними особливостями:'''''

* На відміну від аліментів, за своїм цільовим призначенням додаткові витрати не є коштами спрямованими на утримання дитини.
* Сплачуються вони лише у зв’язку із настанням в житті дитини певних особливих обставин, перелік яких не є вичерпним і встановлюється індивідуально у кожному конктретному випадку.
* Додаткові витрати на дитину підлягають до сплати незалежно від вирішення питання про сплату аліментів на утримання дитини, відсутності вимог про сплату аліментів чи припинення права на аліменти;
* Обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, діє тільки до повноліття, тобто, до досягнення дитиною 18 років. Щодо повнолітніх сина чи дочки положення статті 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] не застосовується.
* Розмір додаткових витрат визначається за домовленістю між батьками або ж, в разі спору з цього питання, за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду.
* Розмір додаткових витрат на дитину визначається у твердій грошовій сумі, залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину з урахуванням того, що батьки, не залежно від того з ким проживає дитина, несуть обов’язок сплати таких витрат у рівних частках.

== Укладення (форма) угоди між батьками про оплату додаткових витрат на дитину ==
На відміну від договору між батьками про сплату аліментів на дитину, який повинен бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений (стаття 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]), нотаріальне посвідчення угоди батьків про оплату додаткових витрат на дитину не вимагається.

Однак, для підтвердження домовленості батьків про оплату додаткових витрат на дитину, сума яких менше ніж двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20*17 грн.=340 грн.) за бажанням сторін можна укласти договір письмово.

В разі, якщо за домовленістю батьків розмір додаткових витрат на дитину перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (більше ніж 340 грн.) угода повинна бути укладена у письмовій формі (п. 3 частини першої ст. 208 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
== Відповідальність за прострочення оплати додаткових витрат на дитину ==
У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми (ч. 4 ст. 196 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).

Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов'язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

'''Підставою відповідальності''', передбаченої частиною четвертою ст. 196 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], '''є наявність винних дій особи, яка зобов'язана провести оплату додаткових витрат.'''

'''Момент прострочення оплати додаткових витрат на дитину:'''
* строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю (письмовою угодою) між батьками;
* в разі відсутності домовленості між батьками, відсутності встановлення строку судом - сплив семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, '''який фактично їх оплатив'''
В разі умисного невиконання рішення суду про оплату додаткових витрат на дитину, особою яка зобов’язана за рішенням суду сплатити такі витрати наступає кримінальна відповідальність. Тобто умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років (ч. 1 ст. 382 КК України).
== Стягнення додаткових витрат на дитину у судовому порядку ==
Із заявою про стягнення додаткових витрат на дитину до суду може звернутися той з батьків з ким проживає дитина та(або) той з батьків, що покриває необхідні додаткові витрати на дитину.

Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (Згідно з вимогами, установленими частиною першою ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

Також, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, '''оплату додаткових витрат на дитину''', стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ч. 1 ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).

Під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, позивачі - у справах про оплату додаткових витрат на дитину (п. 3 ч. 1 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]).

Позовна заява повинна бути оформлена у відповідності до вимог, що викладені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ст.ст. 175-177 ЦПК України]. При цьому, слід зазначити в позовній заяві ціну позову, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України]).

Позовні вимоги про стягнення додаткових витрат можуть пред’являтися разом з позовом про стягнення аліментів, оскільки вони безпосередньо пов’язані з аліментними зобов’язаннями. Проте подання двох даних вимог в одному позові не є обов’язковим.

Судова практика: [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82060449 Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2019 року у справі №341/589/19].
=== Розмір додаткових витрат ===
Розмір додаткових витрат визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, які мають істотне значення (тобто враховується матеріальний стан та стан здоров’я платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків та інше).

Участь у додаткових витратах батьки повинні брати у рівних частинах. При стягненні аліментів суд може відступити від даної норми, якщо один з батьків фактично не має можливості утримувати дитину, а інший таку можливість має, то суд, незважаючи на рівність участі в утриманні дитини, а керуючись саме потребами дитини, може призначити стягнення з платника аліментів суми більшої(меншої), ніж та, яку виділяє на утримання дитини той з батьків, з ким залишилися проживати дитина.

Періодичні або постійні витрати можливо заявити в одному позові з вимогами про стягнення аліментів. Зокрема, поряд з позовними вимогами про стягнення аліментів, позивач просить, щоб кожного місяця, або раз у 2-3 місяці, той з батьків, хто проживає окремо від дитини сплачував певну суму на дитину саме у зв’язку з існуванням вищезазначених особливих обставин.

До передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягти лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06#Text п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3]).

Разові ж витрати можуть стягуватися і окремим позовом. Так, наприклад, якщо мати одноразово витратила певні кошти на придбання ліків для дитини, то вона може звернутися до суду з метою стягнення половини цих витрат з батька, якщо той відмовляється сплачувати їх в добровільному порядку, надавши при цьому докази даних витрат (копії квитанцій про купівлю ліків).
=== Докази ===
Заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати, тобто надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Тобто, якщо аліментні зобов’язання, в 99% випадків суд задовольняє, так як їх стягнення викликане саме необхідністю дитини у харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя, то додаткові витрати заявляються саме у зв’язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров’ям дитини, витрати, які пов’язані з розвитком здібностей дитини тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами; витрати на розвиток здібностей дитини до музики - оплата навчання у музичній школі, придбання необхідного музичного інструмента, тощо). Тобто, заявляючи разові витрати – необхідно надати докази усієї суми витрат, та просити стягнути половину.

При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат (наприклад, надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, а також призначення та вартість ліків, які необхідно придбавати дитині).
=== Перелік і зразки необхідних документів ===
До позовної заяви, [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|оформленої відповідно до вимог]] Цивільного процесуального кодексу України, додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (підтверджують право на стягнення додаткових витрат на дитину), наприклад:
* копія паспорта та РНОКПП позивача;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* копія рішення про укладення (розірвання) шлюбу (за наявності);
* копія рішення суду про стягнення аліментів (за наявності);
* довідка МСЕК про встановлення інвалідності дитині;
* довідка медичного закладу про вартість медичних послуг, виписки з історії хвороби дитини, висновки та рецепти лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, а також призначення та вартість ліків, які необхідно придбавати дитині;
* квитанції про придбані ліки, про оплату санаторно-курортного лікування, реабілітації;
* довідка про оплату спеціального навчання, проходження спеціальних курсів, придбання музичних інструментів тощо.
[[:Файл:Зразок позовної заяви про стягнення додаткових витрат на дитину.docx|Файл:Зразок позовної заяви про стягнення]]
== <big>Виконання рішення суду</big> ==
Рішення суду набирає законної сили після 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не подано апеляційну скаргу.

Рішення суду виконується на підставі виконавчого листа (видається судом, який виніс рішення після набрання ним законної сили) органами Державної виконавчої служби України або приватним виконавцем. Якщо вимоги про стягнення додаткових витрат заявлялися разом з позовними вимогами про стягнення аліментів, то після задоволення рішення та набрання ним законної сили, стягувач (позивач) отримує виконавчий лист окремо на аліментні зобов’язання, та окремо на стягнення додаткових витрат.
== Зміна розміру додаткових витрат ==
У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат (це стосується тільних постійних або періодичних витрат).

== Судова практика ==
У постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 КЦС ВС виснував про хворобу дитини як особливу обставину, що потребує додаткових витрат. У цій справі дитині було рекомендовано спеціальний режим харчування. Суд вказав, що садочки комунальної власності не можуть забезпечити необхідного харчування, тому витрати на відвідування дитиною приватного дитячого садочка є додатковими витратами й не належать до основних, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок аліментів.

У постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 КЦС ВС зробив висновок, що додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.

Також Верховний Суд вказав, що витрати на навчання дитини з метою здобуття професійної освіти за кордоном, за наявності можливості проходження навчання в державних закладах освіти, не відносять до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини (постанова КЦС ВС від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19).

У постанові від 1 квітня 2019 року у справі № 545/819/18 КЦС ВС визнав, що витрати, понесені позивачем на навчання сина в коледжі, та витрати на придбання спортивного інвентарю належать до додаткових витрат, необхідних для розвитку дитини. Ольга Ступак зазначила, що в цій справі суд урахував певні спортивні досягнення дитини. Тому для доведення необхідності таких витрат на дитину суду можуть бути надані докази її здібностей та досягнень.

А в постанові від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 КЦС ВС вказав, що Придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя не належить до додаткових витрат, зумовлених особливими обставинами. «Ці витрати поглинаються аліментними виплатами того з батьків, хто не проживає з дитиною», – сказала суддя.

Також суд зробив висновки, що наявність переплати за аліментами може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину (постанова КЦС ВС від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19).

Не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та, відповідно, бути особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України підготовка дитини до зовнішнього незалежного оцінювання, заняття з репетитором для підготовки до вступу до ЗВО, придбання посібників (постанова КЦС ВС від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20).
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]