WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Звільнення з роботи у разі систематичного невиконання працівником своїх обов'язків без поважних причин

2017-02-28T12:20:26Z

Olha.sikorska: Olha.sikorska перейменував сторінку з Звільнення з роботи у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків на [...

== Нормативна база: ==

# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0213400-84 Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій затверджених Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20 липня 1984 р. № 213]

== Умови при яких застосовується звільнення ==

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. 

Отже, застосувати [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення. 

При цьому, як зазначено у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»], слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року. 

Але окрім викладеного, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 пункту 3 ст. 40 КЗпП] необхідна наявність сукупності таких умов: 

* порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку (звільнення за порушення громадських обов’язків ― наприклад, нез’явлення на збори чи небажання вступити до профспілкової організації ― не допускається);
* невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;
* невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків повинно бути систематичним (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення);
* враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів (заходи громадського впливу, наприклад, обговорення порушення, у таких випадках не мають юридичного значення) і є чинними на момент звільнення працівника;
* з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.
Утім, кожна із зазначених умов має свої особливості, які ми детально розглянемо далі.

== Звільнення працівника з причин систематичного невиконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку ==

Найпершою умовою для звільнення працівника за http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 є невиконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудовий договір завжди, незалежно від того, в усній чи письмовій формі його було укладено, містить умови, що визначають обов’язки як працівника, так і роботодавця. Ці умови можуть бути прямими, тобто такими, що визначаються та закріплюються безпосередньо в самому трудовому договорі, а також опосередкованими, які вже встановлені законодавством, колективним договором, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього розпорядку, а тому не потребують додаткового закріплення у трудовому договорі. 

Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 31 КЗпП]), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов’язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП]. 

Слід звернути увагу, що трудові договори, особливо укладені письмово (зокрема, контракти), можуть містити окрім тих, що передбачені законом та локальними актами підприємств, додаткові обов’язки працівників (звісно, вони мають не суперечити чинному законодавству). Наприклад, такими можуть бути зобов’язання не розголошувати комерційної таємниці, додержуватися обмежень щодо роботи за сумісництвом тощо. На практиці найчастіше коло обов’язків працівника закріплюється у посадових інструкціях та в документах, що містять вимоги до якості виробленої продукції чи виконаної роботи. 

Щодо правил внутрішнього трудового розпорядку, то на підприємствах вони <big>'''затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця'''</big> та виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника і з колективним договором, і з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а тому (звісно, якщо роботодавець дотримуватиметься цього припису [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 2 ст. 29 КЗпП]) працівник, що порушить вимоги цих локальних актів підприємства, не зможе посилатися на свою необізнаність з ними. 

Зазвичай, у правилах внутрішнього трудового розпорядку містяться, зокрема, основні права та обов’язки працівників і роботодавця, вказується тривалість робочого дня і робочого тижня, початок і закінчення робочого дня, обідньої перерви, зазначається відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни. Це зобов’язує працівників не лише просто виконувати свої трудові функції, а й дотримуватися встановленого режиму роботи, правил охорони праці, техніки безпеки тощо, оскільки їх систематичне порушення також може стати підставою для звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КзпП.]

== Винність дій та поважність причин ==

Ще однією умовою звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] є наявність вини працівника (у формі умислу чи необережності). Принцип вини прямо закріплений у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0213400-84 п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20 липня 1984 р. № 213], який кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни за наявності вини працівника та поширюється на звільнення як один із видів дисциплінарного стягнення, і опосередковано ― у [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] (адже звільнення допускається за систематичне невиконання трудових обов’язків за відсутності поважних причин). 

Якщо ж поважні причини невиконання працівником його трудових функцій є, то, відповідно, вина його відсутня, а отже звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] вже проводити не можна. Такими причинами можна вважати невиконання (чи неналежне виконання) працівником його трудових обов’язків внаслідок недостатньої кваліфікації, нездужання (навіть якщо воно не підтверджено відповідним документом медичної установи), у стані крайньої необхідності, за наявності обставин непереборної сили чи внаслідок інших причин, незалежних від волі працівника. 

Але у трудовому праві немає законодавчих норм для того, щоб визначити, які причини є поважними, а які ― ні. Наприклад, не можна однозначно як вважати, так і не вважати поважною причиною запізнення на роботу через погіршення роботи транспорту, яким працівник, зазвичай, дістається до місця роботи ― адже з одного боку він, начебто, є невинуватим, оскільки від нього не залежить робота транспорту, а з іншого ― якщо це були звичайні затори, які досить часто виникають у містах в так звані «години-пік», він міг би це передбачити й вийти з дому завчасно, враховуючи можливість такої затримки. У таких випадках слід згадати про вимогу [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частини третьої ст. 149 КЗпП], згідно з якою роботодавець при обранні виду дисциплінарного стягнення має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких вчинено проступок, та попередню роботу працівника. Але у будь-якому разі перед цим варто отримати від працівника пояснень в письмовій формі стосовно вчиненого ним проступку (це знадобиться у подальшому незалежно від того, який вид дисциплінарного стягнення буде обрано щодо працівника, який завинив – чи-то звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП], чи-то лише оголошення догани). 

Звернуть увагу, що у трудовому законодавстві, на відміну від цивільного, діє принцип презумпції невинуватості. Тобто працівник вважається <big>'''невинуватим, поки не доведено його вини'''</big>, а обов’язок її доведення покладається на роботодавця. 

== Систематичність невиконання трудових обов’язків ==

Під систематичним невиконанням трудових обов’язків мається на увазі <big>'''неодноразове здійснення працівником цих вчинків'''</big>. Таким чином, для звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов’язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець прагне звільнити за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП]) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов'язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому маються на увазі не заходи громадського впливу на кшталт проведення з ним так би мовити «виховної» бесіди, а саме стягнення, передбачені законодавством, які не погашені строком давності (з часу їх накладення пройшло менше року), зокрема, догана, оголошена наказом роботодавця. 

Слід пам’ятати, що як і застосування будь-якого дисциплінарного стягнення, звільнення з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП допускається тільки у тому випадку, якщо <big>'''з моменту виявлення проступку пройшло не більше місяця'''</big> (не враховуючи часу, коли працівник не працював у зв'язку з хворобою або перебуванням у відпустці), а <big>'''з моменту його вчинення – не більше шести місяців'''</big>. 
Невиконання працівником обов'язків вже не буде підставою для звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП], якщо він повторно вчинив дисциплінарний проступок після закінчення однорічного строку з дня застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення за попереднє вчинення дисциплінарного проступку. 

== Порядок звільнення ==

Процедура звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] має свої особливості. Так, перш за все безпосередній керівник працівника, який учинив порушення, доповідає роботодавцю про факт невиконання чи неналежного виконання його підлеглим трудових обов’язків (зазвичай, це робиться шляхом подання роботодавцеві доповідної записки про порушення трудової дисципліни, яка складається у довільній формі). Роботодавець, у свою чергу, як вже було зазначено, <big>'''повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення'''</big>. При цьому якщо працівник відмовляється надати таке пояснення, це не буде перешкодою для застосування стягнення, у тому числі й у формі звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] – за таких обставин просто складається акт (як правило – посадовою особою, якій роботодавець доручив провадження службового розслідування за фактом вчинення працівником порушення трудової дисципліни), у присутності не менше двох інших співробітників, які є свідками того, що від працівника витребували письмове пояснення, а він відмовився його надати. 
Недотримання цієї процедури може бути підставою для визнання органом з вирішення трудового спору (судом чи комісією по трудових спорах) неправомірним накладення дисциплінарного стягнення. 

Оформлюється звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП звичайним наказом (розпорядженням) роботодавця. 

До трудової книжки працівника вноситься належний запис, формулювання якого має відповідати відповідному наказу (розпорядженню) роботодавця, наприклад: «Звільнено у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України». 

Зверніть увагу, що для звільнення працівника за систематичне невиконання трудових обов’язків окрім усіх вищезгаданих умов <big>'''необхідна згода виборного органу (профспілкового представника)'''</big> первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Утім, якщо працівник не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, або ж на підприємстві взагалі немає профспілкового органу, працівник звільняється без згоди такого органу. 

За одне й те саме правопорушення заборонено двічі притягувати до юридичної відповідальності одного й того самого виду ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ч. 1 ст. 61Конституції України]). 

Тому зважайте на те, що, відповідно, і за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Тобто, якщо за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на працівника трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, йому вже було оголошено догану (нагадаємо, що вона також є заходом дисциплінарного стягнення), то звільнити працівника за вчинення цього самого проступку вже не можна. 

[[Категорія:Індивідуальні трудові спори]]
[[Категорія:Суди]]

Звільнення з роботи у разі систематичного невиконання працівником своїх обов'язків без поважних причин

2017-02-28T12:18:31Z

Olha.sikorska:

Порядок встановлення індивідуальної (автономної) системи опалення

2017-02-21T14:59:22Z

Olha.sikorska:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1875-15 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 Закон України «Про теплопостачання»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1478-05 «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4]

== Право споживача на відключення централізованого опалення. ==

Відключення від мереж централізованого опалення та можливість встановлення індивідуального опалення у багатоповерхових житлових будинках регулюється [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення], затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі – Правила) та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1478-05 Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання], який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі – Порядок). 

Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF пунктом 26 Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення], затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Саме тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено. 

Отже, запровадження права споживача на відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води можливе лише за умови комплексного урахування технічних, економічних та правових аспектів вирішення цього питання. Зазначений вище Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Для реалізації такого права споживачів, орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – Комісія).

== Порядок звернення до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. ==

Власник квартири повинен <big>'''звернутися саме до цієї Комісії з письмовою заявою'''</big> про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, у якій має зазначити причини відключення. Комісія може запропонувати перенести розгляд його заяви на погоджений термін у зв’язку з підготовкою рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку (під’їзду або секції). У разі бажання власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень відключити весь житловий будинок, секцію або під’їзд будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води вони подають до Комісії колективну заяву про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду, будинку) і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання. 

<big>'''До заяви додається'''</big> копія протоколу загальних зборів мешканців будинку, секції або під’їзду щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, засвідчена власником будинку або уповноваженою ним особою. 

Комісія після вивчення конкретних умов <big>'''у місячний термін приймає рішення'''</big>, яке має враховувати затверджений план перспективного розвитку систем централізованого теплопостачання, існуючий стан мереж енергозабезпечення даного поселення або окремого мікрорайону. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. 

Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення є неможливість забезпечення, у разі відокремлення приміщення даного споживача (секції, під’їзду) від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому. 

Отримання технічних умов може виконуватися безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником та узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період. 

По закінченні робіт складається <big>'''акт про відключення квартири'''</big> (нежитлового приміщення, секції, під’їзду, будинку) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. 

Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. 

Отже, на сьогодні законодавство України прямо встановлювати індивідуальне опалення не забороняє.

== Порядок оскарження відмов ==

Рішення Комісії про відмову в наданні дозволу на відключення від централізованого опалення та влаштування індивідуальної системи опалення може бути оскаржене до адміністративного суду. 

Чинним законодавством не передбачено відключення індивідуальних споживачів теплової енергії, що мешкають у багатоповерхових будинках, від мереж централізованого опалення. Таке відключення можливе виключно щодо окремих житлових будинків, за наявності згоди всіх власників квартир, розташованих в будинку та з урахуванням технічних можливостей газопостачання, електропостачання, водопостачання даного населеного пункту щодо забезпечення живлення запропонованої власником системи теплопостачання.

[[категорія:Вирішення житлових спорів]]

Порядок забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю слуховими апаратами, іншими медичними виробами та засобами

2017-02-21T13:16:26Z

Olha.sikorska:

== Нормативно правова база: ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» регламентує надання пільг інвалідам для забезпечення їх життєдіяльності;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1301-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей інвалідів технічними та іншими засобами"]

== Процедура оформлення у управлінні праці та соціального захисту населення ==

Облік інвалідів та інших осіб, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (далі - облік), ведуть органи праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради (далі - місцеві органи праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації проживання осіб.
Місцевий орган праці та соціального захисту населення має право як виняток взяти на облік в установленому Мінпраці порядку інваліда та іншу особу не за місцем реєстрації їх проживання.
Для взяття на облік до місцевого органу праці та соціального захисту населення подається заява, заповнена інвалідом та іншою особою або їх законним представником за формою, що затверджується Мінпраці (далі - заява про взяття на облік). 

Разом із заявою про взяття на облік пред’являються такі документи інваліда:
* паспорт або свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років);
* довідка про реєстрацію з місця проживання;
* висновок МСЕК про встановлення інвалідності для інвалідів (для дітей-інвалідів - висновок ЛКК) у разі, коли особа вперше звертається до місцевих органів праці та соціального захисту населення або змінюється група і причина інвалідності;
* індивідуальна програма реабілітації (для інваліда та дитини-інваліда) або висновок ЛКК щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (для інших осіб, інвалідів, група інвалідності яких встановлена до 1 січня 2007 р. як безстрокова або строк дії якої не закінчився);
* посвідчення про взяття на облік (для бездомних громадян);
* копію пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується за місцем пенсії;
* довідка про присвоєння ідентифікаційного номера для осіб, які досягли 18-річного віку (за наявності номера). Особам, які через релігійні переконання відмовилися від присвоєння ідентифікаційного номера, необхідно пред’явити паспорт з позначкою про наявність права здійснювати платежі без нього;
* довідка про реєстрацію місця проживання для дітей-інвалідів, дітей віком до 16 років та осіб, паспорти яких не містять відомостей про реєстрацію місця проживання (крім бездомних громадян);
* копія посвідчення, яке підтверджує статус особи, що має право на пільги відповідно до законодавства (для ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони). Законний представник інваліда чи іншої особи подає документи, що підтверджують його особу та повноваження законного представника.
Для отримання технічних засобів реабілітації для інвалідів по зору з числа членів УТОС із зазначеними документами та копією членського квитка може звернутися представник первинної організації зазначеного товариства.
Представник первинної організації УТОС повинен мати при собі документи, що підтверджують його особу та повноваження.
([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів"])

== Що відноситься до технічних засобів? ==

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1301-2009-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1301 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів та дітей-інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації»] регламентується механізм безоплатного забезпечення технічними та іншими (медичними) засобами: 

До технічних засобів, які отримують безпосередньо інваліди, діти-інваліди або їх законні представники в закладах охорони здоров’я для використання в амбулаторних та побутових умовах, належать:
* слухові апарати;
* сечоприймачі чоловічі та жіночі;
* високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням сечі;
* калоприймачі;
* підгузники; 
а також технічні засоби з мовним виводом:
* глюкометри;
* термометри;
* тонометри.
До технічних засобів, якими забезпечуються інваліди, діти-інваліди в закладах охорони здоров’я для лікування в стаціонарних умовах, належать:
* штучні протези клапанів серця;
* біфуркаційні судинні протези;
* лінійні судинні протези;
* кондуїти;
* електрокардіостимулятори оксигенатори;
* набори для проведення коронарографії;
* набори для стентування коронарних судин без лікувального покриття;
* набори для проведення аортокоронарного шунтування;
* набори для імплантації механічного клапана серця;
* однокамерні ШВРС (SSI) з біполярним електродом,
* двокамерні ШВР (DDDR); кардіовертери-дефібрилятори однокамерні;
* кардіовертери-дефібрилятори двокамерні;
* протези очей;
* епіпротези;
* орбітальні імплантанти;
* протези щелеп, протези зубів;
* кохлеарні імплантанти;
* голосові протези, протези вушної раковини;
* клапанні лікворошунтуючі імплантанти;
* ендопротези суглобів, в тому числі ендопротези суглобів з видовженням для онкологічних хворих. 
Забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету.

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[Категорія:Інваліди]]

Право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів

2017-02-21T12:44:09Z

Olha.sikorska:

== Нормативно правова база ==

*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/203/98-%D0%B2%D1%80/ed20120323 Закон України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України “Про жертви нацистських переслідувань”;]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1223-18 Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”;]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”;]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про донорство крові та її компонентів”]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/240/95-%D0%B2%D1%80 Постанова Верховної ради України Про введення в дію Закону України "Про донорство крові та її компонентів"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1303-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»;]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1071-96-%D0%BF Перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1071]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1071-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року №1071 "Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров'я, що фінансуються з бюджету"]

== Перелік груп населення, які мають право на безкоштовні ліки ==

У разі амбулаторного лікування, лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно для фізичних осіб: 
1) незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу їх сім’ї:
* діти віком до трьох років;
* учасники бойових дій та інваліди війни відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту]”;
* особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2 відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”];
* неповнолітні діти померлих громадян, віднесених до категорій 1 та 2, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”];
* дівчата-підлітки і жінки з протипоказаннями вагітності, а також жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (засоби контрацепції - гормональні препарати);
* пенсіонери, які отримують пенсію за віком або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії;
* інваліди, які отримують пенсію за віком, по інвалідності або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”];
* інваліди та особи, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”];
* діти-інваліди відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”];
* ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани податкової міліції, ветерани державної пожежної охорони, ветерани Державної кримінально-виконавчої служби, ветерани служби цивільного захисту, ветерани Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/203/98-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”];
2) якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу:
* діти з багатодітних сімей відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України “Про охорону дитинства”];
* особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 3 відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”];
* учасники війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється дія [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”];
* жертви нацистських переслідувань відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”];
* дружини (чоловіки) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”];
* особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”];
* неповнолітні діти померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”];
* особи, які працювали з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями.
Перш за все, пам’ятаймо, що [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України (ст. 49)] визначає, що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.
Первинна медична допомога (постановка діагнозу, амбулаторне лікування, денний стаціонар і т. д.) у нашій країні безкоштовна. Ліки, закуплені державою за бюджетні кошти для лікарень, при амбулаторному лікуванні повинні надаватись пацієнтам безкоштовно. У Державному Бюджеті України щорічно передбачаються кошти Міністерству охорони здоров’я на закупівлю медикаментів та обладнання.

== Перелік груп населення, яким ліки відпускаються на пільговій основі з оплатою 50% їх вартості ==

При амбулаторному лікуванні лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються з оплатою 50% їх вартості для наступних фізичних осіб:
* діти віком від трьох до шести років;
* інваліди I і II груп відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”];
* депортовані особи, які досягли пенсійного віку або є інвалідами, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1223-18 Закону України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”];
* реабілітовані особи, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”];
* почесні донори України відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про донорство крові та її компонентів”] і громадяни України, нагороджені нагрудним знаком “Почесний донор СРСР”, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/240/95-%D0%B2%D1%80 постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 р. № 240/95-ВР “Про введення в дію Закону України “Про донорство крові та її компонентів”]

== Перелік категорій захворювань, при яких лікарські засоби відпускаються безкоштовно ==

* Онкологічні захворювання
* Гематологічні захворювання
* Діабет (цукровий і нецукровий)
* Ревматизм
* Ревматоїдний артрит
* Пухирчатка
* Системний гострий вовчак
* Системні, хронічні, тяжкі захворювання шкіри
* Сифіліс
* Лепра
* Туберкульоз
* Аддісонова хвороба
* Гепатоцеребральна дистрофія
* Фенілкетонурія
* Шизофренія та епілепсія
* Психічні захворювання (інвалідам I та II груп, а також хворим, які працюють в лікувально-виробничих майстернях психоневрологічних і психіатричних закладів)
* Стан після операції протезування клапанів серця
* Гостра переміжна порфірія
* Муковісцидоз
* Тяжкі форми бруцельозу
* Дизентерія
* Гіпофізарний нанізм
* Стан після пересадки органів і тканин
* Бронхіальна астма
* Хвороба Бехтерєва
* Міостенія
* Міопатія
* Мозочкова атаксія Марі
* Хвороба Паркінсона
* Інфаркт міокарду (перші шість місяців)
* Дитячий церебральний параліч
* СНІД, ВІЛ-інфекція
* Післяопераційний гіпотиреоз, у тому числі з приводу раку щитовидної залози
* Гіпопаратиреоз
* Вроджена дисфункція кори наднирників
Безоплатний відпуск лікарських засобів за переліченими категоріями захворювань провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги. Хворі на СНІД та ВІЧ-інфіковані незалежно від основного захворювання мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань

== Умови для отримання рецепту на безкоштовні ліки ==

Обов’язковими умовами для отримання безкоштовних чи пільгових ліків є <big>'''перебування особи на амбулаторному лікуванню та мати рецепт лікаря'''</big>. Рецепт має бути оформлений особистим підписом лікаря та його печаткою, інакше він не має юридичної сили. Вкажіть лікарю про те, що Ви маєте право на безкоштовні ліки, посилаючись на [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1303-98-%D0%BF постанову Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»]. 

Попросіть лікаря <big>'''зазначити у рецепті міжнародні непатентовані назви ліків'''</big>.
Це необхідно для того, щоб:
* провізор у аптеці міг зробити заміну на аналогічний препарат, тільки іншого виробника (у випадку, якщо необхідного Вам препарату немає).
* Ви могли подивитись, чи є вони у Переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1071-96-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року №1071 "Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров'я, що фінансуються з бюджету"]. 

І обов'язково <big>'''запитайте в лікаря адресу державної аптеки'''</big>, де Ви можете отримати безкоштовні ліки (до кожної лікарні прикріплена своя державна аптека).

== Що робити, коли в аптеці чи лікарні відмовляються надавати ліки ==

Часто лікарі та робітники аптеки аргументують відмову тим, що ліків немає. Проконтролювати наявність чи відсутність ліків у аптеці чи лікарні складно, але можливо. На сьогодні єдиної бази даних про наявність і кількість препаратів у лікарнях чи аптеках немає. Але можна зробити безпосередній <big>'''запит до аптеки чи лікарні'''</big>. У випадку, якщо ліки необхідно терміново, знайте, що Ви маєте можливість отримати відшкодування коштів, витрачених Вами на купівлю ліків. Для цього Вам необхідно <big>'''зберігати всі чеки'''</big> (чеки повинні бути обов'язково з назвою препарату) та звернутись до міського голови чи керівника обласної державної адміністрації (в залежності у чиєму підпорядкуванні знаходиться аптека чи лікарня) Вашого регіону про повернення коштів. Отримавши відповідь, Ви у подальшому зможете вимагати надання відповідних ліків чи оскаржити відмову до суду. А у випадку явних порушень – Ви маєте можливість звернутись і до правоохоронних органів. [http://anticorruption.in.ua/sites/anticorruption.in.ua/files/instructions/zayava_vidshkoduvannya_likiv.doc Зразок заяви на відшкодування вартості ліків]

[[Категорія: Право на медичну допомогу]]
[[Категорія: Пільги та гарантії на медичну допомогу]]

Право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів

2017-02-20T15:15:23Z

Olha.sikorska:

== Нормативно правова база ==

* Конституція України
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 * Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/203/98-%D0%B2%D1%80/ed20120323 Закон України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України “Про жертви нацистських переслідувань”;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1223-18 Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”;]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про донорство крові та її компонентів”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1303-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1071-96-%D0%BF Перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1071]

== Перелік груп населення, які мають право на безкоштовні ліки ==

У разі амбулаторного лікування, лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно для фізичних осіб: 
1) незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу їх сім’ї:
* діти віком до трьох років;
* учасники бойових дій та інваліди війни відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту]”;
* особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2 відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”];
* неповнолітні діти померлих громадян, віднесених до категорій 1 та 2, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”];
* дівчата-підлітки і жінки з протипоказаннями вагітності, а також жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (засоби контрацепції - гормональні препарати);
* пенсіонери, які отримують пенсію за віком або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії;
* інваліди, які отримують пенсію за віком, по інвалідності або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”];
* інваліди та особи, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”];
* діти-інваліди відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;
* ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани податкової міліції, ветерани державної пожежної охорони, ветерани Державної кримінально-виконавчої служби, ветерани служби цивільного захисту, ветерани Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/203/98-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”];
2) якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу:
* діти з багатодітних сімей відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України “Про охорону дитинства”];
* особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 3 відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”];
* учасники війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється дія [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”];
* жертви нацистських переслідувань відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”];
* дружини (чоловіки) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”];
* особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”];
* неповнолітні діти померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”];
* особи, які працювали з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями.
Перш за все, пам’ятаймо, що [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України (ст. 49)] визначає, що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.
Первинна медична допомога (постановка діагнозу, амбулаторне лікування, денний стаціонар і т. д.) у нашій країні безкоштовна. Ліки, закуплені державою за бюджетні кошти для лікарень, при амбулаторному лікуванні повинні надаватись пацієнтам безкоштовно. У Державному Бюджеті України щорічно передбачаються кошти Міністерству охорони здоров’я на закупівлю медикаментів та обладнання.

== Перелік груп населення, яким ліки відпускаються на пільговій основі з оплатою 50% їх вартості ==

При амбулаторному лікуванні лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються з оплатою 50% їх вартості для наступних фізичних осіб:
* діти віком від трьох до шести років;
* інваліди I і II груп відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;
* депортовані особи, які досягли пенсійного віку або є інвалідами, відповідно до Закону України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”;
* реабілітовані особи, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами, відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”;
* почесні донори України відповідно до Закону України “Про донорство крові та її компонентів” і громадяни України, нагороджені нагрудним знаком “Почесний донор СРСР”, відповідно до постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 р. № 240/95-ВР “Про введення в дію Закону України “Про донорство крові та її компонентів”

== Перелік категорій захворювань, при яких лікарські засоби відпускаються безкоштовно ==

* Онкологічні захворювання
* Гематологічні захворювання
* Діабет (цукровий і нецукровий)
* Ревматизм
* Ревматоїдний артрит
* Пухирчатка
* Системний гострий вовчак
* Системні, хронічні, тяжкі захворювання шкіри
* Сифіліс
* Лепра
* Туберкульоз
* Аддісонова хвороба
* Гепатоцеребральна дистрофія
* Фенілкетонурія
* Шизофренія та епілепсія
* Психічні захворювання (інвалідам I та II груп, а також хворим, які працюють в лікувально-виробничих майстернях психоневрологічних і психіатричних закладів)
* Стан після операції протезування клапанів серця
* Гостра переміжна порфірія
* Муковісцидоз
* Тяжкі форми бруцельозу
* Дизентерія
* Гіпофізарний нанізм
* Стан після пересадки органів і тканин
* Бронхіальна астма
* Хвороба Бехтерєва
* Міостенія
* Міопатія
* Мозочкова атаксія Марі
* Хвороба Паркінсона
* Інфаркт міокарду (перші шість місяців)
* Дитячий церебральний параліч
* СНІД, ВІЛ-інфекція
* Післяопераційний гіпотиреоз, у тому числі з приводу раку щитовидної залози
* Гіпопаратиреоз
* Вроджена дисфункція кори наднирників
Безоплатний відпуск лікарських засобів за переліченими категоріями захворювань провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги. Хворі на СНІД та ВІЧ-інфіковані незалежно від основного захворювання мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань

== Умови для отримання рецепту на безкоштовні ліки ==

Обов’язковими умовами для отримання безкоштовних чи пільгових ліків є перебування особи на амбулаторному лікуванню та мати рецепт лікаря. Рецепт має бути оформлений особистим підписом лікаря та його печаткою, інакше він не має юридичної сили. Вкажіть лікарю про те, що Ви маєте право на безкоштовні ліки, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань».
Попросіть лікаря зазначити у рецепті міжнародні непатентовані назви ліків.
Це необхідно для того, щоб:
провізор у аптеці міг зробити заміну на аналогічний препарат, тільки іншого виробника (у випадку, якщо необхідного Вам препарату немає).
Ви могли подивитись, чи є вони у Переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року №1071»
І обов'язково запитайте в лікаря адресу державної аптеки, де Ви можете отримати безкоштовні ліки (до кожної лікарні прикріплена своя державна аптека).

== Що робити, коли в аптеці чи лікарні відмовляються надавати ліки ==

Часто лікарі та робітники аптеки аргументують відмову тим, що ліків немає. Проконтролювати наявність чи відсутність ліків у аптеці чи лікарні складно, але можливо. На сьогодні єдиної бази даних про наявність і кількість препаратів у лікарнях чи аптеках немає. Але можна зробити безпосередній запит до аптеки чи лікарні. У випадку, якщо ліки необхідно терміново, знайте, що Ви маєте можливість отримати відшкодування коштів, витрачених Вами на купівлю ліків. Для цього Вам необхідно зберігати всі чеки (чеки повинні бути обов'язково з назвою препарату) та звернутись до міського голови чи керівника обласної державної адміністрації (в залежності у чиєму підпорядкуванні знаходиться аптека чи лікарня) Вашого регіону про повернення коштів. Отримавши відповідь, Ви у подальшому зможете вимагати надання відповідних ліків чи оскаржити відмову до суду. А у випадку явних порушень – Ви маєте можливість звернутись і до правоохоронних органів. [http://anticorruption.in.ua/sites/anticorruption.in.ua/files/instructions/zayava_vidshkoduvannya_likiv.doc Зразок заяви на відшкодування вартості ліків]

Порядок встановлення індивідуальної (автономної) системи опалення

2017-02-20T15:02:55Z

Olha.sikorska:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1875-15 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 Закон України «Про теплопостачання»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1478-05 «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4]

== Право споживача на відключення централізованого опалення. ==

Відключення від мереж централізованого опалення та можливість встановлення індивідуального опалення у багатоповерхових житлових будинках регулюється [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення], затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі – Правила) та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1478-05 Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання], який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі – Порядок). 

Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF пунктом 26 Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення], затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Саме тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено. 

Отже, запровадження права споживача на відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води можливе лише за умови комплексного урахування технічних, економічних та правових аспектів вирішення цього питання. Зазначений вище Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Для реалізації такого права споживачів, орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – Комісія).

== Порядок звернення до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. ==

Власник квартири повинен <big>'''звернутися саме до цієї Комісії з письмовою заявою'''</big> про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, у якій має зазначити причини відключення. Комісія може запропонувати перенести розгляд його заяви на погоджений термін у зв’язку з підготовкою рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку (під’їзду або секції). У разі бажання власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень відключити весь житловий будинок, секцію або під’їзд будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води вони подають до Комісії колективну заяву про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду, будинку) і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання. 

<big>'''До заяви додається'''</big> копія протоколу загальних зборів мешканців будинку, секції або під’їзду щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, засвідчена власником будинку або уповноваженою ним особою. 

Комісія після вивчення конкретних умов <big>'''у місячний термін приймає рішення'''</big>, яке має враховувати затверджений план перспективного розвитку систем централізованого теплопостачання, існуючий стан мереж енергозабезпечення даного поселення або окремого мікрорайону. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. 

Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення є неможливість забезпечення, у разі відокремлення приміщення даного споживача (секції, під’їзду) від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому. 

Отримання технічних умов може виконуватися безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником та узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період. 

По закінченні робіт складається <big>'''акт про відключення квартири'''</big> (нежитлового приміщення, секції, під’їзду, будинку) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. 

Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. 

Отже, на сьогодні законодавство України прямо встановлювати індивідуальне опалення не забороняє.

== Порядок оскарження відмов. Судова практика у справах. ==

Рішення Комісії про відмову в наданні дозволу на відключення від централізованого опалення та влаштування індивідуальної системи опалення може бути оскаржене до адміністративного суду. На сьогоднішній день існують наступні правові позиції судів з даного питання:
* ухвала ВАСУ від 06.07.2016 справа № 569/4809/15-а;
* ухвала ВАСУ від 18.10.2016 справа № 242/3245/14-а;
* ухвала ВАСУ від 15.06.2016 справа № 242/3235/14-а;
* постанова ВАСУ від 02.04.2015 справа № 2а/1522/5940/11.
* ухвала ВАСУ від 28.05.2015 справа № 2а-2745/11; 

Проаналізувавши наведену судову практику та нормативні акти, які регулюють дані правовідносини, приходимо до висновку, що чинним законодавством не передбачено відключення індивідуальних споживачів теплової енергії, що мешкають у багатоповерхових будинках, від мереж централізованого опалення. Таке відключення можливе виключно щодо окремих житлових будинків, за наявності згоди всіх власників квартир, розташованих в будинку та з урахуванням технічних можливостей газопостачання, електропостачання, водопостачання даного населеного пункту щодо забезпечення живлення запропонованої власником системи теплопостачання.

[[категорія:Вирішення житлових спорів]]

Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі

2017-02-20T14:33:00Z

Olha.sikorska:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

== Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі у цивільному судочинстві ==

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 169 Цивільного процесуального кодексу України] суд відкладає розгляд справи у разі:
# неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки;
# першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними;
# першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;
# якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. 

Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

== Наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі у адміністративному судочинстві ==

У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України], суд відкладає розгляд справи в разі:
# неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки;
# неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
# неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
# якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.
Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі <big>'''суд може відкласти її розгляд'''</big>. 

У разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. 

У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. 

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, що зазначені вище, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право <big>'''розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта'''</big>.

[[Категорія:Цивільно- процесуальне право]]

Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі

2017-02-20T14:30:04Z

Olha.sikorska:

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності

2017-02-20T14:23:03Z

Olha.sikorska:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

== Порядок та підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання особи недієздатною. ==

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 36 Цивільного кодексу України] суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона <big>'''страждає на психічний розлад'''</big>, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 39 Цивільного кодексу України] фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона <big>'''внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними'''</big>.

== Куди звертатись ==

Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи розглядаються у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 236 ЦПК України]). Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

== Хто може звернутися до суду ==
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб.
Заявниками про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи можуть бути члени сім”ї, орган опіки та піклування, наркологічний або психіатричний заклад.
Заявниками про визнання особи недієздатною можуть бути члени її сім”ї, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, орган опіки та піклування, психіатричний заклад ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 237 ЦПК України]).

== Судові витрати ==

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 240 ЦПК] України судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

== Зміст заяви ==

У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

== Рішення суду ==

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.
<big>'''Рішення суд'''у</big> після набрання ним законної сили <big>'''надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців'''</big> за місцем проживання фізичної особи.

== Поновлення цивільної дієздатності ==

У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.
За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

== Рішення суду про поновлення цивільної дієздатності ==

Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування.
Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування.
Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
[https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluSFNYZ3VuM0hBMXc Зразок заяви про визнання фізичної особи недієздатною.]

[[Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія:Суд]]

Звільнення з роботи у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу

2017-02-20T13:04:21Z

Olha.sikorska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закон України «Про статус народного депутата України»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/93-15/page Закон України «Про статус депутатів місцевих рад»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14/page Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»]

== Підстави для звільнення. ==

При поновленні на роботі незаконно звільненого працівника, працівника, який виконував його обов'язки, може бути переведено за його згодою на іншу роботу або, в разі неможливості такого переведення, звільнено [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 за п. 6 ст. 40 КЗпП України]. 

'''Підстави для звільнення в цьому випадку такі:'''
 
* працівника було притягнуто до кримінальної відповідальності і виправдано, або його притягнення було визнано незаконним, та якщо він довів до відома про це <big>'''не пізніше одного місяця'''</big> з дня виправдувального вироку або постанови; 
* працівника відновлено на роботі рішенням комісії з трудових спорів або суду; 
* при поверненні на роботу реабілітованих осіб. 

В інших випадках, передбачених законодавством, громадяни мають право на попереднє місце роботи тільки в тому разі, якщо воно є вакантним. В іншому разі вони мають право на працевлаштування на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. 

'''Такі пільги мають особи:''' 
# звільнені після закінчення строкової військової служби; 
# які повернулися з-за кордону після закінчення терміну договору; 
# у яких закінчився термін виборної роботи. 

При звільненні внаслідок поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, одержання попередньої згоди профспілкового органу законодавством не передбачено.
Працівникові, звільненому за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 6 ст. 40 КЗпП України], має бути виплачено вихідну допомогу в <big>розмірі середнього місячного заробітку</big>. 

Підставою, за якою власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір з працівником, є поновлення на роботі попереднього працівника. Звільнення за цією підставою допускається, коли на роботодавця відповідно до законодавства покладається обов’язок поновити на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Зокрема, коли органи, що розглядають трудові спори, виносять рішення про поновлення на роботі працівника, якого незаконно звільнили або перевели на іншу роботу. 

Слід зазначити, що поновити на попередній роботі незаконно звільненого чи переведеного працівника можна не лише <big>'''за рішенням відповідного органу'''</big> (комісії з трудових спорів, суду), яка вирішує спір. Визнавши факт звільнення чи переведення працівника неправомірним, роботодавець може або за власною ініціативою, або за вимогою контрольного органу (профспілкової організації, інспекції з праці тощо) поновити працівника на роботі.
У багатьох випадках законодавство надає право певним особам вимагати надання попередньої роботи.

== Складання депутатських повноважень. ==

Зокрема відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 частини 4 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України»] народному депутатові після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення депутатських повноважень надається попередня робота (посада), а якщо це неможливо, — його зараховують до резерву кадрів Головного управління державної служби України. 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/93-15 частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»] депутатові місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а якщо її немає, — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, іншому підприємстві, в установі, організації. 

Якщо неможливо надати відповідну роботу (посаду), на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але <big>'''не більше шести місяців, середня заробітна плата'''</big>, що її він одержував на виборній посаді у раді і яку виплачують з відповідного місцевого бюджету. 

== Звільненим з роботи у зв’язку з обранням до складу виборних профспілкових органів. ==

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»] звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, <big>'''не допускається протягом року після закінчення терміну'''</big>, на який він обирався, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи чи зі служби. Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров'я.

== Звільнення у зв'язку з проходженням альтернативної служби. ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 статті 3 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»] за громадянином, який проходить альтернативну службу, зберігаються попередня робота (посада), яку він виконував (займав) до направлення на службу, а в разі її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Він користується переважним правом на залишення на роботі у разі скорочення чисельності або штату працівників протягом двох років з дня звільнення з альтернативної служби.

== Звільнення в зв’язку з незаконним засудженням або відсторонено від посади через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності. ==

Громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові <big>'''не пізніше ніж через один місяць з дня звернення'''</big>, якщо <big>'''воно надійшло протягом трьох місяців'''</big> з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати на підставі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».]

== Дії щодо працівника, який займає посаду коли працівник повертається на попередню роботу. ==

У зазначених випадках, коли працівник повертається на попередню роботу по закінченні повноважень за виборною посадою, військової (альтернативної невійськової) служби чи з інших, передбачених законодавством підстав, у роботодавця (служби зайнятості) є можливість працевлаштувати такого працівника на іншу посаду (роботу), рівноцінну тій, яку він обіймав (виконував) на тому самому підприємстві, а в окремих випадках, за згодою працівника, і на іншому підприємстві. Тому такі обставини не можуть слугувати підставою для застосування [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 пункту 6 статті 40 КзпП.]

== Розірвання трудового договору. ==

Розірвати трудовий договір з новоприйнятим працівником можна за умови, якщо працівник, який раніше виконував цю роботу, наполягає на поновленні його на роботі. 

Звільнення здійснюють у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу або коли працівник відмовився від такого переведення. 

Розірвання трудового договору в зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Якщо припиняють трудовий договір із зазначених підстав, відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 44 КЗпП] працівникові <big>'''виплачують вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку'''</big>. 

У трудовій книжці роблять запис про звільнення:
Звільнено в зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 6 ст.40 КЗпП України.]

[[категорія:Індивідуальні трудові спори‏‎]]
[[категорія:Суди]]

Звільнення з роботи у разі систематичного невиконання працівником своїх обов'язків без поважних причин

2017-02-20T12:58:39Z

Olha.sikorska:

== Нормативна база: ==

# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0213400-84 Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій затверджених Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20 липня 1984 р. № 213]

== Умови при яких застосовується звільнення ==

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. 

Отже, застосувати [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення. 

При цьому, як зазначено у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»], слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року. 

Але окрім викладеного, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 пункту 3 ст. 40 КЗпП] необхідна наявність сукупності таких умов: 

* порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку (звільнення за порушення громадських обов’язків ― наприклад, нез’явлення на збори чи небажання вступити до профспілкової організації ― не допускається);
* невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;
* невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків повинно бути систематичним (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення);
* враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів (заходи громадського впливу, наприклад, обговорення порушення, у таких випадках не мають юридичного значення) і є чинними на момент звільнення працівника;
* з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.
Утім, кожна із зазначених умов має свої особливості, які ми детально розглянемо далі.

== Звільнення працівника з причин систематичного невиконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку ==

Найпершою умовою для звільнення працівника за http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 є невиконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудовий договір завжди, незалежно від того, в усній чи письмовій формі його було укладено, містить умови, що визначають обов’язки як працівника, так і роботодавця. Ці умови можуть бути прямими, тобто такими, що визначаються та закріплюються безпосередньо в самому трудовому договорі, а також опосередкованими, які вже встановлені законодавством, колективним договором, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього розпорядку, а тому не потребують додаткового закріплення у трудовому договорі. 

Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 31 КЗпП]), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов’язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП]. 

Слід звернути увагу, що трудові договори, особливо укладені письмово (зокрема, контракти), можуть містити окрім тих, що передбачені законом та локальними актами підприємств, додаткові обов’язки працівників (звісно, вони мають не суперечити чинному законодавству). Наприклад, такими можуть бути зобов’язання не розголошувати комерційної таємниці, додержуватися обмежень щодо роботи за сумісництвом тощо. На практиці найчастіше коло обов’язків працівника закріплюється у посадових інструкціях та в документах, що містять вимоги до якості виробленої продукції чи виконаної роботи. 

Щодо правил внутрішнього трудового розпорядку, то на підприємствах вони <big>'''затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця'''</big> та виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника і з колективним договором, і з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а тому (звісно, якщо роботодавець дотримуватиметься цього припису [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 2 ст. 29 КЗпП]) працівник, що порушить вимоги цих локальних актів підприємства, не зможе посилатися на свою необізнаність з ними. 

Зазвичай, у правилах внутрішнього трудового розпорядку містяться, зокрема, основні права та обов’язки працівників і роботодавця, вказується тривалість робочого дня і робочого тижня, початок і закінчення робочого дня, обідньої перерви, зазначається відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни. Це зобов’язує працівників не лише просто виконувати свої трудові функції, а й дотримуватися встановленого режиму роботи, правил охорони праці, техніки безпеки тощо, оскільки їх систематичне порушення також може стати підставою для звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КзпП.]

== Винність дій та поважність причин ==

Ще однією умовою звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] є наявність вини працівника (у формі умислу чи необережності). Принцип вини прямо закріплений у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0213400-84 п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20 липня 1984 р. № 213], який кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни за наявності вини працівника та поширюється на звільнення як один із видів дисциплінарного стягнення, і опосередковано ― у [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] (адже звільнення допускається за систематичне невиконання трудових обов’язків за відсутності поважних причин). 

Якщо ж поважні причини невиконання працівником його трудових функцій є, то, відповідно, вина його відсутня, а отже звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] вже проводити не можна. Такими причинами можна вважати невиконання (чи неналежне виконання) працівником його трудових обов’язків внаслідок недостатньої кваліфікації, нездужання (навіть якщо воно не підтверджено відповідним документом медичної установи), у стані крайньої необхідності, за наявності обставин непереборної сили чи внаслідок інших причин, незалежних від волі працівника. 

Але у трудовому праві немає законодавчих норм для того, щоб визначити, які причини є поважними, а які ― ні. Наприклад, не можна однозначно як вважати, так і не вважати поважною причиною запізнення на роботу через погіршення роботи транспорту, яким працівник, зазвичай, дістається до місця роботи ― адже з одного боку він, начебто, є невинуватим, оскільки від нього не залежить робота транспорту, а з іншого ― якщо це були звичайні затори, які досить часто виникають у містах в так звані «години-пік», він міг би це передбачити й вийти з дому завчасно, враховуючи можливість такої затримки. У таких випадках слід згадати про вимогу [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частини третьої ст. 149 КЗпП], згідно з якою роботодавець при обранні виду дисциплінарного стягнення має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких вчинено проступок, та попередню роботу працівника. Але у будь-якому разі перед цим варто зажадати від працівника пояснень в письмовій формі стосовно вчиненого ним проступку (це знадобиться у подальшому незалежно від того, який вид дисциплінарного стягнення буде обрано щодо працівника, який завинив – чи-то звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП], чи-то лише оголошення догани). 

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни <big>'''письмові пояснення'''</big> (ч. 1 ст. 149 КЗпП). 

Звернуть увагу, що у трудовому законодавстві, на відміну від цивільного, діє принцип презумпції невинуватості. Тобто працівник вважається <big>'''невинуватим, поки не доведено його вини'''</big>, а обов’язок її доведення покладається на роботодавця. 

== Систематичність невиконання трудових обов’язків ==

Під систематичним невиконанням трудових обов’язків мається на увазі <big>'''неодноразове здійснення працівником цих вчинків'''</big>. Таким чином, для звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов’язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець прагне звільнити за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП]) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов'язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому маються на увазі не заходи громадського впливу на кшталт проведення з ним так би мовити «виховної» бесіди, а саме стягнення, передбачені законодавством, які не погашені строком давності (з часу їх накладення пройшло менше року), зокрема, догана, оголошена наказом роботодавця. 

Слід пам’ятати, що як і застосування будь-якого дисциплінарного стягнення, звільнення з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП допускається тільки у тому випадку, якщо <big>'''з моменту виявлення проступку пройшло не більше місяця'''</big> (не враховуючи часу, коли працівник не працював у зв'язку з хворобою або перебуванням у відпустці), а <big>'''з моменту його вчинення – не більше шести місяців'''</big>. Тобто, невиконання працівником обов'язків вже не буде підставою для звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП], якщо він повторно вчинив дисциплінарний проступок після закінчення однорічного строку з дня застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення за попереднє вчинення дисциплінарного проступку. 

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Також вважатиметься, що працівник вчинив дисциплінарний проступок вперше, якщо раніше накладене стягнення було знято до закінчення року відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частини другої ст. 151 КзпП].

== Порядок звільнення ==

Процедура звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] має свої особливості. Так, перш за все безпосередній керівник працівника, який учинив порушення, доповідає роботодавцю про факт невиконання чи неналежного виконання його підлеглим трудових обов’язків (зазвичай, це робиться шляхом подання роботодавцеві доповідної записки про порушення трудової дисципліни, яка складається у довільній формі). Роботодавець, у свою чергу, як вже було зазначено, <big>'''повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення'''</big>. При цьому якщо працівник відмовляється надати таке пояснення, це не буде перешкодою для застосування стягнення, у тому числі й у формі звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] – за таких обставин просто складається акт (як правило – посадовою особою, якій роботодавець доручив провадження службового розслідування за фактом вчинення працівником порушення трудової дисципліни), у присутності не менше двох інших співробітників, які є свідками того, що від працівника витребували письмове пояснення, а він відмовився його надати. Недотримання цієї процедури може бути підставою для визнання органом з вирішення трудового спору (судом чи комісією по трудових спорах) неправомірним накладення дисциплінарного стягнення. 

Оформлюється звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП звичайним наказом (розпорядженням) роботодавця. 

До трудової книжки працівника вноситься належний запис, формулювання якого має відповідати відповідному наказу (розпорядженню) роботодавця, наприклад: «Звільнено у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України». 

Зверніть увагу, що для звільнення працівника за систематичне невиконання трудових обов’язків окрім усіх вищезгаданих умов <big>'''необхідна згода виборного органу (профспілкового представника)'''</big> первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Утім, якщо працівник не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, або ж на підприємстві взагалі немає профспілкового органу, працівник звільняється без згоди такого органу. 

За одне й те саме правопорушення заборонено двічі притягувати до юридичної відповідальності одного й того самого виду ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ч. 1 ст. 61Конституції України]). 

Тому зважайте на те, що, відповідно, і за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Тобто, якщо за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на працівника трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, йому вже було оголошено догану (нагадаємо, що вона також є заходом дисциплінарного стягнення), то звільнити працівника за вчинення цього самого проступку вже не можна. 

[[Категорія:Індивідуальні трудові спори]]
[[Категорія:Суди]]

Звільнення з роботи у разі систематичного невиконання працівником своїх обов'язків без поважних причин

2017-02-20T12:34:32Z

Olha.sikorska: Створена сторінка: == Нормативна база: == # [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] # [http://zakon0....

== Нормативна база: ==

# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0213400-84 Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій затверджених Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20 липня 1984 р. № 213]

== Умови при яких застосовується звільнення ==

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. 

Отже, застосувати [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення. 

При цьому, як зазначено у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»], слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року. 

Але окрім викладеного, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 пункту 3 ст. 40 КЗпП] необхідна наявність сукупності таких умов: 

* порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку (звільнення за порушення громадських обов’язків ― наприклад, нез’явлення на збори чи небажання вступити до профспілкової організації ― не допускається);
* невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;
* невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків повинно бути систематичним (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення);
* враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів (заходи громадського впливу, наприклад, обговорення порушення, у таких випадках не мають юридичного значення) і є чинними на момент звільнення працівника;
* з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.
Утім, кожна із зазначених умов має свої особливості, які ми детально розглянемо далі.

== Звільнення працівника з причин систематичного невиконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку ==

Найпершою умовою для звільнення працівника за http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 є невиконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудовий договір завжди, незалежно від того, в усній чи письмовій формі його було укладено, містить умови, що визначають обов’язки як працівника, так і роботодавця. Ці умови можуть бути прямими, тобто такими, що визначаються та закріплюються безпосередньо в самому трудовому договорі, а також опосередкованими, які вже встановлені законодавством, колективним договором, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього розпорядку, а тому не потребують додаткового закріплення у трудовому договорі. 

Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 31 КЗпП]), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов’язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП]. 

Слід звернути увагу, що трудові договори, особливо укладені письмово (зокрема, контракти), можуть містити окрім тих, що передбачені законом та локальними актами підприємств, додаткові обов’язки працівників (звісно, вони мають не суперечити чинному законодавству). Наприклад, такими можуть бути зобов’язання не розголошувати комерційної таємниці, додержуватися обмежень щодо роботи за сумісництвом тощо. На практиці найчастіше коло обов’язків працівника закріплюється у посадових інструкціях та в документах, що містять вимоги до якості виробленої продукції чи виконаної роботи. 

Щодо правил внутрішнього трудового розпорядку, то на підприємствах вони <big>'''затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця'''</big> та виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника і з колективним договором, і з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а тому (звісно, якщо роботодавець дотримуватиметься цього припису [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 2 ст. 29 КЗпП]) працівник, що порушить вимоги цих локальних актів підприємства, не зможе посилатися на свою необізнаність з ними. 

Зазвичай, у правилах внутрішнього трудового розпорядку містяться, зокрема, основні права та обов’язки працівників і роботодавця, вказується тривалість робочого дня і робочого тижня, початок і закінчення робочого дня, обідньої перерви, зазначається відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни. Це зобов’язує працівників не лише просто виконувати свої трудові функції, а й дотримуватися встановленого режиму роботи, правил охорони праці, техніки безпеки тощо, оскільки їх систематичне порушення також може стати підставою для звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КзпП.]

== Винність дій та поважність причин ==

Ще однією умовою звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] є наявність вини працівника (у формі умислу чи необережності). Принцип вини прямо закріплений у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0213400-84 п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20 липня 1984 р. № 213], який кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни за наявності вини працівника та поширюється на звільнення як один із видів дисциплінарного стягнення, і опосередковано ― у [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] (адже звільнення допускається за систематичне невиконання трудових обов’язків за відсутності поважних причин). 

Якщо ж поважні причини невиконання працівником його трудових функцій є, то, відповідно, вина його відсутня, а отже звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] вже проводити не можна. Такими причинами можна вважати невиконання (чи неналежне виконання) працівником його трудових обов’язків внаслідок недостатньої кваліфікації, нездужання (навіть якщо воно не підтверджено відповідним документом медичної установи), у стані крайньої необхідності, за наявності обставин непереборної сили чи внаслідок інших причин, незалежних від волі працівника. 

Але у трудовому праві немає законодавчих норм для того, щоб визначити, які причини є поважними, а які ― ні. Наприклад, не можна однозначно як вважати, так і не вважати поважною причиною запізнення на роботу через погіршення роботи транспорту, яким працівник, зазвичай, дістається до місця роботи ― адже з одного боку він, начебто, є невинуватим, оскільки від нього не залежить робота транспорту, а з іншого ― якщо це були звичайні затори, які досить часто виникають у містах в так звані «години-пік», він міг би це передбачити й вийти з дому завчасно, враховуючи можливість такої затримки. У таких випадках слід згадати про вимогу [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частини третьої ст. 149 КЗпП], згідно з якою роботодавець при обранні виду дисциплінарного стягнення має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких вчинено проступок, та попередню роботу працівника. Але у будь-якому разі перед цим варто зажадати від працівника пояснень в письмовій формі стосовно вчиненого ним проступку (це знадобиться у подальшому незалежно від того, який вид дисциплінарного стягнення буде обрано щодо працівника, який завинив – чи-то звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП], чи-то лише оголошення догани). 

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни <big>'''письмові пояснення'''</big> (ч. 1 ст. 149 КЗпП). 

Звернуть увагу, що у трудовому законодавстві, на відміну від цивільного, діє принцип презумпції невинуватості. Тобто працівник вважається <big>'''невинуватим, поки не доведено його вини'''</big>, а обов’язок її доведення покладається на роботодавця. 

== Систематичність невиконання трудових обов’язків ==

Під систематичним невиконанням трудових обов’язків мається на увазі <big>'''неодноразове здійснення працівником цих вчинків'''</big>. Таким чином, для звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов’язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець прагне звільнити за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП]) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов'язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому маються на увазі не заходи громадського впливу на кшталт проведення з ним так би мовити «виховної» бесіди, а саме стягнення, передбачені законодавством, які не погашені строком давності (з часу їх накладення пройшло менше року), зокрема, догана, оголошена наказом роботодавця. 

Слід пам’ятати, що як і застосування будь-якого дисциплінарного стягнення, звільнення з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП допускається тільки у тому випадку, якщо <big>'''з моменту виявлення проступку пройшло не більше місяця'''</big> (не враховуючи часу, коли працівник не працював у зв'язку з хворобою або перебуванням у відпустці), а <big>'''з моменту його вчинення – не більше шести місяців'''</big>. Тобто, невиконання працівником обов'язків вже не буде підставою для звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП], якщо він повторно вчинив дисциплінарний проступок після закінчення однорічного строку з дня застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення за попереднє вчинення дисциплінарного проступку. 

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Також вважатиметься, що працівник вчинив дисциплінарний проступок вперше, якщо раніше накладене стягнення було знято до закінчення року відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частини другої ст. 151 КзпП].

== Порядок звільнення ==

Процедура звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] має свої особливості. Так, перш за все безпосередній керівник працівника, який учинив порушення, доповідає роботодавцю про факт невиконання чи неналежного виконання його підлеглим трудових обов’язків (зазвичай, це робиться шляхом подання роботодавцеві доповідної записки про порушення трудової дисципліни, яка складається у довільній формі). Роботодавець, у свою чергу, як вже було зазначено, <big>'''повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення'''</big>. При цьому якщо працівник відмовляється надати таке пояснення, це не буде перешкодою для застосування стягнення, у тому числі й у формі звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] – за таких обставин просто складається акт (як правило – посадовою особою, якій роботодавець доручив провадження службового розслідування за фактом вчинення працівником порушення трудової дисципліни), у присутності не менше двох інших співробітників, які є свідками того, що від працівника витребували письмове пояснення, а він відмовився його надати. Недотримання цієї процедури може бути підставою для визнання органом з вирішення трудового спору (судом чи комісією по трудових спорах) неправомірним накладення дисциплінарного стягнення. 

Оформлюється звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП звичайним наказом (розпорядженням) роботодавця. 

До трудової книжки працівника вноситься належний запис, формулювання якого має відповідати відповідному наказу (розпорядженню) роботодавця, наприклад: «Звільнено у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України». 

Зверніть увагу, що для звільнення працівника за систематичне невиконання трудових обов’язків окрім усіх вищезгаданих умов <big>'''необхідна згода виборного органу (профспілкового представника)'''</big> первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Утім, якщо працівник не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, або ж на підприємстві взагалі немає профспілкового органу, працівник звільняється без згоди такого органу. 

За одне й те саме правопорушення заборонено двічі притягувати до юридичної відповідальності одного й того самого виду ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ч. 1 ст. 61Конституції України]). 

Тому зважайте на те, що, відповідно, і за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Тобто, якщо за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на працівника трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, йому вже було оголошено догану (нагадаємо, що вона також є заходом дисциплінарного стягнення), то звільнити працівника за вчинення цього самого проступку вже не можна.

Звільнення з роботи у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу

2017-02-20T10:33:01Z

Olha.sikorska: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page Кодекс законів про працю України] * [http://z...

Порядок забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю слуховими апаратами, іншими медичними виробами та засобами

2016-12-21T12:26:51Z

Olha.sikorska: Створена сторінка: == Нормативно правова база: == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціал...

== Нормативно правова база: ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» регламентує надання пільг інвалідам для забезпечення їх життєдіяльності;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».]

== Процедура оформлення у управлінні праці та соціального захисту населення ==

Облік інвалідів та інших осіб, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (далі - облік), ведуть органи праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради (далі - місцеві органи праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації проживання осіб.
Місцевий орган праці та соціального захисту населення має право як виняток взяти на облік в установленому Мінпраці порядку інваліда та іншу особу не за місцем реєстрації їх проживання.
Для взяття на облік до місцевого органу праці та соціального захисту населення подається заява, заповнена інвалідом та іншою особою або їх законним представником за формою, що затверджується Мінпраці (далі - заява про взяття на облік).
Разом із заявою про взяття на облік пред’являються такі документи інваліда:
* паспорт або свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років);
* довідка про реєстрацію з місця проживання;
* висновок МСЕК про встановлення інвалідності для інвалідів (для дітей-інвалідів - висновок ЛКК) у разі, коли особа вперше звертається до місцевих органів праці та соціального захисту населення або змінюється група і причина інвалідності;
* індивідуальна програма реабілітації (для інваліда та дитини-інваліда) або висновок ЛКК щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (для інших осіб, інвалідів, група інвалідності яких встановлена до 1 січня 2007 р. як безстрокова або строк дії якої не закінчився);
* посвідчення про взяття на облік (для бездомних громадян);
* копію пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується за місцем пенсії;
* довідка про присвоєння ідентифікаційного номера для осіб, які досягли 18-річного віку (за наявності номера). Особам, які через релігійні переконання відмовилися від присвоєння ідентифікаційного номера, необхідно пред’явити паспорт з позначкою про наявність права здійснювати платежі без нього;
* довідка про реєстрацію місця проживання для дітей-інвалідів, дітей віком до 16 років та осіб, паспорти яких не містять відомостей про реєстрацію місця проживання (крім бездомних громадян);
* копія посвідчення, яке підтверджує статус особи, що має право на пільги відповідно до законодавства (для ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони). Законний представник інваліда чи іншої особи подає документи, що підтверджують його особу та повноваження законного представника.
Для отримання технічних засобів реабілітації для інвалідів по зору з числа членів УТОС із зазначеними документами та копією членського квитка може звернутися представник первинної організації зазначеного товариства.
Представник первинної організації УТОС повинен мати при собі документи, що підтверджують його особу та повноваження.
(Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 р. № 1652 «Про затвердження Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення переліку таких засобів»)

== Що відноситься до технічних засобів? ==

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1301 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів та дітей-інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації» регламентується механізм безоплатного забезпечення технічними та іншими (медичними) засобами:
До технічних засобів, які отримують безпосередньо інваліди, діти-інваліди або їх законні представники в закладах охорони здоров’я для використання в амбулаторних та побутових умовах, належать слухові апарати, сечоприймачі чоловічі та жіночі, високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням сечі, калоприймачі, підгузники, а також технічні засоби з мовним виводом: глюкометри, термометри та тонометри.
До технічних засобів, якими забезпечуються інваліди, діти-інваліди в закладах охорони здоров’я для лікування в стаціонарних умовах, належать штучні протези клапанів серця, біфуркаційні судинні протези, лінійні судинні протези, кондуїти, електрокардіостимулятори, оксигенатори, набори для проведення коронарографії, набори для стентування коронарних судин без лікувального покриття, набори для проведення аортокоронарного шунтування, набори для імплантації механічного клапана серця, однокамерні ШВРС (SSI) з біполярним електродом, двокамерні ШВР (DDDR), кардіовертери-дефібрилятори однокамерні, кардіовертери-дефібрилятори двокамерні, протези очей, епіпротези, орбітальні імплантанти, протези щелеп, протези зубів, кохлеарні імплантанти, голосові протези, протези вушної раковини, клапанні лікворошунтуючі імплантанти, ендопротези суглобів, в тому числі ендопротези суглобів з видовженням для онкологічних хворих.
Забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету.

Право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів

2016-12-21T12:21:31Z

Olha.sikorska: Створена сторінка: == Нормативно правова база == * Конституція України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 * Закон Украї...

== Нормативно правова база ==

* Конституція України
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 * Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/203/98-%D0%B2%D1%80/ed20120323 Закон України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України “Про жертви нацистських переслідувань”;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1223-18 Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”;]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про донорство крові та її компонентів”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1303-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1071-96-%D0%BF Перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1071]

== Перелік груп населення, які мають право на безкоштовні ліки ==

У разі амбулаторного лікування, лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно для фізичних осіб: 
1) незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу їх сім’ї:
* діти віком до трьох років;
* учасники бойових дій та інваліди війни відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
* особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2 відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
* неповнолітні діти померлих громадян, віднесених до категорій 1 та 2, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
* дівчата-підлітки і жінки з протипоказаннями вагітності, а також жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (засоби контрацепції - гормональні препарати);
* пенсіонери, які отримують пенсію за віком або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії;
* інваліди, які отримують пенсію за віком, по інвалідності або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії, відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;
* інваліди та особи, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;
* діти-інваліди відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;
* ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани податкової міліції, ветерани державної пожежної охорони, ветерани Державної кримінально-виконавчої служби, ветерани служби цивільного захисту, ветерани Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації відповідно до Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”;
2) якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу:
* діти з багатодітних сімей відповідно до Закону України “Про охорону дитинства”;
* особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 3 відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
* учасники війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
* жертви нацистських переслідувань відповідно до Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”;
* дружини (чоловіки) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, відповідно до Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”;
* особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, відповідно до Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”;
* неповнолітні діти померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
* особи, які працювали з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями.
Перш за все, пам’ятаймо, що Конституція України (ст. 49) визначає, що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.
Первинна медична допомога (постановка діагнозу, амбулаторне лікування, денний стаціонар і т. д.) у нашій країні безкоштовна. Ліки, закуплені державою за бюджетні кошти для лікарень, при амбулаторному лікуванні повинні надаватись пацієнтам безкоштовно. У Державному Бюджеті України щорічно передбачаються кошти Міністерству охорони здоров’я на закупівлю медикаментів та обладнання.

== Перелік груп населення, яким ліки відпускаються на пільговій основі з оплатою 50% їх вартості ==

При амбулаторному лікуванні лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються з оплатою 50% їх вартості для наступних фізичних осіб:
* діти віком від трьох до шести років;
* інваліди I і II груп відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;
* депортовані особи, які досягли пенсійного віку або є інвалідами, відповідно до Закону України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”;
* реабілітовані особи, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами, відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”;
* почесні донори України відповідно до Закону України “Про донорство крові та її компонентів” і громадяни України, нагороджені нагрудним знаком “Почесний донор СРСР”, відповідно до постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 р. № 240/95-ВР “Про введення в дію Закону України “Про донорство крові та її компонентів”

== Перелік категорій захворювань, при яких лікарські засоби відпускаються безкоштовно ==

* Онкологічні захворювання
* Гематологічні захворювання
* Діабет (цукровий і нецукровий)
* Ревматизм
* Ревматоїдний артрит
* Пухирчатка
* Системний гострий вовчак
* Системні, хронічні, тяжкі захворювання шкіри
* Сифіліс
* Лепра
* Туберкульоз
* Аддісонова хвороба
* Гепатоцеребральна дистрофія
* Фенілкетонурія
* Шизофренія та епілепсія
* Психічні захворювання (інвалідам I та II груп, а також хворим, які працюють в лікувально-виробничих майстернях психоневрологічних і психіатричних закладів)
* Стан після операції протезування клапанів серця
* Гостра переміжна порфірія
* Муковісцидоз
* Тяжкі форми бруцельозу
* Дизентерія
* Гіпофізарний нанізм
* Стан після пересадки органів і тканин
* Бронхіальна астма
* Хвороба Бехтерєва
* Міостенія
* Міопатія
* Мозочкова атаксія Марі
* Хвороба Паркінсона
* Інфаркт міокарду (перші шість місяців)
* Дитячий церебральний параліч
* СНІД, ВІЛ-інфекція
* Післяопераційний гіпотиреоз, у тому числі з приводу раку щитовидної залози
* Гіпопаратиреоз
* Вроджена дисфункція кори наднирників
Безоплатний відпуск лікарських засобів за переліченими категоріями захворювань провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги. Хворі на СНІД та ВІЧ-інфіковані незалежно від основного захворювання мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань

== Умови для отримання рецепту на безкоштовні ліки ==

Обов’язковими умовами для отримання безкоштовних чи пільгових ліків є перебування особи на амбулаторному лікуванню та мати рецепт лікаря. Рецепт має бути оформлений особистим підписом лікаря та його печаткою, інакше він не має юридичної сили. Вкажіть лікарю про те, що Ви маєте право на безкоштовні ліки, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань».
Попросіть лікаря зазначити у рецепті міжнародні непатентовані назви ліків.
Це необхідно для того, щоб:
провізор у аптеці міг зробити заміну на аналогічний препарат, тільки іншого виробника (у випадку, якщо необхідного Вам препарату немає).
Ви могли подивитись, чи є вони у Переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року №1071»
І обов'язково запитайте в лікаря адресу державної аптеки, де Ви можете отримати безкоштовні ліки (до кожної лікарні прикріплена своя державна аптека).

== Що робити, коли в аптеці чи лікарні відмовляються надавати ліки ==

Часто лікарі та робітники аптеки аргументують відмову тим, що ліків немає. Проконтролювати наявність чи відсутність ліків у аптеці чи лікарні складно, але можливо. На сьогодні єдиної бази даних про наявність і кількість препаратів у лікарнях чи аптеках немає. Але можна зробити безпосередній запит до аптеки чи лікарні. У випадку, якщо ліки необхідно терміново, знайте, що Ви маєте можливість отримати відшкодування коштів, витрачених Вами на купівлю ліків. Для цього Вам необхідно зберігати всі чеки (чеки повинні бути обов'язково з назвою препарату) та звернутись до міського голови чи керівника обласної державної адміністрації (в залежності у чиєму підпорядкуванні знаходиться аптека чи лікарня) Вашого регіону про повернення коштів. Отримавши відповідь, Ви у подальшому зможете вимагати надання відповідних ліків чи оскаржити відмову до суду. А у випадку явних порушень – Ви маєте можливість звернутись і до правоохоронних органів. [http://anticorruption.in.ua/sites/anticorruption.in.ua/files/instructions/zayava_vidshkoduvannya_likiv.doc Зразок заяви на відшкодування вартості ліків]

Порядок встановлення індивідуальної (автономної) системи опалення

2016-12-21T11:59:31Z

Olha.sikorska:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1875-15 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 Закон України «Про теплопостачання»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1478-05 «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4]

== Право споживача на відключення централізованого опалення. ==

Відключення від мереж централізованого опалення та можливість встановлення індивідуального опалення у багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі – Правила) та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі – Порядок).
Згідно з пунктом 26 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Саме тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено.
Отже, запровадження права споживача на відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води можливе лише за умови комплексного урахування технічних, економічних та правових аспектів вирішення цього питання. Зазначений вище Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Для реалізації такого права споживачів, орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – Комісія).

== Порядок звернення до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. ==

Власник квартири повинен звернутися саме до цієї Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, у якій має зазначити причини відключення. Комісія може запропонувати перенести розгляд його заяви на погоджений термін у зв’язку з підготовкою рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку (під’їзду або секції). У разі бажання власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень відключити весь житловий будинок, секцію або під’їзд будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води вони подають до Комісії колективну заяву про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду, будинку) і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку, секції або під’їзду щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, засвідчена власником будинку або уповноваженою ним особою.
Комісія після вивчення конкретних умов у місячний термін приймає рішення, яке має враховувати затверджений план перспективного розвитку систем централізованого теплопостачання, існуючий стан мереж енергозабезпечення даного поселення або окремого мікрорайону. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення є неможливість забезпечення, у разі відокремлення приміщення даного споживача (секції, під’їзду) від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому.
Отримання технічних умов може виконуватися безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником та узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період.
По закінченні робіт складається акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду, будинку) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Отже, на сьогодні законодавство України прямо встановлювати індивідуальне опалення не забороняє.

== Порядок оскарження відмов. Судова практика у справах. ==

Рішення Комісії про відмову в наданні дозволу на відключення від централізованого опалення та влаштування індивідуальної системи опалення може бути оскаржене до адміністративного суду. На сьогоднішній день існують наступні правові позиції судів з даного питання:
* ухвала ВАСУ від 06.07.2016 справа № 569/4809/15-а;
* ухвала ВАСУ від 18.10.2016 справа № 242/3245/14-а;
* ухвала ВАСУ від 15.06.2016 справа № 242/3235/14-а;
* постанова ВАСУ від 02.04.2015 справа № 2а/1522/5940/11.
* ухвала ВАСУ від 28.05.2015 справа № 2а-2745/11;
Проаналізувавши наведену судову практику та нормативні акти, які регулюють дані правовідносини, приходимо до висновку, що чинним законодавством не передбачено відключення індивідуальних споживачів теплової енергії, що мешкають у багатоповерхових будинках, від мереж централізованого опалення. Таке відключення можливе виключно щодо окремих житлових будинків, за наявності згоди всіх власників квартир, розташованих в будинку та з урахуванням технічних можливостей газопостачання, електропостачання, водопостачання даного населеного пункту щодо забезпечення живлення запропонованої власником системи теплопостачання.

Порядок встановлення індивідуальної (автономної) системи опалення

2016-12-21T11:55:32Z

Olha.sikorska: Створена сторінка: == Нормативна база: == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] * [http://zakon5.rada.gov.u...

== Нормативна база: ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1875-15 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 Закон України «Про теплопостачання»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1478-05 «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4]

== Право споживача на відключення централізованого опалення. ==

Відключення від мереж централізованого опалення та можливість встановлення індивідуального опалення у багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі – Правила) та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі – Порядок).
Згідно з пунктом 26 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Саме тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено.
Отже, запровадження права споживача на відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води можливе лише за умови комплексного урахування технічних, економічних та правових аспектів вирішення цього питання. Зазначений вище Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Для реалізації такого права споживачів, орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – Комісія).

== Порядок звернення до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. ==

Власник квартири повинен звернутися саме до цієї Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, у якій має зазначити причини відключення. Комісія може запропонувати перенести розгляд його заяви на погоджений термін у зв’язку з підготовкою рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку (під’їзду або секції). У разі бажання власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень відключити весь житловий будинок, секцію або під’їзд будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води вони подають до Комісії колективну заяву про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду, будинку) і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку, секції або під’їзду щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, засвідчена власником будинку або уповноваженою ним особою.
Комісія після вивчення конкретних умов у місячний термін приймає рішення, яке має враховувати затверджений план перспективного розвитку систем централізованого теплопостачання, існуючий стан мереж енергозабезпечення даного поселення або окремого мікрорайону. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення є неможливість забезпечення, у разі відокремлення приміщення даного споживача (секції, під’їзду) від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому.
Отримання технічних умов може виконуватися безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником та узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період.
По закінченні робіт складається акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду, будинку) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Отже, на сьогодні законодавство України прямо встановлювати індивідуальне опалення не забороняє.

Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі

2016-12-21T11:50:53Z

Olha.sikorska: /* Наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі у адміністративному судочинстві */

== Нормативна база: ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

== Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі у цивільному судочинстві ==

Відповідно до статті 169 Цивільного процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у разі:
# неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки;
# першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними;
# першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;
# якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

== Наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі у адміністративному судочинстві ==

У відповідності до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, суд відкладає розгляд справи в разі:
# неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки;
# неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
# неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
# якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.
Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
У разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. 
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, що зазначені вище, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі

2016-12-21T11:48:38Z

Olha.sikorska: Створена сторінка: == Нормативна база: == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]...

== Нормативна база: ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

== Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі у цивільному судочинстві ==

Відповідно до статті 169 Цивільного процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у разі:
# неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки;
# першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними;
# першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;
# якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

== Наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі у адміністративному судочинстві ==

У відповідності до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, суд відкладає розгляд справи в разі:
# неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки;
# неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
# неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
# якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.
Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
У разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, що зазначені вище, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності

2016-12-21T11:33:50Z

Olha.sikorska: Створена сторінка: == Нормативна база: == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] * [http://zakon5.rada.gov.ua...

== Нормативна база: ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

== Порядок та підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання особи недієздатною. ==

Відповідно до ст. 36 Цивільного кодексу України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Відповідно до ст. 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

== Куди звертатись ==

Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи розглядаються у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу (ст. 236 ЦПК України). Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

== Хто може звернутися до суду ==
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб.
Заявниками про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи можуть бути члени сім”ї, орган опіки та піклування, наркологічний або психіатричний заклад.
Заявниками про визнання особи недієздатною можуть бути члени її сім”ї, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, орган опіки та піклування, психіатричний заклад ( ст. 237 ЦПК України).

== Судові витрати ==

Відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦПК України судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

== Зміст заяви ==

У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

== Рішення суду ==

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.
Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

== Поновлення цивільної дієздатності ==

У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.
За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

== Рішення суду про поновлення цивільної дієздатності ==

Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування.
Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування.
Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.