WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини

2019-07-01T13:36:39Z

Olha.pravosud: Добавлено три розділи та оновлено нормативну базу

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n942 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3739-17#n162 Закон України "Про протидію торгівлі людьми"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_161 Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 p]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_162 Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами від 21 березня 1949р]

== Визначення поняття "торгівля людьми" ==
'''Торгівля людьми''' означає найм, перевезення, передачу, приховування або одержання осіб шляхом погрози або застосування сили чи інших форм примусу, насильницького викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або безпорадним станом або наданням чи отриманням плати чи вигоди для досягнення згоди особи, яка має владу над іншою особою, для експлуатації.

Експлуатація включає в себе, принаймні, експлуатацію проституції інших осіб чи інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю чи послуги, рабство чи подібну до рабства практику, поневолення або вилучення органів.

== Об'єкт ==

Основним '''безпосереднім об'єктом''' цього злочину є ''воля і гідність людини''. Його '''додатковим факультативним об'єктом''' можуть виступати здоров'я людини, встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повноважень, встановлений порядок перетинання державного кордону України''.''

== Об'єктивна сторона ==

Об'єктивної сторони цей злочин може виражатися у таких формах:
* продаж людини;
* інша сплатна передача людини;
* здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України.

Поняття '''продаж''' - угода, за якою одна особа (продавець) передає людину у фактичну незаконну власність іншої (покупця), а остання зобов'язана прийняти та сплатити за неї певну грошову суму.
До іншої оплатної передачі у ст. 149 можна віднести угоди про міну, найм, заставу, а так само угоди, за яких особа передається винним іншій особі у фактичну власність або для тимчасового використання (експлуатації) за матеріальну винагороду у вигляді інших, крім гроші, цінностей (коштовностей, цінних паперів тощо) або послуг матеріального характеру (передача у користування будинку, транспортного засобу, надання лікувальних чи оздоровчих послуг, путівки в круїз тощо).
Під іншою незаконною угодою щодо людини слід розуміти два види фактичних угод:
# такі угоди, як дарування, надання у безоплатне користування та будь-які інші. за якими особа безоплатно передається у фактичну власність або для тимчасового використання (експлуатації);
# зворотний бік передачі, тобто купівля або одержання людини внаслідок міни, найму, застави, іншої угоди, за якої винний одержує людину від іншої особі у фактичну власність або тимчасово за матеріальну винагороду чи без такої.
Дії винного, пов'язані з незаконним переміщенням людини через державний кордон України, повністю охоплюються ч. 1 ст. 149 і додаткової кваліфікації за ст. 332 не потребують. Проте, якщо винна особа при цьому сама незаконно перетнула державний кордон, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 149 і 331.

== Суб'єкт ==

Суб'єкт злочину '''загальний'''

== Суб'єктивна сторона ==

Суб'єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел і, як правило, корисливий мотив.
Крім того, для третьої його форми (здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за й згодою або без згоди через державний кордон України) обов'язковою ознакою є мета. Такою метою тут є подальший продаж або інша передача іншій особі (особам) людини, одержаної винним і переміщеної ним через державний кордон України.
Складність конструкції диспозиції ч. 1 ст. 149 вимушує звернути увагу на таке. У разі, якщо винний безоплатно передає людину іншій особі, інтелектуальна ознака його умислу має характеризуватися усвідомленням, зокрема, того, що:

а) ним здійснюється незаконна передача людини іншій особі;

б) така передача пов'язана з переміщенням людини через державний кордон України;

в) вказана інша особа, яка отримує людину, має за мету подальшу передачу її третій особі (особам);

г) третя особа має використовувати жертву злочину з певною (однією із визначених у диспозиції статті) метою.

== Кваліфіковані види торгівлі людьми ==

Кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149) є вчинення цього злочину:
# щодо неповнолітнього;
# щодо кількох осіб;
# повторно;
# за попередньою змовою групою осіб;
# із використанням службового становища;
# особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.

== Особливо кваліфіковані види торгівлі людьми ==

Особливо кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч, З ст. 149) визнається вчинення тих самих дій:
# організованою групою;
# пов'язаних із незаконним вивезенням за, кордон дітей чи неповерненням Їх в Україну;
# із метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації;
# із метою насильницького донорства;
# якщо це спричинило тяжкі наслідки.

== Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми ==
1. Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:

1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;

2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;

3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв'язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;

4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;

5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.

2. Іноземець та особа без громадянства, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України, крім передбачених частиною першою цієї статті прав, має також право на:

1) безоплатне отримання послуг перекладача;

2) тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців, який може бути продовжено у разі необхідності, зокрема у зв'язку з їхньою участю в якості постраждалих або свідків у кримінальному процесі;

3) постійне проживання на території України в порядку, встановленому законодавством.

3. Довідка про статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є підставою для реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.

4. Якщо у суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, існують обґрунтовані підстави вважати, що життю, фізичному чи психічному здоров'ю або свободі та недоторканності особи, яка постраждала від торгівлі людьми та є іноземцем або особою без громадянства, загрожуватиме небезпека у разі повернення її в країну походження після завершення строку її перебування в Україні, в установленому порядку цій особі може бути продовжено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, що є підставою для одержання дозволу на перебування на території України до припинення таких обставин.

5. Особа, якій надано право на перебування в Україні відповідно до частини четвертої цієї статті та яка безперервно проживала на території України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на отримання дозволу на імміграцію в порядку, встановленому законодавством.

6. Надання допомоги особі, яка постраждала від торгівлі людьми, не залежить від:

1) звернення такої особи до правоохоронних органів та її участі у кримінальному процесі;

2) наявності у такої особи документа, що посвідчує особу.

== Відповідальність за вчинення торгівлі людьми ==
1. Торгівля людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію, -

'''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.'''

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, -

'''караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.'''

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього його батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками, або вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

'''караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.'''
[[Категорія: Кримінальне право]]

Правовий статус слідчого

2019-07-01T10:41:46Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17 Наказ Міністерства внутрішніх справ від 06 липня 2017 року № 570 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України «Про національну поліцію»]

== Загальні положення ==

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (надалі – КПК) '''''слідчий''''' – службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом (КПК України), здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 Наказу Міністерства внутрішніх справ № 570 від 06.07.2017 р. "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України",] слідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Особливості статусу слідчого визначаються тим, що він, з одного боку, виступає посадовою особою відповідного правоохоронного органу, де є слідчі підрозділи, а з другого - учасником кримінального провадження, тобто процесуальною фігурою. Відповідно в організаційному розумінні статус слідчого може розглядатися як сукупність прав та обов'язків, а також вимог до слідчого як державного службовця, специфіка яких визначається законами України.

== Вимоги до посади слідчого ==
Загальними вимогами до слідчих усіх вище зазначених відомств є:
* громадянство України;
* наявність необхідних ділових і моральних якостей;
* вільне володіння українською мовою;
* наявність вищої юридичної освіти (на законодавчому рівні не врегульовано, але закріплено в деяких підзаконних нормативних актах);
* служба в Збройних Силах України або в ОВС;
* наявність знань основ правознавства, Конституції України, законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 «Про національну поліцію»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 «Про запобігання корупції»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексів України] тощо. 

Додаткові вимоги встановлюються з урахуванням специфіки роботи відповідних органів. 

Крім організаційного, слідчі мають процесуальний статус, який можна визначити як сукупність прав і обов'язків слідчого як учасника кримінального провадження з боку сторони обвинувачення, що є єдиним для всіх слідчих.
== Повноваження слідчого ==

Незалежно від відомчої належності, усі слідчі мають однакові процесуальні права та обов’язки, проводять розслідування в одному і тому самому процесуальному порядку

Так, слідчий уповноважений:

* починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК];
* проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК];
* доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
* звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
* повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
* за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
* приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 284 КПК];
* залучати захисника окрім обов'язкових підстав, в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
* здійснювати інші повноваження, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

У кримінальному провадженні слідчий може також здійснювати управлінську діяльність, якщо він призначений керівником органу досудового розслідування старшим слідчої групи.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.
Слідчий має право в порядку, передбаченому КПК України, доручати відповідним уповноваженим оперативним підрозділам поліції проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання.

Працівники поліції зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

== Обов’язки слідчого ==

Наведені в попередньому розділі права є одночасно й обов'язками слідчого, тобто він повинен здійснювати вказані процесуальні дії і приймати рішення за наявності відповідних підстав.

Слідчий зобов’язаний:

* дотримуватися вимог Конституції України, Кримінально процесуального кодексу України та законів України під час досудового розслідування;
* забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК строків;
* виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;
* забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;
* не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень;
* не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості;
* у разі наявності підстав, передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 77 КПК], заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 80 КПК.
* забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:
# відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 статті 52 цього Кодексу] участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
# підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
# слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

== Відповідальність слідчого ==

Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 1 статті 40 КПК України] визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, '''відшкодовує держава за рахунок Державного бюджету України''' у випадках та в порядку, передбачених законом.

'''''Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 130 КПК] д'''''ержава, відшкодувавши шкоду''', завдану слідчим''', прокурором, '''застосовує право зворотної вимоги до цих осіб''' '''''у разі встановлення''''' в їх діях складу кримінального правопорушення '''за обвинувальним вироком''' суду, який набрав законної сили, або '''дисциплінарного проступку''' незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.

Тобто, для притягнення до матеріальної відповідальності слідчого, необхідно встановити:
* Факт відшкодування шкоди з боку держави;
* Наявність '''обвинувального вироку''' стосовно слідчого, прокурора або ж '''вчинення''' ним '''дисциплінарного проступку'''.

=== '''Алгоритм дій, щодо ініціювання притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності:''' ===
# Скарга на дії/бездіяльність слідчого до слідчого судді;
# Рішення суду про задоволення скарги;
# Службове розслідування;
# Дисциплінарне стягнення.

== Процесуальна незалежність слідчого ==

З метою забезпечення незалежності слідчого та всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження закон передбачає поняття «процесуальної самостійності слідчого» та гарантії її забезпечення. Так, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

== Контроль за діяльністю слідчого ==

У частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 1 статті 39 КПК України] законодавець визначив, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

'''''Керівник органу досудового розслідування уповноважений:'''''
# визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;
# відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;
# ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 ст. 36 КПК] України '''''прокурор''''' має право:
# доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
# скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
# ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
# погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
Отже, діяльність слідчого контролює ''керівник органу досудового розслідування уповноважений та прокурор.''
[[Категорія:Кримінальне право‎]]
[[Категорія:Кримінально-процесуальне право]]

Правовий статус слідчого

2019-07-01T10:41:09Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17 Наказ Міністерства внутрішніх справ від 06 липня 2017 року № 570 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України «Про національну поліцію»]

== Загальні положення ==

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (надалі – КПК)'''''слідчий''''' – службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом (КПК України), здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 Наказу Міністерства внутрішніх справ № 570 від 06.07.2017 р. "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України",] слідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Особливості статусу слідчого визначаються тим, що він, з одного боку, виступає посадовою особою відповідного правоохоронного органу, де є слідчі підрозділи, а з другого - учасником кримінального провадження, тобто процесуальною фігурою. Відповідно в організаційному розумінні статус слідчого може розглядатися як сукупність прав та обов'язків, а також вимог до слідчого як державного службовця, специфіка яких визначається законами України.

== Вимоги до посади слідчого ==
Загальними вимогами до слідчих усіх вище зазначених відомств є:
* громадянство України;
* наявність необхідних ділових і моральних якостей;
* вільне володіння українською мовою;
* наявність вищої юридичної освіти (на законодавчому рівні не врегульовано, але закріплено в деяких підзаконних нормативних актах);
* служба в Збройних Силах України або в ОВС;
* наявність знань основ правознавства, Конституції України, законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 «Про національну поліцію»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 «Про запобігання корупції»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексів України] тощо. 

Додаткові вимоги встановлюються з урахуванням специфіки роботи відповідних органів. 

Крім організаційного, слідчі мають процесуальний статус, який можна визначити як сукупність прав і обов'язків слідчого як учасника кримінального провадження з боку сторони обвинувачення, що є єдиним для всіх слідчих.
== Повноваження слідчого ==

Незалежно від відомчої належності, усі слідчі мають однакові процесуальні права та обов’язки, проводять розслідування в одному і тому самому процесуальному порядку

Так, слідчий уповноважений:

* починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК];
* проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК];
* доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
* звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
* повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
* за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
* приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 284 КПК];
* залучати захисника окрім обов'язкових підстав, в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
* здійснювати інші повноваження, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

У кримінальному провадженні слідчий може також здійснювати управлінську діяльність, якщо він призначений керівником органу досудового розслідування старшим слідчої групи.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.
Слідчий має право в порядку, передбаченому КПК України, доручати відповідним уповноваженим оперативним підрозділам поліції проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання.

Працівники поліції зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

== Обов’язки слідчого ==

Наведені в попередньому розділі права є одночасно й обов'язками слідчого, тобто він повинен здійснювати вказані процесуальні дії і приймати рішення за наявності відповідних підстав.

Слідчий зобов’язаний:

* дотримуватися вимог Конституції України, Кримінально процесуального кодексу України та законів України під час досудового розслідування;
* забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК строків;
* виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;
* забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;
* не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень;
* не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості;
* у разі наявності підстав, передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 77 КПК], заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 80 КПК.
* забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:
# відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 статті 52 цього Кодексу] участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
# підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
# слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

== Відповідальність слідчого ==

Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 1 статті 40 КПК України] визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, '''відшкодовує держава за рахунок Державного бюджету України''' у випадках та в порядку, передбачених законом.

'''''Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 130 КПК] д'''''ержава, відшкодувавши шкоду''', завдану слідчим''', прокурором, '''застосовує право зворотної вимоги до цих осіб''' '''''у разі встановлення''''' в їх діях складу кримінального правопорушення '''за обвинувальним вироком''' суду, який набрав законної сили, або '''дисциплінарного проступку''' незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.

Тобто, для притягнення до матеріальної відповідальності слідчого, необхідно встановити:
* Факт відшкодування шкоди з боку держави;
* Наявність '''обвинувального вироку''' стосовно слідчого, прокурора або ж '''вчинення''' ним '''дисциплінарного проступку'''.

=== '''Алгоритм дій, щодо ініціювання притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності:''' ===
# Скарга на дії/бездіяльність слідчого до слідчого судді;
# Рішення суду про задоволення скарги;
# Службове розслідування;
# Дисциплінарне стягнення.

== Процесуальна незалежність слідчого ==

З метою забезпечення незалежності слідчого та всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження закон передбачає поняття «процесуальної самостійності слідчого» та гарантії її забезпечення. Так, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

== Контроль за діяльністю слідчого ==

У частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 1 статті 39 КПК України] законодавець визначив, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

'''''Керівник органу досудового розслідування уповноважений:'''''
# визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;
# відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;
# ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 ст. 36 КПК] України '''''прокурор''''' має право:
# доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
# скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
# ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
# погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
Отже, діяльність слідчого контролює ''керівник органу досудового розслідування уповноважений та прокурор.''
[[Категорія:Кримінальне право‎]]
[[Категорія:Кримінально-процесуальне право]]

Правовий статус слідчого

2019-07-01T09:13:16Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17 Наказ Міністерства внутрішніх справ від 06 липня 2017 року № 570 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України «Про національну поліцію»]

== Загальні положення ==

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (надалі – КПК). '''''Слідчий''''' – службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом (КПК України), здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 Наказу Міністерства внутрішніх справ № 570 від 06.07.2017 р. "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України",] слідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Особливості статусу слідчого визначаються тим, що він, з одного боку, виступає посадовою особою відповідного правоохоронного органу, де є слідчі підрозділи, а з другого - учасником кримінального провадження, тобто процесуальною фігурою. Відповідно в організаційному розумінні статус слідчого може розглядатися як сукупність прав та обов'язків, а також вимог до слідчого як державного службовця, специфіка яких визначається законами України.

== Вимоги до посади слідчого ==
Загальними вимогами до слідчих усіх вище зазначених відомств є:
* громадянство України;
* наявність необхідних ділових і моральних якостей;
* вільне володіння українською мовою;
* наявність вищої юридичної освіти (на законодавчому рівні не врегульовано, але закріплено в деяких підзаконних нормативних актах);
* служба в Збройних Силах України або в ОВС;
* наявність знань основ правознавства, Конституції України, законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 «Про національну поліцію»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 «Про запобігання корупції»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексів України] тощо. 

Додаткові вимоги встановлюються з урахуванням специфіки роботи відповідних органів. 

Крім організаційного, слідчі мають процесуальний статус, який можна визначити як сукупність прав і обов'язків слідчого як учасника кримінального провадження з боку сторони обвинувачення, що є єдиним для всіх слідчих.
== Повноваження слідчого ==

Незалежно від відомчої належності, усі слідчі мають однакові процесуальні права та обов’язки, проводять розслідування в одному і тому самому процесуальному порядку

Так, слідчий уповноважений:

* починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК];
* проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК];
* доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
* звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
* повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
* за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
* приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 284 КПК];
* залучати захисника окрім обов'язкових підстав, в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
* здійснювати інші повноваження, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

У кримінальному провадженні слідчий може також здійснювати управлінську діяльність, якщо він призначений керівником органу досудового розслідування старшим слідчої групи.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.
Слідчий має право в порядку, передбаченому КПК України, доручати відповідним уповноваженим оперативним підрозділам поліції проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання.

Працівники поліції зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

== Обов’язки слідчого ==

Наведені в попередньому розділі права є одночасно й обов'язками слідчого, тобто він повинен здійснювати вказані процесуальні дії і приймати рішення за наявності відповідних підстав.

Слідчий зобов’язаний:

* дотримуватися вимог Конституції України, Кримінально процесуального кодексу України та законів України під час досудового розслідування;
* забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК строків;
* виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;
* забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;
* не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень;
* не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості;
* у разі наявності підстав, передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 77 КПК], заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 80 КПК.
* забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:
# відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 статті 52 цього Кодексу] участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
# підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
# слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

== Відповідальність слідчого ==

Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 1 статті 40 КПК України] визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, '''відшкодовує держава за рахунок Державного бюджету України''' у випадках та в порядку, передбачених законом.

'''''Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 130 КПК] д'''''ержава, відшкодувавши шкоду''', завдану слідчим''', прокурором, '''застосовує право зворотної вимоги до цих осіб''' '''''у разі встановлення''''' в їх діях складу кримінального правопорушення '''за обвинувальним вироком''' суду, який набрав законної сили, або '''дисциплінарного проступку''' незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.

Тобто, для притягнення до матеріальної відповідальності слідчого, необхідно встановити:
* Факт відшкодування шкоди з боку держави;
* Наявність '''обвинувального вироку''' стосовно слідчого, прокурора або ж '''вчинення''' ним '''дисциплінарного проступку'''.

=== '''Алгоритм дій, щодо ініціювання притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності:''' ===
# Скарга на дії/бездіяльність слідчого до слідчого судді;
# Рішення суду про задоволення скарги;
# Службове розслідування;
# Дисциплінарне стягнення.

== Процесуальна незалежність слідчого ==

З метою забезпечення незалежності слідчого та всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження закон передбачає поняття «процесуальної самостійності слідчого» та гарантії її забезпечення. Так, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

== Контроль за діяльністю слідчого ==

У частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 1 статті 39 КПК України] законодавець визначив, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

'''''Керівник органу досудового розслідування уповноважений:'''''
# визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;
# відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;
# ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 ст. 36 КПК] України '''''прокурор''''' має право:
# доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
# скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
# ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
# погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
Отже, діяльність слідчого контролює ''керівник органу досудового розслідування уповноважений та прокурор.''
[[Категорія:Кримінальне право‎]]
[[Категорія:Кримінально-процесуальне право]]

Правовий статус слідчого

2019-07-01T09:08:50Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17 Наказ Міністерства внутрішніх справ від 06 липня 2017 року № 570 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України «Про національну поліцію»]

== Загальні положення ==

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (надалі – КПК). '''''Слідчий''''' – службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом (КПК України), здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 Наказу Міністерства внутрішніх справ № 570 від 06.07.2017 р. "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України",] слідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Особливості статусу слідчого визначаються тим, що він, з одного боку, виступає посадовою особою відповідного правоохоронного органу, де є слідчі підрозділи, а з другого - учасником кримінального провадження, тобто процесуальною фігурою. Відповідно в організаційному розумінні статус слідчого може розглядатися як сукупність прав та обов'язків, а також вимог до слідчого як державного службовця, специфіка яких визначається законами України.

== Вимоги до посади слідчого ==
Загальними вимогами до слідчих усіх вище зазначених відомств є:
* громадянство України;
* наявність необхідних ділових і моральних якостей.
* вільне володіння українською мовою;
* наявність вищої юридичної освіти
* служба в Збройних Силах України або в ОВС;
* наявність знань основ правознавства, Конституції України, законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 «Про національну поліцію»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 «Про запобігання корупції»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексів України] тощо. 

Додаткові вимоги встановлюються з урахуванням специфіки роботи відповідних органів. 

Крім організаційного, слідчі мають процесуальний статус, який можна визначити як сукупність прав і обов'язків слідчого як учасника кримінального провадження з боку сторони обвинувачення, що є єдиним для всіх слідчих.
== Повноваження слідчого ==

Незалежно від відомчої належності, усі слідчі мають однакові процесуальні права та обов’язки, проводять розслідування в одному і тому самому процесуальному порядку

Так, слідчий уповноважений:

* починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК];
* проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК];
* доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
* звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
* повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
* за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
* приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 284 КПК];
* залучати захисника окрім обов'язкових підстав, в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
* здійснювати інші повноваження, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

У кримінальному провадженні слідчий може також здійснювати управлінську діяльність, якщо він призначений керівником органу досудового розслідування старшим слідчої групи.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.
Слідчий має право в порядку, передбаченому КПК України, доручати відповідним уповноваженим оперативним підрозділам поліції проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання.

Працівники поліції зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

== Обов’язки слідчого ==

Наведені в попередньому розділі права є одночасно й обов'язками слідчого, тобто він повинен здійснювати вказані процесуальні дії і приймати рішення за наявності відповідних підстав.

Слідчий зобов’язаний:

* дотримуватися вимог Конституції України, Кримінально процесуального кодексу України та законів України під час досудового розслідування;
* забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК строків;
* виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;
* забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;
* не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень;
* не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості;
* у разі наявності підстав, передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 77 КПК], заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 80 КПК.
* забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:
# відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 статті 52 цього Кодексу] участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
# підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
# слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

== Відповідальність слідчого ==

Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 1 статті 40 КПК України] визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, '''відшкодовує держава за рахунок Державного бюджету України''' у випадках та в порядку, передбачених законом.

'''''Відповідно до ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 130 КПК] д'''''ержава, відшкодувавши шкоду''', завдану слідчим''', прокурором, '''застосовує право зворотної вимоги до цих осіб''' '''''у разі встановлення''''' в їх діях складу кримінального правопорушення '''за обвинувальним вироком''' суду, який набрав законної сили, або '''дисциплінарного проступку''' незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.

Тобто, для притягнення до матеріальної відповідальності слідчого, необхідно встановити:
* Факт відшкодування шкоди з боку держави;
* Наявність '''обвинувального вироку''' стосовно слідчого, прокурора або ж '''вчинення''' ним '''дисциплінарного проступку'''.

=== '''Алгоритм дій, щодо ініціювання притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності:''' ===
# Скарга на дії/бездіяльність слідчого до слідчого судді;
# Рішення суду про задоволення скарги;
# Службове розслідування;
# Дисциплінарне стягнення.

== Процесуальна незалежність слідчого ==

З метою забезпечення незалежності слідчого та всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження закон передбачає поняття «процесуальної самостійності слідчого» та гарантії її забезпечення. Так, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

== Контроль за діяльністю слідчого ==

У частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 1 статті 39 КПК України] законодавець визначив, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

'''''Керівник органу досудового розслідування уповноважений:'''''
# визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;
# відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;
# ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n665 ст. 36 КПК] України '''''прокурор''''' має право:
# доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
# скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
# ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
# погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
Отже, діяльність слідчого контролює ''керівник органу досудового розслідування уповноважений та прокурор.''
[[Категорія:Кримінальне право‎]]
[[Категорія:Кримінально-процесуальне право]]

Дрібне хуліганство

2019-07-01T07:31:38Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]

== Опис суттєвих аспектів ==

Відповідно до ст.173 КУпАП до дрібного хуліганства відносять нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Іншими словами, дрібним хуліганством визнаються дії, що не мають ознак кримінально караного хуліганства.
* '''нецензурна лайка в громадських місцях;'''
Як вважає Д. М. Бахрах, нецензурна лайка - "це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності". У правовій літературі справедливо зазначається, що незалежно від того у зв'язку з якими обставинами особа висловлює своє роздратування у формі нецензурної лайки, вона скоює проступок, за який підлягає відповідальності в адміністративному порядку;
Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров'ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих. Воно, знижуює рівень людського спілкування та завдає моральної шкоди духовному стану суспільства, ображає людську гідність.
* '''образливе чіпляння до громадян;'''
Чіпляння - це докучлива поведінка, пов'язана з діями щодо ображання, які зневажають честь і гідність людини та утискають чию-небудь волю, причому у грубій розв'язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративний зрив головного убору, навмисне загороджування виходу або проходу, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, утримання дівчини з непристойною пропозицією та інші подібні дії. Для всіх подібних випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточуючих, прагнення нав'язати свою волю, а точніше - свавілля.
* '''інші подібні дії.'''
До поняття "інші подібні дії" слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як:
# насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком;
# безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів'я по телефону;
# співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей;
# вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів;
# гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час;
# публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях;
# поява у громадському місці в оголеному вигляді;
# самовільне без потреби зупинення комунального транспорту;
# нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту;
# неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не потягло тяжких наслідків;
# грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них;
# знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-не-будь майна у незначних розмірах;
# зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів;
# умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.

== Об’єкт ==
Об'єктом даного адміністративного проступку є '''''суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку'''''. 

'''Громадський порядок''' – це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а тож підприємств, установ та організацій.

== Суб’єкт ==
Суб'єктом адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство є '''''фізична осудна особа''''', що на момент скоєння правопорушення '''''досягла 16-річного віку'''''. 

За вчинення дрібного хуліганства '''''особи віком від 16 до 18 років''''' підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, що передбачено За вчинення дрібного хуліганства особи віком від 16 до 18 років підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, що передбачено ст. 13 КУпАП, з урахуванням заходів впливу, які можуть застосовуватися до неповнолітнього (ст. 241 КУпАП)., з урахуванням заходів впливу, які можуть застосовуватися до неповнолітнього (ст. 241 КУпАП).

== Об’єктивна сторона ==
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. 

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони правопорушення є місце його скоєння, а саме – громадське місце.

== Суб’єктивна сторона ==
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. 
Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне цього. 
Елементом суб’єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

== Відповідальність за вчинення дрібного хуліганства ==
Карається:
# накладанням штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (51-119грн.)
# громадськими роботами на строк від сорока до шістдесяти годин
# виправними роботами на строк від одного до двох місяців з відрахуванням 20% заробітку
# адміністративним арештом на строк до 15 діб.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]

Дрібне хуліганство

2019-07-01T07:12:29Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]

== Опис суттєвих аспектів ==

Відповідно до ст.173 КУпАП до дрібного хуліганства відносять нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Іншими словами, дрібним хуліганством визнаються дії, що не мають ознак кримінально караного хуліганства.
* '''нецензурна лайка в громадських місцях;'''
Як вважає Д. М. Бахрах, нецензурна лайка - "це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності". У правовій літературі справедливо зазначається, що незалежно від того у зв'язку з якими обставинами особа висловлює своє роздратування у формі нецензурної лайки, вона скоює проступок, за який підлягає відповідальності в адміністративному порядку;
Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров'ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих. Воно, знижуює рівень людського спілкування та завдає моральної шкоди духовному стану суспільства, ображає людську гідність.
* '''образливе чіпляння до громадян;'''
Чіпляння - це докучлива поведінка, пов'язана з діями щодо ображання, які зневажають честь і гідність людини та утискають чию-небудь волю, причому у грубій розв'язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративний зрив головного убору, навмисне загороджування виходу або проходу, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, утримання дівчини з непристойною пропозицією та інші подібні дії. Для всіх подібних випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточуючих, прагнення нав'язати свою волю, а точніше - свавілля.
* '''інші подібні дії.'''
До поняття "інші подібні дії" слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як:
# насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком;
# безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів'я по телефону;
# співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей;
# вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів;
# гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час;
# публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях;
# поява у громадському місці в оголеному вигляді;
# самовільне без потреби зупинення комунального транспорту;
# нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту;
# неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не потягло тяжких наслідків;
# грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них;
# знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-не-будь майна у незначних розмірах;
# зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів;
# умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.

== Об’єкт ==
Об'єктом даного адміністративного проступку є '''''суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку'''''. 

'''Громадський порядок''' – це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а тож підприємств, установ та організацій.

== Суб’єкт ==
Суб'єктом адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство є '''''фізична осудна особа''''', що на момент скоєння правопорушення '''''досягла 16-річного віку'''''

== Об’єктивна сторона ==
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. 

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони правопорушення є місце його скоєння, а саме – громадське місце.

== Суб’єктивна сторона ==
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. 
Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне цього. 
Елементом суб’єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

== Санкції ==
Карається:
# накладанням штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (51-119грн.)
# громадськими роботами на строк від сорока до шістдесяти годин
# виправними роботами на строк від одного до двох місяців з відрахуванням 20% заробітку
# адміністративним арештом на строк до 15 діб.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]

Поновлення на роботі осіб, звільнених за скороченням чисельності або штату

2019-07-01T06:48:23Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.1992р. № 9] 

== Підсудність ==

* позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання;
* позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцем знаходженням;
* позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача;

== Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду ==
У справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. 

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. 

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 КЗпПУ, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

== Розмір ставки судового збору ==

Від сплати судового збору звільняються:
позивачі — ''працівники та службовці'' — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
'''Позивач:''' 

працівник, звільнений з роботи, якщо він вважає таке звільнення незаконним. 

'''Відповідач:''' 

власник або уповноважений ним керівник організації.

== Предмет доказування ==

* чи було проведено насправді скорочення чисельності або штату працівників;
* чи дотримані норми трудового законодавства, що регулюють порядок звільнення працівника;
* чи отримана згода виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник;
* чи приймалися адміністрацією заходи для переведення працівника з його згоди на іншу роботу, відповідну роду його діяльності;
* чи були на момент звільнення фактично зайняті робочі місця і штатні одиниці, чи були вакантні посади і якщо були, то які;
* чи був працівник своєчасно попереджений під розписку про його звільнення з посади у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників;
* чи володіла звільнена особа переважним правом на залишення на роботі. 

== Приблизний перелік необхідних доказів ==

* копія наказу про прийом позивача на роботу (виписка з наказу про прийом на роботу);
* копія наказу про звільнення позивача з роботи (виписка з наказу про звільнення позивача з роботи);
* штатний розклад на момент звільнення і після звільнення позивача;
* копія постанови профспілкового комітету про згоду на розірвання з позивачем трудового договору (контракту);
* письмове попередження про майбутнє скорочення чисельності або штату;
* докази наявності у позивача переважного права на залишення на роботі в порівнянні з іншими, що залишилися на роботі, працівниками;
* довідка про тривалість трудового стажу (копія трудової книжки);
* виробнича характеристика позивача;
* докази, що підтверджують відмову позивача від переведення на іншу роботу;
* докази відсутності у відповідача можливості перевести позивача на іншу роботу;
* довідка про середню заробітну плату позивача. 

== Зміст судових рішень про поновлення ==
* У випадку вирішення спору на користь незаконно звільненого працівника суд приймає такі рішення:
* скасувати наказ про звільнення;
* поновити на роботі;
* стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу;
* стягнути моральну шкоду;
* стягнути з відповідача судовий збір;
* про термін виконання рішення.

== Виконання судових рішень ==
Суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
[[Категорія:Трудове право]]

Порядок користування прибудинковою територією багатоквартирного будинку

2019-06-27T12:55:51Z

Olha.pravosud: Додано розділ: "До складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити"

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2866-14?nreg=2866-14&find=1&text=%EF%F0%E8%E1%F3%E4%E8%ED%EA&x=0&y=0 Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій"]

== Поняття "прибудинкова територія ==
'''''Прибудинкова територія''''' — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. 
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] прибудинкові території багатоквартирних будинків відносяться до земель житлової та громадської забудови. 
Земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, належать до земель житлової та громадської забудови. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (стаття 38 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).

== До складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити (у разі наявності) ==
* вимощення навколо житлового будинку;
* смуга озеленення вздовж стін житлового будинку, місцевий проїзд, тротуар та смуга вздовж фасаду без входів, яка забезпечує проїзд пожежних машин;
* майданчики, які призначені для обслуговування мешканців тільки цього будинку, для відпочинку біля входів в житловий будинок, для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, відпочинку населення, занять фізкультурою, а також території зелених насаджень, пішохідні доріжки, що сполучують вказані майданчики між собою;
* майданчики для сміттєзбірників;
* майданчики для господарських будівель та споруд;
* спеціально обладнані майданчики для паркування автомобілів, що належать мешканцям будинку;
* в’їзди та виїзди підземних гаражів і автостоянок (у разі їх наявності).

== Право власності/користування прибудинковою територією ==
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Крім цього, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. 
У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку. 
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. 
У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку (частина друга статті 89 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]). Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. 
Прибудинкова територія може перебувати у ''власності'', у ''постійному або тимчасовому користуванні'' певних суб'єктів.

== Суб'єкти права власності на прибудинкову територію ==
Суб'єктами права власності на прибудинкову територію можуть бути: 
→ територіальні громади - на землі комунальної власності; 
→ держава - на землі державної власності; 
→ об'єднання власників багатоквартирного будинку.

== Особливості володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій розташована прибудинковою територією ==
Відповідно до ст. 88 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку. 
''Договір про спільну часткову власність'' на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. 
В тому разі, коли у багатоквартирному будинку приватизована частина квартир, суб'єктами договору є власники приватизованих квартир та власник прибудинкової території. Якщо в багатоквартирному будинку приватизовані всі квартири, то договір про спільну часткову власність на земельну ділянку має укладатись між співвласниками багатоквартирного будинку. Крім того, у багатоквартирному будинку, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, функції такого договору може виконувати статут об'єднання, який має містити умови утримання та правила використання власниками - членами об'єднання прибудинкової території. А всі інші співвласники мають укладати договори з об'єднанням про порядок користування прибудинковою територією та її утримання. 
Учасник спільної часткової власності на прибудинкову територію не має права вимагати виділення належної йому частки зі складу прибудинкової території і не має права на компенсацію за свою частку. Також він не має права на отримання в його володіння та користування частини спільної земельної ділянки. Частка співвласника у праві власності на прибудинкову територію відчужується у такому ж порядку, як і його частка у спільному майні багатоквартирного будинку. Тобто, по-перше, під час продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники не мають переважного права купівлі частки; по-друге, частка у праві власності на прибудинкову територію не може бути самостійним предметом цивільного обігу й відчужується тільки разом із житловим чи нежитловим приміщенням.

[[Категорія: Житлове право]]

Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки

2019-04-02T13:22:12Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0089-17 Наказ Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610 «Про затвердження форми Заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи»]

== Хто є внутрішньо переміщеною особою? ==
'''Внутрішньо переміщена особа (ВПО)''' – це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (частина перша статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

== Облік ВПО ==
'''''Факт внутрішнього переміщення''''' підтверджується ДОВІДКОЮ про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF Додаток до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 352)] . 

Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

== Отримання довідки ==
=== Куди звернутися? ===
Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.
.
=== Хто має право звернутися для отримання довідки? ===
Заява подається внутрішньо переміщеною особою (в тому числі неповнолітніми дітьми – вік 14-18 років) особисто, а малолітніми дітьми (до 14 років), недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника.

==== Взяття на облік дитини (внутрішньо переміщеної особи) ====
Заяву про взяття на облік малолітньої дитини від її імені подає: 
* законний представник; 
* родич (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат або сестра, тітка, дядько) або вітчим, мачуха, в яких проживає (перебуває) дитина, що прибула без супроводження законного представника; 
* представник органу опіки та піклування за місцем перебування дитини (у разі відсутності законного представника та родича).

Заяву про взяття на облік малолітньої дитини, яка є дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, для отримання довідки подає від її імені: 
* законний представник (один з опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів) - у разі влаштування в сім'ю громадян під опіку, піклування, прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу; 
* керівник дитячого закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту - у разі влаштування дитини до такого закладу на повне державне забезпечення.

=== Перелік необхідних документів: ===
# документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини (далі – документ, що посвідчує особу); 
# документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (''за необхідності''); 
# документи, що підтверджують родинні стосунки між дитиною і заявником (якщо від імені малолітньої дитини звертається родич, або вітчим, мачуха, в яких проживає (перебуває) дитина, що прибула без супроводження законного представника); 
# документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування або керівника дитячого закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту дітей, у якому дитина перебуває на повному державному забезпеченні, та документ, що підтверджує факт зарахування дитини до цього закладу (''за необхідності''); 
# заява про взяття на облік ВПО; 
# докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (у випадку відсутності в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення).

Що може бути доказом, що підтверджує факт проживання на відповідній території? 
Військовий квиток з відомостями про проходження військової служби; трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документи про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо.

=== Заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: ===
# прізвище, ім'я та по батькові;
# громадянство;
# дата та місце народження;
# стать;
# відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності);
# відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та інших осіб (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат або сестра, тітка, дядько) або вітчим, мачуха, в яких проживає (перебуває) дитина, яка прибула без законних представників);
# відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання;
# адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону;
# обставини, що спричинили внутрішнє переміщення;
# повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах;
# відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби;
# відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації;
# відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу);
# відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

''Форма заяви про взяття на облік'' затверджено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0089-17 наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610 «Про затвердження форми Заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи»].

=== Строк розгляду питання ===
{| class="wikitable"
|-
| За наявності в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення. ||Довідка про взяття на облік або про відмову у її видачі видається '''в день подання заяви.'''
|-
| У разі відсутності в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення. || Рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік ВПО або про відмову у її видачі розглядається уповноваженою особою '''протягом 15 робочих днів.'''
|}

'''Увага!'''
Довідка видається безоплатно за встановленою формою, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.
Довідка діє безстроково. 

Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". 
Довідка, видана до 20 червня 2016 року, у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, підлягала перереєстрації до 20 липня 2016 року.

== Підстави для відмови у видачі довідки ==
Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо: 
* відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; 
* у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 
* заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення; 
* у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення; 
* докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
'''Рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF Постанова КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509 про облік внутрішньо переміщених осіб]''' 

== Підстави для скасування дії довідки ==
Підставою для скасування дії довідки є обставини, за яких ВПО: 
* подала заяву про відмову від довідки; 
* скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 
* повернулася до покинутого місця постійного проживання; 
* виїхала на постійне місце проживання за кордон; 
* подала завідомо недостовірні відомості (стаття 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається ВПО '''протягом трьох днів''' з дня прийняття такого рішення.

== Порядок оскарження рішення про відмову у видачі довідки==
Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з’явилися підстави для взяття на облік як ВПО, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96 суду].

== Втрата/псування довідки ==
У разі втрати або псування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи замість неї безоплатно видається дублікат.

== Дія довідки у випадку зміни місця проживання ВПО ==
У разі зміни місця проживання заявник звертається за видачею довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається.

[[Категорія: Особисті немайнові права фізичної особи]] [[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]] [[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]] [[Категорія: Органи місцевого самоврядування]] [[Категорія: Суди]]

Індексація грошових доходів населення та відповідальність за її невиплату

2019-04-01T13:05:02Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1482152457254658 Кодекс України про адміністративні правопорушення ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-п Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078]

== Що таке індексація? ==
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. 

Індексація є державною соціальною гарантією, яка встановлюється з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. 

Правові, економічні й організаційні основи підтримання купівельної спроможності громадян при зростанні цін визначено Законом про індексацію. 

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком № 1078, норми якого поширюються на всі підприємства, установи й організації незалежно від форм власності та господарювання, а також на фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

== Хто проводить індексацію? ==
Індексацію грошових доходів громадян зобов’язані проводити всі підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичні особи - підприємці, які використовують працю найманих працівників.

== Коли необхідно проводити індексацію? ==
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%. 

Підвищення грошових доходів населення у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. 

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбувається таке підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації.
У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1, або 100%.
Індексація грошових доходів, отриманих громадянами у базовому місяці, тобто у місяці підвищення грошового доходу, не проводиться.Для проведення подальшої індексації з наступного за базовим місяця здійснюється нове обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком до перевищення порога індексації. 

Якщо грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. 

Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв’язку з розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовимпід час обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу)).
== Які доходи підлягають індексації? ==
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. 

'''Оплата праці у грошовому виразі, яка включає:'''

— оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками,
 
— доплати,
 
— надбавки,
 
— премії,
 
— гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством,
 
— інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

'''Пенсії з урахуванням (крім тих, які зазначені у п. 3 Порядку):'''

— надбавок,
 
— доплат,
 
— підвищень до пенсії,
 
— додаткової пенсії,
 
— цільової грошової допомоги на прожиття,
 
— пенсії за особливі заслуги перед Україною;
 
— щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії

'''Стипендії'''

'''Соціальні виплати:'''

— допомога по безробіттю,
 
— матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного,
 
— щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим),
 
— щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,
 
— страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності.

'''Грошове забезпечення військово-службовців,''' осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

'''Суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я''', а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника

== Які доходи не підлягають індексації? ==
'''Виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати''':

— оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;
 
— допомога по тимчасовій непрацездатності;
 
— виплати, що зберігаються за працівником за час службового відрядження;
 
— виплати, що зберігаються за працівником за час щорічної та додаткової відпустки та ін.

'''Доходи громадян:'''

— від здачі в оренду майна,
 
— від акцій та інших цінних паперів,
 
— ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарства,
 
— підприємницької діяльності, яка є для громадян джерелом грошових доходів від власності.

'''Державна соціальна допомога:'''

— малозабезпеченим сім’ям,
 
— на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням,
 
— на дітей одиноким матерям,
 
— по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

'''Разові виплати:'''

— цільова разова матеріальна допомога,
 
— одноразова допомога при виході на пенсію,
 
— суми соціальних пільг,
 
— компенсації (крім виплат, визначених п. 2 Порядку №1078),
 
— винагорода за підсумками роботи за рік тощо.

'''Виплат відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування:'''

— допомога у зв’язку з вагітністю та пологами,
 
— допомога при народженні дитини,
 
— допомога на поховання,
 
— одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності,
 
— одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

== Відповідальність за ненарахування та невиплату індексації ==
Норми та гарантії в оплаті праці, встановлені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр ст. 12 Закону №108], є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці. Індексація зарплати належить до мінімальних державних гарантій з оплати праці.
Невиконання роботодавцем обов’язку щодо індексації зарплати є недотриманням мінімальних гарантій в оплаті праці. Фінансові санкції до роботодавця за непроведення індексації застосовують органи Держпраці.
Якщо роботодавець не нараховує індексацію зарплати, його можуть притягти до відповідальності:

{| class="wikitable"
|-
! Види відповідальності !! Підстави притягнення до відповідальності
|-
| Фінансова відповідальність || Якщо роботодавець не індексує зарплату своїх співробітників, йому загрожує штраф за недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/stru#Stru ст. 265 КЗпП] – 10 мінімальних зарплат (МЗП) за кожного працівника, стосовно якого допущено порушення. 

Факт порушення може бути встановлений під час інспекційного відвідування суб’єкта господарювання. У такому разі складається акт про виявлення у СГ ознак порушення законодавства про працю. Протягом 10 днів із дати складення акта орган Держпраці повинен прийняти рішення про розгляд справи про накладення штрафу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509-2013-п п. 3 Порядку №509]). 

Суб’єкт господарювання, стосовно якого розглядатиметься справа, повинен бути повідомлений за 5 днів до дати розгляду. Розглядати справу без участі СГ не можна, якщо він не був проінформований належним чином і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду.
|-
| Адміністративна відповідальність||За ненарахування індексації зарплати передбачена адміністративна відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 41 КУпАП]. Проте органи Держпраці не накладають штрафи за цією статтею, а тільки складають протоколи про таке правопорушення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 255 КУпАП]). А розглядає такі справи виключно суд ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 221 КУпАП]). 

Підставою для притягнення до відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 41 КУпАП] може бути як непроведення індексації зовсім, так і її несвоєчасне проведення; проведення з порушенням Порядку №1078 тощо. Адже всі ці порушення підпадають під поняття «Інші порушення вимог законодавства про працю».
Штраф за такі порушення становить:
* від 30 до 100 НМДГ (ст. 41 КУпАП);
* від 100 до 300 НМДГ – якщо вищезгадані порушення скоєні цією ж особою повторно протягом року після притягнення до адміністративної відповідальності або стосовно неповнолітнього працівника, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінюють, що виховують дитину до 14 років або дитину-інваліда (ст. 41 КУпАП). Штрафи за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 41 КУпАП] накладаються на посадових осіб підприємства (як правило, на директора, головного бухгалтера) або на роботодавця-підприємця.
Для застосування адміністративних штрафів установлено строк давності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 38 КУпАП]):
* за разовими порушеннями – 3 місяці з моменту їх скоєння;
* за правопорушеннями, що тривають, – 3 місяці з моменту їх виявлення.
|-
| Кримінальна відповідальність || Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 1 ст. 175 ККУ] передбачена відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати (а отже, й індексації) більше ніж за один місяць, якщо таке порушення скоєне умисно керівником юрособи або роботодавцем-підприємцем.
Санкції за цей злочин можуть бути такими:
* штраф від 500 до 1 000 НМДГ;
* виправні роботи на строк до двох років;
* позбавлення волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Роботодавець звільняється від відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності він погасив заборгованість з виплати зарплати (у т. ч. індексації) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 175 ККУ]).
|}

'''Увага!''' Колишній працівник може стягнути через суд суму індексації зарплати, якщо з ним із запізненням розрахувалися при звільненні.
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 233 КЗпП] у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком. А несвоєчасний розрахунок із працівником при звільненні вважається порушенням законодавства про оплату праці. Ця норма поширюється і на випадки стягнення індексації зарплати, яка є складовою зарплати.

== Строки звернення до суду ==
Строки звернення до суду для вирішення трудових спорів визначаються у ст. 233 КЗпПУ. Згідно з ч. 1 даної статті, працівник може безпосередньо звернутися з відповідною заявою до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а стосовно справ про звільнення – у місячний термін із дня отримання копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю], у разі порушення законодавства про оплату праці, людина має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати без обмеження будь-яким терміном.

[[Категорія: Оплата праці]]

Індексація грошових доходів населення та відповідальність за її невиплату

2019-04-01T08:15:30Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1482152457254658 Кодекс України про адміністративні правопорушення ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-п Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078]

== Що таке індексація? ==
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

== Хто проводить індексацію? ==
Індексацію грошових доходів громадян зобов’язані проводити всі підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичні особи - підприємці, які використовують працю найманих працівників.

== Коли необхідно проводити індексацію? ==
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
Підвищення грошових доходів населення у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

== Які доходи підлягають індексації? ==
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. 

'''Оплата праці у грошовому виразі, яка включає:'''

— оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками,
 
— доплати,
 
— надбавки,
 
— премії,
 
— гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством,
 
— інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

'''Пенсії з урахуванням (крім тих, які зазначені у п. 3 Порядку):'''

— надбавок,
 
— доплат,
 
— підвищень до пенсії,
 
— додаткової пенсії,
 
— цільової грошової допомоги на прожиття,
 
— пенсії за особливі заслуги перед Україною;
 
— щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії

'''Стипендії'''

'''Соціальні виплати:'''

— допомога по безробіттю,
 
— матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного,
 
— щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим),
 
— щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,
 
— страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності.

'''Грошове забезпечення військово-службовців,''' осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

'''Суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я''', а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника

== Які доходи не підлягають індексації? ==
'''Виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати''':

— оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;
 
— допомога по тимчасовій непрацездатності;
 
— виплати, що зберігаються за працівником за час службового відрядження;
 
— виплати, що зберігаються за працівником за час щорічної та додаткової відпустки та ін.

'''Доходи громадян:'''

— від здачі в оренду майна,
 
— від акцій та інших цінних паперів,
 
— ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарства,
 
— підприємницької діяльності, яка є для громадян джерелом грошових доходів від власності.

'''Державна соціальна допомога:'''

— малозабезпеченим сім’ям,
 
— на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням,
 
— на дітей одиноким матерям,
 
— по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

'''Разові виплати:'''

— цільова разова матеріальна допомога,
 
— одноразова допомога при виході на пенсію,
 
— суми соціальних пільг,
 
— компенсації (крім виплат, визначених п. 2 Порядку №1078),
 
— винагорода за підсумками роботи за рік тощо.

'''Виплат відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування:'''

— допомога у зв’язку з вагітністю та пологами,
 
— допомога при народженні дитини,
 
— допомога на поховання,
 
— одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності,
 
— одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

== Відповідальність за ненарахування та невиплату індексації ==
Норми та гарантії в оплаті праці, встановлені у КЗпП та ч. 1 ст. 12 Закону №108, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці. Індексація зарплати належить до мінімальних державних гарантій з оплати праці.
Невиконання роботодавцем обов’язку щодо індексації зарплати є недотриманням мінімальних гарантій в оплаті праці. Фінансові санкції до роботодавця за непроведення індексації застосовують органи Держпраці.
Якщо роботодавець не нараховує індексацію зарплати, його можуть притягти до відповідальності:

{| class="wikitable"
|-
! Види відповідальності !! Підстави притягнення до відповідальності
|-
| Фінансова відповідальність || Якщо роботодавець не індексує зарплату своїх співробітників, йому загрожує штраф за недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, передбачений ст. 265 КЗпП – 10 мінімальних зарплат (МЗП) за кожного працівника, стосовно якого допущено порушення. 

Факт порушення може бути встановлений під час інспекційного відвідування суб’єкта господарювання. У такому разі складається акт про виявлення у СГ ознак порушення законодавства про працю. Протягом 10 днів із дати складення акта орган Держпраці повинен прийняти рішення про розгляд справи про накладення штрафу (п. 3 Порядку №509). 

Суб’єкт господарювання, стосовно якого розглядатиметься справа, повинен бути повідомлений за 5 днів до дати розгляду. Розглядати справу без участі СГ не можна, якщо він не був проінформований належним чином і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду.
|-
| Адміністративна відповідальність||За ненарахування індексації зарплати передбачена адміністративна відповідальність за ст. 41 КУпАП. Проте органи Держпраці не накладають штрафи за цією статтею, а тільки складають протоколи про таке правопорушення (ст. 255 КУпАП). А розглядає такі справи виключно суд (ст. 221 КУпАП). 

Підставою для притягнення до відповідальності за ст. 41 КУпАП може бути як непроведення індексації зовсім, так і її несвоєчасне проведення; проведення з порушенням Порядку №1078 тощо. Адже всі ці порушення підпадають під поняття «Інші порушення вимог законодавства про працю».
Штраф за такі порушення становить:
* від 30 до 100 НМДГ (ст. 41 КУпАП);
* від 100 до 300 НМДГ – якщо вищезгадані порушення скоєні цією ж особою повторно протягом року після притягнення до адміністративної відповідальності або стосовно неповнолітнього працівника, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінюють, що виховують дитину до 14 років або дитину-інваліда (ст. 41 КУпАП). Штрафи за ст. 41 КУпАП накладаються на посадових осіб підприємства (як правило, на директора, головного бухгалтера) або на роботодавця-підприємця.
Для застосування адміністративних штрафів установлено строк давності (ст. 38 КУпАП):
* за разовими порушеннями – 3 місяці з моменту їх скоєння;
* за правопорушеннями, що тривають, – 3 місяці з моменту їх виявлення.
|-
| Кримінальна відповідальність || Частиною 1 ст. 175 ККУ передбачена відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати (а отже, й індексації) більше ніж за один місяць, якщо таке порушення скоєне умисно керівником юрособи або роботодавцем-підприємцем.
Санкції за цей злочин можуть бути такими:
* штраф від 500 до 1 000 НМДГ;
* виправні роботи на строк до двох років;
* позбавлення волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Роботодавець звільняється від відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності він погасив заборгованість з виплати зарплати (у т. ч. індексації) (ч. 3 ст. 175 ККУ).
|}

'''Увага!''' Колишній працівник може стягнути через суд суму індексації зарплати, якщо з ним із запізненням розрахувалися при звільненні.
Згідно зі ст. 233 КЗпП у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком. А несвоєчасний розрахунок із працівником при звільненні вважається порушенням законодавства про оплату праці. Ця норма поширюється і на випадки стягнення індексації зарплати, яка є складовою зарплати.

== Строки звернення до суду ==
Строки звернення до суду для вирішення трудових спорів визначаються у ст. 233 КЗпПУ. Згідно з ч. 1 даної статті, працівник може безпосередньо звернутися з відповідною заявою до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а стосовно справ про звільнення – у місячний термін із дня отримання копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки. Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю, у разі порушення законодавства про оплату праці, людина має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати без обмеження будь-яким терміном.

[[Категорія: Оплата праці]]

Права пасажира на компенсацію у разі відмови у перевезенні, скасуванні чи тривалої затримки авіарейсів

2019-03-26T12:27:49Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряний кодекс України від 19 травня 2011 року № 3393-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу"] затверджені наказом Державної авіаційної служби України № 1239 від 26.11.2018 року

== Порядок застосування компенсації ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] посідає центральне місце у регулюванні відносин перевезення, тому всі норми, які містяться в інших законодавчих і нормативних актах, зокрема, норми і [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України] мають йому відповідати, за винятком тих випадків, коли Цивільним кодексом передбачено можливість врегулювання перевізних відносин законом по-іншому. 

Права пасажира на компенсацію та порядок виплати у разі відмови у перевезенні, скасуванні чи тривалої затримки авіарейсів закріплені в розділі ХІІІ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України.]

Положення цього розділу застосовуються до пасажирів (регулярних та чартерних рейсів), яким відмовлено у перевезенні проти їхньої волі або рейс яких скасовано чи затримано, за умови, що пасажир має підтверджене бронювання на відповідний рейс та присутній для проходження реєстрації у час, що передбачений правилами авіаперевізника та письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або, якщо час реєстрації не зазначено, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення, чи забронював рейс, який затримано/перенесено авіаперевізником або фрахтувальником повітряного судна (туроператором) на інший рейс незалежно від причин затримки/перенесення. 

Положення цього розділу не застосовуються до пасажирів, які подорожують безплатно або за зменшеною вартістю, яка безпосередньо або опосередковано не доступна іншим пасажирам, однак ці положення застосовуються до пасажирів, яким видано квитки згідно з програмою авіаперевізника для пасажирів, які часто літають (програмою лояльності). 

Якщо авіаперевізник виплачує компенсацію або надає послуги, передбачені цим розділом, жодне положення цього розділу не може тлумачитися як таке, що обмежує право перевізника вимагати компенсації у порядку регресу від будь-якої особи, включаючи третіх осіб, зокрема за вимогами про відшкодування туристичним оператором або іншою особою, з якою перевізник уклав договір. Відповідно жодне положення цього розділу не може тлумачитися як таке, що обмежує право туристичного оператора або третіх осіб, інших, ніж пасажир, з якими перевізник уклав договір, вимагати відшкодування або компенсації від перевізника згідно із законодавством. 

== Компенсація у разі відмови у перевезенні ==

Згідно ст. 104 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України] у разі якщо авіаперевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс, він зобов'язаний провести опитування з метою виявлення пасажирів, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який за власним бажанням відмовляється від посадки на рейс, та перевізником винагороду. 

Крім виплати винагороди, авіаперевізник зобов'язаний запропонувати пасажиру на вибір: 

# відшкодування впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості;
# зміну маршруту, яка здійснюється за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення - за першої можливості або у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності вільних місць. 

Перевезення пасажира з аеропорту, де сталася відмова у перевезенні, до аеропорту, з якого починається запропонований перевізником альтернативний маршрут, та від аеропорту альтернативної посадки до аеропорту, куди пасажир мав прибути рейсом, на який йому відмовлено у перевезенні, здійснюється за рахунок перевізника. 

Якщо пасажирів, які б виявили бажання відмовитися від подорожі цим рейсом, не виявлено або їх кількість є недостатньою, перевізник має право відмовити пасажиру у перевезенні проти його волі. 

Якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах: 

'''250 євро''' - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

'''400 євро''' - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

'''600 євро''' - для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів. 

Під час визначення відстані за основу береться останній пункт, у якому відмова від перевезення або невиконання рейсу, який було раніше заплановано та на який заброньовано принаймні одне місце, створить затримку прибуття пасажирів у запланований час. 

Перевізник має право зменшити розмір компенсації на 50 відсотків, якщо пасажиру пропонується заміна маршруту перевезення до його пункту призначення альтернативними рейсами, час прибуття яких не перевищує запланованого: 

'''''на дві години''''' - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

'''''на три години''''' - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

'''''на чотири години''''' - для рейсів, не зазначених у абзацах другому та третьому цієї частини. 

Відстань, зазначена в цій частині цієї статті, вимірюється за методом ортодромічної відстані маршруту. 

Виплата компенсації не звільняє перевізника від обов'язку запропонувати пасажиру на вибір послуги та відшкодування витрат. 
== Компенсація пасажирам у разі скасування авіарейсу ==

У відповідності до ст. 105 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України]
Пасажир має право на компенсацію, якщо його не поінформовано про скасування рейсу: 
* щонайменше за два тижні до запланованого часу відправлення;
* у період не більше ніж за два тижні і не менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за дві години до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через чотири години після запланованого часу прибуття;
* менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за годину до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через дві години після запланованого часу прибуття. 

Авіаперевізник, скасовуючи або затримуючи рейс, повинен надавати пасажирам на їх запит пояснення щодо підстав скасування чи затримки рейсу. У разі необхідності забезпечення своєчасної пересадки трансферних пасажирів на стикувальні рейси перевізник за першої можливості повинен запропонувати їм альтернативні маршрути перевезення. 

Перевізник не зобов'язаний виплачувати компенсацію, якщо він може надати підтвердження того, що причиною скасування рейсу була дія непереборної сили або надзвичайна ситуація, якій не можна було запобігти, навіть якби було вжито усіх заходів. 

Доведення факту інформування пасажира про правила та умови перевезення, порядок бронювання місць на рейсах, тарифи, такси (збори), про розклад та строки виконання рейсу покладається на авіаперевізника, його агента з продажу, туристичного оператора та інших уповноважених організацій за місцем укладання договору повітряного перевезення. 

У разі скасування рейсу авіаперевізником та продовження пасажиром подорожі іншим рейсом (рейсами) або за іншим маршрутом пасажирам має бути безплатно запропоновано та забезпечено: 

* харчування та прохолодні напої відповідно до часу очікування нового рейсу;
* місця в готелі у разі, якщо пасажири змушені чекати на відправлення впродовж однієї або більше ночей чи якщо час додаткового очікування відправлення більший, ніж передбачалося;
* наземний трансфер за маршрутом аеропорт - готель - аеропорт;
* два телефонні дзвінки або телекс-, факс-повідомлення, або повідомлення електронною поштою, якщо для цього є технічні умови аеропорту. 

Авіаперевізник зобов'язаний приділяти особливу увагу потребам пасажирів з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів), та осіб, які їх супроводжують, а також потребам дітей без супроводу дорослих. 
== Компенсація пасажиру у разі затримки рейсу ==
Авіаперевізник повинен надати пасажирам сприяння, передбачене пунктами 1 і 4 частини п'ятої статті 105 цього Кодексу, у разі затримки рейсу: 

'''до двох годин''' - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

'''до трьох годин''' - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

'''на чотири години і більше від запланованого часу відправлення''' - для інших рейсів. 

Якщо виконання затриманого рейсу відкладається на день, наступний за днем його виконання, передбаченим розкладом і зазначеним у квитку, перевізник повинен надати пасажирам номери у готелі, харчування та забезпечити трансфер за маршрутом аеропорт - готель - аеропорт. 

Якщо затримка рейсу перевищує п'ять годин, пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України]. 

== Компенсація пасажирам за зміну класу обслуговування ==

Авіаперевізник не має права вимагати будь-якої додаткової плати, якщо він розміщує пасажира у класі, вищому за зазначений у квитку. 

Якщо авіаперевізник розміщує пасажира у класі, нижчому за зазначений у квитку, то він впродовж семи днів повинен відшкодувати пасажиру:
* 30 відсотків тарифу - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;
* 50 відсотків тарифу - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;
* 75 відсотків тарифу - для інших рейсів.
Компенсація за розміщення пасажира у класі, нижчому за той, що зазначений у його квитку, розраховується за сегмент, у якому здійснено пониження у класі обслуговування, методом прорейтового розподілу.

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Оформлення права на спадщину

2019-03-22T11:56:13Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»].
== Види спадкування ==
* за законом;
* за заповітом.
Заповіт про спадщину – це письмовий документ на спадщину, який містить розпорядження людини на випадок смерті щодо належного їй майна, майнових прав. Заповіт обов’язково підлягає посвідченню нотаріусом і один екземпляр залишається в нотаріальній справі. 

За відсутності заповіту або якщо заповіт стосується лише частини спадщини, а не всього майна, відбувається спадкування за законом в порядку черговості.

== Що входить у спадщину ==

У спадщину входять майно і майнові права, що належали померлій людині, за винятком:

* Прав, пов’язаних з членством в юридичних особах (якщо інше не прописано в статуті);
* Права на відшкодування шкоди, яку було завдано спадкодавцеві до смерті;
* Права на аліменти, пенсії, допомогу, інші виплати. Тільки якщо суми зазначених виплат були перераховані на рахунок померлого до його смерті, спадкоємці мають право на їх отримання;
* Особистих немайнових прав (наприклад, авторське право);
* Інших прав та обов’язків, які були нерозривно пов’язані з померлим і не можуть бути передані іншим особам. Переліку таких прав і обов’язків в законодавстві немає. 

Важливим є те, що крім майна і прав, спадкоємці, які приймають спадщину, приймають також і борги померлого спадкодавця. Відмовитися від боргів і прийняти тільки права не можна.

== Куди подається заява про прийняття спадщини ==
Незалежно від того, чи ви є спадкоємцем за законом або за заповітом, для прийняття спадщини у встановлений законодавством термін потрібно подати заяву нотаріусу, в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування. Оформити спадщину можна як у державного, так і приватного нотаріуса, '''за місцем відкриття спадщини'''. 

Право на спадщину відкривається за останнім місцем проживання померлого (населений пункт) або ж якщо воно невідоме – за місцезнаходженням нерухомого майна (його основної частини). Тобто, для того, щоб вступити у спадщину, ви можете звернутися до будь-якого нотаріуса в тому населеному пункті, де був зареєстрований (прописаний) померлий або ж де знаходиться його майно.

== Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину ==

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1296 ЦКУ]).

== Строк видачі свідоцтва про право на спадщину ==
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1298 ЦКУ]).

== Якщо пропущено строк для прийняття спадщини ==
У разі пропуску строку для прийняття спадщини можна вирішити цю проблему двома шляхами.
# якщо є інші спадкоємці, які прийняли спадщину, і вони не заперечують проти вашого вступу в спадщину, то за наявності їх письмової згоди ви подаєте нотаріусу заяву.
# якщо інші спадкоємці заперечують або їх немає, то нотаріус відмовить в оформленні спадщини. У такому випадку строк прийняття спадщини доведеться продовжувати в судовому порядку. При зверненні до суду з заявою необхідно пояснити, чому термін був пропущений. Суд продовжує строки, які були пропущені з поважних причин.

== Які причини пропуску строку вважаються поважними ==
* тривала хвороба, що обмежує можливість пересування;
* довгострокове відрядження;
* знаходження в місцях позбавлення волі;
* незнання про те, що родич помер (наприклад, вам не повідомили про це інші родичі) і так далі. 

'''Увага!''' Незнання про те, що подати заяву потрібно було в 6-місячний термін, поважною причиною не вважається! Якщо суд продовжить термін для подачі заяви, ви подаєте заяву разом з копією рішення суду нотаріусу. Далі в загальному порядку відбувається оформлення спадщини.

== Державна реєстрація права на спадщину ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] нотаріус як спеціальний суб’єкт в день видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно проводить державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав та вносить відомості про перехід права власності на ім’я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

== Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину ==
За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1300 ЦКУ]).
== Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ==
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1301 ЦКУ]).

[[Категорія:Цивільне право]] [[Категорія:Спадкове право]]

Оформлення права на спадщину

2019-03-21T14:54:31Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»].
== Види спадкування ==
* за законом;
* за заповітом.
Заповіт про спадщину – це письмовий документ на спадщину, який містить розпорядження людини на випадок смерті щодо належного їй майна, майнових прав. Заповіт обов’язково підлягає посвідченню нотаріусом і один екземпляр залишається в нотаріальній справі. 

За відсутності заповіту або якщо заповіт стосується лише частини спадщини, а не всього майна, відбувається спадкування за законом в порядку черговості.

== Що входить у спадщину ==

У спадщину входять майно і майнові права, що належали померлій людині, за винятком:

* Прав, пов’язаних з членством в юридичних особах (якщо інше не прописано в статуті);
* Права на відшкодування шкоди, яку було завдано спадкодавцеві до смерті;
* Права на аліменти, пенсії, допомогу, інші виплати. Тільки якщо суми зазначених виплат були перераховані на рахунок померлого до його смерті, спадкоємці мають право на їх отримання;
* Особистих немайнових прав (наприклад, авторське право);
* Інших прав та обов’язків, які були нерозривно пов’язані з померлим і не можуть бути передані іншим особам. Переліку таких прав і обов’язків в законодавстві немає. 

Важливим є те, що крім майна і прав, спадкоємці, які приймають спадщину, приймають також і борги померлого спадкодавця. Відмовитися від боргів і прийняти тільки права не можна.

== Куди подається заява про прийняття спадщини ==
Незалежно від того, чи ви є спадкоємцем за законом або за заповітом, для прийняття спадщини у встановлений законодавством термін потрібно подати заяву нотаріусу, в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування. Оформити спадщину можна як у державного, так і приватного нотаріуса, '''за місцем відкриття спадщини'''. 

Право на спадщину відкривається за останнім місцем проживання померлого (населений пункт) або ж якщо воно невідоме – за місцезнаходженням нерухомого майна (його основної частини). Тобто, для того, щоб вступити у спадщину, ви можете звернутися до будь-якого нотаріуса в тому населеному пункті, де був зареєстрований (прописаний) померлий або ж де знаходиться його майно.

== Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину ==

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1296 ЦКУ]).

== Строк видачі свідоцтва про право на спадщину ==
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1298 ЦКУ]).

== Якщо пропущено строк для прийняття спадщини ==
У разі пропуску строку для прийняття спадщини можна вирішити цю проблему двома шляхами.
# якщо є інші спадкоємці, які прийняли спадщину, і вони не заперечують проти вашого вступу в спадщину. Тоді за наявності їх письмової згоди ви подаєте нотаріусу заяву, і далі все йде за звичним сценарієм.
# якщо інші спадкоємці заперечують або їх немає, то нотаріус відмовить в оформленні спадщини. У такому випадку строк прийняття спадщини доведеться продовжувати в судовому порядку. При зверненні до суду з заявою необхідно пояснити, чому термін був пропущений. Суд продовжує строки, які були пропущені з поважних причин.

== Які причини пропуску строку вважаються поважними ==
* тривалу хворобу, що обмежує можливість пересування;
* довгострокове відрядження;
* знаходження в місцях позбавлення волі;
* незнання про те, що родич помер (наприклад, вам не повідомили про це інші родичі) і так далі. 

'''Увага!''' Незнання про те, що подати заяву потрібно було в 6-місячний термін, поважною причиною не вважається! Якщо суд продовжить термін для подачі заяви, ви подаєте заяву разом з копією рішення суду нотаріусу. Далі в загальному порядку відбувається оформлення спадщини.

== Державна реєстрація права на спадщину ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] нотаріус як спеціальний суб’єкт в день видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно проводить державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав та вносить відомості про перехід права власності на ім’я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

== Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину ==
За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1300 ЦКУ]).
== Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ==
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1301 ЦКУ]).

[[Категорія:Цивільне право]] [[Категорія:Спадкове право]]

Звільнення з роботи у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння

2018-11-06T12:27:50Z

Olha.pravosud:

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 року № 393/96-ВР]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства від 06.07.2005 року № 2747-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-вр Закон україни «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року № 62/95-ВР]

==Загальна інформація==
Можливість звільнення працівника за появу на роботі у нетверезому або іншому подібному стані передбачена у п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України у якій зокрема зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку появи працівника на роботі у:
* нетверезому стані;
* стані наркотичного сп’яніння;
* стані токсичного сп’яніння.
Звільнення за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n855 п. 7 статті 40 Кодексу законів про працю України] фактично є звільненням з ініціативи роботодавця за грубе порушення трудової дисципліни, чим здебільшого і являється поява працівника на роботі у нетверезому або іншому подібному стані. Разом з тим працівник може потрапити, наприклад, у певний стан «сп’яніння» не лише внаслідок якихось своїх винних дій, що пов’язані із порушенням трудової дисципліни, але і внаслідок вживання певних медичних препаратів, які йому прописав лікар. При цьому стан відповідного сп’яніння від лікарських засобів і його допустимість при роботі за різними професіями можуть також мати відмінності (наприклад, для водія автотранспортних засобів і прибиральниці службових приміщень).
При цьому поява на роботі в нетверезому стані - це означає появу в такому вигляді на території підприємства в робочий час. Не може бути підставою для звільнення працівника поява в нетверезому вигляді на робочому місці у вільний від роботи час, у вихідний день, під час відпустки тощо. Однак, працівники з ненормованим робочим днем можуть бути звільнені за п. 7 ст. 40 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] і в тому випадку, коли вони перебували на роботі в нетверезому стані після закінчення робочого часу. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст. 57 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

== У разі звільнення працівника роботодавець зобов’язаний: ==
# забезпечити себе доказами появи працівника на роботі у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння. Підтвердженням можуть служити медичний висновок, акти, пояснення третіх осіб. Оптимальний варіант – направлення працівника для огляду на предмет сп’яніння до установи охорони здоров’я. Якщо зробити це неможливо, то складається відповідний акт у довільній формі за участі декількох свідків. В акті необхідно описати всі зовнішні ознаки сп’яніння (різкий запах алкоголю, невпевнена хода, незв’язне мовлення тощо) і показання спеціальних технічних засобів (якщо вони застосовувалися).Незважаючи на те що КЗпП не встановлює відмінностей між алкогольним, наркотичним і токсичним сп’янінням, для встановлення стану наркотичного сп’яніння чинним законодавством установлено спеціальні норми. Так, факт незаконного застосування наркотичних засобів також може бути встановлено на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп’яніння (ч. 2 ст. 12 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-вр Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»]). Проте встановлення наявності стану наркотичного сп’яніння внаслідок незаконного застосування наркотичних або психотропних речовин перебуває в компетенції виключно лікаря.Якщо у власника або адміністрації підприємства є підстави вважати, що працівник перебуває у стані наркотичного сп’яніння, йому може бути запропоновано пройти медичний огляд добровільно. У разі відмови працівника роботодавець може звернутися до органів внутрішніх справ для примусового приводу такого працівника на медичний огляд;
# витребувати у працівника письмове пояснення причини появи на роботі в такому вигляді ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 стаття 149 Кодексу законів про працю України]);
# отримати згоду профспілкового органу на звільнення на підставі п. 7 ч. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 ст. 40 КЗпП];
# видати наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або відпусткою (але не пізніше 6 місяців з дня здійснення проступку) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n852 стаття 148 Кодексу законів про працю України]). З наказом ознайомити працівника під підпис. Якщо працівник відмовляється від підпису, складається відповідний акт. Не слід застосовувати інші заходи дисциплінарного стягнення до працівника за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння!
# провести з працівником остаточний розрахунок і видати йому копію наказу і належним чином оформлену трудову книжку. При звільненні на підставі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 7 ч. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України] у трудовій книжці працівника здійснюється запис: «Звільнений у зв’язку з появою на роботі в нетверезому стані (або наркотичним і токсичним сп’янінням), п. 7 ч. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 ст. 40 КЗпП]».

==Куди звернутись==
Не погоджуючись з прийнятим стосовно себе рішенням про звільнення працівник вправі звернутись з мотивованою заявою до власника або уповноваженого ним органу з проханням скасувати наказ та поновити працівника на роботі.
Мотивована заява про скасування наказу та поновлення на роботі на ім'я власника або уповноваженого ним органу.

==Вартість==
Така заява не оплачується.

==Строки розгляду питання==
Відповідно до ст. 17, 20 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян”] заява може бути подана до власника або уповноваженого ним органу протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
==Підстави для відмови==
Підстави для відмови в скасуванні наказу передбачити неможливо, однак у будь-якому випадку це не є перешкодою для вирішення спору у судовому порядку.

==Позасудовий порядок вирішення==
Позасудовий порядок вирішення спору можливий виключно як добровільне скасування наказу про звільнення.

==Судовий порядок вирішення==
Відповідно до ст.233 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України ]звільнений працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Згідно зі ст.234 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України ]у разі пропуску з поважних причин строків звернення до суду, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
==Куди звернутись==
Відповідно до ч.1 ст.110 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] позов подається до загального суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача .
У разі, якщо спір про поновлення на роботі стосується публічної служби, то позивач відповідно до п.1 частини 2 ст.17 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства] повинен звертатись до окружного адміністративного суду за місцем проживання.
Якщо ж позивач поновлюється на службі в органах місцевого самоврядування, позов відповідно до п.1 частини 1 ст.18 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства] подає позов до місцевого загального суду за своїм місцем реєстрації.
Відповідно до п.1 частини 1 ст.5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України “Про судовий збір”] позивачу у справах про поновлення на роботі від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

[[Категорія: Індивідуальні трудові спори]]

Куріння тютюнових виробів в заборонених місцях

2018-11-06T12:05:55Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2899-15 Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5540-11 Указ Президії Верховної РадиУкраїнської РСР «Про затвердження Положення про адміністративні комісії Української РСР» від 09.03.1988 № 5540-XI]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/481/95-%D0%B2%D1%80 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР]

== Заборона куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів==
'''Забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів:''' 
* у ліфтах і таксофонах;
* у приміщеннях та на території закладів охорони здоров’я;
* у приміщеннях та на території навчальних закладів;
* на дитячих майданчиках;
* у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;
* у під’їздах житлових будинків;
* у підземних переходах;
* у транспорті загального користування, що використовуєтьсядля перевезення пасажирів;
* у приміщеннях закладів ресторанного господарства;
* у приміщеннях об’єктів культурного призначення;
* у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;
* на стаціонарно обладнаних зупинках маршрутних транспортних засобів.

'''Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів:''' 
* у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;
* у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;
* у приміщеннях гуртожитків;
* в аеропортах та на вокзалах.

== Правила обладнання спеціально відведених місць для куріння==
У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов’язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких '''не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення,''' обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, передбачену частиною п’ятою цієї статті.

{| class="wikitable"
|-
| На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити куріння тютюнових виробів.
|}

== Куди звернутися? ==
Якщо Вам відомо про порушення норм законодавствапро заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення Ви можете звернутися до органів місцевого самоврядування або до поліції.

Справа про порушення вищевказаної заборони розглядається органами національної поліції, а в деяких випадках – адміністративними комісіями при виконкомах міських рад.

== Адміністративна відповідальність ==
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1881 статті 175-1 Кодексу України про адміністративіні правопорушення] куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, - '''тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, '''- тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

[[Категорія:Адміністративне право]]

Реєстрація права власності на земельну ділянку

2018-11-06T10:06:44Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15/page Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 № 1127]

== Загальні положення ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 125 Земельного кодексу України] право власності, зокрема, на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Наразі зареєструвати право власності на землю можна як через суб'єктів державної реєстрації прав, так і через нотаріусів, які наділені повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна. 
Державна реєстрація права власності на землю проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

== Органи та суб’єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав ==
# Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
# суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти;
# державні реєстратори прав на нерухоме майно.

== Документи, що підтверджують право власності на землю ==
Реєстрація права власності чи іншого права (оренду, сервітут, суперфіцій, емфітевзис і т.і.) на землю з 2016 року можна здійснити через місцевий центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), який приймає документи для держреєстрації речових прав на нерухоме майно, або у нотаріуса. 
Саме після реєстрації згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу] в держреєстрі речових прав на нерухоме майно, виникає, змінюється чи припиняється відповідне право.
''До 2016 р., за результатами реєстрації права можливо було отримати один з таких документів:''
* витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
* свідоцтво з Державного реєстру прав. 
'''Зараз такі документи більше не видаються.''' Замість таких документів можна '''отримати Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно'''.

Правила реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі на земельну ділянку, визначені, зокрема [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF/page2 Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень], затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, яка набрала чинності з 01.01.2016 р. 
До 2013 року право власності на землю підтверджувалось державним актом про право власності на земельну ділянку, який можна було отримати в місцевому органі Держкомзему. Сьогодні ж, після включення даних про земельну ділянку до державного земельного кадастру та отримання в місцевому управлінні Держгеокадастру витягу з ДЗК, необхідно звернутись до місцевого ЦНАПу чи нотаріуса для реєстрації вашого права на земельну ділянку. В ЦНАПі можна зареєструвати право власності, оренди, сервітут, суперфіцій, емфітевзис, обтяження на нерухоме майно тощо. 

== Пакет необхідних документів для подачі на реєстрацію ==
* витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК);
* копію та оригінал паспорту заявника;
* копію та оригінал ідентифікаційного номеру;
* підтвердження оплати адміністративного збору;
* документ - підстава виникнення права на ділянку (договір купівлі-продажу (дарування, міни і т.і.), рішення суду, свідоцтво на спадщину, тощо);
* довіреність, якщо документи подаються представником (нотаріально засвідчена, якщо від фізичної особи);
* оригінал та копію паспорту, ідентифікаційного номеру представника, якщо документи подаються представником.

Заява про реєстрацію права друкується держреєстратором або нотаріусом та підписується заявником на місці.
''Витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК) не має потреби подавати у випадку, коли документи, які є підставою виникнення, переходу чи припинення права власності або інших прав, містять в собі інформацію про кадастровий номер.''
== Строки розгляду ==
Загальний строк розгляду поданих державному реєстратору документів складає ''5 робочих днів'' (не календарних!). Зі спливом вказаного строку, за бажанням, можна буде отримати від державного реєстратора роздруківку з реєстру на бланку формату А4, проте без підпису та печатки держреєстратора. Новий порядок передбачає, що рішення держреєстратора розміщується на сайті Мінюсту та має таку ж юридичну силу, як і паперове підтвердження реєстрації права.
Закон надає можливість ''скоротити п'ятиденний строк до 2 днів, 24х та 2х годин, проте збір за реєстрацію збільшиться.'' 

Після реєстрації права в Державному реєстрі речових прав, особа стає власником та розпорядником земельної ділянки.

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Експерт в цивільному судочинстві: права, обов’язки, відповідальність

2018-11-05T14:52:27Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 року № 4038-XII];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1431-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2011, № 3505/5 "Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах"];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998, № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень"]

== Особи, які можуть бути судовими експертами: ==
* Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
* Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
* До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

== Особи, які не можуть бути судовими експертами: ==
Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, яка має не зняту або не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення або дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта.
Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством.

== Судовий експерт має право: ==
# ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;
# відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи;
# з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій, ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об’єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності;
# у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання уповноваженій особі (суду), яка (який) призначила(в) експертизу, щодо уточнення поставлених експертові питань;
# указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення судової експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання;
# викладати в письмовій або усній формі відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз’яснень чи показань з приводу проведеної експертизи;
# оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;
# на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;
# одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов’язаних із викликом для надання роз’яснень чи показань з приводу проведеної експертизи;
# проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законодавством України;
# Інші права та обов’язки судового експерта передбачаються чинним законодавством України.
Судовий експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Повідомлення про відмову має бути вмотивованим.

== На судового експерта покладаються такі обов’язки: ==
# заявити самовідвід за наявності передбачених законодавством обставин;
# прийняти до виконання доручену йому експертизу;
# особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені питання;
# повідомити в письмовій формі орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані;
# з’явитися на виклик органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), для надання роз’яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення;
# забезпечити збереження об’єкта експертизи та документів, наданих на дослідження;
# не розголошувати без дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), під час проведення експертизи відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, та не повідомляти будь-кому, крім органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), чи суду, про процес проведення досліджень та їх результати;
# негайно повернути матеріали справи та інші документи, що надавались для проведення експертизи, у разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи.

== Судовому експерту забороняється: ==
# передоручати проведення експертизи іншій особі;
# самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;
# вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта, а також для з’ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами;
# вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи;
# зберігати матеріали справ та об’єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням.

== Відповідальність судового експерта: ==

Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності:
* За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
* За злісне ухилення від явки до органів досудового розслідування або суду експерт несе адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством.
* За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.
* У разі завдання своїми діями майнової шкоди під час проведення експертизи експерт несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Звільнення з роботи у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння

2018-11-05T09:56:34Z

Olha.pravosud:

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 року № 393/96-ВР]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства від 06.07.2005 року № 2747-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-вр Закон україни «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року № 62/95-ВР]

==Загальна інформація==
Можливість звільнення працівника за появу на роботі у нетверезому або іншому подібному стані передбачена у п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України у якій зокрема зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку появи працівника на роботі у:
* нетверезому стані;
* стані наркотичного сп’яніння;
* стані токсичного сп’яніння.
Звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП фактично є звільненням з ініціативи роботодавця за грубе порушення трудової дисципліни, чим здебільшого і являється поява працівника на роботі у нетверезому або іншому подібному стані. Разом з тим працівник може потрапити, наприклад, у певний стан «сп’яніння» не лише внаслідок якихось своїх винних дій, що пов’язані із порушенням трудової дисципліни, але і внаслідок вживання певних медичних препаратів, які йому прописав лікар. При цьому стан відповідного сп’яніння від лікарських засобів і його допустимість при роботі за різними професіями можуть також мати відмінності (наприклад, для водія автотранспортних засобів і прибиральниці службових приміщень).
При цьому поява на роботі в нетверезому стані - це означає появу в такому вигляді на території підприємства в робочий час. Не може бути підставою для звільнення працівника поява в нетверезому вигляді на робочому місці у вільний від роботи час, у вихідний день, під час відпустки тощо. Однак, працівники з ненормованим робочим днем можуть бути звільнені за п. 7 ст. 40 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] і в тому випадку, коли вони перебували на роботі в нетверезому стані після закінчення робочого часу. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст. 57 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

== У разі звільнення працівника роботодавець зобов’язаний: ==
# забезпечити себе доказами появи працівника на роботі у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння. Підтвердженням можуть служити медичний висновок, акти, пояснення третіх осіб. Оптимальний варіант – направлення працівника для огляду на предмет сп’яніння до установи охорони здоров’я. Якщо зробити це неможливо, то складається відповідний акт у довільній формі за участі декількох свідків. В акті необхідно описати всі зовнішні ознаки сп’яніння (різкий запах алкоголю, невпевнена хода, незв’язне мовлення тощо) і показання спеціальних технічних засобів (якщо вони застосовувалися).Незважаючи на те що КЗпП не встановлює відмінностей між алкогольним, наркотичним і токсичним сп’янінням, для встановлення стану наркотичного сп’яніння чинним законодавством установлено спеціальні норми. Так, факт незаконного застосування наркотичних засобів також може бути встановлено на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп’яніння (ч. 2 ст. 12 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-вр Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»]). Проте встановлення наявності стану наркотичного сп’яніння внаслідок незаконного застосування наркотичних або психотропних речовин перебуває в компетенції виключно лікаря.Якщо у власника або адміністрації підприємства є підстави вважати, що працівник перебуває у стані наркотичного сп’яніння, йому може бути запропоновано пройти медичний огляд добровільно. У разі відмови працівника роботодавець може звернутися до органів внутрішніх справ для примусового приводу такого працівника на медичний огляд;
# витребувати у працівника письмове пояснення причини появи на роботі в такому вигляді ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 ст. 149 КЗпП]);
# отримати згоду профспілкового органу на звільнення на підставі п. 7 ч. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 ст. 40 КЗпП];
# видати наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або відпусткою (але не пізніше 6 місяців з дня здійсненняпроступку) (ст. 148 КЗпП). З наказом ознайомити працівника під підпис. Якщо працівник відмовляється від підпису, складається відповідний акт. Не слід застосовувати інші заходи дисциплінарного стягнення до працівника за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння!
# провести з працівником остаточний розрахунок і видати йому копію наказу і належним чином оформлену трудову книжку. При звільненні на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП у трудовій книжці працівника здійснюється запис: «Звільнений у зв’язку з появою на роботі в нетверезому стані (або наркотичним і токсичним сп’янінням), п. 7 ч. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 ст. 40 КЗпП]».

==Куди звернутись==
Не погоджуючись з прийнятим стосовно себе рішенням про звільнення працівник вправі звернутись з мотивованою заявою до власника або уповноваженого ним органу з проханням скасувати наказ та поновити працівника на роботі.
Мотивована заява про скасування наказу та поновлення на роботі на ім'я власника або уповноваженого ним органу.

==Вартість==
Така заява не оплачується.

==Строки розгляду питання==
Відповідно до ст. 17, 20 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян”] заява може бути подана до власника або уповноваженого ним органу протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
==Підстави для відмови==
Підстави для відмови в скасуванні наказу передбачити неможливо, однак у будь-якому випадку це не є перешкодою для вирішення спору у судовому порядку.

==Позасудовий порядок вирішення==
Позасудовий порядок вирішення спору можливий виключно як добровільне скасування наказу про звільнення.

==Судовий порядок вирішення==
Відповідно до ст.233 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України ]звільнений працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Згідно зі ст.234 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України ]у разі пропуску з поважних причин строків звернення до суду, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
==Куди звернутись==
Відповідно до ч.1 ст.110 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] позов подається до загального суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача .
У разі, якщо спір про поновлення на роботі стосується публічної служби, то позивач відповідно до п.1 частини 2 ст.17 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства] повинен звертатись до окружного адміністративного суду за місцем проживання.
Якщо ж позивач поновлюється на службі в органах місцевого самоврядування, позов відповідно до п.1 частини 1 ст.18 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства] подає позов до місцевого загального суду за своїм місцем реєстрації.
Відповідно до п.1 частини 1 ст.5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України “Про судовий збір”] позивачу у справах про поновлення на роботі від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

[[Категорія: Індивідуальні трудові спори]]

Гарантії прав громадян на охорону праці

2018-11-05T08:50:09Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2694-12/page2 Закон України " Про охорону праці" від 14.10.1992 року № 2694-XII]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1993 № 1105-XIV]

== Загальні положення про охорону праці ==

'''Охорона праці''' - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.Конституція України закріпила право громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. Основним об'єктом правового захисту в ній є людина як найвища соціальна цінність, її права і свободи, гарантії їх реалізації. 

Охорона здоров'я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності та національної політики. Держава формує політику охорони здоров'я та забезпечує її реалізацію, використовуючи світовий досвід роботи з поліпшення умов і безпеки праці. 

Гарантування безпечних умов праці, ліквідація професійних захворювань і виробничого травматизму, усунення шкідливих факторів є однією з головних турбот Української держави.
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Стаття 3 Конституції] передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Стаття 43 Конституції] закріплює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. 

З метою реалізації права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності Верховна Рада України 14 жовтня 1992 р. прийняла [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон "Про охорону праці"], який регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці в Україні.

== Права на охорону праці під час укладання трудового договору ==
# Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. 
# Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. 
# Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
== Права працівників на охорону праці під час роботи ==
# Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці. 
# Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. 
# Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства. 
# На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
== Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці ==
# Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. 
# У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. 
# Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. 
# Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
== Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами ==
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами. 

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором. 

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
== Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті ==
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". 

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
== Охорона праці жінок ==
'''Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок''' 

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). 

Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. 

'''Обмеження праці жінок на роботах у нічний час''' 

Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. 

'''Заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження''' 

Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. 

'''Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження''' 

Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди. 

'''Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років''' 

Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.
До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.
Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. 

'''Відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною''' 

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. 

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. 

За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. 

'''Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей''' 

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю. 

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку. 

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. 

'''Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги''' 

Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.

== Охорона праці неповнолітніх ==
Неповнолітні, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. 

'''Вік, з якого допускається прийняття на роботу''' 

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.
За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. 

'''Роботи, на яких забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років''' 

Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. 

'''Медичні огляди осіб молодше вісімнадцяти років''' 

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові. 

'''Заборона залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні''' 

Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. 

'''Оплата праці працівників молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи''' 

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. (Ст. 194 Кодекс законів про працю України). 

Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. 

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати. 

'''Відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років''' 

Відповідно до ст. 195 Кодексу законів про працю України щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час.
Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. 

'''Обмеження звільнення працівників молодше вісімнадцяти років''' 

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. (Ст. 198, Кодекс законів про працю України).

== Охорона праці осіб з інвалідністю ==
Підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. 

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.
Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.

[[Категорія:Охорона праці]]

Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати

2018-11-05T07:02:08Z

Olha.pravosud:

== Законодавча база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/3674-17 Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 Наказ Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"]
== Поняття "судовий збір" ==
'''Судовий збір''' - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 "Про судовий збір".] Судовий збір включається до складу судових витрат, сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
== Загальна характеристика судового збору ==
Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису. 
Розмір ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а не на день подання первісного процесуального документа (наприклад, позовної заяви, заяви про видачу судового наказу, заяви в порядку окремого провадження), що відповідає вимогам частини третьої статті 2 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] (наприклад, подання заяв про забезпечення позову, доказів, апеляційних, касаційних скарг). 
== Порядок повернення судового збору ==
'''Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі (частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»):'''
* зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом - в розмірі переплаченої суми;
* повернення заяви або скарги - ''повністю'';
* відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі - ''повністю'';
* залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) - ''повністю'';
* закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях - ''повністю''. 
Порядок повернення судового збору визначено [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"]. 
== Пільги щодо сплати судового збору ==
'''Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:'''
* позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
* позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
* позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
* позивачі - у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарних режимів 1917-1991 років"];
* особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
* позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
* громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* виборці - у справах про уточнення списку виборців;
* військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";]
* фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
* органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
* позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";]
* засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України,] у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
* позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. 
== Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати ==
'''Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:'''
* розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; 
'''Позивачами є:'''
* військовослужбовці;
* батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
* одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
* члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;
* особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
* предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. 
{Частина перша статті 8 в редакції Закону [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2147%D0%B0-19/paran519#n519 № 2147-VIII від 03.10.2017]} 
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page2#n100 частині першій] ст.8 ЗУ України «Про судовий збір». 
Якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі - частина перша статті 82 Цивільного процесуального кодексу), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору при ухваленні судового рішення. 
У разі якщо судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який із тих чи інших причин до ухвалення рішення у справі сплачено не було, а рішення ухвалено на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у дохід Державного бюджету України. 
[https://kd.od.court.gov.ua/sud1514/info/50/170/ Зразок клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судових витрат, зменшення розміру судових витрат або звільнення від них] 

У п. 29 постанови [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Пленуму ВССУ від 17.10.2014 р.] №10 зазначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). 
Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. 
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального Кодексу України] повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до ст. 8 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] сторона, яка просить суд звільнити або зменшити судовий збір та має незадовільне матеріальне становище та для документального підтвердження може подати наступні документи:
* в будь-якому відділенні пенсійного фонду: форму ОК-5 або ОК-7. Для отримання зазначеної форми, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву. Термін видачі форми: в день звернення;
* в будь-який податкової інспекції: відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів і утриманих податків. Для отримання зазначених відомостей, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву.Термін видачі відомостей: три робочих дні з дня звернення.

[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Господарський процес]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]

Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати

2018-11-05T06:52:30Z

Olha.pravosud:

== Законодавча база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 Наказ Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"]
== Поняття "судовий збір" ==
'''Судовий збір''' - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 "Про судовий збір".] Судовий збір включається до складу судових витрат, сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
== Загальна характеристика судового збору ==
Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису. 
Розмір ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а не на день подання первісного процесуального документа (наприклад, позовної заяви, заяви про видачу судового наказу, заяви в порядку окремого провадження), що відповідає вимогам частини третьої статті 2 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] (наприклад, подання заяв про забезпечення позову, доказів, апеляційних, касаційних скарг). 
== Порядок повернення судового збору ==
'''Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі (частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»):'''
* зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом - в розмірі переплаченої суми;
* повернення заяви або скарги - ''повністю'';
* відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі - ''повністю'';
* залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) - ''повністю'';
* закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях - ''повністю''. 
Порядок повернення судового збору визначено [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"]. 
== Пільги щодо сплати судового збору ==
'''Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:'''
* позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
* позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
* позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
* позивачі - у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарних режимів 1917-1991 років"];
* особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
* позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
* громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* виборці - у справах про уточнення списку виборців;
* військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";]
* фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
* органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
* позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";]
* засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України,] у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
* позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. 
== Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати ==
'''Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:'''
* розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; 
'''Позивачами є:'''
* військовослужбовці;
* батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
* одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
* члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;
* особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
* предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. 
{Частина перша статті 8 в редакції Закону [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2147%D0%B0-19/paran519#n519 № 2147-VIII від 03.10.2017]} 
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page2#n100 частині першій] ст.8 ЗУ України «Про судовий збір». 
Якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі - частина перша статті 82 Цивільного процесуального кодексу), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору при ухваленні судового рішення. 
У разі якщо судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який із тих чи інших причин до ухвалення рішення у справі сплачено не було, а рішення ухвалено на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у дохід Державного бюджету України. 
[https://kd.od.court.gov.ua/sud1514/info/50/170/ Зразок клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судових витрат, зменшення розміру судових витрат або звільнення від них] 

У п. 29 постанови [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Пленуму ВССУ від 17.10.2014 р.] №10 зазначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). 
Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. 
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального Кодексу України] повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до ст. 8 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] сторона, яка просить суд звільнити або зменшити судовий збір та має незадовільне матеріальне становище та для документального підтвердження може подати наступні документи:
* в будь-якому відділенні пенсійного фонду: форму ОК-5 або ОК-7. Для отримання зазначеної форми, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву. Термін видачі форми: в день звернення;
* в будь-який податкової інспекції: відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів і утриманих податків. Для отримання зазначених відомостей, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву.Термін видачі відомостей: три робочих дні з дня звернення.

[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Господарський процес]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]

Звільнення з роботи у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння

2018-10-09T13:36:43Z

Olha.pravosud: Доповнено розділ: "У разі звільнення працівника роботодавець зобов’язаний"

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України “Про судовий збір”]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-вр Закон україни «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.95 р.]

==Загальна інформація==
Можливість звільнення працівника за появу на роботі у нетверезому або іншому подібному стані передбачена у п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України у якій зокрема зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку появи працівника на роботі у:
* нетверезому стані;
* стані наркотичного сп’яніння;
* стані токсичного сп’яніння.
Звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП фактично є звільненням з ініціативи роботодавця за грубе порушення трудової дисципліни, чим здебільшого і являється поява працівника на роботі у нетверезому або іншому подібному стані. Разом з тим працівник може потрапити, наприклад, у певний стан «сп’яніння» не лише внаслідок якихось своїх винних дій, що пов’язані із порушенням трудової дисципліни, але і внаслідок вживання певних медичних препаратів, які йому прописав лікар. При цьому стан відповідного сп’яніння від лікарських засобів і його допустимість при роботі за різними професіями можуть також мати відмінності (наприклад, для водія автотранспортних засобів і прибиральниці службових приміщень).
При цьому поява на роботі в нетверезому стані - це означає появу в такому вигляді на території підприємства в робочий час. Не може бути підставою для звільнення працівника поява в нетверезому вигляді на робочому місці у вільний від роботи час, у вихідний день, під час відпустки тощо. Однак, працівники з ненормованим робочим днем можуть бути звільнені за п. 7 ст. 40 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] і в тому випадку, коли вони перебували на роботі в нетверезому стані після закінчення робочого часу. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст. 57 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

== У разі звільнення працівника роботодавець зобов’язаний: ==
# забезпечити себе доказами появи працівника на роботі у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння. Підтвердженням можуть служити медичний висновок, акти, пояснення третіх осіб. Оптимальний варіант – направлення працівника для огляду на предмет сп’яніння до установи охорони здоров’я. Якщо зробити це неможливо, то складається відповідний акт у довільній формі за участі декількох свідків. В акті необхідно описати всі зовнішні ознаки сп’яніння (різкий запах алкоголю, невпевнена хода, незв’язне мовлення тощо) і показання спеціальних технічних засобів (якщо вони застосовувалися).Незважаючи на те що КЗпП не встановлює відмінностей між алкогольним, наркотичним і токсичним сп’янінням, для встановлення стану наркотичного сп’яніння чинним законодавством установлено спеціальні норми. Так, факт незаконного застосування наркотичних засобів також може бути встановлено на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп’яніння (ч. 2 ст. 12 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-вр Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»]). Проте встановлення наявності стану наркотичного сп’яніння внаслідок незаконного застосування наркотичних або психотропних речовин перебуває в компетенції виключно лікаря.Якщо у власника або адміністрації підприємства є підстави вважати, що працівник перебуває у стані наркотичного сп’яніння, йому може бути запропоновано пройти медичний огляд добровільно. У разі відмови працівника роботодавець може звернутися до органів внутрішніх справ для примусового приводу такого працівника на медичний огляд;
# витребувати у працівника письмове пояснення причини появи на роботі в такому вигляді ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 ст. 149 КЗпП]);
# отримати згоду профспілкового органу на звільнення на підставі п. 7 ч. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 ст. 40 КЗпП];
# видати наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або відпусткою (але не пізніше 6 місяців з дня здійсненняпроступку) (ст. 148 КЗпП). З наказом ознайомити працівника під підпис. Якщо працівник відмовляється від підпису, складається відповідний акт. Не слід застосовувати інші заходи дисциплінарного стягнення до працівника за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння!
# провести з працівником остаточний розрахунок і видати йому копію наказу і належним чином оформлену трудову книжку. При звільненні на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП у трудовій книжці працівника здійснюється запис: «Звільнений у зв’язку з появою на роботі в нетверезому стані (або наркотичним і токсичним сп’янінням), п. 7 ч. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 ст. 40 КЗпП]».

==Куди звернутись==
Не погоджуючись з прийнятим стосовно себе рішенням про звільнення працівник вправі звернутись з мотивованою заявою до власника або уповноваженого ним органу з проханням скасувати наказ та поновити працівника на роботі.
Мотивована заява про скасування наказу та поновлення на роботі на ім'я власника або уповноваженого ним органу.

==Вартість==
Така заява не оплачується.

==Строки розгляду питання==
Відповідно до ст. 17, 20 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян”] заява може бути подана до власника або уповноваженого ним органу протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
==Підстави для відмови==
Підстави для відмови в скасуванні наказу передбачити неможливо, однак у будь-якому випадку це не є перешкодою для вирішення спору у судовому порядку.

==Позасудовий порядок вирішення==
Позасудовий порядок вирішення спору можливий виключно як добровільне скасування наказу про звільнення.

==Судовий порядок вирішення==
Відповідно до ст.233 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України ]звільнений працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Згідно зі ст.234 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України ]у разі пропуску з поважних причин строків звернення до суду, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
==Куди звернутись==
Відповідно до ч.1 ст.110 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] позов подається до загального суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача .
У разі, якщо спір про поновлення на роботі стосується публічної служби, то позивач відповідно до п.1 частини 2 ст.17 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства] повинен звертатись до окружного адміністративного суду за місцем проживання.
Якщо ж позивач поновлюється на службі в органах місцевого самоврядування, позов відповідно до п.1 частини 1 ст.18 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства] подає позов до місцевого загального суду за своїм місцем реєстрації.
Відповідно до п.1 частини 1 ст.5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України “Про судовий збір”] позивачу у справах про поновлення на роботі від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

[[Категорія: Індивідуальні трудові спори]]

Гарантії прав громадян на охорону праці

2018-10-09T09:03:18Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2694-12/page2 Закон України " Про охорону праці"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]

== Загальні положення про охорону праці ==

'''Охорона праці''' - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.Конституція України закріпила право громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. Основним об'єктом правового захисту в ній є людина як найвища соціальна цінність, її права і свободи, гарантії їх реалізації. 

Охорона здоров'я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності та національної політики. Держава формує політику охорони здоров'я та забезпечує її реалізацію, використовуючи світовий досвід роботи з поліпшення умов і безпеки праці. 

Гарантування безпечних умов праці, ліквідація професійних захворювань і виробничого травматизму, усунення шкідливих факторів є однією з головних турбот Української держави.
Стаття 3 Конституції передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. 

Стаття 43 Конституції закріплює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. 

З метою реалізації права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності Верховна Рада України 14 жовтня 1992 р. прийняла Закон "Про охорону праці", який регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці в Україні.

== Права на охорону праці під час укладання трудового договору ==
Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. 

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
== Права працівників на охорону праці під час роботи ==
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці. 

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. 

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
== Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці ==
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. 

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. 

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
== Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами ==
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами. 

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором. 

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
== Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті ==
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". 

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
== Охорона праці жінок ==
'''Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок''' 

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). 

Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. 

'''Обмеження праці жінок на роботах у нічний час''' 

Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. 

'''Заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження''' 

Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. 

'''Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження''' 

Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди. 

'''Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років''' 

Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.
До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.
Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. 

'''Відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною''' 

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. 

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. 

За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. 

'''Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей''' 

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю. 

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку. 

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. 

'''Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги''' 

Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.

== Охорона праці неповнолітніх ==
Неповнолітні, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. 

'''Вік, з якого допускається прийняття на роботу''' 

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.
За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. 

'''Роботи, на яких забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років''' 

Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. 

'''Медичні огляди осіб молодше вісімнадцяти років''' 

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові. 

'''Заборона залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні''' 

Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. 

'''Оплата праці працівників молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи''' 

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. (Ст. 194 Кодекс законів про працю України). 

Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. 

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати. 

'''Відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років''' 

Відповідно до ст. 195 Кодексу законів про працю України щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час.
Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. 

'''Обмеження звільнення працівників молодше вісімнадцяти років''' 

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. (Ст. 198, Кодекс законів про працю України).

== Охорона праці осіб з інвалідністю ==
Підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. 

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.
Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.

[[Категорія:Охорона праці]]

Публічна обіцянка винагороди

2018-09-28T08:49:36Z

Olha.pravosud:

==Нормативна база==

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV]
== Поняття та види публічної обіцянки винагороди ==
'''Публічна обіцянка винагороди''' - це односторонній правочин, в силу якого одна особа зобов'язується сплатити матеріальну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначеного результату.
=== Види зобов'язань, що випливають із публічної обіцянки винагороди: ===
* зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу;
* зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу.
== Зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу ==
=== Ознаки публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу: ===
* обіцянка має бути публічною, тобто сповіщеною в засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1144 ЦК України]). Публічною вважається і обіцянка, яка звернута до певного кола осіб.
* в обіцянці повинно бути зазначено завдання, яке необхідно виконати ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1145 ЦК України]);
* із оголошення повинно бути зрозумілим, хто обіцяє винагороду, і місце, куди необхідно надати результат;
* для завдання можуть бути встановлені місце і строк (термін) його виконання. Якщо строк виконання завдання не визначений певним проміжком часу або календарною датою, завдання вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1146 ЦК України]);
* відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 1144 ЦК України] у сповіщенні публічної обіцянки винагороди потрібно визначити розмір такої винагороди.
Якщо винагорода має немайновий характер, то цивільно-правові відносини не виникають.
=== Права та обов'язки суб'єктів публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу. ===

Особа, яка публічно пообіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана її виплатити у разі виконання завдання і передання їй його результату ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1148 ЦК України]).
Ця особа має право:
* змінити завдання та умови надання винагороди ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1147 ЦК України]);
* публічно оголосити про припинення завдання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1149 ЦК України]).
Особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкодування понесених нею витрат ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини 2, 3 ст. 1147 ЦК України]).
У разі, коли особа, яка публічно обіцяла винагороду, публічно оголосила про припинення завдання, особа, яка зазнала реальних витрат на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування (ч. 2 ст. 1149 ЦК України).
=== Припинення публічної винагороди без оголошення конкурсу. ===
Правові відносини, що виникли у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу, припиняються у разі:
* закінчення строку для передання результату;
* передання результату особою, яка першою виконала завдання.
== Публічної обіцянка нагороди за результатами конкурсу. ==
Конкурс характеризується тим, що винагорода оголошується не за виконання певної роботи взагалі, а за найкраще її виконання, тобто конкурс зобов'язує його засновника, який публічно оголосив про виплату спеціальної нагороди за краще виконання певної роботи, виплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана достойною відповідно до умов конкурсу. 
=== Види конкурсу: ===
* '''''Відкритий конкурс''''' - пропозиція засновника адресована всім бажаючим, тому засновник не має права відмовити в прийнятті роботи чи оцінці її результату будь-якій особі, яка бажає стати учасником конкурсу.
* '''''Закритий конкурс''''' - засновник запрошує до участі у ньому персональних учасників, тобто пропозиція взяти участь у такому конкурсі направлена певному колу осіб за вибором засновника. Коло учасників закритого конкурсу обмежене і заздалегідь відоме засновнику.
=== Етапи конкурсу ===
*#оголошення конкурсу. - публічно через засоби масової інформації або іншим чином;
*#надання робіт на конкурс;
*#оцінка поданих на конкурс робіт. Для цього засновником конкурсу створюється конкурсна комісія (журі);
*#підведення підсумків засновником конкурсу і прийняття ним рішення про переможця:
*#*присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;
*#*присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, та нагород (премій);
*#*відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам;
*#*присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії). 
*#сплата винагороди.
*#повернення поданих на конкурс робіт. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1157 ЦК України] умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає Його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчемною. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс. Однак у законі встановлені випадки, коли засновник конкурсу може залишити у себе річ, передану на конкурс, або набути право власності на неї. 
{| class="wikitable"
|-
| УВАГА!''Результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду''
|}
=== Умови оголошення конкурсу. ===

{| class="wikitable"
|-
! Обов'язкові умови!! Факультативні умови
|-
|
# виклад завдання. Предметом конкурсу може виступати результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо;
# строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії - це може бути або конкретна дата, або проміжок часу;
# кількість призових місць, вид і розмір нагороди (премії), яка має бути виплачена переможцеві. Засновник конкурсу повинен чітко зазначити в оголошенні кількість призових місць та суму нагороди за кожне з них.
# відомості про засновника конкурсу;
# місце подання роботи;
# порядок підведення підсумків і строк оголошення результатів.
||
# вимоги щодо оформлення робіт.
# наданні засновнику певного результату роботи (рукопис, макет, проект, фотографія тощо). Умовами конкурсу може бути передбачено надання проспекту, анотації (наприклад, сценарію);
# виконанні роботи при безпосередньому її сприйнятті (заспівати, прочитати, станцювати тощо).
# склад журі (конкурсної комісії), який визначається засновником конкурсу;
# порядок і строк виплати винагороди;
# порядок використання поданих на конкурс робіт;
# порядок повернення робіт тощо.
|}
:
'''Зміна умов конкурсу''' 
Змінити умови конкурсу можна лише до його початку. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. Якщо особа подала роботу на конкурс, то засновник конкурсу не має права відмовити у розгляді представленої роботи і її оцінці, посилаючись на зміну умов конкурсу. Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу особа втратила інтерес до участі в ньому або її участь стала неможливою, вона має право на відшкодування засновником конкурсу витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1152 ЦК України]). 
'''Відмова від про ведення конкурсу.''' 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1153 ЦК України] відмовитися від конкурсу можна тільки у разі, коли його проведення стало неможливим за обставин, які не залежать від засновника конкурсу. У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі в конкурсі.
=== Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань, що випливають із оголошення конкурсу. ===

{| class="wikitable"
|-
! '''Сторини''' !! '''Обов'язки сторін'''
|-
| ''Засновники конкурсу'': можуть бути як фізичні, так і юридичні особі (наприклад, спілка письменників, журналістів, кінематографістів; редакції газет, журналів; мер міста, директор заводу). ||
* повідомити про умови конкурсу одночасно з його оголошенням або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому (ч. 1 ст. 1151 ЦК України);
* прийняти і належно зберігати надані учасниками конкурсу роботи;
* переглянути і оцінити представлені на конкурс роботи, визначити переможців, а якщо це передбачено умовами конкурсу, то і осіб, яким також належить винагорода (друге і третє місце, заохочувальні призи тощо);
* видати нагороду (премію) переможцю конкурсу (ч. 3 ст. 1151 ЦК України);
* за бажання використовувати в подальшому предмет конкурсу, яким був результат інтелектуальної, творчої діяльності, отримати на це згоду переможця конкурсу (ч. 2 ст. 1156 ЦК України);
* повернути учасникам конкурсу подані ними на конкурс речі (ст. 1157 ЦК України). Засновник конкурсу має право залишити в себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо ж учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею. При цьому він може набути право власності на таку річ відповідно до ст. 344 ЦК України (набувальна давність).
|-
| ''Учасники'' : У конкурсних правовідносинах завжди беруть участь кілька учасників, оскільки зміст конкурсу передбачає наявність змагання, конкуренцію і, відповідно, обов'язкове порівняння результатів діяльності чи робіт кількох осіб. Якщо на конкурс подано одну роботу, він вважається таким, що не відбувся. ||
* при поданні твору для участі в конкурсі враховувати вимоги, які спеціально висуваються до робіт засновником конкурсу (наприклад, за умовами на конкурс не повинні подаватися твори, які вже отримали відзнаки на аналогічних конкурсах);
* під час проведення конкурсу не передавати роботу для участі в інших конкурсах або не використовувати її іншим способом, якщо це визначено умовами конкурсу;
* не передавати третім особам права на використання свого твору тим же способом або протягом встановленого строку, якщо це передбачено умовами конкурсу;
* надати засновнику конкурсу можливість реалізувати своє переважне перед іншими особами право на укладення договору про використання предмета конкурсу (ч. 3 ст. 1156 ЦК України).

|}
'''''Конкурсні правовідносини припиняються після виплати обіцяної засновником конкурсу винагороди.'''''

[[Категорія: Цивільне право]]

Порядок державної реєстрації громадської організації, яка діє на підставі модельного статуту

2018-06-26T11:36:13Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/755-15/ed20141014 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20121216 Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0200-16 Наказ Міністерства юстиції України від 09.02.2016 року № 359/5 «Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Наказ Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року № 3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».]

== Поняття громадського об’єднання ==
Громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. 
Громадським об’єднанням є певна спільнота, учасники якої спільними зусиллями реалізовують спільні інтереси. Громадяни та юридичні можуть об’єднуватися з різною метою.

== Принципи громадського об’єднання: ==
Відповідно до ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] можна визначити кілька основних принципів діяльності громадських об’єднань: 
'''Добровільність''' передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому. 
'''Самоврядність''' – право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом. 
'''Вільний вибір території діяльності''' – це право громадських об'єднань самостійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом. 
'''Рівність перед законом''' – громадські об'єднання є рівними у своїх правах та обов'язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об'єднання. 
'''Відсутність майнового інтересу''' – означає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи). 
'''Прозорість, відкритість''' передбачає право всіх членів (учасників) громадського об'єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об'єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов'язок громадського об'єднання забезпечувати такий доступ. 
'''Публічність''' означає, що громадські об'єднання інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність.

== Форми громадських об’єднань ==
На сьогодні законодавством визначено дві основні організаційно-правові форми громадського об’єднання: громадська організація та громадська спілка. При цьому, ч. 5 ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання» визначено, що останні можуть створюватися як зі статусом юридичної особи, так і без такого. 
Громадська організація характеризується тим, що її засновниками та учасниками є виключно фізичні особи. 
Громадська спілка – засновниками є юридичні особи приватного права(ті, що створені фізичними особами чи юридичними особами приватного права, а не органами державної чи комунальної власності), а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Мета та завдання громадської організації та громадської спілки можуть бути однаковими. Основною відмінністю між цими формами є склад їхніх засновників. Утворити громадську організацію можуть лише фізичні особи, а громадську спілку – тільки юридичні особи приватного права.
Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Проте не всі юридичні особи можуть утворити громадську спілку. Засновниками громадської спілки можуть бути тільки юридичні особи приватного права.
Громадське об’єднання може здійснювати діяльність, маючи статус юридичної особи або не маючи такого статусу. Відмінність між ними полягає в обсязі прав і обов’язків.
Відповідно до Цивільного кодексу України, юридична особа – це організація, що має відокремлене майно, може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права та обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Таким чином, громадське об’єднання зі статусом юридичної особи набуває всіх ознак, характерних для будь-якої юридичної особи. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи на відміну від громадського об’єднання без такого статусу може:
* створювати відокремлені підрозділи;
* здійснювати підприємницьку діяльність;
* бути учасником цивільно-правових відносин;
* брати участь у здійсненні державної регуляторної політики тощо.
Разом з тим, на громадське об’єднання зі статусом юридичної особи покладено обов’язок ведення фінансової документації та звітування до відповідних контролюючих органів державної влади.

== Найменування громадського об’єднання ==

Найменування громадського об’єднання зазначається у його статутних документах та є ключовою відмінністю від інших організацій. 
Найменування громадського об’єднання визначається рішенням установчих зборів під час його утворення і має бути викладене українською мовою. Громадське об’єднання може викласти свою власну назву іноземною мовою або мовою національних меншин. 
Окрім повного найменування, громадське об’єднання може передбачити одне чи кілька скорочених найменувань, зазначивши їх у статуті. 
Громадські об’єднання є вільними при виборі власного найменування, однак зобов’язані керуватися нормативними актами та зважати на визначені законом обмеження (зокрема, перевірити Єдиний державний юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відсутність тотожного найменування). 
Детальні вимоги щодо найменування громадських об’єднань встановлює передусім [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання»]. Закон визначає, що найменування громадського об’єднання складається з 2-х частин: загальної і власної назв. 
У загальній назві вказується організаційно-правова форма («громадська спілка» чи «громадська організація»). У власній назві – безпосередня назва.
Власна назва не може містити: найменування органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, складових найменувань цих органів (міністерство, агентство, служба, інспекція, комітет, адміністрація, прокуратура, суд); власну назву громадського об'єднання, діяльність якого заборонена в судовому порядку (протягом трьох років після набрання відповідним рішенням суду законної сили); інші позначення, використання яких обмежено законом. Також власна назва громадського об'єднання не може містити слова «державний», «комунальний» та похідні від них. Власна назва навчального закладу, установи чи організації у власній назві громадського об'єднання може використовуватися лише за згоди відповідного навчального закладу, установи чи організації. Також Законом забороняється використання у власній назві громадського об'єднання історичних державних найменувань, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Зміна найменування громадського об’єднання здійснюється на засіданні вищого органу управління такого об’єднання з додержанням вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону «Про громадські об’єднання]» та Статуту об’єднання ''(за наявності)''.

== Основні етапи державної реєстрації громадської організації ==

Процес державної реєстрації громадських об’єднань визначається положеннями [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]. 
'''5 основних кроків до досягнення успішного результату державної реєстрації такого громадського об’єднання:''' 
1. Підготувати статут організації, враховуючи положення ст. 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] та ст. 133.4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]. 
2. Провести установчі збори засновників. 
Згідно законодавства – засновниками громадської організації зі статусом юридичної особи повинно бути не менше 2 осіб, які відповідають наступним вимогам:
* громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах
* особи, які досягли 18 років (для молодіжної та дитячої громадської організації – 14 років).
Не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.
Під час зборів потрібно оформляти протокол, вимоги якого передбачені ч. 2 ст. 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»], серед яких особливу увагу слід звернути на визначення найменування.
Протокол установчих зборів підписується головуючим (не обов’язково обраним головою організації) та секретарем зборів. Документи державному реєстратору треба подати протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів. 
3. Підготувати пакет документів. 
Перелік документів, які потрібно подати для проведення державної реєстрації громадської організації зі статусом юридичної особи визначено ст. 17 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]:
* заява про державну реєстрацію створення юридичної особи;
* відомості про керівні органи громадської організації;
* статут організації (прошитий, пронумерований та підписаний засновниками (учасниками) або уповноваженими ними особами);
* протокол установчих зборів разом з реєстром учасників;
* заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства – за бажанням заявника.
4. Документи на державну реєстрацію громадських організацій зі статусом юридичної особи можна подати до:
* головних територіальних управлінь юстиції за місцем знаходження організації;
* місцевих центрів надання адміністративних послуг;
* місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Здійснити подачу документів можна:
* особисто або через уповноваженого представника (подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження);
* поштою (справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена);
* он-лайн. 
'''Державна реєстрація громадської організації зі статусом юридичної особи є безкоштовною та повинна тривати не більше 3 робочих днів з дати подання документів для державної реєстрації'''. 
5. Отримати відповідь 
Через портал електронних сервісів за кодом-доступу, зазначеному в описі документів. Тут можна отримати виписку та установчі документи громадської організації.
При розгляді документів, поданих на реєстрацію, може бути прийняте одне з таких рішень:
* про державну реєстрацію;
* про зупинення розгляду документів;
* про відмову в державній реєстрації.

[[Категорія: Господарське право]]

Спадкування права на вклад у банку

2018-06-26T11:32:41Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1172-03 Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492]

== Права на спадкування вкладу у банку: ==

#Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).
#Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
#Заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.

== Види банківських вкладів ==
# зі спеціальними вказівками вкладників (можливість вкладника розпорядитись правом на вклад у банку на випадок своєї смерті, зробивши відповідне розпорядження вкладом банку). Щодо складання заповіту, то у ньому вкладник може зазначити також вказівки щодо розпорядження вкладом.
# вклади, в яких не зроблене розпорядження банківській (фінансовій) установі.

== Випадки визначення спадкоємця, до якого переходитиме право на вклад: ==

* за умови, що заповіт складено після вчинення заповідального розпорядження банку (фінансовій установі), то заповіт повністю або частково скасовує заповідальне розпорядження, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця;
* за тієї ситуації, коли заповідальне розпорядження банку вчинено після складення заповіту, в якому було визначено спадкоємця вкладу, то воно змінює таку особу;
* у разі відсутності заповіту вклад спадкується за заповідальним розпорядженням;
* за умови відсутності заповіту та заповідального розпорядження вклад спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом.

== Вимоги до заповідального розпорядження на вклад: ==

* заповідальне розпорядження може міститися як в окремому документі, так і в тексті самого договору;
* якщо заповідальне розпорядження клієнта складається у формі окремого документа, то на ньому має бути зазначена дата його складання;
* за умови, що заповідальне розпорядження втілюється в окремому документі, він засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

== Хто має право на одержання обов’язкової частки у спадщині? ==

До таких спадкоємців відносяться малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Зазначені особи не можуть бути позбавлені заповідачем права на обов’язкову частку у спадщині. Це право виникає у зазначених спадкоємців не залежно від згоди інших спадкоємців. Розмір обов’язкової частки у спадщині становить половину частки, яка належала б кожному з вищезазначених осіб у разі спадкування за законом.

== Термін, за яким треба звернутися для оформлення своїх спадкових прав ==

Для оформлення своїх спадкових прав спадкоємцям вкладника необхідно звернутися на протязі шести місяців з дня смерті вкладника до державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини для отримання свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, який прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

== Особливості, щодо спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі): ==

* об’єктом правонаступництва виступатиме в правовідносинах не сам вклад, а право вимагати від банку його видачі;
* нотаріус за певних обставин може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу до закінчення строку на прийняття спадщини. Правова природа розпорядження правом на вклад залежить від форми його закріплення. У тому випадку, коли таке розпорядження міститься в окремій заяві, воно є одностороннім правочином. Якщо ж розпорядження вкладника міститься в договорі банківського вкладу, розпорядження є умовою цього договору, що наближає договір банківського вкладу до договору на користь третьої особи.

[[Категорія:Спадкове право‎]]

Правове регулювання захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання. Відшкодування шкоди

2018-06-26T11:10:53Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==

•[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/15/98-%D0%B2%D1%80%20%20від%2014.01.1998%20р.%20№%2015/98 Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» від 14.01.1998 р. № 15/98]

•[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0552-05 «Норми радіаційної безпеки України; доповнення : «Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення»(НРБУ-97/Д-2000)]

== Основні дозові межі опромінення населення ==

Для визначення необхідного захисту людини від існуючого опромінювання, а також для створення безпечних умов практичної діяльності людей, під час якої вони можуть опинитись під дією іонізуючих випромінювань – створено норми радіаційної безпеки (НРБ).

== Основні принципи регламентації дозових навантажень ==

* не перевищувати встановленої дозової межі;
* виключити будь-яке необґрунтоване опромінення;
* знижувати дози опромінення до можливого найнижчого рівня, враховуючи економічні та соціальні фактори.

“Норми радіаційної безпеки України ” є основним Державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення, як для окремої людини, так і суспільства взагалі. 
“Нормами радіаційної безпеки” встановлюються такі категорії осіб, які зазнають опромінення: 

'''Категорія А (персонал)''' – особи, які постійно, чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань. 

'''Категорія Б (персонал)''' – особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв’язку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та на промислових майданчиках об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення. 

'''Категорія В''' – все населення.

В реальних умовах різні органи або тканини людини опромінюються неоднаково. Особливо це проявляється при попаданні радіоактивних речовин всередину організму, оскільки різні радіонукліди по-різному розподіляються по органах і тканинах людини. Враховуючи ці обставини, а також різну радіочутливість різних органів і тканин людини нормування радіаційного фактора ведеться для трьох груп критичних органів. Критичний орган - тканина або частина тіла, опромінення якого в даних умовах нерівномірного опромінення може завдати найбільшої шкоди здоров'ю даної особи або потомства. До I групи критичних органів відносяться- гонади і червоний кістковий мозок; до II групи - м'язи, легкі, щитовидна залоза, шлунково-кишковий тракт, кришталик ока й інші органи, за винятком тих, що належать до I і III груп. III група - шкірний покрій, кісткова тканина, кисті рук, передпліччя, гомілки та стопи. 

'''Основні дозові межі (ліміт ефективної дози)''' для категорій осіб, які зазнають опромінювання, становлять: 

* '''Категорія А –20 мЗв (2 бер) за рік; '''
* '''Категорія Б –2,0 мЗв (0,2 бер) за рік; 
* '''Категорія В – 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік; '''

'''З лімітом дози порівнюється сума ефективних доз опромінення від усіх індустріальних джерел випромінювання.
До цієї суми не включають:
* дозу, яку одержують від природних джерел випромінювання;
* дозу опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження;
* дозу, яку одержують при медичному обстеженні або лікуванні;
* дозу, що пов’язана з аварійним опроміненням населення.

'''Заходи щодо укриття людей застосовуються,''' якщо протягом перших десяти діб, очікувана сукупна ефективна доза опромінення може перевищити 5 мЗв (0,5 бер). 

'''Тимчасова евакуація людей здійснюється у разі''', якщо протягом не більш одного тижня ефективна доза опромінення може досягти рівня 50 мЗв (5 бер). 

'''Йодна профілактика застосовується у разі''', якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопиченого в ній радіоактивного йоду може перевищити 50 мГр (5 рад). Додаткові обмеження існують для жінок репродуктивного віку. 

'''Під час виконання аварійних робіт максимальне накопичення дози не повинне перевищувати 25 рад (для персоналу) та 10 рад (для населення)'''. 
Доза, отримана за рахунок існуючого фону випромінювання та від інших джерел випромінювання за 70 років життя, повинна складати біля 14…15 бер. За цього рівня опромінення медиками не встановлено шкідливої дії на здоров’я дітей та дорослих. Встановлено, що за доз опромінення близько 10 рад не спостерігається змін в органах та тканинах організму людини. Короткочасні незначні зміни складу крові спостерігаються лише за одноразового опромінення дозою в 25…75 рад. Розвиток променевої хвороби спостерігається під час опромінення дозою більше 100 рад. Променева хвороба тяжкого ступеню може розвинутися після одноразового опромінення всього тіла дозою 400 рад та більше. 

== Захист людини від впливу іонізуючого випромінювання ==
Залучення осіб до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків допускається лише на добровільних засадах, за контрактом, в якому повинна зазначатися можлива доза опромінення за час ліквідації радіаційної аварії та її наслідків. 

Залучення осіб до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків осіб, які мають медичні протипоказання, осіб віком до 18 років та жінок дітородного віку забороняється. 

Опромінення осіб, залучених до ліквідації радіаційної аварії та її наслідків, вище основних дозових меж опромінення, допускається лише за їх згодою, у випадках якщо не можна вжити заходів, які виключають їх перевищення, і може бути виправдано лише рятуванням життя людей та попередженням подальшого небезпечного розвитку аварії і опромінення більшої кількості людей. 
Втручання, зумовлене необхідністю захисту життя та здоров'я людини, повинно бути таким, щоб зменшення шкоди, заподіяної впливом іонізуючого випромінювання шляхом зниження дози опромінення, було достатнім для виправдання як необхідності втручання, так і спричинених цим втручанням збитків.Використання у медичній практиці будь-яких джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватися з обов'язковим застосуванням засобів індивідуального захисту та контролю доз опромінення пацієнтів. 

Дози опромінення пацієнтів під час лікування та здійснення медичної діагностики повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо для діагностичних або лікувальних цілей, та не перевищувати затверджених в установленому порядку норм. 

Доза опромінення, отримана пацієнтом при медичному втручанні, повинна реєструватися, а інформація щодо дози опромінення повинна зберігатися в архівах медичних установ протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку передаватися до Національного архівного фонду. 

Пацієнту надається на його вимогу повна інформація про очікувану чи отриману ним дозу опромінення та про можливі його наслідки. 

Пацієнт має право відмовитися від медичного втручання, пов'язаного з його опроміненням, за винятком, коли таке втручання пов'язане з виявленням небезпечних інфекційних захворювань.

== Компенсація та відшкодування шкоди ==
Компенсація за перевищення річної основної дозової межіопромінення надається особам, які проживають або тимчасово перебувають на території України, у випадках:
* опромінення, зумовленого впливом практичної діяльності;
* помилкового або неправомірного опромінення пацієнтів при
* медичному втручанні;
* вимушеного споживання забруднених радіонуклідами продуктів
* харчування та питної води;
* радіаційно небезпечних умов проживання, праці та навчання.
* Компенсація за перевищення річної основної дозової межі
* опромінення встановлюється у розмірі 1,2 неоподатковуваного
* мінімуму доходів громадян за кожний мілізіверт перевищення
* встановленої цим Законом допустимої межі опромінення.
Підставою для виплати компенсації особам за перевищення річної основної дозової межі опромінення є зафіксований районним міським) дозовим реєстром опромінення факт перевищення річної основної дозової межі опромінення не з власної вини особи.Порядок надання компенсації за перевищення річної основної дозової межі опромінення встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна внаслідок впливу іонізуючого випромінювання життю та здоров'ю людей, а також майну фізичних осіб. У разі смерті особи, що настала внаслідок впливу іонізуючого випромінювання, право на відшкодування шкоди мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього коштів на утримання, а також дитина омерлого, яка народилася після його смерті.
Підставою для відшкодування шкоди, заподіяної впливом іонізуючого випромінювання, є встановлення факту заподіяння такої шкоди згідно з законодавством України.

[[Категорія: Доробити]]

Експерт в цивільному судочинстві: права, обов’язки, відповідальність

2018-06-26T10:18:19Z

Olha.pravosud: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]; *...

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1431-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2011, № 3505/5 "Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах"];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998, № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень"]

== Особи, які можуть бути судовими експертами: ==
* Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
* Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
* До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

== Особи, які не можуть бути судовими експертами: ==
Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, яка має не зняту або не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення або дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта.
Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством.

== Судовий експерт має право: ==
# ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;
# відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи;
# з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій, ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об’єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності;
# у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання уповноваженій особі (суду), яка (який) призначила(в) експертизу, щодо уточнення поставлених експертові питань;
# указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення судової експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання;
# викладати в письмовій або усній формі відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз’яснень чи показань з приводу проведеної експертизи;
# оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;
# на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;
# одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов’язаних із викликом для надання роз’яснень чи показань з приводу проведеної експертизи;
# проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законодавством України;
# Інші права та обов’язки судового експерта передбачаються чинним законодавством України.
Судовий експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Повідомлення про відмову має бути вмотивованим.

== На судового експерта покладаються такі обов’язки: ==
# заявити самовідвід за наявності передбачених законодавством обставин;
# прийняти до виконання доручену йому експертизу;
# особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені питання;
# повідомити в письмовій формі орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані;
# з’явитися на виклик органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), для надання роз’яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення;
# забезпечити збереження об’єкта експертизи та документів, наданих на дослідження;
# не розголошувати без дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), під час проведення експертизи відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, та не повідомляти будь-кому, крім органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), чи суду, про процес проведення досліджень та їх результати;
# негайно повернути матеріали справи та інші документи, що надавались для проведення експертизи, у разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи.

== Судовому експерту забороняється: ==
# передоручати проведення експертизи іншій особі;
# самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;
# вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта, а також для з’ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами;
# вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи;
# зберігати матеріали справ та об’єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням.

== Відповідальність судового експерта: ==

Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності:
* За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
* За злісне ухилення від явки до органів досудового розслідування або суду експерт несе адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством.
* За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.
* У разі завдання своїми діями майнової шкоди під час проведення експертизи експерт несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Підстави зупинення транспортного засобу. Повноваження поліцейського та права водія

2018-03-29T06:34:17Z

Olha.pravosud: Доповнено п. 3, 4

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про національну поліцію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 ЗУ «Про дорожній рух»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Постанова КМУ № 1306 "Про правила дорожнього руху"]

== Перелік підстав для зупинення транспортного засобу ==
Закон передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, і здійснюється лише у разі: 

# якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
# якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
# якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
# якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
# якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
# якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
# якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
# якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
# порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Так, працівники державної автомобільної інспекції крім перерахованих вище підстав мають право зупинити транспортний засіб у разі: 

# Відсутності номерного знака на транспортному засобі або наявності номерного знака, який не відповідає встановленим вимогам, закріплений у не встановленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів;
# Наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою;
# Проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб.

== Зупинення авто за порушення правил дорожнього руху: ==
В [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Пункті 2.4 Правил дорожнього руху] зазначено, що водій на вимогу працівника поліції України зобов’язаний зупинитися з дотриманням приписів правил дорожнього руху. Працівники підрозділу поліції на дорозі – є працівниками органів Національної поліції України, законні вимоги яких повинні бути виконані. Водій зобов’язаний зупинити авто, не порушуючи діючі ПДР, тобто зупиняючи транспортний засіб, водій повинен забезпечити безпеку проїзду собі та іншим учасникам, не перешкоджати їм, навіть якщо працівник поліції України незаконно вимагає зупинитися негайно на його вимогу.

== Після зупинки aвто нацполіцією: ==
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 пунктом 2.4 Правил дорожнього руху] водій зобов’язaний пред’явити для перевірки документи і дaти можливість перевірити номери вузлів і aгрегaтів і комплектність трaнспортного зaсобу. Порaди щодо поведінки після зупинки: виходити з сaлону aвтомобілю водію не обов’язково, aдже обов’язок нaдaння для перевірки документів, номерів вузлів тa aгрегaтів можнa виконaти, відкривши кaпот з сaлону. У водія відсутній обов’язок зaлишaти сaлон aвтомобіля, вкaзувaти нa місцезнaходження номерів, протирaти їх, тримaти кришку кaпотa і т. д.

'''Дії тa прaвa водія після виконaння вимоги прaцівникa поліції України:'''
# Водій мaє прaво знaти про особу, що його зупинилa — співробітник Національної поліції України зобов’язaний привітaтися, нaзвaти свою посaду, звaння тa прізвище.
# Водій мaє прaво впевнитися в нaявності посвідчення у співробітникa Національної поліції України, при чому мaти реaльну здaтність і прaво переписaти aбо іншим чином зaфіксувaти дaні з посвідчення ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 стaття 18 Зaкону Укрaїни «Про Національну поліцію»]).
# Водій мaє прaво не дaвaти ніяких пояснень співробітнику Національної поліції України. Крім того, у водія немaє обов’язку відповідaти нa питaння «куди і звідки їдете?», «Який був знaк?», Чи читaли пункт … прaвил? »Тa інші (стaття 63 Конституції Укрaїни).
# Водій мaє прaво знaти і йому повинні чітко роз’яснити причину зупинки — співробітник Національної поліції України зобов’язaний нaзвaти причину зупинки трaнспортного зaсобу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 стaття 16 Зaкону Укрaїни «Про дорожній рух»]) і суть скоєного прaвопорушення, якщо тaке мaло місце ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 ч.2 ст.35 ЗУ “Про Національну поліцію”]).

'''Лише при законній зупинці автотраспорту водій забов’язаний пред’явити наступні документи:'''
* посвідчення водія відповідної категорії;
* техпаспорт – реєстраційний документ на транспортний засіб (для армійських авто – технічний талон);
* поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
* передбачену спеціальними правилами документацію – на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;
* дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС – у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв.

== Превентивні заходу працівника поліції ==

Відповідно до ст.31 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 ЗУ «Про Національну поліцію»] працівник поліції може застосовувати такі превентивні заходи:

* перевірка документів особи;
* опитування особи;
* поверхнева перевірка і огляд;
* зупинення транспортного засобу;
* вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
* обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
* застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису

Крім того, права поліцейських, щодо транспортних засобів, установлено КУпАП, а саме:
* тимчасове вилучення посвідчення водія
* тимчасове затримання транспортних засобів
* відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

== Права водія під час зупинки транспортного засобу ==

Під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов’язаний без затримки підійти до водія, а не змушувати його витрачати час.
Документи надавати в руки поліцейського не обов’язково, достатньо показати в розгорнутому вигляді. Вимога працівника поліції передати йому у руки документи протиправна ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух»]). 

Водій під час зупинення зупинення транспортного засобу має право:
* знати причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки;
* зафіксувати автомобіль на якому несе службу поліцейський;
* при наявності аудіо- відеофіксуючого пристрою –фіксувати дії поліцейського;
* на вимогу учасника дорожнього руху поліцейський зобов’язаний пред’явити службове посвідчення;
* в разі огляду транспортного засобу, повинен бути складений протокол,один екземпляр якого водій має право отримати.

[[Категорія: Адміністративне право]] [[Категорія: Правоохоронні органи]]

Щорічні та додаткові відпустки

2018-03-26T08:10:50Z

Olha.pravosud:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР "Про відпустки"].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту]".
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-п Постанова КМУ від 17 листопада 1997 р. N 1290]

== Щорічні відпустки: ==

Законом України "Про відпуски" встановлено, що щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток. 

Основна відпустка – це така відпустка, право на яку мають всі працівники. Це є відмінністю основної відпустки від усіх інших. Для одержання інших видів відпусток необхідні спеціальні підстави для їх одержання.
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

== Тривалість щорічної основної відпустки: ==
# Надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
# Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.
# Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
# Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
# Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів - 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше.
# Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
# Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин - 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
# Військовослужбовцям: 

- які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років – 30 календарних днів; 

- які мають вислугу в календарному обчисленні від 10 до 15 років – 35 календарних днів; 

- від 15 до 20 років – 40 календарних днів; 

- які мають вислугу в календарному обчисленні понад 20 календарних років – 45 календарних днів; 

- для прийнятих на військову службу за контрактом тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. 

Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України. 

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України. 

''Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

== Порядок і умови надання щорічних відпусток: ==
Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. 

У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості. 

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. 

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. 

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. 

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. 

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 
== Перенесення щорічної відпустки: ==
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі: 

# порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;
# несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки.
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі: 

# тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
# виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
# настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
# збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням. 

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році. 

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України "Про відпустки". 

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
== Право на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи: ==
За бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення. 

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

== Право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника: ==
# жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
# інвалідам;
# особам віком до вісімнадцяти років;
# чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
# особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
# сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
# працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
# працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
# працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
# батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
# в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

== Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час: ==
# особам віком до вісімнадцяти років;
# інвалідам;
# жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
# жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
# одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
# дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
# ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
# ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
# батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
# в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

== Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: ==
# за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість;
# за особливий характер праці та її тривалість;
# у зв'язку з навчанням;
# працівникам, які мають дітей.
# в інших випадках, передбачених законодавством.

== Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці: ==
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. 

Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

== Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці: ==
# окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
# працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. 

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

== Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням: ==
''Відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах:'' 

- Працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання: 

# випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних днів; 
# випускних іспитів у старшій школі - тривалістю 23 календарних дні; 
# перевідних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних. 

- Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 та 28 календарних днів.

''Відпустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах:'' 

Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.

''Відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі:'' 

на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
- першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 10 календарних днів,
- третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
- незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 30 календарних днів;
на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:
- першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
- третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів,
- незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 40 календарних днів;
на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;
на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

''На час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.'' 

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.
Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватись інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.

== Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей: ==

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. 

При цьому, за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

== Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством: ==

Тривалість додаткових відпусток окремих категорій працівників встановлена відповідними законами України. 

Державним службовцям, що мають стаж роботи в державних органах більше 10 років надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 15 календарних днів. 

Щорічна додаткова відпустка тривалістю 15 календарних днів надається суддям за наявності стажу роботу на посаді більше 10 років. 

Атестованим працівникам прокуратури надається щорічна додаткова відпустка, тривалістю від 5 до 15 календарних днів, в залежності від стажу роботи в прокуратурі. 

Крім того, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до 1 і 2 категорії потерпілих внаслідок катастрофи передбачено надання додаткової відпустки тривалістю 14 робочих днів на рік.

[[Категорія: Гарантії і компенсації]]

Щорічні та додаткові відпустки

2018-03-26T07:07:01Z

Olha.pravosud: Доповнено трьома пунктами: п. 4. 5, 6.

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР "Про відпустки"].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту]".
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP971290.html Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290].

== Щорічні відпустки: ==

Законом України "Про відпуски" встановлено, що щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток. 

Основна відпустка – це така відпустка, право на яку мають всі працівники. Це є відмінністю основної відпустки від усіх інших. Для одержання інших видів відпусток необхідні спеціальні підстави для їх одержання.
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

== Тривалість щорічної основної відпустки: ==
# Надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
# Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.
# Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
# Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
# Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів - 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше.
# Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
# Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин - 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
# Військовослужбовцям: 

- які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років – 30 календарних днів; 

- які мають вислугу в календарному обчисленні від 10 до 15 років – 35 календарних днів; 

- від 15 до 20 років – 40 календарних днів; 

- які мають вислугу в календарному обчисленні понад 20 календарних років – 45 календарних днів; 

- для прийнятих на військову службу за контрактом тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. 

Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України. 

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України. 

''Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

== Порядок і умови надання щорічних відпусток: ==
Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. 

У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості. 

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. 

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. 

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. 

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. 

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 
== Перенесення щорічної відпустки: ==
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі: 

# порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;
# несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки.
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі: 

# тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
# виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
# настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
# збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням. 

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році. 

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України "Про відпустки". 

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
== Право на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи: ==
За бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення. 

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

== Право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника: ==
# жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
# інвалідам;
# особам віком до вісімнадцяти років;
# чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
# особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
# сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
# працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
# працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
# працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
# батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
# в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

== Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час: ==
# особам віком до вісімнадцяти років;
# інвалідам;
# жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
# жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
# одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
# дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
# ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
# ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
# батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
# в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

== Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: ==
# за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість;
# за особливий характер праці та її тривалість;
# у зв'язку з навчанням;
# працівникам, які мають дітей.
# в інших випадках, передбачених законодавством.

== Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці: ==
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. 

Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

== Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці: ==
# окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
# працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. 

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

== Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням: ==
''Відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах:'' 

- Працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання: 

# випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних днів; 
# випускних іспитів у старшій школі - тривалістю 23 календарних дні; 
# перевідних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних. 

- Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 та 28 календарних днів.

''Відпустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах:'' 

Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.

''Відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі:'' 

на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
- першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 10 календарних днів,
- третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
- незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 30 календарних днів;
на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:
- першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
- третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів,
- незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 40 календарних днів;
на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;
на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

''На час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.'' 

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.
Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватись інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.

== Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей: ==

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. 

При цьому, за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

== Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством: ==

Тривалість додаткових відпусток окремих категорій працівників встановлена відповідними законами України. 

Державним службовцям, що мають стаж роботи в державних органах більше 10 років надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 15 календарних днів. 

Щорічна додаткова відпустка тривалістю 15 календарних днів надається суддям за наявності стажу роботу на посаді більше 10 років. 

Атестованим працівникам прокуратури надається щорічна додаткова відпустка, тривалістю від 5 до 15 календарних днів, в залежності від стажу роботи в прокуратурі. 

Крім того, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до 1 і 2 категорії потерпілих внаслідок катастрофи передбачено надання додаткової відпустки тривалістю 14 робочих днів на рік.

[[Категорія: Гарантії і компенсації]]

Порядок державної реєстрації громадської організації, яка діє на підставі модельного статуту

2018-01-15T13:22:24Z

Olha.pravosud: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднанн...

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/755-15/ed20141014 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20121216 Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0200-16 Наказ Міністерства юстиції України від 09.02.2016 року № 359/5 «Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Наказ Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року № 3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».]

== Поняття громадського об’єднання ==

Громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. 
Громадським об’єднанням є певна спільнота, учасники якої спільними зусиллями реалізовують спільні інтереси. Громадяни та юридичні можуть об’єднуватися з різною метою.

== Принципи громадського об’єднання: ==

Відповідно до ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] можна визначити кілька основних принципів діяльності громадських об’єднань: 
'''Добровільність''' передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому. 
'''Самоврядність''' – право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом. 
'''Вільний вибір території діяльності''' – це право громадських об'єднань самостійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом. 
'''Рівність перед законом''' – громадські об'єднання є рівними у своїх правах та обов'язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об'єднання. 
'''Відсутність майнового інтересу''' – означає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи). 
'''Прозорість, відкритість''' передбачає право всіх членів (учасників) громадського об'єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об'єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов'язок громадського об'єднання забезпечувати такий доступ. 
'''Публічність''' означає, що громадські об'єднання інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність.

== Форми громадських об’єднань ==

На сьогодні законодавством визначено дві основні організаційно-правові форми громадського об’єднання: громадська організація та громадська спілка. При цьому, ч. 5 ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання» визначено, що останні можуть створюватися як зі статусом юридичної особи, так і без такого. 
Громадська організація характеризується тим, що її засновниками та учасниками є виключно фізичні особи. 
Громадська спілка – засновниками є юридичні особи приватного права(ті, що створені фізичними особами чи юридичними особами приватного права, а не органами державної чи комунальної власності), а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

== Найменування громадського об’єднання ==

Найменування громадського об’єднання зазначається у його статутних документах та є ключовою відмінністю від інших організацій. 
Найменування громадського об’єднання визначається рішенням установчих зборів під час його утворення і має бути викладене українською мовою. Громадське об’єднання може викласти свою власну назву іноземною мовою або мовою національних меншин. 
Окрім повного найменування, громадське об’єднання може передбачити одне чи кілька скорочених найменувань, зазначивши їх у статуті. 
Громадські об’єднання є вільними при виборі власного найменування, однак зобов’язані керуватися нормативними актами та зважати на визначені законом обмеження (зокрема, перевірити Єдиний державний юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відсутність тотожного найменування). 
Детальні вимоги щодо найменування громадських об’єднань встановлює передусім [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання»]. Закон визначає, що найменування громадського об’єднання складається з 2-х частин: загальної і власної назв. 
У загальній назві вказується організаційно-правова форма («громадська спілка» чи «громадська організація»). У власній назві – безпосередня назва.
Власна назва не може містити: найменування органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, складових найменувань цих органів (міністерство, агентство, служба, інспекція, комітет, адміністрація, прокуратура, суд); власну назву громадського об'єднання, діяльність якого заборонена в судовому порядку (протягом трьох років після набрання відповідним рішенням суду законної сили); інші позначення, використання яких обмежено законом. Також власна назва громадського об'єднання не може містити слова «державний», «комунальний» та похідні від них. Власна назва навчального закладу, установи чи організації у власній назві громадського об'єднання може використовуватися лише за згоди відповідного навчального закладу, установи чи організації. Також Законом забороняється використання у власній назві громадського об'єднання історичних державних найменувань, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Зміна найменування громадського об’єднання здійснюється на засіданні вищого органу управління такого об’єднання з додержанням вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону «Про громадські об’єднання]» та Статуту об’єднання ''(за наявності)''.

== Основні етапи державної реєстрації громадської організації ==

Процес державної реєстрації громадських об’єднань визначається положеннями [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]. 
'''5 основних кроків до досягнення успішного результату державної реєстрації такого громадського об’єднання:''' 
1. Підготувати статут організації, враховуючи положення ст. 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] та ст. 133.4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]. 
2. Провести установчі збори засновників. 
Згідно законодавства – засновниками громадської організації зі статусом юридичної особи повинно бути не менше 2 осіб, які відповідають наступним вимогам:
* громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах
* особи, які досягли 18 років (для молодіжної та дитячої громадської організації – 14 років).
Не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.
Під час зборів потрібно оформляти протокол, вимоги якого передбачені ч. 2 ст. 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»], серед яких особливу увагу слід звернути на визначення найменування.
Протокол установчих зборів підписується головуючим (не обов’язково обраним головою організації) та секретарем зборів. Документи державному реєстратору треба подати протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів. 
3. Підготувати пакет документів. 
Перелік документів, які потрібно подати для проведення державної реєстрації громадської організації зі статусом юридичної особи визначено ст. 17 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]:
* заява про державну реєстрацію створення юридичної особи;
* відомості про керівні органи громадської організації;
* статут організації (прошитий, пронумерований та підписаний засновниками (учасниками) або уповноваженими ними особами);
* протокол установчих зборів разом з реєстром учасників;
* заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства – за бажанням заявника.
4. Документи на державну реєстрацію громадських організацій зі статусом юридичної особи можна подати до:
* головних територіальних управлінь юстиції за місцем знаходження організації;
* місцевих центрів надання адміністративних послуг;
* місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Здійснити подачу документів можна:
* особисто або через уповноваженого представника (подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження);
* поштою (справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена);
* он-лайн. 
'''Державна реєстрація громадської організації зі статусом юридичної особи є безкоштовною та повинна тривати не більше 3 робочих днів з дати подання документів для державної реєстрації'''. 
5. Отримати відповідь 
Через портал електронних сервісів за кодом-доступу, зазначеному в описі документів. Тут можна отримати виписку та установчі документи громадської організації.
При розгляді документів, поданих на реєстрацію, може бути прийняте одне з таких рішень:
* про державну реєстрацію;
* про зупинення розгляду документів;
* про відмову в державній реєстрації.

Підстави зупинення транспортного засобу. Повноваження поліцейського та права водія

2017-06-30T06:37:16Z

Olha.pravosud: Olha.pravosud перейменував сторінку з Підстави зупинення транспортного засобу. Повноваження поліцейськогота права водія на [[Підстави зупин...

Підстави зупинення транспортного засобу. Повноваження поліцейського та права водія

2017-06-30T06:34:18Z

Olha.pravosud: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України] * [http://zakon2.rada.gov.ua/law...

Матеріальна відповідальність працівників

2017-06-29T14:00:17Z

Olha.pravosud: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96...

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю].
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам» від 29 грудня 1992 р.]

== Поняття матеріальної відповідальності працівників. ==

Матеріальна відповідальність працівників - це один із видів юридичної відповідальності, що виражається в зобов’язанні працівників покрити цілком або частково матеріальний збиток, завданий з їхньої провини. 

Працівники несуть матеріальну відповідальність за збиток, завданий підприємству, установі, організації внаслвдок порушення покладених на них трудових зобов’язань (ст.130 КЗпП України). 
Підставою для притягнення працівників до матеріальної відповідальності є наявність прямого дійсного збитку, завданого підприємству (установі, організації),де вони працюють.

== Види матеріальної відповідальності. ==

Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності: обмежену й повну.
Основний вид матеріальної відповідальності працівника - обмежена матеріальна відповідальність, яка полягає в обов'язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати власникові ( уповноваженому ним органу) пряму дійсну шкоду, але не більше його середнього місячного заробітку.

== Підстави притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності. ==

У відповідності до ст 133 КЗпП України обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їхньому виготовленні, інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники при заподіянні шкоди підприємству, установі, організації зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

== Підстави притягнення до повної матеріальної відповідальності. ==

Повна матеріальна відповідальність працівників у розмірі заподіяної шкоди без будь-якого обмеження передбачена ст.134 КЗпП України. Перелік підстав притягнення до повної матеріальної відповідальності, що міститься в цій статті, є вичерпним. До цих підстав належать такі: 

1. Укладення між пpацівником і підпpиємством, установою, оpганізацією письмового договору пpо взяття на себе пpацівником повної матеpіальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, пеpеданих йому для збеpігання або для інших цілей.
Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність укладається на доповнення до трудового договору з метою конкретизації обов'язків власника або уповноваженого ним органу і працівника щодо забезпечення збереження матеріальних цінностей. Договори про повну матеріальну відповідальність укладаються за умови, якщо працівник досяг 18 – річного віку і йому безпосередньо передані цінності для зберігання, обробки, продажу (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва.
Якщо виконання обов'язків з обслуговування матеріальних цінностей є основною трудовою функцією працівника, обумовленою при прийнятті на роботу, і, відповідно до чинного законодавства, з ним повинен бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, то відмова від укладення такого договору є перешкодою до прийняття громадянина на таку роботу(посаду). Така відмова без поважної причини вже прийнятого на роботу працівника вважається порушенням трудової дисципліни з відповідними юридичними наслідками. У разі відмови з поважних причин власник зобов'язаний надати працівникові іншу роботу, а за її відсутності або відмови від переведення працівник може бути звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України. 

2. Одержання працівником майна та інших цінностей під звіт за pазовою довіpеністю або за іншими pазовими документами.
Ця підстава передбачає одноразове завдання для працівника одержати цінності, а не постійну трудову функцію. У таких випадках власник повинен ознайомити працівника,
якому видано разову довіреність з порядком приймання, транспортування, збереження цінностей. Разове доручення на отримання майна та інших цінностей не може видаватися головному бухгалтеру підприємства; особам, яким за вироком суду заборонено обіймати матеріально відповідальні посади протягом певного часу; особам, що мають судимість за розкрадання, хабарництво та інші корисливі злочини, якщо судимість не знято і не погашено. 

3. Шкоди завдано діями пpацівника, які мають ознаки діянь, пеpеслідуваних у кpимінальному поpядку.
До позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної злочином, повинні додаватися докази, що підтверджують вчинення працівником таких дій, встановлених у порядку кримінального судочинства. Якщо працівник звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням терміну давності, актом амністії, притягненням до адміністративної відповідальності або у зв’язку з передачею винного на поруки, це не виключає застосування матеріальної відповідальності.
Разом з тим, працівник не може притягуватися до матеріальної відповідальності за п.3 ст. 134 КЗпП у разі винесення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події скоєння злочину. 

4. Шкоди завдано пpацівником, який був у нетвеpезому стані.
Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому повна матеріальна відповідальність за шкоду настає незалежно від того, навмисно або з необережності заподіяно шкоду. Повна матеріальна відповідальність покладається на працівника, що перебуває у нетверезому стані, якщо з його вини підприємство своєчасно не виконало господарські зобов’язання і внаслідок цього зазнало збитків. Власник зобов’язаний довести, що шкоду заподіяно працівником у нетверезому стані. Доказами можуть бути медичний висновок, акти, свідчення свідків тощо. Вони повинні бути відповідно оцінені судом при вирішенні питання про притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності. 

5. Шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеpіалів, напівфабpикатів, виpобів ( пpодукції), в тому числі пpи їх виготовленні, а також інстpументів, виміpювальних пpиладів, спеціального одягу та інших пpедметів, виданих підпpиємством, установою, оpганізацією пpацівникові в коpистування.
Повна матеріальна відповідальність настає за умисне заподіяння такої шкоди. Якщо недостача, зіпсуття або знищення вказаного майна сталися з необережності (недбалості), настає обмежена матеріальна відповідальність. 

6. Відповідно до законодавства на пpацівника покладено повну матеpіальну відповідальність за шкоду, заподіяну підпpиємству, установі, оpганізації пpи виконанні тpудових обов'язків.
У цьому випадку йдеться про випадки матеріальної відповідальності, які передбачені спеціальними нормативно-правовими актами, , зокрема, за шкоду, заподіяну: перевитратою пального на автомобільному транспорті; отриманням посадовою особою премій внаслідок допущених з його вини викривлень даних про виконування робіт; розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних матеріалів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей; витратами підприємства, установи, організації на навчання у вищому навчальному закладі молодого фахівця в разі його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або за власним бажанням без поважної причини протягом трьох років з часу прийняття на роботу за направленням. 

7. Шкоди завдано не пpи виконанні тpудових обов'язків.
У даному випадку шкода заподіяна роботодавцеві не сторонньою особою, а саме працівником, який перебуває з таким підприємством у трудових правовідносинах на підставі трудового договору. Така шкода може бути заподіяна як у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи. Типовим прикладом такої шкоди є використання майна підприємства в особистих цілях, при виконанні на обладнанні (приладах, автотранспорті) підприємства роботи, яка не належить до трудової функції працівника. 

8. Службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
Застосовуючи цю підставу, слід мати на увазі, що обов’язок відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку зі сплатою незаконно звільненому чи переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на таку службову особу, за наказом чи розпорядженням якої таке звільнення чи переведення було здійснене. 

9. Керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Розмір шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації визначається відповідно до ст. 135-3 КЗпП України за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей з урахуванням ступеня зносу. Вартість майна визначається на день виявлення шкоди, а в разі зміни цін – застосовуються ціни, які діяли на день прийняття рішення про відшкодування.

== Порядок відшкодування шкоди. ==

Ст. 136 КЗпП України регламентує порядок відшкодування шкоди. Стягнення шкоди, завданої працівниками, в розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженим ним органом, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками — за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Таке розпорядження має бути зроблено не пізніше двох тижнів від дня виявлення шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівника. Якщо працівник не згодний з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в КТС, а у разі незгоди з рішенням КТС — у суді. Працівник має право відразу звернутися до суду. 

В інших випадках відшкодування шкоди провадиться шляхом подання власником позову до районного (міського) суду. Такий позов може бути подано протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди, а днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власникові стало відомо про наявність шкоди. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, є день підписання відповідного акта або висновку.

Щорічні та додаткові відпустки

2017-03-22T14:47:17Z

Olha.pravosud: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.96 р....

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР "Про відпустки"].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту]".
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP971290.html Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290].

== Щорічні відпустки: ==

Законом України "Про відпуски" встановлено, що щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток. 

Основна відпустка – це така відпустка, право на яку мають всі працівники. Це є відмінністю основної відпустки від усіх інших. Для одержання інших видів відпусток необхідні спеціальні підстави для їх одержання.
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

== Тривалість щорічної основної відпустки: ==
# Надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
# Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.
# Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
# Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
# Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів - 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше.
# Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
# Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин - 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
# Військовослужбовцям: 

- які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років – 30 календарних днів; 

- які мають вислугу в календарному обчисленні від 10 до 15 років – 35 календарних днів; 

- від 15 до 20 років – 40 календарних днів; 

- які мають вислугу в календарному обчисленні понад 20 календарних років – 45 календарних днів; 

- для прийнятих на військову службу за контрактом тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. 

Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України. 

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України. 

''Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
''

== Право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника: ==
# жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
# інвалідам;
# особам віком до вісімнадцяти років;
# чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
# особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
# сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
# працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
# працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
# працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
# батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
# в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

== Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час: ==
# особам віком до вісімнадцяти років;
# інвалідам;
# жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
# жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
# одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
# дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
# ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
# ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
# батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
# в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

== Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: ==
# за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість;
# за особливий характер праці та її тривалість;
# у зв'язку з навчанням;
# працівникам, які мають дітей.
# в інших випадках, передбачених законодавством.

== Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці: ==
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. 

Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

== Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці: ==
# окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
# працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. 

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

== Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням: ==
''Відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах:'' 

- Працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання: 

# випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних днів; 
# випускних іспитів у старшій школі - тривалістю 23 календарних дні; 
# перевідних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних. 

- Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 та 28 календарних днів.

''Відпустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах:'' 

Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.

''Відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі:'' 

на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
- першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 10 календарних днів,
- третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
- незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 30 календарних днів;
на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:
- першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
- третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів,
- незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 40 календарних днів;
на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;
на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

''На час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.'' 

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.
Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватись інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.

== Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей: ==

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. 

При цьому, за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

== Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством: ==

Тривалість додаткових відпусток окремих категорій працівників встановлена відповідними законами України. 

Державним службовцям, що мають стаж роботи в державних органах більше 10 років надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 15 календарних днів. 

Щорічна додаткова відпустка тривалістю 15 календарних днів надається суддям за наявності стажу роботу на посаді більше 10 років. 

Атестованим працівникам прокуратури надається щорічна додаткова відпустка, тривалістю від 5 до 15 календарних днів, в залежності від стажу роботи в прокуратурі. 

Крім того, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до 1 і 2 категорії потерпілих внаслідок катастрофи передбачено надання додаткової відпустки тривалістю 14 робочих днів на рік.

Спадкування права на вклад у банку

2016-12-14T14:27:20Z

Olha.pravosud: Створена сторінка: == Нормативна база: == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]; * [http://zakon2.rada.gov....

== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1172-03 Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492]

== Права на спадкування вкладу у банку: ==

#Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).
#Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
#Заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.

== Випадки визначення спадкоємця, до якого переходитиме право на вклад: ==

* за умови, що заповіт складено після вчинення заповідального розпорядження банку (фінансовій установі), то заповіт повністю або частково скасовує заповідальне розпорядження, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця;
* за тієї ситуації, коли заповідальне розпорядження банку вчинено після складення заповіту, в якому було визначено спадкоємця вкладу, то воно змінює таку особу;
* у разі відсутності заповіту вклад спадкується за заповідальним розпорядженням;
* за умови відсутності заповіту та заповідального розпорядження вклад спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом.

== Вимоги до заповідального розпорядження на вклад: ==

* заповідальне розпорядження може міститися як в окремому документі, так і в тексті самого договору;
* якщо заповідальне розпорядження клієнта складається у формі окремого документа, то на ньому має бути зазначена дата його складання;
* за умови, що заповідальне розпорядження втілюється в окремому документі, він засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

== Хто має право на одержання обов’язкової частки у спадщині? ==

До таких спадкоємців відносяться малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Зазначені особи не можуть бути позбавлені заповідачем права на обов’язкову частку у спадщині. Це право виникає у зазначених спадкоємців не залежно від згоди інших спадкоємців. Розмір обов’язкової частки у спадщині становить половину частки, яка належала б кожному з вищезазначених осіб у разі спадкування за законом.

== Термін, за яким треба звернутися для оформлення своїх спадкових прав ==

Для оформлення своїх спадкових прав спадкоємцям вкладника необхідно звернутися на протязі шести місяців з дня смерті вкладника до державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини для отримання свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, який прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

== Особливості, щодо спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі): ==

* об’єктом правонаступництва виступатиме в правовідносинах не сам вклад, а право вимагати від банку його видачі;
* нотаріус за певних обставин може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу до закінчення строку на прийняття спадщини. Правова природа розпорядження правом на вклад залежить від форми його закріплення. У тому випадку, коли таке розпорядження міститься в окремій заяві, воно є одностороннім правочином. Якщо ж розпорядження вкладника міститься в договорі банківського вкладу, розпорядження є умовою цього договору, що наближає договір банківського вкладу до договору на користь третьої особи.

[[Категорія:Спадкове право‎]]