WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Проблемні питання переходу права власності на зброю в порядку спадкування

2025-12-01T14:44:11Z

Olha.hlazunova: /* Зброя, яка може набуватися фізичними та юридичними особами у власність */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 № 296/5"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14 Закон України «Про державні нагороди України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XI «Про право власності на окремі види майна»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03 Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200 «Про затвердження Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»]
== Визначення основних понять ==
Термін «зброя» можна знайти в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03/ed20031022/find?text=%C7%E1%F0%EE%FF#Text Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200.] 
Так, відповідно пункту 1.3 '''зброя''' - це предмети та пристрої, що призначені для ураження живих цілей, кораблів, літаків (вертольотів) та інших об'єктів і не мають іншого призначення. 
'''Спадкування''' – перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
== Зброя, яка може набуватися фізичними та юридичними особами у власність ==
'''''Зброя є одним із видів майна, яке обмежено в обороті.''''' 
На підставі спеціального дозволу органів поліції за місцем проживання особи громадяни набувають право власності на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю, на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами), на газові пістолети, револьвери й патрони до них, заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії, на холодну зброю і пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду – це прямо передбачено Додатком № 2 до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII. 
Крім того, вказана Постанова Верховної Ради України визначає також '''вік, після досягнення якого громадянин може набути права на придбання зброї:'''
* з 18 років для газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльзоточивої та дратівної дії, холодної зброї та пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;
* з 21 року для вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї;
* від 25 років для вогнепальної мисливської нарізної зброї. 
Інша вогнепальна зброя й боєприпаси до неї не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. 
При цьому, відповідно до ст. 9 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14#n156:~:text=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%B0%20%22%D0%86%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D1%80%D0%BE%D1%8F%22%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F,%D0%B2%D0%B8%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C. "Про державні нагороди України"] , відзнака «Іменна вогнепальна зброя» встановлюється для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також Державної спеціальної служби транспорту, поліцейських та державних службовців, які мають офіцерське звання. Отже, '''іменна вогнепальна зброя''' може набуватися у власність особами офіцерського складу окремих органів та особами, котрі мають офіцерське звання. Однак, законодавець не уточнює види зброї, що можуть бути зараховані до іменної вогнепальної зброї, та вік, із якого особи мають право отримувати у власність іменну вогнепальну зброю. 
'''Таким чином, зброя може належати лише певним учасникам обороту, а перебування зброї в цивільному обороті допускається лише за спеціальним дозволом органів поліції.'''
== Порядок та особливості спадкування зброї ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільним кодексом України] (ст. 1218) визначено, що до складу спадщини входять '''усі права й обов’язки''' що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Тож до спадкоємців під час спадкування може переходити виключно право власності на зброю, а не зброя як матеріальна річ, незалежно від її вартості. Відповідно до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII, право власності на зброю набувається за наявності спеціального дозволу органів поліції.
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше про порядок спадкування: [[Спадкування за заповітом]] [[Спадкування за законом]]
|}
На сьогоднішній день законодавство України не містить чіткого порядку та особливостей спадкування зброї. Єдина норма, яка стосується цього питання, міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622] (далі – '''Інструкція'''). Також, у підпункті 5.1 пункту 5 глави 9 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text:~:text=5.%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%96%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5], зазначено, що під час вжиття нотаріусом заходів з охорони спадкового майна, виявлені під час опису вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу внутрішніх справ. 
Так, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї й бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої й патрони до них '''у п’ятиденний строк здаються близькими особами до органів поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна''' (але на строк не більше ніж шість місяців). 
Визначення терміну «близькі особи» міститься в Законі України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text «Про запобігання корупції»] (стаття 1) '''близькі особ'''и - члени сім’ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням. 
Якщо хтось зі спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності та користуватися нею, вона може бути зареєстрована на його ім’я в установленому законодавством порядку. 
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше: [[Право на отримання дозволу на зброю]]
|}
Якщо ж серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, вона ними повинна бути '''в місячний строк''' продана або подарована особі, що має дозвіл органів поліції на придбання зброї.
=== Спадкування нагородної зброї ===
'''''За загальним правилом, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї та бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої та патрони до них у п'ятиденний строк здаються близькими особами до органів (підрозділів) поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).''''' Нагородна вогнепальна зброя за погодженням з Національною поліцією України також може бути передана спадкоємцями до музею або залишена у власності спадкоємців після приведення її заводом-виготовлювачем або майстернею з ремонту зброї у стан ММГ (макет зброї масогабаритний) або УЧР (учбово-розрізний макет зброї). Завод-виготовлювач або майстерня з ремонту зброї видає акт виконаних робіт з такої переробки, копія якого подається до органу (підрозділу) поліції, де знаходиться особова справа померлого власника, а оригінал залишається у спадкоємця або разом з експонатом передається до музею, про що органами (підрозділами) поліції вноситься відповідна інформація в ЄРЗ (функціональній підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ).
== Окремі проблемні питання документального оформлення права на спадщину на зброю ==
'''З урахуванням обмеженої оборотоздатності зброї свідоцтво про право на спадщину на зброю може бути видане виключно за наявності дозволу відповідного органу поліції на придбання зброї'''. Тобто, якщо спадкоємець не досяг віку, з якого він може отримати дозвіл на придбання у власність, носіння, користування і зберігання відповідного виду зброї, який входить до складу спадщини, або ж спадкоємець не має відповідного статусу для отримання дозволу на придбання у власність шляхом спадкування пристроїв для відстрілу гумових куль, у такому випадку він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на зброю. В інакшому випадку видача свідоцтва про право на спадщину на зброю таким спадкоємцям буде розцінюватися як порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам зброї, за що, відповідно до закону, настає адміністративна або кримінальна відповідальність. 
В положенні п. 12.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text '''Інструкції'''], зазначено, що, '''якщо серед спадкоємців немає осіб, які мають право на зберігання зброї, у місячний строк після вирішення питання про спадкування зброї зброя має бути реалізована в установленому законодавством України порядку особі, яка має дозвіл органів поліції на придбання зброї, основних частин зброї, пристрою, або здана на реалізацію в магазин з торгівлі зброєю, спеціальними засобами активної оборони.''' Таким чином, спадкоємці не отримають правовстановлюючого документа на зброю, отже, і відчужити її належним особам не зможуть, інакше такі дії кваліфікуватимуться як злочин або адміністративне правопорушення. 
Проте якщо спадкоємців декілька, один із яких отримав у встановленому законом порядку дозвіл на придбання зброї, а інші або не отримали, або є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними чи обмежено дієздатними особами, то виникає '''проблема спадкування''', адже, з одного боку, не всі спадкоємці мають право на перехід до них частки у праві власності на зброю, а з іншого – річ є неподільною, тому спадкування лише частки у праві власності на зброю унеможливить користування та розпорядження успадкованою зброєю. 
У такому випадку наявність у складі спадщини неподільних речей зумовлює необхідність '''укладення договору про зміну розміру часток у спадщин'''і, оскільки, згідно зі ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України], неподільні речі неможливо поділити без втрати їх цільового призначення чи часткової втрати їх корисної властивості. При цьому предметом договору про зміну розміру часток у спадщині може виступати частина спадкового майна. Неподільна річ не може виступати об’єктом спору про виділ частки в натурі. Якщо право власності на неподільну річ належить декільком особам, право на частку речі може бути визначено й реалізовано в грошовому еквіваленті. У цьому випадку власник, який вимагає виділу, отримає в рахунок своєї частки грошову компенсацію. 
Крім того, варто відмежовувати договори про зміну розміру часток у спадщині від договорів про поділ (розподіл) спадщини, оскільки сутність цих договорів є різною. Якщо в першому випадку йдеться про зміну розміру ідеальних часток у спадщині, то в другому – про поділ майна між спадкоємцями в натурі. До відносин, що виникають під час поділу спадщини в натурі, застосовуються норми, які регулюють спільну власність (глава 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України]).
=== Особливості оформлення прав на вогнепальну зброю під час дії воєнного стану ===
'''''На період воєнного стану, запровадженого в Україні з 24 лютого 2022 року, спрощено дозвільний порядок стосовно видачі уповноваженими підрозділами Національної поліції України громадянам дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та набоїв до неї.''''' Особливості встановлені наказом МВС України від 01.03.2022 № 170 "Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану" та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" щодо вдосконалення порядку отримання, декларування та поводження з вогнепальною зброєю" від 20.08.2024 № 3899-IX. Особливості спадкування зброї, отриманої таким чином, чинне законодавство України не містить.

'''Судова практика'''

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах справи [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96498237 № 440/2568/20 від 23 квітня 2021 року], адміністративне провадження № К/9901/3055/21 (ЄДРСРУ № 96498237), досліджував алгоритм спадкування зброї. У вказаному рішенні, Верховний Суд у складі КАС вказав, що фізична особа для перереєстрації на ім'я позивача та для передачі йому успадкованої вогнепальної зброї (у справі йдеться за мисливські гладкоствольні рушниці), має окрім інших документів, надати до відповідного підрозділу головного управління Національної поліції в області свідоцтво про право на спадщину на мисливські гладкоствольні рушниці, інакше унеможливлюється реєстрація на ім`я громадянина та передача йому вказаної зброї на підставі пункту 12.16 розділу 12 Інструкції №[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text:~:text=12.16.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D1%88%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B2). 622] . 
{| class="wikitable"
|-
! Додатково: [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
|}
'''Отже, проблему спадкування зброї в разі наявності кількох спадкоємців, тільки один із яких має право одержати дозвіл органів поліції на право придбання зброї, можна вирішити шляхом укладення договору про зміну розміру часток у спадщині.''' Закон не містить застереження стосовно укладення договору про зміну розміру частки у спадщині обов’язково всіма спадкоємцями. Головне, щоб сторонами такого договору були щонайменше двоє спадкоємців.
[[index.php?title=Категорія:Цивільне право]]
[[index.php?title=Категорія:Спадкове право]]
[[index.php?title=Категорія:Нотаріат]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Проблемні питання переходу права власності на зброю в порядку спадкування

2025-12-01T14:34:27Z

Olha.hlazunova: /* Зброя, яка може набуватися фізичними та юридичними особами у власність. Доповнено (конкретизовано) судову практику */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 № 296/5"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14 Закон України «Про державні нагороди України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XI «Про право власності на окремі види майна»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03 Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200 «Про затвердження Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»]
== Визначення основних понять ==
Термін «зброя» можна знайти в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03/ed20031022/find?text=%C7%E1%F0%EE%FF#Text Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200.] 
Так, відповідно пункту 1.3 '''зброя''' - це предмети та пристрої, що призначені для ураження живих цілей, кораблів, літаків (вертольотів) та інших об'єктів і не мають іншого призначення. 
'''Спадкування''' – перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
== Зброя, яка може набуватися фізичними та юридичними особами у власність ==
'''''Зброя є одним із видів майна, яке обмежено в обороті.''''' 
На підставі спеціального дозволу органів поліції за місцем проживання особи громадяни набувають право власності на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю, на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами), на газові пістолети, револьвери й патрони до них, заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії, на холодну зброю і пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду – це прямо передбачено Додатком № 2 до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII. 
Крім того, вказана Постанова Верховної Ради України визначає також '''вік, після досягнення якого громадянин може набути права на придбання зброї:'''
* з 18 років для газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльзоточивої та дратівної дії, холодної зброї та пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;
* з 21 року для вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї;
* від 25 років для вогнепальної мисливської нарізної зброї. 
Інша вогнепальна зброя й боєприпаси до неї не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. 
При цьому, відповідно до ст. 9 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14#n156:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2028.01.2021%7D «Про державні нагороди України»], відзнака «Іменна вогнепальна зброя» встановлюється для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також Державної спеціальної служби транспорту, поліцейських та державних службовців, які мають офіцерське звання. Отже, '''іменна вогнепальна зброя''' може набуватися у власність особами офіцерського складу окремих органів та особами, котрі мають офіцерське звання. Однак, законодавець не уточнює види зброї, що можуть бути зараховані до іменної вогнепальної зброї, та вік, із якого особи мають право отримувати у власність іменну вогнепальну зброю. 
'''Таким чином, зброя може належати лише певним учасникам обороту, а перебування зброї в цивільному обороті допускається лише за спеціальним дозволом органів поліції.'''
== Порядок та особливості спадкування зброї ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільним кодексом України] (ст. 1218) визначено, що до складу спадщини входять '''усі права й обов’язки''' що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Тож до спадкоємців під час спадкування може переходити виключно право власності на зброю, а не зброя як матеріальна річ, незалежно від її вартості. Відповідно до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII, право власності на зброю набувається за наявності спеціального дозволу органів поліції.
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше про порядок спадкування: [[Спадкування за заповітом]] [[Спадкування за законом]]
|}
На сьогоднішній день законодавство України не містить чіткого порядку та особливостей спадкування зброї. Єдина норма, яка стосується цього питання, міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622] (далі – '''Інструкція'''). Також, у підпункті 5.1 пункту 5 глави 9 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text:~:text=5.%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%96%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5], зазначено, що під час вжиття нотаріусом заходів з охорони спадкового майна, виявлені під час опису вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу внутрішніх справ. 
Так, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї й бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої й патрони до них '''у п’ятиденний строк здаються близькими особами до органів поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна''' (але на строк не більше ніж шість місяців). 
Визначення терміну «близькі особи» міститься в Законі України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text «Про запобігання корупції»] (стаття 1) '''близькі особ'''и - члени сім’ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням. 
Якщо хтось зі спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності та користуватися нею, вона може бути зареєстрована на його ім’я в установленому законодавством порядку. 
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше: [[Право на отримання дозволу на зброю]]
|}
Якщо ж серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, вона ними повинна бути '''в місячний строк''' продана або подарована особі, що має дозвіл органів поліції на придбання зброї.
=== Спадкування нагородної зброї ===
'''''За загальним правилом, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї та бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої та патрони до них у п'ятиденний строк здаються близькими особами до органів (підрозділів) поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).''''' Нагородна вогнепальна зброя за погодженням з Національною поліцією України також може бути передана спадкоємцями до музею або залишена у власності спадкоємців після приведення її заводом-виготовлювачем або майстернею з ремонту зброї у стан ММГ (макет зброї масогабаритний) або УЧР (учбово-розрізний макет зброї). Завод-виготовлювач або майстерня з ремонту зброї видає акт виконаних робіт з такої переробки, копія якого подається до органу (підрозділу) поліції, де знаходиться особова справа померлого власника, а оригінал залишається у спадкоємця або разом з експонатом передається до музею, про що органами (підрозділами) поліції вноситься відповідна інформація в ЄРЗ (функціональній підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ).
== Окремі проблемні питання документального оформлення права на спадщину на зброю ==
'''З урахуванням обмеженої оборотоздатності зброї свідоцтво про право на спадщину на зброю може бути видане виключно за наявності дозволу відповідного органу поліції на придбання зброї'''. Тобто, якщо спадкоємець не досяг віку, з якого він може отримати дозвіл на придбання у власність, носіння, користування і зберігання відповідного виду зброї, який входить до складу спадщини, або ж спадкоємець не має відповідного статусу для отримання дозволу на придбання у власність шляхом спадкування пристроїв для відстрілу гумових куль, у такому випадку він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на зброю. В інакшому випадку видача свідоцтва про право на спадщину на зброю таким спадкоємцям буде розцінюватися як порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам зброї, за що, відповідно до закону, настає адміністративна або кримінальна відповідальність. 
В положенні п. 12.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text '''Інструкції'''], зазначено, що, '''якщо серед спадкоємців немає осіб, які мають право на зберігання зброї, у місячний строк після вирішення питання про спадкування зброї зброя має бути реалізована в установленому законодавством України порядку особі, яка має дозвіл органів поліції на придбання зброї, основних частин зброї, пристрою, або здана на реалізацію в магазин з торгівлі зброєю, спеціальними засобами активної оборони.''' Таким чином, спадкоємці не отримають правовстановлюючого документа на зброю, отже, і відчужити її належним особам не зможуть, інакше такі дії кваліфікуватимуться як злочин або адміністративне правопорушення. 
Проте якщо спадкоємців декілька, один із яких отримав у встановленому законом порядку дозвіл на придбання зброї, а інші або не отримали, або є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними чи обмежено дієздатними особами, то виникає '''проблема спадкування''', адже, з одного боку, не всі спадкоємці мають право на перехід до них частки у праві власності на зброю, а з іншого – річ є неподільною, тому спадкування лише частки у праві власності на зброю унеможливить користування та розпорядження успадкованою зброєю. 
У такому випадку наявність у складі спадщини неподільних речей зумовлює необхідність '''укладення договору про зміну розміру часток у спадщин'''і, оскільки, згідно зі ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України], неподільні речі неможливо поділити без втрати їх цільового призначення чи часткової втрати їх корисної властивості. При цьому предметом договору про зміну розміру часток у спадщині може виступати частина спадкового майна. Неподільна річ не може виступати об’єктом спору про виділ частки в натурі. Якщо право власності на неподільну річ належить декільком особам, право на частку речі може бути визначено й реалізовано в грошовому еквіваленті. У цьому випадку власник, який вимагає виділу, отримає в рахунок своєї частки грошову компенсацію. 
Крім того, варто відмежовувати договори про зміну розміру часток у спадщині від договорів про поділ (розподіл) спадщини, оскільки сутність цих договорів є різною. Якщо в першому випадку йдеться про зміну розміру ідеальних часток у спадщині, то в другому – про поділ майна між спадкоємцями в натурі. До відносин, що виникають під час поділу спадщини в натурі, застосовуються норми, які регулюють спільну власність (глава 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України]).
=== Особливості оформлення прав на вогнепальну зброю під час дії воєнного стану ===
'''''На період воєнного стану, запровадженого в Україні з 24 лютого 2022 року, спрощено дозвільний порядок стосовно видачі уповноваженими підрозділами Національної поліції України громадянам дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та набоїв до неї.''''' Особливості встановлені наказом МВС України від 01.03.2022 № 170 "Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану" та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" щодо вдосконалення порядку отримання, декларування та поводження з вогнепальною зброєю" від 20.08.2024 № 3899-IX. Особливості спадкування зброї, отриманої таким чином, чинне законодавство України не містить.

'''Судова практика'''

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах справи [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96498237 № 440/2568/20 від 23 квітня 2021 року], адміністративне провадження № К/9901/3055/21 (ЄДРСРУ № 96498237), досліджував алгоритм спадкування зброї. У вказаному рішенні, Верховний Суд у складі КАС вказав, що фізична особа для перереєстрації на ім'я позивача та для передачі йому успадкованої вогнепальної зброї (у справі йдеться за мисливські гладкоствольні рушниці), має окрім інших документів, надати до відповідного підрозділу головного управління Національної поліції в області свідоцтво про право на спадщину на мисливські гладкоствольні рушниці, інакше унеможливлюється реєстрація на ім`я громадянина та передача йому вказаної зброї на підставі пункту 12.16 розділу 12 Інструкції №[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text:~:text=12.16.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D1%88%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B2). 622] . 
{| class="wikitable"
|-
! Додатково: [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
|}
'''Отже, проблему спадкування зброї в разі наявності кількох спадкоємців, тільки один із яких має право одержати дозвіл органів поліції на право придбання зброї, можна вирішити шляхом укладення договору про зміну розміру часток у спадщині.''' Закон не містить застереження стосовно укладення договору про зміну розміру частки у спадщині обов’язково всіма спадкоємцями. Головне, щоб сторонами такого договору були щонайменше двоє спадкоємців.
[[index.php?title=Категорія:Цивільне право]]
[[index.php?title=Категорія:Спадкове право]]
[[index.php?title=Категорія:Нотаріат]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Проблемні питання переходу права власності на зброю в порядку спадкування

2025-12-01T14:07:03Z

Olha.hlazunova: /* Технічна зміна (посилання на лінк) */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 № 296/5"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14 Закон України «Про державні нагороди України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XI «Про право власності на окремі види майна»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03 Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200 «Про затвердження Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»]
== Визначення основних понять ==
Термін «зброя» можна знайти в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03/ed20031022/find?text=%C7%E1%F0%EE%FF#Text Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200.] 
Так, відповідно пункту 1.3 '''зброя''' - це предмети та пристрої, що призначені для ураження живих цілей, кораблів, літаків (вертольотів) та інших об'єктів і не мають іншого призначення. 
'''Спадкування''' – перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
== Зброя, яка може набуватися фізичними та юридичними особами у власність ==
'''''Зброя є одним із видів майна, яке обмежено в обороті.''''' 
На підставі спеціального дозволу органів поліції за місцем проживання особи громадяни набувають право власності на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю, на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами), на газові пістолети, револьвери й патрони до них, заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії, на холодну зброю і пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду – це прямо передбачено Додатком № 2 до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII. 
Крім того, вказана Постанова Верховної Ради України визначає також '''вік, після досягнення якого громадянин може набути права на придбання зброї:'''
* з 18 років для газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльзоточивої та дратівної дії, холодної зброї та пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;
* з 21 року для вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї;
* від 25 років для вогнепальної мисливської нарізної зброї. 
Інша вогнепальна зброя й боєприпаси до неї не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. 
При цьому, відповідно до ст. 9 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14#n156 «Про державні нагороди України»], відзнака «Іменна вогнепальна зброя» встановлюється для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також Державної спеціальної служби транспорту, поліцейських та державних службовців, які мають офіцерське звання. Отже, '''іменна вогнепальна зброя''' може набуватися у власність особами офіцерського складу окремих органів та особами, котрі мають офіцерське звання. Однак, законодавець не уточнює види зброї, що можуть бути зараховані до іменної вогнепальної зброї, та вік, із якого особи мають право отримувати у власність іменну вогнепальну зброю. 
'''Таким чином, зброя може належати лише певним учасникам обороту, а перебування зброї в цивільному обороті допускається лише за спеціальним дозволом органів поліції.'''
== Порядок та особливості спадкування зброї ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільним кодексом України] (ст. 1218) визначено, що до складу спадщини входять '''усі права й обов’язки''' що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Тож до спадкоємців під час спадкування може переходити виключно право власності на зброю, а не зброя як матеріальна річ, незалежно від її вартості. Відповідно до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII, право власності на зброю набувається за наявності спеціального дозволу органів поліції.
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше про порядок спадкування: [[Спадкування за заповітом]] [[Спадкування за законом]]
|}
На сьогоднішній день законодавство України не містить чіткого порядку та особливостей спадкування зброї. Єдина норма, яка стосується цього питання, міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622] (далі – '''Інструкція'''). Також, у підпункті 5.1 пункту 5 глави 9 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text:~:text=5.%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%96%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5], зазначено, що під час вжиття нотаріусом заходів з охорони спадкового майна, виявлені під час опису вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу внутрішніх справ. 
Так, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї й бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої й патрони до них '''у п’ятиденний строк здаються близькими особами до органів поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна''' (але на строк не більше ніж шість місяців). 
Визначення терміну «близькі особи» міститься в Законі України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text «Про запобігання корупції»] (стаття 1) '''близькі особ'''и - члени сім’ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням. 
Якщо хтось зі спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності та користуватися нею, вона може бути зареєстрована на його ім’я в установленому законодавством порядку. 
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше: [[Право на отримання дозволу на зброю]]
|}
Якщо ж серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, вона ними повинна бути '''в місячний строк''' продана або подарована особі, що має дозвіл органів поліції на придбання зброї.
=== Спадкування нагородної зброї ===
'''''За загальним правилом, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї та бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої та патрони до них у п'ятиденний строк здаються близькими особами до органів (підрозділів) поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).''''' Нагородна вогнепальна зброя за погодженням з Національною поліцією України також може бути передана спадкоємцями до музею або залишена у власності спадкоємців після приведення її заводом-виготовлювачем або майстернею з ремонту зброї у стан ММГ (макет зброї масогабаритний) або УЧР (учбово-розрізний макет зброї). Завод-виготовлювач або майстерня з ремонту зброї видає акт виконаних робіт з такої переробки, копія якого подається до органу (підрозділу) поліції, де знаходиться особова справа померлого власника, а оригінал залишається у спадкоємця або разом з експонатом передається до музею, про що органами (підрозділами) поліції вноситься відповідна інформація в ЄРЗ (функціональній підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ).
== Окремі проблемні питання документального оформлення права на спадщину на зброю ==
'''З урахуванням обмеженої оборотоздатності зброї свідоцтво про право на спадщину на зброю може бути видане виключно за наявності дозволу відповідного органу поліції на придбання зброї'''. Тобто, якщо спадкоємець не досяг віку, з якого він може отримати дозвіл на придбання у власність, носіння, користування і зберігання відповідного виду зброї, який входить до складу спадщини, або ж спадкоємець не має відповідного статусу для отримання дозволу на придбання у власність шляхом спадкування пристроїв для відстрілу гумових куль, у такому випадку він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на зброю. В інакшому випадку видача свідоцтва про право на спадщину на зброю таким спадкоємцям буде розцінюватися як порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам зброї, за що, відповідно до закону, настає адміністративна або кримінальна відповідальність. 
В положенні п. 12.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text '''Інструкції'''], зазначено, що, '''якщо серед спадкоємців немає осіб, які мають право на зберігання зброї, у місячний строк після вирішення питання про спадкування зброї зброя має бути реалізована в установленому законодавством України порядку особі, яка має дозвіл органів поліції на придбання зброї, основних частин зброї, пристрою, або здана на реалізацію в магазин з торгівлі зброєю, спеціальними засобами активної оборони.''' Таким чином, спадкоємці не отримають правовстановлюючого документа на зброю, отже, і відчужити її належним особам не зможуть, інакше такі дії кваліфікуватимуться як злочин або адміністративне правопорушення. 
Проте якщо спадкоємців декілька, один із яких отримав у встановленому законом порядку дозвіл на придбання зброї, а інші або не отримали, або є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними чи обмежено дієздатними особами, то виникає '''проблема спадкування''', адже, з одного боку, не всі спадкоємці мають право на перехід до них частки у праві власності на зброю, а з іншого – річ є неподільною, тому спадкування лише частки у праві власності на зброю унеможливить користування та розпорядження успадкованою зброєю. 
У такому випадку наявність у складі спадщини неподільних речей зумовлює необхідність '''укладення договору про зміну розміру часток у спадщин'''і, оскільки, згідно зі ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України], неподільні речі неможливо поділити без втрати їх цільового призначення чи часткової втрати їх корисної властивості. При цьому предметом договору про зміну розміру часток у спадщині може виступати частина спадкового майна. Неподільна річ не може виступати об’єктом спору про виділ частки в натурі. Якщо право власності на неподільну річ належить декільком особам, право на частку речі може бути визначено й реалізовано в грошовому еквіваленті. У цьому випадку власник, який вимагає виділу, отримає в рахунок своєї частки грошову компенсацію. 
Крім того, варто відмежовувати договори про зміну розміру часток у спадщині від договорів про поділ (розподіл) спадщини, оскільки сутність цих договорів є різною. Якщо в першому випадку йдеться про зміну розміру ідеальних часток у спадщині, то в другому – про поділ майна між спадкоємцями в натурі. До відносин, що виникають під час поділу спадщини в натурі, застосовуються норми, які регулюють спільну власність (глава 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України]).
=== Особливості оформлення прав на вогнепальну зброю під час дії воєнного стану ===
'''''На період воєнного стану, запровадженого в Україні з 24 лютого 2022 року, спрощено дозвільний порядок стосовно видачі уповноваженими підрозділами Національної поліції України громадянам дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та набоїв до неї.''''' Особливості встановлені наказом МВС України від 01.03.2022 № 170 "Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану" та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" щодо вдосконалення порядку отримання, декларування та поводження з вогнепальною зброєю" від 20.08.2024 № 3899-IX. Особливості спадкування зброї, отриманої таким чином, чинне законодавство України не містить.

'''Судова практика'''

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах справи [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96498237 № 440/2568/20 від 23 квітня 2021 року], адміністративне провадження № К/9901/3055/21 (ЄДРСРУ № 96498237) досліджував алгоритм спадкування зброї. 
{| class="wikitable"
|-
! Додатково: [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
|}
'''Отже, проблему спадкування зброї в разі наявності кількох спадкоємців, тільки один із яких має право одержати дозвіл органів поліції на право придбання зброї, можна вирішити шляхом укладення договору про зміну розміру часток у спадщині.''' Закон не містить застереження стосовно укладення договору про зміну розміру частки у спадщині обов’язково всіма спадкоємцями. Головне, щоб сторонами такого договору були щонайменше двоє спадкоємців.
[[index.php?title=Категорія:Цивільне право]]
[[index.php?title=Категорія:Спадкове право]]
[[index.php?title=Категорія:Нотаріат]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Методика обрахунку розмірів земельних паїв

2025-06-16T12:14:53Z

Olha.hlazunova: /* Причини виникнення різниці */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конститутуція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-12#Text Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1694-15#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров’я, що проживають у сільській місцевості»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10.11.1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України від 08.08.1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1353/98#Text Указ Президента України від 15.12.1998 року № 1353 «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1529/99#Text Указ Президента України від 03.12.1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агарарного сектора економіки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2002#Text Указ Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-95-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1651-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. № 1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/122-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/483-2013-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року №483 "Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, іншими кадастрами та інформаційними системами"]
== Проблема різниці у розмірах паїв ==
Нерідко виникають ситуації неспівпадіння розмірів земельної ділянки, що вказана в сертифікаті на земельну частку (пай) та у виданому державному акті на землю чи іншому правовстановлюючому документі. Наприклад, у сертифікаті на земельну частку (пай) було визначено право володільця сертифіката на 7,10 умовних кадастрових гектара землі, а вже потім, у виданому державному акті на землю вказана інша площа – вже не 7,10 га, а 6,74 фізичних гектарів на всі ділянки того ж володільця, або у сертифікаті на земельну частку (пай) вказані 7,10 умовних кадастрових гектари, але громадяни отримали значно більші (8 га) або менші (3 чи 4 га) за фізичною площею ділянки. 
Інколи це викликало непорозуміння між односельчанами і судові суперечки. Також, часто люди помилково вважають тотожніми поняття "умовний кадастровий гектар" і "гектар".
== Причини виникнення різниці ==
Причина такої різниці полягає в законодавстві, що регулювало дані правовідносини, а також у чинній свого часу методиці паювання. 
Зазвичай, при розпаюванні спочатку проводилися загальні збори членів колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) та/або (якщо кількість членів КСП була завелика) - загальні збори уповноважених членів КСП, які оформлялися протоколами. В протоколі фіксувалися результати голосуванння щодо доцільності подальшого паювання. 
Після цього, головою відповідно райдержадміністрації видавалося розпорядження, яким погоджувалася Схема поділу землі КСП. 
Надалі, рішенням органів місцевого самоврядування (сільської ради) встановлювався розмір земельних часток (паїв) для фізичних осіб – учасників паювання КСП. Після цього, рішенням сільської ради, затверджувався розроблений землевпорядною організацією Проект організації території земельних часток. Також, проекти організації території земельних часток, виділених із земель сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю (СТОВ) та КСП, затверджувалися розпорядженнями голови райдержадміністрації. 
Внаслідок делегування повноважень згідно з чинним на той час законодавством, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій могли прийматися як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування. 
Крім цього, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text Земельного кодексу України], проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств у складі технічної документації затверджувалися замовником шляхом підписання акту виконаних робіт і таким чином погоджувалися замовником робіт із землеустрою. 
В подальшому, у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0047219-96#Text Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій], земельні паї (частки) розподілялися між власниками шляхом жеребкування та виносилися в натурі відповідно до «Актів встановлення меж». Вони передавалися володільцям по актам прийому-передачі земельних часток. 
== Переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини ==
Власне, щодо розмірів паїв, а також переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини, слід зазначити наступне. 
Частиною 8 статті 25 чинного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n328 Земельного кодексу України] визначено, що вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.
Відповідно до частини 3 статті 200 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1820 Земельного кодексу України], '''економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі'''. 
'''Умовний кадастровий гектар''' не є виміром площі, оскільки це '''умовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки.''' Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів КСП, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо. 
Згідно із пунктом 3 Указу Президента [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»] розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються '''виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства'''. 
Розрахунок площі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для громадян виконувався згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0047219-96#Text Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій]. Зокрема, відповідно до п. 2.11 цих Методичних рекомендацій, площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0105-95#Text Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів] (розділи 1 і 2 , 4 та додаток 2).
{| class="wikitable"
|-
!Отже, якщо спростити вищесказане, чим більш плодородна ділянка з грунтів (ріллі) паювалася, тим менше фізичної площі при переводі з умовних кадастрових гектарів в фізичні гектари доставалося майбутньому власнику. І навпаки, якщо грунт був в неродючому місці, площа виділенної земельної ділянки (ділянок) під час переводу з умовних гектарів з фізичних ставала більшою. 
При цьому основним чинником при переводі стали дані щодо врожайності пшениці в даному колгоспі за попередні роки (тонн з гектара). 
Цікаво, що при цьому не враховувалася геофізика площ (яри, ссуви, сильний уклін тощо), а також можливість поліпшення грунтів шляхом внесення добрив та раціонального ведення сільського господарства.
|}
== Див. також ==

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_виділення_в_натурі_(на_місцевості)_земельної_ділянки_власникам_земельних_часток_(паїв) Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв)]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Нормативна_грошова_оцінка_земель_сільськогосподарського_призначення_та_населених_пунктів Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Невитребувані_паї Невитребувані паї]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Облік_кількості_та_якості_земель Облік кількості та якості земель]
[[Категорія:Земельне право]]

Відмова у прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

2025-01-17T14:17:05Z

Olha.hlazunova: внесено зміни щодо найменування документа у зв*язку з реформуванням МСЕК

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015?lang=uk Загальна декларація прав людини]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 1958 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n24 Закон України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року №256 "Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC#n357 Закон України "Про рекламу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text '''Особливості регулювання трудових відносини під час дії воєнного стану запроваджені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX''']
|}
== Незаконна відмова в прийнятті на роботу ==
Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу; власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов'язані письмово повідомити про причину такої відмови. Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватися законодавством [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (стаття 22 КЗпП України)]. Тобто, забороняється дискримінаційне поводження за будь-якою захищеною ознакою стосовно особи, яка працевлаштовується. Заборона стосується й необґрунтованої відмови від розумного пристосування (стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n24 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"]). 
Необґрунтованою вважається невмотивована відмова у прийнятті працівника на роботу за наявності вакантних робочих місць, а також з мотивів, які не стосуються ділових якостей працівника. 
Незаконною слід вважати відмову в прийомі на роботу з мотивів вагітності або наявності немовляти. Кримінальним кодексом така дія розглядається як злочин [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (стаття 172 Кримінального кодексу України)]. Незаконною буде і відмова, пов'язана з порушенням принципу рівності людей, проголошеного в статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015?lang=uk#Text Загальної декларації прав людини] і закріпленого в статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]. Зазначений принцип рівності реалізований у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частині другій статті 22 КЗпП України]: будь яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності , статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 1958 року], яка встановлює заборону дискримінації в галузі праці і занять фактично за цими ж ознаками, додатково вказує іноземне походження.

'''Антидискримінаційні положення законодавства щодо прийому на роботу'''

Статтею 24-1 Закону України "Про рекламу" передбачено заборону реклами послуг із працевлаштування, яка містить елемент дискримінації. Це має на меті захистити права шукачів роботи від неправомірних відмов при прийнятті на роботу.
* забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) висувати вимоги за ознаками раси, кольору шкіри, віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сексуальної орієнтації, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших громадських об’єднаннях, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

* текст реклами про діяльність суб'єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, повинен містити примітку, що отримувати від громадян, яким надано послуги з пошуку роботи та сприяння в працевлаштуванні, інші пов'язані з цим послуги, гонорари, комісійні або інші винагороди забороняється.

* у разі порушення вказаних вимог рекламодавець сплачує до державного бюджету штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про рекламу" на момент вчинення порушення, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
== Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей ==
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю ('''ст. 184 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України]'''). 
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

На період воєнного стану знімаються обмеження, які встановлюються частинами першою і другою статті 54, а також статтею 55 КЗпП, згідно з якою заборонено залучати до роботи в нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП). При цьому, залучати до роботи у нічний час можна тільки після того, як отримали згоду працівників таких категорій:

* · вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року;
* · осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''Частина перша, друга статті 54 КЗпП'''] встановлює: при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''п. 2 ч. 1 і ч. 3 ст. 51 КЗпП''')].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text '''статті 8 та 9 Закону № 2136'''] у період дії воєнного стану:

* · '''не залучаються до роботи в нічний час (з 22:00 до 06:00)''' '''без їх згоди''', зокрема, вагітні жінки й жінки, які мають дитину віком до одного року;
* · '''дозволяється''' застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;
* працівники, які мають дітей (крім випадків, визначених статтею 8 цього Закону), у період дії воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - '''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page частина шоста статті 179 КЗпП України])''', одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. 
Обов'язкове працевлаштування жінок, яких стосується зазначена ознака, здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. 
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Однак, при невиконанні власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов`язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, зокрема вагітної жінки, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов`язання по працевлаштуванню. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов`язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини 2 статті 232 КЗпП України обов`язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 р. по справі № 21-303а13, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. по справі № 759/19440/15 (провадження № 14-105цс18).

Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність не лише за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а й за інше грубе порушення законодавства про працю ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 172 КК України]).
== Відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ==
Забороняється також відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 ст. 11 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні"]).
Така відмова може бути оскаржена ними до суду.
== Гарантії для працівників-неповнолітніх ==
У трудових правовідносинах неповнолітні громадяни прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами.

Зокрема, для неповнолітніх працівників встановлено скорочення тривалості робочого часу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''п. 1 ч. 1. ст. 51 КЗпП''']):
* 36 годин на тиждень для осіб віком від 16 до 18 років;
* 24 години на тиждень для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул).
При цьому тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку.

Для неповнолітніх працівників тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день, і така відпустка надається за бажанням працівника у зручний для нього час (ст. 75 КЗпП та ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відпустки»). Важливо, що щорічну відпустку повної тривалості неповнолітньому можуть надавати в перший рік роботи на підприємстві, навіть якщо така особа ще не відпрацювала шість безперервних місяців (ст. 195 КЗпП України, ст. 10 Закону «Про відпустки»).

Неповнолітніх працівників не можна залучати до:
* підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми;
* нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні;
* важких робіт та робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці;
* до підземних робіт.
Роботодавцеві також потрібно пам'ятати, що прийняти на роботу неповнолітнього працівника можна лише після обов'язкового попереднього медичного огляду (надалі медогляд потрібно буде проходити щороку до досягнення 21 року).

У період дії воєнного стану можна встановлювати випробувальний термін для всіх працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, неповнолітніх, вагітних жінок, одиноких матерів із дітьми до 14 років або дитиною з інвалідністю, внутрішньо переміщених та інших осіб, яких раніше це не стосувалося.

Встановлення випробувального терміну не є обов’язком роботодавця, це його право.
== Обмеження при прийнятті на роботу ==
Громадяни, визнані судом недієздатними, не мають права укладати трудові договори.
Суд, у певних випадках, притягуючи особу до кримінальної або адміністративної відповідальності, може обмежити трудову дієздатність громадян. Так, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 55 Кримінального кодексу України], ''прийнятого 5 квітня 2001 р.'' ''і введеного в дію з 1 вересня 2001 р.'', передбачає таке кримінальне покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання може застосовуватися судом і як основне, і як додаткове. 
Заборонено приймати жінок на роботи, що визначались Переліком важких робіт і робіт із шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких заборонено застосування праці жінок, затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р.] При цьому, наказом Міністерства охорони здоров’я України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1508-17#Text №1254 від 13.10.2017] наказ МОЗ №256 від 29.12.1993 був скасований за винятком глави 3 розділу 1 Переліку, яка втратить чинність з дати, коли Україною буде завершено процедуру денонсації Конвенції про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду №45.
Особи з інвалідністю можуть прийматися на роботу з урахуванням положень індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2017.,%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC.] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/757-2007-%D0%BF#Text] 
Згідно з положеннями [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 25-1 КЗпП України] власник має право вводити обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві осіб, які є близькими родичами - подружжя, батьків, братів, сестер, дітей, а також батьків, братів, сестер і дітей подружжя, якщо у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Зауважимо, що загальне правило сформульовано саме як право власника запроваджувати такі обмеження, а не його обов'язок. Тому на підприємствах, в установах і організаціях недержавної форми власності досить поширеним явищем є спільна робота родичів в одній організації.
== Оскарження незаконної відмови у прийнятті на роботу ==
Незаконна відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена до суду.
'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"] роз'яснив, що суди розглядають позови про укладення трудових договорів у випадках:''''' коли власник зобов'язаний був укласти трудовий договір (наприклад, з молодими фахівцями, направленими у встановленому порядку на дане підприємство; працівниками, запрошеними на роботу в порядку переведення; виборними працівниками після закінчення терміну повноважень; працівниками, яким надане право поворотного прийняття на роботу; особами з інвалідністю і неповнолітніми, направленими на підприємство в рахунок броні; особами, які були звільнені у зв'язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, направленням на роботу за кордон, і повернулися після закінчення служби або роботи та ін.) а й у випадках, коли особа вважає, що їй було відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 22 КЗпП України]. При цьому, відмову роботодавця у прийнятті на роботу зокрема з причини відсутності у кандидата на вакансію достатнього практичного досвіду та навичок роботи за фахом не можна розцінювати як відмову за дискримінаційними ознаками, про що зробив відповідний правовий висновок Верховний Суд у у постанові від 22 грудня 2021 року у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102149384 № 483/1615/20].
== Корисні посилання ==
https://biz.ligazakon.net/news/193203_perevrte-chi-zakonno-vam-vdmovili-v-priynyatt-na-robotu
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Суди]]

Відмова у прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

2025-01-17T13:51:52Z

Olha.hlazunova: вилучено неактуальні (застарілі) норми законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015?lang=uk Загальна декларація прав людини]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 1958 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n24 Закон України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року №256 "Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC#n357 Закон України "Про рекламу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text '''Особливості регулювання трудових відносини під час дії воєнного стану запроваджені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX''']
|}
== Незаконна відмова в прийнятті на роботу ==
Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу; власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов'язані письмово повідомити про причину такої відмови. Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватися законодавством [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (стаття 22 КЗпП України)]. Тобто, забороняється дискримінаційне поводження за будь-якою захищеною ознакою стосовно особи, яка працевлаштовується. Заборона стосується й необґрунтованої відмови від розумного пристосування (стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n24 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"]). 
Необґрунтованою вважається невмотивована відмова у прийнятті працівника на роботу за наявності вакантних робочих місць, а також з мотивів, які не стосуються ділових якостей працівника. 
Незаконною слід вважати відмову в прийомі на роботу з мотивів вагітності або наявності немовляти. Кримінальним кодексом така дія розглядається як злочин [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (стаття 172 Кримінального кодексу України)]. Незаконною буде і відмова, пов'язана з порушенням принципу рівності людей, проголошеного в статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015?lang=uk#Text Загальної декларації прав людини] і закріпленого в статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]. Зазначений принцип рівності реалізований у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частині другій статті 22 КЗпП України]: будь яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності , статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 1958 року], яка встановлює заборону дискримінації в галузі праці і занять фактично за цими ж ознаками, додатково вказує іноземне походження.

'''Антидискримінаційні положення законодавства щодо прийому на роботу'''

Статтею 24-1 Закону України "Про рекламу" передбачено заборону реклами послуг із працевлаштування, яка містить елемент дискримінації. Це має на меті захистити права шукачів роботи від неправомірних відмов при прийнятті на роботу.
* забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) висувати вимоги за ознаками раси, кольору шкіри, віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сексуальної орієнтації, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших громадських об’єднаннях, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

* текст реклами про діяльність суб'єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, повинен містити примітку, що отримувати від громадян, яким надано послуги з пошуку роботи та сприяння в працевлаштуванні, інші пов'язані з цим послуги, гонорари, комісійні або інші винагороди забороняється.

* у разі порушення вказаних вимог рекламодавець сплачує до державного бюджету штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про рекламу" на момент вчинення порушення, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
== Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей ==
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю ('''ст. 184 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України]'''). 
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

На період воєнного стану знімаються обмеження, які встановлюються частинами першою і другою статті 54, а також статтею 55 КЗпП, згідно з якою заборонено залучати до роботи в нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП). При цьому, залучати до роботи у нічний час можна тільки після того, як отримали згоду працівників таких категорій:

* · вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року;
* · осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''Частина перша, друга статті 54 КЗпП'''] встановлює: при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''п. 2 ч. 1 і ч. 3 ст. 51 КЗпП''')].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text '''статті 8 та 9 Закону № 2136'''] у період дії воєнного стану:

* · '''не залучаються до роботи в нічний час''' '''без їх згоди''', зокрема, вагітні жінки й жінки, які мають дитину віком до одного року;
* · '''дозволяється''' застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;
* працівники, які мають дітей (крім випадків, визначених статтею 8 цього Закону), у період дії воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - '''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page частина шоста статті 179 КЗпП України])''', одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. 
Обов'язкове працевлаштування жінок, яких стосується зазначена ознака, здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. 
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Однак, при невиконанні власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов`язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, зокрема вагітної жінки, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов`язання по працевлаштуванню. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов`язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини 2 статті 232 КЗпП України обов`язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 р. по справі № 21-303а13, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. по справі № 759/19440/15 (провадження № 14-105цс18).

Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність не лише за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а й за інше грубе порушення законодавства про працю ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 172 КК України]).
== Відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ==
Забороняється також відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 ст. 11 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні"]).
Така відмова може бути оскаржена ними до суду.
== Гарантії для працівників-неповнолітніх ==
У трудових правовідносинах неповнолітні громадяни прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами.

Зокрема, для неповнолітніх працівників встановлено скорочення тривалості робочого часу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''п. 1 ч. 1. ст. 51 КЗпП''']):
* 36 годин на тиждень для осіб віком від 16 до 18 років;
* 24 години на тиждень для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул).
При цьому тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку.

Для неповнолітніх працівників тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день, і така відпустка надається за бажанням працівника у зручний для нього час (ст. 75 КЗпП та ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відпустки»). Важливо, що щорічну відпустку повної тривалості неповнолітньому можуть надавати в перший рік роботи на підприємстві, навіть якщо така особа ще не відпрацювала шість безперервних місяців (ст. 195 КЗпП України, ст. 10 Закону «Про відпустки»).

Неповнолітніх працівників не можна залучати до:
* підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми;
* нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні;
* важких робіт та робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці;
* до підземних робіт.
Роботодавцеві також потрібно пам'ятати, що прийняти на роботу неповнолітнього працівника можна лише після обов'язкового попереднього медичного огляду (надалі медогляд потрібно буде проходити щороку до досягнення 21 року).

У період дії воєнного стану можна встановлювати випробувальний термін для всіх працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, неповнолітніх, вагітних жінок, одиноких матерів із дітьми до 14 років або дитиною з інвалідністю, внутрішньо переміщених та інших осіб, яких раніше це не стосувалося.

Встановлення випробувального терміну не є обов’язком роботодавця, це його право.
== Обмеження при прийнятті на роботу ==
Громадяни, визнані судом недієздатними, не мають права укладати трудові договори.
Суд, у певних випадках, притягуючи особу до кримінальної або адміністративної відповідальності, може обмежити трудову дієздатність громадян. Так, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 55 Кримінального кодексу України], ''прийнятого 5 квітня 2001 р.'' ''і введеного в дію з 1 вересня 2001 р.'', передбачає таке кримінальне покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання може застосовуватися судом і як основне, і як додаткове. 
Заборонено приймати жінок на роботи, передбачені Переліком важких робіт і робіт із шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких заборонено застосування праці жінок, затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р.]
Особи з інвалідністю можуть прийматися на роботу згідно з рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії. 
Згідно з положеннями [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 25-1 КЗпП України] власник має право вводити обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві осіб, які є близькими родичами - подружжя, батьків, братів, сестер, дітей, а також батьків, братів, сестер і дітей подружжя, якщо у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Зауважимо, що загальне правило сформульовано саме як право власника запроваджувати такі обмеження, а не його обов'язок. Тому на підприємствах, в установах і організаціях недержавної форми власності досить поширеним явищем є спільна робота родичів в одній організації.
== Оскарження незаконної відмови у прийнятті на роботу ==
Незаконна відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена до суду.
'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"] роз'яснив, що суди розглядають позови про укладення трудових договорів у випадках:''''' коли власник зобов'язаний був укласти трудовий договір (наприклад, з молодими фахівцями, направленими у встановленому порядку на дане підприємство; працівниками, запрошеними на роботу в порядку переведення; виборними працівниками після закінчення терміну повноважень; працівниками, яким надане право поворотного прийняття на роботу; особами з інвалідністю і неповнолітніми, направленими на підприємство в рахунок броні; особами, які були звільнені у зв'язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, направленням на роботу за кордон, і повернулися після закінчення служби або роботи та ін.) а й у випадках, коли особа вважає, що їй було відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 22 КЗпП України]. При цьому, відмову роботодавця у прийнятті на роботу зокрема з причини відсутності у кандидата на вакансію достатнього практичного досвіду та навичок роботи за фахом не можна розцінювати як відмову за дискримінаційними ознаками, про що зробив відповідний правовий висновок Верховний Суд у у постанові від 22 грудня 2021 року у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102149384 № 483/1615/20].
== Корисні посилання ==
https://biz.ligazakon.net/news/193203_perevrte-chi-zakonno-vam-vdmovili-v-priynyatt-na-robotu
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Суди]]

Відмова у прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

2025-01-17T13:27:58Z

Olha.hlazunova: внесені незначні зміни коректуючого характеру

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015?lang=uk Загальна декларація прав людини]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 1958 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n24 Закон України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року №256 "Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC#n357 Закон України "Про рекламу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text '''Особливості регулювання трудових відносини під час дії воєнного стану запроваджені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX''']
|}
== Незаконна відмова в прийнятті на роботу ==
Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу; власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов'язані письмово повідомити про причину такої відмови. Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватися законодавством [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (стаття 22 КЗпП України)]. Тобто, забороняється дискримінаційне поводження за будь-якою захищеною ознакою стосовно особи, яка працевлаштовується. Заборона стосується й необґрунтованої відмови від розумного пристосування (стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n24 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"]). 
Необґрунтованою вважається невмотивована відмова у прийнятті працівника на роботу за наявності вакантних робочих місць, а також з мотивів, які не стосуються ділових якостей працівника. 
Незаконною слід вважати відмову в прийомі на роботу з мотивів вагітності або наявності немовляти. Кримінальним кодексом така дія розглядається як злочин [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (стаття 172 Кримінального кодексу України)]. Незаконною буде і відмова, пов'язана з порушенням принципу рівності людей, проголошеного в статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015?lang=uk#Text Загальної декларації прав людини] і закріпленого в статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]. Зазначений принцип рівності реалізований у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частині другій статті 22 КЗпП України]: будь яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності , статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 1958 року], яка встановлює заборону дискримінації в галузі праці і занять фактично за цими ж ознаками, додатково вказує іноземне походження.

'''Антидискримінаційні положення законодавства щодо прийому на роботу'''

Статтею 24-1 Закону України "Про рекламу" передбачено заборону реклами послуг із працевлаштування, яка містить елемент дискримінації. Це має на меті захистити права шукачів роботи від неправомірних відмов при прийнятті на роботу.
* забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) висувати вимоги за ознаками раси, кольору шкіри, віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сексуальної орієнтації, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших громадських об’єднаннях, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

* текст реклами про діяльність суб'єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, повинен містити примітку, що отримувати від громадян, яким надано послуги з пошуку роботи та сприяння в працевлаштуванні, інші пов'язані з цим послуги, гонорари, комісійні або інші винагороди забороняється.

* у разі порушення вказаних вимог рекламодавець сплачує до державного бюджету штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про рекламу" на момент вчинення порушення, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
== Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей ==
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю ('''ст. 184 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України]'''). 
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

На період воєнного стану знімаються обмеження, які встановлюються частинами першою і другою статті 54, а також статтею 55 КЗпП, згідно з якою заборонено залучати до роботи в нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП). При цьому, залучати до роботи у нічний час можна тільки після того, як отримали згоду працівників таких категорій:

* · вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року;
* · осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''Частина перша, друга статті 54 КЗпП'''] встановлює: при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''п. 2 ч. 1 і ч. 3 ст. 51 КЗпП''')].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text '''статті 8 та 9 Закону № 2136'''] у період дії воєнного стану:

* · '''не залучаються до роботи в нічний час''' '''без їх згоди''', зокрема, вагітні жінки й жінки, які мають дитину віком до одного року;
* · '''дозволяється''' застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;
* працівники, які мають дітей (крім випадків, визначених статтею 8 цього Закону), у період дії воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - '''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page частина шоста статті 179 КЗпП України])''', одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. 
Обов'язкове працевлаштування жінок, яких стосується зазначена ознака, здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. 
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Однак, при невиконанні власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов`язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, зокрема вагітної жінки, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов`язання по працевлаштуванню. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов`язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини 2 статті 232 КЗпП України обов`язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 р. по справі № 21-303а13, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. по справі № 759/19440/15 (провадження № 14-105цс18).

Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність не лише за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а й за інше грубе порушення законодавства про працю ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 172 КК України]).
== Відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ==
Забороняється також відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 ст. 11 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні"]). 
Забороняється відмова в прийнятті на роботу і в професійному навчанні на виробництві молоді, що закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років, направлених у рахунок броні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 стаття 196 КЗпП України]). 
Така відмова може бути оскаржена ними до суду.
Як вже зазначалося, у разі відмови у прийнятті на роботу громадян із числа категорій, для яких [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Законом України "Про зайнятість населення"] встановлено додаткові гарантії при працевлаштуванні у межах установленої броні, державна служба зайнятості стягує з підприємств, установ і організацій штраф за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
== Гарантії для працівників-неповнолітніх ==
У трудових правовідносинах неповнолітні громадяни прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами.

Зокрема, для неповнолітніх працівників встановлено скорочення тривалості робочого часу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''п. 1 ч. 1. ст. 51 КЗпП''']):
* 36 годин на тиждень для осіб віком від 16 до 18 років;
* 24 години на тиждень для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул).
При цьому тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку.

Для неповнолітніх працівників тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день, і така відпустка надається за бажанням працівника у зручний для нього час (ст. 75 КЗпП та ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відпустки»). Важливо, що щорічну відпустку повної тривалості неповнолітньому можуть надавати в перший рік роботи на підприємстві, навіть якщо така особа ще не відпрацювала шість безперервних місяців (ст. 195 КЗпП України, ст. 10 Закону «Про відпустки»).

Неповнолітніх працівників не можна залучати до:
* підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми;
* нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні;
* важких робіт та робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці;
* до підземних робіт.
Роботодавцеві також потрібно пам'ятати, що прийняти на роботу неповнолітнього працівника можна лише після обов'язкового попереднього медичного огляду (надалі медогляд потрібно буде проходити щороку до досягнення 21 року).

У період дії воєнного стану можна встановлювати випробувальний термін для всіх працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, неповнолітніх, вагітних жінок, одиноких матерів із дітьми до 14 років або дитиною з інвалідністю, внутрішньо переміщених та інших осіб, яких раніше це не стосувалося.

Встановлення випробувального терміну не є обов’язком роботодавця, це його право.
== Обмеження при прийнятті на роботу ==
Громадяни, визнані судом недієздатними, не мають права укладати трудові договори.
Суд, у певних випадках, притягуючи особу до кримінальної або адміністративної відповідальності, може обмежити трудову дієздатність громадян. Так, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 55 Кримінального кодексу України], ''прийнятого 5 квітня 2001 р.'' ''і введеного в дію з 1 вересня 2001 р.'', передбачає таке кримінальне покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання може застосовуватися судом і як основне, і як додаткове. 
Заборонено приймати жінок на роботи, передбачені Переліком важких робіт і робіт із шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких заборонено застосування праці жінок, затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р.]
Особи з інвалідністю можуть прийматися на роботу згідно з рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії. 
Згідно з положеннями [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 25-1 КЗпП України] власник має право вводити обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві осіб, які є близькими родичами - подружжя, батьків, братів, сестер, дітей, а також батьків, братів, сестер і дітей подружжя, якщо у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Зауважимо, що загальне правило сформульовано саме як право власника запроваджувати такі обмеження, а не його обов'язок. Тому на підприємствах, в установах і організаціях недержавної форми власності досить поширеним явищем є спільна робота родичів в одній організації.
== Оскарження незаконної відмови у прийнятті на роботу ==
Незаконна відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена до суду.
'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"] роз'яснив, що суди розглядають позови про укладення трудових договорів у випадках:''''' коли власник зобов'язаний був укласти трудовий договір (наприклад, з молодими фахівцями, направленими у встановленому порядку на дане підприємство; працівниками, запрошеними на роботу в порядку переведення; виборними працівниками після закінчення терміну повноважень; працівниками, яким надане право поворотного прийняття на роботу; особами з інвалідністю і неповнолітніми, направленими на підприємство в рахунок броні; особами, які були звільнені у зв'язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, направленням на роботу за кордон, і повернулися після закінчення служби або роботи та ін.) а й у випадках, коли особа вважає, що їй було відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 22 КЗпП України]. При цьому, відмову роботодавця у прийнятті на роботу зокрема з причини відсутності у кандидата на вакансію достатнього практичного досвіду та навичок роботи за фахом не можна розцінювати як відмову за дискримінаційними ознаками, про що зробив відповідний правовий висновок Верховний Суд у у постанові від 22 грудня 2021 року у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102149384 № 483/1615/20].
== Корисні посилання ==
https://biz.ligazakon.net/news/193203_perevrte-chi-zakonno-vam-vdmovili-v-priynyatt-na-robotu
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Суди]]

Відмова у прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

2025-01-17T13:17:11Z

Olha.hlazunova: доповнено посиланнями перелік законодавства та судової практики, оновлено текст консультації (ст.24-1 ЗУ "Про рекалму) "у зв'язку зі змінами в законодавстві.

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015?lang=uk Загальна декларація прав людини]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 1958 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n24 Закон України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року №256 "Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC#n357 Закон України "Про рекламу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text '''Особливості регулювання трудових відносини під час дії воєнного стану запроваджені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX''']
|}
== Незаконна відмова в прийнятті на роботу ==
Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу; власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов'язані письмово повідомити про причину такої відмови. Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватися законодавством [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (стаття 22 КЗпП України)]. Тобто, забороняється дискримінаційне поводження за будь-якою захищеною ознакою стосовно особи, яка працевлаштовується. Заборона стосується й необґрунтованої відмови від розумного пристосування (стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n24 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"]). 
Необґрунтованою вважається невмотивована відмова у прийнятті працівника на роботу за наявності вакантних робочих місць, а також з мотивів, які не стосуються ділових якостей працівника. 
Незаконною слід вважати відмову в прийомі на роботу з мотивів вагітності або наявності немовляти. Кримінальним кодексом така дія розглядається як злочин [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (стаття 172 Кримінального кодексу України)]. Незаконною буде і відмова, пов'язана з порушенням принципу рівності людей, проголошеного в статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015?lang=uk#Text Загальної декларації прав людини] і закріпленого в статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]. Зазначений принцип рівності реалізований у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частині другій статті 22 КЗпП України]: будь яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності , статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 1958 року], яка встановлює заборону дискримінації в галузі праці і занять фактично за цими ж ознаками, додатково вказує іноземне походження.

'''Антидискримінаційні положення законодавства щодо прийому на роботу'''

Статтею 24-1 Закону України "Про рекламу" передбачено заборону реклами послуг із працевлаштування, яка містить елемент дискримінації. Це має на меті захистити права шукачів роботи від неправомірних відмов при прийнятті на роботу.
* забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) висувати вимоги за ознаками раси, кольору шкіри, віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сексуальної орієнтації, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших громадських об’єднаннях, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

* текст реклами про діяльність суб'єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, повинен містити примітку, що отримувати від громадян, яким надано послуги з пошуку роботи та сприяння в працевлаштуванні, інші пов'язані з цим послуги, гонорари, комісійні або інші винагороди забороняється.

* у разі порушення вказаних вимог рекламодавець сплачує до державного бюджету штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про рекламу" на момент вчинення порушення, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
== Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей ==
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю ('''ст. 184 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України]'''). 
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

На період воєнного стану знімаються обмеження, які встановлює стаття 55 КЗпП, згідно з якою заборонено залучати до роботи в нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП).

Залучати до роботи у нічний час можна тільки після того, як отримали згоду працівників таких категорій:

* · вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року;
* · осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''Частина перша, друга статті 54 КЗпП'''] встановлює: при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''п. 2 ч. 1 і ч. 3 ст. 51 КЗпП''')].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text '''статті 8 та 9 Закону № 2136'''] у період дії воєнного стану:

* · '''не залучаються до роботи в нічний час''' '''без їх згоди''', зокрема, вагітні жінки й жінки, які мають дитину віком до одного року;
* · '''дозволяється''' застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;
* працівники, які мають дітей (крім випадків, визначених статтею 8 цього Закону), у період дії воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - '''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page частина шоста статті 179 КЗпП України])''', одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. 
Обов'язкове працевлаштування жінок, яких стосується зазначена ознака, здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. 
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Однак, при невиконанні власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов`язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, зокрема вагітної жінки, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов`язання по працевлаштуванню. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов`язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини 2 статті 232 КЗпП України обов`язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 р. по справі № 21-303а13, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. по справі № 759/19440/15 (провадження № 14-105цс18).

Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність не лише за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а й за інше грубе порушення законодавства про працю ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 172 КК України]).
== Відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ==
Забороняється також відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 ст. 11 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні"]). 
Забороняється відмова в прийнятті на роботу і в професійному навчанні на виробництві молоді, що закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років, направлених у рахунок броні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 стаття 196 КЗпП України]). 
Така відмова може бути оскаржена ними до суду.
Як вже зазначалося, у разі відмови у прийнятті на роботу громадян із числа категорій, для яких [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Законом України "Про зайнятість населення"] встановлено додаткові гарантії при працевлаштуванні у межах установленої броні, державна служба зайнятості стягує з підприємств, установ і організацій штраф за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
== Гарантії для працівників-неповнолітніх ==
У трудових правовідносинах неповнолітні громадяни прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами.

Зокрема, для неповнолітніх працівників встановлено скорочення тривалості робочого часу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''п. 1 ч. 1. ст. 51 КЗпП''']):
* 36 годин на тиждень для осіб віком від 16 до 18 років;
* 24 години на тиждень для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул).
При цьому тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку.

Для неповнолітніх працівників тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день, і така відпустка надається за бажанням працівника у зручний для нього час (ст. 75 КЗпП та ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відпустки»). Важливо, що щорічну відпустку повної тривалості неповнолітньому можуть надавати в перший рік роботи на підприємстві, навіть якщо така особа ще не відпрацювала шість безперервних місяців (ст. 195 КЗпП України, ст. 10 Закону «Про відпустки»).

Неповнолітніх працівників не можна залучати до:
* підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми;
* нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні;
* важких робіт та робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці;
* до підземних робіт.
Роботодавцеві також потрібно пам'ятати, що прийняти на роботу неповнолітнього працівника можна лише після обов'язкового попереднього медичного огляду (надалі медогляд потрібно буде проходити щороку до досягнення 21 року).

У період дії воєнного стану можна встановлювати випробувальний термін для всіх працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, неповнолітніх, вагітних жінок, одиноких матерів із дітьми до 14 років або дитиною з інвалідністю, внутрішньо переміщених та інших осіб, яких раніше це не стосувалося.

Встановлення випробувального терміну не є обов’язком роботодавця, це його право.
== Обмеження при прийнятті на роботу ==
Громадяни, визнані судом недієздатними, не мають права укладати трудові договори.
Суд, у певних випадках, притягуючи особу до кримінальної або адміністративної відповідальності, може обмежити трудову дієздатність громадян. Так, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 55 Кримінального кодексу України], ''прийнятого 5 квітня 2001 р.'' ''і введеного в дію з 1 вересня 2001 р.'', передбачає таке кримінальне покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання може застосовуватися судом і як основне, і як додаткове. 
Заборонено приймати жінок на роботи, передбачені Переліком важких робіт і робіт із шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких заборонено застосування праці жінок, затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р.]
Особи з інвалідністю можуть прийматися на роботу згідно з рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії. 
Згідно з положеннями [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 25-1 КЗпП України] власник має право вводити обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві осіб, які є близькими родичами - подружжя, батьків, братів, сестер, дітей, а також батьків, братів, сестер і дітей подружжя, якщо у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Зауважимо, що загальне правило сформульовано саме як право власника запроваджувати такі обмеження, а не його обов'язок. Тому на підприємствах, в установах і організаціях недержавної форми власності досить поширеним явищем є спільна робота родичів в одній організації.
== Оскарження незаконної відмови у прийнятті на роботу ==
Незаконна відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена до суду.
'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"] роз'яснив, що суди розглядають позови про укладення трудових договорів у випадках:''''' коли власник зобов'язаний був укласти трудовий договір (наприклад, з молодими фахівцями, направленими у встановленому порядку на дане підприємство; працівниками, запрошеними на роботу в порядку переведення; виборними працівниками після закінчення терміну повноважень; працівниками, яким надане право поворотного прийняття на роботу; особами з інвалідністю і неповнолітніми, направленими на підприємство в рахунок броні; особами, які були звільнені у зв'язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, направленням на роботу за кордон, і повернулися після закінчення служби або роботи та ін.) а й у випадках, коли особа вважає, що їй було відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 22 КЗпП України]. При цьому, відмову роботодавця у прийнятті на роботу зокрема з причини відсутності у кандидата на вакансію достатнього практичного досвіду та навичок роботи за фахом не можна розцінювати як відмову за дискримінаційними ознаками, про що зробив відповідний правовий висновок Верховний Суд у у постанові від 22 грудня 2021 року у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102149384 № 483/1615/20].
== Корисні посилання ==
https://biz.ligazakon.net/news/193203_perevrte-chi-zakonno-vam-vdmovili-v-priynyatt-na-robotu
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Суди]]

Проблемні питання переходу права власності на зброю в порядку спадкування

2024-12-12T14:28:08Z

Olha.hlazunova:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 № 296/5"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14 Закон України «Про державні нагороди України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XI «Про право власності на окремі види майна»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03 Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200 «Про затвердження Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»]
== Визначення основних понять ==
Термін «зброя» можна знайти в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03/ed20031022/find?text=%C7%E1%F0%EE%FF#Text Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200.] 
Так, відповідно пункту 1.3 '''зброя''' - це предмети та пристрої, що призначені для ураження живих цілей, кораблів, літаків (вертольотів) та інших об'єктів і не мають іншого призначення. 
'''Спадкування''' – перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
== Зброя, яка може набуватися фізичними та юридичними особами у власність ==
'''''Зброя є одним із видів майна, яке обмежено в обороті.''''' 
На підставі спеціального дозволу органів поліції за місцем проживання особи громадяни набувають право власності на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю, на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами), на газові пістолети, револьвери й патрони до них, заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії, на холодну зброю і пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду – це прямо передбачено Додатком № 2 до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII. 
Крім того, вказана Постанова Верховної Ради України визначає також '''вік, після досягнення якого громадянин може набути права на придбання зброї:'''
* з 18 років для газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльзоточивої та дратівної дії, холодної зброї та пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;
* з 21 року для вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї;
* від 25 років для вогнепальної мисливської нарізної зброї. 
Інша вогнепальна зброя й боєприпаси до неї не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. 
При цьому, відповідно до ст. 9 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14#n156 «Про державні нагороди України»], відзнака «Іменна вогнепальна зброя» встановлюється для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також Державної спеціальної служби транспорту, поліцейських та державних службовців, які мають офіцерське звання. Отже, '''іменна вогнепальна зброя''' може набуватися у власність особами офіцерського складу окремих органів та особами, котрі мають офіцерське звання. Однак, законодавець не уточнює види зброї, що можуть бути зараховані до іменної вогнепальної зброї, та вік, із якого особи мають право отримувати у власність іменну вогнепальну зброю. 
'''Таким чином, зброя може належати лише певним учасникам обороту, а перебування зброї в цивільному обороті допускається лише за спеціальним дозволом органів поліції.'''
== Порядок та особливості спадкування зброї ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільним кодексом України] (ст. 1218) визначено, що до складу спадщини входять '''усі права й обов’язки''' що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Тож до спадкоємців під час спадкування може переходити виключно право власності на зброю, а не зброя як матеріальна річ, незалежно від її вартості. Відповідно до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII, право власності на зброю набувається за наявності спеціального дозволу органів поліції.
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше про порядок спадкування: [[Спадкування за заповітом]] [[Спадкування за законом]]
|}
На сьогоднішній день законодавство України не містить чіткого порядку та особливостей спадкування зброї. Єдина норма, яка стосується цього питання, міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622] (далі – '''Інструкція'''). Також, у підпункті 5.1 пункту 5 глави 9 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text:~:text=5.%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%96%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5], зазначено, що під час вжиття нотаріусом заходів з охорони спадкового майна, виявлені під час опису вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу внутрішніх справ. 
Так, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї й бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої й патрони до них '''у п’ятиденний строк здаються близькими особами до органів поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна''' (але на строк не більше ніж шість місяців). 
Визначення терміну «близькі особи» міститься в Законі України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text «Про запобігання корупції»] (стаття 1) '''близькі особ'''и - члени сім’ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням. 
Якщо хтось зі спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності та користуватися нею, вона може бути зареєстрована на його ім’я в установленому законодавством порядку. 
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше: [[Право на отримання дозволу на зброю]]
|}
Якщо ж серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, вона ними повинна бути '''в місячний строк''' продана або подарована особі, що має дозвіл органів поліції на придбання зброї.
=== Спадкування нагородної зброї ===
'''''За загальним правилом, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї та бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої та патрони до них у п'ятиденний строк здаються близькими особами до органів (підрозділів) поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).''''' Нагородна вогнепальна зброя за погодженням з Національною поліцією України також може бути передана спадкоємцями до музею або залишена у власності спадкоємців після приведення її заводом-виготовлювачем або майстернею з ремонту зброї у стан ММГ (макет зброї масогабаритний) або УЧР (учбово-розрізний макет зброї). Завод-виготовлювач або майстерня з ремонту зброї видає акт виконаних робіт з такої переробки, копія якого подається до органу (підрозділу) поліції, де знаходиться особова справа померлого власника, а оригінал залишається у спадкоємця або разом з експонатом передається до музею, про що органами (підрозділами) поліції вноситься відповідна інформація в ЄРЗ (функціональній підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ).
== Окремі проблемні питання документального оформлення права на спадщину на зброю ==
'''З урахуванням обмеженої оборотоздатності зброї свідоцтво про право на спадщину на зброю може бути видане виключно за наявності дозволу відповідного органу поліції на придбання зброї'''. Тобто, якщо спадкоємець не досяг віку, з якого він може отримати дозвіл на придбання у власність, носіння, користування і зберігання відповідного виду зброї, який входить до складу спадщини, або ж спадкоємець не має відповідного статусу для отримання дозволу на придбання у власність шляхом спадкування пристроїв для відстрілу гумових куль, у такому випадку він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на зброю. В інакшому випадку видача свідоцтва про право на спадщину на зброю таким спадкоємцям буде розцінюватися як порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам зброї, за що, відповідно до закону, настає адміністративна або кримінальна відповідальність. 
В положенні п. 12.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text '''Інструкції'''], зазначено, що, '''якщо серед спадкоємців немає осіб, які мають право на зберігання зброї, у місячний строк після вирішення питання про спадкування зброї зброя має бути реалізована в установленому законодавством України порядку особі, яка має дозвіл органів поліції на придбання зброї, основних частин зброї, пристрою, або здана на реалізацію в магазин з торгівлі зброєю, спеціальними засобами активної оборони.''' Таким чином, спадкоємці не отримають правовстановлюючого документа на зброю, отже, і відчужити її належним особам не зможуть, інакше такі дії кваліфікуватимуться як злочин або адміністративне правопорушення. 
Проте якщо спадкоємців декілька, один із яких отримав у встановленому законом порядку дозвіл на придбання зброї, а інші або не отримали, або є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними чи обмежено дієздатними особами, то виникає '''проблема спадкування''', адже, з одного боку, не всі спадкоємці мають право на перехід до них частки у праві власності на зброю, а з іншого – річ є неподільною, тому спадкування лише частки у праві власності на зброю унеможливить користування та розпорядження успадкованою зброєю. 
У такому випадку наявність у складі спадщини неподільних речей зумовлює необхідність '''укладення договору про зміну розміру часток у спадщин'''і, оскільки, згідно зі ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України], неподільні речі неможливо поділити без втрати їх цільового призначення чи часткової втрати їх корисної властивості. При цьому предметом договору про зміну розміру часток у спадщині може виступати частина спадкового майна. Неподільна річ не може виступати об’єктом спору про виділ частки в натурі. Якщо право власності на неподільну річ належить декільком особам, право на частку речі може бути визначено й реалізовано в грошовому еквіваленті. У цьому випадку власник, який вимагає виділу, отримає в рахунок своєї частки грошову компенсацію. 
Крім того, варто відмежовувати договори про зміну розміру часток у спадщині від договорів про поділ (розподіл) спадщини, оскільки сутність цих договорів є різною. Якщо в першому випадку йдеться про зміну розміру ідеальних часток у спадщині, то в другому – про поділ майна між спадкоємцями в натурі. До відносин, що виникають під час поділу спадщини в натурі, застосовуються норми, які регулюють спільну власність (глава 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України]).
=== Особливості оформлення прав на вогнепальну зброю під час дії воєнного стану ===
'''''На період воєнного стану, запровадженого в Україні з 24 лютого 2022 року, спрощено дозвільний порядок стосовно видачі уповноваженими підрозділами Національної поліції України громадянам дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та набоїв до неї.''''' Особливості встановлені наказом МВС України від 01.03.2022 № 170 "Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану" та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" щодо вдосконалення порядку отримання, декларування та поводження з вогнепальною зброєю" від 20.08.2024 № 3899-IX. Особливості спадкування зброї, отриманої таким чином, чинне законодавство України не містить.

'''Судова практика'''

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах справи № 440/2568/20 від 23 квітня 2021 року, адміністративне провадження № К/9901/3055/21 (ЄДРСРУ № 96498237) досліджував алгоритм спадкування зброї. 
{| class="wikitable"
|-
! Додатково: [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
|}
'''Отже, проблему спадкування зброї в разі наявності кількох спадкоємців, тільки один із яких має право одержати дозвіл органів поліції на право придбання зброї, можна вирішити шляхом укладення договору про зміну розміру часток у спадщині.''' Закон не містить застереження стосовно укладення договору про зміну розміру частки у спадщині обов’язково всіма спадкоємцями. Головне, щоб сторонами такого договору були щонайменше двоє спадкоємців.
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Проблемні питання переходу права власності на зброю в порядку спадкування

2024-12-12T14:26:54Z

Olha.hlazunova: доповнено змінами у зв'язку з запроваженням воєнного стану

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 № 296/5"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14 Закон України «Про державні нагороди України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XI «Про право власності на окремі види майна»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03 Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200 «Про затвердження Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»]
== Визначення основних понять ==
Термін «зброя» можна знайти в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03/ed20031022/find?text=%C7%E1%F0%EE%FF#Text Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200.] 
Так, відповідно пункту 1.3 '''зброя''' - це предмети та пристрої, що призначені для ураження живих цілей, кораблів, літаків (вертольотів) та інших об'єктів і не мають іншого призначення. 
'''Спадкування''' – перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
== Зброя, яка може набуватися фізичними та юридичними особами у власність ==
'''''Зброя є одним із видів майна, яке обмежено в обороті.''''' 
На підставі спеціального дозволу органів поліції за місцем проживання особи громадяни набувають право власності на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю, на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами), на газові пістолети, револьвери й патрони до них, заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії, на холодну зброю і пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду – це прямо передбачено Додатком № 2 до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII. 
Крім того, вказана Постанова Верховної Ради України визначає також '''вік, після досягнення якого громадянин може набути права на придбання зброї:'''
* з 18 років для газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльзоточивої та дратівної дії, холодної зброї та пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;
* з 21 року для вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї;
* від 25 років для вогнепальної мисливської нарізної зброї. 
Інша вогнепальна зброя й боєприпаси до неї не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. 
При цьому, відповідно до ст. 9 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14#n156 «Про державні нагороди України»], відзнака «Іменна вогнепальна зброя» встановлюється для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також Державної спеціальної служби транспорту, поліцейських та державних службовців, які мають офіцерське звання. Отже, '''іменна вогнепальна зброя''' може набуватися у власність особами офіцерського складу окремих органів та особами, котрі мають офіцерське звання. Однак, законодавець не уточнює види зброї, що можуть бути зараховані до іменної вогнепальної зброї, та вік, із якого особи мають право отримувати у власність іменну вогнепальну зброю. 
'''Таким чином, зброя може належати лише певним учасникам обороту, а перебування зброї в цивільному обороті допускається лише за спеціальним дозволом органів поліції.'''
== Порядок та особливості спадкування зброї ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільним кодексом України] (ст. 1218) визначено, що до складу спадщини входять '''усі права й обов’язки''' що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Тож до спадкоємців під час спадкування може переходити виключно право власності на зброю, а не зброя як матеріальна річ, незалежно від її вартості. Відповідно до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII, право власності на зброю набувається за наявності спеціального дозволу органів поліції.
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше про порядок спадкування: [[Спадкування за заповітом]] [[Спадкування за законом]]
|}
На сьогоднішній день законодавство України не містить чіткого порядку та особливостей спадкування зброї. Єдина норма, яка стосується цього питання, міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622] (далі – '''Інструкція'''). Також, у підпункті 5.1 пункту 5 глави 9 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text:~:text=5.%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%96%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5], зазначено, що під час вжиття нотаріусом заходів з охорони спадкового майна, виявлені під час опису вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу внутрішніх справ. 
Так, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї й бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої й патрони до них '''у п’ятиденний строк здаються близькими особами до органів поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна''' (але на строк не більше ніж шість місяців). 
Визначення терміну «близькі особи» міститься в Законі України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text «Про запобігання корупції»] (стаття 1) '''близькі особ'''и - члени сім’ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням. 
Якщо хтось зі спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності та користуватися нею, вона може бути зареєстрована на його ім’я в установленому законодавством порядку. 
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше: [[Право на отримання дозволу на зброю]]
|}
Якщо ж серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, вона ними повинна бути '''в місячний строк''' продана або подарована особі, що має дозвіл органів поліції на придбання зброї.
=== Спадкування нагородної зброї ===
'''''За загальним правилом, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї та бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої та патрони до них у п'ятиденний строк здаються близькими особами до органів (підрозділів) поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).''''' Нагородна вогнепальна зброя за погодженням з Національною поліцією України також може бути передана спадкоємцями до музею або залишена у власності спадкоємців після приведення її заводом-виготовлювачем або майстернею з ремонту зброї у стан ММГ (макет зброї масогабаритний) або УЧР (учбово-розрізний макет зброї). Завод-виготовлювач або майстерня з ремонту зброї видає акт виконаних робіт з такої переробки, копія якого подається до органу (підрозділу) поліції, де знаходиться особова справа померлого власника, а оригінал залишається у спадкоємця або разом з експонатом передається до музею, про що органами (підрозділами) поліції вноситься відповідна інформація в ЄРЗ (функціональній підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ).
== Окремі проблемні питання документального оформлення права на спадщину на зброю ==
'''З урахуванням обмеженої оборотоздатності зброї свідоцтво про право на спадщину на зброю може бути видане виключно за наявності дозволу відповідного органу поліції на придбання зброї'''. Тобто, якщо спадкоємець не досяг віку, з якого він може отримати дозвіл на придбання у власність, носіння, користування і зберігання відповідного виду зброї, який входить до складу спадщини, або ж спадкоємець не має відповідного статусу для отримання дозволу на придбання у власність шляхом спадкування пристроїв для відстрілу гумових куль, у такому випадку він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на зброю. В інакшому випадку видача свідоцтва про право на спадщину на зброю таким спадкоємцям буде розцінюватися як порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам зброї, за що, відповідно до закону, настає адміністративна або кримінальна відповідальність. 
В положенні п. 12.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text '''Інструкції'''], зазначено, що, '''якщо серед спадкоємців немає осіб, які мають право на зберігання зброї, у місячний строк після вирішення питання про спадкування зброї зброя має бути реалізована в установленому законодавством України порядку особі, яка має дозвіл органів поліції на придбання зброї, основних частин зброї, пристрою, або здана на реалізацію в магазин з торгівлі зброєю, спеціальними засобами активної оборони.''' Таким чином, спадкоємці не отримають правовстановлюючого документа на зброю, отже, і відчужити її належним особам не зможуть, інакше такі дії кваліфікуватимуться як злочин або адміністративне правопорушення. 
Проте якщо спадкоємців декілька, один із яких отримав у встановленому законом порядку дозвіл на придбання зброї, а інші або не отримали, або є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними чи обмежено дієздатними особами, то виникає '''проблема спадкування''', адже, з одного боку, не всі спадкоємці мають право на перехід до них частки у праві власності на зброю, а з іншого – річ є неподільною, тому спадкування лише частки у праві власності на зброю унеможливить користування та розпорядження успадкованою зброєю. 
У такому випадку наявність у складі спадщини неподільних речей зумовлює необхідність '''укладення договору про зміну розміру часток у спадщин'''і, оскільки, згідно зі ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України], неподільні речі неможливо поділити без втрати їх цільового призначення чи часткової втрати їх корисної властивості. При цьому предметом договору про зміну розміру часток у спадщині може виступати частина спадкового майна. Неподільна річ не може виступати об’єктом спору про виділ частки в натурі. Якщо право власності на неподільну річ належить декільком особам, право на частку речі може бути визначено й реалізовано в грошовому еквіваленті. У цьому випадку власник, який вимагає виділу, отримає в рахунок своєї частки грошову компенсацію. 
Крім того, варто відмежовувати договори про зміну розміру часток у спадщині від договорів про поділ (розподіл) спадщини, оскільки сутність цих договорів є різною. Якщо в першому випадку йдеться про зміну розміру ідеальних часток у спадщині, то в другому – про поділ майна між спадкоємцями в натурі. До відносин, що виникають під час поділу спадщини в натурі, застосовуються норми, які регулюють спільну власність (глава 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України]).
=== Особливості оформлення прав на вогнепальну зброю під час дії воєнного стану ===
'''''На період воєнного стану, запровадженого в Україні з 24 лютого 2022 року, було спрощено дозвільний порядок стосовно видачі уповноваженими підрозділами Національної поліції України громадянам дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї та набоїв до неї.''''' Особливості встановлені наказом МВС України від 01.03.2022 № 170 "Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану" та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" щодо вдосконалення порядку отримання, декларування та поводження з вогнепальною зброєю" від 20.08.2024 № 3899-IX. Особливості спадкування зброї, отриманої таким чином, чинне законодавство України не містить.

'''Судова практика'''

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах справи № 440/2568/20 від 23 квітня 2021 року, адміністративне провадження № К/9901/3055/21 (ЄДРСРУ № 96498237) досліджував алгоритм спадкування зброї. 
{| class="wikitable"
|-
! Додатково: [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
|}
'''Отже, проблему спадкування зброї в разі наявності кількох спадкоємців, тільки один із яких має право одержати дозвіл органів поліції на право придбання зброї, можна вирішити шляхом укладення договору про зміну розміру часток у спадщині.''' Закон не містить застереження стосовно укладення договору про зміну розміру частки у спадщині обов’язково всіма спадкоємцями. Головне, щоб сторонами такого договору були щонайменше двоє спадкоємців.
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Проблемні питання переходу права власності на зброю в порядку спадкування

2024-12-12T13:18:37Z

Olha.hlazunova:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 № 296/5"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14 Закон України «Про державні нагороди України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XI «Про право власності на окремі види майна»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03 Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200 «Про затвердження Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»]
== Визначення основних понять ==
Термін «зброя» можна знайти в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03/ed20031022/find?text=%C7%E1%F0%EE%FF#Text Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200.] 
Так, відповідно пункту 1.3 '''зброя''' - це предмети та пристрої, що призначені для ураження живих цілей, кораблів, літаків (вертольотів) та інших об'єктів і не мають іншого призначення. 
'''Спадкування''' – перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
== Зброя, яка може набуватися фізичними та юридичними особами у власність ==
'''''Зброя є одним із видів майна, яке обмежено в обороті.''''' 
На підставі спеціального дозволу органів поліції за місцем проживання особи громадяни набувають право власності на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю, на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами), на газові пістолети, револьвери й патрони до них, заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії, на холодну зброю і пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду – це прямо передбачено Додатком № 2 до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII. 
Крім того, вказана Постанова Верховної Ради України визначає також '''вік, після досягнення якого громадянин може набути права на придбання зброї:'''
* з 18 років для газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльзоточивої та дратівної дії, холодної зброї та пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;
* з 21 року для вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї;
* від 25 років для вогнепальної мисливської нарізної зброї. 
Інша вогнепальна зброя й боєприпаси до неї не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. 
При цьому, відповідно до ст. 9 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14#n156 «Про державні нагороди України»], відзнака «Іменна вогнепальна зброя» встановлюється для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також Державної спеціальної служби транспорту, поліцейських та державних службовців, які мають офіцерське звання. Отже, '''іменна вогнепальна зброя''' може набуватися у власність особами офіцерського складу окремих органів та особами, котрі мають офіцерське звання. Однак, законодавець не уточнює види зброї, що можуть бути зараховані до іменної вогнепальної зброї, та вік, із якого особи мають право отримувати у власність іменну вогнепальну зброю. 
'''Таким чином, зброя може належати лише певним учасникам обороту, а перебування зброї в цивільному обороті допускається лише за спеціальним дозволом органів поліції.'''
== Порядок та особливості спадкування зброї ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільним кодексом України] (ст. 1218) визначено, що до складу спадщини входять '''усі права й обов’язки''' що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Тож до спадкоємців під час спадкування може переходити виключно право власності на зброю, а не зброя як матеріальна річ, незалежно від її вартості. Відповідно до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII, право власності на зброю набувається за наявності спеціального дозволу органів поліції.
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше про порядок спадкування: [[Спадкування за заповітом]] [[Спадкування за законом]]
|}
На сьогоднішній день законодавство України не містить чіткого порядку та особливостей спадкування зброї. Єдина норма, яка стосується цього питання, міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622] (далі – '''Інструкція'''). Також, у підпункті 5.1 пункту 5 глави 9 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text:~:text=5.%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%96%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5], зазначено, що під час вжиття нотаріусом заходів з охорони спадкового майна, виявлені під час опису вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу внутрішніх справ. 
Так, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї й бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої й патрони до них '''у п’ятиденний строк здаються близькими особами до органів поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна''' (але на строк не більше ніж шість місяців). 
Визначення терміну «близькі особи» міститься в Законі України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text «Про запобігання корупції»] (стаття 1) '''близькі особ'''и - члени сім’ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням. 
Якщо хтось зі спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності та користуватися нею, вона може бути зареєстрована на його ім’я в установленому законодавством порядку. 
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше: [[Право на отримання дозволу на зброю]]
|}
Якщо ж серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, вона ними повинна бути '''в місячний строк''' продана або подарована особі, що має дозвіл органів поліції на придбання зброї.
=== Спадкування нагородної зброї ===
'''''За загальним правилом, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї та бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої та патрони до них у п'ятиденний строк здаються близькими особами до органів (підрозділів) поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).''''' Нагородна вогнепальна зброя за погодженням з Національною поліцією України також може бути передана спадкоємцями до музею або залишена у власності спадкоємців після приведення її заводом-виготовлювачем або майстернею з ремонту зброї у стан ММГ (макет зброї масогабаритний) або УЧР (учбово-розрізний макет зброї). Завод-виготовлювач або майстерня з ремонту зброї видає акт виконаних робіт з такої переробки, копія якого подається до органу (підрозділу) поліції, де знаходиться особова справа померлого власника, а оригінал залишається у спадкоємця або разом з експонатом передається до музею, про що органами (підрозділами) поліції вноситься відповідна інформація в ЄРЗ (функціональній підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ).
== Окремі проблемні питання документального оформлення права на спадщину на зброю ==
'''З урахуванням обмеженої оборотоздатності зброї свідоцтво про право на спадщину на зброю може бути видане виключно за наявності дозволу відповідного органу поліції на придбання зброї'''. Тобто, якщо спадкоємець не досяг віку, з якого він може отримати дозвіл на придбання у власність, носіння, користування і зберігання відповідного виду зброї, який входить до складу спадщини, або ж спадкоємець не має відповідного статусу для отримання дозволу на придбання у власність шляхом спадкування пристроїв для відстрілу гумових куль, у такому випадку він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на зброю. В інакшому випадку видача свідоцтва про право на спадщину на зброю таким спадкоємцям буде розцінюватися як порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам зброї, за що, відповідно до закону, настає адміністративна або кримінальна відповідальність. 
В положенні п. 12.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text '''Інструкції'''], зазначено, що, '''якщо серед спадкоємців немає осіб, які мають право на зберігання зброї, у місячний строк після вирішення питання про спадкування зброї зброя має бути реалізована в установленому законодавством України порядку особі, яка має дозвіл органів поліції на придбання зброї, основних частин зброї, пристрою, або здана на реалізацію в магазин з торгівлі зброєю, спеціальними засобами активної оборони.''' Таким чином, спадкоємці не отримають правовстановлюючого документа на зброю, отже, і відчужити її належним особам не зможуть, інакше такі дії кваліфікуватимуться як злочин або адміністративне правопорушення. 
Проте якщо спадкоємців декілька, один із яких отримав у встановленому законом порядку дозвіл на придбання зброї, а інші або не отримали, або є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними чи обмежено дієздатними особами, то виникає '''проблема спадкування''', адже, з одного боку, не всі спадкоємці мають право на перехід до них частки у праві власності на зброю, а з іншого – річ є неподільною, тому спадкування лише частки у праві власності на зброю унеможливить користування та розпорядження успадкованою зброєю. 
У такому випадку наявність у складі спадщини неподільних речей зумовлює необхідність '''укладення договору про зміну розміру часток у спадщин'''і, оскільки, згідно зі ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України], неподільні речі неможливо поділити без втрати їх цільового призначення чи часткової втрати їх корисної властивості. При цьому предметом договору про зміну розміру часток у спадщині може виступати частина спадкового майна. Неподільна річ не може виступати об’єктом спору про виділ частки в натурі. Якщо право власності на неподільну річ належить декільком особам, право на частку речі може бути визначено й реалізовано в грошовому еквіваленті. У цьому випадку власник, який вимагає виділу, отримає в рахунок своєї частки грошову компенсацію. 
Крім того, варто відмежовувати договори про зміну розміру часток у спадщині від договорів про поділ (розподіл) спадщини, оскільки сутність цих договорів є різною. Якщо в першому випадку йдеться про зміну розміру ідеальних часток у спадщині, то в другому – про поділ майна між спадкоємцями в натурі. До відносин, що виникають під час поділу спадщини в натурі, застосовуються норми, які регулюють спільну власність (глава 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України]).

'''Судова практика'''

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах справи № 440/2568/20 від 23 квітня 2021 року, адміністративне провадження № К/9901/3055/21 (ЄДРСРУ № 96498237) досліджував алгоритм спадкування зброї. 
{| class="wikitable"
|-
! Додатково: [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
|}
'''Отже, проблему спадкування зброї в разі наявності кількох спадкоємців, тільки один із яких має право одержати дозвіл органів поліції на право придбання зброї, можна вирішити шляхом укладення договору про зміну розміру часток у спадщині.''' Закон не містить застереження стосовно укладення договору про зміну розміру частки у спадщині обов’язково всіма спадкоємцями. Головне, щоб сторонами такого договору були щонайменше двоє спадкоємців.
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Проблемні питання переходу права власності на зброю в порядку спадкування

2024-12-12T12:24:24Z

Olha.hlazunova: внесено зміни, що відбулися у законодавстві за 2023-2024 роки, розширено коло нормативно-правових актів (з посиланням).

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 № 296/5"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14 Закон України «Про державні нагороди України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XI «Про право власності на окремі види майна»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03 Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200 «Про затвердження Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»]
== Визначення основних понять ==
Термін «зброя» можна знайти в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-03/ed20031022/find?text=%C7%E1%F0%EE%FF#Text Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200.] 
Так, відповідно пункту 1.3 '''зброя''' - це предмети та пристрої, що призначені для ураження живих цілей, кораблів, літаків (вертольотів) та інших об'єктів і не мають іншого призначення. 
'''Спадкування''' – перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
== Зброя, яка може набуватися фізичними та юридичними особами у власність ==
'''''Зброя є одним із видів майна, яке обмежено в обороті.''''' 
На підставі спеціального дозволу органів поліції за місцем проживання особи громадяни набувають право власності на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю, на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами), на газові пістолети, револьвери й патрони до них, заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії, на холодну зброю і пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду – це прямо передбачено Додатком № 2 до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII. 
Крім того, вказана Постанова Верховної Ради України визначає також '''вік, після досягнення якого громадянин може набути права на придбання зброї:'''
* з 18 років для газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльзоточивої та дратівної дії, холодної зброї та пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;
* з 21 року для вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї;
* від 25 років для вогнепальної мисливської нарізної зброї. 
Інша вогнепальна зброя й боєприпаси до неї не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. 
При цьому, відповідно до ст. 9 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14#n156 «Про державні нагороди України»], відзнака «Іменна вогнепальна зброя» встановлюється для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також Державної спеціальної служби транспорту, поліцейських та державних службовців, які мають офіцерське звання. Отже, '''іменна вогнепальна зброя''' може набуватися у власність особами офіцерського складу окремих органів та особами, котрі мають офіцерське звання. Однак, законодавець не уточнює види зброї, що можуть бути зараховані до іменної вогнепальної зброї, та вік, із якого особи мають право отримувати у власність іменну вогнепальну зброю. 
'''Таким чином, зброя може належати лише певним учасникам обороту, а перебування зброї в цивільному обороті допускається лише за спеціальним дозволом органів поліції.'''
== Порядок та особливості спадкування зброї ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільним кодексом України] (ст. 1218) визначено, що до складу спадщини входять '''усі права й обов’язки''' що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Тож до спадкоємців під час спадкування може переходити виключно право власності на зброю, а не зброя як матеріальна річ, незалежно від її вартості. Відповідно до Постанови Верховної Ради України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text «Про право власності на окремі види майна»] від 17.06.1992 № 2471-XII, право власності на зброю набувається за наявності спеціального дозволу органів поліції.
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше про порядок спадкування: [[Спадкування за заповітом]] [[Спадкування за законом]]
|}
На сьогоднішній день законодавство України не містить чіткого порядку та особливостей спадкування зброї. Єдина норма, яка стосується цього питання, міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622] (далі – '''Інструкція'''). Також, у підпункті 5.1 пункту 5 глави 9 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text:~:text=5.%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%96%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5], зазначено, що під час вжиття нотаріусом заходів з охорони спадкового майна, виявлені під час опису вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу внутрішніх справ. 
Так, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї й бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої й патрони до них '''у п’ятиденний строк здаються близькими особами до органів поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна''' (але на строк не більше ніж шість місяців). 
Визначення терміну «близькі особи» міститься в Законі України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text «Про запобігання корупції»] (стаття 1) '''близькі особ'''и - члени сім’ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням. 
Якщо хтось зі спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності та користуватися нею, вона може бути зареєстрована на його ім’я в установленому законодавством порядку. 
{| class="wikitable"
|-
! Докладніше: [[Право на отримання дозволу на зброю]]
|}
Якщо ж серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, вона ними повинна бути '''в місячний строк''' продана або подарована особі, що має дозвіл органів поліції на придбання зброї.
=== Спадкування нагородної зброї ===
'''''За загальним правилом, у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї та бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої та патрони до них у п'ятиденний строк здаються близькими особами до органів (підрозділів) поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).''''' Нагородна вогнепальна зброя за погодженням з Національною поліцією України також може бути передана спадкоємцями до музею або залишена у власності спадкоємців після приведення її заводом-виготовлювачем або майстернею з ремонту зброї у стан ММГ (макет зброї масогабаритний) або УЧР (учбово-розрізний макет зброї). Завод-виготовлювач або майстерня з ремонту зброї видає акт виконаних робіт з такої переробки, копія якого подається до органу (підрозділу) поліції, де знаходиться особова справа померлого власника, а оригінал залишається у спадкоємця або разом з експонатом передається до музею, про що органами (підрозділами) поліції вноситься відповідна інформація в ЄРЗ
== Окремі проблемні питання документального оформлення права на спадщину на зброю ==
'''З урахуванням обмеженої оборотоздатності зброї свідоцтво про право на спадщину на зброю може бути видане виключно за наявності дозволу відповідного органу поліції на придбання зброї'''. Тобто, якщо спадкоємець не досяг віку, з якого він може отримати дозвіл на придбання у власність, носіння, користування і зберігання відповідного виду зброї, який входить до складу спадщини, або ж спадкоємець не має відповідного статусу для отримання дозволу на придбання у власність шляхом спадкування пристроїв для відстрілу гумових куль, у такому випадку він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на зброю. В інакшому випадку видача свідоцтва про право на спадщину на зброю таким спадкоємцям буде розцінюватися як порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам зброї, за що, відповідно до закону, настає адміністративна або кримінальна відповідальність. 
В положенні п. 12.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text '''Інструкції'''], зазначено, що, '''якщо серед спадкоємців немає осіб, які мають право на зберігання зброї, у місячний строк після вирішення питання про спадкування зброї зброя має бути реалізована в установленому законодавством України порядку особі, яка має дозвіл органів поліції на придбання зброї, основних частин зброї, пристрою, або здана на реалізацію в магазин з торгівлі зброєю, спеціальними засобами активної оборони.''' Таким чином, спадкоємці не отримають правовстановлюючого документа на зброю, отже, і відчужити її належним особам не зможуть, інакше такі дії кваліфікуватимуться як злочин або адміністративне правопорушення. 
Проте якщо спадкоємців декілька, один із яких отримав у встановленому законом порядку дозвіл на придбання зброї, а інші або не отримали, або є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними чи обмежено дієздатними особами, то виникає '''проблема спадкування''', адже, з одного боку, не всі спадкоємці мають право на перехід до них частки у праві власності на зброю, а з іншого – річ є неподільною, тому спадкування лише частки у праві власності на зброю унеможливить користування та розпорядження успадкованою зброєю. 
У такому випадку наявність у складі спадщини неподільних речей зумовлює необхідність '''укладення договору про зміну розміру часток у спадщин'''і, оскільки, згідно зі ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України], неподільні речі неможливо поділити без втрати їх цільового призначення чи часткової втрати їх корисної властивості. При цьому предметом договору про зміну розміру часток у спадщині може виступати частина спадкового майна. Неподільна річ не може виступати об’єктом спору про виділ частки в натурі. Якщо право власності на неподільну річ належить декільком особам, право на частку речі може бути визначено й реалізовано в грошовому еквіваленті. У цьому випадку власник, який вимагає виділу, отримає в рахунок своєї частки грошову компенсацію. 
Крім того, варто відмежовувати договори про зміну розміру часток у спадщині від договорів про поділ (розподіл) спадщини, оскільки сутність цих договорів є різною. Якщо в першому випадку йдеться про зміну розміру ідеальних часток у спадщині, то в другому – про поділ майна між спадкоємцями в натурі. До відносин, що виникають під час поділу спадщини в натурі, застосовуються норми, які регулюють спільну власність (глава 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5693 Цивільного Кодексу України]).

'''Судова практика'''

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах справи № 440/2568/20 від 23 квітня 2021 року, адміністративне провадження № К/9901/3055/21 (ЄДРСРУ № 96498237) досліджував алгоритм спадкування зброї. 
{| class="wikitable"
|-
! Додатково: [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
|}
'''Отже, проблему спадкування зброї в разі наявності кількох спадкоємців, тільки один із яких має право одержати дозвіл органів поліції на право придбання зброї, можна вирішити шляхом укладення договору про зміну розміру часток у спадщині.''' Закон не містить застереження стосовно укладення договору про зміну розміру частки у спадщині обов’язково всіма спадкоємцями. Головне, щоб сторонами такого договору були щонайменше двоє спадкоємців.
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Зміна і поновлення договору оренди земельної ділянки

2024-10-19T14:47:22Z

Olha.hlazunova:

== ЩодоНормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану!'''
Після впровадження воєнного стану, '''прийнято низку законів щодо подальшої долі договорів оренди земельних ділянок, якими визначено особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану.'''
Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 пунктів 27 і 28 розділу X] "Перехідні положення"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text:~:text=1%2D2,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2024.03.2022%7D (пункт 1-2 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про оренду землі")].

'''''Водночас слід звернути увагу на таке:'''''

''1. '''Автоматичне подовження договорів оренди с/г землі державної, комунальної та приватної власності'''''

Зокрема, за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Законом України від 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»], з 07.04.2022 відповідно до підпункту 1 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу (надалі - ЗК) України, '''''вважалися поновленими на один рік без волевиявлення сторін''''' відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, '''''строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану''''' щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Однак, вказані зміни щодо договорів оренди землі під час воєнного стану були скасовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2698-20#Text Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» від 19.10.2022 №2698-ІХ], який набрав чинності 19.11.2022.

Вказаним Законом доповнено підпункт 1 пункту27 Перехідних положень ЗК України і викладено його в такій редакції:

вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, ''строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився '''після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України''' «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель»'', щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Отже, поновленими на один рік без волевиявлення сторін та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважалися лише ті договори, строк яких сплив '''''у період з 07.04.2022 і по 19.11.2022''''', коли набрав чинності Закон №2698-ІХ. Такі договори не втрачували своєї чинності та автоматично діяли протягом одного року від дня спливу попереднього строку їх дії.

Автоматична пролонгація на рік відбувалася в силу Закону, тобто незалежно від волевиявлення сторін. Правову позицію щодо цього [https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1416287/ Верховний Суд висловив у постанові від 29 березня 2023 року у справі №563/376/22].

Однак, вказані зміни не торкнулись порядку автоматичного поновлення строку дії договорів оренди земельних ділянок, передбаченого ст.126-1 ЗК України, яка була внесена підпунктом 4 пункту 1 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 р. №340-ІХ], що набрав чинності 16.01.2020:

договором оренди землі може встановлюватися умова щодо поновлення такого договору (крім деяких земельних ділянок державної та комунальної власності). Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк''.''

Вказані зміни стосуються тих договорів оренди земельних ділянок, що укладені після 16.07.2020, мають умову про автоматичне поновлення договору та щодо яких відсутня заява однієї зі сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення його дії. В іншому випадку, до договорів оренди землі застосовують положення законодавства, що діяло на момент їх укладення, а саме норми ст.33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2033.%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA Закону України «Про оренду землі»].

За загальним правилом, право постійного користування та ''право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав'' та підлягають оформленню відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»], з врахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2022-%D0%BF#Text постановою КМУ "Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану" від 7 травня 2022 р. № 564].

''2. '''Орендна плата за землю та оподаткування орендованих земельних ділянок під час воєнного стану'''''

Відпочатку Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX], що набрав чинності 17.03.2022, до пункту 69 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України було внесено зміни та впроваджено таке:

"69.14. Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України".

У подальшому, до пункту 69 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України були внесені зміни [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3050-20#n42 Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно"] від 11.04.2023 № 3050-IX, і підпункт 69.14 викладено у такій редакції:

"69.14. За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку".

Щодо стосується земельних ділянок, забруднених вибухонебезпечними предметами, або непридатних для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, то особливості звільнення від оподаткування земельним податком та від нарахування плати за оренду земельних ділянок державної та комунальної власності визначається чинним законодавством з врахуванням змін, зокрема 283, 283-1, '''288''', 292-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]. Зокрема, не нараховується орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної і комунальної власності, які забруднені вибухонебезпечними предметами, за період, який починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.
|-
|
|}
== Загальні положення ==
Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#top Законом України "Про оренду землі"] (далі - Закон), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

'''Оренда землі''' - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#top Закону]).

'''Договір оренди землі''' — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#top Закону]).[[Файл:Додаткова угода.png|міні]]
== Внесення змін до договору оренди земельної ділянки ==
Частиною першою статті 651 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] та статтею 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#top Закону] передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, у письмовій формі, шляхом укладення '''додаткової угоди''', якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки сторони вільні в праві додавати до договору умови, які, на їхню думку, є істотними, у договорі оренди землі може бути передбачений детальний порядок внесення змін (підстави/обставини внесення змін, форма та строк надсилання пропозиції тощо).

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Такі зміни до договору оренди набирають чинності з моменту їх державної реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а якщо договір змінюється у судовому порядку, то з дня набрання рішення суду про зміну договору законної сили, якщо в цьому рішенні не встановлено іншого строку, з подальшою державною реєстрацією.

Серед підстав для внесення змін до договору можуть бути, зокрема:
* волевиявлення сторін щодо уточнення певних умов договору;
* зміна строку дії оренди;
* зміна умови про розмір та розрахунок орендної плати.
Ініціювати внесення змін може будь-яка сторона в будь-який момент. Оскільки сторони вільні в праві додавати до договору умови, які, на їхню думку, є істотними, у договорі можна передбачити детальний порядок внесення змін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

== Поновлення договору оренди землі ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Законом] передбачена можливість поновлення (пролонгації) [[Договір оренди земельної ділянки|договору оренди землі]], а [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2344 статтею 1261 Земельного кодексу України] – порядок такого поновлення.

Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 статті 33 Закону] після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому орендар має дотриматися таких умов:
# належно виконувати свої обов'язки за договором;
# не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді. Ці положення узгоджуються із вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини першої статті 777 Цивільного кодексу України];
# до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі додати проєкт додаткової угоди;
# орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
'''В подальшому можливі наступні варіанти ситуації:'''
{| class="wikitable"
|-
! № п/п !! Строк дії договору поновлюється !! Строк дії договору припиняється
|-
| 1 || відсутня заява про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення строку дії договору оренди землі || наявна заява про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення строку дії договору оренди землі
|-
| 2|| У разі надання згоди на лист-повідомлення орендаря про поновлення строку дії договору || У разі надання відповіді на лист-повідомлення орендаря про поновлення строку дії договору, про небажання такого поновлення
|-
| 3|| У разі відсутності відповіді на лист-повідомлення орендаря про поновлення строку дії договору, яка б свідчила про заперечення такого поновлення – «мовчазна згода»(аналогічна правова позиція викладена у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92270706 постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18)]
|| несвоєчасне повідомлення орендаря про намір поновлення договору є самостійною та достатньою підставою для відмови в поновленні договору оренди землі ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/101027533 постанова Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 910/7864/20])
|}
'''При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.'''

'''Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.'''

'''''У разі порушення права на поновлення договору оренди земельної ділянки, орендар може поновити його у судовому порядку з наступних підстав:'''''

- власник уклав договір з новим орендарем всупереч письмовому повідомленню про намір реалізувати переважне право від попереднього наймача;

- власник уклав договір з новим орендарем на тих же умовах, які були запропоновані попереднім орендодавцем;

- власник ділянки повідомив, що буде використовувати землю для власних потреб, проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з’явилася інформація про укладення договору з новим орендарем.

Варто пам’ятати, що для позову до суду повинні бути докази того, що переважне право орендаря на поновлення договору оренди було порушено. А тому всі звернення та відмови повинні бути у письмовій формі.
{| class="wikitable"
|+
!'''Важливо!'''
У разі смерті орендодавця перебіг строків щодо дії договору, повідомлення про намір продовжити строки дії договору тощо – зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення, тобто, у разі наміру продовжити строк дії договору, орендодавець зобов’язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку/
|}
== Особливості==
16 січня 2020 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-20#Text Закон України від 05 грудня 2019 року № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"] (далі - Закон № 340-IX).
{| class="wikitable"
!Важливо!
Дані зміни стосуються договорів оренди земельних ділянок, які укладаються чи до яких вносяться зміни після набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-20#Text Закон № 340-IX].

До договорів оренди земельних ділянок, укладених до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-20#Text Законом № 340-IX] застосовуються правила, що діяли на момент їх укладення.
|}
♦ Договори оренди (сервітуту, емфітевзису, суперфіцію) земель приватної власності, укладені з 16 липня 2020 року, поновлюються автоматично на той самий строк і на тих самих умовах лише в тому випадку, якщо в договорі міститься норма про таке автоматичне поновлення. Інших додаткових дій (укладання додаткових угод) від сторін договору не вимагається.

♦ Договори оренди (сервітуту, емфітевзису, суперфіцію) земель державної та комунальної власності, укладені з 16 липня 2020 року, автоматично поновлюватимуться лише в тому випадку, якщо на них знаходиться нерухоме майно, що перебуває у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Тобто для поновлення договорів, на яких немає нерухомого майна, потрібне рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які розпоряджаються землями.

♦ Поновлення договорів оренди землі, укладених до 16 липня 2020 року, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Однак у разі їх продовження (укладення на новий строк) договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташоване нерухоме майно, повинні містити положення про поновлення договору та про переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, визначені чинним законодавством.

♦ Договори оренди землі, які укладаються після 16 липня 2020 року, обов'язково повинні містити інформацію не лише про строк дії договору, але й дату його укладення.

'''Увага! Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору, не пізніше ніж за місяць до дати закінчення дії такого договору подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.'''
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104415080 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20] (у разі укладення орендодавцем договору оренди земельної ділянки з новим орендарем та реєстрації за ним права оренди ще до закінчення строку дії первинного договору оренди та до вичерпання встановленого первинним договором оренди строку для повідомлення первинним орендарем про своє бажання скористатися переважним правом щодо укладення цього договору оренди на новий строк, переведення прав та обов’язків орендаря або визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного орендодавцем із новим орендарем, не є ефективними способами захисту переважного права первинного орендаря. Належним способом захисту є вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря).
* Постанова Верховного Суду від 10.01.2023 у справі № 359/4535/20 (реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури поновлення договору оренди землі).

'''Додатково до відома:'''

Протягом 4–7 жовтня 2022 року відбувся VI Харківський міжнародний юридичний форум. Спікером панельної дискусії «Продовольча безпека в умовах глобальних викликів: національно-правовий та міжнародний аспекти» став доктор юридичних наук, професор суддя судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду '''Віталій Уркевич'''.

Під час доповіді «Сталість орендного землекористування: практика Верховного Суду та новели земельного законодавства» суддя проаналізував практику Верховного Суду щодо поновлення договору оренди землі на прикладі постанов Великої Палати ВС від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) та від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), а також постанов КГС ВС від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 та від 16 січня 2019 року у справі № 912/1327/17.

Спікер зупинився на правилах поновлення договорів оренди землі із 16 січня 2020 року, зокрема на ст. 126-1 Земельного кодексу України. Він нагадав, що сторона договору може відмовитися від поновлення договору не пізніше як за місяць до дати закінчення дії такого договору шляхом подання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяви про виключення з реєстру відомостей про поновлення договору.

Стосовно змін до земельного законодавства доповідач зазначив, що Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» внесено зміни до ЗК України, законів України «Про землеустрій», «Про оренду землі», «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і запроваджено низку особливостей правового регулювання використання земельних ділянок (серед іншого, щодо поновлення договорів оренди землі в умовах воєнного стану).

'''Детальніше з презентацією Віталія Уркевича можна ознайомитися за посиланням: <nowiki>https://bit.ly/3SZg7g6</nowiki>.'''

==Див. також==
*[[ Договір оренди земельної ділянки]]
* [[Припинення договору оренди землі]]
*[[Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)]]
*[[Дострокове розірвання договору оренди землі]]
* [[Орендна плата за користування земельною ділянкою]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Договір оренди]]

Зміна і поновлення договору оренди земельної ділянки

2024-10-19T14:45:28Z

Olha.hlazunova: Суттєво розширено статтю стосовно низки змін, прийнятих період дії воєнного стану, зокрема з 07.04.2022 по 19.10.2024. Доповнено судовою практикою та розділом щодо особливостей справляння під час воєнного стану як орендної плати за землю державної та комунальної власності, так і оподаткування земельним податком орендованих земельних ділянок, зокрема на непідконтрольних територіях.

== ЩодоНормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану!'''
Після впровадження воєнного стану, '''прийнято низку законів щодо подальшої долі договорів оренди земельних ділянок, якими визначено особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану.'''
Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 пунктів 27 і 28 розділу X] "Перехідні положення"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text:~:text=1%2D2,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2024.03.2022%7D (пункт 1-2 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про оренду землі")].

'''''Водночас слід звернути увагу на таке:''''' ''1. '''Автоматичне подовження договорів оренди с/г землі державної, комунальної та приватної власності'''''

Зокрема, за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Законом України від 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»], з 07.04.2022 відповідно до підпункту 1 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу (надалі - ЗК) України, '''''вважалися поновленими на один рік без волевиявлення сторін''''' відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, '''''строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану''''' щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Однак, вказані зміни щодо договорів оренди землі під час воєнного стану були скасовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2698-20#Text Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» від 19.10.2022 №2698-ІХ], який набрав чинності 19.11.2022.

Вказаним Законом доповнено підпункт 1 пункту27 Перехідних положень ЗК України і викладено його в такій редакції:

вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, ''строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився '''після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України''' «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель»'', щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Отже, поновленими на один рік без волевиявлення сторін та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважалися лише ті договори, строк яких сплив '''''у період з 07.04.2022 і по 19.11.2022''''', коли набрав чинності Закон №2698-ІХ. Такі договори не втрачували своєї чинності та автоматично діяли протягом одного року від дня спливу попереднього строку їх дії.

Автоматична пролонгація на рік відбувалася в силу Закону, тобто незалежно від волевиявлення сторін. Правову позицію щодо цього [https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1416287/ Верховний Суд висловив у постанові від 29 березня 2023 року у справі №563/376/22].

Однак, вказані зміни не торкнулись порядку автоматичного поновлення строку дії договорів оренди земельних ділянок, передбаченого ст.126-1 ЗК України, яка була внесена підпунктом 4 пункту 1 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 р. №340-ІХ], що набрав чинності 16.01.2020:

договором оренди землі може встановлюватися умова щодо поновлення такого договору (крім деяких земельних ділянок державної та комунальної власності). Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк''.''

Вказані зміни стосуються тих договорів оренди земельних ділянок, що укладені після 16.07.2020, мають умову про автоматичне поновлення договору та щодо яких відсутня заява однієї зі сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення його дії. В іншому випадку, до договорів оренди землі застосовують положення законодавства, що діяло на момент їх укладення, а саме норми ст.33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2033.%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA Закону України «Про оренду землі»].

За загальним правилом, право постійного користування та ''право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав'' та підлягають оформленню відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»], з врахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2022-%D0%BF#Text постановою КМУ "Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану" від 7 травня 2022 р. № 564].

''2. '''Орендна плата за землю та оподаткування орендованих земельних ділянок під час воєнного стану'''''

Відпочатку Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX], що набрав чинності 17.03.2022, до пункту 69 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України було внесено зміни та впроваджено таке:

"69.14. Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України".

У подальшому, до пункту 69 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України були внесені зміни [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3050-20#n42 Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно"] від 11.04.2023 № 3050-IX, і підпункт 69.14 викладено у такій редакції:

"69.14. За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку".

Щодо стосується земельних ділянок, забруднених вибухонебезпечними предметами, або непридатних для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, то особливості звільнення від оподаткування земельним податком та від нарахування плати за оренду земельних ділянок державної та комунальної власності визначається чинним законодавством з врахуванням змін, зокрема 283, 283-1, '''288''', 292-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]. Зокрема, не нараховується орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної і комунальної власності, які забруднені вибухонебезпечними предметами, за період, який починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.
|-
|
|}
== Загальні положення ==
Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#top Законом України "Про оренду землі"] (далі - Закон), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

'''Оренда землі''' - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#top Закону]).

'''Договір оренди землі''' — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#top Закону]).[[Файл:Додаткова угода.png|міні]]
== Внесення змін до договору оренди земельної ділянки ==
Частиною першою статті 651 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] та статтею 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#top Закону] передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, у письмовій формі, шляхом укладення '''додаткової угоди''', якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки сторони вільні в праві додавати до договору умови, які, на їхню думку, є істотними, у договорі оренди землі може бути передбачений детальний порядок внесення змін (підстави/обставини внесення змін, форма та строк надсилання пропозиції тощо).

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Такі зміни до договору оренди набирають чинності з моменту їх державної реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а якщо договір змінюється у судовому порядку, то з дня набрання рішення суду про зміну договору законної сили, якщо в цьому рішенні не встановлено іншого строку, з подальшою державною реєстрацією.

Серед підстав для внесення змін до договору можуть бути, зокрема:
* волевиявлення сторін щодо уточнення певних умов договору;
* зміна строку дії оренди;
* зміна умови про розмір та розрахунок орендної плати.
Ініціювати внесення змін може будь-яка сторона в будь-який момент. Оскільки сторони вільні в праві додавати до договору умови, які, на їхню думку, є істотними, у договорі можна передбачити детальний порядок внесення змін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

== Поновлення договору оренди землі ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Законом] передбачена можливість поновлення (пролонгації) [[Договір оренди земельної ділянки|договору оренди землі]], а [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2344 статтею 1261 Земельного кодексу України] – порядок такого поновлення.

Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 статті 33 Закону] після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому орендар має дотриматися таких умов:
# належно виконувати свої обов'язки за договором;
# не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді. Ці положення узгоджуються із вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини першої статті 777 Цивільного кодексу України];
# до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі додати проєкт додаткової угоди;
# орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
'''В подальшому можливі наступні варіанти ситуації:'''
{| class="wikitable"
|-
! № п/п !! Строк дії договору поновлюється !! Строк дії договору припиняється
|-
| 1 || відсутня заява про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення строку дії договору оренди землі || наявна заява про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення строку дії договору оренди землі
|-
| 2|| У разі надання згоди на лист-повідомлення орендаря про поновлення строку дії договору || У разі надання відповіді на лист-повідомлення орендаря про поновлення строку дії договору, про небажання такого поновлення
|-
| 3|| У разі відсутності відповіді на лист-повідомлення орендаря про поновлення строку дії договору, яка б свідчила про заперечення такого поновлення – «мовчазна згода»(аналогічна правова позиція викладена у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92270706 постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18)]
|| несвоєчасне повідомлення орендаря про намір поновлення договору є самостійною та достатньою підставою для відмови в поновленні договору оренди землі ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/101027533 постанова Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 910/7864/20])
|}
'''При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.'''

'''Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.'''

'''''У разі порушення права на поновлення договору оренди земельної ділянки, орендар може поновити його у судовому порядку з наступних підстав:'''''

- власник уклав договір з новим орендарем всупереч письмовому повідомленню про намір реалізувати переважне право від попереднього наймача;

- власник уклав договір з новим орендарем на тих же умовах, які були запропоновані попереднім орендодавцем;

- власник ділянки повідомив, що буде використовувати землю для власних потреб, проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з’явилася інформація про укладення договору з новим орендарем.

Варто пам’ятати, що для позову до суду повинні бути докази того, що переважне право орендаря на поновлення договору оренди було порушено. А тому всі звернення та відмови повинні бути у письмовій формі.
{| class="wikitable"
|+
!'''Важливо!'''
У разі смерті орендодавця перебіг строків щодо дії договору, повідомлення про намір продовжити строки дії договору тощо – зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення, тобто, у разі наміру продовжити строк дії договору, орендодавець зобов’язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку/
|}
== Особливості==
16 січня 2020 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-20#Text Закон України від 05 грудня 2019 року № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"] (далі - Закон № 340-IX).
{| class="wikitable"
!Важливо!
Дані зміни стосуються договорів оренди земельних ділянок, які укладаються чи до яких вносяться зміни після набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-20#Text Закон № 340-IX].

До договорів оренди земельних ділянок, укладених до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-20#Text Законом № 340-IX] застосовуються правила, що діяли на момент їх укладення.
|}
♦ Договори оренди (сервітуту, емфітевзису, суперфіцію) земель приватної власності, укладені з 16 липня 2020 року, поновлюються автоматично на той самий строк і на тих самих умовах лише в тому випадку, якщо в договорі міститься норма про таке автоматичне поновлення. Інших додаткових дій (укладання додаткових угод) від сторін договору не вимагається.

♦ Договори оренди (сервітуту, емфітевзису, суперфіцію) земель державної та комунальної власності, укладені з 16 липня 2020 року, автоматично поновлюватимуться лише в тому випадку, якщо на них знаходиться нерухоме майно, що перебуває у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Тобто для поновлення договорів, на яких немає нерухомого майна, потрібне рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які розпоряджаються землями.

♦ Поновлення договорів оренди землі, укладених до 16 липня 2020 року, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Однак у разі їх продовження (укладення на новий строк) договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташоване нерухоме майно, повинні містити положення про поновлення договору та про переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, визначені чинним законодавством.

♦ Договори оренди землі, які укладаються після 16 липня 2020 року, обов'язково повинні містити інформацію не лише про строк дії договору, але й дату його укладення.

'''Увага! Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору, не пізніше ніж за місяць до дати закінчення дії такого договору подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.'''
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104415080 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20] (у разі укладення орендодавцем договору оренди земельної ділянки з новим орендарем та реєстрації за ним права оренди ще до закінчення строку дії первинного договору оренди та до вичерпання встановленого первинним договором оренди строку для повідомлення первинним орендарем про своє бажання скористатися переважним правом щодо укладення цього договору оренди на новий строк, переведення прав та обов’язків орендаря або визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного орендодавцем із новим орендарем, не є ефективними способами захисту переважного права первинного орендаря. Належним способом захисту є вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря).
* Постанова Верховного Суду від 10.01.2023 у справі № 359/4535/20 (реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури поновлення договору оренди землі).

'''Додатково до відома:'''

Протягом 4–7 жовтня 2022 року відбувся VI Харківський міжнародний юридичний форум. Спікером панельної дискусії «Продовольча безпека в умовах глобальних викликів: національно-правовий та міжнародний аспекти» став доктор юридичних наук, професор суддя судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду '''Віталій Уркевич'''.

Під час доповіді «Сталість орендного землекористування: практика Верховного Суду та новели земельного законодавства» суддя проаналізував практику Верховного Суду щодо поновлення договору оренди землі на прикладі постанов Великої Палати ВС від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) та від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), а також постанов КГС ВС від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 та від 16 січня 2019 року у справі № 912/1327/17.

Спікер зупинився на правилах поновлення договорів оренди землі із 16 січня 2020 року, зокрема на ст. 126-1 Земельного кодексу України. Він нагадав, що сторона договору може відмовитися від поновлення договору не пізніше як за місяць до дати закінчення дії такого договору шляхом подання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяви про виключення з реєстру відомостей про поновлення договору.

Стосовно змін до земельного законодавства доповідач зазначив, що Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» внесено зміни до ЗК України, законів України «Про землеустрій», «Про оренду землі», «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і запроваджено низку особливостей правового регулювання використання земельних ділянок (серед іншого, щодо поновлення договорів оренди землі в умовах воєнного стану).

'''Детальніше з презентацією Віталія Уркевича можна ознайомитися за посиланням: <nowiki>https://bit.ly/3SZg7g6</nowiki>.'''

==Див. також==
*[[ Договір оренди земельної ділянки]]
* [[Припинення договору оренди землі]]
*[[Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)]]
*[[Дострокове розірвання договору оренди землі]]
* [[Орендна плата за користування земельною ділянкою]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Договір оренди]]

Місцеві податки та їх види

2024-08-05T14:30:05Z

Olha.hlazunova: /* Види місцевих податків */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України (ст. 143)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України] (ст. 64, 69-1)
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”] (ч. 1 ст. 24)
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану»]
{|
|+
!
=== <nowiki>На період дії воєнного стану органи місцевого самоврядування мають право встановлювати місцеві податки/збори та податкові пільги за ними без застосування процедур за Законом про засади державної регуляторної політики у сфері госпдіяльності !!!!!</nowiki> ===
|}
==Поняття податку==
Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України (далі - ПК України)] податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України].
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] порядку, становить податкову систему України.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
==Види місцевих податків==
До місцевих податків належать (ст.10.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України]):

1. Податок на майно;

У свою чергу податок на майно складається з:
*[[Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки|податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;]]
*[[Транспортний податок|транспортного податку;]]
*[[Плата за землю (земельний податок)|плати за землю.]]
2. [[Єдиний податок для фізичних осіб-підприємців (спрощена система оподаткування)|Єдиний податок.]]

Єдиний податок — податок, що сплачують суб’єкти господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування, основний підприємницький податок. Первісно планувався та був єдиним відрахуванням, передбаченим у рамках спрощеної системи оподаткування, та поєднував у собі відрахування до місцевого податкового бюджету, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування. Зараз єдиний податок сплачується тільки до місцевого бюджету, а решта відрахувань включені до єдиного соціального внеску.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено нормами гл. 1 розд. ХІV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України]. Ключовим поняттям, нерозривно пов’язаним із застосуванням єдиного податку, є поняття спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Під цим терміном слід розуміти особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих із них на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України], з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі). Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України], забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

'''До місцевих зборів належать:'''
*збір за місця для паркування транспортних засобів,
* туристичний збір.
==Порядок сплати місцевих податків під час дії правового режиму воєнного стану==
На період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану '''не поширюється дія регуляторного законодавства''' на '''встановлення місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів'''.

'''Тимчасово''', на період '''з 1 березня 2022 року по 31 грудня''' року, в якому припинено або скасовано воєнний стан '''не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості''', в тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, '''що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії''', або на територіях, '''тимчасово окупованих''' збройними формуваннями Російської Федерації.

Перелік [https://ips.ligazakon.net/document/view/re39004?an=1 територій], на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України [https://ips.ligazakon.net/document/view/kp221364?an=&ed=2022_12_06&dtm=].

З 01 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховують та не сплачують плату за:
*'''землю''' (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями рф, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб;

*'''земельні ділянки''' (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
З 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] застосовуються з урахуванням особливостей, зокрема, '''платниками єдиного податку третьої групи''' можуть бути ФОП та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, в яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень. Без обмежень щодо кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.
== Порядок встановлення місцевих податків==
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються:
* об'єкт оподаткування,
*платник податків і зборів,
*розмір ставки,
*податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] для відповідного місцевого податку.
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у 10-денний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків або змін до них.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (Державна податкова служба України).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків на відповідних територіях.

Рішення про встановлення місцевих податків офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків, що є обов’язковими згідно з нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України], такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (Міністерство фінансів України), затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно з порядком, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України], а у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення.

Не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об’єднаних територіальних громад встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами.

Платники місцевих податків можуть використовувати зведену інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. У разі, якщо у зведеній інформації, розміщеній на офіційному веб-сайті, виявлено помилку, що містить розбіжності між даними контролюючих органів та даними офіційно оприлюдненого рішення про встановлення місцевих податків та зборів, то у такому разі до платників податку штрафні санкції та пеня, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що спричинені такою помилкою, не застосовуються, підстав для притягнення платника податків та/або його посадових осіб до відповідальності немає.
==Корисні посилання==
*[https://tax.gov.ua/ Державна податкова служба України]
[[Категорія:Податкове право]]

Місцеві податки та їх види

2024-08-05T14:27:59Z

Olha.hlazunova: /* Порядок встановлення місцевих податків */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України (ст. 143)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України] (ст. 64, 69-1)
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”] (ч. 1 ст. 24)
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану»]
{|
|+
!
=== <nowiki>На період дії воєнного стану органи місцевого самоврядування мають право встановлювати місцеві податки/збори та податкові пільги за ними без застосування процедур за Законом про засади державної регуляторної політики у сфері госпдіяльності !!!!!</nowiki> ===
|}
==Поняття податку==
Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України (далі - ПК України)] податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України].
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] порядку, становить податкову систему України.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
==Види місцевих податків==
До місцевих податків належать (ст.10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України]):

1. Податок на майно;

У свою чергу податок на майно складається з:
*[[Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки|податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;]]
*[[Транспортний податок|транспортного податку;]]
*[[Плата за землю (земельний податок)|плати за землю.]]
2. [[Єдиний податок для фізичних осіб-підприємців (спрощена система оподаткування)|Єдиний податок.]]

Єдиний податок — податок, що сплачують суб’єкти господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування, основний підприємницький податок. Первісно планувався та був єдиним відрахуванням, передбаченим у рамках спрощеної системи оподаткування, та поєднував у собі відрахування до місцевого податкового бюджету, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування. Зараз єдиний податок сплачується тільки до місцевого бюджету, а решта відрахувань включені до єдиного соціального внеску.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено нормами гл. 1 розд. ХІV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України]. Ключовим поняттям, нерозривно пов’язаним із застосуванням єдиного податку, є поняття спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Під цим терміном слід розуміти особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих із них на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України], з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі). Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України], забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

'''До місцевих зборів належать:'''
*збір за місця для паркування транспортних засобів,
* туристичний збір.
==Порядок сплати місцевих податків під час дії правового режиму воєнного стану==
На період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану '''не поширюється дія регуляторного законодавства''' на '''встановлення місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів'''.

'''Тимчасово''', на період '''з 1 березня 2022 року по 31 грудня''' року, в якому припинено або скасовано воєнний стан '''не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості''', в тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, '''що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії''', або на територіях, '''тимчасово окупованих''' збройними формуваннями Російської Федерації.

Перелік [https://ips.ligazakon.net/document/view/re39004?an=1 територій], на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України [https://ips.ligazakon.net/document/view/kp221364?an=&ed=2022_12_06&dtm=].

З 01 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховують та не сплачують плату за:
*'''землю''' (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями рф, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб;

*'''земельні ділянки''' (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
З 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] застосовуються з урахуванням особливостей, зокрема, '''платниками єдиного податку третьої групи''' можуть бути ФОП та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, в яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень. Без обмежень щодо кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.
== Порядок встановлення місцевих податків==
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються:
* об'єкт оподаткування,
*платник податків і зборів,
*розмір ставки,
*податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] для відповідного місцевого податку.
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у 10-денний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків або змін до них.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (Державна податкова служба України).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків на відповідних територіях.

Рішення про встановлення місцевих податків офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків, що є обов’язковими згідно з нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України], такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (Міністерство фінансів України), затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно з порядком, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України], а у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення.

Не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об’єднаних територіальних громад встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами.

Платники місцевих податків можуть використовувати зведену інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. У разі, якщо у зведеній інформації, розміщеній на офіційному веб-сайті, виявлено помилку, що містить розбіжності між даними контролюючих органів та даними офіційно оприлюдненого рішення про встановлення місцевих податків та зборів, то у такому разі до платників податку штрафні санкції та пеня, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text ПК України] за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що спричинені такою помилкою, не застосовуються, підстав для притягнення платника податків та/або його посадових осіб до відповідальності немає.
==Корисні посилання==
*[https://tax.gov.ua/ Державна податкова служба України]
[[Категорія:Податкове право]]

Методика обрахунку розмірів земельних паїв

2024-06-13T09:36:47Z

Olha.hlazunova: внесені незначні зміни коректуючого характеру

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конститутуція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-12#Text Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1694-15#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров’я, що проживають у сільській місцевості»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10.11.1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України від 08.08.1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1353/98#Text Указ Президента України від 15.12.1998 року № 1353 «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1529/99#Text Указ Президента України від 03.12.1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агарарного сектора економіки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2002#Text Указ Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-95-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1651-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. № 1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/122-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/483-2013-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року №483 "Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, іншими кадастрами та інформаційними системами"]
== Проблема різниці у розмірах паїв ==
Нерідко виникають ситуації неспівпадіння розмірів земельної ділянки, що вказана в сертифікаті на земельну частку (пай) та у виданому державному акті на землю чи іншому правовстановлюючому документі. Наприклад, у сертифікаті на земельну частку (пай) було визначено право володільця сертифіката на 7,10 умовних кадастрових гектара землі, а вже потім, у виданому державному акті на землю вказана інша площа – вже не 7,10 га, а 6,74 фізичних гектарів на всі ділянки того ж володільця, або у сертифікаті на земельну частку (пай) вказані 7,10 умовних кадастрових гектари, але громадяни отримали значно більші (8 га) або менші (3 чи 4 га) за фізичною площею ділянки. 
Інколи це викликало непорозуміння між односельчанами і судові суперечки. Також, часто люди помилково вважають тотожніми поняття "умовний кадастровий гектар" і "гектар".
== Причини виникнення різниці ==
Причина такої різниці полягає в законодавстві, що регулювало дані правовідносини, а також у чинній свого часу методиці паювання. 
Зазвичай, при розпаюванні спочатку проводилися загальні збори членів колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) та/або (якщо кількість членів КСП була завелика) - загальні збори уповноважених членів КСП, які оформлялися протоколами. В протоколі фіксувалися результати голосуванння щодо доцільності подальшого паювання. 
Після цього, головою відповідно райдержадміністрації видавалося розпорядження, яким погоджувалася Схема поділу землі КСП. 
Надалі, рішенням органів місцевого самоврядування (сільської ради) встановлювався розмір земельних часток (паїв) для фізичних осіб – учасників паювання КСП. Після цього, також рішенням сільської ради, затверджувався розроблений землевпорядною організацією Проект організації території земельних часток. Також, проекти організації території земельних часток, виділених із земель сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю (СТОВ) та КСП, затверджувалися розпорядженнями голови райдержадміністрації. 
Внаслідок делегування повноважень згідно з чинним на той час законодавством, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій могли прийматися як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування. 
Крім цього, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text Земельного кодексу України], проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств у складі технічної документації затверджувалися замовником шляхом підписання акту виконаних робіт і таким чином погоджувалися замовником робіт із землеустрою. 
В подальшому, у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0047219-96#Text Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій], земельні паї (частки) розподілялися між власниками шляхом жеребкування та виносилися в натурі відповідно до «Актів встановлення меж». Вони передавалися володільцям по актам прийому-передачі земельних часток. 
== Переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини ==
Власне, щодо розмірів паїв, а також переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини, слід зазначити наступне. 
Частиною 8 статті 25 чинного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n328 Земельного кодексу України] визначено, що вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.
Відповідно до частини 3 статті 200 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1820 Земельного кодексу України], '''економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі'''. 
'''Умовний кадастровий гектар''' не є виміром площі, оскільки це '''умовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки.''' Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів КСП, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо. 
Згідно із пунктом 3 Указу Президента [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»] розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються '''виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства'''. 
Розрахунок площі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для громадян виконувався згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0047219-96#Text Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій]. Зокрема, відповідно до п. 2.11 цих Методичних рекомендацій, площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0105-95#Text Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів] (розділи 1 і 2 , 4 та додаток 2).
{| class="wikitable"
|-
!Отже, якщо спростити вищесказане, чим більш плодородна ділянка з грунтів (ріллі) паювалася, тим менше фізичної площі при переводі з умовних кадастрових гектарів в фізичні гектари доставалося майбутньому власнику. І навпаки, якщо грунт був в неродючому місці, площа виділенної земельної ділянки (ділянок) під час переводу з умовних гектарів з фізичних ставала більшою. 
При цьому основним чинником при переводі стали дані щодо врожайності пшениці в даному колгоспі за попередні роки (тонн з гектара). 
Цікаво, що при цьому не враховувалася геофізика площ (яри, ссуви, сильний уклін тощо), а також можливість поліпшення грунтів шляхом внесення добрив та раціонального ведення сільського господарства.
|}
== Див. також ==

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_виділення_в_натурі_(на_місцевості)_земельної_ділянки_власникам_земельних_часток_(паїв) Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв)]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Нормативна_грошова_оцінка_земель_сільськогосподарського_призначення_та_населених_пунктів Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Невитребувані_паї Невитребувані паї]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Облік_кількості_та_якості_земель Облік кількості та якості земель]
[[Категорія:Земельне право]]

Порядок отримання витягу з ДЗК на земельну ділянку для вчинення правочинів

2023-12-18T08:58:21Z

Olha.hlazunova: /* Форма та порядок отримання витягу з ДЗК */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 105]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#n1324 Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (далі – Порядок № 1051)]

==Загальні положення==
Статтею 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text «Про Державний земельний кадастр»] передбачено, що '''Державний земельний кадастр''' - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

На практиці громадяни або юридичні особи найчастіше звертаються для оформлення витягу з Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) під час вчинення дій (правочинів) із земельною ділянкою.

'''Витяг з кадастру (ДЗК)''' – це документ, що містить інформацію про земельну ділянку та підтверджує внесення даних земельної ділянки до державного земельного кадастру.

Відомості про земельну ділянку, на сьогодні, є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом та надаються у формі витягів з Державного земельного кадастру, відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text ч.1 ст. 38 Закону -№ 3613-VI]. Витяг з ДЗК є важливим документом для вчинення правочинів із земельною ділянкою (договір купівлі-продажу, дарування, міни, оренди, спадкування, тощо). Також він є необхідним при реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

==Форма та порядок отримання витягу з ДЗК==
Отримати відомості (витяг) з Державного земельного кадастру можна у письмовій або електронній формі.

'''Для того щоб отримати витяг з ДЗК у письмовій формі необхідно:'''

Подати Державному кадастровому реєстраторові або адміністраторові центру надання адміністративних послуг чи уповноваженій посадовій особі виконавчого органу місцевого самоврядування:

1) заяву (у паперовій або електронній формі) за встановленою формою;

2) документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру або довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), або викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), або засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього (крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n775 пунктом 165] цього Порядку);

3) документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою).

Заява про надання відомостей з Державного земельного кадастру у паперовій формі з доданими документами подається заявником або уповноваженою ним особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомлення про вручення або в електронній формі надсилається через Публічну кадастрову карту або Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.

У разі подання заяви органом державної влади, органом місцевого самоврядування у заяві зазначаються підстави надання відповідної інформації з посиланням на норму закону, яка передбачає право відповідного органу запитувати таку інформацію, а також реквізити справи, у зв'язку з якою виникла потреба в отриманні інформації. Така заява розглядається у позачерговому порядку.

'''Для оформлення витягу у електронній формі заявнику необхідно зайти на сайт Держгеокадастру''' https://e.land.gov.ua/services

Оформлення витягу через сайт Держгеокадастру можливе, за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису та оплати послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2346-14#Text Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"], справляється адміністративний збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ''( з 01 січня 2023 року сума адміністративного збору за надання витягу з ДЗК складає 134,20 грн.)''

Державний кадастровий реєстратор або адміністратор центру надання адміністративних послуг чи уповноважена посадова особа виконавчого органу місцевого самоврядування надає протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви (у разі подання заяви про надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку - у день її надходження) витяг, або мотивовану відмову в наданні такого документа.

Витяг з Державного земельного кадастру підтверджує наявність кадастрового номера земельної ділянки, а також містить інші відомості про земельну ділянку (обмеження/обтяження, нормативну оцінку та ін.), що внесені до Поземельної книги.

Існує дві форми витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку:

1) '''з відомостями про речові права на земельну ділянку''', їх обтяження, одержання в порядку інформаційної взаємодії з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

2) з усіма відомостями, внесеними до Поземельної книги, '''крім відомостей про речові права на земельну ділянку''', що виникли після 1 січня 2013 року.

==Строк дії витягу із Державного земельного кадастру.==
За загальним правилом, строк дії витягу з кадастру - 3 місяці. Виключення встановлено для витягів, які видаються спадкоємцям та при реєстрації земельної ділянки в кадастрі - вони є безстроковими. Проте, речове право (право власності) на земельну ділянку має бути зареєстроване протягом одного року, з дня отримання витягу з кадастру про реєстрацію земельної ділянки в кадастрі.
==Підстави для відмови у наданні витягу із Державного земельного кадастру==
1) у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості;

2) із заявою про надання відомостей з Державного земельного кадастру звернулася неналежна особа;

3) документи подані не в повному обсязі та/або не відповідають вимогам, встановленим законом.

==Порядок оскарження==
У [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|судовому порядку]].

== Див. також==

*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Оскарження_дій_Державного_кадастрового_реєстратора Оскарження дій Державного кадастрового реєстратора]
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Внесення_змін_до_Державного_земельного_кадастру Внесення змін до Державного земельного кадастру]
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Електронні_сервіси_Держгеокадастру Електронні сервіси Держгеокадастру]
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_виправлення_технічної_помилки_у_відомостях_з_Державного_земельного_кадастру,_яка_була_допущена_органом,_що_здійснює_його_ведення Порядок виправлення технічної помилки у відомостях з Державного земельного кадастру, яка була допущена органом, що здійснює його ведення]
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_отримання_викопіювань_з_картографічної_основи_Державного_земельного_кадастру,_кадастрової_карти_(плану) Порядок отримання викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану)]

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Порядок оформлення, виготовлення та видачі пенсійного посвідчення

2023-02-15T12:55:51Z

Olha.hlazunova: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1464-17#Text Постанова правління Пенсійного фонду України від 03.11.2017 № 26-1 "Про порядок оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-16#Text Порядок емісії платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, затверджений Постанова правління Пенсійного фонду України від 08.04.2016 № 7-1 "Про реалізацію постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року № 167 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі - Порядок)]
== Загальні положення ==
Відповідно до частини 4 статті 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення. Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно. Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.

'''Пенсійне посвідчення - це документ, що підтверджує призначення особі пенсії та виготовляється на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1464-17#n129 заяви на виготовлення пенсійного посвідчення особи], якій призначено пенсію, або її законними представниками, що подається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування особи на обліку як одержувача пенсії.

Пенсійні посвідчення виготовляються у паперовій формі або електронне пенсійне посвідчення (платіжна картка, яка одночасно є пенсійним посвідченням, містить графічну та електронну інформацію про власника, ключі кваліфікованого електронного підпису).

У період дії воєнного стану на території України та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, пенсійне посвідчення може не ламінуватися згідно з Постановою Пенсійного фонду № 13-1 від 01.08.2022 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0920-22#Text]

Особам, яким видано електронне пенсійне посвідчення, пенсійне посвідчення в паперовій формі не видається.

'''Електронне відображення пенсійного посвідчення має однакову з пенсійним посвідченням юридичну силу та строк дії'''

У разі якщо пенсійне посвідчення стало непридатним для користування, втрачено, особі призначено інший вид пенсії або змінилися обставини здійснення опіки та піклування (змінився законний представник чи його звільнено від повноважень, поновлено цивільну дієздатність одержувача пенсії тощо), за заявою одержувача пенсії видається нове посвідчення, про що робиться відмітка у пенсійній справі.
== Інформація на пенсійному посвідченні ==
Пенсійне посвідчення виготовляється на ім’я особи, якій призначено пенсію.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1464-17#n35 до розділу ІІ Порядку] у пенсійному посвідченні зазначається:
* додатково прізвище, ім’я та по батькові законного представника, у разі якщо пенсія призначена неповнолітній або недієздатній особі чи особі, цивільна дієздатність якої обмежена;
* відомості про групу, підгрупу, причину інвалідності та строк, на який встановлено інвалідність - якщо пенсія призначення по інвалідності:
* відповідний запис, наприклад, "особа з інвалідністю підгрупи Б І групи/загальне захворювання по зору" - особам з порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату, яким установлено інвалідність та призначено пенсію:
* найменування органу, в якому особа перебувала на службі - особам, яким призначена пенсія відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
У посвідченнях, виданих особам з інвалідністю, використовуються скорочення назв причин інвалідності та найменувань органів, у яких особа перебувала на військовій службі.
== Виготовлення пенсійних посвідчень ==
=== Виготовлення пенсійних посвідчень у паперовій формі ===
Пенсійний фонд України на підставі відомостей, отриманих від територіальних органів Фонду, забезпечує '''у двотижневий строк''' виготовлення посвідчень та ведення обліку їх виготовлення.

Для організації приймання і передавання пенсійних посвідчень у Пенсійному фонді України та територіальних органах Фонду згідно з наказами керівників призначаються особи, відповідальні за приймання і передавання посвідчень.

Передавання посвідчень здійснюється від Пенсійного фонду України головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не рідше ніж двічі на місяць, від головних управлінь підвідомчим їм управлінням Фонду '''не пізніше ніж у дводенний строк''' з моменту їх отримання.
Пенсійні посвідчення до їх передавання або видачі зберігаються у спеціально обладнаних сейфах або металевих шафах.

'''Строк дії пенсійного посвідчення в паперовій формі не обмежується, крім випадків, коли пенсію призначено на визначений строк'''.
=== Виготовлення електронних пенсійних посвідчень ===
Виготовлення електронного пенсійного посвідчення здійснюється банком, у якому одержувачем відкрито рахунок для виплати пенсії.
'''Електронні пенсійні посвідчення містять:'''
# банківський платіжний додаток,
# чип-модуль з контактним та безконтактним інтерфейсами з можливістю запису інформації згідно з описом інформації, що зберігається в електронному пенсійному посвідченні в електронному вигляді
Дизайн електронних пенсійних посвідчень визначається банком за погодженням з Пенсійним фондом України з урахуванням вимог платіжних систем, зразка та технічного опису бланка електронного пенсійного посвідчення

''Тарифи (комісійні винагороди) за надання послуг банку, умови видачі та порядок обслуговування у банку електронних пенсійних посвідчень у частині платіжної картки встановлюються банком відповідно до законодавства у сфері банківської діяльності, правил банківського обслуговування та внутрішніх документів банку.''

'''Строк дії електронного пенсійного посвідчення як платіжної картки визначається банком і не може перевищувати трьох років.'''

Пенсійне посвідчення використовується як платіжна картка до закінчення строку її дії, в тому числі у разі закінчення строку призначення пенсії.

У разі продовження строку призначення пенсії, встановлення інвалідності або продовження її на новий термін здійснюється виготовлення нового електронного пенсійного посвідчення.

'''Під час виготовлення електронних пенсійних посвідчень здійснюється облік:'''
* Пенсійним фондом України - заяв, документів для персоналізації, всіх стадій виготовлення електронних пенсійних посвідчень;
* банком - відкриття рахунків, доставки персоналізованих електронних пенсійних посвідчень у відділення банку, їх зберігання, видачі, знищення, активації;
* персоналізатором електронних пенсійних посвідчень - персоналізації електронних пенсійних посвідчень, передачі банку персоналізованих електронних пенсійних посвідчень для подальшої відправки у відповідні відділення, формування кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів.
Електронне пенсійне посвідчення має бути підготовлено до видачі '''протягом 30 робочих днів''' з дня прийняття заяви від одержувача пенсії територіальним органом Пенсійного фонду України
== Формування електронного відображення пенсійного посвідчення ==
Електронне відображення пенсійного посвідчення формується автоматично за наявності в Реєстрі відомостей про виготовлений особі документ, що підтверджує призначення їй пенсії, в тому числі відцифрованого образу обличчя особи.

'''На сьогодні пенсійне посвідчення стало доступним для громадян у вигляді цифрового документу у мобільному застосунку “Дія”. '''

Електронне відображення пенсійного посвідчення з’явиться у тих громадян, хто отримував посвідчення після 2014 року. Пенсійне посвідчення одержувача пенсії за віком підтягнеться в Дії автоматично, одержувачам інших видів пенсії необхідно завантажити посвідчення самостійно.

Пенсіонерам, які отримували пенсійні посвідчення у вигляді книжечки, для можливості відображення в Дії слід замінити посвідчення, звернувшись до Пенсійного фонду України online (через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Фонду) або до будь-якого з сервісних центрів Фонду.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1464-17#n210 пункту 6 розділу V Порядку], електронне відображення пенсійного посвідчення використовується особою без додаткового пред’явлення пенсійного посвідчення у паперовій формі, електронного пенсійного посвідчення або платіжної картки, яка одночасно є пенсійним посвідченням.

'''А отже, електронне відображення пенсійного посвідчення має таку ж юридичну силу як і пенсійне посвідчення, отримане в Пенсійному фонді України та підтверджує призначення пенсії.'''
== Видача пенсійних посвідчень ==
''Пенсійне посвідчення видається особі, якій призначено пенсію,'' '''особисто або її законному представнику''' у разі пред’явлення документів, що дають змогу територіальному органу Пенсійного фонду (банку) ідентифікувати одержувача пенсій та його законного представника, а також документів, що підтверджують статус законного представника (відповідне посвідчення, свідоцтво про народження, рішення суду тощо), та додатково у разі, якщо законний представник є резидентом, - документів, виданих відповідними контролюючими органами, що засвідчують його реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Видача пенсійних посвідчень здійснюється зазначеним у заяві територіальним органом Пенсійного фонду України, електронних пенсійних посвідчень - зазначеним у заяві відділенням банку.

Видача пенсійних посвідчень територіальним органом Пенсійного фонду здійснюється під підпис у журналі обліку пенсійних посвідчень.

'''Разом з електронним пенсійним посвідченням видається інструкція щодо його використання.'''
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Пенсіонери]]

Порядок оформлення, виготовлення та видачі пенсійного посвідчення

2023-02-15T12:47:20Z

Olha.hlazunova: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1464-17#Text Постанова правління Пенсійного фонду України від 03.11.2017 № 26-1 "Про порядок оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-16#Text Порядок емісії платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, затверджений Постанова правління Пенсійного фонду України від 08.04.2016 № 7-1 "Про реалізацію постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року № 167 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі - Порядок)]
== Загальні положення ==
Відповідно до частини 4 статті 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення. Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно. Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.

'''Пенсійне посвідчення - це документ, що підтверджує призначення особі пенсії та виготовляється на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1464-17#n129 заяви на виготовлення пенсійного посвідчення особи], якій призначено пенсію, або її законними представниками, що подається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування особи на обліку як одержувача пенсії.

Пенсійні посвідчення виготовляються у паперовій формі або електронне пенсійне посвідчення (платіжна картка, яка одночасно є пенсійним посвідченням, містить графічну та електронну інформацію про власника, ключі кваліфікованого електронного підпису).

У період дії воєнного стану на території України та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, пенсійне посвідчення може не ламінуватися згідно з Постановою Пенсійного фонду № 13-1 від 01.08.2022 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0920-22#Text

Особам, яким видано електронне пенсійне посвідчення, пенсійне посвідчення в паперовій формі не видається.

'''Електронне відображення пенсійного посвідчення має однакову з пенсійним посвідченням юридичну силу та строк дії'''

У разі якщо пенсійне посвідчення стало непридатним для користування, втрачено, особі призначено інший вид пенсії або змінилися обставини здійснення опіки та піклування (змінився законний представник чи його звільнено від повноважень, поновлено цивільну дієздатність одержувача пенсії тощо), за заявою одержувача пенсії видається нове посвідчення, про що робиться відмітка у пенсійній справі.
== Інформація на пенсійному посвідченні ==
Пенсійне посвідчення виготовляється на ім’я особи, якій призначено пенсію.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1464-17#n35 до розділу ІІ Порядку] у пенсійному посвідченні зазначається:
* додатково прізвище, ім’я та по батькові законного представника, у разі якщо пенсія призначена неповнолітній або недієздатній особі чи особі, цивільна дієздатність якої обмежена;
* відомості про групу, підгрупу, причину інвалідності та строк, на який встановлено інвалідність - якщо пенсія призначення по інвалідності:
* відповідний запис, наприклад, "особа з інвалідністю підгрупи Б І групи/загальне захворювання по зору" - особам з порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату, яким установлено інвалідність та призначено пенсію:
* найменування органу, в якому особа перебувала на службі - особам, яким призначена пенсія відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
У посвідченнях, виданих особам з інвалідністю, використовуються скорочення назв причин інвалідності та найменувань органів, у яких особа перебувала на військовій службі.
== Виготовлення пенсійних посвідчень ==
=== Виготовлення пенсійних посвідчень у паперовій формі ===
Пенсійний фонд України на підставі відомостей, отриманих від територіальних органів Фонду, забезпечує '''у двотижневий строк''' виготовлення посвідчень та ведення обліку їх виготовлення.

Для організації приймання і передавання пенсійних посвідчень у Пенсійному фонді України та територіальних органах Фонду згідно з наказами керівників призначаються особи, відповідальні за приймання і передавання посвідчень.

Передавання посвідчень здійснюється від Пенсійного фонду України головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не рідше ніж двічі на місяць, від головних управлінь підвідомчим їм управлінням Фонду '''не пізніше ніж у дводенний строк''' з моменту їх отримання.
Пенсійні посвідчення до їх передавання або видачі зберігаються у спеціально обладнаних сейфах або металевих шафах.

'''Строк дії пенсійного посвідчення в паперовій формі не обмежується, крім випадків, коли пенсію призначено на визначений строк'''.
=== Виготовлення електронних пенсійних посвідчень ===
Виготовлення електронного пенсійного посвідчення здійснюється банком, у якому одержувачем відкрито рахунок для виплати пенсії.
'''Електронні пенсійні посвідчення містять:'''
# банківський платіжний додаток,
# чип-модуль з контактним та безконтактним інтерфейсами з можливістю запису інформації згідно з описом інформації, що зберігається в електронному пенсійному посвідченні в електронному вигляді
Дизайн електронних пенсійних посвідчень визначається банком за погодженням з Пенсійним фондом України з урахуванням вимог платіжних систем, зразка та технічного опису бланка електронного пенсійного посвідчення

''Тарифи (комісійні винагороди) за надання послуг банку, умови видачі та порядок обслуговування у банку електронних пенсійних посвідчень у частині платіжної картки встановлюються банком відповідно до законодавства у сфері банківської діяльності, правил банківського обслуговування та внутрішніх документів банку.''

'''Строк дії електронного пенсійного посвідчення як платіжної картки визначається банком і не може перевищувати трьох років.'''

Пенсійне посвідчення використовується як платіжна картка до закінчення строку її дії, в тому числі у разі закінчення строку призначення пенсії.

У разі продовження строку призначення пенсії, встановлення інвалідності або продовження її на новий термін здійснюється виготовлення нового електронного пенсійного посвідчення.

'''Під час виготовлення електронних пенсійних посвідчень здійснюється облік:'''
* Пенсійним фондом України - заяв, документів для персоналізації, всіх стадій виготовлення електронних пенсійних посвідчень;
* банком - відкриття рахунків, доставки персоналізованих електронних пенсійних посвідчень у відділення банку, їх зберігання, видачі, знищення, активації;
* персоналізатором електронних пенсійних посвідчень - персоналізації електронних пенсійних посвідчень, передачі банку персоналізованих електронних пенсійних посвідчень для подальшої відправки у відповідні відділення, формування кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів.
Електронне пенсійне посвідчення має бути підготовлено до видачі '''протягом 30 робочих днів''' з дня прийняття заяви від одержувача пенсії територіальним органом Пенсійного фонду України
== Формування електронного відображення пенсійного посвідчення ==
Електронне відображення пенсійного посвідчення формується автоматично за наявності в Реєстрі відомостей про виготовлений особі документ, що підтверджує призначення їй пенсії, в тому числі відцифрованого образу обличчя особи.

'''На сьогодні пенсійне посвідчення стало доступним для громадян у вигляді цифрового документу у мобільному застосунку “Дія”. '''

Електронне відображення пенсійного посвідчення з’явиться у тих громадян, хто отримував посвідчення після 2014 року. Пенсійне посвідчення одержувача пенсії за віком підтягнеться в Дії автоматично, одержувачам інших видів пенсії необхідно завантажити посвідчення самостійно.

Пенсіонерам, які отримували пенсійні посвідчення у вигляді книжечки, для можливості відображення в Дії слід замінити посвідчення, звернувшись до Пенсійного фонду України online (через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Фонду) або до будь-якого з сервісних центрів Фонду.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1464-17#n210 пункту 6 розділу V Порядку], електронне відображення пенсійного посвідчення використовується особою без додаткового пред’явлення пенсійного посвідчення у паперовій формі, електронного пенсійного посвідчення або платіжної картки, яка одночасно є пенсійним посвідченням.

'''А отже, електронне відображення пенсійного посвідчення має таку ж юридичну силу як і пенсійне посвідчення, отримане в Пенсійному фонді України та підтверджує призначення пенсії.'''
== Видача пенсійних посвідчень ==
''Пенсійне посвідчення видається особі, якій призначено пенсію,'' '''особисто або її законному представнику''' у разі пред’явлення документів, що дають змогу територіальному органу Пенсійного фонду (банку) ідентифікувати одержувача пенсій та його законного представника, а також документів, що підтверджують статус законного представника (відповідне посвідчення, свідоцтво про народження, рішення суду тощо), та додатково у разі, якщо законний представник є резидентом, - документів, виданих відповідними контролюючими органами, що засвідчують його реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Видача пенсійних посвідчень здійснюється зазначеним у заяві територіальним органом Пенсійного фонду України, електронних пенсійних посвідчень - зазначеним у заяві відділенням банку.

Видача пенсійних посвідчень територіальним органом Пенсійного фонду здійснюється під підпис у журналі обліку пенсійних посвідчень.

'''Разом з електронним пенсійним посвідченням видається інструкція щодо його використання.'''
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Пенсіонери]]

Методика обрахунку розмірів земельних паїв

2023-02-15T12:18:17Z

Olha.hlazunova: /* Переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конститутуція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] від 2022 року
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-12#Text Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1694-15#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров’я, що проживають у сільській місцевості»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10.11.1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України від 08.08.1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1353/98#Text Указ Президента України від 15.12.1998 року № 1353 «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1529/99#Text Указ Президента України від 03.12.1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агарарного сектора економіки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2002#Text Указ Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-95-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1651-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. № 1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/122-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/483-2013-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року №483 "Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, іншими кадастрами та інформаційними системами"]
== Проблема різниці у розмірах паїв ==
Не рідко виникають ситуації неспівпадіння розмірів земельної ділянки, що вказана в сертифікаті на земельну частку (пай) та у виданому державному акті на землю чи іншому правовтановлюючому документі. Наприклад, у сертифікаті на земельну частку (пай) було визначено право володільця сертифіката на 7,10 умовних кадастрових гектара землі, а вже потім, у виданому державному акті на землю вказана інша площа – вже не 7,10 га, а 6,74 фізичних гектарів на всі ділянки того ж володільця, або у сертифікаті на земельну частку (пай) вказані 7,10 умовних кадастрових гектари, але громадяни отримали значно більші (8 га) або менші (3 чи 4 га) за фізичною площею ділянки. 
Інколи це викликало непорозуміння між односельчанами і судові суперечки. Також, часто люди помилково вважають тотожніми поняття "умовний кадастровий гектар" і "гектар".
== Причини виникнення різниці ==
Причина такої різниці полягає в законодавстві, що регулювало дані правовідносини, а також у чинній свого часу методиці паювання. 
Зазвичай, при розпаюванні спочатку проводилися загальні збори членів колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) та/або (якщо кількість членів КСП була завелика) - загальні збори уповноважених членів КСП, які оформлялися протоколами. В протоколі фіксувалися результати голосуванння щодо доцільності подальшого паювання. 
Після цього, головою відповідно райдержадміністрації видавалося розпорядження, яким погоджувалася Схема поділу землі КСП. 
Надалі, рішенням органів місцевого самоврядування (сільської ради) встановлювався розмір земельних часток (паїв) для фізичних осіб – учасників паювання КСП. Після цього, також рішенням сільської ради, затверджувався розроблений землевпорядною організацією Проект організації території земельних часток. Також, проекти організації території земельних часток, виділених із земель сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю (СТОВ) та КСП, затверджувалися розпорядженнями голови райдержадміністрації. 
Внаслідок делегування повноважень згідно з чинним на той час законодавством, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій могли прийматися як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування. 
Крім цього, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text Земельного кодексу України], проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств у складі технічної документації затверджувалися замовником шляхом підписання акту виконаних робіт і таким чином погоджувалися замовником робіт із землеустрою. 
В подальшому, у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0047219-96#Text Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій], земельні паї (частки) розподілялися між власниками шляхом жеребкування та виносилися в натурі відповідно до «Актів встановлення меж». Вони передавалися володільцям по актам прийому-передачі земельних часток. 
== Переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини ==
Власне, щодо розмірів паїв, а також переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини, слід зазначити наступне. 
Частиною 8 статті 25 чинного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n328 Земельного кодексу України] визначено, що вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.
Відповідно до частини 3 статті 200 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1820 Земельного кодексу України], '''економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі'''. 
'''Умовний кадастровий гектар''' не є виміром площі, оскільки це '''умовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки.''' Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів КСП, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо. 
Згідно із пунктом 3 Указу Президента [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»] розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються '''виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства'''. 
Розрахунок площі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для громадян виконувався згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0047219-96#Text Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій]. Зокрема, відповідно до п. 2.11 цих Методичних рекомендацій, площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0105-95#Text Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів] (розділи 1 і 2 , 4 та додаток 2).
{| class="wikitable"
|-
!Отже, якщо спростити вищесказане, чим більш плодородна ділянка з грунтів (ріллі) паювалася, тим менше фізичної площі при переводі з умовних кадастрових гектарів в фізичні гектари доставалося майбутньому власнику. І навпаки, якщо грунт був в неродючому місці, площа виділенної земельної ділянки (ділянок) під час переводу з умовних гектарів з фізичних ставала більшою. 
При цьому основним чинником при переводі стали дані щодо врожайності пшениці в даному колгоспі за попередні роки (тонн з гектара). 
Цікаво, що при цьому не враховувалася геофізика площ (яри, ссуви, сильний уклін тощо), а також можливість поліпшення грунтів шляхом внесення добрив та раціонального ведення сільського господарства.
|}
== Див. також: ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_виділення_в_натурі_(на_місцевості)_земельної_ділянки_власникам_земельних_часток_(паїв) Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв)]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Нормативна_грошова_оцінка_земель_сільськогосподарського_призначення_та_населених_пунктів Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Невитребувані_паї Невитребувані паї]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Облік_кількості_та_якості_земель Облік кількості та якості земель]
[[Категорія:Земельне право]]

Методика обрахунку розмірів земельних паїв

2022-02-28T09:51:16Z

Olha.hlazunova:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конститутуція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text Земельний кодекс України] від 18.12.1990 року '''''(втратив чинність)'''''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-12#Text Закон України «Про форми власності на землю»] '''''(втратив чинність)'''''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-12#Text Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1694-15#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров’я, що проживають у сільській місцевості»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10.11.1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України від 08.08.1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1353/98#Text Указ Президента України від 15.12.1998 року № 1353 «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1529/99#Text Указ Президента України від 03.12.1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агарарного сектора економіки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2002#Text Указ Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-95-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1651-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. № 1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449-2002-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»] '''''(втратила чинність)'''''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/122-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0354-99#Text Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року № 43] '''''(втратила чинність)'''''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0105-95#Text Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Української академії аграрних наук від 07.05.1995 року № 24/87/70/45] '''''(втратив чинність)'''''
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0047219-96#Text Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджені спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 року № 47/172/48] '''''(втратиили чинність)'''''
== Проблема різниці у розмірах паїв ==
Не рідко виникають ситуації неспівпадіння розмірів земельної ділянки, що вказана в сертифікаті на земельну частку (пай) та у виданому державному акті на землю чи іншому правовтановлюючому документі. Наприклад, у сертифікаті на земельну частку (пай) було визначено право володільця сертифіката на 7,10 умовних кадастрових гектара землі, а вже потім, у виданому державному акті на землю вказана інша площа – вже не 7,10 га, а 6,74 фізичних гектарів на всі ділянки того ж володільця, або у сертифікаті на земельну частку (пай) вказані 7,10 умовних кадастрових гектари, але громадяни отримали значно більші (8 га) або менші (3 чи 4 га) за фізичною площею ділянки. 
Інколи це викликало непорозуміння між односельчанами і судові суперечки. Також, часто люди помилково вважають тотожніми поняття "умовний кадастровий гектар" і "гектар".
== Причини виникнення різниці ==
Причина такої різниці полягає в законодавстві, що регулювало дані правовідносини, а також у чинній свого часу методиці паювання. 
Зазвичай, при розпаюванні спочатку проводилися загальні збори членів колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) та/або (якщо кількість членів КСП була завелика) - загальні збори уповноважених членів КСП, які оформлялися протоколами. В протоколі фіксувалися результати голосуванння щодо доцільності подальшого паювання. 
Після цього, головою відповідно райдержадміністрації видавалося розпорядження, яким погоджувалася Схема поділу землі КСП. 
Надалі, рішенням органів місцевого самоврядування (сільської ради) встановлювався розмір земельних часток (паїв) для фізичних осіб – учасників паювання КСП. Після цього, також рішенням сільської ради, затверджувався розроблений землевпорядною організацією Проект організації території земельних часток. Також, проекти організації території земельних часток, виділених із земель сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю (СТОВ) та КСП, затверджувалися розпорядженнями голови райдержадміністрації. 
Внаслідок делегування повноважень згідно з чинним на той час законодавством, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій могли прийматися як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування. 
Крім цього, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text Земельного кодексу України], проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств у складі технічної документації затверджувалися замовником шляхом підписання акту виконаних робіт і таким чином погоджувалися замовником робіт із землеустрою. 
В подальшому, у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0047219-96#Text Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій], земельні паї (частки) розподілялися між власниками шляхом жеребкування та виносилися в натурі відповідно до «Актів встановлення меж». Вони передавалися володільцям по актам прийому-передачі земельних часток. 
== Переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини ==
Щодо власне розмірів паїв, а також переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини, слід зазначити наступне. 
Частиною 8 статті 25 чинного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n328 Земельного кодексу України] визначено, що вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.
Відповідно до частини 3 статті 200 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1820 Земельного кодексу України], '''економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі'''. 
'''Умовний кадастровий гектар''' не є виміром площі, оскільки це '''умовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки.''' Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів КСП, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо. 
Згідно із пунктом 3 Указу Президента [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»] розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються '''виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства'''. 
Розрахунок площі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для громадян виконувався згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0047219-96#Text Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій]. Зокрема, відповідно до п. 2.11 цих Методичних рекомендацій, площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0105-95#Text Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів] (розділи 1 і 2 , 4 та додаток 2).
{| class="wikitable"
|-
!Отже, якщо спростити вищесказане, чим більш плодородна ділянка з грунтів (ріллі) паювалася, тим менше фізичної площі при переводі з умовних кадастрових гектарів в фізичні гектари доставалося майбутньому власнику. І навпаки, якщо грунт був в неродючому місці, площа виділенної земельної ділянки (ділянок) під час переводу з умовних гектарів з фізичних ставала більшою. 
При цьому основним чинником при переводі стали дані щодо врожайності пшениці в даному колгоспі за попередні роки (тонн з гектара). 
Цікаво, що при цьому не враховувалася геофізика площ (яри, ссуви, сильний уклін тощо), а також можливість поліпшення грунтів шляхом внесення добрив та раціонального ведення сільського господарства.
|}
== Див. також: ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_виділення_в_натурі_(на_місцевості)_земельної_ділянки_власникам_земельних_часток_(паїв) Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв)]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Нормативна_грошова_оцінка_земель_сільськогосподарського_призначення_та_населених_пунктів Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Невитребувані_паї Невитребувані паї]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Облік_кількості_та_якості_земель Облік кількості та якості земель]
[[Категорія:Земельне право]]

Порядок реалізації арештованого майна

2021-08-31T07:12:13Z

Olha.hlazunova: у зв'язку зі змінами в Порядку №2831/5 та розміром ставки ПДВ, визначеної Податковим кодексом України.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1301-16 Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2831/5 “Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна”]

== Загальні поняття ==
Арештоване майно - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 частині восьмій статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»]), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації;

Веб-сайт реалізації майна - електронний торговий майданчик оператора, через який прямо або опосередковано відображаються технічні процеси центральної бази даних системи електронних торгів арештованим майном, а саме: розміщення організаційно-методичних матеріалів, інформаційних повідомлень про електронні торги (торги за фіксованою ціною), результатів їх проведення, здійснення реєстрації користувачів, подання заяв на участь в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), забезпечення доступу спостерігачів та проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною).

Гарантійний внесок - грошова сума, зарахована на рахунок організатора електронних торгів, яку за одним лотом сплачує учасник електронних торгів, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1301-16 Порядком], у розмірі 5 %, виходячи зі стартової ціни лота, та яка є завдатком зі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів;

Електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну;

Лот - одиниця арештованого майна, що виставляється для продажу на електронних торгах або торгах за фіксованою ціною;

== Покроковий порядок ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»], реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 у частині восьмій ст. 56 цього Закону]) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних торгів визначається Мін’юстом України.

На цей час діє [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1301-16 наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна” від 29.09.2016 р. № 2831/5]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1301-16 пункту 2 розділу IV Порядку] для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник електронних торгів:
* проходить процедуру реєстрації на веб-сайті реалізації майна;
* подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо;
* сплачує гарантійний внесок на рахунок Організатора.
* Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота )та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
* Після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. Такий протокол підписується Організатором та не пізніше наступного робочого дня з дня формування Системою розміщується у відповідному особистому кабінеті відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця).

== Дії переможця електронних торгів ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1301-16 пункту 1 розділу X Порядку № 2831/5], на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку:
* зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за таким лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця);
* сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок Організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається Організатору в рахунок оплати наданих ним послуг з проведення електронних торгів;
* різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора у разі, якщо майно реалізовано за ціною, вищою від стартової.
Зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за таким лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби.

У разі проведення електронних торгів у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1301-16 пунктом 1 розділу VII Порядку № 2831/5], сума винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], розділом V та підрозділом 2 розділу XX якого встановлено правові основи оподаткування ПДВ.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 статті 186 цього Кодексу] розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається, зокрема, передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України]). При цьому продаж (реалізація) товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Кодексу]).

Під постачанням послуг слід розуміти будь-яку операцію, що не є постачанням товарів, чи іншу операцію з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи, чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України]).

''Відповідно до ст.193.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] , ПДВ становить 20 % бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.''
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Податкове право]]

Методика обрахунку розмірів земельних паїв

2021-02-22T11:29:50Z

Olha.hlazunova:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конститутуція України] від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (ст.ст. 13, 14, 142).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text Земельний кодекс України] від 18.12.1990 р. № 561-XII (в т.ч. ст. 6).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] від 25.10.2001 р. № 2768-III.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-12#Text Закон України від 30.01.1992 р. № 2073-XII «Про форми власності на землю»] ''(втратив чинність)''.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-12#Text Закон України від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10.11.1994 р. N 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України від 08.08.1995 р. № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1353/98#Text Указ Президента України від 15.12.1998 р. № 1353 «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1529/99#Text Указ Президента України від 03.12.1999 р. № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агарарного сектора економіки»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2002#Text Указ Президента України від 02.02.2002 р. № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-95-%D0%BF#Text Постанова КМУ від 12.10.1995 р. № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449-2002-%D0%BF#Text Постанова КМУ від 02.04.2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»] ''(втратила чинність)''.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0354-99#Text Наказ Держкомзему від 04.05.1999 р. № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право
власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі»] ''(втратив чинність)''.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1651-2001-%D0%BF#Text Постанова КМУ від 13.12.2001 р. № 1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України від 05.06.2003 р. № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1694-15#Text Закон України від 20 квітня 2004 р. № 1694-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров’я, що проживають у сільській місцевості»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/122-2004-%D0%BF#Text Постанова КМУ від 04.02.2004 р. № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0105-95#Text Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Державного комітета України по земельних ресурсах, Державного комітета України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Української академії аграрних наук від 07.05.1995 р. № 24/87/70/45 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.04.1995 р. за № 105/641), в редакції спільного наказу від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150] ''(втратив чинність)''.

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0047219-96#Text «Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затверджені спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48] (''втратиили чинність)''.

== Проблема різниці у розмірах паїв ==
Під час консультування клієнтів, а також інколи під час судових спорів, з боку клієнтів постають закономірні питання – чому, наприклад, якщо в сертифікаті на земельний пай було визначено право володільця сертифіката на 7,10 умовних кадастрових гектара землі, то вже потім, у виданому державному акті на землю або іншому правовстановлюючому документі на земельну ділянку стоїть інша площа – вже не 7,10 га, а 6,74 фізичних гектарів на всі ділянки того ж володільця; чому у сусідів (або їх спадкоємців) так само були сертифікати на ті ж 7,10 умовних кадастрових гектари, але в них значно більші (8 га) або менші (3 чи 4 га) за фізичною площею ділянки. Інколи це викликає непорозуміння між односельчанами і судові суперечки.

Причина полягає в законодавстві, що регулювало дані правовідносини, а також у чинній свого часу методиці паювання. Зазвичай, спочатку при розпаюванні спочатку проводилися загальні збори членів КСП (колективного сільськогосподарського підприємства) та/або (якщо кількість членів КСП була завелика) - загальні збори уповноважених членів КСП, які оформлялися протоколами. В протоколі фіксувалися результати голосуванння щодо доцільності подальшого паювання. Після цього, головою райдержадміністрації видавалося розпорядження, яким погоджувалася Схема поділу землі КСП. Надалі, рішенням органів місцевого самоврядування (сільської ради) встановлювався розмір земельних часток (паїв) для фізичних осіб – учасників паювання КСП. Після цього, також рішенням сільської ради, затверджувався розроблений землевпорядною організацією Проект організації території земельних часток. Також, проекти організації території земельних часток, виділених із земель СТОВ та КСП, затверджувалися розпорядженнями голови райдержадміністрації. Внаслідок делегування повноважень згідно з чинним на той час законодавством, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій могли прийматися як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування.
Крім цього, згідно з п. «г» ч.1 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств у складі технічної документації затверджувалися замовником шляхом підписання акту виконаних робіт і таким чином погоджувалися замовником робіт із землеустрою.

В подальшому, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48, земельні паї (частки) розподілялися між власниками шляхом жеребкування та виносилися в натурі відповідно до «Актів встановлення меж». Вони передавалися володільцям по актам прийому-передачі земельних часток.
Щодо власне розмірів паїв, а також переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини, слід зазначити наступне. Частиною 7 статті 25 чинного Земельного кодексу України зазначено, що «вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними». Відповідно до ч.3 ст. 200 Земельного кодексу України, «економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі». Умовний кадастровий гектар не є виміром площі, оскільки це умовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки. Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів КСП, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо. Згідно із п. 3 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р. № 720/95, «розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються '''виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства»'''.

Розрахунок площі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для громадян виконувався згідно із «Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затвердженими спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48. Зокрема, відповідно до п. 2.11 вказаних Методичних рекомендацій, «площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно із Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (розділи 1 і 2 , 4 та додаток 2), затвердженим спільним наказом Держкомзему України, Мінсільгосппроду України, Держкоммістобудування України та Української академії аграрних наук від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150».

Отже, якщо спростити вищесказане, чим більш плодородна ділянка з грунтів (ріллі) паювалася, тим менше фізичної площі при переводі з умовних кадастрових гектарів в фізичні гектари доставалося майбутньому власнику. І навпаки, якщо грунт був в неродючому місці, площа виділенної земельної ділянки (ділянок) під час переводу з умовних гектарів з фізичних ставала більшою. При цьому основним чинником при переводі стали дані щодо врожайності пшениці в даному колгоспі за попередні роки (тонн з гектара). Цікаво, що при цьому не враховувалася геофізика площ (яри, ссуви, сильний уклін тощо), а також можливість поліпшення грунтів шляхом внесення добрив та раціонального ведення сільського господарства. Зазначене можна враховувати під час надання роз’яснень земельного законодавства особам, що звертаються з питаннями стосовно розмірів земельних ділянок, утворених під час паювання.
[[Категорія:Доробити]]

Методика обрахунку розмірів земельних паїв

2021-02-22T09:23:04Z

Olha.hlazunova:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конститутуція України] від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (ст.ст. 13, 14, 142).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text Земельний кодекс України] від 18.12.1990 р. № 561-XII (в т.ч. ст. 6).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] від 25.10.2001 р. № 2768-III.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-12#Text Закон України від 30.01.1992 р. № 2073-XII «Про форми власності на землю»] (втратив чинність).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-12#Text Закон України від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10.11.1994 р. N 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України від 08.08.1995 р. № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1353/98#Text Указ Президента України від 15.12.1998 р. № 1353 «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1529/99#Text Указ Президента України від 03.12.1999 р. № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агарарного сектора економіки»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2002#Text Указ Президента України від 02.02.2002 р. № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-95-%D0%BF#Text Постанова КМУ від 12.10.1995 р. № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449-2002-%D0%BF#Text Постанова КМУ від 02.04.2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»] (втратила чинність).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0354-99#Text Наказ Держкомзему від 04.05.1999 р. № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право
власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі»] (втратив чинність).

Постанова КМУ від 13.12.2001 р. № 1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)».

Закон України від 05.06.2003 р. № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Закон України від 20 квітня 2004 р. № 1694-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров’я, що проживають у сільській місцевості».

Постанова КМУ від 04.02.2004 р. № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)».

Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Державного комітета України по земельних ресурсах, Державного комітета України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Української академії аграрних наук від 07.05.1995 р. № 24/87/70/45 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.04.1995 р. за № 105/641), в редакції спільного наказу від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150.

«Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затверджені спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48.

== Проблема різниці у розмірах паїв ==
Під час консультування клієнтів, а також інколи під час судових спорів, з боку клієнтів постають закономірні питання – чому, наприклад, якщо в сертифікаті на земельний пай було визначено право володільця сертифіката на 7,10 умовних кадастрових гектара землі, то вже потім, у виданому державному акті на землю або іншому правовстановлюючому документі на земельну ділянку стоїть інша площа – вже не 7,10 га, а 6,74 фізичних гектарів на всі ділянки того ж володільця; чому у сусідів (або їх спадкоємців) так само були сертифікати на ті ж 7,10 умовних кадастрових гектари, але в них значно більші (8 га) або менші (3 чи 4 га) за фізичною площею ділянки. Інколи це викликає непорозуміння між односельчанами і судові суперечки.

Причина полягає в законодавстві, що регулювало дані правовідносини, а також у чинній свого часу методиці паювання. Зазвичай, спочатку при розпаюванні спочатку проводилися загальні збори членів КСП (колективного сільськогосподарського підприємства) та/або (якщо кількість членів КСП була завелика) - загальні збори уповноважених членів КСП, які оформлялися протоколами. В протоколі фіксувалися результати голосуванння щодо доцільності подальшого паювання. Після цього, головою райдержадміністрації видавалося розпорядження, яким погоджувалася Схема поділу землі КСП. Надалі, рішенням органів місцевого самоврядування (сільської ради) встановлювався розмір земельних часток (паїв) для фізичних осіб – учасників паювання КСП. Після цього, також рішенням сільської ради, затверджувався розроблений землевпорядною організацією Проект організації території земельних часток. Також, проекти організації території земельних часток, виділених із земель СТОВ та КСП, затверджувалися розпорядженнями голови райдержадміністрації. Внаслідок делегування повноважень згідно з чинним на той час законодавством, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій могли прийматися як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування.
Крім цього, згідно з п. «г» ч.1 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств у складі технічної документації затверджувалися замовником шляхом підписання акту виконаних робіт і таким чином погоджувалися замовником робіт із землеустрою.

В подальшому, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48, земельні паї (частки) розподілялися між власниками шляхом жеребкування та виносилися в натурі відповідно до «Актів встановлення меж». Вони передавалися володільцям по актам прийому-передачі земельних часток.
Щодо власне розмірів паїв, а також переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини, слід зазначити наступне. Частиною 7 статті 25 чинного Земельного кодексу України зазначено, що «вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними». Відповідно до ч.3 ст. 200 Земельного кодексу України, «економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі». Умовний кадастровий гектар не є виміром площі, оскільки це умовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки. Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів КСП, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо. Згідно із п. 3 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р. № 720/95, «розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються '''виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства»'''.

Розрахунок площі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для громадян виконувався згідно із «Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затвердженими спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48. Зокрема, відповідно до п. 2.11 вказаних Методичних рекомендацій, «площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно із Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (розділи 1 і 2 , 4 та додаток 2), затвердженим спільним наказом Держкомзему України, Мінсільгосппроду України, Держкоммістобудування України та Української академії аграрних наук від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150».

Отже, якщо спростити вищесказане, чим більш плодородна ділянка з грунтів (ріллі) паювалася, тим менше фізичної площі при переводі з умовних кадастрових гектарів в фізичні гектари доставалося майбутньому власнику. І навпаки, якщо грунт був в неродючому місці, площа виділенної земельної ділянки (ділянок) під час переводу з умовних гектарів з фізичних ставала більшою. При цьому основним чинником при переводі стали дані щодо врожайності пшениці в даному колгоспі за попередні роки (тонн з гектара). Цікаво, що при цьому не враховувалася геофізика площ (яри, ссуви, сильний уклін тощо), а також можливість поліпшення грунтів шляхом внесення добрив та раціонального ведення сільського господарства. Зазначене можна враховувати під час надання роз’яснень земельного законодавства особам, що звертаються з питаннями стосовно розмірів земельних ділянок, утворених під час паювання.
[[Категорія:Доробити]]

Методика обрахунку розмірів земельних паїв

2021-02-22T07:38:01Z

Olha.hlazunova:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конститутуція України] від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (ст.ст. 13, 14, 142).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text Земельний кодекс України] від 18.12.1990 р. № 561-XII (в т.ч. ст. 6).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] від 25.10.2001 р. № 2768-III.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-12#Text Закон України від 30.01.1992 р. № 2073-XII «Про форми власності на землю»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-12#Text Закон України від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10.11.1994 р. N 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України від 08.08.1995 р. № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»].

Указ Президента України від 15.12.1998 р. № 1353 «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)».

Указ Президента України від 03.12.1999 р. № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агарарного сектора економіки».

Указ Президента України від 02.02.2002 р. № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)».

Постанова КМУ від 12.10.1995 р. № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)».

Постанова КМУ від 02.04.2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою».

Наказ Держкомзему від 04.05.1999 р. № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право
власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі».

Постанова КМУ від 13.12.2001 р. № 1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)».

Закон України від 05.06.2003 р. № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Закон України від 20 квітня 2004 р. № 1694-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров’я, що проживають у сільській місцевості».

Постанова КМУ від 04.02.2004 р. № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)».

Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Державного комітета України по земельних ресурсах, Державного комітета України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Української академії аграрних наук від 07.05.1995 р. № 24/87/70/45 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.04.1995 р. за № 105/641), в редакції спільного наказу від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150.

«Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затверджені спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48.

== Проблема різниці у розмірах паїв ==
Під час консультування клієнтів, а також інколи під час судових спорів, з боку клієнтів постають закономірні питання – чому, наприклад, якщо в сертифікаті на земельний пай було визначено право володільця сертифіката на 7,10 умовних кадастрових гектара землі, то вже потім, у виданому державному акті на землю або іншому правовстановлюючому документі на земельну ділянку стоїть інша площа – вже не 7,10 га, а 6,74 фізичних гектарів на всі ділянки того ж володільця; чому у сусідів (або їх спадкоємців) так само були сертифікати на ті ж 7,10 умовних кадастрових гектари, але в них значно більші (8 га) або менші (3 чи 4 га) за фізичною площею ділянки. Інколи це викликає непорозуміння між односельчанами і судові суперечки.

Причина полягає в законодавстві, що регулювало дані правовідносини, а також у чинній свого часу методиці паювання. Зазвичай, спочатку при розпаюванні спочатку проводилися загальні збори членів КСП (колективного сільськогосподарського підприємства) та/або (якщо кількість членів КСП була завелика) - загальні збори уповноважених членів КСП, які оформлялися протоколами. В протоколі фіксувалися результати голосуванння щодо доцільності подальшого паювання. Після цього, головою райдержадміністрації видавалося розпорядження, яким погоджувалася Схема поділу землі КСП. Надалі, рішенням органів місцевого самоврядування (сільської ради) встановлювався розмір земельних часток (паїв) для фізичних осіб – учасників паювання КСП. Після цього, також рішенням сільської ради, затверджувався розроблений землевпорядною організацією Проект організації території земельних часток. Також, проекти організації території земельних часток, виділених із земель СТОВ та КСП, затверджувалися розпорядженнями голови райдержадміністрації. Внаслідок делегування повноважень згідно з чинним на той час законодавством, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій могли прийматися як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування.
Крім цього, згідно з п. «г» ч.1 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств у складі технічної документації затверджувалися замовником шляхом підписання акту виконаних робіт і таким чином погоджувалися замовником робіт із землеустрою.

В подальшому, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48, земельні паї (частки) розподілялися між власниками шляхом жеребкування та виносилися в натурі відповідно до «Актів встановлення меж». Вони передавалися володільцям по актам прийому-передачі земельних часток.
Щодо власне розмірів паїв, а також переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини, слід зазначити наступне. Частиною 7 статті 25 чинного Земельного кодексу України зазначено, що «вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними». Відповідно до ч.3 ст. 200 Земельного кодексу України, «економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі». Умовний кадастровий гектар не є виміром площі, оскільки це умовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки. Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів КСП, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо. Згідно із п. 3 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р. № 720/95, «розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються '''виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства»'''.

Розрахунок площі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для громадян виконувався згідно із «Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затвердженими спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48. Зокрема, відповідно до п. 2.11 вказаних Методичних рекомендацій, «площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно із Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (розділи 1 і 2 , 4 та додаток 2), затвердженим спільним наказом Держкомзему України, Мінсільгосппроду України, Держкоммістобудування України та Української академії аграрних наук від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150».

Отже, якщо спростити вищесказане, чим більш плодородна ділянка з грунтів (ріллі) паювалася, тим менше фізичної площі при переводі з умовних кадастрових гектарів в фізичні гектари доставалося майбутньому власнику. І навпаки, якщо грунт був в неродючому місці, площа виділенної земельної ділянки (ділянок) під час переводу з умовних гектарів з фізичних ставала більшою. При цьому основним чинником при переводі стали дані щодо врожайності пшениці в даному колгоспі за попередні роки (тонн з гектара). Цікаво, що при цьому не враховувалася геофізика площ (яри, ссуви, сильний уклін тощо), а також можливість поліпшення грунтів шляхом внесення добрив та раціонального ведення сільського господарства. Зазначене можна враховувати під час надання роз’яснень земельного законодавства особам, що звертаються з питаннями стосовно розмірів земельних ділянок, утворених під час паювання.
[[Категорія:Доробити]]

Методика обрахунку розмірів земельних паїв

2021-02-22T07:29:40Z

Olha.hlazunova:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конститутуція України] від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (ст.ст. 13, 14, 142).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text Земельний кодекс України] від 18.12.1990 р. № 561-XII (в т.ч. ст. 6).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] від 25.10.2001 р. № 2768-III.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-12#Text Закон України від 30.01.1992 р. № 2073-XII «Про форми власності на землю»].

Закон України від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Указ Президента України від 10.11.1994 р. N 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».

Указ Президента України від 08.08.1995 р. № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Указ Президента України від 15.12.1998 р. № 1353 «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)».

Указ Президента України від 03.12.1999 р. № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агарарного сектора економіки».

Указ Президента України від 02.02.2002 р. № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)».

Постанова КМУ від 12.10.1995 р. № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)».

Постанова КМУ від 02.04.2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою».

Наказ Держкомзему від 04.05.1999 р. № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право
власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі».

Постанова КМУ від 13.12.2001 р. № 1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)».

Закон України від 05.06.2003 р. № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Закон України від 20 квітня 2004 р. № 1694-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров’я, що проживають у сільській місцевості».

Постанова КМУ від 04.02.2004 р. № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)».

Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Державного комітета України по земельних ресурсах, Державного комітета України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Української академії аграрних наук від 07.05.1995 р. № 24/87/70/45 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.04.1995 р. за № 105/641), в редакції спільного наказу від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150.

«Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затверджені спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48.

== Проблема різниці у розмірах паїв ==
Під час консультування клієнтів, а також інколи під час судових спорів, з боку клієнтів постають закономірні питання – чому, наприклад, якщо в сертифікаті на земельний пай було визначено право володільця сертифіката на 7,10 умовних кадастрових гектара землі, то вже потім, у виданому державному акті на землю або іншому правовстановлюючому документі на земельну ділянку стоїть інша площа – вже не 7,10 га, а 6,74 фізичних гектарів на всі ділянки того ж володільця; чому у сусідів (або їх спадкоємців) так само були сертифікати на ті ж 7,10 умовних кадастрових гектари, але в них значно більші (8 га) або менші (3 чи 4 га) за фізичною площею ділянки. Інколи це викликає непорозуміння між односельчанами і судові суперечки.

Причина полягає в законодавстві, що регулювало дані правовідносини, а також у чинній свого часу методиці паювання. Зазвичай, спочатку при розпаюванні спочатку проводилися загальні збори членів КСП (колективного сільськогосподарського підприємства) та/або (якщо кількість членів КСП була завелика) - загальні збори уповноважених членів КСП, які оформлялися протоколами. В протоколі фіксувалися результати голосуванння щодо доцільності подальшого паювання. Після цього, головою райдержадміністрації видавалося розпорядження, яким погоджувалася Схема поділу землі КСП. Надалі, рішенням органів місцевого самоврядування (сільської ради) встановлювався розмір земельних часток (паїв) для фізичних осіб – учасників паювання КСП. Після цього, також рішенням сільської ради, затверджувався розроблений землевпорядною організацією Проект організації території земельних часток. Також, проекти організації території земельних часток, виділених із земель СТОВ та КСП, затверджувалися розпорядженнями голови райдержадміністрації. Внаслідок делегування повноважень згідно з чинним на той час законодавством, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій могли прийматися як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування.
Крім цього, згідно з п. «г» ч.1 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств у складі технічної документації затверджувалися замовником шляхом підписання акту виконаних робіт і таким чином погоджувалися замовником робіт із землеустрою.

В подальшому, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48, земельні паї (частки) розподілялися між власниками шляхом жеребкування та виносилися в натурі відповідно до «Актів встановлення меж». Вони передавалися володільцям по актам прийому-передачі земельних часток.
Щодо власне розмірів паїв, а також переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини, слід зазначити наступне. Частиною 7 статті 25 чинного Земельного кодексу України зазначено, що «вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними». Відповідно до ч.3 ст. 200 Земельного кодексу України, «економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі». Умовний кадастровий гектар не є виміром площі, оскільки це умовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки. Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів КСП, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо. Згідно із п. 3 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р. № 720/95, «розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються '''виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства»'''.

Розрахунок площі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для громадян виконувався згідно із «Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затвердженими спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48. Зокрема, відповідно до п. 2.11 вказаних Методичних рекомендацій, «площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно із Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (розділи 1 і 2 , 4 та додаток 2), затвердженим спільним наказом Держкомзему України, Мінсільгосппроду України, Держкоммістобудування України та Української академії аграрних наук від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150».

Отже, якщо спростити вищесказане, чим більш плодородна ділянка з грунтів (ріллі) паювалася, тим менше фізичної площі при переводі з умовних кадастрових гектарів в фізичні гектари доставалося майбутньому власнику. І навпаки, якщо грунт був в неродючому місці, площа виділенної земельної ділянки (ділянок) під час переводу з умовних гектарів з фізичних ставала більшою. При цьому основним чинником при переводі стали дані щодо врожайності пшениці в даному колгоспі за попередні роки (тонн з гектара). Цікаво, що при цьому не враховувалася геофізика площ (яри, ссуви, сильний уклін тощо), а також можливість поліпшення грунтів шляхом внесення добрив та раціонального ведення сільського господарства. Зазначене можна враховувати під час надання роз’яснень земельного законодавства особам, що звертаються з питаннями стосовно розмірів земельних ділянок, утворених під час паювання.
[[Категорія:Доробити]]

Методика обрахунку розмірів земельних паїв

2020-12-10T15:03:14Z

Olha.hlazunova:

== Нормативна база ==
Конститутуція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (ст.ст. 13, 14, 142).

Земельний кодекс України від 18.12.1990 р. № 561-XII (в т.ч. ст. 6).

Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

Закон України від 30.01.1992 р. № 2073-XII «Про форми власності на землю».

Закон України від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Указ Президента України від 10.11.1994 р. N 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».

Указ Президента України від 08.08.1995 р. № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Указ Президента України від 15.12.1998 р. № 1353 «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)».

Указ Президента України від 03.12.1999 р. № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агарарного сектора економіки».

Указ Президента України від 02.02.2002 р. № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)».

Постанова КМУ від 12.10.1995 р. № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)».

Постанова КМУ від 02.04.2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою».

Наказ Держкомзему від 04.05.1999 р. № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право
власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі».

Постанова КМУ від 13.12.2001 р. № 1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)».

Закон України від 05.06.2003 р. № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Закон України від 20 квітня 2004 р. № 1694-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров’я, що проживають у сільській місцевості».

Постанова КМУ від 04.02.2004 р. № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)».

Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Державного комітета України по земельних ресурсах, Державного комітета України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Української академії аграрних наук від 07.05.1995 р. № 24/87/70/45 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.04.1995 р. за № 105/641), в редакції спільного наказу від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150.

«Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затверджені спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48.

== Проблема різниці у розмірах паїв ==
Під час консультування клієнтів, а також інколи під час судових спорів, з боку клієнтів постають закономірні питання – чому, наприклад, якщо в сертифікаті на земельний пай було визначено право володільця сертифіката на 7,10 умовних кадастрових гектара землі, то вже потім, у виданому державному акті на землю або іншому правовстановлюючому документі на земельну ділянку стоїть інша площа – вже не 7,10 га, а 6,74 фізичних гектарів на всі ділянки того ж володільця; чому у сусідів (або їх спадкоємців) так само були сертифікати на ті ж 7,10 умовних кадастрових гектари, але в них значно більші (8 га) або менші (3 чи 4 га) за фізичною площею ділянки. Інколи це викликає непорозуміння між односельчанами і судові суперечки.

Причина полягає в законодавстві, що регулювало дані правовідносини, а також у чинній свого часу методиці паювання. Зазвичай, спочатку при розпаюванні спочатку проводилися загальні збори членів КСП (колективного сільськогосподарського підприємства) та/або (якщо кількість членів КСП була завелика) - загальні збори уповноважених членів КСП, які оформлялися протоколами. В протоколі фіксувалися результати голосуванння щодо доцільності подальшого паювання. Після цього, головою райдержадміністрації видавалося розпорядження, яким погоджувалася Схема поділу землі КСП. Надалі, рішенням органів місцевого самоврядування (сільської ради) встановлювався розмір земельних часток (паїв) для фізичних осіб – учасників паювання КСП. Після цього, також рішенням сільської ради, затверджувався розроблений землевпорядною організацією Проект організації території земельних часток. Також, проекти організації території земельних часток, виділених із земель СТОВ та КСП, затверджувалися розпорядженнями голови райдержадміністрації. Внаслідок делегування повноважень згідно з чинним на той час законодавством, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій могли прийматися як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування.
Крім цього, згідно з п. «г» ч.1 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств у складі технічної документації затверджувалися замовником шляхом підписання акту виконаних робіт і таким чином погоджувалися замовником робіт із землеустрою.

В подальшому, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48, земельні паї (частки) розподілялися між власниками шляхом жеребкування та виносилися в натурі відповідно до «Актів встановлення меж». Вони передавалися володільцям по актам прийому-передачі земельних часток.
Щодо власне розмірів паїв, а також переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини, слід зазначити наступне. Частиною 7 статті 25 чинного Земельного кодексу України зазначено, що «вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними». Відповідно до ч.3 ст. 200 Земельного кодексу України, «економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі». Умовний кадастровий гектар не є виміром площі, оскільки це умовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки. Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів КСП, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо. Згідно із п. 3 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р. № 720/95, «розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються '''виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства»'''.

Розрахунок площі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для громадян виконувався згідно із «Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затвердженими спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48. Зокрема, відповідно до п. 2.11 вказаних Методичних рекомендацій, «площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно із Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (розділи 1 і 2 , 4 та додаток 2), затвердженим спільним наказом Держкомзему України, Мінсільгосппроду України, Держкоммістобудування України та Української академії аграрних наук від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150».

Отже, якщо спростити вищесказане, чим більш плодородна ділянка з грунтів (ріллі) паювалася, тим менше фізичної площі при переводі з умовних кадастрових гектарів в фізичні гектари доставалося майбутньому власнику. І навпаки, якщо грунт був в неродючому місці, площа виділенної земельної ділянки (ділянок) під час переводу з умовних гектарів з фізичних ставала більшою. При цьому основним чинником при переводі стали дані щодо врожайності пшениці в даному колгоспі за попередні роки (тонн з гектара). Цікаво, що при цьому не враховувалася геофізика площ (яри, ссуви, сильний уклін тощо), а також можливість поліпшення грунтів шляхом внесення добрив та раціонального ведення сільського господарства. Зазначене можна враховувати під час надання роз’яснень земельного законодавства особам, що звертаються з питаннями стосовно розмірів земельних ділянок, утворених під час паювання.
[[Категорія:Земельне право]]

Методика обрахунку розмірів земельних паїв

2020-12-10T15:00:44Z

Olha.hlazunova:

Накладення меж земельних ділянок, шляхи вирішення

2020-12-10T14:55:34Z

Olha.hlazunova: редагування у зв'язку зі змінами в поточному законодавстві

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* ·[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n3 Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051 “Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин]"

== Проблеми та шляхи її вирішення ==
'''Накладення земельних ділянок''' – коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки. 

'''Межові спори''' – спори з приводу меж земельної ділянки, невірного місцезнаходження, накладень земельних ділянок одна на одну, помилок в площі тощо. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n249 Пункт 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр"] установлює однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов'язковим у разі відчуження земельної ділянки. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно розпоряджатися своєю власністю: продати, подарувати земельну ділянку або будинок чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці. 

'''Варіанти вирішення проблеми:''' 

* переоформити право власності на земельну ділянку меншого розміру чи іншої конфігурації;
* звернутися до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, якщо йдеться про наступні помилки: допущені з технічних причин (описки); допущені у документаціях із землеустрою; через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів;
* вимагати в судовому порядку визнання права на земельну ділянку в розмірах, зазначених у документах, що посвідчують право власності на землю, та відповідно до плану такої ділянки, який міститься у державному акті на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574 ст. 158 Земельного кодексу України] земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

== Вирішення земельних спорів шляхом звернення до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування ==

Вирішення межових спорів можуть здійснювати не лише суди, а також '''органи місцевого самоврядування (щодо земельних ділянок в межах населених пунктів) та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів).''' 

'''Органи місцевого самоврядування''' вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. 
'''Центральний орган виконавчої влади''', що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. 

== Виправлення технічних помилок щодо кадастрових номерів та перетинів у відомостях Державного земельного кадастру ==
Якщо неможливість внесення даних про земельну ділянку і присвоєння кадастрового номеру викликана суто технічними причинами (в цих ситуаціях зачастую між сусідами земельних ділянок відсутній спір про право), а саме це викликано зокрема наступними причинами: технічні помилки (описки); помилки, допущені у документаціях із землеустрою; помилки через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів, то зацікавлена у виправленні помилки особа звертається з відповідною заявою до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, у складі якого працюють державні кадастрові реєстратори. Форми заяв в залежності від вида помилки наведені в додатках до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 р.

Детально підстави і алгоритми виправлення помилок державними кадастровими реєстраторами наведений в розділі “Виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру” (п.п. 138 - 161) Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 р.

== Вирішення земельних спорів в судовому порядку ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4761 ст. 124 Конституції України] правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. 

Земельні спори розглядаються в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства. 

'''В порядку адміністративного судочинства''' розглядаються спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 17 КАС України]). 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008760-13 Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 р. №8] визначено, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Таким чином, подавати позов про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування на основі якого було видано документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, необхідно в порядку адміністративного судочинства.

Але при зверненні до суду особа може не отримати захисту в разі пропуску строку на звернення. Оскільки [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] встановлює '''загальний строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства – шість місяців'''. Водночас власник земельної ділянки, межі якої накладаються з іншою, найчастіше дізнається про порушення свого права як власника через значний час після винесення відповідного рішення органу місцевого самоврядування. До вказаного моменту, коли особа дізнається про порушення, може минути більше шести місяців від дати, коли той таки позивач погодив сусіду межі проставленням свого підпису. І суд може розглядати факт погодження як момент, відколи особа мала б помітити порушення своїх прав і з ним пов’язувати перебіг строку позовної давності.

Тому, у випадку пропуску строків звернення, особа до позову має додавати і відповідне клопотання про поновлення строку, пропущеного з поважних причин, та наводити аргументи, чому вказані причини є поважними. Наприклад, Ялтинський міський суд у своїй ухвалі за позовом Особи 1 до Ялтинської міської ради відновив пропущений строк на звернення до суду за тих підстав, що про накладення земельних ділянок позивачу стало відомо після проведення експертизи земельної ділянки в листопаді 2011 року, у зв’язку з чим своєчасно оскаржити рішення він не міг.

'''В порядку цивільного судочинства''' розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 1 ст. 19 ЦПК України]).

Вид судочинства, за правилами якого здійснюється розгляд справ, які стосуються випадків накладення меж земельних ділянок, залежить від того, кого позивач вказує у своїй позовній заяві відповідачем та які пред’являє вимоги.

Особливості розгляду судами загальної юрисдикції цивільних справ у сфері земельних відносин розглядаються у постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»].

Наприклад, ті спори, що виникають у зв’язку з накладенням меж земельних ділянок, розглядаються в порядку цивільного судочинства, коли в якості відповідачів залучаються як відповідна місцева рада, так і власник земельної ділянки, межі якої накладаються з межами позивача. 

'''В порядку господарського судочинства''' розглядаються справи за зверненнями підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України]). 
Особливості вирішення господарськими судами спорів у сфері земельних відносин відображені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»]. 

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Методика обрахунку розмірів земельних паїв

2020-12-10T14:44:24Z

Olha.hlazunova: Створена сторінка: == Нормативна база == Конститутуція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (ст.ст. 13, 14, 142). Земел...

== Нормативна база ==
Конститутуція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (ст.ст. 13, 14, 142).
Земельний кодекс України від 18.12.1990 р. № 561-XII (в т.ч. ст. 6).
Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.
Закон України від 30.01.1992 р. № 2073-XII «Про форми власності на землю».
Закон України від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство».
Указ Президента України від 10.11.1994 р. N 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».
Указ Президента України від 08.08.1995 р. № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Указ Президента України від 15.12.1998 р. № 1353 «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)».
Указ Президента України від 03.12.1999 р. № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агарарного сектора економіки».
Указ Президента України від 02.02.2002 р. № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)».
Постанова КМУ від 12.10.1995 р. № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)».
Постанова КМУ від 02.04.2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою».
Наказ Держкомзему від 04.05.1999 р. № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право
власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі».
Постанова КМУ від 13.12.2001 р. № 1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)».
Закон України від 05.06.2003 р. № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Закон України від 20 квітня 2004 р. № 1694-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров’я, що проживають у сільській місцевості».
Постанова КМУ від 04.02.2004 р. № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)».
Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Державного комітета України по земельних ресурсах, Державного комітета України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Української академії аграрних наук від 07.05.1995 р. № 24/87/70/45 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.04.1995 р. за № 105/641), в редакції спільного наказу від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150.
«Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затверджені спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48.

== Проблема різниці у розмірах паїв ==
Під час консультування клієнтів, а також інколи під час судових спорів, з боку клієнтів постають закономірні питання – чому, наприклад, якщо в сертифікаті на земельний пай було визначено право володільця сертифіката на 7,10 умовних кадастрових гектара землі, то вже потім, у виданому державному акті на землю або іншому правовстановлюючому документі на земельну ділянку стоїть інша площа – вже не 7,10 га, а 6,74 фізичних гектарів на всі ділянки того ж володільця; чому у сусідів (або їх спадкоємців) так само були сертифікати на ті ж 7,10 умовних кадастрових гектари, але в них значно більші (8 га) або менші (3 чи 4 га) за фізичною площею ділянки. Інколи це викликає непорозуміння між односельчанами і судові суперечки.
Причина полягає в законодавстві, що регулювало дані правовідносини, а також у чинній свого часу методиці паювання. Зазвичай, спочатку при розпаюванні спочатку проводилися загальні збори членів КСП (колективного сільськогосподарського підприємства) та/або (якщо кількість членів КСП була завелика) - загальні збори уповноважених членів КСП, які оформлялися протоколами. В протоколі фіксувалися результати голосуванння щодо доцільності подальшого паювання. Після цього, головою райдержадміністрації видавалося розпорядження, яким погоджувалася Схема поділу землі КСП. Надалі, рішенням органів місцевого самоврядування (сільської ради) встановлювався розмір земельних часток (паїв) для фізичних осіб – учасників паювання КСП. Після цього, також рішенням сільської ради, затверджувався розроблений землевпорядною організацією Проект організації території земельних часток. Також, проекти організації території земельних часток, виділених із земель СТОВ та КСП, затверджувалися розпорядженнями голови райдержадміністрації. Внаслідок делегування повноважень згідно з чинним на той час законодавством, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій могли прийматися як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування.
Крім цього, згідно з п. «г» ч.1 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств у складі технічної документації затверджувалися замовником шляхом підписання акту виконаних робіт і таким чином погоджувалися замовником робіт із землеустрою.
В подальшому, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48, земельні паї (частки) розподілялися між власниками шляхом жеребкування та виносилися в натурі відповідно до «Актів встановлення меж». Вони передавалися володільцям по актам прийому-передачі земельних часток.
Щодо власне розмірів паїв, а також переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини, слід зазначити наступне. Частиною 7 статті 25 чинного Земельного кодексу України зазначено, що «вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними». Відповідно до ч.3 ст. 200 Земельного кодексу України, «економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі». Умовний кадастровий гектар не є виміром площі, оскільки це умовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки. Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів КСП, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо. Згідно із п. 3 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р. № 720/95, «розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються '''виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства»'''.
Розрахунок площі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для громадян виконувався згідно із «Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затвердженими спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48. Зокрема, відповідно до п. 2.11 вказаних Методичних рекомендацій, «площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно із Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (розділи 1 і 2 , 4 та додаток 2), затвердженим спільним наказом Держкомзему України, Мінсільгосппроду України, Держкоммістобудування України та Української академії аграрних наук від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150».
Отже, якщо спростити вищесказане, чим більш плодородна ділянка з грунтів (ріллі) паювалася, тим менше фізичної площі при переводі з умовних кадастрових гектарів в фізичні гектари доставалося майбутньому власнику. І навпаки, якщо грунт був в неродючому місці, площа виділенної земельної ділянки (ділянок) під час переводу з умовних гектарів з фізичних ставала більшою. При цьому основним чинником при переводі стали дані щодо врожайності пшениці в даному колгоспі за попередні роки (тонн з гектара). Цікаво, що при цьому не враховувалася геофізика площ (яри, ссуви, сильний уклін тощо), а також можливість поліпшення грунтів шляхом внесення добрив та раціонального ведення сільського господарства. Зазначене можна враховувати під час надання роз’яснень земельного законодавства особам, що звертаються з питаннями стосовно розмірів земельних ділянок, утворених під час паювання.

Виділення однієї земельної ділянки різним особам

2020-12-10T14:34:17Z

Olha.hlazunova:

== '''Нормативна база''' ==
· [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]

· Земельний кодекс України

· Кодекс адміністративного судочинства України

· Цивільний процесуальний кодекс України

· Закон України “Про землеустрій”

· Закон України "Про Державний земельний кадастр"

· Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051 “Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру”

· Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV

· Постанова Кабінету Міністрів України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 25.12.2015 № 1127

· Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству” від 05.12.2019 р. № 340-ІХ

· Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні” від 10.07.2018 р. № 2498-VІІІ

· Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"

· Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”

== '''Проблеми та причини їх виникнення''' ==
У правозастосовчій практиці часто у клієнтів виникають питання щодо виділення тієї самої земельної ділянки (або значної її частини) різним особам, при цьому кожна особа в наступному вважає саме себе повноправним власником означеної земельної ділянки. При цьому накладення земельних ділянок (знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини) є розповсюдженою підставою відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки, передбаченою пунктом 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", присвоєнні земельній ділянці кадастрового номеру, внесення прав на ділянку до реєстру речових прав

У відповідності до ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об’єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації). Отже, після змін, внесених до ст. 377 ЦК України відповідно до Закону України № 1702-VI від 05.11.2009 р., відчуження (продаж, дарування тощо) відповідних земельних ділянок стало неможливим без присвоєння земельній ділянці кадастрового номера.

Випадки подвійного виділення різним особам однієї й тієї ж земельної ділянки чи переважної її частини тягнуть за собою звернення заінтересованих осіб до правоохоронних органів, необхідність численних судових процесів та дороговартісних експертиз.

У таких випадках постають питання, з яких причин склалася така ситуація, як таке взагалі можливе, що робити у таких випадках і чи можна власнику земельної ділянки убезпечити себе від домагання прав на земельну ділянку з боку інших осіб.

Частіше за все означені випадки трапляються з наступних причин.

=== 1. '''Відсутність чітких встановлених меж населених пунктів''' ===
Зачастую, по Україні межі населених пунктів не встановлені або значною мірою застарілі. Це призводило до того, що на прилеглих до межі населеного пункта територіях різні органи державної влади і місцевого самоврядування виділяли різним особам одну й ту саму ділянку. Наприклад, в одному з випадків, у Дергачівському районі Харківської області у 1994 році сільська рада виділила фізичній особі земельну ділянку 0,25 га під будівництво та обслуговування житлового будинку. Людина отримала державний акт на землю, але до 2015 року не оформляла на цю ділянку кадастровий номер у зв’язку з відсутністю нагальної потреби та браком коштів на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для присвоєння кадастрового номеру, будівництво не розпочала. У 2015 році управління Держгеокадастру у Харківській області надало дозволи на розробку дозволу на розроблення документації із землеустрою та в подальшому затвердило передачу у власність земельних ділянок в цьому ж місці, але для цілей садівництва, іншим фізичним особам . Коли перший власник земельної ділянки розпочав виготовляти кадастровий номер на земельну ділянку, з’ясувалося, що перетин земельної ділянки заявниці із земельними ділянками, що мають кадастрові номери 6322083001:00:000:3319 (площа співпадіння становить 91,2058%), 6322083001:00:000:3320, (площа співпадіння становить 4,4658%). При цьому земельна ділянка кадастровий номер 6322083001:00:000:3319 під садівництва ще й була продана іншому власнику. З судовим рішенням по означеній справі № 619/2713/17 можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

=== '''2. Оформлення земельних ділянок по довіреності через третіх осіб''' ===
Розповсюджені випадки, коли фізичні особи, зокрема учасники АТО, давали довіреності іншим особам на оформлення земельних ділянок, а саме по 2 га під ведення особистого селянського господарства. Не знаючи про результати (а інколи навіть не поцікавившись результатами роботи повіреної особи), особа, повернувшись з військової служби, самостійно подавала аналогічну заяву про виділення земельної ділянки. Внаслідок неналежної перевірки заяв уповноваженими органами Держгеокадастру, органами місцевого самоврядування, одна й та ж особа отримувала дві або навіть подекуди три земельні ділянки з ідентичним цільовим призначенням, але в різних місцях. У 2019 – 2020 р.р. розповсюджені є судові справи, коли прокуратура подає відповідні позови і анулює особі право власності на земельні ділянки, виділені їй у власність після першої ділянки з тим самим цільовим призначенням.

При цьому слід врахувати, що у відповідності до ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. При цьому згідно із ч. 1 ст. 1006 Цивільного кодексу України, довіритель має право запитувати, а повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

=== 3. '''Шахрайські та недобросовісні дії інших осіб''' ===
Особам, які мають проблеми із законом або яким терміново потрібні гроші, та які не використовували своє право на приватизацію земельної ділянки, пропонують певні гроші (приблизно 4000 – 8000 гривень) за підписання у нотаріуса довіреності на іншіх осіб на оформлення шляхом приватизації земельної ділянки, з правом подальшого відчуження та отримання коштів. Ці угоди носять характер фіктивних. Зачастую люди звертаються до безоплатної правової допомоги, коли з них знімають соціальну допомогу (вони не повідомляють про угоди з продажу від їх імені земельної ділянки, адже можуть про цю угоду нічого не знати, і кошти від цієї угоди не отримають, але офіційно угода реєструється в реєстрах правочинів). При цьому, людина може отримати за підписання довіреності 4 тис.грн, а управління соціального захисту та праці населення подає до суду на стягнення надмірно виплачених соціальних коштів в розмірі 16 тис. гривень. Так, в Хмельницькому міськрайонному суді з квітня 2019 року вже другий рік поспіль розглядається одна з таких справ щодо визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та довіреності в частині права відчуження земельної ділянки з правом отримання коштів. У подальшому, з результатами судового розгляду по означеній справі № 686/10061/19 можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

=== 4. '''Рейдерські схеми''' ===
Щодо рейдерства, вносилися відповідні зміни до чинних законів України. Так, зокрема, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні” від 10.07.2018 р. № 2498-VІІІ, внесено зокрема зміни до ст. 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), згідно з якими у разі, якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Також слід звернути увагу на Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству” від 05.12.2019 р. № 340-ІХ, яким внесено важливі зміни до законодавства щодо врегулювання питань, викликаних рейдерством. Так, зокрема, означеним Законом були внесені зміни до ст. 79-1 Земельного кодексу України, ст. 24 Закону України “”Про Державний земельний кадастр”, згідно з якими:

- державна рєестрація земельної діляник скасовується, а земельна ділянка як об’єкт цивільних прав припиняє існування, якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України “Про державний земельний кадастр”, не було зарєєстровано протягом року з вини заявника;

- ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

=== 5. '''Відсутність інформації про власність на земельні ділянки та їх власників в уповноважених органах''' ===
На жаль, після увільнення від посади деяких посадових осіб управлінь Держкомзему та сільських голів оригінали документації із землеустрою та інших документів наступникам на посадах не передавалися або не передавалася належним чином. Тому наповнення Державного фонду документації із землеустрою, який мав формуватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 р. № 1553 “Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою”, не є стовідсотковим. Крім того, через хибну практику правоохоронних органів і судів, що склалася, робити і дозволяти виїмку і надалі, за чинним КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів навіть без ознак підробок в документаціях та землевпорядних документах, тобто, фактично, оригінали документів вилучаються без нагальної потреби. При цьому після закінчення слідчих дій документи не повертаються в організації та органи, з яких їх вилучили.

Для запитувачів, а також користувачів фонду документації із землеустрою, актуальні зміни, внесені до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 р. № 1553 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1141 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», згідно з якими з 29 березня 2020 року ведення Державного фонду документації із землеустрою переведено зі змішаної (електронної і документальної) в електронну форму. При цьому у разі відсутності матеріалів Державного фонду в електронній формі такі матеріали повинні будуть перетворюватись в електронну форму та надаватися на безоплатній основі органам державної влади, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам в електронній формі за заявою в письмовій або електронній формі протягом 10 робочих днів з дня реєстрації такої заяви.

=== 6. '''Неправильні дії землевпорядних організацій та розрахунок «навмання» власників земельних ділянок''' ===
З судової практики відомий випадок, коли під час паювання співробітники однієї з землевпорядних організацій оформлювали численні відрядження в район. Паювалися сільськогоспо́дарські угі́ддя — земельні угіддя, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції.

Угіддя розрізняються за природними особливостями і призначенням. До основних категорій відносяться:

· рілля;— землі, що систематично оброблюються і використовуються для посіву різноманітних сільськогосподарських культур;

· багаторічні насадження (сади, виноградники);

· перелоги (рілля, необроблювані тривалий час землі);

· сіножаті і пасовища (луки, що використовуються для сіножаті і випасу сільськогосподарських тварин).

В наведеному випадку, рілля була розпайована без помилок (там дійсно відбувалася зйомка з виїздами на місцевість), але коли дійшлося до сіножатті, землевпорядники вирішили, що зроблять віртуальну графічну “нарізку” земельних ділянок за допомогою спеціальних програм, без виїзду на місцевість. Численні свідки з села на судових засіданнях потім розповідали, що замість геодезичних зйомок на сіножаттях молоді хлопці займалися більш приємною справою - риболовлею на ставку у цьому районі.

Таким чином, в рахунок сіножатті, були розпайовані кінець сільської вулиці з житловими будинками (4 будинки, збудовані починаючи з 1986 року) з місцевими мешканцями, та навіть частина сільського кладовища. Власники житлових будинків не могли отримати кадастрові номери на земельні ділянки під обслуговування житлових будинків і під город, тому були вимушені позиватися до власників земельних актів на паї. Закінчилося все не досить приємно для господарів паїв: оскільки тоді державні акти на земельні ділянки видавалися не на кожну земельну ділянку окремо, а містили по три земельні ділянки (рілля, сади, сіножаття), то володільцям паїв, яким власниками житлових будинків земельні акти на паї були скасовані через суд, довелося переоформляти всі три земельні ділянки окремо, а що стосується сіножать – ще й добиватися їх повторного виділення в іншому місці за рахунок земель запасу. При цьому, як знов таки виявилося в ході судових засідань, про ситуацію спочатку знали всі зацікавлені особи, але коли згідно із чинним законодавством була можливість переробити документи без значних витрат часу і коштів зацікавлених осіб, до уповноважених органів та організацій ніхто не звертався. Після змін у діючому земельному законодавстві, вирішення питання вже потребувало численних судових процесів.

З наведеного випливає висновок: для убезпечення прав власності чи користування земельними ділянками, потрібно слідкувати за змінами у чинному законодавстві України і вчасно належним чином оформлювати документи на земельні ділянки, з реєстрацією ділянок в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та отриманням відповідних витягів.
[[Категорія:Земельне право]]

Виділення однієї земельної ділянки різним особам

2020-12-10T14:33:07Z

Olha.hlazunova: Створена сторінка: == '''Нормативна база''' == · [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] · З...

Порядок реалізації арештованого майна

2019-08-22T14:33:41Z

Olha.hlazunova:

'''Порядок реалізації арештованого майна'''

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних торгів визначається Мін’юстом України.

На цей час діє наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна” від 29.09.2016 р. № 2831/5 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції № 3573/5 від 14.11.2017 р., № 1859/5 від 18.06.2018 р., № 1827/5 від 12.06.2018 р., № 413/5 від 12.02.2019 р).

Відповідно до п. 2 розділу IV Порядку № 2831/5 для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник електронних торгів (далі — Учасник) проходить процедуру реєстрації на веб-сайті реалізації майна, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок державного підприємства, яке належить до сфери управління Мін’юсту України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій (далі — Організатор), передбачених цим Порядком.

Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця (п. 2 розділу II Порядку № 2831/5).

Після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. Такий протокол підписується Організатором та не пізніше наступного робочого дня з дня формування Системою розміщується у відповідному особистому кабінеті відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця).

Згідно з п. 1 розділу X Порядку № 2831/5, на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку:

- зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за таким лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця);

- сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок Організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається Організатору в рахунок оплати наданих ним послуг з проведення електронних торгів;

- різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора у разі, якщо майно реалізовано за ціною, вищою від стартової.

Зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за таким лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби.

У разі проведення електронних торгів у порядку, визначеному п. 1 розділу VII Порядку № 2831/5, сума винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу, розділом V та підрозділом 2 розділу XX якого встановлено правові основи оподаткування ПДВ.

Згідно з підпунктами «а» та «б» п. 185.1 ст. 185 розділу V Податкового кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 цього Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається, зокрема, передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу). При цьому продаж (реалізація) товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Під постачанням послуг слід розуміти будь-яку операцію, що не є постачанням товарів, чи іншу операцію з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи, чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Відповідно до пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу ПДВ становить 20,7 % бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

''Нормативна база:''

- Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII

- наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна” від 29.09.2016 р. № 2831/5

- Податковий кодекс України

Порядок реалізації арештованого майна

2019-08-22T14:29:51Z

Olha.hlazunova: Створена сторінка: '''Порядок реалізації арештованого майна''' Відповідно до ст. 61 Закону України «Про вик...

'''Порядок реалізації арештованого майна'''

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних торгів визначається Мін’юстом України.
На цей час діє наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна” від 29.09.2016 р. № 2831/5 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції № 3573/5 від 14.11.2017 р., № 1859/5 від 18.06.2018 р., № 1827/5 від 12.06.2018 р., № 413/5 від 12.02.2019 р).
Відповідно до п. 2 розділу IV Порядку № 2831/5 для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник електронних торгів (далі — Учасник) проходить процедуру реєстрації на веб-сайті реалізації майна, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок державного підприємства, яке належить до сфери управління Мін’юсту України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електрон�них торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій (далі — Організатор), передбачених цим Порядком.
Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця (п. 2 розділу II Порядку № 2831/5).
Після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. Такий протокол підписується Організатором та не пізніше наступного робочого дня з дня формування Системою розміщується у відповідному особистому кабінеті відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця).
Згідно з п. 1 розділу X Порядку № 2831/5, на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку:
- зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за таким лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця);
- сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок Організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається Організатору в рахунок оплати наданих ним послуг з проведення електронних торгів;
- різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора у разі, якщо майно реалізовано за ціною, вищою від стартової.
Зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за таким лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби.
У разі проведення електронних торгів у порядку, визначеному п. 1 розділу VII Порядку № 2831/5, сума винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу, розділом V та підрозділом 2 розділу XX якого встановлено правові основи оподаткування ПДВ.
Згідно з підпунктами «а» та «б» п. 185.1 ст. 185 розділу V Податкового кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 цього Кодексу розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається, зокрема, передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу). При цьому продаж (реалізація) товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Під постачанням послуг слід розуміти будь-яку операцію, що не є постачанням товарів, чи іншу операцію з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи, чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
Відповідно до пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу ПДВ становить 20,7 % бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

''Нормативна база:''
- Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII
- наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна” від 29.09.2016 р. № 2831/5
- Податковий кодекс України

Нотаріальне засвідчення вірності перекладу

2019-08-22T14:11:08Z

Olha.hlazunova:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-12];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 "Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 "Правила ведення нотаріального діловодства", затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року № 3253/5];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93].

== Cпособи засвідчення вірності перекладу ==
Нотаріальне засвідчення вірності перекладу необхідне тоді, коли перекладеному документові потрібно надати офіційності для подання у державні органи або для подальшої легалізації. 

На практиці розрізняють такі варіанти нотаріального засвідчення вірності перекладу:
* засвідчення вірності перекладу тексту документа з однієї мови на іншу нотаріусом;
* засвідчення справжності підпису перекладача на перекладі тексту документа;
* Засвідчення вірності перекладу, що вчинюється при вчиненні іншої нотаріальної дії.

== Куди звертатися ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 79 Закону України "Про нотаріат"] засвідчення вірності перекладу документа з однієї мови на іншу здійснюється нотаріусом (як державним, так і приватним), якщо він знає відповідні мови. 
Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. 
== '''Хто може звертатись за засвідченням вірності перекладу?''' ==
Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа:
* за усним зверненням заінтересованої особи,
* за клопотанням заінтересованої особи при вчиненні іншої нотаріальної дії ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/paran551#n551 пп.1.1 п.1 Глава 8 Порядку вчиненння нотаріальних дій нотаріусами України]).

== Порядок засвідчення вірності перекладу ==
Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови, з яких або на які перекладається документ. 

Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/paran551#n551 Порядком вчиненння нотаріальних дій нотаріусами України]. 

Перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію. 

Якщо при вчиненні нотаріальної дії (посвідчення правочину, засвідчення вірності копії тощо) одночасно вчинюється й переклад на іншу мову, то переклад вміщується поруч з текстом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався з лівого боку, а переклад - з правого. 

Тексти перекладів повинні бути написані зрозуміло і чітко ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 п. 6.9 Правил ведення нотаріального діловодства]). 

Тексти перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. 

Текст нотаріально оформлюваного документа та посвідчувальний напис можуть бути викладені як на лицьовому, так і на зворотному боці спеціального бланка нотаріального документа. 

Якщо посвідчувальний напис викладається на звороті оформлюваного документа, то на лицьовому боці останньої сторінки документа зазначається частина посвідчувального напису, починаючи з найменування міста (селища, району), де знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце приватного нотаріуса, а на його зворотний бік переноситься інша частина найменування. 

Наприклад: "місто До" і далі на звороті документа - "нецьк" ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 п. 6.9 Правил ведення нотаріального діловодства]). 

Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. 

Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. 

Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. 

Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/paran551#n551 глава 8 Порядку вчиненння нотаріальних дій нотаріусами України]). 

При одночасному вчиненні будь-яких нотаріальних дій з одночасним засвідченням справжності підпису перекладача та/або засвідчення вірності письмового перекладу документа нотаріусом вважається, що вчиняються дві нотаріальні дії, і кожній з них присвоюється окремий реєстровий номер ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 абз.3, п. 7.20 Правил ведення нотаріального діловодства]). 

== Вартість ==
За засвідчення вірності перекладу документа з однієї мови на іншу (за одну сторінку) стягується державне мито у розмірі 0,3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 5 гривень 10 копійок ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/7-93 пп "н", п.3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"])
За засвідчення справжності кожного підпису на документах, у тому числі справжності підпису перекладача (за кожний документ) стягується державне мито у розмірі 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 3 гривні 40 копійок ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/7-93 пп "р", п.3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"]). 
Також обов'язково оплачуються послуги нотаріуса, як приватного, так і державного.
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]