WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Стягнення моральної шкоди, спричиненої кримінальним або адміністративним правопорушенням

2024-02-20T16:26:27Z

Olha.chorna: Внесено інформацію щодо чинників, які впливають на визначення розміру моральної шкоди та судову практику з цього приводу

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП України)]
== Поняття моральної шкоди ==
'''Моральна шкода полягає''':
# у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
# у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
# у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (стаття 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n130 ЦК України]).
Згідно з положеннями частини [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 першої статті 1167 ЦК] України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, окрім:
# якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
# якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
== Моральна шкода в кримінальному процесі ==
Право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення має потерпілий та цивільний позивач.

'''[[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки|Потерпілим]]''' у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. (стаття 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

'''Цивільним позивачем''' у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред’явила (пред’явив) [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|цивільний позов]].

Відповідно до статті '''частини [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 першої та другої статті 23''' ЦК України'''] особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.'''

Цивільний позов у кримінальному провадженні відповідно до статті 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1363 КПК України] може бути пред’явлений до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Якщо така особа є неповнолітньою або визнана у встановленому законом порядку [[Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності|недієздатною чи обмежено дієздатною]], цивільний позов може бути пред’явлений її законним представником. Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Цивільний позов має відповідати вимогам, які застосовуються до позовів, що розглядаються у порядку цивільного судочинства (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 175 ЦПК України]).

Також, передбачені підстави коли особа позбавлена можливості пред’явити позов у кримінальному проваджені, а саме: у разі коли такій особі відмовлено у задоволенні цього ж позову в порядку іншого судочинства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина шоста статті 128 КПК України]).

Проте, особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|порядку цивільного судочинства]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина сьома статті 128 КПК України]).

Відповідно до статті 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n866 КПК України] права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позов повинен бути поданий під час кримінального провадження до початку судового розгляду, та може бути пред’явлений як при розгляді кримінального правопорушення, так і у провадженнях щодо застосування примусових заходів [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|медичного]] або [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності|виховного]] характеру. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 128,129 КПК України]).

'''Розмір нанесеної моральної шкоди визначається судом залежно від багатьох чинників, до прикладу:'''

* характеру правопорушення;
* глибини фізичних та душевних страждань;
* погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації;
* ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення;
* з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Варто пам’ятати, що цивільний позивач має зазначити в позовній зяві у чому саме полягає нанесена моральна шкода та надати належні докази.

Остаточно розмір моральної шкоди, яка була заподіяна визначає винятково суд.

Як приклад наступна судова практика: [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87985298 Постанова ВСУ у ''Справі № 594/996/18''] '', [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90254186 Постанова ВСУ у справі № 570/1531/17], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88749718 Постанова ВСУ у справі № 572/3209/17].''

== Моральна шкода в справах про адміністративне правопорушення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП України] не передбачає стягнення моральної (немайнової) шкоди. Для того щоб стягнути моральну шкоду, завдану винними діями осіб необхідно дочекатись рішення суду про винність особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Дане рішення буде підставою для [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|звернення до суду з цивільним позовом]] про відшкодування завданої моральної шкоди на загальних підставах. В даному зверненні (позовній заяві) необхідно обгрунтувати причиново-наслідковий зв'язок між протиправними діями правопорушника та отриманою шкодою потерпілої сторони.
== Суд, до якого звертаються з позовом про відшкодування шкоди ==
Позови про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення, можуть пред'являтися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його перебування або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем завдання шкоди (статті [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 27, 28 ЦПК України]).
== Див. також ==
* [[Відшкодування моральної шкоди]]
* [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов]]
'''[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]'''

Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні

2024-01-19T13:19:54Z

Olha.chorna: Доповнено інформацію по статусу неповнолітньої особи, додано актуальну статтю для перегляду щодо вступу адвоката

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] (СК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
== Загальні положення ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенцією про права дитини] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n8 статті 1 Закону України «Про громадянство України»] дитина – особа до 18 років.

В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років визначається поняттями "малолітньої" та "неповнолітньої".

'''''Малолітньою''''' вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (стаття 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], стаття 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], стаття 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

'''''Неповнолітньою''''' вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], стаття 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], стаття 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).
== Вступ адвокатів на стадії досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні ==
Статус неповнолітньої особи у кримінальному провадженні може бути наступний:

* правопорушник - дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення,
* потерпіла дитина від кримінального правопорушення,
* свідок (може бути будь-якого віку).

Обмеження щодо віку настає тоді, коли йдеться мова про відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

'''''Потерпілою''''' особою є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, що визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 статтею 55 КПК України].

У свою чергу, неповнолітній правопорушник, який досягнув віку, з якого може бути притягнений до відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, в залежності від етапу кримінального процесу може мати статус підозрюваного або обвинуваченого.

'''''Підозрюваним''''' за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 статтею 42 КПК України] є особа, якій у визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] порядку, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не було вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] для вручення повідомлень.

'''''Обвинуваченим (підсудним)''''' є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 статтею 291 КПК України]. Проте підозрювана/обвинувачена особа може бути піддана кримінальному покаранню у разі її осудності, тобто яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (стаття 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 22 КК України] кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося '''16 років''' та в деяких випадках '''14 років''', а саме:

# за умисне вбивство (''статті 115-117'');
# посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правничої допомоги, представника іноземної держави (''статті 112, 348, 379, 400, 443'');
# умисне тяжке тілесне ушкодження (''стаття 121, частина третя статті 345, статті 346, 350, 377, 398'');
# умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (''стаття 122, частина друга статті 345, статті 346, 350, 377, 398'');
#жорстоке поводження з тваринами (''стаття 299'');
# диверсію (''стаття 113'');
# бандитизм (''стаття 257'');
# терористичний акт (''стаття 258'');
# захоплення заручників (''статті 147, 349'');
# зґвалтування (''статті 152'');
# сексуальне насильство (''статті 153'');
# крадіжку (''стаття 185, частина перша статті 262, стаття 308'');
# грабіж (''статті 186, 262, 308'');
# розбій (''стаття 187, частина третя статті 262, 308'');
# вимагання (''статті 189, 262, 308'');
# умисне знищення або пошкодження майна (''частина друга статті 194, статті 347, 352, 378, частина друга та третя статті 399'');
# пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (''стаття 277'');
# угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (''стаття 278'');
# незаконне заволодіння транспортним засобом (''частини друга-третя статті 289'');
# хуліганство (''стаття 296'').

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»] передбачено надання [[Правнича допомога|безоплатної вторинної правничої допомоги]] (далі – БВПД) як виду державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя (стаття 13).

'''''Вона включає такі види правничих послуг як:'''''
* захист;
* здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на БВПД, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
* складення документів процесуального характеру.

Згідно зі ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 10 КПК України]'' у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб, зокрема, неповнолітні, під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями. Другий пункт та третій включає в себе в тому числі, представництво інтересів потерпілого, свідка у кримінальному провадженні та написання документів процесуального характеру саме в інтересах неповнолітнього потерпілого або свідка.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Статтею 59 КПК України]'' визначено - якщо потерпілим є неповнолітня особа, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні визначено положеннями ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 статтею 44 КПК України.]''

Права та обов’язки свідка чітко зазначені в ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 66 КПК України]''. Слідчий/прокурор чітко вказують про обов’язки, зокрема, про обов’язок з’явитись за викликом та дати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Свідок, якому виповнилося 16 років повідомляється про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

''Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику.''

Законодавець вказав про неможливість застосування приводу так як неповнолітній може не виконати певні обов’язки в зв’язку з байдужістю дорослих.

Крім того, неможливо допитати одночасно двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним, що є позитивним у чинному законодавстві.

Порядок допиту малолітньої чи неповнолітньої особи регулюється ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 226 КПК України]''. Він проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Вказаним особам роз’яснюється обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання. Проте щодо присутності адвоката вимоги не має, який міг би слідкувати за дотриманням прав дитини, адже допит не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день. Про таку тривалість особа, що допитує не повідомляє, а тому законний представник може цього і не знати.

Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

'''''Під час проведення слідчих (розшукових) дій звужується обсяг прав законного представника, педагога, психолога, лікаря, яким надається можливість за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі'''.''

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Пунктом 3 частини першої статті 232 КПК України]'' визначено про проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування - ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 354 КПК України]'').

Згідно з пункту 6 частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/conv Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
== Забезпечення гарантій справедливого кримінального провадження за участю дітей ==
''Статтею 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]'' передбачено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Пунктами 1 та 2 частини другої статті 52 КПК України]'' визначено, що особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, або стосовно яких передбачається застосування [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності|примусових заходів виховного характеру]], забезпечується обов’язкова участь захисника з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Обов’язок залучити захисника за призначенням згідно з процесуальним законодавством покладається на слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд.'''

У даному випадку постановою чи ухвалою (суддя , суд) доручається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0337-14#Text Стандартів якості надання безоплатної вторинної правничої допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25 лютого 2014 року № 386/5], після отримання доручення центру захисник у визначений законодавством або розумний строк ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, проводить конфіденційне побачення з клієнтом, під час якого роз’яснює йому його права із врученням відповідної пам’ятки (буклета), наданої(го) центром, з’ясовує обставини кримінального правопорушення у викладенні клієнта, отримує від нього інформацію, що має правове значення, узгоджує правову позицію з клієнтом та за результатами складає відповідний протокол за формою згідно з додатком 1 до цих Стандартів.
{| class="wikitable"
|+
|-
|Підозра про вчинення кримінального правопорушення вручається затриманій особі протягом 24 годин з моменту фактичного затримання, а клопотання про обрання запобіжного заходу має бути розглянуте не пізніше 72 годин з моменту затримання.
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n100 Кримінальний кодекс України] містить цілий Розділ XV «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх» та Главу 38 «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх». Як пом’якшуюча обставина є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Частиною чотирнадцятою статті 31 КПК України]'' передбачено розгляд кримінального провадження стосовно неповнолітньої особи - обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"]'' на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. Тому ''статтею 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]'' передбачено спеціалізацію суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх та визначено критерії відбору таких суддів: наявність стажу роботи на посаді судді не менше десяти років з наявним досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Схожа норма міститься і в ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частині першій статті 499 КПК України]'' - здійснення досудового розслідування слідчим, дізнавачем, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

Крім того, судове провадження може здійснюватися в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться за межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема у разі проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого (частина перша статті 336 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2880 КПК України]).

У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження) (частина четверта статті 354 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2977 КПК України]).
== Див. також ==
* [[Ювенальна юстиція]]
* [[Порядок залучення захисника в кримінальному провадженні]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Шахрайство

2023-12-12T10:02:06Z

Olha.chorna: Оновлення змін до ККУ: кваліфікуючих ознак, санкції. Оновлено назву щодо доступу з безоплатної на правничу допомогу. Додано посилання на статті платформи, які актуальні для змісту цієї консультації

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного Cуду України від 06.11.2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
''Як діють шахраї під час війни?''
* Під виглядом евакуаційних перевезень громадян шахраї просять передплату на картку, однак взятих на себе зобов'язань не виконують і просто зникають.
Купуйте квитки на потяги чи автобуси лише на офіційних онлайн-ресурсах. У разі перевезень приватними авто незнайомими особами наполягайте на передплаті готівкою в момент відправлення, не перераховуйте їм кошти авансом.
* Публікують фейкові оголошення про готовність здати в оренду переселенцям квартири у безпечних регіонах і просять внести передплату на картку, а після отримання коштів відключають відповідний номер.
Намагайтеся перевірити таких "надавачів послуг" кількома способами. Якщо у місті, де ви плануєте виняйти житло, у вас є знайомі, попросіть особисто перевірити житло за адресою та за можливості познайомитися із орендодавцями. Крім того, спробуйте "забронювати" квартиру з обіцянкою переказати кошти найближчим часом, а потім зателефонувати з цим же проханням з різних номерів. Якщо вам навіть не згадають в розмові, що в них вже є "бронь", велика ймовірність, що це шахраї.
* Роблять фейкові оголошення зі збору грошей на лікування дітей, які нібито постраждали від військової агресії. Є випадки, коли шахраї знаходять фото потерпілих людей в Інтернеті і збирають гроші на допомогу "постраждалим".

* Створюють фішингові (шахрайські) сайти, які схожі на сайти справжніх благодійних фондів, де нібито можна переказати кошти на підтримку Збройних сил України.
Через фішингові сайти шахраї викрадають гроші, паролі, секретні карткові реквізити та персональні дані. Сайти візуально схожі на сайти справжніх благодійних фондів, але відрізняються адресою сайту.

Перевіряйте правильність назви сайтів, на які переходите та де вводите свої персональні дані. Адреси справжнього та шахрайського сайту можуть бути схожі за винятком одного чи кількох символів. Якщо ви отримали посилання на сайт благодійного фонду в месенджері, SMS чи на e-mail або побачили відповідне посилання в публікації в соціальних мережах не від офіційного джерела, не переходьте за посиланням. Краще введіть у пошуковій системі назву необхідного сайту і лише тоді переходьте на вебресурс.

''За інформацією Національного банку України:'' https://www.facebook.com/photo/?fbid=328098119360841&set=a.289108383259815
|}
== Загальні положення ==
'''Шахрайство''' - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (стаття 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263 Кримінального кодексу України]).
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об'єкт ===
Об'єктом кримінального правопорушення у шахрайстві є право власності як охоронювані законом відносини між людьми, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном.

'''Предмет:''' як майно, так і право на нього.
=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших кримінальних правопорушень проти власності. Водночас, якщо потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною.

Для кваліфікації не має значення як вчинено шахрайство - шляхом обману чи зловживання довірою, через те що в кримінально-правовій нормі про шахрайство вони закріплені як альтернативні способи вчинення кримінального правопорушення, але відсутність визначень даних понять у законі не дозволяє з абсолютною впевненістю визнати деякі злочини шахрайством.

'''Обман при шахрайстві''' - це повідомлення завідомо неправдивих даних або приховування, замовчування інформації про факти або обставини, повідомлення про які було обов'язковим, спрямовані на введення потерпілого в оману або на підтримку помилки особи з метою заволодіння чужим майном або правом на майно, і які призвели до такого стану потерпілого. Обман як спосіб шахрайства може бути вчинений і шляхом активної, і пасивної поведінки правопорушника. До такого висновку дійшов Верховний суд. Так, 14 липня 2021 р. колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 176/952/20, провадження №51- 2219 км 21 - прийнято рішення задовольнити частково касаційну скаргу прокурора, який оскаржував виправдувальний вирок щодо особи, яка отримувала страхові виплати за померлого батька. Обвинувачена яка визнала, що картку отримала після смерті батька, знімала кошти із зазначеної картки для себе, бо вважала, що в неї не було обов’язку повідомляти державні органи, які здійснювали нарахування та виплату її батькові щомісячних страхових виплат, про його смерть.

'''Зловживання довірою''' - це використання винним відносин довіри, які є основою правовідносин або існують в особистих стосунках, вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном. При цьому зловживання довірою є другорядним по відношенню до обману, але не втрачає свого самостійного значення як спосіб заволодіння майном при шахрайстві.

Однак слід пам’ятати, що з'явився такий вид товару, як інформація, і вартість його може бути дуже високою. У пам'яті комп'ютера чи на інших електронних носіях зберігається інформація, яка містить різноманітні відомості, у тому числі й такі, що становлять комерційну таємницю (характеристика нових видів продукції, оригінальних розробок у певних галузях господарства тощо). За умов конкуренції заволодіння такою інформацією шляхом шахрайства може завдати шкоди підприємству, порушити його нормальну діяльність, що свідчить про велику суспільну небезпеку такого роду посягань і потребує адекватної кримінально-правової боротьби з ними. У зв’язки із цим законодавець визначив наступний вид шахрайства – шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Для шахрайства необхідно встановити '''причинний зв’язок''' між діями винної особи і наслідками для потерпілого. Так, особливість причинного зв'язку при шахрайстві полягає в тому, що винний, повідомляючи неправдиві відомості, вводить в оману особу, через що остання передає йому майно. Тому при шахрайстві обман або зловживання довірою завжди передують заволодінню майном і знаходяться з останнім у причинному зв'язку. При відсутності такої послідовності виключається склад шахрайства, а самі дії, за наявності необхідних для того ознак, можуть утворювати інший склад кримінального правопорушення.
=== Суб'єктивна сторона ===
Шахрайство - умисне кримінальне правопорушення. Винний бажає настання результату - звернення певного майна на свою користь. Що стосується упущеної вигоди, то винна особа, як правило, не має прямого умислу, і це виключає можливість визнання даного наслідку елементом будь-якої форми розкрадання.

Шахраї, які вчинюють свої кримінальні правопорушення у сфері економіки, не сприймають себе порушниками, хоча і припускають, що порушують закон.

Шахрайство вчинюється з прямим умислом, отже винний усвідомлює, що на майно, яким він заволодіває, він ніяких прав не має. Він розуміє, що вчинює суспільне небезпечне протиправне діяння і передбачає розвиток причинного зв'язку й настання суспільне небезпечних наслідків.

Умисел при шахрайстві за часом виникнення й формування частіш за все буває заздалегідь обдуманим і набагато рідше - таким, що виник раптово.
=== Суб'єкт ===
Кримінальна відповідальність за вчинення шахрайства настає з 16 років.
== Психологічний портрет шахрая ==
Більшість шахраїв володіють певними психологічними прийомами, акторськими навичками та іншими прийомами, які їм допомагають приховати істинні наміри. Шахраї також здатні орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, мають непогану реакцію. Частина шахраїв володіють знаннями в області економічних наук, особливо у сфері фінансів, постачання та збуту, операцій з нерухомістю. Часто шахраї знають прізвища відповідальних працівників органів державної та місцевої влади і посилаються на них при вчиненні шахрайств.
== Кваліфіковані види шахрайства ==
* Повторно (визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із наступних кримінальних правопорушень – статті 185, 186, 187, 189-191, 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263 Кримінального кодексу України]);
* попередня змова групою осіб (спільно вчинили кримінальне правопорушення декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення);
*шахраство, що завдало значної шкоди потерпілому (визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
*вчинене в умовах [[Правовий режим воєнного стану|воєнного]] чи [[Надзвичайний стан та надзвичайна ситуація|надзвичайного]] стану, що завдало значної шкоди потерпілому (зміни до статті 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263 Кримінального кодексу України] внесено Законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3233-20#n14 №3233-IX від 13.07.2023]);
* вчинене у великих розмірах (250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
*вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки;
* вчинене в особливо великих розмірах (600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
* організованою групою (якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Розрахунок суми для кваліфікації шахрайства вчиненого в великих та особливих розмірах розраховуються згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8013 пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення»] Податкового кодексу України '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3917 підпунктом 169.1.1] Податкового кодексу України, а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1928-20#n29 прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому на 1 січня] звітного податкового року (у 2022 році - 1240,5 гривні).
== Відмінність шахрайства від суміжних кримінальних правопорушень ==
Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство. За певних обставин (наприклад, коли майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1291 статтею 193 Кримінального кодексу України.]

Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії особи кваліфікуються відповідно як крадіжка, грабіж або розбій.
== Санкція ==
1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) - карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене в умовах [[Правовий режим воєнного стану|воєнного]] чи [[Надзвичайний стан та надзвичайна ситуація|надзвичайного]] стану, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

4. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

5. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, або саме Ви стали жертвою шахраїв, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ центру правової допомоги].

== Див. також ==
* [[Крадіжка]]
* [[Грабіж]]
* [[Умисне знищення або пошкодження майна]]
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]]
* [[Правовий режим воєнного стану]]
* [[Надзвичайний стан та надзвичайна ситуація]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎‎]]

Функціонування Реєстру пацієнтів

2023-08-16T14:42:07Z

Olha.chorna: Доповнено інформацією щодо опублікування відомомтей НСЗУ; обмеження щдо опублікування у воєнний час (з посиланням на нпа)

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-VIII#top Закон України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних даних"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80 Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 386-р]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 411 "Деякі питання електронної системи охорони здоров’я"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0236-20#top Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28 лютого 2020 року № 587 "Деякі питання ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0661-12 Наказ Міністерства охорони здоров’я 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування"]
== Загальні положення ==
Принципово новим для України підходом до реформування медичної галузі є створення єдиної (інтегрованої) інформаційно-аналітичної системи обліку стану здоров’я громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, на основі електронної ідентифікації пацієнтів у закладах охорони здоров’я, збору даних профілактичних обстежень з метою подальшого використання в аналітичних, експертних і статистичних системах ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80 Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 386-р]).

'''Електронна система охорони здоров'я''' - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління інформацією про охорону здоров’я, у тому числі медичною інформацією, шляхом створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією, даними і документами в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРI) (частина перша стаття 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]).

Завданням електронної системи охорони здоров'я є забезпечення можливості використання пацієнтами електронних сервісів для реалізації їх прав, зокрема за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - програма медичних гарантій), автоматизація ведення обліку медичних послуг і управління медичною інформацією, запровадження електронного документообігу у сфері медичного обслуговування населення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-%D0%BF/ed20200514#top (пункт 7 Порядку функціонування електронної системи охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 411)] (далі - Порядок).

До складу електронної системи охорони здоров’я входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматизований обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРI) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-%D0%BF/ed20200514#top (пункт 3 Порядку]).

Документообіг в електронній системі охорони здоров’я здійснюється відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На електронні документи та інформацію, що вносяться до електронної системи охорони здоров’я, накладається [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|кваліфікований електронний підпис]] автора відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Закону України "Про електронні довірчі послуги"] з урахуванням вимог, передбачених порядками ведення відповідних реєстрів, що ведуться у центральній базі даних електронної системи охорони здоров’я [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-poryadku-funkcionuvannya-elektronnoyi-sistemi-ohoroni-t270522 (пункт 16 Порядку)].
{| class="wikitable"
|'''[https://ehealth.gov.ua/ Електронна система охорони здоров'я]'''
|}
В свою чергу у центральній базі даних, зокрема ведеться '''Реєстр пацієнтів''', що містить інформацію про фізичних осіб, які мають право на гарантії згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-VIII#n6 Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення"], а також Реєстр декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, Реєстр суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я (медичних закладів) тощо.

Крім того [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD#n247 Порядком опублікування відомостей з електронної системи охорони здоров’я] Національною службою здоров’я визначено відомості, які зобов’язана опублікувати Національна служба здоров’я України на офіційному веб-сайті:

1) договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та договір про реімбурсацію за програмою медичних гарантій разом з усіма додатками, які не містять персональних даних, - протягом п’яти робочих днів з дати їх укладення;

2) знеособлену інформацію про перелік та обсяг наданих пацієнтам медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій - щокварталу;

3) іншу знеособлену інформацію з електронної системи охорони здоров’я.

'''УВАГА:''' на період дії воєнного стану вимоги вищезазначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD#n247 Порядку], не застосовуються. [[Файл:Функціонування електронної сиситеми охорони здоров'я в схемі.png|міні]]
== Реєстр пацієнтів ==
До Реєстру пацієнтів включаються такі відомості про пацієнта:
# унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі наявності);
# реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
# прізвище, ім’я, по батькові;
# дата та місце народження;
# адреса фактичного місця проживання або перебування;
# серія та номер (у разі наявності) документа, що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб, які не досягли 14-річного віку), посвідка на постійне проживання в Україні, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідка на тимчасове проживання), орган, що видав документ, дата видачі, строк дії;
# номер телефону, адреса електронної пошти (далі - контактні дані) (у разі надання);
# інформація про законного представника особи (прізвище, ім’я, по батькові, документи, що посвідчують його особу та повноваження законного представника відповідно до законодавства) (у разі наявності);
# інші відомості, визначені Міністерством охорони здоров'я України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-%D0%BF/ed20200514#top (підпункт 1 пункту 20 Порядку]).
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' В Україні також функціонують '''Реєстр хворих на туберкульоз''' відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1864-12 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19 жовтня 2012 року № 818 "Про затвердження Порядку ведення реєстру хворих на туберкульоз"] та '''Реєстр хворих на цукровий діабет''' відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0914-09 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28 травня 2009 року № 365 "Про затвердження Порядку ведення реєстру хворих на цукровий діабет"].
|}
=== Реєстрація пацієнта в Реєстрі пацієнтів ===
Реєстрація пацієнтів ними самостійно (через законного представника) або шляхом звернення до суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-%D0%BF/ed20200514#top (пункт 33 Порядку]).

У разі самостійної реєстрації здійснюється електронна ідентифікація користувача відповідно до законодавства. Пацієнт має право використовувати для електронної ідентифікації Bank ID та інші засоби електронної ідентифікації відповідно до законодавства.

Під час реєстрації шляхом звернення до суб’єкта господарювання у сфері охорони здоров’я встановлення особи користувача здійснюється шляхом пред’явлення документа, що посвідчує особу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"].

Після реєстрації користувача автоматично формується запис у центральній базі даних і вхід до електронного кабінету користувачем здійснюється шляхом автентифікації відповідно до законодавства.

Використання веб-сайтів, веб-порталів або мобільних додатків для доступу до електронного кабінету пацієнта здійснюється під час надання згоди особою на обробку персональних даних у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Законом України "Про захист персональних даних"]. Водночас, заява пацієнта (його законного представника) про відкликання заяви про надання згоди на обробку персональних даних або про надання доступу третім особам до інформації, що міститься у центральній базі даних, повинна бути опрацьована протягом '''трьох робочих днів'''.
=== Права пацієнта ===
Пацієнт (його законний представник) має право:
# реєструвати себе (пацієнта, законним представником якого є така особа) у центральній базі даних, подавати заяви про внесення змін та доповнень до відповідних відомостей у Реєстрі пацієнтів;
# вносити та переглядати інформацію про себе (пацієнта, законним представником якого є така особа);
# подавати заяви про відкликання заяви про надання згоди на обробку персональних даних, що міститься у центральній базі даних;
# подавати декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, через електронну систему охорони здоров’я відповідно до встановленого Міністерством охорони здоров'я України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text порядку];
# надавати доступ медичним працівникам та іншим користувачам до інформації про себе (інформації про пацієнта, законним представником якого є така особа), що міститься у центральній базі даних [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-%D0%BF/ed20200514#top (пункт 41 Порядку]).
Користувачі зобов’язані забезпечити внесення актуальних та достовірних даних про себе до центральної бази даних.

Доступ до персональних даних можливий у разі наявності згоди суб’єкта персональних даних, крім випадків, передбачених законом.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84597575 Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2019 року у справі № 127/2999/19] (щодо видалення з електронної бази персональних даних пацієнта).
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Адвокатський запит

2023-07-13T12:22:10Z

Olha.chorna: Виділення тексту до попередніх уточнень

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2#n2 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran25#n25 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України «Про доступ до публічної інформації»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran2#n2 Закон України "Про запобігання корупції"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr041871-19#Text Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41]
== Загальні положення ==
'''Адвокатський запит''' — письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (частина перша статті 24 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] (далі - Закон).

Адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.
== Оформлення адвокатського запиту ==
''До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом'':
* копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,
* ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
'''Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.'''

У разі відсутності копій вказаних документів у додатках до адвокатського запиту останній не може вважатися оформленим неналежним чином. Неналежне оформлення адвокатського запиту є підставою для відмови у наданні інформації та/або документів на такий запит.

Також, статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text Закону] встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
# договір про надання правової допомоги;
# довіреність;
# ордер;
# доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text Закону] під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Таким чином, подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв’язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги. Вимоги до подання адвокатського запиту є однаковими для всіх адвокатів, незалежно від організаційних форм, в яких вони здійснюють адвокатську діяльність – індивідуально, або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання.

У адвокатів є можливість генерувати необмежену кількість ордерів через «Особистий кабінет адвоката» на офіційному вебсайті [https://unba.org.ua/order-advokata Національної асоціації адвoкатів України].

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr041871-19#Text Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41], визначено, що oрдер, встановленої форми, '''є обов’язковим для прийняття усiма органами''', установами, організаціями на підтвердження правомочності адвoката на вчинення дій, передбачених статтею 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text Закoну].

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об’єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

'''Уповноваженим ВРУ з прав людини''' здійснено роз'яснення щдо використання адвокатами адвокатського запиту під час здійснення професійної діяльності в особливий період:

"''В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до Конституції України, законів України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» жодних обмежень щодо отримання адвокатом інформації від державних органів та приватних організацій для надання клієнту правової допомоги не встановлено.''

''При цьому законодавством України передбачено право адвоката вимагати надання фактично будь-якої інформації та документів, крім інформації (документів) з обмеженим доступом.''

''Разом з тим, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 34 Конституції України, гарантоване статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.''

''Отже, в умовах воєнного стану доступ до інформації може бути обмеженим задля захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності. Тому адвокатам слід не просто послатися на необхідність отримання інформації для його роботи, як адвоката, але й підтвердити за допомогою копії ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, що така інформація потрібна йому для захисту конкретного клієнта у конкретній справі та належним чином обґрунтувати необхідність отримання такої інформації.''

''Таким чином, адвокатам для захисту прав та інтересів клієнта рекомендовано належним чином готувати та обґрунтовувати адвокатські запити, чітко формулювати запитання та дотримуватися вимог щодо оформлення запитів з метою отримання належної на них відповіді. При цьому, адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства."''

== Надання відповіді на адвокатський запит ==
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, '''''зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів''''' з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, '''''строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження''''', про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закону України «Про доступ до публічної інформації»].

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Випадки, коли отримувачі запитів мають право або зобов’язані відмовити у наданні інформації, оскільки вона належить до інформації з обмеженим доступом, передбачені окремими спеціальними законами, наприклад, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text «Про державну таємницю»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text «Про банки і банківську діяльність»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text «Про захист персональних даних»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальним процесуальним кодексом України] тощо. Особливо, з прийняттям останнього закону, адвокати доволі часто у відповідь на поданий запит отримують відмову у наданні необхідної інформації через її конфіденційність та обмежений режим доступу до неї.

'''''Інформація з обмеженим доступом''''' – це [[Конфіденційна інформація|конфіденційна]], таємна та службова інформація (частина перша статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закону України «Про інформацію»]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Цікаво!''' До ''конфіденційної інформації про фізичну особу'' слід відносити інформацію про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові й немайнові відносини цієї особи з іншими особами (зокрема, з членами сім’ї), а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються в побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, – за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12#Text рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі №1-9/2012]).
|}
Проте ненадання відповіді, надання неповної інформації, є підставою подальшої реалізації процесуальних прав як учасника справи – витребування доказів в порядку статті 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України], статті 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарського процесуального України] та статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу адміністративного судочинства України]. У більшості випадків, якщо клопотання про витребування доказів обґрунтовано належним чином, до клопотання додано копію адвокатського запиту із доказами подання (направлення) та підтверджено відсутність відповіді у 5-денний строк з дня отримання, то суди такі клопотання задовольняють.
== Переваги адвокатського запиту: ==
* короткий строк розгляду запиту і надання інформації та/або копій документів. Законом встановлено, що відповідь на запит має бути надано протягом 5-ти днів з моменту його отримання.
* наявність відповідальності за ненадання, несвоєчасне надання або неповне надання відповіді на запит. Законодавством України передбачена адміністративна відповідальність за ненадання, несвоєчасне надання або неповне надання відповіді на запит.
== Відповідальність за ненадання інформації на адвокатський запит ==
Відповідно до частини третьої статті 24 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону] відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Вимога про надсилання договору про надання правової допомоги є незаконною, адже адвокатська угода з клієнтом може містити відомості, що становлять адвокатську таємницю. Також, відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 статті 23 Закону] забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності, забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, інших осіб, надання відомостей, що є адвокатською таємницею.

В інших випадках порушення права на адвокатський запит адвокат може керуватися:
* статтею 397 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2#n2 Кримінального кодексу України], що встановлює відповідальність за вчинення перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці;
* статтею 2123 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran25#n25 Кодексу України про адміністративні правопорушення], що встановлює відповідальність у вигляді штрафу за порушення права на інформацію (тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/97048907 наприклад, рішення суду]);
* статтею 60 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran2#n2 Закону України "Про запобігання корупції"], якою встановлюються вимоги щодо прозорості та доступу до інформації.

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90519455 Постанова Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 299/3792/17] (Відсутність в адвокатському запиті конкретизації того, що запитуються саме копії документів, виходячи зі змісту та мети адвокатського запиту та передбаченого в законах порядку доступу до інформації, не дає підстав уважати, що в спірних правовідносинах адвокат мав намір одержати оригінали документів, зазначених в адвокатському запиті).

== Корисні посилання ==
* [https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/situaciyi-koli-ne-die-advokatskiy-zapit.html Ситуації, коли не діє адвокатський запит]
== Див. також ==
* [[Конфіденційна інформація]]
* [[Порядок оформлення запитів на інформацію]]
* [[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду]]
* [[Відкрита інформація]]
* [[Захист персональних даних]]
* [[Адвокатська етика]]
* [[Правові послуги]]
* [[Правова допомога]]
[[Категорія:Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Адвокатський запит

2023-07-13T12:20:52Z

Olha.chorna: Зазначено роз'яснення Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо використання адвокатського запиту у особливий період та посилання на рішення суду

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2#n2 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran25#n25 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України «Про доступ до публічної інформації»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran2#n2 Закон України "Про запобігання корупції"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr041871-19#Text Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41]
== Загальні положення ==
'''Адвокатський запит''' — письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (частина перша статті 24 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] (далі - Закон).

Адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.
== Оформлення адвокатського запиту ==
''До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом'':
* копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,
* ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
'''Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.'''

У разі відсутності копій вказаних документів у додатках до адвокатського запиту останній не може вважатися оформленим неналежним чином. Неналежне оформлення адвокатського запиту є підставою для відмови у наданні інформації та/або документів на такий запит.

Також, статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text Закону] встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
# договір про надання правової допомоги;
# довіреність;
# ордер;
# доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text Закону] під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Таким чином, подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв’язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги. Вимоги до подання адвокатського запиту є однаковими для всіх адвокатів, незалежно від організаційних форм, в яких вони здійснюють адвокатську діяльність – індивідуально, або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання.

У адвокатів є можливість генерувати необмежену кількість ордерів через «Особистий кабінет адвоката» на офіційному вебсайті [https://unba.org.ua/order-advokata Національної асоціації адвoкатів України].

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr041871-19#Text Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41], визначено, що oрдер, встановленої форми, '''є обов’язковим для прийняття усiма органами''', установами, організаціями на підтвердження правомочності адвoката на вчинення дій, передбачених статтею 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text Закoну].

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об’єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Уповноваженим ВРУ з прав людини здійснено роз'яснення щдо виклристання адвокатами адвокатського запиту під час здійснення професійної діяльності:

"''В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до Конституції України, законів України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» жодних обмежень щодо отримання адвокатом інформації від державних органів та приватних організацій для надання клієнту правової допомоги не встановлено.''

''При цьому законодавством України передбачено право адвоката вимагати надання фактично будь-якої інформації та документів, крім інформації (документів) з обмеженим доступом.''

''Разом з тим, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 34 Конституції України, гарантоване статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.''

''Отже, в умовах воєнного стану доступ до інформації може бути обмеженим задля захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності. Тому адвокатам слід не просто послатися на необхідність отримання інформації для його роботи, як адвоката, але й підтвердити за допомогою копії ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, що така інформація потрібна йому для захисту конкретного клієнта у конкретній справі та належним чином обґрунтувати необхідність отримання такої інформації.''

''Таким чином, адвокатам для захисту прав та інтересів клієнта рекомендовано належним чином готувати та обґрунтовувати адвокатські запити, чітко формулювати запитання та дотримуватися вимог щодо оформлення запитів з метою отримання належної на них відповіді. При цьому, адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства."''

== Надання відповіді на адвокатський запит ==
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, '''''зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів''''' з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, '''''строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження''''', про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закону України «Про доступ до публічної інформації»].

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Випадки, коли отримувачі запитів мають право або зобов’язані відмовити у наданні інформації, оскільки вона належить до інформації з обмеженим доступом, передбачені окремими спеціальними законами, наприклад, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text «Про державну таємницю»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text «Про банки і банківську діяльність»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text «Про захист персональних даних»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальним процесуальним кодексом України] тощо. Особливо, з прийняттям останнього закону, адвокати доволі часто у відповідь на поданий запит отримують відмову у наданні необхідної інформації через її конфіденційність та обмежений режим доступу до неї.

'''''Інформація з обмеженим доступом''''' – це [[Конфіденційна інформація|конфіденційна]], таємна та службова інформація (частина перша статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закону України «Про інформацію»]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Цікаво!''' До ''конфіденційної інформації про фізичну особу'' слід відносити інформацію про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові й немайнові відносини цієї особи з іншими особами (зокрема, з членами сім’ї), а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються в побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, – за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12#Text рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі №1-9/2012]).
|}
Проте ненадання відповіді, надання неповної інформації, є підставою подальшої реалізації процесуальних прав як учасника справи – витребування доказів в порядку статті 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України], статті 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарського процесуального України] та статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу адміністративного судочинства України]. У більшості випадків, якщо клопотання про витребування доказів обґрунтовано належним чином, до клопотання додано копію адвокатського запиту із доказами подання (направлення) та підтверджено відсутність відповіді у 5-денний строк з дня отримання, то суди такі клопотання задовольняють.
== Переваги адвокатського запиту: ==
* короткий строк розгляду запиту і надання інформації та/або копій документів. Законом встановлено, що відповідь на запит має бути надано протягом 5-ти днів з моменту його отримання.
* наявність відповідальності за ненадання, несвоєчасне надання або неповне надання відповіді на запит. Законодавством України передбачена адміністративна відповідальність за ненадання, несвоєчасне надання або неповне надання відповіді на запит.
== Відповідальність за ненадання інформації на адвокатський запит ==
Відповідно до частини третьої статті 24 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону] відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Вимога про надсилання договору про надання правової допомоги є незаконною, адже адвокатська угода з клієнтом може містити відомості, що становлять адвокатську таємницю. Також, відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 статті 23 Закону] забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності, забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, інших осіб, надання відомостей, що є адвокатською таємницею.

В інших випадках порушення права на адвокатський запит адвокат може керуватися:
* статтею 397 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2#n2 Кримінального кодексу України], що встановлює відповідальність за вчинення перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці;
* статтею 2123 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran25#n25 Кодексу України про адміністративні правопорушення], що встановлює відповідальність у вигляді штрафу за порушення права на інформацію (тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/97048907 наприклад, рішення суду]);
* статтею 60 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran2#n2 Закону України "Про запобігання корупції"], якою встановлюються вимоги щодо прозорості та доступу до інформації.

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90519455 Постанова Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 299/3792/17] (Відсутність в адвокатському запиті конкретизації того, що запитуються саме копії документів, виходячи зі змісту та мети адвокатського запиту та передбаченого в законах порядку доступу до інформації, не дає підстав уважати, що в спірних правовідносинах адвокат мав намір одержати оригінали документів, зазначених в адвокатському запиті).

== Корисні посилання ==
* [https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/situaciyi-koli-ne-die-advokatskiy-zapit.html Ситуації, коли не діє адвокатський запит]
== Див. також ==
* [[Конфіденційна інформація]]
* [[Порядок оформлення запитів на інформацію]]
* [[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду]]
* [[Відкрита інформація]]
* [[Захист персональних даних]]
* [[Адвокатська етика]]
* [[Правові послуги]]
* [[Правова допомога]]
[[Категорія:Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Контракт як особлива форма трудового договору

2023-06-16T13:50:16Z

Olha.chorna: Переглянуто, видалено з таблиці недіючу норму - посилання на ЗУ "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", який втратив чинність 09.07.2022

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_005#Text Конвенція Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 28.06.1982 №158]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/170-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0084-94 Наказ Міністерства праці України від 15 квітня 1994 року № 23 "Про затвердження Типової форми контракту з працівником"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v012p710-98#Text Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року №12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство")]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”]

== Поняття контракту ==
 '''Контракт''' - це особлива форма [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудового договору]]. Сфера його застосування визначається законами України. Тобто його можна укладати лише у передбачених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Порядок укладання контрактів з працівниками незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності підприємства, установи визначається [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/170-94-%D0%BF Положенням про порядок укладання контрактів під час прийняття (наймання) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170].

 '''Сторонами''' контракту є:
* працiвник;
* роботодавець (власник або уповноважений ним орган).

== Чим відрізняється контракт від звичайного трудового договору? ==
''Перше'', це обов'язкова письмова форма. Трудовий договір може укладатися як в письмовій, так і в усній формі.

''Друге'', контракт укладається лише у випадках, прямо передбачених законами України. Трудовий договір не має таких обмежень.

''Третє'', контракт може бути тільки тимчасовим, тобто це строковий договір. Трудовий же договір укладається на певний строк, безстроково, на час виконання певної роботи.

''Четверте'', можливість передбачати в контракті додаткові (не передбачені чинним законодавством) обов'язки та права, як працівника, так і власника (уповноваженого органу).
Трудові правовідносини виникають одразу з прийняттям працівника на роботу. В разі дострокового розірвання контракт має передбачати, зобов’язання власника або уповноваженого ним органу щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної працівникові;

== Зміст контракту ==
Контракт укладається у письмовій формі, у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту, набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, укладеною у письмовій формі. 
Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін. 
У контракті зазначається: 
* обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання;
* строк дії контракту;
* права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін;
* умови оплати й організації праці;
* підстави припинення та розірвання контракту;
* соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

== З ким можна укласти контракт ==
Трудовий договір у формі контракту можна укладати з такими категоріями працівників

{| class="wikitable"
|-
! № з/п !! Категорія працівників !! Підстава
|-
| 1 || Наукові та науково-педагогічні працівники || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19 Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність"]
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998-2016-%D0%BF#n135 Постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 998 "Деякі питання обрання та призначення керівника державної наукової установи"] (якою затверджено типову форму контракту)
|-
| 2 || Наймані працівники колективного сільськогосподарського підприємства || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-12 Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"]
|-
| 3 || Фахівці, які залучаються до роботи в робочих групах комітетів Верховної Ради України|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/116/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про комітети Верховної Ради України"]
|-
| 4 || Керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління місцевої державної адміністрації|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14 Закон України "Про місцеві державні адміністрації"]
|-
| 5 || Працівники, яких приймає інвестор || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Закон України "Про угоди про розподіл продукції"]
|-
| 6 ||
* Керівники державних та комунальних закладів культури
* Професійні творчі працівники (художній та артистичний персонал) державних та комунальних закладів культури
|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2778-17 Закон України "Про культуру"]
|-
| 7 || Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров’я ||
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1094-2017-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1094 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2019-%D0%BF#n10 Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 792 "Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я та типових форм контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я"] (якою затверджено типову форму контракту)
|-
| 8 ||
* Керівник підприємства
* Виконавчий директор виробничого кооперативу
* Працівники підприємства (трудовий колектив)
|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
|-
| 9 || Працівники біржі, які працюють за наймом || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 Закон України "Про товарну біржу"]
|-
| 10 || Особи, які працюють на територіях радіоактивного забруднення || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"]
|-
| 11 || Особи, залучені до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання"]
|-
| 12 || Працівники споживчих товариств, у передбачених законом випадках|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2265-12 Закон України "Про споживчу кооперацію"]
|-
| 13 || Державні службовці|| [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text Закон України "Про державну службу"]
|-
|14
|
* Керівники закладів освіти
* Керівники закладів вищої освіти, завідувачі кафедр
|[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України "Про освіту"]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text Закон України "Про вищу освіту"]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/726-2014-п#n136 Постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2014 року № 726 "Деякі питання реалізації статті 42 Закону України “Про вищу освіту”]
|}

'''<big>ВАЖЛИВО</big> ! Забороняється укладати трудовий договір у формі контракту у випадках, не передбачених законом.'''

== Особливості укладання контракту==
Контракт може укладатися як з ініціативи керівника підприємства, установи, так і особи, яка наймається на роботу.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 24 Кодексу законів про працю України] контракт укладається у письмовій формі його підписують роботодавець та працівник, якого наймають на роботу за контрактом.

За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.

Контракт може містити положення щодо основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат у формі:

# Винагороди за підсумками роботи за рік;
# Премій за спеціальними системами і положеннями;
# Компенсації та інші грошові матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які встановлюються понад передбачені зазначеними актами норми.

Сторонам надається право визначати порядок встановлення розміру заробітної плати. Для підвищення зацікавленості працівника рекомендується встановлювати '''не мінімальний розмір майбутньої заробітної плати''' з подальшим її підвищенням, а передбачати '''середній рівень''' з визначенням підстав для її збільшення або зменшення.

У будь-якому разі виплати, що встановлюються контрактом, не повинні бути меншими, ніж це передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, та залежать від виконання умов контракту.

Усі умови контракту обов'язково погоджують сторони. Його оформлюють у двох примірниках, що мають однакову юридичну чинність і зберігаються у кожної із сторін контракту.

Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

''' '''Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, обумовленої сторонами у контракті.

Контракт може бути змінений тільки за угодою сторін, складеною у письмовій формі.

'''''Контракт є підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.'''''

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 29 КЗпП] до початку роботи згідно з укладеним контрактом власник або уповноважений ним орган зобов’язаний виконати всі умови щодо інструктажу працівника і визначити йому робоче місце, а саме:

* роз’яснити працівникові його права та обов’язки, поінформувати під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхнього впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
* ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
* визначити працівникові робоче місце, забезпечити його потрібними для роботи засобами;
* проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

'''Працівник допускається до роботи, визначеної трудовим договором, після виконання зазначених вимог.'''

== Розірвання контракту ==
Підстави, умови та порядок розірвання контракту передбачені ст. ст. 21-25 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/170-94-%D0%BF Положення про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170].

#У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 36 Кодексу законів про працю України], з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом.
#У разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.
#Контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин. Звільнення працівника у цьому разі проводиться відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 39 Кодексу законів про працю України].
#За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.
#Спори між сторонами контракту розглядаються в установленому чинним законодавством порядку.
За правилами цивільного судочинства розглядаються спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за п. 5 ч. 1 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України]. Таким чином, спори про звільнення з посади директора за п. 8 ч. 1 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] (з підстав, передбачених контрактом) розглядаються за правилами цивільного судочинства.

== Оскарження контракту ==
Окаржити умови контракту можливо на підставі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частини першої статті 233 КЗпП].

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104330177 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 756/13167/16-ц] (Переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під пункт 2 частини першої статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України], не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк).

[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу‎]]

Необхідна оборона. Особливості кримінально-правового регулювання

2023-06-16T13:33:46Z

Olha.chorna: Внесено зміни щодо застосування вимог статті 40 ККУ

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"]

== Право на необхідну оборону ==

Кожна людина має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 27 Конституції України]), а [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text стаття 41] – гарантує непорушність права власності.

'''Необхідна оборона''' - дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 статті 36 Кримінального кодексу України]) (далі - КК України).

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно-небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина друга статті 36 КК України]).

=== Підстава та ознаки необхідної оборони ===

'''Підстава необхідної оборони''' складається з двох елементів: суспільно небезпечне посягання та необхідність в негайному його відверненні.

Суспільно небезпечним посяганням визнається не тільки кримінально протиправне посягання, а також й будь-яке інше суспільно-небезпечне посягання, що не є кримінальним правопорушенням (наприклад, посягання особи, що не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, неосудного чи особи, що діє невинувато, тощо).

Воно може полягати не лише у нападі, але й у діях, що не мають характеру нападу у (наприклад, замах на крадіжку). Умовою необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, яке означає, що воно повинно бути наявним, дійсним, реальним, а не в уяві особи, тобто таким, що фактично розпочалось і ще не закінчилось. Як правило, виявляється воно в активних умисних діях особи, що здійснює посягання: застосування насильства, намагання протиправно заволодіти майном, заподіяти шкоду, перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій тощо.

Як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02 абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"] (далі - постанова ВСУ) стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
[[Файл:Необхідна оборона у схемі.jpg|міні|Необхідна оборона у схемі]]
'''Ознаки необхідної оборони:'''

* мета - захист правоохоронюваних інтересів або прав особи, що захищається, іншої особи, суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання;
* спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди - шкода завдається лише тому, хто посягає. Якщо шкода заподіяна іншим особам, вона не підпадає під ознаки необхідної оборони. В цих випадках питання про відповідальність вирішується на загальних підставах або за правилами [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]];
* характер дій того, хто захищається - поведінка при необхідній обороні того, хто захищається, може бути тільки активною, тобто виражатися лише в діях, що можуть проявлятися як у фізичних зусиллях особи, що захищається (наприклад, завдання ударів кулаком), так і використання різноманітних знарядь, предметів, механізмів, пристроїв тощо, причому не тільки тих, що підібрані, виявлені або захоплені на місці захисту, а й тих, що були при особі, яка захищається, або навіть спеціально підготовлені нею для захисту (наприклад, використання ножа або вогнепальної зброї, заздалегідь узятих для захисту, тощо);
* своєчасність оборони - дії особи, що захищається, визнаються правомірними лише у разі, якщо вони були вчинені протягом усього часу здійснення посягання. Якщо посягання вже закінчено і це усвідомлюється потерпілим, стан необхідної оборони виключається, але виникає право на затримання правопорушника. Разом з тим, якщо захист здійснено безпосередньо хоча б і за закінченим посяганням, але для особи, яка обороняється момент закінчення посягання не був ясним, стан необхідної оборони не втрачається;
* cпіврозмірність оборони - заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна бути необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, а заподіяна тому, хто посягає, тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) має відповідати двом обставинам, взятим у єдності:

▷ небезпечності посягання: визначається цінністю блага, яке охороняється законом і на яке спрямоване посягання (життя, здоров’я, власність, тілесна недоторканність, громадський порядок і тощо), та реальною загрозою заподіяння шкоди цьому благу з боку того, хто посягає;

▷ обстановці захисту: визначається реальними можливостями і засобами того, хто захищається, для відвернення чи припинення посягання. Характер такої обстановки залежить від реального співвідношення сил, можливостей і засобів особи, яка захищається, і особи, яка посягає.

== Перевищення меж необхідної оборони ==
Перевищення меж необхідної оборони (ексцес оборони) свідчить про те, що особа, яка захищається, перебуваючи у стані необхідної оборони, порушила вимогу про співрозмірність оборони.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частиною третьою статті 36 КК України] перевищенням меж необхідної оборони визначається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n771 118] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n801 124 КК України]. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є кримінальним правопорушенням.

Особа, яка захищається, повинна усвідомлювати про явну невідповідність тяжкої шкоди, яку вона завдає, характеру і ступеню посягання та обстановці захисту. Вирішальним тут є суб’єктивне ставлення особи до заподіяної шкоди, тобто вона має місце при наявності прямого умислу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02 пункту 5 постанови ВСУ] для того, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, повинні враховуватись не лише відповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини, (наприклад, наявність зброї, інших предметів, загрозливі висловлювання, рухи, поведінка, тощо).

Питання про співвідношення суспільно небезпечного посягання і захисних дій вирішується у кожному конкретному випадку. Закон не вимагає, щоб знаряддя чи засоби, які використовуються для захисту були адекватними тим, які застосовує особа, що здійснює посягання, наприклад, вогнепальна зброя проти металевого прута, чи коли той, хто посягає, взагалі не використовує ніяких знарядь, предметів, але за своїм фізичними параметрами переважає особу, яка захищається, володіє прийомами боротьби тощо. За певних обставин неозброєна особа може становити значну небезпеку для життя чи здоров’я.

Встановлення, оцінка та кваліфікація цих обставин у правозастосовчій практиці є досить складними. Наприклад, застосування вогнепальної зброї проти особи, яка наносить удар кулаком. При поверхневому підході це може розцінюватись як явна неспіврозмірність засобів захисту і небезпечності посягання, тобто як перевищення меж необхідної оборони. Але нанесення удару кулаком може потягти наслідки рівнозначні пострілу із пістолета. Наприклад, особа володіє прийомами боксу, східних єдиноборств. Крім того у особи, яка захищається, не залишається часу на аналіз цих обставин, оскільки вона повинна діяти негайно, що є вимогою кримінального закону.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

== Умови, за яких особа не підлягає кримінальній відповідальності ==

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно-небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина четверта статті 36 КК України]).

Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено й межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.

Враховуючи особливості правовідносин, які склалися під час воєнного стану, варто нагадати про вимоги статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]. Вказана стаття надає особам право на застосування самозахисту в разі, коли існує безпосередня загроза життю, здоров'ю, майну або іншим правовим інтересам особи.

Конкретні ситуації, коли можна спиратись на статтю 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], можуть бути наступними:

1. Напад та фізична або психологічна наруга з боку іншої особи, яка загрожує життю, здоров'ю або безпеці особи.

2. Напад або вторгнення на майно, що належить особі, та загроза його знищення або пошкодження.

3. Ситуації екстремального насилля, такі як воєнні дії, терористичні акти, грабіж або інші форми насильства, де особа може застосувати самозахист, щоб захистити своє життя та здоров'я.

4. Ситуації небезпеки для третіх осіб, які можуть бути захищені від небезпеки з боку особи, що застосовує самозахист.

Важливо розуміти, що самозахист має бути обмеженим і пропорційним загрозі, з якою стикається особа.

Особа, яка застосовує самозахист, повинна діяти обережно та в межах закону. Також варто зазначити, що самозахист не повинен переростати у самосуд, тобто у судове рішення про вину або покарання особи, яка спричинила загрозу.

== Застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 Частина п'ята статті 36 КК України] дає право громадянину на застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту від нападу озброєної особи, групи осіб, при відверненні протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення і, незалежно від тяжкості заподіяної шкоди тому, хто посягає, звільняє його від кримінальної відповідальності.

Однак і за таких умов це право не надає громадянину або особі, яка виконує свої професійні обов’язки по захисту законних інтересів, впевненості у правильності застосування зброї чи інших предметів для самозахисту. За певних обставин особи, які їх застосували під час захисту (наприклад, при відсутності свідків), з потерпілих можуть перетворюватись у підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, бувають менш захищеними, змушені виправдовуватися щодо правомірності своїх дій.

== Корисні посилання ==

* [http://mego.info/матеріал/стаття-36-необхідна-оборона Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73758539 Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 342/538/14-к] (закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Цими винятками є – напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя).
[[Категорія:Кримінальне право]]

Фінансовий лізинг: визнання договору недійсним

2023-05-30T09:24:30Z

Olha.chorna: Доповнено витягом із Постанови ВСУ щдо тлумачення умов договору сторонами, значення цієї норми для сторін

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (далі - ЦК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Закон України "Про фінансовий лізинг"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0156500-21#Text Постанова Правління Національного банку від 29 грудня 2021 року № 156 “Про затвердження Положення про впорядкування діяльності з надання супровідних послуг на ринку фінансового лізингу”]
== Загальна інформація ==
'''Увага'''! ''13 червня 2021 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Закон України «Про фінансовий лізинг»] (далі - Закон), прийнятий Верховною Радою України 04.02.2021.''

Розділом ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Закону] визначено, що він застосовується до відносин, які виникли після дня набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Законом].

Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Законом], регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Законом].

'''Фінансовий лізинг''' - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#n6 Закону]).

29 грудня 2021 року Правління Національного банку України своєю постановою № 156 затвердило [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0156500-21#Text Положення про впорядкування діяльності з надання супровідних послуг на ринку фінансового лізингу (далі - Положення)], яким запроваджено нові правила для надавачів супровідних послуг на ринку фінансового лізингу.

'''Агент''' – надавач посередницьких послуг на ринку фінансового лізингу, який від імені, за дорученням та в інтересах лізингодавця здійснює укладення договору фінансового лізингу, надає консультаційні чи експертно-інформаційні послуги та/або проводить іншу роботу, пов’язану з підготовкою, укладенням, виконанням та/або супроводом договору фінансового лізингу;

'''Надавач допоміжних послуг''' – юридична особа/фізична особа-підприємець, яка залучається для надання допоміжних послуг лізингоодержувачу.

Договір, укладений між лізингодавцем і агентом, має обов’язково включати:

1) повний перелік завдань/повноважень, які лізингодавець передає агенту;

2) порядок розрахунку розміру та сплати лізингодавцем винагороди за послуги агента;

3) інформацію про територію, на яку поширюються завдання/повноваження агента. Якщо територію, на яку поширюються завдання/повноваження агента, у договорі не визначено, то вважається, що агент діє в межах території України;

4) порядок урегулювання спорів між лізингодавцем і агентом, які виникають під час здійснення агентом посередницької діяльності на ринку фінансового лізингу;

5) порядок здійснення лізингодавцем контролю за діяльністю агента;

6) порядок розрахунку розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних лізингодавцю внаслідок неправомірних дій агента під час здійснення ним діяльності на ринку фінансового лізингу;

7) порядок припинення дії укладеного з агентом договору, включаючи його дострокове розірвання;

8) строк його дії.

Лізингодавець, який має намір укласти договір з агентом, зобов’язаний передбачити у своїх внутрішніх правилах надання послуг з фінансового лізингу або окремому внутрішньому положенні щодо надання фінансових послуг за участю агента таке:

1) порядок, особливості надання лізингодавцем послуг фінансового лізингу за участю агента;

2) організацію роботи лізингодавця з агентом і припинення роботи з ним, включаючи порядок укладення та розірвання договору з агентом;

3) порядок організації та проведення навчання та підвищення кваліфікації агентів і їх працівників;

4) порядок здійснення лізингодавцем внутрішнього контролю за відповідністю агента вимогам, установленим у пунктах 10−14 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0156500-21#Text Положення], під час укладення договору з агентом та протягом строку його дії;

5) перелік завдань/повноважень, які лізингодавець має право доручити агенту;

6) вимоги до агента, що забезпечують технічну спроможність здійснення ним діяльності на ринку фінансового лізингу на належному рівні (наявність комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, комунікаційних засобів, захищеності електронних систем);

7) порядок здійснення лізингодавцем внутрішнього контролю за відповідністю договору фінансового лізингу, який укладений за участю агента, вимогам законодавства України та внутрішнім правилам надання послуг з фінансового лізингу або окремому внутрішньому положенню щодо надання фінансових послуг за участю агента;

8) порядок передання агентом лізингодавцю документів, інформації, необхідних для забезпечення виконання лізингодавцем вимог нормативно-правових актів Національного банку;

9) порядок здійснення лізингодавцем контролю за дотриманням агентом вимог законодавства України про фінансовий лізинг та реагування лізингодавцем на порушення в діяльності агента;

10) порядок врегулювання спорів із лізингоодержувачами за договорами, укладеними за участю агентів.

'''Вимоги до агента'''

Фізична особа-підприємець, яка здійснює посередницьку діяльність на ринку фінансового лізингу, а також керівник (особа, яка виконує його обов’язки) юридичної особи, що здійснює посередницьку діяльність на ринку фінансового лізингу, повинні відповідати таким вимогам:

1) належати до резидентів України відповідно до Податкового кодексу України;

2) знати законодавство України про фінансовий лізинг, про захист прав споживачів фінансових послуг та про захист персональних даних;

3) мати повну цивільну дієздатність;

4) мати бездоганну ділову репутацію відповідно до пункту 14 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0156500-21#Text Положення].

Агент надає лізингодавцю підтвердження його відповідності встановленим у пункті 10 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0156500-21#Text Положення] вимогам до укладення договору між агентом та лізингодавцем про надання посередницьких послуг.

Працівники агента, до посадових обов’язків яких належить укладання договорів фінансового лізингу, надання консультаційних чи експертно-інформаційних послуг та/або проведення іншої роботи, пов’язаної з підготовкою, укладанням, виконанням та/або супроводом договорів фінансового лізингу, повинні знати законодавство України про захист прав споживачів фінансових послуг, про фінансовий лізинг та про захист персональних даних для належного виконання своїх посадових обов’язків та попередження порушень агентом вимог законодавства України.

Особи, зазначені в пунктах 10, 11 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0156500-21#Text Положення], для отримання знань зобов’язані не рідше одного разу на рік проходити підготовку та постійно підвищувати рівень своєї кваліфікації шляхом проходження організованого лізингодавцем навчання (інструктажу) з питань законодавства України про фінансовий лізинг, про захист прав споживачів фінансових послуг та про захист персональних даних.

'''Форма договору фінансового лізингу'''

Договір фінансового лізингу має бути укладений ''в письмовій формі та не підлягає нотаріальному посвідченню'', крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Договір фінансового лізингу ''транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню'' на вимогу однієї із сторін такого договору.

Об’єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

Лізинг вважається '''фінансовим''', якщо до лізингоодержувача переходять усі ризики та винагороди (вигоди) щодо користування та володіння об'єктом фінансового лізингу та виконується хоча б одна з таких ознак (умов):
* об'єкт фінансового лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов'язаний на підставі договору фінансового лізингу, або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу, протягом строку дії договору фінансового лізингу придбати об'єкт фінансового лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною та на умовах, передбачених таким договором;

* сума лізингових платежів на момент укладення договору фінансового лізингу дорівнює первісній вартості об'єкта фінансового лізингу або перевищує її;

* балансова (залишкова) вартість об'єкта фінансового лізингу на момент закінчення строку дії договору фінансового лізингу, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості (ціни) такого об'єкта фінансового лізингу станом на початок строку дії договору фінансового лізингу.
'''ВАЖЛИВО!''' Не можуть бути об’єктами фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також об’єкти, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-20#n66 частиною другою статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"].

Об’єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством.

Обтяження рухомого майна лізингом реєструється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у випадках та порядку, встановлених законодавством.

Обтяження нерухомого майна лізингом підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3883 параграфом 6 глави 58 ЦК України] та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

'''Детальніше див.''' [[Договір фінансового лізингу]].
== Підстави визнання договору фінансового лізингу недійсним ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1242 Статтею 220 ЦК УКраїни] передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#n106 Частиною десятою статті 14 Закону] передбачено, що умови договору фінансового лізингу, що суперечать положенням цього Закону або обмежують права лізингоодержувача порівняно з правами, встановленими законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»] регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»]). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

''До несправедливих умов договору, зокрема віднесено:''
* виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
* встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
* надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;
* надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);
* надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

У випадку недосягнення згоди з лізингодавцем щодо зміни договору або визнання його недійсним, лізингоодержувач має право [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|звернутися до суду]] для захисту своїх прав.

Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 частина 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»]).
==Наслідки визнання договору лізингу недійсним==
У разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов’язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.

Суд, визнаючи договір лізингу недійсним або встановлюючи його нікчемність, за заявою лізингодавця накладає арешт на предмет такого договору.

Якщо лізингоодержувач користувався або продовжує користуватися предметом договору лізингу до та/або після дати визнання договору лізингу недійсним, лізингоодержувач зобов’язаний відшкодувати лізингодавцю суми лізингових платежів за весь відповідний період користування.
== Судова практика ==
Велика Палата Верховного Суду розглянула справу щодо особливостей відмови від договору лізингу внаслідок несплати лізингових платежів.

Позицію Верховного Суду висловлено в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98524308 постанові від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19], яка містить висновок, про те, що "''Лізингодавець не може вимагати і повернення об’єкта лізингу, і відшкодування вартості об’єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.''"

Відповідно до [https://verdictum.ligazakon.net/document/105179044?_ga=2.171374308.557846084.1685436586-2076984158.1664869955#_gl=1*19afgq4*_gcl_au*MTY3MTg5MzY0Ni4xNjgyNTc5ODAwПостанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (справа N 910/5719/21 від 06.07.2022) Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (справа N 910/5719/21 від 06.07.2022)] - ''тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов'язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов''. Сторонам варто пам’ятати цей висновок суду і з’ясовувати всі істотні умови та інші положення договору до початку виконання договору.
== Див. також ==
* [[Договір фінансового лізингу]]
* [[Фінансовий лізинг автотранспорту. Визнання договору фінансового лізингу автотранспорту недійсним]]
* [[Договір лізингу]]
* [[Визнання правочину недійсним та наслідки його недійсності]]
[[Категорія:Фінансове право‏‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Мобінг: поняття, різновиди, причини, відповідальність

2023-05-10T09:24:32Z

Olha.chorna: Доповнено щодо додаткових гарантій працівника, який довів факт мобінгу

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_300 Європейська соціальна хартія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b23#Text Директива Ради Європейських Співтовариств від 12 червня 1989 року № 89/391/ЄЕС про запровадження заходів, покликаних заохочувати до покращення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі]
* [http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=67418 Директива Ради Європейського Співтовариства від 27 листопада 2000 року № 2000/78/ЄC про загальну систему рівного поводження в сфері зайнятості й професійної діяльності]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-20#Text Закон України від 16 листопада 2022 року № <abbr>2759-IX "</abbr>Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-IX#Text Закон України від 01 грудня 2022 року № 2806-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо протидії порушенню прав у сфері праці»]
== Загальна інформація ==
Працівники, зокрема мають право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників (частина друга статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n6 Закону України "Про засади протидії та запобіганні дискримінації в Україні"] '''утиск''' - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

В свою чергу поняття '''''утиск''''' має більш широке юридичне застосування і розповсюджується на багато видів юридичних правовідносин, що ж стосується дискримінаційних дій під час виконання трудових обов'язків то в такому випадку застосовується визначення '''''мобінг'''''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Стаття 2-2 Кодексу законів про працю України] визначає поняття цькування наступним чином:

'''Мобінг (цькування)''' - систематичні тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

''Мобінг може бути:'' латентним і відкритим; індивідуальним і груповим, а також хронічним. Виживши одного колегу, мобер приймається за нову жертву, трапляються також булери-вампіри, яких цікавить переважно процес цькування, а зовсім не результат у вигляді звільнення колеги або підлеглого.
== Причини виникнення мобінгу та його ознаки ==
'''Причини винекнення мобінгу можна поділити на зовнішні та внутрішні: '''
* '''зовнішні'' причини «на рівні соціуму загалом і групи зокрема» –''''' це причини пов‘язані з життєвим циклом колективу, законами існування груп, культурою, мораллю, тобто вони не залежать від індивідуальності особистості. Виділяються наступні зовнішні причини мобінгу: - розподіл статусів в колективі, - примітивні реакції у спілкуванні, - успадкований стадний інстинкт, - вікові особливості розвитку, - низька загальна культура і мораль, - відсутність реально діючого правового механізму тощо.
* '''''внутрішні'' причини «на рівні особистості»''' – це причини, які зумовлені особливостями психіки, життєвого досвіду, світогляду, переконань окремого індивіда. Проте основну роль в появі мобінгу відіграють внутрішні причини в той час як зовнішні лише сприяють процесу.
== Форми мобінгу та способи його прояву ==
'''За загальним правилом мобінг може набувати таких форм:'''

– '''авторитарний мобінг''' – здійснюється з боку начальника, який застосовує деструктивний стиль керування;

– '''зміщений мобінг''' – агресія спрямовується на третю особу, оскільки прояв її по відношенню до справжнього джерела є занадто небезпечним, а рівень розчарування ситуацією перейшов допустимі межі і рамки боротьби з проблемою, може бути реакцією на авторитарне знущання;

– '''мобінг «посвяти»''' – маємо справу з ним в ситуації, коли в колективі з‘являються нові члени, які піддаються спробам «тестуванню» старшими стажем;

– '''дискримінаційний мобінг''' – його жертвою стають особи, які відрізняються від загального колективу з точки зору цінностей важливих для його членів або особи, які не схвалюють встановлених в колективі норм;

– '''десигналізаційний мобінг''' – різновид дискримінаційного, застосовуваний по відношенню до особи, яка виявила негативні факти про своїх колег, інформуючи про них всередині організації (тобто керівників) або її оточення, за що у формі знущань отримує «покарання» від співпрацівників;

– '''сексуальний мобінг''' – сексуальне домагання є особливою формою даного явища, а в випадку групи може бути різновидом дискримінаційного мобінгу, де проявлення зацікавленості протилежною статтю або тією самою, залежно від преференції, не зустрічається схваленням;

– '''відбірковий мобінг''' – його метою є позбавлення даної особи з групи, дії стають щораз жорстокішими, поки мета не буде досягнута. Слід звернути увагу, що три вище згадані форми: «посвяти», дискримінаційний і відбірковий пов‘язані з етапами переходу працівника через організацію: вхід-трансфер-вихід, а головною метою кожного з них є нав‘язування працівнику правил поведінки даної групи і примус виконання існуючих всередині норм.

'''В свою чергу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-20#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)]" та статті 2-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КзпП України] формами прояву мобінгу є:'''

'''''- Психологічний утиск;'''''

'''''- Економічний утиск.'''''

'''За способами прояву мобінг(цькування) встановлюється наступним чином:'''
# Створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);
# Безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);
# Нерівність можливостей для навчання та кар’єрного росту;
# Нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;
# Безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);
# Необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
# Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов’язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
== Права постраждалих від цькування та юридичні наслідки за вчинення мобінгу ==
В свою чергу працівникові, який став жертвою утисків під час виконання трудових обов'язків відповідно до положень статті 5-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КзпП України] гарантовано правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення за захистом своїх прав.

'''У разі вчинення мобінгу працівник має право:'''

''1. Звернутись з скаргою до Управління Державної служби з питань праці, яке реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.''

''2. Звернутись з позовною заявою до суду щодо визнання фактів цькування та їх усунення (без подальшого припинення працівником трудової діяльності на період розгляду провадження у справі).''

''3. Отримати відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок мобінгу у розмірі витрат, які понесла особа під час лікування.''

'''''Увага''! в''ідшкодування шкоди, заподіяної внаслідок заподіяння мобінгу можливе у разі підтвердження факту його вчинення на підставі судового рішення, що набрало законної сили.'''''

''4. Розірвати трудовий договір у визначений ним строк розірвати трудовий за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору та продовжує чинити мобінг.''

В яких би формах не проявлялись наслідки мобінгу, вони є тяжкими як для самого працівника, так і для колективу і підприємства в цілому як в психологічному аспекті так і в юридичному. Серед наслідків психологічного переслідування, що відображаються на людині, (зростання незадоволення, знервованості чи байдужості; часте порушення працівником встановлених правил, або занадто строге слідування їм; зниження працездатності; часті випадки стресових ситуацій та ослаблення імунітету на стрес, часом з травматичними нервовими кризами; фізіологічні патології) матеріальні збитки, які особа несе за лікування та відновлення особистого пошкодженого майна.

Підсумовуючи викладене узагальнимо, що для працівника, який став жертвою цькування на роботі, якщо факти мобінгу доведено в суді, додатковими гарантіями трудове законодавство визначило ''вихідну допомогу'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#TextСт. 44 Кодексу законів про працю України ст. 44 Кодексу законів про працю України]) в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; ''можливість відшкодування моральної шкоди'', якщо мобінг призвів до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від працівника додаткових зусиль для організації свого життя; ''відшкодування витрат на лікування'' в разі, якщо здоров’ю працівника завдано шкоди внаслідок мобінг, заподіяна шкода відшкодовується в розмірі понесених витрат на лікування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#TextСт. 173 Кодексу законів про працю України ст. 173 Кодексу законів про працю України]).

'''Психологічні наслідки, що відображаються на трудовому колективу в цілому''''':''

– зниження ефективності і продуктивності праці;

– не поважаються правила, які встановлені на підприємстві, та зростає критика щодо роботодавця та керівників;

– відбувається поступовий, але неухильний спад довіри між колегами та до керівництва, знижується почуття безпеки;

– збільшується кількість випадків відсутності працівників на роботі через хвороби та відпустки за свій рахунок;

– часті звільнення призводять до відтоку професіоналів, зростає загроза плину кадрів;

– спадає імунітет до стресу та погіршуються симптоми незадоволення;

– встановлюється чітка тенденція бачити великі проблеми там, де їх немає, тобто «робити з мухи слона»;

– колектив постійно шукає «жертву» – винуватця в ситуації, що склалась.
=== Адміністративна відповідальність за вчинення мобінгу ===
Відповідно до статті 173-5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] вчинення мобінгу (цькування) працівника -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб - від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до п’ятдесяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб - від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
== Корисні посилання ==
* [http://employers.org.ua/news/id2190 Конвенція МОП № 190 та Рекомендація МОП № 206 Короткий огляд]
* [http://www.nusta.edu.ua/wp-content/uploads/2016/11/%D0%9C%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B3.pdf Мобінг]
*[https://www.youtube.com/watch?v=CcnsAKUaTx0 Вебінар "Дискримінація в трудових відносинах: мобінг"]
== Див. також ==
* [[Протидія булінгу в дитячому середовищі]]
* [[Кібербулінг в освітньому середовищі]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]

Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу

2023-04-06T13:02:55Z

Olha.chorna: оновлено перелік осіб, яким надається статус учасника УБД

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 "Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" (із змінами)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-2003-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (із змінами)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0521-21#Text Наказ Міністерства у справах ветеранівУкраїни від 26 лютого 2021 року № 43 "Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
== Статус учасника бойових дій ==
'''Механізм''' отримання статусу учасника бойових дій '''визначений''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (із змінами) «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України»].

'''Статус''' учасника бойових дій '''надається''' особам, зазначеним у пункті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF#Text Порядку], в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях '''на строк не менше ніж 30 календарних днів''', у тому числі '''за сукупністю днів перебування в районах її проведення'''.

'''Особам''', які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією чи Об’єднаним оперативним штабом Збройних Сил України (об’єднаним командним пунктом об’єднаних сил), а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), '''статус''' учасника бойових дій '''надається''' ''незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.''

Райони, які охоплює АТО, та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при Службі безпеки України.
=== Кому надається ===
'''Статус учасника бойових дій надається:'''
* військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
* особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
*особам, які у період до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2268-19 Законом України] "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною поліцією, Національною гвардією, СБУ та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
*особам, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-20#Text Закону України] "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF#Text Порядку], в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією чи Об'єднаним оперативним штабом Збройних Сил України (об'єднаним командним пунктом об'єднаних сил), а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF#Text Порядку], які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали поранення, контузії, каліцтва.
=== Документи, які є підставою, для надання статусу учасника бойових дій ===
'''Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи''' про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України:
* '''для осіб, які брали участь в антитерористичній операції''', - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
* '''для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів''', - документи, зазначені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці другому пункту 2 підпункту 4 Порядку], витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;
* '''для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби)''', - документи, зазначені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці другому пункту 2 підпункту 4 Порядку], матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв;
* '''для осіб, зазначених в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці третьому пункту 2 Порядку]''', - документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені а[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF бзацами другим - четвертим пункту 2 Положення], або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці другому пункту 2 Порядку], які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни, у разі підтвердження суб’єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами;
* '''для осіб, які проходять службу (працюють) у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції''', - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення;
* '''для осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях''', - витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об’єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів;
* '''для осіб, які залучалися до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях на строк менше ніж 30 календарних днів''', - документи, зазначені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці сьомому пункту 2 підпункту 4 Порядку], витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;
* '''для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби)''', - документи, зазначені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці сьомому пункту 2 підпункту 4 Порядку], матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.
*'''для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України''', - не менш як один з таких документів - витяги (копії) бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.
До зазначених документів особи, зазначені в абзаці десятому цього пункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.
=== Механізм надання статусу учасника бойових дій ===
'''Для надання статусу''' учасника бойових дій '''командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) у місячний строк після завершення особами виконання завдань''' антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) '''зобов’язані подати''' на розгляд комісії довідки за встановленою формою та документи із зазначених вище, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

'''У разі''' коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, '''документи''' командирами (начальниками) '''подаються''' на розгляд комісії '''не раніше ніж через 30 календарних днів''' після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) чи призначення їх на відповідні посади.

'''Комісії''' вивчають документи, у '''разі потреби''' заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та '''в місячний строк''' із дня надходження документів '''приймають рішення''' щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

'''Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії''' '''документи''' із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

'''Міжвідомча комісія розглядає документи''', надіслані комісіями, особами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF#Text Порядку,] або командирами добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь в антитерористичній операції, та в разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про надання (відмову в наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії чи осіб, які звернулися до міжвідомчої комісії.

'''Зверніть увагу'''! У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, '''особи,''' зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF#Text Порядку], '''можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.'''

'''У разі відмови''' в наданні статусу учасника бойових дій '''питання''' про надання особі зазначеного статусу '''може повторно виноситися''' на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF пункті 5 Порядку].

Мін’юст, органи Міноборони, МВС, Національна поліція, Національна гвардія, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держприкордонслужби, Адміністрація Держспецтрансслужби, Офіс Генерального прокурора, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв’язку, ДСНС, ДФС інформують '''щомісяця до 10 числа''' Мінветеранів про видані посвідчення учасника бойових дій за формою, визначеною в додатку 1 до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (за наявності).</big>
== Позбавлення статусу бойових дій ==
'''''Комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі:'''''
* наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
* виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або подання недостовірних даних про особу;
* подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.
'''Рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій приймають ті комісії, які його надавали, або їх правонаступники.'''
=== Підстави для позбавлення статусу бойових дій ===
'''''Підставою для позбавлення комісією або міжвідомчою комісією статусу учасника бойових дій осіб, зазначених у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF пункті 2 Порядку], є:'''''
* '''копія обвинувального вироку суду''', який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що надійшов від органів прокуратури, органів або установ виконання покарань, а також від інших осіб, установ або органів у випадках, передбачених законом, на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення;
* '''документи''' '''державних органів, військових частин (органів, підрозділів) або підприємств, установ та організацій, матеріали службових перевірок та інші документи''', що встановлюють факт подання недостовірної інформації про участь особи в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або подання недостовірних даних про неї, надіслані ними на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення;
* '''заява особи''' про позбавлення її статусу учасника бойових дій із зазначенням причини, надіслана нею на розгляд комісії або міжвідомчої комісії.
=== Механізм позбавлення статусу бойових дій ===
'''Комісія або міжвідомча комісія''' <big>в місячний строк</big> із дня надходження документів '''приймає рішення''' про позбавлення статусу учасника бойових дій.

'''Рішення''' комісії або міжвідомчої комісії '''може бути оскаржене у судовому порядку'''.

Комісія або міжвідомча комісія надсилає особі, стосовно якої прийнято рішення про позбавлення її статусу учасника бойових дій, або видає їй письмове повідомлення із зазначенням причин такого рішення і роз'ясненням порядку його оскарження. Посвідчення учасника бойових дій вилучається або визнається недійсним.

'''Комісія або міжвідомча комісія інформують у місячний''' строк із дня прийняття відповідного рішення Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування пільговика на обліку про '''позбавлення''' статусу учасника бойових дій, за формою, визначеною в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1494-14 додатку до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117].

Мін’юст, органи Міноборони, МВС, Національна поліція, Національна гвардія, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держприкордонслужби, Адміністрація Держспецтрансслужби, Офіс Генерального прокурора, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв’язку, ДСНС, ДФС '''інформують у триденний строк''' з дня прийняття відповідного рішення Мінветеранів '''про вилучені посвідчення учасника бойових дій''' за формою, визначеною в додатку 2 до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 .
== Куди звертатися ==
Рішення про відмову у статусі учасника бойових дій або його позбавлення оскаржується у судовому порядку.
== Див.також ==
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті]]
* [[Соціальні гарантії учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни]]
* [[Пільги учасникам бойових дій щодо сплати податків та зборів]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Військова служба]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]

Стан сп'яніння як обставина, що обтяжує покарання

2023-03-20T11:20:30Z

Olha.chorna: Редагування статті щодо допустимості доказів стану сп'яніння за практикою ВСУ

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 жовтня 1985 року № 7 "Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання"]
== Загальна інформація ==
Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягає кримінальній відповідальності (стаття 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text Кримінального кодексу України (далі - КК України)].

Вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів належить до переліку [[Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі|обставин, що обтяжують покарання]] (пункт 13 частини першої статті 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text КК України]).
== Види сп'яніння та їх характеристика ==
При '''фізіологічному сп'янінні''' (алкогольному, наркотичному, токсичному) в особи послаблюється функціонування гальмових процесів нервової діяльності й самоконтролю. Звичайне фізіологічне сп'яніння настає поступово. Особа усвідомлює, що алкоголь, наркотик чи інша речовина одурманює його, порушує нормальний стан психіки, швидкість реакції, координацію рухів тощо. Продовжуючи вживати такі речовини та засоби, особа приводить себе у стан сильного сп'яніння, що, хоча і порушує психічні процеси, але не є хворобливим станом.

'''Патологічне сп'яніння''' може настати для особи раптово, навіть при вживанні невеликих доз алкоголю, наркотику тощо. Патологічне сп'яніння є хворобливим станом, що належить до короткочасних психічних розладів і якісно відрізняється від тяжкого ступеня звичайного побутового сп'яніння. За патологічного сп'яніння присутні психологічний і медичний критерії неосудності.

Патологічне сп'яніння виявляється в основному в '''формах''':
# епілептоїдна: в особи виникає спотворене сприйняття навколишнього середовища, сутінковий стан свідомості, що призводить до неправомірної поведінки;
# параноїчна: виникають галюцинації, маревні ідеї. У особи, яка перебуває у такому стані, виникає неадекватне сприйняття реальної дійсності, у неї виникає почуття страху, тривоги, що породжує прагнення рятуватися, захищатися, нападати на «ворогів» тощо.
Характерною ознакою патологічного сп'яніння у таких випадках може бути відсутність фізичних ознак сп'яніння. Поведінка особи відзначається точними рухами, впевненою ходою, чіткою мовою. Стан патологічного сп'яніння має короткочасний характер і звичайно закінчується глибоким сном з повною втратою спогадів про здійснене (амнезія).

♦ Залежно від речовини, вживанням якої викликається сп'яніння:
* алкогольне - психічний стан людини, який виникає внаслідок вживання алкогольних напоїв (алкогольної інтоксикації), що призводить до фізіологічних, психічних, вегетативних і неврологічних розладів;
* наркотичне - це психічний стан людини, викликаний вживанням наркотичних засобів;
* токсичне - це психічний стан людини, викликаний вживанням психотропних та інших одурманюючих речовин (окрім алкогольних напоїв і наркотичних засобів).
*
♦ Залежно від ступеня деформації психічної діяльності людини, яка перебуває у стані сп’яніння:
* легкий;
* середній;
* тяжкий.
♦ Залежно від обставин, за яких особа опинилася стані сп'яніння, а також психічного ставлення особи до факту приведення себе у такий стан:
* вимушене: особу привели до такого стану проти її волі;
* випадкове: особа привела себе у такий стан без мети вчинити в такому стані злочин. Таке сп’яніння матиме значення пом’якшуючої обставини лише в тих випадках, коли особа по молодості та недосвідченості або в силу інших обставин не знала і не могла знати про можливі наслідки сп’яніння;
* умисне: особа привела себе в такий стан без спеціальної мети вчинити в такому стані злочин, але за таких обставин, коли вона могла і повинна була усвідомлювати, що в такому стані вона може його вчинити;
* свідоме або намірене: особа привела себе у такий стан для того, щоб в такому стані вчинити злочин, або ж в подальшому послатися на такий стан як на обставину, що його виправдовуватиме.
== Стан сп'яніння під час призначення покарання ==
Залежно від характеру кримінального правопорушення суд може не визнати дану обставину як таку, що обтяжує відповідальність, лише у випадках, коли вчинення кримінального правопорушення особою в стані сп'яніння не вплинуло на ступінь суспільної небезпечності вчиненого або не пов'язано з наслідками, що настали, а також з врахуванням особливих умов, за яких винний опинився в такому стані (наприклад, при доведенні неповнолітнього дорослою особою до стану сп'яніння) (абзац другий пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-85#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 жовтня 1985 року № 7 "Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння"]).

Суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, '''не визнати''' стан сп'яніння таким, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку (частина друга статті 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text КК України]).

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106454404 Постанові від 20.09.2022 справа № 711/2189/21 (провадження № 51-1704км22)] Верховний Суд України висловив свою позицію щодо достовірності акту, який підтверджує або спростовує стан сп’яніння. ''«Вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння може бути підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, долученим. На достовірність і допустимість як доказу '''не впливає''' відсутність підпису на одному з трьох примірників висновку, складеного в закладі охорони здоров’я, що відповідно до законодавства мав бути виданий під підпис поліцейському, який доставив обвинуваченого на огляд, оскільки цей документ містить всю необхідну інформацію про освідування обвинуваченого на стан сп’яніння, підписаний лікарем, скріплений його особистою печаткою та штампом медичної установи. Недолучення до матеріалів кримінального провадження копії сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку технічного засобу, який використовувався в медичному закладі під час медичного огляду обвинуваченого з метою виявлення в нього стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, '''не тягне визнання акта''' медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів '''недопустимим доказом.»'''''
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74551477 Постанова Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 484/3291/16-к]
== Корисні посилання ==
* [http://nauka.nlu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/07/25_Burdin.pdf Сп'яніння: значення для кримінальної відповідальності]
== Див. також ==
* [[Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Кримінологічна характеристика кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності

2023-02-16T14:32:26Z

Olha.chorna: Внесено уточнення щодо неконституційності статті ККУ на основі Рішення КСУ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-98 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією»]
== Загальні відомості ==
Правова держава і громадянське суспільство повинні гарантувати особі максимальну свободу і вільний розвиток її особистості. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статтею 38 Конституції України] – громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Тобто за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України] кожен має право бути допущеним до управління державними справами, тільки потрібно відповідати певним критеріям. Одним з таких критеріїв є відповідність своєму службовому становищу, цінування такого становища, а також додержання законності, тобто виконання своїх обов’язків в рамках законів України. Усі порушення цих правил перелічені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Розділі XVII КК України «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг».]
== Кримінологічна характеристика кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності ==
Розділом XVII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України] передбачена кримінальна відповідальність за діяння, суспільна небезпечність яких полягає у заподіянні шкоди відносинам, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.

Діяння, відповідальність за які встановлена в зазначеному розділі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України], можуть бути віднесені до числа так званих загальних видів кримінальних правопорушень, вчинюваних у сфері службової діяльності, оскільки кожне з них посягає на суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного чи громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій незалежно від їх галузевої та відомчої належності, сфери діяльності, обсягу повноважень чи форми власності.

'''''Об'єктом службових кримінальних правопорушень'' є''' правомірна діяльність державних чи самоуправлінських органів (апарату), підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності у будь-яких галузях їх діяльності і їх авторитет.

'''''З об'єктивної сторони'' необхідно, щоб:'''
# мало місце порушення службовою особою обумовлених її службовим положенням обов’язків;
# в результаті таких дій службової особи була заподіяна шкода охоронюваним законом правам, свободам і інтересам окремих громадян або державним або громадським інтересам або інтересам юридичних осіб;
# мав місце причинний зв'язок між кримінально протиправним діянням службової особи та наслідками, що настали.
Це не відноситься до тих норм Розділу XVII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України], які передбачають відповідальність за кримінальних правопорушень з формальним складом. При цьому діяння, що утворює об’єктивну сторону будь-якого службового кримінального правопорушення, вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить тим цілям і завданням, заради досягнення яких функціонує апарат управління відповідних організацій і для рішення яких службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями. Обумовленість діяння службовим становищем суб'єкта та вчинення його всупереч інтересам служби є обов'язковою ознакою, що характеризує об’єктивну сторону, вчинюваного у сфері службової діяльності.

'''''Суб'єктом''''' цих кримінальних правопорушень (крім передбаченого статтею 369 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України]) може бути лише службова особа.

'''Із ''суб'єктивної сторони''''' службові кримінальні правопорушення, за виключенням службової недбалості, вчиняються лише умисно. Службова недбалість – це необережне кримінальне правопорушення.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених частинами першими статей 364, 365 та 367 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України], є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Істотна шкода може виявлятися у заподіянні:

а) матеріальних (майнових) збитків;

б) нематеріальної (фізичної, моральної тощо) шкоди;

в) матеріального збитку у сполученні з наслідками нематеріального характеру.

Згідно з пунктом 3 примітки до статті 364 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України] коли шкода полягає у заподіянні матеріальних збитків, то вона визнається істотною лише за умови, якщо сума таких збитків в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Питання про те, чи є шкода істотною, якщо вона полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру (фізичного, морального) характеру вирішується органами досудового слідства та судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи. При вирішенні цього питання необхідно враховувати ступінь негативного впливу протиправного діяння на нормальну діяльність органів влади та управління, роботу підприємств, установ та організацій, характер завданої ним нематеріальної шкоди, кількість потерпілих громадян, тяжкість заподіяної ним фізичної, моральної шкоди тощо.

Судова практика визнає істотною таку шкоду, яка полягає в обмеженні основних конституційних (виборчих, трудових, житлових) прав і свобод особи, у підриві престижу та авторитету органів державної влади та місцевого самоврядування, у порушенні громадської безпеки та громадського порядку, у створенні обстановки та умов, що утруднюють підприємствам, установам та організаціям виконання їх основних функцій.

Істотною практика визнає і шкоду, що настає у разі використання службовою особою свого службового становища для:
* сприяння чи потурання вчиненню кримінальних правопорушень іншими особами;
* вчинення поряд зі службовим, іншого кримінального правопорушення;
* приховування кримінального правопорушення, раніше вчиненого нею самою чи іншими особами.
Шкода також є істотною, якщо внаслідок порушення службовою особою своїх службових обов’язків кримінальне правопорушення вчиняється іншими особами.

Не є службовими особами працівники, які виконують суто професійні (лікар тощо), виробничі (водій, тощо) або технічні (друкарка, сторож тощо) функції. Проте, якщо особа здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг і вчиняє кримінальне правопорушення саме у цій сфері (наприклад, лікар отримує незаконну винагороду за видачу листа непрацездатності), відповідальність настає за відповідними статтями.

Також, усі службові кримінальні правопорушення можуть бути класифіковані на:
* службові кримінальні правопорушення корисливої спрямованості (неправомірна вигода);
* некорисливої спрямованості(зловживання владою, перевищення влади, службова недбалість, службове підроблення).
Серед них найбільшу суспільну небезпечність становлять кримінальні правопорушення пов’язані із неправомірною вигодою. Такі кримінальні правопорушення призводять до дезорганізації управлінської діяльності, підриву авторитету органів влади і управління. Особи, що вчиняють кримінальні правопорушення, пов’язані з порушенням службових обов’язків, належать, як правило, до працівників, що мають безпосередній доступ до майна (комірники, касири, старші продавці, завідувачі відділів, складів, магазинів), або до співробітників, що здійснюють контроль за діяльністю останніх (бухгалтери, ревізори, інвентаризатори). Переважна більшість службових осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності – представники середньої і найнижчої управлінської ланки.
== Причини службових кримінальних правопорушень ==
Кримінологічний аналіз причин службових кримінальних правопорушень можливий передусім з урахуванням базисних економічних процесів і становища службових осіб у системі існуючих суспільно-економічних відносин. Криміногенні фактори, які визначають причини і умови службових кримінальних правопорушень, досить численні, різноманітні і визначені наперед істотними змінами у соціально-економічному житті суспільства.

За сутнісною характеристикою їх можна розподілити на п’ять основних груп:
* політичні;
* економічні;
* організаційно-управлінські;
* соціально-психологічні;
* правові фактори.
Причини та умови службових кримінальних правопорушень відображають як загальний стан суспільства, об’єктивно існуючі в ньому суперечності, так і суб’єктивні фактори, у тому числі недостатність політичної волі керівних найвищих органів державної влади вести рішучу боротьбу з цим негативним соціальним явищем.
== Запобігання службовим кримінальним правопорушенням ==
Запобігання службовим кримінальним правопорушенням становить узгоджену систему заходів політичного, економічного, соціального, організаційно-правового характеру, спрямованих на випередження появи передумов цих кримінальних правопорушень, їх послаблення, нейтралізацію та усунення.

Запобіжні заходи політичного характеру зводяться до програмованості та предметності у впровадженні демократичних засад у різних сферах суспільної організації, зокрема у системі управління суспільством.

Заходи запобігання службовим кримінальним правопорушенням соціального характеру передбачають доведення рівня оплати праці державних службовців до рівня задоволення соціально значущих потреб відповідно до їх соціального статусу.

Запобігання службовим кримінальним правопорушенням заходами правового характеру означає запровадження кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів, здійснення повної систематизації антикорупційного законодавства. У сфері державного управління з метою запобігання кримінальним правопорушенням необхідно в обов’язковому порядку дотримуватися правил підбору та розстановки кадрів, які базуються на конкурсній основі; запровадити практику обов’язкової ротації керівних працівників та інших працівників правоохоронних органів.

Попри всю важливість заходів запобігання через об’єктивні та суб’єктивні обставини вони не завжди досягають своєї мети. Виявлення службових кримінальних правопорушень через специфіку їх прояву становить надзвичайну складність. Це зумовлює високий рівень їх латентності, перебування поза сферою юридичної відповідальності значної кількості осіб, діяльність яких є суспільно небезпечною.

З метою вдосконалення діяльності спеціальних органів, які виявляють і запобігають службовим кримінальним правопорушенням, необхідно переорієнтувати їх із виявлення незначних фактів корупції на виявлення найбільш небезпечних кримінальних правопорушень та проявів у найбільш важливих сферах життя держави, а також там, де ця кримінальна протиправність набула найбільшого поширення; чітко визначити порядок повної та своєчасної реєстрації повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші правопорушення і встановити юридичну відповідальність за його порушення працівниками правоохоронних органів. Ефективна боротьба зі службовими кримінальним правопорушенням не може бути здійснена в результаті разових і короткочасних акцій будь-якого ступеня активності та суворості на певному рівні, а потребує довгострокових соціально-економічних, політичних і правових перетворень.

Згідно аналізу кримінального законодавства, можна визначити, що '''кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності''' – це суспільно небезпечне діяння, вчинене навмисно чи з необережності службовою особою всупереч інтересам служби, що грубо порушує нормальну діяльність органів влади, а також органів управління підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, або спричинило тяжкі наслідки.

До цих кримінальних правопорушень відносяться:
# Зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (стаття 3641 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Здійснення народним депутатом України на пленарному засіданні Верховної Ради України голосування замість іншого народного депутата України (стаття 3642 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (стаття 365 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# [[Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги]] (стаття 3652 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Бездіяльність працівника правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, лотерей (стаття 3653 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Службове підроблення (стаття 366 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Декларування недостовірної інформації (стаття 3662 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (стаття 3663 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Службова недбалість (стаття 367 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Незаконне збагачення (стаття 3682 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]) ''(варто взяти до уваги, що вказану статтю визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-19#n68 1-р/2019 від 26.02.2019]'');
# Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (стаття 3683 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Підкуп особи, яка надає публічні послуги (стаття 3684 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Незаконне збагачення (стаття 3685 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (стаття 369 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Зловживання впливом (стаття 3692 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань (стаття 3693 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Провокація підкупу (стаття 370 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]).
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Порядок державної реєстрації громадської організації, яка діє на підставі модельного статуту

2023-01-03T12:58:13Z

Olha.chorna: Внесено зиміни до переліку уповноважених на реєстраційні дії установ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0200-16 Наказ Міністерства юстиції України від 09.02.2016 року № 359/5 «Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Наказ Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року № 3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/209-2022-п#Text постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 "Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану"] державна реєстрація проводиться виключно державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців (далі - державні реєстратори), посадовими особами Міністерства юстиції, його територіальних органів (далі - посадові особи), включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку державних реєстраторів та посадових осіб, якими в умовах воєнного стану проводиться державна реєстрація (далі — перелік). Перелік може передбачати обмеження (умови) проведення (прийняття) включеними до нього державними реєстраторами, посадовими особами реєстраційних дій (рішень про державну реєстрацію прав).

[https://ips.ligazakon.net/document/RE37722?an=70&hide=true Наказом Міністерства юстиції України від 01.04.2022 № 1307/5 затверджено Перелік адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану.]

Посадові особи мають право приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, якщо відповідні обмеження (умови) не передбачено переліком.

Державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань може проводитися на підставі надісланих заявником державному реєстратору, посадовій особі електронною поштою або за допомогою інших засобів зв’язку документів в електронній формі, що створені з дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг та законодавства про електронні документи та електронний документообіг, або електронних копій документів в паперовій формі. Електронні копії документів в паперовій формі приймаються за умови підписання таких копій з використанням [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|кваліфікованого електронного підпису]] заявника. Державний реєстратор, посадова особа проводить перевірку такого підпису через офіційний веб-сайт центрального засвідчувального органу та завантажує результати такої перевірки до реєстру, крім випадків відсутності доступу до зазначеного веб-сайту.

Державна реєстрація проводиться '''невідкладно''' після отримання у повному обсязі належних документів для державної реєстрації. Документи для державної реєстрації, які подані не у повному обсязі або не відповідають законодавству, не розглядаються та повертаються заявникові без оформлення відповідного рішення з одночасним усним повідомленням заявнику про повний перелік документів, що повинні бути подані, та/або вимоги законодавства, що повинні бути дотримані. Якщо документи для державної реєстрації надіслано електронною поштою або за допомогою інших засобів зв’язку, таке повідомлення заявнику здійснюється електронною поштою або за допомогою інших засобів зв’язку.

Державна реєстрація проводиться '''незалежно від місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців чи громадських формувань,''' якщо відповідні обмеження (умови) не передбачено переліком.

Сплата адміністративного збору може підтверджуватися електронною копією (у тому числі скрін-копією) відповідного платіжного документа.

Адміністративний збір не справляється за державну реєстрацію благодійних організацій, громадських об’єднань, предметом діяльності яких є надання допомоги Збройним Силам, іншим військовим формуванням, правоохоронним (спеціальним) органам, органам цивільного захисту, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим особам, які забезпечують національну безпеку і оборону, відсіч і стримування збройної агресії іноземної держави, а також особам, які постраждали чи можуть постраждати від такої збройної агресії, у тому числі за державну реєстрацію змін до відомостей про благодійні організації, громадські об’єднання, що передбачають включення до предмету їх діяльності надання такої допомоги.

Вимоги законодавства щодо необхідності нотаріального засвідчення справжності підпису на документі для державної реєстрації не застосовуються у разі, коли такий підпис виконано у присутності державного реєстратора, посадової особи із встановленням особи підписанта на підставі документа, що посвідчує особу, передбаченого З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text аконом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”], якщо відповідні обмеження (умови) не передбачено переліком.
|}
== Поняття громадського об’єднання ==
Громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

Громадським об’єднанням є певна спільнота, учасники якої спільними зусиллями реалізовують спільні інтереси. Громадяни та юридичні можуть об’єднуватися з різною метою.
== Принципи громадського об’єднання: ==
Відповідно до ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] можна визначити кілька основних принципів діяльності громадських об’єднань: 
'''Добровільність''' передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому. 
'''Самоврядність''' – право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом. 
'''Вільний вибір території діяльності''' – це право громадських об'єднань самостійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом. 
'''Рівність перед законом''' – громадські об'єднання є рівними у своїх правах та обов'язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об'єднання. 
'''Відсутність майнового інтересу''' – означає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи). 
'''Прозорість, відкритість''' передбачає право всіх членів (учасників) громадського об'єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об'єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов'язок громадського об'єднання забезпечувати такий доступ. 
'''Публічність''' означає, що громадські об'єднання інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність.
== Форми громадських об’єднань ==
На сьогодні законодавством визначено дві основні організаційно-правові форми громадського об’єднання: '''громадська організація та громадська спілка.''' При цьому, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 ч. 5 ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання»] визначено, що останні можуть створюватися як зі статусом юридичної особи, так і без такого. 
Громадська організація характеризується тим, що її засновниками та учасниками є виключно фізичні особи. 
'''Громадська спілка''' – засновниками є юридичні особи приватного права(ті, що створені фізичними особами чи юридичними особами приватного права, а не органами державної чи комунальної власності), а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Мета та завдання громадської організації та громадської спілки можуть бути однаковими. Основною відмінністю між цими формами є склад їхніх засновників. Утворити громадську організацію можуть лише фізичні особи, а громадську спілку – тільки юридичні особи приватного права.
Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Проте не всі юридичні особи можуть утворити громадську спілку. Засновниками громадської спілки можуть бути тільки юридичні особи приватного права.
Громадське об’єднання може здійснювати діяльність, маючи статус юридичної особи або не маючи такого статусу. Відмінність між ними полягає в обсязі прав і обов’язків.
Відповідно до Цивільного кодексу України, юридична особа – це організація, що має відокремлене майно, може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права та обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Таким чином, громадське об’єднання зі статусом юридичної особи набуває всіх ознак, характерних для будь-якої юридичної особи. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи на відміну від громадського об’єднання без такого статусу може:
* створювати відокремлені підрозділи;
* здійснювати підприємницьку діяльність;
* бути учасником цивільно-правових відносин;
* брати участь у здійсненні державної регуляторної політики тощо.
Разом з тим, на громадське об’єднання зі статусом юридичної особи покладено обов’язок ведення фінансової документації та звітування до відповідних контролюючих органів державної влади. 
Громадські оргазації зобов'зані: зберігати правоустановчі документи, документи, в яких міститься інформація про діяльність, яка провадилася відповідно до мети (цілей) та завдань; зберігати і регулярно оновлювати інформацію, достатню для ідентифікації згідно з вимогами закону кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), засновників, керівників, членів керівних органів та довірених осіб громадського об’єднання, а також надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом. Ця інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом;
== Найменування громадського об’єднання ==
Найменування громадського об’єднання зазначається у його статутних документах та є ключовою відмінністю від інших організацій. 
Найменування громадського об’єднання визначається рішенням установчих зборів під час його утворення і має бути викладене українською мовою. Громадське об’єднання може викласти свою власну назву іноземною мовою або мовою національних меншин. 
Окрім повного найменування, громадське об’єднання може передбачити одне чи кілька скорочених найменувань, зазначивши їх у статуті. 
Громадські об’єднання є вільними при виборі власного найменування, однак зобов’язані керуватися нормативними актами та зважати на визначені законом обмеження (зокрема, перевірити Єдиний державний юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відсутність тотожного найменування). 
Детальні вимоги щодо найменування громадських об’єднань встановлює передусім [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання»]. Закон визначає, що найменування громадського об’єднання складається з 2-х частин: загальної і власної назв. 
У загальній назві вказується організаційно-правова форма («громадська спілка» чи «громадська організація»). У власній назві – безпосередня назва.
Власна назва не може містити: найменування органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, складових найменувань цих органів (міністерство, агентство, служба, інспекція, комітет, адміністрація, прокуратура, суд); власну назву громадського об'єднання, діяльність якого заборонена в судовому порядку (протягом трьох років після набрання відповідним рішенням суду законної сили); інші позначення, використання яких обмежено законом. Також власна назва громадського об'єднання не може містити слова «державний», «комунальний» та похідні від них. Власна назва навчального закладу, установи чи організації у власній назві громадського об'єднання може використовуватися лише за згоди відповідного навчального закладу, установи чи організації. Також Законом забороняється використання у власній назві громадського об'єднання історичних державних найменувань, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Зміна найменування громадського об’єднання здійснюється на засіданні вищого органу управління такого об’єднання з додержанням вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону «Про громадські об’єднання]» та Статуту об’єднання ''(за наявності)''.
== Основні етапи державної реєстрації громадської організації ==
Процес державної реєстрації громадських об’єднань визначається положеннями [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]. 
'''5 основних кроків до досягнення успішного результату державної реєстрації такого громадського об’єднання:''' 
1. Підготувати статут організації, враховуючи положення ст. 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] та ст. 133.4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]. 
2. Провести установчі збори засновників. 
Згідно законодавства – засновниками громадської організації зі статусом юридичної особи повинно бути не менше 2 осіб, які відповідають наступним вимогам:
* громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах
* особи, які досягли 18 років (для молодіжної та дитячої громадської організації – 14 років).
Не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.
Під час зборів потрібно оформляти протокол, вимоги якого передбачені ч. 2 ст. 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»], серед яких особливу увагу слід звернути на визначення найменування.
Протокол установчих зборів підписується головуючим (не обов’язково обраним головою організації) та секретарем зборів. Документи державному реєстратору треба подати протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів. 
3. Підготувати пакет документів. 
Перелік документів, які потрібно подати для проведення державної реєстрації громадської організації зі статусом юридичної особи визначено ст. 17 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]:
* заява про державну реєстрацію створення юридичної особи;
* відомості про керівні органи громадської організації;
* статут організації (прошитий, пронумерований та підписаний засновниками (учасниками) або уповноваженими ними особами);
* протокол установчих зборів разом з реєстром учасників;
* заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства – за бажанням заявника.
4. Документи на державну реєстрацію громадських організацій зі статусом юридичної особи можна подати до:
* відповідних управлінь юстиції за місцем знаходження організації;
* місцевих центрів надання адміністративних послуг.
Здійснити подачу документів можна:
* особисто або через уповноваженого представника (подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження);
* поштою (справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена);
* он-лайн. 
'''Державна реєстрація громадської організації зі статусом юридичної особи є безкоштовною та повинна тривати не більше 3 робочих днів з дати подання документів для державної реєстрації'''. 
5. Отримати відповідь 
Через портал електронних сервісів за кодом-доступу, зазначеному в описі документів. Тут можна отримати виписку та установчі документи громадської організації.
При розгляді документів, поданих на реєстрацію, може бути прийняте одне з таких рішень:
* про державну реєстрацію;
* про зупинення розгляду документів;
* про відмову в державній реєстрації.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Шахрайство

2022-12-15T10:52:42Z

Olha.chorna: Правова позиція ВСУ щодо об'єктивної сторини (обман)

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного Cуду України від 06.11.2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
''Як діють шахраї під час війни?''
* Під виглядом евакуаційних перевезень громадян шахраї просять передплату на картку, однак взятих на себе зобов'язань не виконують і просто зникають.
Купуйте квитки на потяги чи автобуси лише на офіційних онлайн-ресурсах. У разі перевезень приватними авто незнайомими особами наполягайте на передплаті готівкою в момент відправлення, не перераховуйте їм кошти авансом.
* Публікують фейкові оголошення про готовність здати в оренду переселенцям квартири у безпечних регіонах і просять внести передплату на картку, а після отримання коштів відключають відповідний номер.
Намагайтеся перевірити таких "надавачів послуг" кількома способами. Якщо у місті, де ви плануєте виняйти житло, у вас є знайомі, попросіть особисто перевірити житло за адресою та за можливості познайомитися із орендодавцями. Крім того, спробуйте "забронювати" квартиру з обіцянкою переказати кошти найближчим часом, а потім зателефонувати з цим же проханням з різних номерів. Якщо вам навіть не згадають в розмові, що в них вже є "бронь", велика ймовірність, що це шахраї.
* Роблять фейкові оголошення зі збору грошей на лікування дітей, які нібито постраждали від військової агресії. Є випадки, коли шахраї знаходять фото потерпілих людей в Інтернеті і збирають гроші на допомогу "постраждалим".

* Створюють фішингові (шахрайські) сайти, які схожі на сайти справжніх благодійних фондів, де нібито можна переказати кошти на підтримку Збройних сил України.
Через фішингові сайти шахраї викрадають гроші, паролі, секретні карткові реквізити та персональні дані. Сайти візуально схожі на сайти справжніх благодійних фондів, але відрізняються адресою сайту.

Перевіряйте правильність назви сайтів, на які переходите та де вводите свої персональні дані. Адреси справжнього та шахрайського сайту можуть бути схожі за винятком одного чи кількох символів. Якщо ви отримали посилання на сайт благодійного фонду в месенджері, SMS чи на e-mail або побачили відповідне посилання в публікації в соціальних мережах не від офіційного джерела, не переходьте за посиланням. Краще введіть у пошуковій системі назву необхідного сайту і лише тоді переходьте на вебресурс.

''За інформацією Національного банку України:'' https://www.facebook.com/photo/?fbid=328098119360841&set=a.289108383259815
|}
== Загальні положення ==
'''Шахрайство''' - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (стаття 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263 Кримінального кодексу України]).
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об'єкт ===
Об'єктом кримінального правопорушення у шахрайстві є право власності як охоронювані законом відносини між людьми, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном.

'''Предмет:''' як майно, так і право на нього.
=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших кримінальних правопорушень проти власності. Водночас, якщо потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною.

Для кваліфікації не має значення як вчинено шахрайство - шляхом обману чи зловживання довірою, через те що в кримінально-правовій нормі про шахрайство вони закріплені як альтернативні способи вчинення кримінального правопорушення, але відсутність визначень даних понять у законі не дозволяє з абсолютною впевненістю визнати деякі злочини шахрайством.

'''Обман при шахрайстві''' - це повідомлення завідомо неправдивих даних або приховування, замовчування інформації про факти або обставини, повідомлення про які було обов'язковим, спрямовані на введення потерпілого в оману або на підтримку помилки особи з метою заволодіння чужим майном або правом на майно, і які призвели до такого стану потерпілого. Обман як спосіб шахрайства може бути вчинений і шляхом активної, і пасивної поведінки правопорушника. До такого висновку дійшов Верховний суд. Так, 14 липня 2021 р. колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 176/952/20, провадження №51- 2219 км 21 - прийнято рішення задовольнити частково касаційну скаргу прокурора, який оскаржував виправдувальний вирок щодо особи, яка отримувала страхові виплати за померлого батька. Обвинувачена яка визнала, що картку отримала після смерті батька, знімала кошти із зазначеної картки для себе, бо вважала, що в неї не було обов’язку повідомляти державні органи, які здійснювали нарахування та виплату її батькові щомісячних страхових виплат, про його смерть.

'''Зловживання довірою''' - це використання винним відносин довіри, які є основою правовідносин або існують в особистих стосунках, вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном. При цьому зловживання довірою є другорядним по відношенню до обману, але не втрачає свого самостійного значення як спосіб заволодіння майном при шахрайстві.

Однак слід пам’ятати, що з'явився такий вид товару, як інформація, і вартість його може бути дуже високою. У пам'яті комп'ютера чи на інших електронних носіях зберігається інформація, яка містить різноманітні відомості, у тому числі й такі, що становлять комерційну таємницю (характеристика нових видів продукції, оригінальних розробок у певних галузях господарства тощо). За умов конкуренції заволодіння такою інформацією шляхом шахрайства може завдати шкоди підприємству, порушити його нормальну діяльність, що свідчить про велику суспільну небезпеку такого роду посягань і потребує адекватної кримінально-правової боротьби з ними. У зв’язки із цим законодавець визначив наступний вид шахрайства – шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Для шахрайства необхідно встановити '''причинний зв’язок''' між діями винної особи і наслідками для потерпілого. Так, особливість причинного зв'язку при шахрайстві полягає в тому, що винний, повідомляючи неправдиві відомості, вводить в оману особу, через що остання передає йому майно. Тому при шахрайстві обман або зловживання довірою завжди передують заволодінню майном і знаходяться з останнім у причинному зв'язку. При відсутності такої послідовності виключається склад шахрайства, а самі дії, за наявності необхідних для того ознак, можуть утворювати інший склад кримінального правопорушення.
=== Суб'єктивна сторона ===
Шахрайство - умисне кримінальне правопорушення. Винний бажає настання результату - звернення певного майна на свою користь. Що стосується упущеної вигоди, то винна особа, як правило, не має прямого умислу, і це виключає можливість визнання даного наслідку елементом будь-якої форми розкрадання.

Шахраї, які вчинюють свої кримінальні правопорушення у сфері економіки, не сприймають себе порушниками, хоча і припускають, що порушують закон.

Шахрайство вчинюється з прямим умислом, отже винний усвідомлює, що на майно, яким він заволодіває, він ніяких прав не має. Він розуміє, що вчинює суспільне небезпечне протиправне діяння і передбачає розвиток причинного зв'язку й настання суспільне небезпечних наслідків.

Умисел при шахрайстві за часом виникнення й формування частіш за все буває заздалегідь обдуманим і набагато рідше - таким, що виник раптово.
=== Суб'єкт ===
Кримінальна відповідальність за вчинення шахрайства настає з 16 років.
== Психологічний портрет шахрая ==
Більшість шахраїв володіють певними психологічними прийомами, акторськими навичками та іншими прийомами, які їм допомагають приховати істинні наміри. Шахраї також здатні орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, мають непогану реакцію. Частина шахраїв володіють знаннями в області економічних наук, особливо у сфері фінансів, постачання та збуту, операцій з нерухомістю. Часто шахраї знають прізвища відповідальних працівників органів державної та місцевої влади і посилаються на них при вчиненні шахрайств.
== Кваліфіковані види шахрайства ==
* Повторно (визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із наступних кримінальних правопорушень – статті 185, 186, 187, 189-191, 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263 Кримінального кодексу України]);
* попередня змова групою осіб (спільно вчинили кримінальне правопорушення декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення);
*шахраство, що завдало значної шкоди потерпілому (визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
* вчинене у великих розмірах (250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
*вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки;
* вчинене в особливо великих розмірах (600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
* організованою групою (якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Розрахунок суми для кваліфікації шахрайства вчиненого в великих та особливих розмірах розраховуються згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8013 пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення»] Податкового кодексу України '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3917 підпунктом 169.1.1] Податкового кодексу України, а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у 2022 році - 1240.50 гривень).
== Відмінність шахрайства від суміжних кримінальних правопорушень ==
Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство. За певних обставин (наприклад, коли майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за статтею 193 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263 Кримінального кодексу України].

Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії особи кваліфікуються відповідно як крадіжка, грабіж або розбій.
== Санкція (практика) ==
1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
== Див. також ==
* [[Крадіжка]]
* [[Грабіж]]
* [[Умисне знищення або пошкодження майна]]
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎‎]]

Функціонування Реєстру пацієнтів

2018-05-14T12:17:11Z

Olha.chorna: Створена сторінка: == Нормативна база == # [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України.] # [http://zakon3.ra...

== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України.]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення.]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України.]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України «Про захист персональних даних».]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80 «Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні» (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 №386-р).]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1864-12 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19.10.2012 №818 «Про затвердження Порядку ведення реєстру хворих на туберкульоз».]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0914-09 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28.05.2009 N365 «Про затвердження Порядку ведення реєстру хворих на цукровий діабет».]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/546-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 №546 «Про затвердження Положення про електронний реєстр пацієнтів».]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/368-2012-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України №368-р «Про затвердження плану заходів щодо створення електронного реєстру пацієнтів Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та м. Києва».]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1579-12 Наказ Міністерства охорони здоров’я 30.08.2012 №666 «Про затвердження Порядку ведення електронного реєстру пацієнтів Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та м. Києва».]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0661-12 Наказ Міністерства охорони здоров’я 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування».]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».]

== Поняття "електронний реєстр пацієнтів" ==

Законодавство України про охорону здоров'я в тому числі щодо питання – '''електронного реєстру пацієнтів''', базується на [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»] (далі - Основи) та інших нормативно-правових актах, які регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до статті 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основ]:

'''пацієнт''' - фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога;

'''заклад охорони здоров'я''' - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;

'''мережа закладів охорони здоров'я''' - сукупність закладів охорони здоров'я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території.

З метою реалізації одного із принципів охорони здоров’я - рівноправності громадян, демократизму і загальнодоступності медичної допомоги, створено низку нових заходів на основі чинного законодавства. Вимоги сьогодення вимагають від держави швидкого реагування та впровадження новацій у різних сферах життєдіяльності. Не виключенням є реалізація ідеї електронного реєстру пацієнтів. Впровадження електронних реєстрів пацієнтів також передбачене [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80 «Стратегією розвитку інформаційного суспільства в Україні»] (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 р. № 386-р.).
Протягом тривалого часу існують такі реєстри, до прикладу:

- '''реєстр хворих на туберкульоз''' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1864-12 (Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19.10.2012 № 818 «Про затвердження Порядку ведення реєстру хворих на туберкульоз»)] (чітко визначено поняття адміністратора, бази даних та персональних даних клієнтів);

- '''реєстр хворих на цукровий діабет''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0914-09 (Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28.05.2009 N 365 «Про затвердження Порядку ведення реєстру хворих на цукровий діабет»)].

Звісно ці реєстри обмеженого медичного спрямування, проте покликані полегшити пошук необхідної інформації та обліку відповідних хворих, оптимізацію процесу надання медичної допомоги.

'''Електронний реєстр пацієнтів''' створюється з метою підвищення ефективності медичної допомоги, забезпечення своєчасності її надання та достовірності статистичної інформації та є єдиною інформаційною системою збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, оновлення, використання і поширення шляхом розповсюдження, реалізації, передачі, а також знищення відомостей про фізичну особу та отриману нею медичну допомогу.
Для початку заплановано запровадити локальний електронний реєстр пацієнтів закладу охорони здоров’я, як базу даних чи інформації про людей, які звернулися за медичною допомогою до конкретного закладу охорони здоров’я з приводу тих чи інших хвороб. Задля створення локальних електронних реєстрів закладів охорони здоров’я слід стандартизувати порядок виконання записів і зберігання інформації про пацієнтів. Крім того, оскільки пацієнти знаходяться під наглядом не тільки одного лікаря чи закладу, вони можуть бути включені до електронного реєстру різних закладів охорони здоров’я багато разів.
Пріоритетним завданням має стати постійне '''корегування''' та '''оновлення''' електронного реєстру пацієнтів, які знаходились під наглядом, померли чи більше не обслуговуються медичним закладом. Окрім стандартизації порядку виконання записів і зберігання інформації локальні електронні реєстри пацієнтів потребують стандартизації збору даних.

== Введення в дію електронного реєстру==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/546-2012-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 №546 «Про затвердження Положення про електронний реєстр пацієнтів»] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/368-2012-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України №368-р «Про затвердження плану заходів щодо створення електронного реєстру пацієнтів Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та м. Києва»] - в Україні запроваджено поняття електронного реєстру пацієнтів та вимоги до нього. На виконання постанови Міністерством охорони здоров’я 30.08.2012 прийнято [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1579-12 Наказ №666 «Про затвердження Порядку ведення електронного реєстру пацієнтів Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та м. Києва»], яким встановлено ключові засади ведення Реєстру закладами охорони здоров’я у пілотних областях.

Кожна нова система вимагає нормативної деталізації. З юридичної точки зору обов’язково має бути дотримано всі вимоги чинного законодавства та чітко задекларована норма у локальних актах відповідних медичних установ/закладів охорони здоров’я.
''Що ж деталізуємо:''

* '''Електронний реєстр пацієнтів''' – це єдина державна інформаційна система збирання, реєстрації, накопичення відомостей про пацієнта та отриману медичну допомогу.

* '''Реєстр формується''' шляхом створення електронних баз даних на основі комп’ютерних програм (відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1579-12 Наказу № 666] це - «УкрМедСофт: Стаціонар» та «УкрМедСофт: Поліклініка»; основною інформаційною одиницею для Реєстру є форма первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого», затверджена [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0661-12 наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110].

* Так відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/546-2012-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 №546 «Про затвердження Положення про електронний реєстр пацієнтів»], яке набуло чинності 27.06.2012, регламентуються принципи роботи електронного реєстру пацієнтів та передбачено створення єдиної інформаційної системи збору, реєстрації, накопичення, оновлення, використання та розповсюдження інформації щодо фізичних осіб і надання їм медичної допомоги.

''Заклади охорони здоров’я усіх форм власності зобов’язані вносити до реєстру відомості про:''

'''фізичну особу''', що містяться у затверджених наказами МОЗ медичних облікових формах (паспортні документи або інші документи, що ідентифікують особу, та первинна облікова документація закладів охорони здоров’я);

'''заклад охорони здоров’я''', в якому пацієнтові надано медичну допомогу;
вид наданої пацієнтові медичної допомоги;

'''лікарські засоби та вироби медичного призначення''', закуплені для лікування пацієнта за кошти державного та місцевих бюджетів;
згоду пацієнта на обробку персональних даних за встановленою МОЗ формою.

# Підставою для внесення фізичної особи (пацієнта) до зеєстру є факт звернення пацієнта до закладу охорони здоров’я та наявність його письмової згоди на обробку персональних даних ([[Медіа:Електронний_реєстр_пацієнтів_ДОДАТОК_1.doc]]). Персональні дані пацієнта заповнюються в реєстрі пацієнтів з дотриманням ряду вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України «Про захист персональних даних»]. Ведення реєстру за умови надання пацієнтами згоди на обробку їхніх персональних даних, не порушує ані лікарської таємниці, ані прав пацієнта на таємницю про стан здоров’я тощо.
# Особа відповідальна за ведення реєстру, технічну підтримку також зобов’язані оформити документ про нерозголошення інформації, яка стала їм відома в процесі трудової діяльності ([[Медіа:Електронний_реєстр_пацієнтів_ДОДАТОК_2.doc]]).
# Відмова фізичної особи (пацієнта) від внесення її даних до реєстру '''не є підставою''' для ненадання медичної допомоги. Звісно це може викликати певну суперечливість ситуації, проте враховуючи той факт, що електронний реєстр пацієнтів не відміняє ведення облікових форм на паперових носіях, які діятимуть паралельно з реєстром, скоріше за все, інформація про таких пацієнтів має вноситися медичними працівниками тільки до медичних карток, які існують у паперовому вигляді.
# Зрозуміло, що відомості, які будуть об’єктом реєстру нестимуть інформацію з обмеженим доступом. Відповідно до ст. 8 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»] інформація з обмеженим доступом (у тому числі конфіденційна) повинна оброблятися із застосуванням комплексної системи захисту, яка отримала підтвердження за результатами державної експертизи. Водночас ст. 32 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] не допускає збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди (крім випадків, визначених законом).
# Заклад охорони здоров’я бере на себе відповідальність за схоронність те нерозголошення отриманої інформації – і це як професійне питання (наявність відповідних кадрів) так і технічне (наявність відповідної технічної бази). Варто керівником установи та/або відповідального підрозділу прийняти документи, які деталізують цей порядок (наприклад, щотижнева зміна паролів, в окремих випадках – вхід через два паролі двох окремих працівників тощо, навіть цифровий підпис).
# Не варто забувати і про юридичну відповідальність при веденні електронного реєстру (адміністративна – ст.ст. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] 188-39. Порушення законодавства у сфері захисту персональних даних та 188-40. Невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; кримінальна - ст. 182 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] - порушення недоторканності приватного життя (незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років).

== Значення введення електронного реєстру в закладах охорони здоров’я ==

'''До переваг впровадження електронного реєстру пацієнтів належать:'''
* швидкість доступу до даних про пацієнта, що, у свою чергу, впливає на швидкість надання медичної допомоги;
* пацієнт може безпосередньо контактувати з лікарем у будь-який зручний час. Окрім того, йому не потрібно йти в реєстратуру, стояти в черзі, брати талон, таким чином економлячи свій час та нервову систему;
* за допомогою упровадження можливим стане швидкий та достовірний обмін даних про пацієнтів в електронному вигляді;
* автоматично модернізує службу медичної статистики, завдяки якій здійснюватиметься облік обсягів і моніторинг якості фактично наданих населенню медичних послуг. А це – одна з умов комфортного переходу до страхової медицини;
* прискорене реагування органів охорони здоров’я на епідеміологічну ситуацію в конкретних регіонах;
* зменшення помилок у написанні імен, прізвищ, дат тощо.
* Унеможливлює можливість зловживання медичним персоналом внесення несанкціонованих змін до паперових носіїв інформації про пацієнта. Перш за все мається на увазі фабула, коли є помилка лікаря у медичних призначеннях чи лікарських діях, що призвели до адміністративного чи кримінального правопорушення.

До прикладу на розсуд пропонуються рішення судів, які свідчать про те, що якби медичний персонал не вніс коригування до медичних карт хворого та ін., то розгляд справ по суті мали б законне та швидке рішення судів:

# [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59792076 Ухвала суду по справі №640/12850/16-к] щодо - витребування та доступу до доказів у закладу охорони здоров’я;
# [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72495696 Ухвала суду по справі №522/24532/17] щодо вилученння документів (у т.ч. медичних) та носії інформації (речі) мають доказове значення у кримінальному провадженні.

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]