WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Особливості відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років

2024-03-20T08:10:49Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page#Text Кримінально-виконавчий кодекс України]

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0471-13 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 21 березня 2013 року № 500/5/219 «Про затвердження Типового положення про будинок дитини при виправній колонії»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14/paran19#n19 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі»]

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
== Особливості відбування покарання засудженими жінками ==
Призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі щодо жінок здійснюється на загальних підставах, що передбачені чинним кримінальним і кримінально-виконавчим законодавством. Термін покарання, що може бути призначений жінкам становить від 1 до 25 років, до жінок також застосовується довічне позбавлення волі (окрім тих, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку).
 
Аналіз кримінально-виконавчого законодавства вказує на відсутність окремої системи кримінально-виконавчих норм, які б виключно регулювали виконання та відбування покарання жінками засудженими до позбавлення волі. Хоча варто зазначити, що у Кримінально-виконавчому кодексі України передбачено декілька статей, що розкривають особливості відбування жінками покарання у виді позбавлення волі. Такими нормами є [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 ст. ст. 18, 92, 101, 108, 111, 112, 115, 118, 120, 132, 141, 142 КВК України]. Їх аналіз дозволяє прийти висновку, що особливості відбування покарання у виді позбавлення волі зводяться до встановлення у статтях КВК України певних пом’якшень режиму тримання та особливостей влаштування побуту жінок. Пом’якшення режиму тримання пояснюється відношенням до жінки у нашому суспільстві, в тому числі і до засуджених жінок, їх фізіологічними та фізичними особливостями.
 
Після призначення покарання і вступу вироку суду у законну силу жінки доправляються до виправної колонії на загальних підставах. За загальним правилом жінки засуджені до позбавлення волі направляються до виправних колоній під охороною, окремо від інших засуджених.

'''Види виправних колоній до яких направляються засуджені жінки'''
{| class="wikitable"
|-
! Колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання !! Колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання !! Колонії середнього рівня безпеки
|-
| Направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, та нетяжкі злочини, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України]. || Направляються жінки, засуджені за нетяжкі злочини, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У секторі середнього рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також жінки, засуджені до довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n449 ст. 82 КК України].
У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України]
| Направляються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n449 ст. 82 КК України].

|}
Прийняття засуджених до установ виконання покарань здійснюється комісією з прийняття та розподілу засуджених під керівництвом начальника установи. До складу комісії входять заступники начальника установи, персонал оперативного підрозділу, підрозділів нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових рішень, соціально-виховної та психологічної роботи, інтендантського та господарського забезпечення та медичної частини. Склад комісії щороку затверджується наказом начальника установи виконання покарань.
 
Під час прийняття засуджених персонал установи виконання покарань перевіряє наявність особових справ і встановлює приналежність їх засудженим, які прибули до установи. Медичний працівник проводить первинний медичний огляд засуджених відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572].
 
Протягом доби засуджені проходять медичний огляд, і за ними встановлюється медичний нагляд тривалістю 14 діб. У разі виявлення в цей період інфекційно хворих вони терміново ізолюються в медичній частині установи виконання покарань, а в установі проводиться комплекс протиепідемічних заходів.
 
Під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджені ознайомлюються з порядком і умовами відбування покарання, зі своїми правами та обов’язками, встановленими законодавством України та цими Правилами, проходять інструктаж щодо заходів пожежної безпеки, попереджаються про відповідальність за порушення встановленого порядку відбування покарання в установі виконання покарань. Вони інформуються про передбачені законодавством України підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, повідомляються про застосування в установі виконання покарань аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду і контролю.
 
Жінкам, які відбувають покарання у виправних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одну засуджену у виправних колоніях не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов.
 
Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування. Так у дворах для прогулянки жінок з дітьми і вагітних жінок засівається трава або висаджуються квіти. Для дітей влаштовуються пісочниці.
 
Жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
 
Протягом строку відбування покарання у дільниці ресоціалізації жінки зобов’язані працювати, за винятком жінок, яким виповнилося понад п’ятдесят п’ять років, особам з інвалідністю першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - їм дозволяється працювати за бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Забороняється використовувати працю засуджених:
 
а) у приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та службова документація;
 
б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);
 
в) на посадах продавців, бухгалтерів–операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів;
 
г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
 
ґ) як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів;
 
д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників.

Адміністрація колоній може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення культурно–побутових умов засуджених або забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються без оплати праці, у неробочий час, не більше двох годин на день і, як правило, у порядку черги.
== Організаційно-правові засади діяльності будинку дитини при виправній колонії ==
При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі потреби організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку.
 
Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини. 
Приймання до будинку дитини, перебування та вибуття з нього дитини і засудженої жінки, яка має при собі дитину (дітей) віком до трьох років, здійснюються за заявою матері дитини, яку вона подає начальнику виправної колонії.

Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n459 статті 83] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини. 
Відвідування близькими родичами дитини, яка перебуває в будинку дитини, та умови їх спілкування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
 
Діти, які перебувають у будинку дитини, за згодою батьків можуть передаватися їхнім родичам та за згодою батьків та рішенням органу опіки і піклування - іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.
 
Спірні питання між матір’ю та батьком щодо місця проживання дитини вирішуються органом опіки та піклування або судом.
 
Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері.
 
'''Жінки, які мають дітей у будинку дитини, мають право:'''
* працювати за власним бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії виправної колонії;
* здійснювати короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більш як десять діб без урахування часу перебування в дорозі (не більш як три доби).
Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування - іншим особам або після досягнення ними трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.

'''Жінки, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, зобов’язані:'''
* дотримуватись правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії;
* брати участь у програмах диференційованого виховного впливу, медико-соціальної допомоги, розвитку батьківських навичок;
* відповідати за життя і здоров’я дитини;
* здійснювати догляд, годування і виховання дитини;
* годувати дітей їжею, що приготовлена на кухні будинку дитини;
* під наглядом лікаря-педіатра, вихователя проводити роботу з дітьми, яка сприяє їх розвитку;
* дотримуватись правил особистої гігієни;
* утримувати в чистоті жилі і комунально-побутові приміщення будинку дитини, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм;
* зберігати продукти харчування і предмети особистого користування у відведених для цього місцях;
* виконувати законні вимоги персоналу будинку дитини;
* виконувати роботи із благоустрою території будинку дитини і роботи з поліпшення культурно-побутових умов щодо перебування і виховання дітей у будинку дитини;
* виконувати заходи протиепідемічного характеру;
* сумлінно виконувати рекомендації лікаря і медичного персоналу у разі захворювання дитини;
* виконувати протипожежні правила і правила техніки безпеки.
'''Жінкам, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, забороняється:'''
* без дозволу адміністрації виправної колонії самовільно залишати територію будинку дитини;
* курити на території будинку дитини;
* створювати конфліктні ситуації;
* годувати дитину продуктами харчування на власний розсуд або приготовленою власноруч їжею.
Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати у будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй надається можливість вільно спілкуватися з дитиною з урахуванням правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії.

Не вважається обмеженням спілкування жінки із своєю дитиною, якщо від засудженої вимагається відвідувати дитину у час, вільний від виконання покладених на неї обов'язків.

Відвідування будинку дитини засудженими жінками, які не виявили бажання проживати спільно зі своїми дітьми, здійснюється відповідно до розпорядку дня засуджених, що затверджується начальником виправної колонії.
== Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1086 ст. 142 КВК України] засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, може бути дозволено проживання за межами виправної колонії. При цьому на кожну засуджену, достатньо вивчену адміністрацією, складається детальна характеристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права проживання за межами колонії. Дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою постановою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією. Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення встановленого зразка. 
Засуджені жінки, які проживають за межами колонії, зі складу відділень не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.

'''Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:'''
* оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;
* можуть носити одяг, прийнятний у цивільному вжитку, мати при собі гроші, мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі;
* можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок;
* користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;
* у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;
* після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.
Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.
 Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше десяти діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше трьох діб).
 Не пізніше як за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку адміністрація колонії зобов’язана розглянути питання про доцільність застосування до засудженої жінки умовно-дострокового звільнення або помилування.

Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.

Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов’язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір’ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
 Засуджені до позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
 Діти засуджених жінок, які відбувають покарання, до трирічного віку забезпечуються харчуванням і речовим майном за нормами, установленими для дітей, які перебувають у будинках дитини при виправних колоніях. За бажанням засуджених за харчування та речове майно дитини може видаватися грошова компенсація.

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, установленими для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватись грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі.
 Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських об’єктах.
 Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.
 У лікувальних закладах кримінально-виконавчої системи жінки тримаються окремо від чоловіків.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Судимість. Правові наслідки судимості

2024-02-19T13:13:21Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]
== Загальні положення визначення судимості ==
'''Суди́мість''' - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинене нею кримінальне правопорушення і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.

У постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"] судимість визначається як правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за перелічених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.

Судимість є правовим наслідком засудження особи, винної у вчиненні злочину, вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона є негативним правовим статусом особи, який пов’язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.
== Ознаки судимості ==
'''Судимість має характерні їй ознаки, а саме:'''
* являє собою специфічний правовий наслідок засудження особи, що виникає після виконання (відбуття) покарання;
* стосується лише окремого кримінального правопорушення, вчиненого конкретною особою;
* передбачає наявність початкового і кінцевого моментів;
* особа, яка має судимість, зазнає певних кримінально-правових і загальноправових наслідків.
Закон про кримінальну відповідальність встановлює правило, відповідно до якого особа, яка відбула відповідний вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення, протягом певного часу вважається такою, що має судимість. У цей період на особу покладаються певні обмеження її правового статусу, пов’язані з учиненим раніше кримінальним правопорушенням (обмеження при прийомі на роботу, при виїзді за кордон тощо).

З відбуттям засудженим покарання реалізація кримінальної відповідальності не закінчується. Завдяки цьому останнім елементом, що складає зміст кримінальної відповідальності (з точки зору статики розуміння кримінальної відповідальності як кримінально-правової категорії), з відбуттям якого вона вважається вичерпаною, є судимість.

Судимість - це правовий стан особи, що є результатом засудження її судом до будь-якого виду покарання за вчинений нею кримінальне правопорушення, який триває з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до закінчення обмеженого законом строку або до визнання судом цього строку достатнім і полягає в настанні для особи відповідних наслідків загальноправового, кримінально- правового і кримінально-виконавчого характеру у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальним кодексом України] (далі - КК України), для досягнення і закріплення мети покарання.
== Правові наслідки судимості ==
''Судимість'' - це специфічне (особливе) правове становище особи, яка засуджена обвинувальним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення до конкретної міри покарання і зазнає несприятливих правових наслідків.

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч. 1 ст. 88 КК України] особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

На сьогодні у вироках у кримінальному провадженні використовуються такі словосполучення, що стосуються судимості: «раніше не судимого», «раніше судимого», «згідно із статтею 89 КК України не судимого» (кримінально-правові наслідки не настають). Всі наслідки, до яких призводить судимість, прийнято поділяти на кримінально-правові та загальноправові.

'''Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість:'''
* може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового кримінального правопорушення. Кримінальний кодекс України надає кваліфікуюче значення судимості лише за тотожні чи однорідні кримінальні правопорушення (наприклад, ч.3 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n145 ч.4 ст. 32] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується;

* враховується при визнанні рецидиву кримінального правопорушення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n153 ст. 34] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n198 ст. 45] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), примиренням винного з потерпілим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n201 ст. 46] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), передачею особи на поруки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n204 ст. 47] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), зміною обстановки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n207 ст. 48] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні того, чи є переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n210 ч.3 ст. 49] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується для вибору окремих видів покарання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n292 ч.2 ст. 62] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч.2 ст. 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n303 п.3 ч.1 ст. 65] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також у разі звільнення від покарання через хворобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n467 ч.2 ст. 84] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* виступає як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальне правопорушення, вчинені повторно та у випадку рецидиву кримінального правопорушення (п. 1 ч.1 ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Судимість може не враховуватися як обставина, що обтяжує покарання, з підстав, вказаних у частинах другій і четвертій ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];

* за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]) та відмови у застосуванні положень про обмеження покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням (ч.1 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* за кримінальне правопорушення проти миру та безпеки людства, передбачені ст.ст. 437-439 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] та ч.1 ст. 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (ч.6 ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (п.2 ч.3 ст. 81, п.2 ч.3 ст. 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п.2 ч.4 ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).
'''Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, це зокрема:'''
* заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших – береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особи, які мають не зняту чи непогашену судимість, не можуть обіймати посаду прокурора або слідчого прокуратури, судді, бути народними засідателями, адвокатами, нотаріусами. Згідно з ч. 3 ст. 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України] не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. В окремих законах міститься заборона на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката особами, що мають судимість.

* обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду;

* обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що є умовою обіймання певних посад;

* обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого кримінального правопорушення);

* збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;

* обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду;

* позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством;

* обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, деякі інші злочини);

* заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, яка відбуває покарання у виді обмеження волі за вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень).
Враховуючи викладене, наслідки судимості надзвичайно широкі, тому з особливою обережністю потрібно підходити до вказівки в офіційних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи. Одним із аспектів практичного застосування інституту судимості в Україні, що потребує уточнення, є вказівка в кримінально-процесуальних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи у випадку, коли вона знята чи погашена.

''[[Категорія:Судимість‎]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]''

Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)

2024-02-19T12:49:09Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу правопорушників];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2577-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників»].
== Загальна інформація ==
'''Екстрадиція''' - одна з форм міжнародного співробітництва щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця.

До процедури екстрадиції входять такі процесуальні дії:
* затримання особи, яка вчинила злочини за межами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4456 ст. 582 КПК України]);
* тимчасовий арешт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4466 ст. 583 КПК України]);
* екстрадиційний арешт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4481 ст. 584 КПК України]);
* екстрадиційна перевірка ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4516 ст. 587 КПК України]).
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033#o18 ч. 1 ст. 2] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033#Text Європейської конвенції про видачу правопорушників] видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний термін не менше одного року чи більш суворим покаранням. Якщо особа визнається винною і вирок про ув'язнення або постанова про утримання під вартою проголошується на території запитуючої Сторони, термін призначеного покарання має складати не менше чотирьох місяців.

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033#o18 ч. 2 ст. 2] вказаної Конвенції зазначено, що якщо запит про видачу правопорушника стосується декількох окремих правопорушень, кожне з яких за законами запитуючої Сторони і запитуваної Сторони карається позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою, але якщо деякі з них не задовольняють умови стосовно тривалості терміну покарання, яке може бути призначене, запитувана Сторона має також право здійснювати видачу за останні правопорушення.

За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4395 ч. 1 ст. 573] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

''Звертаємо увагу'', що відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4395 ч. 4 ст. 573] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції.
== Порядок видачі особи (екстрадиція) ==
''Процедура видачі особи ( екстрадиція) здійснюється за наступними стадіями:''
# Отримання правоохоронними органами України інформації про конкретне місце перебування на території України особи, яка підозрюється іноземною державою у вчиненні злочину і щодо якої компетентним органом іноземної держави обрано запобіжний захід;
# Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою, повідомлення про це компетентних органів цієї держави;
# Застосування до затриманої особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу - тимчасовий або екстрадиційний арешт (після надходження запиту);
# Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію).
# Екстрадиційний арешт або ж застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави, або ж відмова у застосуванні запобіжного запиту;
# Екстрадиційна перевірка;
# Прийняття рішення про екстрадицію або відмову у екстрадиції особи іноземній державі;
# Фактична передача особи запитуючій державі.
'''Окрім того, Верховна Рада України 2 жовтня 2018 року прийняла [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2577-19#Text Закон України № 2577-VIII "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу і Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видавання правопорушників"].''' Вказаний Закон дозволяє затриманим, які перебувають у міжнародному розшуку, просити про застосування до них спрощеного порядку видавання, не чекаючи надходження формального запиту на екстрадицію.

Водночас спрощений порядок видавання не застосовують у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності або відбування покарання на території України, якщо є підстави вважати, що екстрадиція може суперечити інтересам національної безпеки, або особа, яку розшукують, є громадянином України.

Згідно з чинною редакцією [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] спрощений порядок видачі особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви про згоду на екстрадицію, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. За наявності такої заяви видача можлива без проведення у повному обсязі екстрадиційної перевірки.
== Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції) ==
Під час здійснення затримання особи, яка розшукується іноземною державою, остання '''''має право на адвоката'''''. Під час здійснення екстрадиційного затримання адвокату і клієнту слід обов’язково реалізувати право на конфіденційне побачення. Спілкування із затриманим не може бути обмежене в часі, до того на такій зустрічі є неприпустимою присутність конвою, оперативних або інших працівників міліції.

Під час першого спілкування адвокат докладає необхідних зусиль для встановлення психологічного контакту з підзахисним, пояснює, що захисник використовує лише законні засоби захисту, і отримана від клієнта інформація щодо обставин та його позиції у справі є конфіденційною та складає предмет адвокатської таємниці.

'''При здійсненні екстрадиції особи діяльність адвоката полягає у:'''
* наданні правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
* складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
* захист прав, свобод і законних інтересів особи, що розшукується іноземною державою, під час застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту;
* оскарження рішення суду щодо застосування до особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту та ін.
'''Крім зазначених дій адвокат повинен:'''

1. дослідити особливості кримінального законодавства країни, на території якої підозрюють особу у вчиненні злочину, і порівняння фабули статті кримінального закону цієї країни із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України];

2. дослідити акти про амністію в Україні за відповідний період для виявлення можливих випадків, коли особа за законодавством України, була б звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

'''Крім того, правову допомогу можуть також надати іноземні адвокати країни, якою оголошено розшук особи, особливо, якщо вони надавали цій особі раніше правову допомогу. Цінність таких міжнародних консультацій полягає ще й у тому, що від іноземних колег можна отримати інформацію і копії процесуальних і судових рішень, які приймались на користь особи.'''

''Згідно ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4527 589 КПК України] у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо'':

1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;

2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;

3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);

5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України;

5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України;

6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]

Судимість. Правові наслідки судимості

2024-02-19T12:34:01Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]
== Загальні положення визначення судимості ==
'''Суди́мість''' - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинене нею кримінальне правопорушення і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.

У постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"] судимість визначається як правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за перелічених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.

Судимість є правовим наслідком засудження особи, винної у вчиненні злочину, вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона є негативним правовим статусом особи, який пов’язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.
== Ознаки судимості ==
'''Судимість має характерні їй ознаки, а саме:'''
* являє собою специфічний правовий наслідок засудження особи, що виникає після виконання (відбуття) покарання;
* стосується лише окремого кримінального правопорушення, вчиненого конкретною особою;
* передбачає наявність початкового і кінцевого моментів;
* особа, яка має судимість, зазнає певних кримінально-правових і загальноправових наслідків.
Закон про кримінальну відповідальність встановлює правило, відповідно до якого особа, яка відбула відповідний вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення, протягом певного часу вважається такою, що має судимість. У цей період на особу покладаються певні обмеження її правового статусу, пов’язані з учиненим раніше кримінальним правопорушенням (обмеження при прийомі на роботу, при виїзді за кордон тощо).

З відбуттям засудженим покарання реалізація кримінальної відповідальності не закінчується. Завдяки цьому останнім елементом, що складає зміст кримінальної відповідальності (з точки зору статики розуміння кримінальної відповідальності як кримінально-правової категорії), з відбуттям якого вона вважається вичерпаною, є судимість.

Судимість - це правовий стан особи, що є результатом засудження її судом до будь-якого виду покарання за вчинений нею кримінальне правопорушення, який триває з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до закінчення обмеженого законом строку або до визнання судом цього строку достатнім і полягає в настанні для особи відповідних наслідків загальноправового, кримінально- правового і кримінально-виконавчого характеру у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальним кодексом України] (далі - КК України), для досягнення і закріплення мети покарання.
== Правові наслідки судимості ==
''Судимість'' - це специфічне (особливе) правове становище особи, яка засуджена обвинувальним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення до конкретної міри покарання і зазнає несприятливих правових наслідків.

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч. 1 ст. 88 КК України] особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

На сьогодні у вироках у кримінальному провадженні використовуються такі словосполучення, що стосуються судимості: «раніше не судимого», «раніше судимого», «згідно із статтею 89 КК України не судимого» (кримінально-правові наслідки не настають). Всі наслідки, до яких призводить судимість, прийнято поділяти на кримінально-правові та загальноправові.

'''Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість:'''
* може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового кримінального правопорушення. Кримінальний кодекс України надає кваліфікуюче значення судимості лише за тотожні чи однорідні кримінальні правопорушення (наприклад, ч.3 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності (ч.4 ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується;

* враховується при визнанні рецидиву кримінального правопорушення (ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), передачею особи на поруки (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), зміною обстановки (ст. 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні того, чи є переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч.3 ст. 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується для вибору окремих видів покарання (ч.2 ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч.2 ст. 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання (п.3 ч.1 ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також у разі звільнення від покарання через хворобу (ч.2 ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* виступає як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальне правопорушення, вчинені повторно та у випадку рецидиву кримінального правопорушення (п. 1 ч.1 ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Судимість може не враховуватися як обставина, що обтяжує покарання, з підстав, вказаних у частинах другій і четвертій ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];

* за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]) та відмови у застосуванні положень про обмеження покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням (ч.1 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* за кримінальне правопорушення проти миру та безпеки людства, передбачені ст.ст. 437-439 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] та ч.1 ст. 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (ч.6 ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (п.2 ч.3 ст. 81, п.2 ч.3 ст. 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п.2 ч.4 ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).
'''Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, це зокрема:'''
* заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших – береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особи, які мають не зняту чи непогашену судимість, не можуть обіймати посаду прокурора або слідчого прокуратури, судді, бути народними засідателями, адвокатами, нотаріусами. Згідно з ч. 3 ст. 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України] не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. В окремих законах міститься заборона на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката особами, що мають судимість.

* обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду;

* обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що є умовою обіймання певних посад;

* обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого кримінального правопорушення);

* збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;

* обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду;

* позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством;

* обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, деякі інші злочини);

* заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, яка відбуває покарання у виді обмеження волі за вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень).
Враховуючи викладене, наслідки судимості надзвичайно широкі, тому з особливою обережністю потрібно підходити до вказівки в офіційних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи. Одним із аспектів практичного застосування інституту судимості в Україні, що потребує уточнення, є вказівка в кримінально-процесуальних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи у випадку, коли вона знята чи погашена.''''

''[[Категорія:Судимість‎]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]''

Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)

2024-02-19T12:31:40Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу правопорушників];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2577-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників»].
== Загальна інформація ==
'''Екстрадиція''' - одна з форм міжнародного співробітництва щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця.

До процедури екстрадиції входять такі процесуальні дії:
* затримання особи, яка вчинила злочини за межами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4456 ст. 582 КПК України]);
* тимчасовий арешт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4466 ст. 583 КПК України]);
* екстрадиційний арешт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4481 ст. 584 КПК України]);
* екстрадиційна перевірка ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4516 ст. 587 КПК України]).
Відповідно до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Європейської конвенції] про видачу правопорушників видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний термін не менше одного року чи більш суворим покаранням. Якщо особа визнається винною і вирок про ув'язнення або постанова про утримання під вартою проголошується на території запитуючої Сторони, термін призначеного покарання має складати не менше чотирьох місяців.

В ч. 2 вказаної конвенції зазначено, що якщо запит про видачу правопорушника стосується декількох окремих правопорушень, кожне з яких за законами запитуючої Сторони і запитуваної Сторони карається позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою, але якщо деякі з них не задовольняють умови стосовно тривалості терміну покарання, яке може бути призначене, запитувана Сторона має також право здійснювати видачу за останні правопорушення.

За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4395 ч. 1 ст. 573] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

''Звертаємо увагу'', що відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4395 ч. 4 ст. 573] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції.
== Порядок видачі особи (екстрадиція) ==
''Процедура видачі особи ( екстрадиція) здійснюється за наступними стадіями:''
# Отримання правоохоронними органами України інформації про конкретне місце перебування на території України особи, яка підозрюється іноземною державою у вчиненні злочину і щодо якої компетентним органом іноземної держави обрано запобіжний захід;
# Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою, повідомлення про це компетентних органів цієї держави;
# Застосування до затриманої особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу - тимчасовий або екстрадиційний арешт (після надходження запиту);
# Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію).
# Екстрадиційний арешт або ж застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави, або ж відмова у застосуванні запобіжного запиту;
# Екстрадиційна перевірка;
# Прийняття рішення про екстрадицію або відмову у екстрадиції особи іноземній державі;
# Фактична передача особи запитуючій державі.
'''Окрім того, Верховна Рада України 2 жовтня 2018 року прийняла [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2577-19#Text Закон України № 2577-VIII "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу і Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видавання правопорушників"].''' Вказаний Закон дозволяє затриманим, які перебувають у міжнародному розшуку, просити про застосування до них спрощеного порядку видавання, не чекаючи надходження формального запиту на екстрадицію.

Водночас спрощений порядок видавання не застосовують у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності або відбування покарання на території України, якщо є підстави вважати, що екстрадиція може суперечити інтересам національної безпеки, або особа, яку розшукують, є громадянином України.

Згідно з чинною редакцією [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] спрощений порядок видачі особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви про згоду на екстрадицію, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. За наявності такої заяви видача можлива без проведення у повному обсязі екстрадиційної перевірки.
== Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції) ==
Під час здійснення затримання особи, яка розшукується іноземною державою, остання ''має право на адвоката''. Під час здійснення екстрадиційного затримання адвокату і клієнту слід обов’язково реалізувати право на конфіденційне побачення. Спілкування із затриманим не може бути обмежене в часі, до того на такій зустрічі є неприпустимою присутність конвою, оперативних або інших працівників міліції.

Під час першого спілкування адвокат докладає необхідних зусиль для встановлення психологічного контакту з підзахисним, пояснює, що захисник використовує лише законні засоби захисту, і отримана від клієнта інформація щодо обставин та його позиції у справі є конфіденційною та складає предмет адвокатської таємниці.

'''При здійсненні екстрадиції особи діяльність адвоката полягає у:'''
* наданні правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
* складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
* захист прав, свобод і законних інтересів особи, що розшукується іноземною державою, під час застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту;
* оскарження рішення суду щодо застосування до особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту та ін.
'''Крім зазначених дій адвокат повинен:'''

1. дослідити особливості кримінального законодавства країни, на території якої підозрюють особу у вчиненні злочину, і порівняння фабули статті кримінального закону цієї країни із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України];

2. дослідити акти про амністію в Україні за відповідний період для виявлення можливих випадків, коли особа за законодавством України, була б звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

'''Крім того, правову допомогу можуть також надати іноземні адвокати країни, якою оголошено розшук особи, особливо, якщо вони надавали цій особі раніше правову допомогу. Цінність таких міжнародних консультацій полягає ще й у тому, що від іноземних колег можна отримати інформацію і копії процесуальних і судових рішень, які приймались на користь особи.'''

''Згідно ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4527 589 КПК України] у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо'':

1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;

2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;

3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);

5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України;

5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України;

6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]

Державна підтримка розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства

2023-02-15T14:51:40Z

Olha.apanovych:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 "Деякі питання надання грантів бізнесу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-2017-%D0%BF#Text Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки сільгосптоваровиробників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 року № 77]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587]
*[https://minagro.gov.ua/ua/npa/pro-utvorennya-komisiyi-minagropolitiki-dlya-nadannya-koshtiv-peredbachenih-u-derzhavnomu-byudzheti-za-programoyu-finansova-pidtrimka-silgosptovarovirobnikiv-yaki-vikoristovuyutsya-dlya-derzh?v=6139d41158028 Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06 вересня 2021 № 173 "Про утворення комісії Мінагрополітики для надання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників", які використовуються для державної підтримки виробників плодів, ягід, винограду та хмелю"] (зі змінами, внесеними [https://minagro.gov.ua/ua/npa/pro-vnesennya-zmin-u-dodatok-do-nakazu-ministerstva-agrarnoyi-politiki-ta-prodovolstva-ukrayini-vid-06-veresnya-2021-roku-173?v=617aa25f01d5c наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 жовтня 2021 № 321])
==Умови отримання державної підтримки для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587] (далі - Порядок), бюджетні кошти спрямовуються на державну підтримку виробників плодів, ягід, винограду та хмелю з метою стимулювання збільшення площ насаджень, обсягів виробництва плодово-ягідної продукції, винограду та хмелю, нарощування потужностей з їх зберігання та переробки.

Отримувачами бюджетних коштів є суб’єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичні особи - підприємці, що провадять діяльність у галузях садівництва, виноградарства та хмелярства.

На отримання бюджетних коштів мають право суб’єкти господарювання:
*стосовно яких не порушено справу про банкрутство, та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації;

*які не мають на перше число місяця, в якому приймається рішення про включення до розподілів бюджетних коштів для компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], і реєстрів суб’єктів господарювання, яким нараховано компенсацію вартості за напрямами, визначеними пунктом 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], прострочену більш як шість місяців заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС.
Пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку] передбачено, що суб’єктам господарювання, які закладають плодово-ягідні насадження, виноградники та хмільники, бюджетні кошти надаються на безповоротній основі в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на поточний рік, для компенсації витрат (без урахування податку на додану вартість), здійснених у період з 1 жовтня попереднього року по 30 вересня поточного року на:
#придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур, винограду та хмелю (далі - садивний матеріал), - у розмірі до 80 відсотків здійснених витрат (після проведення ними садіння або ремонту насаджень);
#проведення робіт та придбання матеріалів для спорудження шпалер і встановлення систем краплинного зрошення (далі - роботи), - у розмірі до 50 відсотків здійснених витрат (після завершення монтажних робіт);
#закупівлю техніки, механізмів та обладнання (зокрема іноземного виробництва, які не виробляються в Україні) для проведення технологічних операцій у виноградарстві, садівництві і хмелярстві згідно із затвердженим Мінекономіки переліком такої техніки, механізмів та обладнання, - у розмірі до 30 відсотків їх вартості. Компенсація витрат за садивний матеріал не може перевищувати нормативи, у межах яких проводиться часткове відшкодування їх вартості, затверджені Мінекономіки.
Суб’єктам господарювання - виробникам плодів, ягід, винограду та хмелю, які провадять сільськогосподарську діяльність з обробки, переробки та/або консервації плодів, ягід, винограду та хмелю, бюджетні кошти надаються на безповоротній основі в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на поточний рік, для компенсації до 50 відсотків вартості (без урахування податку на додану вартість):
*нового будівництва та реконструкції холодильників для зберігання плодів, ягід, столових сортів винограду та хмелю власного виробництва, цехів первинної переробки винограду, плодів та ягід власного виробництва, об’єктів із заморожування плодово-ягідної продукції (далі - об’єкти);

*придбання ліній товарної обробки плодів та ягід, автоматизованих ліній з висушування плодів, ягід та хмелю власного виробництва, ліній з переробки плодів, ягід та технічних сортів винограду власного виробництва на соки, пюре, виноматеріали (далі - лінії) після завершення пусконалагоджувальних робіт.
Компенсації підлягає вартість об’єктів, введених в експлуатацію з 1 жовтня попереднього року по 30 вересня поточного року, та/або вартість ліній, придбаних у той самий період.

Бюджетні кошти спрямовуються на погашення кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства за видатками, які передбачені на державну підтримку виробників плодів, ягід, винограду та хмелю, в установленому порядку.
==Порядок отримання державної підтримки для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства==
Розподіл бюджетних коштів за напрямами, визначеними пунктами 4 і 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку] та їх перерозподіл протягом року з урахуванням фактичного подання документів для отримання компенсації затверджується наказом Мінекономіки.

Для надання бюджетних коштів:
* Мінекономіки утворює комісію, яка є постійно діючим органом, затверджує її склад, положення про неї, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядком], форми звітності та нормативи;

* облдержадміністрації утворюють комісії з прийняття рішень щодо компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], затверджують їх склад та положення про них.
Суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня обласним комісіям такі документи:

'''1)для отримання компенсації витрат на садивний матеріал і роботи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії документів, що посвідчують право власності та/або користування земельною ділянкою;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію проектної документації на створення виноградників столових сортів, плодово-ягідних насаджень і хмільників та копію затвердженої Мінекономіки проектної документації на створення виноградників технічних сортів;

* акт інвентаризації насаджень за формою, затвердженою Мінекономіки;

* акт про фактичний обсяг виконаних робіт і витрат за формою, затвердженою Мінекономіки;

* реєстри витрат на садивний матеріал і роботи разом із завіреними копіями первинних бухгалтерських документів, що підтверджують такі витрати та облік їх на балансі, зокрема документів про здійснення оплати товарів і послуг;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії таких сертифікатів на садивний матеріал (у разі садіння (ремонту) насаджень): для садивного матеріалу вітчизняного виробництва - сертифіката, що засвідчує сортові якості садивного матеріалу, та сертифіката, що засвідчує товарні якості садивного матеріалу; для ввезеного на митну територію України садивного матеріалу - фітосанітарного сертифіката та сертифіката країни-експортера;

* фотоматеріали з підтвердженням садіння (ремонту) насаджень, спорудження шпалери та встановлення систем краплинного зрошення;
'''2) для отримання компенсації витрат на техніку, механізми та обладнання:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів;

* довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* акт приймання-передачі техніки, механізмів та обладнання;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію свідоцтва про реєстрацію техніки та/або механізмів (якщо вони підлягають обов’язковій державній або відомчій реєстрації);

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують відповідні витрати та облік на балансі техніки, механізмів та обладнання, зокрема документів про здійснення оплати за них;

* акт інвентаризації насаджень.
У разі подання суб’єктом господарювання документів для отримання компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], документи, що дублюються, подаються в одному екземплярі.

Обласні комісії перевіряють наявність повного пакета документів, відповідність сортового складу садивного матеріалу Державному реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на відповідний рік (з урахуванням вимог законодавства щодо строків його поширення), реєстрацію сертифікатів на садивний матеріал вітчизняного виробництва в реєстрі сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, відповідність суб’єктів господарювання вимогам, визначеним абзацом третім пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], відповідність садивного матеріалу і робіт проектній документації, копії первинних бухгалтерських документів, зокрема документів про здійснення оплати товарів і послуг, що підтверджують заявлені до компенсації витрати та інформацію, відображену на фотоматеріалах, що підтверджує факт садіння (ремонту) насаджень садивним матеріалом і робіт, що заявлені на компенсацію витрат.

Незалежно від результатів розгляду документів обласні комісії забезпечують надходження до 1 листопада до Мінекономіки зведених відомостей про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації і висновків за результатами аналізу отриманих документів, зведених реєстрів техніки, механізмів та обладнання за формами, затвердженими Мінекономіки, актів про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат, а в разі надходження відповідного запиту Мінекономіки - інші підтвердні документи.
Вчасно поданими вважаються документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 1 листопада включно.

Документи, подані не в повному обсязі або оформлені неналежним чином, повертаються обласній комісії в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

'''3) для отримання компенсації вартості об’єктів суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня комісії Мінекономіки такі документи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* відомості, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта; типову форму № ОЗ-1 “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” - для компенсації вартості нового будівництва об’єктів;

* типову форму № ОЗ-2 “Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів” - для компенсації вартості реконструкції об’єктів;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію кошторисної та технологічної частин проектної документації;

* акт інвентаризації насаджень.
''Вчасно поданими вважаються заявка та документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 15 жовтня включно.''

Документи, подані не в повному обсязі, повертаються Мінекономіки суб’єкту господарювання в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

Для розрахунку компенсації вартості реконструйованого об’єкта не включається балансова вартість об’єкта на початок реконструкції.

Компенсації підлягає вартість основних фондів, підтверджена актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та/або приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (№ ОЗ-1, ОЗ-2), які передбачені проектно-кошторисною документацією.

'''4) для отримання компенсації вартості ліній суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня комісії Мінекономіки такі документи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* акт про завершення монтажу та готовність до експлуатації лінії;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують вартість та облік на балансі ліній, зокрема документів про здійснення оплати їх вартості;

* акт інвентаризації насаджень.
''Вчасно поданими вважаються заявка та документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 15 жовтня включно. Документи, подані не в повному обсязі, повертаються Мінекономіки суб’єкту господарювання в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.''

Суб’єкт господарювання, якому виплачена компенсація вартості об’єктів, ліній, техніки, механізмів та обладнання, у разі їх відчуження або використання протягом перших трьох років не за цільовим призначенням, повинен повернути одержані бюджетні кошти в повному обсязі.

Суб’єкти господарювання щороку до 15 січня протягом трьох років після одержання бюджетних коштів за встановленою формою подають Мінекономіки інформацію про об’єкти, лінії, техніку, механізми та обладнання, за які одержані бюджетні кошти.

'''''У разі надання недостовірної інформації суб’єкт господарювання повертає отримані бюджетні кошти і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання державної підтримки.'''''

'''''21 червня 2022 року Кабінет Міністрів України затвердив постановою №738 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF/conv#n200 Порядок надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства, який визначає механізм використання коштів та надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства].'''''

Згідно вищеваказаного порядку ''отримувачами грантів (далі - отримувачі) мають право бути суб'єкти господарювання'' - юридичні особи (крім юридичних осіб комунальної форми власності та суб'єктів господарювання державного сектору економіки) та фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність у сфері вирощування сільськогосподарських культур на землях, на які право власності та/або користування підтверджено належними правовстановлюючими документами, а саме:

# юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками та керівниками яких є виключно громадяни України;
# юридичні особи (фізичні особи - підприємці):
* які станом на дату подання заяви фактично не перебувають та не провадять свою господарську діяльність на тимчасово окупованій території України (Автономна Республіка Крим та м. Севастополь) або на територіях, які включені до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Мінреінтеграції, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
* які не провадять господарську діяльність на території Російської Федерації;
* які не віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію указами Президента України щодо застосування персональних (спеціальних) економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції";
* щодо яких не порушено справи про банкрутство та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації;
* щодо яких відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності за корупційне правопорушення;
* які не мають заборгованості перед бюджетом.

'''Важливо!''' Гранти надаються за умови співфінансування з отримувачем у співвідношенні:
* не більше 70 відсотків вартості проекту висадки насаджень - за рахунок гранту, але не більше ніж сума на один гектар;
* не менше 30 відсотків - за рахунок коштів отримувача (власних або кредитних).

'''Основні умови отримання гранту:'''
* розробити проект плану висадки насаджень, який що має містити такі розділи: пояснювальну записку, генеральний план, кошторисну документацію, паспорт робочого проекту;
* мати у власності чи правокористуванні не менше ніж 7 років землю площею від 1 до 25 га;
* офіційно працевлаштувати працівників;
* бути готовим взяти на себе частину оплати розміром від 30 відсотків витрат.

'''Порядок подачі заявки на отримання гранту: '''
Подати заявку на отримання гранту можуть юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність у сфері вирощування сільськогосподарських культур на землях. [https://diia.gov.ua/services/grant-na-sad Подати заявку на отримання гранту на створення саду через портал «Дія»]. Для цього слід зареєструватися або авторизуватися в кабінеті громадянина на порталі diia.gov.ua за допомогою електронного підпису та заповнити онлайн-заявку, а також прикріпити проект плану висадки насаджень. Після цього слід все підписати електронним підписом та відправити. Така заявка буде опрацьована протягом 15 робочих днів.''
Учасник програми зобов’язується вести діяльність не менше 5 років; сплачувати податки в бюджет, зокрема, за працевлаштування робітників; а також створити робочі місця (з урахуванням культур насаджень – розрахунок тут).

'''Подальші кроки після погодження заявки:'''
* Очікувати на перевірку документів банком та Міністерством аграрної політики та продовольства України;
* Дочекатися рішення від Мінагрополітики щодо надання гранту та підписати договір із уповноваженим банком. Прийняте рішення оформлюється наказом;
* Відкрити окремий банківський рахунок, перерахувати на нього свій відсоток фінансування. Якщо ваш проект схвалять, гроші надійдуть на окремий рахунок в Ощадбанку. Отримувач самостійно здійснює переказ коштів своєї частки співфінансування на власний рахунок;
* Отримати грант та використовувати кошти, подаючи до банку рахунки за постачання товарів і послуг, необхідних для ведення господарства.
'''Строк реалізації проекту висадки насаджень не повинен перевищувати 12 місяців з часу отримання бюджетних коштів.

== Корисні посилання ==
* [https://minagro.gov.ua/ua/pidtrimka Державна підтримка]
* [https://diia.gov.ua/services/grant-na-sad Грант на сад]
[[Категорія:Аграрне право]]

Державна підтримка розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства

2023-02-15T14:49:56Z

Olha.apanovych:

Державна підтримка розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства

2023-02-15T14:48:34Z

Olha.apanovych:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 "Деякі питання надання грантів бізнесу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-2017-%D0%BF#Text Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки сільгосптоваровиробників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 року № 77]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587]
*[https://minagro.gov.ua/ua/npa/pro-utvorennya-komisiyi-minagropolitiki-dlya-nadannya-koshtiv-peredbachenih-u-derzhavnomu-byudzheti-za-programoyu-finansova-pidtrimka-silgosptovarovirobnikiv-yaki-vikoristovuyutsya-dlya-derzh?v=6139d41158028 Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06 вересня 2021 № 173 "Про утворення комісії Мінагрополітики для надання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників", які використовуються для державної підтримки виробників плодів, ягід, винограду та хмелю"] (зі змінами, внесеними [https://minagro.gov.ua/ua/npa/pro-vnesennya-zmin-u-dodatok-do-nakazu-ministerstva-agrarnoyi-politiki-ta-prodovolstva-ukrayini-vid-06-veresnya-2021-roku-173?v=617aa25f01d5c наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 жовтня 2021 № 321])
==Умови отримання державної підтримки для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587] (далі - Порядок), бюджетні кошти спрямовуються на державну підтримку виробників плодів, ягід, винограду та хмелю з метою стимулювання збільшення площ насаджень, обсягів виробництва плодово-ягідної продукції, винограду та хмелю, нарощування потужностей з їх зберігання та переробки.

Отримувачами бюджетних коштів є суб’єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичні особи - підприємці, що провадять діяльність у галузях садівництва, виноградарства та хмелярства.

На отримання бюджетних коштів мають право суб’єкти господарювання:
*стосовно яких не порушено справу про банкрутство, та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації;

*які не мають на перше число місяця, в якому приймається рішення про включення до розподілів бюджетних коштів для компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], і реєстрів суб’єктів господарювання, яким нараховано компенсацію вартості за напрямами, визначеними пунктом 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], прострочену більш як шість місяців заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС.
Пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку] передбачено, що суб’єктам господарювання, які закладають плодово-ягідні насадження, виноградники та хмільники, бюджетні кошти надаються на безповоротній основі в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на поточний рік, для компенсації витрат (без урахування податку на додану вартість), здійснених у період з 1 жовтня попереднього року по 30 вересня поточного року на:
#придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур, винограду та хмелю (далі - садивний матеріал), - у розмірі до 80 відсотків здійснених витрат (після проведення ними садіння або ремонту насаджень);
#проведення робіт та придбання матеріалів для спорудження шпалер і встановлення систем краплинного зрошення (далі - роботи), - у розмірі до 50 відсотків здійснених витрат (після завершення монтажних робіт);
#закупівлю техніки, механізмів та обладнання (зокрема іноземного виробництва, які не виробляються в Україні) для проведення технологічних операцій у виноградарстві, садівництві і хмелярстві згідно із затвердженим Мінекономіки переліком такої техніки, механізмів та обладнання, - у розмірі до 30 відсотків їх вартості. Компенсація витрат за садивний матеріал не може перевищувати нормативи, у межах яких проводиться часткове відшкодування їх вартості, затверджені Мінекономіки.
Суб’єктам господарювання - виробникам плодів, ягід, винограду та хмелю, які провадять сільськогосподарську діяльність з обробки, переробки та/або консервації плодів, ягід, винограду та хмелю, бюджетні кошти надаються на безповоротній основі в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на поточний рік, для компенсації до 50 відсотків вартості (без урахування податку на додану вартість):
*нового будівництва та реконструкції холодильників для зберігання плодів, ягід, столових сортів винограду та хмелю власного виробництва, цехів первинної переробки винограду, плодів та ягід власного виробництва, об’єктів із заморожування плодово-ягідної продукції (далі - об’єкти);

*придбання ліній товарної обробки плодів та ягід, автоматизованих ліній з висушування плодів, ягід та хмелю власного виробництва, ліній з переробки плодів, ягід та технічних сортів винограду власного виробництва на соки, пюре, виноматеріали (далі - лінії) після завершення пусконалагоджувальних робіт.
Компенсації підлягає вартість об’єктів, введених в експлуатацію з 1 жовтня попереднього року по 30 вересня поточного року, та/або вартість ліній, придбаних у той самий період.

Бюджетні кошти спрямовуються на погашення кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства за видатками, які передбачені на державну підтримку виробників плодів, ягід, винограду та хмелю, в установленому порядку.
==Порядок отримання державної підтримки для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства==
Розподіл бюджетних коштів за напрямами, визначеними пунктами 4 і 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку] та їх перерозподіл протягом року з урахуванням фактичного подання документів для отримання компенсації затверджується наказом Мінекономіки.

Для надання бюджетних коштів:
* Мінекономіки утворює комісію, яка є постійно діючим органом, затверджує її склад, положення про неї, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядком], форми звітності та нормативи;

* облдержадміністрації утворюють комісії з прийняття рішень щодо компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], затверджують їх склад та положення про них.
Суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня обласним комісіям такі документи:

'''1)для отримання компенсації витрат на садивний матеріал і роботи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії документів, що посвідчують право власності та/або користування земельною ділянкою;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію проектної документації на створення виноградників столових сортів, плодово-ягідних насаджень і хмільників та копію затвердженої Мінекономіки проектної документації на створення виноградників технічних сортів;

* акт інвентаризації насаджень за формою, затвердженою Мінекономіки;

* акт про фактичний обсяг виконаних робіт і витрат за формою, затвердженою Мінекономіки;

* реєстри витрат на садивний матеріал і роботи разом із завіреними копіями первинних бухгалтерських документів, що підтверджують такі витрати та облік їх на балансі, зокрема документів про здійснення оплати товарів і послуг;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії таких сертифікатів на садивний матеріал (у разі садіння (ремонту) насаджень): для садивного матеріалу вітчизняного виробництва - сертифіката, що засвідчує сортові якості садивного матеріалу, та сертифіката, що засвідчує товарні якості садивного матеріалу; для ввезеного на митну територію України садивного матеріалу - фітосанітарного сертифіката та сертифіката країни-експортера;

* фотоматеріали з підтвердженням садіння (ремонту) насаджень, спорудження шпалери та встановлення систем краплинного зрошення;
'''2) для отримання компенсації витрат на техніку, механізми та обладнання:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів;

* довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* акт приймання-передачі техніки, механізмів та обладнання;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію свідоцтва про реєстрацію техніки та/або механізмів (якщо вони підлягають обов’язковій державній або відомчій реєстрації);

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують відповідні витрати та облік на балансі техніки, механізмів та обладнання, зокрема документів про здійснення оплати за них;

* акт інвентаризації насаджень.
У разі подання суб’єктом господарювання документів для отримання компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], документи, що дублюються, подаються в одному екземплярі.

Обласні комісії перевіряють наявність повного пакета документів, відповідність сортового складу садивного матеріалу Державному реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на відповідний рік (з урахуванням вимог законодавства щодо строків його поширення), реєстрацію сертифікатів на садивний матеріал вітчизняного виробництва в реєстрі сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, відповідність суб’єктів господарювання вимогам, визначеним абзацом третім пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], відповідність садивного матеріалу і робіт проектній документації, копії первинних бухгалтерських документів, зокрема документів про здійснення оплати товарів і послуг, що підтверджують заявлені до компенсації витрати та інформацію, відображену на фотоматеріалах, що підтверджує факт садіння (ремонту) насаджень садивним матеріалом і робіт, що заявлені на компенсацію витрат.

Незалежно від результатів розгляду документів обласні комісії забезпечують надходження до 1 листопада до Мінекономіки зведених відомостей про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації і висновків за результатами аналізу отриманих документів, зведених реєстрів техніки, механізмів та обладнання за формами, затвердженими Мінекономіки, актів про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат, а в разі надходження відповідного запиту Мінекономіки - інші підтвердні документи.
Вчасно поданими вважаються документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 1 листопада включно.

Документи, подані не в повному обсязі або оформлені неналежним чином, повертаються обласній комісії в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

'''3) для отримання компенсації вартості об’єктів суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня комісії Мінекономіки такі документи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* відомості, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта; типову форму № ОЗ-1 “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” - для компенсації вартості нового будівництва об’єктів;

* типову форму № ОЗ-2 “Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів” - для компенсації вартості реконструкції об’єктів;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію кошторисної та технологічної частин проектної документації;

* акт інвентаризації насаджень.
''Вчасно поданими вважаються заявка та документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 15 жовтня включно.''

Документи, подані не в повному обсязі, повертаються Мінекономіки суб’єкту господарювання в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

Для розрахунку компенсації вартості реконструйованого об’єкта не включається балансова вартість об’єкта на початок реконструкції.

Компенсації підлягає вартість основних фондів, підтверджена актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та/або приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (№ ОЗ-1, ОЗ-2), які передбачені проектно-кошторисною документацією.

'''4) для отримання компенсації вартості ліній суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня комісії Мінекономіки такі документи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* акт про завершення монтажу та готовність до експлуатації лінії;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують вартість та облік на балансі ліній, зокрема документів про здійснення оплати їх вартості;

* акт інвентаризації насаджень.
''Вчасно поданими вважаються заявка та документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 15 жовтня включно. Документи, подані не в повному обсязі, повертаються Мінекономіки суб’єкту господарювання в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.''

Суб’єкт господарювання, якому виплачена компенсація вартості об’єктів, ліній, техніки, механізмів та обладнання, у разі їх відчуження або використання протягом перших трьох років не за цільовим призначенням, повинен повернути одержані бюджетні кошти в повному обсязі.

Суб’єкти господарювання щороку до 15 січня протягом трьох років після одержання бюджетних коштів за встановленою формою подають Мінекономіки інформацію про об’єкти, лінії, техніку, механізми та обладнання, за які одержані бюджетні кошти.

'''''У разі надання недостовірної інформації суб’єкт господарювання повертає отримані бюджетні кошти і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання державної підтримки.'''''

''21 червня 2022 року Кабінет Міністрів України затвердив постановою №738 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF/conv#n200 Порядок надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства, який визначає механізм використання коштів та надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства].''

Згідно вищеваказаного порядку ''отримувачами грантів (далі - отримувачі) мають право бути суб'єкти господарювання'' - юридичні особи (крім юридичних осіб комунальної форми власності та суб'єктів господарювання державного сектору економіки) та фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність у сфері вирощування сільськогосподарських культур на землях, на які право власності та/або користування підтверджено належними правовстановлюючими документами, а саме:

# юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками та керівниками яких є виключно громадяни України;
# юридичні особи (фізичні особи - підприємці):
* які станом на дату подання заяви фактично не перебувають та не провадять свою господарську діяльність на тимчасово окупованій території України (Автономна Республіка Крим та м. Севастополь) або на територіях, які включені до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Мінреінтеграції, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
* які не провадять господарську діяльність на території Російської Федерації;
* які не віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію указами Президента України щодо застосування персональних (спеціальних) економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції";
* щодо яких не порушено справи про банкрутство та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації;
* щодо яких відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності за корупційне правопорушення;
* які не мають заборгованості перед бюджетом.

'''Важливо!''' Гранти надаються за умови співфінансування з отримувачем у співвідношенні:
* не більше 70 відсотків вартості проекту висадки насаджень - за рахунок гранту, але не більше ніж сума на один гектар;
* не менше 30 відсотків - за рахунок коштів отримувача (власних або кредитних).

'''Основні умови отримання гранту:'''
* розробити проект плану висадки насаджень, який що має містити такі розділи: пояснювальну записку, генеральний план, кошторисну документацію, паспорт робочого проекту;
* мати у власності чи правокористуванні не менше ніж 7 років землю площею від 1 до 25 га;
* офіційно працевлаштувати працівників;
* бути готовим взяти на себе частину оплати розміром від 30 відсотків витрат.

'''Порядок подачі заявки на отримання гранту: '''
Подати заявку на отримання гранту можуть юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність у сфері вирощування сільськогосподарських культур на землях. [https://diia.gov.ua/services/grant-na-sad Подати заявку на отримання гранту на створення саду через портал «Дія»]. Для цього слід зареєструватися або авторизуватися в кабінеті громадянина на порталі diia.gov.ua за допомогою електронного підпису та заповнити онлайн-заявку, а також прикріпити проект плану висадки насаджень. Після цього слід все підписати електронним підписом та відправити. Така заявка буде опрацьована протягом 15 робочих днів.''
Учасник програми зобов’язується вести діяльність не менше 5 років; сплачувати податки в бюджет, зокрема, за працевлаштування робітників; а також створити робочі місця (з урахуванням культур насаджень – розрахунок тут).

'''Подальші кроки після погодження заявки:'''
* Очікувати на перевірку документів банком та Міністерством аграрної політики та продовольства України;
* Дочекатися рішення від Мінагрополітики щодо надання гранту та підписати договір із уповноваженим банком. Прийняте рішення оформлюється наказом;
* Відкрити окремий банківський рахунок, перерахувати на нього свій відсоток фінансування. Якщо ваш проект схвалять, гроші надійдуть на окремий рахунок в Ощадбанку. Отримувач самостійно здійснює переказ коштів своєї частки співфінансування на власний рахунок;
* Отримати грант та використовувати кошти, подаючи до банку рахунки за постачання товарів і послуг, необхідних для ведення господарства.
'''Строк реалізації проекту висадки насаджень не повинен перевищувати 12 місяців з часу отримання бюджетних коштів.
'''

== Корисні посилання ==
* [https://minagro.gov.ua/ua/pidtrimka Державна підтримка]
[[Категорія:Аграрне право]]

Державна підтримка розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства

2023-02-15T14:47:01Z

Olha.apanovych:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 "Деякі питання надання грантів бізнесу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-2017-%D0%BF#Text Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки сільгосптоваровиробників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 року № 77]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587]
*[https://minagro.gov.ua/ua/npa/pro-utvorennya-komisiyi-minagropolitiki-dlya-nadannya-koshtiv-peredbachenih-u-derzhavnomu-byudzheti-za-programoyu-finansova-pidtrimka-silgosptovarovirobnikiv-yaki-vikoristovuyutsya-dlya-derzh?v=6139d41158028 Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06 вересня 2021 № 173 "Про утворення комісії Мінагрополітики для надання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників", які використовуються для державної підтримки виробників плодів, ягід, винограду та хмелю"] (зі змінами, внесеними [https://minagro.gov.ua/ua/npa/pro-vnesennya-zmin-u-dodatok-do-nakazu-ministerstva-agrarnoyi-politiki-ta-prodovolstva-ukrayini-vid-06-veresnya-2021-roku-173?v=617aa25f01d5c наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 жовтня 2021 № 321])
==Умови отримання державної підтримки для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587] (далі - Порядок), бюджетні кошти спрямовуються на державну підтримку виробників плодів, ягід, винограду та хмелю з метою стимулювання збільшення площ насаджень, обсягів виробництва плодово-ягідної продукції, винограду та хмелю, нарощування потужностей з їх зберігання та переробки.

Отримувачами бюджетних коштів є суб’єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичні особи - підприємці, що провадять діяльність у галузях садівництва, виноградарства та хмелярства.

На отримання бюджетних коштів мають право суб’єкти господарювання:
*стосовно яких не порушено справу про банкрутство, та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації;

*які не мають на перше число місяця, в якому приймається рішення про включення до розподілів бюджетних коштів для компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], і реєстрів суб’єктів господарювання, яким нараховано компенсацію вартості за напрямами, визначеними пунктом 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], прострочену більш як шість місяців заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС.
Пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку] передбачено, що суб’єктам господарювання, які закладають плодово-ягідні насадження, виноградники та хмільники, бюджетні кошти надаються на безповоротній основі в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на поточний рік, для компенсації витрат (без урахування податку на додану вартість), здійснених у період з 1 жовтня попереднього року по 30 вересня поточного року на:
#придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур, винограду та хмелю (далі - садивний матеріал), - у розмірі до 80 відсотків здійснених витрат (після проведення ними садіння або ремонту насаджень);
#проведення робіт та придбання матеріалів для спорудження шпалер і встановлення систем краплинного зрошення (далі - роботи), - у розмірі до 50 відсотків здійснених витрат (після завершення монтажних робіт);
#закупівлю техніки, механізмів та обладнання (зокрема іноземного виробництва, які не виробляються в Україні) для проведення технологічних операцій у виноградарстві, садівництві і хмелярстві згідно із затвердженим Мінекономіки переліком такої техніки, механізмів та обладнання, - у розмірі до 30 відсотків їх вартості. Компенсація витрат за садивний матеріал не може перевищувати нормативи, у межах яких проводиться часткове відшкодування їх вартості, затверджені Мінекономіки.
Суб’єктам господарювання - виробникам плодів, ягід, винограду та хмелю, які провадять сільськогосподарську діяльність з обробки, переробки та/або консервації плодів, ягід, винограду та хмелю, бюджетні кошти надаються на безповоротній основі в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на поточний рік, для компенсації до 50 відсотків вартості (без урахування податку на додану вартість):
*нового будівництва та реконструкції холодильників для зберігання плодів, ягід, столових сортів винограду та хмелю власного виробництва, цехів первинної переробки винограду, плодів та ягід власного виробництва, об’єктів із заморожування плодово-ягідної продукції (далі - об’єкти);

*придбання ліній товарної обробки плодів та ягід, автоматизованих ліній з висушування плодів, ягід та хмелю власного виробництва, ліній з переробки плодів, ягід та технічних сортів винограду власного виробництва на соки, пюре, виноматеріали (далі - лінії) після завершення пусконалагоджувальних робіт.
Компенсації підлягає вартість об’єктів, введених в експлуатацію з 1 жовтня попереднього року по 30 вересня поточного року, та/або вартість ліній, придбаних у той самий період.

Бюджетні кошти спрямовуються на погашення кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства за видатками, які передбачені на державну підтримку виробників плодів, ягід, винограду та хмелю, в установленому порядку.
==Порядок отримання державної підтримки для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства==
Розподіл бюджетних коштів за напрямами, визначеними пунктами 4 і 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку] та їх перерозподіл протягом року з урахуванням фактичного подання документів для отримання компенсації затверджується наказом Мінекономіки.

Для надання бюджетних коштів:
* Мінекономіки утворює комісію, яка є постійно діючим органом, затверджує її склад, положення про неї, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядком], форми звітності та нормативи;

* облдержадміністрації утворюють комісії з прийняття рішень щодо компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], затверджують їх склад та положення про них.
Суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня обласним комісіям такі документи:

'''1)для отримання компенсації витрат на садивний матеріал і роботи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії документів, що посвідчують право власності та/або користування земельною ділянкою;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію проектної документації на створення виноградників столових сортів, плодово-ягідних насаджень і хмільників та копію затвердженої Мінекономіки проектної документації на створення виноградників технічних сортів;

* акт інвентаризації насаджень за формою, затвердженою Мінекономіки;

* акт про фактичний обсяг виконаних робіт і витрат за формою, затвердженою Мінекономіки;

* реєстри витрат на садивний матеріал і роботи разом із завіреними копіями первинних бухгалтерських документів, що підтверджують такі витрати та облік їх на балансі, зокрема документів про здійснення оплати товарів і послуг;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії таких сертифікатів на садивний матеріал (у разі садіння (ремонту) насаджень): для садивного матеріалу вітчизняного виробництва - сертифіката, що засвідчує сортові якості садивного матеріалу, та сертифіката, що засвідчує товарні якості садивного матеріалу; для ввезеного на митну територію України садивного матеріалу - фітосанітарного сертифіката та сертифіката країни-експортера;

* фотоматеріали з підтвердженням садіння (ремонту) насаджень, спорудження шпалери та встановлення систем краплинного зрошення;
'''2) для отримання компенсації витрат на техніку, механізми та обладнання:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів;

* довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* акт приймання-передачі техніки, механізмів та обладнання;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію свідоцтва про реєстрацію техніки та/або механізмів (якщо вони підлягають обов’язковій державній або відомчій реєстрації);

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують відповідні витрати та облік на балансі техніки, механізмів та обладнання, зокрема документів про здійснення оплати за них;

* акт інвентаризації насаджень.
У разі подання суб’єктом господарювання документів для отримання компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], документи, що дублюються, подаються в одному екземплярі.

Обласні комісії перевіряють наявність повного пакета документів, відповідність сортового складу садивного матеріалу Державному реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на відповідний рік (з урахуванням вимог законодавства щодо строків його поширення), реєстрацію сертифікатів на садивний матеріал вітчизняного виробництва в реєстрі сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, відповідність суб’єктів господарювання вимогам, визначеним абзацом третім пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], відповідність садивного матеріалу і робіт проектній документації, копії первинних бухгалтерських документів, зокрема документів про здійснення оплати товарів і послуг, що підтверджують заявлені до компенсації витрати та інформацію, відображену на фотоматеріалах, що підтверджує факт садіння (ремонту) насаджень садивним матеріалом і робіт, що заявлені на компенсацію витрат.

Незалежно від результатів розгляду документів обласні комісії забезпечують надходження до 1 листопада до Мінекономіки зведених відомостей про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації і висновків за результатами аналізу отриманих документів, зведених реєстрів техніки, механізмів та обладнання за формами, затвердженими Мінекономіки, актів про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат, а в разі надходження відповідного запиту Мінекономіки - інші підтвердні документи.
Вчасно поданими вважаються документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 1 листопада включно.

Документи, подані не в повному обсязі або оформлені неналежним чином, повертаються обласній комісії в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

'''3) для отримання компенсації вартості об’єктів суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня комісії Мінекономіки такі документи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* відомості, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта; типову форму № ОЗ-1 “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” - для компенсації вартості нового будівництва об’єктів;

* типову форму № ОЗ-2 “Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів” - для компенсації вартості реконструкції об’єктів;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію кошторисної та технологічної частин проектної документації;

* акт інвентаризації насаджень.
''Вчасно поданими вважаються заявка та документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 15 жовтня включно.''

Документи, подані не в повному обсязі, повертаються Мінекономіки суб’єкту господарювання в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

Для розрахунку компенсації вартості реконструйованого об’єкта не включається балансова вартість об’єкта на початок реконструкції.

Компенсації підлягає вартість основних фондів, підтверджена актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та/або приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (№ ОЗ-1, ОЗ-2), які передбачені проектно-кошторисною документацією.

'''4) для отримання компенсації вартості ліній суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня комісії Мінекономіки такі документи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* акт про завершення монтажу та готовність до експлуатації лінії;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують вартість та облік на балансі ліній, зокрема документів про здійснення оплати їх вартості;

* акт інвентаризації насаджень.
''Вчасно поданими вважаються заявка та документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 15 жовтня включно. Документи, подані не в повному обсязі, повертаються Мінекономіки суб’єкту господарювання в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.''

Суб’єкт господарювання, якому виплачена компенсація вартості об’єктів, ліній, техніки, механізмів та обладнання, у разі їх відчуження або використання протягом перших трьох років не за цільовим призначенням, повинен повернути одержані бюджетні кошти в повному обсязі.

Суб’єкти господарювання щороку до 15 січня протягом трьох років після одержання бюджетних коштів за встановленою формою подають Мінекономіки інформацію про об’єкти, лінії, техніку, механізми та обладнання, за які одержані бюджетні кошти.

'''''У разі надання недостовірної інформації суб’єкт господарювання повертає отримані бюджетні кошти і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання державної підтримки.'''''

''21 червня 2022 року Кабінет Міністрів України затвердив постановою №738 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF/conv#n200 Порядок надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства, який визначає механізм використання коштів та надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства].''

Згідно вищеваказаного порядку ''отримувачами грантів (далі - отримувачі) мають право бути суб'єкти господарювання'' - юридичні особи (крім юридичних осіб комунальної форми власності та суб'єктів господарювання державного сектору економіки) та фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність у сфері вирощування сільськогосподарських культур на землях, на які право власності та/або користування підтверджено належними правовстановлюючими документами, а саме:

# 1) юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками та керівниками яких є виключно громадяни України;
# 2) юридичні особи (фізичні особи - підприємці):
* які станом на дату подання заяви фактично не перебувають та не провадять свою господарську діяльність на тимчасово окупованій території України (Автономна Республіка Крим та м. Севастополь) або на територіях, які включені до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Мінреінтеграції, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
* які не провадять господарську діяльність на території Російської Федерації;
* які не віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію указами Президента України щодо застосування персональних (спеціальних) економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції";
* щодо яких не порушено справи про банкрутство та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації;
* щодо яких відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності за корупційне правопорушення;
* які не мають заборгованості перед бюджетом.

'''Важливо!''' Гранти надаються за умови співфінансування з отримувачем у співвідношенні:
* не більше 70 відсотків вартості проекту висадки насаджень - за рахунок гранту, але не більше ніж сума на один гектар;
* не менше 30 відсотків - за рахунок коштів отримувача (власних або кредитних).

'''Основні умови отримання гранту:'''
* розробити проект плану висадки насаджень, який що має містити такі розділи: пояснювальну записку, генеральний план, кошторисну документацію, паспорт робочого проекту;
* мати у власності чи правокористуванні не менше ніж 7 років землю площею від 1 до 25 га;
* офіційно працевлаштувати працівників;
* бути готовим взяти на себе частину оплати розміром від 30 відсотків витрат.

'''Порядок подачі заявки на отримання гранту: '''
''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF/conv#n283 Подати заявку на отримання гранту] можуть юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність у сфері вирощування сільськогосподарських культур на землях. [https://diia.gov.ua/services/grant-na-sad Подати заявку на отримання гранту на створення саду через портал «Дія»]. Для цього слід зареєструватися або авторизуватися в кабінеті громадянина на порталі diia.gov.ua за допомогою електронного підпису та заповнити онлайн-заявку, а також прикріпити проект плану висадки насаджень. Після цього слід все підписати електронним підписом та відправити. Така заявка буде опрацьована протягом 15 робочих днів.''
Учасник програми зобов’язується вести діяльність не менше 5 років; сплачувати податки в бюджет, зокрема, за працевлаштування робітників; а також створити робочі місця (з урахуванням культур насаджень – розрахунок тут).

'''Подальші кроки після погодження заявки:'''
* Очікувати на перевірку документів банком та Міністерством аграрної політики та продовольства України;
* Дочекатися рішення від Мінагрополітики щодо надання гранту та підписати договір із уповноваженим банком. Прийняте рішення оформлюється наказом;
* Відкрити окремий банківський рахунок, перерахувати на нього свій відсоток фінансування. Якщо ваш проект схвалять, гроші надійдуть на окремий рахунок в Ощадбанку. Отримувач самостійно здійснює переказ коштів своєї частки співфінансування на власний рахунок;
* Отримати грант та використовувати кошти, подаючи до банку рахунки за постачання товарів і послуг, необхідних для ведення господарства.
'''Строк реалізації проекту висадки насаджень не повинен перевищувати 12 місяців з часу отримання бюджетних коштів.
'''

== Корисні посилання ==
* [https://minagro.gov.ua/ua/pidtrimka Державна підтримка]
[[Категорія:Аграрне право]]

Державна підтримка розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства

2023-02-15T14:41:47Z

Olha.apanovych:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 "Деякі питання надання грантів бізнесу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-2017-%D0%BF#Text Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки сільгосптоваровиробників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 року № 77]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587]
*[https://minagro.gov.ua/ua/npa/pro-utvorennya-komisiyi-minagropolitiki-dlya-nadannya-koshtiv-peredbachenih-u-derzhavnomu-byudzheti-za-programoyu-finansova-pidtrimka-silgosptovarovirobnikiv-yaki-vikoristovuyutsya-dlya-derzh?v=6139d41158028 Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06 вересня 2021 № 173 "Про утворення комісії Мінагрополітики для надання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників", які використовуються для державної підтримки виробників плодів, ягід, винограду та хмелю"] (зі змінами, внесеними [https://minagro.gov.ua/ua/npa/pro-vnesennya-zmin-u-dodatok-do-nakazu-ministerstva-agrarnoyi-politiki-ta-prodovolstva-ukrayini-vid-06-veresnya-2021-roku-173?v=617aa25f01d5c наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 жовтня 2021 № 321])
==Умови отримання державної підтримки для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587] (далі - Порядок), бюджетні кошти спрямовуються на державну підтримку виробників плодів, ягід, винограду та хмелю з метою стимулювання збільшення площ насаджень, обсягів виробництва плодово-ягідної продукції, винограду та хмелю, нарощування потужностей з їх зберігання та переробки.

Отримувачами бюджетних коштів є суб’єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичні особи - підприємці, що провадять діяльність у галузях садівництва, виноградарства та хмелярства.

На отримання бюджетних коштів мають право суб’єкти господарювання:
*стосовно яких не порушено справу про банкрутство, та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації;

*які не мають на перше число місяця, в якому приймається рішення про включення до розподілів бюджетних коштів для компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], і реєстрів суб’єктів господарювання, яким нараховано компенсацію вартості за напрямами, визначеними пунктом 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], прострочену більш як шість місяців заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС.
Пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку] передбачено, що суб’єктам господарювання, які закладають плодово-ягідні насадження, виноградники та хмільники, бюджетні кошти надаються на безповоротній основі в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на поточний рік, для компенсації витрат (без урахування податку на додану вартість), здійснених у період з 1 жовтня попереднього року по 30 вересня поточного року на:
#придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур, винограду та хмелю (далі - садивний матеріал), - у розмірі до 80 відсотків здійснених витрат (після проведення ними садіння або ремонту насаджень);
#проведення робіт та придбання матеріалів для спорудження шпалер і встановлення систем краплинного зрошення (далі - роботи), - у розмірі до 50 відсотків здійснених витрат (після завершення монтажних робіт);
#закупівлю техніки, механізмів та обладнання (зокрема іноземного виробництва, які не виробляються в Україні) для проведення технологічних операцій у виноградарстві, садівництві і хмелярстві згідно із затвердженим Мінекономіки переліком такої техніки, механізмів та обладнання, - у розмірі до 30 відсотків їх вартості. Компенсація витрат за садивний матеріал не може перевищувати нормативи, у межах яких проводиться часткове відшкодування їх вартості, затверджені Мінекономіки.
Суб’єктам господарювання - виробникам плодів, ягід, винограду та хмелю, які провадять сільськогосподарську діяльність з обробки, переробки та/або консервації плодів, ягід, винограду та хмелю, бюджетні кошти надаються на безповоротній основі в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на поточний рік, для компенсації до 50 відсотків вартості (без урахування податку на додану вартість):
*нового будівництва та реконструкції холодильників для зберігання плодів, ягід, столових сортів винограду та хмелю власного виробництва, цехів первинної переробки винограду, плодів та ягід власного виробництва, об’єктів із заморожування плодово-ягідної продукції (далі - об’єкти);

*придбання ліній товарної обробки плодів та ягід, автоматизованих ліній з висушування плодів, ягід та хмелю власного виробництва, ліній з переробки плодів, ягід та технічних сортів винограду власного виробництва на соки, пюре, виноматеріали (далі - лінії) після завершення пусконалагоджувальних робіт.
Компенсації підлягає вартість об’єктів, введених в експлуатацію з 1 жовтня попереднього року по 30 вересня поточного року, та/або вартість ліній, придбаних у той самий період.

Бюджетні кошти спрямовуються на погашення кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства за видатками, які передбачені на державну підтримку виробників плодів, ягід, винограду та хмелю, в установленому порядку.
==Порядок отримання державної підтримки для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства==
Розподіл бюджетних коштів за напрямами, визначеними пунктами 4 і 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку] та їх перерозподіл протягом року з урахуванням фактичного подання документів для отримання компенсації затверджується наказом Мінекономіки.

Для надання бюджетних коштів:
* Мінекономіки утворює комісію, яка є постійно діючим органом, затверджує її склад, положення про неї, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядком], форми звітності та нормативи;

* облдержадміністрації утворюють комісії з прийняття рішень щодо компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], затверджують їх склад та положення про них.
Суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня обласним комісіям такі документи:

'''1)для отримання компенсації витрат на садивний матеріал і роботи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії документів, що посвідчують право власності та/або користування земельною ділянкою;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію проектної документації на створення виноградників столових сортів, плодово-ягідних насаджень і хмільників та копію затвердженої Мінекономіки проектної документації на створення виноградників технічних сортів;

* акт інвентаризації насаджень за формою, затвердженою Мінекономіки;

* акт про фактичний обсяг виконаних робіт і витрат за формою, затвердженою Мінекономіки;

* реєстри витрат на садивний матеріал і роботи разом із завіреними копіями первинних бухгалтерських документів, що підтверджують такі витрати та облік їх на балансі, зокрема документів про здійснення оплати товарів і послуг;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії таких сертифікатів на садивний матеріал (у разі садіння (ремонту) насаджень): для садивного матеріалу вітчизняного виробництва - сертифіката, що засвідчує сортові якості садивного матеріалу, та сертифіката, що засвідчує товарні якості садивного матеріалу; для ввезеного на митну територію України садивного матеріалу - фітосанітарного сертифіката та сертифіката країни-експортера;

* фотоматеріали з підтвердженням садіння (ремонту) насаджень, спорудження шпалери та встановлення систем краплинного зрошення;
'''2) для отримання компенсації витрат на техніку, механізми та обладнання:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів;

* довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* акт приймання-передачі техніки, механізмів та обладнання;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію свідоцтва про реєстрацію техніки та/або механізмів (якщо вони підлягають обов’язковій державній або відомчій реєстрації);

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують відповідні витрати та облік на балансі техніки, механізмів та обладнання, зокрема документів про здійснення оплати за них;

* акт інвентаризації насаджень.
У разі подання суб’єктом господарювання документів для отримання компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], документи, що дублюються, подаються в одному екземплярі.

Обласні комісії перевіряють наявність повного пакета документів, відповідність сортового складу садивного матеріалу Державному реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на відповідний рік (з урахуванням вимог законодавства щодо строків його поширення), реєстрацію сертифікатів на садивний матеріал вітчизняного виробництва в реєстрі сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, відповідність суб’єктів господарювання вимогам, визначеним абзацом третім пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], відповідність садивного матеріалу і робіт проектній документації, копії первинних бухгалтерських документів, зокрема документів про здійснення оплати товарів і послуг, що підтверджують заявлені до компенсації витрати та інформацію, відображену на фотоматеріалах, що підтверджує факт садіння (ремонту) насаджень садивним матеріалом і робіт, що заявлені на компенсацію витрат.

Незалежно від результатів розгляду документів обласні комісії забезпечують надходження до 1 листопада до Мінекономіки зведених відомостей про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації і висновків за результатами аналізу отриманих документів, зведених реєстрів техніки, механізмів та обладнання за формами, затвердженими Мінекономіки, актів про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат, а в разі надходження відповідного запиту Мінекономіки - інші підтвердні документи.
Вчасно поданими вважаються документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 1 листопада включно.

Документи, подані не в повному обсязі або оформлені неналежним чином, повертаються обласній комісії в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

'''3) для отримання компенсації вартості об’єктів суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня комісії Мінекономіки такі документи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* відомості, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта; типову форму № ОЗ-1 “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” - для компенсації вартості нового будівництва об’єктів;

* типову форму № ОЗ-2 “Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів” - для компенсації вартості реконструкції об’єктів;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію кошторисної та технологічної частин проектної документації;

* акт інвентаризації насаджень.
''Вчасно поданими вважаються заявка та документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 15 жовтня включно.''

Документи, подані не в повному обсязі, повертаються Мінекономіки суб’єкту господарювання в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

Для розрахунку компенсації вартості реконструйованого об’єкта не включається балансова вартість об’єкта на початок реконструкції.

Компенсації підлягає вартість основних фондів, підтверджена актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та/або приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (№ ОЗ-1, ОЗ-2), які передбачені проектно-кошторисною документацією.

'''4) для отримання компенсації вартості ліній суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня комісії Мінекономіки такі документи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* акт про завершення монтажу та готовність до експлуатації лінії;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують вартість та облік на балансі ліній, зокрема документів про здійснення оплати їх вартості;

* акт інвентаризації насаджень.
''Вчасно поданими вважаються заявка та документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 15 жовтня включно. Документи, подані не в повному обсязі, повертаються Мінекономіки суб’єкту господарювання в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.''

Суб’єкт господарювання, якому виплачена компенсація вартості об’єктів, ліній, техніки, механізмів та обладнання, у разі їх відчуження або використання протягом перших трьох років не за цільовим призначенням, повинен повернути одержані бюджетні кошти в повному обсязі.

Суб’єкти господарювання щороку до 15 січня протягом трьох років після одержання бюджетних коштів за встановленою формою подають Мінекономіки інформацію про об’єкти, лінії, техніку, механізми та обладнання, за які одержані бюджетні кошти.

'''''У разі надання недостовірної інформації суб’єкт господарювання повертає отримані бюджетні кошти і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання державної підтримки.'''''

''21 червня 2022 року Кабінет Міністрів України затвердив постановою №738 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF/conv#n200 Порядок надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства, який визначає механізм використання коштів та надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства].''

Згідно вищеваказаного порядку ''отримувачами грантів (далі - отримувачі) мають право бути суб'єкти господарювання'' - юридичні особи (крім юридичних осіб комунальної форми власності та суб'єктів господарювання державного сектору економіки) та фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність у сфері вирощування сільськогосподарських культур на землях, на які право власності та/або користування підтверджено належними правовстановлюючими документами, а саме:

1) юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками та керівниками яких є виключно громадяни України;
2) юридичні особи (фізичні особи - підприємці):
- які станом на дату подання заяви фактично не перебувають та не провадять свою господарську діяльність на тимчасово окупованій території України (Автономна Республіка Крим та м. Севастополь) або на територіях, які включені до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Мінреінтеграції, що підтверджується довідкою про взяття на
облік внутрішньо переміщеної особи;
- які не провадять господарську діяльність на території Російської Федерації;
- які не віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію указами Президента України щодо застосування персональних (спеціальних) економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції";
- щодо яких не порушено справи про банкрутство та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації;
- щодо яких відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності за корупційне правопорушення;
- які не мають заборгованості перед бюджетом.

'''Важливо!''' Гранти надаються за умови співфінансування з отримувачем у співвідношенні:
* не більше 70 відсотків вартості проекту висадки насаджень - за рахунок гранту, але не більше ніж сума на один гектар;
* не менше 30 відсотків - за рахунок коштів отримувача (власних або кредитних).

'''Основні умови отримання гранту:'''
* розробити проект плану висадки насаджень, який що має містити такі розділи: пояснювальну записку, генеральний план, кошторисну документацію, паспорт робочого проекту;
* мати у власності чи правокористуванні не менше ніж 7 років землю площею від 1 до 25 га;
* офіційно працевлаштувати працівників;
* бути готовим взяти на себе частину оплати розміром від 30 відсотків витрат.

'''Порядок подачі заявки на отримання гранту: '''
''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF/conv#n283 Подати заявку на отримання гранту] можуть юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність у сфері вирощування сільськогосподарських культур на землях. [https://diia.gov.ua/services/grant-na-sad Подати заявку на отримання гранту на створення саду через портал «Дія»]. Для цього слід зареєструватися або авторизуватися в кабінеті громадянина на порталі diia.gov.ua за допомогою електронного підпису та заповнити онлайн-заявку, а також прикріпити проект плану висадки насаджень. Після цього слід все підписати електронним підписом та відправити. Така заявка буде опрацьована протягом 15 робочих днів.''
Учасник програми зобов’язується вести діяльність не менше 5 років; сплачувати податки в бюджет, зокрема, за працевлаштування робітників; а також створити робочі місця (з урахуванням культур насаджень – розрахунок тут).
'''
Подальші кроки після погодження заявки:'''
* Очікувати на перевірку документів банком та Міністерством аграрної політики та продовольства України;
* Дочекатися рішення від Мінагрополітики щодо надання гранту та підписати договір із уповноваженим банком. Прийняте рішення оформлюється наказом;
* Відкрити окремий банківський рахунок, перерахувати на нього свій відсоток фінансування. Якщо ваш проект схвалять, гроші надійдуть на окремий рахунок в Ощадбанку. Отримувач самостійно здійснює переказ коштів своєї частки співфінансування на власний рахунок;
* Отримати грант та використовувати кошти, подаючи до банку рахунки за постачання товарів і послуг, необхідних для ведення господарства.
'''Строк реалізації проекту висадки насаджень не повинен перевищувати 12 місяців з часу отримання бюджетних коштів.
'''

== Корисні посилання ==
* [https://minagro.gov.ua/ua/pidtrimka Державна підтримка]
[[Категорія:Аграрне право]]

Державна підтримка розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства

2023-02-15T14:38:48Z

Olha.apanovych:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 "Деякі питання надання грантів бізнесу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-2017-%D0%BF#Text Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки сільгосптоваровиробників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 року № 77]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587]
*[https://minagro.gov.ua/ua/npa/pro-utvorennya-komisiyi-minagropolitiki-dlya-nadannya-koshtiv-peredbachenih-u-derzhavnomu-byudzheti-za-programoyu-finansova-pidtrimka-silgosptovarovirobnikiv-yaki-vikoristovuyutsya-dlya-derzh?v=6139d41158028 Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06 вересня 2021 № 173 "Про утворення комісії Мінагрополітики для надання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників", які використовуються для державної підтримки виробників плодів, ягід, винограду та хмелю"] (зі змінами, внесеними [https://minagro.gov.ua/ua/npa/pro-vnesennya-zmin-u-dodatok-do-nakazu-ministerstva-agrarnoyi-politiki-ta-prodovolstva-ukrayini-vid-06-veresnya-2021-roku-173?v=617aa25f01d5c наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 жовтня 2021 № 321])
==Умови отримання державної підтримки для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587] (далі - Порядок), бюджетні кошти спрямовуються на державну підтримку виробників плодів, ягід, винограду та хмелю з метою стимулювання збільшення площ насаджень, обсягів виробництва плодово-ягідної продукції, винограду та хмелю, нарощування потужностей з їх зберігання та переробки.

Отримувачами бюджетних коштів є суб’єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичні особи - підприємці, що провадять діяльність у галузях садівництва, виноградарства та хмелярства.

На отримання бюджетних коштів мають право суб’єкти господарювання:
*стосовно яких не порушено справу про банкрутство, та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації;

*які не мають на перше число місяця, в якому приймається рішення про включення до розподілів бюджетних коштів для компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], і реєстрів суб’єктів господарювання, яким нараховано компенсацію вартості за напрямами, визначеними пунктом 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], прострочену більш як шість місяців заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС.
Пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку] передбачено, що суб’єктам господарювання, які закладають плодово-ягідні насадження, виноградники та хмільники, бюджетні кошти надаються на безповоротній основі в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на поточний рік, для компенсації витрат (без урахування податку на додану вартість), здійснених у період з 1 жовтня попереднього року по 30 вересня поточного року на:
#придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур, винограду та хмелю (далі - садивний матеріал), - у розмірі до 80 відсотків здійснених витрат (після проведення ними садіння або ремонту насаджень);
#проведення робіт та придбання матеріалів для спорудження шпалер і встановлення систем краплинного зрошення (далі - роботи), - у розмірі до 50 відсотків здійснених витрат (після завершення монтажних робіт);
#закупівлю техніки, механізмів та обладнання (зокрема іноземного виробництва, які не виробляються в Україні) для проведення технологічних операцій у виноградарстві, садівництві і хмелярстві згідно із затвердженим Мінекономіки переліком такої техніки, механізмів та обладнання, - у розмірі до 30 відсотків їх вартості. Компенсація витрат за садивний матеріал не може перевищувати нормативи, у межах яких проводиться часткове відшкодування їх вартості, затверджені Мінекономіки.
Суб’єктам господарювання - виробникам плодів, ягід, винограду та хмелю, які провадять сільськогосподарську діяльність з обробки, переробки та/або консервації плодів, ягід, винограду та хмелю, бюджетні кошти надаються на безповоротній основі в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на поточний рік, для компенсації до 50 відсотків вартості (без урахування податку на додану вартість):
*нового будівництва та реконструкції холодильників для зберігання плодів, ягід, столових сортів винограду та хмелю власного виробництва, цехів первинної переробки винограду, плодів та ягід власного виробництва, об’єктів із заморожування плодово-ягідної продукції (далі - об’єкти);

*придбання ліній товарної обробки плодів та ягід, автоматизованих ліній з висушування плодів, ягід та хмелю власного виробництва, ліній з переробки плодів, ягід та технічних сортів винограду власного виробництва на соки, пюре, виноматеріали (далі - лінії) після завершення пусконалагоджувальних робіт.
Компенсації підлягає вартість об’єктів, введених в експлуатацію з 1 жовтня попереднього року по 30 вересня поточного року, та/або вартість ліній, придбаних у той самий період.

Бюджетні кошти спрямовуються на погашення кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства за видатками, які передбачені на державну підтримку виробників плодів, ягід, винограду та хмелю, в установленому порядку.
==Порядок отримання державної підтримки для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства==
Розподіл бюджетних коштів за напрямами, визначеними пунктами 4 і 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку] та їх перерозподіл протягом року з урахуванням фактичного подання документів для отримання компенсації затверджується наказом Мінекономіки.

Для надання бюджетних коштів:
* Мінекономіки утворює комісію, яка є постійно діючим органом, затверджує її склад, положення про неї, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядком], форми звітності та нормативи;

* облдержадміністрації утворюють комісії з прийняття рішень щодо компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], затверджують їх склад та положення про них.
Суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня обласним комісіям такі документи:

'''1)для отримання компенсації витрат на садивний матеріал і роботи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії документів, що посвідчують право власності та/або користування земельною ділянкою;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію проектної документації на створення виноградників столових сортів, плодово-ягідних насаджень і хмільників та копію затвердженої Мінекономіки проектної документації на створення виноградників технічних сортів;

* акт інвентаризації насаджень за формою, затвердженою Мінекономіки;

* акт про фактичний обсяг виконаних робіт і витрат за формою, затвердженою Мінекономіки;

* реєстри витрат на садивний матеріал і роботи разом із завіреними копіями первинних бухгалтерських документів, що підтверджують такі витрати та облік їх на балансі, зокрема документів про здійснення оплати товарів і послуг;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії таких сертифікатів на садивний матеріал (у разі садіння (ремонту) насаджень): для садивного матеріалу вітчизняного виробництва - сертифіката, що засвідчує сортові якості садивного матеріалу, та сертифіката, що засвідчує товарні якості садивного матеріалу; для ввезеного на митну територію України садивного матеріалу - фітосанітарного сертифіката та сертифіката країни-експортера;

* фотоматеріали з підтвердженням садіння (ремонту) насаджень, спорудження шпалери та встановлення систем краплинного зрошення;
'''2) для отримання компенсації витрат на техніку, механізми та обладнання:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів;

* довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* акт приймання-передачі техніки, механізмів та обладнання;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію свідоцтва про реєстрацію техніки та/або механізмів (якщо вони підлягають обов’язковій державній або відомчій реєстрації);

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують відповідні витрати та облік на балансі техніки, механізмів та обладнання, зокрема документів про здійснення оплати за них;

* акт інвентаризації насаджень.
У разі подання суб’єктом господарювання документів для отримання компенсації витрат за напрямами, визначеними пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], документи, що дублюються, подаються в одному екземплярі.

Обласні комісії перевіряють наявність повного пакета документів, відповідність сортового складу садивного матеріалу Державному реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на відповідний рік (з урахуванням вимог законодавства щодо строків його поширення), реєстрацію сертифікатів на садивний матеріал вітчизняного виробництва в реєстрі сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, відповідність суб’єктів господарювання вимогам, визначеним абзацом третім пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2005-%D0%BF#Text Порядку], відповідність садивного матеріалу і робіт проектній документації, копії первинних бухгалтерських документів, зокрема документів про здійснення оплати товарів і послуг, що підтверджують заявлені до компенсації витрати та інформацію, відображену на фотоматеріалах, що підтверджує факт садіння (ремонту) насаджень садивним матеріалом і робіт, що заявлені на компенсацію витрат.

Незалежно від результатів розгляду документів обласні комісії забезпечують надходження до 1 листопада до Мінекономіки зведених відомостей про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації і висновків за результатами аналізу отриманих документів, зведених реєстрів техніки, механізмів та обладнання за формами, затвердженими Мінекономіки, актів про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат, а в разі надходження відповідного запиту Мінекономіки - інші підтвердні документи.
Вчасно поданими вважаються документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 1 листопада включно.

Документи, подані не в повному обсязі або оформлені неналежним чином, повертаються обласній комісії в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

'''3) для отримання компенсації вартості об’єктів суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня комісії Мінекономіки такі документи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* відомості, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта; типову форму № ОЗ-1 “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” - для компенсації вартості нового будівництва об’єктів;

* типову форму № ОЗ-2 “Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів” - для компенсації вартості реконструкції об’єктів;

* засвідчену підписом керівника суб’єкта господарювання копію кошторисної та технологічної частин проектної документації;

* акт інвентаризації насаджень.
''Вчасно поданими вважаються заявка та документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 15 жовтня включно.''

Документи, подані не в повному обсязі, повертаються Мінекономіки суб’єкту господарювання в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

Для розрахунку компенсації вартості реконструйованого об’єкта не включається балансова вартість об’єкта на початок реконструкції.

Компенсації підлягає вартість основних фондів, підтверджена актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та/або приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (№ ОЗ-1, ОЗ-2), які передбачені проектно-кошторисною документацією.

'''4) для отримання компенсації вартості ліній суб’єкти господарювання подають до 15 жовтня комісії Мінекономіки такі документи:'''
* заявку на отримання бюджетних коштів; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

* письмове зобов’язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання;

* акт про завершення монтажу та готовність до експлуатації лінії;

* засвідчені підписом керівника суб’єкта господарювання копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують вартість та облік на балансі ліній, зокрема документів про здійснення оплати їх вартості;

* акт інвентаризації насаджень.
''Вчасно поданими вважаються заявка та документи, які надійшли до Мінекономіки та зареєстровані в системі електронного документообігу до 15 жовтня включно. Документи, подані не в повному обсязі, повертаються Мінекономіки суб’єкту господарювання в десятиденний строк. Документи, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.''

Суб’єкт господарювання, якому виплачена компенсація вартості об’єктів, ліній, техніки, механізмів та обладнання, у разі їх відчуження або використання протягом перших трьох років не за цільовим призначенням, повинен повернути одержані бюджетні кошти в повному обсязі.

Суб’єкти господарювання щороку до 15 січня протягом трьох років після одержання бюджетних коштів за встановленою формою подають Мінекономіки інформацію про об’єкти, лінії, техніку, механізми та обладнання, за які одержані бюджетні кошти.

'''''У разі надання недостовірної інформації суб’єкт господарювання повертає отримані бюджетні кошти і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання державної підтримки.'''''

''21 червня 2022 року Кабінет Міністрів України затвердив постановою №738 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF/conv#n200 Порядок надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства, який визначає механізм використання коштів та надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства].''

Згідно вищеваказаного порядку ''отримувачами грантів (далі - отримувачі) мають право бути суб'єкти господарювання'' - юридичні особи (крім юридичних осіб комунальної форми власності та суб'єктів господарювання державного сектору економіки) та фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність у сфері вирощування сільськогосподарських культур на землях, на які право власності та/або користування підтверджено належними правовстановлюючими документами, а саме:

1) юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками та керівниками яких є виключно громадяни України;
2) юридичні особи (фізичні особи - підприємці):
- які станом на дату подання заяви фактично не перебувають та не провадять свою господарську діяльність на тимчасово окупованій території України (Автономна Республіка Крим та м. Севастополь) або на територіях, які включені до
переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Мінреінтеграції, що підтверджується довідкою про взяття на
облік внутрішньо переміщеної особи;
- які не провадять господарську діяльність на території Російської Федерації;
- які не віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію указами
Президента України щодо застосування персональних (спеціальних) економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції";
- щодо яких не порушено справи про банкрутство та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації;
- щодо яких відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності за корупційне правопорушення;
- які не мають заборгованості перед бюджетом.

'''Важливо!''' Гранти надаються за умови співфінансування з отримувачем у співвідношенні:
* не більше 70 відсотків вартості проекту висадки насаджень - за рахунок гранту, але не більше ніж сума на один гектар;
* не менше 30 відсотків - за рахунок коштів отримувача (власних або кредитних).

'''Основні умови отримання гранту:'''
* розробити проект плану висадки насаджень, який що має містити такі розділи: пояснювальну записку, генеральний план, кошторисну документацію, паспорт робочого проекту;
* мати у власності чи правокористуванні не менше ніж 7 років землю площею від 1 до 25 га;
* офіційно працевлаштувати працівників;
* бути готовим взяти на себе частину оплати розміром від 30 відсотків витрат.

'''Порядок подачі заявки на отримання гранту: '''
''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2022-%D0%BF/conv#n283 Подати заявку на отримання гранту] можуть юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність у сфері вирощування сільськогосподарських культур на землях. [https://diia.gov.ua/services/grant-na-sad Подати заявку на отримання гранту на створення саду через портал «Дія»]. Для цього слід зареєструватися або авторизуватися в кабінеті громадянина на порталі diia.gov.ua за допомогою електронного підпису та заповнити онлайн-заявку, а також прикріпити проект плану висадки насаджень. Після цього слід все підписати електронним підписом та відправити. Така заявка буде опрацьована протягом 15 робочих днів.''
Учасник програми зобов’язується вести діяльність не менше 5 років; сплачувати податки в бюджет, зокрема, за працевлаштування робітників; а також створити робочі місця (з урахуванням культур насаджень – розрахунок тут).
'''
Подальші кроки після погодження заявки:'''
* Очікувати на перевірку документів банком та Міністерством аграрної політики та продовольства України;
* Дочекатися рішення від Мінагрополітики щодо надання гранту та підписати договір із уповноваженим банком. Прийняте рішення оформлюється наказом;
* Відкрити окремий банківський рахунок, перерахувати на нього свій відсоток фінансування. Якщо ваш проект схвалять, гроші надійдуть на окремий рахунок в Ощадбанку. Отримувач самостійно здійснює переказ коштів своєї частки співфінансування на власний рахунок;
* Отримати грант та використовувати кошти, подаючи до банку рахунки за постачання товарів і послуг, необхідних для ведення господарства.
'''Строк реалізації проекту висадки насаджень не повинен перевищувати 12 місяців з часу отримання бюджетних коштів.
'''

== Корисні посилання ==
* [https://minagro.gov.ua/ua/pidtrimka Державна підтримка]
[[Категорія:Аграрне право]]

Судимість. Правові наслідки судимості

2023-02-13T11:29:49Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]
== Загальні положення визначення судимості ==
'''Суди́мість''' - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинене нею кримінальне правопорушення і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.

У постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"] судимість визначається як правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за перелічених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.

Судимість є правовим наслідком засудження особи, винної у вчиненні злочину, вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона є негативним правовим статусом особи, який пов’язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.
== Ознаки судимості ==
'''Судимість має характерні їй ознаки, а саме:'''
* являє собою специфічний правовий наслідок засудження особи, що виникає після виконання (відбуття) покарання;
* стосується лише окремого кримінального правопорушення, вчиненого конкретною особою;
* передбачає наявність початкового і кінцевого моментів;
* особа, яка має судимість, зазнає певних кримінально-правових і загальноправових наслідків.
Закон про кримінальну відповідальність встановлює правило, відповідно до якого особа, яка відбула відповідний вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення,протягом певного часу вважається такою, що має судимість.У цей період на особу покладаються певні обмеження її правового статусу, пов’язані з учиненим раніше кримінальним правопорушенням (обмеження при прийомі на роботу, при виїзді за кордон тощо).

З відбуттям засудженим покарання реалізація кримінальної відповідальності не закінчується. Завдяки цьому останнім елементом, що складає зміст кримінальної відповідальності (з точки зору статики розуміння кримінальної відповідальності як кримінально-правової категорії), з відбуттям якого вона вважається вичерпаною, є судимість.

Судимість - це правовий стан особи, що є результатом засудження її судом до будь-якого виду покарання за вчинений нею кримінальне правопорушення, який триває з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до закінчення обмеженого законом строку або до визнання судом цього строку достатнім і полягає в настанні для особи відповідних наслідків загальноправового, кримінально- правового і кримінально-виконавчого характеру у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальним кодексом України] (далі - КК України), для досягнення і закріплення мети покарання.
== Правові наслідки судимості ==
''Судимість'' - це специфічне (особливе) правове становище особи, яка засуджена обвинувальним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення до конкретної міри покарання і зазнає несприятливих правових наслідків.

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч. 1 ст. 88 КК України] особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

На сьогодні у вироках у кримінальному провадженні використовуються такі словосполучення, що стосуються судимості: «раніше не судимого», «раніше судимого», «згідно із статтею 89 КК України не судимого» (кримінально-правові наслідки не настають). Всі наслідки, до яких призводить судимість, прийнято поділяти на кримінально-правові та загальноправові.

'''Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість:'''
* може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового кримінального правопорушення. Кримінальний кодекс України надає кваліфікуюче значення судимості лише за тотожні чи однорідні кримінальні правопорушення (наприклад, ч.3 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності (ч.4 ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується;

* враховується при визнанні рецидиву кримінального правопорушення (ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), передачею особи на поруки (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), зміною обстановки (ст. 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні того, чи є переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч.3 ст. 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується для вибору окремих видів покарання (ч.2 ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч.2 ст. 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання (п.3 ч.1 ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також у разі звільнення від покарання через хворобу (ч.2 ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* виступає як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальне правопорушення, вчинені повторно та у випадку рецидиву кримінального правопорушення (п. 1 ч.1 ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Судимість може не враховуватися як обставина, що обтяжує покарання, з підстав, вказаних у частинах другій і четвертій ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];

* за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]) та відмови у застосуванні положень про обмеження покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням (ч.1 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* за кримінальне правопорушення проти миру та безпеки людства, передбачені ст.ст. 437-439 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] та ч.1 ст. 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (ч.6 ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (п.2 ч.3 ст. 81, п.2 ч.3 ст. 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п.2 ч.4 ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).
'''Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, це зокрема:'''
* заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших – береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особи, які мають не зняту чи непогашену судимість, не можуть обіймати посаду прокурора або слідчого прокуратури, судді, бути народними засідателями, адвокатами, нотаріусами. Згідно з ч. 3 ст. 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. В окремих законах міститься заборона на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката особами, що мають судимість.

* обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду;

* обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що є умовою обіймання певних посад;

* обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого кримінального правопорушення);

* збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;

* обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду;

* позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством;

* обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, деякі інші злочини);

* заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, яка відбуває покарання у виді обмеження волі за вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень).
''
Враховуючи викладене, наслідки судимості надзвичайно широкі, тому з особливою обережністю потрібно підходити до вказівки в офіційних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи. Одним із аспектів практичного застосування інституту судимості в Україні, що потребує уточнення, є вказівка в кримінально-процесуальних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи у випадку, коли вона знята чи погашена.''
[[Категорія:Судимість‎]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]''

Судимість. Правові наслідки судимості

2023-02-13T11:26:01Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]

== Загальні положення визначення судимості ==
'''Суди́мість''' - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинене нею кримінальне правопорушення і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.

У постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"] судимість визначається як правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за перелічених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.

Судимість є правовим наслідком засудження особи, винної у вчиненні злочину, вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона є негативним правовим статусом особи, який пов’язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.

== Ознаки судимості ==
'''Судимість має характерні їй ознаки, а саме:'''
* являє собою специфічний правовий наслідок засудження особи, що виникає після виконання (відбуття) покарання;
* стосується лише окремого кримінального правопорушення, вчиненого конкретною особою;
* передбачає наявність початкового і кінцевого моментів;
* особа, яка має судимість, зазнає певних кримінально-правових і загальноправових наслідків.

Закон про кримінальну відповідальність встановлює правило, відповідно до якого особа, яка відбула відповідний вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення,протягом певного часу вважається такою, що має судимість.У цей період на особу покладаються певні обмеження її правового статусу, пов’язані з учиненим раніше кримінальним правопорушенням (обмеження при прийомі на роботу, при виїзді за кордон тощо).

З відбуттям засудженим покарання реалізація кримінальної відповідальності не закінчується. Завдяки цьому останнім елементом, що складає зміст кримінальної відповідальності (з точки зору статики розуміння кримінальної відповідальності як кримінально-правової категорії), з відбуттям якого вона вважається вичерпаною, є судимість.

Судимість - це правовий стан особи, що є результатом засудження її судом до будь-якого виду покарання за вчинений нею кримінальне правопорушення, який триває з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до закінчення обмеженого законом строку або до визнання судом цього строку достатнім і полягає в настанні для особи відповідних наслідків загальноправового, кримінально- правового і кримінально-виконавчого характеру у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальним кодексом України] (далі - КК України), для досягнення і закріплення мети покарання.

== Правові наслідки судимості ==
''Судимість'' - це специфічне (особливе) правове становище особи, яка засуджена обвинувальним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення до конкретної міри покарання і зазнає несприятливих правових наслідків.

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч. 1 ст. 88 КК України] особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

На сьогодні у вироках у кримінальному провадженні використовуються такі словосполучення, що стосуються судимості: «раніше не судимого», «раніше судимого», «згідно із статтею 89 КК України не судимого» (кримінально-правові наслідки не настають). Всі наслідки, до яких призводить судимість, прийнято поділяти на кримінально-правові та загальноправові.
'''
Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість: '''
* може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового кримінального правопорушення. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] кваліфікуюче значення надає судимості лише за тотожні чи однорідні кримінальні правопорушення (наприклад, ч.3 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності (ч.4 ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується;

* враховується при визнанні рецидиву кримінального правопорушення (ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), передачею особи на поруки (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), зміною обстановки (ст. 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні того, чи є переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується для вибору окремих видів покарання (ч.2 ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч.2 ст. 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання (п. 3 ч.1 ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також у разі звільнення від покарання через хворобу (ч.2 ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* виступає як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальне правопорушення, вчинені повторно та у випадку рецидиву кримінального правопорушення (п. 1 ч.1 ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Судимість може не враховуватися як обставина, що обтяжує покарання, з підстав, вказаних у частинах другій і четвертій ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];

* за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]) та відмови у застосуванні положень про обмеження покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням (ч.1 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* за кримінальне правопорушення проти миру та безпеки людства, передбачені ст.ст. 437-439 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] та ч.1 ст. 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (п. 2 ч. 3 ст. 81, п. 2 ч. 3 ст. 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п. 2 ч. 4 ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

'''Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, це зокрема:'''

* заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших – береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особи, які мають не зняту чи непогашену судимість, не можуть обіймати посаду прокурора або слідчого прокуратури, судді, бути народними засідателями, адвокатами, нотаріусами. Згідно з ч. 3 ст. 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. В окремих законах міститься заборона на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката особами, що мають судимість.

* обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду;

* обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що є умовою обіймання певних посад;

* обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого кримінального правопорушення);

* збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;

* обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду;

* позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством;

* обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, деякі інші злочини);

* заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, яка відбуває покарання у виді обмеження волі за вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень).
''
Враховуючи викладене, наслідки судимості надзвичайно широкі, тому з особливою обережністю потрібно підходити до вказівки в офіційних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи. Одним із аспектів практичного застосування інституту судимості в Україні, що потребує уточнення, є вказівка в кримінально-процесуальних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи у випадку, коли вона знята чи погашена.''

[[Категорія:Судимість‎]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Судимість. Правові наслідки судимості

2023-02-13T11:24:10Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]

== Загальні положення визначення судимості ==
'''Суди́мість''' - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинене нею кримінальне правопорушення і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.

У постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"] судимість визначається як правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за перелічених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.

Судимість є правовим наслідком засудження особи, винної у вчиненні злочину, вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона є негативним правовим статусом особи, який пов’язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.

== Ознаки судимості ==
'''Судимість має характерні їй ознаки а саме:'''
* являє собою специфічний правовий наслідок засудження особи, що виникає після виконання (відбуття) покарання;
* стосується лише окремого кримінального правопорушення, вчиненого конкретною особою;
* передбачає наявність початкового і кінцевого моментів;
* особа, яка має судимість, зазнає певних кримінально-правових і загальноправових наслідків.

Закон про кримінальну відповідальність встановлює правило, відповідно до якого особа, яка відбула відповідний вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення,протягом певного часу вважається такою, що має судимість.У цей період на особу покладаються певні обмеження її правового статусу, пов’язані з учиненим раніше кримінальним правопорушенням (обмеження при прийомі на роботу, при виїзді за кордон тощо).

З відбуттям засудженим покарання реалізація кримінальної відповідальності не закінчується. Завдяки цьому останнім елементом, що складає зміст кримінальної відповідальності (з точки зору статики розуміння кримінальної відповідальності як кримінально-правової категорії), з відбуттям якого вона вважається вичерпаною, є судимість.

Судимість - це правовий стан особи, що є результатом засудження її судом до будь-якого виду покарання за вчинений нею кримінальне правопорушення, який триває з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до закінчення обмеженого законом строку або до визнання судом цього строку достатнім і полягає в настанні для особи відповідних наслідків загальноправового, кримінально- правового і кримінально-виконавчого характеру у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальним кодексом України] (далі - КК України), для досягнення і закріплення мети покарання.

== Правові наслідки судимості ==
''Судимість'' - це специфічне (особливе) правове становище особи, яка засуджена обвинувальним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення до конкретної міри покарання і зазнає несприятливих правових наслідків.

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч. 1 ст. 88 КК України] особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

На сьогодні у вироках у кримінальному провадженні використовуються такі словосполучення, що стосуються судимості: «раніше не судимого», «раніше судимого», «згідно із статтею 89 КК України не судимого» (кримінально-правові наслідки не настають). Всі наслідки, до яких призводить судимість, прийнято поділяти на кримінально-правові та загальноправові.
'''
Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість: '''
* може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового кримінального правопорушення. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] кваліфікуюче значення надає судимості лише за тотожні чи однорідні кримінальні правопорушення (наприклад, ч.3 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності (ч.4 ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується;

* враховується при визнанні рецидиву кримінального правопорушення (ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), передачею особи на поруки (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), зміною обстановки (ст. 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні того, чи є переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується для вибору окремих видів покарання (ч.2 ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч.2 ст. 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання (п. 3 ч.1 ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також у разі звільнення від покарання через хворобу (ч.2 ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* виступає як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальне правопорушення, вчинені повторно та у випадку рецидиву кримінального правопорушення (п. 1 ч.1 ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Судимість може не враховуватися як обставина, що обтяжує покарання, з підстав, вказаних у частинах другій і четвертій ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];

* за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]) та відмови у застосуванні положень про обмеження покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням (ч.1 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* за кримінальне правопорушення проти миру та безпеки людства, передбачені ст.ст. 437-439 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] та ч.1 ст. 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (п. 2 ч. 3 ст. 81, п. 2 ч. 3 ст. 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п. 2 ч. 4 ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

'''Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, це зокрема:'''

* заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших – береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особи, які мають не зняту чи непогашену судимість, не можуть обіймати посаду прокурора або слідчого прокуратури, судді, бути народними засідателями, адвокатами, нотаріусами. Згідно з ч. 3 ст. 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. В окремих законах міститься заборона на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката особами, що мають судимість.

* обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду;

* обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що є умовою обіймання певних посад;

* обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого кримінального правопорушення);

* збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;

* обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду;

* позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством;

* обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, деякі інші злочини);

* заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, яка відбуває покарання у виді обмеження волі за вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень).
''
Враховуючи викладене, наслідки судимості надзвичайно широкі, тому з особливою обережністю потрібно підходити до вказівки в офіційних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи. Одним із аспектів практичного застосування інституту судимості в Україні, що потребує уточнення, є вказівка в кримінально-процесуальних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи у випадку, коли вона знята чи погашена.''

[[Категорія:Судимість‎]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Судимість. Правові наслідки судимості

2023-02-13T11:04:01Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]

== Загальні положення визначення судимості ==
'''Суди́мість''' - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинене нею кримінальне правопорушення і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.

У постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"] судимість визначається як правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за перелічених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.

Судимість є правовим наслідком засудження особи, винної у вчиненні злочину, вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона є негативним правовим статусом особи, який пов’язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.

=== Ознаки судимості ===
'''Судимість має характерні їй ознаки а саме:'''
* являє собою специфічний правовий наслідок засудження особи, що виникає після виконання (відбуття) покарання;
* стосується лише окремого кримінального правопорушення, вчиненого конкретною особою;
* передбачає наявність початкового і кінцевого моментів;
* особа, яка має судимість, зазнає певних кримінально-правових і загальноправових наслідків.

Закон про кримінальну відповідальність встановлює правило, відповідно до якого особа, яка відбула відповідний вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення,протягом певного часу вважається такою, що має судимість.У цей період на особу покладаються певні обмеження її правового статусу, пов’язані з учиненим раніше кримінальним правопорушенням (обмеження при прийомі на роботу, при виїзді за кордон тощо).

З відбуттям засудженим покарання реалізація кримінальної відповідальності не закінчується. Завдяки цьому останнім елементом, що складає зміст кримінальної відповідальності (з точки зору статики розуміння кримінальної відповідальності як кримінально-правової категорії), з відбуттям якого вона вважається вичерпаною, є судимість.

Судимість - це правовий стан особи, що є результатом засудження її судом до будь-якого виду покарання за вчинений нею кримінальне правопорушення, який триває з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до закінчення обмеженого законом строку або до визнання судом цього строку достатнім і полягає в настанні для особи відповідних наслідків загальноправового, кримінально- правового і кримінально-виконавчого характеру у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальним кодексом України] (далі - КК України), для досягнення і закріплення мети покарання.

== Правові наслідки судимості ==
''Судимість'' - це специфічне (особливе) правове становище особи, яка засуджена обвинувальним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення до конкретної міри покарання і зазнає несприятливих правових наслідків.

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч. 1 ст. 88 КК України] особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

На сьогодні у вироках у кримінальному провадженні використовуються такі словосполучення, що стосуються судимості: «раніше не судимого», «раніше судимого», «згідно із статтею 89 КК України не судимого» (кримінально-правові наслідки не настають). Всі наслідки, до яких призводить судимість, прийнято поділяти на кримінально-правові та загальноправові.
'''
Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість: '''
* може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового кримінального правопорушення. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] кваліфікуюче значення надає судимості лише за тотожні чи однорідні кримінальні правопорушення (наприклад, ч.3 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності (ч.4 ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується;

* враховується при визнанні рецидиву кримінального правопорушення (ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), передачею особи на поруки (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), зміною обстановки (ст. 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні того, чи є переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується для вибору окремих видів покарання (ч.2 ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч.2 ст. 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання (п. 3 ч.1 ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також у разі звільнення від покарання через хворобу (ч.2 ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* виступає як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальне правопорушення, вчинені повторно та у випадку рецидиву кримінального правопорушення (п. 1 ч.1 ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Судимість може не враховуватися як обставина, що обтяжує покарання, з підстав, вказаних у частинах другій і четвертій ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];

* за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]) та відмови у застосуванні положень про обмеження покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням (ч.1 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* за кримінальне правопорушення проти миру та безпеки людства, передбачені ст.ст. 437-439 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] та ч.1 ст. 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (п. 2 ч. 3 ст. 81, п. 2 ч. 3 ст. 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п. 2 ч. 4 ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

'''Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, це зокрема:'''

* заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших – береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особи, які мають не зняту чи непогашену судимість, не можуть обіймати посаду прокурора або слідчого прокуратури, судді, бути народними засідателями, адвокатами, нотаріусами. Згідно з ч. 3 ст. 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. В окремих законах міститься заборона на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката особами, що мають судимість.

* обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду;

* обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що є умовою обіймання певних посад;

* обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого кримінального правопорушення);

* збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;

* обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду;

* позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством;

* обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, деякі інші злочини);

* заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, яка відбуває покарання у виді обмеження волі за вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень).
''
Враховуючи викладене, наслідки судимості надзвичайно широкі, тому з особливою обережністю потрібно підходити до вказівки в офіційних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи. Одним із аспектів практичного застосування інституту судимості в Україні, що потребує уточнення, є вказівка в кримінально-процесуальних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи у випадку, коли вона знята чи погашена.''

[[Категорія:Судимість‎]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Судимість. Правові наслідки судимості

2023-02-08T14:54:56Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]

== Загальні положення визначення судимості ==
'''Суди́мість''' - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинене нею кримінальне правопорушення і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.

У постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"] судимість визначається як правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за перелічених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.

=== Ознаки судимості ===
'''Судимість має характерні їй ознаки а саме:'''
* являє собою специфічний правовий наслідок засудження особи, що виникає після виконання (відбуття) покарання;
* стосується лише окремого кримінального правопорушення, вчиненого конкретною особою;
* передбачає наявність початкового і кінцевого моментів;
* особа, яка має судимість, зазнає певних кримінально-правових і загальноправових наслідків.

Закон про кримінальну відповідальність встановлює правило, відповідно до якого особа, яка відбула відповідний вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення,протягом певного часу вважається такою, що має судимість.У цей період на особу покладаються певні обмеження її правового статусу, пов’язані з учиненим раніше кримінальним правопорушенням (обмеження при прийомі на роботу, при виїзді за кордон тощо).

З відбуттям засудженим покарання реалізація кримінальної відповідальності не закінчується. Завдяки цьому останнім елементом, що складає зміст кримінальної відповідальності (з точки зору статики розуміння кримінальної відповідальності як кримінально-правової категорії), з відбуттям якого вона вважається вичерпаною, є судимість.

Судимість - це правовий стан особи, що є результатом засудження її судом до будь-якого виду покарання за вчинений нею кримінальне правопорушення, який триває з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до закінчення обмеженого законом строку або до визнання судом цього строку достатнім і полягає в настанні для особи відповідних наслідків загальноправового, кримінально- правового і кримінально-виконавчого характеру у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальним кодексом України] (далі - КК України), для досягнення і закріплення мети покарання.

== Правові наслідки судимості ==
''Судимість'' - це специфічне (особливе) правове становище особи, яка засуджена обвинувальним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення до конкретної міри покарання і зазнає несприятливих правових наслідків.

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 частиною першою статті 88 КК України] особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

На сьогодні у вироках у кримінальному провадженні використовуються такі словосполучення, що стосуються судимості: «раніше не судимого», «раніше судимого», «згідно із статтею 89 КК України не судимого» (кримінально-правові наслідки не настають). Всі наслідки, до яких призводить судимість, прийнято поділяти на кримінально-правові та загальноправові.
'''
Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість: '''
* може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового кримінального правопорушення. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] кваліфікуюче значення надає судимості лише за тотожні чи однорідні кримінальні правопорушення (наприклад, частина третя статті 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності (частина четврета статті 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується;

* враховується при визнанні рецидиву кримінального правопорушення (стаття 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (стаття 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), примиренням винного з потерпілим (стаття 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), передачею особи на поруки (стаття 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), зміною обстановки (стаття 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні того, чи є переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (частина третя статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується для вибору окремих видів покарання (частина друга статті 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (частина друга статті 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання (пункт 3 частини першої статті 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також у разі звільнення від покарання через хворобу (частина друга статті 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* виступає як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальне правопорушення, вчинені повторно та у випадку рецидиву кримінального правопорушення (пункт 1 частини першої статті 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Судимість може не враховуватися як обставина, що обтяжує покарання, з підстав, вказаних у частинах другій і четвертій статті 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];

* за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (статті 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]) та відмови у застосуванні положень про обмеження покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (стаття 691 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням (частина перша статті 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* за кримінальне правопорушення проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] та частиною першою статті 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (частина шоста статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);

* враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (пункт 2 частина третьої статті 81, пункт 2 частини третьої статті 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (пункт 2 частини четвертої статті 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

'''Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, це зокрема:'''
* заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших – береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особи, які мають не зняту чи непогашену судимість, не можуть обіймати посаду прокурора або слідчого прокуратури, судді, бути народними засідателями, адвокатами, нотаріусами. Згідно зі статтею 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного кримінального правопорушення, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку;

* обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду;

* обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що є умовою обіймання певних посад;

* обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого кримінального правопорушення);

* збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;

* обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду;

* позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством;

* обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, деякі інші злочини);

* заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, яка відбуває покарання у виді обмеження волі за вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень).
''
Враховуючи викладене, наслідки судимості надзвичайно широкі, тому з особливою обережністю потрібно підходити до вказівки в офіційних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи. Одним із аспектів практичного застосування інституту судимості в Україні, що потребує уточнення, є вказівка в кримінально-процесуальних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи у випадку, коли вона знята чи погашена.''

[[Категорія:Судимість‎]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор

2023-02-08T14:38:43Z

Olha.apanovych: /* Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України «Про попереднє ув'язнення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Наказ Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0038-21#Text Наказ Міністерства оборони України від 03.11.2020 № 394 "Про затвердження Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я від 15.08.2014 № 1348/5/572 "Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі"]
== Коло осіб, які тримаються у слідчому ізоляторі ==
{| class="wikitable"
|-
| '''Ув'язнені особи''' ||
# Особи, які тримаються під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою, про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
# Особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили.
|}
{| class="wikitable"
|-
| '''Засуджені особи''' ||
# ''Вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі чи тяжкі кримінальні правопорушення,'' які на підставі статті 89 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України)] '''залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування;'''
# Особи, засуджені до обмеження волі, які на підставі статті 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] '''підлягають направленню до місця відбування покарання''';
# Особи, засуджені до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] '''підлягають відправленню до установ виконання покарань;'''
# Засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] '''тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО''' з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії;
# Особи, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] '''переміщуються під вартою з однієї установи до іншої.''' 
|}
== Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач ==
Відповідно до абз. 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення"] '''ув’язнені''' мають право одержувати '''передачі''' або '''посилки''' та '''грошові перекази''' і '''передачі'''.

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статті 114 КВК України], '''засуджені''' мають право без обмеження '''одержувати грошові перекази''' і '''відправляти грошові перекази''' родичам, а з '''дозволу адміністрації колонії''' - й іншим особам. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого.

Відповідно до пункту 2 розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0038-21#n2 Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони України 03 листопада 2020 року № 394] '''засуджені військовослужбовці''' мають право '''одержувати''' і '''відправляти''' посилки (передачі) і бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого військовослужбовця.
=== Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази ===
* У національній валюті;
* Через поштові відділення, банки або касу СІЗО;
* Грошові перекази зараховуються на особові рахунки.
=== Процедура одержання та відправлення грошових передач ===
* Для здійснення грошової передачі '''ув’язненому''' чи '''засудженому''' родич або інша особа '''подає заяву у двох примірниках''', де зазначається '''сума коштів''', яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму.
*
* Особі, яка '''внесла кошти''', видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
*
* Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів '''ув’язненим''' чи '''засудженим''' подається особиста письмова заява начальнику СІЗО.
== Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей ==
* Передачі приймаються для '''ув’язнених''' загальною '''вагою не більше 50 кг''' на місяць.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих '''для хворих''', що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, '''вагітних жінок''' і '''жінок, що мають при собі дітей''', а також '''неповнолітніх'''.
|}
* Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статті 76 КВК України] "'''засуджені військовослужбовці'''" мають право на одержання посилок (передач) і бандеролей '''без обмеження їх кількості.'''
* '''Засуджені''' одержують посилки (передачі) і бандеролі відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статті 112 КВК України]:
# Число посилок (передач) і бандеролей, що одержують засуджені до арешту та позбавлення волі, не обмежується;
# Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їхнього лікування.
# Максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими правилами;
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF#n11 пункту 14 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270], внутрішні поштові відправлення повинні мати такі розміри і граничну масу:
{| class="wikitable"
|-
! '''Вид поштового відправлення''' !! '''Гранична маса, кілограмів''' !! '''Розмір в упаковці, міліметрів'''
|-
| Бандеролі з вкладенням однієї книжки || 2 || максимальний: 600 в одному вимірі (причому сума довжини, ширини і товщини не може перевищувати 900),
а згорнутих трубкою (рулони): 700 - завдовжки і 150 - у діаметрі
|-
| Посилки || 30 ||
{| class="wikitable"
|максимальний: 600 х 700 х 700
|-
|мінімальний: 90 х 140 х 50
|}
|}
=== Процедура одержання ув'язненими і засудженими передач ===
{| class="wikitable" style="vertical-align:top"
|-
! '''Порядок''' !! '''Алгоритм дій''' !! '''Примітка'''
|- style="vertical-align:top"
| '''Заповнення і підпис заяви''' ||
Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує [https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/74/f487079n1032.doc заяву] у двох примірниках ''(додаток 17 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Мінюсту від 14.06.2019 № 1769/5]'', обидва примірники заяви, передачу, паспорт або інший документ, що посвідчує особу, здає молодшому інспектору чергової зміни, який перевіряє вміст передачі за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає її відповідно до порядку огляду вмісту посилок (передач) та бандеролей ''(додаток 18 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил])''.
||
# Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів;
# Для приймання передач обладнується окрема кімната;
# У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, '''скринька для скарг та заяв''';
# На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу приймання передач, надання побачень, перелік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув’язненим і засудженим;
# Приймання передач, адресованих хворим, які перебувають у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до чинного законодавства.
|- style="vertical-align:top"
| '''Звірка''' || Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі. ||
|- style="vertical-align:top"
| '''Отримання передачі ув'язненим, засудженим''' || Після приймання передачі молодший інспектор чергової зміни повертає перший примірник заяви особі, яка принесла передачу, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого щодо одержання передачі долучає до його особової справи.
У картці обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей (додаток 19) робиться відмітка про одержання передачі, її вміст і вагу, після чого передачу видають зазначеним особам.

Отримані від родичів ув’язнених та засуджених чи інших осіб лікарські засоби або їх аналоги зберігаються в медичній частині (лікарняному закладі) в окремих шафах. Їх облік та видачу здійснюють працівники медичної частини (лікарняного закладу) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767]. У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу адміністрація СІЗО робить про це відмітку на другому примірнику заяви. Вміст передачі повертають особам, які принесли передачу (за можливості), або знищують за згодою ув’язненого чи засудженого, про що складається акт, який підписує персонал СІЗО, ув’язнений або засуджений. Ув’язнений або засуджений може викласти в акті зауваження та пояснення щодо причин відмови прийняти передачу. Після цього акт разом з другим примірником заяви на приймання передачі долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
|
# У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим.
# Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО.
# У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата.
# Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством.
|}
=== Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках: ===
* звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО;
* смерті ув’язненого чи засудженого;
* відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, вибуття більше ніж на добу;
*перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в лікарняному закладі або закладі охорони здоров’я);
* відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу;
* відбування стягнення у вигляді поміщення до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери);
* наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого одержати передачу.
{| class="wikitable"
|-
| '''Зверніть увагу!!!''' У разі виявлення в посилках і бандеролях продуктів харчування, речей і предметів, я'''кі заборонені для зберігання і використання ув’язненими та засудженими''' і за передавання яких передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність, проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.
Виявлені в посилках і бандеролях продукти харчування, речі і предмети, які заборонено передавати ув’язненим і засудженим, за їх письмовою заявою можуть бути здані на склад СІЗО з метою повернення родичам або іншим особам, зазначеним у заяві.

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника '''знищуються в присутності адресата''', про що '''складається акт''', який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим.
|}
=== Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках: ===
* Звільнення або вибуття адресата із СІЗО;
* Смерті ув’язненого чи засудженого;
* Наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого.
* Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню".
* Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту за формою.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим н'''е пізніше доби з дня їх отримання''', а у випадку '''тимчасового вибуття''' цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. '''Посилки та бандеролі''', що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, з'''даються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері'''. '''Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки!!!'''
|}
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2023-01-23T11:09:26Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5 «Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
== Порядок надання і проведення побачень ==
'''Засудженому гарантується право на побачення.''' Порядок надання і проведення побачень із засудженими до позбавлення волі встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України] (КВК України) та розділами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 XIV] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n310 XV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань ].

Засуджені мають право на короткострокові побачення тривалістю до чотирьох годин і тривалі побачення - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і '''подружжю, яке''' проживало однією сім'єю, але '''не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти'''.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.

'''Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є:'''
* паспорт;
* для неповнолітніх - свідоцтво про народження.
'''Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є:'''
* свідоцтво про шлюб;
* для подружжя, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі - свідоцтво про народження спільних неповнолітніх дітей.
Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння побачення не надається. Також побачення не надається у разі письмової заяви засудженого про відмову від його проведення.

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому пунктом 1 розділу ХXIV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань].

Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.
Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого.

'''Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться.''' У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.

У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговий помічник начальника установи виконання покарань, які приймають остаточне рішення.

За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання.
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 першою статті 59 Конституції України] закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378 частини третьої статті 63 Конституції України] засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду.

Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці.

Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою. Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги.

Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 Кримінально-виконавчим кодексом України], не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою.

Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я.
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови та надання доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати '''15 хвилин'''.

Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації.

''Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань''.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.

'''Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи''' час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. '''Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою''', '''в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.'''

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

''У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.''

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиничної камери), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї). Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон.

''Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується.''

Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.

'''Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються.'''

Для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп’ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас.

Доступ до Інтернету засудженим надається виключно у приміщенні інтернет-класу, надання його в інший спосіб, у тому числі у жилих приміщеннях та камерах, забороняється.
У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.

Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки.

'''Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:'''
* вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
* формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
* відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.
Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

Відомості про надання засудженим права на користування Інтернетом обов’язково реєструються у журналі обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет.

Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи.

Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2023-01-23T11:08:27Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5 «Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
== Порядок надання і проведення побачень ==
'''Засудженому гарантується право на побачення.''' Порядок надання і проведення побачень із засудженими до позбавлення волі встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України] (КВК України) та розділами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 XIV] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n310 XV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань ]

Засуджені мають право на короткострокові побачення тривалістю до чотирьох годин і тривалі побачення - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і '''подружжю, яке''' проживало однією сім'єю, але '''не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти'''.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.

'''Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є:'''
* паспорт;
* для неповнолітніх - свідоцтво про народження.
'''Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є:'''
* свідоцтво про шлюб;
* для подружжя, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі - свідоцтво про народження спільних неповнолітніх дітей.
Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння побачення не надається. Також побачення не надається у разі письмової заяви засудженого про відмову від його проведення.

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому пунктом 1 розділу ХXIV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань].

Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.
Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого.

'''Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться.''' У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.

У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговий помічник начальника установи виконання покарань, які приймають остаточне рішення.

За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання.
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 першою статті 59 Конституції України] закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378 частини третьої статті 63 Конституції України] засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду.

Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці.

Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою. Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги.

Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 Кримінально-виконавчим кодексом України], не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою.

Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я.
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови та надання доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати '''15 хвилин'''.

Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації.

''Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань''.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.

'''Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи''' час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. '''Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою''', '''в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.'''

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

''У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.''

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиничної камери), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї). Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон.

''Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується.''

Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.

'''Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються.'''

Для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп’ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас.

Доступ до Інтернету засудженим надається виключно у приміщенні інтернет-класу, надання його в інший спосіб, у тому числі у жилих приміщеннях та камерах, забороняється.
У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.

Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки.

'''Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:'''
* вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
* формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
* відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.
Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

Відомості про надання засудженим права на користування Інтернетом обов’язково реєструються у журналі обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет.

Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи.

Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Пільгове розмитнення електрогенераторних установок

2023-01-18T15:18:16Z

Olha.apanovych:

У сучасних умовах в Україні досить гостро стоїть питання безперервного забезпечення населення електроенергією, у зв'язку з цим власники підприємств намагаються відшукати резервні джерела електроживлення, закуповуючи електорогенераторні установки та інше обладнання, яке надасть змогу повноцінної роботи.

З '''3 січня 2023 року '''набрали чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2837-20#Text Закони №2836-ІХ та №2837-IX про внесення змін до Податкового та Митного кодексів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури.]

Відповідно до п. 9-21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2837-20#Text Закону України «Про внесення зміни до розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України] щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» Тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, але не більше ніж '''до 1 травня 2023 року,''' звільняються від оподаткування ввізним митом товари, що ввозяться на митну територію України для вільного обігу підприємствами або громадянами, у тому числі переміщуються (пересилаються) на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, що класифікуються за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД.
'''''
До переліку таких товарів входять, зокрема:'''''
- електорогенераторні установки та частини до них;
- окремі трансформатори, їх частини, інвертори;
- акумулятори, включаючи сепаратори для них;
- системи для забезпечення супутникового доступу до інтернету (Starlink) тощо.

Також пільга поширюється на імпорт окремих товарів, який здійснюється громадськими об’єднаннями та/або благодійними організаціями, включеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для подальшої їх безоплатної передачі оборонцям.

У Законі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2837-20#Text «Про внесення зміни до розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України»] вказано, що пропуск через митний кордон, митний контроль та митне оформлення вищевказаних товарів здійснюються у першочерговому порядку.
'''
Плата за виконання митних формальностей щодо таких товарів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них, не справляється.'''
Декларування електрогенераторних установок може здійснюватися шляхом подання попередньої митної декларації.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17/conv#n2140 ч. 5 ст. 259 Митного Кодексу України] Рішення про випуск товарів, відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх митному органу за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, приймається митним органом, яким оформлена така попередня митна декларація, на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту пропуску цих товарів, через митний кордон України.
Товари, які були звільнені від оподаткування ввізним митом під час ввезення на митну територію України, мають бути передані отримувачам, не пізніше 45 календарних днів з дня завершення митного оформлення таких товарів, а в разі після завершення їх митного оформлення здійснювалося на території України підтверджене документально технічне обслуговування та/або ремонт - не пізніше 90 календарних днів з дня завершення їх митного оформлення.

[[Категорія: Митне право]]

Пільгове розмитнення електрогенераторних установок

2023-01-18T15:13:52Z

Olha.apanovych: Створена сторінка: У сучасних умовах в Україні досить гостро стоїть питання безперервного забезпечення н...

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2023-01-17T10:37:52Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 '''"'''Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/677-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2021 року № 677 "Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби"]
== Загальна інформація ==
'''Карантин''' - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).

Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я ([https://moz.gov.ua/ Міністерство охорони здоров'я України]), за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну '''негайно''' доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).
== Обмеження прав фізичних і юридичних осіб умовах карантину ==
В Україні в умовах карантину можуть бути обмежені окремі права фізичних і юридичних осіб.

♦ '''Право на вільне пересування'''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] наділяє повноваженнями місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі потреби – проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів в умовах карантину, а також створювати на в'їздах і виїздах з території карантину контрольно-пропускні пункти. Так, це є обмеженням прав людини на свободу пересування, закріплених у статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]. Однак, пункт 4 статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_059 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] встановлює, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлено законом і виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві. 
До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред’явили '''довідку''', що дає право на виїзд за межі території карантину (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]). 
♦ '''Право на освіту.''' Під час карантину існують певні обмеження щодо права на освіту, що полягає у забороні під час карантину відвідування закладів освіти її здобувачами, однак освітян ніхто не обмежує у праві здобувати освіту [[Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах|дистанційно]]. 
♦ '''Право на мирні зібрання.''' Обмежено також право особи на свободу [[проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій|мирних зібрань]].
== Обмежувальні протиепідемічні заходи у зв'язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ==
{| class="wikitable"
| '''З 12 березня 2020 року до 31 грудня 2022 року''' на усій території України встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами)], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"].
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів від 25 березня 2020 року № 338 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/338-2020-%D1%80#Text Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації»] і постанови Кабміну від 9 грудня 2020 року № 1236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2]» на всій території України карантин продовжено до '''30 квітня 2023 року.'''
|}
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - Постанова)] залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) встановлюється “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19

“Зелений”, “жовтий” та “помаранчевий” рівні епідемічної небезпеки визначаються керівником робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов’язаної із поширенням на території України COVID-19, за результатами щоденної оцінки відповідних ознак епідемічної небезпеки.
Інформація про зазначені рівні розміщується на офіційному інформаційному [http://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України] та веб-сайті [https://moz.gov.ua Міністерства охорони здоров’я].
=== “Зелений” рівень епідемічної небезпеки ===
З 17 червня 2021 року '''на території України встановлюється “зелений” рівень епідемічної небезпеки,''' відповідно до якого забороняється:
* перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;
* перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні;
* самовільно залишати місця самоізоляції;
* перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства, в яких відсутній поліс (свідоцтво, сертифікат) страхування, що виданий страховою компанією, яка зареєстрована в Україні, або іноземною страховою компанією, яка має представництво на території України чи договірні відносини із страховою компанією-партнером на території України (асистанс), покриває витрати, пов’язані з лікуванням COVID-19, та діє на строк перебування в Україні, крім:
# іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями, або осіб, які потребують додаткового захисту;
# працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей;
# водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад;
# військовослужбовців (підрозділів) збройних сил держав-членів НАТО та держав-учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил.
У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1710-17#Text Закону України “Про прикордонний контроль”];
* перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства без негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведено не більш як за 72 години до перетину державного кордону; або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (далі - документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації), виданого відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил (2005 рік) або відповідно до досягнутих з іноземними державами домовленостей про взаємне визнання документів про вакцинацію від COVID-19; або іноземного COVID-сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат), або не менш ніж однією дозою однодозної вакцини чи не менш ніж двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби (далі - іноземний сертифікат), виданого уповноваженими установами держав - членів довірчої мережі Європейського Союзу, крім:
# іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 12 років;
# іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями, або осіб, які потребують додаткового захисту;
# працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей;
# водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад;
# військовослужбовців (підрозділів) збройних сил держав-членів НАТО та держав-учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил.
У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1710-17#Text Закону України “Про прикордонний контроль”];
* перетин державного кордону на в’їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства, які підлягають самоізоляції, без встановленого та активованого мобільного додатка електронного сервісу “Вдома” Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - мобільний додаток). У разі неможливості встановлення мобільного додатка, відмови від його встановлення уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє такій особі у перетині державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1710-17#Text Закону України “Про прикордонний контроль”];

* перетин контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них іноземцями та особами без громадянства без наявного поліса (свідоцтва, сертифіката) страхування, що виданий страховою компанією, яка зареєстрована в Україні, або іноземною страховою компанією, яка має представництво на території України чи договірні відносини із страховою компанією - партнером на території України (асистанс), покриває витрати, пов’язані з лікуванням COVID-19, і діє на строк перебування в Україні, крім:
# іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України;
# працівників представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні.
У разі відсутності документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє іноземцям та особам без громадянства у в’їзді на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзді з них згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2015-%D0%BF#Text Порядком в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 367], та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/815-2019-%D0%BF#Text Порядком в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 р. № 815];
* проведення масових (культурних, спортивних, розважальних, соціальних, релігійних, рекламних, наукових, освітніх, професійних тематичних та інших) заходів (у тому числі в розважальних закладах (нічних клубах) і закладах громадського харчування) без одягнутих усіма учасниками та організаторами заходу засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Обмеження, передбачені цим підпунктом, не застосовуються за умови наявності в усіх учасників та організаторів заходу документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього COVID-сертифіката України, виданого в Україні відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/677-2021-%D0%BF#Text Порядку формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2021 р. № 677 “Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби”], або іноземного сертифіката, за умови підтвердження чинності зазначених сертифікатів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/677-2021-п#Text постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2021 року № 677 “Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби]”;
*здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.

*діяльність суб’єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких:
# не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра;
# не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням;
# здійснюється обслуговування покупців без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, за винятком обслуговування за межами будівлі суб’єкта господарювання (через вікна видачі, тераси тощо);
# не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).
=== “Жовтий” рівень епідемічної небезпеки ===
“Жовтий” рівень епідемічної небезпеки встановлюється одночасно на території всіх регіонів рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров’я, яке розміщується на офіційному інформаційному [https://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України].

У разі встановлення “жовтого” рівня епідемічної небезпеки додатково встановлюються заборони, передбачені пунктом 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови].
=== “Помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки ===
“Помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки є попереджувальним рівнем, який свідчить про ускладнення епідемічної ситуації в регіоні, що може призвести до запровадження посилених обмежувальних протиепідемічних заходів.
Додатково на території регіонів, на яких установлено “помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки, рішенням регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій запроваджуються посилені заходи контролю за дотриманням на території регіону встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів, готовності закладів охорони здоров’я до прийому хворих на COVID-19, виявлення та реєстрації осіб з підозрою на COVID-19 відповідно до стандартів Міністерства охорони здоров’я.
=== “Червоний” рівень епідемічної небезпеки ===
“Червоний” рівень епідемічної небезпеки встановлюється рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров’я протягом 48 годин з моменту настання підстав, передбачених пунктом 3-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови], яке розміщується безпосередньо на офіційному інформаційному [http://covid19.gov.ua порталі Кабінету Міністрів України].

На території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково встановлюються заборони, передбачені пунктом 3-5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанови].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2021-%D0%BF#n2 Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №270 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236"] в пункт 3-5 внесено зміни, відповідно до яких на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково забороняється: 
'''перебування без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно:'''
* на територіях закладів охорони здоров’я та освіти;
* в підземних переходах;
* на зупинках громадського транспорту;
* на інших територіях загального користування у разі неможливості дотримання фізичної дистанції не менше 1 метра.
== Додаткові обов’язки під час карантину ==
Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, '''зобов'язані:''' 1. вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб; 2. виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються; 3. проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження (стаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).

Крім того, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи. За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів та закладів несуть відповідальність згідно із законом (частина третя статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).
== Відповідальність ==
'''Відповідальність''' за порушення, вчинені в період карантину передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України].

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]''' передбачає відповідальність за: 
'''Стаття 44-3''':
* '''порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб"], іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами''' (''тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
* '''перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно''' (''тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
'''Стаття 164-14''':
* здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування визначених законодавством процедур закупівель; оцінка пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій), тендерних пропозицій не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційної пропозиції), тендерної пропозиції, що міститься в документації конкурсних торгів (кваліфікаційній документації), тендерній документації; укладення з учасником, який став переможцем торгів, договору про закупівлю за цінами і обсягами, що не відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації), тендерної документації; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі відповідно до вимог законодавства; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі, що здійснюються відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"; ненадання інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законом (''тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] передбачає відповідальність за: 
'''Стаття 325''':
* Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань (''карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк'').
* Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (''караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років'').
Також у зв’язку із загрозою розповсюдження коронавірусу, за певних обставин можливе вчинення інших правопорушень у період карантину:
# '''Незаконне розголошення персональних даних'''. Мали місце опублікування персональних даних (ПІБ, місця проживання, дані родичів) осіб, у яких була підозра на захворювання. Стаття 182 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу.
# '''Грубе порушення громадського порядку під час здійснення евакуації громадян та забезпечення їм умов обсервації.''' За такі дії передбачена кримінальна відповідальність статтею 296 Кримінального кодексу України.
# '''Дії, пов’язанні з нанесенням тілесних ушкоджень іншим особам''' (починаючи з легких тілесних – синців та саден) є кримінально караними діяннями, за які передбачена кримінальна відповідальність статтями 121-125, 128 КК України.
# '''Дії пов’язанні з завданням шкоди майну''' ( кримінальна та цивільно-правова відповідальність).
== Корисні посилання ==
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/227372381965839/?__tn__=kC-R&eid=ARDAN4C9fASUVyPH428Vtaopr9WBWHKxhRVxCjW0LLjmlKc-l8A99GFQV3-AM1KCt-B7a0tXoDKDqfL1&hc_ref=ARQHqU3uuYvJ6QBlSRsjOEDYEbUBiBT48ZBljHAd-7y-5zTgkLIHZdnQQCC7oR7EbjY&fref=nf&__xts__ Відеоролик системи надання безоплатної правової допомоги щодо введення на території України карантину]
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/1383462811861812/UzpfSTEwMDAwNDEwNDI4MTQwNjpWSzoxNDEyNTc5MTU1NTk2MTIx/?multi_permalinks=1412579155596121&notif_id=1585303260676912&notif_t=group_activity Відеоролик "Карантин: обмеження прав та відповідальність за порушення"]
== Див. також ==
*[[Заходи запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19]]
*[[Відпустка на період карантину]]
*[[Оплата праці працівників закладів освіти і науки в умовах карантину]]
*[[Компенсація вартості квитків у зв’язку з припиненням перевезення пасажирів під час епідемії коронавірусу|Компенсація вартості квитків у зв'язку з припиненням перевезення пасажирів під час епідемії коронавірусу]]
*[[Особливості надомної та дистанційної роботи в умовах карантину]]
*[[Особливості отримання та оплати «лікарняних» на період карантину|Особливості отримання "лікарняних" на період карантину]]
*[[Лікарняний по догляду за дитиною під час карантину. Право перейти на особливий режим роботи в умовах карантину]]
*[[Звільнення від оподаткування на період здійснення заходів спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби]]
*[[Умови введення надзвичайного стану]]
*[[Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину]]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Право на освіту]]

Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні

2023-01-17T10:21:28Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#n11 Рішення Національної Асоціації Адвокатів України "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України" № 63 від 03.07.2021]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr113871-15#n9 Рішення Ради адвокатів України №111 "Положення про помічника адвоката"]
== Організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17?find=1&text=%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C#w1_1 пункту 4 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний підвищувати свій професійний рівень. 
03 липня 2021 року було прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Рішення Національної Асоціації Адвокатів України та Рішення Ради адвокатів України № 63 "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України"], у якому зазначено, що загальна організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється Радою адвокатів України та реалізується Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України за сприяння рад адвокатів регіонів та сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів, що акредитовані згідно цього Порядку. Органи адвокатського самоврядування співпрацюють з Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України з питань підвищення кваліфікації адвокатів України, надають їй необхідну інформацію та пропозиції.
== Суб'єкти, які здійснюють організацію підвищення кваліфікації ==
Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється операторами підвищення кваліфікації адвокатів у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)]. 
Адміністратором процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є Вища школа адвокатури НААУ. 
Операторами процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є всі органи адвокатського самоврядування, включаючи Національну асоціацію адвокатів України та Вищу школу адвокатури. 
Організації, що бажають стати сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні, підлягають акредитації Експертною радою НААУ, як сторонні оператори. 
Всі оператори підвищення кваліфікації адвокатів зобов'язані виконувати обов'язки, що встановлені нормативними актами НААУ щодо підвищення кваліфікації адвокатів. 
Вища школа адвокатури НААУ, на виконання Порядку акредитації та сертифікації, затвердженого головою Експертної ради НААУ організовує процес акредитації заходів з підвищення кваліфікації адвокатів та сертифікації лекторів всіх операторів підвищення кваліфікації адвокатів та оформлює сертифікати акредитації (сертифікації) на підставі рішень Експертної ради НААУ. 
Для цілей контролю за якістю організації процесу підвищення кваліфікації сторонніми операторами Вища школа адвокатури організовує роботу ревізорів. Ревізорам надається допуск до усіх акредитованих заходів з підвищення кваліфікації без будь-яких обмежень. Ревізори надають звіти про якість заходів з підвищення кваліфікації та дотримання операторами актів НААУ Вищій школі адвокатури НААУ для узагальнення інформації та реагування у разі неякісної роботи організаторів заходів з підвищення кваліфікації адвокатів. Вища школа адвокатури інформує Експертну раду НААУ про результати ревізій.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21?find=1&text=%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97#w1_1 пункту 34 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] до функцій Вищої школи адвокатури належать:
* інформування адвокатів з питань підвищення кваліфікації;
* узагальнення інформації про всі заходи з підвищення кваліфікації адвокатів по всій Україні;
* здійснення контроль за якістю та організацією процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні;
* інші функції, необхідні для забезпечення якісного процесу підвищення кваліфікації адвокатів.
== Вимоги щодо підвищення кваліфікації адвокатів ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядком підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] вимоги щодо підвищення свого професійного рівня (професійної кваліфікації) поширюється на адвокатів, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру адвокатів України. 
На адвокатів, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено, обов’язок щодо підвищення кваліфікації '''не поширюється'''. 
У випадку поновлення адвокатської діяльності, яку було зупинено на рік і більше, адвокат зобов’язаний пройти спеціальні курси підвищення кваліфікації за програмою та у порядку, розробленими Вищою школою адвокатури НААУ та затвердженими Експертною радою з питань акредитації та сертифікації (далі – Експертна рада НААУ). Адвокат проходить зазначені курси протягом трьох місяців з моменту поновлення права на заняття адвокатською діяльністю. 
'''Адвокати зобов'язані:'''
* до досягнення ними 3-х річного адвокатського стажу пройти Модульну програму "Молодий адвокат", яку розробляє та реалізовує Вища школа адвокатури НААУ;
* після набуття статусу адвоката, протягом перших трьох років своєї адвокатської діяльності, підвищити свій професійний рівень на рівні 48 годин, з яких не менше 16 годин - щороку. У разі отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю у другому півріччі відповідного року такий адвокат має право отримати меншу кількість балів у першому році отримання свідоцтва за умови, що загальна кількість балів за 3 роки становитиме не менше 48 годин;
* всі інші адвокати зобов'язані підвищувати кваліфікацію адвоката на рівні 10 годин на рік (10 залікових балів);
* за рік отримати не менше ніж 2 залікових бали за навчання з питань [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n4 Правил адвокатської етики].
Один заліковий бал з підвищення кваліфікації адвокатів дорівнює 1 годині навчання. Не менше 50% залікових балів з підвищення кваліфікації повинні бути отримані адвокатом під час заходів організованих операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні. 
Протягом звітного року, яким є календарний рік з 1 січня по 31 грудня кожного року адвокат повинен набрати необхідну кількість залікових балів. У разі недостатньої кількості балів в заліковій картці адвоката Вища школа адвокатури зобов'язана проінформувати раду адвокатів регіону та відповідну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури регіону про порушення даного Порядку. 
Адвокатам, які виконали вимоги щодо підвищення кваліфікації, Вищою школою адвокатури видається електронний сертифікат про підвищення кваліфікації (направляється на електронну адресу адвоката) з відповідним внесенням такої інформації до ЄРАУ. Форма сертифіката затверджується Вищою школою адвокатури НААУ. 
У разі втрати працездатності понад трьох місяців або з інших поважних причин, за відповідною заявою адвоката та за рішенням ради адвокатів регіону адвокат може бути звільнений від обов'язку підвищення кваліфікації протягом періоду оцінювання повністю або частково. Копія такого рішення ради адвокатів регіону направляється до ВША НААУ.

16 грудня 2022 року [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2022-12-16-r-shennya-rau-168_63ad43237cfd9.pdf Рішенням Національної Асоціації Адвокатів України №168] внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)], затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 63 від 03 липня 2021 року зі змінами, доповнивши Порядок новим пунктом 21-1 наступного змісту: "Адвокати, які включені до Реєстру адвокатів, які надають БВПД, та/або уклали контракт про надання БВПД на постійній основі або договір про надання БВПД на тимчасовій основі, мають отримати за рік не менш ніж 2 залікових бали за навчання з питання безоплатної правової допомоги".
== Див. також ==
* [[Адвокатська етика]]
* [[Правові послуги]]
* [[Правова допомога]]
[[Категорія: Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні

2023-01-17T10:18:13Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#n11 Рішення Національної Асоціації Адвокатів України "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України" № 63 від 03.07.2021]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr113871-15#n9 Рішення Ради адвокатів України №111 "Положення про помічника адвоката"]
== Організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17?find=1&text=%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C#w1_1 пункту 4 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний підвищувати свій професійний рівень. 
03 липня 2021 року було прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Рішення Національної Асоціації Адвокатів України та Рішення Ради адвокатів України № 63 "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України"], у якому зазначено, що загальна організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється Радою адвокатів України та реалізується Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України за сприяння рад адвокатів регіонів та сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів, що акредитовані згідно цього Порядку. Органи адвокатського самоврядування співпрацюють з Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України з питань підвищення кваліфікації адвокатів України, надають їй необхідну інформацію та пропозиції.

16 грудня 2022 року [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2022-12-16-r-shennya-rau-168_63ad43237cfd9.pdf Рішенням Національної Асоціації Адвокатів України №168] внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)], затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 63 від 03 липня 2021 року зі змінами, доповнивши Порядок новим пунктом 21-1 наступного змісту: "Адвокати, які включені до Реєстру адвокатів, які надають БВПД, та/або уклали контракт про надання БВПД на постійній основі або договір про надання БВПД на тимчасовій основі, мають отримати за рік не менш ніж 2 залікових бали за навчання з питання безоплатної правової допомоги".
== Суб'єкти, які здійснюють організацію підвищення кваліфікації ==
Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється операторами підвищення кваліфікації адвокатів у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)]. 
Адміністратором процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є Вища школа адвокатури НААУ. 
Операторами процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є всі органи адвокатського самоврядування, включаючи Національну асоціацію адвокатів України та Вищу школу адвокатури. 
Організації, що бажають стати сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні, підлягають акредитації Експертною радою НААУ, як сторонні оператори. 
Всі оператори підвищення кваліфікації адвокатів зобов'язані виконувати обов'язки, що встановлені нормативними актами НААУ щодо підвищення кваліфікації адвокатів. 
Вища школа адвокатури НААУ, на виконання Порядку акредитації та сертифікації, затвердженого головою Експертної ради НААУ організовує процес акредитації заходів з підвищення кваліфікації адвокатів та сертифікації лекторів всіх операторів підвищення кваліфікації адвокатів та оформлює сертифікати акредитації (сертифікації) на підставі рішень Експертної ради НААУ. 
Для цілей контролю за якістю організації процесу підвищення кваліфікації сторонніми операторами Вища школа адвокатури організовує роботу ревізорів. Ревізорам надається допуск до усіх акредитованих заходів з підвищення кваліфікації без будь-яких обмежень. Ревізори надають звіти про якість заходів з підвищення кваліфікації та дотримання операторами актів НААУ Вищій школі адвокатури НААУ для узагальнення інформації та реагування у разі неякісної роботи організаторів заходів з підвищення кваліфікації адвокатів. Вища школа адвокатури інформує Експертну раду НААУ про результати ревізій.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21?find=1&text=%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97#w1_1 пункту 34 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] до функцій Вищої школи адвокатури належать:
* інформування адвокатів з питань підвищення кваліфікації;
* узагальнення інформації про всі заходи з підвищення кваліфікації адвокатів по всій Україні;
* здійснення контроль за якістю та організацією процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні;
* інші функції, необхідні для забезпечення якісного процесу підвищення кваліфікації адвокатів.
== Вимоги щодо підвищення кваліфікації адвокатів ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядком підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] вимоги щодо підвищення свого професійного рівня (професійної кваліфікації) поширюється на адвокатів, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру адвокатів України. 
На адвокатів, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено, обов’язок щодо підвищення кваліфікації '''не поширюється'''. 
У випадку поновлення адвокатської діяльності, яку було зупинено на рік і більше, адвокат зобов’язаний пройти спеціальні курси підвищення кваліфікації за програмою та у порядку, розробленими Вищою школою адвокатури НААУ та затвердженими Експертною радою з питань акредитації та сертифікації (далі – Експертна рада НААУ). Адвокат проходить зазначені курси протягом трьох місяців з моменту поновлення права на заняття адвокатською діяльністю. 
'''Адвокати зобов'язані:'''
* до досягнення ними 3-х річного адвокатського стажу пройти Модульну програму "Молодий адвокат", яку розробляє та реалізовує Вища школа адвокатури НААУ;
* після набуття статусу адвоката, протягом перших трьох років своєї адвокатської діяльності, підвищити свій професійний рівень на рівні 48 годин, з яких не менше 16 годин - щороку. У разі отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю у другому півріччі відповідного року такий адвокат має право отримати меншу кількість балів у першому році отримання свідоцтва за умови, що загальна кількість балів за 3 роки становитиме не менше 48 годин;
* всі інші адвокати зобов'язані підвищувати кваліфікацію адвоката на рівні 10 годин на рік (10 залікових балів);
* за рік отримати не менше ніж 2 залікових бали за навчання з питань [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n4 Правил адвокатської етики].
Один заліковий бал з підвищення кваліфікації адвокатів дорівнює 1 годині навчання. Не менше 50% залікових балів з підвищення кваліфікації повинні бути отримані адвокатом під час заходів організованих операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні. 
Протягом звітного року, яким є календарний рік з 1 січня по 31 грудня кожного року адвокат повинен набрати необхідну кількість залікових балів. У разі недостатньої кількості балів в заліковій картці адвоката Вища школа адвокатури зобов'язана проінформувати раду адвокатів регіону та відповідну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури регіону про порушення даного Порядку. 
Адвокатам, які виконали вимоги щодо підвищення кваліфікації, Вищою школою адвокатури видається електронний сертифікат про підвищення кваліфікації (направляється на електронну адресу адвоката) з відповідним внесенням такої інформації до ЄРАУ. Форма сертифіката затверджується Вищою школою адвокатури НААУ. 
У разі втрати працездатності понад трьох місяців або з інших поважних причин, за відповідною заявою адвоката та за рішенням ради адвокатів регіону адвокат може бути звільнений від обов'язку підвищення кваліфікації протягом періоду оцінювання повністю або частково. Копія такого рішення ради адвокатів регіону направляється до ВША НААУ.
== Див. також ==
* [[Адвокатська етика]]
* [[Правові послуги]]
* [[Правова допомога]]
[[Категорія: Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні

2023-01-17T10:16:46Z

Olha.apanovych:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#n11 Рішення Національної Асоціації Адвокатів України "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України" № 63 від 03.07.2021]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr113871-15#n9 Рішення Ради адвокатів України №111 "Положення про помічника адвоката"]
== Організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17?find=1&text=%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C#w1_1 пункту 4 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний підвищувати свій професійний рівень. 
03 липня 2021 року було прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Рішення Національної Асоціації Адвокатів України та Рішення Ради адвокатів України № 63 "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України"], у якому зазначено, що загальна організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється Радою адвокатів України та реалізується Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України за сприяння рад адвокатів регіонів та сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів, що акредитовані згідно цього Порядку. Органи адвокатського самоврядування співпрацюють з Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України з питань підвищення кваліфікації адвокатів України, надають їй необхідну інформацію та пропозиції.

16 грудня 2022 року [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2022-12-16-r-shennya-rau-168_63ad43237cfd9.pdf Рішенням Національної Асоціації Адвокатів України №168] внесено зміни до [[Порядкhttps://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Textу підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)|Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)]], затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 63 від 03 липня 2021 року зі змінами, доповнивши Порядок новим пунктом 21-1 наступного змісту: "Адвокати, які включені до Реєстру адвокатів, які надають БВПД, та/або уклали контракт про надання БВПД на постійній основі або договір про надання БВПД на тимчасовій основі, мають отримати за рік не менш ніж 2 залікових бали за навчання з питання безоплатної правової допомоги".
== Суб'єкти, які здійснюють організацію підвищення кваліфікації ==
Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється операторами підвищення кваліфікації адвокатів у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)]. 
Адміністратором процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є Вища школа адвокатури НААУ. 
Операторами процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є всі органи адвокатського самоврядування, включаючи Національну асоціацію адвокатів України та Вищу школу адвокатури. 
Організації, що бажають стати сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні, підлягають акредитації Експертною радою НААУ, як сторонні оператори. 
Всі оператори підвищення кваліфікації адвокатів зобов'язані виконувати обов'язки, що встановлені нормативними актами НААУ щодо підвищення кваліфікації адвокатів. 
Вища школа адвокатури НААУ, на виконання Порядку акредитації та сертифікації, затвердженого головою Експертної ради НААУ організовує процес акредитації заходів з підвищення кваліфікації адвокатів та сертифікації лекторів всіх операторів підвищення кваліфікації адвокатів та оформлює сертифікати акредитації (сертифікації) на підставі рішень Експертної ради НААУ. 
Для цілей контролю за якістю організації процесу підвищення кваліфікації сторонніми операторами Вища школа адвокатури організовує роботу ревізорів. Ревізорам надається допуск до усіх акредитованих заходів з підвищення кваліфікації без будь-яких обмежень. Ревізори надають звіти про якість заходів з підвищення кваліфікації та дотримання операторами актів НААУ Вищій школі адвокатури НААУ для узагальнення інформації та реагування у разі неякісної роботи організаторів заходів з підвищення кваліфікації адвокатів. Вища школа адвокатури інформує Експертну раду НААУ про результати ревізій.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21?find=1&text=%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97#w1_1 пункту 34 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] до функцій Вищої школи адвокатури належать:
* інформування адвокатів з питань підвищення кваліфікації;
* узагальнення інформації про всі заходи з підвищення кваліфікації адвокатів по всій Україні;
* здійснення контроль за якістю та організацією процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні;
* інші функції, необхідні для забезпечення якісного процесу підвищення кваліфікації адвокатів.
== Вимоги щодо підвищення кваліфікації адвокатів ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядком підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] вимоги щодо підвищення свого професійного рівня (професійної кваліфікації) поширюється на адвокатів, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру адвокатів України. 
На адвокатів, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено, обов’язок щодо підвищення кваліфікації '''не поширюється'''. 
У випадку поновлення адвокатської діяльності, яку було зупинено на рік і більше, адвокат зобов’язаний пройти спеціальні курси підвищення кваліфікації за програмою та у порядку, розробленими Вищою школою адвокатури НААУ та затвердженими Експертною радою з питань акредитації та сертифікації (далі – Експертна рада НААУ). Адвокат проходить зазначені курси протягом трьох місяців з моменту поновлення права на заняття адвокатською діяльністю. 
'''Адвокати зобов'язані:'''
* до досягнення ними 3-х річного адвокатського стажу пройти Модульну програму "Молодий адвокат", яку розробляє та реалізовує Вища школа адвокатури НААУ;
* після набуття статусу адвоката, протягом перших трьох років своєї адвокатської діяльності, підвищити свій професійний рівень на рівні 48 годин, з яких не менше 16 годин - щороку. У разі отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю у другому півріччі відповідного року такий адвокат має право отримати меншу кількість балів у першому році отримання свідоцтва за умови, що загальна кількість балів за 3 роки становитиме не менше 48 годин;
* всі інші адвокати зобов'язані підвищувати кваліфікацію адвоката на рівні 10 годин на рік (10 залікових балів);
* за рік отримати не менше ніж 2 залікових бали за навчання з питань [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n4 Правил адвокатської етики].
Один заліковий бал з підвищення кваліфікації адвокатів дорівнює 1 годині навчання. Не менше 50% залікових балів з підвищення кваліфікації повинні бути отримані адвокатом під час заходів організованих операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні. 
Протягом звітного року, яким є календарний рік з 1 січня по 31 грудня кожного року адвокат повинен набрати необхідну кількість залікових балів. У разі недостатньої кількості балів в заліковій картці адвоката Вища школа адвокатури зобов'язана проінформувати раду адвокатів регіону та відповідну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури регіону про порушення даного Порядку. 
Адвокатам, які виконали вимоги щодо підвищення кваліфікації, Вищою школою адвокатури видається електронний сертифікат про підвищення кваліфікації (направляється на електронну адресу адвоката) з відповідним внесенням такої інформації до ЄРАУ. Форма сертифіката затверджується Вищою школою адвокатури НААУ. 
У разі втрати працездатності понад трьох місяців або з інших поважних причин, за відповідною заявою адвоката та за рішенням ради адвокатів регіону адвокат може бути звільнений від обов'язку підвищення кваліфікації протягом періоду оцінювання повністю або частково. Копія такого рішення ради адвокатів регіону направляється до ВША НААУ.
== Див. також ==
* [[Адвокатська етика]]
* [[Правові послуги]]
* [[Правова допомога]]
[[Категорія: Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Ненадання допомоги хворому медичним працівником

2020-12-23T11:35:58Z

Olha.apanovych: /* Склад кримінального правопорушеня */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (стаття 139)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/349/92 Указ Президента України від 15 червня 1992 року № 349 "Про Клятву лікаря"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/343-97-%D0%BF Положення про координаційні комісії державної служби медицини катастроф, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 343]

== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Кримінального кодексу України] (далі - ККУ) кримінальним правопорушенням визнається ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.

== Склад кримінального правопорушеня ==

=== Об'єкт ===
Об’єктом кримінального правопорушення є життя і здоров’я людини.

=== Об'єктивна сторона ===
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення виражається у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього.

Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати екстрену медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники крім цього, — і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.

Ненадання допомоги може бути виражене у вiдмовi практикуючого лiкаря або медсестри, якi перебувають удома, тобто поза службою, з’явитися за викликом до хворого або його близьких, у вiдмовi надати допомогу при нещасному випадку, подiї на вулицi тощо.

Поважнi причини ненадання допомоги, якi виключають вiдповiдальнiсть, можуть бути рiзними: непереборна сила, стан крайньої необхiдностi, хвороба самого медичного працiвника, що позбавляє його можливостi надати допомогу, некомпетентнiсть цього працiвника, якщо ним вжиті заходи щодо виклику належного фахiвця, вiдсутнiсть медикаментiв або хiрургiчних iнструментiв, невмiння ними манiпулювати та iн. Можливiсть настання тяжких наслiдкiв для хворого у зв’язку з ненаданням йому допомоги має бути реальною, тобто такою, яка за звичайного її розвитку може в конкретних умовах призвести до смертi або iнших тяжких наслiдкiв.

=== Суб'єктивна сторона ===
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується ''прямим умислом''. Відповідальність виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, а саме смерть хворого або інші тяжкі наслідки, є необережними.

=== Суб'єкт ===
Суб’єкт кримінального правопорушення спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо, у т.ч. працівники служби екстренної медичної допомоги та медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.

== Кваліфікуюча ознака ==
Кримінальне правопорушення, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки.

== Санкція (покарання) ==
#Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.
#Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Підсудність провадження або справи та підслідність кримінального правопорушення

2020-12-22T13:31:41Z

Olha.apanovych: /* Склад суду */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text Закон України "Про прокуратуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18#Text Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2447-19#Text Закон України "Про Вищий антикорупційний суд"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19#Text Закон України "Про Державне бюро розслідувань"]

== Поняття підсудності==
'''Підсудність''' - це сукупність юридично значимих ознак кримінального провадження (кримінальної справи), на підставі яких кримінальний процесуальний закон визначає суд і склад цього суду, які правомочні здійснювати судовий розгляд. Її призначення полягає у правильному розподілі кримінальних проваджень як між судами різних ланок (першої, апеляційної, касаційної інстанцій) судової системи, так і між судами однієї ланки.

== Склад суду ==
Кримінальне провадження здійснюється:

→ в суді першої інстанції - професійним суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою та третьою статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України]. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд.

→ в апеляційному порядку - колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, крім випадків, передбачених частиною дев’ятою статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України], при цьому кількість суддів має бути непарною;

→ в касаційному порядку - колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, крім випадків, передбачених частиною дванадцятою статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України], при цьому кількість суддів має бути непарною;

→ у Верховному Суді України - колегіально, у складі 3 або більшої непарної кількості суддів.

У разі якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити склад суду, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

Кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення від кримінальної відповідальності]], застосування [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусових заходів медичного]] чи [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб|виховного]] характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в [[Оскарження вироку в суді апеляційної інстанції|апеляційному]] чи [[Перегляд судових рішень Верховним Судом у кримінальних справах|касаційному]] порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"] на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"] на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

== Територіальна підсудність ==
Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, крім кримінальних проваджень, що віднесені до предметної підсудності [https://hcac.court.gov.ua/hcac/info_sud/competence/ Вищого антикорупційного суду.]

Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

У разі якщо кримінальне правопорушення, досудове розслідування якого проводилося [https://nabu.gov.ua/ територіальним управлінням Національного антикорупційного бюро України], вчинено у межах територіальної юрисдикції місцевого суду за місцезнаходженням відповідного [https://nabu.gov.ua/ територіального управління Національного антикорупційного бюро України], то кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду за місцезнаходженням відповідного [https://nabu.gov.ua/ територіального управління Національного антикорупційного бюро України], іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя), стаття 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України].

== Інстанційна підсудність ==
Кримінальне провадження:
* у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди, а також [https://hcac.court.gov.ua/hcac/info_sud/competence/ Вищий антикорупційний суд];
* в [[Оскарження вироку в суді апеляційної інстанції|апеляційній інстанції]] здійснюють апеляційні суди, а також [https://hcac.court.gov.ua/hcac/info_sud/competence/ Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду];
* у [[Перегляд судових рішень Верховним Судом у кримінальних справах|касаційній інстанції]] здійснює [https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/perelik_sprav/ Верховний Суд];
* за [[Перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами в кримінальному процесі|нововиявленими обставинами]] розглядаються судом, який ухвалив рішення, що переглядається.

== Підслідність ==
'''Підслідність''' – розподіл кримінальних проваджень між органами, які мають право розслідувати кримінальні правопорушення (стаття 216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України]).

Кримінальним процесуальним кодексом України підслідність кримінальних правопорушень визначається за териториторіальністю їх вчинення та органами, уповноваженими на розслідування цих кримінальних правопорушень.
{| class="wikitable"
|+
!№
!Орган, який здійснює розслідування
!Кримінальні правопорушення
|-
|1.
|Слідчі органів [https://www.npu.gov.ua/ Національної поліції]
|досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування
|-
|2.
|Слідчі [https://ssu.gov.ua/ органів безпеки]
|досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109, [[Посягання на територіальну цілісність та територіальну недоторканність держави|110]], 1102, [[Державна зрада|111]], 112, [[Диверсія: поняття та форми|113]], 114, 1141, 201, 2011, [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність|258]]-2585, 2651, [[Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів|305]], [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю|328]], 329, 330, 3321, 3322, 333, 334, 359, 422, [[Пропаганда війни: поняття та форми|436]], 437, 438, 439, 440, 441, [[Геноцид: поняття та характеристика|442]], 443, 444, 446, 447 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].
Якщо під час розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю|328]], 329, 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], будуть встановлені кримінальні правопорушення, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 425, 426 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки, крім випадків, коли ці кримінальні правопорушення віднесено згідно з цією статтею до підслідності [https://nabu.gov.ua/ Національного антикорупційного бюро України].
|-
|3.
|Слідчі [http://sfs.gov.ua/ органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства]
|досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями [[Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів|204]], 2051, [[Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)|212]], 2121, 216, 2181, 219 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального кодексу України].
Якщо під час розслідування зазначених кримінальних правопорушень будуть встановлені кримінальні правопорушення, передбачені статтями 192, [[Виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї|199]], 200, 222, 2221, 358, 366 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
|-
|4.
|Слідчі органів [https://dbr.gov.ua/ державного бюро розслідувань]
|досудове розслідування кримінальних правопорушень:
* 1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті;
* вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою статті 216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України];
* проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), крім кримінальних правопорушень, передбачених статтею 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 Кримінального кодексу України].
|-
|5.
|Детективи [https://nabu.gov.ua/ Національного антикорупційного бюро України]
|досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів|191]], 2062, [[Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом|209]], 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 3661, [[Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою|368]], 3685, 369, 369-2, 410 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], якщо наявна хоча б одна з таких умов:
* кримінальне правопорушення вчинено:
- Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України;

- державним службовцем, посада якого належить до категорії "А";

- депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;

- суддею, суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text Закону України "Про прокуратуру"];

- особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище;

- військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

керівником суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
* розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

* кримінальне правопорушеня, передбачене статтею 369, частиною першою статті 3692 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] або у пункті 1.
Детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

У разі встановлення підрозділом внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України кримінальних правопорушень, передбачених статтями 354, 364-370 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], які були вчинені службовою особою Національного антикорупційного бюро України (крім Директора Національного антикорупційного бюро України, його першого заступника та заступника), такі кримінальні правопорушення розслідуються детективами зазначеного підрозділу.
|-
|6.
|Слідчі органів [https://minjust.gov.ua/dkvs/about Державної кримінально-виконавчої служби України]
|досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території або в приміщеннях Державної кримінально-виконавчої служби України.
|}
У кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого відноситься злочин, у зв’язку з яким почато досудове розслідування.

У кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями [[Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом|209]] і 2091 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, який розпочав досудове розслідування або до підслідності якого відноситься суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші кримінальні правопорушення, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих кримінальних правопорушень.

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок вилучення з обігу банкнот усіх номіналів зразків до 2003 року

2020-09-29T11:38:24Z

Olha.apanovych: Створена сторінка: == Нормативна база == [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/conv#n4597 Конституція України]; [http...

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/conv#n4597 Конституція України]; 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/679-14/stru#Stru Закону України «Про Національний банк України»]; 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/v0116500-20 Постанова правління Національного банку України від 06 серпня 2020 року № 116 «Про завершення процесу вилучення з обігу банкнот усіх номіналів зразків до 2003 року всіх років випуску»]
== Обіг банкнот і монет ==
У ст. 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/conv#n4597 Конституції України] зазначено, що грошовою одиницею України є гривня. 
Основною функцією Національного банку України, як центрального банку держави, є забезпечення стабільності грошової одиниці. 
Відповідно до ст. 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/679-14/stru#Stru Закону України «Про Національний банк України»] гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. 
Національний банк, банки України зобов'язані вилучати фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки (банкноти, монети). 
Порядок вилучення таких грошових знаків встановлюється Національним банком і регулюється відповідними нормативними актами. 
Національний банк та банки не зобов'язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти та монети. 
Національний банк офіційно повідомляє через засоби масової інформації про вилучення з обігу грошових знаків України (банкнот, монет). 
== Що варто знати про вилучення з обігу банкнот усіх номіналів зразків до 2003 року ==
З 03 вересня 2020 року набирала чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/v0116500-20 Постанова правління Національного банку України від 06 серпня 2020 року № 116 «Про завершення процесу вилучення з обігу банкнот усіх номіналів зразків до 2003 року всіх років випуску»]. 
Так, з 01 жовтня 2020 року банкноти зразків до 2003 року перестають бути засобом платежу під час здійснення розрахунків готівкою. 
Згідно вищевказаної постанови Національний банк України повинен: 
1) забезпечити приймання від банків України банкнот зразків до 2003 року повними та неповними пачками, а також зарахування відповідних коштів на кореспондентські рахунки банків; 
2) до 30 вересня 2023 року здійснювати обмін фізичним особам банкнот зразків до 2003 року на монети і банкноти всіх номіналів, що перебувають в обігу, без стягнення плати за проведення такого обміну. 
'''Таким чином з 1 жовтня 2020 року усі юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (ресторани, магазини) мають припинити приймати банкноти усіх номіналів зразків до 2003 року, а залишки таких монет і банкнот – до 16 жовтня здати до кас банків України для зарахування на рахунки. '''
'''Також громадяни до 30 вересня 2023 року зможуть без обмежень обміняти монети номіналом 25 копійок та старі банкноти, уведені в обіг до 2003 року, на монети та банкноти інших номіналів і зразків, що перебувають в обігу, без стягнення плати за проведення такого обміну.'''
[[Категорія:Фінансове право]]
[[Категорія:Банківське право]]

Порядок організації та проведення букмекерської діяльності

2020-08-19T08:41:34Z

Olha.apanovych: Створена сторінка: == Нормативна база == [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закон України «Про державне регулювання...

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закон України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор»] 
== Загальна характеристика букмекерської діяльності в Україні ==
'''Букмекерська діяльність''' - господарська діяльність з організації та проведення парі (букмекерських парі та парі тоталізатора) в букмекерських пунктах та/або в мережі Інтернет. 
Букмекерство будується, перш за все, на спортивних змаганнях. Перше місце за кількістю ставок посідає футбол, потім хокей, баскетбол, теніс, автоперегони «Формула-1». Найчастіше ставки роблять на ігри місцевих команд.
Деякі букмекери дозволяють неспортивні ставки: перемога в «Євробаченні», президентські вибори тощо. 
''Основа букмекерської майстерності - математика.'' Крупні букмекерські контори щодня пропонують своїм клієнтам зробити ставки на сотні подій. Варіанти ставок ще численніші: можна ставити на переможця, на завершальний рахунок, на кількість голів тощо. Відповідно до уявлень букмекерів про те, яка команда в даному змаганні є фаворитом, призначається фора. Наприклад -1,5. Це означає, що фаворит повинен перемогти з перевагою в 1,5 очка. Проте головний інтерес для гравця складає коефіцієнт, на який множиться його виграш. Коефіцієнт виставляють контори. У правильному визначенні коефіцієнта полягає сенс діяльності букмекерської контори. Розклад змагань зі ставками, форою і коефіцієнтом на один день називається «лінією». Фахівці, що складають лінії, головні здобувачі букмекерських контор. Аналітики отримують до 10% від прибутку контори. 
'''Букмекерська діяльність може провадитися виключно: '''
1) у букмекерських пунктах; 
2) через мережу Інтернет. 
== Порядок організації та проведення букмекерської діяльності ==
13 серпня 2020 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закон України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор»], який регулює організацію та проведення букмекерської діяльності в Україні. 
Згідно вищевказаного закону букмекерська діяльність в Україні провадиться виключно на підставі ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності.
Організатори букмекерської діяльності провадять діяльність з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання букмекерської діяльності. 
Організатор букмекерської діяльності має право приймати ставки на результати подій. Забороняється прийняття ставок на результати віртуальних ігор чи подій, що створюються або результат яких визначається генератором випадкових чисел. 
Організаторам букмекерської діяльності забороняється: 
1) проводити парі, не передбачені правилами участі в букмекерському парі або парі тоталізатора (правилами парі); 
2) провадити букмекерську діяльність без ліцензії; 
3) пропонувати як виграш чи замість виграшу алкогольні напої, пиво, слабоалкогольні напої, вина столові чи тютюнові вироби або інше майно, володіння або розпорядження яким передбачає отримання відповідних дозволів або ліцензій; 
4) примушувати відвідувачів до участі в парі; 
5) приймати ставки (проводити парі) на події та/або ігри, що мають ознаки лотереї, приймати ставки на результати розіграшів лотерей в Україні та/або інших державах; 
6) приймати ставки (проводити парі) на віртуальні події та/або віртуальні ігри; 
7) приймати ставки (проводити парі) на події, результат яких визначається за допомогою генератора випадкових чисел чи іншого обладнання, програмне забезпечення якого може створювати послідовність не пов’язаних між собою чисел. 
'''Забороняється приймати ставки на події, що мають ознаки посягання на державний суверенітет і територіальну цілісність України, морально-етичні норми суспільства, конституційні права громадян. 
'''Забороняється провадження букмекерської діяльності з метою приховування (імітації) інших видів азартних ігор, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Законом України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор»].'''''' 
Організатори букмекерської діяльності можуть здійснювати букмекерську діяльність виключно в букмекерських пунктах, розміщених на території спеціальної гральної зони, на підставі ліцензії на провадження букмекерської діяльності. 
''Територією спеціальної гральної зони для розташування букмекерських пунктів вважається: ''
1) територія будівель, в яких розташовані готелі категорії "три зірки", "чотири зірки" та "п’ять зірок" з номерним фондом не менше 50 (п’ятдесяти) номерів для міста Києва; 
2) територія будівель, в яких розташовані готелі категорії "три зірки", "чотири зірки" та "п’ять зірок" з номерним фондом не менше 25 (двадцяти п’яти) номерів для інших населених пунктів; 
3) територія іподромів. 
Букмекерські пункти організатора букмекерської діяльності розміщуються на території спеціальної гральної зони, а загальна площа приміщення букмекерського пункту повинна становити не менше 50 (п’ятдесяти) квадратних метрів. 
Забороняється розташовувати букмекерські пункти організатора букмекерської діяльності: 
1) безпосередньо у приміщеннях, в яких розміщено органи державної влади та органи місцевого самоврядування; 
2) безпосередньо у приміщеннях дошкільних закладів освіти, закладів загальної середньої освіти, позашкільної, спеціалізованої, вищої освіти та інших закладів освіти, у тому числі на території, де розташовані гуртожитки таких закладів; 
3) безпосередньо у приміщеннях закладів культури, у тому числі бібліотек, музеїв, театрів, виставкових галерей; 
4) безпосередньо у приміщеннях медичних закладів; 
5) безпосередньо у приміщеннях спеціалізованих дитячих розважальних центрів; 
6) безпосередньо у приміщеннях культових будівель та споруд, а також приміщеннях, що належать релігійним організаціям; 
7) у приміщеннях, що належать до житлового фонду, або інших приміщеннях жилих будинків, у тому числі багатоквартирних; 
8) в об’єктах незавершеного будівництва, кіосках, навісах і пересувних малих архітектурних формах, інших тимчасових спорудах для провадження підприємницької діяльності. 
'''Режим роботи букмекерського пункту визначається організатором букмекерської діяльності самостійно з урахуванням необхідності дотримання вимог законодавства щодо забезпечення громадської безпеки і правопорядку, нормальних (звичних) умов життя для громадян, які проживають на суміжній та прилеглій до букмекерського пункту території, а також виконання вимог норм і правил, що регламентують граничний рівень звукового шуму та електромагнітного випромінювання.'''

== Провадження букмекерської діяльності через мережу Інтернет ==
Провадження букмекерської діяльності через мережу Інтернет здійснюється організатором букмекерської діяльності відповідно до законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор виключно з використанням онлайн-системи організатора букмекерської діяльності, що відповідає вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закону України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор»]. 
Організатор букмекерської діяльності може здійснювати свою діяльність у мережі Інтернет через онлайн-систему з використанням веб сайту, зазначеного у відповідному реєстрі, мобільних додатків для прийняття ставок, виплати виграшів, здійснення виплат у парі. 
'''Організатор букмекерської діяльності в мережі Інтернет зобов’язаний мати на праві власності або користування онлайн-систему, що обов’язково має відповідати таким вимогам:''' 
1) наявність механізму фіксування прийому, розрахунку та виплати виграшів укладеного парі; 
2) наявність переліку (лінії) подій, на які пропонується укладення парі; 
3) наявність механізму ідентифікації гравця та його віку; 
4) наявність методів захисту персональних даних гравця; 
5) наявність методів захисту від зовнішнього несанкціонованого втручання осіб у роботу онлайн-системи; 
6) проходження інспектування суб’єктом сертифікації, внесеним Уповноваженим органом до переліку суб’єктів сертифікації. 
Організатор букмекерської діяльності, що здійснює діяльність через мережу Інтернет, може приймати ставки від осіб, які перебувають на території України або за її межами, відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Організатор букмекерської діяльності може здійснювати діяльність у мережі Інтернет через веб сайт після повідомлення Уповноваженому органу про доменне ім’я, що він буде використовувати для провадження букмекерської діяльності. 
Веб сайт та доменне ім’я організатора букмекерської діяльності мають належати на праві власності або користування організатору букмекерської діяльності або його засновнику (учаснику), який прямо або опосередковано здійснює контроль над таким організатором. 
''Організатор букмекерської діяльності, який здійснює свою діяльність через мережу Інтернет, повинен забезпечити наявність на веб сайті достовірної інформації державною мовою (за бажанням організатора букмекерської діяльності - іншими мовами) про'': 
1) повне найменування організатора букмекерської діяльності згідно з установчими документами; 
2) місцезнаходження організатора букмекерської діяльності; 
3) ідентифікаційний код організатора букмекерської діяльності; 
4) рішення про видачу ліцензії (дата та номер рішення, строк дії ліцензії); 
5) правила участі в букмекерському парі або парі тоталізатора (правила парі); 
6) порядок і строки виплати виграшів; 
7) мобільні додатки та інше гральне обладнання, що використовується організатором букмекерської діяльності; 
8) сервісну та технічну службу підтримки організатора букмекерської діяльності; 
9) інформаційні матеріали щодо ігрової залежності та відповідальної гри; 
10) застереження про заборону участі в парі особам, які не досягли 21 року. 
'''Мобільні додатки та інші програмно-технічні засоби, призначені для участі в парі, мають надавати гравцям доступ до вищевказаної інформації.''' 
'''Гравець самостійно створює клієнтський рахунок гравця (особистий кабінет) в онлайн-системі організатора букмекерської діяльності шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми'''
[[Категорія:Господарське право]]

Кримінальна відповідальність за зайняття незаконною діяльністю з організації або проведення азартних ігор, лотерей

2020-08-14T12:21:16Z

Olha.apanovych: /* Поняття "гральний бізнес" */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор"]

== Поняття "гральний бізнес" ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1334-17 Відповідно до ст. 1 Закону "Про заборону грального бізнесу в Україні"] ('''цей Закон втратив чинність на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо оргганізації та проведення азартних ігор]"''') '''гральний бізнес''' - діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

Відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text "Про державне регулювання діяльності щодо оргганізації та проведення азартних ігор"] азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравц.

'''На території України дозволяється організовувати та проводити виключно такі види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор:'''

1) організація та проведення азартних ігор у гральних закладах казино;

2) організація та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет;

3) організація та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та в мережі Інтернет;

4) організація та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів;

5) організація та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет.

Вказані види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор на території України можуть проводитися виключно за наявності у суб’єкта господарювання відповідних передбачених Законом ліцензій із використанням сертифікованого та підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання та онлайн-систем організаторів азартних ігор.

Суб’єкти господарювання - резиденти України мають право надавати послуги з постачання та/або надання програмного забезпечення, що безпосередньо використовується у сфері організації та проведення азартних ігор, у тому числі, але не виключно, організаторам азартних ігор та нерезидентам України, які мають іноземну ліцензію на здійснення діяльності у сфері азартних ігор, виключно на підставі ліцензії з надання послуг у сфері організації та проведення азартних ігор.

'''Не вважається азартною грою будь-яка гра, в якій відсутня принаймні одна з таких ознак:'''

1) наявність ставки;

2) можливість отримання або неотримання виграшу (призу);

3) імовірність виграшу (призу) та його розмір повністю або частково залежить від випадковості.

На території України забороняється проводити будь-які інші види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

'''До азартних ігор не належать:'''

1) організація та проведення творчих конкурсів, спортивних змагань тощо, незважаючи на те, передбачається чи не передбачається умовами проведення грошовий або майновий виграш;

2) гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, що проводяться без одержання гравцем призу (виграшу);

3) гра на автоматах типу "кран-машина" (двокоординатні автомати), в якій як виграш (приз) гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо);

4) випуск та проведення лотерей;

5) організація та проведення спортивного покеру.

== Склад злочину передбаченого статтею 203 2 Кримінального кодексу України ==
==== Об'єкт злочину ====
конституційні принципи пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.
==== Об'єктивна сторона ====
полягати у створенні і забезпеченні належного функціонування грального закладу і грального обладнання, підготовці персоналу, забезпеченні безпеки процесу гри, визначенні правил гри, контролі за отриманням доходів та їх розподілом тощо.
==== Суб'єктивна сторона ====
прямий умисел, корисливі мотиви, з метою отримання незаконного прибутку.
==== Суб'єкт злочину ====
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16 років.

== Відповідальність за зайняття гральним бізнесом в Україні ==
'''В Україні також забороняється:'''

1) проводити азартні ігри та розміщувати гральні заклади на тимчасово окупованій території України;

2) організовувати та проводити азартні ігри особам, які не отримали в установленому законом порядку ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор;

3) організовувати та проводити азартні ігри, що не відповідають вимогам цього Закону, а також поза межами гральних закладів (крім азартних ігор, що проводяться в мережі Інтернет);

4) проводити азартні ігри без використання онлайн-системи організатора азартних ігор, що пов’язана каналами зв’язку із Державною системою онлайн-моніторингу, у випадках, коли використання такої системи є обов’язковим для організатора азартних ігор відповідно до цього Закону;

5) використовувати несертифіковане гральне обладнання для проведення азартних ігор, у випадках, коли Уповноваженим органом встановлена вимога щодо сертифікації такого обладнання.

''''' Відповідно до ст. 203 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінального кодексу України] санкція статті передбачає:'''''

1. Зайняття гральним бізнесом -карається штрафом від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття гральним бізнесом, -караються штрафом від сорока тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[[Категорія: Кримінальне право]]

Кримінальна відповідальність за зайняття незаконною діяльністю з організації або проведення азартних ігор, лотерей

2020-08-14T12:18:21Z

Olha.apanovych: /* Поняття "гральний бізнес" */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор"]

== Поняття "гральний бізнес" ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1334-17 Відповідно до ст. 1 Закону "Про заборону грального бізнесу в Україні"] ('''цей Закон втратив чинність на підставі Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо оргганізації та проведення азартних ігор"''') '''гральний бізнес''' - діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо оргганізації та проведення азартних ігор" азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравц.

'''На території України дозволяється організовувати та проводити виключно такі види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор:'''

1) організація та проведення азартних ігор у гральних закладах казино;

2) організація та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет;

3) організація та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та в мережі Інтернет;

4) організація та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів;

5) організація та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет.

Вказані види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор на території України можуть проводитися виключно за наявності у суб’єкта господарювання відповідних передбачених Законом ліцензій із використанням сертифікованого та підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання та онлайн-систем організаторів азартних ігор.

Суб’єкти господарювання - резиденти України мають право надавати послуги з постачання та/або надання програмного забезпечення, що безпосередньо використовується у сфері організації та проведення азартних ігор, у тому числі, але не виключно, організаторам азартних ігор та нерезидентам України, які мають іноземну ліцензію на здійснення діяльності у сфері азартних ігор, виключно на підставі ліцензії з надання послуг у сфері організації та проведення азартних ігор.

'''Не вважається азартною грою будь-яка гра, в якій відсутня принаймні одна з таких ознак:'''

1) наявність ставки;

2) можливість отримання або неотримання виграшу (призу);

3) імовірність виграшу (призу) та його розмір повністю або частково залежить від випадковості.

На території України забороняється проводити будь-які інші види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

'''До азартних ігор не належать:'''

1) організація та проведення творчих конкурсів, спортивних змагань тощо, незважаючи на те, передбачається чи не передбачається умовами проведення грошовий або майновий виграш;

2) гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, що проводяться без одержання гравцем призу (виграшу);

3) гра на автоматах типу "кран-машина" (двокоординатні автомати), в якій як виграш (приз) гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо);

4) випуск та проведення лотерей;

5) організація та проведення спортивного покеру.

== Склад злочину передбаченого статтею 203 2 Кримінального кодексу України ==
==== Об'єкт злочину ====
конституційні принципи пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.
==== Об'єктивна сторона ====
полягати у створенні і забезпеченні належного функціонування грального закладу і грального обладнання, підготовці персоналу, забезпеченні безпеки процесу гри, визначенні правил гри, контролі за отриманням доходів та їх розподілом тощо.
==== Суб'єктивна сторона ====
прямий умисел, корисливі мотиви, з метою отримання незаконного прибутку.
==== Суб'єкт злочину ====
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16 років.

== Відповідальність за зайняття гральним бізнесом в Україні ==
'''В Україні також забороняється:'''

1) проводити азартні ігри та розміщувати гральні заклади на тимчасово окупованій території України;

2) організовувати та проводити азартні ігри особам, які не отримали в установленому законом порядку ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор;

3) організовувати та проводити азартні ігри, що не відповідають вимогам цього Закону, а також поза межами гральних закладів (крім азартних ігор, що проводяться в мережі Інтернет);

4) проводити азартні ігри без використання онлайн-системи організатора азартних ігор, що пов’язана каналами зв’язку із Державною системою онлайн-моніторингу, у випадках, коли використання такої системи є обов’язковим для організатора азартних ігор відповідно до цього Закону;

5) використовувати несертифіковане гральне обладнання для проведення азартних ігор, у випадках, коли Уповноваженим органом встановлена вимога щодо сертифікації такого обладнання.

''''' Відповідно до ст. 203 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінального кодексу України] санкція статті передбачає:'''''

1. Зайняття гральним бізнесом -карається штрафом від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття гральним бізнесом, -караються штрафом від сорока тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[[Категорія: Кримінальне право]]

Кримінальна відповідальність за зайняття незаконною діяльністю з організації або проведення азартних ігор, лотерей

2020-08-14T11:47:43Z

Olha.apanovych: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор"]

== Поняття "гральний бізнес" ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1334-17 Відповідно до ст. 1 Закону "Про заборону грального бізнесу в Україні"] '''гральний бізнес''' - діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

'''азартна гра''' - будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

'''На території України дозволяється організовувати та проводити виключно такі види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор:'''

1) організація та проведення азартних ігор у гральних закладах казино;

2) організація та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет;

3) організація та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та в мережі Інтернет;

4) організація та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів;

5) організація та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет.

Вказані види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор на території України можуть проводитися виключно за наявності у суб’єкта господарювання відповідних передбачених Законом ліцензій із використанням сертифікованого та підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання та онлайн-систем організаторів азартних ігор.

Суб’єкти господарювання - резиденти України мають право надавати послуги з постачання та/або надання програмного забезпечення, що безпосередньо використовується у сфері організації та проведення азартних ігор, у тому числі, але не виключно, організаторам азартних ігор та нерезидентам України, які мають іноземну ліцензію на здійснення діяльності у сфері азартних ігор, виключно на підставі ліцензії з надання послуг у сфері організації та проведення азартних ігор.

'''Не вважається азартною грою будь-яка гра, в якій відсутня принаймні одна з таких ознак:'''

1) наявність ставки;

2) можливість отримання або неотримання виграшу (призу);

3) імовірність виграшу (призу) та його розмір повністю або частково залежить від випадковості.

На території України забороняється проводити будь-які інші види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

'''До азартних ігор не належать:'''

1) організація та проведення творчих конкурсів, спортивних змагань тощо, незважаючи на те, передбачається чи не передбачається умовами проведення грошовий або майновий виграш;

2) гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, що проводяться без одержання гравцем призу (виграшу);

3) гра на автоматах типу "кран-машина" (двокоординатні автомати), в якій як виграш (приз) гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо);

4) випуск та проведення лотерей;

5) організація та проведення спортивного покеру.

== Склад злочину передбаченого статтею 203 2 Кримінального кодексу України ==
==== Об'єкт злочину ====
конституційні принципи пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.
==== Об'єктивна сторона ====
полягати у створенні і забезпеченні належного функціонування грального закладу і грального обладнання, підготовці персоналу, забезпеченні безпеки процесу гри, визначенні правил гри, контролі за отриманням доходів та їх розподілом тощо.
==== Суб'єктивна сторона ====
прямий умисел, корисливі мотиви, з метою отримання незаконного прибутку.
==== Суб'єкт злочину ====
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16 років.

== Відповідальність за зайняття гральним бізнесом в Україні ==
'''В Україні також забороняється:'''

1) проводити азартні ігри та розміщувати гральні заклади на тимчасово окупованій території України;

2) організовувати та проводити азартні ігри особам, які не отримали в установленому законом порядку ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор;

3) організовувати та проводити азартні ігри, що не відповідають вимогам цього Закону, а також поза межами гральних закладів (крім азартних ігор, що проводяться в мережі Інтернет);

4) проводити азартні ігри без використання онлайн-системи організатора азартних ігор, що пов’язана каналами зв’язку із Державною системою онлайн-моніторингу, у випадках, коли використання такої системи є обов’язковим для організатора азартних ігор відповідно до цього Закону;

5) використовувати несертифіковане гральне обладнання для проведення азартних ігор, у випадках, коли Уповноваженим органом встановлена вимога щодо сертифікації такого обладнання.

''''' Відповідно до ст. 203 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінального кодексу України] санкція статті передбачає:'''''

1. Зайняття гральним бізнесом -карається штрафом від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття гральним бізнесом, -караються штрафом від сорока тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[[Категорія: Кримінальне право]]

Кримінальна відповідальність за зайняття незаконною діяльністю з організації або проведення азартних ігор, лотерей

2020-08-14T11:45:46Z

Olha.apanovych: /* Відповідальність за зайняття гральним бізнесом в Україні */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1334-17 Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні"]

== Поняття "гральний бізнес" ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1334-17 Відповідно до ст. 1 Закону "Про заборону грального бізнесу в Україні"] '''гральний бізнес''' - діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

'''азартна гра''' - будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

'''На території України дозволяється організовувати та проводити виключно такі види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор:'''

1) організація та проведення азартних ігор у гральних закладах казино;

2) організація та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет;

3) організація та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та в мережі Інтернет;

4) організація та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів;

5) організація та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет.

Вказані види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор на території України можуть проводитися виключно за наявності у суб’єкта господарювання відповідних передбачених Законом ліцензій із використанням сертифікованого та підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання та онлайн-систем організаторів азартних ігор.

Суб’єкти господарювання - резиденти України мають право надавати послуги з постачання та/або надання програмного забезпечення, що безпосередньо використовується у сфері організації та проведення азартних ігор, у тому числі, але не виключно, організаторам азартних ігор та нерезидентам України, які мають іноземну ліцензію на здійснення діяльності у сфері азартних ігор, виключно на підставі ліцензії з надання послуг у сфері організації та проведення азартних ігор.

'''Не вважається азартною грою будь-яка гра, в якій відсутня принаймні одна з таких ознак:'''

1) наявність ставки;

2) можливість отримання або неотримання виграшу (призу);

3) імовірність виграшу (призу) та його розмір повністю або частково залежить від випадковості.

На території України забороняється проводити будь-які інші види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

'''До азартних ігор не належать:'''

1) організація та проведення творчих конкурсів, спортивних змагань тощо, незважаючи на те, передбачається чи не передбачається умовами проведення грошовий або майновий виграш;

2) гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, що проводяться без одержання гравцем призу (виграшу);

3) гра на автоматах типу "кран-машина" (двокоординатні автомати), в якій як виграш (приз) гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо);

4) випуск та проведення лотерей;

5) організація та проведення спортивного покеру.

== Склад злочину передбаченого статтею 203 2 Кримінального кодексу України ==
==== Об'єкт злочину ====
конституційні принципи пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.
==== Об'єктивна сторона ====
полягати у створенні і забезпеченні належного функціонування грального закладу і грального обладнання, підготовці персоналу, забезпеченні безпеки процесу гри, визначенні правил гри, контролі за отриманням доходів та їх розподілом тощо.
==== Суб'єктивна сторона ====
прямий умисел, корисливі мотиви, з метою отримання незаконного прибутку.
==== Суб'єкт злочину ====
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16 років.

== Відповідальність за зайняття гральним бізнесом в Україні ==
'''В Україні також забороняється:'''

1) проводити азартні ігри та розміщувати гральні заклади на тимчасово окупованій території України;

2) організовувати та проводити азартні ігри особам, які не отримали в установленому законом порядку ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор;

3) організовувати та проводити азартні ігри, що не відповідають вимогам цього Закону, а також поза межами гральних закладів (крім азартних ігор, що проводяться в мережі Інтернет);

4) проводити азартні ігри без використання онлайн-системи організатора азартних ігор, що пов’язана каналами зв’язку із Державною системою онлайн-моніторингу, у випадках, коли використання такої системи є обов’язковим для організатора азартних ігор відповідно до цього Закону;

5) використовувати несертифіковане гральне обладнання для проведення азартних ігор, у випадках, коли Уповноваженим органом встановлена вимога щодо сертифікації такого обладнання.

''''' Відповідно до ст. 203 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінального кодексу України] санкція статті передбачає:'''''

1. Зайняття гральним бізнесом -карається штрафом від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття гральним бізнесом, -караються штрафом від сорока тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[[Категорія: Кримінальне право]]

Відповідальність за жорстоке поводження з тваринами

2020-08-14T11:20:43Z

Olha.apanovych: /* Кримінальна відповідальність */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n606 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001303-80 Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджене Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерства сільського господарства УРСР, Міністерства охорони здоров'я від 17 червня 1980 року № 0001303-80]
== Куди звернутися? ==
У разі виявлення жорсткого поводження з тваринами особа має право звернутися із заявою до органу поліції.
== Адміністративна відповідальність ==
[[Файл:Відповідальність в схемі.jpg|міні]]
Адміністративна відповідальність передбачена '''статтею 89 Жорстоке поводження з тваринами''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n606 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 

'''Жорстоке поводження з тваринами''' - знущання над тваринами, завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин, - тягнуть за собою накладення '''штрафу від 200 до 300''' неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я. 

Ті самі дії, вчинені стосовно двох і більше тварин, або групою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, пропаганда жорстокого поводження з тваринами - тягнуть за собою накладення '''штрафу від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' або '''адміністративний арешт на строк до 15 діб з конфіскацією тварини''', якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я. 

Насильницькі дії стосовно тварин, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, - тягнуть за собою накладення '''штрафу від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.

== Кримінальна відповідальність ==
Кримінальна відповідальність передбачена '''статтею 299 Жорстоке поводження з тваринами''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 Кримінальний кодекс України] 

Жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій '''- караються караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.'''

Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, - караються '''обмеженням волі на строк від 3 до 5 років''' або '''позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.''' 

Дії, передбачені частинами першою або другою статті 299 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кримінального кодексу України], вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, - караються '''позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.''' 

Для цього складу злочину, жорстоке поводження з тваринами характеризується такими діями:
# '''знущання над тваринами'''. Знущання над тваринами полягає в жорстокому поводженні з ними, в об’єктивно не вимушеному заподіянні їм болі, систематичному побитті, в заподіянні фізичних страждань, залишенні без їжі та води, нанесенні їм ран та каліцтв, впливі термічних факторів та хімічних речовин. Ознакою злочинного знущання є застосування жорстоких методів його вчинення тобто таких, які вчиняються особливо болючими способами, шляхом заподіяння травм, переломів кінцівок, термічного чи хімічного впливу тощо. Як правило, знущання проявляється в діях, бездіяльність може полягати в жорстокому поводженні з твариною, яке може бути вчинено у залишенні тварини без їжі, води з боку особи, яка повинна піклуватися про тварину;
# '''нацьковування тварин одна на одну''' – це дії, спрямованні на те, щоб примусити чи привчити тварин битися між собою, кусатись, нападати на інших диких чи домашніх тварин заради втіхи або коли проводяться собачі або півнячі бої. Нацьковування проявляється в заохоченні тварин до взаємного нанесення ран, загризання і т.д.

== Проблеми в застосуванні ==
В даний час відсутнє чітке розмежування ст. 299 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КК України] та ст. 89 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] , через що на практиці виникають проблеми в застосуванні цих двох норм. Єдиною відмінністю є те, що в ст. 299 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] вказано, що тварини є хребетні, а в ст. 89 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] зазначено ще одне діяння - порушення правил утримання тварин. Тому є доцільним внести зміни до даних норм для того, щоб існувало чітке розмежування діянь, за які особа притягується до адміністративної відповідальності, а за які - до кримінальної.

В [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75286642 Постанові Верховного Суду України від 03.07.2018] міститься роз’яснення, у якому разі за жорстоке поводження з тваринами особа притягається до кримінальної, а не до адміністративної відповідальності. Колегія суддів ККС у складі ВС зазначила такі фактори: умисел; зневажага загальноприйнятих в суспільстві норми моралі щодо ставлення до тварин; порушення встановленої законом норми про заборону вчинення дій, що суперечать принципам захисту тварин від жорсткого поводження; з метою вбивства собаки, із застосуванням жорстоких методів, які вчиняються особливо болючим способом, шляхом заподіяння травм.

[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Злочини]]

Крадіжка

2020-07-27T09:10:44Z

Olha.apanovych: /* Покарання за таємне викрадення майна */

== Нормативна база: ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (далі - ККУ)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності]"

== Поняття крадіжки. Суб'єкт злочину ==

Закон визначає '''крадіжку''' як таємне викрадення чужого майна. '''Таємним''' визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що '''робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб'''. Крадіжкою визнається також '''протиправне''' вилучення чужого майна і тоді, коли воно '''здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб''' (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і '''вважа'''в, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).
Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна:
{| class="wikitable"
|-
| '''!!! Важливо''' Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися рим (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).
|}
Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла'''14-річного''' віку. Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном.. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.

'''Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її''':

* повторно;

* за попередньою змовою групою осіб;

* у великих розмірах;

* в особливо великих розмірах;

* організованою групою,

* поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;

* що завдала значної шкоди потерпілому.

== Покарання за таємне викрадення майна ==
{| class="wikitable"
|-
! Стаття !! Покарання !! Примітка
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 185 ККУ] '''"Таємне викрадення чужого майна (крадіжка)"''' || карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років. ||
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 185 ККУ] '''"Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб"''' || карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 У статтях 185, 186 та 189-191 Кримінального кодексу України] повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 187, 262 Кримінального кодексу України]
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 185 ККУ] '''"Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому"''' || карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 У статтях 185, 186, 189 та 190 Кримінального кодексу України] значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 4 ст. 185 ККУ] '''"Крадіжка, вчинена у великих розмірах"''' || карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 У статтях 185-191, 194 Кримінального кодексу України] у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 5 ст. 185 ККУ] '''"Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою"''' || карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 У статтях 185-187 та 189-191, 194 Кримінального кодексу України] в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину
|}

== Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання ==

'''Обставини, які пом'якшують покарання''':
*з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
*добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
*вчинення злочину неповнолітнім;
*вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
*вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин;
*вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
*вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;
*вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;
*виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених в КК.
* Перелік передбачених законом обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. 

'''Обставини, які обтяжують покарання:'''
*вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
*вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;
*вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;
*вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;
*тяжкі наслідки, завдані злочином;
*вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;
*вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
*вчинення злочину щодо особи, яка перебувала в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;
*вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;
*вчинення злочину з особливою жорстокістю;
*вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
*вчинення злочину загально небезпечним способом;
*вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
'''Неприпустимим є визнання судом обтяжуючими обставинами невизнання підсудним своєї вини, відмова давати показання, відсутність щирого каяття у вчиненому злочині, тощо.'''

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статтею 63 Конституції України] особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

== Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності ==
[[Файл:Вільнення від кримінальної відповідальності.jpg|міні|https://zib.com.ua/ua/print/102155-suddi_obgovorili_analiz_praktiki_zvilnennya_vid_kriminalnoi_.html]]
'''Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.'''

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] передбачає такі види звільнення від кримінальної відповідальності:
*у зв'язку з дійовим каяттям ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 45 ККУ]) [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79948024 приклад];
*у зв'язку з примиренням винного з потерпілим ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 46ККУ]) [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81719513 приклад];
*у зв'язку з передачею особи на поруки ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 47 ККУ]) [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81745468 приклад];
*у зв'язку із зміною обстановки ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 48 ККУ]) [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80546805 приклад];
*у зв'язку із закінченням строків давності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 49 ККУ]) [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81568302 приклад];
*[[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|на підставі закону про амністію або акта помилування]];
*у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 97 ККУ]) [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81700314 приклад];
*спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 111], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 114], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 4 ст. 212], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. З ст. 369 ККУ]).

Виправдання — основне завдання якого полягає у поновленні порушених прав (в значенні відновлення справедливості та визнання невинуватості особи).

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статтею 62 Конституції України] особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія:Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія:Суди]]

Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 Кримінального кодексу України

2020-07-27T08:38:55Z

Olha.apanovych: /* Поняття незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних реч

== Нормативна база ==

* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]5 квітня 2001 року № 2341-III
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 постанова Пленуму Верховного Суду № 4 від 26 квітня 2002 р "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/60/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори"]15 лютого 1995 року N 60/95-ВР
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF постанова КМУ від 6 травня 2000 р. N 770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів"]
== '''Поняття незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту. Відповідальність''' ==
Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 309 КК України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Стаття 309 КК України]. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів,
 психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту -
 караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтею або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, -

караються штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, -
 караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

4. Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені
 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч.1 ст. 309 КК України].
== '''Склад злочину, передбаченого ст.309 КК України''' ==
=== '''Предмет злочину''' ===
'''Предметом злочину''', передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України] є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги
 Поняття та ознаки названих предметів даються в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/60/95-%D0%B2%D1%80/page Законі України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»] При цьому всі ці предмети (крім аналогів) передбачені «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (далі — Перелік), який складений відповідно до законодавства і міжнародних зобов'язань України і затверджений [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня . 2000 р. № 770]. Перелік складається з чотирьох таблиць ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Таблиці І, II, ПІ і IV]), кожна з яких включає [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Список № 1 і Список № 2, а Таблиця І — ще й Список № 3]. Ці списки містять перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких в Україні або взагалі заборонений (наприклад, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Списки № 1 і 2 Таблиці І]), або обмежений, але щодо якого встановлюються заходи контролю різного ступеня суворості.

'<nowiki/>'''''Наркотичні засоби'''''' — це включені до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Переліку] речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними. Наркотичні засоби рослинного походження — похідні різних сортів конопель (анаша, марихуана, гашиш тощо), опійні препарати, кокаїн; синтетичні наркотики — це наркотики, синтезовані в хімічних лабораторіях (часто кустарних) з різних хімічних речовин (наприклад, перветин, метадон, фентаніл, фенамін, мело-квалон та ін.).

'<nowiki/>'''''Психотропні речовини'''''' — це включені до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Переліку] речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та чинити депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати порушення сприйняття, емоцій, мислення чи поведінки і становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними.

До психотропних речовин відносять мескалін, амфетамін, барбітал, діазе-пам, феназепам, ЛСД тощо.

'''Прекурсори наркотичних засобів та психотропних речовин (далі — прекурсори)''' — це речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Переліку]. До прекурсорів відносять ацетон, етиловий ефір, соляну кислоту, сірчану кислоту, толуол тощо.

'''Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин''' — це заборонені для обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не включені до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Переліку], хімічна структура і властивості яких подібні хімічній структурі та властивостям наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють. Зазвичай виготовлення наркотиків-аналогів має місце при створенні нового фармацевтичного препарату, в ході якого визначається і вивчається низка речовин, які мають порівнянні властивості, але дещо відрізняються своєю молекулярною структурою.

Назви (міжнародні незареєстровані і хімічні) особливо небезпечних наркотичних засобів і психотропних речовин подані відповідно в [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF списках № 1 і 2 Таблиці І зазначеного вище Переліку]. Так, до особливо небезпечних наркотичних засобів віднесені, наприклад, героїн, кокаїновий кущ, кока лист, макова соломка (концентрат з макової соломки), ефедрин, опій. У свою чергу, особливо небезпечними психотропними речовинами визнані, наприклад, ка-тинон, ЛСД, ЛСД—25, парагексил, МДМА тощо.
=== '''Об'єктивна сторона злочину''' ===
'''Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.309 КК України''' виявляється в таких альтернативних діях, а саме незаконних:
1) виробництві, 2) виготовленні, 3) придбанні, 4) зберіганні, 5) перевезенні. '''Виробництво''' наркотичних засобів, психотропних речовин - усі дії, пов'язані з серійним одержанням наркотичних засобів, психотропних речовинз хімічних речовин та (або) рослин, включаючи відокремлення частин рослин або наркотичних засобів, психотропних речовин від рослин, з яких їх одержують. '''Виготовлення''' наркотичних засобів, психотропних речовин - усі дії, включаючи рафінування, підвищення в препараті концентрації наркотичних засобів, психотропних речовин, чи переробку наркотичних засобів і психотропних речовин, у результаті яких на основі наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин одержуються готові до використання та (або) вживання форми наркотичних засобів, психотропних речовин, або лікарські засоби, що їх містять, чи інші наркотичні засоби, психотропні речовини. '''Незаконним придбанням''' наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів слід вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого тощо. Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків нарковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях. Не визнається незаконним придбання наркотичних засобів або психотропних речовин за виданим на законних підставах рецептом лікаря, а також під час оперативної закупівлі відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 ст. 5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»] від 15 лютого 1995 р. У таких випадках у діях осіб, які придбали ці засоби й речовини, складу злочину немає ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 п. З постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4]).
Під '''незаконним зберіганням''' потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів у володінні винного (він може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі чи в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів настає незалежно від його тривалості. Зберігання наркотичних засобів вважається закінченим злочином з моменту, коли такі засоби фактично почали перебувати у володінні винного. '''Незаконне перевезення''' наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів полягає в умисному переміщенні їх будь-яким видом транспорту з однієї території на іншу в межах України з порушенням порядку і правил, встановлених чинним законодавством. Для визнання перевезення незаконним не має значення, чи є особа власником цих засобів або речовин. Від перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів потрібно відрізняти їх перенесення з одного місця в інше, при якому транспорт не використовується. Такі дії мають розглядатись як зберігання цих засобів чи речовин ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 п. З постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4]). Судова практика також виходить з того, що зберігання особою під час поїздки наркотичного засобу у невеликому розмірі, придбаного для особистого використання, не може кваліфікуватись як незаконне перевезення наркотичних засобів. Перевезення наркотичних засобів визнається закінченим з моменту початку їх переміщення будь-яким видом транспорту.
 Для констатації об'єктивної сторони складу злочину достатньо вчинити хоча б одну із зазначених дій.
=== '''Суб’єктивна сторона злочину''' ===
'''Суб'єктивна сторона''' злочину характеризується прямим умислом та відсутністю мети збуту наркотичних засобів чи речовин. Відтак, мета зазначених дій може бути будь-якою, за виключенням збуту (наприклад, споживання наркотичних засобів чи речовин). Саме відсутність мети збуту є обставиною, за якою розмежовуються злочини, передбачені [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 307 та 309 КК України]. При цьому в кожному випадку слід уважно досліджувати обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів, щоб не допускати помилок при кваліфікації.
=== '''Суб’єкт злочину''' ===
'''Суб'єкт злочину''' — загальний; особа, що досягла 16-річного віку. Якщо зазначені діяння вчиняє службова особа з використанням свого службового становища, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 307 та 364 КК України].
=== '''Звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 309 КК України''' ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Ч. 4 ст. 307 КК України] передбачає спеціальний вид обов'язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України].

Передумовою такого звільнення є вчинення даною особою однієї чи кількох дій, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України], незалежно від того, закінченими чи незакінченими вони були. Перелік зазначених дій є вичерпним. У випадку, якщо особа вчинила такі дії за наявності обтяжуючих чи особливо обтяжуючих обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 або 3 ст. 309 КК України], передумова такого звільнення відсутня.

Підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України], складається з двох елементів, а саме: добровільного звернення цієї особи до лікувального закладу і початку її лікування від наркоманії.

Суб'єкт звернення до лікувального закладу збігається із суб'єктом злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України], тобто ним є особа, яка досягла 16-річного віку і вчинила злочин, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України], і, крім того, захворіла на наркоманію, а потім добровільно звернулася до лікувального закладу.

Особою, хворою на наркоманію, визнається така особа, якій у встановленому порядку медичним закладом встановлено діагноз «наркоманія» ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р.]). Під наркоманією у цьому Законі розуміють хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями 00Н чи Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ України, і який характеризується психічною або фізичною залежністю від них.

Адресатом звернення цієї особи є лікувальний заклад, яким можуть бути як державні лікарні, диспансери, поліклініки, так і установи недержавної форми власності, зареєстровані у встановленому законом порядку (наприклад, поліклініки, медичні центри, кабінети тощо).

Під зверненням до лікувального закладу слід розуміти звернення у будь-який формі (усній, письмовій) із заявою про хворобу на наркоманію і бажання лікуватися від цієї хвороби. Таке звернення повинне мати місце після вчинення злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України], але до закінчення п'ятирічного строку давності.

Звернення визнається добровільним, якщо особа за своєю волею (необов'язково за своєю ініціативою) звертається до лікувального закладу, усвідомлюючи, що має можливість безперешкодно вчиняти злочин, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України]. Якщо особа звертається до лікувального закладу у зв'язку з викриттям її участі у цьому злочині, таке звернення вважається не добровільним, а вимушеним.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на цій підставі, слід з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено, і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 п. 23 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4]).

Особа визнається такою, що розпочала лікування від наркоманії, якщо вона почала виконувати призначення лікаря. Про це може свідчити початок амбулаторного лікування, поміщення до стаціонару тощо. Якщо особа добровільно звернулася до лікувального закладу з проханням про лікування від наркоманії, але з будь-яких причин (наприклад через відсутність вільних ліжко-місць у лікарні, ліків чи належних спеціалістів тощо) все ж таки не розпочала таке лікування, то підстава для звільнення її від кримінальної відповідальності, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. З ст. 309 КК України], відсутня.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Правовий статус викривачів корупції

2020-07-27T07:57:10Z

Olha.apanovych: /* Які права має викривач? */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12 Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правову допомогу]"

== Хто такий викривач ? ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Законом України «Про запобігання корупції»] '''викривач''' - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. 
Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язаних з корупцією (ч. 3 ст. 272). 
Разом з тим, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування та є заявником (п. 16-2 ч.1 ст.3).

== Які права має викривач? ==
* бути повідомленим про свої права та обов’язки;
* отримувати підтвердження прийняття та реєстрації повідомлення;
* на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача;
* на конфіденційність;
* повідомляти про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» анонімно;
* у разі загрози життю і здоров’ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
* на відшкодування витрат у зв’язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв’язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
* на винагороду у визначених законом випадках;
* на отримання психологічної допомоги;
* на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;
* на отримання інформації про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.
'''''З 1 січня цього року викривачі корупції отримали право на безоплатну вторинну правову допомогу. Розширення кола суб’єктів, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу передбачено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» від 17 жовтня 2019 року № 198-IX, який набрав чинності з 1 січня 2020 року.'''''

Законом внесені зміни до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, право на безоплатну вторинну правову допомогу отримали викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення – на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 цього Закону.

'''''Роз’яснення щодо надання викривачам безоплатної вторинної правової допомоги надає Національне агентство з питань запобігання корупції:'''''

''Право викривача на безоплатну вторинну правову допомогу''

Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правової допомоги, передбаченої Законом України «Про безоплатну правову допомогу», або залучити адвоката самостійно (ч. 1 та ч. 3 ст. 53 Закону).

Викривач має право на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача (п. 5 ч. 2 статті 533 Закону).

Вищевказані норми Закону кореспондуються з Законом України «Про безоплатну правову допомогу», яким визначено, що викривач у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення має право на безоплатну вторинну правову допомогу

(п. 14 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»):

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

''Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правову допомогу''

Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених

ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Враховуючи наведене, викривачу для реалізації права на безоплатну вторинну правову допомогу до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно подати відповідне звернення разом з документами, що підтверджують здійснення ним повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

''Такими документами можуть бути, зокрема:''

1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;

2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача;

4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;

5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;

6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

== Що означає державний захист викривачів? ==
''Згідно з ст. 53 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 «Про запобігання корупції»] викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.'' 
За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві". 

Згідно з ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"] заходами забезпечення безпеки є: 
а) особиста охорона, охорона житла і майна; 
б) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; 
в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; 
г) заміна документів та зміна зовнішності; 
д) зміна місця роботи або навчання; 
е) переселення в інше місце проживання; 
є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення; 
ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу; 
з) закритий судовий розгляд. 
З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.

'''Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення має право на безоплатну вторинну правову допомогу, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом України "Про безоплатну правову допомогу"] (захист, здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складення документів процесуального характеру) або залучити адвоката самостійно.'''

== Юридична відповідальність викривача ==
Викривач не несе юридичної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], поширення зазначеної у повідомленні інформації, незважаючи на можливе порушення таким повідомленням своїх службових, цивільних, трудових чи інших обов’язків або зобов’язань. 
Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, не може розглядатися як порушення умов конфіденційності, передбачених цивільним, трудовим або іншим договором (контрактом). 
Викривач звільняється від цивільно-правової відповідальності за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслідок здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, крім випадку здійснення завідомо неправдивого повідомлення. 
У разі неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації вона підлягає спростуванню у порядку, визначеному Цивільним кодексом України. 

== Яка відповідальність за неправдиві повідомлення про вчинене корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення? ==
''Викривач повинен уважно ставитися до інформації, яку повідомляє і пам’ятати, що він надає інформацію на власний розсуд і відповідальність. Викривач має бути обґрунтовано переконаний в тому, що інформація, яку він повідомляє, є достовірною. В протилежному випадку йому не буде надано державний захист, в тому числі, якщо він не доклав зусиль, щоб перевірити достовірність інформації, маючи таку можливість. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вчинене викривачем, карається згідно з чинним законодавством України.'' 
Відповідно до статті 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, – караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

2020-05-20T11:06:07Z

Olha.apanovych: /* Поняття і сутність адміністративної відповідальності */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/566-IX Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо штрафних балів"]

== Поняття адміністративного правопорушення ==
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 абз. 1 ст. 9 КУпАП]).

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (абз. 2 ст. 9 КУпАП]).

== Ознаки та склад адміністративного правопорушення ==
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризуй діяння як адміністративне правопорушення (проступок) За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику.
Ознаками адміністративного правопорушення є:

* об`єкт;
* об`єктивна сторона;
* суб`єкт;
* суб`єктивна сторона.
'''Об'єкт адміністративного правопорушення''' - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, яким завдано шкоди адміністративним правопорушенням. Іншими словами, це те, на що спрямовано адміністративне правопорушення.
'''Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення'''— це зовнішні ознаки та обставини які характеризують адміністративне правопорушення.

'''Суб'єкт адміністративного правопорушення''' - це особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Суб'єктом адміністративного правопорушення може бути ''фізична особа, яка досягла 16-річного віку, та юридична особа'' незалежно від форми власності.
'''Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення''' -внутрішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до скоєного діяння і його шкідливих наслідків.
Ознаками адміністративного правопорушення є:

* діяння;
* протиправність;
* суспільна небезпека;
* загроза громадському порядку;
* винність;
* карність
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 10 КУпАП] адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 11 КУпАП] - адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

== Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність ==
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення '''шістнадцятирічного віку.''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (ст. 12 КУпАП).] 
До осіб віком від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років''', які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 24-1 цього Кодексу]. 
У разі вчинення особами віком від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років''' адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. 
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 24-1 цього Кодексу].

== Поняття і сутність адміністративної відповідальності ==
'''Адміністративна відповідальність''' - це застосування до правопорушників загальнообов'язкових стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом із тим, адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення ''шістнадцятирічного віку.'' Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці . Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. 
'''Адміністративне стягнення''' є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. 
Відповідно до ст. 24 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
* попередження;
* штраф;
* оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
* конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
* позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
* позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
* громадські роботи;
* виправні роботи;
* адміністративний арешт;
* арешт з утриманням на гауптвахті.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафних балів виключено з ст. 24 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/566-IX Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо штрафних балів"], прийнятого Верховною Радою України 24.04.2020.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове, інші адміністративні стягнення, можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до ст. 24-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років''' можуть бути застосовані такі заходи впливу:
* зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
* попередження;
* догана або сувора догана;
* передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. 

== Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення ==
Відповідно до ст. 213 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення], справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
* адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
* виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
* районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;
* органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те Кодексом України про адміністративні правопорушення.

[[Категорія: Адміністративне право]]

Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

2020-05-20T11:04:53Z

Olha.apanovych: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/566-IX Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо штрафних балів"]

== Поняття адміністративного правопорушення ==
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 абз. 1 ст. 9 КУпАП]).

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (абз. 2 ст. 9 КУпАП]).

== Ознаки та склад адміністративного правопорушення ==
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризуй діяння як адміністративне правопорушення (проступок) За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику.
Ознаками адміністративного правопорушення є:

* об`єкт;
* об`єктивна сторона;
* суб`єкт;
* суб`єктивна сторона.
'''Об'єкт адміністративного правопорушення''' - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, яким завдано шкоди адміністративним правопорушенням. Іншими словами, це те, на що спрямовано адміністративне правопорушення.
'''Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення'''— це зовнішні ознаки та обставини які характеризують адміністративне правопорушення.

'''Суб'єкт адміністративного правопорушення''' - це особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Суб'єктом адміністративного правопорушення може бути ''фізична особа, яка досягла 16-річного віку, та юридична особа'' незалежно від форми власності.
'''Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення''' -внутрішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до скоєного діяння і його шкідливих наслідків.
Ознаками адміністративного правопорушення є:

* діяння;
* протиправність;
* суспільна небезпека;
* загроза громадському порядку;
* винність;
* карність
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 10 КУпАП] адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 11 КУпАП] - адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

== Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність ==
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення '''шістнадцятирічного віку.''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (ст. 12 КУпАП).] 
До осіб віком від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років''', які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 24-1 цього Кодексу]. 
У разі вчинення особами віком від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років''' адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. 
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 24-1 цього Кодексу].

== Поняття і сутність адміністративної відповідальності ==
'''Адміністративна відповідальність''' - це застосування до правопорушників загальнообов'язкових стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом із тим, адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення ''шістнадцятирічного віку.'' Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці . Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. 
'''Адміністративне стягнення''' є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. 
Відповідно до ст. 24 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
* попередження;
* штраф;
* оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
* конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
* позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
* позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
* громадські роботи;
* виправні роботи;
* адміністративний арешт;
* арешт з утриманням на гауптвахті.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафних балів виключено з ст. 24 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] на підставі Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо штрафних балів", прийнятого Верховною Радою України 24.04.2020.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове, інші адміністративні стягнення, можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до ст. 24-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років''' можуть бути застосовані такі заходи впливу:
* зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
* попередження;
* догана або сувора догана;
* передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. 

== Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення ==
Відповідно до ст. 213 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення], справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
* адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
* виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
* районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;
* органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те Кодексом України про адміністративні правопорушення.

[[Категорія: Адміністративне право]]

Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

2020-05-20T11:02:54Z

Olha.apanovych: /* Поняття і сутність адміністративної відповідальності */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]

== Поняття адміністративного правопорушення ==
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 абз. 1 ст. 9 КУпАП]).

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (абз. 2 ст. 9 КУпАП]).

== Ознаки та склад адміністративного правопорушення ==
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризуй діяння як адміністративне правопорушення (проступок) За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику.
Ознаками адміністративного правопорушення є:

* об`єкт;
* об`єктивна сторона;
* суб`єкт;
* суб`єктивна сторона.
'''Об'єкт адміністративного правопорушення''' - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, яким завдано шкоди адміністративним правопорушенням. Іншими словами, це те, на що спрямовано адміністративне правопорушення.
'''Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення'''— це зовнішні ознаки та обставини які характеризують адміністративне правопорушення.

'''Суб'єкт адміністративного правопорушення''' - це особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Суб'єктом адміністративного правопорушення може бути ''фізична особа, яка досягла 16-річного віку, та юридична особа'' незалежно від форми власності.
'''Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення''' -внутрішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до скоєного діяння і його шкідливих наслідків.
Ознаками адміністративного правопорушення є:

* діяння;
* протиправність;
* суспільна небезпека;
* загроза громадському порядку;
* винність;
* карність
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 10 КУпАП] адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 11 КУпАП] - адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

== Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність ==
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення '''шістнадцятирічного віку.''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (ст. 12 КУпАП).] 
До осіб віком від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років''', які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 24-1 цього Кодексу]. 
У разі вчинення особами віком від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років''' адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. 
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 24-1 цього Кодексу].

== Поняття і сутність адміністративної відповідальності ==
'''Адміністративна відповідальність''' - це застосування до правопорушників загальнообов'язкових стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом із тим, адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення ''шістнадцятирічного віку.'' Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці . Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. 
'''Адміністративне стягнення''' є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. 
Відповідно до ст. 24 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
* попередження;
* штраф;
* оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
* конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
* позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
* позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
* громадські роботи;
* виправні роботи;
* адміністративний арешт;
* арешт з утриманням на гауптвахті.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафних балів виключено з ст. 24 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] на підставі Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо штрафних балів", прийнятого Верховною Радою України 24.04.2020.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове, інші адміністративні стягнення, можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до ст. 24-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років''' можуть бути застосовані такі заходи впливу:
* зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
* попередження;
* догана або сувора догана;
* передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. 

== Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення ==
Відповідно до ст. 213 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення], справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
* адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
* виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
* районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;
* органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те Кодексом України про адміністративні правопорушення.

[[Категорія: Адміністративне право]]

Щорічна допомога на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

2020-05-20T09:58:51Z

Olha.apanovych: /* Розміри щорічної допомоги на оздоровлення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/760-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України 26 жовтня 2016 року № 760 “Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/562-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”]

== Хто має право на щорічну грошову допомогу ==

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 ст. 48 Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”] щорічна допомога на оздоровлення виплачується:
* громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1 ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 ст. 14 Закону]);
* учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3 ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 ст. 14 Закону]);
* дітям-інвалідам, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 ст.14 Закону]).

== Куди звертатись ==

Щорічна допомога на оздоровлення виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

== Розміри щорічної допомоги на оздоровлення ==

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/562-2005-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”] громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджені такі розміри щорічної допомоги на оздоровлення:
* особам з інвалідністю I і II групи - 120 гривень;
* учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;
* особам з інвалідністю III групи та дітям з інвалідністю - 90 гривень;
* учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення розміру грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам і закладам оздоровлення та відпочинку у 2020 році» від 6 травня 2020 р. № 339.

Встановлено, що розміри грошової допомоги для компенсації у 2020 р. вартості путівок шляхом безготівкового перерахування коштів санаторно-курортним закладам і закладам оздоровлення та відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування або оздоровлення чи відпочинку особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, становлять:

☑️ Для осіб, які віднесені до категорії 1, – 7 700 гривень;

☑️ категорії 1, із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) – 23 420 гривень;

☑️ дітям, яким установлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою, та одному з батьків або особі, яка їх замінює, – 15 300 гривень.

== Перелік необхідних документів ==

Для отримання щорічної допомоги на оздоровлення, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0475-15 заяви] додають копії:
* паспорта;
* посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
* висновок медико-соціальної експертної комісії (для осіб з інвалідністю).

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Шахрайство при покупках і продажах в мережі Інтернет

2020-04-27T09:09:08Z

Olha.apanovych: /* Як захистити себе при купівлі товарів через Інтернет? */

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/675-19 Закону України «Про електронну комерцію»];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України].
== Поняття інтернет-магазину, електронного магазину ==

Інтернет-магазин — місце в інтернеті, де відбувається прямий продаж товарів споживачеві (юридичній або фізичній особі), враховуючи доставку. При цьому розміщення споживацької інформації, замовлення товару і угода відбуваються там само, всередині мережі (на сайті інтернет-магазину).
Згідно п.8 ч.1 ст.3 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/675-19 Закону України “”Про електронну комерцію”] інтернет-магазин – це засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Електрóнний магази́н (е-магазин, e-shop) — сайт, з якого можна вибрати та замовити потрібний товар чи послугу. Інтернет-магазин перш за все передбачає грошові розрахунки на відміну від сайтів, які надають послуги безкоштовно.
== Обов’язкова інформація, яка розміщується на сайті інтернет-магазину ==

Зі змісту [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/675-19 Закону України “”Про електронну комерцію”] вбачається, що на сайті інтернет-магазину повинна бути розміщена певна інформації, такими відомостями є:
* ''повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – підприємця'';
* ''адреса підприємства або місце реєстрації та місце фактичного проживання ФОП'';
* ''адреса електронної пошти'';
* ''ідентифікаційний код для юридичної або фізичної особи – підприємця'';
* ''якщо діяльність передбачає отримання ліцензії – необхідно зазначити відомості про таку ліцензію, зокрема серія, номер, строк дії та дата видачі'';
* ''порядок формування кінцевої вартості товару щодо включення (невключення) певних податків у вартість товару'';
* ''інформація про вартість доставки''.
Зазначення інформації про найменування, адресу, контакті дані є вкрай необхідним, щоб споживачу було повністю зрозуміло хто є контрагентом за правочином, до кого можна звернутися із вимогами, організувати належну взаємодію.
Також такий перелік інформації повинен міститися при розсиланні потенційним споживачам електронних повідомлень (емейл-розсилки) із комерційними пропозиціями.
== Укладення договору в інтернет-магазині ==

Згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/675-19 ЗУ «Про електронну комерцію»] договір, який укладено в інтернет-магазині, вважається електронним правочином. 

'''Обов’язкові умови електронного договору''' 

Для укладення електронного правочину обов’язково на сайті повинні зазначатися найменування товару, роботи чи послуги, а також її вартість. Розміщення вказаної інформації повинно безумовно вказувати на готовність продавця виконати зазначені вимоги щодо продажу та доставки товару, виконання роботи чи надання послуги. 

'''Додаткові умови електронного договору''' 

Законом “Про електронну комерцію” визначено, що крім обов’язкових умов може бути передбачені і інші умови, зокрема:
* ''порядок укладення договору (наприклад, зазначено про обов’язковість проведення попередньої оплати, але така оплата проводиться після підтвердження продавцем отримання замовлення)'';
* ''можливість та порядок внесення змін до договору (наприклад, можливість заміни товару на аналогічний, у разі відсутності замовленого на складі продавця)'';
* ''спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (наприклад, прийняття пропозиції здійснюється шляхом надсилання листа за допомогою емейл або заповнення форми)'';
* ''порядок обміну інформацією між покупцем і продавцем під час виконання договору (наприклад, інформація про адреси листування та строки відповіді)'';
* ''порядок дій у разі, якщо покупець помилково або неправильно вказав інформацію про укладення договору як такого (помилково направив замовлення) або щодо окремих його умов (наприклад, невірно зазначив адресу доставки)''.
Окремі умови, що будуть обов’язковими складовими електронного договору між покупцем та продавцем, можуть зазначатися в окремому електронному документі (файлі), до якого відсилається покупець.
Після укладення договору в Інтернеті, покупець повинен отримати від продавця оперативне підтвердження отримання замовлення, а також зазначення умов договору для унеможливлення в подальшому їх односторонньої зміни. Таким підтвердженням може розглядатися, наприклад, електронний лист із підтвердженням та зазначенням товару, що придбається, його характеристик, ціни, умов оплати та доставки, а також посилання на інші умови договору, що можуть бути розміщені на сайті інтернет-магазину.
Крім підтвердження отримання замовлення, по факту виконання договірних зобов’язань (наприклад) продавець повинен обов’язково надати вже підтвердження вчинення правочину, якими можуть бути електронний документ, квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон. При чому, такий документ обов’язково повинен містити порядок обміну чи повернення товару, відмови від роботи чи послуги, найменування продавця адреса та контакті дані, а також гарантійні зобов’язання.
== Розірвання договору купівлі-продажу, заміна і повернення товару, придбаного в Інтернет ==

Відносини, що виникають між продавцями та покупцями в інтернет-магазинах, в повному обсязі підпадають під дію Закону України “Про захист прав споживачів”.

'''Заміна товару''' 

Частина 6 ст. 13 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України “Про захист прав споживачів”] дозволяє продавцю використовувати у договорі стандартну умову про можливість заміни товару за його відсутності іншим. Про це покупця повинні повідомити перед укладенням договору. Продавець може замінити товар тільки тоді, коли одночасно виконуються три умови:
# ''інший товар відповідає меті використання замовленого'';
# ''має таку ж або кращу якість'';
# ''його ціна не перевищує ціни замовленого товару''.

'''Повернення товару''' 

Згідно ч.4 ст. 13 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України “Про захист прав споживачів”] договір купівлі-продажу, укладений через Інтернет, покупець може розірвати протягом 14 днів із моменту підтвердження інформації про укладення договору від продавця або з моменту одержання товару чи його першої поставки. Якщо згадане підтвердження не відповідає наведеним вище вимогам, покупець вправі розірвати договір протягом 90 днів від дати отримання інформації. Продавець може виправитися і надіслати нове, правильне підтвердження. За таких умов покупцю дозволено відмовитися від договору протягом 14 днів з моменту одержання уточненого повідомлення. 

Відповідно до ч.5 ст.12 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України “Про захист прав споживачів”] якщо покупець вирішив розірвати договір, він має повідомити продавця про місце, де продукцію можна забрати назад. Обов’язок споживача зберігати її в себе припиняється по закінченні 60 днів після одержання. Якщо протягом цього часу продавець не приїде за товаром, товар стає власністю споживача, причому безоплатно. Коли для доставки використовували послуги пошти, у договорі може бути передбачено, що покупець повертатиме товар також поштою. Тоді будь-які витрати, пов’язані з пересиланням продукції, покладають на продавця (він має відшкодувати споживачу гроші, які той заплатив у зв’язку з поверненням). 

Частина 7 ст.12 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України “Про захист прав споживачів”] передбачає що споживач повинен зберігати товар у незмінному стані, щоб мати змогу розірвати договір купівлі-продажу. 

Однак, ч. 5 ст. 13 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України “Про захист прав споживачів”] перелічено обставини, за яких це неможливо повернути товар:
# ''за згодою споживача поставка товару електронними засобами зв’язку відбулася до закінчення строку розірвання договору, про що споживачеві повідомлено у підтвердженні інформації (наприклад, при купівлі через Інтернет комп’ютерної програми її можуть надіслати споживачу дуже оперативно)'';
# ''ціна товару залежить від котировок на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця'';
# ''договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто товар не можна продати іншим особам (або можна з істотними фінансовими втратами для продавця)'';
# ''споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп’ютерного забезпечення (компакт-диск), які постачають запечатаними'';
# ''договір стосується доставки періодичних видань'';
# ''договір укладено щодо лотерей чи інших азартних ігор''.
У разі розірвання договору, обов’язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов’язання з оплати її вартості. 

Якщо споживачеві не було надано документ, який засвідчує факт здійснення купівлі (правочину), такий правочин не є підставою для виникнення обов’язків для споживача.
У разі ненадання документа або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв’язку з поверненням продукції.
Для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані. 

Знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з вини споживача, не позбавляє споживача права на розірвання договору. Зменшення вартості продукції внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки продукції не позбавляє права споживача на розірвання договору.
== Як захистити себе при купівлі товарів через Інтернет? ==
Забезпечити свою покупку в Інтернеті можна за допомогою:
Відправлення товару з післяплатою. Післяплата – спосіб розрахунку, коли гроші за товар сплачуються у поштовому відділенні та за додаткову плату надсилаються продавцеві. При післяплаті можна оглянути товар прямо у відділенні та відмовитися від купівлі, якщо він не підійшов.

Повернення оплати через банк. Якщо Ви оплатили покупку в Інтернеті, а продавець не відправив куплений товар - зверніться до свого банку із заявою про повернення сплачених коштів. Банк пояснить, чи можливе повернення коштів, скоординує подальші дії та проведе розслідування.
Якщо через банк повернути гроші не вдалося - звертайтеся із позовом про відшкодування коштів до суду.

== Відповідальність власників інтернет-магазинів ==
В організації діяльності інтернет-магазину, що допомагає здійснювати свою діяльність із дотриманням норм законодавства, є усвідомлення можливих несприятливих наслідків, що передбачені такими нормативно-правововими актами. 
'''Цивільно-правова відповідальність''' 
''Такий вид відповідальності передбачає, як правило, сплату штрафних санкцій, пені, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди за порушення зобов’язань, що передбачені договором.'' 

'''Адміністративна відповідальність''' 
''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] містить окремий розділ, що передбачає відповідальність за порушення правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності. (глава 12 КУпАП)'' 

'''Кримінальна відповідальність''' 
''Згідно ст. 190 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років''.
== Куди скаржитися на шахраїв в Інтернеті? ==
У разі інтернет-шахрайств подавати скаргу треба туди ж, куди ви б звернулися в разі звичайного розкрадання, тобто в правоохоронні органи.
В Управлінні по боротьбі з кіберзлочинністю МВС України можна оформити електронну заяву про випадок правопорушення. В онлайн-формі необхідно залишити контактні дані, а також детально описати, як ви постраждали від дій шахрая. Графу «Зміст Звернення» дуже важливо заповнити відповідно вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про звернення громадян»]. 

Якщо гроші були переведені шахраєві через платіжну онлайн систему, то варто звернутися в службу підтримки цієї платіжної системи. Є ймовірність, що після цього гаманець афериста заблокують. У деяких випадках можна буде навіть дізнатися дані паспорта власника рахунку. Це дасть можливість звернутися з позовом до суду. 

У випадку ж з інтернет-магазинами потрібно написати скаргу на адресу продавця. Якщо претензія буде проігнорована, то потрібно буде подати заяву в правоохоронні органи або звернутися в прокуратуру і «Український споживчий нагляд» (у випадку отримання товару, але з дефектами).

'''Як захистити себе від шахраїв?''' Щоб не стати жертвою шахрайства у мережі, потрібно бути дуже уважними і стежити за тим, щоб Ваших особистих даних не було у відкритому доступі. Крім того, варто:

- періодично змінювати ПІН-код банківської картки. Пам'ятайте, що, розраховуючись карткою в будь-якому закладі, ваш ПІН-код може фіксувати камера спостереження. Тому, розраховуючись карткою, прикривайте термінал вільною рукою.

- користуватись банківською карткою з чіпом, оскільки такі картки мають додатковий захист від шахрайства і практично не піддаються шахрайським операціям.

- перевіряти продавця, промоніторивши його мобільний в мережі. Часто шахраї навіть не змінюють номери, а «працюють» під одним і тим же весь час. Тому в Інтернеті про них може бути багато відповідних відгуків.

- завжди ігнорувати дзвінки і SMS з проханням кудись передзвонити або оплатити відправку вашого виграшу.

- проводити платежі в Інтернеті тільки через авторитетні сайти. Не ризикуйте оплачувати рахунки на незнайомих ресурсах, тим більше, якщо комісія підозріло низька. Це можуть бути сайти-підробки, які є частиною схеми шахрайства по банківській карті.

- приймаючи оновлення на смартфон, ніколи не вводьте дані своєї карти. якщо програма запитує таку інформацію, відразу блокуйте її.

== Корисні посилання ==
[http://history.lohotron.in.ua/ Енциклопедія шахрайств та лохотронів] 

[http://nv.ua/ukr/techno/gadgets/kidali-onlajn-nazvano-najbilsh-poshireni-sposobi-internet-shahrajstva-75741.html Кидали-онлайн. Названо найбільш поширені способи інтернет-шахрайства]
[[категорія:Цивільне право]]
[[категорія: Інші питання цивільного права]]

Заходи запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19

2020-04-27T08:23:14Z

Olha.apanovych: /* Спалах короновірусної хвороби та запровадження карантину */

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]

== Спалах короновірусної хвороби та запровадження карантину ==
У січні 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила про спалах нової коронавірусної хвороби в провінції Хубей, Китай. 
ВООЗ оголошено надзвичайний стан в галузі охорони здоров’я міжнародного рівня оскільки захворювання має високий ризик поширення коронавірусної хвороби. 
ВООЗ та органи охорони здоров’я в усьому світі вживають заходів щодо стримування спалаху COVID-19. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211] встановлено карантин на усій території України '''з 12 березня по 24 квітня 2020 року'''. 22 квітня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" на всій тереторії України карантин продовжили до '''11 травня 2020 року'''.

{| class="wikitable"
|-
|'''Актуально!'''
Як бути в курсі: Знайдіть останню інформацію від ВООЗ щодо місць поширення COVID-19. Що таке коронавірус та яка ситуація в Україні? [https://covid19.com.ua/?fbclid=IwAR3j-DxgHWb6tN5_AQqqtcYFfv6z81eQmnO3LiDjo41wUHhWCu0X9R_egYo за посиланням]
|}

== Поняття ==
'''Коронавіруси''' становлять велике сімейство вірусів з доведеними хвороботворними властивостями по відношенню до людини або тварин. Відомо, що ряд коронавірусів здатний викликати у людини респіраторні інфекції в діапазоні від звичайної застуди до більш серйозних станів, таких як близькосхідний респіраторний синдром (БВРС) і важкий гострий респіраторний синдром (ВГРС). Останній з недавно відкритих коронавірусів викликає захворювання COVID-19.

'''COVID-19''' - інфекційне захворювання, викликане останнім з недавно відкритих коронавірусів. До спалаху інфекції в Ухані, Китай, в грудні 2019 року про новий вірус і захворювання нічого не було відомо.

== Як поширюється COVID-19 ==
Коли хвора людина чи носій захворювання з COVID-19 кашляє або видихає, виділяються краплі зараженої рідини. Більшість із них потрапляють у навколишнє середовище, поверхні та предмети – наприклад, письмовий стіл, телефони.

=== Інфікування можливе: ===
* торкаючись забруднених поверхонь чи предметів, а потім торкаючись очей, носа чи рота;
* через повітряно-крапельний шлях від хворого на COVID-19, стоячи на відстані одного метра від інфікованої особи (іншими словами, COVID-19 поширюється аналогічно грипу).
Більшість осіб, які інфіковані COVID-19 відчувають легкі симптоми хвороби та з часом одужують. Однак перебіг хвороби може бути більш складним та супроводжуватись ускладненнями такими як пневмонія. Такі хворі потребують термінової госпіталізації.

=== '''Ризик ускладнень захворювання зростає з віком, а саме:''' ===
* люди старше 40 років є більш вразливими, ніж люди до 40 років;
* люди з ослабленою імунною системою та люди з такими захворювання, як діабет, захворювання серця та легенів тощо.

== Запобіжні заходи на робочих місцях ==
* Переконайтесь, що робочі місця ваших працівників чисті та гігієнічні. Поверхні (наприклад, столи та усі робочі поверхні, телефони, клавіатури, тощо) потрібно регулярно протирати дезінфікуючим засобом.
* Потрібно сприяти регулярному та ретельному миттю рук працівниками, підрядниками та замовниками (споживачами). Розмістіть диспенсери із дезінфікуючими засобами у всіх видних місцях (біля робочих місць). Подбайте, щоб ці диспенсери були розміщені на видних місцях навколо робочих місць та регулярно заправлялися. Розмістіть постери (плакати) на видних місцях, що рекламують миття рук (про це можна запитати у місцевому органі охорони здоров’я). Поєднуйте вищенаведені заходи з іншими комунікаційними заходами, такими як надання рекомендацій (прочитання лекцій) фахівцям з охорони праці щодо здоров’я працівників. Проводьте брифінги, зустрічі та пропагуйте необхідність миття рук.
* Необхідно сприяти наявності чистого повітря на робочому місці. Розмістіть плакати (постери), що пропагують чисте повітря на робочих місцях. Переконайтеся, що маски для обличчя, інші тканинні засоби індивідуального захисту доступні на робочих місцях, де є скупчення людей із нежиттю (кашлем) на роботі. Для утилізації одноразових масок (фільтрів для масок) мають бути передбачені спеціальні урни для їх утилізації.
* Особам з температурою вищою за 37.3 ºC прийом жарознижуючих ліків таких, як парацетамол/ацетамінофен, ібупрофен або аспірин, може тільки замаскувати захворювання (інфікування). Ведіть постійне спілкування з працівниками, рекомендуйте їм залишатись вдома (навіть у випадках, коли працівники мають лише легкі симптоми).

== Рекомендації як убезпечити себе від зараження ==
''Ретельно і часто мийте руки з милом чи обробляйте їх антисептиком.''
* Миття рук з милом - тривалість процедури — 20–40 с;
* вода має бути теплою (комфортної температури), а не холодною чи гарячою;
* обов’язкова процедура, якщо руки видимо забруднені, після приходу з вулиці, перед прийомом їжі, після відвідування туалету, якщо відсутній антисептик для рук;
''Обробка рук спиртовмісним антисептиком:''
* спиртовмісний антисептик для рук — розчин із вмістом спирту 60–80% або із 2% хлоргексидину (інші засоби, що реалізують як «антисептик для рук», наприклад настій ромашки або розчини із 40% вмістом спирту, не є такими);
* антисептик має покривати всю поверхню шкіри рук (в середньому на одну обробку слід використовувати 3 мл розчину, а це 24–27 «пшиків» кишеньковим диспенсером, тому рекомендовано його просто наливати в долоню);[[Файл:Untitled.png|міні]]
* тривалість обробки — близько 30 с;
* особливу увагу приділіть нігтям (там накопичується найбільше бруду);
* обов’язкова процедура в разі будь-яких контактів із (потенційно) забрудненими об’єктами;
* у разі частого користування антисептиком застосовуйте крем для рук, щоб уникнути підсушування та утворення тріщин шкіри;
* контролюйте доступ маленьких дітей до антисептика (він містить спирт і токсичний для прийому всередину).
Обробка рук спиртовмісним антисептиком:

''Уникайте скупчення людей.''
''Якщо ви захворіли, залишайтеся вдома і зверніться до лікаря.''
''Використовуйте захисну маску:''
* обов’язково — якщо захворіли і маєте респіраторні симптоми (кашель, нежить);
* якщо перебуваєте у місцях великого скупчення людей — з метою додаткового захисту.
* заміняйте маску щочотири години;

'''Додаткові рекомендації працівникам на об’єктах харчування'''
* По термообробці необхідно суворо дотримуватись існуючих вимог до приготування страв.
* Миття посуду повинно проводитись строго по інструкції:
* видалення залишків їжі.
* миття щіткою за температури води 50 градусів з миючими засобами.
* миття з додаванням дез. розчину у іншій ємності (ванні).
* ополіскування під проточною водою температурою не менше 65 градусів – це також в окремій ємності.
* просушування на спеціальних полицях.

== Запобіжні заходи під час подорожі ==

=== ''Перед поїздкою'' ===
Переконайтеся, що ваша організація, співробітники організації мають актуальну інформацію про райони де поширюється COVID-19.

Ви можете знайти це за [https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/situation-reports/ адресою].

На основі актуальної інформації Ваша організація повинна здійснити оцінку переваг та ризиків, які пов’язані з майбутніми відрядженнями Ваших працівників.

Уникайте направлення у відрядження працівників, які можуть піддаватися більшому високому ризику інфікування та розвитку ускладнень (наприклад, осіб літнього віку співробітники, що мають такі захворювання, як цукровий діабет, захворювання серця та легенів, тощо) в райони, де COVID-19 поширюється.

Переконайтесь, що всіх осіб, які подорожують у регіони, що повідомляють про COVID-19, проінформовано про профілактичні заходи кваліфікованими медичними працівниками.

Розгляньте питання про забезпечення працівників, які збираються подорожувати, невеликими пляшками (до 100 мл) дезінфікуючих засобів для рук на основі спирту. Це може полегшити регулярне миття рук.

=== ''Під час подорожі'' ===
Заохочуйте працівників регулярно мити руки та триматися не менше одного метра від людей, які кашляють або чхають.

Переконайтесь, що працівники знають, що робити та до кого звертатися, якщо їм погано під час подорожі.

Переконайтесь, що ваші працівники дотримуються інструкцій місцевих органів влади, де вони перебувають, подорожують. Якщо, наприклад, їм сказали місцеві органи влади не їхати кудись вони повинні виконувати вказівки місцевих органів влади. Ваші працівники повинні відповідати будь-яким місцевим обмеженням у подорожі, русі чи великих зборах.

=== ''Коли ви або ваші співробітники повертаєтеся з подорожі'' ===
Співробітники, які повернулися з району, де розповсюджується COVID-19, повинні контролювати симптоми протягом 14 днів та проводити виміри температури тіла двічі на день.

Якщо у них навіть м’який кашель або не дуже висока температура (тобто температура 37,3 ºС і більше) вони повинні залишатися вдома і самоізолюватися. Це означає уникати близького контакту (один метр або ближче) з іншими людьми, включаючи членів сім’ї.

Вони також повинні телефонувати до закладу охорони здоров’я або місцевого управління охорони здоров’я, надаючи їм детальну інформацію про свій стан здоров’я та недавні подорожі.

{| class="wikitable"
|-
| '''Пам’ятайте:''' Зараз саме час підготуватися до COVID-19,- наголошує Державна служба України з питань праці. Прості запобіжні заходи та планування можуть мати велике значення.
|}

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Заходи запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19

2020-04-27T08:22:33Z

Olha.apanovych: /* Спалах короновірусної хвороби та запровадження карантину */

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]

== Спалах короновірусної хвороби та запровадження карантину ==
У січні 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила про спалах нової коронавірусної хвороби в провінції Хубей, Китай. 
ВООЗ оголошено надзвичайний стан в галузі охорони здоров’я міжнародного рівня оскільки захворювання має високий ризик поширення коронавірусної хвороби. 
ВООЗ та органи охорони здоров’я в усьому світі вживають заходів щодо стримування спалаху COVID-19. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211] встановлено карантин на усій території України '''з 12 березня по 24 квітня 2020 року'''. 22 квітня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" на всій тереторії України карантин продовжили до 11 травня 2020 року .

{| class="wikitable"
|-
|'''Актуально!'''
Як бути в курсі: Знайдіть останню інформацію від ВООЗ щодо місць поширення COVID-19. Що таке коронавірус та яка ситуація в Україні? [https://covid19.com.ua/?fbclid=IwAR3j-DxgHWb6tN5_AQqqtcYFfv6z81eQmnO3LiDjo41wUHhWCu0X9R_egYo за посиланням]
|}

== Поняття ==
'''Коронавіруси''' становлять велике сімейство вірусів з доведеними хвороботворними властивостями по відношенню до людини або тварин. Відомо, що ряд коронавірусів здатний викликати у людини респіраторні інфекції в діапазоні від звичайної застуди до більш серйозних станів, таких як близькосхідний респіраторний синдром (БВРС) і важкий гострий респіраторний синдром (ВГРС). Останній з недавно відкритих коронавірусів викликає захворювання COVID-19.

'''COVID-19''' - інфекційне захворювання, викликане останнім з недавно відкритих коронавірусів. До спалаху інфекції в Ухані, Китай, в грудні 2019 року про новий вірус і захворювання нічого не було відомо.

== Як поширюється COVID-19 ==
Коли хвора людина чи носій захворювання з COVID-19 кашляє або видихає, виділяються краплі зараженої рідини. Більшість із них потрапляють у навколишнє середовище, поверхні та предмети – наприклад, письмовий стіл, телефони.

=== Інфікування можливе: ===
* торкаючись забруднених поверхонь чи предметів, а потім торкаючись очей, носа чи рота;
* через повітряно-крапельний шлях від хворого на COVID-19, стоячи на відстані одного метра від інфікованої особи (іншими словами, COVID-19 поширюється аналогічно грипу).
Більшість осіб, які інфіковані COVID-19 відчувають легкі симптоми хвороби та з часом одужують. Однак перебіг хвороби може бути більш складним та супроводжуватись ускладненнями такими як пневмонія. Такі хворі потребують термінової госпіталізації.

=== '''Ризик ускладнень захворювання зростає з віком, а саме:''' ===
* люди старше 40 років є більш вразливими, ніж люди до 40 років;
* люди з ослабленою імунною системою та люди з такими захворювання, як діабет, захворювання серця та легенів тощо.

== Запобіжні заходи на робочих місцях ==
* Переконайтесь, що робочі місця ваших працівників чисті та гігієнічні. Поверхні (наприклад, столи та усі робочі поверхні, телефони, клавіатури, тощо) потрібно регулярно протирати дезінфікуючим засобом.
* Потрібно сприяти регулярному та ретельному миттю рук працівниками, підрядниками та замовниками (споживачами). Розмістіть диспенсери із дезінфікуючими засобами у всіх видних місцях (біля робочих місць). Подбайте, щоб ці диспенсери були розміщені на видних місцях навколо робочих місць та регулярно заправлялися. Розмістіть постери (плакати) на видних місцях, що рекламують миття рук (про це можна запитати у місцевому органі охорони здоров’я). Поєднуйте вищенаведені заходи з іншими комунікаційними заходами, такими як надання рекомендацій (прочитання лекцій) фахівцям з охорони праці щодо здоров’я працівників. Проводьте брифінги, зустрічі та пропагуйте необхідність миття рук.
* Необхідно сприяти наявності чистого повітря на робочому місці. Розмістіть плакати (постери), що пропагують чисте повітря на робочих місцях. Переконайтеся, що маски для обличчя, інші тканинні засоби індивідуального захисту доступні на робочих місцях, де є скупчення людей із нежиттю (кашлем) на роботі. Для утилізації одноразових масок (фільтрів для масок) мають бути передбачені спеціальні урни для їх утилізації.
* Особам з температурою вищою за 37.3 ºC прийом жарознижуючих ліків таких, як парацетамол/ацетамінофен, ібупрофен або аспірин, може тільки замаскувати захворювання (інфікування). Ведіть постійне спілкування з працівниками, рекомендуйте їм залишатись вдома (навіть у випадках, коли працівники мають лише легкі симптоми).

== Рекомендації як убезпечити себе від зараження ==
''Ретельно і часто мийте руки з милом чи обробляйте їх антисептиком.''
* Миття рук з милом - тривалість процедури — 20–40 с;
* вода має бути теплою (комфортної температури), а не холодною чи гарячою;
* обов’язкова процедура, якщо руки видимо забруднені, після приходу з вулиці, перед прийомом їжі, після відвідування туалету, якщо відсутній антисептик для рук;
''Обробка рук спиртовмісним антисептиком:''
* спиртовмісний антисептик для рук — розчин із вмістом спирту 60–80% або із 2% хлоргексидину (інші засоби, що реалізують як «антисептик для рук», наприклад настій ромашки або розчини із 40% вмістом спирту, не є такими);
* антисептик має покривати всю поверхню шкіри рук (в середньому на одну обробку слід використовувати 3 мл розчину, а це 24–27 «пшиків» кишеньковим диспенсером, тому рекомендовано його просто наливати в долоню);[[Файл:Untitled.png|міні]]
* тривалість обробки — близько 30 с;
* особливу увагу приділіть нігтям (там накопичується найбільше бруду);
* обов’язкова процедура в разі будь-яких контактів із (потенційно) забрудненими об’єктами;
* у разі частого користування антисептиком застосовуйте крем для рук, щоб уникнути підсушування та утворення тріщин шкіри;
* контролюйте доступ маленьких дітей до антисептика (він містить спирт і токсичний для прийому всередину).
Обробка рук спиртовмісним антисептиком:

''Уникайте скупчення людей.''
''Якщо ви захворіли, залишайтеся вдома і зверніться до лікаря.''
''Використовуйте захисну маску:''
* обов’язково — якщо захворіли і маєте респіраторні симптоми (кашель, нежить);
* якщо перебуваєте у місцях великого скупчення людей — з метою додаткового захисту.
* заміняйте маску щочотири години;

'''Додаткові рекомендації працівникам на об’єктах харчування'''
* По термообробці необхідно суворо дотримуватись існуючих вимог до приготування страв.
* Миття посуду повинно проводитись строго по інструкції:
* видалення залишків їжі.
* миття щіткою за температури води 50 градусів з миючими засобами.
* миття з додаванням дез. розчину у іншій ємності (ванні).
* ополіскування під проточною водою температурою не менше 65 градусів – це також в окремій ємності.
* просушування на спеціальних полицях.

== Запобіжні заходи під час подорожі ==

=== ''Перед поїздкою'' ===
Переконайтеся, що ваша організація, співробітники організації мають актуальну інформацію про райони де поширюється COVID-19.

Ви можете знайти це за [https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/situation-reports/ адресою].

На основі актуальної інформації Ваша організація повинна здійснити оцінку переваг та ризиків, які пов’язані з майбутніми відрядженнями Ваших працівників.

Уникайте направлення у відрядження працівників, які можуть піддаватися більшому високому ризику інфікування та розвитку ускладнень (наприклад, осіб літнього віку співробітники, що мають такі захворювання, як цукровий діабет, захворювання серця та легенів, тощо) в райони, де COVID-19 поширюється.

Переконайтесь, що всіх осіб, які подорожують у регіони, що повідомляють про COVID-19, проінформовано про профілактичні заходи кваліфікованими медичними працівниками.

Розгляньте питання про забезпечення працівників, які збираються подорожувати, невеликими пляшками (до 100 мл) дезінфікуючих засобів для рук на основі спирту. Це може полегшити регулярне миття рук.

=== ''Під час подорожі'' ===
Заохочуйте працівників регулярно мити руки та триматися не менше одного метра від людей, які кашляють або чхають.

Переконайтесь, що працівники знають, що робити та до кого звертатися, якщо їм погано під час подорожі.

Переконайтесь, що ваші працівники дотримуються інструкцій місцевих органів влади, де вони перебувають, подорожують. Якщо, наприклад, їм сказали місцеві органи влади не їхати кудись вони повинні виконувати вказівки місцевих органів влади. Ваші працівники повинні відповідати будь-яким місцевим обмеженням у подорожі, русі чи великих зборах.

=== ''Коли ви або ваші співробітники повертаєтеся з подорожі'' ===
Співробітники, які повернулися з району, де розповсюджується COVID-19, повинні контролювати симптоми протягом 14 днів та проводити виміри температури тіла двічі на день.

Якщо у них навіть м’який кашель або не дуже висока температура (тобто температура 37,3 ºС і більше) вони повинні залишатися вдома і самоізолюватися. Це означає уникати близького контакту (один метр або ближче) з іншими людьми, включаючи членів сім’ї.

Вони також повинні телефонувати до закладу охорони здоров’я або місцевого управління охорони здоров’я, надаючи їм детальну інформацію про свій стан здоров’я та недавні подорожі.

{| class="wikitable"
|-
| '''Пам’ятайте:''' Зараз саме час підготуватися до COVID-19,- наголошує Державна служба України з питань праці. Прості запобіжні заходи та планування можуть мати велике значення.
|}

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2020-04-27T08:19:43Z

Olha.apanovych: /* Загальна інформація */

Забезпечення засобами індивідуального захисту медичних працівників під час дії карантину

2020-04-07T11:19:01Z

Olha.apanovych: Створена сторінка: == Нормативна база == [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] [https://zakon.rad...

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] 
[https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-13032020--663-pro-optimizaciju-zahodiv-schodo-nedopuschennja-zanesennja-i-poshirennja-na-teritorii-ukraini-vipadkiv-covid-19 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13.03.2020 № 663 "Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на тереторії України випадків COVID -19"] 
== Загальна інформація ==
'''Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)''' - всі засоби, які призначені для носіння і використання працівником з метою індивідуального захисту від одного або більше ризиків, які могли б становити загрозу безпеці та здоров’ю на роботі, а також будь-які пристосування, аксесуари чи змінні компоненти, призначені для цієї мети. 
Сьогоднішня ситуація в України довела суспільству, що під час поширення епідемії коронавірусної інфекції, засобами індивідуального захисту впершу чергу мають бути забезпечені лікарі, які боряться з цим небезпечним вірусом. 
''Центром громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України визначений перелік засобів індивідуального захисту для медичних працівників, зокрема'':
* '''Маска''' (призначена для зменшення виділення збудників інфекційних хвороб з дихальних шляхів); 
* '''Респіратор''' (використовують під час роботи з пацієнтами, що мають інфекції із повітряно-краплинним шляхом передавання: туберкульоз, кір, вітряну віспу, а також для догляду за пацієнтами, що мають інфекцію з невідомими шляхами передавання); 
* '''Халат''' (використовується, щоб захистити шкіру та попередити забруднення одягу під час роботи); 
* '''Рукавички''' (використовують, коли є передбачуваний безпосередній контакт з кров’ю або іншими біологічними рідинами, слизовими оболонками та потенційно інфікованими матеріалами; коли є безпосередній контакт із пацієнтами, які інфіковані патогенами, що передаються контактним шляхом а також під час роботи із потенційно забрудненим обладнанням і поверхнями, що використовують під час догляду за хворими); 
* '''Окуляри/захисний щиток''' (використовують, щоб захистити очі від потрапляння вірусної інфекції).
'''Важливо знати, що всі засоби індивідуального захисту, які використовують медичні працівники, повинні відповідати вимогам державних стандартів.''' 
== Що варто знати про забезпечення медичних працівників засобами індивідуального захисту? ==
У статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] зазначено, що людина, її життя і здоров'я, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 
У теперішніх умовах вказана норма для держави має бути пріоритетною і тому надзвичайно важливим є питання забезпечення засобами індивідуального захисту медичних працівників, оскільки від такого забезпечення безпосередньо залежить їх життя, а також життя та здоров'я інших людей. 
Варто зазначити, що відповідно до статті 163 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України], статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону України "Про охорону праці"] видача спеціального одягу та інших засобів індивідуального захисту на роботах зі шкідливими '''та небезпечними умовами праці''', а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. 
'''Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.''' 
Також згідно з ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] витрати, пов'язані з епідеміологічним обстеженням і ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. 
Крім того, [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-13032020--663-pro-optimizaciju-zahodiv-schodo-nedopuschennja-zanesennja-i-poshirennja-na-teritorii-ukraini-vipadkiv-covid-19 наказом Міністрества охорони здоров'я України від 13.03.2020 № 663] "Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на тереторії України випадків COVID -19" затверджені стандарти медичної допомоги COVID -19, які визначають види засобів індивідуального захисту, що мають використовуватись при наданні медичної допомоги (медична маска, ізоляційний халат, рукавички, захист очей, чоботи або закрите взуття).
== Компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття ==
Відповідно до статті 164 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.
[[Категорія:охорона праці]]

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2020-04-06T08:13:56Z

Olha.apanovych: /* Нормативна база */

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2020-04-06T08:05:13Z

Olha.apanovych: /* Обмеження прав громадян України в умовах карантину */

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2020-03-20T08:23:35Z

Olha.apanovych: /* Чи виникають додаткові обов’язки під час карантину? */

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] 
== Що варто знати про карантин? ==
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України встановлено карантин. 
Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. 
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. 
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. 
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. 
== Чи обмежуються права громадян України в умовах карантину? ==
Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» наділяє повноваженнями місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі потреби – проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів в умовах карантину, а також створювати на в'їздах і виїздах з території карантину контрольно-пропускні пункти. 
Так, це є обмеженням прав людини на свободу пересування, закріплених у ст. 33 Конституції України. Однак, п. 4 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлено законом і виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред’явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. 
Крім того, є певні обмеження щодо права на освіту, що полягає у забороні під час карантину відвідування закладів освіти її здобувачами, однак освітян ніхто не обмежує у праві здобувати освіту дистанційно. 
Обмежено також право особи на свободу мирних зібрань. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» у період з12 березня до 3 квітня 2020 р. проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб забороняється, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 
Однак в ст. 39 Конституції України зазначено, що обмеження щодо реалізації права на вільне зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. 
== Чи виникають додаткові обов’язки під час карантину? ==
Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов'язані: 
1. вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб; 
2. виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються; 
3. проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження. 
Крім того, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи. 
За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів, та закладів, зазначених у частині другій цієї статті, несуть відповідальність згідно із законом.

[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2020-03-20T08:23:11Z