WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Допомога засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні

2023-12-18T14:03:54Z

Olesia.pyrkovska: /* Праця засуджених */ Відредаговано відповідно до нової редакції наказу Мін"юсту від 11.10.2023 року № 3603/5

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 "Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2018 року № 974/5/467/609/280 "Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб'єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0116-23#n16 Наказ Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5 "Про визначення ступеня виправлення засудженого"]
== Надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні ==
Уповноважений орган з питань пробації спільно з адміністрацією установи виконання покарань '''''не пізніше ніж за три місяці''''' до закінчення строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у:
* визначенні місця проживання після звільнення,

* влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених,

* госпіталізації до закладів охорони здоров’я (за потреби),

* працевлаштуванні після звільнення працездатних осіб.
В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення.

Особи з інвалідністю першої та другої груп, а також особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки осіб з інвалідністю і престарілих.

Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17#Text Законом України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"], а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу - Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України.
== Надання допомоги особам, звільненим із місць відбування покарання ==
Відповідно до статті 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України]:
* Особи, '''які звільнені від відбування покарання''', забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України.
* У разі відсутності необхідного '''за сезоном''' одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям '''безоплатно'''.
'''Зверніть увагу!''' Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України
* Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.
== Праця засуджених ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати:
* на добровільній основі;
* на підставі договору цивільно-правового характеру;
* трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. 
'''Трудові договори''' та '''договори цивільно - процесуального характеру''' погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. Укладення трудових договорів та договорів цивільно-правового характеру здійснюється відповідно до положень Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України, із особливостями, визначеними Кримінально-виконавчим кодексом України. Трудові договори та договори цивільно-правового характеру укладаються в письмовій формі. Трудові договори повинні містити умови, визначені абзацами 6-26 пункту 3.1 розділу ІІІ наказу Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 "Про затвердження інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеженні волі або позбавлення волі". Невід’ємною частиною договору цивільно-правового характеру можуть бути: графік виконання робіт; акт виконаних робіт; інша документація, що є підставою підписання договору чи його невід’ємною складовою. Примірник укладеного засудженим трудового договору або договору цивільно-правового характеру зберігається в особовій справі засудженого. 
Засуджені до позбавлення волі, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості. 
{| class="wikitable"
|-
! Категорія засуджених !! Особливі умови
|-
| Засуджені, які мають заборгованість за виконавчими документами || До погашення заборгованості в місцях і на роботах,які визначаються адміністрацією
|-
| Засуджені, які досягли пенсійного віку || За їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії
|-
| Інваліди І та ІІ груп ||
|-
| Хворі на активну форму туберкульозу ||
|-
| Жінки з вагітністю понад чотири місяці ||
|-
| Жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях ||
|-
|}
Засуджені можуть залучатися '''без оплати праці''' лише до робіт: 
→ з благоустрою колоній і прилеглих до них територій; 
→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 
→ до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. '''В неробочий час''', без оплати праці, не більш як на дві години на день в порядку черговості засуджені відповідно до частини п’ятої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються:

→ до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій; 
→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 
→ допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством. 
=== Умови праці ===
# Робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 законодавством про працю.]
# Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.
# Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
# Порядок поведінки засуджених на виробничих об’єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність на об’єктах, проведення їм інструктажу начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здавання робочих місць, підбиття підсумків роботи, інші питання встановлюються начальником установи виконання покарань та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов.
# На виробничих об’єктах установи виконання покарань засудженим '''забороняється''' тримати продукти харчування, посуд, настільні ігри, спортивний одяг, телевізійні приймачі та радіоприймачі (за винятком випадків, якщо робота пов’язана з їх ремонтом), споруджувати різні будови (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення тощо), користуватися точильним обладнанням та інструментом для власних потреб.
=== Залучення до суспільно корисної праці ===
У виправних колоніях '''мінімального рівня безпеки''' з полегшеними умовами тримання, '''виправних центрах''' та '''дільницях соціальної реабілітації (адаптації)''' засуджені відповідно до частини першої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються до праці:
* на власному виробництві;
* на договірній основі - на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, у тому числі за межами адміністративного району установи виконання покарань, '''з письмового дозволу''' начальника міжрегіонального управління за умови забезпечення '''постійного нагляду''' за ними та '''щоденного повернення''' до житлової зони. 
У '''виняткових випадках''' з метою працевлаштування осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах, за неможливості щоденного повернення засуджених до установи виконання покарань або якщо тривалість дороги до місця роботи перевищує одну годину, з дозволу начальника міжрегіонального управління '''допускається проживання цих засуджених у місцях їх роботи''' у спеціально обладнаних гуртожитках поза територією житлових зон установ виконання покарань за умови забезпечення надійного нагляду за ними та створення належних комунально-побутових умов. 
=== Заборона використання праці засуджених ===
'''Забороняється''' використовувати працю засуджених:
* на всіх роботах і посадах у міжрегіональних управліннях, адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань, у розплідниках службових собак;
* у приміщеннях, де розміщені зброя, спеціальні засоби, система сигналізації для попередження втеч, система контролю доступом, службова документація;
* на роботах, пов’язаних з устаткуванням для розмноження документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації установи виконання покарань);
* на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників;
* на роботах, пов’язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
* як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів i мотоциклістів;
* на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників;
* на роботах, пов’язаних з обслуговуванням та ремонтом технічних засобів охорони і нагляду;
* на роботах, пов’язаних з наданням медичної допомоги.
=== Оплата праці засуджених ===
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. 
Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України]. 
У виправних колоніях '''на особовий рахунок''' засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''. 
Засудженим, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати '''не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку'''. 
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, '''відшкодовують витрати на їх утримання''', крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях] встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Відшкодування засудженими витрат, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. 
Відрахування '''за виконавчими листами та іншими виконавчими документами''' здійснюється у порядку, встановленому законом.
== Матеріально-побутове забезпечення засуджених ==
У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні '''не нижче плюс 18 °C'''. 
Засуджені '''забезпечуються''':
* триразовим гарячим харчуванням;
* одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка);
* натільною білизною та взуттям;
* постільними речами.
Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених. 
У разі відсутності в установі одягу встановленого законодавством зразка засудженому тимчасово дозволяється користуватися власним одягом, придбаним у крамниці установи виконання покарань або отриманим від родичів. 
Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ виконання покарань. 
'''Комунально-побутові послуги надаються безоплатно:'''
* особам з інвалідністю першої та другої групи;
* жінкам з вагітністю понад чотири місяці;
* непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях;
* непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії);
* особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються '''безоплатно'''. 
В установах виконання покарань, у яких тримаються '''особи з інвалідністю та похилого віку''', адміністрацією цих установ створюються умови для задоволення особливих потреб таких засуджених. У разі необхідності будівлі та приміщення установ виконання покарань обладнуються відповідними конструкційними елементами (поручні, пандуси, сходові підйомники тощо). 
В установах виконання покарань засудженим надаються '''платні послуги''':
* фотографування;
* прокат кіно- та відеофільмів;
* додаткові медичні послуги;
* ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання;
* лазне-пральні;
* інші послуги.
'''Забезпечення осіб у виправних центрах''' 
Засуджені, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають '''за власні кошти'''. 
'''Комунально-побутові та інші послуги''' оплачуються ними на загальних підставах. 
Особам, які '''не працюють у зв’язку із захворюванням''', а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру. 
=== Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби та надання їм додаткових послуг ===
Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби без обмеження їх обсягу. 
Для придбання засудженими продуктів харчування i предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щодня, крім вихідних та святкових днів. При цьому адміністрація установи виконання покарань забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю '''не менше трьох разів на місяць''' згідно з графіком у час, відведений розпорядком дня. 
Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, визначений переліком. 
Осіб, які тримаються у ПКТ виправних колоній (секторів) '''максимального рівня безпеки''', '''дільницях посиленого контролю та слідчих ізоляторах''', засуджених до довічного позбавлення волі та арешту, виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби '''забороняється.''' 
Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої потреби здійснює начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, '''за заявою засудженого'''. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видається для заповнення бланк заяви за формою. 
Придбаний товар видається засудженому під його підпис на заяві. 
'''При вибутті до іншої установи''' виконання покарань засудженому дозволяється брати з собою речі, продукти харчування та предмети першої потреби, придбані ним у законному порядку. Загальна вага предметів і речей, які перевозить засуджений, не повинна перевищувати 50 кг. Зайві речі здаються на склад установи виконання покарань і за письмовим дорученням засудженого видаються його близьким родичам, іншим особам або йому особисто після звільнення з установи. 
Засуджені, які тримаються у виправному центрі, виправній колонії '''мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації''', можуть придбавати товари як у крамниці установи виконання покарань, так і в цивільній мережі роздрібної торгівлі в межах населеного пункту розташування установи за умови забезпечення нагляду за їх поведінкою. 
Засуджені за бажанням '''можуть за рахунок власних коштів''' користуватися послугами установ та підприємств комунально-побутового обслуговування за місцем розташування установи виконання покарань, зокрема:
* пошиття одягу та взуття цивільного зразка, їх ремонт, чищення одягу;
* ремонт побутової техніки та годинників, що належать засудженим;
* фото-, відеозйомка (під контролем адміністрації установи виконання покарань);
* інші послуги з дозволу адміністрації установи виконання покарань.
Засуджені можуть сплачувати за своє '''заочне (дистанційне) навчання'''. 
Додаткові послуги сплачуються засудженим за рахунок власних коштів та надаються на підставі його заяви на ім’я начальника установи виконання покарань. 
Для надання додаткових послуг адміністрація установи виконання покарань може запрошувати відповідних фахівців. 
'''Оплата додаткових послуг''' здійснюється шляхом переказу грошей з особового рахунку засудженого відповідному підприємству, установі, організації або спеціалісту, які їх надали, у сумі, зазначеній у заяві засудженого. 
При надходженні до засудженого '''листа з Європейського суду з прав людини''' про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі засудженого або є в розпорядженні адміністрації установи виконання покарань, такі копії надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому безкоштовно і ''не пізніше п’яти робочих днів'' з дня подання ним письмової заяви начальнику установи виконання покарань.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Оплата праці]]

Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні

2023-07-20T12:36:30Z

Olesia.pyrkovska: Приведено у відповідність до наказу Мін"юсту від 10.01.2023 року

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/stru#Stru Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0544-18?lang=ru Наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2018 № 1301/5 "Про затвердження Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу"]
== Штраф - як вид покарання ==
'''Штраф''' - грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України](далі - ККУ). 
За нормами ККУ штраф може призначатися як '''основне або додаткове покарання'''. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ] не передбачено вищого розміру штрафу.
=== Штраф як основне покарання ===
За вчинення кримінального правопорушення, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, '''не може бути меншим за розмір майнової шкоди''', завданої кримінальним правопорушенням або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]. Суд, встановивши, що такий кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ], без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.
=== Штраф як додаткове покарання ===
Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ.] З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф '''із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року'''.
== Порядок виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу ==
При виконанні судового рішення на орган пробації покладаються:
{| class="wikitable"
| 1 || облік засуджених
|-
| 2 || контроль за строками сплати штрафу засудженими
|-
| 3 || внесення до суду подань стосовно засуджених, які порушують строки сплати штрафу
|}
Виконання судових рішень здійснюється за місцем проживання засудженого.

Підставою для виконання органом пробації судового рішення про призначення покарання у виді штрафу є розпорядження суду про виконання судового рішення та копія самого рішення, оформлених судом у порядку, визначеному законом. У день отримання судового рішення дані про засудженого заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до покарання у виді штрафу.

У триденний строк з дня реєстрації отриманого рішення орган пробації надсилає:
* до суду, який виніс судове рішення, - повідомлення про прийняття судового рішення до виконання;
* до підрозділів інформаційно-аналітичної підтримки територіальних органів поліції повідомлення про засуджену особу.
На кожного засудженого в органі пробації заводиться особова справа. Номер особової справи має збігатися з номером, за яким судове рішення зареєстроване в журналі обліку. В особовій справі зберігаються всі матеріали, пов'язані з виконанням судового рішення, які підшиваються у хронологічній послідовності. Аркуші особової справи нумеруються і заносяться до опису. Якщо у судовому рішенні, що надійшло до органів пробації, виявлені неточності, які перешкоджають виконанню покарання у виді штрафу, орган пробації протягом трьох днів інформує про це суд, який виніс судове рішення, для вжиття заходів щодо усунення виявлених неточностей.

Не пізніше наступного дня з дня отримання судового рішення за адресою, зазначеною у судовому рішенні, або іншою відомою адресою, засуджений викликається до органу пробації. Засуджений може викликатися особисто із врученням виклику до органу пробації або телефонним зв’язком, про що органом пробації складається довідка (у довідці зазначаються дата та час телефонної розмови, номер телефону, з якого здійснено дзвінок, номер телефону, на який було здійснено дзвінок, а також стислий зміст бесіди, дата та час, на який викликано засудженого). Дата явки визначається з урахуванням об’єктивних обставин (відстані, наявності транспортних можливостей, вихідних або святкових днів). У день першого візиту засудженого до органу пробації персонал цього органу проводить з ним бесіду, під час якої перевіряються документи, що посвідчують особу засудженого та з’ясовується факт сплати штрафу. З метою документальної фіксації фактів, що мають значення для виконання судового рішення складається довідка бесіди. За результатами проведення першої бесіди засуджений письмово зазначає про те, що його поінформовано про правові наслідки несплати штрафу або розстрочки його сплати (чергового платежу). У подальшому виклик до органу пробації може надсилатися з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв’язку). Копії документів, що підтверджують факт направлення (вручення) виклику долучаються до особової справи.

Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили і повідомити про це орган пробації шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. У документі про сплату штрафу повинні міститися реквізити, які звіряються з реквізитами рахунків для зарахування надходжень до державного бюджету (для сплати штрафу за кримінальними провадженнями (справами), що розміщені на офіційних вебсайтах місцевих загальних судів). Якщо засуджений не з’явився до органу пробації, не підтвердив сплату штрафу шляхом пред’явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили, орган пробації з урахуванням наявної інформації про засудженого надсилає подання до суду, який виніс судове рішення, для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі, відповідно до вимог частини п’ятої статті 53 Кримінального кодексу України.

У разі якщо засуджений під час призначення штрафу з розстрочкою виплати не повідомив орган пробації про сплату чергового платежу, через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу орган пробації з урахуванням наявної інформації про засудженого надсилає до суду подання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до вимог частини п’ятої статті 53 Кримінального кодексу України.
== Виконання покарання ==
Органом, уповноваженим виконувати вирок суду у вигляді штрафу, є орган пробації. Згідно з статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України] засуджений зобов'язаний '''сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили''' і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. 
У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та у строки, встановлені вироком суду. '''Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє''' кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.
=== Несплата штрафу ===
Якщо засудженим у вказаний строк не сплачено штраф, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням.

У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати '''суд змінює несплачену суму штрафу покаранням''' у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але не більше двох років.
У разу несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд змінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподаткованих мінімумів доходів громадян у таких межах:
{| class="wikitable"
| від 1 до 5 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення злочину нетяжкого злочину
|-
| від 5 до 10 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину
|-
| від 10 до 20 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину
|}
Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених цією частиною статті меж, суд змінює покарання у виді штрафу покаранням '''у виді позбавлення волі на максимальний строк''', передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті.
== Припинення покарання ==
Виконання покарання у виді штрафу припиняється, а а засуджений знімається з обліку у зв'язку із:
{| class="wikitable"
|-
! Підстава !! Підтвердження
|-
| сплатою штрафу || квитанція
|-
| заміною несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі || копія відповідного судового рішення, оформленого судом у порядку, визначеному законом
|-
| скасування вироку || копія відповідного судового рішення, оформленого судом у порядку, визначеному законом
|-
| застосування амністії || копія відповідного судового рішення, оформленого судом у порядку, визначеному законом
|-
| видання указу Президента України про помилування засудженого || копія Указу про помилування
|-
| смерть || рішення суду про оголошення засудженого померлим або повідомлення органу державної реєстрації актів цивільного стану чи копія свідоцтва про смерть
|-
| зміна засудженою особою постійного місця проживання || підтвердження про отримання особової справи й постановку засудженого на облік в уповноваженому органі з питань пробації за новим місцем проживання
|}
У день отримання одного з зазначених вище документів готується довідка про зняття засудженого з обліку за підписом керівника органу пробації, яка підшивається у хронологічному порядку до особової справи засудженого. При цьому у триденний строк після зняття з обліку засудженого орган пробації надсилає:
* до суду , який виніс судове рішення - повідомлення про виконання судового рішення та зняття засудженого з обліку;
* до підрозділів інформаційно-аналітичної підтримки територіальних органів поліції - повідомлення про засуджену особу .
[[Категорія: Кримінальне право]]

Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні

2023-06-13T08:43:07Z

Olesia.pyrkovska: Текст відредаговано відповідно до нової редакції наказу Мін"юсту від 10.01.2023 року

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/stru#Stru Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0544-18?lang=ru Наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2018 № 1301/5 "Про затвердження Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу"]
== Штраф - як вид покарання ==
'''Штраф''' - грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України](далі - ККУ). 
За нормами ККУ штраф може призначатися як '''основне або додаткове покарання'''. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ] не передбачено вищого розміру штрафу.
=== Штраф як основне покарання ===
За вчинення кримінального правопорушення, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, '''не може бути меншим за розмір майнової шкоди''', завданої кримінальним правопорушенням або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]. Суд, встановивши, що такий кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ], без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.
=== Штраф як додаткове покарання ===
Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ.] З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф '''із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року'''.
== Порядок виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу ==
При виконанні судового рішення на орган пробації покладаються:
{| class="wikitable"
| 1 || облік засуджених
|-
| 2 || контроль за строками сплати штрафу засудженими
|-
| 3 || внесення до суду подань стосовно засуджених, які порушують строки сплати штрафу
|}
Виконання судових рішень здійснюється за місцем проживання засудженого.

Підставою для виконання органом пробації судового рішення про призначення покарання у виді штрафу є розпорядження суду про виконання судового рішення та копія самого рішення, оформлених судом у порядку, визначеному законом. У день отримання судового рішення дані про засудженого заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до покарання у виді штрафу.

У триденний строк з дня реєстрації отриманого рішення орган пробації надсилає:
* до суду, який виніс судове рішення, - повідомлення про прийняття судового рішення до виконання;
* до підрозділів інформаційно-аналітичної підтримки територіальних органів поліції повідомлення про засуджену особу.
На кожного засудженого в органі пробації заводиться особова справа. Номер особової справи має збігатися з номером, за яким судове рішення зареєстроване в журналі обліку. В особовій справі зберігаються всі матеріали, пов'язані з виконанням судового рішення, які підшиваються у хронологічній послідовності. Аркуші особової справи нумеруються і заносяться до опису. Якщо у судовому рішенні, що надійшло до органів пробації, виявлені неточності, які перешкоджають виконанню покарання у виді штрафу, орган пробації протягом трьох днів інформує про це суд, який виніс судове рішення, для вжиття заходів щодо усунення виявлених неточностей.

Не пізніше наступного дня з дня отримання судового рішення за адресою, зазначеною у судовому рішенні, або іншою відомою адресою, засуджений викликається до органу пробації. Засуджений може викликатися особисто із врученням виклику до органу пробації або телефонним зв’язком, про що органом пробації складається довідка (у довідці зазначаються дата та час телефонної розмови, номер телефону, з якого здійснено дзвінок, номер телефону, на який було здійснено дзвінок, а також стислий зміст бесіди, дата та час, на який викликано засудженого). Дата явки визначається з урахуванням об’єктивних обставин (відстані, наявності транспортних можливостей, вихідних або святкових днів). У день першого візиту засудженого до органу пробації персонал цього органу проводить з ним бесіду, під час якої перевіряються документи, що посвідчують особу засудженого та з’ясовується факт сплати штрафу. З метою документальної фіксації фактів, що мають значення для виконання судового рішення складається довідка бесіди. За результатами проведення першої бесіди засуджений письмово зазначає про те, що його поінформовано про правові наслідки несплати штрафу або розстрочки його сплати (чергового платежу). У подальшому виклик до органу пробації може надсилатися з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв’язку). Копії документів, що підтверджують факт направлення (вручення) виклику долучаються до особової справи.

Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили і повідомити про це орган пробації шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. У документі про сплату штрафу повинні міститися реквізити, які звіряються з реквізитами рахунків для зарахування надходжень до державного бюджету (для сплати штрафу за кримінальними провадженнями (справами), що розміщені на офіційних вебсайтах місцевих загальних судів). Якщо засуджений не з’явився до органу пробації, не підтвердив сплату штрафу шляхом пред’явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили, орган пробації з урахуванням наявної інформації про засудженого надсилає подання до суду, який виніс судове рішення, для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі, відповідно до вимог частини п’ятої статті 53 Кримінального кодексу України.

У разі якщо засуджений під час призначення штрафу з розстрочкою виплати не повідомив орган пробації про сплату чергового платежу, через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу орган пробації з урахуванням наявної інформації про засудженого надсилає до суду подання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до вимог частини п’ятої статті 53 Кримінального кодексу України.
== Виконання покарання ==
Органом, уповноваженим виконувати вирок суду у вигляді штрафу, є орган пробації. Згідно з статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України] засуджений зобов'язаний '''сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили''' і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. 
У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та у строки, встановлені вироком суду. '''Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє''' кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.
=== Несплата штрафу ===
Якщо засудженим у вказаний строк не сплачено штраф, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням.

У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати '''суд змінює несплачену суму штрафу покаранням''' у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але не більше двох років.
У разу несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд змінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподаткованих мінімумів доходів громадян у таких межах:
{| class="wikitable"
| від 1 до 5 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення злочину нетяжкого злочину
|-
| від 5 до 10 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину
|-
| від 10 до 20 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину
|}
Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених цією частиною статті меж, суд змінює покарання у виді штрафу покаранням '''у виді позбавлення волі на максимальний строк''', передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті.
== Припинення покарання ==
Виконання покарання у виді штрафу припиняється, а а засуджений знімається з обліку у зв'язку із:
{| class="wikitable"
|-
! Підстава !! Підтвердження
|-
| сплатою штрафу || квитанція
|-
| заміною несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі || копія відповідного судового рішення
|-
| скасування вироку || копія відповідного судового рішення
|-
| застосування амністії || копія відповідного судового рішення
|-
| видання указу Президента України про помилування засудженого || копія Указу про помилування
|-
| смерть || рішення суду про оголошення засудженого померлим або повідомлення органу державної реєстрації актів цивільного стану чи копія свідоцтва про смерть
|-
| зміна засудженою особою постійного місця проживання || підтвердження про отримання особової справи й постановку засудженого на облік в уповноваженому органі з питань пробації за новим місцем проживання
|}
У день отримання одного з зазначених вище документів готується довідка про зняття засудженого з обліку за підписом керівника органу пробації, яка підшивається у хронологічному порядку до особової справи засудженого. При цьому у триденний строк після зняття з обліку засудженого орган пробації надсилає:
* до суду , який виніс судове рішення - повідомлення про виконання судового рішення та зняття засудженого з обліку;
* до підрозділів інформаційної підтримки та координації поліції територіальних органів поліції - повідомлення про засуджену особу.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні

2023-06-13T08:41:39Z

Olesia.pyrkovska: змінено

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/stru#Stru Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0544-18?lang=ru Наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2018 № 1301/5 "Про затвердження Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу"]
== Штраф - як вид покарання ==
'''Штраф''' - грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України](далі - ККУ). 
За нормами ККУ штраф може призначатися як '''основне або додаткове покарання'''. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ] не передбачено вищого розміру штрафу.
=== Штраф як основне покарання ===
За вчинення кримінального правопорушення, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, '''не може бути меншим за розмір майнової шкоди''', завданої кримінальним правопорушенням або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]. Суд, встановивши, що такий кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ], без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.
=== Штраф як додаткове покарання ===
Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ.] З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф '''із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року'''.
== Порядок виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу ==
При виконанні судового рішення на орган пробації покладаються:
{| class="wikitable"
| 1 || облік засуджених
|-
| 2 || контроль за строками сплати штрафу засудженими
|-
| 3 || внесення до суду подань стосовно засуджених, які порушують строки сплати штрафу
|}
Виконання судових рішень здійснюється за місцем проживання засудженого.

Підставою для виконання органом пробації судового рішення про призначення покарання у виді штрафу є розпорядження суду про виконання судового рішення та копія самого рішення, оформлених судом у порядку, визначеному законом. У день отримання судового рішення дані про засудженого заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до покарання у виді штрафу.

У триденний строк з дня реєстрації отриманого рішення орган пробації надсилає:

* до суду, який виніс судове рішення, - повідомлення про прийняття судового рішення до виконання;
* до підрозділів інформаційно-аналітичної підтримки територіальних органів поліції повідомлення про засуджену особу.

На кожного засудженого в органі пробації заводиться особова справа. Номер особової справи має збігатися з номером, за яким судове рішення зареєстроване в журналі обліку. В особовій справі зберігаються всі матеріали, пов'язані з виконанням судового рішення, які підшиваються у хронологічній послідовності. Аркуші особової справи нумеруються і заносяться до опису. Якщо у судовому рішенні, що надійшло до органів пробації, виявлені неточності, які перешкоджають виконанню покарання у виді штрафу, орган пробації протягом трьох днів інформує про це суд, який виніс судове рішення, для вжиття заходів щодо усунення виявлених неточностей.

Не пізніше наступного дня з дня отримання судового рішення за адресою, зазначеною у судовому рішенні, або іншою відомою адресою, засуджений викликається до органу пробації. Засуджений може викликатися особисто із врученням виклику до органу пробації або телефонним зв’язком, про що органом пробації складається довідка (у довідці зазначаються дата та час телефонної розмови, номер телефону, з якого здійснено дзвінок, номер телефону, на який було здійснено дзвінок, а також стислий зміст бесіди, дата та час, на який викликано засудженого). Дата явки визначається з урахуванням об’єктивних обставин (відстані, наявності транспортних можливостей, вихідних або святкових днів). У день першого візиту засудженого до органу пробації персонал цього органу проводить з ним бесіду, під час якої перевіряються документи, що посвідчують особу засудженого та з’ясовується факт сплати штрафу. З метою документальної фіксації фактів, що мають значення для виконання судового рішення складається довідка бесіди. За результатами проведення першої бесіди засуджений письмово зазначає про те, що його поінформовано про правові наслідки несплати штрафу або розстрочки його сплати (чергового платежу). У подальшому виклик до органу пробації може надсилатися з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв’язку). Копії документів, що підтверджують факт направлення (вручення) виклику долучаються до особової справи.

Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили і повідомити про це орган пробації шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. У документі про сплату штрафу повинні міститися реквізити, які звіряються з реквізитами рахунків для зарахування надходжень до державного бюджету (для сплати штрафу за кримінальними провадженнями (справами), що розміщені на офіційних вебсайтах місцевих загальних судів). Якщо засуджений не з’явився до органу пробації, не підтвердив сплату штрафу шляхом пред’явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили, орган пробації з урахуванням наявної інформації про засудженого надсилає подання до суду, який виніс судове рішення, для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі, відповідно до вимог частини п’ятої статті 53 Кримінального кодексу України.

У разі якщо засуджений під час призначення штрафу з розстрочкою виплати не повідомив орган пробації про сплату чергового платежу, через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу орган пробації з урахуванням наявної інформації про засудженого надсилає до суду подання (додаток 7) про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до вимог частини п’ятої статті 53 Кримінального кодексу України.

== Виконання покарання ==
Органом, уповноваженим виконувати вирок суду у вигляді штрафу, є орган пробації. Згідно з статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України] засуджений зобов'язаний '''сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили''' і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. 
У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та у строки, встановлені вироком суду. '''Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє''' кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.
=== Несплата штрафу ===
Якщо засудженим у вказаний строк не сплачено штраф, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням.

У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати '''суд змінює несплачену суму штрафу покаранням''' у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але не більше двох років.
У разу несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд змінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподаткованих мінімумів доходів громадян у таких межах:
{| class="wikitable"
| від 1 до 5 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення злочину нетяжкого злочину
|-
| від 5 до 10 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину
|-
| від 10 до 20 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину
|}
Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених цією частиною статті меж, суд змінює покарання у виді штрафу покаранням '''у виді позбавлення волі на максимальний строк''', передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті.
== Припинення покарання ==
Виконання покарання у виді штрафу припиняється, а а засуджений знімається з обліку у зв'язку із:
{| class="wikitable"
|-
! Підстава !! Підтвердження
|-
| сплатою штрафу || квитанція
|-
| заміною несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі || копія відповідного судового рішення
|-
| скасування вироку || копія відповідного судового рішення
|-
| застосування амністії || копія відповідного судового рішення
|-
| видання указу Президента України про помилування засудженого || копія Указу про помилування
|-
| смерть || рішення суду про оголошення засудженого померлим або повідомлення органу державної реєстрації актів цивільного стану чи копія свідоцтва про смерть
|-
| зміна засудженою особою постійного місця проживання || підтвердження про отримання особової справи й постановку засудженого на облік в уповноваженому органі з питань пробації за новим місцем проживання
|}
У день отримання одного з зазначених вище документів готується довідка про зняття засудженого з обліку за підписом керівника органу пробації, яка підшивається у хронологічному порядку до особової справи засудженого. При цьому у триденний строк після зняття з обліку засудженого орган пробації надсилає:
* до суду , який виніс судове рішення - повідомлення про виконання судового рішення та зняття засудженого з обліку;
* до підрозділів інформаційної підтримки та координації поліції територіальних органів поліції - повідомлення про засуджену особу.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні

2023-06-07T14:09:21Z

Olesia.pyrkovska: 10.01.2023 року до наказу Мін"юсту від 27.04.2018 року внесено зміни до пункту щодо функій органу пробації. Попередня редакція консультація не відповідача чинному законодавству.

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/stru#Stru Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0544-18?lang=ru Наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2018 № 1301/5 "Про затвердження Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу"]
== Штраф - як вид покарання ==
'''Штраф''' - грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України](далі - ККУ). 
За нормами ККУ штраф може призначатися як '''основне або додаткове покарання'''. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ] не передбачено вищого розміру штрафу.
=== Штраф як основне покарання ===
За вчинення кримінального правопорушення, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, '''не може бути меншим за розмір майнової шкоди''', завданої кримінальним правопорушенням або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]. Суд, встановивши, що такий кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ], без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.
=== Штраф як додаткове покарання ===
Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ.] З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф '''із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року'''.
== Порядок виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу ==
При виконанні судового рішення на орган пробації покладаються:
{| class="wikitable"
| 1 || облік засуджених
|-
| 2 || контроль за строками сплати штрафу засудженими
|-
| 3 || внесення до суду подань стосовно засуджених, які порушують строки сплати штрафу
|}
Виконання судових рішень здійснюється за місцем проживання засудженого.

Підставою для виконання судового рішення є копія судового рішення, підписана відповідним працівником суду та суддею, а також скріплена відбитком гербової печатки суду, та розпорядження суду про його виконання. У день отримання судового рішення дані про засудженого заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до покарання у виді штрафу. 
У триденний строк з дня реєстрації отриманого рішення орган пробації надсилає:
* до суду, який виніс судове рішення, - повідомлення про прийняття судового рішення до виконання;
* до підрозділів інформаційної підтримки та координації поліції територіальних органів поліції повідомлення про засуджену особу.
На кожного засудженого в органі пробації заводиться особова справа. Номер особової справи має збігатися з номером, за яким судове рішення зареєстроване в журналі обліку. В особовій справі зберігаються всі матеріали, пов'язані з виконанням судового рішення, які підшиваються у хронологічній послідовності. Аркуші особової справи нумеруються і заносяться до опису. Якщо у судовому рішенні, що надійшло до органів пробації, виявлені неточності, які перешкоджають виконанню покарання у виді штрафу, орган пробації протягом трьох днів інформує про це суд, який виніс судове рішення, для вжиття заходів щодо усунення виявлених неточностей. 
У день отримання судового рішення засудженому за адресою, зазначеною у судовому рішенні, надсилається повідомлення. Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили і повідомити про це орган пробації шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. У документі про сплату штрафу мають міститися реквізити, які звіряються з реквізитами для сплати штрафу за кримінальними провадженнями, що розміщенні на офіційних веб-сайтах місцевих загальних судів. Якщо засуджений не з'явився до органу пробації та не підтвердив сплату штрафу шляхом пред'явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили, орган пробації надсилає подання до суду, який виніс судове рішення, для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону. 
У разі якщо засуджений під час призначення штрафу з розстрочкою виплати не повідомив орган пробації про сплату чергового платежу, через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу орган пробації надсилає до суду подання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону. У разі якщо штраф призначено як додаткове покарання до позбавлення або обмеження волі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 537 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] орган пробації направляє до суду подання про відстрочку виконання судового рішення до відбуття засудженим покарання у виді позбавлення або обмеження волі.
== Виконання покарання ==
Органом, уповноваженим виконувати вирок суду у вигляді штрафу, є орган пробації. Згідно з статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України] засуджений зобов'язаний '''сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили''' і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. 
У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та у строки, встановлені вироком суду. '''Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє''' кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.
=== Несплата штрафу ===
Якщо засудженим у вказаний строк не сплачено штраф, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням.

У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати '''суд змінює несплачену суму штрафу покаранням''' у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але не більше двох років.
У разу несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд змінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподаткованих мінімумів доходів громадян у таких межах:
{| class="wikitable"
| від 1 до 5 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення злочину нетяжкого злочину
|-
| від 5 до 10 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину
|-
| від 10 до 20 років позбавлення волі || у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину
|}
Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених цією частиною статті меж, суд змінює покарання у виді штрафу покаранням '''у виді позбавлення волі на максимальний строк''', передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті.
== Припинення покарання ==
Виконання покарання у виді штрафу припиняється, а а засуджений знімається з обліку у зв'язку із:
{| class="wikitable"
|-
! Підстава !! Підтвердження
|-
| сплатою штрафу || квитанція
|-
| заміною несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі || копія відповідного судового рішення
|-
| скасування вироку || копія відповідного судового рішення
|-
| застосування амністії || копія відповідного судового рішення
|-
| видання указу Президента України про помилування засудженого || копія Указу про помилування
|-
| смерть || рішення суду про оголошення засудженого померлим або повідомлення органу державної реєстрації актів цивільного стану чи копія свідоцтва про смерть
|-
| зміна засудженою особою постійного місця проживання || підтвердження про отримання особової справи й постановку засудженого на облік в уповноваженому органі з питань пробації за новим місцем проживання
|}
У день отримання одного з зазначених вище документів готується довідка про зняття засудженого з обліку за підписом керівника органу пробації, яка підшивається у хронологічному порядку до особової справи засудженого. При цьому у триденний строк після зняття з обліку засудженого орган пробації надсилає:
* до суду , який виніс судове рішення - повідомлення про виконання судового рішення та зняття засудженого з обліку;
* до підрозділів інформаційної підтримки та координації поліції територіальних органів поліції - повідомлення про засуджену особу.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Допомога засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні

2023-04-20T11:52:06Z

Olesia.pyrkovska: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально - виконавчий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 "Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2018 року № 974/5/467/609/280 "Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб'єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"]
*Наказ Міністерства юстиції України від 19.01.2023 року № 294/5 "Про визначення ступеня виправлення засудженого" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0116-23#n16]
== Надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні ==
Уповноважений орган з питань пробації спільно з адміністрацією установи виконання покарань '''''не пізніше ніж за три місяці''''' до закінчення строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у:
* визначенні місця проживання після звільнення,

* влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених,

* госпіталізації до закладів охорони здоров’я (за потреби),

* працевлаштуванні після звільнення працездатних осіб.
В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення.

Особи з інвалідністю першої та другої груп, а також особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки осіб з інвалідністю і престарілих.

Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17#Text Законом України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"], а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу - Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України.
== Надання допомоги особам, звільненим із місць відбування покарання ==
Відповідно до статті 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України]:
* Особи, '''які звільнені від відбування покарання''', забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України. 
* У разі відсутності необхідного '''за сезоном''' одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям '''безоплатно'''.
'''Зверніть увагу!''' Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України 
* Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.
== Праця засуджених ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати:
* на добровільній основі;
* на підставі договору цивільно-правового характеру;
* трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. 
'''Трудові договори''' та '''договори цивільно - процесуального характеру''' погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. 
Засуджені до позбавлення волі, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості. 
{| class="wikitable"
|-
! Категорія засуджених !! Особливі умови
|-
| Засуджені, які мають заборгованість за виконавчими документами || До погашення заборгованості в місцях і на роботах,які визначаються адміністрацією
|-
| Засуджені, які досягли пенсійного віку || За їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії
|-
| Інваліди І та ІІ груп ||
|-
| Хворі на активну форму туберкульозу ||
|-
| Жінки з вагітністю понад чотири місяці ||
|-
| Жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях ||
|-
|}
Засуджені можуть залучатися '''без оплати праці''' лише до робіт: 
→ з благоустрою колоній і прилеглих до них територій; 
→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 
→ до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. 

'''В неробочий час''', без оплати праці, не більш як на дві години на день в порядку черговості засуджені відповідно до частини п’ятої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються:

→ до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій; 
→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 
→ допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством. 
=== Умови праці ===
# Робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 законодавством про працю.] 
# Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.
# Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
# Порядок поведінки засуджених на виробничих об’єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність на об’єктах, проведення їм інструктажу начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здавання робочих місць, підбиття підсумків роботи, інші питання встановлюються начальником установи виконання покарань та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов.
# На виробничих об’єктах установи виконання покарань засудженим '''забороняється''' тримати продукти харчування, посуд, настільні ігри, спортивний одяг, телевізійні приймачі та радіоприймачі (за винятком випадків, якщо робота пов’язана з їх ремонтом), споруджувати різні будови (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення тощо), користуватися точильним обладнанням та інструментом для власних потреб.
=== Залучення до суспільно корисної праці ===
У виправних колоніях '''мінімального рівня безпеки''' з полегшеними умовами тримання, '''виправних центрах''' та '''дільницях соціальної реабілітації (адаптації)''' засуджені відповідно до частини першої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються до праці:
* на власному виробництві;
* на договірній основі - на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, у тому числі за межами адміністративного району установи виконання покарань, '''з письмового дозволу''' начальника міжрегіонального управління за умови забезпечення '''постійного нагляду''' за ними та '''щоденного повернення''' до житлової зони. 
У '''виняткових випадках''' з метою працевлаштування осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах, за неможливості щоденного повернення засуджених до установи виконання покарань або якщо тривалість дороги до місця роботи перевищує одну годину, з дозволу начальника міжрегіонального управління '''допускається проживання цих засуджених у місцях їх роботи''' у спеціально обладнаних гуртожитках поза територією житлових зон установ виконання покарань за умови забезпечення надійного нагляду за ними та створення належних комунально-побутових умов. 
=== Заборона використання праці засуджених ===
'''Забороняється''' використовувати працю засуджених:
* на всіх роботах і посадах у міжрегіональних управліннях, адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань, у розплідниках службових собак;
* у приміщеннях, де розміщені зброя, спеціальні засоби, система сигналізації для попередження втеч, система контролю доступом, службова документація;
* на роботах, пов’язаних з устаткуванням для розмноження документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації установи виконання покарань);
* на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників;
* на роботах, пов’язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
* як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів i мотоциклістів;
* на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників;
* на роботах, пов’язаних з обслуговуванням та ремонтом технічних засобів охорони і нагляду;
* на роботах, пов’язаних з наданням медичної допомоги.
=== Оплата праці засуджених ===
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. 
Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України]. 
У виправних колоніях '''на особовий рахунок''' засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''. 
Засудженим, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати '''не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку'''. 
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, '''відшкодовують витрати на їх утримання''', крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях] встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Відшкодування засудженими витрат, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. 
Відрахування '''за виконавчими листами та іншими виконавчими документами''' здійснюється у порядку, встановленому законом.
== Матеріально-побутове забезпечення засуджених ==
У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні '''не нижче плюс 18 °C'''. 
Засуджені '''забезпечуються''':
* триразовим гарячим харчуванням;
* одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка);
* натільною білизною та взуттям;
* постільними речами.
Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених. 
У разі відсутності в установі одягу встановленого законодавством зразка засудженому тимчасово дозволяється користуватися власним одягом, придбаним у крамниці установи виконання покарань або отриманим від родичів. 
Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ виконання покарань. 
'''Комунально-побутові послуги надаються безоплатно:'''
* особам з інвалідністю першої та другої групи;
* жінкам з вагітністю понад чотири місяці;
* непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях;
* непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії);
* особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються '''безоплатно'''. 
В установах виконання покарань, у яких тримаються '''особи з інвалідністю та похилого віку''', адміністрацією цих установ створюються умови для задоволення особливих потреб таких засуджених. У разі необхідності будівлі та приміщення установ виконання покарань обладнуються відповідними конструкційними елементами (поручні, пандуси, сходові підйомники тощо). 
В установах виконання покарань засудженим надаються '''платні послуги''':
* фотографування;
* прокат кіно- та відеофільмів;
* додаткові медичні послуги;
* ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання;
* лазне-пральні;
* інші послуги.
'''Забезпечення осіб у виправних центрах''' 
Засуджені, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають '''за власні кошти'''. 
'''Комунально-побутові та інші послуги''' оплачуються ними на загальних підставах. 
Особам, які '''не працюють у зв’язку із захворюванням''', а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру. 
=== Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби та надання їм додаткових послуг ===
Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби без обмеження їх обсягу. 
Для придбання засудженими продуктів харчування i предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щодня, крім вихідних та святкових днів. При цьому адміністрація установи виконання покарань забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю '''не менше трьох разів на місяць''' згідно з графіком у час, відведений розпорядком дня. 
Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, визначений переліком. 
Осіб, які тримаються у ПКТ виправних колоній (секторів) '''максимального рівня безпеки''', '''дільницях посиленого контролю та слідчих ізоляторах''', засуджених до довічного позбавлення волі та арешту, виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби '''забороняється.''' 
Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої потреби здійснює начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, '''за заявою засудженого'''. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видається для заповнення бланк заяви за формою. 
Придбаний товар видається засудженому під його підпис на заяві. 
'''При вибутті до іншої установи''' виконання покарань засудженому дозволяється брати з собою речі, продукти харчування та предмети першої потреби, придбані ним у законному порядку. Загальна вага предметів і речей, які перевозить засуджений, не повинна перевищувати 50 кг. Зайві речі здаються на склад установи виконання покарань і за письмовим дорученням засудженого видаються його близьким родичам, іншим особам або йому особисто після звільнення з установи. 
Засуджені, які тримаються у виправному центрі, виправній колонії '''мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації''', можуть придбавати товари як у крамниці установи виконання покарань, так і в цивільній мережі роздрібної торгівлі в межах населеного пункту розташування установи за умови забезпечення нагляду за їх поведінкою. 
Засуджені за бажанням '''можуть за рахунок власних коштів''' користуватися послугами установ та підприємств комунально-побутового обслуговування за місцем розташування установи виконання покарань, зокрема:
* пошиття одягу та взуття цивільного зразка, їх ремонт, чищення одягу;
* ремонт побутової техніки та годинників, що належать засудженим;
* фото-, відеозйомка (під контролем адміністрації установи виконання покарань);
* інші послуги з дозволу адміністрації установи виконання покарань.
Засуджені можуть сплачувати за своє '''заочне (дистанційне) навчання'''. 
Додаткові послуги сплачуються засудженим за рахунок власних коштів та надаються на підставі його заяви на ім’я начальника установи виконання покарань. 
Для надання додаткових послуг адміністрація установи виконання покарань може запрошувати відповідних фахівців. 
'''Оплата додаткових послуг''' здійснюється шляхом переказу грошей з особового рахунку засудженого відповідному підприємству, установі, організації або спеціалісту, які їх надали, у сумі, зазначеній у заяві засудженого. 
При надходженні до засудженого '''листа з Європейського суду з прав людини''' про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі засудженого або є в розпорядженні адміністрації установи виконання покарань, такі копії надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому безкоштовно і ''не пізніше п’яти робочих днів'' з дня подання ним письмової заяви начальнику установи виконання покарань.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Оплата праці]]

Допомога засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні

2023-04-20T11:48:56Z

Olesia.pyrkovska: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально - виконавчий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 "Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2018 року № 974/5/467/609/280 "Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб'єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0116-23#n16]

== Надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні ==
Уповноважений орган з питань пробації спільно з адміністрацією установи виконання покарань '''''не пізніше ніж за три місяці''''' до закінчення строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у:
* визначенні місця проживання після звільнення,

* влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених,

* госпіталізації до закладів охорони здоров’я (за потреби),

* працевлаштуванні після звільнення працездатних осіб.
В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення.

Особи з інвалідністю першої та другої груп, а також особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки осіб з інвалідністю і престарілих.

Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17#Text Законом України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"], а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу - Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України.
== Надання допомоги особам, звільненим із місць відбування покарання ==
Відповідно до статті 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України]:
* Особи, '''які звільнені від відбування покарання''', забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України. 
* У разі відсутності необхідного '''за сезоном''' одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям '''безоплатно'''.
'''Зверніть увагу!''' Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України 
* Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.
== Праця засуджених ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати:
* на добровільній основі;
* на підставі договору цивільно-правового характеру;
* трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. 
'''Трудові договори''' та '''договори цивільно - процесуального характеру''' погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. 
Засуджені до позбавлення волі, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості. 
{| class="wikitable"
|-
! Категорія засуджених !! Особливі умови
|-
| Засуджені, які мають заборгованість за виконавчими документами || До погашення заборгованості в місцях і на роботах,які визначаються адміністрацією
|-
| Засуджені, які досягли пенсійного віку || За їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії
|-
| Інваліди І та ІІ груп ||
|-
| Хворі на активну форму туберкульозу ||
|-
| Жінки з вагітністю понад чотири місяці ||
|-
| Жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях ||
|-
|}
Засуджені можуть залучатися '''без оплати праці''' лише до робіт: 
→ з благоустрою колоній і прилеглих до них територій; 
→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 
→ до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. 

'''В неробочий час''', без оплати праці, не більш як на дві години на день в порядку черговості засуджені відповідно до частини п’ятої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються:

→ до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій; 
→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 
→ допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством. 
=== Умови праці ===
# Робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 законодавством про працю.] 
# Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.
# Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
# Порядок поведінки засуджених на виробничих об’єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність на об’єктах, проведення їм інструктажу начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здавання робочих місць, підбиття підсумків роботи, інші питання встановлюються начальником установи виконання покарань та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов.
# На виробничих об’єктах установи виконання покарань засудженим '''забороняється''' тримати продукти харчування, посуд, настільні ігри, спортивний одяг, телевізійні приймачі та радіоприймачі (за винятком випадків, якщо робота пов’язана з їх ремонтом), споруджувати різні будови (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення тощо), користуватися точильним обладнанням та інструментом для власних потреб.
=== Залучення до суспільно корисної праці ===
У виправних колоніях '''мінімального рівня безпеки''' з полегшеними умовами тримання, '''виправних центрах''' та '''дільницях соціальної реабілітації (адаптації)''' засуджені відповідно до частини першої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються до праці:
* на власному виробництві;
* на договірній основі - на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, у тому числі за межами адміністративного району установи виконання покарань, '''з письмового дозволу''' начальника міжрегіонального управління за умови забезпечення '''постійного нагляду''' за ними та '''щоденного повернення''' до житлової зони. 
У '''виняткових випадках''' з метою працевлаштування осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах, за неможливості щоденного повернення засуджених до установи виконання покарань або якщо тривалість дороги до місця роботи перевищує одну годину, з дозволу начальника міжрегіонального управління '''допускається проживання цих засуджених у місцях їх роботи''' у спеціально обладнаних гуртожитках поза територією житлових зон установ виконання покарань за умови забезпечення надійного нагляду за ними та створення належних комунально-побутових умов. 
=== Заборона використання праці засуджених ===
'''Забороняється''' використовувати працю засуджених:
* на всіх роботах і посадах у міжрегіональних управліннях, адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань, у розплідниках службових собак;
* у приміщеннях, де розміщені зброя, спеціальні засоби, система сигналізації для попередження втеч, система контролю доступом, службова документація;
* на роботах, пов’язаних з устаткуванням для розмноження документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації установи виконання покарань);
* на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників;
* на роботах, пов’язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
* як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів i мотоциклістів;
* на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників;
* на роботах, пов’язаних з обслуговуванням та ремонтом технічних засобів охорони і нагляду;
* на роботах, пов’язаних з наданням медичної допомоги.
=== Оплата праці засуджених ===
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. 
Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України]. 
У виправних колоніях '''на особовий рахунок''' засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''. 
Засудженим, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати '''не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку'''. 
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, '''відшкодовують витрати на їх утримання''', крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях] встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Відшкодування засудженими витрат, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. 
Відрахування '''за виконавчими листами та іншими виконавчими документами''' здійснюється у порядку, встановленому законом.
== Матеріально-побутове забезпечення засуджених ==
У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні '''не нижче плюс 18 °C'''. 
Засуджені '''забезпечуються''':
* триразовим гарячим харчуванням;
* одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка);
* натільною білизною та взуттям;
* постільними речами.
Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених. 
У разі відсутності в установі одягу встановленого законодавством зразка засудженому тимчасово дозволяється користуватися власним одягом, придбаним у крамниці установи виконання покарань або отриманим від родичів. 
Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ виконання покарань. 
'''Комунально-побутові послуги надаються безоплатно:'''
* особам з інвалідністю першої та другої групи;
* жінкам з вагітністю понад чотири місяці;
* непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях;
* непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії);
* особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються '''безоплатно'''. 
В установах виконання покарань, у яких тримаються '''особи з інвалідністю та похилого віку''', адміністрацією цих установ створюються умови для задоволення особливих потреб таких засуджених. У разі необхідності будівлі та приміщення установ виконання покарань обладнуються відповідними конструкційними елементами (поручні, пандуси, сходові підйомники тощо). 
В установах виконання покарань засудженим надаються '''платні послуги''':
* фотографування;
* прокат кіно- та відеофільмів;
* додаткові медичні послуги;
* ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання;
* лазне-пральні;
* інші послуги.
'''Забезпечення осіб у виправних центрах''' 
Засуджені, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають '''за власні кошти'''. 
'''Комунально-побутові та інші послуги''' оплачуються ними на загальних підставах. 
Особам, які '''не працюють у зв’язку із захворюванням''', а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру. 
=== Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби та надання їм додаткових послуг ===
Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби без обмеження їх обсягу. 
Для придбання засудженими продуктів харчування i предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щодня, крім вихідних та святкових днів. При цьому адміністрація установи виконання покарань забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю '''не менше трьох разів на місяць''' згідно з графіком у час, відведений розпорядком дня. 
Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, визначений переліком. 
Осіб, які тримаються у ПКТ виправних колоній (секторів) '''максимального рівня безпеки''', '''дільницях посиленого контролю та слідчих ізоляторах''', засуджених до довічного позбавлення волі та арешту, виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби '''забороняється.''' 
Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої потреби здійснює начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, '''за заявою засудженого'''. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видається для заповнення бланк заяви за формою. 
Придбаний товар видається засудженому під його підпис на заяві. 
'''При вибутті до іншої установи''' виконання покарань засудженому дозволяється брати з собою речі, продукти харчування та предмети першої потреби, придбані ним у законному порядку. Загальна вага предметів і речей, які перевозить засуджений, не повинна перевищувати 50 кг. Зайві речі здаються на склад установи виконання покарань і за письмовим дорученням засудженого видаються його близьким родичам, іншим особам або йому особисто після звільнення з установи. 
Засуджені, які тримаються у виправному центрі, виправній колонії '''мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації''', можуть придбавати товари як у крамниці установи виконання покарань, так і в цивільній мережі роздрібної торгівлі в межах населеного пункту розташування установи за умови забезпечення нагляду за їх поведінкою. 
Засуджені за бажанням '''можуть за рахунок власних коштів''' користуватися послугами установ та підприємств комунально-побутового обслуговування за місцем розташування установи виконання покарань, зокрема:
* пошиття одягу та взуття цивільного зразка, їх ремонт, чищення одягу;
* ремонт побутової техніки та годинників, що належать засудженим;
* фото-, відеозйомка (під контролем адміністрації установи виконання покарань);
* інші послуги з дозволу адміністрації установи виконання покарань.
Засуджені можуть сплачувати за своє '''заочне (дистанційне) навчання'''. 
Додаткові послуги сплачуються засудженим за рахунок власних коштів та надаються на підставі його заяви на ім’я начальника установи виконання покарань. 
Для надання додаткових послуг адміністрація установи виконання покарань може запрошувати відповідних фахівців. 
'''Оплата додаткових послуг''' здійснюється шляхом переказу грошей з особового рахунку засудженого відповідному підприємству, установі, організації або спеціалісту, які їх надали, у сумі, зазначеній у заяві засудженого. 
При надходженні до засудженого '''листа з Європейського суду з прав людини''' про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі засудженого або є в розпорядженні адміністрації установи виконання покарань, такі копії надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому безкоштовно і ''не пізніше п’яти робочих днів'' з дня подання ним письмової заяви начальнику установи виконання покарань.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Оплата праці]]

Допомога засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні

2023-04-20T11:47:37Z

Olesia.pyrkovska: оновлено нормативну базу, актуальну для висвітлення даного питання

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально - виконавчий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 "Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2018 року № 974/5/467/609/280 "Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб'єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"]
*Наказ Міністерства юстиції України від 19.01.2023 року № 294/5 "Про визначення ступеня виправлення засудженого" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0116-23#n16]
== Надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні ==
Уповноважений орган з питань пробації спільно з адміністрацією установи виконання покарань '''''не пізніше ніж за три місяці''''' до закінчення строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у:
* визначенні місця проживання після звільнення,

* влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених,

* госпіталізації до закладів охорони здоров’я (за потреби),

* працевлаштуванні після звільнення працездатних осіб.
В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення.

Особи з інвалідністю першої та другої груп, а також особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки осіб з інвалідністю і престарілих.

Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17#Text Законом України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"], а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу - Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України.
== Надання допомоги особам, звільненим із місць відбування покарання ==
Відповідно до статті 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України]:
* Особи, '''які звільнені від відбування покарання''', забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України. 
* У разі відсутності необхідного '''за сезоном''' одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям '''безоплатно'''.
'''Зверніть увагу!''' Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України 
* Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.
== Праця засуджених ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати:
* на добровільній основі;
* на підставі договору цивільно-правового характеру;
* трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. 
'''Трудові договори''' та '''договори цивільно - процесуального характеру''' погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. 
Засуджені до позбавлення волі, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості. 
{| class="wikitable"
|-
! Категорія засуджених !! Особливі умови
|-
| Засуджені, які мають заборгованість за виконавчими документами || До погашення заборгованості в місцях і на роботах,які визначаються адміністрацією
|-
| Засуджені, які досягли пенсійного віку || За їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії
|-
| Інваліди І та ІІ груп ||
|-
| Хворі на активну форму туберкульозу ||
|-
| Жінки з вагітністю понад чотири місяці ||
|-
| Жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях ||
|-
|}
Засуджені можуть залучатися '''без оплати праці''' лише до робіт: 
→ з благоустрою колоній і прилеглих до них територій; 
→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 
→ до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. 

'''В неробочий час''', без оплати праці, не більш як на дві години на день в порядку черговості засуджені відповідно до частини п’ятої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються:

→ до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій; 
→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 
→ допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством. 
=== Умови праці ===
# Робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 законодавством про працю.] 
# Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.
# Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
# Порядок поведінки засуджених на виробничих об’єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність на об’єктах, проведення їм інструктажу начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здавання робочих місць, підбиття підсумків роботи, інші питання встановлюються начальником установи виконання покарань та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов.
# На виробничих об’єктах установи виконання покарань засудженим '''забороняється''' тримати продукти харчування, посуд, настільні ігри, спортивний одяг, телевізійні приймачі та радіоприймачі (за винятком випадків, якщо робота пов’язана з їх ремонтом), споруджувати різні будови (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення тощо), користуватися точильним обладнанням та інструментом для власних потреб.
=== Залучення до суспільно корисної праці ===
У виправних колоніях '''мінімального рівня безпеки''' з полегшеними умовами тримання, '''виправних центрах''' та '''дільницях соціальної реабілітації (адаптації)''' засуджені відповідно до частини першої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються до праці:
* на власному виробництві;
* на договірній основі - на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, у тому числі за межами адміністративного району установи виконання покарань, '''з письмового дозволу''' начальника міжрегіонального управління за умови забезпечення '''постійного нагляду''' за ними та '''щоденного повернення''' до житлової зони. 
У '''виняткових випадках''' з метою працевлаштування осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах, за неможливості щоденного повернення засуджених до установи виконання покарань або якщо тривалість дороги до місця роботи перевищує одну годину, з дозволу начальника міжрегіонального управління '''допускається проживання цих засуджених у місцях їх роботи''' у спеціально обладнаних гуртожитках поза територією житлових зон установ виконання покарань за умови забезпечення надійного нагляду за ними та створення належних комунально-побутових умов. 
=== Заборона використання праці засуджених ===
'''Забороняється''' використовувати працю засуджених:
* на всіх роботах і посадах у міжрегіональних управліннях, адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань, у розплідниках службових собак;
* у приміщеннях, де розміщені зброя, спеціальні засоби, система сигналізації для попередження втеч, система контролю доступом, службова документація;
* на роботах, пов’язаних з устаткуванням для розмноження документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації установи виконання покарань);
* на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників;
* на роботах, пов’язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
* як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів i мотоциклістів;
* на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників;
* на роботах, пов’язаних з обслуговуванням та ремонтом технічних засобів охорони і нагляду;
* на роботах, пов’язаних з наданням медичної допомоги.
=== Оплата праці засуджених ===
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. 
Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України]. 
У виправних колоніях '''на особовий рахунок''' засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''. 
Засудженим, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати '''не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку'''. 
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, '''відшкодовують витрати на їх утримання''', крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях] встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Відшкодування засудженими витрат, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. 
Відрахування '''за виконавчими листами та іншими виконавчими документами''' здійснюється у порядку, встановленому законом.
== Матеріально-побутове забезпечення засуджених ==
У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні '''не нижче плюс 18 °C'''. 
Засуджені '''забезпечуються''':
* триразовим гарячим харчуванням;
* одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка);
* натільною білизною та взуттям;
* постільними речами.
Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених. 
У разі відсутності в установі одягу встановленого законодавством зразка засудженому тимчасово дозволяється користуватися власним одягом, придбаним у крамниці установи виконання покарань або отриманим від родичів. 
Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ виконання покарань. 
'''Комунально-побутові послуги надаються безоплатно:'''
* особам з інвалідністю першої та другої групи;
* жінкам з вагітністю понад чотири місяці;
* непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях;
* непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії);
* особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються '''безоплатно'''. 
В установах виконання покарань, у яких тримаються '''особи з інвалідністю та похилого віку''', адміністрацією цих установ створюються умови для задоволення особливих потреб таких засуджених. У разі необхідності будівлі та приміщення установ виконання покарань обладнуються відповідними конструкційними елементами (поручні, пандуси, сходові підйомники тощо). 
В установах виконання покарань засудженим надаються '''платні послуги''':
* фотографування;
* прокат кіно- та відеофільмів;
* додаткові медичні послуги;
* ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання;
* лазне-пральні;
* інші послуги.
'''Забезпечення осіб у виправних центрах''' 
Засуджені, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають '''за власні кошти'''. 
'''Комунально-побутові та інші послуги''' оплачуються ними на загальних підставах. 
Особам, які '''не працюють у зв’язку із захворюванням''', а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру. 
=== Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби та надання їм додаткових послуг ===
Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби без обмеження їх обсягу. 
Для придбання засудженими продуктів харчування i предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щодня, крім вихідних та святкових днів. При цьому адміністрація установи виконання покарань забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю '''не менше трьох разів на місяць''' згідно з графіком у час, відведений розпорядком дня. 
Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, визначений переліком. 
Осіб, які тримаються у ПКТ виправних колоній (секторів) '''максимального рівня безпеки''', '''дільницях посиленого контролю та слідчих ізоляторах''', засуджених до довічного позбавлення волі та арешту, виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби '''забороняється.''' 
Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої потреби здійснює начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, '''за заявою засудженого'''. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видається для заповнення бланк заяви за формою. 
Придбаний товар видається засудженому під його підпис на заяві. 
'''При вибутті до іншої установи''' виконання покарань засудженому дозволяється брати з собою речі, продукти харчування та предмети першої потреби, придбані ним у законному порядку. Загальна вага предметів і речей, які перевозить засуджений, не повинна перевищувати 50 кг. Зайві речі здаються на склад установи виконання покарань і за письмовим дорученням засудженого видаються його близьким родичам, іншим особам або йому особисто після звільнення з установи. 
Засуджені, які тримаються у виправному центрі, виправній колонії '''мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації''', можуть придбавати товари як у крамниці установи виконання покарань, так і в цивільній мережі роздрібної торгівлі в межах населеного пункту розташування установи за умови забезпечення нагляду за їх поведінкою. 
Засуджені за бажанням '''можуть за рахунок власних коштів''' користуватися послугами установ та підприємств комунально-побутового обслуговування за місцем розташування установи виконання покарань, зокрема:
* пошиття одягу та взуття цивільного зразка, їх ремонт, чищення одягу;
* ремонт побутової техніки та годинників, що належать засудженим;
* фото-, відеозйомка (під контролем адміністрації установи виконання покарань);
* інші послуги з дозволу адміністрації установи виконання покарань.
Засуджені можуть сплачувати за своє '''заочне (дистанційне) навчання'''. 
Додаткові послуги сплачуються засудженим за рахунок власних коштів та надаються на підставі його заяви на ім’я начальника установи виконання покарань. 
Для надання додаткових послуг адміністрація установи виконання покарань може запрошувати відповідних фахівців. 
'''Оплата додаткових послуг''' здійснюється шляхом переказу грошей з особового рахунку засудженого відповідному підприємству, установі, організації або спеціалісту, які їх надали, у сумі, зазначеній у заяві засудженого. 
При надходженні до засудженого '''листа з Європейського суду з прав людини''' про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі засудженого або є в розпорядженні адміністрації установи виконання покарань, такі копії надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому безкоштовно і ''не пізніше п’яти робочих днів'' з дня подання ним письмової заяви начальнику установи виконання покарань.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Оплата праці]]

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2021-04-21T09:44:39Z

Olesia.pyrkovska: Внесено зміни

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2012 року № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]

== Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора ==
На стадії досудового провадження можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора (статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України]): 
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
{| class="wikitable"
|-
| Відповідно до вимог частини першої статті 214 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України] бездіяльність слідчого, дізнавача прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
|}
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
{| class="wikitable"
|-
| Згідно зі статтею 169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України] тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна.
|}
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
{| class="wikitable"
|-
| Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого, дізнавача чи прокурора вчинити визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України] дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
|}
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 
9) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Рішення, дії чи бездіяльність, перелік яких визначено у частині першій статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України], можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Водночас рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, які не визначені у частині першій статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України], можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання.

Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише такі рішення:

1) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

2) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.

== Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України], можуть бути подані особою '''протягом 10 днів''' з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (стаття 304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України]). При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим, дізнавачем або прокурором відповідної дії.

Згідно зі статтею 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України], строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку. У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку. 
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги. 
Після надходження скарги суд, слідчий суддя може прийняти одне з таких рішень:
# про відкриття провадження;
# про повернення скарги (якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України] (10 днів), і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення);
# про відмову у відкритті провадження (якщо скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, не підлягає оскарженню).
Про прийняте рішення суд, слідчий суддя виносить ухвалу. У випадках повернення скарги та відмови у відкритті провадження копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. 
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути '''оскаржена в апеляційному порядку'''. Крім того, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України]. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.

== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 Кримінального процесуального кодексу України. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 306 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК] скарга має бути розглянута '''не пізніше 72 годин''' з моменту її надходження до суду, крім скарги на рішення про закриття кримінального провадження ('''5-денний строк'''). 
Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, дізнавача чи прокурора. 
Водночас відповідно до зазначеної норми слідчий, дізнавач чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Так, слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою, у випадках, якщо оскаржується:
# бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України], а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;
# рішення слідчого, дізнавача чи прокурора про зупинення досудового розслідування;
# рішення прокурора, слідчого чи дізнавача про відмову у визнанні потерпілим;
# рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Відповідно до частини другої статті 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України] прокурор має право самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Отже, прокурор за наявності підстав має право скасувати рішення слідчого про закриття провадження. Наслідком цього є закриття провадження за скаргою слідчим суддею. Інші рішення, дії чи бездіяльність не можуть бути самостійно скасовані чи припинені слідчим чи прокурором.

Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили або не ухвалили, але зобов'язані були це зробити. 
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у статтями 323-327 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України]:
# для [[Наслідки неприбуття обвинуваченого в судове засідання|обвинуваченого]]: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходи до забезпечення його прибуття до суду; має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11, 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України];
# для прокурора і захисника: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходів до прибуття їх до суду; якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, які уповноважені притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; у разі неможливості подальшої участі прокурора або захисника, головуючий пропонує обвинуваченому замінити захисника, а прокурора замінює самостійно;
# для [[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки|потерпілого]]: суд може прийняти рішення про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду; суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених глава 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України];
# для цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників: суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених статтею 326 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України];
# для [[Правовий статус свідка, його права, обов’язки та відповідальність|свідка]], спеціаліста, [[Участь перекладача в кримінальнному провадженні|перекладача]] та [[Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність|експерта]]: суд після допиту присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття; суд має право постановити ухвалу про привід свідка і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11, 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України].
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого,дізнавача чи прокурора постановляється ухвала слідчого судді (стаття 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України]):
1) про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
2) про скасування повідомлення про підозру;
3) про зобов'язання припинити дію;
4) про зобов'язання вчинити певну дію;
5) відмову у задоволенні скарги (якщо підстави для задоволення скарги відсутні).

Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог статті 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України]. 
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора '''не може бути оскаржена'''. Водночас закон передбачає виняток із цього правила, зокрема ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Крім того, згідно з частиною шостою статті 304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Кримінального процесуального кодексу України] ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді з цих питань може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‎]]

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення

2016-12-20T15:52:51Z

Olesia.pyrkovska: /* Поняття та підстави кримінального провадження у формі приватного обвинувачення */

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-15 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод»]

== Поняття та підстави кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ==
Згідно зі ст. 26 КПК України, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (Зразок клопотання про закриття кримінального провадження). 
Таким чином, сутність кримінального провадження у формі приватного обвинувачення полягає в тому, що досудове розслідування за цією категорією кримінальних проваджень починається лише за ініціативою потерпілого, його законного представника чи представника. 
Кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 477 КПК України. (Зразок заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення).

== Загальні особливості провадження у формі приватного обвинувачення: ==
* провадження розпочинається лише на підставі заяви про вчинення кримінального правопорушення, що подається до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення (ст. 478 КПК України);
* якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні - кримінальне провадження закривається (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України);
* відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї (ст. 479 КПК України).
Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Якщо в процесі досудового розслідування буде встановлено, що воно розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 477 КПК, при цьому відсутня заява потерпілого, то відповідно до ст. 26 КПК кримінальне провадження закривається. Крім того, потерпілий може відмовитися від обвинувачення, що також є підставою для закриття кримінального провадження (ч. 7 ст. 284 КПК).
== Порядок судового провадження кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ==
Кримінальні провадження у формі приватного обвинувачення розглядаються судом у загальному порядку. Особливістю такого судового розгляду є те, що обвинувачення в суді підтримує потерпілий або його представник.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2016-12-20T15:51:05Z

Olesia.pyrkovska: /* Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування (ст. 306 КПК) */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 року № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]

== Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора ==
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ст. 303 КПК): 
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна; 
{| class="wikitable"
|-
| Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69, цей строк обчислюється наступним чином:
* заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, стан заявника, відрядження тощо);
* у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору.
|}
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
{| class="wikitable"
|-
| Згідно зі ст. 169 КПК тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна.
|}
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
{| class="wikitable"
|-
| Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
|}
4) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
5) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 
6) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
7) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 
8) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 
9) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 
10) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником. 
Рішення, дії чи бездіяльність, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Водночас рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які не визначені у ч.1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання. Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише такі рішення: 1) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 2) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.

== Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження (ст. 304 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. Згідно зі ст. 116 КПК, строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку. У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку (Зразок скарги). 
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги. 
Після надходження скарги суд, слідчий суддя може прийняти одне з таких рішень:
# про відкриття провадження;
# про повернення скарги (якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 303 КПК, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення);
# про відмову у відкритті провадження (якщо скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, не підлягає оскарженню).
Про прийняте рішення суд, слідчий суддя виносить ухвалу. У випадках повернення скарги та відмови у відкритті провадження копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. 
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Крім того, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.

== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування (ст. 306 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК скарга має бути розглянута не пізніше 72 годин з моменту її надходження до суду, крім скарги на рішення про закриття кримінального провадження. Для розгляду цієї скарги законом встановлено п'ятиденний строк. 
Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора. 
Водночас відповідно до зазначеної норми слідчий чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Так, слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою, у випадках, якщо оскаржується:
# бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;
# рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;
# рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
# рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК прокурор має право самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Отже, прокурор за наявності підстав має право скасувати рішення слідчого про закриття провадження. Наслідком цього є закриття провадження за скаргою слідчим суддею. Інші рішення, дії чи бездіяльність не можуть бути самостійно скасовані чи припинені слідчим чи прокурором.
Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили або не ухвалили, але зобов'язані були це зробити. 
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у ст.ст. 323-327 КПК:
# для обвинуваченого: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходи до забезпечення його прибуття до суду; має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому гл. 11, 12 КПК;
# для прокурора і захисника: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходів до прибуття їх до суду; якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, які уповноважені притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; у разі неможливості подальшої участі прокурора або захисника, головуючий пропонує обвинуваченому замінити захисника, а прокурора замінює самостійно;
# для потерпілого: суд може прийняти рішення про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду; суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 КПК;
# для цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників: суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених ст. 326 КПК;
# для свідка, спеціаліста, перекладача та експерта: суд після допиту присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття; суд має право постановити ухвалу про привід свідка і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених гл. 11, 12 КПК.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала слідчого судді (ст. 307 КПК). У КПК визначено вичерпний перелік рішень, які може бути прийнято за результатами розгляду скарги: 1) про скасування рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним; 2) про зобов'язання припинити дію у випадку визнання її незаконною; 3) про зобов'язання вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною; 4) відмову у задоволенні скарги (якщо підстави для задоволення скарги відсутні). Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог ст. 372 КПК. 
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена. Водночас закон передбачає виняток із цього правила, зокрема ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 304 КПК ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді з цих питань може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2016-12-20T15:49:37Z

Olesia.pyrkovska: /* Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження (ст. 304 К...

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 року № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]

== Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора ==
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ст. 303 КПК): 
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна; 
{| class="wikitable"
|-
| Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69, цей строк обчислюється наступним чином:
* заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, стан заявника, відрядження тощо);
* у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору.
|}
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
{| class="wikitable"
|-
| Згідно зі ст. 169 КПК тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна.
|}
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
{| class="wikitable"
|-
| Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
|}
4) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
5) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 
6) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
7) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 
8) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 
9) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 
10) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником. 
Рішення, дії чи бездіяльність, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Водночас рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які не визначені у ч.1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання. Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише такі рішення: 1) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 2) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.

== Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження (ст. 304 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. Згідно зі ст. 116 КПК, строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку. У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку (Зразок скарги). 
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги. 
Після надходження скарги суд, слідчий суддя може прийняти одне з таких рішень:
# про відкриття провадження;
# про повернення скарги (якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 303 КПК, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення);
# про відмову у відкритті провадження (якщо скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, не підлягає оскарженню).
Про прийняте рішення суд, слідчий суддя виносить ухвалу. У випадках повернення скарги та відмови у відкритті провадження копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. 
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Крім того, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.

== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування (ст. 306 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК скарга має бути розглянута не пізніше 72 годин з моменту її надходження до суду, крім скарги на рішення про закриття кримінального провадження. Для розгляду цієї скарги законом встановлено п'ятиденний строк.
Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.
Водночас відповідно до зазначеної норми слідчий чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Так, слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою, у випадках, якщо оскаржується:
# бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;
# рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;
# рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
# рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК прокурор має право самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Отже, прокурор за наявності підстав має право скасувати рішення слідчого про закриття провадження. Наслідком цього є закриття провадження за скаргою слідчим суддею. Інші рішення, дії чи бездіяльність не можуть бути самостійно скасовані чи припинені слідчим чи прокурором.
Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили або не ухвалили, але зобов'язані були це зробити.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у ст.ст. 323-327 КПК:
# для обвинуваченого: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходи до забезпечення його прибуття до суду; має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому гл. 11, 12 КПК;
# для прокурора і захисника: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходів до прибуття їх до суду; якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, які уповноважені притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; у разі неможливості подальшої участі прокурора або захисника, головуючий пропонує обвинуваченому замінити захисника, а прокурора замінює самостійно;
# для потерпілого: суд може прийняти рішення про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду; суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 КПК;
# для цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників: суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених ст. 326 КПК;
# для свідка, спеціаліста, перекладача та експерта: суд після допиту присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття; суд має право постановити ухвалу про привід свідка і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених гл. 11, 12 КПК.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала слідчого судді (ст. 307 КПК). У КПК визначено вичерпний перелік рішень, які може бути прийнято за результатами розгляду скарги: 1) про скасування рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним; 2) про зобов'язання припинити дію у випадку визнання її незаконною; 3) про зобов'язання вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною; 4) відмову у задоволенні скарги (якщо підстави для задоволення скарги відсутні). Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог ст. 372 КПК.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена. Водночас закон передбачає виняток із цього правила, зокрема ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 304 КПК ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді з цих питань може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2016-12-20T15:47:32Z

Olesia.pyrkovska: /* Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 року № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]

== Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора ==
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ст. 303 КПК): 
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна; 
{| class="wikitable"
|-
| Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69, цей строк обчислюється наступним чином:
* заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, стан заявника, відрядження тощо);
* у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору.
|}
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
{| class="wikitable"
|-
| Згідно зі ст. 169 КПК тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна.
|}
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
{| class="wikitable"
|-
| Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
|}
4) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
5) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 
6) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
7) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 
8) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 
9) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 
10) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником. 
Рішення, дії чи бездіяльність, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Водночас рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які не визначені у ч.1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання. Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише такі рішення: 1) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 2) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.

== Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження (ст. 304 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. Згідно зі ст. 116 КПК, строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку. У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку (Зразок скарги).
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.
Після надходження скарги суд, слідчий суддя може прийняти одне з таких рішень:
1) про відкриття провадження;
2) про повернення скарги (якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 303 КПК, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення);
3) про відмову у відкритті провадження (якщо скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, не підлягає оскарженню).
Про прийняте рішення суд, слідчий суддя виносить ухвалу. У випадках повернення скарги та відмови у відкритті провадження копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Крім того, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.
== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування (ст. 306 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК скарга має бути розглянута не пізніше 72 годин з моменту її надходження до суду, крім скарги на рішення про закриття кримінального провадження. Для розгляду цієї скарги законом встановлено п'ятиденний строк.
Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.
Водночас відповідно до зазначеної норми слідчий чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Так, слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою, у випадках, якщо оскаржується:
# бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;
# рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;
# рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
# рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК прокурор має право самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Отже, прокурор за наявності підстав має право скасувати рішення слідчого про закриття провадження. Наслідком цього є закриття провадження за скаргою слідчим суддею. Інші рішення, дії чи бездіяльність не можуть бути самостійно скасовані чи припинені слідчим чи прокурором.
Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили або не ухвалили, але зобов'язані були це зробити.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у ст.ст. 323-327 КПК:
# для обвинуваченого: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходи до забезпечення його прибуття до суду; має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому гл. 11, 12 КПК;
# для прокурора і захисника: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходів до прибуття їх до суду; якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, які уповноважені притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; у разі неможливості подальшої участі прокурора або захисника, головуючий пропонує обвинуваченому замінити захисника, а прокурора замінює самостійно;
# для потерпілого: суд може прийняти рішення про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду; суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 КПК;
# для цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників: суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених ст. 326 КПК;
# для свідка, спеціаліста, перекладача та експерта: суд після допиту присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття; суд має право постановити ухвалу про привід свідка і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених гл. 11, 12 КПК.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала слідчого судді (ст. 307 КПК). У КПК визначено вичерпний перелік рішень, які може бути прийнято за результатами розгляду скарги: 1) про скасування рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним; 2) про зобов'язання припинити дію у випадку визнання її незаконною; 3) про зобов'язання вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною; 4) відмову у задоволенні скарги (якщо підстави для задоволення скарги відсутні). Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог ст. 372 КПК.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена. Водночас закон передбачає виняток із цього правила, зокрема ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 304 КПК ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді з цих питань може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2016-12-20T15:43:41Z

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 року № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]

== Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора ==
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ст. 303 КПК): 
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна; 
{| class="wikitable"
|-
| Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69, цей строк обчислюється наступним чином:
* заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, стан заявника, відрядження тощо);
* у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору.
|}
 
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Згідно зі ст. 169 КПК тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна. 
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити. 
4) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
5) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 
6) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
7) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 
8) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 
9) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 
10) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Рішення, дії чи бездіяльність, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Водночас рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які не визначені у ч.1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання. Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише такі рішення: 1) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 2) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.

== Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження (ст. 304 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. Згідно зі ст. 116 КПК, строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку. У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку (Зразок скарги).
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.
Після надходження скарги суд, слідчий суддя може прийняти одне з таких рішень:
1) про відкриття провадження;
2) про повернення скарги (якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 303 КПК, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення);
3) про відмову у відкритті провадження (якщо скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, не підлягає оскарженню).
Про прийняте рішення суд, слідчий суддя виносить ухвалу. У випадках повернення скарги та відмови у відкритті провадження копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Крім того, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.
== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування (ст. 306 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК скарга має бути розглянута не пізніше 72 годин з моменту її надходження до суду, крім скарги на рішення про закриття кримінального провадження. Для розгляду цієї скарги законом встановлено п'ятиденний строк.
Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.
Водночас відповідно до зазначеної норми слідчий чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Так, слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою, у випадках, якщо оскаржується:
# бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;
# рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;
# рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
# рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК прокурор має право самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Отже, прокурор за наявності підстав має право скасувати рішення слідчого про закриття провадження. Наслідком цього є закриття провадження за скаргою слідчим суддею. Інші рішення, дії чи бездіяльність не можуть бути самостійно скасовані чи припинені слідчим чи прокурором.
Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили або не ухвалили, але зобов'язані були це зробити.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у ст.ст. 323-327 КПК:
# для обвинуваченого: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходи до забезпечення його прибуття до суду; має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому гл. 11, 12 КПК;
# для прокурора і захисника: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходів до прибуття їх до суду; якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, які уповноважені притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; у разі неможливості подальшої участі прокурора або захисника, головуючий пропонує обвинуваченому замінити захисника, а прокурора замінює самостійно;
# для потерпілого: суд може прийняти рішення про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду; суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 КПК;
# для цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників: суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених ст. 326 КПК;
# для свідка, спеціаліста, перекладача та експерта: суд після допиту присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття; суд має право постановити ухвалу про привід свідка і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених гл. 11, 12 КПК.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала слідчого судді (ст. 307 КПК). У КПК визначено вичерпний перелік рішень, які може бути прийнято за результатами розгляду скарги: 1) про скасування рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним; 2) про зобов'язання припинити дію у випадку визнання її незаконною; 3) про зобов'язання вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною; 4) відмову у задоволенні скарги (якщо підстави для задоволення скарги відсутні). Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог ст. 372 КПК.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена. Водночас закон передбачає виняток із цього правила, зокрема ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 304 КПК ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді з цих питань може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2016-12-20T15:38:42Z

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 року № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]

== Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора ==
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ст. 303 КПК): 
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69, цей строк обчислюється наступним чином:
* заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, стан заявника, відрядження тощо);
* у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору. 
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Згідно зі ст. 169 КПК тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна. 
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити. 
4) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
5) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 
6) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
7) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 
8) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 
9) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 
10) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Рішення, дії чи бездіяльність, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Водночас рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які не визначені у ч.1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання. Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише такі рішення: 1) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 2) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.

== Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження (ст. 304 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. Згідно зі ст. 116 КПК, строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку. У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку (Зразок скарги).
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.
Після надходження скарги суд, слідчий суддя може прийняти одне з таких рішень:
1) про відкриття провадження;
2) про повернення скарги (якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 303 КПК, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення);
3) про відмову у відкритті провадження (якщо скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, не підлягає оскарженню).
Про прийняте рішення суд, слідчий суддя виносить ухвалу. У випадках повернення скарги та відмови у відкритті провадження копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Крім того, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.
== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування (ст. 306 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК скарга має бути розглянута не пізніше 72 годин з моменту її надходження до суду, крім скарги на рішення про закриття кримінального провадження. Для розгляду цієї скарги законом встановлено п'ятиденний строк.
Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.
Водночас відповідно до зазначеної норми слідчий чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Так, слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою, у випадках, якщо оскаржується:
# бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;
# рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;
# рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
# рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК прокурор має право самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Отже, прокурор за наявності підстав має право скасувати рішення слідчого про закриття провадження. Наслідком цього є закриття провадження за скаргою слідчим суддею. Інші рішення, дії чи бездіяльність не можуть бути самостійно скасовані чи припинені слідчим чи прокурором.
Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили або не ухвалили, але зобов'язані були це зробити.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у ст.ст. 323-327 КПК:
# для обвинуваченого: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходи до забезпечення його прибуття до суду; має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому гл. 11, 12 КПК;
# для прокурора і захисника: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходів до прибуття їх до суду; якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, які уповноважені притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; у разі неможливості подальшої участі прокурора або захисника, головуючий пропонує обвинуваченому замінити захисника, а прокурора замінює самостійно;
# для потерпілого: суд може прийняти рішення про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду; суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 КПК;
# для цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників: суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених ст. 326 КПК;
# для свідка, спеціаліста, перекладача та експерта: суд після допиту присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття; суд має право постановити ухвалу про привід свідка і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених гл. 11, 12 КПК.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала слідчого судді (ст. 307 КПК). У КПК визначено вичерпний перелік рішень, які може бути прийнято за результатами розгляду скарги: 1) про скасування рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним; 2) про зобов'язання припинити дію у випадку визнання її незаконною; 3) про зобов'язання вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною; 4) відмову у задоволенні скарги (якщо підстави для задоволення скарги відсутні). Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог ст. 372 КПК.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена. Водночас закон передбачає виняток із цього правила, зокрема ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 304 КПК ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді з цих питань може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2016-12-20T15:37:59Z

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 року № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]

== Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора ==
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ст. 303 КПК):
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69, цей строк обчислюється наступним чином:
* заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, стан заявника, відрядження тощо);
* у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору. 
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Згідно зі ст. 169 КПК тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна. 
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити. 
4) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
5) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 
6) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 
7) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 
8) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 
9) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 
10) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Рішення, дії чи бездіяльність, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Водночас рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які не визначені у ч.1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання. Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише такі рішення: 1) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 2) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.

== Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження (ст. 304 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. Згідно зі ст. 116 КПК, строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку. У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку (Зразок скарги).
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.
Після надходження скарги суд, слідчий суддя може прийняти одне з таких рішень:
1) про відкриття провадження;
2) про повернення скарги (якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 303 КПК, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення);
3) про відмову у відкритті провадження (якщо скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, не підлягає оскарженню).
Про прийняте рішення суд, слідчий суддя виносить ухвалу. У випадках повернення скарги та відмови у відкритті провадження копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Крім того, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.
== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування (ст. 306 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК скарга має бути розглянута не пізніше 72 годин з моменту її надходження до суду, крім скарги на рішення про закриття кримінального провадження. Для розгляду цієї скарги законом встановлено п'ятиденний строк.
Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.
Водночас відповідно до зазначеної норми слідчий чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Так, слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою, у випадках, якщо оскаржується:
# бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;
# рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;
# рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
# рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК прокурор має право самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Отже, прокурор за наявності підстав має право скасувати рішення слідчого про закриття провадження. Наслідком цього є закриття провадження за скаргою слідчим суддею. Інші рішення, дії чи бездіяльність не можуть бути самостійно скасовані чи припинені слідчим чи прокурором.
Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили або не ухвалили, але зобов'язані були це зробити.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у ст.ст. 323-327 КПК:
# для обвинуваченого: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходи до забезпечення його прибуття до суду; має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому гл. 11, 12 КПК;
# для прокурора і захисника: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходів до прибуття їх до суду; якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, які уповноважені притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; у разі неможливості подальшої участі прокурора або захисника, головуючий пропонує обвинуваченому замінити захисника, а прокурора замінює самостійно;
# для потерпілого: суд може прийняти рішення про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду; суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 КПК;
# для цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників: суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених ст. 326 КПК;
# для свідка, спеціаліста, перекладача та експерта: суд після допиту присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття; суд має право постановити ухвалу про привід свідка і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених гл. 11, 12 КПК.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала слідчого судді (ст. 307 КПК). У КПК визначено вичерпний перелік рішень, які може бути прийнято за результатами розгляду скарги: 1) про скасування рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним; 2) про зобов'язання припинити дію у випадку визнання її незаконною; 3) про зобов'язання вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною; 4) відмову у задоволенні скарги (якщо підстави для задоволення скарги відсутні). Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог ст. 372 КПК.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена. Водночас закон передбачає виняток із цього правила, зокрема ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 304 КПК ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді з цих питань може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2016-12-20T15:20:24Z

Olesia.pyrkovska: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс Україн...

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 року № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]

== Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора ==
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ст. 303 КПК):
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69, цей строк обчислюється наступним чином:
* заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, стан заявника, відрядження тощо);
* у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору.
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Згідно зі ст. 169 КПК тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна.
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
4) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
5) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
6) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
7) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
8) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
9) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
10) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Рішення, дії чи бездіяльність, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Водночас рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які не визначені у ч.1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання. Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише такі рішення: 1) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 2) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
== Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження (ст. 304 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. Згідно зі ст. 116 КПК, строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку. У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку (Зразок скарги).
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.
Після надходження скарги суд, слідчий суддя може прийняти одне з таких рішень:
1) про відкриття провадження;
2) про повернення скарги (якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 303 КПК, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення);
3) про відмову у відкритті провадження (якщо скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, не підлягає оскарженню).
Про прийняте рішення суд, слідчий суддя виносить ухвалу. У випадках повернення скарги та відмови у відкритті провадження копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Крім того, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.
== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування (ст. 306 КПК) ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК скарга має бути розглянута не пізніше 72 годин з моменту її надходження до суду, крім скарги на рішення про закриття кримінального провадження. Для розгляду цієї скарги законом встановлено п'ятиденний строк.
Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.
Водночас відповідно до зазначеної норми слідчий чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Так, слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою, у випадках, якщо оскаржується:
# бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;
# рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;
# рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
# рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК прокурор має право самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Отже, прокурор за наявності підстав має право скасувати рішення слідчого про закриття провадження. Наслідком цього є закриття провадження за скаргою слідчим суддею. Інші рішення, дії чи бездіяльність не можуть бути самостійно скасовані чи припинені слідчим чи прокурором.
Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили або не ухвалили, але зобов'язані були це зробити.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у ст.ст. 323-327 КПК:
# для обвинуваченого: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходи до забезпечення його прибуття до суду; має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому гл. 11, 12 КПК;
# для прокурора і захисника: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходів до прибуття їх до суду; якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, які уповноважені притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; у разі неможливості подальшої участі прокурора або захисника, головуючий пропонує обвинуваченому замінити захисника, а прокурора замінює самостійно;
# для потерпілого: суд може прийняти рішення про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду; суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 КПК;
# для цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників: суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених ст. 326 КПК;
# для свідка, спеціаліста, перекладача та експерта: суд після допиту присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття; суд має право постановити ухвалу про привід свідка і/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених гл. 11, 12 КПК.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала слідчого судді (ст. 307 КПК). У КПК визначено вичерпний перелік рішень, які може бути прийнято за результатами розгляду скарги: 1) про скасування рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним; 2) про зобов'язання припинити дію у випадку визнання її незаконною; 3) про зобов'язання вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною; 4) відмову у задоволенні скарги (якщо підстави для задоволення скарги відсутні). Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог ст. 372 КПК.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена. Водночас закон передбачає виняток із цього правила, зокрема ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 304 КПК ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді з цих питань може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення

2016-12-20T15:09:13Z

Olesia.pyrkovska:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-15 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод»]

== Поняття та підстави кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ==
Згідно зі ст. 26 КПК України, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (Зразок клопотання про закриття кримінального провадження).
Таким чином, сутність кримінального провадження у формі приватного обвинувачення полягає в тому, що досудове розслідування за цією категорією кримінальних проваджень починається лише за ініціативою потерпілого, його законного представника чи представника.
Кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 477 КПК України. (Зразок заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення).
== Загальні особливості провадження у формі приватного обвинувачення: ==
* провадження розпочинається лише на підставі заяви про вчинення кримінального правопорушення, що подається до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення (ст. 478 КПК України);
* якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні - кримінальне провадження закривається (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України);
* відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї (ст. 479 КПК України).
Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Якщо в процесі досудового розслідування буде встановлено, що воно розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 477 КПК, при цьому відсутня заява потерпілого, то відповідно до ст. 26 КПК кримінальне провадження закривається. Крім того, потерпілий може відмовитися від обвинувачення, що також є підставою для закриття кримінального провадження (ч. 7 ст. 284 КПК).
== Порядок судового провадження кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ==
Кримінальні провадження у формі приватного обвинувачення розглядаються судом у загальному порядку. Особливістю такого судового розгляду є те, що обвинувачення в суді підтримує потерпілий або його представник.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення

2016-12-20T13:48:03Z

Olesia.pyrkovska: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс Україн...

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-15 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод»]

== Поняття та підстави кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ==
Згідно зі ст. 26 КПК України, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (Зразок клопотання про закриття кримінального провадження).
Таким чином, сутність кримінального провадження у формі приватного обвинувачення полягає в тому, що досудове розслідування за цією категорією кримінальних проваджень починається лише за ініціативою потерпілого, його законного представника чи представника.
Кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 477 КПК України. (Зразок заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення).
== Загальні особливості провадження у формі приватного обвинувачення: ==
* провадження розпочинається лише на підставі заяви про вчинення кримінального правопорушення, що подається до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення (ст. 478 КПК України);
* якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні - кримінальне провадження закривається (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України);
* відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї (ст. 479 КПК України).
Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Якщо в процесі досудового розслідування буде встановлено, що воно розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 477 КПК, при цьому відсутня заява потерпілого, то відповідно до ст. 26 КПК кримінальне провадження закривається. Крім того, потерпілий може відмовитися від обвинувачення, що також є підставою для закриття кримінального провадження (ч. 7 ст. 284 КПК).
== Порядок судового провадження кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ==
Кримінальні провадження у формі приватного обвинувачення розглядаються судом у загальному порядку. Особливістю такого судового розгляду є те, що обвинувачення в суді підтримує потерпілий або його представник.