WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Робота у вихідний день. Компенсація за роботу у вихідний день

2024-10-11T07:23:36Z

Olena.varenyk: /* Компенсація за роботу у вихідні дні */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 року № 311-09 "Про умови праці тимчасових робітників і службовців" (із змінами)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2009 № 853/13/84-09 "Про оплати праці працівників у вихідні, святкові та неробочі дні"]
{| class="wikitable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон)], відповідно до статті 6 якого:

1. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

2. Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.

4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

5. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

6. У період дії воєнного стану '''НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ''' норми:
*статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n358 Кодексу законів про працю України] (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів),
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n417 частини першої статті 65 Кодексу законів про працю України];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n429 частин третьої - п’ятої статті 67 Кодексу законів про працю України];
*'''статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n441 71], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 73], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n497 78-1] (святкові і неробочі дні)''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#n45 частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".]
У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

Починаючи з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#n109 19.07.2022 (внесено зміни до статті 6 Закону)] застосовуються способи компенсації за роботу у вихідний день, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n448 статтею 72 КЗпП].
|}
==Загальні положення про вихідний день==
'''Вихідні дні – це дні щотижневого відпочинку.''' Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статей 52 та 67 Кодексу законів про працю України] (далі – КЗпП України) при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 стаття 73]) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.

Згідно частини 1 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''робота у вихідні дні забороняється'''. Таким чином, залучати працівників до роботи у вихідний день, встановлений відповідно до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи підприємства, установи, організації (частина 2 статті 67 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]), графіком змінності (виходу на роботу), як правило заборонено.

Слід підкреслити, що заборона залучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня – неділі, а вихідного дня працівника, як він визначений відповідно до вищевикладеного. Правило на заборону залучати до роботи працівників до роботи у вихідні дні поширюється і на вихідні дні, надані працівникам за графіком при режимі підсумованого обліку робочого часу. Залучення окремих працівників до роботи у встановлені для них вихідні дні допускається лише у виняткових випадках, які перелічені в частині 2 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].
== Залучення працівників до роботи у вихідний день==
[[Файл:27 25.jpg|безрамки|ліворуч|,]]
'''Залучення''' окремих працівників до роботи у вихідні дні '''допускається в таких виняткових випадках''':

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

'''Важливо!''' Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться '''за письмовим наказом (розпорядженням)''' власника або уповноваженого ним органу.
==Оформлення залучення до роботи у вихідні дні==
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом керівника, у якому зазначається вид компенсації за таку роботу. Для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати: фактичну підставу, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n441 ч. 2 ст. 71 КЗпП]; дозвіл профспілки (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника; згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, окрім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.

У наказі також потрібно зазначити підставу залучення працівника до роботи, П. І. Б. працівника (працівників), бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні. У наказі про залучення до роботи у вихідний день, крім цього, слід зазначати спосіб компенсації, що встановлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника.

Якщо працівникові надається відгул, то в наказі доцільно вказати, коли працівник відпочиватиме. Якщо цього не зазначено, то для надання відгулу працівникові необхідно зафіксувати бажану дату в заяві, яку слід узгодити з роботодавцем, тобто працівник не має права самовільно обрати день відгулу без згоди роботодавця.
==Компенсація за роботу у вихідні дні==
[[Файл:26198020 1551110468338636 7572265495581850294 o.jpg|міні|Компенсація за роботу у вихідний день (графіка)]]
Стаття 72 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] регулює питання компенсації за роботу у вихідний день.

Так, відповідно до вказаної статті робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін:
* наданням іншого дня відпочинку;
* у грошовій формі у подвійному розмірі.
Інший день відпочинку замість роботи у вихідний день компенсується з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12. 2009 р. № 853/13/84-09)].

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у подвійному розмірі:
*відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
*працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
*працівникам, які одержують місячний оклад:
#у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної [[Норма тривалості робочого часу|норми робочого часу]];
#в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
За роботу у вихідні дні тимчасовим працівникам, що уклали [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудовий договір]] на термін ''не більше шести днів'', інші дні відпочинку не надаються, а оплата провадиться в одинарному розмірі. Зазначене передбачено пунктом 9 Указу Президії Верховної Ради СРСР [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 «Про умови праці тимчасових робітників і службовців»].

Робота у нічний час з 22.00 до 06.00 оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу), за кожну годину роботи у нічний час відповідно до вимог ст. 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

'''Зверніть увагу!''' Вихід працівника на роботу у вихідний день за власним бажанням (без виняткових обставин і видання наказу про залучення його до роботи в такий день) не компенсується.

'''Порушення у сфері роботи у вихідний день розглядають органи вказані в статті 221 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], це – [[Комісія по трудових спорах|комісії по трудових спорах]] та суди (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні).''' [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Загальні положення щодо звернення до суду у цивільному процесі.]]

Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством, ст.222 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

Окрім цього, трудовий спір між працівником і власником або уповноваженим ним органом незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом '''медіації''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text Закону України "Про медіацію"] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].
==Див. також==
*[[Компенсація працівнику за роботу у святкові чи неробочі дні]]
*[[Час, відведений для відпочинку]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Заходи забезпечення позову в цивільному процесі

2024-10-09T12:29:36Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va009700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"]
==Загальні положення==
'''Забезпечення позову''' - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України]) заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, [[Звернення до третейського суду|третейського суду]], суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України].

'''Статтею 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] визначено види забезпечення позову'''

Так, позов забезпечується:
*накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
*накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

* забороною вчиняти певні дії;
*встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
*забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;
*зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
*зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
*зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
*арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
*іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову!
|}
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
==Випадки, коли позов не забезпечується==
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
*заробітну плату, пенсію та стипендію;
*[[Допомога по тимчасовій непрацездатності|допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю]] (включаючи догляд за хворою дитиною), [[Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих жінок|вагітністю та пологами]], по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
*на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу;
*допомогу по безробіттю;
*на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
Вищевикладені вимоги не поширюються на позови про стягнення аліментів, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи]], про [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення|відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням]].

* на майно, запаси матеріальних цінностей державних резервів, передбачені Законом України "Про державні резерви", а також вжиття інших заходів забезпечення позову, що перешкоджають використанню матеріальних цінностей державних резервів за призначенням, встановленим законом;

* на предмети, що швидко псуються;
Також. не допускається забезпечення позову шляхом:

* зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів;

* зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій;

* заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
* накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках, у тому числі іноземних, на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків, а також на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів;
* зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
* вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті;
* вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

'''Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування''', не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям:

# є оператором критичної інфраструктури;
# частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;
# державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

==Зміст і форма заяви про забезпечення позову ==
'''Заява''' про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;
#предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
#захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
#ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
#пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
#інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
'''Зразок заяви про забезпечення позову:''' [[Файл:Зразок заяви про забезпечення позову.docx|міні]]

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування - для юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) - для фізичної особи - підприємця, яка є відповідальною за морською вимогою;
#розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна;
#найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату [[Порядок сплати судового збору|судового збору]] у встановлених порядку і розмірі.
==Порядок подання заяви про забезпечення позову ==
'''▶''' Заява про забезпечення позову подається:
*до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
*одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України;]
*після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
'''▶''' Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

'''▶''' Заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов '''протягом 10 днів''', а у разі подання заяви про арешт морського судна - '''30 днів''' з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).
== Розгляд заяви про забезпечення позову==
Заява про забезпечення позову розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановляє відповідну '''ухвалу'''.

== Зустрічне забезпечення ==
Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

# позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
# суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Порядок застосування зустрічного забезпечення та скасування зустрічного забезпечення визначений у ст. 154-155 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

==Скасування заходів забезпечення позову==
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

'''Клопотання''' про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні '''не пізніше 5 днів''' з дня надходження його до суду (частина друга статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).

У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 156 ЦПК України], відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом '''не пізніше наступного дня''' після надання вказаного документа.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється '''ухвала''', яка може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржена]].

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом '''90 днів''' з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
==Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову==
{| class="wikitable"
|-
! || сolspan="3" |Заява про забезпечення позову||
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем||0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||1514 грн.
|-
|фізичною особою||0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||605,60 грн.
|-
|}
==Судова практика==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104330074 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21] (Заява про забезпечення позову, підписана представником, який не має повноважень на момент її подання, підлягає поверненню без розгляду).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97656944?fbclid=IwAR0ibwrNzlq63JGm0TgK5VSjRuKRDl26-CZpqSn6V6c7xyTZpT6zoqoM2Ho Постанова Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20] (У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову).
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Заходи забезпечення позову в цивільному процесі

2024-10-09T12:19:48Z

Olena.varenyk: /* Зміст і форма заяви про забезпечення позову */

== Нормативна база==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va009700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"]
==Загальні положення==
'''Забезпечення позову''' - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України]) заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, [[Звернення до третейського суду|третейського суду]], суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України].

'''Статтею 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] визначено види забезпечення позову'''

Так, позов забезпечується:
*накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
*накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

* забороною вчиняти певні дії;
*встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
*забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;
*зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
*зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
*зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
*арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
*іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову!
|}
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
==Випадки, коли позов не забезпечується==
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
*заробітну плату, пенсію та стипендію;
*[[Допомога по тимчасовій непрацездатності|допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю]] (включаючи догляд за хворою дитиною), [[Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих жінок|вагітністю та пологами]], по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
*на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу;
*допомогу по безробіттю;
*на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
Вищевикладені вимоги не поширюються на позови про стягнення аліментів, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи]], про [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення|відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням]].

* на майно, запаси матеріальних цінностей державних резервів, передбачені Законом України "Про державні резерви", а також вжиття інших заходів забезпечення позову, що перешкоджають використанню матеріальних цінностей державних резервів за призначенням, встановленим законом;

* на предмети, що швидко псуються;
Також. не допускається забезпечення позову шляхом:

* зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів;

* зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій;

* заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
* накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках, у тому числі іноземних, на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків, а також на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів;
* зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
* вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті;
* вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

'''Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування''', не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям:

# є оператором критичної інфраструктури;
# частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;
# державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

==Зміст і форма заяви про забезпечення позову ==
'''Заява''' про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;
#предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
#захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
#ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
#пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
#інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
'''Зразок заяви про забезпечення позову:''' [[Файл:Зразок заяви про забезпечення позову.docx|міні]]

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування - для юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) - для фізичної особи - підприємця, яка є відповідальною за морською вимогою;
#розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна;
#найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату [[Порядок сплати судового збору|судового збору]] у встановлених порядку і розмірі.
==Порядок подання заяви про забезпечення позову ==
'''▶''' Заява про забезпечення позову подається:
*до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
*одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України;]
*після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
'''▶''' Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

'''▶''' Заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов '''протягом 10 днів''', а у разі подання заяви про арешт морського судна - '''30 днів''' з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).
== Розгляд заяви про забезпечення позову==
Заява про забезпечення позову розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановляє відповідну '''ухвалу'''.
==Скасування заходів забезпечення позову==
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

'''Клопотання''' про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні '''не пізніше 5 днів''' з дня надходження його до суду (частина друга статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).

У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 156 ЦПК України], відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом '''не пізніше наступного дня''' після надання вказаного документа.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється '''ухвала''', яка може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржена]].

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом '''90 днів''' з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
==Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову==
{| class="wikitable"
|-
! || сolspan="3" |Заява про забезпечення позову||
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем||0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||1514 грн.
|-
|фізичною особою||0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||605,60 грн.
|-
|}
==Судова практика==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104330074 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21] (Заява про забезпечення позову, підписана представником, який не має повноважень на момент її подання, підлягає поверненню без розгляду).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97656944?fbclid=IwAR0ibwrNzlq63JGm0TgK5VSjRuKRDl26-CZpqSn6V6c7xyTZpT6zoqoM2Ho Постанова Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20] (У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову).
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Заходи забезпечення позову в цивільному процесі

2024-10-09T12:19:08Z

Olena.varenyk: /* Випадки, коли позов не забезпечується */

== Нормативна база==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va009700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"]
==Загальні положення==
'''Забезпечення позову''' - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України]) заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, [[Звернення до третейського суду|третейського суду]], суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України].

'''Статтею 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] визначено види забезпечення позову'''

Так, позов забезпечується:
*накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
*накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

* забороною вчиняти певні дії;
*встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
*забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;
*зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
*зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
*зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
*арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
*іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову!
|}
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
==Випадки, коли позов не забезпечується==
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
*заробітну плату, пенсію та стипендію;
*[[Допомога по тимчасовій непрацездатності|допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю]] (включаючи догляд за хворою дитиною), [[Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих жінок|вагітністю та пологами]], по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
*на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу;
*допомогу по безробіттю;
*на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
Вищевикладені вимоги не поширюються на позови про стягнення аліментів, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи]], про [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення|відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням]].

* на майно, запаси матеріальних цінностей державних резервів, передбачені Законом України "Про державні резерви", а також вжиття інших заходів забезпечення позову, що перешкоджають використанню матеріальних цінностей державних резервів за призначенням, встановленим законом;

* на предмети, що швидко псуються;
Також. не допускається забезпечення позову шляхом:

* зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів;

* зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій;

* заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
* накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках, у тому числі іноземних, на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків, а також на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів;
* зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
* вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті;
* вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

'''Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування''', не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям:

# є оператором критичної інфраструктури;
# частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;
# державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

==Зміст і форма заяви про забезпечення позову ==
'''Заява''' про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;
#предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
#захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
#ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
#пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
#інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
'''Зразок заяви про забезпечення позову:''' [[Файл:Зразок заяви про забезпечення позову.docx|міні]]
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування - для юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) - для фізичної особи - підприємця, яка є відповідальною за морською вимогою;
#розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна;
#найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату [[Порядок сплати судового збору|судового збору]] у встановлених порядку і розмірі.
==Порядок подання заяви про забезпечення позову ==
'''▶''' Заява про забезпечення позову подається:
*до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
*одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України;]
*після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
'''▶''' Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

'''▶''' Заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов '''протягом 10 днів''', а у разі подання заяви про арешт морського судна - '''30 днів''' з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).
== Розгляд заяви про забезпечення позову==
Заява про забезпечення позову розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановляє відповідну '''ухвалу'''.
==Скасування заходів забезпечення позову==
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

'''Клопотання''' про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні '''не пізніше 5 днів''' з дня надходження його до суду (частина друга статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).

У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 156 ЦПК України], відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом '''не пізніше наступного дня''' після надання вказаного документа.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється '''ухвала''', яка може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржена]].

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом '''90 днів''' з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
==Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову==
{| class="wikitable"
|-
! || сolspan="3" |Заява про забезпечення позову||
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем||0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||1514 грн.
|-
|фізичною особою||0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||605,60 грн.
|-
|}
==Судова практика==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104330074 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21] (Заява про забезпечення позову, підписана представником, який не має повноважень на момент її подання, підлягає поверненню без розгляду).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97656944?fbclid=IwAR0ibwrNzlq63JGm0TgK5VSjRuKRDl26-CZpqSn6V6c7xyTZpT6zoqoM2Ho Постанова Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20] (У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову).
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Заходи забезпечення позову в цивільному процесі

2024-10-09T10:22:11Z

Olena.varenyk: /* Випадки, коли позов не забезпечується */

== Нормативна база==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va009700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"]
==Загальні положення==
'''Забезпечення позову''' - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України]) заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, [[Звернення до третейського суду|третейського суду]], суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України].

'''Статтею 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] визначено види забезпечення позову'''

Так, позов забезпечується:
*накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
*накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

* забороною вчиняти певні дії;
*встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
*забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;
*зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
*зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
*зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
*арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
*іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову!
|}
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
==Випадки, коли позов не забезпечується==
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
*заробітну плату, пенсію та стипендію;
*[[Допомога по тимчасовій непрацездатності|допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю]] (включаючи догляд за хворою дитиною), [[Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих жінок|вагітністю та пологами]], по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
*на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу;
*допомогу по безробіттю;
*на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
Вищевикладені вимоги не поширюються на позови про стягнення аліментів, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи]], про [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення|відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням]].

* на майно, запаси матеріальних цінностей державних резервів, передбачені Законом України "Про державні резерви", а також вжиття інших заходів забезпечення позову, що перешкоджають використанню матеріальних цінностей державних резервів за призначенням, встановленим законом;

* на предмети, що швидко псуються;

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

==Зміст і форма заяви про забезпечення позову ==
'''Заява''' про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;
#предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
#захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
#ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
#пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
#інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
'''Зразок заяви про забезпечення позову:''' [[Файл:Зразок заяви про забезпечення позову.docx|міні]]
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування - для юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) - для фізичної особи - підприємця, яка є відповідальною за морською вимогою;
#розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна;
#найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату [[Порядок сплати судового збору|судового збору]] у встановлених порядку і розмірі.
==Порядок подання заяви про забезпечення позову ==
'''▶''' Заява про забезпечення позову подається:
*до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
*одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України;]
*після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
'''▶''' Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

'''▶''' Заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов '''протягом 10 днів''', а у разі подання заяви про арешт морського судна - '''30 днів''' з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).
== Розгляд заяви про забезпечення позову==
Заява про забезпечення позову розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановляє відповідну '''ухвалу'''.
==Скасування заходів забезпечення позову==
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

'''Клопотання''' про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні '''не пізніше 5 днів''' з дня надходження його до суду (частина друга статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).

У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 156 ЦПК України], відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом '''не пізніше наступного дня''' після надання вказаного документа.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється '''ухвала''', яка може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржена]].

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом '''90 днів''' з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
==Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову==
{| class="wikitable"
|-
! || сolspan="3" |Заява про забезпечення позову||
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем||0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||1514 грн.
|-
|фізичною особою||0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||605,60 грн.
|-
|}
==Судова практика==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104330074 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21] (Заява про забезпечення позову, підписана представником, який не має повноважень на момент її подання, підлягає поверненню без розгляду).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97656944?fbclid=IwAR0ibwrNzlq63JGm0TgK5VSjRuKRDl26-CZpqSn6V6c7xyTZpT6zoqoM2Ho Постанова Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20] (У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову).
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Заходи забезпечення позову в цивільному процесі

2024-10-09T09:11:43Z

Olena.varenyk: /* Випадки, коли позов не забезпечується */

== Нормативна база==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va009700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"]
==Загальні положення==
'''Забезпечення позову''' - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України]) заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, [[Звернення до третейського суду|третейського суду]], суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України].

'''Статтею 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] визначено види забезпечення позову'''

Так, позов забезпечується:
*накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
*накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

* забороною вчиняти певні дії;
*встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
*забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;
*зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
*зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
*зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
*арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
*іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову!
|}
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
==Випадки, коли позов не забезпечується==
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
#заробітну плату, пенсію та стипендію;
#[[Допомога по тимчасовій непрацездатності|допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю]] (включаючи догляд за хворою дитиною), [[Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих жінок|вагітністю та пологами]], по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
#на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу;
#допомогу по безробіттю;
#на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
#зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для [https://www.kmu.gov.ua/ Кабінету Міністрів України], [https://mof.gov.ua/uk Міністерства фінансів України], [https://www.nssmc.gov.ua/ Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку], їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів;
#зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій;
#заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text Про банки і банківську діяльність]" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вимога щодо не допущення забезпечення позову '''не поширюється''' на позови про стягнення аліментів, про [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи]], про [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення|відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням]].

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text Закону України "Про банки і банківську діяльність"] (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text "Про банки і банківську діяльність"] (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.
==Зміст і форма заяви про забезпечення позову ==
'''Заява''' про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;
#предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
#захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
#ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
#пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
#інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
'''Зразок заяви про забезпечення позову:''' [[Файл:Зразок заяви про забезпечення позову.docx|міні]]
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування - для юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) - для фізичної особи - підприємця, яка є відповідальною за морською вимогою;
#розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна;
#найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату [[Порядок сплати судового збору|судового збору]] у встановлених порядку і розмірі.
==Порядок подання заяви про забезпечення позову ==
'''▶''' Заява про забезпечення позову подається:
*до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
*одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України;]
*після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
'''▶''' Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

'''▶''' Заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов '''протягом 10 днів''', а у разі подання заяви про арешт морського судна - '''30 днів''' з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).
== Розгляд заяви про забезпечення позову==
Заява про забезпечення позову розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановляє відповідну '''ухвалу'''.
==Скасування заходів забезпечення позову==
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

'''Клопотання''' про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні '''не пізніше 5 днів''' з дня надходження його до суду (частина друга статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).

У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 156 ЦПК України], відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом '''не пізніше наступного дня''' після надання вказаного документа.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється '''ухвала''', яка може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржена]].

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом '''90 днів''' з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
==Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову==
{| class="wikitable"
|-
! || сolspan="3" |Заява про забезпечення позову||
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем||0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||1514 грн.
|-
|фізичною особою||0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||605,60 грн.
|-
|}
==Судова практика==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104330074 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21] (Заява про забезпечення позову, підписана представником, який не має повноважень на момент її подання, підлягає поверненню без розгляду).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97656944?fbclid=IwAR0ibwrNzlq63JGm0TgK5VSjRuKRDl26-CZpqSn6V6c7xyTZpT6zoqoM2Ho Постанова Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20] (У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову).
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Порядок та умови створення особистого селянського господарства

2024-10-09T08:50:11Z

Olena.varenyk: /* Земельні ділянки особистих селянських господарств */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 Наказ Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]"
== Загальні положення ==
'''Особисте селянське господарство''' – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (стаття 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство»]).

Таким чином, особисте селянське господарство не є підприємницькою діяльністю (тобто існує без мети отримання прибутку), однак існує можливість продажу надлишків продукції на ринках або іншим фізичним, юридичним особам.
== Створення особистого селянського господарства та його учасники ==
Якогось певного порядку реєстрації особистого селянського господарства чинним законодавством не передбачено, відповідно, відсутній окремий порядок реєстрації членів особистого селянського господарства. Таким чином, якщо особа (або хтось із членів її сім’ї) має у власності або користуванні земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства – то вона вважається членом особистого селянського господарства. Тобто, у даному випадку необхідно лише стати на облік в органах місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Крім того, брати участь в особистому селянському господарстві мають право лише особи, які перебувають в сімейних ( батько, мати, дитина) чи родинних (тітка, брати, сестри тощо) відносинах.

Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

'''Детальніше див.''' "[[Права та обов'язки членів особистого селянського господарства]]"
== Облік особистих селянських господарств ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України "Про особисте селянське господарство"] такі господарства хоч і не потребують реєстрації та створення юридичної особи, проте підлягають обліку.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки відповідно до Порядку обліку господарств селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами, затвердженого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"].

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: '''формою № 1''' “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” (далі – форма № 1) та '''формою № 3''' “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень” (далі – форма № 3), які затверджені [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 наказом Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]".

'''Форму № 1''' використовують для обліку особистих селянських господарств сільські, селищні, міські ради, на території яких розташовані сільські населені пункти, '''форму № 3''' – міські, а також селищні ради в частині міських поселень.

'''Форму № 1''' заповнюють на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення в період з 01 по 18 січня кожного року, наявних документів, зокрема паспортів, свідоцтв, земельно-кадастрової документації, правовстановлюючих документів, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення '''форми № 1''' лише в електронному вигляді громадянин підтверджує власне волевиявлення вести або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом надання уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради відповідної письмової заяви. У разі ведення '''форми № 1''' у паперовому вигляді дані до неї вносяться на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір.

'''Форму № 3''' заповнюють на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність та користування для ведення особистого селянського господарства, земельно-кадастрової документації, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення громадянином особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 і № 3 зазначаються:
# прізвище, ім’я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства;
# площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває в її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради;
# прізвище, ім’я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство;
# назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування цією земельною ділянкою;
# дата припинення ведення особистого селянського господарства (у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статтею 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”]);
# адреса реєстрації місця проживання особи, якій надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (у формі № 3).
Протягом року сільські, селищні, міські ради систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки/ земельних ділянок, їхньої оренди тощо із зазначенням дати і причин змін та за потреби з посиланням на документи, що засвідчують ці зміни.
== Земельні ділянки особистих селянських господарств ==
Особа, яка здійснює особисте селянське господарство має право на отримання у власність чи користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідно до ст. 33 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Частиною першою статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20121.%20%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%96%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BC Земельного кодексу України] передбачений порядок безоплатного отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до двох гектар.

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства (ч.7 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text:~:text=%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96,%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. Закону України "Про особисте селянське господарство"])

'''Детальніше див.''' "[[Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство]]"

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі [[Виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на таке майно|отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)]] та її спадкування членами особистого селянського господарства.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства. Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).
== Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства ==
До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 (стаття 6 Закону України "Про особисте селянське господарство"]).

Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону.

Звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду.
== Припинення ведення особистого селянського господарства ==
Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:
# рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;
# якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;
# припинення прав на земельну ділянку згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

Спори щодо ведення особистого селянського господарства можуть вирішуватись органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом або судом.
== Див. також ==
* [[Спадкування у селянських господарствах]]
* [[Надання довідок громадянам про членство в особистому селянському господарстві]]
* [[Вихід із членства особистого селянського господарства]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Аграрне право]]

Виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України

2024-08-13T07:47:00Z

Olena.varenyk: /* Судова практика */

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2983-20#n7 15.04.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань"] , яким внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#top Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#Text Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"]. Відповідно до нововведень щорічна разова грошова виплата до 5 травня змінюється на виплату до Дня Незалежності.
Разова грошова виплата виплачуватиметься щороку до Дня Незалежності України у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України
|}
== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України "Про жертви нацистських переслідувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/369-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 р. №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, у 2024 році"]
== Виплати щорічної грошової допомоги ==
'''Щорічна виплата до Дня Незалежності України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 надається у порядку визначеному статтями 12-16, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 ст. 6¹-6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»].'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4586 Частиною другою статті 95 Конституції України] визначено, що виключно Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків, виходячи з фінансових можливостей держави .

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323#o1152 підпунктом б) пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України] виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

01 січня 2015 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79-19#Text Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ], яким розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323 Бюджетного кодексу України] доповнено, зокрема, пунктом 26, згідно з яким, норми і положення, зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 статей 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 статей 6¹-6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] '''застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.'''

Відповідно до правової позиції '''Конституційного Суду України, викладеної в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011]''' у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 '''Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 № 3-рп/2012''']''' у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України, роз’яснено повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.'''

Приймаючи вказане Рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов’язується з його функціями, визначеними в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4707 пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України].

'''Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції України та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави.'''

== Хто має право на виплату щороку разової грошової допомоги ==
'''Право на разову щорічну грошову виплату до Дня Незалежності України мають:'''
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Підстава
|-
|члени сімей загиблих ( померлих ) ветеранів війни, Захисників, Захисниць України
|[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-20#n65 стаття 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
|-
| учасники бойових дій та особи, прирівняні до них || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи з інвалідністю внаслідок війни || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n258 стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| учасники війни || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n335 стаття 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| члени сімей, зазначені у пункті 1 статті 10, статті 10-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], а також дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n379 стаття 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n433 стаття 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 стаття 6¹ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]]
|-
| колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n106 стаття 6² Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n153 стаття 6³ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю, зазначених у статті 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», а також дружини (чоловіки) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n188 стаття 6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|}
== Формування переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги ==

{| class="wikitable"
|+
!щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України
!Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями
|-
|'''щодо осіб, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України'''
|Пенсійним фондом України
|}
== Порядок отримання грошової допомоги ==
Механізм виплати такий же, як був у 2023 році:

# Пенсіонерам, які мають право на таку виплату, грошова допомога буде виплачена у серпні разом із пенсією – без додаткового звернення.
# Ветеранам війни, які проходять службу / працюють та не є пенсіонерами, кошти буде спрямовано на небюджетні рахунки військових частин, установ, організацій, де такі громадяни проходять службу / працюють, на підставі поданих заявок, в т.ч. через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.
# Тим, хто має право на виплату, не є пенсіонером та не проходить службу / не працює, для отримання допомоги потрібно подати до Пенсійного фонду України заяву (довільної форми). Виплату буде проведено за місцем проживання осіб на поточний рахунок в уповноваженому банку.

== Виплати у 2024 році ==
Кабінетом Міністрів України від 2 квітня 2024 р. прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/369-2024-%D0%BF#Text Постанову № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, у 2024 році"]
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Розмір допомоги
(грн.)
|-
|члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України
|1 000 грн
|-
| особи з інвалідністю внаслідок війни та колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:||
|-
| I групи ||3 100 грн
|-
| II групи ||2 900 грн
|-
| III групи ||2 700 грн
|-
| учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків ||1 000 грн
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною||3 100 грн
|-
| члени сімей загиблих і дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.||650 грн
|-
| учасники війни та колишні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особи, які були насильно вивезені на примусові роботи, діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога ||450 грн
|}
== Оскарження ==
Строк оскарження

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду з позовом для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється '''шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91883790 Рішення Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 440/2722/20] - щодо нарахування та виплати особі з інвалідністю внаслідок війни разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік. ("...'''Це рішення суду є зразковим''' для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
# особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n258 статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"].
# відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);
# предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/107632056 Постановою Верховного Суду від 1 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22 (провадження № К/990/30013/22)] суд вказав, що право позивача на виплату щорічної разової грошової допомоги підпадає під гарантії, передбачені ст. 46 Конституції України. Водночас саме ці гарантії можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану відповідно до ст. 64 Конституції України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX) Кабінет Міністрів України зобов’язано забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов’язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України (підпункт 2 п. 4). Враховуючи положення частини другої статті 20 Закону №389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117451511 Рішення Верховного Суду України від 05 березня 2024 року у справі № 440/14216/23] - щодо спірного питання чи це один вид допомоги: разова щорічна грошова допомога до Дня Незалежності України (в новій редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") та разова грошова допомога до 5 травня, що виплачувалась особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ.
"Порівнюючи дві редакції частини 5 статті 13 Закону №3551-XII з одного боку видається, що разова щорічна грошова допомога до Дня Незалежності України, що передбачена чинною частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №2983-ІХ, за своєю назвою, тобто суто за формальним критерієм, є новим видом соціального забезпечення.

З іншого боку, за своїм змістом та ознаками (щорічна системність; разовий характер; обов`язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) вона є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, що виплачувалась особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ.

Оскільки частина цієї статті «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» не є новою у правовому регулюванні питання застосування згаданої пільги для ветеранів війни, то наявні підстави вважати, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України є зміненою за умовами та підставами виплати щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня, шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ (а не через бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій).

Отже, за своєю природою передбачена частиною 5 статті 13 №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.

Відтак, запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає стаття 2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також статтям 17, 22 Конституції України".

''Це рішення суду є зразковим для типових справ, предметом спору у яких є оскарження дій пенсійних органів щодо виплати особам з інвалідністю внаслідок війни (ветеранам війни) передбаченої частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік у розмірі меншому ніж для: інвалідів I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.''
* окремі думки суддів Верховного Суду України у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117451511 440/14216/23],:

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/117532832 судді В.М. Кравчука] [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117598033 судді Я.О. Берназюк] [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117664100 судді Н.В. Коваленко]

Не погодившись із цим [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117451511 Рішенням Верховного Суду України від 05 березня 2024 року у справі № 440/14216/23], ГУ ПФУ в Полтавській області, Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України направили до Великої Палати Верховного Суду апеляційні скарги.

Наразі триває розгляд апеляційних скарг у Великій Палаті Верховного Суду.

== Зразки документів ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/ce/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_5_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F.pdf Зразок заяви про перерахунок виплати]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/1/10/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D1%96%D1%97_2021.docx Зразок позову про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України

2024-08-13T07:35:43Z

Olena.varenyk: /* Виплати у 2024 році */

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2983-20#n7 15.04.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань"] , яким внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#top Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#Text Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"]. Відповідно до нововведень щорічна разова грошова виплата до 5 травня змінюється на виплату до Дня Незалежності.
Разова грошова виплата виплачуватиметься щороку до Дня Незалежності України у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України
|}
== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України "Про жертви нацистських переслідувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/369-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 р. №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, у 2024 році"]
== Виплати щорічної грошової допомоги ==
'''Щорічна виплата до Дня Незалежності України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 надається у порядку визначеному статтями 12-16, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 ст. 6¹-6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»].'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4586 Частиною другою статті 95 Конституції України] визначено, що виключно Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків, виходячи з фінансових можливостей держави .

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323#o1152 підпунктом б) пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України] виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

01 січня 2015 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79-19#Text Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ], яким розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323 Бюджетного кодексу України] доповнено, зокрема, пунктом 26, згідно з яким, норми і положення, зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 статей 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 статей 6¹-6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] '''застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.'''

Відповідно до правової позиції '''Конституційного Суду України, викладеної в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011]''' у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 '''Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 № 3-рп/2012''']''' у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України, роз’яснено повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.'''

Приймаючи вказане Рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов’язується з його функціями, визначеними в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4707 пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України].

'''Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції України та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави.'''

== Хто має право на виплату щороку разової грошової допомоги ==
'''Право на разову щорічну грошову виплату до Дня Незалежності України мають:'''
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Підстава
|-
|члени сімей загиблих ( померлих ) ветеранів війни, Захисників, Захисниць України
|[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-20#n65 стаття 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
|-
| учасники бойових дій та особи, прирівняні до них || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи з інвалідністю внаслідок війни || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n258 стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| учасники війни || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n335 стаття 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| члени сімей, зазначені у пункті 1 статті 10, статті 10-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], а також дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n379 стаття 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n433 стаття 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 стаття 6¹ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]]
|-
| колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n106 стаття 6² Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n153 стаття 6³ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю, зазначених у статті 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», а також дружини (чоловіки) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n188 стаття 6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|}
== Формування переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги ==

{| class="wikitable"
|+
!щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України
!Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями
|-
|'''щодо осіб, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України'''
|Пенсійним фондом України
|}
== Порядок отримання грошової допомоги ==
Механізм виплати такий же, як був у 2023 році:

# Пенсіонерам, які мають право на таку виплату, грошова допомога буде виплачена у серпні разом із пенсією – без додаткового звернення.
# Ветеранам війни, які проходять службу / працюють та не є пенсіонерами, кошти буде спрямовано на небюджетні рахунки військових частин, установ, організацій, де такі громадяни проходять службу / працюють, на підставі поданих заявок, в т.ч. через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.
# Тим, хто має право на виплату, не є пенсіонером та не проходить службу / не працює, для отримання допомоги потрібно подати до Пенсійного фонду України заяву (довільної форми). Виплату буде проведено за місцем проживання осіб на поточний рахунок в уповноваженому банку.

== Виплати у 2024 році ==
Кабінетом Міністрів України від 2 квітня 2024 р. прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/369-2024-%D0%BF#Text Постанову № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, у 2024 році"]
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Розмір допомоги
(грн.)
|-
|члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України
|1 000 грн
|-
| особи з інвалідністю внаслідок війни та колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:||
|-
| I групи ||3 100 грн
|-
| II групи ||2 900 грн
|-
| III групи ||2 700 грн
|-
| учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків ||1 000 грн
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною||3 100 грн
|-
| члени сімей загиблих і дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.||650 грн
|-
| учасники війни та колишні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особи, які були насильно вивезені на примусові роботи, діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога ||450 грн
|}
== Оскарження ==
Строк оскарження

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду з позовом для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється '''шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91883790 Рішення Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 440/2722/20] - щодо нарахування та виплати особі з інвалідністю внаслідок війни разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік. ("...'''Це рішення суду є зразковим''' для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
# особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n258 статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"].
# відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);
# предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/107632056 Постановою Верховного Суду від 1 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22 (провадження № К/990/30013/22)] суд вказав, що право позивача на виплату щорічної разової грошової допомоги підпадає під гарантії, передбачені ст. 46 Конституції України. Водночас саме ці гарантії можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану відповідно до ст. 64 Конституції України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX) Кабінет Міністрів України зобов’язано забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов’язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України (підпункт 2 п. 4). Враховуючи положення частини другої статті 20 Закону №389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117451511 Рішення Верховного Суду України від 05 березня 2024 року у справі № 440/14216/23] - щодо спірного питання чи це один вид допомоги: разова щорічна грошова допомога до Дня Незалежності України (в новій редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") та разова грошова допомога до 5 травня, що виплачувалась особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ.
* окремі думки суддів Верховного Суду України у цій справі:

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/117532832 судді Кравчука В.М.] [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117598033 судді Я.О. Берназюк] [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117664100 судді Н.В. Коваленко]

Не погодившись із цим [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117451511 Рішенням Верховного Суду України від 05 березня 2024 року у справі № 440/14216/23], ГУ ПФУ в Полтавській області, Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України направили до Великої Палати Верховного Суду апеляційні скарги.

Наразі триває розгляд апеляційних скарг у Великій Палаті Верховного Суду.

== Зразки документів ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/ce/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_5_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F.pdf Зразок заяви про перерахунок виплати]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/1/10/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D1%96%D1%97_2021.docx Зразок позову про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України

2024-08-12T12:50:43Z

Olena.varenyk: /* Судова практика */

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2983-20#n7 15.04.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань"] , яким внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#top Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#Text Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"]. Відповідно до нововведень щорічна разова грошова виплата до 5 травня змінюється на виплату до Дня Незалежності.
Разова грошова виплата виплачуватиметься щороку до Дня Незалежності України у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України
|}
== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України "Про жертви нацистських переслідувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/369-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 р. №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, у 2024 році"]
== Виплати щорічної грошової допомоги ==
'''Щорічна виплата до Дня Незалежності України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 надається у порядку визначеному статтями 12-16, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 ст. 6¹-6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»].'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4586 Частиною другою статті 95 Конституції України] визначено, що виключно Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків, виходячи з фінансових можливостей держави .

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323#o1152 підпунктом б) пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України] виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

01 січня 2015 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79-19#Text Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ], яким розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323 Бюджетного кодексу України] доповнено, зокрема, пунктом 26, згідно з яким, норми і положення, зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 статей 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 статей 6¹-6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] '''застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.'''

Відповідно до правової позиції '''Конституційного Суду України, викладеної в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011]''' у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 '''Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 № 3-рп/2012''']''' у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України, роз’яснено повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.'''

Приймаючи вказане Рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов’язується з його функціями, визначеними в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4707 пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України].

'''Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції України та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави.'''

== Хто має право на виплату щороку разової грошової допомоги ==
'''Право на разову щорічну грошову виплату до Дня Незалежності України мають:'''
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Підстава
|-
|члени сімей загиблих ( померлих ) ветеранів війни, Захисників, Захисниць України
|[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-20#n65 стаття 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
|-
| учасники бойових дій та особи, прирівняні до них || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи з інвалідністю внаслідок війни || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n258 стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| учасники війни || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n335 стаття 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| члени сімей, зазначені у пункті 1 статті 10, статті 10-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], а також дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n379 стаття 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n433 стаття 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 стаття 6¹ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]]
|-
| колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n106 стаття 6² Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n153 стаття 6³ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю, зазначених у статті 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», а також дружини (чоловіки) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n188 стаття 6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|}
== Формування переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги ==

{| class="wikitable"
|+
!щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України
!Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями
|-
|'''щодо осіб, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України'''
|Пенсійним фондом України
|}
== Порядок отримання грошової допомоги ==
Механізм виплати такий же, як був у 2023 році:

# Пенсіонерам, які мають право на таку виплату, грошова допомога буде виплачена у серпні разом із пенсією – без додаткового звернення.
# Ветеранам війни, які проходять службу / працюють та не є пенсіонерами, кошти буде спрямовано на небюджетні рахунки військових частин, установ, організацій, де такі громадяни проходять службу / працюють, на підставі поданих заявок, в т.ч. через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.
# Тим, хто має право на виплату, не є пенсіонером та не проходить службу / не працює, для отримання допомоги потрібно подати до Пенсійного фонду України заяву (довільної форми). Виплату буде проведено за місцем проживання осіб на поточний рахунок в уповноваженому банку.

== Виплати у 2024 році ==
Кабінетом Міністрів України від 2 квітня 2024 р. прийнято Постанову № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, у 2024 році"
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Розмір допомоги
(грн.)
|-
|члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України
|1 000 грн
|-
| особи з інвалідністю внаслідок війни та колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:||
|-
| I групи ||3 100 грн
|-
| II групи ||2 900 грн
|-
| III групи ||2 700 грн
|-
| учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків ||1 000 грн
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною||3 100 грн
|-
| члени сімей загиблих і дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.||650 грн
|-
| учасники війни та колишні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особи, які були насильно вивезені на примусові роботи, діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога ||450 грн
|}
== Оскарження ==

=== Строк оскарження ===
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду з позовом для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється '''шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91883790 Рішення Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 440/2722/20] - щодо нарахування та виплати особі з інвалідністю внаслідок війни разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік. ("...'''Це рішення суду є зразковим''' для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
# особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n258 статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"].
# відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);
# предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/107632056 Постановою Верховного Суду від 1 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22 (провадження № К/990/30013/22)] суд вказав, що право позивача на виплату щорічної разової грошової допомоги підпадає під гарантії, передбачені ст. 46 Конституції України. Водночас саме ці гарантії можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану відповідно до ст. 64 Конституції України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX) Кабінет Міністрів України зобов’язано забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов’язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України (підпункт 2 п. 4). Враховуючи положення частини другої статті 20 Закону №389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117451511 Рішення Верховного Суду України від 05 березня 2024 року у справі № 440/14216/23] - щодо спірного питання чи це один вид допомоги: разова щорічна грошова допомога до Дня Незалежності України (в новій редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") та разова грошова допомога до 5 травня, що виплачувалась особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ.
* окремі думки суддів Верховного Суду України у цій справі:

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/117532832 судді Кравчука В.М.] [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117598033 судді Я.О. Берназюк] [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117664100 судді Н.В. Коваленко]

Не погодившись із цим [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117451511 Рішенням Верховного Суду України від 05 березня 2024 року у справі № 440/14216/23], ГУ ПФУ в Полтавській області, Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України направили до Великої Палати Верховного Суду апеляційні скарги.

Наразі триває розгляд апеляційних скарг у Великій Палаті Верховного Суду.

== Зразки документів ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/ce/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_5_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F.pdf Зразок заяви про перерахунок виплати]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/1/10/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D1%96%D1%97_2021.docx Зразок позову про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України

2024-08-12T08:33:53Z

Olena.varenyk: /* Строк оскарження */

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2983-20#n7 15.04.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань"] , яким внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#top Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#Text Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"]. Відповідно до нововведень щорічна разова грошова виплата до 5 травня змінюється на виплату до Дня Незалежності.
Разова грошова виплата виплачуватиметься щороку до Дня Незалежності України у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України
|}
== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України "Про жертви нацистських переслідувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/369-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 р. №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, у 2024 році"]
== Виплати щорічної грошової допомоги ==
'''Щорічна виплата до Дня Незалежності України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 надається у порядку визначеному статтями 12-16, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 ст. 6¹-6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»].'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4586 Частиною другою статті 95 Конституції України] визначено, що виключно Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків, виходячи з фінансових можливостей держави .

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323#o1152 підпунктом б) пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України] виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

01 січня 2015 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79-19#Text Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ], яким розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323 Бюджетного кодексу України] доповнено, зокрема, пунктом 26, згідно з яким, норми і положення, зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 статей 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 статей 6¹-6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] '''застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.'''

Відповідно до правової позиції '''Конституційного Суду України, викладеної в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011]''' у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 '''Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 № 3-рп/2012''']''' у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України, роз’яснено повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.'''

Приймаючи вказане Рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов’язується з його функціями, визначеними в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4707 пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України].

'''Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції України та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави.'''

== Хто має право на виплату щороку разової грошової допомоги ==
'''Право на разову щорічну грошову виплату до Дня Незалежності України мають:'''
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Підстава
|-
|члени сімей загиблих ( померлих ) ветеранів війни, Захисників, Захисниць України
|[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-20#n65 стаття 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
|-
| учасники бойових дій та особи, прирівняні до них || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи з інвалідністю внаслідок війни || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n258 стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| учасники війни || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n335 стаття 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| члени сімей, зазначені у пункті 1 статті 10, статті 10-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], а також дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n379 стаття 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n433 стаття 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n70 стаття 6¹ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]]
|-
| колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n106 стаття 6² Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n153 стаття 6³ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю, зазначених у статті 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», а також дружини (чоловіки) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#n188 стаття 6⁴ Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|}
== Формування переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги ==

{| class="wikitable"
|+
!щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України
!Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями
|-
|'''щодо осіб, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України'''
|Пенсійним фондом України
|}
== Порядок отримання грошової допомоги ==
Механізм виплати такий же, як був у 2023 році:

# Пенсіонерам, які мають право на таку виплату, грошова допомога буде виплачена у серпні разом із пенсією – без додаткового звернення.
# Ветеранам війни, які проходять службу / працюють та не є пенсіонерами, кошти буде спрямовано на небюджетні рахунки військових частин, установ, організацій, де такі громадяни проходять службу / працюють, на підставі поданих заявок, в т.ч. через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.
# Тим, хто має право на виплату, не є пенсіонером та не проходить службу / не працює, для отримання допомоги потрібно подати до Пенсійного фонду України заяву (довільної форми). Виплату буде проведено за місцем проживання осіб на поточний рахунок в уповноваженому банку.

== Виплати у 2024 році ==
Кабінетом Міністрів України від 2 квітня 2024 р. прийнято Постанову № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, у 2024 році"
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Розмір допомоги
(грн.)
|-
|члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України
|1 000 грн
|-
| особи з інвалідністю внаслідок війни та колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:||
|-
| I групи ||3 100 грн
|-
| II групи ||2 900 грн
|-
| III групи ||2 700 грн
|-
| учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків ||1 000 грн
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною||3 100 грн
|-
| члени сімей загиблих і дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.||650 грн
|-
| учасники війни та колишні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особи, які були насильно вивезені на примусові роботи, діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога ||450 грн
|}
== Оскарження ==

=== Строк оскарження ===
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду з позовом для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється '''шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91883790 Рішення Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 440/2722/20] - щодо нарахування та виплати особі з інвалідністю внаслідок війни разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік. ("...'''Це рішення суду є зразковим''' для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
# особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n258 статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"].
# відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);
# предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/107632056 Постановою Верховного Суду від 1 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22 (провадження № К/990/30013/22)] суд вказав, що право позивача на виплату щорічної разової грошової допомоги підпадає під гарантії, передбачені ст. 46 Конституції України. Водночас саме ці гарантії можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану відповідно до ст. 64 Конституції України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX) Кабінет Міністрів України зобов’язано забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов’язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України (підпункт 2 п. 4). Враховуючи положення частини другої статті 20 Закону №389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.
== Зразки документів ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/ce/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_5_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F.pdf Зразок заяви про перерахунок виплати]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/1/10/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D1%96%D1%97_2021.docx Зразок позову про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації

2024-08-07T13:37:26Z

Olena.varenyk: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодекс цивільного захисту України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закон України "Про оборону України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Закон України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2125-20#Text Закон України від 15 березня 2022 року № 2125-IX "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2006-%D0%BF#Text Типове положення про мобілізаційний підрозділ органу державної влади, іншого державного органу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 587]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/149/2024#Text Указ Президента України від 07 березня 2024 року № 149/2024 "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#Text Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Законом України № 2105-IX] затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію"], відповідно до якого:
1. Оголошується та проводиться загальна мобілізація.

2. Мобілізація проводиться на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (''набрання чинності - 24 лютого 2022 року''), строк проведення загальної мобілізації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text продовжується відповідно до Указів Президента України]
|}
== Загальна інформація ==
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частина перша статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] (далі - Закон).

'''Мобілізаційна підготовка''' - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

'''Мобілізація''' - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
=== Види мобілізації ===
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

'''Загальна мобілізація''' проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дурга статті 4 Закону)].

'''Часткова мобілізація''' може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

'''Цільова мобілізація''' може проводитися з метою ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру державного рівня та їх наслідків, а також у відбудовний період для ліквідації наслідків воєнних дій у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14#Text Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану"] та іншими нормативно-правовими актами. Організаційні, фінансові, правові та інші заходи, необхідні для забезпечення функціонування сил цивільного захисту в період цільової мобілізації, здійснюються на основі плану проведення цільової мобілізації та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону] з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодексом цивільного захисту України].
{| class="wikitable"
!Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
|}
== Порядок проведення мобілізації ==
Відповідно до законодавства мобілізація проводиться відкрито або приховано.

Рішення про проведення '''відкритої мобілізації''' має бути негайно оголошене через медіа [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина шоста статті 4 Закону)].

Рішення про проведення '''прихованої мобілізації''' доводиться до органів державної влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій по закритих каналах оповіщення в порядку, який визначається Президентом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина сьома статті 4 Закону]).

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|введення воєнного стану]] в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина восьма статті 4 Закону)].

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні - Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної безпеки і оборони України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дев'ята статті 4 Закону).]

Безпосереднє керівництво щодо реалізації заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади, інших державних органах їх керівниками, а в Збройних Силах України, інших військових формуваннях - центральними органами управління відповідних військових формувань.

Організація безпосередньої реалізації заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній території чи сприяння їх виконанню здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Функції щодо координації планування, методологічного, методичного, наукового забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації в органах виконавчої влади, інших державних органах, національній економіці здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку ([https://www.me.gov.ua/?lang=uk-UA Міністерство економіки України]), якщо інше не передбачено законом.

Здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), забезпечується керівником відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина тринадцята статті 4 Закону).]

Співробітництво з іншими державами у сфері мобілізаційної підготовки здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.
== Підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text статтею 23 Закону] '''не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:'''
# заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;
# визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
# жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
# усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
# зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
#опікун особи, визнаної судом недієздатною;
#які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
#які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
# які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов’язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
# члени сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;
# жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";
# керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
# народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
# судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;
# Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
# Голова та інші члени Рахункової палати;
# працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;
# дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;
# державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
# інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
''Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-11, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.''

'''<big>Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також</big>:'''

# здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;
# наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
# жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа: військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
# жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
# члени сімей (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Особи, зазначені в пунктах 1-5, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за контрактом.

== Порядок надання відстроки від призову на військову службу під час мобілізації ==
Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#Text Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024] (далі - Порядок).

Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов’язаним з підстав, визначених статтею 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/ed20240518#Text Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.]

Для розгляду питань надання військовозобов’язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) '''утворюються комісії''' у такому складі:

* голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
* члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров’я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов’язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов’язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#n360 Порядку].

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов’язані особисто подають на ім’я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу '''[https://docs.google.com/document/d/1HrajMXr-c43H3q8W_sx3gl5_7AwSd9Wz/edit#heading=h.gjdgxs заяву]''', до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#n360 Порядку].

Заява військовозобов’язаного підлягає обов’язковій реєстрації.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов’язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв’язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов’язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов’язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов’язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.

== Обов'язки громадян ==
'''Громадяни зобов'язані:'''

# з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
# надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
# проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.(частина перша статті 22 Законом).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частини третьої статті 22 Закону] '''під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися:'''

* військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
* резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
* військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
* військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
* особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Зверніть увагу! Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через

* центри надання адміністративних послуг
* електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або
* територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.

== Відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією ==

=== Адміністративна відповідальність ===
Статтею 210-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі – КупАП) передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме:

накладення штрафу на громадян від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 5100 грн. до 8500 грн.) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн. до 25 500 грн.)

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 8500 грн. до 11 900 грн.) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань - від однієї тисячі п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 25 500 грн. до 34 000 грн.)

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн. до 25 500 грн.) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 000 грн. до 59 500 грн.)

===== Судова практика у справах про адміністративні правопорушення: =====
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/120189899 Рішення у справі № 226/1466/24 від 02.07.2024]
Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Судом встановлено, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності вищевказаних вимог закону дотримано не було. ''Оскаржувана постанова була прийнята в день складання протоколу, що фактично позбавило позивача права надати обґрунтовані пояснення, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою тощо.''

=== Кримінальна відповідальність ===
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 336 Кримінального кодексу України] передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.

Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

'''Суб’єктивна сторона''' кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

'''Об'єктивна сторона''' злочину проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для відправлення до військової частини.

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.

Отже, кримінальна відповідальність за вказаною статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2335 Кримінального кодексу України] настає за діяння, яке безпосередньо пов'язане з ухиленням від призову за мобілізацією, та не покладає на особу обов'язок вчиняти будь-які дії після вчинення такого діяння.
== Судова практика ==
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/73627752?linked=zo&did=253776___548539___336 Постанова Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 678/80/15-к]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87424193 Постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 759/5435/16-к]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації

2024-07-30T06:53:16Z

Olena.varenyk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодекс цивільного захисту України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закон України "Про оборону України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Закон України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2125-20#Text Закон України від 15 березня 2022 року № 2125-IX "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2006-%D0%BF#Text Типове положення про мобілізаційний підрозділ органу державної влади, іншого державного органу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 587]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/149/2024#Text Указ Президента України від 07 березня 2024 року № 149/2024 "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#Text Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Законом України № 2105-IX] затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію"], відповідно до якого:
1. Оголошується та проводиться загальна мобілізація.

2. Мобілізація проводиться на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (''набрання чинності - 24 лютого 2022 року''), строк проведення загальної мобілізації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text продовжується відповідно до Указів Президента України]
|}
== Загальна інформація ==
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частина перша статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] (далі - Закон).

'''Мобілізаційна підготовка''' - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

'''Мобілізація''' - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
=== Види мобілізації ===
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

'''Загальна мобілізація''' проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дурга статті 4 Закону)].

'''Часткова мобілізація''' може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

'''Цільова мобілізація''' може проводитися з метою ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру державного рівня та їх наслідків, а також у відбудовний період для ліквідації наслідків воєнних дій у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14#Text Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану"] та іншими нормативно-правовими актами. Організаційні, фінансові, правові та інші заходи, необхідні для забезпечення функціонування сил цивільного захисту в період цільової мобілізації, здійснюються на основі плану проведення цільової мобілізації та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону] з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодексом цивільного захисту України].
{| class="wikitable"
!Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
|}
== Порядок проведення мобілізації ==
Відповідно до законодавства мобілізація проводиться відкрито або приховано.

Рішення про проведення '''відкритої мобілізації''' має бути негайно оголошене через медіа [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина шоста статті 4 Закону)].

Рішення про проведення '''прихованої мобілізації''' доводиться до органів державної влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій по закритих каналах оповіщення в порядку, який визначається Президентом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина сьома статті 4 Закону]).

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|введення воєнного стану]] в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина восьма статті 4 Закону)].

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні - Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної безпеки і оборони України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дев'ята статті 4 Закону).]

Безпосереднє керівництво щодо реалізації заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади, інших державних органах їх керівниками, а в Збройних Силах України, інших військових формуваннях - центральними органами управління відповідних військових формувань.

Організація безпосередньої реалізації заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній території чи сприяння їх виконанню здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Функції щодо координації планування, методологічного, методичного, наукового забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації в органах виконавчої влади, інших державних органах, національній економіці здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку ([https://www.me.gov.ua/?lang=uk-UA Міністерство економіки України]), якщо інше не передбачено законом.

Здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), забезпечується керівником відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина тринадцята статті 4 Закону).]

Співробітництво з іншими державами у сфері мобілізаційної підготовки здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.
== Підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text статтею 23 Закону] '''не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:'''
# заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;
# визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
# жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
# усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
# зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
#опікун особи, визнаної судом недієздатною;
#які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
#які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
# які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов’язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
# члени сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;
# жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";
# керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
# народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
# судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;
# Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
# Голова та інші члени Рахункової палати;
# працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;
# дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;
# державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
# інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
''Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-11, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.''

'''<big>Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також</big>:'''

# здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;
# наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
# жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа: військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
# жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
# члени сімей (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Особи, зазначені в пунктах 1-5, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за контрактом.

== Порядок надання відстроки від призову на військову службу під час мобілізації ==
Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#Text Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024] (далі - Порядок).

Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов’язаним з підстав, визначених статтею 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/ed20240518#Text Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.]

Для розгляду питань надання військовозобов’язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) '''утворюються комісії''' у такому складі:

* голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
* члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров’я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов’язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов’язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#n360 Порядку].

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов’язані особисто подають на ім’я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу '''[[:Файл:Заява про надання відстрочки від призову під час мобілізації.docx|заяву]]''', до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#n360 Порядку].

Заява військовозобов’язаного підлягає обов’язковій реєстрації.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов’язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв’язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов’язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов’язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов’язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.

== Обов'язки громадян ==
'''Громадяни зобов'язані:'''

# з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
# надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
# проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.(частина перша статті 22 Законом).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частини третьої статті 22 Закону] '''під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися:'''

* військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
* резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
* військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
* військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
* особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Зверніть увагу! Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через

* центри надання адміністративних послуг
* електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або
* територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.

== Відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією ==

=== Адміністративна відповідальність ===
Статтею 210-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі – КупАП) передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме:

накладення штрафу на громадян від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 5100 грн. до 8500 грн.) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн. до 25 500 грн.)

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 8500 грн. до 11 900 грн.) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань - від однієї тисячі п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 25 500 грн. до 34 000 грн.)

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн. до 25 500 грн.) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 000 грн. до 59 500 грн.)

=== Кримінальна відповідальність ===
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 336 Кримінального кодексу України] передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.

Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

'''Суб’єктивна сторона''' кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

'''Об'єктивна сторона''' злочину проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для відправлення до військової частини.

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.

Отже, кримінальна відповідальність за вказаною статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2335 Кримінального кодексу України] настає за діяння, яке безпосередньо пов'язане з ухиленням від призову за мобілізацією, та не покладає на особу обов'язок вчиняти будь-які дії після вчинення такого діяння.
== Судова практика ==
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/73627752?linked=zo&did=253776___548539___336 Постанова Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 678/80/15-к]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87424193 Постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 759/5435/16-к]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації

2024-07-30T06:44:04Z

Olena.varenyk: /* Відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодекс цивільного захисту України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закон України "Про оборону України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Закон України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2125-20#Text Закон України від 15 березня 2022 року № 2125-IX "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2006-%D0%BF#Text Типове положення про мобілізаційний підрозділ органу державної влади, іншого державного органу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 587]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/149/2024#Text Указ Президента України від 07 березня 2024 року № 149/2024 "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#Text Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Законом України № 2105-IX] затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію"], відповідно до якого:
1. Оголошується та проводиться загальна мобілізація.

2. Мобілізація проводиться на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (''набрання чинності - 24 лютого 2022 року''), строк проведення загальної мобілізації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text продовжується відповідно до Указів Президента України]
|}
== Загальна інформація ==
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частина перша статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] (далі - Закон).

'''Мобілізаційна підготовка''' - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

'''Мобілізація''' - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
=== Види мобілізації ===
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

'''Загальна мобілізація''' проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дурга статті 4 Закону)].

'''Часткова мобілізація''' може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

'''Цільова мобілізація''' може проводитися з метою ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру державного рівня та їх наслідків, а також у відбудовний період для ліквідації наслідків воєнних дій у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14#Text Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану"] та іншими нормативно-правовими актами. Організаційні, фінансові, правові та інші заходи, необхідні для забезпечення функціонування сил цивільного захисту в період цільової мобілізації, здійснюються на основі плану проведення цільової мобілізації та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону] з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодексом цивільного захисту України].
{| class="wikitable"
!Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
|}
== Порядок проведення мобілізації ==
Відповідно до законодавства мобілізація проводиться відкрито або приховано.

Рішення про проведення '''відкритої мобілізації''' має бути негайно оголошене через медіа [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина шоста статті 4 Закону)].

Рішення про проведення '''прихованої мобілізації''' доводиться до органів державної влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій по закритих каналах оповіщення в порядку, який визначається Президентом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина сьома статті 4 Закону]).

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|введення воєнного стану]] в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина восьма статті 4 Закону)].

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні - Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної безпеки і оборони України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дев'ята статті 4 Закону).]

Безпосереднє керівництво щодо реалізації заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади, інших державних органах їх керівниками, а в Збройних Силах України, інших військових формуваннях - центральними органами управління відповідних військових формувань.

Організація безпосередньої реалізації заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній території чи сприяння їх виконанню здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Функції щодо координації планування, методологічного, методичного, наукового забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації в органах виконавчої влади, інших державних органах, національній економіці здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку ([https://www.me.gov.ua/?lang=uk-UA Міністерство економіки України]), якщо інше не передбачено законом.

Здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), забезпечується керівником відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина тринадцята статті 4 Закону).]

Співробітництво з іншими державами у сфері мобілізаційної підготовки здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.
== Підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text статтею 23 Закону] '''не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:'''
# заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;
# визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
# жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
# усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
# зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
#опікун особи, визнаної судом недієздатною;
#які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
#які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
# які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов’язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
# члени сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;
# жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";
# керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
# народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
# судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;
# Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
# Голова та інші члени Рахункової палати;
# працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;
# дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;
# державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
# інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
''Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-11, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.''

'''<big>Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також</big>:'''

# здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;
# наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
# жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа: військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
# жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
# члени сімей (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Особи, зазначені в пунктах 1-5, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за контрактом.

== Порядок надання відстроки від призову на військову службу під час мобілізації ==
Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#Text Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024] (далі - Порядок).

Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов’язаним з підстав, визначених статтею 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/ed20240518#Text Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.]

Для розгляду питань надання військовозобов’язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) '''утворюються комісії''' у такому складі:

* голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
* члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров’я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов’язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов’язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#n360 Порядку].

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов’язані особисто подають на ім’я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу '''[[:Файл:Заява про надання відстрочки від призову під час мобілізації.docx|заяву]]''', до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#n360 Порядку].

Заява військовозобов’язаного підлягає обов’язковій реєстрації.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов’язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв’язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов’язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов’язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов’язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.

== Обов'язки громадян ==
'''Громадяни зобов'язані:'''

# з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
# надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
# проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.(частина перша статті 22 Законом).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частини третьої статті 22 Закону] '''під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися:'''

* військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
* резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
* військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
* військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
* особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Зверніть увагу! Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через

* центри надання адміністративних послуг
* електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або
* територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.

== Відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією ==

=== Адміністративна відповідальність ===
Статтею 210-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі – КупАП) передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме:

накладення штрафу на громадян від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 5100 грн. до 8500 грн.) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн. до 25 500 грн.)

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 8500 грн. до 11 900 грн.) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань - від однієї тисячі п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 25 500 грн. до 34 000 грн.)

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн. до 25 500 грн.) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 000 грн. до 59 500 грн.)

=== Кримінальна відповідальність ===
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 336 Кримінального кодексу України] передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.

Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

'''Суб’єктивна сторона''' кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

'''Об'єктивна сторона''' злочину проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для відправлення до військової частини.

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.

Отже, кримінальна відповідальність за вказаною статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2335 Кримінального кодексу України] настає за діяння, яке безпосередньо пов'язане з ухиленням від призову за мобілізацією, та не покладає на особу обов'язок вчиняти будь-які дії після вчинення такого діяння.
== Судова практика ==
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/73627752?linked=zo&did=253776___548539___336 Постанова Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 678/80/15-к]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87424193 Постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 759/5435/16-к]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації

2024-07-23T09:44:59Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодекс цивільного захисту України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закон України "Про оборону України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Закон України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2125-20#Text Закон України від 15 березня 2022 року № 2125-IX "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2006-%D0%BF#Text Типове положення про мобілізаційний підрозділ органу державної влади, іншого державного органу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 587]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/149/2024#Text Указ Президента України від 07 березня 2024 року № 149/2024 "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#Text Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Законом України № 2105-IX] затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію"], відповідно до якого:
1. Оголошується та проводиться загальна мобілізація.

2. Мобілізація проводиться на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (''набрання чинності - 24 лютого 2022 року''), строк проведення загальної мобілізації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text продовжується відповідно до Указів Президента України]
|}
== Загальна інформація ==
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частина перша статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] (далі - Закон).

'''Мобілізаційна підготовка''' - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

'''Мобілізація''' - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
=== Види мобілізації ===
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

'''Загальна мобілізація''' проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дурга статті 4 Закону)].

'''Часткова мобілізація''' може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

'''Цільова мобілізація''' може проводитися з метою ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру державного рівня та їх наслідків, а також у відбудовний період для ліквідації наслідків воєнних дій у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14#Text Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану"] та іншими нормативно-правовими актами. Організаційні, фінансові, правові та інші заходи, необхідні для забезпечення функціонування сил цивільного захисту в період цільової мобілізації, здійснюються на основі плану проведення цільової мобілізації та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону] з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодексом цивільного захисту України].
{| class="wikitable"
!Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
|}
== Порядок проведення мобілізації ==
Відповідно до законодавства мобілізація проводиться відкрито або приховано.

Рішення про проведення '''відкритої мобілізації''' має бути негайно оголошене через медіа [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина шоста статті 4 Закону)].

Рішення про проведення '''прихованої мобілізації''' доводиться до органів державної влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій по закритих каналах оповіщення в порядку, який визначається Президентом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина сьома статті 4 Закону]).

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|введення воєнного стану]] в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина восьма статті 4 Закону)].

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні - Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної безпеки і оборони України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дев'ята статті 4 Закону).]

Безпосереднє керівництво щодо реалізації заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади, інших державних органах їх керівниками, а в Збройних Силах України, інших військових формуваннях - центральними органами управління відповідних військових формувань.

Організація безпосередньої реалізації заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній території чи сприяння їх виконанню здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Функції щодо координації планування, методологічного, методичного, наукового забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації в органах виконавчої влади, інших державних органах, національній економіці здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку ([https://www.me.gov.ua/?lang=uk-UA Міністерство економіки України]), якщо інше не передбачено законом.

Здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), забезпечується керівником відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина тринадцята статті 4 Закону).]

Співробітництво з іншими державами у сфері мобілізаційної підготовки здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.
== Підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text статтею 23 Закону] '''не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:'''
# заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;
# визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
# жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
# усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
# зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
#опікун особи, визнаної судом недієздатною;
#які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
#які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
# які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов’язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
# члени сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;
# жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";
# керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
# народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
# судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;
# Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
# Голова та інші члени Рахункової палати;
# працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;
# дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;
# державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
# інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
''Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-11, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.''

'''<big>Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також</big>:'''

# здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;
# наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
# жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа: військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
# жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
# члени сімей (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Особи, зазначені в пунктах 1-5, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за контрактом.

== Порядок надання відстроки від призову на військову службу під час мобілізації ==
Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#Text Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024] (далі - Порядок).

Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов’язаним з підстав, визначених статтею 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/ed20240518#Text Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.]

Для розгляду питань надання військовозобов’язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) '''утворюються комісії''' у такому складі:

* голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
* члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров’я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов’язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов’язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#n360 Порядку].

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов’язані особисто подають на ім’я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу '''[[:Файл:Заява про надання відстрочки від призову під час мобілізації.docx|заяву]]''', до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#n360 Порядку].

Заява військовозобов’язаного підлягає обов’язковій реєстрації.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов’язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв’язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов’язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов’язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов’язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.

== Обов'язки громадян ==
'''Громадяни зобов'язані:'''

# з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
# надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
# проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.(частина перша статті 22 Законом).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частини третьої статті 22 Закону] '''під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися:'''

* військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
* резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
* військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
* військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
* особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Зверніть увагу! Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через

* центри надання адміністративних послуг
* електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або
* територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.

== Відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією ==
Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП)передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме:

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн -3400 грн) і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 грн -5100 грн).

Також Стаття 27 Закону визначає, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник ТЦК та СП звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення '''адміністративного затримання''' та '''доставлення такого громадянина''' до ТЦК та СП.

Якщо за інформацією органів та підрозділів, що входять до системи поліції неможливо здійснити адміністративне затримання доставлення громадянина до ТЦК та СП, керівник ТЦК та СП протягом 5 днів з дня отримання такої відповіді надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов'язку (обов'язків) військовозобов'язаним, резервістом (далі - вимога).

Днем вручення вимоги є:

1) день вручення вимоги під розписку засобами поштового зв'язку;

2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси.

У разі якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов'язку (обов'язків), ТЦК та СП звертається до суду в порядку, встановленому законом, з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації - на строк до виконання або відкликання такої вимоги.

Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 336 Кримінального кодексу України] передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.

Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

'''Суб’єктивна сторона''' кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

'''Об'єктивна сторона''' злочину проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для відправлення до військової частини.

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.

Отже, кримінальна відповідальність за вказаною статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2335 Кримінального кодексу України] настає за діяння, яке безпосередньо пов'язане з ухиленням від призову за мобілізацією, та не покладає на особу обов'язок вчиняти будь-які дії після вчинення такого діяння.

==== Відповідальність за ухилення від мобілізації ====
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2338 ст. 337 Кримінального кодексу України] ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.
== Судова практика ==
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/73627752?linked=zo&did=253776___548539___336 Постанова Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 678/80/15-к]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87424193 Постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 759/5435/16-к]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання

2024-07-22T12:17:16Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/146-93-%D0%BF Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]

== Хто має право на утримання ==
Повнолітня дочка, син, які продовжують навчання (до досягнення двадцяти трьох років) і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги (частина перша статті 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

== Підстави виникнення у батьків обов’язку утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання ==
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:
* досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
* продовження навчання дочкою, сином;
* потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі;
* наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

(частина перша стаття 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], пункт 20 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]).

== Способи виконання батьками обов’язку утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання ==
Аліменти на утримання повнолітніх дочки,сина, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги можуть виплачуватись:
* в добровільному порядку;
* в судовому порядку.

== Добровільний порядок ==
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частина перша статті 181 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Так, '''один із батьків може подати заяву за місцем роботи''', місцем виплати пенсії, стипендії '''про відрахування аліментів на дитину''' з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана.
На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.
На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.

Договір має бути укладений письмово та підлягає [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]. У разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|виконавчого напису нотаріуса]] органом державної виконавчої служби.

== Судовий порядок ==
=== Хто може звернутись до суду ===

Відповідно до частини третьої статті 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають:
* той з батьків, з ким проживає дочка, син, які продовжують навчання;
* безпосередньо дочка, син, які продовжують навчання.

=== Коли виникає право на звернення до суду ===
Після досягнення дитиною 18-річного віку за наявності підстав для виникнення права на утримання, визначених частиною першою статті 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України].

=== До якого суду звернутись ===
еПозовна заява про стягнення аліментів подається в порядку цивільного судочинства '''до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів''' за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача або позивача.

=== Перелік і зразки необхідних документів ===
До позовної заяви, [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|оформленої відповідно до вимог]] Цивільного процесуального кодексу України, додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (підтверджують право на стягнення аліментів).

Примірний перелік документів:
* копія паспорта та ідентифікаційного номера (позивача та дочки, сина);
* довідки про реєстрацію місця проживання позивача та дочки, сина;
* копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* довідка з навчального закладу про те, що повнолітні дочка, син перебуває на навчанні;
* копія договору про надання освітніх послуг;
* копія договору на проживання у гуртожитку;
* квитації про оплату за навчання та проживання у гуртожитку;
* докази, які підтверджують можливість іншого з батьків надавати матріальну допомогу на навчання дочки чи сина (довідки з місця роботи, служби іншого з батьків або ж документи про наявнсть нерухомого майна чи цінного рухомого майна) тощо.
[https://docs.google.com/document/d/0B84Fn7fObiluWVVuQVNpS0xxSlE/edit?usp=sharing&ouid=108485453809394847258&resourcekey=0-9ko0uWuLfTR8dh6q5udgpQ&rtpof=true&sd=true Зразок позовної заяви про стягнення аліментів на повнолітню дитину що продовжує навчання від одного з батьків]

=== Вартість ===
Позивачі за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів '''звільняються від сплати судового збору''' під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункт 3 частини першої статті 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»)].

=== [[Визначення розміру аліментів на дитину|Розмір аліментів]] ===
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України], а саме:
* стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
* стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
* наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
* наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
* доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
* інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачу слід обґрунтовувати в суді свої витрати документальним обґрунтуванням витрат, наприклад якщо особа навчається на платній формі слід долучити довідки з начального закладу про розмір оплати за навчання чи копію договору, квитанції на проїзні документи, канцелярські витрати та витрати на проживання (квитанції з гуртожитку чи орендованого житла) та інші витрати.

При цьому мінімальний розмір аліментів на повнолітню дитину законом не встановлений.

Крім того, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (частина друга статті 200 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

=== З якого часу присуджуються аліменти ===
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (стаття 191 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

=== Зміна розміру аліментів ===
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України (стаття 192 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

=== Припинення права на утримання ===
Право на утримання повнолітніх дочки, сина припиняється у разі припинення ними навчання (частина друга статті 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Разом з тим поновлення навчання (за умови недосягнення 23-річного віку) дозволяє звернутися з новим позовом до суду про стягнення аліментів.

=== Відповідальність за прострочення сплати аліментів ===
Згідно зі статтею 196 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. 
[[Файл:Графіка аліменти- виправлено(1).jpg|230x230px|thumb|Ухилення від сплати аліментів]]Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!'''
Рішення суду, за яким на користь дитини стягувались аліменти до досягнення нею повноліття, не дає права на стягнення аліментів після досягнення дитиною 18 років.

Стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття та продовжують навчання (до досягнення 23-річного віку) і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою (пункт 15 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]).
|}

== Судова практика ==

* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/81796155 Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/79516702 Постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 346/103/17] (той факт, що під час канікул не проходить навчання, не є підставою для звільнення від передбаченого статтею 199 СК України обов’язку батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, оскільки канікулярний час входить в період навчання).

== Див. також ==

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Аліменти_на_повнолітню_дитину_з_інвалідністю Аліменти на повнолітню дитину з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Зміна_способу_стягнення_аліментів_(не_розміру) Зміна способу стягнення аліментів (не розміру)]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Відповідальність_за_несплату_аліментів Відповідальність за несплату аліментів]

[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]

Стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання

2024-07-22T07:57:36Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/146-93-%D0%BF Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]

== Хто має право на утримання ==
Повнолітня дочка, син, які продовжують навчання (до досягнення двадцяти трьох років) і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги (частина перша статті 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

== Підстави виникнення у батьків обов’язку утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання ==
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:
* досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
* продовження навчання дочкою, сином;
* потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі;
* наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

(частина перша стаття 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], пункт 20 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]).

== Способи виконання батьками обов’язку утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання ==
Аліменти на утримання повнолітніх дочки,сина, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги можуть виплачуватись:
* в добровільному порядку;
* в судовому порядку.

== Добровільний порядок ==
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частина перша статті 181 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Так, '''один із батьків може подати заяву за місцем роботи''', місцем виплати пенсії, стипендії '''про відрахування аліментів на дитину''' з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана.
На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.
На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.

Договір має бути укладений письмово та підлягає [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]. У разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|виконавчого напису нотаріуса]] органом державної виконавчої служби.

== Судовий порядок ==
=== Хто може звернутись до суду ===

Відповідно до частини третьої статті 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають:
* той з батьків, з ким проживає дочка, син, які продовжують навчання;
* безпосередньо дочка, син, які продовжують навчання.

=== Коли виникає право на звернення до суду ===
Після досягнення дитиною 18-річного віку за наявності підстав для виникнення права на утримання, визначених частиною першою статті 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України].

=== До якого суду звернутись ===
Позовна заява про стягнення аліментів подається в порядку цивільного судочинства '''до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів''' за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача або позивача.

=== Перелік і зразки необхідних документів ===
До позовної заяви, [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|оформленої відповідно до вимог]] Цивільного процесуального кодексу України, додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (підтверджують право на стягнення аліментів).

Примірний прелік докумнтів:
* копія паспорта та ідентифікаційного номера (позивача та дочки, сина);
* довідки про реєстрацію місця проживання позивача та дочки, сина;
* копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* довідка з навчального закладу про те, що повнолітні дочка, син перебуває на навчанні;
* копія договору про надання освітніх послуг;
* копія договору на проживання у гуртожитку;
* квитації про оплату за навчання та проживання у гуртожитку;
* докази, які підтверджують можливість іншого з батьків надавати матріальну допомогу на навчання дочки чи сина (довідки з місця роботи, служби іншого з батьків або ж документи про наявнсть нерухомого майна чи цінного рухомого майна) тощо.
[https://docs.google.com/document/d/0B84Fn7fObiluWVVuQVNpS0xxSlE/edit?usp=sharing&ouid=108485453809394847258&resourcekey=0-9ko0uWuLfTR8dh6q5udgpQ&rtpof=true&sd=true Зразок позовної заяви про стягнення аліментів на повнолітню дитину що продовжує навчання від одного з батьків]

=== Вартість ===
Позивачі за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів '''звільняються від сплати судового збору''' під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункт 3 частини першої статті 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»)].

=== [[Визначення розміру аліментів на дитину|Розмір аліментів]] ===
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України], а саме:
* стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
* стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
* наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
* наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
* доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
* інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачу слід обґрунтовувати в суді свої витрати документальним обґрунтуванням витрат, наприклад якщо особа навчається на платній формі слід долучити довідки з начального закладу про розмір оплати за навчання чи копію договору, квитанції на проїзні документи, канцелярські витрати та витрати на проживання (квитанції з гуртожитку чи орендованого житла) та інші витрати.

При цьому мінімальний розмір аліментів на повнолітню дитину законом не встановлений.

Крім того, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (частина друга статті 200 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

=== З якого часу присуджуються аліменти ===
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (стаття 191 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

=== Зміна розміру аліментів ===
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України (стаття 192 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

=== Припинення права на утримання ===
Право на утримання повнолітніх дочки, сина припиняється у разі припинення ними навчання (частина друга статті 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Разом з тим поновлення навчання (за умови недосягнення 23-річного віку) дозволяє звернутися з новим позовом до суду про стягнення аліментів.

=== Відповідальність за прострочення сплати аліментів ===
Згідно зі статтею 196 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. 
[[Файл:Графіка аліменти- виправлено(1).jpg|230x230px|thumb|Ухилення від сплати аліментів]]Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!'''
Рішення суду, за яким на користь дитини стягувались аліменти до досягнення нею повноліття, не дає права на стягнення аліментів після досягнення дитиною 18 років.

Стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття та продовжують навчання (до досягнення 23-річного віку) і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою (пункт 15 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]).
|}

== Судова практика ==

* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/81796155 Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/79516702 Постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 346/103/17] (той факт, що під час канікул не проходить навчання, не є підставою для звільнення від передбаченого статтею 199 СК України обов’язку батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, оскільки канікулярний час входить в період навчання).

== Див. також ==

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Аліменти_на_повнолітню_дитину_з_інвалідністю Аліменти на повнолітню дитину з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Зміна_способу_стягнення_аліментів_(не_розміру) Зміна способу стягнення аліментів (не розміру)]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Відповідальність_за_несплату_аліментів Відповідальність за несплату аліментів]

[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]

Статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України

2024-06-10T08:20:45Z

Olena.varenyk:

=== Нормативна база ===
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/302-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302"Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/829-2000-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року №740 "Про затвердження Порядку надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/336-2016-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 336 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів сімей Захисників і Захисниць України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/674-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2020 року № 674 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"]
== Категорії осіб, яким надається статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n656 статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:

♦ сім’ї осіб рядового і начальницького складу '''органів внутрішніх справ України, поліцейських''', які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;

♦ сім’ї осіб, які '''добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції''', здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність), та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

♦ сім’ї осіб, які, перебуваючи у складі '''добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України''', загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

♦ сім’ї осіб, які, перебуваючи у складі '''добровольчих формувань''', що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування '''не були включені''' до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

♦ '''сім’ї військовослужбовців''' (резервістів, військовозобов’язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України,особи рядового і начальницткого складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницткого складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і '''брали безпосередню участь в антитерористичній операції''', забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і '''стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях''', забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку '''з військовою агресією Російської Федерації проти України''' та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - '''військовослужбовці''').

♦ сім’ї '''працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції''', забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування '''збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях''', до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з '''військовою агресією Російської Федерації проти України''', та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

♦ сім’ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у '''зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України'''.
=== Хто належить до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, ветеранів війни ===
До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, ветеранів війни зазначених вище, належать:

# батьки;
# один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
# діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
# діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
# діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
# утриманці загиблого (померлого), яким у зв’язку з цим виплачується пенсія.

== Порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України ==
Процедура надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF#n8 Порядком надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740](далі - '''Порядок''').

=== Надання статусу ===
Для надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики заяву.

'''[[:Файл:ЗАЯВА про надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.docx|Форма заяви]],''' що визначена в Додатку 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF/ed20240416#Text Порядку]

Заява може подаватися:

* у паперовій формі через центр;
* в електронній формі заявниками з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону, засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.

Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України, іноземець або особа без громадянства (за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Заява в електронній формі засобами Порталу Дія та/або Реєстру може бути подана адміністратором центру, який здійснює ідентифікацію заявника шляхом пред’явлення заявником паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України (для громадян України), паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, або посвідки на постійне проживання, або посвідки на тимчасове проживання, або посвідчення біженця, або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні (для іноземців та осіб без громадянства), після проходження електронної ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу адміністратора центру.

Після формування заяви в електронній формі засобами Порталу Дія або Реєстру на неї разом з доданими оригіналами або сканованими копіями оригіналів документів накладається кваліфікований електронний підпис адміністратора центру, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, з дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
{| class="wikitable"
|+
!Категорія осіб
!Документи які потрібно подати
|-
|які добровільно забезпечували (залучалися) проведення АТО, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, захист у зв'язку з військово. агресією РФ проти України (у тому числі, які провадили волонтерську діяльність)
|
# свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім;
# копія договору про провадження волонтерської діяльності (за наявності) або копія договору про надання волонтерської допомоги;
# свідчення командира військової частини, керівника добровольчого формування про безпосередню участь;
# довідка (витяг з наказу) керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу ЗСУ про добровільне залучення та забезпечення особою відповідних дій;
# висновок судово-медичної експертизи;
# рішення суду про встановлення факту добровільного залучення або забезпечення особою відповідних дій (''у разі відсутності вищезазначених документів, крім свідоцтва про смерть та висновку судово-медичної експертизи'')
|-
|які, перебували у складі добровольчих формувань,за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів
|
# свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
# довідка керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про виконання добровольчим формуванням завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією чи іншими
# документи про безпосереднє виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, книг нарядів, матеріалів спеціальних/службових розслідувань за фактами отримання поранень), або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які разом з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни;
# висновок судово-медичної експертизи;
|-
|які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому не були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів
|
# свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
# клопотання керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла про надання статусу, до якого додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які разом з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни;
# довідка керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими;
# висновок судово-медичної експертизи.
|-
|військовослужбовці (''крім членів сімей осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади'')
|
# свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF#n120 довідка] про про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.
|-
|які входили до складу добровольчого формування територіальної громади
|
# свідоцтво про смерть (копія);
# контракт добровольця територіальної оборони (копія);
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF#n120 довідка] за формою згідно з додатком, видана командиром військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил під безпосереднім керівництвом і контролем якого провадиться діяльність добровольчого формування територіальної громади, за клопотанням командира добровольчого формування територіальної громади;
# висновок судово-медичної експертизи.
|-
|працівників підприємств, установ і організацій
|
# свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
# документи про безпосереднє залучення особи, яка загинула (пропала безвісти) чи померла (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних/службових розслідувань за фактами отримання поранень, документи, що підтверджують виконання підприємством, установою і організацією мобілізаційних завдань (замовлень), а також документи, що були підставою для прийняття керівником підприємства, установи і організації рішення про направлення особи у таке відрядження);
# висновок судово-медичної експертизи.
|-
|які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України
|
# свідоцтво про смерть (копія)
# довідка за формою згідно з додатком, видана Мінветеранів.
|}
Посвідчення з написом '''“Посвідчення члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України”''' видається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-94-%D0%BF#Text Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни], затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (ЗП України, 1994 р., № 9, ст. 218).

=== Відмова у наданні статусу ===
Місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі:

1) якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text 10-1 Закону];

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF/ed20240416#n136 Порядку], з урахуванням положень, передбачених пунктом 14 цього Порядку;

3) подання неправдивих відомостей;

4) виявлення підробок у поданих документах;

5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою, яка загинула (пропала безвісти) або померла, умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

6) коли причина смерті внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, не пов’язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Рішення місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики, прийняте за результатами розгляду заяви, може бути оскаржене відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру” та/або в судовому порядку.

=== Позбавлення статусу ===
Місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики позбавляє заявника статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі:

1) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою, яка загинула (пропала безвісти) або померла, умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

2) виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України або надання недостовірних даних;

3) виявлення факту зміни причини смерті внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, що не пов’язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

4) повторної реєстрації шлюбу дружинами (чоловіками) загиблих (померлих) осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 10-1 Закону;

5) народження дитини чи реєстрації шлюбу дітьми (крім дітей, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, та дітей, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти) загиблих (померлих) осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 10-1 Закону;

6) подання заявником заяви у довільній формі про позбавлення його статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

7) встановлення Мінветеранів за результатами проведеної перевірки факту порушення місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики процедури надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Рішення місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики щодо позбавлення заявника статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України може бути оскаржене відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру” та/або в судовому порядку.

Інформація про заявників, яких позбавлено статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, у триденний строк з дня прийняття відповідного рішення вноситься місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики до Реєстру.
== Пільги членам сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України ==
Відповідно до статті 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/page Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] сім’ї загиблих (померлих) ветеранів війни та сім’ї загиблих Захисників і Захисниць України надаються такі пільги:
# безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
# безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
# безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України; '''''(дію цього пункту зупинено на 2024 рік згідно із Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX від 09.11.2023)'''''
# 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
# 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
# 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
# позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир;
# користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
# щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
# першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
# виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
# використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
# переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства, установи, організації;
# позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею ''протягом двох років'' з дня взяття на квартирний облік.Органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані подавати допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни і сім'ям загиблих військовослужбовців у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку;
# одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
# першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків, технічне обслуговування та забезпечення стоянками транспортних засобів;
# зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
# позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;
# першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
# позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за ветераном війни, в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України;
# вступ поза конкурсом до державних та комунальних закладів вищої та фахової передвищої освіти на спеціальності, підготовка за якими здійснюється за рахунок коштів відповідно державного та місцевих бюджетів.
Членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дружинам (чоловікам) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

'''Щороку до Дня Незалежності України''' членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пільга щодо вступу до закладів вищої та фахової передвищої освіти, передбачена пунктом 23 статті 15, надається зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дітям учасників бойових дій на території інших держав, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час воєнних дій та конфліктів на території інших держав, а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на території інших держав під час цих дій та конфліктів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти, забезпечують безкоштовним харчуванням дітей, на яких поширюється чинність цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону].
== Виплата допомоги на поховання ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/page#n281 пунктом 4 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"] військові формування, військовослужбовці яких загинули чи померли в період проходження військової служби, подають їх сім'ям і батькам допомогу в проведенні похорону і компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження пам'ятників. Розмір такої допомоги становить п’ять прожиткових мінімумів у розрахунку на місяць на одну особу, установлених законом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/829-2000-%D0%BF#Text пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 №829]).

Батькам та неповнолітнім дітям, а також дітям з інвалідністю з дитинства (незалежно від їх віку) військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження військової служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
== Одноразова грошова допомога ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/336-2016-%D0%BF#n10 пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №336] , одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) осіб, зазначених у підпункті 1пункту 3 цього Порядку, призначається та виплачується членам їх сімей '''''у розмірі 750 прожиткових мінімумів''''', установлених законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому загинули (померли) особи, зазначені у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку, рівними частинами. До членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, які мають на це право, належать:
* утриманці загиблого або особи, що пропала безвісти, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія;
* батьки;
* один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
* діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
* діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
* діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Якщо один із членів сім’ї відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частина розподіляється між іншими членами сім’ї, які мають право на її отримання, у рівних частинах. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально засвідчена в установленому законодавством порядку.
== Доплата до пенсії родинам загиблих Захисників та Захисниць ==
Якщо розмір '''пенсії в разі втрати годувальника''' (''з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною'') '''у членів сім'ї осіб''', які брали безпосередню '''участь в антитерористичній операції''', забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і '''стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях''', а також у членів сім'ї осіб, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з '''військовою агресією Російської Федерації проти України''' та '''загинули''' (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, каліцтва, контузії або захворювання, пов'язаних із безпосередньою участю в зазначених заходах, '''не досягає 7800 гривень''', а також якщо розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю (''з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до допомоги, установлених законодавством'') у дитини, якій відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n656 пунктів 3 - 6 статті 101 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] надано статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, не досягає зазначеного розміру, таким особам '''встановлюється адресна допомога до пенсії та державної соціальної допомоги''' в сумі, що не вистачає до цього розміру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/674-2020-п#Text (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2020 № 674 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб")]

Адресна допомога до пенсії установлюється кожному з непрацездатних батьків, дружині (чоловікові) незалежно від наявності інших членів сім’ї загиблого, померлого (такого, що пропав безвісти).

Якщо зазначені пенсія або державна соціальна допомога призначені на двох і більше членів сім’ї (крім непрацездатних батьків, дружини (чоловіка), адресна допомога встановлюється в сумі, що не вистачає до 6100 гривень, на кожного члена сім’ї.

'''Судова практика:''' 30 серпня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 332/1267/23 залишив без задоволення касаційну скаргу заявниці, яка посилалась на передчасний висновок судів про відмову у відкритті провадження. Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 332/1267/23 (провадження № 61-9021св23) можна ознайомитися за посиланням [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113236222. https://reyestr.court.gov.ua/Review/113236222.]

'''Перерахунок пенсії та державної соціальної допомоги, за матеріалами пенсійних (особових) справ, відповідно до Постанови, має забезпечити Міністерство соціальної політики та Пенсійний Фонд України з 1 серпня 2020 року.'''
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎ ]]
[[Категорія: Територіальні органи‎]]

Статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України

2024-06-10T07:55:12Z

Olena.varenyk:

=== Нормативна база ===
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/302-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302"Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/829-2000-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року №740 "Про затвердження Порядку надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/336-2016-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 336 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів сімей Захисників і Захисниць України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/674-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2020 року № 674 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"]
== Категорії осіб, яким надається статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n656 статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:

♦ сім’ї осіб рядового і начальницького складу '''органів внутрішніх справ України, поліцейських''', які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;

♦ сім’ї осіб, які '''добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції''', здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність), та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

♦ сім’ї осіб, які, перебуваючи у складі '''добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України''', загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

♦ сім’ї осіб, які, перебуваючи у складі '''добровольчих формувань''', що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування '''не були включені''' до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

♦ '''сім’ї військовослужбовців''' (резервістів, військовозобов’язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України,особи рядового і начальницткого складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницткого складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і '''брали безпосередню участь в антитерористичній операції''', забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і '''стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях''', забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку '''з військовою агресією Російської Федерації проти України''' та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - '''військовослужбовці''').

♦ сім’ї '''працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції''', забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування '''збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях''', до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з '''військовою агресією Російської Федерації проти України''', та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

♦ сім’ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у '''зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України'''.
=== Хто належить до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, ветеранів війни ===
До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, ветеранів війни зазначених вище, належать:

# батьки;
# один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
# діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
# діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
# діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
# утриманці загиблого (померлого), яким у зв’язку з цим виплачується пенсія.

== Порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України ==
Процедура надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF#n8 Порядком надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740](далі - '''Порядок''').

Для надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики заяву.

'''[[:Файл:ЗАЯВА про надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.docx|Форма заяви]],''' що визначена в Додатку 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF/ed20240416#Text Порядку]

Заява може подаватися:

у паперовій формі через центр;

в електронній формі заявниками з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону, засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.

Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України, іноземець або особа без громадянства (за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Заява в електронній формі засобами Порталу Дія та/або Реєстру може бути подана адміністратором центру, який здійснює ідентифікацію заявника шляхом пред’явлення заявником паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України (для громадян України), паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, або посвідки на постійне проживання, або посвідки на тимчасове проживання, або посвідчення біженця, або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні (для іноземців та осіб без громадянства), після проходження електронної ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу адміністратора центру.

Після формування заяви в електронній формі засобами Порталу Дія або Реєстру на неї разом з доданими оригіналами або сканованими копіями оригіналів документів накладається кваліфікований електронний підпис адміністратора центру, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, з дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
{| class="wikitable"
|+
!Категорія осіб
!Документи які потрібно подати
|-
|які добровільно забезпечували (залучалися) проведення АТО, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, захист у зв'язку з військово. агресією РФ проти України (у тому числі, які провадили волонтерську діяльність)
|
# свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
# копія договору про провадження волонтерської діяльності (за наявності) або копія договору про надання волонтерської допомоги;
# свідчення командира військової частини, керівника добровольчого формування про безпосередню участь;
# довідка (витяг з наказу) керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу ЗСУ про добровільне залучення та забезпечення особою відповідних дій;
# висновок судово-медичної експертизи;
# рішення суду про встановлення факту добровільного залучення або забезпечення особою відповідних дій (''у разі відсутності вищезазначених документів, крім свідоцтва про смерть та висновку судово-медичної експертизи'')
|-
|які, перебували у складі добровольчих формувань,за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів
|
# свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
# довідка керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про виконання добровольчим формуванням завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією чи іншими
# документи про безпосереднє виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, книг нарядів, матеріалів спеціальних/службових розслідувань за фактами отримання поранень), або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які разом з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни;
# висновок судово-медичної експертизи;
|-
|які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому не були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів
|
# свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
# клопотання керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла про надання статусу, до якого додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які разом з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни;
# довідка керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими;
# висновок судово-медичної експертизи.
|-
|військовослужбовці (''крім членів сімей осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади'')
|
# свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF#n120 довідка] про про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.
|-
|які входили до складу добровольчого формування територіальної громади
|
# свідоцтво про смерть (копія);
# контракт добровольця територіальної оборони (копія);
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF#n120 довідка] за формою згідно з додатком, видана командиром військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил під безпосереднім керівництвом і контролем якого провадиться діяльність добровольчого формування територіальної громади, за клопотанням командира добровольчого формування територіальної громади;
# висновок судово-медичної експертизи.
|-
|працівників підприємств, установ і організацій
|
# свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
# документи про безпосереднє залучення особи, яка загинула (пропала безвісти) чи померла (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних/службових розслідувань за фактами отримання поранень, документи, що підтверджують виконання підприємством, установою і організацією мобілізаційних завдань (замовлень), а також документи, що були підставою для прийняття керівником підприємства, установи і організації рішення про направлення особи у таке відрядження);
# висновок судово-медичної експертизи.
|-
|які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України
|
# свідоцтво про смерть (копія)
# довідка за формою згідно з додатком, видана Мінветеранів.
|}

◀ Члени сімей '''військовослужбовців''' (''зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/page#n656 пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]''), або їх представники мають право відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1689-20#Text Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг"] подати заяву (звернення) в паперовій або ''електронній формі'' засобами [https://diia.gov.ua/ Єдиного державного вебпорталу електронних послуг] та/або Єдиного державного реєстру ветеранів війни в порядку, із зазначенням відомостей, необхідних для надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, або додати копії відповідних документів (за наявності), засвідчені підписом суб’єкта звернення. У разі відсутності таких документів (відомостей) вони витребовуються в уповноваженого органу або в особи у рамках міжвідомчої взаємодії суб’єктів владних повноважень у формі документів або відомостей не пізніше ніж через п’ять календарних днів з дати надходження заяви (звернення). Не '''пізніше ніж через 10 календарних днів''' після отримання відповіді на запит орган, уповноважений надавати статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймає рішення про надання відповідного статусу.

'''Орган соціального захисту населення позбавляє статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, у разі:'''
* наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресію Російської Федерації проти України;

* виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресію Російської Федерації проти України або надання недостовірних даних про особу;

* подання особою заяви про позбавлення її такого статусу.
Рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі). ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/740-2015-%D0%BF#n8 пункт 13 Порядку]).

Рішення про відмову у наданні (відмову у наданні) статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України може бути оскаржене в судовому порядку.

Посвідчення з написом “Посвідчення члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України” видається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-94-%D0%BF#Text Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни], затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (ЗП України, 1994 р., № 9, ст. 218).
== Пільги членам сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України ==
Відповідно до статті 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/page Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] сім’ї загиблих (померлих) ветеранів війни та сім’ї загиблих Захисників і Захисниць України надаються такі пільги:
# безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
# безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
# безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України; '''''(дію цього пункту зупинено на 2024 рік згідно із Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX від 09.11.2023)'''''
# 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
# 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
# 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
# позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир;
# користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
# щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
# першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
# виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
# використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
# переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства, установи, організації;
# позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею ''протягом двох років'' з дня взяття на квартирний облік.Органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані подавати допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни і сім'ям загиблих військовослужбовців у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку;
# одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
# першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків, технічне обслуговування та забезпечення стоянками транспортних засобів;
# зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
# позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;
# першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
# позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за ветераном війни, в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України;
# вступ поза конкурсом до державних та комунальних закладів вищої та фахової передвищої освіти на спеціальності, підготовка за якими здійснюється за рахунок коштів відповідно державного та місцевих бюджетів.
Членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дружинам (чоловікам) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

'''Щороку до Дня Незалежності України''' членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пільга щодо вступу до закладів вищої та фахової передвищої освіти, передбачена пунктом 23 статті 15, надається зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дітям учасників бойових дій на території інших держав, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час воєнних дій та конфліктів на території інших держав, а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на території інших держав під час цих дій та конфліктів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти, забезпечують безкоштовним харчуванням дітей, на яких поширюється чинність цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону].
== Виплата допомоги на поховання ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/page#n281 пунктом 4 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"] військові формування, військовослужбовці яких загинули чи померли в період проходження військової служби, подають їх сім'ям і батькам допомогу в проведенні похорону і компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження пам'ятників. Розмір такої допомоги становить п’ять прожиткових мінімумів у розрахунку на місяць на одну особу, установлених законом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/829-2000-%D0%BF#Text пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 №829]).

Батькам та неповнолітнім дітям, а також дітям з інвалідністю з дитинства (незалежно від їх віку) військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження військової служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
== Одноразова грошова допомога ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/336-2016-%D0%BF#n10 пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №336] , одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) осіб, зазначених у підпункті 1пункту 3 цього Порядку, призначається та виплачується членам їх сімей '''''у розмірі 750 прожиткових мінімумів''''', установлених законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому загинули (померли) особи, зазначені у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку, рівними частинами. До членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, які мають на це право, належать:
* утриманці загиблого або особи, що пропала безвісти, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія;
* батьки;
* один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
* діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
* діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
* діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Якщо один із членів сім’ї відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частина розподіляється між іншими членами сім’ї, які мають право на її отримання, у рівних частинах. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально засвідчена в установленому законодавством порядку.
== Доплата до пенсії родинам загиблих Захисників та Захисниць ==
Якщо розмір '''пенсії в разі втрати годувальника''' (''з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною'') '''у членів сім'ї осіб''', які брали безпосередню '''участь в антитерористичній операції''', забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і '''стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях''', а також у членів сім'ї осіб, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з '''військовою агресією Російської Федерації проти України''' та '''загинули''' (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, каліцтва, контузії або захворювання, пов'язаних із безпосередньою участю в зазначених заходах, '''не досягає 7800 гривень''', а також якщо розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю (''з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до допомоги, установлених законодавством'') у дитини, якій відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n656 пунктів 3 - 6 статті 101 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] надано статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, не досягає зазначеного розміру, таким особам '''встановлюється адресна допомога до пенсії та державної соціальної допомоги''' в сумі, що не вистачає до цього розміру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/674-2020-п#Text (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2020 № 674 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб")]

Адресна допомога до пенсії установлюється кожному з непрацездатних батьків, дружині (чоловікові) незалежно від наявності інших членів сім’ї загиблого, померлого (такого, що пропав безвісти).

Якщо зазначені пенсія або державна соціальна допомога призначені на двох і більше членів сім’ї (крім непрацездатних батьків, дружини (чоловіка), адресна допомога встановлюється в сумі, що не вистачає до 6100 гривень, на кожного члена сім’ї.

'''Судова практика:''' 30 серпня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 332/1267/23 залишив без задоволення касаційну скаргу заявниці, яка посилалась на передчасний висновок судів про відмову у відкритті провадження. Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 332/1267/23 (провадження № 61-9021св23) можна ознайомитися за посиланням [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113236222. https://reyestr.court.gov.ua/Review/113236222.]

'''Перерахунок пенсії та державної соціальної допомоги, за матеріалами пенсійних (особових) справ, відповідно до Постанови, має забезпечити Міністерство соціальної політики та Пенсійний Фонд України з 1 серпня 2020 року.'''
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎ ]]
[[Категорія: Територіальні органи‎]]

Файл:ЗАЯВА про надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.docx

2024-06-10T07:49:07Z

Olena.varenyk:

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України

2024-05-15T12:06:29Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Закон України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1503-17 Наказ Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України"]

== Предмет службового розслідування ==
'''Службова перевірка''' - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1503-17 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608], з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з’ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.

 '''Службове розслідування''' - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Службове розслідування проводиться для встановлення:
* неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
* причинного зв’язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов’язків військової служби;
* ступеня вини військовослужбовця;
* порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
* причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
* у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

== Підстави призначення службового розслідування ==
==== Службове розслідування може призначається у разі: ====
* невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров’ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
*невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
*неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
*дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
*втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
*порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
*недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
*внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
*повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
*скоєння військовослужбовцем під час виконання обов’язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

'''''За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.'''''

==== Службове розслідування не призначається: ====
# у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг;
# якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини , які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

== Порядок проведення службового розслідування ==
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. 
Службове розслідування призначається '''письмовим наказом командира''' (начальника), у якому зазначаються ''підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування,'' а також визначаються ''посадова (службова) особа, якій доручено його проведення,'' або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). 
Службове розслідування у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Дисциплінарним статутом Збройних Сил України], може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов’язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення. 
'''''Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.''''' 

== Повноваження осіб під час службового розслідування ==
'''Особи, які проводять службове розслідування, зобов’язані:'''
* дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об’єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
* виявляти (з’ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом’якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
* розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

'''Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема:'''
* знати підстави проведення службового розслідування;
* бути ознайомленим про свої права та обов’язки під час проведення службового розслідування;
* відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
* давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
* порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
* висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
* ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
* оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

== Строк проведення службового розслідування ==
Службове розслідування має бути завершено протягом '''одного місяця з дня його призначення командиром''' (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), '''але не більше ніж на один місяць.''' 
'''''Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.''''' 
До строку службового розслідування '''''не зараховується час перебування військовослужбовця''''', стосовно якого проводиться розслідування, '''''у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин.''''' Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

== Права військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування ==
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
* знати підстави проведення службового розслідування;
* бути ознайомленим про свої права та обов’язки під час проведення службового розслідування;
* відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
* давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
* з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень
* порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
* висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
* ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
* оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

== Оформлення результатів службового розслідування ==
За результатами службового розслідування складається '''акт службового розслідування''', який підписується особами, які його проводили. 
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

== Прийняття рішення за результатами службового розслідування ==
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. 
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. 
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).. 
'''''У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.'''''

== Дисциплінарні стягнення, що накладаються на військовослужбовців ==
На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов’язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

'''''Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.'''''

== Строки накладення дисциплінарного стягнення ==
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Дисциплінарним статутом Збройних Сил України].

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

== Оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ==
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, '''''він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.'''''

[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Право особи на освіту

2024-05-15T07:43:39Z

Olena.varenyk: /* Нормативна база */

== Нормативна база==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_042 Міжнародний пакт про економічні, соціальніта культурні права]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2628-14 Закон України "Про дошкільну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1841-14 Закон України "Про позашкільну освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/103/98-вр Закон України "Про професійну (професійно-технічну) освіту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392 "Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1341 "Про затвердження Національної рамки кваліфікацій"]

== Право на освіту в Україні ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 53 Конституції України] встановлено, що '''кожен має право на освіту.''' 
Повна загальна середня освіта є обов'язковою. 
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 ст. 3 Закону України "Про освіту"]).

=== Види освіти ===
Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів.

'''''Формальна освіта''''' - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

'''''Неформальна освіта''''' - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

'''''Інформальна освіта (самоосвіта)''''' - це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.
=== Форми здобуття освіти ===
Особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх. 

'''Основними формами здобуття освіти є:'''
# інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
# індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);
# дуальна.

'''''Очна (денна, вечірня) форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, що передбачає їх безпосередню участь в освітньому процесі.

'''''Заочна форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти шляхом поєднання очної форми освіти під час короткочасних сесій і самостійного оволодіння освітньою програмою у проміжку між ними.

'''''Дистанційна форма здобуття освіти''''' - це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

'''''Мережева форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою відбувається за участю різних суб’єктів освітньої діяльності, що взаємодіють між собою на договірних засадах.

'''''Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат)''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства.

'''''Сімейна (домашня) форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства.

'''''Педагогічний патронаж''''' - це спосіб організації освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми здобувачем освіти, який за психофізичним станом або з інших причин, визначених законодавством, зокрема з метою забезпечення доступності здобуття освіти, потребує такої форми.

'''''Здобуття освіти на робочому місці''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою (як правило, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти) відбувається на виробництві шляхом практичного навчання, участі у виконанні трудових обов’язків і завдань під керівництвом фахівців-практиків, залучених до освітнього процесу.

'''''Дуальна форма здобуття освіти''''' - це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти (в інших суб’єктів освітньої діяльності) з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору.

== Забезпечення права на безоплатну освіту==
'''Держава забезпечує:''' 
# безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти;
# розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства.

'''Право на безоплатну освіту забезпечується:'''
* для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України;
* для здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та післядипломної освіти - у закладах освіти чи інших суб’єктів освітньої діяльності за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством;
* для здобувачів вищої освіти - у закладах освіти за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством.

Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF стандартів освіти].

== Структура освіти ==
'''Невід’ємними складниками системи освіти є:''' 
# дошкільна освіта;
# повна загальна середня освіта;
# позашкільна освіта;
# спеціалізована освіта;
# професійна (професійно-технічна) освіта;
# фахова передвища освіта;
# вища освіта;
# освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
'''Рівнями освіти є:''' 
* дошкільна освіта, яка відповідає нульовому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* початкова освіта, яка відповідає першому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* базова середня освіта, яка відповідає другому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* профільна середня освіта, яка відповідає третьому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає другому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає третьому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає четвертому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* фахова передвища освіта, яка відповідає п’ятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, який відповідає шостому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який відповідає сьомому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* другий (магістерський) рівень вищої освіти, який відповідає восьмому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти, який відповідає дев’ятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* науковий рівень вищої освіти, який відповідає десятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

У системі позашкільної освіти та освіти дорослих (включно з післядипломною освітою) можуть здобуватися часткові кваліфікації відповідного рівня [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

Часткові кваліфікації, які здобуваються в системі позашкільної освіти, можуть відповідати нульовому - третьому рівням [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій.]

== Стандарти освіти ==
[[Файл:Система управління змістом освіти через стандарт.png|міні|Система управління змістом освіти через стандарт]]
'''Стандарт освіти визначає:''' 
* вимоги до обов’язкових компетентностей та результатів навчання здобувача освіти відповідного рівня;
* загальний обсяг навчального навантаження здобувачів освіти;
* інші складники, передбачені спеціальними законами.

Стандарти освіти розробляються відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

Наприклад, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-п Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти], який спрямований на виконання завдань загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступеня і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи.

== Категорії учасників освітнього процесу ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 ст. 52 Закону] учасниками освітнього процесу є: 
* здобувачі освіти;
* педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;
* батьки здобувачів освіти;
* фізичні особи, які провадять освітню діяльність;
* інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

=== Права та обов’язки здобувачів освіти ===
Відповідно до статті 53 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закону]
{| class="wikitable"
|-
| '''Здобувачі освіти мають право на:''' || '''Здобувачі освіти зобов’язані:'''
|-
|
* навчання впродовж життя та академічну мобільність;
* індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання;
* якісні освітні послуги;
* справедливе та об’єктивне оцінювання результатів навчання;
* відзначення успіхів у своїй діяльності;
* свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо;
* безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці;
* повагу людської гідності;
* захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;
* користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;
* доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
* забезпечення стипендіями у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1050-2016-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України];
* трудову діяльність у позанавчальний час;
* збереження місця навчання на період проходження військової служби за призовом та/або під час мобілізації, на особливий період;
* особисту або через своїх законних представників участь у громадському самоврядуванні та управлінні закладом освіти;
* інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення.
||
* виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти;
* поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
* відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;
* дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності).
*повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
|}

== Органи управління у сфері освіти ==
В Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.
{| class="wikitable"
|-
!До органів управління у сфері освіти належать:
|-
| Кабінет Міністрів України;
|-
| центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;
|-
| центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;
|-
| постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти;
|-
| державні органи, яким підпорядковані заклади освіти;
|-
|Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
|-
|Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
|-
|органи місцевого самоврядування.;
|}
=== Громадське самоврядування у сфері освіти===
'''''Громадське самоврядування у сфері освіти''''' - це право учасників освітнього процесу та громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами, вирішувати питання у сфері освіти як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування, брати участь в управлінні закладом освіти, місцевими і державними справами у сфері освіти з питань, що належать до їх компетенції.

'''Громадське самоврядування у сфері освіти реалізується:'''
* у закладі освіти відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 статті 28 Закону];
* на місцевому (територіальному) рівні;
* на національному (всеукраїнському) рівні.

'''Органи громадського самоврядування у сфері освіти створюються:'''
* у закладі освіти - за ініціативою учасників освітнього процесу;
* на місцевому (територіальному) рівні - за ініціативою фізичних осіб та/або громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами відповідно до законодавства;
* на національному (всеукраїнському) рівні - за ініціативою громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами відповідно до законодавства.

'''Органами громадського самоврядування у сфері освіти є:'''
* органи громадського самоврядування закладу освіти;
* конференції (форуми, з’їзди) учасників освітнього процесу, закладів освіти, їх об’єднань, що скликаються на території відповідного населеного пункту, об’єднаної територіальної громади, району, області, Автономної Республіки Крим, держави;
* Всеукраїнський з’їзд учасників освітнього процесу та їх об’єднань, що скликається у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
== Загальна характеристика відповідальності за порушення права на освіту ==
Конституційні норми є нормами прямої дії. Отже, якщо право на освіту порушується – є можливість звернення до суду навіть лише на підставі Конституції. 

Якщо учнів не влаштовує якість викладацьких послуг, часта та невиправдана зміна вчителів, довга відсутність вчителя, через що належним чином не викладається предмет, немає доступу до підручників, комп’ютерів та інших необхідних для навчання предметів та технологій є можливість:
# досудового;
# судового врегулювання таких спорів ([[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільний]], [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний процес]]).

Досудове врегулювання може здійснюватися шляхом подання заяви або поставлення питання перед шкільними радами, дирекцією школи.

Судове врегулювання може відбуватися в рамках адміністративного та [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного процесів]]. Наприклад, якщо на погляд учня та/або його батьків, саме директор винний у негараздах, що заважають реалізувати право на освіту або суттєво обмежують це право – можна розпочинати адміністративний процес. Крім того, не варто забувати про дисциплінарне провадження. Якщо на погляд учня та/або батьків, директор школи чи викладачі не можуть впоратися зі своїми професійними обов’язками або нехтують ними – варто подавати заяви до відповідного управління освіти. 
Якщо у школі практикується [[Протидія булінгу в дитячому середовищі|насильство стосовно учнів, їх принижують чи вживають дискримінаційні дії]]; грубо порушується право на освіту – можна розпочинати цивільний процес, а також подавати заяву до відповідних відділів поліції.

== Особливості визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України "Про освіту"] доповнено статтею 40-1 згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3482-20#n13 Законом № 3482-IX від 21.11.2023]

Особи, які проживали на тимчасово окупованій території України, мають право на визнання результатів навчання, здобутих на такій території, в уповноважених установах, крім випадків, визначених законом:

на рівнях повної загальної середньої освіти - у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, шляхом проходження річного оцінювання або державної підсумкової атестації з метою продовження здобуття освіти відповідного рівня або отримання відповідного документа про освіту встановленого зразка;

на рівнях професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, вищої освіти - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Уповноважені установи забезпечують у порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України, обов’язкове безоплатне навчання всіх осіб, які проходять процедуру визнання результатів навчання, української мови, історії України, основ держави і права. За бажанням такі особи можуть безоплатно відвідувати адаптаційні заняття з психологічної допомоги.

Визнання результатів навчання проводиться на основі оцінювання результатів навчання, зазначених особою в освітній декларації.

== Див. також ==
* [[Екстернатна форма навчання]]
* [[Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах]]
* [[Освіта дітей з особливими потребами (інклюзивне навчання)]]
* [[Пропуск учнями без поважних причин навчальних занять – адміністративна відповідальність]]
* [[Зарахування учнів до закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти та їх відрахування]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Суди]]

Право особи на освіту

2024-05-06T08:39:25Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_042 Міжнародний пакт про економічні, соціальніта культурні права]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2628-14 Закон України "Про дошкільну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1841-14 Закон України "Про позашкільну освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/103/98-вр Закон України "Про професійну (професійно-технічну) освіту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392 "Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти"]

== Право на освіту в Україні ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 53 Конституції України] встановлено, що '''кожен має право на освіту.''' 
Повна загальна середня освіта є обов'язковою. 
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 ст. 3 Закону України "Про освіту"]).

=== Види освіти ===
Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів.

'''''Формальна освіта''''' - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

'''''Неформальна освіта''''' - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

'''''Інформальна освіта (самоосвіта)''''' - це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.
=== Форми здобуття освіти ===
Особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх. 

'''Основними формами здобуття освіти є:'''
# інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
# індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);
# дуальна.

'''''Очна (денна, вечірня) форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, що передбачає їх безпосередню участь в освітньому процесі.

'''''Заочна форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти шляхом поєднання очної форми освіти під час короткочасних сесій і самостійного оволодіння освітньою програмою у проміжку між ними.

'''''Дистанційна форма здобуття освіти''''' - це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

'''''Мережева форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою відбувається за участю різних суб’єктів освітньої діяльності, що взаємодіють між собою на договірних засадах.

'''''Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат)''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства.

'''''Сімейна (домашня) форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства.

'''''Педагогічний патронаж''''' - це спосіб організації освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми здобувачем освіти, який за психофізичним станом або з інших причин, визначених законодавством, зокрема з метою забезпечення доступності здобуття освіти, потребує такої форми.

'''''Здобуття освіти на робочому місці''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою (як правило, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти) відбувається на виробництві шляхом практичного навчання, участі у виконанні трудових обов’язків і завдань під керівництвом фахівців-практиків, залучених до освітнього процесу.

'''''Дуальна форма здобуття освіти''''' - це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти (в інших суб’єктів освітньої діяльності) з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору.

== Забезпечення права на безоплатну освіту==
'''Держава забезпечує:''' 
# безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти;
# розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства.

'''Право на безоплатну освіту забезпечується:'''
* для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України;
* для здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та післядипломної освіти - у закладах освіти чи інших суб’єктів освітньої діяльності за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством;
* для здобувачів вищої освіти - у закладах освіти за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством.

Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF стандартів освіти].

== Структура освіти ==
'''Невід’ємними складниками системи освіти є:''' 
# дошкільна освіта;
# повна загальна середня освіта;
# позашкільна освіта;
# спеціалізована освіта;
# професійна (професійно-технічна) освіта;
# фахова передвища освіта;
# вища освіта;
# освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
'''Рівнями освіти є:''' 
* дошкільна освіта, яка відповідає нульовому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* початкова освіта, яка відповідає першому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* базова середня освіта, яка відповідає другому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* профільна середня освіта, яка відповідає третьому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає другому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає третьому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає четвертому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* фахова передвища освіта, яка відповідає п’ятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, який відповідає шостому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який відповідає сьомому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* другий (магістерський) рівень вищої освіти, який відповідає восьмому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти, який відповідає дев’ятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* науковий рівень вищої освіти, який відповідає десятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

У системі позашкільної освіти та освіти дорослих (включно з післядипломною освітою) можуть здобуватися часткові кваліфікації відповідного рівня [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

Часткові кваліфікації, які здобуваються в системі позашкільної освіти, можуть відповідати нульовому - третьому рівням [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій.]

== Стандарти освіти ==
[[Файл:Система управління змістом освіти через стандарт.png|міні|Система управління змістом освіти через стандарт]]
'''Стандарт освіти визначає:''' 
* вимоги до обов’язкових компетентностей та результатів навчання здобувача освіти відповідного рівня;
* загальний обсяг навчального навантаження здобувачів освіти;
* інші складники, передбачені спеціальними законами.

Стандарти освіти розробляються відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

Наприклад, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-п Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти], який спрямований на виконання завдань загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступеня і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи.

== Категорії учасників освітнього процесу ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 ст. 52 Закону] учасниками освітнього процесу є: 
* здобувачі освіти;
* педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;
* батьки здобувачів освіти;
* фізичні особи, які провадять освітню діяльність;
* інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

=== Права та обов’язки здобувачів освіти ===
Відповідно до статті 53 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закону]
{| class="wikitable"
|-
| '''Здобувачі освіти мають право на:''' || '''Здобувачі освіти зобов’язані:'''
|-
|
* навчання впродовж життя та академічну мобільність;
* індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання;
* якісні освітні послуги;
* справедливе та об’єктивне оцінювання результатів навчання;
* відзначення успіхів у своїй діяльності;
* свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо;
* безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці;
* повагу людської гідності;
* захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;
* користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;
* доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
* забезпечення стипендіями у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1050-2016-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України];
* трудову діяльність у позанавчальний час;
* збереження місця навчання на період проходження військової служби за призовом та/або під час мобілізації, на особливий період;
* особисту або через своїх законних представників участь у громадському самоврядуванні та управлінні закладом освіти;
* інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення.
||
* виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти;
* поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
* відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;
* дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності).
*повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
|}

== Органи управління у сфері освіти ==
В Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.
{| class="wikitable"
|-
!До органів управління у сфері освіти належать:
|-
| Кабінет Міністрів України;
|-
| центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;
|-
| центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;
|-
| постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти;
|-
| державні органи, яким підпорядковані заклади освіти;
|-
|Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
|-
|Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
|-
|органи місцевого самоврядування.;
|}
=== Громадське самоврядування у сфері освіти===
'''''Громадське самоврядування у сфері освіти''''' - це право учасників освітнього процесу та громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами, вирішувати питання у сфері освіти як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування, брати участь в управлінні закладом освіти, місцевими і державними справами у сфері освіти з питань, що належать до їх компетенції.

'''Громадське самоврядування у сфері освіти реалізується:'''
* у закладі освіти відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 статті 28 Закону];
* на місцевому (територіальному) рівні;
* на національному (всеукраїнському) рівні.

'''Органи громадського самоврядування у сфері освіти створюються:'''
* у закладі освіти - за ініціативою учасників освітнього процесу;
* на місцевому (територіальному) рівні - за ініціативою фізичних осіб та/або громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами відповідно до законодавства;
* на національному (всеукраїнському) рівні - за ініціативою громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами відповідно до законодавства.

'''Органами громадського самоврядування у сфері освіти є:'''
* органи громадського самоврядування закладу освіти;
* конференції (форуми, з’їзди) учасників освітнього процесу, закладів освіти, їх об’єднань, що скликаються на території відповідного населеного пункту, об’єднаної територіальної громади, району, області, Автономної Республіки Крим, держави;
* Всеукраїнський з’їзд учасників освітнього процесу та їх об’єднань, що скликається у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
== Загальна характеристика відповідальності за порушення права на освіту ==
Конституційні норми є нормами прямої дії. Отже, якщо право на освіту порушується – є можливість звернення до суду навіть лише на підставі Конституції. 

Якщо учнів не влаштовує якість викладацьких послуг, часта та невиправдана зміна вчителів, довга відсутність вчителя, через що належним чином не викладається предмет, немає доступу до підручників, комп’ютерів та інших необхідних для навчання предметів та технологій є можливість:
# досудового;
# судового врегулювання таких спорів ([[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільний]], [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний процес]]).

Досудове врегулювання може здійснюватися шляхом подання заяви або поставлення питання перед шкільними радами, дирекцією школи.

Судове врегулювання може відбуватися в рамках адміністративного та [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного процесів]]. Наприклад, якщо на погляд учня та/або його батьків, саме директор винний у негараздах, що заважають реалізувати право на освіту або суттєво обмежують це право – можна розпочинати адміністративний процес. Крім того, не варто забувати про дисциплінарне провадження. Якщо на погляд учня та/або батьків, директор школи чи викладачі не можуть впоратися зі своїми професійними обов’язками або нехтують ними – варто подавати заяви до відповідного управління освіти. 
Якщо у школі практикується [[Протидія булінгу в дитячому середовищі|насильство стосовно учнів, їх принижують чи вживають дискримінаційні дії]]; грубо порушується право на освіту – можна розпочинати цивільний процес, а також подавати заяву до відповідних відділів поліції.

== Особливості визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України "Про освіту"] доповнено статтею 40-1 згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3482-20#n13 Законом № 3482-IX від 21.11.2023]

Особи, які проживали на тимчасово окупованій території України, мають право на визнання результатів навчання, здобутих на такій території, в уповноважених установах, крім випадків, визначених законом:

на рівнях повної загальної середньої освіти - у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, шляхом проходження річного оцінювання або державної підсумкової атестації з метою продовження здобуття освіти відповідного рівня або отримання відповідного документа про освіту встановленого зразка;

на рівнях професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, вищої освіти - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Уповноважені установи забезпечують у порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України, обов’язкове безоплатне навчання всіх осіб, які проходять процедуру визнання результатів навчання, української мови, історії України, основ держави і права. За бажанням такі особи можуть безоплатно відвідувати адаптаційні заняття з психологічної допомоги.

Визнання результатів навчання проводиться на основі оцінювання результатів навчання, зазначених особою в освітній декларації.

== Див. також ==
* [[Екстернатна форма навчання]]
* [[Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах]]
* [[Освіта дітей з особливими потребами (інклюзивне навчання)]]
* [[Пропуск учнями без поважних причин навчальних занять – адміністративна відповідальність]]
* [[Зарахування учнів до закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти та їх відрахування]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Суди]]

Договір позики

2023-07-31T12:51:06Z

Olena.varenyk: /* Обов'язок позичальника повернути позику */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закон України "Про індексацію грошових доходів населення"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Внесено низку змін до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 розділу] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], а також а також до законів "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text Про банки та банківську діяльність]", "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Про споживче кредитування]" та "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text Про іпотеку]"

Під час воєнного стану та протягом 30 днів після його закінчення (скасування) '''''кредитор суттєво обмежується в правах'''''. Зокрема, він не вправі:

– збільшувати відсоткову ставку (виняток – коли змінна відсоткова ставка закріплена договором);

– нараховувати штрафи, пені, 3 % річних, інфляційні втрати або накладати інші види відповідальності в разі прострочення внесення платежів;

– вимагати погашення боргу в повному обсязі або достроково (коли в договорі передбачені певні конкретні строки погашення);

– іпотекодержатель не може протягом цього періоду набути права власності на предмет іпотеки, продати відповідний об'єкт нерухомості, виселити з нього мешканців.

Внесені зміни надають змогу не обслуговувати свій кредит (не вносити платежі згідно з графіком), і жодних штрафних санкцій під час дії воєнного стану за це не буде.

'''''Важливо зазначити''''', що за позичальником зберігаються договірні зобов'язання щодо погашення тіла кредиту і нарахованих відсотків.
|}
== Загальні положення ==
Поняття договору позики міститься в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1046 Цивільного кодексу України], згідно якої '''за договором позики''' одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним договором. Це значить, що він набуває чинності тільки після передачі майна, всі обов’язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним так і безоплатним. '''Предметом договору''' позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. 
'''Суб’єктами позики є''' будь-які фізичні та юридичні особи. Боржника за договором позики називають позичальником, а кредитора – позикодавцем.

Договір позики як і кредитний договір (та і договір банківського вкладу), оформлює єдині по своїй економічній природі відносини. Відмінності між ними головним чином полягають у тому, що кредитором по кредитному договору виступають банки та інші фінансові установи, а в якості позикодавця по договору позики можуть виступати будь-які фізичні та юридичні особи. 
''Додатково див.'' : [[Поняття та умови договору в цивільному праві]].
== Форма договору позики ==
'''Договір позики укладається як в усній так, і в письмовій формі.''' В [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.1 ст. 1047 ЦК України]).

Якщо сума коштів є не досить значною та не перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян ( ця сума становить 170 грн.), а договір укладається між фізичними особами, то договір можна укласти в усній формі, а факт укладення підтвердити розпискою позичальника, яка посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. (стаття 1047 Цивільног Кодексу України)

Якщо сума, яка надається в борг є значною, та перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян договір позики доцільно укладати у письмовій формі. Відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного Кодексу України: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей»

'''Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики''', проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути нотаріально посвідчений.

'''На підтвердження укладення договору позики''' та його умов '''може бути представлена розписка''' позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1047 ЦКУ]).

Отже, за загальним правилом, розписка є достатнім документом, аби укласти договір позики і в майбутньому мати можливість повернути отримані кошти.
Наявність оригіналу розписки у тієї чи іншої сторони є підтвердженням наявності боргу або факту виконання зобов’язання за договором позики (якщо оригінал розписки у позичальника, то вважається, що позикодавець отримав кошти і повернув її позичальнику).
[[Файл:Розписка.png|міні]]
Варто наголосити, що розписка сама по собі не є договором позики – це лише підтвердження такого договору, який був укладений між сторонами, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

'''Детальніше див.''' [[Боргова розписка]]
== Проценти за договором позики ==
У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1048 Цивільного кодексу України] позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні [https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53647 облікової ставки Національного банку України].

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
* він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
* позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
== Обов'язок позичальника повернути позику ==
У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1049 Цивільного Кодексу України], '''позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику''' (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) '''у строк та в порядку, що встановлені договором'''.

Грошове зобов’язання по договору позики має бути виконане '''у гривнях'''.

За згодою сторін в договорі позики може бути визначений '''грошовий еквівалент в іноземній валюті.''' У цьому випадку, сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлено договором або законом.

'''Якщо договором не встановлений строк повернення позики''' або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

'''Позика вважається повернутою''' в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Певні особливості відповідальності існують, якщо договором позики передбачено повернення боргу (позики) частинами (в розстрочку). В цьому випадку, якщо позичальник порушить строк повернення наступної частини позики, то це дає право позикодавцю вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася і належних йому процентів (ч.2 ст. 1050 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

У випадку смерті позичальника позикодавець повинен протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо позикодавець не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги погашення боргу.
== Наслідки порушення договору позичальником ==
У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1050 Цивільного кодексу України] якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 625 Цивільного кодексу України.]

'''Якщо позичальник своєчасно не повернув речі,''' визначені родовими ознаками, він '''зобов'язаний сплатити неустойку''' відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статей 549-552 Цивільного кодексу України], яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1048 Цивільного кодексу України].

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1048 Цивільного кодексу України.]

З метою захисту від недобросовісного позикодавця позичальник має нормативно закріплене статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/stru 1051 Цивільного кодексу України] право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
== Забезпечення виконання зобов'язання позичальником ==
У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1052 Цивільного Кодексу України] у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1048 Цивільного Кодексу України], якщо інше не встановлено договором.
== Стягнення коштів за договором позики==
=== Претензійний порядок ===
В претензії бажано вказати наступне:
* повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та позичальника;
* дата пред’явлення претензії;
* обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;
* документи, що підтверджують ці обставини;
* вимоги позикодавця з посиланням на нормативні акти;
* сума претензії та її розрахунок;
* платіжні реквізити позикодавця претензії;
* перелік документів, що додаються до претензії.
Законом не передбачено обов’язкової вимоги направлення претензії, проте під час судового розгляду може виникнути питання, чи намагався позивач врегулювати спір в позасудовому порядку. Після направлення претензії, навіть у випадку неотримання відповіді, необхідно звертатися [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|до суду в порядку цивільного судочинства]].
=== Позасудовий порядок ===
За нотаріально посвідченим договором позики, в разі неповернення боргу, позикодавець може звернутися до нотаріуса за [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|вчиненням виконавчого напису]] про стягнення заборгованості на [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-%D0%BF підставі пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1999 № 1172.]
=== Судовий порядок ===
У випадку, коли позичальник відмовляється повертати кошти добровільно, необхідно звернутися до [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|суду з позовом]] про стягнення коштів за договором позики.

При зверненні до суду для забезпечення подальшого реального виконання рішення суду і недопущення відчуження відповідачем майна та коштів за час судового розгляду справи бажано вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника.
{| class="wikitable"
|-
| [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluYjNZTzg3cjd0Qmc '''Зразок позовної заяви про стягнення боргу за договором позики''']
|}
[[Категорія: Договір позики]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Суди]]

Договір позики

2023-07-31T12:37:49Z

Olena.varenyk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закон України "Про індексацію грошових доходів населення"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Внесено низку змін до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 розділу] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], а також а також до законів "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text Про банки та банківську діяльність]", "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Про споживче кредитування]" та "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text Про іпотеку]"

Під час воєнного стану та протягом 30 днів після його закінчення (скасування) '''''кредитор суттєво обмежується в правах'''''. Зокрема, він не вправі:

– збільшувати відсоткову ставку (виняток – коли змінна відсоткова ставка закріплена договором);

– нараховувати штрафи, пені, 3 % річних, інфляційні втрати або накладати інші види відповідальності в разі прострочення внесення платежів;

– вимагати погашення боргу в повному обсязі або достроково (коли в договорі передбачені певні конкретні строки погашення);

– іпотекодержатель не може протягом цього періоду набути права власності на предмет іпотеки, продати відповідний об'єкт нерухомості, виселити з нього мешканців.

Внесені зміни надають змогу не обслуговувати свій кредит (не вносити платежі згідно з графіком), і жодних штрафних санкцій під час дії воєнного стану за це не буде.

'''''Важливо зазначити''''', що за позичальником зберігаються договірні зобов'язання щодо погашення тіла кредиту і нарахованих відсотків.
|}
== Загальні положення ==
Поняття договору позики міститься в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1046 Цивільного кодексу України], згідно якої '''за договором позики''' одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним договором. Це значить, що він набуває чинності тільки після передачі майна, всі обов’язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним так і безоплатним. '''Предметом договору''' позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. 
'''Суб’єктами позики є''' будь-які фізичні та юридичні особи. Боржника за договором позики називають позичальником, а кредитора – позикодавцем.

Договір позики як і кредитний договір (та і договір банківського вкладу), оформлює єдині по своїй економічній природі відносини. Відмінності між ними головним чином полягають у тому, що кредитором по кредитному договору виступають банки та інші фінансові установи, а в якості позикодавця по договору позики можуть виступати будь-які фізичні та юридичні особи. 
''Додатково див.'' : [[Поняття та умови договору в цивільному праві]].
== Форма договору позики ==
'''Договір позики укладається як в усній так, і в письмовій формі.''' В [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.1 ст. 1047 ЦК України]).

Якщо сума коштів є не досить значною та не перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян ( ця сума становить 170 грн.), а договір укладається між фізичними особами, то договір можна укласти в усній формі, а факт укладення підтвердити розпискою позичальника, яка посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. (стаття 1047 Цивільног Кодексу України)

Якщо сума, яка надається в борг є значною, та перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян договір позики доцільно укладати у письмовій формі. Відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного Кодексу України: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей»

'''Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики''', проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути нотаріально посвідчений.

'''На підтвердження укладення договору позики''' та його умов '''може бути представлена розписка''' позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1047 ЦКУ]).

Отже, за загальним правилом, розписка є достатнім документом, аби укласти договір позики і в майбутньому мати можливість повернути отримані кошти.
Наявність оригіналу розписки у тієї чи іншої сторони є підтвердженням наявності боргу або факту виконання зобов’язання за договором позики (якщо оригінал розписки у позичальника, то вважається, що позикодавець отримав кошти і повернув її позичальнику).
[[Файл:Розписка.png|міні]]
Варто наголосити, що розписка сама по собі не є договором позики – це лише підтвердження такого договору, який був укладений між сторонами, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

'''Детальніше див.''' [[Боргова розписка]]
== Проценти за договором позики ==
У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1048 Цивільного кодексу України] позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні [https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53647 облікової ставки Національного банку України].

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
* він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
* позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
== Обов'язок позичальника повернути позику ==
У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1049 Цивільного Кодексу України], '''позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику''' (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) '''у строк та в порядку, що встановлені договором'''.

'''Якщо договором не встановлений строк повернення позики''' або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

'''Позика вважається повернутою''' в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Певні особливості відповідальності існують, якщо договором позики передбачено повернення боргу (позики) частинами (в розстрочку). В цьому випадку, якщо позичальник порушить строк повернення наступної частини позики, то це дає право позикодавцю вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася і належних йому процентів (ч.2 ст. 1050 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

У випадку смерті позичальника позикодавець повинен протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо позикодавець не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги погашення боргу.
== Наслідки порушення договору позичальником ==
У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1050 Цивільного кодексу України] якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 625 Цивільного кодексу України.]

'''Якщо позичальник своєчасно не повернув речі,''' визначені родовими ознаками, він '''зобов'язаний сплатити неустойку''' відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статей 549-552 Цивільного кодексу України], яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1048 Цивільного кодексу України].

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1048 Цивільного кодексу України.]

З метою захисту від недобросовісного позикодавця позичальник має нормативно закріплене статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/stru 1051 Цивільного кодексу України] право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
== Забезпечення виконання зобов'язання позичальником ==
У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1052 Цивільного Кодексу України] у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1048 Цивільного Кодексу України], якщо інше не встановлено договором.
== Стягнення коштів за договором позики==
=== Претензійний порядок ===
В претензії бажано вказати наступне:
* повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та позичальника;
* дата пред’явлення претензії;
* обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;
* документи, що підтверджують ці обставини;
* вимоги позикодавця з посиланням на нормативні акти;
* сума претензії та її розрахунок;
* платіжні реквізити позикодавця претензії;
* перелік документів, що додаються до претензії.
Законом не передбачено обов’язкової вимоги направлення претензії, проте під час судового розгляду може виникнути питання, чи намагався позивач врегулювати спір в позасудовому порядку. Після направлення претензії, навіть у випадку неотримання відповіді, необхідно звертатися [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|до суду в порядку цивільного судочинства]].
=== Позасудовий порядок ===
За нотаріально посвідченим договором позики, в разі неповернення боргу, позикодавець може звернутися до нотаріуса за [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|вчиненням виконавчого напису]] про стягнення заборгованості на [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-%D0%BF підставі пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1999 № 1172.]
=== Судовий порядок ===
У випадку, коли позичальник відмовляється повертати кошти добровільно, необхідно звернутися до [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|суду з позовом]] про стягнення коштів за договором позики.

При зверненні до суду для забезпечення подальшого реального виконання рішення суду і недопущення відчуження відповідачем майна та коштів за час судового розгляду справи бажано вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника.
{| class="wikitable"
|-
| [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluYjNZTzg3cjd0Qmc '''Зразок позовної заяви про стягнення боргу за договором позики''']
|}
[[Категорія: Договір позики]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Суди]]

Порядок здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах

2022-11-29T12:17:59Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#top 2019 року № 2671-VIII Закон України <nowiki>''</nowiki>Про соціальні послуги<nowiki>''</nowiki>]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 <nowiki>''Про організацію надання соціальних послуг''</nowiki>]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0943-18 Наказ Міністерства соціальної політики України від 13 липня 2018 року № 1005 "Про затвердження форм обліку соціальної роботи з сім’ями/особами, які перебувають у складних життєвих обставинах"]
== Класифікація соціальних послуг ==
Соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:

1) соціальну профілактику - запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;

2) соціальну підтримку - сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;

3) соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.
== Виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини ==
До осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, належать особи/сім’ї, які не можуть самостійно подолати негативний вплив обставин, зумовлених такими чинниками:

похилий вік;

часткова або повна втрата рухової активності, пам’яті;

невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування;

психічні та поведінкові розлади, у тому числі пов’язані із вживанням психоактивних речовин;

інвалідність;

бездомність;

безробіття;

малозабезпеченість;

поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків;

ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;

втрата соціальних зв’язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;

жорстоке поводження з дитиною;

домашнє насильство;

насильство за ознакою статі;

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

шкода, заподіяна пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.
== Суб'єкти виявлення сімей ==
Суб’єктами виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають у складних життєвих обставинах, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення), центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інші установи/заклади надання соціальних послуг, у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, служби у справах дітей, соціальні менеджери, фахівці із соціальної роботи або інші уповноважені посадові особи виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, заклади освіти, охорони здоров’я, уповноважені підрозділи органів Національної поліції, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності.
== Сім’ї, які вважаються такими, що мають найвищий рівень потрапляння у складні життєві обставини ==
'''До осіб/сімей, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників (далі - вразливі категорії населення) належать:'''
# сім’ї, у яких дітей відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав;
# сім’ї, де триває процес розлучення батьків і вирішується спір між матір’ю та батьком щодо визначення місця проживання дітей, участі батьків у їх вихованні;
# сім’ї з дітьми, в яких тривала хвороба батьків перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки;
# сім’ї, у яких виховуються діти з інвалідністю, та сім’ї з дітьми, у яких батьки мають інвалідність;
# сім’ї, у яких батьків поновлено в батьківських правах;
# сім’ї з дітьми, де батьки є трудовими мігрантами;
# малозабезпечені сім’ї з дітьми;
# сім’ї, діти з яких перебувають у закладах інституційного догляду та виховання;
# сім’ї, дітей з яких влаштовано в сім’ю патронатного вихователя;
# сім’ї, у яких діти систематично самовільно залишають місце проживання;
# сім’ї, у яких діти систематично без поважних причин не відвідують заклади освіти;
# жінки, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини;
# неповнолітні одинокі матері (батьки);
# діти, які перебувають на вихованні в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу;
# особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
# особи з особливими освітніми потребами;
# внутрішньо переміщені особи;
# повнолітні недієздатні особи (у разі відсутності в них опікуна);
# особи, звільнені з місць позбавлення волі;
# учасники антитерористичної операції та особи, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
== Порядок виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах ==
Виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, проводиться суб’єктами у процесі виконання ними службових/посадових обов’язків (вжиття заходів реагування на отримані особисті заяви/звернення, телефонні, письмові, електронні, усні повідомлення про таких осіб/такі сім’ї, матеріали в засобах масової інформації).
* Соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи у разі виявлення ним особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, '''протягом п’яти робочих днів з дати виявлення проводить оцінювання потреб особи/сім’ї''' у соціальних послугах відповідно до порядку, затвердженого Мінсоцполітики.
Інший суб’єкт у разі виявлення такої особи/сім’ї інформує про це орган соціального захисту населення шляхом надіслання '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' повідомлення у письмовій або електронній формі, засобами телефонного зв’язку. '''Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' після отримання інформації про виявлення особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, орган соціального захисту населення повідомляє соціальному менеджеру/ фахівцю із соціальної роботи для проведення ним оцінювання потреб особи/сім’ї.

У разі звернення особи до органу соціального захисту населення за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, орган соціального захисту населення інформує таку особу (у тому числі шляхом надання відповідних друкованих інформаційних матеріалів) про соціальні послуги, якими вона може скористатися, умови та порядок їх отримання та в разі потреби надсилає соціальному менеджеру/фахівцю із соціальної роботи повідомлення про необхідність оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи '''складає відповідний акт''' (у паперовій або електронній формі), який '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' подається до органу соціального захисту населення для прийняття рішення про надання соціальних послуг.

* Якщо за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, підтверджується перебування особи/сім’ї у складних життєвих обставинах або належність до вразливих категорій населення, соціальний менеджер/ фахівець із соціальної роботи '''''надає такій особі/сім’ї допомогу в оформленні заяви про надання соціальних послуг і пакета документів''''', що додаються до неї, а також передає зазначені документи органу соціального захисту населення разом з актом, складеним за результатом оцінювання потреб у соціальних послугах особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, якщо особа через похилий вік, інвалідність, стан здоров’я, догляд за дитиною або інші обставини не може особисто подати заяву та пакет документів.
У разі виявлення суб’єктом '''випадку жорстокого поводження з дитиною''', зокрема домашнього насильства, залишення дитини без піклування батьків такий суб’єкт невідкладно інформує про це службу у справах дітей та уповноважений підрозділ органу Національної поліції, у разі виявлення факту вчинення домашнього насильства стосовно недієздатних осіб - уповноважений підрозділ органу Національної поліції та орган опіки та піклування.

У разі існування внаслідок вчинення домашнього насильства або інших обставин загрози життю чи здоров’ю особи, в тому числі дитини, про це негайно інформується уповноважений підрозділ органу Національної поліції за номером телефону 102 для вжиття спеціальних заходів до припинення насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, проводиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/585-2020-%D0%BF#n13 Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 585.]
== Дії, які проводять уповноважені особи з метою надання соціальних послуг ==
*Для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за місцем свого проживання/перебування заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі.
Якщо особа за станом здоров’я не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність надання їй соціальних послуг, законний представник такої особи зобов’язаний подати заяву, уповноважена особа органу опіки та піклування - повідомлення з рішенням органу опіки та піклування про надання соціальних послуг.

Подання заяви з відповідними документами для отримання соціальних послуг особами з інвалідністю та особами похилого віку, які мають інтелектуальні та/або психічні порушення, проводиться відповідно до Порядку надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 576 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 55, ст. 1912).

Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - “Портал Дія”), електронну систему чи іншу інтегровану з ними інформаційну систему.
* Особи, які проживають на тимчасово окупованій території України та періодично перебувають на території України, на яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, без отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи подають заяву за задекларованим місцем проживання, в якій обов’язково зазначають строк свого проживання.
Заява особи, її законного представника, повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування про надання соціальних послуг можуть прийматися центром надання адміністративних послуг за місцем проживання/перебування особи.

Заява особи, її законного представника, повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування, прийняті центром надання адміністративних послуг, протягом одного робочого дня з дати їх надходження передаються уповноваженому органу для підготовки відповідних запитів, клопотань (у разі потреби) та прийняття рішення про надання соціальних послуг.

'''До заяви обов’язково додаються''' такі документи (або їх скановані копії):

копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, яка потребує надання соціальних послуг;

копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, або копія паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органові та мають про це відмітку в паспорті);

копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ (для осіб з інвалідністю);

копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого в установленому МОЗ порядку (для дитини з інвалідністю);

копія довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданої лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (за наявності);

медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі (у разі потреби);

копія рішення органу опіки та піклування про утворення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, про влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя (за наявності);

копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, яка потребує надання соціальних послуг (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності);

документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування (якщо заява подається органом опіки та піклування);

копія паспорта громадянина України опікуна або піклувальника особи, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності опікуна або піклувальника);

копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності);

акт оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах (за наявності), складений соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи.

Постановою КМУ від 16.03.2022 № 294 доповнено Порядок організації надання соціальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 587.
* У разі '''введення на території України надзвичайного або воєнного стану''' соціальні послуги стаціонарного догляду, паліативного догляду, догляду вдома, підтриманого проживання в інтернатному закладі надаються особам на підставі:
заяви про надання соціальних послуг, поданої особою (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

заяви про надання соціальних послуг особі, поданої законним представником (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);

повідомлення від уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).

Зазначені заяви можуть подаватися до уповноваженого органу, відповідної військової адміністрації / обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації / безпосередньо до надавача соціальних послуг. Заяви, які подаються до уповноваженого органу або до надавача соціальних послуг, протягом одного робочого дня передаються в електронній формі засобами телекомунікаційного, зокрема електронного зв’язку до відповідної військової / обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації. Відповідна військова адміністрація / обласна, Київська та Севастопольська міська держадміністрація протягом '''одного робочого дня''' з дати надходження заяви оформляє путівку та передає її в електронній формі засобами телекомунікаційного, зокрема електронного зв’язку надавачу соціальних послуг.
* Орган соціального захисту населення аналізує отримані документи, уточнює необхідну інформацію, в тому числі шляхом перевірки даних щодо отримувачів державної допомоги, пільг тощо, наявних в інформаційних системах, та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня визначає надавача або залучає соціального менеджера/ фахівця із соціальної роботи для оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

* Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах проводиться соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи протягом п’яти робочих днів з дати отримання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг у порядку, встановленому Мінсоцполітики, із залученням у разі потреби психолога, медичного працівника, педагогічного працівника закладу та/або установи освіти, реабілітолога та інших фахівців.
Під час оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах з’ясовуються обставини, що можуть призвести або призвели до порушень у життєдіяльності особи/сім’ї, визначаються чинники, що спричинили потрапляння у складні життєві обставини, рівень складності наявних проблем, їх вплив на життєдіяльність особи/сім’ї, індивідуальні потреби в отриманні соціальних послуг, а також спроможність особи/сім’ї самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив таких обставин.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах складається відповідний акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики, з пропозиціями щодо переліку соціальних послуг, яких потребує особа/ сім’я, та подається органу соціального захисту населення для подальшого прийняття рішення про надання соціальних послуг.
У разі отримання звернення (письмового або усного) особи, у тому числі дитини/сім’ї, про надання соціальних послуг екстрено (кризово) у зв’язку із загрозою життю чи здоров’ю особи або отримання повідомлення від суб’єкта про необхідність надання таких послуг оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах не проводиться.
* Після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів орган соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім’ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Про прийняте рішення особа або її законний представник інформується органом соціального захисту населення не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг (його сканованої копії) у паперовій та/або електронній формі. У рішенні про відмову в наданні соціальних послуг обов’язково повинні бути обґрунтовані підстави відмови.

'''Важливо! У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях''' для невідкладного надання соціальних послуг структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#top+2019+%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83+%E2%84%96+2671-VIII цього Закону], може надати право надавачам соціальних послуг державної/комунальної власності приймати рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) (консультування, надання притулку, догляд, підтримане проживання, короткотермінове проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо) особам/сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

== Припинення надання соціальних послуг ==

'''Підставами для припинення надання соціальних послуг є:'''

* відсутність потреби в соціальних послугах за результатами оцінювання потреб осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини;
* закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг (крім випадків продовження строку дії договору за результатами повторного оцінювання потреб);
* відмова особи/сім’ї від отримання послуг (крім випадків соціального супроводу сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, і сімей, у яких порушуються права дитини) та дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативою отримувача соціальних послуг;
* зміна місця проживання/перебування отримувача соціальних послуг, що унеможливлює надання соціальних послуг;
* невиконання без поважних причин отримувачем соціальних послуг вимог, визначених договором про надання соціальних послуг;
* виявлення/встановлення недостовірності поданих отримувачем соціальних послуг інформації/документів під час звернення за наданням соціальних послуг, що унеможливлює подальше їх надання;
* смерть отримувача соціальних послуг;
* дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативою отримувача соціальних послуг;
* ліквідація (припинення діяльності) надавача або припинення ним надання відповідних соціальних послуг.

== Див. також ==

* [[Соціальні послуги окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах, та порядок їх надання]]
* [[Порядок надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади]]
* [[Соціальне обслуговування неповнолітніх]]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]

Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням

2022-08-11T12:48:06Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»]
== Загальна інформація ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] проголошує недоторканність житла (ст.30). Але юридичний зміст недоторканності житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. Стабільність цих відносин забезпечується різноманітними цивільно-правовими засобами, зокрема чітким законодавчим закріпленням підстав примусового припинення права на житло. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 41] Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] у ст. 47 проголошує, що '''кожен має право на житло'''. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Глава 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.

Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України], правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України] визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 319 Цивільного кодексу України], власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Частиною 1 статті 321 ЦК України] передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Приписами статті 379 Цивільного кодексу України] передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

Однак, як зазначено в ст. 13 ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»] підкреслив, що '''правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах'''.

П. 1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод], '''гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла'''.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
== Збереження житла за тимчасово відсутніми ==
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комінального житлового фонду визначено ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР], а їхні права та обов’язки - ст. 78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР], які '''встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами'''. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.

В Україні виникають питання щодо житла, яке не використовується власниками протягом досить тривалого часу. Так, деякі власники вже змінили місце проживання на території України на територію інших держав. Якщо такі співвласники багатоквартирного житлового будинку не беруть участі в його утриманні протягом певного часу, наприклад 3-х років, то необхідно ставити питання про використання житла не за призначенням.

ЖК УРСР поширив правила щодо збереження житла також наймачів, членів їх сімей. '''Зберігається право на житло (за всіма особами, які зникли безвісти) протягом шести місяців''' – з моменту зникнення особи до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення її безвісти відсутньою або померлою.

Відповідно до ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР] за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

'''Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.''' Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців.
У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
== Зняття особи з реєстрації ==
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11] зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування якої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР]; ст. 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном '''власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.'''
== Підстави усунення перешкод у користуванні ==
За змістом частини першої статті 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до глави 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.'''

Відповідно до ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.

Відповідно до ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] '''кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю'''. Частиною 4 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] встановлено принцип непорушності приватної власності.

За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном''' і він реалізовує їх на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 316 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 321 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено, що '''право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.'''

Стаття 379 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Глава 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] визначає житло об'єктом права приватної власності.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та ст. 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР], які передбачають '''право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд'''. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 391 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено п'''раво власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.'''

Згідно ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР] виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
== Куди звернутися ==
Згідно з частиною першою ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] '''позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.'''

[[:Файл:Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житлом.docx|Зразок Позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення]]
== Судовий збір ==
'''Вартість вирішення спору''' щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку '''обумовлюється сплатою судового збору''' (ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]) '''та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи''' (ст. 138 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).
Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 Постанова Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11].
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87453918 Постанова Верховного Суду України від 30 січня 2020 року у справі №569/1478/18]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76502903 Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76566257 Постанова Верховного Суду України від 15 серпня 2018 року у справі № 381/423/16-ц]
[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Суди‎]]

Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням

2022-08-11T12:47:13Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»]
== Загальна інформація ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] проголошує недоторканність житла (ст.30). Але юридичний зміст недоторканності житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. Стабільність цих відносин забезпечується різноманітними цивільно-правовими засобами, зокрема чітким законодавчим закріпленням підстав примусового припинення права на житло. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 41] Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] у ст. 47 проголошує, що '''кожен має право на житло'''. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Глава 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.

Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України], правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України] визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 319 Цивільного кодексу України], власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Частиною 1 статті 321 ЦК України] передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Приписами статті 379 Цивільного кодексу України] передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

Однак, як зазначено в ст. 13 ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»] підкреслив, що '''правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах'''.

П. 1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод], '''гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла'''.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
== Збереження житла за тимчасово відсутніми ==
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комінального житлового фонду визначено ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР], а їхні права та обов’язки - ст. 78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР], які '''встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами'''. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.

В Україні виникають питання щодо житла, яке не використовується власниками протягом досить тривалого часу. Так, деякі власники вже змінили місце проживання на території України на територію інших держав. Якщо такі співвласники багатоквартирного житлового будинку не беруть участі в його утриманні протягом певного часу, наприклад 3-х років, то необхідно ставити питання про використання житла не за призначенням.

ЖК УРСР поширив правила щодо збереження житла також наймачів, членів їх сімей. '''Зберігається право на житло (за всіма особами, які зникли безвісти) протягом шести місяців''' – з моменту зникнення особи до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення її безвісти відсутньою або померлою.

Відповідно до ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР] за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

'''Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.''' Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців.
У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
== Зняття особи з реєстрації ==
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11] зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування якої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР]; ст. 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном '''власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.'''
== Підстави усунення перешкод у користуванні ==
За змістом частини першої статті 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до глави 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.'''

Відповідно до ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.

Відповідно до ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] '''кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю'''. Частиною 4 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] встановлено принцип непорушності приватної власності.

За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном''' і він реалізовує їх на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 316 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 321 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено, що '''право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.'''

Стаття 379 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Глава 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] визначає житло об'єктом права приватної власності.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та ст. 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР], які передбачають '''право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд'''. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 391 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено п'''раво власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.'''

Згідно ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР] виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
== Куди звернутися ==
Згідно з частиною першою ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] '''позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.'''

[[:Файл:Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житлом.docx|Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення]]
== Судовий збір ==
'''Вартість вирішення спору''' щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку '''обумовлюється сплатою судового збору''' (ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]) '''та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи''' (ст. 138 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).
Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 Постанова Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11].
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87453918 Постанова Верховного Суду України від 30 січня 2020 року у справі №569/1478/18]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76502903 Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76566257 Постанова Верховного Суду України від 15 серпня 2018 року у справі № 381/423/16-ц]
[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Суди‎]]

Категорія:Зразки документів в галузі цивільного права

2022-08-11T12:46:19Z

Olena.varenyk:

[[Категорія:Зразки документів правового та процесуального характеру]]
[[Файл:Позовна_заява_про_усунення_перешкод_у_користуванні_житлом.docx|міні]]

♦ '''Спадкове право'''
* [[Файл: Позовна заява про розірвання спадкового договору.docx|міні|Позовна заява про розірвання спадкового договору]]
* [[Файл:Позовна заява про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.docx|міні]]

♦ '''Договірні зобов'язання'''

* [[Файл:Договір оренди квартири (житлового приміщення).docx|міні|Договір_оренди_квартири_(житлового_приміщення)]]
* [[Файл:Примірний зразок договору дарування.docx|міні|Примірний зразок договору дарування]]
* [[Файл:Позовна заява про розірвання трудового договору.docx|міні]]
* [[Файл:Договір про надання послуг по здійсненню догляду за дитиною до трьох років.docx|міні]]
* [[Файл:АГЕНТСЬКИЙ ДОГОВІР з фізичною особою-підриємцем (Зразок).docx|міні]]
* [[Файл:Зовнішньоекономічний контракт.docx|міні]]
* [[Файл:Договір контрактації сільськогосподарської продукції.docx|міні]]
♦ '''Визнання особи недієздатною, обмеження цивільної недієздатності'''
* [[Файл:Заява про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна.docx|міні]]

Категорія:Зразки документів в галузі цивільного права

2022-08-11T12:45:25Z

Olena.varenyk:

[[Категорія:Зразки документів правового та процесуального характеру]]
[[Файл:Позовна_заява_про_усунення_перешкод_у_користуванні_житлом.docx|міні]]
♦ '''Спадкове право'''
* [[Файл: Позовна заява про розірвання спадкового договору.docx|міні|Позовна заява про розірвання спадкового договору]]
* [[Файл:Позовна заява про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.docx|міні]]

♦ '''Договірні зобов'язання'''

* [[Файл:Договір оренди квартири (житлового приміщення).docx|міні|Договір_оренди_квартири_(житлового_приміщення)]]
* [[Файл:Примірний зразок договору дарування.docx|міні|Примірний зразок договору дарування]]
* [[Файл:Позовна заява про розірвання трудового договору.docx|міні]]
* [[Файл:Договір про надання послуг по здійсненню догляду за дитиною до трьох років.docx|міні]]
* [[Файл:АГЕНТСЬКИЙ ДОГОВІР з фізичною особою-підриємцем (Зразок).docx|міні]]
* [[Файл:Зовнішньоекономічний контракт.docx|міні]]
* [[Файл:Договір контрактації сільськогосподарської продукції.docx|міні]]
♦ '''Визнання особи недієздатною, обмеження цивільної недієздатності'''
* [[Файл:Заява про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна.docx|міні]]

Файл:Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житлом.docx

2022-08-11T12:40:13Z

Olena.varenyk:

Добросусідство

2021-11-03T13:57:48Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-99-п Постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року № 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10 Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками"]
* [https://drive.google.com/file/d/1FnoZU7B0zM6B2EC-f2Hhw0zKu4UMhE8H/view ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року № 87]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-09 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009]

== Зміст добросусідства ==
Зміст '''''добросусідства''''' полягає в тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (частина перша статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]). Сторони сусідніх земельних ділянок зобов’язані не вчиняти перепон, які б могли перешкоджати цільовому використанню сусідніх земельних ділянок та не допускати негативний вплив на сусідню земельну ділянку, який є не припустимим.

Для врегулювання земельних відносин добросусідства у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 Земельному кодексі України (далі – ЗК України)] присвячена 17 глава.

== Сторони добросусідства ==
Суб’єктами відносин добросусідства є як власники земельних ділянок, так і землекористувачі (частина перша статті 91, частина перша статті 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]). У зв’язку з цим, правила про добросусідство виступають як обмеження щодо здійснення не лише права власності на земельну ділянку, а й інших прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, [[Оренда земельних ділянок|оренди]], [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|емфітевзису, суперфіцію]] тощо.

== Використання суміжних зелених насаджень ==

При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які можуть певним чином порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (стаття 13 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, при яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей ( затінення,задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо)(частина перша статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Такі незручності, зокрема, можуть створювати зелені насадження, які ростуть на сусідній земельній ділянці або ж на межі земельних ділянок (затіняють ділянку, заважають вирощуванню рослин тощо). За таких обставин, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] передбачає можливість потерпілій стороні захистити свої законні інтереси. Однак нерідко власники (землекористувачі) вдаються до самовільного знищення зелених насаджень, які їм заважають, не цікавлячись правовими наслідками цих дій.

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо) (частина третя статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]).

Стаття 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] передбачає право власників та землекористувачів земельних ділянок відрізати корені та гілки дерев і кущів, які проникають з сусідньої земельної ділянки, у випадку, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням (цільове призначення земельної ділянки вказується в державному акті на право власності на земельну ділянку або в договорі оренди земельної ділянки).

Може виникнути ситуація, коли є потреба у знесенні дерев, розміщених на межі сусідніх земельних ділянок. Такі дерева, а також плоди цих дерев належать власникам сусідніх ділянок у рівних частинах і кожен з сусідів має право вимагати ліквідувати такі дерева (крім випадку, якщо вони служать межовими знаками і не можуть бути замінені іншими межовими знаками). Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах (крім випадку, коли один із сусідів відмовляється від своїх прав на дерева) (стаття 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Під час проектування нових та реконструкції існуючих будівель, кварталів, мікрорайонів, вулиць і доріг відповідно до їх призначення, згідно з новими державними будівельними нормами (ДБН), вступили в дію 01.жовтня 2019 року, відстань від межі суміжної земельної ділянки до висаджених кущів, має становити 1 м., до стовбурів дерев — від 4 до 6 м. залежно від крони, але не менше половини її діаметру.

Див. додатково "[[Видалення зелених насаджень (дерев, кущів, і квітників) на території населеного пункту]]".

=== Відповідальність за порушення у сфері використання суміжних земель ===

Особа, винна у самовільному знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, що розміщені на території суміжної приватної земельної ділянки, несе цивільну відповідальність у вигляді відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої майну іншої особи (стаття 22 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Особа, винна у знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, розміщених на суміжній земельній ділянці державної чи комунальної власності, несе адміністративну відповідальність, передбачену статтею 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1279 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ("Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення в межах населених пунктів та за їх межами, що не віднесені до лісового фонду"), а також зобов'язана відшкодувати в грошовому еквіваленті заподіяну шкоду за нормами для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-99-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року № 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів"]).
== Спільна межа і межові знаки ==

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (стаття 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

У випадку, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди. (стаття 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України])..

Статтею 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"] передбачено особливості встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Так, земельні ділянки, які будуть використовуватися їхніми власниками самостійно, закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо. Земельні ділянки, які їхні власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по периметру єдиного масиву.

Раніше порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок регулювався [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 № 376] (далі - Інструкція). Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1142-21#Text наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.08.2021] Інструкція втратила чинність.

Враховуючи положення Інструкції, що втратила чинність, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснювалось виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Зараз збирати підписи сусідів щодо погодження меж земельної ділянки не обов'язково. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Крім того, суди вже напрацювали позицію щодо погодження меж земельної ділянки із сусідами. Зокрема [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86000382 Позиція Верховного Суду України у справі № 619/800/18]

є наступною. Стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Див. додатково "[[Встановлення меж земельної ділянки]]".

В кожному з випадків отримання правовстановлюючого документа і встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачено в інтересах землевласника (землекористувача) з метою попередження спорів щодо встановлення спільної межі чи меж з іншими власниками (землекори-стувачами). Спори, як правило, не виникають, коли сусіди мають правовстановлюючі документи на свої земельні ділянки та встановлені в натурі межі і, таким чином, можуть підтвердити свої права на спірну частину земельної ділянки.

==== Відповідальність ====
За знищення межових знаків передбачена відповідальність статтею 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n363 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ("Знищення межових знаків").
[[Файл:Добросусідство 1.png|міні|Добросусідство]]
[[Файл:Добросусідство 2.png|міні|Добросусідство 2]]
=== Накладення меж земельних ділянок ===

З часу відновлення в Україні в 1992 році інституту права приватної власності на землю і до 1 січня 2013 року основним документом, який посвідчував право власності на земельні ділянки, був державний акт на право власності на землю. Його видачі передувало оформлення землевпорядної документації. При цьому, в перші роки оформлення відповідних прав громадян на землю землевпорядна документація складалася виключно в паперовій формі. І лише з липня 2003 р. при оформленні права власності на землю було започатковано складання землевпорядної документації на новостворені земельні ділянки поряд з паперовою і в електронній формі на магнітних носіях. Як наслідок, через те, що в оцифрованому вигляді існує інформація про розміщення в просторі не всіх земель, право власності на які оформлене до складення землевпорядної документації в електронній формі, то окремі власники можуть стикнутися з невизнанням чи оспоренням належного їм права власності. Це пов’язано з тим, що траплялися випадки, коли геопросторове розташування ділянок визначалося без належної точності, так як окремі землевпорядні організації виконували свої роботи без виходу на місцевість та без прив’язки поворотних точок меж ділянок до пунктів національної геодезичної мережі.

Подібні випадки мали місце і в практиці під час реалізації положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/844-2009-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2009 року № 844 "Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України"] (втратила чинність), коли відбувалося оформлення землевпорядної документації за бюджетні кошти. Це пов’язано з тим, що у вищезгаданій постанові Уряду при оформленні прав на землю стадія погодження меж суміжними землевласниками не передбачалася. Хоча зазначена стадія є обов’язковою при проведенні кадастрових зйомок та складанні технічної документації із землеустрою.

Наведені випадки й нині спричиняють виникнення неточностей у землевпорядній документації і, як наслідок, інколи це призводить до накладення земельних ділянок. Тобто, коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки.

Відомості про такі земельні ділянки неможливо внести до Державного земельного кадастру.Частина шоста статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n249 Закону України "Про Державний земельний кадастр"] встановлює як одну з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому, власник не зможе одержати кадастровий номер, необхідний при відчуженні земельної ділянки. Поруч із цим в договорах купівлі-продажу, міни, дарування і в договорах іпотеки з метою ідентифікації земельної ділянки обов’язково зазначається кадастровий номер. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно здійснювати розпорядження своєю власністю – продати, подарувати земельну ділянку або будівлю чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці*.
----
* Інформацію використано зі статті "[http://cvu.com.ua/analytics/nakladennya-mezh-zemelnikh-dilyanok-problemi-ta-shlyakhi-kh-virishennya Накладення меж земельних ділянок: проблеми та шляхи їх вирішення]".

Див. додатково "[[Накладення меж земельних ділянок, шляхи вирішення]]"

[[Файл:Позовна заява про визначення порядку володіння користування розпорядження земельною ділянкою.odt|міні]]
== Розгляд земельного спору з питання добросусідства ==

→ Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян,обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (частина третя статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у '''тижневий строк''' з дня подання заяви (частина перша статті 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Для об’єктивного розгляду спору, необхідне зібрання доказів, участь зацікавлених осіб, розгляд спору на місці тощо. Строки, визначені статтею 20 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про звернення громадян"], згідно якої звернення розглядаються і вирішуються у термін '''не більше одного місяця''' від дня їх надходження. Див. додатково "[[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду]]".

→ У разі, коли помилка в межах земельних ділянок виникла в процесі внесення відомостей до Державного земельного кадастру, то застосовуються правила підпункту 2 пункту 144 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051]. Згідно із ним, якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, то державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення державного земельного кадастру безоплатно виправляє допущену помилку.

→ У разі незгоди власників або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п'ята статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України])
Якщо ж між землевласниками існує спір, то питання щодо меж земельних ділянок вирішуватиметься у [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|судовому порядку]].

== Див. також ==
* [[Порушення правил добросусідства при користуванні землею]]
[[Категорія: Добросусідство]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу

2021-06-24T11:59:26Z

Olena.varenyk: /* Судова практика */

==Нормативна база==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-99 Рішення Конституційного суду України від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї")]

== Порядок та умови встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу ==
Відповідно до частини другої статті 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. 
'''Отже, ознаками фактичної сім’ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є:'''
* спільне проживання чоловіка і жінки;
* спільний побут;
* взаємні права і обов’язки.

Конституційний суд України у своєму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-99 рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99] зазначив, що обов’язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту ''спільного проживання'', є ''ведення спільного господарства'', тобто:
* наявність спільних витрат;
* спільний бюджет;
* спільне харчування;
* купівля майна для спільного користування;
* участі у витратах на утримання житла, його ремонт;
* надання взаємної допомоги;
* наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням;
* інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім’ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. 
'''Згідно з роз’ясненнями Верховного суду України''' від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] '''суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов:'''
* має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю, термін спільного проживання (не менше п’яти років);
* мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом);
* відсутній спір про право.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] встановлення факту проживання однієї сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в [[Звернення до суду: окреме провадження|порядку окремого провадження]].
Норма статті 315 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки застосовується до правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року (набрання чинності Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року №2947-III).

== Куди звернутись ==
Заява фізичної особи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу подається [[Звернення до суду: окреме провадження|в порядку окремого провадження]] '''до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду''' за місцем її проживання.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України (стаття 316 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).

== Вартість ==
За подання заяви особа сплачує [http://court.gov.ua/sudytax/ судовий збір у розмірі], передбаченому статтею 4 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»].
Вартість судового збору за подання заяви фізичною особою в порядку окремого провадження складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 420 грн. 40 копійок (станом на 01 січня 2020 року).

== Перелік необхідних документів ==
Заява про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтями 175, 177 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з статтею 318 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
* який факт заявник просить встановити та з якою метою;
* причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
* докази, що підтверджують факт.

До заяви про встановлення факту проживання однієї сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою мали місце фактичні шлюбні стосунки:
# Докази, які підтверджують наявність факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного);
# Докази, що свідчать про спільне ведення господарства (спільна сплата рахунків, оформлення кредитів, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності), довідки (або акти обстежень житлових умов згідно Додатку 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/470-84-%D0%BF?lang=uk Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470] житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства).
'''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%94%D1%8E_%D1%81%D1%96%D0%BC%D1%94%D1%8E.doc#filelinks Заява про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу]'''

== Зміст рішення суду ==
У рішенні суду зазначаються відомості про факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

{| class="wikitable"
|-
| '''Корисно!'''
[[Файл:Лист ВСУ від 01.01.2012 Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.docx|міні|Лист ВСУ від 01.01.2012_Судова практика розгляду справ про встановлення юрфактів]]
|}

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97736209?fbclid=IwAR0meTMbNaeTRzxdgWDyTd6iGxHeHEFll6hYezop2Lb1OJwrfRdJ5hhwBeA Постанова Верховного Суду України від 17.06.2021 у справі № 489/5982/17] (За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2006-07#Text КпШС України] не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], який набрав чинності з 01 січня 2004 року. Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено);
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/88322522?fbclid=IwAR1Ta4mKP7hZoXlsUyEVinqgTH9U3wb-K7VxR0gUqZNtS71KR3gehQWRjZU постанова Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/88748905 Постанова Верховного Суду України від 06 квітня 2020 року у справі № 738/1452/17 (правова позиція)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text Лист Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13] (п. 9 - якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини).
* [https://ips.ligazakon.net/document/VS080168?an=121&ed=2008_05_30 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»] №7 від 30.05.2008 року (п. 2 - якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83666134 Постанова Верховного суду від 15 серпня 2019 року № 588/350/15-ц] (факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80889111 постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц] (

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Суди‎]]

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих жінок

2021-04-29T14:25:56Z

Olena.varenyk: /* Розмір допомоги */

== Нормативно правова база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2811-12 Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1751-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми]

==Суб’єкти отримання допомоги ==
Відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2811-12 статті 7 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»] та [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1751-2001-%D0%BF пункту 3 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751] право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами (далі- Допомога) '''мають всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування''', а саме:
* жінки із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби;
* жінки, звільнені у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації незалежно від форми власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги;
* жінки, зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні;
* непрацюючі жінки;
* аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти;
* жінки, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, які не беруть участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

==Умови надання і тривалість виплати допомоги ==
Допомога, якщо звернення за нею надійшло '''не пізніше шести місяців''' з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить '''70 календарних днів''' до пологів і '''56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів''' після пологів.

Жінкам, віднесеним до '''1-4 категорій осіб''', які постраждали внаслідок '''Чорнобильської катастрофи''', допомога виплачується за '''180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 –після пологів)'''.

Особам, які '''усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження''', допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.
Допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

==Розмір допомоги ==
Відповідно до п. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1751-2001-%D0%BF#Text Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми] допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається:

1) жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби - у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення;

2) жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації - у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу. Середня заробітна плата, з якої нараховується допомога, обчислюється згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100];

3) жінкам, зареєстрованим у центрі зайнятості як безробітні - у розмірі 100 відсотків мінімального розміру допомоги по безробіттю;

4) аспіранткам, докторанткам, клінічним ординаторам, студенткам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - у розмірі місячної стипендії. Жінка, яка продовжує навчання, має право на виплату стипендії або допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами за її вибором. При цьому допомога призначається з дня припинення виплати стипендії по день закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

''Розмір допомоги у випадках, передбачених підпунктами 1-4 цього пункту, встановлюється шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів тривалості відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, але не менш як 25 відсотків розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць;''

5) непрацюючим жінкам та жінкам, зареєстрованим як суб'єкти підприємницької діяльності, - у розмірі 25 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць.

''Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на січень-червень 2021 - 2270 грн.; липень-листопад 2021 - 2379 грн.; грудень 2021 - 2481 грн.''

==Куди звернутися ==
Жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів
служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби '''допомога призначається та виплачується за місцем основної служби'''. 
Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації, зареєстрованим у центрі зайнятості як безробітні, аспіранткам, докторанткам, клінічним ординаторам, студенткам закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти і непрацюючим жінкам '''допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання'''.

==Перелік документів для оформлення допомоги по вагітності та пологах ==
'''Підставою для призначення допомоги є:'''
* заява матері, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
* листок непрацездатності – видається жіночою консультацією, в якій вагітна стоїть на обліку;
* довідка з основного місця служби, навчання про те, що жінка служить, навчається;
* довідка з центру зайнятості про те, що жінка зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна;
* довідка з банку про відкриття рахунку для отримання соціальних виплат;
* довідка з органу соціального захисту населення про те, що допомога за місцем реєстрації не призначалася (якщо подається заява за місцем фактичного проживання);
* паспорт;
* картка платника податків;
* трудова книжка;
* рішення про усиновлення чи встановлення опіки для осіб, які усиновили чи взяли під опіку дитину.

== Оскарження в судовому порядку ==
Рішення про призначення або відмову в наданні допомоги може бути оскаржене в порядку '''[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративного судочинства]]'''.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

2021-04-27T14:25:05Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1517313095102875 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3353-12/print1517321520925797 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів від 22 лютого 2006 року №189 "Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]

== Види відповідальності ==
Закони, які регулюють взаємини батьків з дитиною, зводять відповідальність за несплату аліментів до трьох сфер :

1)адміністративної;

2)кримиінальної;

3)цивільної.
=== Адміністративна відповідальність ===
Адміністративна відповідальність передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст.183-1 Кодексу України про адміністартивні правопорушення], в якій зазначено що несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання - '''тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин'''.

=== Кримінальна відповідальність ===
Кримінальна відповідальність передбачена за злісне ухилення від сплати встановлених за рішенням суду коштів на утримання дітей.
Відповідно до ст. 164 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] ухилення від сплати аліментів встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні- '''''карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох рокі''в'''. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, -'''''карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років'''''. Під злісним ухиленням слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховання доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця), які призвели до виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Приклад притягнення особи до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

[http://reyestr.court.gov.ua/Review/82201805 Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 05 червня 2019 року у справі № 283/767/19].

=== Інші види обмежень прав ===
* тимчасове обмеження права громадян України на виїзд з України;
* тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
* тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
* тимчасове обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Наведені вище види обмежень передбачені ч. 9 ст. 71 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3857-12/print1518008423925403 п. 5 ч.1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"];

== Дії державного виконавця у випадку, якщо боржник ухиляється від сплати аліментів ==
Відповідно до ст. 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] державний виконавець у разі відмови боржником від слати аліментів здійснює наступні заходи для примусового виконання рішення:
* звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
* звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
* вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
* заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем. Відповідно до ст. 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] державний виконавець у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. Витрати, пов’язані з розшуком боржника, майна боржника та його зберіганням, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.
== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме. ==
Якщо рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення, то дітям призначається [[Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів|тимчасова державна допомога батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме]]. Це передбачено Порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженим [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF постановою Кабміну від 22 лютого 2006 р. №189.]

Така допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину, управлінням праці та соціального захисту населення райдержадміністрації. Для цього одержувач подає вказаному управлінню такі документи: заяву за установленою формою, копію свідоцтва про народження дитини; довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини та одержувача; рішення суду (виконавчий лист) про стягнення аліментів; довідку державної виконавчої служби про факт несплати аліментів протягом шести місяців. Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач подає лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

== Єдиний реєстр боржників ==
'''Єдиний реєстр боржників''' - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників у разі наявності заборгованості понад три місяці одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження відповідно до п.5 ст.9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»]

[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Звільнення з роботи за прогул

2021-04-27T08:03:10Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]

== Поняття "прогул" ==
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] (далі - КЗпПУ) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. 

Таким чином, допущення працівником прогулу без поважних причин може стати підставою для прийняття роботодавцем рішення про звільнення такого працівника.
При цьому варто зазначити, що прогулом визнається не лише відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, а й відсутність більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня. А обов'язковою умовою такого звільнення є відсутність у працівника поважної причини невиходу на роботу. 

'''Прогулом вважається:'''
* самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки;
* припинення виконання трудових обов’язків до закінчення строку трудового договору або строку, який працівник повинен відпрацювати після закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу;
* залишення роботи без попередження роботодавця працівником, з яким укладено трудовий договір на невизначений строк;
* залишення роботи до закінчення строку попередження про звільнення без згоди роботодавця. 

<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || Відсутність працівника на роботі в обідню перерву у час прогулу не зараховується, оскільки згідно ст. 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ] перерва не включається до робочого часу і може використовуватися працівником на свій розсуд, у тому числі із відлученням з місця роботи. У той же час обідня перерва не перериває відліку часу, протягом якого працівник вважається відсутнім на роботі. Тому, якщо до обідньої перерви працівник був відсутнім на роботі, після закінчення такої перерви перебіг строку відсутності продовжується.
|}
</div>
</div>

'''Не може вважатися прогулом:'''
* відсутність працівника на своєму робочому місці, якщо він при цьому перебував на території підприємства;
* невихід працівника на роботу у зв'язку з незаконним переведенням;
* відсутність на роботі з поважних причин. 

Чинне законодавство не містить переліку причин відсутності на роботі, які слід вважати поважними. У кожному окремому випадку їх наявність або відсутність визначає роботодавець. Оцінка таких причин на предмет поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними, тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Кожна з таких причин має бути належним чином підтверджена працівником, наприклад, шляхом надання відповідної довідки. 

'''Зазвичай поважними визнаються такі обставини:'''
* хвороба працівника, навіть якщо в нього немає листка непрацездатності;
* запізнення на роботу через аварії чи затори на дорогах, інші форс-мажорні обставини;
* виконання громадянського обов’язку (надання допомоги особам, що постраждали від нещасного випадку, порятунок майна при пожежі, стихійному лиху тощо);
* невихід на роботу працівників у зв’язку з їх переміщенням із районів проведення АТО, а також тих, які, залишаючись у таких районах під час проведення антитерористичної операції, не мали можливості виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я;
* догляд за захворілим членом родини, що раптово захворів та інші;
* недопуск працівника до роботи роботодавцем. 

<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || Прогулом вважається відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Робота — поняття ширше, ніж робоче місце, і охоплює підприємство в цілому. Тому у випадках, коли на прохідній підприємства було зафіксувано прихід працівника на роботу (його прохід на територію підприємства), однак він не був присутнім на свому робочому місці, такий праціник не може бути звільнений за прогул. У той же час такі дії працівника свідчать про порушення ним трудової дисципліни, що може мати наслідком застосування до нього дисципліного стягнення у вигляді догани. Якщо ж до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, такий працівник може бути звільнений з ініціативи роботодавця на підставі п. 3 ст. 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ] - у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
|}
</div>
</div>

== Основні етапи звільнення за прогул ==
Процедура звільнення за прогул передбачає врахування не лише загальних правил звільнення працівників (ч. 1 ст. 47, ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]), але й порядку звільнення працівників з ініціативи роботодавця (ч.3 ст. 40, ст. 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]), а також строків застосування, правил та порядку накладання і оголошення дисциплінарних стягнень (ст.ст. 147-149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]). 

Таким чином, звільнення працівника за прогул передбачає здійснення ряду послідовних дій, які можна розділити на декілька етапів.

=== Встановлення та фіксування факту відсутності працівника на роботі ===
Самого виявлення відсутності працівника на роботі не достатньо для його звільнення за прогул. Такий факт має бути належним чином зафіксованим. 

Зазвичай про факт відсутності працівника на роботі роботодавцю повідомляє один із працівників або безпосередній керівник шляхом подання доповідної записки. Законодавство не встановлює вимог до форми доповідної записки, тому вона подається у довільній, простій письмовій формі. У доповідній записці має бути вказано про те, що працівник відсутній не лише на робочому місці, а й на підприємстві. 

Відсутність працівника на роботі може бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі, підписаним комісією, що складається не менше ніж із 3 осіб. 

Як доповідну записку, так й акт про відсутність працівника на роботі необхідно оформити безпосередньо в день нез’явлення працівника на роботі. В таких документах обов'язково потрібно вказати не тільки дату, а й конкретний час відсутності працівника. Якщо працівник не виходить на роботу протягом декількох днів поспіль, варто складати окремі акти за кожний день відсутності такої особи на роботі, оскільки потім може виявитися, що на частину днів, протягом яких працівник був відсутній на робочому місці, в нього є поважні причини, а на частину – ні. 

Відсутність працівника повинна відображатись в табелі обліку робочого часу шляхом проставлення літерного коду «НЗ» (нез'явлення з нез'ясованих причин) або цифрового коду «28». Відмітку про відсутність працівника на роботі необхідно проставити в день його нез’явлення на роботі, а в подальшому - проставляти кожного робочого дня, коли він не з’являється на роботі. У разі проставлення такої відмітки зарплата працівнику не нараховується до з'ясування причин його відсутності (ст. 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]). Якщо ж у табелі обліку робочого часу така відмітка відсутня, це є підставою для нарахування працівнику зарплати за час його відсутності та може надалі трактуватися як підтвердження присутності працівника на робочому місці, оскільки заробітна плата − це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. 

<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || Поки причини нез’явлення працівника на роботі не з’ясовані, не варто в табелі обліку робочого часу проставляти відмітку «ПР» (прогул). Адже може виявитися, що причина відсутності працівника – поважна. Наприклад, людина захворіла і знаходиться в лікарні. Тоді роботодавцеві треба просто дочекатися, коли працівник вийде на роботу і подасть лікарняний листок.
|}
</div>
</div>

Відсутність працівника може бути зафіксована і в інший спосіб. До прикладу, якщо на підприємстві ведеться журнал, у якому працівник фіксує час свого приходу на роботу і виходу з неї, то такий журнал може стати додатковим доказом у разі спору. Також у нагоді можуть стати дані автоматизованої пропускної системи, якщо таку встановлено на підприємстві.

=== З'ясування причин відсутності працівника на роботі ===
Після виявлення та фіксування факту відсутності працівника на роботі роботодавець повинен вжити заходів для з’ясування причин такої відсутності. Перш за все необхідно зателефонувати працівнику за номерами телефонів, зазначених в його особовій картці. 

Якщо причини відсутності працівника не з’ясовано або з’ясовано, але виникають сумніви щодо правдивості пояснень працівника, слід вжити додаткових заходів щодо з'ясування причин відсутності працівника, наприклад, розпочати службове розслідування. Зазвичай початок проведення такого розслідування оформлюється наказом роботодавця у довільній формі. У наказі має бути викладено доручення про проведення службового розслідування та з’ясування причин відсутності працівника на роботі, призначено виконавців та визначено строки проведення службового розслідування. Наказ видається керівником підприємства в день отримання доповідної записки. 

У разі появи працівника на роботі роботодавець повинен затребувати у такого працівника письмові пояснення причини прогулу. Цю вимогу роботодавець може оформити наказом, у якому слід встановити строк, достатній для підготовки пояснень. Наказ необхідно довести до відома працівника під підпис. Якщо працівник відмовляється дати пояснення щодо вчиненого проступку, про це складається відповідний акт. 

Якщо ж працівник на дзвінки не відповідає та декілька днів поспіль не з'являється на роботі, вимога про надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі надсилається такому працівнику на адресу реєстрації його місця проживання, а також на адресу його фактичного проживання (якщо він не проживає за місцем реєстрації). Надсилати таку вимогу варто цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. 

За результатами службового розслідування складається акт, у якому відображаються результати вжитих заходів для з’ясування причин відсутності працівника на роботі. Вказаний акт оформлюється у довільній формі. В акті мають бути викладені конкретні причини відсутності працівника на роботі або вказано про те, що з’ясувати причини не вдалось. Акт за результатами службового розслідування складається наступного робочого дня після спливу строку, наданого працівникові для надання письмових пояснень та документів щодо причин відсутності на роботі. 

<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || Звільнення працівника за прогул без отримання від нього письмових пояснень або складання акту про відмову надати такі пояснення є неправомірним (ст. 149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]
|}
</div>
</div>

=== Оформлення звільнення працівника ===
За результатами службового розслідування роботодавець має право розпочати процедуру звільнення працівника, який допустив прогул без поважних причин. 

Для початку роботодавець повинен подати обґрунтоване письмове подання до виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, для отримання попередньої згоди профспілкового органу на звільнення працівника за прогул. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом. 

Подання роботодавця має бути розглянуте виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у присутності працівника в 15-денний строк з подальшим письмовим повідомленням роботодавця про прийняте рішення у 3-денний строк після його прийняття. Якщо виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) заперечує проти звільнення, свою незгоду він повинен обґрунтувати (ч. 7 ст. 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]). 

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації та звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації. 

<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || Рішення роботодавця про звільнення працівника за прогул всупереч вмотивованому рішенню виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) є незаконним. Якщо ж роботодавець взагалі не звертався до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) за згодою на звільнення, то у разі розгляду трудового спору у суді суд повинен призупинити розгляд справи, запитати у такого органу його згоду на звільнення працівника за прогул (ч.9 ст. 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]). Відмова такого органу надати згоду на звільнення буде підставою для поновлення працівника на роботі.
|}
</div>
</div>

Отримавши згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення працівника, що вчинив прогул, роботодавець вправі видати наказ про накладення на такого працівника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Працівника потрібно ознайомити зі змістом наказу під підпис. Якщо працівник відмовляється підписувати, про це потрібно скласти відповідний акт. 

Оскільки, звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, роботодавцю необхідно дотримуватись правил та обмежень, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень. Зокрема, чинним законодавством передбачено, що наказ роботодавця про звільнення працівника за прогул виноситься у такі строки:
* не пізніше одного місяця з дня виявлення прогулу, не враховуючи часу перебування працівника у відпустці чи на лікарняному;
* не пізніше шести місяців з дня вчинення прогулу;
* не пізніше місяця з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). 

У день звільнення працівника роботодавець зобов'язаний:
* видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку;
* виплатити працівнику всі належні йому кошти: зарплату за відпрацьований час, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки (ст. 47, 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]);
* на вимогу працівника видати йому довідку про роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру зарплати (ст. 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]);
* видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]). 

При оформленні трудової книжки працівника роботодавець повинен внести запис про звільнення із таким формулюванням: «Звільнений у зв’язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ» (пункт 2.26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників]). Запис у трудовій книжці про звільнення засвідчується підписом роботодавця та печаткою підприємства. 

Днем звільнення вважається останній день роботи працівника (пункт 2.27 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників]). Якщо працівник з’явився на роботу після прогулу та продовжує працювати, дата звільнення співпадає з датою видання наказу. Якщо ж працівник взагалі відмовляється з’являтися на роботу, його звільняють останнім днем роботи перед днем, коли працівник вчинив прогул, а сам наказ про звільнення видається більш пізньою датою. 

Трудова книжка у день звільнення видається працівникові, про що він має особисто розписатись в Книзі обліку руху трудових книжок. У випадку відмови працівника від отримання трудової книжки роботодавцеві необхідно письмово зафіксувати таку відмову шляхом складання відповідного акта. Якщо ж працівник, який вчинив прогул, на роботу так і не з’явився, необхідно в день видання наказу про звільнення направити на адресу проживання працівника копію наказу про звільнення та лист з пропозицією з’явитися за трудовою книжкою. Надсилати саму трудову книжку поштою забороняється без письмової згоди працівника (пункт 4.2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників]). 

<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || У разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч. 5 ст. 235 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]). А в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]).
|}
</div>
</div>

== Врегулювання спору між роботодавцем та працівником ==
Незважаючи на те, що умови та правила звільнення працівника за прогул достатньо детально врегульовано чинним законодавством, між роботодавцями та працівниками часто виникають спори та конфлікти. Нерідко такі ситуації пов'язані із словживаннями сторонами своїми правами чи навіть вчиненням ними протиправних дій. Недобросовісні роботодавці розглядають звільнення за прогул як швидкий спосіб позбутися небажаного працівника, а недобросовісні працівники, користуючись захистом трудового законодавства, недбало ставляться до виконання своїх обов'язків. Саме тому чітке виконання вимог закону та дотримання певних рекомендацій як роботодавцями, так і працівниками істотно знижує ризик виникнення спору та необхідності доводити свою правоту в суді. 

=== Рекомендації для роботодавця ===
З метою мінімазації ризиків скасування судом наказу про звільнення працівника за прогул роботодавцеві варто дотримуватись таких рекомендацій:
* Точно та неухильно дотримуйтесь вимог закону протягом всієї процедури звільнення.
* Подбайте про належне документальне оформлення відсутності працівника на робочому місці. Звісно, чим більше документів (актів, доповідних записок, письмових заяв) Ви зберете, тим краще. Проте треба подбати і про повноту змісту таких документів та їх правильне оформлення. Зазначені документи офомляйте безпосередньо в день виявлення прогулу. Обов'язково вказуйте не тільки дату, а й час складення документа, а також конкретний часовий період відсутності працівника на роботі. Не забудьте вказати, що працівник відсутній не лише на робочому місці, а й загалом на підприємстві, та зазначте, як саме та за яких обставин це було з'ясовано. При проведенні службового розслідування активно залучайте працівників-очевидців, які своїми підписам засвідчать правдивість інформації, викладеної у складених документах. Упевніться, що такий працівник в день підписання документів виконує трудову функцію на підприємстві. До прикладу, не варто залучати працівника, який у перший день відпустки прийшов в офіс, щоб завершити термінову справу.
* Надайте працівнику можливість подати письмові пояснення з приводу причин прогулу та ретельно перевірте вказані ним обставини.
* У разі подальшого нез'явлення працівника спробуйте зв'язатися з ним за допомогою телефонних дзвінків, електронної пошти, соцмереж тощо. Фіксуйте спроби зв'язатися з працівником та їх результат.
* Ознайомлення працівника з наказами та іншими документами здійснюйте у присутності свідків. У разі відмови працівника ознайомитись з документом чи підписати їх складайте відповідний акт.
* Документи працівнику надсилайте не лише на зареєстровану адресу проживання, а й на адресу фактичного проживання. При цьому документи варто відправляти рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення.
* Не поспішайте звільняти працівника, не з'ясувавши причини прогулу та не надавши їм об'єктивної оцінки на предмет поважності. Цілком можлива ситуація, що працівник, який тривалий час не виходив на зв'язок, з'явиться на роботі та надасть, до прикладу, листок непрацездатності за весь період відсутності на роботі.

=== Звільнення за угодою сторін ===
Мирне врегулювання спору можливе безпосередньо з роботодавцем. Найкращим тут є оформлення звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ] — за угодою сторін. При цьому рекомендовано оформлювати таку угоду сторін, як письмову угоду про припинення трудового договору між роботодавцем та працівником, навіть якщо письмового трудового договору з працівником не укладалося. Саме така угода і має визначати всі аспекти та умови звільнення працівника, зокрема:
* - зазначення останнього дня роботи працівника;
* - суму винагороди, що буде виплачена працівникові при звільненні;
* - положення про відсутність у працівника будь-яких фінансових, майнових та інших претензій до роботодавця, пов’язаних з його звільненням та працевлаштуванням у роботодавця;
* - обов’язок працівника повернути все майно роботодавця в останній день роботи або раніше;
* - обов’язок працівника не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, що стала йому відома протягом роботи на вашому підприємстві.

=== Оскарження звільнення в судовому порядку ===
Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини.

Строк звернення до суду: протягом місяця з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94938539 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 у справі № 758/2641/17] (Неналежне оформлення листка тимчасової непрацездатності саме по собі не може свідчити про неповажність причин відсутності працівника на роботі та не є підставою для його подальшого звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.)
[[Категорія: Трудове‎ право]]
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

2021-04-26T14:22:45Z

Olena.varenyk: /* Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду Українивід 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12]

== Прийняття спадщини ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.ст. 1268, 1270 ЦК України] спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
=== Місце відкриття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1221 ЦК України] місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. 
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна. Місце відкриття спадщини підтверджується довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, або довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.
=== Процедура спадкування ===
[[Файл:Порядок прийняття спадщини.jpg|міні|Порядок оформлення спадщини]]
Протягом 6 місяців з дня смерті родича особи, які вважають себе його спадкоємцями заявляють своє право на спадщину. 

Заява про прийняття спадщини (або про відмову від прийняття, якщо було прийнято таке рішення) подається нотаріусу за останнім місцем проживання померлого. 

Успадкувати можна лише все майно, котре передається у спадок, прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається (наприклад, нерухомість прийняти, а від боргових зобов’язань відмовитись). У разі, якщо померлий проживав у сільському населеному пункті, звернутись з заявою можна до органів місцевого самоврядування, тобто до відповідної сільської ради.

Зі спливом 6 місяців з дня смерті спадкодавця видається свідоцтво про право на спадщину (ст. 1298 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ЦК України]). 

'''Документи, які необхідні для прийняття спадщини:'''

* паспорт;
* ідентифікаційний номер;
* свідоцтво про смерть;
* у разі наявності заповіту: при цьому якщо заповіт оформлювався в сільській раді – необхідно проставити відмітку про відсутність змін після оформлення;
* у разі відсутності заповіту: документ, що підтверджує родинні стосунки спадкоємця з померлим: для дітей – свідоцтво про народження, дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб, інші родичі – за аналогією, для відслідковування ланцюга родинних зв’язків зі спадкодавцем;
* правовстановлюючі документи на все майно, про яке відомо.

=== Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦК України] якщо спадкоємець протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. 

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

== Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ==

Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. 

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав: 

* за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;
* на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини. 

'''Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦК України] позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:''' 

# у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;
# у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

=== Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини===
'''Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:''' 

* тривала хвороба спадкоємця;
* перебування спадкоємця тривалий час за межами України
'''Важливо!''' Факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереробних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України. На консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з’явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96243588?fbclid=IwAR1Ygh2FyBqkAD2qjxOWhQ1i7beAEH0sXJlT6CBXUe4182X7iooThR3oRR8 № 589/1863/13-ц];
* відбування покарання в місцях позбавлення волі;
* необізнаність спадкоємця про наявність заповіту ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17]);
* велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
* складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
* перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17]);
* тощо. При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки. 

Разом з цим, у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] зазначено, що судами '''не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:'''
* юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
* необізнаність особи про наявність спадкового майна;
* похилий вік;
* непрацездатність;
* встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);
* невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
* відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
* несприятливі погодні умови;
* перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362760?fbclid=IwAR0IavCG--Kv9wi_0T3OnwmQ12jSPSMzwjtw1LhQ9BLFRvEJdISTE29_vgY Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 752/11156/18-ц] Перебування у депресії у зв`язку зі смертю чоловіка, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки глибокі душевні страждання у зв`язку зі смертю близько чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, очевидно враховував, що морально-психологічну сторону прийняття спадщини для спадкоємців).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7
"Про судову практику у справах про спадкування"] '''повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.''' Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

===Належні відповідачі===
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради). 
=== Куди звертатися?===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони '''пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини''', якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.
=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»] розмір судового збору за подання відповідної позовної заяви складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Див. додатково [https://dk.pl.court.gov.ua/sud1606/justichelp/616 Зразок позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]

== Судова практика ==
* [https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-1320cs17 Постанова Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі № 6-1320цс17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362760?fbclid=IwAR0IavCG--Kv9wi_0T3OnwmQ12jSPSMzwjtw1LhQ9BLFRvEJdISTE29_vgY Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 752/11156/18-ц]

== Див. також ==
* [[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території]]
* [[Особливості прийняття спадщини дитиною]]
* [[Оформлення права на спадщину]]
* [[Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія)]]
* [[Прийняття спадщини, у складі якої є нерухоме майно, у випадку відсутності у спадкоємців правовстановлюючих документів на майно]]

[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Визначення місця проживання дитини

2021-04-15T13:43:23Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН Про права дитини]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/page Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»]

== Право батьків на визначення місця проживання дитини ==
Згідно зі '''статтею 160 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України (далі - СК України)]''', місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Якщо ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання. В свою чергу, дитина, якій виповнилося 14 років та батьки якої проживають окремо, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання.

== Укладення договору про визначення місця проживання дитини ==
Відповідно до ч. 4 ст. 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page СК України] батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Предметом даного договору є визначення місця проживання та дії з виховання, навчання, догляду за дитиною або поєднаних цих елементів, спрямованих на забезпечення нормального фізичного, духовного та морального розвитку дитини. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

== Вирішення спору між батьками органом опіки та піклування ==
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування.

=== Куди звернутися ===
Для вирішення спору органом опіки та піклування необхідно звернутись до районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у містах, сільської, селищної ради. Місцевий орган опіки та піклування, який призначить засідання комісії, викличе обох батьків, проведе з ними бесіди, оцінить інші обставини та винесе відповідне рішення.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
Відповідно до пункту 72 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/page постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»] для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини:
* заяву;
* копію паспорта;
* довідку з місця реєстрації (проживання);
* копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
* копію свідоцтва про народження дитини;
* довідку з місця навчання, виховання дитини;
* довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

=== Строки розгляду питання ===
Засідання спеціальних комісій у органах опіки та піклування проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць.

== Визначення місця проживання дитини у судовому порядку ==
Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами Позивачем (особа, яка звертається до суду з позовною заявою, тобто той з батьків, хто бажає, щоб з ним залишилася проживати дитина) до Відповідача (той з батьків, хто проживатиме окремо від дитини).

З метою позитивного для Позивача вирішення даного спору, в суді необхідно доводити наступні обставини:
* відповідальне ставлення до своїх батьківських обов’язків
* стан здоров’я як батьків, так і дитини
* матеріальне становище батьків
* можливість забезпечення належних житлових умов
* сімейний стан батьків
* сталість соціальних зв‘язків дитини, її психологічний стан, місце навчання
* інші обставини(шкідливі звички, графіки роботи, професія і т.д.)

=== Куди звернутися ===
Позовна заява про визначення місця проживання дитини подається в порядку цивільного судочинства до <big>районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування Відповідача</big>.

=== Вартість ===
Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. 
Судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]). Станом на 01.01.2021 розмір судового збору складає 908 грн.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
'''До суду подається:'''
# Позовна заява
# Копія свідоцтва про розірвання шлюбу.
# Копія паспорта позивача.
# Копії рішення суду про розлучення.
# Характеристика з місця роботи позивача та її дві копії.
# Характеристика з місця проживання позивача та її дві копії.
# Довідка з місця проживання позивача та її дві копії.
# Дві копії декларації про дохід позивача.
# Довідка ЦМЛ про стан здоров'я позивача та її дві копії.
# Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача та дві його копії.
# Дві копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП.
# Акт санітарно-епідеміологічного обстеження квартири позивача та дві його копії.
# Епікриз (ПІБ дитини).
# Квитанції про сплату судового збору.

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

'''Зразок позовної заяви'''
[[Файл:Позов про визначення місця проживання дитини зразок.docx|міні]]

=== Строки розгляду питання ===
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7635 210] [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті..
=== Підстави для відмови ===
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7328 175] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7359 177] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України], протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7328 175] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7359 177] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім цього, заява повертається у випадках, коли:

# заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
# порушено правила об’єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7479 188 ЦПК України]);
# до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;
# відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;
# подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених СК України;
# позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
# до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. 

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п’яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

=== Порядок оскарження ===
Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом <big>тридцяти днів</big> '''з дня його проголошення'''. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом <big>п'ятнадцяти</big> днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

== Практичні аспекти вирішення питання про встановлення місця проживання дитини ==
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними, як вже зазначалося раніше, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Яблуком розбрату у подібних справах зазвичай стає наведена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_384#Text Декларації з прав дитини 1959 року] презумпція закріплення проживання дитини разом з матір’ю, відповідно до якої малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір’ю. Однак наразі вона не підтримується ані сучасним європейським законодавством, ані рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції про права дитини 1989 року,] яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів, а також забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

За практикою ЄСПЛ врахування того, що слугує найкращим інтересам дитини, має вирішальне значення в кожній справі такого типу («Ельшольц проти Німеччини»). Наразі існує широкий консенсус на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси («Нойлінґер і Шурук проти Швейцарії»). При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два фактори: по-перше, збереження її зв’язків з сім’єю, окрім випадків, коли доведено, що сім’я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, забезпечення її розвитку в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a93#Text «Мамчур проти України»]).

В окремій думці у справі «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_d46#Text М.С. проти України]» суддя Карло Ранзоні наголошує, що, згідно з позицією ЄСПЛ, батьки повинні мати рівні права в спорах про опіку («Зоммерфельд проти Німеччини») і що найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків ( «Сахін проти Німеччини»).

Слід зазначити і те, що Велика Палата Верховного Суду України змінила судову практику у спорах про визначення місця проживання дитини, відступивши від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов’язковість брати до уваги принцип 6 цієї Декларації стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю. Судді Великої Палати ВС вважають, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#n27 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.] З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) можна ознайомитися за посиланням [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77361954 www.reyestr.court.gov.ua/Review/77361954.]

Насамкінець, у Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Рівність та спільна батьківська відповідальність: роль батьків» (Equality and shared parental responsibility: the role of fathers) № 2079 від 02 жовтня 2015 року Асамблея твердо висловила позицію, що саме розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи стосовно ролей жінок та чоловіків у сім’ї і є відображенням соціологічних змін, які відбулися протягом останніх 50 років. У зв’язку з цим, Парламентська Асамблея закликала всіх її членів, зокрема і Україну, забезпечити законодавчими нормами та адміністративною практикою рівність прав батьків щодо їх дітей.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93835748 Постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17 (провадження № 61-18882св19)] При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.

Ухвалюючи рішення про відмову у визначенні місця проживання дитини з батьком, апеляційний суд у своїх висновках помилково обмежився констатуванням того, що під час розгляду справи не встановлено тих обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю. Апеляційний суд не врахував, що у [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенції Про права дитини] реалізовано принцип примату інтересів дитини понад усім. Ця Конвенція ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, її правові норми є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України].

Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, суд апеляційної інстанції відхилив висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого визначено, що найкращим інтересам дитини відповідатиме її спільне проживання з батьком та взяв до уваги лише акт обстеження умов проживання матері. Проте, апеляційним судом не враховано, що за зустрічним позовом ОСОБА_2 органом опіки та піклування не складено висновку про доцільність проживання дитини разом з матір`ю, а акт обстеження умов проживання не є за своєю суттю та змістом висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій здійснено розгляд справи за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання матері, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду зустрічного позову ОСОБА_16 , що є порушенням статті 19 СК України.

Взявши до уваги висновок спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження від 18 червня 2019 року № 04/19, виконаного юридичним психологом ОСОБА_13 , апеляційний суд не врахував, що такий висновок психолога ґрунтується на поясненнях матері, а також окремих письмових документах, наданих лише однією стороною - ОСОБА_2 ; у психолога не перебували у дослідженні матеріали справи, яка переглядається, психолог особисто не спілкувалася з малолітньою дитиною та батьком дитини. Висновок психолога містить загальні висновки про зв`язок матері з дитиною такого віку без урахування фактичних обставин цієї справи, яка переглядається. Отже, такий висновок психолога не містить інформацію щодо предмета доказування, а тому не може бути належним доказом у цій справі.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95907486?fbclid=IwAR3g-ykBVXBZFOTIs1fv3xpn4seUWwq2uRyfMvC1vCl8dvBWA9sJVCk-HsQ Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2021 року у справі № № 542/1428/18] Визначаючи місце проживання дітей, надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, що батьком і матір’ю створено належні умови для виховання та розвитку дітей, суди, виходячи із найкращих інтересів дітей, встановивши, що діти вже досить тривалий час проживають разом із батьком, визначили місце їхнього проживання саме разом з ним. Суди на час ухвалення оскаржуваних рішень не встановили обставин, які б давала підстави для висновку, що визначення місця проживання дітей з матір’ю, що фактично приведе до зміни місця проживання дітей, буде мати більш позитивний влив на них. За таких обставини суди правильно врахували інтереси дітей, які проживають в атмосфері любові, турботи, захисту, а тому для зміни їхнього проживання вагомі підстави відсутні. ВС наголосив, що матір дітей, яка, безсумнівно, відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов`язок піклуватися про їхнє здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким діти будуть проживати. Беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, визначаючи місце проживання малолітніх дітей сторін у цій справі з батьком, дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, сприятиме їхньому повноцінному вихованню та розвитку. У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дітьми, визначене у цій справі місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку. Щодо доводів касаційної скарги про те, що діти можуть бути розлучені з матір`ю лише за виключних обставин, Верховний Суд наголошує на тому, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Під час вирішення цієї справи, серед іншого суди керувалися установленими та тривалими зв’язками батька з дітьми, з огляду на те, що вони тривалий час проживали разом, а отже проживання дітей з батьком буде відповідати найкращим їх інтересам. Суд апеляційної інстанції врахував, що стан здоров`я старшого сина, його однозначна позиція і бачення свого місця проживання разом з батьком з великою вірогідністю можуть стати чинниками, які спровокують вкрай негативні наслідки для цієї дитини у разі його примусового переміщення для постійного проживання з матір`ю.

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати

2021-04-12T14:11:46Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про оплату праці»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»]

== Право працівника на оплату праці ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4303 статті 43 Конституції України] кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n115 стаття 21 Закону України «Про оплату праці»]).

== Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам ==
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n691 стаття 115 КЗпП України]).

== Обов’язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником в день його звільнення ==
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n697 стаття 116 КЗпП України]).

== Право працівника на компенсацію втрати частини доходів ==
Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2050-14#o5 статті 1 і 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати]).

== Способи захисту права працівників на оплату праці та стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати ==
Працівник може стягнути нараховану, але невиплачену заробітну плату:
* в позасудовому порядку;
* в судовому порядку.

== Позасудовий порядок ==
=== Куди звернутись ===
Працівник для вирішення спору про виплату належної йому заробітної плати може звернутися із заявою до комісії по трудових спорах (у разі її створення) без обмежень будь-яким строком ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1195 ч. 1 статті 225 КЗпП України]).

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1182 частина 1 статті 223 КЗпП України]).

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1191 частина 2 статті 224 КЗпП України]).

=== Строк розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах ===
Комісія по трудових спорах зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1200 стаття 226 КЗпП України]).

=== Порядок оскарження рішення комісії по трудовим спорах ===
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1213 стаття 228 КЗпП України]).

=== Порядок виконання рішень комісії по трудових спорах ===
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження.

При цьому, у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.

На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1216 статті 229, 230 КЗпП України]).

== Судовий порядок ==
Для стягнення заборгованості з виплати нарахованої заробітної плати працівник може звернутися безпосередньо до суду в порядку:
* наказного провадження (вимога працівника про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати є безспірною);
* позовного провадження (наявний спір щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та/або права на її отримання).

== Наказне провадження ==
=== Право на звернення до суду в порядку наказного провадження ===
Судовий наказ може бути видано у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7217 пункт 1 частини 1 статті 161 ЦПК України]).

Для стягнення нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати працівник може звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу.

=== Умови звернення до суду в порядку наказного провадження ===
Працівник може звернутися до суду в порядку наказного провадження у разі якщо вимога про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати є безспірною (роботодавець не оспорює ні право вимоги працівника, ні суму заборгованості з виплати заробітної плати), що підтверджується належно оформленими письмовими документами.

=== До якого суду звернутись ===
Заява про видачу судового наказу подається '''до суду першої інстанції (районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду)''' за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7227 стаття 162 ЦПК України]).

=== Строк звернення до суду ===
Працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати '''без обмеження будь-яким строком''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 частина 2 статті 233 КЗпП України]).

=== Форма і зміст заяви про видачу судового наказу ===
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7229 статтею 163 ЦПК України] заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі.
У заяві повинно бути зазначено:
* найменування суду, в який подається заява;
* повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
* ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
* вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
* перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:
* документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;
* копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
* інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

До заяви має бути додано докази:
* перебування заявника у трудових відносинах із боржником (наприклад: засвідчені копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки, копія трудового договору між роботодавцем і працівником, довідка з місця роботи тощо);
* підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).
[[Файл:Зразок заява про видачу судового наказу про стягнення нарахованої але невиплаченої зп.docx|міні|зразок заяви про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої зп]]

=== Вартість ===
При зверненні до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати '''судовий збір не сплачується''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»]).

=== Строк розгляду судом заяви про видачу судового наказу ===
Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п’яти днів з дня її надходження. А якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п’яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п’ятою, шостою статті 165 ЦПК України, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. 
Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7269 частина 1 і 2 стаття 167 ЦПК України]).

=== Набрання законної сили судовим наказом ===
Судовий наказ набирає законної сили у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п’яти днів після закінчення строку на її подання (частина перша статті 172 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]_.

Боржник має право протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7293 частина 1 статті 170 ЦПК України]).

=== Виконання судового наказу ===
На підставі судового наказу, який є виконавчим документом, стягувач повинен звернутися до державної виконавчої служби з метою його примусового виконання.

== Позовне провадження ==
=== До якого суду звернутись ===
У разі наявності спору щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати чи права на її отримання працівник може звернутися з позовною заявою (зразок позовної заяви) безпосередньо '''до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду''' за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|відповідно до порядку, передбаченого законодавством]].

=== Строк звернення до суду ===
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати '''без обмеження будь-яким строком''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 частина 2 статті 233 КЗпП України]).

=== Вартість ===
Позивачі за подання до суду позовної заяви про стягнення заробітної плати '''звільняються від сплати судового збору''' під час розгляду справи в усіх судових інстанціях ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»]).

== Відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні ==
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення працівник має право звернутися до суду з вимогою '''про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.'''

При подачі заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку працівнику необхідно буде розрахувати середній заробіток. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text ЗУ «Про оплату праці»] за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100]. З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n701 стаття 117 КЗпП України], пункт 20 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»]).

== Виконання судового рішення щодо стягнення заробітної плати ==
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 430 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] судове рішення про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового рішення в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.

== Стягнення моральної шкоди за несвоєчасну виплату заробітної плати ==
Статтями 16 та 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України) передбачено право особи на [[відшкодування моральної шкоди]], завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 237-1[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1182 КЗпП України] передбачено,що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту наведеної норми, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84005697 постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 369/9301/18].

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
[[Категорія:Трудові спори]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Суди]]

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

2021-03-30T13:19:27Z

Olena.varenyk: /* Судова практика */

== '''Нормативно-правова база''' ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні"]

== '''Порядок вчинення виконавчого напису ''' ==

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло '''не більше трьох років''', а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – '''не більше одного року'''. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»]).

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається '''заява''' ([https://pidruchniki.com/68900/pravo/zrazok_zayavi_vchinennya_vikonavchogo_napisu_dogovori_poziki орієнтовний зразок]).

Порядок та вимоги до вчинення виконавчого напису нотаріусом див. у [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|"Вчинення нотаріусами виконавчих написів"]].

=== Місце вчинення виконавчого напису ===
Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача (пункт 1.4 Глави 16 Розділу ІІ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]).

=== Порядок стягнення за виконавчим написом ===
Відповідно до статті 90 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o724 Закону України "Про нотаріат"] стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання '''протягом одного року з моменту його вчинення'''. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"] (статті 91 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат"]).

== '''Зміст виконавчого напису''' ==

У статті 89 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат]" міститься перелік вимог до змісту виконавчого напису, не дотримання яких може також бути підставою для ініціювання його оскарження, зокрема, відповідно до вимог вказаної статті Закону України "Про нотаріат".

'''У виконавчому написі повинні зазначатися:'''
# дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
# найменування та адреса стягувача;
# найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
# строк, за який провадиться стягнення;
# суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
# розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
# номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
# дата набрання юридичної сили;
# строк пред'явлення виконавчого напису до виконання;
# інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”.
''Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.''

У випадку недотримання нотаріусом вимог, щодо надання стягувачем документів на підставі яких можливе вчинення виконавчого напису та інших вимог закону щодо вчинення виконавчого напису, боржник може реалізувати свої право на звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

== '''Підсудність''' ==

Позови до юридичних осіб пред’являються в суд '''за їхнім місцезнаходженням''' згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України]). Однак, для вказаної категорії справ можлива альтернативна підсудність, що зокрема, вбачається з частина дванадцятої статті 28 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України], згідно якого, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред’являтися також '''за місцем його виконання'''.

З поряком звернення з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню див. "[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]". 

[[Файл:Зразок позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.docx|міні|Зразок_позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (кредитний договір+іпотека)]]
== '''Судова практика''' ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74506060 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц] (виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав не дотримання стягувачtм вимог частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»] та не проведення реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження до того, як нотаріус вчинить виконавчий напис).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85225042 Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року у справі № 761/16682/18] (банки, фінансові компанії, колектори та інші кредитор не мають право стягувати заборгованість, якщо вона не безспірна (боржник не визнав заборгованість і збирається її оскаржувати), а також, якщо мова йде про непосвідчений нотаріально кредитний договір).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87857851 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц] (Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником).
[[категорія: Нотаріат]]

[[категорія: Суди]]

[[категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Цивільно-правовий договір як форма залучення осіб до праці

2021-03-24T13:17:44Z

Olena.varenyk: /* Відмінність від трудового договору */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_200203-03 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 26 грудня 2003 року № 06/1-4/200 "Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду"]

== Поняття «цивільно-правовий договір» ==
'''''Цивільно-правовий договір з фізичною особою (договір цивільно-правового характеру)''''' - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 626 Цивільного кодексу України]) (далі – договір).

Відносини, що виникають з укладенням договорів, є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного законодавства.

== Істотні умови договору ==
=== Предмет договору ===
Предметом договору може бути виконання робіт чи надання послуг та укладатися у формі [[Договір підряду|договору підряду]] або [[Договір про надання послуг|надання послуг]].

=== Сторони договору ===
Сторонами за договором є виконавець та замовник.

=== Форма договору ===
Договір укладається у письмовій формі.
[[Файл:ЦПД.docx|міні|Зразок договору цивільно-правового характеру (прибирання)]]

=== Строк договору ===
Договір укладається на певний строк та на виконання конкретної роботи, тому ці умови мають бути чітко прописані в договорі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 846, 905 ЦК України]).
Договір може мати нерегулярний, одноразовий або ненормований характер.

=== Ціна договору ===
За договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Розмір, порядок, умови, строки виплати винагороди за договором встановлюються за домовленістю сторін.

== Відповідальність сторін ==
Відповідальність виконавця роботи за порушення договору насамперед встановлюється самим договором (пеня, штраф тощо), а також нормами цивільного законодавства.
Особливості договору
♦ Виконавець не включаються до штату роботодавця. Він самостійно вирішують питання свого виробничого процесу, виконує роботу на свій ризик. 
♦ Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, (не зобов'язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством) та інші локальні акти підприємства (різного роду положення, колективні договори). 
♦ Виконавець не має соціальних гарантій працівника, який працює відповідно до трудового договору (права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо). 
♦ У трудовій книжці виконавця не робиться запис про оформлення трудових відносин. Стаж роботи підтверджується оригіналом договору. 
♦ Робота за договором за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text пункт «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]).

== Відмінність від трудового договору ==
{| class="wikitable"
|-
! [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|Трудовий договір]] !! Договір цивільно-правового характеру
|-
| Відносини регулюються Кодексом законів про працю України;
* укладається, як правило, у письмовій формі, але може бути укладено і в усній формі;
* мета – організація процесу праці;
* трудова функція працівника не передбачає встановленого кінцевого результату;
* безстроковий або строковий;
* оплата праці не нижче встановленого державою мінімального розміру;
* надаються щорічні і додаткові оплачувані відпустки;
* ризик збитків покладається на роботодавця;
* працівник підпорядковується правилам внутрішньої трудового розпорядку.
|| Відносини регулюються Цивільним кодексом України;
* укладається у письмовій формі;
* мета- досягнення, визначеного договором результату;
* результат виконання робіт/факт надання послуг фіксується в окремому документі – акт надання послуг/виконаних робіт;
* строковий;
* оплата здійснюється відповідно до умов договору у формі винагороди;
* виконавець сам визначає собі час для відпочинку, відпустки не надаються;
* виконавець діє на власний ризик;
* виконавець самостійно організовує свій робочий процес та не підпорядковується правилам трудового розпорядку.
|}

== Судова практика ==
'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95438996 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 2340/3415/18]'''

Колегія суддів зазначає, що попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції - охоронця, прибиральника, маляра.... робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною).

Як встановлено судом першої інстанції, у самих цивільно-правових угодах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Колегія суддів наголошує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

Положення частини третьої статті 24 КЗпП України повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні, а відтак колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо нез`ясування відповідачем під час проведення перевірки думки осіб, з якими позивач уклав цивільно-правові угоди, щодо характеру та місця роботи кожної особи, їх трудових обов`язків, їх підпорядковування правилам внутрішнього трудового розпорядку, посадовим інструкціям та надання деякими із таких осіб пояснень щодо укладення ними з позивачем саме цивільно-правових договорів.

Аналогічний висновок викладений у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89869018 постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 815/5427/17].

Колегія суддів зауважує, що зазначення судом апеляційної інстанції тієї обставини, що ряд осіб, які надавали послуги за спірними цивільно-правовими договорами працевлаштовані на інших підприємствах або навчаються у вищих навчальних закладах, не спростовує тієї обставини, що відносини із позивачем мають ознаки трудових, оскільки згідно з положеннями частини другої статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Колегія суддів Верховного Суду враховує, що шляхом укладення з особою цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94565665 0540/5987/18-а].
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Суди]]

Керування транспортним засобом в стані сп’яніння

2021-03-19T13:58:56Z

Olena.varenyk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)]

== Склад правопорушення та відповідальність ==
Відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції передбачена '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text статтею 130 КУпАП].'''

'''Відповідальність передбачена за наступні діяння:'''

ч. 1 ст. 130 КУпАП:
* керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
* передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
* відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
''тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

ч. 2 ст. 130 КУпАП:
* Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -
''тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.''

ч. 3 ст. 130 КУпАП:
* Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
''тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.''

ч. 4 ст. 130 КУпАП:
* Вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, -
''тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб.''

ч. 5 ст. 130 КУпАП:
* Керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,
* передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,
* відмова осіб, які керують річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
''тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк десять діб, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років.''

ч. 6 ст. 130 КУпАП:
* Дії, передбачені частиною п’ятою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, -
''тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб.''

ч. 7 ст. 130 КУпАП:
* Вживання особою, яка керувала річковим, морським, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, після аварійної події за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду -
''тягне за собою накладення штрафу на осіб, які мають право керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

'''[[Категорія:Кримінальне право]]'''

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2021-03-19T10:39:51Z

Olena.varenyk: Судова практика

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]
* [http://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/699A854B39C4DA83C225803B00211C39 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року № 6-47цс16]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 Постанова Верховного Суду України від 12 травня 2020 року, справа № 243/5477/15-ц]

== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. 
Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331 ст. 63 Сімейного кодексу України]). 
'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо). 
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст. 60 Сімейного кодексу України закріпила так звану «'''презумпцію''' '''спільної сумісної''' '''власності подружжя'''». Презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

== Визначення особистої приватної власності подружжя ==

Як відзначає [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленум Верховного Суду України] у п. 23 постанови від 21.12.2007 р. № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 ст. 57 Сімейного кодексу України] '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].

== Добровільний порядок поділу майна подружжя ==

Сімейним кодексом України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема '''уклавши договір про поділ майна''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''нотаріальному посвідченню''' (ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 ст. 69 Сімейного кодексу України]).

== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий порядок поділу майна подружжя]]==

Згідно з Постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n359 ст. 71 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. 
Неподільна річ (наприклад – житловий будинок) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. 
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син/дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
=== Умови збільшення частки майна: ===
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування. 
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 ст. 60 Сімейного кодексу України]). 
Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.

Так, відповідно до Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по [http://reyestr.court.gov.ua/Review/86738232 справі № 297/2837/17] від 27.12.2019 року, ''«При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст.70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя».''
== Вартість ==
При поданні позову сплачується '''судовий збір''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати'''.

== Позовна давність ==
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності'''.

'''Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], продовжуються на строк дії такого карантину.'''

== Окремі випадки поділу майна ==
Так, відповідно до ч. 4 ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. 
У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів. 
При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.

'''Важливо!''' Здійснені ремонтні роботи є невід`ємною частиною квартири та не є окремим об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 постанові від 12 травня 2020 року, справа № 243/5477/15-ц].

== Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинкуС ==
'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства. 
Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. 
''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. 
{| class="wikitable"
|-
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
|}

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. 
На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n314 глава 8 Сімейного кодексу України]). 

== [[:Файл:Заява про поділ майна.docx|'''Зразок заяви про поділ майна подружжя''']] ==

== Судова практика ==
'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067130?fbclid=IwAR0jIuSLKBiOg30BdWw13RDU1DFxmhVFJUg1CuyThBdq1o3CBJQMC8Cmd20 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.02.2021 у справі № 264/2232/19]'''

Конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

ВС підкреслив, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує.

Судді ВС зазначили, що правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено, що спірна нерухомість придбана у 2012, 2014 роках за його особисті кошти, які він у 2003 році ввіз на територію України і які до 14 березня 2008 року перебували на депозитному рахунку в банку.

При цьому суди правильно відхилили доводи позивача щодо придбання ним нерухомості за особисті кошти, зняті 04 серпня 2014 року з депозитного вкладу за договором, укладеним 02 липня 2014 року, оскільки ці кошти розміщені на депозитному рахунку у період зареєстрованого шлюбу з відповідачем.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які суди застосували правильно.

Доводи касаційної скарги про те, що спірне нерухоме майно придбано за його особисті кошти, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач не спростував презумпцію спільності майна.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, наведеним у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/61260662 постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16], де зазначено, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, та у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74777355 постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17], в якій встановлено, що позивач спростував презумпцію спільності права власності та довів витрату особистих коштів на придбання майна у шлюбі. Водночас у справі, що переглядається суди встановили, що позивач не спростував презумпцію спільності майна.
[[Категорія:Сімейне право‎‎]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду

2021-03-04T14:37:11Z

Olena.varenyk: судова практика

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/ed20120412 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/va007700-04 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/va007700-04 Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 01 січня 2010 р. "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами"]

== Загальні положення ==
Відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1107 до статті 120 Земельного кодексу України] у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування
земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. '''До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення'''.

'''Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою''', на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за [[Договір довічного утримання|договором довічного утримання]] право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. 
Відповідно до ст. 6 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text "Про іпотеку"], якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

==Перехід права користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди==
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є '''кадастровий номер земельної ділянки,''' право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об’єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3170 статті 638 Цивільного кодексу України] договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, зокрема, умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

==Перехід права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності==

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статтею 121 Земельного кодексу України] (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

== Реєстрація прав власності==

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 статей 3 та 312 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"] державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така нотаріальна дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. У зазначених випадках державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, не якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

З метою виконання новим власником житлового будинку (будівлі, споруди) вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 377 Цивільного кодексу України], згідно якої до особи, яка набула право власності на таке нерухоме майно, має перейти право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), новий власник має вжити заходів щодо оформлення відповідних речових прав на земельну ділянку відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"].

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362778 '''Постанова''' '''Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18''']
(При відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику).
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

2021-03-02T09:30:29Z

Olena.varenyk: /* Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду Українивід 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12]

== Прийняття спадщини ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.ст. 1268, 1270 ЦК України] спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
=== Місце відкриття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1221 ЦК України] місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. 
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна. Місце відкриття спадщини підтверджується довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, або довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.
=== Процедура спадкування ===
[[Файл:Порядок прийняття спадщини.jpg|міні|Порядок оформлення спадщини]]
Протягом 6 місяців з дня смерті родича особи, які вважають себе його спадкоємцями заявляють своє право на спадщину. 

Заява про прийняття спадщини (або про відмову від прийняття, якщо було прийнято таке рішення) подається нотаріусу за останнім місцем проживання померлого. 

Успадкувати можна лише все майно, котре передається у спадок, прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається (наприклад, нерухомість прийняти, а від боргових зобов’язань відмовитись). У разі, якщо померлий проживав у сільському населеному пункті, звернутись з заявою можна до органів місцевого самоврядування, тобто до відповідної сільської ради.

Зі спливом 6 місяців з дня смерті спадкодавця видається свідоцтво про право на спадщину (ст. 1298 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ЦК України]). 

'''Документи, які необхідні для прийняття спадщини:'''

* паспорт;
* ідентифікаційний номер;
* свідоцтво про смерть;
* у разі наявності заповіту: при цьому якщо заповіт оформлювався в сільській раді – необхідно проставити відмітку про відсутність змін після оформлення;
* у разі відсутності заповіту: документ, що підтверджує родинні стосунки спадкоємця з померлим: для дітей – свідоцтво про народження, дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб, інші родичі – за аналогією, для відслідковування ланцюга родинних зв’язків зі спадкодавцем;
* правовстановлюючі документи на все майно, про яке відомо.

=== Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦКУ] якщо спадкоємець протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. 

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

== Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ==

Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. 

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав: 

* за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;
* на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини. 

'''Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦКУ] позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:''' 

# у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;
# у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

=== Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини===
'''Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:''' 

* тривала хвороба спадкоємця;
* перебування спадкоємця тривалий час за межами України;
* відбування покарання в місцях позбавлення волі;
* необізнаність спадкоємця про наявність заповіту ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17]);
* велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
* складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
* перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 по справі №565/1145/17]);
* тощо. При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки. 

Разом з цим, у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] зазначено, що судами '''не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:'''
* юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
* необізнаність особи про наявність спадкового майна;
* похилий вік;
* непрацездатність;
* встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);
* невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
* відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
* несприятливі погодні умови;
* перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362760?fbclid=IwAR0IavCG--Kv9wi_0T3OnwmQ12jSPSMzwjtw1LhQ9BLFRvEJdISTE29_vgY Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 752/11156/18-ц] Перебування у депресії у зв`язку зі смертю чоловіка, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки глибокі душевні страждання у зв`язку зі смертю близько чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, очевидно враховував, що морально-психологічну сторону прийняття спадщини для спадкоємців).

Відповідно до роз'яснень [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Пленуму Верховного Суду України,] '''повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.''' Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

===Належні відповідачі===
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради). 
=== Куди звертатися?===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони '''пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини''', якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.
=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»] розмір судового збору за подання відповідної позовної заяви складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Див. додатково [https://dk.pl.court.gov.ua/sud1606/justichelp/616 Зразок позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]

== Судова практика ==
* [https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-1320cs17 Постанова Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі № 6-1320цс17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362760?fbclid=IwAR0IavCG--Kv9wi_0T3OnwmQ12jSPSMzwjtw1LhQ9BLFRvEJdISTE29_vgY Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 752/11156/18-ц]

== Див. також ==
* [[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території]]
* [[Особливості прийняття спадщини дитиною]]
* [[Оформлення права на спадщину]]
* [[Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія)]]
* [[Прийняття спадщини, у складі якої є нерухоме майно, у випадку відсутності у спадкоємців правовстановлюючих документів на майно]]

[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

2021-03-01T15:19:14Z

Olena.varenyk: /* Судовий порядок вирішення спору */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]

== Строки розрахунку при звільненні ==
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться '''в день звільнення'''. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ч.1 ст. 47 КЗпП України]) . Про нарахувані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі виникнення спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець зобов’язаний виплатити неоспорювану суму.

== Затримка розрахунку при звільненні ==
У зв’язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законом, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. А при не проведенні його до розгляду справи в суді - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.117 КЗпП України]).
 
У випадках виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, за загальним правилом, у зв’язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

== Позасудовий порядок вирішення спору ==
Вирішення спору з приводу затримки розрахунку при звільненні можливе в позасудовому та судовому порядках. Зокрема, працівник має право звернутися з заявою до комісії по трудових спорах (КТС) (у разі її створення) для вирішення спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. КТС розглядає спір у присутності працівника протягом 10 днів з дня звернення та приймає рішення, яке підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом.
 
Сторони можуть оскаржити рішення КТС до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

== Судовий порядок вирішення спору ==
У випадку відмови роботодавця від здійснення розрахунку, працівник може звернутися із [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позовною заявою до суду]] про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в тримісячний строк, з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про затримку розрахунку. Позовна заява подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем находження підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача.

=== Судовий збір ===
За подання до суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору для фізичних осіб становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"], згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, але не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати (ст.ст. 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»). Аналогічна правова позиція викладена в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/63839821 постанові ВСУ від 30.11.2016 справа № 226/168/15-ц].

=== Відшкодування моральної шкоди ===
Статтями 16 та 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України) передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ст. 1167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Статтею 237-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] передбачено,що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту наведеної норми, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до частини третьої статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

== Порядок визначення розміру середнього заробітку ==
Визначення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100].

Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

== Відповідальність роботодавця за затримка розрахунку при звільненні ==
У випадку порушення законодавства про працю передбачено [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|адміністративну , матеріальну, кримінальну відповідальність.]] 
Адміністративна - відповідно до ч. 1 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 н. м. д. г. 
Матеріальна- відповідно до абзацу 4 ч. 2 ст. 265 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України]- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі тягне за собою накладення штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; 
Кримінальна - відповідно до ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином — суб’єктом підприємницької діяльностікарається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94803108 '''Постанова''' '''Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 у справі №1540/3742/18'''] (Право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є заробітною платою у розумінні як Закону України «Про оплату праці» так і Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому не підлягає компенсації).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87334250 '''Постанова Верхового Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц'''] (Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80050331 '''Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 225/4384/іб-ц'''] (Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Посилання заявника на те, що існує два варіанти стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку - по день проведення фактичного розрахунку або по день постановлення рішення суду, і законом не передбачено одночасне застосування обох вказаних варіантів (застосування одного варіанту виключає застосування іншого), є неспроможними, оскільки невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум - це триваюче правопорушення, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку).
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

2021-03-01T14:11:31Z

Olena.varenyk: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]

== Строки розрахунку при звільненні ==
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться '''в день звільнення'''. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ч.1 ст. 47 КЗпП України]) . Про нарахувані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі виникнення спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець зобов’язаний виплатити неоспорювану суму.

== Затримка розрахунку при звільненні ==
У зв’язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законом, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. А при не проведенні його до розгляду справи в суді - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.117 КЗпП України]).
 
У випадках виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, за загальним правилом, у зв’язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

== Позасудовий порядок вирішення спору ==
Вирішення спору з приводу затримки розрахунку при звільненні можливе в позасудовому та судовому порядках. Зокрема, працівник має право звернутися з заявою до комісії по трудових спорах (КТС) (у разі її створення) для вирішення спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. КТС розглядає спір у присутності працівника протягом 10 днів з дня звернення та приймає рішення, яке підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом.
 
Сторони можуть оскаржити рішення КТС до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

== Судовий порядок вирішення спору ==
У випадку відмови роботодавця від здійснення розрахунку, працівник може звернутися з заявою до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в тримісячний строк, з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про затримку розрахунку. Позовна заява подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезм находження підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача. За пред'явлення позову судовий збір не сплачується на підставі пункту 1 частини першої статті 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"]. 

Крім того, звільнений працівник має право на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі порушення його законних прав, шляхом подання позову до суду.

== Порядок визначення розміру середнього заробітку ==
Визначення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100].

Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

== Відповідальність роботодавця за затримка розрахунку при звільненні ==
У випадку порушення законодавства про працю передбачено [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|адміністративну , матеріальну, кримінальну відповідальність.]] 
Адміністративна - відповідно до ч. 1 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 н. м. д. г. 
Матеріальна- відповідно до абзацу 4 ч. 2 ст. 265 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України]- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі тягне за собою накладення штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; 
Кримінальна - відповідно до ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином — суб’єктом підприємницької діяльностікарається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94803108 '''Постанова''' '''Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 у справі №1540/3742/18'''] (Право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є заробітною платою у розумінні як Закону України «Про оплату праці» так і Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому не підлягає компенсації).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87334250 '''Постанова Верхового Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц'''] (Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80050331 '''Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 225/4384/іб-ц'''] (Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Посилання заявника на те, що існує два варіанти стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку - по день проведення фактичного розрахунку або по день постановлення рішення суду, і законом не передбачено одночасне застосування обох вказаних варіантів (застосування одного варіанту виключає застосування іншого), є неспроможними, оскільки невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум - це триваюче правопорушення, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку).
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Стягнення боргу за онлайн кредитом

2021-02-24T12:00:12Z

Olena.varenyk: судова практика

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&key=4/UMfPEGznhhfOo.ZiZDsrm5HdlycsFggkRbI1c Конституція України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон Україн "Про банки і банківську діяльність"];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про рекламу”];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг”];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0957-04 Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг"];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#Text Закон України «Про споживче кредитування»] ;
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-15#Text Закон України «Про електронний цифровий підпис»];
* Нормативні акти Національного Банку України.

== Поняття «он-лайн кредитування» ==

'''Креди́т''' — кошти й матеріальні цінності, що надаються кредитором у користування позичальнику на певний строк та під відсоток.

Одним із різновидів кредитування '''онлайн кредит''' — послуга, яку надають кредитодавці, коли можна взяти кредит, не спілкуючись з кредитором наживо, а за допомогою відправки заявки на оформлення кредиту через інтернет.

Кредитодавцями в онлайн кредитах виступають мікрофінансові організації.

'''Мікрофінансова організація (далі - МФО), яку також досить часто називають кредитною компанією – це фінансова установа, що займається наданням мікрокредитів населенню за спрощеною схемою, а також малому і середньому бізнесу коштом залучення власних резервів.'''

Різниця між МФО та банком:

'''- в небанківських фінансових установах процес оформлення кредитного договору набагато простіший та вимагає меншої кількості документів.''' В більшості МФО немає необхідності пред’явлення довідок про доходи, довідок з місця роботи, поручителів, заставного майна та інших документів, які підтверджували б кредитоспроможність позичальника. Кредити видаються при наявності тільки паспорта та ідентифікаційного коду;

'''- на відміну від банків, кредитні компанії надають послуги кредитування навіть особам з поганою кредитною історією;'''

'''- більшість МФО дає можливість отримати кредит онлайн і підписати договір без відвідування офісу;'''

'''- гроші в кредитній компанії можна отримати на коротші терміни, ніж в банках та на значно менші суми, і майже миттєво.'''

'''Онлайн кредит''' – це позика оформлена через мережу Інтернет.

Правовідносини даного правочину регулюються нормами чинного законодавства України, зокрема:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Законом України «Про захист прав споживачів»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#Text Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Законом України «Про споживче кредитування»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Законом України «Про електронну комерцію»], нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.

'''''Зазначаємо, що дія Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на позики (кредити) у розмірі до однієї мінімальної заробітної плати, яка станом на 2020 рік становить 4723 грн. Отже, позичальника, що отримав у позику кошти в розмірі менше ніж 4723 грн Закон України «Про споживче кредитування» не захищає.'''''

== Укладення електронного договору ==

Отримання мікропозики за допомогою онлайн-сервісів є електронним правочином, що реалізується шляхом укладення електронного договору. '''Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.'''

'''Договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 626 ЦК України])'''

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 628 ЦК України]).

Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 638 ЦК України], '''''договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.'''''

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1046 ЦК України], за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п. 1 ст. 1049 ЦК України] позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України] договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – '''незалежно від суми '''.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#Text Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»] передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:

* у паперовому вигляді;
* у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"];
* шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
* '''в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Законом України "Про електронну комерцію"]. '''

Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»], електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб’єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закону України «Про електронну комерцію»] електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід’ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та '''без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено. '''

== Відповідальність за невиконання умов електронного кредитного договору. Стягнення боргу за онлайн кредитом. ==

Договір «онлайн кредитування» фізично не підписується, однак він укладається шляхом підписання електронним цифровим підписом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-15#Text Статтею 1 Закону України “Про електронний цифровий підпис”] визначено, що електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.

Електронний цифровий підпис накладається за допомоги особистого ключа та перевіряється за допомоги відкритого ключа.

Електронний договір укладаеться шляхом обміну електронними повідомленнями, підписується шляхом обміну електронними повідомленнями, моментом його підписання є використання:

1. Електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-15#Text Закону України “Про електронний цифровий підпис”], за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

2. Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України "Про електронний цифровий підпис";

3. Аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Укладення онлайн кредитів знаходиться в рамках правового поля України. '''Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов’язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором.''' Повернення позики за електронним договором є обов’язковим.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 525 Цивільного кодексу України], одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статтею 526 Цивільного кодексу України].

У разі невиконання умов електронного кредитного договору, сума отриманого кредиту, проценти за користування ним та проценти за прострочення терміну повернення кредиту, підлягають примусовому стягненню в судовому порядку (відкриття виконавчого провадження, арешт майна та банківських рахунків, звернення стягнення на частину офіційного доходу).

'''На підставі аналізу усталеної судової практики примусовий порядок стягнення коштів передбачений лише шляхом звернення до суду із відповідним позовом мікрофінансової установи.'''

== Порушення зі сторони мікрофінансових організацій під час стягнення заборгованості ==
* Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 257 Цивільного кодексу України], загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачається: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Зазвичай кредитори звертаються до суду та надають розрахунок заборгованості за позикою з нарахуванням штрафних санкцій після закінчення строку дії договору. Але фінансові установи, як і банківські, зазвичай готують позов на межі закінчення строків позовної давності (три роки), задля отримання максимальної суми від боржника внаслідок перерахунку пені за вказаний строк. При цьому, якщо позичальник почне здійснювати оплату кредиту із часом, усі кошти будуть перерахованими спочатку на погашення розміру пені, а потім вже основного боргу.

З урахуванням правової позиції, викладеної [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72150962 Великою Палатою Верховного Суду провадження 61-6св18, справа № 200/11343/14ц від 07.02.2018] загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) – тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

Також, слід зазначити, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яка подана до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України).

* Звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, МФО без обмежень нараховують штрафні санкції у вигляді пені за неповернення отриманих у позику коштів, тоді як законом обмежений строк для вимог про стягнення пені.

В судовому порядку у боржника є можливість скоротити суму стягнення навіть до тіла позики, оскільки в більшості випадків фінансові установи зловживають своїм правом вимоги сплати пені за користування коштами, суттєво збільшуючи її розмір.

'''Законом обмежений строк, протягом якого можуть нараховуватися відсотки за користування кредитними (отриманими у позику) коштами. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України] після спливу визначеного договором строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.'''

У більшості випадків МФО зловживають своїм правом вимоги сплати пені за користування коштами, суттєво збільшуючи її розмір.

Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів»]" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до частини 5 статті 18 Закону україни "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним.

Зважаючи на безпосереднє поширення Закону України «Про захист прав споживачів» на відносини про стягнення заборгованості за мікропозикою, у боржника є можливість визнати положення договору (якими передбачена відповідальність за порушення зобов’язань, тобто пеня та штрафи) недійсними.

Вимога про нарахування та сплату неустойки не відповідає передбаченим у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п. 6 ст. 3, ч. третій ст. 509 та частинах першій, другій 627 ЦК України] засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92120372 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19] (ВС зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Також ВС підкреслив, що в абзаці другому частині другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі).
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Визначення місця проживання дитини

2021-02-24T09:33:20Z

Olena.varenyk: додано судову практику

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН Про права дитини]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/page Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»]

== Право батьків на визначення місця проживання дитини ==
Згідно зі '''статтею 160 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]''', місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Якщо ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання. В свою чергу, дитина, якій виповнилося 14 років та батьки якої проживають окремо, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання.

== Укладення договору про визначення місця проживання дитини ==
Відповідно до ч. 4 ст. 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page СК України] батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Предметом даного договору є визначення місця проживання та дії з виховання, навчання, догляду за дитиною або поєднаних цих елементів, спрямованих на забезпечення нормального фізичного, духовного та морального розвитку дитини. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

== Вирішення спору між батьками органом опіки та піклування ==
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування.

=== Куди звернутися ===
Для вирішення спору органом опіки та піклування необхідно звернутись до районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у містах, сільської, селищної ради. Місцевий орган опіки та піклування, який призначить засідання комісії, викличе обох батьків, проведе з ними бесіди, оцінить інші обставини та винесе відповідне рішення.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
Відповідно до пункту 72 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/page постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»] для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини:
* заяву;
* копію паспорта;
* довідку з місця реєстрації (проживання);
* копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
* копію свідоцтва про народження дитини;
* довідку з місця навчання, виховання дитини;
* довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

=== Строки розгляду питання ===
Засідання спеціальних комісій у органах опіки та піклування проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць.

== Визначення місця проживання дитини у судовому порядку ==
Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами Позивачем (особа, яка звертається до суду з позовною заявою, тобто той з батьків, хто бажає, щоб з ним залишилася проживати дитина) до Відповідача (той з батьків, хто проживатиме окремо від дитини).

З метою позитивного для Позивача вирішення даного спору, в суді необхідно доводити наступні обставини:
* відповідальне ставлення до своїх батьківських обов’язків
* стан здоров’я як батьків, так і дитини
* матеріальне становище батьків
* можливість забезпечення належних житлових умов
* сімейний стан батьків
* сталість соціальних зв‘язків дитини, її психологічний стан, місце навчання
* інші обставини(шкідливі звички, графіки роботи, професія і т.д.)

=== Куди звернутися ===
Позовна заява про визначення місця проживання дитини подається в порядку цивільного судочинства до <big>районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування Відповідача</big>.

=== Вартість ===
Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]). Станом на 01.01.2021 розмір судового збору складає 908 грн.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
'''До суду подається:'''
# Позовна заява
# Копія свідоцтва про розірвання шлюбу.
# Копія паспорта позивача.
# Копії рішення суду про розлучення.
# Характеристика з місця роботи позивача та її дві копії.
# Характеристика з місця проживання позивача та її дві копії.
# Довідка з місця проживання позивача та її дві копії.
# Дві копії декларації про дохід позивача.
# Довідка ЦМЛ про стан здоров'я позивача та її дві копії.
# Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача та дві його копії.
# Дві копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП.
# Акт санітарно-епідеміологічного обстеження квартири позивача та дві його копії.
# Епікриз (ПІБ дитини).
# Квитанції про сплату судового збору.

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

'''Зразок позовної заяви'''
[[Файл:Позов про визначення місця проживання дитини зразок.docx|міні]]

=== Строки розгляду питання ===
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7635 210] [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті..
=== Підстави для відмови ===
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7328 175] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7359 177] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України], протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7328 175] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7359 177] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text цього Кодексу,] сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім цього, заява повертається у випадках, коли:

# заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
# порушено правила об’єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7479 188 цього Кодексу]);
# до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;
# відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;
# подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;
# позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
# до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. 

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п’яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

=== Порядок оскарження ===
Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом <big>тридцяти днів</big> '''з дня його проголошення'''. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом <big>п'ятнадцяти</big> днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

== Практичні аспекти вирішення питання про встановлення місця проживання дитини ==
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними, як вже зазначалося раніше, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Яблуком розбрату у подібних справах зазвичай стає наведена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_384#Text Декларації з прав дитини 1959 року] презумпція закріплення проживання дитини разом з матір’ю, відповідно до якої малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір’ю. Однак наразі вона не підтримується ані сучасним європейським законодавством, ані рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції про права дитини 1989 року,] яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів, а також забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

За практикою ЄСПЛ врахування того, що слугує найкращим інтересам дитини, має вирішальне значення в кожній справі такого типу («Ельшольц проти Німеччини»). Наразі існує широкий консенсус на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси («Нойлінґер і Шурук проти Швейцарії»). При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два фактори: по-перше, збереження її зв’язків з сім’єю, окрім випадків, коли доведено, що сім’я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, забезпечення її розвитку в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a93#Text «Мамчур проти України»]).

В окремій думці у справі «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_d46#Text М.С. проти України]» суддя Карло Ранзоні наголошує, що, згідно з позицією ЄСПЛ, батьки повинні мати рівні права в спорах про опіку («Зоммерфельд проти Німеччини») і що найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків ( «Сахін проти Німеччини»).

Слід зазначити і те, що Велика Палата Верховного Суду України змінила судову практику у спорах про визначення місця проживання дитини, відступивши від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов’язковість брати до уваги принцип 6 цієї Декларації стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю. Судді Великої Палати ВС вважають, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#n27 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.] З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) можна ознайомитися за посиланням [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77361954 www.reyestr.court.gov.ua/Review/77361954.]

Насамкінець, у Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Рівність та спільна батьківська відповідальність: роль батьків» (Equality and shared parental responsibility: the role of fathers) № 2079 від 02 жовтня 2015 року Асамблея твердо висловила позицію, що саме розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи стосовно ролей жінок та чоловіків у сім’ї і є відображенням соціологічних змін, які відбулися протягом останніх 50 років. У зв’язку з цим, Парламентська Асамблея закликала всіх її членів, зокрема і Україну, забезпечити законодавчими нормами та адміністративною практикою рівність прав батьків щодо їх дітей.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93835748 Постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17 (провадження № 61-18882св19)] (Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав на особливості доказування у справах про визначення місця проживання дитини).
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання

2021-02-16T15:08:20Z

Olena.varenyk:

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/146-93-%D0%BF Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]
== Підстави виникнення у повнолітніх дочки, сина обов'язку утримувати батьків ==
Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]. 
Згідно з частиною першою статті 202 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Обов`язок повнолітніх дітей утримувати батьків чинним законодавством не пов`язується з працездатністю дітей і їх можливістю надавати батькам матеріальну допомогу та виникає на підставі сукупності наступних умов:
* походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);
* непрацездатність матері, батька (тобто вони є особами, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або особами з інвалідністю);
* потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
[[Файл:Аліменти на батьків.jpg|міні|[[Файл:Аліменти на батьків 2.jpg|міні]]]]
Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. 
Обов’язок утримувати батьків включає:
* сплату аліментів;
* участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

== У кого виникає обов’язок утримувати батьків ==
'''Обов’язок утримувати батьків (виплачувати аліменти) може бути покладено лише на повнолітніх дочку, сина''' (''стаття 51 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], стаття 202 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]'').

При цьому якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
У виняткових випадках обов’язок утримувати своїх батьків може покладатися не лише на повнолітніх дочку, сина. 
Так, ''якщо мати, батько є '''тяжко хворими, особами з інвалідністю''', а '''дитина (до досягнення нею 18 років) має достатній дохі'''д (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї '''одноразово або протягом певного строку''' '''коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними''''' (стаття 206 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).
|}

== Хто має право на утримання ==
Відповідно до статті 202 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] '''право на утримання виникає за умови, якщо батьки''': 

* є непрацездатними.
'''Непрацездатні громадяни''' - ''особи, які досягли встановленого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] (''стаття 26'') пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 абзац сімнадцятий статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»])''.
* потребують матеріальної допомоги (тобто батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв’язку з відсутністю пенсії чи її низького розміру).
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/84182574 Постанова Верховного Суду України від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц]).

== Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків ==
Дочка, син крім сплати аліментів '''зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків''', викликаних:
* тяжкою хворобою;
* інвалідністю;
* немічністю.
Якщо діти не виконують обов’язку щодо сплати додаткових витрат, батьки мають право звернутися до суду. Суд в кожному конкретному випадку визначає наявність вказаних вище обставин на підставі відповідних документів. 

== Виконання повнолітніми дочкою, сином обов’язку утримувати батьків ==
Аліменти на утримання батьків можуть виплачуватись:
* у добровільному порядку;
* у судовому порядку (''примусово'').

=== Добровільний порядок ===
Вважається, що повнолітні діти виконують свої обов’язки щодо утримання непрацездатних батьків добровільно. 
Разом з цим батьки та діти можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам законодавства та моральним засадам суспільства (''частина перша статті 9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]''). 
Отже, повнолітні дочка, син та батьки можуть за бажанням укласти договір про сплату аліментів на батьків.

=== Судовий порядок ===
==== Куди звернутись ====
У випадку якщо повнолітні дочка, син не надають матеріальну допомогу добровільно батьки мають право звернутися до суду. 
Позовна заява про стягнення аліментів подається у [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|порядку цивільного судочинства]] до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача або позивача. 
Позивачем у справі буде непрацездатний батько, мати чи обоє батьків, відповідачем повнолітні дочка, сина чи всі діти разом.

==== Вартість ====
За подання позовної заяви у справах про стягнення аліментів позивач '''звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях''' (''стаття 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]'').

==== Перелік та зразки необхідних документів ====
До позовної заяви, оформленої відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (стягнення аліментів), наприклад:
* свідоцтво про народження дитини (рішення про усиновлення);
* документи, що підтверджують непрацездатність позивача (пенсійне посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю або довідка МСЕК про встановлення групи інвалідності);
* документи, що підтверджують доводи позивача про потребу в матеріальній допомозі (наприклад, довідка з Управління Пенсійного фонду про розмір пенсії; довідка з лікувальної установи про захворювання; чеки, що підтверджують оплату медичних обстежень, проведення операцій, купівлю ліків; документи, що підтверджують лікування в санаторно-курортних закладах тощо);
* довідка про склад сім'ї;

* документи, що підтверджують доходи відповідача (за наявності) (наприклад, довідка про заробітну плату, витяг з Реєстру нерухомого майна про здійснену купівлю чи продаж нерухомого майна тощо).
Крім того, до справи можна залучити свідків, які підтвердять, що непрацездатні батьки дійсно потребують матеріальної допомоги, не можуть самі себе забезпечити, перебувають у немічному стані.

[[Файл:Позовна заява про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків.docx|міні|'''Зразок позовної заяви про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків''']]

Судові рішення, що набрали чинності, є обов’язковими та підлягають виконанню на всій території України. Якщо боржник відмовляється добровільно виконувати рішення суду або тип справи дозволяє негайне виконання рішення (зокрема, справи про стягнення аліментів), законодавством передбачена можливість примусового виконання рішень. Для того щоб ініціювати примусове виконання такого рішення, необхідно отримати в суді виконавчий лист та звернутися з цим виконавчим документом і відповідною заявою до органу виконання рішень.

Детальніше дивіться консультацію про [[Виконання рішення суду: дії стягувача|'''виконання рішення суду''']].
== Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька ==
Законодавством визначено (у ''статті 204 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]''), що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що:
* мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків;
* мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
Обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв’язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред’явлено позов про стягнення аліментів, зобов’язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов’язків щодо них.

Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов'язок у дочки, сина виник ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720678 Постанова Верховного Суду України від 07.11.2018 у справі № 400/1621/16-ц]).

Тобто судом повинні бути встановлені у сукупності такі обставини:
* непрацездатність матері, батька;
* потребу матері, батька в матеріальній допомозі;
* ухилення матері, батька від виконання батьківських обов’язків / несплата аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки. До виняткових випадків можна віднести відсутність у батьків будь-яких коштів для існування, тяжку хворобу тощо. 

Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.
== Розмір утримання ==
'''Важливо''', що сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов’язку надання їм утримання – стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримання матеріальної допомоги від дітей.

Суд визначає розмір аліментів на батьків '''у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін'''.

 
При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат на непрацездатних батьків суд бере до уваги можливість одержання ними утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків (''частина друга статті 205 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]''). 
Також до уваги береться отримання батьками пенсії, пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

 
Отже, в кожному конкретному випадку суд враховує всі обставини, які мають істотне значення для вирішення справи: стан здоров'я батьків, види заробітку чи доходу як дітей так і батьків, виконання батьками своїх батьківських обов'язків, сімейний стан сторін тощо.

== Наслідки ухилення від утримання непрацездатних батьків ==
=== Кримінальна відповідальність ===
За ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків законодавством передбачена кримінальна відповідальність (''стаття 165 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]''). 
Так, '''злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків – карається:'''
* штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн.);
* громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин;
* виправними роботами на строк до одного року;
* обмеженням волі на строк до двох років.
А якщо особа, яка вже раніше була засуджена за такий злочин, знову ухиляється від сплати коштів на утримання батьків, то щодо неї може бути застосовано покарання у вигляді '''громадських робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк від двох до трьох років.'''

=== Усунення від права на спадкування за законом ===
Не мають права на спадкування за законом повнолітні діти (усиновлені), які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом (с. 3 ст. 1224 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 5 ст. 1224 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720678 Постанова Верховного Суду України від 07.11.2018 у справі № 400/1621/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84182574 Постанова Верховного Суду України від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц]
[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]