WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок реєстрації смерті

2017-02-23T08:26:30Z

Olena.timchenko:

Зміст

Нормативна база

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran288?nreg=435-15&find=2&text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+49&x=0&y=0#w14 ст. 49 Цивільного кодексу України], смерть є актом цивільного стану, що підлягає державній реєстрації. Згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2398-17?nreg=2398-17&find=1&text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+4&x=0&y=0#w14 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”] реєстрацію смерті провадять '''органи державної реєстрації актів цивільного стану''': 

*відділи реєстрації актів цивільного стану управлінь юстиції (далі - відділи РАЦС); 

*виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад. 

Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України. 

'''Підставою для державної реєстрація смерті органом РАЦС є''': 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1152-06 лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о)], форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545; 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1153-06 фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о)], форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545; 
* лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; 
* рішення суду про оголошення особи померлою; 
* рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; 
* повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; 
* повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть (пункт 1 глава 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).
 
'''Державна реєстрація смерті проводиться за заявою: '''

* родичів померлого, 

* представників органу опіки та піклування, 

* працівників житлово-експлуатаційних організацій, 

* адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, 

* інших осіб, згідно ч. 6 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”. 

'''Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. '''

'''Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у вищевказані строки та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. '''

'''У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. '''

'''Державна реєстрація смерті осіб, що померли в слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, у яких ці особи трималися або відбували покарання, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи. '''

'''Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. '''

'''Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб. 
''' 

Особа, яка звернулася щодо державної реєстрації смерті, повинна пред'явити паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в державній реєстрації смерті.
Якщо заява про державну реєстрацію смерті надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті, то державна реєстрація проводиться за наявності лікарського свідоцтва або фельдшерської довідки про смерть установленої форми на загальних підставах за заявою будь-якої особи, без складання висновку, але після перевірки наявності державної реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Складений актовий запис включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік.
Державна реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, проводиться за рішенням суду, надісланим судом відділу державної реєстрації актів цивільного стану, після набрання ним законної сили або за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.
Складений актовий запис про смерть включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік. У цих випадках датою смерті вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду.
Державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.
Складений актовий запис про смерть включається до книги державної реєстрації смерті за поточний рік, якщо з часу настання смерті не минуло одного року, або до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік, якщо минуло більше року.
Державна реєстрація смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, незалежно від часу її настання проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису про смерть, який включається до книги поновлених актових записів про смерть за поточний рік.
Державна реєстрація смерті осіб, які загинули в період проходження військової або альтернативної служби в мирний час, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану із зазначенням в актовому записі про те, що смерть настала в період проходження військової служби.
При державній реєстрації смерті невпізнаних осіб до актового запису про смерть вносяться тільки ті відомості, які містяться у лікарському свідоцтві про смерть.
При встановленні надалі відомостей про померлого, яких бракувало, зміни і доповнення до актового запису про смерть вносяться згідно із законодавством, яке регулює порядок внесення змін, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, на підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану за наявності протоколу впізнання трупа.
Паспорт або паспортний документ померлого, а також військово-облікові та пільгові документи орган державної реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає.
Список паспортів, паспортних документів, пільгових посвідчень та військово облікових документів, зданих у зв'язку з державною реєстрацією смерті померлих, до якого додаються зазначені документи, передається в семиденний строк до органів внутрішніх справ та військових комісаріатів за місцем державної реєстрації смерті.
Непередача зазначених документів померлих не є перешкодою для державної реєстрації смерті. Про їх не передачу орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у семиденний строк повідомити органи внутрішніх справ та військові комісаріати за місцем державної реєстрації смерті. 

'''Державна реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства проводиться на загальних підставах з дотриманням вимог чинного законодавства України. 

Про факт державної реєстрації смерті видається:''' 

* органом РАЦС свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання; 

* відповідна довідка на поховання, у разі державної реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, у якій зазначаються:

* прізвище, власне ім'я, по батькові померлої особи; 
* дата смерті;
* місце смерті;
* номер та дата складання актового запису про смерть; 
* найменування органу, що здійснив державну реєстрацію акту цивільного стану. 

'''Щомісяця, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, відділи державної реєстрації актів цивільного стану направляють:''' 
* державним податковим інспекціям - повідомлення про громадян, які померли, для зняття з обліку в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
* органам праці та соціального захисту населення - повідомлення про громадян, які померли, для зняття з обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги. 
* Органи державної реєстрації актів цивільного стану протягом десяти робочих днів з дня державної реєстрації смерті особи подають відповідні відомості територіальним органам Пенсійного фонду України. 

'''У разі смерті дитини орган державної реєстрації актів цивільного стану протягом 10 днів після державної реєстрації смерті дитини направляє органу праці та соціального захисту населення за місцем державної реєстрації повідомлення про померлих дітей. Якщо при державній реєстрації смерті стане відомо про дітей, які позбавлені батьківського піклування, то орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у той самий день письмово повідомити про це орган опіки та піклування за місцезнаходженням дітей'''. 

Згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/7-93?nreg=7-93&find=1&text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+4&x=5&y=11#w15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»], від сплати державного мита звільняються громадяни за реєстрацію смерті. Інших обов’язкових платежів у цьому випадку законом не передбачено.

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Порядок реєстрації смерті

2017-02-23T06:47:38Z

Olena.timchenko:

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran288?nreg=435-15&find=2&text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+49&x=0&y=0#w14 ст. 49 Цивільного кодексу України], смерть є актом цивільного стану, що підлягає державній реєстрації. Згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2398-17?nreg=2398-17&find=1&text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+4&x=0&y=0#w14 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”] реєстрацію смерті провадять органи державної реєстрації актів цивільного стану:
- відділи реєстрації актів цивільного стану управлінь юстиції (далі - відділи РАЦС);
- виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України. 

'''Підставою для державної реєстрація смерті органом РАЦС є''': 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1152-06 лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о)], форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545; 
* фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545; 
* лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; 
* рішення суду про оголошення особи померлою; 
* рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; 
* повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; 
* повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть (пункт 1 глава 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).
 
'''Державна реєстрація смерті проводиться за заявою: '''

* родичів померлого, 

* представників органу опіки та піклування, 

* працівників житлово-експлуатаційних організацій, 

* адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, 

* інших осіб, згідно ч. 6 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”. 

Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. 

Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у вищевказані строки та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. 

Державна реєстрація смерті осіб, що померли в слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, у яких ці особи трималися або відбували покарання, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи. 

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. 

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб. 

Особа, яка звернулася щодо державної реєстрації смерті, повинна пред'явити паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в державній реєстрації смерті.
Якщо заява про державну реєстрацію смерті надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті, то державна реєстрація проводиться за наявності лікарського свідоцтва або фельдшерської довідки про смерть установленої форми на загальних підставах за заявою будь-якої особи, без складання висновку, але після перевірки наявності державної реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Складений актовий запис включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік.
Державна реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, проводиться за рішенням суду, надісланим судом відділу державної реєстрації актів цивільного стану, після набрання ним законної сили або за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.
Складений актовий запис про смерть включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік. У цих випадках датою смерті вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду.
Державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.
Складений актовий запис про смерть включається до книги державної реєстрації смерті за поточний рік, якщо з часу настання смерті не минуло одного року, або до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік, якщо минуло більше року.
Державна реєстрація смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, незалежно від часу її настання проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису про смерть, який включається до книги поновлених актових записів про смерть за поточний рік.
Державна реєстрація смерті осіб, які загинули в період проходження військової або альтернативної служби в мирний час, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану із зазначенням в актовому записі про те, що смерть настала в період проходження військової служби.
При державній реєстрації смерті невпізнаних осіб до актового запису про смерть вносяться тільки ті відомості, які містяться у лікарському свідоцтві про смерть.
При встановленні надалі відомостей про померлого, яких бракувало, зміни і доповнення до актового запису про смерть вносяться згідно із законодавством, яке регулює порядок внесення змін, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, на підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану за наявності протоколу впізнання трупа.
Паспорт або паспортний документ померлого, а також військово-облікові та пільгові документи орган державної реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає.
Список паспортів, паспортних документів, пільгових посвідчень та військово облікових документів, зданих у зв'язку з державною реєстрацією смерті померлих, до якого додаються зазначені документи, передається в семиденний строк до органів внутрішніх справ та військових комісаріатів за місцем державної реєстрації смерті.
Непередача зазначених документів померлих не є перешкодою для державної реєстрації смерті. Про їх не передачу орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у семиденний строк повідомити органи внутрішніх справ та військові комісаріати за місцем державної реєстрації смерті. 

'''Державна реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства проводиться на загальних підставах з дотриманням вимог чинного законодавства України. 

Про факт державної реєстрації смерті видається:''' 

* органом РАЦС свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання; 

* відповідна довідка на поховання, у разі державної реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, у якій зазначаються:

* прізвище, власне ім'я, по батькові померлої особи; 
* дата смерті;
* місце смерті;
* номер та дата складання актового запису про смерть; 
* найменування органу, що здійснив державну реєстрацію акту цивільного стану. 

'''Щомісяця, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, відділи державної реєстрації актів цивільного стану направляють:''' 
* державним податковим інспекціям - повідомлення про громадян, які померли, для зняття з обліку в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
* органам праці та соціального захисту населення - повідомлення про громадян, які померли, для зняття з обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.
 

Органи державної реєстрації актів цивільного стану протягом десяти робочих днів з дня державної реєстрації смерті особи подають відповідні відомості територіальним органам Пенсійного фонду України. 

У разі смерті дитини орган державної реєстрації актів цивільного стану протягом 10 днів після державної реєстрації смерті дитини направляє органу праці та соціального захисту населення за місцем державної реєстрації повідомлення про померлих дітей. Якщо при державній реєстрації смерті стане відомо про дітей, які позбавлені батьківського піклування, то орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у той самий день письмово повідомити про це орган опіки та піклування за місцезнаходженням дітей. 

Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від сплати державного мита звільняються громадяни за реєстрацію смерті. Інших обов’язкових платежів у цьому випадку законом не передбачено.

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Порядок реєстрації смерті

2017-02-22T14:21:44Z

Olena.timchenko:

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України, смерть є актом цивільного стану, що підлягає державній реєстрації. Згідно ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” реєстрацію смерті провадять органи державної реєстрації актів цивільного стану:
- відділи реєстрації актів цивільного стану управлінь юстиції (далі - відділи РАЦС);
- виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України. 

'''Підставою для державної реєстрація смерті органом РАЦС є''': 
* лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545; 
* фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545; 
* лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; 
* рішення суду про оголошення особи померлою; 
* рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; 
* повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; 
* повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть (пункт 1 глава 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).
 
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою:
- родичів померлого,
- представників органу опіки та піклування,
- працівників житлово-експлуатаційних організацій,
- адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть,
- інших осіб, згідно ч. 6 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”.
Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.
Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у вищевказані строки та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Державна реєстрація смерті осіб, що померли в слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, у яких ці особи трималися або відбували покарання, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи.
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Особа, яка звернулася щодо державної реєстрації смерті, повинна пред'явити паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в державній реєстрації смерті.
Якщо заява про державну реєстрацію смерті надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті, то державна реєстрація проводиться за наявності лікарського свідоцтва або фельдшерської довідки про смерть установленої форми на загальних підставах за заявою будь-якої особи, без складання висновку, але після перевірки наявності державної реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Складений актовий запис включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік.
Державна реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, проводиться за рішенням суду, надісланим судом відділу державної реєстрації актів цивільного стану, після набрання ним законної сили або за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.
Складений актовий запис про смерть включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік. У цих випадках датою смерті вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду.
Державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.
Складений актовий запис про смерть включається до книги державної реєстрації смерті за поточний рік, якщо з часу настання смерті не минуло одного року, або до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік, якщо минуло більше року.
Державна реєстрація смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, незалежно від часу її настання проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису про смерть, який включається до книги поновлених актових записів про смерть за поточний рік.
Державна реєстрація смерті осіб, які загинули в період проходження військової або альтернативної служби в мирний час, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану із зазначенням в актовому записі про те, що смерть настала в період проходження військової служби.
При державній реєстрації смерті невпізнаних осіб до актового запису про смерть вносяться тільки ті відомості, які містяться у лікарському свідоцтві про смерть.
При встановленні надалі відомостей про померлого, яких бракувало, зміни і доповнення до актового запису про смерть вносяться згідно із законодавством, яке регулює порядок внесення змін, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, на підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану за наявності протоколу впізнання трупа.
Паспорт або паспортний документ померлого, а також військово-облікові та пільгові документи орган державної реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає.
Список паспортів, паспортних документів, пільгових посвідчень та військово облікових документів, зданих у зв'язку з державною реєстрацією смерті померлих, до якого додаються зазначені документи, передається в семиденний строк до органів внутрішніх справ та військових комісаріатів за місцем державної реєстрації смерті.
Непередача зазначених документів померлих не є перешкодою для державної реєстрації смерті. Про їх не передачу орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у семиденний строк повідомити органи внутрішніх справ та військові комісаріати за місцем державної реєстрації смерті.
Державна реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства проводиться на загальних підставах з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Про факт державної реєстрації смерті видається:
- органом РАЦС свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання;
- відповідна довідка на поховання, у разі державної реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, у якій зазначаються: прізвище, власне ім'я, по батькові померлої особи; дата смерті; місце смерті; номер та дата складання актового запису про смерть; найменування органу, що здійснив державну реєстрацію акту цивільного стану.
Щомісяця, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, відділи державної реєстрації актів цивільного стану направляють: державним податковим інспекціям - повідомлення про громадян, які померли, для зняття з обліку в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, органам праці та соціального захисту населення - повідомлення про громадян, які померли, для зняття з обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану протягом десяти робочих днів з дня державної реєстрації смерті особи подають відповідні відомості територіальним органам Пенсійного фонду України.
У разі смерті дитини орган державної реєстрації актів цивільного стану протягом 10 днів після державної реєстрації смерті дитини направляє органу праці та соціального захисту населення за місцем державної реєстрації повідомлення про померлих дітей. Якщо при державній реєстрації смерті стане відомо про дітей, які позбавлені батьківського піклування, то орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у той самий день письмово повідомити про це орган опіки та піклування за місцезнаходженням дітей.
Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від сплати державного мита звільняються громадяни за реєстрацію смерті. Інших обов’язкових платежів у цьому випадку законом не передбачено.

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Порядок реєстрації смерті

2016-12-23T13:36:42Z

Olena.timchenko: Створена сторінка: Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України, смерть є актом цивільного стану, що підл...

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України, смерть є актом цивільного стану, що підлягає державній реєстрації. Згідно ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” реєстрацію смерті провадять органи державної реєстрації актів цивільного стану:
- відділи реєстрації актів цивільного стану управлінь юстиції (далі - відділи РАЦС);
- виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.
Підставою для державної реєстрація смерті органом РАЦС є:
- лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545;
- фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545;
- лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
- рішення суду про оголошення особи померлою;
- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
- повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
- повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть (пункт 1 глава 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою:
- родичів померлого,
- представників органу опіки та піклування,
- працівників житлово-експлуатаційних організацій,
- адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть,
- інших осіб, згідно ч. 6 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”.
Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.
Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у вищевказані строки та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Державна реєстрація смерті осіб, що померли в слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, у яких ці особи трималися або відбували покарання, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи.
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Особа, яка звернулася щодо державної реєстрації смерті, повинна пред'явити паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в державній реєстрації смерті.
Якщо заява про державну реєстрацію смерті надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті, то державна реєстрація проводиться за наявності лікарського свідоцтва або фельдшерської довідки про смерть установленої форми на загальних підставах за заявою будь-якої особи, без складання висновку, але після перевірки наявності державної реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Складений актовий запис включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік.
Державна реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, проводиться за рішенням суду, надісланим судом відділу державної реєстрації актів цивільного стану, після набрання ним законної сили або за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.
Складений актовий запис про смерть включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік. У цих випадках датою смерті вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду.
Державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.
Складений актовий запис про смерть включається до книги державної реєстрації смерті за поточний рік, якщо з часу настання смерті не минуло одного року, або до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік, якщо минуло більше року.
Державна реєстрація смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, незалежно від часу її настання проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису про смерть, який включається до книги поновлених актових записів про смерть за поточний рік.
Державна реєстрація смерті осіб, які загинули в період проходження військової або альтернативної служби в мирний час, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану із зазначенням в актовому записі про те, що смерть настала в період проходження військової служби.
При державній реєстрації смерті невпізнаних осіб до актового запису про смерть вносяться тільки ті відомості, які містяться у лікарському свідоцтві про смерть.
При встановленні надалі відомостей про померлого, яких бракувало, зміни і доповнення до актового запису про смерть вносяться згідно із законодавством, яке регулює порядок внесення змін, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, на підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану за наявності протоколу впізнання трупа.
Паспорт або паспортний документ померлого, а також військово-облікові та пільгові документи орган державної реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає.
Список паспортів, паспортних документів, пільгових посвідчень та військово облікових документів, зданих у зв'язку з державною реєстрацією смерті померлих, до якого додаються зазначені документи, передається в семиденний строк до органів внутрішніх справ та військових комісаріатів за місцем державної реєстрації смерті.
Непередача зазначених документів померлих не є перешкодою для державної реєстрації смерті. Про їх не передачу орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у семиденний строк повідомити органи внутрішніх справ та військові комісаріати за місцем державної реєстрації смерті.
Державна реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства проводиться на загальних підставах з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Про факт державної реєстрації смерті видається:
- органом РАЦС свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання;
- відповідна довідка на поховання, у разі державної реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, у якій зазначаються: прізвище, власне ім'я, по батькові померлої особи; дата смерті; місце смерті; номер та дата складання актового запису про смерть; найменування органу, що здійснив державну реєстрацію акту цивільного стану.
Щомісяця, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, відділи державної реєстрації актів цивільного стану направляють: державним податковим інспекціям - повідомлення про громадян, які померли, для зняття з обліку в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, органам праці та соціального захисту населення - повідомлення про громадян, які померли, для зняття з обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану протягом десяти робочих днів з дня державної реєстрації смерті особи подають відповідні відомості територіальним органам Пенсійного фонду України.
У разі смерті дитини орган державної реєстрації актів цивільного стану протягом 10 днів після державної реєстрації смерті дитини направляє органу праці та соціального захисту населення за місцем державної реєстрації повідомлення про померлих дітей. Якщо при державній реєстрації смерті стане відомо про дітей, які позбавлені батьківського піклування, то орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у той самий день письмово повідомити про це орган опіки та піклування за місцезнаходженням дітей.
Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від сплати державного мита звільняються громадяни за реєстрацію смерті. Інших обов’язкових платежів у цьому випадку законом не передбачено.

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Усиновлення одним з подружжя дитини іншого з подружжя

2016-12-23T13:33:24Z

Olena.timchenko: Створена сторінка: == Усиновлення одним з подружжя дитини іншого з подружжя == Усиновлення одним з подружжя...

== Усиновлення одним з подружжя дитини іншого з подружжя ==

Усиновлення одним з подружжя дитини іншого з подружжя здійснюється згідно Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» (далі за текстом – Порядок).
Так, відповідно до пунктів 91 – 96 Порядку усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя здійснюється без перебування дитини на обліку.
Усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя здійснюється за місцем проживання дитини.
Для усиновлення дитини те з подружжя, хто бажає її усиновити, звертається з відповідною заявою до служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
До заяви додаються:
копія паспорта або іншого документа, що засвідчує особу (у двох примірниках);
копія свідоцтва про шлюб;
висновок про стан здоров'я заявника;
довідка про наявність чи відсутність судимості;
копія свідоцтва про народження дитини;
письмова згода батьків дитини на усиновлення, засвідчена нотаріусом, або згода того з подружжя, дитину якого усиновлює інший з подружжя, та документ, який засвідчує відсутність другого з батьків дитини (копія свідоцтва про смерть або довідка про смерть, видана органом реєстрації актів цивільного стану, копія рішення суду про позбавлення батьківських прав, про визнання недієздатним або безвісно відсутнім, довідка з органу реєстрації актів цивільного стану щодо запису відомостей про батька дитини тощо);
засвідчена нотаріально письмова згода заявника, який є іноземцем, на отримання інформації про нього в Генеральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої є іноземець, та держави, на території якої він проживає (у двох примірниках);
висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявника бути усиновлювачем (подається у разі, коли усиновлювач проживає за межами України). У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови, біографічні дані заявника, стосунки в сім'ї, ставлення до усиновлення. Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії на провадження таким органом діяльності, пов'язаної з усиновленням.
Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та документів складає акт обстеження житлово-побутових умов дитини, з'ясовує чи згодна дитина на усиновлення відповідно до пункту 72 Порядку, розглядає питання про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини і готує проект відповідного висновку.
Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
Згода дитини на усиновлення надається письмово або усно залежно від віку та стану здоров'я дитини.
Для з'ясування, чи згодна дитина на усиновлення, представник служби у справах дітей у присутності представника дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина, чи прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів, піклувальників проводить бесіду з дитиною. Якщо дитина усвідомлює факт усиновлення, представник служби у справах дітей роз'яснює дитині його правові наслідки.
Письмова згода дитини на усиновлення засвідчується представником служби у справах дітей із зазначенням особи, у присутності якої вона була надана, що підтверджується підписом такої особи.
Якщо дитина у зв'язку з її віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення, усиновлення проводиться без її згоди.
Про надання дитиною усної згоди на усиновлення або здійснення усиновлення без згоди дитини зазначається у висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. При цьому зазначаються прізвище, ім'я, по батькові представника служби у справах дітей, який проводив бесіду з дитиною, та представника дитячого закладу чи прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів, піклувальників, у присутності яких дитина надала згоду на усиновлення, або наводяться причини, з яких усиновлення здійснюється без згоди дитини.
Висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини оформляється на бланку районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, підписується головою (заступником голови), скріплюється печаткою та видається заявнику під розписку.
Разом з висновком заявнику повертаються пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою та завірені підписом керівника (заступника керівника) служби у справах дітей документи, подані кандидатом в усиновлювачі.
Інформація про особу, яка бажає усиновити дитину свого чоловіка (дружини), до Книги обліку кандидатів в усиновлювачі не заноситься.
Усиновлення на території України дитини іншого з подружжя іноземцем, який перебуває у шлюбі з громадянином України, здійснюється відповідно до пункту 91 Порядку.
Перевірка іноземців на предмет наявності або відсутності інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах держави, громадянами якої є іноземці, та держави, на території якої вони проживають, і Генеральному секретаріаті Інтерполу здійснюється відповідно до пунктів 30 і 35-1 Порядку.
Для усиновлення дитини - громадянина України, яка проживає за її межами, те з подружжя, хто бажає її усиновити, звертається із заявою до консульської установи чи дипломатичного представництва України в країні проживання дитини.
До заяви додаються:
1) копія паспорта або іншого документа, що засвідчує особу (у двох примірниках);
2) копія документа про шлюб, зареєстрований в компетентних органах країни;
3) висновок про стан здоров'я заявника;
4) довідка про наявність чи відсутність судимості у заявника, видана компетентним органом країни проживання;
5) висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявника бути усиновлювачем. У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови, біографічні дані заявника, стосунки в сім'ї, ставлення до усиновлення. Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії на провадження таким органом діяльності, пов'язаної з усиновленням;
6) копія свідоцтва про народження дитини;
7) письмова згода батьків дитини на усиновлення, засвідчена нотаріусом, або згода того з подружжя, дитину якого усиновлює інший з подружжя, та документ, який засвідчує відсутність другого з батьків дитини (копія свідоцтва про смерть або довідка про смерть, видана органом реєстрації актів цивільного стану, копія рішення суду про позбавлення батьківських прав, про визнання недієздатним або безвісно відсутнім, довідка з органу реєстрації актів цивільного стану щодо запису відомостей про батька дитини тощо);
8) засвідчена нотаріально письмова згода заявника, який є іноземцем, на отримання інформації про нього в Генеральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої є іноземець, та держави, на території якої він проживає (у двох примірниках).
Вимоги щодо оформлення документів та порядок їх розгляду зазначені у пунктах 33-38 Порядку.
Документи, які оформлені з порушенням вимог цього пункту, розгляду не підлягають.
Консульська установа чи дипломатичне представництво України протягом 20 робочих днів після надходження заяви та документів, зазначених у пункті 93 Порядку, розглядає питання про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини і приймає рішення про усиновлення дитини, якщо усиновлювач - громадянин України.
У разі коли усиновлення здійснюється у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, консульська установа чи дипломатична установа України готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини і видає його заявнику для подання до відповідного органу.
Після проведення усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя дані про усиновлену дитину вносяться службою у справах дітей до Книги обліку дітей, усиновлених вітчимом або мачухою, яка ведеться за формою згідно з додатком 11 до Порядку, а консульською установою чи дипломатичним представництвом України - до Книги обліку рішень про усиновлення дітей.
Документи щодо усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя зберігаються службою у справах дітей до досягнення усиновленою дитиною вісімнадцяти років, після чого знищуються, про що складається акт згідно з додатком 15 до Порядку.
Документи, на підставі яких консульська установа чи дипломатичне представництво України прийняли рішення про усиновлення дитини, зберігаються відповідною консульською установою чи дипломатичним представництвом України протягом 10 років, після чого передаються в архів МЗС.

[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]

Виплата призів державних лотерей

2016-12-22T08:30:31Z

Olena.timchenko: Створена сторінка: == Порядок виплати призів державних лотерей. == == Нормативна база == [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5...

== Порядок виплати призів державних лотерей. ==

== Нормативна база ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5204-17 закон України «Про державні лотереї в Україні»]

=== Порядок виплати призів державних лотерей регулюється законом України «Про державні лотереї в Україні». ===
'''Приз визначається вказаним законом як кошти, майно, майнові чи немайнові права, які підлягають виплаті (видачі) гравцю у разі його виграшу в державну лотерею відповідно до оприлюднених умов її проведення.'''

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5204-17?nreg=5204-17&find=1&text=12&x=0&y=0#w16 ст.12] вказаного закону виплата призів здійснюється за рахунок коштів призового (виграшного) фонду, накопиченого оператором державних лотерей. Оператор забезпечує наявність на банківському рахунку коштів в обсязі сформованого призового (виграшного) фонду на кожну звітну дату. На кошти, накопичені розповсюджувачами державної лотереї від прийняття ставок, не може бути звернуто будь-які стягнення, накладені відповідно до законодавства на цих розповсюджувачів або на банки, в яких вони обслуговуються. Виплата грошових призів державних лотерей здійснюється виключно в національній валюті України. Розігрування призів, виражених в іноземній валюті або в міжнародних розрахункових одиницях, забороняється. Це правило не стосується державних лотерей, сфера розповсюдження яких повністю знаходиться за межами території України. Виплата призів державних лотерей здійснюється у строки і в порядку, що визначені умовами проведення державних лотерей. Виплата призів здійснюється через каси операторів державних лотерей (їх відокремлених підрозділів чи уповноважених ними осіб), а у випадках, передбачених умовами проведення державної лотереї, - через розповсюджувачів державних лотерей у готівковому вигляді або за бажанням переможця у безготівковому вигляді на його рахунок за рахунок суми призу. Вимога гравця про виплату призу може бути пред’явлена для оплати у терміни, визначені умовами проведення державної лотереї. У разі якщо протягом зазначених в умовах проведення державної лотереї строків лотерейний білет (або інший засіб, що посвідчує право на отримання призу) не пред’являється для оплати, сума призу, що припадає на такий білет, спрямовується до залишкового фонду лотереї. Порядок та напрями використання залишкового фонду лотереї визначаються ліцензійними умовами. Виплата призів державної лотереї здійснюється на підставі пред’явленого лотерейного білета або іншого засобу, що відповідно до умов проведення державної лотереї посвідчує право гравця на отримання призу. Передумовою видачі призу є проведення оператором державних лотерей або уповноваженою ним особою експертизи лотерейного білета або іншого засобу, що відповідно до умов проведення державної лотереї посвідчує право гравця на отримання призу, що підтверджує або спростовує його дійсність.

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Порядок повернення невикористаних квитків на проїзд автомобільним та залізничним транспортом

2016-12-22T07:40:14Z

Olena.timchenko:

== Порядок повернення невикористаних квитків на проїзд автомобільним та залізничним транспортом. ==

== Нормативна база ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0310-07 наказ Міністерства транспорту та зв’язку від 27.12.2006 року № 1196]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF/page Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспортуКабінет Міністрів України; Постанова, Правила від 18.02.1997 № 176]

== Порядок повернення невикористаних квитків на проїзд у залізничному транспорті регулюється Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку від 27.12.2006 року № 1196. ==
Повернення платежів за невикористані проїзні документи провадиться у будь-якому пункті продажу проїзних документів залізниць України з пред'явленням у касу повернення платежів проїзного документа та документа, що посвідчує особу (паспорта, військового квитка, студентського квитка, посвідчення водія, службового посвідчення).
Повернення проїзних документів до відправлення поїзда може здійснюватись як особисто, так й іншими особами.
Повернення проїзного документа однієї особи після відправлення поїзда здійснюється на підставі документа, що посвідчує особу, прізвище та ім'я якої зазначено в проїзному документі.
Прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання особи, що повертає проїзний документ, вносяться до відомості в разі ручного повернення або записуються на зворотному боці допоміжного бланка "Експрес" при поверненні з використанням автоматизованих систем.
Як при ручному, так і при електронному засобі повернення особою, що здійснює приймання проїзних документів до повернення, указуються назва, серія та номер документа, що посвідчує особу, коли та ким виданий цей документ, місце проживання. У разі пред'явлення при поверненні іншого документа, крім паспорта, місце проживання особи, яка повертає проїзні документи, записується зі слів пред'явника.
Розгляд питання про повернення вартості невикористаних проїзних документів без пред'явлення до каси їх оригіналів не здійснюється.
У касах залізниць України повертаються платежі за невикористані проїзні документи, оформлені в Україні.
У разі пред'явлення проїзних документів на поїзди, які відходять зі станцій залізниць України, але оформлених в інших країнах, станція повернення платежів зобов'язана зробити відмітку на проїзному документі про припинення його дійсності та повернути місця, зазначені в ньому, для продажу.
На проїзному документі зазначається також інформація про повернення місць для загальної реалізації. Проїзний документ з відміткою чи допоміжним бланком повернення місць, оформленим електронним способом, видається пасажиру для отримання платежів у країні, де оформлено проїзний документ.
Повернення платежів за повністю невикористані проїзні документи, оформлені в Україні, але погашені в інших країнах, проводиться з урахуванням часу пред'явлення проїзних документів для погашення, за умови пред'явлення в касу повернення проїзного документа та допоміжного бланка або проїзного документа з відміткою про погашення '''протягом 6 місяців з дня пред'явлення проїзного документа для погашення'''.
Якщо за груповим проїзним документом не може виїхати повна кількість учасників групи, то керівник групи зобов'язаний пред'явити груповий проїзний документ начальнику вокзалу (станції) або черговому по вокзалу для поставлення відмітки і повернення вільних місць у продаж.
Така відмітка може бути проставлена тільки до початку поїздки. Після відправлення поїзда на шляху прямування, у тому числі на вокзалах і в поїздах, відмітки про проїзд кількості пасажирів, меншої від вказаної в проїзному документі, не проводиться, платежі за непрослідувану відстань не повертаються.
Повернення платежів за проїзні документи, оплачені у безготівковому порядку юридичними особами, провадиться перевізником в претензійному порядку за умови попереднього погашення проїзних документів у касі повернення платежів з відміткою про повернення місць для продажу.
Повернення платежів за проїзні/перевізні документи, оформлені через канали самообслуговування, може здійснюватися самостійно через Інтернет або через квиткові каси пунктів продажу. Кошти перераховуються на карткові рахунки платників.
Повернення коштів за електронні проїзні/перевізні документи, збережені на електронних носіях (мобільний телефон, компактний персональний комп'ютер тощо), через квиткові каси виконується після їх роздруківки на паперовому носії. 

<big>'''Вартість проїзного документа повертається повністю або частково, якщо:'''</big> 

* проїзний документ не використаний повністю або частково; 

* проїзний документ з вини перевізника використаний у вагоні чи поїзді нижчої категорії, ніж зазначено в проїзному документі; 

* за груповим проїзним документом прямувала неповна кількість її учасників; 

* проїзний документ має позначку про припинення поїздки чи зупинку на шляху прямування і пред'явлений до повернення на станції, де здійснена відмітка про зупинку чи припинення поїздки на шляху прямування, не пізніше однієї години після відправлення поїзда з цієї станції. 

За проїзні документи, що мають відмітку відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0310-07/paran590#n590 підпункту "а" пункту 8.38 цих Правил], повернення платежів не здійснюється.
Касир має право повернути одному пасажиру платежі за 9 невикористаних проїзних документів, незалежно від напрямків та проїзні документи на зворотний проїзд чи на проїзд з пункту пересадки до них.
У разі пред'явлення проїзних документів до повернення після відправлення поїзда для кількості осіб більше однієї повернення платежів здійснюється за умови, що один із проїзних документів оформлено на особу, яка пред'являє проїзні документи до повернення.
У разі пред'явлення до повернення проїзних документів, виданих для проїзду "назад" як у пункті придбання, так і у пункті зворотного виїзду, а також оформлених від іншої станції виїзду, застосовуються положення як для проїзного документа, виданого на проїзд "туди".
Якщо пасажир відмовився від поїздки з особистих причин в термін:
не менше ніж за 24 години до відправлення поїзда, то йому виплачується повна вартість квитка і плацкарти;
від 24 до 9 годин до відправлення поїзда, то йому виплачується повна вартість квитка і 50 відсотків вартості плацкарти;
менше ніж за 9 годин до відправлення поїзда виплачується повна вартість квитка, а вартість плацкарти не виплачується;
після відправлення поїзда, але не більше ніж через годину після його відправлення, виплачується 10 відсотків вартості квитка і плацкарти.
Виплата платежів за невикористані проїзні документи, у тому числі такі, що мають позначку про припинення поїздки на шляху прямування, пред'явлені після 1 години після відправлення поїзда, не проводиться.
У разі припинення поїздки на шляху прямування з особистих причин не пізніше 1 години після відправлення поїзда пасажиру повертається вартість квитка за непрослідувану відстань, а вартість плацкарти не повертається.
Належна пасажиру частина платежів визначається у такому порядку: з повної вартості квитка віднімається вартість за прослідувану відстань. Пасажир оплачує вартість за послуги з повернення проїзного документа. Вартість плацкарти до розрахунку не включається.
У всіх випадках повернення проїзних документів пасажир, крім випадків, що сталися з вини перевізника, вносить плату за послуги (комісійний збір). Кошти, сплачені за послуги, пов'язані з резервуванням місць і продажем проїзних документів, не повертаються, за винятком випадків, коли повернення здійснюється з вини перевізника.
У разі повернення проїзних документів з вини перевізника пасажиру повертаються в повному обсязі кошти, сплачені ним під час придбання проїзного документа, у тому числі за послуги, пов'язані з резервуванням місць.
Якщо сума, що підлягає поверненню після вирахування, є рівною або меншою від плати за послуги з повернення платежів за невикористаний проїзний документ, то плата за послуги з повернення не сплачується.
У разі відміни поїзда, зазначеного в проїзному документі, або його запізнення до відправлення з пункту відправлення пасажирів більше ніж на одну годину, ненадання пасажиру місць, зазначених у проїзному документі, запізнення пасажира на поїзд з пункту пересадки з вини перевізника і відмови пасажира при цьому скористатися іншими місцями чи поїздом для повернення платежів пасажир повинен пред'явити проїзні документи для відмітки "Проїзний документ не використаний повністю з вини перевізника".
На підставі цієї відмітки пасажиру виплачується повна вартість проїзного документа, у тому числі з платою за послуги з продажу (комісійний збір) та резервування місць. Плата за послуги з повернення проїзного документа (комісійний збір) не здійснюється.
У разі перерви в русі поїздів незалежно від причини та відмови пасажира від продовження поїздки станція, на якій пасажир затримався внаслідок перерви, зобов'язана повернути повну вартість проїзних документів від станції відправлення, а також плату за послуги (комісійний збір) з продажу. Плата за послуги з повернення не стягується.
У разі переведення пасажира з вини перевізника до вагона (поїзда) нижчої категорії, ніж зазначено в проїзному документі, виплата різниці вартості проїзду проводиться на станції призначення пасажира або на станції переривання поїздки за умови пред'явлення проїзного документа з відміткою на зворотній стороні, завіреною начальником поїзда, про фактично здійснену поїздку.

== Порядок повернення невикористаних квитків на проїзд автомобільним транспортом регулюється Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176. ==

=== Особа, яка придбала квиток, має право на повернення його в касу до відправлення автобуса і виплату суми, що дорівнює повній вартості квитка, у разі: ===

* відміни рейсу або відправлення автобуса із запізненням;

* ненадання пасажиру місця, зазначеного у квитку (у разі відмови пасажира від іншого запропонованого місця);

* надання для перевезення автобуса, клас якого нижчий, ніж зазначено у розкладі руху на автостанції.

# У разі повернення в касу автостанції квитка на автобус міжміського або міжнародного сполучення у строк понад одну добу до його відправлення, передбаченого розкладом руху, пасажирові повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків та збору за попередній продаж квитків.
# У разі повернення квитка на автобус міжміського або міжнародного сполучення у строк за дві години або менш як за одну добу до його відправлення особі повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 10 відсотків вартості проїзду.
# У разі повернення квитка на зазначений автобус пізніше ніж за дві години, але не пізніше ніж за 10 хвилин до відправлення автобуса, передбаченого розкладом руху, пасажирові повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 20 відсотків вартості проїзду.
#У разі повернення квитка пізніше ніж за 10 хвилин до відправлення автобуса, а також протягом трьох годин з моменту його відправлення особі повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 30 відсотків вартості проїзду.
#Пасажир має право на повернення квитка протягом трьох діб з моменту відправлення автобуса у разі хвороби або нещасного випадку, що підтверджується відповідними документами. У такому разі йому відшкодовується сплачена сума, крім плати за продаж квитків, або безоплатно переоформляється квиток на інший автобус.
#Квитки на автобуси приміського сполучення не переоформляються, а у разі запізнення пасажира - не підлягають поверненню, крім випадків, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF/page2?nreg=176-97-%EF&find=2&text=135&x=0&y=0#w12 визначених пунктом 135 цих Правил].
#Кошти, що надійшли від продажу квитків і утримуються згідно з пунктом 136 цих Правил у разі повернення квитка, сплачуються на користь суб'єкта, який здійснив їх продаж.
#У разі продажу та прийому квитків на проїзд різними суб'єктами господарювання утримані кошти розподіляються між ними рівними частинами.
#Частина вартості проїзду, яка утримується згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF?nreg=176-97-%EF&find=1&text=136&x=0&y=0#w12 пунктом 136 цих Правил], справляється на користь перевізника.

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Порядок повернення невикористаних квитків на проїзд автомобільним та залізничним транспортом

2016-12-21T20:52:15Z

Olena.timchenko: Створена сторінка: == Порядок повернення невикористаних квитків на проїзд автомобільним та залізничним тр...