WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям

2022-02-16T07:42:52Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1768-14%7C Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/646-20#Text Закон України від 02 червня 2020 року № 646-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/250-2003-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2020-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632 "Деякі питання виплати державної соціальної допомоги"]

== Поняття державної соціальної допомоги та кому вона надається ==
Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім’ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

Державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім’ї.

'''''Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.'''''

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text Згідно Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум]''''' - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

* дітей віком до 6 років;
* дітей віком від 6 до 18 років;
* працездатних осіб;
* осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік. '''Середньомісячний сукупний дохід сім’ї''' - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім’ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

'''Малозабезпечена сім’я''' — це сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї. Право сім’ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім’ї та інших факторів.

'''''До складу сім'ї включаються:'''''
* чоловік, дружина;
* рідні, усиновлені діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей;
* неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II груп або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками;
* непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів;
* особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і здійснює догляд за нею;
* жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.
'''''При цьому до складу сім'ї включаються''''' незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації '''діти, які навчаються за денною формою навчання''' у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації '''до досягнення двадцяти трьох років''' і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

'''До середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи:'''

* заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб;
* грошове забезпечення військовослужбовців;
* пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці;
* стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа);
* соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), у тому числі пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу;
* допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування;
* грошові перекази, отримані із-за кордону;
* дивіденди від цінних паперів;
* інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також доходи, які задекларовано особою.

'''До середньомісячного сукупного доходу не включаються такі соціальні виплати:'''

* частина допомоги при народженні дитини, виплата якої проводиться одноразово;
* частина допомоги при усиновленні дитини, виплата якої проводиться одноразово;
* одноразова винагорода жінкам, яким присвоєно почесне звання України “Мати-героїня”;
* державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях;
* допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
* щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;
* компенсація послуги “муніципальна няня”, що виплачується отримувачу такої послуги;
* державна соціальна допомога, яка виплачується з надбавкою на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А.
* державна соціальна допомога, для призначення якої обчислюється сукупний дохід.
* житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу не враховується до середньомісячного доходу.
* суми сплачених особою аліментів (за умови документального підтвердження фактичної сплати);
* суми отриманих аліментів;
* спеціальна бюджетна дотація за вирощування молодняка великої рогатої худоби, який народився в господарствах фізичних осіб;
* оплата праці членів виборчих комісій, а також осіб, яких залучають до роботи у цих комісіях, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів;
* допомога громадських та благодійних організацій;
* допомога на поховання;
* матеріальна допомога дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім’ям, а також сім’ям, у яких проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, яка виплачується за рахунок коштів місцевих бюджетів;
* допомога, компенсація, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, є одноразовою та отримана протягом одного календарного року;
* вартість безоплатно отриманих санаторно-курортних путівок, технічних та інших засобів реабілітації, в тому числі грошова компенсація вартості самостійно придбаних технічних засобів реабілітації, вартість отриманих дитячих новорічних подарунків;
* суми, які виплачуються в порядку відшкодування шкоди, завданої здоров’ю працівника під час виконання ним своїх трудових обов’язків;
* одноразова натуральна допомога “пакунок малюка”;
* допомога, отримана в межах реалізації соціальної благодійної програми з відновлення добробуту мешканців і розвитку територіальних громад Донецької та Луганської областей;
* доходи від розміщення депозитів;
* суми, які виплачуються з державного чи місцевого бюджету на придбання житла;
* кошти, отримані від продажу квартири (будинку), що були єдиним житловим приміщенням у власності особи, у разі купівлі іншої квартири (будинку) протягом шести місяців після здійснення такого продажу.
* до середньомісячного сукупного доходу осіб, які беруть (брали) безпосередню участь у проведенні АТО, участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, під час здійснення зазначених заходів (операції об’єднаних сил), та до середньомісячного доходу членів їх сімей не враховуються отримані ними у період безпосередньої участі у проведенні антитерористичної операції (операції об’єднаних сил) грошове забезпечення та інші виплати і види соціальної допомоги, передбачені законодавством для працівників правоохоронних органів, військовослужбовців і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, МВС, Національної поліції, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, інших військових формувань, утворених відповідно до закону.

== Куди звертатися за допомогою ==
Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється '''підрозділом соціального захисту населення''' за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім’ї. 

'''Соціальна допомога за місцем фактичного проживання''' призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем.

'''У разі утворення об’єднаної територіальної громади''' заяви з необхідними документами для призначення державної соціальної допомоги приймаються уповноваженими особами, що визначені виконавчими органами ради об’єднаної територіальної громади, та передаються відповідним органам соціального захисту населення.

У сільській місцевості заяви з необхідними документами для призначення соціальної допомоги приймають виконавчі органи сільських і селищних рад та здійснюють їх передачу відповідним органам соціального захисту населення. Зазначені виконавчі органи можуть визначати уповноважену особу для прийняття документів.
== Які документи необхідні ==
# документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім’ї;
# довідка про склад сім’ї;
# декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім’ї (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї);
# довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).
Потрібно зазначити, що в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"]; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім’ї аліменти.

Рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення '''''протягом десяти календарних днів'''''.
У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім’ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.

== Строк призначення та виплати допомоги ==
Державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною.

Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

Зазначені у частинах другій та третій статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"] умови застосовуються також при призначенні державної соціальної допомоги непрацездатному подружжю при відсутності осіб, зобов’язаних їх утримувати відповідно до закону.

Допомога малозабезпеченим сім’ям призначається на півроку і через шість місяців сім’я знову повинна підтвердити своє право на виплати.

Для призначення соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник сім’ї подає заяву і декларацію про доходи та майно. Довідка про склад сім’ї поновлюється лише у разі змін у складі сім’ї або у разі, коли між поданням заяви на призначення соціальної допомоги на наступний строк та припиненням виплати раніше призначеної соціальної допомоги минуло більше календарного місяця. 
Державна соціальна допомога виплачується щомісяця.

Слід звернути увагу, що визначений частиною першою статті 6 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14#n116 Закону] строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, яким вона була призначена раніше, '''продовжується без подання необхідних документів на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)''', передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої державної соціальної допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих після закінчення терміну дії зазначених заходів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14 пункт 1-2 статті 15 ЗУ "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"])

== Розмір допомоги малозабезпеченим сім’ям ==
Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з можливостей Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2022 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям" у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб - 45 відсотків; для осіб, які втратили працездатність, та осіб з інвалідністю - 100 відсотків; для дітей - 130 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.

Отже, рівні забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги малозабезпеченим сім’ям у 2022 році становитимуть:

'''1. для працездатних осіб''' '''(45 %)''' – з січня (1 116,45 грн.), з липня (1 170 грн.), з грудня (1 207,80 грн.);

'''2. для осіб, які втратили працездатність (100%)''' – з січня (1 934 грн.), з липня (2 027 грн.), з грудня (2 093 грн.);

'''3. 130% для дітей віком:'''

· '''до 6 років''' – з січня (2 730 грн.), з липня (2 861,30 грн.), з грудня (2 953,60 грн.);

· '''від 6 до 18 років''' – з січня (3 403,40 грн.), з липня (3 567,20 грн.), з грудня (3 682,90 грн.);

· '''від 18 до 23 років (за умови навчання)''' – з січня (3 225,30 грн.), з липня (3 380,00 грн.), з грудня (3 489,20 грн.).

Для громадян, які одержали статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, прожитковий мінімум збільшується на 20 відсотків.

Максимальний розмір державної соціальної допомоги не може перевищувати прожитковий мінімум для сім’ї, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14%7C#Text частиною четвертою статті 5 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім"ям".]

Призначена соціальна допомога може бути '''зменшена до 50 відсотків''' її розміру у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.

'''У разі повторного подання інформації про відсутність доходів у працездатних осіб, які включені до складу сім'ї''' (крім осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікувально-консультаційної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 16 років та особами, які досягли 80-річного віку; осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за
інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; дітей, які не мають власних сімей, осіб, які входять до складу сім’ї, та навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) та вищої освіти до досягнення 23-річного віку), '''а також якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальної допомоги поступово зменшується при кожному наступному зверненні за її призначенням відповідно на 20, 20 і 10 відсотків.'''

Соціальна допомога може призначатися '''без зменшення її розміру на підставі рішень''' районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій. Рішення про призначення соціальної допомоги в таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

== Випадки, коли допомога не призначається ==
* якщо у складі сім’ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи;
*особи, які входять до складу малозабезпеченої сім’ї, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням державної соціальної допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатили (одноразово) будь-які послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних згідно із соціальною нормою житла та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування) на суму, яка на дату купівлі, оплати перевищує 50 тис. гривень;
*у власності малозабезпеченої сім’ї є друга квартира (будинок), крім житла, яке розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, у населених пунктах на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або житла, непридатного для проживання, що підтверджено актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), а також житла, отриманого дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, особою з їх числа за рахунок державного чи місцевого бюджету; житлових приміщень у гуртожитках;
*у власності малозабезпеченої сім’ї '''є більше ніж один автомобіль, транспортний засіб''', що підлягає державній реєстрації, з дати випуску якого минуло менше ніж 15 років ''(крім мопеда і причепа)''.

''При цьому не враховуються транспортні засоби, отримані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через органи соціального захисту населення, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля, а також транспортні засоби, придбані батьками - вихователями дитячих будинків сімейного типу.''

'''Наявність (відсутність) у власності членів малозабезпеченої сім’ї транспортних засобів зазначається у декларації.'''

За наявності обставин, що зазначені вище (тобто умов коли допомога не призначається) державна соціальна допомога може бути призначена органом соціального захисту населення на підставі рішень районних, держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, коли:
#у складі сім’ї є особа з інвалідністю;
#у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);
#неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов’язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім’ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

==Умови припинення виплати допомоги==
#якщо сім’єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, з місяця, в якому виявлено порушення. В такому разі на наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена ''не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця, в якому виявлено порушення'';
#у разі переїзду сім’ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи), — з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни;
#за заявою уповноваженого представника сім’ї — з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою;
# у разі припинення реєстрації як безробітної особи, яка включена до складу сім’ї.
#у разі виявлення, що непрацююча працездатна особа фактично не здійснювала догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, або не надавала соціальних послуг з догляду відповідно до законодавства у зв’язку з перебуванням за кордоном сукупно більше ніж 60 днів протягом періоду отримання державної соціальної допомоги, - з місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла інформація з Держприкордонслужби;
#діти, які навчаються у закладах загальної середньої освіти та входять до складу малозабезпеченої сім’ї, відсутні на навчальних заняттях з невідомих або без поважних причин протягом десяти навчальних днів підряд, - з місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла відповідна інформація від служби у справах дітей.

==Безвідсоткова поворотна допомога для організації власної справи==
'''З метою сприяння економічній самостійності малозабезпеченої сім’ї''' '''непрацюючій працездатній особі з числа членів такої сім’ї''', яка бажає провадити підприємницьку діяльність, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, державною службою зайнятості може надаватися одноразова безвідсоткова поворотна допомога на здобуття економічної самостійності малозабезпеченої сім’ї за рахунок коштів державного бюджету. 
Порядок надання допомоги на здобуття економічної самостійності малозабезпеченої сім’ї, її розмір та умови повернення визначаються Кабінетом Міністрів України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Цікаво!''' [http://zib.com.ua/ua/119110-verhovniy_sud_zrobiv_visnovok_schodo_dopomogi_malozabezpeche.html Постанова Верховного Суду України від 07 липня 2015 року № 484/2551/14-а]
|}

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту‎]]
[[Категорія: Малозабезпечені особи]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг

2022-01-06T11:31:14Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-20#Text Закон України "Про електронні комунікації"]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12 Закон України "Про телебачення і радіомовлення"]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/295-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 "Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг"]

==Загальні вимоги щодо надання та отримання послуг==
Надання послуг здійснюється у разі:
*укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ;
*їх оплати споживачем.
Надання програмної послуги абонентові здійснюється на підставі угоди, укладеної між абонентом і провайдером такої послуги відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"] та інших нормативно-правових актів.
До укладення договору та під час надання послуг оператор, провайдер зобов’язаний безоплатно надавати споживачеві для ознайомлення вичерпну інформацію про зміст, якість, вартість та порядок надання послуг.

===Оператор, провайдер не має права відмовити споживачеві в укладенні договору, за винятком таких випадків:===
#відсутність технічної можливості забезпечення доступу до телекомунікаційної мережі оператора в зазначених споживачем місцях, крім випадку, коли на оператора відповідно до рішення НКРЗІ покладено обов’язки з розвитку та надання загальнодоступних послуг;
#заборгованість абонента перед оператором, провайдером за надані послуги, що належним чином підтверджено документально;
#невідповідність кінцевого обладнання абонента вимогам, встановленим [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/295-2012-%D0%BF#n10 пунктом 20 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 (далі - Правила)];
#ненадання необхідних для укладення договору документів, передбачених цими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/295-2012-%D0%BF#n10 Правилами] та іншими актами законодавства.

===Під час укладання договору (внесення змін до нього) операторові, провайдерові забороняється:===
#встановлювати обмеження у з’єднанні з будь-яким абонентом телекомунікаційної мережі загального користування або телекомунікаційної мережі іншого оператора, а також службами екстреної допомоги;
#вимагати надання споживачем відомостей, не передбачених законодавством для укладення договору та надання послуг;
# надавати без згоди споживача контент-послуги;
# визначати такий порядок надання послуг, який може призвести до обмеження чи погіршення прав споживача або створення нерівних умов для сторін договору;
# встановлювати значення показників якості послуг гірші, ніж ті, що визначені нормативно-правовими актами та нормативними документами у сфері телекомунікацій;
# встановлювати інші вимоги, що суперечать законодавству. 

Під час відновлення послуг у разі втрати електронних ідентифікаційних засобів знеособленим (анонімним) абонентом (у тому числі SIM-карти, е-SIM, налаштування інтернет-роутера тощо) здійснюється за умови ідентифікації цього абонента у постачальника електронних комунікаційних послуг та надання персональних даних ( ст. 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-20#Text Закон України "Про електронні комунікації"]).

Одже, кінцевий користувач, не ідентифікований постачальником електронних комунікаційних послуг, має право здійснити ідентифікацію в порядку, встановленому регуляторним органом, у тому числі дистанційну із застосуванням відповідно до законодавства про електронні довірчі послуги будь-яких засобів електронної ідентифікації середнього та високого рівнів довіри, передбачених зазначеним порядком ідентифікації.(ст. 104[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-20#Text Закон України "Про електронні комунікації"]).

При цьому постачальники електронних комунікаційних послуг повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність даних щодо кінцевого користувача, отриманих при укладенні договору про надання електронних комунікаційних послуг та наданні електронних комунікаційних послуг, у тому числі щодо:
#персональних даних споживача;
#факту отримання кінцевим користувачем електронних комунікаційних послуг;
#змісту інформації, що передається та/або отримується кінцевим користувачем;
#обсягу, змісту, маршрутів передачі інформації (даних), у тому числі даних, що обробляються з метою передачі інформації в електронних комунікаційних мережах або оплати електронних комунікаційних послуг;
#даних про місцезнаходження, до яких відносяться будь-які дані, що обробляються постачальником електронних комунікаційних послуг при наданні послуг електронних комунікацій, у тому числі щодо розташування термінального обладнання. Ця вимога не поширюється на випадок передачі даних про місцезнаходження абонента, що здійснює виклик до служби екстреної допомоги за номером 112;
#даних про спроби виклику між певними кінцевими точками електронної комунікаційної мережі, в тому числі про невдалі спроби виклику (таких, що були ініційовані і не отримали відповіді) або перерване з’єднання.

Інформація про електронні комунікаційні послуги, отримані кінцевим користувачем, може надаватися за наявності його попередньої згоди, вираженої у письмовій чи будь-якій іншій формі, що дає змогу зробити висновок про факт надання такої згоди або у порядку та відповідно до вимог Конституції України та законів України.

==Права та обов’язки сторін==
{| class="wikitable"
|-
!Суб'єкт!!Права!!Обов'язки
|-
|<center>Споживач</center>||
*захист своїх прав державою;
*вільний доступ до електронних комунікаційних послуг;
*безпеку електронних комунікаційних послуг (згідно з договором про надання електронних комунікаційних послуг);
*вільний вибір постачальника електронних комунікаційних послуг;
*вільний вибір виду та кількості електронних комунікаційних послуг, які пропонуються постачальниками електронних комунікаційних послуг, у тому числі на отримання за наявності технічної можливості окремої електронної комунікаційної послуги (не в складі пакета послуг);
*безоплатне отримання від постачальника електронних комунікаційних послуг вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання електронних комунікаційних послуг;
*своєчасне і якісне одержання електронних комунікаційних послуг на умовах, визначених договором;
*отримання від постачальника електронних комунікаційних послуг наявних відомостей щодо наданих електронних комунікаційних послуг у порядку, визначеному законодавством;
*скорочення постачальником електронних комунікаційних послуг доступу кінцевого користувача до окремих видів електронних комунікаційних послуг на підставі його заяви;
*повернення від постачальника електронних комунікаційних послуг невикористаної частки коштів у разі відмови від передплачених електронних комунікаційних послуг у випадках і порядку, визначених правилами надання і отримання цих послуг та договором про надання електронних комунікаційних послуг;
*відмову від електронних комунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання електронних комунікаційних послуг;
*відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання чи неналежного виконання постачальником електронних комунікаційних послуг обов’язків, передбачених договором про надання електронних комунікаційних послуг чи законодавством;
* оскарження неправомірних дій постачальників електронних комунікаційних послуг шляхом звернення до суду або уповноважених державних органів;
*відмову від оплати електронної комунікаційної послуги, яку вони не замовляли;
*отримання інформації щодо можливості та порядку відмови від замовленої електронної комунікаційної послуги;
*безоплатне отримання від постачальника електронних комунікаційних послуг рахунків за надані електронні комунікаційні послуги. За особистим зверненням кінцевого користувача з урахуванням технічної можливості обладнання електронної комунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого кінцевий користувач має претензії, із зазначенням номера кінцевого користувача, якого викликав кінцевий користувач, виду послуги, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв’язку. Електронні комунікаційні послуги, що надаються знеособлено (анонімно), розшифруванню не підлягають;
*перенесення номера;
*інші права, визначені законодавством України та договором про надання електронних комунікаційних послуг. 
|
*оплачувати замовлені та отримані електронні комунікаційні послуги, у тому числі абонентську плату та вартість пакетів послуг;
*використовувати кінцеве (термінальне) обладнання, що має документ про відповідність;
*не допускати використання кінцевого (термінального) обладнання для вчинення протиправних дій або дій, що суперечать інтересам національної безпеки, оборони та охорони правопорядку;
*не допускати дій, що можуть створювати загрозу для безпеки експлуатації електронних комунікаційних мереж, підтримки цілісності та взаємодії електронних комунікаційних мереж, захисту інформаційної безпеки електронних комунікаційних мереж, електромагнітної сумісності радіообладнання, ускладнювати чи унеможливлювати надання послуг іншим кінцевим користувачам;
*не допускати використання на комерційній основі кінцевого (термінального) обладнання та абонентських ліній електронних комунікаційних мереж для надання електронних комунікаційних послуг третім особам;
*не здійснювати несанкціонованого втручання в роботу та/або використання електронної комунікаційної мережі, що спричинило або може спричинити збитки чи інші загрози майновим інтересам постачальників електронних комунікаційних послуг, інших кінцевих користувачів, третіх осіб;
*надавати постачальнику електронних комунікаційних послуг свої достовірні дані у системі обліку та виконувати умови договору про надання електронних комунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплачувати електронні комунікаційні послуги.
*виконувати інші обов’язки відповідно до законодавства України та договору з постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг.
|-
|Постачальник||
*отримання номерного ресурсу (виключно оператори);
*присвоєння телефонних номерів споживачам у межах виділеного номерного ресурсу та задіяння персональних номерів у порядку, встановленому НКРЗІ (виключно оператори);
*пропонувати та надавати споживачам відповідні універсальні послуги (послугу) на недискримінаційних умовах;
*надавати універсальні послуги за встановленими центральним органом виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра показниками якості;
*надавати універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, інформувати споживачів про зміни цін на універсальні послуги не пізніше ніж за 20 календарних днів до їх застосування у спосіб, визначений правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг;
*надавати універсальні електронні комунікаційні послуги на підставі публічного договору приєднання, який повинен відповідати вимогам, визначеним статтею 103 цього Закону та правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та оприлюднюватися на веб-сайті постачальника електронних комунікаційних послуг у форматі відкритих даних.
||
*надавати абонентам послугу з перенесення абонентського номера, користування персональним номером у порядку, встановленому НКРЗІ;
*забезпечувати правильність застосування тарифів;
*вести облік обсягу та вартості наданих послуг за кожним видом окремо, забезпечувати його достовірність, зберігати записи про надані послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом;
*не допускати порушень правил добросовісної конкуренції на ринку телекомунікацій;
*першочергово надавати послуги підрозділам Міноборони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, МВС, Національної поліції, ДСНС, Держприкордонслужби, Держмитслужби та ін.
*захист інформації про кінцевого користувача та надані електронні комунікаційні послуги тощо.
|}
За порушення вимог законодавства щодо порядку отримання послуг суб'єкти несуть відповідальність згідно з законом.

==Захист прав та інтересів користувачів послуг==

Захист прав споживачів здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України “Про захист прав споживачів”], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-20#Text Закон України "Про електронні комунікації"], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”], інших актів законодавства та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/295-2012-%D0%BF#n10 Правил].

''' Розгляд звернень (скарг) споживачів електрнікаційних послуг'''

Споживач має право на подання звернень (скарг) щодо надання електронних комунікаційних послуг постачальнику електронних комунікаційних послуг, регуляторному органу, іншим органам державної влади відповідно до компетенції, а також на їх розгляд та належне реагування щодо поновлення його прав і захисту законних інтересів відповідно до законодавства.

Подання, розгляд звернень (скарг) споживачів та усунення порушень їхніх прав здійснюються відповідно до цього Закону, Закону України "Про звернення громадян", правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та інших нормативно-правових актів, у тому числі із застосуванням електронної регуляторної платформи.

Звернення споживачів з питань врегулювання спору з постачальником електронних комунікаційних послуг, замовлення, отримання чи припиненя отримання електронних комунікаційних послуг розглядаються регуляторним органом.

Регуляторний орган розглядає відповідно до законодавства звернення (скарги) споживачів щодо надання послуг електронних комунікацій, отримує з цією метою від постачальників електронних комунікаційних послуг необхідні документи та інформацію, вживає у межах повноважень заходів для захисту прав споживачів, включаючи проведення, у разі необхідності, заходів державного нагляду, видання приписів, розпоряджень про усунення порушень, застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до закону.

Розгляд звернень (скарг) споживачів електронних комунікаційних послуг здійснюється за умови зазначення ними у зверненні (скарзі) номера абонента, за яким отримуються електронні комунікаційні послуги, та/або реквізитів договору про надання таких послуг (крім випадків відмови в наданні електронних комунікаційних послуг).

''' Позасудове врегулювання спорів за зверненням споживачів'''

Споживач має право звернутися до регуляторного органу з приводу врегулювання спору із постачальником електронних комунікаційних послуг з питань замовлення, отримання чи припинення отримання електронних комунікаційних послуг.

Звернення може бути подано в рамках строку позовної давності, встановленого законом для певного виду вимог.
Перед поданням звернення до регуляторного органу про позасудове врегулювання спорів споживач повинен попередньо звернутися із зверненням (скаргою) до постачальника електронних комунікаційних послуг. У разі надходження такого звернення без попереднього звернення до постачальника замовлення, отримання чи припинення отримання електронних комунікаційних послуг, регуляторний орган направляє таке звернення постачальнику електронних комунікаційних послуг, про що інформує споживача.

У разі незадоволення постачальником електронних комунікаційних послуг протягом 30 календарних днів з дати отримання звернення вимог, викладених у зверненні (скарзі) споживача, або ненадання відповіді споживач направляє звернення до регуляторного органу разом з копіями попередніх звернень до постачальника з метою позасудового врегулювання спору. Врегулювання спору здійснюється уповноваженою посадовою особою регуляторного органу в строк, що не перевищує двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути подовжений на строк, необхідний для здійснення заходів державного нагляду чи експертизи.
У ході врегулювання спорів регуляторний орган має право:
#витребувати у сторін документи та інформацію, необхідні для з’ясування питань, викладених у зверненні;
#проводити заходи державного нагляду з питань спору, за наявності підстав, передбачених частиною восьмою статті 10 цього Закону;
#призначати проведення експертизи щодо питань, які становлять предмет спору;
#залучати фахівців та експертів з відповідних питань;
#передавати матеріали, у разі необхідності, до органів державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні питання;
#інші права відповідно до закону.
Під час врегулювання спору уповноважена посадова особа регуляторного органу, зокрема, повинна:
#дотримуватися принципів законності та рівності сторін, незалежності, нейтральності та конфіденційності інформації щодо споживача;
#ознайомити постачальника електронних комунікаційних послуг із зверненням та вимогами споживача і надати йому можливість висловити та обґрунтувати свою позицію;
#поінформувати сторони про положення законодавства, що застосовуються до предмета спору;
#запропонувати можливість вирішення спору між сторонами шляхом мирового врегулювання;
#вжити заходів щодо вивчення питання та вирішення спору, у тому числі за потреби внести подання щодо розгляду регуляторним органом питань, пов’язаних зі спором.
Про результати врегулювання спору сторони повідомляються у письмовій формі з обґрунтуванням.
Інформація про результати розгляду спорів оприлюднюється на електронній регуляторній платформі (крім персональних даних та інформації з обмеженим доступом) відповідно до вимог, встановлених регуляторним органом.

'''Відповідальність за порушення прав кінцевих користувачів'''

Постачальник електронних комунікаційних послуг несе перед кінцевим користувачем за ненадання або неналежне надання електронних комунікаційних послуг таку майнову відповідальність:
#за ненадання оплачених електронних комунікаційних послуг або надання їх в обсязі, меншому за оплачений, -у розмірі оплаченої вартості ненаданих послуг та штрафу в розмірі 25 відсотків вартості послуг;
#за безпідставне відключення термінального (кінцевого) обладнання -у розмірі абонентної плати за весь період відключення;
#за безпідставні скорочення чи зміну переліку послуг - у розмірі абонентної плати за один місяць;
#в інших випадках - у розмірах, передбачених договором про надання електронних комунікаційних послуг;
#у разі неусунення протягом однієї доби із зафіксованого моменту подання абонентом заявки про пошкодження електронної комунікаційної мережі, що унеможливило доступ кінцевого користувача до послуги або знизило до неприпустимих значень показники якості електронної комунікаційної послуги, абонентна плата за весь період пошкодження не нараховується, а постачальник електронних комунікаційних послуг у разі неусунення пошкодження протягом п’яти діб із зафіксованого моменту подання абонентом відповідної заявки сплачує споживачу штраф у розмірі 25 відсотків добової абонентної плати за кожну добу перевищення цього строку, але не більше ніж за три місяці.
Постачальник електронних комунікаційних послуг не несе майнової відповідальності перед кінцевим користувачем за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань з надання електронних комунікаційних послуг внаслідок дії обставин непереборної сили (землетрус, повінь, ураган тощо), викрадення чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд, що використовуються постачальником електронних комунікаційних послуг, або з вини кінцевого користувача у випадках, передбачених цим Законом.

Питання відшкодування завданих кінцевому користувачу збитків, майнової та моральної шкоди через неналежне виконання постачальником електронних комунікаційних послуг обов’язків за договором про надання електронних комунікаційних послуг вирішуються в судовому порядку.

Постачальники електронних комунікаційних послуг не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається їхніми мережами, крім випадків, передбачених Законом України "Про електронну комерцію".

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Умови перевезення пасажирів у громадському, залізничному транспорті та таксі в період карантину

2021-12-08T07:37:15Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Tex Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"]
* [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-postanovi-kabinetu-ministriv-ukrm020420ayini-vid-11-bereznya-2020-r-211 Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-п#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]

==Поняття карантину та перелік обмежень прав громадян України в період карантину==
Карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»).]
Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (Міністерство охорони здоров'я України), за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, або про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (стаття 29 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).

При запровадженні карантину по всій території України а бо на якійсь її частині, діючим законодавством України передбачено певний перелік прав громадян України.

===Право на вільне пересування ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закон України "Про захист населення від від інфекційних хвороб"] наділяє повноваженнями місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі потреби – проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів в умовах карантину, а також створювати на в'їздах і виїздах з території карантину контрольно-пропускні пункти.
Так, це є обмеженням прав людини на свободу пересування, закріплених у статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України.] Однак, пункт 4 статті 2 Протоколу № 4 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] встановлює, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлено законом і виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред’явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").]
===Право на освіту===
Під час карантину існують певні обмеження щодо права на освіту, що полягає у забороні під час карантину відвідування закладів освіти її здобувачами, але учасників освітнього процесу ніхто не обмежує у праві здобувати освіту дистанційно.
===Право на мирні зібрання===
Обмежується також право громадян на свободу мирних зібрань. Згідно з постановою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0075359-20#Text Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19"] до 22 травня 2020 року заборонено проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, індивідуальних тренувальних занять (біг, хода, їзда на велосипеді, фігурне катання, рух на активних візках спортсменів з інвалідністю), навчально-тренувальних зборів спортсменів національних збірних команд України з олімпійських, не олімпійських, національних видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю за умови забезпечення учасників засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Крім того, на всій території України до кінця карантину діє заборона на:

→ з 6 квітня 2020 року перебування в громадських місцях без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно;

→ з 6 квітня 2020 року переміщення групою осіб більш ніж дві особи (крім випадків службової необхідності та супроводження дітей, які не досягли 14 років);

→ перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків;

→ відвідування установ і закладів, що надають паліативну допомогу, соціального захисту, установ і закладів, що надають соціальні послуги;

→ перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, тощо.

==Перелік вимог дотримання яких є обов’язковим для працівників транспортного підприємства==
*температурний скринінг перед початком роботи, з визначенням відповідальної особи яка проводить температурний скринінг ;
*дотримання відстані між водієм і пасажирами не менше 1 м або наявність фізичних бар'єрів;
*члени екіпажу - в масках або респіраторах без клапана;
*нагадування про засоби індивідуального захисту;
*інформування про заходи профілактики Covid-19;
*вологе прибирання перед рейсом з дезінфікуючими засобами;
*по можливості біля вхідних дверей - антисептик;
*обмеження масових зборів у закритих приміщеннях;
*тимчасове відсторонення осіб з групи ризику;
*регулярне миття рук і обробка антисептиком що три години й частіше;
* утримання від контактів з особами з ознаками респіраторних захворювань;
*утримання від відвідування робочого місця та самоізоляція при симптомах респіраторного захворювання.
*
*
== Перелік вимог для пасажирів:==
*респіратор або маска;
*кількість пасажирів не більша, ніж кількість місць для сидіння;
*у разі перевезення в регіони, де немає послаблення карантину - кількість пасажирів не більша, ніж 50% кількості наявних місць для сидіння;
*заборона роботи залів очікування рейсу
*
== Перелік вимог до автостанцій.==

*інформаційні матеріали щодо профілактики Covid-19;
*місця для обробки рук антисептиком;
*одночасне перебування у приміщенні автостанції не більше 1 особи на 10 кв. м
*обмеження контактів працівників з пасажирами;
*соціальне дистанціювання 1,5 м в чергах;
*продаж квитків через інтернет;
*наявність рідкого мила, антисептиків та паперових рушників у санвузлах;
*дезінфекція поверхонь кожні 6 годин і частіше;
*провітрювання робочих приміщень кожні дві години;
*додаткові контейнери для ЗІЗ.

==Необхідні вимоги для транспортних засобів==

* інформаційні матеріали, щодо профілактики Covid-19 (оголошення в салоні, наочна інформація);
*перед кожним рейсом вологе прибирання транспортного засобу з використанням миючих та дезінфікуючих засобів, у тому числі місць контакту рук пасажирів ( поручні, місця сидіння…)
* за можливості біля вхідних дверей розмістити спиртовмісні антисептики з концентрацією активної діючої речовини понад 60% для ізопропілового спирту та понад 70% для етилового спирту
*при сприятливих погодних умовах рекомендовано здійснювати перевезення при відкритих вікнах

==Нові правила пасажирських перевезень на час карантину==
З 21 жовтня 2021 року міжрегіональні перевезення пасажирів у регіонах із “жовтим”, “помаранчевим” чи “червоним” рівнем епіднебезпеки будуть дозволені за умови наявності у всіх водіїв, екіпажу авіатранспорту та пасажирів одного із цих документів:

*документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або документа, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини для регіонів «жовтого» рівня епідемічної небезпеки;
*міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини, дозволених ВООЗ для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія);
*негативного результату тестування на COVID-19 методом ПЛР або експрес-тесту на визначення антигену коронавірусу SARS-CoV-2, який чинний 72 години.

Нові правила стосуються як регулярних, так і нерегулярних перевезень пасажирів. Йдеться про автомобільний транспорт на автобусних маршрутах, авіаційний та залізничний транспорт міжобласного сполучення.

Відповідні правила не будуть застосовуватись до міських та внутрішньообласних перевезень.

Відповідальність за наявність у всіх водіїв, членів екіпажу літака та пасажирів зазначених документів несе перевізник.

==Перелік заборон та тимчасових обмежень==
'''Забороняється''' : У період карантину заборонено:

- перевезення пасажирів без респіратору або захисної маски;

- робота залів очікування рейсу;

- утворення черг у місцях можливого скупчення пасажирів.

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Порядок утримання домашніх тварин у населених пунктах

2021-11-11T10:49:37Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_a15 Європейська Конвенція про захист домашніх тварин від 13 листопада 1987 року (ратифіковано Законом України № 578-7 (578-18) від 18.09.2013 року) (далі - Конвенція)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran1283#n1283 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України "Про благоустрій населених пунктів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2894-14#Text Закон України "Про тваринний світ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/944-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 09 липня 2002 року № 944 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам"]
== Визначення термінів==
'''Стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»]''' (далі — Закон) встановлює, що '''утримання в домашніх умовах''' — це обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір’я окремого будинку. Нагадаємо, що до тварин законодавство відносить біологічні об’єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Домашні тварини]''' — це собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні.

Зазначимо, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a15 Європейська конвенція про захист тварин] (далі — Конвенція) містить ширше визначення домашніх тварин. Так, відповідно до ст. 1 цієї Конвенції під '''домашньою твариною''' мається на увазі будь-яка тварина, яку утримує або збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства.

'''Власник домашніх тварин''' - фізична особа, зазначена як власник в ідентифікаційному документі, що супроводжує домашніх тварин під час їх некомерційного переміщення (пункт 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0346-19/ed20181116#n21 Вимог щодо ввезення на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 листопада 2018 року № 553]).
== Особливості утримання домашніх тварин у населених пунктах ==
Статтею 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону] передбачається, що '''особа, яка утримує домашню тварину,''' '''зобов'язана''':
* забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15#n74 Закону];
* дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

'''Варто зазначити, що органи місцевого самоврядування можуть встановлюватися додаткові вимоги до утримання домашніх тварин у населених пунктах.'''

Згідно Методичних рекомендацій з розроблення плану утримання домашніх тварин у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України від 02 червня 2009 року № 264. У Правилах доцільно зазначати методи утримання домашніх тварин, при застосуванні яких, не допускається жорстоке поводження з тваринами відповідно до статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону].

Рекомендовано також зазначати правила поведінки осіб, власників домашніх тварин при поводженні з домашніми тваринами, відповідно до статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону].

===Правила поводження з домашніми тваринами, що виключають жорстокість===
При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана:
*дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
* надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
*забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
*негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров'ю людині або іншим тваринам;
*негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абзацом сьомим цієї статті, у ветеринарну установу для огляду;
*запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.
''' УВАГА!!! ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ: '''
*бити, вбивати, отруювати чи калічити домашніх тварин; дарувати домашніх тварин як призи, нагороди чи премії; завдавати домашнім тваринам болю, страждання або пригнічення; дресирувати тварин у спосіб, що завдає шкоди здоров’ю тварини та її загальному стану; умертвляти тварин шляхом утоплення, задушення, використання електричного струму та речовин, що призводять до отруєння.
*жебракування з тваринами.
*залишати тварину в закритому салоні автомобіля за відсутності в ньому людини при температурі повітря більше +20°С та менше +5°С.
*замуровування тварин у підвальних приміщеннях.
*залишати домашню тварину прив’язаною, якщо довжина прив’язі становить менше 20 метрів, крім собак, що виконують сторожові функції, для яких така довжина має становити не менше 10 метрів.
*Незалежно від довжини прив’язі забороняється залишати тварину без можливості сховатися у приміщенні, споруді тощо, прив’язаною під дією прямого сонячного проміння при температурі повітря більше +20°С або менше 0°С.
*залишати домашню тварину прив’язаною без нагляду у громадських місцях чи місцях скупчення людей (поблизу зупинок, магазинів тощо), а також прив’язувати тварин до транспортних засобів та примушувати до бігу за моторними транспортними засобами.

Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.

'''Особа, яка супроводжує тварину,''' '''зобов'язана забезпечити''':
*безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
*безпеку супроводжуваної домашньої тварини;
*безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою;
*наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров’я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
*наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.
При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

'''Дозволяється утримувати:'''
*домашніх тварин - у квартирах, де проживає кілька сімей, - лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;
*домашніх тварин - у "зоокутках" дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів - з дозволу відповідного органу за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
*домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї;
*домашніх тварин - юридичними особами: для охорони - в обладнаних приміщеннях або на прив'язі; для дослідної мети - у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;
*собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.

'''Забороняється утримувати тварин:'''
*особам, на яких накладалося адміністративне стягнення або застосовувалися заходи впливу за вчинення правопорушення, пов’язаного з жорстоким поводженням з тваринами, - протягом року з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення чи застосування заходів впливу;
*особам, які притягалися до кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами або були звільнені від кримінальної відповідальності та провадження у справі закрито за нереабілітуючими обставинами, або стосовно яких були застосовані примусові заходи медичного чи виховного характеру, - протягом 10 років з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі за нереабілітуючими обставинами, або рішенням про застосування, продовження, зміну примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Головним правилом сьогодні стає правило стосовно гуманного поводження з тваринами, що декларує не лише виключення жорстокого поводження з тваринами, а й створення для них відповідних умов утримання. Так, згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 статтею 7 Закону] основним правилом утримання тварин є те, що умови, в яких утримуються тварини, повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Вказані положення Закону відповідають [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_a15 статті 4 Конвенції]. Крім того, Конвенція також встановлює, що тварина не повинна утримуватись як домашня, якщо наведені положення або не виконуються, або, незважаючи на їх виконання, тварина не може пристосуватися до неволі. Останнє положення стосується насамперед диких тварин, що утримуються в неволі, оскільки, як зазначалося вище, Конвенція містить розширене поняття домашніх тварин. До основних питань, які виникають при утриманні тварин, слід віднести питання кількості тварин, що можуть утримуватись, а також питання стосовно основних правил, яких має дотримуватись особа, що утримує тварину, задля уникнення порушення прав третіх осіб. Сьогодні законодавство встановлює обмеження кількості тварин, що можуть утримуватись особою, керуючись лише санітарно-епідеміологічним благополуччям населення та можливістю створення необхідних умов для самих тварин.

==Утримання майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин у межах населених пунктів==
Органи місцевого самоврядування визначають необхідну кількість та місце розташування майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин, організовують їх створення і облаштування, що включає в себе їх огородження, встановлення інформаційних табличок, контейнерів для збирання екскрементів домашніх тварин їх власниками, а також здійснюють організацію вивезення і утилізації екскрементів домашніх тварин (стаття 301 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"].

==[[Правила перевезення домашніх тварин залізничним, авіаційним та автомобільним транспортом]]==

==Вимоги до реєстрації та перереєстрації домашніх тварин==
'''При розробці органами місцевого самоврядування розділу "Вимоги до реєстрації та переєстрації домашніх тварин" рекомендовано керуватися наступними положеннями:'''
#реєстрація та електронна ідентифікація домашніх тварин може проводитися протягом десяти календарних днів з дня придбання (купівлі, отримання в дар тощо) тварини;
#реєстрація здійснюється працівниками організацій, підприємств, установ, уповноважених на те органом місцевого самоврядування, за місцем проживання (реєстрації) власника;
#електронна ідентифікація домашніх тварин проводиться лікарем ветеринарної медицини;
#обов'язковій реєстрації підлягають собаки всіх порід з трьохмісячного віку;
#обов'язковій тимчасовій реєстрації також підлягають домашні тварини, які належать фізичним або юридичним особам, місце проживання яких не є містом, в якому вони офіційно зареєстровані, якщо вони перебувають на території відповідних міст більше 45 діб;
#організації, підприємства, установи, уповноважені на те органом місцевого самоврядування, у п’ятиденний термін з моменту реєстрації видають власнику зареєстрованої тварини реєстраційне посвідчення, особистий номерний знак (жетон), який повинен бути прикріплений до ошийника собаки і надають друковане видання Правил утримання домашніх тварин у відповідному населеному пункті, а також ознайомлюють власника домашньої тварини з ветеринарно-санітарними вимогами до її утримання;
#за бажанням власника працівники клубу любителів тварин або розплідника можуть клеймувати тварину;
#реєстрація та перереєстрація домашніх тварин відбувається при пред'явленні їхнім власником квитанції (платіжного доручення) про внесення плати.
Крім того, власники собак, породи яких зазначені у додатку 1 відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/944-2002-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2002 року № 944 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам"], повинні до або під час реєстрації, перереєстрації, укласти договір обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам. У разі відсутності договору страхування реєстрація, перереєстрація не проводиться.

Для проведення реєстрації власником домашньої тварини також надається паспорт, відповідний документ, який підтверджує право власності на цю тварину, ветеринарний документ встановленого зразку на тварину з відміткою про проведення необхідних досліджень та щеплень.

Перереєстрація домашніх тварин проводиться в разі зміни місця проживання чи реєстрації власника або зміни власника тварини із зазначенням нового власника. Домашні тварин, власники яких не здійснили перереєстрацію, вважаються не зареєстрованими.

Для проведення перереєстрації власником домашньої тварини надається паспорт, відповідний документ, що підтверджує право власності на тварину і попередньо видане реєстраційне посвідчення на домашню тварину встановленого зразка. При перереєстрації видається лише нове посвідчення про реєстрацію, без зміни ідентифікаційного коду, крім випадків, коли реєстрація була проведена в іншому населеному пункті.

Кошти за послуги, пов’язані з реєстрацією чи перереєстрацією домашніх тварин, сплачуються власником відповідно до встановлених тарифів, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

Від внесення плати за реєстрацію та перереєстрацію собак звільняються особи з інвалідністю по зору, для яких собака слугує поводирем.

==Відповідальність за неналежне утримання тварин==
Діючим законодавством України передбачено '''кримінальну''' та '''адміністративну''' відповідальність за неналежне утримання тварин.

Згідно зі статтею 154 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran1283#n1283 Кодексу України про адміністративні правопорушення] утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) -
тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року, -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров’ю людини або її майну, -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

За жорстоке поводження з тваринами до винної особи може застосовуватися покарання, передбачене статтею 299 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 Кримінального кодексу України].

==Корисні посилання==
*[https://wiki.1551.gov.ua/pages/viewpage.action?pageId=11796805 Утримання домашніх тварин]

==Див. також==
*[[Захист тварин від жорстокого поводження]]
*[[Відповідальність за жорстоке поводження з тваринами]]
*[[Правила перевезення домашніх тварин залізничним, авіаційним та автомобільним транспортом]]
*[[Права та обов'язки власників тварин]]
*[[Відшкодування шкоди, завданої внаслідок нападу собаки]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права ]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Забезпечення позову в адміністративному процесі

2021-11-04T13:28:49Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-08 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ"]
== Підстави та порядок забезпечення адміністративного позову ==
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.150 КАСУ]).

Не допускається забезпечення позову шляхом:
* зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов’язку вчиняти певні дії;
* зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
* зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;
* зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов’язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
* зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);
* зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.151 КАСУ]).
Заява про забезпечення позову подається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 (ст. 153 КАСУ)]:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.154 КАСУ], заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи
Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Питання про заміну одного заходу забезпечення іншим вирішується судом в судовому засіданні наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання.
У той час як клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду. Примірник ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 (ст. 155-157 КАСУ)].

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі:
1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 (ст. 153 КАСУ)];

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

==Способи забезпечення адміністративного позову==

Кодексом адміністративного судочинства України передбачено такі способи забезпечення адміністративного позову ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 стаття 151]):

*зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
*забороною відповідачу вчиняти певні дії;
*забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
*зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

==Відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову==

У випадку залишення позову без розгляду, а також закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктами 2 та 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 (ст. 238 КАСУ)], або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Також положення цієї статті не застосовуються щодо відповідача або іншої особи, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, які є суб’єктом владних повноважень.
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Сплата комунальних платежів у період карантину

2021-09-28T06:54:04Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»]

== Як працюють підприємства житлово-комунальної сфери в період карантину? ==
Підприємства житлово-комунальної сфери працюють у штатному режимі, оскільки надання комунальних послуг та послуги з управління багатоквартирним будинком має здійснюватися БЕЗПЕРЕРВНО, крім часу перерв на:
* проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами;
* міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами;
* ліквідацію наслідків аварії.
Оплата споживачами ЖКП напряму впливає на діяльність кожного підприємства галузі у населених пунктах України та надання ними життєво необхідних послуг.
== Як оплатити за спожиті послуги в умовах карантину, коли рекомендовано знаходитись вдома? ==
Враховуючи ситуацію, яка наразі склалася в Україні, з метою запобігання поширення коронавірусу (COVID-19), недопущення його негативного впливу на здоров’я людей, необхідно вжити усіх можливих заходів щодо здійснення споживачами онлайн платежів через особисті кабінети на сайтах підприємств-виконавців послуг, управителів багатоквартирних будинків, та за допомогою інших можливих і загальнодоступних сервісів (Приват 24, Ощад 24, iPay, Portmone тощо). 
З цією метою Мінрегіон пропонує підприємствам, що надають житлово-комунальні послуги:
* довести до відома споживачів за допомогою засобів телефонного зв’язку та інтернету інформацію про можливі онлайн сервіси для забезпечення оплати житлово-комунальних послуг;
* забезпечити взаємодію з АТ «Ощадбанк» для інформування громадян, що отримують пільги та субсидії у грошові безготівковій формі, шляхом надсилання їм відповідного смс -повідомлення.
Також Мінрегіон попросив поінформувати своїх споживачів про необхідність потурбуватись про людей похилого віку і допомогти їм оплатити комунальні послуги онлайн.
== Чи будуть надаватися житлово-комунальні послуги в повному обсязі? Яку відповідальність несе споживач у разі несвоєчасної оплати комунальних послуг? ==
Так, послуги будуть надаватися в повному обсязі. 24 березня Міністерство розвитку громад та територій України надіслало лист з рекомендаціями в усі держадміністрації щодо оплати ЖКП в умовах карантину. 
Звертаємо увагу, що «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX визначається, що на період дії карантину або обмежувальних заходів та протягом 30 днів з дня його відміни '''ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ''':
* нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;
* припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі;
* примусове виселення із житла та примусове стягнення житла (житлових будинків, частин житлових будинків, квартир, кімнат у квартирах, кімнат, житлових секцій чи блоків у гуртожитках, інших жилих приміщень), що належить на праві приватної власності громадянам України, під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги;
* примусове виселення громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг із жилих приміщень у будинках державного, громадського житлового фонду та житлового фонду соціального призначення.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на території регіонів України (областей, м. Києва, м. Севастополя), на яких установлений "червоний" рівень епідемічної небезпеки поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), на період дії "червоного" рівня епідемічної небезпеки та протягом 30 днів з дня його скасування забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Також, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX, на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни '''ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ''':
* прийняття рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання;
* зупинення публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” видаткових операцій за поточним рахунком внутрішньо переміщеної особи за відсутності проходження фізичної ідентифікації;
* здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування;
* нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;
* припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі;
* примусове виселення із житла та примусове стягнення житла (житлових будинків, частин житлових будинків, квартир, кімнат у квартирах, кімнат, житлових секцій чи блоків у гуртожитках, інших жилих приміщень), що належить на праві приватної власності громадянам України під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги;
* примусове виселення громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг із жилих приміщень у будинках державного, громадського житлового фонду та житлового фонду соціального призначення.
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]

Притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім’ї

2021-08-04T07:22:43Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1867 Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]

== Загальні положення ==

Відповідно до '''статті 1732''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1867 КУпАП] '''вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі''' - умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису

[[Файл:КомиксНасильство (zmina.info).jpg|міні|zmina.info]]
== Склад проступку ==

=== Об'єкт ===
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в:

♦ умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого;

♦ невиконанні [[Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника|термінового заборонного припису]] особою, стосовно якої він винесений;

♦ неповідомленні уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення [[Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника|термінового заборонного припису]].

'''Фізичне насильство''' - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

'''Пихологічне насильство''' - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

'''Економічне насильство''' - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

=== Суб'єкт ===
* Загальний: фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку.
* Особливий: особа, на яку вже було накладено адміністративне стягнення за вчинення аналогічного правопорушення - частина друга цієї статті).

=== Суб'єктивна сторона ===
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

== Санкція (покарання) ==
Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі карається накладенням штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Якщо на особу впродовж року вже було накладено адміністративне стягнення за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -накладенням штрафу від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' Стягнення може бути накладено '''не пізніш як через три місяці''' '''з дня вчинення''' правопорушення, а при триваючому правопорушенні - '''не пізніш як через три місяці з дня його виявлення''', крім справ про адміністративні правопорушення
|}

== Розгляд справи у суді ==
Дана категорія справ про адміністративні правопорушення є підвідомчою судам загальної юрисдикції (районні, міські, міськрайонні, районні у містах суди). Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати:
# чи було вчинено адміністративне правопорушення;
# чи винна дана особа в його вчиненні;
# чи підлягає вона адміністративній відповідальності;
# чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність;
# чи заподіяно майнову шкоду;
# з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
До особи, яка вчиняє насильство, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність, у віці '''від 16 до 18 років''', можуть бути застосовані тільки заходи впливу, передбачені статтею 241 '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]''', а саме: 1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. Якщо особу кілька раз (не менше трьох) притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім’ї за '''статтею 173-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КупАП]''', вказане є підставою для [[Кримінальна відповідальність за вчинення домашнього насильства|порушення кримінального провадження]] стосовно цієї особи.

== Див. також ==
* [[Кримінальна відповідальність за вчинення домашнього насильства]]
* [[Кримінальна відповідальність за порушення обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство]]
* [[Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника]]
* [[Вчинення насильства в сім'ї]]
* [[:Категорія:Зразки документів з питань протидії домашньому насильству|Зразки документів з питань протидії домашньому насильству]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Домашнє насильство]]

Соціальні гарантії учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни

2021-08-02T13:53:24Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/94-94-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. N 94 "Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 "Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/685-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 685 "Про затвердження Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення"]

== Соціальні статуси ==
Учасники антитерористичної операції (АТО) можуть мати один з декількох соціальних статусів, який дає право на пільги:
# учасник бойових дій;
# учасник війни;
# особа з інвалідністю внаслідок війни;
# член сім'ї загиблого.

== Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них ==
Згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] учасники бойових дій та особи, прирівняні до них мають наступні пільги:
# безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
# першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
# безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;
# 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
# 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
# 75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
# безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;
# користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
# щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
# першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
# виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
# використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік;
# переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;
# першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
# Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов'язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;
# одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
# першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків;
# безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою;
# зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
# позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;
# першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
# позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за цим ветераном війни, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;
# учасникам бойових дій на території інших держав надається переважне право на вступ до закладів вищої, фахової передвищої освіти, право на позаконкурсний вступ до закладів професійної (професійно-технічної) освіти і на курси для одержання відповідних професій.

== Пільги для учасників війни ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 стаття 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] для учасників війни передбачає наступні пільги:
# безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
# безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
# безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;
# 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
# 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
# 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
# користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
# щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
# першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
# виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
# використання чергової відпустки у зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
# першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом;
# одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
# першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків, технічне обслуговування та забезпечення стоянками транспортних засобів;
# зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
# позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;
# 1першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
# позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за учасником війни, в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

== Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] особи з інвалідністю внаслідок війни мають наступні пільги:

# безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
# позачергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безплатне забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами;
# безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.
# 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
# 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
# 100-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
# безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи;
# позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
# позачергове обслуговування амбулаторно-поліклінічними закладами, а також позачергова госпіталізація.
# позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів;
# користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
# право на щорічне медичне обстеження і диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів;
# медична допомога в закладах охорони здоров’я Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, особам, визначеним пунктами 7, 11-14 частини другої статті 7 цього Закону, без оплати такої допомоги з боку її отримувача та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
# позачергове працевлаштування за спеціальністю відповідно до підготовки та висновків медико-соціальної експертизи.
# переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій;
# виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності працюючим особам з інвалідністю внаслідок війни в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
# виплата працюючим особам з інвалідністю допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців протягом календарного року, а також допомоги по державному соціальному страхуванню за весь період перебування в санаторії з урахуванням проїзду туди і назад у разі, коли для лікування не вистачає щорічної і додаткової відпусток;
# використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік;
# позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
# одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
# першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків. Гаражі, стоянки для транспортних засобів осіб з інвалідністю внаслідок війни, які мають медичні показання на забезпечення транспортом, як правило, споруджуються поблизу будинків;
# особам з інвалідністю I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.
# позачергове безоплатне забезпечення автомобілем (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем) на термін експлуатації до десяти років (з наступною заміною на новий), виплата компенсації на бензин (пальне), ремонт, технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
# зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
# звільнення від орендної плати за нежилі приміщення, що орендуються особами з інвалідністю внаслідок війни під гаражі для спеціальних засобів пересування (автомобілів, мотоколясок, велоколясок тощо) та безплатне надання для цих засобів гаражів-стоянок незалежно від їх форми власності;
# позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за цією особою з інвалідністю, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;
# позачергове обслуговування підприємствами, установами, організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
# право на позачергове забезпечення продовольчими товарами поліпшеного асортименту та промисловими товарами підвищеного попиту згідно з переліком та нормами, що встановлюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
# право на державну цільову підтримку для здобуття ними та їх дітьми професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти, передбачену статтею 12 цього Закону для учасників бойових дій та їх дітей.

== Див.також ==
* [[Медичне забезпечення особи, яка має статус учасника бойових дій]]
* [[Реабілітація учасників АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]
* [[Отримання безкоштовних ліків учасниками АТО]]
* [[Отримання житла учасниками АТО]]
* [[Пільги для учасників АТО за кредитними зобов’язаннями]]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту‎]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]

Соціальні гарантії учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни

2021-07-30T09:52:02Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 "Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/685-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 685 "Про затвердження Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення"]

== Соціальні статуси ==
Учасники антитерористичної операції (АТО) можуть мати один з декількох соціальних статусів, який дає право на пільги:
# учасник бойових дій;
# учасник війни;
# особа з інвалідністю внаслідок війни;
# член сім'ї загиблого.

== Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них ==
Згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] учасники бойових дій та особи, прирівняні до них мають наступні пільги:
# безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
# першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
# безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;
# 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
# 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
# 75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
# безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;
# користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
# щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
# першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
# виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
# використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік;
# переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;
# першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
# Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов'язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;
# одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
# першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків;
# безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою;
# зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
# позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;
# першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
# позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за цим ветераном війни, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;
# учасникам бойових дій на території інших держав надається переважне право на вступ до закладів вищої, фахової передвищої освіти, право на позаконкурсний вступ до закладів професійної (професійно-технічної) освіти і на курси для одержання відповідних професій.

== Пільги для учасників війни ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 стаття 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] для учасників війни передбачає наступні пільги:
# безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
# безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
# безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;
# 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
# 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
# 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
# користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
# щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
# першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
# виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
# використання чергової відпустки у зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
# першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом;
# одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
# першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків, технічне обслуговування та забезпечення стоянками транспортних засобів;
# зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
# позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;
# 1першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
# позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за учасником війни, в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

== Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] особи з інвалідністю внаслідок війни мають наступні пільги:

# безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
# позачергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безплатне забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами;
# безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.
# 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
# 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
# 100-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
# безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи;
# позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
# позачергове обслуговування амбулаторно-поліклінічними закладами, а також позачергова госпіталізація.
# позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів;
# користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
# право на щорічне медичне обстеження і диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів;
# медична допомога в закладах охорони здоров’я Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, особам, визначеним пунктами 7, 11-14 частини другої статті 7 цього Закону, без оплати такої допомоги з боку її отримувача та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
# позачергове працевлаштування за спеціальністю відповідно до підготовки та висновків медико-соціальної експертизи.
# переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій;
# виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності працюючим особам з інвалідністю внаслідок війни в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
# виплата працюючим особам з інвалідністю допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців протягом календарного року, а також допомоги по державному соціальному страхуванню за весь період перебування в санаторії з урахуванням проїзду туди і назад у разі, коли для лікування не вистачає щорічної і додаткової відпусток;
# використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік;
# позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
# одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
# першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків. Гаражі, стоянки для транспортних засобів осіб з інвалідністю внаслідок війни, які мають медичні показання на забезпечення транспортом, як правило, споруджуються поблизу будинків;
# особам з інвалідністю I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.
# позачергове безоплатне забезпечення автомобілем (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем) на термін експлуатації до десяти років (з наступною заміною на новий), виплата компенсації на бензин (пальне), ремонт, технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
# зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
# звільнення від орендної плати за нежилі приміщення, що орендуються особами з інвалідністю внаслідок війни під гаражі для спеціальних засобів пересування (автомобілів, мотоколясок, велоколясок тощо) та безплатне надання для цих засобів гаражів-стоянок незалежно від їх форми власності;
# позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за цією особою з інвалідністю, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;
# позачергове обслуговування підприємствами, установами, організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
# право на позачергове забезпечення продовольчими товарами поліпшеного асортименту та промисловими товарами підвищеного попиту згідно з переліком та нормами, що встановлюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
# право на державну цільову підтримку для здобуття ними та їх дітьми професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти, передбачену статтею 12 цього Закону для учасників бойових дій та їх дітей.

== Див.також ==
* [[Медичне забезпечення особи, яка має статус учасника бойових дій]]
* [[Реабілітація учасників АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]
* [[Отримання безкоштовних ліків учасниками АТО]]
* [[Отримання житла учасниками АТО]]
* [[Пільги для учасників АТО за кредитними зобов’язаннями]]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту‎]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]

Обов'язки громадян в сфері охорони здоров'я

2021-07-22T09:22:12Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
1. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України ] 
2. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
3. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
4. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] 
5. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] 
6. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Закон України "Про екстрену медичну допомогу"] 
7. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] 

== Обов'язки громадян в сфері охорони здоров'я ==
Сучасною тенденцією конституційного нормотворення зарубіжних держав є використання ідеї єдності конституційних прав і обов'язків та законодавчого формулювання того чи іншого конституційного права одразу у поєднанні з відповідним йому конституційним обов'язком. 
Проте аналіз основних законодавчих джерел медичного та фармацевтичного права вказує на те, що подібні нормопроектувальні підходи на даний не застосовуються при законодавчому закріпленні прав та обов’язків громадян Україні в сфері охорони здоров’я. 
Так, стаття 6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»] передбачає 14 основних прав громадян України у вказаній сфері, а стаття 10 цього Закону передбачає перелік лише з чотирьох основних видів обов'язків громадян у сфері охорони здоров'я. 

'''Громадяни України зобов'язані:''' 
'''а)''' піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; 
'''б)''' у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; 
З метою охорони здоров'я населення організуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.
Власники та керівники підприємств, установ і організацій несуть відповідальність за своєчасність проходження своїми працівниками обов'язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров'я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов'язкового медичного огляду. Перелік категорій населення, які повинні проходити обов'язкові медичні огляди, періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів визначаються Кабінетом Міністрів України. 

'''в)''' вживати передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17/print Законом України "Про екстрену медичну допомогу"], заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги іншим особам, які знаходяться у невідкладному стані; 

Медичні працівники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов’язані надати екстрену медичну допомогу пацієнту, який її потребує, з моменту прибуття такого пацієнта до цього відділення незалежно від того, чи супроводжує його бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги або інші особи. Відмова у прийнятті пацієнта, який потребує екстреної медичної допомоги, або несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги пацієнту, який її потребує, не допускається і тягне за собою для осіб, які її допустили чи здійснили без поважних причин, відповідальність, визначену законом. 
Особами, які зобов’язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані, є: рятувальники аварійно-рятувальних служб, працівники державної пожежної охорони, поліцейські, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги. 

'''г)''' виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

== Юридична відповідальність за порушення обов’язків в сфері охорони здоров’я ==

На особливості правової природи вище наведених обов’язків громадян вказує те, що їх реалізація у практиці правовідносин мало забезпечується механізмами притягнення за їх порушення до тих чи інших видів юридичної відповідальності. Іншими словами, за невиконання чи неналежне виконання обов’язків громадян України у сфері охорони здоров’я прямої юридичної відповідальності у багатьох випадках ані у адміністративно-деліктному, ані у кримінальному, ані у іншому законодавстві України на даний час прямо не передбачено. Натомість, існуючі правові механізми носять або частковий, або опосередкований характер. 

Виключенням можна вважати обов’язок не шкодити здоров'ю інших громадян, за невиконання якого, тобто за нанесення шкоди здоров’ю інших осіб передбачені різні види юридичної відповідальності, наприклад відповідні види злочинів закріплені у розділі ІІ [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] '''«Злочини проти життя та здоров'я особи»'''. 

У Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачено окремі види адміністративних деліктів в сфері охорони здоров’я. 

''Серед адміністративних правопорушень, які перелічені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], мають найбільше значення в контексті обов’язків громадян в сфері охорони здоров’я наступні:'' 
1. Ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження (ст. 44-1); 
2. Ухилення від обстеження і профілактичного лікування осіб, хворих на венеричну хворобу (ст. 45); 
3. Порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (ст. 45-1); 
4. Умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою (ст. 46) тощо. 

З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, з березня місяця 2020 року на усій території України встановлено карантин.

Відповідно до ст.44-3[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, -тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Особи, винні у порушенні положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закону України "Про екстрену медичну допомогу"], у порядку, встановленому законом, несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну або цивільно-правову відповідальність''' за: 
* ненадання без поважних причин на місці події домедичної допомоги або необґрунтовану відмову у її наданні;
* ненадання без поважних причин на місці події необхідної медичної допомоги або необґрунтовану відмову у її наданні;
* ненадання без поважних причин наявного транспортного засобу для безоплатного перевезення людини, яка перебуває у невідкладному стані, до найближчого до місця події відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги або необґрунтовану відмову у здійсненні такого перевезення;
* несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги або створення перешкод у її наданні;
* невиконання без поважних причин розпоряджень оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф або бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги щодо надання необхідної невідкладної медичної допомоги пацієнту, який перебуває у невідкладному стані, що загрожує життю такого пацієнта;
* необґрунтовану відмову у передачі та прийнятті викликів екстреної медичної допомоги.

== Див. також ==
* [[Нормативне врегулювання питань проведення щеплень в Україні]]
* [[Адміністративна відповідальність за порушення карантину]]

[[Категорія:Право на медичну допомогу‎]]

Правові аспекти відпочинку на природі

2021-07-02T10:59:31Z

Olena.sadlovska:

== <big>'''Нормативна база'''</big> ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12 Закон України «Про охорону атмосферного повітря»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12 Закон України «Про природно-заповідний фонд України»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n313 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр Водний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12 Лісовий кодекс України]

== <big>'''Загальна інформація'''</big> ==
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
Відповідно до ст.66 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України] кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. А ст.12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»] визначені обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища. Одже громадяни України зобов'язані:
* берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
* здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;
* не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;
* вносити штрафи за екологічні правопорушення;
* компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законів України.

== <big>'''Правила безпеки'''</big> ==
З настанням весни настав час відпочинку, подорожей, зустрічей на природі. Проте, аби не картати себе за наслідки безвідповідального відпочинку, треба знати правила: риболовлі, поводження у лісі, збирання рослин, випалювання трави, полювання. Не варто забувати про елементарні правила безпеки, дотримання яких стане гарантією того, що відпочинок завершиться без надзвичайних подій. Якщо ви відпочиваєте на природі, необхідно пам’ятати, що порушення правил пожежної безпеки несе загрозу навколишньому середовищу і становить небезпеку для вашого життя.

'''Щоб уникнути лісових пожеж, дотримуйтесь наступних правил:''' 
* не розводьте багаття у лісі, окрім призначених для вогнищ місць;
* не засмічуйте місце відпочинку;
* обгороджуйте та розчищайте місце розпалення багаття;
* не розводьте відкритий вогонь поруч із сухою рослинністю та господарчими будівлями;
* не розкидайте недопалки та сірники на суху лісову підстилку;
* стежте, щоб діти не бавилися з вогнем;
* не створюйте смітники в лісі та на прилеглих землях, тим більше, не підпалюйте їх;
* приберіть місце погашеного вогнища, переконайтесь, що горіння відсутнє. 

'''Якщо ви відпочиваєте поблизу водойм:'''

* не лишайте дітей без нагляду біля води;
* не запливайте далеко. Ніколи не плавайте наодинці, особливо якщо ви не впевнені у своїх силах;
* температура води повинна бути не нижче +17 °С, в більш холодній перебувати небезпечно. Плавайте у воді не більше 20 хвилин, причому цей час повинен збільшуватися поступово, починаючи з 3 – 5 хвилин;
* не заходьте у воду в стані алкогольного сп’яніння;
* пам’ятайте — відпочивати та купатися можна лише на спеціально обладнаних пляжах;
* ніколи не пірнайте в незнайомих місцях;
* не наближайтесь до суден, човнів і катерів, які пропливають поблизу вас.

== <big>'''Правова відповідальність'''</big> ==

Насамперед слід зазначити, що відносини у сфері охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів урегульовано цілою низкою нормативно-правових актів, серед яких закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-заповідний фонд України», а також Водний, Земельний та Лісовий кодекси і Кодекс про надра. Кожен з цих документів регулює ту чи іншу сферу екологічних правовідносин і встановлює певні правила, що є обов’язковими для виконання усіма учасниками таких правовідносин. І цілком логічно, що якщо існують певні правила, то існують і норми, які встановлюють відповідальність за їх порушення.
 Так відповідно до ст. 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»], що порушення законодавства України про охорону навколишнього середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність .
'''Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:'''
* порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
* порушенні норм екологічної безпеки;
* порушенні вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля, у тому числі поданні завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи висновку з оцінки впливу на довкілля;
* неврахуванні у встановленому порядку результатів оцінки впливу на довкілля та невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля;
* порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;
* допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;
* перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;
* самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;
* невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
* невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;
* порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів;
* невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
* відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;
* приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я;
* порушенні природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами;
* порушенні вимог законодавства України при здійсненні стратегічної екологічної оцінки.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. 
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. 
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. 
Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. 
Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, згідно з рішеннями їх органів управління позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково. 
Порядок позбавлення премій визначається законодавством України. 

== <big>'''Особливості застосування цивільної відповідальності'''</big> ==

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. 

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. 

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. 

== <big>'''Адміністративна відповідальність'''</big> ==
Проте найбільш поширена у нас адміністративна відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підставою для її застосування є адміністративні екологічні правопорушення, різні види і склади яких передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення. Найбільша кількість статей, у яких передбачається відповідальність за екологічні правопорушення, міститься у главі 7[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n313 Кодексу України про адміністративні правопорушення] «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини».
Так, наприклад відповідно до ст. 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n313 Кодексу України про адміністративні правопорушення] щодо порушення вимог щодо охорони надр тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А за порушення правил охорони водних ресурсів - штраф на громадян у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

А за Порушення вимог пожежної безпеки в лісах настає відповідальність у накладенні штрафу на громадян від дев’яноста до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот сімдесяти до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі, -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот сімдесяти до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шістсот тридцяти до однієї тисячі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.( ст.77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n313 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).

== <big>'''Кримінальна відповідальність''' </big> ==

Кримінальна відповідальність за екологічні порушення передбачена у розділі VIII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (статті 236-254), який повністю присвячений боротьбі зі злочинами проти довкілля. У ньому наведено перелік найбільш небезпечних кримінальних правопорушень у сфері використання природних ресурсів і охорони довкілля та встановлено відповідальність за їх вчинення.
Так, відповідно до ст. 236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] порушення правил екологічної безпеки карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

А за приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення, в тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою - караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (ст. 238 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).

== <big>'''Вирішення спорів у галузі охорони навколишнього природного середовища'''</big> ==

Спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.
Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

[[Категорія:Екологічне право]]

Розроблення генерального плану населеного пункту та внесення до нього змін

2021-05-06T08:37:43Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3059-14 Закон України "Про Генеральну схему планування території України]"
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2780-12 Закон України "Про основи містобудування]"
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Закон України "Про архітектурну діяльність"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/525-v Закон України "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1468-11 Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (далі - Порядок)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text Наказ Служби безпеки України "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/548-2011-п Порядок проведення експертизи містобудівної документації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 548]
* [https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-1040 ДБН Б.1.1-15:2012 Склад і зміст генерального плану населеного пункту, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 липня 2012 року № 358]

== Генеральний план населеного пункту ==

'''Генеральний план населеного пункту''' (далі - генеральний план) - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] (далі - Закон).

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів. Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об’єкти культурної спадщини.

'''Замовниками генерального плану є''' виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

'''Строк дії генерального плану''' населеного пункту не обмежується [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text (частина восьма статті 17 Закону).]

== Внесення змін до генерального плану ==
Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, '''ніж один раз на п’ять років''' '''органом місцевого самоврядування''', який затверджував генеральний план населеного пункту.

Підстави прийняття рішення про внесення змін до генерального плану:
* за результатами моніторингу реалізації генерального плану, який проводиться відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1268-11 Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 вересня 2011 року № 170];
* виникнення умов для зміни масштабів та характеру розвитку населеного пункту;
* змін у видах функціонального використання окремих територій;
* необхідності вирішення екологічних та інженерних питань;
* виникнення потреби у розміщенні об'єктів державного, регіонального значення, а також таких, що забезпечують громадські інтереси;
* необхідності реалізації інвестиційних програм і проектів (пункт 5.1 розділу V [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1468-11 Порядку]).
Необхідність та параметри внесення змін до генерального плану обґрунтовуються відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури.

== Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану або змін до нього ==
Виконання робіт з розроблення генерального плану або змін до нього регулюється нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1468-11 Порядку].
{| class="wikitable"
|+
!№
!Етап
!Хто приймає рішення
!
|-
|1.
|Прийняття рішення щодо необхідності розроблення генерального плану або внесення до нього змін
|виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністраці (далі - замовник) спільно з уповноваженими органами містобудування та архітектури, інші органи державної влади
У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України (абзац третій частини дев'ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону])
|
|-
|2.
|Прийняття рішення про розроблення генерального плану або внесення до нього змін
|сільська, селищна, міська ради (рішення сесії)
|
|-
|3.
|Оприлюднення рішення про початок розроблення генерального плану або внесення змін до нього (через місцеві засоби масової інформації повідомляється про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами)
|замовник
|
|-
|4.
|Визначення розробника генерального плану або внесення до нього змін та укладання договору з урахуванням положень, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19 Законом України "Про публічні закупівлі"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України] (генеральний план розробляються суб’єктами господарювання, у складі яких є '''архітектор''', що має кваліфікаційний сертифікат)
|замовник
|
|-
|5.
|Складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення генерального плану або внесення до нього
|замовник, розробник, архітектурно-містобудівельні ради відповідного рівня
|
|-
|6.
|Надання розробнику оновленої картографіної основи, складеної відповідно до вимог законодавства
|замовник
|
|-
|7.
|Звернення до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), Міністерства розвитку громад та територій України (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів
|замовник
|
|-
|8.
|Надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об'єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання
|замовник
|
|-
|9.
|Забезпечення проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/555-2011-%D0%BF Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555]
|замовник
|
|-
|10.
|Здійснення контролю за розробленням або внесенням змін до генерального плану
|замовник
|
|-
|11.
|Узгодження проекту генерального плану з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, в частині врегульованння питань щодо територій спільних інтересів
|замовник
|
|-
|12.
|Подання проекту генерального плану на розгляд архітектурно-містобудівної ради
|замовник
|
|-
|13.
|Подання генерального плану міста експертній організації для проведення експертизи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-2011-%D0%BF Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 548]
|замовник
|
|-
|14.
|Затвердження генерального плану
|сільська, селищна, міська ради (рішення сесії)
|
|-
|15.
|Оприлюднення генерального плану на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування
|сільська, селищна, міська ради
|
|}

== Строк прийняття рішення ==
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом '''трьох місяців''' з дня їх подання (частина десята статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закону]).

== Корисні посилання ==
* [https://www.adm-km.gov.ua/?page_id=16697 Розроблення (оновлення) містобудівної документації]

== Див. також ==
* [[Порядок та норми розроблення проектної документації на будівництво]]
* [[Процедура здійснення контролю у сфері містобудівної діяльності]]
* [[Детальний план території]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Освіта дітей з особливими потребами (інклюзивне навчання)

2021-04-21T11:35:56Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==

*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"від 5 вересня 2017 року №2145-VIII]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1412-10 Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України від 09.12.2010 року №1224]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/872-2011-%D0%BF Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 року №872]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2016 року №8]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/545-2017-%D0%BF Положення про інклюзивно-ресурсний центр, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 р. № 545]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0945-18/print Порядок зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів загальної середньої освіти, їх відрахування, переведення до іншого закладу освіти, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України 01 серпня 2018 року № 831]

== Інклюзивне навчання ==
'''Інклюзивне навчання''' - система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників

'''До спеціальних закладів освіти належать''':

* спеціальна школа - заклад загальної середньої освіти, що забезпечує здобуття певного рівня загальної середньої освіти особам з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями розвитку;

* навчально-реабілітаційний центр - заклад освіти для осіб з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку. 

Також, заклади освіти за потреби утворюють ''інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання'' осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку.

Заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.

'''Інклюзивне освітнє середовище''' - сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей

== Право на інклюзивну освіту ==
* '''Особи з особливими освітніми потребами зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями.'''
* '''Особи з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку''' - це особи з порушеннями слуху, зору, тяжкими системними мовленнєвими порушеннями, тяжкими порушеннями опорно-рухового апарату у поєднанні з інтелектуальними або іншими порушеннями розвитку, особи сліпоглухі, з розладами спектра аутизму, синдромом Дауна, та діти, які себе не обслуговують і відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини (особи) з інвалідністю потребують індивідуального супроводу, але вони можуть перебувати у дитячому колективі згідно з рекомендованим лікарями режимом.
[[Файл:54798411 401101747116807 1614150762554720256 n.jpg|міні|Інклюзивне навчання]]

== Порядок здійснення зарахування дітей з особливими освітніми потребами в навчальний заклад ==
Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до класів з інклюзивним навчанням здійснюється в установленому порядку відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної консультації. 

'''Організація проведення комплексної оцінки 
'''
Первинний прийом батьків (одного з батьків) або законних представників дитини проводить ''директор інклюзивно-ресурсного центру, або уповноважені ним працівники'', які визначають час та дату проведення ''комплексної оцінки та встановлюють наявність таких документів'':

* документів, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників;
* свідоцтва про народження дитини;
* індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності);
* форми первинної облікової документації № 112/0 “Історія розвитку дитини”, затвердженої МОЗ, у разі потреби - довідки від психіатра.

'''Фахівці інклюзивно-ресурсного центру зобов’язані''' ознайомити батьків (одного з батьків) або законних представників дитини '''з особливими освітніми потребами з висновком про комплексну оцінку, умовами навчання та надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг у закладах освіти''' (у разі здобуття дитиною дошкільної чи загальної середньої освіти). 
Комплексна оцінка з підготовкою відповідного висновку проводиться протягом 10 робочих днів. 
''Висновок про комплексну оцінку надається батькам (одному з батьків) або законним представникам дитини з особливими освітніми потребами, за заявою яких (якого) її проведено, у двох примірниках, один з яких подається батьками (законними представниками) дитини до закладу освіти.'' 

'''Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до спеціальних класів''' здійснюється на підставі письмової заяви батьків або осіб, які їх замінюють, направлення відповідного органу управління освітою, висновку психолого-медико-педагогічної консультації з рекомендаціями щодо організації навчально-виховного процесу, індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда (для дитини з інвалідністю), висновку сурдолога (для дітей з порушеннями мовлення), окрім зазначених, подаються документи, передбачені для учнів загальноосвітнього навчального закладу.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0945-18/print Порядку зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів загальної середньої освіти, їх відрахування], 
'''зарахування до спеціального закладу освіти''' здійснюється відповідно до наказу його керівника, що видається на підставі ''заяви про зарахування одного з батьків дитини або її законних представників'' (далі - батьки) чи повнолітньої особи, поданої особисто, до заяви додаються:

* копія свідоцтва про народження дитини;

* довідка за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 серпня 2010 року № 682, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2010 року за № 794/18089;

* карта профілактичних щеплень, заповнена за формою первинної облікової документації № 063/о «Карта профілактичних щеплень», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 січня 2006 року № 1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 червня 2006 року за № 686/12560 (надається за умови відсутності медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень);

* довідка від лікаря-педіатра або сімейного лікаря закладу охорони здоров’я, у якому спостерігається дитина, для дітей дошкільного віку;
* висновок інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини;
* висновок лікарсько-консультативної комісії про встановлення дитині інвалідності (за наявності);
* індивідуальна програма реабілітації особи (дитини) з інвалідністю (за наявності);
* оригінал або копія відповідного документа про освіту (крім учнів першого і другого класів) за відповідний клас, документ, що підтверджує здобуття освіти;
* висновок сурдолога або отоларинголога (для дітей з порушенням мовлення);
* висновок психіатра (для осіб з порушеннями інтелектуального розвитку);
* рішення органу опіки та піклування (для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування). 

'''Організація навчально-виховного процесу у класі з інклюзивним навчанням''' 

Керівник загальноосвітнього навчального закладу на підставі заяви батьків або законних представників дитини з особливими освітніми потребами, висновку психолого-медико-педагогічної консультації та за підтримки відповідного органу управління освітою організовує клас з інклюзивним навчанням, створює необхідну матеріально-технічну та навчально-методичну базу, здійснює добір відповідних педагогічних працівників тощо.

У класі з інклюзивним навчанням кількість учнів з особливими освітніми потребами становить: 

* Одна - три дитини із числа дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, зниженим зором чи слухом, легкими інтелектуальними порушеннями тощо;

* Не більш як двоє дітей із числа дітей сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення, у тому числі з дислексією, розладами спектра аутизму, іншими складними порушеннями розвитку (порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з інтелектуальними порушеннями чи затримкою психічного розвитку) або тих, що пересуваються на візках.

''Навчально-виховний процес'' у класах з інклюзивним навчанням здійснюється відповідно до робочого навчального плану загальноосвітнього навчального закладу, складеного на основі типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів. 

Відповідно до особливостей інтелектуального розвитку учня може розроблятися індивідуальний навчальний план та індивідуальна навчальна програма. 

''Розклад уроків для дітей з особливими освітніми потребам''и складається з урахуванням індивідуальних особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності, динаміки розумової працездатності протягом дня і тижня та з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.

== Переведення чи відрахування з одного закладу до іншого закладу загальної середньої освіти ==

Для переведення учня із спеціального закладу освіти до іншого учень чи один з його батьків (для учнів, які не досягли повноліття) має звернутися до обраного ним закладу освіти щодо можливості зарахування з відповідним письмовим зверненням (запитом) в довільній формі, у тому числі шляхом надсилання його сканованої копії електронною поштою.

Керівник закладу освіти упродовж 3 робочих днів з дати надходження такого звернення (запиту) має надати заявнику письмову відповідь (у тому числі шляхом надсилання її сканованої копії на електронну пошту заявника) про наявність чи відсутність вільних місць у певному класі та, відповідно, можливість чи неможливість зарахування учня до цього класу.

У письмовому підтвердженні можливості зарахування особи має бути вказаний кінцевий строк для подання заяви про переведення та подання особової справи учня.

До спеціального закладу освіти, з якого переводиться учень, особисто подаються:

- заява учня чи одного з його батьків (для учнів, які не досягли повноліття);

- письмове підтвердження або його сканована копія з іншого закладу освіти про можливість зарахування до нього відповідного учня.

Протягом 5 робочих днів з дня отримання відповідних документів керівник закладу освіти зобов’язаний видати наказ про відрахування учня для переведення до іншого закладу освіти та видати особову справу учня.

Протягом 5 робочих днів з дня отримання від спеціального закладу освіти зазначених документів учень чи один з його батьків або законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) має подати до спеціального закладу освіти, до якого переводиться учень:

- заяву про зарахування згідно з додатком 1 до цього Порядку;

- особову справу учня (у випадку, якщо дитина прибуває у спеціальний заклад посеред навчального року, до особової справи додається витяг поточного оцінювання за місцем попереднього навчання на момент відрахування дитини).

У такому випадку наказ про зарахування учня до спеціального закладу освіти має бути виданий впродовж одного робочого дня з дня отримання документів, визначених цим пунктом Порядку.

У разі покращення стану здоров’я дитини, досягнення успіхів у засвоєнні навчального матеріалу учні спеціального закладу освіти переводяться до іншого типу закладів загальної середньої освіти.

Якщо учень, який переводиться із спеціального закладу освіти до закладу загальної середньої освіти, потребує додаткових корекційно-розвиткових послуг, учень на підставі висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини інклюзивно-ресурсного центру отримує їх у будь-якому закладі освіти, який обрали для навчання батьки.

Із спеціального закладу освіти відраховуються учні, які:

1) здобули повну загальну середню освіту та отримали відповідний документ про освіту;

2) зараховані до іншого закладу освіти для здобуття повної загальної середньої освіти;

3) переводяться до іншого закладу освіти відповідно до розділу ІІІ цього Порядку;

4) вибули на постійне місце проживання за межі України.

Відрахування з таких підстав здійснюється шляхом видачі відповідного наказу керівником закладу освіти.

Відрахування із спеціального закладу загальної середньої освіти учнів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (крім тих, які здобули повну загальну середню освіту та отримали відповідний документ про освіту), здійснюється за наявності письмової згоди відповідного органу опіки та піклування.

Якщо особа не може навчатися в колективі, про що повинно бути засвідчено висновком лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони здоров’я за місцем спостереження особи, вона може здобувати загальну середню освіту за іншою формою навчання в цьому ж закладі або закладі загальної середньої освіти за місцем проживання, або забезпечуватися педагогічним патронажем.

== Навчально-виховний процес дітей з особливими освітніми потребами ==
''Корекційно-розвиткова робота'' - комплекс заходів із системного психолого-педагогічного супроводження дітей з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямований на корекцію порушень шляхом розвитку пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, мовлення та особистості дитини. Корекційно-розвиткова робота проводиться як корекційно-розвиткові заняття за напрямами відповідно до індивідуальних особливостей учня.
''Тривалість групового корекційно-розвиткового заняття становить 35-40 хвилин, індивідуального - 20-25 хвилин.'' Групи наповнюваністю два - шість учнів комплектуються відповідним спеціалістом з урахуванням однорідності порушень та рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації. 

Корекційно-розвиткові заняття проводяться ''вчителями-дефектологами (корекційними педагогами) та практичними психологами''.
Відповідно до індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності на кожного учня з особливими освітніми потребами складається ''індивідуальна програма розвитку'', яка забезпечує індивідуалізацію навчання, визначає конкретні навчальні стратегії та підходи.
В ''індивідуальній програмі розвитку'' зазначається загальна інформація про учня, наявний рівень знань і вмінь, динаміку розвитку, адаптацію навчального матеріалу, технічні пристосування, додаткові послуги (корекційно-розвиткові заняття), визначені на підставі висновку психолого-медико-педагогічної консультації. Індивідуальна програма розвитку розробляється групою фахівців з обов’язковим залученням батьків учня або його законних представників, затверджується керівником загальноосвітнього навчального закладу і підписується батьками або законними представниками та переглядається двічі на рік (у разі потреби частіше) з метою її коригування. 

Організація інклюзивного навчання передбачає надання дитині з особливими освітніми потребами психолого-педагогічної корекційної допомоги. Корекційно-розвивальні заняття проводяться в окремому приміщенні, в якому можуть бути створені навчальна, ігрова, сенсорна зони, зона релаксації. Особи з порушеннями фізичного, психічного, інтелектуального розвитку і сенсорними порушеннями забезпечуються у закладах освіти допоміжними засобами для навчання. 

Особам з особливими освітніми потребами надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
''Психолого-педагогічні послуги'' - це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку особи з особливими освітніми потребами, що передбачені індивідуальною програмою розвитку та надаються педагогічними працівниками закладів освіти, реабілітаційних установ системи охорони здоров’я, соціального захисту, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру. 
''
Корекційно-розвиткові послуги (допомога)'' - це комплексна система заходів супроводження особи з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямовані на корекцію порушень шляхом розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та мовлення.

[[Категорія:Право на освіту]]
[[Категорія:Діти]]

Погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги попереднього власника майна

2021-04-15T08:13:10Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/2482-12 Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#Text Постанова Кабінету Міністрів від 14 березня 2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії"]
== Опис суттєвих аспектів ==
Відповідно до ст. ст. 66, 67, 162 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР] за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. 
Відповідно до абз. 5 ч. ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг 
Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач(абз.13 ч.1 ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]) 
Пунктом абз.1 1 ч. ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закон України "Про житлово-комунальні послуги"] передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а згідно абз.5 ч.2 ст.7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закон України "Про житлово-комунальні послуги"] індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. 
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного суду України від 30.05.2013 року). 
Згідно положення частини 1, 3 ст. 626 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору. 
У відповідності до ч. 1 ст. 638 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
 
Пунктом 7 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджені постановою КМУ від 08.10.1992 року N 572], встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. 
Ч.1. ст.12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закон України "Про житлово-комунальні послуги"] передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. 
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг. 
Споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.6 ч.1 ст. 20); 
Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п.1 ч.3ст. 20) 
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.32) 
Згідно ст.14 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї. 
Законодавством України не передбачено, що при переході права власності на житло від однієї фізичної особи до іншої борги колишнього власника по сплаті за комунальні послуги переходять до нового.
== Cпір з приводу стягнення з нового власника житла боргу за житлово-комунальні послуги за попередні періоди ==
Розглядаючи спір з приводу стягнення з нового власника житла боргу за попередні періоди, коли власник був інший, варто звертати увагу на те, що відповідно до ст.322 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] на власника покладається тягар утримання майна. Таким чином, новий власник майна не зобов’язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов’язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
Якщо ж новий власник набув право власності у порядку спадкування, то він відповідно до ст.1218 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] отримує всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті, в розмірі вартості спадкового майна. 
 
Крім того, кредитору спадкодавця при зверненні з вимогами до спадкоємця потрібно дотримуватися вимог, установлених стст.1281—1282 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]. Так, спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця. Кредиторові належить протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом 1 року від настання строку вимоги. Кредитор, котрий не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у вказані строки, позбавляється права вимоги. 
 
Прикладом правильної судової практики є рішення Ленінського районного суду м. Харкова про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Харківводоканал» про стягнення заборгованості за послуги водопостачання за період з 1.09.2011 до 31.03.2014 з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних. Рішення прийнято на підставі того, що відповідачі придбали квартиру у 2012 році й заборгованість з моменту її купівлі була відсутня. Предметом розгляду справи стала заборгованість попереднього власника житла. Позивач у свою чергу не навів доказів виникнення у відповідача зобов’язань щодо погашення заборгованості попереднього власника за послуги водопостачання. Посилання позивача на те, що відповідно до ст.520 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] боржник у зобов’язанні має бути змінений іншою особою лише за згодою кредитора, ніяким чином не обгрунтовувалось, доказів виникнення у відповідачів якихось зобов’язань перед позивачем за вказаний період не надавалось. З урахуванням положень статей 26, 38, 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] правом подання заяви про відновлення втраченого судового провадження наділений і представник особи.
== Позасудовий порядок вирішення питання ==
=== Куди звернутися: ===
Звернутися до Виконавця/Виробника надання послуг із письмовою заявою про відкриття на ім’я нового власника квартири нового особового рахунку.
=== Вартість: ===
Безкоштовно. 
=== Перелік та зразки документів: ===
До заяви надати паспорт, код ІНН, договір купівлі-продажу/дарування, міни.
=== Строки розгляду заяви: ===
у строки передбачені ст.19,20 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 ЗУ «Про звернення громадян»]. 
== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися: ===
до суду з позовною заявою про захист прав споживачів
=== Вартість: ===
Безкоштовно 
=== Перелік та зразки документів: ===
паспорт, ІНН, правовстановлюючі документи, договір про надання житлово-комунальних послуг, довідка про склад сім’ї, копії листів до Виробника/Виконавця послуг, копію відповіді Виробника/Виконавця послуг.
=== Судова практика: ===
[http://reyestr.court.gov.ua/Review/68343163 рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 16.08.2017 р. у справі № 610/2154/17], [http://reyestr.court.gov.ua/Review/68670642 рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 04.09.2017 р. у справі № 610/2288/17]. 
[[Категорія: Суди‎‎]]
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]

Особливості надомної та дистанційної роботи в умовах карантину

2021-03-02T11:30:42Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенція Міжнародної організації праці "Про надомну працю" від 20 червня 1996 року № 177]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс Законів України про працю (далі - КЗпП України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#n112 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX]
* Закон України від 04 лютого 2021 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87/2020 Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 87 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0275400-81 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 27517-99]

= Правове регулювання дистанційної роботи в умовах карантину =
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистаційна або надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну або надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної або надомної роботи.(стаття 60-1 та стаття 60-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Для уникнення поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в Україні активно вживаються обмежувальні заходи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87/2020 Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX”], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#n112 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX], якими роботодавцям надано можливість змінювати істотні умови праці своїх підлеглих шляхом надання можливості працювати дистанційно.

Переведення працівників на надомну, дистанційну роботу - зміна істотних умов праці.
У частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 третій ст. 32 КЗпП України] передбачено, що на роботодавця покладено обов'язок попередити працівника щонайменше за 2 місяці про наступні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов праці.

Водночас відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)від 17 березня 2020 року № 530-IX”] на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) роботодавець МОЖЕ доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, '''вдома''', а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами)](далі – Постанова) з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на усій території України встановлюється карантин.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"] встановлено карантин '''з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року''', продовживши на всій території України дію карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-п постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"] дію карантину продовживжено на всій території України '''до 31 серпня 2020 року''' та визначено, що залежно від епідемічної ситуації в Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях, м. Києві, м. Севастополі (далі -регіон) або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону встановлюється “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19

Постановою також рекомендовано органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності забезпечити на період дії карантину з метою обмеження скупчення осіб в транспорті та на шляхах прямування на роботу/з роботи застосування за можливості гнучкого режиму робочого часу, який, зокрема, передбачає різний час початку і закінчення роботи для різних категорій працівників, '''дистанційну та надомну роботу.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/760-2020-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. № 760 " Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України] дію адаптивного етапу карантину продовжено до '''31 жовтня.'''
А [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/104-2021-п#Text Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. № 104] дію адаптивного етапу карантину продовжено до '''30 квітня.'''

== Визначення термінів "дистанційна робота" та "надомна робота" ==
Відповідно до статті 60-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'''дистанційна робота''' - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Відповідно до статті 60-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''надомна робота''' - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Також правове регулювання праці надомних (дистанційних) працівників відображено у відповідних нормах '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенції Міжнародної організації праці 1996 р. №177 «Про надомну працю»],''' у яких надано визначення терміну "надомна прація" - робота, яку особа, що називається надомником, виконує:
* за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;
* за винагороду;
* з метою виробництва товарів або послуг, згідно з вказівками роботодавця, незалежно від того, хто надає обладнання, матеріали або інші ресурси, що використовуються, якщо тільки ця особа не має в своєму розпорядженні такої міри
* автономії та економічної незалежності, яка потрібна для того, щоб вважати її незалежним працівником відповідно до національного законодавства чи судових рішень.
Особи із статусом найманих працівників не стають надомниками в розумінні цієї Конвенції через сам лише факт виконання ними від часу до часу роботи як найманими працівниками вдома, а не на своєму звичайному робочому місці.

== Форма договору про дистанційну (надомну) роботу та режим робочого часу ==
Пуктом 6-1 частини першої статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] визначено, що додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим при укладенні трудового договору про дистанційну або надомну роботу.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення власника або уповноваженого ним органу не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми частини третьої цієї статті не застосовуються.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

== Оплата праці ==
Якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.

= Процедура переведення на дистанційну та надомну роботу =

== Поради для найманих працівників ==
Працівники можуть самостійно звернутися до роботодавця з проханням внесення змін до їх трудових договорів, а саме – про зміну їх умов праці.

Для цього працівникам необхідно:
* написати заяву з проханням перевести їх на надомну (дистанційну) працю на період оголошеного урядом в країні карантину. [[Файл:Заява дистанційна робота.docx|міні]].
У такому разі, при наявності добровільних заяв працівників, не діє вимога про двомісячний строк щодо попередження про зміни істотних умов праці. Тож роботодавець буде вправі одразу на підставі отриманих заяв від своїх підлеглих видати наказ на переведення їх на дистанційну роботу.

== Поради для роботодавців ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 17 березня 2020 року № 530-IX] на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) роботодавець МОЖЕ доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома

Таким чином, відпустка без збереження заробітної плати є правом, а не обов’язком працівника, та надається за його бажанням, крім того під час карантину у роботодавця є право за можливості забезпечити організацію позмінної роботи працівників, а за технічної можливості – також роботи в режимі реального часу через Інтернет.

Тому дистанційна праця впроваджується як тимчасовий захід на період карантину, що роботодавець може встановити відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 '''КЗпП України ''']'''.''' Водночас роботодавцю необхідно врахувати, що не усіх працівників можна перевести на дистанційну роботу.

Щоб уникнути зайвих ризиків для себе, роботодавець може попросити працівників, які зацікавлені у дистанційній роботі, подати письмові заяви з відповідним проханням. Це посилить позиції роботодавця у доведенні легітимності своїх дій. Після затвердження локального положення та отримання заяв від працівників роботодавець видає наказ про запровадження дистанційної роботи та ознайомлює з ним працівників. При цьому важливо забезпечити організацію умо праці, постановку завдань і контроль за їх виконанням, облік робочого часу та інші процедурні питання. Ідеальним виглядає варіант ухвалення змін до правил внутрішнього трудового розпорядку чи колективного договору, якими регулюватимуться ці питання.
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Робочий час]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]

Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність

2021-02-15T07:26:03Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України «Про захист персональних даних»]

== Поняття лікарської таємниці ==
В нормативно-правових актах, у яких зазначаються відомості, що становлять лікарську таємницю, відсутнє чітке визначення цього терміна. 

Відповідно до ст. 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я] «лікарську таємницю» можливо розуміти інформацію, яка стала відома медичні працівники й інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд і результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості. 

Згідно з ст. 286 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] «лікарську таємницю» можливо розуміти як:
* таємницю про стан здоров'я особи;
* факт звернення за медичною допомогою;
* діагноз;
* інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи. 

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

{| class="wikitable"
|-
| Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
|}

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] під поняттям лікарської таємниці слід розуміти такі відомості:
* факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя;
* зараження особи інфекційною хворобою, що передається статевим шляхом, проведені медичні огляди та обстеження з цього приводу, дані інтимного характеру, отримані у зв'язку з виконанням професійних обов'язків посадовими особами та медичними працівниками закладів охорони здоров'я;
* результати медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (Вони повідомляються лише цим особам. При цьому приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»] в Україні діють державні інформаційні системи трансплантації: Єдина державна інформаційна система трансплантації органів та тканин та Державна інформаційна системи трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин.

Обробка персональних даних, що є конфіденційною інформацією про фізичних осіб та міститься в інформаційних системах супроводу трансплантації, здійснюється з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text законів України "Про захист персональних даних"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text "Про інформацію"] та інших законів України.

Персональні дані, що є конфіденційною інформацією про фізичну особу, збирання, зберігання і використання яких не передбачено законодавством у сфері охорони здоров’я, та містять вимоги щодо обробки персональних даних в інших інформаційно-телекомунікаційних системах, можуть оброблятися у базах даних державних інформаційних систем трансплантації лише за згодою суб’єктів персональних даних.

== Порядок розголошення лікарської таємниці ==
Відповідно до частини другої статті 39 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров’я"] батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини (до 18 років) або підопічного (недієздатної особи). 

'''Також лікарська таємниця може бути розголошена без згоди пацієнта у таких випадках:'''
* Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо людина, що живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням або ж людина, що живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або існує ймовірність того, що вона не отямиться і не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.
* Допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для організації надання особі, яка страждає важким психічним розладом, психіатричної допомоги.
* Відомості про лікування в наркологічному закладі можуть бути розголошені правоохоронним органам у разі притягнення такої особи до кримінальної або адміністративної відповідальності. 

Відповідно до ст. 7 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України «Про захист персональних даних»] до обробки персональних даних про здоров’я людини пред’являються особливі вимоги. Персональні дані такого характеру можуть бути предметом збору та обробки тільки у разі необхідності охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення опіки або лікування або надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я, на якого покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних і на якого поширюється законодавство про лікарську таємницю.

== Відповідальність за розголошення лікарської таємниці ==
За незаконне розголошення лікарської таємниці встановлена кримінальна відповідальність (ст. 145 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]). Так, умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, – карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Згідно зі ст. 132 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

[[Категорія: Право на медичну допомогу]]

Стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з підприємства банкрута

2021-02-12T09:36:26Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодекс України з процедур банкрутства]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр#Text Закон України "Про оплату праці"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_146 Конвенція 01 липня 1949 року № 95 "Про захист заробітної плати"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_286 Конвенція Міжнародної організації праці № 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності підприємця]

== Загальна частина ==
Погашення заборгованості із виплати заробітної плати у випадку визнання підприємства банкрутом відбувається відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодекс України з процедур банкрутства].

Згідно ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Стаття 11 Конвенції МОТ 1949 р. № 95 «Про охорону заробітної плати» орієнтована на повернення боргів, які виникли до банкрутства роботодавця.
Проблематичним є те, що борги з оплати праці, незважаючи на їхній привілейований статус, можуть оплачуватися після погашення інших боргів роботодавця, що зазнає процедури банкрутства, оскільки черговість погашення привілейованого кредиту, що становить заробітну плату, визначається відповідно до п. 3 ст. 11 названої Конвенції національним законодавством.
Слід враховувати, що відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Відповідно до ст. 5 Конвенції МОТ 1992 р. № 173 «Про захист вимог трудящих у випадку неплатоспроможності підприємця», вимоги трудящих, що випливають із трудових відносин, захищаються на основі привілеїв таким чином, щоб вони задовольнялися до того, як будуть задоволені вимоги непривілейованих кредиторів. Визначений Конвенцією мінімум вимог, на які поширюються привілеї (заробітна плата, виплати за оплачувані відпустки, вихідна допомога у зв'язку з припиненням трудових відносин й ін.).
З урахуванням специфіки трудових відносин в умовах процедури банкрутства слід розділити працівників на дві категорії – тих, кого слід звільняти у зв'язку зі скороченням штату або чисельності співробітників підприємства, і тих, кого слід звільняти у зв'язку з ліквідацією підприємства.

== Погашення заборгованості по заробітній платі підприємством банкрутом ==
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Заява кредитора має містити:
# найменування господарського суду, до якого подається заява;
# найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
# ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
# розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);
# виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;
# відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;
# перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов’язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.
Господарський суд зобов’язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов’язковими так само, як вони є обов’язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом.

Розпорядник майна зобов’язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Розпорядник майна зобов’язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

== Визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у разі банкрутства боржника ==

Щодо судових рішень про стягнення заборгованості із заробітної плати необхідно зазначити, що відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 3 частини 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо боржника визнано банкрутом.
Пунктом 8 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом, частино 5 цієї статті передбачено, що Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

[[Категорія:Трудові спори]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Суди]]

Реєстрація права власності на земельну ділянку

2021-01-06T08:14:32Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15/page Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]]

== '''Загальні положення''' ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 125 Земельного кодексу України] '''право власності, зокрема, на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права'''. Наразі зареєструвати право власності на землю можна як через суб'єктів державної реєстрації прав, так і через нотаріусів, які наділені повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

Державна реєстрація права власності на землю проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]).

== '''Органи та суб’єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав''' ==
*Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
*суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
*державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

== '''Документи, що підтверджують право власності та право користування земельною ділянкою''' ==
Документами, що підтверджують право власності на землю та право користування земельною ділянкою є:
* державний акт на право власності на земельну ділянку або акт на право постійного користування землею ( до 01.01.2013);
* свідоцтво про право власності на нерухоме майно (з 01.01.2013);
* свідоцтво про право на спадщину;
* судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття/зміни права власності на земельну ділянку;
* витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності;
* договір оренди, суперфіцію, емфітевзису;
* інші цивільно-правові угоди щодо відчуження земельної ділянки.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають ''з моменту державної реєстрації цих'' прав. Реєстрація права власності чи іншого права (оренду, сервітут, суперфіцій, емфітевзис і т.і.) на землю з 2016 року можна здійснити ''через місцевий центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), який приймає документи для держреєстрації речових прав на нерухоме майно, або у нотаріуса.'' Правила реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі на земельну ділянку, визначені, зокрема [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF/page Порядком], затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, яка набрала чинності з 01.01.2016 р. Державна реєстрація прав може проводитися за заявою, поданою ''в електронній формі'' через Єдиний державний веб-портал електронних послуг чи інші інформаційні системи на підставі договорів про надання сервісної послуги, укладених з технічним адміністратором Державного реєстру прав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#Text п. 30 Порядку]). Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, реєстрацію якого не проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, якщо такі права набуті згідно з рішенням органу влади чи органу місцевого самоврядування, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.
Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text ст. 29 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]).

== '''Пакет необхідних документів для подачі на реєстрацію''' ==
* витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК);
* копію та оригінал паспорту заявника;
* копію та оригінал ідентифікаційного номеру;
* підтвердження оплати адміністративного збору;
* документ, що підтверджує право на звільнення від сплати адміністративного збору (у випадку його наявності).
* документ - підстава виникнення права на ділянку (договір купівлі-продажу (дарування, міни і т.і.), рішення суду, свідоцтво на спадщину, тощо);
* довіреність, якщо документи подаються представником (нотаріально засвідчена, якщо від фізичної особи);
* оригінал та копію паспорту, ідентифікаційного номеру представника, якщо документи подаються представником.

Заява про реєстрацію права друкується держреєстратором або нотаріусом та підписується заявником на місці.
''Витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК) не має потреби подавати у випадку, коли документи, які є підставою виникнення, переходу чи припинення права власності або інших прав, містять в собі інформацію про кадастровий номер.''

== '''Розмір адміністративного збору за державну реєстрацію права власності''' ==
Відповідно до статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі '''0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб'''.

За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, стягується адміністративний збір у розмірі:
* 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (2 102 грн) - у '''строк два робочі дні;'''
* 2 прожиткових мінімума для працездатних осіб (4 204)- у '''строк один робочий день;'''
* 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (10 510) - у '''строк 2 години.'''
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у ч. 7 ст. 34 та Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у ч. 5 ст. 36 встановлюють, що адміністративний збір справляється у відповідному розрахунку від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому проводяться реєстраційні дії, та округлюється до найближчих десяти гривень. Так станом на 2021 рік '''адміністративний збір стягується''' у розмірі '''230 грн''', якщо державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Слід зазначити, що '''адміністративний збір сплачується за одну надану послугу''' у сфері державної реєстрації прав. У випадку надання даної послуги '''одночасно усім співвласникам нерухомого майна адміністративний збір стягується один раз у повному обсязі'''.

У разі надання однієї послуги у сфері державної реєстрації прав співвласникам нерухомого майна окремо один від одного, адміністративний збір стягується у повному обсязі з кожного із співвласників.

Слід зазначити, що за проведення державної реєстрації прав власності на '''земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року''' державна реєстрація '''прав проводиться безоплатно''' (п.1 ч.8 ст. 34 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

'''Адміністративний збір не повертається''' '''у разі відмови''' у проведенні реєстраційних дій, а у '''випадку відкликання заяви''' про державну реєстрацію прав адміністративний збір '''підлягає поверненню'''.

== '''Строки розгляду''' ==
Загальний строк розгляду поданих державному реєстратору документів складає '''''5 робочих днів'' (не календарних!).''' Зі спливом вказаного строку, за бажанням, можна буде отримати від державного реєстратора роздруківку з реєстру на бланку формату А4, проте без підпису та печатки держреєстратора. Новий порядок передбачає, що рішення держреєстратора розміщується на сайті Мінюсту та має таку ж юридичну силу, як і паперове підтвердження реєстрації права.
Закон надає можливість ''скоротити п'ятиденний строк до 2 днів, 24х та 2х годин, проте збір за реєстрацію збільшиться.''

Після реєстрації права в Державному реєстрі речових прав, особа стає власником та розпорядником земельної ділянки. [[ Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно|Інформація з Державного реєстру речових прав]] надається за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру у паперовій або електронній формі, що має однакову юридичну силу та містить обов’язкове посилання на Державний реєстр прав.
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Наїзд на пішохода: відповідальність водія та пішохода

2020-12-08T09:13:45Z

Olena.sadlovska:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс про адміністративні правопорушення]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про правила дорожнього руху"]

* [https://verdictum.ligazakon.net/document/85836172 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 296/2509/16-ц]

== Обов’язки основних учасників дорожнього руху ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Законом України «Про дорожній рух»] учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Учасниками дорожнього руху є водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Всі учасники дорожнього руху мають не тільки права, але й обов’язки.

'''Водій як учасник дорожнього руху повинен:'''
* мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
* виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції;
* вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху ;
* не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
* перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі;
* надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов'язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю.

'''Пішохід як учасник дорожнього руху повинен:'''
* рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці;
* перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності - на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;
* керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;
* не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;
* не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;
* стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
* не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
* у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

== Поняття «наїзд на пішохода» ==

'''Дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП)''' — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Одним із видів є «наїзд на пішохода».

'''Наїзд на пішохода''' — подія, за якої: автотранспортний засіб наїхав на людину; пішохід наштовхнувся на машину, що рухається; людина отримала пошкодження від вантажу, що перевозиться транспортним засобом.

Винуватцями даного виду дорожньо-транспортної пригоди можуть бути як пішоходи, так і водії.

'''До ДТП з вини водія потрібно віднести''' наїзд на пішохода''':'''
* на переході;
* під час руху заднім ходом;
* на тротуарі;
* у дворі;
* з порушенням правил руху, порядку перестроювання транспорту, перевищенням швидкості руху.
'''До ДТП з вини пішохода слід віднести наступні події:'''
* транспорт збив пішохода, який переходив проїжджу частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, а також в місцях, де встановлено огородження;
* водій скоїв наїзд на пішохода, який тривалий час стояв на проїжджій частині, при цьому зупинка пішохода не пов'язана із забезпеченням безпеки руху;
* пішохід рухався по проїжджій частині, коли можна було йти по тротуару або пішохідній доріжці.
Для з’ясування винних осіб в дорожньо-транспортній пригоді, ступеня шкоди заподіяної здоров’ю потерпілого від ДТП, проводяться ''судово-медична експертиза та автотехнічна експертиза''.

''Судово-медична експертиза'' дозволяє з'ясувати характер тілесних ушкоджень учасників даної пригоди; причину смерті, якщо в результаті ДТП настала смерть учасника дорожнього руху; з'ясовує питання щодо наявності ступеня алкогольного сп’яніння учасників дорожнього руху; визначає механізм утворення тілесних ушкоджень та їхнього зв’язку з подією, з’ясування стану здоров’я потерпілих.

''Автотехнічна експертиза'' встановлює науково обґрунтовану характеристику процесу ДТП у всіх її фазах, визначає об'єктивні причини ДТП та поведінку окремих її учасників. Автотехнічна експертиза: встановлює механізм ДТП; швидкість руху автомобіля і гальмівного шляху; параметри руху транспортних засобів до моменту ДТП; місце зіткнення автомобілів (місце наїзду на пішохода, на перешкоду); відповідність дій учасників ДТП правилам дорожнього руху; дає змогу сформулювати експертний висновок про те, чи можливо було запобігти аварії при певних умовах.

Результати даних експертиз безпосередньо впливають на кваліфікацію дій особи, що винна у скоєнні ДТП.

== Відповідальність винних осіб ==

=== Адміністративна відповідальність ===
Адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, а також у випадку, якщо в результаті цих дій потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Вчинення даного правопорушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).

Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 127 Кодексу про адміністративні правопорушення].

Непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо була спричинена аварійна обстановка - накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

=== Цивільно-правова відповідальність ===
Настає як наслідок за заподіяну матеріальну або моральну шкоду.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.1.ст. 1166 Цивільного кодексу України]).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України]). Тобто, дана стаття регламентує відповідальність водія транспортного засобу.

За наявності у діях пішохода вини щодо порушення правил дорожнього руху, за результатом яких учасникам дорожнього руху було завдано майнову або моральну шкоду, пішохід має нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування шкоди на загальних підставах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1166 Цивільного кодексу України]). Водночас, на нього не можуть бути покладені обов'язки з відшкодування шкоди, нанесеної джерелом підвищеної небезпеки ([https://verdictum.ligazakon.net/document/85836172 Постанова Верховного Суду. Касаційного цивільного суду від 20.11.2019 № 296/2509/16-ц]).

=== Кримінальна відповідальність ===
Настає в результаті порушення правил дорожнього руху, що спричинили заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, а також у разі настання смерті потерпілого або потерпілих.

Якщо особою, яка спричинила виникнення ДТП є водій транспортного засобу, то відповідальність настає за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 286 Кримінального кодексу України] Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом. Санкція даної статті передбачає покарання в залежності від ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

''Якщо в результаті ДТП потерпілому було завдано середньої тяжкості тілесне ушкодження'' - штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

''Якщо в результаті ДТП настала смерть потерпілого або заподіяно тяжке тілесне ушкодження'' - позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

''Якщо ДТП спричинило загибель кількох осіб'' - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Якщо винною за вчинення ДТП особою було визнано пішохода, то покарання настає за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 291 Кримінального кодексу України], що регламентує відповідальність за порушення чинних на транспорті правил, норм і стандартів виготовлення, переобладнання, ремонту транспортних засобів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки та карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Злочини]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність

2020-10-19T08:22:40Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==

# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про донорство крові та її компонентів»]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України «Про захист персональних даних»]

== Поняття лікарської таємниці ==

В нормативно-правових актах, у яких зазначаються відомості, що становлять лікарську таємницю, відсутнє чітке визначення цього терміна. 

Відповідно до ст. 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основ законодавства України про охорону здоров’я] «лікарську таємницю» можливо розуміти інформацію, яка стала відома медичні працівники й інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд і результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості. 

Згідно з ст. 286 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] «лікарську таємницю» можливо розуміти як:
* таємницю про стан здоров'я особи;
* факт звернення за медичною допомогою;
* діагноз;
* інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи. 

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.

Згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про донорство крові та її компонентів»], до лікарської таємниці належать відомості:
* про перенесені й наявні захворювання особи-донора;
* про вживання особою-донором наркотичних речовин і властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть сприяти зараженню донора інфекційними хворобами, які передаються через кров і за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. 

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 "Кримінального кодексу України"] під поняттям лікарської таємниці слід розуміти такі відомості:
* факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя;
* зараження особи інфекційною хворобою, що передається статевим шляхом, проведені медичні огляди та обстеження з цього приводу, дані інтимного характеру, отримані у зв'язку з виконанням професійних обов'язків посадовими особами та медичними працівниками закладів охорони здоров'я;
* результати медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (Вони повідомляються лише цим особам. При цьому приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»] в Україні діють державні інформаційні системи трансплантації: Єдина державна інформаційна система трансплантації органів та тканин та Державна інформаційна системи трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин.

Обробка персональних даних, що є конфіденційною інформацією про фізичних осіб та міститься в інформаційних системах супроводу трансплантації, здійснюється з дотриманням вимог Конституції України, законів України "Про захист персональних даних", "Про інформацію" та інших законів України.

Персональні дані, що є конфіденційною інформацією про фізичну особу, збирання, зберігання і використання яких не передбачено законодавством у сфері охорони здоров’я, та містять вимоги щодо обробки персональних даних в інших інформаційно-телекомунікаційних системах, можуть оброблятися у базах даних державних інформаційних систем трансплантації лише за згодою суб’єктів персональних даних.

== Порядок розголошення лікарської таємниці ==
Відповідно до частини другої статті 39 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основ законодавства про охорону здоров’я] батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини (до 18 років) або підопічного (недієздатної особи). 

'''Також лікарська таємниця може бути розголошена без згоди пацієнта у таких випадках:'''
* Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо людина, що живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням або ж людина, що живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або існує ймовірність того, що вона не отямиться і не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.
* Допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для організації надання особі, яка страждає важким психічним розладом, психіатричної допомоги.
* Відомості про лікування в наркологічному закладі можуть бути розголошені правоохоронним органам у разі притягнення такої особи до кримінальної або адміністративної відповідальності. 

Відповідно до ст. 7 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України «Про захист персональних даних»] до обробки персональних даних про здоров’я людини пред’являються особливі вимоги. Персональні дані такого характеру можуть бути предметом збору та обробки тільки у разі необхідності охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення опіки або лікування або надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я, на якого покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних і на якого поширюється законодавство про лікарську таємницю.

== Відповідальність за розголошення лікарської таємниці ==
За незаконне розголошення лікарської таємниці встановлена кримінальна відповідальність (ст. 145 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]). Так, умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років. 

Згідно зі ст. 132 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

[[Категорія: Право на медичну допомогу]]

Зарахування до страхового стажу періоду навчання у вищих державних та недержавних навчальних закладах

2020-09-09T07:21:13Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15/page Наказ Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»]

== Визначення ==
'''Мінімальний страховий внесок'''- сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 стаття 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]. 
'''Страховий стаж''' - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] і за який сплачено страхові внески. 
'''Страхові внески''' - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

== Випадки врахування страхового стажу ==
У відповідності з чинним законодавством при обчисленні пенсії страховий стаж за періоди '''до 1 січня 2004 року''' визначається згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Законом України «Про пенсійне забезпечення»], а періоди '''після 1 січня 2004 року''' визначається згідно із [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]. Останній статтею 8 визначає, що до страхового стажу зараховуються лише той період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. 
Стаття 11 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування »] визначає перелік осіб, що підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню а саме: 
* громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об’єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;
* фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
* особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
* громадяни України, які працюють у розташованих за межами України філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України);
* працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження;
* громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України);
* особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, громадських об’єднаннях та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на таких посадах;
* особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;
* особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини;
* один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;
* особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, а також особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
* військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов’язок і військову службу";
* патронатні вихователі, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
* члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;
* непрацюючий інший з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника. 

Тобто виходячи з вищезазначеного переліку осіб, така категорія осіб як '''студенти''' не передбачена, проте особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання можуть скористатися своїм правом на добровільну участь у сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному статтею 12 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування »]. 
Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"].
А це означатиме, що відповідно до чинного законодавства особам, які навчались після 1 січня 2004 року, період навчання у вищих навчальних закладах зараховуватиметься до загального страхового стажу роботи лише у випадку добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Особам, які навчались до 1 січня 2004 року такий страховий стаж буде зараховуватись відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»].

== Куди звертатись ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15/page пункту 2 розділу V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування], особи які бажають взяти добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування повинні звернутись до органів доходів і зборів за місцем проживання.

== Перелік документів ==
# Заява про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або одноразову сплату єдиного внеску за формою згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15/paran383#n383 додатком 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування].
# Копія трудової книжки (за наявності).
# Виписка з системи персоніфікованого обліку (ОК-5).
# Копія документа, що посвідчує особу.
Члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню, надають також документ, що підтверджує їх членство в такому господарстві.

== Див.також ==
[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6._%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oldid=11519 Страховий стаж. Порядок набуття та зарахування] 
[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97_(%D0%BA%D1%83%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8F_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%B9)&oldid=10416 Компенсація відсутності страхового стажу для виплати пенсії (купівля страхового стажу для виплати пенсій)] 
[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0_%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BA%D1%83_(%D0%BA%D1%83%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8F_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97) Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)]

[[Категорія: Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія: Територіальні органи‎]]

Адміністративна відповідальність іноземців і осіб без громадянства

2020-07-14T11:08:02Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#Text Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]

== Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України ==
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, визначається статтями 26, 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], відповідно до яких іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
До таких винятків належать іноземці які:
* не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади, місцевого самоврядування;
* не можуть брати участь у референдумах;
* не можуть мати статус державного службовця;
* не можуть входити до політичних партій;
* не можуть перебувати на військовій службі.
До обов’язків іноземців та осіб без громадянства належать: дотримання Конституції України, Законів України, звичаїв, традицій та обкладання податками і зборами.
Дана норма закріплена також у ст.3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Останнім часом кількість іммігрантів, які законним шляхом перебувають на території України збільшується. Перш за все це пов’язано вдалим географічним місцезнаходженням, сприятливими кліматичними умовами, а також загальнодержавним напрямком України у європейське співтовариство, виходом на міжнародну торгову арену. Для надання сприятливих умов проживання іноземців та осіб без громадянства в Україні, за ними закріплюються, на законодавчому рівні, права, обов’язки та заборони. Проте даним особам, як і громадянам України, властива така особливість як здійснення адміністративних правопорушень, наслідком таких діянь є адміністративна відповідальність.
У разі недотримання обов’язків іноземці та осіб без громадянства, які перебувають на території України підлягають адміністративній відповідальності.

== Адміністративні правопорушення, суб’єктом яких можуть бути іноземці та особи без громадянства ==

Відповідно до ст.203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] іноземці та особами без громадянства можуть притягуватися до відповідальності за:
# порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України,- '''тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''
# недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або проживання на території України за недійсними документами чи документами, строк дії яких закінчився, або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в’їзду-виїзду, -'''тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''
Про те є випадки коли дія цієї статті не поширюється, а саме: коли іноземці чи особи без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час в’їзду в Україну незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#Text Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"].

== Підстави, які виключають адміністративну відповідальність іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України ==
У статті 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] закріплена така норма: іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Проте є підстави, які виключають адміністративну відповідальність. До таких підстав, згідно ст.17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] належать:
* крайня необхідність(ст.18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] - для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода);
* необхідна оборона(ст.19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] - при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання);
* неосудність (ст.20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] - особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану).

== Примусове повернення і примусове видворення ==
Окрім цих загальних правил адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства є й певні особливості. Зокрема, тільки до іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися примусове повернення та примусове видворення.

Відповідно до ст.26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»] іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Таке рішення приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, орган Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.

== Строк примусового повернення іноземців та осіб без громадянства ==
У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. При цьому, рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.

Примусове видворення (ст.30 ЗУ « Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»). Дана процедура здійснюється, якщо особа здійснила адміністративне правопорушення та понесла адміністративну відповідальність.
'''Рішення про примусове видворення приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органами охорони державного кордону (за незаконне перетинання державного кордону) або органами Служби безпеки України''' на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Рішення про примусове видворення приймається уповноваженими на те органами з наступним повідомленням '''протягом 24 годин''' прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування таких осіб (протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, '''але не більше як 12 місяців), які незаконно перебувають на території України'''.
Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
'''Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.'''

Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» забороняється примусово повертати і видворяти іноземців до країн:
* - де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
* - де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
* - де їх життю або здоров’ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту, чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
* - де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
'''''Примусове повернення не застосовується''''' до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці / особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту]]

Оформлення права власності на кооперативну квартиру

2020-05-27T08:30:56Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1087-15 Закон України "Про кооперацію"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]

== Поняття терміну кооператив ==

'''Кооператив''' – це юридична особа, створена фізичними і (або) юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської чи іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на основі самоврядування.

== Сутність житлово-будівельного кооперативу (ЖБК) ==

Метою створення ЖБК є будівництво житлового будинку та забезпечення членів кооперативу та їх сімей житлом в ньому. Діють кооперативи на підставі статуту, який підлягає реєстрації в місцевому виконкомі. Член кооперативу робить вступний внесок, а в подальшому оплачував ще й пайові внески, в розмірі визначеному статутом. За це він отримував в безкоштовне користування квартиру для проживання разом з родиною. При цьому сам будинок з усіма прибудовами і прибудинковою територією був власністю кооперативу. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] право власності на нерухомість підлягає обов’язковій державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації. У той же час, відповідно до раніше діючому ЗУ «Про власність» право власності члена житлового кооперативу на квартиру дійсно виникало з моменту виплати паю і не вимагало реєстрації, що і вводить багатьох в оману. Разом з тим, навіть у випадку, якщо пай був виплачений тоді, коли реєстрація прав на нерухомість не була обов’язковою, на даний момент без державної реєстрації власник не зможе розпорядитися своїм житлом: продати, подарувати, передати в управління або іпотеку. Проблеми можуть виникнути і при оформленні спадщини на незареєстровану квартиру в ЖБК. Тому настійно '''рекомендується всім власникам житла в кооперативному будинку пройти процедуру оформлення та реєстрації права власності.
'''
== Послідовність дій для реєстрації права власності на кооперативну квартиру ==

'''Для початку потрібно звернутися до голови правління кооперативу для отримання таких документів (якщо їх немає на руках):''' 

'''1.''' Ордери або витяг з рішення райдержадміністрації про вселення в житлове приміщення (оригінал та ксерокопія). 

'''2.''' Довідки житлово-будівельного кооперативу про членство в кооперативі і повне внесення цим членом кооперативу пайового внеску (в довідці повинні бути зазначені дата, коли власник був прийнятий в члени кооперативу, дата, коли був виплачений пай, стояти підпис голови кооперативу та печатка). 

Далі з цими документами, а також паспортом та ідентифікаційним кодом слід <big>звернутися в БТІ для виготовлення технічного паспорта на квартиру</big>. Якщо оформленням документів займається не власник, необхідна наявність нотаріально посвідченої довіреності на вчинення дій з оформлення та реєстрації нерухомості. Технічний паспорт на квартиру виготовляється після виїзду інженера «на місцевість» та проведення огляду, обміру житла.
Останнім етапом буде безпосередньо реєстрація права власності на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

'''З усіма документами потрібно звернутися до:
* виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій;
* державних реєстраторів прав на нерухоме майно.''' 

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає державному реєстратору наступні документи:
* Заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін’юст.
* Документ, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє.
Ці вищезазначенимі документи подаються в оригіналах та належним чином завірених копіх. Також, заявник подає квитанцію, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав та квитанцію про сплату адміністративного збору (крім випадків, коли особа звільнена від сплати адміністративного збору).

== Завершальний етап оформлення права власності ==

В кінцевому результаті, власник кооперативної квартири буде мати на руках такі документи: 

* свідоцтво про право власності на квартиру; (з 01.01.2016року не передбачено видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно)
* витяг про реєстрацію в Державному реєстрі прав власності; 
* технічний паспорт. 

Тепер процедуру реєстрації права власності на кооперативну квартиру можна вважати завершеною. Така нерухомість може бути відчужена на підставі цивільно-правового договору (купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання), передана в управління або іпотеку і т.д і т.п.

[[Категорія:Житлове право]]

Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки

2020-04-28T08:56:45Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0089-17 Наказ Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610 «Про затвердження форми Заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи»]

== Хто є внутрішньо переміщеною особою? ==
'''Внутрішньо переміщена особа (ВПО)''' – це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (частина перша статті 1 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»]).

== Облік ВПО ==
'''''Факт внутрішнього переміщення''''' підтверджується [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи].

== Отримання довідки ==
=== Куди звернутися? ===
Для отримання довідки ВПО може звернутися із заявою до:
* структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання;
* працівників житлово-експлуатаційних організацій або уповноважених осіб, визначених виконавчими органами сільських і селищних рад, за погодженням з уповноваженим органом (пункт 2 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок)]).

=== Хто має право звернутися для отримання довідки? ===
Заява подається внутрішньо переміщеною особою (в тому числі неповнолітніми дітьми – вік 14-18 років) особисто, а малолітніми дітьми (до 14 років), недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника.

==== Взяття на облік дитини (внутрішньо переміщеної особи) ====
Заяву про взяття на облік малолітньої дитини від її імені подає:
* законний представник;
* родич (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат або сестра, тітка, дядько) або вітчим, мачуха, в яких проживає (перебуває) дитина, що прибула без супроводження законного представника;
* представник органу опіки та піклування за місцем перебування дитини (у разі відсутності законного представника та родича).

Заяву про взяття на облік малолітньої дитини, яка є дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, для отримання довідки подає від її імені:
* законний представник (один з опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів) - у разі влаштування в сім'ю громадян під опіку, піклування, прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу;
* керівник дитячого закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту - у разі влаштування дитини до такого закладу на повне державне забезпечення.

=== Перелік необхідних документів: ===
# документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини (далі – документ, що посвідчує особу);
# документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (''за необхідності'');
# документи, що підтверджують родинні стосунки між дитиною і заявником (якщо від імені малолітньої дитини звертається родич, або вітчим, мачуха, в яких проживає (перебуває) дитина, що прибула без супроводження законного представника);
# документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування або керівника дитячого закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту дітей, у якому дитина перебуває на повному державному забезпеченні, та документ, що підтверджує факт зарахування дитини до цього закладу (''за необхідності'');
# заява про взяття на облік ВПО;
# докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (у випадку відсутності в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення).

Що може бути доказом, що підтверджує факт проживання на відповідній території? 
Військовий квиток з відомостями про проходження військової служби; трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документи про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо.

=== Заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: ===
# прізвище, ім'я та по батькові;
# громадянство;
# дата та місце народження;
# стать;
# відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності);
# відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та інших осіб (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат або сестра, тітка, дядько) або вітчим, мачуха, в яких проживає (перебуває) дитина, яка прибула без законних представників);
# відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання;
# адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону;
# обставини, що спричинили внутрішнє переміщення;
# відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби;
# відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації;
# відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу);
# відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

''Форма заяви про взяття на облік'' затверджено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0089-17 наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610 «Про затвердження форми Заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи»].

=== Строк розгляду питання ===
{| class="wikitable"
|-
| За наявності в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення. ||Довідка про взяття на облік або про відмову у її видачі видається '''в день подання заяви.'''
|-
| У разі відсутності в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення. || Рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік ВПО або про відмову у її видачі розглядається уповноваженою особою '''протягом 15 робочих днів.'''
|}

'''Увага!'''
Довідка видається безоплатно за встановленою формою, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.
Довідка діє безстроково. 

Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". 
Довідка, видана до 20 червня 2016 року, у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, підлягала перереєстрації до 20 липня 2016 року.

== Підстави для відмови у видачі довідки ==
Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:
* відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення;
* у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;
* заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;
* у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення;
* докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
'''Рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF Порядку] оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.'''

== Підстави для скасування дії довідки ==
Підставою для скасування дії довідки є обставини, за яких ВПО:
* подала заяву про відмову від довідки;
* скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;
* повернулася до покинутого місця постійного проживання;
* виїхала на постійне місце проживання за кордон;
* подала завідомо недостовірні відомості (стаття 12 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»]).

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається ВПО '''протягом трьох днів''' з дня прийняття такого рішення.
На період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня відміни карантину забороняється прийняття рішення про скасування дії довідки.

== Порядок оскарження рішення про відмову у видачі довідки==
Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з’явилися підстави для взяття на облік як ВПО, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].

== Втрата/псування довідки ==
У разі втрати або псування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи замість неї безоплатно видається дублікат.

== Дія довідки у випадку зміни місця проживання ВПО ==
У разі зміни місця проживання заявник звертається за видачею довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається.

[[Категорія: Особисті немайнові права фізичної особи]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Суди]]

Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки

2020-04-28T08:54:45Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0089-17 Наказ Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610 «Про затвердження форми Заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи»]

== Хто є внутрішньо переміщеною особою? ==
'''Внутрішньо переміщена особа (ВПО)''' – це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (частина перша статті 1 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»]).

== Облік ВПО ==
'''''Факт внутрішнього переміщення''''' підтверджується [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи].

== Отримання довідки ==
=== Куди звернутися? ===
Для отримання довідки ВПО може звернутися із заявою до:
* структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання;
* працівників житлово-експлуатаційних організацій або уповноважених осіб, визначених виконавчими органами сільських і селищних рад, за погодженням з уповноваженим органом (пункт 2 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок)]).

=== Хто має право звернутися для отримання довідки? ===
Заява подається внутрішньо переміщеною особою (в тому числі неповнолітніми дітьми – вік 14-18 років) особисто, а малолітніми дітьми (до 14 років), недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника.

==== Взяття на облік дитини (внутрішньо переміщеної особи) ====
Заяву про взяття на облік малолітньої дитини від її імені подає:
* законний представник;
* родич (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат або сестра, тітка, дядько) або вітчим, мачуха, в яких проживає (перебуває) дитина, що прибула без супроводження законного представника;
* представник органу опіки та піклування за місцем перебування дитини (у разі відсутності законного представника та родича).

Заяву про взяття на облік малолітньої дитини, яка є дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, для отримання довідки подає від її імені:
* законний представник (один з опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів) - у разі влаштування в сім'ю громадян під опіку, піклування, прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу;
* керівник дитячого закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту - у разі влаштування дитини до такого закладу на повне державне забезпечення.

=== Перелік необхідних документів: ===
# документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини (далі – документ, що посвідчує особу);
# документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (''за необхідності'');
# документи, що підтверджують родинні стосунки між дитиною і заявником (якщо від імені малолітньої дитини звертається родич, або вітчим, мачуха, в яких проживає (перебуває) дитина, що прибула без супроводження законного представника);
# документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування або керівника дитячого закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту дітей, у якому дитина перебуває на повному державному забезпеченні, та документ, що підтверджує факт зарахування дитини до цього закладу (''за необхідності'');
# заява про взяття на облік ВПО;
# докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (у випадку відсутності в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення).

Що може бути доказом, що підтверджує факт проживання на відповідній території? 
Військовий квиток з відомостями про проходження військової служби; трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документи про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо.

=== Заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: ===
# прізвище, ім'я та по батькові;
# громадянство;
# дата та місце народження;
# стать;
# відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності);
# відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та інших осіб (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат або сестра, тітка, дядько) або вітчим, мачуха, в яких проживає (перебуває) дитина, яка прибула без законних представників);
# відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання;
# адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону;
# обставини, що спричинили внутрішнє переміщення;
# відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби;
# відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації;
# відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу);
# відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

''Форма заяви про взяття на облік'' затверджено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0089-17 наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610 «Про затвердження форми Заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи»].

=== Строк розгляду питання ===
{| class="wikitable"
|-
| За наявності в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення. ||Довідка про взяття на облік або про відмову у її видачі видається '''в день подання заяви.'''
|-
| У разі відсутності в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення. || Рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік ВПО або про відмову у її видачі розглядається уповноваженою особою '''протягом 15 робочих днів.'''
|}

'''Увага!'''
Довідка видається безоплатно за встановленою формою, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.
Довідка діє безстроково. 

Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". 
Довідка, видана до 20 червня 2016 року, у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, підлягала перереєстрації до 20 липня 2016 року.

== Підстави для відмови у видачі довідки ==
Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:
* відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення;
* у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;
* заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;
* у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення;
* докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
'''Рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF Порядку] оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.'''

== Підстави для скасування дії довідки ==
Підставою для скасування дії довідки є обставини, за яких ВПО:
* подала заяву про відмову від довідки;
* скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;
* повернулася до покинутого місця постійного проживання;
* виїхала на постійне місце проживання за кордон;
* подала завідомо недостовірні відомості (стаття 12 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»]).

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається ВПО '''протягом трьох днів''' з дня прийняття такого рішення.
На період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня відміни карантину забороняється прийняття рішення про скасування дії довідки

== Порядок оскарження рішення про відмову у видачі довідки==
Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з’явилися підстави для взяття на облік як ВПО, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].

== Втрата/псування довідки ==
У разі втрати або псування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи замість неї безоплатно видається дублікат.

== Дія довідки у випадку зміни місця проживання ВПО ==
У разі зміни місця проживання заявник звертається за видачею довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається.

[[Категорія: Особисті немайнові права фізичної особи]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Суди]]

Підстави повернення обвинувального акта прокурору

2020-03-24T13:11:18Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття обвинувального акту ==
'''Обвинувальний акт''' - це кримінальний процесуальний акт, в якому відображається рішення слідчого, затверджене прокурором, чи самого прокурора про закінчення досудового розслідування і переведення обвинувачення до суду.
В обвинувальному акті:
* викладаються юридично значимі обставини кримінального правопорушення;
* надається юридична кваліфікація кримінального правопорушення.
== Підстави складання обвинувального акту ==
'''Підставами складання обвинувального акту є:'''
# повідомлення особи про підозру;
# обґрунтованість підозри достатньою сукупністю доказів;
# відсутність підстав закриття кримінального провадження.
== Значення рішення про складання обвинувального акту ==
# це рішення обумовлює розвиток кримінального провадження, перехід його із стадії досудового розслідування в судові стадії;
# обвинувальним актом визначаються межі судового розгляду справи;
# після спрямування обвинувального акту прокурором до суду підозрюваний набуває процесуального статусу "обвинувачений".

== Нормативні вимоги до обвинувального акту ==

'''1 -''' '''Обвинувальний акт має містити такі відомості:'''
* найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
* анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
* анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
* анкетні відомості викривача (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
* прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
* виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову квалифікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
* обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
* розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
* підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
* розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
* дату та місце його складання та затвердження.
'''2-''' '''Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно'''

'''3 -''' '''До обвинувального акта додається:'''
* реєстр матеріалів досудового розслідування;
* цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;
* розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);
* розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цтвільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного4
* довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
'''4 -''' '''Надання суду інших документів до покачку судового розгляду забороняється.'''
 
Зміст обвинувального акту регламентований у ч. 2 ст. 291 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК України)] .

== Підстави повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання ==
 
'''Процесуальні порушення, які служать у правозастосовній діяльності підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання:'''
 
'''1. щодо неналежного надання копії обвинувального акту'''
Відповідно до ч. 1 ст. 293 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] визначено, що одночасно з переданням обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування заходів медичного або виховного характеру.
Вказана норма є імперативною та має вказівку категоричного характеру й обов’язкової умови виконання цієї норми, визначаючи конкретного суб’єкта, який має виключне право та обов’язок надання копії обвинувального акту як підозрюваному, так і його захиснику.
Слідство досить часто не дотримується вимоги закону в цій частині та не оформлює це відповідними документами
'''2. щодо невідповідності обвинувального акту статусу офіційного документу'''
Згідно з ч. 1 ст. 291 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинувачених та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Оскільки в контексті примітки до ст. 358 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.

'''3. щодо порушень конкретизації злочину та невідповідності обвинувального акту вимогам [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]'''
Згідно зі ст. 110 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Так, у ч. 1 ст. 91 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Як вбачається з п. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-03 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8], суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред’явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

'''4. обставини, які вказують на те, що обвинувальний акт підписаний особою, яка не наділена повноваженнями'''

Прокурор, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акту, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акту чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт або зазначені клопотання. Бувають випадки, коли прокурор, який представляє державне обвинувачення у суді, не включений до групи прокурорів або замінений в порушення процедури, встановленої кримінальним процесуальним кодексом України. Така обставина є безперечною вимогою повернення обвинувального акту.
'''5. щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового слідства'''
У п. 2 ч. 2 ст. 109 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] зазначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування. Ця норма є імперативною, а тому не передбачає можливості внесення інших даних або даних з обмеженою інформацією. Більшість порушень зустрічається саме у складанні реєстру матеріалів досудового слідства, де слідчий не зазначає або зазначає не в повному обсязі про прийняті процесуальні рішення, номера й дати проваджень, осіб, які приймали рішення тощо.

== Групи підстав повернення обвинувального акту прокурору ==
 
'''Дивлячись на ухвали районних та апеляційних судів, у наукових джерелах з підстав повернення обвинувальних актів прокурору, можемо виділити такі їх групи:'''
# організаційно-формального характеру;
# невідповідність нормам [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] (ст.ст. 291, 293, 109, 110);
# неузгодженість між собою рівних за значенням законодавчих актів;
# різне праворозуміння та правозастосування [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 норм КПК України];
# усунення перешкод для оперативної, якісної та ефективної підготовки справи до судового розгляду.
До найбільш поширених підстав повернення обвинувального акта належать, зокрема, недотримання п. 5 ч. 2 ст. 291 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], коли в обвинувальному акті не повністю викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. Досить часто (навіть у вироках), судді пишуть: «…скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.191 Кримінальний кодекс України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ( далі - КК України)], а саме — привласнив чи розтратив чуже майно, яке було йому ввірене чи перебувало в його віданні». Це є наслідком або неконкретного формулювання обвинувачення, або, як правило, відсутності такого формулювання. Нерідко в обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також частина тих фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася особа, і правова кваліфікація. За таким «обвинувальним актом» особа має статус не обвинуваченого, а підозрюваного, оскільки відповідно до положень ст.277 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] це становить зміст повідомлення про підозру.
Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2020-02-18T14:19:32Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»] ;
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.2017 р. про затвердження «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України № 340 від 8 травня 1993 р. "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»]

== 2.Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством. 
Одже для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків

=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений єдиним зразком у вигляді пластикової карти.
Так, відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. 
Одже, для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій

=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року. 

Так, відповідно до п.п.1.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - це страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті'''. 
Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка"''', що визнається і діє в цих країнах (ст.10 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. зі змінами і доповненнями. 
Таким чином, '''відповідно до ст.16 даного Закону, у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка"'''. Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]). 
=== Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України ===
Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== '''Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України''' ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.2017 р. про затвердження «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.2017 р. про затвердження «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''. 
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. 
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''. 
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства. 
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''. 
Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.
== 3. Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.
Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]

[[Категорія : Адміністративне право]]

Правові аспекти відпочинку на природі

2019-07-09T07:05:24Z

Olena.sadlovska: Створена сторінка: == <big>'''Нормативна база'''</big> == # [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України] # [https://z...

== <big>'''Нормативна база'''</big> ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12 Закон України «Про охорону атмосферного повітря»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12 Закон України «Про природно-заповідний фонд України»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n313 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр Водний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12 Лісовий кодекс України]

== <big>'''2. Загальна інформація'''</big> ==
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
Відповідно до ст.66 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України] кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. А ст.12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»] визначені обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища. Одже громадяни України зобов'язані:
* а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
* б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;
* в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;
* г) вносити штрафи за екологічні правопорушення;
* д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законів України.

== <big>'''3. Правила безпеки'''</big> ==
З настанням весни настав час відпочинку, подорожей, зустрічей на природі. Проте, аби не картати себе за наслідки безвідповідального відпочинку, треба знати правила: риболовлі, поводження у лісі, збирання рослин, випалювання трави, полювання. Не варто забувати про елементарні правила безпеки, дотримання яких стане гарантією того, що відпочинок завершиться без надзвичайних подій. Якщо ви відпочиваєте на природі, необхідно пам’ятати, що порушення правил пожежної безпеки несе загрозу навколишньому середовищу і становить небезпеку для вашого життя.

'''Щоб уникнути лісових пожеж, дотримуйтесь наступних правил:''' 
* не розводьте багаття у лісі, окрім призначених для вогнищ місць;
* не засмічуйте місце відпочинку;
* обгороджуйте та розчищайте місце розпалення багаття;
* не розводьте відкритий вогонь поруч із сухою рослинністю та господарчими будівлями;
* не розкидайте недопалки та сірники на суху лісову підстилку;
* стежте, щоб діти не бавилися з вогнем;
* не створюйте смітники в лісі та на прилеглих землях, тим більше, не підпалюйте їх;
* приберіть місце погашеного вогнища, переконайтесь, що горіння відсутнє. 

'''Якщо ви відпочиваєте поблизу водойм:'''

* не лишайте дітей без нагляду біля води;
* не запливайте далеко. Ніколи не плавайте наодинці, особливо якщо ви не впевнені у своїх силах;
* температура води повинна бути не нижче +17 °С, в більш холодній перебувати небезпечно. Плавайте у воді не більше 20 хвилин, причому цей час повинен збільшуватися поступово, починаючи з 3 – 5 хвилин;
* не заходьте у воду в стані алкогольного сп’яніння;
* пам’ятайте — відпочивати та купатися можна лише на спеціально обладнаних пляжах;
* ніколи не пірнайте в незнайомих місцях;
* не наближайтесь до суден, човнів і катерів, які пропливають поблизу вас.

== <big>'''4. Правова відповідальність'''</big> ==

Насамперед слід зазначити, що відносини у сфері охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів урегульовано цілою низкою нормативно-правових актів, серед яких закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-заповідний фонд України», а також Водний, Земельний та Лісовий кодекси і Кодекс про надра. Кожен з цих документів регулює ту чи іншу сферу екологічних правовідносин і встановлює певні правила, що є обов’язковими для виконання усіма учасниками таких правовідносин. І цілком логічно, що якщо існують певні правила, то існують і норми, які встановлюють відповідальність за їх порушення.
 Так відповідно до ст. 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»], що порушення законодавства України про охорону навколишнього середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність .
'''Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:'''
* а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
* б) порушенні норм екологічної безпеки;
* в) порушенні вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля, у тому числі поданні завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи висновку з оцінки впливу на довкілля;
* г) неврахуванні у встановленому порядку результатів оцінки впливу на довкілля та невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля;
* е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;
* є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;
* ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;
* з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;
* і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
* ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;
* й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів;
* к) невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
* л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;
* м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я;
* н) порушенні природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами;
* о) порушенні вимог законодавства України при здійсненні стратегічної екологічної оцінки.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. 
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. 
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. 
Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. 
Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, згідно з рішеннями їх органів управління позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково. 
Порядок позбавлення премій визначається законодавством України. 

== <big>'''4.1. Особливості застосування цивільної відповідальності'''</big> ==

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. 
Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. 
Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. 

== <big>'''4.2. Адміністративна відповідальність'''</big> ==
Проте найбільш поширена у нас адміністративна відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підставою для її застосування є адміністративні екологічні правопорушення, різні види і склади яких передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення. Найбільша кількість статей, у яких передбачається відповідальність за екологічні правопорушення, міститься у главі 7[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n313 Кодексу України про адміністративні правопорушення] «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини».
Так, наприклад відповідно до ст. 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n313 Кодексу України про адміністративні правопорушення] щодо порушення вимог щодо охорони надр тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А за порушення правил охорони водних ресурсів - штраф на громадян у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

== <big>'''4.3. Кримінальна відповідальність''' </big> ==

Кримінальна відповідальність за екологічні порушення передбачена у розділі VIII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (статті 236-254), який повністю присвячений боротьбі зі злочинами проти довкілля. У ньому наведено перелік найбільш небезпечних кримінальних правопорушень у сфері використання природних ресурсів і охорони довкілля та встановлено відповідальність за їх вчинення.
Так, відповідно до ст. 236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] порушення правил екологічної безпеки карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

== <big>'''5. Вирішення спорів у галузі охорони навколишнього природного середовища'''</big> ==

Спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.
Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

[[Категорія:Екологічне право]]

Агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення

2018-11-06T15:52:07Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/962-15 Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року N 962-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/963-15 Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року N 963-IV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1378-15 Закон України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0383-04 Наказ Міністерства аграрної політики України «Про затвердження Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення» від 26 лютого 2004 р. № 51]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1118/95 Указ Президента України «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення» від 2 грудня 1995 р. № 1118/95]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1517-11 Порядок ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 р. № 536]

== Поняття та особливості агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення ==

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» '''агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення''' – обов’язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами (ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).
Результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення є агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки. Об'єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана,осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження.
Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років і є обов'язковою для всіх землевласників та землекористувачів.

Відомості агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки використовуються в процесі регулювання земельних відносин при:
* передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки;
* зміні власника земельної ділянки або землекористувача;
* проведенні грошової оцінки земель;
* визначенні розмірів плати за землю;
* здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.
Агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення та моніторинг ґрунтів проводять філії Державної установи «Інституту охорони ґрунтів України» у всіх областях України на чолі з Державною установою «Інститутом ґрунтів України» (п. 1.4, 1.5, 1.6 розділу 1 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки)

== Поняття агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки ==

'''Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки''' – документ, що містить дані агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.
''Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки'' є результатом агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного моніторингу ґрунтів за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення ( п.1.2, 1.3 розділу 1 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки).

== Порядок видачі та застосування агрохімічного паспорта поля ==

Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки видається у двох примірниках, один з яких зберігається у землевласника або землекористувача, а інший - в центральному органі виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики.
Результати агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення використовуються при проведенні грошової (нормативної та експертної) оцінки земель, визначенні розмірів плати за землю, плануванні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур, коригуванні агротехнологій і сівозмін, проведенні еколого-агрохімічного районування (зонування) території, моніторингу земель та ґрунтів, визначенні сировинних зон для вирощування сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування та придатності для ведення органічного землеробства, розробленні рекомендацій щодо раціонального та екологічно безпечного застосування агрохімікатів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки використовується при розрахунку нормативів граничнодопустимого забруднення ґрунтів, якісного стану ґрунтів, показників деградації земель та ґрунтів, оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах, які встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів унаслідок ґрунтовтоми, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відомості щодо рівнів забезпечення поживними речовинами ґрунтів та забруднення токсичними речовинами і радіонуклідами вносяться до агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки '''кожні 5 років.'''
Наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки підписується уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, а в разі її відсутності - особою, що її заміщує. Підпис засвідчується печаткою.
Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки друкується на спеціальному бланку (розділ 3 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки )

== Перелік документів необхідних для отримання агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки ==

# Копія паспорту та ідентифікаційного номеру користувача земельної ділянки.
# Викопіюванння земельної ділянки з прив’язкою до місцевості з навою ґрунту.
# Рішення (розпорядження) відповідного органу місцевого самоврядування.
Якщо агрохімічний паспорт необхідний для переоформлення спадщини, то необхідно також додавати відповідні документи.

== [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1517-11 Додаток: агрохімічний паспорт поля] ==

[[Категорія: Охорона земель‎]]
[[Категорія: Екологічне право‎]]

Звільнення з військової служби військовослужбовців у зв'язку з припиненням (розірванням) контракту

2018-11-06T15:34:52Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28 червня 1996 року] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/248/2016 Укази Президента України від 10 червня 2016 року № 248 "Про Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства"] 

== Поняття військової служби ==
'''''Військова служба''''' є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. 
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (Закону України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 "Про військовий обов'язок та державну службу"]. 
Військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%A3%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83_%D0%B7%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8 контракт про проходження військової служби за контрактом].

== Терміни звільнення з військової служби за контрактом: ==
* у день закінчення строку контракту;
* у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший;
* у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України);
* у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу;
* у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим.

== Хто приймає рішення про звільнення з військової служби за контрактом ==
{| class="wikitable"
|-
| rowspan=4|За рішенням командування військової частини || '''Загальні підстави:''' 
* у зв'язку із закінченням строку контракту;
* за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
* за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
* у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;
* через службову невідповідність;
* у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
* у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
* у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
* у зв'язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу)
|-
|'''Під час дії особливого періоду з моменту оголошення мобілізації до оголошення воєнного стану або після прийняття рішення про демобілізацію:''' 
* за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
* у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
* у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
* у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;
* через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків
|-
| '''Під час воєнного стану:''' 
* які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
* визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
* у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі
|-
| '''Після прийняття рішення про демобілізацію:''' 
* у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом
|-
| rowspan=4|За рішенням військовослужбовця || '''Загальні підстави:''' 
* у зв'язку із закінченням строку контракту;
* за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
* за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
* через сімейні обставини або з інших поважних причин, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/413-2013-%D0%BF/paran12#n12 перелік] яких встановлено Кабінетом Міністрів України;
* у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням
|-
| '''Під час дії особливого періоду з моменту оголошення мобілізації до оголошення воєнного стану або після прийняття рішення про демобілізацію:''' 
жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
через такі сімейні обставини або інші поважні причини: 
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); 
утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є інвалідом I чи II групи, якщо вона (він) не висловила (не висловив) бажання продовжувати військову службу; 
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; 
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; 
утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем дитини - інваліда підгрупи А віком до 18 років, якщо вона (він) не висловила (не висловив) бажання продовжувати військову службу;
|-
| '''Під час воєнного стану:''' 
* які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
* визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку
|-
| '''Після прийняття рішення про демобілізацію:''' 
* у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом
|}

== Випадки дострокового розірвання (припинення контракту) ==
Контракт про навчання припиняється (розривається) достроково через недисциплінованість курсанта, невиконання навчального плану, небажання продовжувати навчання, а також у разі відмови курсанта, з яким укладено контракт про навчання, від проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу, офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу. 

[[Категорія:Військова служба‎]]

Звільнення з роботи у разі систематичного невиконання працівником своїх обов'язків без поважних причин

2018-11-06T15:29:21Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28 червня 1996 року]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0213400-84 Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213]

== Умови звільнення з роботи ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 пункту 3 статті 40 КЗпП] систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. 

Отже, застосувати [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 пункт 3 статті 40 КЗпП] можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення. 
Слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів"]. 

'''Умови, яких необхідно дотримуватись під час розірвання роботодавцем трудового договору на підставі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 пункту 3 ст. 40 КЗпП]''' : 
* невиконання працівником обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку;
* невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;
* невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення);
* враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів (заходи громадського впливу, наприклад, обговорення порушення, у таких випадках не мають юридичного значення) і є чинними на момент звільнення працівника;
* з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

== Невиконання працівником обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку ==
Трудовий договір завжди, незалежно від того, в усній чи письмовій формі його було укладено, містить умови, що визначають обов'язки як працівника, так і роботодавця. Ці умови можуть бути прямими, тобто такими, що визначаються та закріплюються безпосередньо в самому трудовому договорі, а також опосередкованими, які вже встановлені законодавством, колективним договором, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього розпорядку, а тому не потребують додаткового закріплення у трудовому договорі. Трудові договори, особливо укладені письмово (зокрема, контракти), можуть містити окрім тих, що передбачені законом та локальними актами підприємств, додаткові обов'язки працівників (наприклад, зобов’язання не розголошувати комерційну таємницю, додержуватися обмежень щодо роботи за сумісництвом тощо). 

Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 31 КЗпП]), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов'язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ст. 40 КЗпП] (звільнення за порушення громадських обов'язків ― наприклад, нез'явлення на збори чи небажання вступити до профспілкової організації ― не допускається). 

Правила внутрішнього трудового розпорядку на підприємствах <big>'''затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця'''</big> та виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У правилах внутрішнього трудового розпорядку містяться, зокрема, основні права та обов'язки працівників і роботодавця, вказується тривалість робочого дня і робочого тижня, початок і закінчення робочого дня, обідньої перерви, зазначається відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни. 
До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов'язаний ознайомити працівника з колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку (у такому випадку працівник не зможе мотивувати невиконання ним трудових обов'язків через необізнаність). 

== Винність дій та поважність причин ==
Принцип вини прямо закріплений у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0213400-84 п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20 липня 1984 р. № 213], який кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни за наявності вини працівника та поширюється на звільнення як один із видів дисциплінарного стягнення. 

За наявності поважних причин невиконання працівником його трудових функцій його вина відсутня, а звільнення за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 пункт 3 статті 40 КЗпП] вже проводити не можна. Такими причинами можуть бути: невиконання (чи неналежне виконання) працівником його трудових обов'язків внаслідок недостатньої кваліфікації, нездужання (навіть якщо воно не підтверджено відповідним документом медичної установи), у стані крайньої необхідності, за наявності обставин непереборної сили чи внаслідок інших причин, незалежних від волі працівника. 

Перед накладенням дисциплінарного стягнення необхідно отримати від працівника пояснення в письмовій формі стосовно вчиненого ним проступку. 

Увага! Працівник вважається <big>'''невинуватим, поки не доведено його вини'''</big>, а обов'язок її доведення покладається на роботодавця. 

== Систематичність невиконання трудових обов'язків ==
Систематичне невиконання трудових обов'язків - <big>'''неодноразове здійснення працівником цих вчинків'''</big> (два чи більше разів здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше). 

Звільнення з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП допускається тільки у тому випадку, якщо <big>'''з моменту виявлення проступку пройшло не більше місяця'''</big> (не враховуючи часу, коли працівник не працював у зв'язку з хворобою або перебуванням у відпустці), а <big>'''з моменту його вчинення – не більше шести місяців'''</big>. 
Невиконання працівником обов'язків вже не буде підставою для звільнення, якщо він повторно вчинив дисциплінарний проступок після закінчення однорічного строку з дня застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення за попереднє вчинення дисциплінарного проступку.

== Порядок звільнення ==
Безпосередній керівник працівника, який вчинив порушення, доповідає роботодавцю про факт невиконання чи неналежного виконання його підлеглим трудових обов'язків (зазвичай, це робиться шляхом подання роботодавцеві доповідної записки про порушення трудової дисципліни, яка складається у довільній формі). 
Роботодавець <big>'''повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення'''</big>. Водночас якщо працівник відмовляється надати таке пояснення, це не буде перешкодою для застосування стягнення, у тому числі й у формі звільнення за – за таких обставин складається акт (як правило – посадовою особою, якій роботодавець доручив провадження службового розслідування за фактом вчинення працівником порушення трудової дисципліни), у присутності не менше двох інших співробітників, які є свідками того, що від працівника витребували письмове пояснення, а він відмовився його надати.
Недотримання цієї процедури може бути підставою для визнання органом з вирішення трудового спору (судом чи комісією по трудових спорах) неправомірним накладення дисциплінарного стягнення. 
Звільнення відповідно до наказу роботодавця. 

До трудової книжки працівника вноситься запис, формулювання якого має відповідати відповідному наказу (розпорядженню) роботодавця, наприклад: «Звільнено у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України». 

Зверніть увагу, що для звільнення працівника за систематичне невиконання трудових обов’язків окрім усіх вищезгаданих умов <big>'''необхідна згода виборного органу (профспілкового представника)'''</big> первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Якщо працівник не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, або ж на підприємстві взагалі немає профспілкового органу, працівник звільняється без згоди такого органу. 

За одне й те саме правопорушення заборонено двічі притягувати до юридичної відповідальності одного й того самого виду ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 частина перша статті 61 Конституції України]). За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано ''лише одне дисциплінарне стягнення'' (якщо за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на працівника трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, йому вже було оголошено догану, звільнити працівника за вчинення цього самого проступку не можна. 

[[Категорія:Індивідуальні трудові спори]]
[[Категорія:Суди]]

Призначення на посаду керівника загальноосвітнього навчального закладу

2018-11-05T13:52:04Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/651-14 Закон України “Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 року № 651-XIV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1109-2015-%D0%BF Перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 року №1109]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1417-13 Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 08.08.2013 року №1135]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0454-18 Типове положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 28.03.2018 № 291]

== Хто може бути керівником закладу загальної середньої освіти ==

# Особа, яка є громадянином України
# Має вищу освіту ступеня не нижче магістра та стаж педагогічної роботи не менше трьох років
# Має організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов’язків

== Хто призначає керівника загальноосвітнього навчального закладу ==
Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.
Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об’єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об’єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об’єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.

Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.

Заступник керівника, педагогічні та інші працівники закладу загальної середньої освіти призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

У разі надходження до засновника закладу загальної середньої освіти обґрунтованого звернення піклувальної ради або органу самоврядування закладу загальної середньої освіти щодо звільнення керівника цього закладу засновник зобов’язаний розглянути його і прийняти обґрунтоване рішення у найкоротший строк.

Керівник державного та комунального закладу і його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади відповідним органом управління освітою згідно із законодавством.

== Конкурс складається з таких етапів ==
# прийняття рішення про проведення конкурсу та затвердження складу конкурсної комісії;
# оприлюднення оголошення про проведення конкурсу;
# прийняття документів від осіб, які виявили бажання взяти участь у конкурсі;
# перевірка поданих документів на відповідність установленим законодавством вимогам;
# допущення кандидатів до участі у конкурсному відборі;
# ознайомлення кандидатів із закладом освіти, його трудовим колективом та представниками батьківського самоврядування закладу;
# проведення конкурсного відбору;
# визначення переможця конкурсу;
# оприлюднення результатів конкурсу.

Рішення про проведення конкурсу приймає засновник державного, комунального закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа) (далі - засновник):
одночасно з прийняттям рішення про утворення нового закладу загальної середньої освіти;
не менше ніж за два місяці до завершення строкового трудового договору (контракту), укладеного з керівником закладу загальної середньої освіти;
упродовж десяти робочих днів з дня дострокового припинення (прийняття рішення про дострокове припинення) договору, укладеного з керівником відповідного закладу загальної середньої освіти, чи визнання попереднього конкурсу таким, що не відбувся.

== Перелік докуменів необхідних для участі у конкурсі ==

* заява про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;
* автобіографія та/або резюме (за вибором учасника конкурсу);
* копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України;
* копія документа про вищу освіту не нижче ступеня магістра (спеціаліста);
* копія трудової книжки чи інших документів, що підтверджують стаж педагогічної діяльності не менше трьох років на момент їх подання;
* довідка про відсутність судимості;
* мотиваційний лист, складений у довільній формі.
Особа може подати інші документи, які підтверджуватимуть її професійні та/або моральні якості.

Визначені у цьому пункті документи подають особисто (або подає уповноважена згідно з довіреністю особа) до конкурсної комісії у визначений в оголошенні строк, що може становити від 20 до 30 календарних днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурсу.
Уповноважена особа приймає документи за описом, копію якого надає особі, яка їх подає.

Упродовж '''п’яти робочих днів з дня завершення строку подання документів''' для участі в конкурсі конкурсна комісія:

* перевіряє подані документи на відповідність установленим законодавством вимогам;
* приймає рішення про недопущення до участі у конкурсі осіб, які подали не всі документи, необхідні для участі в конкурсі відповідно до вимог законодавства, або подали документи після завершення строку їх подання;
* оприлюднює на веб-сайті засновника перелік осіб, яких допущено до участі у конкурсному відборі (далі - кандидати).

Засновник зобов’язаний організувати та забезпечити ознайомлення кандидатів із закладом загальної середньої освіти, його трудовим колективом та представниками батьківського самоврядування не пізніше 5 робочих днів до початку проведення конкурсного відбору.

== Конкурсний відбір переможця конкурсу здійснюється за результатами ==

* перевірки на знання законодавства України у сфері загальної середньої освіти, зокрема Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», інших нормативно-правових актів у сфері загальної середньої освіти, а також Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 988-р;
* перевірки професійних компетентностей, що відбувається шляхом письмового вирішення ситуаційного завдання;
* публічної та відкритої презентації державною мовою перспективного плану розвитку закладу загальної середньої освіти, а також надання відповідей на запитання членів конкурсної комісії щодо проведеної презентації.

Перелік питань та форма перевірки знання законодавства (письмове чи комп’ютерне тестування), зразок ситуаційного завдання та критерії оцінювання тестувань і завдань визначаються у положенні про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти та оприлюднюються на веб-сайті засновника.
Засновник зобов’язаний забезпечити відеофіксацію та за можливості відеотрансляцію конкурсного відбору з подальшим оприлюдненням на своєму веб-сайті відеозапису впродовж одного робочого дня з дня його проведення.
Загальна тривалість конкурсу не може перевищувати двох місяців з дня його оголошення.

Конкурсна комісія упродовж двох робочих днів з дня завершення конкурсного відбору визначає переможця конкурсу або визнає конкурс таким, що не відбувся, та оприлюднює результати конкурсу на веб-сайті засновника.

== Підстави визначення конкурсу таким, що не відбувся ==

* відсутні заяви про участь у конкурсі;
* до участі у конкурсі не допущено жодного кандидата;
* жодного з кандидатів не визначено переможцем конкурсу.

У разі визнання конкурсу таким, що не відбувся, проводиться повторний конкурс.

Протягом трьох робочих днів з дня визначення переможця конкурсу засновник призначає переможця конкурсу на посаду та укладає з ним строковий трудовий договір.

Завершення вивчення поданих документів, мотиваційного листа і перспективного плану розвитку навчального закладу надає претендентам та органу, що здійснює конкурсний відбір, висновок щодо результатів конкурсного відбору.
* Кожен претендент може надати обґрунтовані заперечення щодо висновку до органу що призначає керівника навчального закладу, не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати його отримання.
* На підставі висновку та заперечень,(за наявності) не раніше ніж через 5 робочих днів та не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати їх отримання орган, що призначає керівника навчального закладу, укладає контракт з визначеним конкурсною комісією претендентом з дотриманням вимог законодавства про працю.

[[Категорія: Трудове право]]

Відмова від права власності

2018-11-02T15:00:56Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III]

== Шляхи відмови від права власності ==

Власник може відмовитися від права власності двома шляхами: він може прямо заявити про це або вчинити дії, що прямо свідчать про намір не зберігати в майбутньому будь-які права на це майно. Момент припинення права власності на ту чи іншу річ залежить від її якостей. Так, якщо річ не підлягає державній реєстрації (як правило, рухомі речі), то право власності на неї припиняється з моменту відмови власника від будь-яких прав щодо цієї речі.

Якщо ж річ підлягає державній реєстрації (див. ст. 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), то право власності на неї припиняється не з моменту відмови власника, а з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Способами відмови від права власності є викидання майна, полишення майна, виселення з нерухомого майна без наміру повернутися до нього та інші. Характеризується добровільним характером, примушування до відмови від права власності є підставою не вважати відмову правозгідною й такою, що матиме правові наслідки для власника та третіх осіб, тобто не призведе ані до припинення такого права у власника майна, ані до виникнення прав власності у набувачів, у володіння яких потрапить це майно.
Примусова відмова від права власності на майно у випадках, передбачених законом, охоплює інші підстави припинення права власності, тому не стосується цих правил.
У ч. З ст. 347 Цивільного Кодексу визначається процедура відмови від права власності, а саме:
# Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
# У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.
# У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Остаточне вирішення спорів щодо нерухомого майна та майна, право на яке підлягає реєстрації, від яких відмовився власник, належить суду. Ймовірним предметом спору щодо цього майна будуть вимоги про визнання права власності на нього зі сторони його володільця, який вимагатиме зміни свого статусу. В такій ситуації для суду істотного значення набудуть і загальні обставини відмови від права власності на майно, і спосіб набуття спірної речі у володіння останнього набувача, його ставлення до свого володіння, характер його добросовісності, відкритості, тривалість строків такого володіння тощо; за таких обставин, як уявляється, реєстрація відмови від права власності власника матиме не найголовніше значення для вирішення справи.

== Куди звертатись ==

Необхідно звернутись до '''органу виконавчої влади''' (якщо відмова стосується землі на користь держави) або '''сільської, селищної, міської ради,''' якщо передається земельна ділянка у комунальну власність із відповідною заявою.
Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування приймає рішення, яким він має погодитись із Вашою заявою або відмовити у цьому. 

== Прийняття земельної ділянки ==

У разі, якщо орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування погодився прийняти земельну ділянку, укладається з ним '''договір''' про передачу права власності на земельну ділянку.
Договір про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню. В процесі укладення і нотаріального посвідчення договору нотаріус здійснює державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку за державою чи територіальною громадою, право власності є '''припиненим'''.

[[Категорія:Право власності на майно]]

Норма тривалості робочого часу

2018-11-02T14:25:41Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1-2018-%D1%80/sp:max25#n3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 1-р «Про перенесення робочих днів у 2018 році»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/163-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня»]

== Як встановлюється тривалість робочого часу? ==
Робочий час поділяється на такі види:
* нормальної тривалості
* скороченої тривалості
* неповних робочий час

Конкретна тривалість робочого часу встановлюється на рівні організації - через локальні нормативно-правові акти та за угодою сторін трудового договору.
Тривалість робочого часу може встановлюватися з розрахунку на різні календарні періоди: добу, тиждень, місяць, рік.
Тривалість робочого часу для конкретного працівника (чи групи працівників) у годинах і хвилинах протягом доби називається робочим днем. Розрахунки щодо робочого часу ведуться за робочим тижнем.
Для працівників встановлюється кількість робочих годин та кількість робочих днів за тиждень.
Тривалість роботи в інші періоди (місяць, рік) розраховується залежно від тривалості робочого тижня та кількості робочих днів.
Робочий тиждень - це тривалість робочого часу протягом календарного тижня.

== Нормальна тривалість робочого часу ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Статтею 50 Кодексу законів про працю України] встановлено: нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу ніж 40 годин на тиждень.
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 52 КЗпП України] для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

== Скорочена тривалість робочого часу ==
Скорочена тривалість робочого часу згідно ст. 51 КЗпП встановлюється:
* Для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень.
* Для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку. 
* Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством (Постанова КМУ від 21 лютого 2001 р. № 163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня»).
Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Встановлення скороченого робочого часу не впливає на розмір заробітної плати.
Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин (ст. 53 КЗпП).

== Скорочення робочого часу при роботі у нічний час ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Стаття 54 КЗпП] передбачає скорочення робочого часу на 1 годину при роботі в нічний час.
Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Не допускається залучення до роботи в нічний час вагітних жінок, жінок, що мають дітей у віці до 3 років, працівників у віці до 18 років. Залучати до роботи в нічний час інвалідів можливо тільки з їх згоди і при умові, що така робота не суперечить медичним показанням ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 55 КЗпП]).
|}
Робота, яка виконується в нічний час, оплачується в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральною, галузевою, регіональною угодами і колективним договором, але не повинен бути менше за 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 108 КЗпП]).

== Неповний робочий час ==
Неповний робочий час може мати вигляд у формі:
* неповного робочого дня (тобто зменшення тривалості щоденної роботи на зумовлену кількість годин);
* неповного робочого тижня (при якому зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів у тиждень).
За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ч. 1 ст. 56 КЗпП]). В такому випадку це право роботодавця погодитись або відмовити працівнику у встановленні неповного робочого часу.
На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. 
Оплата праці у випадку, коли працівник працює неповний робочий час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Як правило, на умовах неповного робочого часу працюють сумісники, тобто особи, що уклали два або більше трудових договорів (з двома або декількома роботодавцями).

Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статей 50 – 53, 67 і 73 КЗпП України].

[[Категорія: Трудове право‎]]

Договір іпотеки

2018-10-14T12:41:38Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28 червня 1996 року;]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/979-15 Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 року N 979-IV];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3273-15 Закон України «Про іпотечні облігації» від 22 грудня 2005 року N 3273-IV];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25 грудня 2015 року № 1127];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0071323-11 Роз’яснення Міністерства юстиції України «Особливості посвідчення договору іпотеки» від 13 грудня 2011].

== Загальні поняття ==
'''Іпотека''' - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
 
'''Договір іпотеки''' – цивільно-правова угода про заставу нерухомого майна, для рішення житлових проблем, предметом застави звичайно виступає житловий будинок або квартира.

== Сторони договору іпотеки ==
Сторонами в іпотечному договорі є іпотекодавець та іпотекодержатель. 
'''Іпотекодавець''' – це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем.

'''Іпотекодавцем''' може бути як боржник так і його майновий поручитель:
* майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку власне нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання третьої особи – боржника за договором, яким встановлено основне зобов'язання;
* боржник - це особа, яка передає в іпотеку власне нерухоме майно для забезпечення виконання власних зобов'язань за договором, яким встановлено основне зобов'язання.
Іпотекодержателем є кредитор за основним зобов'язанням.
Іпотекодавцем та іпотекодержателем за іпотечним договором можуть виступати фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), юридичні особи та держава в особі уповноважених органів.
Фізичні і юридичні особи для укладення іпотечного договору повинні мати повну цивільну дієздатність. 
Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

== Істотні умови договору іпотеки ==
Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 
I. 
1. для іпотекодавця та іпотекодержателя - ''юридичних осіб'' відомості про:
* для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;
* для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; 
2. для іпотекодавця та іпотекодержателя - ''фізичних осіб'' відомості про:
* для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
* для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 
II. зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 
III. опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 
IV. посилання на видачу заставної або її відсутність. 
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

== Предмет іпотеки ==
Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:
* нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
* нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
* нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення (відповідно до статті 364 Цивільного кодексу України) в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості (частина третя статті 5 Закону України «Про іпотеку»). Іпотека також поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. 
Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для забезпечення виконання основного зобов'язання вважається нерухомим майном. 

'''Не може бути предметом іпотеки:'''
вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом (наприклад, право на отримання аліментів тощо);
об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають у процесі корпоратизації.

== Форма іпотечного договору ==
'''Іпотечний договір''' укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню ([https://www.yakovchuk.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=74%3Aipoteka&catid=36%3Apos&Itemid=64&lang=uk ''перелік необхідних документів'']) [[Медіа:Договір_іпотеки.doc]]..

Відповідно до частини першої ст. 220 Цивільного Кодексу України недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має свої наслідком визнання такого договору нікчемним. 
Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно, посвідчується за місцезнаходженням цього майна або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину.

== Державна реєстрація іпотеки ==
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про іпотеку” обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до вимог [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень], затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. 
Державна реєстрація іпотеки проводиться з метою встановлення пріоритету, тобто переважного права іпотекодержателя перед іншими особами задовольнити свої вимоги першим за рахунок майна переданого в іпотеку. 
У разі недотримання умови про державну реєстрацію іпотеки іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. 
Державна реєстрація здійснюється особою , на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, шляхом внесення відповідних відомостей до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Державного реєстру речових прав на нерухоме майно] на підставі повідомлення іпотекодержателя.

== Виконання умов договору ==
Позичальник іпотечного кредиту має право проживати в закладеному будинку або квартирі, а так само зареєструвати на цій житловій площі всіх членів родини. 
Іпотекодавець має право на проведення перепланування, передачу в оренду або продаж закладеного нерухомого майна виключно на підставі згоди іпотекодержателя. 
Іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стану, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. 
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

== Припинення іпотеки. Визнання недійсним іпотечного договору ==
'''Підстави припинення іпотеки:'''
# припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
# реалізації предмета іпотеки відповідно до закону;
# набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
# визнання іпотечного договору недійсним;
# знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
# з інших підстав, передбачених законом.
Особливу увагу слід звернути на випадок припинення іпотеки у разі набуття права власності на предмет іпотеки. В тому випадку, коли іпотекодавцем за іпотечним договором виступав майновий поручитель, останній набуває права кредитора за основним зобов’язанням.
Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

{| class="wikitable"
|-
| '''''Цікаво!''''' [http://zol.lv.court.gov.ua/sud1310/158187/ Верховний Суд України: Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна]
|}

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]] [[Категорія: Нотаріат]]

Файл:Договір іпотеки.doc

2018-10-14T12:16:16Z

Olena.sadlovska:

Договір перевезення вантажу

2018-10-14T12:06:48Z

Olena.sadlovska:

== Нормативна база ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1955-15 Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 01.07.2004 №1955-IV] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1031-02 Правила перевезення швидкопсувних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873] 

== Поняття та загальна характеристика договору перевезення вантажу ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 У ст. 909 ЦК України] закріплено загальне визначення договору перевезення вантажу:'''за даним договором одна сторона (перевізник) зобов´язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов´язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату'''. 
Договір перевезення вантажу є ''двостороннім'' (кожна зі сторін набуває за договором прав і обов´язків),''реальним'' (вважається укладеним з моменту передачі вантажу транспортній організації) та ''від-платним'' (за перевезення вантажу його відправник або одержувач зобов´язаний сплатити перевізнику обумовлену договором провізну плату). 
Суб´єктний склад договору перевезення характеризується тим, що окрім сторін, якими є перевізник і відправник вантажу, в договірних відносинах, зазвичай, бере участь ще й одержувач вантажу. 
'''Відправником''' вантажу (вантажовідправником) є фізична чи юридична особа, яка подає вантаж для перевезення. 
'''Одержувачем''' вантажу (вантажоодержувачем) є фізична або юридична особа, зазначена в документі на перевезення вантажу, яка за дорученням вантажовідправника приймає вантаж і заповнює перевізні документи в пункті призначення.
Закон не виключає, що одна і та ж особа може бути і відправником, і одержувачем вантажу. 
''Предметом договору'' перевезення є транспортні послуги, що полягають у переміщенні певного вантажу. Однак слід розмежовувати поняття предмета договору і предмета перевезення, яким виступає конкретний вантаж. 

== Провізна плата ==

Плата за договором перевезення встановлюється відповідно до затверджених тарифів на перевезення вантажу, що застосовуються на певному виді транспорту згідно із законодавством про державне регулювання цін і тарифів, а в разі їх відсутності - за взаємною домовленістю сторін, якщо цим не порушуються вимоги антимонопольного законодавства. 
При невизначенні сторонами в договорі розміру провізної плати стягується розумна плата ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 916 ЦК України]). Встановити "розумність плати" можна виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 632 ЦК України]). Якщо перевізник на вимогу вантажовідправника чи вантажоодержувача, який є власником (володільцем) вантажу, виконує роботи чи надає послуги, не передбачені тарифами, це оплачується додатково за домовленістю сторін ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. З ст. 916 ЦК України]). 
Організації і підприємства транспорту загального користування за свій рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законодавством, можуть встановлювати пільгові умови перевезень вантажу.

== Строки доставки вантажу ==

Строки доставки вантажу встановлюються кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Якщо строк перевезення нормативно не визначений, він може встановлюватися договором. 
У разі відсутності нормативних і договірних строків вважається, що перевізник повинен доставити вантаж у розумний строк ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 919 ЦК України]). ''Розумним слід вважати такий строк'', який необхідний транспортній організації для транспортування вантажу за наявних умов перевезення. кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

== Права та обов´язки суб´єктів зобов´язань з перевезення вантажу ==

Права та обов´язки суб´єктів зобов´язань з перевезення вантажу визначаються в актах транспортного законодавства та договорах. Кожний вид перевезення вантажу має певні особливості змісту відповідного договору. Однак можна виділити деякі права та обов´язки перевізника, відправника і одержувача, що є загальними для всіх договорів перевезення вантажу.

=== Права та обов'язки перевізника ===
'''За договором перевезення вантажу перевізник зобов´язаний:'''
* надати придатні для перевезення транспортні засоби у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 917 ЦК України).
Розрізняють технічну й комерційну придатність транспортних засобів для перевезень. Технічна придатність характеризує їх справність, а комерційна - інші властивості транспортних засобів. Надані транспортні засоби чи контейнери можуть бути технічно справними, однак забрудненими, зі стійким запахом, не продезінфікованими тощо, і це може негативно вплинути під час транспортування на якість вантажу. В такому разі їх слід розглядати як непридатні в комерційному відношенні для перевезення певного вантажу;
* своєчасно здійснити завантажувально-розвантажувальні роботи у випадках, передбачених транспортними кодексами (статутами) і (або) договорами;
* забезпечити під час транспортування цілісність і схоронність вантажу.
Для перевезень певних видів вантажу обов´язок перевізника забезпечити цілісність і схоронність вантажу набуває особливого значення, оскільки його виконання полягає в додержанні особливих правил перевезення. Так, швидкопсувні вантажі перевозяться відповідно до Правил перевезення швидкопсувних вантажів, затверджених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1031-02 наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873];
* своєчасно доставити вантаж до пункту призначення;
* після доставки вантажу в пункт призначення повідомити про це вантажоодержувача та передати йому вантаж. На цьому закінчується виконання договору перевезення;
* в окремих випадках, передбачених транспортними кодексами (статутами), при здачі вантажу одержувачу перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу. Наприклад, такі випадки при перевезенні вантажу залізницею визначені в п. 52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу в пошкодженому вагоні, а також у вагоні з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу, завантаженого залізницею тощо). 

'''Перевізник має право:'''
* застави на переданий йому вантаж або ж притримати його для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов´язання ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 916 ЦК України]); 
* відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. З ст. 917 ЦК України]).

=== Права та обов'язки відправника ===
'''На відправника покладаються обов´язки:'''
* оплатити перевезення вантажу та додаткові послуги, надані перевізником, якщо це встановлено договором або транспортними кодексами (статутами);
* пред´явити комплект заповнених транспортних документів;
* пред´явити вантаж, який підлягає перевезенню, у належній тарі та (або) упаковці, замаркований відповідно до встановлених вимог.
Належність тари і упаковки означає, що при розміщенні в них товару (вантажу) вони забезпечують його захист від пошкоджень та втрат у процесі транспортування, а в окремих випадках ще й захист довкілля від забруднення;
* у випадках, передбачених договором, своєчасно здійснити завантажувальні роботи із додержанням правил, встановлених актами транспортного законодавства.
''Відправник вантажу має право'' відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним (як у технічному, так і в комерційному аспектах) для перевезення цього вантажу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 917 ЦК України]).

=== Права та обов'язки одержувача ===
''Одержувач набуває обов´язків переважно з моменту прибуття вантажу. '''Він зобов´язується''':''
* прийняти вантаж у перевізника;
* у випадках, передбачених договором, здійснити розвантажувальні роботи, а також повністю очистити рухомий склад всередині та зовні у строки, встановлені транспортними кодексами (статутами) або договором;
* своєчасно вивезти зі станції вантаж. У разі порушення строків вивезення вантажу стягується додаткова плата за його зберігання на залізниці;
* оплатити перевезення вантажу та додаткові послуги, надані перевізником, якщо це встановлено договором або транспортними кодексами (статутами). 

'''Права одержувача:'''
* перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу, залучивши до цього представника перевізника і оплативши його участь;
* відмовитися від прийняття вантажу в разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.

== Відповідальність сторін ==
У разі порушення зобов´язань, що випливають з договору перевезення вантажу, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю між ними, якщо інше не передбачено законом. ЦК України визначає лише загальні умови відповідальності перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача за порушення зобов´язань, що випливають з договору перевезення вантажу. Детальніше питання відповідальності регулюються транспортними кодексами (статутами). 
'''Відповідальність перевізника настає у разі:'''
# ненадання транспортного засобу;
# втрати, нестачі, пошкодження, псування вантажу;
# прострочення доставки вантажу;
# подачі під навантаження непридатного транспортного засобу тощо. 
Відповідальність перевізника завжди є обмеженою, оскільки відшкодуванню підлягають лише фактично заподіяні збитки. Так, на залізничному транспорті перевізник несе відповідальність за втрату чи недостачу вантажу лише в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, — у розмірі оголошеної вартості, а якщо перевізник доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. У будь-якому випадку сума збитків не може перевищувати вартості втраченого вантажу. 
У разі втрати вантажу перевізник відшкодовує не лише збитки, а й стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення, транспортними кодексами (статутами), не підлягають відшкодуванню.

'''Відправник несе відповідальність за:'''
# незабезпечення завантаження маршруту;
# невикористання наданого транспортного засобу;
# несвоєчасне пред´явлення вантажу;
# затримку завантажувальних робіт, що проводяться засобами відправника;
# пред´явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, з неправильним зазначенням його найменування або властивостей;
# неправильне зазначення в масі, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача тощо
. 

'''На одержувача покладається відповідальність за:'''
# здавання після вивантаження неочищеного рухомого складу або контейнерів;
# пошкодження і втрату вагонів, контейнерів, перевізних пристосувань (піддонів, строп тощо), що належать перевізнику;
# затримку в прийманні вантажу, здійсненні розвантажувальних робіт тощо.
== Зразок договору ==
[[Медіа:Договір_перевезення_транспортом_.doc]].
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Файл:Договір перевезення транспортом .doc

2018-10-14T11:49:10Z

Olena.sadlovska:

Зарахування учнів до закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти та їх відрахування

2018-10-10T14:31:08Z

Olena.sadlovska:

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/651-14 Закон України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 № 651-XIV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 №2342-IV]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1768-14 Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 01.06.2000 №1768-III]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 N 875-XII]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2000 N 2961-IV]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідніс з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 N 2109-II]
* [http://mon.gov.ua/content/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%B1%D0%B0%D0%B7%D0%B0/priem-pers.pdf Наказ Міністерства освіти і науки України від 07.04.2005 №204 «Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13 Наказ Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 №466 «Про затвердження Положення про дистанційне навчання»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0758-05 Наказ Міністерства освіти і науки України від 04.07.2005 №397 «Про затвердження Положення про вечірню (змінну) школу»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 12.01.2016 №8 «Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0416-17 Наказ Міністерства освіти і науки України від 13.03.2017 № 369 «Про затвердження Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0813-13 Наказ Міністерства освіти і науки України від 07.05.2013 №488 «Про затвердження Порядку виховання та навчання в державних та комунальних дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах дітей осіб з числа іноземців та осіб без громадянства, яким тимчасовий захист в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0794-10 Наказ Міністерства охорони здоров"я України від 16.08.2010 № 68 Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів]

== Загальні положення ==

Відповідно до ст.3 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/651-14 Закону України «Про загальну середню освіту»] '''загальна середня освіта''' - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності. 

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти. 

Згідно з ч.1 ст.6 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/651-14 Закону] громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, особливостей інтелектуального, соціального і фізичного розвитку особистості, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах. 

Відповідно до ст. 9 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/651-14 Закону України «Про загальну середню освіту»] типами закладів освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти є:

'''1. Здобуття загальної середньої освіти забезпечують:'''
* початкова школа - заклад освіти I ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує початкову освіту;
* гімназія - заклад середньої освіти II ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує базову середню освіту;
* ліцей - заклад середньої освіти III ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує профільну середню освіту.
* Початкова школа, гімназія і ліцей можуть функціонувати як окремі юридичні особи або як структурні підрозділи іншого закладу освіти (зокрема закладу загальної середньої освіти I-II, II-III чи I-III ступенів). Ліцеї функціонують, як правило, як самостійні юридичні особи.

Заклад загальної середньої освіти, що реалізує освітні програми на декількох рівнях загальної середньої освіти, має тип закладу вищого рівня, на якому провадиться освітня діяльність.

'''2. Здобуття повної загальної середньої освіти забезпечують також такі заклади освіти:'''

* спеціальна школа - заклад загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку;
* санаторна школа - заклад загальної середньої освіти з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;
* школа соціальної реабілітації - заклад загальної середньої освіти для дітей, які відповідно до рішення суду потребують особливих умов виховання;
* навчально-реабілітаційний центр - заклад загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку.

Зазначені заклади освіти можуть функціонувати на одному і на декількох рівнях загальної середньої освіти.
Положення про зазначені заклади освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України.

'''3. Здобуття загальної середньої освіти також можуть забезпечувати:'''
* заклади професійної (професійно-технічної),
* фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, зокрема міжшкільні ресурсні центри (міжшкільні навчально-виробничі комбінати), що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.
Положення про міжшкільний ресурсний центр затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

'''4. У системі спеціалізованої освіти здобуття загальної середньої освіти забезпечують:'''

* спеціалізована мистецька школа (школа-інтернат) - заклад спеціалізованої освіти I-III або II-III ступенів мистецького профілю;
* школа-інтернат (ліцей-інтернат) спортивного профілю - заклад спеціалізованої освіти I-III або II-III ступенів спортивного профілю (заклад із специфічними умовами навчання);
* професійний коледж (коледж) спортивного профілю - заклад спеціалізованої освіти спортивного профілю (заклад із специфічними умовами навчання);
* професійний коледж (коледж) культурологічного або мистецького спрямування - заклад спеціалізованої освіти, який забезпечує здобуття професійної мистецької освіти;
* військовий (військово-морський) ліцей, ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою - заклад спеціалізованої освіти II-III або III ступенів військового профілю для дітей з 13 років;
* науковий ліцей, науковий ліцей-інтернат - заклад спеціалізованої освіти II-III або III ступеня наукового профілю.

Положення про заклади спеціалізованої освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері.

Відповідно до ст.18 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/651-14 Закону] зарахування учнів до загальноосвітнього навчального закладу проводиться наказом директора, що видається на підставі заяви, за наявності медичної довідки встановленого зразка і відповідного документа про освіту (крім учнів першого класу). 

Зарахування учнів до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів) проводиться у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти. 

Зарахування учнів до загальноосвітньої санаторної школи (школи-інтернату) проводиться у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. 

Направлення учнів (вихованців) до шкіл соціальної реабілітації та дострокове звільнення їх із цих навчальних закладів здійснюються за рішенням суду. 

Зарахування та добір дітей для навчання у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах), їх переведення з одного типу таких навчальних закладів до іншого проводиться за висновком відповідних психолого-медико-педагогічних консультацій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти. 

Забороняється перевіряти рівень знань під час зарахування дітей до загальноосвітнього навчального закладу, крім гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів).

== Зарахування до першого класу ==

Зарахування учнів до закладу здійснюється, як правило, '''до початку навчального року''' за наказом його керівника. Зарахування здійснюється '''без проведення конкурсу''' ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/651-14 п.7, ст.18 Закону України «Про загальну середню освіту»]) і, як правило, відповідно до території обслуговування, крім спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв і колегіумів.
Підставою для зарахування дитини є:
{| class="wikitable"
|-
| ''Закон України «Про загальну середню освіту» (стаття 18 пункт 2)'' || 1. Заява батьків або осіб, які їх замінюють; 

2. Медична довідка встановленого зразка ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0794-10 ФОРМА № 086-1/0, затверджена наказом МОЗ від 16.08.2010 № 682, зі змінами, внесеними наказом МОЗ від 23.05.2012 № 382]).

|- 3. Для зарахування учня до закладу батьки або особи, які їх замінюють, подають заяву, копію свідоцтва про народження дитини, медичну довідку встановленого зразка.
|}
Таким чином, для зарахування дитини до 1 класу батьки або особи, які їх замінюють, подають '''заяву''' на ім'я директора загальноосвітнього навчального закладу, '''копію свідоцтва про народження дитини''' та '''медичну картку встановленого зразка'''. 
'''Не допускається збирання додаткових даних про дитину та її батьків або осіб, які їх замінюють, зокрема довідок з місця роботи, проживання, про заробітну плату батьків, будь-яких даних, що свідчать про розвиток дитини та її готовність до систематичного навчання в школі.''' 
При прийомі дитини до 1 класу є неприпустимими проведення тестувань, співбесід, екзаменів тощо з перевірки її знань щодо засвоєння навчально-виховної програми дошкільного навчального закладу. 

До першого класу зараховуються, як правило, діти з '''шести''' років, які за результатами медичного обстеження не мають протипоказань для систематичного шкільного навчання. Відповідно до щорічних постанов Головного державного санітарного лікаря України '''не допускається''' прийом до школи дітей '''молодше 5 років 8 місяців''' (станом на 1 вересня). Відповідно до Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу ([http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=2016 наказ МОЗ від 29.11.2002 №434 «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні»], додаток 1.23) обстеження фахівцями й оцінку функціональної готовності дитини до школи проводять за рік (у 5 або в 6 років) перед вступом до школи. На дитину оформляється медична документація для вступу до загальноосвітнього шкільного навчального закладу (ф. №086-1/0) з висновками про стан здоров'я дитини і рекомендаціями щодо подальшого спостереження за дитиною, про профілактичні щеплення. 

Згідно зі статтею 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"] батьки несуть відповідальність за стан здоров'я дитини, її фізичний розвиток. 

Відповідно до статтей 12, 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, зобов'язані надавати об'єктивну інформацію особам, яким проводять щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень і можливі післявакцинальні ускладнення. Особам, що не досягли п'ятнадцятирічного віку, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників, які мають право відмовитися від щеплень за відсутності повної об'єктивної інформації про вплив щеплень на стан здоров'я і подальші наслідки. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. 

Питання про відвідування навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією ([http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=2016 наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29.11.2002 № 434] та затвердженого цим наказом примірного "Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу"). 
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0547-03 Інструкції про порядок конкурсного приймання дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 19.06.2003 № 389] та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 4 липня 2003 р. за № 547/7868, '''на конкурсній основі''' (співбесіда) організовується прийом до першого класу '''виключно у спеціалізованих школах (школах-інтернатах)'''. 

Під час проведення співбесіди у спеціалізованих школах (школах – інтернатах) '''забороняється''' перевірка знань з математики, вмінь з читання і письма та іноземної мови. Співбесіда може мати на меті винятково пересвідчення достатності рівня загального розвитку дитини, її функціональної готовності до систематичного навчання та здатності до вивчення дисциплін відповідно до спеціалізації закладу, наприклад, фонематичний слух. 

Результати співбесіди оголошуються '''не пізніше 5 днів''' після її проведення. Діти зараховуються до навчального закладу за наказом директора до початку навчального року. 

Прийом дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів (у тому числі ліцею, гімназії, колегіуму, колежу, що містить у своїй структурі школу І ступеня), які працюють, (планується організація навчання) за науково-педагогічними проектами, також відбувається на безконкурсній основі. Можливість успішно навчатись за обраною програмою має забезпечуватись не селекцією дітей, а створенням відповідних навчально-виховних умов для всіх дітей, які є учнями даного навчального закладу.
Дітям, які вступають до першого класу школи І-ІІІ ступеня, що обслуговує мікрорайон, де мешкає дитина, '''не може бути відмовлено у зарахуванні'''.
У випадках, коли кількість заяв щодо вступу дитини до першого класу загальноосвітнього навчального закладу '''не за місцем проживання''' перевищує кількість вільних місць, перевага надається тим, чия заява була зареєстрована раніше.
Інформація про закріплення (чи відсутність закріплення) за певним загальноосвітнім навчальним закладом мікрорайону (певної території обслуговування) обов’язково має розміщуватись на сайтах школи та інформаційному стенді для батьків майбутніх першокласників.

=== Захист персональних даних при зарахуванні учнів ===
У зв’язку з набуттям чинності [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України «Про захист персональних даних»] при зарахуванні дитини до школи необхідно отримати '''обов’язкову задокументовану згоду суб’єктів персональних даних''' (ст.2 Закону). Відповідно до Закону збирання відомостей про учнів та їхніх батьків, зберігання та використання цих відомостей є обробкою персональних даних, а учні та їхні батьки – суб’єктами персональних даних. Оскільки суб’єктами персональних даних є неповнолітні особи, то згідно норм Сімейного та Цивільного кодексів України, згоду на обробку персональних даних дитини мають надати батьки або особи, які їх замінюють. Також батьки повинні подати згоду на обробку власних персональних даних. Це також означає, що ''заяву про зарахування дитини до школи можуть подати тільки батьки або особи, які їх замінюють''. '''Ніякі інші члени родини, близькі та далекі родичі цього зробити не мають права.''' 

Метою обробки персональних даних дитини, яка вступає до школи, є забезпечення її права на здобуття повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах. 

Обсяг персональних даних визначається документами, які є обов’язковими для ведення у школах різних типів і форм власності. Документами, в які вносяться персональні дані дитини та її батьків є: особова справа учня, алфавітна книга, класний журнал, журнал ГПД, бланк протоколу державної підсумкової атестації учнів, табель навчальних досягнень, книги видачі свідоцтв про базову і атестатів про повну загальну середню освіту. При занесені персональних даних до вказаних документів школа стає володільцем бази таких даних. 

Форми документів затверджені наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 10.05.2011 №423 «Про затвердження єдиних зразків обов’язкової ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності». Терміни зберігання ділової документації визначені [http://www.uazakon.com/documents/date_24/pg_isczwi.htm Інструкцією з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах I - III ступенів], затвердженої МОН України від 23.06.2000 №240. 

{| class="wikitable"
|-
! Документ !! Обсяг персональних даних !! Термін зберігання
|-
| ''Класний журнал'' || Розділ «Загальні відомості про учнів» - прізвище, ім’я, по батькові учня; стать, дата народження; прізвище, ім’я та по батькові батька і матері (опікуна); місце роботи батьків, контактний телефон; домашня адреса, номер телефону. || 5 років (для випускних класів – 10 років)
|-
| ''Алфавітна книга'' || Розділ І «Списки учнів» - прізвище, ім’я, по батькові учня; стать, дата народження; домашня адреса. || 50 років
|-
| ''Особова справа учня'' || Прізвище, ім’я, по батькові учня; стать, дата народження; дані свідоцтва про народження (№, дата видачі); прізвище, ім’я та по батькові батька і матері; місце виховання дитини до вступу в перший клас; додаткові відомості щодо зайнятості учня в позаурочний час. || 5 років (після закінчення)
|-
| ''Журнал ГПД'' || Розділ ІІІ «Відомості про учнів групи» - прізвище, ім’я, по батькові учня; дата народження; домашня адреса; 

Розділ ІV «Показники здоров’я учнів» - прізвище, ім’я, по батькові учня; стан здоров’я, медична група; 

Розділ VІІ «Відомості про зайнятість учнів групи у позакласних і позашкільних заходах» - прізвище, ім’я, по батькові учня; зайнятість в гуртках і секціях; місце і графік проведення занять; 

Розділ VІІІ «Відомості про батьків» - прізвище, ім’я, по батькові учня; прізвище, ім’я та по батькові батька і матері; місце роботи, номер телефону; домашня адреса.
|| 5 років
|
|}
Таким чином, отримання від фізичної особи (батьків або осіб, які їх замінюють) письмової згоди на обробку її персональних даних (даних дітей) в процесі збору та внесення відомостей про неї до бази персональних даних навчального закладу '''не вимагається''', оскільки дозвіл на обробку її персональних даних наданий володільцю бази персональних даних (навчальному закладу) Законом. Використання персональних даних, що виходить за межі дозволу, наданого навчальному закладу відповідно до Закону, повинно здійснюватися за згодою суб’єктів персональних даних і має бути засвідчена підписом батьків. 

У зв’язку із запровадженням Інформаційної системи управління освітою – ІСУО ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/752-2011-%D0%BF Постанова КМУ від 13.07.2011 р. № 752 “Про створення Єдиної державної електронної бази (ЄДЕБО) з питань освіти”]) батьки або особи, які їх замінюють, повинні бути ознайомлені з правами щодо місцезнаходження та використання електронної бази персональних даних їхньої дитини. Навчальний заклад не має права без попередження батьків або осіб, які їх замінюють, заносити дані про дітей до єдиної електронної бази, надавати будь-яку інформацію про дітей з цієї бази іншим особам або організаціям, крім випадків передбачених законодавством. 

Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася. 

Виходячи з вищевикладеного, загальноосвітній навчальний заклад має право збирати такі персональні дані: 

* прізвище, ім’я, по батькові дитини;
* дата народження;
* стать;
* прізвище, ім’я та по батькові батька і матері (опікунів), їх місце роботи, номер контактного телефону;
* домашня адреса, номер телефону;
* місце виховання дитини до вступу в перший клас;
* зайнятість в гуртках і секціях; місце і графік проведення занять;
* стан здоров’я, медична група.

=== Забезпечення прав на соціальний захист ===
Під час зарахування дитини до першого класу керівнику навчального закладу також необхідно попередити батьків про поширення законів суміжної дії для забезпечення прав дитини на соціальний захист. Це стосується додаткових даних про дітей таких категорій: 

* діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування,
* діти з малозабезпечених сімей,
* діти-інваліди,
* діти зі статусом постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. 

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]. Крім цього, положення статті 25 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"] також спрямовані на соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Опікун при влаштуванні дитини до школи зобов’язаний надати: заяву, копію свідоцтва про народження дитини, копію рішення про встановлення опіки, медичну довідку встановленого зразка. 

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-інвалідів визначаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 «Про реабілітацію інвалідів в Україні»]. Батьки при зарахуванні дитини до школи, крім основних документів, повинні надати копію посвідчення дитини-інваліда. При цьому надання копії посвідчення є добровільним рішенням батьків або осіб, які їх замінюють. 

Соціальний захист гарантований й дітям із малозабезпечених сімей згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1768-14 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»] та [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/250-2003-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. №250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям»]. Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім’ї. Допомога малозабезпеченим сім’ям призначається на півроку і через шість місяців сім’я знову повинна підтвердити своє право на виплати. Батьки такої сім’ї при зарахуванні дитини до школи, крім основних документів, повинні надати довідку встановленого зразка про призначення соціальної допомоги. 

Пунктом 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/116-2011-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів від 02.02.2011 №116 «Про затвердження Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість»] у загальноосвітніх навчальних закладах денної форми навчання за рахунок бюджетних коштів здійснюється харчування учнів:
* яким згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (пункт 11 статті 30) гарантується пільгове харчування (стосується зон відчуження);
* 1-4 класів;
* з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* з малозабезпечених сімей, що отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

== Зарахування дітей до 2-11 класів денного загальноосвітнього навчального закладу ==
Як правило, зарахування дітей до перевідних класів здійснюється за умови переводу дитини з одного навчального закладу до іншого. Підставою для зарахування дитини є:
* заява батьків,
* копія свідоцтва про народження дитини,
* медична довідка встановленого зразка (ФОРМА № 086-1/0, затверджена наказом МОЗ від 16.08.2010 № 682, зі змінами, внесеними наказом МОЗ від 23.05.2012 № 382).
* особова справа дитини,
* свідоцтво про базову освіту та додаток до нього (для учнів 10-11-х класів).
При цьому залишається нормою зарахування учнів до спеціалізованих шкіл (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназій (гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв-інтернатів), колегіумів (колегіумів-інтернатів) державної та комунальної форми власності на конкурсній основі в порядку, встановленому МОН. 

У разі переходу учня з іншого навчального закладу для здобуття загальної середньої освіти '''у межах населеного пункту''' батьки або особи, які їх замінюють, подають до закладу заяву із зазначенням причини переходу та довідку, що підтверджує факт навчання дитини в іншому навчальному закладі. 

При зарахуванні до навчального закладу дітей осіб з числа '''іноземців та осіб без громадянства''' слід користуватись [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0813-13 Порядком виховання та навчання в державних та комунальних дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах дітей осіб з числа іноземців та осіб без громадянства, яким надано тимчасовий захист в Україні, затвердженого наказом МОНУ від 07.05.2013 №488]. Зарахування таких дітей до загальноосвітнього навчального закладу проводиться на підставі документів, передбачених чинним законодавством для громадян України, та з пред’явленням до навчального закладу батьками або особами, які їх замінюють, '''посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист в Україні, до якого внесено відомості про дітей'''. У разі відсутності свідоцтва про народження дитини та/абo особової справи і документів про освіту, орган управління освітою, у підпорядкуванні якого перебуває загальноосвітній навчальний заклад, протягом ''трьох'' робочих днів організовує проведення індивідуального психолого-медико-педагогічного обстеження для визначення рівня навчальних досягнень учня (вихованця) та надання рекомендацій для зарахування його до певного класу. 

== Зарахування учнів до класів з вечірньою формою навчання ==
'''Вечірня (змінна) школа''' (''далі - вечірня школа'') - це загальноосвітній навчальний заклад II-III ступенів, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання, з відривом або без відриву від виробництва. Здобуття базової та повної загальної середньої освіти у вечірній школі не обмежується віком. 

До вечірньої школи зараховуються учні незалежно від місця проживання на підставі: 

* особистої заяви (для неповнолітніх - заяви батьків або осіб, які їх замінюють),
* свідоцтва про народження (копії),
* медичної довідки встановленого зразка,
* документа про наявний рівень освіти.

При переведенні учнів до вечірньої школи з іншого загальноосвітнього навчального закладу, крім зазначених документів, додається особова справа учня. 

Особи, які '''не мають документа про наявний освітній рівень''' можуть бути прийняті до будь-якого класу, крім випускного 11 (12)-го, за їх особистою заявою (для неповнолітніх - заявою батьків або осіб, які їх замінюють) на основі атестації, проведеної педагогічними працівниками вечірньої школи, за погодженням з місцевим органом управління освітою. 

Зарахування учнів до випускного 11 (12)-го класу протягом навчального року здійснюється за погодженням з місцевим органом управління освітою на підставі ''особистої заяви'' учня (для неповнолітніх - заяви батьків або осіб, які їх замінюють) та за наявності ''документа про базову загальну середню освіту''. 

Порядок зарахування у вечірні класи визначається [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0758-05 Положенням про вечірню (змінну) школу].

== Зарахування учнів на індивідуальну форму навчання ==
'''Індивідуальне навчання''' в системі загальної середньої освіти є однією з форм організації навчально-виховного процесу і впроваджується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з урахуванням індивідуальних здібностей та обдарувань, стану здоров'я, демографічної ситуації, організації їх навчання. Учні, які навчаються індивідуально, є учасниками навчально-виховного процесу одного із навчальних закладів і вносяться до загальних списків класу. 

Зарахування учнів на індивідуальну форму навчання регламентоване [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах.] '''Загальною підставою''' для організації індивідуального навчання є: 

* заява батьків або осіб, які їх замінюють;
* наказ директора навчального закладу;
* погодження місцевого органу управління освітою.
В залежності від умов організації індивідуального навчання існують й додаткові підстави для зарахування учнів на вказану форму: 
{| class="wikitable"
|-
! ''Право на індивідуальне навчання мають учні:'' !! ''Додаткова підстава для зарахування на індивідуальну форму навчання''
|-
| - які за станом здоров'я не можуть відвідувати навчальний заклад; яким необхідно пройти лікування у лікувальному закладі більше одного місяця; || довідка, завірена печаткою лікарсько-консультативної комісії та печаткою лікувального закладу
|-
| - які мають високий навчальний потенціал і можуть прискорено закінчити школу; || - рішення ради навчального закладу
|-
| - які проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб); || Приклад
|-
| - які не встигають протягом '''двох''' років навчання у школі I ступеня; || - рішення психолого-медико-педагогічної консультації
|-
| - які потребують корекції фізичного та (або) розумового (психічного) розвитку (у разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату) ||- рішення психолого-медико-педагогічної консультації
|-
|}

== Зарахування учнів на екстернатну форму навчання ==
'''Екстернат''' - одна з форм здобуття повної загальної середньої освіти, що передбачає самостійне опанування екстерном програмового матеріалу в обсязі, визначеному Державним стандартом початкової загальної освіти, Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти, або знань згідно з вимогами програмового матеріалу за певний клас чи з окремих навчальних предметів для отримання документа про відповідний рівень освіти (табель, свідоцтво, атестат). Здобуття освіти за екстернатною формою '''''не обмежується віком.''''' 

Зарахування осіб на екстернат здійснюється за погодженням з відповідним органом управління освітою та згідно з наказом керівника навчального закладу для:
* повнолітніх - за їх особистою заявою;
* неповнолітніх - за заявою батьків або осіб, які їх замінюють.
Для проходження ''річного'' оцінювання та атестації, окрім заяви на ім'я керівника навчального закладу, екстерни подають документ про наявний рівень освіти. 

У разі проходження екстерном річного оцінювання за предмет, курс навчання ''в іншому навчальному закладі'' - довідку, завірену підписом керівника та печаткою відповідного навчального закладу, у якому навчається або навчався екстерн. 

У разі ''відсутності'' документа про наявний рівень освіти навчальний заклад, де організовано екстернат, самостійно визначає освітній рівень екстерна. 

== Зарахування на дистанційну форму навчання ==
Дистанційне навчання в Україні організовується у відповідності до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13 Положення про дистанційне навчання], затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 25.04.2013 №466 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.04.2013 за №703/23235. '''Умовою запровадження дистанційного навчання''' в школі є входження навчального закладу до складу системи дистанційного навчання (СДН) та забезпечення проведення необхідних заходів, які дають право навчальному закладу вести дистанційне навчання за обраними напрямами (спеціальностями). 

У загальноосвітніх навчальних закладах використання технологій дистанційного навчання зорієнтоване насамперед на такі '''категорії учнів''' (вихованців):
* особи з особливими потребами;
* обдаровані діти та молодь, які спроможні самостійно або прискорено опанувати навчальні програми;
* особи, які проживають у географічно віддалених і важкодоступних до ЗНЗ населених пунктах;
* учні вечірніх шкіл, які за умовами праці перебувають тривалий час за межами населеного пункту, де розташований ЗНЗ, та учні, які за сімейними обставинами (декретна відпустка тощо) не можуть систематично відвідувати школу;
* особи, які бажають отримати додаткові знання паралельно з навчанням у школі;
* особи, які готуються до вступу до ВНЗ;
* громадяни України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном.
'''Рішення''' щодо використання технологій дистанційного навчання у навчальному процесі загальноосвітнього навчального закладу '''приймається педагогічною радою навчального закладу''' і організовується відповідно до робочих навчальних планів за умови їх адаптації до дистанційної форми навчання. Запровадження такої форми навчання у школі можливе лише за погодженням з МОН України. 

== Відрахування учнів із загальноосвітнього навчального закладу ==
Порядок відрахування учня із загальноосвітнього навчального закладу обумовлений у статті 22 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/778-2010-%D0%BF Положення про загальноосвітній навчальний заклад]. Відрахування учнів на умовах переведення може здійснюватися як в межах населеного пункту, так і за його межами. 

У разі переходу учня до іншого навчального закладу для здобуття загальної середньої освіти '''у межах населеного пункту''' батьки або особи, які їх замінюють, подають до закладу такі документи:
* заява батьків або осіб, які їх замінюють, про перехід дитини (підлітка) до іншого навчального закладу (із зазначенням причини);
* довідка від навчального закладу в межах міста, до якого учень буде зарахований, із записом «буде зарахований».
Упродовж '''10 днів''' після отримання довідки від навчального закладу, до якого учень буде зарахований, із записом «буде зарахований», секретар закладу, із якого відбулося відрахування учня, зв’язується за телефоном із адміністрацією закладу (в межах міста), до якого, за довідкою, повинен був прибути учень і на довідці цього закладу записує реквізити наказу про зарахування дитини (підлітка) до іншого закладу освіти. Якщо ''після 10 днів'' з часу отримання довідки учень '''не приступив до навчання''' в іншому закладі освіти, керівник закладу освіти, із якого вибув учень із залученням класного керівника вживає заходів з метою повернення дитини (підлітка) на навчання та в окремих випадках до '''притягнення батьків до відповідальності.''' 

У разі '''вибуття учня упродовж поточного навчального року''' з населеного пункту:
на тимчасове навчання за кордон – у загальноосвітньому навчальному закладі повинна бути відповідна заява батьків або осіб, які їх замінюють, із зазначенням причини вибуття та документи, що підтверджують запрошення чи направлення учня на навчання;
* '''''на постійне місце проживання за кордон''''' – у загальноосвітньому навчальному закладі повинна бути відповідна заява батьків або осіб, які їх замінюють, із зазначенням причини вибуття та документи, що підтверджують виїзд дитини (підлітка) за кордон;
* '''''до іншого населеного пункту з реєстрацією''''' – у загальноосвітньому навчальному закладі повинна бути відповідна заява батьків або осіб, які їх замінюють, із зазначенням причини вибуття та разом із заявою документи, що підтверджують виїзд дитини (підлітка) до іншого населеного пункту (копія довідки із ЖРЕП про зняття з квартирного обліку або копія сторінки паспорта батьків із штампом про виписку);
* '''''до іншого населеного пункту без реєстрації''''' – у загальноосвітньому навчальному закладі повинна бути відповідна заява батьків або осіб, які їх замінюють, із зазначенням причини вибуття та упродовж місяця з дня відрахування дитини (підлітка) довідку, що підтверджує навчання в закладі освіти іншого населеного пункту.
Кожен випадок розглядається керівником закладу індивідуально. Заява батьків про відрахування учня повинна містити максимально точну інформацію про місце подальшого проживання та навчання дитини (підлітка). За нормативність переходу учня з одного навчального закладу до іншого несуть солідарну відповідальність керівники обох закладів освіти. 

Якщо учень вибуває '''за межі міста''', то закладом, з якого він вибув, надсилається лист з повідомленням у школу, в якій навчається дитина, і отримується довідка з записом «навчається». 

Пунктами 28,30 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/778-2010-%D0%BF Положення про загальноосвітній навчальний заклад] визначено '''порядок відрахування учнів з гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів'''
Учні гімназій (гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв-інтернатів), колегіумів (колегіумів-інтернатів), спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів, які мають за підсумками річного оцінювання <big>'''початковий рівень досягнень у навчанні хоча б з одного профільного предмета'''</big>, за рішенням педагогічної ради та відповідно до наказу керівника можуть відраховуватися із зазначених вище закладів. Про можливе відрахування ''батьки учня (особи, які їх замінюють) повинні бути поінформовані '''не пізніше ніж за один місяць''' у письмовій формі''. У двотижневий строк до можливого відрахування письмово повідомляється орган управління освітою за місцем проживання учня. За сприяння відповідного органу управління освітою такі учні переводяться до іншого навчального закладу. 

За рішенням педагогічної ради гімназій (гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв-інтернатів), колегіумів (колегіумів-інтернатів), погодженим з місцевими органами управління освітою, як виключний засіб педагогічного впливу '''за неодноразові порушення статуту''' допускається відрахування учнів із зазначених закладів та переведення їх до закладу за місцем проживання.Батьки або особи, які їх замінюють, мають право '''оскаржити''' рішення педагогічної ради закладу щодо відрахування дитини з гімназії (гімназії-інтернату), ліцею (ліцею-інтернату), колегіуму (колегіуму-інтернату), спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів '''до місцевого органу управління освітою'''. Рішення про відрахування із закладу будь-якого типу та форми власності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, приймається лише за згодою органів опіки та піклування. За сприяння відповідного органу управління освітою такі діти переводяться до іншого навчального закладу. 
<big>
'''Відрахувати учня зі школи без згоди батьків або осіб, які їх замінюють, загальноосвітній навчальний права не має.'''</big> 

Згідно п.77 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/778-2010-%D0%BF Положення про загальноосвітній навчальний заклад], за '''невиконання учасниками навчально-виховного процесу своїх обов'язків, порушення статуту, правил внутрішнього розпорядку''' на них можуть накладатися стягнення відповідно до Закону. У випадку порушення норм і правил поведінки, псування шкільного майна, навчального обладнання, не виконання внутрішнього розпорядку школи до учнів можуть застосовуватися такі міри дисциплінарного покарання:
* зауваження вчителя;
* зауваження чи догана директора школи;
* догана директора школи у присутності всіх учнів;
* направлення подання щодо порушника до уповноважених органів у справах дітей для вирішення питання про притягнення батьків (осіб, що їх замінюють) до адміністративної відповідальності та взяття на профілактичний облік у встановленому законодавством порядку. 

Учні, які порушили адміністративне право або вчинили злочин, за поданням правових органів ставляться на облік, як правопорушники. 

'''У разі скоєння учнем злочину''', що тягне за собою кримінальну відповідальність і засудженими до позбавлення волі, за рішенням педагогічної ради та наказу директора школи такий учень '''виключається''' із загальноосвітнього навчального закладу. Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0281-02 Положення про умови навчання та отримання базової та повної загальної середньої освіти особами, у загальноосвітніх навчальних закладах при установах кримінально-виконавчої системи], затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 01.03.2002 року № 154/55 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.03.2002 року №281/6569 такі учні продовжують навчання у загальноосвітніх навчальних закладах при установах кримінально-виконавчої системи. 

Згідно п.18 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/646-2000-%D0%BF Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку], затвердженої Постановою КМУ від 12.04.2000 №646, '''у разі відсутності учня понад 10 днів''', а також '''неможливості продовження ним навчання''' у загальноосвітньому навчальному закладі складає відповідний акт та надсилає його до управління освіти, який у свою чергу повідомляє про це службу у справах дітей. 

== Зарахування учнів, батьки яких змінюють місце проживання ==
Зважаючи на ситуацію, що склалася, в окремих регіонах країни, керівникам навчальних закладів необхідно забезпечити належні умови для навчання та виховання дітей, які виїхали на проживання або тимчасове перебування в іншу область, надання їм необхідної психологічної підтримки та сприяти батькам учнів (вихованців) у вирішенні питань, пов’язаних із зарахуванням дітей до закладів освіти, у разі необхідності забезпечити їх взаємодію з відповідними установами та закладами освіти за постійним або тимчасовим місцем проживання. 

Нормативними документами визначено порядок прийому учнів до навчальних закладів. Проте, зважаючи на обставини, що склалися в окремих регіонах країни, керівники навчальних закладів:
* забезпечують прийом дітей до загальноосвітніх навчальних закладів за місцем проживання або тимчасового перебування;
* здійснюють зарахування учнів (вихованців) до загальноосвітнього навчального закладу, до певної групи, класу за заявою батьків; у разі необхідності – після проведення співбесід з вихователями, вчителями або проведення індивідуального психолого-медико-педагогічного обстеження для визначення рівня навчальних досягнень учня (вихованця);
* у разі відсутності свідоцтва про народження дитини сприяють батькам у його подальшому поновленні у встановленому законодавством порядку;
* у разі відсутності особової справи учня, документів про рівень його навчальних досягнень, медичної картки після зарахування учня (вихованця) направляють письмовий запит до місця його попереднього навчання з проханням про їх надання;
* у разі відсутності відповідних документів про базову та повну загальну середню освіту роблять письмовий запит до Управління освіти щодо перевірки в Єдиній державній електронній базі з питань освіти факту отримання документів про відповідний рівень освіти учнем та надання довідки про зазначене для зарахування дитини до навчального закладу відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 18.07.2014 № 843.

== Судова практика ==

Останнім часом проведення профілактичних щеплень дитині стало досить дискусійним питанням і все більше батьків такі щеплення не проводять. Проте законодавство поки що передбачає право не допуску дитини без щеплень до дошкільних та шкільних закладів та інших дитячих установ. 

Не погоджуючись з цим батько нещепленої дитини звернувся з позов до суду про зобов’язання видати лікарсько-консультаційною комісією дозволу дитині про відвідування навчальних закладів. Зокрема батько наполягав на тому, що право дитини на освіту порушується. 

Проте [http://protokol.com.ua/ru/bez_provedennya_ditini_profilaktichnih_shcheplen/ Рубіжанський міський суд Луганської області від 14 квітня 2016р. у справі №425/657/16-ц] відмовив у задоволенні позову. 

У той же час [http://protokol.com.ua/ru/sud_zobov_yazav_zarahuvati_ditinu_u_ditsadochek_pri_nayavnosti_zayavi_batkiv_pro_vidmovu_vid_profilaktichni_shcheplennya/ Овруцький районний суд Житомирської області від 11 жовтня 2016р. у справі № 286/2479/16-а] зобов’язав зарахувати дитину у дітсадочек при наявності заяви батьків про відмову від профілактичні щеплення, аргументуючи своє рішення тим, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту і враховуючи, що дитина практично здорова, суд прийшов до висновку що дошкільний навчальний заклад повинен її зарахувати, а відмова, що оскаржувалась є протиправною. Цікаво, що в цій справі суд прямо застосовує європейське міжнародне законодавство – [http://www.igfm.org.ua/dokumenti/pershii-protokol-do-konvents-pro-zakhist-prav-osnovnikh-svobod-lyudini Протокол № 1 РЄ до Конвенції про захист прав людини і основоположний свобод] та положення [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_062 Європейської соціальної хартії]. Слід додати, що батьки дитини довели, що вона здорова, додавши у справу ряд довідок від компетентних органів про те, що дитина не хворіє інфекційними захворюваннями.

[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:Право на освіту]]

Дитячий будинок-інтернат (діти з інвалідністю 4-18 років): умови приймання та відрахування

2018-10-08T12:05:44Z

Olena.sadlovska:

== '''Нормативна база''' ==

#[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 28 червня 1996 року; 
#[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]16 січня 2003 року №435-IV 
#[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний Процесуальний Кодекс України]18 березня 2004 року № 1618-IV 
#[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодекс України]10 січня 2002 року № 2947-III 
#[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу»] 22 лютого 2000 року N 1489-III 
#[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] 9 липня 2003 року № 1058-IV 
#[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам"]16 листопада 2000 року N 2109-III 
#[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"]18 травня 2004 року N 1727-IV 
#[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008р. №866 «Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини»] 
#[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/607-2013-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 р. № 607 "Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами"] 
#[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0675-08 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 02.04.2008р. №173 “Про затвердження типових положень про дитячий будинок-інтернат, молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату системи праці та соціального захисту населення"] 
#[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1629-12 Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України 10.09.2012р. №995/557 "Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”] 

== '''Поняття та види будинків-інтернатів''' ==

=== Дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ===

Дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усіх типів і форм власності (далі - інтернатні заклади) - навчальні заклади, що забезпечують дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя.
Для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою забезпечення належного рівня задоволення їх життєвих та освітніх потреб за умов повного утримання їх за рахунок засновника, власника створюються інтернатні заклади таких типів:

* дитячий будинок - навчальний заклад, який забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку;
* загальноосвітня школа-інтернат - навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* спеціалізована школа-інтернат I-III ступенів - навчальний заклад з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію обдарованих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів - навчальний заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
* загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів - навчальний заклад з відповідним профілем для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують тривалого лікування.

Тип інтернатного закладу обирається засновником з урахуванням потреб та особливостей регіону, матеріального і кадрового забезпечення.
Створення, реорганізація та ліквідація інтернатних закладів незалежно від типу та форми власності проводяться у порядку, встановленому законодавством.
Інтернатні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.
Інтернатні заклади приватної форми власності підлягають ліцензуванню відповідно до вимог законодавства.

=== Молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату ===

Молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату (далі - молодіжн відділення) для перебування інвалідів віком від 18 до 35 років (далі - особи) з вадами фізичного та/або розумового розвитку та психічними розладами, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, освітніх та
реабілітаційних послуг, може створюватись за відповідним рішенням Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Головного управління соціального захисту населення Київської, Управління праці та соціального захисту населення
Севастопольської міських держадміністрацій за поданням будинку-інтернату.

== '''Умови приймання до дитячого будинку-інтернату''' ==
=== До інтернатних закладів ===
В інтернатні заклади приймаються:
* діти-сироти;
* діти, позбавлені батьківського піклування;
* діти, розлучені із сім'єю, відповідно до Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”.
Не приймаються до інтернатних закладів діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані у сімейні форми виховання (опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу).
Учні (вихованці), які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та діти, які потребують тривалого лікування, зараховуються до спеціальних і санаторних інтернатних закладів в установленому законодавством порядку.
Діти, члени однієї сім'ї (брати і сестри), направляються в один інтернатний заклад, за винятком, коли за медичними показниками їх виховання має здійснюватись окремо.
'''Зарахування учнів (вихованців) до інтернатного закладу проводиться наказом директора цього закладу на підставі таких документів:'''
# направлення (путівки) служби у справах дітей за погодженням з управлінням освітою на підставі рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування за місцем проживання (перебування) дитини;
# свідоцтва про народження;
# реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності);
# відомостей про батьків та близьких родичів дитини;
# довідки про склад сім'ї або осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, будинку;
# документів, що підтверджують право власності дитини на нерухомість (у разі наявності);
# опису майна дитини;
# копії рішення органів опіки та піклування про встановлення опіки над житлом (майном) дитини (у разі наявності);
# довідки про взяття дитини на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, після досягнення нею 16-річного віку (у разі відсутності в дитини житла);
# висновку про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
# відомостей або документів про освіту дитини (для дітей шкільного віку);
# дубліката обліково-статистичної картки дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;
# довідки про призначення та виплату пенсії, державної соціальної допомоги, аліментів тощо (у разі наявності);
# ощадної книжки дитини або договору про відкриття рахунка в установі банку (у разі наявності);
# рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті ради про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.
=== До молодіжного відділення будинку-інтернату ===
До молодіжного відділення будинку-інтернату переводиться або приймається на державне утримання молодь віком від 18 до 35 років - інваліди першої і другої груп з психоневрологічними захворюваннями, яким за станом здоров'я не протипоказане перебування у молодіжному відділенні будинку-інтернату, незалежно
від наявності батьків, опікунів (піклувальників) або родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом. Переведення або прийняття до молодіжного відділення будинку-інтернату здійснюється за заявою особи або її опікуна (піклувальника).
Крім, того можуть бути прийняті інваліди III групи з психоневрологічного захворювання за умови перебування їх у складній життєвій ситуації, відсутності батьків або родичів, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства їх утримувати, або якщо батьки чи родичі з об'єктивних причин не можуть цього робити та наявності інших суттєвих підстав, що потребують перебування особи в будинку-інтернаті.
Такі випадки розглядаються в індивідуальному порядку на засіданні колегії Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення, Головного управління соціального захисту населення Київської, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міських держадміністрацій

Документи для влаштування до молодіжного відділення '''оформлюються за місцем постійного проживання особи''' батьками,опікунами (піклувальниками) чи установами, де особи перебувають на утриманні та/або лікуванні, і подаються відповідно Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласної, Головному управлінню соціального захисту населення Київської,
Управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міських держадміністраці.
Відповідальність за достовірність інформації, наданої у вищевказаних документах щодо майнових та інших інтересів особи, несуть батьки, опікуни (піклувальники) чи установи, де особи перебували на утриманні та лікуванні до зарахування до молодіжного відділення.
Якщо над дітьми, які влаштовані до будинку-інтернату, до влаштування опікунство чи піклування не було встановлено, адміністрація будинку-інтернату виконує обов'язки опікуна (піклувальника) та одночасно вживає заходів щодо встановлення опіки (піклування) над вихованцем (особою) згідно з чинним законодавством. 

Влаштування до будинку-інтернату або молодіжного відділення будинку-інтернату здійснюється згідно з путівкою, виданою відповідно Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням соціального захисту населення Київської, Управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міських держадміністрацій, завіреною печаткою установи, що її видала. 

'''Путівка видається на підставі:'''
#Заяви батьків (опікунів, піклувальників, керівника установи, де перебувала дитина, інших законних представників) про прийняття дитини до будинку-інтернату або особи до молодіжного відділення будинку-інтернату або особистої заяви при прийнятті або переведенні до молодіжного відділення будинку-інтернату[[Медіа:зява.ogg]].
#Рішення органу опіки та піклування про поселення до будинку-інтернату, прийнятого на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра.
#Копій судових рішень щодо позбавлення батьківських прав, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів тощо.
#Копій рішень органів опіки та піклування про встановлення опіки (піклування) над вихованцями до 18 років, які цього потребують.
#Копій судових рішень про встановлення опіки над недієздатними особами.
#Документів, що підтверджують статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.
#Опису належного рухомого та нерухомого майна (за наявності), документів про право вихованця на конкретну житлову площу, відомостей про осіб, які відповідають за його збереження.
#Довідки про склад сім'ї за встановленою формою.
#Акта обстеження матеріально-побутових умов проживання батьків (опікунів, піклувальників), з якими проживала дитина.
#Свідоцтва про народження для осіб, які не досягли 16-річного віку.
#Висновку психолого-медико-педагогічної комісії.
#Виписки з історії розвитку дитини.
#Медичної довідки про стан здоров'я.
#Індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда (інваліда) (за наявності).
#Довідки про розмір призначеної державної соціальної допомоги або пенсії (за умови призначення).
#Психолого-педагогічної характеристики (для вихованця, влаштованого з будинку-дитини, навчального закладу тощо).
#Довідки про освіту для вихованців, які навчалися в закладах освіти.
#Трьох фотокарток розміром 3 х 4 см.
#Копії паспорта для осіб віком старше 16 років.
#Довідки про відкриття батьками (опікунами, піклувальниками) рахунку в банку за місцем розташування інтернатної установи для перерахування пенсії, державної соціальної допомоги та інших видів виплат на особистий рахунок вихованця відповідно до чинного законодавства.
'''Важливо!''' У разі відсутності одного з вищезазначених документів допускається влаштування до будинку-інтернату за умови перебування дитини (особи) у складних життєвих обставинах. Адміністрація будинку-інтернату спільно з установою, з якої направляється на влаштування дитина (особа), сприяє якнайшвидшому оформленню відсутнього документа. 

Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, які досягли 16-річного віку, адміністрація будинку-інтернату оформляє паспорт, а після досягнення ними 18-річного віку забезпечує особистий огляд Медико-соціальною експертною комісією для встановлення групи інвалідності та в разі її встановлення - отримання довідки встановленого зразка. 

Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, які не мають опікунів (піклувальників), адміністрація будинку-інтернату оформляє пенсійну справу або особову справу одержувача державної соціальної допомоги, сприяє присвоєнню ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів і відкриттю особистого рахунку на ім'я вихованця у відділеннях банку.
Пенсійна справа вихованцям (особам) оформляється за їх постійним місцем проживання (реєстрації). 

Вихованцям, які проживають у будинку-інтернаті, державна соціальна допомога і пенсія призначаються та виплачуються відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам". 

При влаштуванні до будинку-інтернату вихованці (особи) проходять санітарно-гігієнічну обробку зі зміною одягу та взуття і розміщуються в приймально-карантинне відділення на 14 днів для подальшого спостереження, після чого переводяться на постійне місце проживання у відповідні кімнати. 

== '''Умови утримання в дитячому будинку-інтернаті''' ==

=== В інтернатних закладів ===
Режим роботи інтернатного закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності встановлюється його засновником (власником), погоджується відповідною установою державної санітарно-епідеміологічної служби та відповідним органом управління освітою.

Меичне обслуговування учнів (вихованців) інтернатних закладів незалежно від підпорядкування, типу та форми власності забезпечується місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цих закладів, та медичними працівниками лікувально-профілактичних закладів за територіальним принципом.

Заклади охорони здоров'я спільно з медичними працівниками інтернатного закладу двічі на рік безоплатно проводять медичні огляди всіх учнів (вихованців), у разі потреби беруть їх на диспансерний облік, здійснюють постійний медичний нагляд і своєчасне лікування.

Матеріальне та фінансове забезпечення учнів (вихованців) інтернатних закладів здійснюється за нормами та нормативами, установленими законодавством.
Учням (вихованцям) інтернатних закладів, які перебували в них на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видаються предмети гардероба, текстильна білизна та товари господарського призначення.

Учні (вихованці) інтернатного закладу отримують кошти на особисті витрати, щорічний розмір яких повинен становити не менше 1,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадя.
Учням (вихованцям) інтернатних закладів видається єдиний квиток, який дає право на безоплатний проїзд у громадському міському (приміському) транспорті (крім таксі), безкоштовне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд.
На підставі письмової заяви осіб, які систематично беруть участь у вихованні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, учні (вихованці) інтернатних закладів можуть виїжджати в супроводі дорослих до родичів, знайомих на святкові (вихідні) дні або під час канікул відповідно до наказу директора інтернатного закладу за погодженням із службою у справах дітей, якщо це не шкодить фізичному і психічному здоров'ю дітей.

Учні професійно-технічних училищ та студенти вищих навчальних закладів - колишні учні (вихованці) інтернатного закладу під час своїх канікул можуть перебувати в зазначеному закладі з безоплатним проживанням і харчуванням на підставі рішення, що приймається засновником (власником) під час затвердження кошторисів доходів і видатків чи змін до них.

=== В молодіжному відділенню будинку-інтернату ===

Розміщення вихованців (осіб) по житлових кімнатах проводиться за рекомендацією лікаря або психолого-медико-педагогічної комісії будинку-інтернату з урахуванням індивідуальних особливостей, віку та діагнозу основного захворювання. 

Власний одяг та інші речі вихованців (осіб), які влаштовуються до будинку-інтернату, на бажання батьків, опікунів (піклувальників) повертаються. Якщо батьки не забирають із собою особистих речей, вони здаються за списком, складеним у чотирьох примірниках черговою медсестрою і підписаним сестрою-господаркою, до комори будинку-інтернату, продезінфіковані, випрані і приведені в належний вигляд. Одна копія опису власних речей вихованців видається батькам, опікунам (піклувальникам), а інші - зберігаються з речами, у бухгалтерії та в особовій справі вихованця. 

Вихованці (особи) мають право мати власні речі. Батьки, опікуни (піклувальники), благодійні організації або інші особи можуть забезпечувати дитину особистими речами, що складатимуть її власність. Речі повинні бути в належному стані, відповідати вимогам діючого санітарного законодавства та не заважати іншим вихованцям (особам). 
Повернення речей з комори будинку-інтернату проводиться з дозволу адміністрації на вимогу батьків, опікунів (піклувальників) або при виписці (переведенні) вихованця (особи). 
Для організації навчально-виховного та трудового процесів класи та навчально-виховні групи формуються з урахуванням потреб індивідуальних програм реабілітації, індивідуальних можливостей вихованців. 
Навчально-виховний процес будується за науково обґрунтованим змістом, методами та формами навчання, які забезпечують набуття вихованцями необхідних знань, умінь та навичок, корекції психічних та фізичних вад вихованців та є складовою медико-соціальної реабілітації. 

Розпорядок дня інтернату складається на літній та осінньо-зимово-весняний періоди і затверджується директором. 
Тривалість нічного сну для вихованців установлюється директором за рекомендацією лікаря (психолого-медико-педагогічної комісії будинку-інтернату) і становить 8 - 10 годин, а також 1,5 - 2 години післяобіднього сну в групах вихованців дошкільного віку. 
Під час приймання їжі вихованцями, яке проводиться при обов'язковому нагляді вихователів, медичного персоналу та чергового по будинку-інтернату, персонал закладу стежить за безпекою вихованців та надає необхідну допомогу тим з них, які її потребують, з метою повноцінного та правильного споживання їжі. 
Проміжки часу між прийманням їжі не повинні бути більше ніж чотири години, останнє приймання їжі організовується за дві години до сну. 
Переведення вихованців (осіб) до будинку-інтернату іншого профілю, який відповідає стану їхнього здоров'я, здійснюється за поданням адміністрації будинку-інтернату на підставі рішення психолого-медико-педагогічної комісії та відповідного наказу Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Головного управління соціального захисту населення Київської, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міських держадміністрацій. 
За заявою батьків, опікунів (піклувальників) та за наявності поважних причин вихованці (особи) можуть бути переведені до будинку-інтернату іншого регіону лише за узгодженням відповідно між Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням соціального захисту населення Київської, Управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міських держадміністрацій (за місцем розташування установи, у якій перебуває вихованець та до якої переводиться). 

Тимчасове вибуття вихованців (осіб) за особистими мотивами або на канікули здійснюється з дозволу адміністрації будинку-інтернату, який надається з урахуванням висновку лікаря про можливість виїзду, за наявності письмової заяви батьків, опікунів (піклувальників), які згодні прийняти вихованця і забезпечити належний догляд. З метою збереження родинних зв'язків та можливості повернення у сім'ю відповідно до звернення родичів вихованця (особи) та за його згодою, адміністрація будинку-інтернату в індивідуальному порядку може розглядати можливість тимчасового вибуття вихованця (особи) не більше ніж на два місяці підряд. Крім того, на період літніх канікул - на термін до трьох місяців. 

Вихованці з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які тимчасово вибувають з будинку-інтернату на лікування (без обмеженого терміну), наказом по будинку-інтернату знімаються із забезпечення харчуванням з дня вибуття, але залишаються у списках вихованців, і пенсія або державна соціальна допомога за період відсутності виплачується відповідно до чинного законодавства.
Адміністрація будинку-інтернату в разі госпіталізації вихованця до закладу охорони здоров'я за направленням будинку-інтернату забезпечує на весь період лікування вихованця необхідними медикаментами, продуктами харчування, засобами медичного призначення тощо. 

Вихованці (особи), які вибувають з інтернатної установи на лікування до санаторно-курортних закладів, або на канікули, або лікування за особистою заявою батьків, опікунів (піклувальників) на термін понад 15 днів, наказом по будинку-інтернату знімаються із забезпечення харчуванням з дня вибуття, але залишаються у списках мешканців, і пенсія або допомога за період відсутності виплачується їм у повному розмірі.
Витрати, пов'язані з тимчасовим вибуттям вихованців (осіб) до родичів або до інших осіб, будинком-інтернатом не компенсуються. 

== '''Відрахування з дитячого будинку-інтернату''' ==

'''У разі випуску чи переходу до іншого навчального закладу учню (вихованцю) інтернатного закладу видаються:'''
# довідка про перебування в інтернатному закладі;
# документи про освіту (для дітей шкільного віку);
# матеріальна допомога відповідно до законодавства;
# свідоцтво про народження; тим, хто досяг 16-річного віку - паспорт;
# відомості про батьків або близьких родичів;
# документи, які підтверджують права вихованців на майно, житлову площу, яку попередньо займали вони або їх батьки, майновий сертифікат, ощадна книжка, цінні папери, пенсійна книжка, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інші документи тощо.

'''Під час відрахування з молодіжного відділення будинку-інтернату вихованцю видаються:'''
#Особисті документи (паспорт, ідентифікаційний код, документи про інвалідність).
#Закріплений за ним одяг, білизна і взуття за сезоном; власні речі і цінності (ощадна книжка, акції, цінні папери тощо), які зберігалися в будинку-інтернаті.
#Довідка із зазначенням часу перебування в цій установі та медичні документи, які містять дані про перебіг захворювання.
#Свідоцтво про освіту для вихованців будинку-інтернату.
#Психолого-педагогічна характеристика, де вказується обсяг знань, умінь та навичок, які опановано вихованцем під час перебування у будинку-інтернатів.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Файл:Заява про прийняття до установи.doc

2018-10-08T10:20:30Z

Olena.sadlovska:

Екологічне правопорушення

2018-10-08T08:03:15Z

Olena.sadlovska:

== '''Нормативна база''' ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]від 28 червня 1996 року;
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України " Про охоронну навколишнього природного середовища"]від 25 червня 1991 року № 1264-XII;
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс] від 5 квітня 2001 року № 2341-III;
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]від 7 грудня 1984 року № 8073-X;
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]від 10.12.1971 № 322-VIII.
== '''Поняття екологічного правопорушення''' ==
'''Екологічне правопорушення''' – це винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди і тягне за особою застосування заходів юридичної відповідальності. 
'''Ознаками екологічного правопорушення''', як і будь-якого, можна визначити наступні: 
• з об'єктивної (зовнішньої) сторони воно проявляється у вигляді дії чи бездіяльності. В екологічних правовідносинах це досить часто невиконання встановлених законодавством обов'язків, недотримання заборон, екологічних вимог тощо; 
• за соціальними наслідками ця поведінка є соціально шкідливою чи небезпечною, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальному функціонуванню суспільних відносин. Екологічне правопорушення порушує нормальні природні відносини взаємодії природи і суспільства по забезпеченню раціонального використання і охорони природних об'єктів; 
• за психологічною ознакою, як і інші правопорушення, таке діяння має свідомо-вольовий характер, є винним (хоча у випадку заподіяння шкоди джерелом підвищеної екологічної небезпеки цивільно-правова відповідальність власника цього джерела настає незалежно від наявності його вини); 
• за юридичною ознакою – це протиправне діяння, тобто заборонене правовою нормою; 
• за наслідками правопорушення породжує виникнення правовідносин по застосуванню до правопорушника заходів юридичної відповідальності. 
Сутність екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, що поведінка правопорушника спрямована на негативну зміну стану навколишнього природного середовища, порушення правового режиму природних ресурсів. Екологічна небезпека включає не лише ймовірність порушення екологічних інтересів суспільства, але й підвищену небезпеку для існуючих екологічних зв'язків у самих екосистемах. Екологічна протиправність полягає в повному або частковому невиконанні вимог, ігноруванні правил, закріплених нормами екологічного законодавства.
Не вдаючись до детального аналізу наведених вище ознак, хотілося б підкреслити, що головна ознака, яка дозволяє відмежувати екологічне правопорушення від інших (в тому числі тих, які пов'язані з природними об'єктами) і дає підстави визнавати його самостійним видом в системі правопорушень, полягає в заподіянні ним шкоди природі, природним об'єктам, екосистемам (а через них і людині). 
== '''Склад екологічного правопорушення''' ==

'''Склад екологічних правопорушень традиційно містить чотири елементи''': 
• об'єкт 
• об'єктивна сторона 
• суб'єкт 
• суб'єктивна сторона 

'''Об'єктом екологічного правопорушення є''' ті суспільні відносини, на які воно посягає і яким заподіює шкоду. Розрізняють загальний і спеціальний об'єкт. Загальним об'єктом екологічних правопорушень є екологічний правопорядок, тобто коло суспільних відносин по охороні довкілля і раціональному використанню природних ресурсів. Екологічний правопорядок визначають як систему принципів і правил, які регулюють взаємодію суспільства і природного середовища в інтересах раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, здоров'я і благополуччя людей. Загальний об'єкт диференціюється на спеціальні. Спеціальними об'єктами є суспільні відносини по охороні і раціональному лісів, вод, земель, надр, тваринного світу, і т.д. Іноді ще додається факультативний об'єкт – життя і здоров'я людини. 
'''Об'єктивна сторона екологічного правопорушення характеризується трьома ознаками:'''
• протиправною поведінкою особи, яка полягає у порушенні або невиконанні встановлених вимог екологічного законодавства (досить часто це якраз протиправна бездіяльність);
• шкодою, що заподіяна, або наявність реальної загрози заподіяння шкоди. В даному випадку це шкода, заподіяна довкіллю в цілому, окремим природним об'єктам, і може полягати в забрудненні, виснаженні, знищенні чи пошкодженні компонентів довкілля. Значна кількість екологічних правопорушень мають формальний склад, тобто відповідальність наступає за сам факт порушення екологічних вимог незалежно від факту настання наслідків;
• причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і заподіяною шкодою. 

'''Суб'єктом екологічного правопорушення можуть бути''' як юридичні, так і фізичні деліктоздатні особи. Серед юридичних осіб – це виробничі підприємства, проектні установи, державні органи тощо. Часто суб'єктами екологічного правопорушення, особливо адміністративних, є посадові особи. Відповідно до чинного законодавства адміністративна і кримінальна відповідальність фізичних осіб за екологічні правопорушення настає з 16-річпого віку. У порядку цивільного судочинства громадяни несуть обмежену відповідальність з 14 до 18 років, повну – з 18 років. Багато екологічних правопорушень можуть бути вчинені лише спеціальним суб'єктом, тобто особою, що наділена спеціальними правами й обов'язками в галузі здійснення функцій, завдань, видів діяльності, пов'язаних з природокористуванням чи іншою діяльністю, що впливає па довкілля. 
'''Суб'єктивна сторона екологічного правопорушення''' виражається ознакою вини, яка може бути у формі умислу чи необережності, причому у більшості випадків це непрямий умисел або протиправна самовпевненість. Традиційною є змішана ({юрма вини, тобто ставлення до порушення встановлених норм виражається у формі умислу, а до наслідків, що виникли, – у формі необережності. Відповідальність без вини можлива у випадку, коли відшкодовується шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (що прямо передбачено ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
== '''Відповідальність за вчинення екологічного правопорушення''' ==
'''Юридична відповідальність за екологічні правопорушення''' — це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою правових норм та ін. юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, ефективне використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного середовища або покладається обов’язкове виконання ін. обов’язків за допущене екологічне правопорушення. 
'''Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення''' — це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги у процесі невиконання функціональних обов’язків та ін. вимог дисципліни праці, пов’язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки. 
''Види дисциплінарних стягнень'' : 
# догана;
# звільнення з посади. 
'''Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення''' — це різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні і протиправні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та екологічні права громадян. 
'''Види адміністративно-правових стягнень є''' 
# штраф;
# вилучення об’єктів правопорушення;
# позбавлення права заняття спеціальною діяльністю;
# конфіскація знарядь правопорушення;
# обмеження, зупинення, припинення діяльності чи експлуатації об’єктів. 
'''Кримінальна відповідальність за екологічні злочини''' — це стан розвитку суспільних відносин, в якому реалізуються засоби кримінально-правового покарання осіб, винних у здійсненні екологічного правопорушення з високим рівнем екологічного ризику і екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища, природних ресурсів, життя і здоров’я людей. 
'''Види покарання за екологічні злочини є''' 
# виправні роботи;
# кримінальний штраф;
# позбавлення волі;
# конфіскація незаконно добутого, знарядь злочину;
# позбавлення права займати відповідні посади.
'''Майнова відповідальність за екологічні злочини''' — це різновид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання обов’язку фізичних чи юридичних осіб щодо компенсації майнової чи моральної шкоди, заподіяної власником чи користувачем природних ресурсів, порушенням екологічного законодавства або порушенням екологічних та ін. прав громадян.

[[Категорія: Екологічне право]]